Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 140 статей

Шукати «правді*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Безоби́дный – 1) плохи́й, плохе́нький; невра́зли́вий. [Це найплохі́ша коро́ва, ніко́ли не вда́рить. Він люди́на плохе́нька]; 2) некри́вдний. [Некри́вдна ува́га (= безобидное замечание)]. • Безоби́дно – без кри́вди, по пра́вді.

Идти́ и Итти́ – 1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.

И́скренний – 1) щи́рий, щиросе́рд(н)ий, (фамил. щиря́щий), ре́вний, (душевный) серде́шний. [Вона́ люди́на правди́ва, щи́ра, непотайна́ (Н.-Лев.). Хвале́бні ги́мни та щиросе́рдні молитви́ (Дніпр. Ч.). Ви́слухай, Бо́же, ре́вну моли́тву (Куліш)]. • Быть -ним с кем – бу́ти щи́рим з ким; бу́ти по пра́вді з ким, до ко́го. • Вполне -ний – щирі́сінький. • -ний друг – щи́рий друг (при́ятель). • -ний поклонник искусства – щи́рий прихи́льник мисте́цтва. • -ний сторонник – щи́рий прихи́льник. • И́скреннейший – найщирі́ший; 2) (ближний) близьки́й, бли́жній (-нього).

И́скренно[е], нрч. – щи́ро, щиросе́рдно, ре́вно[е], серде́шно, по-пра́вді, по щи́рості, од (з) щи́рости, щи́рим се́рцем, з душі́. [Щи́ро покоха́в її́ (Крим.). Коха́в він мене́ ві́рно, щиросе́рдно (Кон.). Хто лю́бить ре́вне, жалі́є пе́вне (Сл. Гр.). Призна́юсь вам по щи́рості тепе́р (Грінч.)]. • -не вам преданный – щи́ро вам ві́дда́ний.

И́стина – 1) і́стина, пра́вда. [Сло́во і́стини (Шевч.). Гре́цькі філо́софи бажа́ли і жада́ли і́стини (Крим.). Пере́гляд цей (націон. пита́ння) дові́в ще за́йвий раз зна́ну вже пра́вду: для добра́ лю́дськости тре́ба ві́льних і самосвідо́мих націона́льностей (Грінч.)]. • Святая -на – свята́ і́стина. • Доподлинная -на – нестеме́нна і́стина (пра́вда). • Совершенная, чистая -на – щи́ра і́стина (пра́вда). • Избитая -на (трюизм) – окле́пана пра́вда, зага́льник (-ка). • Путь -ны – путь і́стини, пра́вди. • Наставлять на путь -ны – на все до́бре навча́ти, до пуття́ приво́дити кого́, на путь (шлях) і́стини, пра́вди наверта́ти кого́. • -на освободит вас (слав. свободит вы) – і́стина ви́зволить вас (Єв.). • Познавать -ну – пізнава́ти, спізнава́ти і́стину. • Распознавать -ну от лжи – розпізнава́ти пра́вду від брехні́. • Говоря по -не – пра́вду ка́жучи, попра́вді ка́жучи; срвн. Пра́вда. • По -не этим стоит гордиться – напра́вду (по пра́вді, спра́вді) цим варт пиша́тися; 2) (истинное положение) і́стина. • Математическая -на – математи́чна і́стина.

Как, нрч. – 1) (для выражения, вопроса) як, (каким образом) яки́м чи́ном, по-яко́му? [Як ти пі́деш, що таки́й дощ? (Харк.). Яки́м чи́ном помири́ти вби́йчий песимі́зм і за́клик до розгну́зданої весе́лости? (Крим.)]. • Как бишь? – я́к бо, я́к пак, я́к бак? [Як бо його́ зва́ти? Я́к пак він каза́в? (Сл. Ум.)]. • Как быть – я́к його́ бу́ти? що поча́ти? • Как велик? – яки́й завбі́льшки? • Как вы говорите? – як ка́жете? • Как далеко (до Киева)? – чи дале́ко (до Ки́їва)? • Как дорого? – чи до́рого? по чо́му? • Как же (ритор. вопрос) – як, я́к його, я́к таки́? • Как ваше здоровье? – як ся ма́єте? як там (ва́ше) здоро́в’ячко? • Как зовут? – як зва́ти, як на ім’я́, як по ба́тькові, як прі́звище, як звуть? [Як-же твого́ бра́та звуть? (Сл. Гр.)]. • Как ваше имя? – як вас (реже вам) на ім’я́? як вас зва́ти? • Как именно? – як са́ме? • Как фамилия? – як прі́звище? як прозива́єтесь? • Как? как? (при переспрашив.) – що? що? • Как много? – як бага́то? як забага́то? • Как можно? – як (-же) мо́жна? як таки́ мо́жна? де-ж мо́жна? • Как не (нельзя не)? – я́к таки́ не? я́к його́ не? • Как поживаете? – як ся ма́єте? я́к ся мо́жете? • Как прикажете вас называть? – як вас ма́ємо зва́ти? • Как пройти на такую-то улицу? – я́к його́ перейти́ до тако́ї-то ву́лиці? • Как скоро (это будет)? – як (чи) шви́дко (це бу́де)? • Как же так? – я́к-же (воно́) так? як пак так? я́к таки́ так? • Как так? – я́к то? через що́? я́к то так? • Как таки так? – як таки́ так? • Как это (при возражении) – я́к то? [Чому́… я пови́нна геть в усьо́му вас слу́хать? – Як то чому́? Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ (Крим.)]; 2) (для выражения восклицания, удивления, возражения, сомнения) як, я́к-же! [Ой, як боли́ть моє́ се́рце, а сльо́зи не ллю́ться (Котл.). Як дам ляща́ тобі́ я в пи́ку! (Котл.). Як кри́кну я: бре́шеш! (Стор.). Я́к-же зчепи́лись вони́, – така́ була́ бу́ча (М. Вовч.)]. • А как же! (утверд.) – ато́ж, ато́, ая́кже, (зап.) ая́! • Вот как! – о́сь як, о́н як! • Как вот… – як о́сь, аж о́сь, агу́, коли о́сь. [Тут ті́льки що перемоли́вся (Еней)… як о́сь із не́ба дощ поли́вся (Котл.). Агу́, на́шій Мару́сі тро́шки ле́гше ста́ло (Квітка)]. • Как во, как на… (народно-поэтич.) – що. [Що на Чо́рному мо́рі на ка́мені біле́нькому, там стоя́ла темни́ця кам’яна́я (Дума)]. • Как во городе, во Казани – що в го́роді та в Каза́ні. • Как вдруг – коли́ це, аж, аж гульк, (диал.) аже́нь. [Коли́ це, серед ува́жного мого́ писа́ння, ра́птом мене́ щось уда́рило десь у глибу́ душі́ (Крим.). Аж гульк, з Дніпра́ повирина́ли малі́ї ді́ти сміючи́сь (Шевч.). Ті́льки що поблагослови́всь ї́сти, аж та стріла́ так і встроми́лась у пече́ню (ЗОЮР)]. • Как не! (положит. знач.) – коли́ не, як не! [Каба́н коли́ не розбіжи́ться, коли́ не вда́риться об дуб! (Казка)]. • Вон как – аж-а́ж як. [Я вже ї́сти хо́чу, аж-а́ж як (Н.-Лев.)]. • Да как не – я́к не, я́к-же не. • Как же (печально, горько) – я́к-же, то́-то. [Ой мій си́ну! то́-то гі́рко, гі́рко умира́ти (Рудан.)]. • Как же! • А то как же! (иронически) – де́-ж пак! [Пне́ться, нена́че спра́вді вели́ка ця́ця. Де́-ж пак! нові́ штани́ спра́вив (Номис)]. • Как бы не… – коли́-б не… [На ме́не він не наріка́тиме, а от коли́-б ви його́ не знева́жили (Куліш)]. • Как бы не так! – овва́, та ба́, авже́ж, але́-ж, але́, але́-але́, еге́, де́-ж пак! [Не одна́ тихе́нько від ма́тери по п’я́тінкам пря́ла на сві́чечку, щоб Кость її́ узя́в, а Кость і овва́! (Квітка). Вже що́ не ро́бить сві́тло, намага́ючись просу́нутися бли́жче до те́много за́кутка – та ба́! нія́к не мо́же (Коцюб.). Ну, то бери́ Га́нну! – Авже́ж! оце взяв-би той ка́дівб, що бу́блика ззіси́ по́ки круго́м обі́йдеш (Н.-Лев.). Го́ді виле́жуватись, іди́ молоти́ти. Але́-ж! (Сл. Гр.). І мені́ даси́ ме́ду як піддере́ш? – Але́-але́! (Сл. Гр.). Ході́м, Рябко́! – Еге́, ході́м! Не ду́же ква́пся… (Г.-Арт.). Зляка́ються вони́? Де́-ж пак! (Шевч.)]. • Как много – як бага́то, яко́го бага́то, яко́го. [Яко́го бага́то люде́й на я́рмарку! Яко́го тут люде́й (М. Вовч.)]. • Как бы ни (было)… а… – що-що́… а; хоч-би я́к… а… [Що-що́, а батькі́в чіпа́ти не слід (Крим.). Хоч-би як диви́лись ми на таки́й методологі́чний спо́сіб… а пови́нні бу́демо призна́ти (Єфр.)]. • Как раз (мигом) – як раз, як стій. [Вважа́в я себе́ за аске́та; жоргну́ла – попа́вся, як стій (Крим.)]. • Как хорош, прекрасен (при прил. сколь, насколько) – яки́й, яки́й-же. [Яка́-ж га́рна! Які́ дурні́ лю́ди бува́ють]. • Тут как тут – як тут. [Всім молоди́м – гарбу́з як тут (Греб.)]. • Как угодно! – про ме́не, як хо́чете! [Про ме́не, йди з ним на мир, коли́ вже таке́ ді́ло ско́їлось (Н.-Лев.)]. • Уж как-нибудь будет – я́ко́сь то (вже) бу́де́, яко́сь-тако́сь бу́де. • Уж как (бранит, хвалит) – так то вже (ла́є). [Так то вже мене́ ла́є (М. Вовч.)]. • Уж как ни (старался) – хоч як-я́к, вже-ж я́к не… [Хоч як-я́к я си́лувався загру́знути в уче́ній пра́ці, але літерату́рне тяготі́ння не ки́дало мене́ (Крим.)]. • Как бы это (желательн.) – я́к-би його́. [Я́к-би його́ пообі́дати! (Ніков.)]; 3) (при сравнении, подобии, обознач. качества) як, я́ко, що, (гал.) гей, (как бы) я́к-би́, (зап.) коби́, (гал.) гей-би, (словно) мов, немо́в, (будто) ні́би, на́че, нена́че. [Вода́ чи́ста як сльоза́. Я́ко пое́т правди́вий, а не підспі́вувач… (Куліш). В душі́ йому́ Га́ля, що та зі́рочка ся́є (Свидн.)]. • Как-будто (как бы) – як, я́к-би́, на́че, нена́че, ні́би, (словно) мов, немо́в, (будто) десь, знай, бу́цім. [Ене́й тоді́ як народи́вся (Котл.). Пішо́в на свя́то не я́вно, а як-би́ по́тай (Єв.). А що се – га́лас на́че? Ба ні́, спів (Грінч.). Дивлю́ся я на йо́го, то от нена́че-б межи гу́си сі́рі оре́л сизокри́лий ви́вівсь (М. Вовч.). Мо́ре за парохо́дом не так шумі́ло, ні́би вже збира́ючись на нічни́й спочи́нок (М. Левиц.). Це був немо́в ба́тько школяра́м (Єфр.). Сього́дня, десь, неспокі́йно у го́роді (Коцюб.). Стара́ верба́ похили́лась над ним, знай та не́нька рі́дна над свої́ми діточка́ми (Федьк.). Ма́ти шутку́ючи одпиха́ла їх, бу́цім серди́та (Крим.)]. • Как будто бы – я́кби́-то, як-ні́би, на́чеб-то, нена́чеб-то, ні́би-то, ні́биб-то, мо́в-би, мо́вби-то, немо́в-би, немо́вби-то, бу́цім-то. [Мокри́ною ціка́вляться, немо́в-би знайо́мою ді́вкою з своє́ї слободи́ (Грінч.). Но́ги були́, мо́в-би підтя́ті (Крим.). То так гу́би і складе́, як-ні́би свиста́ти (Рудан.)]. • Как встрёпанный – як переми́тий, як ску́паний. • Как горохом об стену – як горо́хом об сті́нку, як пу́гою по воді́. • Как есть – чи́сто, чи́стий, зо́всім, цілко́м. [Хло́пчик – чи́стий ба́тько. Чи́сто вовк яки́йсь, а не люди́на]. • Как есть все – чи́сто всі, геть усі́. • Как живой – як живи́й, як живі́сінький. • Как кто (в качестве кого) – як хто, за ко́го. [Він при́сланий сюди́ за лі́каря. Я вам бу́ду за си́на рі́дного (як рі́дний син). По́рається всю́ди за видю́щу (Г. Барв.)]. • Как например – як напри́клад, як о́т. [Було́ бага́то племе́н слов’я́нських, як от: поля́ни, деревля́ни, дулі́би, ти́верці, сі́вер (Куліш)]. • Как нарочно, как на зло – як на те́, як навми́сне. [І так ні́коли, а тут як на те ще й дру́ге ді́ло приспі́ло]. • Как нельзя лучше, хуже – як-найкра́ще, як-найгі́рше, що-найкра́ще, що-найгі́рше. • Как очумелый – як навіже́ний, як скази́вшися, як зджумі́лий, як зджу́млений (бі́гає, ди́виться). • Как сумасшедший – як (той) божеві́льний яки́йсь. • Как… таки – як… так; що… що. [Тепе́р, па́ні, усі́ рі́вні перед зако́ном: що вели́кі пани́, що оста́нні капарі́ (Яворн.)]. • Как то (при перечислении) – як, як от. [Ви́роблено особли́ві ти́пи вида́ннів, як мі́сячники, тижне́вики, щоде́нні газе́ти (Єфр.). Не тре́ба витолко́вувати, що ва́било до Бра́нда чи́стих люде́й, як от Агне́с (Єфр.)]. • Как у Христа за пазухой – як у Бо́га за двери́ма. • Как что (отдавать, делать, брать наравне с чем) – як що́, за що. [Все то (мідяки́) бі́дним мужика́м за срі́бло спуска́є (Рудан.)]. • Как что (подобный чему) – як що, рі́вний до чо́го, схо́жий на що, поді́бний до чо́го. [Рука́ бі́ла, до папе́ру рі́вна (Васильч.)]; 4) (обстоят. обр. действия) як, (каким образом) яки́м чи́ном, спо́собом, по́би[у]том. [Часте́нько прига́дує та розка́зує, як у тому́ Чорноста́ві коли́сь ми жили́ (М. Вовч.)]. • Как бы то ни было – будь-що-бу́дь, хоч що-б там було́, будь-як-бу́дь. • Как видно – ба́читься, (фамил.) ба́чця, зна́ти, ма́буть, (зап.) віда́й. • Как водится – як заве́дено, зві́сно, як воно́ веде́ться. [На бе́седі, вже зві́сно, попили́сь (Глібов)]. • Как должно – як слід, як тре́ба, як годи́ться, нале́жно, належи́то. • Как есть – як є, все по-пра́вді, наголо́. [Неха́й-же ба́тько зна все чи́сто, наголо́ (Самійл.)]. • Как-либо – а) см. Как-нибудь; б) хоч та́к, хоч та́к; я́ко́сь. • Как можно – як(о) мо́га. [Як мо́га шви́дше утіка́й (Котл.)]. • Как-нибудь, кое-как – як-не́будь, аби́-я́к, аби́-то, дея́к, яко́сь, сяк-та́к, бу́длі-як, ле́да-як. [Як-не́будь доста́ти його́ (Казка). Ти все ро́биш ті́льки аби́-як (Сл. Гр.). Він усе́ ро́бить аби́-то (Сл. Гр.). Не плач, ка́же, ляга́й та спи: яко́сь пої́демо (Казка). Коби́ то дея́к на во́льний світ (Франко)]. • Как бы ни – хоч-би я́к, хоч-би яки́й. [Мину́ле не ве́рнеться, хоч-би яке́ га́рне було́ воно́ та прина́дне (Єфр.)]. • Как ни – хоч як, хоч і як. [Хоч іспа́нці й як хоро́бро відбива́ли ко́жен забі́г, а що-день нова́ обло́га і ще гі́ршії бої́ (Крим.). Хоч як роби́ коло землі́, а не забагаті́єш (Липовеч.)]. • Как-никак – яко́сь-не-яко́сь, я́кби не було́. [Яко́сь-не-яко́сь, вело́ся па́ру мі́сяців, по́ки я розкрути́в тро́хи гро́шей (Франко)]. • Как (ни) попало – а) см. Как-нибудь; б) (в беспорядке) жу́жмо́м, (о живых сущ.) бе́збач, в бе́зладі. • Как придётся – як ви́йде, як ви́паде, на гала́й-бала́й; см. Как-нибудь. Как раз – са́ме, са́ме враз, як раз, акура́т, помі́рно. [Явдо́ха ста́ла са́ме про́ти війї́ (Конис.). Бу́де акура́т, як ти каза́в (Желех.)]. • Как следует (как нужно) – як слід, як тре́ба, доладу́, до-ді́ла, до пуття́, ула́д, дола́дно, дого́дне, нале́жно, нале́жить, гара́зд; (с честью) че́сно, (шутл.) по-че́ськи; (вежливо) ґре́че, звича́йно, дого́же. [Що зро́бите, то все не до-ладу́ (М. Врвч.). Наро́ду че́сно поклони́вся (Грінч.). Не вмі́є… вслужи́ти дого́дне (М. Вовч.)]. • Как-то (неопред.) – я́кось, я́к-то, я́кось-то, я́ктось, я́к-ся. [Я́кось так чудно́ було́ ба́чити но́ги в чобо́тях (Коцюб.). Я́кось-то не випада́є вихваля́ти свої́х (Л. Укр.)]. • Как… так… – як… так… [Як діди́ і батьки́ на́ші роби́ли, так і ми бу́демо (Номис)]. • Так – как (причин.), см. Так; 5) (союз и нрч. (отн.) времени: когда) як, коли́. [Чи ти прийде́ш тоді́ до ме́не, як со́нце зга́сне, звечорі́є? (Лепкий)]. • А как… – а як, як-же. [Як-же вмер па́волоцький полко́вник, він ви́йшов (Куліш)]. • Как вот – аже о́сь, аж, аж ту́т, аж о́т, коли́, коли́ це. [Аж от перестріва́ на доро́зі станови́й (Казка)]. • Всякий раз как – що, що ті́льки, аби́, аби́ лиш. [А що ті́льки в це́ркві дяк «і́же» заспіва́є, бі́дна ба́ба у кутку́ ма́ло не вмліва́є (Рудан.). Що розжене́ться про́тив Кожом’я́ки, то він його́ булаво́ю (Казка)]. • Между тем как… – тим ча́сом як… • Как-нибудь (когда-нибудь) – як-не́будь, я́ко́сь, коли́, коли́сь, ча́сом. [Захо́дьте, як-не́будь. Але таки́ й зайду́ яко́сь до вас (Крим.). Ти, ма́буть, ча́сом погада́єш собі́: «бува́ють-же й помі́ж старши́ми до́брі лю́ди» (Крим.)]. • Однажды как-то – раз я́кось. [Раз я́кось хма́ра наступа́ла (Гліб.)]. • Как раз (во время) – са́ме, як-ра́з, притьмо́м, акура́т, са́ме враз. [Сімна́дцятий рік пішо́в са́ме з Пили́півки (Крим.). Притьмо́м у сій порі́ прийшо́в, – ні, ка́же, опізни́вся (Н.-Вол. п.)]. • С тех пор как – з того ча́су як, відто́ді як. • Как-то (однажды) – я́ко́сь, коли́сь, я́ко́сь-то, коли́сь. [І ото́ було́ я́кось над ве́чір (Крим.). Коли́сь прихо́джу, а він таки́й гні́вний (Сл. Гр.)]. • Как только – а як, ско́ро. [Ско́ро жени́х і го́сті з двора́, па́нночка в плач (М. Вовч.)]. • Уже час, как он у меня – вже́ годи́на, що (як) він у ме́не; 6) (условный союз – если) як, якби́, коли́, коли́-б, коби́. [Пра́вду ка́же, як не бре́ше (Приказка). Коли́-ж зги́нув чорнобро́вий, то й я погиба́ю (Шевч.)]. • Как бы – якби́, коли́-б, коби́; см. Кабы́. [Лихі́ лю́ди хо́дять тепе́р раз-у-ра́з по ву́лицях, коли́-б ще до нас не залі́зли (Коцюб.). Пливе́ чо́вен, води́ по́вен, коби́ (якби́) не схитну́вся (Пісня)]. • Как скоро – ско́ро, ско́ро ті́льки, (зап.) ско́ро-но. [Дити́на його́ заги́не, ско́ро ті́льки не поки́не він вогко́го, отру́тного для життя́ мі́сця (Єфр.)].

Ка́пелька, Ка́пелечка – 1) (ум. от Ка́пля) кра́пелька, кра́пка, крапели́нка, крапели́ночка (и крапли́нка, крапли́ночка), ка́пелька, капели́нка, капели́ночка, капелю́шечка, ка́почка, капи́нка, капи́ночка, ця́точка, цяти́нка, цяти́ночка. [До́вго держа́в він ча́рку коло ро́та, висмо́ктував оста́нню кра́пельку (Н.-Лев.). А до́щику ніхто́ і крапели́нки не ба́чив (Квітка). Де-б води́ці діста́ти крапли́нку (Л. Укр.). Ні кри́шечки, ні ка́пельки (Номис). Ні цяти́ночки води́ (Г. Барв.). Га́су в нас ані ка́почки нема́ (Звин.)]. • По -ке – по кра́пельці, по ка́пельці; 2) (крошка, малость) кри́хта, кри́хі[о]тка, дрі́бка, рі́сонька, рі́сочка, (немножко) трі́шки, трі́шечки чого́сь (см. Ма́лость); ка́пка, ка́почка, капи́нка, капи́ночка, капели́нка, ця́точка, цяти́нка и т. д. [І там, ка́жуть, любо́в, де її́ і капели́нки нема́ (Квітка)]. • -ку (чуточку) – кри́хітку, ка́пельку, кра́пельку, ка́пку, ка́почку, капи́нку, ця́тку, ця́точку, цяти́ночку, крі́пточку, (немножко) трі́шки, трі́шечки чого́сь. [Ка́пельку там було́ си́ру (Сл. Гр.). Ми восени́ таки́ похо́жі хоч ка́пельку на о́браз бо́жий (Шевч.). І трі́шки не ціка́вий (М. Вовч.). При пра́вді є й брехні́ капи́нка (Франко). Ви до́бре зна́єте, що ніби тро́хи руде́нькі, крі́пточку голомо́зенькі (плешивые) (М. Вовч.)]. • Дайте мне -ку вина – да́йте мені́ кра́пельку (ка́пельку, рі́ску) вина́, (немножко) трі́шки (трі́шечки) вина́. • Ни -ки – ні кри́хти, ні кри́хітки, ні кри́шки, ні (ані) кри́шечки, ні трі́шки, ні трі́шечки, (реже) ні ка́почки, ні капели́нки, ні капи́ночки и т. д. [Невже́ мене́ не лю́биш ти ні кри́хти? (Тобіл.). Він ве́село, ні кри́шки не заміша́вшись, поча́в розмо́ву (Н.-Лев.). Та й став чита́ти щось таке́, що я ані крапи́ночки не зрозумі́в (Франко)]. • Ни -ки не хочется – ні кри́хти (ні кри́шки) не хо́четься, і на кри́хту не мине́ться чого́сь кому́.

Клевета́ть на кого – клепа́ти (-плю, -плеш) на ко́го, обмовля́ти кого́, обно́сити кого́, набрі́хувати на ко́го, лихомо́вити, лихосло́вити кого́, клевета́ти (-вечу́, -ве́чеш и (редко) -та́ю, -єш) на ко́го. [Не по пра́вді мене́ обмовля́єте (М. Вовч.). Ви кле́плете на ве́ршників держа́ви (Куліш). Почали́ се́стри набрі́хувати на ме́ншу (Сторож.). Вона́ клеве́че (Мова). Хто клевета́є, той ду́шу згу́бить (Федьк.)].

Кри́вдно – кри́вдно, не по пра́вді. • -но рассудили – не по пра́вді розсуди́ли.

Кри́во – 1) кри́во, нері́вно. [Написа́в кри́во (нері́вно). Стіл стої́ть кри́во. Кри́во всміхну́вся (Крим.)]; 2) (несправедливо) кри́во, не по пра́вді. • -во судить – суди́ти кри́во, неправди́во, непра́ведно, не по пра́вді.

Криводу́шничать – криводу́шити, криви́ти душе́ю, не по пра́вді роби́ти (жи́ти). [Я не криводу́шу (Борзенщ.). Кажи́ пра́вду, не криви́ душе́ю (М. Грінч.)].

Криводу́шно – криводу́шно, не по пра́вді.

Лжесвиде́тельствование – кривосві́дчення, неправди́ве (криве́, кри́вдне, фальши́ве) сві́дчення (свідкува́ння), свідкува́ння не по пра́вді на ко́го, про ко́го.

Лжесвиде́тельствовать на кого, о ком – неправди́во (кри́во, фальши́во) сві́дчити (свідкува́ти), не по пра́вді свідкува́ти на ко́го, про ко́го. [Кри́во не сві́дчили на дру́гого (Рудан.). Не свідку́й не по пра́вді (Біблія)].

Лицеприя́тно, нрч. – по-сторонни́чому, небезсторо́нно, не по пра́вді.

Лицеприя́тствовать кому – сприя́ти чиї́йсь стороні́, спри́ятельствувати, догоджа́ти, годи́ти кому́; срв. Лицеприя́тничать. [Неха́й су́дить по пра́вді, не спри́ятельствує (Кониськ.)].

Настоя́щий – 1) (нынешний) тепе́рішній, (современный) суча́сний, сьогоча́сний, (этот) цей, сей. [Ва́ша до́ля – це до́ля молоди́х че́сних люде́й тепе́рішнього ча́су (Н.-Лев.). Він уважа́в за профана́цію рівня́ти да́вніх аске́тів до тепе́рішніх черці́в (Крим.). Забува́єш про суча́сне життя́ (Крим.)]. • В -щее время – тепе́р, (пров. тепе́речки), тепе́рішнього ча́су, в тепе́рішній час, в тепе́рішніх часа́х, за тепе́рішніх часі́в, в цей час, (приблизит.) під (на) цей час, (ныне, зап.) ни́ні. [Тепе́р я про це не ду́маю (Київ). Там тепе́речки нови́й база́р (Квітка). Не був ще тоді́ тим, чим був тепе́речки (Крим.). Ді́я, котра́ ді́ється в тепе́рішній час (Н.-Лев.). Нема́ кра́ще в тепе́рішніх часа́х, як бу́ти орендаре́м (Франко). Про о́діж ма́ло дба́ють ни́ні (Франко)]. • В -щее время я работаю на фабрике – тепе́р (на цей час) я працю́ю на фа́бриці. • До -щего времени – до цьо́го (до тепе́рішнього) ча́су, дотепе́р, до́сі, (зап.) дони́ні. [Довгота́ в цих склада́х заде́ржалася й до цьо́го часу (В. Ганцов). Біди́в я, та й дотепе́р біду́ю (Кам’янеч.)]. • До -щего времени бывший (сделанный и т. п.) – дотепе́рішній. [Всі дотепе́рішні до́сліди не дали́ вели́ких на́слідків (Крим.)]. • В -щем году – цього́ (в текущем: пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • В начале -щего года – на (з) поча́тку цього́ (пото́чного, біжу́чого) ро́ку. • -щее положение – тепе́рішній (суча́сний, сьогоча́сний) стан, -нє (-не) стано́вище. • В -щем своём виде эта вещь мне не нужна – в тепе́рішньому (в цьому́) своє́му ви́гляді ця річ мені́ не потрі́бна; 2) грам. -щее время – тепе́рішній час (-су); 3) (этот, находящийся перед кем) цей, (данный) да́ний. • По -щему делу – в цій (в да́ній) спра́ві. • -щий случай – цей (да́ний) ви́падок (-дку). • -щим удостоверяется, что… – цим сві́дчу (сві́дчимо), що..; 4) (подлинный, истинный) спра́вжній, правди́вий, справедли́вий, (действительный) ді́йсний, (неподдельный) щи́рий, (сущий) су́щий, су́тий, (истый) і́сний, і́стий, істо́тний, (точь-в-точь, чистейший) чи́стий, досто́тний, (всамделишный) справде́шній, пра́вий, прями́й; срв. По́длинный. [Се наш спра́вжній друг (Коцюб.). (Він) спра́вжній був пое́т (Самійл.). Тепе́р ви спра́вжнє своє́ обли́ччя показа́ли, до́сі-ж була́ то ма́ска (Грінч.). Коха́ння спра́вжнє соромли́ве (Тобіл.). Незаба́ром той шипу́чий ка́шель перехо́див у спра́вжній (Коцюб.). З весно́ю, коли́ розпочали́ся спра́вжні робо́ти (Коцюб.). Йшли відва́жно, як правди́вії геро́ї (Франко). Правди́ві воло́ські гарбузи́ (Сим.). Фальши́ве зо́лото – для вас правди́ві гро́ші (Самійл.). Знахо́дять своє́ правди́ве призна́чення (Корол.). Справедли́вий чума́к був (М. Вовч.). Хліб, оде́жа, па́ливо то́що, – оте́ все й є справедли́вий доста́ток, спра́вжнє бага́тство (Рада). Ді́йсна столи́ця Да́нії – не Копенга́ген а Га́мбург (Грінч.). Щи́рий коза́к зза́ду не напада́ється (Номис). Це не ка́зка, а щи́рая пра́вда (Чуб. II). Там упоко́ю люди́на зазна́є, ті́льки де во́ля є щи́ра (Грінч.). Красу́ня щи́рого класи́чного ти́пу (Н.-Лев.). Су́ща дра́ма, не ви́гадана, не підмальо́вана (Кониськ.). Су́ща причи́на супере́чки прояви́лася я́сно (Павлик). Ото́ було́ су́ще ща́стя моє́ (Кониськ.). І́сний моска́ль (М. Вовч.). На обли́ччя істо́тний Степа́н, але́ не він (Звягельщ.). Чи́стий ба́тько, – от як уда́вся сино́к! (Чигиринщ.). Ходи́в чи́стим босяко́м (Виннич.). Справде́шній коза́к (Сл. Гр.). Сиді́ла собі́ ві́льно, як справде́шня пта́шка (М. Вовч.). Відчу́ла справде́шній апети́т (Н.-Лев.). Я не міща́нка яка́сь там, а справде́шня па́ні (Н.-Лев.). Пра́вий ри́цар, ще молоди́й, а вже не ма́є рі́вні (Куліш). То моя́ пра́ва жі́нка (Яворськ.). Як поба́чиш, так прями́й запоро́жець! (Мирний). Пряме́є пе́кло там було́ (Греб.)]. • Самый -щий – справжні́сінький, щирі́сінький, існі́сінький, чисті́сінький. [Щирі́сінький матеріялі́ст (Рада). Існі́сінька щи́рість (Основа 1862). Чисті́сіньке пе́кло (Крим.)]. • -щее золото – щи́ре (су́те) зо́лото. • -щая стоимость – ді́йсна (спра́вжня) ва́ртість. • -щая цена – спра́вжня (правди́ва, справедли́ва) ціна́. • Теперь -щая пора садить деревья – тепе́р са́ме час сади́ти (садови́ти) де́рево. • По -щему – а) по-спра́вжньому, по пра́вді, спра́вді, (искренно) щи́ро, щиросе́рдно, по щи́рості; (как следует) як слі́д, наспра́вжки́, ді́йсно[е]. [Не вмі́є нічо́го як слід зроби́ти (Київ). Посвари́тися наспра́вжки не могли́ (Крим.). Дові́даємось ді́йсне, поба́чимо його́ – яки́й (М. Вовч.)]. • Я вас по -щему люблю – я вас правди́во люблю́ (коха́ю), я вас по пра́вді (таки́ спра́вді, щи́ро, щиросе́рдно) люблю́ (коха́ю); б) (сказать правду) напра́вду; пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, по щи́рості, (в сущности) су́ще. [Напра́вду вам не тре́ба було́ втруча́тися в цю спра́ву (Київ). Вона́ су́ще не була́ черни́цею, по́стригу не бра́ла (Кониськ.). Продражни́ли його́ «Зимо́ю», а су́ще він прозива́вся Гу́ркалом (Кониськ.)]. • -щим образом – по-спра́вжньому, як слід; срв. выше По -щему а. Показать себя в -щем своём виде – показа́ти себе́ в спра́вжньому своє́му ви́гляді.

Натя́гивать, натяну́ть – 1) (напрягать) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, напру́жувати, напру́жити, (натуживать) нату́жувати, нату́жити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти и т. п. що. [Не натяга́й так ві́жок! (Сл. Гр.). Як не натя́гнете свого́ лу́ка, то станові́ться на бата́лію (ЗОЮР I). Уве́сь свій вік я лу́ка напина́в (Грінч.). Як напне́ стріле́ць тяти́вочку (Рудч.)]. • -ть струну – натяга́ти (напина́ти), натяг(ну́)ти́ (напну́ти), (подкручивать) накру́чувати, накрути́ти струну́; 2) что над кем, чем, поверх чего, между чем – натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати, понапина́ти що над ким, над чим, поверх чо́го, (по)між чим. [А паву́к собі́ швиде́нько від верха́ до спо́ду вхо́ду ни́тку натяга́в (Франко). Ски́нув з се́бе си́ній жупа́н та над ни́ми і нап’я́в (Чуб. V)]; 3) (надевать с усилием) натяга́ти и натя́гувати, натяг(ну́)ти́, напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, (о тесной одежде, обуви ещё) нацу́плювати, нацу́пити, (о мног.) понатяга́ти и понатя́гувати и т. п. що на ко́го, на що. [Ши́ну натягти́ на ко́лесо (Сл. Гр.). Земля́ напну́ла бу́де́нну оде́жу (Коцюб.). Со́ня соромли́во напина́ла щось на го́лі пле́чі (Васильч.). Нацу́пив на се́бе соро́чку (Кониськ.). Постоли́ я́к-же позсиха́лись!.. наси́лу нацу́пив (Основа 1862)]; 4) (изв. время, сов.) натяг(ну́)ти́, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́) кого́, що и т. п.; срв. Тяну́ть; 5) (перен.) -вать дело – наверта́ти спра́ву, поверта́ти спра́ву на чию́ ко́ри́сть, по-сторонни́чому (не по пра́вді, небезсторо́нно) суди́ти, спри́ятельствувати (приязни́ти, догоджа́ти) кому́ в спра́ві. • -вать на чью сторону – тяг(ну́)ти́ за ким, (реже) за ко́го. [Не тя́гнеш ти за беззако́нних, що прикрива́ються зако́ном (Куліш)]. • -ну́ть кому нос – а) (осадить) уте́рти но́са кому́, наста́вити (до́вгого) но́са кому́; б) (отказать) да́ти відкоша́ кому́, вда́рити по но́сі кого́. • Как-нибудь да -нем (изворотимся) – яко́сь ви́крутимося. Натя́нутый – 1) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, напру́жений, нату́жений, понатя́г(ув)аний, понапи́наний и т. п.; накру́чений. [Мов стрі́ли з на́п’ятого лу́ка – леті́ть! (Франко). Не́рви йому́ аж тріпотя́ть, на́че накру́чені стру́ни (Крим.)]. • -тые нервы – напру́жені не́рви; 2) натя́гнутий и натя́гнений и т. п.; 3) натя́гнутий и натя́гнений, на́пну́тий и на́п’я́тий, нацу́плений, понатя́г(ув)аний и т. п.; 4) прлг., см. отдельно. -ться – 1) натяга́тися и натя́гуватися, натяг(ну́)ти́ся, понатяга́тися и понатя́гуватися; бу́ти натя́г(ув)аним, натя́гнутим и натя́гненим, понатя́г(ув)аним и т. п. [Стру́ни осла́бли, поша́рпані гру́бими пу́чками, а тепе́р натя́гуються зно́ву (Коцюб.). Струна́ напина́ється (Сл. Гр.)]; 2) насмо́ктуватися, насмокта́тися, набира́тися, набра́тися; см. Напива́ться 2; 3) (вдоволь, сов.) – а) (тянучи) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися; б) (тянучись) натяг(ну́)ти́ся, попотяг(ну́)ти́ся (досхочу́), (о мног.) понатяга́тися и понатя́гуватися и т. п.; срв. Тяну́ть, -ся.

Нелицеприя́тно, нрч. – несторонни́че, не по-сторонни́чому, безсторо́нно; справедли́во, правди́во, по пра́вді.

Непра́во, нрч. – 1) непра́во, непра́вдою, не по пра́вді, несправедли́во, неправди́во, непра́ведно, кри́вдою, кри́вдно, кри́во, неслу́шно. • -во судить – (букв. и переносно) кри́во суди́ти; (мыслить) неправди́во гада́ти. • -во нажил состояние – несправедли́во (непра́вдою, кри́вдою) нажи́в (набу́в) має́тність (добро́); 2) (незаконно) непра́вно, не на пра́вних підста́вах.

Несомне́нно, нрч. – 1) безпере́чно, безсумні́вно. [Життя́ свого́ за те́бе не покладу́ть, ті́льки-ж тебе́ лю́блять безпере́чно (Крим.)]; 2) безпере́чно, нема́(є) су́мніву, понад уся́кий су́мнів, (конечно) звича́йно, пе́вна річ, види́ма річ, пе́вне[о], напе́вне[о], запе́вне[о], зві́сно. [«По пра́вді?» – «Безпере́чно. Обра́нню ва́шому звіря́йтеся безпе́чно» (Самійл.). Безпере́чно, осно́ва цього́ тво́ру – яка́сь за́хідньо-европе́йська космогра́фія (Україна). Пе́вна річ, бу́дуть читачі́, що не вподо́бають ціє́ї п’є́си (Грінч.)].

Несправедли́во, нрч. – несправедли́во, не по пра́вді, (реже) непра́ведно, неправди́во; (обидно) кри́вдно; (неосновательно) неслу́шно. [Обвинува́тив не по пра́вді (Грінч.). Все вони́ непра́ведно ро́блять, такі́ вже лю́ди (Звин.)]. • Поступать, поступить -во с кем, по отношению к кому – чини́ти (роби́ти), учини́ти (зроби́ти) не по пра́вді з ким, кри́вдити, скри́вдити (укри́вдити), (о мног.) покри́вдити кого́. [Зроби́ли не по пра́вді ви зо мно́ю (Грінч.). Співа́ли про те, як її́ скри́вдили се́стри (Грінч.)].

Норови́ть, нора́вливать – 1) кому – а) (давать потачку) потура́ти, попуска́ти кому́, по́пуск (по́тур, пров. пото́лю) дава́ти кому́; б) (угождать) догоджа́ти, годи́ти, (лицеприятствовать) спри́ятельствувати кому́. • Сроду я никому не -вал, а жил по правде – зро́ду (зро́ду-ві́ку, ніко́ли) я ніко́му не догоджа́в, а жив по пра́вді; в) (заботиться, о ком, стараться для кого, о ком, за кого) дба́ти, клопота́тися про (за) ко́го, піклува́тися про ко́го, добра́ прия́ти кому́; см. ещё ниже -ви́ть 2. • -ровя́ себе, понорови и людям – про се́бе дба́ти дбай, але́ й люде́й не забува́й; дба́ючи про се́бе, подба́й і про люде́й. • Всяк Демид себе -ви́т – всяк Іване́ць дба́є в свій гамане́ць; 2) (искать, выжидать случая) шука́ти (чека́ти, вичі́кувати) наго́ди ((щоб или я́к-би) зроби́ти що), пильнува́ти (щоб или я́к-би зроби́ти що), (стремиться, силиться) силкува́тися, намага́тися, вціля́ти ((я́к-би) зроби́ти що), гну́ти, (исподтишка) кра́стися (я́к-би зроби́ти що), (реже) гоноби́ти ((щоб или я́к-би) зроби́ти що), (пров.) ца́хати (щоб зроби́ти що). [Він так і гне, щоб йому́ доста́лось (Сл. Ум.). У нас теля́ таке́, що краде́ться сса́ти; як не доди́вишся, геть ви́ссе молоко́ (Звин.). Я-ж так і вціля́в, щоб красі́ння було́ сіре́ньке (Звин.). Так і гоно́бить кінь дремену́ти до лі́са (Корол.). Так і гоно́бить, щоб де-не́будь укра́сти (Сл. Ум.). Таки́й вре́дний мужчи́на, – за́вжди гоно́бить, я́к-би чолові́ка зні́вечити (Корол.). Оце́-ж він і ца́хає, щоб що-не́будь прода́ти (Сл. Гр.)]. • Он -ви́т захватить всё, он себе -ви́т – він шука́є (чека́є, вичі́кує) наго́ди захопи́ти (зага́рбати) все, він силку́ється (намага́ється) захопи́ти (зага́рба́ти) все; він так і гне (гоно́бить), щоб усе́ захопи́ти (зага́рбати); 3) (целить) ці́лити(ся), націля́ти(ся) и наці́лювати(ся), лу́чити на (в) ко́го, в (на) що; срв. Ме́тить 2 а. [Ці́лив (лу́чив) у воро́ну, а попа́в у коро́ву (Номис)]. • Он -ви́т в головы – він націля́ється (наставля́ється, ва́жить) на головува́ння, (лезет) він пне́ться в го́лови.

Обмо́лвить кого (оговорить) – обмо́вити, (несов.) обмовля́ти кого́. [Не по пра́вді мене́ обмовля́єте! Я не зло́дійка (М. Вовч.)]. Срв. Оговори́ть, Очерни́ть.

Оце́нка – о́ці́нка чого́, чому́, (о́)суд чому́, оці́нювання, цінува́ння, сов. оцінува́ння. [О́цінка науко́вих праць. Суча́сники не за́вжди мо́жуть правди́вий да́ти о́суд поді́ям (Єфр.). Оцінува́ння зро́блено по пра́вді]. • Получивший -ку – оці́нений, оціно́ваний. • Согласно с -кой – відпові́дно до о́ці́нки.

По, предл. – 1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́?

Показа́ние – 1) (свидетельство) свідкува́ння, сві́дчення, посві́дчення. • Давать -ние, см. Пока́зывать 2. • Давать разноречивые -ния – супере́чне сві́дчити; не в одно́ сві́дчити (говори́ти). • Давать ложное -ние – фальши́вим сві́дком сві́дчити, не по пра́вді сві́дчити. • Дача -ния – свідкува́ння, сві́дчення. • Снимать -ние – одбира́ти сві́дчення. • Засвидетельствовать (подтвердить) свидетельскими -ниями – сві́дками засві́дчити; 2) (определение) по́каз (-зу). • -ние счётчика – по́каз лічи́льника.

Помира́ть, помере́ть – помира́ти, поме́рти (пр. вр. поме́р, поме́рла), кона́ти, с[по]кона́ти, (о мн.) поме́рти, повмира́ти, покона́ти від чо́го, з чо́го. [Верни́сь – хво́ра ма́ти помира́є. – Не верну́ся – хоч за́раз скона́є. Дай бо́же і покона́ть по пра́вді]. • -ра́ть от жажды, со смеху, со скуки – помира́ти з жаги́, з смі́ху, з ну́ду (нудо́ти). • -мер от чахотки – поме́р з сухі́т. • Помре́ (ц.-сл.) – помре́, поме́р. • Поме́рший – поме́рлий, поме́рший.

Поступа́ть, поступи́ть – 1) чини́ти, учини́ти, роби́ти, зроби́ти, пово́дитися, пове́сти́ся, (опис.) ходи́ти яки́м ро́бом. [Чині́мо так, як чи́нять адвока́ти: поспо́ривши, їдя́ть і п’ють уку́пі (Куліш). Не до́бре ми собі́ учини́ли, що свою́ ма́тінку прогніви́ли (Дума). Міркува́в, пове́сти́ся в цім ді́лі]. • Как мне -пи́ть? – як (или що) ма́ю чини́ти? • -па́ть против совести (чести) – пово́дитися, пове́стися як безсумлі́нний, чини́ти проти сумлі́ння; пово́дитися, пове́стися безсумлі́нним (безче́сним) ро́бом, ходи́ти лихи́м ро́бом. • -па́ть честно – чини́ти (роби́ти) че́сно; ходи́ти че́сним ро́бом. [Я в твої́й спра́ві ходи́в найчесні́шим ро́бом (Куліш)]. • -па́ть несправедливо – криви́ти, покриви́ти (душе́ю), чини́ти, роби́ти не по пра́вді. [Він пе́рвих вас за кри́вду покара́є, дарма́ що ви криви́ли задля йо́го (Куліш)]. • -па́ть таким образом – роби́ти таки́м чи́ном, чини́ти (ходи́ти) таки́м (тим) ро́бом. [Не тим-би ро́бом тре́ба тут ходи́ти (Куліш)]. • -пи́ть с кем – пове́стися з ким, поверну́ти ким. [Чи ти зна́єш, як Це́зар хо́че поверну́ти мно́ю? (Куліш)]. • -пать по дружески с кем – пово́дитися, пове́стися з ким по дру́жньому (дру́жнім ро́бом), дружи́ти кому́. [Дру́гові дружи́, а дру́гого не гніви́]. • -па́ть несправедливо с кем – кри́вдити, скри́вдити кого́. • -па́ть по закону – чини́ти (роби́ти) по зако́ну (зако́нним ро́бом), ходи́ти в зако́ні. [Щоб мені́ ви́пробувати їх, чи ходи́тимуть у зако́ні мойо́му, чи ні (Св. Пис.)]. • Жестоко -па́ть с кем – пово́дитися, пове́стися з ким жорсто́ко, нелю́дським ро́бом. • -па́ть правильно – справедли́во, правди́во роби́ти, чини́ти по пра́вді. • -па́ть по своему – свої́м ро́бом роби́ти, зроби́ти (чини́ти, вчини́ти); ходи́ти свої́м ро́бом; свої́м бо́гом іти́, піти́, ходи́ти. • -па́ть по чьему-л желанию – чини́ти во́лю чию́. [Чини́ мою́ во́лю]. • Не знаешь, как -пи́ть – не зна́єш, що (в)чини́ти (роби́ти), як пове́стися; не зна́єш, на яку́ ступи́ти. • -па́ть иным способом – чини́ти и́ншим ро́бом; роби́ти и́ншим чи́ном. • -па́й с оглядкой – чини́ (роби́) оба́чно; (шутл.) позира́й (озира́йсь) на за́дні ко́ле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні ко́ле́са (Конис.)]; 2) (в школу, на должность) вступа́ти, вступи́ти, іти́, піти́ у шко́лу, до шко́ли, на поса́ду; (наниматься) найма́тися, найня́тися куди́, до ко́го, іти́, піти́ в на́йми, става́ти, ста́ти до ко́го. [Найня́вся на башта́н за башта́нника. Найму́сь до ті́тки за ня́ньку. Дівча́та у Ки́їві стаю́ть за наймичо́к до ку́хні, або за няньо́к до діте́й]. • -пи́ть на срок, считающийся годами – ста́ти на годи́. [Піду́ за на́ймичку куди́ або до шва́чки: ста́ну у не́ї на годи́, до́ки ви́вчусь ши́ти (Конис.)]. • -пи́ть на военную службу – піти́ у ві́йсько (до ві́йська), у москалі́; 3) (прибывать, итти) вступа́ти, вступи́ти, надхо́дити, надійти́ до чо́го. • Деньги уже -пи́ли в государственное казначейство – гро́ші вже вступи́ли до держа́вної скарбни́ці. • Имущество уже -пи́ло в продажу – майно́ вже пішло́ в про́даж. • Налоги -ют своевременно – пода́тки надхо́дять (прибува́ють) своєча́сно. • Поступа́ющий – вступни́й. [Вступні́ папе́ри].

Пра́вда – пра́вда (ум. пра́вдонька, пра́вдочка, правди́ця). [Все зги́не, ті́льки пра́вда зоста́неться (Номис). Скі́льки в ре́шеті дірочо́к, сті́льки у їх правдочо́к (Г. Барв.). Ті́лько в дівонька́х правди́ці, кі́лько в коновка́х води́ці (Чуб.)]. • Совершенная. чистая -да – щи́ра (щирі́сінька), нестеме́нна пра́вда. • Не полная -да – щерба́та пра́вда, несповна́ пра́вда. • Он не всегда говорит -ду – він не завсі́ди ка́же пра́вду (ка́же по пра́вді). • -да ли это? – чи цьому́ пра́вда? чи воно́ справедли́во? [Не зна́ю, чи воно́ справедли́во, ка́жуть, що чума́ си́льна йде (Чигир.)]. • -да ли, что он умер? – чи пра́вда, що він уме́р? • Не -да ли? – а пра́вда-ж? еге́-ж пра́вда? еге́-ж так? • Не -да ли, что он очень умён? – а пра́вда-ж, він ду́же розу́мний? • -да, что… – пра́вда, що…, справедли́во, що… [Так ти́хо, так я́сно, – ду́має собі́ Горді́й, – справедли́во, що святи́й ве́чір (Васильч.)]. • По -де сказать или говоря -ду – сказа́ти пра́вду, (як) напра́вду сказа́ти, пра́вду (напра́вду, по пра́вді) ка́жучи, (собственно) су́ще, (искренно говоря) по щи́рості ка́жучи. [Сказа́ти пра́вду, я ще не помі́тив, щоб він свої́м страстя́м кори́вся (Куліш)]. • В -ду, на -ду (в самом деле) – спра́вді, спра́вжки, наспра́вжки́, наспра́вжнє, як наспра́вжнє, ді́йсно. • Сказать кому всю -ду матку – сказа́ти ущи́пливу пра́вдоньку, (образно) ви́читати отчена́ша, (єва́нге́лію) кому́, бри́знути в живі́ о́чі кому́ (Франко. Пр.). • Пра́вда (впрочем, положим, хотя) – що пра́вда, пра́вда. • Со всяким, -да, это может случиться – що пра́вда, з уся́ким це мо́же ста́тися, тра́питися. • Пра́вда? – спра́вді? Йо? • Нужно -ду сказать – ні́де пра́вди ді́ти. • Занимать место -ды – правдува́ти. [Що тепе́р непра́вда ста́ла правдува́ти (ЗОЮР. II)]. • Жить, поступать по -де, -дою, согласно велениям -ды – правдува́ти, ходи́ти пра́вим ро́бом, ходи́ти по пра́вді, жи́ти (роби́ти) по пра́вді, пра́ведно. [Хто бре́ше, тому́ ле́гше, а хто́ правду́є, той біду́є (Франко. Пр.). Ой не по пра́вді, мій миле́нький, зо мно́ю живе́ш (Метл.)]. • Блюститель -ды – правдоде́ржець (-жця). [Гей ца́рю, гей ти зе́мний правдоде́ржець! (Крим.)]. • Ваша -да – ва́ша пра́вда, ма́єте ра́цію, ма́єте слу́шність. [Ва́ша пра́вда, – сказа́в Кома́шко (Н.-Лев.)].

Правди́во – 1) (неложно) правди́во и правди́ве, щи́ро; 2) (праведно) правди́во, по пра́вді, справедли́во, пра́ведно, пра́во; 3) (верно) правди́во, справедли́во. Срв. Правди́вый.

Пра́ведно – пра́ведно, пра́во, по пра́вді, свя́то, справедли́во, спасе́нно.

Пра́во – нареч. – 1) (ей, ей! уверяю) да́лебі́(г), бігме́, (в самом деле) спра́вді, ді́йсно, пе́вне, [Да́лебі, що пра́вда! (Гр.), Да́лебіг, не зна́ю, що й ді́яти (Н.-Лев.). Бігме́, я не брав твоє́ї соки́ри (Кам’янец.). Ні, спра́вді, не мав ча́су – тим і не зайшо́в (Ум.)]; 2) (справедливо) пра́во, по пра́вді, справедли́во. [Свої́ свої́х не так то бу́дуть пра́во суди́ти (Куліш). По пра́вді роби́, до́брого й кінця́ сподіва́йся (Приказка)].

Пра́во, сущ. – 1) пра́во. [Ми ма́єм права́ на папе́рі, а обов’я́зки на пле́чах (Франко)]. • -во собственности – пра́во вла́сности. • -во пользования – пра́во кори́стува́ння чим и з чо́го. • Естественное -во – приро́днє, натура́льне, прирожде́нне пра́во. • -во сильного – пра́во ду́жчого. • -во на наследство – пра́во на спа́дщину, на спа́док. • Пожизненное -во – доживо́тне (досме́ртне) пра́во. • Вступать в -ва́ – вступа́ти в права́. • -во участия в выборах – пра́во у́части в ви́борах. • Заседать с -вом голоса – засіда́ти з пра́вом голосува́ння. • Иметь -во на что – ма́ти пра́во на що и до чо́го. [Ми то ма́ємо на се пра́во, ті́льки-ж се таке́ пра́во, що не ма́ємо пра́ва так зроби́ти (Куліш). Чу́є Русь пра́во до цьо́го (Куліш). Це-ж моя́ тели́чка. Яке́ ви ма́єте до не́ї пра́во? (Звин.)]. • Я имею -во на эту землю – я ма́ю пра́во на цю зе́млю. • Иметь -во, быть в -ве что-л. сделать – ма́ти пра́во щось зроби́ти. • Я в -ве говорить так – я ма́ю пра́во так каза́ти. • Лишиться -ва – позбу́тися пра́ва, відпа́сти пра́ва. • Приобрести -во на что-л., что-л. делать – набу́ти пра́во, добу́ти пра́ва на що (и до чо́го), що роби́ти. [Через жі́ночку добу́в я пра́ва дорого́го па́на дру́гом зва́ть (Самійл.)]. • Присвоить себе -во – узя́ти (зага́рбати) собі́ пра́во. • Оставить за собой -во – застерегти́ собі́ пра́во. • Пользоваться всеми -ва́ми гражданства – ма́ти всі права́ громадя́нські. • Имеющий -во – пра́вний. [Тепе́р уже́ вона́ в ха́ті правні́ша за ме́не, каза́ла свекру́ха про неві́стку, як уме́р све́кор (Сквир.)]. • Давать, дать законное -во кому – упова́жнювати, упова́жнити (пра́вом) кого́, надава́ти, нада́ти пра́во кому́. • Лишить кого-л. всех прав состояния – позба́вити кого́ всіх громадя́нських прав. • Нарушать, попирать чьё-л. -во – поруша́ти, лама́ти чиє́ пра́во, топта́ти чиє́ пра́во. • По -ву – пра́вом, з пра́ва. • По -ву давности – пра́вом да́вности. • По -ву покупки – пра́вом набуття́. • По -ву вечного владения – вічи́стим пра́вом. • По какому -ву владеет он этим имением? – (за) яки́м пра́вом, з яко́го пра́ва посіда́є він цей має́ток? • По -ву завоевания – пра́вом завойо́вництва, забо́рчим пра́вом. • По -ву отца, наследника – пра́вом ба́тьківським, спадкоє́мницьким, як ба́тько, як спадкоє́мець. • По -ву (по справедливости) гордиться чем-л., по -ву считаться чем-л. – з пра́вом, по пра́вді пиша́тися чим и з чо́го, з пра́вом уважа́тися за що; 2) (в об’ект. смысле: законы) пра́во (мн. права́). [Пра́во по́льське. Як веля́ть права́ й стату́т (Біл.-Нос.)]. • -во обычное, уголовное, гражданское, международное, наследственное и т. п. – пра́во звичає́ве, ка́рне, циві́льне, міжнаро́дне, спадко́ве́ і т. п. (см. под соответствующими терминами). • -во участия общего – зага́льне пра́во в чужі́й ре́чі, пра́во спі́льности. • -во участия частного – пра́во у́части прива́тної, (прива́тне) пра́во в чужі́й ре́чі. • Действующее -во – дійове́ пра́во. • -во представления, юрид. – пра́во засту́пництва. • -ва́, преимущества дворянства – пра́во шляхе́тського ста́ну. • Крепостное -во – кріпа́цтво, кріпа́ччина, па́нське пра́во, па́нщина. [Се було́ ще за па́нського пра́ва (Гр.)]. • Вопреки -ву – через пра́во. [Не всі-ж одна́ково слу́хались вели́кого кня́зя, що сиді́в у Ки́єві, і не оди́н і з ме́нших п’явсь на його́ столе́ць через пра́во (Куліш)]; 3) пра́во, правозна́вство; см. Правове́дение.

Превосхо́дно – чудо́во, пречудо́во, чуде́сно, пречуде́сно, доскона́ло, на про́чуд (-чу́до), розкі́шно. [Наш дяк пречуде́сно співа́є (Кониськ.). Осві́дчилися ви по пра́вді доскона́ло (Самійл.). Як на́ша карто́пля розкі́шно розцвіла́ся (Звин.)]. • Я это -но помню – я це чудо́во, чуде́сно пам’ята́ю. [Я чудо́во, в подро́бицях пам’ята́в усе́ (Крим.)]. • Вы -но читаете – ви доскона́ло чита́єте. • Я могу -но обойтись без этого – я мо́жу любі́сінько перебу́тися (обійтися) без цьо́го.

Предпочита́ть, предпоче́сть кого, что – волі́ти (волі́ю, -лі́єш и волю́, -ли́ш, -лимо́), зволі́ти кого́, що и що роби́ти, вважа́ти, бра́ти, узя́ти за кра́ще що, (кого, что кому, чему) ста́вити, поста́вити кого́ над ко́го, що над що, перева́гу (пе́ред) дава́ти, да́ти кому́, чому́ над ким, над чим, (редко: книжн., полонизм) преклада́ти, прекла́сти, передклада́ти, передкла́сти кого́ над ко́го, що над що. [Де не змо́жемо по пра́вді говори́ти, там волі́ємо мовча́ти (Єфр.). Не си́ла терпі́ти лихо́ї напа́сти, волю́ я в широ́кому по́лі пропа́сти (Л. Укр.). Нау́ку і тала́нт над зна́чність преклада́ти (Куліш). Де твій ро́зум ді́вся, щоб зра́дника над ме́не преклада́ти? (Куліш)]. • Она -ла́ молодого богатому – вона́ дала́ перева́гу молодо́му над бага́тим. • Предпочтё́нный – поста́влений над ко́го, над що. • -ться – ста́витися над ко́го, над що, бу́ти поста́вленим, прекла́деним над ко́го, над що. [Здоро́в’я ста́виться над бага́тство].

Признава́ться, призна́ться – 1) визнава́тися, признава́тися, бу́ти ви́[при́]знаним від ко́го; визнава́тися, вважа́тися, узнава́тися, бу́ти ви́знаним, вва́женим за ко́го, за що; пізнава́тися, уга́дуватися, бу́ти пі́знаним, уга́даним (оттенки см. Признава́ть); 2) кому в чём – признава́тися, призна́тися кому́ в чо́му, визнава́ти, ви́знати що (на се́бе), (о мн.) попризнава́тися; (хвалясь, хвастаясь) хвали́тися, похвали́тися кому́ про що; срв. Сознава́ться. [На́стя призна́лась ма́тері, що лю́бить Гна́та (Коцюб.). Бої́ться йому́ признава́тися (Грінч.). Хто таки́й дурни́й бу́де, щоб сам на се́бе ви́знав таке́ (що вбив) (М. Вовч.). Слухай, щиро тобі визнаю (Куліш). Він радів, хвалився Маланці і вірив (Коцюб.). Він-же й знав, а не похвали́вся про це нам (Кролевеч.)]. • -ться в любви кому – освідча́тися, осві́дчитися кому́, освідча́ти, осві́дчити, визнава́ти, ви́знати кому́ коха́ння (любо́в). [Осві́дчилися ви по пра́вді доскона́ло (Самійлен.). Ви навпросте́ць мені́ осві́дчили коха́ння (Самійл.). Він па́ні визнава́в любо́в свою́ (Куліш)]. • -зна́ться в преступлении, в воровстве – призна́тися в зло́чині, у злоді́йстві. • -на́ться, люблю поспать после обеда – призна́тися, лю́блю поспа́ти по обі́ді. [Призна́тись, по обі́ді звик я спа́ти (Самійл.)]; 3) -ться к кому, к чему – признава́тися, призна́тися до ко́го, до чо́го.

Пристра́стно – необ’єкти́вно, небезсторо́ннє, не по пра́вді. • Судья судил его -но – суддя́ суди́в його́ не по пра́вді.

Противоре́чить – 1) (прекословить) супере́чити, пере́чити кому́, чому́, спереча́тися проти ко́го, роби́ти перекі́р, переко́рювати, перечкува́ти кому́, чому́, на́криво, на́сторч говори́ти, каза́ти кому́. [Як ти смі́єш мені́ пере́чити! Я цар – ти пови́нен мене́ слу́хати (Рудч.). Я ніко́ли не супере́чу Опана́сові (Кониськ.). Немо́в-би хтось проти йо́го спереча́всь (Крим.). Не переко́рюю я сло́ву Бру́та (Куліш). І не говори́ на́криво, – вона́ за́раз на цабе́ (Номис)]. • Он любит -чить – він лю́бить супере́чити, спереча́тися. • Он ни одним словом не -чит – він на́криво й сло́ва не мо́вить (не ска́же); 2) (быть в противоречии, опровергать) супере́чити, пере́чити, проти́витися чому́; (расходиться с чем) розбіга́тися з чим. [Ви сами́ собі́ супере́чите (Грінч.). Це пере́чить худо́жній пра́вді (Л. Укр.). Ди́кий стан люде́й си́льно проти́виться ра́йському ща́стю в са́ді Еде́мі (Павлик)]. • Его поступки -чат его словам – його́ вчи́нки супере́чать, проти́вляться його́ слова́м. • Его первое показание -чит второму – його́ пе́рше сві́дчення розбіга́ється з дру́гим. • Противоре́чащий – що супере́чить, що пере́чить чому́, супере́чний чому́ и з чим.

Прямьё́, см. Прями́к 1. • -мьё́м веку не изживёшь – прямце́м (по пра́вді) ві́ку не проживе́ш. • -мьё́м так и ломит, словно медведь какой – пря́мо (про́сто, навпросте́ць) так і пре, на́че ведмі́дь яки́й.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Большой – великий, немалий, чималий, численний, важливий, видатний, визначний, сильний, (взрослый) здоровий; • без больших усилий – без великих зусиль; • большая буква – велика буква; • большая дорога не стоит – шлях не спить (не гуляє); • большая (крупная) шишка (о ком) – велике цабе; [велика] цяця (птиця); • большая просьба – велике (уклінне) прохання; • большие – старші; великі; дорослі; здорові; • большие трудности – великі труднощі; • большое дело! – (ирон.) велике діло!, подумаєш!; • большое спасибо – дуже (вельми) дякую; • большой палец – великий палець; • большому кораблю большое и плаванье – великому кораблеві – велике плавання (Пр.); великому возові (кораблеві) велика й дорога (Пр.); великому велика й яма (Пр.); більшому більше й треба (Пр.); коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, й дві (Пр.); • делать большие глаза – робити великі очі; (эмоц.) витріщатися; (разг.) дивитися виторопнем; • довольно большой (изрядный, порядочный) – чималий, чималенький; величенький; (книжн.) досить (доволі) великий; • жить на большую ногу – жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському); розкошувати; панувати; (зрідка) жити велико; • за большим погонишься, малое потеряешь – за більшим поженись, то й того рішись (Пр.); • задачи большой важности – завдання великої (чималої) ваги; • играть большую роль – чимало, багато важити; відігравати велику роль; • из большой тучи малая капля – з великої хмари та малий дощ [буває]; велика хмара, та малий дощ; • иметь большое значение (большой вес) – мати велике значення (велику вагу); багато важити; • иметь большое распространение – бути дуже поширеним; • на большой [палец] – такий, що ну; дуже добрий, (нареч.) дуже добре; • не большая хитрость – не велика мудрість; • не большой руки – не аж такий; • от большого ума (ирон.) – з великого (дурного) розуму; здуру; • по большому счёту – правду (по правді, прямо, загалом) кажучи; • представляющий большой интерес – дуже цікавий; • самое большое если – од сили; • с большим вниманием – дуже (вельми) уважно; з великою (пильною) увагою; • с большим трудом – на превелику (через велику) силу; силу-в-силу; з великими труднощами; ледве; ледь; на превелику силу; ледве-ледве; • с большим удовольствием – залюбки; з великою втіхою (приємністю, охотою); • слишком большой – завеликий; • это ещё большой вопрос – це ще хтозна; це ще велике питання; (образн.) це ще вилами по воді писано; • это здесь в большом ходу, в большом употреблении – це тут звичайне; це тут звичайна (світова) річ; так тут заведено (ведеться). [А шлях не спить: то той стрінеться, то інший, то возом іде, то йде (Вовчок). З великого розуму у дур заходить (Пр.). Як я молодою бувала, то сорок вареників з’їдала, а тепер хамелю, хамелю – силу-в-силу п’ятдесят умелю (Номис). Велике дерево в гурті не росте (Пр.). Сніги сильні. Сильна вода. Ти вже не маленька, а здорова дівчина. Чимала хата. Чимала сім’я. Величенький млин (АС)]

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони: • бить себя в грудь – бити себе в груди; • брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом); • взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки; • всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти); • встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим; • выпятить грудь – випнути груди; • грудь колесом – випнуті груди; • дышать полной грудью – дихати на повні груди; • кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми; • либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.); • отнять ребёнка от груди – відлучити дитину; • полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди; • стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром); • человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий; • человек с раскрытой грудью – розхристаний. [Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки].

Реальность – дійсність, реальність, очевидність: • считаться с реальностью – дивитися правді в вічі. [Вчора се була казка, сьогодні дійсність, що ж дивного тут? (М.Коцюбинський). Небезпечний нахил до неповної індукції, коли юнак на підставі перших двох десятків років земного гостювання, років смішних і наївних, пробує від себе установити світові закони, раз у раз стукаючись лобом об дійсність, поступився в ньому мудрому прагненню поступово обізнатися з життям і накупчити в собі достатню кількість його фактів (В.Підмогильний). Біографічні факти про Стуса в їхній позірно холодній реальності досить відомі (Ю.Шевельов). Реальність сильніша за мрію. Ніщо не лякає нас. А те, що дивує, Нічого в житті не значить (Ігор Павлюк). У моєму світі сподівання та надії, великі й малі, дуже рідко перетворювалися на реальність (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Реальність — це різниця між тим, що дає нам втіху, і тим, чим ми змушені втішатися (Ґ.Лауб). Яка різниця між видумкою і реальністю? В реальності є сенс (Том Кленсі). Значно простіше поховати реальність, ніж позбутися мрій (Дон Деліло). Найсильніший наркотик — мрії. Якщо втягнешся, то швидше відмовишся від реальності, ніж кинеш мріяти].

Сказывать, сказать – казати, сказати, мовити, промовляти, промовити, вимовляти, вимовити, висловлювати, висловити, відповідати, відповісти, виголошувати, виголосити, розповідати, розповісти, оповідати, оповісти: • всё, что можно сказать – усе, що можна сказати; • [да] и то сказать – та й те сказати; • достаточно сказать, что – досить (достатньо) сказати, що; • забегая вперед, следует сказать, что – забігаючи наперед, треба (потрібно, слід) сказати, що; • как сказать – як сказати, дивлячись по тому, як; побачимо; • короче сказать – коротко кажучи; • лучше (вернее, точнее) сказать – краще (точніше) сказати; • можно сказать – можна сказати; • не сказал ни слова – не сказав (не мовив) ні (і) слова; (сниж.) і губи не розтулив (не роззявив); • нечего сказать (ничего не скажешь) – нічого не скажеш; • нужно правду сказать – треба правду сказати; ніде правди діти; • по правде (по чести) сказать – сказати правду, правду (по правді) кажучи; • прежде чем сказать – перед тим, як сказати; перш ніж сказати; • скажем – скажімо, наприклад, приблизно, припустімо, припустимо; • скажешь курице, а она всей улице – секрет – далі базару не піде (Пр.); сказав кумі, а вона всій слободі (Пр.); скоро з воріт, а тут і ріт (Пр.); ніхто не знає, тільки дід, баба і ціла громада (Пр.); • скажи(те) на милость, скажи(те), пожалуйста – скажи, скажіть на Бога (на милість); скажи, будь ласка, скажіть, будьте ласкаві; ото [яке] диво; чи [ти] ба; диви-но; • сказав эти слова, он ушел – по цій мові він пішов; • сказал бы словечко, да волк недалечко – я б сказав, та огірки за пазухою (Пр.); я б сказав, та піч у хаті (Пр.); • сказал, как отрубил – сказав, як зав’язав (Пр.); сказав, як цвяхом (як гвіздком) прибив (Пр.); • сказал что-то несообразное – сказав щось неподібне (безглузде); нісенітницю якусь сказав; (образн. разг.) таке сказав, що ні пришити, ні прилатати; притулив горбатого до стіни; • сказано — сделано – сказано — зроблено; як сказав, так і зробив (учинив); • сказано — як зав’язано; • сказать в шутку – на сміх (на жарт, жартом, жартома) сказати; • сказать невпопад – не до ладу сказати; не до речи мова; (шутл.) утяти до гапликів; • сказать нечто – сказати дещо; • сказать складно, удачно, хорошо – до ладу (до ладу та до прикладу) сказати; • сказать с ударением – сказати з притиском; • смело (с уверенностью) можно сказать, что – можна сміливо (з певністю) сказати, що; • стыдно сказать – стидно (соромно) сказати; без сорома казка; • так сказать – мовляв, так би мовити, як говорять, як кажуть, сказати б, (иногда) сказав би; • чтобы не сказать больше – щоб не сказати більше; • что еще можно сказать – що ще можна сказати, що ще можна додати до сказаного, більше нічого сказати, більше нічого додати до сказаного.

Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес: • борзая собака – хірт (хорт); • бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути; • вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика; • две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.); • каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке); • [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.); • как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес); • как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани; • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); • не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.); • ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес); • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.); • собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі; • собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. [На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»].

Справедливость – справедливість, правдивість, правота, слушність: • говоря по справедливости – по правді кажучи (казавши), правду кажучи; • отдавать, отдать справедливость кому, чему – признавати, признати справедливість (слушність) кому, чому; визнавати, визнати справедливість за ким, за чим; • по справедливости – по справедливості, по правді, справедливо; • справедливости ради – заради правди. [Найжахливіше на світі — справедливість без милосердя (Ф. Моріяк)]

Счёт – лічба, лічення, лічіння, рахунок, рахування; (документ) рахунок; • активные счета – активні рахунки; • без счета – безліч; без ліку (без числа, без міри, без ліку-міри); незліченно, (иногда фиг.) як за гріш маку; • без счёту и денег нет – без ліку (без лічби) і грошей нема(є) (Пр.); • быть на счету – бути під ліком; • быть на хорошем счету, быть на плохом счету – мати добру, лиху репутацію (славу); бути відомим з позитивного боку; • брать (принимать) в счёт (расчёт) – враховувати, брати до уваги (на увагу); • в конечном счёте – кінець кінцем, зрештою, врешті-решт , нарешті, у кінцевому (в остаточному) результаті (підсумку); у загальному підсумку; (иногда) після всього; наприкінці; • вносить (суммы) на текущий счёт – вкладати (суми) на біжучий рахунок; • в счёт будущих платежей – у платіж надалі; • в счёт чего (жалования и т. п.) – на [у] рахунок чого (платні тощо); • выдавать по счёту – видавцем давати (видавати); видавати ліком; • жить за чужой счёт – жити чужим коштом; жити на дурницю; • заключать счета – замикати рахунки; • за счёт выбора – внаслідок вибору; • за счёт чего – користуючись з чого (використовуючи, використавши що); • иметь счет в банке – мати рахунок у банку; • каждая минута на счету – не можна гаяти й хвилини (жодної хвилини); кожна хвилина лічена (рахована); • круглым счётом – округло [рахувавши, рахуючи]; приблизно; • лицевой счет – особовий рахунок; • личный счет – особистий рахунок; • на [за] счёт чей, какой – коштом чиїм, яким; на чиї, які гроші; • на казённый счет – урядовим коштом; • на свой счёт принять – (о деньгах) взяти на свій кошт; взяти кошти на себе; (переносно) взяти на свій карб; • на счёт чей (говорить, намекать…) – про (за) кого, на чий карб (закидати, натякати); • на чей (чужой) счет жить – чиїм (чужим) коштом жити; • на этот счёт – щодо цього (про це, за це); • не [идёт] в счёт – не береться до уваги (що); не має ваги (не важить); не враховується (рахується); не в число; • не счёл нужным, возможным – не визнав (не вважав) за потрібне, за можливе; • открывать счет – відкривати рахунок; • относить на чей счет – залічувати на чий рахунок; (иноск.) брати на чий карб; • остается счётом – лишається ліком; • первый по счёту – перший числом; • по большому счёту – правду (по правді, прямо, загалом) кажучи; • покончить счёты с кем, с чем – припинити (порвати) взаємини (стосунки) з ким; розійтися (розцуратися) з ким; покласти край чому; • по моему счету (их столько-то) – на мій лік; • поставить в счёт – залічити; записати на рахунок; • по счёту (документу) получать – на рахунок одержувати; • по счёту (принимать, сдавать) – (приймати, здавати) під лік; • принимать без счёта – брати не лічивши; • принимать, принять на свой счёт что (перен.) – брати, узяти на свій карб (иногда на себе) що; прикладати, прикласти до себе що; • прохаживаться, пройтись на счёт чей – глузувати, поглузувати (насміхатися, насміятися) з кого, з чого; зачіпати, зачепити кого, що; (фиг., только соверш.) водою бризнути на кого, на що; сипнути (кинути) наздогад на кого, на що; • сбрасывать, сбросить (скидывать, скинуть) со счетов (счёта) кого, что – скидати, скинути з рахунку кого, що; перестати зважати на кого, на що; не брати більш до уваги кого, чого; • сведение счетов – обрахунок; • сводить счёты – обраховуватися; робити обрахунок; закінчити рахунок; облічитися з ким; • сложить со счётов – вилучити з рахунків; • ставить, поставить в счёт кому, что (перен.) – ставити, поставити (брати, узяти) на карб кому, що; • счёт депозитов и невыплаченных сумм – рахунок депозитів та неоплачених сум; • счёт имущества, вновь поступившего в отчетный период – рахунок майна, що надійшло за звітний період; • счёт (случайных) прибылей и убытков – рахунок (випадкових) прибутків і витрат; • счётом выдавать – видавцем давати; • счёт расходов по непосредственному обслуживанию рабочих и служащих – рахунок видатків на безпосереднє обслуговування робітників та службовців; • счёт специальных текущих счетов под обязательства и процентные бумаги – рахунок спеціяльних біжучих рахунків під зобов’язання та відсоткові папери; • счёту нет кому, чему – ліку [числа] немає кому, чому; без ліку [безліч] кого, чого; • текущий счет – біжучий рахунок; • что за счёты (разг.) – які можуть бути рахунки; що за рахунки; не варт(о) про це й говорити; • это не в счёт – це [то] не в число; це не йде в рахунок (не враховується, не рахується); цього не слід брати (не береться) до уваги. [Кінець кінцем прийшов до невеличкої затоки між кручами, де було затишно й відлюдно (В. Підмогильний). Врешті-решт, не повинні пропасти марно ні краплини поту, ані крові нашої… (О. Довженко)].

Тягостно – (тяжело) важко, тяжко, (трудно) трудно, (обременительно) обтяжливо, (неприятно) прикро, (мучительно), болісно, стражденно. [Тяжко, важко в світі жити Сироті без роду (Т.Шевченко). В неволі тяжко, хоча й волі, Сказать по правді, не було (Т.Шевченко). — Тяжко мені. Тяжко, мамо! Нащо дала вроду? Нащо брови змальовала, Дала карі очі? Ти все дала, тілько долі, Долі дать не хочеш (Т.Шевченко). Довго їхав Шрам, понуривши голову: тяжко стало старому на душі (П.Куліш). І росло ж воно трудно та болезно: усе нездужає, та нездужає, та квилить (М.Вовчок). Сон не бере, нема спокою, сумно та важко (М.Вовчок). Галя мовчала. Замовк і Чіпка. Підвівся з місця, став ходити вподовж хати та блукав страшними очима по стінах… Зробилося тихо, важко. (П.Мирний). — Ні, дочко, моя смерть вже в мене за плечима. Так мені оце стало важко, що вже не стає духу й дихать (І.Нечуй-Левицький). — Чогось мені так важко на серці, така в мене журба, що я й не знаю, де й дітись! (І.Нечуй-Левицький). Час вмирати, Бо страшно, тяжко в світі жить (І.Франко). Туга гнітила серце Олександрі, як туман землю. Їй було так гірко, так тяжко на світі! Недоленька знущалася над нею, як мачуха над нерідними дітьми… (М.Коцюбинський). А мусив викреслити Надійку з свого життя, знищити її в собі, як путо, що приковує в’язня до стіни. Бо зазирнув уже крізь ґратки на волю. Й до всіх, хто був чи міг бути свідком його минулого, він почував потайну ворожнечу. Зміняючи плани, він тяжко відчував на собі владу колишніх спільників (В.Підмогильний). Нарешті поклався в ліжко, тяжко зажурившись — одне, що без Санча сумно, а друге — з панчохами біда; зацерував би їх шовком і іншого якого кольору — то був би вже знак найгіршої нужди при благородстві… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Честь – честь; (уважение) шана, пошана, шаноба: • береги честь смолоду – бережи честь замолоду (молоду) (Пр.); шануйся ззамолоду (Пр.); • блюсти свою честь – класти на собі честь; шануватися; • была бы честь предложена – було б сказано; (разг.) хоч не нагодували, аби запрохали; • быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, ну в шанобі) у кого; мати пошану (шану) чию, від кого, не мати пошани (шани) чиєї, від кого; • быть (служить) к чести чьей – роби́ти честь кому; • Ваша честь – Ваша милість; • велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема (Пр.); що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти) (Пр.); • всё обошлось честью – все вийшло (обійшлось) гаразд; • в честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що; • в честь праздника – для (на) шанування свята; • выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (з, скрути, з сутуги); • девичья честь – дівоча честь; • долг (дело) чести – справа честі; • ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити; • затрагивать (затронуть) честь – ущербити честь кому; зачепити честь чию; • из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі (пошани, шани); • иметь честь (разг.) – мати [за] честь; • к чести кого – віддаючи належне кому; • много чести – багато (забагато) честі; • надо (пора) и честь знать – треба й міру знати; • оказать, сделать честь кому – зробити (реже учинити) честь кому; виявити честь кому, пошану (шану) до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому; • оскорбить честь – покривдити на честі; порушити честь; • отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати шану кому, чому; • покушаться на честь чью – важити на честь чию; • попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (иногда разг., только сов.) доскочити честі чиєї; • послушать честью – послухатись добром (добровільно); • по чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), щиро (по щирості) кажучи; • просить честью кого – добром просити (прохати) кого; • суд чести – суд честі; • с честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що; • считать (иметь, почитать) за честь что – мати (уважати) за честь що; • честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування [Вам]!; • честь и слава – честь і слава; • честь и хвала – честь і хвала; шана і хвала (хвала і шана); • честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство (Пр.); • честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що); • это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому. [Честь — це зовнішня совість, а совість — це внутрішня честь (А.Шопенґауер). Не був там, де честь давали (Пр.). Шануймося, люди, бо ми того варті, щоб душі зігріла повага незла, щоб совість незрадно стояла на варті, і щемна надія розраду несла (Л.Терехович)].

Выкормыш, прост. – годованець, вигодованець, годованка, вигодованка. [Ви, може, чували, що як вони ще жили в Полтаві і покійний Терпило жив був, то прийняв було до себе якогось сироту Петра за годованця (І.Котляревський). — Це моя годованка! Я її, сирітку, вигодувала й виростила змалечку. Помилуй її! (А.Кащенко). — Я, — докінчує він і віддихнув легше, — я, по правді, не багатирський син, а бідний сирота. Я годованець — підкинена дитина… (О.Кобилянська). Отож хіба дивно, що така прикра годованка досиділа в дівках до двадцятьп’ятки: кому дівка-тичка, та ще та, що знається з нечистим, до серця припаде?! (М.Матіос). Щоправда, ті, хто уболіває за майбутнє Росії, побачили  в  цьому «другому пришесті» енкаведистського годованця  «мрач­ное  предзнаменование» не лише для Заходу і, звісно, для України, а й для самої Росії. Лише біснуваті імперіалісти на кшталт «філософа з гнилими зубами» Дуґіна теревенили на екранах телебачення, що задля новоявленого «лидера нации» варто потоптати навіть конституцію, щоб Путіна «обрали» президентом на третій термін (О.Гринів)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВООБЩЕ́-ТО загало́м, фраз. наспра́вді, в ді́йсності, здебі́льшого, пра́вду каза́вши, по пра́вді каза́вши, щи́ро ка́жучи.

ВПАДА́ТЬ, впадать в апа́тию ще опуска́ти ру́ки; впадать в искуше́ние спокуша́тися; впадать в исте́рику гістерикува́ти; впадать во что ще піддава́тися чому [впадать в па́нику піддаватися па́ніці]; впадать в кра́йность ударя́тися у кра́йність, вдава́тися у кра́йність, пуска́тися на кра́йність; впадать в неи́стовство /впадать в раж/ впада́ти в шал; впадать в неми́лость втрача́ти прихи́льність; впадать в отча́яние образ. впада́ти в розпу́ку, бра́тися за го́лову, лама́ти ру́ки, зала́мувати ру́ки, піддава́тися розпу́ці, рва́ти на собі́ воло́сся; впадать в состоя́ние чего захо́дити у стан /порина́ти у стан/ чого [впадать в состояние шо́ка заходити у стан шо́ку]; впадать в тон (гурту) підтри́мувати непи́сані зако́ни /визнава́ти непи́сані зако́ни/ чого; впадать в уны́ние ще вдава́тися в сум, піддава́тися журбі́, піддава́тися ту́зі, пону́рювати го́лову, смутні́ти, ві́шати но́са, хню́пити но́са, опуска́ти но́са; впадать в чувстви́тельность вдаря́тися в сантимента́льність; не впадать в заблужде́ние диви́тися пра́вді в о́чі; впада́ет в апа́тию кто опуска́ються ру́ки в кого; впадает в отча́яние кто ро́зпач бере́ /розпу́ка бере́/ кого; впада́ет в па́нику кто переля́к огорта́є кого; впада́ет в уны́ние /впада́ет в депре́ссию/ кто сму́ток огорта́є кого; впада́ет в экста́з кто нахо́дить екста́за /екста́з/ на кого; впадающий 1. що впада́є, гото́вий вда́тися у що, 2. що влива́ється, ста́вши влива́тися, ули́ваний; впадающий во что що піддає́ться чому, охо́плюваний чим; впадающий в бе́дность підто́чуваний зли́днями; впадающий в де́тство на поро́зі здитині́ння, ма́ло не здитині́лий; впадающий в заблужде́ние /впадающий в оши́бку/ незда́тний уни́кнути по́милки, зби́ваний з пантели́ку, зби́ваний на манівці́; впадающий в забытьё ого́ртаний сном забуття́; впадающий в исте́рику що гістерику́є, прикм. розгістерико́ваний; впадающий в в кра́йность гото́вий на кра́йність; впадающий в неи́стовство охо́плюваний ша́лом; впадающий в неми́лость = впавший в немилость; впадающий в нищету́ на поро́зі зубо́ження; впадающий в отча́яние охо́плюваний ро́зпачем, у ро́зпачі, прикм. розпа́чливий; впадающий в противоре́чие незда́тний уни́кнути супере́чности; впадающий в па́нику охо́плюваний па́нікою, паніке́р; впадающий в уны́ние охо́плюваний ту́гою, щора́з пону́рливіший; впадающий в чувстви́тельность зви́клий вдаря́тися в сантимента́льність;

ЛИЦЕПРИЯ́ТНО ще не по пра́вді.

ОБРАЩА́ТЬСЯ (ким) ще перекида́тися, (про гроші) ходи́ти, (в певному колі) живомовн. те́ртися, тирлува́ти; обращаться в бе́гство стил. відповідн. рятува́ти вте́чею; обращаться в пе́пел попелі́ти; обращаться в ра́зные инста́нции оббива́ти поро́ги рі́зних служб /інста́нцій/, фаміл. ки́датися туди́-сюди́; обращаться во что ще перехо́дити у, става́ти чим [обращаться в разва́лины става́ти руї́ною]; обращаться в слух напру́жувати весь свій слух; обращаться в суд фраз. позива́тися; обращаться за чем зверта́ти по що, шука́ти чого; обращаться за сове́том к кому кли́кати на пора́ду кого; обращаться к реа́лиям спуска́тися на зе́млю, диви́ти пра́вді в о́чі; обращаться к чу́вствам и ра́зуму говори́ти до се́рця й ро́зуму; обращаться от чего к чему перекида́ти місто́к від чого до чого; обращаться по де́лу вдава́тися /зверта́тися/ у спра́ві; обращаться с кем галиц. трактува́ти кого; обраща́ющийся = обращаемый, образ. в о́бігу, (куди) охо́чий /зви́клий/ зверта́тися тощо, прикм. обіго́вий; обраща́ющийся в бе́гство зму́шений тіка́ти; обраща́ющийся за по́мощью шука́ч по́мочі; обраща́ющийся к чему зму́шений зверну́тися до чого; обраща́ющийся к адвока́ту /обраща́ющийся к врачу́/ стил. перероб. кліє́нт адвока́та /паціє́нт лі́каря/; обраща́ющийся к изуче́нию стил. перероб. взя́вшися до ви́вчення; обраща́ющийся к фа́ктам заціка́влений фа́ктами, стил. перероб. узя́вшися за фа́кти; пло́хо обраща́ющийся /осторо́жно обраща́ющийся/ с пога́ний /обере́жний/ у пово́дженні з /у ста́вленні до/; обраща́ющийся с про́сьбой проха́ч;

ПРАВДИ́ВО по пра́вді;

РЕА́ЛЬНОСТЬ ще очеви́дність, очеви́дь, діял. реаліте́т; счита́ться с реальностью диви́тися пра́вді в о́чі.

СМОТРЕ́ТЬ уроч. зрі́ти, (мати думку) задивля́тися [как Вы смотрите на як Ви задивля́єтеся на], фраз. ба́чити [смотре́л? ба́чив?], (уперто /у що/) вту́плюватися; смотреть бессты́жими глаза́ми позича́ти оче́й у Сірка́; смотреть блужда́ющим взгля́дом води́ти /зи́ркати, ни́шпорити, перебіга́ти/ очи́ма; смотреть бу́кой диви́тися ба́сом /во́вком/; смотреть в зу́бы кому церемо́нитися з ким, потура́ти кому; смотри в о́ба диви́тися обома́; смотреть во́лком во́вком ди́хати; смотреть восхищённо диви́тися із зірка́ми в оча́х; смотреть в суть диви́тися в ко́рінь; смотреть за поря́дком гляді́ти ладу́; смотреть по сторона́м розгляда́тися на всі бо́ки; смотреть свысока́ диви́тися че́рез ве́рхню гу́бу; смотреть с за́вистью за́здрим о́ком погляда́ти, диви́тися за́здрими очи́ма, фраз. ковта́ти сли́ну; бо́льно смотреть се́рце боли́ть диви́тися; ко́со смотреть криви́м о́ком погляда́ти, фаміл. дави́ти косяка́, подава́ти косяки́; не смотреть за собо́й бу́ти неоха́йним ко́ло се́бе; смо́тришь вставн. диви́ся [и, смо́тришь, уже́ несу́т і, диви́ся, вже несу́ть]; смотри́! ще гляди́ но!; куда́ твои́ глаза́ смотре́ли? де твої́ о́чі були́?; смотри́ лу́чше! роззу́й о́чі!; смотря́щий 1. що /мн. хто/ ди́виться тощо, зади́влений, наці́лений очи́ма, зви́клий диви́тися, гляда́ч, стил. перероб. спрямува́вши по́гляд, складн. -о́кий [смотрящий с не́жностью ніжноо́кий], образ. в оча́х [смотрящий с укори́зной з до́кором в оча́х], 2. (за чим) що догляда́є що, покли́каний догляда́ти, догля́да́ч, нагля́да́ч, 3. що огляда́є, за́йня́тий о́глядом, огля́да́ч, 4. (куди /про вікно/) що вихо́дить, (про жерло) пове́рнутий, фраз. з ви́глядом на [смотрящий на реку́ з ви́глядом на рі́чку]; смотрящий в ко́рень зади́влений у ко́рінь; смотрящий в моги́лу вже на Бо́жій доро́зі, земле́ю па́хне від кого; смотрящий в о́ба сторожки́й, пи́льний; смотрящий во все глаза́ сте́жачи в чоти́ри о́ка; смотрящий во́лком з во́вчим по́глядом; смотрящий глаза́ми кого на что схи́льний /зму́шений/ диви́тися чиїми очи́ма на що; смотрящий други́ми глазами наста́влений диви́тися по-і́ншому; смотрящий за собо́й оха́йний ко́ло се́бе; смотрящий медве́дем з вовкува́тим по́глядом; смотрящий невооружённым гла́зом стил. перероб. розгляда́ючи го́лим о́ком; смотрящий по сторона́м 1. зади́влений на всі бо́ки, 2. роззя́ва; смотрящий пра́вде в глаза́ зда́тний гля́нути пра́вді в о́чі; смотрящий свысока́ із зве́рхнім /згі́рдним/ по́глядом; смотрящий сентябрём похму́рий, як ніч; смотрящий с за́вистью заздроо́кий, за́здрий; смотрящий сквозь па́льцы недба́лий, недба́ха; смотрящий сме́рти в глаза́ зви́клий ходи́ти ко́ло сме́рти; смотрящий с наде́ждой з наді́єю в оча́х; смотрящий с недове́рчивостью з недові́рою в оча́х; смотрящий со свое́й колоко́льни зви́клий мі́ряти на свою́ мі́рку /копи́л/; смотрящий с умиле́нием розчу́лено зади́влений; смотрящий тре́звыми глаза́ми з твере́зим по́глядом; вперёд смотрящий зади́влений впере́д; ко́со смотрящий із ско́шеним по́глядом, кривоо́кий, стил. перероб. скоси́вши о́чі; пор. глядящий; ПОСМОТРЕ́ТЬ, ко́со посмотреть гля́нути криви́м о́ком; лю́бо посмотреть! фраз. Ви б ба́чили!, ти б ба́чив! [конь – лю́бо посмотреть! кінь – ти б ба́чив!]; (а там) посмотрим (а там) ви́дно бу́де;

СПРАВЕДЛИ́ВО ще по пра́вді.

СПРАВЕДЛИ́ВОСТЬ поет. правота́; по справедли́вости по пра́вді; ра́ди справедли́вости пра́вди ра́ди, зара́ди пра́вди.

СЧИТА́ТЬСЯ (бути врахуваним) ще вхо́дити в лік, (з ким) розрахо́вуватися; счита́ться с кем ще шанува́ти кого; счита́ться с чем зважа́ти на /бра́ти до ува́ги/ що; счита́ться с возмо́жностью чего бу́ти свідо́мим чого; счита́ться с реа́льностью диви́тися пра́вді в о́чі; счита́ться со слова́ми зважа́ти на слова, букв. рахува́тися із слова́ми; она́ ни с чем не счита́ется їй і мо́ре по колі́на; счита́ющий 1. що /мн. хто/ раху́є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ рахува́ти, гото́вий /зда́тний/ порахува́ти, рахівни́к, (прилад) лічи́льник, прикм. лічи́льний, рахува́льний, 2. що вважа́є тощо, схи́льний вважа́ти, переко́наний, стил. перероб. ма́ючи за; счита́ющий возмо́жным зго́дний толерува́ти; счита́ющий га́лок роззя́ва, лове́ць ґав; счита́ющий грани́цей ма́ючи за межу́; счита́ющий едини́цей прийня́вши /покла́вши/ за одини́цю; счита́ющий по па́льцам стил. перероб. раху́ючи на па́льцях; счита́ющий свои́м до́лгом стил. перероб. ма́ючи за свій обо́в’язок; счита́ющий себя́ впра́ве гада́ючи, що ма́є пра́во; счита́ющийся/счита́емый 1. лі́чений, рахо́ваний, чи́слений, перелі́чуваний, перерахо́вуваний, розрахо́вуваний, вирахо́вуваний, 2. визна́ний; счита́ющийся кем/чем що його́ ма́ють за когощо, ви́знаний кимчим /за когощо, як хтощо/; счита́ющийся с реа́льностью твере́зий, з реа́льними по́глядами; СЧЕСТЬ, не счесть без лі́ку, запозич. не злічи́ти.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Криво – 1) кри́во, ко́со; 2) (неправдиво) неправди́во, не по пра́вді.

Лжесвидетельствовать – кривосві́дчити, -дчу, -дчиш, не по пра́вді сві́дчити.

Право, нар. – 1) спра́вді, далебі́; 2) (справедливо) справедли́во, по-пра́вді.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Душа – душа. По душе – по душі; до серця; до сподоби. Без души (что делать) – не тямлячи себе. Отвести душу – спочити душею. В душу не идет – в душу не лізе. От души – від щирого серця. Отдать на душу – віддати на віру. Сколько душе угодно – досхочу; скільки душа забажає. С души тянет – з душі верне. Покривить душою – покривдити; взяти гріха на душу; схибнути; не по правді зробити. Душа в пятки ушла – на душі похололо; душа не на місці.

Поступать – чинити; діяти; (вести себя) – поводитися; (куда) – вступати; (о деньгах) – надходити. Поступать (плохо) – робити, чинити (зле). Поступать наперекор – на пеню кому робити. Поступать по правде – ходити по правді. Поступать на должность – см. Должность. Поступать по-своему, по-иному – ходити своїм робом, иншим робом. Поступать справедливо (дурно) – ходити правим (лихим) робом. Как бы ты поступил – як би ти повівся, як би ти зробив.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вера • Вера без дел мертва есть – віра без діл (є) мертва. • Вера и гору с места сдвинет – віра і гори зсуває; віра і гори двигає; віра гори (во)рушить. • Верой и правдой, по вере и правде служить – по правді (віддано) служити. • Дать, одолжить кому на веру что – дати, позичити кому на віру (на слово) що; повірити кому на слово що; навірити кому що. [Шинкарочка мене знає, на сто рублів навіряє. Н. п.] • Не давать веры кому – не давати (не йняти) віри кому. [Чортам ще й дурень віри не йняв! — одрізав дід. Стороженко.] • Обратить в христианскую веру кого – навернути (повернути) на християнську віру (до християнської віри, на (у) християнство) кого. • Обращенный в новую веру (неофит) – новонавернений; нововірець (неофіт). • Потерявший веру – зневірений. • Терять, потерять веру в кого, что – зневірятися, зневіритися в кому, в чому; утрачати, втратити віру в кого, в що.

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Глядеть • А там, глядить, и весна (зима…) – а там, дивись, і весна (зима…). • Глаза б мои не глядели, не глядел бы на кого (разг.) – ані на очі бачити не хочеться кого; дивитися не хочеться на кого. • Глядеть в глаза кому – заглядати у вічі кому; світити в очі кому. [Велике щастя в тім, що всі мені заглядають у вічі!.. Тобілевич.] • Глядеть в гроб, в могилу (разг.) – над гробом, край могили стояти; у гріб, у могилу дивитися. [Се Мойсей, позабутий пророк, Се дідусь слабосилий, Що без роду, без стад і жінок Сам стоїть край могили. Франко.] • Глядеть в оба – на все око (пильно) дивитися; дивитися обома; пильно глядіти (придивлятися); бути обережним (пильним); [добре] пильнувати; мати пильне око; бути на чеку (на сторожі). [Чубенко вже їхав лісом геть, поминувши заставу, наказавши їй пильнувати. Яновський. Ой, Саню, весь час треба тобі бути на сторожі. Шовкопляс.] • Глядеть завистливо на кого, на что – дивитися заздрісно (заздро) на кого, на що; поривати очі на кого, на що; заздрити [очима] на кого, на що. [Як побачить, було, що хто-небудь їздить на коняці, то так і заздрить очима. Сл. Гр.] • Глядеть за кем, за чем (за детьми, за порядком) (разг.) – глядіти (доглядати) кого, чого; наглядати кого, що, за ким, за чим. [Данило нічого не глядить, а тільки розоряє. Тобілєвич. Он я: і череду у полі доглядаю, Ввесь двір, кошару стережу… Глібов.] • Глядеть правде в глаза – дивитися правді в вічі; ставати віч-на-віч з правдою. • Глядеть свысока на кого – дивитися (глядіти) звисока (згори, згорда) на кого. [Він навіть силувався глядіти на нього згірдно, звисока. Франко. Не згорда я дивлюсь на тебе, пане… П. Куліш.] • Глядеть сквозь пальцы на что (разг.) – крізь пальці (крізь пучки) дивитися на що; не зважати (не звертати уваги) на що; мов не бачити чого; у півока дивитися на що; примружувати (прижмурювати) очі на що. [Учитель дивився крізь пальці навіть на їхнє жирування в коридорі, аби не заважали. Головко.] • Глядь – [Аж] зирк; [аж] гульк; [аж] глядь; аж. [Аж зирк! Тарган із шпарки вигляда. Годованець. Аж гульк! Од матушки-цариці, Таки із самої столиці, Прийшов указ лоби голить. Шевченко.] • Куда глаза глядят (разг.) – Див. глаз. • Не глядел бы на свет [Божий] (разг.) – світ знемилів (незмилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому. [І сказати вам не знаю, що моє серце тоді перенило… світ мені незмилився… Барвінок. Мені й так голова крутиться, світ мені обрид, не хочу на нього дивитися! Франко. Іду я туди, і світ мені не милий. Козланюк.] • Смерть ни на что не глядит – зі смертю торгу нема. Пр. Смерті не [можна] відперти. Пр. Смерть і родини не чекають години. Пр. Смерть не жартує. Пр. Смерть не перебирає. Пр. Смерть не питає, чий ти. Пр. Смерть не питає, чи хочеш, чи не хочеш. Пр. • Того и гляди (разг.) – так і дивись (стережись); от-от (ось-ось); затого. [Їдемо по косогору, так і дивись, що перекинемось. Зима ось-ось потисне, — подумала вона, — ані я, ні Остап не маємо чим загорнутись, треба заробляти. Коцюбинський. Затого сивий волос проб’ється. Барвінок.]

Говорить • В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник. • Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.] • Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.] • Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.] • Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.] • Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.] • Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти. • Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.] • Говорить бессвязно – Див. бессвязно. • Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.] • Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.] • Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор. • Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх). • Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.] • Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском). • Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому. • Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес. • Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.] • Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.] • Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.] • Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.] • Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.] • Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами. • Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.] • Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого. • Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.] • Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.] • Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто. • Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.] • Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого. • Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському). • Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.] • Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.] • Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.] • Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків. • Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.] • Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.] • Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми. • Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.] • Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.] • Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.] • Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті. • Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.] • Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.] • Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що… • Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.] • [Давайте] не будем говорить – не говорім(о). • Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но! • Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.] • Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами). • Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом. • Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.] • Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.] • Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали). • Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.] • Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.] • Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що. • Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи). • Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати. • Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити. • Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.] • Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.] • Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.] • Ну вот он и говорит – отож він і каже. • Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.] • Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.] • Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.] • Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно). • По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.

Дорога • Без дороги идти – іти манівцем (манівцями, навмання, бездоріж, без дороги). • Большая дорога (разг. большак) – велика дорога ([великий] шлях); гостинець. • В дороге – у дорозі; ідучи, їдучи. • В дорогу, на дорогу – на дорогу, (іноді) на відхід. [Дружки прощаються, цілуються з молодою та, збираючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грінченко.] • Все дороги ведут в Рим – усі шляхи (усі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть. • Давать, дать, уступать, уступить дорогу кому – давати, дати дорогу кому; уступатися, уступитися з дороги кому; (іноді) проступатися, проступитися кому. • Дорога весенняя, летняя, зимняя – дорога весняна, літня, зимова; вешняк, літняк, зимняк. • Дорога предстоит кому – має їхати (вирушати) хто; дорога лежить (стелиться) кому; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому; дорогу чує хто; (зниж.) дорога чхається кому. • Дорога пролегла по горе – дорога йшла горою (по горі). • Дорога уторенная – (влітку) Битий (уторований, накочений) шлях; (взимку) утертий (натертий) шлях; утерта (натерта) дорога. • Железная дорога – залізниця; (давн. розм.) чавунка. • Живущий за дорогой – який живе за дорогою; задорожний. • Запала ему к нам дорога (перен.) – заросла йому стежка до нас; шлях заріс йому [терном] до нас; до нас йому нема(є) дороги. • Идти (действовать) прямой дорогой – по правді ходити, чинити (робити); просто (прямо, навпростець, прямцем) іти; простувати (прямувати); (арх.) ходити, чинити правим робом. [Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Шевченко.] • Идти своей дорогой – іти своїм шляхом (своєю дорогою); (давн.) робити (ходити, чинити) своїм робом. • Какой дорогой, куда? – яким шляхом?; (розм.) кудою? • Мне не дорога к ним ходить – мені нема чого до них ходити. • На битой дороге трава не растёт – на битій дорозі трава не росте. Пр. • Найти дорогу; попасть на дорогу; (в)стать на настоящую дорогу – вийти на певний шлях; тропи вхопити (набігти); потрапити (натрапити) на [певну] дорогу (на [певний] шлях). • На дороге стоит да дороги спрашивает – іде дорогою, дороги питає. Пр. їде (іде) шляхом і шляху питає. Пр. • На половине дороги – на півдорозі. • На этой дороге большой крюк – це ми так круга (гака) великого дамо (це ви так круга (гака) великого дасте); це таке — кругасвіта (галасвіта) іти (піти); сюди (сюдою) [йти, їхати) дуже обхідно. • Недорога тебе (мне, ему…) ходить туда (разг.) – нема чого (нічого, нетреба) тобі (мені, йому…) туди ходити. • Не стойте на дороге – не стійте на дорозі; не перешкоджайте (не заважайте). • Отрезать дорогу кому – перетяти дорогу (шлях) кому; заскочити дорогу (путь) кому; заскочити кого. • Перебежать дорогу кому (разг.) – перебити, перебігти дорогу кому; перебігти кого. • По дороге – дорогою; у дорозі. • По дороге заехать, зайти к кому – мимоїздом заїхати до кого, мимохідь зайти до кого. • По дороге, не по дороге кому с кем – по дорозі, не по дорозі кому з ким; у шляху, не в шляху кому з ким; (іноді) узавороті, невзавороті кому з ким, по руці, не по руці кому з ким. • Поехать непрямой дорогой – поїхати непрямою (непростою) дорогою; покривулити. • По кривой дороге поломаешь ноги – не збочуй з дороги, бо відпокутують ноги. Пр. Проста дорога найкраща (найліпша). Пр. • Пробить, проложить себе дорогу (перен.) – прокласти (пробити, проложити) собі дорогу (шлях, стежину, стежку); уторувати собі дорогу (шлях, стежину, стежку). • Пролагать, прокладывать дорогу к чему – прокладати (торувати, промощувати) дорогу (шлях) до чого. • Просёлочная дорога – путівець; польова (степова, міжселищна) дорога. • Санная дорога – санна дорога; зимняк. • Сбивать, сбить с дороги кого (перен.) – збивати, збити з дороги кого; збивати, збити на манівці кого. • Сбиться с дороги – збитися (змилити) з дороги (з шляху); піти (податися, поблукати) манівцями; піти блудними дорогами; заблукати (заблудити). • Свернуть с дороги – звернути (збочити) з дороги. • С дороги! – з дороги!; набік!; оступися! (оступіться!). • Скатертью дорога (перен. разг. ирон.) – полотном дорога; (іноді) з богом, Парасю! • Собираться в дорогу – лаштуватися (лагодитися, іноді споряджатися) в дорогу (у путь). • Столбовая дорога – стовповий (верстовий) шлях; гостинець. • Стоять на хорошей, правильной дороге – стояти на добрій, правдивій (правій) дорозі; стояти на доброму, правдивому (правому) шляху. • Стоять, стать поперёк дороги кому – стояти, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступити кому; стати поперек шляху кому; на переметі стати кому; зав’язати дорогу кому; (арх.) переп’ят устати кому (іноді на кого); (іноді образн.) перекопати дорогу кому; заорати (переорати) дорогу кому. • Счастливой дороги! – щасливо!; час добрий!; щасливої дороги!; щаслива [тобі, вам] дорога (путь)! • Туда ему и дорога! (разг.) – так йому й треба!; своїм шляхом пішов!; катюзі по заслузі! • Тянет в дорогу кого – тягне (пориває) в дорогу кого; вабить (надить) дорога кого; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому. • У дороги – при дорозі; край дороги (шляху). • Уставший от дороги – Задорожений. • Устать от дороги – стомитися з дороги; здорожитися. • Этой, той дорогой – цією, тією дорогою (цим, тим шляхом); (о)сюдою, тудою. [Ти сюдою, я тудою, а зійдемось над водою! Українка.]

Душа • Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що. • Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що. • Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого. • Брать на душу – брати на себе. • В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці). • В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках). • В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне. • В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй). • Всей душой – усією душею; цілим серцем. • Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що. • В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі. • В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр. • Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким. • Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому. • Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого. • Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто). • Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення). • До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. • Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув. • Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто. • Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає. • Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого. • Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це. • Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто. • Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що. • Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю. • Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр. • Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце). • Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце. • Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр. • Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі. • За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею. • Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. • Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому. • Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу. • Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі). • Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому. • Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце. • На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою]. • На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому. • Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі). • Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.] • Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це. • Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким. • Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько. • Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко). • Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний. • Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким. • От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі. • Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки. • От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити). • Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому. • Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій. • Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею. • Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі. • Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий. • Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр. • С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити. • С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати). • Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу. • Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.] • У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина. • Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр. • Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр. • Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче). • Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина. • Человек большой души – людина великої душі (великого серця). • Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.

Есть • Есть борщ – їсти борщ; (розм.) борщувати. [Будем борщувати, коли дали борщу. Сл. Гр.] • Есть глазами кого, что-либо (шутл.) – їсти очима кого, що; (образн.) пасти очима (оком) кого, що. • Есть досыта – їсти досхочу (досита, до ситості). • Есть кого – їсти кого; уїдатися на кого. • Есть поедом кого (разг.) – їдцем (їдьма, їдом, поїдом) їсти кого; жерцем жерти (пожирати) кого; (іноді) не давати просвітку кому. • Ешь больше, а говори меньше – більше їж, а менше говори. Пр. • Ешь пирог с грибами, да держи язык за зубами – їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр. • Кто не работает, тот не ест – хто не працює, той не їсть. Пр. • Ничего не ел и не пил – нічого не їв і не пив; і ріски в роті не було; і ріски в рот не брав; і крихти в устах не було. • Сильно есть хочется – дуже їсти хочеться; (образн.) їсти — аж шкура болить; їсти — аж живіт до спини тягне (аж шкура труситься, аж за печінки тягне); з’їв би й вола (і дідька). • Хлеб-соль ешь, а правду режь – хліб їж, а правду ріж. Пр. Хліб-сіль їж, а правду ріж. Пр. Їж хліб із сіллю та з водою, живи правдою святою. Пр. На рідного батька правду кажи. Пр. Щирая правда всюди куток (з)найде. Пр. Правда кривду переважить. Пр. Що правда, то не гріх. Пр. • Вот то-то и есть, что… – отож-то (-бо) й є, що…; тож-бо й є, що…; то-то-бо й є, що…; отож-то й воно, що…; тим-то й ба (тим-бо й ба), що… • Всё как есть – геть усе; чисто все; геть-чисто все. • Всех как есть – геть усіх; чисто всіх; геть-чисто всіх. • Всё что ни есть (разг.) – геть(-то) усе; чисто все; все чисто; геть-чисто все. • Говори как есть – кажи як є (усе по правді, наголо). • Есть, да не про вашу честь – єсть, та не про вашу честь. Пр. Не для пса ковбаса, не для Кузьми гроші. Пр. Не для Гриця паляниця. Пр. Є сало, та не для кота. Пр. Не для пса ковбаса, не для кицьки сало. Пр. • Есть такое дело! (разг.) – гаразд!; хай буде так! • Есть тот грех (разг.) – було таке; нема де (ніде) правди діти. • Как есть вовремя (разг.) – саме вчас (у свій час); саме впору; саме свого часу. • Как есть кто, что – чисто, чистий (-та) [тобі] хто, що; зовсім (цілком) як хто, що. • Как есть ничего не вижу, не слышу, не понимаю… (разг.) – нічогісінько не бачу, не чую, не розумію; отакечки нічого (нічогісінько) не бачу, не чую, не розумію…; геть [нічого] не бачу, не чую, не розумію… • Какой, какая ни есть (разг.) – хоч який, хоч яка (хоч який би, хоч яка б) був, була; будь-який, будь-яка; абиякий, абияка; який, яка припаде (трапиться). • Кто ни есть; кто ни на есть (разг.) – хоч хто; хоч хто був би; будь-хто; абихто; дарма хто; хто припаде (хто трапиться). • На всё есть время – на все є час; усьому час. • Один, одна как есть – одним один (один одним), одною одна (одна одною, іноді одним одна); (сам-)самісінький. • Сколько ни на есть (разг.) – хоч скільки є; хоч би скільки було, буде. • Так и есть (разг.) – так воно й є. • У меня есть – я маю; у мене є. • Что есть силы, что есть духу бежать – з усієї сили (що (є) сили), що (є) духу (чимдуж) бігти. • Что ни есть; что ни на есть; самый что ни на есть обыкновенный (разг.) – звичайнісінький собі (якнайзвичайніший, щонайзвичайніший).

Как • А как же! – аякже!; ато(ж)!; авжеж! • А так как… то – а що (а як)… то; а як же… (то). [Гроші, звичайно, присуджено з Семена, а що Семен не мав чим заплатити, то продали три морги родючої землі. Коцюбинський.] • Вот как! – ось як!; он як! • Всякий раз как – щораз(у) як (коли); кожного разу як (коли); що [тільки]; аби [лиш]. • Да как не – та як не; як же не. • Как (в сравнениях) – як ((не)мов, (не)наче, ніби(то)); як (мов…) той, як (мов…) та(я), як (мов…) те(є), як (мов…) ті (і). [Лізе в очі, наче та оса. Номис. Була б долинонька неначе пустка тая. Глібов.] • Как бишь – як пак; як-бо. • Как будто – як; якби; наче (неначе); ніби; мов (немов); буцім(то). • Как будто бы – начеб(то) (неначебто); нібито; мовби (мовбито, немовби, немовбито). • Как бы не (разг.) – як би не; коли б не. • Как бы не так! (фам.) – овва (ов)!; та ба!; авжеж!; але ж [бо]!; але!; але-але!; еге!; де ж пак! ? І мені ж даси меду, як піддереш? — Але-але! Сл. Гр. Годі вилежуватись, іди молотити! — Але ж! Сл. Гр. • Как бы ни – хоч би як; (перед прикм.) хоч би який (-ка, -ке). • Как бы то ни было – хоч би й що; хоч би [там] що; хоч би [там] як; хоч би що там було; будь-що-будь; будь-як-будь; хоч що; хоч як. • Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що його [у світі] робити?; що [його] почати? • Как ваше здоровье? – як здоров’я ваше?; чи живі-здорові?; чи здоровенькі?; чи живенькі-здоровенькі?; чи здужаєте?; (іноді) чи добре маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте? • Как вдруг – як [аж] ось; аж [гульк] коли; коли [як] раптом; коли це [враз]. • Как велик? – який завбільшки? • Как видно – знати; мабуть; либонь; (зах.) відай. • Как водится – як заведено; як [воно] ведеться (поводиться); звісно; [як] звичайно. [На бесіді, вже, звісно, попились. Глібов.] • Как вот – аж; аж ось (аж от); аж тут; як ось (як от); коли; коли ось; коли це; коли тут. [Лечу, дивлюся, аж світає, Край неба палає. Шевченко. …аж ось із неба дощ полився. Котляревський.] • Как вы говорите? – що ви кажете?; як [ви] кажете? • Как горохом об стену – як горохом об стінку; як пугою по воді. • Как дважды два четыре – я к двічі (як два рази) по два чотири. • Как должно – як слід; як треба; як годиться (як гоже); як належить (належно, належите); як має бути. • Как есть (разг.) – як є; все по правді; наголо; зовсім (цілком). [Нехай же батько зна все чисто, наголо. Самійленко.] • Как есть все (разг.) – геть [чисто] усі; чисто всі. • Как же! (разг.) – аякже!; авжеж!; атож!; звичайно! • Как же так? – як же [воно] так?; як пак так?; як-таки так? • Как-как? (переспрашивая) – що-що? • Как-либо – хоч так, хоч так; якось; будь-яким (яким-будь) способом. • Как много – як багато; якого багато. • Как можно! – хіба ж можна!; як то так!; як можна! • Как можно? – як [же] можна?; як то можна?; де ж [то] можна? • Как можно, как нельзя больше, лучше… – якомога більше (якнайбільше, щонайбільше), якомога краще (якнайкраще, щонайкраще, якомога ліпше, якнайліпше, щонайліпше)… • Как назло – як на те; як на ту пеню; як на ту причину; як (наче) навмисне. • Как например – як-от; як наприклад. • Как на чей вкус – як на чий смак; як на чию уподобу; як на кого; що кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання). • Как ни – хоч (і) як; як не. • Как-нибудь будет – якось-то буде; (іноді розм.) якось-такось буде. • Как-нибудь (когда-нибудь) зайду – якось зайду, колись (коли-небудь, як-небудь) зайду. • Как-нибудь (кое-как) – як-небудь; абияк; аби-то; деяк; якось; сяк-так; будь-як; (іноді) ледь-як. • Как ни в чём не бывало – наче (мов…) і не було нічого; любенько (любісінько); наче (мов…) нічого й не було; наче (мов…) й не він (вона); як ніде нічого. [Я не так, як звичайно, а сердито спитав його, де він цілий день тинявся. — Та на Подолі ж, — як ніде нічого одповів він. Ковганюк, перекл. з Шевченка.] • Как-никак – як-не-як; хоч і як там; сяк чи так. • Как очумелый – як очманілий; як навіжений; як скажений; (іноді) як зачумлений. • Как поживаете? – як поживаєте?; як маєтеся?; як ся маєте?; як себе маєте?; як вам ідеться (ведеться, живеться)?; чи живенькі-здоровенькі? • Как по имени? – як на ім’я?; як звати?; як зветеся?; як звешся? • Как полагается – як слід; як годиться (минулий час як годилося); як треба; як має (минулий час як мало) бути. • Как попало – як попало; як попадя; абияк; як-небудь; жужмом (лок. троском); на галай-балай. • Как придётся – як прийдеться; як трапиться; до чого дійдеться; як набіжить; як вийде; як випаде. [Треба жить, як набіжить. Пр.] • Как пришло, так и пошло – як набув, так і забув. Пр. Як зробив, так і відбудеш. Пр. Яким мечем воював, таким і поліг. Пр. • Как раз! (ирон.) – ага!; авжеж!; еге ж! [Зробив же він своє діло? — Ага! Сл. Гр.] • Как скоро (устар.) – скоро (скоро тільки, скоро-но); як тільки. • Как следует – як слід; як треба; до ладу (доладно, улад); до діла; до пуття; до ума; як годиться; належно; гаразд; добре. • Как снег на голову – як сніг (грім) на голову; як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; зненацька; як стій. • Как сумасшедший – як божевільний [якийсь]; як той божевільний (навіжений). • Как… так… – як… так… [Як діди і батьки наші робили, так і ми будемо. Номис.] • Как тебе не стыдно! – як тобі не сором (соромно)!; ти б стидався (стидалася)!; чи тобі не сором (не соромно)? • Как-то раз (однажды) – якось; колись; одного разу. • Как-то (пересчитывая) – як-от; а саме. • Как только – тільки; як тільки; скоро; скоро тільки; скоро-но; тільки-но; тільки що; що не. [Скоро ввійшли в будинок, то я, — каже, — і вбачив, що Бузько-отаман заховавсь у кімнату. ЗОЮР. А молодиця що не гляне на Карпа, то так і заголосить. Коцюбинський.] • Как угодно, как хотите – як [собі] знаєте; як [собі] хочете; як завгодно; про мене. • Как у Христа за пазухой – як у Бога за дверима; як у батька (Бога) за пазухою. • Как хорош, прекрасен… – який (який же, що за) гарний, чудовий. • Кое-как – абияк; як-небудь; сяк-так. • Куда как хороша собой – то-то вже гарна (хороша); така-то вже гарна. • Между тем как, в то время как – тимчасом як; тоді як. • Нет как нет кого – нема та й нема кого; як нема, так нема кого; не йде та й не йде хто. • Не кто иной, как он – не хто інший, як він; ніхто як він. • Не что иное, как – не що інше, як; не що як. • Он как вскочит – він як (як не) скочить (схопиться). • Перед тем как – перше ніж; перед тим як; до того як. • После того как – по тому як; після того як; (іноді) по чому. • Смотря как – як; побачимо, як; залежно від того, як. [Чи довго там гостюватимете? — А це як вітатимуть мене. З нар. уст. Надовго їдете до них? — Побачимо, як прийматимуть. З нар. уст.] • С тех пор как – відколи; відтоді як; з того часу як. • Так как – бо; через те що; [тим] що (звичайно після головного речення); [а] що…, [то]; (іноді) і через те (і тому, і того). [Мати три дні хворіли, й того я до школи не ходив. З нар. уст.] • Тогда как – тимчасом як; (іноді) тоді як; коли ж. • Тут как тут – як уродився; де й узявся; як тут. [Всім молодим — гарбуз як тут. Гребінка.] • Уж как хвалит – так то вже хвалить.

Неправда • [Всеми] правдами и неправдами – [Усіма] правдами й неправдами. • Лучше умереть, чем неправду терпеть – краще вмерти, як кривду терпіти до смерті. Пр. • Неправдой жить – не по правді (неправдою, на неправді) жити; жити кривдою; кривдувати. • Неправдой свет пройдёшь, да назад не воротишься – неправдою (брехнею) світ пройдеш, та назад не вернешся. Пр. Туди брехнею пройдеш, а назад трудно. Пр. Неправдою (брехнею) недалеко зайдеш. Пр.

Показание • Давать (ложные) показания на кого (о свидетелях) – (не по правді, криво) свідчити на кого. • Давать разноречивые показания – суперечливо (суперечно) свідчити; не в одно свідчити (про кого). • Отбирать свидетельские показания – вислухувати свідків; відбирати свідчення. • Показания на суде (о свидетелях) – свідчення; (про підсудного) зізнання.

Правда • Была правда, да в лес ушла – була правда, та іржа з’їла. Пр. Була колись правда, та заржавіла. Пр. Була колись правда, пожила — та й геть (далі) пішла. Пр. Була правда, та позички з’їли. Пр. • [Всеми] правдами и неправдами – [Усіма] правдами і неправдами; усіма [можливими] засобами (способами). • Жить, поступать по правде – жити, робити (чинити) по правді; (давн.) ходити правим робом; правдувати. Не по правді, молодий козаче, зо мною живеш. Н. п. Хто бреше, тому легше, а хто правдує, той бідує. Пр. • Лучше горькая правда, чем сладкая ложь – краще найгіркіша правда, (а)ніж солодка брехня. Пр. • Не вполне правда, сомнительная правда – щербата правда; несповна правда. • Не всё то правда, что люди говорят – не все те (не все тому) правда, що в пісні співають. Пр. Не все те правда, що на весіллі плещуть. Пр. Не все правда, що свашки ладкають. Пр. • Не правда ли? – [А] правда ж?; правда?; чи ж (хіба ж) не правда (не так)? • По правде говоря (сказать); правду говоря (сказать) – сказати правду; як правду (с)казати; правду (по правді, щиро, по щирості) казавши (кажучи). • Правда в огне не горит и на воде не тонет – правда не втоне у воді, не згорить у вогні. Пр. Правда і в морі не тоне. Пр. • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сонце очі коле. Пр. (зниж.) Не любить правди, як пес мила. Пр. • Правда из воды, из огня спасает; правда со дня моря выносит – правда з дна моря верне (виймає). Пр. Правда з дна моря виринає [а неправда потопає]. Пр. • Правда ли это? – чи правда цьому?; чи правда [це]? • Правда светлее солнца – правда ясніше від сонця (та й її з свічкою шукають). Пр. Правда ясніша над сонце ясне. Пр. • Правда, что масло: все наверху – правда, як олія (олива), на(з)верх вийде. Пр. Вийде правда наверх, як олива на воду. Пр. Правди не сховаєш. Пр. • Правду-матку говорить, резать – казати (розм. чесати, тяти, різати) щиру правду; правду казати (експрес. бризкати) у [живі] очі (у вічі). • Служить верой и правдой – Див. вера. • Смотреть (глядеть) в глаза (в лицо) правде – дивитися (глядіти) правді в очі (у вічі).

Признаться • Признаться (сказать) (как вводное слово) (разг.) – сказати правду (по правді); признатися.

Пристрастно • Судья судил его пристрастно – суддя судив його необ’єктивно (не по правді).

Справедливость • Говоря по справедливости – по правді кажучи (казавши).

Честь • Береги честь смолоду – бережи честь замолоду (змолоду). Пр. Шануйся ззамолоду. Пр. • Блюсти свою честь – класти на собі честь; (іноді) шануватися. • Была бы честь предложена – було б сказано; (іноді розм.) хоч не нагодували, аби запрохали. • Быть в чести, не в чести у кого – бути в пошані (у шані, у шанобі), не в пошані (не в шані, не в шанобі) у кого; мати (по)шану чию, від кого, не мати (по)шани чиєї, від кого. • Велика честь, коли нечего есть – і честь дарма, як їсти чого нема. Пр. Що з тієї (по тій) честі, коли нема чого їсти (коли нема чого в рот покласти). Пр. • В честь кого, чего – на честь (на пошану) чию, чого; шануючи (шанувавши) кого, що. • В честь праздника – для (на) шанування свята. • Выйти с честью из затруднительного положения – вийти з честю із скрутного (сутужного, трудного) стану (із скрути, з сутуги). • Ему всё не в честь (разг.) – йому нічим не догодиш; йому не догодити. • Из чести (устар.) – з пошани (з поваги); заради (задля) честі ((по)шани). • Иметь честь (разг.) – мати (за) честь. • Оказать, сделать честь кому – зробити (рідше учинити) честь кому; виявити честь кому, (по)шану до кого; скласти шану, честь кому; дати (віддати) шану (честь) кому. • Отдавать, отдать честь кому, чему (воен. перен.) – віддавати, віддати честь кому, чому. • Покушаться на честь чью – важити на честь чию. • Попадать, попасть в честь к кому – заживати, зажити (зазнавати, зазнати) честі чиєї, від кого; (іноді розм. тільки докон.) доскочити честі чиєї. • По чести сказать, по чести говоря – правду сказати, правду (по правді) кажучи (казавши), широ (по щирості) кажучи. • Просить честью кого – добром просити (прохати) кого. • С честью делать, сделать что – гідно (з честю, як належить) робити, зробити що. • Считать за честь что – мати (уважати) за честь що. • Честь имею кланяться! (устар., при прощании) – дозвольте вклонитися!; моє шанування [Вам]! • Честь лучше богатства – добре ім’я краще за багатство. Пр. • Честь честью, (реже) честь по чести (разг.) – як слід (як треба, як годиться, як належить); гаразд; за всіма правилами (робити що). • Это делает честь, не делает чести кому – це робить (дає, приносить) честь, це не робить (не дає, не приносить) честі кому; це на честь, не на честь кому.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

По-пра́вді, нар. – 1) действительно, в самом деле; 2) правдиво.

Ходи́ти, -джу́ – ходить. • Ходи́, ході́м – иди, пойдем. • О що хо́дить – в чем дело. • Ходи́ти кому́ о що – что кого касается, интересует. • Ходи́ти до ві́тру – испражняться. • Ходи́ти на́висом бі́ля ко́го – неотступно ходить за кем. • Ходи́ти під о́бухом – находиться под страхом за свою участь. • Ходи́ти по пра́вді – поступать правдиво, служить правдой. • Ходи́ти свої́м ро́бом – действовать, поступать по-своему, самостоятельно. • Ходи́ти у тяжі́, ходи́ти дити́ною – быть беременной. • Ходи́ти хо́дором – дрожать. • Хо́дячи – походя, на ходу.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

По: а) (с дат. падеж.) – 1) (для обозначения места) – по (с предлож. пад.) – на, в (с винит. пад. на вопрос «куда» и с предлож. пад. на вопрос «где»); по балансу значится – на (в) балянсі записано; по всей Украине – на всю Украї́ну, по (на) всій Украї́ні; по книгам вести учет – в книгах (по книгах) прова́дити о́блік; вручить повестку по месту службы – пові́стку вручити, до рук, да́ти на мі́сці (в мі́сці, при мі́сці), де уряду́є; зарегистрироваться по месту жительства – зареєструва́тися в мі́сці прожива́ння; работать по профессиональной линии – працюва́ти в професі́йній лі́нії, працюва́ти в професі́йних організа́ціях; по селам и городам – по се́лах і по міста́х; по учреждениям – по устано́вах; 2) (для обозначения направления движения и пути следования, а также способа передвижения, способа сообщения употребляется конструкция с творительным падежом без предлога): плавание по Днепру – плавба́ Дніпро́м; ехать по железной дороге – ї́хати залізницею; переслать по почте, телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом, телегра́фно; по телефону говорить – розмовляти телефо́ном; по улице ехать – ї́хати ву́лицею; 3) (на вопрос «куда», для обозначения места назначения) – на, в (с винит, пад.); по адресу послать – на адре́су посла́ти; обратиться по адресу – вда́тися на адре́су; отослать по месту жительства – одісла́ти, надісла́ти в (на) мі́сце прожива́ння; разослать приказ по округам – порозсила́ти нака́з по окру́гах (на окру́ги); уехать по месту назначений – поїхати в призна́чене мі́сце, до призна́ченого мі́сця; по месту службы командировать – на мі́сце (в мі́сце) слу́жби відрядити; 4) (с дат. пад. множ. числа для обозначения времени и действия передается чаще всего творит. падежом множ. числа, либо конструкциями с предлогом «у» с вин. пад. мн. числа, а также род. падеж. с «що»): по временам – часа́ми, ча́сом; по праздникам, по праздничным дням – у свята́, у святні дні, святами, святними днями; заседания происходят по пятницам – засі́дання відбуваються у п’ятниці, п’ятницями; (еженедельно) – щоп’ятниці; он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівто́рками; (еженедельно) – щовівті́рка; пароход отправляется по средам – паропла́в відпливає щосереди; 5) а) (согласно чему, сообразно с чем) – за; (с творит. пад.) – згі́дно з чим, доде́ржуючи чого́; по алфавиту – за абе́ткою; по всем правилам, требованиям – за всіма́ пра́вилами, вимо́гами; по декрету – за декре́том; по его совету – за його́ пора́дою, згі́дно з його́ пора́дою; по закону – за зако́ном, за пра́вом; по исчислениям, предположениям и т. п. – за обраху́нками, припу́щеннями і т. ін.; по Марксу, по Ленину – за Ма́рксом, за Ле́ніном; по общему согласию – за спі́льною зго́дою; по определению суда – за вироком су́ду; по очереди – за черго́ю; по подписке – за передпла́тою; по порядку – за порядком, вряд; по порядку считать – рахува́ти (лічити) з ряду, вряд; по постановлению – за ухва́лою, постано́вою; по приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к; по следующей форме сделать – зробити за (згі́дно з) тако́ю фо́рмою, зробити, доде́ржуючи тако́ї фо́рми; распределять, классифицировать по каким-либо признакам – поділяти, клясифікува́ти за якими озна́ками; б) (с род. пад.) – з, (на підста́ві чого́); по ассигновке (выдавать, получать) – на підста́ві асиґна́ти; по поручению – з дору́чення; по приказу заведывающего – з нака́зу завідача́; по распоряжению Окрисполкома – з (на підста́ві) ро́зказу Окрвиконко́му; по чеку (выдать, получить) – на підста́ві че́ка, на чек; заплатить по векселю – заплатити на підста́ві ве́кселя, оплатити ве́ксель; заплатить по счету – заплатити на підста́ві раху́нку, оплатити раху́нок; налагать взыскания по докладам управляющего делами – наклада́ти ка́ру на підста́ві до́повідей (від) керівника́ справ; он арестован по доносу – він заарешто́ваний на підста́ві доно́су, виказу, че́рез доно́с, виказ; судить по наружности, по внешнему виду – судити з о́кола, з зо́внішнього (з о́колишнього) вигляду; судя по этому, по тому, что – су́дячи з цьо́го, з то́го, що; в) (в виду чего) – (уважа́ючи) на що; по заказу №… – на замо́влення; по моей просьбе – (уважа́ючи) на моє проха́ння; он уволен (в отставку) по прошению – його́ зві́льнено (у відстано́ву) (уважа́ючи) на (його́) проха́ння (на підста́ві його́ проха́ння); по первому его требованию – на пе́ршу його́ вимо́гу; по прошению, по ходатайству – на проха́ння, на клопота́ння; по требованию – на вимо́гу; г) (по причине чего, вследствие чего) – з (с род. пад.) – че́рез що, з чо́го; по болезни – че́рез хво́рість, че́рез хворо́бу (за хворо́бою); по недоразумению – че́рез непорозумі́ння (з непорозумі́ння); по недостатку средств – че́рез брак за́собів; по несогласию – че́рез незго́ду; по ошибке – че́рез по́милку, у по́милку; по принципиальным соображениям – з принципо́вих міркува́нь (че́рез принципо́ві міркува́ння); по принуждению – з (при)мусу, з прину́ки, че́рез примус; по случаю столетия – з наго́ди, з приводу столі́тніх роковин; по случаю чего? по поводу чего? – з яко́ї наго́ди? з яко́го приводу?; по той причине – з тіє́ї причини, через ту причину; д) (соответственно чему) – відпові́дно до чо́го, від чо́го; зарплата назначается по занимаемой должности – зарплатню признача́ють відпові́дно до поса́ди; плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти, пла́та відпові́дно до робо́ти; 6) а) (в каком отношении, чаще всего твор. пад. без предлога) – на, про що, з чо́го; по качеству – якістю, на якість; по количеству народонаселения – число́м людности; по самой идее – само́ю іде́єю, з само́ї іде́ї; по своей величине, по своей силе – свої́м ро́зміром, своє́ю силою; по социальному положению он служащий – соціяльним ста́ном він службо́вець; по существу своего содержания – суттям свого́ змі́сту; литература по этому вопросу – літерату́ра до цього́ пита́ння, літерату́ра про це (пита́ння); по форме и по содержанию (интересный доклад) – і фо́рмою і змі́стом; товарищ по профессии – това́риш профе́сією; б) (по какому способу) – по (с дат. пад.), на (с вин. пад.); назвать по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння, на прі́звище (ім’ям, прі́звищем); по моему – (як) на ме́не, по-мо́єму; по моему мнению – на мою ду́мку; по моему соображению – на мою га́дку (ду́мку); по такому способу – на такий спо́сіб, по тако́му, таким спо́собом; по-украински, по-русски – по-украї́нському, по-росі́йському; в) (по сравнению с кем, с чем, по отношению к кому, к чему) – про́ти ко́го, про́ти чо́го, як рівняти (рівняючи) до ко́го, до чо́го; по смете у нас перерасход – про́ти кошто́рису в нас перетра́та; г) (на вопрос для чего? для какой цели? по какому вопросу, делу?) – в спра́ві чого, для чого, на що… (и часто непосредственно родит. падеж без предлога); по этому делу – в цій спра́ві; высказываться по вопросу о чем – висло́влюватися в які́й спра́ві (в спра́ві) про що; делопроизводитель по учету личного состава – ділово́д для о́бліку особо́вого скла́ду, ділово́д у спра́ві о́бліку особо́вого складу; доктор по (нервным) болезням – лі́кар (нерво́вих) хворо́б; издержки по предприятию – витра́ти підприє́мства; (вкладываемые в самое предприятие) – витра́ти на підприє́мство; издержки по содержанию аппарата – витра́ти на утримання апара́ту; комиссариат по внутренним делам – комісаріят вну́трішніх справ; комиссия по землеустройству – комі́сія (для) землевпорядкува́ння; комиссия по охране труда – комі́сія (в спра́ві) охоро́ни пра́ці, комі́сія для охоро́ни пра́ці; комиссия по составлению словаря – комі́сія на (для) склада́ння словника́, комі́сія (в спра́ві) склада́ння словника́; конференция по разоружению – конфере́нція в спра́ві роззбро́єння; обратиться к кому по делу – уда́тися до ко́го в спра́ві; работа по рационализации аппарата – робо́та над раціоналіза́цією, ко́ло (з) раціоналіза́ції апара́ту; расходы по операциям – операці́йні вида́тки; специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на (всерединні) вну́трішні неду́ги, х(в)оро́би; д) на вопрос из какой отрасли? из какой области?) – з (с родит. пад.); лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри; руководство по бухгалтерии – підру́чник (з) бухгальте́рії; е) (в выражениях): по выборам служить – служити з вибору; по длине, по ширине, по высоте измерять – виміряти на (в) довжину́, на (в) ширину́, на (в) височину́; по докладу резолюция – резолюція на до́повідь; по дороге, по пути: а) (в дороге) – доро́гою, в доро́зі, по доро́зі; б) (одна дорога) – по доро́зі, одна́ доро́га, одно́ю доро́гою (йти); доход по предприятию – добу́ток підприє́мства; (извлекаемый из самого предприятия) – добу́ток із підприє́мства; по закону, по праву – по закону, по пра́ву; по командировке – а) як відряджений, з відрядження, з відряду; б) з докуме́нтом про відрядження, про відряд; по мере возможности – у мі́ру можливости; по случаю дешево продается мебель – випа́дком (випадко́во) де́шево продають ме́блі; по справедливости – по пра́вді; по цене – за ціну́; б) (с вин. падеж.) – 1) (на вопрос по сколько?) – по (с винит. пад.); платить по 2 рубля метр – платити по два карбо́ванці за метр; по рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного; получать по 3 рубля в день – оде́ржувати (по) три карбо́ванці на день; приложить по одному образцу (экземпляру) – дода́ти по одно́му зразко́ві (примі́рникові); сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два пита́ння ко́жному; 2) (на вопросы: по что, до какой поры?) – до чо́го, по що, по ко́го; по настоящее время, по сие время – до́сі, до цьо́го ча́су́, по цей час; по эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по обидва бо́ки; с 1917 по 1927 год – з 1917 ро́ку до 1927 ро́ку, з 1917 ро́ку по 1927 рік; с 5 января по 5 марта – з 5 січня до 5 бе́резня; 3) (с предлож. пад. на вопросы: по ком, по чем, после, чего) – за ким, за чим, по ко́му, по чо́му; по истечении, по прошествии срока – як вийде те́рмін; по истечении трех недель – по трьох тижнях, за три тижні пі́сля чо́го; по окончании праздников – по святах.

Показание – 1) (свидетельствование) – сві́дчення; п. ложное – криве́ сві́дчення, кривосві́дчення; п. переспросное – перепитне́ сві́дчення; п. свидетельское – сві́дчення; давать свидетельские -ния – свідкува́ти, сві́дчити, посві́дчити; давать ложное -ние – криво сві́дчити, не по пра́вді сві́дчити; давать разноречивые -ния – супере́чно сві́дчити, не в одно сві́дчити (говорити); дача -ния – свідкува́ння, сві́дчення; засвидетельствовать, подтвердить свидетельскими -ниями – сві́дками засві́дчити; отбирание свидетельских -ний – відбира́ння сві́дчень, вислухання сві́дків; снимать -ния – відбира́ти сві́дчення; 2) (указание термометра, счетчика) – по́каз (-зу).

Справедливо – 1) (по правде) – по пра́вді, правдиво, справедливо; -во судить – по пра́вді судити; 2) (верно, правильно) – ві́рно, слу́шно; -во заметить – слу́шно заува́жити; насколько это -во – яка́ цьому́ пра́вда.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Бог правду видит, да не скоро скажет. — 1. Бог не скорен, та влучен. 2. Правда, як олива, наверх вийде. 3. Правда і в морі не втоне. 4. По правді роби, по правді й буде. 5. По правді роби, по правді і очі повилазять. 6. Що-б то й було, якби всі в правду жили. 7. Брехнею недалеко зайдеш.

Всякий правду хвалит, да не всякий знает. — 1. Всяк правду хвалить, та не всяк знає. 2. Легше правду хвалити, як по правді робити. 3. Щирая правда всюди куток найде. 4. Хто любить світ, той любить правду. 5. Не ми, так люди знають.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

по пра́вді, присл.-імен.

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бага́тший, -а, -е. Сравн. ст. отъ бага́тий, то-же, что и багаті́ший. Не по правді, молодий козаче, зо мною живеш: до багатшої, та до паганшої що-вечора йдеш. Чуб. V. 396.

Виправля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. ви́правитися, -влюся, -вишся, гл. 1) Выпрямляться, выпрямиться. (Гиляка) виправилась, та лусь пана по пиці. Грин. II. 198. 2) Разглаживаться, разгладиться. Повиймав із скрині жупан, шапку, пояс, почепив усе на кілочку, щоб виправилось. Г. Барв. 165. 3) Оправдываться, оправдаться. Мир. ХРВ. 400. Виправляється, що цього не було. Екатериносл. у. Не по правді робить, та ще й виправляється. Ном. № 176. 4) Отправляться, отправиться.

Двір, дво́ру, м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. МВ. II. 8. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. Мет. 67. На дво́рі. Внѣ дома. Приходять тоді брати і Мати Його і, стоячи на дворі, послали до Його, кличучи Його. Єв. Мр. ІІІ. 31. 2) Домъ, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Ном. Хоч не сильна, аби двір закрасила. Ном. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Чуб. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. Чуб. 3) Дворъ, Высочайшія особы и придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. Єв. Л. VII. 25. 4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Ном. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі. Чуб. V. 238.

Дия́волів, -ова, -ве. Принадлежащій дьяволу. Не по правді, дияволів сину, живеш ізо мною. Черкас. у.

До́каз, -зу, м. Явная улика, обвиненіе. Доказ маю, хто вкрав. Каменец. у. На кого маєте пеню, — скажіть; я брата рідного не пожалію, аби б по правді доказ був, — так сказав голова. Кв. По доказу то було трусють горілку, а нападьом справник не дозволяв трусить так здря, ні, було за це й дрюка. Харьк.

Жало́ба, -би, ж. Трауръ, траурная одежда. Гол. Од. 27. По правді, нам би слід одягтись у жалобу. Левиц. І. 451. Сестрам Мася також жалобу посправляла. Св. Л. 113.

Жи́ти, живу́, -ве́ш, гл. 1) Жить, существовать. Добре в світі жити попові, лікареві та котові. Ном. № 8069. Живи правдою святою. Ном. № 14193. 2) — з чо́го. Жить чѣмъ, имѣть средства къ существованію. Піп живе з олтара, а писар з каламара. Ном. 3) Жить, обитать. Ой не видно його дому, тілько видно дубчик, коло його недалеко живе мій голубчик. Мет. 7. 4) — з ким. Жить съ кѣмъ. Він з братом добре живе. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш. Мет. 67. Скажуть воріженьки, що я жив з тобою. Мет. 93. Жи́ти як ри́ба з водо́ю. Согласно жить. Я б жив з тобою, як риба з водою. Ном. №9526.

Змага́тися, -га́юся, -єшся, гл. Спорить. Чуб. III. 221. Не в правді братік кохався, що за сестрицю змагався. Мет. 194. Ой добре, добре чуже дитя бить, що ні свариться, ні змагається. Чуб. V. 700. Змагались тоді між собою. Єв. І. І. 52. Змагається з нами, що нема у світі ані добрих людей, ані правди у людей. МВ. ІІ. 152.

Коха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. 1) Любить другъ друга. Нехай же нас поховають і хрест укопають, та щоб люде дивувались, як ми вірненько кохались. Мет. 98. 2) — з ким, в кому́. Любить кого. Кохайтеся, чорнобриві, та не з москалями. Шевч. Нема тії дівчиноньки, що я в їй кохався. Мет. 3) — в чому́. Заниматься чѣмъ съ любовью, любить что-либо, находить наслажденіе, удовольствіе въ чемъ-либо. Пан дуже кохався в городах. Кв. Кохайтеся в правді! Сніп. У скупощах не кохайся! Ном. № 4675. 4) Воспитываться, нѣжиться. Ти тільки й звикла на чаях та на сахарях кохатись. Куди ж тебе наняти, таку пановиту? Харьк.

Лести́во, нар. Льстиво. Найгірший народові ворог бува той, хто лестиво вихваляє нас, щоб ми не по правді про себе думали. О. 1862. IX. 29.

Ма́ти, ма́ю, -єш, гл. 1) Имѣть. Ой мала вдова сина сокола. Макс. І любив, і кохав, собі дівчину мав. Мет. 25. Отже матимемо зятя! Левиц. Яка коса глас довгий має, здає — ота й лучше. Харьк. у. Терпи, тіло: маєш, що-сь хотіло. Ном. № 7073. Ой мати, мати, ти жалю не маєш! Мет. 70. Ой повінь, вітроньку, а з гори в долину, де маю родину. Мет. 244. Маєш що їсти? Ну й їж мовчки! Ось, ма́єш кни́гу! На, возьми книгу! От тобі́ й ма́єш! Вотъ тебѣ на! Ма́тимеш із їм кло́поту (робо́ту)! Будетъ тебѣ съ нимъ хлопотъ! Дідона ж мала раз роботу, як з ним побігла на охоту. Котл. Ен. І. 25. Бог ма́є. Нѣтъ. За Ганною навіть піп не йшов, бо ховати Бог мало защо. Левиц. І. 76. Чорт-ма́є, ма. Нѣтъ. Є гроші? Чорт-ма й копійки! Въ слѣд. примѣрѣ ма́ти знач. родить: Кажуть люде, — чого я така гожа? Мене мати тоді мала, як зацвіла рожа. Грин. III. 156. 2) Намѣреваться, быть, намѣреннымъ, предполагать. Щось маю казати тобі — іди сюди! Кому Господь має що дати, то дасть і в хаті. Ном. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє: тим я її не займаю, що сватати маю. Мет. 105. А се сі воли за що маєте продати? Каменец. у. Голуб голубоньку да покинути має. Мет. 78. Я мав заколоти свиню, та шкода, бо молода ще. Черк. у. Він... зараз постеріг, що то його мають виряжати з дому. Левиц. І. 245. Через тиждень Леонид Семенович мав виїхати до Київа. Левиц. Ой мала я журитися, — нехай на Петрівку. Макс. 3) Быть должнымъ. Як вас, паничу, маємо звати? Харьк. у. Маєш робити, то роби по правді, не виляй. Чи зійшло сонце? Мало зійти вже. Каменец. у. 4) Съ неопредѣл. накл. глагола переводится безличной формой: придется. Ой знаю, знаю, кого я кохаю, тільки не знаю, з ким жити маю. Мет. 78. А ти маєш з їм укупі робити. 5) Ма́ти за ко́го, за що. Считать кого кѣмъ, чѣмъ. Жінка, що сама відбувала б жнива, мала б себе за вдову і народ би ганив за се чоловіка, що він хліба святого вкупі не заробляв із жінкою. Г. Барв. 147. Мене люде за дурного мають. Г. Барв. 343. Він не має мене за матір. НВолын. у. Він не ма́є мене́ за у́стілку. Онъ считаетъ меня ни во что. НВолын. у. 6) Ма́є-бу́ти = Мабуть. Має-бути панич простив. МВ. І. 55. 7) Ма́ючи зви́чай. Соблюдая приличіе. 8) Ма́ти злість на ко́го. Злобствовать на кого. Злість на мене має Кость. НВолын. у. 9) Ма́ти на ми́слі. Предполагать, думать. Скажи, мені, серце моє, що маєш на мислі? Мет. 63. 10) Ма́ти на пеньку́. Помнить, держать въ памяти. Я на пеньку собі маю, що він казав мені, той ворожбит-циган. Каменец. у. 11) Ма́ти на о́ці. Не спускать съ глазъ. Св. Л. 70.

Моска́ль, -ля́, м. 1) Великороссъ. Москаль ликом в’язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. № 849. Підпуска́ти, підво́зити москаля́. Лгать, надувать, обманывать. Не слухайте, батьки, сього ледащиці: підвезе він вам москаля!.. Не москаля я вам підвіз, а роблю все по правді. К. ЧР. 376. 2) Солдатъ. Пан постановив оддати Миколу в москалі. Левиц. 3) Сортъ льна, сѣмя котораго не вылущивается само собой. Полт. 4) Сортъ чесноку. Вас. 204. 5) Насѣк. Pyrrhocoris apterus. Вх. Пч. І. 7. Ум. Моска́лик, моска́личок, моска́льчик. Роскажіть лиш, дядечку-москаличку, які дива ви бачили. О. 1862. V. 29. Ув. Москалю́га. К. Дз. 79.

Обмовля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. обмо́вити, -влю, -виш, гл. Наговаривать, наговорить, обговаривать, обговорить, злословить, оклеветать. Не любить мене свекруха, обмовляє мене. МВ. І. Не по правді мене обмовляєте! Я не злодійка, пані. МВ. (О. 1862. III. 70).

Повила́зити, -зимо, -зите, гл. Вылѣзть (во множествѣ). Всі гадюки повилазили. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027. Бодай йому повилазили (очі). Ном. № 3715.

Покона́ти, -на́ю, -єш, гл. 1) Умереть, помереть. Дай Боже і поконать по правді. Ном. № 6695. Бодай наші вороги поконали до ноги. Чуб. V. 246. 2) Побѣдить. Поконали козацьку волю. Св. Л. 64.

Пра́вда, -ди, ж. Правда, истина. Все згине, тільки правда зостанеться. Ном. Вона мене вірно любить, вона мені правду скаже. Мет. 89. Ой не по правді, мій миленький, зо мною живеш. Мет. 67. На пра́вду сказа́ти. По правдѣ сказать. Бо те тепер, на правду сказати, що рідко де доброго чувати. Грин. III. 565. Ум. Правди́ця, пра́вдонька, пра́вдочка. Тілько в дівоньках правдиці, кілько в коновках водиці. Чуб. III. 37. Ніхто мені без милої правдоньки не скаже. Мет. 64. Скільки в решеті дірочок, стільки, у їх правдочок. Г. Барв. 528. Кілько в решеті водиці, тілько парубкам привдиці. О. 1861. XI. Св. 44. (Нп.).

Промина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. промину́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Проходить, пройти мимо, миновать. Не по правді, мій милий, зо мною живеш, що проминаєш мої ворітонька, до иншої йдеш. Чуб. V. 180. 2) Пропускать, пропустить. — А чому ж ти тут квіточки не нашила? — Не вгледіла, та й проминула. Я ось завернусь та нашию. Черниг. г.

Роби́ти, -блю́, -биш, гл. 1) Дѣлать. Роби теє, що піп каже, а не роби того, що він робить. Ном. № 5157. 2) Работать. Роби, небоже, то й Бог поможе. Ном. № 69. До спасівки мухи на пана роблять, а в спасівку на себе. Ном. № 482. Літо на зіму робить. Ном. № 556. Будемо жити, будемо робити, буде нам щастя річкою плити. Чуб. 3) Поступать. По правді роби, по правді й очі повилазять. Ном. № 3027. 4) Свої́м бо́гом роби́ти. Дѣлать по своему. Не слуха, все своїм богом робить. 5) Роби́ти во́лю. Исполнять желаніе. 6) Роби́ти зві́стку. Подавать вѣсть. Янгол седить на камені та й нам звістку робить. Чуб. 7) Хліб роби́ти. Обрабатывать землю. Натальці треба не письменного, а хазяїна доброго, щоб умів хліб робити. Котл. НП. 350. 8) — пла́ту. Платить. Одчиняйте хату та робіте плату. Грин. III. 128.

Розсу́джувати, -джую, -єш, сов. в. розсуди́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Разсуживать, разсудить, рѣшить. Розсуджує пригнічених по правді. К. Іов. 79. Зараз не вішають, а поперед розсудять. Ном. № 7445. 2) Разрѣшать, разрѣшить, разгадать. Ой розсуди, бабусенько, сей начудний сон. Чуб. V. 775, 3) Разговорами сплетнями разлучать, разлучить. Женихався, з неї не сміявся, — думав — моя буде, — розраяли та розсудили проклятії люде. Чуб. V. 263.

Роспоряджа́ти, -джа́ю, -єш, сов. в. роспоряди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. 1) Давать, дать порядокъ, устроить; распредѣлять, распредѣлить. Старшина приїде, роспорядить, та й знов на хутір. Канев. у. Дай мені, Боже, так по правді вік ізжить і дітей роспорядить, як я по правді кажу. Ном. № 6750. Роспорядивши Турн як треба.... Котл. Ен. Може що м провинила? Ой то провинила, що м челядочку до роботи не роспорядила. Чуб. V. 1096.

У, в, пред. У, въ. По свойству украинскихъ звуковъ у и в, взаимно переходящихъ при извѣстныхъ условіяхъ другъ въ друга, обозначаемые ими предлоги у и в слились въ одинъ общій предлогъ съ разными значеніями, но произносимый безразлично, смотря по своему положенію, то какъ у, то какъ в, то, наконецъ, какъ средній между ними полугласный звукъ; при чемъ у чаще всего является въ положеніи между согласными, а также послѣ гласной, если слѣдующее слово начинается нѣсколькими согласными, и передъ гласной, если предыдущее слово кончается нѣсколькими согласными, а в оказывается большею частью въ положеніи между гласными, а также между гласной и одной согласной или между одной согласной и гласной, напр.: Як у руках рушниця у стрільця, то горе качкам. Тремтить лист у осики. Упала в озеро. Добре, як рибі в воді. Пташок в очеретах багато. Иногда послѣ согласной передъ гласной: ув: Роби до поту, а їж ув охвату. Ном. № 12124. Ув умілого і долото рибу ловить. Ном. № 6019. Послѣ согласной передъ нѣсколькими согласными иногда уві, а послѣ гласной передъ нѣсколькими согласными ві: Всі оці книжечки продаються ві Львові у книгарні брацтва ставропігійського. (На посл. страницѣ обложки книжечекъ «Сільської Бібліотеки» 1862). Правила эти не выдерживаются въ стихахъ и, благодаря неправильностямъ правописанія, очень часто нарушаются въ письмѣ. І. Основное у. У. Употреб. съ родительн. падежемъ. а) На вопросъ: гдѣ? Хліб та сіль! Їмо, та свій, а ти у порога постій. (Шутка). б) На вопросъ: у кого, у чего? У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила. Нп. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий. МВ. II. 7. Иногда: для. А Наливай, — се не людина в мене, се дух війни, наслідник бога Морса. К. ЦН. 194. Иногда также съ оттѣнкомъ значенія на вопросъ: отъ кого? Ти в мене не втечеш! II. Основное в. Въ, во. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) На вопросъ: куда? Веди ж гостей у світлицю. К. ЧР. 37. Уваливсь у хату. К. ЧР. 39. Піду в базарь, попросю, щоб хто наняв мене. Грин. II. 89. Иногда въ знач.: о, объ: Кидай горшками в землю. Грин. І. 120. В кни́гу чита́ти. Читать въ книгѣ, изъ книги. Ой ходить піп по церковці та в книжку читає. О. 1862. IV. 107. б) На вопросъ: въ какое положеніе, состояніе, въ какой составъ идти. Крутнем підперезався да в бояре вбрався. Грин. III. 438. Піти в опришки. Взяли в салдати. в) На вопросъ: въ какое настроеніе, движеніе, дѣйствіе и. т. д.; переводится обыкновенно безъ предлога сотвѣтствующимъ глаголомъ или глаголомъ съ дательнымъ или творительн. падежемъ. Порося у квік, а баба у крик. Посл. А дитина в плач. Не вдавайсь у тугу. Не вкидайся так у прядіння, — доглядай усього хазяйства. Козаки не дуже вдавались у любощі. К. ЧР. 149. г) На вопросъ: какимъ орудіемъ или средствомъ? Вили у дзвони! Гуляти в карти. д) На вопросъ: какимъ образомъ, способомъ, путемъ? и. т. д. У силу додому дійшли. Мнж. 125. У го́лос чита́ти. Громко читать. Ув очеви́дьки бре́ше. Въ глаза вретъ. У брід річку перейшов. е) На вопросъ: въ кого, на подобіе кого? Хлопець у батька вдався. Пшениця така гарна: колос у колос. Желех. Наказував дідусь, щоб на завтра ви всі були лице в лице, одежа в одежу, черевики в черевики. Чуб. II. 21. ж) На вопросъ: когда? У середу родилася, — тепер мені горе. Нп. У неділю вранці-рано сине море грало. Шевч. Вийди, вийди, козаченьку, у вечір пізненько. О. 1861. X. 55. 2) Съ мѣстнымъ падежемъ на вопросъ: гдѣ? въ чемъ? на чемъ? а) У хаті в її — як у віночку. ЗОЮР. І. 145. Новенькі вікна в базарі покупили. Г. Барв. 249. Зоставсь ув убозтві. К. ЧР. 199. Верба стояла в березі. б) На вопросъ: въ какомъ числѣ, видѣ, состояніи и. т. д? Не у мнозі зять где, не багато бояр везе. Мет. 185. Ходім, кажу Катрі, ходім до Марусі.... ми собі з нею у трійці порадимось. МВ. II. 123. Пішла я за ним у тропі. МВ. II. 176. У добрім здоровлю. Желех. А ми з чоловіком у правді жили. Г. Барв. 434. У злагоді жили. в) На вопросъ: когда? У вечері, у ранці, у ночі — выраженія, превратившіяся въ нарѣчія. См. Увечері, уранці, уночі. 3) На вопросъ: какъ скоро? черезъ сколько времени? У рік стара пані вмерла. МВ. (О. 1862. III. 65). І хутко її посватав? У півроку. МВ. (О. 1862. І. 80). У год так, чи в два ішли москалі через наше село. О. 1862. VIII. 27.

Ходи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Ходить. Не ходи, козаче, по над берегами, не суши дівчини чорними бровами. Нп. Ходи́, ході́м, ході́ть! Иди, пойдемъ, пойдемте! Біжи лишень сюди, Марусечко, до нас! Ходи, не соромся! МВ. І. 17. Ходім повінчаймось, моє серденятко. Мет. 27. Ѣздить въ дорогу. Та вдарили зразу у великий дзвін: се ж по тому чумакові, що ходив на Дін. Рудч. Чп. 157. Плавать по водѣ. Од гатки до гатки ходить по Росі важкий порон на товстій кодолі. Левиц. І. 94. Вообще двигаться (о снарядахъ, машинахъ). Ходить у ставках спідній навій. Шух. І. 255. 2) Находиться, пребывать. У тяжкому недузі ви ходите. К. ЧР. 194. 3) — в чо́му. Быть одѣтымъ какъ, одѣваться какъ. Ходимо в латаній одежі. Левиц. І. 101. 4) — коло чо́го. Заботиться о чемъ, ухаживать за чѣмъ. У нас не знають, як лучче доглядати худобу, ходити коло неї не вміють. Дещо. У нас, сину, нема коло чого й ходити, нам самим нічого їсти. Грин. II. 72. Хиба ти мужичка, чи що, що б коло свиней ходити. Св. Л. 11. 5) — дити́ною. Быть беременной. Борз. у. Я тоді оцією дівчиною ходила. Черн. у. Ні однією дитиною не було їй так важко ходити. Грин. II. 8. А я другою дівчиною ходила, третього дня і знайшла. Г. Барв. 284. 6) — до ві́тру. Испражняться. Лебед. у. 7) — на́висом біля ко́го. Неотступно ходить за кѣмъ. НВолын. у. 8) — під обу́хом. Находиться подъ страхомъ за свою участь. НВолын. у. 9) — по пра́вді. Поступать правдиво, служить правдой. Я кождому було по правді хожу. Федьк. 10) — своїм ро́бом. Дѣйствовать, поступать по своему, самостоятельно. См. еще роб. 11) — утяжі́. Быть беременной. Жінка тоді у тяжі ходила. Канев. у. 12) — хо́дором. Дрожать, быть въ движеніи, волноваться. Плечі й груди аж ходором ходять. Левиц. І. 133. Од гучних мазурок ходять ходором палати. К. Досв. 22. Перед паном Хведором ходить жид ходором, і задком, і передком перед паном Хведірком. Шевч. 138. Дивись, як ходором заходив, мов опарений. Полт. г. Ум. Ходи́тоньки, ходу́ні, ходу́сі, ходу́сеньки. Мої любі вечерниченьки! вже ж бо мі на вас не ходитоньки, з панянками не дружитоньки. О. 1862. IV. 4. (Нп.).

Чуботру́с, -са, м. Трепка за волосы. От бидло бісове! Я йому оце доброго чуботруса дав, — нехай здоров зносе, не раз бо казав йому: ей, шануйсь мені, корись та у правді кохайсь. Лебед. у.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Керни́ця, -ці, ж. Колодец. Аби то по правді, що в моїй керниці води немає, відколи у школі викопали керницю. Черемш.; Херс.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

сила́чка, сила́чок; ч. сила́ч 1. жінка великої фізичної сили. [Нагадаємо, восени 2009-го 21-річна силачка з Маріуполя здобула «бронзу» ЧС, що відбувся в Південній Кореї. (Україна молода, 2010). Головні суперниці чинної чемпіонки Європи на світовому помості – представниці Китаю та Кореї. З ними 21-річна силачка й вестиме боротьбу. (Високий замок, 2007). Тягнирядно, крекчучи, звалив собі на плече синій французький килим з Орисею, а Залізна Дама, яка була справжньою силачкою, граючись, вхопила пістрявий іранський килим з Тимчиком. (Ірина Жиленко «Новорічна історія про двері, яких нема і про те, як корисно іноді помилитися номером», 1986). – Кароліна – силачка, – рішуче мовив Ладіслав. (Ота Шафранек «Ге, людина з Моого», пер. Дмитро Андрухів, 1970).] 2. перен. сильна духом, відважна жінка. [Не вистачає, щоб завтра колектив машзаводу, підбурений редактором, вийшов на вулиці (ото вже збурювачка спокою, ото силачка, та Марія! – ну чистий тобі сьогоднішній Вірастюк!). (Марія Матіос «Вирвані сторінки з автобіографії», 2011). Вона, силачка, з дитинства і зараз, завжди мала відвагу не лише заглядати правді в очі, а й відвертатися від неї. (Олекса Ізарський «Полтава», 1974).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 168 – розм. Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Безгрѣ́шный, но = безгрі́шний, негрішний, без гріха́, по пра́вдї.

Беззако́нничать = зако́н лама́ти, роби́ти не по зако́ну, не по пра́вдї.

Безоби́дный, но = 1. справедли́вий, без кри́вди, по пра́вдї. — По правдї роби, й доброго кінця сподївай ся. н. пр. 2. неуразли́вий.

Глазъ = 1. о́ко, о́чко, мн. о́чі, очи́цї, оченя́та. — У сьвідка очі як у дїдька. н. пр. — Глаза́ большіе, на вы́катѣ, вы́таращенные = вели́кі о́чі, баньки́, ви́рла, витрішкува́ті, (з такими очима) — ока́тий, банька́тий, банька́ч, вирла́тий, вирлоо́кий (С. Аф.), витрішкува́тий, вірячкува́тий, лупа́тий. (С. Л.). — Г. впа́лые = ямкува́ті, запа́лі очі. — Г. гноя́щіеся = капра́ві, (з такими очима) — кислоо́кий (С. З.). — Г. подслѣ́поватые = підслїпуваті, слїпні, слїпаки́. — А повилазили б тобі слїпаки. Фр. — Г. зо́ркіе = зіркі́, бачу́чі, би́стрі о́чі, (з такими очима) — зірки́й, бачу́чий, бистроо́кий. — Мої очі бачучі. Чайч. —Аза́ въ глаза́ не зна́етъ = нї бельме́са, нї бе, ні ме́, а нї же́. — Броса́ться въ глаза́ = впада́ти в о́чі (і д. ще під сл. Броса́ться.) – Одійшов я, щоб не над міру впадало в очі, як... Бар. — Въ глаза́ = в ві́чі. – Не за очі, а в вічі. — Глаза́ закры́вши = слїпма, о́слїп. — Глаза́ разбѣжа́лись = о́чі забі́гали. — Глазъ не ка́жеть = оче́й не пока́зує. — Глазъ на́ глазъ, съ гла́зу на́ глазъ = віч-на́-віч, о́чі на о́чі, на самотї. — Зостав ся з ним віч-на́-віч. — Стану з ним на самотї. – Забѣга́ть въ глаза́ = запобіга́ти ла́ски, ла́стити ся. — За глаза́ = 1. за́ очі, по за о́чі, по за́віч. — В вічі одно говорить, а за очі зовсїм друге. 2. на́дто, за на́дто. — Сього за надто буде. — Коло́ть глаза́ = цьві́кати, ти́кати в о́чі, в ві́чі. – Куда́ гла́за глядя́тъ = сьвіт за́ очі, за очи́ма. — Доведеть ся піти сьвіт за очі. — Як маю я журити ся, докучати людям, піду лиш я сьвіт за очі, що буде, те й буде. К. Ш. — Нали́ть глаза́ = залити о́чі, напи́ти ся. — На глаза́хъ = на виду́, перед очи́ма, на віч, у очеви́дячки, у очеви́дьки. — Вхопили вовки, та й з’їли у очевидячки лошачка. н. к. — Оки́нуть гла́зомъ = оки́нути о́ком, озірну́ти. — Откры́ть кому́ глаза́ = розказа́ти по пра́вдї. — Плю́нулъ ему въ глаза́ = плю́нув йому межи́ очі. — Протере́ть глаза́ чему́ нибу́дь = проци́ндрити, проманта́чити, прогайнува́ти. — Він давно вже проциндрив ті гроші. — Пусти́ть пыль въ глаза́ = туману́ пусти́ти. — Пя́лить глаза́ = виряча́ти о́чі, витріща́ти очі, витріща́ти ся. — Чого ти так на мене витріщив ся? — Распусти́ть глаза́ = заґа́витись, ґа́ви лови́ти. — Свой глазъ = своє́ о́ко, свій до́гляд. — Свои́ми глаза́ми = на свої о́чі. — Я на свої очі бачив. — Сомкну́лись глаза́ = склепи́ли ся. — Ой рада б я, дитя моє, прибути к тобі — склепили ся карі очі і уста мої. н. п. — Слѣди́ть глаза́ми = зори́ти, пасти́ очі, очи́ма. — Так і біга за ним, так і зорить. — Очима пасу на всї боки. Фр. — Съ глазъ = з оче́й. — Біг, біг, поки і з очей зпустив. н. к. — Прочь съ гла́зъ = геть з пере́д оче́й. — Съ глазъ доло́й, изъ се́рдца вонъ. н. нр. = як з оче́й, так і з ду́мки. н. пр. — Темно́, хоть глаза́ вы́коли = хоч в о́ко стре́ль. – Так те́мно, хоч в о́ко стре́ль. — Хоч в око стрель собі, так темно на дворі. Гул. Арт. — Щу́рить глаза́ = жму́рити, щу́лити, прискаля́ти о́чі. — Глаза́ ши́ре брю́ха. н. пр. = завидю́щі очі. — Ни въ одно́мъ гла́зѣ, хоть бы въ одно́мъ гла́зѣ = а нї же́, нї трі́шечки. – Пили разом однаково, ті два пянїсенькі, а цей — а нї же. — Хло́пать глаза́ми = лу́пати очи́ма. С. Л. — Давать во́лю глаза́мъ = запуска́ти о́чі. 2. урі́к, уро́к, уро́ки, вро́ки. С. Ш. З. — Тьфу! уроки на сороки, а помисли на коромисли. н. зам. — Ся баба злизує від уроків. С. З. — Дурно́й глазъ = урічливі о́чі. С. Ш. — Оть гла́зу, съ гла́зу = з оче́й, від уро́ків. — Дитина від уроків не здужає. — Се йому з очей так стало ся. 3. Гла́зъ воро́ній = д. Во́лчья я́года.

Доро́га = доро́га, шлях, бокова частина – обо́чина. — Коло неї шлях-дорога аж на три руки, по тих шляхах весну й лїто ідуть чумаки. Аф. — Больша́я, то́рная доро́га = би́тий шлях, вели́кий шлях, (стар. і гал.) — гости́нець. — До Бога великий шлах, а до пекла прямесенький. н. пр. — Та поміж трьома шляхами ой там яму копали, чумаченька ховали. н. п — Велїв послів на гостинцю постинати. Л. В. — Не твердим ходом пішов далї по гостинцю. Фр. — Виїзжаючи, низенько вклонив ся, а як виїхав на битий шлях, слїзоньками вмив ся. н. п. — Желѣ́зная доро́га = чугу́нка, ко́лїя, залїзна ко́лїя, залїзниця. — Просёлочная доро́га = степова́, польова́ доро́га. — Почтовая доро́га = стовпови́й шлях. — Весе́нняя, зи́мняя, лѣ́тняя доро́га = вешня́к, зїмня́к, лїтня́к. С. Л. — Установи́вшаяся доро́га = становки́й шлях. — Поїдемо нехай, як становкий шлях буде. С. Л. — Уха́бистая доро́га = вибо́їста. — Уѣ́зженная д. = уте́рта д., (узенька) = шляшо́к, сте́жка, пути́вець. (С. Л.).— До доброї криницї стежка утоптана. н. пр. (Вдовж берега) — бережня́к. (Крута з гори) – узві́з. С. Ш. — Запа́ла доро́га = заросла́ сте́жка. — Заросла йому стежка до дївчини. — Идти́ прямо́ю доро́гою = по пра́вдї ходи́ти, прямува́ти, прямце́м, про́сто йти́. — Ми просто йшли у нас нема зерна неправди за собою. К. Ш. — Идти́ безъ доро́ги, око́льными путя́ми = навмання́, манівце́м, манівця́ми. — Гей яром, яром за волами, манівцями за вівцями. н. п. — Пішов навмання. — І провели в ночі тайними манівцями на шлях мемфиський. К. Ш. — Не доро́га; нѣтъ доро́ги = нема́ чого́, нїчого, не тре́ба (йти куди або робити що). — Мнѣ ходи́ть туда́ не доро́га = мінї нема́ чого́ туди́ ходи́ти. — Не зна́й ко мнѣ́ доро́ги = не ходи́ до ме́не, забу́дь до ме́не доро́гу, щоб твоя́ нога́ у ме́не не була́. — Собира́ться въ доро́гу = ла́годити ся, лаштува́ти ся (в дорогу). — Туда́ ему́ и доро́га = так йому́ й тре́ба, коту́зї по заслу́зї. — Пресѣ́чь доро́гу = переня́ти, перепини́ти (С. З.), ста́ти на перешко́дї. —Разби́ть доро́гу — розковба́нити. – Загради́ть доро́гу — заступи́ти, переступи́ти.

Достодо́лжный, но = належи́тий, пови́нний, як слїд, по пра́вдї, належи́то. — Належиту честь віддати. — Вшанувати як слїд.

Досто́йно = по пра́вдї, по заслу́зї, як слїд.

Закриводу́шничать = кри́вдити, не по пра́вдї роби́ти (почать).

За́рево = промі́ття (Харьк. Зап. Чайченко), луна́ (С. З.). — Базарь горить, а на море луна йде, пан отаман козаченьків до дому веде. н. п. — То під ясне небо луна забігає, а димом по полю клубками качає. н. п. (Обидві піснї, з котрих взято це слово, з морських походів чорноморських козаків, див. про це історичне оповідання М. Уманця „Антін Головатий“ в Правдї за 1891 р.).

Кри́во = 1. кри́во, ко́со, навкося́, на́вкось, навкоси́. 2. неправди́во, непра́ведно, не попра́вдї. — Не по правдї су́дить.

Криводу́шничать = криви́ти душе́ю, кри́вдити, не по пра́вді, роби́ти, жи́ти, лама́ти ду́шу. — Кажи правду, не криви душею. Кн. — Та туман яром, мороз долиною, та не по правдї та козаченько живе з дївчиною. н. п.

Лжесвидѣ́тельствовать = лама́ти при́сягу, не по пра́вдї, фальши́во сьві́дчити.

Лжи́вый, во = брехли́вий, фальши́вий, во, не по пра́вдї.

Лицепрія́тствовать = спри́ятельствувати. — Нехай су́дить по правді, по закону, не спри́ятельствує. Кн.

Минова́ть, ся, мину́ть = мина́ти, ся, обмина́ти, обіхо́дити, омина́ти, мину́ти, ся (С. Л.), помину́ти (С. Д.), обмину́ти, промину́ти. — Минають днї, минають ночі, минає лїто, шелестить пожовкле листя. К. Ш. — Не по правдї живеш, минаєш мою хату, до иньшої йдеш. н. п. — Своєї долї не обминеш. н. пр. — Було колись, минуло ся, не вернеть, ся знову. К. Ш.

Нево́ля, нево́люшка = нево́ля, неволе́нька, підда́нство, кріпа́цство; при́мус, прину́ка, си́лування. — В неволї тяжко, хоча й волї, сказать по правдї, не було. К. Ш. — Попав ся в неволю. — Гей та колись була роскіш-воля, а теперенька та неволенька. н. п. — Як не даси з прозьби, то даси з принуки. н. пр. — До милування нема силування. н. пр. — За нево́лю, нево́лею, изъ подъ нево́ли = нево́лею, з нево́лї, по нево́лї. — По волї, чи по нево́лї ? н. к. — З неволї він те робить. Чайч.

Нело́жный, но = правди́вий, справедли́вий, во, по пра́вдї, пе́вний, но. — Певна чутка.

Непра́ведный, но = непра́ведний, но, несправедли́вий, во, не по пра́вдї. — Та не по правдї ти козаченько живеш з дївчиною. н. п.

Отви́ливать, отви́лять, отвильну́ть, ся = викру́чувати ся, відкру́чувати ся, одни́кувати, уника́ти (С. Ш.), ухиля́ти ся (С. Ш.), ви́крутити ся, відкрути́ти ся, одни́кнути, уни́кнути (С. Ш.), ухили́ти ся, ухильну́ти ся (С. Ш.), крутька́ да́ти. — Мій наймит все одникує од роботи. Лев. — Годї тобі уникати, признавай ся по правдї. Кн. — Він було спершу й згодив ся, а потім того крутька дав.

Покриви́ть, ся = покриви́ти, ся, покриву́лити, знабо́чити ся. — Чоботи знабочились. Ман. — Покриви́ть душе́ю = злама́ти ду́шу, покриви́ти душе́ю, взя́ти гріха́ на ду́шу, збочи́ти, схибну́ти. — Я думала він як старий чоловік зробить по правдї, аж і він збочив. Чайч.

Постановле́ніе = 1. д. Поста́вка 2 і 3. 2. постано́ва (С. З. Л.), устано́ва (С. Л. Ш.), уста́ва (С. Ш.). — Комисія зробила постанову... сю постанову підписали... Кн. — В Руській Правдї хоч і зустрічаємо деякі постанови... Кн. — Така вже, бачите, у нас установа. Федь. — Устава о волоках. С. Ш.

Пра́вда = пра́вда, здр. пра́вдонька. — Правда кривду переважить. н. пр. — Була правда та заржавіла. н. пр. — Вона сказала правдоньку, а я вам дам порадоньку. Б. Г. — Въ пра́вду, за пра́вду = спра́вдї (С. З.), спра́вжки, дїйсне, пе́вно. — Він справдї такий, як про його кажуть. — Чи справжки чи на жарт? Гул. Ар. — По пра́вдѣ = по пра́вдї. — По правдї роби, доброго й кінця сподївай ся. н. пр.

Правди́вый, во = 1. правди́вий (С. Л.), справедли́вий, во, щи́рий, ро. — Він чоловік справедливий — по правдї розсудить. 2. правди́вий (С. З.), справедли́вий, спра́вжнїй, справде́шнїй (С. З. Л.), пе́вний (С. З.). — Справжнїй козак. — Правдива звістка. — Певна чутка.

Сконча́ть, ся = 1. покінча́ти, скінчи́ти, ся. ос. 2. скона́ти (С. Л.), покона́ти, уме́рти, переста́вити ся, відда́ти Бо́гові ду́шу, ду́ба да́ти, ґе́ґнути. — Дай Боже і поконать по правдї. н. пр. — Не довго мучив ся і переставив ся. — Поїхав, та скоро там занедужав і душу Богові віддав. — Та так бідолаху гепнув, що той до разу і ґеґнув. К. Ст.

Справедли́вый, во = 1. справедли́вий, правди́вий, пра́ведний, пра́вий, справедли́во, по пра́вдї. — Козак. — душа правдива. н. пр. — По правдї роби, доброго й кінця сподївай ся. н. пр. 2. справедливи́й (С. З.), правди́вий, ві́рний, пе́вний. — Певна чутка.

Уви́ливать, увильну́ть = ухиля́ти ся, ухильну́ти ся, ухили́ти ся (С. Ш.), крутька́ дати, вилюга́ти, од роботи — одни́кувати, ши́льники те́рти. – Ти бо не вилюгай сюди й туди, а кажи по правдї. Кн. — Мій наймит все одникує од роботи. Лев.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)