Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів
Шукати «пин*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Пина́ть, пнуть – шту́рхати, шту́рхну́ти, штурхону́ти, пха́ти, пхну́ти, стусува́ти, (с)тусону́ти, стусну́ти, копа́ти, копну́ти кого́ ного́ю, носако́м.
Пингви́н, зоол. – пінгві́н.
Пиндари́ческий – піндари́чний.
Пи́нка – дуб, трьохщогло́вий ванта́жний корабе́ль.
Пиного́рь, зоол. – за́яць морськи́й.
Пино́к – (с)туса́н (-на́) (ного́ю), сту́сень (-ня), штурха́н (-на́) (ного́ю), копня́к (-ка́), носа́к (-ка́), ви́сп’яток (-тка).
• Дать -ка́ – да́ти стусана́, сту́сня, штурхана́ (ного́ю), носака́, копняка́, ви́сп’ятка.
Пи́нта – пі́нта.
Ва́жничанье – пиша́ння, велича́ння, (вульг.) пиндю́чення, бундю́чення.
Ва́жничать – пиша́тися, пишни́тися, велича́тися, не́сти́ся, не́сти́ся ви́соко (вго́ру), не́сти себе́ ве́лико, зано́ситися; (вульг.) п(р)и́ндитися, пиндю́читися, бундю́читися, гинди́читися, бри́шкати; (хорохорясь) горої́житися.
Ва́жность –
1) (спесь) пи́шність, пиха́; (вульг.) бундю́чливість, пиндю́чливість (р. -вости), при́нда;
2) (большое значение) вага́, важли́вість, пова́жність, зна́чність; (степенность) пова́га, вели́чність.
• Велика ва́жность! – вели́ка вага́! вели́ка моція́! овва́! вели́ке ді́ло опе́ньки!
• Что за ва́жность! – що за ва́жниця!
• Иметь (возыметь) ва́жность – ва́жити, зава́жити.
• Придавать, придать ва́жность – надава́ти (сов. нада́ти) ваги́ [вагу́] чому́.
Ва́жный –
1) (спесивый) пи́шний, пиха́тий, вели́чний, бундю́чний, пиндю́чливий, пиндю́чний, вельбу́чний, дебі́льший;
2) (имеющий значение) важли́вий, ва́жни́й, пова́жний, значни́й.
• Ва́жная особа – ва́жна́ (вели́ка) осо́ба, вели́кої руки́ люди́на; (иронич.) – (вели́ка) ця́ця.
• Быть ва́жным (иметь значение) – ва́жити, зава́жувати. [Це бага́то ва́жить].
• Оказаться ва́жным (возыметь значение) – зава́жити. Разве для меня ва́жно (сделать что-л.)? – хіба́ мені́ до́рого (щось зроби́ти)?
Гордыба́чить – при́ндитися, пи́ндитися, пиндю́читися, чва́нитися, бута́ти, фуду́литися (гал.).
Гордыба́чливость – при́нда, пи́нда, бу́та, фуду́лія, пиндю́чливість, чванли́вість, бу́тність.
Гордыба́чливый – пиндю́чливий, чванли́вий, бу́тний, фуду́льний.
Грек – грек, (презр. Graeculus) гре́чик, (насмешл. национ. прозвание) пиндо́с; соб. (презр.) – гречня́, гречва́.
Держа́ть, -ся, де́рживать, -ся – держа́ти, -ся, трима́ти, -ся. [Вона́ держи́ть мою́ ру́ку. А він – держи́ться мене́, як сліпи́й повода́таря. Як соба́ка стері́г ха́ту, то його́ й трима́ли].
• Держа́ть себя – держа́ти себе́, пово́дитися, трима́тися. [Люби́ла чепури́тися й держа́ла себе́ ду́же чи́сто. До́вго він навча́в їх, як ма́ють пово́дитися в гости́ні (Крим.). Трима́лася ду́же такто́вно].
• Важно, гордо держа́ть себя – пово́дитися пи́шно, пиша́тися, гонорува́ти, -ся, зго́рда трима́тися, (насмешл.) пиндю́читися. [Так-то вже гонору́є: про́стому чолові́кові і руки́ не пода́сть].
• Держа́ть кого в руках, в своей власти – ма́ти (держа́ти, трима́ти) кого́ в ла́пах, у жме́ні, в кулаці́.
• Держа́ть наготове – держа́ти напогото́ві, насторожи́ти що. [Гайдама́ка стої́ть, насторожи́вши спи́са].
• Держа́ть правее – бра́ти цабе́, право́руч.
• Д. левее – бра́ти цоб (соб), ліво́руч.
• Держа́ть временно – переде́ржувати кого́, що.
• Держа́ть чью сторону – держа́ти (тягти́) ру́ку за ким, стоя́ти за ким, за ко́го.
• Держа́ться вместе – гу́рту (ку́пи) трима́тися, ку́питися.
• Держа́ться за одно – трима́ти з ким, в оди́н гуж тягти́ з ким.
• Держа́ть слово – доде́ржувати сло́ва, бу́ти кріпки́м на сло́во.
• Держа́ться твёрдо, стойко – кріпи́тися. [Кріпи́ться, як ди́ня на моро́зі].
• Держа́ть в памяти – в тя́мці ма́ти.
• Держа́ться своего – не ки́дати(ся) свого́, доде́ржувати свого́.
• Держа́ться на стороже, на чеку – ма́тися на ба́чності, бу́ти сто́рожко з ким.
• Де́ржанный – де́ржаний, три́маний.
Ду́ться –
1) (надуваться) ду́тися, (дму́ся, дме́шся,), надима́тися, сов. наду́тися (надму́ся, -дме́шся). [А жа́ба дме́ться, дме́ться (Гліб.)];
2) (сердиться молча) ду́тися, ду́ти [Пе́вно, він і до́сі дме́ться. Він на те́бе дме (Мирн.)], су́питися, (полон.) дуса́тися [Він нала́яв, то вона́ й дуса́ється тепе́р (Звиног.)], (иронически) мурмо́ситися, гу́би копи́лити;
3) (гордиться, спесивиться) ду́тися [Бага́тая, губа́тая, вона́ к чо́рту дме́ться], пи́зитися, пиндю́читися;
4) (играть в карты) в ка́рти тну́тися, рі́затися.
• Проду́ться – програ́тися, спекти́ся, (всі) кеше́ні ви́дмухати.
Ерепе́ниться – (сердиться) трі́патися, пасіюва́ти, іритува́тися, ґзи́тися, кази́тися. [Ось не трі́пайся, Іва́не, ду́рно, бо я не ви́нен]. (См. Серди́ться); (упрямиться) огуря́тися, упира́тися. [Щоб коза́к у ві́йсько ходи́ть не огуря́вся]; (горячиться) трі́патися, решети́тися. [Не трі́пайсь, а попере́ду розпита́йся, хто ви́нен]; (петушиться) коко́шитися, кукурі́читися; (хорохориться) горої́житися, харапу́дитися, при́щитися, пиндю́читися, костри́читися. [Харапу́диться, не хо́че. Та якого́ га́спида при́щишся? Блоха́ все костри́читься]; (заноситься, важничать) бундю́читися, при́ндитися, (горо)ї́житися, бри́шкати. [Твоя́ Мару́ся усе́ щось бундю́читься. Бува́є и́нший чолові́к усе́ при́ндиться (Гліб.)]; (артачиться) пруча́тися, опина́тися, норови́тися.
Задира́ть, задра́ть –
1) задира́ти и де́рти (вго́ру), заде́рти и задра́ти, заду́блювати, задуби́ти, (о мн.) позадира́ти, позаду́блювати.
• -ра́ть голову, хвост, ноги – задира́ти (заде́рти) го́лову, хвоста́, но́ги, закопи́лювати (закопи́лити) хвоста́, заду́блювати (задуби́ти) хвоста́. [Біжи́ть кінь, хвоста́ задуби́вши].
• -ра́ть нос (голову) – ки́рпу гну́ти, гу́бу копи́лити проти ко́го, пиндю́читися, ви́соко не́стися.
• -дра́в ноги – заде́рши но́ги.
• Я тебе как дам, так и ноги -рё́шь – як стусону́ тебе́, то й п’ята́ми вкри́єшся (но́ги задере́ш);
2) (затрагивать) задира́ти, заде́рти, зачіпа́ти, зачепи́ти, займа́ти, за(й)ня́ти кого́, заво́дитися, заве́сти́ся з ким, чіпля́тися до ко́го, нала́зити на ко́го.
• Он всех -ра́ет – він ко́жного зачіпа́є, він з ко́жним заво́диться, до ко́жного чіпля́ється, на ко́жного нала́зить;
3) роздира́ти, розде́рти.
• -дра́ть за живое – дійня́ти (допекти́) до живо́го, до се́рця, до печіно́к.
• Волк козу -дра́л – вовк козу́ розірва́в.
• За́дранный – за́драний, заде́ртий, заду́блений.
Заноси́ться, занести́сь –
1) (гордиться, возноситься) зано́ситися, зане́сти́ся, ви́соко (вго́ру) не́сти́ся, зане́сти́ся, великоноси́тися, удава́тися, уда́тися в пи́ху, пиша́тися, запиша́тися, чва́нитися, зачва́нитися, зарозуміва́тися, зарозумі́тися, бундю́читися, забундю́читися, пиндю́читися, запиндю́читися, (образно) нести́ся, зане́сти́ся пове́рх де́рева, (зафорсить) закозири́тися. [Чи ти бага́тий, чи гордува́тий, чи ви́соко несе́шся? (Пісня). Як пішла́ за погане́нького панка́, так тепе́р так уже велико́носиться, а на нас і не ди́виться (Харківщ.). Ко́жен, хто нести́меться вго́ру, принизи́ться (Єв. Луки). Да кого́ не поста́в нача́льством, за́раз почне́ козири́тися (Борзенщ.). Було́ слу́хатися дя́дини, було́ не не́стися пове́рх дере́в (Кониськ.)];
2) -ться снегом и т. п. – зано́ситися, занести́ся, заміта́тися, замести́ся, запоро́шуватися, запороши́тися, засипа́тися, заси́патися, заві́юватися, заві́ятися; (илом) заму́люватися, заму́ли́тися; бу́ти зане́сеним, заме́теним, запоро́шеним и т. д.
Зано́счиво – зарозумі́ло, чванли́во, чванькови́то, бундю́чно, пиндю́чно.
Зано́счивость – зарозумі́лість (-ости), пиха́, чвань (-ні), бундю́чність, пиндю́чність (-ности).
Зано́счивый – зарозумі́лий, чванькови́тий, пиха́тий, бундю́чливий, пиндю́чливий, високоно́сний, (сущ.) зазна́йко.
Запуска́ть (запуща́ть), запусти́ть –
1) кого куда (впускать) – упуска́ти, упусти́ти, (о мн.) повпуска́ти кого́ куди́, до чо́го.
• -ти́-ка телят в сарай – впусти́-но теля́та в пові́тку (до пові́тки).
• -ска́ть, -сти́ть в хлеб (производить потраву) – запуска́ти, запусти́ти що ким, (за)пуска́ти, (за)пустити в спаш, в пашню́ (ко́ні, коро́ву). [А ми про́со засі́єм. А ми ста́дом запу́стим, запу́стим (Метл.). Не пусти́ ко́ні в спаш! Пусти́в ко́ні в пашню́ (Поділля)];
2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́яти и занеха́ти, залиша́ти, залиши́ти кого́, що, (редко) запуска́ти, запусти́ти, (о мн.) позанеха́ювати. [Занеха́яла геть усе́, і вихова́ння свої́х діте́й (Звин.) Занедба́в по́ле. Одна́ жі́нка запусти́ла діжу́, що вона́ й на діжу́ не похо́жа (Грінч. I)].
• -ска́ть, -сти́ть дела – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запусти́ти и т. д. спра́ви.
• -ска́ть, -сти́ть корову – запуска́ти, запусти́ти коро́ву.
• -ска́ть, -сти́ть болезнь – зада́внювати, задавни́ти, (редко) запуска́ти, запусти́ти хоро́бу.
• -ска́ть, -сти́ть бороду, кудри – запуска́ти, запусти́ти бо́роду ку́чері.
• -ска́ть, -сти́ть ногти – відпуска́ти, відпусти́ти (ні́готь), повідпуска́ти ні́гті (па́гності, па́зурі);
3) (бросать чем-н. в кого) шпурля́ти, шпурну́ти, жбу́рити, пожбу́рити, пошпу́рити, (однокр.) жбурну́ти, шпурну́ти чим на (в) ко́го;
4) (гнать, погнать) пуска́ти, пусти́ти, затина́ти, затя́ти. [Пусти́в ко́ні що-ду́ху. Як затя́в коня́, аж лети́ть (Звин.)].
• -ска́ть, -сти́ть храпенье – (зав)дава́ти, (зав)да́ти, затина́ти, затя́ти хропака́, хропти́ хропака́;
5) (вонзать в кого, во что) запуска́ти, запусти́ти в ко́го, в що, вгоро́джувати, вгороди́ти в ко́го, в що, втере́блювати, втереби́ти, впі́рити в ко́го, в що; см. ещё Вонза́ть. [Як на ля́ха коза́к наліта́в, в ньо́го спис запуска́в (Мог.). І запу́стить па́зурі в печі́нки (Шевч.). Та вгороди́ла в своє́ се́рденько го́стрий ніж (Пісня)].
• -сти́ть руку в карман – закла́сти (засу́нути, застроми́ти) ру́ку в кише́ню.
• -сти́ть куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) – простягти́ ла́пу, су́нути ру́ку куди́, погрі́ти ру́ки чим.
• -сти́ть кому (в нос) гусара – запусти́ти пи́нхву кому́.
• -ска́ть, -сти́ть глаз (глазуна, глазенапа) – закида́ти, заки́нути о́ком, зи́ркати, зир(к)ну́ти (ку́тиком о́ка) куди́, на ко́го.
• -ска́ть, -сти́ть в паз – запуска́ти, запусти́ти в жо́лоб (паз, бурт), забурто́вувати, забуртува́ти, (вколачивать) за[у]са́джувати, за[у]сади́ти, забива́ти, заби́ти, вбива́ти, вби́ти;
6) (класть закваску) заква́шувати, заква́сити що, запуска́ти, запусти́ти що чим (дрі́жджами).
• -ска́ть, -сти́ть дрожжами (квас, пиво) – запуска́ти, запусти́ти дрі́жджами (квас, пи́во);
7) -ска́ть, -сти́ть за галстук (выпивать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти;
8) (сильно ругать) загина́ти, загну́ти кому́;
9) -ска́ть змея – пуска́ти змі́я.
• -ка́ть кубарь (волчка) – пуска́ти дзи́ґу.
• -сти́ть шарманку – заве́сти катери́нку.
• Запу́щенный – впу́щений; занеха́яний, зане́дбаний, (редко) неприко́ханий, (о болезни) зада́внений; (вонзённый) запу́щений, угоро́джений.
• -ные дела – зане́дбані спра́ви.
• Дела -щены – спра́ви зане́дбано.
Киче́ние чем – чванькува́ння, пиша́ння, велича́ння, бундю́чення, пиндю́чення, при́ндіння чим.
Кичи́ться чем перед кем – чванькува́тися, (хвастаться) чва́нитися, пиша́тися, пишни́тися, велича́тися, вихваля́тися чим перед ким, зано́ситися, нести́ся перед ким; бундю́читися, пиндю́читися, при́ндитися, (г)инди́читися. [Було́ шля́хта, знай, чва́ниться (Шевч.). Не пиша́йтеся-ж у спі́вах ви коза́цьким ро́дом (Грінч.). Почали́ вони́ чужозе́мними мо́вами пишни́тись, а свою́ рі́дну мужи́чою взива́ти (Куліш). Чого́ ти зано́сишся передо мно́ю? (Чернігівщ.). Не неси́ся передо мно́ю (Кон.). При́ндиться, нена́че насі́ння на сковороді́ (Приказка)].
Кичли́во – чванли́во, чванькови́то, чванькува́то, бундю́чно, пиндю́чно.
Кичли́вость – чванли́вість, чванькови́тість (-ости), пиха́, пишно́та, велича́ння, бундю́чність, пиндю́чність, при́ндіння, (г)инди́чення.
Кичли́вый – чванли́вий, чванькови́тий, чванькува́тий, чванько́ (сущ.), пиха́тий, гордопи́шний, бундю́чний, пиндю́чний.
Копо́к –
1) (пинок) копа́н (-на́);
2) (лопата) са́па́, са́пка;
3) (палец) палю́к (-ка́):
4) (игра) цу́рка.
II. Копу́шка –
1) (пинок) копа́н (-на);
2) (кукиш) ду́ля;
3) см. Копоту́н.
Копы́литься –
1) става́ти ду́ба; (ломаться, упрямиться) коцю́битися, коми́зи́тися, опина́тися, огуря́тися;
2) (чваниться) чва́нитися, при́ндитися; бундю́читися, пиндю́читися.
Копыря́ть, копырну́ть – шту́рхати, штурхну́ти, (ногой) копа́ти, копну́ти ного́ю кого́; срвн. Пина́ть.
Лимо́ниться – п(р)и́ндитися, пиндю́читися, бундю́читися, гинди́читися.
Лома́ться –
1) лама́тися, ломи́тися, (на мелкие куски, в дребезги) трощи́тися; (страд. з.) бу́ти ла́маним, ло́мленим, тро́щеним; срв. Ломи́ться. [Пога́ні голки́ – не лама́ються, а гну́ться (Київщ.). Ща́стя на колі́ні не ло́миться (Номис)].
• Камень -ма́ется (крошится) – ка́мінь кри́шиться.
• Здесь -ма́ется наилучший камень для мельничных жерновов – тут б’ють (лупа́ють) найкра́ще млино́ве камі́ння.
• Этот дом будет -ться – цей буди́нок розбира́тимуть;
2) вила́муватися, викривля́тися, виверта́тися, викру́чуватися; срв. Кривля́ться. [Нап’є́ться п’я́ний, вила́мується, чорт ба́тька зна що язико́м пле́ще (Козелеч.)];
3) (чиниться, церемониться) мані́ритися, пиша́тися. [Не люблю́ я таки́х го́стей: як почну́ть мані́ритися, як почну́ть пиша́тися, то аж упрі́єш, по́ки до чо́го припро́сиш (М. Грінч.)];
4) (упрямиться) кобени́тися, комизи́тися, коцю́битися, опина́тися, огуря́тися;
5) (важничать перед кем) велича́тися, чва́нитися, при́ндитися, бундю́читися, пиндю́читися, (г)инди́читися перед ким. [Ото́ велича́ється перед людьми́, на́че спра́вді не зна́ти яке́ цабе́ (Київщ.)];
6) (издеваться над кем) знуща́тися з ко́го;
7) (бороться) боро́тися, борюка́тися з ким;
8) (о коровах в течке) полюва́ти, бі́гати.
Лях – лях (-ха).
• Кичливый лях – бундю́чний (пиндю́чний) лях.
Ме́дленно, нрч. –
1) пово́лі, пові́льно, зві́льна (реже зво́льна), пома́лу, (не спеша) по́ва́гом, спо́ва́гом, зва́гом, прокві́льно, прокво́листо, спрокво́ла́, прокво́лом, покві́льно, покво́лом, для́во, (зап., пров.) пи́няво, (о ходьбе, езде ещё) ти́хо, (вяло) мля́во; ум. пово́леньки, повільне́нько, помале́ньку, помале́сеньку. [Мина́ють дні собі́ пово́лі (Шевч.). Пил пово́лі сіда́є на зе́млю (Коцюб.). І́цик пово́леньки підганя́є коня́ку (Франко). «Зна́єте, що я ду́маю?» ліни́во й пові́льно проказа́в Володи́мир (Крим.). Зві́льна підві́в го́лову (Франко). Візни́к зві́льна тя́гся на дале́ку од вокза́ла ву́лицю (Крим.). Ї́де зво́льна (Рудан.). «Ні», ка́же, «не біг, – я пома́лу йшов» (Рудч.). Карпо́ йшов помале́ньку (Н.-Лев.). Явдо́ха по́вагом доста́ла з-за па́зухи гаманця́ (Кониськ.). Анто́сьо спо́вагом поди́бав здовж село́м до ма́тері (Свидниц.). Не біжи́, не йди шви́дко, зва́гом! (Звягельщ.). Ходи́в прокві́льно (Кониськ.). Щось гра́є на скри́пці спрокво́ла (Пачов.). Спуска́вся він із скель покво́лом (М. Макар.). Ду́ми воруши́лись в його́ голові́ яко́сь для́во, бо́язко (Н.-Лев.). Робо́та йде пи́няво (Верхр.)].
• Итти -но – іти́ пома́лу (пово́лі и т. д.), іти́ ти́хою (пові́льною) ходо́ю, іти́ пома́лу-ма́лу (нога́ за ного́ю, ти́хо); ті́льки що ступа́ти, ди́бати.
• Шли -но – ішли́ пома́лу и т. д., (безл.) йшло́ся по́ва́гом;
2) (мешкотно) см. Медли́тельно 1.
Ме́дленный –
1) (не скорый, постепенный) пові́льний (ум. повільне́нький), (с)прокві́льний, для́вий, (о ходьбе ещё) ти́хий; (вялый) мля́вий; (о работе) забарни́й, зага́йний, (пров.) пи́нявий, (морочливый, докучливый) мару́дний. [Це не життя́, а пові́льне вмира́ння (Л. Укр.). Спрокві́льне нароста́ння до́свіду (Єфр.). Наближа́лись до не́ї для́вою, ліни́вою ходо́ю (Н.-Лев.). Ду́же це вели́ка й забарна́ робо́та – словарі́ склада́ти (Єфр.). Загайна́ робо́та (Черкащ.). Пі́р’я де́рти – пи́нява робо́та (Сл. Гр.)].
• Итти -ным шагом – іти́ ти́хою (пові́льною) ходо́ю.
• -ный огонь – пові́льний (мали́й) ого́нь (-гню́).
• Сгорать на -ном огне – згоря́ти на пові́льному (на мало́му) огні́, спа́люватися пові́льним огне́м. [Немо́в пові́льним спа́лююсь огне́м (Франко)].
• Более -ный, см. Ме́дленнее 1.
• Самый -ный – найповільні́ший, найпроквільні́ший и т. п.;
2) (мешкотный) см. Медли́тельный 1.
Мухо́ртиться – бундю́читися, при́ндитися, пиндю́читися.
Надме́нно, нрч. – го́рдо, зго́рда, гордови́то, наду́то, пиха́то, пи́шно, спи́шна, гонорови́то, зарозумі́ло, чванли́во, чванькува́то, пиндю́чно, бундю́чно. [Пово́диться го́рдо (М. Вовч.). Пиха́то несе́ він на гру́дях де́кільки осма́нських ордені́в (Крим.). Пи́шно диви́тися (Свидниц.)].
• -но держать себя – пово́дитися зго́рда (спи́шна, гонорови́то и т. д.); пиндю́читися, бундю́читися, надима́тися, ду́тися. [От-же дме́ться те попі́вство! (Крим.)].
Надме́нность – го́рдощі (-щів и -щей), гордови́тість, наду́тість, пиха́, горди́ня, гонорови́тість, зарозумі́лість, чванли́вість, чвань (-ни), пиндю́чність, бундю́чність (-ости). [Дме́ться го́рдощами лю́тий (Куліш). Пихи́ на три міхи́ (Приказка). І пи́ху його́ й має́тки він забра́в собі́ у спа́док (Л. Укр.). Зарозумі́лість є одті́нком прези́рства до жіно́ти (Коцюб.). На сто рублі́в чва́ни (Приказка)].
Надме́нный – го́рдий, гордови́тий, гордува́тий, наду́тий, пиха́тий, пи́шний, гонорови́тий, високоно́сний, чванли́вий, чванькува́тий, пиндю́чний, бундю́чний. [Го́рді о́чі, ду́ми, лю́ди (Сл. Гр.). Впаду́ть у прах куми́ри гордови́ті (Грінч.). Гордува́та, чванькува́та – носо́чка й коцюбо́ю не діста́ти (М. Вовч.). Така́ ду́мка світи́лася на її́ гордува́тому виду́ (Г. Барв.). Одмо́вився наду́тими реча́ми (Куліш). Пан пиха́тий (Грінч.). Потрива́й же ти, високоми́сна, високоно́сна па́ні (Мова)].
• Принимать, принять -ный вид – набира́ти, набра́ти бундю́чного (гордови́того и т. п.) ви́гляду, пиша́тися, запиша́тися, набундю́чуватися, набундю́читися, напу́жуватися, напу́житися, надима́тися, наду́тися. [Це сказа́ла Кайдаши́ха й запиша́лася (Н.-Лев.). Шахра́й з бундю́чним ви́глядом (Самійл.)].
Надува́ться, наду́ться –
1) (наполняясь воздухом) надима́тися и (редко) надува́тися, наду́тися, (о мног.) понадима́тися, (редко) понадува́тися; (вздуваться, пучиться) обдима́тися, обду́тися, надима́тися, ду́тися, наду́тися, (о мног.) пообдима́тися, понадима́тися; (натопыриваться) напу́жуватися, напу́житися, (о мног.) понапу́жуватися; бу́ти нади́маним, наду́тим, понади́маним и т. п. [Як надму́сь, то й я (жа́ба) така́ (як віл) зроблю́сь (Глібів). Вітри́ло наду́лось (Л. Укр.). Дми́ся – не дми́ся, воло́м не бу́деш! (Номис). Шарава́ри напу́жилися (Квітка)];
2) (навеваться) надува́тися, наду́тися, навіва́тися и наві́юватися, наві́ятися, наміта́тися, наме́сти́ся, нано́ситися, нане́сти́ся, (во мног. местах) понадува́тися, понавіва́тися и понаві́юватися, понаміта́тися, понано́ситися; бу́ти наду́тим, понаду́ваним, наві́юваним, наві́яним и т. п. Пыль -ду́лась в окна – у ві́кна понавіва́лося (понаві́ювалося) по́роху (пи́лу);
3) (обманываться) –
а) (стр. з.) підду́рюватися, обду́рюватися, підма́нюватися, обшахро́вуватися, ошу́куватися, бу́ти підду́рюваним, підду́реним, попідду́рюваним и т. п.;
б) (надувать себя) обду́рюватися, обдури́тися, ошу́куватися, ошука́тися;
4) (напыживаться) надима́тися, наду́тися, напу́жуватися; напу́житися; (важничая) пиндю́читися, напиндю́читися, бундю́читися, набундю́читися, набундю́ритися, напри́ндитися, ни́зитися, нани́зитися; (сердясь) ду́тися, надима́тися, наду́тися, (фамил.) намурмо́ситися, нагого́шитися, (образно) нажа́битися, гинди́читися, нагинди́читися, (сердито и спесиво) пу́тритися, напу́трюватися, напу́тритися; (о мног.) понадима́тися и т. п.; см. ещё Надува́ть (1) губы. [Як пти́ця надво́рі понадима́ється і носи́ похова́, – бу́де бу́ря і хо́лод (Харк. Зб.). Оби́дві да́ми понадима́лись і мовча́ли (Н.-Лев.). Бач, як ти його́ обра́зила, бач – наду́всь! (Мирний). Примі́тив, що його́ не слу́хають, розсе́рдився, напиндю́чився (Н.-Лев.). Чого́сь на́ша сва́ха наду́лася й нани́зилася (Грінч. III). Напри́ндилась, надула́ся, чому́ в кожу́х не вдягла́ся (Пісня). Нажа́биться ко́жен, напиндю́читься (Свидниц.). Инди́к пу́триться (Хорольщ.). Напу́трилася, мов їжа́к (Крим.)].
• -ду́лся, как индейский петух – напиндю́чився (напу́трився) мов гинди́к.
• -ду́лся, как сыч, как мышь на крупу – наду́вся (напу́трився) мов сич (на сову́), мов кво́чка на дощ, як га́йвороння на моро́з, мов ми́ша на кру́пи́ (Приказки);
5) (напиваться чего) наду́длюватися, наду́длитися чого́. [Наду́длився ча́ю (Звин.)].
• Наду́вшийся – що наду́вся и т. п.; наду́тий; (о человеке) наду́тий. [Наду́те вітри́ло (Київ)].
Наду́то, нрч. –
1) (от недовольства) наду́то;
2) (спесиво) бундю́чно, пиндю́чно, чванли́во;
3) високомо́вно, пишномо́вно, високохма́рно, зви́сока, напу́шено; срв. Высокопа́рно.
Наду́тость –
1) (воздухом) наду́тість (-тости);
2) (от недовольства) наду́тість;
3) (спесь) бундю́чність, пиндю́чність, пиха́тість, пиха́, чванли́вість (-ости);
4) (напыщенность) високомо́вність, пишномо́вність, високохма́рність, напу́шеність (-ности).
Наду́тый, прлг. –
1) (недовольный) наду́тий. [Наду́те, незадово́лене обли́ччя (Київщ.)];
2) (спесивый) бундю́чний, пиндю́чний, пиха́тий, чванли́вий;
3) високомо́вний, пишномо́вний, високохма́рний, напу́шений; срв. Напы́щенный и Высокопа́рный.
• -тый слог, язык – напу́шений (високохма́рний и т. д.) стиль (-лю), -на и т. д. мо́ва.
Напы́живать, напы́жить –
1) (шерсть, перья) настовбу́рчувати, настовбу́рчити, напу́трювати, напу́трити, (о мног.) понастовбу́рчувати, понапу́трювати що;
2) -жить лошадь – напі́жити (нахльо́стати, нах(а)ля́стати) коня́.
Напы́женный –
1) настовбу́рчений, напу́трений, понастовбу́рчуваний, понапу́трюваний;
2) напі́жений, нахльо́станий, нах(а)ля́станий.
-ться –
1) (стр. з.) настовбу́рчуватися, бу́ти настовбу́рчуваним, настовбу́рченим, понастовбу́рчуваним и т. п.;
2) (натопыриваться) настовбу́рчуватися, настовбу́рчитися, наї́жуватися, наї́житися, напу́жуватися, напу́житися, надима́тися, наду́тися, (спесиво) напиндю́чуватися, пиндю́читися, напиндю́читися, набундю́чуватися, бундю́читися, набундю́читися, (о мног.) понастовбу́рчуватися и т. п.; срв. Надува́ться 4. [Шарава́ри напу́жилися (Квітка). Ї́хав напиндю́чившись (Свидниц.)];
3) (натужиться) напина́тися, напну́тися и нап’я́сти́ся. [Нап’я́всь, за гі́лечку смикну́в (Котл.)]; (вдоволь, сов.) настовбу́рчити, -ся, напу́трити, -ся, попостовбу́рчити, -ся (досхочу́) и т. п.; срв. Пы́жить, -ся.
Напы́щенно, нрч. –
1) (спесиво) пиха́то, пи́шно, бундю́чно, пиндю́чно.
• Держать себя -но – пово́дитися зго́рда (зпи́шна, з-ви́со́ка), пово́дитися бундю́чно (пиндю́чно);
2) (высокопарно) пишномо́вно, високомо́вно, напу́шисто, напу́шено, зви́со́ка, високохма́рно.
• Выражаться -но – висло́влюватися пишномо́вно (високомо́вно, напу́шисто, високохма́рно).
• Он любитель -но выражаться – він охо́чий до пишномо́вних (напу́шистих, напу́шених) ви́словів (до пи́шних слів), у йо́го на́хил говори́ти зви́со́ка (напу́шисто), (насм.) у йо́го на́хил говори́ти висо́ким (високохма́рним) шти́лем.
Напы́щенность –
1) (спесивость) пиха́тість, пи́шність, бундю́чність, пиндю́чність (-ости);
2) (высокопарность) пишномо́вність, високомо́вність, напу́шистість, напу́шеність, високохма́рність (-ости).
Напы́щенный, прлг. –
1) (спесивый) пиха́тий, пи́шний, бундю́чний, пиндю́чний;
2) (высокопарный) пишномо́вний, високомо́вний, напу́шистий, напу́шений, високохма́рний.
• -ная фраза, речь – пишномо́вна фра́за, напу́шиста (напу́шена) мо́ва.
• -ный стиль – пишномо́вний (напу́шений) стиль.
Неспо́рый –
1) (о работе) неспі́рний, (зап.) неспо́рий, (медленный) забарни́й, зага́йний, (пров.) пи́нявий. [Робо́та неспі́рна (Сл. Гр.)];
2) (о работнике), см. Медли́тельный 1;
3) (недобротный) недобро́тний, недо́брий;
4) см. Несы́тный.
Нос –
1) ніс (р. но́са). [У йо́го ніс, зу́би і борода́, як у и́нших людей (М. Вовч.)].
• Нос баклушей – товсти́й ніс, (насм.) ку́шка, курдю́к (-ка).
• Вздёрнутый нос – кирпа́тий (слегка: кирпа́тенький) ніс, (насм.) ки́рпа. [Очка́ми ки́рпу осідла́в (Котл.)].
• Горбатый нос, нос с горбинкой – горбува́тий (горбо́ватий) ніс, ніс з горбо́чком.
• Нос картошкой (луковкою, пяткою) – ніс карто́пелькою, ніс-бурульба́шка, бу́льба.
• Крючковатый нос, нос крючком – карлючкува́тий (закарлю́чений, закандзю́блений, заклю́чений, реже крюка́стий) ніс.
• С крючковатым -сом, см. Крючкова́тый 1.
• Мясистый нос – м’яси́стий (м’ясни́стий, товсти́й) ніс, (насм.) курдю́к (-ка́).
• Орлиный нос – орли́ний (орля́чий) ніс.
• Острый нос – го́стрий ніс.
• Нос пуговкой – пли[е]ска́тий ніс, (насм.) пи́пка.
• Сизый нос (у пьяницы) – си́ній ніс.
• Тупой нос – тупи́й ніс.
• Человек с длинным, кривым, острым, толстым -сом – довгоні́с, кривоні́с, гостроні́с, товстоні́с (-но́са), довгоно́сий и т. п., люди́на з до́вгим и т. п. но́сом.
• Болезни -са – носові́ хворо́би, хворо́би но́са.
• Бить, ударить в нос (о сильном запахе) – би́ти, вда́рити в ніс (реже до но́са).
• Бормотать (говорить), пробормотать (проговорить, произнести) под нос – мурмоті́ти (бурмоті́ти, ми́мрити, бубоні́ти), промурмоті́ти (пробурмоті́ти, проми́мрити, пробубоні́ти) собі́ під ніс; срв. ниже Говорить в нос.
• Водить за нос кого – води́ти за но́са, дури́ти кого́, (диал.) моту́зити кого́, (фам.) пле́сти́ сухо́го ду́ба кому́. [Вона́ ві́рить сьому́ шарлата́нові а він їй плете́ сухо́го ду́ба (Франко)].
• Воротить нос от чего – верну́ти но́са (ніс), від чо́го, (отворачиваться) відверта́ти но́са (ніс) від чо́го.
• Встретиться, сойтись -со́м к -су – зустрі́тися, зійти́ся но́сом до но́са.
• Говорить, проговорить (произнести) в нос – говори́ти гугня́во, гугня́вити, прогугня́вити, гугни́ти, прогугни́ти. [«Спаси́бі» – прогугни́в Кривоні́с, гля́нувши з-під ло́ба (Стор.)].
• Дать по -су, щелчка в нос кому – да́ти по но́сі, да́ти носака́ (щигля́), да́ти пи́нхви (цибу́льки) кому́, вда́рити по но́сі кого́, (осадить) уте́рти но́са, пихи́ зби́ти кому́; (отказать) да́ти відкоша́ кому́, (при сватанье) да́ти гарбуза́ кому́.
• Держать нос по ветру – трима́ти но́са за ві́тром; лови́ти но́сом, куди́ (кудо́ю) ві́тер ві́є (дме), (шутл.) нале́жати до па́ртії к. в. д. (куди́ ві́тер дме).
• Заложило нос кому – закла́ло в но́сі кому́, (диал.) ніс залі́г у ко́го. [Уже́ три дні, як у ме́не ніс залі́г (Харківщ.)].
• Запороть -сом – заора́ти (запоро́ти) но́сом. [Пхнув його́, а він так но́сом і заора́в (Сл. Ум.)].
• Зарубить себе (у себя) на -су́, себе на нос (что) – закарбува́ти собі́ на но́сі (що), затя́мити (собі́) (що). [Ти розмовля́тимеш вві́чливо і не напива́тимешся, аж по́ки я не скажу́ свого́ сло́ва, – закарбу́й це собі́ на но́сі (Остр. Скарбів)].
• Из-под -са у кого – з-під (з-перед) но́са в ко́го и кому́; см. Из-под (под Из).
• Клевать -сом, -сом окуней ловить, см. Клева́ть.
• На -су – (совсем близко) близе́нько, коло но́са, під но́сом, над но́сом, (за плечами) за плечи́ма; (скоро) ско́ро, незаба́ром, (не за горами) не за горо́ю, (вот-вот) от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, тут-ту́т, ті́льки не ви́дно.
• Беда на -су́ – біда́ (ли́хо) вже коло но́са (над голово́ю, коло двере́й).
• Конец месяца на -су́ – ско́ро (незаба́ром, от-о́т, да́лі, да́лі-да́лі, над но́сом) кіне́ць мі́сяця.
• Неприятель у него на -су́ – во́рог коло його́ но́са, во́рог ди́виться в ві́чі.
• Смерть на -су́ – смерть за плечи́ма (грубее: коло но́са).
• Наклеить нос кому, см. Накле́ивать.
• Не видеть дальше своего -са – не ба́чити поза свої́м но́сом (да́льше від свого́ но́са).
• Не по -су нам это – це не для на́шого но́са, ще не вми́лися ми до цьо́го, (вульг.) це не для ри́ла на́шого Гаври́ла, (не по карману) не по на́ших гро́шах (доста́тках) це, не з на́шими гро́шиками (на це или це).
• Не тычь -са в чужое просо – не сунь но́са до чужо́го про́са (Приказка).
• Опустить нос – спусти́ти (похню́пити) но́са.
• Остаться с -сом, получить нос – о́близня пійма́ти (спійма́ти, з’ї́сти, вхопи́ти), (при сватанье) гарбуза́ з’ї́сти (вхопи́ти).
• Оставить кого с -сом, приставить кому нос – наста́вити (припра́вити, натягти́) кому́ но́са, (оставить в дураках) поши́ти кого́ в ду́рні.
• Отойти с -сом – піти́ з но́сом (з о́близнем). [Почу́хається (що ба́тько не хо́че його́ жени́ти), та з тим но́сом і пі́де (Квітка)].
• Перед самым -сом – перед са́мим но́сом, коло са́мого но́са.
• Повесить нос – похню́пити (посу́пити) но́са (ніс), похню́питися, посу́питися, (пров.) потютю́ритися.
• Повесить нос на квинту – похню́пити (посу́пити) но́са, пові́сити но́са на кві́нту.
• Под (самым) -сом – під (са́мим) но́сом. [Чуже́ ба́чить під лі́сом, а свого́ не ба́чить під но́сом (Приказка)].
• Под -сом взошло, а в голове и не посеяно – під но́сом насі́ялося, в го́лову й не заві́ялося; під но́сом ко́сить пора́, а в голові́ й не сі́яно; вже й борі́дка ви́росла, а глу́зду не ви́несла (Приказки).
• Поднимать (задирать, драть), поднять (задрать) нос (перед кем) – підво́дити (задира́ти), підве́сти́ (заде́рти, задра́ти) но́са, ви́соко трима́ти ніс (но́са), (о мног.) попідво́дити (позадира́ти) носи́, (голову) підво́дити, підве́сти́ го́лову (о мног. попідво́дити го́лови), почина́ти, поча́ти ви́соко нести́ся, (грубо) ки́рпу гну́ти (де́рти, дра́ти, задира́ти), заде́рти (задра́ти), гу́бу копи́лити, закопи́лити (про́ти ко́го). [Почина́в ходи́ти туди́ й сюди́ по па́лубі, підві́вши зго́рда го́лову (Остр. Скарбів). Він так ви́соко трима́в ніс, що… (Кандід). Ти, до́чко, не ду́же ки́рпу гни та мерщі́й вихо́дь до го́стя (Н.-Лев.). Ти не смі́єш про́ти ма́тери ки́рпу гну́ти! (Крим.). Ки́рпу про́ти люде́й так драв, що й кочерго́ю не доста́неш (Кониськ.). Є в них щось таке́, що да́є їм пра́во задира́ти ки́рпу (Микит.). Про́ти всіх гу́бу копи́лить (Мова)].
• Показывать, показать длинный нос кому – пока́зувати, показа́ти до́вгого но́са кому́; см. ещё выше Оставить кого с -сом. И -са не показывать, не показать кому – і но́са не потика́ти (не появля́ти, не явля́ти), не поткну́ти (не появи́ти) до ко́го. [Не зва́живсь-би й но́са поткну́ти до ме́не (Мова)].
• И -са к ним показать нельзя – і но́са до їх поткну́ти не мо́жна, і поткну́тися до їх не мо́жна.
• И -са не показывать, не показать откуда, из чего – і но́са не витика́ти (не ви́ткнути) зві́дки, з чо́го.
• Потягивать, потянуть -сом – шмо́ргати, шмо́ргнути но́сом, (пыхтеть) чми́хати, чми́хнути (но́сом). [Не шмо́ргай но́сом! (Брацл.). Поки́нь чми́хати! візьми́ ху́стку та ви́сякайсь (Звин.)].
• Совать (свой) нос во что, всюду, лезть -сом куда – стромля́ти (или встромля́ти, пха́ти, ти́кати) (свого́) но́са до чо́го, всю́ди (скрізь, до всьо́го), куди́. [Куди́ ті́льки він не стромля́є свого́ но́са! (Брацл.). На що було́ пха́ти но́са до чужо́го ті́ста? (Пісня). Не пхай свого́ но́са туди́, де не твоє́ ді́ло! (Звин.)].
• Утереть нос кому (в прямом и перен. знач.) – уте́рти но́са кому́.
• Нос не по чину у кого – ніс не дорі́с у ко́го или кому́, ви́соко несе́ться хто, зано́ситься хто.
• Чуять, почуять -сом что – чу́ти но́сом, заню́хати що. [Но́сом чу́є, де що лежи́ть (Приказка). Заню́хає ковбасу́ в борщі́ (Номис)].
• У него идёт кровь из -су (или -сом) – у йо́го (и йому́) кров іде́ (сильнее: юши́ть) з но́са.
• Кровотечение и́з -су – кровоте́ча з но́са, з но́са кров іде́.
• У него течёт и́з -су – у йо́го ка́пає з но́са; (сопли из -са) йому́ ніс ві́скриться, (шутл.) йому́ ко́зи з но́са ди́вляться, (насм.) дядьки́ з но́са аж пища́ть (Рудан.);
2) (у птиц: клюв) дзюб, дзьоб (-ба), (редко) ніс (р. но́са);
3) (у судна) ніс (р. но́са) (у лодки ещё: носо́к (р. носка́)), пе́ре́д (-да) (у судна́), про́ва (англ. prow); (специальнее: у дубаса, диал.) чердак (-ка). [Гори́ть сві́тло коло но́са (на кораблі́) (Рудан.). Диви́лась на хви́лю, що гнав свої́м но́сом паропла́в (В. Підмог.). Вітри́ла на фордеві́нд! но́са на хви́лю! (Влизько). Помічни́к капіта́на забари́вся на но́сі (Кінець Неволі). Носо́к човна́ ви́ткнувся біля коло́ди (Олм. Примха). Переся́дьте з корми́ на пере́д (Київ). Про́ва, як меч, розсіка́є зеле́ную хви́лю (Дніпр. Ч.)];
4) (выдающаяся часть предмета) ніс (р. но́са), ріг (р. ро́га).
• Нос машины – ніс маши́ни.
• Нос наковальни – ріг кова́дла;
5) геогр. – (мыс) ріг (р. ро́га), ви́ступ (-па), (коса) коса́, (стрелка) стрі́лка.
Павли́ниться – инди́читися, при́ндитися, бундю́читися, пиндю́читися. Срв. Чва́ниться, Спеси́виться.
Петуши́ться –
1) (задориться) коко́шитися, задира́тися;
2) (кичиться) бундю́[я́]читися, чва́нитися, пиндю́читися, пиша́тися, пишни́тися.
Пнуть, см. Пина́ть.
Пы́женье –
1) забива́ння кле́йтуха;
2) пиндю́чення, набундю́чування;
3) пнуття́.
Пы́жить –
1) (заряд) забива́ти кле́йтух (кли́нтух). [Ду́же вели́кий кле́йтух – наси́лу заби́в у рушни́цю (Сл. Ум.)];
2) (шерсть, перья на себе) стовбу́рчити, надува́ти, пу́трити, пу́штрити (шерсть, пі́р’я); (надмевать) пиндю́чити, бундю́чити. [Кво́чка з курча́тами ку́блилась на грядка́х і, сколо́шкана, серди́то квокта́ла та стовбу́рчила пі́р’я (Коцюб.)];
3) (жучить кого) пу́трити кого́. [Як зачала́ вже їх пу́трити за те (Зміїв. п.)].
Пы́житься –
1) стовбу́рчитися, надува́тися, пу́тритися, пу́штритися, ї́житися,
2) (чванно величаться) пну́тися, бундю́читися, пиндю́читися, пи́зитися, при́щитися, инди́читися, пишни́тися, пиша́тися;
3) (силиться) пну́тися.
Пы́шно –
1) пи́шно, бу́чно, гу́чно, бундю́чно. [Пи́шно займа́лись багря́нії зо́рі (Л. Укр.). Гу́чно та бу́чно в’їзди́в ге́тьман Сагайда́чний із свої́м ві́йськом у Ки́їв після́ того́ морсько́го похо́ду (Загірня)];
2) пи́шно, ве́лико, розкі́шно; бу́йно. [Оди́н чолові́к жив що-дня пи́шно (Єванг.). Захоті́в він ве́лико жить і аж три або́ й чоти́ри кімна́ти собі́ взяв (Лубен.). По весні́ розцвіта́ються кві́ти і до осе́ни пи́шно цві́туть (Грінч.)].
• -но развиться (о раст.) – вибуяти.
• -но расцвесть – пи́шно, розкі́шно, бу́йно розцвісти́ся, розпишни́тися. [Як на́ша карто́пля розкі́шно розцвіла́ся (Звин.). Весна́ розпишни́лась, як молода́ ді́вчина (Неч.-Лев.)];
3) пи́шно;
4) бундю́чно, пиха́то, пиндю́чно. См. Пы́шный.
Пы́шность –
1) пи́шність, бу́чність, бундю́чність, розкі́шність (-ности); (роскошь) пишно́та, пиха́; (полонизм) пере́пих и пре́пих (-ху), по́мпа. [Вели́ка пишно́та і тут-же оги́дна брудно́та (Загірня). Пиха́ була́ в обо́зі несказа́нна (Куліш). З пере́пихом несі́ть його́ на ма́рах (Куліш)];
2) пи́шність, розкі́шність, бу́йність;
3) пи́шність, пухна́тість;
4) пи́шність, пиха́тість, бундю́чність, пиндю́чність.
Пы́шный –
1) (великолепный, торжественный) пи́шний, бучни́й, бундю́[я́]чний; розкі́шний. [Пи́шними ряда́ми виступа́ють отама́ни, со́тники з пана́ми і гетьма́ни, – всі в зо́лоті (Шевч.). Що з то́го, що замкну́ли мене́ у сей холо́дний льох, коли́ ввесь пи́шний світ, всі ба́рви, уве́сь рух життя́ оту́т у мені́, в голові́, в се́рці (Коцюб.). Мов па́нський дім – буди́нок пи́шний твій (Грінч.)].
• -ное празднество, -ная свадьба – пи́шне, бучне́, бундю́[я́]чне свя́то, весі́лля. [Наш во́зний… на свій кошт таке́ бундя́чне весі́лля уджиґне́, що ну! (Котл.)].
• -ный обед – пи́шний, розкі́шний обід.
• -ная одежда, -ное убранство – пи́шні, розкі́шні ша́ти, пи́шне, розкі́шне убра́ння. [Явля́ється мій світ у пи́шних ша́тах (Куліш)];
2) (роскошный, обильный) пи́шний, буйни́й, розкі́шний.
• -ные волосы – пи́шне, розкі́шне, буйне́ воло́сся; (только у женшин) пи́шні, розкі́шні, буйні́ ко́си. [Хви́лі шовко́ві пи́шного воло́сся спада́ли на пле́чі (Грінч.). Розкі́шне чо́рне воло́сся хви́лею впа́ло на пле́чі (Коцюб.). Пое́т попра́вив своє́ буйне́ волосся (Л. Укр.)].
• -ная борода – пи́шна борода́. [Увійшо́в піп, погла́джуючи свою́ пи́шну бо́роду (М. Вовч.)].
• -ный цвет, -ная зелень – пи́шний, буйни́й цвіт, пи́шна, буйна́ зе́лень.
• -ные колосья – пи́шне, розкі́шне, буйне́ коло́сся, пи́шні, розкі́шні, буйні́ колоски́ (и пи́шний ко́лос). [Як ї́дем сі́яти, то раз-у-раз до́бре пообі́даєм, – то тоді́ бу́дуть розкі́шні колоски́ на вся́кому хлі́бові (Звин.)];
3) (раздутый, полный) пи́шний, пухна́тий.
• -ное праздничное платье – пи́шне святне́ убра́ння;
4) (спесивый, чванный) пи́шний, пиха́тий, бундю́чний, пиндю́чний. [І в бага́тих санка́х пан пиха́тий (Грінч.)].
Пы́щиться – бундю́читися, пиндю́читися, инди́читися; срв. Пы́житься.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Пингвин – (англ. от лат.) пінгвін.
[Опускаюсь на землю, на сизий глобус капусти. На самісінький полюс, де ходе жук, як пінгвін. Під склепінням печалі така хороша акустика. Ледве-ледве торкнешся, а все вже гуде, як дзвін (Л.Костенко). Людина створена для щастя, як птах для польоту (Пінгвін). Пінгвіни — це колишні ластівки, що їли після сьомої]. Обговорення статті
Пиндос – (в разных значениях, греч.) піндос.
[А се сап’янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В старинниї пошиті годи, Не знаю, як достались нам; Либонь, достались од пендосів, Що в Трої нам утерли носів (І.Котляревський). Сидячи тут, я ушкварив оповідання, котрому дав титло „Вулиця”. І… ти не поймеш віри, скомпонував скілько байок „віршованою мовою”, але признатись треба, що сюжети я взяв у пиндоса-елліна Езопа… (Трохим Зіньківський). Середній росіянин вірить, що він розумніший, добріший і справедливіший за решту населен планети, особливо за тупих піндосів та підступних хохлів. І віритиме, доки ціна на нафту на світових ринках не впаде удвічі, на хліб та горілку в Росії відповідно не підскочить (Ю.Макаров). Але тут їхня розмова спалахнула з новою силою, слова заторохтіли, як китайські хлопавки, і Жан-Поль ані з того ні з сього чомусь пригадав якісь сараї для підстригання овець, потім вони заговорили про Арідейл, потім про річку Стікс і про коричневих гадюк, і тут отой багатий піндос каже Бутчу: «Якщо тебе вкусить коричнева гадюка, то навіть не сідай на коня чи в авто — все одно марно. Краще відразу сідай і пиши заповіт — хи-хи!» Хи-хи. Мудак ти всраний! (В.Горбатько, перекл. П.Кері)]. Обговорення статті
Пинок – стусан (ногою), стусень, штурхан (ногою), штовхан, тусан, копняк, носак, (редко) висп’яток (-тка), пендель, (груб.) підсрачник:
• дать пинка – дати стусана, стусня, штурхана (ногою), носака, копняка, висп’ятка, пенделя, стусонути носаком.
[«Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштовати стусанів? Мазкою хоче хто умитись? Кому не жаль своїх зубів?..» (І.Котляревський). Що ж то зрадувався народ, як злапали відьму Явдоху Зубиху! Усі кричать, гомонять, біжать до неї, проти неї; усяк хоче тусана або запотилишника їй дати… та й є за що! Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику… (Г.Квітка-Основ’яненко). Не первина Галі терпіти від матері лайку, скубку, штовхани (П.Мирний). Деякі надзорці поставали, як стовпи, з порозніманими ротами, почувши тоту нечувану, безбожну бесіду. Другі вибухали безмірним гнівом, впадали в лютість, кидалися на робітників з кулаками, нахваляючися, що вони п’ястуками і стусанами заставлять їх робити (І.Франко). Дав стусня, аж перекинувсь (Сл. Гр.). Дати тусана (Сл. Гр.). А як хто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть. Битись з ним і не пробуй, перший по силі на всю вулицю (В.Винниченко). Життя страшне своєю невпинністю, нестримним поривом, що не схиляється перед найбільшим стражданням людини, показуючи спину її найгострішому болеві. Людина може досхочу борсатись у його тернах — воно пройде мимо з своїми глашатаями, що за страх і за совість кричать світові, що без тернів не буває троянди. Воно — той всесвітній нахаба, що на прохання обібраного жебрака відповідає штовханом, лящами, ціпком і суне далі, попалюючи цигарку, навіть не повернувши до жертви свій золочений монокль (В.Підмогильний). На станціï, куди прибули, всюди облава. Міліція обшукувала всіх, жадібними очима поглядаючи на клунки та мішки й одбираючи найцінніше. Жінки в сльози, але на них не зважали, штурханами і ïдкою лайкою відганяли геть, хто впрошував (В.Барка). Відбувши тяжкий і довгий день муштри і чергову порцію моральної (а часом і фізичної, у вигляді ляпаса чи штурхана) зневаги від свого начальника, німецького капрала, він посміхався! (І.Багряний). Та я і дня не потерпів би коло себе яке-небудь фригідне стерво, клімактеричну льоху! Не вдавався б до виснажливої мовчанки, як Марія,– пенделя під зад: ауфвідерзейн!” (А.Морговський). Копняком у підспинок криком а ля підсвинок іде війна (В.Цибулько). Тільки  впертий Кожух, який усі справи в своєму житті доводив до завершення, обережно розгорнув вже абсолютно тверезого панка і могутнім копняком надав йому такого прискорення, що він за годину міг звітуватися в Кремлі про стан справ в Чехословацькій Республіці (Дмитро Білий). Свою акцію вони назвали по-народному: «Побачиш Табачника — дай йому підсрачника» (Василь Неїжмак). Східні методики у його викладі несли в собі не лише тамтешню фізкультуру та копняк-до, але ще й їхню філософію, але щедро припудрену місцевим пилком (Василь Триндюк). — Будяк пішов! Тримай шпору для Телефоніста! – командував старшина й спасибі, що не давав пенделя під зад, як те заведено в парашутних інструкторів (Антон Санченко). Я зітхаю, ох, як кортить дати їй чарівного пенделя, навіть Заратустра на моєму боці, дякую, друзяко! Хто сказав, що порядні люди завжди мусять бути чемними? Хто сказав, що всі мусять бути порядними людьми? (Л.Денисенко). — Добро п’яниці крапля,— сказав Санчо,— хоч тепер поговорю, бо що далі буде, Бог святий знає; маючи дозвіл, спитаю першим словом у вашої милості — чого се ви так розпинались за ту королеву Мудасіму, чи як там її? Хіба вам не однаково, чи гуляла вона з Лисопетом, чи ні? Ви їм не суддя, і щоб ви були тоді змовчали, той навіжений провадив би своє оповідання і нам би не довелося скуштувати ні каміння того, ні носаків, ні потилишників (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Здогадавшись про все, я сів у шарабан і звелів дядечкові Неду їхати до найближчої алеї. Там я вийняв свиню з мішка, поставив її на землю рилом уперед, старанно прицілився і дав їй такого копняка, що вона вилетіла з другого кінця алеї на двадцять футів попереду від свого вереску (М.Тупайло, перекл. О.Генрі). Деколи рішучий крок вперед — результат доброго копняка ззаду]. Обговорення статті
Выпендрёж, жарг. – випендра́с, випендро́н, пиндю́чення, при́нда, чва́нство, ви́стьоб.
[А обіч претензійних латинських літер — назви вулиць, іще нісенітніші, нетутешніші, недоречніші, немов вистьоби давноминулої доби, доби, яку надягли на Україну силоміць, наче гамівну сорочку, що зневолює тебе і виставляє на посміх людям (Л.Хворост). Без арґо, жарґону, сленґу, добродії, всі інтелігентні випендраси ніц не варті (Інна Корнелюк). “І тільки так! — думав я, набираючи її номера. Вона ніколи відразу не реагувала на мій дзвінок, наче дражнилась. — Тільки так її можна відучити від мови, якою спілкуються піпетки з випендрасами (Володимир Даниленко). Звичайно, читач не очікує дистильованої мови від митця слова, бо й сам, кажучи «шпацірка з колежанкою» чи «прикол на шару», не вважає це за «випендрон» (Віталій Радчук). Під час кризи не побавишся, це зрозуміло. Польоти фантазії чи хоча б елементарний випендрон дозволити собі можуть одиниці: навіть наголовних модних подіумах світу нині панує понура утилітарність (Павлина Семиволос)]. Обговорення статті
Выпе́ндриваться, вы́пендриться, жарг. – випендрюватися, випендритися, викобенюватися, заноситися, занестися, пиндючитися, приндитися, чванитися, задирати носа, (величатися, хизуватися, бундючитися, викрашати себе), вистьо́буватися, викаблучуватися, (задираться) задиратися, (груб.) вимахуватися.
[Перед ким ти вистьобуєшся, ніби на медаль заробляєш, якого хріна? (О.Забужко). На рівні ксенофобських інстинктів наші «тутешні», проте, цілком «по-націоналістичному» можуть недолюблювати справжніх росіян («кацапів»), як і справжніх українців («бандер», «націоналістів», «щирих патріотів»). Цих останніх вони, як правило, недолюблюють навіть більше - саме тому, що ті, будучи теж «тутешніми», поводяться мов «нетутешні» — «по-грамотному» балакають, книжки читають, за Україну розпинаються, словом — «випендрюються» (М.Рябчук). Багата душевно людина не буде “випендрюватися” (насадили все ж своїх словечок!), вона дихає повнотою Слова (Василь Чепурний). ). — Шьо-о-о? — Людинюк по-блатному примружився. — Би-и-ти? Хто-о-? — Тихо будь і не вимахуйся, — тверезим голосом промовив Петроградов, — бо тут б’ють, як глухонімі, поки кров не побачать, і в основному кілками (В.Кожелянко). Я не викобенююся, сержанте, але що то за нахабне розглядання, чорт забирай, по якому праву? (Ю.Покальчук, перекл. М.В.Льйоси). — Я живу навпроти кладовища. Будеш випендрюватися — житимеш напроти мене]. Обговорення статті
Вяло – мляво, кволо, повільно:
• вяло протекающий процес – млявий (повільний) процес;
• делать вяло – робити мляво; робити як не своїми; робить як мокре (як мерзле) горить;
• работа идёт вяло (медленно) – робота йде мляво (пиняво), робиться (робота йде) як мокре (як мерзле) горить.
[Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді (І.Нечуй-Левицький). Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку (М.Коцюбинський). Молода пружина його думки, що допіру ще кволо ворушилась, напружилась і почала розтягатись, даючи рух сотням коліщат і підойм. Так, Степан мусив стати письменником (В.Підмогильний). — Ні, ні, мусінько, я пройдисвіт! — сказав він. — Я поганий, мене треба прогнати. Я люблю вас, мусінько, простіть мене! Вона мляво відповіла: — Простити? Тебе? За що? (В.Підмогильний). Розмова точилася мляво. Говорили, щоб не мовчати (Л.Костенко). Тягачі та джипи мляво котилися собі зі Сходу на Захід, у просторих кабінах сиділи стрижені контрактники й незадоволено реаґували на загальну до себе увагу (С.Жадан). Я не бачив, щоб хто розмовляв: і в ліжку, і на вулиці, статі, здається, не спілкувались між собою. Люди скидались на великих покірних тварин, добре призвичаєних нудитись. Загалом тільки два подружжя, не погасивши світла, взялись до того, чого я сподівався, але мляво (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)]. Обговорення статті
Земляк, землячка – земля́к, землячка, края́нин, краянка, (собир.) земля́цтво, края́нство, земляки.
[Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Т.Шевченко). — Як рано? Добрі люди уже давно облягли спати. Нащо тобі Христя? — Нужно-треба. Я недавно почув, що вона здесіча, а ми з одного села. Прийшов провідати землячку (П.Мирний). — Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни (Л.Українка). До батька Миколи приїхали гості, із заходу сонця і сходу краяни (О.Маковей). Казали: прийшов юнак із степу, з Хортиці, сюди, в ліси, помститися. Казали: тільки краяни радіють (де верби на ставок похилилися), тільки чабани й байстрюки радіють, а іншим — смерть (М.Хвильовий). Я думав, що Святий Дух потрібно обороняти не лише від районних єфрейторів, а й також від тутешніх «трударів», які своїм гострим суперрадянським нюхом нібито уловили загрозу, що віяла від Святого Духа. Ох, краяни ви мої, краяни… А втім, «тутешні» — це тільки ширма, за ширмою ось цей сірий молодик, приблуда Пиндилик, районні, обласні, московські єфрейтори (Роман Федорів). Маґістр, важко поранений в коліно розривною кулею, зумів вирватися з-під смертельного вогню й затаївся в Шубранці, де з ноги повитягували осколки. Дошкульною раною заопікувалася краянка Чайка – Ганна Заячківська. По якімсь часі вони через Прут дісталися до Стрілецького Кута (Михайло Андрусяк). Я давно намагаюся довести просту і, як на мене, очевидну думку: Міхаіл Афанасьєвіч Булґаков, якого дехто прагне включити до пантеону української культури на тій підставі, що він наш земляк, щиро ненавидів Україну як таку. <…> Для нього єдина прийнятна Україна – це російська провінція, яку слід цивілізувати силами інтелігенції, що житиме в затишній квартирі з пічкою, самоваром під лампою та книжковою шафою з Пушкіним (Ю.Макаров)]. Обговорення статті
Щелчок –
1) (щелбан) щиголь, щиглик;
2) (перен., разг. оскорбление самолюбия, обида) образа, прикрість;
3) (звук) клацання;
• давать, дать щелчок в нос (перен.) – давати, дати щигля в ніс; (разг.) давати, дати цибульки під ніс; (иногда) давати, дати (задати) пинхви.
[Цибульки б дать йому під ніс (Котляревський). Задав пинхви – нехай чха (Пр.).] Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ПИНА́ТЬ, пина́ющий/пинающийся що /мн. хто/ ко́пає (ного́ю) тощо, ще́дрий на копняки́, ста́вши ко́пати, ра́ди́й /зму́шений/ ко́пнути, прикм. штовха́льний, шту́рхальний;
пина́емый што́вханий, шту́рханий, ко́паний (ного́ю).
ВА́ЖНИЧАТЬ ще де́рти ки́рпу, де́рти но́са, де́рти го́лову, чва́нитися, безпідставно забуте інди́читися;
важничающий що дере́ но́са, напиндю́чений, горду́н, чванько́, при́нда, задри́ніс, прикм. чванькови́тий, чванькува́ти, пиндю́чливий, гордопи́шний
КРОПОТЛИ́ВЫЙ забут. пи́нявий;
кропотливый труд /кропотливая рабо́та, кропотливое заня́тие/ мураши́на пра́ця.
МЕДЛИ́ТЕЛЬНЫЙ ще волови́тий, пи́нявий, неквапли́вий.
НАПЫ́ЖИВАТЬСЯ, напыживающийся настовбу́рчуваний, наїжа́чуваний, напиндю́чуваний, зда́тний напиндю́читися, ста́вши пиндю́читися.
НАХО́ХЛИВАТЬСЯ ще пиндю́читися, напиндю́чуватися;
нахохливающийся що /мн. хто/ пиндю́читься тощо, настовбу́рчуваний, наїжа́чуваний, напиндю́чуваний, ста́вши /зви́клий/ пиндю́читися;
ПЕТУШИ́ТЬСЯ укр. горої́житися, образ. випина́ти гру́ди;
петуша́щийся що /мн. хто/ горої́житься тощо, ста́вши гороїжитися, зму́шений накоко́шитися, стил. перероб. як пі́вень, прикм. коко́шливий, пиндю́чливий, бундю́чливий.
ХО́ХЛИТЬСЯ ще пиндю́читися;
хохлящийся що /мн. хто/ ї́житься тощо див. ще нахохливающийся.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Пинок – стуса́н, -на́, штурха́н, -на́.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Пинатипия, фото – пінати́пія.
Пинахромия, фото – пінахро́мія.
Пинцет (пруж. щипчики) – пінце́т (-та).

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Важно
• Держать себя важно – поводитися пишно (пишатися); величатися; нестися високо [вгору]; гонорувати (зах. гоноруватися); згорда триматися; гороїжитися; (згруб.) пиндючитися (бундючитися, гиндичитися). [Недарма еллінки проти троянок Так величаються… Українка.]
• Это важно – це важливо (важно); це багато (велико) важить.
• Это не важно – це не має значення (ваги); це не важно (маловажно); це пусте; це дурниця (не велика річ); менше з тим; байдуже; дарма. [Ну та байдуже: на весну побачимось. Коцюбинський.]
Вяло
• Делать вяло – робити мляво; робити як не своїми; робить як мокре (як мерзле) горить. [Стали запрягать, пораються як мокре горить. Стороженко.]
• Работа идёт вяло (медленно) – робота йде мляво (пиняво); робиться (робота йде) як мокре (як мерзле) горить.
Держать
• Важно, гордо держать себя – поводитися пишно; пишатися (іноді гонорувати); згорда триматися; (глузл. зниж.) бундючитися (пиндючитися).
• Держать в ежовых рукавицах кого (разг.) – тримати (держати) в [тісних, цупких] шорах (у лабетах, у лещатах) кого.
• Держать влево – ліворуч брати; (розм.) брати соб.
• Держать в памяти – мати у тямці (у пам’яті); зберігати в пам’яті; пам’ятати; (розм. давн.) мати на пеньку.
• Держать вправо – брати праворуч; (розм.) брати цабе.
• Держать в руках кого – мати (тримати, держати) кого в руках (у жмені, у кулаці, негат. у лапах); до рук прибрати кого; тримати (держати) на поводі (на припоні) кого.
• Держать в тайне – тримати (держати) в таємниці (в секреті); таїти. [Таїла від Бога, та чортові сказала. Пр.]
• Держать в чёрном теле кого – не дбати за (про) кого; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого; тримати (держати) в чорні кого.
• Держать дело под сукном – зволікати (відкладати) справу; (іноді) тримати (держати) справу під сукном.
• Держать курс на что – тримати (держати) курс на що; прямувати на що; іти, плисти (пливти) у напрямі на що.
• Держать на уме – мати на думці (на мислі).
• Держать нос по ветру (перен.) – тримати (держати) носа за вітром; ловити носом, куди вітер віє (дме); чути (дивитися), звідки вітер віє.
• Держать пари – іти в заклад; закладатися (іноді заставлятися); битися у (об) заклад.
• Держать порох сухим (перен.) – тримати (держати) порох сухим; бути напоготові.
• Держать путь – простувати (прямувати); іти, їхати; верстати путь (дорогу).
• Держать речь – промовляти, виголошувати промову; мати слово.
• Держать руки по швам – стояти струнко.
• Держать руку, сторону кого (перен.) – тягти руку за ким; тягти за кого; бути на боці кого (на чиєму боці); тримати з ким; стояти за ким, за кого; (іноді образн.) перевестися на чий розум.
• Держать себя – поводитися.
• Держать себя опрятно – ходити чепурно (охайно); бути охайним (чепурним).
• Держать слово – додержувати слова; бути кріпким на слово.
• Держать совет – радитися; раду радити; (давн.) радувати.
• Держать экзамен – складати (тримати) іспит (екзамен).
• Держи карман шире! (разг. шутл.) – підставляй поли!; наставляй ширше кишеню!; дам, дам — коли б лише здоров зносив!; дідька лисого!; чорта з два!; не дочекаєшся!; завтра з мішком!
• Держи ухо востро (разг.) – пильнуй; будь обережний (обережним); бережися (стережися); будь насторожі; гляди-но; (образн.) на задні колеса оглядайся.
• Ешь борщ с грибами, держи язык за зубами – їж борщ з грибами, держи язик за губами. Пр. їж зубами, а придержуй губами. Пр. Держи язик за зубами (на зашморзі). Пр. Мовчи та годуйсь. Пр. Дивись, мовчи, а своє роби. Пр. Мовчи та мак товчи; мовчанка не пушить. Пр. Щоб з рота й пари не пустив. Пр. Чуй, не чуй, бач, не бач, а мовчи. Пр. Знай та гадай — мудрому досить, цить та диш. Пр. Мовчок: розбив тато горщок, а мати і два, та ніхто не зна. Пр. Не у всі дзвонять. Пр.
Запустить
• Запустить гусара – запустити пинхву кому.
• Запустить за галстук – залити очі (сліпи, памороки); залитися; смикнути (торкнути, лизнути); [кварту] вилити в горлянку; улити в себе.
• Запустить удочку – закинути вудку (гака).
• Запустить шпильку (устар. брандера) кому – пустити шпильку (шпичку, іноді шпигачку) кому; пришити гаплика кому; шпигнути кого; голку загнати кому.
Нос
• Беда на носу – біда (лихо) вже коло носа (над головою, коло дверей, коло порога).
• Вздёрнутый нос у кого (разг.) – кирпатий (кирпатенький) ніс у кого; кирпатий (кирпатенький) ніс має хто; кирпа в кого; кирпу має хто.
• В нос говорить, петь… – говорити (балакати), співати… крізь ніс (у ніс); гундосити.
• Водить, проводить, провести за нос кого (перен. разг.) – водити, проводити за носа (за ніс, за кирпу) кого; водити кого, як кота за ниткою; дурити (морочити) кого.
• Воротить нос от чего – вернути носа (ніс) від чого; відвертати носа (ніс) від чого.
• Дальше [своего] носа не видеть (разг.) – не бачити далі від [свого] носа (поза [своїм] носом).
• Дать по носу, щелчка в нос кому (разг.) – дати по носі кому; ударити по носі кого; дати щигля (носака) кому; дати пинхви (цибульки) [підніс] кому.
• Держать нос по ветру – тримати носа за вітром; ловити носом, куди (кудою) вітер віє (дме); чути (дивитися), відкіль вітер віє.
• Драть, задирать, задрать, поднимать, поднять нос (перен. разг.) – дерти (задирати, задерти, задрати) носа; підводити, підвести (підіймати, піднімати, підняти) носа; (згруб.) кирпу гнути (дерти, драти, задирати, задерти, задрати); губу копилити, закопилити; починати, почати високо нестися.
• Заложило нос кому – заклало в носі кому; ніс заліг у кого.
• Зарубить себе на носу что – закарбувати собі на носі що; зарубати собі на пеньку що; [добре] затямити собі що.
• Зима, весна… конец года на носу – скоро (незабаром, от-от, над носом, іноді далі, далі-далі) зима (весна…, кінець року); тільки не видно зими (весни…, кінця року); (розм.) зима (весна…, кінець року) на брязку; зима (весна…, кінець року) край воріт.
• Из-под [самого] носа (носу) у кого – з-під (з-перед) [самого] носа в кого, кому; з-перед кого.
• И носа не показывать, не показать – і носа не являти, не явити (не появляти, не появити, не потикати, не поткнути).
• Клевать носом (разг.) – куняти (дрімати); окуні ловити; клювати носом.
• Комар носа (носу) не подточит – комар носа не підточить; чиста робота; і голки не підсунеш; ніхто не вчепиться; не присікаєшся (не прикопаєшся).
• Крутить, покрутить носом (разг.) – крутити, покрутити носом.
• Наставить, наклеить, натянуть нос кому – наставити, приправити носа кому; пошити в дурні кого.
• Не по носу кому что (разг.) – не для чийого носа що; ще не вмився хто до чого; (зниж.) не для рила нашого Гаврила що.
• Неприятель у него на носу – ворог коло його носа; ворог уже дивиться [йому] в вічі.
• Не тычь носа (носу) в чужое просо – не сунь (не пхай, не потикай) носа до чужого проса. Пр.
• Нос к носу; носом к носу – носом до носа; ніс у ніс.
• Нос не дорос у кого (шутл.) – ще не доріс (малий ще) хто; (образн.) ще не вмився хто до чого.
• Нос семерым рос, одному достался – ну й ніс, для празника ріс, а ти в будень носиш. Пр. Ніс так нісяк через Дніпро міст. Пр.
• Нос, что и багра не надо; то носина, словно соборное гасило – ніс, як за сім гривень сокира. Пр.
• Оставлять, оставить с носом кого – наставити (приставити) кому носа; пошити кого в дурні; на сухеньке вивести кого; візка кому підвезти.
• Остаться с носом (разг.) – облизня піймати (спіймати, з’їсти, вхопити).
• Повесить нос – повісити (похнюпити) ніс (носа); похнюпитися.
• Повесить нос на квинту; опустить нос (разг.) – повісити (спустити) носа (ніс) на квінту; похнюпити носа; похнюпитися.
• Под носом взошло, а в голове и не посеяно – під носом насіялося, а в голову й не навіялося. Пр. Під носом зійшло, а в голові й не посіяно. Пр. Під носом косити пора, а в голові й не сіяно. Пр. Уже й борідка виросла, а глузду не винесла. Пр. У бороді гречка цвіте, а в голові ще й не орано (на зяб не орано). Пр. Під носом жнива (ліс), а в голові ще й не орано. Пр.
• Под [самым] носом у кого (разг.) – під [самим] носом у кого.
• С гулькин нос (разг.) – у (з) комареву ніжку (з мишачу бідницю); як у комара сала; як у зайця хвоста.
• Смерть на носу – смерть за плечима.
• С носа (с носу) (разг.) – від особи; від кожного.
• Совать [свой] нос; соваться с носом (со своим носом) во что, куда (разг.) – стромляти (устромляти, пхати, тикати, сунути) [свого] носа до чого, куди.
• Ткнуть носом кого во что (фам.) – ткнути носом кого у що.
• Утереть нос кому (перен. разг.) – утерти носа кому; (іноді) узяти гору (верх) над ким.
• [Хоть] кровь из носу (разг.) – [Хоч] кров з носа; хоч з коліна вилупи; будь-що.
• Чуять, почуять носом что – чути, почути носом що; занюхати що.
Щелчок
• Давать, дать щелчок в нос (перен.) – давати, дати щигля в ніс; (розм.) давати, дати цибульки під ніс; (іноді) давати, дати (задати) пинхви. […Цибульки б дать йому під ніс. Котляревський. Задав пинхви — нехай чха. Пр.]

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

пино́ль піно́ль,-ля (циліндричний повзун у металорізному верстаті)
пи́нта пі́нта,-ти (міра ємности в Англії, Америці; 0,56 л)
пинце́т пінце́т,-та, пінце́тка,-ки (пластинчастий пружний інструмент для захоплювання дрібних предметів)

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Пи́нда, пи́ндження – спесь, важничанье, чванство.
Пи́ндитися, -джуся, -дишся – важничать, спесивиться.
Пиндю́чити – надувать, выпячивать;
пиндю́читися – важничать, спесивиться.
Пи́нявий – кропотливый, медленный.
Пошту́рхувати, -рхую, пошту́рха́ти, -ха́ю – поталкивать, потолкать;
пошту́рха́тися – потолкаться, надавать друг другу тумаков, пинков.
Стуса́н, -на́, сту́сень, -сня – тумак, пинок.
Сту́сати, -саю, сту́снути, -сну – толкать, толкнуть, пинать.
Штурха́не́ць – тумак, пинок.
Шту́рхати, -хаю, шту́рхнути, -ну – толкать, толкнуть, давать, дать пинка, тумака.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

Пи́нське, -кого, -кому (м.); пи́нський
пинчу́к, -ка́; -чуки́, -кі́в
Пи́нщина, -ни, -ні

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Наробля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. нароби́ти, -блю́, -биш, гл.
1) Дѣлать, надѣлать. Прости мені, мій батечку, що я наробила! Шевч. 73. Пинчуки багацько лиха нам наробили. Стор. Та жалю наробила, та серце засмутила. Грин. III. 230.
2) Нарабатывать, наработать.
Перема́щувати, -щую, -єш, сов. в. перемасти́ти, -щу́, -сти́ш, гл.
1) Перекрашивать, перекрасить въ другой цвѣтъ. Ми (гуси) попіласті всі, а він (лебідь) один між нас своє пиндючить пір’я біле! Коли б ви тілько захотіли.... Ми б панича сього як раз перемастили. Греб. 362.
2) Чрезмѣрно намасливать, намаслить.
3) Перетасовывать, перетасовать (карты).
Пи́нда, -ди, ж. Спесь, важничанье, чванство. К. Дз. 226. К. МБ. III. 257. Против церкви шапок через пинду дурну не здіймали. К. МБ. XII. 277.
Пи́ндження, -ня, с. Спесивость, чванство, важничанье. К. Дз. 226.
Пи́ндитися, -джуся, -дишся, гл. = Пиндючитися. Нехай не пиндяться, що і вони двоногі. К. Дз. 138.
Пиндря́чити, -чу, -чиш, гл. Моросить? На дворі дощ пиндрячить. Конотоп. у.
Пиндю́чити, -чу, -чиш, гл. Надувать; выпячивать. Ми попіласті всі, а він один між нас своє пиндючить пір’я біле. Греб. 362. (Пані) пиндючили якіїсь бочки, мостили в пазусі платочки. Котл. Ен.
Пиндю́читися, -чуся, -чишся, гл. Важничать, спесивиться.
Пиндю́чливий, -а, -е. Спесивый, важничающій. Вона пиндючлива. Ном. № 2529.
Пини́ти, -ню, -ниш, гл. Мѣшать, препятствовать. Вх. Зн. 48.
Пи́нхва, -ви, ж. Грубая шалость: сворачиваютъ бумажную трубку, вкладываютъ туда кусочекъ ваты, зажигаютъ и вдуваютъ этой трубкой дымъ въ носъ спящаго. Пи́нхви да́ти. Озадачить, сконфузить. Задав пинхви. Ном. № 4179. Не раз і самому писарю давали такої пинхви, що насилу прочхавсь. Кв. См. Тимфа.
Пинчу́к, -ка́, м. Житель пинскаго у. гродн. г. О. 1861. I. 264.
Пи́нявий, -а, -е. Кропотливый, медленный. Пір’я дерти — пинява робота.
Пи́няво, нар. Медленно. Робота йде пиняво. Вх. Зн. 48.
Пиня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Медлить, замедлять. Вх. Зн. 48.
Пле́мфа, -фи, ж. = Пинхва. Племфи дали. КС. 1882. XII. 625.
Попаня́читися, -чуся, -чишся, гл. = Попаніти. Сим. 141. Все теє куди попанячилось і пиндючиться почало. Сим. 227.
Пошту́рха́тися, -ха́ємося, -єтеся, гл. Потолкать другъ друга, надавать другъ другу тумаковъ, пинковъ. Хоть на кії, хоть кулаками поштурхатись попід боками. Котл. Ен. IV. 41.
Провіда́ння, -ня, с. = Відвідини? Там вам буде пиння, гуляння, хороше буде вам провідання. Мил. М. 69.
Сту́сень, -сня́, м. Пинокъ, толчекъ. Дав стусня, аж перекинувсь. Черк. у.
Сту́снути, -сну, -неш, гл. Дать тумака, пинка, толкнуть. Та мене й стуснув у груди.
Ти́мфа, -фи, ж. = Пинхва. Од диму сонце закоптилось, курище к небу донеслось. Боги в Олимпі стали чхати: Турн ї’м ізволив тимфи дати. Котл. Ен. V. 34.
Ти́нфа, -фи, ж. = Тимфа = Пинхва. Тинфу дали оттаку! Чуб. І. 274.
Штурхане́ць, -нця́, м. Тумакъ, пинокъ. О. 1862. І. 72. Почав я краще своє діло робити, не так часто штурханців куштувати. Ком. Р. І. 15.
Шту́рха́ти, -ха́ю, -єш, гл. Толкать, пырять, давать пинки, тумаки. І знов він у хату, то сестра оп’ять за кочергу, та давай штурхати дрова. Рудч. Ск. І. 125. Штурха палицею по під тином, а собаки на його як на вовка брешуть. Стор.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

Буха́н, -на́, м. *2) Толчок, тумак, пинок. Сл. Нік. Наїстись бухані́в. Быть побитым. Ном. № 4963.

- Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) Вгору

Helleborus viridis L. — чемерни́к зеле́ний (Вх1, Вх6, Мл, Сл, Ру, Оп); пиндз (Он — БО), спез (Нв — ЛМ), спендз (Он, Гб2 — БО, ГЦ), спендзе́нка (Он — БО), спиндз (Вх, Вх3, Вх6, Вх7, Он — ДС, БО), спинс (Он — БО), спи(е)нц (Он — БО).
Pinus pinea L. — со́сна́-пі́нія (Вх1, Вх2, Вх6); пі́нія (Вх3, Сл, Оп; Ук), со́сна́ італі́йська (Ру, Оп; Ук); пинолка (Во).
Prunus domestica L. subsp. insititia (L.) C.K.Schneider — терно́слива (Вх, Ср, Ан, Жл, Вх5, Шм2, Ощ, Ян4, Ду, Ів, Mk, Ук, Мс, Гб — СТ, ДС, БУ, ГЦ, ЛМ); слива тернянка (Вх1, Вх2, Вх6), терно́сли́в (Мл; Вх, Ln, Жл, Го1, Шм, Шс, Ду, Сл, Mk, Ук — ЗАГ); ґульки́ (Бк — БУ), ку́лька (Рг1, Пс, Жл, Ду, Ів, Mk, Мч — СД, ПД), куркуду́ч(ш)і (Бк — БУ), парумбеля (Пс), слива дика (Ос — ВЛ), сливка (Вх — ДС), тарка (Сл — ЗК), те́рен (Гр, Ос — ПД), терка (Гб — ЛМ), терн (Ан), терна́вка (Вх, Жл, Вх7, Он — БО, ЛМ), терні́вка (Вх, Жл, Вх7, Гр — ЛМ), терно́сли́вка(и) (Во, Вх, Жл, Он — СТ, ДС, БО), терно́ха (Вх, Ду — ДС), терня́нка (Жл, Гр), торн (Ан — СЛ), чорнослив(а) (Шс, Мс — СТ). \ Сорти: бабки́ (Вх7 — ДС), багро́хи (Вх7), балаба́с (Вх7), білінки́ (Вх, Вх7, Ощ — ДС, ГЦ, ЛМ), біло́сливи(а) (Вх, Вх7, Гу — ДС, БО, ГЦ), білохи (Вх), білушка (Вх7 — ЛМ), білянка (Вх7 — БО), борщівки́ (Вх, Вх7 — ВЛ), бруньки (Вх), бурова́ні (Вх7), вовкун (Вх7 — ЗК), дамасценки (Вх6), димениця (Вх7 — ЛМ), ди́мки (Вх, Вх7 — ГЦ, СЯ), димни (Вх), димниці (Вх5 — ЛМ), домасини (Вх — ВЛ), дриздуля (Mk — ПД), дрислива (Го1 — СЛ), дрисливець (Вх7), дрисли́виця (Вх7), дри́сливка (Вх7 — ВЛ), дристулі (Вх), дристу́хи (Гб — ВЛ), дряскулі (Вх), дрясливці (Вх), дулки (Вх — ЛМ), дура(у)си́ (Вх — ДС), за́снітки (Вх — ВЛ), келавки́ (Вх — ДС), коркоду́ші (Вх7, Мс — СТ, ГЦ), крива́к(и́) (Вх, Вх7 — СЯ, ЛМ), круги́ня (Вх7 — ЛМ), круглиці (Вх), кругли́чка (Гб — ДС), круглянки́ (Вх, Вх7 — ДС), крухині (Вх5, Вх7 — ГЦ, ЛМ), куля́вка (Вх7 — СЯ), куркуду́ші (Мс, Гб2 — СТ, ГЦ), лопа́тка (Вх7 — ВЛ, БО), люба́ха (Вх7 — ДС), любаски́ (Вх7 — ДС), любашки́ (Вх7 — ВЛ), ля́пи (Вх7 — ДС), мела́йниці (Вх7 — ЗК), міш(щ)у́нка (Вх7 — ДС), мошурка (Вх7 — ЛМ), натягавка (Вх7 — СЯ), округлянки (Вх), пампухи́ (Вх7 — БО), парка́ня (Вх, Вх7 — СЯ), паткан(я) (Вх7 — ЛМ), пини́ґи (Вх7 — ЗК), пиріжо́к (Вх7 — СЯ), піроги (Вх7 — СЯ), пости́лиці (Вх7 — ВЛ), пру́ні (Вх, Жл, Гб2 — ГЦ), пру́ньки́ (Вх, Жл), псю́рки (Вх, Вх7 — ВЛ), пу́калка (Вх7 — СЯ), пу́ркавка (Вх7), пурнянки (Вх — ДС), ренкльода (Вх6, Mk), скаку́лі (Вх7), скакульки́ (Вх7), сралюхи (Вх), сра́лька(и) (Вх, Гб — ДС), струпех (Вх7 — БО), трісунки́ (Вх7), трупахи́ (Вх7 — ДС), тру́пеші (Вх7 — ДС), хруставки́ (Вх — ЛМ), черку́ші (Вх7 — ПЦ), чернівки́ (Вх7).
Vallisneria L. — валісне́рія (Ру, Оп; Ук); пинуха (Вх2).
Vallisneria spiralis L. — валісне́рія спіра́льна (Ру, Оп); валісне́рія (Сл), пину́ха кру́тниця (Вх2, Мл).

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

коміса́рка, коміса́рок; ч. коміса́р
1. посадовиця, наділена урядом або міжнародною організацією особливими повноваженнями. [Померла колишня Верховна комісарка ООН, яка допомагала поверненню кримських татар з депортації (qha.com.ua, 29.10.2019). Комісарка Ради Європи з прав людини збирається відвідати Крим. (DW, 12.06.2019). Пані Ляєн прагне, щоб разом із нею у новій Європейській Комісії було майже стільки ж комісарок ЄС, скільки комісарів: 13 жінок i 14 чоловіків. (Україна молода, 2019). Насправді ж симпатична Сопілочка виявилася не «комісаркою», як думав Пиндик, а простою друкаркою в партійному комітеті. (Світлана Ленська «Українська мала проза 1920 – 1960-х років: ідейно-тематичні домінанти, жанрові моделі і стильові стратегії», дисертація, 2015).]
2. начальниця поліції. [За словами комісарки Королівської канадської кінної поліції (RCMP) Бренди Луки, поліція наразі не розглядає інцидент як теракт. (molbuk.ua, 20.04.2020). «Під час збирання доказів затриманий чоловік намагався ввести поліцію в оману щодо обставин інциденту», – заявила речниця поліції району Воля комісарка Марта Сульовська. (Галицький кореспондент, 20.01.2020). Рада ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ призначила генеральну комісарку бельгійської федеральної поліції Катрін де Болль на посаду нового виконавчого директора Європейського поліцейського управління (Європол). (zmina.info, 09.03.2018). Барбі-комісарка поліції. (DW, 25.02.2015). Большевики, нераз разом з темними елементами даної місцевости, під проводом жидівських комісарів і комісарок, палили майже покотом ці наші цінні набутки. («Запорука живучости народу», Львівські вісті, 29.01.1942).]
3. очільниця військового формування. [У травні 2007 р. колишня комісарка полку нічних бомбардувальників згадувала в інтерв’ю про своє повернення до цивільного життя <…>. (Жінки Центральної та Східної Європи у Другій Світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства, К., 2015, с. 85). Комісарка підпільної групи «Юний месник» Тамара Подима (Жінки Центральної та Східної Європи у Другій Світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства, К., 2015, с. 180). Навесні сорок четвертого року – то були останні березневі дні, і з Наносу дмухав холодний вітер – мене призначили політделегаткою роти, власне, політделегаткою другого взводу, або комісаркою, як називали мене бійці. (Іван Потрч «Комісарка», пер. Віль Гримич, 1975).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 247 – комісар1.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Пина́ть, пнуть = пха́ти, пхну́ти, шту́рхати, штурхну́ти (ногою), копну́ти ного́ю.
Пино́къ = стуса́н, штурхане́ць. — Пинка́ дать = стусону́ти, штурхну́ти, стусана́, штурхана́ да́ти.
Ва́жничанье = пи́ха, пиша́ння, велича́ння, пиндю́чення.
Ва́жничать = пиша́ти ся, пишни́ти ся (С. З.), велича́ти ся, пи́зити ся (С. З.), бундю́чити ся (С. Ш.), при́ндити ся, копи́лити ся, копи́лити гу́бу, козири́ти ся, пиндю́чити ся, инди́чити ся, пирожи́ти ся, (над міру) — бри́шкати. — Пишаєть ся, як корова в хамутї. н. пр. — Величаєть ся, як чумацька воша. н. пр. — Коли не пиріг, то й не пирожи ся. н. пр.
Возноси́ть, ся = 1. знїма́ти, ся, піднїма́ти, ся, зно́сити, ся, в го́ру підно́сити, ся. (С. Жел.). 2. сла́вити, хвали́ти, вихваля́ти, ся. 3. гордїти, пиша́ти ся, гордува́ти, чва́нити ся, ви́соко лїта́ти, (іронично) — кирпу гну́ти, бундю́чити ся, пиндю́чити ся.
Высокомѣ́рничать = пиша́ти ся, чва́нити ся, гордува́ти, пишни́ти ся (С. З.), бундю́чити ся (С. Ш.), пиндю́чити ся, пи́зити ся (С. З.).
Горди́ться = гордїти (С. З.), гордува́ти, пиша́ти ся, пишни́ти ся; бундю́чити ся, пиндю́чити ся, чва́нити ся. — Не одною він красою у селї пишав ся — він робітник, він хазяїн, він до всього здав ся. — Вона вже матїрю ходила, уже пишалась і любила своє дитя. К. Ш.
Гордыба́чить = чва́нити, пиндю́чити ся, інди́чити ся.
Гуса́ръ = 1. гуса́рин. С. Аф. — Не вернув ся із походу гусарин-москаль; чого ж мінї його шкода, чого його жаль? Що гусарин чорноусий, що на йому жупан куций, що Машою звав? К. Ш. 2. пи́нхва. — Задав пипхву — нехай чха. н. пр. — Боги в Олимпі стали чхати — Тури їм ізволив пинхви дати. Кот.
Задава́ть, ся зада́ть, ся = 1. дава́ти, завдава́ти, видава́ти (вперед); признача́ти, зага́дувати. — Чули та мовчали, бо й їм добре на чужині мурзи завдавали. К. Щ. — А музика грає, грає, жалю завдаває. К. Ш. — Загадав роботу на цїлий тиждень. — Видав гроші вперед за місяць. — Зада́ть жа́ру, пе́рцу = нами́лити го́лову, нагрі́ти чу́ба, чупри́ну, пи́нхви да́ти, да́ти пе́рцю з ма́ком, зали́ти за шку́ру са́ла. — Бо залили за шкуру сала, трохи не пропала. К. Ш. — Задава́ть тонъ = пе́ред вести́. С. Пар. 2. щасти́ти, вести́сь, пово́дитись, пощасти́ти, повести́ ся. — Вчора йому не пощастило, не повелось.
Задира́ть, задра́ть, ся = 1. задира́ти, здирати, дра́ти, ся, задра́ти, ся, зде́рти, ся. 2. зачіпа́ти, займа́ти, зачепи́ти, заня́ти, заво́дити, ся, завести́, ся. — Не зачіпай мене, бо битиму. — Він раз у раз заводить ся битись. — Задира́ть го́рло = галасува́ти, вигу́кувати, репетува́ти, го́рлати. — Задира́ть носъ = ки́рпу гну́ти, пиндю́читись, ви́соко нести́ ся. — З. за живо́е = до живо́го.
Заноси́ться = пиша́ти ся, гордїти, чва́нити ся, бундю́чити ся, пиндю́чити ся.
Зано́счивый = 1. пи́шний, пиха́тий, чванли́вий, чванькува́тий, чванько, пиндю́чний, пиндю́чливий. 2. д. Задо́рливый.
Кичи́ться = пиша́ти ся, чва́нити ся (С. З.), бундю́чити ся (С. З.), пиндю́чити ся, пирожи́ти ся (С. З.), при́ндити ся, инди́чити ся. — Пишаєть ся, як корова в хамутї. н. пр. — Коли не пиріг, то й не пирожи ся. н. пр.
Лома́ться = 1. лама́ти ся, трощи́ти ся (С. Ш.), про кригу на річцї – кре́снути. 2. виверта́ти ся, викру́чувати ся, витина́ти ся, викривля́ти ся, ко́рчити ся. — Викривляєть ся, неначе комедїянт. 3. опина́ти ся. — Його ведуть, а він ще й опинаєть ся. 4. чва́нити ся, бундю́чити ся, пиндю́чити ся, инди́чити ся (д. Ва́жничать). 5. полюва́ти, бі́гати, тїкати ся. — Корови почали полювати. — Коло Ганни Зачатія вовки тїкають ся.
Надме́нность = пиха́, чвань, чванли́вість, пиндю́чність. — Пихи — на три міхи. н. пр. — Хоч денежка в карманї, та на сто рублїв чванї. н. пр.