Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 99 статей

Запропонувати свій переклад для «потроху»

Шукати «потроху» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Возвраща́ть, возврати́ть – 1) верта́ти кого́ до чо́го, що, верну́ти [Верну́ти полоне́них до рі́дного кра́ю. Мину́лого не ве́рнеш. Ща́стя ро́зум відбира́є, а неща́стя наза́д верта́є], поверта́ти кого́ до чо́го, що кому́, поверну́ти [І хто зна, коли мене́ пове́рне до своє́ї госпо́ди (Лев.). Права́ вам да́вні поверта́є (Руд.)], заверта́ти, зверта́ти, заверну́ти кого́, що кому́ [Зверта́ю вам сей докуме́нт (Франко). Хо́чуть пани́ заверну́ти стари́й лад], приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го (к чему), кому́ що [Потро́ху знов приверта́є вас до кріпа́цтва (Крим.). Наза́д до життя́ приверну́в (Сл. Грінч.). Приверни́ мені́ знов дитя́чі дні (Крим.)]. • -щать, -тить при помощи колдовства к прежнему состоянию – відверта́ти, відверну́ти, відро́блювати, відробля́ти, відроби́ти. • -ща́ть, -ти́ть, забраковавши что-н. сделанное, купленное по заказу, просьбе – прикида́ти що кому́, прики́нути [Не так поши́єш, – гро́шей не запла́тять, а прики́нуть тобі́ твоє́ шитво́]; 2) (отдавать назад полученное) верта́ти, верну́ти що кому́ [Верну́ вам усе́нькі ва́ші тра́ти (Крим.). Верну́ти борг], поверта́ти, поверну́ти що кому́ [Шви́дко змо́жу вам усе ва́ше поверну́ти (Крим.)], заверта́ти, зверта́ти, зверну́ти що кому́ [Заверну́ все твоє́]. • В-ти́ть друг другу обратно вещи, которыми раньше поменялись – розміня́тися [Поміня́ймось!.. Я ві́зьму твоє́, а ти моє́; а у год і розміня́ємось на сім са́мім мі́сці].

Втира́ться, втере́ться – 1) втира́тися, уте́ртися. [Жовтки́ вже вте́рлися]; 2) куда, к кому – си́луватися влі́зти куди́ или до ко́го, (потро́ху) вла́зити, влі́зти, прола́зити, пролі́зти, ти́снутися, вти́снутися, втуля́тися, втули́тися [Таки́ втули́всь до па́нського товари́ства], всіва́тися, всі́ятися [Звича́йно, що й вона́ туди́ всі́ялась!], прослиза́ти, прослизну́ти, (очень льстиво) вли́зуватися, влиза́тися [Хто-хто, а він усю́ди вли́жеться], (втесаться) увіткну́тися [Ще не було́ тако́го весі́лля, щоб він туди́ не ввіткну́всь], промика́тися, промкну́тися; (в доверие) зала́зити (залі́зти) в ду́шу кому́, закрада́тися до чиє́їсь душі́ (дові́ри), си́луватися придба́ти, ві́ру до се́бе. • Втира́ющийся, втё́ршийся – вла́зливий, вла́зень (р. -зня), (ж. р.) влазю́ля (р. -лі). [У! па́нська влазю́ля!].

Вырисо́вываться, вы́рисоваться – вимальо́вуватися, ви́малюватися, зарисо́вуватися, зарисува́тися, виявля́тися, ви́явитися, вирі́зуватися, ви́різатися, познача́тися, позначи́тися, прогляда́ти, прогля́нути. [Потро́ху з тума́ну прогляда́є карти́на].

Выступать, вы́ступить – виступа́ти, ви́ступити. [Виступа́є як па́ва. Ви́ступив проти ме́не. Аж піт ви́ступив]; а теснее – 1) выступа́ть важно, плавно – іти́ ви́ступці, ви́ступцем; 2) виходжа́ти, вихо́дити, (сов. ви́йти), вируша́ти, ви́рушити, вибира́тися, ви́братися. [Полко́вник із наме́ту виходжа́є. Ві́йсько ви́рушило в бій]; 3) резко вперёд – вирива́тися, ви́рватися. [Напере́д не вирива́йся, зза́ду не зостава́йся]; 4) (из ряда) висува́тися, ви́сунутися, вихиля́тися, ви́хилитися, вистава́ти, ви́стати, витика́тися, ви́ткнутися. [На́ша ха́та ду́же вистає́ (витика́ється) проти и́нших з перії́]; 5) (в защиту кого, чего) става́ти в оборо́ні кого́, чого́, обстава́ти, обста́ти за що (за чим, за ким). [За грома́дську спра́ву обста́ти (Грінч.). Обстає́ за ним]; 6) (против кого) става́ти проти, руша́ти на ко́го; 7) (кандидатом) кандидува́ти (во что – на ко́го); 8) (пятнами) плями́тися; 9) выступа́ть наружу (вынырять) – винуря́тися. [Рі́чка то хова́ється поміж дерева́ми, то знов винуря́ється і блищи́ть проти со́нця]; 10) (постепенно из воды) витава́ти, ви́тонути. [Тепер і тут камі́ння повитава́ло і там потро́ху витає́ з води́. Вода́ залля́ла ди́ні, то поки воно́ ви́тоне з-під води́ – па́ростки й поги́нуть]; 11) (из границ приличия) перейти́ ме́жі присто́йности.

Зарумя́ниваться, зарумя́ниться – 1) рум’яні́ти, зрум’яні́ти, порум’яні́ти, червоні́ти, зчервоні́ти, почервоні́ти, зачервоні́тися, зашарі́тися. [Зачервоні́вшись од бі́гу, а потро́ху й од ча́рки стоя́ла перед їм уся́ рум’я́на (Грінч.). Задиви́лася хма́рка на со́нце і вся зчервоні́ла (Ворон.). Що́ки порум’яні́ли з моро́зу. В Ене́я о́чі запала́ли, уста́ од гні́ву задрижа́ли, ввесь зашарі́всь, мов жар в печі́ (Котл.)]; 2) (о тесте, мясе) загні́чуватися, загніти́тися, ста́ти чорня́веньким, (о мног.) погніти́тися; (сильно) присма́гнути, (о мног.) посма́гнути. [Хліб га́рно погніти́вся. Порося́та посма́гли ду́же]. • Зарумя́нившийся – зрум’яні́лий, порум’яні́лий, зчервоні́лий, почервоні́лий; загні́чений сма́глий, присма́глий, чорня́венький (Звин.). [Затули́ла рука́ми зчервоні́лий видо́чок (М. Грінч.). Пиріжки́ чорня́венькі (Звин.)].

Изжива́ть, изжи́ть – 1) (где) прожива́ти, прожи́ти де. • -жи́ть век еде – звікува́ти (вік) де, життя́ зжи́ти де. [У нево́лі вік звіку́є (Грінч.). У цій ха́ті зросла́ я, звікува́ла, зазна́ла добра́ й ли́ха (Коцюб.). Життя́ зжи́ти – не по́ле перейти́ (П. Мирн.)]; 2) (что) пережива́ти, пережи́ти що, перебува́ти, перебу́ти що, збува́ти, збу́ти що, зжива́ти, зжи́ти що. [Ті забобо́ни ми вже пережили́ (Київ). Перебули́ одно́ ли́хо, перебу́дем дру́ге (Крим.). Да́вні на́ші по́гляди на вла́сність ми потро́ху збува́ємо, але ще не збули́ (Крим.)]. • -ть себя, см. Изжива́ться. Изжи́тый – прожи́тий, пережи́тий, перебу́тий, збу́тий, геть ви́житий. [Хапа́ється за старі́, цілко́м перебу́ті фо́рми життя́ (Крим.). Недові́ра до нас, коли́сь ду́же сильна́, тепе́р спра́ва збу́та (Крим.). Це вже ви́житий на́стрій (Крим.)].

И́сподволь – спо́кво́лу, спро́квола́, по́кво́лом, пово́лі, пома́лу, помале́ньку, пома́лу-ма́лу. [Не ра́птом, а спо́кволу тут чини́ти тре́ба (Київщ.). Пово́лі-потро́ху все й зро́бимо (Ніков.). Пома́лу-ма́лу ви́питала в не́ї все (Грінч.)].

Ковыря́ть, ковы́ривать, ковырну́ть – 1) копи́рса́ти, копирсну́ти, колупа́ти, колупну́ти и уколупа́ти, шпо́ртати, шпортну́ти, до́вбати, длу́бати, долуба́ти, шкалуба́ти, копиря́ти, чо́впати, ко́рпати що чим или у чо́му, шпо́ртатися, до́вбатися и довбти́ся, длу́батися, долуба́тися, по́рпатися у чо́му. [Зігну́вшись візни́к копирса́в щось у ко́лесі па́льцем (Коцюб.). Копирсну́в залі́зною лопа́тою раз та вдру́ге (Грінч.). Сиди́ть ба́ба на поро́зі, зе́млю колупа́є (Рудан.). Го́лкою потро́ху шпо́ртаю (Дніпропетр.). Поча́в долуба́ть; продолуба́в таку́ вже ді́рочку що й кула́к улі́зе (Грінч.). Нагну́в го́лову і поча́в до́вбатись у землі́ (Васильч.)]. • -ря́ть в носу, в зубах – колупа́ти, до́вбати (длу́бати, до́вбатися, довбти́ся ко́рпа́ти) в но́сі (вульг. ко́зи гна́ти), у зуба́х, (продлу́бувати зу́би). [Чого́ ти в но́сі длу́баєш? (Сл. Гр.). Городови́й, ось, у сі́нях довбе́ться в но́сі (Тесл.). Сиди́ть та зу́бки продлу́бує (Звиног.)]; 2) (лапти) плести́ (личаки́); 3) (делать мешкотно) копи́рса́ти що, ко́пітко по́ратися коло (біля) чо́го, з чим, у чо́му, длу́бати(ся) коло чо́го, шпо́ртатися коло чо́го, з чим, човпти́ся з чим, (ирон.) му́чити що; срвн. Вози́ться 3. [Коло чо́го він там длу́бається? (Сл. Гр.). Вже тре́тю дни́ну му́чить вона́ оту́ соро́чку (Звин.)]. -ряй, что ли! – роби́ шви́дше!

Красть, укра́сть – кра́сти, укра́сти (укра́ду, -деш), (многое) покра́сти що. [Хто вмі́є кра́сти, той вмі́є і хова́ти (Приказка)]. • -ть понемногу, иногда – підкрада́ти, покрада́ти потро́ху, ча́сом. • -ть лошадей – кра́сти, укра́сти, води́ти, ви́вести ко́ні. [В се́реду по́стила, а коби́лу вкра́ла (Номис). Приста́в до злоді́йського товари́ства, води́в ко́ні, пійма́вся, су́джено й за́слано на Сибі́р (Грінч.)]. • -ть украденное – перекрада́ти, перекра́сти. • Кра́дущий – хто кра́де, крадю́чий, крадя́щий. • Кра́денный, укра́денный – кра́дений, укра́дений. • -ное добро в прок не идёт – з кра́деного не забагаті́єш; кра́дене не йде в (на) ко́ри́сть.

Лад – 1) (порядок) лад (р. ла́ду́), по́лад (-ду). [Пра́вда дає́ лад, тво́рить життя́ на землі́, кри́вда його́ руйну́є (Мирний)]. • Ни складу, ни -ду – ані ла́ду, ані скла́ду; ні ла́ду, ні по́ладу нема́. • Дело идёт, пошло на (в) лад – спра́ва в (на) лад іде́, пішла́, спра́ва йде (веде́ться), пішла́ (повела́ся) до́бре (гара́зд), спра́ва налаго́джується (вирі́внюється), нала́годилася (ви́рівнялася). [Спра́ва таки́ не заги́нула і почала́ вже була́ потро́ху вирі́внюватись (Єфр.)]. • На лад их дело не пойдёт – не пі́де ї́хня спра́ва в лад; 2) (взаимное согласие, мир) лад, ла́года, зла́года, зго́да. [Нема́ ладу́ в нас: не мо́жна нам уку́пі жи́ти (Грінч.)]. • Быть, жить в -ду́ с кем – бу́ти, жи́ти з ким у (до́брій) (з)ла́годі (зго́ді), ладна́ти з ким, жи́ти з ким ла́дно (ладне́нько). [Вони́ вгово́рювали Гна́та помири́тись з жі́нкою та жи́ти з не́ю в зла́годі (Коцюб.). Я жив у до́брій ла́годі з ди́кими звірми́ (Крим.)]. • Быть не в -ду́, не в -да́х с кем – бу́ти не в лада́х, не в зла́годі, (в ссоре) у гніву́ з ким. [Паноте́ць з грома́дою у гніву́ (Франко)]. • Они меж собою не в -ду́ – між ни́ми (поміж ї́ми) незла́года (незго́да), вони́ не ладна́ють між собо́ю (оди́н (одна́) или одно́[е́] з о́дним (з о́дною)). • Он не в -ду́ с моим братом – між ним і мої́м бра́том незла́года (незго́да), він не в зла́годі з мої́м бра́том, він не ладна́є з мої́м бра́том. • Никаких -до́в с ним нет – з ним не мо́жна да́ти собі́ ра́ди, з ним ладу́ не доведе́ш; 3) муз. – лад. [Мій го́лос журли́веє щось почина́є, а стру́ни твої́ на весе́лім ладу́ (Л. Укр.). Загра́ли знов – ще гірш нема́ ладу́! (Гліб.)]. • В лад – у лад. [Ро́бить свої́ ско́ки в лад, ритмі́чно (Єфр.). В лад брені́ло бе́зліч казанкі́в (Васильч.)]. • Скрипка настроена в лад – скри́пку настро́єно в лад (до ла́ду, ла́дно). • Не в лад – не в лад. • Не в лад поют – співа́ють не в лад. • На все -ды́ – на всі лади́, на всі бо́ки. [Покрути́вши че́сністю на всі бо́ки… (Єфр.)]; 4) -ды́ (в струнн. муз. инструменте) лади́ (-ді́в), ладки́ (-кі́в); 5) (образец) лад, (к)шталт (-ту), штиб (-бу); ма́ні́р (-ру). [На німе́цький лад вимовля́в «філологі́я» (Крим.). На великопа́нський шталт (Мова). Котляре́вський у свої́й «Енеї́ді» «перелицюва́в» стару́ пое́му на украї́нський штиб (Єфр.). Коли́сь лю́ди вшива́ли хати́ ті́льки соло́мою, а тепе́р на нови́й мані́р ро́блять: бля́хою (Звин.)]. • На свой лад – на свій лад, (к)шталт; (по своему) свої́м ладо́м, свої́м ро́бом. [(Слов’я́нські племена́) жили́ свої́м ладо́м та звича́ями (Єфр.)]. • Переделывать на свой, на иной, на чужой лад – по-сво́єму (на своє́), на и́нше, на чужи́й лад (штиб) переро́блювати, на свій, на и́нший, на чужи́й кшталт поверта́ти, (на иной лад) перекшталто́вувати що. [Не мо́жна приму́сити люди́ну ду́мати на чужи́й лад (Наш)]; 6) см. Клё́пка; 7) см. Паз.

Лу́да – 1) (полуда) полу́да, побі́л (-лу); (глазурь) поли́ва. [Полу́да в самова́рі зійшла́ (Київщ.)]; 2) (бельмо на глазу) полу́да, лу́да. [Ма́сам потро́ху почина́є спада́ти полу́да з оче́й (Н. Рада)].

Ма́ло – ма́ло, (немного) тро́хи, тро́[і́]шки, не гурт, незгу́рта, о́бмаль чого́, (скудно) ску́по, то́нко на що. [Ро́зуму бага́то, а гро́шей ма́ло (Номис). Це ді́ялось за царя́ Горо́ха (Горо́шка), як було́ люде́й тро́хи (тро́шки) (Приказка). Сумна́-невесе́ла прийшла́ вона́ додо́му, ма́ло чого́ пила́, ма́ло чого́ ї́ла (Мирн.). Тро́шки того́ ві́ку, а як його́ ва́жко прожи́ти (Коцюб.). Гро́шей у ме́не не гурт (Звин.). Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). Ма́ємо ску́по да́них для зо́внішнього життя́ Коцюби́нського (Єфр.)]. • Иметь -ло денег – ма́ти не гурт (незгу́рта, о́бмаль) гро́шей. • У меня -ло денег – у ме́не ма́ло (о́бмаль, не гурт, незгу́рта) гро́шей, у ме́не ску́по (то́нко) на гро́ші. • Очень -ло – ду́же ма́ло, (описат.) як кіт (кома́р) напла́кав, з ми́шачу бідни́цю, з комаро́ву ні́жку. [Ро́зуму в йо́го як кіт напла́кав (Київщ.)]. • Я его очень -ло знаю – я його́ ду́же ма́ло зна́ю. • Много шуму, -ло толку – бага́то га́ласу – ма́ло ді́ла. • Так -ло – так ма́ло, так тро́шки. [А я так ма́ло, небага́то блага́в у Бо́га – ті́льки ха́ту (Шевч.)]. • Извините, что так -ло – ви́бачте, що так ма́ло (тро́шки). • Этих денег -ло на все ваши покупки – цих гро́шей (за)ма́ло (не ста́не) на всі ва́ші по́купки. • Слишком ма́ло – зама́ло, на́дто ма́ло, зана́дто ма́ло. [Сього́ було́ ще зама́ло, щоб розпоча́ти судову́ спра́ву (О. Лев.)]. • Ни -ло – (а)ні тро́хи, (а)ні тро́[і́]шки. [Ні тро́хи не помогло́]. • Чего -ло, то в диковинку – що новина́, те дивина́; чого́ не ба́чив, те в дивови́жу. • Похвалы его -ло трогают – за похва́ли (до похва́л) йому́ ба́йдуже. • -ло ли его наказывали, но он не исправляется – хіба́ ма́ло його́ ка́рано, коли́-ж він не кра́щає. • Довольно -ло, см. Малова́то. • Не -ло – чима́ло, чима́ленько, не-пома́лу, багате́нько. [Пани́ жаха́лись коза́цького завзя́ття не-пома́лу (Куліш)]. • Не -ло мне было хлопот с этим делом – не ма́ло (чима́ло) мав я кло́поту з ціє́ю спра́вою. • -ло ли что, -ло ли чего – ма́ло чого́, хіба́ ма́ло чого́. • -ло ли что может случиться – ма́ло чого́ мо́же ста́тися (тра́питися). • -ло ли что говорят о нём – хіба́ ма́ло чого́ про (за) ньо́го ка́жуть. • -ло ли чего бы вам хотелось! – ма́ло чого́-б ви хоті́ли, ще-б (пак) чого́ ви зах(о)ті́ли (забажа́ли)! • -ло того – того́ ма́ло, то не все ще, на то́му не край. • -ло того, что он глуп, но он ещё и зол – то не все іще, що він дурни́й, а він і лихи́й (злий). • -ло того, что он хочет быть богатым, но он хочет ещё повелевать – на то́му не край, що він хо́че бу́ти бага́тим, а він хо́че ще й панува́ти. • Да -ло того – ба, та ще, та що-то, ма́ло ска́зано. [По́тім довело́сь нам розста́тися, ба й забу́ти оди́н о́дного (Грінч.). І жінки́, і молоди́ці повибіга́ють, та що́-то: і дітво́ра ви́сипле з хат (Квітка). В пече́рі показа́вся віск – ма́ло ска́зано, вся сті́нка зажовті́лася (Франко)]. • Ма́ло-по-ма́лу – пома́лу, пома́лу-ма́лу, помале́ньку, зма́лку-пома́лку, пово́лі, пово́лі-во́лі, пово́леньки, потро́ху, спроквола́, спокво́лу; срв. Понемно́гу. [Пома́лу став він бага́тшати (М. Грінч.). Пома́лу-ма́лу си́ня імла́ рі́дшає (Коцюб.). Зма́лку-пома́лку я навчи́вся майструва́ти (Київщ.). Так помале́ньку і підда́вся, і ві́рив в па́на, як ту́рчин в мі́сяць (Свидн.). Пово́лі по це́ркві, то тут, то там, займа́лися во́гники (Коцюб.). Спроквола́ добира́ючись, заплу́тав пан-отця́, як паву́к му́ху (Свидн.)]. • А ему и горя -ло – а йому́ і ба́йдуже (а йому́ ні га́дки) про що (за що). [Пташка́м про зи́му ба́йдуже (Л. Укр.)]. • Ма́ло-ма́льски – хоч тро́хи, хоч тро́[і́]шечки, ма́ло-на-ма́ло. [Хоч тро́хи розу́мна люди́на того́ не зро́бить (Київ)].

Ме́стный – 1) місце́вий, (здешний) туте́шній, крайови́й и крає́вий, краї́нний, тубі́льний; (локальный) лока́льний. [З культу́рного по́гляду це були́ лю́ди ни́жчі за місце́ву украї́нську лю́дність (Грінч.). Серед туте́шнього мі́шаного наро́ду чоловіки́ деспоти́чні (Грінч.). Переселе́нці переміша́лися з крайови́ми людьми́ (Л. Укр.)]. • -ная боль – місце́вий (локалізо́ваний) біль (р. бо́лю). • -ное время – місце́вий час (-су). • -ный закон, обычай – місце́вий (крайо́[є́]вий) закон (-ну), зви́ча́й (-ча́ю). [Се, пе́вне, вже таки́й крає́вий зви́чай (Л. Укр.)]. • -ные книги (о родовом занятии должностей) – староси́дні реє́стри, місцюва́льні кни́ги -ный колорит, характер – місце́вий (лока́льний) кольори́т (-ту), хара́ктер (-ру). [Га́лицькі видання́ позбува́ються потро́ху свого́ лока́льного хара́ктеру (Єфр.)]. • -ный комитет – місце́вий коміте́т (-ту); (местком) місцевко́м (-му). • -ный образ, церк. – намі́стний о́браз (-зу). • -ный осмотр – о́гляд (-ду) на мі́сці. • -ная свеча, церк. – ставни́к (-ка́). • -ные условия – місце́ві умо́ви (р. умо́в); 2) грам. -ный падеж – місце́вий відмі́нок (-нка).

Набира́ться, набра́ться – 1) (стр. з.) набира́тися, бу́ти наби́раним, на́браним, понаби́раним; (вбираться) вбира́тися, втяга́тися, бу́ти вби́раним, уві́браним, втя́гуваним, втя́гненим и т. п.; 2) набира́тися, набра́тися, понабира́тися, (находить) нахо́дити, найти́, понахо́дити, набива́тися, наби́тися, понабива́тися, (собираться, скопляться) збира́тися, зібра́тися, назбира́тися, (отыскиваться) знахо́дитися, знайти́ся, познахо́дитися. [Вже по всіх усю́дах потро́ху набира́ється чима́ленько на́шої свідо́мої інтеліге́нції (Крим.). На храм було́ у нас не без люде́й: то той, то сей, то куми́, то побрати́ми, – тай набере́ться (Кониськ.). Набра́лося в чо́біт води́ (Сл. Гр.). О, де ви такі́ розу́мні й понабира́лись? (Номис). Ви́лили з коло́дязя всю во́ду до цяти́ни, а вона́-ж узно́в на́йде (Борз.). Тоді́ деше́вше все було́, малолю́дно було́, тепе́р уже ми́ру наби́лося (Март.)]. • Понемногу -ра́ются охотники (желающие) – потро́ху набира́ються (збира́ються, знахо́дяться) охо́чі. • Много ли их? – С десяток -рё́тся – чи бага́то їх? – Душ з де́сять (з деся́ток) набере́ться (добере́ться, зна́йдеться). • Несколько рублей, может быть, и -рё́тся – кі́лька (де́кілька) карбо́ванців мо́же й набере́ться (настяга́ється, найдётся зна́йдеться, едва-едва ви́тулиться). [Настяга́лося рублі́в на кі́лька гро́шей (Мирн.). Подивлю́сь по гро́шах: мо́же й ви́тулиться копа́ з ша́гом (Лебединщ.)]; 3) типогр. – склада́тися, скла́стися и зложи́тися, набира́тися, набра́тися; бу́ти скла́даним, наби́раним, скла́деним, зло́женим, на́браним. • Книга скоро -рё́тся – кни́жка незаба́ром бу́де скла́дена (на́брана). • Уже -ра́ется десятый лист – уже́ деся́тий а́ркуш склада́ється (набира́ється); 4) набира́тися, набра́тися, (о мног.) понабира́тися чого́, (кругом) оббира́тися, обібра́тися, наоббира́тися чим и чого́. [Як наси́плеш ті́лько зло́та, що всі мої́ лю́ди наберу́ться кі́лько змо́жуть, то твій па́лац бу́де (Рудан.). А я ду́маю собі́: як дасть мені́ гро́шей, то пха́тиму в па́зуху і в рука́ва, і в пелену́ наберу́, одно́ сло́во, так обберу́ся грі́шми, що вже бі́льше ні́куди (Київщ.)]. • -бра́ться репьев, блох – набра́тися реп’яхі́в, убра́тися (обібра́тися) в реп’яхи́, набра́тися бліх. [Пі́деш, дак у реп’яхи́ й убере́шся (Г. Барв.). Свиня́ в реп’яхи́ обібра́лася (Сл. Гр.)]. • -бра́ться денег взаймы – напозича́тися (гро́шей). [Ніхто́ вже не дає́: у всіх вже напозича́лися (Харк.). Напозича́вся вже так що й у ві́чі лю́дям диви́тися ні́яково (Тесл.)]. • -бра́ться барства – набра́тися па́нства. [Вона́ до́вго те́рлась коло пані́в і набра́лась од них тро́хи па́нства (Н.-Лев.)]. • -бра́ться ловкости, учёности – набра́тися спри́тности, уче́ности. • -бра́ться вредных правил, взглядов – набра́тися шкодли́вих пра́вил, думо́к. • -бра́ться дурных привычек – набра́тися пога́них за́вичок (зви́чок). • Я впутался в это дело и -бра́лся одних оскорблений – я встряв у цю спра́ву і набра́вся (наслу́хався, вульг. наї́вся) сами́х обра́з. • -ться сил (силы) – набира́тися, набра́тися си́ли, убива́тися, уби́тися, убира́тися, убра́тися в си́лу, (окрепнуть) осильні́ти, (диал.) нажи́тися. [Там ді́ти за́молоду набира́ються си́ли та до́свіду (Наш). Украї́нський рух ши́риться, і в си́лу вбива́ється письме́нство (Рада). На во́сьмий ти́ждень я уста́в з лі́жка, тоді́ вже поча́в жва́во у си́лу вбира́тись (М. Вовч.). У нас сю ніч знайшло́ся теля́, ті́льки ще не осильні́ло: не мо́же стоя́ти на нога́х (Хорольщ.). За тако́ї пого́ди мо́жна нажи́тися (Звин.)]. • -ться здоровым – набира́ти(ся), набра́ти(ся) (нагу́лювати, нагуля́ти, зако́хувати, закоха́ти) здоро́в’я, оздоровля́тися, оздорови́тися. [Нена́че набира́в здоро́в’я, слу́хаючи його́ (Франко). Дава́в си́нові нагуля́ти здоро́в’я, не буди́в його́ ра́но (Мирн.). Хай здоро́в’ячка зако́хує, щоб тоді́ хазяїнува́ть поду́жав (Тесл.). В сій воді́ він купа́вся, оздоровля́вся, оздорови́ть і тебе́ (Борз.)]. • -ться смелости – набира́тися, набра́тися відва́ги (смі́лости), збира́тися, зібра́тися на смі́лість, насмі́люватися, насмі́литися, насмі́ти (що зроби́ти). [Переві́рившися, що жаха́всь по-дурно́му, набира́вся ново́ї, ще бі́льшої відва́ги (Коцюб.). И́ноді хо́четься поцілува́ти там чи приголу́бити, та й со́ромно чого́сь, не насмі́ю (Васильч.)]. • -ться греха – набира́тися, набра́тися гріха́. [Мо вона́ ско́ро вмре, дак не хо́чу гріха́ набира́ться (Борз.)]. • -бра́ться беды – набра́тися (зазна́ти, здобу́тися, вкуси́ти) біди́ (ли́ха, шутл. чихави́ці). [Вже-ж і зазна́в я ли́ха з тим по́зовом! (Кониськ.). На цій широ́кій та приби́тій, слі́зоньками перели́тій доро́зі не раз і не дві́чі здобу́деться чума́к ли́ха (Коцюб.). Пе́вна річ, що були́-б ми набра́лися до́брої чихави́ці (Кониськ.)]. • -бра́ться страху – набра́тися (наї́стися) страху́. [Су́дячи по страху́, яко́го наї́вся за той час у самоті́, був пе́вний, що уйшо́в з де́сять миль (Франко)]. • -бра́ться охоты – підібра́ти охо́ти. [Я підібра́ла охо́ти ї́хати до мі́ста (Вінниччина)].

Накопля́ться, накопи́ться – призби́руватися, призбира́тися, назби́руватися, назбира́тися, набира́тися, набра́тися, нагрома́джуватися, нагрома́дитися, нагурто́вуватися, нагуртува́тися, ску́пчуватися, ску́пчитися, наку́пчуватися, наку́пчитися, (нагромождаться) накопи́чуватися, накопи́читися, (о мног.) попризби́руватися и т. п.; бути призби́руваним, призби́раним, попризби́руваним и т. п.; (наживаться) нажива́тися, набува́тися, придбава́тися, надбава́тися, бу́ти придба́ваним, при́дбаним, нажи́тим и т. п. [Знання́ призби́рувалися віка́ми (Загірня). Гро́шик до гро́шика, – призбира́лося де́що (Франко). Вже по всіх усю́дах потро́ху набира́ється чимале́нько на́шої свідо́мої украї́нської інтеліге́нції (Крим.). Листува́ння потро́ху ску́пчувалось йому́ на столі́, але́ на це згрома́дження він диви́вся побла́жливо (В. Підмог.)]. • Вода -ется на пашне – вода́ збира́ється на лану́, вода́ наплива́є на лан. • Капитал -ется, -пи́лся – капіта́л нагрома́джується (ску́пчується, призби́рується), нагрома́дився (ску́пчився, призбира́вся). [Вели́кі капіта́ли ску́пчилися в їх рука́х (Київ)]. • -пи́лось много неотложных дел, долгов – набра́лося (назбира́лося, нагуртува́лося, накопи́чилося, зави́сло) бага́то невідкла́дних справ, боргі́в. [Я й плати́в, щоб по́дать не зависа́ла (Сл. Гр.)]. • Много на совести -пи́лось – бага́то на со́вісті (на душі́) нагру́зло.

Начина́ть, нача́ть – 1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки).

Небольшо́й – 1) (по протяжению, об’ёму) невели́кий, (поменьше) невели́чкий, (малый) мали́й, мале́нький, (мелкий) дрібни́й. [Невели́ка ха́та (Київщ.). Серед невели́чкої місько́ї світли́чки (Грінч.). Яка́ ши́я! а голова́ невели́чка (М. Вовч.). Невели́чкий ще я (Тесл.). Ще нема́ двох мале́ньких коробочо́к (Н.-Лев.). Дрібні́ ре́чі (Київщ.)]; 2) (по числу, по стоимости) невели́кий, невели́чкий. [Хи́тро, му́дро та невели́ким ко́штом (Котл.). Зійшло́ся невели́ке товари́ство (Ґ. Шкур.). Невели́(ч)ка кі́лькість люде́й (Київ). Невели́чка су́ма (Крим.)]; 3) (недолгий) недо́вгий. • Сказать после -шо́го молчания – сказа́ти (мо́вити) після недо́вгого мовча́ння (недо́вгої мо́вча́нки); 4) (незначительный) невели́кий, невели́чкий, мали́й, мале́нький, незначни́й. [Це біда́ невели́ка (Київщ.). Невели́чка (незначна́) розмо́ва (Київ). Хоч він мали́й серед пані́в чолові́к, та вели́кий ро́зум ма́є (Сл. Гр.)]. • -шо́й барин – невели́кий пан. • -ша́я барыня – невели́ка па́ні. • -шо́й голос – невели́(ч)кий го́лос. • -шо́е дело – невели́(ч)ка спра́ва. • -ши́м делом – тро́хи, тро[і]шки, потро́ху. • -шо́й души человек – невели́кої душі́ люди́на. • -шо́й любитель – невели́кий (несильни́й) ама́тор. • -шо́й охотник до чего – не ду́же охо́чий до чо́го, не ду́же ла́сий на що. • -шо́й праздник – невели́(ч)ке свя́то, при́святок (-тка). • -ша́я просьба – невели́чке проха́ння. • -шо́й ум – невели́кий (мали́й, обме́жений) ро́зум. • -шо́е усилие – невели́(ч)ке зуси́лля. • С -ши́м – з чимсь, (с лишним) з ли́шкою, з га́ком; срв. Ли́шнее (С -ним). [Заплати́в три карбо́ванці з чимсь (Київ). Їй два́дцять з чимсь ро́ків (Київ)]. • С -ши́м три года – три ро́ки з чимсь. • Дело за -ши́м стало – спра́ва за мали́м ста́ла.

Отча́сти – поча́сти, поде́куди, потро́ху. [Поча́сти з ва́ми мо́жна зго́дитися. Поде́куди це була́ пра́вда, але ті́льки поде́куди. Не доши́ла потро́ху таки́ й з лі́ньків]. • Отча́сти – отча́сти – поча́сти – поча́сти, потро́ху – потро́ху, що – що. [Ди́кі лю́ди – що для краси́, а що й для озна́ки вимальо́вують у се́бе на ті́лі вся́кі знаки́ (Єфр.)].

Па́дать, пасть – 1) па́дати (неспр. ласк. па́датоньки), па́сти, упада́ти, упа́сти, спада́ти, спа́сти, (понемногу или под что) опада́ти, підпада́ти, підпа́сти, (валиться) вали́тися, повали́тися. [Шумі́ла вода́, спада́ючи в глиб (Грінч.). Ене́ргія в йо́го спада́ла (Коц.). Прилеті́ла па́ва, в голово́ньках па́ла. Му́ри повали́лися. Сніг підпада́є потро́ху]; (о тумане, сумраке) па́дати, (у)па́сти, запада́ти, запа́сти, ляга́ти, лягти́. [Запа́в (пав) тума́н на рі́ченьку. Мо́рок но́чи пав на зе́млю]; (о лучах) па́дати, (у)па́сти, спада́ти, спа́сти, запада́ти, запа́сти. [Со́нячне промі́ння золоти́м доще́м спада́є (Ворон.). Туди́ ніко́ли не запада́ло со́нячне сві́тло (Л. Укр.)]; (в нравств. смысле) па́дати, (у)па́сти, занепада́ти, занепа́сти, ледащі́ти, зледащі́ти, пуска́тися, пусти́тися бе́рега; (вниз головой) сторчака́, сто́вбура дава́ти, да́ти. • Ни село, ни па́ло, дай бабе сало – ні сі́ло, ні па́ло, дай, ба́бо, са́ла. • На него -дает большая ответственность – на йо́го па́дає (ляга́є) вели́ка відповіда́льність. • Тень горы -дает на долину – тінь від гори́ па́дає (спада́є) на доли́ну. • -ть к чьим ногам – упада́ти, упа́сти в но́ги кому́, припада́ти, припа́сти кому́ до ніг, (порывисто) опу́кою в но́ги кому́ впа́сти. [До Кі́шки Самі́йла прибува́є, у но́ги впада́є]. • -ть ниц – па́дати, упада́ти, впа́сти ниць, припада́ти, припа́сти ниць, простели́тися. [Припа́ли всі ниць. Вона́ простели́лася лице́м до землі́ (Крим.)]. • -ть как пласт (распростершись) – кри́жем па́дати, упада́ти, упа́сти, стели́тися. [Його́ ма́ти старе́нька кри́жем упада́є]. • Западная империя -ла под натиском варваров – за́хідня імпе́рія впа́ла (повали́лася) під ти́ском ва́рварів. • Рабочее правительство в Англии -ло – робітни́чий уря́д в А́нглії впав. • Крепость -ла – форте́ця впа́ла. • -ть в обморок – зомліва́ти, зомлі́ти. См. О́бморок; 2) (о перьях, шерсти) па́дати, вила́зити, лі́зти, ви́лізти. [Воло́сся лі́зе]; 3) (умирать) па́дати, па́сти, мину́тися, (сов. о мног.) ви́лягти. Срв. До́хнуть. [Ви́ляже вся на́ша худо́ба. Коро́ва мину́лася. І паде́ш ти, як па́ли геро́ї (Черняв.)]. • Пасть в бою – полягти́, (по)лягти́ тру́пом, лягти́ голово́ю (в бою́). • Он пал мёртвый – він ліг тру́пом; 4) (понижаться, умаляться) підупада́ти, підупа́сти, занепада́ти, занепа́сти. См. Понижа́ться. • Царства -ют, а новые возникают – царства́ занепада́ють, а повстаю́ть нові́. • Барометр, термометр -дает – баро́метр, гра́дусник зни́жується. • Мороз -дает, пал – моро́з ле́гшає, ме́ншає, пуска́є(ться), моро́з пересі́вся. • Уровень -дает – рі́вень ни́зиться, зни́жується. • Цены -дают – ці́ни спада́ють, зни́жуються, ни́жчають. • -дать, пасть в цене – з ціни́ спада́ти, спа́сти з гро́шей вихо́дити, ви́йти, гро́ші губи́ти. [Кінь молоди́й у гро́ші йде, а стари́й вихо́дить]. • -дать духом – занепада́ти, занепа́сти ду́хом, упада́ти, упа́сти на ду́сі, во́нпити (ду́хом), зво́нпити (ду́хом), знижа́тися, зни́зитися ду́хом. [Панда́р зляка́вся, зво́нпив, заміша́всь (Котл.)]; 5) пасть на кого (отразиться на ком) – окоши́тися, покоши́тися на ко́му, скла́стися на ко́му. [Гляди́, щоб ці гу́лянки на твої́й голові́ не окоши́лися (Мирн.). На тобі́ все покоши́ться. На ньо́му все ли́хо і складе́ться (Квітка)]. • Пролитая им кровь -дё́т на его же голову – кров, що він проли́в (пролля́в), на йо́го-ж го́лову і впа́де. • Жребий пал на него – ви́пало (діста́лось) йому́, жеребо́к на йо́го впав, жеребо́к йому́ ви́пав, діста́всь. • Подозрение па́ло на него – підзо́р упа́в (підо́зріння впа́ло) на йо́го. • Па́дающий – той, що па́дає, паду́щ[ч]ий. • -ая звезда – летю́ча зоря́, паду́ча зоря́. См. Метео́р, Па́вший, см. Па́вший.

Побра́сывать – ки́дати (потро́ху, ча́сом); ки́дати ча́сто.

Подготовля́ть, подгото́вить – (что для чего) готува́ти, наготува́ти, нала́годжувати, нала́годити, прила́годжувати, прила́годити що до чо́го; (кого к чему) готува́ти, приготува́ти, спосо́бити, успосо́бити кого́ до чо́го. [Бра́ли селя́ни козакі́в за взір життя́ лю́дського на Украї́ні і спосо́били що-найкра́щих свої́х юнакі́в до козакува́ння (Куліш)]. • -ля́ть учением – піду́чувати, підучи́ти чого́. • -ля́ть телегу к дороге – рихтува́ти, нарихтува́ти во́за в доро́гу. [Нарихтува́ли вози́ в дале́ку путь]. • -ля́ть к известию кого – готува́ти, приготува́ти кого́ до зві́стки. • -ля́ть постепенно – готува́ти потро́ху. • Подгото́вленный – нагото́влений, нала́годжений, прила́годжений, підгото́ваний; спосо́блений до чо́го; піду́чений чого́; (о телеге) нарихто́ваний у доро́гу. • -ный к известию – пригото́ваний до зві́стки.

Подклё́вывать, подклева́ть – клюва́ти, дзюба́ти потро́ху, поклюва́ти, подзюба́ти, (снизу) підкльо́вувати, підклюва́ти, піддзю́бувати, піддзюба́ти.

Подрыва́ться, подорва́ться – 1) підрива́тися, піді(о)рва́тися; 2) (порохом и т. п.) підрива́тися, підірва́тися, підса́джуватися, підсади́тися, бу́ти піді́рваним, підса́дженим; (взрываться) виса́джуватися, ви́садитися, бу́ти ви́садженим в пові́тря; 3) (о силах, здоровьи) підрива́тися, підірва́тися, під[у]вере́жуватися, під[у]вереди́тися, (о мног. попідвере́джуватися), поруша́тися, пору́шитися. [Вони́ потро́ху звика́тимуть до пра́ці, не підтрива́тимуться на тяжкі́й робо́ті (Єфр.)].

Подстра́ивать, подстро́ить – 1) підбудо́вувати, підбудува́ти, (о камен. строении) підмуро́вувати, підмурува́ти що, під що; 2) (строить близко, вплоть) прибудо́вувати, прибудува́ти; 3) (о муз. инстр.) підла́джувати, підла́дити, підладно́вувати, підладнува́ти; см. Подла́живать, Стро́ить; 4) підстро́ювати, підстро́їти кому́ що. [Підстро́їв я йому́ шту́ку]; 5) кого, против кого – піду́чувати, підучи́ти, (о мног.) попіду́чувати кого́ проти ко́го; см. Возбужда́ть (кого против кого). Подстро́енный – 1) підбудо́ваний, підмуро́ваний; 2) прибудо́ваний; 3) підла́джений, підладно́ваний; 4) підстро́єний; 5) піду́чений. -ться – 1) під[при]будо́вуватися, під[при]будува́тися, бу́ти під[при]будо́ваним. [Ха́рків потро́ху підбудо́вується]. • Сосед вплоть ко мне -ро́ился – сусі́да аж до ме́не прибудува́вся; 2) (о муз. инстр.) підла́джуватися, бу́ти підла́дженим.

Пожё́вывать – жува́ти, жва́кати, ремиґа́ти (пома́лу, потро́ху).

Пока́пываться, покопа́ться – копа́тися, покопа́тися, (довольно долго) попокопа́тися. • -пывается в земле – копа́ється (копирса́ється) потро́ху в землі́. • Он -па́лся в бумагах – він покопа́вся (пори́вся, пони́шпорив) у папе́рах.

Помале́ньку, пома́лу, нар. – помале́ньку, пома́лу, (понемногу) потро́хи[у], потро́шки[у], (не спеша) спрокво́ла, пово́лі. [Так помале́ньку і підда́вся і ві́рив у па́на, як ту́рчин у мі́сяць (Свадн.). Спрокво́ла добира́ючись, заплу́тав він пан-отця́, як паву́к му́ху (Свидн.). Ді́ло йти́ме й так пома́лу (Сам.)].

Помё́тывать, помета́ть – 1) ки́дати (потро́ху, ча́сом), поки́дати, мета́ти, помета́ти; срв. Побра́сывать, Поброса́ть. [Дрі́бні листи́ написа́ла та й на во́ду помета́ла. Поки́дай за ме́не зе́млю]; 2) (петли) обкида́ти, обки́дати, (о мн.) пообкида́ти (пе́тлі); срв. Мета́ть. • Помё́танный – поки́даний, поме́таний; обки́даний. • -ться – ки́датися, поки́датися. [Усі́ з ля́ку поки́дались, хто куди́ влу́чив (угодил)].

Помола́чивать – молоти́ти потро́ху, и́ноді.

Понемно́гу – потро́ху[и], пома́лу, пома́лу-ма́лу, зві́льна, пово́лі, спрокво́лу[а], спокво́лу, спокво́ля́. • Начал -гу затихать – поча́в потро́ху затиха́ти. • Выплачивать деньги -гу, по частям – випла́чувати гро́ші пома́лу, частка́ми (ра́тами). • Он -гу пришёл в себя – він пома́лу оприто́мнів. • -гу привыкать – зві́льна привика́ти. • Как поживаете? • -гу! – як ся ма́єте? Потро́ху!? (помале́ньку). • Понемно́жку – потро́шку, потрі́шки, потро́[і́]шечки, помале́ньку. • Живём -жку – живемо́ помале́ньку. • Родило всякого зерна -жку – уроди́ло вся́кої пашні́ потрі́шки.

Пооборва́ть, -ся – обірва́ти, -ся (тро́хи), (во множ.) пообрива́ти, -ся. [Що-дня потро́ху рва́ли ви́шеньки та за ти́ждень і пообрива́ли всі. Пообрива́лися, як старці́ хо́димо].

Попа́лзывать – ла́зити (потро́ху, ча́сом).

Попи́ливать – пиля́ти (потро́ху, и́ноді).

Поплета́ть – плести́ (пома́лу, потро́ху, ча́сом, и́ноді).

Поправля́ться, попра́виться – 1) поправля́тися, попра́витися, бу́ти попра́вленим, ла́годитися, пола́годитися, бу́ти пола́годженим, підправля́тися, підпра́витися, бу́ти підпра́вленим и т. д.; см. Поправля́ть. • Мостовая -ля́ется – брук ла́годиться, підправля́ється; 2) (производить у себя ремонт, исправления) ла́годитися, пола́годитися, підправля́тися, підпра́витися, обла́годжуватися, обла́годитися. [Пові́тка похили́лась на-бік, покрі́вля сві́титься, стрі́хи обсми́кані, огоро́жа си́плеться. Нема́ за що обла́годитися моско́вці (Неч.-Лев.)]; 3) (поправлять свои дела) підправля́тися, підпра́витися, підмага́тися, підмогти́ся, піджива́ти(ся), піджи́ти(ся), піджи́вля́тися, підживи́тися; 4) підправля́тися, підпра́витися, поправля́тися, попра́витися, (выздоравливать) виду́жувати, ви́дужати, оду́жувати, оду́жати, вичу́нювати, ви́чуняти, очу́нювати, очу́няти, відхо́дити, відійти́, вихо́джуватися, ви́ходитися, окли́гувати, окли́гати и окли́гнути, віджива́ти(ся), віджи́ти(ся), (о мног.) попідправля́тися, повиду́жувати, пооду́жувати, повичу́нювати и т. д. [Сини́цю хоч і в пшени́цю, дак не попра́виться (Борз.). Жита́ після дощу́ тро́хи попідправля́лися (Харк.)]. • Здоровье его -ля́ется – здоро́в’я його́ поправля́ється, підправля́ється, кра́щає. • Больной -ля́ется – хо́рий виду́жує, оду́жує, вичу́нює, очу́нює, віджива́є(ться), відхо́дить. • Он долго не -ля́лся, не мог -виться после своей болезни – він до́вго не оду́жував (не виду́жував, не очу́нював и т. д.), він до́вго не міг оду́жати, ви́дужати, очу́няти, ви́чуняти, відійти́, окли́гати, оздорові́ти після своє́ї х(в)оро́би. [Ме́ндель пома́лу виду́жував, але не було́ наді́ї, щоб міг прийти́ до да́внього здоро́в’я (Франко). Зінько́ на́че й оду́жував, але ве́льми пома́лу (Грінч.). Очу́нюю потро́ху, хо́джу́ з па́лицею (Васильч.). Ти одживе́шся на Вкраї́ні (Л. Укр.). Пара́ска потро́ху окли́гувала, та ду́же пома́лу (Грінч.)]; 5) поправля́тися, попра́витися. • Он сказал одно слово вместо другого, но тотчас -вился – він сказа́в був одно́ сло́во за́мість дру́гого, але́ за́раз-же попра́вився.

Попя́чивать – посува́ти, подава́ти, збива́ти (потро́ху) наза́д.

II. Поса́живать, посажа́ть (о раст.) – сади́ти потро́ху, посаджа́ти тро́хи.

II. Поса́ливать, посоли́ть – сали́ти потро́ху, посоли́ти.

Постё́гивать – 1) хви́ськати, хво́ськати, шмага́ти, стьо́бати, цвьо́хати (ча́сто або́ ча́сом), вихви́[о́]ськувати, вицвьо́хувати, вихльо́стувати. [Іде́ та лози́ною вихво́ськує по траві́. Сиди́ть собі́ на во́зі та ті́льки батіжко́м вицвьо́хує (Звин.). Ди́бав собі́ Анто́сьо, вихльо́стуючи рі́зкою з жи́та (Свид.)]. • То и дело -вает лошадку – одно́ шмага́є, хви́ськає и т. д. коня́чку; 2) штапува́ти, стьо́бати (потро́ху).

Постепе́нно – пові́льно, пово́лі (ум. пово́леньки), пома́лу, потро́ху, зві́льна, спрокво́л, прокві́льно, ступне́во, поступо́в(н)о, ступеня́ми, поступі́нно; срв. Понемно́гу. [Садо́к пово́лі розрі́сся мов ліс (Мирн.). Вели́кої води́ не бу́де, сніг пові́льно та́не (Проскур.)].

Потре́скивать, потреща́ть – 1) потрі́скувати, (сильно) витрі́скувати, тріща́ти, тріскоті́ти (часа́ми), потріща́ти, потріскоті́ти, -та́ти, (о жире на огне) шкварча́ти потро́ху, пошкварча́ти. [Кагане́ць, потрі́скуючи, мля́во бли́має на при́пічку (Коц.). На землі́ витрі́скувало бага́ття]; 2) -ща́ть (поговорить трещёткой) – поторохті́ти, поцокоті́ти, посокота́ти (яки́йсь час).

Потя́гивать, потяну́ть – 1) тягти́ (пома́лу, час від ча́су) що; потягти́ (де́який час) що; 2) (спиртные напитки) несов. попива́ти, пи́ти (вульг.) цму́лити, ду́длити (потро́ху, час від ча́су) що. [То в ка́рти гуля́є, то в бе́седі горі́лочку цму́лить (Грінч.)]; 3) (трубку) несов. пи́хкати, попи́хкувати, потяга́ти, смокта́ти, цму́лити. [Лежи́ть у садку́ під гру́шею, лю́льку пи́хкає (М. Вовч.). Коза́к-серде́га лю́лечку потяга́є (Метл.)]; 4) (сов. потяну́ть) потяга́ти, потягти́, подиха́ти, подихну́ти, повіва́ти, повіну́ти; срв. Пахну́ть. [З те́плим ле́готом за́пах потя́г з теребі́нт і міґда́лю (Франко)]. • -вает, -ну́л ветерок – подиха́є, подихну́в (потяга́є, потя́г, повіва́є, повіну́в) вітере́ць. • -ну́ло холодом, дымом – потягло́ хо́лодом, ди́мом. [Вже й ди́мом потяга́є (Куліш)]; 5) (ударить кнутом, хворостиной и т. п., сов. потяну́ть) потяга́ти, потягти́, опері́зувати, опереза́ти, пері́щити, опері́щити, сов. скра́яти, поцу́пити кого́ (пу́гою, лози́ною і т. ин.). [Раз ма́ти потягла́ його́ патико́м так си́льно по голові́, що повали́вся на зе́млю (Франко)]. См. ещё Потяну́ть.

Приворо́вывать – кра́сти часа́ми, (тайком) ни́шком (ти́шком) или потро́ху, підкрада́ти.

Прита́ивать, прита́ять – та́нути (тро́хи, потро́ху, зве́рху), розтава́ти, розта́нути (тро́хи, зве́рху).

Приторго́вывать, приторгова́ть – 1) (уславливаться в цене) приторго́вувати, приторгува́ти, приторжи́ти, торгува́ти, сторгува́ти, сторжи́ти що. [Приторгува́ли ми собі́ старе́ньку ха́ту (Г. Барв.)]; 2) (выручить торгуя) уторго́вувати, уторгува́ти, украмарюва́ти. [Уторгува́в бага́то гро́шей]; 3) чем – торгува́ти, крамарюва́ти (потро́хи[у]) чим. Приторго́ванный – 1) приторго́ваний, сторго́ваний; 2) уторго́ваний. • -ться к чему – приторго́вуватися, приторгува́тися, приціня́тися, приціни́тися до чо́го, торжи́тися за що.

Прихлё́бывать, прихлебну́ть – присьо́рбувати, сьо́рбати (потро́ху), сьорбну́ти чого́, прихли́ськувати, припива́ти, запива́ти, запи́ти що чим. [Бере́ (чай) осьміха́ється, присьо́рбує (Тесл.)]. • Ест булку, а чаем -вает – їсть бу́лку, а ча́єм запива́є, прихли́ськує. [Їсть паляни́цю, а ча́єм прихли́ськує (Зміїв. п.)]. • -бни́ вина – попро́буй (скушту́й) вина́.

Продава́ть, прода́ть – 1) продава́ти, прода́ти, спро́дати, (о мн.) попро́дати (распродавать) спро́дувати и спродава́ти, спро́дати, (о мн.) поспро́дувати. [Купу́ють, продаю́ть, міняю́ть крам на крам (М. • Стар.). Прода́й, моя́ ма́ти, коня́ вороно́го (Пісня). Шко́да ме́ні й до́сі тіє́ї па́сіки, що я її́ спро́дав (М. Вовч.). Шкода́, що санки́ спро́дали (Гр. Григ.). Усе́ потро́ху спро́дували, з того́ ті́льки й жили́ (Кониськ.). Попро́дав усю́ худо́бу. Прода́в ду́шу чо́ртові]. • -дать всё – спро́дати, ви́продати, попро́дати все, (без дополн.) ви́продатися, спро́датися; (о домашних животных) попро́дати до ноги́ (срв. Распрода́ть). [Біле́ти ви́продано всі (Грінч.). Хоч за́раз спро́дуйся, паку́йся – та й на Куба́нські степи́ (Неч.-Лев.). Попро́дали худо́бу до ноги́ (Основа)]. • -дава́ть водку – продава́ти, шинкува́ти горі́лку (и горі́лкою). [Шинку́є горі́лку (Рудан.)]. • -дава́ть, -да́ть в долг – продава́ти, прода́ти на́борг, на́бір, убо́рг. • -дава́ть оптом – продава́ти нагу́рт, гурто́м. • -дава́ть в розницу – продава́ти наро́здріб, уро́здріб. • -давать с аукциона, с молотка, с публичного торга, с наддачи – продава́ти (прода́ти) з торгі́в, з авкціо́на, цінува́ти, поцінува́ти, (зап.), пуска́ти (пусти́ти) на ліцита́цію. [Тепе́р у нас у го́роді ціну́ють одно́го купця́ (Грінч.). Ха́ту пусти́ти на ліцита́цію (Франко)]. • По чем -даё́те это? – по чім продаєте́ це? що хо́чете за це? • -ва́ть свои услуги – продава́ти свої́ по́слуги. • -дава́ть, -да́ть назад тому, у кого куплено – відпро́дувати, відпро́дати що; 2) кого – продава́ти, прода́ти кого́ (см. Продава́ть). • Продава́емый – прода́ваний. Про́данный – 1) про́даний, спро́даний, запро́даний, (о мн.) попро́дані, поспро́дувані; 2) про́даний.

Прозира́ть и Прозрева́ть, прозре́ть – 1) (получать зрение) прозріва́ти, прозрі́ти; (диал.) прови́діти, роби́тися, зроби́тися зря́чим (видю́щим, видю́чим); (о глазах, у кого-н.) відкрива́тися, відкри́тися. [Прозріва́ти став потро́ху (Шевч.). Сказа́в йому́ Ісу́с: прозри́! (Єванг.). Тут є на доли́ні така́ керни́ця…, ще й аби́ те́мний у ні уми́вся, то би прови́дів (Гн. II). Як відкри́лись у те́бе о́чі? (Єванг.)]; 2) (проникать зрением сквозь что-н.) прозира́ти, прозирну́ти у що, що, прогляда́ти, прогля́нути у що. [Чи́сті серця́, що в се́рце його́ прозира́ли (Грінч.). Хто-ж із них прозирну́в гли́бше істори́чну пра́вду? (Куліш). Не гли́боко прогля́нув він у ду́шу селяни́на (Куліш)]; 3) см. Прови́деть.

Проходи́ть, пройти́ – 1) что, через что, по чём, где – проходити (в песнях и проходжа́ти), пройти́, перехо́дити (в песнях и переходжа́ти), перейти́, (во множ.) попрохо́дити, поперехо́дити що, через що и чим, по чо́му, де. [Ти́хо прохо́див я лі́сом (Грінч.). Прохо́див він по города́х і се́лах (Єв.). Та не сті́ймо всі вку́пі, а прохо́дьмо там, де він стої́ть, по одинцю́, по дво́є і по тро́є (Куліш). Став найме́нший брат, пі́ший піхоти́нець, Мура́вськими шляха́ми проходжа́ти (Дума). Разі́в з два́дцять окрути́вся він коло то́го мі́сця, пройшо́в його́ і вздовж і впо́перек (Мирн.). Той блука́є за моря́ми, світ переходжа́є (Шевч.). Свого́ «бо́га живо́ї люди́ни», оту́ центра́льну іде́ю, яка́ перехо́дить усіма́ його́ тво́рами, він мав (Єфр.). Як забу́ти да́внє зло, що крова́вою меже́ю нам по се́рці перейшло́ (Франко). Уже́ всі лю́ди перейшли́ (Грінч.)]. • -ходи́, не стой тут – прохо́дь, не стій тут. • Тут нельзя -йти́ – сюдо́ю ні́як пройти́, не мо́жна пройти́, нема́ хо́ду. • Войска -шли́ через город – війська́ перейшли́ через мі́сто, перейшли́ мі́сто. • -йдя́ мост, поверни налево – перейшо́вши, мину́вши міст, зверни́ ліво́руч. • -ди́ть, -йти́ вперёд – про́ходити, пройти́, проступа́ти, проступи́ти (напере́д). [Увіхо́дьте! – пока́зує на відчи́нені две́рі, – та не прохо́дьте, з кра́ю сті́йте (Тесл.). Так ті́сно, що й проступи́ти не мо́жна (Гр.)]. • Дать -йти́ кому (расступившись) – проступи́тися перед ким. [А ну, проступі́ться, не мо́жна за ва́ми ша́хву ви́нести (Звин.)]. • -ди́ть, -йти́ мимо кого, чего – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ повз (проз) ко́го, повз (проз) що и кого́, що, мина́ти, мину́ти, помина́ти, помину́ти, промина́ти, промину́ти кого́, що. [Він прохо́дить тих двох (Чуб. II). Хто мав ви́йти з ха́ти, му́сів неодмі́нно перейти́ проз не́ї (Крим.). Верта́ємося ото́ дру́гого дня з це́ркви, Анті́н мій мина́є свій двір (Кониськ.). Поминете́ дві ха́ти, а тре́тя – на́ша (Звин.). Прохо́див проз ха́ту своє́ї ро́дички, ба́би Мокри́ни – зна́харки. Са́ме як він її́ промина́в, із ха́ти ви́йшла молоди́чка (Грінч.)]. • -йти́ (сквозь) огонь и воду – ого́нь і во́ду перейти́, крізь ого́нь і во́ду пройти́, пройти́ крізь си́то й ре́шето, бу́ти і на коні́ і під коне́м, і на во́зі і під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ і Крим і Рим, бува́ти у бува́льцях. [Ні́би то вже з не́ю то ого́нь і во́ду перейти́ мо́жна (М. Вовч.). Су́щі проно́зи, не взяв їх кат; були́ вони́ і на ко́нях і під кі́ньми, і в сту́пі й за сту́пою (Кониськ.). Два́дцять і оди́н рік писарю́є, пройшо́в крізь си́то й ре́шето (Грінч.)]. • Он весь свет -шё́л – він уве́сь світ пройшо́в. [Пройшо́в же я світ уве́сь (Чуб. II). Брехне́ю світ пройде́ш (Приказка)]. • -ди́ть долгий и трудный путь – прохо́дити, перехо́дити, верста́ти до́вгий і важки́й шлях, до́вгу і важку́ путь. • -ди́ть различные этапы в своём розвитии – перехо́дити рі́зні ета́пи в своє́му ро́звою. • -ди́ть, -йти́ школу – перехо́дити, перейти́ шко́лу. [Осві́чені кла́си перехо́дять шко́лу, яка́ їм дає́ знання́ (Грінч.)]. • Через его руки -шло́ несколько миллионов – через його́ ру́ки перейшло́ де́кілька мільйо́нів. • -ди́ть должность, службу, стаж – відбува́ти уряд, слу́жбу, стаж. • -ходи́ть чины – перехо́дити чини́; 2) до какого места, какое расстояние – прохо́дити, пройти́ до яко́го мі́сця, доку́ди. [Я сам прохо́див аж до Чо́рного мо́ря (М. Вовч.)]. • -йти́ десять вёрст пешком – пройти́ де́сять версто́в пі́шки; 3) (двигаться по известному направлению) перехо́дити, перейти́. • -шло́ облако по небу – перейшла́ хма́рка по не́бу; 4) (известное расстояние в течение известного времени) прохо́дити, пройти́, у(ві)хо́дити, у(ві)йти́, (реже) захо́дити, зайти́. [Де́сять версто́в од села́ до го́рода, – мо́же версто́в зо́ три увійшли́ (Тесл.). Був пе́вний, що уйшо́в де́сять миль (Франко). Зайшли́ вже до́брий ку́сень доро́ги (Маковей)]. • -ходи́ть по 6 вёрст в час – ухо́дити (прохо́дити) по шість версто́в на годи́ну; 5) во что, сквозь что – прохо́дити, пройти́, проліза́ти, пролі́зти в що, крізь що. • Диван не -ди́т в дверь – дива́н (кана́па) не прохо́дить у две́рі (крізь две́рі). [Ле́гше верблю́дові крізь у́шко го́лки пройти́, ніж бага́тому у ца́рство бо́же увійти́ (Єв.)]; 6) (проникать) прохо́дити, пройти́ крізь що, через що; (о жидкостях) прото́чуватися, проточи́тися крізь що, просяка́ти, прося́кнути крізь що. [І прохо́дить його́ го́лос через ту моги́лу, і в моги́лі пробуджа́є ми́лого і ми́лу (Рудан.)]. • Свет -ди́т сквозь стекло – сві́тло прохо́дить крізь скло. • Чернила -дя́т сквозь бумагу – чорни́ло прохо́дить крізь папі́р. • Пуля -шла́ навылет – ку́ля пройшла́, пролеті́ла наскрі́зь (через що). [Йому́ ку́ля пролеті́ла через ша́пку і чоло́ (Рудан.)]. • Смола -шла́ наружу – смола́ пройшла́ (проступи́ла) наве́рх; 7) (проноситься перед глазами, перед мысленным взором) прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́, просува́тися, просу́нутися, пересува́тися, пересу́нутися, снува́тися (перед очи́ма, поперед о́чі). [Перед на́ми перехо́дить життя́, в яко́му купі́вля коро́ви здає́ться поді́єю тро́хи не епоха́льною (Єфр.). В його́ голові́ мигті́ли які́сь шматки́ думо́к, просува́лися які́сь нея́сні о́брази (Коцюб.). Снує́ться краєви́дів плетени́ця, розто́пленим срі́блом блища́ть річки́ (Л. Укр.)]; 8) (изучать) перехо́дити, перейти́, вивча́ти и виу́чувати, ви́вчити що. • -ди́ть историю, физику – вивча́ти істо́рію, фі́зику. • -ди́ть курс наук, курс чего-л. – перехо́дити курс наук, курс чого́; 9) (о дороге, реке: пролегать, протекать в известн. направлении) прохо́дити, іти́, пройти́ де. [Серед ра́ю йшла доро́га між двома́ сада́ми (Рудан.)]; 10) (о времени, состоянии, событии: протекать) мина́ти, мину́ти и змину́ти, мина́тися, мину́тися, промина́ти, промину́ти, перехо́дити, перейти́, прохо́дити, пройти́, схо́дити, зійти́, збіга́ти, збі́гти, бі́гти, перебі́гти, пливти́ и пли́нути, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́ и упли́нути; срв. Протека́ть, Пробега́ть, Пролета́ть. [Мина́ють дні, мина́ють но́чі, мина́є лі́то (Шевч.). От субо́та і мина́є, пі́вніч наступа́є (Рудан.). Мину́в цей день, мину́в дру́гий, тре́тій, ти́ждень (Грінч.). Уже й лі́то мину́лося, зима́ вже надво́рі (Шевч.). Два дні змину́ло (Звин.). Жнива́ були́ й промину́ли, о́сінь наступа́є (Рудан.). Перейшла́ й дру́га ніч (Яворн.). Ба надхо́дить і прохо́дить не час, не годи́на (Рудан.). От уже́ і лі́то зійшло́ (Переясл.). Час збіга́в, ту́га я́кось потроху вти́хла (М. Вовч.). Збі́гло хвили́н з два́дцять (Корол.). Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Мина́є час ноча́ми, дня́ми, сплива́є мрі́йним ко́лом снів (Черняв.). Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.)]. • -шло́ то время, когда можно было… – мину́в (-вся) той час, коли́ мо́жна було́… • Время -дит, -шло́ незаметно – час мина́є, мину́в непомі́тно, час і не змигну́вся. [З ним гомо́нячи, і час було́ не змигне́ться (М. Вовч.). З тобо́ю, хлопчи́но, ве́чір не змигне́ться (Метл.)]. • -шли́ красные дни – мину́лася ро́зкіш, мину́лися ро́зкоші. • -йти́ безвозвратно – мину́тися безповоро́тно, (образно) втекти́ за водо́ю. [Ваш вік ще за водо́ю не втік (Кониськ.)]. • Зима -шла́ – зима́ мину́ла, мину́лася, промину́ла, перейшла́, перезимува́лася. [Та́кеньки уся́ зима́ зи́мська перезимува́лася (М. Вовч.)]. • -ди́ть, -йти́ даром, безнаказанно кому, -йти́ бесследно – мина́тися, мину́тися кому́ (так, ду́рно, безка́рно), перемеже́нитися. [Се йому́ так не мине́ться (Гр.). Хто сміє́ться, тому́ не мине́ться (Номис). Коли́ сей раз йому́ мине́ться так, так він і вдру́ге (Кониськ.). Лю́де ду́мали, що воно́ так і перемеже́ниться, бо на́че все вщу́хло (Г. Барв.). Ні, це все перемеже́ниться, усе́ бу́де до́бре (Яворн.)]. • Хорошо, что всё так -шло́ – до́бре, що все так мину́лося. • Болезнь его -ди́т – хворо́ба його́ мина́є(ться). • Боль -шла́ – біль мину́вся, перейшо́в. • Интерес к чему -шё́л – інтере́с до чо́го мину́вся, ви́черпався. • Заседание -ди́ло бурно – засі́дання йшло, перехо́дило, відбува́лося бурхли́во. • Концерт, лекция чтение -шё́л (-шла́, -шло́) ве́село – конце́рт, ле́кція, чи́тання відбу́вся (відбула́ся, відбуло́ся) ве́село. [Чи́тання відбуло́ся ве́село, слу́хали всі ціка́во (Грінч.)]. • Река -шла́ – рі́чка (кри́га в рі́чці) перейшла́. • Лёд -шё́л – кри́га перейшла́, сплила́; 11) прохо́дити, пройти́, перепада́ти, зли́тися. В этом году часто -дя́т дожди – цього́ ро́ку ча́сто прохо́дять (перепада́ють) дощі́. • Вчера -шё́л дождь – учо́ра пройшо́в, зли́вся (диал. зля́вся) дощ. [У нас в Чижі́вці вчо́ра зля́лися аж два дощі́ (Звин.)]; 12) что чем – прохо́дити, пройти́, перехо́дити, перейти́ що чим. [Повесні́ ми тут і не ора́ли, а ті́льки драпача́ми пройшли́ (Козел.)]. • -ди́ть в длину ниву (плугом, ралом) – до́вжити ни́ву. • -ди́ть крышу краской – прохо́дити дах фа́рбою. • -йти́ огнём и мечём – перейти́ огне́м і мече́м, (вдоль и поперек) перехристи́ти огне́м і мече́м. [Ляхи́ всю Украї́ну огне́м і мече́м перехри́стять, козакі́в ви́гублять, а селя́н і міща́н у неві́льниче ярмо́ на ві́ки позапряга́ють (Куліш)]. • Про́йденный – пере́йдений, про́йдений. • -ный путь – пере́йдений шлях, пере́йдена путь, відбу́та доро́га.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Бальзак – франц.) Бальзак. [Дев’ятнадцяте сторіччя — це значною мірою винахід Бальзака (О.Вайлд). Від самого початку Бальзак є дивовижною машиною читання, таке його справжнє народження, що потроху перетворюється на індустрію писання (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). Так уже влаштовані чоловіки: можуть устояти проти найрозумніших доводів і не встояти перед одним-однісіньким поглядом (О. де Бальзак). Усе приходить у свій час для тих, хто вміє чекати (О. де Бальзак)].

Втюхивать, втюхать, разг.-сниж. – (навязывать свою точку зрения, идею; настойчиво пытаться продать что-либо, рус.) втюхувати, втюхати; втелющувати, втелющити, впихати, упхати. [Україна потроху повертається в європейський контекст. Але це відбувається аж ніяк не зусиллями держави, яка на міжнародних акціях, таких, наприклад, як Франкфуртський книжковий ярмарок, продовжує втюхувати світові совдепівсько-шароварний образ країни (Діана Дуцик). Тоді більшість чернігівців жила ще за стандартами «будівників комунізму», але більш спритні створювали кооперативи, вчилися «втюхувати» покупцю товар з Малої Арнаутської, як найкращий «фірмовий» ексклюзив, приховувати від держави прибутки — тобто «крутилися» як могли (Марина Кордик). — Тоді я взагалі нічого не збагну,— мовив Джельсоміно.— Спершу крамар захотів мені втелющити чорнило замість хліба, тепер оцей кіт із собачою кличкою… (І.Корунець, перекл. Дж.Родарі)].

Гибрид – (от лат.) гібри́д; (смесь животн. или веществ) мі́шанка, мішани́на, мішани́ця, пере́міш; (животн. или человек: ублюдок) по́круч, підту́мок, пере́водня́, (только челов.) мі́шанець, переві́дник. [То не справжній хорт — підтумок. Ні швець, ні мнець, ні чор-зна-що: ото підтумок (Сл. Гр.). Чужи́нці ва́рварської кро́ви, уся́ка темношку́ра по́круч (Л.Українка). А як же суржик? Де він цей милий покруч, химерний мішанець, кровозмісне дитя білінгвізму? (Ю.Андрухович). — Сердита, видимо, у вас сусідка? — Та як вам сказати? Характер правильний — гібрид кобри з ящіркою (О.Вишня). Суржик заполонив екран: мішанина в подачі текстів і мікротекстів українською та російською мовами у співвідношенні часто не на користь мови державної; такою мішаниною заповнено наш звуковий простір; мовний дискомфорт супроводжує нас у столиці та в інших великих містах сходу й півдня (О.Сербенська). Цвітуть іще ті вишняки, за обрій стелиться пшениця, і йде у школу навпрошки маленький хлопчик мішаниця (Л.Костенко). — Мій перший велосипед — це жахлива мішанина. Основа в нього чеська, всі деталі італійські, докуплені — все я майже сам збирав, і з нього я витис все що хотів (О.Ушкалов). — Одне слово, вони в мене прості селяни, чистокровні, мовляв, християни, а не якісь там мавританські чи ще які підтумки, ще й до того тяжко багаті, у таких розкошах, що куди там іншому полупанку або й панові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). От він і заговорив до мене тим суржиком, що то ним по всій Берберії аж до самого Стамбула маври з нашим невольником розмовляють (воно таке — ні арабщина, ні кастільщина, ані жодна інша мова, а мішаниця з усіх потроху, аби якось порозумітись), заговорив, кажу, і спитав, чого я тут у нього в саду шукаю та чий я єсть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Пес Балтазар обнюхав його штани; приязний і цинічний покруч, який уродився від випадкової зустрічі пуделя і фокстер’єра, відчув — сталося щось незвичайне (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Я гібрид гримучої змії з лісовим дзвіночком (Ф.Ранєвська). 1. Слон — це гібрид довгоносика, товстолобика і чебурашки. 2. Ідеальний чоловік — це гібрид банкомату й посудомийної машини. 3. Науковці винайшли новий гібрид кавуна й вишні. Маючи розмір вишні, диво-фрукт має стільки ж насіння, скільки й кавун].

Одиночество – самота́, самоти́на́, само́тність (самі́тність): • в одиночестве – в самоти́ні́, на самотині, самото́ю, на самоті́, самотинно; (одиноко) самітно, самотньо, одиноко; • в полном одиночестве – одинце́м само́тнім; • жить в одиночестве – жити в самотині (на самоті); жити самотою; жити самітно (самотньо, одиноко); • надоело одиночество кому-либо – набридла (обридла) самітність (самотність, самотина, самота) кому; • остаться в одиночестве – осамотіти, осамотніти; • скрасить одиночество – скрашувати самотність. [Моя самотність відкрила мені небо! (Г.Сковорода). Без дружини і надії в самотині посивіє (Т.Шевченко). Смерть — це велика всесвітня, космічна самота (Л.Українка). Час, Господи, покори й самоти. О самото, ти, знаю, найтрудніша. Тебе навчитись тяжче, ніж покори, Ти вимагаєш скупчених зусиль, Як іскра, що рождають криця й кремінь, Як скорч останніх м’язів переможця, Як крик кінцевий того, що дійшов Вершини. Бо якщо покора — мудрість, То самота — є завжди висота (Є.Маланюк). Вимріяна і жива донині, незнайома, але й знана теж, заховавшись в довгій самотині, вже мене не кличеш, не зовеш (В.Стус). Білий причілок оббила сльота. Хто там квилить у цій хаті ночами? Може, живе там сама самота, соває пустку у піч рогачами (Л.Костенко). Коли Вовкулака повернувся з наради, старший брат сидів одинцем, прихилившись до дерева, і саме закінчував наново перев’язувати рану — один кінець розірваного полотна тримав зубами, а другий незграбно затягував лівою рукою (В.Шкляр). Підводний човен самоти… Безвихідь мулом спинила всі його гвинти, усі зігнула (В.Слапчук). Безладні дні, безликі ночі І глек торішнього вина… Мені здавалося, я хочу Свій смуток випити до дна. І там на денці, як у жменці, Вмоститись чемним пташеням І відчинити мрій віконця У простір сонячного дня (О.Єрмолаєв). Я вродилась вільною і, щоб вільною на світі пробувати, обрала собі самотину на лоні природи: дерева нагірні — то мої подруги, прозорі води ручаїв — то мої свічада, деревам і водам звіряю я думи свої і свою вроду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як тільки ж ковтнув того дива, зараз така блювачка на нього напала, що геть-чисто все з себе викинув, а з великої натуги та надсади ще й потом рясним облився. Тоді він попросив, щоб його добре вкрили й лишили на самоті. Проспав отак годин зо три; а як прокинувся, зразу відчув на всім тілі полегшу, навіть кістки зовсім не боліли: здоровий став, та й годі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Самота… Я вірю не так, як вони, живу не так, як вони, кохаю не так, як вони… А помру — як вони (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Самотина! Нема на кого ремствувати,— це він знав, але не міг стриматися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Самотина! Що пропонувало життя, окрім думок за гроші? Нічого. І все ж він міг жити на самоті, відчувати хворобливе задоволення від своєї самотності, вирощувати фазанів, яких потім постріляють гладкі чоловіки після сніданку. Марнота, марнота в енному ступені (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). У світі, де все живе тягнеться до живого, де навіть квіти, схиляючись під вітром, змішуються з іншими квітами, де лебідь знає всіх інших лебедів,— тільки люди в цьому світі створюють собі самотність (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Відлюдькуватий, мовчазний, далекий від нових віянь життя, якими повнився дім, полковник Ауреліано Буендіа потроху зрозумів, що таємниця спокійної старості — це не що інше, як укладення чесної угоди з самотністю (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Нюра, йдучи слідом, час від часу позирала крадькома на нового свого знайомого. Вона, звичайно, одразу помітила, що й зростом він не дуже-то вдався і обличчя не з вродливих, але їй при її задавненій самотині і такий підходив  (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). — Самотність, справжня самотність, без будь-яких ілюзій, передує тільки божевіллю або самогубству (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Бесі Дейвіс завжди торохтіла, мов заведена, але зараз він так чітко побачив її самотність, наче на її обличчі був синець (Галина Цимбалюк, перекл. Елізабет Страут). Чи склав хто-небудь гімн про вигнання, про ту даровану долею творчу могуть, що звеличує людину в час падіння, коли в цупких лещатах самотності вона набирається сили? (С.Цвайґ). Віддати — значить перекинути міст через прірву своєї самотності (А. де Сент-Екзюпері). Найжорстокіша самітність — самітність серця (П.Буаст). 1. Самотність — це коли ти завжди знаєш, хто насвинячив на кухні. 2. — Самотність — це коли чекаєш, що хтось подзвонить… і дзвонить будильник].

Страсть – 1) (страдание) страждання, мука, мучення, (церк.) страсті; 2) (сильное влечение) пристрасть, жага, жадоба, запал, пал; 3) (любовная) любощі; 4) (страх) жах, ляк, страх; 5) (множество, весьма) дуже, страх, страшенно, надто, сила: • иметь страсть к чему – мати пристрасть до чого, дуже кохатися в чому, горіти до чого; • накал страстей – кипіння (шал) пристрастей; • пылать, гореть страстью – палати пристрастю (жагою); • страсти Господни – страсті Господні, мучення Боже; • страсти разгорелись – пристрасті розпалилися (розгорілися); • страсть как хочется (разг.) – страх як (страшенно) хочеться; хочеться аж-аж-аж (аж-аж-аж як хочеться); • страсть сколько (разг.) – страх скільки; страшенно багато. [Якщо кувати розпечене залізо пристрасти нерішуче, воно швидко охолоне. (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Кажуть, пристрасть змушує думки людини обертатися в замкненому колі (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Емма стала такою, як усі інші коханки, і зачарування новизни, спадаючи потроху, ніби одяг, оголювало вічну одноманітність пристрасті, яка завжди має ті самі форми і говорить тією самою мовою (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Стримано повискували пристрасті (В.Даниленко). І що усі твої напасті і сподівання, і жалі, як по Вітчизні довгі страсті ряхтять, мов рани на чолі! (В.Стус). Мене вабила північна округла стіна, я вже бачив на ній мальовидло Страстей Господніх… я здалека бачив, що мальовидло на цілу стіну потріскалося, фарба поскручувалася в спіралі, одначе я не відразу кинувся до стіни, до цього мальовидла, задля яких власне приїхав у Черчен, щось мене неначе притримувало біля дверей, не давало зробити ні кроку, чиєсь око пантрувало за мною (Р.Федорів). Їй неважко було лишатись чеснотливою: спроваджувати залицяльників не довелось, а не такий уже ярий чоловічий пал Філібера згас одразу після народження їхнього єдиного сина, тож навіть дозволених плотських утіх зазнати їй не випало (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Моя пристрасть була мов дика прірва, що хотіла його поглинути. І я бачила, що вона його лякала (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона схилилася й накрила його вуста своїми, немовби хотіла проковтнути його. За мить початкова ніжність між ними перетворилася на тваринну пристрасть, яку з її боку живили три роки вдовиної стриманості, а з його — солодка хіть юнака, що ніколи не куштував жіночого кохання, хіба що куплену вправність шльондр (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). Отож від тієї миті, коли він зустрів ту кралю, Рубенс ладен був поставити на вогонь горщик із почуттями і чекати, коли кипіння оберне почуття у пристрасть (Л.Кононович, перекл. М.Кундери)].

Чаевальник, чаевальница, чаелюб, разг. – чаюва́льник, чаюва́льниця, (реже) чаєлю́б, чаєлю́бка. [Завзяті чаювальники звичайно приходили до чайні й замовляли по цілому чайнику на дванадцять склянок, а на додаток ще й рушник (,,полотєнце«) кожному. Пили той чай з „блюдечок» (підставок), що їх тримали на розчепірених пальцях однієї руки, як був дуже гарячий, студили, дмухаючи в ,,блюдце«, кусали потроху цукор (це називалося, „вприкуску») і запивали. А рушником витирали піт на обличчі… П’є та витирає піт, п’є та витирає… (Василь Чапленко)].

Фить – фіть. [Поки пан Пістряк читав по складам та зопинявся над словотитла, так ще нічого; як же став по верхам читати, так ну!-фіть! фіть!.. та й тільки (Г.Квітка-Основ’яненко). Є й улюблені клясицистами зменшені форми й короткі віддієслівні форми: сіп, гульк, фіть-фіть, черк, плюсь, шелесть, беркиць, зирк, шарах, дриб-дриб-дриб, хряп, ляп і т. д. (Д.Чижевський). Щурики потроху змовкають і знову зі швидкого лету, стрілами влітають у свої нори-гнізда. І як вони ото влучають? Жодна й крильцем не зачепить глини. Складе їх, зведе хвостик-ножички докупи і — фіть — уже в норі (Г.Тютюнник). — Е! — гекаю я, перебиваючи Яву (я добре знаю, що повинен зараз сказати «Е». Але далі… Ніби враз хтось у вухо мені — ххху! — і все з голови моєї через друге вухо — фіть! — і голова моя стала порожня-порожнісінька, як дірка. І жодного в ній словечка. Не те що там з ролі Добчинського, а взагалі жодного — наче я теля. І не знаю людської мови. Тільки оте «е» в голові й зосталося і лунко перекочується там, об череп стукаючись (В.Нестайко). Фіть! — шарф, фіть! — косинка, фіть! — філіжанка, фіть! — блузка, фіть! — газета, фіть! — книжка, фіть! — спідниця… «Асю, — пояснював я терпляче, — свобода полягає не в тому, щоб залишати парадні туфлі посеред кімнати» (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха)].

Фаллос – прутень, член, (греч.) фалос, (лат.) пеніс. [Я посміхнувся: «А хіба ти не знаєш, що фалос завжди означав перемогу? Історія перемог — це історія фалосів». Олесь зміряв оком монумент і перевів погляд у бік Лаври. —Ну а бабу тоді навіщо поставили? Що вона означає? — Блін, хто з нас поет? — обурився я. — До пари. Де є фалос, має бути баба. Не простоювати ж дарма (брати Капранови). Велике пузо, маленький фалос — Оце й усе, що ще зосталось… (Ю.Позаяк). Скандал довкола Матіос розгорівся з комуністичної руки депутата Цибенка, який знайшов у «Вирваних сторінках з автобіографії» порівняння радянського монумента з фалосом (до речі, таке саме порівняння монумента Незалежности у Ліни Костенко депутата-комуніста чомусь не обурило; видно, комуністів лише радянські фалоси заводять) (Олександр Бойченко). На тонких грудях волосся було темним, майже чорним. Та в підніжжі живота, звідки піднімався товстий, вигнутий фалос, воно кучерявилося золотаво-червоною хмаркою (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Я перетворювався на купу органів, які поволі розкладатимуться, і життя моє — похмуре, банальне, безрадісне — скидатиметься на безперервні тортури. Зрештою, єдиним органом, який відлунював у свідомість не болем, а задоволенням, був прутень. Скромний за розмірами, проте витривалий, він служив мені вірно — втім, напевно, служив йому я, а не навпаки; однак цей «зашморг» цілком можна було терпіти — прутень ніколи мені не наказував, натомість потроху, без сварок і лайки спонукав мене до життя у суспільстві (І.Рябчій, перекл. М.Уельбека)].

Эпитет – (греч.) епітет. [Люблю слова ще повнодзвонні, як мед пахучі та п’янкі, слова, що в глибині бездонній пролежали глухі віки. Епітет серед них — як напасть: уродиться, де й не чекав, і тільки ямби та анапест потроху бережуть устав (М.Драй-Хмара). Вибравшись із натовпу, Єрмолкін одразу наддав ходи. Дівиця відстала. Але у вухах йому все ще звучав її верескливий голос. Комуніст ср… Ні, він навіть подумки не міг додати до цього, по суті священного, слова такого непідходящого і блюзнірського епітета (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

МА́ЛО-ПОМА́ЛУ рідко тро́хи-потро́ху.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Мало по малу – потро́хи[у].

Отчасти – поча́сти, поде́куди, потро́ху.

Понемногу – потро́ху[и], потро́шку[и].

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Мало – мало; (немного) – небагата. Мало-мальски – мало-немало; скільки-небудь; хоч трошки. Мало того – більше; ще й більше; навіть більше. Мало-помалу – потрохи; потроху, помалу; помалу-малу; поволі. Без малого – трохи не; мало не.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Близко • Близко сойтись с кем (подружиться) – зблизитися (заприятелювати) з ким; здружитися з ким; заприязнитися з ким; потоваришувати (затоваришувати) з ким; (лок.) засябрувати з ким. [Лисичка з Журавлем дуже заприятелювали. Франко. Потроху таки заприязнився з цікавим хлоп’яком і Микола Йванович. Ільченко.] • Близок локоть, да не укусишь – близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Хоч близько, та слизько. Пр. Чує кіт у глечику молоко, та морда коротка дістати. Пр. Є в глеку молоко, та голова не влізе. Пр. Носом чую, та руками не впійму. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. • Весьма близко – дуже близько; [як] палицею (шапкою) кинути (докинути); (лок.) городня річ. [Що тут від вашого хутора: доброму молодцеві тричі палицею кинути! Кропивницький.] • Принимать близко к сердцу – брати близько (дуже) до серця. [Не бери того собі дуже до серця. Турчинська.]

Выступать • Выступать важно, плавно – поважно ступати (виступати); (розм.) іти виступцем (виступці). [Не кожен ходить у таких чоботах! — кажу я з гордістю і, поважно ступаючи, іду через усю хату. Багмут. Виступцем тихо йду. Сл. Гр.] • Выступать в качестве кого – виступати як хто, ким. • Выступать, выступить [постепенно] из воды – витавати, вита(ну)ти; витопати, витонути. [Тепер і тут каміння повитавало і там потроху витає з води. Сл. Гр. Я посадив на низу дині, вони й зійшли були добре, а дощі заливні пішли, вода й залила їх, — то поки витоне з-під води, паростки й погинуть. Сл. Гр.] • Выступать за кого, за что – виступати за кого, за що; обставати за ким, за чим, за кого, за що. • Выступать из пределов чего – переходити межі чого; виходити (по)за межі чого. • Выступить по докладу – виступити на доповідь (по доповіді).

Затирать • Его затирают на службе (перен. фам.) – його затирають на роботі (на службі); не дають ходу йому на роботі (на службі); не дають йому посуватися вперед по роботі (на службі); (іноді) відсувають (відпихають) його набік на роботі (на службі); відсторонюють його (потроху) на роботі (на службі).

Мало • А ему и горя мало – а йому (а він) і байдуже; а він ані гадки (а йому ні гадки, а він і гадки не має) про що, за що. • Да мало того – ба; та ще; та що то; мало сказано (сказати). • Мало когда (разг.) – рідко коли; зрідка. • Мало ли как это делается – усяк(о) (по-різному) це роблять (це робиться). • Мало ли когда – хіба мало коли. • Мало ли кто – хіба мало хто. • Мало ли куда – хіба мало куди. • Мало ли у нас специалистов? – чи (хіба) мало у нас фахівців (спеціалістів)? • Мало ли что! – мало що!; [то] що з того! • Мало ли что случается, бывает – [Хіба] мало що (чого) може статися (трапитися). • Мало-мало – ледве-ледве (ледь-ледь); якнайменше (щонайменше); (іноді) принаймні. • Мало-мальски – хоч трохи (трошечки); хоч дещо; мало-намало; скільки-[небудь]. • Мало-помалу – помалу; помалу-малу (помаленьку); потроху (потроху-троху); поволі (поволі-волі, спроквола, спрокволу, спокволу). • Мало того – то не все ще; на тому не край; більше (ще й більше, навіть більше); (іноді) того мало (мало того). • Мало того, что… – то ще не все, що…; на тому (на цьому) не край, що…; (іноді) мало того, що… • Нимало не боюсь (разг.) – нітрохи (нітрішки, анітрохи, анітрішки) не боюся. • Ни мало ни много; ни много ни мало – саме [стільки]; (іноді) не мало не багато. • Очень мало – дуже мало; (образн.) як кіт (комар) наплакав; з комарову ніжку; з мишачу бідницю; на мачиночку дрібненьку. • Слишком мало – надто (аж надто, занадто) мало; замало. • У меня мало денег – у мене мало (обмаль, не гурт, незгурта) грошей; у мене скупо (тонко) на гроші. • Чего мало, то в диковинку – що новина, то дивина; чого не бачив, то вдивовижу. • Шуму много, а толку мало – багато галасу — мало діла. [Діла на копійку, а балачок на карбованець. Пр.]

Мелочь • Входить во все мелочи – удаватися в усі дрібниці (подробиці); додивлятися (доглядатися) до всіх дрібниць (подробиць); втручатися в усі дрібниці (подробиці); втручатися до всіх дрібниць (подробиць). • Заниматься мелочами – марнувати час на дрібниці; дрібничкувати (дріб’язкувати). • Мелочи жизни – життьові (життєві) дрібниці (марниці); життьовий (життєвий) дріб’язок. • По мелочи, по мелочам – потроху. • Размениваться на мелочи (по мелочам) (перен.) – розмінюватися на дрібниці.

Учиться • Мы все учились понемногу чему-нибудь и как-нибудь – ми всі училися потроху абияк і абичого. Рильський, перекл. з Пушкіна.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Потро́хи, потро́ху, нар. – понемногу.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Подготовлять, подготовить, -ся – підгото́влювати, підготовляти, підгото́вити, готува́ти, приготува́ти, наготува́ти, -ся; п. исподволь – готува́ти потро́ху, пово́лі.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

потро́ху, присл.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Витава́ти, -та́ю, -єш, гл. Выступать изъ воды. Тепер і тут каміння повитавало і там потроху витає з води. Екат. у. (Залюб.). См. Витонути.

Відва́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. відвали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Отваливаться, отвалиться. Потроху земля відвалювалась, і він почав тонути. Левиц. Пов. 335.

Дереви́на, -ни, ж. 1) Отдѣльное дерево. Щоб було другою вірьовкою прив’язати ще кобилу до дерева!... Вже б таки деревини з корінням не вирвало. К. Оп. 81. Неродюча деревина. О. 1861. XI. Св. 66. Ум. Дереви́нка, дереви́ночка. Поїдь та й поїдь, діду, в ліс, вирубай мені деревинку та зроби колисочку. Рудч. Ск. II. 38. 2) соб. Деревья. Чи не треба б і там потроху деревину садити? О. 1862. ІІІ. 35.

Збіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. збі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл. 1) Убѣгать, убѣжать. Царя оставляєш, ко шведом збігаєш. Гол. І. 36. 2) Сбѣгать, сбѣжать съ чего. Бо я стою зовсім не там, де треба пити вам, та ще й вода од вас сюди збігає. Гліб. 23. 3) Попадать, попасть на дорогу (бѣжа). Дурів-дурів, та таки й збіг на свою стежку. Мир. ХРВ. 294. 4) О времени: проходить, пройти, пролетѣть. Час збігав, туга якось потроху втихла. МВ. II. 147. Півроку збігло за водою. МВ. (О. 1862. III. 59). 5) О жидкости: уходить, уйти; закипѣть и политься черезъ верхъ. Як молоко на огонь, збіжить, то дійки у корови порепаються. Грин. І. 18. 6) Только сов. в. Сравняться въ бѣгѣ. Куди тобі протів мене збігти? Рудч. Ск. І. 68. 7) Только сов. в. — кого́. Напасть врасплохъ на кого. Тепер ляхи збіжать нас п’яних. К. ЦН. 285.

Ка́ліво, -ва, с. 1) Кустъ картофеля. Картопля сеє літо не вродила: потроху пуд калівом. Черниг. у. Оце три каліва викопала. Черниг. у. 2) О коноплѣ, льнѣ: половина повісма. Черниг. у.

Наломи́тися, -млю́ся, -мишся, гл. 1) Надломиться. Вісь наломилася. 2) Пріучиться, приспособиться. Привчив його і читати і все став робити як слід. Я його не силував, не намагався дуже. Він потроху і наломився. Г. Барв. 407. Тепер таки наломивсь балакати по козацьки, а скоро прийшов до нас, то насмішив братчиків своєю мовою. К. ЧР. 117.

Підпада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. підпа́сти, -паду́, -де́ш, гл. 1) Падать понемногу, прибавляться, прибавиться. Сніг підпадає потроху. 2) Падать, пасть подъ что. То він біжить, підбігає і пожар під ноги підпадає. КС. 1882. XII. 499. 3) Только сов. в. — на. Походить, быть похожимъ. Прізвище підпада на щось з їжі. Лебед. у. 4) — під. Подчиняться, подчиниться. 5) — під ми́слі. Нравиться, понравиться. Ой ти мені, вражий сину, під мисленьки не підпав. Чуб. V. 843.

Понадсипа́ти, -па́ю, -єш, гл. Надсыпать (во множествѣ). Мабуть понадсипаю потроху пір’я з подушок, а то мати такі тугі понасипали. Черниг. у.

Посо́вувати, -вую, -єш, гл. Подвигать. А далі потроху посовують пальцем усе вище й вище, примовляючи: тут пень, тут колода. Чуб. III. 108.

Потрі́шки, нар. Ум. отъ потроху.

Потро́хи, потро́ху, нар. Понемногу. Пара робиться туманом і потроху піднімається вгору. Ком. II. 22. Ум. Потро́шку, потрі́шки, потро́шечку. Бог дав їй усякої пашні потрішки. Грин. І. 7.

Принату́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. принату́ритися, -рюся, -ришся, гл. Привыкать, привыкнуть, пріучиться. Віддала б його до людей у науку, от би воно й принатурилось. Лебед. у. А ось сусіди: чи вони уміли робити землю? все було чужі роблять, а далі потроху принатурились, то й сами почали робити. Лебед. у.

Торка́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. торкну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Трогать, тронуть, задѣвать, задѣть, толкать, толкнуть. Торкни його, нехай не дрімає. Не гавкайте, собаченьки, я вас не торкаю. Грин. III. 284. Хто торка, тому відчиняють. Шейк. 2) Попивать, выпить. Торкаючи потроху гарну варенуху, кожний росказував про своє перше життя. Стор. М. Пр. 154. 3) Торкай! Трогай! (Приказаніе кучеру). Сим. 57. Сів на бричку: «Торкай!» І тільки закурилось. Св. Л. 169.

Шпа́ра, -ри, ж. 1) Щель, пазъ, трещина. Сам. 129. 2) мн. Острая боль въ пальцахъ отъ мороза. Конот. у. Аж шпари зайшли — такий мороз. Ном. № 634. Шпа́ри одійшли́. Прекратилась боль въ пальцахъ отъ мороза, а переносно — прекратился чей-либо страхъ или вообще стѣсненное состояніе. Лист той хвата, з сміхом чита, бо одійшли шпари. КС. 1882. XII. 625. Гарасько тут оледенів і спершу не сказав ні слова, язик отерп, замерла мова, мов камінь сердечко нагнів, а страх і спутав, і зв’язав. Як одійшли ж потроху шпари.... здихнув він тяжко і казав. Мкр. Г. 25. Ум. Шпа́рка, шпа́рочка.

Шпо́ртати, -таю, -єш, гл. Ковырять. Голкою потроху шпортаю. Екат. у.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

На́пра́сно[е], нар. *4) Сразу, вдруг. Став з великого горя пити... не напрасно, як це у других в такім становищі лучається, а поволі, потроху, незамітно. Борд.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

войовни́ця, войовни́ць; ч. войовни́к та, хто воює, б’ється з ворогом. [Боудіка – войовниця, яка очолила антиримське повстання 61 року. (Тетяна Храбан «Концепт жінка в інтернет-комунікації (на матеріалі англійської, португальської, російської, української мов)»: дисертація, 2017). Войовниця перехопила зброю в повітрі, крутнула в руці, перевіряючи баланс, подивилась на заточку. (Володимир Єшкілєв «Шлях Богомола», 2014). Та минали століття, і потроху меншало тих войовниць, аж лишилося їх урешті всього кількоро душ. (Леонід Кононович «Пекельний звіздар», 2008). Жінки тих племен виступали не тільки, як войовниці та провідниці, – цариці, воєначальниці… (Докія Гуменна «Золотий плуг», 1967). Сестра була вона Полкана, «найбільш блукала по Кубані, а рід їх вийшов з-за Дністра»; була «страшна войовниця, знахурка й чарівниця» – як часто чужі подорожники описували Українок, особливо Киянок. (Дмитро Донцов «Правда прадідів великих», 1952).] див.: бійчи́ня, войовни́ця, во́їнка, вої́телька, воя́чка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – заст. Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 86. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 725 – заст. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)  Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

напа́рниця, напа́рниць; ч. напа́рник та, з ким у парі хтось щось робить, виконує та ін. [Натомість моя напарниця у барі передовсім шурувала содою дно кожної філіжанки, яка стояла на тарілочці, де збиралися краплі кави або чаю. (Тарас Прохасько «Так, але…» (збірка), 2019). – А що подумає моя напарниця? (Павло Загребельний «Гола душа», 1991). Нечасті Янчукові відвідини потроху прив’язали до нього не так Тетянку, як її напарниць по кімнаті, яких хлопець щедро розважав оповідями. (Андрій Химко «У пазурах вампіра», 1957). Лиш переступив поріг, назвав жінку напарницею. (Лесь Мартович «Село Підойми», 1943).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 481. Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 139.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Вса́сывать, ся = 1. вбіра́ти, ся, втя́гувати, ся, набіра́ти ся. — Всасывающій = берки́й. (С. Ш.). 2. д. Впива́ться 2. 3. присо́сувати ся, усиса́ти ся. — Дитина потроху присосала ся.

Выи́гриваться = виграва́ти ся, вишумо́вувати. — Скрипка потроху вигралась. — Вино вигралось, вишумувало.

Наддава́ть, надда́ть = 1. додава́ти, дода́ти. — Дав їм усього потроху, а потім бачу, що мало, та ще додав. 2. накида́ти, набува́ти (цїну при торгах), наки́нути, наби́ти.

Немно́го, здр. немно́жко, немно́жечко = небага́то, небага́цько, небагате́нько, тро́хи, тро́шки, тро́шечки, трі́шки, трі́шечки, трі́сї, трі́сї, трісю́нї, кри́шку, кри́шечку. С. Л. Ш. — Пусти, свате, в хату — тут нас не багато. н. п. — Почало трохи вияснювати ся. Кн. — Миски, ложки й хлїба трошки. н. пр. — Хай вам Бог здоровля прибавить в ручки, в ніжки і в животок трішки. н. пр. — Дайте, мамо, ще трїсї! — Буде вже тобі! — Та трісюнї! Чайч. — А я так мало, не багато благав у Бога. К. Ш. — Див. ще під сл. Ма́ло. — Немно́го спустя́ = тро́хи зго́дом, незаба́ром після́..., невдо́взї. – Не, довго він мучив ся і вмер, а незабаром після того вмерла і жінка. – Понемно́гу, понемно́жечку = потро́ху, потро́шку. — Гороху потроху. н. пр. — Потрошку та з папкою. н. пр. — Горошку потрошку — на дальше буде. н. пр.

Отмерза́ть, отмёрзнуть = од(від)мерза́ти, одме́рзнути; розмерза́ти, розме́рзнути, ся. — Одмерз палець. — Земля почина потроху одмерзати. — Земля розмерзла ся.

Понемно́гу = потро́ху, потро́шки, пома́лу, помале́ньку, пово́лї. — Хорошого потроху та з палкою. н. пр. — Потрошку торошку. н. пр. — Як проживаєш? Та так перебиваємось потроху. н. о. Яст. — Присувала до жару — кипи корінь помалу. К. Ш. — Помаленьку піймаєм стареньку. н. пр.

Попа́хивать, попаха́ть = ора́ти (потроху), поора́ти, попоора́ти. — Поорав трохи та й кинув. — Поореш день, то притомишся. Чайч.

Попива́ть = попива́ти (часто або потроху; напива́ти ся (частенько).

Похлёбывать = сьо́рбати, хлебта́ти (часто або потроху).

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)