Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 77 статей
Запропонувати свій переклад для «подорожній»
Шукати «подорожній» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Доро́жный – доро́жній, подоро́жній; шляхови́й. [Поділи́лися свої́ми доро́жніми харча́ми. Подоро́жня су́кня (Куліш). Через пле́чі подоро́жня то́рба невели́ка. Шляхови́й стовп (по́рох)].
• Доро́жная повинность – доро́жній (шляхови́й) відбу́ток (р. -тку).
• Доро́жный погребец – подоро́жнє на́чиння, (устар.) пузде́рко, пузде́рок (р. -ка) (Котл.).
• Доро́жные вещи (узлы, чемоданы и т. п.) – паку́нки. [Носи́льник повино́сив на́ші паку́нки з ваго́ну].
• Доро́жные записки – подоро́жні за́писи (р. -ів), подоро́жник. [Моско́вський піп Лук’я́нов описа́в у своє́му подоро́жникові Палії́вщину (Куліш)].
Ездо́к –
1) їзде́ць (р. їздця́) [Сюди́ я бі́льше не їзде́ць], їзда́к, їзду́н;
2) подоро́жній, проїжджа́чий. [Та прохо́жих, проїжджа́чих у двір заклика́є (Шевч.)].
Зае́зжий – заї́жджий, наї́жджий, приї́жджий; подоро́жній, прої́жджий.
• -жий двор – заїзни́й двір (р. двора́), за́їзд (-ду). [Спини́вся в за́їзді].
Запозда́лый – запі́знений, припі́знений, запізні́лий, припізні́лий. [Спро́ба, будь що будь ціка́ва, хоча́ мо́же й зана́дто запі́знена (Н. Рада)].
• -лый путник – пі́зній подоро́жній (М. Стар.).
Компа́с –
1) ко́мпас (-су), бусо́ля, (зап.) магне́т (-ту). [Бусо́ля – це ду́же ви́гідний орієнтаці́йний при́лад (Герин.). Вона́ (му́дрість) – магне́т посеред мо́ря (Франко)].
• Висячий -па́с – висни́й ко́мпас.
• Путевой -па́с – головни́й (подоро́жній) ко́мпас.
• Горный -па́с – гірни́чий ко́мпас.
• Лесной -па́с – лісова́ бусо́ля.
• Шлюпочный -па́с – водяни́й ко́мпас;
2) (переносно) дороговка́з (-зу) (букв.: путеводный столб).
• Без -са – (описат.) без дороговка́зу.
• Спасительный -па́с – спасе́нний ко́мпас, (описат.) спасе́нний дороговка́з.
Мешо́к –
1) мішо́к (-шка́), (побольше) міх (-ха), (большой пяти-шестипудовый) ла́нтух (-ха), (вост.) чува́л (-ла), (малый) то́рба, торби́на; (большой кожаный, пров.) гура́ра. [Сього́дня з мішко́м, а за́втра з торби́нкою (Номис). Збу́вся ба́тько ли́ха: збу́вся гро́шей з мі́ха (Номис). Укра́в торі́к ла́нтух жи́та з то́ку (Коцюб.). Не си́плеться зе́рно з чума́цьких чува́лів доще́м золоти́м (Олесь). Стої́ть дід з то́рбою на пле́чах (Коцюб.). На ко́ждому через пле́чі ви́сить по торби́ні (Рудан.). У їх мо́да була́ перево́зити крам у шкуратяни́х гура́рах (Яворн.)].
• Бумажный -шо́к – паперя́ний міше́чок (-чка), паперя́на́ торби́нка.
• Денежный -шо́к – калита́, кали́тка; (перен. ещё) мішо́к з грі́шми; срв. Мошна́.
• Дорожный -шо́к – (по)доро́жній мішо́к, -ня торби́на (двойной: через плечо или седло) сакви́ (-ко́в), бе́саги (-гів).
• Каменный -шо́к – тюре́мна (в’язни́чна) ка́мера; тюрма́.
• Платье пошито, сидит -шко́м – убра́ння (женское ещё: су́кня, пла́ття) поши́то мішко́м, нао́хляп стої́ть. [Мате́рія га́рна, а поши́то – мішо́к-мішко́м (Л. Укр.). На ній пла́ття нао́хляп стої́ть (Сл. Гр.)]. Шила в -шке́ не утаишь, см. Ши́ло;
2) анат., биол. – мішо́к, міше́чок (-чка), торби́нка.
• -шки́ анальные, голосовые – торбинки́ (-но́к) ана́льні, голосові́.
• -шо́к желточный, слёзный – мішо́к жовтко́вий, слі́зний.
• -шо́к зародышевый – зародко́вий міхуре́ць (-рця́).
• -шо́к пыльцевой – пилко́вий міше́чок;
3) см. Мех 2;
4) (мех на шубу) см. Мех 1б;
5) техн. – (в фермах) закапе́лок (-лка); (в мельничн. крыле) па́зуха;
6) (мешковатый человек) ла́нтух (м. р.), ла́нтушка (ж. р.), вайло́ (общ. р.); срв. Мешкова́тый 2. [Ото́ ще ла́нтушка – аж диви́тися ну́дно, як вона́ танцю́є! (М. Грінч.)].
• Он настоящий -шо́к – він спра́вжній ла́нтух.
Мни́мый – на́чеб-то (яки́йсь), ні́би(-то) (яки́йсь), (архаич.) мни́маний, (ненастоящий) неправди́вий, неспра́вжній, нещи́рий, псе́вдо-, (воображаемый) уя́вний, (предполагаемый) га́даний, (придуманный) на[у]ду́маний, прими́слений, (притворный) уда́ваний, уда́ний, (фиктивный) фікти́вний; срв. Ло́жный. [Мни́маний духо́вний чин (Ів. Вишенський). Цей на зага́льну га́дку символі́ст, цей га́даний основополо́жник украї́нського символі́зму ті́льки з вели́ким застере́женням мо́же бу́ти запрова́джений до його́ лав (М. Зеров). Він умі́в буди́ти від сну зачаро́вані краї́ни і знав, як зру́шити ре́чі з їх уда́ваного заціпені́ння (М. Калин.)].
• -мый больной – уя́вний (наду́маний, уда́ваний, уда́ний) хво́рий.
• -мая величина, -мое число, мат. – уя́вна величина́, уя́вне число́.
• -мый друг – ні́би-при́ятель, неправди́вий (нещи́рий, уда́ваний, уда́ний) при́ятель (друг).
• -мое изображение, физ. – уя́вне зобра́ження, -ний о́браз.
• -мое исключение – неправди́вий (неспра́вжній, уя́вний) ви́няток (-тку), псе́вдо-ви́няток.
• -мое преимущество – уя́вна (га́дана) перева́га.
• -мая причина – уя́вна (га́дана) причи́на.
• -мое противоречие – ні́би-супере́чність, неспра́вжня супере́чність (-ности).
• -мый путешественник – ні́би-то подоро́жній, га́даний (уда́ваний, уда́ний) подоро́жній (-нього).
• -мая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть (-ти), завмертя́ (-тя́), завме́рлість (-лости).
• -мое счастье – га́дане ща́стя.
• -мый счёт, торг. – фікти́вний раху́нок (-нку).
• -мый ученый – ква́зі-вче́ний, псе́вдо-вче́ний (-ного).
Пассажи́р – пасажи́р, подоро́жній.
Подоро́жный – подоро́[і́]жній, (придорожный) придоро́жній.
• -ные люди – подоро́жні (лю́ди). [Побо́жний, як жид подоро́жній (Ном.)].
• -ная канава, деревья – придоро́жня кана́ва -ні дере́ва́.
• -ный (верстовой) столб – верства́, верстівни́к (-ка́).
Попу́тный –
1) подоро́жній.
• -ный товарищ – подоро́жній това́риш;
2) (по)го́жий, ходови́й.
• -ный ветер – (по)го́жий, ходови́й ві́тер.
Пробира́ться, пробра́ться – (сквозь что) пробива́тися, проби́тися, пробира́тися, бра́тися, пробра́тися, продира́тися и де́ртися, проде́ртися и продра́тися крізь що, ши́тися, проши́тися крізь що, попід чим. [Само́тній подоро́жній пробива́вся крізь непрогля́дний тума́н (Корол.). Козаки́ підстерега́ли тата́р на дніпро́вих перепра́вах, щоб не пробра́лись на ру́ський бік (Куліш). Почали́ вони́ поміж ти́ми куща́ми продира́тися (Грінч.). Гадю́ка ши́лася в траві́. Струмо́к дзюркоті́в по камі́нню, ши́вся попід осоко́ю (Дн. Чайка)].
• Неприятель -ра́ется лесом – во́рог пробива́ється (ши́ється) лі́сом.
• -ся ползком – пла́стати, плазува́ти куди́.
• -ся сквозь толпу – продира́тися, проде́ртися крізь на́товп, прото́вплюватися, прото́впитися, протиска́тися, проти́сну́тися, (к кому, к чему; куда) дото́вплюватися, дото́впитися до ко́го, до чо́го, куди́.
• За теснотой нельзя -ся к кому, к чему – за ти́ском не дото́впишся до ко́го, до чо́го, до́товпу нема́є до ко́го, до чо́го. Срв. Пробива́ться, -ся украдкой куда, см. Прокра́дываться.
Прое́зжий –
1) прил. – проїздни́й, переїздни́й. [Переву́лок був вузе́нький, ти́хий, ма́йже не проїздни́й (Конис.)].
• -е́зжая дорога – проїздна́ доро́га, трахтови́й (возови́й) шлях. [Десь-то ми, ви́дно, зби́лись з проїздно́ї доро́ги (Корол.)];
2) прил. и сущ. -е́зжий, -е́зжая – подоро́жній, -ня, прої́жджий, прої́жджа, проїжджа́чий, -ча, переї́жджий, -ї́жджа. [Подоро́жні їдя́ть у шинку́ (Грінч.). Подоро́жня па́ні (Куліш). Тут обі́дало все село́, обі́дали прохо́жі, проїжджа́чі (Н.-Лев.). Переї́жджий студе́нт (Крим.)].
Проходи́мец, -ди́мка –
1) пройди́світ, -світка, про́йда (общ. р.) прола́за (общ. р.), прохода́н, -нка; срв. Пройдо́ха. [Нія́кий вже пройди́світ не зва́житься лица́рствувать за вас (Грінч.)];
2) (странник, паломник) подоро́жній, подоро́жня, проча́нин, -нка.
Проходно́й – прохідни́й, перехідни́й, (сквозной) скрізни́й.
• -но́й дом – прохідни́й буди́нок.
• -но́й двор – перехідни́й двір, скрізне́ подві́р’я.
• -но́е свидетельство – подоро́жній лист, прохідна́.
• -но́е войско – перехо́же ві́йсько.
Прохо́жий – прохо́жий, перехо́жий, прохожа́лий, подоро́жній, мимохі́дний, перехі́день, мимохі́день (-дня). [То пе́вно прохо́жий пройшо́в по-під ві́кнами (Коцюб.). Полюби́ла на́ша Дома́ха чумаче́нька молодо́го перехо́жого (М. Вовч.). Похо́вані над доро́гами то чумаки́, то прохожа́лі (Номис). Пита́ються я́кось хло́пця подоро́жні лю́де: чи бага́то версто́в, си́ну, до Ки́їва бу́де (Рудан.). Було́ вже бли́зько по́лудня, як догна́ли проїжджа́чі того прохо́жого (Свидн.)].
• -жая дорога – хі[о]дна́ доро́га. [Доро́га бу́де ті́льки ходна́, як заме́рзне багно́ (Хорольщ.)].
Путевни́к (дорожные записки, дневник) – подоро́жник, подоро́жній щоде́нник, подоро́жні за́писи.
Путево́й – доро́жній, подоро́жній, шляхови́й.
• -во́й сторож – доро́жній сто́рож.
• -вы́е издержки – (по)до́рожні вида́тки, витра́ти; витра́ти на доро́гу.
• -вы́е (суммы, деньги) – (по)доро́жні ко́шти, ко́шти на доро́гу.
• -вы́е записки – подоро́жні за́писи, подоро́жник.
• -вы́е знаки – доро́жні, шляхові́ зна́ки.
• -во́й столб – шляхови́й (доро́жній) стовп.
Путеше́ственник – мандрі́вник, мадрі́вець (-вця), (реже зап. вандрі́вни́к, вандрі́вець), подоро́жник, подоро́жній (-нього), подоро́жувач, м[в]андрівни́чий (-чого). [О́пис по́дорожи на пі́вніч сла́вного мандрі́вця норве́зького Ф. На́нсена (Єфр.). Кни́га та була́ про по́дорож відо́мого мандрі́вника по А́фриці (О. Сліс.). Зда́лека ви́блисне й заманя́чить перед подоро́жнім висо́ке гре́цьке село́ (Крим.). Вандрі́вник зверта́є там о́чі (Федьк.)].
• -ник ко св. местам – проча́нин (мн. проча́ни); см. Пилигри́м, Пало́мник.
Путеше́ственный – мандрі́вний, подоро́жній, доро́жній; срв. Путево́й, Доро́жный.
Путеше́ствие –
1) по́дорож (-жи), мандрі́вка (реже (зап.) вандрі́вка), подорі́жжя, подоро́жува́ння, мандрува́ння, (путь) доро́га; ум. мандрі́вочка, дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка. [От мій не́біж, що ті́льки поверну́всь з дале́кої мандрі́вки (Грінч.). Я ще з тре́тьої годи́ни дня потя́гся в по́дорож (Крим.). Подорі́жжя од Полта́ви до Гадя́чого (П. Мирн.). Відбу́лося подорі́жжя Фенікі́йців навко́ло А́фрики (Л. Укр.). А на́шому Васи́лечку мандрі́вочка па́хне (Метл.)].
• -вие ко св. местам – про́ща.
• Кругосветное -вие, -вие вокруг света – по́дорож навкруги́ (навко́ло, круго́м) сві́ту (см. Кругосве́тный).
• Товарищ по -вию – подоро́жній това́риш.
• Описание -вия – о́пис по́дорожи, подоро́жник, по́дорож.
• Отправиться в -вие – ру́шити (ви́рушити), пода́тися в по́дорож, в доро́гу.
• Совершать -вие – відбува́ти по́дорож;
2) (литер. произвед.) по́дорож. [З описо́вих тво́рів найши́рше відо́мі по́дорожі; це о́пис того́, що ба́чив і чув а́втор, подорожу́ючи (Єфр.)].
Путеше́ствующий, прил., сущ. – подоро́жній; см. Путеше́ственник.
Пу́тник – подоро́жній (-нього), подоро́жник, подорожа́нин, доро́жній (-нього); срв. Путеше́ственник. [Щоб подоро́жній не був поро́жній – тре́ба його́ нагодува́ти (Приказка)].
Пу́тный –
1) доро́жній, подоро́жній; см. Путево́й, Доро́жный;
2) (дельный) пу́тній, путя́щий; см. Де́льный. [Нічо́го пу́тнього не пригада́ю (Ком.). А само́му талану́ нема́ що-не́будь пу́тнє написа́ти (Квітка). Чи ви́йде що путя́ще з Назаре́та (Крим.). Він чолові́к до́брий, путя́щий (Коц.). Взя́вся (Грінче́нко) за письме́нство, щоб да́ти наро́дові путя́щу кни́жку рі́дною мо́вою (Єфр.)].
• -ное дело (толк) – пуття́.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Абы, разг. – аби, тільки (лише) б:
• абы как (какой, кто) – абияк, абиякий, абихто.
[Вельможна, панськая персона Явилася перед Плутона Не як абиякий харпак (І.Котляревський). — Яка ще з нею мова? Вона ще дурна, нехай перше розуму дійде. — А на мене, — говорю, — то я б із малою дитиною розмовляла. Нехай мені спочує абихто! Свої думки-гадки повимовляю, поплачу… (М.Вовчок). — Слова, фрази!..— шепотить Хо.— Се абихто зможе! (М.Коцюбинський). Все змайстроване абияк і аби з чого, дерев’яне, трухляве. Так, ніби люди жили тут не цілі віки, а тільки оселилися вчора, щоб як-небудь пережити тиждень або два (С.Васильченко). — Подумаю — скрізь люди мруть, скрізь на людей чигає лихо, і на печі від долі не втечеш. Та материне серце таке вже… Твоя ж мати за тобою теж, мабуть, не абияк журиться… (І.Багряний). Абияк жили мої батьки, і батьки моїх батьків, і всі гарні порядні люди у цій частині світу завжди мусили жити абияк, задурені черговою владою, черговим режимом. Набридло. Абияк жити я більше не хочу (Л.Костенко). Подорожній придержав ходи, придивляючись зачудовано Дон Кіхотовій поставі і появі (той їхав саме без шолома, якого Санчо баульчиком приторочив до переднього ленчика свого в’ючака); не з меншою увагою розглядав і Дон Кіхот вершника в зеленому, бо то, думалось йому, був собі не абихто (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ми всі навчались небагато, Абияк і абичого, Тож вихованням здивувати В нас можна легко хоч кого (М.Рильський, перекл. А.Пушкіна)]. Обговорення статті
Ворочаться – воро́чатися, переверта́тися, поверта́тися, го́мзатися, (ещё) вертітися, вовтузитися.
[Горщок сей черепком накрила, Поставила його на жар І тут Енея присадила, Щоб огоньок він роздував; Як розігрілось, зашипіло, Запарилось, заклекотіло, Ворочалося зверху вниз… (І.Котляревський). Правдиве було пекло. Цілу ніч стріляли пушкарі, мов зав’язавши очі; тільки чули, що на греблі ворочається все і кипить, як у казані (П.Куліш). Грузько він ліг на ліжко, аж воно зарипіло, довго ворочався, поки не заснув (П.Мирний). Тільки іноді, темної ночі, коли буря надворі виє та плаче у димарі, як сова, квилить та стогне, у вікна, стукаючи кім’ями снігу, мов пізній подорожній; коли все спить під заводи лихої години — тільки старим людям не спиться — ворочаються вони з боку на бік, стогнучи та охкаючи, — болять у них старі кості, натруджені замолоду непосильною працею, а сумні думки, як чорна галич, окривають старечі голови, — тільки в таку добу закрадався сум у Мотрину душу і, як у жмені, зжимав гірким життям поточене серце… (П.Мирний). Мовчали, проте одчувалось, що спати ніхто не спить. Запорожець лежить зо мною на одному ліжку, од його несе ще горілкою, чути, як невпокійно б’ється в його серце. Ворочається, зітхає. Обізвався якимось словом, йому ніхто не одповів (С.Васильченко). Чого гомзаєшся за столом, наче блохи кусають? (Сл. Гр.). На́че млин воро́чалася все́ньку ніч (АС). Звечора він почав довго не спати, турботно ворочався, заплющивши очі, а вранці прокидався виснажений від важких снів, де, здавалось йому, щока його починала незмірно пухнути або рука болісно здовжуватись, а часом і кошмари його мучили у вигляді мерців, що раптом заклякали в суцільну масу й гойдались перед ним у повітрі, як шибеники. Занедбавши всю свою роботу й книжки, як спокуту відбуваючи лекції по установах, він схвильовано чекав щодня вечора, жадав його, готувався, прокидався ввечері жити, а вечір щоразу кінчався йому довгим пильнуванням та нісенітними снами (В.Підмогильний)]. Обговорення статті
Мнимый – позірний; начебто, ніби, нібито (якийсь), (ненастоящий) неправдивий, несправжній, нещирий, псевдо-, (воображаемый) уявний, уявлюваний, (предполагаемый) гаданий, (придуманный, вымышленный) надуманий, удуманий, примислений, вигаданий, (притворный) удаваний, уданий, (фиктивный) фіктивний:
• мнимая величина, мнимое число (матем.) – уявна величина, уявне число;
• мнимая причина – уявна (гадана) причина;
• мнимая смерть – нібисмерть, гадана смерть, завмертя, завмерлість;
• мнимое изображение (физ.) – уявне зображення, уявний образ;
• мнимое исключение – неправдивий (несправжній, уявний) виняток, псевдовиняток;
• мнимое преимущество – уявна (гадана) перевага;
• мнимое противоречие – нібисуперечність, несправжня суперечність;
• мнимое счастье – гадане щастя;
• мнимый больной – уявний (надуманий, удаваний, уда́ний) хворий;
• мнимый брак – гаданий шлюб;
• мнимый друг – нібиприятель, неправдивий (нещирий, удаваний, уданий) приятель (друг);
• мнимый путешественник – нібито подорожній, гаданий (удаваний, уданий) подорожній (-нього);
• мнимый счёт (торг.) – фіктивний рахунок;
• мнимый учёный – псевдонауковець, квазівчений, (нрк.) псевдовчений.
[Від позірного тепла обіймів мною затрусило ще більше (Юлія Кропив’янська). Цей на загальну гадку символіст, цей гаданий основоположник українського символізму тільки з великим застереженням може бути запроваджений до його лав (М.Зеров). Він ніколи не випробовував на собі міцність пут Гемінея. Те, що було, толерантно називають «громадянським шлюбом». У когось він вдалий буває, а в нього… Несправжній шлюб… несправжня відповідальність… справжня самотність… (Оксана Радушинська). Викладач матаналізу — студентам: — А в наш час за 30 копійок можно було купити комплексний обід! — Ага! Чисто уявний!]. Обговорення статті
Парашютный – парашутний
[Пробудження – парашутний стрибок зі сну. Вільний од удушливого виру, подорожній занурюється в зелену зону ранку (Лев Грицюк, перекл. Тумаса Транстрьомера). — А чому це в тебе слід від чобота на дупі? — Та це я записався в парашутну школу]. Обговорення статті
Проезжий –
1) (прил.) проїзни́й, переїзни́й; (относ. к проезду) переїздо́вий;
2) (прил. и сущ.) подоро́жній, подоро́жня, прої́жджий, прої́жджа, проїжджа́чий, проїжджа́ча, переї́жджий, переї́жджа:
• проезжая часть (улицы, моста) – пере́їздка, проїзна́ частина (вулиці, мосту).
[Подоро́жні їдя́ть у шинку́ (Грінч.). Подоро́жня па́ні (Куліш). Тут обі́дало все село́, обі́дали прохо́жі, проїжджа́чі (Н.-Лев.). Переї́жджий студе́нт (Крим.)]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

Е́ХАТЬ, (поволі) тю́пати, плуга́нитися;
е́хать в объе́зд = объезжать; е́хать гало́пом, чвалува́ти;
е́хать на чём, ї́хати чим /по́їздом, во́зом/;
е́хать по чему, ї́хати чим [е́хать по дере́вне = ї́хати село́м];
е́дущий, що ї́де, зви́клий ї́хати, ра́ди́й /зго́дний/ пої́хати, їзде́ць, подорожа́нин, прикм. подоро́жній, образ. в доро́зі;
е́дущий в Н., в /по/ доро́зі до Н.
ЗАЕЗЖА́ТЬ, (до кого) ще вчаща́ти, гостюва́ти /бува́ти/ у;
заезжа́ющий, що заїзди́ть тощо, ра́ди́й завіта́ти до кого, відві́дувач, гість, заїжджа́нин, прикм. заї́жджий, заїзни́й, подоро́жній, бува́лий у, /непрохано/ уна́дливий;
ИДТИ́ ще крокува́ти, ступа́ти, простува́ти, прямува́ти, зневажл. пле́нтатися, (услід) ступа́ти слід-у-слі́д; (у бій) руша́ти, (про час) збіга́ти, сплива́ти, (про розмову) точи́тися, (на що) пуска́ти; (до чого) зано́сити на що [заносилось на дощ], па́хнути чим [шло к дождю́ па́хло доще́м], (про дні) тягнутися кому, (як на крилах) стил. перероб. [идёт, как на кры́льях кто но́ги самі́ несу́ть кого];
идти в бой става́ти до бо́ю;
идти в го́ру (про шлях) пну́тися вго́ру;
идти в но́гу с кем не відстава́ти від кого;
идти в но́гу со вре́менем не відстава́ти від життя́;
идти вразре́з с чем супере́чити чому;
идти в ход іти в дію;
идти зигза́гами (про шлях) в’ю́ни́ти;
идти к чему захо́дитися /зано́ситися/ на що [шло к войне́ заходилось на війну́];
идти в но́гу ступа́ти крок-у-кро́к;
идти за поку́пками галиц. роби́ти за́купи;
идти, как по ма́слу іти́ як з води́;
идти круты́ми доро́гами жи́зни іти́ крутосхи́лами життя́;
идти кувырко́м іти́ пере́кидом;
идти на мирову́ю іти́ на зами́рення;
идти на по́льзу іти́ на ко́ристь;
идти на попра́вку (про настрій) розпого́джуватися;
идти на попя́тную ще дава́ти за́дній хід, ми́катися наза́д;
идти напроло́м іти́ пробо́єм /на пробі́й/;
идти на руководя́щую рабо́ту живомовн. іти́ /зневажл. ши́тися/ в нача́льники;
идти насма́рку схо́дити на пси;
идти на у́быль коротк. спада́ти;
идти на у́дочку іти́ /клюва́ти/ на гачо́к;
идти на ум спада́ти на ду́мку;
идти на усту́пки ще поступа́тися;
идти побира́ться іти́ з торба́ми;
идти по́лным хо́дом кипі́ти [рабо́та идёт полным ходом. робо́та кипи́ть];
идти по направле́нию к прямува́ти /простува́ти/ до;
идти по пути́ ще верста́ти шлях;
идти по пята́м крок-у-кро́к ступа́ти за;
идти по следа́м кого іти́ чиїм слі́дом;
идти по стопа́м кого ступа́ти у чий слід, топта́ти чию сте́жку;
идти по у́лице /идти по по́лю, идти по росе́/ іти́ ву́лицею /по́лем, росо́ю/;
идти пра́хом леті́ти з ві́тром;
идти про́тив со́вести позича́ти оче́й у Сірка́;
идти о́б руку (идти рука́ о́б руку) ПЕРЕН. іти́ в па́рі;
идти свои́м путём іти́ як зна́ти [пусть идёт своим путём. хай іде́ як зна́є];
идти свои́м чередо́м /идти свои́м поря́дком/ іти́ свої́м ладо́м;
идти сле́дом = идти по пятам; идти чьим сле́дом ступа́ти у чий слід;
идти успе́шно кому до́бре йти;
идти в дра́ку, не жале́ть воло́с пусти́вся би́тися – чу́ба не жалі́й;
у нас всё шло хорошо́ ми дава́ли собі́ ра́ду до́бре;
идёт к чему зано́ситься на що, незаба́ром очі́кується що, поді́ї розвива́ються у на́прямі до чого [іде́ до ми́ру];
идёт речь о чем розхо́диться /хо́дить/ о /про/ що;
иди́ свое́й доро́гой іди́ собі́ (куди́ йде́ш);
де́ло шло к ве́черу бра́лося вечорі́ти; о како́м узле́ мо́жет идти речь? яки́й це мені́ ґудзь?;
шёл автомати́чески кто стил. перероб. но́ги самі́ не́сли́ кого;
иду́щий, що /мн. хто/ йде тощо, зви́клий ходи́ти, хода́к, прикм. подоро́жній, перехо́жий, (про фільм) демонстро́ваний, пока́зуваний, (від чогось) складн. відземний [идущий от земли́ відзе́мний], стил. перероб. по /в/ доро́зі, на ма́рші, йдучи́, диб-диб;
далеко́ идущий далекося́жний /далекося́глий/, (план) далекогля́дний;
идущий в го́ру 1. верходря́п, 2. роби́вши блиску́чу кар’є́ру;
идущий в кильва́тере що йде в кільва́тері;
идущий в но́гу йдучи́ нога́ в но́гу;
идущий в но́гу с кем стил. перероб. ні на крок від кого;
идущий во главе́ провідни́к;
идущий вразре́з с чем /идущий напереко́р кому/ супере́чний з чим /всу́переч кому/;
идущий за гро́бом стил. перероб. йдучи́ за труно́ю;
идущий к де́лу доді́льний, доре́чний, слу́шний, підхо́жий;
идущий к лицу́ до лиця́ кому;
идущий к наме́ченной це́ли в доро́зі до своє́ї мети́;
идущий на вы́ручку визволи́тель, рятівни́к;
идущий на носка́х йшо́вши навшпи́ньки;
идущий на пла́ху стра́те́нець;
идущий на по́льзу ко́ри́сний;
идущий на попя́тную гото́вий відступи́тися /порачкува́ти тощо/;
идущий на риск ризика́нт, свідо́мий ри́зику;
идущий на смерть сме́ртник;
идущий напроло́м зго́дний іти́ пробо́єм, безкомпромі́сний, безо́глядний;
идущий напропалу́ю відчайду́х;
идущий насма́рку прире́чений зійти́ на пси;
идущий на тара́н рі́шений іти́ на тара́н;
идущий о́б руку стил. перероб. йшо́вши під ру́ку;
идущий обы́чной чередо́й /идущий свое́й чередо́й/ рути́нний;
идущий по́д гору що йде з гори́;
идущий по ли́нии наиме́ньшего сопротивле́ния зви́клий іти́ лі́нією найме́ншого о́пору;
идущий по направле́нию к по доро́зі до;
идущий по пути́ 1. попу́тник, 2. послідо́вник;
идущий по стопа́м послідо́вник;
идущий свое́й чередо́й рути́нний;
идущий ско́рым ша́гом прудконо́гий;
не идущий в счёт, не врахо́вуваний;
не идущий к де́лу неслу́шний, побі́чний;
доро́гу оси́лит идущий хто йде – ді́йде, доро́гу здола́є той, хто йде;
идущие, хто йде [идущие в це́рковь хто йде до це́ркви];
ПОЙТИ́, пойти броди́ть по све́ту піти́ світа́ми /у світи́/;
пойти в ата́ку заатакува́ти;
пойти вверх дном ще піти́ хо́дором;
пойти во вред ви́йти на шко́ду;
пойти в ого́нь и в во́ду коротк. ско́чити в ого́нь;
пойти войно́й уроч. ста́ти на прю;
пойти в пляс піти́ в ско́ки;
пойти зигза́гами (про шлях) зав’юни́ти;
пойти к праотца́м переступи́ти межу́ ві́чности;
пойти кувырко́м (про справи) прибл. піти́ наперекося́к;
пойти на что пустити́ся на;
пойти насма́рку піти́ по́між па́льцями, піти́ псо́ві під хвіст;
пойти на про́пасть піти́ на про́пасть, розси́патися на по́рох;
пойти на у́быль (про мороз) пересі́стися [моро́з пошёл на убыль моро́з пересі́вся];
пойти на штурм оказ. заштурмува́ти;
пойти по ко́чкам живомовн. прибл. пусти́тися бе́рега, піти́ крізь те́рня;
пойти по плохо́й доро́ге зійти́ на слизьку́ сте́жку;
пойти пра́хом піти́ на про́пасть, піти́ у прі́рву, розві́ятися з ві́тром, розві́ятися з по́рохом, розси́патися на порох, піти́ з ві́тром, поле́ті́ти з ві́тром, діял. упа́сти в во́ду;
пойти по чьим стопа́м спа́сти на чию сте́жку;
не пойти на по́льзу фаміл. не піти́ в ру́ку;
ей пошёл 20-ый год їй поверну́ло на 20;
втора́я неде́ля пошла́ на дру́гий ти́ждень поверну́ло.
НАПРАВЛЯ́ТЬСЯ (куди) ще правува́ти, верста́ти шлях, бра́ти курс;
направля́ющий 1. що /мн. хто/ спрямо́вує тощо, зда́тний /призна́чений/ скерува́ти, посила́ч, відряджа́ч; прикм. напрямни́й, провідний, вказівний, дороговка́зний, напрямко́вий, /про силу/ керівни́й, військ. чолови́й, 2. заостряющий;
направля́ющий на путь и́стины зда́тний наверну́ти на пра́ведну доро́гу;
направля́ющий путь /направля́ющий шаги́, направля́ющий стопы́/ куда = направля́ющийся;
направля́ющийся/направля́емый 1. спрямо́вуваний, скеро́вуваний, делеґо́ваний, відря́джуваний, призна́чуваний, матем. напря́млюваний, ПЕРЕН. напрова́джуваний на, наве́ртаний, 2. наго́стрюваний;
направля́ющийся 1. що /мн. хто/ пряму́є тощо, по доро́зі /в доро́зі, на шляху́/ до, гото́вий у доро́гу /з ду́мкою іти́/ куди, прикм. подоро́жній;
ПАССАЖИ́Р ще подорожа́нин, подоро́жній.
ПРОЕЗЖА́ТЬ ще ї́хати по́при;
проезжа́ющий що /мн. хто/ проїзди́ть тощо, зви́клий ї́хати попри, прої́жджий /переїжджий/, проїжджа́чий, подоро́жній, їзде́ць, подорожа́нин, проїжджа́нин, прикм. проїзни́й, образ. по доро́зі по́при, стил. перероб. проїжджа́ючи;
проезжающийся/проезжа́емый переї́жджуваний;
ПРОХОДИ́ТЬ (повз) іти́, (вперед) ступа́ти, (віддаль) дола́ти, (науки) вивча́ти, (про час) збіга́ти, леті́ти, проліта́ти /відлітати/, (крізь що) просо́чуватися, пробива́ти, (наскрізь) прони́зувати, (службу тощо) відбува́ти, (шахту) виробля́ти, (про процес) перебіга́ти, відбува́тися;
проходить без осложне́ний іти́ гла́дко;
проходить испыта́ние склада́ти і́спит, випро́буватися;
проходить кра́сной ни́тью прони́зувати (на́скрізь);
проходить ми́мо чего мина́ти що;
проходить шко́лу /проходить прове́рку тощо/ вишко́люватися /перевіря́тися тощо/;
э́то так не пройдёт кому це так не мине́ться;
проходя́щий 1. що /мн. хто/ прохо́дить тощо, зда́тний пройти́, на́вчений прохо́дити, ім. подоро́жній, подорожа́нин, прикм. прохідни́й /перехідний/, перехо́жий, проходжа́лий, мимойду́чий, 2. що мина́є тощо, прикм. мину́щий, пли́нний, галиц. промина́льний, образ. у ві́чному ле́ті;
проходя́щий испыта́ние /проходя́щий прове́рку, проходя́щий шко́лу тощо/, випро́буваний /переві́рюваний, вишко́люваний тощо/;
проходя́щий кра́сной ни́тью на́скрізний, лейтмоти́вний;
проходя́щий ми́мо мимойду́чий, мимобі́жний;
проходя́щий пра́ктику практика́нт;
проходя́щий ша́хту стил. перероб. виробля́ючи ша́хту;
проходя́щий эта́п чего зму́шений пройти́ ета́п;
проходя́щийся (предмет /у школі/) програ́мний, для ви́вчення;
проходи́мый прохо́джуваний /перехо́джуваний/, прикм. прохідни́й;
ПУТЕШЕ́СТВОВАТЬ ще блука́ти за мо́рем, стил. перероб. носи́ти по світа́х [мандрує хто носить по світах кого], див. ще СТРАНСТВОВАТЬ;
путеше́ствующий що /мн. хто/ мандру́є тощо, охо́чий /зви́клий, зму́шений/ мандрува́ти, мандрівни́к, мандріве́ць, подорожа́нин, подорожувач, прикм. мандрівни́й, подоро́жній, мандрівни́чий, образ. на коле́сах;
путеше́ствующий по у ма́ндрах /подо́рожах/ по, мандру́ючи по;
РАЗЪЕЗДНО́Й (про гроші) подоро́жній.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дорожный – доро́жній, подоро́жній, -я, -є.
Подорожный –
1) (путевой) подоро́жній, -я, -є;
2) (придорожный) придоро́жній, -я, -є.
Попутный –
1) подоро́жній, -я, -є;
2) (о ветре) ходови́й, пого́жий.
Прогонный (о деньгах) – подоро́жній, -я, -є.
Проезжий –
1) (о человеке) прої́жджий, переї́жджий, -а, -е, подоро́жній, -я, -є;
2) проїзни́й, переїзни́й, -а́, -е́.
Проходной – прохідни́й, скрізни́й; -ное свидетельство – подоро́жній лист.
Прохожий – перехо́жий, прохо́жий, -а, -е, подоро́жній, -я, -є.
Путевой – доро́жній, подоро́жній.
Путешественник – мандрі́вни́к, -ка́, подоро́жній, -нього; -ница – мандрі́вни́ця, подоро́жня.
Путешествующий (странствующий) – мандрі́вни́й, подоро́жній, -я, -є.
Путник – подоро́жній, -нього; -ница – подоро́жня, -ньої.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Журнал путевой – журна́л (-ла) подоро́жній.
Поезд – по́їзд (-ду и -да);
• п. (состав) – ва́лка;
• п. автомобильный – автопо́їзд (-ду и -да), п. автомобі́льний;
• п. а. грузовой – п. автовагово́зний;
• п. воинский – п. військо́вий;
• п. дальний – п. дале́кий;
• п. дачный – п. да́чний;
• п. добавочный – п. додатко́вий;
• п. землевозный – п. землеві́зний;
• п. карьерный – п. копне́вий;
• п. курьерский – кур’є́рський;
• п. местный – п. місце́вий;
• п. нормальный – п. норма́льний;
• п. отправляющийся, отходящий – п. вирушни́й;
• п. пассажирский – п. пасажи́рний;
• п. попутный – п. подоро́жній;
• п. почтовый – п. пошто́вий;
• п. предвиденный – п. передба́чений;
• п. пробный – п. спро́бний;
• п. прямого сообщения – п. прямо́го шляху́, п. наскрізни́й;
• п. пустой, с порожн. вагонами – п.-порожня́к (-ка́);
• п. рабочий – п. робітни́чий;
• п. санитарный – п. саніта́рний;
• п. сборный – п. збірни́й;
• п. скорый – п. швидки́й;
• п. скотский – п. това́рячий, худо́б’ячий;
• п. смешанный – п. мі́шаний;
• п. специальный – п. спеція́льний;
• п. товарный – п. ванта́жний;
• п. товаро-пассажирский – п. ванта́жно-паса́жирний;
• п. ускоренный – п. пришви́дшений;
• п. экстренный – п. нага́льний, е́кстренний.
Попутный – подоро́жній;
• п. ветер – ходови́й ві́тер (-тру).

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Подоро́жній, -нього –
1) дорожный.
• Подоро́жній скри́ня – чемодан.
2) (сущ.) путешественник, странник.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Заезжий (о лице) – заї́жджий, наї́жджий, приї́жджий, подоро́жній; (о дворе) – заїзний.
Подорожный (путевой, о расходах) – подоро́жній.
Прогонный (о деньгах) – подоро́жній.
Путевой (об издержках) – подоро́жній, доро́жній.
Разъездной (об агенте) – роз’їзний; (о деньгах) – подоро́жній, роз’їзний.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

подоро́жній, -ня, -нє

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Набо́жний, -а, -е. Набожный, благочестивый. Набожний, як жид подорожній. Чуб. І. 268.
Подоро́жній, -я, -є.
1) Дорожный; путешествующій, странствующій. Що й у мене борщ не порожній: кипів же там жук подорожній. Грин. ІІІ. 132. Подорожня торбина в мене на плечах. Г. Барв. 176. Подорожня сукня. К. ЧР. 53. Пишу про свої подорожні вражіння. Г. Барв. 31. Я з подорожньою товаришкою своєю увійшла в хату. Г. Барв. 31. Подорожній живіт підкрепити. Чуб. V. 1171. Набожний — як жид подорожній. Ном. № 172. Гумене, ну мене, бо я подорожня! Ном. № 2528. Подоро́жня скри́ня. Чемоданъ. НВолын. у.
2) Путешественникъ. Подорожні були якісь смутні. Ніхто б не сказав, що вони їдуть у гості до веселого пана Череваня. К. ЧР. 4. Теманськії і савські подорожні надіялись на любе водопійло. К. Іов. 14.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Проходной — прохідни́й; П. свидетельство — подоро́жній лист.
*Путевой — подоро́жній; П. довольствие — подоро́жні вида́тки.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

родонача́льниця, родонача́льниць; ч. родонача́льник
1. предкиня, від якої бере свій початок якийсь рід. [<…> та все ж подорожній, якщо тілько він не спить тоді, як зміняють йому коней, або не перекушує в пана Тихоновича, то напевне буде милуватися величним храмом ґраціозної растрелівської архітектури, що його поставила Наталя Розумиха, родоначальниця дому графів Розумовських. (Тарас Шевченко «Княгиня», пер. Віктор Сапіцький, 1960).]
2. тварина або рослина, від якої походять певні роди тварин або рослин. [<…> «1988 року вперше в Україну з Чехословаччини головою Маріупольського міського товариства любителів собаківництва Геннадієм Фокіним було завезено елітну чау-чау Фуджі-Катруша, яка стала родоначальницею лінії чемпіонів з екстер’єру в Радянському Союзі». (День, 2003).]
3. перен. та, хто започаткувала розвиток чогось. [Слідом за родоначальницею цього напрямку в історіографії, американською ученою М. Богачевською-Хом’як, була видана монографія Л. Смоляр. (Ольга Ніколаєнко «Польські жінки Наддніпрянщини в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське і приватне життя», 2017). Попробуймо увійти в цю поетичну реальність родоначальниці нью-йоркської поетичної династії, що узурпує престол нашого Парнасу. (Сучасність, 1966, №8).]
див.: предки́ня, основополо́жниця
Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 660.
Словник української мови: в 11 томах, Т.8, 1977, с. 597.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Доро́жный = подоро́жнїй. — Щоб подорожнїй не був порожнїй — треба нагодувати. н. пр.
Ларе́цъ, ла́рчикъ = скри́нька (С. Л.), шкату́ла (С. З.), подорожній — погребе́ць (Лїв.), пу́здро, пузде́рко (Прав. С. З.).
Мѣшо́къ, здр. мѣшёчекъ = 1. міх, мішо́к, здр. міше́чок, великий — ла́нтух (С. З.), здр. — лантушо́к, пів мішка — клу́нок, клу́ночок (Чайч.), малий — то́рба, торби́на, торбе́шка, торби́нка (С. Ш.), подорожнїй, подвійний — сакви́ (С. З.), саківки́, бесаги́, з вірьовок — киса́, теж, на сїно — пихтір, з міховини або ряднини, що в йому дають овес коням — ре́птух, торба, що з вівсом вішають коням на морду — ша́нька, то́рба, зшита з різних клаптиків — пи́сана то́рба, маленька на сир, пшоно то-що — во́рок, ворочо́к, край у мішка — гузи́рь. — Кури крав, та в міх клав, кури сокочуть та в міх не хочуть. н. пр. — Налякав міх, то й торби страшно. н. пр. — Наговорив три мішки гречаної вовни. н. пр. — Де можна торбу, там лантуха не треба. н. пр. — З чужої торби хлїба не жалують. н. пр. — Як іду в гостину, то беру хлїб в торбину. н. пр. — Носить ся, як циган з писаною торбою. н. пр. — Узяв саківки в дорогу. Ос. 2. д. Мѣхъ 2. 3. (про чоловіка) — вайло́ (С. Аф.), ла́нтух і д. Мѣшкова́тый 2.
На́божный, но = побо́жний, но (С. Л.), богобоязли́вий, во, богомі́льний, сьвятобо́жний, но. — Такий побожний зробив ся: нї празника, нї недїлї не пропустить. н. к. — Народ побожно хрестив ся. Кн. -- Побожний, як жид подорожнїй. н. пр. — А той тихий та тверезий, богобоязливий. К. Ш.— Сьвотобожна жінка. Хар. Чайч.
Подоро́жный = 1. придоро́жнїй (що при дорозї). 2. подоро́жнїй (здатний в дорозї).
Поп́утный = 1. подоро́жній. — Подорожнїй товариш. 2. пого́дний, ходови́й (Ман.). — Потім поїхав назад, ходовий мінї боги вітер послали. Нїщ.
Проѣзжа́ющій = проїзжа́ючий (С. З. Л.), переїзжий, подорожнїй. — Щоб подорожній не був порожній — треба нагодувати. н. пр.
Путево́й = доро́жнїй, подоро́жнїй.
Путеше́ственникъ, ца = мандрівни́к, ця, м(в)андрі́вець (С. Л.), мандрівни́чий, подоро́жній, ня (С. З. Л.), стра́ннїй, стра́ння (С. Л.). — По тім боцї Днїстра мандрували два мандрівники. н. п. Б. — Щоб подорожнїй не був порожнїй — треба його нагодувати. н. пр.
Пу́тникъ = подоро́жнїй, стра́ннїй. (Д. Путеше́ственникъ).
Скрипня́, скрипотня́ = скрип, скри́пнява, рип, ри́пнява, рипотня́. — Далї подорожнїй почув скрипняву від гарб. Прав.
Сѣдо́къ = 1. їзде́ць. 2. подоро́жнїй, сїдо́к.
То́щій = 1. поро́жнїй. — Щоб подорожнїй не був порожнїй. н. пр. 2. худи́й, сухи́й, сху́длий худорля́вий, охля́лий 3. недорі́дний, щу́плий, замі́ркуватий (про зерно).
Ѣздо́къ = 1. їзде́ць, С. Жел. Л. — Де не взав ся їздець, мчить ся по полю. п. о. 2. подоро́жній, проїзжа́ючий (С. З. Л.), переїзжий.