Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 147 статей

Шукати «супротив*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Антагони́зм – антагоні́зм (р. -му), супроти́вність, супере́чність (р. -ности).

Антагони́ст – антагоні́ст, супроти́вник.

Вою́ющий – войови́й. • Вою́ющие стороны – супроти́вники, супроти́вні сто́рони.

Враг – 1) во́рог (ум. воро[і]же́нько, мн. вороги́, воріже́ньки), злоби́тель, -лька, лиході́й, -дійка, напа́сник, -ниця, не́при́ятель, -лька, супроти́вник, -ниця. • Трижды враг – три́ворог, во́рог і три́ворог. • Злейший враг – найзапе́кліший во́рог, закля́тий во́рог; прил. воро́жий. • Быть враго́м чьим – бу́ти во́рогом кому́. • Враг-женщина – (изредка) во́рожка. [Щоб замело́ стежки́ та дорожки́, щоб не зна́ли вороги́ і ворожки́, щоб не зна́ли, кого́ я люби́ла]; 2) (диавол) враг; прил. вра́жий; 3) см. Овра́г.

Вражде́бный – воро́жий, зловоро́жий, проти́вний, супроти́вний кому́. • Вражде́бные отношения, действия к кому – воро́жі вчи́нки (ді́ї), ворогува́ння до (про́ти) ко́го. • Быть во вражде́бных отношениях с кем – ворогува́ти.

Встре́чный – стрі́чний, зустрі́чний, стрі́чаний. • Первый встре́чный – пе́рший-лі́пший. • Встре́чный и поперечный – ко́жен стрі́чний, хто попа́ло. • Встре́чные кумовья – стрі́чані куми́. • Встре́чный иск – зустрі́чний по́зов, зустрі́чне домага́ння. • Встре́чный ветер – супроти́вний ві́тер.

Доказа́тельство – до́від (р. до́воду), (подтверждение) до́каз (р. -зу), (провинц.) до́казка, (свидетельство) сві́дчення, (доказывание) доведі́ння. [До́водами дове́дений. Їй усі́ пові́рили без до́водів (Грінч.). Істо́рія письме́нства дає́ найду́жчі до́кази націона́льної індивідуа́льности наро́ду (Єфр.). От вам до́каз на те (Конис.). Ми ма́ємо пе́вні сві́дчення, що вони́ не пока́зували йому́ шляху́ (Грінч.). Для таки́х фа́ктів не тре́ба і доведі́ння]. • Нет доказа́тельств – нема́ до́казів, ні́чим дове́сти́. [Усе́ село́ зна́ло, що це Пана́с ізроби́в, а ні́чим дове́сти, – так і пропа́ло (Грінч.)]. • -ства письменные – до́води листо́вні. • -ства вещественные – речові́ до́кази, речові́ знаки́. • -ства косвенные – посере́дні до́кази, -ство противного – дове́де[і́]ння супроти́вного.

Зудко – свербляче́. [Щоб супроти́вникам на́шої во́лі прийшло́ся і свербляче́ і боляче́ (Тоб.)].

Иск кому и к кому – по́зов (р. по́зову и по́зву) на ко́го. • Гражданский иск – циві́льний по́зов. • Встречный иск – супроти́вний, стрі́чний, зустрі́чний по́зов. • Пред’являть, пред’явить (вчинить) иск кому – заклада́ти, закла́сти, заложи́ти по́зов на ко́го, розпочина́ти, розпоча́ти по́зов із ким, позива́ти, запізва́ти кого́, позива́тися з ким (судиться). • Передача -ка – передава́ння, переда́ча по́зву. • Соединение -ков – з’єдна́ння, сполу́чення по́звів (Правн. Сл.). • Добиться чего-н. -ком – ви́позивати щось. [Позива́й його́, мо́же ви́позиваєш хоч тре́тю части́ну (Звин.)]. • Получить по -ку – діста́ти від по́зву. • Отказать в -ке – відмо́вити на по́зов. • Приостановление -ка – припи́нення по́зву.

Истребля́ть, истреби́ть – 1) кого что (много, всё: губить, погублять) вигу́блювати и вигубля́ти, ви́губити кого́, що (бага́то, все), згу́блювати и згубля́ти, згуби́ти кого́, що, (о мн.) погуби́ти, (уничтожать) вини́щувати, ви́нищити кого́, що (бага́то, багатьо́х, все), зни́щувати, ни́щити, зни́щити, (о мн.) пони́щити, повини́щувати, позни́щувати, повигу́блювати кого́, що; тлуми́ти, (о мн.) ви́тлумити, потлуми́ти, ви́мордувати, (изводить) зво́дити, зве́сти, (о мн. позво́дити), ви́водити, ви́вести, повиво́дити, перево́дити, переве́сти, поперево́дити, вибавля́ти, ви́бавити, повибавля́ти, (отравой) витру́ювати, ви́труїти, повитру́ювати кого́ (бага́то, все). [Си́пав град бу́йний, вигу́блював скоти́ну (Куліш). Прогніви́всь ти на наро́ди, ви́губив жорсто́ких (Куліш). Я вже ми́ші ви́губив (Звин.). Ми зни́щили гадю́че ко́дло лю́те (Грінч.). Хоті́в-би я усі́х їх до о́дного ви́нищити, ви́бити (Грінч.). Супроти́вних собі́ люде́й до оста́нку ви́тлумити (Куліш). Шля́хти ви́мордував бе́зліч (Куліш). Да нія́к не мо́жна ви́бавити тих мух (Борзенщ.). Усі́х лящі́в позво́диш (Глібов)]. • -бля́ть, -би́ть вредителей – вини́щувати, ви́нищити, вибавля́ти, ви́бавити шкідникі́в. • -би́ть клопов – ви́губити, ви́бавити, повиво́дити, позво́дити блощи́ці. • -бля́ть, -би́ть заразу – випові́трювати, ви́повітрити по́шесть (Сл. Ум.). • Мы -бля́ем леса без оглядки – ми ни́щимо (виплюндро́вуємо) ліси́ безо́глядно. • -бить до тла кого – ви́губити, ви́нищити, ви́вести, ви́бити до ноги́, до-ще́нту кого́. [Ви́б’ю всіх до ноги́, у нево́лю і бра́ти не бу́ду (Манж.)]. • -бля́ть бесцельно – марнува́ти, глумува́ти що; 2) (потреблять, поедать) тлуми́ти, стлуми́ти, спожива́ти, спожи́ти, труби́ти, перетруби́ти що; см. Уничтожа́ть. • -бля́ть, -би́ть (поедать) груши, арбузы – тлуми́ти, стлуми́ти, спожива́ти, спожи́ти гру́ші, кавуни́. [Тлуми́ли ла́сощі (Мкр.)]. • Я -би́л массу груш – я перетруби́в си́лу грушо́к. • Истреблё́нный – згу́блений, зни́щений, зве́дений, (о мн.) ви́гублені, повигу́блювані, пони́щені, повини́щувані и т. д. -ться – 1) вигу́блюватися, вини́щуватися, зни́щуватися, ни́щитися, зво́дитися, перево́дитися, вибавля́тися, сов. ви́губитися, зни́щитися, ви́нищитися, зве́сти́ся, переве́сти́ся, ви́бавитися; бу́ти згу́бленим, зни́щеним, ви́губленим, повигу́блюваними и т. д. [Бода́й його́ ко́рінь зві́вся (Номис)]; 2) (потребляться) спожива́тися, спожи́тися.

Лицо́ – 1) (физиономия) обли́ччя (-ччя), лице́ (-ця́), вид (-ду), твар (-ри), о́браз (-зу), (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску). [Звича́йна ма́са лю́дська ма́є обли́ччя не типові́ (Крим.). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (Н.-Лев.). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (Єфр.). Парсу́на розпу́хла (Борзенщ.). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (Проскурівщ.)]. • Большое -цо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар. • Здоровое -цо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́). • Красивое -цо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́). • Открытое -цо́ – відкри́те обли́ччя (лице́). • Полное -цо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, -на твар. [Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (Кониськ.)]. • Светлое, чистое -цо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид. [З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (Франко)]. • Убитое -цо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид. • Умное, интеллигентное -цо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид. [Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Грінч.)]. • Выражение -ца́ – ви́раз (-зу), ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́). [Супроти́вність у всьо́му, – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О. Пчілка)]. • -цо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́. • В -цо́ знать, помнить кого – в обли́ччя, в лице́, в о́браз, у тва́р зна́ти, пам’ята́ти (тя́мити) кого́. [Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (Харківщ.). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Квітка)]. • -цо́м, с -ца́ – з лиця́, з ви́ду, на виду́, на лиці́, на обли́ччя, на вро́ду, о́бразом, в о́браз; (по виду) лице́м, обли́ччям, ви́дом. [Непога́ний з лиця́ (Н.-Лев.). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (Н.-Лев.). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (Крим.) Хоро́ша на вро́ду (Глібов). А яки́й же він в о́браз? (Короленко). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (Крим.)]. • -цо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го. [Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (Свидниц.)]. • -цо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́. • -цо́м к -цу́ с кем – лице́м до лиця́, лице́м (лице́) в лице́, віч-на́-віч, о́чі-на-о́чі, о́ко-на-о́ко з ким, перед ві́ччю в ко́го. [В писа́нні (М. Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (Куліш). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (Кониськ.). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (Єфр.). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (Куліш)]. • -цо́м к -цу́ с чем – віч-на́-віч, на́-віч, лице́м в лице́ з чим. [Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М. Зеров)]. • Встретиться -цо́м к -цу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч. [Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (Кониськ.)]. • Говорить с кем с -ца́ на -цо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч. • Ставить, поставить кого -цо́м к -цу́, с -ца́ на -цо́ – зво́дити, зве́сти́ кого́ віч-на́-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) з ким, з чим. [Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (Єфр.)]. • Перед -цо́м кого, чего – перед лице́м кого́, чого́, перед чо́ло́м чого́, перед очи́ма чиї́ми. • Перед -цо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту. • По -цу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри. [Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (Франко). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (Кон.)]. • Быть к -цу́, не к -цу́ кому – бу́ти до лиця́ (редко до тва́ри), не до лиця́, ли́чити, не ли́чити, лицюва́ти, не лицюва́ти кому́, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) пристава́ти (приста́ти), не пристава́ти (не приста́ти) кому́, пасува́ти, не пасува́ти кому́ и до ко́го, (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; срв. Идти́ 7. [Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (Кониськ.). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Шейк.). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (Поділля). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л. Укр.). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (Єфр.). Диви́ся, не́нько, чи хороше́нько і подібне́нько (Чуб. III). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (Бороз.). Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (Куліш)]. • Она одета к -цу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй. • Изменяться, измениться на -це – міни́тися, зміни́тися, (о мн.) поміни́тися на лиці́, на виду́, (реже) з лиця́. [Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (Мирний). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (Тесл.)]. • На нём -ца́ нет, не было – на йо́му о́бразу нема́(є), не було́, він на се́бе не похо́жий (зроби́вся, став), був. [На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (Свидниц.)]. • Вверх -цо́м – догори́ обли́ччям, горі́лиць, (диал.) горі́знач. [Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М. Левиц.)]. • Вниз -цо́м – обли́ччям до землі́, долі́лиць. • Написано на -це́ у кого – напи́сано (намальо́вано) на виду́ (на обли́ччі) у ко́го. • Спадать, спасть с -ца́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі. • Ударить в -цо́, по -цу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду). [Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (Проскурівщ.). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Марков.)]. • Не ударить -цо́м в грязь – і на слизько́му не спотикну́тися. • С -ца́ не воду пить – ба́йдуже вро́да, аби́ була́ робо́та; 2) обли́ччя, о́браз (-зу); срв. О́блик. [Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Грінч.)]; 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на. [Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (Харк.)]. • Это что за -цо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? • Аппеллирующее -цо́ – осо́ба, що апелю́є. • Важное -цо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на (ирон. парсу́на, моція́). • Видное -цо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба. • Видные -ца – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови. • Это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті. • Действующее -цо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа). • Главное действующее -цо́ – головна́ дійова́ осо́ба; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж, геро́й, герої́ня. • Доверенное -цо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця. [Пан Дзеро́н, мій пові́рник, пе́рший купе́ць з Молда́ви (Маков.)]. • Должностное -цо́ – урядо́ва осо́ба, урядо́вець (-вця), осо́ба на (офіці́йнім) уря́ді. [Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (Кониськ.)]. • Должностные -ца – урядо́ві лю́ди (осо́би), урядо́вці. • Духовное -цо́, -цо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну. • Знатное -цо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба. • Оффицальное -цо́ – офіці́йна осо́ба. • Подставное -цо́ – підставна́ осо́ба. • Постороннее -цо́ – сторо́ння (чужа́) осо́ба. • Посторонним -цам вход воспрещён – сторо́ннім (осо́бам) вхо́дити заборо́нено. • Сведущее -цо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба. • Сведущие -ца – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди). • Физическое, частное, юридическое -цо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба. • -цо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві. • Три -ца́ Тройцы, церк. – три осо́би Трі́йці (торж. Тро́йці). • Бог один, но троичен в -цах, церк. – бог оди́н, але ма́є три осо́би. • В -це́ кого – в осо́бі, в о́бразі кого́, (о двух или нескольких) в осо́бах, в о́бразі кого́. [В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О. Пчілка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Грінч.). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (Єфр.). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (Єфр.)]. • От чьего -ца́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́. • От своего -ца́ – від се́бе, від свого́ йме́ння. • Торговать от своего -ца́ – торгува́ти від се́бе, держа́ти крамни́цю на се́бе. • От -ца́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх; від усі́х прису́тніх. • Представлять чьё -цо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу. • Смотреть на -цо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́. [Ти не догоджа́єш ніко́му, бо не ди́вишся на лице́ люде́й (Єв. Мор.)]. • Правосудие не должно смотреть на -ца – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі. • Служить делу, а не -цам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); 4) грам. – осо́ба. • Первое, второе, третье -цо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня. • -цо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́. • Стереть с -ца́ земли, см. Земля́ 7. • Исчезнуть с -ца́ земли – зни́кнути (ще́знути, зійти́) із сві́ту, з лиця́ землі́. • По -цу́ земли – по світа́х. [Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (Коцюб.)]. • По -цу́ земли русской – по лицю́ землі́ ру́ської. • Сровнять что под -цо́, запод -цо – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́. • -цо наковальни – верх (-ху) кова́дла; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); срв. Лицево́й 2. [Дав спід із зо́лота, лице́ – з алма́зів (Крим.). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (Лебединщ.)]. • -цо́м, на -цо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік. [Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (Кобеляч.). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (Кониськ.). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (Звин.)]. • Подбирать под -цо́ что – личкува́ти що. • Показывать, показать товар -цо́м – з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти. • Товар -цо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють. • Человек ни с -ца́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду. -цо карты, монеты, см. Лицево́й 2; 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред. [Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М. Макаров.). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (Кониськ.)]. • Обращённый -цо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го. [Всі пове́рнуті до мо́ря буди́нки були́ зачи́нені (Кінець Неволі)]. • Это здание имеет двадцать сажен по -цу́ – ця буді́вля ма́є з чо́ла́ два́дцять са́жнів; 8) лице́; см. Поли́чное; 9) быть, состоять на -цо́ – (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно; срв. В нали́чности (под Нали́чность). • По списку сто человек, на -цо́ восемьдесят – за спи́ском (за реє́стром) сто чолові́к(а), прису́тніх вісімдеся́т. • Все ли служащие на -цо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?). • По счёту хлеба (зернового) много, а на -цо́ ничего – за раху́нком збі́жжя бага́то, а в ная́вності (ная́вно) нема́ нічо́го. • По кассовой книге числится сто рублей, а на -цо́ только десять – за ка́совою кни́гою є (лі́читься) сто карбо́ванців, а в ная́вності (ная́вних, гото́вих гро́шей, готі́вки) ті́льки де́сять. • Вывести на -цо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким.

Лоба́ч – 1) лобко́, супроти́вний ві́тер; 2) см. Лоба́н 2.

Малоду́шный – легкоду́хий, легкоду́шний, малоду́шний, слабоду́хий, слабоду́шний, безду́хий. [Такі́ легкоду́хі, що в ра́дощах та в розко́шах нема́є над їх, а в приту́зі вони́ як трава́ поляга́ють (М. Вовч.). Дурю́ себе́ відва́гою, коли́ чу́ю, що си́ли мої́ сла́бнуть, що я легкоду́ха, нікче́мна істо́та (Коцюб.). У слабоду́хих люде́й за́вжди, в час потре́би напру́ження всіх сил, спуска́ються ру́ки (Стебн.)]. • -ный человек – легкоду́ха и т. д. люди́на, легко́ду́х. [Легко́духів між на́ми не бува́є: ні сло́во нас, ні ді́ло не зляка́є (Куліш). Ті́льки легко́духам здає́ться, що на́ша си́ла ніщо́ супроти́в тіє́ї си́ли, котра́ ри́не на нас (Куліш)].

Напро́тив – 1) предл. с род. п. – навпро́ти, про́ти, напро́ти(в), насу́проти́(в), су́проти́(в), навпаки́, (визави) про́сто, напро́сто ко́го, чо́го; срв. Про́тив. [Стоя́ла вона́ про́ти мі́сяця молодика́ (М. Вовч.). Сі́ла собі́ напро́тив віко́нця (Чуб. V). Він сиді́в напро́сто ме́не (Звин.). Покоти́ла паляни́цю навпаки́ со́нця (Квітка)]. • Лежащий, находящийся -тив – проти́вний, супроти́вний, протиле́жний. [Через сі́ни проти́вна ха́та (Квітка). З проти́вної ву́лиці доно́сився парубо́чий го́мін (Мирн.)]; 2) союз – а, ба (навпро́ти́, навпаки́). • Я тебя учу добру, ты -тив делаешь худо – я тебе́ вчу до́брого, а ти (навпро́ти́, навпаки́) ро́биш лихе́; 3) нрч. – на(в)про́ти, про́ти, насу́проти, всу́переч, навпаки́, (зап.) проти́вно, (диал.) навпро́ть; (наперекор) наперекі́р; срв. Вопреки́, Наоборо́т. [Не ба́чите, що навпро́ти ї́демо? – Зверта́йте! (Мирн.). Навпаки́, істо́рія сама́ дала́ нам зовсі́м и́нші при́клади (Грінч.). Я не гні́ваюсь, а навпаки́ раді́ю з то́го (Київщ.). Я зо́всім на́віть не розгні́вався на ньо́го: проти́вно, його́ по́гляд болі́в мене́ (Франко). Та не йдіть бо навпро́ть (Київ)]. Его там не было! – -тив, он там был! – Його́ там не було́! – Навпаки́, він там був! (ба був!).

Наста́ивать, настоя́ть – 1) (жидкость) насто́ювати, насто́яти що на чо́му. [Горі́лку на калгані́ насто́юю (Канівщ.)]; 2) (наживать стояньем, достаиваться до чего) насто́ювати, насто́яти, висто́ювати, ви́стояти що, досто́юватися, досто́ятися чого́ и до чо́го, досто́ювати, досто́яти до чо́го. • -ять противного ветру – досто́ятися (су)проти́вного ві́тру; 3) (стоять на своём) стоя́ти на чо́му, обсто́ювати за чим, що и (редко) за що, обсто́яти за чим и що, обстава́ти за чим и за що, (реже) насто́ювати, насто́яти на чо́му, (редко) усто́ювати за що, настава́ти, (усиленно просить, требовать, подчеркивать) наполяга́ти, наполягти́ на що, наляга́ти, налягти́ на що и (редко) на чо́му, напосіда́ти, напосі́сти на що, (добиваться) домага́тися, домогти́ся, допомина́тися, допевня́тися, допе́внитися чого́, намага́тися, намогти́ся, (твердить своё) пра́вити своє́, (вульг.) товкти́ своє́, (делать по-своему) поверта́ти, поверну́ти на своє́. [А ви не так гада́єте? на свої́м стоїте́? (Крим.). Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). «Тре́ба так зроби́ти, щоб схоті́в», – обсто́ював за своє́ Рябче́нко (Грінч.). Че́мберлен обсто́ював у пала́ті грома́д, щоб Ге́ндерсон дав ві́дповідь на запита́ння (Пр. Правда). Вона́ все́ всто́ювала, щоб Терле́цька дала́ Оле́сі бага́то гусе́й (Н.-Лев.). «Чому́-ж Яри́на не чергу́ється з тобо́ю?» – настава́ла Ю́зя (Л. Укр.). Ді́вчинка наполяга́ла (-вала на том, чтобы) ви́нищити квітки́ (М. Вовч.). А я все наполяга́ю: «скажи́ та скажи́!» (М. Вовч.). «Дава́й хлі́ба!» – наляга́в упе́рто Бо́вдур (Франко). Стари́й поча́в був наляга́ти, щоб… (Кониськ.). Домага́ється, щоб було́ так, як він хо́че (Київщ.). Я на з’ї́зді допомина́вся, але не підтри́мано мене́ (Київщ.). «Ми приї́демо» – допомина́лася сва́ха (Н.-Лев.). Я таки́ допе́внюся свого́ (М. Грінч.). Жі́нка намага́лася, щоб Про́кіп ночува́в до́ма (Коцюб.). Він намі́гся, щоб я одягну́вся в його́ ху́тра (Корол.). Оле́ся й собі́ намогла́ся ї́хати (-яла на том, что поедет) на по́ле (Н.-Лев.). Я вже чого́ їй не каза́в, – не йме́ться, своє́ пра́вить (Кониськ.)]. • Он -вает, -я́л на своём – він стої́ть на своє́му, він домага́ється (допомина́ється) свого́, він наляга́є на своє́, він обсто́ює своє́, він домі́гся (допе́внився) свого́, він поверну́в на своє́. [Газі́с заспоко́їв ха́на і таки́ поверну́в на своє́ (Леонт.)]. • Он -вает, -я́л, на своём требовании – він обсто́ює свою́ вимо́гу, він обстає́ за свої́м, він стої́ть на своє́му, він пра́вить своє, він обсто́яв свою́ ви́могу, він домі́гся того́, чо́го вимага́в (на чо́му настава́в), він допе́внився свого́ жада́ння, він свого́ жада́ння діп’я́в, (фамил.) він свого́ то́ргу доби́в; 4) см. Настоя́ть 2 и 3. • Насто́енный – насто́яний. • -ная водка – насто́яна горі́лка, насто́янка (шутл.) моче́на (-ної); срв. Насто́йка 2. [Бу́дем моче́ну пи́ти (Квітка)]. • Насто́янный – насто́яний, ви́стояний. -ться – 1) (о жидкости) насто́юватися, насто́ятися, натяга́ти(ся), натяг(ну́)ти(ся); бу́ти насто́юваним, насто́яним. [Чай до́бре насто́юється Київ). Вишні́вка насто́ялася (Брацл.). Звари́ла сливо́к, та ще не натягну́лось до́бре (Київщ.). Поста́вте чай на самова́р, неха́й натя́гне (Київ.)]; 2) см. Наста́ивать 3. • На этом -ется в сферах – на цьо́му стоя́ть (за цим обсто́юють или обстаю́ть) у сфе́рах (у ви́щих ко́лах); 3) (вдоволь) насто́юватися, насто́ятися, попосто́яти, висто́юватися, ви́стоятися, (о мног.) понасто́юватися, повисто́юватися. [Ми сього́дні в че́рзі насто́ялися до́бре (Київ). До́бре, що пе́рша прийшла́, а то-б попосто́яла (Г. Барв.). Ві́вці, ви́стоявшись за день, іду́ть шви́дко (Основа 1862)]. • Настоя́вшийся (о жидкости) – (до́бре) насто́яний, ви́стояний, натя́глий.

Настора́живать, насторожи́ть – 1) (стражу) ста́вити, поста́вити ва́рту (сторо́жу); 2) (уши, западню), см. Наставля́ть (3) уши, западню. -жи́ть ружьё – насторожи́ти (наці́лити) рушни́цю, наці́литися (рушни́цею), намі́ритися з рушни́ці на ко́го, на що; 3) -жи́ть (вдоволь) – настерегти́, попостерегти́ кого́, що; навартува́ти, начатува́ти. Насторожё́нный – 1) см. Наста́вленный 3 (под Наставля́ть); 2) см. отдельно Насторожё́нный 2. -ться – 1) (стр. з.: о западне), см. Наставля́ться 1 (под Наставля́ть); 2) (стр. и возвр. з.: об ушах) насторо́чуватися, насторо́чи́тися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися, нащу́люватися, нащу́литися, настру́нчуватися, настру́нчитися, (о мног.) понасторо́чуватися и т. п.; бу́ти насторо́чуваним, настро́ченим, понасторо́чуваним и т. п. [Ву́ха мої́ нащу́лились (Крим.)]; 3) (возвр. з.) насторо́чуватися, насторо́чи́тися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися, насторо́шуватися, насторо́шитися, (о человеке ещё) насторо́жуватися, насторожи́тися, (о мног.) понасторо́чуватися и т. п. [Насторочи́лися соба́ки, а по́тім ки́нулись на во́вчика гурто́м (Глібів). Хтось ішо́в; Ори́ся вся так і нашоро́шилась (Грінч.). Вже й Ко́рсунь су́против них насторо́шивсь (Куліш). Насторожи́вся, став придивля́тися, – здає́ться, біжи́ть соба́ка Васильч.)]. Насторожи́вшийся, см. Насторожё́нный 2.

Неблагоприя́тность – 1) несприя́тливість, (неудобство) недогі́дність; непого́жість, непогі́дність, непого́дливість; 2) непого́жість, (су)проти́вність; 3) недогі́дність; неслу́шність; 4) непри́язність, неприхи́льність, неласка́вість; 5) неприхи́льність, непохва́льність; 6) недо́брість, нещасли́вість (-ости). Срв. Неблагоприя́тный.

Неблагоприя́тный – 1) (не благоприятствующий) несприя́тливий, несприя́тний кому́ и для ко́го, чому́ и на що, недо́брий, нега́рний, пога́ний на що, (неудобный, неподходящий) недогі́дний; (о погоде ещё) непого́жий, непогі́дний, непого́дливий. [Не ди́влячись на ни́зку несприя́тливих умо́в, дитя́чих садкі́в уже́ функціонува́ло бага́то (Азб. Комун.). На́ші націона́льні скарби́, не зважа́ючи на несприятну́ до́лю істори́чну, захова́лися в Ки́їві (Рада). Під ти́ском недогі́дних обста́вин життя́ (Доман.)]. • -ная обстановка – несприя́тливі умо́ви (обста́вини), несприя́тлива обстано́ва, несприя́тливе ото́чення. • -ная погода – непогі́дна (непого́жа) годи́на, (для растительности) недо́бра (нега́рна, пога́на) пого́да (годи́на) на що (напр. на я́блука). • -ное лето – непогі́дне (непого́же) лі́то, (для растительности) недо́бре (пога́не) полі́ття, недо́брий (пога́ний) полі́ток (-тку) на що; 2) (о ветре) непого́жий, (противный) (су)проти́вний; 3) (о поре, времени) недо́брий, недогі́дний, несприя́тливий, (неподходящий) неслу́шний. • -ное время – недо́брий (лихи́й) час, недо́бра (лиха́, тяжка́) годи́на, лихолі́ття (-ття), знегі́ддя, безгі́ддя (-ддя), знего́да; (неподходящее) неслу́шний час. • В -ное время – не в до́брий час, не в до́бру годи́ну, в недо́брий час, в недо́бру годи́ну, недо́брої годи́ни, під злу годи́ну; (в неподходящее) в неслу́шний час, неслу́шного ча́су, в неслу́шну годи́ну, неслу́шної годи́ни; 4) (неприязненный) непри́язний, неприхи́льний, неласка́вий до ко́го; 5) (неодобрительный) неприхи́льний до ко́го, непохва́льний. • -ный ответ – неприхи́льна ві́дповідь, (письменный) неприхи́льний ві́дпис. • -ный отзыв о ком, о чём – неприхи́льна ду́мка, неприхи́льний ві́дзов про ко́го, про що; 6) (неудачный, неприятный) недо́брий, нелю́бий, пога́ний, лихи́й, нещасли́вий. • -ное впечатление – недо́бре (нелю́бе, пога́не, несприя́тливе) вра́же[і́]ння. • -ное известие – недо́бра (лиха́) (з)ві́стка (новина́). • -ный исход дела – нещасли́вий кіне́ць спра́ви.

Неприя́телев – непри́ятелів, супроти́вників, кри́вдників, напа́сників, во́рогів (-ова, -ове).

Неприя́тель – 1) непри́ятель (-теля), супроти́вник, (обидчик) кри́вдник, напа́сник, (враг) во́рог, ум. ворі́женько; срв. Не́друг. [Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Щоб було́ так ва́жко проти́вникам, ненави́сникам і усі́м ворога́м мої́м (Чуб. I)]; 2) неохо́чий, неголі́нний до чо́го, що не ма́є охо́ти до чо́го, що ма́є відра́зу до чо́го, неприхи́льник чому́. • Он -тель книге, печатному слову – він не охо́чий (не ма́є охо́ти) до кни́жки, до друко́ваного сло́ва, він кни́жці неприхи́льник (не(с)прия́є); 3) (внешн. враг) не́прия́тель, во́рог. [Борони́ти нас від не́приятеля (Квітка). Страше́нна си́ла не́приятеля (Куліш)]. • -тель дрогнул – во́рог похитну́вся (пода́вся). • -тель налегает – во́рог наляга́є (натиска́є).

Отбивно́й – відбивни́й. • -на́я котлета – товче́ник, би́та котле́та. • -но́й ветер – супроти́вний ві́тер. • -но́й огонь, свет (рикошетный) – відбивни́й ого́нь, світ.

Отбо́йный ветер – супроти́вний ві́тер (-тру).

Перебо́й – 1) см. Перебива́ние. • На -бо́й – навпере́бивки, навпере́йми, наза́хват, перебива́ючи оди́н о́дного; 2) перебі́й (-бо́го); пере́бивка (-ки). [Перебо́ї се́рця, пу́льсу]. • Неровный ход с -бо́ями – нері́вна хода́ з перебо́ями (з пере́бивками); 3) (теченья) супроти́вна течія́; 4) лингв. – перебі́й (-бо́ю); 5) см. Перебо́йка 2.

Приве́рженец, -ница – прихи́льник, (реже) прихи́лець (-льця), прихи́льниця чия́, кого́, чого́, аде́пт, аде́птка, (сторонник чей) прибі́чник чий, кого́, прибі́чниця чия́. [Були́ у йо́го прихи́льники, були́ й супроти́вники в письме́нстві (Єфр.). Прихи́льник зоологі́чного націоналі́зму (О. Пчілка). Аде́пти символісти́чної шко́ли в пое́зії].

Про́тив, предл. с род. пад. – 1) про́ти, навпро́ти, напро́ти(в), су́проти́(в), насу́проти́(в), (визави) про́сто, напро́сто ко́го, чо́го. [Хло́пці стоя́ли оди́н про́ти о́дного (Н.-Лев.). Я сів на бульва́рі напро́ти буди́нку (Коцюб.). Супроти́в двора́ та твоя́ кума́ (Чуб.). Ха́та його́ стої́ть про́сто це́ркви (Борз.). Про́сто Зінька́ сиді́в зовсі́м бі́лий дід (Грінч.). Напро́сто Лаго́вського місти́вся за столо́м гре́цький ко́нсул (Крим.)]. • Я живу -тив – я живу́ про́сто це́ркви. • Поставить что -тив огня – поста́вити що попри ого́нь, про́сто огню́. • -тив неба на земле – про́сто (про́ти) не́ба на землі́; 2) про́ти, су́проти́(в) ко́го, чо́го; (вопреки) всупере́ч ко́му, чо́му; на ко́го, на що. [Проти наси́льства бороню́ся я (Грінч.). Супротив йо́го ніхто́ не всто́їть (ЗОЮР. І.). І доса́да упе́рше ворухну́лась в ме́не в се́рці супроти ньо́го (Л. Укр.). До́бре нам відо́мо, як тобі́ Бог помага́є на вся́кого во́рога (Куліш)]. • -тив воли, желания – проти во́лі, мимо во́лі, проти бажа́ння, всу́пере́ч бажа́нню, не́хотячи, наперекі́р, через си́лу. • Делать против ч.-л. желания – іти́ на су́переки а ким. • -тив убеждения, совести, чести – проти переко́нання, со́вісти (сумлі́ння), че́сти, всу́пере́ч переко́нанню, со́вісті (сумлі́нню), че́сті. • -тив течения – проти води́, устрі́ть води́. [Чи ле́гше тягти́ проти води́, чи за водо́ю (Гр. І.)]. • -тив солнца – навпаки́ со́нця. [Ву́лицями обхо́дила навпаки́ со́нця (Квітка)]. • Ошибка -тив языка, грамматики – поми́лка проти (супроти) мо́ви, проти (супроти) грама́тики. • Я -тив этого – я про́ти цьо́го, я проти́вний цьо́му. • Это -тив закона – це про́ти зако́ну, це проти́вно зако́нові. • Лекарство, средство -тив лихорадки, насморка – лі́ки про́ти пропа́сниці, про́ти не́житю и на пропа́сницю, на не́жить. • Помощь -тив кого – по́міч проти ко́го и на ко́го. [Запобіга́в їх по́мочи на Шве́да (Куліш)]. • Выступить, идти -тив неприятеля, войной -тив кого – ви́рушити, іти́ проти во́рога и на во́рога, війно́ю на ко́го. • Болезнь ваша -тив его болезни ничего не значит – хворо́ба ва́ша проти (супроти) його́ хоро́би нічо́го не ва́рта.

II. Про́тивень – 1) па́ра, рі́вня; 2) см. Проти́вник; 3) геогр. – антипо́д (-ду); 4) спи́сок (-ску), ко́пія; портре́т; 5) супроти́вний ві́тер (-тру); 6) морск. – ю́нгфер (-ра).

Проти́виться – супроти́витися, проти́витися, спротивля́тися и спроти́влюватися, проти́вним бу́ти кому́, чому́, опира́тися проти ко́го, проти чо́го и реже чому́, опина́тися, огина́тися, пруча́тися, става́ти проти чо́го, спереча́тися и спере́читися проти ко́го, проти чо́го и кому́, чому́, змага́тися проти ко́го, проти чо́го. [Нам ска́зано: не супроти́вся зло́му (Л. Укр.). Старі́ таки́ геть проти́вляться цьому́, бо перш цього́ не було́ (Коцюб.). Я вам кажу́ не спротивля́тися лихо́му (Єванг.). Ви йшли усе́ проти ме́не, спереча́лись зо мно́ю, в усьо́му мені́ спроти́влювались (Н.-Лев.). Не спереча́лися Оле́гові кия́не, за кня́зя його́ до се́бе прийма́ли (Куліш). Я во́лі й розказа́нню його́ проти́вен бу́ти не хо́чу (Ор. Лев.). Му́сіла це са́ме зроби́ти і га́лицька шля́хта, хоч як опина́лася (Доман.). Ти проти ме́не не опира́йсь (Звин.). Не мо́жна проти ба́тька огина́тися (Левч.)]. Срв. Воспроти́виться.

Противле́ние – супроти́влення, проти́влення чому́, змага́ння проти чо́го. [Супроти́влення зло́му (Л. Укр.)].

Проти́вник, -ница – супроти́вник, -ниця, проти́вник, -ниця, супроти́вець (-вця), спере́чник, -ниця, (в споре) супере́чник, -ниця. [Умі́в ви́шукати дошкульне́ мі́сце у супроти́вника (Єфр.). Ви́дав си́ли й пла́ни проти́вників (Франко). Став небезпе́чним спере́чником царе́ві (Л. Укр.). Влу́чним слівце́м щасти́ло йому́ розбива́ти супере́чників кра́ще, ніж до́казами (Крим.)].

Проти́вно – 1) супроти́вно, проти́вно, всу́пере́ч чо́му, супере́чно з чим, про́ти, су́проти́ чо́го. • Это -но чести, здравому смыслу – це супере́чить че́сті, здоро́вому ро́зуму; срв. Про́тив; 2) ги́дко, оги́дно, ги́досно, бри́дко, обри́дно, бри́дно, обри́дливо, відворо́тно, осору́жно, проти́вно. [Ве́льми цікаво́, але́ ги́дко (Кониськ.) Цур йому́, бри́дко й зга́дувати (Кониськ.). Бри́дно твере́зому межи п’я́ними сиді́ти (Камен.). Осору́жно ї́сти – така́ брудна́ сіль (Липов. п.)]. • -но (делать что-н.) – бри́дко, ги́дко, душа́ не наверта́ється, з душі́ ве́рне (роби́ти що). • -но смотреть – ги́дко, оги́дно, оги́да диви́тися. • Мне стало -но – мені́ ста́ло ги́дко, мені́ спроти́вилося. [Як-найголосні́ше одха́ркавсь тай плю́нув на підло́гу… всім спроти́вилося (Крим.)]. • Это мне -но – це мені́ ги́дко, мене́ це ве́рне (відверта́є), мене́ ве́рне (відверта́є) від цьо́го.

Проти́вное – супроти́вне, протиле́жне.

Проти́вность – 1) противе́нство, супроти́вність; проти́вність, супере́чність (-ности) чому́, до чо́го, з чим. • В -ность чему – супроти чо́го, всупереч чому́ и із чим, наперекі́р чому́, до чо́го; 2) упе́ртість, супере́куватість, перекі́рливість (-ости); 3) ги́дкість, оги́дність, бри́дкість, обри́дність (-ости).

Проти́вный – 1) проти́вний, супроти́вний, протиле́жний; см. Противополо́жный. [З проти́вної ву́лиці доно́сився парубо́чий го́мін (Мирн.)]. • -ный берег – протиле́жний бе́рег. • -ная сторона (реки, дома) – проти́вний, протиле́жний бік (рі́чки, до́му). [Сі́ни були́ прохідні́ і виво́дили на таки́й же ґа́нок з проти́вного бо́ку до́му (Ор. Лев.)]. • -ное мнение – протиле́жна, супроти́вна ду́мка. • В -ном случае – в проти́вному ра́зі. • -ная сторона, юрид. – супроти́вна, супере́чна, відпо́рна сторона́. • В -ную сторону, см. В противополо́жную сторону (Противополо́жный). • -ные средства часто ведут к одной цели – протиле́жні (супере́чні) за́соби ча́сто прова́дять до одніє́ї мети́; 2) (противодействующий) проти́вний, супроти́вний, супере́чний и -ній, перешкідни́й. [При́йдеться тоді́ нам і все те, що ро́блено в Моско́вщині для ру́ського єди́нства, назва́ти супроти́вним наро́дній ру́ській спра́ві (Куліш)]. • -ный ветер, -ная волна – проти́вний, супроти́вний ві́тер, проти́вна, супроти́вна хви́ля. [Чо́вен же був уже́ на сере́дині мо́ря й би́ло його́ хви́лями, бо ві́тер був супроти́вний (Єв.). Ві́тер (су)проти́вну хви́лю зо дна мо́ря зніма́є, су́дна коза́цькі розбива́є (Дума)]. • -ный закону поступок – супере́чний зако́нові (и із зако́ном) вчи́нок. • -ный лагерь – проти́вний, супроти́вний, супере́чній та́бор. • -ная сила – супроти́вна, перешкідна́ си́ла; 3) гидки́й, оги́дний, оги́дливий, гиде́сний, бридки́й, обри́дний, обри́дливий, при́крий, опри́кривий, відворо́тний, осору́жний, нечви́дний, вре́дний; срв. Отврати́тельный. [Я йому́ гидка́, тому́ й біжи́ть так шви́дко (Самійл.). Гиде́сна ти мені́ ста́ла (Липовеч.). Бридки́й, пога́ний же ти, Дуви́де, та ще й ду́же (Васильч.). Як знена́виділа, то й диви́тись не хо́че на ньо́го – яки́йсь одворо́тний став він їй (Васильч.). Щось іде́ – таке нечви́дне, що й гля́нути ги́дко (Свидн.). Ну, та й уре́дний же хло́пець (Лохв.)]. • -ный вкус, запах – гидки́й, відворо́тний, при́крий смак, пах. • -ная погода – бридка́, пога́на пого́да. • -ный человек, женщина – оги́дний, вре́дний, відворо́тний чолові́к, оги́дна, вре́дна, відворо́тна люди́на, жі́нка, оги́дник, оги́дниця, оги́да (общ. р.), обри́дник, обри́дниця. • Делать, сделать кому-л. что-л. -ным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́дити, збри́дити и набри́дити, при́крити, спри́крити кому́ що. [Знав, що тим спроти́влю їй ще гі́рше оги́дну ха́ту на́шу (Л. Укр.). І оте́ зажива́ння самого́ цу́кру так йому́ набри́дило цу́кор, що він потім не міг пи́ти соло́дкого ча́ю (Єфр.). Все те вку́пі в коро́ткім часі му́сіло спри́крити їй спі́льні сні́дання, обі́ди і прохо́ди з па́нством Темни́цькими (Франко)]. • Сделаться -ным кому – спроти́витися, збри́дитися, спри́критися кому́, зроби́тися, ста́ти гидки́м, відворо́тним кому́. [Коли́-б я не спроти́вилася ча́сом Степа́нові в такі́й оде́жі (Л. Укр.)]. • Он -вен мне – він мені́ відворо́тний, гидки́й, оги́дний, бридки́й, осору́жний. [Попро́сту мені́ той Дембо́вський – оги́дний (Крим.). Чи не бу́дуть вони́ бридкі́ тобі́ (Леонт.). Я три́чі вже йому́ каза́ла, що осору́жний він мені́, що й гля́нути не мо́жу я на ньо́го (Тобіл.). Вона́ мені́ така́ одворо́тна (Борз.)].

Противобо́рец, Противобо́рник – супроти́вник.

Противобо́рница – супроти́вниця.

Противобо́рный, Противобо́рственный – супроти́вний, супроти́вницький.

Противоде́йственный – протидію́щий и протидію́чий, (су)протиді́йний, протичи́нний, супроти́вний, перешкідни́й.

Противоде́йствие – протиді́яння, супроти́вне ді́яння, протичи́нність (-ности); (сопротивление) о́пі́р (-по́ру), (препятствие) пере́ка, перешко́да, зава́да, заборо́на. [Фізи́чне ді́яння й протиді́яння (супроти́вне ді́яння). Обере́жно тре́ба пово́дитись, щоб не нарази́тись на неперемо́жний наро́дній о́пір (Н. Рада). Нема́ йому́ впи́ну, нема́ заборо́ни (П. Мирн.)]. • Оказывать, оказать -ствие – о́пі́р чини́ти, учини́ти, о́пі́р ста́вити, поста́вити, опира́тися, опе́ртися проти ко́го, проти чо́го или кому́, чому́. Срв. Противоде́йствовать.

Противоде́йствовать – протиді́яти чому́, ді́яти проти чо́го; о́пі́р чини́ти, ста́вити кому́, чому́, опира́тися, супроти́витися, проти́витися кому́, чому́ и проти ко́го, проти чо́го, змага́тися проти чо́го; пере́чити, перешкоджа́ти, на перешко́ді, на зава́ді става́ти чому́. [Була́ ду́мка, що вони́ опира́тимуться про́ти москвофі́льських о́ргій (Єфр.). Я ні в чім тобі́ не супроти́влюсь (Куліш). Істори́чний проце́с ро́звитку, проти яко́го змага́тись дарма́ (Єфр.)]. Срв. Проти́виться.

Противоде́йствующий – що ді́є проти чо́го, супроти́вний чому́.

Противополо́жно – протиле́жно, супротиле́жно, супроти́вно чому́ и до чо́го.

Противополо́жность – 1) (свойство) протиле́жність, супротиле́жність, проти́вність, супроти́вність, противе́нство; (противоречие) супере́чність (-ности); (контраст) супроти́вок (-вку). [Протиле́жність інтере́сів тих, хто дає́ робо́ту, і тих, що му́сять її́ бра́ти (Коцюб.). Супроти́вність у всьо́му – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах і почува́ннях (О. Пчілка). Противе́нство грома́дських інтере́сів (Єфр.). Часті́ше ро́бить – люде́й бли́зькими при́ятелями проти́вність їх уда́чі (Н.-Лев.). А́втор на́че пиша́ється тим, що по́руч ста́вить як-найду́жчі супере́чності (Єфр.)]. • В -ность – наперекі́р, всупере́ч, супроти́вно кому́, чому́ и до ко́го, до чо́го, з чим; 2) (предмет, противоположный по свойствам) протиле́жність, супротиле́жність. [Його́ жі́нка цілко́м протиле́жність йому́ (Грінч.). Сам він до́вгий та рі́вний, а жі́нка – правди́ва супротиле́жність свого́ чолові́ка (Н.-Лев.)].

Противополо́жный – протиле́жний, супротиле́жний, проти́вний, супроти́вний; (противоречащий чему) супере́чний чому́. [Перейшо́в мо́вчки до протиле́жної стіни́ (Л. Укр.). Сті́ни супротиле́жного буди́нку (Кониськ.). Два діяметра́льно супротиле́жні ти́пи (Грінч.). По́лум’я осява́ло проти́вну сті́ну (Коцюб.). Напро́сто ме́не сиді́в на супроти́вній ла́ві яки́йсь добро́дій (Крим.). Шевче́нко мав діяметра́льно протиле́жні Куліше́вим істори́чні по́гляди (Грінч.). Письме́нники протиле́жного на́пряму]. • Доказывать совершенно -ное – дово́дити цілко́м (су)протиле́жне, супроти́вне. • -ные свойства – супроти́вні, (су)протиле́жні власти́вості. • -ные интересы – супроти́вні, супротиле́жні, супере́чні інтере́си. [Супере́чні націона́льні інтере́си (Грінч.). Усі́ інтере́си ма́си ста́ли супротиле́жними інтере́сам пані́в (Кониськ.)]. • -ная сторона, -ный берег – протиле́жний, супротиле́жний, проти́вний бік, бе́рег, той бік, бе́рег. • Находящийся на -ной стороне, -ном берегу – тогобі́чний, того́біцький, по́ той бік, по тім бо́ці. [Того́біцькі го́ри (Корол.)]. • В -ную сторону от чего-л. – у проти́вний (протиле́жний, дру́гий) бік від чо́го, насу́против, навпаки́, наопа́к, наопа́ч чо́го. [Ти му́сиш тіка́ти в проти́вний бік (Франко). Покоти́ла паляни́цю навпаки́ со́нця (Квітка)].

Противоре́чие – 1) (прекословие) спереча́ння, пере́ка, пере́ча (-чі), супере́ка. [«Не спи», – рішу́чим то́ном, таки́м, що не терпи́ть спереча́нь, гука́ нагля́дач (Крим.)]; 2) (разноречие, несогласность) супере́чність, су́переч (-речи), (противоположность) супроти́вність, противе́нство, (расхождение) розбі́жність (-ности). [Бага́то у йо́го оповіда́ннів засно́вано на супере́чності між тим, що есть, і тим, що здає́ться (Єфр.). Тра́пилася су́переч фа́ктів (Правда). Ду́мка чудна́ і стає́ в су́переч з пра́вдою (Кониськ.)]. • Внутреннее -чие, -чие с самим собой – вну́трішня супере́чність, супере́чність з сами́м собо́ю. • Классовые -чия – класо́ві супере́чності. • -чие между религиею и наукой – противе́нство між релі́гією і нау́кою. • -чие интересов пролетариата и буржуазии – противе́нство (супере́чність, розбі́жність) інтере́сів пролетарі́яту і буржуазі́ї. • Исполненный, полный -чий, см. Противоречи́вый. • В -чии с чем – всу́переч чо́му, до чо́го. • В -чии с истинным смыслом статьи – всу́переч правди́вому змі́стові артику́лу. • Быть, стоять -чии с чем – бу́ти, стоя́ти в противе́нстві до чо́го; срв. Противоре́чить чему.

Противостоя́ние – 1) стоя́ння на(в)про́ти; астроном. – протисто́яння; 3) супроти́влення, проти́влення, о́пі́р (-по́ру), противе́нство.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»].

Враждующий – що (який) ворогує; розсварений; розбратаний; ворожий; неприязний, (стан) супротивний; ворог: • враждующие стороны – розсварені (протиборчі) сторони.

Встречный – стрічний, зустрічний, стрічаний: • встречные кумовья – стрі́чані (стріте́нні) куми; • встречный ветер – супротивний вітер; • встречный и поперечный (разг.) – кожний (кожен) стрічний; хто трапиться; хто попало; абихто; • встречный иск – зустрічний (стрічний) позов, зустрічне домагання; • встречный удар – зустрічний удар; • каждый встречный – кожний (кожен) стрічний (зустрічний); • первый встречный (попавшийся) – перший-ліпший; перший (кожний, кожен) стрічний. [Полюби мене в чорній, а в білій полюбить і абихто (Пр.). А зустрічний каже: — Як же ми розійдемося, коли місточок узенький; вертай ти назад (Квітка-Основ’яненко (Г.Квітка-Основ’яненко). Стрічні хаджі одвертались од нього, немов жахались грішника (М.Коцюбинський). Україно моя! Україно. Ти слухана казка, Недослухана казка, сповита у зустрічний дим (В.Стус). Його пан з нетерпінням виглядав світову зорю, йому здавалося, що вдень неодмінно спіткає вже одчаровану Дульсінею, свою володарку; і, верстаючи путь далі, він вдивлявся в кожну зустрічну жінку: чи ж не Дульсінея це Тобоська, так-бо свято вірив він у спевнення Мерлінової обітниці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Лицо – 1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].

Льстивый – лести́вий, підле́сливий, обле́сливий, уле́сливий, обле́сний, (зап.) підхлі́бливий, підхлі́бний; підла́зистий: • льстивые речи (слова) – лести́ва (вле́слива, підлеслива, улеслива) мо́ва (слова), влеща́ння, ле́стки. [Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкав, а ззаду кусає (Пр.). Ну, вже і ти́, підле́сливе леда́що (Грінч.). Си́пала обле́сливими слова́ми, на́че дрібни́м горо́хом (І.Нечуй-Левицький). Юрко був розумний, хитрий та підлесливий (І.Нечуй-Левицький). — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І.Нечуй-Левицький). Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота» (Олекса Стороженко). Але Орися виступила наперед і гордо підняла голову: — Я за батька відповідатиму і певна, що з моїм словом він згодиться завжди і всюди. Не здаватись ні на які улесливі слова ворогів, а вмерти всім при зброї, боронячи до останнього наші святощі! Але і вмираючи, силкуватись залучити за собою в могилу якомога більше ворогів! (М.Старицький). Пріор, хоч і не зводив з патера Гаудептія свого пильного погляду, не слухав уже його підлесливої, трохи водавої і одностайної бесіди (І.Франко). Знаючи, що хлопчина сирота і має тільки опікуна, сільського священика, Стальський держав хлопчика остро, не стільки вчив, скільки бив, штуркав і всякими способами карав його. Облесний супротив його опікуна, він був брутальний супроти нього, ніколи не заговорив щиро, а все або з гнівом, або з кпинами (І.Франко). Глянь сюди,— стрункий комиш Осоку стиска міцніш І, облесливий, шепоче Про її літа дівочі (О.Олесь). — Знаю… чула! Що було, то минуло! Коли щиро мене кохаєш — не залишиш; коли ж твоя розмова зо мною була облеслива й зрадлива — Бог тебе покарає! (М.Кропивницький). Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу ухмилку і виконання всіх; найдурніших навіть, велінь (Г.Хоткевич). Дру́зів уле́сливих свої́х (АС). Лести́вий чолові́к (АС). Ле́стки гі́рше трути́зни (Приказка). Там таки́й, що ле́стками й ду́шу з те́бе ви́йме (АС). Я також не любила всього гуменюківського, їх грубости, їх бездарности в улаштуванні свого побуту, знехтування естетикою, що її звідусюди приносила місцева природа, і навіть того підхлібного виразу в лиці у батька, як говорив з «панами» (Докія Гуменна). М’який і улесливий, пролазливий до людських душ, шовковий доктор Петров (І.Багряний). Найбільше бійся улесливих, — то хижаки. Чим більше стелиться, тим більше отрути в писку (В.Шевчук). — Тепер ти хитромовно хвалиш мене, лестками підходиш, узиваєш мене благородним і мудрим чоловіком і хочеш непомітно того добитись, щоб я з великодушності свої не довершив кари за злорадність… (М.Лукач, перекл. Дж.Бокачо). — Ви не одурите мене лестивими речами,— сказав Дон Кіхот.— Знаю я вас, брехливе лайдацтво! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Перебой – перебій, (мн.) перебої, (перерыв) перерва, (задержка) затри́мка, (теченья) супроти́вна течія́: • без перебоев – безперервно; • на перебой – навпере́бивки, навпере́йми, наза́хват, перебива́ючи оди́н о́дного; • неровный ход с перебо́ями – нері́вна хода́ з перебо́ями (з пере́бивками); • перебои с доставкой – затримки з доставлянням; • с перебоями – з перебоями.

Противоборствующий – (процесс) протиборчий, (намерение, характеристика) супротивний, протиборний, втягнутий у протиборство; що (який) бореться проти кого, чого.

Размокший – розмоклий, (о почве, дороге) розкислий, розквашений, розгрузлий. [Помазала шляхи злива розкислим болотом, плуги риють плай, мужицьким пахне поле потом. Сірий ранок ніч розколе, згасне сон на квіті. Сірий труд виходить в поле й грає на трембіті (Б.-І.Антонич). Не зводячи з нього очей, Максим ішов навпростець по розталій ріллі, потім по грядках, загрузаючи в розквашений чорнозем по коліна й ледве витягаючи ноги (І.Багряний). Ми переповзли розмокле глинисько, яке називалося нічийним, тереном, і захопили живого сплячого «ворога». Поляк подивився на мене, я — на нього, і ми тихенько, щоб не розбудити «ворога», полізли назад і доповіли «отаманам», що першу лінію траншей займає піхотний батальйон (Р.Андріяшик). … він розповів їй про свого батька, — дід старівся самотою десь у селі на Поділлі, давай провідаємо його — вдвох, поїдеш зі мною? (і їй зараз же уявилось, як гордо каже, хряпаючи дверцятами машини: «Тату, це моя жінка!» — те простолюдне «жінка» в устах українських мужчин завжди пороло їй слух, але тут - тут вона б не ґзилася, з усмішкою ступила б, як із журнальної обкладинки, у своєму шикарно просторому кармазиновому пальті од «Ліз Кларбон» і чорних, гармошкою, чобітках на височенних підборах, у розквашений дощами чорнозем — чи що там у них, ґлей? піски? — підводячи комір, тонкі музичні пальці з наманікюреними в тон пальту нігтями, гойдливі дармовиси арабських срібних сережок: його гордо демонстрований здобуток, остаточна перемога, якою справджене життя звітується перед своїм витоком)… (О.Забужко). За кілька секторів, ліворуч від них, під важким червневим дощем стоять фанати супротивника. їх кілька десятків, вони приїхали зранку на вокзал, і за ними цілий день тягається кілька патрулів, на стадіоні їм відвели окремий сектор, в якому вони печально махають розмоклими і набухлими прапорами. Ще до перерви наші, незадоволені результатом і погодою, проривають кордон і починають їх бити (С.Жадан). І поки санітарні вози, обози, польова артилерія, драгуни, улани й піхотинці під безугавним дощем на розгрузлих дорогах несподівано збивалися в безнадійні клубки кур’єри гнали учвал туди й сюди, мешканці невеличких містечок нескінченими юрмами тікали на захід, огорнуті чорним страхом, навантажені білими й червоними перинами, сірими лантухами, брунатними меблями й синіми гасовими лампами, — на церковних майданах, по хуторах і селах ляскали постріли поквапних виконавців спішних вироків, і понурий стукіт барабанів супроводив монотонне читання тих вироків судовиками, і жінки страчуваних, падаючи в багнюку перед забрьоханими чобітьми офіцерів, голосили, благаючи змилуватись, і палахкий вогонь шугав із хат і повіток, стаєнь і оборогів (Є.Горева, перекл. Й.Рота)].

Скряжничество – скнарство, скнарість, скупердяйство. [Отже, народ правильно розібрався з тим, що сталося, глибоко розуміє, що не велика сила Батиєва, хоч вона і справді велика, а князівський розбрат і нерозум, честолюбство і скнарість поділили могутню країну на князівства, уділи, вотчини, не дозволили купно стати проти страшного ворога і призвели всіх до загибелі (В.Малик). Подуріли ці мужчини чи що? Випивки ладні взяти хоч цистерну, але коли мова заходить про закуску, то вони проявляють таке скупердяйство, що самому Плюшкіну у них ще б повчитися! І Лакітка вкотре пригадала усіх своїх парубків, зокрема одного журналіста, який, запросивши її до кав’ярні, купив дві пляшки горілки, а коли Лакітка йому нагадала, що здалося б щось і за драбинку перекинути, то взяв … компот. Склянку на двох (Леся Бернакевич). Скільки років годував я в себе за столом усякого охочого - чи то був пан, чи мужик, бідний чи багатий купець чи шахрай; скільки раз убачав я на власні очі, як добро моє тлумила всяка ледар, і ніколи мені не насувалася така думка, як про сього чоловіка. Певне, посіла мене скнарість не до абикого: той, кого я взяв за бродягу, мабуть, щось у собі має, коли дух мій супротивиться шанувати його (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Це мерзенне створіння простягнуло свій подарунок, і тут його тіло якось так зсудомилося, наче він перетворився на одну з дощок на цьому кораблі, бо його смикали врізнобіч дві протилежні течії — улесливості та скупердяйства (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері)].

Ткань – тканина; (уменш.-ласк.) тканинка, (ласк.) тканиночка, тканинонька; (реже, поэт.) тканка, ткання́; (разг.) матерія, (полотно) полотно, (сукно) сукно, (мануфактура, устар.) мануфактура, (устар.) крам: • ткань брючная, льняная, хлопчатобумажная, шерстяная, шёлковая – тканина штаняна, лляна (льняна), бавовняна (бавовнянка), шерстяна (вовняна), шовкова; ткань жировая, костная, мышечная, нервная, хрящевая – тканина жирова, кісткова, м’язова, нервова, хрящова; • ткань Пенелопы – (греч.) ткання Пенелопи (Пенелопине). [Так кравець крає, як матерії стає (П.Чубинський). Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку і матерії на спідницю (І.Нечуй-Левицький). — Обридла ся робота непотрібна! Навіщо прясти? Хто се буде ткати? Та й нащо ткати? Он їх цілі стоси, тканин, мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. Ха, ха, ха! Аж смішно, як марила колись я день і ніч принцесою зробитись чепурною, багатою і гордою такою, щоб навіть приступить ніхто не смів (Л.Українка). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Л.Українка). Мережає на шибках крижану тканку мороз (С.Васильченко). Світ сонця лився через білий цвіт абрикосів, і по синьому небі, як по шовковій синій тканці, ніби були розкидані білі, обсипані цвітами гілки, білі букети, білі віночки (І.Нечуй-Левицький). На землі тканками прозорими Лягли осінні дерева (М.Вороний). В перший ярмарок набрала їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (А.Свидницький). Виходить, що жили, і кров, і кістки, всі тканини Нашого тіла вбирають багато часток чужородних (М.Зеров). Невже навіки засуджений він на цю кару, на спокуту за нерозважливу вигадку — сліпу, несподівану вигадку написати оповідання? Засуджений на отакі спалахи, що будуть зрушувати й пустошити його душу, завдавати непоборної нудьги, викликати гнітючу відразу до себе, до життя, до людей! Бо непереможний порив творчості у людині, бо, прищепившись, опановує її всю, робить додатком до себе, покірним виконавцем своїх приписів, руйнує чистоту чуття своїм настирливим покликом, обертає життя в чудернацьку постійну засідку, тішить неймовірними мріями, гнобить неймовірним розпачем, жалить серце, на розум неспокій нагонить, як наростень у мозкових тканинах, оплітає людину, мов ліана, і нема могутнішого за нього пориву, бо всі прагнуть назовні, тільки він у себе, бо всіх причини минущі, тільки його джерело невичерпне, цілим світом воно бувши! (В.Підмогильний). І ще  не  пролунала відповідь, як вичахлі й прозорі, мережані блідими жилками повіки стали наповзати на суху випуклість гарячкових очей. Наповзали повільно, як невідворотна біда, й тепер уже їхнє болісне ткання лежало на  очах (Є.Гуцало). Хотів сорочки попрати, запхав у машину, але якась кольорова тканина пустила фарбу, тепер ходжу у білій сорочці з голубими хмарками (Л.Костенко). Жоден поганин, жоден єретик не встоїть перед стількома тонкощами. Щоб з ними боротися, треба бути: або цілковитим невігласом; або соромітником, що схильний над усім кепкувати; або ж бути настільки вченим, щоб наважитися вступити з ним у сварку. Але це все одно, якби чубилися б маг з магом або володар щасливого меча бився б із супротивником, що має таку ж саму зброю. їхнє змагання було б тоді схоже на розпущене ткання Пенелопи (Володимир Литвинов, перекл. Д.Е.Ротердамського). Бережіть час: це тканина, з якої зіткане життя (С.Річардсон). Молода красива дівчина в магазині: — Скажіть, а скільки коштує ця тканина? — Недорого, панно. Один метр — поцілунок. — Справді недорого, я візьму вісім метрів. Ось моя адреса. Бабуся заплатить].

Филькин – Фільчин: • (презр., ирон.) филькина грамота – (не имующий никакой силы документ, рус.) фільчина грамота, нікчемниця. […митрополит Філіп (Количев) був спершу прихильником московського царя, коли той здійснював правові та політичні реформи, і став його супротивником тоді, коли Іван розпочав масовий терор проти знатних родів, духовенства, заможних городян і вільнолюбних провінцій, знищуючи десятки і сотні тисяч… У відповідь цар … звав митрополита Фількою, а його грамоти — фільчиними (Сергій Грабовський)].

Хрустящий – хрусткий, хрумкий, хрумтливий, хрумкотливий, хрускотливий: • есть, съесть что-нибудь хрустящее – хру́мати, схрумати, хру́мкати, схрумкати, хру́мсати, схрумсати, хрумчати, схрумчати. [Як в темряві усе завмерло/ Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персеїд (М.Драй-Хмара). Сидячи у безпеці за хрусткими аркушами, Деніс розмірковував. У світлі цього блискотливого поранку його вчорашні відчуття здавались якимись далекими (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). — Обмежені мудрагелі підносять до небес подібних їм і кричать «ату!» супротивникам, але думок наших їм не втямити саме тому, що вони зовсім іншого ґатунку; вони й не помічають їх, як-от озлоблена тварюка швидко перестає сприймати зором незвичайний предмет на дні своєї клітки, що його їй годі схрумати чи розірвати (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].

Унтер-офицер – (нем.) унтер-офіцер, (разг.) разгунтер, підофіцер. [Бородавкіна була дочка одеського міщанина, підофіцера (І.Нечуй-Левицький). Я, Йосько і Вольф зголосилися до війська, Яська, який мав звання підофіцера і встиг раніше пройти військовий вишкіл, забрали на фронт напередодні, до Вольфа поставилися з недовірою, однак записали і приділили усіх нас до загону ополченців (Ю.Винничук). Вночі в прифронтовому селі унтер стереже людську худобу для великої бойні, що ось-ось почнеться. Унтер тут цар! Цар смерті! Унтер Кретель! Чудово! Могутніших за нього немає! Дорівнятися силою до нього може тільки унтер супротивника, там, за лінією фронту (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Ми з Кропом, Вестгузом і Тьяденом чверть години розучували на лютому морозі стійку: «Струнко!» без рукавичок, стискаючи голими пальцями крижані цівки гвинтівок, а Гіммельштос кружляв навколо, придивляючись, може, хто з нас поворухнеться, тоді він звинуватив би нас у порушенні дисципліни. Вночі, о другій годині, я мусив вісім разів бігати у нічній сорочці з горішнього поверху казарми на подвір’я за те, що мої спідні звисали на кілька сантиметрів з краю табуретки, на якій я складав свою одежу. Поруч зі мною, наступаючи мені на пальці, біг черговий унтер-офіцер, Гіммельштос (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). — Я не маю нічого проти конфіскації сигари, — кажу я. — Це грубе насильство, однак на щось інше ти, колишній унтер-офіцер, не здатний. Але навіщо тобі мундштук? Я ж не сифілітик. — А я не гомосексуаліст (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). В серці його ворушились усі інстинкти унтера, що допався до переможеного краю (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана)].

Нельсон – (приём в борьбе, англ.) нельсон. […набравшись хоробрості, я хотів, було, увійти до котрогось із будинків, але не увійшов, я зупинявся перед ними в священному жаху, не міг я переступити поріг там, де все розтрощене на друзки, меблі перекинуті, усі стільці мовби хтось поклав на обидві лопатки, пригостивши їх подвійним нельсоном… (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Позбавити можливості рухатися супротивника повним нельсоном неможливо (якщо тільки не зламати йому шию), а шансів безпечно вивільнитися із захвату майже немає (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)].

Просырать, просрати, разг. – просирати, просрати. [Вона уміючи просирала, саме просирала, а не викидала на вітер гроші (О.Ульяненко). Заради політичного доктринерства або приватновласницьких інтересів вони примудрялися програвати, причому часто за вихідних умов, що були набагато кращими, ніж у супротивників (в народі таку програмну діяльність називають “проср…ти”) (Д.Шурхало, Д.Халецький). На цьому маленькому відрізку між бульваром і Рю-Лафаєт можна просрати все своє життя. Кожен бар аж вирує, сповнений пульсації, гральні кості готові; касири повсідалися на високих стільцях, мов стерв’ятники, а гролші, якими вони гендлюють, тхнуть важким людським духом (Г.Бєляков, перекл. Г.Мілера)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БОРО́ТЬСЯ образ. лама́ти списи́; бороться все́ми сре́дствами образ. зуба́ми гри́зтися; бороться в схва́тке вовту́зитися, борюка́тися; бороться с кем змага́ти кого; бороться с чем побо́рювати що, дава́ти бій /оголо́шувати війну́/ чому; бороться с корру́пцией в чём чи́стити Авгі́йові ста́йні чого; борющийся що бо́реться тощо, неско́рений, захо́плений боротьбо́ю з, ста́вши побо́рювати, побо́рювач, боре́ць, боротьби́ст /жін. боротьби́стка/, борки́ня, складн. побо́рець, побо́рчий [борющийся со зме́ем змієбо́рець, змієбо́рчий], образ. у борні́ [борющийся Кавка́з Кавка́з у борні]; борющийся наро́д неско́рений на́рід; борющийся про́тив чего покли́каний боро́тися /за́йня́тий боротьбо́ю, для боротьби́/ з чим; борющийся с кем складн. бори́- ??? [борющийся с ве́тром бори́вітер]; борющиеся стихи́и протибо́рчі стихі́ї, супроти́вні стихі́ї.

ВОЕВА́ТЬ ще ве́сти́ війну́; воевать с ветряны́ми ме́льницами укр. про́ти ві́тру піско́м си́пати; вою́ющий що вою́є тощо, зви́клий воюва́ти, втя́гнутий у війну́, обтя́жений війно́ю, боре́ць про́ти кого, во́я́к, во́я́ка, во́їн, прикм. войовни́чий, бойови́й, фраз. неско́рений, протибо́рчий, образ. у ста́ні війни́; воюющий наро́д неско́рений на́рід, на́рід у борні́, на́рід-во́їн; воюющая сторона́ уча́сник війни́, сторона́ у війні́, супроти́вна сторона; воюющие стра́ны краї́ни у ста́ні війни́.

ВРАЖДОВА́ТЬ ще конфліктува́ти, бу́ти на ножа́х з ким, діял. нена́видітися; на́чать враждовать заворогува́ти; вражду́ющий що ворогу́є, розсва́рений, розбра́таний, зви́клий ворогува́ти, во́рог, прикм. воро́жий, взаємоворо́жий, непри́язний, /табір/ антагоністи́чний, супроти́вний, образ. на ножа́х з пор. ВРАЖДЕБНЫЙ; враждующие сто́роны розсварені сто́рони, протибо́рчі сто́рони.

ВСТРЕ́ЧНЫЙ (вітер) ще супроти́вний, проти́вний; встречный и попере́чный ко́жен оди́н; встречный иск супроти́вний по́зов, контрпо́зов.

ПРОТИ́ВНЫЙ ще па́косний, укр. вре́дний; проти́вный чему незгі́дний /супере́чний/ з чим; в проти́вном слу́чае коротк. (а) як ні, коли́ ж ні [сдай, в проти́вном слу́чае – беги́ здай, а як ні /коли́ ж ні/ – тіка́й]; доказа́тельство от проти́вного до́каз від супроти́вного.

ПРОТИВОБО́РСТВОВАТЬ ще протистоя́ти, конфронтува́ти; противобо́рствующий що /мн. хто/ протистої́ть тощо, зви́клий конфронтувати, втя́гнутий у протибо́рство, прикм. протибо́рчий, супроти́вний, конфронтаці́йний.

ПРОТИВОЛЕЖА́ЩИЙ ще проти́вний, супроти́вний.

ПРОТИВОСТОЯ́ТЬ образ. става́ти /іти́/ про́ти, галиц. протиста́витися; противостоя́щий що /мн. хто/ протистої́ть тощо, звиклий /зда́тний/ протистоя́ти, антагоні́ст, прикм. супроти́вний, антагоністи́чний, протибо́рчий, підсил. воро́жий; противостоящий чему фраз. спрямо́ваний /що йде/ про́ти чого.

СПО́РИТЬ ще дискутува́ти, полемізува́ти, ве́сти́ супере́чку /диску́сію, поле́міку/, забут. пере́читися, (при дільбі) торгува́ти; о вку́сах не спо́рят смаки́ не збіга́ються /рі́зняться/, смак не у всіх одна́к, ко́жен ма́є свій смак; спо́рящий що /мн. хто/ спереча́ється тощо, роздискуто́ваний, зви́клий спереча́тися, супере́чник, спереча́льник, свару́н, сварли́ва голова́, сварли́вець, дискута́нт, заводія́ка, прикм. сперечли́вий, сварли́вий, спереча́льний, дискусі́йний, образ. за́йня́тий супере́чкою, втя́гнутий у супере́чку, у супере́чці; жа́рко спо́рящий палки́й супере́чник /дискута́нт/; спо́рящие сто́роны супроти́вні сто́рони.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Антагонист – антагоні́ст, -та, супроти́вник, -ка.

Воюющий – войови́й, -а́, -е́; воюющие стороны – супроти́вні сто́рони.

Противник – супроти́вник, -ка; -ница – супроти́вниця, -ці.

Супостат – во́рог, -га, супроти́вник, -ка.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Противный – супротивний; (неприятный) – огидний; гидкий; бридкий. Противный чему – суперечний з чим.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Ветер – ві́тер (-тру); • в. береговой – в. берегови́й, побере́жний; • в. верховой – в. горови́й; • в. восточный – в. схі́дній; • в. встречный – в. супроти́вний; • в. господствующий – в. перева́жний; • в. западный – в. за́хідній, за́ходень (-дня); • в. нагонный – в. нагі́нний;. в. отраженный – в. відби́тий; • в. попутный – в. ходови́й; • в. порывистый – в. рвачки́й; • в. продолжительный – в. трива́лий. в. свежий (6 метров в секунду) – в. до́брий; • в. сгонный – в. згі́нний; • в. северный – в. півні́чний; • в. сильный (14 метр. в секунду) – в. нава́льний; • в. сквозной – про́тяг (-гу); • в. слабый – в. мали́й; • в. южный – в. півде́нний, полуде́нник (-ка).

Встречный – стрічни́й, зустрічни́й, в. ветер – супроти́вний ві́тер (-тру).

Противный (о сигнале) – супроти́вний.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Встречный • Встречный ветер – супротивний вітер. • Встречный и поперечный (разг.) – кожний (кожен) стрічний; хто трапиться; абихто. [Полюби мене в чорній, а в білій полюбить і абихто. Пр.] • Первый встречный (попавшийся) – перший-ліпший; перший стрічний. [Тепер учених жінок дуже ще мало і вони не виходять за першого-ліпшого. Ярошинська.]

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Оружие • Бить противника его же оружием (перен.) – бити (с)упротивника (ворога) його-таки (його власною) зброєю (іноді його ж рукою). • Браться, взяться за оружие (перен.) – братися, узятися (ставати, стати) до зброї. • Бряцать оружием (перен. книжн.) – брязкати (бряжчати) зброєю; загрожувати (погрожувати) війною. • Быть при оружии – бути при зброї; мати зброю. • К оружию! – до зброї! • Поднимать, поднять оружие против кого (перен.) – здіймати, зняти зброю проти (на) кого. • Прибегать, прибегнуть к силе оружия (перен.) – удаватися, удатися до зброї (до збройної сили). • Складывать (слагать), сложить оружие (перен.) – складати, скласти (покласти) зброю; перестати воювати. • С оружием (в руках) – із зброєю (в руках); збройно (рідше оружно); (іноді) збройною (оружною) рукою. [Та не зна [шляхта] до бою Дружно повставати, Збройною рукою Гонор рятувати. Чернявський.] • Товарищ по оружию – товариш по зброї (зброєю); (іноді) бойовий товариш.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

противополо́жно протиле́жно, супроти́вно п. напра́вленный протиле́жно спрямо́ваний, протиле́жно напря́млений

противополо́жный протиле́жний, супроти́вний

сопротивле́ние о́пір,-пору; проти́влення; спротивля́ння, опира́ння; спроти́влення; спро́тив,-ву с. акти́вное о́пір акти́вний с. акусти́ческое о́пір акусти́чний [звукови́й] с. аэродинами́ческое о́пір аеродинамі́чний с. вне́шнее о́пір зо́внішній с. вну́треннее о́пір вну́трішній с. входно́е о́пір вхідни́й с. выходно́е о́пір вихідни́й с. гидравли́ческое о́пір гідравлі́чний с. гидродинами́ческое о́пір гідродинамі́чний с. де́йствующее о́пір діє́вий с. де́мпферное о́пір де́мпферний с. деформа́ции о́пір деформува́нню с. дро́ссельное о́пір дро́сельний [зду́шуванню] с. ёмкостное о́пір є́мнісний с. заземле́ния о́пір узе́млення с. защи́тное о́пір захисни́й с. изги́бу о́пір зги́ну с. изно́су о́пір зно́шуванню с. индукти́вное о́пір індукти́вний с. каса́тельное о́пір доти́чний с. конта́ктное о́пір конта́ктний с. круче́нию о́пір с[за]кру́чуванню с. лобово́е о́пір чолови́й с. магни́тное о́пір магне́тний с. материа́лов о́пір матерія́лів с. механи́ческое о́пір механі́чний с. на изги́б о́пір на згин с. на растяже́ние о́пір на розтяга́ння с. на сжа́тие о́пір на стиска́ння с. оми́ческое о́пір омі́чний с. отры́ву супро́тив відрива́нню с. пове́рхностное о́пір поверхне́вий с. про́волочное о́пір дротяни́й с. разруше́нию о́пір руйнува́нню с. разры́ву о́пір розрива́нню с. растяже́нию о́пір розтя́гуванню с. реакти́вное о́пір реакти́вний с. сгиба́нию о́пір згина́нню с. сжа́тию о́пір стиска́нню с. скольже́нию о́пір ко́взанню с. сло́жное о́пір складни́й с. со́бственное о́пір вла́сний с. стати́ческое о́пір стати́чний с. тормозно́е о́пір гальмови́й с. тре́нию о́пір тертю́ с. уда́ру о́пір уда́ру с. уде́льное о́пір пито́мий с. уравнительное о́пір зрівня́льний с. успокои́тельное о́пір заспокі́йливий с. уста́лости о́пір уто́млюванню [вто́мленості] с. шу́нтовое о́пір шунтови́й [відгалу́зний] с. электри́ческое о́пір електри́чний

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Супроти́, супроти́в, нар. – против.

Супроти́вець, -вця – соперник, противник.

Супроти́витися, -влюся – 1) сердиться, враждовать; 2) противиться.

Супроти́вний – противный, идущий напротив.

Супроти́вність, -ности – враждебность, антагонизм.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Враждебный (о действиях) – воро́жий, неприязний, (су)противний кому́.

Встречный (о направлении) – зустрі́чний, стрі́чний; (об иске) – супротивний.

Иск – по́зов, по́з(о)ву; и. встречный – супротивний по́зов; и. первоначальный – початко́вий по́зов; возбуждать, возбудить иск – розпочина́ти, розпоча́ти по́зов; выступить с иском против кого – позива́ти кого́, виступа́ти з по́зовом на, про́ти ко́го; предъявлять, предъявить иск (к кому) – позива́ти, по́зов заклада́ти, заложити на кого́; по делу по иску гражданина Н. – в спра́ві по́з(о)ву громадянина Н; поддерживать иск – підпира́ти, підтримувати по́зов.

Обвинение – обвинува́чення, обвина; (действ.) – звинува́чення, обвинува́чування, обвинува́чення; о. встречное – супротивне обвинува́чення; брать назад обвинение – зріка́тися, зректися обвинува́чення; взводить -ние на кого – прикида́ти кому́ вину́, винува́тити, обвинува́чувати, обвинува́тити кого́; возбуждать -ние – почина́ти, поча́ти винува́чення; дело по -нию в чем – спра́ва про обвинува́чення за що (в чо́му); он судится по -нию в измене – його́ су́дять, обвинува́чуючи за зра́ду; предъявлять -ние – ста́вити, поста́вити обвинува́чення; признавать -ние – визнава́ти обвинува́чення; свидетели со стороны -ния – сві́дки сторони винува́чення, сві́дки з поводо́вої сторони.

Спорящий – супере́чник (-ка), супере́чниця; -щие (спорящие стороны) – супротивні сто́рони.

Сторона – 1) (направление) – сторона́, бік (бо́ку); с. дела отрицательная – недо́бре (ує́мне, неґативне) в спра́ві; с. дела положительная – позитивне в спра́ві; с. левая – лівору́ччя, лі́вий бік; с. окрестная – око́лиця; с. правая – правору́ччя, пра́вий бік; брать чью-либо сторону – става́ти, ста́ти на чиє́му бо́ці (на чий бік), тягти, потягну́ти ру́ку (руч) за ко́го (за ким), става́ти, ста́ти за ким; в -не (проходить) – о́сторонь, стороно́ю; в сн-е держаться – бу́ти о́сторонь; искать на -не – шука́ти в і́ншому мі́сці, в і́нших місцях, по людях шука́ти; итти на заработки на -ну – іти на заробі́тки; оставлять в -не что – полиша́ти без ува́г, мина́ти, обмина́ти що; переходить на чью -ну (в смысле перебежки, измены) – перекида́тися, перекинутися до ко́го; по левую -ну – ліво́руч; по правую -ну – право́руч; принимать, брать, держать чью-либо -ну – обстава́ти, обста́ти за ким, тягти за ко́го, тягти, потягти ру́ку за ким, озива́тися, озва́тися за ко́го, стояти за ким, за ко́го; с левой -ны – ліво́руч, в лі́вій руці́; с нашей -ны нет препятствий – від нас нема́ перешко́д, ми не чинимо перешко́д, ми не запере́чуємо; с обеих с-н – оба́біч, по оба́біч; с правой -ны – право́руч, в пра́вій руці; склонять на свою -ну – залуча́ти, приверта́ти на свій бік; со всех с-н – звідусі́ль; со -ны отца (родство) – по ба́тькові; со своей -ны – від се́бе, і собі́, з своє́ї руки; стоять на чьей -не – тягти ру́ку за ким, тягти за ко́го; узнать -ной – від люде́й дізна́тися, стороно́ю дізна́тися; уклоняться в -ну – збо́чувати, збо́чити; 2) (поверхность предмета) – бік (бо́ку); с. задняя – тил (-лу), затильний бік, затильна сторона́, спинка; с. лицевая документа – (з)ве́рхній бік доку́менту, лице́ доку́менту; с. лицевая дома – чоло́ будинку; с. обратная – зворо́т (-ту); (изнанка) – виворот (-ту); с. передняя – пе́ред (-ду), чоло́; имеющий обе лицевые -ны – личковий (напр., личкове́ сукно́); на обратной -не – на зворо́ті; 3) (страна) – сторона́, край (р. кра́ю); с. родная – рі́дний край; с. чужая – чужина́, чужий край; на чужой -не – на чужині́; 4) (в судебн. процессе) – сторона́; -ны договаривающиеся – догові́рні сто́рони; с. заинтересованная – заінтересо́вана (в спра́ві) сторона́; с. истцовая (возбудившая дело) – позива́ч (-ча́), позивачі́, позовна́ сторона́, позовник (-ка́); с. ответная – позивана сторона́, позиванець (-нця); с. противная – супротивна сторона́, супротивник (-ка); с. тяжущаяся – позива́льник (-ка), позовна́ сторона́, процесо́ва сторона́; с. явившаяся – сторона́, що прибула́, прибу́ла сторона́.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

су́проти́, су́проти́в кого, чого, присл.

супроти́вний, -на, -не

супроти́вник, -ка, -кові, -ку! -ники, -ків

супроти́вниця, -ці; -ниці, -ниць

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Ага́рський и агаря́нський, -а, -е. Турецкій, магометанскій. А по Чорному морю супротивна хвиля вставає, судна козацькі на три части розбиває. Одну часть взяло — в землю агарську занесло. АД. І. 186. Въ вар.: В агарянську землю заносило. Ib. 190. Синє море не втопило, а в турецьку землю агарянську без кормил прибило. Шевч. 255.

Довгота́, -ти́, ж. Долгота. Тисяча літ, як дня довгота супротив вічного живота. Чуб. ІІІ. 19.

Зраде́цький, -а, -е. Измѣнническій. Зрадецькі речі супротив пана. Хата. 153.

Край, кра́ю, м. 1) Край, конецъ. Суне, суне той кухлик аж на край столу, — поки впав і розбився. Харьк. До краю одежі його приторкнулись. Єв. Мр. VI. 56. Нема краю тихому Дунаю. Мет. 14. Уразив він моє серце в самий край. КС. 1882. X. 37. Од кра́ю до кра́ю. Изъ конца въ конецъ. Тому доля запродала од краю до краю, а другому оставила те, де заховають. Шевч. 75. 2) Конецъ, окончаніе. Він отто переговорив та й край, більш нічого й не промовив. Екатер. г. Край уже! більше не хочу сьогодня робити. Харьк. Оце ж моєму наймитуванню край. Полт. До кра́ю. Окончательно. Він і перш був ледащо, а як прийшов з війська, то вже до краю розлайдачився. Подольск. Кра́ю, до кра́ю дово́дити. Оканчивать, приводить къ концу. Треба краю доводити, коли й де вінчати, та й весілля. Шевч. 107. Та доведу вже до краю, доведу — спочину. Шевч. 206. 3) Бортъ (судна). Мнж. 179. 4) Берегъ. На широкім Дунаю, недалеко від краю козак потопає. Гол. І. 115. 5) Сторона. Ой ходімо, товаришу, да на той край помалу. Мет. 85. 6) Край, страна, область. Ой визволи, Боже, нас всіх бідних невольників з тяжкої неволі, з віри бусурменської на ясні зорі, на тихі води, у край веселий. ЗОЮР. І. 214. Тяжко-важко умірати у чужому краю. Шевч. Рі́дний край. Родина, отечество. От і виходили з Запорожжя один за одним гетьмани козацькі... супротив ворогів рідного краю. К. ЧР. 11. Треба рятувати рідний край. Стор. МПр. 57. 7) Кусокъ (хлѣба). Як хліба край, то й під вербою рай. Посл. 8) Употребленное какъ нарѣчіе: а) Очень, крайне. Тут край треба грошей, а їх нема. Волч. у. Мені край треба продати корову, а инчу купити. Волч. у. б) На концѣ, на краю. Довго вони на могилі край села стояли. Макс. А думка край світу на хмарі гуля. Шевч. в) Возлѣ, около, при, надъ. Котору дитину любила-кохала, — край себе не маю. Макс. Виплакала карі очі, край козака стоя. Нп. Тільки край мого серденька як гадина в’ється. Грин. III. 220. По діброві вітер віє, гуляє по полю, край дороги гне тополю. Шевч. Надибав дівчину край долини. Гол. I. 120. Моя хата край води. Нп. Ум. Краєчок, крайо́к. З краєчку рожево зорялося од схід сонця. МВ. II. 188.

Легко́ду́х, -ха, м. 1) Изнѣженный, слабый человѣкъ. 2) Малодушный человѣкъ. Тілько легкодухам здається, що наша сила ніщо, супротив тієї сили, що рине на нас. К. ХП. 127. «Гей, хто зо мною вийде битись, покоштувати стусанів?»... Дарес довгенько дожидався, мовчали всі, ніхто не йшов, з ним всякий битися боявся, собою страху всім задав. « Так ви, бачу, всі легкодухи, передо мною так як мухи і пудохвети наголо!». Котл. Ен. II. 8. Легкодухів між ними не буває: ні слово нас, ні діло не злякає. К. ЦН. 159.

Передму́рря, -ря, с. Ограда; оплотъ. Передмурря всього християнства, що стоїть з мечем на чаті супротив поганства. К. ХП. 64.

Проти́вний, -а, -е. 1) Противулежащій, находящійся напротивъ. З противної вулиці доносився парубочий гомін. Мир. Пов. І. 148. Проти́вна ха́та. Хата по другую сторону сѣней. Сидів собі на лавці у новій світлиці, що одгородив од противної хати. Кв. Через сіни противна хата. Кв. 2) О волнѣ: противная. На Чорному морі недобре вчинає: противну филю зо дна моря знімає. АД. І. 192. См. Супротивний. 3) Непокорный, противящійся. Привів бранців із дарами і противних твоїй волі працювати в твоїм храмі. К. Псал. 152. 4) Непріятный. Противна, як старцеві гривня. Ном. № 5016. 5) Противорѣчащій. Я ж їй слова противного не промовив. Г. Барв. 207.

Сопроти́вний, -а, -е = Супротивний. Сопротивна хвиля затопляє. АД. І. 190.

Супроти́, супроти́в, нар. Противъ. Супротив двора та твоя кума. Чуб. Супротив його ніхто не встоїть. ЗОЮР. І. 97.

Супроти́вець, -вця, м. Соперникъ, противникъ. Моть і Левон, се два супротивці: вони вже давно сперечаються за шинок: один набавить рату, другий ще більше. Брацл. у.

Супроти́витися, -влюся, -вишся, гл. Сердиться, враждовать. Зять на мене та й не дивиться, зять на мене супротивиться. Мет. 157.

Супроти́вний, -а, -е. Противный, идущій напротивъ. А із низу буйний вітер повіває, а по Чорному морю супротивна хвиля вставає. АД. І. 186.

Супроти́вник, -ка, м. 1) Противникъ, врагъ. 2) Злой духъ, демонъ. Нехай тебе супротивник візьме. Ном. № 3749.

Супроти́вниця, -ці, ж. Противница, женщина-врагъ. Мир. Пов. II. 70.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Ветер — ві́тер, -тра; боковой В. — бокови́й ві́тер; встречный В. — супроти́вний ві́тер; попутный В. — ходовий ві́тер; порывистый В. — нава́льний ві́тер; сильный В. — вели́кий ві́тер; слабый В. — мали́й ві́тер, тихові́й; умеренный В. — помі́рний ві́тер.

*Встречный — зустрі́чний; В. бой — зустрі́чний бій; В. ветер — супроти́вний ві́тер; В. удар — зустрі́чний уда́р.

Противоположный — проти́вний, протиле́жний, супроти́вний.

Сила — си́ла, -ли, ене́ргія; С. броневые — си́ли па́нцерні; С. ветра — си́ла ві́тру; С. внешняя — зо́внішня си́ла; С. воздушные — повітря́ні́ си́ли; С. вооруженная — збро́йна си́ла; С. главные — си́ли головні́; С. живая — кінети́чна ене́ргія; С. звука — си́ла зву́ку; С. натяжения — си́ла на́тягу; С. под’емная — підійма́льна си́ла; С. противодействующая — супроти́вна си́ла; С. тока — величи́на струму (на ампери); С. убойная — убі́йна си́ла.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Chrysosplenium alpinum Schur — жовтяни́ця альпі́йська (Оп); жовтяни́ця супротивноли́ста (Сл, Ру), золотозі́ль напроти́внолистий (Вх6, Мл).

Climacoptera brachiata (Pallas) Botsch. [=Salsola brachiata Pallas] — курає́ць супротивноли́стий; клімакоптера супротивнолиста (Оп).

Petrosimonia oppositifolia (Pallas) Litv. — солелю́бка супротивноли́ста; петрозимо́нія груболи́ста (Сл), петросимо́нія супротивноли́ста (Ру, Оп), петросімо́нія груболи́ста (Мл); солонець (Ян4 — СТ).

Salsola brachiata Pallas — кура́й супротивноли́стий.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

супроти́вниця, супроти́вниць; ч. супроти́вник 1. та, хто вороже, негативно ставиться до когось, чогось, протидіє комусь, чомусь. [Януковичу об’єктивно вигідно максимально відтермінувати звільнення своєї політичної супротивниці, навіть якщо він вирішив її таки випустити. (Український тиждень, 2013). Америка стає незумисною супротивницею Китаю, радше ніж його природньою союзницею. (Збіґнєв Бжезіньскі «Велика шахівниця», пер. Олена Фешовець, 2000). А крім того, хто ж, як не ви показали себе переконаною супротивницею мультиплюндизму. (Олександр Ірванець «Прямий ефір», 1995). Цю розкіш, наказану містом Суланжем, де Вермішель сполучав посади воротаря в міській ратуші, барабанщика, тюремного сторожа, скрипаля й понятого, підтримувала пані Вермішель, грізна супротивниця філософії Рабле. (Оноре де Бальзак «Селяни», Євген Дроб’язко, 1981).] 2. та, хто виступає проти когось у бійці, поєдинку і т. ін. [Її супротивниця відбила випад, завівши за спину меч, і обернулась. (Тарас Микітчак «Долина Єдиної Дороги», 2008). Віддай! Зоя, вереснувши, схопила ножиці і вдарила гострим кінцем супротивницю в руку. (Гордій Брасюк «В потоках», 1927). Тьфу на тебе! – одказала друга, плюючи на свою супротивницю. (Панас Мирний «Повія», 1884).] 3. суперниця у спортивному змаганні, грі. [Ні в основний, ні в доданий час жодна з супротивниць не зуміла записати до свого активу переможних балів <…> (Високий замок, 2007).] див.: проти́вниця, супе́рниця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 731. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 852. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

антагоні́стка, антагоні́сток; ч. антагоні́ст непримиренна супротивниця. [Паралельно із сюжетною лінією Шури розгортається сюжетна лінія її антагоністки <…>. (Валентина Школа «Фольклоризм української драматургії 20-30 років ХХ століття»: дисертація, 2018). Намагаючись піти від однозначності антагоністок, Бертон не дуже вдало окарикатурює їх. (День, 2012). Тим більше, що Михайло майже не танцював, а я мав велике бажання по можливості рідше зударятися з моєю шановною антагоністкою ... (Улас Самчук «На твердій землі», 1966). Чоловік Амелі, дами, що вважала себе антагоністкою пані де Баржетон <…>. (Оноре де Бальзак «Утрачені ілюзії», пер. Євгенія Рудинська, 1937). Що це Русова – моя антагоністка старається за мене? (Михайло Коцюбинський «Листи», 1898).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 31.

вороги́ня, вороги́нь; ч. во́рог та, хто ворогує або бореться з кимось. [Піддається навіть кримінальній ідеї звести зі світу дружину коханця («я маю ворогиню, яку повинна знищити, і маю мету, до якої хочу добутися. Чоловіка». (Україна молода, 2015). Вже опісля, коли репресували саму Ганнусю, він на сторінках газети мужньо розповідав, як йому доводилося героїчно битися мало не за кожну літеру з тією ворогинею народу Новодубцевою. (Анатолій Власюк «Жовтогаряче сонце в чорному квадраті», 2014). Скоро розійшлися лютими ворогинями, не поділивши Авессалома. (Галина Тарасюк «Блудниця вавилонська», 2004). Гапка перестала тремтіти і подивилася на ворогиню таким темним поглядом, що та мимовільно відступила. (Валерій Шевчук «Срібне молоко», 2001). Що ж тепер робити? – швидко швидко забурмотіла до себе Мілена, несвідомо прискорюючи ходу і впиваючись пальцями в комір плаща, наче в горло ворогині: Мілені було страшно. (Оксана Забужко «Я, Мілена», 1997). Не можу з певністю сказати, чи любій моїй ворогині приємно буде, як увесь світ дізнається, що я їй слугую. (Мігель де Сервантес «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», пер. Микола Лукаш, Ч. І, 1995). Тому всі її ворогині поспішили перекинутись на її бік, як тільки стало очевидно, що одруження неминуче. (Габріель Гарсія Маркес «Кохання під час холери», пер. Віктор Шовкун, 1994). Раїна спровадила стару пройду, наживши собі ворогиню, попричиняла і позащіпала двері, взялася розшнуровувати корсаж. (Любов Пономаренко «На срібному човні», 1983). Колишня Володарка Віку, Весняна Троянда Махідевран ще дванадцять років оплакувала сина й онука, жила всіма забута, мало не жебруючи, зате все ж діждалася смерті своєї суперниці й ворогині і цим мала вдовольнитися. (Павло Загребельний «Роксолана», 1980). Ми будемо нищити їх, лише поскільки кожний солдат мусить убить ворога і позбавить честі ворогиню. (Олександр Довженко «Україна в огні», 1943). Ворогине Христова, а завтра улюблена його, – іди до нього. (Анатоль Франс «Таїс», 1927, пер. Валер’ян Підмогильний).] див.: ворожи́ця, во́рожка, непри́ятелька, супроти́вниця, враги́ня Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 78. Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка.) Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

ворожи́ця, ворожи́ць; ч. во́рог та, хто ворогує або бореться з кимось. [Ілько: А ти мусіла сегодні встати на ліву ногу: говориш, як тяжка ворожиця. (Лесь Мартович «Політична справа», 1943). І побачить те ворожиця моя, й окриється стидом, за те, що договорювала менї: Де Господь, Бог твій? (Біблія, пер. Пантелеймон Куліш, Іван Пулюй, Іван Нечуй-Левицький, 1904).] див.: вороги́ня, во́рожка, непри́ятелька, супроти́вниця, враги́ня Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

во́рожка1, во́рожок; ч. во́рог рідко та, хто ворогує або бореться з кимось. [Щоб замело́ стежки́ та дорожки́, щоб не зна́ли вороги́ і ворожки́, щоб не зна́ли, кого́ я любила. (Цит. за: Російсько-український академічний словник 1924-1933 рр., за ред. А. Кримського, С. Єфремова).] див.: вороги́ня, ворожи́ця, непри́ятелька, супроти́вниця, враги́ня Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

враги́ня, враги́нь; ч. враг поет. та, хто ворогує або бореться з кимось. [А ще ж і Обама враг, і Меркель така врагиня, шо сил нема. (Свирид Опанасович, ФБ, 2015).] див.: вороги́ня, ворожи́ця, во́рожка, непри́ятелька, супроти́вниця

непри́ятелька, неприятельок; ч. непри́ятель та, хто неприязно, недружелюбно, вороже ставиться до когось або чогось. [Після цього інша неприятелька двічі вдарила ногою по голові потерпілу. (izbirkom.org.ua, 17.09.2021). Коли я вже в них трохи оббулася і дещо по-їхньому почала розуміти, стали вони мене розпитувати, хто я така і звідки родом, та я зміркувала, куди потрапила, і боялась, щоб вони не прогнали мене яко неприятельку віри їхньої <…>. (Джованні Бокаччо «Декамерон», пер. Микола Лукаш, 1969). З готовістю й щирістю обібрала службу сестри милосердя коло хорої неприятельки, будучи сама ушкоджена! (Ольга Кобилянська «Через кладку», 1940). Обі неприятельки стояли так довгу хвилю, не зводячи ока одна з одної, не схибляючи ані одним рухом зі свого становища. (Іван Франко «Захар Беркут», 1882).] див.: вороги́ня, супроти́вниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 370 – розм. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

опоне́нтка, опоне́нток; ч. опоне́нт 1. та, хто заперечує комусь у публічній бесіді, на диспуті, під час захисту дисертації та ін. [За допомогою питальної конструкції на початку репліки мовець піддає гострій критиці позицію та твердження опонентки, яка до цього постійно наголошувала на важливості збереження єдиної валюти у межах Єврозони. (Богдан Маленький «Аргументативні стратегії в німецькому економічному дискурсі (на матеріалі жанру ток-шоу)»: дисертація, К., 2018).] // офіці́йна опоне́нтка — науковиця, якій доручено виступати під час захисту дисертації на здобуття вченого ступеня з аналізом її змісту й актуальності, із визначенням позитивних якостей і недоліків. [Виконавчою директоркою цієї ГО є та сама Ірина Жукова – офіційна опонентка Іллі Киви на захисті дисертації. (bihus.info, 20.05.2021). Відгук офіційної опонентки Мороз Євгенії Олегівни на дисертацію Прохорової Анни Андріївни <…> (i-soc.com.ua, 24.04.2021).] // політи́чна опоне́нтка – супротивниця в політиці. [Ця теза політичної опонентки буквально вивела із себе першого віце–прем’єра Андрія Клюєва, який був присутнім на раді. (Україна молода, 2011). Очікуваний візит українського президента до Брюсселя скасовано після його публічної відмови переглянути юридично сумнівний вирок політичній опонентці. (Український тиждень, 2011).] 2. супротивниця в суперечці; та, хто заперечує комусь. [Опонентка Макарова – юна письменниця Марина Соколян, своєю чергою, зазначала: «Як автор, я на шляху від жінки до андрогіна». (Високий замок, 2006). Недавні суворі й категоричні мої опонентки щосили проштовхувалися до залу, щоб ще і ще раз подивитися виставу. (Михайло Андрусяк «Ув’язнена скрипка», 1992). Може, й так, моя дорога опонентко. Попереду ще багато років суперечок і праці. (Олесь Бердник «Діти Безмежжя», 1964). Суперечність не була усунена, і ми з опоненткою Христею в своїм спорі так і лишились тоді мініатюрним образом безсилості темної несвідомості й покаліченої людської душі. (Микола Галаган «З моїх споминів… 1880-ті – 1920 р.», 1928).] 3. суперниця у спортивних змаганнях. [Тепер же настрій Олени був зовсім інший: вона легко обіграла – 6:2, 6:4. (Україна молода, 2010). «Галичанки» впевнено декласували своїх опоненток ще у першому таймі – 21:15. (Високий замок, 2007).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 525 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Том 5, 1974, с. 722. – 2 знач.

теніси́стка, теніси́сток; ч. теніси́ст гравчиня в теніс. [Водночас друга тенісистка України Даяна Ястремська в оновленому рейтингу WTA піднялася на 22-гу сходинку <…> (Україна молода, 2019). Проте у складі гостей виступають дві тенісистки, які входять у світову класифікацію. (Високий замок, 2001). Але місіс Пеллок не знала, що таке Пат. Та, як запекла тенісистка, звикла повертати подачу супротивникові без роздумів і вагань. (Павло Загребельний «Безслідний Лукас», 1986). Коли війна наближалась до кінця, їй минуло шістнадцять, — гарна білява дівчина, найкраща тенісистка од Бонна до Ремагена. (Генріх Белль «Очима клоуна», пер. Микола Дятленко, 1965).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 73.

шахі́стка, шахі́сток; ч. шахі́ст гравчиня в шахи. [Українка Музичук визнана найкращою шахісткою світу в 2015 році. (Високий замок, 2016). Безглуздя дурнуватих речень, які писала шахістка, було лише вдаваним, а справжній зміст приховувався за кодом <…> (Марек Краєвський «Числа Харона», пер. Божена Антоняк, 2011). Ярина Сенчишин із Хирова — професіональна шахістка <…> (Дзвін, 1991, №11). Тут було багато шахістів та шахісток. (Микола Носов «Незнайко в Сонячному місті», пер. Федір Маківчук, 1978). Немалого «супротивника» вбачають київські шахісти в робітниці трикотажної фабрики Голуб, не кажучи вже про чемпіонесу Києва по шахах інженера-економіста Артем’єву, чи відому шахістку Добровольську. (Соціалістичний Київ, 1936, №5).] див.: гросме́йстерка (гросма́йстерка) Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 830. Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 423.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Супроти́въ = 1. д. Про́тивъ, Вопреки́, Напереко́ръ. 2. під сл. Сравне́ніе д. Въ сравне́ніи.

Антагони́стъ, антагони́змъ = проти́венство, супроти́вник.

Близнецы́ = 1. близня́та, близнюки́. — Рожа́ть близнецовъ — близни́ти. — Три роки близнила, а на четвертий змилила — троє привела. н. пр. 2. астр. — чепі́га (? одно з 12-ти сузїр’їв еклинтіки). — Віз став супротив півночі над хатами, чепіга вияснилась. С. З.

Встрѣ́чный = стрічний, стрі́чаний. — Встрѣ́чные кумовья́ = стрічані куми́. Ман. — Встрѣ́чный вѣ́теръ = супроти́вний. — Разска́зывать встрѣ́чному и попере́чному = ко́жному, кому́ попа́ло, хто зустрі́неть ся.

Вѣ́теръ, вѣтръ, (здр.) — вѣтеро́къ = ві́тер, (здр.) — вітере́ць, вітре́ць, (поб.) — вітрюга́. — Верхово́й, сѣ́верный вѣ́теръ = верхови́й, горі́шний. Ман. — Ю́жный в. = низови́й в. Ман. — За́падный, восто́чный в. = захі́дний, схі́дний в. — Попу́тный в. = пого́дний, ходови́й в. Ман. — Проти́вный в. = супроти́вний, супру́тнїй. Ман. — Сухо́й в. = сухові́й. С. Л. — Паля́щій в. = палю́чий, шмалїй. — Ти́хій вѣтеро́къ = вітере́ць ти́хий, благе́нький. — Сквозно́й в. = скрізни́й. С. Л. — По вѣ́тру = за ві́тром.

Дѣ́йствіе = дїя, подїя, учи́нок, вчи́нок, си́ла, спра́ва. — Ой ти пєш, мене бєш за якії вчинки? н. п. — Не токмо треба сповідати си з учинків, але теж і з мислей. Б. Н. — Не токмо учинком яким супротивенство показуючи, але хотя словце мовячи. Ст. Л. — (Д. Актъ 3). — Имѣ́ть дѣ́йствіе = мати си́лу. — Закон немає зворотної сили. — Привести́ въ дѣ́йствіе = пусти́ти в ход, завести́.

Напро́тивъ = 1. су́проти (С. Л.), су́против (С. Л.), про́ти, про́тів, напро́ти (С. Л.), навпроти́, навпро́тів, про́сто (С. Л.), напро́сто. — Він живе супроти мене. — Наші хати насупротив. — Він сидїв напро́сто мене. Кр. — Моя хата просто церкви. С. Л. 2. навпаки́, навспа́ч. — Коли він справдї добрий, вона навпаки йому дуже злюща.

Проти́вникъ, ца = супроти́вник, ця (С. Л.), супо́рник, ця, супере́чник, ця. — Військо супротивників зійшло ся біля Корсуня. Кн.

Проти́вний, но = 1. проти́вний (С. З.), супроти́вний, но. — Вітер противну хвилю зо дна моря знімає, судна козацькі розбиває. н. д. — А на морі супротивна хвиля вставала. н. д. 2. гидки́й (С. З. Л.), оги́дний, обри́длий (С. Л.), обри́дний, обри́дливий, мерзе́ний, осору́жний (С. Л.), опри́кри́вий, ги́дко, оги́дно, бри́дко (С. Аф.). — Я тричі вже йому казала, що осоружний він мінї, що й глянути на його не можу я. К. К — Гидко глянути.

Противополо́жный = проти́вний, супроти́вний, супротиле́жний. — Їм забажалось побігти в противну хату та довідатись хто прийшов. Лев. — Починає гукати батька й матїр, бо вони, бач, усї в противну хату перейшли. Лев. — Усї інтереси маси стали супротилежними інтересам панів. Кн. — З сїх слів автора виходить супротилежне тому, що він попереду говорив. Зап. Груш. — Въ противоположную сто́рону = навпаки́.

Проти́ву, про́тинъ = 1. про́ти, напро́ти (С. Л.), су́проти (С. Л.), су́против (С. Л.), навпро́ти, насу́против, про́сто (С. Л); навпаки́, впаки́, навспа́к. — Моя хата просто церкви. С. Л. — Навпаки сонця. 2. про́ти, су́проти; навпре́к, насупроти́вне. — Проти совістї. — Супроти його нема луччого робітника. С. Л. — Так ніж поганий став навпрек мінї дорогу заступать! Гул. Ар.

Сопе́рникъ, ца = супе́рник, ця, супроти́вець, супроти́вник, ця. С. Жел. — Ой, паничу, не розмовляйте так багацько з Оксаною, бо Яків вам супротивником буде. Кр.

Сопротивля́ться = спреча́ти ся, спереча́ти ся, супереча́ти ся, супротивля́ти ся, спіра́ти ся (С. Л.), змага́ти ся (С. Л.), огина́ти ся (С. Л.), опина́ти ся, опіра́ти ся (С. З.), спинча́ти ся. — Старий не сперечаєть ся, з ним можна що хтїти зробити. н. о. — То то бо й є! Проти батька не можна огинати ся. С. Л. — Ну він опинав ся — опинав ся, а там і заїхав. н. о. Грінч. — Чи тож можна спинчатись з ним. н. о. — Сопротивля́ющійся = супере́куватий, супроти́вець. — Старшина побіг збірати понятих, щоб не гаючись насїсти супротивця. Лев.

Стропти́вость = супере́куватість, супроти́вність, непокі́рність.

Стропти́вый = супере́куватий, супроти́вний, сварки́й, непокі́рний, незго́дливий (С. Ж.).

Супоста́тъ = во́рог, супроти́вник.

Упо́рный, но = 1. супроти́вний, проти́вний. — Пр. д. під сд. Проти́вный 1. 2. у(в)пе́ртий (С. Л. Ш.), упі́ристий (С. Л. Ш.), упа́ртий (С. Ш.), упі́рний (С. Ш.), норови́стий, впина́стий, огу́рний, завзя́тий, запе́клий (С. Л.), упе́рто, завзя́то. — Упертий гірше свинї. н. пр. — Упартий, я к цап. н. пр.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)