Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «пень»

Шукати «пень» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Пень – 1) пень (р. пня), ум. пеньо́к (-нька́), пеньо́чок, (торчащий в земле) при́корень (-рня), ки́чка, штурпа́к, корч, (обожжённый) о́гар (-ра), опалю́х. [Го́лий, як пень]; 2) (улей) пень, коло́да; 3) йо́лоп, бо́вдур, те́лепень, теле́пало, тюхті́й, бе́цман, штурпа́к, чвала́й. См. Неотё́са, О́лух. • Через пень колоду валить – роби́ти, аби́ роби́лося. • Стал в пень – як пеньо́к став.

Вконе́ц – вкрай, вщерть, (редко до ще́рця), у пень, до оста́нку, до ре́шти, до послі́дку, до ще́нту, до́чиста, геть чи́сто, геть зо́всім. [Вкрай розгні́ваний та серди́тий. Зба́вив собі́ о́чі вкрай. До ще́нту все зруйно́вано].

Вмеща́ть, вмести́ть – 1) вміща́ти, вмісти́ти, втуля́ти, втули́ти що у що. [Втули́в бог ду́шу, як у пень (Ном.). Повту́лював усі́ свої́ ре́чі в скри́ню]. • С трудом вмеща́ть, втискивать – убига́ти (редко), убга́ти, убира́ти, убра́ти. [Ди́ва бага́то – не вспіва́ю в го́лову вбга́ти (Проскур.). Бу́де того́ кри́ку – в ша́пку не вбере́ш]; 2) быть помести́тельным для чего-л. – зміща́ти, змісти́ти, вміща́ти, вмісти́ти, поміща́ти, помісти́ти. [Каза́н зміща́є п’ять ві́дер. Се́рце змісти́ти не здола́ло всього́ (Грінч.). Моє́ се́рце не мо́же бі́льше вмісти́ти, воно́ по́вне у-щерть (Коцюб.). Коли́-б пала́ти на́ші помісти́ли все ві́йсько (Кул.)].

Выре́зывать, выреза́ть, вы́резать – 1) вирі́зувати, ви́різати, витина́ти, ви́тяти, (мног.) повирі́зувати, повитина́ти. [Ви́різав пі́вника з папе́ру. Бага́то люде́й у нас ви́різано; всіх ви́тнули в пень (до ноги́). Ви́тяв з ре́меню на підо́шву]; 2) (соты в улье) підрі́зати ву́ли[і]ка, мед; 3) різьби́ти, ви́різьбити; карбува́ти, ви́карбувати, накарбува́ти. [Ви́різьблю коня́ з оціє́ї дереви́ни. Він на де́реві карбу́є йме́ння ми́лої своє́ї (Грінч.)]. Вы́резанный – 1) ви́різаний, ви́тятий; 2) різьбле́ний, ви́різьблений; ви́карбуваний, накарбо́ваний.

Глу́пый – нерозу́мний, дурни́й, дурноголо́вий, безголо́вий, дурнове́рхий, на ро́зум небага́тий; (описательно) зеле́ний, макоцві́тний. • Глуп, как пробка – дурни́й, як пень, як сту́па. • Совершенно глу́пый – дурні́сінький. • Он не глуп – він не цвя́шком у ті́м’я би́тий. • Глу́пым сделаться – здурні́ти, подурні́шати. • Глу́по – нерозу́мно, по-дурно́му, нему́дро, приду́ркувато. • Что ни скажет, всё глу́по – хоч що ска́же, то все півтора́ лю́дського (или по-дурно́му).

Де́лать, -ся – роби́ти, -ся; а отвлечённее – ді́яти, -ся, проді́яти, -ся, чини́ти, -ся; виробля́ти, -ся. [Що́ він, стари́й, тепер ді́ятиме за сві́ті? (Грінч.). Ма́ти ду́же турбува́лася: що́ таке проді́ється з її́ си́ном? (Крим.). Ой, бо́же, що чини́ти? Благослові́ть нас, ма́мо, корова́й виробля́ти]. • Де́лать плохое что-либо – ко́їти, витворя́ти. [Спусти́ їм, то таке́ зако́ють! (Котл.)]. • Де́лать своё дело исправно – справля́ти, -ся, пра́вити. [Ат собі́ чолові́чок був; а проте́ – своє́ ді́ло пра́вив (Конис.)]. • Де́лать усердно – роби́ти щи́ро, припада́ти до робо́ти, пильнува́ти. • Де́лать лениво – роби́ти як не свої́ми. • Де́лать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело – парта́чити, парто́л[р]ити, ба́зграти, пога́нити, паску́дити, (реже) капа́рити, кре́мсати, глемузда́ти. [Роби́ до́бре, не паску́дь]. • Изо всех сил де́лает – як не пере́рве́ться! • Де́лать очень энергично (шутл.) – перцюва́ти. • Де́лать медленно, мешкотно – длу́батися, мару́дитися, ма́цатися, мо́мсатися, роби́ти як мо́кре гори́ть, як че́рез пень коло́ду тягти́. • Де́лать легко, как бы играя – за и́грашки роби́ти. [Та це вона́ за и́грашки зро́бить!]. • Де́лать иначе – ина́чити, переина́чувати, переина́кшувати. • Де́лать не спеша, с толком – поклада́ючи роби́ти. • Де́лать с оглядкой (шутл.) – позира́ти на за́дні коле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні коле́са (Конис.)]. • Де́лать по своему – чини́ти свою́ во́лю, свої́м ро́бом (ладо́м) ходи́ти, свої́м бо́гом роби́ти (піти́), узя́ти свою́ во́лю, роби́ти по-вподо́бі. • Де́лать кому приятное – догоджа́ти, чини́ти кому́ вті́ху. • Де́лать наперекор – насупереки́ йти з ким, борозди́ти кому́, що. • Де́лать по примеру – у слід іти́. [У слід старо́ї попаді́ йде (Конис.)]. • Он может де́лать, что хочет – йому́ ві́льний світ (ві́льно) роби́ти що хо́че. • Что будешь де́лать? – що ма́єш роби́ти? • Ничего не де́лать – ба́йдики би́ти, ле́жня (ле́жники) справля́ти, посиде́ньки справля́ти, ханьки́ м’я́ти, бимбува́ти. [Бимбу́є, як жид у шаба́ш]. • Решительно ничего не де́лает – і за холо́дну во́ду не бере́ться (не ві́зьметься), а́ні до холо́дної води́, ні кує́, ні ме́ле. • От нечего де́лать – зніче́в’я, від ні́чого роби́ти. • Де́лать кого чем – наставля́ти, настанови́ти кого́ за [на] ко́го. [Настано́влено його́ за со́цького]. • Де́лать, -ся, сде́лать, -ся – става́ти, -ся, ста́ти, -ся (о многих – поста́ти). [Хто стає́ться вівце́ю, того́ вовк з’їсть (Ном.). Ході́м, се́стро, луга́ми та поста́нем квітка́ми (Чуб.)]. • Де́латься каким-л. – …і́шати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурні́шати – де́латься глупым, гла́дшати – д. жирным, гі́ршати – д. хуже. Де́лающий, -щая всё по своему – своєу́мець, -мка. [Така́ вона́ своєу́мка, непокі́рлива (М. Вовч.)]. • Де́лающий, -щая за раз несколько дел – семиді́льник, -ниця.

Дура́к – 1) ду́рень (р. -ня), дурни́й (р. -но́го) [З ду́рнем зчепи́тися – ду́рнем зроби́тися = с дурако́м свяжись – сам дурако́м будешь], (вежливо) недо́ум, (дурачёк) ду́рник, дурня́к, (олух) ду́рбас, ду́рас, йо́лоп, кеп, (глупыш) бла́зень (р. -зня), (болван) те́лепень (р. -пня), дурма́н, тума́н; ув.-презр. – дури́ло (м. р.), дурни́ло, дурба́ (м. р.) дурби́ло (ж. р.); соб. дурачьё́ – ду́рні (р. -нів), дурно́та, дурне́ча (р. -чі) (ж. р.) дурня́ччя (ср.). [От сліпа́ дурно́та. Сиди́ть там самі́сінька дурне́ча]. • Набитый, отпетый дура́к, кругом -ра́к – ду́рень заплі́шений, ду́рень дуре́нний, вели́кий ду́рень, дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па. • Непроходимый дура́к – несосвіте́нний ду́рень. • Я тебе не дура́к – я тобі́ не ду́рень, (гал.) я не твій ду́рень. • Не дура́к – не ду́рень [Ви́пити й сам він був не ду́рень (Кул.)], не гвіздко́м у ті́м’я би́тий (Кониськ.). • Называть, -звать кого -ко́м – ду́рня загина́ти (сов. загна́ти) кому́, дурня́ти кого́, ви́дурняти, ду́ркати. [Він тебе́ ви́дурняє та й по всьо́му]. • Считать -ко́м – вважа́ти за ду́рня, (зап.) дурни́м кла́сти. • Оставить в дурака́х – поши́ти в ду́рні, завда́ти ду́рня кому́. • Остаться в -ка́х – поши́тися в ду́рні, ду́рнем убра́тися, набра́ти в халя́ви, вско́чити; 2) (шут) ду́рник, сміха́ч, смішня́к, сміхови́нець (р. -нця), бла́зень (р. -зня), блазню́к, штука́р (р. -ря́). [Строка́та ша́пка бла́зня (Л. Укр.)]. • Дурака́ валять – ду́рня (ду́рника) стро́їти, ду́рня кле́їти, дурникува́ти, штука́рити, шту́ки викида́ти, сміхови́ни запуска́ти; 3) дура(ч)ки́ (род карт. игры) – ду́рень (р. -рня), (зап.) кеп. • Играть в -ки́ – гуля́ти (гра́ти) в ду́рня, в ке́па. • Игра в -ки́ – гра в ду́рня, в ке́па.

Коло́да – 1) коло́да, (ум.) коло́дка, коло́дочка (соб.) коло́ддя́, колодя́ччя. [Ви́бране на кле́пку де́рево розпи́люють на коло́ди (Бонд. виробн.). На коло́ді сиді́ли музи́ки з скрипка́ми, цимба́лами (Н.-Лев.). На не́бі зчини́лась гурко́тнява: ки́дало коло́ддям, лама́ло, трощи́ло (Васильч.)]. • Через пень -ду валить – роби́ти аби́ роби́лося; роби́ти як через пень коло́ду тягти́; роби́ти як не свої́ми; 2) (большое корыто) – коло́да, жо́лоб (-лоба), кори́то; (для месива) но́чви (-чов), (ум.) ночо́вки (-вок), ночо́вочки (-чок). [Прив’яжи́ ко́ней до коло́ди (Харківщ.)]; 3) (долблёный чолн) дуб (-ба); 4) (гроб) дереви́ще, до́вбана труна́, дубови́на; 5) (улей) коло́да, коло́дка, пень (р. пня); 6) (для сбора подаяний) карна́вка; 7) (для рубки дров) коло́да, дро[и]ві́тня; 8) (у кожевников) коби́ла; 9) (в ткацком станке) наві́й (-во́ю), вороти́ло; 10) (деревянные кандалы) коло́да; см. Коло́дка 2. [Запиша́вся, як Бе́рко в коло́ді (Номис)]; 11) (косяк оконный) лу́тка, (дверной) одві́рок (-рка); (притолока) гла́[о́]вень, на́головень (-вня), на́головач; (порог) порі́г (-ро́га); 12) (заупокойная свеча) коло́дка (Сл. Ум.); 13) (карт) коло́да, та́лія, тас (-су). [Не по́вний тас, двох карт нема́ (Борзен.)]; 14) коло́да, па́стка на куни́ць, на соболі́в; 15) (перен. о человеке) тюхті́й (-тія́), те́лепень (-пня), теле́пало, пень, коло́да; срвн. Пень 3 и У́валень.

Ко́пань – 1) (выкоп. пень) корч (-ча́), пеньо́к (-нька́); 2) (дерево для санного полоза) скорси́на, копани́ця; 3) (строит.) кро́ква; 4) см. Ко́панец 3.

Ко́рень – 1) ко́рінь (-реня), ум. коріне́ць (-нця́), корі́нчик, ув. корени́ще, кореня́ка, соб. корі́ння, ум. корі́ннячко. [Ка́мінь росте́ без ко́реня (Номис)]. • -рни и -ре́нья – корі́ння, ко́рені (-нів). [Му́сить плуг квітки́ з корі́нням рва́ти (Франко)]. • -рень дерева, идущий в землю вертикально – сто́вба. • -рень зуба, пера, ногтя – ко́рінь зу́ба, пера́, ні́гтя. • -рень книги, см. Корешо́к 3. • -рень дела – поча́ток спра́ви. • -рень учения горек, а плоды его сладки – учи́тися гі́рко, а зна́ти со́лодко; працю́й гі́рко, а з’їси́ со́лодко (Комар). • Смотреть в -рень (вещей) – диви́тися в ко́рінь (рече́й). • Пряные -ре́нья – корі́ння, пря́нощі (-щів). • Питаться -ре́ньями – живи́тися корі́нням. • Хлеб на -рню́ – хліб (збі́жжя) на пні́ (на стеблі́, в на́коренку). [Запро́дував лихваря́м збі́жжя ще в на́коренку (Л. Укр.)]. • До -рня, в -рень истреблять – до ко́реня, до на́коренку, до корі́ннячка, у-пе́нь, до-ще́нту, до ноги́ ни́щити (з[ви]ни́щувати) кого́, що. • Изругать в -рень кого – ви́лаяти на всі за́ставки́ (на всі бо́ки, на всю губу́) кого́. • Покраснеть до -рня волос, см. Покрасне́ть. • С -рнем рвать, вырывать, вырвать что – з корі́нням рва́ти, вирива́ти, ви́рвати що, (искоренять) викоріня́ти и викорі́нювати, ви́коренити що. • С -рнем вон – ге́ть з корі́нням (з ко́ренем). • Пускать, пустить -рни во что – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь (корі́ння) у що, (глубоко) укоріня́тися и укорі́нюватися в чо́му и у що, за[роз]коріня́тися, за[роз]корени́тися, окорени́тися (гли́боко) в чо́му. [Те, що найгли́бше пуска́є своє́ корі́ння в наро́дню ду́шу (Грінч.). В саду́ ви́шенька вкорени́лась (Грінч. III)]. • Это дерево пускает отростки от -рня – це де́рево пуска́є (виганя́є, виго́нить) па́рості (па́гони, па́гінки, па́ростя), па́роститься з ко́реня (з корі́ння). • Злоупотребления пустили глубокие -рни – надужиття́ (зловжива́ння) геть розкорени́лися. • Прикрепиться -рня́ми к чему – прикорени́тися до чо́го. • Пресечь зло в -рне – припини́ти (зни́щити) зло при ко́рені (при корі́нні, в ко́рені, в за́родку). • В -рне неправильно – в ко́рені (в осно́ві свої́й) несправедли́во (неправди́во, непра́вильно). • При самом -рне отрубить, отрезать – при са́мому ко́рені (при са́мому корі́нні, при́кро) відруба́ти, відрі́зати (відтя́ти) що. [При́кро, одруба́в де́рево (Хорольщ.). При́кро одрі́зав ні́готь (Хорольщ.)]. • Подсечь под -рень – підсі́кти (підтя́ти) при ко́рені (при корі́нні) що. • -рень за -рень – о́ко за о́ко. Сделанный из -рня, см. Корнево́й 2; 2) (в народн. назв. различных растений) ко́рінь, корі́ння. • -рень белый, La erpitium latifolium L. – староду́б (-ба). • -рень бобовый, Corydalis solida Sm. – ряст (-ту). • -рень винный – а) (копытный, скипидарный), см. Ко́петень; б) (животный, макаршин, сердечный) Polygonum Bistorta L. – ра́кові ши́йки (-йок), рачки́ (-кі́в), ле́вурда. • -рень водяной, Calla palustris L. – образки́ (-кі́в), фія́лковий ко́рінь. • -рень волчий, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки (-ків). • -рень волчковый, Ononis spinosa L. и hircina Jacq. – вовчу́г (-га́), вовчуга́н, во́вча (бича́ча) трава́. • -рень гвоздичный, Geum urbanum L. – гребі́нник, виви́шник, гравіла́т (-ту). • -рень глистный, Dictamnus albus L. – ясене́ць (-нця́), (редко) ломи́ніс (-носа). • -рень горький, Saussurea amara D. C. – гірки́й ко́рінь, гірча́к (-ка́). • -рень громовый, см. Спа́ржа (дикая). • -рень драконов, Arum dracunculus – кліщине́ць (-нця́). • -рень дубильный, Statice latifolia Smith. – керме́к широколи́стий, дуби́льний ко́рінь, чинба́рник. • -рень жабин, Campanula sibirica L. – дзво́ник сибі́рський, жа́бин ко́рінь. • -рень железный, см. под Желе́зный. • -рень жёлтый, Statice tatarica L. – керме́к тата́рський, жовти́во. • -рень завязной, Potentilla Tormentilla Schr. – курзі́лля; см. Лапча́тка. • -рень змеиный, Vincetoxicum officinale Mnch. – ла́стовень (-вня), змії́ний ко́рінь. • -рень золотой – а) Lilium martagon L., см. Ли́лия; б) Asphodelus luteus L. – зо́лотень (-тня) жо́втий. • -рень зубной, см. Камнело́мка. • -рень козельиовый, кошачий, очной, Valeriana officinalis L. – овер’я́н (-ну), бі́сове (чо́ртове) ребро́, котя́че зі́лля. • -рень красильный, Rubia tinctorum L. – маре́на. • -рень красный, Anchusa officinalis L. – волови́к (-ка), рум’я́нка, красноко́рінь (-реня), меду́нка, свиню́шник. • -рень любовный, Platanthera bifolia Rich. – лю́бка, нічна́ фія́лка. • -рень майский, см. Петро́в крест. -рень Марьин, см. Пио́н. • -рень медвежий, Meum Athamaticum – бу́рич ведме́жий. • -рень мужской, чародейский, Atropa mandragora L. – мандраго́ра, мандриґу́ля. • -рень олений, Torilis Anthriscus Gmel – опу́цьки (-ків), оши́пок (-пка), сверби́гуз (-за). • -рень параличный, см. Пере́ступень. • -рень печёночный, почечный, Ageratum conyzoides L. – паху́чка звича́йна. • -рень пьяный, см. Белена́. • -рень раменный, Euphorbia virgata W. et K. – молоча́й (-ча́ю) лозови́й, молоча́к (-ка), рома́нів ко́рінь. • -рень рвотный – а) см. Ко́петень; б) іпекакуа́на. • -рень сальный, см. Око́пник. • -рень сладкий, Scorzonera hispanica L. – змія́чка еспа́нська, соло́дкий ко́рінь. • -рень собачий, чёрный, Cynoglossum officinale L. – чорноко́рінь (-реня), соба́чий ко́рінь (язи́к), воло́вий язи́к. • -рень солнечный, Orobanche borealis Turcz. – вовчо́к (-чка́) півні́чний. • -рень солодковый, Glycyrrhiza echinata L. – соло́дкий ко́рінь, солоде́ць (-дця́), солоди́ка, люкре́ція, люкри́ця. • -рень сухотный, Arum maculatum L. – кліщине́ць (-нця́) плями́стий, ко́зяча борода́. • -рень фиалковый, Iris florentina L. – пі́вники флоренті́йські, коси́ця, фія́лковий ко́рінь. • -рень хлебный, Psoralea bituminosa L. – псора́лея. • -рень царский, Imperatoria Ostruthium L. – царзі́лля, (редко) староду́б. • -рень чемеричный, Veratrum album L. – бі́ла чемери́ця, чемери́ка, чемерни́к. • -рень чумный, Petasites officinalis L. – кремена́ лікарська. • -рень алтейный, фарм. – проскурняко́вий ко́рінь (-ко́ве корі́ння); 3) (перен. о человеке) дуб, дуба́р (-ря́), непохи́тний, упе́ртий, суво́рий; 4) запрячь лошадь в -рень – запрягти́ коня́ в голо́блі. • Лошадь ходит в -рню́ – кінь пра́вить (бі́гає) за голобе́льного; 5) грам. – ко́рінь. • -рень слова – ко́рінь сло́ва; 6) мат. – ко́рінь. • -рень из числа а – ко́рінь з числа́ а. Извлекать, извлечь -рень n-ой степени из числа а – добува́ти, добу́ти ко́реня n-ого ступеня́ з числа́ а или коренюва́ти, прокоренюва́ти число́ а число́м n.

II. Кормово́й – 1) кормови́й. • -во́й флаг – кормови́й пра́пор (-ра). • -во́й пень – ахтерште́вень (-вня); 2) см. Ко́рмчий.

Коря́га, Коря́жина – 1) (пень) корч (-ча́), пень (р. пня), (сук) корча́к (-ка́), коря́ка; см. Карша́; 2) (мелкий лес) корчі́ (-чі́в), корчі́в’я (-в’я), (кустарник) чагарни́к (-ку́).

Кося́к – 1) (часть чего-либо клином) кося́к (-ка́). • -ся́к глины, соли, см. Глы́ба, Ком. • Резать, долбить и т. п. -ко́м – рі́зати, довба́ти и т. п. – косяка́, на́вскі́с, уко́сом; 2) (клин земли) кося́к, за́ріг (-рогу), за́ріжок (-жка); 3) (дверной боковой) одві́рок (-рка), (верхний) гла́[о́]вень, на́головень (-вня), на́голо́вач, кубу́к, (оконный боковой) лу́тка, (зап.) варца́б, варца́ба. [А на́ймичка у поро́га вхопи́лась рука́ми за одві́рок (Шевч.). Я за лу́ткою, коло вікна́ сиджу́ (Г. Барв.)]; 4) (лошадей) кося́к (-ка́), табуне́ць (-нця́); 5) (вставка в рубахе) кли́нець (-нця), куте́ць (-тця́); 6) (улей) коло́дка, пень (р. пня) стоя́н (-на́); 7) (сходня с судна) схі́дня, схо́день (-дня), кла́дка; 8) (руно рыбы) табу́н, табуне́ць (-нця́); 9) (долото) гу́рик; 10) (снасть) кодоля́нка.

Краса́вец – кра́сень (-сня и -сеня), красу́нь (-ня́), вродли́вець (-вця), хорошу́н (-на́), хо́роше́нь (-ше́ня), вро́дник, (реже) красю́к (-ка́), гарню́к, врода́й (-дая́), милови́д (-да), ласк. красу́нчик, вродли́вчик, хорошу́нчик, красючо́к (-чка́). [Тя́жко пора́нений лежи́ть кра́сень Київ (Н. Рада). Був це ставни́й красу́нь (Леонт.). Перероби́всь на молодця́ укла́дливого, хи́трого вродли́вця (Крим.). Му́сить вро́дник в кого-не́будь попита́тися пора́ди (Щогол.). Вбери́ пень, бу́де хороше́нь (Номис). Він нега́рний, а брати́-хорошуни́ (Крим.). І безба́тченко, і на́ймит, за те красю́к (Кон.). Гарню́к таки́й, що не списа́ти, ані змалюва́ти (М. Вовч.). Урода́ю то й у свити́ні приго́же (Номис)]. • -вец писаный – мальо́ваний кра́сень, пи́саний вродли́вець.

Кру́глый – 1) (дискообразный) кру́глий, окру́глий, коліща́(с)тий, (шарообразный) опу́клий, (круглосторонний) круглобо́кий. [Гріш кру́глий – розко́титься (Приказка). Окру́глий стіл. Був окру́глий, по́вний, мов гарбу́з (Франко). Земля́ круглобо́ка як каву́н, а не як корж. Мі́сяць вида́є ні́би коліща́тий, а він опу́клий (Ком.)]. • С -лыми глазами – круглоо́кий; 2) (весь, целый) уве́сь, ці́лий; см. Це́лый; (совсем) круго́м. • -лый год – уве́сь рік, цілі́сінький рік. • Сосны зелены -лый год – со́сни зеле́ні уве́сь рік. • -лый сирота – круго́м сирота́. • -лый дурак – дурни́й як пень, як коло́да, як сту́па; ду́рень дуре́нний (заплі́шений), вели́кий ду́рень. • -лая сумма – поря́дна су́ма, чима́лі гро́ші, чима́лий гріш. • -лый квадрат – кру́глий квадра́т, кру́гла ка́рта. • -лое число – (о)кру́гле число́; 3) (о человеке, животном) опе́цькуватий.

Лоск – 1) (блеск, глянец) лиск, по́лиск (-ку), блиск (-ку), ґлянс (-су), ґлянц (-цу) и ґля́нець (-нцю), по́лір (-ру). • Сапоги с -ком – чоботи з ґля́нс[ц]ом (з ґля́нцем), ви́ґлянсувані чо́боти. • Внешний, поверхностный, светский лоск – зо́вні́шня вигла́да, зо́вні́шній, зве́рхній, поверхо́вий, сві́тський по́лір. [Свою́ неосві́ту хова́в під зо́внішньою вигла́дою («Буков.»). Їх поверхо́вий по́лір надава́в їм ви́гляд на́че-б то люде́й ви́щої культу́ри (Ор. Левиц.)]. • Лоск образования – по́лиск, по́лір осві́ти, осві́тня вигла́да. • Наводить лоск, см. Лощи́ть. • Навести, дать внешний лоск – да́ти зо́вні́шній по́лиск, по́лір, вигла́ду кому́; 2) ло́щи́на, лощо́ви́на; срв. Лощи́на. • Лежать -ком – лежа́ти ло́ском, (в повалку) по́котом. [Всі (п’я́ні) ло́ском лежа́ли аж до дру́гого дня (Квітка)]. • После бури рожь -ком лежит – після́ бу́рі жи́то в лоск ви́лягло; після́ бу́рі жи́то ло́ском лежи́ть. • Град выбил хлеб в лоск – гра́дом ви́било хліб у-пе́нь. • Положить в лоск кого, что – ви́нищити до ноги́ (в-пень) кого́, ви́нищити до ща́дку, (полон.) до ще́нту що. • Меня обокрали в лоск – у ме́не за́брано чи́сто все, все до ни́тки, (полон.) все до ще́нту.

Ме́рин – ме́рин (-на), чи́щений (ва́ляний) о́гир (-ра) или -ний кінь (р. коня́). [Верну́лись із до́брим ме́рином (Куліш)]. • Врёт, как сивый -рин – бре́ше, як ряби́й соба́ка. Глуп, как сивый -рин – дурни́й, як вівця́, як пень, як сту́па, як дра́ний чо́біт; розу́мний, як бе́ркові штани́.

II. Нава́живать и Навози́ть, сов. навози́ть, навезти́ и наве́зть – 1) наво́жувати, наво́зити, сов. навози́ти, наве́зти́, (о мног.) понаво́жувати, понаво́зити чого́ куди́. [Рані́ш було́ бага́то наво́зили тютюну́ на я́рмарок (Сл. Ум.). Ді́дова ді́вка навезла́ уся́кої вся́чини (Рудч.). Понаво́жено їй уся́ких подару́нків (Грінч.). Що то, ба́течку, із яки́х то міст на той я́рмарок не понаво́зили вся́кого хлі́ба! (Квітка)]. • -вози́ навозу на гряды – навози́ гно́ю на грядки́. • Что горшков -зли́, весь базар завалили – що тих го́рщиків понаво́зили (наве́зли́), – уве́сь база́р завали́ли (захара́стили); 2) кого, что на что – наво́зити, наве́зти́ кого́, що на що. • Он -вё́з меня прямо на пень – він наві́з мене́ про́сто на пень. • Наво́женный – наво́жений, понаво́жений и понаво́жуваний. • Навезё́нный – наве́зений. -ться – 1) наво́жуватися, наво́зитися, бу́ти наво́жуваним, наво́женим, наве́зеним, понаво́жуваним, понаво́женим. • В прежние ярмарки -валось сюда много рухляди – в передні́ші ярмарки́ наво́жувано (наво́жено) сюди́ бага́то (ха́тнього) на́чиння; 2) наво́зитися, бу́ти наве́зеним на що.

Навё́ртывать, наверте́ть, наверну́ть – 1) (наматывать) наві́рчувати, наверті́ти, наверну́ти, намо́тувати, намота́ти, накру́чувати, накрути́ти, навива́ти, нави́ти и навину́ти що на що (о мног.) понаві́рчувати, понамо́тувати, понакру́чувати, понавива́ти що на що. [Чого́ вони́ не наві́рчують собі́ на го́лову! (Звин.)]. • -вай верёвку на ворот – намо́туй (накру́чуй) мо́туз (моту́зку) на бара́н (на ко́ло́воро[і]т). • -верти бумаги на скалку – намота́й (накрути́) папе́ру на кача́лку; 2) (навинчивать) накру́чувати, накрути́ти, наві́рчувати, наверну́ти, (о мног.) понакру́чувати, понаві́рчувати що на що. • -верти́ гайку – накрути́ (наверни́) га́йку; 3) (насверливать, набуравливать) наві́рчувати, наверті́ти и наверну́ти, насвердло́вувати, насвердлува́ти, насве́рдлювати, насвердли́ти, накру́чувати, накрути́ти, (о мног.) понаві́рчувати, понасвердло́вувати, понасве́рдлювати, понакру́чувати (діро́к). • Много ль дыр -те́л? – чи бага́то діро́к наверті́в (насвердлува́в, насвердли́в)? • -верни́ дыру вот тут – наверни́ діру́ ось тут; 4) (наворачивать) наверта́ти, наверну́ти на що. • Осторожнее правь, -вернё́шь на пень – обережні́ш(е) держи́ (керу́й), наве́рнеш на пень. • Наве́рченный и Навё́рнутый – 1) наве́рчений, наве́рнутий и наве́рнений, намо́таний, накру́чений, нави́тий и нави́нений, понаві́рчуваний, понамо́туваний, понакру́чуваний, понави́ваний на що; 2) накру́чений, наве́рнений; 3) наве́рчений, наве́рнутий и наве́рнений, насвердло́ваний, насве́рдлений, понаві́рчуваний, понасвердло́вуваний, понасве́рдлюваний, понакру́чуваний; 4) наве́рнутий и наве́рнений. -ться – 1) – а) наві́рчуватися, наверті́тися, наверну́тися, понаві́рчуватися, намо́туватися, намота́тися, понамо́туватися, накру́чуватися, накрути́тися, понакру́чуватися, навива́тися, навину́тися, понавива́тися; бу́ти наві́рчуваним, наве́рченим, понаві́рчуваним и т. п. Цепочка -тся на барабан – ланцюжо́к намо́тується (накру́чується) на бараба́н; б) (навинчиваться) накру́чуватися, накрути́тися, понакру́чуватися, наві́рчуватися, наверну́тися, понаві́рчуватися; бу́ти накру́чуваним, накру́ченим, понакру́чуваними и т. п. Гайка -тся ключом – га́йка (шру́ба) накру́чується (наві́рчується) ключе́м; в) наві́рчуватися, наверті́тися, наверну́тися, понаві́рчуватися, насвердло́вуватися, насвердлува́тися, понасвердло́вуватися, насве́рдлюватися, насвердли́тися, понасве́рдлюватися; бу́ти насвердло́вуваним, насвердло́ваним, понасвердло́вуваним и т. п.; г) наверта́тися, наверну́тися; бу́ти наве́рненим и наве́рнутим на що. • Слёзы -ваются, -ну́лись на глаза, у него на глазах – сльо́зи наверта́ються, наверну́лися на о́чі, у йо́го (йому́) на о́чах, сльо́зи сплива́ють (нарина́ють) на о́чі, нарину́ли на о́чі, у йо́го и йому́ на о́ча́х, сльо́зи закрути́лися в о́ча́х. [У Хри́сті наверну́лися на о́чі сльо́зи (Мирн.). У Пихтіра́ почина́є шпига́ти в но́сі, а на о́чі сплива́ють сльо́зи (Васильч.). У не́ї аж сльо́зи нарину́ли на о́чах (Яворн.). В оча́х закрути́лися дві сльози́ (Франко)]; 2) (попадаться, случаться) наверта́тися, наверну́тися. • Покупатели -ваются – покупці́ нагоджа́ються (трапля́ються). • -ну́лся нечаянный гость – наверну́вся (нагоди́вся) несподі́ваний гість.

На́воротень (улей) – пень (р. пня), коло́д(к)а, борть (-ти), до́вбанка.

Наголо́, нрч. – 1) (обнажённо) наголо́. [Ша́блі наголо́ (Сл. Ум.)]; 2) (дотла) наголо́, геть, геть-чи́сто, до-оста́нку, до-ща́дку и (полон.) доще́нту, до-цури́, до-пня́, у-пе́нь, до-ноги́. [Село́ геть-чи́сто ви́горіло (Сл. Ум.). Ліс ви́горів до-пня́ (Богодух.)]. • Обокрали -ло́ – обікра́ли до ни́тки (до-ще́нту, до-цури́). • Вырезали всех -ло́ – ви́різали всіх до-ноги́ (у-пе́нь, до-ща́дку, до-ще́нту). • Надень сапог -ло́ – взуй чо́біт на бо́су но́гу.

На́голову, нрч. – у-пе́нь, до-ноги́. • Разбить -ву – поби́ти в-пень (до-ноги́).

II. Нака́тывать, накати́ть, накатну́ть, действ. з. – 1) что на что – нако́чувати, накоти́ти, ско́чувати, скоти́ти, (о мног.) понако́чувати, поско́чувати що на що. [Накоти́ли ху́ру з дро́вами на терези́, зва́жили (Богодух.). Скоти́ли дереви́ну на дро́ги (Чорвоногр.)]; 2) -вать, -ти́ть, что, чего куда к чему – нако́чувати, накоти́ти, (о мног.) понако́чувати що, чого́, куди́, до чо́го. [Накоти́ли камі́ння (Київщ.). Накоти́ли діжо́к до льо́ху (Канівщ.)]. Нака́ченный – 1) нако́чений, ско́чений, понако́чуваний, поско́чуваний; 2) нако́чений, понако́чуваний. -ться – 1) нако́чуватися, накоти́тися, ско́чуватися, скоти́тися, пона[пос]ко́чуватися; бу́ти нако́чуваним, нако́ченим, понако́чуваним и т. п. [Ко́лесо накоти́лося на пень (Брацл.)]; 2) (вином), см. Нака́чиваться 2 (под Нака́чивать); 3) (о плодах) см. Налива́ться 2.

Напова́л, нрч. – 1) (наголову) у-пе́нь, до-ноги́. • Разбить неприятеля -ва́л – роз[по]би́ти во́рога в-пень (до-ноги́); 2) (насмерть) на сме́рть, (на месте, сразу) відра́зу, з одного́ ма́ху. • Убить -ва́л – уби́ти на сме́рть (відра́зу), уби́ти з одного́ ма́ху.

Наряжа́ть, наряди́ть – 1) (сряжать, снаряжать кого) зряджа́ти и зря́джувати, зряди́ти, (з)наряджа́ти, (з)наряди́ти, виряджа́ти, ви́рядити, споряджа́ти, споряди́ти, (отряжать) відряджа́ти, відряди́ти кого́; (налаживать что) нала́годжувати, нала́годити, налашто́вувати, налаштува́ти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти що. • -ди́ть ткацкий станок – нала́годити (налаштува́ти) тка́цький верста́т; 2) (назначать) уряджа́ти, уряди́ти, признача́ти и призна́чувати, призначи́ти що, (в дело, на роботу) наряджа́ти, наряди́ти, зряджа́ти, зряди́ти, кого́, ви[від]ряджа́ти, ви́рядити, відряди́ти кого́, що, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти кого́ на що, до чо́го и що (з)роби́ти, (делать распоряжение) зага́дувати, загада́ти кому́ що (з)роби́ти и що, нака́зувати, наказа́ти кому́ що и що (з)роби́ти, (назначать кого кем) настановля́ти, настанови́ти, ста́вити, поста́вити, (о мног.) понастановля́ти кого́ ким и на ко́го, за ко́го. [За́раз наряди́ли верхово́го та й посла́ли у ту слободу́ (Рудч.)]. • -ди́ть подводу – наказа́ти (загада́ти) ви́рядити підво́ду. • -ди́ть караул, людей в караул – поста́вити, постанови́ти (призначи́ти; зап. ви́точити) ва́рту (сторо́жу), люде́й на ва́рту. • -ди́ть следствие – уряди́ти (призначи́ти) слі́дство. • -ди́ть людей на работу – загада́ти (наказа́ти), щоб лю́ди ви́йшли на робо́ту, поста́вити (зряди́ти, ви́рядити) люде́й на робо́ту. [На ту робо́ту зряди́ли два́дцять чолові́ка (Сл. Ум.)]. • -ди́ть войска в экпедицию – ви́рядити ві́йсько в експеди́цію. • -ди́ть кого в выборные – настанови́ти (поста́вити) кого́ ви́борни́м, на (за) ви́борно́го; 3) (нарядно одевать) (га́рно, пи́шно) убира́ти, убра́ти, прибира́ти, прибра́ти, виряджа́ти, ви́рядити, зряджа́ти, зряди́ти, (зап.) вистро́ювати и (редко) стро́їти, ви́строїти, (прихорашивать) причепу́рювати, чепури́ти, причепури́ти, вичепу́рювати, ви́чепурити, прикуко́блювати, прикуко́бити, (о мног.) повбира́ти, поприбира́ти, повиряджа́ти и повиря́джувати, позряджа́ти и позря́джувати, повистро́ювати, попричепу́рювати, повичепу́рювати кого́. [В я́сну оде́жу убра́ти (Л. Укр.). У мунди́р уберу́ть (Рудан.). Прибери́ пень, бу́де хороше́нь (или то й пень покра́щає) (Приказки). Ми звінча́ємося й принесе́мо (ма́тері) і хусто́к і золоти́х очі́пків; а що тебе́ вже ви́ряджу, так… (Квітка). Зряди́в його́ пан ласка́вий, як рі́дного бра́та (Куліш). Ви́строїла дочку́, як на баль (Волинь). Одягли́ (його́), причепури́ли (Рудч.). Спе́ршу він був чепури́в її́, купу́ючи їй то те, то се з оде́жі (Грінч.). Ми таки́ його́ прикуко́били, прибра́ли (Борзенщ.)]; 4) (отделывать начисто) опоряджа́ти, опоряди́ти, (украшать) оздобля́ти, оздо́бити що (напр. ха́ту). Наряжё́нный – 1) зря́джений, (з)наря́джений, ви́ряджений, споря́джений, відря́джений; нала́годжений, налашто́ваний, нарих[ш]то́ваний; 2) уря́джений, призна́чений, наря́джений, зря́джений, ви́ряджений, відря́джений, поста́влений, постано́влений, зага́даний, нака́заний; настано́влений, поста́влений; 3) (га́рно, пи́шно) убра́ний, при́браний, ви́ряджений, зря́джений, ви́строєний, причепу́рений, ви́чепурений, прикуко́блений, пов[попри]би́раний, повиря́джаний и повиря́джуваний, повистро́юваний и т. п. [Сиди́ть на різьбле́ному стільці́, пи́шно вбра́на (Л. Укр.). Дівча́та га́рні, усі́ при́брані (Квітка). Парубо́чки повря́джані (Чуб. III)]; 4) опоря́джений, оздо́блений.

На́чисто, нрч. – 1) (набело) на́чи́сто. • Переписать -то – переписа́ти на́чисто. • Дом вчерне достроен, но ещё не отделан -то – буди́нок на́чорно добудо́вано, але́ ще не опоря́джено (не улашто́вано, не обро́блено) на́чисто; 2) (наотрез) навідрі́з, (решительно) рішу́че, (совершенно) цілко́м. • -то отказать кому в его просьбе – цілко́м відмо́вити кому́ на його́ проха́ння; 3) (напрямик) на(в)пряме́ць, навпрямки́, прямце́м, навпросте́ць. • Скажу тебе -то, что ты поступил дурно – скажу́ тобі́ навпряме́ць (навпрямки́), що ти вчини́в пога́но; 4) (дочиста) на́чисто, геть-чи́сто, геть усе́, усе́ чи́сто, (дотла) до ре́шти, до-ноги́, у-пе́нь, до-ща́(д)ку, (полон.) до-ще́нту, (без остатка) без оста́чі. [Ви́губили їх усі́х на́чисто (до-ноги́) (Київщ.). Ви́їв борщ на́чисто (без оста́чі) (Київщ.)]. • Всё -то с’едено – геть усе́ (усе́ чи́сто) пої́д(ж)ено. • -то разорить кого – до-ща́дку (у-пе́нь, до-ще́нту) зруйнува́ти кого́.

Неповоро́тливый – (нерасторопный) немото́рний, неметки́й, неворушки́й, неповоротни́й, неповоротки́й, неповоро́тли́вий, неповерта́йливий, не́мни́й, (неуклюжий) вайлува́тий, маку́хуватий, хаму́луватий, маму́луватий, маку́луватий, лантухува́тий, лемі́шкуватий, лемехува́тий, глевтякува́тий, ведме́дкуватий, банду́рува́тий, валькува́тий, зава́лькуватий, зателе́пуватий, зава́лий, зава́жуватий, (диал.) заглеме́здий. [Він не ду́же охо́чий до розмо́ви та яки́йсь неворушки́й (Н.-Лев.). Неповоротни́й, як пень (Кониськ.). Таке́ неповоротке́, ведме́дкувате (Запоріжжя). Отаки́й неповоротки́й, та ота́к пла́ва (Мирний). Неповороткі́, як воли́, ми́слі (Кирил.). Свири́д неповерта́йливий, мов віл (Н.-Лев.). Яка́ ти не́мна! (Номис). Чолові́к хаму́луватий (Сл. Гр.). Кінь і до́брий та яки́йсь хаму́луватий (Н.-Лев.). Ото́ ще Андрі́й – лантухува́тий (Черкащ.). Ста́ла така́ лемехува́та (Г. Барв.). Глевтякува́та дити́на (Сл. Гр.). Він хло́пець-би й нічо́го, та ду́же ведме́дкуватий (Дніпропетр.). Хло́пець несмі́ливий, банду́руватий (Свидн.). Він яки́йсь валькува́тий, неповоротки́й (Хорольщ.). Зава́лькуватий дід (Г. Барв.)].

Непроходи́мый – непрохі́дни́й, неперехі́дни́й; (непроходный) непрохо́жий; (непролазный) невила́зний, непрола́зний. [На зва́лищах росли́ непрохідні́ ха́щі (Маковей). Доро́ги були́ бі́льшу части́ну ро́ку непрохідні́ (Павлик). Між непрохідни́ми боло́тами зацілі́ли де-не-де́ стоянки́ й майсте́рні доістори́чної люди́ни (Тутк.). Довело́ся пересі́кти впо́перек го́стру непрохідну́ ске́лю (Ле). Неперехідні́ го́ри (Франко). Невила́зне боло́то (Київщ.). Живе́ орангута́н по густи́х, непрола́зних ліса́х (Троян.)]. • -мый дурак, -мая дура – непроторе́нний (несосвіте́нний) ду́рень, непроторе́нна (несосвіте́нна) ду́рка; дурни́й, дурна́, як пень (як коло́да, як сту́па).

Основа́ние – 1) (действие) заснува́ння, закла́дення. • -ние (закладка) здания – закла́дини. • -ние села, города – оса́дження се́ла, мі́ста. • -ние Киевского государства – поча́ток Ки́ївської держа́ви. • От -ния этой империи – від поча́тку ціє́ї імпе́рії. Срв. Осно́вывание; 2) осно́ва, осно́вина, підва́лина, закла́дчина, (каменное) пі́дму́рок, підмурі́вок, фунда́мент, (подножие) підста́ва, під (р. по́ду), спід (р. спо́ду), підо́шва. • Дом поставлен на прочном -нии – буди́нок збудо́вано на міцни́х підва́линах, осно́винах (на міцно́му підмурі́вку). • -ние горы – спід гори́. • -ние стога, печи – під сто́гу, під (дно) пе́чи. • -ние треугольника – під (підста́ва) трику́тника. • Правосудие есть -ние всякой власти – пра́вий суд стано́вить підва́лину вся́кої вла́ди. • Разрушить до -ния – зруйнува́ти до ще́нту, до ґру́нту, до цури́, до пня́, у пень, до тла́; 3) осно́ва, осно́вина, підва́лина, заса́да, постано́ва, за́сновок, при́нцип. [Осно́ви мора́ли]. • Вся жизнь должна быть пересоздана на иных -ниях – все життя́ пови́нно бу́ти перетво́рене на и́нших підва́линах (осно́винах, заса́дах, постано́вах); 4) (опора, причина) підста́ва, ґрунт, ра́ція, резо́н, (повод) при́від (-воду). • Не иметь твердого -ния – не ма́ти твердо́го ґру́нту (тверди́х підста́в). • Вы не имеете -ний так думать, говорить – ви не ма́єте підста́в так ду́мати, говори́ти. • Этот слух лишён всякого -ния, не имеет ни малейшего -ния – ця чу́тка (поголо́ска) не ма́є жа́дного під собо́ю ґру́нту, не ма́є жа́дних підста́в. • Я не давал ни малейшего -ния для этого – я не дава́в жа́дного на це при́воду. • -ние для предположения – ґрунт до гада́ння, підста́ва ду́мати. • Первое -ние – первопідста́ва. • Иметь -ние (быть правым) – ма́ти ра́цію. • У меня есть -ние – я ма́ю ра́цію. • Нет -ний – нема́ ра́ції. • Насилие не ищет -ний – наси́льство не шука́є підста́в (резо́нів). • Без -ния – безпідста́вно, (без вины) безви́нно, безневи́нно. • Без всяких -ний (ни с того, ни с сего) – ні сі́ло, ні впа́ло. [Ні сі́ло, ні впа́ло – дава́й йому́ гро́шей]. • На каком -нии? – з яко́ї ра́ції? з яко́ї причи́ни? після чо́го? • На -нии закона – на підста́ві зако́ну. • На этом -нии – на цій підста́ві. • Признать -ние за кем – призна́ти (ви́знати) ра́цію кому́; 5) бот. – наса́да, осно́ва (напр. листка).

Про́бка – 1) ко́рок (-рка) (ум. ко́рочок, -чка), за́тичка, за́ткалка, за́ткало, за́ткальце (-ця). [На́що таки́й до́вгий ко́рочок заганя́ють у пля́шку – і не ви́тягнеш (Поділля). Затички́ ба́хнули, шампа́нське полило́сь у чарки́ (Неч.-Лев.)]. • -ка деревянная в бочке – чіп (р. чопа́), чіпо́к (-пка́). • -ка из соломы – діду́х или діду́ха. • -ка металлическая с нарезами и с глухой шляпкой для завинчивания горлышка в металлическом сосуде – за́глушка (Яворн.). • Глуп как -ка – дурни́й як пень; 2) (загромождение) захара́щення, за́пин (-ну).

Пух – 1) пух (-ху). [Поба́чив, що то пух бі́лий з розі́рваної по́душки (Грінч.). Ко́жна паляни́ця як пух, як дух, як ми́леє ща́стя (Мова). Лебе́дячий, гу́сячий пух. Борода́ ті́льки пу́хом поросла́ (Свидн.)]. • Пух на растениях, на плодах – пух (пушо́к) на росли́нах, на о́вощах. • Разориться в пух (в пух и впрах) – зруйнува́тися до-ще́нту, до-ре́шти, до снаги́. • Разбить неприятеля в пух и прах – розби́ти во́рога до-ще́нту, до пня, в пень, до ноги́. (См. Впух, Впрах); 2) бот., болотный пух, Eriophorum – боло́тяний пух.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Балалайка – балалайка, балабайка: • бесструнная балалайка – (о человеке) талалай; торохтій; пустомолот; балаболка (балабун), лепетун, базіка, балакай. [Лушня у танцях, як не перерветься, музику перетанцьовує; Пацюк на язиці, як на балабайці, вибиває (Панас Мирний). Грати у балаба́йку (Сл. Гр.). Внизу під тополями бренять балабайки, й хіхікають незримі парочки. Побіч тротуару дзюркотить вода, а на бруку ще лежить брудний, потовчений сніг, подібний до шоколадної галви (В.Винниченко). Знову долетіли звуки балабайки. Хтось грав невміло, але з надхненням (М.Хвильовий). Юхрима я застаю на другій половині хати. Зараз він уже не в галіфе, а в буденних потертих штанях сидить на лаві і вказівним пальцем правої руки вибиває не то стогін, не то гарчання із балалайки, ще й допомагає їй ногами і співом (М.Стельмах). Од першої тої згадки про дитинство прокинулася й друга, третя… Як голяка ловив старим кошиком без дужок в’юнів та бобурців; як мало не щодня, влітку і взимку, продирався в лузі крізь гущавину з сокирчиною за паском, і кожен пень був йому не просто пнем; а  щасливою знахідкою, купкою дров; як пас череду отуто на прирічкових низах та пік у кізячковому жару степову картоплю, таку піскувату, що й хліба до неї не треба; як ходив місячними вечорами зі своїми однокашниками молоденькою сивою сосною посеред села — «парубкував», а що дівчата-підлітки охочіше горнулися до старших, то зробили бубну, доп’яли десь стареньку балалайку і зманювали їх тим нехитрим оркестром  до себе, хоча й цілуватися що не тямили, а тільки гогошились: торохтіли в бубну, тюгукали та свистіли в чотири пальці… (Гр.Тютюнник). — Раніше грав на бандурі, а тепер от покинув той буржуазно-націоналістичний інструмент і взявся до нашої пролетарської балалайки (Ю.Камаєв)].

Баран – 1) (зоол.) баран; (кладенный) валах, (неклад. для племя) авряк; 2) (баранця шкура) смух, смушок; 3) (глупе) баран; 4) (воен.) таран; 5) коловорот: • вернёмся к нашим баранам – (франц.) вернімось (вертаючись) до наших баранів; • горные бараны – гірські барани; • как стадо баранов – як бараняче стадо; як отара; • лупит глаза, смотрит, как баран на новые ворота – дивиться, як теля (баран) на нові ворота (двері); витріщив очі, як цап на нові ворота; дивиться, як чорт на попа; дивиться, як кошеня в каганець; витріщивсь, як коза на різника; вирячився; • смотрит бараном – витріщив очі, як баран (як теля, як коза, як цап); • стать как баран (перен.) – збараніти; • уперся как баран – уперся як баран (як цап, як свиня); затявся, хоч ріж; хоч йому кіл (коляку) на голові теши (бий, городи); [так як] на пню (на пеньку) став (на пень з’їхав); цапком став; хоч вогню до нього прикладай; ти йому «стрижене», він тобі «голене». [Баран на лузі цінніший за барана в горах (Пр.). Вилупив баньки, як зарізаний баран (Пр.). Де пан — баран, там і мужик — хам (Пр.). Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе — дай та дай! Ну, люди!.. (Б.Грінченко). Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (М.Коцюбинський). — Чому він їм не наступив на шиї? Ото б то дякували !.. Барани! (Л.Українка). Заточуючись, біг скільки духу, переляканий, а за ним гнався з ломакою Максим, набагато менший за друга, але такий от затятий, — він гнав нещасного друга, як барана, вздовж по шляху, гнав його туди, де їх обох чекав порятунок. Так вони вдвох утекли від загибелі, що вже була неминучою… (І.Багряний). Цівадіс не брав кайла до рук, тинявся від одного вогнища до другого, відбирав у кого які були продукти і з того жив. їв страшенно багато, і якби його, прив’язати до ясел, у яких лежав баран, то за якийсь час там залишилися б роги та ратиці (Г.Тютюнник). Кожен баран має відповідати за свої яйця (Валерій Пустовойтенко). До наших баранів вертаючись, скажу вам, що з призводу високих небес походження і родовід Ґарґантюйський дійшли до нас повнішими, ніж будь-які інші, поминаючи родовідну книгу Месії, але про неї — мовчок, бо тут не моє мелеться, до того ж іще й враги роду людського, себто обмовники й Гіппократи, всі як один проти таких згадок (А.Перепадя, перекл. Ф.Рабле). Сеє сказавши, стиснув Росинанта острогами і, наваживши вперед списа, блискавкою злетів із пагорка на шлях. Санчо з усіх сил гукав йому навздогінці: — Верніться, пане мій Дон Кіхоте! От їй же Богу, ви вдаряєте на баранів та овець! Верніться, кажу, бодай мого батька мордувало! От уже навісна голова! Дивіться, там же нема ніякісіньких лицарів та велетнів, ані збруй, ані котів, ані щитів цілих чи ділених, ані полів лазурових чи мара їх знає яких! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А все, що можна покласти в торбу, мої приятелі забирають собі; гребінці, ліхтарики, чашки, всілякі дрібниці й навіть віночки наречених. Здається, ми наміряємося жити ще віки. Крадемо, щоб розважитись, удаємо, ніби в нас попереду ще багато часу. Всім кортить увічнитись. Гармати для нас — просто гуркіт. Саме через таке ставлення ві́йни існують ще й досі. Навіть ті, що, власне, роблять війну, не уявляють її. Діставши кулю в черево, вони б і далі підбирали по дорозі старі сандалі, які ще можуть «знадобитись». Отак і барани, впавши в передсмертних корчах на моріжок, і далі скубуть травицю (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Демократія — це коли вовк і баран голосують з питання: що з’їсти на обід. Свобода — це коли добре озброєний баран не поділяє результатів голосування (Б.Франклін). Баран, у якого було золоте руно, багатим не був (С.Є.Лєц). 1. Реклама: Компанія “Нові ворота” пропонує металопластикові вікна і двері, виготовлені на сучасному німецькому обладнанні. “Нові ворота!” Вам буде на що подивитись. 2. Якщо після перегляду новин на російському Першому каналі раптом вимкнути телевізора, то на темному екрані можна побачити барана, а якщо дивитися всією сім’єю, то відразу декількох].

Бурундук – бурундук. [Бурундук зіскочив на стежечку, щось поворожив, пройшовся сюди-туди і враз, тривожно цикнувши, стрімголов вискочив на кедрину, на пень, звідти на дубок (І.Багряний)].

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Лоб – лоб, чоло, (насм., рус.) лобешник: • атака в лоб – атака в лоб, лобова атака; • брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багат.) чуби (лоби) голити, поголити кому; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть; • как поленом по лбу – як обухом по голові; • лбом стены (стену) не прошибешь – головою стіни не проб’єш (Пр.); головою (лобом) муру не проб’єш (Пр.); проти гори піском не сипати (Пр.); голим задом їжака не задавиш (Пр.); батога з піску не уплетеш. (Пр.); шилом моря не нагрієш (Пр.); • лбы – лоботряси, лобурі, лобуряки; • лоб в лоб – лобом в лоб; ніс у ніс; • лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • медный лоб – мідний лоб; безчільник, нахабний дурень; • на лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано); • подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба; • пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися; • с большим лбом – чолатий, чоластий; • с высоким лбом – високочолий, високолобий; • семи пядей во лбу – розуму як наклано (Пр.); розуму наче два клали, а третій топтав (Пр.); мудрий як Соломон; розуму аж понад голову; більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові (Пр.); мудра голова, мудрагель; головатий чоловік; • уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять (Пр.); вище від лоба очі не ходять (Пр.); вище тину лобода не бува (Пр.); • хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру) (Пр.); • что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два (Пр.); чи в камінь головою, чи каменем у голову (Пр.); хоч круть-верть, хоч верть-круть (Пр.); хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо (Пр.); круть-верть — в черепочку смерть!; не вмер Данило, так болячка задавила (Пр.). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Ходив по храмині, ходив, Аж поки, лобом неширокий В своїм гаремі одинокий, Саул сердега одурів (Т.Шевченко). — Скажи: «Я їй цього не забуду!» Хай вона це запише собі на лобі!.. (П.Мирний). Матір поважав, а стара гляділа й пильнувала його більш, ніж ока в лобі (М.Вовчок). — Не виб’єш із їх бісових лобів тієї волі та мандрів (П.Мирний). По його лобі та по щоках у розмові бігали зморшки (І.Нечуй-Левицький). Ступили обидва на кладку, зійшлись по середині та й ну один одного лобами й рогами бити! (М.Коцюбинський). Мамо, не плач… Твій син піде на смерть з піднятим чолом і з чистим серцем. Бо в його серці скипілась кров, невинно пролита, бо в нього зіллялись всі людські сльози і полум’ям знявся народний гнів… Вбивай мене, кате. Ти забиваєш народ… (М.Коцюбинський). — Вночі козакові шлях на небі, а вдень на кінці язика та в лобі (М.Кропивницький). Відколи мачуха ввійшла в батькову хату, — ця маленька, семи років, дівчинка й разу не глянула на неї по-людському, а все з-під лоба (Б.Грінченко). Розкошлані на всіх вітрах вагань, як смолоскипи молодого болю, в неволі здобули для себе волю, ногою заступивши смертну грань. Щедрує вам безсмертя щедрий вечір в новій Вітчизні — по громадді спроб. Отож, не ремствуйте, що вам на лоб поклав Господь свій світлий перст нищівний (В.Стус). Сутеніло.  Сатаніло.  Погляд  сходив  кров’ю… В  скафандрі  хмар  ішло землею  небо. Сутеніло. Бомбами,  бомбами,  бомбами Бийте  свободу  в  лоб!.. (М.Вінграновський). Був  лоб  у  хлопця  —  сонячний  зеніт. І  розум  думку  рухав,  наче лопать. Філософи  пояснювали  світ. Такі  ось  хлопці  світ  цей  перероблять (Л.Костенко). ця німа й зтетеріла провінція ця велика і гола амбіція чимось пахне не тим кажуть жовта акація біноклі повзуть на лобешник поліції в тих хто в ній служить кажуть на лобі ростуть часом й інші частини тіла (В.Цибулько). Санчо Панса теж упізнав їх одразу, та поклав собі потаїти од них, де і в якому стані його пан перебуває, тим і сказав лише, що пан його робить в одному місці якусь вельми важливу справу, а де і яку — того він, Санчо, зроду не виявить,- хоч би йому і очі з лоба виймали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В очіпок парох не хотів прибиратись, узяв натомість стебновану полотняну шапочку, що на ніч собі одягав, чоло перев’язав чорною тафтяною тасьмою, а вид увесь аж до самої бороди чорним запиналом запнув (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Каїни порозумнішали. Тепер вони ставлять тавро на лоб Авелю (С.Є.Лєц). Нова акція від «Армані»: купи дві сукні з нової колекції і дістань від чоловіка в лобешник].

Накрепко – 1) ду́же мі́цно, на́міць; 2) (строго) суво́ро, го́стро: • крепко-накрепко – мі́цно-премі́цно, ду́же-преду́же, якнайміцніше, щонайміцніше; суво́ро-пресуво́ро, суво́ро-суворі́сінько; • крепко-накрепко заснуть – міцно-преміцно (твердо-претвердо) заснути, заснути міцним-преміцним (твердим-претвердим) сном; заснути на пень; • крепко-накрепко приказать – гостро-прегостро (суворо-суворісінько, суворо-пресуворо, якнайсуворіше, щонайсуворіше) наказати. [Це на́міць роби́лося (Сл. Гр.). Неначе десь з-під мого лівого ребра тягнеться нитка і її наміць зв’язано з такою самою ниткою, що тягнеться з певного місця вашого маленького єства (Петро Соколовський, перекл. Ш.Бронте). Наміць зав’язнувши в роках, Надменшуєш і свічку вгасну, А місяць тихо в головах День розчиняє сном окрасним (Галина Мирослава)].

Пробка – 1) ко́рок (-рка) (ум. ко́рочок, -чка), за́тичка, за́ткалка, за́ткало, за́ткальце (-ця), (деревянная в бочке) чіп (р. чопа́), чіпо́к (-пка́); (из соломы) діду́х, діду́ха, (металлическая с нарезами и с глухой шляпкой для завинчивания горлышка в металлическом сосуде) за́глушка; 2) (загромождение) захара́щення, за́пин (-ну), (дорожная) ти́снява, зато́ра, затор, корок, за́пин (запи́на), запі́р (запо́ра), тромб : • вылететь пробкой – вискочив мов чорт з кукурудзи; • глуп как пробка (разг.) – дурний, аж світиться (аж крутиться); дурний як ступа (як пень, як довбня, як колода, як кіл у плоті, як чіп, як ціп, як путо). [Затички́ ба́хнули, шампа́нське полило́сь у чарки́ (І.Нечуй-Левицький). Ми сиділи в таксі, пробиваючись крізь транспортний корок біля Сталевого ринку (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Краще бути останнім в заторі, ніж першим у похоронному кортежі].

Фея – (франц. от лат.) фея. [— У всякому разі, в кожній пристойній пивниці, як і наша, є три-чотири дами, що спілкують з хазяїном, а той усуває, часом дуже примусово, всіх їхніх конкуренток із своєї зали. В глибі помешкання є кілька комірок, де вони вправляються на своєму, мовляв, за Гейне, поземому ремеслі. Платня відрядна — від З до 5 карбованців за одну насолоду, крім оплати вечері, де заробляє вже хазяїн. Тепер ви розумієте суть цього симбіозу? Але в світі нема нічого світлого без тіні, в даному разі — без міліції. Хазяїн ризикує штрафом 500 карбованців і закриттям закладу. Але є вже вироблена сигнальна система, і феї зникають чорним ходом із своїх притулків надзвичайно казково. От, прошу — ваша приятелька вже пішла за портьєру (В.Підмогильний). Обидві були в однакового крою плащах з різницею, зрозуміло, лише у розмірах і мали страшенно подібні зачіски. Тому нетверезий Артур Пепа подумав, що перед ним фея зі своєю ученицею (Ю.Андрухович). Гладесенькі ніжки молочної феї, Розквітлій у ніжному соромі снів, В’їзджають у мозок в нескромній ідеї… Признатися сором, що він уже сплів. Гидкі ці інстинкти, незграбне кохання — Старий, лисий пень, і достигла цнота… Любов, чи лиш фальші дешеве бажання — Побавити тіло старого кота (Тарас Іванів). Сумна Фея виливала Елайджі душу. Точніше не так: Сумна Фея була надто мудрою, щоби виливати душу. Вона, сьорбаючи коньяк, артикулювала проблему. Проблема Сумної Феї полягала у тому, що усі її бойфренди були надзвичайно успішні. Після того, як розлучалися із Сумною Феєю (О.Форостина). Тремтка радість, мерехтлива, мов вутле світло, грала навколо нього зграйкою фей (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). То був справжній музичний янгол, фея зі скрипкою, але, як я згодом побачив, фея надто корислива (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ви хто? — Добра фея. — А чому з сокирою? — Та щось настрій не дуже…].

Каска – каска, (устар.) шишак. [Потім Мезентія доспіхи На пень високий насадив. І се робив не для потіхи, А Марса щоб удоволив. Шишак, панцир і меч булатний; Спис з прапором, щит дуже знатний! І пень, мов рицар, в збруї був (І.Котляревський). Однак же хитро зумів тому лихові зарадити: вирізав з картону такий ніби начілок, примостив до шишака — от тобі й шолом зуповний (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В одну секунду кров приклеїла мені штани до тіла й наповнила жмені. На щастя, нам допіру роздали сталеві каски на голови, щоб захистити головне. Англійські й американські екіпажи, цілком природно, вдягли каски на голови, та французи, одностайно, використовували їх для того, щоб прикрити частину свого тіла, яку вважали значно ціннішою. Я стрімко підняв каску і переконався, що головне — ціле й здорове. І відчув полегшення, що навіть скрута нашого становища не справила на мене особливого враження (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). А щоб каска не лежала марно, я кладу її хлопцеві на зад, не заради пустощів, а просто вважаю, що тепер це в нього найвразливіше місце. Правда, там чималий шар м’яса, але поранення в це місце збіса болюче, до того ж доведеться лежати в лазареті не один місяць і тільки на животі, а потім ще, мабуть, довго шкутильгати (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ГЛУП, глуп как про́бка дурни́й як пень, дурни́й як са́ло без хлі́ба; глуп как си́вый ме́рин дурни́й як сту́па, дурни́й як бара́н; не глуп кто ма́є го́лову не з мо́ркви.

УПРЯ́МЕЦ ще убо́їще, упе́ртий пе́нтюх /пень/.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Пень – 1) пень (род. пня); 2) (улей) пень (род. пня), коло́да, -ди; 3) (о человеке) йо́лоп, -па, те́лепень, -пня, тюхті́й, -ія́.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Глупый – нерозумний; дурний; на розум небагатий. Глупо – нерозумно; по-дурному; немудро. Совершенно глупый – дурнісінький. Глупым сделаться – здурніти; подурнішати. Глуп как пробка – дурний як пень.

Голова – голова. Задирать голову – дерти голову; (иронично) – кирпу гнути. Повесить голову – похнюпитися; похнюпити голову (ніс). Покачать головою – покрутити, похитати головою. Кивнуть головою – кивнути головою. Стоять, постоять головою за кого, что – важити життям за кого, що; відважувати, відважити життя за кого, що. Поплатиться головою – накладати, наложити головою (душею); заплатити своєю головою. Сложить голову – лягти головою; наложити головою. С головы до ног осмотреть кого – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову – наосліп; сліпма. Сломя голову – стрімголов; прожогом. Голова кругом идет – голова обертом іде; голова туманіє. Голова кружится у кого – вернеться світ кому. Голова болит у кого – голова болить кому, кого. Голова закружилась у кого – заморочило голову кому; заморочилася голова кому. Как снег на голову – неждано-негадано; несподівано. Из-под головы – з-під голів. Приходить в голову – спадати, спливати кому на думку. Забрать себе в голову – убгати собі в голову; взяти собі думку; вкинути в голову собі що. Засело что-либо в голове – запало щось у голову; уроїлось у голову кому. Не выходить из головы – не сходити, не виходити, не спадати, не йти з думки; стояти кому на думці. Ломать себе голову – морочитися з чим; клопотати голову собі; сушити собі голову. Снимать голову – стинати голову. Взбрело в голову кому – ухопилося голови кому; спало на думку кому. Потерять голову – стерятися; заморочитися; не дати ради собі. Вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову. Вбить, вдалбливать в голову кому – втокмачити кому в голову; вкидати, вкинути кому в голову. Выкинуть из головы – спустити з думки що. Вниз головою – сторч; сторч головою; сторчака; догори ногами. Забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому. Наголову разбить – побити в пень. Сколько голов, столько и умов – що голова, то й розум.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Пень – пень (пня), пеньо́к (-нька́); • п. (обожженный) – о́гар (-ра).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Пень • [Валить] через пень колоду (разг.) – [Робити] як через пень колоду тягти; [робити] аби робилося; [робити] абияк (сяк-так); [робити] як не своїми (недбало); [робити] на галай-балай. • Пень берёзовый (груб. устар.) – дурний як колода (як пень, як ступа). • Сидеть (стоять) как пень – сидіти (стояти) як пень. • Стать в пень (разг. устар.) – як пень (як пеньок) стати.

Баклан • Велик баклан, да есть изъян – великий дуб, та дуплинастий. Пр. Голова (головешка) велика, а розуму мало. Пр. Високий, як дуб, дурний, як пень. Пр. Високий, як тополя, а дурний, як квасоля. Пр. Великий, як світ, а дурний, як кіт. Пр.

Баран • Как стадо баранов – як бараняче стадо; як отара. • Лупит глаза, смотрит, как баран на новые ворота – дивиться, як теля на нові ворота (двері); витріщив очі, як цап на нові ворота; дивиться, як чорт на попа; дивиться, як кошеня в каганець; витріщивсь, як коза на різника. [Ти чого стала та задивилася, як теля на нові ворота? — визвірився до неї «наставник». Коцюбинський.] • Смотрит бараном – витріщив очі, як баран (як теля, як коза, як цап). • Уперся как баран – уперся як баран (як цап, як свиня); затявся, хоч ріж; хоч йому кіл (коляку) на голові теши (бий, городи); [так як] на пню (на пеньку) став (на пень з’їхав); цапком став; хоч вогню до нього прикладай; ти йому «стрижене», він тобі «голене». [Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе — дай та дай! Ну, люди!.. Грінченко.]

Биться • Бесплодно биться над чем – даремно (марно) битися (побиватися) коло чого (з чим, над чим); (образн.) мов та баба об сухий пень, битись. • Биться головой обо что – битися (бити) головою об що (у що). [Вона б’ється головою об стіл, голосить. Коцюбинський.] • Биться из-за куска хлеба – битися за шматок хліба; загорьовувати, загорювати (замозолювати, замозолити) шматок хліба; сльозами дороблятися [шматка] хліба. [Тепер будете собі сльозами хліба дороблятися. Руданський.] • Биться над чем (над задачей) – битися (побиватися) над чим (на чому, коло чого). [А ще більше побивався над тим, як він пояснить це своїй Мар’яні. Земляк.] • Биться не на жизнь, а на смерть – битися не на життя, а на смерть; битися [на життя і] на смерть; битися смертельно; битися до загину (до скону). [Ми з ними б’ємося не на життя, а на смерть, товаришу Чубенко. Яновський.] • Биться об заклад – битися (іти) об заклад (у заклад, навзаклад); закладатися; (давн.) заставлятися; (лок.) забиватися [об заклад]. [Узяв зо злості та й забився з убогим об заклад на пару волів… Казка.] • Бьётся как рыба об лёд – б’ється як риба об лід (як риба в ятері). Пр. Кидається (б’ється) як риба на сухому (суходолі). Пр. Кидається й сірим собакою, й білим, а ради не дасть. Пр. Б’ється сірим собакою — нічого не вдіє. Пр. Мається як у терню. Пр.

Валить • Вали кулём, потом разберём – хоч кисло, хоч прісно — усе вали вмісто. Пр. • Валить вину на кого – звертати (звалювати, скидати) на кого. [Не звертай на людей, коли сам нашкодив. Сл. Гр.] • Валить всё в одну кучу – скидати (вернути) все на одну (в одну) купу. • Валять через пень колоду (разг.) – робити аби робилося; робити абияк (сяк-так); робити як через пень колоду тягти; робити як не своїми. • Валиться в ноги кому (разг.) – падати (упадати, валитися) в ноги (під ноги) кому; (емоц.) опукою в ноги кому впасти; падати навколішки (навколінці, до колін); уклякати перед ким; (про багатьох) попадати в ноги кому; поприпадати до ніг кому; повклякати перед ким. [Вона (дівчина) не падала в ноги, не благала милостей, а навпаки, дивилась з-під тонких брів докірливо і гнівно. Панч.] • Валом валить – як плав (плавом) пливти (плисти); хмарою (як хмара) сунути (ринути, йти); лавою йти (сунути); товпом товпитися. [Як плав пливе люд по шляху. Головко. Суне з міста народ лава лавою. То йде в Київ Богдан, вкритий славою. Чернявський.] • Всё валится из рук – усе з рук падає; ніщо рук не держиться в кого. • На бедного Макара все шишки валятся – на похиле дерево й кози скачуть (плигають). Пр. На убогого всюди капає. Пр. Бідному усюд біда. Пр. Бідному все вітер в очі. Пр. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Пр. Нещасному Макару нема талану. Пр. Де лихо пристане, там і трава в’яне. • Он валится с ног – він падає з ніг; він аж падає з утоми (від утоми). • Снег валит хлопьями – лапатий сніг іде (падає); сніг ліпачить.

Великий • Велика фигура, да дура – великий аж до неба, та дурний як не треба. Пр. Великий до неба, а дурний як треба. Пр. Великий виріс, та ума (розуму) не виніс. Пр. Великий татарський кінь (кінь турецький), а дурний. Пр. Велика головешка, та розуму мало. Пр. Голова, як казан, а розуму ні ложки. Пр. Великий, як ломака, а дурний, як собака. Пр. Великій пень, та дурень. Пр. Високий, як тополя, а дурний, як квасоля. Пр. Великий, як світ, а дурний, як кіт (як сак, як чіп). Пр. Голова велика, а розуму мало. Пр. Велике, а дурне. Пр. Великий попів Іван, а дурний. Пр. • Велик баклан, да есть изъян – великий дуб, та дуплинастий. Пр. Живіт товстий, а лоб пустий. Пр. Дівчина великого роду, а песького ходу. Пр. • В чужих руках всегда ломоть велик – засватана дівка [завжди] гарна. Пр. На чужій ниві все ліпша (ладніша) пшениця. Пр. • От великого до смешного — один только шаг – від великого до смішного — один крок. Пр. • От мала до велика – від малого до великого (до старого); мале й велике; мале й старе; малі й старі. • С великим удовольствием – з великою втіхою (приємністю, з великим задоволенням); залюбки; з дорогою душею; з радої душі; радий би душею; радніший; радо. [Радніша б я у цю хвилину вмерти, щоб тільки не сказать — чого сумна… Тобілевич. Радо віддам їх (гроші), кому буде треба. Кобилянська.] • У страха глаза велики – хто боїться, тому в очах двоїться. Пр. У страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Куме, солома суне! Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр.

Вода • Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] • Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. • Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] • В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). • В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] • Вода дождевая – вода дощова; дощівка. • Вода жёсткая – тверда (різка) вода. • Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. • Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. • Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. • Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. • Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. • Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. • Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. • Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. • Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. • Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. • Вода сплошь – одним лицем вода. • Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. • Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] • Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] • Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.] • Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] • Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр. • Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. • Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. • Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] • Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. • Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. • Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] • [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. • Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). • Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. • Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. • Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] • Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. • Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] • Много воды – багато води; велика вода. • Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] • Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. • Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. • Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. • [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). • Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. • Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). • Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. • По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] • Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. • Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. • Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. • Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. • По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. • Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. • После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. • Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). • С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. • Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. • Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. • Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. • Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. • Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. • Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. • Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр.

Глупый • Глупая (еловая) голова – дурна (капустяна) голова; капустяний качан; дурна макітра; голова неначе клоччям (пір’ям) набита (начинена). [З дурної голови та на людську. Пр. У тебе, Кузьмо, капустяний качан на в’язах! Тобілевич.] • Глуп завяжет, а умный не скоро развяжет – один дурень (один дурний) зіпсує, що й десять розумних (сто мудрих) не направлять (не направить). Пр. Що дурний зав’яже, мудрий не хутко (не легко) розв’яже. Пр. Один дурень камінь у воду кине, а десять розумних не витягне. Пр. Один дурень закине у воду сокиру, а десять розумних не витягнуть. Пр. Як напише дурень, то не розбере й розумний. Пр. • Глуп как пробка – дурний як [сосновий] пень (як довбня, як колода, як кіл у плоті, як чіп, як ціп, як сак, як ступа, як путо); дурний аж світиться (аж крутиться). [Високий, як дуб, а дурний, як пень. Пр. Дурний ти, мов колода, а не журишся. Стельмах.] • Глуп как сивый мерин – дурний, як вівця (як баран, як цап, як кіт); дурний, як [драний] чобіт (як постіл). • Глуп совсем, кто не знается ни с кем – не в самоті, а в гурті розум спіє. Пр. • Глупые головы – цвілі (дурні, капустяні) голови; капуста головата; дурні макітри. [Це дурні голови. Вовчок. Комусь потрібні дуже Дурні макітри ваші. Кочерга.] • Глупый человек – дурна (дурноголова, дурноверха, макоцвітна) людина; дурний (дурноголовий, дурноверхий, макоцвітний) чоловік; туман; довбня; (образн.) у нього жуки в голові; він з жуками в голові; у нього нема в голові лою (олії); у нього в голові клоччя; у нього ані клепки в голові. [Ані клепки, люди добрі, нема в голові мого чоловіка, ні грудочки лою, ні краплиночки олії, а в голові чоловіка одна полова, та й то не перевіяна… Стельмах. Мені памороки забито киями, а у вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Глупым делаться, сделаться, стать – дурніти, здурніти (подурніти); спадати, спасти з розуму. [З дурним і сам здурнієш. З нар. уст.] • Он (ты…) не глуп – він (ти…) не дурний (не дурень); він (ти…) не цвяшком (не гвіздком) у тім’я битий; він (ти…) не в тім’я битий; він (ти…) з клепкою в голові; він (ти…) не ликом шитий; він (ти…) має (маєш…) лій (олію) в голові. [Правда, до нашої панночки не легко приступитись, та я теж не в тім’я битий, либонь, і ми в свій час книжки читали, та ще такі, про які панночкам і не снилось. Українка.] • Прикидываться глупым – удавати (грати) дурня (дурного); прикидатися дурнем (дурним); придурюватися. [Чи ти дурний, чи вдаєш дурного? Мартович. Та ти не придурюйся, бо все ідно підважимо двері. Антоненко-Давидович.] • Совершенно глупый – зовсім дурний; цілковитий дурень; з дурнів дурень; дурнісінький; сповна дурень; (образн.) ума ні з шило нема; розуму ані ложки; розуму в голові ні на макове зерня (ні на мачину); дурний — далі нікуди. [Голова у тебе, хлопче, мов казан в економії, та розуму в ній нема, ані ложки, увесь, либонь, горобці висьорбали. Стельмах.] • Я (он…) не так глуп, чтобы… – я (він…) не такий дурний (дурень), щоб…; чи я (він…) такий дурний (дурень), щоб…; хіба б я (він…) розуму не мав, щоб… [Проте Гнат не такий дурний, щоб журитись за Настею. Коцюбинський.]

Глухой • Глухая ночь – глупа (глуха) ніч. [Минали години глупої ночі… Яновський. Ніч стояла глуха, ще чорніша по світлі. Коцюбинський.] • Глухая осень – пізня (глуха) осінь. [Як глуха осінь настала, як з ліса все листя опало, як чорне поле ворони вкрили, то тоді до старого Леся прийшла смерть. Стефаник.] • Глухая пора, глухое время (перен.) – мертва доба (пора); глухі часи. • Глухая тетеря, глухарь (груб.) – глуха тетеря; глухий, як тетерук; глушко (глухань, глуш(м)ан). [Навіки охрестили його глуханем. Стельмах.] • Глух, как пень – глухий, як (мов…) пень (як стовп). [Коли я кожен день Звертавсь до тебе з горем, Ти був глухий, мов пень. Годованець.] • Глух к чему – глухий на що, до чого. [Іван був глухий на дядькові перестороги. Бордуляк.] • Глухое место (перен.) – глушина; [глухий] закуток; закутень; застум. [Невже ціле життя ми просидимо в оцій глушині, серед цих дрібних інтриг? Шовкопляс. Хоч він і Барбос, а все-таки скучає в цьому глухому закутку за людьми. Стельмах.] • Глухой не послышит, так догадается – глухий не дочує, то вгадає. Пр. Глухий не почує, то видума. Пр. Глухий не дочує, то змислить. Пр. Глухий що не дочує, то вигадає (доложить, вимислить). Пр. • Глухому две обедни не служат – день не петрівський, язик не попівський — по двічі говорити. Пр. Сьогодні не вівторок, щоб повторювати разів із сорок. Пр.

Голова • Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.

Голый • Голая истина, правда – щира (чиста, нестеменна, гола, сама) істина, правда. • Голенький ох, а за голеньким Бог – якби не ох, то б давно здох. Пр. За сиротою сам Бог з калитою. Пр. • Гол, как бубен, как сокол, как сосенка, как перст, как осиновый кол – голий, як бубон, як бич, як пень, як лопуцьок, як липка, як палець, як пучка, як долоня, як коліно, як кістка, як пляшка, як [руда] миша, як мати на світ народила, як турецький святий. Куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Увесь Хвесь — голова та ноги. Пр. Устав, підперезався та й зовсім зібрався. Пр. Сам голий, а сорочка за пазухою. Пр. Так розбагатіла! — поли деру та спину латаю. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. Голе, аж ребра світяться. Пр. Голе, аж крізь ребра видно. Пр. • Гол, как сокол, а остёр, как бритва – хоч голий, та гострий. Пр. Голий, як бич, а гострий, як меч. Пр. Голе, як миша, а гостре, як бритва. Пр. Голий, як бубон, а гострий, як бритва. Пр. • Голой рукой не тронь (нар.) – голіруч (голою рукою) не руш (не займай, не чіпай); май осторогу; будь обережний (бережкий) з чим; сторожко ходи коло чого; (образн.) берега тримайся (держись). • Голому разбой не страшен – мокрий дощу не боїться (не лякається). Пр. Голий розбою не боїться. Пр. Мокрий дощу, а голий розбою не бояться. Пр. • Голые слова, факты – самісінькі (самі тільки) слова, факти; голі слова, факти. • Голыми руками брать, взять что (перен.) – голіруч; з голими (порожніми) руками; без зброї. • На голом, что на святом: нечего взять – з голого, як із святого, не візьмеш нічого. Пр. На голому, як на святому, нічого не зищеш. Пр. У голого нема що молоти. Пр. • С миру по нитке — голому рубаха – з миру по нитці — голому сорочка. Пр. З хати по нитці — сироті свитина. Пр. З миру по латці — голому свитка. Пр. З крихіток купка виходить, а з краплинок — море. Пр. З миру по крихті — голому пиріг. Пр. • Совершенно голый – зовсім голий; (голий-)голісінький; гольцем-голий.

Голь • Голь на выдумку хитра – біда всього навчить. Пр. Пішла голота на вигадки. Пр. Підвів під пень кашляти. Пр. Продав кота в торбі. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. По надобі [то] знайдеш і в кадобі. Пр. Що голіший, то мудріший. Пр. Нужда ввічлива, а голь (голота) догадлива. Пр. • Голь перекатная – голь нещадима; голота в капцях; капцани. • Голь с претензиями – злидні (та ще) з перцем.

Делать • Делай, что хочешь – роби, що хочеш; чини, що [твоя] воля. • Делать лениво – робити ліниво (поволі); робити, як (мов) не своїми [руками]. • Делать на авось что – робити навмання (на гала(й)-бала(й)) що. • Делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити. • Делать нечего; что делать (так и быть) – нічого не вдієш; (не)хай і так; що маю (що маєш, що маємо) робити. • Делать плохо, неаккуратно, неумело – партачити (спец. парторити, лок. партолити, партьорити); базграти (поганити, паскудити); (іноді) капарити; (про шиття та ін. - кремсати, глемуздити). • Делать по примеру – робити за прикладом чиїм; робити як хто; (іноді) іти у слід кого; (давн.) робити чиїм робом. • Делать, сделать в (за) один приём, в два приёма – робити, зробити за одним заходом, за двома заходами (одним нападом, двома нападами). • Делать, сделать вид – удавати, удати; робити, зробити вигляд. • Делать, сделать возможным – уможливлювати, уможливити. • Делать, сделать всё по чьему указанию – робити, зробити (чинити, учинити) все з чийогось наказу (за чиїм наводом); (ірон.) перевестися на чий розум. • Делать, сделать выговор – робити, зробити догану (іноді зробити нагану, наганити); висловлювати, висловити догану; вимовляти, вимовити (вичитувати, вичитати) [догану] кому. • Делать, сделать добровольно по собственному желанию – робити, зробити [своєю] волею (самохіть, доброхіть, з доброї волі, з своєї волі, з власної волі, [своєю] охотою, по охоті). • Делать, сделать зло – лихо (зло) чинити, учинити (робити, зробити); лихо коїти, скоїти. • Делать, сделать иначе – робити, зробити інакш(е); переіначувати, переіначити (переінакшувати, переінакшити). • Делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що. • Делать, сделать круг – накидати, накинути (надавати, надати) круга; кодувати (докон. іноді окружляти); (гіперболізоване) іти, піти кругасвіта (галасвіта). [Хто колує, той дома не ночує. Пр.] • Делать, сделать легко, как бы играя что – за іграшки робити, зробити що. • Делать, сделать на зло – робити, зробити на зло (на прикрість, на лихо, на пеню, на збитки). • Делать, сделать несчастным кого – робити, зробити нещасним кого; знещасливлювати, знещасливити (недолити, знедолити) кого. • Делать, сделать одолжение кому – робити, зробити (чинити, учинити) ласку (послугу) кому. • Делать, сделать подарки – давати, дати подарунки; дарувати, подарувати що. • Делать, сделать покупки – накуповувати, накупувати, накупити чого. • Делать, сделать по-своему – чинити, учинити свою волю; брати, узяти свою волю; своїм ладом (давн. робом) ходити; робити, зробити своїм розумом. • Делать, сделать по своему усмотрению что – робити, зробити на свій розсуд що; робити, зробити на свою волю (по своїй волі, іноді на свою вподобу) що. • Делать, сделать ссылку на что – посилатися, послатися (покликатися, покликатися) на що. • Делать, сделать счастливым, осчастливливать, осчастливить кого – у[о]шасливлювати, у[о]щасливити кого. • Делать с оглядкой – робити обережно (оглядаючись, з оглядом, з осторогою); (образн. жарт.) поглядати (позирати) на задні колеса. • Делать усердно что – робити щиро (щирим серцем) що; припадати до якоїсь роботи; пильнувати чого. • Делать что-либо медленно, не спеша, мешкотно – робити повільно (звільна, спроквола, покволом); марудитися (длубатися, діал. момсатися); (образн.) робити як мокре горить; як через пень колоду тягти. • Изо всех сил что-либо делать – робити що як не перерватися. • Меньше говори, а больше делай – менше говори — більше діла твори. Пр. Менше слів, а більше діла. Пр. Треба руки підкладати, а не дарма ґелґотати. Пр. • Не делает погоды кто, что (разг.) – багато не важить хто, що; не багато (не велико) важить хто, що; не що й важить хто, що; не має великої сили (ваги) хто, що; мало що залежить від кого, від чого; (іноді) не робить погоди хто, що. • Не знать, что делать, как поступить – не дати собі ради; не знати, на яку (на котру) ступити. • Не следует так делать – не годиться (не гоже, не личить, не слід) так робити. • Нечего было делать – не було чого робити; не мав чого робити; нічого було робити. • Нечего делать – нема чого (що, нічого) робити; діла ніскільки (ніякісінького). • Ничего не делать – нічого не робити; (образн. розм.) байдики бити; походеньки та посиденьки справляти; лежні справляти; ханьки м’яти; мухи (лок. бомки) бити. • Он может делать, что хочет – йому вільно (він може) робити, що хоче; йому вільний світ. • От нечего делать – знічев’я; аби скоротати час. [Півень… знічев’я смітник розгрібав… Глібов.] • По неволе, по принуждению делать что – з неволі (неволею) робити що; з примусу (з принуки) робити що. • Решительно ничего не делать – (а)нічогісінько не робити; (образн.) ні кує, ні меле; і за холодну воду не береться (не візьметься); ані до холодної води. • Хорошо, аккуратно сделать вещь – добре, акуратно зробити річ; як з воску вилив. • Что делать! (разг.) – що маєш (що маю…) робити (діяти)!; що тут робити (чинити)!; нічого не вдієш!

Десятый • В десятый раз – удесяте. • Десятая вода на киселе (разг. шутл.) – десята шкурка на киселі. Пр.; родич десятого коліна; Василь бабі сестра у перших. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Як наш батько горів, то їх батько руки грів. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став його дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр. (лок.) Ваша корова напилася з нашої калюжі. Пр. [Парус у своєму універсалі перелічив усю слов’янську братію, а про нас і не згадав, спасибі йому, ми вже бач дуже близькі родичі, як наш батько горів, то їх батько руки грів. Шевченко.] • Десятая часть – десята частина; (давн.) десятина. • С пятого на десятое (рассказывать) (разг.) – п’яте через десяте (через дев’яте); через десяте-п’яте; з п’ятого на десяте. • Это дело десяток (разг.) – це річ побічна; ця річ не має ваги; це маловажна річ.

Дубина • [Ах ты] дубина! (перен. фам.) – [Ох ти] бовдур (лобур, лобуряка)!; [ох ти] пень (дерево)! • Он дубина дубиной (разг.) – він як пень той.

Дурак • Валять, ломать дурака (разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати. • Где умному горе, там дураку веселье – де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр. • Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут – як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр. • Дурак дурака хвалит – дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр. • Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак – дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати. • Дурак дураком останется – хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр. • Дурак красному рад (устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр. • Дурак на дураке – самі дурні. • Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску – дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр. • Дурака озолоти, а он будет всё то же нести – дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр. • Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь – пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр. • Дурака учить — что мёртвого лечить – ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр. • Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком – з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр. • Дуракам закон не писан – дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр. • Дуракам счастье – дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр. • Дураков не сеют, они сами родятся – дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр. • Дураку всё смех на уме – пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр. • Дураку море по колено – дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр. • Ешь, дурак, с маслом – їж, дурню, бо то з маком. Пр. • Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт – загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр. • Ищи дурака!; нашёл дурака! (фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже! • Не дурак выпить, поиграть, поухаживать (фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого). • Оставить в дураках кого (перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого. • Остаться в дураках – пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити. • Свяжись с дураком, сам дураком будешь – з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр. • С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь – з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр. • Сказать, послать, пустить… дурака кому (устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого. • Смотрит дурак дураком (фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр. • У дурака дурацкая и речь – пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр. • Умный учится, дурак учит – розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр. • Услужливый дурак опаснее врага – нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.

Идол • Идол его знает, где он – біс (дідько, чорт, лихий) його знає, де він є. • Сидеть (стоять) идолом – сидіти (стояти, стирчати) як (мов…) пень (бовдур).

Кисель • Дать киселя кому (вульг.) – чернецького (солдатського) хліба дати кому; дати кому (копнути кого) коліном під зад; ударити ззаду коліном кого. • За семь вёрст киселя есть, хлебать (разг. ирон.) – за сім миль киселю їсти. Пр. За кільце (за кавалок) кишки [та] сім миль (верст) пішки. Пр. • Седьмая (девятая, десятая) вода на киселе (разг. шутл.) – родич десятого коліна. Десята вода (шкурка) на киселі. Пр. Мій батько і твій тато (дід) коло одної печі грілися. Пр. Мій батько горів, а твій руки грів — от і родичі. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Дідового сусіда молотник. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр. Пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. Твій пес і мій пес у одній соломі спали. Пр. Двоюрідному бугаєві свояк. Пр. Чорт козі — дядько. Пр.

Колода • Валить через пень колоду (разг.) – робити аби робилося; робити, як через пень колоду тягти; робити, як не своїми (абияк, сяк-так); робити на галай-балай (на галай на балай).

Крепко • Крепко-накрепко (разг.) – міцно-преміцно (якнайміцніше, щонайміцніше); (іноді) дуже-предуже. • Крепко-накрепко заснуть – міцно-преміцно (твердо-претвердо) заснути; заснути міцним-преміцним (твердим-претвердим) сном; заснути на пень. • Крепко-накрепко приказать – суворо-суворісінько (суворо-пресуворо, якнайсуворіше, щонайсуворіше) наказати.

Лоб • Брить, забривать лоб (лбы) кому (истор.) – чуба (лоба) голити, заголити кому; зняти чуба кому; голити, заголити кого; (про багатьох) чуби (лоби) голити, поголити кому. • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. • Как поленом по лбу – як обухом по голові. • Лбом стены (стену) не прошибёшь – головою стіни не проб’єш. Пр. Головою (лобом) муру не проб’єш. Пр. Проти гори піском не сипати. Пр. Голим задом їжака не задавиш. Пр. Батога з піску не уплетеш. Пр. Шилом моря не нагрієш. Пр. • Лоб широк, а в голове тесно – під носом косити пора (косовиця), а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Медный лоб – мідний лоб; безчільник; нахабний дурень. • На лбу не написано – на чолі (на лобі) не написано (не намальовано). • Подкатывать глаза под лоб – пускати (закочувати) очі під лоба; підкочувати білки під лоба. • Пустить [себе] пулю в лоб – пустити [собі] кулю в лоба; застрелитися. • С высоким лбом – високочолий (високолобий). [Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять. Шевченко.] • Семи пядей во лбу – розуму як наклано. Пр. Розуму наче два клали, а третій топтав. Пр. Мудрий як Соломон; розуму аж понад голову. Більше у нього в пам’яті, як у тебе (як у нього) в голові. Пр. Мудра голова; мудрагель; головатий чоловік. • Уши выше лба не растут – вуха вище лоба не ходять. Пр. Вище від лоба очі не ходять. Пр. Вище тину лобода не бува. Пр. • Хлоп его в лоб, да в мешок – цок та в лобок, та в писану кайстру (тайстру). Пр. • Что в лоб, что по лбу – що раз батька по лобі, що два. Пр. Чи в камінь головою, чи каменем у голову. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть. Пр. Хоч пень об сову, хоч сову об пень, а все сові лихо. Пр.

Мерин • Врёт как сивый мерин (вульг.) – бреше як рудий (як рябий) собака; бреше як собака (як пес, як рябко); бреше як собака на висівки. • Глуп (глупа), как сивый мерин – дурний (дурна), як вівця (як баран, як цап, як пень, як ступа); дурний (дурна), як (драний) чобіт (як постіл).

Набитый • Битком набитый – (те саме, що) Битком набито. Див. битком. • Набитый дурак (разг.) – дурень заплішений (несосвітенний); дурний аж світиться; страшенний (великий) дурень; дурний як пень (як колода, як ступа).

Накрепко • Крепко-накрепко заснуть – міцно-преміцно (твердо-претвердо) заснути; заснути міцним-преміцним (твердим-претвердим) сном; заснути на пень. • Крепко-накрепко приказать – гостро-прегостро наказати.

Непроходимый • Непроходимая глупость (разг. фам.) – несосвітенна дурість (глупота); (про вчинок, слово — звичайно) дурна дурниця. • Непроходимый дурак, непроходимая дура (фам.) – несосвітенний (непроторенний) дурень, несосвітенна (непроторенна) дурка; дурний, дурна як пень (як колода, як ступа); дурний, дурна аж світиться.

Один • Баба да бес — один в них вес – де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр. • Ближняя родня — на одном солнце платья сушили – пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. • Во всём этом виноват один я – в усьому цьому винний тільки я. • В один из дней (однажды) – одного дня (одної днини). • В один прекрасный день – одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини. • В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи – шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр. • Вот я и один, кругом ни души – от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки). • [Все] в один голос – [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос). • Все до одного – усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.] • Все за одного и один за всех – усі за одного і один за всіх. • Все как один (разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.] • Всё к одному сведётся – усе на одно вийде (до одного зійде). • Ехать одним волом – їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном. • За (в) один присест – за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.] • За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь – за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр. • За один раз дерево не срубишь – за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр. • За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр. • Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки. • Не один десяток чего – не один десяток чого; не однодесять чого. • Не он один волновался в тот день – не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини). • Не я один, а все это говорят – не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки). • Ни один не… – ні один не…; жоден (жодний) не… • Нос — семерым рос, одному достался – ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр. • Один ведь – сам же; сам один же. • Один в один; один к одному – один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.] • Один в поле не воин – один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр. • Один другого – один одного. • Один другого стоит – один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть). • Один-единственный – одним один; [один] однісінький (одніський). • Один за другим – один за одним; один по одному. • Один из пары – допарок. • Один и тот же – той [же] самий; один; (іноді) один і той самий. • Один как перст (разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці. • Один лучше другого – один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті. • Один на один – сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.] • Один [Нестор] и у каши не спор – одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр. • Один-одинёхонек (один-одинёшенек) (разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.] • Один раз куда ни шло (разг.) – раз мати породила. • Один с сошкой, а семеро с ложкой – семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр. • Один только; исключительно один – сам тільки; сам за себе. • Один только (один-единственный) раз – один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.] • Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить). • Одним миром мазаны – одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр. • Одним словом – одне (одно) слово; одним словом (сказати). • Одним хлебом питался кто – жив самим хлібом хто. • Одному ехать — и дорога долга – тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр. • Он один знает, скажет что-либо – тільки він знає, скаже що. • Подходите по одному – підходьте по одному (поодинці). • Пытался не один (сделать что-либо) – не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся. • Решили в один голос… – одноголосно ухвалили… • Решительно (положительно) ни одного – жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного. • Семеро одного не ждут – двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр. • Семь бед — один ответ – більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр. • Семь раз примерь, один раз отрежь – десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр. • Совершенно один – сам-один; [сам] самісінький. • С одного вола трёх шкур не дерут – з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр. • Танцевать одному – танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном. • Целый день сидит один – цілий (цілісінький) день сам (сам-один). • Я был там один – я був там сам.

Плетень • Он нашему забору двоюродный плетень (шутл.) – василь бабі сестра у перших. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Мій батько горів, а твій руки грів — от і родичі. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Ми близькі родичі: з одного кухля воду пили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр. Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. Твій пес і мій пес в одній соломі спали. Пр.

Подъехать • На козе не подъедешь к кому (разг.) – уперся, як цап хто; як на пень з’їхав хто; хоч вогню прикладай до кого.

Пробка • Глуп как пробка (разг.) – дурний, аж світиться (аж крутиться); дурний як ступа (як пень, як довбня, як колода, як кіл у плоті, як чіп, як ціп, як путо).

Пушка • Брать, взять на пушку кого (разг.) – пускати, пустити туману кому; пошивати, пошити у дурні кого; підвозити, підвезти воза кому. • Из пушки по воробьям (стрелять, палить, бить…) – з гармати у горобців стріляти. • Пушкой не прошибёшь (не пробьёшь) – 1) І києм не протиснеш; і лопатою не прогорнеш; хоч греблю гати; ніде (нема де) й голки встромити; 2) хоч кіл на голові теши; уперся — як на пень з’їхав. • Пушкой (пушками) не разбудишь (не добудишься); хоть из пушки (пушек) пали – хоч коти гармати (хоч з гармати пали) — не збудиш (не розбудиш, не добудишся).

Стать • Во что бы то ни стало – хоч би [там] що; хоч би що там було; хоч що [хоч]; будь-що; будь-що-будь; за всяку ціну; що б то (на чім би то) не стало. • За чем дело стало – що стало на заваді (на перешкоді); що саме (власне) заважає; за чим діло стало. • Не умеет ни стать ни сесть – ані стати ні сісти не вміє; не вміє поводитися (в товаристві). • Ни стать ни сесть – (а)ні стати (а)ні сісти; нема де й курці клюнути; і миша не проскочить. • Стать в пень (устар.) – стати як пень (як пеньок). • Стать (встать) на стражу (страже) чего – стати на сторожі (на варті, на чатах). • Стать лицом к свету, к солнцу – стати проти світла, проти сонця. • [Быть] под стать кому, чему – підходити (відповідати) кому, чому; годитися кому, чому; [бути] до пари кому, чому; личити кому; пасувати кому, до чого. • Идти, пойти на стать (устар.) – на лад іти, піти. • С какой стати? – з якої речі?; з якої рації?; (іноді розм.) з якого побиту?

Убрать • Убери пень в вешний день, так и пень будет пригож – убери пень, то й він буде хорошень. Пр. Убери й пенька, то стане за Панька. Пр. У затінку стане за дівку. Пр.

Упираться • Упирается, упёрся как бык (как баран, как козёл, как норовистая лошадь) – упирається, уперся як віл (як бик, як баран, як цап, як норовистий кінь); затявся, хоч ріж; хоч йому кіл на голові теши (бий, городи); [так як] на пню (на пеньку) став (на пень з’їхав); цапком став; хоч вогню до нього прикладай; ти йому «стрижене», а він тобі «голене». • Упираться, упереться на своём (разг.) – затинатися, затятися на своєму.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

штамб с.г. пень, пня (дерева), штамб,-ба

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ка́дівб, -довба, ка́діб, -доба – 1) большая кадка; 2) квасильный чан; 3) дуплистый пень.

Корч, -ча – 1) пень; 2) куст.

Ога́р, -ра – обожженный пень.

Опалю́х, -ха́ – обгорелое дерево, пень.

Пень, р. пня – 1) пень. • Пнем ста́ти, на пню ста́ти – упорствовать, заупрямиться. 2) корень. • У-пень – до-чиста, совершенно. • На пні хліб – хлеб на корню. • Поси́віти на пні – состариться в девушках. 3) (грамм.) основа.

При́корень, -рня – 1) часть ствола у корня, пень; 2) см. Прико́л.

Руба́ти, -ба́ю – рубить. • Руба́ти в пень – истреблять до последнего.

Штурпа́к, -ка́ – 1) пень от срубленного растения; 2) балбес.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Без головы и рукам и ногам тошно. — 1. За дурною головою і ногам нема покою. 2. На те Бог голову дав. щоб посторонок не зсунувся. 3. Де оком не доглянеш, там калиткою доплатиш. 4. Утеребив Бог душу, як у пень, та й кається.

Велика фигура, да дура. — 1. Велик пень, та дурень. 2. Великий дуб, та дуплинастий. 3. Великий дуб, та дуплинастий, порохнею напхатий. 4. Великий, як ломака, а дурний, як собака. 5. Високий, як дуб, а дурний, як пень. 6. Великий, як світ, а дурний, як кіт. 7. Високий, як тополя, а дурний, як квасоля. 8. Високий до неба, а дурний, як треба. 9. Голова велика, а розуму мало. 10. Борода виросла, та ума не винесла. 11. Живіт товстий, а лоб пустий.

Глуп, как пробка. — 1. Світ зійшов, а ще такого дурня не бачив. 2. Дурний, як турецький кінь. 3. Дурний, як баран. 4. Дурний, як сосновий пень. 5. Дурний, як сало. 6. Дурний, як чобіт. 7. Дурний, аж гуде. 8. Тобі треба клепку вставить. 9. Дурний, аж крутиться. 10. Дурний, аж світиться. 11. Дурне, аж очі йому рогом лізуть. 12. Розумний, як Хведькова кобила. 13. Неначе з-за угла мішком прибитий. 14. Младенці в голові. 15. Царка в голові нема. 16. Нема кишок в голові. 17. Клепки не достає. 18. Не всі дома. 19. Вітер свище в голові. 20. Ума ні з шило нема. 21. Дурніший од попа. 22. Нема з тебе толку, хоч запали, так не трісне. 23. Ні з губи мови, ні з носу вітру. 24. Утеребив Бог душу як у пень, та й кається. 25. Создав Бог, та й ніс висякав. 26. Ото дурень, був би ще більший, та вже нікуди. 27. Дурне сало. 28. Дід твій дрига: піймав жабу та й каже - риба. 29. В очах мигтить, а в голові свистить.

Гол, как сокол. Гол, как осиновый кол. Голь перекатная. — 1. Голий, як турецький святий. 2. Голий, як миша. 3. Голий, як церковна миша. 4. Голий, аж крізь ребра видно. 5. Голий, як бубон. 6. Голий, як долоня. 7. Голий, як палець. 8. Голий, як пень. 9. Голий, як мати народила.

Голь на выдумки хитра. — 1. Пішла голота на вигадки. 2. Підвів під пень кашлять. 3. Продав кота в торбі. 4. Під'їхав його так, що тільки ушами стрепенув. 5. Накадив йому під ніс.

Десятая вода на киселе. — 1. Десята шкурка на киселі. 2. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком.

Концов с концами не сведешь. Лишь концы с концами сходятся. — 1. Аби кінці з кінцями позводить. 2. Хоч би своє пожить. 3. Аби пень через коло-

Под другим соусом то же самое. — 1. Чи в камінь головою, чи каменем у голову. 2. Одна думка, що за рибу, що за рака. 3. Все однако - що Яким, що Яків. 4. Чи совою в пень, чи совою в дуба, а все сові буба. 5. Не вмер Данило, болячка задавила. 6. Ті ж штани, та назад вузлом.

Хоть кол на голове теши. — 1. Хоч йому кіл (клин) на голові теши. 2. Піп своє, а чорт своє. 3. Хоч гавкай на його - нічого не вдієш. 4. Хоч заріж, то не хоче. 5. Хоч камінь на шию та у воду. 6. Хоч стріль йому в очі. 7. Як на пень з’їхав. 8. Хоч вогню до нього прикладай.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

в пень, імен. Улу́чив у пень

пень, пня, пне́ві, пнем, на пні́, пне! пні, пнів

у пень, імен. Влу́чив у пень

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бу́ба, -би, ж. Дѣтск. 1) Зерно гороху, бобовъ (размякшее). О. 1861. VIII. 8. 2) Ягода. О. 1862. IX. 118. 3) = Бублик. О. 1861. VIII. 8. Бийте кота в зуби, щоб не просив буби. Мил. 44. 4) Рана, нарывъ, слѣды удара. Вх. Зн. 4. Не йди туди, бубу зробиш. Шейк. Чи собою в пень, чи собою в дуба, а все собі буба. Ном. № 8023. Бу́бу зроби́ти. Ударить, причинить боль. Фр. Пр. 12. 7.

Вели́к, -ка, -ке = Великий. Велик пень, та дурень. Ном. № 6341.

Ганджар, -ру, м. Широкій татарскій кинжалъ. Татарина в-пень стинає, бунчук, ганджар, лук довжезний, ворон коня відбірає. Млак. 76.

Горі́ти, -рю́, -ри́ш, гл. 1) Горѣть. Коли Бог не годить, то й огонь не горить. Ном. № 14. Без підпалу й дрова не горять. Ном. № 3298. Гори́ть, як сліпи́й ди́виться, — совсѣмъ не горитъ. Ном. № 7566. Як мо́кре гори́ть. Плохо, вяло идетъ работа., дѣло. Ном. № 10909. Шку́ра гори́ть (на кому). Горячій, непосѣдливый (кто). Г. Барв. 320. 2) Быть въ жару, имѣть повышенную температуру (о больномъ). Болітимеш, горітимеш, смерти бажатимеш. Чуб. V. 186. 3) Блестѣть, горѣть. Погас місяць, горить сонце. Шевч. 127. Базари, де військо, як море червоне, перед бунчуками бувало горить. Шевч. 149. Надо мною з своєю божою красою гориш ти, зоренько моя. Шевч. 620. 4) Пылать желаніемъ, сильно желать чего. До кужіля рука болить, до горілки душа горить. Нп. Черк. у. 5) Горю́-горю пень. Присловье въ игрѣ въ щітки. Чуб. ІІІ. 93.

Жо́ліб и жо́лоб, -ба, м. 1) Желобъ, желобокъ. 2) Корыто. Шух. І. 185. Візьме тебе за повода і приведе до жолоба, ой дасть тобі вівса-сіна. Нп. Жолоби викотили з нової комори. Шевч. 112. Насипали три жолоби грошей. Рудч. Ск. II. 142. 3) Выдолбленный дубовый пень, въ который вдѣлано дно, но въ днѣ пробиты дыры; вставляется въ полевой родникъ: вода изъ послѣдняго проходить сквозь дыры въ днѣ и стоитъ въ пнѣ, не смѣшиваясь съ иломъ. Черниг. у. 4) Въ ручной мельницѣ гончара: желобокъ, по которому размолотый матеріалъ падаетъ изъ подъ жернова. Шух. I. 261. 5) Въ терлиці: пространство между боками въ которое опускается ме́чик. Шух. I. 147. 6) Глубокая и узкая долина. Їдьмо жолобом. Н.-Волын. у. Ум. Жолобо́к, жолобо́чок. Кринички-жолобки. Левиц. І. 197. У коморі стоять три жолобки. Рудч. Ск. II. 142.

Зголи́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Сбрить. Перший раз, як живу на світі, довелось мені зголити вуси. Стор. І. 170. 2) Оголить, обнажить. Переносно: сдѣлать бѣднымъ, нищимъ. Та бодай же ти, корчмо,... та й у пень згоріла, та як ти ж мого сина, та як ти молодого, та навіки зголила. Грин. III. 286.

Зці́піти, -пію, -єш, гл. Оцѣпенѣть, одеревенѣть. Зціп мов пень. Млак. 84.

Ки́чка, -ки, ж. 1) Прядь льна, заплетенная въ косу новобрачной. Беруть трошки льону і завивають їй (молодій) разом з косою, щоб більше було коси; хоть і великі коси, то завше треба той льон, і то називається зачіска та кичка. Метл. 208. 2) Кольцеобразный валикъ изъ пакли, шерсти или гарусу, иногда обшитый холстомъ, который носится замужними женщинами на головахъ подъ головнымъ уборомъ (очі́пком, чепце́м). Kolb. І. 38. 3) Хомутина, подушка валькомъ, кишкой, поджатая подъ клешни хомута. Вас. 159. Лимарь кичку зашиває. Шевч. 540. 4) Пучекъ соломы или камыша, употребляемый для крытья крыши. Желех. 5) Часть воротъ, дверей: кусокъ дерева съ вырѣзаннымъ въ немъ съ одной стороны углубленіемъ, — этой стороной онъ прибивается къ столбу или стѣнѣ, тогда углубленіе даетъ отверстіе, въ которое входитъ верхъ вертикальнаго столбика глухого конца воротъ пли шипъ дверей. Шух. I. 87, 93. 6) Оставшійся въ землѣ послѣ срубленнаго дерева его пень или корень. А наші кички викопують.

Корч, -ча́, м. 1) Пень. 2) Кусть. Тілько при долині два корчі калини. Чуб. V. 32. Ум. Ко́рчик. Ой на городі дві лободі, третій корчик бобу. Грин. III. 219.

Огарь, -рю, м. 1) Обожженный пень. Так як огарь обідрався. Ном. № 11236. 2) Нас. Oestrus bovis, оводъ бычій. Вх. Пч. І. 7. См. Овід. 3) Порода утокъ. Херс. у. Слов. Д. Эварн.

Опалю́х, -ха, м. Обгорѣлое дерево въ лѣсу, обгорѣлый пень. Вх. Лем. 448.

Осмі́в, осмо́ва, м. Трухлый въ серединѣ пень. Шух. І. 111.

Па́луба, -би, ж. 1) Повозочная крыша, повозка съ верхомъ. 2) Крыша улья. Подольск. г. 3) Крытый столикъ на базарѣ для продажи товаровъ. 4) Дуплистый пень. Вх. Лем. 446. 5) Пустота, впадина. Вх. Лем. 446. Ум. Па́лубка.

Пасть, -ти, ж. 1) Пасть. А в иншого і зубів нема, сама пасть, що инша голова йому в рот улізе. Кв. 2) Ловушка для лисицъ: деревянный цилиндръ — выдолбленный буковый пень — осмів лежитъ горизонтально; въ верхнемъ боку его отверстіе, сквозь которое можетъ проходить вертикально стоящая надъ нимъ сту́па — бревно съ тяжестью на верхнемъ концѣ и двумя желѣзными остріями — зуба́ми — на нижнемъ, въ срединѣ стоитъ зру́щик — палочка съ шнуркомъ, удерживающимъ сту́пу вверху. Ловушка вставляется въ нору лисицы, которая, выходя черезъ цилиндръ, толкаетъ зрущик, ступа падаетъ и остріями убиваетъ звѣря. Шух. І. 236.

Пень, -пня, м. Пень. Голий, як пень. Ном. Ой пішов Опанас по горілку для нас, зачепився за пень та й стояв увесь день. Нп. Пнем ста́ти, на пню ста́ти. Упорствовать, заупрямиться. Внучечка як на пню стала: лікаря та й лікаря. МВ. (О. 1862. III. 45). У-пе́нь. До чиста, совершенно. Рубати у-пень увесь народ. ЗОЮР. І. 120. Ляхів, мостивих панів, у-пень рубайте. Макс. Та бодай же ти, корчмо... та й у-пень згоріла. Грин. III. 286. На пні хлі́б. Хлѣбъ на корню. Поси́віти на пні. Состарѣться въ дѣвушкахъ. А що мені з того, що ви всі три посивієте на пні. Левиц. І. 306. 2) При укладкѣ сноповъ въ кладню (см.): каждый изъ четырехъ сноповъ, которые ставятъ въ центрѣ возлѣ остреви. Шух. I. 166. Ум. Пеньо́к, пеньо́чок. Стоїть у лісі на пеньку якийсь чоловік, а кругом того пенька вовк так скаче, так скаче, — хоче його з’їсти. Рудч. Ск. І. 72. Ма́ти собі́ на пеньку́. Имѣть въ виду. Ольгоп. у.

Пеньо́к, -нька́, м. 1) Ум. отъ пень. 2) Значительной величины деревянный обрубокъ въ видѣ цилиндра, вкопанпый въ землю, — вокругъ него загибаютъ колесный ободъ при выдѣлываніи колесъ. Вас. 147.

Подобе́нь, -бня, м. Красивый человѣкъ. Убери пень, буде подобень. Ном. № 11171.

Посо́вувати, -вую, -єш, гл. Подвигать. А далі потроху посовують пальцем усе вище й вище, примовляючи: тут пень, тут колода. Чуб. III. 108.

Прибіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. прибра́ти, -беру́, -ре́ш, гл. 1) Убирать, убрать, прибирать, прибрать, привести въ порядокъ; принимать, принять. Прийшовши, знайде (домівку) виметену й прибрану. Єв. Л. XI. 25. А в дівчини одна хата, та й та не прибрата. Грин. III. 250. 2) Одѣвать, одѣть, наряжать, нарядить. Чуб. V. 733. Дівчата гарні, усі прибрані. Кв. Прибери пень, то й пень покращає. Г. Барв. 414. 3) Брать, взять. Еней, матню в кулак прибравши і «не до соли» промовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. І. 20. До рук прибра́ти. Прибрать къ рукамъ, захватить. 4) Подбирать, подобрать, выбрать то, что подходитъ въ пору, въ мѣру. Не прибере Харитина невістки до душі. Грин. ІІІ. 76. Не прибере нічого він собі купить за тиї гроші. Грин. II. 191. У тому то селі родивсь наш Г. Ф. Квітка і по сьому то селу прибрав собі надане ім’я Основ’яненко. К. Гр. Кв. 6. Нічо́го не прибра́в більш їй одмо́вити. — Ничего больше не нашелся ей отвѣтить. МВ. О. 1862. І. 73) — ро́зуму, ума́, спо́сіб, спо́собу. Находить, найти способъ, додуматься, выдумать. А отаман чумацький, Товстуха, собі ума прибірає, що́ йому робить. ЗОЮР. І. 76. Прибрали мок способу літати по воздусі. Дещо. Стали ляхи способ прибірати. АД. II. 113. Син прибра́ний. Пріемный сынъ. Вовк хований, приятель перепрошений, син прибраний, а жид хрещений, то все непевні. Ном. № 8101. 5) Съѣдать, съѣсть, поѣдать. Нічого не робить, а все прибірає, що подадуть на стіл. Г. Барв. 507. Наїдків, напитків понастановлювала... А панночка усе прибіра, наче той горобець, хутенько й чистенько. МВ. (О. 1862. III. 36).

При́корень, -рня, м. 1) Часть ствола у корня, пень. АД. І. 138. 2) = Прикол. Воли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.

Руба́ти, -ба́ю, -єш, гл. 1) Рубить. Було б не рубати зеленої вишні. Чуб. V. 160. В лісі дрова рубають, а до села тріски падають. Ном. № 7002. Поперед війська да січуть рубають. Чуб. III. 270. Руба́ти в пень. Истреблять (врага) до послѣдняго человѣка. ЗОЮР. І. 120.

Става́ти, стаю́, -є́ш, сов. в. ста́ти, ста́ну, -неш, гл. 1) Становиться, стать. Ото він став навколішки, стенувся, — сириця так і тріснула. ЗОЮР. І. 6. Рече до сухорукого чоловіка: стань посередині. Єв. Мр. III. 3. Ста́ти на рушнику́. Обвѣнчаться. З Марусею на рушнику стану. Мет. 104. 2) — до чо́го. Браться, взяться, приняться за что. Сей же як до чого став...., — уся душа його в роботі. МВ. II. 11. До бо́ю, побо́ю ста́ти. Выйти на бой, вступить въ битву. Дали коня, дали зброю: ставай, синку, до побою. Pauli. Ста́ти до розмо́ви. Заговаривать, заговорить. Тоді вже не станете зо мною до розмови, як тепер. Св. Л. 61. 3) Безл. Становиться, стать; получиться. Скілько кіп у вас жита стане на десятині? О. 1862. IV. 106. 4) — за ко́го, за що. а) Замѣнять, замѣнить кого, что. Мет. 241. Він мені за дитину рідну став. МВ. II. 22. Став він мені за батька. Не стане кишка за начинку. Чуб. І. 256. б) Становиться, стать въ защиту кого, чего, заступиться. Хто за правду стане? 5) — на ко́го. Подниматься, подняться, возстать. Чи там раду радять, як на Турка стати, не чуємо на чужині. Шевч. 6) Останавливаться, остановиться. А в другий раз приходив ватажко Вовчок, та й став коло Константинова. ЗОЮР. І. 132. Станьмо, братіку, тута, коні попасімо. ЗОЮР. І. 40. 7) Наниматься, наняться. Я до його стала на рік. Став у царя до свинаря за підпасича. Мнж. 13. Стати під хуру. КС. 1882. X. 186. 8) Прибывать, прибыть на мѣсто. Сим конем скоро у Харькові станеш. Зміев. у. Ухватило його за серденько, став у Марусі на дворі живенько. Грин. III. 235. 9) Начинать, начать, стать. Стань його вчить, то воно й слухать не хоче. ЗОЮР. І. 13. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Став божий світ світати, стали вони на коні сідати. ЗОЮР. І. 41. Съ отриц. не. Переставать, перестать. Поки ми матір свою поважали, поти нам Бог годив; а не стали ми матки старенької знати.... не стали нас люде знати.... не стали ми в домівці на промешканні з молодими женами щастя й долі собі мати. ЗОЮР. І. 23. Не стало ні байраків, ні мелюсів ставати. АД. І. 108. 10) Наставать, настать, наступать, наступить. Гайдамаки дерли народ років може з десять, аж поки Мандебурія стала. ЗОЮР. І. 135. 11) Хватать, хватить, стать. Коли ви будете говіть? Тоді, як хліба не стане. Пом. № 134. 12) Происходить, произойти, случаться, случиться, явиться, оказаться. А даси те, що в тебе дома без тебе стало? Рудч. Ск. I. 101. 13) Получать, получить начало, начинаться, начаться. Не від нас ж стало, не нами й кінчиться. Посл. Стала слава, стала слава, стали й поговори, ой на тую дівчиноньку, що чорнії брови. Мет. 106. Вже стає на дворі світ. Котл. Ен. II. 38. 14) Дѣлаться, сдѣлаться, стать. Пень горів, а він руки грів, та й став йому дядько. Посл. Як народивсь Христос, то которі.... хрестились, так святими стали; котрі ж плювали, то камінем стали. ЗОЮР. І. 12. Чого смутна стала, мила? Мет. 74. Як гляну на дітей, то страшно стане. МВ. II. 13. 15) Доставаться, достаться. Смійся, вражий сину, за сміх тобі стане. Чуб. 16) Обходиться, обойтись, стоить. Сімдесят карбованців весілля стало. Г. Барв. 321. Труда великого се діло стало. Полт. г. 17) — в приго́ді. Пригодиться. См. еще пригода. 18) Ста́ти на сло́ві. Сдержать слово. Супрун не став на слові. НВолын. у. 19) — на стану́, стано́чку. См. Стан. Ой тепер я доросла, на станочку стала. Гол. III. 291.

Трухля́вий, -а, -е. Трухлый, гнилой (о раст.). Трухлявий пень. Стор.

Утуля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. утули́ти, -лю́, -лиш, гл. Вмѣщать, вмѣстить, вкладывать, вложить. Утулив Бог душу як у пень. Ном. № 2915.

Хороше́нь, -ня, м. Красавецъ. Убери пень, буде хорошень. Ном. № 11171.

Штурпа́к, -ка́, м. 1) Пень отъ срубленнаго растенія. Ото як би був перекинувся в оцей рів, то геть би похромився на осі штурпаки. Брацл. З грушки (дерева).... лишився тілько старий штурпак. Гн. II. 70. 2) Болванъ, дуракъ. Нате вам п’ятака, прийміте мене штурпака. Ном. № 6435.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Замо́рювати, -рюю́, -єш и заморя́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. замори́ти, -рю́, -риш, гл. 2) Приводить, привести в беспамятство, лишить чувств, *усыплять, усыпить, хлороформировать. *3) Замори́ти пень, коло́дку, ву́лик. Удушить серным дымом улей пчел. Пир. у., Конон. Що ми того меду поїли! Було батько як заморить колодок три, або й більш, як надбають його,— та і їсти вже не хочеться. Гринч. II. 88.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Пень — пень (пня).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Пень = 1. пе́нь, що в землї — корч, над землею зараз — при́корень. 2. йо́лоп, бо́вдур, тел́епень, теле́пало, тюхтїй, бе́цман, штурпа́к, чвала́й, (д. Глупе́цъ, Дура́къ, Неотёса і О́лухъ). — Сталъ въ пе́нь = як пень став.

Болва́нъ = 1. и́діл, болва́н, божо́к. 2. коло́дка, штурпа́к, на́довбень. 3. ду́рень, бо́вдур, бе́цман, те́лепень, йо́лоп. — Який бовдур виріс. — Ач, який бецман. — Стояв тепер, як пень, і правду мовивши, був дурень-телепень. К. Д. Ж. — Чом ти, йолопе, не кланяєш ся пану возьному? Кот. — Игра́ть съ болва́номъ = з ду́рнем, з дїдко́м гра́ти.

Вдохну́ть = удихну́ти, уду́нути. С. Ш. — Удунув Бог душу у пень, тай каєть ся. н. пр.

Высѣка́ть, вы́сѣчь = 1. виру́бувати, виру́блювати, витина́ти, ви́рубати, висіка́ти, ви́сїкти. — Повирублювали старе дерево. — Всю там у фортецї залогу вирубали. Л. В. — В в городі у Батурині мужиків та жінок у пень сікли та рубали. н. п. 2. вибива́ти, ви́бити, вирі́зувати, ви́різати, висїка́ти, ви́сїкти, вите́сувати, ви́тесати (з каменю). — На каменю вибив то якийсь напис. 3. креса́ти, ви́кресати, С. З. — Викресав багаття і закурив люльку. 4. ви́бити (різками), ви́парити, одшмагати, одчухра́ти, віддюба́рити, одчу́стрити, вихльостати, хло́сту дати, ви́шпарити. С. Л. — Відшмагали здорово різками.

Глу́пый = дурни́й, безглу́здий. (С. Ш.). — Глупѣ́йшій = дурнїший. (С. Аф.). — Великий як сьвіт, а дурний як слїд. н. пр. — Глупъ какъ про́бка, н. пр. = дурни́й як пень, як коло́да. н. пр.

Де́рево = де́рево, (одно) — дереви́на, здр. — дере́вце, (зрубане і наготоване на будівлю) — дере́вня (С. Аф.), дереви́на, (зрубане без гилок) — коло́да, дуб, дубо́к, (і обтесане з боків) — ба́лка, (лїсове) — лїсовина́, (садове) — садовина́, (липове, березове і т. д.) — ли́пина, бере́зина і т. д, (сухе на пнї) — сухості́й, (сухе зрубане) — сушня́к (С. Л.), сушни́к, (роздвоєне в горі) — розсо́ха, (з ґулями) — ґулювате, (посажене) — поса́дина, поса́дка, посадки́, (очищене від кори) — лепі́ж, (частина дерева з низу до гилок) — окоре́нок (С. Л.), (високе і товсте) — коло́дисте, (частина коло коріня) — при́корень. — Навалив деревнї, так що на дві хати буде. С. Аф. — Одним кінцем привязав до дуба, а другим до другої якоїсь деревини. К. X. — Привъязав кони до прикорня. н. д. — Онъ де́рево де́ревомъ = він як пе́нь той.

Дура́къ, дурале́й = ду́рень, здр. ду́рник, йо́лоп (С. З.), ке́п (С. З.), те́лепень (С. Ш.), дурби́ло, дурба́, дури́ло, дурни́ло, бо́вдур (С. Ш.), ду́рбас (С. Аф. З.), дуранда́с (С. Аф.), дурни́й. — Дурень у воду закине сокиру, а десять розумних не витягнуть. н. пр. — Великий як сьвіт, а дурний як слїд. н. пр. — Стояв тепер як пень і, правду мовивши, був дурень телепе́нь. К. Д. Ж. — Чом ти, йолопе, не кланяєш ся пану возному. Кот. — Дура́къ дуракомъ, кру́глый дура́къ, круго́мъ д., отпѣ́тый дура́къ = дурни́й як пе́нь, як коло́да, вели́кий ду́рень. — Оста́лся въ дурака́хъ = поши́в ся у ду́рнї, пійма́в о́близня. — Дурака́ валя́ть = ду́рника стро́їти.

Запина́ться, заня́ться, запну́ться = 1. зачепа́ти ся, зачепля́ти ся, зачепи́ти ся. — Зачепив ся за пень, та й стояв цїлий день. н. нр. — Зачепив ся за поріг, тай упав. 2. запина́ти ся, запну́ти ся (в речах).

Коло́да = 1. коло́да, пень (одрубаний).— Чере́зъ пень коло́ду вали́ть = роби́ти що аби́ як. 2. кори́то, жо́лоб (зроблене з колоди). 3. домови́на, труна́ (видовбана з колоди). 4. гло́вень (верхнїй одвірок); порі́г. — Коло́да ве́рхняя и ни́жняя у двере́й = гло́вень і порі́г. 5. частіше коло́дка — ди́би, здр. ди́бки, диби́цї, дибя́та, скрипи́цї, скрипи́ця, коло́да, частїше — коло́дки, гуса́к (Кіев. Ст. 1885 — XI — 552). — Тодї будеш знати, як будуть карати і на ноги і на руки диби надївати. Ой на ноги дибки, на руки дибицї, — оце ж тобі, джиґуне, гарні молодицї: ой на ноги дибки, на руки дибята, оце ж тобі, джиґуне, гарниї дївчата. н. п. — Не ставало в них кайданів, — забивали в дибки. К. Д. — Вдовиченка ледащицю забили в скрипицю та й повезли до прийому. К. Ш. — Ноги в колодки забити. С. З. 6. коло́дка (дуже довга сьвічка, що засьвічуєть ся в піст). 7. коло́да, та́лїя (С. Ш.). — Не повна талїя карт. С. Ш.

Коне́цъ = 1. кіне́ць, кра́й. — Кінець лавки. 2. у шевцїв — дра́тва. — Сучити дратву. 3. шмато́к, (цїльний) — шту́ка, цїльни́к, суві́й. — Штука сукна. — Сувій полотна. — Вконе́цъ, до конца́ = до кра́ю, до оста́нку, до ре́шти, у пе́нь, до ще́пту, до послїдку, по сам кіне́ць (Кн.). — Як не дав Бог змалку, не буде й до останку. н. пр. — Тільки що простяг своє в багаття рило, а полумъя його до щенту обсмалило. Гр. — Ляхів у пень рубайте, кров їх з піском мішайте. н. д. — Дѣ́ло съ концо́мъ = тай го́дї, тай шаба́ш! — На како́й коне́цъ = на що? — На худо́й коне́цъ = у вся́кім разї. — Въ концѣ́ = в кінцї, кіне́ць. — Сидить батько кінець стола. К. Ш. — Концы́ хорони́ть, пря́тать = кінцї хова́ти. — Подъ коне́цъ = на кінцї, на приконче́нню, на приконе́ччі, на прикінцї, на схо́дї, наре́штї. — Съ конца́ въ коне́цъ = од кра́ю до кра́ю. — І дивлюсь я округ себе од краю до краю: що ж там милого знайду я, що я там згадаю. В. Щ. — Нехай душі козацькії в Украйнї витають: там широко, там весело од краю до краю. К. III. — Приводи́ть къ концу́ = до кра́ю дово́дити, кра́ю дово́дити. — Треба краю доводити. К. Ш. — Тутъ тебѣ́ и коне́цъ = тут тобі́ й край, тут тобі́ й капу́т! — Хазово́й коне́цъ = показни́й кіне́ць, край.

Кряжъ = 1. окоре́нок, при́корень, пень (одрубаний). 2. кряж, па́смо, стяг. — Пасмо гір. — Стягові гори. — Кряжові гори. С. Жел. 3. грунт, шар, верства́ (землї). — Піскуватий грунт. — Шар піску, шар глини. 4. грунт (тверда земля). — Докопались до грунту. 5. д. Крѣпы́шъ 1.

Ла́герь = та́бор (С. З. Л. Ш.), кіш (С. З. Л.), обо́з (С. З.), ста́н (С. Л.), стано́висько (С. З.), місце, де був табор — табори́ще. (С. Ш.). — Прошу я вас, добре дбайте, на лядські табори наїзджайте, лядські табори на три части розбивайте, Ляхів у пень рубайте. н. д. — Собор подїлив ся на два табори. Бар. О. — А вони стояли кошем у Великих курганів. С. З. — Гей летить бомба з московського стану, та й посеред Сїчи впала. н. п. — З того становиська рано рушивши. Л. В. — Стать, расположи́ться ла́геремь = та́бором, коше́м, обо́зом ста́ти, ота́борити ся. — От він отаборив ся з військом над морем. н. к. — Стоя́ть ла́геремъ = та́бором, коше́м, обо́зом стоя́ти, таборува́ти. — Біля Мотовиловки року 1665 таборував з військом Гетьман Брюховецький. Кн.

Наби́тый = наби́тий, нато́птаний, на́пханий і т. д. д. Набива́ть. — Н. братъ = рі́вня доста́тком. — Н. дура́къ = вели́кий ду́рень, дурни́й, як пе́нь, як коло́да.

Наверну́ть, навёртывать, ся = 1. вертї́ти, накрути́ти, намота́ти, наверта́ти, ся, наві́рчувати, накру́чувати, намо́тувати, навива́ти, ся, понаві́рчувати, понакру́чувати, ся і т. д. — Навертїти павісмо конопель. — Вірьовка накручуєть ся на вал. — Намотала нитки. 2. прикрути́ти, прикру́чувати, ся, (про ґвинт) — зашрубува́ти, зашрубо́вувати, ся. — Прикрути гайку. 3. (про сльози) — набі́гти, підступи́ти, набіга́ти, підступа́ти. 4. навину́ти ся (С. З. Л.), тра́пити ся, лучи́ти ся. — Навинули ся гостї. — Нїкому не пробачаючи, рубав в пень, хто тільки навинув ся. Л. В. — Лучив ся прасол і закупив усїх кабанів. — Гість трапив ся.

Нане́сть, наноси́ть, ся = 1. нанести́ і д. Нана́шивать. — Курка нанесла з пів копи яєць. 2. нанести́, намести́, наві́яти, нано́сити, наміта́ти, понано́сити, понаміта́ти. — Намело багато снїгу. — Човен бистриною нанесло на скелю. — Конї нанесли на пень, так вісь і одломилась. 3. зане́сти́, зано́сити. — Коли б наші заробітчани не занесли холєри з Дону. 4. вчини́ти, учини́ти, вдїяти, заподїяти, учиня́ти. — Учинив йому кривду.

Непроходи́мый = непрохідни́й (Л. В.), непрола́зний. — Непрохідний лїс. — Непролазні нетрі. — Непроходи́мый дура́къ = дурни́й як пень, як коло́да.

О, обо́, объ = 1. об, на. — Вдарим об землю лихом, журбою, тай будем пить, веселить ся. н. п. — Чи совою об пень, чи пень об сову, а все сові не гаразд. н. пр. — Обпер ся на мене. — Се було об Покрові. Кв. — Поїхав па Різдво, а вернув ся на масницю. — Объ э́ту по́ру = ко́ло сїє́ї годи́ни, пори́. — Рука́ о́бъ руку = рука́ в ру́ку, по́руч. 2. о, об, про, за. — Не думай о яйцях, думай перше о курцї. н. пр. — Об сїм багато писано. — Хто про що, а він про Наливайка. н. пр. — Ти йому про образи, а він тобі про лубъя. н. пр. — Не про во́зи, а про занози. н. пр. — Кожний за себе, а Бог за всїх. н. п. — За тебе дбають, як собака за пъяту ногу. н. пр. — Ми кажем за образи, а він за гарбузи. н. пр. — Десь мій милий иньшу має, що за мене забуває. н. п. 3. на, з. — Стіл на трьох ніжках. — Хата на дві половини. — Змій з трьома головами.

Пенёкъ = 1. пень, здр. пеньо́к. 2. мн. пеньки́ — палки́, колодочки́ (у птиць).

По́льскій = по́лський, ля́хський (С. З.), ля́хівський, ля́дський (С. З.), ля́цький. — Та будемо од пана Хмельницького до города полського утїкати. н. д. — Ляхів у пень рубайте, кров їх з жовтим піском мішайте. н. д — Спід неволі лядської ослобонили. Скоропад. С. З.

Понима́ть, поня́ть, ся = 1. розумі́ти (С. Л.), тя́мити (С. Л. Ш.), зрозумі́ти, врозумі́ти, розібра́ти, у(в)тя́мити (С. Л. Ш.), отя́мити, взя́ти у тямки́ (С. Л.), у(в)торо́пати (С. Л. Ш.), розторо́пати, де-що — протямля́ти, шу́пити (С. З. Л.), чо́впати (С. Л.), у(в)чо́впати, учовпти́ (С. Ш.), з трудом — дорозумува́ти ся (Ос.) добра́ти то́лку (Ман.), коли кажуть в жарт або глумливо — роздлу́бати, розшоло́пати (С. З. Л.), в(у)шоло́пати (С. Ш.), розчу́хати (С. З.), розчо́впати (С. З. Л.), розчу́мати (С. З.), розчуру́пати, розшулїчити, глибоко — збагну́ти (С. З.), вбагну́ти, взаємно — порозумі́тити ся. – Ой нехай судять, як розуміють, прийде тая годинонька, вони й понїміють. н. п. — Вони ж не розуміли слова і боялись його спитати. К. Св. П. — Розумію і арапську мову, та утну й по арнаутськи дрібно. Ст. С. — Я тодї не розуміла сього. Фр. — Плакала і вбивала ся, не можучи зрозуміти, що йому стало ся. Фр. — Прочитав він, що в листї стояло, зрозумів все, тай заплакав ревно. Ст. С. — Міцкевич признає, що литовської мови не розумів. Кн. — І як сам він мало тямив їхню розмову, то й вони мало розуміли його. Лев. В. — Треба тямити, як з людьми поводитись. Лев. В. — Прочитавав одні і ті самі слова, не тямлючи, що читаю. Фр. — Чи тямить він хоч трошки в господарстві? Лев. В. — Коли не тямиш, то й не берись. — Він сам не тямив, що з ним робилось. О. Ст. — Та як же? Та що ж? Я нїчого не второпаю. О. Мир. — Гаразд не второпала, що він там по московськи каже. Ч. К. — Який же його одмінок второпає, що він верзе. Гул. Ар. — А які єсть у обчестві, що протямляють письма, то з писарем у їх одна свита. Хар. — Шупить Сїрко, де кабана шмалить. н. пр. — Ти письменїший од мене — багато де чого шупиш. Гул. Ар. — Та я то і в картах трохи шуплю. Гул. Ар. — Трохи мене ти не морочиш, не росчовпу, що ти пророчиш. Кот. — Хто-ж збагнув таємности людського життя і горювання. К. X. — Не можна того жадним розумом збагнути. К. З. о Ю. Р. — І миттю кинувсь до громади, просить собі у неї ради, чого собою не вбагне. Кот. — Нїяким способом не міг збагнути, щоб се могло бути. Фр. — Казо́к усїх і не збагнеш. н. о. — Не здужав вбагнуть: чи то йому снилось, чи справді на яву усе те дїялось. О. Ст. — Рибалка трусить ся, стоїть, як пень, не розшолопає чи ніч, чи день. Б. Г. 2. понїма́ти, ся, поня́ти ся, узя́ти ся водо́ю (д. під сл. Покрыва́ть, ся). 3. парува́ти, жирува́ти, попарува́ти ся (про птиць). — Налетїли сїрі гуси, стали жирувати. н. п. — Горобцї вже паруються

Руби́ть, ся = 1. (разруби́ть) — руба́ти, тя́ти, розруба́ти, розтя́ти, цюкаючи — розцю́кати. — Як ударив раз, другий, так і розтяв по полам. — Розрубав на двоє. 2. (сруби́ть) — руба́ти, зтина́ти (С. З.), помалу — цю́кати, зруба́ти, стя́ти (С. З.), зітну́ти. — Зрубав дерево. — Підійшов до дерева, цюкнув сокирою. н. к. — Злїз на дуба та й цюкаю гилля. н. к. Ман. — Цюкаю тай цюкаю — мій дуб стоїть неначе не його й цюкають. К. X. — Голову стяли. С. З. — Руби́ть до корня́, до послѣ́дняго = у пе́нь руба́ти. — А в городї у Батурині мужиків та жінок у пень сїкли та рубали. н. п. — Ой ти гадаєш, Мазепо, Москву у пень рубати. н. п. 3. (изруби́ть) — руба́ти, сїкти, поруба́ти, посїкти, дрібно — локши́ти, полокши́ти. — Р. капу́сту = сїкти, шатківницею — шаткува́ти. 4. (обруби́ть) = обру́блювати, підру́блювати і т. д. д. Обруба́ть 2. — Руби́ть платки́ = підрублювати хустки́. 5. руба́ти, ся, би́ти ся. — Руби́ться саблями = на ша́блях би́ти ся. — Руби́ть избу́ = ста́вити, будува́ти ха́ту (з дерева). — Дождь ру́битъ = дощ пері́щить (сильний і краплистий).

Соверше́нный = 1. дове́ршений (От.), доко́наний (Г. См. Ст.), доскона́лий (С. Ж.), доскона́льний (С. Жел.). 2. по́вний, цїлий, цілкови́тий. — С. во́зрастъ = повнолїтність. – С. дура́къ — дурни́й як пень, як коло́да. — С. пра́вда = сьвята́ пра́вда.

У́лей = у́лїй (С. Ш.), ву́лїй (С. Л.), у́лик (С. Ш.), ву́лик (С. Л.), у́лень (С. Ш.), коло́дка (С. Л.), пень, великий — стоя́н, маленький — бучо́к, в деревинї — борть, для роїв — ройови́к, ройо́вня, лежачий — ле́жень, у вулику дїрочка, кудою вилїтають і влїтають бджоли — ві́чко, палички впоперек вулика — сно́зи, боки вулика — по́ли. — Тепер же побалакаємо про самі вулики. Частїше у нас вживають ся прості колодки. Ст. О. — Постановив вулика головою, підкурив зі споду трохи та настановив над його полами поли другого вулика, — от бджола туди і перейде. Ст. О. — Краще ставити вулик вічком на схід сонця. Ст. О. — Пригото́вить у́лей для роёвъ = поснози́ти.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)