Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «пар»

Шукати «пар» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Пар – 1) па́ра (-ри), дух, (в бане) па́ра, парло́. [Водяна́ па́ра]. • Винные -ры́ – горілча́ний дух. • Винные пары́ ударили в голову – горі́лка вда́рила в го́лову. • Выделять пар – парува́ти. • Пар идёт от чего – пару́є що. • От самовара пар идёт – самова́р пару́є. • Весною пар от земли идёт – на весні́ земля́ пару́є. • Начать выделять пар – запарува́ти, запарува́тися, запа́ритися, бра́тися (взя́тися) па́рою. • От кофе начал (стал) итти пар – ка́ва запарува́ла. • Обращать (Превращать) -ся в пар – оберта́ти, -ся, оберну́ти, -ся в па́ру. • Превращение в -ры́ – оберта́ння в па́ру. • С него пар валит – з йо́го па́ра аж бу́хає. • Пар столбом – па́ра стовпо́м, бо́вдуром. • На всех пара́х – по́вним хо́дом; 2) (жизнь, дух) па́ра. [Па́ри-б тобі́ не ста́ло! (Звиног.)]; 3) (паровое поле) пар (-ру), парі́ (-рі́в, -ря́м), па́рина, парени́ця, парени́на; (давно непаханная земля) облі́г, перелі́г (-ло́гу); (одновременно и выпас) толо́ка́. [Хтось пої́хав не шля́хом, а паря́ми (Звин.)]. • Быть под -ром (о земле) – парува́ти, толокува́ти, перело́гом (обло́гом) лежа́ти. [Два ра́зи (по́ле) оре́ться, а тре́тій толоку́є].

Бога́тый – 1) бага́тий на що, грошови́тий, (состоятельный) – замо́жний, мо́жний. [Він бага́тий на воли́: шість пар ма́є]; 2) (великолепный, пышный, напр., одежда) бага́тий, пи́шний, розкі́шний. • Чрезвычайно -тый – багатю́щий, багате́нний. • Бога́тая фантазия – бу́йна уя́ва.

В – 1) (с винит. падеж. для означения движения, на вопрос: куда?) в или у (ув, уві́) (с вин.), до (с род.), на (с вин.). [Іди́ в світли́цю, кинь у комо́ру, вско́чити уві́ щось, ско́чив ув амба́р]. • Еду в город, в Киев – ї́ду до мі́ста, до Ки́їва. • В руки – до рук. • В церковь – до це́ркви. • Поехал в деревню – пої́хав на село́; 2) (с винит. падеж. для означения перехода из одного состояния в другое и в других отвлечен. значен.) в, у (ув, уві́), на (с вин.), до (с род.) и др. [Взяли́ в салда́ти. Не вдава́йсь у ту́гу (в лю́бощі). Ві́ра в се́бе]. • Обратиться в лгуна – переверну́тися на брехуна́ (также: в брехуна́). • Обратиться в пар – взя́тися па́рою. • Вступить в бой, в разговор – ста́ти до бо́ю, до розмо́ви; 3) (с винит. падеж. для указания цели, назначения и т. д.) по укр. чаще всего на с вин. пад. В дополнение, в знак, в доказательство, в шутку – на дода́ток, на зна́к, на до́від, на жа́рт. Но также: до, з (с род.), за (с вин.). • Во внимание принять – до ува́ги взя́ти. • В наказание – за ка́ру. • Вменить в вину – поста́вити за вину́. • Во внимание к чему-л. – з ува́ги на що. • Поставить в пример – поста́вити за зразо́к. • В память – на не́забудь; 4) (в длину, ширину, толщину, глубину) завдо́вжки, завши́ршки, завто́вшки, завгли́бшки, или: удо́вж, уши́р, уто́вш, угли́б. • В величину – завбі́льшки, убі́льшки. • Во весь рост – на ввесь (на ці́лий) зріст. • Груз в десять пудов – вага́ на де́сять пу́дів. • Пьеса в трёх действиях – піє́са на три ді́ї. • Здание в три этажа – буди́нок на три по́верхи; 5) (с вин. для обозн. образа действия) у[в], на, на в[у] (с вин.). • В розницу, в присядку, в карты – в ро́здріб, навпри́сядки, у ка́рти. • В клочки – на шматки́. • Во все лопатки, во всю ивановскую – на всі за́ставки́. • Во всё горло – на всі за́води и т. д.; 6) (с вин. пад. для обозначения времени, на вопрос: когда?) по укр. иногда также ставится в (у, ув) с вин., напр, у вівторок; но часто просто родит. падеж: в тот день, в ту ночь, в обеденное время – того́ дня, тіє́ї но́чи, обі́дньої доби́ и т. д.; кроме того, часто ставят предл. під (с вин. п.) и за (с род.): в обеденное время, в хорошую погоду – під обі́дню добу́, під до́бру годи́нку и т. д. В наше время, в старину – за на́шого ча́су (за на́ших часів), за старовини́. • Во время чего-л. – за чо́го, під час чо́го: за царюва́ння Неро́на, за Неро́на, під час війни́; иногда став. один твор. пад.: в ночную пору – нічно́ю добо́ю; в последнее время – оста́нніми часа́ми. • В полночь, в полдень – опі́вно́чі, опі́вдні, об обі́дній порі́. • В срок – свого́ ча́су, вча́сно. За с твор. пад.: в третий раз – за тре́тім ра́зом. • Два рубля в месяц – два рублі́ на мі́сяць. • В ту пору – на ту по́ру; 7) (с вин. пад. на вопрос: во сколько времени?) по укр. став. предл. за с вин. пад.: в одну зиму – за одну́ зи́му; 8) (с вин. пад. для обознач. сходства) по укр. также в (у, ув и т. д.) с вин.: в отца пошел – в ба́тька вдавсь; 9) (с местным пад. для обознач. места, на вопрос: где?) в, у (ув), также с местн. пад.: в ха́ті, в мі́сті, у воді́. Также – на с местным, напр.: на селі́, на мі́сті. Та же конструкция с обозначением состояния и различн. отношений передается по укр. разнообразно: в мыслях – на ду́мці, на ми́слі; во сне – уві сні́; в беде – під лиху́ годи́ну, при лихі́й годи́ні; в здравом уме – при здоро́вім (-вому) ро́зумі, при ста́рості, при бі́дності; что мне в вас? – що мені́ по вас? в этом отношении, во всех отношениях – з цьо́го по́гляду, з уся́кого по́гляду, всіма́ сторона́ми; в пяти верстах – за п’ять версто́в и т. д.; 10) (с предлож. падеж. для обознач. времени) в (у, уві) с предлож., о (с предл.), за (с род.), під (с вин.) или просто родит. пад., напр.: в мае месяце – у тра́вні; в пятом часу – о п’я́тій годи́ні; в прошлом году – мину́лого ро́ку; в печальном веке – під сумни́й вік, за сумно́го ві́ку.

Вздва́ивать, вздво́ить – двої́ти, подво́ювати, здвої́ти подвої́ти. • В. пар – перео́рювати, переора́ти.

Вспа́хивание, вспа́шка – ора́ння, о́ранка. [О́ранка на ярину́ = вспа́шка на яровой посев]. • Вспа́шка паровая – пар. • В. осенняя для весеннего посева – зябля́, зяб, дзяб.

Выделя́ть, -ся, вы́делить, -ся – 1) (от семьи) виділя́ти, -ся, ви́ділити, -ся, відділя́ти, -ся, відділи́ти, -ся, різни́тися, відрізня́тися, відрізни́тися. [Ми ще торі́к ви́ділили ста́ршого си́на, а на рік і середу́льшого відділя́ти ду́мка. Збуду́й собі́ ха́ту та й різни́сь тоді́]. • Вы́делиться на отдельный участок – піти́ на о́друб, на о́дріз. • Выделя́ть, вы́делить свой скот из стада – вилуча́ти, ви́лучити; 2) (отличать, -ся) вирізня́ти, -ся, ви́різнити, -ся, визнача́ти, -ся, ви́значити, -ся, відзна́чувати, -ся, відзначи́ти, -ся, значи́ти, -ся, позначи́ти, -ся, (вырезываться) вирі́зуватися, ви́рі́затися, (выдвигаться) проступа́ти, проступи́ти, вибива́тися, ви́битися. • В. пятнами – плями́тися. • В. из темноты – боввані́ти. [В ко́жній дра́мі мо́жна ви́різнити три головні́ моме́нти (Єфр.). Він з-межи всіх вирізня́ється свої́м життя́м. Обли́ччя вира́зно визнача́лося проти вікна́ свої́м про́філем (Грінч.). Обли́ччя в йо́го було́ серди́те та бліде́, ті́льки на ли́цях плями́вся рум’я́нець. Ро́звитком свої́м вибива́ються в ма́си]; 3) в. лучшее зерно – чолкува́ти; 4) в. пар – парува́ти; 5) выделя́ть (слизь, слюну и т. п.) – випуска́ти. • Выделя́ется (мокрота, слюна и т. п.) – харкоти́на (сли́на) одхо́дить, витіка́є, слизи́ть.

Дух – 1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух. [Я́нголи – небе́сні ду́хи́]. • Злой дух (дьявол) – нечи́стий дух, нечи́стий, нечи́ста си́ла, враг. • Злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара́ (ув. марю́ка, ма́рище), мана́. [Мара́ його́ обма́рила. Згинь ти, марю́ко!]. • Ду́хи (привидения, призраки) – ду́хи́, при́види. [Круго́м духи́, маняки́, відьми́ та русалки́ (Кул.)]; 2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух. [Малі́ ті́лом, та вели́кі ду́хом (Ном.). Бага́тство ду́ха. Яки́мсь пантеїсти́чним ду́хом обві́яна пое́зія Кри́мського (Єфр.). Нову́ статтю́ напи́сано в тім са́мім ду́сі]. • Русский и польский дух – ру́счина і по́льщина (Кул.), ру́ськість і по́льськість. • Воспрянул -хом кто – дух вступи́в у кого́, підні́сся ду́хом хто. [В ме́не аж тро́хи дух вступи́в (Франко)]. • Падать, пасть -хом – занепада́ти ду́хом, сов. занепа́сти ду́хом. • Поднять дух, придать ду́ха – дода́ти кому́ ду́ха[у], відва́ги, ду́ху підда́ти. • Собраться с -хом – набра́тися ду́ху (смі́лости, відва́ги), добра́ти смі́лости, зібра́тися на відва́гу (Стеф.). • Упадок -ха – підупа́д ду́ху, зневі́р’я. [Хвили́нне зневі́р’я не розби́ло я́сного світо́гляду письме́нника (Єфр.)]. • Упавший ду́хом – занепа́лий ду́хом. • Не хватило ду́ха – не ста́ло відва́ги; 3) (расположение, настроение) дух, гу́мор, на́стрій (р. -рою). [У весе́лому ду́сі (на́строї)]. • Не в ду́хе – не в до́брому ду́сі, не в до́брому гу́мо́рі, в пога́ному на́строї. • Не в ду́хе быть – ма́тися на ду́сі пога́но, не в до́брому ду́сі (гу́мо́рі, на́строї) бу́ти [На ду́сі він мавсь препога́но], (насмешл.) он не в духе – у ньо́го му́ха в но́сі; 4) (дыхание) – дух, ві́ддих, ди́хання. [Над ним воли́ свої́м ду́хом ди́хали (Чуб.)]. • Дух захватывает – дух захо́плює (захопля́є), дух забива́є (займа́є), дух спира́ється (запира́ється). • Дух захватило – спе́рло (зіпе́рло) дух, захопи́ло дух, перехопи́ло дух, заби́ло дух, запну́ло дух, дух заня́всь, дух заби́всь. • Перевести дух – відди́хатися, відди́хати, віддихну́ти, -ся передихну́ти, відса́пати, -ся, відсапну́ти, -ся, зве́сти дух. [Да́йте мені́ дух зве́сти (М. Вовч.)]. • Притаить дух – затаї́ти (запе́рти, затамува́ти) дух (ві́ддих), мовча́ти й ти́хо ди́хати. • Испускать (-тить) дух (умирать) – пуска́тися (пусти́тися) ду́ху, спуска́ти (спусти́ти) ду́шу, зітхну́ти или ви́зіхнути ду́ха, спуска́ти (спусти́ти) дух, (опис.) бо́гові ду́шу відда́ти; 5) (пар) па́ра, дух. [Дихне́ш, то па́ру (дух) ви́дко, – так хо́лодно в ха́ті]; 6) (запах) дух (ум. душо́к, р. -шка́), пах. [Кури́всь для ду́ху ялове́ць (Котл.). Во́вчий дух. Націона́льний душо́к. Моско́вський дух]; (вонь) пога́ний дух, смо́рі́д (р. -ро́ду). • Тяжёлый дух – важки́й дух (напр., у кімна́ті). • Идёт дух – чу́ти, вже чу́ти. [Цього́ са́ла не бері́ть: уже́ чу́ти]; 7) (быстрота) дух, мент, мах. • В один дух – уду́х. [За́втра уду́х були́-б удо́ма (М. Лев.)]. • Во весь дух – що-ду́ху, (фамил.) на всі заставки́. [Що-ду́ху бі́гти]. • Ду́хом, душко́м – ду́хом, душко́м, одни́м ду́хом, за оди́н дух; вмах, ми́ттю, вмент. [Душко́м ви́пив пи́во (Коц.)]. • Живым ду́хом – живи́м ма́хом; одна́ нога́ тут, дру́га там. • Что есть ду́ху – скі́льки ду́ху, що дух у ті́лі (М. Вовч.), на всю ви́тягу. • Вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – ле́гкий дух; 8) (исповедь) спо́відь (р. -ди). • Быть на духу́ – на спо́віді бу́ти, сповіда́тися, сов. ви́сповідатися. • Итти на дух – до спо́віди йти. • Ни слуху, ни ду́ху о нём – слу́хи загули́ за ним, ні зві́стки, ні чу́тки про ньо́го, ні слу́ху, ні ві́сти про ньо́го, слід за ним загу́в.

Дыми́ться – 1) (испускать дым) дими́тися, димува́ти, димі́ти (воно́ дими́ть), ди́мом ійти́ [Скрізь дими́лися руї́ни. Мушке́т диму́є. Дале́ко щось димі́ло. Го́род пала́в, ішо́в ди́мом (Васильч.)], кури́тися, курі́ти (воно́ курі́є и воно́ ку́рить). [Пожа́рище ще кури́лося. З ко́мина кури́ть. З труби́ курі́ло]. • Дымя́щийся – диму́(ю)чий, димлю́чий, димли́вий. [Гора́ диму́юча (Св. П.)]; 2) (испускать пар) парува́ти, димува́ти, курі́ти [Гаря́чий борщ пару́є. Диви́сь, як гній пару́є. Твій меч іще́ диму́є кро́в’ю (Куліш). На твої́й ша́блі ще кури́ть брате́рня кров]; (о запахе: благоухать) кури́тися. [Степ кури́всь усіма́ па́хощами свої́х квіто́к (Гр. Григор.)].

Изнедалё́ка – знеда́лека[у], (изблизи) збли́зька. [Ой приліта́є сім пар голубі́в збли́зька (Пісня)].

Испаре́ние – 1) (действ.) парува́ння, випаро́вування, ви́парування, (улетучивание) виві́трювання, ви́вітрення; 2) (пар) ви́пар (-ру), ви́парина́, ви́пари (-рів), о́пар (-ру) и о́пар (-ри), ві́дпар (-ру), (удушливое) сопу́х (-ху́). [Пра́ця на фа́бриках і заво́дах ча́сто серед отру́ти їх ви́парів (Касян.). З поли́тої мо́крої мостово́ї підніма́всь о́пар (Н.-Лев.). Пе́рше ішли́ дощі́, да́лі наста́ла жара́ – пішла́ о́пар (Звиног.). Со́нце пригрі́ло, потекли́ річки́, з землі́ аж ві́дпар пішо́в (Свидн.). Пові́тря заду́шливе, загу́сле від нафто́вого сопуху́ (Франко)]. • Вредные -ния – отру́йні ви́пари. • Потные -ния – ви́поти (-тів), ви́пари по́ту. • Удушающие -ния – заду́шливі ви́пари. • -ния человеческого тела – лю́дські ви́поти.

Иста́птывать, истопта́ть – 1) (копытами, ногами) сто́птувати, стопта́ти, то[у]пцюва́ти, сто[у]пцюва́ти, ґрасува́ти, зґрасува́ти (зе́млю, траву́), (истолачивать) столо́чувати, столочи́ти (траву́, па́шню), (сбивать топча) збива́ти, зби́ти, (бегая) згарцюва́ти, (измять топча) міси́ти, зміси́ти, (о мн.) посто́птувати, постоло́чувати, потопта́ти, потолочи́ти що; срвн. Выта́птывать. [Мою́ черво́ну кита́йку під но́ги стопта́в (Пісня). І що воно́ за знак, що коло ду́ба так стопцьо́вано? (Основа). Ой у по́лі жи́то копита́ми зби́то (Пісня). Гнат ки́нув Олекса́ндру на зе́млю, зміси́в її́ нога́ми (Коцюб.). Ко́ні башта́н згарцюва́ли (Мнж.)]; 2) (загрязнять ногами пол) сту́пувати, сту́пати, поту́пати, ґрасува́ти, зґрасува́ти (помі́ст), (о мн.) поґрасува́ти, посліди́ти, (реже) друбцюва́ти, здрубцюва́ти, уго́цати; срвн. Исследи́ть. [Поту́пали зе́млю в ха́ті (Житом. п.). Зґрасува́ли все́ньку підло́гу (Липовеч.). Бач, як уго́цали долі́вку (Кролев. п.)]; 3) (обувь) сто́птувати, стопта́ти, сто[у]пцюва́ти, (исшаркать) чо́вгати, зчо́вгати, (о мн.) посто́птувати (чо́боти). [Чорт сім пар постолі́в стопта́в, по́ки їх доку́пи зібра́в (Номис). Зчо́вгав уже ба́тькові чо́боти, у шко́лу хо́дячи (Берд. п.)]. Исто́птанный – 1) сто́птаний, зґрасо́ваний, столо́чений; 2) сту́паний, зґрасо́ваний; 3) сто́птаний, зчо́вганий, (о мн.) посто́птувані (напр. чо́боти). • -ная обувь, см. Исто́пок. -ться – 1) сто́птуватися, столо́чуватися, бу́ти сто́птаним, столо́ченим, зґрасо́ваним; 2) (об обуви) сто́птуватися, стопта́тися, сто[у]пцюва́тися, зчо́вгатися.

Кость – 1) (анат.) кість (р. ко́сти, тв. кі́стю, мн. ко́сті), кі́стка, масла́к, (соб.) масла́ччя. [Ой поби́в-потрощи́в мені́ ко́сті (Пісня). Застуди́лася – у кістка́х кру́тить (М. Грінч.). Брати́ гри́злися за ту́ю ба́тьківщину як соба́ки за масла́к (Грінч.). В одно́го па́на, ка́жуть, є таки́й мертв’я́к, що без шку́ри і без мня́са, саме́ масла́ччя (Сл. Гр.)]. • Большая кость берцовая (и всякая трубчатая) – суре́ля. • Кость плечевая – ці́вка. • Кость голенная – гомі́лка. • Ко́сти плесневые – плесна́. • Кость пальца (фаланга) – челено́к (-нка́), маслачо́к (-чка́). • Кость на спине у красной рыбы – ска́ба. • Кость слоновая (в изделиях) – слоно́ва кі́стка, слоні́вка. • Твёрдый как кость – тверди́й як кі́стка, око́стуватий. [Око́стувате де́рево – соки́ра відска́кує (Вас.)]. • Кожа да ко́сти – самі́ кістки́ та шку́ра; сама́ снасть. [Не їсть хло́пець, схуд, сама́ снасть (Звин.)]. • У него только кожа да -сти – у йо́го самі́ кістки́ та шку́ра, у йо́го ко́сті обтягну́ло. • Промокнуть до -сте́й – змо́кнути до рубця́, до ру́бчика. • Промёрзнуть до -сте́й – задубі́ти, закля́кнути. • Проникнуться чем-л. до мозга -сте́й – перейня́тись чим до оста́нньої волоси́нки. [До оста́нньої волоси́нки пере́йняті вузе́ньким дрібни́м міща́нством (Єфр.)]. • До мозга -сте́й – до са́мого шпи́ку, до сами́х кісто́к, до само́ї ко́сти. • Кость от -сте́й – кість од ко́сти. • Лечь -стьми́ – голово́ю накла́сти, кістьми́ полягти́. • Белая -сть – па́нська (бі́ла) кі́стка. • С -те́й – ски́нути (з рахівни́ці). • На -сти – доки́нути (на рахівни́ці). • Пересчитать кому -сти – полічи́ти кому́ ре́бра. • Загоню туда, куда ворон -сте́й не занесёт – туди́ зажену́, куди́ во́рон і кі́стки не занесе́ (не зано́сив). • Пар -сте́й не ломит – па́ра па́рить, а не лама́є. • Язык без -сте́й – язи́к без кісто́к (то й ме́ле); 2) (игральная) кість (р. ко́сти). • Играть в -сти – гра́ти (гуля́ти) в ко́сті. [Програ́в чума́к вози́ й во́ли в ко́сті (Пісня)]. • Игрок в -сти – костя́р (-ра́), кости́р (-ря́), кости́рник, кости́ря (м. р.).

Лома́ть, ломну́ть – 1) лама́ти (-ма́ю, -ма́єш и ламлю́, ла́млеш), ломи́ти (-млю́, -миш), ло[а]мну́ти; (крушить) тро́щити; срв. Ломи́ть 1. [То не ві́тер, то не бу́йний, що ду́ба лама́є (Шевч.). Страх ла́мле життя́ (Коцюб.). Ду́рень і м’я́ло ло́мить (Номис). Ки́далися трощи́ти все, що нага́дувало їм про ї́хню ганьбу́ (Єфр.)]. • -ма́ть себе над чем голову – моро́чити, лама́ти, суши́ти собі́ го́лову (мо́зок), мізкува́ти, крути́ти мо́[і́]зком над чим, моро́читися коло чо́го, над чим. [Бідола́шна Мару́ся моро́чила собі́ го́лову і з ту́гою безнаді́йною впевня́лася, що пособи́ти вона́ нічи́м не мо́же (Грінч.). Мірку́ю собі́, го́лову лама́ю, а не тя́млю, як дійти́ до кра́ю (Кониськ.). Даре́мне крути́в мі́зком над загадко́вою спа́дщиною, що мені́ діста́лася (Крим.)]. • -ма́ть дверь – лама́ти, би́ти две́рі. [Одчиня́й! Лама́йте две́рі! (Шевч.)]. • -ма́ть камень, соль – лама́ти, би́ти, лупа́ти ка́мінь, лупа́ти сіль. [Би́ли ка́мінь під горо́ю, хра́ми будува́ли (Рудан.). Оста́вся він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Рудч.)]. • -ма́ть комедию, см. Коме́дия 3. • -ма́ть коноплю – би́ти, те́рти, лама́ти коно́плі. • -ма́ть копья – лама́ти, трощи́ти спи́си; см. Копьё́ 1. • -ма́ть на куски что – трощи́ти, лама́ти (и трощи́ти) на дрі́зки́ (диал. на дру́зки́), на дрі́[у́]зочки, на скалки́, на г[к]аму́з що. [Трощі́те со́сну на дрізки́ (Чуб.)]. • -ма́ть мёд – підрі́зувати ву́лика. • -ма́ть овёс, яровое – двої́ти, (бороной) боронува́ти, борони́ти, скоро́дити, (ралом) перера́лювати ове́с, ярину́. • -ма́ть (заламывать) руки – лама́ти, ломи́ти, зала́мувати ру́ки. [Лама́є ру́ки ста́рець (Франко). Умліва́є, ло́мить ру́ки (Рудан.). Блага́ла, зала́муючи ру́ки (Коцюб.)]. • -ма́ть старые порядки – лама́ти, (сильнее) ни́щити старі́ зви́ча́ї. • -ма́ть строение, дом – розбира́ти, буря́ти буді́влю, буди́нок (ха́ту). • -ма́ть (собирать) табак – руба́ти тютю́н, (обрывать листья) обрива́ти тютю́н. • -ма́ть целину – ора́ти (вору́шити) цілину́, ора́ти пар, облі́г (-ло́гу). • -ма́ть язык – лама́ти язи́к (язика́). [Та говори́-бо по-лю́дському, не лама́й язика́ (Богодух.)]; 2) безл. Ветром -ет лёд – ві́тер лама́є лід (кри́гу). • Меня -ет – мене́ ло́мить, мне, тре, (корчит) судо́мить; срв. Ломи́ть 2. • Ло́ман(н)ый, нрч. – ла́маний, ло́млений; тро́щений; би́тий, лу́паний и т. п.; срв. Ло́ман(н)ый, прлг. -ная посуда – би́тий по́суд.

II. Мета́ть, мё́тывать, метну́ть – 1) (бросать; н. вр. мечу́) ки́дати, ки́нути, мета́ти (-та́ю, -та́єш), метну́ти; срв. Броса́ть 1. [Ка́менем ки́нув (метну́в) на ме́не (М. Грінч.). Мета́ють гро́ші вго́ру і ди́вляться, як воно́ впа́де (Звин.)]. • Вулкан -чет пламя – вулка́н викида́є по́лум’я (ого́нь), кида́є по́лум’ям (огне́м). • -тать банк (в карт. игре) – банкува́ти. • -та́ть бомбы, камни, стрелы – кида́ти (мета́ти) бо́мби, камі́ння, стрі́ли. • -та́ть взоры, глаза, очи. -ну́ть взор на кого, на что – зи́ркати, зи́ркнути на ко́го, на що и по ко́му, по чо́му, бли́м[к]ати, бли́м[к]нути очи́ма, скида́ти, ски́нути о́чі (о́ком, очи́ма) на ко́го, на що, метну́ти, гли́пнути, ве́ргнути, стре́льнути о́ком (очи́ма). [Зи́ркнула на ме́не і пішла́ (Крим.)]. • -та́ть громы – ки́дати (ве́рга́ти) громи́ и грома́ми. • -та́ть жребий – ки́дати же́реб (-ба) или жеребо́к (-бка́), жеребкува́ти, (между собой) жеребкува́тися. • -тать искры, огонь – іскри́ти, си́пати і́скрами, при́ском, огне́м, мета́ти і́скри (Л. Укр., Коцюб.), сов. сипну́ти, метну́ти і́скрами и т. д., (только из глаз) іскри́ти о́ком. [О́чі іскря́ть (М. Грінч.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). О́чі її́ си́пали при́ском (Черкас.). Чо́рні о́чі так і сипну́ли на не́ї огне́м (Н.-Лев.). Схили́всь до своє́ї жі́нки, о́ком іскри́ть (М. Вовч.)]. • -та́ть кровь – ки́дати, спуска́ти кров (руду́), відкрива́ти жи́лу. • -та́ть пар – ора́ти, (орю́, о́реш) на (під) пар, парена́ти, па́ренити. • -тать сено – кида́ти сі́но (в копну: в копи́цю, в стог: в стіг, в стіжо́к, на сеновал: в сінни́к). [Я вам помо́жу роби́ть – коси́ть там, чи сі́но ки́дать (Основа). До пі́вночи сі́но в копи́ці ки́дав (Кониськ.)]. • -та́ть стог – кла́сти стіг, стіжо́к. • Рвать и -та́ть – рва́ти й мета́ти, сі́кти й руба́ти (Номис), лютува́ти, люти́тися аж підска́кувати. • Что есть в печи, всё на стол -чи́ – що ха́та ма́є, тим і прийма́є; чим ха́та бага́та, тим і ра́да (Приказки). • Не -чи́те бисера перед свиньями – не ки́дайте пе́рла́ перед сви́ньми; 2) -та́ть детёнышей – приво́дити, поно́сити маля́т; специальнее: (о суке) щени́ти цуценя́т (щеня́т), щени́тися, (о кошке) коти́ти котя́т, коти́тися, (о свинье) пороси́ти порося́т, пороси́тися. [Плю́нуть на тих оддо́єних щеня́т, що ти щени́ла (Шевч.)]; 3) -та́ть икру – викида́ти ікру́, нере́сти́тися, (икриться) те́ртися; срв. Икра́ 1; 4) (шить на живую нитку; н. вр. мета́ю и мечу́) наживля́ти, ши́ти на живу́ ни́тку, фастриґува́ти що. • -та́ть петли – а) (у портных) обкида́ти пете́льки́, за́стіжки́; б) (о зайце) ключкува́ти, ключки́ роби́ти. Мё́танный – 1) ки́даний; о́раний; кла́дений; 2) нажи́влений, ши́тий на живу́ ни́тку; фастриґо́ваний; обки́даний.

Не́сколько – 1) мест. неопр. – кі́лька и кі́льки, де́кілька и де́кільки, скі́лька и скі́льки (-ко́х, -ко́м, -кома́), скі́лькись и кі́лькись, (зап.) кі́лько́ро, скі́лько́ро (употр. в им. и вин. пад.); (какие-то -ко) (с)кі́лька[и]-там; (свыше десяти) кількана́дцять (-тьо́х, -тьо́м, -ть(о)ма́). [Кі́лька пар хло́пців та дівча́т (Н.-Лев.). Напиши́ хоть кі́лька слів (Рудан.). Разі́в кі́лька позіхну́в (Рудан.). Занесе́ з собо́ю на чужи́й край кі́лька рі́зних пісе́нь (Р. Край). Сорочо́к спра́вила кі́льки (М. Вовч.). Днів через кі́льки (Грінч.). Спе́ршу їх гурт ще тро́хи побі́льшав, але́ по́тім кі́льки чолові́ка відрізни́лося (Загірня). Коли́-б спромо́га кілько́х збуди́ти, а ті вже и́нших (Коцюб.). Я кілько́м каза́в, – коли́ не хотя́ть (Звягельщ.). Є такі́ ли́пи, що з кількома́ ду́плами (Кониськ.). Коли́ де́кілька чолові́ка одну́ ро́блять робо́ту, то пі́сня помага́є їм (Рада). (Вона́) бу́де тут за де́кільки хвили́н (Грінч.). Уся́ ця поді́я ско́їлася в де́кільки моме́нтів (Крим.). Ку́па книжо́к на столі́ і на де́кількох стільця́х (Крим.). До́дано скі́лька фотогра́фій кобзарі́в (Р. Край). Вже скі́льки днів по́їть грома́ду (Тобіл.). На току́ скі́льки стогі́в ще торі́шнього хлі́ба (Свидн.). У нас арті́ль збира́ється: я з бра́том та ще чолові́ка скі́льки бу́де (Грінч.). Дав йому́ скі́лькись шагі́в гро́шей (Сторож.). Скі́лькись разі́в поцілува́в його́ (Крим.). Мину́ло кі́лькись ча́су (Г. Барв.). Кілько́ро люде́й побі́гло ву́лицею (Маков.). Наро́ду не ду́же бага́то: пані́в кі́лькоро та па́ній дво́є (Грінч.). Ви́йшло скілько́ро чолові́ка копа́ти буряки́ (Брацлавщ.). Ви́пив скі́льки-там, ча́рок та й ка́же (Куліш). Назу́стріч Мику́лі ви́бігло кількана́дцять мужчи́н (Маковей). Кількана́дцять десяти́н землі́ ма́ють (Доман.)]. • Рассказать в -ких словах – переказати (розказа́ти, розповісти́) в кілько́х (в де́кількох, в скілько́х) слова́х. • В -ких шагах от кого, чего – за кі́лька[и] (за де́кілька[и], за скі́лькись) кро́ків (ступені́в) від ко́го, від чо́го. • По -ко – по кі́лька[и], по скі́лька[и], по де́кілька[и], по скі́лькись, (редко) по (с)кі́лько́ро. [Стари́й зне́хотя ки́дав йому́ по кі́льки слів (Н.-Лев.). (Ді́ти) до вікна́ по кілько́ро пну́ться (Рудан.)]; 2) нрч. – тро́хи, тро́[і́]шки, де́що, де́нещо. [Тро́хи впе́рта люди́на (Загірня). Спомі́гся трі́шки Трохи́м (Квітка). Де́що передні́ше тра́пилася ще одна́ приго́да (Р. Край)]. • -ко обескураженный – тро́хи (тро́шки, де́що) збенте́жений.

Нести́ – 1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)]. • Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)]; 2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́. • Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в); 3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)]. • Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й; 4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)]. • -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)]. • -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що. • -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)]. • -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що. • -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти. • -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)]. • -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)]. • -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки. • -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)]. • Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу. • -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту. • -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)]. • -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки; 5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)]. • Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко). • Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?; 6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)]; 7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́. • -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці. • -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити; 8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)]; 9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти. • Лошади -су́т – ко́ні но́сять; 10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)]; 11) безл. – а) не́сти́. • По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу). • Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні; б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти. • Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме). • -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би); г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти. • Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся – 1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.; 2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)]. • Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́. • Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром. • Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою). • Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не. • -тся молва, что… – чу́тка йде, що… • Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть). • Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?; 3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; 4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].

Обраща́ться, обрати́ться – 1) см. Обора́чиваться, обороти́ться. • -ща́ться, -ти́ться в бегство – ки́датися, ки́нутися, пуска́тися, пусти́тися навті́ки, навтікача́, (насм.) п’я́ти показа́ти, п’я́тами накива́ти. • -ща́ться вспять – поверта́ти, -ся, поверну́ти, -ся назу́сп’ять, назу́спіт. См. Вспять. • Кровь -ется в жилах – кров кружля́є (циркулю́є) по (в) жи́лах; 2) (вокруг чего), см. Обора́чиваться 2; 3) к кому, чему – зверта́тися, зверну́тися до ко́го, вдава́тися, вда́тися, пода́тися до ко́го, ударя́тися, уда́ритися до ко́го, ки́датися, ки́нутися до ко́го, приверта́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [Зверта́ється до рі́зних устано́в. Жінки́ вдава́лись одна́ до одніє́ї слова́ми (Грінч.). Вона́ вда́рилась до зна́харки. Си́ла люде́й приверну́лось до украї́нства]. • -ся к кому по делу – вда́тися до ко́го з спра́вою, у спра́ві. • -ся с речью (словами) к кому – зверта́тися, зверну́тися (з) сло́вом (слова́ми) до ко́го, вдава́тися, вда́тися слова́ми до ко́го, озива́тися, озва́тися до ко́го; 4) во что, см. Обора́чиваться 4, а также – поверта́тися, поверну́тися на ко́го, на що. [Невже́ за́тишне за́ймище на о́зері пове́рнеться на комо́ру кра́дених рече́й?], бра́тися, взя́тися чим. • -ти́ться в кого – оберну́тися, поверну́тися (несов. оберта́тися, поверта́тися), (о мног.) пооберта́тися на (у) кого́ или ким. • -ти́ться, -ща́ться в пламя – взя́тися (бра́тися) по́лум’ям. • -ти́ться в пар – узя́тися (несов. бра́тися) па́рою; (в воду) взя́тися (поня́тися) водо́ю. [Сніг поня́вся (взя́вся) водо́ю. Сіль узяла́ся водо́ю]; (в дым) здимні́ти; (в прах) спорохна́віти; (в камень) скам’яні́ти, бру́сом побра́тися, взя́тися. [Од його́ ліка́рства усе́ в животі́ бру́сом побра́лось (Г. Барв.)]. • -ся во что (худшее) – зіхо́дити, зійти́ на ко́го, на що, перево́дитися, переве́стися на що. [I ми коли́сь були́ до́брі, а ось-же довело́сь зійти́ на леда́що (М. Вовч.). Як поча́в пи́ти горі́лку, то й переві́вся на ка́-зна-що]. • -ся в ничтожество – зве́сти́ся ні на́ що. См. ещё Превраща́ться; 5) с кем – пово́дитися, повести́ся, об(і)хо́дитися, обійти́ся, захо́дити, поступува́ти з ким, трактува́ти кого́. • Не уметь -ться в обществе – не зна́ти звича́ю до́брого, не вмі́ти пово́дитися сере́д люде́й.

Отрабо́тывать, отрабо́тать – 1) відробля́ти и -ро́блювати, відроби́ти, виробля́ти, ви́робити, відбува́ти, відбу́ти що (и за що) чим. [Як ні́чим заплати́ти бу́де, то відро́блю]. • -вать пропущенные дни – набува́ти, відбува́ти пропу́щені дні. • -тать службой, молотьбой, прядением и т. п. – відслужи́ти, відмолоти́ти, відпря́сти и т. п.; 2) скінчи́ти роби́ти, відроби́ти; 3) см. Отде́лывать 2. • Отрабо́танный – відро́блений, відбу́тий. • -ные части в машине – спрацьо́вані части́ни. • -ный пар – м’я́та па́ра. • -ная вода – зужитко́вана вода́.

II. Па́рить – 1) (паром, горячей водой и т. п.) па́рити [Зі́лля ва́рять та го́лову па́рять. Сорочки́ па́рила]; (обдавать паром) шпа́рити, о(б)шпа́рити; 2) (пахать для пара) ора́ти на пар, па́ренити, парена́ти. [Парена́ють по́ле]. • -ть землю (покидать в пару) – на пар готува́ти, під пар, під толо́ку, на перелі́г зоставля́ти; 3) (в бане) кого – па́рити кого́; 4) (сечь розгами) па́рити, парла́ дава́ти кому́. См. Сечь, Поро́ть, Бить; 5) па́рит, безл. – па́рить, о́пар, о́парно, парно́та. [Сього́дні парно́та (о́пар) надво́рі, бу́де дощ]. • Больно -рит, знать быть ноне грозе – ду́же (тя́жко) па́рить, либо́нь гроза́ (ту́ча) сього́дні бу́де. • Па́реный – па́рений, (о дереве: огнём) сухопа́рий. • -ый веник – дерка́ч.

Парня́ – 1) парня́; 2) см. Пар, Парово́е поле.

Парово́й – 1) парови́й. [Парова́ маши́на]. • -ва́я баня – парова́ ла́зня (ми́льня). • -вое отделение, где помещается паровик – парови́чня; 2) парнико́вий. [Це не горо́дні, а парнико́ві огірки́]. • -вое поле, см. Пар. • -вая пашня – о́ранка на пар, (поле) рілля́.

I. Паха́ть, па́хивать – ора́ти (орю́, о́ре́ш, о́ре́, о́рють), плужи́ти, (ралом) ра́лити, (от средины к краям) ора́ти в розгі́н, (с краёв к средине) ора́ти в розо́р, (во второй, третий раз) двої́ти, трої́ти, (осенью под яровое) ора́ти на (під) зяб, зяблю́, (весной, летом для пара, под озимые посевы) ора́ти на (під) пар, парена́ти, па́ренити, (весной под яровое) ора́ти на ярину́, ярюва́ти (угор.). • И мы -ли (перен.) – і ми в ді́лі були́ или і ми працюва́ли. • -ся – ора́тися, бу́ти зо́раним.

Поднима́ть и Подыма́ть, подня́ть – підійма́ти (піднима́ти), під(ій)ня́ти, здійма́ти (знима́ти), здійня́ти, зня́ти, підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти, (о мн.) попідійма́ти, поздійма́ти, попідво́дити, позво́дити, попідно́сити. [Ки́нулися лю́ди до то́го зло́та, набира́ли сті́льки, скі́льки хто зду́жав підійня́ти (Рудан.). Соба́ка підві́в свою́ мо́рду вго́ру і сумови́то зави́в (Крим.)]. • -ма́ть, -ня́ть (рычагами) – підва́жувати, підва́жити (о мног. попідва́жувати) що, ви́вагом підійма́ти, підня́ти що. • -ть камень, мешок муки – підійма́ти, під(ій)ня́ти ка́меня (и ка́мінь), мішо́к бо́рошна. • Тяжолое – не -му́ – важке́ – не підійму́, не піднесу́. • Помогать -ть, или поднима́ть (на плечи, на спину: подсоблять, взваливать) – завдава́ти, завда́ти, піддава́ти, підда́ти. [Завда́й-но мені́ мішка́, бо сам не зду́жаю підня́ти (Звин.). Завда́в я сво́го́ клумачка́ на пле́чі та й побра́вся шляхо́м-доро́гою (Звин.)]. • -ма́ть, -ня́ть что-л. держа перед собой – про́ти се́бе (пе́ред се́бе) підійма́ти, під(ій)ня́ти, підво́дити, підве́сти що. [Узя́в коло́дку за ко́мель, підві́в про́ти се́бе, як сві́чку (Манж.)]. • -ть плотину, дом и т. д. (повышать) – підійма́ти (піднима́ти), підня́ти, підви́щувати, підви́щити, підно́сити, підне́сти гре́блю, дім (ха́ту). • -ма́ть, -ня́ть руку, голову – підво́дити, підве́сти, зводи́ти, зве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, підно́сити, підне́сти ру́ку, го́лову. [Голови́ не з[під]веду́]. • -ть руку на кого – здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, під(ій)ня́ти ру́ку (ру́ки) на ко́го. • -ня́ть на себя руки – смерть собі́ заподі́яти, ру́ки на се́бе наложи́ти. • -ть глаза – зво́дити, зве́сти (о мног. позво́дити), підво́дити, підве́сти, підійма́ти, під(ій)ня́ти, здійма́ти, зня́ти, (реже) скида́ти, ски́нути о́чі на ко́го; срв. Возводи́ть 3. • -ня́ть глаза к небу – зве́сти о́чі до не́ба. • -ть лежащего, пьяного – підво́дити, підве́сти, зво́дити, зве́сти лежа́чого, п’я́ного. • Ребёнок упал, -ми́ его – дити́на впа́ла, підійми́ її́. • -ня́ть больного (с одра болезни) – підня́ти, зве́сти, відходи́ти хво́рого. • -ня́ть кого на ноги (в прям. и перен. знач.) – зве́сти кого́ на но́ги. • -ня́ть на ноги бедняка – зве́сти на но́ги́ бідаря́. • -ня́ть платок с полу – під(ій)ня́ти ху́стку з долі́вки. • -ма́ть окно – підійма́ти, підво́дити вікно́. • -ня́ть (усилить) лампу, свет – підкрути́ти ля́мпу, сві́тло. • -ть занавес – підійма́ти, підня́ти заві́су (запо́ну, засло́ну). • -ть знамя, флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора, фла́га. ня́ть знамя революции – підне́сти (зня́ти) пра́пора револю́ції. • -ть оружие, меч – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти збро́ю, меч(а́) на ко́го, про́ти ко́го, (иногда) зво́дити чим (збро́єю, мече́м, ша́блею). [Як шабе́лькою звів – Львів ся поклони́в (Іст. пісня)]. • -ть вопрос, речь (разговор), дело – здійма́ти, з(дій)ня́ти (пору́шувати, пору́шити) пита́ння, мо́ву или річ, спра́ву. • -ня́ть голос в защиту кого, чего – підве́сти (пода́ти) го́лос в (на) оборо́ну кого́, чого́. • -ть ссору, крик – здійма́ти, зня́ти, зво́дити, зве́сти, зчиня́ти, зчини́ти, підійма́ти, підня́ти сва́рку, крик (га́лас). Срв. Крик. • -ть шум – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти бу́чу, зчиня́ти, зчини́ти бу́чу (ґвалт, ша́рварок), справля́ти, спра́вити га́лас (Коц.). • Публика -ма́ет нетерпеливый шум – пу́бліка здійма́є нетерпля́чий го́мін (Л. Укр.). • -ть тревогу – здійма́ти, з(дій)ня́ти, збива́ти, зби́ти триво́гу. • -ть бунт, см. Бунт. • -ня́ть дух (мужество) – підійма́ти, підня́ти, підно́сити, підне́сти ду́ха кому́; срв. Воодушевля́ть. • -ня́ть настроение – підне́сти на́стрій кому́. • -ть пыль (о ветре) – здійма́ти, підійма́ти ку́ряву (пил), (соверш.) зня́ти, підня́ти (ку́ряву, пил), спили́ти, скопоти́ти. • -ть пыль (о скоте, людях) – збива́ти, зби́ти, здійма́ти, зня́ти, підійма́ти, підня́ти ку́ряву (пил), кури́ти, закури́ти, наку́рювати, накури́ти. • -ть цену – підійма́ти, підня́ти, підви́щувати, підви́щити ці́ну на що, здорожи́ти що. • -ть производство, промышленность, авторитет чей – підно́сити, підне́сти виробни́цтво, промисло́вість, авторите́т чий. • Это -ма́ло её в собственных глазах – це її́ підно́сило у вла́сних оча́х (Коц.). • -ть на смех – підійма́ти, підня́ти, бра́ти, взя́ти на глум, на глу́зи, на сміх кого́. • -ть на зубок – бра́ти, узя́ти на зу́би (на язики́, на жа́рти). • -ма́ть нос перед кем – но́са задира́ти, ки́рпу гну́ти про́ти ко́го. • -нима́й (бери) выше (в перен. зн.) – бери́ ви́ще. [Ви полко́вник? – Бери́ ви́ще!]. • -ть (возбуждать) кого против кого-л., чего-л. – підійма́ти, підня́ти, збива́ти, зби́ти кого́ про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що; срв. Вомуща́ть 4. • -ня́ть (разбудить) кого – зве́сти, збуди́ти, (о мног.) позво́дити, побуди́ти кого́. [Ли́сий віл (день) усі́х люде́й звів]. • -ма́ть, -нять (пахать) новину, пар – ора́ти, зора́ти цілину́, пар (облі́г). • -ня́ть землю (вспахать) – зора́ти, звору́шити зе́млю. • -ть груз (о судне) – бра́ти, взя́ти, зде́ржувати, здержати вагу́, ванта́ж. [Це судно́ бере́ бага́то тон ваги́]. • -ть паруса – розпуска́ти, розпусти́ти, напина́ти, напну́ти (нап’ясти́) вітри́ла, напаруси́ти (соверш.). • -ма́ть, -ня́ть зайца, медведя, охотн. – виганя́ти, ви́гнати, зруша́ти, зру́шити за́йця, ведме́дя. • -ть якорь – підійма́ти, підня́ти, виважа́ти, ви́важити ко́[і́]тву. • -ть хвост (о животных) – підійма́ти, підня́ти, заду́блювати, задуби́ти хвоста́. • -ть уши, шерсть – насторо́ш[ч]увати, насторо́ш[ч]ити, нашоро́шувати, нашоро́шити (ву́ха, шерсть). • -ть шерсть, перья – стовбу́рчити, настовбу́рчити. • -ть одежду – підійма́тися, підня́тися (Сквир.), зака́с[ч]уватися, закас[ч]а́тися, підійма́ти, підня́ти, (задрать) задира́ти, заде́рти (соро́чку, спідни́цю). • -ня́ть к.-л. дело, предприятие (в знач. управиться, одолеть) – підва́жити яке́сь ді́ло, підприє́мство. [Це вели́ке ді́ло: ми його́ не підва́жимо]. • Подня́тый – під(ій)ня́тий, зня́тий, підве́дений, зве́дений, підне́сений, зне́сений.

По́ле – 1) (равнина, простор) по́ле, степ (-пу). [Ой у по́лі Килиї́мському. Ой ви́їхав наш Реву́ха в чи́стий степ гуля́ти]. • Чистое -ле – чи́сте по́ле, чи́стий степ; широ́ке по́ле, степ широ́кий. • Выйти в по́ле, на по́ле – ви́йти в по́ле, на по́ле, в степ, у степи́; 2) (девственное, непаханное) цілина́. [Там степ залі́г цілино́ю]. • Вольное, пустынное -ле – гуля́й-поле, ди́ке по́ле. • Открытое -ле – широ́ке, ві́льне по́ле; 3) (обработанное, пашня) по́ле, рілля́ (-лі́). [Тепе́р пішло́ мужи́цьке по́ле. У ме́не ріллі́ три десяти́ні]; (нива, участок) ни́ва, ла́н (-ну), ум. ни́вка, лано́к (-нка́). [Ори́ся-ж ти, моя́ ни́во (Шевч.). На горо́ді ни́вка, круго́м матери́нка. Лани́ широкопо́лі (Шевч.). Коза́рський лано́к (Конис.)]; (под выпасом) толо́ка; (оставлен, на отдых) перелі́г (-о́гу); (вспахан. на отдых) пар (-ру); (заброшенное) облі́г (-о́гу); (у села для скота) ви́гін (-гону); (давно обрабатываемое, истощённое) старопі́лля. • Смена -ля – рука́. [Ма́ю чоти́ри десяти́ни по́ля, по о́дній десяти́ні в ко́жну ру́ку]. • Итти в -ле – йти на по́ле. • Ходить по -ля́м – ходи́ти поля́ми. • Быть в -ле – бу́ти на по́лі. • Мои окна выходят в -ле – у ме́не ві́кна на по́ле. • Опытное -ле – до́слідне по́ле; 4) (место сражения, битвы) бойови́ще, бойови́сько, бо́їще, бойове́ по́ле. • -ле для поединка (стар.) – тік (р. то́ку), тічо́к (-чка́); 5) (площадь зрения) по́ле зо́ру; 6) (края книги, шляпы) кри́си (-ів), береги́, краї́, (только о книге) маргіне́си. • Читая, делаю пометки на -ля́х книги – чита́ючи, роблю́ за́значки у кни́зі по края́х (на берега́х, на маргіне́сах); 7) (фон) по́ле, тло, земля́. [По сі́рому по́лю (землі́) чо́рні й си́ні сму́жечки]; 8) (поприще) по́ле, ни́ва, тере́н (-е́ну), ді́ля́нка. [Працю́ють на по́лі науко́вому. Ви́йшов на ни́ву письме́нства. На тере́ні політи́чному він усла́вився. А це обібра́в собі́ діля́нку матерія́льну]; 9) (охота) полюва́ння. [Як пої́хав короле́вич та на полюва́ння, лиши́в свою́ ві́рну жону́ та й на хорува́ння].

Превраща́ться, преврати́ться – 1) оберта́тися, оберну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що и ким, чим, поверта́тися, поверну́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, переверта́тися, переверну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що и ким, чим, перетво́рюватися и перетворя́тися, перетвори́тися, переробля́тися, перероби́тися, зміня́тися, зміни́тися, переміня́тися, переміни́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, става́тися, ста́тися ким, чим; (вырождаясь, приходя в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся на що, зіхо́дити, зійти́ на що. [В сумне́ стогна́ння оберта́лись ре́чі (Куліш). Плач поверну́вся на ра́дощі (О. Лев.). Хай те дитя́че товари́ство пове́рнеться тепе́р у побрати́мство (Мирн.). Наро́д наш мі́цно держа́всь своє́ї пре́дківської ві́ри і не хоті́в на полякі́в переверта́тися (Єфр.). А́встрія ма́є перетвори́тися на демократи́чну де́ржаву – спі́лку націона́льностей (Грінч.). Молоко́ за одну́ ніч перероби́лося в сир (Звин.). Скажи́ ка́меневі сьому́, щоб ста́вся хлі́бом (Єв.)]. • Многолюдный и богатый край -ти́лся в пустыню – великолю́дна й бага́та краї́на оберну́лася (поверну́лася, перетвори́лася) в (на) пусти́ню, звела́ся на пусти́ню. • Мечта -ти́лась в действительность – мрі́я перетвори́лася в (на) ді́йсність. • -ться в камень – оберта́тися (оберну́тися) в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти. [Бода́й не верну́лось, в ка́мінь оберну́лось (Рудан.)]. • Вода -ти́лась в пар – вода́ оберну́лася в па́ру. [Вода́ мо́же да́ти вели́ку ко́ри́сть і не оберта́ючись в па́ру (Кониськ.)]. • Снег -ща́ется в воду – сніг оберта́ється в во́ду. • Личинка -ща́ется в мотылька – ля́лечка оберта́ється в мете́лика, перетво́рюється, переміня́ється в (на) мете́лика. • -ти́ться в силу (переносно) – ви́рости в си́лу. [В Єги́пті вони́, множачи́сь серед му́ки, могли́ ви́рости в си́лу й забра́ть уве́сь край в свої́ ру́ки (Франко)]; 2) (оборачиваться) перекида́тися, переки́нутися, переверта́тися, переверну́тися, оберта́тися, оберну́тися ким, чим и в ко́го, в що, на ко́го, на що, скида́тися, ски́нутися ким, чим, перемі́туватися, переметну́тися в ко́го, в що и ким, чим, переміня́тися, переміни́тися, злицьо́вуватися, злицюва́тися в ко́го, в що, (во множ.) поперекида́тися, попереверта́тися, пооберта́тися и т. д. ким, чим и в ко́го, в що. [Чорт переки́нувсь чолові́ком (Манж.). От ві́дьма знов переверну́лась у соро́ку (на соро́ку) (Звин.). Оберни́ся порося́ на карася́ (Номис)]. • Оборотень, упырь -ти́лся в волка – пере́вертень, упи́р переки́нувсь (переверну́вся, оберну́вся, ски́нувся, переметну́вся) во́вком (у во́вка, на во́вка), переміни́вся (зміни́вся) в во́вка.

Превраще́ние – оберта́ння, поверта́ння, переверта́ння, перетво́рювання, (оконч.) обе́рнення, пове́рнення, переве́рнення, перетво́рення; (перевоплощение) перевті́лювання, перевті́лення. [Та й само́ї ду́мки про поверта́ння Ру́си в ля́дчину не було́ ще в ті да́вні да́вна (Куліш). От ві́дьма знов переверну́лась у соро́ку. Це вже котре́ переверта́ння (Звин.)]. • -ние гусеницы в бабочку – оберта́ння, перетво́рення гу́сениці в мете́лика. • -ние воды в пар – оберта́ння (обе́рнення) води́ в пар у. • -ние обыкновенных дробей в десятичные, мат. – оберта́ння, переверта́ння про́стих дробі́в у (на) десяти́чні.

Пропуска́ть и Пропуща́ть, пропусти́ть – 1) кого, что куда – пропуска́ти, пропусти́ти, пуска́ти, пусти́ти кого́, що куди́, через що, (через что) перепуска́ти, перепусти́ти кого́ через що (напр., через кордо́н), (давать дорогу) пропуска́ти, пропусти́ти кого́, пропуска́ти, пропусти́ти доро́гу кому́, пуска́ти, пусти́ти доро́гу кому́. [Нас пропусти́ли в ха́ту (Сл. Ум.). Патру́лі ніко́го не пропуска́ли (не пуска́ли) в мі́сто (М. Грінч.). «Ось до вас прийшли́», ка́же йо́му молоди́ця, пуска́ючи мене́ у две́рі (М. Вовч.). Хтів був їх (кни́ги) ви́писати з Пари́жу, а цензу́ра не пуска́є (Крим.). Нас перепусти́ли через кордо́н. Ой вороги́, вороги́, пропусті́те доро́ги (Чуб.)]. • -ти́те-ка меня – пропусті́ть-но мене́, пусті́ть-но мене́. • -ти́те! – пропусті́ть! пусті́ть доро́гу! перепусті́ть доро́гу! • Здесь не -ка́ют – тут (сюдо́ю) не пуска́ють (не пропуска́ють). • Часовой -ти́л в ворота – вартови́й пусти́в у бра́му. • Нас -ти́ли через заставу – нас перепусти́ли (пропусти́ли) через заста́ву. • Цензура не -ка́ет – цензу́ра не пуска́є. • -ка́ть, -ти́ть куда воду, пар, воздух – пуска́ти, пусти́ти куди́ во́ду, па́ру, пові́тря. • -ка́ть, -ти́ть поезда́ через что – перепуска́ти, перепусти́ти поїзди́ через що. [За до́бу через Ки́їв перепу́щено сто поїзді́в (М. Гр.)]. • -ка́ть, -ти́ть кого проехать, пройти мимо кого, чего, мимо себя – пуска́ти, пусти́ти кого́ прої́хати, пройти́ повз ко́го, повз се́бе, да́ти помину́ти кого́, себе́. [Пусти́в усі́х прої́хати повз йо́го, а тоді́ пої́хав слідо́м за ни́ми (М. Грінч.)]; 2) кого, что (миновать) – мина́ти, мину́ти, о(б)мина́ти, о(б)мину́ти (обминува́ти) кого́, що, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти кого́, що. [Як горі́лку п’ють, то мене́ мина́ють, а як б’ють, то від ме́не почина́ють (Номис). Помине́те дві ха́ти, а тре́тя на́ша (Звин.). Пока́зуючи дра́ми за-для наро́днього теа́тру, я зо́всім обмину́в о́перу (Грінч.). Промина́ємо пе́ршу причи́ну (Грінч.). Ввесь мак облама́в, ті́льки одну́ да ма́ківку да й обминува́в (Чуб.)]. • Меня -ти́ли в списке – мене́ промину́ли в реє́стрі (в спи́ску); 3) кого, что (проворонить) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, проґа́влювати, проґа́вити кого́, що. [Хло́пець напру́жує слу́хи, боячи́сь пропусти́ти яки́й зрадли́вий звук (Коцюб.). Ща́стя, бра́тіку, хвили́ночка одна́: на́че хма́рка по-над на́ми промина́; не впусти́! (Крим.)]. • Не -ти́ почтальона – не пропусти́ (не проґа́в) листоно́шу. • -ти́ть очередь, поезд – пропусти́ти, перепусти́ти че́ргу, по́їзд; 4) что (опускать при чтении, письме, разговоре, шитье и т. п.) – мина́ти, мину́ти, промина́ти, промину́ти, помина́ти, помину́ти, пропуска́ти, пропусти́ти що; (срв. Опуска́ть). [Та чита́йте, од сло́ва до сло́ва, не мина́йте ані ти́тла, ніже́ ті́ї ко́ми (Шевч.). Сьо́го не чита́й – мина́й (Сл. Гр.). Ти не все розказа́ла, де́що помину́ла (Звин.). Перепи́сувач промину́в два рядки́ (М. Грінч.). Промину́ла кві́точку наши́ти, – ось заве́рнусь та наши́ю (Черніг.)]; 5) что (упускать: время, пору, срок, случай и т. д.) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти, упуска́ти, упусти́ти, промина́ти, промину́ти що (час, по́ру, те́рмін (строк), наго́ду); (срв. Упуска́ть). • -ти́ть время – упусти́ти, пропусти́ти, перепусти́ти час. • -ка́ть, -ти́ть время мешкая и т. п. – зга́яти, уга́яти, прога́яти, провакува́ти час, [Не дооремо́ сього́дні, бо пі́в-дня зга́яли, по́ки плуг поладна́ли (Харк.). А вга́єш півгоди́ни, він і ти з ним і всі поги́нуть (Куліш). А бери́ лиш ці́на та бу́демо молоти́ти, а то й день так проваку́ємо (Грінч. II)]. • -ти́ть не использовав – пусти́ти ма́рно що, пусти́ти, не ви́користавши що. [Цю наго́ду му́симо ви́користати, не смі́ємо її́ пусти́ти ма́рно (Єфр.)]. • -сти́ть удобный случай – промину́ти, упусти́ти до́бру наго́ду, слу́шний ви́падок. • -ка́ть лекции, заседания и т. п. – промина́ти, омина́ти, пропуска́ти, перепуска́ти, сов. промину́ти, обмину́ти, пропусти́ти, перепусти́ти ле́кції, засі́дання і т. ин. [Обрі́кся одпо́стувати оди́н ти́ждень тепе́речки та не омина́ти жа́дної слу́жби бо́жої (Крим.)]. • -ка́ть, -сти́ть мимо ушей – слу́хати через верх, прослу́хувати, прослу́хати, пуска́ти повз (проз) ву́ха (у́ші). [Як ба́тько сказа́в: «не ва́жся за йо́го йти», – то я слу́хала його́ через верх (Г. Барв.). Бої́ться, щоб ні жо́дного слове́чка не прослу́хати, що йому́ бу́де Левко́ розка́зувати (Квітка)]. • -ка́ть, -сти́ть мимо глаз что – пуска́ти, пусти́ти повз о́чі що. • -ка́ть нити основы сквозь ниченки – заво́дити осно́ву у ри́тки, у шо́хти (Вас.); 6) что через (в) что (процеживать) – перепуска́ти, перепусти́ти що через (на) що, проці́джувати, проціди́ти що через що. [Перепусти́ти во́ду на фільтро́вий папі́р (М. Грінч.). Від то́го тво́ри його́ ті́льки ви́грають, як проду́кти вели́кого худо́жнього тала́нту, через широ́ке людське́ се́рце перепу́щені (Єфр.)]. • -сти́ть бульон через сито – перепусти́ти бульйо́н через (на) си́то; 7) что (сквозь себя: свет, лучи, воду) – пропуска́ти, пропусти́ти, перепуска́ти, перепусти́ти що (сві́тло (світ), промі́ння, во́ду). [Вода́ і скло до́бре пропуска́ють крізь се́бе світ (Ком.)]. • Бумага -ка́ет чернила – папі́р пропуска́є чорни́ло; 8) (хмельное в горло) хили́ти, вихиля́ти, ви́хилити, ціди́ти, ви́цідити, (быстро) хильну́ти, смикну́ти; срв. Выпива́ть 2. [Перехили́в ча́рку й ціди́в горі́лку пово́лі (Коцюб.). Ще по о́дній ви́хилили (Звин.). Що-дня ква́рту вихиля́є (Звин.). Смикне́мо по ча́рці (Харк.)]. • -тить по одной, по рюмочке – ви́хилити по о́дній, по ча́рочці; 9) -сти́ть (слух, молву) – пусти́ти чу́тку, чутки́, (о молве, позорящей кого) пусти́ти погові́р, (не)сла́ву про (за) ко́го, на ко́го. Пропу́щенный – 1) пропу́щений, пу́щений куди́, (через что) перепу́щений куди́, через що; 2) проми́нутий, обми́нутий, поми́нутий; 3) (провороненный) пропу́щений, упу́щений, перепу́щений, проґа́влений; 4) (опущенный) проми́нутий, поми́нутий, пропу́щений; 5) (упущенный) пропу́щений, перепу́щений, упу́щений, проми́нутий; зга́яний, уга́яний, прога́яний, провако́ваний (час). • -ный мимо ушей – прослу́ханий, пу́щений повз (проз) ву́ха; 6) перепу́щений через (на) що; 7) пропу́щений, перепу́щений (світ (сві́тло), про́мінь); 8) ви́хилений.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Дух – 1) (бестелесное существо, доброе или злое) дух; 2) (душа, духовн. начало, направление, решимость) дух, свідомість; мужність, сміливість, відвага, рішучість, запал, завзяття, ентузіязм, енергія, натхнення; 3) (расположение, настроение) дух, гумор, настрій (р. -рою); 4) (дыхание) дух, віддих, дихання; 5) (пар) пара, дух; 6) (запах) дух (ум. душок, р. -шка), пах; (вонь) поганий дух, сморід (р. -роду); 7) (быстрота) дух, мент, мах; 8) (исповедь) сповідь (р. -ди): • близкий по духу – рідний душею; одного духу; • быть в духе (разг.) – бути в доброму настрої (у доброму гуморі), добре матися (добре ся мати); • быть на духу – на сповіді бути, сповідатися, (сов.) висповідатися; • быть не в духе (разг.) – бути у поганому (тихому, у негарному, не в доброму) настрої, бути не в доброму дусі (гуморі), бути не в настрої, матися на дусі погано, (насм.) муха в носі в кого; • в духе чего – як що; • в здоровом теле здоровый дух – здорове тіло – здоровий дух; у здоровому тілі здоровий дух; • во весь дух, что есть духу бежать, лететь, мчаться… (разг.) – щодуху (скільки духу, иногда давн. щотху) бігти, летіти, мчати…, на всі заводи (узаводи, навзаводи) бігти, летіти, мчати…, (фамил.) на всі заставки; • в один дух – удух; • вольный дух (умерен. теплота в хлебн. печи) – легкий дух; • воспрянул духом кто – дух вступив у кого, піднісся духом хто; збадьорішав хто; • дух вон у кого (разг.) – уже й духу нема (не чути) в кого, (иногда) дух спустив хто; • дух времени, эпохи – дух (характер, тенденція, ознака, властивість) часу (доби, епохи); • дух захватывает, захватило (разг.) – дух захоплює, захопило (забиває, забило, займає, зайняло, запинає, запнуло, перехопило), дух займається, зайнявся (забивається, забився); дух спирається (запирається, сперло, зіперло); • духи (привидения, призраки) – духи, привиди; • духом – духом, одним духом, за один дух; вмах, миттю, вмент, враз; • дух противоречия, отрицания, сомнения – дух суперечності, заперечування, сумніву; • живым духом – живим махом; одна нога тут, друга там; • за одним духом – одним нападом; • злой дух в виде призрака, морочащий людей – мара (ув. марюка, марище), мана; • злой дух (дьявол) – нечистий дух, нечистий, нечиста сила, враг; • идёт дух (запах) – чути, вже чути; • идти на дух – до сповіди йти; • идти с духом времени – іти з духом часу, потрапляти часові; • и дух вон у кого (разг.) – та вже й по ньому, уже й умер (помер); • испускать, испустить дух (книжн. устар.) – віддати дух, спустити дух (иногда душу), пускатися, пуститися духу, (зниж.) визіхнути (визівнути) духа, зітхнути, (згруб.) кикнути (ґиґнути); спускати (спустити) душу, спускати (спустити) дух, (опис.) Богові душу віддати; • как на духу (разг., устар.) – щиросердно, як на сповіді; • на дух не переносить – нутряна неприязнь; • не в духе – не в доброму дусі, не в доброму гуморі, в поганому настрої; не по собі щось; • не иметь духа (духу) сделать что (не решиться) – не мати духу (відваги, зваги, сміливості) зробити що, не наважитися (не зважитися) зробити що; • не хватает, не хватило духу у кого (разг.) – не стає, не стало відваги (зваги, сміливості) кому, не насміє, не насмів хто, не посмів хто; не відважується, не відважився (не важиться, не наважується, не наважився, не зважується, не зважився) хто; • нечистый дух попутал (разг.) – нечистий [дух] (лихий) попутав (иногда підневідив); • ни слуху ни духу (разг.) – ані (ні) чутки ані (ні) звістки за кого нема, і голосу нема (немає), слухи загули за ким, слід за ким загув, ані (ні) слуху ані (ні) духу, ні слуху ні прослуху; ні слуху, ні вісти про кого; • ни сном ни духом (сном-духом) не знаю, не ведаю (разг.) – ні сном ні духом (сном-духом, сном і духом) не знаю, не відаю; • одним духом (разг.) – одним духом, за одним духом, за один дух, духом (душком, удух), миттю (вмить); • падать духом – занепадати (підупадати) духом, упадати на дусі, (иногда) падати серцем; • переводить, перевести дух, передохнуть – зводити, звести (переводити, перевести) дух, віддихатися, віддихнутися (віддихати, віддихнути), передихати, передихнути, відсапувати (відсапуватися), відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися); • перевести дух – віддихатися, віддихати, віддихнути (віддихнутися), передихнути, відсапати (відсапатися), відсапнути (відсапнутися), звести дух; • поднять дух, придать духа – додати кому духа (духу), відваги, духу піддати; • по духу – по духу; • подъём духа, испытывать подъем духа – піднесення [духу], зазнавати (відчувати) піднесення [духу], (образн.) рости вгору, душа росте вгору в кого, кому, світ підіймається (піднявся) вгору кому, у кого, дух уступив у кого; • придавать, придать духу кому (разг.) – додавати, додати (піддавати, піддати) духу кому, додавати, додати відваги (зваги, сміливості) кому; • присутствие духа – самовладання, вольовитість, незворушність, притомність духу (иногда духопритомність); • притаить дух – затаїти (заперти, затамувати) дух (віддих), мовчати й тихо дихати; • продолжать в том же духе – провадити (вести, правити, тягти) так і далі (в тім самім дусі), (образн.) виводити далі ту саму нитку, співати і далі тієї ж (тієї самої); • расположение, состояние духа (арх.) – настрій (гумор), дух, душевний стан; • Святой Дух – Святий Дух; • святым духом питаться (разг. шутл.) – жити святим духом; • собраться с духом – набратися духу (відваги, зваги, сміливості, зібратися на відвагу, наважитися (зважитися); (иногда) добрати смілости; • тяжёлый дух – важкий дух (напр., у кімнаті); • упавший духом – занепалий духом; • упадок духа – зневір’я, занепад (підупад) духу; • чтоб твоего духу здесь не было (фам.) – щоб твого й духу тут не було!; щоб твій і дух тут не пах (вульг. не смердів)!, щоб і твого духу не чути було!; • что есть духу бежать – щодуху (що є духу, скільки духу, що дух у тілі) бігти, на всю витягу бігти. [Малі тілом, та великі духом (Ном.). Били коло стовпа киями поти, поки і духа визівнув (П.Куліш). Куривсь для духу яловець (Котл.). Латин зрадливий п’є сивуху. А ми б’ємось зо всього духу (Котл.). В мене аж трохи дух вступив (Франко). Дайте мені дух звести (М. Вовч.). Завтра удух були б удома (М. Лев.). Душком винив пиво (Коц.). Янголи – небесні духи. На дусі він мавсь препогано. Мара його обмарила. Згинь ти, марюко! Вовчий дух. Цього сала не беріть: уже чути (АС). Можна вибрать друга і по духу брата, Та не можна рідну матір вибирати (В.Симоненко). Я знаю… Одного ми духу , і мати усім нам — блакить. Та розуму серце не слуха (В.Сосюра). Одним духом махнув Андрон сорок верст путівцем, поспішаючи до рідного села (Леся Українка). Так же кругом — ні духа! (Панас Мирний)].

Клеёнка, разг. – (полон.) цера́та, воща́нка, клея́нка, (рус.) клейо́нка. [І так само гинуло в часі і пропадало в тобі безліч забутого, покинутого напризволяще; безліч буденних історій, небуденних чужих життів, здармованих намагань, так мало віри й так забагато розчарування, невимовленої, невисповіданої втоми простору, родючої туги переджнивного поля, в щасливій безпам’яті, в марнотах праці здатного лиш родити й гинути, безліч неуявного і неназваного живого творіння— все воно пропадало пропадом, вив’яле й знепотріблене, немов ще одне нашарування на торф’янику; коли ж сідав за письмовий стіл або вмощував картонну теку на коліні і діставав першого, чистого аркуша, то завжди, здавалось, вертав додоми: звикав до рідного, старожитнього і простого, такого просвітленого, що його не торкнулось лукавство; звикав до запахів давно не білених стін і мисника, до давнопам’ятних подряпин на вишурованій налисо підлозі, до вцілілої фарби при плінтусах, до запаху нічного снігу перед відлигою, до смолистого духу розпалки на грубі, до запаху павутиння й пилюки під ліжком, до одвільглої солі в сільниці, до посірілого на теплінь інею на дверях, до примерзлої, солодкуватої цибулі, до калини в пучку над портретною рамою, до потрісканих на морозі, наждакових рук, до мазі з калгану і заячого жиру, яким їх намащував на ніч і вони гоїлися до ранку, до викинутого в сіни, під ноги, мішка, на якому колись подрімував собака, до паки старих газет на шафі і гасової лампи в кутку там само, до кип’ятильника на гвіздкові, до пластмасового відра під стільчиком, до порізаної церати на столі, до двох пар продимлених рукавиць на вішалці, до зіжмаканих сигаретних коробок у піддувайлі, до лампи над узголів’ям, до книжок біля подушки, до віника біля груби, одягненого, щоб не розкуструвався, в сіру, прошиту внизу, жіночу панчоху, до напівпорожньої, з розсолом і квашеними огірками, банки під лавкою, до новорічного крижаного діда, якого ти місяць тому зліпив одразу по приїздові з двох вистуканих із відер льодяних напівконусів, наморозив йому губи й носа з ягід калини, навів очі вуглинами, і от відлига: льодовик стоїть сумний, мов щойно обікраний старець; ягоди пообпадали на ніздрюватий сніг, зіниці сплакують чорним: вони стільки тебе виглядали, що тепер вже тебе не бачать, але вмиваються сльозами; не тому, що ти так надовго покинув їх, а тому, що, приїхавши, ні себе, ні крижаного діда не впізнаєш вже, і набачений по саму зав’язку, вспліплий серцем, довго нічого не пізнаватимеш, крім тиші й запахів; крім вертань і від’їздів, не трапялось повчального; все інше ти міг би вигадати, описати; не міг лишень пристати до якогось одного берега і визначитись назавжди; непевність стала ознакою всіхнього існування ; люди стали розпачливими обставинами; скільки їх не зрікайся, не витрушуй з себе, вони пролізли в пам’ять, як шашіль в ікону; точать, точать; пів життя вгробив на писанину, а й разу не почув: дякуєм; оце тобі дяка за те, що найдовше вдивлявся, ліктями впершись об лід, у замулене, непритомне річище— і звідти тебе узріла володарка течій, глибин, самого тихоплинного часу, володарка сарани і всякої зелені, володарка водоростів і напластованого, торф’янистого тліну, володарка пронизливості, що вкрижанила твій погляд, розчахнула між двох берегів минань і зробила самотнім; назавжди; і тим прирекла писати (Є.Пашковський)].

Навалом – 1) (в навалку) навалом; 2) (беспорядочно) навалом, гамузом; 3) (в избытке) навалом, хоч греблю гати, як сміття, як маку, як трави: • грузить навалом – вантажити навалом. [Здалеку, вже від лісу, забурчали машини. Ось вони, буксуючи, під’їхали до присілка і почали повертати на кригу. На них навалом лежали побиті фашисти (М.Стельмах). Один континент, на якому, власне і розташована сама Велика Польща — «од можа до можа». Місця навалом, на такій території з комфортом може розташуватися десь із мільярд народу, а поляки ще довго не дотягнуть до такої цифри. От пам’ятаю своє відрядження до Піднебесної, то це, скажу вам, зовсім інша справа. Китайці примудрилися заселити свою планету так щільно, що ногу немає де поставити (брати Капранови). Отож ходить базаром Ганька, до себе усміхається, до людей вітається, а їх – усе село сповзлось! – а сама поки що до товару приглядається, бо в неї, дякувати Богу, є всього. Навалом! Відколи базари почалися, то вона вже три пари, та де! Лиш одних чунів п’ять пар купила! І три пари валянців на зиму. А джемпері-і-ів! А спідни-иць! А жакетів! А чо’ не купляти, як є за що? (Г.Тарасюк). Вона зірвалася на ноги, вхопилася обома руками за скатертину — смик! — і всі таці, тарелі, свічки та гості гамузом загуркотіли на підлогу (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола)].

I. Пахать, пахивать – ора́ти, плужи́ти, (ралом) ра́лити, (от средины к краям) ора́ти в розгі́н, (с краёв к средине) ора́ти в розо́р, (во второй, третий раз) двої́ти, трої́ти, (осенью под яровое) ора́ти на (під) зяб, зяблю́, (весной, летом для пара, под озимые посевы) ора́ти на (під) пар, парена́ти, па́ренити, (весной под яровое) ора́ти на ярину́, ярюва́ти, (перен. тяжело работать) гарувати: • [и] мы пахали (ирон.) – [і] ми орали; [і] ми в ділі були; [і] ми працювали; [і] ми кричали «гоп»: • пахать без просвета (как вол, как лошадь, как проклятый, как Папа Карло) – гарувати без просвітку (як віл, як кінь, як проклятий, як Папа Карло). [Як погано орати, то краще (то ліпше, то лучче) випрягати (Пр.). Громада й справді того року не орала й не сіяла хліба на тому полі, вгорі над балкою (І.Нечуй-Левицький). Починається весна. Василь стає у багатирів орати, ралити, сіяти. Аби добра воля, а робота буде (І.Нечуй-Левицький). Блюза колір “хакі”, без ґудзиків, колір “хакі” — це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур’янах, біля шахти — де колір “хакі”. Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі… (М.Хвильовий). — Мисливці, звичайно, мають псів, а особливо гольди, тунгузи та якути — там на них навіть їздять і, мабуть би, й орали, якби вміли та було де хліборобити, — але таких,  як  оце,  немає ніде (І.Багряний). Він невиразно прагнув писати про те, що бачить зараз, обробляти останні враження свої, враження міста. Тут, тільки тут лежить його плодюча земля, той грунт, що він ралити має, бо тільки тут він почував те невідоме, що в прагненні зрозуміти його з’являється запал і радість творчості (В.Підмогильний). А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! Раз якось вилізла на дзвіницю наймитів гукати, що в батька переліг орали, гоней так за двадцять од села, та як зикне - враз почули, мов під самою дзвіницею стояли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Мадам Роза народилась у Польщі єврейкою, але вона багато років гарувала в Алжирі й Марокко і знала арабську негірше за мене (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі)].

Украинец – українець, (устар.) русин, руснак (русняк), (реже) русич: • истинный украинец – щирий українець. [Він українець — це запевне, Бо хвалить сало й галушки Та ще вишиванії дома Бере він на ніч сорочки (Б.Грінченко). Ми мусимо навчитися чути себе українцями (І.Франко). Більше не хочу бути українцем! (Казимир Малевич). В чомусь найдорожчому і найважливішому ми, українці, безумовно, є народ другорядний, поганий і нікчемний (Олександр Довженко). Взагалі все, що українці здатні про себе повідати, — то як, і скільки, і на який спосіб їх били (О.Забужко). Якою б гарною була ота Украйна, коли б не жили тут українці… (Ярослав Павлюк). Є мова піль, озер і неба — та ходить мова та німа. Є українців більш, ніж треба, а України-то нема (М.Холодний). Насамперед признаюся в тому гріху, що його багато патріотів уважає смертельним моїм гріхом: не люблю русинів… Так мало серед них знайшов я справжніх характерів, а так багато дріб’язковості, вузького егоїзму, двоєдушності й пихи, що справді не знаю, за що я мав би їх любити, незважаючи навіть на ті тисячі більших і менших шпильок, які вони, не раз з найкращим наміром, вбивали мені під шкіру. Зрозуміло, знаю між русинами декілька винятків, декілька осіб чистих і гідних усякої пошани (говорю про інтелігенцію, не про селян), але ці винятки, на жаль, тільки стверджують загальний висновок (І.Франко). Перед війною був я формально українцем. Почувся ним особливо міцно, коли у Польщі розвинулася антиукраїнська пропаганда. Однак у часі війни, коли побачив, що національність — це причина, щоб взаємно вбиватися, це поняття перестало мати для мене будь-яке значення (Юрій (Єжи) Новосільський). Кожна людина іншій людині — трохи українець (В.Слапчук). Для щирих українців. А це лекції для тих, що перецікавлювалися, перецікавлюються й перецікавлюватимуться Україною. Що є таке Україна? Ненька-Україна — це держава від Біскайського моря і до пустелі Гобі або Шамо. 3аснувалася вона ще за 5000 років до створення автокефальним Богом світу. Першу людину звали Остап (не Вишня, бо тоді ще прізвищ не було), а його жінку — Чорноброва Галя. Під час всесвітньої потопи Ковчега збудував не Ной, а гетьман Дорошенко, що й урятував сім пар чистеньких українців, одну вишневу кісточку, з якої і пішли на Вкраїні вишневі садки; Бровка, що дав потім цілу породу щироукраїнських Рябків, Лисків та Лапків; кілька мотків заполочі для вишивання сорочок, шматок полотна, горщик для борщу, кишку для ковбаси, булаву, клейноди й ноти до «Гиля, гиля, сірі гуси…» Потім того вже на Україні жили Єгипетські фараони, Генріх Наварський, династія Бурбонів, Римський Папа, Іван Калита. Все це були українські гетьмани, що їх свого часу Іловайський затаїв. Дніпро на Україні найбільша річка, йде вона від Місісіпі, через Гольфштром у Синє море. Раніш по Дніпру плавали «Титаники», але треклятущі кацапи випили Дніпро-Славуту, і він трохи ніби висох. Але то дурниця: тую воду Дніпровую за допомогою Франції з кацапів ми видавимо. Мова на Україні найкраща, небо найкраще, грунт найкращий, залізниця найкраща; народ найкультурніший. На північ від України живуть треклятущі кацапи, що годуються виключно українцями. На Сході поляки, дуже хороший, братній народ. А далі вже йде Європа, що чекає на українську культуру. Оце невеличкі замітки, що їх нема в жодній історії України і які я хочу нагадати, щоб їх не забули (О.Вишня). Якщо ти хочеш бути українцем, будь ним. Що це означає? Сам думай. Якщо вони нападають на твою мову (а виглядає так, що це — наш єдиний об’єднавчий чинник) живи нею, живи в ній. Якщо вони натоптують сміттям і трощать інституцію, важливу для твоєї справи, будь цією інституцією. Проти такого вони безсилі (В.Діброва). Я — стовідсотковий українець. Але не маю й краплини української крові. У мене своя Україна. Для неї живу й за неї вмру. І мені байдуже — потрібен я тут чи ні (Сергій Якутович)].

Штрафной – штрафний, карний, (штрафная, в разных значениях) штрафна: • штрафная площадка (штрафплощадка) – штрафний майданчик (штрафмайданчик), карний майданчик; • штрафное очко – штрафне очко; • штрафной батальон (штрафбат) – штрафний батальйон (штрафбат); • штрафные санкции – карні (штрафні) санкції. [Мама з бабусею довгий час шукали місце поховання діда, але дізнатися докладно нічого не змогли. Хоча знайшли свідків того, що майже весь його штрафний батальйон при локальному відступі «поклав» із кулеметів загороджувальний загін НКВС (Генадій Мінаєв). Але на варті «порядку й закону» в штрафному політтаборі пильно стояло товстоморде, з брезклими м’ясистими щоками, товстозаде, малописьменне, але самовпевнене мурло капітан Олександер Зіненко (Михайло Хейфец). Василь Гнатович: —  Усім налить, Гасанович штрафну пропускає (Лесь Подерв’янський). 1. Чемпіонат світу (ПАР), Греція — Ніґерія, прямий етер, коментатор В.Вацко: «у захисника Ніґерії Джозефа Йобо прізвище таке, що він просто зобов’язаний успішно вибивати м’ячі зі свого штрафного». 2. Коментатор: Нападник вривається в штрафну і б’є головою — попадає в штангу, знову удар — штанга, ще удар — знову штанга! Боже мій, та дайте ж йому м’яч!].

Кускус, кус-кус – (араб.) кускус. [Після того, як Амар розпитав у мене про всіх родичів до сьомого коліна, і я відповів йому тим самим, виходжу з ресторану, несучи у торбі п’ять пайок кускусу і п’ять пар шашличків (М.Марченко, перекл. Д.Пенака)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ПАР, пар косте́й не ло́мит па́ра кісто́к не ло́мить; на всех пара́х ще на по́вну па́ру, по́вним хо́дом.

ИСПУСКА́ТЬ (звуки) видава́ти, (запах) видиха́ти; испускать арома́т ще схо́дити па́хощами; испускать пар парува́ти; испускать свет світи́тися; испуска́ющий що /мн. хто/ видає́ тощо, прикм. фім. випромі́нний, емісі́йний, випромі́нювальний, видава́льний; испускающий арома́т запашни́й, запаху́щий, образ. із за́пахом; испускающий вздох = вздыхающий; испускающий вопль /испускающий крик/ = вопящий; испускающий дух = умирающий; испускающий пар що пару́є, пови́тий па́рою /клу́бами па́ри/; испускающий свет = светящийся; испускающий стон = стонущий; испуска́емый (звук) вида́ваний, (про світло) випромі́нюваний; ИСПУСТИ́ТЬ, испустить за́пах ви́дихати, ви́дихатися; испусти́вший запах (про сіно тощо) ви́диханий, вже без за́паху.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Пар – 1) па́ра, -ри; 2) (о поле́) пар, -ру.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Отработанный пар – спрацьо́вана па́ра.

Пар – па́ра; • п-ы бензина – п. бензино́ва; • п. влажный – п. воло́га; • п. водяной – п. водяна́; • п. добавочный, дополнительный – п. додатко́ва; • п. дросселированный – п. дросельо́вана; • п. конденсированный – п. конденсо́вана; • п. мятый – п. м’я́та; • п. насыщенный – п. наси́чена; • п. ненасыщенный – п. ненаси́чена; • п. острый – п. го́стра; • п. отработанный – п. спрацьо́вана; • п. отсоченный – п. відсічна́; • п. перегретый – п. перегрі́та; • п. рабочий – п. робо́ча; • п. расширенный – п. розши́рена; • п. расширяющийся – п. розши́рювана; • п-ы ртутные – п. живосрі́бна; • п. смоляной – п. смоляна́; • п. свежий – п. сві́жа; • п. сухой – п. суха́; • п. сырой, влажный – п. воло́га; • п. холодный – п. холо́дна; • п. выделять – парува́ти; • п. начать выделять – запарува́ти.

Ретурный пар – рету́рна па́ра.

Дымить – димі́ти, курі́ти; • д. (о лампе) – чаді́ти; • д -ся (испускать пар) – парува́ти.

Контр-банкет – контр-ви́ступка; • к.-будка (на тендере) – к.-бу́дка; • к.-буфер – к.-відпру́жник (-ка); • к.-вал (в сноповязалке) – к.-вал (-ла); • к.-гайка – приму́тра; • к.-кривошип – ко́рба, додатко́ва; • к.-марш – к.-марш (-шу); • к.-пар – протипа́ра; • к.-резервуар – контр-резервуа́р (-ра); • к.-рельс – при́рейка; • к.-рельс приставной – п. приставна́; • к.-рессора – к.-ресо́ра; • к. форс (вообще) – відпі́рник (-ка); • к.-ф. (в стене) – при́стінок (-нка); • к.-ф. (в кам. стене) – при́мурок (-рка).

Котельная (помещение для котлов) – казано́вня; • к. (для пар. котл.) – парови́чня.

Котельный – казано́вий; • к. (о паровом котле) – парови́чний; • к. здание, отделение – казано́вня; • к. помещение для пар. котлов – парови́чня; • к. камень – на́кипень (-пня).

Котловой – казано́вий; • к. (о пар. котле) – паровико́вий.

Котлопромывальный – казанопромивни́й; • к. (о пар. котл.) – паровикопромивни́й.

Котлостроительный – казанобудівни́й; • к. (о пар. котлах) – паровикобудівни́й; • к. завод – казана́рня; • к. завод (пар. котл.) – паровикобуді́вня.

Отдулина (напр., в пар. котле) – ви́дим (-му).

Ресивер (в пар. маш.) – реси́вер (-ра).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Пар • Задавать, задать пару кому (разг.) – за(в)давати, за(в)дати перцю кому; гріти, нагріти чуба кому. • На всех парах – на повну (на всю) пару; повним ходом; щодуху. • Пар костей не ломит – пара парить, а кісток не варить. Пр. Пара кісток не крутить (не ломить). Пр. • Поддавать, поддать пару – піддавати, піддати (додавати, додати) пари. • С лёгким паром! (разг.) – доброго здоров’я помившись (попарившись)!; приємно спочити, попарившись (помившись)!; приємного спочинку [після лазні]! • Быть под парами (разг.) – бути під хмелем; бути п’яним. • Быть под паром, паровать (о земле) – толокувати (іноді парувати); перелогом (облогом) лежати.

Время • А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут. • Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.] • В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах. • В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.] • В данное время – (в) цей час; тепер. • В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом. • В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.] • В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.] • В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину). • В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.] • В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи. • В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.] • В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.] • В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли. • В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.] • В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно. • В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.] • В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.] • В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.] • Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.] • Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.] • Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову. • Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.] • Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.] • Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи. • Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.] • В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу. • В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.] • В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.] • В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою. • Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр. • Время боронования – волочінка. • Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.] • Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель. • Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр. • Время года – пора (доба, відміна) року. • Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр. • Время до восхода солнца – досхідна пора (доба). • Время жатвы – жнива. • Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Время идёт – час минає (збігає). • Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко]. • Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.] • Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.] • Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.] • Время косьбы (косовица) – косовиця. • Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.] • Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.] • Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист. • Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.] • Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.] • Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.] • Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.] • Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.] • Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо. • Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.] • Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.] • Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.] • Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр. • Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.] • Время работает на нас – час працює на нас. • Время роения пчёл – рійба (ройовиця). • Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.] • Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло). • В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.] • В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.] • Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.] • Всему своё время – на все свій час; усьому свій час. • В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.] • Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. • В течение… времени – протягом часу. • В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.] • В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.] • В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.] • В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.] • В условленное время – умовленої години, як умовлено. • В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра. • Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.] • Выиграть время – вигадати час. • В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом). • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу. • До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу. • До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр. • До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.] • Долгое время – довгий (великий) час. • До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.] • До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу. • До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній. • До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна. • До последнего времени – до останнього часу; донедавна. • До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.] • До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.] • До того времени – доти; до того часу. • До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний. • Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі). • Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий. • Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.] • Есть время – є час; є коли. • За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу. • Знай время и место – знай своє місце й час. • И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.] • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.] • Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли. • Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли. • Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр. • Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час. • Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме. • К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору. • Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи. • На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи. • Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.] • На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні. • На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.] • Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години. • На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.] • На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу. • Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали. • Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.] • На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу. • Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.] • Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.] • Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.] • Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори. • Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година. • Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути. • Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.] • Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.] • Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв. • Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.] • Около того времени – близько того часу. • Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу. • Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.] • По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.] • По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи. • По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи). • Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу. • Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час. • Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.] • Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори. • Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».] • Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час. • Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.] • Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.] • С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.] • С какого времени – відколи; з якого часу. • Сколько времени? – котра година? • С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна). • С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.] • С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу. • Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.] • Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції. • Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того). • Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.] • Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.] • С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.] • С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)… • С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.] • С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу. • Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.] • Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність. • Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.] • Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий. • Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.] • Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.] • Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.] • Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.] • Указанное время – указаний (зазначений) час. • Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (вигодити) годину. • У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося. • Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.] • Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду. • Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.

Всякий • Без всяких неприятностей – без жодної прикрості. • Без всякого – без ніякого (без ніяких); без усякого (без усяких); без жодного. • Без всякого сомнения – поза всяким (будь-яким) сумнівом; поза всякими (будь-якими) сумнівами. • Во всякое время – Див. время. • Во всяком случае – у всякому (в кожному) разі; хоч як; (книжн.) за всяких (за будь-яких) обставин. [У всякому разі не була подібною до тієї жінки, якою він часто уявляв її. Тарновський. Хоч як, я у вас буду. Сл. Ум.] • Во всякую минуту – щохвилини; кожної хвилини; (у) кожну хвилину. • Всякая всячина (разг.) – усяка (різна) всячина; різні різнощі; мішанина з усього. • Всякий день, всякий час… – щодень (щодня, щоднини), щогодина (щогодини)…; кожної днини, кожної години… [Опріч горілки він схотів пива — і щодня давали пива. Коцюбинський.] • Всякий правду хвалит, да не всякий знает – усяк правду хвалить, та не всяк знає. Пр. Усяк правду знає, та не всяк за неї дбає. Пр. Усяк про правду трубить, а не всяк ту правду любить. Пр. • Всякий раз – щораз(у); кожного разу. • Всякий раз как… – щораз(у), як (коли)…; кожного разу, як (коли)… [Розкаже, як шукала його по сибірських госпіталях, як бігала щоразу вниз, коли прибувала з фронту нова партія. Гончар.] • Всякими средствами, способами – усяким способом; усіма способами (засобами). • Всякого рода – усілякі (усякі); різні; усякий різний (усякі різні). • Всякому овощу (плоду) своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Усякому овочеві свій час. Пр. На все свій (є) час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Минуло літо — не ходи в луг по калину. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. • Всякому свой талан (своя судьба) – у кожного (у всякого) своя доля (свій талан). Пр. Не всім однакова доля. Пр. Кому добре, а кому зле. Пр. Не всім однако дано: одному ситце, другому решітце. Пр. Хто плаче, а хто скаче. Пр. Одному на трісочці прядеться, а другому й веретінце не хоче. Пр. • На всякий случай – про (на) всяк(ий) випадок. [А заробите яку копійку, зложите докупи, от і гріш буде про всякий випадок… Коцюбинський.] • Решительно всякий – геть усякий; кожнісінький. [Вона на кожнісінького хлопця оком накидає. З пар. уст.] • Это всякий сделает – це кожне (кожен, кожний, усяке, усякий) зробить; (жарт.) так і дурень каші наварить.

Кость • Белая, чёрная кость – біла, чорна кістка. • Бросить кость кому (перен.) – кинути кістку кому; відбутися чимсь малим. • До мозга костей [педагог, агроном…] – до нутра кісток [педагог, агроном…]; [аж] до самих кісток [педагог, агроном…]; [аж] до самої кості [педагог, агроном…]; природний (природжений) [педагог, агроном…]. • Кожа да кости; кости да кожа; одни кости – самі кістки та шкура; сама снасть; худий як тріска; аж кістки (аж кості) світяться. • Кость от кости, кость от костей – кість від кості; кість від костей. • Куда ворон костей не занесёт, не заносил – куди ворон і кістки не занесе; не заносив (не донесе, не доносив). • Лечь костьми – головою накласти; кістьми полягти (лягти). • Пар костей не ломит – пара парить, а кісток не варить; пара кісток не крутить (не ломить). • Перемывать, перемыть кости кому – (те саме, що) Перемывать, перемыть косточки кому. Див. косточка. • Промерзать, промёрзнуть до костей – промерзати, промерзнути (перемерзнути) до кісток (наскрізь); задубіти (заклякнути). • Промокнуть до костей – промокнути (вимокнути, змокнути) до рубця (до рубчика); промокнути (вимокнути, змокнути) як хлюш(а). • Проникнуться чем-либо до мозга костей – перейнятися чим до останньої волосинки (до нутра кісток). • Стоять, стать костью в горле, поперёк горла кому – (у)поперек горла ставати, стати; ставати, стати в горлі руба (кісткою). • Язык без костей (разг.) – язик без кісток [, то й меле]; у язиці нема кісток; язик без кістя, меле, що хотя; белькоче, як хоче.

Превращаться • Вода превращается, превратилась в пар – вода береться, узялася парою; вода перетворюється, перетворилася на пару. • Дело превращается в шутку – діло (справа) обертається на жарт. • Мечта превратилась в действительность – мрія перетворилася на дійсність; мрія стала (сталася) дійсністю. • Снег превращается, превратился в воду – сніг береться, узявся водою; сніг перетворюється, перетворився на воду.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

пар па́ра,-ри п. вла́жный па́ра воло́га п. водяно́й па́ра водяна́ п. высо́кого давле́ния па́ра висо́кого ти́ску п. глухо́й па́ра закри́та [теплообмі́нна] п. мо́крый па́ра воло́га п. насы́щенный па́ра наси́чена п. о́стрый па́ра відкри́та п. отрабо́танный па́ра відпрацьо́вана п. перегре́тый па́ра перегрі́та п. произво́дственный па́ра виробни́ча п. све́жий па́ра сві́жа [го́стра] п. сухо́й па́ра суха́

па́рение 1. текс. та ін. па́рення 2. с.г. залиша́ння під пар

пари́ть 1. па́рити 2. с.г. залиша́ти під пар

трави́ть 1. трави́ти, виво́дити, очища́ти, гравіюва́ти 2. попуска́ти, випуска́ти, зду́шувати, дроселюва́ти т. газ випуска́ти газ т. давле́ние зду́шувати [дроселюва́ти] тиск т. канат попуска́ти ли́нву т. пар випуска́ти па́ру т. пове́рхность мета́лла трави́ти мета́л (очищати поверхню металу) т. пятно́ виво́дити пля́му т. рису́нок трави́ти [гравіювати] рису́нок

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Па́ра – 1) пар; 2) дыхание. • Ні па́ри з уст – ни слова не говоря. 3) пара, два. • До па́ри – чёт. • Не до па́ри – нечет. 4) чета, пара; 5) пара, подходящий предмет; 6) жених и невеста. • До па́ри бу́ти – под пару, под стать быть. • Бу́ти в па́рі – состоять в браке.

Парени́на – 1) пар, паренина; 2) мякина.

Па́рина – пар (поле).

Парі́, -рі́в, -ря́ми – пар, паровое поле.

Парло́, -ла́ – пар (в бане).

Парува́ти, -ру́ю – 1) выделять пар, дымиться; 2) соединять в пары; 3) случать.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Пар костей не ломит. — 1. Пар кості не ломить.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

пар, па́ру, -рові, на -ру́ (поле)

па́ра, -ри; па́ри, пар

па́рити, па́рю, па́риш, па́рять; пар, па́рмо, па́рте; па́рений, -на, -не

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бага́тий, -а, -е. 1) Богатый, обладающій богатствомъ. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Ном. № 1420. Дурень багатий, так і слово його в-лад! Ном. № 1428. Тяжко-важко нам убогим багатих любити. Мет. 64. Скачи, враже, як пан каже: на те він багатий. Шевч. 10. Багатий на що́. Богатый чѣмъ, имѣющій много чего. Він багатий на воли: шість пар має. — Нащо йому доля? Треба закопать: він і так багатий... — Багатий на лати та на дрібні сльози — бодай не втирать. Шевч. 134. Либонь же ти на розум не багатий. АД. І. 170. Бага́тий на сло́во. Словоохотливый. Настя така багата на слово, що я не мала часу ніколи й промовити до бабусі. Г. Барв. 224. 2) Богатый, цѣнный. Як виїхав Ревуха на коні гуляти, перевісив через плече сагайдак багатий. КС. 1892. III. 377. 3) Бага́тий ве́чір, — та кутя́ = Багат-вечір. Чуб. ІІІ. 262. ХС. І. 79. Ум. Багатенький.

Бато́ва́, -ви, ж. 1) Запорожскій обозъ вьючныхъ лошадей. 2) Отрядъ, партія. Аж онде яка батова од шинку йде. Канев. у. 3) Нѣсколько паръ воловъ цугомъ. Черк. у.

ІІ. Ва́ра, -ри, ж. Вареніе, варка. Встрѣчено въ поговоркѣ: Тут ні ва́ри, ні пари, — не только ничего не варять, а и вода даже не грѣется и потому и паръ не идетъ. Фр. Пр. 136. З то́го ні ва́ри, ні па́ри. Отъ этого нѣтъ никакой пользы. Фр. Пр. 6.

Дві́йло, -ла, с. 1) Бревно, употребляемое при запряжкѣ двухъ или трехъ паръ воловъ вдоль; имъ соединяются ярма сосѣднихъ паръ. ЗОЮР. I. 76. 2) Желѣзо у сохи съ двойнымъ остріемъ.

Де́в’ять, -тьо́х, чис. Девять. Дев’ять пар волів. МВ. І. 61.

Збли́зька́, нар. 1) Вблизи. Славні бубни за горами, а зблизька шкуратяні. Ном. № 2623. 2) Изнедалека. Ой прилітає сім пар голубів зблизька. Чуб. V. 238.

Здопта́ти, -пчу́, -чеш, гл. Стоптать. Сім пар черевиків я здоптала, а осьму пару в скринечку сховала. Чуб. V. 157.

Кі́лька, кі́льки и кі́лько, нар. 1) Сколько. Кілько смаку, тілько й гріху. Ном. № 110. Хоч кільки молися, з біди не вимолишся. Ном. № 159. 2) Нѣсколько. Од вулиці поодрізнювались кілька пар хлопців та дівчат. Левиц. І. 18. Я кільком казав — коли не хотять. НВолын. у. То хустку купила, то сорочок справила кільки. МВ. І. 28. Сила одного чоловіка або кількох людей. Левиц. (Правда 1868, 415).

Корогва́, -ви́, ж. 1) Знамя. Із за гори козацькі корогви видко. Дума. У запорожців на білих корогвах тілько червоні хрести, а в городових — орли і всяке малювання з золотом. К. ЧР. 328. Тоді Кішка Самійло, гетьман запорозький, чогось одгадав, сам на чердак виступав, червонії хрещатії давнії корогви... винімав, роспустив... Дума. 2) Церковная хоругвь. Поміж возами попи з кропилами пішли; за ними корогви несли. Шевч. 159. 3) Красный флагъ, вывѣшиваемый на утро послѣ свадебной ночи, если невѣста оказалась непорочной. Біля червоної корогви казились п’яненькі молодиці. Ум. Корого́вка, корого́вця. Над річкою, над Дніпром короговка в’ється. Мет. 430. Ой військо йде, короговці мають. Нп. А в нашій церковці три короговці, а в тих короговцях три зірочки ясних. Чуб. III. 215. Значить также флагъ, значокъ. А за ним (Залізняком) усе по два, усе по два з ратищами і у передніх пар, може, у трьох, ратища з короговками двойчатими, так що оце... половина жовта, а половина чорна, або червона, або синя. ЗОЮР. І. 253.

Ма́жа, -жі, ж. Чумацкій возъ. Приганяє дванадцять пар волів: шість маж соли, а шість риби. Рудч. Ск. II. 143.

Мля́ва, -ви, ж. Жара, неподвижный воздухъ, паръ. Харьк. у.

Оба́біч, нар. По оба́біч. Съ обѣихъ сторонъ, съ каждой стороны. На підмурку по краях, саме де гранки сходяться, по обабіч помуровані стовпи — всіх шість пар. Св. Л. 26.

Па́ра, -ри, ж. 1) Паръ; дыханіе. Пара перероблюється на краплі. Ком. II. 24. За парою і світа не бачить. Ном. № 3400. Ні па́ри з уст. Ни слова не говоря. А він мовчить, ні пари з уст. МВ. Вона все ходить, з уст ні пари. Шевч. 28. 2) Пара, два. Ой на тобі пару волів лисих. Чуб. V. 347. 3) Чета, пара. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару. Мет. 96. 4) Пара, подходящій, похожій предметъ. Кінь волові не пара. Ном. № 1022. Ой ти, козаче! що ти думаєш-гадаєш? Чому не женишся, собі пари не шукаєш? Мет. 81. Тілько ж мені пари, що оченьки карі, тілько ж мені до любови, що чорнії брови. Мет. 18. 5) Женихъ и невѣста по отношенію другъ къ другу. Спитай Бога, чи діжду я, чи не діжду пари. Шевч. 17. Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Шевч. 6) До па́ри бу́ти. Подъ пару быть, парой быть, подъ стать быть. Питаю, за кого вона думає. — За Семена Палія. — Ох, дитино моя, чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! — одкаже мені гордо. МВ. II. 20. Не до пари голубоньці горобець. Гліб. До па́ри бра́ти, дава́ти, кла́сти і т. и. Четное число предметовъ брать, давать, класть и пр. Під курку треба підкладати яєць не до пари: або одинадцятеро, або тринадцятеро. Грин. І. 16. 7) Бу́ти в па́рі. Быть мужемъ и женою. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. Чуб. V. 348 Сімсот овець дам з кошари, аби з ляшком була в парі. Мет. Ум. Па́рка, па́ронька, па́рочка. Голубів парка. Чуб. V. 137. Що дівчина та козак, — кажуть люде, — парка. Мил. 102.

Парени́на, -ни, ж. 1) Паръ, паренина. Вх. Зн. 46. 2) Мякина, изрубленная трава и пр., обваренная кипяткомъ для корма свиньямъ. Вх. Лем. 447.

Па́рина, -ни, ж. Паръ (поле). Черном.

Парло́, -ла, с. 1) Паръ въ банѣ. 2) Парла́ завда́ти. Отколотить. Ном. № 3861.

Паровина́, -ни́, ж. Поле, выоранное на паръ. НВолын. у. См. Паренина, парениця. Ум. Парови́нка. Унадився чорний веперь паровинку рити. Гол. IV. 506.

Парува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Выдѣлять паръ, дымиться. Дивись, як гній парує. Борз. у. Вареники, знаєте, парують на столі. Св. Л. 222. Хліви його від молока парують. К. Іов. 47. 2) Соединять въ пары; спаривать. Та все воли калмицькі рябії до пари парують. Нп. 3) Случать.

Попарува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Спарить нѣсколько паръ. 2) Поженить нѣсколькихъ. Попаруєм діток. К. Досв. 109.

Семери́к, -ка́, м. 1) Семь паръ воловъ. Рудч. Чп. 253. 2) Сито средней густоты, имѣющее въ основѣ 3, въ уткѣ 4 волоса. Вас. 152.

Сімдеся́т, -ти, числ. Семьдесятъ. Чорт сімдесят пар постолів стоптав, поки їх докупи зібрав. Ном. № 9023.

Сто́птувати, -тую, -єш, сов. в. стопта́ти, -пчу́, -чеш, гл. 1) Стаптывать, стоптать. Г. Барв. 516. Чорт сім пар постолів стоптав, поки їх докупи зібрав. Ном. Черевички я стоптала. Щог. В. 44) 2) Топтать, потоптать. Бодай же ти, милий, того не діждав, щоб ти мою чорвону китайку під ноги стоптав. Нп.

Толо́ка́, -ки, ж. 1) Работа компаніей не за плату, а за угощеніе. Чуб. VII. 377. Шух. І. 89. Піп збіра толоку. Толокою писареві хату обмазали. Канев. у. Толокою сінце впорали. Г. Барв. 132. Не сам один: толокою йому помагали. Шевч. 2) Поле, находящееся подь паромъ и служащее выпасомъ для скота; выгонъ. Череда звернула з толоки на шлях. Левиц. І. 1. Ой на тім боці да на толоці, там цигани стояли. ЗОЮР. II. 255. Запріг шість пар волів у залізний плуг і оре толоку на пшеницю. Грин. II. 151. 3) мн. толо́ки. Общественные лѣса. Шух. І. 73.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Пар — па́ра, -ри; П. водяной — водяна́ па́ра.

Водяной — водяни́й; В. охлаждение — водяне́ охоло́дж(ува)ення; В. пар — водяна́ пара.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

секта́нтка, секта́нток; ч. секта́нт послідовниця певної релігійної секти. [Її сприйняли за сектантку, одну з тих, які стоять у людних місцях з ілюстрованими історіями на біблійні мотиви і заговорюють до закоханих пар у скверах, пропонуючи «Його безмежну любов». (Тимофій Гаврилів «Вийди і візьми», 2014). <…> він — православний, вона – сектантка <…> (Анатолій Дністровий «Дрозофіла над томом Канта», 2009). Пенелопа, хоча і не є фанатичною сектанткою, також відвідує курси сайєнтології, що «благодійно на неї впливають». (Високий замок, 2004). Замрика молодий, йому необхідна жінка, і батьки знайшли її, таку ж сектантку, як вони. (Віктор Тимчук «Без дозволу на розслідування», 1981). Були серед привезених то спекулянтки, піймані на гарячому, то злісні сектантки <…>. (Олесь Гончар «Тронка», 1962).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 683. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 115. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Паръ = 1. па́ра (С. З.), дух. — Як вода кипить, то з неї пара йде. Де-що про Сьв. Б. 2. па́р, толо́ка (С. З. Ш.), облі́г, перелі́г (С. З.). — Років 10 або 15 перелогом лежить земля. н. о. — То оце було поорем років 3, та й пускаєм знову на переліг, а орем новину. н. о. — Быть подъ па́ромъ = парува́ти, толокува́ти, перело́гом, обло́гом лежа́ти.

Ба́ржа = ба́ржа, байда́к. (С. Пар.)

Бахрома́ = торочки́ (С. Ш.), торо́чка (С. Пар.), стрьо́пи, пацьо́рки.

Вздва́ивать = двоїти, подво́ювати. — Вздва́ивать паръ = ра́лити, перео́рювати.

Ворони́ло = гладїльце. С. Пар.

Восклица́ніе = ви́гук, ви́клик (С. Пар.), о́клик. — Знакъ восклица́нія = знак ви́клику. С. Пар.

Воспи́танникъ, ца = годо́ванець, годо́ванок, годо́ванка, вихова́нець, вихо́ванка. (С. Аф., З. Л.), плека́нець. (С. Пар.). — Припяв був до себе сироту Петра за годованця. Кот. — А сам Настусю піджидав, таки годованку. К. Ш.

Весмогу́щество = всемогу́чість, всеси́ла. (С. Пар.).

Вскользь = зле́гка, поверхо́вно. (С. Пар.)

Вы́емка = 1. вийма́ння. 2. (в одежї) — ви́кот (С. Аф.), ви́різка, ви́тин (С. Пар.). — Керсетка з великим викотом. 3. трус (С. Л. Ш.), трусани́на, реви́зия. (Гал.). Власне такий трус, коли знайдено і забрано утїкача, чи злодїя, що переховував ся, або що небудь заборонене, покрадене або що. 4. (в будові) — жолобо́к, рівчачо́к. 5. (в землї) — ви́їмка.

Вѣроя́тность = правдопо́дібність, имові́рність (С. Пар.), можли́вість.

Вѣроя́тный = правдоподо́бний, имовірний (С. Пар.), го́дний ві́ри (С. Ж.), можли́вий, може́бний, ма́бутний. (С. Пар.).

Вѣсо́къ = важо́к, грунтва́га, оливни́ця. (С. Пар.).

Гада́тельный, но = 1. гада́льний. — Гадальні карти. 2. здогада́льний (С. Пар.), на здога́д. Сказав на здогад, а воно й справдї так вийшло.

Газоосвѣще́ніе = га́зове сьвітло, осьвітле́нє га́зом. (С. Пар.).

Геро́льдъ = геро́льд, вісту́н (С. Пар.), опові́стник.

Гиппопота́мъ = бегемо́т, річни́й кінь. (С. Пар.).

Глуха́рка = 1. (про жінку) — глуха, глу́шка (С. Аф.), глуха́ тете́ря. — Чи ти, кумо, глушка? — Та були вушка, та різник поодрізував. н. пр. 2. (самиця пт. Tetrao urogallus) — глуши́ця, тете́ря (спільн. р.), тетїрка, тетери́ця. С. Ш. — Летїла тетеря, не вчора тепера, упала в лободу, шукаю не знайду? (н. з. — бжола). 3. гаси́лко (що кладеть ся на кобилку скрипки, щоб трохи приглушити голос). С. Пар.

Головокруже́ніе = головокру́т, запаморо́ка. (С. Пар.).

Голубе́цъ = 1. синь, си́нява. (С. Пар.). 2. гриб Agaricus violaceus = синю́ха, синя́к. С. Ан. 3. рос. д. Башмачки. 4. кі́бець, голубя́тник. 5. д. Го́лбе́цъ. 6. тане́ць і тано́к (народний).

Гра́дусъ = ступі́нь. С. Пар.

Гринъ, мед. = жа́ба, хри́пка. (С. Пар.).

Гробни́ца = 1. моги́ла (з домовиною). 2. намоги́льний па́мятник, надгро́бник. (С. Пар.)

Діаметра́льно = в по́перек, в про́гін, попере́чно. (С. Пар.).

Діа́метръ = попере́чник (С. Пар.), прогі́н, про́лїт. — Млиновий камінь має три аршини в прого́нї — Колесо має 11/2 аршини на пролїт. Хар.

До́блестный = му́жний (С. З. Пар.), відва́жний, лица́рський.

До́блесть = му́жність (С. Пар.), відва́га, лица́рство.

Доро́дливый, доро́дный = огрядни́й, опа́систий (С. З.), гладки́й, тїлови́тий (С. Пар.). — Дївка здорова, огрядна, повновида. Кв.

Доро́жчатый = (плетений чи витканий смужками) — смугна́стий (З. Лев.), пасмо́ваний (С. Пар.).

Дуда́ = сопі́лка, сопі́лочка, ду́да, ду́дка, ду́дочка, свисті́лка (С. Пар.). — Коли почав орати, то в сопілку не грати. н. пр. — Заграй мінї, дударику, на дуду, нехай же я своє горе забуду. н. п. — Ти ж було селом ідеш, ти ж було в дуду граєш. н. п.

Дѣли́мость = дїли́мість, подїльність. (С. Пар.).

Дѣли́мый = дїли́мий, подїля́ємий, подїльний, подїлистий. С Пар.

Евну́хъ = є́внух, скіп, скопе́ць, обріза́нець (С. Пар.), ва́лах (С. Ж.).

Единовла́стіе = самовла́дство, самовла́да. (С. Пар.).

Епа́рхія, еписко́пія = влади́цство, єпа́рхія, бі́скунство. — О посвящення їх на владицство бажали. (Вірші на см. Сагайдашного. Ист. п. малор. пар.).

Еруно́къ = вугли́ця. С. Пар.

Жа́лобщикъ = жа́лобник (Ст. Л.), позо́вник (С. Пар.). — Таковий позов жалобник маєт в реєстр уписати. Ст. Л.

Жа́лованье = жа́лування, пла́та, запла́та (С. Аф.), пла́тня (Гал. С. Пар.).

Жгу́чій = пеку́чий, палю́чий, смалки́й, жижки́й, (про кропиву) — жалки́й. — Жалке, як кропива. н. пр. — І на жалку кропиву мороз буває. н. пр. — Палюче, пекуче сонце, лїто. — Жгу́чій ка́мень, Lapis causticus = чо́ртів ка́мінь, пеке́льний ка́мінь. С. Пар.

Живоры́бный садо́къ = са́жалка, са́жавка (С. З.), ри́бник. (С. Пар.).

Жи́дкость = 1. рі́дкість. (С. Пар.). 2. рідке́, рідина́ (Чайч.), тїч, те́ч (С. Жел. Пар.) — Жовтаву теч з божої коровки зовуть молоко. Верхратський.

Жи́молость, рос. Lonicera = жи́молость, ко́зячий ли́стик (С. Ан.), свидь (С. Пар.).

Зава́лецъ, рос, Scrophularia nodosa L. = ра́нник, підти́нник, смовдь, старовина́, кукуля́рія (С. Ан.), чо́рна ба́бка (С. Пар.).

Завито́къ = 1. почере́вина (частина мяса (воловини) коло груднини. Умань.), грудни́ця. (С. Пар.). 2. анат. Helix — мо́чка (? край уха у людей, спереду закручений.). 3. пу́коль, ку́черь (часом і ті папірки, котрими завивають пуклї або кучері). 4. за́крутка (в хлїбі). 5. (в мережках) — кру́тик, (в малюнках) — визеру́нок, (у рослин) — ву́сик.

Завладѣ́ніе = заволодїння, займа́нщина (С. З.), опанува́ння, овла́да, здобуття́ (С. Пар.).

Завоева́тель = завойо́вник. С. Пар.

За́воротень = важни́ця (піднїмати віз, С. Аф. З.), підо́йма (С. Пар), підви́га. — Пропив дрюки і важницї і з дьогтем мазницї. н. п.

Заги́бина = за́крут (С. Пар.), зало́м (С. З.), карлю́чка. — Ніс з карлючкою.

Задава́ть, ся зада́ть, ся = 1. дава́ти, завдава́ти, видава́ти (вперед); признача́ти, зага́дувати. — Чули та мовчали, бо й їм добре на чужині мурзи завдавали. К. Щ. — А музика грає, грає, жалю завдаває. К. Ш. — Загадав роботу на цїлий тиждень. — Видав гроші вперед за місяць. — Зада́ть жа́ру, пе́рцу = нами́лити го́лову, нагрі́ти чу́ба, чупри́ну, пи́нхви да́ти, да́ти пе́рцю з ма́ком, зали́ти за шку́ру са́ла. — Бо залили за шкуру сала, трохи не пропала. К. Ш. — Задава́ть тонъ = пе́ред вести́. С. Пар. 2. щасти́ти, вести́сь, пово́дитись, пощасти́ти, повести́ ся. — Вчора йому не пощастило, не повелось.

Заду́мчивость = думли́вість, заду́ма. (С. Пар.). — Він все ще сидїв в глибокій задумі. Бар. — Онъ впалъ въ заду́мчивость = обняли́ його ду́мки та га́дки. М. В.

Заёмщикъ = позича́ючий (С. Ж.), пози́чник. (С. Пар.).

Зазно́ба = 1. за́морозь (одморожене місце на тїлї) С. Пар. 2. коха́ння, лю́бощі, любо́в. — Нехай мене той займає, хто кохання в серцї має. н. п. — Ви любощі, ви чарощі, що ж ви мінї наробили? н. п. 3. частїше здр. — зазно́бушка = коха́нка, коха́ночка, ми́ла, лю́бка, сухо́тонька. — Запрягайте коня в санки, поїду я до коханки. н. п. — Стук, гряк в віконечко, вийди серце коханочко. н. п. — Візьми собі жінку, візьми собі любку, цїлуй її, милуй її, як голуб голубку. н. п. — Дївчинонько, сухотонько ти моя, кажуть люди, що не будеш ти моя. н. п.

Закладна́я = заставни́й лист (С. Пар ), заставна́, закладна́.

Закупщи́къ, ца = ску́пщик, за́купень (С. Пар.), пере́куп (С. З.), пере́купка.

Залётный = 1. перелїтний, мандрівни́й. (С. Пар.). 2. голїнний (С. З.), хва́цький (С. Ш.), відва́жний. — Залётная голова́ = шиба́й-голова́, зайди́-голова́. — А Пархім теж парубок голїнвий хоч куди. Кв.

Залогода́тель, ница = заста́вник, ця. С. Пар. Жел.

Залогодержа́тель, ница = заста́вник, закла́дник, ця. С. Пар. Жел. — Тую заставу за отданєм грошей пожичоних от заставника повинен вернути той, у кого єсть застава. Б. Н.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)