Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 86 статей
Запропонувати свій переклад для «стріляти»
Шукати «стріляти» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Взводи́ть, взвести́ –
1) зво́дити, зве́сти́. [Звів його́ на схо́ди]; (о многих) позво́дити, (на го́ру).
• В. напраслину – прикида́ти (-ки́нути) пеню́, напа́сть, натяга́ти, натягти́ на ко́го. [Ще ска́жуть, що я вас отруї́в та прики́нуть пеню́, що й копо́ю не одбу́деш (Квітка)];
2) (курок) відво́дити, відве́сти́, одве́сти́ ку́рок. [Одві́в ку́рка і хоті́в стріля́ти].
Вздор – дурни́ця, нісені́тниця, недоре́чність, аби́що. Срв. Бре́дня, Бели́берда. Говорить, молоть, нести вздор – тереве́нити, пра́вити нісені́тниці, блягу́зкати, торо́чити, клепа́ти, плести́, верзти́ язико́м, химе́ри гна́ти, дурни́ці верзти́ (пра́вити, стріля́ти), плеска́ти, плести́, прова́дити не знать-що; (сов.) наблягу́зкати, наверзти́, наказа́ти сім мішкі́в греча́ної во́вни.
Во́йско, ед. и войска́, мн. – ві́йсько, рать (р. -ти). [Учи́в він рать стріля́ти (Самійл.)]; (навербованное) затяжне́ ві́йсько, затя́жці; (добровольческое) охо́че ві́йсько; (о кавалерии) охочекомо́нне ві́йсько.
• Разбитое во́йско – недо́битки (р. -ків.).
Выпа́ливать, вы́палить –
1) (выжигать) випа́лювати, ви́палити;
2) стріля́ти, стре́льну́ти, пальну́ти;
3) (слово) випа́лювати, ви́палити, стрі́лити. [От, він за́раз стрі́лить дурни́цю (Фр.)].
До́ка – до́ка, до́йда, дохо́жий чолов’я́га, тяму́ха, тяму́щий знаве́ць (р. -вця́), доте́пний, доте́пник, ми́те́ць, мисте́ць (р. -тця́), мистю́к. [Тако́го до́ку і в Киї́ві чи зна́йдеш. На це тре́ба тяму́ху (Коннс.). Риба́лочка мисте́ць усе́ в во́ді лови́ти (Греб.). Він мистю́к зайці́в стріля́ти].
Залп – ви́пал (-лу), густострі́л (-лу), гуртови́й стріл; (почётный) са́льва.
• Давать залп – випа́лювати, ви́палити, сальвува́ти, засальвува́ти.
• За́лпом – ви́палом, гуртови́м стрі́лом; (вдруг) одра́зу, ра́птом.
• Стрелять, выстрелить -пом – стріля́ти, стрі́лити ви́палом, гурто́м, са́львою, (пров.) одни́м бу́[а́]хом, бу́[а́]хнути. [А гарма́ти – як бу́хнуть усі́ одни́м бу́хом! (Звин.)].
• Дать залп по ком, чём – ви́палити в (на) ко́го, в (на) що.
• -пом пли (пали)! – ви́палом паль!
• Выпить -пом – одра́зу (з одно́го ра́зу) ви́хилити, одни́м хи́лом, одни́м за́махом и за одни́м за́махом ви́пити. [Нали́в горі́лки, шеле́пнув (хлопнул) за одни́м за́махом (Бордуляк)].
• Сказать, проговорить -пом – сказа́ти, промо́вити (проказа́ти) (за)одни́м ду́хом, одни́м бу́хом, бу́хнути.
Запа́ливать, запали́ть –
1) почина́ти, поча́ти стріля́ти;
2) (лошадь) запа́лювати, запали́ти (коня́).
• Запа́ленный – (о лошади) дихави́чний, запа́лений (кінь).
Заря́д –
1) набі́й (-бо́ю). [У ладівни́ці ні одні́сінького набо́ю (Дума)].
• -ря́д холостой – набі́й без ку́лі, сліпи́й набі́й.
• Стрелять холостыми -дами – стріля́ти без куль;
2) физ. – заря́д (-ду). [Електри́чний заря́д].
Застреля́ть – застріля́ти, поча́ти стріля́ти, (фам.) заба́хкати.
Куро́к – ку́ро́к (-рка), (зап.) ци́нґель (-ґля). [Одві́в курка́ і вже хоті́в був стріля́ти (Чуб.). Приста́влю рушни́цю до се́рця й надушу́ ного́ю ци́нґель (Коцюб.)].
• Взвести -ро́к – звести́ ку́ро́к.
• Спустить (нажать) -ро́к – надави́ти (надуши́ти) ку́ро́к (ку́рка́).
• -ро́к не взводится – ку́ро́к не зво́диться.
Легчи́ть (-чу́, -чи́шь) кого, что –
1) поле́гшувати кому́ що, дава́ти поле́гкість;
2) охотн. – ле́гко стріля́ти (би́ти).
• Ружьё -чи́т – рушни́ця ле́гко стріля́є (б’є);
3) виклада́ти, вала́шити, чи́стити, срвн. Выхола́щивать.
Лёт – літ (р. ле́ту и льо́ту), леті́ння (-ння). [Він заціка́вився пта́шкою і до́вго сте́жив за її́ ле́том (Коцюб.). Кри́га й сніг, твого́ вжахну́вшись льо́ту, розта́нули (Самійл.)].
• На -ту́ – на лету́, на льоту́.
• Стрелять по птице на -ту́, бить птицу в лёт – стріля́ти на пта́ха в льоту́, влетя́чку, стріля́ти (би́ти) летю́[я́]чу пти́цю. [З писто́лю ку́лею летю́чу пти́цю б’є (Стор.)].
• Убить на -ту́ – уби́ти на ле[ьо]ту́.
• Поймать на -ту́, с -ту – злови́ти, (с)пійма́ти на ле[ьо]ту́.
• Пошла пчела в лёт – пішла́ бджола́ у про́літ (Лебединщ.). Лё́том, см. отдельно.
II. Лук –
1) (оружие) лук (-ка). [Улу́чив, як стріло́ю з лу́ка (Г. Барв.). Бо Єго́ви натя́гнений лук і тети́ва нап’я́та, і нало́жена стрі́лка на ній – і то ви є стріла́ та (Франко)].
• Стрелять из -ка – стріля́ти з лу́ка.
• Натягивать лук – натяга́ти (напина́ти) лу́ка.
• Мастер, делающий -ки – лу́чник;
2) (шерстобитный) лук шапова́льський, бру́нька.
Лука́ть, -кну́ть –
1) ки́дати, ки́нути, шпурля́ти, шпурну́ти; срв. Мота́ть;
2) (стрелять их лука) стріля́ти, стре́льнути (стрільну́ти) з лу́ка. [Он, як стре́льнув Ба́йда з лу́ка (Пісня)].
Надрожа́ться – надрижа́тися, натремті́тися, натруси́тися, (сотрясаясь) надриготі́тися (-гочу́ся, -готи́шся) и надригота́тися (-гочу́ся, -чешся), надвижі́тися, надвигті́тися; (о струнах, слезах) набрині́тися; (о свете) намиг(о)ті́тися, намигота́тися.
• -ться от холода, страха и т. п. – натремті́тися, натруси́тися, попотруси́тися, попотрясти́ся, перетрясти́ся, (пров.) поподригота́ти, надригоні́тися з хо́лоду, з о́страху и т. п. [Яке́ ли́хо в доро́зі, що перетрясе́шся на лю́тім моро́зі (Грінч. III). Поподригота́ла я цю ніч – так хо́лодно було́ (Переясл.). Та й надригоні́вся-ж я, як почали́ на на́ше село́ стріля́ти! (Брацлавщ.)].
Отпа́ливать, отпали́ть –
1) кінча́ти, (с)кінчи́ти, перестава́ти, переста́ти стріля́ти;
2) -ливать и отпаля́ть, отпали́ть, см. Отжига́ть, Прижига́ть;
3) -и́ть штуку – (у)стругну́ти шту́ку.
Пали́ть, па́ливать –
1) (жечь, сожигать) пали́ти. [Пали́ти соло́му. На́що ви сві́чку па́лите?].
• Свинью -ли́ть – свиню́ смали́ти.
• -ли́ть кирпич – випа́лювати це́глу. См. Обжига́ть;
2) (печь) пекти́, пали́ти. [Со́нце па́лить, пече́].
• Палом -ли́ть – па́лом пали́ти;
3) -ли́ть, -вать, пальну́ть (стрелять) – пали́ти, пальну́ти, стріля́ти, стре́льнути, би́ти, вда́рити, бу́хати, бу́хнути, гати́ти, гатну́ти, гри́мати, гри́мнути, жа́рити, жарну́ти з чо́го. [З пісто́лів пали́ти. Бу́хають з гарма́т].
• Пли, пали́, воен. – паль [Ро́та – паль!].
Па́чка – па́чка, па́ка, жмут, ум. жму́то́к (-тка́), жму́тик. [Па́ка гро́шей. Шо́вку жмут. Жмут вереті́н. Держа́в у руці́ жмут гро́шей папіря́них].
• Складывание и связывание в -чки – пакува́ння. См. Свя́зка.
• Па́чками стрелять – стріля́ти пачка́ми.
Перекидно́й – пере́кидни́й.
• -но́й мостик – (напр. от берега до барки, до мельницы и т. п.) – похі́дня.
• Обстреливать кого -ны́м огнём – пере́кидом стріля́ти на ко́го.
Попа́ливать – стріля́ти, пали́ти, гри́мати, бу́хати ча́сом, часа́ми.
Попали́ть –
1) постріля́ти, попали́ти, погри́мати, побу́хати тро́хи (де́який час);
2) попали́ти; см. Поже́чь.
Про́мах, Прома́шка – хи́ба, про́гріх (-ріху).
• -мах сделать, см. Прома́хиваться, промахну́ться.
• Парень не -мах – хло́пець не ду́рень, ма́ху (хи́би) не дасть.
• Стрелять без -ха – стріля́ти не хи́блячи, не хиби́ти стріля́ючи.
• Не делающий -ха – нехи́бний. [В нас ру́ки му́жні, в нас ме́чі нехи́бні (Куліш)].
Пу́шка – гарма́та, ум. гарма́тка, пу́шка, кано́на. [Обступи́ли го́род У́мань, пороби́ли ша́нці та, й вда́рили з семи́ гарма́т у се́реду вра́нці (Пісня). Лід крі́пкий, хоч гарма́ти коти́ (Номис). Коза́цькі пу́шки були́ ме́нші і не не́сли так дале́ко, як туре́цькі, тому́ пушкарі́ вичі́кували догідні́шої хвили́ни, коли́ ту́рки піді́йдуть бли́жче (Маковей). Кано́ни гра́ють, ку́лі заспіва́ють (Федьк.)].
• Нацелить, прицеливать -ку – наці́лити, приці́лювати гарма́ту.
• По воробьям из -ки стрелять – з гарма́ти на горобці́в стріля́ти.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Бить –
1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити;
2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати;
3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти;
4) (вбивать) забивати;
5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати;
6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати;
7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти;
8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати:
• бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати;
• бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати);
• бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт];
• бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс;
• бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному;
• бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету;
• бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати);
• бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом;
• бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком);
• бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому;
• бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію;
• бить наверняка – бити напевне;
• бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце;
• бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого;
• бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому;
• бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати);
• бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися;
• бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони;
• бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе;
• бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки;
• бить по чему – бити по чому, боротися проти чого;
• бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди;
• бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить;
• бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт);
• бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака);
• бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому;
• бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому;
• бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’;
• бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити;
• бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого;
• бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому;
• бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.);
• бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу;
• бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.);
• в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують;
• жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою;
• избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні;
• кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.);
• лежачого не бьют – лежачого не б’ють;
• на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?;
• сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.).
[Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»]. Обговорення статті
I. Влёт, нареч. – на льоту (лету), в льоту, влетячку:
• бить птицу влёт – стріля́ти пта́ха (птицю) в льоту́ (на льоту), влетя́чку, стріля́ти (би́ти) летю́чу (летячу) пти́цю.
[— Покійний панотець маленьким іще вчив мене стріляти, і я, бувало, на льоту курей стріляю (І.Котляревський)]. Обговорення статті
Гореть – горі́ти, (реже) горі́тися, пали́тися, вогні́ти; (без пламени) же́вріти, же́врітися; (светиться) світи́ти, світи́тися, ся́яти; (пылать) пала́ти, палені́ти, пломені́ти (поломені́ти), палахкоті́ти, паші́ти, жахті́ти:
• в комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться;
• в печи горит – у печі (грубі) горить (гориться), палиться;
• гореть любовью к кому, к чему – палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого, палати (горіти) любов’ю до чого;
• гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати, з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі); горіти на роботі;
• гореть негодованием – кипіти від обурення;
• гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю, гнівом дихати;
• гореть нетерпением в ожидании чего – [аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що), украй нетерпляче чекати чого, умирати (аж труситися) з нетерплячки;
• гореть от (со) стыда – червоніти (червонітися) (горіти) з (від) сорому, (з стиду, іноді стидом), паленіти (пашіти) з (від) сорому, (жарт.) пекти раки;
• гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти;
• горит во рту – пече у роті;
• горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого;
• горит синим пламенем – горить синім полум’ям;
• дело горит (крайне спешно) – пильно кому, пильно припадає кому; пильне діло у кого;
• дело так и горит у кого – руки жаром так і горять у кого;
• душа горит – душа горить;
• как жар гореть – жаріти;
• когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться (Пр.); не тоді до млина, як вітру нема (Пр.); п’ятниця удруге не трапиться (Пр.); гуляй, дитино, поки твоя година (Пр.);
• на воре шапка горит – на злодієві [і] шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Пр.);
• на нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить;
• слабо гореть (мерцать) – блимати;
• щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють), обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє).
[Щока йому пашіла (А.Кримський). Безліччю жарин жевріла велетенська пожарина (С.Васильченко). Без підпалу й дрова не горять. От як золото горить! Рана горить. До горілки душа горить. Аж паленіє з сорому (АС). Що згоріло — те не зігніє (Пр.). Ми з тобою родичі: мій дід горів, а твій пузо грів (Пр.). Вибравсь вище, мов підпалив бур’яни — засяяли. Світиться, як гадючі очі, люта кропива, синім полум’ям палає гіркий полин, зелено висвічує запінена, скажена блекота. Високі будяки, як злодії, з кіллям… (С.Васильченко). Матрос, що робив трус, на слова товаришів «ми члени Центральної Ради» з ненавистю промовив: «а вас то нам и надо. Все эта Центральна Рада!…» І від цих слів, а головне — від виразу його обличча стало зрозумілим, що станеться щось непоправиме і безглузде… Така тупа ненависть світилась в його очах, так міцно одразу стисла його рука револьвер — що було ясно, для нього «Центральна Рада» — це не «політика», це не ідейно-ворожа сила, а ворог, реальний первісний ворог первісної людини, котрого треба різати, колоти, стріляти, з котрим іншої боротьби не може бути… (Василь Еллан).Усе, що так горіло, пригасає, А все що підкидаю, не горить (Л.Талалай). Мело, мело по всій землі, В усі усюди. Вогніла свічка на столі Господнім чудом… (Володимир Бич, перекл. Б.Пастернака). Дукині, як той казав, душа горіла швидше б того листа прочитати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий князь виліз нишком через вікно й подався до своїх покоїв, гнівом і досадою смертельною палаючи (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Ланарк аж спашів од утіхи (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Чи варто горіти на роботі, коли нічого не світить? (Міхаїл Мамчіч)]. Обговорення статті
Жираф, жирафа – (от араб.) жираф, жирафа.
[Отут уже держіться. Тут уже кожний тріск гілки — то тріск усіх ваших нервів. Падіння шишки з ялинки — атомна бомба. Стрибок зайця — мінімум стрибок жирафи. Лисиця — тигр. А ви ж зайців і лисиць не стріляєте. Боже борони! Найтяжчий злочин — стріляти на вовчій охоті в щось інше, крім вовка (О.Вишня). він розквасив носа, але скалиться до мене — бо такий п’яний, що мозок не розуміє, як боляче тілу. Суґа, хилитаючись, зводиться на одне коліно, наче хоче попросити моєї руки до шлюбу. Устає, стійкий, мов новонароджений жираф і валиться спиною на стелажі з воєнними кінами (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). У ресторані офіціянт зсуває столи. Підходить другий: — Банкет буде? — Та ні, хтось замовив шийку жирафа…]. Обговорення статті
Поражение, пораженье –
1) побиття́, пора́зка, побі́й (-бо́ю), побива́нка;
2) (мед.) ура́ження (несов. уража́ння), увере́дження, ушко́дження, (частичное) надвере́дження, ура́за;
3) (громом) забиття́ (гро́мом);
4) (чувством) ура́ження:
• нанести поражение кому – поби́ти кого, завда́ти побо́ю, пора́зки кому, побити (розбити) кого;
• оружие массового поражения – зброя масового знищення (ураження);
• поражение в правах (прав) – позбавлення прав;
• потерпеть поражение, понести поражение – зазна́ти пора́зки (побиття́, побо́ю); бути розбитим (переможеним);
• поражение нервных центров – ура́ження (увере́дження, ушко́дження) нерво́вих це́нтрів;
• стрелять на поражение – стріляти на ураження.
[Би́тва скінчи́лась по́вним побиття́м ри́мської а́рмії (Павлик). Як той казав, поразка — це наука. Ніяка перемога так не вчить (Л.Костенко). В перемоги тисяча батьків, а поразка — завжди сирота (Дж.Кенеді). Якщо ви проживете достатньо довго, ви побачите, що кожна перемога обертається поразкою (Сімона де Бовуар)]. Обговорення статті
Привычка – зви́чка, (разг.) приви́чка, за́ви́чка, на́ви́чка, (редко) пови́чка, (диал.) звичайка, призвича́йка, призвича́єння, нало́га до чо́го, (обыкновение) зви́ча́й, манера, традиція:
• без привы́чки – без на́вички (зви́чки);
• войти в привычку – стати (статися, зробитися) звичкою (зви́ча́єм, звичним, звичайним);
• за ним водится привычка – він має звичку (завичку);
• иметь привы́чку – ма́ти зви́чку;
• нарушить привы́чку – злама́ти зви́чку;
• оставить, бросить привы́чку – ки́нути (закинути) зви́чку, ки́нутися зви́чки;
• по привычке – з на́вички, з за́вички, за зви́чкою, (по обыкновению) [своїм] звича́єм;
• привычка — вторая натура (природа) – зви́чка — то дру́га нату́ра, зви́чка — що вда́ча;
• при привычке – від звички; через звичку;
• у него такая привы́чка – у ньо́го така́ зви́чка, на́вичка;
• усвоить привы́чку – набра́тися зви́чки, узя́ти зви́чку; узя́ти нату́ру;
• хорошая, дурная првы́чка – до́бра (га́рна), пога́на зви́чка, на́вичка, за́вичка;
• это вошло у него в привычку – він звик до цього; це стало (зробилося) його звичкою; це стало для нього звичним;
• это в привычке людей – так ведеться (такий звичай) у людей;
• это входит в его привы́чки – у ньо́го така́ зви́чка, таки́й звича́й.
[Така́ зви́чка бі́сова (П.Мирний). Відби́всь од мі́ських за́вичок (Б.Грінченко). У ньо́го нало́га пи́ти горі́лку (Сл. Гр.). Я й завички не брала удень спати (Сл. Гр.). Ви йому не дивуйте: в його така повичка (Сл. Гр.). Панич ходе по хаті, слухає та спльовує… У його була така чудна привичка — усе мов спльовує… (П.Мирний). — Звичка до розкошів уїлась їй у серце, мов іржа, — без них їй тяжко… (Л.Українка). Славко мав звичку сідати на тім ослоні та й довбати перед собою патиком у землі ямку (Л.Мартович). Мав навичку щонеділі впитися (Л.Мартович). — Ви промеж панами буваєте, а я промеж мужиками вештаюсь. Стало буть, тут діло навику, а привичка, кажуть, друга природа (М.Кропивницький). Починаю своєю звичкою перебирати в думках старі сюжети новел (С.Васильченко). Він уже в крові носив столітню привичку влади над людьми (Г.Хоткевич). Деталі вчорашнього дня проходили перед ним ясною ниткою. Може, ще з часів свого дитячого чередникування, лежачи в полі, плетучи батоги та кошики, він вкорінив у собі звичку до самопоглиблення (В.Підмогильний). «Досить… Проклятий, проклятий край… Ху-у! Немає сил…” Він шепотів без скарги, так, за старою в’язничною звичкою говорити з самим собою (І.Багряний). …“пане брате” — це була призвичайка в мові командира Бурлаки (Владислав Фортуна). О що то — єдність душ? О що то — щирість? Довіра? Приязнь? Що то є любов? То рівновага звички. Скам’яніле здивовання, подовжене в віки (В.Стус). Одщипнула крихту, жує помаленьку, слухає на смак, а  тоді:  »До-обрий!«  —  І  очима кліп-кліп. О, знову плакать заходжується! От звичка! І пішов на грядки картоплиння згрібати (Гр.Тютюнник). Огидна річ — наша терплячість. Наша звичка відмовляти собі у всьому. Так все може відмовитися від нас (Л.Костенко). — Вона у мене, як була молодша,була предивна, як на людський глузд. Було, сльозами набрякають очі, вона ж сміється кутиками вуст. Таке обличчя чи така вже звичка, а голосочок! — чистий, мов кришталь. Така була красива молодичка, вуста сміються, а в очах печаль (Л.Костенко). »Ви ж казали, що бульйон з яйцем є«, — хлипаючи, звертається він до касирки. » Тоді був, — незворушніє касирка. — Ти чого без черги питався? Треба було б не питатись, а, як усі люди, стояти в черзі… Мудак!" Ця мила московська звичка до незнайомих звертатися на ти! Цей прояв вселенськості, вселюдськості, всебратськості російського національного духу! (Ю.Андрухович). …то  була  цілком самодостатня творчість, в якій твоє власне фізичне незадоволення важило  не так-то й багато, — залишившись сама — бо він, завинувшись у довгополе, схоже на шинелю пальто, одразу пірвався кудись на помивку: звичайка досить хамська, коли вдуматися, але й це тебе тоді не зразило… (О.Забужко). В очі світити, стріляти в спину — Звичка, як Всесвіт, — Не має меж (І.Павлюк). Всі оті жестики, хусточки, вологі оченята, тушеві струмочки по щоках, сопіння, пошмаркування носика, стогони, похлипування – це дуже давня й набридлива звичка, яка кумарить, наче реклама, яку щодня крутять то телеку (А.Дністровий). — Ти мене дратуєш. — А надто — твої звички. — Мої звички? — Ти свистиш, — відповіла вона і виставила пальці, щоб перелічити. О Господи, то вона ще й на пальцях лічитиме? — Повторюєш одне й те ж саме… — Я? — …Щоранку зауважуєш, буцім я спізнилася. Щоранку готуєш каву, аби виглядати справжнім страстотерпцем (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Звичка — друга натура (Цицерон). Звичка — спритна, але надто колупайлива домоврядниця (М.Пруст). Добрі звички продовжують життя, а погані роблять його приємним]. Обговорення статті
Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес:
• борзая собака – хірт (хорт);
• бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути;
• вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика;
• две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.);
• каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке);
• [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.);
• как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес);
• как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани;
• любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.);
• не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.);
• ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес);
• собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.);
• собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі;
• собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.
[На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»]. Обговорення статті
Стройбат – (строительный батальйон) будбат (будівельний батальйон), (совет.) стройбат.
[Я досі не знав, що таке солдат. Я не знав, що його ще треба і жаліти. ….. Рік стройбату дав про себе знати. Стріляти я стріляв, не влучив — на щастя (В.Стус). Військова служба — стройбат на Уралі — три роки (Є.Сверстюк). «Слухай! — сказав йому капітан. — А може, ми його, ето-самоє, ета-вот, у будбат запердолимо?». Боб це почув і попросився до вітру (В.Діброва). І тут його переслідувала зла доля — він потрапив у будбат. Не треба, певне, пояснювати, що за публіка бувала зазвичай у будбатах (Валентина Гаташ). Солдат будбату присів перекурити. Дістає пачку «Прими», вголос читає: — Міністерство охорони здоров’я попереджає… — От же ж…, а на лопатах такого не пишуть!]. Обговорення статті
Упор – (действие) упирання, (предмет) підпора, опора, упора, (подпорка) підпірка, (сосредоточение на чём) натиск, притиск, (ударение) наголос:
• бетонные упоры – бетонні підпори;
• в упор (встретиться) – лицем в лице, око в око, носом до носа, ніс у ніс;
• в упор (смотреть) – в очі (дивитися);
• в упор (стрелять) – впритул (стріляти);
• делать упор на… – наголошувати (натискати) на…;
• до упора – до межі, до грані;
• не видеть в упор кого – не бачити кого впритул;
• с упором на… – з притиском на.., натискаючи на…, наголошуючи на…;
• упор лёжа – опора лежачи.
[У 10 — 12 років потрібно пропонувати дітям вправи для розвитку сили, наприклад згинання — розгинання рук з опори лежачи на підлозі, і збільшувати навантаження поступово (Анатолій Магльований)]. Обговорення статті
Упреждение –
1) ви́передження, випереджа́ння;
2) застере́ження, застеріга́ння, попередження, попереджання, попереджування;
3) запобігання;
• стрелять с упреждением – стріляти з випередженням;
• упреждение конфликтов, преступлений – запобігання конфліктам, злочинам;
• упреждение об опасности, уст. – попередження про небезпеку. Обговорення статті
Холостой, холост –
1) (о мужчине) нежонатий, неодружений, (рус.) холостий;
2) неробо́чий, нечи́нний, я́ловий, (рус.) холостий:
• вести холостую жизнь – парубкувати (молодикувати, бурлакувати);
• стрелять холостыми зарядами – стріляти без куль;
• холостой заряд – порожній, сліпий набій, набі́й без ку́лі;
• холостой патрон – сліпий патрон (набій);
• холостой ход – неробочий хід, я́ловий хід. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

БРОСА́ТЬ фраз. носи́ти [жизнь броса́ла их всю́ду за вік їх носи́ло всю́ди];
бросать в жар обсипа́ти жа́ром, пройма́ти моро́зом, док. як вогне́м обхопи́ти;
бросать взгля́ды ще пози́ркувати, стріля́ти очи́ма, стри́гти очи́ма;
бросать в лицо́ упрёки коло́ти о́чі доко́рами, забут. цві́кати в о́чі;
бросать в пот ударя́ти в піт, обсипа́ти по́том;
бросать гря́зью обкида́ти боло́том;
бросать жре́бий ки́дати жеребо́к, забут. ки́дати льо́си;
бросать небре́жно (слова) ки́дати че́рез ве́рхню гу́бу;
бросать тень ки́дати пля́му;
бросать перча́тку стил. відповідн. виклика́ти на герць;
бросать слова́ на ве́тер говори́ти на ві́тер, прибл. розкида́тися слова́ми;
бросает в дрожь кого дрижаки́ б’ють кого;
броса́ющий що ки́да тощо, зви́клий /ста́вши/ ки́дати, зда́тний ки́нути, ки́дальник, киду́н, киді́й, киде́ць, прикм. ки́дальний, мета́льний;
бросающий гря́зью зда́тний обки́дати боло́том, лихосло́в, обмо́вник;
бросающий де́ньги на ве́тер марнотра́т, розкида́й-тисячі́;
бросающий жре́бий киде́ць же́ребу;
бросающий ка́мешки в чей огоро́д зви́клий ки́дати камінці́ у чий горо́д;
бросающий на произво́л судьбы́ гото́вий ки́нути напризволя́ще;
бросающий слова́ на ве́тер ще́дрий на пусті́ слова́, скоробре́ха;
бросающий тень ра́ди́й ки́нути пля́му;
бросающий я́корь що кида́є я́кір;
бросаемый ки́даний, ве́рганий, ме́чений;
ВЕСТИ́ (протокол) писа́ти, (до чого), спричиня́тися, спричиня́ти що, (наслідки за собою) тягти́;
вести борьбу́ /вести иссле́дования, вести наблюде́ния тощо/ боро́тися /дослі́джувати, спостеріга́ти тощо/;
вести борьбу́ с чем дава́ти бій /оголо́шувати війну́/ чому, побо́рювати що;
вести двойну́ю игру́ торгува́ти на два база́ри;
вести де́ло ору́дувати;
вести де́ло к чему гну́ти куди /до чого/;
вести за́мкнутую жизнь жи́ти відлю́дно;
вести за собо́й что виклика́ти;
вести к чему ще йти́ся на [ведёт к сча́стью іде́ться на ща́стя], (мову) гну́ти /хили́ти/ куди;
вести нача́ло похо́дити, бра́ти поча́ток;
вести ого́нь стріля́ти;
вести пра́здные разгово́ры ба́витися балачка́ми;
вести перегово́ры ве́сти́ перемо́вини;
вести разгово́р бала́кати, ве́сти́ мо́ву;
стро́го вести себя́ (досто́йно вести себя́) шанува́тися;
вести себя́ прили́чно не дозволя́ти за́йвого;
вести скита́льческую жизнь блука́ти світа́ми;
вести собра́ние /вести заня́тия/ керува́ти збо́рами /заня́ття́ми/;
вести счёт рахува́ти;
вести холосто́й о́браз жи́зни одинакува́ти;
и у́сом не ведёт /и у́хом не ведёт/ (не вживає заходів) ні кує́ ні ме́ле;
веду́щий що веде́ тощо, покли́каний ве́сти́, воді́й, провідни́к, вожа́й, поводи́р /проводир/, прикм. головни́й, провідни́й, чі́льний, напрямни́й, чолови́й, ключовий [ведущая фигу́ра ключова́ фігу́ра], галиц. пра́порний, (про колесо) тягови́й, рухови́й, /певну працю/ за́йня́тий чим, відповіда́льний за, фраз. пе́рший [веду́щее звено́ перша ла́нка], образ. на /в/ чолі́, тех. директи́вний [ведущий луч директивний про́мінь];
ведущий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі;
ведущий борьбу боре́ць;
ведущий в ата́ку (рій) проривни́й, /хто/ стил. перероб. в чолі́ ата́ки;
ведущий войну́ за́йня́тий війно́ю, у ста́ні війни́;
ведущий в тупи́к спрямований у безви́хідь;
ведущий двойну́ю игру́, двору́шник;
ведущий за́мкнутую жизнь відлю́дько;
ведущий за собо́й что зда́тний ви́кликати, /в атаку/ = ведущий в атаку;
ведущий знако́мство з до́бре знайо́мий з;
ведущий к сприя́тливий для чого, зда́тний призве́сти до;
ведущий к ги́бели згу́бливий;
ведущий к осложне́ниям зда́тний ускла́днити;
ведущий к побе́де перемо́жний, оказ. проривни́й;
ведущий перегово́ры перемо́вець, уча́сник перегово́рів;
ведущий перепи́ску кореспонде́нт;
ведущий програ́ммы реконстр. провідни́к чого;
ведущий протоко́л протоколі́ст;
ведущий речь о чём фраз. заклопо́таний чим;
ведущий самолёт піло́т;
стро́го ведущий себя́ стате́чної пове́ді́нки, зви́клий шанува́тися;
ведущий скита́льческую жизнь зви́клий блука́ти світа́ми, обходи́світ, ві́чно в ма́ндрах, ві́чний мандрівни́к, розблу́каний світа́ми;
ведущий хозя́йство головни́й госпо́дар;
ведущее колесо́ рухове́ ко́лесо;
ведущийся що веде́ться тощо, ве́дений, прова́джуваний;
ведо́мый ве́дений, (трибок) обе́ртаний.
ДЕ́ЛАТЬ делать без ума́ пха́ти коло́ду, коти́ти брус;
делать больши́е глаза́ о́чі на лоб виверта́ти;
делать больши́е шаги́ ши́роко ступа́ти;
делать весёлую ми́ну при плохо́й игре́ роби́ти весе́лу мі́ну в пога́ній грі;
делать вид ще става́ти в по́зу;
делать внуше́ние вичи́тувати кому;
делать возмо́жным /делать досту́пным, делать нагля́дным, делать невозмо́жным, делать прия́тным тощо/ уможли́влювати, /удосту́пнювати, унао́чнювати, унеможли́влювати, уприє́мнювати тощо/;
делать вырази́тельным увира́знювати, виопу́клювати;
делать в отме́стку відпла́чуватися;
делать вред шко́дити;
делать вы́вод /делать заключе́ние/ висно́вувати, роби́ти ви́сновок;
делать гимнасти́ческие упражне́ния коротк. вправля́ти гімна́стику, вправля́ти ру́ханку;
делать гла́зки ще стріля́ти очи́ма;
делать два де́ла кува́ти на два міхи́, торгува́ти на два база́ри;
делать докла́д /делать объявле́ние тощо/, доповіда́ти /оголо́шувати тощо/;
делать га́дости ка́постити;
делать зака́з замовля́ти;
делать заявле́ние заявля́ти, склада́ти зая́ву;
делать зигза́ги кривуля́ти (док. накривуляти);
делать из дерьма́ котле́тку роби́ти з ву́ха сови́ шовко́ву торби́нку;
делать из ме́лочей собы́тие роби́ти з му́хи слона́, роздува́ти кади́ло;
делать киносъёмку фільмува́ти;
делать круг (в русі) роби́ти гак;
делать не с того́ конца́ роби́ти че́рез го́лову;
делать не́чего вст ??? нема́ ра́ди;
делать обтека́емым зали́зувати, обшаро́вувати, вигла́джувати, закру́глювати, заокру́глювати, знего́стрювати;
делать одолже́ние роби́ти до́брість;
делать отво́д кому відво́дити кого;
делать отступле́ние ухиля́тися;
делать оце́нку цінува́ти;
делать о́чную ста́вку зво́дити віч-на́-віч, галиц. конфронтува́ти (док. сконфронтувати);
делать па́кости ще чини́ти ка́верзи;
делать переме́ны міня́ти декора́ції;
делать по приме́ру кого іти́ за чиїм при́кладом;
делать по образцу́ чего галиц. взорува́ти на що;
делать попы́тки про́бувати;
делать послабле́ние дава́ти по́пуск, попуска́ти ві́жки́;
делать предупрежде́ние попереджа́ти;
делать снисхожде́ние роби́ти поле́гкість, роби́ти побла́жку;
делать ста́вку на кого ва́жити /числи́ти/ на;
делать сто́йку става́ти на рука́х, става́ти на ру́ки;
делать стро́гое внуше́ние ще накру́чувати хвоста́;
делать ударе́ние наголо́шувати, живомовн. вдаря́ти, кла́сти на́голос;
делать упо́р на что ще підкре́слювати що;
делать уси́лия ще напру́жуватися;
делать честь додава́ти че́сти кому;
делать ши́ворот-навы́ворот ста́вити віз попере́д коня́;
что ни делай образ. хоч скач хоч плач;
с э́тим ну́жно что́-то делать на це тре́ба яку́сь ра́ду;
делающий що /мн. хто/ ро́бить тощо, покли́каний /зда́тний, зму́шений/ зроби́ти, викона́вець, стил. перероб. роби́вши, фраз. позна́чений [делающий успе́хи позначений успі́хами], де ро́блять [цех, делающий та́ру цех, де роблять та́ру];
делающий больши́е глаза́ /делающий кру́глые глаза́/ з очи́ма ма́ло не на ло́бі;
делающий весёлую ми́ну при плохо́й игре́ з весе́лою мі́ною в пога́ній грі;
делающий всё возмо́жное гото́вий зроби́ти все;
делающий га́дости ка́посник;
делающий глу́пости зви́клий роби́ти дурни́ці;
делающий два де́ла кова́ль на два міхи́;
делающий измере́ния /делающий огово́рку тощо/ = измеряющий /оговаривающий тощо/;
делающий из му́хи слона́ паніке́р, ра́ди́й розду́ти кади́ло;
делающий круг зму́шений зроби́ти гак;
делающий надсе́чки карбівни́к, за́йня́тий карбува́нням;
делающий наоборо́т зви́клий роби́ти навпаки́;
делающий не с того́ конца́ стил. перероб. роби́вши че́рез го́лову;
делающий обтека́емым покли́каний зализа́ти, зали́зувач, знего́стрювач, прикм. зали́зувальний;
делающий одолже́ние ра́ди́й прислужи́тися, ірон. до́брий ву́йко;
делающий отступле́ние що ро́бить у́хил;
делающий па́кости ка́посник, ка́верзник, прикм. ка́посний;
делающий пого́ду заспі́вувач, головна́ фігу́ра;
делающий сто́йку що стає́ на ру́ки;
делающий ударе́ние що наголо́шує тощо, зви́клий наголо́шувати, ра́ди́й наголоси́ти;
делающий уси́лие стил. перероб. напру́жуючись;
делающий уси́лия гото́вий докла́сти сил;
делающий честь кому що ро́бить честь;
ничего́ не делающий не обтя́жений пра́цею, неро́ба;
не делающий секре́та из чего стил. перероб. не ма́вши на́міру таї́ти що;
НАДЕ́ЛАТЬ (дурниць) нако́їти;
наделать дело́в /наделать беды́/ нароби́ти ха́ле́пи /ли́ха/, нако́їти ли́ха;
наделать зигза́гов накривуля́ти;
наделать зла негара́зд вчини́ти;
наделавший ОКРЕМА УВАГА;
наделавший мно́го зла ОКРЕМА УВАГА;
ПОДЕ́ЛАТЬ ничего́ не поделаешь укр. нема́ ра́ди, нічо́го не попи́шеш;
но что поделаешь та що поді́єш;
СДЕ́ЛАТЬ (діло) ще ви́конати, (річ) ви́готовити, створи́ти, змайструва́ти;
сделать бо́льно кому завда́ти бо́лю;
сделать больши́е глаза́ поста́вити ро́гом о́чі;
сделать в благода́рность за что віддя́чити за;
сделать возмо́жным уможли́вити, фраз. да́ти наго́ду;
сделать всё возмо́жное зроби́ти все, що мо́жна;
сделать всё для кого не́бо прихили́ти кому;
сделать вы́говор фаміл. накрути́ти хвоста́;
сделать вы́чет відрахува́ти;
сделать грима́су скриви́тися;
сделать до́брое де́ло добро́ вчини́ти;
сделать досту́пным кому удосту́пнити;
сделать ки́слую ми́ну сква́сити гу́би;
сделать круг да́ти га́ку, зроби́ти гак, (в повітрі) кружельну́ти;
сделать намётку намі́тити (пункти́ром);
сделать неподви́жным знерухо́мити;
сделать нечувстви́тельным (етером) замори́ти;
сделать нововведе́ние перен. сказа́ти нове́ сло́во;
сделать одолже́ние прислужи́тися, зроби́ти ми́лість, зроби́ти до́брість;
сделать от воро́т поворо́т діста́ти о́близня, спійма́ти о́близня, вхопи́ти о́близня, з’ї́сти о́близня, скуштува́ти гарбуза́, узя́ти гарбуза́, з’ї́сти гарбуза́, діста́ти гарбуза́;
сделать пе́рвый шаг тру́дного пути́ зру́шити ка́мінь з мі́сця;
сделать поку́пки обкупи́тися;
сделать поползнове́ние /сделать попы́тку/ спро́бувати;
сделать нагля́дным /сделать невозмо́жным, сделать недействи́тельным, сделать однообра́зным, сделать самостоятельным, сделать незави́симым тощо/ унао́чнити /унеможли́вити, унева́жнити, уодномані́тнити, усамості́йнити, унезале́жнити тощо/;
сделать свои́м пра́вилом покла́сти собі́ за пра́вило;
сделать справедли́вым усправедли́вити;
сделать стра́шные глаза́ ви́звірити бу́ркала, ви́звірити о́чі;
сделать шаг ступи́ти крок [шагу не сделает кроку не ступить];
не сделать и мале́йшего уси́лия па́льцем не кивну́ти;
сделавший ОКРЕМА УВАГА;
СДЕ́ЛАННЫЙ зро́блений /пороблений/, упо́раний, вчи́нений, ви́конаний, ви́готовлений, змайстро́ваний;
СДЕ́ЛАННОЕ до́ро́бок.
ОБСТРЕ́ЛИВАТЬ ще стріля́ти, бра́ти під о́бстріл;
обстреливающий що /мн. хто/ стріля́є тощо, ра́ди́й обстріля́ти, за́йня́тий о́бстрілом, стріле́ць, стил. перероб. ста́вши обстрі́лювати;
обстреливающийся/обстреливаемый обстрі́люваний, підда́ваний о́бстрілу, взя́тий під о́бстріл;
ПРОИЗВОДИ́ТЬ (роботи) вико́нувати, (зміни) зді́йснювати, (переполох) зчиня́ти, здійма́ти, фраз. твори́ти, витво́рювати, перево́дити [производи́ть учёт переводити о́блік];
производи́ть в офице́ры /производи́ть в генера́лы/ галиц. виви́щувати до офіце́ра /генера́ла/;
производи́ть вы́стрел стріля́ти;
производи́ть впечатле́ние (производи́ть глубо́кое впечатле́ние) ще справля́ти ілю́зію, дохо́дити до се́рця, (запада́ти в се́рце /ду́шу/);
производи́ть гул стугоні́ти;
производи́ть жеребьёвку жеребкува́ти, ки́дати жеребо́к;
производи́ть затра́ты витрача́ти;
производи́ть измене́ния образ. міня́ти декора́ції;
производи́ть на свет ще випло́джувати;
производи́ть неплохо́е впечатле́ние живомовн. пока́зувати нічо́го;
производи́ть обрабо́тку обробля́ти;
производи́ть опла́ту плати́ти;
производи́ть осмо́тр огляда́ти;
производи́ть платёж плати́ти;
производи́ть подсчёт підрахо́вувати, роби́ти підраху́нок;
производи́ть приём прийма́ти;
производи́ть прове́рку перевіря́ти;
производи́ть рассле́дование розслі́дувати, забут. розслі́джувати;
производи́ть реви́зию /производи́ть ро́зыски/ ревізува́ти /розшу́кувати/;
производи́ть реши́тельные измене́ния образ. лама́ти лід;
производи́ть упла́ту = платить;
производи́ть учёт = учитывать;
производи́ть учёт векселе́й дисконтува́ти векселі́;
производи́ть эксперти́зу роби́ти експерти́зу;
производи́ть эффе́кт справля́ти ефе́кт;
производя́щий 1. що /мн. хто/ ро́бить тощо, зви́клий виконувати, ра́ди́й ви́конати, за́йня́тий викона́нням чого, за́йня́тий чим, викона́вець, 2. що виробля́є тощо, ста́вши виробляти, зда́тний ви́робити, за́йня́тий виробни́цтвом чого, виробни́к, продуце́нт, книжн. вигото́влювач, прикм. продукти́вний, виробни́чий, продукува́льний, виро́блювальний, ство́рювальний, витво́рювальний, для ви́роблення, складн. -виробни́й [хлебопроизводя́щий хлібовиробни́й], фраз. де виробля́ють [цех, производя́щий ши́ны цех, де виробляють ши́ни], 3. що справля́є тощо, зви́клий справляти, зда́тний спра́вити (ефект тощо), 4. що поро́джує тощо, зда́тний породи́ти, поро́джувач, спороди́тель, (бугай) племінни́й, книжн. плідни́к, прикм. б-я генерати́вний, 5. що тво́рить тощо, зда́тний створи́ти, творе́ць, уроч. сотвори́тель, прикм. продукти́вний, складн. -тві́рний, -тво́рчий, 6. що виви́щує тощо, покли́каний підви́щити, 7. що виво́дить, зви́клий виво́дити;
производя́щий в генера́лы зго́дний ви́вищити до генера́ла;
производя́щий впечатле́ние зда́тний спра́вити вра́ження;
производя́щий вычисле́ние обчи́слювач, за́йня́тий обчи́сленням;
производя́щий гул стугонли́вий;
производя́щий дозна́ние слі́дчий, за́йня́тий до́питом;
производя́щий на свет породи́тель;
производя́щий обыск = обыскивающий;
производя́щий о́пыты експеримента́тор, за́йня́тий до́слідами;
производящий ошеломля́ющее впечатле́ние зда́тний приголо́мшити;
производя́щий переворо́т в зда́тний здійсни́ти пере́воріт у;
производя́щий рабо́ты викона́вець робі́т, виконро́б;
производя́щий раско́пки за́йня́тий ро́зкопами;
производя́щий реви́зию ревізо́р;
производя́щий ремо́нт ремо́нтник, за́йня́тий ремо́нтом;
производя́щий свой род схи́льний виво́дити свій рід;
производя́щий сенса́цию сенсаці́йний, бучни́й, гучни́й;
производя́щий фуро́р зда́тний ви́кликати фуро́р;
райо́ны производя́щие и потребля́ющие райо́ни, де виробля́ють і спожива́ють;
производя́щийся/производи́мый 1. ро́блений, чи́нений, вико́нуваний, зді́йснюваний, 2. продуко́ваний, виро́блюваний, ство́рюваний /витво́рюваний/, 3. спричи́нюваний, 4. поро́джуваний, 5. утво́рюваний, тво́рений, 6. підви́щуваний /виви́щуваний/, 7. виво́джуваний, прикм. по́хідний;
производя́щийся що відбува́ється, відбу́ваний;
СТРЕЛЯ́ТЬ ще ба́хкати, баба́хкати, га́хкати, пу́кати, фаміл. шмаля́ти, (з гармат) би́ти, пали́ти, гати́ти, (про біль) сі́пати, /у скронях/ штрика́ти [похідн. штрик], (у вухах) би́ти дзво́ном, (недокурки) кля́нчити;
стреля́ть глаза́ми ще стри́гти /пря́сти/ очи́ма;
стреля́ть из пу́шки по воробья́м іти́ на му́ху з обу́хом, би́ти батого́м по воді́;
стреля́ть по ком стріля́ти на кого;
стреля́ть с упо́ра стріля́ти з підпо́ри;
стреля́ющий 1. що /мн. хто/ стріля́є тощо, охо́чий стріля́ти, зму́шений /ра́ди́й/ стрі́лити, за́йня́тий стрільбо́ю, стріле́ць, прикм. стрі́льчий, стріле́цький, вогнепа́льний, /про біль/ штрику́чий, складн. -стрі́л [стреля́ющее приспособле́ние автострі́л], -стрі́льний [скоростреля́ющий скорострі́льний], 2. выпрашивающий;
стреля́ющий в упо́р стил. перероб. стріля́ючи вприту́л;
стреля́ющий без про́маха непоми́льний стріле́ць;
стреля́ющий глаза́ми зви́клий стри́гти очи́ма, з бі́сиками в оча́х;
стреля́ющий из пу́шки по воробья́м прибл. пустодзві́н;
стреля́ющая боль штрику́чий біль;
стреля́емый 1. стрі́ляний, 2. кля́нчений;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Выпаливать, выпалить –
1) (выжигать, неожиданно сказать что-нибудь) випа́лювати, -люю, -люєш, ви́палити, -лю, -лиш;
2) (стрелять из ружья, пушки) стріля́ти, -ля́ю, -ля́єш, стре́льнути, -ну, -неш.
Стрелять –
1) (выстрелить) стріля́ти, -ля́ю, -ля́єш, стрі́[е́]лити, -лю, -лиш, стре́льнути, -ну, -неш;
2) (застрелить) стріля́ти, застре́лити.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Баклуши
• Бить баклуши, баклушничать – байдики (байди, баглаї) бити; байдикувати (байдувати); бомки стріляти (бити); гулі правити; гаяти час; ледарювати; дармувати. [Ми ж тут удвох, та ще он місяць байдикує у небі. Минко. Ниньки святої Домки; хто не хоче робити, той стріляє бомки. Сл. Гр.]
Бездельничать
• Всё время бездельничать – нічого не робити; усе байдикувати (гуляти, гультяювати, ледарювати, дармувати); байдики (байди) бити; (згруб.) бурла бити; гулі правити (справляти); (образн.) і за холодну воду (і до холодної води) не братися; (лок.) бомки бити (стріляти); ханьки м’яти. [Хто в літі дармує, той кепсько зимує. Пр. Вам усе тільки б гульки справляти! За гульками й діла не знаєте. Грінченко. Ниньки святої Домки: хто не хоче робити, той стріляє бомки. Пр.]
Бить
• Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши.
• Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.]
• Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.]
• Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.]
• Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному.
• Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети.
• Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.]
• Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.]
• Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.]
• Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.]
• Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце.
• Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.]
• Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.]
• Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.]
• Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого.
• Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.]
• Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе.
• Бить (ударять) по рукам – Див. рука.
• Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого.
• Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди.
• Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.]
• Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.]
• Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.]
• Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.]
• Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.]
• Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.]
• Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.]
• Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.]
• Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.]
• Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр.
• Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу.
• Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр.
• Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою.
• Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр.
• На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?
• Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.
Бросать
• Бросать, бросить без внимания кого, что – кидати, кинути, покинути ((за)лишати, (за)лишити) кого, що; занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти) кого, що; кидати, кинути без уваги кого, що; (образн.) кидати, кинути під лаву кого, що. [А дитя своє зовсім занедбала — пропадає дитя. Вовчок. Одвезли дитину да й занехаяли. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить в жар – брати, взяти (понімати, пойняти) жаром (вогнем); обсипати, обсипати жаром (вогнем); кидати, кинути в жар. [Мар’яну кинуло в жар, потім вона зблідла, зів’яла, як лист у задуху на сонці. Коцюба.]
• Бросать, бросить взгляд (взор) – зиркати, (по)зирнути (скидати, скинути, спадати, спасти, накидати, накинути) оком (очима); блимати, блимнути оком (очима); зводити, звести очі; наводити, навести (зглянути) оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути, глипати, глипнути) очима; кидати, кинути погляд (оком, очима); намигнути оком. [Скинула оком на Микиту. Кропивницький. Хто на неї з парубків згляне оком, то так і залюбиться. Свидницький.]
• Бросать, бросить в тюрьму – кидати, кинути (закидати, закинути, запроторювати, запроторити) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); (давн.) завдавати, завдати в холодну (в чорну); (про багатьох) позакидати, (позапроторювати) до в’язниці (у в’язницю, до тюрми, у тюрму); позавдавати в холодну (чорну). [Оцей ось пильний пан… звелів усіх завдати в холодну. Ільченко.]
• Бросать, бросить в холод – брати, взяти холодом (морозом); обсипати, обсипати (сипати) снігом [за шкіру]; всипати, всипати морозом; трусити, затрусити; мороз іде, пішов по кому; мороз іде, пішов [по шкурі, поза плечі] кому. [Як гляне, то аж мороз по шкурі піде. Тобілевич.]
• Бросать, бросить камешки (камешек) в чей огород (перен.) – камінці кидати, кинута (закидати, шпурляти, пошпурити) до чийого городу (в чий город); водою бризкати, бризнути на кого; квітку кому пришивати, пришити; (жарт.) стригти куди; ключку закидати, закинути куди; загинати, загнути куди. [Христя знає, куди це Грицько стриже, та мовчить. Мирний.]
• Бросать, бросить на ветер слова – кидати, кинута на вітер слова.
• Бросать, бросить на произвол судьбы – кидати, (по)кинути напризволяще; відбігати, відбігти кого, чого. [Повідбігали і хазяйства свого і діточок манесеньких. Квітка-Основ’яненко.]
• Бросать, бросить (оставлять) кого, что – кинути, покинути ((за)лишити) кого, що; зацурати кого, що; (образн.) п’ятами закивати на кого; (про багатьох) покидати (позалишати) кого, що. [Твою дочку хоче брати, мене, бідну, зацурати. Сл. Гр.]
• Бросать, бросить палки под колёса – кидати, кинути паліччя (палки) в колеса (між колеса, під колеса).
• Бросать, бросить тень на кого, что (перен.) – кидати, кинути тінь на кого, на що, ганьбити (ганьбувати, зганьбувати, славити, неславити, знеславити, безчестити, збезчестити) кого; плямити, заплямити (тьмити, отьмарювати, отьмарити) кого, що; у славу (неславу) вводити, ввести кого; безчестя класти, покласти на кого. [Нащо ганьбити чоловіка? Сл. Гр.]
• Бросать, бросить швырком, швырнуть – вергати, вергнути (шпурляти, шпурнути, жбурляти, жбурнути, швиргати, швиргонути). [Такі дуби верга, що по півтора обіймища. Казка. І зо зла палицю хапає… Шпурнув — та й всіх курей побив. Глібов.]
• Бросать в беспорядке, как попало – Див. беспорядок.
• Бросать, метать жребий – кидати, метати (брати) жеребок (жереб); жеребкувати; (на палиці) мірятися (вимірятися).
• Бросим! – киньмо!; покиньмо!; облишмо!
• Его бросает, его бросило в дрожь – його кидає, кинуло в дрож; його проймає, пройняв дрож (циганський піт); він їсть дрижаки; його напали дрижаки; його морозить (бере з-за спини). [Аж зимний дрож ненависті проймав запорозького козака. Ільченко.]
• Его бросает, его бросило в пот (от работы) – його проймає, пройняв піт від роботи; попоробив (попрацював, доробивсь) до поту; він упрів від роботи; (жарт.) він нагрів чуприну (лоба).
Взгляд
• Бросать, бросить взгляд (взор) – кидати, кинути погляд (очима, оком); зиркати, зиркнути, [позирнути [оком, очима]; накидати, накинути оком; скидати, скинути очима (оком); зводити, звести очі (очима); наводити, навести оком; метати, метнути (стріляти, стрельнути) очима (оком); бликати, бликнути (блимати, блимнути) [очима]; глипати, глипнути [очима, оком]; (тільки докон.) вергнути, очима (оком); намигнути оком. [А на лежале ввесь базар не хоче й оком намигнути. Сл. Гр.]
• Взгляд украдкой – погляд крадькома; крадьки й погляд.
• Вперять, вперить взгляд в кого, во что – втуплювати, втупляти, втупити (утоплювати, утопити, затоплювати, затопити, лок. вліплювати, вліпити) очі (погляд) в кого, в що; втуплюватися, втупитися очима в кого, в що; упинатися, уп’ястися очима (поглядом) в кого, в що; упинати, уп’ясти очі в кого, в що; (тільки докон.) второпити очі на кого, на що.
• Встречаться, встретиться с чьим взглядом – (зу)стрічатися, зустрітися (зах. стикатися, стикнутися, тільки докон. спіткатися) з чиїм поглядом (очима); спадати, спасти очима на чий погляд. [Хутенько глянув у бік, бо спіткався з Олениним поглядом. Мартович.]
• Высказывать свой взгляд – висловлювати свою думку (свій погляд); давати свій суд.
• Иметь общие взгляды – доходити [до] спільної думки.
• Мерить, смерить взглядом кого – міряти, зміряти (виміряти, виміряти, обмі́ряти, обміря́ти) очима (оком, поглядом) кого.
• На взгляд – на око (на вигляд, на погляд); як глянути.
• На мой (твой…) взгляд – [Як] на мій (твій…) погляд; [як] на мою (твою) думку (гадку); на мої (на твої…) очі; з погляду мого (твого…); як на мене (на тебе…); по-моєму (по-твоєму…).
• Они встретились взглядом – вони ззирнулися (зглянулися); очі їхні ззирнулися; очі зглянулися із (між) собою.
• Ошибочный взгляд – хибний погляд; хибна думка.
• Потупить взгляд – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) [додолу, на землю]; поставити вниз очі; очі [втупити, встромити] в землю. [Вона стояла бліда, спустивши очі додолу. Грінченко.]
• Привлекать, привлечь взгляд – привертати, привернути очі [до себе]; притягати (пригортати) очі (погляд) [до себе]; вабити око (очі, погляд, погляди); брати очі [на (в) себе]; вбирати очі (око) [у себе].
• Проникать, проникнуть взглядом – прозирати, прозирнути (проглядати, проглянути(ся), продивлятися, продивитися). [Ще прикріше подивилася дочці у вічі, неначе хотіла продивитися їй у душу. Мирний.]
• Человек с недобрым взглядом – людина з недобрим поглядом, іще звірогляд.
• Человек с суровым (исподлобья) взглядом – людина з суворим поглядом (з-під лоба), іще сторчогляд.
Вид
• Будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі).
• Быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (іноді) бути на очах у кого. [Вона в мене і перед очима і на думці… Квітка-Основ’яненко.]
• Быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого.
• В виде милости – як ласка (за ласку).
• В виде наказания – за кару. [Кілька годин пересидів за кару… Ковалів.]
• В виде опыта – як (с)проба (як (с)пробу, на (с)пробу, за (с)пробу). [Зробив на пробу, що з того вийде. Сл. Ум.]
• В виде процента – як процент.
• В виде чего (в качестве чего) – [Як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого.
• В виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…
• В виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище.
• В виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого.
• В виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…).
• В виду того, что… – через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; з огляду на те, що…
• В виду чего – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з огляду нащо; тому (тим) що…; маючи на увазі, що…; задля чого.
• В виду чего-либо – (за)для чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…
• В жидком, твёрдом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані.
• Видавший виды – обметаний; бувалий, бувалець; бита голова; битий жак. [Не питай старого, а питай бувалого. Номис.]
• Виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на [добрий] урожай, на майбутнє.
• Видал виды – [Всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето. [Одразу видно, що вони бували в бувальцях. Яновський. Видно, що він був на коні і під конем. Тобілевич.]
• Вид на жительство – свідоцтво на проживання; паспорт.
• Видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано.
• Видом не видать – видом не видати; зазором не видати; і зазору (і зазором) немає. [Ані слихом слихати, ані видом видати. Номис. Ге-ге! та його тут і зазором нема! Сл. Гр.]
• В каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…).
• В лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться).
• В неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі.
• В нетрезвом (пьяном) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч. [Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними. Сл. Гр.]
• В нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (-на, -не); незайманим (-ною).
• Внешний вид, внешность – зовнішній (зверхній) вигляд, зовнішність; урода. [Його зверхній вигляд цілком непоказний… Франко.]
• В свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися).
• В связанном виде (хим.) – у сполуках.
• Все виды (наказания, поощрения…) – усі, які є (кари, заохочення…).
• Всех видов (помощь) – усяка (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); яка тільки є (допомога).
• В скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (-на, -не); зібганим (-ною). [Так жужмом і поклав одежу, не хоче гаразд згорнути. Сл. Гр.]
• В таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу.
• В трезвом виде – по-тверезому; тверезим бувши.
• Делать, сделать вид, что… – удавати, удати, що… (ніби…); робити, зробити вигляд, що… (ніби…).
• Для вида – про [людське] око (про [людські] очі); для (ради) годиться; (іноді) для призору. [Хоч би про людське око упадали за мною! Дольд-Михайлик. Бачу, не сердиться, а гнівається для годиться. Стельмах. Там і масла того поклала в кашу — для призору. Сл. Гр.]
• Из корыстных видов – (за)для корисливої мети (з корисливою метою).
• Имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці].
• Иметь в виду кого, что-либо – мати на думці, мати на оці, на приміті (застар. в очу) кого, що; важити на кого, на що; уважати на кого, на що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що. [А щодо кандидата, то вони свого на думці мають, а ми — свого. Головко. Передовики лядської політики мали в очу саме панство. П. Куліш. Уважай, що говориш… Кобилянська.]
• Иметь вид кого, чего-либо, представляться в виде кого, чего – мати вигляд (подобу) кого, чого; виглядати (показуватися, видаватися) як (немов…) хто, як що, ким, чим. [А як воно виглядає? Та виглядає, як наш дуб… Прус.]
• Иметь вид на кого – важити (бити, цілити) на кого; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого; (образн.) накидати оком на кого. [Татарине, татарине! На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненьку зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого? ЗОЮР.]
• Иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий).
• Иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що.
• Имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати.
• Имея в виду что… – маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; уважаючи (зважаючи) на те, що…; з огляду на те, що…
• Каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає.
• Кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?
• На вид, по виду, с виду – на вигляд (на погляд, на око, на взір, на позір); з вигляду (з погляду, з виду, з лиця); зовні; назверх. [І що ж то за хороша з лиця була. Вовчок. Зовні Марія була зовсім спокійна. Смолич.]
• На виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, іноді при(все)народно). [Скажи, Йване, привселюдно, ти з доброї волі писався? М. Куліш.]
• Не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги.
• Не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (іноді образн.) не в вашу міру міряючи.
• Не подавать, не подать, не показывать, не показать вида (виду) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку; не виявляти; (зрідка) не даючися на знак. [Проте Орися й знаку не подала. Головко. Мати не виявляє, що про це вже зна… З нар. уст.]
• Никаких видов на успех, на выздоровление… – жодних виглядів (перспектив) на успіх, на одужання…
• Ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) разі; жодним способом; жодною ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі].
• Общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…
• По виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий).
• По внешнему виду (по внешности) – з зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою.
• Под видом кого, чего – у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; ким, чим; начебто (нібито, буцімто) хто, що, видаючи себе за кого, що.
• Показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки.
• Поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; подати кому на увагу що; завважити (зауважити) кому що.
• Потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити) з уваги (з ока, з очей) що; (розм.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що.
• При виде кого, чего – бачивши (побачивши, забачивши) кого, що. [Бачивши їхні муки, серце мені зайшлося болем. Прус. Забачивши бандитів, міліціонер почав стріляти. Прус.]
• Принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати) якогось вигляду; брати, узяти на себе лице (лик). [Настя набрала серйозного вигляду. Васильченко.]
• Принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину). Споважніти [на виду].
• Принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать.
• Скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися.
• Ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; зауважувати, зауважити кому; подавати, подати на увагу кому.
• Странный на вид – дивний з погляду; дивного вигляду; дивний на вигляд (на вид).
• У него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря.
• Ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядці).
Глазок
• Анютины глазки (бот.) – братки (братики); брат-і-сестра; полуцвіт (полуцвітки). [Ой на горі полуцвітки процвітають. Сл. Гр.]
• [Взглянуть] одним глазком (разг. фам.) – [Глянути] одним оком.
• Делать, сделать, строить, состроить глазки (разг.) – бісики (бісика) пускати, пустити (посилати, послати) [очима, оком]; очима грати (прясти); стріляти (стригти) очима; моргати. [З парубками вже не та: зуби до їх скалить, бісики пуска. Стороженко. Послала йому бісика очима. Мирний. Яка ж я? — прядучи веселими очима, допитувалась вона. Мирний. Очима і стріляє і благає. Н. п. Так очима на нього і стриже. Тютюнник.]
• На глазок, на глазомер (разг.) – на око; як оком зміряти. [Я будь-яку ділянку прикину вздовж і впоперек на око і скажу, скільки якої породи буде на ній… Стельмах.]
Лапоть
• В лапоть звонить (разг.) – байдики (байди, баглаї) бити; байдикувати (байдувати); (лок.) бомки стріляти (бити).
• Лапти плести (перен. фам.) – (про погану роботу) Лико плести; партачити; (плутано говорити) лико плести; плутати; (робити помилку у грі) ґави ловити.
• Лапти подковырки не стоят – шкурка вичинки не варта. Пр. Шкірка за вичинку не стане. Пр. Не стане шкірка за виправу. Пр. Шкурка за чиньбу не стане. Пр.
• На него чёрт лапти по три года плёл – три роки йому чорти чобітки шили та й не догодили. Пр. Йому сам чорт не догодить. Пр.
• Сапог с сапогом, лапоть с лаптем; лапоть знай лаптя, а сапог сапога – чешися (знайся) кінь з конем, а віл з волом. Пр. Віл до вола, кінь до коня, а свиня в тин [, коли нема з ким]. Пр.
• Это тебе не лапоть сплести – це тобі не лико плести; це тобі робітка неабияка.
Лет
• На лету отдать приказание – мимохідь (поспіхом) дати наказ(а).
• На лету (с лёту) хватать, ловить… что (разг.) – на льоту хапати, ловити… що; хутко сприймати (засвоювати) що.
• Стрелять (бить) в лёт – стріляти (бити) на льоту (іноді у льоті); стріляти (бити) летючого птаха (летючу птицю).
Муха
• Будто (словно, точно) муху проглотил – наче муху проковтнув.
• Быть под мухой (разг. фам.) – напідпитку (під чаркою) бути; убити чмеля; убити (пролигнути) муху.
• Делать из мухи слона – робити з мухи слона (вола, верблюда); робити з комара вола (верблюда); крутити з павутини мотуз.
• Докучлив как муха – настирливий (докучливий, уїдливий) як муха (як комар).
• [Какая] муха укусила кого – [Який] ґедзь укусив кого; [який] ґедзь напав кого (на кого); [яка] муха укусила кого; [яка] муха сіла на ніс кому.
• Ловить мух (перен.) – мухи бити; бомки бити (стріляти); байдикувати (байдики бити).
• Льнёт, как муха к мёду – летять, як мухи (оси) до меду. Пр.
• Мрут как мухи – мруть як мухи [восени].
• Мухи мрут (дохнут) – мухи дохнуть; нудота страшна (страшенна); аж нудить.
• Мухи не обидит (разг.) – (і) мухи не скривдить.
• Муху задавить (раздавить, зашибить) (разг.) – муху (чмеля) убити.
• Слышно, как муха пролетит – тихо, що й муху чути, як летить; тихо, що чути, як і муха летить; тихо як у вусі.
• Считать мух (разг.) – ґави ловити.
Промах
• Давать, дать маху, промаху – Див. давать.
• Не промах кто (разг.) – маху (хиби) не дасть хто; не дурень хто; не в тім’я битий хто; добрий митець з кого; не впустить рака з рота хто. [Чи ти бач який! Тільки ж і батько в мене сам не впустить рака з рота. Рильський, перекл. з Гоголя.]
• Стрелять без промаха – стріляти без похибки (без промаху); стріляти не хиблячи (не хибивши); не хибити стріляючи.
Пушка
• Брать, взять на пушку кого (разг.) – пускати, пустити туману кому; пошивати, пошити у дурні кого; підвозити, підвезти воза кому.
• Из пушки по воробьям (стрелять, палить, бить…) – з гармати у горобців стріляти.
• Пушкой не прошибёшь (не пробьёшь) –
1) І києм не протиснеш; і лопатою не прогорнеш; хоч греблю гати; ніде (нема де) й голки встромити;
2) хоч кіл на голові теши; уперся — як на пень з’їхав.
• Пушкой (пушками) не разбудишь (не добудишься); хоть из пушки (пушек) пали – хоч коти гармати (хоч з гармати пали) — не збудиш (не розбудиш, не добудишся).
Собака
• Две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай. Пр. Де пси свої гризуться, там чужий не мішайся. Пр. Свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся. Пр.
• Каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке).
• [Как] собака на сене – [Як] собака на сіні. Собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає. Пр. І сам не гам, і другому не дам. Пр. Сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає. Пр.
• Как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес).
• Как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани.
• Любит, как собака палку – любить, як собака цибулю. Пр. Рад, як сирота трясці. Пр. Терпить його, як сіль в оці. Пр. Догоджає, як чирякові на роті. Пр. Любить його, як хрін в оці. Пр.
• Не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати. Пр. Не тоді коня сідлати, як треба сідати. Пр. Не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса. Пр. Не тоді рушницю набивати, як треба стріляти. Пр. Шити-білити — завтра Великдень. Пр.
• Ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес).
• Собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить). Пр. Вітер віє, собака бреше. Пр. Вітер повійне, а собака брехне. Пр. Собака погавка, а вітер рознесе. Пр. Пси виють, а місяць світить. Пр. Собака гавка, а мажі йдуть. Пр. Пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе. Пр.
• Собаке собачья смерть – собаці собача й смерть. Пр. Жив, як пес, загинув, як собака. Пр. Ледачому ледача й смерть. Пр.
• Собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому.
Стрелять
• Стрелять глазами (глазками) – стріляти (стригти) очима; бісики пускати (посилати) [очима, оком].

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Стре́лити, см. Стріля́ти.
Стріля́ти, -ля́ю, стре́лити, -лю, стрі́лити, -лю – стрелять, выстрелить.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Стрельба – стрільба́, стріляння; обучение -бе – навча́ння стріляти; сегодня состоится пробная -ба – сього́дні бу́де про́бне стріляння.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

стріля́ти, -ля́ю, -ля́єш, -ля́є на кого, в кого; див. стре́лити, стре́льнути

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Бомок, -мка, м.
1) Слѣпень бычачій, Tabanus bovinus. Вх. Пч. І. 7.
2) Бомки би́ти, стріля́ти. Брать глину или грязь на палочку и бросать ее вверхъ; въ переносномъ значеніи: ничего не дѣлать, баклушничать. Шейк. Ниньки святої Домки: хто не хоче робити, той стріляє бомки. Ком. II. № 1067. Бо́мка люде пустили за вас. Распустили о васъ слухъ. Фр. Пр. 107. Що ти ми пуцьоєш бомки? Зачѣмъ ты врешь, обманываешь? Фр. Пр. 107.
Вибіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. ви́братися, -беруся, -решся, гл. 1) Собираться, собраться (въ дорогу), выѣзжать, выѣхать, выбраться, отправиться. Вибірається, як за море стріляти. Ном. № 10963. Не мила й гостина, коли з дому з сваркою вибірається. Ном. № 11949. На превелику силу вибрались із Київа. Стор. І. 156. Треба нам зарання вибраться, щоб ще загоді доплить до Капулівки. Стор. II. 115.
2) Взбираться, взобраться, взлѣзть. Вибрався на уступ. Стор. I. 120. Вибравшись на середину сухого гілля, примостився як раз над кобзою. Стор. М. Пр. 107.
3) Выходить, выйти, случаться, случиться, попадаться, попасться, найтися. Господи, що за красива дівчина з неї вибралася. Федьк. Як вибереться літом день гарячий, душний, то й згадаю собі те прощання наше. МВ. II. 14. Як тільки було вибереться у його слободна година. Сим. 199.
Відво́дити, -джу, -диш, сов. в. відве́сти, -веду́, -де́ш, гл.
1) Отводить, отвесть. Одведи її додому.
2) Отстранять, отстранить.
3) Взводить, взвесть. Одвів курка і вже хотів.... стріляти. Чуб. І. 154.
Го́ді, нар.
1) Полно, довольно, баста. Та годі сидіти, та пора летіти. Мет. От Іван і годі її стріляти. Рудч. Ск. І. 13.6. Ждала, ждала, та й годі сказала. Ном. № 5628.
2) Дальше нечего сказать, баста, да и только. Добре мені так, що годі. МВ. І. 15. Лихо, та й годі. Ном. № 2224. Рай, та й годі. Шевч. 35. Сміх, та й годі. Шевч. 285.
3) Нельзя, невозможно.
Ку́рок, -рка, м. Курокъ. Да вже шаблі заржавіли, мушкети без курків, а ще серце козацькеє не боїться турків. Макс. Одвів курка і вже хотів був стріляти. Чуб. І. 154.
Мистю́к, -ка́, м. = Мистець. Він мистюк зайців стріляти. Лебед. у.
Оре́л, орла́, м.
1) Орелъ. Ой з-за гори, із-за кручі орли вилітають. Мет. 106. Орла не можна бити; а як його стріляти, то треба спитать тричи: чи нажився на світі. Чуб. І. 64. Летять сини України вірли і соколи. Млак. 80. Употребляется какъ ласкательное слово въ приложеніи къ мужчинѣ, преимущественно козаку. Ой куди ж ти од’їзжаєш, сизокрилий орле? Мет. 38.
2) Названіе вола съ большими, вертикально поднимающимися рогами, концы которыхъ загнуты назадъ. КС. 1898. VII. 45. Ум. О́рлик, о́рличок, о́рлонько.
Стра́жник, -ка, м. Стражникъ, сторожъ, караульщикъ. Скочив стражник на охотник, стали ся стріляти, а Висоцький з своїм військом почав ся зближати. Нп.
Стре́лити. См. Стріляти.
Стрі́лити. См. Стріляти.
Стріля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. стре́лити, стрі́лити, -лю, -лиш, гл. Стрѣлять, выстрѣлить. Чоловік стріляє, а Бог кулі носить. Ном. Ой як стрелив Бондаренко, — гусарина встрелив. КС. 1862. III. 537. Стефан в серце стрілив. Лукаш. Ой як стрілив, — царя вцілив. АД. І. 146.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Вести, весть — ве́сти, прова́дити; В. бой — прова́дити бій; В. лошадь в поводу — ве́сти коня́ на по́воді; В. лошадь в ровных шенкелях — ве́сти коня́ в рівних шенкеля́х; В. наблюдение — сте́жити; В. огонь — стріля́ти.
*Выстрел — по́стріл, -ла; затяжной В. — затяжни́й по́стріл; производить В. — стріля́ти; прямой В. — про́стий по́стріл; холостой В. — сліпи́й по́стріл; линия В-ла — лі́нія по́стрілу.
*Огонь — вого́нь, вогню́; „Огонь“ — „Вого́нь“; О. автоматический — автомати́чний вого́нь; О. артиллерийский — гарма́тний вого́нь; О. беглый — перебі́жний вого́нь; О. ближний — бли́зький вого́нь; О. вести — стріля́ти; вид огня — рід огню́; О. групповой — групови́й вого́нь; О. дальний — дале́кий вого́нь; О. действительный — ді́йсний вого́нь; О. заградительный — засло́нний вого́нь; О. комбинированный — комбіно́ваний вого́нь; О. косоприцельный — навскі́сний вого́нь; линия О. — лінія вогню́; меткий О. — влу́чний вого́нь; меткость О. — влу́чність вогню́; напряженность О. — напру́женість вогню́; О. навесный — зви́слий вого́нь; О. непрерывный — безупи́нний вого́нь; О. одиночный — вого́нь пооди́нчий: О. перекидной — переки́дний вого́нь; О. перекрестный — перехре́сний вого́нь; О. с рассеиванием — вого́нь із ро́зсівом; О. редкий — рі́дкий вого́нь; ведение О. — прова́дження вогню́; возобновление О. — відно́влення вогню́; открытие О. — розпочина́ння вогню́; перенос О. — перене́сення вогню́; перерыв О. — перерива́ння вогню́; прекращение О. — припи́нення вогню́; развить огонь — зміцни́ти вого́нь; О. скачками вперед — вого́нь ско́ками напере́д; разделение О. — по́діл вогню́; распределение огня — розпо́діл вогню́; сосредоточение огня — зосере́дження вогню́; управленце О-нем — керува́ння вогне́м; О. фланговый — фланкови́й ого́нь; О. фронтальный — фронта́льний вого́нь.
*Производить, произвести — перево́дити, перевести́; П. выстрел — стріля́ти; П. маскировку — маскува́ти; П. наблюдение — сте́жити; П. побег — у[в]тіка́ти; „Произведено развод караулов“ — „Переве́дено ро́звід сторо́жі“.
*Стрелять, выстрелить — стріля́ти, ви́стрілити; „Стрелявшему орудию (взводу)“ — „Гарма́ті (чоті́), що стріля́ла“; Стреляющее приспособление — стрільни́й при́стрій.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

беззако́нниця, беззако́нниць; ч. беззако́нник
та, хто порушує закон. [Для чого на дебатах перед другим туром третя особа, ще й беззаконниця Юля Грігяно-Капітельман? Для хаосу і підтримки беззаконника Зеленського? (andloban, mykola1.wordpress.com, 19.04.2019). Ангай навчив би її стріляти з лука, вона б їздила разом з Гендрі, як справжня беззаконниця – як Венда Біла Олениця з балад. (Джордж Р. Р. Мартін «Буря мечів», пер. Наталя Тисовська, 2018).]
див.: зловми́сниця, злочи́нниця, лиході́йка
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)
Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)
дружи́нниця, дружи́нниць; ч. дружи́нник
членкиня дружини. [Класи ділилися на хлопців і дівчат, з дівчат готували санітарних дружинниць, хлопців навчали стріляти. (Гендер в деталях, 10.09.2019). Дружинниці спільноти прагнуть пізнання правд віри, духовного розвитку та своєю працею намагаються свідчити присутність Господа в нашому житті. (osbm-buchach.org.ua, 27.07.2014). І які обов’язки я тільки не виконувала – була депутатом Жовтоводської міської ради чотирьох скликань, агітатором, профспілковим діячем, дружинницею, навіть пожежницею. (Україна молода, 2011).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 424.
стрільчи́ня, стрільчи́нь; ч. стріле́ць
1. та, хто вміє стріляти. [Зойка і сама була вправною стрільчинею. (Лариса Денисенко «Нова стара баба»: збірка, 2012).]
2. військовослужбовиця піхотних військ. [Олена Степанів (1892–1963) – українська стрільчиня, перша у світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцерки<…> (Радіо Свобода, 29.05.2018). До початку першої світової війни під впливом «Січів» і «Соколів», у тому числі їхніх воєнізованих товариств, перебували тисячі юнаків і немало дівчат, яких називали стрільчинями. (Наука і суспільство, 1990, №3).]
// січова́ стрільчи́ня – членкиня добровольчого батальйону Українських січових стрільців. [Також в українському війську служили колишні Січові Стрільчині – О. Степанівна і О. Підвисоцька <…> (Наталія Шумінська «Становлення Галицької армії <…> (листопад 1918 – листопад 1919 рр.)»: дисертація, 2016).]
3. спортсменка, яка займається стрільбою. [Нагадаємо, що у 2002–му та 2011 роках Костевич визнавали найкращою стрільчинею світу. (Україна молода, 2013). <…> чотири роки тому першу ліцензію серед усіх видів спорту здобула стрільчиня Олена Костевич. (Високий замок, 2008).]
див.: кулеме́тниця

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Глазо́къ = 1. о́чко, о́ченько. — Мн. Гла́зки = д. Глазёнки. — Дѣла́ть глазки = очи́ма стріля́ти, бі́сики пуска́ти. — Очима і стріляє і благає. н пр. 2. мн. Глазки́ (у рослин) — бру́нька, бросто́к (С. Ш.), живе́ць. — Диво, що на березинї бруньки. н. пр. 3. (в улику) — ві́чко. 4. (у перстню, камінь) — о́чко. — Покочу и перстень, він очком обернеть ся. н. п.
Застрѣ́льщикъ = салда́т в передово́му ві́йську, що почина́є стріля́ти.
Застрѣля́ть = стріля́ти, пали́ти (почать).
Иску́сникъ, ца = ми́те́ць (С. Л.), мисте́ць, мистю́к, маста́к (С. З. Л), переважно що до вигадок, жартів то-що — штукма́йстер, штука́рь, ка. — Як хто мистюк зайцїв стріляти, то тут їх сила. Хар. Чайч.
Пострѣ́ливать = стріля́ти, пали́ти, тара́хкати (инодї).
Про́бовать, попро́бовать = про́бувати (С. Л.), спи́тувати, попро́бувати, спро́бувати, на смак — коштува́ти (С. З. Л.), смаку́вати, скоштува́ти, покоштува́ти. — Та спитував я вішати за шию, коли ж дихати не можна. Гр. Чайч. — Скажи, щоб поварька зварила, та тільки не коштувала. н. к. — Кортить з тобою випити горілки. Я єї сьогодня не коштувала. Федь. — З роду того чаю не коштувала. Кн. — Вік звікував, а різок не коштував. Кн. (Д. ще під сл. Испро́бовать і Попро́бовать). — Про́бовать си́лу = си́лу пита́ти, моцюва́ти ся. — Поїдем ми у чисте поле стріляти, свою силу питати. н. к.
Стрѣля́ть = 1. (вы́стрѣлить, стрѣльну́ть) — стрілят́и, пали́ти (С. З.), торо́хкати (дуже гучно), стрельну́ти, ви́палити, вда́рити, торо́хнути (С. Ш.). — Поробили шанцї, як вдарили з семи гармат у середу вранцї. н. п. — Випалив з рушницї. н. к. — Стрѣля́етъ въ уша́хъ = стріля́є, штрика́є в у́хах. 2. (застрѣли́ть) — стріля́ти, застре́лити, застрі́лити, заби́ти, вби́ти.
Ча́ща = гущина́ (С. Л.), гущиня́, гуща́вина (С. Ж.), гу́ствина (С. З. Л.), густи́ня (С. Л.), гущавни́к, не́тря (С. З.), не́три. — Залїз у саму гущавину. — Загнали ми його в нетри, не пролїзе, тодї ми давай стріляти. Кн.