Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 57 статей
Запропонувати свій переклад для «солдат»
Шукати «солдат» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Брат – брат, (мн.) брати́, бра́ття, брато́ве; (ласк.) бра́тік, бра́тічок, бра́тонько, бра́течко, братко́, брату́ньо, брату́сь, брату́сик, брату́ха, брати́ло; (соб.) братва́. [Сього́дні в ме́не го́сті, братва́ приї́хала – всі тро́є (Крим.)]; (двоюродный, троюродный) двоюрі́дний, брат у пе́рших; троюрі́дний, брат у дру́гих. [Він мені́ дово́диться брат у пе́рших: на́ші батьки́ були́ рі́дні брати́]. (Соб.) бра́тья и сёстры двоюр. – брати́телі; (б. крёстный) хреще́ний; (названный, крестовый) побрати́м, побрати́мець (р. -мця).
• -тья сводные – зведенюки́, зведе́нята, зве́дені брати́.
• Брат по отцу, но не по матери – мачуше́нко.
• Брат (ближний, товарищ, собрат по званию, ремеслу, занятиям) – брат. [У ля́хів – пани́, на Москві́ – реб’я́та, а в нас брати́. Това́ришу, рі́дний бра́те, ви́клич мені́ дівча́ з ха́ти].
• Бра́тья милые – брати́ лю́бі, бра́ття лю́бе. [Ой щасли́ві, бра́ття лю́бе, ви таку́ю ма́вши до́лю].
• Брат (член братства) – бра́тчик; наш брат (солдат, пахарь и т. п.) – наш бра́тчик (салда́т, хліборо́б і т. и.). [Було́ там бага́то на́шого бра́тчика].
Запа́с – (провизии, денег) запа́с (-су), (лишек) зайвина́; (военн.) запа́с, резе́рва; мн. -па́сы – запа́с, запа́си. [Запа́с біди́ не чи́нить (Номис). Се в нас про зайвину́ (Сл. Гр.). Тро́хи з зайвини́ беремо́, тро́хи приробля́ємо, та так і живемо́. Над лима́ном, над Сап’я́ном запа́си держа́ли (Грінч. III)].
• На (Про) -па́с – про запа́с, на схов. [Арі́йці соли́ли м’я́со на схов (Л. Укр.)].
• Иметь в -се – ма́ти про запа́с, держа́ти. [Яка́ з ме́не питу́ха?.. Єди́не про люде́й держу́: без ча́рки не мо́жна (Кониськ,)].
• Солдат, состоящий в -се – запасни́й (-но́го), (гал.) резерві́ст.
Запа́сный, -ной – запасни́й, припа́сни́й, ле́жаний, покладни́й, запасо́вий, (пров.) зале́жний, (воен.) резе́рвний. [Припасна́ копі́йка є у йо́го (Сл. Гр.). Запасни́й капіта́л. Запасна́ земля́. Робітни́к же не ма́є покладни́х гро́шей, що по схо́вках лежа́ть (Єфр.). Покладні́ гро́ші (Шух.). У нас ле́жаного хлі́ба нема́, і гро́шей ле́жаних нема́, – що заробля́ємо те й проїда́ємо (Харківщ.). О, в то́го є зале́жні гро́ші (Сл. Гр.)].
• -ный (солдат) – запасни́й.
• -ные войска – запасне́ (резе́рвне) ві́йсько.
• -ная часть, воен. – запасна́ части́на.
• -ные (о солдатах) – запасні́, резе́рвні.
Застё́гивать, -ся, застегну́ть, -ся – застіба́ти, -ся, застебну́ти, -ся, защіба́ти, -ся, защебну́ти, -ся, запина́ти, -ся, зап’я́сти́, -ся, (о мн.) позастіба́ти, -ся и т. д. [Цино́вним ґу́дзем застебну́вся (Котл.). Дала́ їм усі́м бі́лі сорочки́ і нови́ми стьожка́ми позастіба́ла (Чуб.)]. Защебну́в сви́ту на гаплики́. Солда́т на всі ґу́дзики запина́ється (Сл. Гр.).
• -нуть при помощи пряжки – зашпінкува́ти (гал.).
• Застё́гнутый – засте́бнений и засте́бнутий, заще́бнутий, зап’я́тий.
Инвали́д – інвалі́д; (солдат инвалидной команды) інвалі́д.
Карау́л –
1) (стража) сторо́жа (-жі), ва́рта, ча́та, калаву́р (-ра), караву́л.
• -лы, мн. – сторо́жа, ва́рта, ча́ти (р. чат), калаву́ри, караву́ли, (поставленные на -ле) вартові́ (-ви́х). [І в доро́гу подали́сь вони́ обо́є, обмина́ючи сторо́жу (Ворон.). Чу́ти, як перегу́кується ва́рта (Грінч.). Дале́ко їм обхо́дити гора́ми, щоб обдури́ть намі́сникові ча́ти (Грінч.). Ой круго́м це́ркви, це́ркви січово́ї калаву́ри ста́ли (Пісня)];
2) (пост, служба) ча́та и ча́ти, ва́рта, сторо́жа, калаву́р, караву́л, (дежурство) сті́йка. [Пора́ нам на ча́ту (Куліш). Го́нять, ма́мко, на сторо́жу, під чо́рний ліс на моги́лу (АД). Стої́ть солда́т на калаву́рі (Квітка). Сті́йку лю́ди одбува́ли по че́рзі (Кон.)].
• На -ле – на сторо́жі, на ва́рті, на ча́тах, на сті́йці.
• Быть в -ле – на ва́рті бу́ти.
• Вступить в (на) -у́л – на ва́рту ста́ти.
• Держать -у́л – вартува́ти.
• Итти в -у́л – іти́ на ва́рту.
• Стоять на -ле – на ча́тах стоя́ти, бу́ти на ва́рті, на сті́йці.
• Разводить, развести -у́лы – розставля́ти, розста́вити ва́рту, сторо́жу.
• Развод -лов – розставля́ння ва́рти, сторо́жі.
• Смена -лов – змі́на ва́рти, сторо́жі.
• Поставить -лы – поста́вити (постанови́ти) ва́рту, сторо́жу, ча́ти.
• Усеять -лами что – зачатува́ти що. [Неха́й гу́сто зачату́ють би́тую доро́гу (Куліш)].
• Строгий -у́л – го́стра ва́рта. [Перед па́лацом, де вона́ ме́шкала, стоя́ла го́страя ва́рта (Чуб. II)].
• Почётный -ул – поче́сна ва́рта.
• Гарнизонный -у́л – залого́ва ва́рта (сторо́жа).
• Брать, взять на -у́л – бра́ти, взя́ти на калаву́р.
• Взять под -у́л кого – узя́ти під сторо́жу кого́.
• Держать под -лом кого – трима́ти під сторо́жею (під ва́ртою) кого́;
3) карау́л! межд. – ґвалт! про́бі! про́боньку! ряту́йте! калаву́р! [Ай, ґвалт! сама́ в ха́ті, не дам ра́ди кошеня́ті (Номис)].
• -у́л! спасайте! – ґвалт! ряту́йте!
• Кричать -у́л – ґвалт, про́бі крича́ти, вола́ти; на ґвалт, на про́бі крича́ти (вола́ти, гука́ти), ґвалтува́ти. [Було́-ж тобі́ не люби́ти, а тепер хоч ґвалт кричи́ (Грінч. III). Крича́в на про́бі до чо́рної мря́ки (Коцюб.). Упа́в кома́р та й ґвалту́є (Пісня)].
• Хоть -у́л кричи – аж (хоч) ґвалт. [Аж ґвалт потрі́бні гро́ші (Крим.). Нема́ гро́шей хоч ґвалт кричи́ (Гайсинщ.)].
Кома́ндовать –
1) (в строю) кома́ндувати. [Сами́ кі́льки солда́т вою́ються, а тих, що кома́ндують, і нема́ (Рудч.)];
2) -вать, скома́ндовать что – кома́ндувати, скома́ндувати, нака́зувати, наказа́ти що кому́, велі́ти, звелі́ти, дава́ти, да́ти кома́нду кому́ на що, до чо́го. [Поста́вив кашова́р за́куску, – ота́ман кома́ндує ви́пивку (Мартин.)];
3) (чем) кома́ндувати чим, ма́ти в кома́нді, ма́ти під нача́лом що. [Ба́тько його́ полко́м кома́ндував (Ніков.)].
• -ть полком (быть полковником) – полковникува́ти (-ку́ю);
4) (предводительствовать) отаманува́ти, гетьманува́ти, гетьма́нити, порядкува́ти, правува́ти над ким, ким, пе́ред ве́сти. [І ни́ми Тул гетьма́нить (Куліш). Вони́ його́ слу́хають, а він ї́ми порядку́є (Звиног.). Подає́ го́лос, праву́є козака́ми (Н.-Лев.)];
5) (распоряжаться, хозяйничать) кома́ндувати, верхово́дити, отаманува́ти, правува́ти ким, чим, у чо́му, над ким, ору́дувати ким. [Отаману́є на́ша па́нночка над дівча́тами, виганя́є на па́нщину (Квітка). З грома́ди кпи́ли, хло́пців би́ли та верхово́дили в селі́ (Шевч.)].
• -ть волами (шутл.) – вола́м хвости́ крути́ти, начальникува́ти над теля́тами.
• Бесконтрольно -ть – верхово́дити чим, (образно) ма́ти ца́рство і па́нство (в чо́му).
• Кома́ндующий – що кома́ндує; (сущ.) кома́ндувач. [Кома́ндувач дру́гої наро́дньої а́рмії (Пр. Пр.)].
• -щий военного округа – кома́ндувач військо́вої окру́ги.
• -ющий морскими силами – кома́ндувач морськи́х сил.
• -щие классы – зве́рхні кла́си.
• -щая верхушка – кома́ндна верхі́вка.
• Временно -щий – тимчасо́вий кома́ндувач, (стар.) наказни́й команди́р.
• -щая местность, высота – головна́ місци́на, головни́й шпиль.
Мане́рка (баклажка для воды у солдат) – бляша́нка, мані́рка, пля́шка.
Моле́льщик, -щица – молі́льник, молі́льниця, (редко) моле́ць (-льця́) (м. р.). [Тепе́речки вже ось півно́чи, а ми й ло́ба не перехрести́ли. Молі́льники! (Корол.). Яки́й солда́т, така́ і би́тва, яки́й моле́ць, така́ й моли́тва (Складка)].
Нае́[ё́]мник –
1) (батрак и перен.) на́ймит (-та), на́йма́нець (-нця), нає́мник, ум. наймито́к (-тка́), ласк. наймито́чок (-чка), на́ймитонько (-ка, м. р.), ув. наймити́ще, наймитю́га, (пренебр.) наймитчу́к (-ка́), наймитча́ (-ча́ти). [Як це ста́лося, що вона́ пішла́ за ньо́го, ві́чного на́ймита, і до́сі не зна́є (Коцюб.). В одні́й кімна́ті спа́ли й свої́ лю́ди й нає́мники (Кам’янеч.)];
2) (солдат) нає́мник, на́йма́нець (-нця), нає́мний (на́йня́тий, платни́й) солда́т (-та), нає́мний и т. п. воя́к (-ка́), на́ймит-воя́к (Л. Укр.).
Нестроево́й –
1) воен. – немуштрови́й.
• -ва́я должность – немуштрова́ поса́да.
• -ва́я команда – немуштрова́ кома́нда.
• -во́й солдат – немуштрови́й солда́т;
2) (о лесе) небудіве́льний, небудівни́й.
• -вой лес – небудіве́льне (небудівне́) де́рево.
Ни́жний –
1) (находящийся внизу, на низу, идущий по низу) до́лішній, (редко) ни́жній. [До́лішня части́на п’єдеста́лу (Л. Укр.). Го́сті іду́ть у дім до́лішнім вхо́дом (Л. Укр.). До́лішня часть села́ (Франко). Ембле́ми горі́шнього і до́лішнього Єги́пту (Л. Укр.). Не ви́прохав ни́жнього, не ви́просиш ви́щого (Номис)].
• -ний конец стола – до́лішній кіне́ць (край) сто́лу (стола́).
• -няя конечность – до́лішня кінце́вина (кінці́вка).
• -ний Новгород – Ни́жній Но́вгород.
• Гласные -него под’ёма – голосні́ до́лішнього підняття́ (підне́сення).
• -нее окно – до́лішнє вікно́.
• -няя палата (в англ. парламенте) – ни́жня (ни́жча) пала́та.
• -няя полка шкафа – до́лішня поли́ця ша́хви (зап. ша́фи).
• -ний Рейн – до́лішній Райн.
• Верхнее, среднее и -нее течение реки – го́рішній, сере́дній і до́лішній біг ріки́ (рі́чки).
• -ний этаж – до́лішній по́верх;
2) (находящийся под низом, исподний) спі́дній. [Спі́днє жо́рно (Франко). Слабе́нький проміне́ць висві́чує на підло́зі крізь спі́дню щі́лину зачи́нених двере́й (Крим.). Закопи́лила спі́дню гу́бу (Н.-Лев.)].
• -нее бельё, см. ниже -нее платье б.
• -нее платье –
а) (брюки) штани́ (-ні́в), (юбка) спідни́ця;
б) (исподнее) спі́дня оде́жа; (кальсоны) спі́дні (-ніх) (штани́), спо́дні (день), підшта́нки (-ків).
• -ние слои почвы – спі́дні шари́ ґ[г]ру́нту.
• -няя челюсть – спі́дня ще́лепа;
3) (низовой) низови́й.
• -ние города – низові́ міста́, міста́ в пони́ззі (ріки́, рі́чки).
• -няя путина – плав (плавба́) за водо́ю;
4) (низший) ни́жчий.
• -ние присутственные места – ни́жчі урядо́ві устано́ви.
• -ний чин, устар. – ни́жчий чин (-на), (рядовой) рядови́й (-вого), рядови́й (про́стий) солда́т, (унтер-офицер) у́нтер-офіце́р, (зап.) підофіце́р (-ра).
• -ние чины – ни́жчі чини́.
Пехо́тный – пі́ший.
• -ный полк, солдат – пі́ший полк, коза́к.
Поста́вить –
1) поста́вити, постанови́ти, (только о многих предметах) поста́вляти що куди́; (усилит.: много и часто) попоста́вити, попоста́вляти; см. Ста́вить. [Семе́н ви́йняв з-під поли́ о́ко горі́лки й поста́вив на столі́ (Коцюб.). Постанови́ли сто́личок, горі́лку, зеле́ну ча́рочку і ковбаси́ (М. Вовч.). Ой ви́копай, ма́ти, глибо́кую я́му та похова́й, ма́ти, сю сла́вную па́ру, та поста́вляй, ма́ти, хрести́ золоті́ї (Метл.). А моли́лася скі́льки… що свічо́к тих попоста́вила (Кониськ.)].
• -вить горшок, чугун, обед, горшки, чугуны в печь – заста́вити (застанови́ти) го́рщик, чаву́н, обі́д, позаставля́ти (позастановля́ти), поста́вляти го́рщики, чавуни́ в піч. [Обі́д застанови́ла, хліб посади́ла (Г. Барв.). Уби́в ба́тенько тете́ру, заста́вила ма́тінка вече́ру (Козел.). Так-сяк поста́вляла що тре́ба в піч (Грінч.)].
• -вить избу, строение – поста́вити, ви́ставити, покла́сти ха́ту, зве́сти, ви́вести будо́ву. [Семе́н Яроше́нко покла́в собі́ ха́ту при доро́зі (Маковей). Два ро́ки мину́ло, за́ки покла́в ха́ту (Стеф.)].
• -вить ворота – покла́сти воро́та. [Тут Яросла́в Му́дрий воро́та покла́в (Маковей)].
• -вить каменную ограду – ви́мурувати мур.
• -вить памятник умершему другу – поста́вити, зве́сти па́м’ятник поме́рлому дру́гові.
• -вить леса вокруг здания – зроби́ти ришто́вання навко́ло буди́нку, обриштува́ти буди́нок.
• -вить шатёр – нап’я́сти́ наме́т, шатро́, зіп’я́сти курі́нь. [Я на башта́ні́ вже зіп’я́в яки́йсь курі́нчик та й спа́тиму там, хоч-би́ й дощ (Звин.)].
• -вить самовар – настанови́ти и наста́вити самова́р(а).
• -вить силок – за[на]ста́вити сильце́. [Стріле́ць сильце́ заста́вив, спійма́лась пта́шка вмить (Франко)].
• Не знаю, куда -вить мою мебель – не зна́ю, де-б поста́вляти мої́ ме́блі.
• -вить на колени – поста́вити (поста́вля́ти) на колі́на (навко́лішки) кого́.
• -вить кого на ноги – зве́сти, зіп’я́сти, поста́вити кого́ на но́ги. [Ота́к і звів чолові́ка на но́ги (Кониськ.). Скі́льки то стра́тили, по́ки чолові́ка на но́ги поста́вили (Мирн.)].
• -вить сына на квартиру – поста́вити (постанови́ти) си́на на ква(р)ти́ру, на ста́нцію. [У тіє́ї Петро́вої поста́вили Анто́ся на ста́нцію, як ото́ ба́тько йому́ вмер (Свид.)].
• -вить солдат на постой – поста́вити салда́тів (козакі́в) на пості́й (на посто́янку).
• -вить лошадь на конюшню – поста́вити, уста́вити коня́ до ста́йні, до кінни́ці. [Ко́ничка вста́вте до кінниче́йки (АД. Гр.)].
• -вить как следует хозяйство, предприятие, издательство, работу – поста́вити, упорядкува́ти, нала́годити, наладна́ти як слід господа́рство, підприє́мство, видавни́цтво, робо́ту.
• -вить кому закуску, бутылку водки, вина – поста́вити, доста́чити кому́ за́куску, пля́шку горі́лки, вина́. [Частува́в нас і за́куску доста́чив (Звин.)].
• -вить пьявки, банки – припусти́ти п’я́вки́, поста́вити ба́ньки.
• -вить знак, отметку на чём-л. – покла́сти знак, за́значку на чо́му.
• Я -вил свои часы по солнцу – я поста́вив, наста́вив свого́ годи́нника за со́нцем.
• -вить солдат в строй, в боевой порядок – ушикува́ти салда́тів (козакі́в).
• -вить оперу (пьесу) на сцену – ви́ставити о́перу (п’є́су).
• Этого нельзя -вить на одну доску – цього́ не мо́жна поста́вити на́рівні.
• -вить что над чем, выше чего – поста́вити, перева́жити що над що. [Му́сить у гре́цьку ві́ру охристи́тись і по всій Литві́ і По́льщі гре́цьку ві́ру над лати́нство перева́жити (Куліш)].
• -вить кого, что выше всего – над усе́ поста́вити, над усе́ вшанува́ти кого́, що. [Пови́нність я над все ушанува́в (Грінч.)].
• -вить кому в упрёк что-л. – поре́мствувати на ко́го за що, за дога́ну кому́ що взя́ти. [Пе́вне ніхто́ за те на ме́не не поре́мствує (Куліш)].
• -вить кому на вид что – ви́нести кому́ перед о́ко що, зверну́ти чию́ ува́гу на що, пода́ти кому́ на ува́гу, ви́ставити, завва́жити кому́ що.
• -вить кому в большую заслугу что-л. – призна́ти кому́ (за) вели́ку заслу́гу, що…
• -вить в счёт кому что – поста́вити, записа́ти на раху́нок кому́ що; (переносно) узя́ти, залічи́ти на карб кому́ що.
• Ни во что -вить кого – за ніза́що взя́ти кого́. [Взяли́ сироти́ну лю́ди за ніза́що (Грінч.)].
• -вить кого втупик – оступа́чити, в тісни́й кут загна́ти кого́.
• -вить кого в затруднительное положение – на слизьке́ загна́ти кого́.
• -вить кого в необходимость – зму́сити, приму́сити кого́.
• -вить кого в известность о чём – повідо́мити, сповісти́ти кого́ про що, за що.
• -вить меж себя завет – між собо́ю умо́ву покла́сти.
• -вить кого кем (над кем, над чем), см. Поставля́ть.
• Поста́вленный – поста́влений, постано́влений, поста́вляний.
• -ный в строй, в боевой порядок – ушико́ваний. [Огне́нні во́їни на хма́рах воюва́лись, вшико́вані як слід по-військово́му (Куліш)].
• -ный на сцену – ви́ставлений (на сце́ні);
2) см. Поставля́ть.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Солдат – (нем. от итал.) солдат, (устар.) салдат.
[— Та й хіба ж ти знаєш хазяйство? Був у салдатах, служив десь швейцаром, а до хазяйства пнешся! — І вправитель повернувсь було до свого діла, але зараз же знов озвався: — Хіба що… От у контору мені треба одного чоловіка… (Б.Грінченко). Бій скінчено, і ми його програли! А через що — це зрозуміло всім: У нас були всілякі генерали, Але солдатів не було зовсім (Є.Плужник). Нарешті лейтенант і салдат стали збиратися в дорогу (І.Багряний). Навчився сачкувати так майстерно, немов солдат, що добуває строк (В.Стус). Звання, і прізвища, і дати. Печалі бронзове лиття. Лежать наморені солдати, а не проживши й півжиття! (Л.Костенко). Солдатам узагалі не варто жалітися. Якщо ти солдат — не жалійся. Хочеш жалітися — не будь солдатом. Солдат може пожалітися лише самому собі й тільки на самого себе (В.Слапчук). Все позаду. Спи солдате! Вже домовились сини, як дорожче збути хату, де продати ордени (Л.Талалай). Мені шкода солдатів — байдуже, на чиєму боці вони воювали. Але мені зовсім не жаль штабних генералів, які кидали війська у нелюдський вир вибухів і пожарищ заради нової зірочки на своїх широких погонах. А потім було наказано жити й мовчати (Володимир Вакуленко-К.). Але тепер я починаю розуміти, чому для цієї худенької, виснаженої жінки я не такий, як усі солдати світу: я — її дитя. Для неї я завжди залишався її дитиною, навіть тоді, коли був солдатом (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Я тоді не розумів, що добрий солдат не той, що може бозна-що укоїти, а той, що може все витерпіти (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Якби наші солдати розуміли, через що ми воюємо, не можна було б вести жодної війни (Фрідріх Великий). Я змушував чекати імператорів та імператриць, та ніколи солдата (Ш.-Ж. де Лінь). 1. Солдати — це ті ж діти, тільки щось там уже виросло і автомат справжній. 2. Вислів “Розмір не має значення” придумали люди, що видають солдатам черевики]. Обговорення статті
Взвизгивать, взвизгнуть – вища́ти, (сов.) ви́скнути, дзви́знути, завискоті́ти, звискувати, звискнути, дзя́вкнути, дзявкоті́ти, вересну́ти (верескну́ти), звереснути.
[Крадькома від матері дала Гапці штурханців зо два. Дитина верескнула (Л.Українка). — Ти підеш мені зараз! — вищала вона тонким голосом (М.Коцюбинський). Він улучив камінцем у собаку, а та аж дзвизнула (Сл. Гр.). — Озираюся, а то наш Босий, — знаєте, той червоний наш песик, — лиш раз дзявкнув, та й бац насеред поля (І.Франко). Солдат на мить закляк з піднятою ногою, потім тоненько вискнув і одплигнув убік (Гр.Тютюнник). — Що ви? Погризлися чи помирилися? Тимко тільки засміявся і так здавив Марка за плечі, що той аж вискнув (Г.Тютюнник). Ява роздратовано верескнув і щосили хльоснув її килимком. Контрибуція, ліниво переступаючи ногами, повернулася до Яви хвостом (В.Нестайко). Пес не встиг і завискотіти — червона, аж чорна, кров бухнула йому з горла, заливаючи білий сніг (Валерій Шевчук). Добре було б заснути. Без дослухань до коридору, де хтось час од часу звискує і хто зна чим займається (Г.Штонь). …але куниця всередині нишкне ще дужче, собака внизу, під ялиною, аж охрип, хекає з висолопленим язицюрою і тоскно, безсило звискує, за мить віддихався і ще лютіше, азартніше, в п’янкому засліпленні, стрибає на стовбур — і сіється чорна, лускоподібна кора на витоптане котовило… (Є.Пашковський). Тремтячими руками завів машину, увімкнув фари, звискнув, рушаючи, на всеньке село, і рвонув униз по схилу, наче за ним чорти гнались (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)]. Обговорення статті
Внушать, внушить –
1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що;
2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати:
• внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я);
• внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого;
• внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що;
• внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що;
• внушать почтение – імпонувати кому;
• внушать представление – викликати, навіювати уявлення;
• внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру;
• внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху;
• внушать уважение – викликати повагу (пошану);
• это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що).
[Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху]. Обговорення статті
Диарея – (греч., мед.) діярея (совет. діарея), пронос, бігунка, (образн.) швидка Настя.
[В це неймовірно важко повірити, але ціле приміщення було затоплено рідиною із запахом французьких парфумів, у якій Степан Орестович зразу впізнав фекалії. За шкалу нашому героєві правили його гумові чоботи, тому він зразу зрозумів, що ситуація вийшла з-під контролю. Дедуктивним методом він встановив, що причиною цього всього були двісті солдат, або якщо бути точнішим, те, що на них напало. На них був напав пронос на десять метрів. Що це таке, Дужчий не пояснив, сказавши, що я не достатньо дужчий, щоб це зрозуміти, і взагалі — то державна таємниця (Михайло Цюрак). — Хто з’їсть оце мочене яблуко… а чи оцю кисличку… на того зразу ж нападе… — Що нападе? — Швидка… — Швидка Настя? — спитав дід Потреба. — Бігунка? (О.Ільченко). У мутному, міазматичному настрої, викликаному атмосферою джунґлів, вони приготували собі першу страву, комбінацію з ніпа-плодів і пюре з земляних хробаків, і це викликало у них таку сильну діарею, що вони навіть досліджували власні екскременти, щоб переконатись, чи не повивалювались, бува, кишки (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). 1. Страшна штука пронос при склерозі. Біжиш — і не знаєш куди. 2. Висять двоє кажанів на горищі догори ногами. Один до іншого: — Який день у тебе був найжахливіший у житті? — Коли почалася діярея]. Обговорення статті
Стройбат – (строительный батальйон) будбат (будівельний батальйон), (совет.) стройбат.
[Я досі не знав, що таке солдат. Я не знав, що його ще треба і жаліти. ….. Рік стройбату дав про себе знати. Стріляти я стріляв, не влучив — на щастя (В.Стус). Військова служба — стройбат на Уралі — три роки (Є.Сверстюк). «Слухай! — сказав йому капітан. — А може, ми його, ето-самоє, ета-вот, у будбат запердолимо?». Боб це почув і попросився до вітру (В.Діброва). І тут його переслідувала зла доля — він потрапив у будбат. Не треба, певне, пояснювати, що за публіка бувала зазвичай у будбатах (Валентина Гаташ). Солдат будбату присів перекурити. Дістає пачку «Прими», вголос читає: — Міністерство охорони здоров’я попереджає… — От же ж…, а на лопатах такого не пишуть!]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

СОЛДА́Т укр. воя́к.
ЕФРЕ́ЙТОР, ста́рший солда́т (коза́к).
ПЛОХ, не будь плох не з плохи́х бу́вши;
он о́чень плох він ду́же слаби́й, підсил. він пряде́ на тонку́;
плох тот солда́т, кото́рый не мечтает стать генера́лом то не коза́к, що не хо́че бу́ти отама́ном;
СРО́ЧНЫЙ (про діло) ще шпарки́й, (лист) спі́шни́й;
сро́чная слу́жба строкова́ слу́жба;
солда́т сро́чной слу́жбы строкови́к;
в сро́чном поря́дке нега́йно.

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Солдат – салда́т, -та; -ик – салда́тик, -ка.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Жовні́р, -ра – солдат.
Моска́ль, -ля́ –
1) русский.
• Москаля́ підпуска́ти, підво́зити кому́ – пыль в глаза пускать, надувать, обманывать кого.
2) холодный северный ветер;
3) солдат;
4) сорт льна;
5) сорт чесноку.
Ре́йта́р, -ра – конный солдат.
Стрижа́к, -ка́ – 1) см. Стригу́н;
2) название солдат (из-за коротко остриженной головы).
Ча́та, -ти –
1) отряд солдат, назначенный для стражи;
2) караул, дозор.
• Стоя́ти на ча́тах – стоять на часах.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Солдат – салда́т (-та), вояк (-ка́); с. билетный – біле́тний салда́т; с. отслужившийся, отставной – вислужений салда́т; с. рядовой – рядовий салда́т, рядовик (-ка); брать в солдаты – бра́ти, узяти до ві́йська.
Запас – запа́с (-су); в (на) запас – про запа́с; видимые запасы – на́вічні запа́си; отложенный в запас – покла́дний; солдат -са – запа́сник (-ка).
Разводить, -вести –
1) розво́дити, розвести; р. караул – розставляти сторо́жу; р. солдат по квартирам – розставляти, розста́вити (розміща́ти, розмістити) салда́тів по квартирах;
2) (давать развод) – розлуча́ти, розлучити, дава́ти, да́ти (шлюбну) розлу́ку;
3) (чернила) – розпуска́ти, розпустити.
Строить, построить –
1) будува́ти, збудува́ти; (из камня) – мурува́ти, змурува́ти; с. дом – ста́вити будинок; с. в ряды (напр., солдат) – шикува́ти, ушикува́ти.

- Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) Вгору

Худой солдат, который не надеется быть генералом. Плох тот солдат, что не надеется быть генералом. —
1. То не козак, що отаманом не думає бути.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

солда́т, -та; -да́ти, -тів

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Гайду́к, -ка́, м. Высокорослый служитель; солдатъ надворной стражи. Ой ви війти, отамани, панськії гайдуки. Нп. Ой крикнув царь на свої гайдуки: «Возьміть Байду добре в руки!» Гол. І. 2.
2) Особаго рода танецъ.
3) Гайдука́ сади́ти, уда́рити. Танцевать въ присядку. Ударила б гайдука, та боюся мужика. Чуб. V. 687. Еней, матню в кулак прибравши, і «не до соли» примовлявши, садив крутенько гайдука. Котл. Ен. І. 20.
4) Ніс гайдука́ ска́че. Выраженіе для указанія чьего-нибудь страшнаго аппетита, усиленной работы челюстями. Лупить (= їсть), аж ніс гайдука скаче, — танцює. Ном. № 12206. Ум. Гайдучо́к. Чуб. V. 1075. Ув. Гайдучи́ще. Чуб. V. 686.
Гармиза́, -зи́, м. Гарнизонный солдатъ. Чемеричка наряжалась в руб’я, як циганка, а усатим гармизою Крициха Улянка. Мкр. Н. 40.
Доклада́ти, -да́ю, -єш, сов. в. докла́сти, -ду́, -де́ш, гл.
1) Докладывать, доложить, прилагать, приложить. Доклада́ти праці, доклада́ти рук. Прилагать трудъ, прилагать старанія. Люде, що в науці кохаються, що звикли не тілько очима дивитися, а ще й докладати розумної праці, щоб вияснити собі усе те, на що дивляться. Дещо. 17. Доклада́ти во́за. Отколотить, убить. Ном. № 13185. Солдатъ. Бываетъ и на старуху проруха. Не потачь, хозяинъ: у каждово есть свои блохи. (О женѣ Михайла Чупруна). Михайло. Борони, Боже! як би я свою підстеріг в чім, — тут би їй і доклав воза. Котл. Моск. Чар., явл. X.
2) Прибавлять, прибавить, дополнять, дополнить. Инчий розважає, а инчий тугу докладає. Черк. у. До книжок докладає своє розумне слово.
3) Излагать, изложить обстоятельно, съ доказательствами. (О терпимыхъ отъ поляковъ и евреевъ притѣсненіяхъ). Козаки и мужики у неділю рано, Богу помолившись, листи писали, і в листах добре докладали, і до пана Хмельницького у Полонне посилали. Дума. Начне їй докладать, бо розумна таки й голова була у його. Стор. М. Пр. 153.
4) Доклада́ти кому́. Насмѣхаться надъ кѣмъ. Чує, як сміються з його, чує, як докладають йому. Кв.
Жовні́р, -ра, м. Солдатъ. Про їдного жовніра війна буде. Ном. № 833. Пішов милий в жовніри, я я іду в черниченьки. Чуб. V. 54. Ум. Жовні́рик, жовні́ронько, жовні́рочок.
Йо? меж. Выражаетъ удивленіе: неужели? въ самомъ дѣлѣ? Йо? щоб то оце запорожець та почав до жінок липнути? К. ЧР. 331. То не живий солдат, а то його парсуна. — Йо! гукнули дівчата і підбігли розглядати. Кв. І. 22.
Кату́н, -на, м.
1) Солдатъ. Як піду я у катуни, катуником буду. Гол. III. 122.
2) Раст. Gipsophila paniculata L. См. Перекотиполе. ЗЮЗО. І. 124.
Кома́ндувати, -дую, -єш, гл. Командовать. Сами кільки солдат воюються, а тих, що командують, і немає. Рудч. Ск. І. 107.
Компа́нчик, -ка, м. Солдатъ. Полюбила компанчика, гей за їм тужила. Гол. І. 145.
Моска́ль, -ля́, м.
1) Великороссъ. Москаль ликом в’язаний, у ликах ходе та й всіх у ликах воде. Ном. № 849. Підпуска́ти, підво́зити москаля́. Лгать, надувать, обманывать. Не слухайте, батьки, сього ледащиці: підвезе він вам москаля!.. Не москаля я вам підвіз, а роблю все по правді. К. ЧР. 376.
2) Солдатъ. Пан постановив оддати Миколу в москалі. Левиц.
3) Сортъ льна, сѣмя котораго не вылущивается само собой. Полт.
4) Сортъ чесноку. Вас. 204.
5) Насѣк. Pyrrhocoris apterus. Вх. Пч. І. 7. Ум. Моска́лик, моска́личок, моска́льчик. Роскажіть лиш, дядечку-москаличку, які дива ви бачили. О. 1862. V. 29. Ув. Москалю́га. К. Дз. 79.
Намуштрува́тися, -ру́юся, -єшся, гл.
1) Достаточно долго пробыть на ученьи (о солдат.).
2) Дисциплинироваться.
Постоя́нець, -нця, м. Солдатъ на постоѣ. Черк. у. Махнула швидко до троянців, щоб сих латинських постоянців по своєму осатанить. Котл. Ен. IV. 41.
Рейта́р, -ра, м. Конный солдатъ. Блиснула грімниця із чорної хмари, повалились, покотились пішаки й рейтари. К. Досв. 9.
Салда́т, -та, м. Солдатъ. З солдатом не з своїм братом, не стягайся. Ном. № 805. Ум. Салда́тик.
Стрижа́к, -ка́, м.
1) = Стригун.
2) Названіе солдатъ изъ за коротко остриженной головы. Желех.
Урльо́пник, -ка, м. Солдатъ въ отпуску по билету. Бився з урльопником. Федьк.
Ча́та, -ти, ж.
1) Отрядъ солдатъ, назначенный для стражи. Жодна (пластунська) чата мусить обходить своє займище. О. 1862. II. 64. Прокинулась і сонна чата. К. ЦН. 301.
2) Караулъ, дозоръ. Коли ж зустрічають ватагу козаків: теж ідуть на чати. ЗОЮР. II. 104. Стоя́ти на ча́тах. Стоять на часахъ.
Штаку́н, -на́, м. Инвалидъ, солдатъ инвалидной команды. Пішов на заробітки на Дін та й убив там когось, так його за штакунами сюди приведено. Лебед. у.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Маса́лка, -ки, общ. 1) Горемыка, человек, получающий об’едки, крохи. Пир. у., Конон.
2) Солдат (в насмешку). Киев.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

вороги́ня, вороги́нь; ч. во́рог
та, хто ворогує або бореться з кимось. [Піддається навіть кримінальній ідеї звести зі світу дружину коханця («я маю ворогиню, яку повинна знищити, і маю мету, до якої хочу добутися. Чоловіка». (Україна молода, 2015). Вже опісля, коли репресували саму Ганнусю, він на сторінках газети мужньо розповідав, як йому доводилося героїчно битися мало не за кожну літеру з тією ворогинею народу Новодубцевою. (Анатолій Власюк «Жовтогаряче сонце в чорному квадраті», 2014). Скоро розійшлися лютими ворогинями, не поділивши Авессалома. (Галина Тарасюк «Блудниця вавилонська», 2004). Гапка перестала тремтіти і подивилася на ворогиню таким темним поглядом, що та мимовільно відступила. (Валерій Шевчук «Срібне молоко», 2001). Що ж тепер робити? – швидко швидко забурмотіла до себе Мілена, несвідомо прискорюючи ходу і впиваючись пальцями в комір плаща, наче в горло ворогині: Мілені було страшно. (Оксана Забужко «Я, Мілена», 1997). Не можу з певністю сказати, чи любій моїй ворогині приємно буде, як увесь світ дізнається, що я їй слугую. (Мігель де Сервантес «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», пер. Микола Лукаш, Ч. І, 1995). Тому всі її ворогині поспішили перекинутись на її бік, як тільки стало очевидно, що одруження неминуче. (Габріель Гарсія Маркес «Кохання під час холери», пер. Віктор Шовкун, 1994). Раїна спровадила стару пройду, наживши собі ворогиню, попричиняла і позащіпала двері, взялася розшнуровувати корсаж. (Любов Пономаренко «На срібному човні», 1983). Колишня Володарка Віку, Весняна Троянда Махідевран ще дванадцять років оплакувала сина й онука, жила всіма забута, мало не жебруючи, зате все ж діждалася смерті своєї суперниці й ворогині і цим мала вдовольнитися. (Павло Загребельний «Роксолана», 1980). Ми будемо нищити їх, лише поскільки кожний солдат мусить убить ворога і позбавить честі ворогиню. (Олександр Довженко «Україна в огні», 1943). Ворогине Христова, а завтра улюблена його, – іди до нього. (Анатоль Франс «Таїс», 1927, пер. Валер’ян Підмогильний).]
див.: ворожи́ця, во́рожка, непри́ятелька, супроти́вниця, враги́ня
Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 78.
Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка.)
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
деса́нтниця, деса́нтниць; ч. деса́нтник
військовослужбовиця десантних військ. [Світлана Булавчик – не просто старший солдат. Вона – десантниця. (pershyj.com, 16.08.2018). Проте юна десантниця не сиділа склавши руки. (mil.gov.ua, 19.12.2017). Війна очима жінки-десантниці: Завжди було цікаво, як це – вистрілити у людину. (24tv.ua, 25.11.2018). <…> генерал Хатул Мохаммадзай, перша в історії країни жінка-десантниця. (Український тиждень, 19.11.2010).]
солда́тка, солда́ток; ч. солда́т
1. рядова військовослужбовиця сухопутних військ. [В Ізраїлі маєш зброю на очах постійно. Солдати і солдатки ЦАГАЛу повсюди тягають свої автомати “Узі”. (Збруч, 2018). <…> вона вже інтуїтивно відчуває, що з цеглиночок почала складати свою антиутопію, вона обростає мундиром солдатки нової війни, і ця війна буде не лише за себе. (Остап Дроздов «№2», 2017). Як чеську колаборантку її одразу ж застрелили б, а як звичайній німецькій солдатці в неї був шанс вижити. (Павол Ранков «Матері», пер. Тетяна Окопна, К., 2016). Повсякденне життя військових майже не розглядається в медіа, проте повсякденне життя і є реальністю солдаток АТО. («Невидимий батальйон: Участь жінок у військових діях в АТО» (соціологічне дослідження), К., 2016, c. 58). <…> в одній хаті вродлива висока солдатка пригостила його свіжими яйцями і чорним хлібом, хвалила тутешнє життя <…> (Харукі Муракамі «1Q84», пер. Іван Дзюб, 2009).]
2. дружина або вдова солдата. [Рідна наша солдатко! Пише до Вас командир взводу, в якому служив Ваш чоловік, гв. мол. лейтенант Безушко Тимофій Романович. (Володимир Лис «Соло для Соломії», Харків, 2013). Господиня — солдатка. Чоловік десь воює в Червоній армії. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання. Книга 2», Едмонтон, 1998). Залишилася Ганна солдаткою з двома дітьми і хворою Домашкою на широко розбудованому, але не докінченому подвір’ї. (Андрій Химко «У пазурах вампіра. I. Шляхами до прийднів», 1957). Мати була солдаткою і ходила «получать пособіє» і вже рік верталась ні з чим. (Іван Багряний «Пацан», 1928). Але він добре знав тепер, що то за суб’єкти ходили за ним завжди, як він іноді ввечері завертав до солдатки Ярини. (Володимир Винниченко «Таємність», 1912). Риндичка, стара баба. Гарасим, її свідок. Пріська, солдатка. (Марко Кропивницький «По ревізії», 1882).]
Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 441. – 2 значення.
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) – 2 значення.
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) – 2 значення.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Солда́тъ = салда́т (С. Л.), моска́ль (С. Л.), жовнїр (Гал. С. З.), зб. — салдатня́ (С. Жел.), москва́. — Дївчаток Москалї украли, а хлопцїв в москалї побрали. К. Ш. — Сирота ледащо не хоче робити, ой оддаймо вражого сина в москалї служити. н. п. — І одягли ся, немов москалї, у казенну муницю. Дум. — Був собі одставний москаль. н. к. — Гей в цїсаря тяжка служба, а мала заплата: не одному жовнїрові головочка стята. н. п. Б.

Запропонуйте свій переклад