Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 107 статей

Запропонувати свій переклад для «товариш»

Шукати «товариш» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Бурш – бурш, хло́пець-това́риш, това́риш-парубі́ка.

Гимна́зия – гімна́зія. • Товарищ по гимна́зии – това́риш з гімна́зії.

Закады́чный – нерозлу́чний, товари́ський. • -ный друг – нерозлу́чний друзя́ка, това́риш-друзя́ка, брат-това́риш, щи́рий (пе́вний) при́ятель (друг), (провинц.) заканти́ка (общ.).

Засто́льник, Засто́льница – засті́[о́]льник, -льниця, засті́[о́]льний сусі́да, това́риш, -шка за столо́м (сто́лу), (собеседник) розмо́вник, -ниця. [Сусі́да засто́льний уві́чливий, щи́рий (Крим.). Зроби́всь одни́м з товариші́в султа́нського сто́лу (Крим.)].

Ка́рцерный – карцеро́вий. • -ный сторож – карцеро́вий (-вого). • -ный товарищ – карцеро́вий това́риш.

Колле́га – коле́га, това́риш. • Быть -гой с кем – колегува́ти, товаришува́ти з ким.

Компане́ец – (член компании) това́риш, компані́єць (-ні́йця).

Компаньо́н, -нка – 1) спі́льник, -ниця, компаньйо́н, -нка, (стар.) ся́бер, ся́бро, супря́га. [Я-ж не оди́н хазя́їн, у ме́не дво́є спі́льників (Звин.)]; 2) (человек «для компании») това́риш, -шка, компаньйо́н, компаньйо́нець, -нка. [Звелі́ла компаньйо́нці занести́ ко́шика до комо́ри (Крим.)].

Неотлу́чный – невідлу́чний, невідсту́пний, невідхі́дний, невідкли́чний, невідзи́вний. [Пля́шка з вино́м – його́ невідзи́вний това́риш (Франко)]. • -ный глаз, надзор, надзиратель – невідлу́чне (пи́льне) о́ко, невідлу́чний (невідсту́пний) до́гляд, невідлу́чний (невідхі́дний) догля́дач.

Неотсту́пно, нрч. – невідсту́пно, не відступа́ючи, невідхі́дно, невідкли́чно, невідче́пно, безвідхі́дно, на́висом; срв. Неотвя́зно. [Йду. Невідсту́пно за мно́ю хма́рка дрібне́ньких му́шок (Коцюб.). Хли́пання обде́ртого чолові́ка, що все ще невідсту́пно стоя́в під двери́ма (Франко). Щур ки́нувся мерщі́й одяга́тись; това́риш не одступа́ючи наганя́в його́ (Васильч.). Ті́шиться тим, що він усе́ тут невідхі́дно (М. Вовч.). Єзуї́ти невідхі́дно оточа́ли лі́жко своє́ї добро́дійки (Ор. Левиц.). Стоя́ла безодхі́дно коло панща́нних люде́й (Н.-Лев.). На́висом хо́дить: «Що я бу́ду роби́ти?» (Липовеч.). Хо́дить на́висом коло не́ї (Звягельщ.)]. • -но следить за кем – невідсту́пно сте́жити (слідкува́ти) за ким.

Непоро́чный – непоро́чний, неви́нний, чи́стий, чи́стий се́рцем, (девственный) небла́зний. [Непоро́чними уста́ми (Шевч.). Пе́ред ним я непоро́чна, чи́ста (Куліш). Непоро́чная, мов чи́стая ліле́я (Чернявськ.). Чи́стий се́рцем това́риш для її́ непоро́чних сині́в (Крим.). Так вона́ небла́зною і звікува́ла (Кониськ.)].

Неразгово́рчивый – неговірки́й, небалаку́чий, небалакли́вий, нерозмо́вний, маломо́вний, (молчаливый) немо́вний, мовчу́щий, мовчазни́й. [Пара́ска ці́лий ве́чір була́ неговірка́, невесе́ла (Мирний). Був він маломо́вний і немо́в сумови́тий (Франко). Това́риш тра́пився мені́ немо́вний (Крим.)]. • -вый человек – неговірка́ люди́на, мовчу́н, мовча́н (-на́), мовча́к (-ка́), (угрюмый) пону́ра (общ. р.).

Нож – ніж (р. ножа́); специальнее: (большой нескладной с дерев. рукояткой) колода́ч (-ча́), колоді́й (-дія́); (кузнечный для отсекания копыт) обтина́ч; (короткий сапожный) ґнип, ґни́пе́ць, книп (-па), кни́пе́ць (-пця́); (мездрильный) штри́холь; (кессона, колодца) різа́к (-ка́); (в трепалке и электрич.) ме́чик; (запоясный) запоя́сник; (запоясный казацкий из меди вроде булавы) топу́з; (засапожный) захаля́вник, (иносказ., в разб. языке) това́риш; (с отломанным кончиком) чепе́ль; (из обломка косы) скі́сок (-ска), кі́ска, коса́р (-ря́); (резец) різе́ць (-зця́). [Ви́йде зло́дій на шлях погуля́ть з ноже́м у халя́ві (Шевч.). Го́стрі, як ніж, о́чі (Н.-Лев.). По са́му коло́дку так і всади́ла йому́ колода́ч (Кониськ.). Всі ла́ски мої́, ні́би ніж-колоді́й, в се́рце рі́зались їй (Черняв.). Ме́чик те́рниці (Н.-Лев.). Бли́снув перед очи́ма туре́цьким запоя́сником (Куліш). Ой ви́гострю това́риша, засу́ну в халя́ву (Шевч.)]. • Вращающийся нож – оберто́вий ніж. • Вспомогательный нож, электр. – допомічни́й ме́чик. • Гладильный нож – глади́льний ніж, прави́ло. • Жатвенный нож – жнива́рний ніж. • Контактный нож, электр. – дотичко́вий ме́чик. • Кухонный (поварской, приспешный) нож – кухе́нний (кухня́ний, кухова́рський) ніж. • Луговой нож (в культиваторе) – лукови́й ніж. • Мясничий нож – різни́чий (різни́цький) ніж, (секач) сіка́ч (-ча), сіка́чка. • Окулировочный нож – очкува́льний ніж. • Плужной (сабанный) нож – чересло́. • Полольный нож – полі́льницький (полі́тницький) ніж. • Пчеловодный нож – бджільни́цький ніж. • Садовой нож – садови́й (садівни́цький) ніж. • Сахароварный нож, см. Меша́лка 1. • Свекловичный нож – буря́чний ніж. • Складной нож – скла́да́ний (гал. бга́ний) ніж, (карманный, гал.) забига́ч (-ча́), (привешиваемый на поясе, плохонький) чепе́лик. • Соломорезный нож – січка́рний ніж. • Тупой нож – тупи́й ніж, тупа́к (-ка́), тупе́ць (-пця́), тупи́ця. • Фальцовочный нож – фальцівни́й ніж, прави́ло. • Финский нож – фі́нський ніж, фі́нка. [В руці́ йому́ бли́снула фі́нка (Микит.)]. • Без -жа́ зарезать кого – без ножа́ зарі́зати кого́. • Быть на -жа́х с кем – бу́ти на ножа́х, ворогува́ти з ким. • Всадить нож кому во что – встроми́ти (застроми́ти, загна́ти, вгороди́ти) ножа́ (ніж) кому́ в що́. [Мов ніж мені́ встроми́в у се́рце він (Грінч.)]. • Лезть (приставать) с -жо́м к горлу к кому – лі́зти з ноже́м до го́рла кому́, пристава́ти з коро́ткими гужа́ми до ко́го; срв. Пристава́ть 4. • Точить нож на кого – гостри́ти ніж на ко́го. • Дело дошло до -же́й – дійшло́ся до ножі́в. • Как -жо́м отрезало – як ноже́м (різце́м) відрі́зало (відтя́ло). • Как -жо́м отрезать – як ноже́м (різце́м) відрі́зати (відтя́ти); (отказать) відмо́вити як відрі́зати. • Это мне как нож в сердце – це мені́ як ніж у се́рце.

Ночле́г – нічлі́г, (редко) ночлі́г (-лі́гу), (действие ещё) нічлігува́ння, (редко ночлігува́ння) ночі́вля; (приют для -га) ночі́вля, (реже) нічлі́г. [Іду́ть собі́ парубки́ на нічлі́г до га́ю (Рудан.). Десь ворохну́лася триво́жна ду́мка за свій ночлі́г (Микит.). Това́риш огле́дів у ко́рчмі хати́ну про на́ше ночлігува́ння (Г. Барв.). Со́нце встає́, понад по́лем блищи́ть, десь за мо́рем ночі́влю поки́нуло (Самійл.)]. • Останавливаться, остановиться на -ле́г – зупиня́тися (става́ти), зупини́тися (ста́ти), (о мног.) постава́ти на́ ніч (на ночі́влю и на ночі́вля), става́ти, ста́ти ночува́ти, заночува́ти, обночува́тися. [Іду́ть вони́ аж до лі́са, стаю́ть ночува́ти, – постава́ли на́ ніч (Рудан.) Обночува́вся в Дрого́бичі у старо́го Туртельта́вба (Франко)]. • Принимать, принять на -ле́г кого – прийма́ти (пуска́ти), прийня́ти (пусти́ти) на́ ніч кого́, (давать, дать -ле́г кому, диал.) ночува́ти, переночува́ти, заночува́ти кого́. [Я вас не мо́жу ночува́ти, бо я ду́же ра́но ї́ду (Яворськ.). Згоди́вся переночува́ти його́ в се́бе (Франко)]

Общи́нник – спі́льник, това́риш, ся́бер (-бра), сябро́.

По, предл. – 1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́?

Подма́зывать, подма́зать – підма́зувати, підма́зати (о мн. попідма́зувати), підма́щувати, підмасти́ти, підс[ш]маро́вувати, підс[ш]марува́ти, пос[ш]марува́ти, (о мн.) пос[ш]марува́ти, попідс[ш]маро́вувати. [Тре́ба во́за підма́зати, щоб не рипі́в]. • Подма́занный – підма́заний, підма́щений, с[ш]маро́ваний, с[ш]маро́вний. [Това́риш мо́вний в доро́зі сто́їть за віз смаро́вний].

Попу́тный – 1) подоро́жній. • -ный товарищ – подоро́жній това́риш; 2) (по)го́жий, ходови́й. • -ный ветер – (по)го́жий, ходови́й ві́тер.

Путеше́ствие – 1) по́дорож (-жи), мандрі́вка (реже (зап.) вандрі́вка), подорі́жжя, подоро́жува́ння, мандрува́ння, (путь) доро́га; ум. мандрі́вочка, дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка. [От мій не́біж, що ті́льки поверну́всь з дале́кої мандрі́вки (Грінч.). Я ще з тре́тьої годи́ни дня потя́гся в по́дорож (Крим.). Подорі́жжя од Полта́ви до Гадя́чого (П. Мирн.). Відбу́лося подорі́жжя Фенікі́йців навко́ло А́фрики (Л. Укр.). А на́шому Васи́лечку мандрі́вочка па́хне (Метл.)]. • -вие ко св. местам – про́ща. • Кругосветное -вие, -вие вокруг света – по́дорож навкруги́ (навко́ло, круго́м) сві́ту (см. Кругосве́тный). • Товарищ по -вию – подоро́жній това́риш. • Описание -вия – о́пис по́дорожи, подоро́жник, по́дорож. • Отправиться в -вие – ру́шити (ви́рушити), пода́тися в по́дорож, в доро́гу. • Совершать -вие – відбува́ти по́дорож; 2) (литер. произвед.) по́дорож. [З описо́вих тво́рів найши́рше відо́мі по́дорожі; це о́пис того́, що ба́чив і чув а́втор, подорожу́ючи (Єфр.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Друг – 1) друг, (мн.) друзі (р. друзів), други (р. другів); товариш, приятель, (пол.) кумпель; (о женщинах) приятелька, подруга, другиня, друга; 2) (кратк. форма от местоим. другой): • друга любить – себя не щадить – дав би (виколупав би) свого здоров я для милого приятеля, якби можна (Пр.); • друг дороже денег – вірний приятель – то найбільший скарб (Пр.); • друг друга… – один (одна, одно) одного (одну, одне); (про багатьох) одні одних; (иногда) один (одна, одно) другого (другу, другого…); • друг другу – один (одна, одно) одному (одній, одному); (про багатьох) одні одним; • друг за друга – один (одна, одно, одне) за одного (за одну, за одне); (иногда) один (одна, одно, одне) за другого (задругу, за друге); • друг за другом – один (одна, одно, одне) за одним (за одною, за одним); один (одна, одно, одне) по одному (по одній, по одному); (про багатьох) один по одному; • друг о друге – один (одна, одно, одне) про (за) одного (одну, одного); кожний (кожна, кожне) про (за) кожного (кожну, кожне); • друг против друга – один (одна, одно) проти одного (одної, одного); (иногда) навпроти себе; • друг с другом – один (одна, одне) з одним (з одною, з одним); між (поміж) себе; (иногда) з собою; • друг у друга – один (одна, одно, одне) в одного (в одної, в одного); • друзья познаются в беде; друзья познаются в несчастье – у біді пізнавай приятеля (Пр.); при горі та в лиху годину пізнаєш вірну людину (Пр.); друзі пізнаються в біді (Пр.); • закадычный друг – друзяка, кревний друзяка, (вульг.) закантика; • не бросай друга в несчастье – хто друга (приятеля) лишить у пригоді, той не варт і по світі ходити (Пр.); • не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало – не біда, як є друзів череда (Пр.); • нема грошей – то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди – й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май багато (багацько) грошей, май багато приятелів (добрих друзів) (Пр.); не так те багатство, як вірнеє братство (Пр.); • не мил свет, когда друга нет – без вірного друга велика туга (Пр.); • новых друзей наживай, а старых не утрачивай – для приятеля нового не пускайся старого (Пр.); задля приятеля нового не кидай старого (Пр.); • они стоят друг друга – вони варті один одного; • отличаться друг от друга – відрізнятися один від одного; скажи мне, кто твой друг,– и я скажу тебе, кто ты – скажи мені, з ким ти товаришуєш,– то я скажу, хто ти [є] (Пр.); • старый друг лучше новых двух – над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, луччий) як новий (Пр.). [Без вірного друга великая туга (Пр.). Діти одної матери, рідні брати стояли навпроти себе (С.Єфремов). Один по однім тихо роки встають у спомині моїм (М.Чернявський). — Він просто друг, — заперечила Розі. Якби вона знала, скільки в мене друзів, то, можливо, зрозуміла б, який це комплімент (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Друзі і совість бувають у людини доти, поки вони не потрібні (Ґ.Лауб). 1. — Друг начальника не той, хто йому сраку лиже, а хто вчасно свою підставити може! 2. Мужик сидить у барі і кидає чарку за чаркою. Друг підходить: — Що трапилося? — Дружина від мене пішла до мого найкращого друга… — Стоп… Я ж твій найкращий друг. — Був… Тепер — він. 3. — І не треба мені брехати, що ти ночував у своїх друзів! Я в них ночувала, тебе там не було!].

Компания – 1) (от лат.) компа́нія, (фамил.) кумпа́нія, гурт (-ту), (общество) товари́ство, (союз) спі́лка, (застольная) бе́сіда (бе́седа), (группа) грома́дка, (множество) ла́ва; 2) (ассоциация, трудовое или торговое общество) компа́нія, (никогда не кумпа́нія), товари́ство, спі́лка: • быть, состоять в компании с кем – спілкува́ти, бу́ти в компа́нії (в спі́лці) з ким, трима́ти спі́лку з ким; • в компании с кем (разг.) – у компанії (у товаристві, у гурті, при гурті, в спі́лці, спі́льно, до спі́лки) з ким; • водить компанию с кем – водитися з ким; приятелювати (компанувати) з ким; бути, бувати у хлібосолі з ким; спілку тримати з ким; (устар.) води́тися хлі́бом, заходи́ти з ким; • в своей компании сидеть – своїм товариством (своїм гуртом, своєю компанією) сидіти; • вступать, входить в компанию – заво́дити спі́лку; уступати, приставати, приступа́ти до спілки; • держаться компании с кем – триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким, триматися купи з ким; • достойная компания – товари́ство че́сне, (иронич.) кумпа́ні́я че́сна; • дружная компания – лю́бе (дру́жнє) товари́ство, дру́жня компа́нія, (братва) бра́тва; • дурная компания – пога́не товари́ство; • за компанию, для компании с кем (разг.) – за компанію з ким, за гурто́м з ким, заради товариства (задля дружби) з ким; • иметь компанию с кем – бути в товаристві (у компанії) з ким; • компанией – гурто́м, у гу́рті́, ла́вою; • не компания кто кому – не товариш (не товаришка) хто кому; не компанія хто кому; у хлібосолі не бути кому з ким: (фамил.) свиней не пас хто з ким; • основывать, учреждать компанию – засновувати компанію; заклада́ти спі́лку; • пожалуйте в компанию – про́симо до гу́рту, до компа́нії, до ку́пи; • принять, взять кого в компанию – узяти до товариства (до гурту, до компанії) кого; • присоединиться к компании – пристати (приєднатися, прилучитися) до товариства (до компанії, до гурту); • расстроить, нарушить компанию – розбити компанію; • сделать, составить компанию кому, разделить с кем компанию – приєдна́тися до гу́рту з ким; потоваришува́ти кому́; • спасибо за компанию – спаси́бі за товари́ство, за компа́нію; • удалая компания – гоп-компа́нія; • тёплая компания – товариство дружне (приятельське, сердечне, тепле); компанія дружна (приятельська, сердечна, тепла); • Торговый дом: Заблоцкий и К° – торгове́льний дім: Забло́цький і С-ка (і Т-во, і К°); • холостая компания – парубо́цька (діво́цька) компа́нія; • честная компания – шано́вне товари́ство; • я ему (он мне) не компания – я йому (він мені) не товариш; я йому (він мені) не компанія; мені́ з ним у хлібосо́лі не бу́ти; (раздраж.) ми з ним свине́й не па́сли. [За кумпа́нію і ци́ган пові́сився (Номис). Облиши́вши пи́сар кни́гу, сіда́є до гу́рту (Грінченко). Свого́ сму́тку не міг Лаго́вський позбу́тися й у товари́стві Шмі́дтів (А.Кримський). За столо́м сиді́ла бе́седа: брат Охрі́м із жі́нкою, сват Мано́йло, кум Тере́шко (Грінченко). Чолові́к та жі́нка, то одна́ спі́лка (Номис). В те́мну ніч ми зібра́лися грома́дкою йти (Л. Українка). Колядува́ти хо́димо ла́вою (АС). Мій батько так казав: З панами добре жить. Водиться з ними хай тобі Господь поможе; Із ними можна їсти й пить, А цілувать їх — крий нас Боже (Є.Гребінка). Гринько з Іваном компанували (Сл. Гр.). На́віть іти́ в гурті́ ле́гше з спі́вом (Єфремов) Він тепер такий багатир, що ніколи й у хлібосолі з нами не буває (Сл. Гр.). Не трима́й з пана́ми спі́лки (Сл. Гр.). Тре́ба всім ку́пи трима́тися (А.Кримський). — Мамо, а що таке невдалий жарт? — Це, синку, коли тато до твого народження говорить, що керує компанією, а після твого народження виявляється, що це компанія алкоголіків!]

Неотложка, разг. – (неотложная медицинская помощь) невідкла́дна (допомога). [Дзвінок в невідкладну допомогу: — Невідкладна? Негайно приїжджайте! Студентський гуртожиток номер… Один студент проковтнув штопор! — Виїжджаємо. Через пару хвилин новий дзвінок: — Ми вам телефонували…, ну, наш товариш проковтнув штопор. Приїжджати вже не треба! …Ми й так пляшку відкрили!].

Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття: • бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.); • одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння; • одна штука одежды – оде́жина; • приличная одежда – га́рне убра́ння. [Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита  парубок  у  міщанському  уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний  Лис  Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре,  що  якби  тепер,  у такім строї, появився на вулиці, то  вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг  уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами —  хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є].

Острослов, книжн. – гострослов, (разг.) гострун, гоструха, (остряк) доте́пник, дотепниця, жартівник, жартівниця. [Ніхто не погадав би, що це весельчаки, гоструни, які своїх панів доводили до сміху тоді, коли їм, може, й на плач збиралося (Б.Лепкий). Козирем його поводження були маснуваті дотепи й натяки, що дезорганізували Ганнусі мрійну душу й зламлювали їй і так слабкий опір. Поруч цього дотепника його товариш по коханню був ідеалом поважності (В.Підмогильний)].

Собрат – побратим, побратимець, (товариш) товариш: • собратья – побратими, (неол.) субраття. [Мені здавалось неймовірним, ба навіть зовсім неможливим, щоб для такого славетного рицаря та не знайшлося якогось мудрого письмака, котрий піднявся б списати його небувалі подвиги; адже всім мандрованим рицарям, що шукали, як то кажуть, пригод, завжди щастило на хронікарів, на кожного припадало по одному, а то й по два, і ті мудреці не лише їх діяння списували, а й найменші їхні думки та всякі дурниці змальовували, що годі було й приховати. Чи то мислима річ, щоб лиха доля позбавила нашого зацного рицаря того добра, що Платір і все його субраття подостатком мали? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Вкус – 1) смак; 2) (свойство) смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст; 4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання; 5) (утонченность) смаковитість; 6) (худож. манера, стиль) манера (манір), стиль: • быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання; • быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому; • во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль; • войти во вкус – розласитись; добрати смаку; • входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися; • дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак; • есть со вкусом – смачно (у смак) їсти; • иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому; • как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо; • мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…; • мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було; • на вкус – на смак; • на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.); • на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене; • находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що; • не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері); • не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне); • неприятный вкус – неприємний смак; • о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.); • одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби); • по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту; • поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…; • пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку); • по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання); • придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що; • приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний; • смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання); • со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи; • со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний; • со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити; • так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус: • кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.); • хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий); • это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку; • это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби; • я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував). [Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ГУСЬ, гусь ла́пчатый мудраґе́ль, як ім. хитрому́дрий; гусь свинье́ не това́рищ шпак орлу́ не това́риш, пі́ший кі́нному не това́риш.

ДРУЖИ́ТЬ, дру́жащий, що дру́жить з тощо, здру́жений з, зда́тний / зго́дний, гото́вий/ дружи́ти з, збра́таний /з’є́днаний/ дру́жбою, друг /при́ятель, това́риш/ кого, прикм. дру́жній з.

КОЛЛЕ́ГА укр. това́риш, побрати́м, фаміл. однока́шник.

ПАРТНЁР укр. това́риш, напа́рник.

ПЕ́ШИЙ ім. зневажл. піхтуря́ка; пеший ко́нному не това́рищ шпак орлу́ не това́риш.

ПОДСО́ВЫВАТЬ (дрюк під щось важке) підшиля́ти; подсовывающий що /мн. хто/ підсува́є тощо, ста́вши /маста́к/ підсувати, зго́дний підсу́нути, прикм. підсува́льний, підпиха́льний, складн. підсу́нь- [підсу́нь-свиню-това́риш], стил. перероб. підсува́ючи; подсовывающийся/подсовываемый підсу́ваний, підпи́ханий.

ПОПУ́ТЧИК това́риш (у доро́зі), оказ. подоро́жець, зневажл. попле́нтач; быть попутчиком товариши́ти.

СОПРОВОЖДА́ТЬСЯ, сопровожда́ться чем ще іти́ в па́рі з, ве́сти́ за собо́ю /спричиня́ти/ що; сопровожда́ющий що /мн. хто/ супрово́дить тощо, покли́каний супрово́дити, супрові́дник, супрово́джувач, адьюта́нт, това́риш, діял. еско́рт, прикм. супрові́дний, супу́тній; сопровожда́ющийся/ сопровожда́емый супрово́джуваний, з дода́тком /у су́проводі/ чого, у па́рі з чим; сопровожда́ющийся чем стил. перероб. спричини́вши що.

ТОВА́РИЩ (бойовий) побрати́м, (від фаху) колеґа; гусь свинье́ не това́рищ шпак орлу́ не това́риш; това́рищ по несча́стью това́риш у неща́сті; това́рищ по ору́жию бойови́й побрати́м; това́рищ по профе́ссии коле́ґа; това́рищ по слу́жбе това́риш на слу́жбі /галиц. від слу́жби/; това́рищ по шко́ле шкільни́й това́риш; това́рищ председа́теля засту́пник голови́, галиц. містоголова́.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Коллега – коле́ґа, -ґи, това́риш.

Компанион – това́риш, -ша, спі́льник, -ка; -нка – това́ришка, -ки спі́льниця, -ці.

Собрат – това́риш, -ша.

Соратник – това́риш (чим).

Сотоварищ – това́риш, -ша (множ. ч. товариші́).

Соученик – шкільни́й това́риш; -ница – шкільна́ по́друга.

Спутник – 1) супу́тник, -ка, това́риш, -ша; -ница – супу́тниця, -ці, това́ришка, -ки; 2) (астр.) супу́тник, -ка.

Товарищ – това́риш, -ша; (собир.) товари́ство, -ва.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Верста • В пяти, шести… верстах – за п’ять, шість… верстов; (п’ять, шість…) верстов звідки. [За сім верстов відціля, в глухому забитому селі не нашого району, вчителює мій шкільний товариш. Дукін.] • За версту слышно – за версту чути; дуже далеко (ген-ген) чути. • За семь вёрст (миль) киселя хлебать – за сім миль киселю їсти. Пр. За кільце (за кавалок) кишки [та] сім миль (верст) пішки. Пр. • Коломенская верста, с коломенскую версту (перен.) – чугуївська (келебердянська, мальована) верст(в)а; довгань (довгаль); здоровило; веслюга; (діал.) гомила. • Торчать [коломенской] верстой – стовбичити.

Вкус • Быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання. • Быть, приходиться, прийтись по вкусу кому – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; до душі припадати, припасти кому; смакувати кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (тільки докон.) уподобав, сподобав хто; (лок.) присмачитися кому. [Робіть собі на здоров’я, коли вам до смаку сизифова робота. Головко. А я рудий руду взяв, Бо рудую сподобав. Н. п.] • Входить, войти во вкус чего – набирати(ся), набрати(ся) смаку до чого; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; розбирати, розібрати смак у чому; (тільки докон.) уподобати що; розсмакувати що; розласитися. [Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники. Сл. Ум.] • Дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак. • Иметь вкус к чему – смак (уподобання) до чого; смак знати в чому; кохатися (милуватися) в чому. • Мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (іноді) мені уподібніше було б… • На вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас. Пр. На колір і смак товариш не всяк. Пр. • На мой вкус – [Як] на мій смак; [як] на мене. • Находить, найти вкус в чём – (з)находити, (з)найти смак у чому; набирати(ся), набрати(ся) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що. • Не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері). • Не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі). • О вкусах не спорят – у кожного свій смак; Хто до кого — а я до Параски. Пр. • Одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби). • Поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати… • Пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку). • По своему вкусу – собі до смаку (до свого смаку); на свій смак; собі до вподоби (до своєї вподоби, по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого (в)подобання). [Зодягнені на свій смак… Панч.] • Придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що. • Смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання). • Со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковито, ловко) зробити. • У каждого есть свой вкус: кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню. Пр. Той хоче гарбузів, а той гурків. Пр. Людям як повітка, а мені як квітка. Пр. Кому як мара, йому як зоря. Пр. Кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка). Пр. • Хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий). • Это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку. • Это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби. • Я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував).

Голодный • В голодный год – голодного року; під голодний рік. • Влачить голодное существование – нидіти (гибіти) голодом; животіти голодним життям. • Голодной куме хлеб на уме – голодній кумі хліб на умі. Пр. Голодному хліб на думці (на гадці). Пр. Нашій кумі все просо на умі. Пр. Голодній кумі і хліб на умі, а неголодна і про книші забула. Пр. • Голодной курице просо снится – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній курці все зерно сниться. Пр. • Голодному Федоту и щи в охоту – голодному й опеньки м’ясо. Пр. Голодному і вівсяник добрий. Пр. Голодному кожна страва добра. Пр. Голодному все до смаку (смакує). Пр. Голодному здається кожен хліб за булку. Пр. Прийде голодний, то з’їсть і холодне. Пр. Попоїв що попало, аби кишка не бурчала. Пр. Голодному лиш прибирати, а не перебирати. Пр. Лихо наше — ячна каша: з’їв би й такої, та нема ніякої. Пр. • Голодный как волк (как собака) – голодний як вовк (як собака, як пес). Пр. їсти — аж живіт до спини тягне. Пр. По животу мов коти лазять. Пр. їсти хочеться, аж шкура болить. Пр. Голодний, аж кишки сваряться. Пр. Голодний, аж печінки під серце підступають. Пр. їсти, аж плач бере. Пр. І ріски в роті не було. Пр. Охляв, як у дощ щеня. Пр. • На голодный желудок – на порожній (голодний) шлунок. • Сытый голодного не понимает – ситий голодного не розуміє. Пр. Ситий голодному не товариш (не брат). Пр. Ситий голодному не вірить. Пр. Ситий на голодного не спогадає. Пр. Багач не віда(є), що бідний обіда(є). Пр. Кому не болить, того не дошкуляє (не допікає, не діймає, лок. — не догаряє). Пр.

Гусь • Гусь да баба — торг – як дві баби та гуска, то весь базар. Пр. • Гусь лапчатый, хорош гусь, каков гусь (разг. ирон.) – то шпак, шпаками годований, ото птах. • Гусь свинье не товарищ – гусь свині не товариш. Пр. Кінь волові не товариш (не рівня, не пара). Пр. Погодилися, як порося з вовком. Пр. Чешися кінь з конем, а віл з волом. Пр. Лимар ситникові не товариш. Пр. Пан з паном, а Іван з Іваном. Пр. Віл до вола, кінь до коня, а свиня в тин [коли нема з ким]. • Ему как с гуся вода – йому як з гуся (з гуски) вода; він не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому; йому ані гадки.

Компания • В компании с кем (разг.) – у компанії (у товаристві, у гурті) з ким. • Водить компанию с кем – водитися з ким; приятелювати (іноді компанувати) з ким; бути, бувати у хлібосолі з ким; спілку тримати з ким. [Мій батько так казав: З панами добре жить. Водиться з ними хай] • В своей компании сидеть – своїм товариством (своїм гуртом, своєю компанією) сидіти. • Входить в компанию – уступати (приставати) до спілки. • Держаться компании с кем – триматися чийого товариства (гурту, компанії); тримати спілку з ким; триматися купи з ким. • За компанию, для компании с кем (разг.) – за компанію з ким; заради товариства (задля дружби) з ким. • Иметь компанию с кем – бути в товаристві (у компанії) з ким. • Не компания кто кому – не товариш (не товаришка) хто кому; не компанія хто кому; у хлібосолі не бути кому з ким; (фам.) свиней не пас хто з ким. • Принять, взять кого в компанию – узяти до товариства (до гурту, до компанії) кого. • Присоединиться к компании – пристати (приєднатися, прилучитися) до товариства (до компанії, до гурту). • Расстроить, нарушить компанию – розбити компанію. • Тёплая компания – товариство дружне (приятельське, сердечне, тепле); компанія дружна (приятельська, сердечна, тепла).

Конный • Пеший конному не товарищ – пішому з кінним не дорога (не рука). Пр. Кінь волові не товариш. Пр. Гусь свині не товариш. Пр. Знайся кінь з конем, а віл з волом. Пр. Шорник свитникові не товариш. Пр.

Несчастье • Внезапное несчастье – нагле лихо; лиха напасть. • В несчастье – при лихій годині; під лихий час; у нещасті; у [лихій] пригоді. • Впасть в несчастье – потрапити (попасти(ся)) в біду; зазнати нещастя (недолі, безталання, лиха, біди); зійти на біду; знещасливіти (знедоліти). • Друзья познаются в несчастье – у пригоді пізнавай приятеля. Пр. У нещасті пізнавай приятеля, а в щасті ворога. Пр. Поки щастя, доти й приятелі. Пр. Поки щастя плужить, поти приятель служить. Пр. Де щастя впало, там і приятелів мало. Пр. Поки щастя в плузі, поти щирість у друзі. Пр. • К вящему несчастью – на ще більше нещастя (лихо); ще й гірше (ба й гірш(е)) від того. • К моему несчастью – на моє нещастя (на мою біду, на моє лихо, на моє безголів’я); мені на нещастя (мені на біду, мені на лихо, мені на безголів’я). • К несчастью, на несчастье – [Як] на нещастя; [як] на лихо; [як] на біду; на жаль. • Не было бы счастья, да несчастье помогло – коли б (якби) не нещастя, не було б і щастя. Пр. І в нещасті щастя буває. Пр. Немає злого, щоб на добре не вийшло. Пр. Лихо не без добра. Пр. • По несчастью – через нещастя; через лиху (нещасливу) пригоду. • Пошло на несчастье – на лихо (на горе, на біду, на безголів’я) пішло (пішлося). • Произошло несчастье – сталося (скоїлося) нещастя (лихо); сталася (скоїлася) біда. • Случилось несчастье с кем – спіткало (побило) лихо кого; сталася пригода з ким; [упала] пригода на кого; упало безголів’я на • Товарищ по несчастью – товариш у нещасті; товариш у недолі.

Оружие • Бить противника его же оружием (перен.) – бити (с)упротивника (ворога) його-таки (його власною) зброєю (іноді його ж рукою). • Браться, взяться за оружие (перен.) – братися, узятися (ставати, стати) до зброї. • Бряцать оружием (перен. книжн.) – брязкати (бряжчати) зброєю; загрожувати (погрожувати) війною. • Быть при оружии – бути при зброї; мати зброю. • К оружию! – до зброї! • Поднимать, поднять оружие против кого (перен.) – здіймати, зняти зброю проти (на) кого. • Прибегать, прибегнуть к силе оружия (перен.) – удаватися, удатися до зброї (до збройної сили). • Складывать (слагать), сложить оружие (перен.) – складати, скласти (покласти) зброю; перестати воювати. • С оружием (в руках) – із зброєю (в руках); збройно (рідше оружно); (іноді) збройною (оружною) рукою. [Та не зна [шляхта] до бою Дружно повставати, Збройною рукою Гонор рятувати. Чернявський.] • Товарищ по оружию – товариш по зброї (зброєю); (іноді) бойовий товариш.

Пеший • Пеший конному не товарищ – кінь волові не товариш. Пр. Чешися кінь з конем, а віл з волом. Пр. Шорник свитникові не товариш. Пр. Піший кінному не товариш. Пр. • Пешим ходом – пішки (піхотою, піхтурою). • По образу пешего хождения (разг. шутл.) – своїми (батьківськими); своєю (власною) парою; піхотою; пішим способом.

Разуметь • Вино пей, а дело разумей – пий винце, та знай дільце. Пр. Пий, та ума не пропий. Пр. • Сытый голодного не разумеет – ситий голодному не товариш. Пр. Ситий голодного не розуміє. Пр. Багач не віда(є), що бідний обіда(є). Пр.

Собутыльник • Собутыльник чей (разг.) – горілчаний брат (друг) чий; товариш по чарці чий.

Товарищ • Товариш по работе, по несчастью – товариш у праці (у роботі), у нещасті (нещастям).

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Бунчуко́вий – 1) относящийся к бунчуку; 2) бунчуко́вий това́риш – (стар.) почетное войсковое звание, офицер гетманского штаба.

Това́риш, -ша – 1) товарищ; 2) член общества; 3) участник предприятия.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Должность (место) – поса́да; (должностные функции, обязанности) – у́ряд (-ду); д. общественная – грома́дський у́ряд, грома́дська поса́да; д. ответственная – відповіда́льна поса́да; д. по выбору, по назначению – поса́да з о́бра́ння, з призна́чення; д. подчиненная (зависимая) – зале́жна поса́да; быть в -ности кого – бу́ти на поса́ді кого́, заступа́ти яку поса́ду; вступать в -сть – става́ти, ста́ти на поса́ду; выдвигать на -сть – висува́ти, висунути на поса́ду, відзнача́ти, відзна́чити для поса́ди; заместить все свободные -сти – попризнача́ти на всі поса́ди; занимать, иметь -ность – ма́ти у́ряд, поса́ду, бу́ти на у́ряді, на поса́ді; замещать кого-л. по -сти – заступа́ти, заступити кого́ на поса́ді, уряд справува́ти за ко́го; заместить -ность (кем) – призна́чити на поса́ду; исполнять -ность (напр., кассира) – заступа́ти поса́ду; исправлять, исполнять -ность кого (временно замещать кого) – заступа́ти кого́ на поса́ді, у́ряд справува́ти за ко́го; исправляющий -ность кого – засту́пник кого́ на у́ряді, на поса́ді; назначать на -ность – признача́ти на поса́ду, настановляти на у́ряд; освободить от занимаемой -ности – відзволяти, відзво́лити від тепе́рішньої поса́ди; оставлять за кем -ность – зберіга́ти кому́ поса́ду; отказаться от -сти – зректися поса́ди; отправлять -ность – урядува́ти, у́ряд справува́ти; отрешать, отстранять от -ности – відстановляти, відстановити від поса́ди, від у́ряду, звільняти, звільнити з у́ряду; отставленный от -ности – відстано́влений від у́ряду, відстано́вленець (-нця) (Н); повышение в -ности – підвищення на у́ряді; по занимаемой -ности – відпові́дно до своє́ї поса́ди; получать повышение в -ности – дістава́ти бі́льшу (значні́шу) поса́ду; получать по -ности кассира – оде́ржувати, як касир; получать по двум -стям – оде́ржувати за дві поса́ди; пребывание в -ности, напр., ректора – ректорува́ння; с оставлением в -сти – залиша́ючи, залишивши на поса́ді; с оставлением -сти – залишивши, облишивши поса́ду; сложить -ность – зда́ти у́ряд; состоять в -ности – бу́ти на у́ряді (на поса́ді); товарищ по -ности – това́риш поса́дою, на слу́жбі; утвердить в -ности – затвердити на поса́ді (на у́ряді).

По: а) (с дат. падеж.) – 1) (для обозначения места) – по (с предлож. пад.) – на, в (с винит. пад. на вопрос «куда» и с предлож. пад. на вопрос «где»); по балансу значится – на (в) балянсі записано; по всей Украине – на всю Украї́ну, по (на) всій Украї́ні; по книгам вести учет – в книгах (по книгах) прова́дити о́блік; вручить повестку по месту службы – пові́стку вручити, до рук, да́ти на мі́сці (в мі́сці, при мі́сці), де уряду́є; зарегистрироваться по месту жительства – зареєструва́тися в мі́сці прожива́ння; работать по профессиональной линии – працюва́ти в професі́йній лі́нії, працюва́ти в професі́йних організа́ціях; по селам и городам – по се́лах і по міста́х; по учреждениям – по устано́вах; 2) (для обозначения направления движения и пути следования, а также способа передвижения, способа сообщения употребляется конструкция с творительным падежом без предлога): плавание по Днепру – плавба́ Дніпро́м; ехать по железной дороге – ї́хати залізницею; переслать по почте, телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом, телегра́фно; по телефону говорить – розмовляти телефо́ном; по улице ехать – ї́хати ву́лицею; 3) (на вопрос «куда», для обозначения места назначения) – на, в (с винит, пад.); по адресу послать – на адре́су посла́ти; обратиться по адресу – вда́тися на адре́су; отослать по месту жительства – одісла́ти, надісла́ти в (на) мі́сце прожива́ння; разослать приказ по округам – порозсила́ти нака́з по окру́гах (на окру́ги); уехать по месту назначений – поїхати в призна́чене мі́сце, до призна́ченого мі́сця; по месту службы командировать – на мі́сце (в мі́сце) слу́жби відрядити; 4) (с дат. пад. множ. числа для обозначения времени и действия передается чаще всего творит. падежом множ. числа, либо конструкциями с предлогом «у» с вин. пад. мн. числа, а также род. падеж. с «що»): по временам – часа́ми, ча́сом; по праздникам, по праздничным дням – у свята́, у святні дні, святами, святними днями; заседания происходят по пятницам – засі́дання відбуваються у п’ятниці, п’ятницями; (еженедельно) – щоп’ятниці; он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівто́рками; (еженедельно) – щовівті́рка; пароход отправляется по средам – паропла́в відпливає щосереди; 5) а) (согласно чему, сообразно с чем) – за; (с творит. пад.) – згі́дно з чим, доде́ржуючи чого́; по алфавиту – за абе́ткою; по всем правилам, требованиям – за всіма́ пра́вилами, вимо́гами; по декрету – за декре́том; по его совету – за його́ пора́дою, згі́дно з його́ пора́дою; по закону – за зако́ном, за пра́вом; по исчислениям, предположениям и т. п. – за обраху́нками, припу́щеннями і т. ін.; по Марксу, по Ленину – за Ма́рксом, за Ле́ніном; по общему согласию – за спі́льною зго́дою; по определению суда – за вироком су́ду; по очереди – за черго́ю; по подписке – за передпла́тою; по порядку – за порядком, вряд; по порядку считать – рахува́ти (лічити) з ряду, вряд; по постановлению – за ухва́лою, постано́вою; по приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к; по следующей форме сделать – зробити за (згі́дно з) тако́ю фо́рмою, зробити, доде́ржуючи тако́ї фо́рми; распределять, классифицировать по каким-либо признакам – поділяти, клясифікува́ти за якими озна́ками; б) (с род. пад.) – з, (на підста́ві чого́); по ассигновке (выдавать, получать) – на підста́ві асиґна́ти; по поручению – з дору́чення; по приказу заведывающего – з нака́зу завідача́; по распоряжению Окрисполкома – з (на підста́ві) ро́зказу Окрвиконко́му; по чеку (выдать, получить) – на підста́ві че́ка, на чек; заплатить по векселю – заплатити на підста́ві ве́кселя, оплатити ве́ксель; заплатить по счету – заплатити на підста́ві раху́нку, оплатити раху́нок; налагать взыскания по докладам управляющего делами – наклада́ти ка́ру на підста́ві до́повідей (від) керівника́ справ; он арестован по доносу – він заарешто́ваний на підста́ві доно́су, виказу, че́рез доно́с, виказ; судить по наружности, по внешнему виду – судити з о́кола, з зо́внішнього (з о́колишнього) вигляду; судя по этому, по тому, что – су́дячи з цьо́го, з то́го, що; в) (в виду чего) – (уважа́ючи) на що; по заказу №… – на замо́влення; по моей просьбе – (уважа́ючи) на моє проха́ння; он уволен (в отставку) по прошению – його́ зві́льнено (у відстано́ву) (уважа́ючи) на (його́) проха́ння (на підста́ві його́ проха́ння); по первому его требованию – на пе́ршу його́ вимо́гу; по прошению, по ходатайству – на проха́ння, на клопота́ння; по требованию – на вимо́гу; г) (по причине чего, вследствие чего) – з (с род. пад.) – че́рез що, з чо́го; по болезни – че́рез хво́рість, че́рез хворо́бу (за хворо́бою); по недоразумению – че́рез непорозумі́ння (з непорозумі́ння); по недостатку средств – че́рез брак за́собів; по несогласию – че́рез незго́ду; по ошибке – че́рез по́милку, у по́милку; по принципиальным соображениям – з принципо́вих міркува́нь (че́рез принципо́ві міркува́ння); по принуждению – з (при)мусу, з прину́ки, че́рез примус; по случаю столетия – з наго́ди, з приводу столі́тніх роковин; по случаю чего? по поводу чего? – з яко́ї наго́ди? з яко́го приводу?; по той причине – з тіє́ї причини, через ту причину; д) (соответственно чему) – відпові́дно до чо́го, від чо́го; зарплата назначается по занимаемой должности – зарплатню признача́ють відпові́дно до поса́ди; плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти, пла́та відпові́дно до робо́ти; 6) а) (в каком отношении, чаще всего твор. пад. без предлога) – на, про що, з чо́го; по качеству – якістю, на якість; по количеству народонаселения – число́м людности; по самой идее – само́ю іде́єю, з само́ї іде́ї; по своей величине, по своей силе – свої́м ро́зміром, своє́ю силою; по социальному положению он служащий – соціяльним ста́ном він службо́вець; по существу своего содержания – суттям свого́ змі́сту; литература по этому вопросу – літерату́ра до цього́ пита́ння, літерату́ра про це (пита́ння); по форме и по содержанию (интересный доклад) – і фо́рмою і змі́стом; товарищ по профессии – това́риш профе́сією; б) (по какому способу) – по (с дат. пад.), на (с вин. пад.); назвать по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння, на прі́звище (ім’ям, прі́звищем); по моему – (як) на ме́не, по-мо́єму; по моему мнению – на мою ду́мку; по моему соображению – на мою га́дку (ду́мку); по такому способу – на такий спо́сіб, по тако́му, таким спо́собом; по-украински, по-русски – по-украї́нському, по-росі́йському; в) (по сравнению с кем, с чем, по отношению к кому, к чему) – про́ти ко́го, про́ти чо́го, як рівняти (рівняючи) до ко́го, до чо́го; по смете у нас перерасход – про́ти кошто́рису в нас перетра́та; г) (на вопрос для чего? для какой цели? по какому вопросу, делу?) – в спра́ві чого, для чого, на що… (и часто непосредственно родит. падеж без предлога); по этому делу – в цій спра́ві; высказываться по вопросу о чем – висло́влюватися в які́й спра́ві (в спра́ві) про що; делопроизводитель по учету личного состава – ділово́д для о́бліку особо́вого скла́ду, ділово́д у спра́ві о́бліку особо́вого складу; доктор по (нервным) болезням – лі́кар (нерво́вих) хворо́б; издержки по предприятию – витра́ти підприє́мства; (вкладываемые в самое предприятие) – витра́ти на підприє́мство; издержки по содержанию аппарата – витра́ти на утримання апара́ту; комиссариат по внутренним делам – комісаріят вну́трішніх справ; комиссия по землеустройству – комі́сія (для) землевпорядкува́ння; комиссия по охране труда – комі́сія (в спра́ві) охоро́ни пра́ці, комі́сія для охоро́ни пра́ці; комиссия по составлению словаря – комі́сія на (для) склада́ння словника́, комі́сія (в спра́ві) склада́ння словника́; конференция по разоружению – конфере́нція в спра́ві роззбро́єння; обратиться к кому по делу – уда́тися до ко́го в спра́ві; работа по рационализации аппарата – робо́та над раціоналіза́цією, ко́ло (з) раціоналіза́ції апара́ту; расходы по операциям – операці́йні вида́тки; специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на (всерединні) вну́трішні неду́ги, х(в)оро́би; д) на вопрос из какой отрасли? из какой области?) – з (с родит. пад.); лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри; руководство по бухгалтерии – підру́чник (з) бухгальте́рії; е) (в выражениях): по выборам служить – служити з вибору; по длине, по ширине, по высоте измерять – виміряти на (в) довжину́, на (в) ширину́, на (в) височину́; по докладу резолюция – резолюція на до́повідь; по дороге, по пути: а) (в дороге) – доро́гою, в доро́зі, по доро́зі; б) (одна дорога) – по доро́зі, одна́ доро́га, одно́ю доро́гою (йти); доход по предприятию – добу́ток підприє́мства; (извлекаемый из самого предприятия) – добу́ток із підприє́мства; по закону, по праву – по закону, по пра́ву; по командировке – а) як відряджений, з відрядження, з відряду; б) з докуме́нтом про відрядження, про відряд; по мере возможности – у мі́ру можливости; по случаю дешево продается мебель – випа́дком (випадко́во) де́шево продають ме́блі; по справедливости – по пра́вді; по цене – за ціну́; б) (с вин. падеж.) – 1) (на вопрос по сколько?) – по (с винит. пад.); платить по 2 рубля метр – платити по два карбо́ванці за метр; по рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного; получать по 3 рубля в день – оде́ржувати (по) три карбо́ванці на день; приложить по одному образцу (экземпляру) – дода́ти по одно́му зразко́ві (примі́рникові); сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два пита́ння ко́жному; 2) (на вопросы: по что, до какой поры?) – до чо́го, по що, по ко́го; по настоящее время, по сие время – до́сі, до цьо́го ча́су́, по цей час; по эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по обидва бо́ки; с 1917 по 1927 год – з 1917 ро́ку до 1927 ро́ку, з 1917 ро́ку по 1927 рік; с 5 января по 5 марта – з 5 січня до 5 бе́резня; 3) (с предлож. пад. на вопросы: по ком, по чем, после, чего) – за ким, за чим, по ко́му, по чо́му; по истечении, по прошествии срока – як вийде те́рмін; по истечении трех недель – по трьох тижнях, за три тижні пі́сля чо́го; по окончании праздников – по святах.

Товарищ, товарка – 1) това́риш (-ша), това́ришка; (товарищи, в собир. см.) – товариші́, товариство; т. по военной службе – това́риш із (часі́в) військо́вої слу́жби; т. по несчастью – това́риш у неща́сті; т. по профессии – това́риш профе́сією; т. по службе – поса́дою това́риш; т. по школе – това́риш із шко́ли; шкільний това́риш; 2) (соучастник, -ца) – спі́льник (-ка), спі́льниця; 3) засту́пник (-ка); т. председателя – засту́пник голови.

Член: (о лице, участвующем в чем-либо) – уча́сник (-ка), член (-на); (о женщине) – уча́сниця, членкиня, чле́нка; ч. академии наук – акаде́мік (-ка); ч. артели – арті́льник (-ка); ч. артели трудовой – трударті́льник (Н); (о женщ.) – трударті́льниця; ч. братства – бра́тчик (-ка); ч. горсовета – член місько́ї ра́ди, міський ра́дник (-ка); ч. действительный – спра́вжній член; ч. клуба – клуб’янин (-на) (Н); (о женщ.) – клуб’янка; ч. коллектива – уча́сник (член) колективу, колективник (-ка) (Н); (о женщ.) – колективниця (Н); ч. коммунистической партии – член комуністичної па́ртії, парті́єць-комуні́ст, (р. п.) – парті́йця-комуні́ста; ч. кооператива – пайовик кооперативу, кооперативник (-ка) (Н); (о женщ.) – кооперативниця (Н); ч. корреспондент – уча́сник-кореспонде́нт; ч. кружка – уча́сник гуртка́, гуртянин (-на); (о женщ.) – гуртянка; ч. непременный – неодмі́нний уча́сник; ч. общества (гражданин) – громадянин (-на); (о женщ.) – громадянка; ч. паевого общества, товарищества – пайовик (-ка́); (о женщ.) – пайовичка; ч. партии – партіє́ць (-і́йця), парті́йник (-ка); (о женщ.) – парті́йниця; ч. подпольной организации – підпі́льник (-ка) (Н); (о женщ.) – підпі́льниця (Н); ч. пожизненный – дові́чний уча́сник; ч. постоянный – пості́йний уча́сник; ч. почетный – поче́сний уча́сник; ч. правления – виділо́вий; ч. президиума – уча́сник президії; ч. секретариата – уча́сник секретаріяту; ч. совета – ра́дник (-ка); ч.-соревнователь – уча́сник-співстара́нник, співстара́нець (Н); (о женщ.) – уча́сниця (членкиня)-співстара́нниця (Н); ч. сотрудник – уча́сник-співробі́тник; (о женщ.) – співробі́тниця; членкиня – співробі́тниця; ч. союза – спілча́нин (-на); (о женщине) – спілча́нка; ч. староста – ста́роста; ч. товарищества – спі́льник, това́риш, уча́сник товариства; ч. цеха портняжного – краве́ць-цеховик (р. п. – кравця-цеховика́); (о женщ.) кравчиня-цеховичка.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Беда, коль пироги начнет печи сапожник, а сапоги тачать пирожник. Див. Не в свои сани не садись. — 1. Коли не пиріг, то й не пирожися, - коли не швець, то й не берися. 2. Тернина грушок не родить. 3. Шорник свитнику не товариш. 4. Хто родився вовком, тому лисицею не бути.

моя ж душа не з лопуцька, і хоче того, що й людська.Гусь свинье не товарищ. Див. Пеший конному не товарищ. — 1. Гусь свині не товариш. 2. Кінь волу не товариш. 3. Погодилися, як порося з вовком. 4. Чешися кінь з конем, а віл з волом. 5. Шорник свитнику не товариш.

Сытый голодного не разумеет. — 1. Ситий голодному не товариш. 2. Ситий голодному не вірить. 3. Старець ведміднику не товариш.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

това́риш, -ша, -шеві, -шем, на -шеві або на -шу чи на -ші, -ва́ришу! -риші́, -ші́в, -ша́м

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бе́рдник, -ка, м. Мастеръ, дѣлающій берда. Ситник берднику не товариш. Ном. № 1026.

Бунчуко́вий, -а, -е. 1) Относящійся къ бунчуку. 2) — това́риш. Почетное званіе, которымъ сначала украинскіе гетманы награждали сыновей генеральной старшини и полковниковъ, а позже, съ половины XVIII в., это званіе стали получать, при выходѣ въ отставку, полковники и чины полковой старшини. Б. товариші сопровождали гетмана въ походѣ, находясь під його бунчуком. Иногда сокращенно, безъ существительнаго: Бувають військові, значкові, і сотники, і бунчукові. Котл. Ен. ІІІ. 67.

Заво́дити, -джу, -диш, сов. в. завести́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Заводить, завести куда-либо. Завів його на таку кручу, що страшно й глянути вниз. Завів дівчину в чуже село. Вона до нас діток своїх завела, покинула, а сама знов таки пішла туди до його. МВ. II. 190. — перо́м. Повести куда нибудь линію пером. Що заведе пером, того не виволочеш волом. Ном. № 7383. 2) Заводить, завести за что-либо. Завів його за хату, щоб не бачили, та й каже нишком... А брат сестру за стіл завів. Грин. III. 512. Заво́дити на поса́д (молоду). Свадебный обрядъ: сажать новобрачную за столъ въ красномъ углѣ. В неділю після обіда завели Ганну на посад. Левиц. І. 21. Молоду заводить за стіл брат хусточкою. Грин. III. 429. 3) Отводить, отвести. Завела коня до стаєньки. Чуб. III. 393. Дівчино моя, напій мі коня і заведи до кірниці, де зімна вода. Чуб. V. 108. Я заведу тебе до нас. Г. Барв. 241. 4) Вставлять, вставить, вдѣлывать, вдѣлать во что, всовывать, всунуть. Заво́дити цу́рки. При постройкѣ ду́ба (лодки изъ цѣльной колоды): распоровъ колоду, вставлять въ щель распорки для распиранія боковъ. Вас. 151. — у ри́тки, у шо́хти. У ткачей: пропускать нити основы сквозь отверстія названныхъ снарядовъ. См. Варстат. Вас. 166, 167. — в паліту́рки. Переплетать (книгу). Славяносерб. у. — під скло. Вставлять въ рамку подъ стекло (картину). 5) Вносить, внести (въ книгу запись). Та ще в метрики як заведе Марусею... О. 1861. XI. Кух. 34. 6) Класть, положить на ноты. Він все записував пісні народні... і навіть самі мелодії пісень і заводив у ноти. Левиц. Пов. 225. 7) Прикрѣплять, прикрѣпить сапогъ къ колодкѣ гвоздями или веревочкой (у сапожниковъ). Сумск. у. 8) Начинать, начать. Товариш мій давний заводить з нею танець. Федьк. 9) Заводить, завести; устраивать, устроить; основывать, основать. Завели собі деяку городину. Рудч. Ск. І. 131. Пішла вона звичайненько прохати, щоб лев в дуплі дозволив їй... хазяйство завести маленьке. Гліб. 58. Ти, козаче, ти, бурлаче, не хороше робиш, що зарання п’єш, гуляєш, бенкети заводиш. Чуб. V. 1020. Як би у нас на селі школу завести. Ком. І. 23. Завести́ поду́шне. Завести недоимку въ уплатѣ подушной подати. НВолын. у. 10) Запѣвать, запѣть, затягивать, затянуть, начинать, начать пѣсню. Без мене не знаєш як і взяться, як і пісню завести. Стор. I. 133. Завели вдвох пісеньку. Г. Барв. 198. Онде дівча йде по воду, думку йкусь завело. Федьк. I. 24. 11) Голосить, плакать. Не чує, як заводить сиротина. Млак. 76. 12) Так заве́дено. Такъ принято, таковъ обычай. Вас. 212.

Значко́вий, -а, -е. — това́риш. Въ старомъ малорускомъ войскѣ прапорщикъ. Котл. Ен. (1874). 204. Після полкової канцелярії служив він значковим товаришем. О. 1861. X. 28.

Мо́вний, -а, -е. Говорливый, разговорчивый, словоохотливый; рѣчистый. Вх. Лем. 436. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз шмаровний. Ном. № 11383. Маєш же старости мовнії. Гол.

Ночлігува́ння, -ня, с. 1) Пребываніе на ночлегѣ. Товариш огледів у корчмі хатину про наше ночлігування. Г. Барв. 20. 2) Ночная пастьба скота.

Плю́хкати, -каю, -єш, гл. = Хлюпати. Піди до моря та плюхни од себе води, то буде тобі (чортові) товариш. От прийшов він, хлюпнув, дивиться, стоїть такий, як і він; давай він тоді плюхкать. Драг. 42.

Промахну́тися, -ну́ся, -не́шся, гл. Промахнуться. (Объ ударѣ, но не о выстрѣлѣ). Як ударить хто, то промовить: «лясь!», а як промахнеться, то товариш почина його руки гладити. Чуб. III. 103.

Сви́тник, -ка, м. 1) Шьющій свити. Шорник свитнику не товариш. Ном. № 1028. 2) Торгующій свитами.

Сект, -ту, м. Распредѣленіе. Пластуни.... розіходяться на охоту по секту в різні сторони, щоб один на другого не наткнувся.... Инший не здержить секту та й поверне в ту сторону, де вже ходить один товариш. О. 1862. II. Кух. 63.

Смаро́вний, -а, -е. Смазанный, подмазанный. Товариш мовний в дорозі стоїть за віз смаровний. Ном. № 11383.

Товари́ство, -ва, с. 1) Товарищество. У товаристві лад — усяк тому радіє. Гліб. 4. 2) соб. Товарищи. Слава тобі, Гамаліє.... на всю Україну, що не дав ти товариству згинуть на чужині. Шевч. 61. Тільки товариства, що коник вороний. Чуб. V. 1025. Забери з собою всі лиха, всі зла, своє товариство. Шевч. 3) Общество. Веселе товариство. Стор. М. Пр. 55. Не цурався він і нашого товариства. Стор. II. 4) Общество (научное, коммерческое, промышленное и пр.). Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові. Товариство Просвіта у Львові. Товариства «Шкільна Поміч» у Львові, Коломиї, Самборі. Товариство «Львівський Боян». Повітове товариство кредитове. Календарь «Просвіти», «Товариш» на рік 1904.

Това́риш, -ша, м. 1) Товарищъ. Гусь свині не товариш. Шейк. 2) Членъ общества, участникъ предпріятія. Вас. 155. Ум. Товаришок.

Ши́льник, -ка, м. 1) Дѣлающій шила. Шильник берднику не товариш. Ном. № 1027. 2) Ши́льники те́рти, ши́льники-ми́льники те́рти. Увиливать отъ работы. Не хоче робити, тільки шильники тре. Сквир. у. Шильники-мильники тре, а трава аж плаче. Ком. Пр. № 693.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Товарищ — това́риш, -ша; „Товарищи командиры отрядов, ко мне“ — „Товариші́ команди́ри заго́нів, до ме́не“.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

асфальтува́льниця, асфальтува́льниць; ч. асфальтува́льник робітниця, яка асфальтує шлях, тротуар та ін. [Яка професія пасує їй найбільше: дресирувальниця, асфальтувальниця чи вчителька? А може, варто стати винахідницею? (Таня Стус «Коники винахідників», Рівень 3, 2019). Під іншим він, певно, розуміє радянський варіант, тобто: соратник, товариш, шпалоукладачка, асфальтувальниця, монтажниця та решта суто дамських професій, які в застійні часи з «убозтва» підіймали жінку до божества. (День, 2007).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 44.

сортува́льниця, сортува́льниць; ч. сортува́льник робітниця, яка сортує щось. [Головною героїнею є колишня сортувальниця сміття, войовниця-джедай на ім’я Рей (Дейзі Рідлі ), залучена в боротьбу Спротиву з Першим Орденом, який виступає на темному боці Сили. (День, 2017). Там увагу сортувальниць привернув якийсь шелест у конверті. (Високий замок, 2001). Аж тут зустрілася сортувальниця Макуха Ольга Петрівна і каже, буцімто вона від когось чула, що до нас мають приїхати з тресту товариш Хустка Вадим Борисович. (Перець, 1984). Корисно також буде вам знати про «шпури», про «свердліїв», про «десятників», про «начальників участків» у шахтах, <…> про «сортувальниць» <…> і ще про безліч інших дивовижних речей в кам’яновугільній промисловості. (Червоний Перець, 1931).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 469. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

улю́блениця, улю́блениць; ч. улю́бленець та, яку дуже люблять, цінують. [Майже два роки не було нічого чути про улюбленицю мільйонів шанувальників поп-музики Шакіру. (Україна молода, 2019). Ада Миколаївна Роговцева – народна артистка, лауреат держпремій, улюблениця величезної плеяди глядацької аудиторії різних поколінь. (День, 1997). Мати, щоб побавити свою улюбленицю, взяла мене й піднесла до дитини <…>. (Джонатан Свіфт «Мандри Гулівера», пер. Володимир Митрофанов, 1965). Але не всміхається господиня, не кидає своїй улюблениці цукрованого горіха <…>. (Зінаїда Тулуб «Людолови», Том 2, 1935). Поет ладен пошматувати небо, щоб вирізати із нього кирею для своєї улюблениці, вирізати із сонця діадему для неї <…>. (Освальд Бургардт «Леся Українка і Гайне», 1927). Сим високим старцем у збруї був воєвода Добриня, а його молодий товариш – се молодий князь Володимир, син улюблениці Святослава, Малуші. (Юліан Опільський «Іду на вас», 1918).] // улю́блениця до́лі (форту́ни та ін.) — та, якій пощастило. [Людмилу Даєр можна було вважати улюбленицею долі. (Україна молода, 2013). Напередодні кризи вона змушена була давати уроки дикції і її світова слава улюблениці долі вже не мала під собою ніякого ґрунту. (Всесвіт, №7, 1962).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 433. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

шпалоуклада́чка, шпалоуклада́чок; ч. шпалоуклада́ч робітниця, яка кладе шпали. [Віра, 105 кг, шпалоукладачка. — Наша освіта вже стала схожою на деревопереробний комбінат. – Це чому? – Приймають дубів, а випускають пипу. (vn.20minut.ua, 18.08.2011). Під іншим він, певно, розуміє радянський варіант, тобто: соратник, товариш, шпалоукладачка, асфальтувальниця, монтажниця та решта суто дамських професій, які в застійні часи з «убозтва» підіймали жінку до божества. (День, 2007).]

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Акціоне́рная компанія; акціонеръ; акція = спілка, товари́ство: спільник, това́риш; квіто́к на па́йку або в кла́дку в спілцї. – Спілка двох годує. н. пр. — Коли-б більше набрати спільників, то може і пішло-б дїло.

Арте́льщикъ = 1. това́риш, спільник (якої артїлї). 2. ота́ман (артїлї). 3. служа́щий з яко́ї артїлї, в купецькій конто́рі, на вокза́лах то́-що.

Ассоціа́ція = спілка, товари́ство, артїль (гайдама́цька, коза́цька, риба́льська і т. д.) — вата́га, (чума́цька) — ва́лка, (член ассоцияциї) — това́риш, спільник. — Чоловік та жінка — то найкраща спілка. н. пр. — Давайте, каже, до спілки фабрику деревняних виробів зложимо. — Шукайте собі спільників, а я сам буду роботу робити. Фр. — (Див. Акціоне́р. компа́нія.)

Бёрдникъ = бе́рдник, бердо́шник. — Шильник берднику не товариш. н. пр.

Да́чникъ = 1. хуторя́нин. (Слово да́чник, найбільше прикладаєть ся до тих, що зимою живуть у го́родї, а в лїтку на хуторї біля города.). 2. спі́льник, това́риш, хто має свою пайку в спільній не розмежованій дачі), сябе́р, сябро́ (Чернигівщина).

Жалѣ́ть = жалїти, жалкува́ти, жа́лувати, шкодува́ти; шанува́ти, берегти́. — І всї, хто знав його, сердешно жалкували, а инчі — сльози утирали. К. Д. Ж. — Жалкую, що не купив коня. С. Аф. — Чужа сторононька, ще й чужії люди, ой хто ж тебе, моя доню, жалувати буде. н. п. — Прийшов до його товариш його, бере його за рученьку, жалує його. н. п. — І так уже догляда її та шкодує, як ока. н. о. — Не жалїй ухналя, бо підкову згубиш. н. пр. — Пошануй худобу раз, вона тебе десять раз пошанує. н. пр. — Лихого нїчого жалувати. — Есть о че́мъ жалѣ́ть! = жалю́ по кісїлю́! (Номис).

Клевре́тъ = това́риш, спі́льник, побі́чник, прибі́чник.

Компаньо́нъ = това́риш, спі́лник. — Піший кінному не товариш. н. пр. (Д. ще під сл. Акціоне́ръ і Ассоціа́ція).

Обще́ственникъ = громадя́нин, това́риш, часом навіть — бра́тчик, як от в церковних братствах або на Запорожжі.

О́бщникъ, ца = спі́льник, сумі́сник, (С. З.), това́риш.

Поп́утный = 1. подоро́жній. — Подорожнїй товариш. 2. пого́дний, ходови́й (Ман.). — Потім поїхав назад, ходовий мінї боги вітер послали. Нїщ.

Попу́тчикь, ца = попу́тчик, ця (С. Жел.), това́риш у доро́зї. — В дорозї товариш мовний сто́їть за віз шмаровний. н. пр.

Собра́тъ = това́риш, коле́ґа, побрати́м.

Соо́бщникъ, ца = това́риш, ка, спі́льник, ця, прича́стник, уча́стник (С. Ш.).

Сора́тникъ = това́риш на війнї.

Сослужи́вецъ = това́риш по слу́жбі.

Сотова́рищъ = това́риш, спі́льник.

Соумы́шленникъ = спі́льник, това́риш і д. Соуча́стникъ.

Соуча́стникъ, ца = уча́стник, ця (С. Ш.), сумі́сник, спі́льник, това́риш, в якому лихому дїлї — поли́гач (Сп.).

Соучени́къ = това́риш шкі́льний.

Спу́тникъ, ца = 1. това́риш, ка в доро́зї, супу́тник, ця (С. Жел.). — О мій сопутниче сьвятий. К. Ш. 2. (астр.)— сопу́тник, провідни́к (С. Прав).

Това́рищъ = 1. това́риш (С. Ш.), зб. — товари́ство (С. Ш.), компа́нець, з малку або по школї — коле́ґа (Под.), і друг разом — панїбра́т (С. З.), в якому дїлї — совмі́сник, сумі́сник, поту́жник, в торговлї — спі́льник. — Піший кінному не товариш. н. пр. — Одъїзжаючи, він шапочку зняв, низенько вклонив ся: прощай, прощай славне товариство! н. п. — Добро своє пропиває, товариство напуває. н. п. — Быть това́рищами = товаришува́ти (С. Ш.), компанува́ти, за панїбра́та бути. – Давай удвох товаришувати, бо мінї самому не щастить. н. о. Ет. зб. 2. в службі — това́риш, помішни́к. — Т. судьи́ — підсу́док. — Т. церко́внаго ста́росты = підтита́рій.

Шо́рникъ = ли́марь, ри́марь (С. З. Л. Жел.), шо́рник (С. Жел.). — Быть, пробы́ть шо́рникомъ = л(р)имарюва́ти, прол(р)имарюва́ти. — Шорник свитнику не товариш. н. пр.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)