Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 90 статей

Запропонувати свій переклад для «полон»

Шукати «полон» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

По́лный, по́лон – 1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́. [Напою́ коня́ з по́вного відра́. Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (Мирн.). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к]. • Совершенно -ный, полны́м -ный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця. • -ная луна – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць. • -ная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́. • Становиться -ным – сповня́тися, виповня́тися. • -ный возраст – повнолі́ття. • Ему -ных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́цять ро́ків. • Ведро -но́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́. • Двор -лон людей – у дворі́ по́вно люде́й. • Увидел двор -ный людей – поба́чив у дворі́ по́вно люде́й; поба́чив двір по́вен люде́й. • -ный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця. • -ный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою). • Глаза -ны слёз – в оча́х по́вно сліз. • -ные слёз глаза – о́чі сліз по́вні. • Человек -ный надежд – люди́на по́вна наді́й. • Голова -на́ дум – у голові́ по́вно думо́к. • Взгляд -ный муки – по́гляд по́вний му́ки. • -ный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го; 2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, (у)ве́сь, все́нький. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (Куліш). Тре́ба, ка́жуть, ізозва́ти зупо́вную ра́ду, щоб і ві́йсько з Запорі́жжя було́ на ра́ді (Куліш)]. • При -ном собрании – при по́вному збо́рі. • -ное собрание сочинений – по́вна (компле́тна) збі́рка тво́рів (писа́ннів). • -ный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому. • В -ном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши. • В -ном ли ты уме? – чи ти спо́вна ро́зуму? • В -ном об’ёме – до кра́ю, цілко́м. • Он изучил эту науку в -ном об’ёме – він простудіюва́в цю нау́ку цілко́м (до кра́ю). • -ный рабочий день – ці́лий робі́тний день; 3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний. [Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість]. • Предоставить -ную свободу – да́ти по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю; 4) -ный в лице – повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (насм.) бари́лькуватий. Срв. Толстя́к; 5) (об одежде) рясни́й. [Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та].

По́лон, см. По́лный.

Поло́н, см. Плен.

Гон – 1) гін (р. го́ну). [Го́ном люде́й у поло́н гна́ли]; 2) (у косарей) ру́чка. [Пройшли́ дві ру́чки]; 3) охотн. – го́ни. [Звіря́ні го́ни. Бобро́ві го́ни]. • В гоны (взапуски) – нави́передки, навза́води.

Забира́ние – забира́ння. • -ние силой – забира́ння, си́лою (силомі́ць), зага́рбування, га́рбання, грабува́ння. • -ние в долг – боргува́ння. • -ние в войско – побі́р (-бо́ру), при́зва, (гал.) бра́нка. • -ние в плен – забира́ння (займа́ння) в поло́н (у бран, у нево́лю). • -ние скота на потраве – займа́ння худо́би в шко́ді (в спашу́).

Забира́ть, забра́ть – 1) забира́ти, забра́ти, (мног.) побра́ти, позабира́ти. [Діте́й лю́ди позабира́ли. От поберу́ть вони́ ко́си та й пі́дуть ні́би-то коси́ти (ЗОЮР)]. • -брать всё, без остатка у кого, откуда – позабира́ти все в ко́го, ви́брати що зві́дки, (образно) і кутки́ ви́порожнити кому́. [Я вже всі свої́ гро́ші ви́брав]. • -ра́ть силой – забира́ти, забра́ти си́лою (силомі́ць), га́рбати, зага́рбувати, зага́рбати, грабува́ти, пограбува́ти. [Ні́чим було́ нам заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли і продали́ (Г. Барв.)]. • -рать в долг – боргува́тися, бра́ти на́бір (на борг), на ві́ру. [Ми в крамни́ці боргу́ємося на мі́сяць. Я беру́ хліб на ві́ру, а як зароблю́, тоді́ віддаю́ гро́ші]. • -рать в войско – бра́ти, забира́ти до ві́йська (в а́рмію, в салда́ти) кого́; чуби́ голи́ти кому́. [Коро́ль війну́ замишля́є, усі́х хло́пців забира́є. Хло́пцям чуби́ поголи́ли (Пісня)]. • -ра́ть в плен – забира́ти (займа́ти) в поло́н (у бран, у нево́лю). • -бра́ть в плен всех – усі́х ви́полонити. [Усі́х тата́р ви́рубаємо й ви́полонимо (Куліш)]. • -ра́ть скот на потраве – займа́ти худо́бу в шко́ді (в спашу́). [Ой, ли́хо! ко́ні в спашу́ – займа́йте мерщі́й]; 2) (о хмельном, о лекарстве) розбира́ти, розібра́ти. [Та вже-ж мою́ голі́воньку та хміль розбира́є (Пісня)]. • -ра́ть кого – бра́ти кого́. • Охота -ра́ет кого – хіть бере́ кого́; корти́ть кому́. • Злость -рает – злість бере́, злість узяла́ кого́. • -ра́ет за душу – бере́ за ду́шу, дійма́є до се́рця кого́. [Сумна́ пі́сня бра́ла за ду́шу. Її́ плач аж до се́рця дійма́є]. • -бра́ть в голову – узя́ти собі́ ду́мку, убга́ти в го́лову. • -брать в руки кого – узя́ти в свої́ ру́ки, (шутл.) убра́ти в шо́ри, запетлюва́ти кого́. [А що́, запетльо́вано тебе́?]; 3) (о режущем орудии) бра́ти, взя́ти. [Плуг бере́ мі́лко. Ге́мбель то́всто бере́ – підби́ти тре́ба]. • За́бранный – за́браний и забра́тий; (без остатка) ви́браний; (силой) за́браний и забра́тий си́лою (силомі́ць), зага́рбаний, заграбо́ваний; (в долг) узя́тий на ві́ру, на́бір; (в войско) за́браний до ві́йська; (в плен) за́браний, за́йнятий у бран (у поло́н, у нево́лю); (о скоте на потраве) зайня́тий.

Заплени́ть – заполони́ти кого́, у поло́н (у нево́лю, у бран) забра́ти кого́.

Заполоня́ть, заполони́ть – 1) заполоня́ти, заполони́ти, в поло́н (в нево́лю, у бран) забира́ти, забра́ти кого́. [Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зовсі́м заполони́ли його́ (Крим.)]; 2) (обворожить) чарува́ти, вчаро́вувати, вчарува́ти, зачаро́вувати, зачарува́ти кого́. • Заполонё́нный – заполо́нений, полоне́ний, у поло́н (у бран) за́браний; зачаро́ваний, вчаро́ваний.

Заре́з – 1) (умерщвление, убой) зарі́з (-зу). [Там тата́ри поло́н ді́лять, на зарі́з люде́й веду́ть (АД). Пі́вня на зарі́з несу́ть, а він ка́же: кукурі́ку! (Номис)]; 2) (часть шеи и горла в туше) оши́йок (-ши́йка), (диал.) душа́; 3) (у лошади: изгиб шеи) за́гин (-ну). • Лошадь с высоким -зом – загина́стий кінь (Звин.); 4) (зарубка, надрез) карб (-бу), зару́бина, за́рубка; 5) см. Пья́ница; 6) (клык) і́кло, кло. [Як пійма́в вовк і́клом за хвіст, так і розпоро́в хвіст (Черк. п.)]. • Волчий -ре́з – во́вче і́кло; 7) (перен.: беда, погибель) зарі́з, смерть, біда́, неща́стя, заги́н (-ну). • Чистый -ре́з – види́ма смерть (біда́), пря́мо зарі́з, смерть, и т. д. чи́сте неща́стя; 8) до заре́зу, нрч. – до зарі́зу, аж ґвалт, хоч пові́сься. • Мне нужны деньги до заре́зу – мені́ аж ґвалт (мені́ до зарі́зу, хоч пові́сься) потрі́бні гро́ші.

Захва́т – 1) (насильствен. присвоение) за́хват (-ту), захо́плювання, (оконч.) захо́плення, за́брання́, самобра́ння, займа́ння, га́рбання, зага́рбання, грабу́нок (-нку) чого́. [Безла́дне захо́плювання фа́брик робітника́ми (Касян.). У поло́н займа́ння (Сл. Гр.). Га́рбання чужо́ї пре́дківщини (Куліш)]; 2) (место или часть орудия, чем оно хватает) ро́зпір (-пору), розворо́т (-ту). [Сі обце́ньки не годя́ться – мали́й ро́зпір (Сл. Ум.)]. • -том руки (ладони) – за́жма, за́жмагом (Сл. Гр.). [Рву щаве́ль за́жмагом, щоб пан не пійма́в (Н.-Вол. п.)]; 3) -ва́т обеих расставленных рук – обі́ймище. [Арка́н на ві́сім обі́ймищ]. • В захват (в борьбе) – зчепи́вшись; 4) (размах руки со щёткой, шваброй) за́мах (-ху).

Ле́то – 1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)]. • Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то. • Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття). • Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку). • Бабье -то – ба́бине лі́то. • -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)]. • Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)]. • Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1. • В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та. • Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то. • В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та. • В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та. • В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку. • Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)]. • Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука). • Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)! • Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть. • Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)]; 2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то. • В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме. • В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)]. • -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)]. • Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х. • По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)]. • Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)]. • Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)]. • Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ). • Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід. • Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній; 3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)]. • Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)]. • Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)]. • Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку). • Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося). • Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків. • Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши. • Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т. • В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́. • В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами. • В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється. • Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)]. • Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)]. • Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)]. • Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто. • В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)]. • Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку. • Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́. • В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку. • Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)]. • Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в. • Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)]. • Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й. • В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)]. • С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду. • С малых лет – зма́лку, зма́лечку. • С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)]. • В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)]. • Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)]. • В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)]. • Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік. • В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х. • Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)]. • Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)]. • Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)]. • На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)]. • Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку. • Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)]. • Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)]. • -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки); 4) пі́вдень (-дня); см. Юг; 5) см. Ле́тник 1; 6) тепло́; см. Тепло́, сщ.

Наплени́ть кого – наполони́ти, набра́ти в поло́н, (о мног.) понабира́ти в поло́н кого́; срв. Пленя́ть.

Невдо́лге, нрч. – незаба́ром, неба́вом, незаба́вом; невдо́взі. [Незаба́ром після сьо́го верну́вся з війни́ мій ба́тько (Стор.). Неба́вом ти́хий сон госте́й нато́млених забра́в у свій поло́н (М. Рильськ.). Незаба́вом при́йде й Семе́н (Звягельщ.). Пишу́ вам лист, невдо́взі бу́ду сам (Київ)].

Плен – поло́н (-ну), бран, нево́ля. [Чи її́ вби́то, чи в поло́н заня́то. Салда́т бере́ в бран воро́жого генера́ла (Гр.). Татарва́ побра́ла в нево́лю (Стор.)]. • Брать, взять в плен – бра́ти, забра́ти, узя́ти, займа́ти, за(й)ня́ти в поло́н (у нево́лю).

Плене́ние – поло́н, полони́на, полоне́ння, ясирува́ння, занево́лення, понево́лення. [Хи́жу орду́ з степі́в на шарпани́ну й полони́ну затя́гували (Куліш). Столі́тнє пра́щурів ясирува́ння (Куліш). Виряджа́ння в похі́д, би́тва з по́ловцями, поло́н кня́зя й поворо́т його́ до рі́дного кра́ю (Єфр.)].

Пле́нник – поло́нник, полоне́ник, полоня́нин, полоня́н(н)ик, бра́нець (-нця), в’я́зень (-зня), в’я́зник, неві́льник. [Бага́тші поло́нники перехо́вувалися тут аж до ви́купу]. -нники (соб.) поло́н, яси́р. [Тож він тата́р на по́міч приєдна́в і пла́тить їм ясире́м христия́нським (Л. Укр.)].

Пле́нничество – поло́н, нево́ля.

Пле́нный – полоне́ний, поло́нний, бра́нець, яси́рник. [Ста́ли полоне́них забива́ти. Наро́де мій, яси́рнику тата́рський (Куліш)]. • -нные (соб.) – поло́н, яси́р. [Тата́ри поло́н ді́лять. Яси́р жену́ть].

Пленя́ть, плени́ть – 1) (брать в плен) полони́ти, заполони́ти, яси́рити, з’яси́рити, в нево́лю (в поло́н) забира́ти и займа́ти, забра́ти и заня́ти, в яси́р узя́ти кого́. [Є чу́тка, що цар хо́че весь світ полони́ти (Шевч.). Оця́ гру́бо матеріялісти́чна поро́да найбі́льш заполони́ла його́ фанта́зію (Крим.). Орда́ яси́рить, поло́нить]; 2) (прельстить, привлечь) полони́ти, заполо́нювати, заполони́ти, на́дити, прина́дити, чарува́ти, зчарува́ти, причарува́ти, скоря́ти, скори́ти, прилюбля́ти, прилюби́ти кого́. [Ду́мка, я́к-би заполони́ти Четверти́нського (Стор.). Заполо́нює серця́ жіно́чі (Крим.). Хло́пця зчарува́ла. Лі́рика Шевче́нка скоря́є всіх своє́ю красо́ю (Єфр.). Гляди́, щоб вона́ тебе́ не прилюби́ла та не причарува́ла (Неч.-Лев.)]. • Пленё́нный – полоне́ний, з[при]чаро́ваний.

Погна́ть – погна́ти (б. вр. пожену́, -жене́ш…), погони́ти (б. вр. погоню́, -го́ниш…) кого́, (вульг.) попу́дити, попе́рти кого́, що. [Поло́н забра́ли, да́лі погна́ли (Чуб.). Пожену́ть вас на війну́ (Стор.). Ані стій, ані погони́]. • -гна́ть стадо на пастбище, в поле – погна́ти че́реду на па́шу (на па́стовень), на по́ле. • Ямщик -гна́л лошадей во всю прыть – візни́к погна́в ко́ні що ду́ху (на всю ви́тягу). Мы разбили и -гна́ли неприятеля – ми розби́ли і погна́ли во́рога.

Попада́ть, попа́сть – 1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)]. • Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)? • -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста? • Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час. • Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)]. • -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му. • -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́). • -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)]. • -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти. • В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)]. • -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)]. • -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р. • -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)]. • -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)]. • -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́. • Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли. • -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́. • -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся. • -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд. • -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти. • -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би. • -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)]. • -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)]. • Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко. • Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню. • -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це. • Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався. • Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як. • Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)]. • Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)]. • Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в. • Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому. • С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)]. • Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)]. • Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)]. • -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)]. • -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти. • Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка. • Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)]; 3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву]. • -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́. • Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв). • Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову. • Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку. • -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в. • Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути. • Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив). • -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку. • -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́. • -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад.

Попада́ться, попа́сться – 1) (встречаться, случаться) трапля́тися, тра́питися (редко потра́питися), здиба́тися, зди́батися, сов. спітка́тися, нагоди́тися, луча́тися, лучи́тися, зустріча́тися, зустрі́(ну)тися, знахо́дитися, знайти́ся. • -ться на глаза кому – наверта́тися (наверну́тися) на о́чі кому́, впада́ти (впа́сти) в о́чі кому́, потра́пити, навину́тися, наверзти́ся на о́чі кому́. • Взять, что -дё́тся под руку – взя́ти що в ру́ку потра́питься, (что подвернётся) що під ру́ку підхо́питься. • Этот ребёнок ломает всё, что ни -дё́тся ему в руки – ця дити́на тро́щить (лама́є) все, що їй ті́льки в ру́ку потра́питься и в ру́ки (до рук) потра́пить, все, що ті́льки поди́бле. • Недавно -па́лись мне в руки стихотворения некоего… – неда́вно (нещодавно́) впа́ли мені́ в ру́ки ві́рші яко́гось… • Всё, что -дё́тся по пути – все, що тра́питься (лу́читься) на доро́зі, все, що зди́бається (и зди́блеться), поди́бається (и поди́блеться), спітка́ється доро́гою. • Он часто -да́ется мне по пути – він ча́сто здиба́ється мені́ доро́гою, я ча́сто здиба́ю його́ доро́гою. • -па́сться навстречу кому – зди́батися, спітка́тися кому́, тра́питися на зу́стріч, зустрі́тися кому́. • Неизвестно ещё, какой муж -дё́тся – невідо́мо ще, яки́й чолові́к тра́питься (наго́диться, лу́читься); 2) попада́тися, попа́стися кому́. • -па́сться в руки неприятеля, в плен, в неволю – попа́стися, впа́сти(ся) в воро́жі ру́ки, в ру́ки во́рогові, в поло́н, в нево́лю, діста́тися в ру́ки во́рогові, діста́тися в поло́н. [А в неді́леньку в обі́дню годи́ну сам в нево́леньку попа́вся (Пісня). Попа́лася в лихі́ ру́ки неві́рній дружи́ні (Метл.)]. • -па́лся в лапы – пійма́вся, попа́вся в лабе́ти кому́. • Лисица -па́лась в западню – лиси́ця попа́лася (пійма́лася, вско́чила, впа́ла) в па́стку. • -па́лся как кур во щи – зав’я́з як Бровко́ в тину́. • -па́сться в воровстве – попа́стися, (с)пійма́тися на краді́жці, прокра́стися. • -па́сться во лжи – (с)пійма́тися на брехні́, пробреха́тися, вбреха́тися, вклепа́тися, (образно) зоста́тися на ціди́лці. [Та ті́льки так бреши́, щоб не вклепа́всь (Грінч.)]. • -па́сться на удочку – пійма́тися на гачо́к. • Вот так -па́лся! – от так уско́чив! (влопался) от так вклепа́вся! • А! • -па́лся! – ага́! пійма́вся! • Пусть только -дё́тся он мне (в руки) – хай ті́льки попаде́ться він мені́, хай ті́льки попаду́ (запопаду́) я його́. • Наконец он мне -па́лся – наре́шті він попа́вся в мої́ ру́ки, впав мені́ в ру́ки, наре́шті я його́ попа́в (запопа́в)! • По этому делу -па́лось несколько чиновников – в цій спра́ві заплу́талося кі́лька урядо́вців. • Первый -вшийся – хто потра́пився (потра́питься), ле́да-хто, хто́-будь, пе́рший-лі́пший.

Поплени́ть – пополони́ти, у поло́н побра́ти.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Полный, полон, полн – 1) (содержащий сколько может вместить) по́вний, по́вен чого́, напо́внений, запо́внений, спо́внений; 2) (содержащий в себе всё должное, неумалённый) по́вний, зупо́вний, ці́лий, уве́сь, весь, все́нький, (ещё) вичерпний, необмежений, найвищий; 3) (законченный, до конца доведенный или дошедший) цілкови́тий, дове́ршений, по́вний, цілий, остаточний; 4) (в лице) повнови́дий; (в теле) гладки́й, огрядни́й, опа́систий, по́вний, товсти́й, тлу́стий, опа́листий, тіли́стий, дебе́лий, (диал.) грубий, (насм.) бари́лькуватий; 5) (об одежде) рясни́й: • ведро полно́ воды – у відрі́ по́вно води́; відро́ по́вне води́; • взгляд полный муки – по́гляд по́вний му́ки; • в полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно; • в полной мере – цілком, повністю, повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (иногда) до повної, повні (у повній повні, уповні); • в полной памяти – при повній пам’яті; • в полном (во всём) параде – при повному (при повнім) параді; у всьому (у повному) уборі (убранні); • в полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)?; • в полном объёме – до кра́ю, цілко́м; • в полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши; • в полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова, справжній (-ня, -нє, -ні); • в полном уме – при по́вному ро́зумі, спо́вна ро́зуму бу́вши; • в полную силу – на повну (всю) силу; • глаза полны слёз, полные слёз глаза – в оча́х по́вно сліз; о́чі сліз по́вні; • голова полна́ дум – у голові́ по́вно думо́к; • двор полон людей – у дворі́ по́вно люде́й; • дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх (їхній) господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити; • дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди; • ему полных тридцать лет – йому́ спо́вна (всі) три́дцять ро́ків; • изучить в полном объёме – вивчити (простудіюва́ти) цілко́м (до кра́ю); • испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну; • комната полна народу – у кімнаті повно людей; • на полном газе (газу) (разг.) – на повному газі; • на полную мощность – на всю (повну) потужність; • полная вода – повнові́ддя, вели́ка вода́; • полная заурядность – сіряк сіряком, сірятина; • полная луна, полный месяц – мі́сяць упо́вні, по́вня, по́вний мі́сяць; • полная (ответственность, неосведомленность…) – цілковита (відповідальність, необізнаність…); • полная победа – повна (цілковита) перемога; • полная тишина – повна (цілковита) тиша; • полное затмение – повне затемнення; • полное лицо – повне обличчя (лице), повний вид; • полное собрание сочинений – по́вна (редко компле́тна) збі́рка тво́рів (редко писа́ннів); • полный возраст – повнолі́ття; • полный до краёв – по́вний уще́рть, по́вний аж по (са́мі) ві́нця; • полный звук – повний звук; • полный интереса к чему – по́вний ціка́вости до чо́го, ду́же ціка́вий до чо́го; • полный надежд – по́вний наді́й; • полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця; • полный пансионер – пансіоне́р (пожиле́ць) на всьому́ гото́вому; • полный рабочий день…, полная сумма… – цілий робочий (робітний) день…, ціла сума…; • полный с верхом – по́вний з ве́рхом (з на́спою); • полный сирота – круглий сирота; • полный тупица – тупак тупаком; • полный успех – цілковитий успіх; • полным-полно (полна, полно) (разг.) – повний-повнісінький (повнісінький, повна-повнісінька, повнісінька, повне-повнісіньке, повнісіньке); повно-повнісінько (повнісінько); • полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос; • по полной – по повній; • предоставить полную свободу – да́ти (надати) по́вну (цілкови́ту, всю) во́лю; • при полном собрании – при по́вному збо́рі; • совершенно полный, полны́м полный – повні́сінький, повні́ненький, (преимущ. в песнях) по́вна-повни́ця; • с полным основанием можно утверждать – є всі підстави стверджувати, з цілковитою певністю (цілком певно) можна стверджувати; • становиться полным – сповня́тися, виповня́тися; • хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого. [Та-ж ко́жний за́дум наш у цій юдо́лі свої́х наді́й зупо́вних не дохо́дить (П.Куліш). Хіба́ реву́ть воли́, як я́сла по́вні? (П.Мирний). Нарва́ла грушо́к по́вен фартушо́к. Цілкови́те розумі́ння спра́ви. Цілкови́тий бе́злад. Цілкови́та ілю́зія. Дове́ршене безглу́здя. По́вна ра́дість. Рясна́ спідни́ця, рясна́ сви́та (АС). Саме на світ почало благословлятись, як Дон Кіхот виїхав із корчми вже зуповним рицарем, і такий же був радий, та веселий, та втішний, так у ньому серце грало, що на Росинантові аж попруги тріщали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Декому для повного щастя бракує тільки щастя (С.Є.Лєц). Товсті люди живуть коротше. Але їдять довше (С.Є.Лєц). Тлустій людині завжди є що втрачати].

Век – 1) (жизнь человека) вік; (столетие) вік, століття, сторіччя, (редко) сторік; (эпоха) вік, віки, доба, час, часи; (бытие вселенной) вік, віки; (современность, современники) сучасність, сучасна доба; 2) (нареч.) вік, довіку, поки віку, (всегда) завжди, (постоянно) повсякчас, повсякчасно: • болезнь века – хвороба століття; • в век не, во веки не – ніколи в світі не, ніввіки не; • век вековать (век коротать) где (разг.) – [вік] вікувати де, (докон.) [вік] звікувати де; • век будешь (будут) помнить – вік (довіку, поки віку, поки життя) будеш (будуть) пам’ятати (пам’ятатиме, пам’ятатимуть); • в веках – у віках, довічно;  век Астреи – (греч., редко) вік Астреї, золотий вік, золота пора, золоті часи; • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); не вчися розуму до старості, але до смерті (Пр.); вік живи, вік учись і вік трудись (Пр.); • век жить, век ждать – вік жити — вік чекати (ждати) (Пр.); • веки вечные, разг. – вічно, віковічно, довіку; • век прожить, изжить – вік звікувати; век прожить — не поле перейти; • век долог, всем полон – вік (життя) прожити (пережити) — не поле перейти (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (усякого трапляється: і кукіль, і пшениця) (Пр.); вік прожити — не цигарку спалити (Пр.); на віку як на току: і натопчешся й насумуєшся, і начхаєшся й натанцюєшся (Пр.); життя як шержиста нива — не пройдеш, ноги не вколовши (Пр.); усього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); протягом віку всього трапляється чоловіку (Пр.); трапиться на віку варити борщ і в глеку (Пр.); вік ізвікувати — не в гостях побувати (Пр.); вік прожити — не дощову годину пересидіти (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (Пр.); вік не вилами перепхати (Пр.); на своїм віку всякого зазнаєш (Пр.); • в кои-то веки – коли-не-коли; вряди-годи; • во веки веков, на веки вечные – вовіки віків, на віки вічні, на всі віки [і правіки], повік, повіки, повік-віки, довіку, навіки, навіки-віків, навік-віків, вік-віків; • в печальном веке – під сумний вік (за сумного віку); • в продолжение веков, веками – протягом віків, віками, віком; • в прошлом веке – минулого століття (сторіччя), (реже) в минулому столітті (сторіччі); • двадцать первый век – двадцять перше століття (сторіччя); • доживать, дожить [свой] век – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити, дотягати, дотягти) [свого] віку, (только сов.) довікувати; • до скончания века, до окончания века, на веки вечные – довіку (до віку вічного), повіки, повік, повік-віку, повік-віків, навіки (навіки і віки), навік, навік-віки, навік-віків), навіки-віків (вічні), на безвік, поки віку, скільки віку, поки (доки) світу, до кінця світу (віку), довіку — до суду (до віку-суду, до суду-віку), [до] поки сонця-світу (поки й світ-сонця, поки й світу-сонця), поки світу, поки сонця, поки сонце сяє (світить); • золотой век – золотий вік; • из глубины веков – з далечі віків; з глибу століть; • испокон веков – спервовіку, споконвіку (споконвічне), справіку (спередвіку, спредвіку, спредковіку, звіку-правіку), як (відколи) світ (світом), відколи світа та сонця; • каменный век – кам’яний вік; • коротать свой век – коротати (перебувати) [свій] вік ([свої] літа); • на моём веку – за мого життя (віку), на моєму віку; • на наш век хватит – на наше життя (на наш вік) стане; • от века, от веков, с начала века (книжн.) – від віку, від початку світу, як (відколи) світ світом, відвічно, одвічно, одвіку, відвіку, звіку, зроду-віку, зроду-звіку, від віків, (шутл.) від коли світ і патики на ньому; • отжить свой век – віджити (відвікувати) свій вік (своє); • относящийся к тому веку, того века – тоговіковий, тогочасний; • отныне и до века – віднині (відтепер, від сьогодні) і до віку; • прибавить века кому – продовжити (подовжити, прибільшити) життя (віку) кому, (лок.) віку приточити (надточити) кому; • с начала века – від віку, сперед (ранее, з-перед) віку, спервовіку (ранее, з-первовіку), споновіку (ранеее, з-поконвіку), справіку (ранее, з-правіку), як світ світом; • сообразно с воззрением века – по (своєму) вікові; • укоротить век кому – вкоротити (збавити) віку (життя) кому; умалити віку кому; • целый век не виделись – цілий вік (цілу вічність) не бачились. [Слава не вмре, не поляже Однині до віку! (Дума). Дорогому чоловіку продовж, Боже, віку (Пр.). Вибирай жінку на цілий вік (Пр.). Сей на руках знав ворожити, Кому знав скілько віку жити, Та не собі він був пророк. Другим ми часто пророкуєм, Як знахурі, чуже толкуєм, Собі ж шукаєм циганок (І.Котляревський). — Дай нам спокійно віку дожити (Г.Квітка-Основ’яненко). Раз добром нагріте серце Вік не прохолоне (Т.Шевченко). Літописці тоговікові Лядською землею звали тільки Завислянщину (П.Куліш). Невже мені отак до віку каратись? (П. Мирний). Минула половина її літ, а вже здавалось, що Нимидора доживає свій вік (І.Нечуй-Левицький). Дія діялась в двадцятих роках XIX віку (І.Нечуй-Левицький). Судді тебе й закони запятнали, Тюрма підтяла вік твій молодий (І.Франко). — Правдиве слово вік-віків триває (І.Франко). Микола мовкне, але потім додає стиха: — З первовіку не було гір, лише вода… Така вода, гейби море без берегів (М.Коцюбинський). — Люди й покоління — се тільки кільця в ланцюгу великім всесвітнього життя, а той ланцюг порватися не може. Архімед убитий був рукою невігласа, не встигши теореми докінчити. Але за рік чи, може, за сторік, знайшлась рука, що дописать зуміла ту теорему. І ніхто не скаже, де діло предка, де потомка праця,— вони злились в єдину теорему (Л.Українка). Вік лицарства. Середні віки. Кам’яна доба. Козацька доба. Старі часи на Україні (АС). Побачимось коли-не-коли, та й то не надовго (Сл. Ум.). Та не пізно: є поправа, Певен я — минеться все; Ще заблисне наша слава, Праця вгору піднесе. Тільки треба сил та труду, Щоб не згинути цілком, Не стогнать до віку-суду Під вельможним канчуком (П.Грабовський). Він відчув десь вглибині дурний натиск сліз, зовсім не відповідний до його віку й становища, й здивувався, шо ця вільгість ще не висохла в злиднях і праці, що вона затаїлась і от несподівано й недоречно заворушилась. Це так вразило його, що він геть почервонів і одвернувся (В.Підмогильний). В полум’ї був спервовіку І в полум’я знову вернуся… І як те вугілля в горні В бурхливім горінні зникає, Так розімчать, розметають Сонячні вихори в пасма блискучі Спалене тіло моє (В.Свідзинський). Для нього вже світ змінився; то був спервовіку чіткий і несхитний підвалинами, безконечними в світлоті, на яких розгорталося все неосяжне, все красне багатство видимого — з явищами, відбуваними в твердому законі. А тепер зрушився весь, ніби підстави його вже розсипано і тому став виручий, темний, сторожкий — враз відрухнеться глибиною і далекістю на кожний помах твоєї руки чи навіть на короткий позирк. Світлота розвалена; взявся чорністю обшир і збір подій в ньому; наситився ворожістю проти душі (В.Барка). Ходи сюди і научайся мовчки, по-людськи жити. Мусять дерева навчати доброти, як самодару. Казати, коли мовиться. Мовчати, коли мовчиться. І всміхатись вік — щоб так — усміхненим — і смерть зустріти (В.Стус). Хай буде все небачене побачено, Хай буде все пробачене пробачено. Єдине, що від нас іще залежить, — Принаймні вік прожити як належить (Л.Костенко). — А для чого вони тобі здалися? — хитренько спитала Гапка. — Сказав би, для чого, — погідно мовив дяк, — але ти, бабо, того ніввіки не втямиш (В.Шевчук). Він шокований одним цікавим відкриттям: людський вік насправді мало змінює людину, в ній завжди існує те, що ніколи не змінюється (А.Дністровий). Срібні ж та золоті пообіруч собаки стояли, Що їх Гефест поробив розумом хитрими та мудрим, Щоб дому стерегли Алкиноя великого; Бесмертні вони були й нестáрілися ніввіки (О.Потебня, перекл. Гомера). — Дехто, може, скаже, що він мав чесні наміри, тим я мусила його одвітно любити; то хай же знає, що коли на цьому ось місці, де йому нині яму копають, він освідчив мені честиву ціль своїх бажань, я відповіла йому, що хочу вік свій сама-одна звікувати і лише сира земля втішиться овочем цноти моєї і останками моєї вроди. І якщо він після такої відправи ще вперто сподівався без надії і плив проти вітру, то чи ж диво, що втонув у вирі власного шаленства? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У кожного віку є своє середньовіччя (С.Є.Лєц)].

Добродетельность – доброчесність, чеснотливість, (полон.) цнотливість. [Бісить наша українська цнотливість. Треба вміти і любити, і трахатися. Якщо все це буде гармонійно, то перетвориться у велику любов. А та — в родину, вона — у країну (Сергій Якутович)]

Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий: • едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив); • живая действительность (перен.) – жива дійсність; • живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха; • живая изгородь – живопліт (иногда обсада); • живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща; • живая улика – живий (наочний) доказ; • жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров; • жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий; • жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося; • живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…); • живой живое и думает – живий живе й гадає; • живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого; • живой интерес – жвавий (живий) інтерес; • живой ум – бистрий розум; • живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що); • задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого; • захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого; • на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку; • на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що); • нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого; • ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий; • ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки; • оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю; • остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих]; • пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку; • принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому; • сжечь живым – спалити живцем (живого); • с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати. [Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)].

Клеёнка, разг. – (полон.) цера́та, воща́нка, клея́нка, (рус.) клейо́нка. [І так само гинуло в часі і пропадало в тобі безліч забутого, покинутого напризволяще; безліч буденних історій, небуденних чужих життів, здармованих намагань, так мало віри й так забагато розчарування, невимовленої, невисповіданої втоми простору, родючої туги переджнивного поля, в щасливій безпам’яті, в марнотах праці здатного лиш родити й гинути, безліч неуявного і неназваного живого творіння— все воно пропадало пропадом, вив’яле й знепотріблене, немов ще одне нашарування на торф’янику; коли ж сідав за письмовий стіл або вмощував картонну теку на коліні і діставав першого, чистого аркуша, то завжди, здавалось, вертав додоми: звикав до рідного, старожитнього і простого, такого просвітленого, що його не торкнулось лукавство; звикав до запахів давно не білених стін і мисника, до давнопам’ятних подряпин на вишурованій налисо підлозі, до вцілілої фарби при плінтусах, до запаху нічного снігу перед відлигою, до смолистого духу розпалки на грубі, до запаху павутиння й пилюки під ліжком, до одвільглої солі в сільниці, до посірілого на теплінь інею на дверях, до примерзлої, солодкуватої цибулі, до калини в пучку над портретною рамою, до потрісканих на морозі, наждакових рук, до мазі з калгану і заячого жиру, яким їх намащував на ніч і вони гоїлися до ранку, до викинутого в сіни, під ноги, мішка, на якому колись подрімував собака, до паки старих газет на шафі і гасової лампи в кутку там само, до кип’ятильника на гвіздкові, до пластмасового відра під стільчиком, до порізаної церати на столі, до двох пар продимлених рукавиць на вішалці, до зіжмаканих сигаретних коробок у піддувайлі, до лампи над узголів’ям, до книжок біля подушки, до віника біля груби, одягненого, щоб не розкуструвався, в сіру, прошиту внизу, жіночу панчоху, до напівпорожньої, з розсолом і квашеними огірками, банки під лавкою, до новорічного крижаного діда, якого ти місяць тому зліпив одразу по приїздові з двох вистуканих із відер льодяних напівконусів, наморозив йому губи й носа з ягід калини, навів очі вуглинами, і от відлига: льодовик стоїть сумний, мов щойно обікраний старець; ягоди пообпадали на ніздрюватий сніг, зіниці сплакують чорним: вони стільки тебе виглядали, що тепер вже тебе не бачать, але вмиваються сльозами; не тому, що ти так надовго покинув їх, а тому, що, приїхавши, ні себе, ні крижаного діда не впізнаєш вже, і набачений по саму зав’язку, вспліплий серцем, довго нічого не пізнаватимеш, крім тиші й запахів; крім вертань і від’їздів, не трапялось повчального; все інше ти міг би вигадати, описати; не міг лишень пристати до якогось одного берега і визначитись назавжди; непевність стала ознакою всіхнього існування ; люди стали розпачливими обставинами; скільки їх не зрікайся, не витрушуй з себе, вони пролізли в пам’ять, як шашіль в ікону; точать, точать; пів життя вгробив на писанину, а й разу не почув: дякуєм; оце тобі дяка за те, що найдовше вдивлявся, ліктями впершись об лід, у замулене, непритомне річище— і звідти тебе узріла володарка течій, глибин, самого тихоплинного часу, володарка сарани і всякої зелені, володарка водоростів і напластованого, торф’янистого тліну, володарка пронизливості, що вкрижанила твій погляд, розчахнула між двох берегів минань і зробила самотнім; назавжди; і тим прирекла писати (Є.Пашковський)].

Обетованный – обітова́ний, обі́цяний: • земля обетованная, обетованный край – обітована (обіцяна) земля, обітований (обіцяний) край. [Не вві́йде мій наро́д в обітова́ну зе́млю (Л. Українка). Коли скінчиться той полон великий, Що нас зайняв в землі, в землі обітованій? (Л.Українка). Ті слова про обіцяний край Для їх слуху – се казка (І.Франко). Чудо́вий обі́цяний край вже ось-ось за горо́ю (Франко)].

Попадать, попасть – 1) (куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що; 3) (в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го: • блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́; • болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; • бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив); • вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого; • все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в; • в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…; • вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час; • где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку; • делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що; • еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу; • зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить; • как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?; • какой попало – аби́-який, бу́дь-який; • как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай; • камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову; • кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому; • куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться; • не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути; • попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль; • он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався; • попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну; • попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що; • попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це; • попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя; • попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в; • попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́; • попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку; • попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя; • попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́; • попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́); • попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти; • попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся; • попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю; • попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то; • попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му; • попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́; • попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище; • попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби); • попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти; • попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки; • попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р; • попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи; • попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка; • попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу; • попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го; • попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд; • попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому; • пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку; • с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́; • соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко; • стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв); • что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно. [Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)].

Резолюция – (лат.) резолюція, (решение) рішення, ухвала, (постановление) постанова; (ещё) розпорядження, висновок: • принята следующая резолюция – ухвалено таку резолюцію; • резолюция по докладу – резолюція на доповідь. [Одержавши таку резолюцію. Синиця зараз заспокоїлася, а за кілька неділь уже справді мала нове гніздо і нові яйця, сим разом не на морськім березі, але в терні на могилі (І.Франко). Оглянувши свої документи, він теж лишився вдоволений. Все було в порядку. Купкою папірців лежало все його життя за останні п’ять років — повстанство за гетьмана, боротьба з білими бандами, культурна й професійна робота. Він навіть охоче прочитав дещо. Чого тільки не було! Був полон і втеча з-під розстрілу. Були мітинги, агітація, резолюції, боротьба з темрявою і самогоном. І як гарно бачити все це в штампах, печатках, рівних рядках друкарської машинки й незграбних кривульках півнеписьменних рук! (В.Підмогильний). — Панове, хто проти резолюції пана Мертенса, прошу підняти руку. — Нерішуче й слабо, рішуче й злісно підносяться ріденькі пеньки над головами (В.Винниченко). Коли ж сідає полуднати — макітру вареників за раз умне, та ще спитає: “Марфуню, чого ж так мало?!” Зате як покладе “резолюцію” в бур’янах — собака не перескочить!.. (П.Щегельський). — Здається мені, що сей позов дається рішити без тяганини й без параграфів, по розуму судящого; моя резолюція така: кравець позбавляється плати за пошиття, а замовник — сукна, ковпаки ж дати в тюрму на рештантів, і ділові квит (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Советский – радянський, (рус.) совєтський, (разг.) совітський, (прост.) совіцький: • советсткая власть – совєтська (радянська) влада; • Советский Союз – Совєтський (Радянський) Союз, (пренебр., ирон.) совдепія, совок, сова; • советский человек – радянська (совєтська) людина, радянець, (пренебреж.) совок. [По звичці називав її пані Ніною… Одначе від «пані» у неї нічого не було. З ніг до голови і зо всіх боків вона совєтська (У.Самчук). Я беру совєтський блокнот, але писати пером на ньому неможливо. Чорнило розходиться, а за пером тягнеться квач паперових відшкрабків. Беру совєтський гребінець, але чесатись ним рівно ж неможливо. Він якимсь чудом не лізе у волосся. Йду вулицею міста і бачу новий совєтський будинок. Але придивишся до нього і бачиш, що у ньому скривлені і спалені двері, розвалені сходи, зіпсуті водоносні рури. І так кожна-кожна річ (У.Самчук). — Жили! Жили ми, синку!. Ну, а потім пішло все шкереберть. Десь прогнівили Бога. Нові часи, нові порядки. І настало таке, що люди за голови хапаються. Прийшла совєтська власть і все перевернула (І.Багряний). Незворушна мармиза. Жодної оригінальної риси. Совітське штампування (В.Діброва). Совєтський режим був глибоко національно-російським, як і режим дійсно першого більшовика, який прорубав вікно в Европу, замість того щоб просто відчинити двері (Дмітрій Шушарін). Перше, що разюче впадає в очі на Донбасі — аж ніяк не терикони, промисловий смог чи брак нормальної води. Значно помітнішими є сталий присмак махрового совка, який, здається, не вивітрювався з цього індустріального регіону (Богдан Буткевич). Цей штучно створений прикметник деякі українські періодичні видання, зокрема «Критика», використовують для позначення держави, частиною якої Україна була до 1991 року, хоча українською мовою її слід було би називати не Совєтський, а Радянський Союз. Пряма транслітерація з російської, як на мене, підкреслює, що це політичне утворення є прямим попередником сучасної Росії, а для України воно залишається чужим і навіть ворожим (Вахтанґ Кебуладзе). Донбас більше совєтський, аніж радянський (з інтернету). Ми застрягли в Радянському Союзі. Ми повинні змінюватися. Самі. Ми повинні змушувати себе жити інакше. Інакше все, що відбуватиметься за вікном, виявиться чужим весіллям на цвинтарі наших надій (С.Рахманін). Викорінюйте зі своїх голів радянську Україну (Олександр Сидоренко). — Всюди у Східній Европі люди відчувають ностальґію за совєцькими часами. — Так, бачиш, у нас одна частина усвідомлює, що ностальґує, тим часом друга на словах ті часи проклинає, а насправді є продовженням того ж совка. Ти подивись на ті пам’ятники, які вони тепер ставлять: це ж той самий Ленін, тільки з приліпленою головою Шевченка. І так в усьому: їм просто завантажили нову матрицю з новими іменами, вони тепер усі професійно люблять Україну (О.Форостина). Проте це сталося в січні 1945 року, коли після двомісячного затишшя совіцькі війська розпочали широкий наступ на німецькі позиції (В.Шовкун, перекл. М.Турньє). Але він погано усвідомлював, за що молився: і за кулі для гвинтівки, і за те, щоб не потрапити у полон до радянців, за свою безсмертну душу, за чоловіка в базиліці Святого Петра, за Німеччину і за полегшення страждань (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). — Що таке щастя? — Щастя — це жити в Совєтському Союзі. — А що ж тоді нещастя? — Нещастя — це мати таке щастя].

Уводить, увести – вести, повести, (отводить) відводити (одводити), відвести (обвести), (о мн.) повідводити; (от куда-либо) виводити, вивести, (о мн.) повиводити; (куда-либо) заводити, звести, (о мн.) позаводити; (похищать) красти, украсти, (о мн.) покрасти, викрадати, викрасти, (о мн.) повикрадати, (забирать) забирати, забрати, (о мн.) позабирати): • увести машину – викрасти машину; • уводить в лес – заводити (відводити) до лісу; • уводить в сторону – відводити вбік, (перен.) відхилятися, збочувати, збивати на манівці; • уводить из лесу – виводити з лісу; • уводить, увести в плен (рабство) – забирати, забрати в полон (рабство); • уводить, увести детей домой – відводити, відвести дітей додому; • уводить чужую жену, невесту и т.д. – відбити чужу жінку, наречену тощо; • уводят на суд – ведуть на суд. [Як прийшлось одводить до Підпари Гафійку, Маланка була мов з хреста знята (М.Коцюбинський). Бере її за руку і одводить у найдальший від дому куток садка (Л.Українка). — Ходімо просто до Короликового гнізда і заберім у неволю його дітей (І.Франко). — Нас б’ють поодинці, у нас дівчат одбивають, а ми будемо мовчати? (С.Васильченко). Вони бояться, щоб я у них якого жениха не відбила (І.Франко). Люблю дітей, особливо плачливих: їх зазвичай виводять негайно (Ненсі Мітфорд)].

Угонять, угнать – гнати, погнати, (загонять) заганяти, загонити, загнати, (о мн.) позаганяти, (выгонять) виганяти, вигонити, вигнати, (о мн.) повиганяти; (отгонять) відганяти, відгонити, відігнати, (о мн.) повідганяти; (похищать) красти, украсти (вкрасти), (о мн.) покрасти, викрадати, викрасти, (о мн.) повикрадати; (уводить) займати, зайняти; (забирать) забирати, забрати, (о мн.) позабирати, (быстро уехать) погнати, (разг.) махнути, махонути; (спешно уходить, убегать) тікати, утікати (втікати), утекти, втекти, (о мн.) повтікати, дременути, чкурнути: • угнать коня – вкрасти (викрасти, забрати) коня; • угнать машину – вкрасти (викрасти) машину; • угнать на край света – утекти (дременути, чкурнути, махнути) на край світу; • угнать неприятеля – загнати (відігнати, вигнати) противника; • угонять в плен – гнати (брати, забрати) в полон, полонити.

Ясыр – (тур.) ясир. [Як лише сніг стаяв, вода сплила і теплий вітер сушив степ, коли стало трави попасти коні, голодна орда бігла на Вкраїну поживитися. Збиралися поганці в купи, ладили коней, зброю і сирівці ясир в’язати, та в свій поганий край, мов товар, гнати (А.Чайковський). Стенаються в герці скажені сини України, той з ордами бродить, а той накликає москву, заллялися кров’ю всі очі пророчі. З руїни підводиться мати — в годину свою грозову: — Найшли, налетіли, зом’яли, спалили, побрали з собою в чужину весь тонкоголосий ясир, бодай ви пропали, синочки, бодай ви пропали, бо так не карав нас і лях, бусурмен, бузувір (В.Стус). Росія для України є чинником не лише зовнішнім, а й внутрішнім. Проблема «орди» — зовнішня, проблема «яничарства» — внутрішня. Але «яничарство» є продуктом «орди» і її опорою. «Яничарство» — це «ясир», який вибрав собі кращу долю, ототожнившись із «ордою» (як, скажімо, боснійські серби, котрі прийняли мусульманство; як русифіковані євреї, що прийняли більшовизм; як англізовані нащадки шотландців у Північній Ірландії, що стали більшими роялістами-юніоністами, ніж самі англійці). Залежно від історичних обставин «яничар» може діяти і від імені «орди», і від власного імені, і навіть від імені «ясиру», проголосивши себе його найкультурнішою, найцивілізованішою, найперспективнішою частиною. Зрозуміло, що в країні, де половину «ясиру» пояничарено, решта «ясиру» чується некомфортно навіть після формального визволення, і закономірно демонізує «орду», наділяючи її найгрізнішими рисами (М.Рябчук). Місто було гарне, ситне, багате. Ми його взяли не з моря, а з суші. Шовку там багато не знайшли, але іншого добра набрали стільки, що якби не очеретяні снопи кругом бортів, то чайки могли б і потонути. Ясир ніякий не брали, бо ми не татари якісь нехрещені, а просто всіх до ноги вирізали. Кого можна було перед тим зґвалтувати — зґвалтували. Місто спалили (В.Кожелянко). Якщо ти мужчина, то час од часу ледь помітно погладиш поглядом чергове жіноче тіло, яке демонстративно пропливає в повітрі, що мерехтить від спеки. Ти доброзичливо дивишся на засмаглий ясир, який — ніби байдуже — майорить грудьми і, не поспішаючи, повагом, йде до тебе в полон (Р.К.)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ПО́ЛОН, полон приключе́ний бага́тий на приго́ди.

ПО́ЛНЫЙ (хто) ще товсти́й, гладки́й, (про свободу) необме́жений, фраз. уве́сь [на полную мо́щность на всю поту́жність]; полный с верхо́м по́вний че́рез верх; полный сил повноси́лий; полный тупи́ца тупа́к тупако́м; полный успе́х цілкови́тий у́спіх; полная зауря́дность сіря́к сіряко́м; в полную силу на по́вну си́лу; полной жи́знью (жити) на по́вні гру́ди; полным го́лосом на весь го́лос; див. ще по́лон; полне́йший (збір) ще повні́сінький.

У́ЖАСЫ образ. жахи́ Госпо́дні; по́лон у́жасов страхови́нний, жахли́вий, кошма́рний.

ХЛО́ПОТЫ (по хаті) клопотня́; свои́ хлопоты ірон. свій глек на капу́сту; хлопо́т не оберёшься ма́тимеш кло́піт, набере́шся біди́; хлопо́т по́лон рот кло́поту мо́ре; хлопот по́лон рот у кого ма́є по́вну го́лову кло́поту хто; (пребыва́я) в хлопотах за кло́потами.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Плен – поло́н, -ну́, нево́ля, -лі.

Пленение – поло́н, -ну́, полоне́ння, -ння.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Захватывать – захоплювати; займати. Захватывать в неволю – зайняти в полон.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Брать • Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр. • Беру Бога в свидетели – богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.] • Берут нарасхват что-либо – беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються. • Брать в ежовые рукавицы – брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати. • Брать в жены кого (устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.] • Брать взятки – брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.] • Брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха. • Брать, взять верх над кем, чем – брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.] • Брать, взять взаймы – позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.] • Брать, взять в оборот кого – брати, взяти в роботу кого. • Брать, взять в основу что – засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого. • Брать, взять в плен – брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.] • Брать, взять в свидетели – брати, взяти за свідка. • Брать, взять в счёт работы – брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.] • Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ – (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру). • Брать, взять голыми руками кого, что – брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.] • Брать, взять за горло кого – брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого. • Брать, взять за душу, за сердце (песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.] • Брать, взять на душу – брати, взяти на себе (на свою душу). • Брать, взять на мушку, на прицел – брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого. • Брать, взять на попечение кого – брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт). • Брать, взять на поруки кого – брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.] • Брать, взять направо, налево – брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.] • Брать, взять напрокат – брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування. • Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п – переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін. • Брать, взять на себя смелость (книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти). • Брать, взять перевес над кем – брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. • Брать, взять под арест – брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити. • Брать, взять своё – (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого. • Брать, взять себя в руки – брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. • Брать, взять слово обратно (назад) – зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися. • Брать, взять сторону кого – ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого. • Брать пример с кого – брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто. • Брать [своё] начало (книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого. • В рот не берёт чего – душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що. • Всем берёт – хоч куди; всім зачаровує (принаджує). • Где хочешь бери – де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.] • Годы берут своё; старость берёт своё – літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр. • Гребень не берёт – гребінець не (в)чеше (не бере). • Досада берёт кого – досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому. • Его берёт сомнение – сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього. • Не берёт (об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.] • Ничего в руки не брал – нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався. • Отчаяние берёт – відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.] • Ружьё берёт ниже цели – рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить. • Рыба берёт! – риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.] • Сон его берёт – сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.] • Страх, злость, смех и т. д. берёт кого – (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.]

Живой • Живая действительность (перен.) – жива дійсність. • Живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина; моторуха. • Живая изгородь – живопліт (іноді обсада). • Живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща. • Живая улика – живий (наочний) доказ. • Жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький. • Жив-здоров; жив и здоров – живий-здоровий; живий і здоровий. • Жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося. • Живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…). • Живой живое и думает – живий живе й гадає. • Живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого; правдивий (достеменний) портрет чий, з кого. • Живой ум – бистрий розум. • Живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо, притьмом) (зробити що). • Задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого; дойняти (вразити) до живого кого; допекти кому, кого; допекти до живого (до живого серця) кому, кого. • Захватать живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого. • На живую нитку (разг.) – нашвидку; на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем; на живу нитку. • На живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч; на швидку руку (робити що). • Нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого; нема й на світі кого. • Ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий. • Ни [одной] живой души (разг.) – (а)ні живої душі; (а)ні живого духа; (а)ні лялечки; ні душечки, ані лялечки. • Оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим; дарувати життя кому. • Остаться в живых – залишитися (зостатися) живим [серед живих]; вижити (про багатьох повиживати). • Пока жив буду – поки (й) житиму; поки мого віку. • Принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому. • Сжечь живым – спалити живцем (живого). • С живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти; живого білувати.

Забирать • Забирать, забрать в плен – забирати, забрати (займати, зайняти) в полон (у бран, у неволю); полонити, заполонити; (усіх) виполонити. • Забирать, забрать всё без остатка у кого, откуда – забирати, позабирати все (геть усе, чисто все) в кого; вибирати, вибрати, повибирати що звідки; (образн.) і кутки випорожнити кому. • Забирать, забрать в солдаты – брати, забирати, забрати в солдати кого; (істор. образн.) чуба (лоба) голити, поголити кому. • Забирать, забрать силой – забирати, забрати силою (силоміць); гарбати, загарбувати, загарбати; грабувати, пограбувати. • Забрать в свои руки кого – узяти в свої руки (до рук прибрати) кого; (жарт.) убрати в шори (запетлювати) кого. [А що, запетльовано тебе? Сл. Яворн.] • Забрать себе в голову (в башку) что (разг. фам.) – убгати собі в голову що; узяти собі думку. • Злость забирает, забрала кого – злість бере, узяла (розбирає, розібрала) кого. • Охота забирает кого (разг.) – хіть (охота) бере кого; хочеться (кортить) кому; охотиться хто. • Хмель забирает – хміль розбирає. [Ой уже мою та голівоньку Та хміль розбирає. Н. п.]

Захватить • Всех захватила радость – усіх пойняла (обняла) радість; усіх пойняли (обняли) радощі; усі дуже пораділи. • Захватить на месте преступления кого – захопити (схопити, піймати, запопасти) на гарячому [вчинку] кого; захопити (схопити, застукати) на місці злочину кого. • Захватить с собой что – узяти [з собою] що. • Захватывает, захватило дух (дыхание) – захоплює, захопило (перехоплює, перехопило, займає, зайняло, забиває, забило, запинає, запнуло) дух; дух займається, зайнявся (забивається, забився); (також образн.) дух духа пошибає, пошибав. [Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить. Сл. Гр.] • Захватывать врасплох – [Зненацька, несподівано] заскочити (застукати); захопити розполохом; (образн.) мокрим рядном накрити. • Захватывать, захватить в плен – забирати, забрати (займати, зайняти) в полон (у бран, у неволю); полонити, заполонити (усіх виполонити); ясирити, поясирити. • Не забудьте захватить зонтик – не забудьте взяти парасольку. • Я успел захватить последний поезд – я встиг попасти ще на останній поїзд.

Обетованный • Обетованная земля, обетованный край – обітована (обіцяна) земля, обітований (обіцяний) край. [Коли скінчиться той полон великий, Що нас зайняв в землі, в землі обітованій? Українка. Ті слова про обіцяний край Для їх слуху — се казка. Франко.]

Полный • В полной безопасности – у цілковитій безпеці; цілком (зовсім) безпечно. • В полной мере – повною мірою (на повну міру, у повній мірі); (іноді) до повної, повні (у повній повні, уповні). • В полном (во всём) параде – Див. парад. • В полном ли ты уме? – чи ти сповна розуму (при повному, повнім розумі)? • В полном рассудке – при повному розумі; сповна розуму бувши. • В полном смысле слова – у повному розумінні (значенні) слова; справжній (-ня, -не, -ні). • Дом их — полная чаша – їх господа — повна чаша; у їх [ній] господі всього вдосталь; є в них що їсти й пити. • Дышать, вдыхать полной грудью – дихати, удихати на повні груди. • Испить полную чашу – випити (спити, скуштувати) добру повну. • На полном газе (газу) (разг.) – на повному газі. • Полная луна, полный месяц – місяць уповні; повня; повний місяць. • Полный (полон) до краёв – повний ущерть; повний [аж] по [самі] вінця. • Полный с верхом – повний з верхом (з наспою). • Полным-полно (полна, полно) (разг.) – (повний-)повнісінький ((повна-)повнісінька, (повне-) повнісіньке); (повно-)повнісінько. • Полным ходом; на полный ход – повним ходом; на повний (на повен) голос. • Хлопот (забот) полон рот у кого – клопоту (турбот) повна голова кому, в кого.

Попадать • Вожжа (шлея) под хвост попала кому – [Який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого. • Где попало – абиде; де попало (де припало); будь-де. • Зуб на зуб не попадает у кого (разг.) – Див. зуб. • Как попало – абияк; будь-як; як попало; як-небудь. • Попадать, попасть в беду – Див. беда. • Попадать, попасть в западню – Див. западня. • Попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль (точку). • Попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад. • Попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль; уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що. • Попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – Див. рука. • Попасть в когти кому – Див. коготь. • Попасть в лапы кого – Див. лапа. • Попасть в переплёт (в переделку) – ускочити (попасти) в халепу (в клопіт, в біду, в тарапату). • Попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю. • Попасть впросак (разг.) – Див. впросак. • Попасть в честь, в почёт – зажити (дожити(ся), доскочити) честі, шани (пошани, шаноби). • Попасть на зубок кому (разг.) – Див. зубок. • Попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи. • Попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу. • Попасть пальцем в небо – Див. палец. • Попасть под иго, под власть чью – впасти (попастися) в ярмо (у кормигу) чию; підпасти під кого. • Попасть под руку кому – (те саме, що) Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвёртываться, подвернуться) под руку кому. Див. рука. • Попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому. [Так мене цим і вцілила в серце. Барвінок.]

Рот • В рот не йдёт что (разг.) – не лізе в горло (зниж. у пельку) що. • Ему замеси да и в рот поднеси – дай у руки, покажи, ще й у рот положи, то він і тоді розкришить. Пр. Дай яєчко, облупи, ще й у рот поклади. Пр. • Затыкать, заткнуть (закрывать, закрыть, зажимать, зажать) рот кому (разг.) – затикати, заткнути (забивати, забити, затуляти, затулити) рот(а) кому; замикати, замкнути рот(а) (уста, губу, вульг. писок) кому; зав’язувати, зав’язати рот(а) (язик(а)) кому; заціплювати, заціпити (засупонювати, засупонити) пащу кому; зацитькувати, зацитькати кого. • Каша во рту у кого – мов (наче, неначе…) клоччя жує хто. • Лишний рот – зайвий рот (їдень); (згруб.) зайва пелька. • Мимо рта прошло, пролетело (разг.) – тільки облизався; (с)піймав облизня. • Набрать в рот воды – набрати води в рот. • Не сметь рта разинуть (открыть, раскрыть) – не сміти й рота роззявити (відкрити, розкрити, розтулити); не сміти й пари з уст (з рота) пустити. • Открывать, открыть рот – відкривати, відкрити рот(а); заговорити (забалакати). • По усам текло, а в рот не попало – по бороді текло, а в роті сухо було. Пр. Коло рота текло, а в рот не попало, Пр. Понюхав пирога, та не вдалося покуштувати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Коло носа в’ється, а в руки не дається. Пр. • Разевать, разинуть, раскрыть рот (разг.) – роззявляти, роззявити, розкривати, розкрити рот(а) (згруб. вершу). • Разинув (разиня) рот (делать что) – абияк (леда-як). • Рот до ушей – рот до [самих] вух; губи (губа) від вуха до вуха. • Рот не ворота — клином не запрёшь; чужой рот — не огород, не притворишь – рот не город — не загородиш. Пр. Чужий рот не хлів — не зачинити. Пр. • Смотреть (глядеть) в рот кому – дивитися (заглядати) в рот(а) (до рота) кому. • С пеной у рта – з піною на губах (на устах, коло рота). • Хлопот (забот) полон рот у кого (разг.) – клопоту повна голова у кого.

Хлопоты • Будет вам ещё с этим хлопот – матимете ще з цим клопоту. • Доставлять, причинять хлопоты кому – завдавати клопоту кому; клопотати голову кому. • Хлопот полон рот; по горло хлопот – клопоту повна голова; за клопотом нема коли й дихнути (ніколи, нема коли й угору глянути); Діла, діла, аж голова біла. Пр.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Займа́ння – 1) дотрагивание; 2) затрагивание, задевание; 3) занятие (чего); 4) захват. • У поло́н займа́ння – захватывание в плен. 5) захват животных на потраве.

Займа́ти, зайня́ти, заня́ти – 1) трогать, тронуть. • Сло́вом займа́ти кого́ – заговаривать с кем. 2) затрагивать, затронуть, задевать, задеть; 3) занимать, занять; 4) захватывать, захватить. • У поло́н займа́ти – взять в плен. 5) (о домашних животных) загонять, загнать; 6) (о душевных движениях) трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (чувства).

По́вний и по́вен – 1) полный, наполненный. • Іще́ ти ви́п’єш до́бру по́вну – еще ты перетерпишь много горя. 2) полный; 3) (о цветах) махровый; 4) весь, полон.

Поло́н, -ну́ – 1) плен; 2) (собир.) пленные.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

поло́н, -ну, -нові, в -ні

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Займа́ння, -ня, с. 1) Троганіе. 2) Затрагиваніе, задѣваніе. Займаєш людей, — вилізе тобі колись те займання боком. Харьк. 3) Занятіе (чего) 4) Захватъ. У полон займання. 5) Загоняніе, заарестовываніе домашнихъ животныхъ, пойманныхъ на потравѣ. Краще б я й не займав тих волів, а шо з того займання тільки клопоту мені та сварки з людьми. Харьк.

Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. Сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та зеленого жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур’ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. У поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.

Малаха́й, -ха́ю, м. 1) Плеть. Чи татар бесурменів малахаями як череду у полон заганяєте. Мет. 444. 2) Шапка съ наушниками. ЗОЮР. II. 287.

Пігна́ти, гл. = Погнати. Полон забрали, далі пігнали. Чуб. III. 274.

По́вний, -а, -е. 1) Полный, наполненный. Хиба ревуть воли, як ясла повні? К. Іов. 13. Напою я кониченька з повного відерця. Чуб. V. 382. До́бра по́вна. Большая полная чаша. Іще́ ти ви́п’єш до́бру по́вну. Еще ты перетерпишь много горя. Котл. Ен. III. 15. 2) Полный. Коралі й дукачі як жар горіли на її повних грудях. Стор. МПр. 54. 3) Махровый. Моя врода — повная рожа. Чуб. V. 575. 4) Весь, полонъ. Повна шия намиста. Кв. Повний місяць. Ум. Повне́нький, повне́сенький. Назбірали грушок повненький хвартушок. Чуб. V. 107. Полетів орел до чужих сторін, нагнав голубців повнесенький двір. Мет. 108.

Поло́н, -ну, м. 1) Плѣнъ. Чи її убито, чи в полон занято. Чуб. V. 628. 2) Плѣнные. Татарове полон женуть: один полон з жіночками, другий полон з дівочками. Нп. Там татари полон ділят. АД. І. 75. 3) Родъ насѣкомаго. Вх. Пч. І. 8. ЕЗ. V. 82. Bibio. Вх. Пч. II. 26.

Поло́нь, -ні, ж. 1) = Полон. Не дай, Спасе, у неволю, у полонь мені упасти. К. Псал. 2) = Полин. Вх. Лем. 453.

Приї́мище, -ща, с. Пріютъ. Которі порубані, которії в полон взяті, ой там же їм прихилище, сира земля приїмище. Чуб. Т. 1053.

Розляга́тися, -га́юся, -єшся, сов. в. розлягти́ся, -жуся, -жешся, гл. 1) Разлегаться, разлечься. Розляглася Марусенька на усю скамницю. Чуб. V. 768. 2) Раскидываться, раскинуться, расположиться; простираться, простереться. По синьому косогорі розляглося містечко. Левиц. І. 89. 3) Раздаваться, раздаться на обѣ стороны. Мчалася густим житом — воно тільки розлягалося за єю, як розлягаються хвилі під натиском дужої руки, що керує човном. Мир. ХРВ. 65. Та я ж лугами йтиму, — луги розлягатимуться, а садами йтиму, — сади розвиватимуться. Мил. 184. 4) Раздаваться, раздаться, разноситься, разнестись. Голос по дубині аж ся розлягає. Чуб. V. 69. Пісні виспівує було ясними зорями. Голос його по всьому селу розлягається. МВ. II. 12. І по ставках той плач луною розлягався. К. Дз. 137. Иногда глаголъ относится къ слову, обозначающему мѣсто, гдѣ раздается: спі́ви — аж буди́нок розляга́ється. (Мир. ХРВ. 117) — домъ полонъ звуковъ пѣсенъ. Кінь у конюшні б’ється, аж двір розлягається. Мнж. 23. Да наняла собі да троїсті музики, аж корчомка розлягається. Чуб. V. 1032. Регіт — аж вигін розлягається. Мир. ХРВ. 27.

Сере́дній, -я, -є. 1) Средній, срединный. Чуб. V. 938. Поперед війська не вихвачайся, а позад війська не зоставайся, держися війська все середнього. АД. І. 16. 2) Среднихъ лѣтъ. Ой маненьких потоптала (орда), старих порубала, а середніх чоловіків у полон погнала. Нп.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Забирать, забрать — забира́ти, Забра́ти; 3. в плен — полони́ти, у поло́н забра́ти.

*Плен — поло́н, -ну.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Artemisia absinthium L. — поли́н гірки́й (Ру, Оп; Сб — СД, ВЛ); нехворощ полин (Вх1, Вх2, Вх6), поли́н (Вх3; Гв, Во, Нв, Вх, Жл, Hl, Mj, Rs, Зл, Шх, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук, Гт, Он, Рм, Пч — ЗАГ), поли́н звича́йний (Мл, Сл); білобиль (Км), блошни́к (Сб — СД), ві́ничник (Гт — ЗК), ві́ниччя (Гр, См — СТ), горицка (Гб — ЛМ), молин (Км), палинь (Mk — ПС), пелун (Hz, Tl, Mk — ГЛ), повинь (Км), подоро́жник ліка́рственний (Сб — СТ), полен (Hz — ГЛ), полє́нь (Сб — ПЦ), поли́м (Сб — ЗК), поли́н бі́лий (Км, Сб — СЛ, ДС), поли́н ма́йський (Сб — ПД), поли́н смердю́чий (Сб — ПС), полинець (Ян1, Ян4, Ос — СТ), поли́нна трава́ (Пч — ЗК), поли́нь (Ав, Чн, Рг1, Ср, Ан, Ln, Пс, Жл, Вх7, Шм, Гр, Ян1, Ян2, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук, Гт, Он — ЗАГ), полинь біла (Ан — СД), полинь гірка (Ан — СЛ), полинь городня (Ан — СД), полинь пахнюча (Ос — ВЛ), по́лінь (Пс, Он — БО), по́ло́н (Гд, Mk, Гт, Он — БО, ЗК), полон дикий (См), полон звичайний (См), полонт (См), полон-трава (См), по́лонь (Он — БО), полун (См), пу́линь гі́ркий (Сб — СЛ), чорнобель (Ав — СД).

Artemisia vulgaris L. — поли́н звича́йний (Ру, Оп), поли́н-чорно́биль; нехворощ чорнобиль (Вх1), чорно́биль (Сл; Hz, Вх, Рг1, Вл, Ан, Ln, Пс, Жл, Hl, Шм, Mj, Rs, Гр, Ду, Ів, Лс2, Ос, Ук, Он, Рм, Мг — ЗАГ); бельни́к (Сб — ПЦ), бельняк (Сл — ПС), билина́ (Tl, Мг — ЗК), билиця (См), биль чорна (Вх5 — ЛМ), бильни́к (Гр, Ду — ВЛ), білина (Rs — ВЛ), білни́к (Rs — ВЛ), біль чорний (Нв — ВЛ), бур’ян (Ан, Ум — СТ), ві́ничник (См, Сб — СД), ві́ниччя (Мг — ЗК), ві́ниччя бі́ле (Гр, См — ДС), гірчни́к (Мг — ЗК), забу́д(ь)ка (Рг1, Ан, Ос, Яна — СД, СТ, СЛ), забу́дьки (Чн, Ан, Пс, Жл, Ів, Ос, Сб — СД, СЛ, ДС), забу́дьок (Ан, Гр — СД), лябудка (Км), ма́хтинь (Мг — ЗК), не́хворощ (Рг1, Пс, Кр, Ум, Дб, Ду, Ів, Сл, Mk, Ук, Мг — СД, ПД, СЛ, ЗК), не́хворо́ща (Ум, Ду, Ів, Сл), поли́м (Мг — ЗК), поли́н (Рм, Мг — ВЛ, ПЦ, ГЦ, ЗК), полин кінський (Ос — ПД), поли́ння (Мг — ЗК), поли́нь (Мг — ГЦ, ЗК), поли́нь чо́рна (Сб — СД), полі́н (Мг — ЗК), по́ло́н (Мг — ЗК), по́лум (Мг — ЗК), полю́н (Мг — ЗК), ті́ло Бо́же (Мг — ЗК), чорнибиля (Км), чорно́бил (Гр, Ду — СД), чорноби́льник (Чн, Рг1, Ln, Ду — СТ, СЛ), чорно́біл (Вх, Ср, Ан, Ян2, Ду — СД, СТ, ВЛ), чорно́біль (Гв, Чн, Нв, Ан, Жл, Гр, Ду, Ів, Он, Яна — СТ, ВЛ, СЛ, БО).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

військовополоне́на, військовополоне́них; ч. військовополоне́ний у знач. ім. військовослужбовиця, узята в полон під час війни. [За час голодування українська військовополонена втратила понад 12 кілограмів. (Високий замок, 2015). – Або ви – військовополонена, або ви – безневинна туристка. (Джон Ле Карре «Таємний мандрівець», пер. Юрій Лісня, 1993). – Адже ви штурмбанфюрер, а я не більше як розконвойована військовополонена. (Едуард Ростовцев «”Привид” не може втекти», пер. Микола Сидоренко, 1972).] див.: військовополоня́нка

військовополоня́нка, військовополоня́нок військовослужбовиця, узята в полон під час війни. [Нагадаю, що в червні, після ефектного повернення з РФ, найвідоміша українська військовополонянка була не тільки обсипана нагородами, отримала безпрецедентні можливості (парламентарій, член ПАРЄ), але і користувалася найвищою довірою серед громадян України. (online.ua, 14.12.2016). Українки, татарки, полячки, солдатки Червоної армії, які потрапили в німецький полон і там їх застала перемога. І, звичайно, німецькі військовополонянки. (Павол Ранков «Матері», пер. Тетяна Окопна, К., 2016).] див.: військовополоне́на

завойо́вниця, завойо́вниць; ч. завойо́вник 1. та, яка підкорює собі іншу країну, загарбує її території.[<…> Італія, визволителька Трієсту, та Італія завойовниця німецького Тиролю. (Дмитро Донцов «Чинний націоналізм», 1963-1973).] 2. та, хто завойовує когось або щось. [Тепер же, ошелешений несподіваним даром, він просто розгублено спостерігав, як незнайомець у його тілі без найменшого опору здавався на милість завойовниці. (Тетяна Малярчук «Забуття», 2016). <…> жінки вважають себе завойовницями лише до того менту, поки їх обранці не стануть перед ними на коліна з простягнутими руками, а потім, зазнавши солоду чоловічої сили, добровільно здаються їм у полон. (Роман Іваничук «Хресна проща», 2010). Ця маленька завойовниця долі сприйняла несподіваний поворот на краще зовсім спокійно. (Теодор Драйзер «Сестра Керрі», пер. Елеонора Ржевуцька, 1971). З цього погляду Долорес втілює моральні зобов’язання, що накладає жінка на чоловіка своїми жертвами і ними так само підкоряє його, як і активна завойовниця – Анна. (Євген Ненадкевич «Українська версія світової теми про дон Жуана в історично-літературній перспективі», 1930).] див.: агре́сорка (аґре́сорка), зага́рбниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 276. Словник української мови: в 11 томах, Т. 3, 1972, с. 58. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

кома́ндувачка, кома́ндувачок; ч. кома́ндувач керівниця великого військового або медично-військового з’єднання. [Зокрема, про це заявила командувачка медичного батальйону «Госпітальєри», народний депутат від фракції «Європейська солідарність» Яна Зінкевич під час пресконференції <…> (ukrinform.ua, 03.10.2019). «Стримування Росії»: командувачка 6-го флоту США підбила підсумки навчань Sea Breeze (Новинарня, 15.07.2019). Славнозвісна командувачка канадськими військами відвідає українську армію (mind.ua, 17.01.2018). Нова командувачка збройних сил США: Росія є однією з найбільших загроз. (Голос Америки, 15.05.2016). Обернувшись, я угледіла Пейлор, командувачку Округу 8 (Сюзанна Коллінз «Переспівниця», пер. Уляна Григораш, 2012). <…> і не встигла Жинжур писнути, як командувачка і трійко охоронниць спритно схопили її і взяли в полон, одягнувши їй на руки міцні кайдани. (Ліман Френк Баум «Нові пригоди Солом’яника та Бляшаного Лісоруба», пер. Анатолій Саган, Львів, 2009, с. 274).] див.: воєнача́льниця, полково́диця

полоне́на, полоненої; ч. полоне́ний 1. у знач. прикм. взята в полон; яка перебуває в полоні. [Минає тиждень з моменту, відколи полонена льотчиця Надія Савченко розпочала чергове сухе голодування після оголошення вироку в її справі. (Україна молода, 2016). Сирійські повстанці: «Полонена українка не є журналістом». (Високий замок, 2012).] 2. у знач. ім. та, кого взяли в полон; хто перебуває в полоні. [У травні 2014 року я теж побувала як полонена в луганському СБУ. (Український тиждень, 2018). Кассандра полонена і перебуває десь у його внутрішніх покоях. (Вільям Теккерей «Ярмарок Суєти», пер. Ольга Сенюк, 1979). Чого тільки не метикувала чужинцева юнацька голова за коротку липневу ніч! Вона міркувала, що чарівний привид – дівчина – відбуває якусь кару; можливо, вона так само полонена, як і він. (Олесь Досвітній «Гюлле», 1920).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1976, с. 95. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

полоня́нка, полоня́нок; ч. полоня́нин та, яку взяли в полон; яка перебуває в полоні. [Найвідомішою полонянкою стала донька рогатинського священика Настя Лісовська, яка увійшла в історію як султанша Роксолана. (Репортер, 2018). На прес-конференції колишня полонянка бойовиків Ольга Сворак стверджувала, що потрапила на окуповану територію по завданню СБУ. (Версії, 2017). Старійшини Трої встають, коли заходить полонянка Паріса. (Галина Пагутяк «Рукави, вологі від роси», 2003). <…> вас при столі тільки двоє – ти і вухатий, котрий на цей раз співає наступну пісню – про полонянку з зеленого лісу, як вона пішла по ягоди, а її вполювали татари <…> (Юрій Андрухович «Рекреації», 1990). І, як його втриматись, щоб не розмовитись з тією чорнобривою полонянкою. (Улас Самчук «Втеча від себе», 1982). Невже в озері пролитої ним крові не зумів утопити свою любов до полонянки? (Роман Іваничук «Журавлиний крик», 1973). Хан полонянок степом поволік <…> (Ліна Костенко «Скитська баба», 1967). Інші сюжети, зв’язані з Мономахом, невидатні: це – старина про Козарина (ім’я історичне. 1106 р.), що звільнив полонянку <…> (Дмитро Чижевський «Історія української літератури (від початків до доби реалізму)», 1956). І з кривавою славою Сірої Гори з’єдналася слава його тендітної і чуйної полонянки. (Зінаїда Тулуб «Людолови», Том 2, 1935). На те ми, Василю Леонтійовичу, й мужчини, щоб тую гарну полонянку з ворожої неволі визволяти. (Богдан Лепкий «Мотря», 1926). Вже хоч сердьтесь, хоч не сердьтесь, а Чигирин мій, а ви мої полонянки. (Іван Нечуй-Левицький «Гетьман Іван Виговський», 1895).] див.: полоне́на Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1976, с. 95. – фольк., заст. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

саніта́рка, саніта́рок; ч. саніта́р представниця молодшого медичного персоналу в лікарні, госпіталі, яка доглядає хворих і поранених, стежить за чистотою приміщення. [В однієї з санітарок стався гіпертонічний криз, до неї викликали швидку допомогу. (Високий замок, 2019). Згадаю наскрізний у Куліша образ повії з більш або менш помітними алюзіями до України: санітарка Оля з її гірко-цинічним «Скільки їх, милих, вже зо мною спало, що як доведеться приймати та гріти з походу, то ще задавлять». (Юрій Шевельов «Скарби, якими володіємо», 1993). Вона знала, що Тимчиків тато помер, а мама працювала санітаркою в лікарні. (Ірина Жиленко «Новорічна історія про двері, яких нема і про те, як корисно іноді помилитися номером», 1986). Сплять хворі, сестри, санітарки, спить увесь світ. (Павло Загребельний «День для прийдешнього», 1963). Ось дві дружинниці-санітарки потрапили в полон і почали ревти. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). З бічних дверий головного вівтаря вийшла біла постать санітарки і застигла біля одвірка. (Мирослав Ірчан «Карпатська ніч» (збірка), 1924).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 677. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 53. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Ара́пникъ = гара́пник, малаха́й. — Татар бусурменів малахаями, як череду, у полон заганяєте. н. п.

Забира́ть, забра́ть, ся = 1. бра́ти, ся, забира́ти, ся, забра́ти, ся, взя́ти; відбира́ти, відібрати. 2. бра́ти на́бір. — Забира́етъ у купца́ = бере на́бір. 3. загоро́жувати, городи́ти. — Забра́ть си́лою = зага́рбати. — Забра́ть въ плѣнъ = полони́ти, у поло́н, у бра́н забра́ти. — Охо́та забира́етъ = хо́четь ся, корти́ть. — Кортить ченцеві з келїї, та ігумен не спить. н. пр. — Хмель забира́етъ = хміль розбира́є. — Ой мою та голівоньку та хміль розбирає. н. п.

Загна́ть, загоня́ть = 1. загна́ти, заня́ти, залучи́ти, заганя́ти, займа́ти, залуча́ти. — Зажени свиню у хлїв. — Займи й нашу на пашу — нехай попасеть ся. н. пр. — Бо там стоїть кримська орда, вона тебе в полон займе. н. п. — Ой чи його вбито, чи в полон занято? н. п. — Треба залучити теля у хлїв. 2. д. Зага́нивать.

Заплѣни́ть = заполони́ти (С. Л.), в поло́н, в нево́лю, у бран забра́ти. — Чи їх порубано, чи у бран забрано? н. д.

Зарѣ́зъ = зарі́з. — Там Татари полон дїлять, на заріз людей ведуть. н. п.

Кнутъ = баті́г (С. Аф. З. Л. Ш.), пу́га (С. З. Л.), довгий — бич, бату́ра і д. Кнути́ще, довґий чередників або чабанський — байдара́ (С. Л.), гара́пник, козацький або для карання через ката — нага́й, ка, малаха́й, канчу́к, карба́ч. — Як є батько в хатї — мачуха як мати, скоро батько за поріг — мачуха за батіг. н. пр. — Батога з піску не уплетеш. н. пр. — Не з такою пугою до Криму ходити. н. пр. — Ляснула пуга над кіньми і гнїді понеслись мов на крилах. О. Мир. — Не втїкає пес від калача, тільки від бича. н. пр. — Татар бусурменів малахаями, як череду, у полон заганяє. н. п. — Пан звелїв зібрати хлопів і десятого одшмагати канчуками. О. Ст.

Нага́йка = нага́й (С. Л.), ка, канчу́к (С. З.), карба́ч (С. Л.), малаха́й (С. З. Л.) — А нагай малює вдовш жидівську спину. К. Ш. — Пан звелів десятого канчуками одшмагати. О. Ст. — Келепом по плечах привітав, карбачем по спинї затинав. н. д. — А козаченько оглядаєть ся і карбачем одбиваєть ся. н. п. — Татар бусурменів малахаями, як череду, у полон заганяєте. н. п.

Отгоня́ть, отогна́ть = 1. од(від)ганя́ти, одго́нити, проганя́ти, розганя́ти, одігна́ти, прогна́ти, розігна́ти. — Оджени теля в череду. Та вже одігнав. — Прожени собак. — Почав читати, тай розігнав сон. 2. од(від)бива́ти, од(від)ганя́ти, займа́ти (С. Аф.), одби́ти, одігна́ти, заня́ти. (С. Аф. З.) — Чи його убито, чи в полон занято? н. п. — Не пускай коней у мій овес, а то займу. С. Аф. — Займи череду. С. Аф. 3. переганя́ти, перегна́ти. — Вже усю горі́лку перегнали.

Плѣнъ = плїн (С. Жел.), поло́н (С. Жел.), нево́ля, бран. — Визволь, Господи! всїх бідних невольників з тяжкої неволї турецької. — Стару неньку зарубали, а миленьку в полон взяли. н. д. — Чи у бран забрали? н. д.

Поплѣни́ть = в поло́н, в нево́лю, у бра́н забра́ти.

Ротъ = ріт, рот, уста́, здр. — рото́к, ротеня́, тко, у́стоньки (С. Ш.), поб. — роти́ще, зневажливо — пе́лька, пи́сок. — Роззяв ріт, то я сам тобі вскочу. н. к. — На чужий роток не накинеш платок. н. пр. — В кого в руках, в того й в устах. н. пр. — Анї пари з уст. н. пр. — Склепили ся карі очі й устоньки мої. н. н. — Въ роть ничего́ не йдётъ = в пе́льку нїчо́го не лїзе. — Зажа́ть кому́ ротъ = зацїпити, заци́тькати. – Хлопо́ть по́лонъ ротъ = кло́поту по́вна голова́.

Рѣ́зать = 1. (разрѣ́зать, нарѣ́зать) — рі́зати, кра́яти, тну́ти, тя́ти (С. Ш.), розрі́зати, розкра́яти, розтя́ти, нарі́зати, великими шматками — батува́ти, рядами — плата́ти, розплата́ти, аби-як — чи́кати, чикри́жити, дрібненько — криши́ти, накриши́ти, локшину — ло́кшити, карбами — карбува́ти. — Пан дружба ножик має, хороше коровай крає. н. п. Под. — Ниє серденько, як ножем крає, що батенька не має. н. п. — Опанас поставив пляшку, оселедець крає. Дум. — Грай, грай, тілько мого серця не край. н. к. — Не стій, мила, із иньшими, не край мого серця. н. п. 2. (зарѣ́зать, ся) — рі́зати, стинати, зарі́зати, ся, стя́ти. — Зарізала курку. — Схопила ніж і зарізалась. — Жолніри людей стинали, а татаре у полон брали. Л. С. 3. рі́зати, вирі́зувати, ви́різати. — Вирізав печатку. 4. рі́зати. — В животі ріже. — Зу́бы рѣ́жутся = зу́би вирі́зують ся.

Увлека́ть, увле́чь, ся = 1. залуча́ти (С. Л.), затяга́ти, займа́ти (С. Аф), захо́плювати. — Він затяг мене на обід. — Татари захопили в полон багато людей. 2. на́дити, ва́бити, мани́ти, зна́жувати, ся, чарува́ти (С. Л.), порива́ти, ся, зано́сити ся, заганя́ти ся, зна́дити, прина́дити, ся, зва́бити, прива́бити, причарува́ти, учарува́ти і д. Плѣни́ть 2.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)