Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 69 статей
Шукати «придан*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Придава́ние, прида́ние – додава́ння, дода́ння, надава́ння, нада́ння.
Придава́ть, прида́ть – додава́ти, дода́ти, надава́ти, нада́ти, наддава́ти, надда́ти, придава́ти, прида́ти, добавля́ти, доба́вити. [Страх обгорну́в за́йця, дода́в ще бі́льшої пру́дкости його́ нога́м (Коцюб.). Несамови́ті спі́ви надава́ли карти́ні о́браз чого́сь гаря́чого, палко́го, вакхана́льного (Неч.-Лев.)].
• -дава́ть силы, смелости кому-л. – додава́ти, надава́ти кому́ си́ли, смі́ливости, відва́ги.
• -ва́ть духу, бодрости, охоты – додава́ти или надава́ти ду́ху, бадьо́рости, охо́ти.
• -ва́ть значение – надава́ти ваги́, дава́ти вагу́ чому́-н. [Чого́ ви тако́ї вели́кої ваги́ надаєте́ ме́ртвій ци́фрі? (М. Левицьк.). Платоні́чній любо́ві я ваги́ не даю́ (Кониськ.)].
• -ва́ть, -да́ть мало значения чему-л. – легкова́жити, злегкова́жити що.
• -ва́ть выражение – надава́ти, нада́ти ви́разу.
• Прида́нный – до́даний, на́даний.
Прида́ние, см. Придава́ние.
Прида́ное – по́саг (-гу), ві́но, прида́не (-ого). [На по́саги не вважа́йте, іно до́брих жіно́к шука́йте (Чуб.). З ві́ном ді́вці не сиді́ти (Ном.). Взяв за не́ю прида́не (Звиног.)].
• -ное из одежды и домашней утвари – ви́пра́ва. [Випра́ву до́бру дали́ за дочко́ю (Липов.)].
• Давать, дать в -ное – надава́ти, нада́ти що за ким. [Що за не́ю на́дано? (Драг.)].
• Давать, дать -ное – вінува́ти, відвінува́ти, ви́вінувати (о мног. повідвіно́вувати), упоса́жувати, упоса́жити, ви́посажити.
• Письменное условие о -ном – віно́вий за́пис.
• Получивший в -ное что-н. – упоса́жений, ви́посажений чим.
Наделя́ть, надели́ть кого чем – наділя́ти, наділи́ти кому́ чого́, що и кого́ чим, обділя́ти, обділи́ти кого́ чим, уділя́ти, уділи́ти кому́ чого́, що, приділя́ти, приділи́ти кому́ що, надава́ти, нада́ти кому чого́, обдаро́вувати, обдарува́ти кого́ чим, (щедро) ще́дро обдаро́вувати, обдарува́ти, (возвыш.) ущедря́ти, ущедри́ти кого́ чим, (о мног.) понаділя́ти, пообділя́ти, поприділя́ти, понадава́ти, пообдаро́вувати. [А мені́ я́блучок не наді́лите? (Звин.). А́втор наділи́в їм так бага́то ди́вної яко́їсь сліпоти́ (Рада). Приро́да наділи́ла мені́ га́рне обли́ччя (Крим.). Пиріжко́м у неді́лю наді́лить (М. Вовч.). Одна́ нас ма́ти породи́ла, та не одна́ково ро́зумом обділи́ла (Тобіл.). Хай бог йому́ уді́лить до́вгий вік (Грінч.). Ще́дра приро́да надала́ йому́ не сами́й ті́льки дар пое́зії й музи́ки (Куліш). Обдарува́в усі́х гости́нцями (Васильч.). Добро́м та бла́гом ущедря́в твої́х спасе́нних (Куліш)].
• -ть дочь приданным – вінува́ти, ви́вінувати, виправля́ти, ви́правити, ви́посажити дочку́.
• Наделё́нный – наді́лений, обді́лений, уді́лений, на́даний, обдаро́ваний, уще́дрений, понаді́ляний и т. п. [Терито́рія, ще́дро від приро́ди обдаро́вана (Крим.)].
• -ться – наділя́тися, бу́ти наді́ляним, наді́леним, понаді́ляним и т. п.
Наря́д –
1) (действие), см. Наряжа́ние и Наряже́ние;
2) (приказ о посылке людей на работу) за́гад (-ду), нака́з (-зу), на́ряд и (рус.) наря́д, ви́ряд (-ду), наря́дження, відря́дження. [Ци́ми дня́ми Союзхлі́б дасть пе́рші на́ряди Наркомзе́му на відванта́ження насі́ння (Пр. Правда). Ки́ївські підприє́мства прийма́ють екскурсі́йні гру́пи за на́шими наря́дами (Пр. Правда). Ко́ні розі́слані в наря́д (Івч.)].
• По -ду – з нака́зу, за на́ря́дом, за на[від]ря́дженням;
3) (отряд) на́ря́д (-ду).
• -ря́д гарнизонный – зало́говий на́ря́д.
• -ря́д полицейский – на́ря́д (загі́н) полі́ції.
• -ряд рабочих – на́ря́д робітникі́в.
• -ря́д суточный – на́ря́д добови́й;
4) (роспись, список) реє́стр (-ру), спис (-су), спи́сок (-ску).
• -ря́д приданому – реє́стр (спис) по́сагу (ві́на);
5) (одеяние) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), (редко) прибі́р (-бо́ру), (зап.) стрій (р. стро́ю), (роскошный) ша́ти (р. шат). [Знов фія́лочка на се́бе си́нє вбра́ння надіва́ (Крим.). І пи́шно так гори́ть нове́ твоє́ убра́ння, немо́в ти під віне́ць весі́льний одягла́сь (Філян.). Ви́трусила до дна кеше́ні свого́ чолові́ка на убо́ри (Н.-Лев.). Жіно́та закраша́ла святни́ми стро́ями сі́ре тло го́лого села́ (Коцюб.)].
• В полном -де – в усьому́ (в по́вному) убо́рі (стро́ї);
6) (у птиц) убра́ння;
7) (избы) опоря́дження; (украшение) оздо́блення, оздо́ба;
8) (инструментов) справи́лля (-лля); срв. Набо́р 3.
Подбавля́ть, подба́вить – додава́ти, дода́ти, добавля́ти, доба́вити, придава́ти, прида́ти, прибавля́ти, приба́вити, підкида́ти, підки́нути куди́ (в що) чого. [Тре́ба тро́хи води́ прида́ти. Підки́нь у гру́бу ще дров].
• -ба́вь щец – підси́п борщу́.
• -ба́вь пару – підда́й па́ри.
• Подба́вленный – до́даний, доба́влений, при́даний и т. д. -ться – додава́тися, добавля́тися, придава́тися, прибавля́тися, підкида́тися, бу́ти до́даним, доба́вленим и т. д.
Прибавля́ть, приба́вить – додава́ти, дода́ти, придава́ти, прида́ти чого́ или що до чо́го, прибавля́ти, приба́вити, докида́ти, доки́нути, прикида́ти, прики́нути, (набавить сверх чего) накида́ти, наки́нути, наддава́ти, надда́ти, (подбрасывать) підкида́ти, підки́нути чого́ (и що) до чо́го, (подбавлять) піддава́ти, підда́ти чого́ до чо́го, (приложить) доклада́ти, докла́сти, доложи́ти, (присоединить) дото́чувати, доточи́ти, прито́чувати, приточи́ти, надто́чувати, надточи́ти, долуча́ти, долучи́ти, (увеличивать), прибі́льшувати и прибільша́ти, прибі́льши́ти, прибичо́вувати, прибичува́ти чого́ и що до чо́го, (о мн.) пододава́ти, попридава́ти и т. д. Срв. Добавля́ть, Набавля́ть, Подбавля́ть. [До цьо́го кожу́ха він мені́ додає́ п’ять карбо́ванців (Гр.). Ти мені́ ще печа́ли прида́в (Бердич. п.). Із своє́ї кеше́ні яку́ со́тню доки́ну (Кониськ.). До уся́кого мі́сяця тре́ба-б було́ прики́нути по скі́льки днів, щоб ви́йшло 12 мі́сяців за ввесь рік (Комар.). Коли́ накида́ти пла́ту, то тре́ба накида́ти всім та ще й одна́ково (Н.-Лев.). Варва́ра но́чи увірва́ла, а дня приточи́ла (Номис). Реда́кція приточи́ла до статті́ ціка́ву при́мітку (Єфр.). До книжо́к доклада́в своє́ розу́мне сло́во (Гр.). Тре́ба ро́зуму надточи́ти, де си́ла не ві́зьме (Номис). Сами́ прибі́льшують неві́рі пла́ти (Куліш). Коли́-б ті́льки Госпо́дь мені́ ві́ку прибі́льшив (Ум.). Ще наддало́ сві́ту, ще раз ки́нуло з-за гори́ роже́вим огне́м (Мирн.). На́що прибичо́вуєш, чого́ й не було́. (Звяг.)].
• -вить к весу – дода́ти до ваги́, прива́жити.
• -вля́ть жалованья кому – збі́льшувати (прибі́льшувати) платні́ кому́, підви́щувати платню́ кому́.
• -вить шагу – прида́ти (нада́ти) ходи́ (в но́ги), підда́ти хо́ду, приско́ри́ти ходу́, приспіши́ти. [Чим дуж прида́в ходи́ в но́ги (Мир.)].
• -ба́вь лошадям овса – підки́нь ко́ням вівса́.
• -бавь пару – підда́й па́ри.
• -ба́вьте рубль – наки́ньте (прики́ньте) карбо́ванця.
• -бавьте к этому ещё то, что… – дода́йте до цьо́го ще те, що…
• Вы -вля́ете – ви прибі́льшуєте.
• К мотивам, которые уже приводились, можем -вить ещё один – до моти́вів, що вже наво́дилися, мо́жемо дода́ти ще оди́н (Н. Рада).
• -вля́ть (-вить) к сказанному, -вить словцо – додава́ти (дода́ти), доповіда́ти (доповісти́) до ска́заного, додава́ти (дода́ти), докида́ти (доки́нути), прикида́ти (прики́нути) слівце́. [«Так са́мо, як і ви́!» – додала́ вона́ ра́птом (Л. Укр.). Дід До́рош докида́в ча́сом і собі́ слівце́ (Грінч.). «Ой, так, так!» – доки́нула стара́ (Франко). «Пе́вно у вас є ді́ти», – прики́нув Каза́нцев (Н.-Лев.)].
• Приба́вленный – до́даний, при́даний, приба́влений, доки́нутий, прики́нутий, наки́нутий, підки́нутий, дото́чений, прито́чений, надто́чений, прибі́льшений и т. д.
Прибавля́ться, приба́виться –
1) (присоединяться) додава́тися, дода́тися, бу́ти до́даним, придава́тися, прида́тися, бу́ти при́даним, прибавля́тися, приба́витися, бу́ти приба́вленим, долуча́тися, долучи́тися, бу́ти долу́ченим, доклада́тися, докла́стися, доложи́тися, бу́ти докла́деним, доло́женим, приклада́тися, прикла́стися, приложи́тися, бу́ти прикла́деним, прило́женим, накида́тися, бу́ти наки́нутим и т. д. [До цьо́го почуття́ додало́ся ще й дру́ге (Крим.). І от тепе́р до пе́ршого страху́ ще долучи́лася жадо́ба по́мсти (Самійл.). Іще́ одна́ докла́лася вага́ до тягару́ вели́кого на се́рці (Л. Укр.). Ча́сом пра́вди на ногото́к, а прило́житься на локото́к (М. Вовч.)];
2) (увеличиваться, прибывать) бі́льшати, побі́льшати, прибі́льшуватися и прибільша́тися, прибі́льши́тися, прибува́ти, прибу́ти, підбува́ти, підбу́ти, підбавля́тися, підба́витися. [Мені́ ді́лечка побі́льшало, а здоро́в’ячка поме́ншало (Чуб.). Що рік мені́ прибу́де, то ма́ти гі́рш мно́ю вбива́ється (М. Вовч.). Люде́й усе́ більш підбавля́ється (Квітка)].
Приготовля́ть, пригото́вить – готува́ти, приготува́ти, гото́вити, пригото́вити, виготовля́ти, ви́готовити, вигото́вувати, ви́готувати, зготовля́ти, згото́вити, зготува́ти, наготовля́ти, нагото́вити, наготува́ти (о мног. понаготовля́ти, понагото́влювати), ла́годити, нала́годжувати, нала́годити (о мног. понала́годжувати), прила́годжувати, прила́годити, зла́годжувати, зла́годити, ла́дити, нала́дити, ладнува́ти, наладнува́ти, ладна́ти, наладна́ти, ви́ладнати, зладна́ти, ладува́ти, обладува́ти, лаштува́ти, налаштува́ти (о мног. поналашто́вувати), рихтува́ти, нарихтува́ти, пририхто́вувати, пририхтува́ти, риштува́ти, нариштува́ти, споряджа́ти, споряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, стро́їти, настро́їти що до чо́го; см. Гото́вить. [Ви́готовив ріллю́ (Київськ. п.). Усе́, що тре́ба, на обі́д ви́готовлю (Кониськ.). Зготува́ти вече́рю (Коцюб.). Ладна́є до ча́ю (Мова). Нарих[ш]тува́ти вози́ в доро́гу, гарма́ти до бо́ю. Споряди́ти во́за, обі́д. Матро́си налаштува́ли чо́вен, щоб забра́ти з парохо́ду пошто́ву кореспонде́нцію (Крим.)].
• -вить уроки – пригото́вити ле́кції.
• -вля́ть кого к экзамену – готува́ти кого́ до і́спиту.
• -вить кого-н. к дурной вести – підготува́ти кого́ до лихо́ї зві́стки.
• -вить больного к смерти – обряди́ти хво́рого на смерть.
• -вить к печати – ви́готовити до дру́ку що.
• -вить (как приданое) – придба́ти що, чого́. [Кажи́ що-сь придба́ла, чого́ напря́ла? (Свид.)].
• Пригото́вленный – пригото́ваний и пригото́влений, нагото́влений, нагото́ваний, ви́готовлений, ви́готуваний, нала́годжений, налашто́ваний, споря́джений.
• -нный к печати – ви́готовлений до дру́ку.
Припуска́ть, припусти́ть –
1) кого к чему – припуска́ти, припусти́ти, (во множ.) поприпуска́ти кого́ до чо́го; срв. Подпуска́ть, -сти́ть телёнка к корове – припусти́ти теля́ до коро́ви.
• -ска́ть пиявки – припуска́ти п’явки́.
• -ска́ть скот – спуска́ти (парува́ти, спаро́вувати) худо́бу;
2) кого куда; чего во что – припуска́ти, припусти́ти кого́ куди́; (подбавлять) придава́ти, прида́ти, припуска́ти, припусти́ти, підлива́ти, підли́ти, підсипа́ти, підси́пати чого́ в що.
• -сти́ть краски в белила – прида́ти фа́рби в біли́ла;
3) (об одежде) напуска́ти, напусти́ти, припуска́ти, припусти́ти, попуска́ти, попусти́ти.
• Сукно ссядется, надо вершка два -сти́ть – сукно́ збіжи́ться, тре́ба вершкі́в зо́ два напусти́ти (припусти́ти). -сти́ть платье в рукавах – попусти́ти вбра́ння в рука́вах;
4) (охотн. собак) наго́нити, нагна́ти, напуска́ти, напусти́ти, (лошадей) припуска́ти, припусти́ти. [Я і припусти́в коня́ вороно́го – міст мені́ вломи́вся (Ант.-Драг.)];
5) (пуститься бегом) припусти́ти, дви́гнути, припекти́. [Як припусти́в бі́гти – уті́к (М. Вовч.). Вона́ як дви́гнула, то й на цей день не ба́чив (Житом.)].
• Дождь -сти́л – дощ припусти́в, припі́жив. [До́щику припусти́ та на на́ші капусти́ (Приказка)].
Припу́щенный –
1) припу́щений; спу́щений;
2) припу́щений, при́даний, підли́тий, підси́паний и т. д.;
3) напу́щений, попу́щений.
Припуска́ться, припусти́ться –
1) страд. – припуска́тися, бу́ти припу́щеним; спуска́тися, бу́ти спу́щеним; придава́тися, бу́ти при́даним, підлива́тися, бу́ти підли́тим; напуска́тися, бу́ти напу́щеним и т. д.;
2) см. Припуска́ть 5.
Присоединя́ть, присоедини́ть – (приобщать) приє́днувати, приєдна́ти, прилуча́ти, прилучи́ти; (прибавлять) долуча́ти, долучи́ти, придава́ти, прида́ти, додава́ти, дода́ти, прито́чувати, приточи́ти, прича́лювати, прича́лити що до чо́го. [До їх голосі́в прилуча́є й молода́ свій жа́лібний го́лос (Неч.-Лев.). Мені́ хоті́лося-б прилучи́ти його́ до на́шого гу́рту (Грінч.). До ко́жного то́му «Архи́ва» долу́чено ро́звідку (Доман.). А до то́го, як іще́ прида́сть о́хання та сліз, то я і ру́ки опущу́ (Котл.). Приточу́ я і своє́ ім’я́: неха́й бу́де ра́зом і твоє́, і моє́ (Рудан.). Прича́ль бума́гу до ді́ла (Веч.-Лев.)].
• Присоединё́нный – приє́днаний, прилу́чений; долу́чений, при́даний, до́даний, прито́чений.
Присоединя́ться, присоедини́ться –
1) страд. – приє́днуватися, бу́ти приє́днаним, прилуча́тися, бу́ти прилу́ченим; долуча́тися, бу́ти долу́ченим, придава́тися, додава́тися, бу́ти при́даним, до́даним, прито́чуватися, бу́ти прито́ченим до чо́го;
2) (приобщиться, пристать) приє́днуватися, приєдна́тися, прилуча́тися, прилучи́тися, пристава́ти, приста́ти, (во множ.) поприє́днуватися, поприлуча́тися, попристава́ти, (опис.) прича́лювати, -ся, прича́лити, -ся, примкну́тися до ко́го, до чо́го; (прибавиться) долуча́тися, долучи́тися, додава́тися, дода́тися. [Приєдна́вся і я до їх гу́рту (Кониськ.). Прилучи́тися до літерату́рного модерні́зму (Єфр.). А до йо́го прича́лило ще чолові́к де́сять. До їх і я приста́в (Грінч.). І от тепе́р до пе́ршого страху́ ще долучи́лася жадо́ба по́мсти (Самійл.). До цьо́го почуття́ додало́ся ще й дру́ге (Крим.)].
• -ня́йтесь к нашей компании – пристава́йте до на́шого гу́рту.
• -ни́ться к чьему-л. мнению, вере, теории, плану – приста́ти на чию́сь ду́мку, ві́ру, тео́рію, план.
Причисля́ть, причи́слить –
1) (к чему при счёте) прирахо́вувати, прирахува́ти, прилі́чувати, прилічи́ти; (прибавлять) придава́ти, прида́ти, додава́ти, дода́ти що до чо́го.
• -лять проценты к капиталу – прирахо́вувати (прилі́чувати, додава́ти) відсо́тки до капіта́лу (до стовпа́);
2) (зачислять, относить в разряд чего) зарахо́вувати, зарахува́ти, залі́чувати, залічи́ти, зачи́слювати и зачисля́ти, зачи́слити, залуча́ти, залучи́ти кого́, що до ко́го, до чо́го, ста́вити, поста́вити кого́ поміж ким.
• -лить принятые деньги к приходу – зарахува́ти, залічи́ти при́йняті гро́ші до прибу́тку.
• Его -ля́ют к величайшим государственным деятелям – його́ зарахо́вують (залі́чують) до найвидатні́ших держа́вних діячі́в, його́ ста́влять помі́ж найвидатні́шими держа́вними діяча́ми.
• Отого про изведения нельзя -лить ни к трагедиям, ни к комедиям – цього́ тво́ру не мо́жна ні до траге́дій, ні до коме́дій залучи́ти (залічи́ти, зарахува́ти, зачи́слити).
• -лить кого к посольству – зачи́слити, приряди́ти, приділи́ти кого́ до посо́льства.
• -лять себя к кому, к чему – залі́чувати, зачисля́ти себе́ до ко́го, до чо́го, признава́тися до ко́го, до чо́го, (фам.) горну́ти себе́ до ко́го. [Залічи́вши себе́ до бабі́в, Явдо́ха в свя́то або́ в неді́лю і за холо́дну во́ду не ві́зьметься (Кониськ.). Вона́ і себе́ до стари́х люде́й го́рне і теж гріха́ бої́ться (Кониськ.). Признаю́ться до цьо́го на́пряму Гнат Хотке́вич, Іва́н Ли́па (Єфр.)]
Причи́сленный –
1) прирахо́ваний, прилі́чений; при́даний, до́даний до чо́го;
2) зарахо́ваний, залі́чений, зачи́слений, залу́чений до ко́го, до чо́го, поста́влений поміж ки́м, поніж чи́м.
Причисля́ться, причи́слиться –
1) (к чему) прирахо́вуватися, прирахува́тися, прилі́чуватися, прилічи́тися, бу́ти прирахо́ваним, прилі́ченим до чо́го; (прибавляться) придава́тися, прида́тися, додава́тися, дода́тися, бу́ти при́даним, до́даним до чо́го;
2) (зачисляться, относиться) зарахо́вуватися, бу́ти зарахо́ваним, залі́чуватися, бу́ти залі́ченим, зачи́слюватися, бу́ти зачи́сленим, залуча́тися, бу́ти залу́ченим до ко́го, до чо́го;
3) возвр. – зачисля́тися, зачи́слитися, запи́суватися, записа́тися куди́.
• Он -лился на службу – він зачи́слився на слу́жбу.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Ёлки-палки, ёлы-палы, эвфем. – бляха-муха, йосип драний, йо́пересете, йо́келемене, йо́перний театр, (рус.) йолки-палки, йопсіль-мопсіль, японський городовий.
[Ця держава, як і будь-яка інша, не заслуговує на жодну фору, вона цілком самодостатня у своїй шкідливості, не слід тут щось списувати на рахунок щойнонародженої, і тому ще недозрілої незалежності, наш державний апарат, наш, бляха-муха, адмінресурс, зовсім не справляє враження недозрілості, недорозвиненості — так, але не недозрілості, то чому слід вибачати їй відверту лажу, якої вона допускається? На щастя, ця держава, як і будь-яка інша, цілком справедливо заслуговує на ліквідацію, у всякому разі — на поступову ліквідацію, і чергове святкування її дня народження має сприйматись як чудесний спосіб ще раз нагадати одне одному про те, що в нормальному суспільстві, суспільстві, що не страждає на запори національної самоідентифікації, армію потрібно розпустити, клерків потрібно депортувати, футбольні клуби потрібно експропріювати, міліцію потрібно навчити виконувати хоч щось для суспільства корисне, а державу потрібно просто валити. З днем народження, Україно! (С. Жадан). …йолки-палки, ми ж були вродливим народом, леді й джентльмени, відкритозорим, дужим і рослявим, самовладно-міцно вкоріненим у землю, з якої нас довго видирали з м’ясом, аж нарешті таки видерли, і ми розлетілись, розтрусились по всіх широтах обстрапаним пір’ям із розпоротих багнетами подушок, наготованих, було, на придане, — ми-бо все чекали свого весілля, вишивали собі пісень, хрестиком, слово до слова, і так упродовж всенької історії, — ну от і довишивалися (О. Забужко). «Йокелемене» — тільки й думав я, а вона забігала то зліворуч, то справобіч, змушуючи мене до маневру (Б. Жолдак). Йопересете! Та скоро вже буде ранок! (А. Дністровий)]. Обговорення статті
Котёл – (от лат.) котел (р. котла, реже кітла́), (тюрк.) каза́н (-на́), (медный) мі́день (-дня), (чугунный) баня́к, чаву́н (-на), (железн.) залізня́к (-ка́), (воен., окружение) котел, мішок, оточення, (реже) казан:
• в котле событий – у виру подій;
• голова как пивной котёл, с пивной котёл (разг.) – голова як макітра (як казан, як у вола);
• горшок котлу не товарищ – казан глекові не до пари (Пр.); кінь волові не рівня (Пр.);
• горшок котлу смеётся, а оба черны – дорікав горщик (горнець) чавунові (котлові), що чорний, аж і сам як сажа (Пр.); насміялася верша з болота (Пр.); сміялася верша з сака, оглянулася — сама така (Пр.); насміявся шолудивий з голомозого (Пр.); насміявся голений стриженому (Пр.);
• кипеть как в котле, котлом (разг.) – як (мов) у казані кипіти (клекотіти);
• котё́л вертикальный – вертикальний (сторчови́й) котел (каза́н);
• котё́л высокого, низкого давления – котел (каза́н) висо́кого, низько́го ти́снення (тиску);
• котё́л с жаровыми трубами – жарни́чний парови́к;
• котё́л с обратным пламенем – котел (каза́н) з обе́рненим по́лум’ям;
• котёл паровой – котел (казан) паровий, парови́к.
[Жінок своїх що не держали В руках, а волю їм дали, По весіллях їх одпускали, Щоб часто в приданках були, І до півночі там гуляли, І в гречку деколи скакали, Такі сиділи всі в шапках І з превеликими рогами, З зажмуреними всі очами, В кип’ячих сіркой казанах (І.Котляревський). Над шумним гірським потоком, на зеленій поляні серед ліса стояли шатри ловців, курилися раз у раз величезні огнища, де висіли на гаках кітли, оберталися рожни, де варилось і пеклось м’ясиво вбитої дичини для гостей (І.Франко). Розлучення — запобіжний клапан подружнього котла (А.Декурсель). Потому він нахопив на себе ще й плаща верхового доброго сірого сукна, та попереду мусив вихлюпати п’ять чи шість баняків води (щодо числа баняків джерела подають суперечливі відомості), одмиваючи собі голову та обличчя, і то ще вода сироваткою мутніла через джуру-ненажеру, що купив клятого того сиру на благословенну панову голову (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Знаменитий мандрівник розповідає, як одного разу потрапив потрапив до рук канібалів. — Боже, — вигукує одна з слухачок. — Ви ж стояли однією ногою в могилі!. — Не в могилі, мадам, а в казані…]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ЗАГОТОВЛЯ́ТЬ, ще готува́ти, дба́ти на [заготовля́ть при́даное = дба́ти на по́саг, дба́ти на рушники́];
заготовля́ющий, що готу́є тощо, за́йнятий заготі́влею, заготіве́льник, заготівни́к, прикм. загото́вчий, заготіве́льний;
заготовля́ющийся/заготовля́емый, гото́ваний, загото́влюваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Приданое – по́саг, -гу, ві́но, -на.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Приданный – до́даний, на́даний.
Приложенный – прикла́дений;
• п. (приданный) – до́даний.
Раскрашивание – фарбува́ння, пофарбува́ння;
• р. (придание окраски) – заба́рвлювання, заба́рвлення.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

прида́ние надава́ння, нада́ння́
при́данный на́даний, до́даний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́пра́ва –
1) выпрямление, исправление;
2) отправка, отправление;
3) приданое (гардероб и утварь);
4) дубление, выделка кожи;
5) экспедиция.
Відвінува́ти – наделить приданым.
Ві́но – приданое.
Вінува́ти – давать приданое, наделять приданым.
Звінува́тися – лишиться приданого.
По́саг, -гу – приданое.
Увіни́ти, -ню́, -ни́ш – снабдить приданым.
Упоса́жувати, -жую, упоса́жити, -жу – давать, дать приданое.
• Упоса́джувати знання́м – снабдить знанием.
• Упоса́джувати грі́шми – обеспечить деньгами.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Придача – дода́ток (-тку), прида́ток (-тку); в -чу – на дода́ток, на прида́ння.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

при́дане, -ного, -ному

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Безпоса́жна, прил. ж. Безъ приданаго. — дівка. Безприданница.
Ви́посажити, -жу, -жиш, гл. Дать приданое. Левч. 31.
Ви́пшоно, -на, с. Шуточное слово, употребленное повидимому въ значеніи: отсутствіе пшена, въ слѣд. разсказѣ: Як оженився я, дав мені тесть в придане торбу з сьома перегородками: на хліб і на вихліб, на пшоно й на ви́пшоно, на сіль і на висіль... Та дав іще кобилу — таку, як положить на віз сім мішків порожніх, то ще з гори й біжить. Ном. № 14321.
Ві́но, -на, с. Приданое. З віном дівці не сидіти. Ном. № 8979. Старости відказують: «Нам тільки душу саму треба, а віна ніякого». Г. Барв. 517.
Вінува́ти, -ну́ю, -єш, гл. Надѣлять приданымъ, давать приданое. Журилася мати чим зятя вінувати. Гол. IV. 338.
Звінува́тися, -ну́юся, -єшся, гл. Лишиться приданаго. Бо ся уж звінувала з козачками поїхала. Гол. II. 722.
Зво́дини, -дин, ж. мн.
1) Свадебный обрядъ, состоящій въ томъ, что послѣ первой свадебной ночи сва́ха, дві прида́нки і дружко́ весі́льний входять у комо́рю и заставляютъ новобрачныхъ встать (зво́дять молоди́х), затѣмъ одѣваютъ новобрачную, удостовѣряя но знаку на сорочкѣ ея невинность до брака. Чуб. IV. 611, 612.
2) = Зводи. Вх. Зн. 21.
Карта́цький, -а, -е. = Картатий. Плахта на їй картацька, червчата, ще материнська придана; тепер уже таких не роблять. Кв. І. 6. Плахти, знаєте, все хороші, картацькі, старосвітські. Г. Барв. 63.
Ко́рмний, -а, -е. Откормленный. Ситі пришли придани: з’їли вола кормного і кормну корову. Гол. IV. 397.
Куде́лити, -лю, -лиш, гл.
1) Прясть. Коли б ти, приданочко, добра, то б сиділа дома; а в тую метелицю куделила б куделицю. Мет. 236.
2) Таскать за волосы. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Надава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. нада́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Надавать, дать. В подолку три таляри, що мі хлопці надавали. Чуб. V. 1163. Всякої всячини матуся надає. Сим. 203. Надає їй бебехів. Стор.
2) Придавать, придать.
3) Давать, дать въ приданое. А що, вже оженився? — Оженився. — А надано що за нею? Драг. 373.
4) Давать, дать достаточно, удовлетворить чѣмъ. Узявсь возити у ту піч дрова, та ніяк не надасть: тілько укине, — вже і нема. Мнж. 72. А морю широченному, глибокому, силенному води не надаси. Гліб. 108.
5) Назначать, назначить. Нового попа надано до нашої церкви. Кіев. у.
6) Жаловать, пожаловать, даровать.
7) Надвигать, надвинуть на какую-либо сторону. Клали сіно, та на борозенний бік (у возі) надали.
8) Угораздить. Надала мені нечиста встрять у се діло! Ном. № 1846.
Печогла́дини, -дин, мн. Обычай (Глух. у., Черниг. г.), подобный смотринамъ: къ жениху приходятъ родственники невѣсты; но при этомъ они дѣлаютъ видъ, что исправляютъ, гладять, мажутъ печь, за что и получаютъ угощеніе. Въ сопровождающихъ приходъ этотъ пѣсняхъ поется однако: «Прийшли ми печі гладати», а не гладити; вѣроятно гладати = глядати, въ такомъ случаѣ печогладини = печоглядини (см.), а глаженье печи явилось уже какъ слѣдствіе забвенія первоначальнаго значенія глагола глядати и приданія ему значенія гладити. МУЕ. III. Литвин. 105, 105.
Повідвіно́вувати, -вую, -єш, гл. Дать приданое (многимъ). Свої доньки повідвіновував. Гн. II. 54.
По́саг, -гу, м.
1) Приданое. Хоць в мене посагу не буде, але возьмуть мене і так люде. Чуб. V. 116. На посаги не вважайте, іно добрих жінок шукайте. Чуб. V. 519.
2) = Посад 1. О. 1862. IV. 20 — 26. Ішла красна Марусенька на посаг. Лукаш. 152. Воліла б я гіркий полинь гризти, як з тобою на посазі сісти. Чуб. V. 368. Ум. Поса́женько. Грин. ІІІ. 512.
Посагува́ти, -гу́ю, -єш, гл. Садить невѣсту на посаг? Надѣлять приданымъ? Ішла красна Марусенька на посаг, питається, довідується від батенька: — а від кого, мій батеньку, посаг став? — «Від Бога, від добрих людей, дитятко. Посагуєть сам Господь Бог з ангелами, посагуєть тя, моє дитятко, з другами. Лукаш. 152.
Придава́ти, -даю́, -є́ш, сов. в. прида́ти, -да́м, -даси́, гл.
1) Прибавлять, прибавить. «Ще ж нам цього мало». — Що ж ми вам придамо? — Чуб. III. 39. — ходи́. Прибавлять, прибавить шагу. Чим дуж придав ходи в ноги. Мир. ХРВ. 9.
3) Давать, дать въ качествѣ приданаго крѣпостнаго человѣка. Ви за молодою панією мабуть при́дані? МВ. (О. 1862. І. 73).
Прида́не, -да́н, приданки́, -но́к, мн. Свадебные гости со стороны новобрачной, отправляющіеся съ нею въ домъ новобрачнаго. Маркев. 134, 147. Свашки і приданки роздягають молоду. МУЕ. III. 149. Коня у позику не давай, жінки у приданки не пускай. Ном. № 8091.
Приданя́не, -нян, мн. Придане. Вх. Лем. 456.
Увінити, -ню, -ниш, гл. Дать приданое.
Упоса́жувати, -жую, -єш, сов. в. упоса́жити, -жу, -жиш, гл. Давать, дать приданое. Шейк. Kolb. II. 24.
Чаба́ра, -ри, ж. ? Дам тобі придан семеро козят і по наборі та червоний. Чуб. V. 1162.
Ша́тно, нар. Нарядно, въ нарядной одеждѣ. Сомко на конях шатно і при оружжю. К. ЧР. 380. Также съ богатымъ приданымъ въ видѣ одежды. Одну дочку шатно оддали заміж, з повною скринею. Борз. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Відвінува́ти, -ную, -єш, гл. Наделить приданым. Сл. Нік.
*Вне́сення, -ня, с. 1) Приданое. Если би пан бог на мене первей смерть допустити рачив, «милий малжонок» мав би право унаслідувати і ті маєтності й все віно й внесення. О. Левицьк.
2) Предложение (собранию).
*Діви́зна, -ни, ж. Имущество девушки, приданое. Розкладу, розвішаю свої згадки, як молода дівизну. С. Васильч.
На́да́ний, -а, -е. *2) Приданый чему-л. (смысл, значение). Киев. *3) Пожалованный, данный. Сл. Нік.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

спадкоє́мниця, спадкоє́мниць; ч. спадкоє́мець
1. юр. та, хто одержала спадщину або має право на її одержання. [При цьому, якщо серед спадкоємниць були вже заміжні, які отримали придане, то 1 / 4 частки майна вираховувалась від кількості сестер <…> (Ольга Ніколаєнко «Польські жінки Наддніпрянщини в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське і приватне життя», 2017). Так і не здогадуючись, що до самого кінця вона була спадкоємницею четвертини прибутків Хруста. (Олесь Ульяненко «Серафима», 2007). Після втечі Людмили і Антона Никандровича він виявив поліційний геній, бо мав свою пайку зацікавлености в біографії дівчини: хотів одружити з родовитою спадкоємницею маєтків свого племінника <…> (Василь Барка «Рай», 1953). Панна не дуже гарна, але кажуть, мудренька, багатонадійна спадкоємниця <…> (Ольга Кобилянська «Апостол черні», 1926). Дочка примарія головного віденського шпиталю, одиначка і спадкоємниця величезної камениці на Грабені. (Іван Франко «Маніпулянтка», 1888).]
2. дочка правителя або інша особа, до якої має перейти влада.[ Законна імператориця – це я, – вирекла урочисто княжна, – Єлисавета Друга, за всіма правами божими і людськими пряма спадкоємниця династії <…> (Юрій Косач «Володарка Понтиди», 1987).]
3. перен. та, хто продовжує чиюсь діяльність, справу, певні традиції та ін. [Література XVII ст. стала гідною спадкоємницею вітчизняного письменства попередніх поколінь, тому перейняла його традиційні риси. (Світлана Сухарєва «Польська та українська польськомовна проза XVII століття: риторика, жанри, інтертекст»: дисертація, К., 2016). Сьогодні є щонайменше чотири гілки тої первісної церкви, з яких кожна має претензію називатися виключною спадкоємницею Володимирової церкви. (Любомир Гузар, Оксана Климончук «Часто виходимо з церкви якщо не такими самими, то ще гіршими», 2008). Власне, цим самим духом добудовувала спадкоємниця традиції Леся Українка ту середньовічну ланку, якої нам бракує як етичного, морального й естетичного фундаменту <…> (Євген Сверстюк «"Я любила вік лицарства" Леся Українка», 1991). Червона Москва виступає ясно як спадкоємниця білої Москви. (Роман Смаль-Стоцький «Українська мова в Советській Україні», 1969). Володимиро-московська держава не була ані спадкоємницею, ані наступницею Київської, вона виросла на своїм корені <…> (Матвій Яворський «На історичному фронті» (збірка), 1929). З сими змаганнями виступили передовсїм галицько-волинські князї, що мали всяке право уважати свою державу полїтичною спадкоємницею Київської. (Михайло Грушевський «Історія України-Руси», Том III, 1905).]
див.: спадкоє́миця
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 482.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Прида́ное = по́са́г (С. З. Л.), ві́но (С. З. Л.), прида́не. — Присягаю Богу я до неба, що мінї посагу по тобі не треба. н. п. — Як в мене посагу не буде, візьмуть мене і так люди. н. п. — Чи дійшло тобі од батька в спадок чи ти взяв од жінки в посаг? Ст. С. — Рушники вишиває орлами, собі посаг готує у скриню. Гр. Чайч. — Видаючи дочку заміж і даючи за нею посаг. Ст. Л. — Не я тебе въялю, але твоя мати, що не каже тобі без посагу брати. н. п. Под. — Не треба за нею нїякого віна, вона не здївує. Як. — З віном дївцї не сидїти. н. пр. — Най нам віно не готує, бо ми віно утратимо. н. п. — Що жінку він узяв без віна і сам сердега сиротина. Б. Г. — Дав йому віна въязочку сіна, куль соломи і міх полови. н. пр. — Одружив ся я, поняв собі дївчину господарку; не погордували мною, оддали з гарним віном. Ос. — Прида́ное дава́ть, дать, прида́нымъ надѣля́ть = посагува́ти, вінува́ти, ви́посажити, вві́нити.
Взаёмъ = у пози́ку, в пози́ку, в по́зичку. — Коня в позику нїколи не давай і жінку в приданки не пускай. н. пр. — Взять, дать взаёмъ = взя́ти, да́ти в пози́ку, пози́чити в ко́го, кому́. — Іди до вбогого сорочки позичати, а до ботатого нїколи. н. пр.
Го́сть, я = гість, го́стя. — Дорогий гість, та шкода, що в піст. н. пр. — Гість несподіваний, хазяїн не прибіраний, то й Бог простить. н. пр. — Гостї — сїли на помостї. н. пр. — Въ го́сти = в го́стї, в гости́ну. — Одсунув брат кватирочку: іде сестра в гостиночку. н. п. — Тудою йтиму до батенька у гостину. н. п. — Свадебные го́сти = ве́сїльні го́стї, (про жінок) — прида́нки. — Коня в позику не давай, а жінки в приданки не пускай. н. пр. — По весїлях жінок пускали, щоб часто в приданках були і до півночі там гуляли. Кот.
Заёмъ = 1. позича́ння. 2. пози́ка, по́зичка. С. Л. — Була правда та позичка з’їла. н. пр. — Позичка босоніг ходить. н. пр. — Жінки в приданки не пускай, коня в позику не давай. н. нр. — Взять, дать въ зае́мъ = пози́чити, взя́ти, да́ти в пози́ку. — Взя́тый въ зае́мъ = пози́чений. — Позиченим волом не наробиш ся. н. пр.
Надѣли́ть, надѣля́ть, ся = надїли́ти, надїля́ти, (трохи) — вдїли́ти, вдїля́ти. — Надїлїть мінї цїєї картоплї. Кр. — Вдїли й мінї стільника — Надѣли́ть прида́нымъ = обвінува́ти, да́ти ві́но, посаг. — Н. мно́гихъ = обдїли́ти. — Обдїлили гостей короваєм.
Сва́дебный = весїльний (С. З.), шлюбови́й. С. Л. — Як скінчив ся ж бенкет той весїльний, то пішла молода роздягатись. Гр. Чайч. — Сва́дебные го́сти = прида́ни, прида́нки́ (про жінок, що гуляють на весїллї), поїзжа́не (що у весїльному поїздї), перезвя́не (що водить перезву). С. З. — Сва́дебный по́ѣздъ = по́їзд, перезва́ (д. під сл. По́ѣздъ). — По весїллях жінок пускали, щоб часто в приданках були і до півночі там гуляли. Кот. — Коня в позику не давай, а жінки в приданки не пускай. н. пр. — Гарцювали скільки сили, перезву селом водили. Ск. Ал.
Танцовщи́къ, ца, танцо́ръ, танцо́рка = танцю́ра (С. Л.), танцюри́ста, танцюри́стка, таньцю́ра (С. Ш.), таньцюри́ста, ка (С. Ш.) танцюри́стий, тане́ч(ш)ниця (С. Ш.). — На те є танцюристки та иньші майстеристки. Кн. — Була в балетї танцюристкою, а тепера паяї на всю губу. Кн. — Ледачій танечницї і хвартух на завадї. н. пр. 2. танцюри́стий, та (що люблять танцювать). — Прехороші все-жінки, танцюристі приданки. Ал.