Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 105 статей

Запропонувати свій переклад для «плече»

Шукати «плече» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Плечо́ – плече́, ра́м’я, рамено́. [У ла́таній свити́ні, на пле́чах торби́на (Шевч.). Він почу́в, що хтось стисну́в його́ за ра́м’я. З раме́н мої́х могу́тні кри́ла вироста́ють (Олесь)]. • -чо́ с -чё́м – о́пліч, по́(с)пліч, плече́-в-плече́, пліч-о-плі́ч. [Та йшли́ по́спліч з ковале́м дво́є – молоді́ й щасли́ві (М. Вовч.). Вони́ ви́йшли по́руч, плече́-в-плече́ (Корол.)]. • Голова на -ча́х – голова́ на в’я́зах. [У ме́не не ду́рно голова́ на в’я́зах]. • По -чу́ (по силам) – до снаги́, до си́ли. [Ця робо́та йому́ до снаги́]. • Пожимать -ча́ми – низа́ти, зни́зувати плечи́ма, стену́ти плече́м. • -чи (в одежде) – ба́рки. • Двойные -чи в мужской рубахе – прира́мки.

Взять – узя́ти, забра́ти, діста́ти, зня́ти. [Забери́ кни́гу з сто́лу. Хмельни́цького козаки́ діста́ли мече́м сей за́мок (Куліш). Семе́на зняла́ ціка́вість. (Коцюб.)]. • Возьми́, возьми́те! – на, на́те! (урвать часть) – ухиби́ти. [Таки́, призна́ться, з мі́рку жи́та в старо́го вхиби́ла ни́шком. Мо́жна і від га́су ухиби́ти гро́шей на сіль, ме́нше взя́вши]. • В. много – набра́тися. [Набра́вся сті́льки, що й не донесу́]; (о многом) – побра́ти. [Побра́вши вони́ ко́си, та й пішли́ коси́ти]. • В. за долг, за недоимку, силком – одібра́ти за борг, стягти́ за борг, (вульг.) пограбува́ти. [Ні́чим було́ заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли й продали́ (Конис.)]. • В. чью сторону – ста́ти на чий бік, на чию́сь руч горну́ти, чию́сь руч тягти́. • В. кого в опеку – обня́ти опі́ку над ким. • В. ещё в придачу – добра́ти. • В. работу заказанную, заплатив деньги – ви́купити. • В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече – взя́ти на перебаса́. • В. на верёвку – заужа́ти. [Черке́с із-за Она́па арка́нами його́ як ца́па звяза́в, опу́тав, заужа́в]. • В. топором – уруба́ти. • В. в руки – взя́ти (прибра́ти) до рук. • В. себя в руки (овладеть собою) – запанува́ти над собо́ю. • В. верх над кем, над чем – го́ру взя́ти над ким, переборо́ти кого́, поду́жати, перева́жити, поверши́ти, заломи́ти кого́. • В. назад (слова, обвинение) – одмо́вити, одкли́кати. [Прилю́дно одмо́вив те, що написа́в про не́ї в па́шквілі (Ор. Левиц.)]. • В. к себе – прийня́ти. [Прийняли́ сироту́ за дити́ну]. • В. на себя – пере(й)ня́ти на се́бе. [Перейня́ти чужи́й довг. Переня́ти на се́бе фу́нкції засту́пника]. • В. на себя сделать что – підня́тися. [Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти (Куліш)]. • Всем взял – хоч куди́, на все зда́тний. • Ни дать, ни взять – стеме́нно, стеменні́сінько; як вика́паний. [Стеменні́сінько така́ і в нас ха́та. Син – ви́капаний ба́тько]. • Что взял? – пійма́в о́близня? • Он возьми́ да и (сделай что-либо) – він поверну́всь та й… (намалюва́в, укра́в).

Вски́дывать, вскида́ть и вски́нуть – підкида́ти, скида́ти, ски́нути (о многом поскида́ти), завдава́ти, завда́ти. [Мо́ре скида́ло хви́лю на бе́ріг (Коц.). Вартови́й завда́в на плече́ рушни́цю].

Вывиха́ть, вы́вихнуть – зви́хувати, сов. звихну́ти, ви́крутити, ви́вернути, ви́бити, зчахну́ти. [Упав та й ру́ку ви́бив у лі́кті. Ру́ку мені́ ви́крутив]. • Вы́вихнуть себе плечо (о лошади) – сплечи́тися. • -уть себе бабку (о лошади) – скопи́титися. • Вы́вихнутый – зви́хнений, звихну́тий, ви́битий, ви́кручений; зча́хнений, зчахну́тий.

Изловча́ться, изловчи́ться – примудро́вуватися, примудрува́тися и примудри́тися, умудро́вуватися, умудрува́тися и умудри́тися, ухисти́тися, схисти́тися, приловча́тися, прило́вчи́тися, зло́вчи́тися. [Бач, чортя́ка, як умудрува́вся (Г.-Арт.). Шпак так умудри́вся, що як почне́ було́ співа́ть – дико́вина й сказа́ть (Гліб.). Ухисти́вся так злі́зти на поли́цю, що й рука́ми ні за що не бра́вся (Грінч. I). Зло́вчився – тиць його́ но́жиком (Корол.). Прило́вчився покла́сти їй го́лову на плече́ (Васильч.)].

К, Ко, предл. – 1) (о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)]. • К вершине – до ве́рху. • Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го. • К вопросу о чём – до пита́ння про що́. • Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)]. • Дружно идти, двигаться – рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)]. • Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож. • К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́? • Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)]. • Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння. • К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис. • Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.). • Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го. • Немного к востоку – тро́хи на схід. • Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го. • Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го. • Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то. • Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́. • Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег. • Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су. • Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто. • Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́. • Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно. • Пошёл к порогу! – геть до поро́га! • По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)]. • Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)]. • Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го. • Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го. • Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го. • Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́. • Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння). • Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́. • Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть. • К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу! • К свету! – до сві́тла! • К свету стать – ста́ти проти сві́тла. • Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й. • Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)]. • К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя. • К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться). • К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́. • К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре? • К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́? • Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му! • К югу – а) (ближе) до пі́вдня (бли́жче); б) (о направлении) на пі́вдень. • Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)]; 2) (в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)]. • К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора. • К десяти часам – на деся́ту годи́ну. • К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця. • К концу – під кіне́ць. • К началу – під поча́ток, на поча́ток. • К началу года – на поча́ток ро́ку. • К ночи – про́ти но́чи. • Не ко времени – не під по́ру. • К рассвету – над світа́нок. • К самому началу – са́ме на поча́ток. • К тому времени – під ту по́ру. • К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку; 3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)]. • К чертям! – під три чорти́! • Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька!

Каса́ться, косну́ться – 1) (кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)]. • Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́. • Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла. • Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло). • Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць. • Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́. • Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й. • -ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха. • Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки). • Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с; 2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)]. • Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться. • -ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́; 3) (распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)]. • Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н. • Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу. • Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю). • Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат. • Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла); 4) (иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)]. • Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що… • Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється. • Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься. • Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу). • Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)]. • Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)]. • Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)]. • Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)]. • Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться! • Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то… • А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би; 5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)]. • Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить. • А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?; 6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що. • Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це. • -ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що. • Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́. • Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)]. • Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го.

Кача́ть, ка́чивать, качну́ть – (колыбель, качели, деревья, судна и т. п.) колих[с]а́ти (-лишу́, -шеш), колихну́ти, го́йда́ти, гойдну́ти, хита́ти, хитну́ти, хилита́ти, хилитну́ти, (сильно) виха́ти, вихну́ти, хиба́ти, хибну́ти, схибну́ти, (однокр.) стену́ти, (что-л. вертикально стоящее ещё) хиля́ти, хильну́ти що. [Прийшло́ся те́щі зя́тнії ді́ти колиха́ти (Номис). Ви́чуняла та в за́пічку дити́ну коли́ше (Шевч.). Те́ща дитя́ колиса́ла (Гол.). Гойда́ла дити́ну в коли́сці (Коцюб.). Ой ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду хита́є (Грінч. III). І над ни́ми бу́йний ві́тер траву́ хилита́є (Рудан.). Ві́тер ві́є-повіва́є, кораблі́ хита́є (Рудан.). Не годи́ться виха́ти поро́жню коли́ску (Звин.). Не хибни́ го́рщик, щоб не схлюпну́ть (Хорол. п.). Котра́сь мене́ схибну́ла за плече́ (Г. Барв.). Ві́тер ду́ба хиля́є (Грінч. III)]. • Ветер -ча́ет что – ві́тер хита́є (гойда́є, хилита́є, хиля́є, колива́є, коли́ше) що и чим; срвн. Колеба́ть 1. [Ві́тер гойда́в дивину́ і воло́шки (Коцюб.). Ой у по́лі били́на, ві́тер не́ю хита́є (Чуб.). Дивлю́ся на височе́нну со́сну, – ві́тер не́ю гойда́є (Г. Барв.)]. • -ча́ть, -ну́ть головой – хита́ти, (с)хитну́ти, мота́ти, мотну́ти голово́ю; (сильно или продолжительно) вихи́тувати голово́ю. [Коро́ви голова́ми вихи́тують (Харківщ.)]. • -чать, -нуть головой – (в знак согласия) кива́ти, кивну́ти, хита́ти, хитну́ти голово́ю; (выражая несогласие, отрицание) крути́ти (-чу́, -тиш), крутну́ти, мота́ти, мотну́ти, трі́пати, тріпну́ти голово́ю. [Ні, ні – каза́в Сухобру́с, трі́паючи голово́ю (Н.-Лев.)]. • -ну́ть станом – хитну́тися на стану́. [Ви́йшов оди́н з гу́рту, хитну́вся на стану́, проте́р ву́са (Свидн.)]. • -ча́ть насосом – помпува́ти, (зап.) ди́мати.

Ко́жаный – шкуратя́ни́й, шкуряни́й (зап. шкіряни́й), ремі́нний. [Сла́вні бу́бни за гора́ми, а збли́зька шкуратя́ні (Номкс). Скарб многоці́нний, в міх шкуратя́ний заши́тий (Франко). Він шкуратяно́ю рукави́цею своє́ю шви́дко втер їх (сльо́зи) (Крим.). Гара́пник шкуряни́й (Етн. Зб.). Шкіряні́ ходаки́ (лапти) (Франко). Почепи́в на плече́ шкіряну́ то́рбу (Коцюб.). В па́на є ремі́нне відро́ (Звин.). Ремі́нна то́рба (Коцюб.)]. • -ная амуниция – шкуратя́на (шку[і]ряна́) амуні́ція. • -ные ботинки – шкуряні́ череви́ки. • -ный клапан – хлипа́к (-ка́). • -ная куртка – шкуряна́ ку́ртка. • -ные обрезки, см. Обре́зок. -ный переплёт – шкуратя́на опра́ва; см. Переплё́т 3. • -ный пояс, см. По́яс 1. • -ный товар – (шку[і]ряни́й) това́р (-ру), крам (-му), (сапожн.) ше́вський това́р, ше́вський крам, ре́мі́нь (-ме́[і́]ню и -ме́[і́]ня), соб. ремі́ння и реміня́ччя (-ччя). [Купи́в това́ру на череви́ки (Шейк.). Оце́ купи́в ремі́ню, чо́боти поши́ю (Харківщ., Звин.)].

Кото́ма, Кото́мка, Кото́мочка – то́рба, торби́на, торби́нка, торби́ночка, клу́нок (-нка), клу́ночок (-чка), клума́к, клумачо́к (-чка́), (пров.) ша́нька, ка́йстра и та́йстра, (двойная, через плечо или через седло) сакви́ (-ко́в), беса́ги (-са́гів). [Заберу́ діте́й у то́рбу та піду́ в мандрі́вку (Пісня). Хоч іду́ в гости́ну та беру́ хлі́ба в торби́ну (Номис). Одчини́ла вона́ скри́ню, вийма́ла Василе́ві сорочки́ і вклада́ла в клу́нок (Н.-Лев.). І внуча́там із клу́ночка гости́нці вийма́ла (Шевч.). Положи́в собі́ в ша́ньку хлі́ба і са́ла (Чернігівщ.). Пи́сана та́йстра (Коцюб.)]. • -ка работника на рыбных заводах – бу́тир (-ря).

Кото́рый-то – 1) (какой-то) котри́йсь, кото́рийсь; см. Како́й-то. [Дівча́та на ме́не гука́ють, – я не чу́ю; котра́сь мене́ схибну́ла (тронула) за плече́ (Г. Барв.). Котри́йсь із охо́тників уда́рив його́ спи́сом (М. Рильськ.)]; 2) (вопр. мест.) котри́й-то, кото́рий-то? [Чека́й, закли́чу вовкі́в: котри́й-то тобі́ ззів коня́? (Поділля. Дим.)]. • -рый-то час? – Пятый – котра́-то годи́на? – П’я́та.

Ле́вый – лі́вий. [Поверну́вся коза́к Неча́й на лі́веє плече́ (Дума)]. • По -вой стороне, по -вую сторону – ліво́ру́ч. [Ліво́руч гура́льня, право́руч – двір (Коцюб.)]. • С -вого берега – ліво́біч чого́. [Ра́яли споруди́ти ліво́біч Дніпра́ шко́лу лица́рську (Куліш)]. • По -вую руку – ліво́ру́ч (кого́, чого́). • -вый вол, конь (в парной запряжке) – підру́чний, кінь (віл). • -вое крыло партии, парламента – лі́ве крило́, ліви́ця парті́йна, парламента́рна. -вым становиться, см. Леве́ть.

Мешо́к – 1) мішо́к (-шка́), (побольше) міх (-ха), (большой пяти-шестипудовый) ла́нтух (-ха), (вост.) чува́л (-ла), (малый) то́рба, торби́на; (большой кожаный, пров.) гура́ра. [Сього́дня з мішко́м, а за́втра з торби́нкою (Номис). Збу́вся ба́тько ли́ха: збу́вся гро́шей з мі́ха (Номис). Укра́в торі́к ла́нтух жи́та з то́ку (Коцюб.). Не си́плеться зе́рно з чума́цьких чува́лів доще́м золоти́м (Олесь). Стої́ть дід з то́рбою на пле́чах (Коцюб.). На ко́ждому через пле́чі ви́сить по торби́ні (Рудан.). У їх мо́да була́ перево́зити крам у шкуратяни́х гура́рах (Яворн.)]. • Бумажный -шо́к – паперя́ний міше́чок (-чка), паперя́на́ торби́нка. • Денежный -шо́к – калита́, кали́тка; (перен. ещё) мішо́к з грі́шми; срв. Мошна́. • Дорожный -шо́к – (по)доро́жній мішо́к, -ня торби́на (двойной: через плечо или седло) сакви́ (-ко́в), бе́саги (-гів). • Каменный -шо́к – тюре́мна (в’язни́чна) ка́мера; тюрма́. • Платье пошито, сидит -шко́м – убра́ння (женское ещё: су́кня, пла́ття) поши́то мішко́м, нао́хляп стої́ть. [Мате́рія га́рна, а поши́то – мішо́к-мішко́м (Л. Укр.). На ній пла́ття нао́хляп стої́ть (Сл. Гр.)]. Шила в -шке́ не утаишь, см. Ши́ло; 2) анат., биол. – мішо́к, міше́чок (-чка), торби́нка. • -шки́ анальные, голосовые – торбинки́ (-но́к) ана́льні, голосові́. • -шо́к желточный, слёзный – мішо́к жовтко́вий, слі́зний. • -шо́к зародышевый – зародко́вий міхуре́ць (-рця́). • -шо́к пыльцевой – пилко́вий міше́чок; 3) см. Мех 2; 4) (мех на шубу) см. Мех 1б; 5) техн. – (в фермах) закапе́лок (-лка); (в мельничн. крыле) па́зуха; 6) (мешковатый человек) ла́нтух (м. р.), ла́нтушка (ж. р.), вайло́ (общ. р.); срв. Мешкова́тый 2. [Ото́ ще ла́нтушка – аж диви́тися ну́дно, як вона́ танцю́є! (М. Грінч.)]. • Он настоящий -шо́к – він спра́вжній ла́нтух.

Наклоня́ть, наклони́ть – нахиля́ти, хили́ти, нахили́ти, похиля́ти, похили́ти, схиля́ти, схили́ти, перехиля́ти, перехили́ти, нагина́ти, нагну́ти, (редко) поклоня́ти, клони́ти, поклони́ти, уклоня́ти, уклони́ти, (о мног.) понахиля́ти, посхиля́ти, поперехиля́ти, понагина́ти що до ко́го, до чо́го, в що, над ким, над чим; (к кому к чему ещё) прихиля́ти, прихили́ти, пригина́ти, пригну́ти, (редко) приклоня́ти, приклони́ти, (о мног.) поприхиля́ти, попригина́ти, поприклоня́ти що до ко́го и кому́, до чо́го. [Нахиля́є дуб висо́кий ві́ти ду́жі і широ́кі до черво́ної кали́ни (Грінч.). Як ду́ба не нахи́лиш, так вели́кого си́на на до́бре не на́вчиш (Номис). Куди́ хи́лить ві́тер, туди́ й я хилю́ся (Пісня). Скрі́зь-же ти, буйне́сенький, по по́лю гуля́єш, ти́рсу похиля́єш (Основа 1861). Черво́нії корогви́ розпусти́в, до води́ похили́в (Ант.-Драг.). Жураве́ль схили́в до́вгу ши́ю у коло́дязь (Коцюб.). Неха́й уда́рять в тулумба́си су́мно, а ра́тища додо́лу посхиля́ють (Куліш). Перехили́в поро́жню пля́шку над ча́ркою (Н.-Лев.). Витяга́є пля́шку і перехиля́є до ро́та (Васильч.). Нагина́й гілля́ку, до́ки молода́ (Номис). По́ле усіля́ке зі́лля до се́бе кло́нить, аби́ з ньо́го води́ напи́тися (Стефан.). Вітре́ць шеле́сне та прихи́лить мені́ у віко́нце паху́чий бузо́к (М. Вовч.). Він радні́ший бу́в-би їй не́бо прихили́ти (Загірня). Пригина́в їм ви́шні, а вони́ обрива́ли я́годи (Богодух.). Приклони́в го́лову їй на плече́ і пи́льно слу́хав (Загірня)]. • -ть голову – нахиля́ти, нахили́ти, схиля́ти, схили́ти, похиля́ти, похили́ти, перехиля́ти, перехили́ти, уклоня́ти, уклони́ти, (понуро) похню́плювати, похню́пити го́лову, похню́плюватися, похню́питися, (приветствуя, прося) уклоня́тися, уклони́тися, похиля́тися, похили́тися, (о мног.) понахиля́ти, посхиля́ти го́лови. [Стиска́ємо ру́ки й схиля́ємо го́лови (Коцюб.). Ще ни́жче го́лову похили́ла (Грінч.). Перехи́лить го́лову (Номис). Стої́ть, уклони́вши го́лову (Квітка). Сиді́ла, ни́зько похню́пивши го́лову (Грінч.). Сиді́в похню́пившись (Богодух.). Мо́вчки похили́лись: «Благослови́, – ка́жуть, – ба́тьку!» (Шевч.)]. • -ть на один бок – нахиля́ти, нахили́ти на оди́н бік, (пров.) перехня́блювати, перехня́бити що (на́бік, на оди́н бік). [На́що ти так ша́пку перехня́бив? (Сл. Гр.)]. • -ть в разные стороны – нахиля́ти, нахили́ти в рі́зні бо́ки, розхиля́ти, розхили́ти що. [Ві́тер ві́є по доли́ні, розхиля́є лист кали́ні (Грінч.)]. • Наклонё́нный – нахи́лений, похи́лений, (прлг. похи́лий), схи́лений, перехи́лений, на́гну́тий, понахи́ляний, посхи́ляний, поперехи́ляний; прихи́лений, пригну́тий, прикло́нений, поприхи́ляний; похню́плений; перехня́блений; розхи́лений. [Похи́лена голі́вка (М. Вовч.). З перехи́леної пля́шки нічо́го не текло́: була́ вже поро́жня (Червоногр.). Ви́дко було́ ті́льки похню́плену го́лову (Богодух.)].

I. Нахло́пывать, нахло́пать – 1) кого – напле́скувати, плеска́ти, напле́ска́ти, наля́скувати, ля́скати, наля́скати, ля́пати, наля́пати, (о мног.) понапле́скувати, поналя́скувати кого́ (по чо́му). • -пать кого по плечу – напле́ска́ти (наля́пати) кого́ по плечі́ (по плечу́) и кому́ плече́; 2) что – напле́скувати, напле́ска́ти, (о мног.) понапле́скувати що. [Наплеска́в доло́ні, що й до́сі боля́ть (Сл. Ум.)]; 3) (вдоволь, сов.) – а) (в ладони) напле́ска́ти (наля́скати) (в доло́ні); б) (крыльями) наби́ти (налопоті́ти) (кри́лами); (дверью) нагрю́кати (двери́ма); (кнутом) нахльо́стати (нахво́стати) (батогом); (глазами) наклі́пати (налу́пати) (очи́ма); (ушами) нахля́пати (ву́хами, уши́ма); (о парусе) наполоска́ти (налопоті́ти, нахлюпо(с)та́ти). Нахло́панный – 1) напле́сканий, наля́сканий, наля́паний, понаплі́скуваний, поналя́скуваний; 2) напле́сканий, понапле́скуваний; 3) напле́сканий, наля́сканий; наби́тий; нагрю́каний; нахльо́станий, нахво́станий; наклі́паний, налу́паний; нахля́паний; наполо́сканий. -ться – 1) (стр. з.) напле́скуватися, бу́ти напле́скуваним, напле́сканим, понапле́скуваним и т. п.; 2) (вдоволь) напле́скуватися, напле́ска́тися, попопле́ска́ти (досхочу́), (о мног.) понапле́скуватися и т. п.; срв. Хло́пать.

Но́ша – но́ша, но́шанка; (тяжесть, бремя) тяга́р (-ря́), вага́, (увязанная) па́ка, паку́нок (-нка), (охапка) обере́мок (-мка) (чого́). [Підхопи́в мішо́к з сі́ллю, ки́нув собі́ на плече́ і поні́с на бе́рег; але́ ски́нув на пісо́к свою́ но́шу (Коцюб.). Носи́льник, що ніс був яко́гось тягаря́ на спи́ні (Крим.)]. • Вы с -шею? – ви щось несете́ (з собо́ю)? • Без -ши – по́рожнем, без но́ші. • -ша дров – обере́мок дров. • Брать людей под -шу – найма́ти носи́льників (носії́в), найма́ти люде́й не́сти́ що. • Своя -ша не тянет – свій тяга́р не тяжи́ть. • Чужая -ша не тянет – чужи́й тяга́р не тяжи́ть, чужи́й кло́піт не боли́ть.

Перебра́сывать, перебро́сить – перекида́ти, переки́нути, перемі́тувати, переметну́ти що куди́. [Неха́й-би бив, а то й через тин хоті́в переки́нути. Оди́н не доки́нув, а дру́гий переки́нув]. • -сить мост через реку – міст через рі́чку переки́нути. • -сить мешок через плечо – переки́нути, перечепи́ти мішо́к через плече́, заки́нути сакви́ за пле́чі. • Перебро́шенный – переки́нутий, попереки́даний. • Переброса́ть – переки́дати, поперекида́ти, поки́дати що. [Вже переки́дали ми дро́ва, що тепе́р роби́ти?]. • -са́ть лопатою зерно (для просушки) – перелопа́тити зе́рно. • -санный – переки́даний, перелопа́чений.

Переве́шивать, переве́сить – 1) (вторично) перева́жувати, перева́жити, (о мног.) поперева́жувати що; 2) (несколько раз, многое) перева́жувати, перева́жити, ва́жити, пова́жити що. [Всі мішки́ пова́жив]; 3) (перетянуть) перева́жувати, перева́жити, перетяга́ти, перетягти́, сов. понести́, потягти́ кого́, що (на тереза́х). [А ну, зва́жмося, хто кого́ перева́жить (перетя́гне, понесе́, потя́гне)]; 4) (превзойти) переважа́ти и -ва́жувати, перева́жити, перемага́ти, перемогти́ кого́, що, бра́ти, взя́ти го́ру (верх), горува́ти над ким, над чим. [Пра́вда кри́вду перева́жить]; 5) (на другое место) переві́шувати, переві́сити, (о мног.) попереві́шувати що (на и́нше мі́сце); 6) через что – перечі́плювати, перечепи́ти, перехиля́ти, перехили́ти що через що. [Перечепи́в мішка́ через плече́]. Переве́шенный – 1) перева́жений; 2) переві́шений, попереві́шуваний; 3) перече́плений, перехи́лений.

Пе́ревязь – пере́в’язь (-язи), переві́сся, (через плечо: у больных, военных) черезплі́чник. [Рушни́ця на пере́в’язі. Рука́ на (в) черезплі́чнику].

Перема́хивать, перемахну́ть – 1) (перепрыгивать, перескакивать) перема́хувати, перемахну́ти, перестри́бувати, перестрибну́ти, перегасну́ти, пересягну́ти, перешасну́ти, перешугну́ти, перемайну́ти, переметну́тися через що. Срв. Перепры́гивать, Переска́кивать. [Коза́цькі ко́ні, як та бли́скавка, перешугну́ли через глибо́ке прова́лля]; 2) (проскакать, переехать быстро) перебіга́ти, перебі́гти, перемахну́ти, перехо́плюватися, перехопи́тися. См. Проскакать. [Ду́хом перемахну́в до мі́ста. Перемахну́в через рі́чку (Грінч.)]; 3) (перебросить, перекинуть камень и пр.) перешпу́рювати, перешпуря́ти, перешпурля́ти, перешпу́рити, перешпурну́ти (и пережбурну́ти), перешма́рити, перешмарну́ти, перемі́тувати, переметну́ти. [Хло́пець перешпу́рив через парка́н вели́кий шмат це́гли]; 4) (махнуть слишком, назад) перема́хувати, перемахну́ти що (напр., соки́ру, сви́тку через плече́); 5) -хивать, -маха́ть (делать наскоро) – перема́хувати, перемаха́ти. [Ми́ттю перемаха́в (переписал) усі́ папірці́].

Пого́н – 1) см. Пого́ня; 2) (переезд) перегі́н (-го́ну); 3) (на плече) нараме́нник, наплі́чник; 4) (у ружья) пас; 5) см. Пого́нки.

Поплечу́, см. Плечо́.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Плечико – 1) плі́чко, пле́чечко, пле́ченько, плеченя́тко, см. ещё Плечо; 2) (в одежде) плічко, плечико; 3) плечики (мн., вешалка) – плі́чка.

Безропотно – покі́рливо, без ре́мства, не ре́мствуючи, неремсти́во, без наріка́нь, (безмолвно, ещё) без слова, безмовно. [Гостю, очевидячки, нудно й ніколи, але він покірливо ступає поруч хазяїна, криво, невпопад усміхається й хитає головою, коли треба й не треба (В.Винниченко). Павло підійшов до неї і хлипнув у вухо. Вона зойкнула і впала на долівку. Павло витріщив очі і став дожидати, доки підведеться: вона не підводилася і перестала дихати. Тоді він побіг до сусідів і сказав, що Явдоха впала і не встає. Сусіди прибігли в хату, розціпили Явдосі рота і влили води. Після цього Павло сказав Явдосі: «Хай ти сказишся, більше і пальцем не торкну». І справді, більше не чіпав і покірно, без ремства ніс своє ярмо (Г.Тютюнник). — Закладаюся головою, Санчо,— сказав Дон Кіхот,— ось зараз, коли ти теревениш, не вгаваючи, у тебе нічого не болить. Шпар, сину мій, усе, що тобі слина на язик принесе, аби лиш у тебе нічого не боліло, я ж без ремства стерплю усі твої нечемні речі (А.перепадя, перекл. М.Сервантеса). Це видовище сповнило мене жахом і млостю. Усе замиготіло перед моїми очима. Кров гарячою хвилею потекла в мене по спині й грудях. Кинджал, що прип’яв моє плече до щогли, палив мені тіло, наче розпечене залізо. Але мене лякав не так фізичний біль — це я стерпів би, не ремствуючи, — як думка про те, що я можу впасти з реї в цю тиху зелену воду й опинитись поруч з мертвим стерничим (Юрій Корецький, перекл. Р.Л.Стівенсона). «Ти прости, ласкавий Боже, Скарги ці мої зухвалі — Зараз буду неремстиво Нести випроби тривалі!» (М.Бажан, перекл. Давида Гурамішвілі)].

Дисбаланс – (лат.) дисбаланс, нерівнова́жність; незрівнова́женість, неврівнова́женість, незбалансо́ваність: • дисбаланс ротора – дисбаланс ротора. [Розболілося ліве плече — Може, то чорт насидів? Діагноз печальний. І хтозна, що краще: Перша причина чи Дисбаланс ліпідів (Анна Троян)].

Загар – засма́га, смага, (реже) засма́лення, зага́р, зага́ра: • деревенский загар – сільська засмага, сільський загар; • средство для загара, против загара – спо́сіб засма́гнути, загорі́ти, спо́сіб від (про́ти) засмалення, від (про́ти) засма́ги, загару. [Незастигла гнучка міць аж грала в кожному його русі, пломенілась в рум’янцях, яких не пригасив навіть міцний загар (М.Стельмах). Лице взялось смагою, — темне, як головешка, а на тій головешці білий чуб, як льон (С.Васильченко). Повертаємся, всіявши зойком оази; кров на піхвах, засмага східна. Та зачинене місто, мов острів прокази, або клітка, в якій єхидна (Ю.Андрухович). Пекучий день… лісів солодка млява… смага стежок… сонливиці левад… Іде гроза дзвінка і кучерява садам замлілі руки цілувать (Л.Костенко). Я люблю Кет жагуче, Полиск гарних очей, Щік засмагу сліпучу І тендітне плече. Я люблю Кет жагуче! (Всеволод Ткаченко, перекл. Ш.Бодлера). 1. Чоловік — як загар: спочатку пристає до жінки, а потім змивається. 2. Самотність — це коли не пристає навіть загар].

Коричневый – кори́чневий, бу́рий, шокола́дний, (каштановый) бруна́тний, бруна́стий, каштановий, (устар.) цинамо́новий, кори́цевий, цинамоноцві́тний, (диал.) кори́чнявий, (о скорлупе) чорня́вий, (о глиняных изделиях) черві́нько́вий, (рыжеватый) руся́вий, рудува́тий, (темно-коричневий: цвет глаз, масть коня) ка́рий, (зап.) гніди́й: • кори́чневая чума́, перен. – (фашизм) кори́чнева чума; • коричневые – (полит.) коричневі; • кори́чневые по́чвы – кори́чневі ґрунти; • кори́чневый ка́рлик – (астр.) кори́чневий карлик; • коричневый камень, минер. – есоні́т, цинамо́новий ка́мінь. [Су́кня цинамо́нового ко́льору (А.Кримський). Сві́тло яри́ло на діво́чих та молоди́чих убра́ннях і порина́ло в старе́чих бруна́тних капта́нах (Л. Українка). Хоч горі́хи ще не чорня́ві, але́ вже спо́вняні і не мокляки́ (АС). Гніди́й птах (І.Верхратський). Гніде́ про́со (І.Верхратський). Матвій купує нові коні, звичайні селянські коники - сіра кобила, карий кінь і в добавок до того, купує великого, молодого, але дуже занедбаного коростявого шпака (У.Самчук). Коричнева чума повзла вже по Європі. Зі сходу крокував червоний тероризм. Все ближче відчувався грізний подих І першим озвірів із «близнюків» фашизм (Олександра Кавун-Скалівська). Жінка обернулася. Дядько вищирив на неї неповний комплект  коричневих зубів (В.Діброва). З одягу було знати, що то християнин, який визволився щойно з мавританської неволі: на ньому був куцополий каптан синього сукна, з полурукавцями і без ковніра, шаровари тож сині, тільки вже полотняні, на голові шапчина того самого кольору, на ногах полуботки цинамонові, на перекинутому через плече шабельтасі мавританська кривуля (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вітерець. І, немов молоді сови, на плечах повсідалися мрії, з очима, що світяться в присмерку. Ніч, що ніяк не стає ніччю. Пора, коли всі жінки вродливі. Вечір розгорнув брунатні крила, наче велетенський нічний метелик (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Увесь двір у чорнильно-чорних тінях цинамонових дерев. Сад завмер, мов витесаний із мармуру (Р.Осадчук, перекл. М.Дюрас)].

Монтировка – 1) (процесс) монтування, змонтування, (последствие) монто́вання; 2) (лом) монтувалка, (монтажка) монтажка: • монтировка телескопа (конструкция) – монтовання телескопа. [Найближче стояв невисокий молодий фермер, із якимось напівпанківським ірокезом на голові та новенькою монтувалкою в руках (С.Жадан). Проміж сидінь йшов водій. В руках тримав монтувалку. Мабуть, щось з двигуном, цього ще не вистачало! Я обернувся подивитися, що там позаду. «Як ти назвав мій автобус!» Я спочатку навіть не зрозумів, до кого він звертається, аж поки водій не схопив мене за плече. В нього була сильна рука, а в іншій була монтувалка. — Що? — Ти глухий? — Ні. — Тоді повтори, як ти назвав мій автобус! — Довбане корито… (Владислав Івченко). Згідно зі словниками російської мови дію за значенням монтувати можна позначати трьома віддієслівними іменниками монтаж, монтирование, монтировка, але практично в цьому значенні вживають переважно термін монтаж, а зрідка монтирование. Російський термін монтировка зазвичай вживають у інших двох значеннях: а) система конструкцій, на якій щось монтують, наприклад, монтировка телескопа та її різновиди азимутальная монтировка, экваториальная монтировка тощо. На нашу думку, його українським відповідником не може бути термін монтування, бо цей віддієслівний іменник означає незавершений процес. Щоб забезпечити однозначну відповідність терміна поняттю, пропонуємо згідно з рекомендаціями термін монто́вання…; б) інструмент для монтування (укр. монтувалка). Але за будь-яких умов українська мова не утворює іменників на -ировка, тому не можна калькувати російську мову і українською писати монтировка (М.Гінзбург)].

Паясничать, разг. – блазнюва́ти, ду́рника стро́їти (кле́їти, удава́ти), дурникувати, кривлятися. [— Кинь дурня клеїти!! — визвірився раптом милий слідчий, перейшовши на «ти». — Про твою контрреволюційну роботу, от про що! (Він значуще підняв якусь течку, поважив її в руці, дивлячись примруженими очима на Андрія, і кинув на стіл). — Тут все зафіксовано. Але ти мусиш сам про все розказати. Чистосердечно й до кінця. Все! (І.Багряний). Тут сни долають товщу забуття і згадкою лютуються, як змії, тут, на кону минулого життя, блазнюють, корчаться, як лицедії вертепних інтермедій (В.Стус). І, удаючи з себе дурника, я закліпав очима й сказав: — Та грибів хотів підшукать… Хіба не можна? Не можна? (В.Нестайко). Часто думають, що та чи інша людина тільки удає з себе дурника або дурку (Альберт Туссейн). — Усіх жаліти — тюрми позакриваються, — кривлявся Едик (Ю.Винничук). — Розплющ очі, кохана вітчизно, і поглянь на сина твого Санча Пансу; він повертається до тебе, не вельми забагатівши, зате добряче збатожений. Розкрий обійми і прийми також сина свого Дон Кіхота; його здолала правиця іншого, але зате він подолав самого себе, адже це він мені казав, що більшої над сюю звитягу годі собі зичити. Вертаюсь я з грошенятами, бо хоть на мені побито весь батіг, зате я цупко сиджу в сідлі. — Годі блазнювати,— мовив Дон Кіхот,—і дай Боже нам щасливо в’їхати в село, а вже там знічев’я розкинемося мислію по древу та й придумаємо, як ліпше нам пастушити (А.Перепадя, перекл. М.Сервантеса). Нарешті Стредлейтер обрізав кляті свої нігті, устав в отих ідіотських трусах з ліжка й заходився строїти дурника. Підходить, нахиляється і ну товкти мене кулаком у плече — розважається, паскуда! (О.Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера)].

Работяга, разг. – роботяга, роботяй, (умен.) роботя́ка, роботя́жечка, (трудяга) трудяга, трудяка, трудар. [Всього надбав роботяга, та не придбав долі (Т.Шевченко). Роботяга, що не п’є, — така ж рідкість, як кенґуру в наших лісах (В.Слапчук). Принишкнувши, руку поклала йому на плече, пальці, міцні пальці трудяги, чіпко стиснула… (Г.Колесник). Повертаючись після обіду в столовці, я сів у тритонку в кабіну до шофера Н…Це був справжній трудяка (О.Довженко). — Ти, я бачу, не любиш городян, а даремно. Це прекрасні, хороші люди, великі трударі! (Григорій Тютюнник). Мене затоплювало невиразне бажання покохатися з Моллі, але я не мав уже сили. Молі добре розуміла, як виснажує виробництво, бо вже звикла до роботяг (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Собеседник, собеседница – бесідник, бесідниця, розмовник, розмовниця, (нрк.) співрозмовник, співрозмовниця: • быть приятным, неприятным собеседником кому – бути приємним, неприємним бесідником (розмовником) кому; бути до мови, не до мови кому. [Обидва розмовники були колись нерозлучними друзями в світі (Л.Українка). Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки (Л.Українка). Моя бесідниця часто торкала мене за плече (Л.Українка). Нестор поглянув щиро бесідникові в очі й відгорнув якимось заклопотаним рухом волосся з чола (О.Кобилянська). Коли від дині залишилися самі лушпайки, розмовники згадали за полоненого (Олесь Досвітній). Тим часом розмова, обійшовши кілька тем, звернула на ту річ, що до неї неминуче веде хоч найменше впорскування алкоголю, хоч найчеснотливішій людині. На устах розмовників з’явились жінвідділи, шлюб, кохання й аліменти. В кімнаті пролунав Яшин регіт: — А я вам кажу — жінка всігда буде знизу! — Що він говорить, боже ж мій! — сплеснула руками Ганнуся, якої Яшине пророцтво найбільше торкалось (В.Підмогильний). — Але на лекціях я виконую тільки обов’язок! — Тільки обов’язок? — перепитала вона. — Безперечно, — відповів він твердо. — Я не шовініст передусім, до того ж не забуваю, що російська мова рідніша нам. — О, я теж ставлюся до українізації без великого захоплення! Але коли вам захочеться помріяти про ваших славних предків, я зможу бути вам за розмовницю (В.Підмогильний). І ніби мандрівник, зв’язаний харцизами на глухім шляху, дивиться на ніж, яким уже зарізали батька і матір і який лаштують всадити і в його горлянку, з таким почуттям дивився Гордій на Проневу ліву скивицю, яка, коли він говорив, була найчервонішим місцем на всім обличчі. І не встиг розмовник перевести дух після говоріння, як Лундик, справді блідий, аж жовтий, поглянувши на образ св. Миколая, швидко схопився і, підскочивши до опонента, учистив з усієї руки у те місце, що притягало зір, і вигукнув: — Ось як дискутують з сердегівськими аріями! (Т.Осьмачка). О сестро моя маленька, ти самітньому бесідник, підупалому спочинок (В. Стус). — Я знаю Прядоту, — присіла супроти і тихо, схоже, що утаємничено, сказала Миловидчина бесідниця (Д.Міщенко). Сеє сказавши, зважив списа і ринувся на розмовника з такою скаженою люттю, що якби Росинант не спіткнувся ненароком і не впав серед дороги, набіг би необачний купець лиха. А так кінь упав, а вершник далеченько по землі покотився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він неуважно слухав всі ці розмаїті бесіди, іноді вибухаючи саркастичним сміхом на адресу понтифіка або ж схвально гмикаючи на обурені вигуки бесідників. Але він більше дбав про те, щоб витирати собі підборіддя після соусів та шматків м’яса, які випадали йому з беззубого, але жадібного рота, і звертався до своїх сусідів лише для того, щоб похвалити смак якоїсь лагоминки (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Чоловік сказав розмовниці, що в неї дуже дивна манера оповідати: здається, вона описує життя якоїсь іншої людини (Р.Скакун, перекл. А.Баріко)].

Стрястись, разг. – скоїтися, зчинитися, сколотитися: • над кем стряслось, над тем и сбылось – що судилося, того не об’їдеш; • стряслось нещастье з кем – скоїлося нещастя (лихо) з ким; спіткало нещастя (лихо) кого. [— Що се лихо таке сколотилось несподіване? І ти, Марусю, вже не така, як колись була (М.Вовчок). Обидві були люті, в обох очі блищали. Починок качався долі. Старий Кайдаш, Карпо й Лаврін повитріщали на молодиць очі, не знаючи, од чого скоїлась між ними така сварка. Свекруха й невістка так розлютувались, що не примітили чоловіків (І.Нечуй-Левицький). — Та таке скоїлося, таке зчинилося, що як ізгадаю, так млію.. (О.Вишня). Це був справді рідкісний дідок, який знав геть чисто все на світі, усе вмів і за все брався, тільки, на жаль, не все виходило в нього, можна сказати, ні чорта не виходило, але ж як він, бідака, старався, як він хотів усім прислужитися, помогти, підставити плече, і, підійшовши до машини, теж став заглядати в мотор, тяжко зітхати: «Поламалося, це я вам точно кажу»‚ — примовляв дідок, але що поламалося, не казав, зате поперед мене вискочив на дорогу і рішуче зупинив першу— ліпшу машину: поглянь, пане-брате (він так і сказав: пане-брате), що тут скоїлося, бо я вже недобачаю, і хоч пан-брат був ще зовсім зелений, миттю сказав, що це‚ дідику, не термостат, це полетів храповик, ота гайка, що тримає шків метелика-охолоджувача, видно, відкрутилася і згубилася десь по дорозі (В.Шкляр). Розпечатував я того листа з тривогою і трепетом, боячися, що скоїлось, мабуть, щось непевне, інакше не писала б до мене аж сюди, бо й дома було зрідка лише листом озивалась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

У́нты, унт, у́нта – (эвенск.) у́нти, унт, у́нта. [З того ізюбра, з ніжок, пізніше Наталка пошила собі унти, лапчаті. Чотирьох ніжок було мало — це лише на один унт, — але вона добавила ще чотири від тих, що були з пантування, і пошила (І.Багряний). Зрозуміло, звичайно, що одягатись треба якнайтепліше: кожух, капелюха, тепла білизна, теплий костюм, а на ноги унти чи піми, прості повстяники навряд чи витримають такий похід (О.Вишня). Ой, драна охрана, а навколо ж геть переповнений автобус. Поруч, по–індіанськи незворушно сидить, якась дочка оленяра в унтах та куртці-алясці. А, людей же в салон набилося, мамо моя, як зайців у човен до діда Мазая. Ті, що сидять, на вибоях дружно клюють носом спину сусіда спереду. А стоячі, ті, щільно притулившись одне до одного різними місцями, дригано коливаються та підскакують, як дикуни на танцях навколо вогнища на честь, якого–небудь там ідола полювання. Кожен сумлінно зайнятий своїм ділом, ніхто не сачкує. Коротше, їдуть собі люди та й їдуть… (Василь Триндюк). Несподівано, але вже очікувано Абрахам Лі ударив мене в ліве плече ногою, взутою у справжні сибірські унти ( і коли воно таке оце мавпеня встигло) і я заорав обличчям у сніг (О.Ульяненко)].

Хмельной – 1) (напиток) хмільний, (пьянящий) п’янкий; 2) (человек) підпилий, на підпитку, підпивши: • хмельное вино – хмільне (п’янке) вино. [В се врем’я Юпитер, підпивши, З нудьги до жінки підмощавсь, І морду на плече склонивши, Як блазень, чмокавсь та лизавсь (І.Котляревський). Вже підпилий як засне, То хоч коти гармати, І усом не моргне (Т.Шевченко). Почтар, нівроку, був підпилий, Оддав сенатові приказ (Т.Шевченко). Під сонцем Криму, під сліпучим оком, П’янке вино біжить (М.Зеров). Дивно діяла на нього юрба. Рухливістю й гомоном вона збуджувала йому й так напружені нерви, мов він уперше побачив стількох людей і відчув свою з ними спорідність. Він зазнавав хмільної радості співіснування з своїми подобами, поєднаний з ними спільністю життєвої дії (В.Підмогильний). На срібній таці в неї були золоті келехи з медом хмільним (Олександр Ільченко). Хмільний, з прохолодою барвінковий  цвіт,  цвіт  провесня  і  весни,  з розмаху крилом ударив йому під повіки і викресав кілька сльозин,  що,  мов почеплені, загойдались на темній основі опущених вій (М.Стельмах). Це занепад епохи, це п’янкий декаданс, захмелілі ковбої, комуністи і фермери заселяють уперто слобожанський Клондайк, в рурі степу зникає травнева вода, й цвинтарі переповнено нічними химерами (С.Жадан). Падали дотики — губи і руки — як довгожданий дощ Ждалось хмільної муки — Щастя прийшло. То що ж… (Ю.Джугастрянська). Умиті, блищали асфальтні дороги, Яскраво смарагдова зелень чолом Торкалася, спрагла, хмільної вологи, — А люди в турботах ішли напролом, Не знаючи втіхи, не чуючи кроків, Зомбовані плином робочих годин, Утомлені болем життєвих уроків, — Хто в гурті, а хто з ним — один на один… (Наталія Бойко)].

Эвакуатор – евакуатор, (ещё, тех.) буксирник. [Десь бігав, когось умовляв, згуртовував, змобілізовував, засідав, і ось коли впало таке велике нещастя, як війна, коли одні .пішли відразу на фронт, другі злякалися, треті розгубилися, Бузина, який нарівні з професорами звідкись добув для себе “бронь”, виявився найпоміркованішим, зберіг найбільший спокій і враз став називатися в інституті незвичним і не зовсім зрозумілим словом “евакуатор” (П.Загребельний). Перший день у Львові почався із прикрости. Евакуатори намагалися забрати мого коня. Але Мустафі це не сподобалося і він зацідив копитом у плече одному із міських служок. Довелося мені віддати тому десять євро. Опісля довго шукав місця для паркування свого коника. Врешті ми опинилися біля пам’ятника знаменитому поетові Міцкевичу. З поваги до генія Мустафа залишив біля його підніжжя кілька гарячих яблук (Василь Терещук). — Буксирник-сирник! Почті як у Тичини! (м/ф «Тачки»)].

Пожатие – стиска́ння, стиск, по́тиск (руки́), ру́чка́ння. [Невже моя пісня не хвиля? Ой леле! Даремні питання… Німі мої думи, а руки дають лиш німії стискання… (Л.Українка). Поволі він набував знайомства. Від товаришів у праці його ручкання непомітно поширювалось на їхніх родичів та друзів і далі, в глиб міста, до найрізноманітніших представників людського роду, професій та думок, його капелюх щораз частіше здіймався на вулиці, відповідаючи на привітання молодих учених, партійців, профспілчанських діячів і просто осіб обох статей, непомітних співробітників установ, де їм платили гроші (В.Підмогильний). І враз все зайве позникало — Обслуга, авто, літники,  І гори гримнули хоралом,  І був короткий стиск руки, І серце чимось захлинулось, І вмерло, й полетіло в синь (Є.Маланюк). Коли людину самота пече, її від суму не рятує праця. Тоді і тихолетний сміх очей, І жінки випадкової плече, Чи теплий потиск прохолодних пальців, Людині світять, наче цвіт акацій (Т.Мельничук). Мені сподобалось, як вона подає руку — потиск був сильніший, ніж можна було сподіватися. Я терпіти не міг людей, що подають руку розслаблено, наче дохлу рибину (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ПЛЕЧО́ галиц. раме́но; со всего́ плеча́ з усіє́ї си́ли.

ОДИ́Н, один в друго́й (переходить) оди́н в о́дний, голова́ в го́лову; один в по́ле не во́ин укр. оди́н кіл пло́ту не де́ржить; один и друго́й фраз. оди́н /зневажл. одне́/ з дру́гим; один из пе́рвых чи не пе́рший; один к одному́ (щільно) плече́-в-плече́; один на друго́й (схожий) оди́н на о́дний /о́ден/; один по́дле друго́го при ку́пі; один то́лько сам лише́; в один миг /в одно́ мгнове́ние, в одну́ секу́нду/ образ. як батого́м трі́снув; как один (рівно) як скло; не один, а аж [не один, а пять аж п’ять]; всех до одного́ до ноги́; одно́ друго́му (не ме́шает) укр. одне́ о́дному (не шко́дить).

ОКА́ЗЫВАТЬ фраз. приділя́ти [оказывать внима́ние приділя́ти ува́гу], (послуги) ще надава́ти, уділя́ти; оказывать влия́ние ще ма́ти вплив; оказывать давле́ние ти́снути; оказывать медве́жью услу́гу роби́ти ведме́жу по́слугу; оказывать подде́ржку кому ще підпира́ти /спомага́ти/ кого, підставля́ти плече́; оказывать по́мощь ще става́ти до по́мочі, простяга́ти /подава́ти/ ру́ку по́мочі; оказывать по́чести /оказывать честь/ кому = воздавать почесть; оказывать противоде́йствие протиді́яти, чини́ти перешко́ди; оказывать расположе́ние виявля́ти прихи́льність; оказывать реша́ющее влия́ние фраз. роби́ти пого́ду; оказывать снисхожде́ние = снисходить виявля́ти до́брість, ма́ти се́рце, ма́ти Бо́га в се́рці /в животі́/; оказывать соде́йствие кому сприя́ти, підпира́ти кого; оказывать сопротивле́ние (отча́янное сопротивле́ние) ста́вити (шале́ний) о́пір, (пруча́тися рука́ми й нога́ми); оказывать услу́гу прислуго́вуватися; оказывать хоро́ший приём виявля́ти щи́ру гости́нність; оказывающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, ста́вши уділя́ти, зда́тний /ра́ди́й/ зроби́ти; оказывающий благотво́рное де́йствие /оказывающий благотво́рное влия́ние/ живода́йний, спасе́нний, цілю́щий; оказывающий что фраз. уділя́ч чого [оказывающий по́мощь уділя́ч допомо́ги]; оказывающий влия́ние впливо́вий, зда́тний впли́нути; оказывающий внима́ние кому ува́жний до кого; оказывающий давле́ние наста́влений ти́снути; оказывающий какое де́йствие зда́тний поді́яти як; оказывающий дове́рие схи́льний довіря́ти, стил. перероб. довіря́ючи; оказывающий короле́вский приём зви́клий прийма́ти по-ца́рськи; оказывающий любе́зность ра́ди́й зроби́ти ла́ску; оказывающий медве́жью услу́гу стил. перероб. ощасли́вивши ведме́жою по́слугою; оказывающий ми́лость кому ми́лостивець чий; оказывающий мора́льное возде́йствие покли́каний мора́льно впли́нути; оказывающий подде́ржку кому ра́ди́й підтри́мати кого; оказывающий покрови́тельство = покровительствующий; оказывающий по́мощь помага́ч, ра́ди́й помогти́, ста́вши помага́ти; оказывающий по́чести покли́каний скла́сти ша́ну; оказывающий почёт = уважающий; оказывающий предпочте́ние зго́дний відда́ти перева́гу; оказывающий расположе́ние кому прихи́льний до кого; оказывающий соде́йствие = соде́йствующий; оказывающий сопротивле́ние зда́тний чини́ти опір, стил. перероб. поста́вивши о́пір; оказывающий услу́гу ра́ди́й прислужи́тися; оказывающий хоро́шее де́йствие (лік) помічни́й; оказывающий хоро́ший приём відо́мий своє́ю гости́нністю; оказывающий честь кому за́вжди з поша́ною до; не оказывающий сопротивле́ния безо́пірний; оказываемый ро́блений, чи́нений, вия́влюваний, відда́ваний, пода́ваний, нада́ваний, пока́зуваний, приді́люваний, уді́люваний;

ОПО́РА ще підпо́ра, опертя́, підва́лина, коло́на, стовп, ба́за, галиц. осто́я, перен. плече́, рука́.

ПОДДЕ́РЖИВАТЬ кого ще підпира́ти, підставля́ти плече́ кому, тягну́ти ру́ку за ким, (порядок, діло) трима́ти; та́йно поддержать стоя́ти за спи́ною; поддержать знако́мство води́ти хліб та сіль, і да́лі товаришува́ти; поддержать мора́льно підтри́мувати на ду́сі; поддержать перепи́ску і да́лі листува́тися; поддержать ту́ловище в вертика́льном положе́нии (про звірів) стоя́ти на за́дніх ла́пах; поддерживающий що /мн. хто/ підтри́мує тощо, ста́вши підтримувати, покли́каний підтри́мати, підтри́мувач див. ще помагающий, прикм. підтримко́вий, підтри́мувальний, підпру́жній, /брус/ хребе́тний, плечови́й, для пі́дтримки, реконстр. пі́дтри́мчий, фраз. ві́рний [поддерживающий до́гмы вірний до́гмам], оказ. яки́й /що, мн. хто/ за; поддерживающий компа́нию ра́ди́й бува́ти в товари́стві; поддерживающий перепи́ску і да́лі листу́ючись; поддерживающий поря́док покли́каний трима́ти поря́док; поддерживающий равнове́сие хребе́тний, для пі́дтримки рівнова́ги; поддерживающий разгово́р підтри́мувач розмо́ви; поддерживающий ро́дственные свя́зи зви́клий родича́тися; поддерживающий тради́цию ві́рний тради́ції; не поддерживающий оказ. яки́й /що, мн. хто/ про́ти; поддерживающийся/поддерживаемый підпи́раний, підтри́муваний, підде́ржуваний /додержуваний/; поддерживающий підпе́ртий.

ПРИНИМА́ТЬ (план) ще пристава́ти на, (обов’язки) перебира́ти, (за кого) бра́ти; принима́ть бли́зко к се́рдцу что ще перейма́тися чим, роби́ти біду́ з чого, галиц. бра́ти собі́ до се́рця; принима́ть в до́лю прийма́ти до спі́лки; принима́ть всерьёз бра́ти серйо́зно /пова́жно/; принима́ть в компа́нию прийма́ти до гу́рту; принима́ть в расчёт врахо́вувати, бра́ти до ува́ги; принима́ть в число́ зачисля́ти; принима́ть дежу́рство /принима́ть сме́ну, принима́ть пост тощо/, заступа́ти /става́ти/ на че́ргу (чергува́ння) /змі́ну, ва́рту, сті́йку тощо/; принима́ть за ма́ти за; принима́ть за чи́стую моне́ту, не піддава́ти су́мніву, ма́ти за́ чи́сту моне́ту, ві́рити ска́заному; принима́ть к исполне́нию, прийма́ти для ви́кона́ння /реаліза́ції/; принимать к све́дению живомовн. мота́ти на вус, бра́ти на ро́зум; принима́ть на /вещево́е, пищево́е/ дово́льствие = ставить на /вещевое, пищевое/ довольствие; принима́ть на свой счёт ще бра́ти на свій карб; принима́ть оборо́нную пози́цию фаміл. наїжа́чуватися; принима́ть какой оборо́т іти́ якими доро́гами, оберта́тися яким бо́ком, розвива́тися в якому на́прямі [собы́тия принима́ют нежела́тельный оборот поді́ї розвива́ються в неба́жаному напрямі], фраз. перехо́дити /поверта́ти/ на що [разгово́р при́нял ино́й оборот розмо́ва перейшла́ на і́нше; де́ло при́няло плохо́й оборот спра́ва поверну́ла на гі́рше]; принима́ть пи́щу зажива́ти ї́жу, трапезува́ти; принима́ть по́зу фраз. става́ти в по́зу; принимать реше́ние ще вино́сити ухва́лу; принима́ть си́лу зако́на набира́ти си́ли зако́ну; принима́ть угрожа́ющие разме́ры явля́ти щора́з бі́льшу загро́зу; принима́ть чью сто́рону става́ти на чий бік; принима́ть уча́стие (в чём) підставля́ти плече́, (образ. приклада́ти ру́ку до чого, живомовн. моча́ти па́льці у що); принима́ть уча́стие в ком виявля́ти турбо́ту до кого, опі́куватися /док. запікуватися/ ким; принимать хара́ктер набува́ти власти́востей; принима́ть черты́ чего набува́ти рис, коротк. збива́тися на що [обе́д принима́ет черты бесе́ды обі́д збива́ється на бе́сіду]; не принима́ть (кого) не пуска́ти на порі́г; не принима́ть это бли́зко к се́рдцу не перейма́тися цим, не роби́ти (собі́) біди́ /кло́поту/ з того; не принима́ть в оби́ду не бра́ти за зле; не принимать во внима́ние фраз. помина́ти; не принима́ть в счёт скида́ти з раху́нку; не принима́ть ни под каки́м ви́дом і на порі́г не пускати; здесь не принима́ют кого тут висо́кі поро́ги для кого; принима́я во внима́ние коротк. з ува́ги /о́гляду/ на що; не принима́я во внимание фраз. помина́ючи;

СОУЧА́СТВОВАТЬ ще бу́ти у спі́лці, образ. підставля́ти плече́; соучаствующий що /мн. хто/ бере́ у́часть тощо, ра́ди́й бра́ти уча́сть, уча́сник, співуча́сник, спі́льник, співзмо́вник, спрови́нник, поли́гач, партне́р, співпомага́ч, фраз. співтворе́ць, прикм. співуча́сний, (у злочині) спрови́нний.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Плечо – плече́, -ча́, раме́но, -на.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Плечо – плече; рамено. Плечо с плечом – опліч; попліч; плече в плече; пліч-о-пліч. По плечу (по силам) – під силу; до сили; до снаги. Пожимать плечами – низати, знизувати плечима.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Плечо (арки) – рамено́; • п. рулевое, рулевой рычаг – рамено́ стернове́.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Плечо • Взваливать, взвалить (класть, положить) на плечи чьи, кому – складати, скласти (класти, покласти, звалювати, звалити) на кого (на плечі чиї, кому). • Висеть на плечах у кого – висіти на плечах у кого. • Все лежит на моих плечах – усе лежить на моїх плечах; уся відповідальність (увесь клопіт) [лежить] на мені. • Выносить (нести), вынести на [своих (собственных)] плечах – виносити (нести), винести на (своїх) плечах (на собі). • Голова на плечах у кого; имеет голову на плечах кто – має голову на в’язах (на в’язях) хто; є голова на плечах у кого; знається (розуміється) на дечому хто. • За плечами (быть, иметься, иметь…) – за плечима (за собою) (бути, мати…). • Как (будто, словно, точно…) гора с плеч [свалилась] у кого – як (мов, немов, наче…) камінь із серця (з плечей, з плеч) [звалився, скотився]; наче (мов) камінь від серця відпав. • Косая сажень в плечах – сажневі плечі (рамена). • Лежать (быть) на плечах кого, чьих, у кого – лежати (бути) на плечах чиїх (нагорбі чиєму), у кого. • Ложиться, лечь на плечи чьи, кому – лягати, лягти на плечі чиї, кому. • Не по плечу кому что (разг.) – не до снага (не під силу) кому що; понад силу кому що; (іноді) не доріс до того хто. • Перекладывать, переложить на плечи чьи, кому – перекладати, перекласти на плечі чиї, кому. • Плечом к плечу, плечо [о] плечо – пліч-о-пліч, плече до плеча (іноді плече у в плече); опліч (попліч). • Пожимать, пожать плечами – низати, знизувати, знизати плечима; стенути плечима; стискати, стиснути плечима. • По плечу кому – до снаги (під силу) кому. • Сваливаться, свалиться с плеч кого, чьих – Див. сваливаться. • Сидеть на плечах у кого – сидіти на плечах у кого. • Со всего плеча – навідліг; з усієї снаги (з усієї сили); щосили (щодуху). • С плеч долой – та й край (мороці); тай квит; та й по всьому; збувся (позбувся) клопоту (халепи). • С плеч сбросить (свалить, скинуть…) – скинута з плечей. • С чужого плеча костюм – убрання (костюм, одіж) після когось, з чогось; з чужого плеча костюм (одіж).

Бок • Бок о бок – (п)обік, (п)обіч кого, чого; бік у бік; пліч-о-пліч; попліч; плече в плече. [Обік його Цариця небога, Мов опеньок засушений, Тонка, довгонога… Шевченко. Попліч сиділа коло його стара бабуся. Вовчок.] • Бока отбить кому – бебехи (печінки) надсадити (відбити) кому; відбити (відтовкти) боки кому. [Сюди на кулаки лиш ближче! Я бебехів вам надсажу! Котляревський.] • Боком – боком; бока; бокаса. [Каламарчик лежить бока осторонь. Барвінок.] • Боком выходить (вылезти) – рогом (боком) вилізти. [Коли б нам та оцей сміх боком не виліз!.. Гончар.] • Глядеть боком на кого – кривим оком глядіти (дивитися) на кого; зизом дивитися на кого. [Дивиться на нього кривим оком. Франко.] • Лежать на боку (ленясь) – лежня справляти; байдикувати; байдики бити. [Годі байдики бити та хліб даром їсти… Козланюк.] • Намять бока кому – облатати (полатати, нам’яти, обчухрати) боки кому; дати наминачки кому. [Тю! Заліз у чужу хату, ще й голос подає! Ану, хлопці, полатаємо йому боки? Юхвід.] • Отдуваться своими боками – платити своїми боками; на собі терпіти. • Под боком – близенько; зовсім близько; недалечко; (образн.) тільки що не видко; як палицею (шапкою, штихом) (до)кинути. • С боку припёка (припёку) – приший кобилі хвіст; п’яте колесо до воза. • Сидеть боком – сидіти боком (бока); бокувати. [Не бокуй, Марусенько, не бокуй: сядь собі прямісінько. Сл. Гр.] • С отвисшими боками – вислобокий; з відвислими боками.

Вставать • Буря встаёт, встала – схоплюється, схопилася (зривається, зірвалася, знімається, знялася) буря (шуря-буря); буриться, забурилося, шурубуриться, зашурубурилося. [Раз якось хмара наступила, Схопилась буря і зломила деревце бідне з корінцем. Глібов. Хмариться, буриться, — дощ буде. Сл. Гр.] • Вопрос встаёт во весь рост – питання стає на всю широчінь. • Вставать, встать грудью за кого, за что (книжн.) – ставити, стояти, стати стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати, обставати) кого, що. • Вставать, встать дыбом – ставати, стати диба (дибом, дибки, дуба, дубом, сторч, сторчака, догори). [Як скочить Лев — аж диба стала грива… Глібов. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.] • Вставать, встать на дыбы (перен.) – ставати, стати (про багатьох поставити) дибки (на диби, сторчака, іноді руба, навспинячки, зниж. гопки). [А ще й дибки проти нас стають вони! Грінченко. Він наче і з добрим серцем до мене, а проти його — навспинячки. Мирний.] • Вставать, встать на зашиту кого – ставати, стати (поставати, постати) до оборони (на оборону, на захист, зах. в обороні) кого, чого; обставати, обстати за ким, за чим, за кого, за що; уступатися, уступитися за кого, за що. [А Дутка обстав за жінкою і сказав там якесь слово Савці. Савка на те візьми та й гоп Дутку в лице. Маковей.] • Вставать, встать на колени – ставати, стати (про багатьох поставати) на коліна (навколішки, навколюшки, навколінки, навколінці); (зах.) уклякати, клякнути, уклякнути (про багатьох повклякати) [на коліна]. [Уклякла на обидва коліна на мокру од крові землю. Коцюбинський.] • Вставать, встать на ноги (перен.) – ставати, стати на ноги, спинатися, зіп’ястися на ноги; зводитися, звестися (здійматися, зніматися, знятися) [на ноги]. [Нехай твій рідний край плямований не буде, нехай тобі щастить, де ти на ноги знявся… П. Куліш, перекл. з Байрона.] • Вставать, встать на путь чего – ставати, стати на шлях чого; іти, піти шляхом чого. • Вставать, встать поперёк дороги (перен.) – заступати, заступити шлях (дорогу, стежку) кому; ставати, стати (в)поперек шляху (дороги); ставати, стати на перешкоді (на дорозі); ставати, стати притичиною кому. [А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Н. п.] • Вставать, встать против кого – (в)ставати, (в)стати на кого; повставати, повстати проти кого, на кого; підніматися, піднятися на кого. [Нездужаєш чи боїшся На ворога стати? Шевченко.] • Вставать, встать с места – уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися) [з місця]; підводитися, підвестися (зводитися, звестися, зніматися, знятися, ставати, стати) на [рівні] ноги. [Вона… підвівшись, кладе свою руку на плече хлопчикові. Багмут.] • Вставать, встать с трудом – насилу (ледве) уставати, устати (підводитися, підвестися, про багатьох повставати, попідводитися); зволікатися, зволіктися. [Ледве встала, поклонилась, Вийшла мовчки з хати. Шевченко. Довго спав на сіні в клуні, аж надвечір зволікся… Сл. Гр.] • Встал да пошёл, так и вотчина со мной – куди пішов Лесь, то все весь. Пр. Куди піде Лесь, то всюди увесь. Пр. Голий підперезався та й зовсім зібрався. Пр. • Встанешь пораньше, так уйдёшь подальше – хто рано підводиться, за тим діло водиться. Пр. Щоб лиха не знати, треба не багато спати. Пр. Хто бажа багацько знати, треба мало спати. Пр. Хто пізно ходить, той сам собі шкодить. Пр. • Встать в позу – стати в позу. • Встать на защиту Родины – стати на оборону (до оборони, на захист) Батьківщини. • Встать на учёт – узятися на облік. • Встать на чьё-либо место – заступити кого, чиє місце; стати на чиє місце. • Встать поспешно, схватиться, сорваться – схопитися (підхопитися) [з місця]; зірватися з місця; зірватися (схопитися) на [рівні] ноги (про богат. посхоплюватися, позриватися). [Але в ту ж мить Надія схопилась… Завгородній. Юрко зривається з місця і біжить стежкою до Ілька на городи. Козланюк.] • Встать с левой ноги – уставати, устати лівою ногою (на ліву ногу). • Ему больше не встать – йому вже (вдруге, більш) не встати; він не встане вже. • Кто рано встаёт, того удача ждёт – хто не довго спить, тому щастить. Пр. Хто рано встає — у того й є. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Що рано, то не погано. Пр.

Идти • Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). • Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло. • Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає). • Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. • Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд). • Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком). • Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться. • Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється). • Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)… • Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить. • Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік]. • Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли. • Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо). • Идёт! – гаразд!; добре!; згода! • Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.] • Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться. • Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що. • Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди! • Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири. • Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого. • Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили). • Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь. • Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом). • Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому. • Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого. • Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати. • Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому. • Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому. • Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.] • Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим. • Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі). • Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати. • Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати. • Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання. • Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети. • Идти к чему – личити (пасувати) до чого. • Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] • Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі). • Идти на всех парах – іти повним ходом. • Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все. • Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого. • Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити. • Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого. • Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати. • Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом. • Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя). • Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок. • Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки. • Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що. • Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги. • Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно). • Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати. • Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою). • Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава). • Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники). • Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом). • Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси). • Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку. • Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати. • Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого. • Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом… • Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию. • Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися). • Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди. • Идти рядами – іти лавами (рядами). • Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові. • Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку. • Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати). • Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким. • Идти стеной – лавою (стіною) йти. • К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться. • Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало! • К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься). • Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці). • Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися). • Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати. • Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться. • Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила. • Он на всё идёт – він на все пристає (йде). • О чём идёт речь? – про (за) що йдеться? • Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре. • Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що. • Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб… • Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить. • Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту. • Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре. • Шли годы – минали роки (літа). • Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги. • Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста. • Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

Оставлять • Ещё не оставило счастье кого-либо – ще не покинуло щастя кого; ще не вмерла доля чия. • Камня на камне не оставить (ритор.) – каменя на камені не лишити (не покинути); зруйнувати до пня (дотла, дощенту, ущент). • Не на кого оставить дом – нема на кого (ні на кого) дім залишити; ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. • Не оставил и следа – не [залишив і сліду; і сліду не кинув. • Не оставить кого-либо своей милостью (своими милостями) (устар.) – не забути (не поминути) кого своєю ласкою; не залишити кого без своєї ласки; не позбавити кого своєї ласки. • Не оставьте меня без ответа (уведомления) – не відмовтеся відповісти (відписати) мені (повідомити мене). • Оставим (давайте оставим) этот разговор (эти разговоры) – киньмо (облишмо) цю розмову (ці розмови). • Оставим это! – облишмо (залишмо, (по)киньмо) це (про це)! • Оставить в дураках кого-либо (разг. перен.) – пошити в дурні кого; убрати дурнем кого; постригти на дурня кого; завдати дурня кому. • Оставить [дурную] привычку – покинути (закинути) [лиху, погану] звичку; кинутися (позбутися) [лихої, поганої] звички. • Оставить заявление без последствий – залишити заяву без наслідків; (розм.) знехтувати заяву. • Оставить надежду (надежды) – покинути (облишити, занедбати) надію (надії). [Невже я навіки мушу попрощатися з своїми мріями …занедбати надію на вишу діяльність? Н.-Левицький.] • Оставить просьбу, жалобу без последствий – не задовольнити прохання, скаргу. • Оставить своё намерение (свою мысль) – покинути (облишити) свій намір (свою думку); відмовитися від свого наміру (від своєї думки); [від] кинутися свого наміру (своєї думки). • Оставляет желать лучшего; оставляет желать много лучшего что-либо – не таке [ще] як слід (як треба) що; не таке, як мало б (має) бути • Оставлять, оставить без внимания кого-, что-либо – залишити, лишити (про багатьох полишити, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; не зважити на кого, нащо; (іноді) обминати, обминути (поминати, поминути) кого, що; (ірон. образн. розм.) записувати, записати в комині кого, що. • Оставлять, оставить в живых кого-либо – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим (при житті) кого; дарувати життя кому. • Оставлять, оставить в пренебрежении кого-, что-либо – занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти, занехати, нехтувати, знехтувати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, пропадає дитя. Вовчок.] • Оставлять, оставить за собой (позади себя) кого-, что-либо – лишати, лишити (залишати, залишити) позад себе кого, що; випереджати, випередити кого, що. • Оставлять, оставить за собой право – застерігати, застерегти собі право; залишати, залишити за собою право. • Оставлять, оставить кого-либо в покое – давати, дати спокій кому; давати, дати чистий (святий) (с)покій кому. • Оставлять, оставить кому-либо на попечение (на чьё-либо попечение) – лишати, лишити (залишати, залишити) під опіку чию (під чиєю опікою). • Оставлять, оставить мир, свет (устар.) – покидати, покинути світ; зіходити (сходити), зійти зі світу; (арх.) переставлятися, переставитися. [Безславному тяжко сей світ покидать. Шевченко.] • Оставлять, оставить с носом кого – Див. нос. • Оставляя в стороне что-либо – поминуючи, поминувши (полишаючи, полишивши) що. • Оставь надежду всяк, сюда входящий – - Хто йде сюди, покинь усі надії. Карманський, Рильський, перекл. з Данте. • Оставь, надоело! – годі, обридло (набридло)! • Оставь эту дурную привычку – покинь цю лиху (погану) звичку – прошу, облиште свої залицяння; (згруб. ще) Вибийте хвіст об тин. [Тетяна: …Знаю я, куди ви гнете. Вибийте хвіст об тин… Котляревський.] • Пожалел волк кобылу — оставил хвост да гриву – пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву. Пр. Розжалобився, як вовк над поросям — від’їв ніжки та й плече. Пр. Жалів яструб курку, доки всю оскуб. Пр. • Счастье оставило кого – щастя (по)кинуло, (доля (по)кинула) кого; збувся долі (щастя) хто.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

плечо́ плече́,-ча́, ра́м’я, рамено́,-на́ (частина важеля від точки опори до точки прикладання сили) п. кривоши́пное плече́ [ра́м’я] корбове́ п. мостово́е плече́ [ра́м’я] моста́ п. па́ры сил плече́ па́ри сил п. рычага́ плече́ [ра́м’я] ва́желя п. си́лы плече́ си́ли

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Плече́, -ча́ – 1) плечо; 2) (в столбе) стороны у основания шипа; 3) часть кухонной печи; 4) (в сукновальной толчее) кулак в валу; 5) верхняя часть ярма.

По́пліч, нар. – рядом, плечо с плечом.

Ра́мено – 1) перекрестье креста; 2) бревно, проходящее сквозь вал; 3) радиус, соединяющий круг колеса с осью; 4) плечо; 5) рука от локтя до плеча.

Спле́чити, спле́читися – сплечить, вывихнуть плечо.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

плече́, -ча́, -чу́, -че́м; пле́чі, плече́й і пліч, пле́чам, плечи́ма, на пле́чах

плече́-в-плече́, присл.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бага́тий, -а, -е. 1) Богатый, обладающій богатствомъ. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Ном. № 1420. Дурень багатий, так і слово його в-лад! Ном. № 1428. Тяжко-важко нам убогим багатих любити. Мет. 64. Скачи, враже, як пан каже: на те він багатий. Шевч. 10. Багатий на що́. Богатый чѣмъ, имѣющій много чего. Він багатий на воли: шість пар має. — Нащо йому доля? Треба закопать: він і так багатий... — Багатий на лати та на дрібні сльози — бодай не втирать. Шевч. 134. Либонь же ти на розум не багатий. АД. І. 170. Бага́тий на сло́во. Словоохотливый. Настя така багата на слово, що я не мала часу ніколи й промовити до бабусі. Г. Барв. 224. 2) Богатый, цѣнный. Як виїхав Ревуха на коні гуляти, перевісив через плече сагайдак багатий. КС. 1892. III. 377. 3) Бага́тий ве́чір, — та кутя́ = Багат-вечір. Чуб. ІІІ. 262. ХС. І. 79. Ум. Багатенький.

Бла́зень, -зня, м. 1) Молокососъ; дуракъ, дурачина, глупецъ, олухъ. І морду на плече схиливши, як блазень цмокавсь та лизавсь. Котл. Ен. VI. 35. Чи не сором такому блазневі горілку пить? Блазень який, ще й він тут цвірінька. Черк. у. 2) Шутъ. Ум. Бла́зник. Вх. Лем. 392.

Гордови́тий, -а, -е = Гордуватий. Сим. 216. Ой дівчино гордовита, гордуєш ти мною. Грин. ІІІ. 233. Він був.... дуже гордовитий. Коли й гляне на тебе, то все одним оком через плече. МВ. І. 75. Ум. Гордови́тенький. Ном. № 2530.

Дзьоблинка, -ки, ж. Сумка (четырехугольная шерстяная) у гуцуловъ, родъ котомки, надѣваемой черезъ плечо. Федьк.

Зли́нути, -ну, -неш, гл. Слетѣть; взлетѣть. Злину з дуба. Гол. IV. 446. З дерева злинула голубка, сіла мені на плече. Левиц. Пов. 17. Побачив він Духа Божого, що спустився, як голуб, і злинув на него. Єв. Мт. III. 16. Злинув на дерево.

Кола́ч, -ча́, м. 1) Калачъ, крендель, вообще бѣлый хлѣбъ. Желех. Kolb. І. 52. 2) — си́ріний. Кушанье: овечій творогъ лѣпится въ формѣ круглаго хлѣба съ отверстіемъ по срединѣ и затѣмъ варится въ маслѣ. Шух. I. 100 216. 3) Родъ посуды: глиняная труба, согнутая въ видѣ кольца, съ горлышкомъ; употребляется для водки и носится на шнуркѣ черезъ плечо. Шух. 1. 270. 4) Свясло, витень изъ сѣна длинный, которымъ обматывается на верху стога конецъ остреви́, чтобы дождь не проникалъ внутрь стога по остреві́. Шух. І. 170. Ум. Кола́чик. Та він мі принесе колачик біленький. Гол. І. 337.

Коломи́йка, -ки, ж. 1) Жительница Коломыйскаго округа. Ой славная коломийка по дворі ходила. Чуб. IV. 492. 2) Особый родъ пѣсенъ въ Галиціи, Буковинѣ и Угорской Руси, получившій свое названіе отъ г. Коломыи, гдѣ онѣ наиболѣе распространены; каждая пѣсня состоить изъ 2-6 стиховъ въ 14 слоговъ каждый, съ цезурой послѣ 8-го стиха. Як я тую коломийку зачую, через тую коломийку дома не ночую. Гол. См. Сумцовъ. Коломийки. КС. 1886. IV. 3) Танецъ въ Галиціи и Угорск. Руси. Де-Волланъ, Угро-русскія пѣни. 16. 4) = Клепаня. Шапка эта такъ называется въ Галиціи по той причинѣ, что ее носять въ Коломыйскомъ округѣ. Гол. Од. 69. 5) Родъ сумки шерстяной, носимой гуцулами-мужчинами черезъ плечо. То-же, что и дзьобенка. Kolb. I. 37.

Маґлівни́ця, -ці, ж. = Маґельни́ця. Шматє перуть... висушивши навивають на тачівку — валок, і тачають маґлівницею, у якої є плече, зуби і фіст. Шух. І. 154.

Наві́шати, -шаю, -єш, гл. Навѣшать. Навішав на плече лик. Рудч. Ск. І. 80. Скрізь по селах шибениці, навітано трупу. Шевч.

Наперебеса́, нар. — нести́. Нести что-либо какъ беса́ги, т. е. перекинувъ черезъ руку, черезъ плечо. Желех.

Опа́сок, -ска, м. Ремень для ношенія бандуры черезъ плечо.

Переба́с, -са́, м. Въ выраж.: Взя́ти мішо́к на перебаса́. Неполный мѣшокъ (съ зерномъ, напр.) взять на плечо такимъ образомъ, чтобы содержимое осунулось въ концы мѣшка, а пустая средина лежала на плечѣ. Вх. Зн. 39.

Перев’я́зувати, -зую, -єш, сов. в. перев’яза́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Перевязывать, перевязать. Перев’язала дружка рушником чрез плече. Харьк. 2) Перевязывать, перевязать наново. Твої снопи треба перев’язувати, бо який не візьму, то й розсиплеться. Богод. у.

Плеска́нка, -ки, ж. 1) Глиняная посуда, родъ большой фляжки для водки въ видѣ плоскаго круга съ горлышкомъ; носится на шнуркѣ черезъ плечо. Шух. I. 270. 2) Пле́сканка си́ру. Кругъ сыру. МУЕ. III. 47.

Плече́, -ча́, м. 1) Плечо. 2) Въ столбѣ, заканчивающемся шипомъ, — часть его по сторонамъ шипа. Уман. и Гайсин. у. 3) Часть топора, также сапіни. См. сокира, сапіна. Шух. І. 175, 176. 4) Часть маґлівниці. Шух. І. 154. 5) Зарѣзка въ спицѣ колеса, вставляемая въ ступку. Вас. 147. 6) Часть кухонной печи. А в нашої печі золотії плечі, а срібні одвірки, — дайте нам горілки. Грин. III. 472. 7) Въ сукновальной толчеѣ: бревно въ валу, подымающее пестъ. Шух. І. 113. 8) Верхняя горизонтальная часть ярма, лежащая на шеѣ вола. Шух. І. 165. Ум. Пле́чико, плічко́, пле́ченько. До стіни оченьками, до дружбоньки плеченьками. О. 1862. IV. 18. Ум. Плечи́ці употр. только во мн. ч. Маркев. 70. Мкр. Н. 10. Обстели мені плечиці мої хрещатим барвінком. Грин. ІІІ. 496. Тут наша дівчинонька ходила, кіскою плечиці укрила. Мил. 133.

Пле́ченько, -ка, с. Ум. отъ плече.

Пле́чико, -ка, с. 1) Ум. отъ плече. 2) мн. Вставка въ рубахѣ, покрывающая плечо. Kolb. І. 39. Шух. І. 159.

Плечи́ці, -чи́ць, с. мн. Ум. отъ плечі. См. Плече.

Плічко́, -ка́, с. 1) Ум. отъ плече. 2) Передній окорокъ свиньи.

По́пліч, нар. Рядомъ, плечо съ плечемъ. Будем... попліч його дванадцять парсон сажати. АД. II. 121. Попліч сиділа коло його стара бабуся. МВ. (О. 1862. І. 91).

Сапі́на, -ни, ж. Инструментъ древорубовъ: на топорище насаженъ (такимъ образомъ какъ и топоръ) родъ желѣзнаго клюва, загнутаго внутрь; части: топори́ще входить въ плече з п’я́ткою, клювъ — штіль, загнутый конецъ его — паль. Шух. І. 176.

Скида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. ски́нути, -ну, -неш, гл. 1) Сбрасывать, сбросить внизъ, сваливать, свалить. Шо то впало? — То я з столу ложку скинула. Черниг. у. Добич із коней скидайте. ЗОЮР. І. 32. 2) Вскидывать, вскинуть на верхъ. Уб’ю та й на вишку скину. Ном. № 3649. Скинув рушницю на плече. Мир. ХРВ. 81. 3) Снимать, снять. Нум, брате, ми з себе зелені жупани скидати. ЗОЮР. І. 36. Почав скидати шапку. Рудч. Ск. І. 129. 4) Только с в. Выпить (водки). Скинув чарку-другу. Мир. Пов. II. 63. І по третій скинули на шлунок. Мкр. Н. 37. 5) Смѣнять, смѣнить, отставлять, отставить отъ должности. Скиньмо голову, люде добрі. Левиц. Пов. 185. 6) — горща́. Ставить, поставить родъ сухой банки на животъ. 7) Скида́ти на ко́го. Быть похожимь. Обличчям він дуже скида на вас. О. 1862. IX. 61. 8) — руко́ю на ко́го, що. Показывать, показать. ЗОЮР. І. 310. 9) — о́ком, очи́ма. Бросать, бросить взглядъ, взглянуть. Г. Барв. 215. Скину на неї оком, то вона як жар почервоніє. Стор. М. Пр. 33.

Ску́питися, -плюся, -пишся, гл. Соединиться, собраться. Старшина.... скупилась тісно, плечем поуз плече. К. ЧР. 341.

Соки́ра, -ри, ж. 1) Топоръ, сѣкира. Часть ея: жа́ло — лезвіе, борі́дка — задняя часть лезвія, носо́к — его передняя часть, що́ки — бока, голова́ — часть возлѣ обуха, у́хо — дыра, въ которой укрѣплено топорище, ру́чка, де́ржално — топорище. Сим. 24. У гуцуловъ: ві́стрє = жало, части его также носо́к и борі́дка, выше — плече́, возлѣ обуха — ши́я, па́зуха = ухо, топори́ще — топорище. Шух. І. 175. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Соки́рка, соки́рочка.

Спле́читися, -чуся, -чишся, гл. О лошади: вывихнуть плечо. А тутечки, мені на лихо, сплечився мій кінь. Стор. II. 11.

Схибну́ти, -бну́, -не́ш, гл. 1) = Схитнути. Дівчата на мене гукають, — я не чую; котрась мене схибнула за плече. Г. Барв. 67. 2) — сло́вом. а) Не сдержать слова. б) Соврать. Черк. у.

Табі́вка, -ки, ж. Кожаная сумка, носимая черезъ плечо на ремнѣ. Шух. I. 121, 128, 279.

Та́шка, -ки, ж. Кожаная дорожная сумка, носимая крестьянами, особенно гуцулами, черезъ плечо, украшенная мѣдными пуговицами и друг. мѣдными украшеніями. Гол. Од. 82. Шух. I. 274, 279.

Тупи́ця, -ці, ж. = Тупак. Вх. Зн. 71. Як добре плече, то й тупиця січе. Шейк.

Черка́тися, -ка́юся, -єшся, гл. Дотрогиваться, касаться. МУЕ. III. 90. Вже туж-туж хліба стає, вже так, що по засіках міркою і дно черкається. Кв. Її плече черкалося з його плечем. Мир. Пов. І. 151.

Чупа́рно, нар. Опрятно, красиво (объ одеждѣ, убранствѣ комнаты и пр.). На короваї шитий гарно рушник ізгорнутий лежав; я взяв його собі чупарно через плече й перев’язав. Алв. 35.

Штри́кавка, штри́калка, -ки, ж. Хирургическій инструментъ для прокалыванья. У патера висіла через плече сумка з обценьками, кліщами, ножами, штрикалками. Стор. М. Пр. 103.

Ярмо́, -ма́, с. 1) Ярмо. Kolb. І. 67. Части его: верхняя пластина, лежащая на шеѣ у воловъ: ча́шовина, нижняя подъ шеей — підгі́рля, соединяютъ ихъ двѣ сні́зки, а съ наружной стороны запираются шеи воловъ двумя же зано́зами; къ чашовині посредствомъ приво́ю прикрѣпляется дереревянное плетеное кольцо — каблу́чка, надѣвающееся на дышло. Чуб. VII. 405. Рудч. Чп. 250. Чашовина посрединѣ подбивается желѣзной підковою, а підгірля называется также підши́йок; снізки прикрѣпляются къ чашовині наверху затя́гачами или заволі́чками, кожанымъ или веревочнымъ, иногда же вмѣсто затягача въ снізок продѣвается кіло́чок; каблучка къ дышлу прикрѣпляется прити́кою. Рудч. Чп. 250. Гуцульскія названія: чашовина = плече́, підгірля = підгорниця, снізок = смик, занози = за́нізки, каблучка = живе́ць (желѣзное кольцо) или ро́скрут (изъ паренаго дерева); живець къ дышлу (тяж) прикрѣпленъ прити́качем. Шух. І. 165. Прикрѣпить ярмо къ дышлу — ярмо́ нарва́ти. Рудч. Чп. 97. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Іти неначе у ярмо — крайне неохотно итти. Ном. № 5095. 2) Ключица. Вх. Уг. 278. 3) Иго. Роскувать козак сестру свою не хоче, сам не соромиться конать в ярмі у ляха.... Шевч. 160. Ум. Яре́мце. АД. І. 53. На них (волах) яремці все тисові. Гол. II. 17. См. еще Єрмо.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Плечо — плече́, -ча́; рамено́, -на́; П. рукоятки — рамено́ ру́чки.

*Направление — на́прям, -му; Н. главное — головни́й на́прям „Н. на такой то предмет“ — „На́прям на таки́йось пре́дмет“; „Н. оси канала ствола до выстрела“ — „на́прямок о́си кана́лу ці́вки до по́стрілу“; „Н. по второму взводу“ — „На́прям задру́гою чото́ю“; Н. по перпендикуляру — сторчови́й на́прям; Н. по створу — на́прям за сту́лком; Н. понижения местности — на́прям спа́ду місце́вости; Н. через плечо — на́прям че́рез плече́; Н. ската — на́прям схи́лу.

Правый — пра́вий; П. концевая часть — пра́ва кінцева́ части́на; П. (левое) плечо вперед — пра́ве (лі́ве) плече́ впере́д; П. фланг — пра́вий фланк.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

інтерпрета́торка, інтерпрета́торок; ч. інтерпрета́тор 1. та, хто інтерпретує, пояснює щось. [Про долю професора А. Ніжинець, із якою Г. Костюк навчався в аспірантурі Харківського університету, він дізнається від Н. Світличної. Колишня студентка виокремлює її з-поміж своїх молодих викладачів як особливо здібну інтерпретаторку української літератури ХІХ – початку ХХ ст. (Олег Рарицький «Художньо-документальна проза українських шістдесятників: жанрова специфіка і поетика»: дисертація, Кам’янець-Подільський, 2017). На ній не було екстравагантного вбрання типу довгих спідниць з торочками чи величезних хусток через плече, що, як мені здавалося, неодмінно мають носити натхненні інтерпретаторки мистецтва. (Євгенія Кононенко «Жертва забутого майстра», К., 2007). Гундорова Тамара – відома інтерпретаторка українського модернізму засобами постмодернізму та постструктуралізму. («Ї», 2000, №17).] 2. співачка або музикантка, яка інтерпретує музичні твори у своєму виконанні. [Цю скрипальку [Еллі Сах] найстаріший американський журнал класичної музики «Музична Америка» відзначив як «чутливу і захоплюючу інтерпретаторку». (zaxid.net, 10.01.2020). Знаменита інтерпретаторка п-і М. Сабат-Свірська тепло і м’яко віддала лірику пісень: «У мене був коханий рідний край», «Бабине літо». (Львівські вісті, 18.12.1942).]

майстри́ня, майстри́нь; ч. ма́йстер 1. фахівчиня з якогось ремесла. [Дівчина від цього закидувала голову і голосно реготала, беручи свою оптику «на плече», немов якась крута майстриня фотоарту. (Любко Дереш «Намір», 2006). І саме з цього села родом народна майстриня декоративного та прикладного мистецтва з вишивки Параскевія Дмитрівна Вишневецька, яка нині мешкає у Львові. (Високий замок, 2005). Може, тому не вірю, що бачу продовження її праці у виробах Надії Вербівської, однієї з провідних майстринь косівської кераміки, члена Спілки художників України <…> (Роман Федорів «Ноти для тисячолітньої скрипки», 1991).] 2. керівниця окремої ділянки виробництва. [Колекція «Квітка на камені» включає в себе п’ять оригінальних костюмів у синьо-жовтих тонах, – розповіла «Подолянину» старша майстриня навчального закладу Оксана Сиротюк. (podolyanin.com.ua, 26.06.2020). Ані вмовляння, ані погрози старшої майстрині не могли переконати жінок, щоб стали до праці. (Джек Лондон «Місячна долина», пер. Вероніка Черняхівська, 1932).] 3. та, хто досягла високої майстерності, досконалості у своїй роботі, творчості. [<…> уперше одразу троє вітчизняних майстринь ракетки потрапили до числа 40 кращих тенісисток WTA. (Україна молода, 2019). На цьому акцентує свою увагу І. Немченко, який пише: «Як майстриня слова Дніпрова Чайка належала насамперед XIX століттю, проте крізь її традиціоналізм прозирають і модерністичні риси» (Ірина Рудник «Жанрово-стильові особливості малої прози Дніпрової Чайки»: дисертація, К., 2017). Загалом історична белетристика – жанр, у якому ця авторка зарекомендувала себе як справжня майстриня сюжету, інтриги і фабульного розмаїття. (Україна молода, 2013). Чотири бронзові нагороди завоювали напередодні наші майстрині синхронного плавання. (Високий замок, 2010). «Цього року до нашої сім’ї долучилася Львівщина: невдовзі у сутичці можна буде побачити відому майстриню дзюдо та самбо Надію Покору». (Високий замок, 2008). Дівчинка має все, що захоче, володіє робітнею, як справжня майстриня, має чудове професійне приладдя. (Олексій Ганзенко «Розкинувши руки над прірвою», 2005). З цих літніх попасів пригадую гастролі А. Харламова, майстра психопатологічного амплюа, блискучої майстрині шампансько-шумовинних порожніх фарсів Ґрановської, Полевицької <…>. (Юрій Шевельов «Я, мені, мене... (і довкруги)», 1987). Та й шила, з усього видно, справжня майстриня. (Дмитро Міщенко «Синьоока тивер», 1983).] // майстри́ня своє́ї спра́ви (свого́ ді́ла; у свої́м ді́лі) – та, хто досягнула високої майстерності, досконалості у своїй роботі. [Але Уляна – се також і жінка , вона кухаркою в тій чайній працювала, доброю майстринею в своїм ділі була, усі страви вже надто смачно готувала. (Андрій Кондратюк «Поза межами суєти», 1993). Проте існували повії і значно вищого ґатунку, набагато дорожчі. Їх було менше, називались вони путанами і були справжніми майстринями своєї справи, до них зверталися за консультацією, щоб перейняти досвід. (Юрій Винничук «Діви ночі», 1992). Інгрід була неперевершеною майстринею своєї справи, і коктейль вийшов чудовий. (Ігор Бондаренко «Жовте коло», пер. Валентина Запорожець, К., 1977). <…>не було на тій раді тільки найстаріших ремісниць із цеху веселого чи, як його урядово звано тоді, «цеху пречистих сестер», бо найстаріші кралі того прилюдного фаху не могли вже бути видатними майстринями свого діла, а трудівників і трудівниць наймолодших з будь-якого цеху — на важливі ради тоді не кликано <…>. (Олександр Ільченко «Козацькому роду нема переводу, або ж Мамай i Чужа Молодиця», 1958).] // майстри́ня спо́рту — звання за визначні успіхи у певному виді спорту, а також спортсменка, яка має таке звання. [На церемонії «Герої спортивного року» майстриня спорту з дзюдо Анастасія Сапсай представляла Черкащину. (ildana.tv, 11.03.2020). Львівська майстриня спорту з вільної боротьби отримала президентський орден. (dilo.net.ua, 24.08.2019). Майстриня спорту з Шацького району вболіває за «Сіті». (volynsport.in.ua). Маслова Інна Іванівна – майстриня спорту СРСР з кульової стрільби, заслужена тренерка України по кульовій стрільбі — 1997. (calenday.org).] 4. розм. вміла, кмітлива жінка. [Вона падає переді мною на коліна і каже, що кланяється пам’яті Євгенії Гінзбург, яка написала у «Крутому маршруті» про її бабусю – Гертруду Ріхтер-Барток, колишню партійну ортодокску, доктора філософії, майстриню на закручені силогізми <…>. (Високий замок, 2013). Бігме, дорогенька Ніно, хто ж не знає, яка ти майстриня на компліменти! (Джойс Кері «Улюбленець слави», пер. Лесь Танюк, 1989).] // майстри́ня на сла́ву – та, хто вміє добре щось робити, вправна в чомусь. [Ти – майстриня на славу! – вигукнув щасливий ведмедик, милуючись пришитою лапкою <…> (Ірина Мацко «Голочка та Подушечка», 2007).] // майстри́ня на всі ру́ки — та, хто вміє все робити, вправна в усякому ділі. [І все завдяки тому, що її мама була людиною роботящою та майстринею на всі руки. (7 днів, 2017, №22). Ніна була майстринею на всі руки, гарно шила, вишивала. (Україна молода, 2011).] // майстри́ня своє́ї до́лі – та, хто керує своїм життям на власний розсуд. [Не один дурник думає собі: а, се новий тип, се женщина самостійна, майстриня своєї долі, жиє власною працею! (Іван Франко «Маніпулянтка», 1888).] див.: мистки́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 600. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М. Уманець, А. Спілка.)

сила́чка, сила́чок; ч. сила́ч 1. жінка великої фізичної сили. [Нагадаємо, восени 2009-го 21-річна силачка з Маріуполя здобула «бронзу» ЧС, що відбувся в Південній Кореї. (Україна молода, 2010). Головні суперниці чинної чемпіонки Європи на світовому помості – представниці Китаю та Кореї. З ними 21-річна силачка й вестиме боротьбу. (Високий замок, 2007). Тягнирядно, крекчучи, звалив собі на плече синій французький килим з Орисею, а Залізна Дама, яка була справжньою силачкою, граючись, вхопила пістрявий іранський килим з Тимчиком. (Ірина Жиленко «Новорічна історія про двері, яких нема і про те, як корисно іноді помилитися номером», 1986). – Кароліна – силачка, – рішуче мовив Ладіслав. (Ота Шафранек «Ге, людина з Моого», пер. Дмитро Андрухів, 1970).] 2. перен. сильна духом, відважна жінка. [Не вистачає, щоб завтра колектив машзаводу, підбурений редактором, вийшов на вулиці (ото вже збурювачка спокою, ото силачка, та Марія! – ну чистий тобі сьогоднішній Вірастюк!). (Марія Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії», 2011). Вона, силачка, з дитинства і зараз, завжди мала відвагу не лише заглядати правді в очі, а й відвертатися від неї. (Олекса Ізарський «Полтава», 1974).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 168 – розм. Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Плечо́, здр. пле́чико, поб. плечи́ще = 1. плече́, здр. плеченя́, тко, мн. пле́ченьки, плечи́цї, ра́мо (С. З. Л.). — Плечо́ съ плече́мъ = по́плїч (С. З.), о́плїч (С. Л.), плїч-о-плїч (С. Л.). — Івась Коновченко теє зачуває, велику радість має, з полковником попліч сїдає. н. д. — Черезъ плечо́ = по́зплїч. — Говори́ть зъ плеча́ = необміркува́вши. 2. лопа́тка. — Купив лопатку телятини.

Исплечи́ться = зплечи́ти ся (звихнути плече, про коний).

Плугъ = плуг, плужо́к, що робить велику борозну — борозни́стий. — Плуг складаєть ся з двох частин: 1. плуг, 2. колїшня́, колїсня́ або телїга, телїжка. Части́ни плу́га: 1. градїль (основа або ричаг плуга), в йому ко́чит, ко́чик (Полт.), кучу́к (Херс.) — се кілок, за котрий чіпляєть тяж, гужа́ (Полт.) — ремінь або ланцюг, що звязує плуг з колїшнею, і па́склин — клин в градїлї, що держить чересло. 2. чересло́, що ріже землю, а в йому заборозе́ники — кілочки, що регулїрують чересло. 3. стовба́ — зъєдиняє градїль з лемішем. 4. жа́бка, щоб піднїмать або опускать градїль. 5. поли́ця, поли́чка, що одвертає скиби землї. 6. лемі́ш — підрізує скибу, кінець його — перо́. 7. чепі́га — дві ручки плугові, щоб повертати плуг — робо́ча, де треба одрізувати скибу, і я́лова або гуля́ча, що йде по борознї. 8. хвостовики́, їх два, кожний нарізно зоветь ся за́хвісток, вони зъязують чепігу з лемішем, щоб брать глибшу або мільшу борозну. — Нема над те ремесло, як леміш та чересло. н. пр. — На весїлля берись, а за чепігу держись. н. пр. — Гей, гей воли! Чого ж ви стали? Чи поле дуже заросло? Чи леміша иржа поїла? Чи затупилось чересло. Руд. — Части́ни колїшнї: 1. вісь, кінцї її — рукави́, середина — плече́, на нїй залїзнї штаби вверху — сто́си, знизу — піді́сок, на кіпцї рукавів — за́гвіздок або заколе́сник — кілочок. 2. ко́лесо одно цїле, а друге без обода — баране́ць, в йому сту́пиця або коло́дка або ма́точина, з шпи́цями і залїзним обручем навкруги ступицї — ри́хвою. 3. сокирня́ або тупірня́ — регулятор для постанови плуга на ширшу або вузчу скибу, в нїй кладеть ся соки́ра. 4. ключ, до котрого чіпляють війце, а в йому крючо́к (Херс.) або шлю́га або начо́ка (Полт.), що за його чіпляють війце. 5. війце́ — дишель: коли припрягають друге війце, то між ними прироблюють скра́клї. — Всї назви, належачі до плуга, записані Ф. Красиньським в с. Керелівцї в Звенигородщинї і провірені від людей з Полтавщини (село Срібне) і Херсонщини (с. Перешори); які були одміни в останнїх — те визначено — Полт. Херс.

Портупе́я = пе́ревісь. — Через плече висить срібна перевісь. Груш.

Рука́ = рука́, ру́ченька, права — прави́ця (С. З.), пра́вша, лїва — лїви́ця. Кожна рука до себе горне. н. пр. — Рученьки звязали, гулять заказали. н. п. Що це правші моєї нема? Де-ж моя рука? Кн. — Рука́ми = ру́чно, руко́шма (Лев.), руко́паш. — Витягайте соху рукошма. Лев. — Пра́вою, лѣ́вою руко́ю = правору́ч, лївору́ч. — Обѣ́ими рука́ми = обі́руч. — Махає обіруч до мене. — І обіруч мечем опоясав до поясницї. Кот. — Взяв дрючок обіруч. Лев. — І не рад за гарячий камінь, та треба обіруч. н. пр. Гр. Чайч. — Рука́-о́бь-руку = по́руч, по́бік, по́плїч. — Тепер він стоїть поруч панської дитини. Кн. — Шевченко, йдучи поплїч з Костомаровом, мусїв розважати його. Кн. — По́дъ руку = під плече́. — Взяв мене під плече і пішли ми до Днїпра. Кн. — Изъ рукъ въ ру́ки = з рук до ру́к, з рук на ру́ки. — Ру́ку наби́ть = приломи́тись (Ман.). — Съ руки́ = на ру́ку, на ру́ку кові́нька (С. З.). — Съ лёгкой руки́ = в до́брий час. — Подъ руко́ю = на по́хватї. — Нема в мене на похватї книжки. Кн. — Къ рука́мъ прибра́ть кого́, что = а) до рук прибра́ти, у ру́ки взя́ти, б) прихова́ти, зага́рбати (Д. під сл. Прибира́ть). — На ско́рую ру́ку = на швидку́ ру́ку, при́хапцем, аби́-як (що зробити). — Подня́ть на себя́ ру́ки = само́му собі́ смерть заподїяти. – Сидѣ́ть, поджа́вши ру́ки = нїчо́го не роби́ть, згорну́вши ру́ки сидїти. — Онъ, ему́ съ руки́ = він за його ру́ку тя́гне. — На́ руку нечи́стъ = хапки́й (С. Ш.), злодїйкува́тий. — Подъ пья́ную ру́ку = на підпи́тку, по пъя́нону. — У него до́лги ру́ки = а) хапки́й (С. Ш.), злодїйкува́тий, б) битли́вий. – Изъ, рукъ вонъ пло́хо = зовсїм пога́но. — На всѣ́ ру́ки = на все зда́тний. — На свою́ ру́ку оху́лки не поло́жить = д. під сл. Оху́лка. — Большо́й руки́ плутъ = вели́кий плутя́га. — Держа́ть чью ру́ку = тягти́ за ко́го. 2. рука́, письмо́. (д. По́черкъ.) — Приложи́ть ру́ку = підписа́ти ся. – Это письмо́ его́ руки́ = це пи́сано його́ руко́ю, це його́ рука́. 3. сторона́, бік, рука́, права — прави́ця (С. З.), лїва — лїви́ця. — По пра́вую, по лѣ́вую руку = на пра́во, право́руч, на лїво, лїво́руч.

Тупи́къ = тупа́к, тупе́ць, тупи́ця (ніж або сокира). С. Ш. — Як добре плече, то й тупиця сїче. н. пр. — Въ тупи́къ стать, придти́ = отуманїти, отете́ріти, очманїти, остовпі́ти. — Въ тупи́къ приве́сть, поста́вить = оступа́чити, па́мороки, ба́ки заби́ти, запа́морочити.

Чета́ = па́ра. — Супру́жеская ч. = подру́жжя, молода — молоді́. — Ішли князї, а за ними царська пара, царь веде царицю під плече. Кн. — Молоде там подружжя жило. Грінч. — Приїхали молоді з церкви. н. о. — Онъ тебѣ́ не чета́; не чета́ тебѣ́ = він тобі́ не па́ра, не під па́ру; не по тобі́, не таки́й, як ти́. – Тому й не побрали ся, що вона йому не під пару. Кн. — Не під пару моїй актрисї. Кн.

Шутъ = шут, шутя́к (С. Жел.), бла́зень, блазню́к (С. Жел. Ш.), куме́дник. — І морду на плече схиливши, як блазень, чмокавсь і лизавсь. Кот. — Игра́ть шута́ = ду́рника стро́їти.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)