Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «рип*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Брю́хо – че́рево, пу́зо. • Брю́хо отрастить – зачерева́тіти, запуза́тіти. • На брю́хе шёлк, а в брю́хе щёлк – на нозі́ сап’я́н рипи́ть, а в борщі́ тря́сця кипи́ть. • Плохо лежит – брю́хо болит – лихи́й схо́вок і до́брого споку́сить. • Брю́хом хочется – хо́четься аж-аж.

Двор – двір (р. двора́ и дво́ру), (ум. дво́рик, двіро́к, двіро́чок), подві́р’я, надві́р’я, (площадь под дворо́м) – дво́рище. [По подві́р’ю бага́то ходи́ло гусе́й, куре́й, качо́к. По́рається в ха́ті, звива́ється по надві́р’ю (М. Вовч.)]. • Задний двор – задві́рок (р. -рка). • Выходящий на задний двор – задві́рковий, зати́льний. [Дочка́ на задві́ркові две́рі – рип! (Чуб.)]. • Двор (усадьба) с постройками – обійстя́, (провинц.) обистя́, поді́мство. [Їх дід сиді́в свої́м обистя́м на бе́резі Ті́кича. У бі́дних усе́ обистя́ обко́пане ро́вом, а бага́ті лю́ди обгоро́джують обистя́ до́шками або му́ром (Звиног.)]. • Птичий двор – пти́чня. • Скотный двор – за́города, товаря́чий двір. • Во дворе́ – у дворі́, на обійстю́, на вдві́р’ю, на подві́р’ю. • Со двора́, со стороны двора́ – знадво́ру. • На дворе́ (вне дома, под открытым небом) – надво́рі. [Вже со́нце зайшло́, вже ста́ло надво́рі по́ночі (Неч.-Лев.). Надво́рі бу́дем ночува́ти (Шевч.)]. • Находящийся во дворе́, выходящий во двор – надві́рній. [У надві́рній ха́ті вона́ готува́ла пе́чиво (Неч.-Лев.)]. • Двор (царский, королевский, помещичий) – двір. [Ось ті, що пану́ють у ца́рськи́х двора́х (Єв.). Кайдаши́ха зза́молоду до́вго служи́ла в дворі́ у па́на (Неч.-Лев.)]. • Относящийся к государеву или панскому двору́ (придворный, дворовый) – дві́рський. • Священников двор – попі́вство. • Двор тамо́женный, мытный – ми́тниця, (ми́тна) комо́ра. • Постоялый, заезжий двор – за́їзд (р. -ду). • Гостиный двор – купе́цький дім (р. до́му). • Лесной двор – лісна́ (р. -о́ї). • Монетный двор – монета́рня, моне́тний двір. • Пора гостям по двора́м – час гостя́м додо́му. • Не ко двору́ – не підхо́же, не підхо́дить, не під масть. [Сі́рі коро́ви нам не під масть: пропада́ють].

Заскрипе́ть – зарипі́ти, заскрипі́ти, (однокр.) ри́пнути, скри́пнути.

Звене́ть – 1) (издавать металл. звук) дзвені́ти, брині́ти, бреньча́ти, дзенькоті́ти, дзеле́нькати, дзеленькоті́ти, те́нькати, теле́нькати, (сильно) видзво́нювати. [Ті́льки дзвені́ло скло у ві́кнах (М. Вовч.). Щоб чобітки́ не рипі́ли, щоб підкі́вки не брині́ли (Грінч. III). Чи бу́де лад, чи не бу́де: в яко́му у ме́не у́сі дзвени́ть? (Номис). Дале́ко, ле́дво чуть, теле́нька дзво́ник (Франко)]. • Колокола жалобно -ня́т – дзво́ни голо́сять. [Надво́рі дзво́ни голо́сять, мря́ка мрячи́ть (Тесл.)]; 2) (звякать) бряжча́ти, бря́зкати, брязкоті́ти, бряжча́ти, дзвони́ти, дзинча́ти, дзелен(ь)ча́ти, дзе́нькати, дзі́нькати, креса́ти. [Пішо́в коза́к доро́гою, підківка́ми кре́ше (Грінч. III). Бря́зкають ключі́ в коридо́рі (Тесл.)]; 3) (о голосе) брині́ти, дзвені́ти, ляща́ти; 4) (о мухах) деркоті́ти, брині́ти, зумі́ти; 5) (звонко квакать) ку́мкати. • Звеня́щий – дзвеню́[я́]чий, дзвінку́чий, дзенькотли́вий, тремки́й. [Тремки́й го́лос, як тонке́ срі́бло, як найто́нший кришта́ль (Н.-Лев.). Підхопи́ла дру́га тим са́мим хорови́то дзвеню́чим го́лосом (Корол.)]. • Медь -ня́щая, кимвал бряцающий – мідь дзвеню́ча, кімва́л брязку́чий.

Кафта́н – (крестьянский) чума́рка, капта́н (-на́), (мещанский) сукма́на, (казацкий) жупа́н, (расшитый золотом или из парчевой ткани) жупа́н-луда́н. [Бу́дуть куми́ у жупа́нах, побрати́ми у луда́нах (Грінч. III)]. • -ны зелёны а щи не солёны – на нозі́ сап’я́н рипи́ть, а в борщі́ тря́сця кипи́ть (Номис). • Кафта́нец – чума́рочка, каптане́ць (-нця́), каптано́к (-нка́), сукма́нка, жупано́к (-нка́).

Моро́з – моро́з (-зу). [Моро́з надво́рі, на шибка́х лиси́чки гискря́ться (Звин.)]. • Сильный, трескучий -ро́з – вели́кий (цупки́й, лю́тий) моро́з, коза́цький моро́з, моро́з з очи́ма, моро́з-ки́пень (-пня), моро́з аж рипи́ть (скрипи́ть), аж скалки́ (зо́рі, і́скри) ска́чуть, аж шелести́ть, аж шкварчи́ть, аж дим устає́. [Там таки́й моро́з-ки́пень, аж ру́ки пограбі́ли (Липовеч.)]. • Первые осенние -зы (утренние) – при́морозки (-ків, ед. ч. при́морозок, ум. при́морозочок), за́морозки (-ків, ед. ч. за́морозок); срв. За́морозок и У́тренник. [Почали́ся надво́рі при́морозки (Н.-Лев.). Ура́нці так на́че при́морозочок був, а тепе́р уже розтає́ (Сквирщ.)]. • Последние весенние -зы – ві́дзимки, о́зимки (-ків). • -зы начинаются, начались – моро́зи почина́ються, почали́ся, моро́зи беру́ться, взяли́ся; (безлич.) стає́, ста́ло на холода́х, приморо́зило. [На зи́му ті́льки, як уже́ приморо́зить, верта́вся я в ба́тьківську ха́ту (Стор.)]. • Были сильные -зы – були́ вели́кі моро́зи; моро́зами здоро́вими бра́ло. [Зима́ того́ ро́ку страх яка́ вели́ка була́: моро́зами то воно́ здоро́вими не бра́ло, а сні́гу наве́ргало врі́вень з зага́тами (Кониськ.)]. • Ударил -ро́з, ударили -зы – поти́с(нув) моро́з, поти́сли (узяли́ся) моро́зи. • -ро́з крепчает – моро́з бере́ться (ти́сне) ще ду́жче. • На дворе -ро́з трещал – надво́рі моро́з лу́скав (аж трі́скав). [Було́ оце́ взи́мку, надво́рі моро́з лу́скав (М. Вовч.)]. • -ро́з уменьшается, уменьшился – моро́з пересіда́ється, пересі́вся. [Налічи́ двана́дцятеро ли́сих, то моро́з і переся́деться (Звин.). Моро́з поресі́вся, то й поте́пліло тро́хи (Звин.)]. • Придавить -зом непокрытую снегом землю – голощо́ком узя́ти зе́млю. [Голощо́ком як ві́зьме, то поме́рзне карто́пля в землі́ (Канівщ.)]. • К -зу – на моро́з. [Та то мабу́ть две́рі на моро́з луща́ть (Н.-Лев.)]. • От -за – з моро́зу. [Мужчи́ни си́вими ста́ли з моро́зу (Коцюб.)]. • Смерть от -за – смерть з моро́зу, ме́рзла смерть. [Немину́ча, «ме́рзла смерть»: сиді́тимеш, сиді́тимеш, та та́кечки не зчу́єшся, як і заме́рзнеш (Еварн.)]. • Обильный -ми, см. Моро́зный. • Меня -ро́з подирает по коже – моро́зом пройма́є (перейма́є) мене́, моро́з іде́ по мені́, моро́зом з-за спи́ни бере́ мене́, моро́з хо́дить поза спи́ною мені́ и в ме́не, за спи́ною моро́зом сипну́ло мені, з-за плече́й бере́ мене́, моро́з перейшо́в у ме́не. [І тепе́р моро́зом пройма́є мене́, як згада́ю (Кониськ.). Ху, я́к-же й зляка́лася! аж моро́з іде́ по мені́ (Тесл.). Як після́ ча́рки ста́нуть вони́ виявля́ти те́мні свої́ діла́, – моро́з хо́де за спи́ною (Васильч.). За спи́ною аж моро́зом сипну́ло: пійма́ють (Грінч.). На́що-ж ви мені́ про́тив но́чи таке́ гово́рите? мене́ вже з-за плече́й бере́ (Квітка)]. • -ро́з по коже пробежал – моро́з по-за шку́рою пройшо́в (перейшо́в) у ко́го (кому́). [Моро́з перейшо́в у Це́лі при тих слова́х Франко)].

Нога́ – 1) (вместе со ступнёй или без ступни) нога́ (мн. но́ги, ніг); (ступня) нога́, (зап.) стопа́. [Ту́пне кінь ного́ю (Шевч.). Хло́пчик стої́ть на одні́й нозі́ (М. Вовч.). Во́вка но́ги году́ють (Номис). Сте́жка заси́пана сні́гом, і ані о́дного слі́ду стопи́ лю́дської не ви́дно на його́ бі́лій ска́терті (Франко)]. • Две, обе -ги́ – дві, оби́дві ноги́ (нозі́). [Стає́ на рука́х, одкида́є оби́дві нозі́ наза́д, нена́че брика́є ни́ми (Н.-Лев.)]. • Левая, правая -га – лі́ва, пра́ва нога́. • Задние, передние -ги – за́дні, пере́дні но́ги. • Деревянная -га – дерев’я́на нога́, (деревяшка) дерев’я́нка, (костыль) ми́лиця. • Вверх -га́ми – а) (в прямом знач.) догори́ нога́ми, горі́ніж, сторч голово́ю; б) (перен.: вверх дном) догори́ нога́ми, догори́ ко́ренем, шкере́берть. [Все він переверну́в догори́ ко́ренем (Звин.)]. • -га́ми вниз (к земле) – долі́ніж. • Босыми -га́ми – бо́сими нога́ми, (босиком) босо́ніж. • В -га́х – в нога́х. • Пусть не путается в -га́х партии – (не)ха́й не плу́тається під нога́ми в па́ртії. • На босую -гу – на бо́су но́гу, (на-)босо́ніж, на-бо́се. • Лёгкий на -гу, см. Лё́гкий 7. • Он на -га́х (ходит, здоров) – він уже́ підві́вся (став) на но́ги, він уже́ хо́дить, він уже́ здоро́вий (оду́жав, ви́чуняв, диал. окли́гав и окли́гнув). • Он уже опять на -га́х – він уже́ зно́в(у) на нога́х. • В грехах, да на -га́х – у гріха́х, та на нога́х. • Быть весь день на -га́х – бу́ти ці́лий день на нога́х, ці́лий день не сі́сти (не присіда́ти). [Я-ж ці́лий день не ся́ду! (Звин.)]. • Под -га́ми – під нога́ми, (изредка) під ного́ю. [Ви підійма́єтесь схо́дами; вони́ рипля́ть під ва́шою ного́ю (Микит.)]. • С головы до ног, с ног до головы – від голови́ до ніг (зап. до стіп), від ніг (зап. від стіп) до голови́. [Обмі́ряв її́ вели́чним по́глядом од голови́ до ніг (Крим.)]. • Вооружённый с головы до ног – озбро́єний від голови́ до ніг (до п’ят). • Со всех ног – що-ду́ху (в ті́лі), що є (єсть) ду́ху, скі́льки ду́ху, що-ду́х у ті́лі (М. Вовч.), що но́ги несу́ть (несли́), (во всю прыть) чим-ду́ж, (во все лопатки) на всі за́ставки́, на всю ви́тягу, (опрометью) прожо́гом. • С руками и (с) -га́ми – з рука́ми й (з) нога́ми. • У чьих ног – коло (біля) чиї́х ніг (зап. стіп), (зап.) у чиї́х стіп. [У стіп твої́х (душа́) весь свій тяга́р скида́є (Франко)]. • Ни -го́ю (к кому) – (а)ні кро́ку (ні ного́ю) (до ко́го). • -ги́ не клади (не ставь, не заноси) куда – і ступну́ти (і ходи́ти) не ду́май куди́, (а)ні кро́ку (ні ного́ю) куди́. • -ги́ моей не будет у тебя – ноги́ моє́ї не бу́де в те́бе. • Бросаться, броситься кому в -ги – ки́датися, ки́нутися кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг), па́дати, впа́сти кому́ в но́ги (під но́ги, до ніг). [Упа́в фарао́ну під но́ги (Франко). Він упа́в до ніг милосе́рдного анабапти́ста (Кандід)]. • Быть на короткой (дружеской) -ге́ с кем, см. Коро́ткий 4. • Быть (стоять) одной -го́й в могиле – бути одно́ю ного́ю в труні́ (в домови́ні), стоя́ти одно́ю ного́ю над гро́бом (у гро́бі, в домови́ні). • Валиться, свалиться с ног – на нога́х не стоя́ти (не всто́яти), вали́тися (па́дати), звали́тися (з ніг). [Ви́йду за воро́та, від ві́тру валю́ся (Метл.)]. • Вставать с левой -ги́, левою -го́ю (с постели) – встава́ти на лі́ву но́гу (лі́вою ного́ю) (з посте́лі, з лі́жка). • Давай бог -ги – хо́ду, хо́да, дра́чки, навті́[е́]ки, навтікача́; срв. Наутё́к. [Як поба́чив це я, ки́нув мерщі́й каву́н, та хо́ду (Звин.). Я, не до́вго ду́мавши, за́раз навті́ки, куди́ о́чі зирну́ли, а но́ги понесли́ (М. Вовч.)]. • Держать свой дом на приличной -ге́ – держа́ти (трима́ти) свою́ госпо́ду на поря́дній (присто́йній) стопі́ (на присто́йній лі́нії, як у (до́брих) люде́й, як поря́дним лю́дям годи́ться). • Держаться, удержаться на -га́х – трима́тися (держа́тися), втри́матися, (вде́ржатися) на нога́х. • Жить на широкую (на большую, на барскую) -гу – жи́ти на широ́ку стопу́ (в розко́шах, на всю гу́бу, по-па́нському, диал. ве́лико), розкошува́ти, панува́ти. [Захоті́в він ве́лико жи́ти і аж три кімна́ти собі́ найня́в (Лубенщ.)]. • Итти (-га́) в -гу – іти́ (ступа́ти) (нога́) в но́гу, іти́ (ступа́ти) ступі́нь у ступі́нь, (держать шаг) трима́ти крок. [В ме́не до́нька в но́гу з Жо́втнем за́вжди йде (Влизько). Він так ступі́нь у ступі́нь ступа́є, на́че мі́ря, як тра ступа́ти (Канівщ.). Жовня́рський крок трима́ти (Франко)]. • Не в -гу итти, сбиваться (сбиться) с -ги́ – іти́ не в но́гу. • Итти -га́ за́ -гу (-га́ по́ -гу) – іти́ нога́ за ного́ю; см. ещё Ме́дленно 1 (Итти -но) и Плести́сь 2. [Ішо́в захо́жий ти́хо, нога́ за ного́ю (Мирний)]. • Кидать, кинуть что под -ги кому – кида́ти, ки́нути що під но́ги кому́. • Кланяться, поклониться в -ги – кла́нятися (вклоня́тися), вклони́тися в но́ги. [Вклони́лася низе́нько, аж в са́мії но́зі (Сл. Закр.)]. • Класть (слагать), положить (сложить) что к -га́м чьим – кла́сти (склада́ти), покла́сти (скла́сти) що до ніг чиї́х. [До ніг наро́дженої з пі́ни склада́йте… ліхта́р мій… і кий (М. Зеров)]. • -ги носят – но́ги но́сять. • Куда -ги понесут – куди́ но́ги понесу́ть, (куда глаза глядят) світ за́ очі (за очи́ма), куди́ гля́дя, навмання́, навманя[ь]ки́. • Отбиваться от чего руками и -га́ми – відбива́тися від чо́го рука́ми й нога́ми, (сопротивляться) пруча́тися про́ти чо́го рука́ми й нога́ми, опина́тися (огина́тися) (що-си́ли) про́ти чо́го. • Переваливаться с -ги́ на -гу́ – перехиля́тися (перехня́блюватися) з бо́ку на бік, колива́ти з ноги́ на но́гу; см. Перева́ливаться 3. • Переминаться с -ги́ на́ -гу – переступа́ти з ноги́ на но́гу (фам. з одніє́ї на дру́гу), (топтаться) тупцюва́тися, ту́пцятися, топта́тися. • Плясать в три -ги́ – витанцьо́вувати на всі за́ставки́. • -ги не повинуются (не слушаются) – но́ги не слу́хають(ся) (не х(о)тя́ть слу́хатися). • -ги подкашиваются, подкосились – но́ги підло́млюються (підтина́ються, млі́ють), підлама́лися (підтяли́ся, помлі́ли). • Поднимать, поднять (поставить) кого на́ -ги – а) (больного) зво́дити, зве́сти́ кого́ на но́ги, на світ пусти́ти кого́. [Хто мене́ на світ пусти́в? – Я тепе́р здоро́ва (Мартинов.)]; б) (перен.) зво́дити (ста́вити), зве́сти́ (поста́вити) кого́ на но́ги; срв. Поста́вить 1. • Подставлять -гу, см. Но́жка (Подставлять -ку). • Положить -гу на -гу – закла́сти но́гу на но́гу. • Поставить войска на военную, на мирную -гу – переве́сти́ ві́йсько на воє́нне, на ми́рне стано́вище. • Протянуть -ги – а) (в прямом знач.) простягти́ (ви́тягти) но́ги, (о мног.) попростяга́ти (повитяга́ти) но́ги; б) (умереть) простягти́ся, ви́простатися, (вульг.) заде́рти но́ги, ду́ба да́ти, ґи́ґнути, освіжи́тися, переки́нутися. См. Протя́гивать 1 (-ну́ть ноги). • Сбивать, сбить с ног кого – збива́ти (вали́ти, зва́лювати), зби́ти (звали́ти) з ніг кого́; см. ещё Заморо́чить кого. Связать кого по рукам, по -га́м – зв’яза́ти кому́ ру́ки й но́ги, (сделать жизнь несчастной) зав’яза́ти кому́ світ. • Срезать кого с ног – знесла́вити, зга́ньби́ти, зганьбува́ти кого́. • Ставать (вставать, становиться), стать (встать) на́ -ги – а) (в прямом знач.) зво́дитися (здійма́тися, спина́тися), зве́сти́ся (зня́тися, с[зі]п’я́сти́ся) на но́ги, (порывисто) схо́плюватися (зрива́тися), схопи́тися (зірва́тися) на (рі́вні) но́ги; б) (перен.) спина́тися (зво́дитися, здійма́тися), с[зі]п’я́сти́ся (зве́стися, зня́тися) на но́ги (на собственные -ги: на вла́сні но́ги), (диал.) оклига́ти, окли́гати и окли́гнути. Срв. Поднима́ться. [Коли́ довело́ся спина́тися на вла́сні но́ги, то обста́вини ду́же зміни́лися на гі́рше (Н. Громада). Він до́вго бідува́в; оце́ окли́гав, як зроби́вся заві́дуючим ремо́нтами (Лубенщ.)]. • Ставать (вставать, становиться подниматься), стать (встать, подняться) на задние -ги – става́ти, спина́тися, зво́дитися, здійма́тися), ста́ти (с[зі]п’я́сти́ся, зве́сти́ся, зня́тися), (о мног.) постава́ти (поспина́тися, позво́дитися, поздійма́тися) на за́дні но́ги, (на дыбы) става́ти, ста́ти, (о мног.) постава́ти ца́па (ца́пки, цапко́м, ста́вма, ду́ба, ди́бки дибка́, го́пки). • Не знает, на какую -гу, стать – не зна́є, на котру́ ступи́ти (ступну́ти). • Стать без ног – позбу́тися ніг, втра́тити но́ги, зроби́тися безно́гим, збезно́жіти. • Еле -ги унести откуда – ле́две но́ги ви́нести, ле́две втекти́ (диал., зап. ви́втекти) зві́дки. • Унеси бог -ги – аби́ ті́льки (лиш(е́)) втекти́; см. ещё выше Давай бог -ги. • Руками и -га́ми упираться – упира́тися рука́ми й нога́ми; см. ещё выше Отбиваться руками и -га́ми. • Хромать на одну -гу – кульга́ти (шкандиба́ти, шкатульга́ти) на одну́ но́гу. • Ног под собою не чувствовать (не чуять) – землі́ (ніг) під собо́ю не чу́ти. [Землі́ під собо́ю не чув: як той ві́тер мчавсь (Мирний)]. • Шаркать -га́ми – чо́вгати (со́вгати) нога́ми. • Одна -га́ тут другая там – одна́ нога́ тут, дру́га там; (реже) на одні́й нозі́. [«Ху́тче-ж!» – «На одні́й нозі́» (Свидн.)]. • За глупой головой и -гам непокой – за дурно́ю голово́ю і нога́м ли́хо (Приказка). • Баба-яга, костяная -га́ – ба́ба-яга́ нога́-костюга́, ба́ба-яга́ костяна́ нога́ (ЗОЮР II); 2) (подставка, стойка) нога́; срв. Но́жка 2; 3) строит., техн. – (крана, копра, циркуля) нога́; (наслонная) нарі́жник (-ка); (стропильная) крокви́на; 4) (у сапожников) копи́л (-ла́); см. Коло́дка 3; 5) (снопов) ряд (-ду), рядо́к (-дка).

Отворя́ть, отвори́ть – відчиня́ти, відчини́ти, повідчиня́ти, відхиля́ти, відхили́ти, повідхиля́ти, (гал.) отвира́ти, отвори́ти що. • -и́ть дверь – відчини́ти, відхили́ти две́рі. • -и́ть окна – повідчиня́ти ві́кна. • -и́ть ворота – відчини́ти воро́та, бра́му, відки́нути воро́та. Срв. Приотворя́ть, Растворя́ть. • Беспрестанно -я́ть и затворять двери, ходя взад и вперёд – ри́п(к)атися, ри́п(к)ати двери́ма. [Не ри́пайся (не ри́пай двери́ма), не вихоло́джуй ха́ти]. • -я́ть кровь – пуска́ти, ки́дати кров. • Отворё́нный – відчи́нений, відхи́лений.

Охлажда́ть и охола́живать, охлади́ть и охолоди́ть – холоди́ти, охоло́джувати, охолоди́ти, (обычно о жидкости и переносно) осту́джувати, остуджа́ти, остуди́ти, студи́ти, простуди́ти. [Яки́м зі́ллям бі́дне се́рце моє́ остуди́ти? (Г. Барв.)]; (о помещении) холоди́ти, вихоло́джувати, ви́холодити, висту́джувати, ви́студити що. [Ри́паєшся (часто отворяешь дверь) і ха́ту ті́льки вихоло́джуєш]. • Влага -да́ет воздух – ві́льгість охоло́джує пові́тря. • Неуспех -да́ет рвение – невда́ча охоло́джує за́пал (запопа́дливість). • -ди́ть запёкшиеся уста – охолоди́ти сма́жні (в)уста́. • Охлаждё́нный – охоло́джений осту́джений, ви́студжений.

Подма́зывать, подма́зать – підма́зувати, підма́зати (о мн. попідма́зувати), підма́щувати, підмасти́ти, підс[ш]маро́вувати, підс[ш]марува́ти, пос[ш]марува́ти, (о мн.) пос[ш]марува́ти, попідс[ш]маро́вувати. [Тре́ба во́за підма́зати, щоб не рипі́в]. • Подма́занный – підма́заний, підма́щений, с[ш]маро́ваний, с[ш]маро́вний. [Това́риш мо́вний в доро́зі сто́їть за віз смаро́вний].

Пола́ – 1) см. Полови́на (в сложении – не склон.) пів. • Пола́беды, пола́горя – пі́вбіди, півго́ря; 2) (в одежде, палатке) пола́. [Соба́ка вхопи́в зуба́ми за по́лу: Відгорну́в по́лу в наме́ті]. • -ла свёрнутая – запі́л, припі́л (-по́лу), запі́лля, припі́лля. [У запо́лі прині́с. Несе́ щось у припо́лі. Я́блук у запі́лля понабира́ли]. • Продавать из-под -лы́ – з-під поли́ продава́ти. • Из -лы́ в -лу́ передать – з-під поли́ відда́ти. • Удариться (биться) об по́лы – вда́ритися (би́тися) в по́ли. • Продал лошадь и передал из -лы в -лу – прода́в коня́ й переда́в з рук у ру́ки (з поли́ в по́лу). • -ла́ об -лу́ – пола́ в по́лу. • От беды хоть -лу́ отрежь да уйди – від напа́сти хоч поли́ вріж, а втіка́й. • -лы коротает, а плечи латает – по́ли врі́зує, а пле́чі лата́є. • -лы шёлком подбиты, а закромы пусты – на нозі́ сап’я́н рипи́ть, а в борщі́ тря́сця кипи́ть. • -ла́ у стола – крило́. [Стіл з кри́лами. Спусти́ крило́ в столі́].

Посеща́ть, посети́ть – 1) відві́дувати, відві́дати, прові́дувати, прові́дати, наві́дувати, наві́да[и]ти, заві́дувати, заві́дати кого́, наві́дуватися, наві́датися, завіта́ти, дозві́дуватися, дозві́датися до ко́го, навіджа́ти кого́, візитува́ти кого́, входжа́ти до ко́го, ходи́ти до ко́го, (часто) учаща́ти, вна́джуватися, вна́дитися, (не надолго) наверта́тися, наверну́тися. [Серде́чно раді́ю, коли́ ти відві́даєш мене́ (Мова). Прові́дачі на́товпом почали́ мене́ прові́дувати (Кониськ.). Профе́сор пішо́в наві́дати худо́жницю Петро́ву (Крим.). Двір, гумно́ і сад, шпіхлі́р і ко́ршму й тік – все чи́сто наві́дить (Франко). Одно́го ра́нку, ще до со́нця, по бі́лій росі́ заві́дав він мене́ у па́сіці (М. Вовч.). Кого́ бог лю́бить, того́ й навіджа́є (Ном.). Кому́ держа́ть госпо́ду та землякі́в свої́х візитува́ти (Куліш). Де лю́блять, не вчаща́й, де не любля́ть, не бува́й]. • -ти́ть на короткое время – прийти́ на коро́ткий час, (образно) прибі́гти, мов огню́ (жа́ру) вхопи́ти. • -ща́ть слишком часто (надоедливо) – хати́ холоди́ти, ри́патися; 2) (почтить) наві́дувати, наві́дати, обдаро́вувати, обдарува́ти кого́ чим. [Наві́дай нас, бо́же, ла́скою своє́ю]. • -тили нас бедствия – зу́спило нас ли́хо. • Бог -ти́л его несчастиями – обмину́в його́ бог ла́скою; бог покара́в його́. • Посеща́емый – відві́дуваний, прові́дуваний, наві́дуваний. • Посещё́нный – відві́даний, прові́даний, наві́даний.

Приотворя́ться, -ри́ться – прочиня́тися, прочини́тися, прохиля́тися, прохили́тися, відчиня́тися, відчини́тися тро́хи, відхиля́тися, відхили́тися тро́хи. [Вхідні́ две́рі ри́пнули, прочини́лися тро́хи (Корол.)].

Промо́ина – водом[р]и́й (-и́я), рівча́к, ковдо́бина, ви́полоч; ри́па; (во льду) о́пар (-ри и -ру).

Пусты́нный – 1) пусте́льний, пусти́нний. • -ная равнина, местность, -ный край – пусте́льна (пусти́нна) рівнина́, місце́вість, краї́на, пусте́льний, пусти́нний край. • -ные растения, звери – пусте́льні (пусти́нні) росли́ни, зві́ри. [Окру́г вовки́ і пусте́льнії ле́ви блука́ли (Ніщин.)]. • -ное место – пусте́льне, пусти́нне мі́сце. [Ди́ке й пусте́льне мі́сце (Мирн.)]; 2) (уединённый) безлю́дний, само́тний, пусти́й, пусте́льний. [В си́нім не́бі ні хмари́нки, навкруги́ – безлю́дний край (Грінч.)]. • -ное место – безлю́дне, пусте́ мі́сце. [Пішо́в у безлю́дне мі́сце (Єв.)]. • -ный остров – безлю́дний, пусте́льний о́стрів. [Заві́з десь на о́стрів пусте́льний (Ніщин.)]. • -ные улицы – безлю́дні, пусті́ ву́лиці. • -ные покои, хоромы – безлю́дні, само́тні поко́ї, хоро́ми. [Блука́ю по свої́х хоро́мах безлю́дних, те́мних (Л. Укр.). Вона́ сти́ха ри́пнула двери́ма й увійшла́ в само́тні поко́ї (Васильч.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Брючина – штанина, холоша, ногавиця. [— Згадай, який прийшов до мене, Що ні сорочки не було; І постолів чорт мав у тебе, В кишені ж пусто, аж гуло; Чи знав ти, що такеє гроші? Мав без матні одні холоші, І тільки слава, що в штанах; Та й те порвалось і побилось, Аж глянуть сором, так світилось, Свитина вся була в латках (І.Котляревський). Ой піду я до млина, а у млині новина, роздер мельник штанину (Н.п.). Били-сте Йваниху? — запитав суддя Грицька, що стояв босий, з одною ногавицею підкоченою, в сардаці наопашки (Л.Мартович). Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок, впав у бур’яниння (Г.Тютюнник). До води б, щоб жерти, пхати, чарки дістать як долю з штанини, і кружелять горілку за світ без хмар і без війни за білий світ порічок… (В.Стус). Рипнули двері протяжно, наче зітхнули, й на порозі став Юхим. Голомозий, розхристаний, одна штанина заправлена у валянок, а друга — ні (Є.Гуцало)].

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Дед, дедушка – 1) дід, (ласк.) дідусь, дідусик, дідусю, дідусенько, дідунь, дідуньо, дідунечко, дідок; 2) (старик) дід, (ув.) дідуган, дідуга, дідище, дідора, дідур, (пренебреж.) дідисько: • дедом быть – дідувати; бути дідом; • становиться, стать дедом (похожим на деда) – дідіти, здідіти; • старый дед – старий дід, (разг.) [старий] дідуга (дідуган), стариган, (образн.) сивий пелех. [Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся як дуга, А я, молоденька, Гуляти раденька! (І.Котляревський). Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Т.Шевченко). Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т.Шевченко). А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, синку, робити?» (С.Руданський). Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Л.Глібов). Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! (Л.Глібов). Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л.Українка). Ми будемо дідувати, по пасіках жити (АС). Бачить баба, що біда, та й давай проситься: — Ой мій милий дідусенько, покинемо биться. Покинемо биться та давай мириться, Ми старі давно обоє, чого нам свариться? (Н.п.). Весняна вода добре таки пожувала гатку, їздити через річку не можна було. Дід Охван прийшов подивитись і був дуже невдоволений з річки. — Рибини путньої не впіймаєш, а й собі набундючилась… (В.Підмогильний). Дали Інокентію Петровичу кирпичного чаю, тютюну (старий Сірко пам’ятав про Інокентія Петровича ще з дому), і старенький, зморщений, безбородий дідусик, був радий, як маля. Йому вже три чисниці до смерті, і він хоче покурити всмак. Ні слова не тямлячи по-російському ані по-українському, дідусик на мигах дякував, радів і розумів, чого від нього хочуть: доглянути коней (І.Багряний). Незабаром до двору в’їхали ще одні залужні — дідуньо Уліян з тіткою Марією (У.Самчук). Вони самі — старі пенсіонери, Сивенький тато — слюсар заводський, З парокотельні слухає гудки І, певно, вже не жде нової ери. Бо сплинув вік. І мариться село, Де руки діда, схрещені в могилі. Рахнівка. Гайсин. Голубе Поділля. Все забуттям, мов терням, поросло. Бо сплинув вік. По Таврії, по наймах, По вежах Закавказзя. По роках. І вижовк світ по всіх материках. Лишився цей. Малий. В вікні. У рамах. Оце твій світ. Нехай малий, та свій. Незрадний. Твій. Довірений і вірний. Хай пам’ять бродить і гуде, як рій. Це — твій. Пенсіонерний і вечірній (В.Стус). Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята, анциболи, хоч не роди! Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття. І несли їх діди, яким не хотілося жить (Л.Костенко). До баби не приходили сусіди, Не рипали сіньми́. А баба побивалася за дідом, Вмивалася слізьми́ <…>. Ох, діду, окаянний діду! Мали ж удвох іти!.. Нащо покинув, скажи, повідай?! Ох, Господи, прости… Ось нагодилися сусіди — Руками розвели: Так побивалася за дідом — До діда й однесли… (Тетяна Решетняк). — Це ж доведеться ночувати під голим небом, спати не роздягавшись і ще всяку таку покуту нести, що понавигадував той дурноголовий дід, маркіз Мантуанський, а ви оце тепер його робом ходити надумали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бридкий дідуган: очевидно, я видаюся їм саме таким. Здідів, де ж йому вганятися за нами (Леся Мушкетик, перекл. Тібора Дері). — Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Вранці бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив — то ввечері ховалася вже бабуся].

Колесо – ко́лесо, ко́ло, (умен.) колісце́, коліща́, коліща́тко, коле́сонько, ко́лечко, (жарг., мн.) колеса: • вертится (крутится), как белка в колесе – вертиться (крутиться), як муха в окропі (Пр.); вертиться, як (наче) в’юн в ополонці (Пр.); крутиться, як (наче) в’юн на сковорідці (Пр.); крутиться, як посолений в’юн (Пр.); крутиться, як дзига (Пр.); крутиться, як у колесі (Пр.); вертиться, як сорока на тину (Пр.); • водяная мельница с наливным колесо́м – корча́к; • вставлять палки в колеса – устромляти (стромляти, кидати) палиці в колеса, ложку з рота вибивати; • грудь колесом у кого (разг.) – випнуті груди в кого; • ездить на колёсах – їздити возом (на колесах); • колесо бьёт – колесо вихиля́є; • колесо бороздное (передок у плуга) – колесо борозе́нне; • колесо ведомое – колесо обертне, колесо тя́жне; • колесо ведущее – колесо обертальне, колесо тягове́; • колесо висящее (в водяной мельнице) – колесо висне́; • колесо водочерпальное – колесо водоче́рпне; • колесо движущее – колесо рушійне; • колесо движущееся – колесо рухо́ме; • колесо зубчатое – пале́чне колесо, триб, (умен.) трибо́к, колесо зубчасте, (в ткацком станке на конце валка) кружо́к; • колесо катковое – колесо коткове́; • колесо клинчатое – колесо клинува́те; • колесо крыльчатое – колесо крильчасте; • колесо кулачное (в мельнице) – колесо пале́чне; • колесо маховое – махове́ колесо (ко́ло), махови́к, розго́нич, гонча́к, кру́тень (-тня); • колесо мельничное – млино́ве ко́лесо (ко́ло); • колесо наливное – надві́рне колесо, ведме́дик; • колесо направляющее – колесо напрямне́; • колесо обозрения – оглядове колесо; • колесо однозубчатое – колесо однозу́бе; • колесо плавающее, плавучее – колесо плавне́; • колесо подливное (подошвенное, почвенное) – підсубі́йне ко́лесо, підсубі́йник, підсубі́йок (-бі́йка), підспі́дник; • колесо подъёмное – ко́лесо підійма́льне; • колесо разъёмное – колесо розніма́не; • колесо ступенчатое – ко́лесо східча́сте; • колесо точильное – точи́льне колесо, точи́ло; • колесо фортуны, счастья – колесо фортуни, щастя (долі), коловорот долі; • колесо́ ходовое – ходове́ колесо; • колесо храповое, храповик – заскочни́к, колесо заскочне́; • колесо цевочное – колесо цівкове́; • колесо цепное – триб (трибо́к) ланцюго́вий; • колесо червячное – триб шнеко́вий, колесо черв’ячне; • не подмазанное колесо скрипит – не помащено, то й скрипить (Пр.); де не мажуть, там дуже рипить (Пр.); • ноги колесом (разг.) – викривлені (вигнуті) колесом ноги; • о двух колёсах – на двох коле́сах, з двома́ коле́сами, про (на) два ко́леса; • пойти колесом – піти колесом; • пятое колесо в телеге, в колеснице – п’яте колесо до воза, (фам.) собаці п’ята нога; • разводить турусы на колесах (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати), теревенити, дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести), нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити), плетеники плести, клепати (витіпувати) язиком, говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати], говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота, говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе) смаленого дуба плести (правити), сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати, баляси точити, баляндраси правити (торочити, розпускати); • скрипеть, как немазаное (неподмазанное) колесо – рипіти (скрипіти), як немащене (немазане, непомазане, непідмазане, нешмароване) колесо. [Степан стояв коло поруччя на палубі, мимоволі пірнаючи очима в ту далечінь, і мірні удари лопастей пароплавного колеса, глухі капітанові слова коло рупора відбирали снагу в його думок (В.Підмогильний). — Яким нарикам! Що ти верзеш?! — спалахнув гнівом молодший сержант. — Ось-о ж скло! Гляньте, товаришу лейтенант… — А ти чого так нервуєшся? — зумисне дратував його Юрко. — Може, ти тут і колесами приторговуєш? Ой дивіться, товаришу лейтенанте, підставить він вас, як генеральша сраку під шомпол… (В.Слапчук). — А ще, мо’, Господь і одверне,— сказав Санчо.— Дав Бог рану, дасть і ліки; невгадно, що завтра буде; од вечора до рання скільки тих годин, а за одну хвильку й хата розсипатись може; буває дощ і сонце заразом; сьогодні здоров лягаєш, а завтра, дивись, і не встанеш… І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона могла осідлати переднє колесо, обличчям дозаду, і крутити педалі, і їхати по колу задом наперед… ґравітація була її рабинею, швидкість — її сестрою, і ми зрозуміли, що до нас потрапила сила, відьма на колесах, і квіти живоплоту кинули їй пелюстки, пил округлого майданчика здійнявся хмаркою овацій, бо майданчик теж знайшов свою кохану: він став полотном під пензлем її невгамовних коліс (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). Мастило отримає те колесо, яке найголосніше скрипить (Б.Шоу). Уважніше, щоб не потрапити під колесо чиєї-небудь фортуни (С.Є.Лєц)].

Контейнер – (англ.) контейнер. [Звичний післяполуденний літній день. Риплять ніким незмащені гойдалки, стрибає по майданчику напівздутий м’яч, бомжі тиняються від контейнера до контейнера в пошуках потрібного непотребу, молоді мами возять коляски, а пузаті татусі п’ють пиво і гомонять про футбол, майбутнього президента та всякі інші дурниці (Анна Багряна). — У… утік?! З контейнера? — Ну! Вранці одімкнули, — а там і кіт не валявся! (Л.Кононович). Це був звичайнісінький, червоного кольору, контейнер. Достойний, добротно склепаний ще при совдепії (О.Ульяненко). Великих розмірів пані підходить до контейнера з одягом: — А що-небудь веселеньке є на мене? — Ні, пані, вас хочеться обійняти і плакати].

Лузер – (англ..) лузер, невдаха, невдатник. [Засунувши руки в кишені френча, хлопець проштовхувався між вуличним натовпом, уникаючи дивитись кому-небудь в обличчя. Так, ніби на кожних устах для нього вже готове було зневажливе слово — невдаха (В.Підмогильний). А може, річ у тому, що я просто люблю лузерів? Принаймні совкових люблю точно — в тій-бо системі тільки лузери й були симпатичні (О.Забужко). Перші старанно приховували, що лузери. Що активне життя їхнє позаду, що хочуть спокою й твердого ґрунту під тремкими ногами, що ніколи не рипнуться відстоювати власну позицію і прагнуть тільки одного: до скону тертися біля депутатського тіла, виціджувати із нього малі крихти переваг особисто для себе, годувати себе й людей навколо перекислими казками про власну значущість. Вони любили називати себе не просто помічниками — науковими консультантами, експертами… (Люко Дашвар). Невдаха — чоловік, який, сівши на стіг, обов’язково зажене в дупу голку …].

Протез – (франц. от греч.) протез, (деревяшка) дерев’янка, (костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Його протез ліг горизонтально і грізно дивився на мене, як цівка важкого кулемета (Юрій Ячейкін). — Добре, подивимося. Як тобі цей протез? — Жме, не можу закрити рота. — Чорт забирай! Які ви всі тендітні. Ану, приміримо цей. — Він мені завеликий. Якщо я чхну, він випаде. — А ти не застуджуйся, холеро. Відкривай рота (М.Жердинівська, перекл. Л.Сепульведи). Як політикові, Скрипникові не конечне було розумітися на тонкощах лінґвістики. Але він був мудрий політик і цілком на висоті призначення — керувати справами культури. Інтуїцією він непомильно розумів те, на що звертали увагу люди з мовознавчих кіл типу Олени Курило: потребу поставити українську мову на власні ноги, надати їй самостійного значення; вивільнити з-під впливів російської, поклавши в її основу джерела народної мови. З уваги на це він уважно прислухався до пропозицій західньоукраїнських мовознавців, коли йшлося про норми, які українську мову віддалювали від впливів російської: написання ґ не лише в українських словах типу ґава, ґудзик тощо, а й у новіших запозиченнях з латинської та взагалі з чужих живих мов ("енерґія, ґастроля); пом’якшене л у чужомовних словах типу лямпа, плянета; сполучення ія в словах типу соціялізм тощо. Також зміна роду в чужомовних словах, якщо вони вже прийшли через російську мову з перекрученою родовою ознакою (рос. класс — кляса, протез — протеза і под.) (І.Кошелівець). Рипить проблем натруджений протез. А хочеться хоч з чогось порадіти… (Микола Боровко). Без телевізора, без жінки, без жалю сиджу. Я сам собі — мов ліга. А жінка та — немов зима без снігу. А жінка та — немов душі протез (В.Слапчук). Міняю бензопилку на протез].

Сапог – чобіт: • болотные сапоги – болотні чоботи; • в сапогах – у чо́ботах, у чобо́тях; • два сапога пара – зустрівся Яким з таким (Пр.); обоє рябоє (Пр.); яке брело, таке й стріло (Пр.); яке їхало (дибало), таке й здибало (Пр.); який їде, такого і на віз бере (Пр.); одно за вісімнадцять, друге без двох за двадцять (Пр.); така кваша, як би й наша (Пр.); який сам, таку взяв (Пр.); рудий сам, руду взяв (Пр.); • кирзовые сапоги – кирзові чоботи, кирзяки; • охотничьи сапоги – мисливські чоботи; • под сапогом быть, находиться – під чоботом бути (жити); • резиновые сапоги – гумові чоботи, гумаки; • сапог!, перен., прост. – чобіт!, дурний як (драний) чобіт; • сапоги всмятку – на вербі — груші [а на осиці — кислиці] (Пр.); три мішки гречаної вовни [і всі неповні]; ні се ні те, ні трете чортзна-що (Пр.); • сапоги-скороходы – чоботи-скороходи; • сапоги смазные, а дырочки сквозные – у чоботях ходить, а босі сліди знати (Пр.); чоботи нові, а підошви голі (Пр.); пані повзувані, сліди ваші босі (Пр.); костюм рипить, а в животі булькотить (Пр.); • сапоги, у которых передок и передняя часть голенища из цельной кожи (устар.) – витяжні чоботи; • сапог каши просит – чо́біт ї́сти про́сить; чо́біт зу́би ви́щирив, чоботи роти пороззявляли; • сапог скрипит, да в горшке не кипит – на возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить (Пр.); чоботи скриплять, а горшки без сала киплять (Пр.); хоч голий, та в поясі (Пр.); голе й босе, а голова в вінку (Пр.); • сафьяновые сапоги – чоботи-сап’янці; • цельные сапоги с неотрезным передом – пасові чоботи; • я про сапоги, а он про пироги – я йому про цибулю, а він мені про часник (Пр.); ти йому про Тараса, а він тобі півтораста (Пр.); ти йому печене, а він тобі варене (Пр.); їй кажи «овес», а вона каже «гречка» (Пр.); ти йому про діло, а він тобі про козу білу (Пр.); я йому про індики, а він мені про кури дикі (Пр.); ти йому образи́, а він тобі луб’я (Пр.); хто про Хому, а він про Ярему (Пр.); ти йому кажи «отче наш», а він тобі — «од лукавого» (Пр.); йому кажи «тату», а він каже «кату» (Пр.); ти йому — стрижене, а він тобі — смалене (Пр.); де Крим, а де Рим (Пр.). [Не дай, Бо́же, з Іва́на па́на, з кози́ кожу́ха, з свині́ чобі́т (Номис). Оце мене дурні парубки скупали в ставку в квітках та в стрічках та в червоних чоботях (І.Нечуй-Левицький). З густими, навіть дуже густими бровами, що нависнули над блискучими похмурими очима, з чорним, як той чобіт, лицем і такими ж розхристаними грудьми — він наводив своєю силою й хижістю страх на самих навіть одважних (М.Коцюбинський). В нього червона стьожка гарна в застіжках і нові чоботи витяжні (Номис). На порозі став Моссаковський в чорному довгому жупані, в пасових чоботях (І.Нечуй-Левицький). В кожухах і шапках смушкових, В великих чоботах пасових До церкви люди потягли (І.Франко). Патронташ, ремінці, киси, свистки, ланцюжки й болотні чоботи, разом з погонами і форменими гудзиками, все надавало йому вигляду картинного й дуже бравого (О.Довженко). Виголивсь запорожець, одяг червоний жупан з вильотами, обувсь у чоботи-сагіянці (Олекса Стороженко). Якби мав я скороходи, Я б помчав, як вітер, прудко (Л.Українка). — Ото я дурний, як чобіт, — воркотів сам до себе Іван, сидячи знов з люлькою в зубах на лавочці (І.Франко). За «совєтів» Германівка змінилася: якщо на дореволюційних фото селяни красувалися у накрохмалених сорочках із краватками, у капелюхах, то вже у 1920-х найліпшою вдяганкою стали куфайки і кирзяки (Ярослава Музиченко). На великій платформі стоять пластмасові контейнери, а дядько у високих гумаках вибирає жирних, рухливих риб і вкидає їх до похиленого жолоба (Олег Белей, перекл. Кшиштофа Варґи). Іноді й дурний чобіт залишає незгладний слід (С.Є.Лєц). 1. Генерал до солдатів: «Товарищі бійці! Я хочу мати крокодилячі чоботи». Вночі спецгрупу десантують на берег Ніла. Минає місяць, від групи ніяких новин, генерал вилітає на місце подій і бачить: на березі, заваленому трупами крокодилів, сидять солдати. З води появляється крокодил, тут же на голову падає ломака, його витягують на берег і кричать старшому: — І цей без чобіт! 2. Жінка у взуттєвому магазині, тримає в руках чобіт, і запитує продавця: — А для чого такі дірки в чоботях? — Для ніг. 3. Якщо ви досі думаєте, що ваша дружина любить вас більше, ніж вашого кота, спробуйте теж надзюрити їй у чобіт].

Слизень, слизняк, прям. и перен. – слимак, слизняк. [За лексичним значенням пароніми бувають: синонімічні: повідь — повінь, крапля — капля, слимак — слизняк, привабливий — принадливий, хиткий — хибкий, плоский — плаский, барабанити — тарабанити, линути — ринути, притаїтися — причаїтися, рипіти — скрипіти, радити — раяти; антонімічні: лепський — кепський, прогрес — регрес, експорт — імпорт, еміграція — імміграція, густо — пусто; семантично близькі: крикливий (який багато й часто кричить; схильний часто кричати; галасливий) — кричущий (який викликає крайнє незадоволення, обурення; неприпустимий (кричуща несправедливость); церемонний (манірний, проханий) — церемоніальний (урочистий, за певним розпорядком); цегельний (призначений для виробництва цегли) — цегляний (зроблений з цегли); ніготь (переважно у людини) — кіготь (переважно у тварини); м’язи — в’язи; кіш (кошик) — ківш (черпак), кристал (тверде тіло, що має природну форму багатогранника і внутрішню упорядковану будову) — кришталь (дуже прозоре скло високого ґатунку, якому властива гра барв і мелодійний дзенькіт); семантично різні: газ (речовина, здатна поширюватися в усьому доступному для неї просторі, рівномірно заповнюючи його) — гас (горюча рідина, продукт перегонки нафти); глуз (глузування) — глузд (розум); орден (почесна відзнака, нагорода за військові, трудові або інші заслуги) — ордер (письмове розпорядження, документ на одержання або видачу чого-небудь); дипломат (службова особа, яка має урядові повноваження для зносин з іншими державами) — дипломант (1. студент або учень середнього спеціального навчального закладу, який працює над дипломним проектом, дипломною роботою, 2. особа, відзначена дипломом за видатні успіхи в якій-небудь галузі); ефект (сильне враження, викликане ким-, чим-небудь) — афект (стан дуже великого, але короткочасного нервового збудження)(Ольга Зозуля)].

Случай – випадок, подія, пригода, приключка, оказія, (диал.) трапунок, (возможность) нагода: • благоприятный случай – добра нагода, оказія, шанс, момент; слушний (сприятливий) випадок; • в большинстве случаев – здебільшого, здебільше, здебільша; • в крайнем случае – у крайньому разі; • в лучшем случае – в найкращому (найліпшому) разі, у кращому (у ліпшому) разі; • в любом случае – в кожному разі, в кожнім разі, в усякім разі; • в некоторых случаях – иноді, инколи, деколи, часом, часами, у деяких випадках; • во всяком случае – у всякому (у кожному) разі; (зрідка) на кожний спосіб; (иногда разг.) хоч як [би там було]; • в общем случае – загалом, взагалі; • во многих случаях – у багатьох випадках; • в особом случае – в особливому випадку; • в отрицательном случае – коли ні; • в подобном случае – в такому разі (випадку); • в положительном случае – коли так; • в предельном случае – у граничному випадку; • в противном случае – інакше, в противному разі, у протилежному (у зворотному) разі (випадку), (разг.) а то; коли ні; • в рассматриваемом случае – у розглядуваному (в даному, в цьому) випадку; у випадку, що розглядається; • в случае – якщо, як бува, у випадку, у разі, на випадок [чого]; • в случае вашего согласия – якщо ваша згода, якщо ви будете згодні (згідні), у разі вашої згоди; • в случае (на случай), если – якщо (коли); на випадок, коли (якщо); у тому разі, коли (якщо, як); • в случае необходимости – якщо (коли) буде треба, якщо (коли) буде (є) потреба, за потреби, у разі потреби; • в случае несоответствия – в разі невідповідності; • в случае (неявки, отказа) – в разі, коли (не з’являться, відмовляться); • в случае отсутствия – якщо (коли) немає (не буде); • в случае чего, на случай чего – в разі чого; на випадок чого, коли б (якби) що сталося (трапилося); коли що станеться (трапиться); • в таком (подобном) случае – у такому разі, коли (якщо) так, (иногда) тоді; • в [том] случае, если [бы]…; на тот случай, если [бы]… – на випадок, коли [б]…, у тому разі, коли [б] (як[би])…, якщо [б]…, як бува…; • в том случае, когда – у тому разі (випадку), коли (якщо); • в худшем случае – в найгіршому разі, у гіршому разі; • в частном случае – в окремому випадку; • в этом случае – якщо, у цьому випадку (разі); • даже в том случае, когда – навіть у тому разі, коли (якщо); • искать случая – шукати нагоди; • как и в случае чего – як і у випадку чого; • кроме особо оговоренных (упомянутых) случаев – за винятком того, що; крім того, що; крім окремо згаданих випадків; крім випадків, які розглядалися (про які йшлося) окремо; • мы ограничимся случаем – обмежимося випадком; • на всякий пожарный случай – на (про) всяк (всякий) нагальний випадок; • на всякий случай – на (про) всяк (всякий) випадок, напровсяк, (редко) про всякий случа́й; • на крайний случай – на випадок (у разі) крайньої потреби; на крайній випадок; • на первый случай – на перший раз, на початок (на почин), для початку; • на случай чего – на випадок чого; • на самый худой случай – у найгіршому разі; • на случай чего (пожара, отъезда…) – на випадок чого; • нередки случаи, когда – часто трапляється, що; нерідко буває, що; • несчастный случай – нещастя; нещасливий випадок, лихий випадок; • ни в коем (ни в каком) случае – нізащо, у жодному разі, ні в якому (у жодному) разі, ні за яких обставин, аж ніяк, ніякою мірою; звичайно, ні; • от случая к случаю – час від (од) часу, від часу до часу, від нагоди до нагоди; • пользоваться случаем – користуватися з нагоди, з оказії; • по случаю болезни… – через хворобу…; у зв’язку з хворобою…; • по случаю (купить) – з оказії (купити); • по случаю чего – з нагоди чого, з приводу чого, у зв’язку із чим, з огляду на що, через що; • по случаю юбилея… – з нагоди ювілею…; • по этому случаю… – з цієї нагоди…, через це…; • представился (удобный) случай – трапилась, випала (добра) нагода; • при [первом удобном] случае – при [першій] нагоді, з [першою] нагодою, як буде нагода, принагідне, при нагоді, при оказії; • случай приключился – сталась пригода. [У три дні, як і гадалось, Дон Кіхот та Санчо Панса злагодили всю потребизну, втихомирили своїх — той жінку, а сей клюшницю з небогою, і смерком, аби ніхто не бачив, крім бакаляра, що зохотився провести їх аж геть за царину, пустились їхати до Тобоса: Дон Кіхот на свойму доброму Росинанті, а Санчо на вірному Сірому, із селянськими харчами в саквах і з грішми в капшуці, що пан дав йому про всякий случай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Чим старшим стаєш, тим ясніше бачиш, що в цьому нещасному світі Його Величність Випадок робить три чверті роботи (Фрідріх Великий). Білявкою була й вишивальниця Жанетта Фоконьє, химерна дівчина, вдачею нахабніша від пажів, звична до того, щоб за її спідницею увивалася чимала вервечка спудеїв; цілісінький вечір майбутній священик припечатував її зневажливу лайку, адже заклався: коли б йому закортіло, то зможе здобути прихильність цієї дівулі швидше, аніж найскоріший кінь галопом домчить від ринку до храму Святого Петра; через отой закла́д знялася бійка, що переросла у всезагальну тяганину, і врешті-решт панна Жанетта, неабияк розщедрившись, власними вустами (а на тогочасному школярському жаргоні їх іменували «брамою душі») поцілувала пораненого кривдника. А вже під Різдво, дарма що на той час єдиним Зеноновим спомином про той давній трапунок був шрам на півобличчя, однієї місячної ночі спокусниця нечутно прошмигнула рипучими сходами та опинилася в його ліжку (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Фронт — це клітка, в якій нам доводиться напружено чекати, що буде далі. Ми лежимо під гратами, що їх утворюють траєкторії снарядів, лежимо в нервовому чеканні невідомого. Над нами витає випадок. Коли летить снаряд, я можу тільки пригнутись, і ще, та я не знаю, куди саме він летить, і ніяк не можу подіяти на нього. Саме ця залежність від випадку і робить нас байдужими (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). В кожнім разі я не збирався робити драму з цієї історії (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Побудуй будинок, вирости сина, посади дерево. Не можеш? Ну на крайняк змайструй шпаківню, заведи хом’ячка і не забувай поливати кактуса].

Снежок – (уменш.-ласк.) сніжок, (снежки) сніжка. [Рипить сніжок, співав полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л.Українка). Сіяв дрібний, вогкий сніжок (С.Васильченко). Почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (М.Вовчок). Ще ось сніжок, ще віти чорні й голі, Але у вітрі чується рілля, І знов вологі зорі березоля, І сизий тол, і спрагнена земля (Є.Маланюк). Сніжок упав на скроні… І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М.Стельмах). Дріма земля, В снігах повита снами, Міцний мороз Ножем наскрізь пройма, Рипить сніжок Крохмально під ногами — Різдвяна ніч и чарівна зима (Віктор Геращенко). Ковзкий сніжок Ковзкий сніжок. Зимова путь, Кохану до вінця везуть, До церкви милу повезли, Од серця в мене відняли (Л.Первомайський, перекл. Ш.Петефі). А напровесні виник новий клопіт. Сніжок потай уночі провідує ферму! Тварини так занепокоїлися, що не могли спати в своїх стійлах. Казали, нібито щоночі, коли западає темрява, він проникав на ферму і чинив усіляку шкоду. Крав зерно, перекидав бідони з молоком, бив яйця, витоптував грядки з розсадою, обгризав фруктові дерева. Яка б прикрість не сталася, її валили на Сніжка. Розіб’ється шибка чи замулиться розора, неодмінно казали, що то нічні Сніжкові витівки (Юрій Шевчук, перекл. Дж.Орвела). Привели до царя тих дев’ять коней. Біленькі, як сніжок, усі на зріст — сто сімдесят сантиметрів, а довгі на два метри (Казка)].

Флюгер – (нидерл.) флюгер, погодник. [Золотий півник злетів на флюгер і голосно закукурікав (М.Хвильовий). Людина флюгер. Так. Людина флюгер. підвладний вітрові, а не собі (В.Стус). Він засміявся, торкнув вірьовку, почав крутити корбу. І корба зарипіла, як ото рипить старий флюгер, що довго не рухався, бо не було вітру (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Поки нема вітру, й у флюгера є свій характер (С.Є.Лєц). Його компасом на життєвому шляху був флюгер].

Хлюпать, хлюпнуть – 1) (о воде, грязи) хлюпати, хлюпнути, (усилит.) хлюпотати, хлюпотіти; (ударяться с плеском, ещё) плескати, плеснути, (усилит.) плескотати, плескотіти, плюскотати, плюскотіти; 2) (шлёпать, чавкать) чвакати, чвакнути, хлипати, брьохати; 3) (плакать, всхлипывать) хлипати, хлипнути, жвяхтіти; 4) (падать в жидкое) брьохнутися, плюхати, плюхнути, плюхатися, плюхнутися, (тяжело) гепати, гепнути, шубовстати, шубовснути: • хлюпать носом – шморгати [носом]; • хлюпать по болоту – чвакати (хлипати, брьохати, [На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали (Н.п.). Прийшла Венера іскривившись…. і стала хлипать перед ним (І.Котляревський). Жвяхтіли мокрі личаки І.Котляревський). Так і брьохав по воді (Сл. Гр.). Я ще хлипав по дорозі, а сльози текли мені без моєї волі по лиці, хоч на душі стало далеко легше (І.Франко). Зразу якось дуже жаль стало їй слабої матері, дужче заболів той пальчик, що втяла серпом, заболіли ноги, наколені стернею, згадався переляк недавній — сльози, мов град, посипалися на землю, і Харитя, голосно хлипаючи, заридала (М.Коцюбинський). Дніпро задумливо плюскає легенькими хвилями об берег, і маленькі човники злегка гойдаються на них, наче граються (В.Винниченко). Хведот здригається, шморгає голосно носом і слухняно задочком відсувається від огню (У.Самчук)].

Вкус – 1) смак; 2) (свойство) смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст; 4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання; 5) (утонченность) смаковитість; 6) (худож. манера, стиль) манера (манір), стиль: • быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання; • быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому; • во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль; • войти во вкус – розласитись; добрати смаку; • входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися; • дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак; • есть со вкусом – смачно (у смак) їсти; • иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому; • как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо; • мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…; • мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було; • на вкус – на смак; • на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.); • на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене; • находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що; • не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері); • не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне); • неприятный вкус – неприємний смак; • о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.); • одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби); • по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту; • поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…; • пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку); • по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання); • придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що; • приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний; • смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання); • со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи; • со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний; • со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити; • так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус: • кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.); • хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий); • это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку; • это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби; • я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував). [Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БЕЗДЕ́ЙСТВОВАТЬ образ. зависа́ти в пові́трі, па́лець у па́лець не вдаря́ти, сиді́ти й не ри́патися, сиді́ти скла́вши ру́ки, (про завод) стоя́ти; безде́йствующий що не ді́є тощо, прикм. бездія́льний, неакти́вний, (про техніку) неза́йнятий, (закон) нечи́нний, образ. не в робо́ті, не в ходу́, не в ру́сі, фраз. поки́нутий, гуля́щий.

ДВЕ́РИ, двери не закрыва́лись две́рі рип та рип.

ЗВУК похідн. пра́звук; звук открыва́емой две́ри рип двере́й; ни звука ні чичи́рк; свистя́щие звуки ви́свисти;

ИГРА́ТЬ (на сцені) ще вико́нувати, (на гармонію) зневажл. ри́пати, (на бубон) бубни́ти; похідн. забубни́ти; играть большу́ю роль ПЕРЕН. бага́то ва́жити; играть в бирю́льки гра́тися в ко́ники, ба́витися дурни́цею, ба́витися в дитя́чі за́бавки; играть в откры́тую гра́ти з відкри́тим забра́лом; играть коме́дию розі́грувати коники, лама́ти коники; играть свое́й жи́знью /играть жи́знью и сме́ртью/ ва́жити голово́ю; играть в футбо́л жарт. ду́мати нога́ми; игра́ющий що /мн. хто/ гра́є тощо, за́йня́тий гро́ю, зви́клий гра́ти, покли́каний загра́ти, граве́ць, жін. гравчи́ня, зневажл. гравцю́, прикм. гра́льний, граве́цький, складн. картогра́й [играющий в ка́рты картогра́й], самогра́льний, самогра́вчий [самоигра́ющий самогра́льний, самогра́вчий, самогра́й]; играющий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі; играющий в дурачка́ граве́ць у ду́рня; играющий в ко́сти забут. кости́рник; играющий в ко́шки-мы́шки граве́ць у кота́-ми́шки; играющий в ку́клы що ще ба́виться ведме́диками; играющий все́ми цвета́ми ра́дуги мінли́вий, перели́вчастий, весе́лчастий; играющий гла́вную роль пе́рша скри́пка; играющий глаза́ми моргу́н; играющий жа́лкую роль нікче́ма, попи́хач, маріоне́тка; играющий жи́знью = игнорирующий опасность; играющий зарю́ сурма́ч; играющий коме́дию комедія́нт, маста́к стро́їти коме́дії; играющий на би́рже біржови́й ма́клер; играющий на не́рвах вари́вода, коверзу́н, іржа́; играющий на пиани́но піяні́ст; играющий на́ руку кому потака́ч чий; играющий на скри́пке скрипа́ль; играющий пе́рвую скри́пку пе́рша скри́пка; играющий по наслы́шке граве́ць на слух; играющий роль викона́вець ро́лі, (факт) важли́вий; играющий огнём ризика́нт, забут. знайди́біда; играющий слова́ми каламбури́ст; мн. играющие хто гра́є [играющие на трубе́ хто гра́є на трубу́]; ВЗЫГРА́ТЬ (про кров) фраз. застугоні́ти; СЫГРА́ТЬ, сыграть злу́ю шу́тку с кем встругну́ти шту́ку /підпусти́ти шпи́льку/ кому, підне́сти́ пе́рцю /відва́жити со́ли/ кому; сыграть в я́щик фаміл. врі́зати ду́ба; сыгравший ОКРЕМА УВАГА

ИЗДАВА́ТЬ (книжки) ще публікува́ти, (звуки) розсипа́ти; издавать декре́ты декретува́ти, док. задекретува́ти; издавать за́пах спо́внювати па́хощами /арома́том/; издавать нечленоразде́льные зву́ки ти́кати й ми́кати; издавать скрипя́щие зву́ки ри́пати; издавалось вида́вано; издаю́щий, що /мн. хто/ видає́ тощо, за́йня́тий видання́м, зда́тний ви́дати, схи́льний видава́ти, видаве́ць, прикм. вида́вчий; издающий вопль /издающий крик/ крику́н, зо́йкало, образ. з кри́ком; издающий за́пах із за́пахом; издающий звук чего із зву́ком як що; издающий писк писку́чий; издающий распоряже́ние розпоря́дник; издающий стон стогні́й, образ. із сто́гоном; издающий храп хропу́н; издающие хто видає́; издающийся/издава́емый вида́ваний, публіко́ваний.

ОТКРЫВА́ТЬ (воду) пуска́ти, (рот) розтуля́ти, (сезон) почина́ти, розпочина́ти, (секрет) вика́зувати, (руди) знахо́дити, (перед ким що) розкрива́ти кому о́чі на що; открывать те́ло взо́рам світи́ти ті́лом; открывать глаза́ кому зніма́ти полу́ду з чиїх оче́й; открывать ду́шу кому укр. звіря́тися пе́ред ким; открывать но́вую страни́цу ПЕРЕН. почина́ти нову́ сторі́нку; открывать та́йну (не лише всупереч присязі) зра́джувати таємни́цю; открывать широ́кие горизо́нты пе́ред кем виво́дити на ши́рші во́ди кого; широко́ открыва́ет глаза́ кто фаміл. о́чі ро́гом /на лоб/ лі́зуть кому; ОТКРЫВА́ТЬСЯ (кому) виклада́ти ка́рти, зізнава́тися /сповіда́тися, зра́джуватися/ пе́ред ким, (про сезон) розпочина́тися; открываться глаза́м става́ти пе́ред очи́ма; открыва́ющий що /мн. хто/ відкрива́є тощо, зда́тний відкри́ти, за́йня́тий відкриття́м, зви́клий /ста́вши/ відкрива́ти, відкрива́ч, відчиня́йло, прикм. відкрива́вчий, книжн. евристи́чний, тех. відкрива́льний, розгорта́льний, відкрива́льний, відту́лювальний, відсло́нювальний, відчи́нювальний, розплю́щувальний, викрива́льний, вика́зувальний, зра́джувальний, /збірку в СССР: ’паровоз’/ заспівни́й, стил. перероб. відкрива́ючи, раз і на́встіж; складн. відчиня́й- [відчиня́й-две́рі]; открыва́ющий глаза́ кому зда́тний розв’яза́ти о́чі; открыва́ющий дверь відчиня́й-две́рі; открыва́ющий ду́шу ви́лий-ду́шу; открыва́ющий ого́нь відкри́вай-вого́нь; открыва́ющий перспекти́ву панора́мний; открыва́ющий перспекти́вы для чего з широ́кими перспекти́вами чого; открыва́ющий сезо́н (виступ) дебю́тний; открыва́ющий счёт ра́ди́й відкри́ти раху́нок; открыва́ющий та́йну зра́дник таємни́ці; открыва́ющий широ́кий просто́р перспекти́вний; открыва́ющийся/открыва́емый розго́ртаний, відкри́ваний, відту́люваний, відсло́нюваний, відчи́нюваний, розплю́щуваний, викри́ваний, вика́зуваний, зра́джуваний; открыва́ющийся зго́дний зізна́тися, стил. перероб. ста́вши зізнава́тися, (сезон) нови́й, гото́вий до відкриття́; ОТКРЫ́ТЬ (секрет) галиц. зра́дитися з чим; открыть Аме́рику ПЕРЕН. знайти́ соки́ру під ла́вкою; открыть взо́ру яви́ти зо́ру; открыть глаза́ (кому) розв’яза́ти о́чі; открыть доро́гу перен. да́ти зеле́не сві́тло; открыть ду́шу /открыть се́рдце/ ви́сповідатися /зра́дитися/ пе́ред ким; открыть секре́т кому зра́дитися пе́ред ким; открыть та́йну ви́явити таємни́цю; ОТКРЫ́ТЬСЯ (кому) = открыть секре́т, (про потайне) об’яви́тися, (про двері) живомовн. ри́пнути; откры́вшийся відкри́тий, розкри́тий, ви́кри́тий, розго́рнутий, відчи́нений, відту́лений, відсло́нений, розплю́щений, поча́тий, розпоча́тий, прикм. відве́ртий, щи́рий.

ПОСКРИ́ПЫВАТЬ, поскрипывающий що /мн. хто/ пори́пує тощо, ста́вши пори́пувати, стил. перероб. знай рип та рип, пори́пуючи.

ПРЕДПРИНИМА́ТЬ фраз. уряджа́ти, ра́дити [ну́жно что-то предпринима́ть тре́ба щось радити], дава́ти /шука́ти/ ра́ду; предпринима́ть что бра́тися до чого; предпринима́ть отчая́нные попы́тки спасти́сь хапа́тися за соло́минку; предпринима́ть про́тив кого прибл. компанува́ти на кого; ничего́ не предпринима́ть не ри́патися сиді́ти ти́хо, ні кува́ти ні моло́ти; что ни предпринима́л як не крути́в; ничего́ не предпринима́л нічо́го не роби́в; предпринима́ющий що /мн. хто/ почина́є тощо, ста́вши шука́ти ра́ду, ра́ди́й поча́ти /розпоча́ти/, за́йня́тий спра́вою чого, зді́йснювач; предпринима́ющий попы́тки = пытающийся; предпринима́ющий шаги́ к чему зму́шений вжи́ти за́ходів до; предпринима́ющийся/предпринима́емый поча́тий, розпоча́тий, започатко́ваний, організо́ваний, зді́йснюваний, уря́джуваний, ро́блений, вжи́ваний;

ПРИСЕ́СТ, в оди́н присест /за оди́н присест/ ще одни́м на́падом /на́воротом, ри́пом, за́махом/, фраз. на єди́ному по́диху, (хутко) як води́ напи́тись.

СИДЕ́ТЬ (на троні) засіда́ти, уроч. возсіда́ти, (вдома) не вихо́дити з ха́ти, не ри́патися, (довго) те́рти штани́, /в конторі/ протира́ти штани́, (над чим) працюва́ти, (склавши руки) байдикува́ти, (у чому) таї́тися; сидеть безвы́ходно /сидеть безвы́ездно/ образ. сиді́ти грибо́м; сидеть в печёнках ще в’ї́стися в печінки́; сидеть как на иго́лках /уго́льях/ сиді́ти (як) на ножа́х; сидеть ме́жду двух сту́льев /сидеть на двух сту́льях/ укр. торгува́ти на два база́ри, жи́ти на дві ха́ти, оказ. ї́здити на двох ко́нях; сидеть на плеча́х у кого наступа́ти на п’я́ти /хвіст/ кому, ди́хати в поти́лицю; сидеть сычо́м /сидеть си́днем/ сиді́ти як сич у дуплі́; сиди́т (про одяг) ще ли́чить, пасу́є; си́дя си́дячи, си́дячки, навси́дячки, навси́дьки, си́дьма; сидя́щий, уроч. восседа́ющий що /мн. хто/ сиди́ть тощо, ра́ди́й возсіда́ти, зму́шений відси́діти, си́день, сиду́н, стил. перероб. си́дячи, прикм. сидя́чий, /каменем/ прикипі́лий, /в неволі/ затри́маний, ув’я́знений, поло́нений, /в душі/ закорі́нений, зата́єний, фраз. поса́джений /заса́джений, запрото́рений, зане́сений, затя́гнений/ куди [сидящий на мели́ поса́джений /зане́сений/ на мілину́]; сидящий в печёнках осточорті́лий; сидящий гвоздём в голове́ нена́че цвя́шок в се́рце вби́тий; сидящий ме́жду двух сту́льев зви́клий торгува́ти на два база́ри; сидящий над рабо́той о ком за́йня́тий пра́цею про кого; сидящий на ко́рточках сі́вши навпо́чіпки; сидящий на чемода́нах гото́вий у доро́гу; сидящий на ше́е у кого зви́клий сиді́ти на чиїй ши́ї, утри́манець чий; сидящий сложа́ ру́ки зви́клий /ра́ди́й/ байдикува́ти.

СКРИПЕ́ТЬ (зубами) скрегота́ти, (на скрипку /зле/) гра́ти, пори́пувати; скрипеть, не перестава́я вири́плювати; скрипя́щий що /мн. хто/ ри́пає тощо, рипу́чий, скрипу́чий, рипли́вий, скрипли́вий, образ. із скри́пом, стил. перероб. ри́паючи; скрипя́щий как ненама́занное колесо́ із скри́пом незма́щеного ко́леса;

СКРИ́ПНУТЬ ще рипону́ти і похідн.; ПОСКРИПЕ́ТЬ, поскрипеть ещё фраз. попори́пати [поскрипи́ мне ещё! попори́пай мені́!]; НАСКРИПЕ́ТЬСЯ попоскрипі́ти, попори́пати; РАССКРИПЕ́ТЬСЯ розри́патися; расскрипе́вшийся розри́паний, ра́птом таки́й рипу́чий, ОКРЕМА УВАГА

СКРИПУ́ЧИЙ, (голос) неприє́мний; скрипучее де́рево два ве́ка стои́т ще рипу́че ко́лесо до́вше хо́дить.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Скрип – скрип, -пу, рип, -пу.

Скрипеть – скрипі́ти, -плю́, -пи́ш, рипіти, -плю́, -пи́ш.

Скрипучий – скрипли́вий, рипли́вий, скрипу́чий, -а, -е.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Рипс – рипс (-су).

Рипсовый – рипсо́вий.

Репс, текст. – ри́пс (-су).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Брюхо • На брюхе шёлк, а в брюхе щёлк – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. На панові шовчок, а в животі щовчок (а у мене хоч свита, та душа сита). Пр. Нема чого у казані, а золото на каптані. Пр. • Отрастить брюхо – зачереватіти; запузатіти; черево (живіт, пузо) відпасти (напасти, випасти). [Скільки не їж, то не забагатієш, а запузатієш. Манжура. Таке черево випас, як кадовб (як бодню). Пр.] • Сытое брюхо к учению глухо – сите черево на науку не квапиться. Пр.

Вычистить • Вычистить ваксой – виваксувати; вичистити (почистити) ваксою. [Він виваксував чоботи. Свидницький.] • Вычищенный ваксой – ваксований (виваксуваний); вичищений (почищений) ваксою. [Кашкет новий з китицею; жилетка шовкова в квітки і чоботи на рипах ваксовані. Свидницький.]

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Горшок • Горшок над котлом смеётся, а оба черны – насміялася верша з болота, незчулася, аж і сама в болоті. Пр. Дорікав горщик чавунові, що чорний, аж гульк — і сам у сажі. Пр. Сміялася верша з сака, оглянулася — сама така. Пр. Насміявся кулик з болота, та й сам туди ж. Пр. Насміявся шолудивий з голомозого. Пр. Насміявся голений із стриженого. Пр. • Не боги горшки обжигают – не святі горшки ліплять [а такі ж люди, як і ми, грішні]. Пр. • По горшку и покрышка – який пан, такий і жупан. Пр. Який пан, такий і крам. Пр. Яке їхало, таке й здибало. Пр. • От горшка три вершка (шутл.) – такий малий, накрив би його решетом. Пр. Такий, що його й у кишеню сховав би. Пр. Такий малий, що й не видно (ледве від землі відріс). Пр.; приземок; коротун (курдупель); цурупалок. • Сапог скрипит, да в горшке не кипит – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. Хоч голий, та в поясі (у підв’язках). Пр. Голе й босе, а голова у вінку. Пр. Чоботи скриплять, а горшки без сала киплять. Пр. Гучно, бучно, а в п’яти холодно (зимно). Пр. Тіло голе, а сам у жупані. Пр. На панові шовчок, а в животі бурчок. Пр. Голодний, як вовк, а прибравсь у шовк. Пр. • Хоч горшком назови, только в печь не сажай – хоч біс, аби яйця ніс. Пр. Дарма що в черепку, аби курка смажена. Пр. З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем. Пр. Чорт його бери з кісткою, мені аби шпик був. Пр.

Гриб • Гриб съел (разг. шутл.) – піймав (схопив, з’їв) облизня; ухопив шилом патоки; (при сватанні) покуштував (з’їв, узяв) гарбуза. • Дешевле грибов (разг.) – дешевший, щонайдешевший (-ша, -ше); якнайдешевший (-ша, -ше); [дешевий (-ва, -ве)] дешевісінький (-ка, -ке); дешевше, як кислиці (як гнилички). • Если бы да кабы выросли во рту грибы – е, якби та якби та виросли на голові гриби, то був би город. Пр. • Растут как грибы в дождь (после дождя) (разг.) – ростуть як гриби після дощу (по дощеві). • Сидеть грибом – сидіти грибом. [А поки що я сиджу грибом і нікуди не рипаюся. Українка.]

Кафтан • И кафтан греет, когда шубы нет – хто нового не видав, той і ветоші радий. Пр. Нема чобіт — узувай постоли. Пр. • Кафтаны зелены, а щи не солёны – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. • Тришкин кафтан (перен. разг.) – обчикрижена свита (свитка); чикрижка; латка на латці; латана й перелатана одежина.

Колесо • Вертится (крутится), как белка в колесе – вертиться (крутиться), як муха в окропі. Пр. Вертиться, як (наче) в’юн в ополонці. Пр. Крутиться, як (наче) в’юн на сковорідці. Пр. Крутиться, як посолений в’юн. Пр. Крутиться, як дзиґа. Пр. Крутиться, як у колесі. Пр. Вертиться, як сорока на тину. Пр. • Вставлять палки в колёса – (у)стромляти (кидати) палиці в колеса; ложку з рота вибивати. • Грудь колесом у кого (разг.) – випнуті груди в кого. • Ездить на колёсах – їздити возом (на колесах). • Колесо фортуны, счастья – колесо фортуни, щастя (долі); коловорот долі. • Не подмазанное колесо скрипит – не помащено, то й скрипить. Пр. Де не мажуть, там дуже рипить. Пр. • Ноги колесом (разг.) – викривлені (вигнуті) колесом ноги. • Пятое колесо в телеге, в колеснице – п’яте колесо до воза; (фам.) собаці п’ята нога. • Разводить турусы на колёсах (разг.) – теревені (теревені-вені) точити (правити, гнути, розпускати); теревенити; дурниці (дурницю, дурне) говорити (молоти, верзти, торочити, правити, городити, плести); нісенітниці (нісенітницю, ні се ні те, не знати що, хтозна-що, казна-що, курзу-верзу) плести (верзти, молоти, правити, торочити, городити); плетеники плести; клепати (витіпувати) язиком; говорити таке, що ні пришити, ні прилатати [ні кому дурно дати]; говорити таке, що не причепити ні до кола, ні до плота; говорити (верзти) таке, що й купи не держиться (що й на голову не налізе); смаленого дуба плести (правити); сон рябої кобили (сірої кішки) розказувати; баляси точити; баляндраси правити (торочити, розпускати). • Скрипеть, как немазаное (неподмазанное) колесо – рипіти (скрипіти), як немащене (немазане, непомазане, непідмазане, нешмароване) колесо.

Мороз • Были сильные морозы – були великі (люті) морози; морозами великими (здоровими) брало. • Коли б на хмель не мороз, так он бы через забор перерос – якби на кропиву (на жаливу) не мороз, вона б усіх людей пожалила. Пр. • Мороз без снега – голоморозь (голомороззя). • Мороз не дюж, а всякого гнёт – як зазиміє, то й жаба оніміє. Пр. • Мороз ослабевает, ослабел – мороз пересідається, пересівся; мороз попускає, попустив. [Вдень мороз попустив, сонечко світило ясно. Франко. От лихо, — думає Кирило, — хоч би мороз пересідався абощо. Тесленко.] • Мороз по коже (по спине) пробегает (дерёт, подирает, продирает) [у] кого – [Аж] морозом проймає кого; [аж] мороз (холод) іде (перебігає) по кому; [аж] мороз поза шкіру (поза шкірою, поза спиною, поза плечима) іде у кого, кому; [наче] морозом із-за спини (з-за плечей) бере кого; [наче] мороз ходить поза спиною кому, у кого; за спиною (наче) морозом сипнуло кому; [за шкіру] мов снігом сипнуло кому; аж мороз усипає (мов снігом обсипає) кого; аж у (на) душі похололо кому, в кого; узяло з-за плечей кого; аж волос зів’яв кому, в кого; аж у п’яти закололо кому, в кого. • Мороз пробирает (пронизывает) до костей – мороз проймає (пробирає, діймає, дошкуляє) [аж] до кісток. • Мороз сдал – мороз пересівся; (іноді образн.) мороз репнув. • Прихватило морозом – морозом прибило. • Смерть от мороза – смерть з морозу; мерзла смерть. • Трескучий мороз – великий (лютий, цупкий) мороз; мороз аж рипить (аж шелестить, аж шкварчить); (образн.) мороз аж скалки (зорі, іскри) скачуть (аж дим устає); мороз з очима, мороз-кипень; козацький мороз. • Ударили морозы – морози узяли (узялися); (розм.) потисли морози.

Отворять • Пришла беда — отворяй ворота – біда біду тягне. Пр. До біди найдеться й прибідок. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр. Горе — море: пий його, не вип’єш. Пр. Як біда йде, то не треба й підганяти. Пр. Як піде добро в двір, то само йде, а як піде з двора, то хоч і ворота зачини, то не впиниш. Пр. Біда біду перебуде: одна мине — друга (десята) буде. Пр. Біда сама не ходить, а з собою ще й горе водить. Пр. Біда знайде, хоч і в печі замажся. Пр. Біда біду знайде, коли й сонце зайде. Пр. • Часто отворять двери – часто відчиняти двері; рипатися; (іноді) рипи справляти. [Сиди в хаті, не рипайся. Номис.]

Пола • Из-под полы продавать, покупать… – з-під поли (крадькома, таємно, нелегально) продавати, купувати… • Из полы в полу (отдать, передать) (разг.) – з рук до рук (з рук у руки); з поли в полу. • От беды хоть полу отрежь да уйди – від напасті хоч поли вріж, а (в)тікай. Пр. • Полы коротает, а плечи латает – поли втинає, а плечі латає. Пр. • Полы шелком подбиты, а закрома пусты – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр.

Посещать • Посещать часто кого – учащати до кого; (надто часто, набридаючи кому) унаджуватися, унадитися до кого; рипатися до кого; хату холодити кому.

Пустой • Как из пустой бочки – як (мов…) із порожньої (пустої) бочки (із жлукта). • Переливать, пересыпать из пустого в порожнее – переливати з пустого в порожнє; воду в ступі товкти; молотити [саму] солому; з сухої криниці воду брати; теревені правити; плескати язиком (язиками); переливки переливати; плетенки плести. • Пуст карман, да красив кафтан – у голові панство, а сорочку воші з’їли. Пр. На возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. У голові панство, а за коміром воші. Пр. Убрався в жупан і дума, що пан. Пр. Голе й босе, а голова в вінку. Пр. Чоботи риплять, а горшки без сала киплять. Пр. Пани ж мої дрібнесенькі, а воші як біб. Пр. • Пустая бочка пуще (звонче) гремит – порожня бочка гучить, а повна мовчить. Пр. • Пустая голова (башка) – пуста людина; пуста голова; у голові як у пустій клуні (стодолі); у голові вітер свище; голова як свистун; макоцвіт (макоцвітна голова). • Пустая мельница без ветру мелет – порожній млин і без вітру меле. Пр. Меле, як порожній млин. Пр. • Пустая трата времени – марнування (гайнування) часу; марна трата часу. • Пустое место (перен.) – порожнє місце. • С пустыми руками (прийти, явиться, уйти…) – з порожніми (з пустими, з голими) руками (голіруч, іноді упорожні) (прийти, піти…). • Тощий, пустой кошелёк – Див. кошелёк.

Рубль • Взглянет, посмотрит, скажет слово, как (словно) рублём подарит ( нар.-поэт.) – гляне, мов сонечко ясне, аж на душі весело стане; слово скаже — мов медом на душі помаже; як словом озветься, то мов аж сонце засміється. • Гнаться за длинным рублём (разг.) – гнатися за легким [і добрим] заробітком; їхати, поїхати по добрі карбованці (карбованчики); їхати, поїхати по грубі гроші. • Денежка рубль бережёт, а рубль голову стережёт – хто шага не береже, той не варт копійки. Пр. Із копійки рублі робляться. Пр. • Не дал Бог ста рублей, а пятьдесят не деньги – куліш не каша, п’ять рублів не гроші. Пр. Іван не пан, а сто рублів не гроші. Пр. • Не рублём, так дубьём – не гаманцем, так дубцем. Пр. Не добром, так злом. Пр. • Шапка в рубль, а щи без круп – на нозі сап’ян рипить, а у борщі трясця кипить. Пр. Нема чого у казані, а золото на каптані. Пр. У голові панство, а сорочку воші з’їли. Пр.

Сапоги • Два сапога пара – зустрівся Яким з таким. Пр. Обоє рябоє. Пр. Яке брело, таке й стріло. Пр. Яке їхало, таке й здибало. Пр. Який їде, такого і на віз бере. Пр. Одно за вісімнадцять, друге без двох за двадцять. Пр. Така кваша, як би й наша. Пр. Який сам, таку взяв. Пр. Рудий сам, руду взяв. Пр. • Под сапогом быть, находиться – під чоботом бути. • Сапоги смазные, а дырочки сквозные – у чоботях ходить, а босі сліди знати. Пр. Чоботи нові, а підошви голі. Пр. Пані повзувані, сліди ваші босі. Пр. Костюм рипить, а в животі булькотить. Пр. • Сапог скрипит, да в горшке не кипит – на возі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. Чоботи скриплять, а горшки без сала киплять. Пр. Хоч голий, та в поясі. Пр. Голе й босе, а голова в вінку. Пр. • Я про сапоги, а он про пироги – я йому про цибулю, а він мені про часник. Пр. Ти йому про Тараса, а він тобі півтораста. Пр. Ти йому печене, а він тобі варене. Пр. Їй кажи «овес», а вона каже «гречка». Пр. Ти йому про діло, а він тобі про козу білу. Пр. Я йому про індики, а він мені про кури дикі. Пр. Ти йому образи, а він тобі луб’я. Пр. Хто про Хому, а він про Ярему. Пр. Ти йому кажи «отче наш», а він тобі — «од лукавого». Йому кажи «тату», а він каже «кату». Пр. Ти йому — стрижене, а він тобі — смалене. Пр.

Скрип • Сапоги, ботинки… со скрипом – чоботи, черевики на рипах. • Со скрипом (делать что) (разг.) – насилу (ледве, лельом-полельом).

Шапка • Дать (получить) по шапке (разг.) – дати (дістати) по шапці. • Закидать шапками (разг. перен.) – шапками закидати. • Ломать, ломить шапку перед кем – шапкувати (шапку здіймати) перед ким; ламати шапку перед ким; низько кланятися (вклонятися) кому; запобігати ласки чиєї (в кого). • Не купил батька шапки — пусть уши мёрзнут – не купив батько капелюха — нехай мерзнуть мої вуха. Пр. На зло моїй жінці нехай мене б’ють. Пр. Коли моя жінка така, то нехай свині борошно їдять. Пр. На зло ворогам корову продам — хай мої діти молока не питимуть. Пр. • Ох, тяжела ты, шапка Мономаха! – тяжка ти, Мономахова короно! Пр. Ох, і тяжка ти, шапко Мономаха! Пр. Ох, і тяжка ж ти, доле самовладця! Пр. • Под красную шапку (попасть, угодить) (разг. устар.) – попасти (потрапити) у солдати; одягти [на себе] солдатський мундир. • По Сеньке (и) шапка – по Савці свитка. Пр. По синкові (й) шапка. Пр. Який кінь, така й кульбака. Пр. • Шапка в рубль, а щи без круп – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. Пани ж мої дрібнесенькі, а воші — як біб. Пр.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

скрипе́ние скрипі́ння, рипі́ння

скрипе́ть скрипі́ти, рипі́ти

скрипу́чий скрипу́чий, рипу́чий

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ре́пиця, ри́пиця – 1) основание хвоста позвоночных животных; 2) кожаный наконечник цепа.

Рип, -пу – скрип.

Рип, межд. – скрип.

Ри́па, -пи – 1) промоина, рытвина; 2) берег реки; 3) обрыв на берегу.

Ри́пати – скрипеть; ри́патися – часто отворять двери. • Ти туди́ й не ри́пайся – ты туда и глаз не кажи.

Рипиґа́тися – (презр.) ползать.

Ри́пиця – кожаная связь в цепе.

Рипі́ти, -плю́, -пи́ш, ри́пнути – скрипеть, скрипнуть.

Ри́пкати – поскрипывать.

Рипли́вий – скрипучий.

Рипотня́ – скрип постоянный.

Фаленди́шовий – рипсовый.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Не подмажешь, не поедешь. — 1. Без мастила нема діла. 2. Суха ложка рот дере. 3. Сухий кусок горло дере. 4. Треба підмазати, щоб не рипів. 5. Хто мастить, тому віз не скрипить. 6. Хто маже, той і їде.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

рип, ри́пу; ри́пи, -пів

рип; рип-ри́п, виг.

ри́пати(ся), -паю(ся), -паєш(ся)

рипі́ти, -плю́, -пи́ш, -пля́ть

ри́пнути, -пну, -пнеш, -пнуть

рипотня́, -ні́, -не́ю

рипс, -псу (тканина)

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бі́льший, -а, -е. Сравн. ст. отъ прил. великий. 1) Большій. Мабудь Господь так світ создав, що менший там не втне, де більший геть то зможе. Греб. 381. Він (дощ) ще більший піде. Чуб. ІІІ. 107. 2) Старшій. Більший брат; більша сестра. Шейк. Ум. Більшенький. Більшенький шматочок. Гліб. Діточки.... которе орішками пересипає, а більшенькі новими чобітками рипають. МВ. І. 48.

Брині́ти и брені́ти, -ню́, -ниш, гл. 1) Звучать, звенѣть, дребезжать, издавать звукъ, — преимущественно о струнѣ и о подобныхъ струнному звукахъ. Струна бренить. Пісня стихла, тільки одна луна її бреніла ще. Мир. ХРВ. 6. Полотно міцне, аж бринить. Черк. у. Аж губа бринить, та страшно казати. Губи так бринять од холоду. Ном. № 652. Щоб чобітки не рипіли, щоб підківки не бреніли. Грин. ІІІ. 170. Так так грали музики і гуляли святі, аж шиби бреніли. Гн. II. 69. 2) Жужжать. Ярі пчілоньки не бриніть рано. Гол. III. 30. Бо му комарь в ухо бренить. Чуб. V. 1087. 3) Журчать, струясь. З криничовини вода бринить. НВолын. у. А в Перейму річки біжать, бігли ж вони, аж бриніли. Чуб. ІІІ. 220. 4) Цвѣсть, красоваться. Ой зацвіла маковочка, зачала бриніти. Чуб. V. 53. Бринять всюди паняночки як королів цвіт. О. 1862. X. 12. 5) Блестѣть, переливаясь. Капками роса бренить та миготить. Св. Л. 295. 6) 1 и 2-е л.: брині́є, -єш, гл. Дѣлаться, быть едва замѣтнымъ. Орел під хмарою тільки бриніє. Сніг бриніє. Мелкій, едва замѣтный снѣгъ моросить. Нѣжин. у. 7) В голові́ йому вже до́бре брени́ть. У него уже порядочно шумить въ головѣ. МВ. (КС. 1902. X. 146).

Вереза́ти, -жу, -жиш, гл. Скрипѣть. Аби входовими дверима за єдно не верезати, не рипати, кладуть... Шух. І. 94.

Задвірко́вий, -а, -е. Выходящій на дворъ позади дома. Дочка на задвіркові двері рип! Чуб. IV. 557.

Закаблу́к, -ка, м. 1) Задникъ (въ сапогѣ). Од Полтави до Прилуки заламала закаблуки. Нп. 2) Ха́та закаблу́ком. Домъ, построенный въ видѣ буквы Г. Лебед. у. Ум. Закаблу́чок. Купив мені черевички, — закаблучки риплять. Грин. III. 654.

Зашелесті́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Зашелестѣть, зашумѣть. Коли щось зашелестіло: рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. І. 71. Важко зітхнув, аж листя зашелестіло. Стор. І. 107.

Ні, нар. 1) Нѣтъ, не. Підеш ти до його? — Ні. Скажи правду ти мені, а чи любиш мене, а чи ні? Нп. Ні з ким мені розмовляти до білого світа. Нп. Ні на кого жалкувати. Мет. 259. 2) Нп. Нічого не брали: ні торбини, ні хліба. Єв. Мр. VI. 8. Ні в си́х, ні в ти́х. Въ недоумѣніи, въ нерѣшимости, растерявшись. Сам Турн стоїть ні в сих, ні в тих і репетує на своїх. Котл. Ен. Ні сі́ло, ні впа́ло. Безъ всякаго повода, совершенно неожиданно. Одного разу сей дурень їй каже так — ні сіло, ні впало: добродійко, чи ви б мене не одружили? Г. Барв. 306. То було ніколи й не загляне в нашу хату, обминає наш двір десятою вулицею, .... а це колись одного дня, ні сіло, ні впало, Параска рип нашими сінешними дверима. Левиц. ПЙО. І. 378. Ні сюди́, ні туди́. Для обозначенія неловкаго или затруднительнаго положенія. Чуб. І. 275. Тепе́р мені́ так, що ні сюди́, ні туди́. Я теперь въ крайне неловкомъ (затруднительномъ, безвыходномъ) положеніи. Наїхали гості, вона (пані) й покликала якогось там Микиту, що рубав там дрова... і звеліла розносити чаї... Раз по раз смик та смик за поли: — «Сюди, Микито! Туди, Микито!»... Пані якось не потрапила за полу, та за очкур і смикнула, а він, гаспидів, та був зашморгом... Зоставсь Микита з чаями посеред хати, мов кінь спутаний, та повернувшись до панії: «Сюди, Микито! Туди, Микито! Оттепер вже ні сюди Микиті, ні туди!». Весел. Оповідач, № 42. 3) Ні на ві́що и ні на́ що. Ни къ чему. Оддасте мені те, що вам у дворі ні на віщо не потрібне. Г. Барв. 196. Ні на́ що зві́вся. а) Разорился, обѣднѣлъ, прожился. б) Обезсилѣлъ, исхудалъ отъ болѣзни, горя и пр. 4) Ні в сві́ті. Ни за что, никогда. От же, було, й плаче, і тужить, і нарікає на долю, а матері ні в світі не пожаліється. Г. Барв. 112. 5) Ні за ві́що. За ничто. Старі гроші підуть ні за віщо. Лебед. у.

Підма́зувати, -зую, -єш, сов. в. підма́зати, -жу, -жеш, гл. 1) Подмазывать, подмазать. Треба підмазати, жеб не рипів. Ном. № 7397. 2) Давать, дать взятку. Дарма праця: я не підмазував — нічого в суді не зроблять.

Підта́качка, -ки, об. Поддакивающій человѣкъ. Въ шутку такъ называютъ второго свата (ста́росту). Незабаром — рип у хату до Векли старости: один таки сусід її, а другий, підтакачка, салдат. Кв. II. 118.

Ра́птом, нар. Внезапно, вдругъ, неожиданно. Опат. 17. Так раптом взяв і поїхав. Уман. у. Як рипнули двері, москаль раптом прокинувся. Левиц. Пов. 178.

Ремиґа́ти, -ґа́ю, -єш, гл. Жевать жвачку (о волахъ). Вози риплять, ярма брязчать, воли ремиґають. Мет. 453. 2) О людяхъ грубо: ѣсть, жрать. А ну, годі вже вам ремиґати! Волч. у. См. Розремиґа́тися.

Репі́жити, -жу, -жиш, гл. 1) Сильно колотить, бить. Сів він на неї (на лошицю) та й давай репіжить тією палицею. Грин. І. 258. 2) = Репігати. Дощ репіжить. Угор. 3) Плакать, рваться. Дитина рипіжала з пів-години. Вх. Зн. 59.

І. Рип, -пу, м. Скрипъ. Рип за рипом у хату старости. Ри́пи справля́ти. Часто отворять дверь. Чо́боти, череви́ки на ри́пах. Сапоги, башмаки со скрипомъ. Чоботи на рипах ваксовані. Св. Л. 174.

ІІ. Рип! меж. Скрипъ! Коли ж тут у сінях двері — рип! Г. Барв. 198. Чую — рип! МВ. І. 111. Рип у хату. Левиц. І. 104.

Ри́па, -пи, ж. 1) Промоина, рытвина. Ананьев. у. 2) Высокій обрывистый берегъ, обрывъ. Шух. І. 80. Вх. Зн. 59. Ум. Ри́пка.

Ри́пати, -паю, -єш, гл. Скрипѣть. На річку йшли чоботи — рипали, а з річки йшли чоботи — хлипали. Нп. — двери́ма. Скрипѣть дверью.

Ри́патися, -паюся, -єшся, гл. Часто отворять дверь. Сиди в хаті, не рипайся. Ном. № 13305.

Рипиґатися, -ґаюся, -єшся, гл. Презрительно: ползать. Вх. Лем. 460.

Рипі́ти, -плю́, -пи́ш, гл. одн. в. ри́пнути, -ну, -неш, гл. Скрипѣть, скрипнуть. На нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191. Ой скриплять, риплять мої ворітечка. Чуб. V. 197. Вози риплять, ярма бряжчать. Нп. Рипнули двері, увійшла наша Одарка. МВ. І. 71.

Ри́пкати, -каю, -єш, гл. = Рипатися. Угор.

Рипли́вий, -а, -е. Скрипучій. Рипливий віз. МВ. II. 14.

Ри́пнути. См. Рипіти.

Рипотня́, -ні, ж. Скрипъ постоянный.

Рипу-рипу! меж., выраж. скрипъ. Черевики — рипу-рипу! Чуб. V. 1123.

Рип’я́к, -ка́, м. Раст. Arctium majus. Лв. 96.

II. Рум, меж. = Рип, меж. В суботу інспектор рум до хати. Св. Л. 222.

Сап’я́н, -ну́, м. Сафьянъ. Чуб. V. 300. На нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191.

Студи́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Студить, охлаждать. Опарився на молоці та й воду студить. Ном. № 5793. Ну й якого ти чорта рипаєшся, аби тільки хату студити. 2) Знобить. Студить мене. Камен. у.

Тря́сця, -ці, ж. 1) Лихорадка. Ном. № 12284. Йому годи як трясці, а все бісом дивиться. Посл. Трясця нашим ворогам. Чуб. 2) Въ переносн. знач. Ничего, шишъ. На нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Ном. № 11191.

Хли́пати, -паю, -єш и -плю, -плеш, гл. 1) Всхлипывать, плакать. Прийшла Венера іскривившись.... і стала хлипать перед ним. Котл. Ен. I. 12. Петрунева ненька слізоньками хлипає. КС. 1882. V. 363. 2) О сапогахъ, въ кот. попала вода: издавать при ходьбѣ звукъ отъ присутствія воды. На річку йшли чоботи, — рипали, а з річки йшли чоботи, — хлипали. H.п.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Невдо́взі, нар. Вскоре, скоро. Аж ось невдовзі двері рип. Кон. І. 193. *А невдовзі й люди з села стали приходити. Борд.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Agrimonia eupatoria L. — пари́ло звича́йне (Сл, Ру, Оп); гладу́шник правди́вий (Мл), сметанник звичайний (Вх1); байбак польовий (Ан — СЛ), баті́г іва́нів (Сб — ДС), бедри́нець (Мг — ЗК), бедри́нич (Мг — ЗК), бігални́к (Мг — ЗК), бородавник (Ос — ПД), буквиця (Ан — СТ), бураки́ соба́чі (Сб — ПС), вербина (Ос — ПД), вербич (Ос — ПД), гармонія (Сл — СД), глади́ш (Мг — ЗК), глади́шник (Рг1, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, Ос — ПД, ВЛ), гладушник (Ос — ВЛ), глекопар (См — СД), горлянка (Сл), грудник (Ан — СЛ), ди(і)вина́ (Сб — ПД, ЗК), дяди́ (Сб — ПС), жолотник (Км), земляничник (Ан — СЛ), зілля від підриву (Ос — ВЛ), золотни́к (Нв, Вх1, Вх7, Mk, Мг — ВЛ, ЗК), зрадзі́ль(ля) (Шх, Ду, Сл — ГЦ), іванко́ве зілля(є) (Сб — ВЛ, ПС), іва́нове зі́лля (Сб — ВЛ), кі́шка (Ів), кожу́шечки (Ан, Ів — ПД), кожу́шка (Ан, Ів — СТ, СЛ), коров’як лісовий (Ос — ПД), кошка (Ан, См — ПД), ладишник (Ос — ВЛ), ла́пки ку́рячі (Го1, Мг — СЛ, ЗК), лепельки (Км), лепельник (Км), липе́ць (Сб — ПД), ли́пни́к (Ан, Кр, Ів, См, Мг — СД, СТ, ЗК), липнячо́к (Сб — ПД), лугова трава (Ос — ПС), маргалу́ші (Мг — ГЦ), маслянка (Вх, См — ДС, БУ), моклячни́к (Мг — ЗК), молочни́к гурки́й (Мг — ЗК), ненави́сник (Мг — ЗК), нечуйвітер (Сл — ПС), пари́ло (Рг1, Ан, Пс, Жл, Шс, Ян2, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Мг — ЗАГ), парни́к (Ан, Ду, Ів, Mk, Ос, См, Мг — ПД, ВЛ, БУ, ЗК), печі́нник (Ан, Ів — ПД, ВЛ), печі́ночник (Ln, Мг — СТ, ЗК), підсмета́нник (Вх, Вх1 — ДС), порушень (Ан, Сл), при́воротень (Сб — ВЛ), пухарець польовий (Ан — СД), ранник (Ос — СД), репейник (Шс — СТ), репешник (Км), репи́й (Сб — ЗК), ре́пик (Гр, Ду), репій (Ан — СЛ), репі́йник (Сб — СД), репіча́й (См, Сб — ЗК), репник (Ан — ПД), реп’я́х(и́) (Сл, Мс, Сб — СТ, ВЛ, ПС, ДС), реп’яшки́ (Мн2, Ум, Rs, Ів, Сл, Mk, Ос — СД, ПД, ВЛ, ПС), реп’яшки польові (Ан — СД, СТ), ре(и)п’я́шник (Км, Мс — СТ), рибі́нка (Мл — ДС), рипі́й (Сб — СТ), рипка (Ан — СТ), рипля́к (Мал — ЗК), рипля́чка (Мг — ГЦ), риплячо́к (Мг — ЗК), ріпак (Mk, См — СЛ), ріпля́к (Сб — ЗК), ріпник (Сл), ріп’я́к (Мг, Сб — ДС, ЗК), ріп’ях жовтий (Ln — СТ), ріп’ячо́к (Жл), ріп’яшо́к (Мг — ЗК), рожа́нка (Мл — ВЛ), свирі́па (Сб — СД, СТ, ПД, ДС), сві́чечки ца́рські (Сб — ДС), сві́чка (Мг — ЗК), смета́нни́к (Нв, Вх, Gs, Жл, Шх, Ду, Mk — ВЛ, ДС, ГЦ), соба́чки (Сб — СТ, ПД), судопар (Ан — СЛ), товстушка дівчача (Сл — Сл), товстушка жіноча (См), ябло́шник (Мл), яблу́н (Мл), ягодни́к (Мг — ЗК).

Arctium lappa L. — лопу́х вели́кий (Сл; Мс — СТ); лопу́х бі́льший (Вх1, Вх2, Вх6, Мл), лопух звичайний (Во), лопу́х спра́вжній (Ру, Оп); бидля́к (Мг — ЗК), бода́к (Мг — ЗК), бодня́к (Мг — ЗК), будя́к (Мс — СТ), вовки́ (Гб — ПЗ), вопух гіркий (Км), ву́ші свинє́чі (Гб — ДС), дідівни́к (Ів), дідови́к (Мс — СТ), дідо́вни́к (Рг1, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, Сл, См — СД), дра́ча (Мг — ЗК), капелю́шник (Лс2 — ПЦ), лапу́х (Бк — БУ), лепу́х (Вх, Жл, Rs, Mk, Коб — СД, ПД, ВЛ, ДС), липу́х (Ан, Ів, Mk, Ос, Мс — СД, СТ, ПД, ДС), ло́пу́х (Гв, Чн, Нв, Вх, Рг1, Ср, Лч, Ln, Пс, Жл, Мн2, Hl, Mj, Ум, Гр, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Лс2, Ос, Ук, Гт, Он, Рм, Гб, Мг — ЗАГ), лопух гіркий (Км, Ос — ВЛ), лопу́х зеле́ний (Мс — СТ), лопу́х колю́чий (Мс — СТ), лопуха́ (Hz, Мс — СТ, ГЛ), лопу́ш(а) (Он, Км — БО), лопуши́на (Жл, Сл — ПС), лопу́шник (Рг1, Ln, Пс, Сл, Лс2 — СТ, ПЦ), лопушня́к (Жл, Ук), опу́ша (Ду), осетни́к (Мг — ЗК), оста́ча (Мг — ЗК), репі́(и́)й (Мг — БО, ЗК), репля́х (Мс, Мг — СТ, ЗК), реп’я́к (Ан, Гб — ДС), реп’я́х (Гв, Го1, Ум, Гр, Ду, Ів, Сл, Лс2, Ос, Ук, Мс, Мг, Сал — ЗАГ), реп’я́х колю́чий (Мс — СТ), реп’яхи́ (Ан, Ів, Мс — СТ), реп’я́шник (Мс — СТ), рипі́й (Мг — ЗК), рипля́к (Гд, Мг, Мал — БО, ГЦ, ЗК), рип’я́к (Нв, Мг — ГЦ, ЗК), ріпейник (Км), ріп’є́к (Жл), ріп’є́х (Жл), ріпля́к (Mk, Гт, Мг — ГЦ, ЗК), ріп’я́к (Во, Жл, Mk, Он — БО, ГЦ), ріп’я́х (Жл), уши циганські (Гб — ЛМ), чіпля́к (Гд — БО), щавій кінський (Ан — ПД, ВЛ).

Arctium tomentosum Miller — лопу́х повсти́стий (Сл); лопу́х косма́тий (Вх1, Мл), лопу́х павути́нистий (Ру, Оп); дідовник (Кр, Сл — СД), липу́х (Сл, Ос, Мс — СТ, ПД, СЛ), липу́х м’яки́й (Мс — СТ), лопу́х (Чн, Вл, Кр, Mj, Ян4, Сл, Ос, Мс, Кч — ЗАГ), лопу́х бі́лий (Мс — СТ), лопух шерстистий (Ln — СТ), лопуха́ (Мс — СТ), лопушник (Ср — СТ), лопу́шшя (Кч — БО), раци́й (Кч — БО), репейник (Hl, Mk — СТ, БУ), репля́х (Мс — СТ), ре(и)п’я́х (Го1, Сл, Км, Мс, Кч — СТ, СЛ, БО), рипі́й (Кч — БО), ріпля́х (Вх, Ду — ВЛ), ріп’я́к (Hl, См, Кч — ДС, БУ, БО), собаки попові (Км), язичник (Км).

Bidens tripartita L. — череда́ триді́льна; череда́ звича́йна (Сл), череда́ трирозді́льна (Ру, Оп), череду́н звича́йний (Вх2, Мл); бло́хи цига́нські (См, Мг — ЗК), ви́лки (Мг — ЗК), во́в(чи)ки (Сб — ПЦ, ПЗ), вовчки́ (Пр, Лс2, Ос, Рм, См — СД, ПЦ, СЛ), во́ши (Сб — ГЦ), во́ші ба́бині (Кар — ГЦ), воші дідові (Ос — ПД), во́ші соба́чі (Пок — ВЛ), (в)у́ши ба́бині(и) (Мг, Сб — ДС, ГЦ), ву́ши пе́сі (Мг — ЗК), (в)у́ши цига́нські (Мг — ЗК), ву́ші ді́дові (Гв, Мл, Дми), ву́ші жиді́вські (Сб, Дми, Кар — ДС), ву́ші па́нські (Сб — ДС), ву́шка соба́чі (Мг — ЗК), гірча́к (Сл, Сб — СД, ВЛ), дзябран (Км), дзя́брій (Мг — ЗК), женихи баришнині (Го1 — СЛ), жиди́ (Сб, Коб — БО, ГЦ), жи́дики (Бк, Сб — БУ, ЗК), золоту́шна трава́ (Mk, Сб — СТ, СЛ), кішки (Км), кулю́шки (Сб — ПЦ), купа́льник (Сб — ПС), купча́к боло́тний (Вх, Жл, Ду — ВЛ), купча́к ди́кий (Вх, Жл, Ду — ВЛ), лепниця (Ан, Mk — ПД), остючки́ (Яна — СТ), пострівни́к (Гд — БО), приче́па (Ан, Ів, Сл, Сб, Яна — СТ), реп’яхи (Ос — СД, ПС), реп’яхи́ соба́чі (Вл, Пс, Ум, Ду, Ів, Сл, Сб — ГЦ), реп’яшки́ (Ан, Ів, Сл, Ос — СТ, ВЛ, ПС, СЛ), реп’яшки́ соба́чі (Сл, Сб — СД), рип’я́к (Мг — ЗК), рип’я́х (Мг — ЗК), ріжки козі (Км), ріпля́к (Мг — ЗК), ріп’яни́к (Мг — ЗК), соба́чки́ (Рг1, Пс, Ум, Ів, Сл, Ос, См, Мг, Сб, Сал — СД, СТ, ПЦ, СЛ, ЗК), стрівни́к (Гд — БО), стрілка (Км), стрілки́ (Ав, Чн, Рг1, Ан, Пс, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Гт, Мг, Яна — СД, СТ, СЛ, ЗК), товстуля (Mk, См — СД), товстуха (Mk, См — СД), товсту́шка (Ан, Кр, Ду, Сл — СД), туриція (См), тури́ця(і) (См, Мг, Коб — ВЛ, ГЦ), туріки́ (Коб — ГЦ), уші дідівські (Mk — ВЛ), у́шка ведме́жі (Рм — ВЛ), цига́нуши (Мг — ЗК), череда́ (Во, Чн, Рг1, Ср, Кр, Ум, Ду, Ів, Сл, Ос, Рм, Мг — ЗАГ), череда́-тра́вка (Сб — СТ), чередун (Км), чорнобривець болотний (Км).

Brassica nigra (L.) Koch — гірчи́ця чо́рна (Вх1, Вх6, Мл, Сл, Ру, Оп; Чн, Ln, Шм, Шм2, Mk — СТ, СЛ); капуста чорна (Вх3); гірчиця (Ос — ВЛ), горчиця (Rs — ВЛ), лопуцьки (Ос — ВЛ), рипій (См), ріпак (См — ДС), суріпа (Сл).

Brassica rapa L. — рі́па (Вх1, Вх3, Вх6, Мл, Сл, Ру, Оп; Во, Чн, Рг1, Ан, Пс, Жл, Hl, Шс, Гр, Ду, Ів, Mk, Ук, Мс, Гб — ЗАГ); турне́пс (Ру, Оп; Mk, Ук); білоріпа (Гр), бу́льба (Мо — ПД), гирчи́ця (Он — БО), гі(о)рчи́ця лу́бе́нська (Рг1, Мн2, Ум, Ду, Ів — СД), гриза́чка (Вх1, Вх7 — ДС), гризу́чка (Вх7, Mk — ДС), каляріпа (Сл — СД), репка (Гб, Коб — ВЛ, ЛМ), рижій (Ан), рипі́й (Ан, Ду, Ів), рі́па бі́ла (Жл, Вх7 — ЗК), ріпак (Шс, Ян1, Ян4, Ів, Сл, Ос — СТ, ВЛ), рі́пка (Гб — ВЛ), свирі́п(к)а (Ів, Рм, См — ВЛ, ПЦ, ДС), сирої́жка (Вх7 — ЗК), суріпиця (Шс — СТ), турніпс (Mk).

Carduus acanthoides L. — будя́к звича́йний (Сл; Сб — СТ); бодя́к звича́йний (Мл), будя́к акантови́дний (Ру, Оп), кольковник (Вх6), осот колючий (Вх6), осотій колючий (Вх1); бидля́к (Мг — ЗК), бода́к (Гд, Мг, Сб — БО, ЗК), бода́ча (Мг — ЗК), бодє́к (Гу, Коб — ГЦ), бодня́к (Мг, Сб — ЗК), бодя́к (Во, Мн2, Сл, См, Мг, Сб — ВЛ, ПЗ, БУ, ГЦ, ЗК), бозни́к (Мг — ЗК), босятни́к (Мг — ЗК), буда́к (Мг, Сб — ДС, ЗК), будаки́ (Сб — ДС, БО), будє́к (Мг, Сб, Коб — ГЦ), будє́к-чортопу́д (Сб — ПЗ), будля́к (Сб — ЗК), будя́к (Чн, Ln, Ду, Сл, Ос, Мг, Сб — ЗАГ), будя́к колю́чий (Сб — СД), бузятни́к (Мг — ЗК), волчець (Во), дєд (Рм — ПЦ), дід (Сб — ПЦ), драпач (См — ГЛ), жидни́к (Мг — ЗК), колюхи́ (Сб — ВЛ), колю́чка (Мг, Сб — СД, ЗК), колю́чки́ (Сб — ПД, ЗК), колю́чник (Мг — ЗК), коля́йка (Мг — ЗК), коля́к (Мг, Сб — ДС, ЗК), коля́ча (Мг — ЗК), коля́чка (Мг — ЗК), колячни́к (Мг — ЗК), колькавни́к (Мг — ЗК), осе́т (Во, Жл, Сл, См — ПД), осеті́й (Жл, См, Сб — СТ, ДС), оси́т (Сб — ПЗ), осо́т (Мг, Сб — СТ, ЗК), осотій (Вх6), оста́ча (Мг — ЗК), остя́к (Мг — ЗК), ося́к (Мг — ЗК), осятни́к (Мг — ЗК), осячки́ (Мг — ЗК), рип’я́к (Мг — ЗК), рі(и)пля́к (Мг — ЗК), сікня́к (Мг — ЗК), сітня́к (Мг — ЗК), чортополо́х (Сл, Mk, Пч, Сб — СТ, ГЦ, ЗК).

Carduus nutans L. — будяк пони́клий (Сл, Ру, Оп; Mk); бодя́к полеви́й (Мл), осотій звислий (Вх1); бода́к (Гб, Кч — ДС, БО), бодець (Го1 — СЛ), бодяк (Чн, Рг1, Пс, Мн, Сл — СД, БО), бодяк красноголовий (Ан), будяк (Чн, Ср, Вл, Ln, Кр, Ду, Сл, Mk, Кч — СД, СТ, ПД, ВЛ, СЛ, БО), будяки́ (Ан, Ів), дзяпкали́вець (Мал — ЗК), корінь-сифіліс (Ос — ПД), люби-мене (Сл — СЛ), не-тронь-мене (Сл — СЛ), осе́ті(и)й (Бк — БУ), осо́тий (Шх, Ду, Сл — ГЦ), репей колкий (Ан — СЛ), репей щедруватий (Ан — СЛ), реп’я́х(и́) (Ум, Ів), реп’яхи́ польові́ (Вл, Ду, Сл), рипляк (Ан), рип’я́к (Ан), рип’я́х (Пс, Мн), ріпак (См — СД), ріп’я́к (Рг1, Пс, Ду, См — СД), ріп’ях (Ан), скин (Пс), татарник (Сл — ПС), чортополо́х (Рг1, Ср, Ан, Ln, Пс, Hl, Кр, Ян4, Дб, Ду, Ів, Mk — СД, СТ, БУ).

Carlina acaulis L. — дев’ятиси́л безсте́блий; відка́сник безби́лий (Сл), відка́сник безсте́блий (Ру), відкасник безстебловий (Оп), дев’ятисил безбильний (Вх6), дев’ятисил дев’ятисильник (Вх2), дев’ятотисина дев’ятисельник (Вх1), колю́чник безби́льний (Мл); бода́к (Мг — ЗК), бода́ча (Мг — ЗК), бодяки́ (Коб — ГЦ), витріщаки́ (Мг — ЗК), відкасник (Сл, Ос — ВЛ), відкласник (Км), во́гник (Гб2 — ГЦ), го́ловатень (Мг — ЗК), голова́ч (Мг — ЗК), громовик (Ос — ВЛ), дев’єтоси́лник (Gs, Гб2 — БУ, ГЦ), дев’єцел (Шх — ГЦ), девицар (См), девліцел (Км), девцел (Км), дев’ядесел (Км), дев’ядоси́лник (Коб — ГЦ), дев’ядцел (См), дев’ясин (Вх5 — ЛМ), дев’ясі́нь (Км), дев’я́тел (Км, Мг — ГЦ), дев’ятизел (Км), дев’ятиси́л (Вх5, Вх7, Mk, Гб2, Мг — ПД, БО, ГЦ, ЗК, ЛМ), дев’ятиси́льник (Вх6, Вх7, Mk — ПД, БО), дев’ятосе́льник (Нв, Жл — ГЦ, ЛМ), дев’ятоси́л (Жл), дев’ятоси́льник (Mk, См, Кч, Мг, Коб — ДС, БО, ГЦ, ЗК), дев’ятосинник (Км), дев’ятосинь (Км), дев’ятосіник (Gs — ГЦ), дев’ятотиси́на (Нв, Жл — БО), дев’ять-осінник (Mk), дев’яцер (Км), дев’яцил (Км), дев’ячов (Гб — ЛМ), дзябни́к (Мг — ЗК), димня́к (Мг — ЗК), дим’я́н (Мг — ЗК), дівоси́л (Мг — ГЦ), дідовоси́лник (Коб — ГЦ), каре́ла (Мг — ЗК), кия́х (Коб — БО), колю́к (Коб — БО), колюки́ (Коб — ГЦ), колю́чка (Мг — ЗК), колю́чник (Мг — ЗК), коля́к (Мг — ЗК), коляни́ця (Мг — ЗК), коля́чка (Мг — ЗК), колячни́к (Мг — ЗК), крісло Матері Божої (Ос — ВЛ), мо́лоч (Мг — ЗК), ове́с чо́ртів (Мг — ЗК), осот (Мг — ГЦ), оста́ча (Мг — ЗК), осятни́к (Мг — ЗК), перекоти́поле (Коб — ГЦ), претрістник (Tl — СД), ра́чки (Мг — ЗК), рипля́к (Мг — ЗК), рі́пиця (Ощ, Коб — ГЦ), рі́пка коро́вляча (Мг — ЗК), сон (Мг — ЗК), страхополох (Mj, См — ПД, ДС), темняни́к (Мг, Мал — ЗК), цибу́ля (Коб — ГЦ), черса́к (Mk, Мг, Кар, Коб — ГЦ), чортове зілля (Гб — ЛМ), чорто́поло́х (Gs, Mj, Шх, Сл, Гд, Гб2, Мг, Коб — ДС, БО, ГЦ, ЗК), язи́к оле́ній (Он — БО).

Cirsium arvense (L.) Scop. — осо́т польови́й (Мл, Сл, Ру, Оп); бод(л)ак осет (Вх1, Вх2), осо́т білопо́встий (Сл); бидля́к (Мг — ЗК), бода́к (Мг, Коб — БО, ЗК), бода́ча (Мг — ЗК), бодя́к (Сл — ЗК), босятни́к (Мг — ЗК), буда́к (Сб — ДС, БО), будла́к (Сб — ДС), будя́к (Сл, Рм — ВЛ, ПЦ), будя́к малоколю́чий (Сб — ПД), будя́к неколю́чий (Сб — СТ), бузятни́к (Мг — ЗК), бузятни́к дрібни́й (Сб — ЗК), бульля́к (Сб — БУ), відьмине зілля (См — СД), восе́т (Вх, Mk, Он, Гб — ПД, ВЛ, ДС, БО), восити́й (Сб — ДС), воста́ча (Мг — ЗК), головатник (Hl — БУ), госет (Ос — ПД, ВЛ), дєд (Рм — ПЦ), дза́бри (Гд — БО), дра́ча (Мг — ЗК), жабрі́й (Сб — ЗК), жербі́й (Рг1, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, Mk), жибрі́й (Вл, Ум), живокі́ст (Мг — ЗК), живокость (Ан, Кр — СД), жидни́к (Мг — ЗК), капусник (Ан — ПС), колюк (См — СЛ), колюхи́ (Рм — ПЦ), колю́чка (Мг, Сб — СТ, ДС, ЗК), колючки́ (Ан — СЛ), колю́чник (Мг — ЗК), коля́к (Мг — ЗК), коля́ча (Мг — ЗК), коля́чка (Мг — ЗК), колячни́к (Мг — ЗК), колькавни́к (Гт, Мг — ЗК), кулячки́ (Сб — ДС), наголо́ватень (Ан, См — ПС), наголо́ватки (Рг1, Жл, Ум, Ду, Ів, См — СД), ожидни́к (Мг — ЗК), опси́ґа (Вх7 — ЗК), осет (Сл, Mk, См — ПД, БУ), осе́тень (Ощ, Mk, Тка — ДС, ГЦ), осетий (Вх7, Mk — ПД, ГЦ, ЗК), осеті́й (Мг — ГЦ, ЗК), осе́тни́к (Вх7, Гт, Мг — ЗК), осо́т (Рг1, Ср, Вл, Ан, Пс, Жл, Hl, Ян1, Ян2, Ян4, Сл, Mk, Ос, Рм, Мг — ЗАГ), осо́т колю́чий (Сл, Сб — СД, СТ), осот красний (Чн — СЛ), осотик (Ан — СЛ), осотни́к (Гд — БО), осо́ття (Мг — ЗК), оста́ча (Мг — ЗК), остя́к (Мг — ЗК), осу́т (Мг — ЗК), ося́тни́к (Вх7, Мг, Мал — ЗК), осяшни́к (Мг — ЗК), пуговник (Ан — СЛ), пуговник синій (Ан — СЛ), рипля́к (Мг — ЗК), рип’я́к (Мг — ЗК), серпій (Ан — СЛ), серп-трава (Ан — СТ), серпуха польова (Mk — СТ), сікня́к (Мг — ГЦ, ЗК), сіро́вка (Мг — ЗК), сітня́к (Мг — ЗК), татарник (Ан, Ln, Mk — СТ, СЛ), чортополо́х (Сб — СТ), шишатник (Ан — СЛ).

Datura stramonium L. — дурма́н звича́йний (Сл, Ру, Оп); ди́вдерев звича́йний (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); ака́цник (Мг — ЗК), амбро́зія (Мг — ЗК), бидля́к (Мг — ЗК), біждерево (См — ДС), бізьдерево (Вх — ВЛ), білу́н (Жл, Mk, См, Мс — СТ, ПС), біс-дерево (Вх, Шк, Пс, Вх7, См — ВЛ, ДС), біси́на́ (Дз, Мс — СТ, ПД), бі́шене зі́лля(є) (Км, Сб — ДС), бле́кот (Зл, Рм — ПЦ), бликота́ (Мс, Сб — СТ, ПД), блихи́ цига́нські (Мг — ЗК), бода́к (Мг — ЗК), бодя́к (Ан, Tl, Мс, Мг — СТ, ЗК), Боже дерев(к)о (Mk, Гб — ЛМ), боли́голо́в (Шк, Жл, Mk, См, Мс, Мг — СТ, ЗК), боли́голова (Шк, Mk, См — СТ), будє́к (Сб — ГЦ), будля́к (Мг — ЗК), будя́к (Ум, Ів, Ос, См, Мг, Сб — СД, ПД, ДС, ЗК), будя́к колю́чий (Сб — ПД), буждерево (Mk), бузьде́рево (Вх, Вх1, Mk — ВЛ), буля́к (Сб — ДС), водоп’ян (Ан — СЛ), гапки́ (Вс), гломуша (Ан), головоло́м (Мс — СТ), девдерево (Hz — ГЛ), денде́ра (Пс, Мн, Вх7, Rs, Дб, Mk, Сб — СТ, ПД, ВЛ, ПЦ), денде́ре́во (Gs, Вх7, Mj — ПД, ДС, БУ), деревій (Сл — ПД), дзьоба́чка (Мг — ЗК), ди́вде(и)р (Вх, Вл, Вх6, Сл, Mk, Сб — ВЛ, ДС), ди́вдерев (Нв, Вх, Жл, Вх3, Ум, Сл, Mk — ПД, ВЛ, ДС), ди́вде́рево (Гв, Во, Вх, Рг1, Ан, Gs, Жл, Mj, Ян2, Ів, Сл, Mk, Ос, Сб — СД, ПД, ВЛ, ДС), дивдерина (Ос — ВЛ), ди́вдур (Вх6, Вх7 — ВЛ), дивздирив (Сл — СД), дивина (Рг1), дивур (Км), ди́нде́рево (Гв, Вх, Жл, Вх1, Вх7, Гр, Ос — ВЛ, ДС), диндир (Сл, Ос — ВЛ), дур (Вх7 — ПЦ), дур-зі́лля(є) (Вх, Пс, Жл, Вх1, Вх6, Сл, Mk, Ва, Ос, Ук, Мс, Мг, Сб — СД, СТ, ВЛ, ДС, ГЦ, ЗК), дур смердячий (Км), дури́голова (Мс — СТ), дури́ло (Мн2, Mk, Мг, Сб — СД, ПД, ЗК), дури́ця (Мс — СТ), дурі́(и́)йка (Км, Бк, См, Сб — ПД, БУ), дуріля (Ос — СД), дур-калюх (Км), дурма́л (Пч — ЗК), дурма́н (Во, Чн, Рг1, Ср, Ln, Жл, Мн2, Вх1, Вх6, Hl, Кр, Ум, Шс2, Гр, Ян3, Сл, Mk, Ос, Ук, Рм, Мс, Гб, Мг, Сб — ЗАГ), дурман білий (Сб — ПД), дурма́н колю́чий (Мс — СТ), дурма́нь (Пч — ЗК), дурна́ трава́ (Мг — ЗК), дурне́ зі́ллє (Сб — ПД), дурниш(ч)ник (Tl, См, Мг — СЛ, ЗК), дурноп’я́н (Рг1, Ан, Tl, Mj, Ів, См, Сб — СД, ПС), дурпан (Мн), жабрій (Гб — ЛМ), їжаки́ (Мс — СТ), кабани (Сл — ПС), кабанці (Сл — СД), ки́лавник (Сб — ЗК), колюк (См — СД), колю́ка(и́) (Рг1, Ан, Жл, Кр, Mk, Сб — СД, СТ, ГЦ), колюки-яблука (Ан), колю́ха(и́) (Км, Сб — СТ), колю́чка(и́) (Мс, Мг, Сб — СТ, ДС, ЗК), колючки великі (Ос — ПС), колю́чник (Мг — ЗК), коля́йка (Мг — ЗК), коля́чка (Мг — ЗК), колячни́к (Мг — ЗК), корінки (Mj), коро́бочки (Мс — СТ), коровиця (Mk — ПД), коровки́ (Ан, Ос, Сб — СД, ПД, СЛ), коровля́к колю́чий (Сб — ПД), коровник (Сл — ПС), коров’я́к(и́) (Ав, Вл, Ln, Жл, Вх1, Ум, Ян3, Ів, Сл, Mk, Ос, См, Мс, Сб — СД, СТ, ПД, ВЛ), корольки́ (Сб — ДС), корюки (Ан), коструба́йло (Мг — ЗК), кулю́х (Сб — ПЗ), лопки (Ан), люлю́к (Мс — СТ), мандрагу́ля (Мг — ЗК), матриґа́н (Гб2 — ГЦ), насі́ння сви́нське (Вх7 — ВЛ), немиця (Ln — СТ), ненави́сник (Гд — БО), ними́ця (Сб — ПЗ), німи́ця (Рг1, Го2, Mj, Ум, Ду, Ів, Mk, Мч, Мо, Ук, Мс, Мг — СД, СТ, ПД, ВЛ, ЗК), огірки́ бі́шені (Ан, Ln, Мг — СТ, СЛ, ЗК), огірки п’яні (Ан — СЛ), о́гурок ди́кий (Мг — ЗК), отра́ва (Мс — СТ), папри́ка ди́ка (Вх7 — ЗК), пу́кавка (Сб — ДС), репа́х (Рм — ПЦ), реп’я́х (Сб — ДС), рипляки́ (Сб — БУ), ріпля́к (Мг — ЗК), рост(о)ропша (Mk, См — ПД), сви́нки́ (Мс, Мг — СТ, ЗК), сікня́к ди́кий (Мг — ЗК), скажени́на (Мс — СТ), страхополо́х (Сб — ВЛ), ти(н)дара (Mk, Км), хвилівник (См — ВЛ), хвіливник (Сл), червишник (Ос — ПС), чорто́поло́х (Mk, Рм, Мг — ПД, ВЛ, ЗК), чуде́й (Сб — ГЦ), чудофа́й (Вх7, Мг, Сб — ДС, ЗК), шалей (Км), я́блука колю́чі (Км, Сб — СД), яд (Мс — СТ), яду́ха (Мс — СТ).

Inula helenium L. — ома́н висо́кий (Ру, Оп); ома́н правди́вий (Мл, Сл), ома́н спра́ведний (Вх1, Вх2, Вх3; Жл); бандак (Ос — ПД), биль-трава́ (Мг — ЗК), бода́ччя (Мг — ЗК), велике зіллє (Вх7, Шх, Mk — ГЦ, ЛМ), воман (Гб — ЛМ), вухо ведмеже (Сл), ву́хо га́мине (Мс — СТ), ву́хо медве́же (Мс — СТ), ву́шко за́йчикове (Мс — СТ), ву́шко медо́ве (Мг — ЗК), гандама́р’я (Коб — ГЦ), гарапічовки́ (Мг — ЗК), гільтя́й-зі́лля (Км, Коб — ГЦ), гоман (Ос — ПД), девесил (Чн — СЛ), дев’ясе́н(ь) (Мг — ЗК), дев’яси́л (Рг1, Ln, Жл, Мн, Шм, Шс2, Гр, Сл, Ос, Мс, Мг — ЗАГ), дев’яси́ла (Мг — ЗК), дев’ятина (Ан — БУ), дев’ятиси́л (Мс — СТ), дев’ятисил подсолнечний (Ос — ПД), дев’ятисильник (Hl, Ос — СТ, ПС, БУ), дев’ятоси́л (Гр, Гт, Мг — ЗК), дев’ятоси́льник (Tl, Гт, См, Мг — СД, БУ, ЗК), дев’ято́син (Мг — ЗК), дев’ятьсил (Рг1, Пс, Мн, Гр, Сл), ди(і)воси́л (Рг1, Пс, Жл, Мн, Кр, Tl, Ум, Шх, Ду, Ів, Сл, Mk, Мг — СД, ПС, ГЦ, ЗК), диятоси́л (Мал — ЗК), живокі́сть (Мг — ЗК), животна трава (Ан), капотка (Км), колю́чка (Мг — ЗК), коров’я́к (Мг — ЗК), коров’ян (Км), коров’я́ник (Мг — ЗК), кров’як (Км), лопу́х вели́кий (Мг — ЗК), майник (Ан, Яна — СТ), обеля́н (Он — БО), обмил (Вх7 — ВЛ), ома́н (Гв, Ав, Во, Вх, Рг1, Ан, Ln, Пс, Gs, Мн, Rs, Ів, Сл, Mk, Ук, Мс, Мг, Яна — ЗАГ), оман луговий (Ан), оманник (Mk), омен (Сл, Ос — СТ, СЛ), подсолнок дикий (Ан — СЛ), пуговальник жовтий (Ан — СЛ), рипля́к (Мг — ЗК), си́ла дев’я́та (Мг — ЗК), соло́дке зі́лля (Гр — СТ), со́яшник ди́кий (Мс — СТ), старівни́к (Вх7, Гб2 — БУ, ГЦ), стожильник (Ос — СД), тверда́ трава́ (Мг — ЗК), уман (Ос — СД), умен (Ан — СТ), ухо медвеже (Ан — СД), у́шка медве́жі (Мг — ЗК), хліб новий (Вх — ДС), цар(з)ни́к (Мг — ЗК), чортополох (Ан, Он — СТ, БО).

Leymus racemosus (Lam.) Tzvelev — колосня́к китицецві́тий; колосня́к велете́нський (Ру), колосняк китицевий (Оп), колосня́к ріпякови́й (Мл); вострець (Го1 — СЛ), колосник (Чн, Ср, Ln, Го1, Шс2 — СТ, СЛ), колосня́к (Ан — СЛ), острець (Го1, Ян1 — СТ, СЛ), піщаник (Ан), рипілка (Го1 — СЛ), ячмінь дикий (Чн, Го1 — СЛ).

Potentilla argentea L. — перста́ч срібля́стий (Вх1, Вх6, Ру, Оп); пальочник срібноцвітий (Во); бедренець (Ос — ВЛ), бішена травка (Км), будбє́льник (Яв — ПЦ), гомоза (Ан — СЛ), горловка (Ан — СЛ), гризник (Ос — ВЛ), декохт вітряний (Ос — ПД), дерев’я́нка (Ан, Mj, Ду, Ів, Mk — СД, ПД, ПС), дубровка (Ан — ПС), дубровник боровий (Ан — ПС), жабівник (Км), жаблик (Го2 — СЛ), жабник (Км), жабовник (Ln, Шс — СТ), жо́вня (Ан, Ів — ПД), зілля від лихорадки (Ос — ПД), керме́нь (Жл), кость простужена (Ос — ПД), лапишник (Ан — СЛ), лапчатка (Ос — СД), нагідни́к (Ан, Ду, Ів, Mk — СТ), нечуйвітер (Ан — СЛ), перевійка (Ос — ВЛ), підвередник (Ос — ВЛ), полиньок-глоточник дрібний (Км), попилюха (Ос — ПД), простудник (Ос — ВЛ), п’ятилистник (Ln, Шс — СТ), п’ятка Матері Божої (Ос — СД), п’ятопал (Ос — ПД), рипішка (Ан — СТ), ритишка (Км), розпишка (Ан — СЛ), розтопир (Ан — СЛ), свина трава (Ан — СЛ), свинук (Ан — СЛ), сердечник (Ос — ВЛ), сіре зілля (Ос — ВЛ), сухітник (Ос — ВЛ), трава для свиней (Ос — СТ), цар-зіллє (Ан — СЛ), черве́ць (Рг1, Ан, Ln, Пс, Жл, Кр, Шс, Ду, Ів — СД, СТ, СЛ), черве́чник (Шс2, Ду, Ів — СЛ), черви́ч(ш)ник (Рг1, Ан, Пс, Mj, Ян2, Ду, Ів, Mk, Ос, См — СД, ПД), черво(а)то́чник (Ан, Ду, Ів, Км — ПС), черв’янець (Ан), черв’ячник (Ln, Шс — СТ), череви́шник (Ів).

Serratula tinctoria L. — серпі́й фарбува́льний (Оп); різать барвильник (Вх1), серпі́й краси́льний (Сл), серпу́ха краси́льна (Мл); бидля́к (Мг — ЗК), бодя́к я́ловий (Мг — ЗК), будя́к (Мг — ГЦ, ЗК), бу(о)дячо́к (Ан, Ум, Ду, Ів, См — ПД, ВЛ), бу́ковець (Гб2 — ГЦ), дзьоба́чка (Мг — ЗК), дра́чка (Мг — ЗК), касатик (Ан — СЛ), катарник дрібний (Сл — Сл), колювни́к (Мг — ЗК), колю́чка (Мг — ЗК), коля́к (Мг — ЗК), коля́чка (Мг — ЗК), колячни́к (Мг — ЗК), красноголовець (Mk), лопушок (Ан — СЛ), метелики сині (Ос — ПЦ), мо́лоч (Мг — ЗК), оста́ча (Мг — ЗК), остя́к (Мг — ЗК), осятни́к (Мг — ЗК), пору́ха (Мг — ЗК), рипі́й (Мг — ЗК), серп (Ум, Ів, Сл), серпі́й (Чн, Ан, Ln, Мг — СТ, СЛ, ЗК), серпни́к (Hl, Mk, См, Мг — СТ, ПД, БУ, ЗК), серпо́к (Жл), серпувни́к (Мг — ЗК), серпу́ха (Чн, Рг1, Ан, Ln, Пс, Ук, Мг — СТ, СЛ, ЗК), сітня́к (Мг — ЗК), страхополо́х (Ум, Ду, Ів, Мг — ЗК), тур-язи́к (Мг — ЗК), щерба́к (Вх7, Гб — ДС, ЛМ), щербни́к (Мг — ЗК), язи́ки ту́рі (Вх7, Коб — БУ, ГЦ), я́лове́нь (Ан, Ум, Ду, Ів).

Sinapis arvensis L. — гірчи́ця польова́ (Вх1, Вх2, Мл, Ру, Оп; Мн2, Шм, Шс, Сб — СТ, ПД, БО); свирі́па (Сл; Рг1, Ср, Вл, Ан, Ln, Мн2, Ян1, Ян4, Ду, Ів, Mk, Ук, Рм, Мг, Сб — ЗАГ); бадагу́з (Гб2 — ГЦ), бруквиця (Сл — ПС), бук (Сл — ПС), гирча́к (Гб — ВЛ), гирчи́ця (Гб, Гб2, Сб — СТ, ДС, ГЦ, ЛМ), гірча́к (Mk, Рм, Мг, Сб — СТ, ПД, ВЛ, ЗК), гірчи́ця (Жл, Ос, Гб, Мг, Сб — СД, СТ, ВЛ, ДС, БО, ГЦ), гірчиця біла (Во, Ln, Mk — СТ, СЛ), гірчи́чка (Мг — ЗК), горубка (Ос — ВЛ), горубка польова (Ос — ВЛ), гору́нка (Рг1, Жл, Мн2, Ду), горупа́ (Ду), гору́пка (Рм, Гб, Коб — ВЛ), горушниця (Сл), горчи́ця (Мг, Сб — ДС, ЗК), горчиця біла (Сл), гурчи́ця (Мг, Сб — ПЗ, ЗК), дрясе́н вели́кий (Мг — ЗК), любисток (Сл — ПС), редкі́вка (Гб — ПЗ), ре́дьков ди́ка (Мг — ЗК), ре́пка (Рм — ВЛ), ри́пчий (Мг — ЗК), рі́па (Мо — ПД), ріпа́к (Мг, Сб — ВЛ, ЗК), ріпа́к ди́кий (Сб — ДС), рі́пиця (Мг, Сб — ГЦ, ЗК), ріпиця біла (Сл), ріпиця польова (Сл), рі́пни́ця (Жл, Гд, Он, Мг — БО, ЗК), рі́(е́)пча (Мг — ЗК), ріпча́к (Мг — ЗК), ріпчи́ха (Мг — ЗК), ріпчи́ця (Мг — ЗК), свербейка (Ан — СЛ), свері́па (Ян4, Сб — СД, СТ), свиди́на (Рг1, Ів), свирі́пиця (Рг1, Ан, Пс, Ів, Сб — СТ), свиріпка (Ян1, Ян4, Сл — СТ, СЛ), свіре́(є́)па (Ян4, Сб — СД, СТ), сурепа (Ос — ПД), суре́пиця (Мг — ЗК), сурі́пиця (Чн, Шс, Сл, Сб — СТ, СЛ, ГЦ), сурі́(е́)пка (Ан, Ян1, Мг, Сб — СТ, ЗК), цве(і)рі́па (Сл, Рм, Сб — ВЛ, ПЦ), чай польови́й (Сб — СТ).

Xanthium strumarium L. — нетре́ба звича́йна (Ру, Оп); ове́чий реп’яшо́к (Сл; Ум, Ів), страхополо́х звича́йний (Мл), страхополох туриця (Вх1); арепей (Км), безсмертки лілові (Ан), бодя́к (Мг — ЗК), будячки (Ос — СД, ВЛ), волошки (Ан — СТ), дзьоба́чка (Мг — ЗК), драпа́ча (Мг — ЗК), дурнишник (Чн, Шм, Ос, См — СД, СТ, СЛ), залу́чник (Рг1, Пс, Ум, Ду, Ів, Сл, Mk — ПД), зо́бник (Рг1, Ан, Пс, Ів), їжовник (Км), китка (Ан — СЛ), коловатник (Ан — СЛ), колюка (Сл — ВЛ), колю́чка (Гт, Мг — ЗК), колячки́ (Гт, Мг — ЗК), кольки (Ос — СД), коровки (Ос — СД), коров’як (Сл — СД), нечуйві́тер (Мг — ЗК), овинки́ (Мг — ЗК), орепей (Ан — СЛ), постильник (Го1 — СЛ), репіх (Сл — ПС), реп’я́х (Ян1, Ян4, Сл, Mk, Ос, Мг — СТ, ПД, ПС, ЗК), реп’яшки (Рг1, Ан, Сл, Ос, См — ЗАГ), реп’яшо́к (Рг1, Ан, Ду, Сл, См — СД, ВЛ), рипи́й (Мг — ЗК), рип’я́к (Мг — ЗК), рип’я́нка (Мг — ЗК), рі(и)пля́к (Мг — ЗК), ріп’яшок овечий (Ср, Ан, Шс2, Ян4 — СТ), свинки́ (Вх, Вх1, Ум, Ду — ВЛ), свинюхи (Ос — ПД), свинюшки (Сл — СЛ), скаженюха (Ан — СТ), собачки (См — ПС), сухоцвіт (Ан), тури́ця (Нв, Ду — ГЦ), холе́ра (Мг — ЗК), чорто́поло́х (См, Мг — ДС, ЗК).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

настоя́телька, настоя́тельок; ч. настоя́тель очільниця жіночого монастиря. [Адже їм практично не дозволялось виходити за межі монастиря, і якщо настоятелька відпускала послушницю, то на короткий термін, не саму, але з іншою чи кількома сестрами. (Яна Шульга «Паломництво до київських православних святинь у XVIII ст.: соціоантропологічний вимір»: дисертація, К., 2015). Рипнули двері, й до класу зайшла настоятелька з двома молоденькими черницями. (Юрій Іздрик «Флешка-2GB», 2009). Митрополит Андрей призначив її досмертною настоятелькою монастиря. (о. Ігор Цар «Чудесні дарунки від Митрополита Андрея», 2002). Нарешті поклав одвезти Каміллу в монастир панянський, де за настоятельку його рідна сестра була. (Мігель де Сервантес «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», пер. Анатоль Перепадя, Ч. 1, розділи XXI-XXXV, 1995). Спочатку вони хотіли виказати на них настоятельці, та передумали <…>. (Джованні Бокаччо «Декамерон», пер. Микола Лукаш, 1969). Вона була б взірцевою монахинею, а може, й настоятелькою, змушуючи нас всіх клячати. (Софія Яблонська «Книга про батька», 1967). Якийсь пан звернувся до Настоятельки з просьбою прислати Сестру-монахиню, щоб зложила в домовину тіло одної пані. (Йосип Схрейверс «Моя небесня ненька», Львів, 1925).] див.: ігу́меня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М. Уманець, А. Спілка.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Брю́хо, Venter = пу́зо, че́рево, живі́т, бру́хо. С. З. Ш. — Ліг черевом на піч. — На брю́хѣ ше́лкъ, а въ брю́хѣ ще́лкъ, н. пр. — На нозї сап’я́н рипить, а у борщі тря́сця кипи́ть. — Нема́ чого́ у казанї, а золото на каптанї. н. пр. — Пло́хо лежи́тъ — брю́хо боли́тъ. н. пр. — Лихи́й схо́вок, то й до́брого спокуси́ть. н. пр. — Ходи́ть пе́рвымъ брю́хомъ = впе́рше зачерева́тїти. — У брю́ха нѣтъ уше́й = голо́дному їсти, а не музи́ку слухати. — Брю́хомъ хо́чется = дуже хотїти.

Жва́чка = 1. жу́йка, жвак. — Худоба лягла на спочивок, жує собі жуйку. н. о. — Жева́ть жва́чку = жу́йку жува́ти, ремиґа́ти. — Вози скриплять, ярма риплять, воли ремиґають. н. п. 2. рос. Scleranthus annuus L. = борови́й проскурни́к, борода́вник. С. Ан.

Заскрипѣ́ть = заскрипі́ти, скри́пнути, зарипі́ти, зари́пати, рипну́ти.

Кипѣ́ть = 1. кипі́ти, шумува́ти, (про вапну) — мусува́ти, (дуже) — клекота́ти, (пускаючи бульки) – бу́лькати, булькота́ти (С. Ш.). — Кипить, аж шум в гору скаче. Кн. — На чоботї сапъян рипить, а у борщі трясця кипить. н. пр. — Каша — мати наша, аж клекоче, та в рот хоче. н. пр. — Молода кров клекотом клекоче. Кн. 2. киші́ти, комаши́ти ся. — Людей аж кишить на майданї.

Отворя́ть, отвори́ть, ся = од(від)чиня́ти, одчини́ти, ся. — Я ж дожидала, я ж виглядала, ворітечка відчиняла. н. п. — Ой дївчино, дївчино, відчини, сама собі кривдоньки не вчини. Ой не буду, козаченьку, відчинять, бо ти будеш, серденько, ночувать. н. п. — До вікна вона підходить, одчиня вона його. Чайч. — Він убравсь в одну хвилину, мерщій двері одчинив. Ст. Г. — Зараз слуги одчинили браму, в поле чисте вибігли далеко. Ст. С. — Широкі ворота були одчиняні навстіж. Лей. — Отворя́ть ча́сто две́ри = ри́патися. — Отворя́ть кровь = пуска́ти кров.

Пи́сарь = пи́сарь (Лів.), пи́сар (Прав.), син його — писаре́нко, дочка — писарі́вна, аби який або молодий помішник — писарчу́к, писарча́, мн. — писарчуки́, писарча́та. – Пи́саремъ быть = писарюва́ти. — Наш писар у нас уже сїм год писарює, то знає, з кого є що взяти, а з кого нї. Чайч. — Тут за столом повно писарчат; пишуть усе, аж пера риплять. Кн.

Рапсъ = рос. Brassica Napusoleifera bienni — рапс, свирі́па, сурі́пиця, В. Ropa campestris — ріпа́к, рипі́й, гірчи́ця лубе́нська, С. Ан.

Са́ни, са́нки, са́ночки = са́ни, санки́, малі — саночки́, санча́та, без грядок — гринджо́ла, гринджоля́та, з кізяка, покриті кригою — грома́к (д. Сала́зки), городські — козирьки́, з коробом з лубка — за́лубнї, прості без короба — копильчаки́, ріжна́ті, рибальські маленькі — самоту́жки, частини санок: передо́к, задо́к, полози́, ко́роб, загнутий кінець полоза — ко́рса, ско́рс, мн. ко́рси, на́шивка на полозї — пі́длатка, дощечка, що зъєдиняє полози спереду — по́передень, по́передок, звязок шипа з полозом — стяго́ль, жердина, що впоруч з полозом — на́моржень, пристрой з боків, щоб не перекидались сани — крил́о, би́ло, кри́сло, мн. кри́ла, вірьовка що привъязуе голоблї — за́вертень, верхня частина полоза — голо́вка, кілки в полозах — копили́, що зъєдиняє копили — въязо́к, на чому держуть ся крила — ду́жки. Сум. Ох. Привикне собака за возом бігти, побіжить і за санками. н. пр. — Другим же шляхом ріжнаті прості по снїгу риплять собі санчата. Гр. Чайч. — Не въ свои́ са́ни не сади́сь. н. пр. .= 1. коли́ не Кири́ло, не пхай там ри́ло; не в свої са́ни не суньсь; не су́нь голови́, куди́ не влїзе. 2. не ти́кай но́са до чужо́го про́са; не пха́й ся, де тебе́ не тре́ба; в чужи́й череви́к ноги́ не сажа́й. н. пр.

Сафья́нъ = сапъя́н. С. Л. — С. то́нкій = миши́на. — На нозї сапъян рипить, а в горшку трясця кипить. н. пр.

Скрипня́, скрипотня́ = скрип, скри́пнява, рип, ри́пнява, рипотня́. — Далї подорожнїй почув скрипняву від гарб. Прав.

Скрипу́чій = скрипли́вий (С. Л.), скрипу́чий, скрипу́щий, рипли́вий (С. Л. Ос.). — Як до тебе ходити, коли маєш ворота скрипливі, а сусїди брехливі? н. п. — Скрипливиї ворітечка не могу заперти. н. п. — Скрипливе дерево і дужого переживе. н. пр.

Скрипъ = скрип, рип, частий — скри́пнява, ри́пнява. — Гомін великий, скрипнява від гарб, іржання кінське. Зїньк.

Скрипѣ́ть, заскрипѣ́ть, скри́пнуть = скрипі́ти, рипі́ти (С. Л.), ри́пати (С. Л.), ри́пнути. — На ногах сапъян рипить, а у борщі трясци кипить. н. пр. — Чув він щось рипнуло дверима. Лев.

Фанфаро́нъ = велича́йко, чванько́, пиндю́чник. — Думає: ось яка я цяця! в нових чоботях на рипах! Тьфу! пиндючник. Кн.

Ша́пка = 1. ша́пка (переважно тепла), смушева гостроверха — шлик, шличо́к (С. З.), повстяна — маґе́рка (С. Л.), яломо́к, з наушниками — малаха́й, капелю́х (С. З. Л.), кудлата і висока — ку́чма (С. З. Л.), овеча — би́ра, би́рка (С. Ш.), чабанська — чаба́нка, сукняна — шоломо́к, обши́та кабардою, у запорожцїв — кабарди́нка, з ріжками на взір конфедератки — рога́чка (С. З.), жидівська спідня — ярму́лка. — Єсть у мене шапка, єсть у мене дві — смушевиї обидві. н. п. — Старший син у хату вхожає, шличок здіймає. н. п. — Шличок козацький несе, на його голову надїває. н. д. — Сїчовик в червоному жупанї і в кабардинцї на бакирь. О. Ст. — Що за мода: все шапки — рогачки. н. п. — Архіере́йская ша́пка = ми́тра. — Быть подъ кра́сной ша́пкой = бу́ти в салда́тах. — Снима́ть ша́пку = шапкува́ти. С. З. — Ша́пка въ рубль, а щи́ безъ крупъ, н. пр. = на нозї сапъя́н рипи́ть, а у борщі́ тря́сця кипи́ть. н. пр. 2. віне́ць, коро́на.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)