Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 139 статей
Шукати «ону*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Ону́ча – ону́ча (-чі), (ум. ону́чка, ону́чечка), платя́нка (гал.) (ум. платя́ночка).
Ону́чина – ону́чина.
Вето́шник – ганчі́рник, шматя́р (р. -ра́), лахма́нник, ону́чник, онучка́р (р. -ря́), старомана́тник.
Вето́шница – ганчі́рниця, шматя́рка, лахма́нниця, онучка́рка, старомана́тниця.
Вето́шничать – ганчірникува́ти, онучка́рити.
Внук – внук, ону́к, (ум.) вну́чок, ону́чок, (общ. р.) внуча́ (р. -ча́ти), онуча́, внученя́ (р. -я́ти). [Золото́го Тамерла́на онуча́та го́лі (Шевч.)].
Вну́ка – вну́ка, ону́ка, (ум.) вну́чка, вну́чечка, ону́чка, ону́чечка, у[о]ну́ченька.
Внуча́та – внуча́та, онуча́та.
Доставля́ть, доста́вить –
1) приво́зити, приве́зти́, дово́зити, дове́зти́, приставля́ти, приста́вити, пристанови́ти; спрова́джувати (прова́дити), спрова́дити (гал.). [Законтрактува́вся дово́зити будіве́льне де́рево до військо́во́го депо́ (Франко). Вони́ дро́ва продаю́ть де́шево, та не приставля́ють. Ми вас у го́род пристано́вимо поці́нно. Аж з Ре́йну і з Уго́рщини бочка́ми прова́дили ре́йнське і вся́кі на́литки (Стор.)];
2) (поставлять) постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити, вистача́ти, ви́стачити, достарча́ти, доста́рчити; (угощение) поставля́тися, поста́витися.
• -ть вдоволь – настача́ти, -ся, наста́чити, -ся. [Галичина́ постача́ла культу́рних робітникі́в на всю Украї́ну (Н.-Лев.). На всіх і стра́ви не наста́чиш. За се їм харч злиде́нну вистача́ють (Куліш). Хоч заста́вся, а поста́вся! (Ном.). Пря́дива на верівки́ не наста́чилися];
3) (причинить) завдава́ти, завда́ти, спричиня́ти, спричини́ти чого́ кому́. [Вели́кого кло́поту завда́в мені́ син. Слаба́ дити́на бага́то ноче́й безсо́нних їй спричи́нила (М. Левиц.)].
• Доста́вить неприятность, огорчение – завда́ти при́крости, завда́ти жалю́.
• Доставля́ть утешение, радость кому – ті́шити, поті́шити кого́, завда́ти вті́хи кому́. [Поті́шила ти мене́, до́нечко, ону́ком].
Из-за –
1) (і)з-за ко́го, (і)з-за чо́го, з-поза ко́го, з-поза чо́го. [Сі́ло со́нце, з-за дібро́ви не́бо червоні́є (Шевч.). З-поза срі́бного тума́ну хви́ля срі́бного фонта́ну пле́ще та брини́ть (Крим.)].
• Встать из-за стола – вста́ти з-за сто́лу.
• Возвратиться из-за границы – поверну́тися (о мног. поверта́тися) з-за кордо́ну.
• Выглянуть из-за двери – ви́глянути, ви́зирнути з-поза двере́й. [З-поза двере́й ви́зирнуло весе́ле Ода́рчине обли́ччя (Крим.)].
• Из-за горы – (і)з-за гори́, з-поза гори́. [Із-за гори́ ві́тер ві́є, березо́ньку хи́лить (Метл.). З-поза скали́ виї́хало дво́є кавка́зців-верхівці́в (Крим.)].
• Из-за тучи (туч) – з-за, з-поза хма́ри (хмар).
• Из-за моря – (і)з-за мо́ря, з-поза мо́ря;
2) (вследствие, по причине чего) за чим, через що, (диал., зап.) без що; (ради чего) за-для чо́го, за-ра́ди, ра́ди чо́го, (диал.) про що, (за что) за що. [До́вго не спа́ли обо́є – ко́жне за свої́ми думка́ми (Грінч.). За лихи́ми людьми́ та за ворога́ми гуля́ти не ві́льно (Пісня). Му́сів че́рез малярі́ю й болю́че знервува́ння поки́нути те́пле Туапсе́ (Крим.). Ой врони́ла я віно́чок без свій дурни́й розумо́чок (Чуб. V). Ото́ж і є найважні́ші причи́ни, за-для яки́х я вдяга́юся бі́дно (Крим.). За-ради вла́сних інтере́сів (Корол.). Стида́ ра́ди не змо́же ви́мовити ні слове́чка (Квітка). Як я тепе́р му́шу рі́дні свої́ ча́да про хлі́ба кава́лок труча́ти до а́ду? (Федьк.). За ка́рії оченя́та, за чо́рнії бро́ви се́рце рва́лося, смія́лось, вилива́ло мо́ву (Шевч.). Йому́ ця кварти́ра незвича́йно припа́ла до вподо́би за свою́ ідеа́льну ти́хість і безшу́мність (Крим.)].
• Из-за собственной неосторожности – че́рез вла́сну необере́жність.
• Из-за кого (меня, тебя и т. д.) – через ко́го (ме́не, те́бе і т. д.). [Через не́ї мій вік молоди́й пропада́є (М. Вовч.). Іді́ть, ді́ти, ви од нас, нема́ життя́ через вас (Гнід.)].
• Спорить, ссориться из-за чего, из-за пустяка – спереча́тися (супере́читися), свари́тися за щось, за дурни́цю. [От учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.)].
• Из-за выеденного яйца – за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу. [За ону́чу зби́ли бу́чу].
• Соперничество из-за кого, чего – супе́рництво за ко́го, за що, через ко́го, через що.
Ка́ша –
1) ка́ша, (жидкая кашица) кулі́ш (-лешу́), (насм.) кандьо́р (-ру), (запечен. с маслом и яйцами или лапшою) ба́бка.
• -ша гречневая, пшённая, ячневая, манная – ка́ша греча́на, пшоня́на, я́чна, ма́нна.
• Густая -ша детей не разгонит – гу́ща діте́й не розжене́ (Приказка).
• -ша – разгоня наша – ка́ша – розго́ниха на́ша (Номис).
• Борщ да -ша – пища наша – хліб та вода́ – коза́цька їда́ (Приказка).
• Сапог -ши просит – чо́біт ї́сти про́сить; чо́біт зу́би ви́щирив.
• У него -ша в голове – в ньо́го лемі́шка (ка́ша) в голові́, та ще й без олі́ї.
• Заварить -шу (о ссоре, скандале и т. п.) – зчини́ти бу́чу, колотне́чу, закрути́ти лемі́шку, навари́ти до́брої ка́ші.
• Заварилась у них -ша (иноск.) – зчини́лась у їх колотне́ча; заклекоті́ло у їх, як у ка́шнику.
• Большая -ша заварилась у них – крута́ ка́ша у їх ва́ритьса.
• Из-за пустяков такую -шу заварили – за ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка); за ма́сляні ви́шкварки завели́ся (Приказка).
• Вы -шу заварили, а нам приходится расхлёбывать – ви ка́шу завари́ли, а ми му́симо ї́сти; ва́ша ро́зчина, а нам міси́ти; слю́сар прокра́вся, а коваля́ пока́рано; хто їв я́блука, а кому́ – оско́ма (Приказки);
2) бот. Achillea Millefolium L. – дереві́й (-ві́ю), крива́вник (-ка и -ку), серпорі́з (-зу).
Кутерьма́ –
1) (суматоха, беспорядок) бу́ча, гарми́дер (-ру), розгардія́ш (-шу́), ша́рварок (-рку), колотне́ча, галаматня́, калабали́к (-ку), ре́йвах (-ху), веремі́я. [Таки́й гарми́дер, нена́че орда́ підступа́ (Афан.). Попа́вся у цю веремі́ю (Сторож.)].
• Поднять -му́ – зня́ти (зби́ти) бу́чу (гарми́дер, веремі́ю), нароби́ти ша́рварку, колотне́чі [За ону́чу та зби́ли бу́чу (Приказка)];
2) см. Вью́га, Не́погодь.
Лоску́тник, -ница –
1) (одетый в лохмотья) – халами́дник, -ниця, обі́дранець, -нка, обі́рванець, -нка, обша́рпанець, -нка, голодра́нець (-нця), -нка, ла́таник, -ниця, го́ла спи́на;
2) (торгующий лоскутьем) танди́тник, -ниця, лахмі́тник, -ниця, лахма́нник, -ниця, лахманя́р (-ра́), -ня́рка, онучка́р (-ря́), -ка́рка, (полон.) староже́чник, -ниця;
3) -ку́тница, бот. Centaurea L. – воло́шка.
Мно́го, нрч. –
1) бага́то, бага́цько, ве́лико, (устар.) мно́го, (во множестве) гу́сто, ті́сно, (пров.) ду́же, гук, гу́ком. [Бага́то сліз, а ща́стя в сві́ті ма́ло (Грінч.). Више́нь не було́, зате́ грушо́к бу́де бага́цько (Звин.). Бага́цько є рож у садо́чку (Крим.). Прислужи́вся своє́му кра́єві ве́лико (Куліш). Тре́ба мно́го вчи́тися (Франко). Нечи́стих місці́в на землі́ ду́же гу́сто (Звин.). Люде́й ті́сно і лю́дям ті́сно (Чигиринщ.). В їх ду́же живе́ і столу́ється люде́й (М. Вовч.). У ме́не гу́ком свине́й (Г. Барв.)].
• -го ли? – чи бага́то? чи бага́цько? (сколько?) як забага́то? скі́льки?
• Как -го? – як забага́то? скі́льки?
• Как -го людей, которые – як бага́то люде́й, що; скі́льки люде́й, які́.
• Довольно -го – дово́лі (до́сить) бага́то (бага́цько), багате́нько, чима́ло, чимале́нько, ве́личко, густе́нько. [Ціка́вого там мо́жна знайти́ багате́нько (Крим.). Мару́ся вже чима́ло чита́ла (Грінч.). Стрільці́в у нас густе́нько (Звин.)].
• Не -го – не бага́то, не бага́цько. [Не бага́цько тих у нас, в кого́ святи́й ого́нь не згас (Самійл.)].
• Не очень -го – не ду́же бага́то (бага́цько, гу́сто). [Люде́й було́ не ду́же гу́сто (Сл. Гр.)].
• Не очень-то, не больно -го – не ду́же-то бага́то, не гу́рт (-то), не ве́лико (-то), не ве́льми, не гук, (не в числовом знач.) не гара́зд. [У їх не гу́рт чого́ є (Грінч.). Щоб відтвори́ти його́ життє́пис, ма́ємо не гу́рт-то матерія́лу (Єфр.). Жіно́цтво, зві́сно, ло́гіки ма́є не гу́рт (Крим.). Заробі́тку не ве́льми було́ і в не́ї (Кониськ.). Тут нови́н не гук (Франко). Вона́ й сама́ не гара́зд тя́мила в пра́вилах ві́ри (Крим.)].
• Не особенно -го – не на́дто бага́то, не як бага́то.
• Так -го – так бага́то, так бага́цько, тако́го, тако́-о, тако́-го́. [Як запа́лиш сві́тло вночі́, то ку́льці впа́сти ні́де, тако́го їх (таргані́в) навила́зить (Проскурівщ.). І тако́го-ж тих ксьондзі́в за ти́ждень прибу́ло, що… (Рудан.)].
• Так ли -го у вас денег? – чи та́к-то ба́гато у вас гро́шей? чи сті́льки у вас гро́шей?
• Не так уже и -го – не з-та́к і (не та́к-то й) бага́то. [Ідеа́ли, при́нципи, ці́лі, осно́ви – їх не з-та́к і бага́то ма́ла лю́дськість, щоб ни́ми ки́датися (Ніков.)].
• Так же -го, как – так са́мо бага́то, як; сті́льки-ж, як.
• Слишком -го – на́дто бага́то, на́дто, зана́дто, забага́то. [Їде́н на́дто ма́є, а дру́гий нічо́го (Кам’янеч.). Аж на́дто ща́стя! (Куліш). Зана́дто вже хо́чеш зна́ти (Звин.). Для пое́ми в про́зі (в цьому́ тво́рі) забага́то науко́вих гіпо́тез (Л. Укр.)].
• Он слишком -го о себе думает – він на́дто ви́соко гада́є про се́бе, він на́дто ви́соко несе́ться.
• -го ли – мало ли, -го – мало – чи бага́то, чи ма́ло; (сколько-нибудь) скі́лькись.
• -го (если), -го-мно́го – що-найбі́льше, (в крайнем случае) в кра́йньому ра́зі.
• -го шуму из ничего, -го грому попустому – бага́то га́ласу з ніче́в’я; за ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка);
2) (при сравн. степ.: гораздо) бага́то, бага́цько, дале́ко, зна́чно, геть, ду́же. [Цей кінь бага́то кра́щий за ва́шого (Чигиринщ.). Моя́ спідни́ця дале́ко до́вша од ва́шої (Хорольщ.). Своя́ ха́та ду́же бі́льша за цю земля́нку (Грінч.)].
• Он -го счастливее меня – він бага́то (дале́ко) щасливі́ший від (за) ме́не.
• Больному сегодня -го лучше – слабо́му (х(в)о́рому) сього́дні бага́то (дале́ко, зна́чно) кра́ще, бага́то (зна́чно) покра́щало.
Накопля́ть, накопи́ть – призби́рувати, призбира́ти, назби́рувати, назбира́ти, збира́ти, зібра́ти, нагрома́джувати, нагрома́дити, збива́ти, зби́ти (до ку́пи), ску́пчувати, ску́пчити, наку́пчувати, наку́пчити, (нагромождать) накопи́чувати, накопи́чити, (наживать, приобретать) нажива́ти, нажи́ти, набува́ти, набу́ти, придбава́ти, придба́ти, надбава́ти, надба́ти що, чого́, (о мног.) попризби́рувати, поназби́рувати, понагрома́ждувати, поску́пчувати, понаку́пчувати, понакопи́чувати, понажива́ти, понабува́ти, попридбава́ти, понадбава́ти що, чого́. [Призбира́в я собі́ срі́бло й зо́лото й скарби́ (Куліш). Зазна́ли, діди́ біди́, по́ки нажили́, а ону́ки му́ки, до́ки збули́ (Приказка). Знання́ бага́то-бага́то за сті́льки вікі́в ми придба́ли (Самійл.)].
• -ть капитал – нагрома́джувати, нагрома́дити, ску́пчувати, ску́пчити капіта́л.
• Накоплё́нный – призби́раний, назби́раний, зі́браний, нагрома́джений, зби́тий (до ку́пи), ску́пчений, наку́пчений, накопи́чений, нажи́тий, набу́тий, при́дбаний, на́дбаний, попризби́руваний и т. п. [Призби́рані на́слідки попере́дньої фізи́чної і ду́хової пра́ці (Доман.). Фіна́нсові резе́рви, набу́ті вікові́чною експлуата́цією робітникі́в (Пр. Правди). Надбане добро все загинуло (Богодух.)].
• -ные деньги – призбирані (нажиті, набуті) гро́ші.
• -ный опыт – набу́тий до́свід.
Намеча́ть, наме́тить –
1) (меткой, знаком) значи́ти, познача́ти и позна́чувати, позначи́ти, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти, зазнача́ти и зазна́чувати, зазначи́ти, відзнача́ти и відзна́чувати, відзначи́ти, наміча́ти, намі́тити, (зарубками) карбува́ти, накарбува́ти, (клеймом) таврува́ти, натаврува́ти, клейн[м]и́ти, наклейн[м]и́ти, (товары) шта[е]мпува́ти, нашта[е]мпува́ти, (о мног.) поназнача́ти и поназна́чувати, позначи́ти, поза[повід]знача́ти и поза[повід]зна́чувати, понаміча́ти, помі́тити, покарбува́ти, потаврува́ти, поклейн[м]и́ти, пошта[е]мпува́ти що. [Узя́в за́ступ та лопа́ту, пішо́в ямки́ значи́ти (ЗОЮР II). Позначи́в соки́рою дерева́ ті, що руба́ти (Богодух.). Позначи́в найкра́щі кавуни́ (Сл. Ум.). Зазначи́ сього́ ду́ба, щоб ізнайти́ по́тім (Сл. Гр.). Став ко́жний заробля́ти вла́сний хліб, ора́ти зе́млю, зазнача́ти ме́жі (Крим.). Помі́тили всі рушники́ (Сл. Ум.)].
• Он -тил это место карандашом – він за[від]значи́в це мі́сце олівце́м;
2) (перен.: в мыслях) наміча́ти, намі́тити, накре́слювати, накре́сли́ти, визнача́ти и визна́чувати, ви́значити, назнача́ти и назна́чувати, назначи́ти що. [Молоди́й уче́ний накре́слив собі́ широ́кий план робо́ти (В. Підмог.)].
• Он -тил себе эту цель – він ви́значив собі́ цю мету́.
• -тить в общих чертах что – намі́тити (накре́сли́ти) в зага́льних ри́сах, (очертить) зачеркну́ти що. [Кулі́ш про́бував зачеркну́ти вже й ме́жі украї́нської кри́тики (Рада)].
• -ча́ть, -тить путь кому, чему – наміча́ти, намі́тити, назнача́ти, назначи́ти, назнамено́вувати, назнаменува́ти шлях (путь, сте́жку) кому́, чому́. [Намі́тити шляхи́ майбу́тньої робо́ти (Пр. Правда). Поста́вили на науко́вий грунт украї́нське пита́ння та назначи́ли стежки́, яки́ми да́льшим поколі́нням ле́гше було́ йти (Доман.). (Кві́тка і Шевче́нко) познаменува́ли на́шій слове́сності пра́вий і дале́кий шлях (Куліш)].
• -ча́ть ряд мероприятий – наміча́ти (накре́слювати) ни́зку за́ходів. [На́ша програ́ма накре́слює ни́зку за́ходів (Азб. Комун.)];
3) (наглядывать кого, что) наміча́ти, намі́тити, нагляда́ти, нагля́[е́]діти и нагля́нути, назира́ти, нази́рити, назори́ти, наба́чити, назна́ти кого́, що, взя́ти на о́ко, наки́нути о́ком кого́, (для какой л. цели ещё) націля́ти, наці́лити кого́, (упорно, диал.) наповра́титися. [Я вже нази́рила тели́чку, – коли́-б ті́льки на гро́ші зби́тися, за́раз куплю́ (Кониськ.). Ота́ ді́вчина, що я назори́в, – моя́ бу́де (Червоногр.). Ви́важив две́рі, щоб живоси́лом схопи́ти дочку́ безтала́нних пожильці́в, яку́ назна́в собі́ рані́ш (Крим.). И́нші соба́ки взяли́ на о́ко онучкаря́ – біжа́ть попри віз, хапа́ють зуба́ми за коле́са (Франко). Капіта́н наки́нув о́ком Окса́ну та й поча́в її́ хвали́ти (Квітка). Або́ забіжи́ куди́-не́будь, або́-що, бо тебе́ наці́лили у при́вод (Квітка). Наці́лили мене́ обікра́сти (Канівщ.). Вже коли́ наповра́тилися вкра́сти мою́ тели́цю, то вкра́дуть! (Звин.)];
4) (нацеливаться в кого, во что) націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), наці́лити(ся) на (в) ко́го, в (на) що, поціля́ти, поці́лити що, наміря́ти(ся), намі́ритися на (в) ко́го.
Наме́ченный –
1) позна́чений, назна́чений, за[від]зна́чений, намі́чений, накарбо́ваний, накле́йнений/накле́ймлений, нашта[е]мпо́ваний, поназна́чуваний, помі́чений и т. п. [Йду до своє́ї намі́ченої стежи́ночки (М. Вовч.)];
2) намі́чений, накре́слений, ви́значений, назна́чений, заче́ркнутий, назнамено́ваний.
• Итти прямо к -ной цели – простува́ти до ви́значеної мети́.
• -ный к исполнению – призна́чений (намі́чений) до викона́ння;
3) нагля́джений, нагля́нутий, нази́рений, назо́рений, на́знаний, взя́тий на о́ко, нагля́нутий о́ком, наці́лений.
-ться –
1) (стр. з.) значи́тися, назнача́тися, бу́ти назна́чуваним, назна́ченим, поназна́чуваним и т. п. -ются к рассмотрению такие вопросы – намі́чено розгля́нути (обміркува́ти) такі́ пита́ння.
• -ются новые пути – намі́чено нові́ шляхи́.
• -ются такие кандидаты – намі́чено таки́х кандида́тів;
2) (возвр. з.) зазнача́тися, зазначи́тися, визнача́тися, ви́значитися, наміча́тися, намі́титися. [На схо́ді почало́ пробива́тися крізь хма́ри со́нце; спе́ршу зазначи́лося бліди́м ма́товим кружа́лом (Грінч.). Те, що мо́же ви́значитися на о́брію ново́ї доби́ (Рідний Край)];
3) (вдоволь, сов.) намі́титися, (зарубками) накарбува́тися, (целясь) націля́тися и т. п.; срв. Ме́тить.
Нет –
1) безл. глаг. – нема́, нема́є (ум. нема́єчки), (очень редко, зап.) ніт, (в детск. языке) ма; (нет и в помине, народн.) біг-ма́(є), (грубо: нет ни черта) чорт-ма́(є), кат-ма́(є), біс-ма́(є), ді́дько ма́є. [Нема́ в саду́ солове́йка, нема́ щебета́ння; нема́ мого́ миле́нького, – не бу́де й гуля́ння (Пісня). Бага́то є люде́й, нема́ люде́й-браті́в (Грінч.). Сме́рти нема́ для творці́в (Сосюра). Шука́ коза́к свою́ до́лю, – а до́лі нема́є (Шевч.). Нема́ оче́й, що ба́чити хоті́ли, нема́є ро́зуму, що зна́ння пра́гнув, нема́є на́віть самого́ бажа́ння (Самійл.). Там лю́ди до́брі, де мене́ ніт (Гол. III). Де сніг упа́де, квіточо́к вже ніт (Пісня). Гро́шей біг-ма́ (Рудан.). Землі́ вла́сної у йо́го біг-ма́ (Кониськ.). «Є гро́ші?» – «Чорт-ма́ й копі́йки» (Сл. Гр.). Всі ми тут б’ємо́сь, а ді́ла все чорт-ма́є (Грінч.). Бага́то ума́, та в кеше́ні кат-ма́ (Номис). Своє́ї землі́ кат-ма́ (Васильч.)].
• У меня, у него и т. п. нет – я не ма́ю, в ме́не нема́(є), (иногда, преимущ. о членах тела и психич. явлениях: мені́ нема́), він не ма́є, в йо́го нема́(є), (иногда: йому́ нема́) и т. п. [В ме́не ба́тька нема́є (Пісня). Придиви́лися: аж одного́ ву́ха йому́ нема́ (Звин.). Стида́ тобі́ нема́! (Звин.)].
• Его нет дома – його́ нема́(є) вдо́ма.
• Нет ли у тебя денег? – чи нема́ в те́бе гро́шей? чи ти (ча́сом) не ма́єш гро́шей?
• Нет ничего – нема́(є) нічо́го.
• Нет решительно ничего – нічогі́сінько нема́.
• Совершенно нет чего – зо́всі́м нема́(є) чого́, нема́ й кри́хти чого́, і звання́ (заво́ду) нема́ чого́, (диал.) нема́ ані ги́ч, (зап.) і на позі́р нема́ чого́.
• Нет ни души, см. Душа́ 2. и Ни 1 (Ни души).
• Нет времени – нема́(є) ча́су, нема́(є) коли́, ні́коли.
• У меня нет времени – я не ма́ю ча́су, мені́ ні́коли, мені́ нема́ коли́.
• Дела нет кому до чего – ба́йду́же кому́ про що. [(Пташки́) цвірі́нькають так, мов їм про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)].
• Дня нет, чтобы я об этом не думал – дня (тако́го) (или дни́ни тако́ї) не бува́є, щоб я не ду́мав про це.
• Нет сил (с)делать что – не си́ла (нема́(є) си́ли) (з)роби́ти що. [Не си́ла ту кри́вду сло́вом розби́ти (Рада)].
• Нет ничего легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
• Нет ничего выше, лучше и т. п., как… – нема́(є) нічо́го ви́щого, кра́щого и т. п., як…; нема́ в сві́ті, як…; нема́ (в сві́ті) над що; срв. Лу́чше 1. [Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Сл. Гр.). Нема́ цві́ту бі́льшого та над ожи́ноньку, нема́ ро́ду рідні́шого та над дружи́ноньку (Пісня)].
• Где только его нет – де ті́льки його́ нема́, (везде он вмешается) де не посі́й, то вро́диться (Приказка).
• Нет как (да) нет – нема́ та й нема́; як нема́, так (диал. дак) нема́; як відрі́зано. [А в неді́леньку по-ране́ньку ко́зочки як нема́, дак нема́ (Метл.). То було́ що-дня́ вчаща́є, а тепе́р і не поба́чиш: як одрі́зано (Сл. Гр.)].
• Слова нет – нема́ що каза́ти, шко́да й сло́ва, ані сло́ва, про те й мо́ви нема́, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, зві́сно, (правда) пра́вда. [Мужи́к аж міни́ться: – «Та то, па́не, ані сло́ва! – що кому́ годи́ться!» (Рудан.)].
• На нет и суда нет – на нема́ й су́ду нема́.
• Нет-нет да и – коли́-не-коли́ (та й); коли́-не-коли́, а; вряди́-годи́ (та й); а коли́сь-і́нколи; нема́-нема́, та й, (в прошлом) нема́-було́, нема́, та й; було́-не-було́ (та й); ба́йдуже-ба́йдуже, та й; ні, ні, та й. [Він коли́-не-коли́ та й ска́же щось ду́же пу́тнє (Звин.). Він уже́ був заспоко́ївся, але́ ча́сом виника́ли су́мніви: коли́-не-коли́, а набіжи́ть ду́мка, що він хво́рий (М. Зеров). А вона́ вряди́-годи́ та й зазирне́ до йо́го (Крим.). А в голові́ нема́-нема́, та й майне́ яка́сь розу́мна га́дка (Крим.). Нема́-нема́, та й щось даду́ть (Гуманщ.). Він нема́-було́, нема́, та й наві́дається до свої́х ро́дичів (Звин.). І брат тоді́ ще не вмер, і ті́тка було́-не-було́ (,та й) заско́чить до нас і посо́бить (Звин.). Не лащі́ть цього́ соба́ку, бо він ба́йдуже-ба́йдуже, та й кусне́ за па́лець (Звин.). А він ні, ні, та й бо́вкне таке́, що ку́пи не де́ржиться (Крим.)];
2) нрч. отриц. – ні, (зап., нелитер.) нє, (очень редко) ніт. [Люблю́ тебе́, доба́ переходо́ва, за вла́дне «так» і непокі́рне «ні» (Сосюра). «Пі́деш ти до йо́го?» – «Ні» (Сл. Гр.). Скажи́ пра́вду ти мені́, а чи лю́биш мене́, чи ні (Пісня). Мо́же син мій бу́де у кому́ні, а як ні, то, мо́же, мій ону́к (Сосюра). «Хо́чеш?» – «Нє, не хо́чу» (Брацл.). Оде́н брат був бага́тий, а дру́гий нє (Звин.). Мо́же ви́йде, а мо́же й ніт (Свидн.). Каза́в, ду́рню, мовчи́; ніт, патя́кає? (Мирний)].
• Да или нет? – так чи ні?
• Ни да, ни нет – ні так і не ні; ні так, ні сяк.
• Ан нет! – ба ні!
• Да нет – та ні, ба ні. [«Здає́ться, дзво́нять». – «Та ні, то лю́ди гомоня́ть» (Шевч.). «А що се га́лас на́че?» – «Ба ні, се спів» (Грінч.). Ти сміє́шся, а я пла́чу; ба ні, не пла́чу – регочу́сь (Шевч.)].
• Да нет же – та ні-ж, та-ж ні, так (диал. дак) ні; (ни в каком случае) аніже́, ані́ж, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди. [«Хіба́ тобі́ тако́го ба́тька?» – «Аніже́! Аніже́! не тако́го» (Грінч.)].
• Ну, нет! – е, ні! ба ні́! ну, ні́! Е, ні! цього́ я тобі́ не дам (Брацл.). [«Ході́м погуля́ймо!» – «Ба ні! тре́ба працюва́ти» (Липовеч.)].
• Так нет же – т[д]ак ні(-ж).
• Нет ещё – ні ще, (эллиптич.) ще. [«А ви його́ ще не ба́чили?» – «Ще!» (Звин.)].
• А почему (бы) и нет? – а чо́м би й ні? а чом(у́) не так?
• Может быть да, может быть нет – мо́же так, а мо́же (й) ні; або́ так (воно́), або́ ні. [«Мо́же так, а мо́же ні» – пам’ята́єте є таки́й рома́н д’Анну́нціо (В. Підмог.)].
• Никак нет – ні, аніже́, аж нія́к, (диал.) аж ні́куди;
3) на не́т, нрч. –
а) кли́ном, скі́сно, спохо́ва. [Візьми́ лопа́ту та підструга́й оту́т зе́млю, щоб було́ спохо́ва (сведено на нет) (Звин.)].
• Стёсывать на нет – сті́сувати скі́сно (спохо́ва).
• Жила (горная) сходит, сошла на не́т – жи́ла виклино́вується, ви́клинувалася;
б) (перен.) на ні́вець, на ніщо́, ні на́ що.
• Сводить, свести на не́т что – зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́). [Ти звів на ніщо́ всю на́шу спра́ву (Остр. Скарбів)]; см. Ничто́ (Обращать в -то́).
• Сходить, сойти на не́т – схо́дити, зійти́ на ні́вець, зво́дитися (перево́дитися), зве́сти́ся (переве́сти́ся) ні на́ що (на ніщо́), перево́дитися, переве́сти́ся, (итти прахом) іти́, піти́ в ні́вець; (исчезать) зника́ти, зни́кнути. [Двоєду́шницька та́ктика ППС довела́, що вплив ППС’ців зійшо́в на ні́вець (Пр. Правда). Під ля́дським панува́нням звела́сь би ні на́ що на́ша наро́дність (Куліш). Бува́ють такі́ часи́, коли́ письме́нство занепада́є й перево́диться (Крим.). Пішло́ все бага́тство в ні́вець (Крим.)].
• Конкуренция сошла на не́т – конкуре́нція зійшла́ на ні́вець;
4) сщ. – ні (нескл.).
• Пироги с нетом – пироги́ з та́ком (Поділля), нізчи́мні пироги́ (Сосн.).
• Есть лучше нета – «є» кра́ще ніж (за, від) «нема́(є)», так кра́ще за ні.
• Неты́ считать – недо́ліки лічи́ти.
Ничто́, мест. – ніщо́, (диал.) нічо́го; (ровно, решительно -то́) аніщо́. [Ніщо́ не діли́ло те́мної но́чи від я́сного дня (Л. Укр.). Ніщо́ не забороня́є ва́шим оча́м виміря́ти їх (степи́) і вздовж і вшир (Мирний). Йому́ нічо́го не ва́дить (Звин.)].
• Это -то́ в сравнении с чем – це ніщо́ про́ти чо́го (порі́внюючи, в порівня́нні з чим).
• Этому -то́ не мешает – цьому́ ніщо́ не заважа́є (не перешкоджа́є, не стої́ть на перешко́ді или на зава́ді, не перебива́є).
• Ему -то́ не удаётся – йому́ не щасти́ть (не талани́ть) ні в чо́му, йому́ ніщо́ не йде в ла́д (до пуття́).
• Обращать, обратить что, кого в -то́ – оберта́ти, оберну́ти що, кого́ в ніщо́ (в ні́вець), поверта́ти (пуска́ти, переверта́ти), поверну́ти (пусти́ти, переверну́ти) що в ні́вець, поверта́ти, поверну́ти кого́ в ніщо́, зво́дити, зве́сти́ що на ні́вець (на ніщо́, ні на́ що), перево́дити, переве́сти́ що на ні́вець; (уничтожать) ни́щити, зни́щити що. [Оберну́вши в ні́вець могу́ще королі́вство (Куліш). Та си́ла, що чолові́ка стопта́ла, у ні́вець оберну́ла (Грінч.). Пан та ні́мець усе́ пове́рнуть у ні́вець (Приказка). Старшина́ хо́че пи́саря у ні́вець поверну́ти (Харківщ.). Час мене́ в ніщо́ пове́рне (Самійл.). Вона́ сті́льки клопота́лася, сті́льки плати́ла, а тепе́р усе́-б то те пусти́ти в ні́вець? (Кониськ.). Всі вели́кі страхи́ переве́рне в ні́вець (Куліш). Життя́ звело́ сті́льки зако́нів на ні́вець (Н. Громада). Ту «по́правку», що міг я йому́ да́ти мої́ми лі́ками, на ні́вець перево́дила тяжка́ пра́ця (Н.-Лев.)].
• За -то (продавать и т. п.) – за ніщо́ (ні за ві́що, за бесценок: за-півда́рма, за так-гро́шей, за так-гро́ші). [Старі́ гро́ші пі́дуть ні за ві́що (Лебединщ.). Пороздава́ла порося́та за так-гро́ші (Борз.)].
• Ничего́ – нічо́го. [«Що хто тобі́ зро́би́в?» – «Ніхто́ нічо́го» (Л. Укр.). Секрета́р нічо́го не ві́дав про сю спра́ву (Кониськ.). Спервові́ку не було́ нічо́го (П. Тичина)].
• Абсолютно, положительно, решительно, ровно, совершенно -го́, -го́ то – нічогі́сінько, (экспрессивнее) анічогі́сінько, (зап., полон.) ніц нічо́го; (ни-ни) аніже́. [Нічогі́сінько не ба́чу! (Н.-Лев.) «Що-ж у нас ста́лося?» – «Нічо́го… анічогі́сінько!» (Грінч.). Це не ма́є анічогі́сінько спі́льного з тим розумі́нням, яко́го… (А. Любч.). Ніц нічо́го не зна́ю! (Брацл.). Не чу́ю аніже́! (Куліш)].
• Всё или -го́ – все або́ нічо́го.
• -го́ не видно, неслышно – нічо́го не ви́дн[к]о (не зна́ти), не чу́ти.
• Нет -го́ выше, лучше и т. п., как…, см. Нет 1.
• Нет -го́ легче, как… – нема́(є) нічо́го ле́гшого, як…
• -го́ подобного – нічо́го поді́бного́ (схо́жого, підхо́жого, тако́го); см. Подо́бный.
• -го́ в мире (на свете) – нічо́го в сві́ті. [Нічо́го в сві́ті не було́ тако́го прекра́сного, як ці дві а́рмії (Кандід)].
• Не иметь -го́ общего с кем, чем – не ма́ти нічо́го спі́льного з ким, з чим.
• Из-за -го́ – (из-за пустяков) за дурни́цю, за нікче́мницю, (из-за выеденного яйца) за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу, (от нечего делать) зні[е]че́в’я. [За ону́чу зби́ли бу́чу (Приказка)].
• Из этого -го́ не вышло – з цьо́го нічо́го не ви́йшло.
• Выходить, выйти в люди из -го́ – вибива́тися, ви́битися в лю́ди з нічо́го.
• -го́ не значит (пустяки) – дарма́, пусте́, дурни́ця. [Мо’ то й не ва́ше, та дарма́, бері́ть уже́ (Сл. Гр.)].
• -го́ не поделаешь – нічо́го не вді́єш; см. Поде́лать 2.
• -го́ не стоит – нічо́го не кошту́є; нічо́го не ва́рт(ий); см. Сто́ить.
• Создать то из -го́ – створи́ти що з нічо́го.
• Ничему́ – нічо́му.
• Ниче́м – нічи́м. [Нічи́м не ви́явив свої́х почутті́в (Велз)].
• Я -че́м не болен – я ні на що́ не хво́рий (не слаби́й, не слабу́ю).
• Он че́м не доволен – він нічи́м (ні з чо́го) не задово́лений.
• Ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ и т. п. – ні в чо́му (чі́м) и (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м) и (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́ и т. п. [Це ні на що́ не схо́же (Коцюб.)].
• Ни во что́ не ставить кого – ні за що́ (за ніщо́) ма́ти кого́, не поважа́ти, не шанува́ти кого́.
• Ни за что́ – (ни за какие блага) ні за що́ (в сві́ті), ні за́ що, (ни в коем случае) зро́ду, зро́ду-(з)ві́ку, (никак) нія́к.
• Ни за что́, ни про что́, см. Ни 1а.
• Остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи.
Нога́вка –
1) (подвёртка под лапоть) пі́дмотка, (онуча) ону́ча;
2) см. Ногави́ца;
3) (повязка на ногу) та́сьмочка.
Ня́ньчить – ня́ньчити кого́; (пестовать) пе́стувати кого́; (забавлять) ба́вити, ті́шити кого́. [Ді́ток ва́ших ня́ньчу (Кониськ.). Дід ба́вить своє́ мале́ньке внуча́ (Шевч.). Ду́мала рі́дних ону́ків діжду́, ті́шитиму їх (Кониськ.)].
Повздо́рить – посвари́тися, посе́рдитися, (провинц.) поги́ркатися з ким.
• -рить из-за пустяков – посвари́тися за ма́сляні ви́шкварки, за ону́чу зби́ти бу́чу.
Повози́ться с кем, с чем – попо́ратися коло ко́го, коло чо́го, поморо́читися, пововту́зи[а]тися з ким, з чим и коло ко́го, коло чо́го, (похлопотать ухаживая, стараясь угодить) попа́нькатися, попа́дькатися, поця́цькатися, поцята́тися з ким; (с усилительным значением) попопо́ратися, попоморо́читися и т. д. [Бага́то тре́ба коло то́го леда́чого попововту́затися(Грінч.). Хай лише́нь стари́й та стара́ з онуча́м поцята́ються (Проскурівна)].
Подвё́ртка –
1) см. Подвё́ртывание 1 - 3;
2) пі́дмотка;
3) ону́ча.
Поня́ньчиться – поня́ньчитися, попа́нькатися, поця́татися. [Хай стари́й та стара́ з онуча́тами поця́таються].
Портя́нка – ону́ча (ум. ону́чка, мн. -чки́), платя́нка (ум. -ночка), заве́ртка, (для пальцев) напе́рс(т)ник, -ниця.
Поспо́рить –
1) с кем о чём, против чего – позмага́тися, поспереча́тися, поспо́ритися, попере́читися з ким за що, про́ти чо́го.
• Из-за пустяка -рили – за дурни́цю (за ма́сляні ви́шкварки) поспо́рилися, за ону́чу зби́ли бу́чу.
• Он может -рить с ним в знании – він мо́же позмага́тися з ним знання́м;
2) (побиться об заклад) поспо́рити, піти́ в заста́ву, заста́витися з ким на що.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вразвалку, вразвалочку, разг. – перева́льцем, перева́ги-ва́ги, пере́хильцем, пере́хильці.
[А за ними кобзар Волох Переваги-ваги Шкандибав на конику, Козакам співає… (Т.Шевченко). Дід Антип вийняв з рота люльку й дивився вслід онукові, як він ішов перехильцем, як качка, коливаючи своїм химерним горбом, і якось кумедно махав руками, вивертаючи долоні (Спиридон Черкасенко). Заріділа щетина стовбурів, шапки калини перехильці збігали вглиб, темніючи багрянцем китиць (Роман Андріяшик). А звір, почовгавшись черевом, зіп’явся на задні і перевальцем потюпав нагору (Віктор Савченко)]. Обговорення статті
Дед, дедушка –
1) дід, (ласк.) дідусь, дідусик, дідусю, дідусенько, дідунь, дідуньо, дідунечко, дідок;
2) (старик) дід, (ув.) дідуган, дідуга, дідище, дідора, дідур, (пренебреж.) дідисько:
• дедом быть – дідувати; бути дідом;
• становиться, стать дедом (похожим на деда) – дідіти, здідіти;
• старый дед – старий дід, (разг.) [старий] дідуга (дідуган), стариган, (образн.) сивий пелех.
[Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся як дуга, А я, молоденька, Гуляти раденька! (І.Котляревський). Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Т.Шевченко). Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т.Шевченко). А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, синку, робити?» (С.Руданський). Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Л.Глібов). Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! (Л.Глібов). Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л.Українка). Ми будемо дідувати, по пасіках жити (АС). Бачить баба, що біда, та й давай проситься: — Ой мій милий дідусенько, покинемо биться. Покинемо биться та давай мириться, Ми старі давно обоє, чого нам свариться? (Н.п.). Весняна вода добре таки пожувала гатку, їздити через річку не можна було. Дід Охван прийшов подивитись і був дуже невдоволений з річки. — Рибини путньої не впіймаєш, а й собі набундючилась… (В.Підмогильний). Дали Інокентію Петровичу кирпичного чаю, тютюну (старий Сірко пам’ятав про Інокентія Петровича ще з дому), і старенький, зморщений, безбородий дідусик, був радий, як маля. Йому вже три чисниці до смерті, і він хоче покурити всмак. Ні слова не тямлячи по-російському ані по-українському, дідусик на мигах дякував, радів і розумів, чого від нього хочуть: доглянути коней (І.Багряний). Незабаром до двору в’їхали ще одні залужні — дідуньо Уліян з тіткою Марією (У.Самчук). Вони самі — старі пенсіонери, Сивенький тато — слюсар заводський, З парокотельні слухає гудки І, певно, вже не жде нової ери. Бо сплинув вік. І мариться село, Де руки діда, схрещені в могилі. Рахнівка. Гайсин. Голубе Поділля. Все забуттям, мов терням, поросло. Бо сплинув вік. По Таврії, по наймах, По вежах Закавказзя. По роках. І вижовк світ по всіх материках. Лишився цей. Малий. В вікні. У рамах. Оце твій світ. Нехай малий, та свій. Незрадний. Твій. Довірений і вірний. Хай пам’ять бродить і гуде, як рій. Це — твій. Пенсіонерний і вечірній (В.Стус). Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята, анциболи, хоч не роди! Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття. І несли їх діди, яким не хотілося жить (Л.Костенко). До баби не приходили сусіди, Не рипали сіньми́. А баба побивалася за дідом, Вмивалася слізьми́ <…>. Ох, діду, окаянний діду! Мали ж удвох іти!.. Нащо покинув, скажи, повідай?! Ох, Господи, прости… Ось нагодилися сусіди — Руками розвели: Так побивалася за дідом — До діда й однесли… (Тетяна Решетняк). — Це ж доведеться ночувати під голим небом, спати не роздягавшись і ще всяку таку покуту нести, що понавигадував той дурноголовий дід, маркіз Мантуанський, а ви оце тепер його робом ходити надумали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бридкий дідуган: очевидно, я видаюся їм саме таким. Здідів, де ж йому вганятися за нами (Леся Мушкетик, перекл. Тібора Дері). — Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Вранці бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив — то ввечері ховалася вже бабуся]. Обговорення статті
Львятник – (помещение для львов в зоопарке) лев’ятник.
[Побачивши його з кам’яної тераси над ведмежим ровом, син і двоє онуків поспішили йому назустріч і повели до лев’ятника (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)]. Обговорення статті
Масса –
1) (вещество, тело, материя, толща) ма́са;
2) (множество кого, чего) бе́зліч, си́ла, си́ла-силе́нна, незчисле́нна си́ла, си́ла си́лою, ма́са, по́вно, (куча) ку́па, гу́ра, (туча, потоп, лавина, бездна) хма́ра, як мгли́, пото́п (потопа), зава́ла, ва́лява, прі́рва, море, (тьма) тьма, (гибель, пропасть) ги́бель, (фамил.) шмат (-ту), (грубо) до чо́рта, до бі́са, до стобі́са, до сму́тку, до ви́греба чого́;
3) (народная) тиск, сила, тлум, ма́са;
4) (юрид.) ма́са, все добро́ (майно́):
• бумажная, древесная, сырая масса – паперо́ва, деревна́, сирова́ ма́са;
• воздушная маса – повітряна маса;
• двигаться сплошной массой – іти́, су́нути, пливти́ (пли́сти́) суці́льною ла́вою, хма́рою, о́блавом, ва́лом, су́нути (ці́лим) зага́лом;
• критическая маса – критична маса;
• масса вращательнодвижущаяся – маса обертоворухома;
• масса движущаяся – маса рухома;
• масса материальной точки – маса матеріяльної точки;
• масса неуравновешенная – маса незрівноважена;
• масса переменная – маса змінна;
• маса приведенная – маса зведена;
• маса присоединенная – маса приєднана;
• маса распределенная – маса розподілена;
• маса сосредоточенная – маса зосереджена (скупчена);
• маса уравновешивающая – маса зрівноважувальна;
• мышечная маса – м’язова маса;
• народные массы – наро́дні ма́си;
• собралась масса народу – зібра́лося (зійшлося, зібралася, зійшлася) бе́зліч (си́ла, си́ла-силе́нна, тьма) лю́ду (люде́й);
• сырковая маса – сиркова маса.

[О́бсяг атмосфе́ри величе́зний, а ма́са мізе́рна (М.Грінченкова). Люде́й ішло́ хма́ра хма́рою (АС). Як почало́ розтава́ти, то вода́ йшла рівчака́ми, а тепе́р, як ду́же розта́ло, — іде́ о́блавом (М.Вовчок). Наро́д-творе́ць не мо́же вже бу́ти сиро́ю етнографі́чною ма́сою (С.Єфремов). Чого́ не вда́тен збагну́ти зага́л, юрба́ (М.Леонтович). Бе́зліч пра́ці (Б.Грінченко). Си́ла-силе́нна слів, а ді́ла нема́ (АС). Груш незчисле́нна си́ла (А.Кримський). Їх там си́ла си́лою була́ (Квітка). Пое́зії, пе́вно, в тім ма́са (І.Франко). При́кростей уся́ких ку́па (Б.Грінченко). Люде́й на по́лі як мгли (Г.Барвінок). Чу́ти було́ яке́сь шепта́ння — з-посере́д пото́пи ли́стя (І.Франко). В столи́ці зби́лася ва́лява лю́ду (М.Леонтович). Гро́шей у ньо́го прі́рва (АС). Наро́ду там ги́бель (АС). Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли), не можуть бути повноцінними громадянами (Л.Костенко). — У славолюбства тисяча синів, всі рвуться уперед, і, як схибнешся, Когось пропустиш, всі на тебе ринуть Могутнім валом, і заллють, затруть, Зоставивши позаду (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). А найкраще ось що зроби: стинай віття тернове (тут скрізь того терну до гибелі росте) та й кидай по дорозі на призна́ку… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можна спробувати поставитися до неї по-християнському і полюбити. Але хоч як ти до неї ставився б, вона, ця маса, перетворена волею випадку на електорат, має голос і нічого спільного не має з демократією. Що з нею робити? Обманювати? Відмивати? Перевиховувати? Чекати, поки вимре? Але останнє — іллюзія: старі тягнуть за собою онуків, правнуків, які теж стають навкарячки (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Маса удаваних книжок, але дуже мало літературних творів; тлум інформації та добрих намірів, однак обмаль реальної думки та пам’яті — такий, власне, порядок денний (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). Той тлум вирував і клубочився, люди бігали туди й сюди (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). — І тепер нам потрібні, — сказав він, — не мечі, а батоги. Масами правили з днів сотворіння і треба ними правити до кінця цих днів. Суще лицемірство й фарс говорити, ніби вони самі здатні собою керувати (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Усі сновигають, горланять до хрипоти, вихваляючи свій товар. Конкуренція, сварки, обдурювання один одного на копійки. Найневгамовніші ми, зовсім малі, бо нам подобається брати участь, відчувати належність, бути частиною всього цього великого тлуму (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На пароплаві панував тлум, адже ним подорожували механіки та інші відвідувачі національного свята, всі поголовно п’яні ще до обіду (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Найжахливіша маса, яку можна уявити, складалася б суцільно із знайомих (Е.Канеті). У народних мас ця сама маса завелика для сходження вгору. Зате для лавиноподібного сходу вниз — якраз (В.Шендеровіч)]. Обговорення статті
Наскальный – наскельний.
[Стежина долі — наче дим… Мій вітер свище. Наскельні написи здають. Сивіють болі. Та підіймаються, як ртуть, Нащадки волі (Ігор Павлюк). Ранок письменника тут починається із вслухання, вухом до землі, в копитний грім іздалека, в стенокардію прим’ятих навалою степів, у легеневі хрипи затемненої височини, в обважнілий трем паралітних лавин, що за хвилину мають зійти, а вже потім, коли розвидніло: зі сповіді розбещеного владою президента, з усних розпоряджень забіганому і забідканому прем’єрові, з подетальних настанов голові таємної служби, до того змучених, безпорадних, здитинілих в оточенні милих онуків, до того наївних, що мусиш без зайвого галасу, виборів, програм, присяг брати на себе відповідальність; за долю розкрадіїни! дбати!! забороняти небезпеку, легалізувати потяги мас, підозрювати головного банкірила і кожному громадянинові власноруч послиненим пальцем відраховувати надбавку до сатисфакцій, одним словом: дбати! з’являтись інкогніто на бандитські сходки, совістити, переконувати і навіслючувати на головорізів мішки наскельного живопису, наркотиків, зброї, встигати з лекціями в інститут підвищення лісу, збирати довірених редакторів і за пляшкою мінералки ділитись підозрами про безпробудну дрімливість ворога; будити думку! (Є.Пашковський)]. Обговорення статті
Нянчить, няньчить – ня́ньчити кого́; (пестовать) пе́стувати кого́; (забавлять) ба́вити, ті́шити кого́.
[Ді́ток ва́ших ня́ньчу (О.Кониський). Дід ба́вить своє́ мале́ньке внуча́ (Т.Шевченко). Ду́мала рі́дних ону́ків діжду́, ті́шитиму їх (О.Кониський). Дружина чоловікові: — У нас буде дитина! — Ти серйозно?! — І вже на тому тижні. — І нічого не можна зробити? — Ні. Твоя мама відмовилася її няньчити]. Обговорення статті
Одеколон – (франц.) одеколон.
[Напевне, цілий рік проживши між боліт, ялин, казарм, до міста не показуючи носа, я звикнув пити був (замість горілки — трійний одеколон). Онучі прати хоч раз на місяць. Згадувать дівчат, що буцімто в житті одним і снили, аби мені віддати свій вінок (В.Стус). На одеколон перейшов, подали голос десь у глибині свідомості рештки сумління, але дуже тихо, мляво і непереконливо (В.Кожелянко). — Батьку, ну дай попробувати! — Рано, сину, тобі ще горілку пити! На ось, сьорбни одеколону!]. Обговорення статті
Прелесть – (наваждение) мана́, (соблазн) споку́са; (обаяние, привлекательность) прина́да, прина́дність, прива́бливість, ва́ба, прива́ба, пова́ба, по́ваб, прива́бність, пова́бність, прина́дливість; (красота) краса́, ро́зкіш; (физическая) вро́да, (очарование) чарування, чари, чар:
• Вы просто прелесть! (разг.) – Ви просто чудові (чудо)!;
• женские прелести – (ирон.) жіночі принади;
• какая прелесть!; что за прелесть! – яка́ краса́! яка́ ро́зкіш!, (о красивой женщине) що за краса́!, (шутл.) яка́ ця́ця!;
• прелести жизни – принади (втіхи, красо́ти) життя;
• пре́лесть новизны – прина́да (прина́дність) новини́, нові́тности (Крим.), пова́бність новини́ (Коц.);
• просто пре́лесть! – чиста розкіш!
[В обли́ччі в йо́го була́ яка́сь прина́да (АС). Прива́би світові́ обе́рнуться у дим (Ворон.). Квітки́ в не́ї — чи́ста ро́зкіш (АС). Хто вмира́є, — тих відміня́є ди́вна вро́да (М. Зеров). При врученні галичанин набирає урочистого вигляду, випинає груди з вишитою краваткою і півгодини розхвалює принади та переваги власного підношення. А вже вдома мало не до самого ранку побивається за втраченою річчю (Онуфрій Жменя)]. Обговорення статті
Слава – слава, (большая, ещё) просла́ва:
• во славу кого-чего – на славу кому-чому;
• Геростратова слава – Геростратова слава;
• добрая слава лежит, а плохая бежит – добра слава лежить, а недобра біжить. (Пр.); добре далеко чути, а ледаче ще далі (Пр.); добро довго пам’ятається, а зло ще довше (Пр.);
• на славу – на славу, прегарно (чудово); прегарний (чудовий);
• петь славу кому – співати хвалу кому; славити, прославляти кого;
• приобресть, снискать славу, войти в славу – зажити (залучити) слави; убитися у славу; (иногда фам.) доскочити слави;
• слава Богу – слава Богу (Богові);
• только [одна] слава, что… (разг.) – тільки [й] слави, що…;
• хорошая, дурная слава (разг.) – добра слава, недобра (лиха) слава; неслава; (пересуды) поговір, слава-поговір.
[Все очі вгору піднімали, По світу нашому вздихали, Що рано їх побрала смерть; Що трохи слави учинили, Не всіх на світі подурили (І.Котляревський). Дівчата на славу красиві (Г.Квітка-Основ’яненко). Людська слава — як трава зів’яла (Пр.). — Слави треба мирові, а не тому, хто славен (П.Куліш). Спасибі, дідусю, що ти заховав В голові столітній ту славу козачу: Я її онукам тепер розказав (Т.Шевченко). Прокинься, кумо, пробудись Та кругом себе подивись, Начхай на ту дівочу славу Та щирим серцем нелукаво Хоть раз, сердего, соблуди (Т.Шевченко). Не мені тепер, старому, Тепер прелютая година На нашій славній Україні. Не мені вас, братця, На ляха водити. Не мені тепер, старому, Булаву носити. Нехай носить Наливайко Козакам на славу, Щоб лякались вражі ляхи У своїй Варшаві (Т.Шевченко). Не дві ночі карі очі Любо цілувала, Поки слава на все село Недобрая стала (Т.Шевченко). Мені уже сімнадцятий пішов. Хлопці біля мене, як хміль коло тичини, в’ються; а найпаче Будненко Василь. Чорнявий, кучерявий: картина— не хлопець! Люди казали: от би спарувати — на славу була б пара! (П.Мирний). — Хто крав гроші, у кого вони на руках були, — той хай і одвіча. А через віщо ж народ таку славу терпітиме (П.Мирний). ). Він готувався, скуповувався, щоб угостити Власова на славу (П.Мирний). Слава про злодійкувату Явдошку одбила хіть у панства та офіцерства заїздити до неї (П.Мирний). Колись у веселі ставки заглядали а гір столітні дуби та граби, свідки слави козацької, а тепер їх унучата обступили рівною межею ті зелені яри (І.Нечуй-Левицький). Слава про те свято пішла кругом по селах, де ще не завівся празник мироносиць (І.Нечуй-Левицький). Синиця славу розпустила, Що хоче море запалить (Л.Глібов). Славо, горда та пишна царице! Хоч склонив своє чоло співець, Та не вірить тобі, чарівнице, Як зрадливому морю плавець (Л.Українка). Авжеж! Вогненний круг спускається на мене і голоси мені співають «слава»! (Л.Українка). Така була поважна та Сабіна і зроду мала добру славу… (Л.Українка). — Коли б мене так дівчина любила, то була б у мене й сорочка вишивана, і стьожка шовкова, а то яка у мене стьожка? Тільки слава, що стьожка: мотузка, а не стьожка! (М.Кропивницький). Він легко стрибав з каменя на камінь, наче гірський потік, і вітав стрічних, аби тільки почути свій голос: — Слава Ісусу! — Навіки слава (М.Коцюбинський). Шосе (тільки й слава, що шосе) проведено так нерозумно, що воно раз у раз лізе вгору (М.Коцюбинський). Ріс парубок — росла й нехороша слава про нього. Люди звали його злодієм (М.Коцюбинський). — Хіба ж ти не знав, що так воно буде? — крізь сльози вимовляв дівчина. Тепер ти поїдеш, мене в славі покинеш,— будуть мене люди обминати. Бо хто ж візьме тую дівчину-наймичку, що парубок покинув (С.Васильченко). Одійде в морок підле і лукаве, Холуйство у минувшину спливе, І той ніколи не доскочить слави, Хто задля неї на землі живе (В.Симоненко). Про нього, про Козака Мамая, не одну вже сотню літ ішли слава й прослава (Олександр Ільченко). Та відчайдушно пролягла дорога несамовитих. Світ весь — на вітрах. Ти подолала, доле, слава Богу. На хижім вітрі чезне ниций страх (В.Стус). Слава впала на бідного хлопця зненацька, як надгробна плита, зачавивши в нім людину і залишивши одне тільки ім’я (Г.Тарасюк). — Для людини доброчесної і небуденної,— промовив Дон Кіхот,— то, мабуть, найбільша втіха — ще за життя діждатися прослави доброго свого ймення на мовах розмаїтих народів словом друкованим і типованим; я недарма сказав «доброго», бо як буде навпаки, то вже гірше над усяку смерть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Після тих засідань, на листовне прохання ласої на гроші матері-флорентійки, він тут-таки помчав отримувати борг від родини Адорно у Брюгге, зметикувавши, що було б доречно якнайшвидше одержати кошти для вдалої кар’єри на прославу Церкви (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). «Так минає слава світова!, — засміялася Енн, хоча в усмішці її було знати й нотку жалю (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). — Навіщо ми залишаємося тут? Тільки пришелепкуватий не ставить цього запитання. Заради слави? Якщо ми тут тільки заради неї, повірте браття, я перший повернувся б дупою до ворога і дав драла через отой горбочок (О.Замойська. перекл. С.Пресфілда). Якщо хочеш вести людей на смерть, скажи їм, що ведеш їх до слави (Талейран). Слава зношується (Наполеон)]. Обговорення статті
Тепло – тепло, (ещё) теплінь, теплиня:
• выделение тепла – (несов.) виділяння тепла, тепловиділяння; (сов.) виділення тепла, тепловиділення; (последствие) виділ тепла, тепловиділ.
[Сонце обливало його рожевим світом; цілувало тисячами своїх гарячих іскорок; гріло-пестило теплом свого проміння… (П.Мирний). На вузьких стежках він тулився до Марічки, аби йти рядом, аби не лишитися ззаду, і чув тепло її тіла (М.Коцюбинський). Од тепла мліло тіло (І.Нечуй-Левицький). Віє теплом, із стріх вода капле, сонечко веселенько світить (М.Вовчок). Вогні палають, розростаються, од них іде тепло і зогріває Остапа (М.Коцюбинський). Вчора подув сироко, приніс хмари, блискавку і дощі. Надворі 11 градусів тепла (М.Коцюбинський). Рано, до 9-ої год., так холодно (ступенів шість-вісім тепла, а часом і п’ять) (Л.Українка). Теплом розіллялось вино по тілу (М.Коцюбинський). Так,— сказала й нараз її очі стрінулися з моїми. Скільки тепла й любові виявили вони мені (О.Кобилянська). В теплі та в добрі вона згадувала ті лихі години, що їй приходилось переживати (П.Мирний). Мусила баба злазити з печі: онука заслабла і потребувала тепла (М.Коцюбинський). Тільки діждав Чіпка тепла, зараз накупив дерева, найняв майстрів і заложив над самим шляхом будинок (П.Мирний). Швиденько йшла Галя на роботу, а ще швидше билося сердечко, а ще швидше вироювалися мислоньки. Уявлявсь їй самотній весінній вечір коло віконечка, своя самотня пісенька, весіння теплиня й мла, й свіжість, і зорі мріють, й разом заступлений світ у віконці, і молодий козак так разом-разом, такеньки несподівано! (М.Вовчок). О ніч чудовна і чудова Ще вчора сіявсь сніг рясний,— Сьогодні ж теплінь і понова, І проріст трав, і день ясний… (О.Олесь). Де вічно ллє весна живе тепло в долини, Де над піском пустинь, над хвилями морів Блискочуть гір величні верховини Льодами вічними і білістю снігів (В.Свідзинський). Покинув Січеслав і степові Чаплі… Вчителював у Ворзелі, між сосен, Де дух живиць, де довготілі оси, Яскріння сот у щільному теплі… (С.Бурлаков). Я вже не боюся їй не сподобатись. Я приходжу до неї в будь-якому стані і настрої. Втомлений і розбитий, в гуморі і не в гуморі. Це може бути жага і ніжність, бажання тепла й притулку, пристрасть до непритомності і вишуканість до перверсій. Мені не треба чорних ураганів плоті, знання грецьких поз і картинок з Камасутри. Пристрасть — це натхнення тіла, а кохання — це натхнення душі. Любов як функції геніталій залишмо приматам (Л.Костенко). Кілька днів поспіль у непривітному захмареному небі курликали прощаючись журавлі — вони вже відлітали туди, де гріло сонце, стояла теплінь і можна було досхочу поживитися (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Його вірші були повні тепла. Ними палили в печі (С.Є.Лєц). Жінка, яка хоч раз відчула тепло крісла з підігрівом в автомобілі, нізащо не погодиться їздити з вами в тролейбусі]. Обговорення статті
Штаны – штани, (прост.) штані:
• наложить в штаны – накласти (напудити, напустити) в штани;
• остаться без штанов – залишитися (зостатися) без штанів.
[Сорочка, зв’язана узлами. Держалась всилу на плечах, Попричепляна мотузками, Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець, Обутий в драні постоли, Із дір онучі волочились,
Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були (І.Котляревський). І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим Останні продають штани… (Т.Шевченко). І парубки у місті кращі, ніж у селі. Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях і літом у шапках; а тут — у сукняних чумарках, у китаєвих штанях, чоботи такі маленькі, на високих каблуках; все підперізані каламайковими добрими поясами, літом — у картузах, а зимою — у шапках. Йде, бувало, улицею який — як картина! Так би на його все й дивилася, нікуди очей не зводила… (П.Мирний). Його струнка фігура в вузьких жовтих штанях та синій куртці, здоровий, засмалений морським вітром вид та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М.Коцюбинський). Здається і пан, а штанів нема (Номис). До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи, боязко. Почував, що вони не зважають на нього, навіть зневажають за його благенький френч, рудий картуз і вицвілі штани (В.Підмогильний). Я — як і всі. І штани з полотна… І серце моє  наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями  ран! (Є.Плужник). Україна мусить зробитися необхідною, як штани, тільки тоді вона постане. Поки вона буде тільки «кумедією», орнаментом, піснею — до того її не буде (Є.Маланюк). Намотайся на хмару думками, нетерплячий, штани підв’яжи, бо витати тобі над віками, що не хоч або що не кажи. Не одкрутишся, і не відмолиш, і не виблагаєш порожнеч, та, що виникла в тебе, відколи ти зазнав передчасних утеч (В.Стус). З круглих плямистих дверей, в плямистих штанах й сорочці, з короткою зачохленою зброєю впоперек живота, з’явився ширший як довший, такий собі оберемкуватий чолов’яга (М.Вінграновський). — Розумієш, Галю, я хотів би померти без галасу і спотвореного обличчя, крім того, я не хотів би у передсмертній агонії накласти в штани… — Отож і скидай їх, — наполегливо повторила вона (Ю.Андрухович). «…він одразу ж добряче нам’яв би вуха цим самозваним дослідникам!» — голос Чмоня тверд і вищав (з наголосом у слові «вищав» на обох складах), — «а декому він стягнув би штани й добряче відходив би його паском, паском, ременем, кропивою!!!» Чмонь аж тіпався над кафедрою, щосили показуючи, як немилосердно шмагав би Т.Г.Шевченко самозванних дослідників своєї творчості (О.Ірванець). Коли я вийшов на кухню, Льолік вже терся коло холодильника, у своєму костюмі — темному піджаку, сірій краватці та безрозмірних штанях, що висіли на ньому, як прапор у тиху погоду (С.Жадан). Природно, вони запитали документи, але Сонька видала таку руладу, і Мотя відразу забув про поліцаїв, які стояли над головою, а почав негайно міняти підгузок, і менти спочатку здивувалися, як спритно він управляється, а потім, побачивши, скільки Софія Матвіївна наклала, швиденько відчепилися, нерви не витримали (Ю.Макаров). — Та я ж, пане, такого не говорю й не думаю,— виправдувався Санчо,— хіба ж я що? Чиє мелеться, той і біжи з ковшем. Як вони собі, може, й бахурували, то Бог їм суддя. Я не тутешній, я нічого не знаю. Хто там що робить, мені без інтересу, а ще кажуть — хто дуже крутить, той сам іскрутиться. А я собі яко наг, яко благ, родився без сорочки, помру без штанів, мене воно не студить і не гріє. У сусіда, славлять, повна бодня сала, а в нього й бодні нема. Та рот, кажуть, не город — не загородиш. Люди — Божі собаки: на кого хочуть, на того й брешуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Блискавка розійшлася навпіл, каміння потягло кишені десь до колін, і штані впали. Джез намагався ухопити й притримати їх за пояс. Але не встиг, бо руки були обмотані ременем. Штани сповзли зі стегон. Він ухопив нижче, але запізно, і впіймав лише труси, а штані обгорнулися довкола литок (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Як багато, дозвольте мені зауважити, залежить від штанів; найінтелігентніша особа деградує, вдягнувши потерті штани (А.Позднякова, перекл. В.Вулф). Навіть на троні протираються штани (С.Є.Лєц). 1. — Я хочу схуднути! — Купи штани для схуднення! — Купив, не налазять… 2. Чоловікові штани дані для того, щоб приховувати свої думки]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БУ́РЯ, буря в стака́не воды́ бу́ча за ону́чу.
МЫШИ́НЫЙ, мышиная возня́ укр. 1. дрібні́ кло́поти, бу́ча за ону́чу, оказ. ми́шача шамотня́, 2. дитя́ча гра, дитя́чі і́гри.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Онуфрий – Оно́прій, -ія.
Внук – вну́к, -ка, ону́к, -ка.
Портянка – ону́ча, -чі.
Ануфрий, см. Онуфрий.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Бедный
• Бедному жениться — и ночь коротка – як бідному (сиротині) женитися, то й ніч мала (то й день малий). Пр.
• Бедный-пребедный – бідний-пребідний; бідний та пребідний; кругом бідний; (образн.) голий, як бубон. [Куди не глянь — кругом бідний, кругом сиротина. Щоголів. Приїхав з дочкою та з трьома онуками голий, як бубон, не надбав там нічого… Муратов.]
• Бедный человек – тягнибіда; нетяга. [А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — Зверху дірка, Хутро голе, околиці біг-має… Дума.]
• Бедный чем – бідний на що; небагатий на що; бідний чим. [Ой, — каже, — татарине, ой, сідай же ти, бородатий! Либонь же ти на розум небагатий… Дума.]
• На бедного Макара все шишки валятся – на похиле дерево і кози скачуть. Пр. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Пр. Нещасному Макарові нема талану. Пр. На бідного Макара і шишки летять. Пр. У сусіда дочок сім, то й доля всім; у мене одна, і тій долі нема. Пр.
• Прикидываться, прикинуться бедным – прибіднюватися, прибіднитися (біднитися, збіднюватися, збіднитися); знебожуватися, знебожитися; (тільки докон.) збідкатися, розбідкатися. [Ввійшла баба в хату, збіднилась, хлипа, сіла на лаві і на добридень не сказала. Стороженко.]
• Стать более бедным, стать беднее – побіднішати; збіднішати.
Бор
• Живущий в бору – боровик; мешканець бору. [Ми — родимі боровики, довго доведеться до степу звикати. З нар. уст.]
• Откуда (из-за чего) сыр-бор загорелся – чого (через що) зчинилася буча; чого (через що, за що) збили бучу; чого (через що) бучу (шарварок) збито (збили, знято, зняли, зчинили); чого (через що) закрутили веремію; звідки (через що) шуря-буря зірвалася. [За онучу та збили бучу. Пр.]
• С бору да с сосенки (с бору по сосенке) – збирана дружина; збиранина (збираниця). [Тут усякі діти: і мої, і сусідині — збираниця. Сл. Гр.]
Вода
• Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.]
• Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним.
• Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.]
• В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться).
• В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.]
• Вода дождевая – вода дощова; дощівка.
• Вода жёсткая – тверда (різка) вода.
• Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька.
• Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр.
• Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр.
• Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка.
• Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр.
• Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр.
• Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій.
• Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло.
• Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода.
• Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла.
• Вода сплошь – одним лицем вода.
• Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід.
• Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.]
• Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.]
• Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.]
• Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.]
• Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр.
• Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого.
• Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися.
• Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.]
• Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр.
• Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою.
• Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.]
• [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому.
• Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща).
• Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр.
• Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього].
• Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.]
• Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила.
• Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.]
• Много воды – багато води; велика вода.
• Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час.
• Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.]
• Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр.
• Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого.
• Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний.
• [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить).
• Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода.
• Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч).
• Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.]
• Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр.
• По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.]
• Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати.
• Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр.
• Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води.
• Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр.
• По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр.
• Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого.
• После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр.
• Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр.
• Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати).
• С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр.
• Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр.
• Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр.
• Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь.
• Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр.
• Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти.
• Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик.
• Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр.
Выеденный
• Из-за выеденного яйца – за масляні вишкварки; за онучу. [За онучу збили бучу. Пр.]
• Это выеденного яйца не стоит (разг.) – це й шага не варте; це ламаного шеляга не варте; це не варте [доброго] слова; це не варте дірки з бублика.
Выше
• Бери выше (перен.) – сягай вище.
• Все [выше и] выше – усе [вище й] вище; дедалі (щодалі, чимдалі, щораз, чимраз) вище. [Вузька, вибоїста дорога видирається понад Черемошем усе вище й вище. Антоненко-Давидович.]
• Выше головы не прыгнешь – вище голови не стрибнеш. Пр.
• Выше его понимания – (по)над його розуміння.
• Выше его сил – (по)над його силу (сили, снагу). [Було над його сили дивитися, як загибають другі. Яновський.]
• Выше кого, чего – вищий (-ща, -ще) від кого, від чого (за кого, за що, ніж хто, ніж що, як хто, як що); (зрідка) вищий (-ща, -ще) за кого, чого; (як прислівн.) вище від кого, від чого (за кого, за що, ніж хто, ніж що, як хто, як що); (зрідка) вище кого, чого; повище кого, чого; (по)над кого, що. [Від простої людини вища, розумніша, нічого злого не перейме, а ще й ту за собою поведе. Свидницький. Один з них набагато вищий за другого… Довженко. Він стрибає вище від мене. Прус. Я вірю, що Гектора ніхто не подолає, Бо він герой понад усіх героїв. Українка.]
• Выше лба уши не растут – вуха повище лоба не ростуть. Пр. Вище лоба очі не ходять. Пр. Вище тину лобода не бува. Пр.
• Выше нормы – (по)над норму.
• Выше носа плюнешь — себя заплюёшь – хто догори плює, тому на лице паде. Пр.
• Выше себестоимости, своей стоимости – понад собівартість, понад свою вартість.
• Головой, на голову выше кого – головою (на голову) вищий від кого (за кого, ніж хто, як хто). [Не треба було навіть зазирати в обличчя, щоб сказати, що стрункий, на голову вищий за інших, був брат першої дружини з Переяслава Яким Сомко… Панч.]
• Нет выше чего – нема [в світі] над що (як що). [Нема в світі над щиру любов. З нар. уст.]
• Он выше подозрений – він поза підозрою.
• Подниматься, подняться выше облаков – зноситися, знестися (підноситися, піднестися, підніматися, піднятися, підбиватися, підбитися, сягати, сягнути) (по)над хмари; сягати, сягнути за хмари. [Високо витає онук, сягає аж за хмари, химерна молода голова. Гордієнко.]
• Становиться, стать выше – вищати, повищати. [Ти думаєш, либонь, що і натхнення Повищати від п’єдесталу може? Українка.]
• Температура выше нуля – температура вища від нуля; температура над нулем.
• Я выше этого – я вище стою від цього; я вищий від цього; я понад це (понад цим).
Десятый
• В десятый раз – удесяте.
• Десятая вода на киселе (разг. шутл.) – десята шкурка на киселі. Пр.; родич десятого коліна; Василь бабі сестра у перших. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Як наш батько горів, то їх батько руки грів. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став його дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр. (лок.) Ваша корова напилася з нашої калюжі. Пр. [Парус у своєму універсалі перелічив усю слов’янську братію, а про нас і не згадав, спасибі йому, ми вже бач дуже близькі родичі, як наш батько горів, то їх батько руки грів. Шевченко.]
• Десятая часть – десята частина; (давн.) десятина.
• С пятого на десятое (рассказывать) (разг.) – п’яте через десяте (через дев’яте); через десяте-п’яте; з п’ятого на десяте.
• Это дело десяток (разг.) – це річ побічна; ця річ не має ваги; це маловажна річ.
Каша
• Борщ да каша — пища наша – хліб та вода — молодецька (козацька) їда. Пр.
• Вы кашу заварили, а нам приходится расхлёбывать – ви кашу заварили, а ми мусимо їсти (а нам доводиться пектися нею). Пр. Ваша розчина, а нам місити. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарано. Пр. Хто їв яблука, а кому — оскома. Пр.
• Гречневая каша сама себя хвалит – гречана каша сама себе хвалить. Пр. Дочку мати хвалила — поки з рук звалила. Пр. М’ясом хвалиться, а воно й юшки не їло. Пр. Хвали мене, губонько, бо я тебе роздеру. Пр. Чваниться, наче кобила, що віз побила. Пр. Величається, як чумацька воша. Пр. Величається, мов сучка в човні. Пр.
• Густая каша детей не разгонит – гуща дітей не розжене. Пр. Густа каша дітей не розганяє (не розгонить). Пр.
• Заварилась [большая] каша (перен.) – заварилася [крута] каша.
• Заварить кашу (разг.) – заварити кашу, наварити [доброї] каші; закрутити (наколотити) лемішку.
• Из-за пустяков такую кашу заварили – за онучу збили бучу. Пр. За масляні вишкварки завелися. Пр.
• Каша берёзовая (разг. шутл.) – березова каша; березина; березова припарка.
• Каша в голове (разг.) – лемішка (каша) в голові [та ще й без олії]; нехворощ у голові. [Я ще зроду такої нудьги не куштував. Ні до чого руки не лежать. А в голові така нехворощ, що й ради не дам. Шевченко.]
• Маслом каши не испортишь – каші маслом не зіпсуєш. Пр. Масло каші не шкодить. Пр. Сметаною вареників не переведеш. Пр.
• Он ещё мало каши съел (шутл.) – він до того ще не доріс; воно ще молода дитина; він ще мало хліба (каші) з’їв; він ще не вмився до цього.
• С кашей съем (фам. разг.) – з кашею з’їм.
• С ним каши не сваришь (перен. разг.) – з ним каші не звариш; з ним горшка не зліпиш; з ним не дійдеш згоди.
• Сапоги (ботинки) каши просят (шутл.) – чоботи (черевики) їсти (каші) просять; чоботи (черевики) зуби вищирили.
• Ты заварил кашу, ты и расхлёбывай – хто каші наварив, той мусить і з’їсти. [Ти заварив кашу, то ти й печися нею. Пр. Твоя розчина, ти й міси. Пр. Купили хріну — треба їсти. Пр. Бачили очі, що купували, їжте, хоч повилазьте. Пр.]
Кисель
• Дать киселя кому (вульг.) – чернецького (солдатського) хліба дати кому; дати кому (копнути кого) коліном під зад; ударити ззаду коліном кого.
• За семь вёрст киселя есть, хлебать (разг. ирон.) – за сім миль киселю їсти. Пр. За кільце (за кавалок) кишки [та] сім миль (верст) пішки. Пр.
• Седьмая (девятая, десятая) вода на киселе (разг. шутл.) – родич десятого коліна. Десята вода (шкурка) на киселі. Пр. Мій батько і твій тато (дід) коло одної печі грілися. Пр. Мій батько горів, а твій руки грів — от і родичі. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Дідового сусіда молотник. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр. Пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. Твій пес і мій пес у одній соломі спали. Пр. Двоюрідному бугаєві свояк. Пр. Чорт козі — дядько. Пр.
Много
• Довольно много – доволі (досить) багато; багатенько; чимало (чималенько).
• Много больше – багато (далеко, куди, (і) геть-то) більше. [Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. Сл. Гр.]
• Много будешь знать, скоро состаришься – як багато (як усе) знатимеш, то скоро постарієш(ся). Пр. Більше будеш знати, менше будеш спати. Пр. Хто багато (багацько) знає, той мало має. Пр.
• Много звону (молвы) — мало толку – хто багато говорить, той мало робить. Пр. На словах — як на цимбалах, а на ділі — як на балабайці (балалайці). Пр. На словах — як на органах, а як до діла — то й заніміла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так він добре діє, як говорить. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Словами сюди і туди, а ділом нікуди. Пр.
• Много значит что – багато важить (значить) що; великоважить що; має велику вагу (велике значення) що.
• Много ли — мало ли, много — мало – чи багато, чи мало.
• Много ли человеку нужно (надо) – чи багато людині (іноді) (чоловікові) треба.
• Много лучше – (як присл.) Багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); (як прикм.) багато (далеко, куди, геть-то) кращий (-ща, -ще), ліпший (-ша, -ше).
• Много пить — добру не быть – хто багато п’є, той сам себе б’є. Пр. Чарочка не до добра доводить, а до торби. Пр. Хто п’є до дна, тому не бачити добра. Пр. Хто вино любить, той сам себе губить. Пр.
• Много слов, а мало дела – багато слів, а діла мало. Пр.
• Много сулит, да мало даёт – хто багато обіцяє, той мало дає. Пр. Обіцянка — не данка. Пр. Обіцянка — цяцянка. Пр.
• Много шума из ничего (из-за пустяков); много грому по-пустому – багато галасу знічев’я (даремно). Пр. За онучу збили бучу. Пр. Сваряться за міх, а в міху нічого немає. Пр. Грім рака вбив. Пр. З великої хмари та малий дощ. Пр. Не стільки млива, скільки дива. Пр.
• Не особенно много – не дуже (не надто) багато; не як багато.
• Не так уж и много – не з-так і (не так-то й) багато.
• Ни много ни мало; ни мало ни много (разг.) – ні мало ні багато; ні багато ні мало; саме; (іноді) якраз; (розм.) акурат.
• Он много счастливее, талантливее… меня – він багато (далеко, куди) щасливіший, талановитіший… від (за) мене.
• Он слишком много о себе думает – він надто багато (він забагато, він надто високо) думає (гадає) про себе; він надто (геть-то) високо несеться.
• Очень много – дуже (вельми) багато; сила; страх як багато; (розм. зниж.) до лиха (до смутку, до напасті, до ката, до біса, достобіса, до чорта, до сина, до греця, до гаспида, до гемона, до хріна); (образн.) наче з мішка висипано; хоч греблю гати; стільки, що й на віз не забереш (що й конем не повезеш).
• Так же много, как… – так само багато, як…; стільки ж, як…
• Так много – так багато (так багацько); такого [багато].
Один
• Баба да бес — один в них вес – де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр.
• Ближняя родня — на одном солнце платья сушили – пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр.
• Во всём этом виноват один я – в усьому цьому винний тільки я.
• В один из дней (однажды) – одного дня (одної днини).
• В один прекрасный день – одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини.
• В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи – шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр.
• Вот я и один, кругом ни души – от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки).
• [Все] в один голос – [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос).
• Все до одного – усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.]
• Все за одного и один за всех – усі за одного і один за всіх.
• Все как один (разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.]
• Всё к одному сведётся – усе на одно вийде (до одного зійде).
• Ехать одним волом – їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном.
• За (в) один присест – за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.]
• За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь – за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр.
• За один раз дерево не срубишь – за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр.
• За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр.
• Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки.
• Не один десяток чего – не один десяток чого; не однодесять чого.
• Не он один волновался в тот день – не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини).
• Не я один, а все это говорят – не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть.
• Ни в одном глазу (фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки).
• Ни один не… – ні один не…; жоден (жодний) не…
• Нос — семерым рос, одному достался – ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр.
• Один ведь – сам же; сам один же.
• Один в один; один к одному – один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.]
• Один в поле не воин – один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр.
• Один другого – один одного.
• Один другого стоит – один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть).
• Один-единственный – одним один; [один] однісінький (одніський).
• Один за другим – один за одним; один по одному.
• Один из пары – допарок.
• Один и тот же – той [же] самий; один; (іноді) один і той самий.
• Один как перст (разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці.
• Один лучше другого – один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті.
• Один на один – сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.]
• Один [Нестор] и у каши не спор – одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр.
• Один-одинёхонек (один-одинёшенек) (разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.]
• Один раз куда ни шло (разг.) – раз мати породила.
• Один с сошкой, а семеро с ложкой – семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр.
• Один только; исключительно один – сам тільки; сам за себе.
• Один только (один-единственный) раз – один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.]
• Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить).
• Одним миром мазаны – одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр.
• Одним словом – одне (одно) слово; одним словом (сказати).
• Одним хлебом питался кто – жив самим хлібом хто.
• Одному ехать — и дорога долга – тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр.
• Он один знает, скажет что-либо – тільки він знає, скаже що.
• Подходите по одному – підходьте по одному (поодинці).
• Пытался не один (сделать что-либо) – не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся.
• Решили в один голос… – одноголосно ухвалили…
• Решительно (положительно) ни одного – жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного.
• Семеро одного не ждут – двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр.
• Семь бед — один ответ – більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр.
• Семь раз примерь, один раз отрежь – десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр.
• Совершенно один – сам-один; [сам] самісінький.
• С одного вола трёх шкур не дерут – з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр.
• Танцевать одному – танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном.
• Целый день сидит один – цілий (цілісінький) день сам (сам-один).
• Я был там один – я був там сам.
Плетень
• Он нашему забору двоюродный плетень (шутл.) – василь бабі сестра у перших. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Мій батько горів, а твій руки грів — от і родичі. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Ми близькі родичі: з одного кухля воду пили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр. Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. Твій пес і мій пес в одній соломі спали. Пр.
Повздорить
• Повздорить из-за пустяков – посваритися за (через) дурницю (за марницю); посваритися за масляні вишкварки (за маслак); за онучу збити бучу.
Причина
• Без всякой, без видимой причины – без жодної (без ніякої) причини, без видимої причини; не знати, з якої причини (з чого); (іноді розм.) з доброго дива; ні сіло ні впало.
• Быть, стать, послужить… причиной чего – бути причиною чого; стати за причину (причиною) чого; спричинюватися (спричинятися), спричинитися до чого; спричинювати (спричиняти), спричинити що.
• Из-за маловажной, незначительной причины – з малої причини; через (за) марницю (дрібницю, дурницю); (іноді жарт.) за онучу. [За онучу збили бучу. Пр.]
• По важным, уважительным причинам – через важливі, поважні причини; з важливих, з поважних причин.
• По причине жестоких морозов, холода – через люті морози, холод (холоднечу); за лютими морозами, за холоднечею. [Сьогодні за холоднечею діти до школи не ходили. З нар. уст.]
• По причине позднего времени – за пізнім часом; через пізній час.
• Это было вызвано разными причинами – це сталося з різних причин; на це склалися різні причини; різні причини викликали це (привели до цього).
Пустяк
• Заниматься пустяками – бавитися дурницею (дурницями, пустим); бавитися леда-бриднею.
• Наговорил пустяков – наплів дурниць; (образн.) наказав на вербі груш; наказав три мішки (сім мішків) гречаної вовни; наколотив гороху з капустою.
• Нет, это не пустяки – ні, це не пусте (не дрібниця, не дрібниці, не абищиця, не дурниця).
• Пара пустяков (разг.) – пусте діло; дурниця (іноді ніщо).
• Поссориться из-за пустяка – посваритися через (за) дурницю; (образн.) за масляні вишкварки (за онучу) не помиритися.
Шум
• Много шуму из ничего, из пустяков – багато галасу знічев’я (даремно). Пр. За онучу збито (збили) бучу. Пр. Сваряться за міх, а в міху нічого немає. Пр. З великої хмари та малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Не стільки млива, скільки дива. Пр.
• Наделать шуму – наробити шелесту (галасу, колоту, іноді розм. тарараму).
• Поднять шум – збити (зняти, зчинити) бучу; зчинити ґвалт (галас, гамір); зняти галас (іноді ще шарварок).
• Шуму много, а толку мало – галасу багато, а діла мало. Пр. Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр. Хвальби повнії торби, а в торбі нема нічого. Пр. Розносився, як чорт (як дідько) з бубном. Пр.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Онудні́ти, -ні́ю – томиться, скучать, заскучать.
Ону́к, -ка – внук.
Ону́ка, -ки – внучка, внук.
Ону́ча, -чі –
1) тряпка, портянка;
2) хлопок снегу.
Онучка́р, ону́чник – тряпичник, старьевщик.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Ломиться в открытые двери. —
1. У лісі дерева шукає.
2. За онучу збили бучу.
3. Дереться на стіну.
4. Пнеться, як жаба на купину.
5. Ось смілий - на лежачу колоду сам верхи зліз.
Не стоит выеденного яйца. —
1. За онучу збивати бучу.
2. Війна посеред гайна.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

внук і ону́к, -ка, -кові, -че! вну́ки, -ків
вну́чка і ону́чка, -чки, -чці; -чки, -чок, -чкам
ону́к, див. уну́к
Ону́фрій і Оно́прій, -рія, -рієві, -рію! Ону́фрійович, -ча. Ону́фріївна, -вни. Ону́фріїв, -рієва, -рієве
онуча́, див. унуча́
ону́ча, -чі, -чі, -чею; ону́чі, ону́ч

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бу́ча, -чі, ж. Шумъ, крикъ, тревога. Чуб. II. 4 34. Зчинилась була буча не мала: поспільство свого козацтва рішатись не хотіло. К. ЧР. 198. Зби́ти бу́чу. Поднять шумъ. За онучу збили бучу. Ном. № 3516.
Відполови́нити, -ню, -ниш, гл. Взять чего половину. Хазяйко, дай на онучі! — Не дає.... Я найшов драночку, одполовинив собі, взяв, а то їй на пелюшки покинув. Г. Барв. 405.
Гону́к, -ка, м. = Онук. Грин. ІІІ. 530.
Да́лі, да́лій, нар. Сравн. ст. отъ далеко. У дурня до Юр’я, у розумного далі. «Старче, село горить!» — «А я за суму та далі посуну». Ном. № 4992.
2) Потомъ, послѣ. Гомоніли люде на селі, а далі й розійшлися. МВ. І. 106. Ой, хвортуно, хвортунино, що ти учинила? Дала серцю спізнатися, далі розлучила. Мет. 63.
2) Вскорѣ. Далі прийде. Степан вже далі прибіжить за сокирою. Вже далі вечір.... Вже далі хліба не стане. Далі-далі. Скоро, въ скоромъ времени. Ви вже далі-далі онучат дружитимете, а в мене ще й діти мог сиріточки на в’язях висять.
4) Подальше. Ти, дівчино, ти, подобна, не здавайся на підмову, бувай добра; бо дворянин то поганий: як ізрадив дівчину, а сам далій. Млр. л. сб.
5) Да́лі-пода́лі. Спустя нѣкоторое время. Винен був гроші і не віддавав, а далі-подалі віддав. Харьк. у.
Каби́ця, -ці, ж.
1) Очагъ въ землѣ (въ сѣняхъ или на дворѣ) для приготовленія пищи. Вас. 194. Онучи инші полоскали, другії лежа розмовляли, а хто трудився у кабиць. Котл. Ен. VI. 20. Горить огонь тихенько на кабиці. Шевч.
2) Круглая или четырехугольная яма, въ которой помѣщается гончарная печь. Вас. 180.
Ка́нцур, -ра, м. Отрепье, кусокъ. До ка́нцура. До остатка, дочиста, до конца, совершенно. Витоптала бісова душа увесь овес до канцура. Черном. Онучи чвахтили, хоч викрути, — до канцура помочились. Покрали усе до канцура. Забув усе до канцура. Черк. у. Ум. ка́нцурок. Так той меч на канцурки і розскочивсь. Мнж. 10.
Кита́й, -та́ю, м.
1) Китай.
2) = Кита́йка. Приніс китаю на дві спідниці. Нп. Будем драти, пане брате, з китаю онучи. Гол. І. 14.
3) Родъ музыкальнаго инструмента. Можний пан лежит й а в китай грає, ой грає, грає, краще співає. Kolb. І. 113.
Мото́рний, -а, -е. Проворный, бойкій, живой, ловкій. Хоч чорна, да моторна, а біла дуже ніжна. Ном. № 8534. 3 того ледачого парубка та став такий моторний та гарний козак, що не здумать, ні сказать. Рудч. Ск. II. 109. Моторнії сини й онуки! читайте байку для науки. Гліб. Ум. Моторне́нький.
Му́ка, -ки, ж. Мука, мученіе, страданіе. Він терпів муку од свого кохання. Левиц. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 683. На муки дава́ти. Мучить, терзать. Били мене, били, на муки давали. Гол. IV. 492.
Наба́бити, -блю, -биш, гл. Принять нѣсколько душъ дѣтей. Я собі набабила онуків, — аж п’ятеро. Харьк. г. Ось тобі й набабила, що Мотря аж ноги простягла.
Нали́сник, -ка, м.
1) Блинчикъ. Божі онучі розводяться на молоці — нестемнісінько, як налисники московські. Ном. № 457.
2) Да́ти нали́сника. Въ переносномъ смыслѣ: ударить (по лысинѣ, головѣ?). Не йди, бідо, по мисках! а б’ють біду по висках! Пішла біда до мисника, і там дано налисника; пішла біда до груби, — і там дано у груди и т. д. КС. 1884. І. 28.
Напе́рстник, -ка, м.
1) Раст.: Digitalis.
2) Маленькая мягкая суконная ону́чка, которою гуцулы и верховинцы обворачиваютъ при обуваніи пальцы ногъ. Гол. Од. 67.
Нато́птаний, -а, -е.
1) Плотно набитый.
2) О головѣ: полная ума и знаній. Їй любо було одкривати світ його очім, утішно думати: з якою натоптаного головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30.
Натхну́ти, -хну́, -не́ш, гл. = Надхнути.
1) Старий січовик натхнув свою душу в молодісіньку душу онука. Мир. ХРВ. 90.
2) Українська пісня і неписана словесність народу українського натхнули молоді уми в Київі спасенною думкою. К. ХП. 7. Натхни ж нас правдою, о Музо Мельпомено! К. ПС. 6.
Обложи́тися, -жу́ся, -жишся, гл.
1) = Обікластися 1. Стань, каже, серед церкви, обложись вальками і возьми з собою торбинку груш. Рудч. Ск. II. 29. Зеленіли то там, то там, обложившись полями, хутірські сади. Мир. ХРВ. 8.
2) Окружить себя. Обложився дітьми, як дід онучами. Ном. № 9185.
Обосо́ніж, нар. = Босоніж. Цілу зіму проходять обосоніж і онучон не знають. О. 1861. X, 39.
Онудні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Заскучать, сидя без работы.
Ону́к, -ка, м.
1) Внукъ. Жили наші діди — не знали біди; стали жить онуки — набралися муки. Ном. № 583.
2) Бабы повитухи называютъ такъ мальчиковъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Ум. Ону́чок. Грин. II. 128.
Ону́ка, -ки, ж.
1) Внука, внучка. Тепер сиди у запічку, колиши онуку. Чуб. V. 1187.
2) Бабы повитухи называютъ такъ дѣвочекъ, при рожденіи которыхъ онѣ помогали. Мил. 17. Ум. Ону́чка, ону́чечка.
Ону́ча, -чі, ж.
1) Онуча, портянка. Чуб. VII. 419. Хвалилися гайдамаки під Умань ідучи: будем драти, панове молодці, з китайки онучі. Нп.
2) Хлопокъ снѣгу. Сніг летить онучами. Вх. Лем. 444. Ум. Ону́чка, ону́чечка. Ми тут вам не надокучимо: онучечки пересушимо. Грин. III. 430.
Онуча́, -ча́ти, с. Внучекъ. Золотого Тамерлана онучата голі. Шевч. Ум. Онуча́тко. Г. Барв. 125.
Ону́чечка, -ки, ону́чка, -ки, ж.
1) Ум. отъ онука.
2) Ум. отъ ону́ча.
Ону́шник, -ка, м. Тряпичникъ. Черниг.
Пересу́шувати, -шую, -єш, сов. в. пересуши́ти, -шу́, -шиш, гл.
1) Просушивать, просушить. Ми вам тут не надокучимо, онучечки пересушимо. Грин. III. 430.
2) Пересушивать, пересушить чрезъ мѣру.
Платя́нка, -ки, ж. Портянка, онуча. Ум. Платя́ночка. На білені платяночки ти красно обуйся. Гол. IV. 488.
Пове́рхниця, -ці, ж.
1) У гуцуловъ: толстая суконная онуча — вторая изъ трехъ, наматываемыхъ на ногу. Шух. І. 138.
2) Попона поверхъ сѣдла. Вх. Зн. 61. Ум. Пове́рхничка.
Пото́мок, -мка, м.
1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159.
2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у.
Пра́онук, -ка, м. = Правнук. Стане тобі його на ввесь твій вік і ще й дітям, онукам і правнукам твоїм останеться. Чуб. II. 361.
Прожи́ток, -тку, м. Житье; средства для жизни. Шух. І. 304. Жінка, витративши на лікарів ввесь прожиток, не могла вигоїтись. Єв. Л. VIII. 43. Не то мені, не то дітям, а онукам і правнукам стане на прожиток. Грин. І. 92. Ум. Прожи́точок. Аби то вас Пречиста Діва уздаровила віком і здоров’єчком добрим, прожиточком щасливим. ЕЗ. V. 108.
Роззува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. роззу́ти, -зу́ю, -єш, гл. Разувать, разуть, снимать, снять обувь. Ой у мене в огороді зозуля кувала, — бодай малий не діждав, щоб я тебе роззувала. Найми собі хлопця та маленького, щоб він тебе роззував молоденького. Нп. Як же роззули чоботи й онучі, то й знайшли зашитих аж пять золотих. Кв. II. 315.
2) — о́чі. Взглянуть внимательно? Ном. № 6603.
Сто́рія, -рії, ж. Исторія, разсказъ. Сторія коротка, сину. Федьк. Мене сини, зяті й онуки давненько просять написать про сторію свою. Алв. 7.
Уга́лля, -ля, с. соб. = Вугалля. До кишені, — аж там онучка якась, а в юй угалля. Рудч. Ск. І. 75.
Упо́вні, нар.
1) Съ наполненной посудой (съ полной рюмкой, полными ведрами). Випий до мене вповні, бо в мене брови чорні. Черк. у. Впо́вні перейти́ доро́гу. Перейти дорогу съ полными ведрами. Я води набрала та вповні шлях і перейшла. Шевч.
2) Місяць упо́вні. Полная луна. Зійшов над нашою хатою місяць уповні. МВ. І. 93.
3) О женщинѣ: беременная. Чи правда, що твоя Катруся вповні?... Ох, правда, правда! Сподіваюся онучати. Г. Барв. 298.
4) Вдоволь. Чого, чого, а сього уповні буде. МВ. (О. 1862. І. 75).
Уті́шно, нар. Весело; радостно, пріятно. Їй любо було одкривати світ його очім, — утішно думати, з якою натоптаною головою виросте її онуча. Мир. ХРВ. 30. Втішно було мені добре слово почути. МВ. І. 23. Грає циган коломийки, втішно всі гуляють. Млак. 50.
Цура́ти, -ра́ю, -єш, цура́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Чуб. V. 256. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. КС. 1883. ІІ. 469. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Ном. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий. Ком. Пр. № 51.4.
Оно́прій, -рія, м. Онуфрій. Чуб. І. 176, 178. Ум. Онопріє́ць. Павл. 76. Онопрійко. Пав. 76. См. Онойко, Оношко.
Ону́прій, -рія, м. = Онопрій. Левч. 148.
Ону́фрій, -рія, м. = Онопрій. Федьк. Лов. 41. Ум. Ону́фрійко. Федьк. Пов.
Ону́хрій, -рія, Ону́хро, -ра, м. = Онопрій. Лохв. у.
Ону́шко, -ка, м. = Оношко. ВД.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Портянка — ону́ча, -чі.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

атле́тка, атле́ток; ч. атле́т
1. спортсменка, яка займається силовими вправами. [Серед володарів статусу олімпійська атлетка Релен Бойл, ветеринар, нобелівський лауреат Пітер Догерті, акторка Ніколь Кідман. (Український тиждень, 2019). Українська атлетка Левченко встановила особистий рекорд та виграла «бронзу» міжнародних змагань. (Громадське ТБ, 30.06.2018). А Ліля Довбенчук (їй
16) – спортсменка, атлетка, навчається у Львівському училищі фізичної культури. (Високий замок, 2002). На жаль, українська атлетка виступила трохи нижче своїх можливостей і взяла всього 1 м 96 см. (День, 1997).]
2. сильна жінка міцної тілесної будови. [Онуку Лохнеси звали Стеллою . І була вона високою, ставною, сильною і самовпевненою. З фігурою атлетки. З мускулястими засмаглими ногами у мережеві золотавих дрібних волосинок. (Олександр Денисенко «Проникнення» (гіпертекстуальний роман), 2010). А Флоран, який усе ще соромився жінок, відчував, що поволі губиться в кошмарному колі цих дівок з надто розвиненими тілами, що оточували його, гукаючи хрипкими голосами та розмахуючи голими ручищами атлеток. (Еміль Золя «Черево Парижа», пер. Тетяна Черторижська, 1960).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
вороги́ня, вороги́нь; ч. во́рог
та, хто ворогує або бореться з кимось. [Піддається навіть кримінальній ідеї звести зі світу дружину коханця («я маю ворогиню, яку повинна знищити, і маю мету, до якої хочу добутися. Чоловіка». (Україна молода, 2015). Вже опісля, коли репресували саму Ганнусю, він на сторінках газети мужньо розповідав, як йому доводилося героїчно битися мало не за кожну літеру з тією ворогинею народу Новодубцевою. (Анатолій Власюк «Жовтогаряче сонце в чорному квадраті», 2014). Скоро розійшлися лютими ворогинями, не поділивши Авессалома. (Галина Тарасюк «Блудниця вавилонська», 2004). Гапка перестала тремтіти і подивилася на ворогиню таким темним поглядом, що та мимовільно відступила. (Валерій Шевчук «Срібне молоко», 2001). Що ж тепер робити? – швидко швидко забурмотіла до себе Мілена, несвідомо прискорюючи ходу і впиваючись пальцями в комір плаща, наче в горло ворогині: Мілені було страшно. (Оксана Забужко «Я, Мілена», 1997). Не можу з певністю сказати, чи любій моїй ворогині приємно буде, як увесь світ дізнається, що я їй слугую. (Мігель де Сервантес «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», пер. Микола Лукаш, Ч. І, 1995). Тому всі її ворогині поспішили перекинутись на її бік, як тільки стало очевидно, що одруження неминуче. (Габріель Гарсія Маркес «Кохання під час холери», пер. Віктор Шовкун, 1994). Раїна спровадила стару пройду, наживши собі ворогиню, попричиняла і позащіпала двері, взялася розшнуровувати корсаж. (Любов Пономаренко «На срібному човні», 1983). Колишня Володарка Віку, Весняна Троянда Махідевран ще дванадцять років оплакувала сина й онука, жила всіма забута, мало не жебруючи, зате все ж діждалася смерті своєї суперниці й ворогині і цим мала вдовольнитися. (Павло Загребельний «Роксолана», 1980). Ми будемо нищити їх, лише поскільки кожний солдат мусить убить ворога і позбавить честі ворогиню. (Олександр Довженко «Україна в огні», 1943). Ворогине Христова, а завтра улюблена його, – іди до нього. (Анатоль Франс «Таїс», 1927, пер. Валер’ян Підмогильний).]
див.: ворожи́ця, во́рожка, непри́ятелька, супроти́вниця, враги́ня
Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 78.
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка.)
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
догля́да́чка, догля́да́чок; ч. догля́да́ч
та, хто доглядає за кимось або чимось. [Отже на одному з перших мітингів я сказала, щоб вибрали поміж себе двох доглядачок дітей. (Софія Парфанович «На схрещених дорогах», Чікаго, 1963). – Вставай, онучку, – лагідно скаже, нагледівши перегодом, як він обмацує рученятами ложе, шукаючи свою доглядачку. (Дмитро Міщенко «Синьоока тивер», 1983). Загальною темою обговорення в колі їхніх знайомих була одна дівчина, яка взялася доглядати свою самотню вчительку за успадкування її помешкання. Вчителька не вмирала вже три роки, тільки пила кров зі своєї доглядачки <…>. (Євгенія Кононенко «Російський сюжет», 2012).]
див.: догля́дниця, догляда́льниця
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 340.
жонгле́рка, жонгле́рок; ч. жонгле́р
артистка цирку, яка займається жонглерством. [Спочатку він пильно дивився за всіма, але потім його увага зосередилась на жонглерці Амалії, дівчині молодій і привабливій (В. Єшкілєв «Усі кути трикутника. Апокриф мандрів Григорія Сковороди», К., 2011). На кону стали з’являтися акробатки-єгиптянки, жонглери і жонглерки з барвистими онуками і т. ін. (Леся Українка, «Оргія», 1913).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 543.
кінознавчи́ня, кінознавчи́нь; ч. кінозна́вець
фахівчиня з кіномистецтва. [«Ми покажемо класичний, але маловідомий зараз «Битва за нашу Радянську Україну» Олександра Довженка і зовсім загублений в архівах історичної пам’яті «Ми їдемо в Німеччину», знятий на київській студії «Укркінохроніка» німецьким режисером Георгом Дальстромом під час окупації», – розповіла одна з упорядниць програми, кінознавчиня Анна Онуфрієнко. (vgolos.com.ua). Ольга Папаш – культурологиня, кінознавчиня, публіцистка, перекладачка. (dovzhenkocentre.org, 19.04.2014).]
див.: кінозна́виця, кінозна́вка
Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 218.
  Рекомендації
  З-поміж словотвірних варіантів кінозна́виця, кінознавчи́ня, кінозна́вка перевагу варто віддати першому слову. З огляду на випрацювану впродовж останнього століття модель творення назв жінок у науці, за якою чоловіча основа на -ець (мовозна́вець, літературозна́вець природозна́вець) органічно приймає суфікс -иц(я): мовозна́виця, літературозна́виця, природозна́виця. Цю модель подибуємо ще в словниках часів українізації, зокрема, в Російсько-українському словнику за редакцією Агатангела Кримського (1924-1933).
опіку́нка, опіку́нок; ч. опіку́н
1. та, хто піклується про когось, доглядає когось. [Були ситуації щодо опікунки для осіб хворих та престарілих. (Високий замок, 2018). Піти проти волі всемогутньої опікунки, стати десь гувернанткою і посивіти в чужому домі. (Галина Пагутяк «Сни Юлії і Германа», 2010). Німкеня підвела очі до неба і, не питаючи про причину, промовила: – Відведіть її до шпиталю, – віддала Катрю двом опікункам. – Хай їй там дадуть заспокоюючих крапель. (Наталена Королева «Без коріння», 1936). Хоч не раз з приємностю представляла себе за взір давніх традиційних опікунок простого люду, що з кошиком в руках спішили від одної стріхи до другої, вносячи усюди поміч і потіху <...> (Наталя Кобринська «Ядзя і Катруся», 1890).]
2. юр. та, хто здійснює опіку. [11-річна сирота з Пустомитівщини, від якої відмовилася опікунка, переїде до дідуся (galnet.fm, 01.10.2019). Опікунка хотіла переселити онуків у сільський напіврозвалений будинок, не придатний для життя. (Високий замок, 2007). Дорослі дівчата отримують власні квартири, а дітлашня мешкає з опікунками. (Юрій Винничук «Діви ночі», 1992). Тітка, її теперішня опікунка, а його рідна сестра, часом приходила до них і просила його, щоб він оддав їй Пашу на виховання, але він про це не хотів і чути. (Тарас Шевченко «Художник», пер. Леонід Білецький, 1960). А тим часом ноги хоча з кожною хвилиною робляться немов якісь важкіші, несвідомо і ніби против їх бажання несуть їх наперед, усе наперед, щораз ближче до цілі, до помешкання їх опікунки Войцехової. (Іван Франко «Яндруси», 1905). Його опікунка пані Ленчевська пише розпучливі листи про його аскетичне теперішнє життя, про його студії природи. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525.
Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 713.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) 
Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)
правоохоро́нниця, правоохоро́нниць; ч. правоохоро́нець
працівниця поліції. [Зараз безстрашна правоохоронниця Любов Мірошникова має п’ять онуків і двох правнуків <…> (police.dn.ua, 10.09.2020). В Івано-Франківську на переході водій ВАЗу збив правоохоронницю. (Суспільне. Новини, 09.09.2020). «Закрий свій рот, я не говорю з жінками. Поліцейський – не робота для жінок», – почула правоохоронниця у присутності свідків. (Українська правда. Життя, 07.03.2018).]
див.: поліце́йська, поліціа́нтка, поліція́нтка
терпели́виця, терпели́виць; ч. терпели́вець
та, хто витримала важкі умови чи велике фізичне напруження; витривала жінка. [Катрусині очі волого блищали. Ніхто не сміявся, не кепкував з неї, всі щиро вітали цю терпеливицю, котра так палко хотіла щастя. (Ірина Савка «Осиний мед дикий» (збірка), 2013). Тож, коли бачу, що хвороба затяжна, як той осінній дощ, бо чоловічку моєму хочеться покапризувати, а мене, стожильну терпеливицю, от-от покинуть сили і терпець мені врветься, бо маю ще купу дітей та онуків, та дві роботи, та ливарний свій цех – розтрипрокляту кухню <…>. (Галина Тарасюк «Мій третій і останній шлюб», 2003).]

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Блоха́, ком. Pulex irritans = блоха́, здр. — блі́шка, зб. — блошва́, блошня́. (Виганяти бліх перед огнем) — пруди́тися. С. З. — Блошви тієї розвелось страшенна сила. — Онучі инші полоскали, а хто прудив ся у кабиць. Кот.
Бу́йство = бу́ча, ґвалт, бе́шкет. С. З. — За онучу та збили таку бучу н. пр. – Наробили ґвалту на все село.
Вето́шникъ = старови́нник, староже́чник (Прав.), ганчі́рник, ганчу́рник (Харьк. Чайч.), ону́чник.
Вну́къ, вну́ка = ону́к, уну́к, ону́ка, уну́ка, здр. — уну́чок, внуча́. мн. — ону́ки, онуча́та. — Сиди, мати, у запічку, колиши онуку. н. пр. — Нїмець скаже: ви моголи, политого Тамерляна онучата голі. К. Ш.
Внуча́та = онуча́та.
Кача́ть, ся = 1. хита́ти, ся, колиха́ти, колиса́ти, колива́ти, гойда́ти, ся. — Головка хитнулась, коса розвинулась. К. X. — Доколї будете на мене ледачі думки в серцї мати, мов тин лихий мене хитати і під ногами рів копати ? К. П. — Багатому чорт дїти колише. н. пр. — Оце тобі, мамцю, за твою науку, сиди собі у запічку, колиши онуку. н. п. — Не білая билиночка в полї коливаєть ся. н п. — Сидить дїд над водою коливає бородою? н. з. — Очерет. — Плаче дївчина, дитину гойдаючи, сьмієть ся козак, коня сїдлаючи. н. п. 2. кача́ти. — Ставай до смоку качати воду з колодязя. 3. тїлїпа́ти ся, мота́ти ся. С. Ш. З. Л. А китицї то сюди то туди тїлїпають ся. Кв. — Що то у тебе з заду тїлїпаєть ся (мотаєть ся)? 4. колиха́ти ся, го́йдати ся. С. Л. З. Аф. — Ми сьпівали, на колисцї гойдали ся. О. Мир. — А на вітах гойдають ся нехрищені дїти. К. Ш.
Кита́йка, кита́йчатый = кита́йка, кита́йковий, кита́йчаний. — На козакові постоли вязові, а онучі китайчані. н. д.
Кошелёкъ = 1. капшу́к, здр. капшучо́к, кали́тка, киса́, гама́н, здр. гамане́ць, гамано́к, (в поясї) — че́рес, здр. черешо́к. — Поки Сидір не женив ся, були в його гроші, а як оженив ся — капшук загубив ся. н. п. — А в мене мисль така: здоровя нам милїше капшука. Б. Б. — Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. н. пр. — Лїкарям чи поможись, чи не поможись, а калитка розвяжись. н. пр. — В кого віл та коса, в того й грошей киса. н. пр. — Прокинув ся чумак вранцї, та й поглянув у гаманцї. н. д. — Сидить козак на могилї, онучі латає, як кинув ся до чересу — копійки не має. н. п. — Не здобувайте собі грошей у череси ваші. К. Св. П. 2. рос. Capsella Bursa pastoris Moench. = рижу́ха, мішо́чки, гірча́к, гри́цики, зозульник, сїрики, сухо́тник, черви́шник. С. Ан.
Кутерма́ = 1. д. Вью́га. 2. гарми́дер, розгордїя́ш, ша́рварок (С. З.), сумя́ття (С. Л.), колот, колотне́ча, бу́ча, колотня́ (С. З.). — Такий гармидер, неначе Орда підступа. С. Аф. — За онучу та збили таку бучу. н. пр. 3. риба 1 Salmo lacustris = голова́тиця. С. Пар.
Мячъ, мя́чикъ = мняч (С. Л.), ону́ка (С. З. Л.). — В опуки грати. С. З. — То дучку булку заганяли, другі в опуки тощо грали. Гр.
Насодо́мить = наґвалтува́ти, бу́чу зби́ти, гарми́дер вчини́ти, нагаласува́ти, нагомонїти. — За онучу та збили бучу. н. пр.
Поднима́ть, подня́ть, ся = піднїма́ти, підійма́ти, підня́ти, ся, важницею — підва́жувати, підва́жити; підво́дити, зво́дити, підвести́, звести́, ся; здійма́ти, ся, знїма́ти, зня́ти, ся, про сьвітило ще — підбива́ти ся, підби́ти ся (С. Л.), підійти́, про рослину — підганя́ти ся, підігна́ти ся, ви́гнатись. — Таке важке, що не піднїмеш. — Підняв на улицї. — Тїсто в дїжі піднялось. — Підняли його на улицї пъя́ного. — Ой галочки-чубарочки, піднїміть ся в гору! Ой раді б ми підняти ся, та крилець не маєм. н. д, — Підвів ся ся він трохи з ліжка. — Звів ся та й пішов. — А Богдан лежить ще там на лаві, не зведе й голівоньки з похмі́лля. Ст. С. — Шабля не візьме, рука не зведеть ся. К. Ш. — Ой поїхав козаченько з Лубень до Прилуки, ой плакала дївчинонька, здіймаючи руки. н. п. — Крилечками стрепенули, знялись в парі й полинули. н. п. — Сонце вже підбилось височенько. С. Л. — Совце вже геть підійшло. Кр. — Подня́ть зна́мя = зви́ти корогву́. н. д. — Поднимать возста́ніе = бунт зрива́ти. н. д. — Поднима́ть ссо́ру, шумъ = збива́ти бу́чу, колотне́чу. — За онучу, та збили бучу. н. пр. — Поднима́ть носъ = ки́рпу гну́ти, чва́нитись. — Стара не страшна, так молода кирпу гне. Кот. — П. на́ смѣхъ = на глу́м бра́ти, взя́ти, глузува́ти, осьмія́ти. — Спостерігши, що її взяли на глум, майнула з хати. Кн. — Поднима́ть крестъ = зво́дити хрест. — Почали хрести зводити на баню. Кн. — Подня́лся вѣ́теръ = схопи́в ся ві́тер. — Схопила ся шуря-буря і стіжечок ізвернула. н. п. — Подня́ть на себя́ ру́ки = само́му собі́ смертъ, заподїяти, ру́ки на се́бе наложи́ти. — Подня́ть за́йца, медвѣ́дя = ви́гнати за́йця, ведме́дя. — Подня́ть вопро́съ = зня́ти річ, пита́ння. — П. паруса́ = розпусти́ти паруси́, вітри́ла, напаруси́ти. — П. крикъ = счини́ти крик, ґвалт. — П. хвостъ, пла́тье = заде́рти, задра́ти, позадира́ти. — Поднять ору́жіе = взя́тись за збро́ю, повста́ти. — Подня́ться войно́ю = повста́ти. — Подня́ть больно́го на́ ноги = відходи́ти, відха́яти, одвола́ти. — Поднима́ться на что́ ли́бо = пъясти́ ся.
Поочерёдно = почере́жно (Кв.); по че́рзї (С. Л.), почере́дно, під чергу́, черго́ю. — Почережно він обідав у дїтей і в онуків. Кн. (Пр. д. ще під сл. О’чередь).
Портя́нка = ону́ча, ону́чка. С. З. Л. — За онучу та збили бучу. Н. пр. — Гей будем браття та китайку драти, та в онучах топтати. н. п.
Производи́ть, произвести́, произве́сть = 1. творити (С. Жел. Ш.), утво́рювати (С. Ш.), роби́ти (С. Л.), чини́ти (С. Л.), дїяти, утвори́ти (С. Ш.), зроби́ти (С. Л.), учини́ти (С. Л. Ш.), удїяти, вдїяти (С. Л.), спра́вити, ви́робити (С. Жел.), що погане — ко́їти, нако́їти. — Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. н. пр. — На чиїм возї їдеш, тому й ласку твори. н. нр. — Шевченко утворив поему „Гайдамаки“. — Київська адмінїстрация звелїла справити ревізиї. Кн. — Произве́сть безпоря́докъ, замѣша́тельство, раздо́ръ = счини́ти розгордїя́ж, ко́лот, бу́чу, накалабро́дити, набаламу́тити, накаламу́тити (С. Л.). — За онучу та счинили бучу. н. нр. — Производи́ть о́пись = цїнува́ти, поцїнува́ти. — П. торго́влю = вести́ торг, торгува́ти, крамарюва́ти. — П. дѣ́ло въ судѣ́, слѣ́дствіе = вести́ дїло, спра́ву, слїдство. 2. роди́ти (С. Пар.), породи́ти (С. Пар.) сплоди́ти (С. Л.). — На що ж мене на сьвіт породила? н. п. — Породила мене мати у високих у палатах. К. Ш. 3. виво́дити, ви́вести. — Виводить свій рід від шляхти за часів Гетьманщини. — Виводити слова од корнїв. 4. повиша́ти, призво́дити, пови́сити, призвести́. — Мого давно вже призвели в копитани.
Проме́дливать, проме́длить = бари́ти ся, га́яти ся, для́ти ся, набари́ти ся, забари́ти ся, зага́яти ся, зга́яти, прога́яти, ся, пробари́ти ся, продля́ти ся, проба́вити, продовга́нити ся, заба́вити ся, прокволїти. С. З. Л. — Довго прогаяв ся, поки онучу знайшов, потім обувсь, до корови пішов. н. пр. — Прогаяла недїль зо дві: з дїлами справлялась. Баз. — Уже нагостилась, уже набарилась у своєї матїнки в гостях. н. п. — Прощай, милий мій синочку, та не забаряй ся: за чотири недїленьки до дому вертай ся. н. п.
Тряпи́чникъ = ганчі́рник (Хар.), ону́чник.
Чужда́ться = цура́ти ся (С. 3. Л.), ухиля́ти ся, саха́ти ся. — Цурав ся сїряка, а тепер і онучі радий. н. пр. — Нї с ким не знать ся і всїх цурать ся. Кот. — Диво дивнеє на сьвітї з тим серцем буває: у вечері цураєть ся, в ранцї забажає. К. Ш. — Ті книжники цурались живого народнього язика. З. Ог.
Шумъ, здр. шумо́къ = шум (С. Жел.), го́мін (С. З. Л.), гам (С. З. Л.), га́мір, ше́лест, шамотня́, шаламатня́ (Май.), ша́рварок, ша́йварок, ша́рварка (С. З.), гарми́дер (С. Аф.), від голосів — гук (С. Л.). га́лас (С. З.), герготня́, великий — ґвалт, ле́мент, кага́л, від сварки — бу́ча (С. Л.), ко́лот, колотне́ча, від пересовування — гу́ркіт, гуркотне́ча, гурко́тнява (С. Л.), води — бурча́ння, дзюрча́ння, кле́кіт, булькота́ння (С. Л.). — Гомін, гомін по діброві. н. п. — Гармидер, галас, гам у гаї, срамотні піснї аж лящать. К. Ш. — В селї підняв ся гамір і закипіло життя. Фр. — За вікнами під школою чути було гамір, крик, як на ярмарку. Бар. — Ой грімлять, гудуть музики у велебно вбранім домові і гостей веселий гамір у музичнім гине громові. Мова. — Де не взялись міняйли, шинкарі і підняли між себе галас. Греб. — Серед гуку й герготнї все кипить мов в казанї. Мова. — Такий гармидер, неначе Орда підступа. С. Аф. — Подня́ть шумъ = підня́ти го́мін, зби́ти бучу, счини́ти ґвалт, зби́ти бурло́ (Ман.). — Яка б тут шарварка зробилась, який би гомін підняли, як би мінї таке зробить схотїлось. Б. Г. — За онучу та збили бучу. н. пр. — А на що ти збив таку бучу? Коли б ти ласкою обійшовсь зо мною. Кот. — Надѣ́лать шу́му = нароби́ти ше́лесту, ко́лоту. — Те дїло наробило великого шелесту. Кн. — А колоту вона (Граматка П. Кулїша) наробила чи мало. К. — Уня́ть шумъ = угамува́ти. — Подъ шумко́мъ = пъяне́нький, під ча́ркою, на підпи́тку, веселе́нький. — Подъ шумо́къ = під час га́ласу, колотне́чі і т. д.