Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 133 статті

Запропонувати свій переклад для «тин»

Шукати «тин» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Догора́живать, догороди́ть – догоро́джувати, догороди́ти, допліта́ти, доплести́ лі́су, тин.

Досыха́ть, досо́хнуть – досиха́ти, досо́хнути, досхну́ти, (редко) досхти́ (о мног. подосиха́ти). [Ви́кинь сорочки́ на тин – неха́й подосиха́ють].

Зацепля́ться, зацепи́ться – зачіпля́тися зачі́плюватися, чі́пля́тися, зачепи́тися, учі́плюватися, у[о]чепи́тися, за[о]черкну́тися, (ногою) перечі́плюватися, перечепи́тися за що. [Коза́цька щу́ка зачепи́лась вам на гак (Франко). Воли́ не стоя́ть – ярмо́ учепи́лось (Г. Барв.). Та й побі́г я через тин, ще й не зачеркну́вся (Пісня). Ді́вка за па́рубкову но́гу перечепи́лася (Хотинщ.). Переско́чив висо́кий тин, та й не очеркну́вся (Гнед.)].

Изгоро́да и И́згородь – горо́жа, огоро́жа, загоро́жа; (из хвороста) пліт (р. пло́ту), тин (-ну), лі́са, оплі́т (-ло́ту); (из вертикально стоящих кольев) частокі́л (-ко́лу), па́кілля (ср. р.); (из горизонтально лежащих жердей) ві[о]р’я́ (ср. р.), вори́ни (-ри́н); (деревянная решотчатая) штахе́ти (-хе́т), штахе́тник (-ка); (живая) живоплі́т (-пло́ту), обса́да; (колючая) колю́ча загоро́жа. • -родь поперечная разделяющая на части ч.-л. – перегоро́жа, пере́тика, перети́нок (-нку). • Обносить, обнести -дью из хвороста – тини́ти, обтини́ти що.

Мя́со – м’я́со, (диал.) гав’я́дина, (детск.) ки́ка, ґи́ґа. [Не бу́де з то́ї кози́ м’я́са (Номис). Гав’я́дина свиня́ча; пече́ня з воля́чої гав’я́дини (Звин.). Дає́ дити́ні м’я́са та ка́же: на ки́ки! (Гуманщ.)]. • -со варёное – варе́не м’я́со, (диал.) маха́н (-ну́). • -со жареное – пече́не (м’я́со), пече́ня; срв. Жарко́е. • -со копчёное – ву́джене м’я́со, вуджени́на. • -со сырое – сире́ м’я́со, свіжина́. • -со воловье – воло́вина; см. Говя́дина. • -со гусиное – гу́сятина. • -со индейки – (г)инди́чина. • -со козье – козли́на, козля́тина. • -со кошачье – коша́тина. • -со куриное – куря́тина. • -со линя – лини́на. • -со лошадиное, см. Кони́на. • -со свиное, см. Свини́на. • -со собачье – пси́на. • -со сома – соми́на. • -со судака – судачи́на. • -со утиное – (в)у́тя́тина. • -со павшего животного – здохля́тина, здохлени́на; срв. Па́даль. • -со пушечное – гарма́тне м’я́со. [Ті рекру́ти, гарма́тне м’я́со на війну́ (Франко)]. • -со дикое, мед. caro luxuriens – ди́ке м’я́со. • Мягкие части -са – м’яку́ш (-шу́), м’я́кота; срв. Мя́киш 2. • Ни рыба, ни -со – ні ри́ба, ні м’я́со; ні в тин, ні в воро́та; ні бе, ні ме, ні кукурі́ку.

Наве́с – 1) см. Наве́ска 1; 2) (наклон, склон) на́хил, схил (-лу); 3) (свес, выступ кровли) причі́лок (-лка), стрі́ха, острі́шок, острі́шина, підда́х (-ху), підда́шок (-шка); 4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) підда́шок (-шка), підда́шшя (-шшя), підда́шки (-шків, мн.); підсі́ння (-ння). [Посади́в хміль біля підда́шшя, що над двери́ма: розрі́сся хміль так бу́йно, що й підда́шок укри́в і на ха́ту поп’я́вся (Грінч.). Перед бра́мою було́ підсі́ння (Франко)]; 5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) пові́тка, пові́ть (-ти), шу́ра, шо́па, ум. пові́точка, шу́рка, ші́[о́]пка, (для экипажей) возі́[о́]вня (-ні). [Під пові́ткою наймички́ коно́плі тіпа́ють (Н.-Лев.). Пові́ть, ха́ту й но́вий тин (Макар.). Нема́ коло тіє́ї ха́ти ні тино́чка кру́гом дво́ру, ні хлівця́, ні коша́рочки, ні пові́точки, – нічо́го не було́ (Март.). Дощ іде́, зажени́ коро́ву під шу́ру (Звин.). Пішли́ до шо́пи (Чуб. III)]; 6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашо́к (-шка́), клубо́к (-бка́), бу́дка, будчи́на, (диал.) бу́ндар (-ра); (шатёр) наме́т (-ту), курі́нь (-реня́), халабу́да, накриття́ (-ття́). [От на́че ще перед мої́ми очи́ма ті крамни́чки під наме́том (М. Вовч.) Лю́ди зви́кли там на свої́х дале́ких поля́х та сіно́жатях ста́вати собі́ холо́дні хатки́, або́ хоч курені́ та халабу́ди (М. Лев.). Налину́в дощ і перерва́в промо́ву, я сів під накриття́ і ду́му ду́мав (Л. Укр.)]; 7) (дверные петли) на́ві[и]ска (мн. -ки́), наче́па.

Нагора́живать, нагороди́ть – 1) (надгораживать) на(д)горо́джувати; на(д)городи́ти, (о мног.) пона(д)горо́джувати; (тёрном) терни́ти, натерни́ти, затерни́ти (те́рном) що. [Щось тин сів, – не мине́ться нагоро́джувати (Лубенщ.). Загороди́в висо́ку лі́су (плетень), ще й те́рном натерни́в (Мирг.)]; 2) (городьбы) нагоро́джувати, нагороди́ти, (о мног.) понагоро́джувати чого́ [Нагороди́в хлі́вів за-для ове́ць (Сл. Гр.)]; 3) нагрома́джувати, нагрома́дити, накопи́чувати, накопи́чити, (о мног.) понагрома́джувати, понакопи́чувати чого́; см. Нагроможда́ть; 4) (пустомелить) верзти́, верзя́кати, пле́сти́, пле́ска́ти, торо́чити, моло́ти (дурни́ці, нісені́тниці), нагороди́ти, наверзти́ и т. п. (дурни́ць, нісені́тниць). [Наплеска́в тако́го, що й ку́пи не держи́ться (Звин.)]. • -ди́л с три короба – нагороди́в три міхи́ ко́зячої во́вни (Куліш), намоло́в три мішки́ греча́ної во́вни (Приказка). Чего только он тут не -дил! – яки́х ті́льки дурни́ць (нісені́тниць) він тут не намоло́в (не напле́ска́в, не наторо́чив)! Нагоро́же[ё́]нный – 1) на(д)горо́джений, пона(д)горо́джуваний, нате́рнений, зате́рнений; 2) нагоро́джений, понагоро́джуваний; 3) нагрома́джений, накопи́чений, понагрома́джуваний, понакопи́чуваний; 4) наверзя́каний, напле́тений, напле́сканий, наторо́чений, наме́лений. -ться – 1) на(д)горо́джуватися, на(д)горо́дитися, пона(д)горо́джуватися; бу́ти на(д)горо́джуваним, на(д)горо́дженим, пона(д)горо́джуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) нагороди́тися, попогороди́ти (досхочу́).

Наклоня́ться, наклони́ться – 1) (стр. з.) нахиля́тися, бу́ти нахи́ляним, нахи́леним, понахи́ляним и т. п.; срв. Наклоня́ть; 2) нахиля́тися, хили́тися и (диал.) хиля́тися, нахили́тися, похиля́тися, похили́тися, схиля́тися, схили́тися, перехиля́тися, перехили́тися, нагина́тися, нагну́тися, (о мног.) понахиля́тися, посхиля́тися, поперехиля́тися, понагина́тися до ко́го, до чо́го, в що, над ким, над чим; (к кому, к чему ещё) прихиля́тися, прихили́тися, пригина́тися, пригну́тися, (редко) приклоня́тися, приклони́тися, (о мног.) поприхиля́тися, попригина́тися до ко́го и кому́, до чо́го; (на один бок) нахиля́тися, нахили́тися на оди́н бік, (пров.) перехня́блюватися, перехня́битися (на́бік, на оди́н бік), зверта́тися, зверну́тися, (о мног.) поперехня́блюватися; (в разные стороны) розхиля́тися, розхили́тися (о мног.) порозхиля́тися. [Ві́ти зеле́ні нахиля́ються над хло́пчиком (Грінч.). Володи́мир нахили́всь до його́ по́душки (Крим.). Хилі́теся, густі́ ло́зи, куди́ ві́тер ві́є (Глібів). Дві сму́ги лі́су, що хили́вся наза́д від шале́них по́дмухів хуртови́ни (Олмейрова Примха). Хиля́ється я́вір до я́вора (Яворськ.). Черво́на кали́на похиля́ється (Грінченко III). Стої́ть я́вір над водо́ю, в во́ду похили́вся (Пісня). Магно́лія до кипари́са струнко́го схиля́ється (Л. Укр.). Схили́вся до чамада́на (над чемоданом) (Крим.). Висо́кі вози́ посхиля́лися на воли́ (Н.-Лев.). Перехили́лася через тин (М. Вовч.). Ю́зя нагну́лася над кни́жкою (Л. Укр.). Ой, дуб до кали́ни прихиля́ється (Пісня). Здорове́нна гру́дка землі́ прошумі́ла над його́ голово́ю; Грицько́ прихили́вся (Мирний). До бі́лих ні́жок приклоня́ється (Чуб. V). Стара́ ха́та вже перехня́билася на́бік (Н.-Лев.). Ха́та зверну́лася (Радом.). Очере́т розхиля́вся: то хтось простува́в до рі́чки (Загірня)]. • Наклоня́сь, Наклони́вшись – нахили́вшись и т. п.; (нрч.) хильце́м, хи́льці, схи́лком, зги́нці, вна́хилку, на́схил(ь). [Хильце́м, хильце́м попід ве́рби (побі́г) (Пісня). Побі́г хи́льці бур’яна́ми та й уті́к (Кам’янеч.). Схи́лком, схи́лком попід ти́нком в зі́ллячко схова́вся (Пісня). Зирк! аж лежи́ть за́яць; тоді́ Петро́ – зги́нці, та тихе́сенько: «Ци́тьте!» (Звин.). Усю́ ніч на́схил проси́діла (Міюс.). На́схиль стіл стої́ть (Червоногр.)]. • Наклони́вшийся – що нахили́вся и т. п., нахи́лений, похи́лений, схи́лений и т. п., похи́лий. [Нахи́лена по́стать (Черкас.). Похи́лені хати́ (Грінч.). Ве́рби сумні́ і похи́лі (Грінч.). Похи́лий барка́н (Коцюб.)].

Нару́жу, нрч. – на-о́коло, наве́рх, на по́верх, (не только во двор) надві́р; (со стороны двора) знадво́ру; (внешне) назо́вні; срв. Нару́жно. [Важке́ стражда́ння, що не могло́ проби́тись на-о́коло ру́хом або́ слова́ми (Короленко). Ця люди́на перетрави́ла в собі́ сті́льки багатю́щого матерія́лу і так блиску́че ви́явила його́ наве́рх, що… (Рада). Всі його́ хи́трощі ви́йшли наве́рх (Київ). Соба́ка ви́йшов з халабу́ди надві́р (Брацл.). Две́рі відчиня́ються надві́р (на-о́коло) (Київ). Не зважа́ючи на показни́й спо́кій, щось гризе́ в сере́дині, щось пробива́ється надві́р (Короленко). Тин нахили́вся знадво́ру (Сл. Ум.). Коха́ння ніко́му, крім зако́ханих, неціка́ве; воно́ на́віть відража́є, коли́ десь необере́жно назо́вні ви́явиться (В. Підмог.)].

На́спех, нрч. – по́спіхом, по́хапцем, при́хапцем, нашвидку́, на швидку́ (ско́ру) ру́ку, на швидку́ (ско́ру) руч, поспі́шно, у по́спіху; срв. На́скоро. [По́спіхом тво́ряться нові́ фо́рми життя́ (Доман.). По́хапцем (при́хапцем) роби́лося, тин не до ладу́ й ви́йшло (М. Грінч.). І в путь Марі́я нашвидку́ зібра́лась (Шевч.). На швидку́ руч добудо́вуються кам’яни́ці (Крим.). Дово́дилось у по́спіху нерво́во озива́тись на поді́ї (Рада)].

I. Натыка́ть, наты́кать – 1) (во множестве чего во что, куда) натика́ти и нати́кувати, нати́кати, настро́млювати, настромля́ти, (гроздей, иголок и т. п.) наштри́кувати, наштрика́ти, (о мног.) понатика́ти и понати́кувати, понастро́млювати, понаштри́кувати чого́ в що, куди́; (напихать) напиха́ти, напха́ти, набига́ти, набга́ти, (о мног.) понапиха́ти, понабига́ти чого́ в що, куди́. [Нати́кує коло шля́ху тичо́к (Київщ.). Заду́мала вра́жа ба́ба молодо́ю бу́ти, нати́кала за намі́тку зеле́ної ру́ти (Пісня). Настромля́в палі́ччя в тин (Полтавщ.). Понастро́млювали кілкі́в, а пло́та не заплели́ (Брацл.). Наштрика́є скрізь у сті́ну голо́к, а тоді́ й сам не зна́йде, де вони́ (Сл. Гр.). Тре́ба бі́льше мо́ху понапиха́ти в щі́лини, щоб було́ теплі́ше (Гайсинщ.)]; 2) (наделывать дыр) наштри́кувати, наштрика́ти, (накалывать) нако́лювати, наколо́ти, нашпи́гувати, нашпига́ти, (о мног.) понаштри́кувати, понако́лювати, поколо́ти, понашпи́гувати що. [До́бре нашпига́й гав’я́дину, щоб кра́ще вмлі́ла (Брацл.)]. • -ты́чь лунок в грядку – нароби́ (накопа́й) ямо́к (ду́чок, ку́бахів) у гря́дці; 3) -ты́кать бока кому – нашпига́ти (нашту́рхати, нашто́вха́ти) кого́, надава́ти штовхані́в (штурхані́в) кому́, полата́ти бо́ки кому́. • -ты́кать зубы кому – да́ти зуботи́чки, надава́ти в зу́би кому́, (фамил.) пополічи́ти зу́би кому́ или чиї́. Наты́канный – 1) нати́каний, настро́мляний, наштри́каний понати́к(ув)аний, понастро́млюваний, понаштри́куваний; на́пханий, на́бганий, понапи́х(ув)аний, понаби́ганий; 2) наштри́каний, нако́лотий и нако́лений, нашпи́ганий, понаштри́куваний и т. п.; наро́блений, накопи́рсаний. -ться – 1) натика́тися и нати́куватися, нати́катися, понатика́тися и понати́куватися; бу́ти нати́куваним, нати́каним, понати́к(ув)аним и т. п. [Понастро́млювалось у воло́сся сі́на (Канівщ.)]; 2) (вдоволь, сов.) нати́катися, настромля́тися, (чем-л. острым) нашту́рхатися, наштрика́тися, нашпига́тися, попоти́кати (досхочу́) и т. п.; срв. Ты́кать.

Нащу́пывать, нащу́пать – (в прямом и перен. знач.) нама́цувати, нама́цати, (только в прям. знач.) нала́пувати, нала́пати, (о мног.) понама́цувати, понала́пувати кого́, що. [Оби́дві сто́рони нама́цують той ґрунт, на яко́му вони́ могли́-б стрі́нутися (Рада). Почала́ ма́цати у пітьмі́ і нама́цала яки́йсь тин чи по́ручні (Грінч.). Винниче́нко вже нама́цав тверди́й ґрунт під нога́ми (Рада). Як почне́ ма́цати, то скрізь усе́ понама́цує, де що лежи́ть (Харківщ.). Нала́пала по́ночі за́сув (Квітка). Нала́пав під ска́тертею її́ ру́ку (Н.-Лев.)]. • Нащу́панный – нама́цаний, нала́паний, понама́цуваний, понала́пуваний. -ться – 1) (стр. з.) нама́цуватися, бу́ти нама́цуваним, нама́цаним, понама́цуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) нама́цатися, нала́патися, попома́цати, попола́пати (досхочу́), (о мног.) понама́цуватися, понала́пуватися.

Ни́зкий и ни́зок – 1) низьки́й, (невысокий) невисо́кий; (малый) мали́й. [Низька́ ха́та (Сл. Ум.). Низьки́й тин (Номис). Низькі́ ві́кна (Сл. Ум.). Низьки́й бе́рег (Кінець Неволі)]. • -кий голос – низьки́й (редко низови́й, преимущ. грубый: товсти́й, гру́бий) го́лос. [Серди́тий товсти́й го́лос (Грінч.). М’яки́й низови́й барито́н (Н.-Лев.)]. • -ким голосом – низьки́м (товсти́м) го́лосом, то́всто. • -кий звук – низьки́й звук. • -кое место (местность) – низи́нне (низови́нне) мі́сце, низькоді́л (-до́лу), низина́, низовина́, низь (-зи) (Франко); срв. Ни́зменность 1. • -кие ноты – низькі́ (низові́) но́ти. • -кий поклон – низьки́й поклі́н. • -кий потолок – низька́ сте́ля. • -кий разрыв (арт. снаряда) – низьки́й ро́зрив (гарма́тня). • -кий рост – низьки́й (мали́й) зріст. • -кого роста кто – низьки́й (мали́й, невисо́кий) на зріст хто, низькоро́слий хто. [Поба́чила по́стать люди́ни не на́дто висо́кої і не низько́ї на зріст (Олм. Примха). Він був мали́й на зріст (Морач.)]. • -кая температура – низька́ температу́ра. • -кая цена – низька́ (мала́, невисо́ка) ціна́. • -ное чутьё собаки – низьки́й нюх (у) соба́ки; 2) (по качеству, по достоинству) низьки́й, (малый) мали́й, (невысокий) невисо́кий, (плохой) пога́ний, недо́брий, (простой) про́стий, (незнатный) незначни́й, (простонародный) простонаро́дні[и]й, (простецкий) проста́цький, (вульгарный) вульга́рний. • -кое выражение – вульга́рний (проста́цький) ви́слів. • -кая доброта товара – невисо́ка (мала́) добро́тність кра́му. • -кое золото, см. Низкопро́бный (-ное золото). • -кая проба – низька́ (мала́, невисо́ка) про́ба. • -кое происхождение (устар.) – невисо́ке (про́сте, незначне́) похо́дження, низьки́й (невисо́кий) рід. • -кого происхождения, -кий родом кто – невисо́кого (про́стого, низько́го) ро́ду (колі́на) хто; срв. Происхожде́ние 2. • -кий разбор – невисо́кий (про́стий, пі́длий) ґату́нок (розбі́р). • -кий слог (язык) – простолю́дна (простонаро́дня[а], проста́цька, вульгарный: вульга́рна) мо́ва, простолю́дний (вульга́рний и т. д.) стиль. • -кое сословие – низьки́й (незначни́й, про́стий) стан; 3) (в нравств. смысле) низьки́й, ни́ций, (недостойный) негі́дний, (подлый) пі́длий, підло́тний, падлю́ч(н)ий, падлю́цький, (позорный) гане́бний. [Низьки́й спо́сіб ми́слення (Франко). Се лиш зло́ба низька́ (Франко). Селяни́н звика́є до ду́мки, що його́ мо́ва щось низьке́, недосто́йне (Крим.). Нава́живсь на таке́ низьке́ ді́ло (Тесл.). Ви́раз низько́ї хи́трости на обли́ччі (Едґ. По). Ни́ца душа́ (Куліш). Се́рце ни́це (Куліш). Ни́ций страх (Грінч.). Почува́ння нечи́сті і ни́ці (Грінч.). Пі́дла чернь корче́мна (Куліш). В душі́ свої́й були́ і те́мні й пі́длі (Куліш). Падлю́чна уле́сливість (Яворн.)]. • -кий поступок – низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний) учи́нок. [Безчі́льний, ни́ций вчи́нок (Л. Укр.)]. • -кий человек – низька́ (ни́ца, пі́дла) люди́на, ница́к (-ка) (Куліш).

Перебра́ниваться с кем – перела́юватися, перекоря́тися и переко́рюватися, ги́ркатися, гари́катися з ким. [Жінки́ перела́ювались через тин].

Перебра́сывать, перебро́сить – перекида́ти, переки́нути, перемі́тувати, переметну́ти що куди́. [Неха́й-би бив, а то й через тин хоті́в переки́нути. Оди́н не доки́нув, а дру́гий переки́нув]. • -сить мост через реку – міст через рі́чку переки́нути. • -сить мешок через плечо – переки́нути, перечепи́ти мішо́к через плече́, заки́нути сакви́ за пле́чі. • Перебро́шенный – переки́нутий, попереки́даний. • Переброса́ть – переки́дати, поперекида́ти, поки́дати що. [Вже переки́дали ми дро́ва, що тепе́р роби́ти?]. • -са́ть лопатою зерно (для просушки) – перелопа́тити зе́рно. • -санный – переки́даний, перелопа́чений.

Перелеза́ть, переле́зть – перела́зити, переліза́ти, перелі́зти, (о мног.) поперела́зити що и через що, попереліза́ти через що (через тин).

Перепры́гивать, перепры́гнуть – перестри́бувати, перестрибну́ти, перепли́гувати, переплигну́ти, переско́кувати, переско́чити, перескікну́ти, (о мног.) поперестри́бувати, поперепли́гувати, попереско́кувати що и через що. • -нуть через ров – перестрибну́ти (переплигну́ти, переско́чити) рівча́к и через рівча́к. • -нуть через плетень – переско́чити тин (пліт) и через тин (через пліт). [З розго́ну перестрибну́ли байра́к. Пішли́ до куреня́, перепли́гуючи через огу́диння (Неч.-Лев.). Переско́чив рів глибо́кий].

Переса́живать, пересади́ть – 1) переса́джувати, пересади́ти, (только о жив. сущ.) пересадови́ти, (о мног.) попереса́джувати кого́, що. [Переса́джують люде́й в и́нші ваго́ни. Хо́чу ви́шні до ха́ти бли́жче попереса́джувати. Пересадови́ дити́ну через тин]. • Переса́живаемый – переса́джуваний. • Переса́женный – переса́джений, попереса́джуваний. • -ди́ть всех (посадить) – посади́ти, посадови́ти усіх; 2) (надсадить, надорвать) надвереди́ти. См. Надсади́ть, Надорва́ть. • -дить живот – надвереди́ти живі́т; 3) (о пуговицах) перешива́ти, переши́ти, (о мног.) поперешива́ти (ґу́дзики). • -са́женный – переши́тий.

Переша́гивать, перешагну́ть – переступа́ти, переступи́ти и переступну́ти, (широким шагом) переся́гувати, пересягну́ти, перецибну́ти. • -нуть через порог – переступи́ти (через) порі́г. [Ва́шого поро́гу ніко́ли не переступлю́]. • -ну́ть через ручей, через ров – пересягну́ти (перецибну́ти (через) струмо́к, (через) рівча́к. [Васи́ль циба́тий як жураве́ль – хоч яки́й тин висо́кий, перецибне́].

Пле́те́нь – пліт (-о́ту), ум. пло́тик, (реже) о́пліт (-о́ту), заплі́т (-о́ту), тин, ум. тино́к, тино́чок, (соб.) ти́ння, городи́на, загоро́да, огоро́жа, лі́са, (небольшой поперечный) пере́тика, перети́нок, (в реке для ловли рыбы) їз, їзо́к (р. їзка́), ча́рда, гре́бля, ґард, [Підня́в ци́гана на ру́ки, та й через пліт ки́нув (Руд.). Огороди́в круго́м опло́том. Ви́шня по-під ти́нню росте́. Коли́-б мені́ не тини́ та не перети́нки, ходи́в-би я до дівчи́ни та що-вечори́нки]. • Верхняя часть -тня – по́пліть (-ети). • Полоса -тня в длину – вій (р. во́ю). [Пліт ма́ю городи́ти на сім во́їв]. • Род крыши на -тне – острі́г, острі́шок. • Ставить -те́нь – городи́ти, тини́ти, обтини́ти, затини́ти.

Повива́ться, пови́ться – 1) (с)повива́тися, (с)пови́тися, бу́ти (с)пови́тим у що и чим; см. Пелена́ться. • Пеленами -ви́лся – в пелюшки́ пови́вся; 2) (потянуться) пови́тися, поп’я́сти́ся по чо́му. [Гарбу́з на тин поп’я́вся. Шлях гадю́кою поп’я́вся (пови́вся) вго́ру (Мирн.)].

Подгора́живать, -ся, подгороди́ть, -ся – підгоро́джувати, -ся, підгороди́ти, -ся, пригоро́джувати, -ся, пригороди́ти, -ся. [Підгороди́в тин, щоб ви́щий був. Чого́сь ду́же бли́зько ти до моє́ї межі́ пригоро́джуєшся; гляди́, щоб не вгороди́вся в моє́].

Пры́гать, пры́гнуть – стриба́ти, стрибну́ти, пли́гати, плигну́ти, (скакать) скака́ти, скакну́ти (ско́кнути, скі́кну́ти) и ско́чити, го́пки скака́ти, вистри́бувати, ци́бати, цибну́ти, штирка́ти (и штри́кати), штиркну́ти, (метаться) гаса́ти, (в танцах) го́пати, го́пнути, го́цати, гаца́ти, го́пки скака́ти. [І вона́ аж стриба́ла з ра́дощів (Грінч.). Бли́зько вида́ти, та дале́ко стриба́ти. Стриба́ по хви́лях чо́вен (Грінч.). І за́йчиком плига́є (сві́тло) бі́ля альта́нки (Коцюб.). Плигни́ в рі́чку (Грінч.). Скачи́, вра́же, як пан ка́же (Шевч.). А дзвіно́к скака́в, хрипі́в, кази́вся (Коцюб.). Скака́є через тин, як соба́ка (Н.-Лев.). Ско́чив у бі́лу кипу́чу хви́лю (Н.-Лев.). Ко́ники циба́ють в траві́ (Берд. п.)]. • -нуть с силой – стрибону́ти, плигону́ти, скакону́ти. [А соба́ка здоро́вий та як плиго́не йому́ на гру́ди – так і звали́в (Гр.)]. • Он легко -гает (свойство) – він легки́й на ско́ки. [Оле́ся була́ легка́ на ско́ки – вона́ переліта́ла з ка́меня на ка́мінь як коза́ (Н.-Лев.)]. • Любящий -гать (прыгун), имеющий свойство -гать – стрибки́й, стрибу́чий, плигу́чий, скаку́чий. [Мото́рний та стрибу́чий виво́див свій весе́лий спів (Грінч.). Сей горо́х скаку́чий, як молоти́ти (Гр.)]. • Пры́гающий (как прилаг.) – стрибу́чий, плигу́чий. [За легки́ми співу́чими та плигу́чими то́нами Юхи́мової скрипи́ці (Корол.)]. • -гается, безл. – стриба́ється, плига́ється. [Стриба́ється, покіль бі́сом штрика́ється (Номис)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Брючина – штанина, холоша, ногавиця. [— Згадай, який прийшов до мене, Що ні сорочки не було; І постолів чорт мав у тебе, В кишені ж пусто, аж гуло; Чи знав ти, що такеє гроші? Мав без матні одні холоші, І тільки слава, що в штанах; Та й те порвалось і побилось, Аж глянуть сором, так світилось, Свитина вся була в латках (І.Котляревський). Ой піду я до млина, а у млині новина, роздер мельник штанину (Н.п.). Били-сте Йваниху? — запитав суддя Грицька, що стояв босий, з одною ногавицею підкоченою, в сардаці наопашки (Л.Мартович). Денис перший поліз через тин, зачепився холошею за кілок, впав у бур’яниння (Г.Тютюнник). До води б, щоб жерти, пхати, чарки дістать як долю з штанини, і кружелять горілку за світ без хмар і без війни за білий світ порічок… (В.Стус). Рипнули двері протяжно, наче зітхнули, й на порозі став Юхим. Голомозий, розхристаний, одна штанина заправлена у валянок, а друга — ні (Є.Гуцало)].

Жить – 1) жити, (умен. житоньки), (существовать) існувати, (быть в живых) животіти, (описательно) топтати ряст. по світі ходити; 2) (жить где, как) жити, поживати, (пребывать) пробувати, проживати, (иметь жилище) мешкати, сидіти, домувати: • век живи, век учись – вік живи – вік учись (Пр.); вчися розуму не до старості, а до смерті (Пр.); • ему, ей… не дожить до весны – він, вона… не доживе (не досягне) до весни; (образн.) йому, їй… вже не топтати рясту; йому, їй… вже не почути зозулі; • ему, ей… недолго осталось жить – йому, їй… недовго лишилося (зосталося) жити; йому, їй… день віку; він, вона… недовго топтатиме ряст; • живёт подачками – живе на датки; у руку дивиться; • живёт с горем пополам – живе, лиха (горя) прикупивши; живе, від біди пхаючи; • живи просто, проживёшь лет со сто – просто живеш – до ста літ доживеш (Пр.); • живмя жить где – невилазно сидіти де; раз у раз там сидіти; дуже вчащати куди; й не рушати звідти; (образн. жарт.) лягати й вставати де; [і] ложки мити де; • жил бы вечно кто – жив би віки вічні хто; віку не було б кому; • жил-был – був собі; жив-був; • жить барином (паном), разг. – жити по-панському (по-панськи, як пан), жити паном паном [діло] (паном на всю губу); жить бедно, в бедности, с бедой, бедствовать – жити бідно (убого, злиденно, гірко); жити в (при) злиднях (при убозтві), бідувати; горювати; бідно маятися; поневірятися; перемагатися; жити, лиха прикупивши; торгувати лихом; (образн.) голодні злидні годувати; решетом воду носити, а постолом добро возити; трусити злиднями; жити й світа не бачити; • жить безбедно – жити безбідно (не бідуючи); у (при) достатку (достатках) жити; жити заможненько; • жить благополучно – жити у добрі та в гаразді; матися в гаразді; • жить в долг, долгами – жити на позички (у борг, у довг); жити з боргів; • жить весь век – вікувати; • жить в мире, в согласии – у [добрій] злагоді (згоді, мирі, ладу́, як одна душа) жити; любенько жити; (образн.) жити як риба з водою; • жить в нищете – злидарювати; • жить в нужде – бідувати; • жить воинской ратной жизнью – воячити; • жить в покое – жити з упокоєм (спокійно, супокійно); • жить в своё удовольствие (пользоваться жизнью) – жити собі на втіху; заживати життя (світа, світу); розкошувати; • жить в семье жены – у приймах бути, жити; • жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким, жити в сусідстві (суміж) з ким, сидіти поруч кого, (образн.) тин у тин жити; • жить в тяжёлых условиях – тяжко бідувати, поневірятися; • жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік; • жить дома – жити [в]дома, домувати; • жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух), [мов] одним духом жити, жити у добрій злагоді (згоді); • жить лето, зиму где – жити літо, зиму де, літувати, зимувати де; • жить миролюбиво (ладить) – ладнати, згоджатися; • жить на большую, широкую ногу, жить по-барски, жить в роскоши – жити на широку стопу (в розкошах), розкошувати, жити в розкошах (розкоші), по-панському (на всю губу) жити, паном діло жити, панувати, (диал.) велико жити; • жить на всём готовом – жити на всьому готовому (готовенькому), жити (брати) з готового; • жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким, жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким; • жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку); • жить на счёт чужого века – заживати чужий вік; • жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб, жити чужим (людським) хлібом; • жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт); • жить одиноко – жити самотньо, самотіти; • жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким, мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким; • жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків, жити як змога (спроможність, спромога) чия; • жить привольно, на просторе – жити привільно (образн.) буяти; • жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати), (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши), жити лихом (горем) покотивши; розкошувати; • жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день); • жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх, жити з пучок; • жить уединённо – самотою (відлюдно) жити, самотіти; • жить хорошо с кем – (гал.) тривати добре з ким; • жить чем – жити з чого, за чим; • [за] здорово живёшь (разг.) – [ні] з доброго дива; ні сіло ні [в]пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі, знічев’я; гарма-дарма; как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?, як ви собі маєтеся?, як вам ведеться (поводиться)?, як ви пробуваєте?, як здужаєте?, що з вами діється?, яко-во можете?, чи живенькі-здоровенькі?; • как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава (Пр.); • каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі; • кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине [й] лихо (не буде лиха) (Пр.); • на свете всяко живёт – на світі всякого буває; • не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить; • отдельно жить – нарізно (різно, окремо, осібно) жити, жити навідріз(н)і (иногда на відлуці); • плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе, (образн.) живе як горох при дорозі; • пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя); • приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав Богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер), (устар.) переставився, на той світ пішов; зійшов з цього світу; упокоївсь; • сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку; • стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи, помазатися паном, гнутися на панство; • с тех пор, как я живу в Киеве… – відтоді (з того часу), як я живу в Києві… [Краще жити, ніж не жити, Краще пити, ніж не пити, Краще дати і радіти, Ніж не дати і жаліти! (Тост). Поет живе в серцях свого народу (В.Самійленко). Тимоха пробува́в собі молодиком (Б.Грінченко). Проживай, моя ясочко, веселою (М.Вовчок). Він не був їм ані сват, ані брат, лишень сидів з ними через город (В.Стефаник). З літератури жити не можна було, жилося з служби (С.Єфремов). Чи у небі, чи у пеклі скажуть вікувати? (С.Руданський). Житоньки треба. Не довго з того часу стара ряст топтала – за тиждень і переставилася. Невістки якось між соболю добренько згоджаються. Живемо за самою картоплею, а хліба вже давно не бачили. Германці сусідили з слов’янами. Причепився гарма-дарма. Все в житті взаємозв’язано: живеш – хочеться випити, випив – хочеться жити (АС). І повідомила його, що вона тут випадково, приїхавши одвідати батьків, а постійно живе в Харкові, де танцює в балеті. Вранці рушає. Ніколи ще Степан не почував такої вдячності до жінки, як зараз. Вона їде! Отже, кохання тут не буде? Яке щастя! Він ладен був стати перед нею навколішки й співати їй хвального гімну. Боже, як гарно все-таки жити на світі! (В.Підмогильний). День прозорий мерехтить, мов пломінь, І душа моя горить сьогодні. Хочу жити, аж життя не зломить, Рватись вгору чи летіть в безодню (О.Теліга). — Колись, до революції, здорово жили тут наші люди. Довго борюкались із злиднями, але ж потім і жили добре (І.Багряний). …бо жити — то не є долання меж, а навикання і само собою — наповнення (В.Стус). А треба жити. Якось треба жити. Це зветься досвід, витримка і гарт. І наперед не треба ворожити, І за минулим плакати не варт (Л.Костенко). Ти живеш не живеш ти бредеш не бредеш і грішити не грішиш хліб для голуба кришиш а клює вороння день чорніший від ночі ніч біліша від дня і на все те причина це не та Україна (В.Цибулько). Ти — лише те, що переживаєш тут і тепер. У минулому тебе вже немає, у майбутньому — ще. майбутнє ще не настало і невідомо, чи настане взагалі, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, там ти — ще не людина, а так, уявлена вірогідність, бажана гарна мрія або, навпаки, передбачуваний нестерпний кошмар. Є лише — тут і тепер! І якщо ти свою безкінечно теперішню мить не відчуваєш — гостро, глибоко, в усіх можливих барвах, — то можна сказати, що ніби й не живеш (В.Кожелянко). — Ви вже в мене дійшли літ, то пора ж вам і на стану стати, якесь діло собі обібрати, щоб жити згодом у пошані і в достатках (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В її житті сталося дуже багато трагедій, але ця вразила найбільше. І все одно не можна було стояти на місці. Вона знала: життя полягає насамперед в тому, щоб жити далі (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). …навчитися, як треба жити, ви навчитеся, лише живучи… Добре навіть скочуватися вниз, якщо це потрібно для того, щоб піднятися (А.Жід). Буває, що не хочеться жити, але це зовсім не означає, що хочеться не жити (С.Є.Лєц). Жити важко. А важко жити ще важче].

Надоедливый, надоедчивый – набри́дливий, обри́дливий, обри́дний, доку́чливий, доку́чний, надоку́чливий, (редко) уку́чливий, (пров.) уві́ристий, (назойливый) дої́дливий, в’ї́дливий, насти́рливий, насти́рний, навра́тливий, назо́листий, (постылый) осору́жний: • надоедливый человек – надокучлива (набридлива) людина, (образн.) набридайло. [Старий Іван Лаврусь скинув обридливу сльозу, що пробігла по всьому виду (Б.Грінченко). Доку́члива му́ха (П.Мирний). Добра́-б тобі́ не було́, осору́жна му́хо! (П.Мирний). Заглушав докучне сюрчання трав’яних коників (П.Мирний). Тут знову почувся їй заливний Загнибідин регіт. «Та й гіркий же цей Загнибіда! та й уїдливий який! Кому сльози, а йому смішки.» їй пригадалися Кирилові слова: п’явка не чоловік! «П’явка, п’явка і є!» —думалося їй. П’явкою був, п’явкою і згине! А їй же прийдеться тут цілих півроку бути, півроку слухати доїдливих речей, єхидного реготу (П.Мирний). Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (І.Нечуй-Левицький). Доку́чне ляпоті́ння дощу́ (Б.Грінченко). Таки́й уві́ристий чолові́к: скажи́ та й скажи́ пана́м! (АС). Вгору туман піднімається срібний, Хмарками-смужками в’ється; Дощик осінній, уїдливий, дрібний Падає, сиплеться, ллється (Г.Чупринка). Насти́рне пита́ння (М.Коцюбинський). Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (С.Васильченко). Накрапав той надокучливий дрібненький дощик, який у нас на Україні звуть мрякою (Василь Земляк). — От такі ви всі, чоловіки! Коли б ви тільки знали, якими брутальними, жахливими, надокучливими стають чоловіки, коли вони намагаються упадати коло жінки, а вона цього не хоче (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). І це вона робила з такою вправністю, з якою керувала готелем і тримала на відстані п’яних, хтивих та надокучливих гостей, беручи з них усе, що тільки можна, не даючи їм нічого, але нікого надовго й остаточно не відштовхуючи (С.Панько, перекл. І.Андрича). Краще залишитися приємною згадкою, ніж набридливою присутністю].

Ни – 1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже; 2) (союз) ні; 3) (отделяемая часть местоимения) ні: • без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого; • во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа; • где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…; • где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься; • где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…; • как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь; • как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались; • как ни есть – хоч би там як; • какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не; • какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який; • как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний; • когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься; • когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не; кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…; • кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не; • кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в; • куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.); • куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не; • куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…; • на небе ни облачка – на небі ані хмаринки; • ни даже – ні (ані) на́віть; • ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни; • ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́; • на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки); • не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва; • не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в; • ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь; • ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти; • ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо; • ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку; • ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́; • ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама; • ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур; • ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять; • ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто; • ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́); • ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош; • ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки; • ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к; • ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне; • ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.); • ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла; • ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́; • ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо; • ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити; • ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема; • ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же; • ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни; • ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні; • ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; • ни он, ни никто – ні він і ніхто́; • ни от кого – ні від кого; • ни пикни! (разг.) – ні писни!; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]; • ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.); • ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.); • ни с кем (чем) – ні з ким (чим); • ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!; • ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі; • ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма; • ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так; • ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки); • ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́; • ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова; • ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий; • ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти; • ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́; • ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий; • остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи; • с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…; • сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не; • сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься; • сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не; • что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не; • что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься; • что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не; • что ни год – рік у рік; щорік (що не рік); • что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший; • что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…; • что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…; • что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. [Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!].

Перебраниваться – (с кем) перела́юватися, ги́ркатися, гари́катися, пересварюватися, перекоря́тися, переко́рюватися, (сориться, ещё) гризтися з ким. [А в корчмі бондар Назар Попелуха п’є горілочку і перекоряється з Гершком за якісь обручі на діжку (М.Вовчок). Зачали лаятись, перекорюватись (Сл. Гр.). Мася з Орисею гиркались, — та каже: «тобі жениха пришле архирей», а та каже: «тобі» (А.Свидницький). Я здогадуюсь, що старий знову чогось не помирився із сином і навіть у свят-вечір знайшов час гарикатись. А потім, дивись, і сусідам піде жалітися, що його сякий не такий розумець не має в голові олії (М.Стельмах). Хоча наша качка й однокрила, та своєю сміливістю і тямущістю дивує всіх вуличан. Весною, коли повиводяться курчата, вона весь час клопочеться біля чужого виводка. А побачить десь ворону, то так уже пересварюється з нею та накостричується одним крилом і шиєю, що чорнокрила дзьобаха зо зла каркне і полетить далі шукати здобич (М.Стельмах). — Так пристройте мене в якійсь конторі чи до якоїсь кумерції. Я й сам не хочу в лісі трубити з вовками та гризтися з рідним батьком (М.Стельмах). Їли вперше за ці п’ять днів навчання мирно, не гиркалися,  якщо  хтось там комусь підбив ненароком ложку чи  зачепив  ногою  під  столом (Гр.Тютюнник). Але, як це буває в хорошій сім’ї, яка хоч і пересварюється, та все ж не забуває, що вона — кровна рідня, — стан гострої неприязні існував недовго (Г.Тютюнник). Жінки́ перела́ювались через тин (АС). Іноді сперечалися, але потім приймали і протилежний погляд. Ніколи не гиркалися. Вони жили красиво (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Перепрыгивать, перепрыгнуть – перестри́бувати, перестрибну́ти, перепли́гувати, переплигну́ти, переска́кувати, переско́чити, (редко) перескікну́ти, (о мн.) поперестри́бувати, поперепли́гувати, попереска́кувати що, через що: • легче перепрыгнуть, чем обойти – ширший, ніж (як) довший; за три дні не обійдеш; конем (волами) не об’їдеш; бублика з’їси, поки кругом обійдеш; ой же ж в нас і Маруся — три хати й млин!; • перепрыгнуть через плетень – переско́чити тин (пліт), через тин (через пліт); • перепрыгнуть через ров – перестрибну́ти (переплигну́ти, переско́чити) рівчак, через рівча́к. [Не кажи «гоп», поки не перескочиш (Пр.). Де не можна перескочити, то треба перелізти (Номис). Коли рів був невеликий, Карпо перестрибував його (П.Мирний). Казанцев насилу налапав і випер через вікно здоровий узол і швиргонув через тин, на віз, потім пересадив Олесю через тин і переплигнув сам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони пішли до куреня, переплигуючи через густе огудиння, неначе переходили через річку, скакаючи з каменя на камінь (І.Нечуй-Левицький). Парубки перескакували через перелази (І.Нечуй-Левицький). Перестрибнув через тин та й пішов улицею… (Б.Грінченко). Але сим разом бідний Микита таки  перечислився. Поміж коноплі та кукурудзи він заліз безпечно аж до передмістя; огородами,  перескакуючи плоти та ховаючися між яриною, дістався аж до середмістя. Але  тут  біда! (І.Франко). Кругом другі крижини, їх треба одпихати, щоб не лізли на цю, а то як налізуть, то потоплять. Добре, як встигнеш перестрибнути на другу, а як шубовснеш у воду? А вода, ух, чорна, глибока та  холодна, аж пищить (В.Винниченко). Вона, кажуть, старша за нього і таке бабисько! Ширша, як довша (Докія Гуменна)].

Разъярённый – розлюто́ваний, розлю́чений, роз’ярі́лий, роз’я́рений, розсатані́лий. [Розсатанілі, з скаженим жахом на обличчі, злиденні останки кинулись у рів, а звідтіля поп’ялись на вали… І вони, сп’янілі від помсти, таки дістали б мети, і не одна б козача душа попрощалася з білим тілом, коли б не пошклила валів ожеледиця: забісованці кидались на окопища і склизили шкереберть у рів, збиваючи з ніг товаришів (М.Старицький). Коли розлючена Параскіца наскочила з розгону на тин і озирнулася, на щастя, не було вже жодного напасника (М.Коцюбинський). Третій відділ монгольський, висланий Тугаром горою навперейми, швидко десь заховався і щез, незавважений роз’яреними в своїй погоні молодцями (І.Франко). Коли ж прийшов розлютований лановий, Кость лежав уже, як  жар, гарячий весь і тихий. Куховарка Тетяна, стара ряба дівка, кричала на всю кухню, що вона краще під шум піде, ніж має пропадати від  «халєри», від «паршивого байстрюка» (В.Винниченко). В перший раз почув, як то дзижчать над головою кулі: як якась оса, надзвичайно зла і розлютована до краю (С.Васильченко). Було тій Анні, може, десять рочків, Її привів розлючений сусід. Багряне листя, кілька тих листочків, останнє листя із кленових віт було на стіл покладене, як доказ, і шаруділо тихо на сукні. Осіннє сонце, яблуко-недоквас, стояло в голих кленах у вікні (Л.Костенко). Коли сміливець врізає поли й тікає від небезпеки, значить викинулася зрада, а мужам обачним треба шануватися, поки не трапилось ліпшої нагоди. Саме цю істину й довів своїм прикладом Дон Кіхот. Давши хлопам повну волю казитися, а розсатанілому загонові почати ворожі дії, він узяв ноги на плечі, забувши і про Санча, і про його сутугу, і не зупинявся, поки не відчув себе в безпеці (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Мовив він так, і берлом їх став розганять. Всі розбіглись Від роз’ярілого старця (Б.Тен, перекл. Гомера). Третя година ночі. Розлютований чоловік стукає в стіну сусідові: – Якщо ти, сволото, зараз же не перестанеш грати на своєму довбаному тромбоні, я збожеволію! — Боюся, ти спізнився. Я вже три години не граю].

Цыплёнок – курча, курчатко, курчаточко, (диал.) куря, курятко; ціпка, ці́понька, ціпля, ціплятко: • цыпл́ёнок тапака (цыпленок табака) – курча тапака; • цыплят по осени считают – що було — бачили, а що буде — побачимо (Пр.); восени і курчата курми будуть (Пр.); восени і горобець багатий (Пр.); не кажи «гоп», поки не перескочиш. [За курми полізли крізь тин курчата (І. Нечуй-Левицький). Виходить за хату, узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: — Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! (Л. Українка). — Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!..— лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (М.Коцюбинський). Ой на току, на току курята чубаті (Пісня). Ціпка-ціпа ціпонька Цілоденно цівкає (Олександр Виженко). І ось одного дня, приємного сонячного дня, коли під ліщиною розцвіли великі жмутики первоцвіту, а безліч фіалок обсіяло стежку, після обіду вона прийшла до кліток, а там крихітне, крихітне жваве курчатко крихітними кроками походжало біля гнізда, а мама-курка злякано кудкудахтала. Ніжне маленьке курчатко було сірувато-коричневе з темними плямками, і цієї миті це була найважливіша іскорка життя на всі сім королівств (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса).1. — Ну, курча, вчора мене пес покусав! — Скажений? – Та ні, якого б це я біса скаженого за хвоста смикав?! 2. Крутий як ціплятко].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗАБО́Р, забо́р к забо́ру, тин-у-тин; на́шему забо́ру двою́родный плете́нь, (родич) через доро́гу навпри́сядки.

ПОКРЫ́ШКА (шина) галиц. опо́на; по горшку́ и покры́шка яка ха́та, таки́й і тин, (яки́й ба́тько, таки́й і син).

СА́НИ не в свои́ сани не сади́сь що попу́ мо́жна, то дяку́ – зась; каковы́ сани, таковы́ и са́ми яки́й пан, таки́й і крам, яка́ ха́та, таки́й тин, яки́й ба́тько, таки́й син, яке́ сміття́, така́ й мітла́.

СЕЛО́, в село на село́; в селе́ на селі́; ни в го́роде Иван ни в селе́ Селифа́н ні па́ва ні ґа́ва, ні пан ані́ Йван; ни к селу́ ни к го́роду ще 1. з до́брого ди́ва, ні сі́ло ні па́ло, (з’явитися) як го́лий з ма́ку, як Пили́п з конопе́ль, 2. ні в тин ні в воро́та, ні в кут ні в две́рі, ні приши́й ні прилата́й.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Изгородь – (о)горо́жа, -жі; (из хвороста) лі́са, -си, тин, -ну; (из кольев) частокі́л, -ко́лу; (живая) живоплі́т, -пло́ту.

Ограда – 1) огоро́жа, горо́жа, -жі; 2) (из хвороста) тин, -ну, лі́са, -си; 3) (из кольев) частокі́л, -ко́лу; 4) (дощатый) парка́н, -ну; 5) (решетчатый) штахе́ти, -тів.

Плетень – пліт (род. пло́ту), тин, -ну, лі́са, -си.

Тын – тин, -ну, частокі́л, -ко́лу.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Забор (ограда) – парка́н (-на́); • з. (стойком) – частокі́л (-ко́лу); • з. (из кустарника) – живоплі́т (-ло́ту); • з., забирание (воздуха) – за́бір (-бору); • з. досчатый – парка́н дощани́й; • з. жердевой, изгородь, прясельник – вір (во́ру); • з. плетневой – тин (-ну); • з. п. (с вертикальным плетением) – пліт (пло́ту); • з. п. (с горизонтальным плетением) – лі́са; • з. решетчатый – штахе́ти (-тів).

Изгородь – огоро́жа; • и. жердевая – вір (во́ру); • и. живая – живоплі́т (-пло́ту); • и. колючая – о. колю́ча; • и. легкая – о. легка́; • и. плетневая – тин (-ну); • и. проволочная – о. дротяна́.

Тын – тин (-ну); • т. коренной, стр. – ряд головни́й; • т. шпунтовой, стр. – р. ґаро́ваний.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вязаться • Вязаться в гроздья – гронитися. [Молоде вино грониться… Яцків.] • Вязаться к кому – в’язнути (чіплятися) до кого. • Вязаться с кем (фам.) – знатися (водиться) з ким; мати зв’язок з ким. [Знайся кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли не має з ким. Пр. Три літа вона знається з ним [Павлом]… Гордієнко.] • Дело не вяжется (разг.) – діло (справа) не в’яжеться; діло не клеїться. • Одно с другим не вяжется – купи не держиться. [Соломки назбирав, бриля плете, а сам таке верзе, що й купи не держиться, кажуть. М. Куліш.] • Разговор не вяжется – розмова не в’яжеться (не клеїться, не йде); мова не мовиться. [Розмова не в’язалась. Про що говорити? Пилипенко. Розмова чогось не клеїлась. Коцюбинський. Після двох чарок оживилося трохи Василеве лице, в очах заблискотіли слабенькі іскорки, але розмова якось не йшла… Франко. Сумно стало. Мова не мовилась. Вовчок.]

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Гусь • Гусь да баба — торг – як дві баби та гуска, то весь базар. Пр. • Гусь лапчатый, хорош гусь, каков гусь (разг. ирон.) – то шпак, шпаками годований, ото птах. • Гусь свинье не товарищ – гусь свині не товариш. Пр. Кінь волові не товариш (не рівня, не пара). Пр. Погодилися, як порося з вовком. Пр. Чешися кінь з конем, а віл з волом. Пр. Лимар ситникові не товариш. Пр. Пан з паном, а Іван з Іваном. Пр. Віл до вола, кінь до коня, а свиня в тин [коли нема з ким]. • Ему как с гуся вода – йому як з гуся (з гуски) вода; він не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому; йому ані гадки.

Жить • Жить в соседстве с кем – сусідувати (сусідити) з ким; жити в сусідстві (суміж) з ким; сидіти поруч кого; (образн.) тин у тин жити. • Жить, губя других, портить кому жизнь – заживати чужий вік. • Жить дома – жити (в)дома; домувати. • Жить душа в душу – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій злагоді (згоді). • Жить лето, зиму где – жити літо, зиму де; літувати, зимувати де. • Жить на большую, широкую ногу, жить по-барски – жити на широку стопу (в розкошах); розкошувати; по-панському (на всю губу) жити; паном діло жити; панувати; (діал.) велико жити. • Жить на всём готовом – жити на всьому готовому; жити (брати) з готового. • Жить на два дома с кем – жити різно (нарізно) з ким; жити на дві господи (на два господарства, на два доми, на дві домівки) з ким. • Жить на отлёте, на отшибе – жити на відшибі (у відшибі, на стирчку). • Жить на чужих хлебах (разг.) – їсти чужий хліб; жити чужим (людським) хлібом. • Жить на чужой счёт – жити чужим коштом (на чужі кошти, на чужий кошт). • Жить одним домом с кем – жити разом (спільно, вкупі) з ким; мати одну господу (одне господарство, одну оселю, одне житло, один дім, одну домівку) з ким. • Жить по своему состоянию – жити відповідно до своїх достатків; жити як змога (спроможність, спромога) чия. • Жить припеваючи (разг.) – жити лиха не знавши (не знати); (образн.) жити вибрикуючи (вибрикувавши); жити лихом (горем) покотивши. • Жить со дня на день – жити з дня на день (день поза день). • Жить трудами рук своих – жити з праці рук своїх; жити з пучок. • Жить уединённо – самотою (відлюдно) жити; самотіти. • (За) здорово живёшь (разг.) – [Ні] з доброго дива; ні сіло ні (в)пало; ні з сього ні з того; ні за що ні про що; так собі; знічев’я. • Как живёте?; как живёте-можете? (разг.) – як ся (себе) маєте?; як ви собі маєтеся?; як вам ведеться (поводиться)?; як ви пробуваєте?; як здужаєте?; що з вами діється?; яково можете?; чи живенькі-здоровенькі? • Как живёшь, так и слывёшь – яке життя, така й слава. Пр. • Каково вино? Живёт – чи добре вино? Нічого собі. • Кто живёт тихо, тот не увидит лиха – коли тихо, то мине (й) лихо (не буде лиха). Пр. • Не живёт, а только небо коптит – не живе, а тільки дні тре; не живе, а чадить (димочадить) під небом; не живе, а небо коптить. • Отдельно жить – нарізно (різно, окремо, окреме, осібно) жити; жити навідріз(н)і (іноді на відлуці). • Плохо живёт – погано (зле, кепсько) живе; (образн.) живе як горох при дорозі. • Пока я живу – поки (доки) я живу; поки мого віку (життя). • Приказал долго жить – духа (душу) віддав; віддав богові душу; пішов у безвість; казав довго жити; умер (помер); (давн.) переставився; на той світ пішов. • Сколько я живу – відколи живу; зроду; зроду-віку. • Стараться жить на барский лад – старатися жити по-панськи; помазатися паном; гнутися на панство. • С тех пор, как я живу в Киеве… – з того часу, як я живу в Києві…

Конь • Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр. Зійшов ні в честь, ні в славу. Пр. Перевівся ні на що. Пр. На пшик перевівся. Пр. Були і в кози роги, та притерлися. Пр. • Дарёному коню в зубы не смотрят – дарованому коневі в зуби не дивляться (в зуби не заглядають, зубів не лічать). Пр. Дар не купля — не гудять, а хвалять. Пр. З чужої торби хліба не жалують. Пр. Що Бог дасть, то все в торбу. Пр. Що не попало, то клади в міх (у мішок). Пр. • Конь о четырёх ногах и тот спотыкается – кінь на чотирьох та й то(й) спотикається. Пр. Кінь з чотирма ногами та спотикається. Пр. Кінь на чотири ноги кований, а спотикається. Пр. • Кто в кони пошёл, тот и воду вози – вола звуть у гості не мед пити, а воду возити. Пр. Хто стається вівцею, того стрижуть. Пр. Коли запрігся, то й тягни (вези). Пр. Пустився в бійку — чуба не жалій. Пр. Засунув шию в ярмо, то й тягни (вези). Пр. • Кто коней меняет, у того хомут гуляет – хто коні міняє, у того (тому) хомут гуляє. Пр. • Куда конь с копытом, туда и рак с клешнёй – куди кінь з копитом, туди й жаба з хвостом. Пр. Коня кують, а жаба ногу підставляє. Пр. Коваль коня кує, а жаба й собі ногу дає (наставляє). Пр. Нате й моїх п’ять, щоб було десять. Пр. Нате і мій глек на сироватку, щоб і моя була масниця. Пр. Нате й мою баночку на дьоготь. Пр. Нате й мій глек на капусту, щоб і я була Настя. Пр. • На коне сидит, а коня ищет – конем їде, а коня шукає (глядить). Пр. • Не в коня корм (разг.) – не для нашого коня паша. • Не по коню, да по оглобле – не по коневі, та по голоблях. Пр. Не може по конях, то хоч по голоблях. Пр. Не можна по коневі, то по сліду (то по кульбаці). Пр. Як нема на кого, то на жінку. Пр. На того вина, кого вдома нема. Пр. • Сенным конём не ездить, соломенным конём не пахать – сінним конем і солом’яним волом не далеко заїдеш. Пр. • Старый конь борозды не портит – старий віл борозни не псує (не зіпсує). Пр. Старий віл з борозни не зверне. Пр. Люблю Сивка за звичай: хоч крекче, та везе. Пр. • С чужого коня и посреди грязи долой – з чужого воза й серед болота (й серед дороги) злазь. Пр. З чужого воза і серед води вставай. Пр. З чужого коня і насеред дороги злізай (і в болото злазь). Пр. • Чешись конь с конём, а свинья с углом – чухайся кінь з конем, віл з волом. Пр. Знайся кінь з конем, а віл з волом. Пр. Знайся свиня з свинею, рівня з рівнею. Пр. Кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли нема з ким. Пр.

Кочет • Смирную собаку и кочет бьёт – на похиле дерево і кози скачуть. Пр. Пішого сокола і ворони б’ють. Пр. Плохого (смирного) і на тім світі б’ють. Пр. На сухе дерево і вогонь паде. Пр. Через низький тин усі собаки скачуть. Пр. Хилку лозину і снігур зігне. Пр.

Лапоть • В лапоть звонить (разг.) – байдики (байди, баглаї) бити; байдикувати (байдувати); (лок.) бомки стріляти (бити). • Лапти плести (перен. фам.) – (про погану роботу) Лико плести; партачити; (плутано говорити) лико плести; плутати; (робити помилку у грі) ґави ловити. • Лапти подковырки не стоят – шкурка вичинки не варта. Пр. Шкірка за вичинку не стане. Пр. Не стане шкірка за виправу. Пр. Шкурка за чиньбу не стане. Пр. • На него чёрт лапти по три года плёл – три роки йому чорти чобітки шили та й не догодили. Пр. Йому сам чорт не догодить. Пр. • Сапог с сапогом, лапоть с лаптем; лапоть знай лаптя, а сапог сапога – чешися (знайся) кінь з конем, а віл з волом. Пр. Віл до вола, кінь до коня, а свиня в тин [, коли нема з ким]. Пр. • Это тебе не лапоть сплести – це тобі не лико плести; це тобі робітка неабияка.

Макар • Куда Макар телят не гонял – де козам роги правлять (утинають); де волам роги правлять [, а кози (кіз) кують підковами]. [Пошлють кіз кувати. Пр.] • На бедного Макара все шишки валятся – на похиле дерево і кози скачуть. Пр. Бідному Савці нема долі ні на печі, ні на лавці: на печі печуть, а на лавці січуть. Пр. Бідному все вітер в очі віє. Пр. Бідному всюди вітер в очі. Пр. На убогого всюди капає. Пр. Через низький тин усі собаки скачуть. Пр. Пішого сокола і ворони б’ють. Пр. Де лихо пристане, там і трава в’яне. Пр.

Ни • Во что бы то ни стало – будь-що-будь; хоч би [там] що; хоч би що [там] було; (іноді) на чім би то не стало; чого б то не коштувало; за всяку ціну. • Где бы ни… – хоч би де (хоч де б); де б не… • Где ни… – хоч би де (хоч де б); де не… • Как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь. • Какой ни есть – будь-який (абиякий); який припаде (трапиться); хоч і який; хоч би там який; який не є. • Когда бы то ни было – будь-коли (абиколи); коли припаде (коли трапиться). • Кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)… • Куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин. Пр. Куди кинь, то все клин (а все наверх дірою). Пр. Як не мостися, а все мулько. Пр. Сюди гаряче, і туди боляче. Пр. Сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти. Пр. • Ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; (іноді образн. розм.) мати кого за устілку. • Нигугу – (а)нічичирк; (а)ні пари з уст; ані мур-мур. • Ни дать, ни взять (разг.) – (як прикм.) Викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, розм. нестеменнісінький); (як присл.) достоту (достеменно, нестеменно). • Ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький); (застар.) ніже єдиний. • Ни за грош; ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки. • Ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-[з]віку. • Ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне. • Ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш. Пр. Ні сюди, ні туди. Пр. • Ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей. Пр. Гарна, як свиня в дощ. Пр. • Ни к селу, ни к городу – ні до ладу, ні до прикладу; ні сіло, ні (в)пало; ні в тин, ні в ворота; [і геть-то] не до речі; недоречно; як Пилип з конопель; (згруб.) ні к лісу, ні к бісу; ні для нашої внучки, ні для бабиної сучки. • Ни к чему – ні до чого; ні на що; ні на віщо. • Ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний; (образн.) не вміє й шила загострити. • Ни-ни; ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже; аніні; ні-ні-ні. • Ни пикни! (разг.) – ні писни! • Ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]. • Ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави. Пр. Ні плуга, ні ріллі. Пр. • Ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб]. Пр. Ні пес ні баран. Пр. Ні жук ні жаба. Пр. Ні вогню, ні полум’я тільки дим. Пр. Ні брат ні сват. Пр. Ні швець, ні жнець, ні чортзна-що. Пр. Ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець. Пр. • Ни с места – ані руш; (а)ні з місця; ні кроку далі. • Ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні (в)пало; з доброго дива; дурнісінько; гарма-дарма. • Ни то ни сё; ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (жарт.) ні теє ні онеє. • Ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, (а)ні другий. • Что ни год – рік у рік; щорік (що не рік). • Что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…

Оставлять • Ещё не оставило счастье кого-либо – ще не покинуло щастя кого; ще не вмерла доля чия. • Камня на камне не оставить (ритор.) – каменя на камені не лишити (не покинути); зруйнувати до пня (дотла, дощенту, ущент). • Не на кого оставить дом – нема на кого (ні на кого) дім залишити; ні від кого піти з дому, ні від кого поїхати. • Не оставил и следа – не [залишив і сліду; і сліду не кинув. • Не оставить кого-либо своей милостью (своими милостями) (устар.) – не забути (не поминути) кого своєю ласкою; не залишити кого без своєї ласки; не позбавити кого своєї ласки. • Не оставьте меня без ответа (уведомления) – не відмовтеся відповісти (відписати) мені (повідомити мене). • Оставим (давайте оставим) этот разговор (эти разговоры) – киньмо (облишмо) цю розмову (ці розмови). • Оставим это! – облишмо (залишмо, (по)киньмо) це (про це)! • Оставить в дураках кого-либо (разг. перен.) – пошити в дурні кого; убрати дурнем кого; постригти на дурня кого; завдати дурня кому. • Оставить [дурную] привычку – покинути (закинути) [лиху, погану] звичку; кинутися (позбутися) [лихої, поганої] звички. • Оставить заявление без последствий – залишити заяву без наслідків; (розм.) знехтувати заяву. • Оставить надежду (надежды) – покинути (облишити, занедбати) надію (надії). [Невже я навіки мушу попрощатися з своїми мріями …занедбати надію на вишу діяльність? Н.-Левицький.] • Оставить просьбу, жалобу без последствий – не задовольнити прохання, скаргу. • Оставить своё намерение (свою мысль) – покинути (облишити) свій намір (свою думку); відмовитися від свого наміру (від своєї думки); [від] кинутися свого наміру (своєї думки). • Оставляет желать лучшего; оставляет желать много лучшего что-либо – не таке [ще] як слід (як треба) що; не таке, як мало б (має) бути • Оставлять, оставить без внимания кого-, что-либо – залишити, лишити (про багатьох полишити, залишити) без уваги (поза увагою) кого, що; не зважити на кого, нащо; (іноді) обминати, обминути (поминати, поминути) кого, що; (ірон. образн. розм.) записувати, записати в комині кого, що. • Оставлять, оставить в живых кого-либо – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим (при житті) кого; дарувати життя кому. • Оставлять, оставить в пренебрежении кого-, что-либо – занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти, занехати, нехтувати, знехтувати) кого, що. [Ледащиця, та й годі!.. А дитя своє зовсім занедбала, пропадає дитя. Вовчок.] • Оставлять, оставить за собой (позади себя) кого-, что-либо – лишати, лишити (залишати, залишити) позад себе кого, що; випереджати, випередити кого, що. • Оставлять, оставить за собой право – застерігати, застерегти собі право; залишати, залишити за собою право. • Оставлять, оставить кого-либо в покое – давати, дати спокій кому; давати, дати чистий (святий) (с)покій кому. • Оставлять, оставить кому-либо на попечение (на чьё-либо попечение) – лишати, лишити (залишати, залишити) під опіку чию (під чиєю опікою). • Оставлять, оставить мир, свет (устар.) – покидати, покинути світ; зіходити (сходити), зійти зі світу; (арх.) переставлятися, переставитися. [Безславному тяжко сей світ покидать. Шевченко.] • Оставлять, оставить с носом кого – Див. нос. • Оставляя в стороне что-либо – поминуючи, поминувши (полишаючи, полишивши) що. • Оставь надежду всяк, сюда входящий – - Хто йде сюди, покинь усі надії. Карманський, Рильський, перекл. з Данте. • Оставь, надоело! – годі, обридло (набридло)! • Оставь эту дурную привычку – покинь цю лиху (погану) звичку – прошу, облиште свої залицяння; (згруб. ще) Вибийте хвіст об тин. [Тетяна: …Знаю я, куди ви гнете. Вибийте хвіст об тин… Котляревський.] • Пожалел волк кобылу — оставил хвост да гриву – пожалів вовк кобилу — зоставив хвіст і гриву. Пр. Розжалобився, як вовк над поросям — від’їв ніжки та й плече. Пр. Жалів яструб курку, доки всю оскуб. Пр. • Счастье оставило кого – щастя (по)кинуло, (доля (по)кинула) кого; збувся долі (щастя) хто.

Рог • Как [будто, словно, точно] из рога изобилия – як [наче, немов, мов, немов] з рога достатку (з Амальтеїного рогу, з рога Амальтеї, з рога Фортуни). • Наставлять, наставить рога кому – наставляти, наставити роги кому; правити, приправити (припинати, прип’ясти) роги кому. • Обломать (сломать, сломить) рога кому (разг.) – зламати (зломити, обламати) роги кому. • Уперся, как бык в стену рогами – уперся, як баран у сіно. Пр. Уперся, як кілок у тин. Пр. Затявсь у волову шкуру. Пр. Становиться, як окунь проти води. Пр. Хоч піду до них, та не піду в двір; хоч піду в двір, та не піду в хату; хоч піду в хату, та не сяду за стіл; хоч сяду за стіл, та не буду їсти! Пр.

Рыло • На рыло (прост.) – на душу; на голову; (іноді вульг.) на писок. • Ни уха ни рыла не смыслит кто (прост.) – ні бе ні ме (ні кукуріку) не тямить хто. • Не свиным рылом лимоны нюхать – знається, як свиня на перці. Пр. Тямиш, як свиня в апельсинах. Пр. Теля не знається на пирогах. Пр. • Рылом не вышел кто (прост.) – пика (морда) не така (не та) в кого; не вдався хто (на що, до чого); не доріс хто (до чого); ще не вмився хто (до чого). • С рыла (прост.) – з душі (з голови). • С суконным (со свиным) рылом да в калачный ряд – з свинячим писком та в пшеничне тісто. Пр. З свинячим рилом у бубличний ряд. Пр. З паршивою головою та в новий тин [лізе]. Пр.

Савел • Пошли Савлы в Павлы – загордилася свиня, що об панський тин чухалась. Пр. Побраталася свиня з пастухом. Пр. Запишавсь, як кошеня в попелі. Пр. Пнеться, як жаба до гусяти. Пр. Дере голову, як попова кобила. Пр. Поверх дерева ходить. Пр. Не чує пупа в череві. Пр. Не тикай, бо мене цар ґудзиками обтикав. Пр.

Худой • Худ мой Устин, да лучше с ним – чоловік, як ворона, та все ж мені оборона. Пр. Хоч поганий тин, та затишно за ним. Пр. • Худ обед, когда хлеба нет – що не їж, а хліба хочеться. Пр. Риба не хліб, ситий не будеш. Пр. Рибка без хліба бридка. Пр. Дурне сало без хліба. Пр. • Худое споро, не умрет скоро – біда легко приходить, та трудно її збутися. Пр. • Худой мир лучше доброй ссоры – солом’яна згода краща за золоту зваду. Пр. Де незгода, там і шкода. Пр.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

забо́р 1. забира́ння (води) 2. огоро́жа,-жі, тин,-ну, парка́н,-на

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Тин, -ну, мн. тини́ – плетень.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Ни рыба, ни мясо. Див. Ни Богу свечка. — 1. Ні риба, ні м'ясо і в раки не годиться. 2. Ні пес, ні баран. 3. Ні брат, ні сват. 4. Ні гріє, ні знобить. 5. Од одного берега одстав, та до другого не пристав. 6. Ні в тин, ні в ворота. 7. Ні швець, ні жнець, ні чорзна що.

Ни с места. Ни тпру, ни ну. — 1. Ні тпру, ні ну. 2. Ні взад, ні вперед. 3. Ні в кут, ні в двері. 4. Ні в тин, ні в ворота. 5. Ні до ліса, ні до біса. 6. Ні сюди, ні туди. 7. Ні к селу, ні к городу.

Со свиным рылом та в калачный ряд. Див. Куда уж нам с суконным рылом та в калачный ряд. — 1. 3 свинячим писком та в пшеничне тісто. 2.3 паршивою головою та в тин лізе. 3. З свинячою мордою в бубличний ряд. 4. В свининці родившися між святими не обідати. 5. Далеко п’яному до Києва. 6. Куди тобі, грішному, кисіль їсти, ти й кваші не вкусиш.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

тин, -ну, на -ну́; тини́, -ні́в

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Барбо́сів, -сова, -ве. Принадлежащій, свойственный барбосу. Ганна побачила через тин барбосову морду з роззявленим ротом, з вишкиреними зубами, з лютими очима. Левиц. І. 31.

Ботви́на, -ни, ж. Свекловичные листья. Ой через тин да в манастир стежечка в ботвину. Нп. Нарвала ботвини свині. Черниг. у.

Верта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. верну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Возвращать, возвратить, вернуть. Щастя розум відбірає, а нещастя назад вертає. Ном. № 1715. Верни моє, візьми своє. Ном. № 273. Верни, верни, милий Боже, моє дівування. Мет. 259. 2) Возвратиться. Я ждатиму, доки вони не вернуть з міста. Федьк. 3) Поворачивать, заворачивать. Туди мою головоньку що вечора верне. Мил. 79. Гей, верни, Касяне, круто. Ном. № 11418. Куди не верни, наткнешся на тин. 4) Выворачивать, выворотить, воротить, съ силой двигаться впередъ. Де ся взялася да із моря синя хвиля: верне да верне всяку рибу ізо дна. Мет. 101. Правда зі дна моря верне. Ном. № 6689. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82. Як узяв скот вернути із того яйця: верне та й верне. Рудч. Ск. І. 144. 5) Сваливать, свалить, сбрасывать, сбросить. Пшенишне, гречишне — верни вмісто. Ном. № 12167.

Досиха́ти, -ха́ю, -єш, сов. в. досо́хнути и досхну́ти, досо́хти, -со́хну, -неш и -схну́, -не́ш, гл. Досыхать, досохнуть. Хліб уже досихає. Васильк. у. Викинь сорочки на тин, нехай досохнуть. Харьк. у.

Ду́ля, -лі, ж. 1) Порода грушъ. 2) Кукишъ, шишъ. Ти думаєш, дурню, що, я тебе кличу, а я тобі, дурню, круз тин дулі тичу. Чуб. V. 1114. Ум. Ду́лька, ду́лечка. Грин. ІІІ. 224. Сидів голуб на дубочку, голубка на дульці. Лавр. 133. Хоть минулися в саду яблучка, не минаються дульки. Мет. 12.

Зачеркну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Зацѣпиться, задѣть. Та й побіг я через тин, ще й не зачеркнувся. Мет. 468.

Каба́к, -ка́, м. 1) Тыква. Чуб. І. 309. Ішов же я через тин, через три городи, потолочив кабаки, наробив я шкоди. Нп. Піднести́ кабака́. Отказать жениху. Наталка многим женихам піднесла печеного кабака. Котл. НП. 352. 2) Кабакъ, питейный домъ. Тогді то козак, бідний нетяга, по кабаку похождає, квартирку одчиняє. ЗОЮР. І. 207.

Кіло́чок, -чка, м. Ум. отъ кіло́к. 1) Употребляется какъ уменьшительное отъ кіло́к во всѣхъ указанныхъ выше значеніяхъ. Отут ще кілочок треба забити. — Та цей тин довго не стоятиме: кілочки поганенькі — як же воно держатиметься? — Одріже од жмутка два шматочки та зв’яже докупи та й повісить на кілочку. ЗОЮР. І. 308. Два кілочки у стіні... на їх нічого не висить. МВ. ІІІ. 2) = Чека. Рудч. Чп. 249, 250. 3) Въ сновальницѣ: колышки, на которые надѣвается пряжа. Вас. 202. 4) Колокъ у струнныхъ музыкальныхъ инструментовъ для укрѣпы струнъ.

Криву́ля, -лі, ж. 1) Всякая кривая, ломанная, зигзагообразная линія или полоска. Въ орнаментѣ (вышивки, раскраска посуды, рѣзьба по дереву и металлу и пр.) криву́ля (чаще: криву́лька) — зигзагъ простой или составленный изъ кружечковъ и пр. Kolb. I. 48. Вас. 184. Шух. I. 281, 283. Любила таки їх (миски) показувать.... І білу велику, на вінцях хрещики, по боках пружки, і червону, що паски святять, з кривульками і з зеленими голубами на дні. Сим. 233. Чумак у дорозі вирізує (на ярмі) складаним ножем то доріжки, то кривульки, то зубчики. Чуб. VII. 406. 2) Каракуля, плохо написанная буква. Хоть би великою кривулею, аби було слово написане. Стулити ту кривулю, — виходить слово. Г. Барв. 403. 3) Кривой кусокъ дерева, — напр., употребляющійся для полоза и пр. Въ загадкѣ криву́лечкою названа ложка: Чотирі чотиречки та п’ятий Макаречко несуть кривулечку через тин та в вуличку. Грин. І. 249. 4) Въ токарномъ станкѣ: искривленный кусокъ древеснаго ствола, на который опирается лѣвая рука работающаго. Шух. І. 305, 306. Ум. Криву́лька, криву́лечка, криву́льця. За́єць ро́бит криву́льки або криву́льці — бѣжитъ зигзагами. Вх. Зн. 29. Ув. Кривуля́ка. Желех.

Ле́щата, -т, с. мн. 1) Тиски. Узя́ти в ле́щата. Стиснуть. 2) Тиски изъ лубковъ или дощечекъ, въ которыхъ сдавливаютъ переломленную кость. 3) Два длинные куска дерева или желѣза, между которыми находится предметъ, который необходимо сжать, а концы ихъ скрѣплены. Напр. а) при дѣланіи короба концы согнутой въ кругъ драни соединяются такъ, что одинъ заходить за другой; они помѣщаются между двумя палочками, концы которыхъ связываются и палочки оттого сжимаютъ концы драни такъ, что они не могутъ разойтись; б) при укрѣпленіи плетня два столба забиваются но обѣ стороны плетня одинъ противъ другого и стягиваются насквозь проходящими ихъ планками. Я тин візьму у лещата. Лебед. у. 4) Жомы для разминанія кожъ. В лещатах виминають квашію з сириці. Черном. 5) Лещетка, употребляемая при кастраціи лошадей. 6) Родъ снаряда, употребляющагося въ игрѣ. Палили клочча, ворожили, по спині лещатами били, загадували загадок. Котл. Ен. III. 70.

Навте́к, навте́ки, навтікача́, навті́ки, нар. Убѣгая, убѣгать. Ми до його, а він зразу від нас на толоку навтек, та й не знайшли. Новомоск. у. А він навтеки. Черниг. г. Він через тин так і перескочив та навтікача. Рудч. Ск. II. 152. Як кажуть — підібравши клунки, а ну! чим тьху навтіки драть. Котл. Ен. VI. 83.

Низьки́й, -а́, -е́. 1) Низкій. Через низький тин усі собаки скачуть. Ном. № 4077. 2) Низьки́й на о́чі. Близорукій. Ном. № 8537. Ум. Низе́нький, низьке́нький.

Опоро́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Распороть. Ішов коло тину, зачепився об тин і опоров свитину. 2) Ударить сильно. Чоловік як опоре його кийком. Грин. І. 42.

Очеркну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. 1) = Обчеркнутися. Грин. І. 69. 2) Черкнуться, задѣть. Як скочив я через тин, та й не очеркнувся. Нп.

ІІ. Перекида́ти, -да́ю, -єш, сов. в. переки́нути, -ну, -неш, гл. 1) Перебрасывать, перебросить, перекидывать, перекинуть. Нехай би бив, а то й через тин хотів перекинуть. Ном. Ні сплисти, ні збрести, ні очима перекинути. Чуб. V. 549. Перекинь його (перстінь) з однії руки на другу. Чуб. II. 54. 2) Опрокидывать, опрокинуть. Глечик перекинула. 3) Перестраивать, перестроить. Через рік батьківську хату перекинули. Мир. ХРВ. 167. 4) Превращать, превратить, оборотить во что. Опинившись на тім боці, вп’ять він і сам перекинувся, і жінку перекинув, зробилися людьми. О. 1862. IX. 106. 5) Давать, дать что-либо. Я тобі за те що небудь перекину. О. 1862. І. 39.

Перекида́тися, -да́юся, -єшся, сов. в. переки́нутися, -нуся, -нешся, гл. 1) Перебрасываться, переброситься, перекидываться, перекинуться. Кину через тин камінь, а він і не перекинувся, по сей бік упав. 2) Опрокидываться, опрокинуться. Човен перекинувся. 3) Перекидываться, перекинуться, кувыркаться, перекувыркнуться. Дівча гуляє на приспі і Рябко перекидається перед ним. Г. Барв. 214. 4) Переходить, перейти (на чью сторону). Од своїх одкинувся, до чужих перекинувся. Перекинулись до поляків такі українські велетні, як Жовковські, Ходкевичі. Морд. II. 7. 5) Переправляться, переправиться, переѣхать. Дайте нам човна, ми тільки перекинемось на той бік. Не забаришся через жита перекинуться. 6) Смѣняться, смѣниться, перебывать. По Хмельницькому уже три гетьмани перекинулось. 7) Превращаться, превратиться во что, оборотиться. Ото змій перекинувся голкою. Рудч. Ск. І. 122. Чорт перекинувсь чоловіком. Мнж. 128. Багатирь... перекинувсь мухою. Рудк. Ск. II. 93. 8) Перемѣнять, перемѣнить (одежду). Спідничина та одним одна і в свято нічим перекинутись. Черниг. у.

Перела́зити, -жу, -зиш, сов. в. перелі́зти, -зу, -зеш, гл. Перелѣзать, перелѣзть, перепалзывать, переползти. А я сюю бистру річку рачки перелізу. Чуб. V. 185. Ворота засунені, так я через тин перелізла.

Перехиля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. перехили́тися, -лю́ся, -лишся, гл. Наклоняться, наклониться, свѣшиваться, свѣситься. Ой у броду беру воду, не перехилюся. Мет. 50. Перехилилась через тин, вітає нас. МВ. І. 10.

По́віть, -ті, ж. = Повітка. Батько був на горищі, мати — в повіті. Сим. 222. Повіть, хату й новий тин. Мкр. Г. 63.

Попідпіра́ти, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и підпе́рти, но во множествѣ. Попідпірав тин кілками, щоб не впав. Харьк.

Поп’ясти́ся, -пну́ся, -пне́шся, гл. Повиться, полѣзть. Гарбуз на тин поп’явся. Славяносерб. у. Черв’як... поп’явся. Мир. ХРВ. 48. Шлях... гадюкою поп’явся вгору. Мир. Пов. II. 49. На мов стесаній борідці де-где поп’ялось тонко, як павутиння, волоссячко. Мир. ХРВ. 4.

Поспіра́тися, -ра́ємося, -єтеся, гл. Опереться (о многихъ). Деякі поспірались на тин і лузали насіння. Левиц. Пов. 186.

По́тич, нар. Внизъ головою. Який він мені родич? Хиба що летів через тин потич. Посл. Ліз потич додомочку. Гол. II. 463.

Поцу́пити, -плю, -пиш, гл. 1) Потянуть, потащить. 2) Утянуть, утащить. 3) Потянуть, ударить. Через тин утікав та й не почеркнувся, як поцупив дядько ціпом, так я й осміхнувся. Мет. 109.

Почеркну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Коснуться, задѣть. Через тин утікав та й не почеркнувся. Мет. 109.

Пра́витися, -влюся, -вишся, гл. 1) Направляться. А куди правитесь? — До Київа. Я до того дуба правлюся, — чи не зрубати його. Харьк. 2) Возиться, хлопотать. Екатериносл. у. Чіпка вже правився коло шкоди: там тин підняв та набив, нові ворота приробив... Мир. ХРВ. 342. А ми ще не лягали, все правилися. Лебед. у. 3) Исправлять должность чью. Іва правиться за старосту. НВолын. у. 4) Служиться (о церковномъ служеніи). Скоро служба Божа правитиметься. Грин. II. 112. 5) Судиться, искать за обиду, жаловаться. Іди, прався на мене, куди знаєш. Новомоск. у. 6) Поправляться. Дают тото зілє худобі, щоб ся правила. Вх. Зн. 54.

Роздзявля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. роздзя́вити, -влю, -виш, гл. Разѣвать, разинуть, раскрыть (ротъ). Мовчи, невістко, не роздзявляй губи. Чуб. Роздзяв уста смажні, я тобі їх сповню. К. Псал. 190. Ганна побачила через тин барбосову морду з роздзявленим ротом, з вишкириними зубами. Левиц. І. 31.

Смі́тни́к, -ка, м. Мѣсто, куда сбрасываютъ соръ, мусоръ. Ум. Смітничо́к. Найшла на смітничку ложку та в тин устромила.

Спіра́тися, -ра́юся, -єшся, сов. в. спе́ртися, зіпру́ся, зі́прешся, гл. 1) Опираться, опереться, упираться, упереться. Радюк стояв до півночі, спершись на тин. Левиц. Пов. 189. На пужално.... спіратися. Рудч. Чп. 203. 2) Упирать, упереться, заупрямиться. Хтів пан, щоб теперка йшли до нього, так люде сперлися, що треба кукурузи збірати. Камен. у. 3) Спорить, заспорить. Сперся зо мною так, що ну. Черк. у.

Тин, -ну, м. Плетень, тынъ. Чуб. VII. 392. Живе, як сорока на тину. Посл. Ні в тин, ні в ворота. Посл. Ум. Тино́к, тино́чок.

Ти́ння, -ня, с. Соб. отъ тин. Сидять по-за стіллю, як жаби по-за тинню. КС. 1883. II. 391. Вишня у тинню росте. Борз. у. Ідіть, діти.... по під тинню сиротами. Шевч.

Тино́к, -нка́, тино́чок, -чка, м. Ум. отъ тин.

Ті́лько, нар. 1) Только. Що хочеш мені роби, тілько не перекидай через тин. Шейк. 2) Столько. Кілько світа, тілько й дива. Ном. Ум. Ті́ленько, ті́лечко.

Утомля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. утоми́тися, -млю́ся, -мишся, гл. Уставать, устать, утомиться. Ісус, утомившись у дорозі, сидів на криниці. Єв. І. IV. 6. Сирота втомився, на тин похилився. Нп.

Хвасту́н, -на́, м. Хвастунъ, хвастливый человѣкъ. Ном. № 2572. Хвастун іде — земля гуде, тин розлягається; на хвастуні свити нема, він величається. Нп.

Хвіст, хвоста́, м. 1) Хвостъ. Прив’язали до хвоста коневі. Рудч. Ск. 2) Иногда употребляется для обозначенія домашняго животнаго. І хвоста нема у дворі. Ном. Тільки пара хвостів осталось. Ном. Та ще й закрутки покручено, — мабуть на всяку тварь, шоб і хвоста в дворі не було. Г. Барв. 417. 3) Шлейфъ, хвостъ платья. Не вмієте так вертіти хвостом та крутити головою, як уміє Люцина та Рузя. Левиц. І. 319. 4) = Нечеть. Вас. 156. 5) Названіе одного изъ играющихъ въ плаз мальчиковъ. Ив. 19. 6) мн. Хвости́ = Уси. (См. Ус 3). КС. 1893. V. 282. 7) Крути́ти хво́стом. Хитрить, вилять. Крутить хвостиками. Ном. № 3003. 8) Хвоста́ вкрути́ти. Сбить спесь. Швидко ми вам хвоста вкрутимо! не довго гордуватимете нами. К. ЧР. 72. 9) Ви́бийте собі́ хвіст об тин. Оставьте пожалуйста ваши приставанья? Котл. МЧ. 438. Остальныя знач. См. подъ словомъ фіст. Ум. Хво́стик, хвости́ченько, хвосто́к, хвосто́чок. Кожда лисиця свій хвостик хвалить. Ном. № 9459. Я курочку під пашечку, єї хвосток видко. Чуб. V. 681. Копитцем луг пробігає, а хвостиченьком землю замітає. Чуб. ІІІ. 295. Коточок заховався в куточок, тілько видно хвосточок. Мил. 44. Піди, вовчику! — Піди, хвостику! — шутятъ надъ тѣмъ, кто, будучи посланъ, по лѣности посылаетъ за себя другого. Ном. № 10864. Ув. Хвости́ще. Рудч. Ск. І. 16. Хвостя́ка. Здоровенний хвостяка.

Хроп! меж., выражающее ударъ, бросаніе со звукомъ, разбиваніе. Де взявся Мартин, — хроп бідою об тин. КС. 1884. І. 29.

Чеса́тися, -шу́ся, -шешся, гл. Чесаться. Марусю, дусю, мийся, чешися. Ном. № 11261. Чешися кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, як нема з ким. Ном. № 1029.

Чоти́речка, -ки, ж. Въ загадкѣ: четыре пальца руки. Чотирі чотиречки та п’ятий макаречко (мизинець) несуть кривулечку (ложку) через тин та в вуличку (рот). Грин. 1. 249.

Чухну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Одн. в. отъ чухатися. 1) Чеснуть одинъ разъ зудящее мѣсто; — об віщо. Тернуться тѣломъ обо что, чтобы почесаться. Яка товаряка йде, то й чухнеться об тин. Харьк. 2) Проходя мимо, коснуться, скользнуть по чемъ, напр. объ берегъ пліт чухнеться. Вас. 173.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Настро́млюватися, сов. в. настроми́тися, гл. *2) Накалываться, наколоться. Плигнув наш бугай через тин та й настромився на кілок. С. Пальчик Звен. у. Ефр.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Изгородь — огоро́жа; (из хвороста) — тин, -ну, пліт, плота́; (из кольев) — частокі́л; живая И. — живоплі́т, -пло́ту; И. из колючей проволоки — огоро́жа з колю́чого дро́ту.

*Переносной — перено́сний; П. плетень — перено́сний тин; П. препятствие — перено́сна перепо́на.

*Плетень — пліт (пло́ту), [тин, -ну; ліса, -си.

*Тын — тин, -ну.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Вяза́ть, ся = 1. вяза́ти, ся, з’я́зувати, ся. — Вязати снопи. — Рученьки з’язали, гулять заказали. н. п. 2. плести́, ся. — Плести панчохи. 3. чіпля́ти ся, встрява́ти. — Він до всїх чіпляєть ся. — Він скрізь встряне. — Вяза́ться за кѣ́мъ = волочи́ти ся за ки́м. — Вяза́ться съ кѣ́мъ = зна́ти ся, води́ти ся, — Знай ся кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли не має з ким. н. пр.

Догора́живать = догоро́жувати, доплїтати (тин або що).

Заты́нивать, затыни́ть, ся = тини́ти (С. Ш.), роби́ти, ста́вити тин, загоро́жувати тина́ми, обтини́ти, ся, поста́вити тин, загороди́ти, ся.

Зна́ться = зна́ти ся, води́ти ся. — Знай ся кінь з конем, а віл з волом, а свиня об тин, коли нема з ким. нр. — Він усе з панами водить ся.

Изгоро́да, и́згородь = горо́жа, огоро́жа, перегоро́жа, (з хворосту) — тин, лїса, плі́т, плетїнь, (з паль або кілків) — частокі́л, (з тичин) — віря́. — Привязавсь, як слїпий до тину. н. пр. — Як би мінї не тини, та не перетинки, — ходив би я до дївчини що дня, що годинки. н. п. — Циган своє за пліт тягне, та й то хвалить. н. пр. — Рости саду, винограду, вище плоту, краще злота. н. п. — Жива́я и́згородь = обса́да, живоплі́т (Гал.). — Ста́вить и́згородь = тини́ти, ста́вити тин, лїсу і т. д.

Кача́ть, ся = 1. хита́ти, ся, колиха́ти, колиса́ти, колива́ти, гойда́ти, ся. — Головка хитнулась, коса розвинулась. К. X. — Доколї будете на мене ледачі думки в серцї мати, мов тин лихий мене хитати і під ногами рів копати ? К. П. — Багатому чорт дїти колише. н. пр. — Оце тобі, мамцю, за твою науку, сиди собі у запічку, колиши онуку. н. п. — Не білая билиночка в полї коливаєть ся. н п. — Сидить дїд над водою коливає бородою? н. з. — Очерет. — Плаче дївчина, дитину гойдаючи, сьмієть ся козак, коня сїдлаючи. н. п. 2. кача́ти. — Ставай до смоку качати воду з колодязя. 3. тїлїпа́ти ся, мота́ти ся. С. Ш. З. Л. А китицї то сюди то туди тїлїпають ся. Кв. — Що то у тебе з заду тїлїпаєть ся (мотаєть ся)? 4. колиха́ти ся, го́йдати ся. С. Л. З. Аф. — Ми сьпівали, на колисцї гойдали ся. О. Мир. — А на вітах гойдають ся нехрищені дїти. К. Ш.

Ки́тель = ки́тель (С. З.), полотня́нка, катана́шка. — Китель білий, ківер чорний, хлопець гарний і моторний. н. п. — Ще коли там те лїто, а москалї вже в полотнянках. — Через тин утїкав, катанашку подрав, і ґудзики погубив, що дївчину полюбив. н. п. (Катанашка певно здр. сл. Катанка — лїтня куценька одежина. д. Кіев. Ст. 1893 12 ст.).

Лѣзть = лїзти, зла́зити, вила́зити, злїза́ти, вилїза́ти, (в гору, силуючись) — де́рти ся, спина́ти ся, пну́ти ся. — Лїзе на хату. — Почав він лїзти (або: злазити, злїзати з горіща). — Злїз з дерева. — Вилїз на дерево. — Вилїз з ями. — Чоботи не лїзуть на ногу. — Волосся лїзе (або: вилазить). — Порося спинаєть ся на тин. Чайч. — Дереть ся на дерево. Чайч. — Пнеть ся, як жаба на купу. н. пр. — Лѣзть на четвере́нькахъ = ра́чки лїзти, рачкува́ти. С. З. Л. — Дитина рачкує. — Лѣзть къ кому́, куда́ = сїкати ся, си́кати ся, нала́зити, пха́ти ся, ми́кати ся. — Чого він сїкаєть ся до мене? — Сичеть ся в вічі, мов оса. н. пр. — Не пхай ся, де тебе не треба. н. пр. — Коли не піп, то й не микай ся в ризи. н. пр. — Руба́ха лѣ́зетъ = соро́чка розла́зить ся.

Мѣ́сто = 1. мі́сто, мі́сце, міст(ц)и́на. — Въ одно́ мѣ́сто = до гу́рту, до мі́ста, у мі́сто, до ку́пи. — Клади усе до купи, у місто. С. Л. — Въ друго́мъ мѣ́стѣ, въ друго́е мѣ́сто = де-и́нде, в и́ньшому мі́стї. — Шукай, Ринде, де-инде. н. пр. — Пошукай де-инде, бо тут нема. С. Л. — Матку стареньку з двора вигонили: іди ти, мати, де-инде пробувати. н. д. — Во всѣ́хъ мѣста́хъ = скрізь, по всїх усю́дах. — Въ иныхъ мѣста́хъ = поде́куди. — До э́того мѣ́ста = до сю́ди (С. Л.), по́ти, до сьо́го мі́сця. — От по́ти твій горо́д, а далї вже мій. Чайч. — Защищённое мѣ́сто = за́хист (С. Л.), за́хисток, за́куток, од вітру — за́тишок. – Ходїм курить у затишок, а то тут вітер. Чайч. — Къ мѣ́сту = до ре́чі (про розмову), до мі́ста, к строцї. — Сказав до речі. — Постав цього чавуна к строцї, а то стирчить на дорозї. Чайч. — Мѣста́ми = де́-де, де-не-де́, місця́ми, місте́нькою. — І блїдий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав. К. Ш. — Місцями й гарна трава, а по сугробках погана. Чайч. — Мѣ́ста не дава́ть = не дава́ти споко́ю. — А ті ясні очі не дають спокою анї в день, нї в ночі. н. п. — Мѣ́сто би́твы = бо́їще (С. Л.), бойо́вище. — Мѣ́сто проѣ́зда = про́їзд, пере́їзд, прого́н. — Мѣ́сто въ тѣни́ = за́тїнок. холодо́к. — Баба у затїнку стане за дївку. н. пр. — Ходїм у холодок, а то сонце дуже пече. — Мѣ́сто для поселе́нія = се́лище, се́льбище, посе́лля. — На мѣ́стѣ происше́ствія, преступле́нія = на гаря́чому вчи́нку. — Хто би на гарячому вчинку поймав. Ст. Л. — Не умѣ́ста = не до ре́чі, не до ладу́, не го́же. — Сказав зовсїм не до речі. — Ни съ мѣ́ста! = анї руш! С. Л. — Новозаселённое мѣ́сто = новосе́лиця. — Откры́тое мѣ́сто (коло села) = бе́лебень, голоте́ча. — Хата стоїть на белебнї. С. Аф. Хата стоїть на самій голотечі без захисту. Фр. — Отхо́жее мѣ́сто = паску́дник, срач (С. З.). — По мѣста́мъ! = на мі́сто! — Почетное мѣ́сто (в хатї) = по́куть, для молодих — поса́д. — Посадили на покутї. — Ой загули голубоньки на водах, час тобі, Марійко, на посад. н. п. — А всї дружечки за столом сїли, молода на посадї. н. п. — Укры́тое мѣ́сто = за́куток, схо́ванка, криївка. – Сяду десь в такім закутку, щоб мене нїхто не бачив. Хр. — У такій то схованцї вигребла собі качечка кубельце. Ан. Стар. — А мінї з моєї криївки усе видно, як на долонї. Фр. — Уса́дебное мѣ́сто = грунт, ґрунт, в Слобідській Українї — плець. С. Л. — Чий грунт, того і будування. Ст. Л. — Хата згоріла, а плець оддав людям. Сум. Ох. — Стра́шное мѣ́сто = страхо́вище. Сп. — Де що було: буда — бу́дище, го́род — городи́ще (С. Л.), гута — гу́тище, двір — дво́рище (С. Л.). Обгорілі дворища чорнїють. (К. Д.), за́мок — за́мчище, замкови́ще (С. Л.), лїс зрубаний — зруб, викорчований — теребі́вля, випалений — лїсови́ння, мак — макови́ще, макове́ць, міст — мости́ще, озеро — озеря́вина, кладовище або погріб — погреби́ще, сад — садови́ще, село — се́лище (С. Л.), се́льбище, став — стави́ще, стави́дло, стави́сько, стоги — сто́жище, стожа́рня (Сп.), сто́жисько. — Різні місця́: на водї або коло води — зато́н, зато́ка (що заливаєть ся водою. С. Л.), о́дміть (тихе, між скелями на порогах. Ев.), о́парь (на болотї, що не заростає і не замерзає), пле́со, чистова́ (чисте, не заросле на водї місце. — На силу вибрались з латаття, і виїхали на чистову́), пра́ло, пра́тва, кладки́ (над водою, до миють білизну), прогно́й (між річками, де Запорожцї перетягали човни. Ев.), сїдло (де рибалки сїдають ловити рибу), сте́лище, стли́ще (над водою, де білять полотно або льон), те́рло, терло́вище (де риба треть ся. С. Ш.). —В дворі: підсто́жжя, стожа́р, стожа́рня, сто́жище, сти́ртище (де ставлять стоги й стирти), перела́з (де перелазять через тин. — За поповим перелазом там стояли троє разом. н. п.), садови́ще (місце на сад), свинори́я (порите свинями), сїдало (де сїдають кури на ніч, сьмі́тник (де викидають сьміття), попі́льник, попели́ще (де зсипають попіл), д. ще під сл. Дворъ: За́дній, Ско́тный дворъ. — В лїсї: майда́н (де гонять смолу), гуща́вина, гущина́ (густо заросле), га́лява (мало заросле), чисти́на (чисте). Д. ще під сл. Лѣсъ. В полї: вереща́к (що поросло вереском), гли́нище (де копають глину), гречківка (де росте гречка. Сп.), гри́ще (де одбувають ся грища), пе́чище (випалене сонцем), жи́тнище (де росте жито), капу́стник (де росте капуста), коно́плище, підме́т (де ростуть коноплі), о́мшарь, омша́рина (що поросло мохом. С. Л.), розви́лина, розви́лка, розви́лля (де росходять ся шляхи), ре́вище (залите кровію, що худоба реве на такому містї), станови́ще, табори́ще (де стан, табор), ти́рло (де спочиває худоба коло водопою), хмільни́к (де росте хміль). — В ха́тї: відни́к (де дїжка з водою), за́пічок (за пічкою), опі́чок (коло печі), присло́н (для покійника), д. ще цід сл. Изба́: части́ни ха́ти і під сл. Мѣ́сто: Почетное м. 2. мі́сто, поса́да (Гал.). — Кандидат на учительску посаду. Бар. 3. паку́нок, па́ка, па́чка. 4. д. Блона́ 2.

Наклони́ть, наклоня́ть, ся = нахили́ти, схили́ти, похили́ти, прихили́ти, нагну́ти, ся, нахиля́ти, ся і т. д., посхиля́ти ся і т. д. С. З. Л. — Над тим личком нахили ся, чи спить мила — подиви ся. Руд. — Побачила дїжки, нахилилась, щоб роздивить ся. Яст. н. о. — Стоїть явір над водою, в воду похилив ся. н. п. — Сирота втомив ся, на тин похилив ся, люди кажуть і говорять: він мабуть упив ся. н. п. — Ой час, мати, жито жати, бо колос схилив ся. н. п. — Ростуть два дубочки, схилили ся верхи до купочки. н. п. — Рада б до неї і небо прихилити, та біда, що не достану. н. пр. — Наклони́вши (на пр. відро, пляшку) пить = на́хилки (С. З.), на́хильцем. — Він без чарки почав горілку нахилки ковтати. С. З. — Зрадївши, що попав у руки, шукати чарки я не став, та назнарошне, так для штуки, ковтати нахилки почав. Мет. — Випив нахильцем цїлу пляшку. — Наклони́вшись танцова́ть, идти́ = вихиля́сом, хи́льцї. — Танцює вихилясом. — Козак молоденький та й того злякав ся... хильцї, хильцї попід тином та в буръян сховав ся. н. п.

Нару́жу = 1. на око́ло, з надво́ру. — Тин нахилив ся з надвору (себ-то: від двора на улицю). 2. на ве́рх, на по́верх. — Правда, як олива, завсїгди на верх вийде. н. пр.

Обща́ться = дїли́ти ся, спілкува́ти ся (С. Ж.); води́ти ся; зна́ти ся. — Він усе з панами водить ся. — Знай ся кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли нема з ким. н. пр.

Огра́да = 1. горо́жа, огоро́жа (С. Л.), хворостяна — тин, лїса, пліт (д. Плете́нь), дощана — парка́н, барка́н, дїло́вання (д. Забо́ръ), з паль сторчових — частокі́л, з жердин — вирря́, заво́ра (С. Л.), з паль і вузеньких дощечок — палїса́д, така ж тільки ґратчаста — штахе́ти. 2. оборо́на, засту́па. (Д. Защи́та 2).

Перебра́нивать, перебрани́ть, ся = перела́ювати ся, перела́яти ся, ви́лаяти (всїх), пересвари́ти ся. — Жінки перелаювались через тин. — З нею кожне боїть ся заводити ся — вона кожного перелає. Чайч.

Перебра́сывать, переброса́ть, перебро́сить, ся = переки́дати, перешпурну́ти, переки́нути, ся, поперекида́ти. — Поперекидай мінї мішки через тин. Чайч.

Переска́кивать, перескочи́ть, перескокну́ть = перестри́бувати, перепли́гувати, переско́кувати, перестрибну́ти, переплигну́ти, переско́чити, перескі́кнути. — Перестрибнув через рівчак. — Перескочив через тин та й сїв. — Байдуже гори та яри — всї враз перестрибну — кат їх бери. Гр. Чайч.

Пле́те́нь = плетїнь, пліт, тин (С.Л.Ш.), тино́к, лїса, лїска (С. Л.), покриття на йому — острі́шок, острі́шина, накидане гноєм — зага́та, поперешний — перети́нок, місце, де перелазять — перела́з, місце коло тину — перетїнок, у водї для лову риби — їз, їзо́к. — Поплели навкруги плетнї, а проїхати й нїкуди. Кн. — Циган своє за пліт волочить та ще хвалить. н. пр. — Вчепив ся, як слїпий плота. н. пр. — З доброго плота добрий і кіл н. пр. — Близько двору коло плота поглядаю на ворота. Руд. — Ой як би я волів мала, то б такими козаками плоти підпирала. н. п. — Живе, як сорока на тину — хто йде, сполохне. н. пр. — Хоч з чинами та попід тинами. н. пр. — Хоч бий, хоч лай, тільки через тин не кидай. н. п. — Через низький тин усї собаки скачуть. н. пр. — З улиці лїса добра, нова, торік городив її. Кн. — Сидить півень на загатї, крикнув: кукуріку! н. п. — Як би мінї не тини та не перетинки, ходив би я до дївчини що день, що годинки. н. п. — За поповим перелазом там стояло троє разом. н. п. — Ста́вить плете́нь = тини́ти (С. Ш.).

Пожа́луй = неха́й так, сїлькісь (С. З.), іно́си (С. З.). — Сїлькісь! нехай і так буде! Кн. — По мнѣ́ пожа́луй = про ме́не. — Про мене — нехай вовк траву їсть. н. пр. — Про мене, хоч головою об тин. н. пр.

Разгора́живать, разгороди́ть, ся = розгоро́жувати, розгороди́ти, од(від)горо́жувати, од(від)городи́ти, перегоро́жувати, перегороди́ти, ся. — Брати поділились і розгородились. Лев. — Горо́д зовсім розгородив ся, треба новий тин ставити. — Перегородив сьвітлицю. — Треба одгородить трохи місця.

Склоня́ть, склони́ть, ся = 1. нахиля́ти, схиля́ти (С. Л.), нагина́ти, підхиля́ти, нахили́ти, схили́ти, похили́ти, ся, нагну́ти, ся, підклони́ти, склони́ти, ся, прихили́ти, ся. — Нахили ся тишком-нишком над румъяним білим личком. Руд. — Головою молодою на руку схилилась, до півночи невесела на зорі дивилась. К. Ш. — Став журитись, сидить, головоньку схилив. Б. Г. – От як над вечір сонечко схилилось, мій Влас полуднувати сїв. Б. Г. — Вершок до вершечка ісхиляєть ся, листок до листочка, притуляєть ся. н. п. — Всі Кайдаші стояли кругом, посхилявши голови. Лев. — Ой там на горі стоять два дуби, ой схилили ся верхи до купи. н. п. — Сирота втомив ся, на тин похилив ся. н. п. — Похилившись, сидїли довгенько та зітхали обоє важенько. Чайч. Гр. — Вже і сонце похилилось низько. Чайч. Гр. — Як би-то, думаю, як би́, не похилили ся раби. К. Ш. — Великий сьвіт та нїгде голову прихилити. н. пр. — Склони́ть го́лову = схили́ти го́лову, пону́ритись, похню́питись. С. Л. — Склонённый, склони́вшійся = похи́лий (С. Л.), похи́листий. — На похиле дерево і кози скачуть. н. пр. — Шапка похилиста. К. З. о Ю. Р. Склони́вшись = схили́вшись, зігну́вшись, хи́льцї. — Козак молоденький та й того злякав ся, — хильцї, хильцї по під тином та в зїлля сховав ся. н. п. 3. схиля́ти, прихиля́ти, хили́ти, ся, намовля́ти (С. Л.), змовля́ти (С. Л.), підмовля́ти, схили́ти, прихили́ти, нахи́лити, ся, підмо́вити, намо́вити (С. Л.). — Ледве ми схилили його злегка, щоб признав ся. Ст. Г. — Народ більше схиляєть ся до поєднання з Турками. Кн. — Ви хилили ся не до мене, а до моїх ворогів. Кн. — Чи не можна прихилити Обручева, щоб не засилав Шевченка. Кн. — Склони́ть на свою́ сто́рону = залучи́ти, приверну́ти, наверну́ти (до себе, на свій бік). С. Л. — Склони́ть могорыче́мъ = примогри́чити, підмогри́чити. 4. склоня́ти, одміня́ти в падежа́х.

Снасть = снасть, спра́ва, знаря́ддя (С. Жел.). — Рыболо́вныя сна́сти = риба́лська снасть: 1. сїтї (д. під сл. Сѣть). 2. у́дки (д. під сл. Уда́), самоде́р, дрік, частїше мн. — драки́, репъяшо́к, репъяшки́ (шнур довгий з скількома гачками на взір якорів), переме́т, (товстий шнур до 100 саж. завдовжки, через 2—3 аршини — кіски і на кожнїй гачо́к з живцем), самоло́ви (як перемети, але гачки частїше і найбільше без живця). 3. за́городи: а) кота́, коти́ або котцї, робить ся з очерету або з дерева, складаєть ся найголовнїше з двох частин: га́рда (тин) і коти́ (клїтки), цїлий ряд їх ла́ва, б) ве́рші, а на Днїстрі — кубо́ші — з тонкої лози, на взір колеса, опускають ся в ополонку. 4. рі́зна спра́ва: а) сандо́лї — довгі жердини з залїзними трезубцами. б) бле́шнї — замісто живця, роблять ся з олива, на взір рибки, з гачком у ротї. в) козу́лька — гачок на взір якоря. Рябков.

Ста́до = ста́до, коней — табу́н (С. З.), кобил з огирем — кося́к (С. Л.), овець — ота́ра (С. З. Л.), вата́га (С. З.), ягниць (чимала) — шмато́к (Ст. X.), з баранами і ягнятами більше 1000 — кирд (С. Л.), невелика кітних овець — кирди́к (Ман.), одгодованих на сало — конара́ (С. Л.) маток з ягнятами — сагма́л (С. Л.), невеличка отарка — ку́щанка, корів, переважно дійних — череда́, чері́дка (С. З. Л.), коровни́к, птицї — згра́я, табу́н, табуно́чок, табуне́ць, рогатої худоби — бичня́ (С. Ш.), одгодованих на сало волів — згон (С. Л.), в 120 штук — гурт (С. Л.), свиней — ста́до, череда́, чері́дка. — Обще́ственное ста́до (воли, корови, телята, часом і конї і вівцї) — череда́. — Вовк ідучи поуз кошару, крізь тин заглянув на отару. Б. Б. — Була отара добра в чабана. Чайч. — Ватажники ватагу гнали. К. Ш. — Еге! Шматок — це річ не мала! У шматку, коли знаєте 2000 ягниць. Степ. X. — Який пастух, така й череда. н. пр. — Дружній чередї вовк не страшний. н. пр. — На дворі ходила зграя гусей. Кн. — Ой як гляну на ставочок, пливе утят табуночок. н. п.

Толь́ко = ті́льки, ті́лько (С. Ш.), ті́лки, ті́лко (О. Ш.), ті́ки, ті́ко (С. Ш.), лиш, лем. — Що хочеш мінї роби, тілько не перекидай мене через тин. н. пр. — Походить свиня на коня, тіки шерсть не така. н. пр. — То́лько бы = аби́, аби́-б, аби́-то, тільки-б. — Аби болото, а чорти будуть. н. пр. — То́лько что, лишь то́лько, то́лько-то́лько = ле́две, допіро, оце́ за́раз. — Та радий такий, неначе допіро народив ся. н. о.

Ты́ква, рос. Cucurbita L. = гарбу́з, каба́к, поб. — гарбузя́ка, стебло і листа — гарбузи́ння, С. ovifera L. = ха́нька, харохо́нька, ро́павка, горго́нка, тарапу́нька, тарапу́цка. С. Ан. Ш. — Уже так, що в гарбузї смак. н. пр. — Голова, як кабак, а олії нї трошки. н. пр. — Ішов же я через тин, через три городи, потолочив кабаки, наробив я шкоди. н. п.

Устава́ть, уста́ть = томи́ти ся, утомля́ти ся, у(в)томи́ти ся (С. Ш. Л.), притоми́ти ся, натоми́ти ся, вмори́ти ся, уго́втати ся (С. Ш.), нароби́ти ся, напорати ся, у(в)хе́кати ся, намо́няти ся, намордува́ти ся, знемогти́ ся, потоми́ти ся, ходячи, бігаючи — приста́ти, перебі́гати ся, начвала́ти ся, нату́пати ся, нату́пкати ся, підтопта́ти ся, підби́ти ся, чупри́ну нагрі́ти, танцю́ючи — угопцю́вати ся, дригаючи — удри́гати ся. — Сирота втомив ся, на тин похилив ся, а люди говорять: він мабуть упив ся. н. п. — Притомив ся од далекої дороги. Грінч. н о.

Чрезъ = 1. че́ре́з (С. З.), крізь (С. Л.), ке́ре́з. — Перелїз через тин. — Перелетїв через базарь кажан костокрилий. К. Ш. — Ди́вить ся крізь вікно. — Пройшов через базарь. 2. че́рез, за. — Не стало ся вчора, станеть ся за тиждень, за рік. Кн. 3. че́рез. — Ой чула я через люди, що сватати буде. н. п. — Іди, мамо, ти від мене, через тебе сварка в мене. н. п.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)