Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 112 статей
Шукати «окроп*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Окропле́ние – (д. длит.) о(б)кро́плювання, скро́плювання, оббри́зкування, шпува́ння, (оконч.) об[с]кро́плення, покро́плення, оббри́зкання.
Окропля́ть, окропи́ть – кропи́ти, о(б)кропля́ти, о(б)кро́плювати, о(б)кропи́ти, скропля́ти, скро́плювати, скропи́ти, закропля́ти, закропи́ти, покропля́ти, покропи́ти, оббри́зкувати, оббри́зкати, по́рськати, спо́рськати, шпува́ти, пошпува́ти. [І вра́жою зло́ю кро́в’ю во́лю окропі́те (Шевч.)].
• Окро́пленный – об[с]кро́плений, покро́плений, оббри́зканий, спо́рськаний. [Барві́нок скро́плений росо́ю].
Окропля́ться, окропи́ться – о(б)кро́плюватися, о(б)кропи́тися, скропля́тися, скропи́тися, закропля́тися, закропи́тися, оббри́зкуватися, оббри́зкатися чим.
Бурле́ние –
1) (о море, воде) вирува́ння, нуртува́ння, клекоті́ння, бура́;
2) бу́лькіт (р. -коту). [Бу́лькіт окро́пу. Бу́лькіт у животі́];
3) (переносно) буя́ння. [В йо́го тво́рах по́вно со́нця, буя́ння непропа́щої си́ли (Єфр.)].
Верте́ться – верті́тися, крути́тися, оберта́тися, кружи́ти(ся), снува́тися, дзи́ґати(ся); (увива́ться) звива́тися. [Ве́ртиться, як му́ха в окро́пі. Крути́вся серед люде́й. Звива́ються коло покупці́в, як ті в’юни́ (Неч.-Лев.). Що ти тут дзи́ґаєшся – геть відсіля́, го́ді тобі́ дзи́ґати].
• Разговор верте́лся – розмо́ва в’яза́лася (біля чо́гось), крути́лася, точи́лася.
• В. как веретено – верете́нитися.
• В. в голове – снува́ти(ся), рої́тися в голові́. [Уся́кі думки́ снува́лися в голові́ (Грінч.)].
• Ве́ртится на уме – на умі́ мота́ється, на ду́мці кру́титься.
• Ве́ртится мысль – га́дка рої́ться (Кримськ.).
Вода́ – вода́. [Нап’ю́ся пого́жої води́чки. І спить земля́, і во́ди сплять прозо́рі (Грінч.)].
• В. тепловатая – лі́тепло.
• В. кипящая – окрі́п. [Грі́йте окро́пи та ли́йте в жлу́кто].
• В. тёплая для купанья – купіль.
• В. тёплая щёлочная для мытья головы, беления полотна – ми́те[і]ль (р. -телю).
• В. мыльная, после стирки в ней – зми́лини, зми́лки.
• В. мыльная пенящаяся – шум.
• В. тинистая, болотная – мохова́.
• В. чистая, свежая – пого́жа.
• В. несвежая – непого́жа.
• В. неосвежающая – мля́ва.
• В. мягкая – милка́.
• В. твёрдая, жесткая – різка́.
• В. дождевая – дощова́, дощі́вка.
• В. проточная – теку́ча, вода що збіга́є.
• В. стоячая – не́теч (р. -чи), нете́ча (р. -чі), нете́чина, водості́й (р. -то́ю), мертвові́д (р. -во́ду) (Неч.-Лев.).
• В., в которой мок навоз – гної́вка.
• В. из под точильного камня – бруси́ни, брусли́на.
• В. сыченая мёдом – сита́.
• В. грунтовая – жи́льна.
• В. подпочвенная – зашку́рня, позашку́рня.
• В. ключевая – крини́чна, крини́чана, джере́льна, джерелі́вка.
• В. целебная – зцілю́ща.
• В. дающая и отнимающая силу (в сказках) – си́льна, безси́льна.
• В. мёртвая, живая – мертву́ща, живу́ща.
• В. волшебная, простоявшая ночь при свете звёзд – зо́ряна вода́.
• В. сверх льда – полі́й.
• В. полая, прибылая – по́відь (р. -ди), па́відь (р. -води), прибульна́, прибутна́ вода́.
• В. журчащая – дзюркото́нька; узкая и относительно спокойная полоса -ды́ между сильными волнами в реке – гри́виця.
• Много -ды́ – вели́ка вода́.
• В. сплошь – одни́м лице́м вода́.
• В., затопившая землю – зато́н. [Наста́ла-ж про́весень і во́ду скрізь пусти́ло, понад зато́нами зібра́лося село́ (Куліш)].
• Место, где в. весенняя застаивается – топи́ло. [На топи́лі нічо́го не росте́].
• Большое скопление -ды́ – дуна́й. [Ой за го́рами вода́ дунаями. Текла́ вода́ з дунаєчка].
• В. минеральная – мінера́льна.
• В. святая, освященная – свяче́на.
• В. освященная в день Богоявления – явле́на, йорда́нська; осв. 1-го августа – макові́ївська.
• Богатый -до́й – водя́ний. [На водя́ному мі́сці стої́ть село́: усе́ там га́рно ро́дить].
• За -до́й пойти – по́ во́ду піти́.
• Под -ду пойти – нирця́ (нурка́) да́ти.
• Как в -ду канул – як водо́ю вми́ло; як лиз злиза́в.
• Прошёл огни и во́ды, и медные трубы – був і на коні́, і під коне́м, і в сту́пі й за сту́пою.
• Поехать на во́ды – пої́хати на (те́плі) во́ди.
Горемы́ка – бідола́ха, горопа́ха, горюва́льник (ж. р. горюва́льниця), сірома́ха, сіро́ма, побіде́нник [Варе́ники-побіде́нники, в окро́пі кипі́ли, му́ку терпі́ли], побідо́ма, побіда́ха, небора́к, небора́ка (общ. р.), біда́га, біда́ха, бідора́ка, бідора́ха, горя́ка, зазна́йбіда, безтала́нник, бездо́льник (ж. р. – безтала́нниця, бездо́льниця). Ум. (общ. р.) – бідола́шка, бідола́шечка, біда́шка, біда́шечка, небора́чка, горюва́льничок (горюва́льничка ж. р.), горю́ха (ж. р.) [Му́ха-горю́ха], безтала́нничок (ж. р. – безтала́нничка, безтала́нночка), бездо́льничка. Срв. Бедня́га.
Живи́тельный – живу́щий, живлю́щий, оживни́й, відживни́й. [Мов живу́щою водо́ю ду́шу окропи́ла (Шевч.). Ві́є живу́ща прохоло́да. Пові́яло відживни́м ду́хом револю́ції].
Кипяти́ть, вскипяти́ть что – кип’яти́ти, закип’яти́ти що.
• -ти́ть воду – окрі́п грі́ти, нагрі́ти, окро́пити, зокро́пити, вари́ти, звари́ти во́ду.
• -ти́ть молоко – (на огне) вари́ти, звари́ти, (в духу) па́рити, спа́рити, пря́[а́]жити, прягти́, спря́[а́]жити, зато́плювати, затопи́ти молоко́. [Заходи́лась грі́ти окро́пи, щоб сорочки́ золи́ти (бучить) (М. Грінч.). Спа́рила два гле́чики молока́ (Київщ.)].
• Кипяти́ть, прокипяти́ть хирург. инструменты – кип’яти́ти, ви́кип’ятити хірургі́чне на́чиння (струме́нт).
• Кипячё́нный – (о жидкости) зокро́плений, ва́рений, грі́тий, прокипі́лий; (о молоке) ва́ре́не, (в духу) (с)па́рене, (с)пря́[а́]жене (молоко́); (о хирург. инструментах) прокипі́ле, ви́кип’ячене хірургі́чне на́чиння (струме́нт). [Во́ду п’ємо́ ва́рену (зокро́плену), а сирово́ї не п’ємо́ (М. Грінч.). Не пий непрокипі́лої води́ (Крим.)].
Кипяти́ться –
1) кип’яти́тися; (о воде) вари́тися, окро́питися; (о молоке) вари́тися, (а в духу) пря́[а́]житися, прягти́ся.
• Вода должна -ться четверть часа – вода́ пови́нна кипі́ти чверть годи́ни;
2) (сердиться сильно) кипі́ти, лютува́ти. [Коло вікна́ почали́сь жа́рти, ре́гіт, розмо́ва; Гнат усе чув і кипі́в (Коцюб.)].
Кипято́к – окрі́п (р. окро́пу), кип’я́ч (-чу́), ки́п’яток (-тку), ки́пень (-пню), вар (-ру). [Щось клекоті́ло, як окрі́п у казані́ (М. Левиц.). Іва́н пода́в окрі́п до ча́ю (Коцюб.). Схо́питься, на́че хто на йо́го кип’яче́м лину́в (М. Вовч.). Попа́риш глади́шечки (кувшины) оти́м ва́ром (Борзенщ.). Відступи́сь, а то так ки́п’ятком і лину́ (Хорольщ.)].
• -ко́м обварить – спа́рити що, кого́ окро́пом (ки́пнем, ва́ром). [Спа́рила ру́ку окро́пом (Харківщ.). Ки́пнем її́ спа́рив (Основа)].
Кипято́чек – окрі́п (-ро́пу), окро́пець (-пцю), ки́п’яточок (-чку).
Кипяче́ние – кип’яті́ння; (воды) зокро́плювання (води́), грі́ння окро́пу; (молока) варі́ння, (в духу) пря́[а́]жіння, зато́плювання (молока́); (хирург. инструментов) кип’яті́ння, викип’я́чування (хірургі́чного струме́нту, на́чиння).
Ко́мнатный –
1) ха́тній. [Ха́тній порі́г (Сл. Гр.). Ха́тні две́рі (Звин.)].
• -ная температура – ха́тня температу́ра;
2) (относящийся к чистым комнатам) кімна́тний, світли́чний, покойо́[є́]вий, го́рничний.
• -ный (лакей) – покойо́вий (-вого).
• -ная прислуга (соб.) – покойо́ві (-вих).
• -ные фразы – салоно́ві фра́зи;
3) (домашний) ха́тній, домо́вий. [Каза́ла польова́ ми́ша ха́тній (Манж.). Ха́тнього зло́дія не встереже́шся (Номис)].
• -ный (домашний) арест – домо́вий аре́шт.
• -ная муха – ха́тня му́ха.
• -ные растения – ха́тні росли́ни.
• -ные собачки – покойо́ві пе́сики (соба́чки). [Облива́в покоє́вих соба́чок своє́ї ма́тери окро́пом (Франко)].
Кропи́ть, -ся – кропи́ти, -ся, о(б)кропля́ти, -ся и о(б)кро́плювати, -ся, скро́пляти, -ся и скро́плювати, -ся, покропля́ти, -ся, оббри́зкувати, -ся, по́[и́]рс(ь)кати, -ся, шпува́ти, -ся; срвн. Окропля́ть.
• -пи́ть раствором соли, ропою – ропи́ти що.
• Кроплё́нный – кро́плений.
Крути́ться –
1) (скручиваться) крути́тися, скру́чуватися, ви́тися, сука́тися;
2) крути́тися, верті́тися. [Кру́титься, як му́ха в окро́пі (Номис). Верти́ться, на́че в’юн в ополо́нці (Номис)];
3) (обвиваться вокруг чего) крути́тися, обкру́чуватися, ви́тися круг чо́го;
4) (о ветре, вихре) крути́тися, ви́хорити(ся), (о мятели) крути́ти, хурде́лити, (о воде водоворота) крути́тися, вирува́ти, нуртува́ти. [Пла́чучи, кру́титься ві́тер круг хат (Грінч.)];
5) (таскаться) тяга́тися, волочи́тися;
6) см. Коловраща́ться.
Купе́ль –
1) ку́піль (-пелю), купе́ля. [Звелі́ла принести́ ку́піль, нали́ти окро́пів і почала́ купа́тись (Н.-Лев.). Ох, купе́ле Сілоа́м, ти мене́ згуби́ла! (Крим.)];
2) (для крещения) хрести́льниця, хрести́льня (-ні).
Мота́ться –
1) (стр. з.) мота́тися, змо́туватися, бу́ти мо́таним, змо́туваним. [Пря́жа поплу́тана, пога́но мота́ється (Богодух.)];
2) мота́тися, мо[е]тля́тися, теліпа́тися, (диал.) майта[о]ла́ти(ся). [Голово́ю потря́хує, щоб ті́ї па́тли не мота́лись (Квітка). Танцю́є, яж воло́ки на нога́х розплу́талися, мотля́ються (Основи, 1862). На животі́ мотля́всь товсти́й ланцюжо́к од годи́нника (Грінч.). Ну дяк гоцака́ сади́ти, – ті́льки борода́ та коса́ майтола́є (Мирн.)];
3) (суетиться делая что-л.) мота́тися, ки́датися, (диал.) ба́датися. [Мота́юся, ки́даюся по ха́ті, щоб усе́ зроби́ти на час (М. Грінч.). Я за всім ба́даюсь, ба́даюсь, як му́ха в окро́пі (Полт.)];
4) (слоняться по свету) тиня́тися, ве́штатися. [А так собі́ – тиня́юся по сві́ту (Котл.). Тре́тій рік уже до́ма не був, і не зна́ємо, по яки́х він світа́х ве́штається (Богодух.)].
Нагрева́ть, нагре́ть –
1) нагріва́ти, грі́ти, нагрі́ти, вигріва́ти, ви́гріти, у[о]гріва́ти, у[о]грі́ти, пригріва́ти, пригрі́ти, (о мног.) понагріва́ти, повигріва́ти, повгріва́ти, попригріва́ти. [Ну, то й спра́вді нагріва́й окро́пу (Рудч.). Гру́бка до́бре нагріва́є ха́ту (Київщ.). Окро́пи грі́ти (Рудч.). Лежи́ть собі́ про́ти со́нця, живі́т вигріва́є (Рудан.). Леда́чого і кожу́х не вгрі́є (Грінч. I)].
• Эту комнату одною печью не -гре́ешь – ціє́ї кімна́ти одно́ю гру́бою не нагрі́єш, (не вгрі́єш, не огрі́єш).
• -гре́й железо путём – нагрі́й залі́зо як слід (до́бре);
2) нагріва́ти, нагрі́ти.
• -ть место – нагріва́ти, нагрі́ти мі́сце.
• Он нигде себе места не -гре́ет – він ніде́ собі́ мі́сця не нагрі́є.
• -ть руки у чего (перен.) – грі́ти, нагрі́ти (погрі́ти) ру́ки (кише́ню) коло чо́го, чим, напха́ти кише́ню коло чо́го, поживи́тися коло чо́го; срв. Поживля́ться. [Бу́де чим ру́ки погрі́ти (Номис)].
• -ре́ть себе плечи – нагрі́ти собі́ пле́чі, (перен.) намаха́тися;
3) (колотить) лупцюва́ти, налупцюва́ти, м’я́ти, намина́ти, нам’я́ти, дуба́[о́]сити, надуба́[о́]сити, гамсе́лити, нагамсели́ти, грі́ти, нагрі́ти кому́ що.
• -реть бока, шею кому – надава́ти стусані́в під бо́ки, напа́рити (полата́ти) бо́ки, нам’я́ти в’я́зи, надава́ти по потили́ці кому́.
• Нагре́тый – нагрі́тий, ви́грітий, у[о]грі́тий, пригрі́тий, понагрі́ваний и т. п. -ться –
1) нагріва́тися, грі́тися, нагрі́тися, понагріва́тися; бу́ти нагрі́ваним, нагрі́тим, понагрі́ваним и т. п. [Як їсть – так нагрі́ється, а як ро́бить – так ізме́рзне (Номис). Горн пала́в, залі́зо грі́лось (Грінч.). Гру́би до́бре понагріва́лися (Васильківщ.). Уже́ попригріва́лися окро́пи (Сл. Гр.)].
• Комната уже -гре́лась – у ха́ті вже нагрі́лося, ха́та вже огрі́лася.
• Вода в комнате -гре́лась – вода́ в ха́ті нагрі́лася.
• В печи -гре́лось – у печі́ (в гру́бі) напали́лося (нагрі́лося).
• Печь -гре́лась – піч (гру́ба) напали́лася (нагрі́лася). [Напали́лася гру́ба до́бре (Сл. Гр.)];
2) (вдоволь, сов.) нагрі́тися (грея) попогрі́ти (досхочу́), (греясь) попогрі́тися (досхочу́), (о мног.) понагріва́тися.
Накипяти́ть –
1) чего – накип’яти́ти, напа́рити чого́; (воды) нагрі́ти окро́пу, навари́ти води́; (молока: на огне) навари́ти (молока́), (в духу) напа́рити (напря́жити) (молока́), (в духу) напа́рити (напря́жити) (молока́);
2) кого – під’ю́дити, піддрочи́ти кого́.
Накипячё́нный –
1) нагрі́тий, напа́рений, нава́рений, напря́жений;
2) під’ю́джений, піддро́чений.
-ться –
1) накип’яти́тися, напа́ритися; навари́тися; напряжи́тися;
2) (сердясь) накипі́тися, навари́тися, налютува́тися.
Обва́ривать, обвари́ть – о(б)па́рювати, о(б)па́рити, о(б)шпа́рювати, о(б)шпа́рити, обва́рювати, обвари́ти, (во множ.) поо(б)па́рювати, поо(б)шпа́рювати, пообва́рювати.
• Обвари́л руку кипятком – ошпа́рив ру́ку окро́пом.
• -ть тесто – запа́рювати, запа́рити ті́сто.
• Обва́ренный – о(б)па́рений, о(б)шпа́рений, обва́рений.
Опа́риваться, опа́риться –
1) о(б)па́рюватися, о(б)па́ритися. [Опа́ривсь як му́ха на окро́пі]. См. Ошпа́риваться, Обва́риваться;
2) (обвариться, привыкнуть к пару) упа́рюватися, упа́ритися. [Горо́х упа́рився. Я ще гара́зд не впа́рився].
Ошпа́ривать, ошпа́рить – о(б)шпа́рювати, о(б)шпа́рити, о(б)па́рювати, о(б)па́рити, о(б)піка́ти, о(б)пекти́ (окро́пом), (о мног.) пообшпа́рювати, пообпа́рювати.
• Ошпа́ренный – ошпа́рений, опа́рений, опе́чений. [Як опе́чений, схопи́вся з мі́сця. Лю́ди, мов опа́рені, метну́лись на́бік].
Ошпа́риваться, ошпа́риться – о(б)шпа́рювати(ся) о(б)шпа́ритися, о(б)па́рюватися, о(б)па́ритися, о(б)піка́тися, о(б)пекти́ся окро́пом. [Опа́рився як му́ха на окро́пі].
Передё́ргивать, -ся, передё́ргать, -ся, передё́рнуть, -ся – пересми́кувати, -ся, пересми́кати, -ся, пересмикну́ти, -ся; просми́кувати, -ся, просмикну́ти, -ся, трі́пати, -ся, тріпну́ти, -ся.
• -рни занавеску – просмикни́ запина́ло.
• -дё́ргать шерсть – пересми́кати, перебра́ти, переску́бти во́вну.
• -дё́рнуть карту – пересмикну́ти ка́рту.
• -нуть плечами – знизну́ти плечи́ма, зве́сти́ плечи́ма.
• Его -нуло, он -нулся – його́ пересмикну́ло (струсну́ло, тріпну́ло), він тріпну́вся. [Так і струсну́ло Газі́са від ха́нських слів (Леонт.). Трі́пається як му́ха в окро́пі].
• Передё́рганный – пересми́каний.
• Передё́рнутый – пересми́кнутий.
Подта́пливать, подтопля́ть, подтопи́ть –
1) (водою) підто́плювати, підтопи́ти, (о мног.) попідто́плювати;
2) -та́пливать, подтопи́ть (печь) – підпа́лювати, підпали́ти, підтопи́ти (піч, у печі́). [Підтопи́ли в печі́, грі́ли окро́пи (П. Мирн.)];
3) подтопи́ть масла, воску (растопив прибавить) – підто́плювати, підтопи́ти.
Подто́пленный –
1) підто́плений, (о мног.) попідто́плюваний;
2) підпа́лений, підто́плений.
-ся –
1) підто́плюватися, підтопи́тися, бу́ти підто́пленим;
2) підпа́люватися, підпали́тися, бу́ти підпа́леним;
3) (снизу) підто́плюватися, підтопи́тися. [Ма́сло внизу́ вже підтопи́лось].
Прохлажда́ть, прохлади́ть – прохолоджа́ти и прохоло́джувати, холоди́ти, прохолоди́ти, охолоджа́ти и охоло́джувати, охолоди́ти кого́, що; вихоло́джувати, ви́холодити що; срв. Охлажда́ть. [Вхо́дять Анто́ній та Клеопа́тра з свої́м по́чтом. Е́внухи прохоло́джують її́ вахляра́ми (Куліш). Куди́ ві́є, туди́ й провіва́є, козака́ молодо́го прохолоджа́є (Ант.-Драг.). Я тебе́ прохолоджу́ тро́хи (Рудч.). Біжу́… ті́ло моє́ гори́ть, пала́є, не холоди́ть його́ ві́тер зи́мний, що дме про́сто в о́чі (Коцюб.). Ра́ни мої́ постре́ляні та пору́бані окропи́, охолоди́ (Дума). Во́гка земля́, холо́дне пові́тря – ніщо́ її́ не охолоджа́ло (Мирн.)].
• Прохлаждё́нный – прохоло́джений, охоло́джений; ви́холоджений.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вприкуску – уприкуску (вприкуску).
[— Амінь! — обізвався з-за самовара отець Єремія. “Несе нечистий купця, та ще й на чай. А він п’є чай унакладку, а не вприкуску; піде чотири грудки сахару, а може, й більш… бо часом п’є по три стакани чаю”, — подумав Єремія, одначе він швиденько підвівся, й запросив купця до кімнати, й привітався з ним (І.Нечуй-Левицький). Всі геркулесівці увінчували свій сніданок чаєм. Олександр Іванович випивав склянку окропу вприкуску. Чай збуджує діяльність серця. Це зайве. А Корейко дорожив своїм здоров’ям (М.Пилинська, Ю.Мокрієв, перекл. І.Ільфа, Є.Петрова). Життя найкраще пити вприкуску з мріями (Олег Кузнєцов)]. Обговорення статті
Заварник – (заварной чайник) запа́рник.
[Чайник закипів, Меґі вилила гарячу воду з запарника, поклала розсипного чаю і залила окропом (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу)].
 Обговорення статті
Квакать, квакнуть – (о лягушках) ку́мкати, ку́мкнути, крю́кати, крю́кнути, кру́кати, кру́кнути, скрекота́ти, скрекоті́ти, ква́кати, ква́кнути, кра́кати, кра́кнути, квокта́ти, (диал.) брекеке́кати, ра́хкати.
[ — Чого ж се так? — одвітують кармазини.— А може, й гарбуза втелющить! — Гарбуза? Ні, не гарбузом тут пахне, коли сама дала війтенкові каблучку. — Годі, годі квакати! — кажуть кармазини.— Побачимо ось, чия візьме (П.Куліш). Сі́ла жа́ба та й ква́кає (Сл. Гр.). Ті́льки кво́кче усе́ жа́ба здоро́ва (Сл. Гр.).. Посеред нього в калюжах кумкали жаби (І.Франко). Жаби рахкають у хорі (Уляна Кравченко) Хай вони всі хоч на голови стають. Хай починають квакати з московським акцентом, ґварком таким специфічним, хай зникають, вивітрюються, тонуть, як мухи в окропі… (П.Вольвач). Сидять на березі річки парочки, довкола жаби квакають. І всі бояться одного — щоб лелека не прилетів]. Обговорення статті
Колесо – ко́лесо, ко́ло, (умен.) колісце́, коліща́, коліща́тко, коле́сонько, ко́лечко, (жарг., мн.) колеса:
• вертится (крутится), как белка в колесе – вертиться (крутиться), як муха в окропі (Пр.); вертиться, як (наче) в’юн в ополонці (Пр.); крутиться, як (наче) в’юн на сковорідці (Пр.); крутиться, як посолений в’юн (Пр.); крутиться, як дзига (Пр.); крутиться, як у колесі (Пр.); вертиться, як сорока на тину (Пр.);
• водяная мельница с наливным колесо́м – корча́к;
• вставлять палки в колеса – устромляти (стромляти, кидати) палиці в колеса, ложку з рота вибивати;
• грудь колесом у кого (разг.) – випнуті груди в кого;
• ездить на колёсах – їздити возом (на колесах);
• колесо бьёт – колесо вихиля́є;
• колесо бороздное (передок у плуга) – колесо борозе́нне;
• колесо ведомое – колесо обертне, колесо тя́жне;
• колесо ведущее – колесо обертальне, колесо тягове́;
• колесо висящее (в водяной мельнице) – колесо висне́;
• колесо водочерпальное – колесо водоче́рпне;
• колесо движущее – колесо рушійне;
• колесо движущееся – колесо рухо́ме;
• колесо зубчатое – пале́чне колесо, триб, (умен.) трибо́к, колесо зубчасте, (в ткацком станке на конце валка) кружо́к;
• колесо катковое – колесо коткове́;
• колесо клинчатое – колесо клинува́те;
• колесо крыльчатое – колесо крильчасте;
• колесо кулачное (в мельнице) – колесо пале́чне;
• колесо маховое – махове́ колесо (ко́ло), махови́к, розго́нич, гонча́к, кру́тень (-тня);
• колесо мельничное – млино́ве ко́лесо (ко́ло);
• колесо наливное – надві́рне колесо, ведме́дик;
• колесо направляющее – колесо напрямне́;
• колесо обозрения – оглядове колесо;
• колесо однозубчатое – колесо однозу́бе;
• колесо плавающее, плавучее – колесо плавне́;
• колесо подливное (подошвенное, почвенное) – підсубі́йне ко́лесо, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підспі́дник;
• колесо подъёмное – ко́лесо підійма́льне;
• колесо разъёмное – колесо розніма́не;
• колесо ступенчатое – ко́лесо східча́сте;
• колесо точильное – точи́льне колесо, точи́ло;
• колесо фортуны, счастья – колесо фортуни, щастя (долі), коловорот долі;
• колесо́ ходовое – ходове́ колесо;
• колесо храповое, храповик – заскочни́к, колесо заскочне́;
• колесо цевочное – колесо цівкове́;
• колесо цепное – триб (трибо́к) ланцюго́вий;
• колесо червячное – триб шнеко́вий, колесо черв’ячне;
• не подмазанное колесо скрипит – не помащено, то й скрипить (Пр.); де не мажуть, там дуже рипить (Пр.);
• ноги колесом (разг.) – викривлені (вигнуті) колесом ноги;
• о двух колёсах – на двох коле́сах, з двома́ коле́сами, про (на) два ко́леса;
• пойти колесом – піти колесом;
• пятое колесо в телеге, в колеснице – п’яте колесо до воза, (фам.) собаці п’ята нога;
• разводить турусы на колесах (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати), теревенити, дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести), нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити), плетеники плести, клепати (витіпувати) язиком, говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати], говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота, говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе) смаленого дуба плести (правити), сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати, баляси точити, баляндраси правити (торочити, розпускати);
• скрипеть, как немазаное (неподмазанное) колесо – рипіти (скрипіти), як немащене (немазане, непомазане, непідмазане, нешмароване) колесо.
[Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок (В.Підмогильний). — Яким нарикам! Що ти верзеш?! — спалахнув гнівом молодший сержант. — Ось-о ж скло! Гляньте, товаришу лейтенант… — А ти чого так нервуєшся? — зумисне дратував його Юрко. — Може, ти тут і колесами приторговуєш? Ой дивіться, товаришу лейтенанте, підставить він вас, як генеральша сраку під шомпол… (В.Слапчук). — А ще, мо’, Господь і одверне,— сказав Санчо.— Дав Бог рану, дасть і ліки; невгадно, що завтра буде; од вечора до рання скільки тих годин, а за одну хвильку й хата розсипатись може; буває дощ і сонце заразом; сьогодні здоров лягаєш, а завтра, дивись, і не встанеш… І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона могла осідлати переднє колесо, обличчям дозаду, і крутити педалі, і їхати по колу задом наперед… ґравітація була її рабинею, швидкість — її сестрою, і ми зрозуміли, що до нас потрапила сила, відьма на колесах, і квіти живоплоту кинули їй пелюстки, пил округлого майданчика здійнявся хмаркою овацій, бо майданчик теж знайшов свою кохану: він став полотном під пензлем її невгамовних коліс (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Мастило отримає те колесо, яке найголосніше скрипить (Б.Шоу). Уважніше, щоб не потрапити під колесо чиєї-небудь фортуни (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Митрофан, Митрофанушка –
1) (имя, греч.) Митрофан, Митрофанко, Митрофанчик;
2) (недоросль, перен.) недоук, недоросток, (рус.) Мітрофанушка.
[Митрофан, мов спутаний кінь, незграбно переступав з ноги на ногу. Тхір, невеликий, верткий, норовив заховатися за довготелесого товариша. Але Чорнобай крикнув на нього: — Чого крутишся, мов муха в окропі? Перед ким стоїш, падло? Забув? Тхір завмер, гарячкове думаючи, звідки чекати напасті. Митрофан придуркувато дивився на господаря. Його неповороткий розум не міг збагнути, що трапилося (В.Малик)]. Обговорення статті
Фигня, вульг. – (рус.) фігня, (ещё)
1) (негодное, неприятное) не́гідь, по́гань, (хлам) мо́тлох,
2) (малозначимое, неважное) аби́що, дурни́ця,
3) (глупости, выдумки), дурни́ці, ви́думки, нісені́тниця,
4) (ерунда, о предметах) непо́тріб, по́кидь.
[Таких безпомічних звіряток, як я, в оранжереї для малюків було чимало. Ну, це вже взагалі фігня — більшість репетує, ніби їх окропом обдали (В.Вакуленко-К.). Якби він сказав «фіґня» або ще коректніше «дурня», то ефект просвітлення не настав би. Очевидно, тут спрацьовує корінний сакральний пафос так званої нецензурної лексики. Але, за вічною іронією нетривкого і нетривалого буття у формах матеріального світу, саме це сакрально-нецензурне слово і занапастило спокій Пантелеймона Людинюка. Точніше, його корінь. У граматичному сенсі (В.Кожелянко). Рюрик зневажає Масюню за те, що вона не розуміється на літературі, а Масюня зневажає Рюрика за те, що література — це фігня, однак ця фігня її все-таки годує, бо, виявляється, у світі є ще багато йолопів, яким потрібна література література і які платять гроші за хорошу книгу… У світі є чимало дурнів, яким потрібна література… Ляля якраз і належала до таких дурнуватих (Марина Гримич). Комп’ютерна електронна музика для комп’ютерного електроного покоління. Інакше кажучи, повна фігня (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). Два правила життя: 1. Не засмучуйся через фігню. 2. Все фігня!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ОКРОПЛЯ́ТЬ, окропля́ющий що /мн. хто/ кро́пить тощо, ста́вши кропи́ти, ра́ди́й скропи́ти, скро́плювач, прикм. кропи́льний, скро́плювальний, закро́плювальний, окро́плювальний;
окропля́ющийся/окропля́емый кро́плений, скро́плюваний, закро́плюваний, окро́плюваний;
ОКРОПИ́ТЬСЯ ще скропи́тися.
ВЕРТЕ́ТЬ; ВЕРТЕ́ТЬСЯ (про думки) рої́тися, снува́ти, куйо́вдити, фраз. кружеля́ти;
вертеть вокру́г да о́коло (у розмові) крути́тися околя́са, крути́тися ко́лом-ко́лом і навко́ло;
вертеться как бе́лка в колесе́ укр. крути́тися дзи́ґою, крути́тися як му́ха в окро́пі;
вертеться колесо́м іти́ о́бертом, іти́ в пере́верти, переверта́тися на голові́;
ве́рти́тся в голове́ снує́ться в голові́, рої́ться в голові́, куйо́вдиться в голові́;
вертя́щий, що кру́тить тощо, покли́каний /зму́шений/ крути́ти, круті́й, верті́й, верту́н, прикм. крути́льний, верти́льний;
вертящий хвосто́м крути́хвіст;
вертящийся що кру́титься тощо, ра́ди́й крути́тися, крутько́, дзи́ґа, перен. вертля́вий, вертки́й, в’юнки́й;
вертящийся колесо́м стил. перероб. пішо́вши о́бертом, у пере́вертах;
вертящийся пе́ред глаза́ми стил. перероб. як той в’юн пе́ред очи́ма;
ЗАВЕРТЕ́ТЬСЯ фраз. закружеля́ти, (в голові) хо́дором піти́;
заверте́лось! пішло́ в рух!.
КРУТИ́ТЬСЯ ще верті́тися, кружля́ти;
крутиться, как бе́лка в колесе́ крути́тися, як дзи́ґа /як му́ха в окро́пі, як в’юн в ополо́нці/;
крутиться, как в водоворо́те кипі́ти, як в окро́пі;
крутя́щийся що /мн. хто/ кру́титься тощо, обе́ртаний, кру́чений, ве́рчений, зда́тний крути́тися, крутько́, верту́н, прикм. вертки́й, вертля́вий, крутли́вий, закру́тистий, (шлях) зви́вистий, кривуля́стий;
ОБДА́ТЬ (водою) обхлю́пнути, хлю́пнути на кого;
обдать ва́ром ошпа́рити окро́пом;
обдать каким взгля́дом проши́ти яким о́ком;
обдать презре́нием проши́ти знева́жливим о́ком.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Окроплять, окропить – закропля́ти, окропля́ти, -ля́ю, -ля́єш, закропи́ти, окропи́ти, -плю́, -пиш.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Белка
• Вертится (крутится), как белка в колесе – крутиться, як муха в окропі. Пр. Вертиться, наче в’юн в ополонці. Пр. Крутиться, наче в’юн на сковорідці. Пр. Крутиться, як посолений в’юн. Пр. Крутиться, як дзига. Пр.
Вар
• Как (точно) варом обдало – наче приском сипнуло; як (мов…) ошпарило; як (мов…) окропом опарило (попарило); як (мов…) кип’ячем обпарило. [Мого брата мовби хто окропом попарив, так зачервонівся… Федькович.]
Вертеться
• Вертеться в обществе (пренебр.) – крутитися (обертатися) серед людей (поміж людьми); часто бувати серед товариства.
• Вертеться, завертеться двигаясь – іти, піти млинком.
• Вертеться на глазах, на виду у кого – крутитися (вертітися) перед очима (поперед очей) в кого.
• Вертится в голове (мысль) – снує(ться) (роїться, крутиться, вертиться) в голові (думка, гадка).
• Вертится, как белка в колесе – крутиться (вертиться, мотається), як муха в (на) окропі; вертиться (крутиться), наче в’юн в ополонці (на сковорідці); крутиться (вертиться), як посолений в’юн; крутиться, як дзиґа (як дурна вівця); крутиться, як пес у сливах; крутиться (вертиться), як швець в ярмарок. Пр.
• Вертится, как веретено – крутиться (вертиться), як веретено; веретениться; крутиться, як дзиґа.
• Вертится на уме – на умі (на думці) крутиться (вертиться, мотається).
• Вертится под ногами – крутиться (вертиться, мотається) (по)під ногами. [Не знає (невістка), де стати, де сісти, одно свекруху сердить: то під ногами мотається, крутиться по хаті, то покладе хустку не на місце… Гордієнко.]
• Как ни вертись (крутись), а… – хоч як крутись (хоч як вертись), а…; як не крутись (як не вертись), а…; крути, верти, а…; крути (верти), не крути (не верти), а…
• Разговор вертелся около, вокруг чего – розмова в’язалася (крутилася, точилася) коло (навколо, навкруг, біля) чого.
• [Слово] вертится на языке (разг.) – [Слово] крутиться (вертиться, плететься) на язиці.
Колесо
• Вертится (крутится), как белка в колесе – вертиться (крутиться), як муха в окропі. Пр. Вертиться, як (наче) в’юн в ополонці. Пр. Крутиться, як (наче) в’юн на сковорідці. Пр. Крутиться, як посолений в’юн. Пр. Крутиться, як дзиґа. Пр. Крутиться, як у колесі. Пр. Вертиться, як сорока на тину. Пр.
• Вставлять палки в колёса – (у)стромляти (кидати) палиці в колеса; ложку з рота вибивати.
• Грудь колесом у кого (разг.) – випнуті груди в кого.
• Ездить на колёсах – їздити возом (на колесах).
• Колесо фортуны, счастья – колесо фортуни, щастя (долі); коловорот долі.
• Не подмазанное колесо скрипит – не помащено, то й скрипить. Пр. Де не мажуть, там дуже рипить. Пр.
• Ноги колесом (разг.) – викривлені (вигнуті) колесом ноги.
• Пятое колесо в телеге, в колеснице – п’яте колесо до воза; (фам.) собаці п’ята нога.
• Разводить турусы на колёсах (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; клепати (витіпувати) язиком; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати; баляси точити; баляндраси правити (торочити, розпускати).
• Скрипеть, как немазаное (неподмазанное) колесо – рипіти (скрипіти), як немащене (немазане, непомазане, непідмазане, нешмароване) колесо.
Молоко
• Всосать с молоком матери (перен.) – увіссати (усмоктати) з материним молоком.
• Как от козла — ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни. Пр. Як від бика молока. Пр. Як з чорта смальцю. Пр. Не буде з цапа вовни. Пр.
• Кровь с молоком – [Мов (немов, наче)] кров з молоком; білий та рум’яний (біла та рум’яна) з лиця; як ягода; (про обличчя ще) біле як кипень і рум’янці грають (і червінь грає).
• Молоко на губах не обсохло у кого – ще молоко на губах (іноді під носом) не обсохло кому; ще губи в молоці у кого. [А ви, ви звідки, молодці? У вас ще губи в молоці. Олесь.]
• Обожжёшься на молоке, станешь дуть и на воду – як спарився на молоці, тоді й на сироватку дмухатимеш. Пр. Обпікшись на молоці, дутимеш і на воду. Пр. Хто спаривсь на окропі, той і на холодну воду дмухне. Пр. Хто на окропі спаривсь, той і на холодну (на зимну) воду дме. Пр. Опаришся (обпечешся) на молоці, то й на воду студитимеш. Пр.
• Парное молоко – молоко з-під корови; сиродій.
• Сколько с быком не биться, а молока от него не добиться – захотів молока від бика. Пр. У ялової корови молока не випросиш. Пр.
• Снятое молоко – збиране (іноді жарт, брите) молоко; спідняк.
• [Только] птичьего молока недостаёт (не хватает) – [Тільки (хіба, лиш(е))] пташиного (пташачого, птичого) молока нема(є) (нестає, бракує).
• Цельное молоко – незбиране молоко.
• Чего в молоке не было, того в сыворотке не найдёшь – коли нема в молоці, то не буде й на сироватці. Пр. Не зійшло на молоці, не зійде й на сироватці. Пр.
Обжигаться
• Не шути с огнём — обожжёшься – не грай з вогнем, бо о(б)печешся (о(б)палишся). Пр. З вогнем не жартуй, бо то жижа. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр.
• Обжёгшись на молоке, станешь дуть и на воду – хто спарився ((об)пікся) на окропі, той і на холодну воду дмухне. Пр. Хто на окропі спарився, той і на холодну (на зимну) воду дмухає. Пр. Як спаришся на молоці, то й на сироватку дмухатимеш. Пр. Обпікшись на молоці, хукатимеш і на воду. Пр. Опаришся (опечешся) на молоці, то й холодну воду студитимеш. Пр.
• Около огня обожжёшься, около воды обмочишься – коло вогню ходивши, та не опектися. Пр. Коло води ходивши, не можна, щоб не замочитися. Пр.
Сорока
• Вертится, как сорока на колу – вертиться, як сорока на тину. Пр. Крутиться, як посолений в’юн. Пр. Крутиться, як муха в окропі. Пр. Крутиться, як сите порося. Пр. Крутиться, як ведмедик у млині. Пр.
• Заладила сорока Якова — одно про всякого – меле без кінця те саме, та все однаково. Пр. Бовть у воду! Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду та знову бовть у воду. Пр.
• Знает сорока, где зиму зимовать – сова знає, де кури ночують. Пр. Знає свиня, що морква. Пр.
• Написал, как сорока бродила – надряпав (наригував), як курка лапою.
• Сорока на хвосте принесла (шутл. ирон.) – сорока на хвості принесла.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

обры́згивать, обры́згать оббри́зкувати, оббри́зкати; окро́плювати, окропи́ти; зро́шувати, зроси́ти

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Закропля́ти, закропи́ти –
1) окроплять, окропить;
2) омочать, омочить, освежать, освежить влагой.
• Закропи́в ду́шу – подкрепился.
• Закропи́ти о́чі – выпить, быть навеселе, выпивши.
Кропи́ти – кропить, окроплять.
Му́ха – муха.
• Кру́титься, як му́ха в окро́пі – завален хлопотами, без отдыха в хлопотах.
Окропля́ти, -пля́ю, окропи́ти, -плю́ – окроплять, окропить.
Покро́плення – окропление.
Покропля́ти, покропи́ти, -плю́, -пиш –
1) окроплять, окропить;
2) що – вспрыскивать, вспрыснуть (сделку).
Пошпува́ти, -пую́ – побрызгать, окропить.
Скро́плювати, -плюю, скропля́ти, -пля́ю, скропи́ти, -плю́ – окроплять, окропить.
Спо́рскати, -каю – обрызгать, окропить.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Вертится, как белка в колесе. Див. Крутится, как белка в колесе. —
1. Вертиться, як оюн в ополонці.
2. Вертиться, як сорока на тину.
3. Крутиться, як посолений оюн.
4. Ганяє, як чорт по болоту.
5. Товчеться (шатається), як Марко по пеклу.
6. Вертиться, як муха в окропі.
Попал промеж двух огней. Попал в перекрестную. Попал впросак. —
1. Вліз межи молот і ковадло.
2. Ускочив по самі вуха.
3. Опарився, як муха на окропі.
Пуганная ворона и куста боится. —
1. Полохлива (лякана) ворона куща боїться.
2. Хто на окропі опарився, і на зимну воду дує.
3. Опарився на молоці, та й на воду студить.
4. Налякав міх, що й торби страшно.
5. Полоханий заєць і пенька боїться.
6. Битому собаці кия не показуй.
7. Десь которий добрий христив, що так далеко звертає.
8. Кого гад укусив, той і глисти боїться.
Терпение и труд все перетрут. —
1. Хто робить - голий не ходить.
2. Якби все вовк лежав, то вже б досі здох.
3. Шатайся за ділом, як муха в окропі.
Хватил шилом патоки (укр.). —
1. Вхопив шилом патоки.
2. Пожививсь, як собака мухою.
3. Вліз межи молот та ковадло.
4. Опарився, як муха на окропі.
5. Заробив на сіль до оселедця.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

окрі́п, окро́пу, в -пі; -ро́пи, -пів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Аж, сз.
1) Такъ-что даже, ажно, даже. Дурний, аж крутиться. Посл. А прокинувся мій пустунчик — і гуком його в хаті, аж сохи движять. МВ. ІІ. 10. Далекий шлях, панибрати, знаю його, знаю, аж на серці похолоне, як його згадаю. Шевч. Еней від неї одступався, паки зайшов через поріг, а далі аж не оглядався, з двора в собачу ристь побіг. Котл. Ен. І. 34. Аж чудно далебі мені! Гліб. 71. Грає кобзарь, виспівує, аж лихо сміється. Шевч. 51.
2) Передъ словами, обозначающими количество, указываетъ на значительность послѣдняго и переводится словомъ «цѣлыхъ»: Аж три дні морочився з цією роботою, т. е. цѣлыхъ три дня возился съ этой работой. Коли чують: щось гуркотить, — аж то гайдамаки, аж дванадцять. Рудч. Ск. ІІ. 181. Аж три пари на радощах кумів назбірали. Шевч. 103.
3) Передъ словами, показывающими мѣсто или время, употребляется обыкновенно съ предлогами: до, за, на и пр. въ значеніи «самый», указывая на достиженіе отдаленнаго или крайняго предѣла. Аж до моря Запорожці степ широкий крили. Шевч. 124. Аж на вершечок зліз на грушу. Аж під піл заліз, шукаючи. Ой приїхав Гамалія аж у ту Скутару. Шевч. 61. Полинь, полинь, голубонько, аж в Київ зо мною. Мет. 41. Вип’єш, — біжи яко мога, що́ б там ні кричало, не оглянься, поки станеш аж там, де прощалась. Шевч. 16. Аж до вечора сидів у його, — вже смерком вернувся додому.
4) Аж по́ки. До тѣхъ поръ пока. Пробувайте в господі, аж поки вийдете звідтіля. Єв. Мр. VI. 10.
5) Аж-аго́сь, аж ось, аж ось де, аж осьдечки, аж от, аж от де. Вотъ, вотъ гдѣ; какъ вотъ. Мнж. 175. Де мішок? — «Аж ось». Аж осьдечки опинився, ганявшись за конем. Тільки що випрягають коней, аж ось іде лейстровий городський козак Головко. ЗОЮР. І. 256. Аж ось прилітає змій. Рудч. Ск. І. 132. Аж ось настає голод. Рудч. Ск. ІІ. 35. Аж от перестріва його на дорозі становий. Рудч. Ск. II. 161.
6) Аж ось коли, аж от коли. Вотъ когда. Аж ось коли довідався, а то все не знав.
7) Аж он, аж ондечки. Вонъ тамъ. Аж ондечки він живе на тому краю села.
8) Какъ вотъ уже, какъ вдругъ. Лечу, дивлюся, аж світає, край неба палає. Шевч. 218. Дивлюсь, аж наші йдуть. Як послала мене мати в степ пшениці жати, аж там чумак воли пасе, став зо мною жартувати. Мет. 21. Дивляться, аж там приковані три зміїхи. Рудч. Ск. II. 72. Тілько що поблагословивсь їсти, аж та стріла так і встромилась у печеню. ЗОЮР. І. Аж гульк! Какъ вдругъ. Аж гульк — з Дніпра повиринали малії діти, сміючись. Шевч. 28.
9) Анъ; а между тѣмъ. Я думав так, аж воно инакше.
10) Аж-аж-аж! Показываетъ усиленное дѣйствіе, желаніе. Сидів, сидів (голодний вовк), так їсти аж-аж-аж!.. Рудч. Ск. І.
3) «Грійте окропу, — я миться буду!». Мати нагріла такого гарячого, що аж-аж-аж! Грин. І. 43.
Верті́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Вертѣться, крутиться. Вертиться, мов в’юн в ополонці. Ном. № 3124. Вертиться, як муха в окропі. Ном. № 10068.
Викру́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. ви́крутитися, -чуся, -тишся, гл.
1) Увертываться, увернуться; вывернуться. Грицько побачив, що кацап виймає ножа, та й викрутився. Рудч. Ск. І. 201.
2) Только сов. в. Проработать безъ отдыху. Ціле літо, як муха в окропі, викрутяться обоє, рано встаючи, пізно лягаючи. Мир. ХРВ. 125.
Відставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. відста́вити, -влю, -виш, гл.
1) Отставлять, отставить. Стривай, чавун з окропом трохи відставлю.
2) Оттопыривать, оттопырить. Вовк одставив свій хвіст. Чуб. І. 52.
Грі́ти, -грі́ю, -єш, гл.
1) Грѣть, нагрѣвать, согрѣвать. Піч топлю, руки грію. Ном. № 12538. Чужий кожух не гріє. Ном. № 9652. Ой. місяцю, місяцю! світиш, та не грієш, — даремне в Бога хліб їси. Ном. № 596. Окропи гріть. Рудч. Ск. І. 137. Гріти самова́рь. Ставить самоваръ. Пятигорск. окр.
2) Бить, колотить. Отець Хведор грів та грів його по всьому. Левиц. І. 535.
3) — покло́ни. Бить съ усердіемъ поклоны. Гріє перед тим хрестом поклони. Мнж. 92.
4) — чупри́ну. Потѣть отъ усилій, силиться. Нащо, про що тобі над цим чуприну гріть? Г. Арт. (О. 1861. III. 112). Гріти гадю́ку за па́зухою. Отогрѣть змѣю на груди, приласкать неблагодарнаго. Ном.
5) Грі́ти наді́ю. Поддерживать надежду въ комъ. Нехай радіє, поки надію серце гріє. Шевч.
Дму́хати, -хаю, -єш, одн. в. дмухну́ти, -ну́, -не́ш, гл.
1) Дуть, подуть. Не дмухай проти вітру. Ном. № 1100. Хто спарився на окропі, той і на холодну воду дмухне. Ном. № 5792. Попіл в вічі дмухати. Не дам у ка́шу собі́ дму́хати. Не позволю вмѣшиваться въ мое дѣло. МВ. (КС. 1902. X. 147).
2) Только въ несов. в. Пыхтѣть. Росердився та так дмуха, що й не приступай. Черкас. у. Въ слѣдующихъ значеніяхъ употребляется только однокр. в.:
3) Ударить, хватить. Як дмухнув мене по пиці, так у мене й голова замакітрилась. Лебедин. у.
4) Выпить, осушить. Дмухнув чарчину мов тую воду. Екатерин. г.
5) Побѣжать, поѣхать, махнуть. Дмухнім лиш братці, ми до неї. Котл. Ен. Буйволи на сонці помліли; як угляділи воду, так до води й дмухнули. Драг. 3. Дмухну́ти дра́ла. Быстро уйти, удрать. Ном. № 4413.
Закропля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. закропи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Окроплять, окропить. Закропляйте доріженьки, щоб ся не курили. Чуб. V. 994.
2) Омочать, омочить, освѣжать, освѣжить влагою. Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити. Мл. л. сб. 237.
Кропи́ти, -плю́, -пиш, гл. Кропить, окроплять. Сонце світить, дощик кропить. Ном. № 236. Кропи нас, мати, свяченою водою. Грин. III. 510.
Купа́йла и купа́ла, -ли, ж.
1) Имя женскаго существа, упоминаемаго въ пѣсняхъ въ ночь подъ 24 іюня во время празднества Купа́ла. Де Купала ночувала? Упала Купала на Йвана. Грин. III. 125. Ум. Купа́(й)лиця, купа́(й)лочка. На улиці купайлиці (Чуб. III. 195), — т. е. празднуется Купа́ли. Купалочка з купа вийшла та й окропом очі завішала. Мет. 312. В Купалочки три дочки. Мет. 311. Ой Купалочка купалася, на бережку сушилася. Чуб. III. 200.
2) Только: купа́ла. Раст.: а) = Купа́ва. Вх. Уг. 248. б) Tussilago farfara. Вх. Уг. 248.
Ку́піль, -пелю и -плю, м. Купель, посуда для купанья, также вода для купанья. Звеліла принести купіль, налити окропів і почала купатись. Левиц. І. 393. Лучче було мене, мати, в купелі заляла, ніж мя таку нещасливу на сей світ пускала. Чуб. V. 316. Що ти мене, моя мати, в куплю не залляла? Гол. І. 239.
Му́ха, -хи, ж. Муха. До Спасівки мухи на пана роблять, а в Спасівку на себе. Ном. № 482. Аж он дві мухи сидить. Лубен. у. Кру́титься як му́ха в окро́пі. Заваленъ хлопотами, безъ отдыха въ хлопотахъ. Му́ха ясіньо́ва. Насѣк. = Майка. Вх. Пч. І. 7. Ум. Му́шка.
Нагріва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. нагрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Нагрѣвать, нагрѣть. Ну, то й справді нагрівай окропу. Рудч. Ск. І. 123. Нагрі́ти чупри́ну. Поработать до пота.
Окрі́п, -ро́пу, м.
1) Кипятокъ. Вареники, мученики, в окропі кипіли, велику муку терпіли. Ном. № 12350.
2) Раст. Укропъ.
Окропи́ти. См. Окропляти.
Окропля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. окропи́ти, -плю́, -пиш, гл. Окроплять, окропить. Холодної води знайди, рани мої постреляні да порубані окропи, охолоди. Макс.
Опа́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. опа́ритися, -рюся, -ришся, гл. Обвариваться, обвариться. Опарився, як муха на окропі. Ном. № 1821.
Охоло́джувати, -джую, -єш, сов. в. охолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Прохлаждать, прохладить. Рани мої постреляні та порубані окропи, охлоди. Дума.
Па́рити, -рю, -риш, гл.
1) Парить, распаривать, размачивать, размягчать на огнѣ, въ горячей водѣ. А свекорко дубиноньку паре. Грин. III. 303. Білі руки в окропі парить. Нп. Кадук парив твою матір. Чуб. V. 427.
2) безл. Парить. Душно, так і парить. Ном.
3) Бить розгами. Цю Ганну раз таки і в волости парили. Грин. І. 32.
Підпа́лювати, -люю, -єш, сов. в. підпали́ти, -лю́, -лиш, гл. Поджигать, поджечь; растапливать, растопить. Добре вогонь горить, як є чим підпалити. Ном. Підпалили сосну від споду до верху. Чуб. V. 394. Підпалив у печі, гріє окропи. Рудч. Ск. І. 137.
Підто́плювати, -люю, -єш, сов. в. підтопи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Затапливать, затопить, залить водой. Ой скоро дівчина на човен ступила, тихая вода човен підтопила. Чуб. V. 367.
2) Затапливать, затопить печь, поджечь въ печи дрова. Підтопили в печі, гріли окропи. Мир. Пов. II. 99.
Побіде́нник, -ка, м. Бѣдняга, горемыка. Вареники-побіденники, в окропі кипіли, велику муку терпіли. Ном. № 12351.
Покропле́ння, -ня, с. Окропленіе.
Покропля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. покропи́ти, -плю́, -пиш, гл.
1) Окроплять, окропить. Покропили домовину святою водою. Кв. Тим ув обох бідах в кишені аж гуло, не так то густо дощ із рогу золотого їх покропляв. К. Дз. 141.
2) Вспрыскивать, вспрыснуть, выпить по случаю чего. Ми покропили твій прихід. Г. Барв. 505.
Попригріва́тися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Пригрѣться, нагрѣться. Уже попригрівалися окропи, ставай оджимати сорочки.
Пошпува́ти, -пу́ю, -є́ш, гл. Побрызгать, окропить.
Приставля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. приста́вити, -влю, -виш, гл.
1) Приставлять, приставить, поставить. Пристав драбину до стіни. Затопила піч, приставила окропи. Рудч. Ск. II. 59.
2) Доставлять, доставить. ЗОЮР. II. 56. Приставив Остап хліб від свого пана. Г. Барв. 24.
3) Приставлять, приставить къ дѣлу. Хто ж нас тепер буде ізражать і порядок давать, і на діло приставлять. Мил. 188.
Пухи́р, -ра́, пухи́рь, -ря́, м.
1) Волдырь. Як линула окропом на руку, так он які пухирі понабігали. Харьк. г.
2) Пузырь.
3) Мочевой пузырь. НВолын. у.
Скро́плювати, -люю, -єш, скропля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. скропи́ти, -плю́, -пиш, гл. Окроплять, окропить. К. Дз. 217. Скропляй нас, матінонько, свяченою водою. Грин. III. 523. І скроплював безплодную пустиню. К. Іов. 86. Не скропиш того свяченою водою. Ном. № 5670.
Спа́рити, -рю, -риш, гл.
1) Обжечь, обварить, обдать кипяткомъ. Як би го окропом спарив. Ном. № 3386.
2) — ши́ю. Натереть рабочей скотинѣ шею, напр. ярмомъ. Херс.у.
3) Отколотить. А ти моїх орендарів нагайкою спарив. Рудан. І. 37.
Спа́ритися, -рюся, -ришся, гл. Обжечься, обвариться. Спарився, як на окропі. Ном. № 3.386.
Спо́рськати, -каю, -єш, гл.
1) Обрызгать, окропить.
2) — різка́ми. Выпороть.
Ціба́, и цібе́, меж. Восклицаніе, которымъ отгоняютъ собакъ. Херс. А ціба! окропу на пса! ціба! Вх. Зн. 78. Ач прокляті собаки, як звикли до порога. Цібе! Черномор.
Чаву́н, -на, м.
1) Чугунъ.
2) Чугунный горшокъ. Чавун з окропом. Ком. II. 18. Ум. Чавуне́ць. Драг. 425.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Лину́ти, гл. *2) Плеснуть. Линув на лоб йому води. Мкр. Г. 57. Не в’яжись, бо окропом лину межи-очі. Пир. у., Конон. *3) Полететь. Сл. Нік.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Кипяток — окрі́п (окро́пу).

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Anethum graveolens L. — кріп запашни́й (Ру); кріп (Вх3, Сл, Mk; Вх, Ср, Лч, Ан, Ln, Жл, Hl, Mj, Гр, Ян1, Ян4, Ду, Ів, Гд, Ос, Ук, Гб2 — ЗАГ), кріп звичайний (Во), кріп пахучий (Вх1, Вх2, Вх6, Оп); вокро́(і́)пець (Он — БО), копер (Во, Вх7, Сл, Гб — ЛМ), копрій (Сл, Mk), кріп городовий (Нв — ВЛ), кріп дикий (Mk), кріпе́ць (Вх, Жл — ВЛ), кроп (Пс, Сл, Ос — СТ), кропець (Вх5, Вх7 — ЛМ), круп (Мал — ЗК), марарь (Км), окри́п (Лс2 — ПЦ), окрі́п (Рг1, Лч, Ан, Пс, Mj, Ян4, Сл, Mk, Ос — СТ, ВЛ, ПС), окріп’я (Км), окроп (Км), окро́пе́ць (Вх7, Он — БО, ЛМ), опара (Сл), укрі́п (Лч, Ум, Зл, Гр, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук — ВЛ), укро́п (Чн, Рг1, Шм2, Лс2, Ос — СД, ПЦ, СЛ), укро́пець (Он — БО).
Spiraea sp. — окропець (Hl — БУ), таволжка (Сл).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Окропи́ть, окропля́ть = окропи́ти, обри́зкати, покропи́ти, окропля́ти, обри́зкувати.
Варъ = 1. спе́ка, ва́р. – Терпи, Грицю, хоч яка спека. н. пр. — На дворі вар займає дух. Кон. 2. окрі́п, вар. — Окропом ошпарив. 3. д. Варо́къ. 4. смола́, (у шевцїв) — ше́вська смола́. — Пристав, як шевська смола до чобота. н. пр.
Заква́са = ро́счина, (з пива або хмелю) — дріждї, (з тїста, запарена окропом) — опа́ра, (для квасу) — кваси́ло, ро́зквас. С. Жел. — Єсть на росчину, стане й на заміс. н. пр. — Росте, як на дріждях. н. пр.
Замѣ́съ = 1. д. Замѣ́ска. 2. замі́с. — Як стало на росчину, стане й на заміс. н. пр. 3. за́па́рка (борошно, запарене окропом, для собак).
Запе́чь, ся = запекти́, ся, (про губи, від спеки) — засма́гнути, посма́гнути. — Запе́кшіеся гу́би = сма́жні, пересма́глі уста́. — Ой дай, дївко, води пити, смажні уста окропити. н. п. — Пересмаглими устами припадаю до каменю О. Мор.
Ку́шанье = стра́ва, потра́ва, їжа, їство́, їда́, наїдки, (варене) — ва́риво, варе́не, (печене)— пече́ня, печи́сте, пече́не, (скоромне) — скоро́мина, скоро́мне, (пісне) — пісни́на, пісне́. — Голодному кожна страва добра. н. пр. — Хлїба не пік, страви не варив. Кн. — Яка приправа, така й потрава. н. пр. — На їжу був трохи вередливий. Кн. — Були там усякі їства штучні. Кот. — Хліб та вода — то козацька їда. н. пр. — Сьогодня варива нема, тільки печене. С. З. — Все стоїть на столі: і напи́тки і наїдки. Кр. — Різні стра́ви наро́дні на Українї: бі́ґос або бі́ґус (ковбаса або мъясо, печені або варені з квашеною капустою з салом), бри́нза або ґля́ґаний сир (сир з овечого молока), бу́цик або бу́цики (галушки або варяницї, смажені на маслї, їдять з сметаною або з медом), варе́ники (періжки з сиром або ягідьми, варені), варени́цї (шматочки тїста, зварені, їдять з маслом і сметаною), галушки́ (галки або шматочки тїста з юшкою з олїею або салом), голубцї (каша часом з мъясом, загорнута в капустяних листях), за́тїрка (юшка з тїста, розтертого дрібненько з олїєю або маслом), катлама́ (коржі в баранячому смальцї), ґру́ця (яшна каша з горохом), ква́ша (соложене тїсто з грушками або калиною), кутя́ (пшениця зварена з медовою ситою або риж з родзинками з миґдалевим молоком, обрядова страва на Сьвятвечір або на Голодну кутю), лемі́шка (запарене окропом борошно з молоком або маслом), ло́кшина (різане тоненько тїсто, зварене), макорже́ники (різані яблука, спечені в яйцях), мамали́ґа (кукурузяне борошно, запарене окропом, з маслом), орі́шки (пальчики з тїста на смальцї), пампушки́ (буханцї з олїєю і цибулею або часником), пенца́к (каша з цїлих яшних крупів), построма́ (сушена на сонцї баранина), пу́тря (рідка лемішка), рябко (з пшона з мъясом), тете́ря (з гречаної муки з пшоном, з олїєю), у́трібки (солянка з печінок і тельбухів), хома́ (тертий горох з сїмъям), шарпани́на або ба́ба-шарпани́на (пшенишне тїсто з юшкою з таранї або чабака), ши́йник (з ракових шийок), шулики́ (коржики з маком і медовою ситою), шупо́ня (горох з пшоняною кашою). Про українські народні страви д. Маркевича — „Обычаи, повѣрья, кухня и напитки Малороссіянъ“. К. 1861.
Мыть, ся = ми́ти, ся, білизну — пра́ти, ся, теплою водою — ба́нити, ся, окропом — па́рити, що деревляне, витираючи піском, золою, віхтем або-що — шарува́ти. С. Л. — Посилає невістку на річку прати. н. к. — На бережку у ставка, на дощечцї у млинка хвартух прала дївчина. н. п. — Ми родичі: ваші мами на одній водї хустки прали. н. пр. — Сорочка брудна, немов кілька місяцїв не прана. Фр. — Що на вогнї переть ся, а на водї сушить ся? н. з. — Треба тарілки банити.
Накипяти́ть, ся = нагрі́ти, ся (на пр. воду), напрягти́, звари́ти, ся (на пр. молоко). — Нагріти окропу. — Треба зварити молока до кави.
Обва́ривать, обвари́ть, ся = обва́рювати, опа́рювати, ошпа́рювати, обвари́ти, опа́рити (С. З. Л.), ошпа́рити, ся (С. Л.), тїсто — запа́рити. — Ошпарив руку окропом. С Л. — Крикнув, як ошпарений. н. пр. — Як опариш ся на молоцї, будеш дуть і на холодну воду. н. пр.
Обже́чь, обжига́ть, ся = 1. опекти́ (С. З. Л.), обпекти́, обпіка́ти, ся, опали́ти, обпали́ти, обпа́лювати, ся, (волосся, шерсть то-що) — обш(с)мали́ти, обш(с)ма́лювати, ся, (окропом або чим рідким гарячим) — опа́рити, ошпа́рити, ошпа́рювати, ся. С. З. Л. Жел. — Не грай з огнем, бо опалиш ся. н. пр. — Не клади приску до опеченого, воно й так болить. н. пр. — Ошмалив волосся. — Кричить, як ошпарений. н. пр. — Сам. як опарений, кричав. Кот. 2. ви́палити, випа́лювати, ся. С. Аф. Л. — Випалювати цеглу, горшки.
Облива́ть, обли́ть, ся = облива́ти, обли́ти, ся, вли́ти ся (С. Л.), обілля́ти (Под.), окропом — обпа́рювати, опа́рювати, ошпа́рювати, обпа́рити, ся і т. д. — облива́ти ся, залива́ти ся сльоза́ми, пролива́ти сльо́зи. – Подиви ся, ще зіронька тільки заняла ся, а ти ж, моя голубонька, слїзми облила ся. н. п. — Ой вийду я на могилу, кругом подивлю ся, як згадаю про ту волю — сльозами залью ся. н. п.
Обожже́нный = опа́лений, опе́чений, окропом — опа́рений, ошпа́рений, про цеглу — ви́палена, пеньок — о́гарь. — Обожже́нное мѣ́сто = о́пік, опа́рилина, опе́чене, опа́рене. (Д. Ожёга).
Ошпа́ривать, ошпа́рить = ошпа́рювати, опа́рювати, ошпа́рити, опа́рити, опекти́ (окропом).