Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «топор*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Ломова́тый – ломакува́тий, незгра́бний; срв. Неуклю́жий и Топо́рный.

Вбива́ть, вбить – вбива́ти, вби́ти, забива́ти, заби́ти, вганя́ти, увігна́ти, заганя́ти (и заго́нити), загна́ти; (последовательно) позабива́ти, позаганя́ти. [Загна́ла клин у коло́ду. Увігна́в па́лю в зе́млю]. • Вбива́ть, вбить в голову кому-л. – втовкма́чувати, втовкма́чити кому́сь у го́лову, вки́нути кому́ в го́лову. • Вбить себе в голову – убга́ти собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку, в го́лову забра́ти. • Вбива́ть клинья – заганя́ти кли́нці, клинцюва́ти. • Вбива́ть клинья для скрепления (напр. топора) – пліши́ти (соки́ру).

Взять – узя́ти, забра́ти, діста́ти, зня́ти. [Забери́ кни́гу з сто́лу. Хмельни́цького козаки́ діста́ли мече́м сей за́мок (Куліш). Семе́на зняла́ ціка́вість. (Коцюб.)]. • Возьми́, возьми́те! – на, на́те! (урвать часть) – ухиби́ти. [Таки́, призна́ться, з мі́рку жи́та в старо́го вхиби́ла ни́шком. Мо́жна і від га́су ухиби́ти гро́шей на сіль, ме́нше взя́вши]. • В. много – набра́тися. [Набра́вся сті́льки, що й не донесу́]; (о многом) – побра́ти. [Побра́вши вони́ ко́си, та й пішли́ коси́ти]. • В. за долг, за недоимку, силком – одібра́ти за борг, стягти́ за борг, (вульг.) пограбува́ти. [Ні́чим було́ заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли й продали́ (Конис.)]. • В. чью сторону – ста́ти на чий бік, на чию́сь руч горну́ти, чию́сь руч тягти́. • В. кого в опеку – обня́ти опі́ку над ким. • В. ещё в придачу – добра́ти. • В. работу заказанную, заплатив деньги – ви́купити. • В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече – взя́ти на перебаса́. • В. на верёвку – заужа́ти. [Черке́с із-за Она́па арка́нами його́ як ца́па звяза́в, опу́тав, заужа́в]. • В. топором – уруба́ти. • В. в руки – взя́ти (прибра́ти) до рук. • В. себя в руки (овладеть собою) – запанува́ти над собо́ю. • В. верх над кем, над чем – го́ру взя́ти над ким, переборо́ти кого́, поду́жати, перева́жити, поверши́ти, заломи́ти кого́. • В. назад (слова, обвинение) – одмо́вити, одкли́кати. [Прилю́дно одмо́вив те, що написа́в про не́ї в па́шквілі (Ор. Левиц.)]. • В. к себе – прийня́ти. [Прийняли́ сироту́ за дити́ну]. • В. на себя – пере(й)ня́ти на се́бе. [Перейня́ти чужи́й довг. Переня́ти на се́бе фу́нкції засту́пника]. • В. на себя сделать что – підня́тися. [Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти (Куліш)]. • Всем взял – хоч куди́, на все зда́тний. • Ни дать, ни взять – стеме́нно, стеменні́сінько; як вика́паний. [Стеменні́сінько така́ і в нас ха́та. Син – ви́капаний ба́тько]. • Что взял? – пійма́в о́близня? • Он возьми́ да и (сделай что-либо) – він поверну́всь та й… (намалюва́в, укра́в).

Вре́зывать, -ся, вре́зать, -ся – 1) врі́зувати, -ся, врі́зати, -ся, вдава́тися, вда́тися, вганя́тися, вігна́тися. [У зе́млю ту, мов величе́зний клин, вганя́лося дале́ко си́нє мо́ре (Грінч.)]; в’їда́тися, в’ї́стися. [Обру́чка в’ї́лася в па́лець]. • Вре́заться топором (в дерево, в ряды войска) – вруба́тися. • -ться в песок (о судне) – зашихува́тися; (увязнуть в песок, снег, грязь) зашеретува́тися, зарі́затися, уму́литися. • -ться (в чужие владения) через покупку земли – вкупля́тися, вкупи́тися. • -ться в память – да́тися (вда́тися) в тя́мку, вби́тися (в’ї́стися) в тя́мку, в по́мку, в мо́зок [Ма́бу́ть до́бре Моско́вщина в тя́мку їй дала́ся (Шевч.)], вріза́тися, врі́затися в па́м’ять; 2) (влюбиться) вті́патися (втьо́патися) в ко́го.

Выруба́ть, вы́рубить – виру́бувати, вируба́ти (сов. ви́рубати), зру́бувати, зруба́ти; (мног.) повиру́блювати, повируба́ти, позру́блювати, постина́ти, ви́стинати, ви́тяти, ви́тнути. [Ви́тяли ліс]; (огонь) ви́кресати огню́. • Что написано пером, того не вы́рубишь и топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́тягнеш і воло́м. Вы́рубленный – 1) ви́рубаний, ви́стинаний, позру́буваний; 2) ви́кресаний (вого́нь, і́скра).

Держа́лка (сабли, меча, метлы, черпалка) – держа́лно, держа́к; (топора) топори́ще, топори́сько; (цепа) ціпи́лно; (кнута) пу́жално; (кочерги) кочержи́лно; (лопаты) лопати́лно; (заступа) заступи́лно; (ведра, корзины) ду́жка.

Дубо́вый – 1) дубо́вий. [Дубо́ве ли́стя]. • -вый лес, роща – дубо́вий ліс, дуби́на, дубня́к (ум. дубнячо́к, р. -чку), дубни́к. • -вое дерево (растущ. или срубленное) – дубо́ве́ де́рево, дуби́на. • -вая палка (дубина) – дуби́на; 2) (топорный) дубо́вий, брусува́тий, коструба́тий. • Дубо́вый язык – коструба́та мо́ва.

Жа́ло – 1) жало́ (ум. жальце́). [Га́ди з го́стрими жала́ми (Котл.). Своє́ жало́ і ше́ршень ма́є. І кров із се́рця дасть жало́ мої́м слова́м (Л. Укр.)]; 2) (остриё иголки, булавки, ножа, топора и т. д.) жало́. [Як різону́в, дак жало́ так і заверну́лося]. См. Остриё́.

Закли́нивать, -ся, закли́нить, -ся – заплі́шувати, -ся, запліши́ти -ся и заплішува́ти, -ся, (о мн.) позаплі́шувати, -ся. [Розплішува́лося моє́ лі́жко, – тре́ба запліши́ти]. • Заклини́вши – уза́пліш. [Наби́й соки́ру на топори́сько уза́пліш]. • Закли́нё́нный – заплі́шений.

II. Затыка́ть, заткну́ть – 1) что чем – затика́ти, заткну́ти (диал. затка́ти), притика́ти, приткну́ти (диал. притка́ти), (о мног.) позатика́ти, попритика́ти що чим. • -ну́ть трубу (отверстие в трубе) тряпкою – заткну́ти, приткну́ти верх, каглу́ (кагля́нкою, за́тка́лом). [Верха́ не притика́ла? приткни́-ж! (Борзен.)]. • -ну́ть бутылку пробкою – заткну́ти пля́шку за́тичкою, за́ткалкою, (из пробк. дерева) ко́рком. • -ну́ть уши (зажать пальцами) – затули́ти ву́ха, (о мног.) позатуля́ти ву́ха, (ватой и т. п.) заткну́ти (диал. затка́ти), позатика́ти ву́ха (ба́вовною и т. п.). • -ну́ть рот, глотку (кому-л.) – заткну́ти (диал. затка́ти) ро́та, пе́льку (кому́); (переносно: заставить замолчать) заби́ти ро́та кому́, затка́ти, стули́ти гу́бу кому́, (грубо) заці́пити (засупо́нити) па́щу (кому́). [Не мо́жна всім губи́ затка́ти (Номис)]; 2) что за что – застро́млювати, застроми́ти, затика́ти, заткну́ти (диал. затка́ти), (о мног.) позастро́млювати, позатика́ти що за що. • -нуть топор за пояс – застроми́ти (засу́нути) соки́ру за по́яс. • -ну́ть кого-л. за пояс – перева́жити кого́, го́ру над ким узя́ти, заломи́ти кого́. • За́ткнутый – за́ткнений и за́ткну́тий, (диал.) за́тканий, застро́млений.

Иска́лывать, исколо́ть – коло́ти, поколо́ти, сколо́ти, штрика́ти, поштрика́ти кого́, що. [Всю пу́чку го́лкою сколо́ла (поколо́ла) (Чернігів). Його́ всього́ поко́лото (поштри́кано) ноже́м (Харківщ.)]. • -ть на несколько частей (топором и т. п.) – колоти, поколоти, розколоти. [Поколи (розколи) це поліно на четверо (Харківщ.)]. • Иско́лотый – поко́лотий (и поко́лений), поштри́каний; (топором и т. п.) поко́лений, розко́лений.

Колу́н – 1) (человек) колу́н, колі́й (-лія́), дроворуб; 2) (топор для колки пней) бия́к (-ка́), сіка́ч, сіка́чка.

Лезова́ть – 1) (нож, топор и т. п.) гостри́ти, виго́стрювати, відго́стрювати, вито́чувати, нато́чувати що; 2) (клёпки) струга́ти, вистру́гувати, ге(м)блюва́ти (кле́пки).

Лес – 1) (растущий) ліс (-су, им. мн. ліси́). [Круго́м я́ру зелені́є стари́й ліс (Н.-Лев.)]. • Лес на корню – ліс на пні. • Вековечный, извечный, девственный, первобытный лес – відві́чний, неза́йманий ліс, пра́ліс (-су), діви́ча пу́ща. [О́стрів на Дніпрі́, вкри́тий одві́чним лі́сом (Стор.). Тайга́ – пра́ліс сибі́рський (Калит.)]. • Выборочный лес – вибірни́й ліс. • Вырубленный лес – зру́баний ліс, зруб (-бу). • Высокоствольный лес – високосто́вбурний, високостовбури́стий ліс, високолі́сся (-сся). • Горелый лес – горі́лий, ви́горений, ви́горілий ліс, ви́гор (-ра) (Сл. Ум.), (гал.) згар (-ри, ж. р.). [Ко́зи пасу́ть у зга́рах – ви́горілих ліса́х (Щух. I)]. • Государственный, казённый лес – держа́вний, скарбо́ви́й (казе́нний) ліс. • Густой лес – густи́й ліс, густвина́, то́вща. [То́вща сама́рська (Сл. Гр.)]. • Дремучий лес – дріму́чий (те́мний) ліс, пу́ща, (дебри) не́трі и не́три (-рів), не́тра (-тер). [У такі́ убра́вся не́трі, у таку́ зблука́вся пу́щу, де й нога́ лю́дська не хо́дить (Грінч.)]. • Жердневой, жердяной лес – вори́нний, жердяни́й ліс, ліс на вори́ння, на вір’я́. • Заказно[ы]й, заповедно[ы]й лес, божьи -са, см. Заповедно́й. • Защитный лес – за́хисни́й ліс. • Камышевый лес, см. Камышник I. • Красный, хвойный лес – шпилько́вий, глице́вий (хвояни́й, хвойови́й, чати́нний, борови́й) ліс, бір (р. бо́ру). • Крупный, матерой лес – товстолі́с (-су). • Лиственный, чёрный лес – ли́стяний ліс, чо́рний ліс (Київщ.). • Мелкий лес – дрібно́ліс (-су), дрібни́й (мали́й, невели́чкий) ліс, (кустарник) чага́р (-ря́) и чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ка́), кущі́ (-щі́в). • Мешанный лес – мі́шаний ліс. • Молодой лес – молоди́й ліс, молодня́[и́]к (-ка́). • Небольшой лес – невели́(ч)кий ліс, лісо́к (-ска́), (роща) гай (р. га́ю), (зап.) гаї́на, (на низине или над рекой) луг (-гу), лужи́на; срвн. Лесо́к и Ро́ща. • Непроходимый лес – неперехі́дний ліс, (неисходимый) несходи́мий ліс (Звин.); см. Дремучий лес. • Низкоствольный лес – низькосто́вбурний ліс, низьколі́сся (-сся). • Общественный лес – грома́дський ліс. • Редкий, жидкий лес – рідки́й ліс, рідколі́сся (-сся). • Сухоподстойный, сухостойный лес – сухості́й (-то́ю), сухолі́с (-су), сушни́к (-ка). • Хворостяный лес – хворостяни́й ліс. • Берёзовый, дубовый лес – бере́зовий, дубо́вий ліс. • Пихтовый лес – смере́ковий ліс. • Сосновый лес – сосно́вий ліс; (бор) бір (р. бо́ру). • Здесь много -со́в – тут бага́то лісі́в, тут лі́сно (Полтавщ.). • Итти через лес или -сом – іти́ лі́сом. • Прочищать, прочистить, прорубать, прорубить лес – прочища́ти, прочи́стити, прору́бувати, проруба́ти, протере́блювати, протереби́ти ліс. • Ходит, как в -су́ – хо́дить як у лі́сі. • Наука в лес не ходит – нау́ка не в ліс веде́, а з лі́су. • Чем дальше в лес, тем больше дров – що да́лі в ліс, то кра́ще на дро́ва. • Кто в лес, кто по дрова – одно́ (хто) до лі́су[а], а дру́ге (хто) до бі́су[а]; хто в луг, а хто в плуг; хто в горо́х, хто в сочави́цю (Борзенщ.); хто (котри́й) сторч, хто (котри́й) в борщ (Приказки). • Из-за деревьев -са не видно – за дерева́ми лі́су не ви́дко. • Волка бояться, в лес не ходить – вовкі́в боя́тися, в ліс не ходи́ти. • Сколько волка ни корми, он всё в лес глядит – году́й во́вка, а він у ліс ди́виться; во́вча нату́ра в ліс (до лі́су) тя́гне; вовк, то во́вче й ду́має (Приказки). • Лес по топорищу (по дереву) не плачет – хіба́ в лі́сі лі́су ма́ло? • На сухой лес будь помянуто – сухі́й дереви́ні все нівро́ку; на сухи́й ліс нівро́ку! • Лес мачт – ліс (бе́зліч) що́гол; 2) (в срубе) де́рево, соб. дере́вня (-ні). • Бочарный, клёпочный лес – бо́ндарське, клепкове́ де́рево. • Брусный, брусовый лес – брусо́ване де́рево. • Буреломный лес – вітроло́м (-ло́му), лім (р. ло́му). • Валежный лес; см. Вале́жник. • Деловой лес – а) (на корню) виробни́й ліс; б) (в срубе) виробне́ де́рево. • Дровяной лес – а) (на корню) дров’яни́й ліс; і б) (в срубе) де́рево на дро́ва. • Корабельный, мачтовый лес – а) (на корню) корабе́льний, щоглови́й ліс; б) (в срубе) корабе́льне, щоглове́ де́рево. • Окантованный, острокантный лес – поканто́ване, гостроканто́ване де́рево. • Пильный, пиловочный лес – а) (кругляк для распилки) де́рево на пиля́ння; б) (пиленый материал) пи́ляне (порі́зане) де́рево. • Поделочный лес – виробне́ (виробко́ве) де́рево, на́ді́бок (-бку). • Прозванный лес – бракове́ или з(а)брако́ване щоглове́ де́рево. • Сплавной, гоночный лес – сплавне́ де́рево, сплавни́й ліс. • Строевой лес – будівне́ (будіве́льне) де́рево, дере́вня, ум. дереве́нька. [По сама́рських луга́х і узбере́жжях була́ незчисле́нна си́ла будівно́го де́рева (Куліш). Бі́ля стіни́ лежа́ла дере́вня на ха́ту (Грінч.)]. • Столярный лес – столя́рське дерево. • Угловой, кантованный лес – канто́ване де́рево. • Фанерочный лес – а) (на корню) форні́рний ліс; б) (в срубе) форні́рне де́рево.

Нава́ривать, навари́ть – 1) нава́рювати, навари́ти, (о мног.) понава́рювати чого́, (в большом количестве, вульг.) натага́нювати, натага́нити, понатага́нювати чого́. [Ой, вече́ряй, моя́ ма́ти, коли́ навари́ла! (Метл.). Вона́ заходи́лася, – понапіка́ла хлі́ба, понава́рювала (Грінч. II)]; 2) нава́рювати, навари́ти, (насталивать) наста́лювати, настали́ти що; срв. Прива́ривать 2. [Тре́ба поне́сти в ку́зню навари́ти лемі́ш (Сл. Ум.)]. • -рить ось – навари́ти вісь. • -ри́ть топор – навари́ти (настали́ти) соки́ру. • Наваренный и -рё́нный – нава́рений, понава́рюваний; 2) нава́рений, наста́лений.

Наварно́й – наварни́й; (наваренный) нава́рений; наста́лений. • -но́й топор – наварна́ (нава́рена, наста́лена) соки́ра.

I. Надру́бливать и Надруба́ть, надруби́ть (топором) – 1) (недорубать) надру́бувати, надруба́ти, надтина́ти, надтя́ти и надітну́ти, (надтяпывать) надцю́кувати, надцю́кати, надцю́кнути, (о мног. или во мн. местах) понадру́бувати, понадтина́ти, понадцю́кувати що чим; (только помечать топором) нару́бувати, наруба́ти, нарубну́ти, (о мног. или во мн. местах) понару́бувати що чим. [Як уже́ надруба́в ду́же, – дуб похили́вся (Основа 1862). Кіло́чки понадру́бувати тре́ба, бо ду́же до́вгі (Харківщ.). Руба́йте ті́льки ті дубки́, що я понару́бував, а ре́шта хай росту́ть (Богодухівщ.)]; 2) (избу) надбудо́вувати, надбудува́ти (ру́блену ха́ту или кі́лька вінці́в на ру́бленій ха́ті). 1) Надру́бленный и Надру́банный – 1) надру́баний, надтя́тий, наді́тну́тий, понадру́буваний, понадти́наний; надцю́каний, надцю́кнутий, понадцю́куваний; нару́баний, понару́буваний; 2) надбудо́ваний. • -ться – надру́буватися, надруба́тися, понадру́буватися; бу́ти надру́буваним, надру́баним, понадру́буваним и т. п. [Па́льці понадру́бувано (Грінч.)].

Надтя́пывать, надтя́пать, надтя́пнуть – (недорубать) надцю́кувати, надцю́кати, надцю́кнути, (о мног. или во мн. местах) понадцю́кувати що чим; (только помечать топором) нацю́кувати, нацю́кати, нацю́кнути, (о мног. или во мн. местах) понацю́кувати що чим; срв. I. Надру́бливать 1. • Надтя́панный – надцю́каний, надцю́кнутий, понадцю́куваний; нацю́каний, нацю́кнутий, понацю́куваний. • -ться – надцю́куватися, надцю́катися, понадцю́куватися; бу́ти надцю́куваним, надцю́каним, надцю́кнутим, понадцю́куваним и т. п.

Напи́сывать, написа́ть – 1) напи́сувати чого́, написа́ти що и чого́, спи́сувати, списа́ти про що, (начертывать) накре́слювати, накре́сли́ти, (нацарапывать, намарывать) надря́пувати чого́, надря́пати що и чого́, нашкря́бувати чого́, нашкря́бати що и чого́, нариґлюва́ти, нариґува́ти, наба́зграти, (о мног.) понапи́сувати, пописа́ти, понакре́слювати, понадря́пувати, понашкря́бувати, понариґльо́вувати що и чого́. [Напиши́ оце́ сло́во (Сл. Гр.). Написа́в де́чого на пе́рший раз (Квітка). Вона́ взяла́ й понапи́сувала на всіх воро́тях (Рудч.). У кни́гах усе́ як-ра́з попи́сано (Основа 1862). Вра́дили про все в тім папе́рі списа́ти; як умі́ли так і списа́ли (Грінч.). Та ви́рвемо по листо́чку, спи́шемо по письмо́чку (Гнід.). Коли́ й надря́пає що по-вкраї́нському, то се не вели́кого ва́жить (Грінч.). Це він сам нариґува́в, щоб нас піддури́ти (Богодух.)]. • -са́ть письмо кому – написа́ти листа́ кому́, до ко́го, (диал.) налистува́ти кому́, до ко́го, (о мног.) пописа́ти, понапи́сувати листи́. [Приведе́ш до ме́не, як попишу́ листи́ (Куліш)]. • -са́ть в письме (уведомить) – написа́ти, прописа́ти, приписа́ти (в листі́). [У листі́ написа́в їй про все (Богодух.). Чому́-ж ти мені́ за́раз сього́ не прописа́ла? (М. Вовч.). Наш моска́ль приписа́в, щоб йому́ хоч карбо́ванців два подали́ (Київщ.)]. • -са́ть в ответ кому – відписа́ти кому́. [Я відписа́в тобі́ того́ са́мого дня, як твого́ листа́ одібра́в (Київщ.)]. • -са́ть книгу, сочинение – написа́ти (скла́сти) кни́гу, твір. • -са́ть (составить) список, постановление, завещание – написа́ти (списа́ти, скла́сти) спис, ухва́лу, духівни́цю (запові́т, тестаме́нт). [Спишу́ папе́ри всі по фо́рмі, як годи́ться (Самійл.). Списа́в Хмельни́цький на папе́рі, чого́ козаки́ од короля́ бажа́ють (Куліш). Списа́ли постано́ву (Грінч.). І тестаме́нт сама́ списа́ла свій (Грінч.)]; 2) -са́ть красками, кистью, образами – змалюва́ти, намалюва́ти, ви́малювати фа́рбами, пе́нзлем, о́бразами), (устар.) написа́ти, списа́ти, ви́писати кого́, що. [Була́ чорня́ва, в рум’я́нцях, – змалюва́ти-б таку́ та диви́тися (М. Вовч.). Твоє́ бі́ле ли́чко да й намалюва́ти (Чуб.). Коли́-б мені́ ті́ї малярі́, ви́малювала-б ми́лого собі́ (Метл.). Ой ти, Окса́но, паня́ночко, в те́бе ли́чко, як я́блучко, – не так ли́чко, як ти сама́, як на карти́ні напи́сана: писа́в три дні ще й три годи́ні, до́ки ви́писав як на карти́ні; писа́в три дні ще й три но́чі, до́ки випи́сував ка́рії о́чі (Пісня). Ти́пи в по́вісті змальо́вано майсте́рно (Київ)]; 3) см. Надпи́сывать. Напи́санный – 1) напи́саний, спи́саний, накре́слений, надря́паний, нашкря́баний, нариґльо́ваний, наба́зграний, понапи́суваний и т. п.; 2) змальо́ваний, намальо́ваний, ви́малюваний, спи́саний, ви́писаний (на карти́ні). [До того́ ча́су у нас не було́ докла́дної програ́ми, спи́саної на папе́рі (Азб. Ком.). Зо́всім ні́би карти́на намальо́вана шту́чним пе́нзлем (Н.-Лев.)]. • Красиво -ный – га́рно (кра́сно) напи́саний; краснопи́сний; 3) см. Надпи́санный. -ться – 1) напи́суватися, написа́тися, списа́тися, накре́сли́тися, надря́патися, нашкря́батися, нариґлюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, пописа́тися и т. п.; бу́ти напи́саним, спи́саним, понапи́суваним и т. п. [Як що пописа́лося у Шевче́нка під на́дихом фальшо́ваної істори́чньої тради́ції, так воно́ й закля́кло наві́ки (Куліш). Глянь, як га́рно написа́лося (Київщ.)]. • Видно так ему на роду -сано – ма́буть уже так йому́ суди́лося (на віку́ напи́сано). • Что -сано пером, того не вырубишь топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́везеш і воло́м (Номис); 2) змалюва́тися, намалюва́тися, ви́малюватися; бу́ти змальо́ваним, намальо́ваним; (устар.) написа́тися, списа́тися, ви́писатися; 3) (записываться) запи́суватися, записа́тися, (о мног.) позапи́суватися, пописа́тися. • Он -са́лся купцом – він записа́вся в крамарі́; 4) см. Надпи́сываться; 5) (вдоволь, сов.) написа́тися, (красками) намалюва́тися, (о мног.) понапи́суватися, понамальо́вуватися.

Направля́ть, напра́вить – 1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)]. • Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)]. • -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами. • -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́. • Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?; 2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)]; 3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)]. • -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)]. • -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)]. • -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум. • -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще). • -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́; 4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)]. • -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що. • -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го; 5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)]; 6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що. • -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву. • -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру; 7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)]; 8) (только сов.) – а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)]. Напра́вленный – 1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)]; 2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)]; 3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений; 4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)]; 5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.; 6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.; 7) сте́ртий, пости́раний; 8) – а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.; б) покеро́ваний, попра́влений.

I. Наса́живать, насади́ть – 1) см. Насажда́ть; 2) см. II. Наса́живать 2; 3) (надевать что на что) наса́джувати, насади́ти, (набивать) набива́ти, наби́ти, (на остриё, на макушку) настро́млювати, настроми́ти, наштри́кувати, наштрикну́ти, натика́ти, наткну́ти, (о мног.) понаса́джувати, понабива́ти, понастро́млювати, понаштри́кувати, понатика́ти що на що; (кирпичным боем, строит.) загружа́ти и загру́жувати, загрузи́ти ще. [Насади́в соки́ру на топори́ще (Сл. Ум.). Наби́ти соки́ру на де́ржално (Київщ.). Настроми́ли на віху́ його́ коза́цькую голо́вку (Котл.). Наштрикну́в картопли́ну на ціпо́к (Сл. Гр.). Наткну́ти хробака́ на гачо́к (ву́дки) (Канівщ.)]; 4) (пришивать) пришива́ти, приши́ти, (нашивать) нашива́ти, наши́ти, (о мног.) попришива́ти що до чо́го, понашива́ти що на що. • -дить пуговицы – попришива́ти ґу́дзики до чо́го. Наса́женный – 1) наса́джений, понаса́джуваний; наби́тий, понаби́ваний; настро́млений, понастро́млюваний, наштри́кнутий, на́ткну́тий; 2) приши́тий, поприши́ваний; наши́тий, понаши́ваний. -ться – 1) наса́джуватися, насади́тися, понаса́джуватися; бу́ти наса́джуваним, наса́дженим, понаса́джуваним и т. п.; 2) см. Наседа́ть; 3) (вдоволь, сов.) насаджа́тися, насади́тися, насадови́тися.

Обу́х (топора) – обу́х. [Бий не гостріє́м, а обу́хом]. • Обу́х молотка – обу́шок (-шка), бойо́к (р. бойка́). • Обу́х ножа бритвы – тупі́й (-ія́). Срв. Тупеё́. • Плетью обу́ха не перешибёшь – голово́ю му́ру не проб’є́ш.

Па́лка – ціпо́к (-пка́), па́лиця, палети́ця, кий (р. кия́), кийо́к (р. кийка́); ув. ціпу́ра, палюга́, пали́га, палю́ра, палимо́н, кия́ка, кия́[ю́]ра; (вообще жердина) пати́к, бук, бучо́к (обычно с гнутой рукояткой), бич, ув. бичи́на. • -ка с загнутым концом – кові́нька, (с крючком на конце) клю́чка, (с утолщением на конце) кий, кийо́к, (с шаровидным утолщен.) булава́, (с метал. рукояткой в виде топора, употребл. в Карпатах) топіре́ць (-рця́), (в виде молотка) ке́леп, (пастушья) ґирли́ґа, (для игры в мяч) ги́лка, (для барабана) довбе́шка. [Узя́в у ру́ки ціпо́к і пішо́в до Довбиші́в у го́сті (Неч.-Лев.). Язи́к доведе́ до Ки́їва і до ки́я. Нау́ка не йде на бу́ка. Не біжи́ть соба́ка від калача́, але від бича́. Уда́рили мене́ по голові́ патико́м]. • Из-под па́лки – з при́мусу. [То не пра́ця, коли́ з при́мусу]. • Хватить -кой кого – потягти́ кого́ па́лицею, опа́лубити кого́. • Опираться, опереться на -ку – спира́тися, спе́ртися на па́лицю, підпира́тися, підпе́ртися па́лицею. [Іду́ та проти ві́тру па́лицею підпира́юся]. • Ему влепили двадцать -лок – вгати́ли (вси́пали) йому́ два́цять бу́ків, киї́в. • -ка о двух концах – па́лиця на (про) два кі́нці. См. Клю́ка.

Перо́ (мн. пе́рья) – 1) (у птиц, рыб) перо́ (мн. пе́ра; ум. пірце́), соб. пі́р’я, пі́р’ячко. • Одно -ро́, -шко – пірце́, пери́на (ум. пери́нка, пери́ночка, пери́нонька), пір’ї́на (ум. пір’ї́нка, пір’ї́ночка, пір’ї́нонька). • Гусиное -ро́ – гу́сяче перо́. • Длинные -рья в хвосте у петуха – коси́ці; (у селезня) ку́чері, коси́ці. • Плавательные -рья – плавці́. • Правильное, маховое -ро́ (у птиц) – плав, плаво́к. • Шляпное -ро́ – (гал.) покре́йта, покре́йтка, трепі́тка; (павлинье) пави́не перо́, па́ва, паву́н; (петушье) когу́тяче перо́, ко́гут. • -шко в поплавке рыбацком – на́кісток; 2) (писчее) перо́ (мн. пе́ра). • Что написано -ро́м, того не вырубишь топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́тягнеш (не ви́волочеш) і воло́м. • У него бойкое -ро́ – у ньо́го (или він ма́є) спри́тне перо́, впра́вна рука́; 3) (колеса, весла) ло́пать (-ти), пелю́стка, крило́; 4) (растений: лука, чеснока и т. п.) перо́, стрі́лка.

I. Подру́бливать, подруба́ть, подруби́ть (топором) – підру́бувати, піруба́ти, підтина́ти, підтя́ти, підітну́ти, підцю́кати, (о мног.) попідру́бувати, попідруба́ти, попідтина́ти що чим (соки́рою). • Подру́бленный – підру́баний, підтя́тий, (о мног.) попідру́буваний, попідти́наний. • -ся – підру́буватися, підтина́тися, попідру́буватися, попідтина́тися; бу́ти підру́баним, підтя́тим.

Подру́чный – 1) (нужный в быту) підру́чний, потрі́бний. • Словарь – -ная книга – словни́к – підру́чна кни́га. • Топор в доме – -ное дело – соки́ра в ха́ті – як пра́ва рука́; 2) (удобный), см. Сподру́чный, Удо́бный. • -ная лошадь – (с правой стороны) борозе́нний кінь, (с левой) підру́чний. • -ные люди – 1) (помощники) помічники́, поплі́чники; 2) (подчинённые) підру́чні, підвла́дні (-них).

Попыта́ть – 1) (пыткою) помордува́ти, покатува́ти, (усилит.) попомордува́ти, попокатува́ти кого́; срв. Пыта́ть; 2) (испытать, попробовать) (по)спита́ти, попро́бувати и спро́бувати що и чого́. [Ото́ пішли́ си́ли спро́бувати – хто ду́жчий (Рудч.)]. • -тать счастье – поспита́ти ща́стя. • -та́й топор, хорош-ли – поспита́й, спро́буй соки́ру, чи до́бра; 3) (отведать) покуштува́ти, скуштува́ти, поспита́ти чого́; срв. Попро́бовать 2.

Поруби́ть – 1) (немного) вруба́ти. [Дрове́ць її́ вруба́тоньки (Федьк.)]; 2) (слегка) поцю́кати, (на части) поруба́ти, (на мелкие части) посі́кти, пошаткува́ти, здрібцюва́ти; 3) (всё) ви́рубати, позру́бувати; 4) (поранить топором) вруба́ти. [Па́льця собі́ вруба́в]. Пору́бленный – 1) вру́баний; 2) пору́баний [Постре́ляний, пору́баний].

Пра́здный – 1) (о людях ничем не занимающихся) гуля́щий, нетру́джений, нетрудя́щий, неробу́чий, нероботя́щий, неробі́тний (редко) пра́зний. [На поті́ху гуля́щим лю́дям (Куліш). Бага́то є дармої́дів нетру́джених, що сами́ нічо́го зроби́ти незда́тні (Єфр.). Робо́чими рука́ми, пра́цею робітникі́в жи́вляться всі нетрудя́щі лю́ди (Єфр.)]. • -ный человек, -ные люди – гуля́щий (нетру́джений, нетрудя́щий, нероботя́щий, неробу́чий) чолові́к, лю́ди. • Быть, пребывать -ным – гуля́ти, вакува́ти(ся), порожнюва́ти, дармува́ти. [Коза́к душа́ правди́вая, соро́чки не ма́є, коли́ не п’є, так ну́жу б’є, а все не гуля́є (Номис). Роби́, не лежи́, не гуля́й! – сам бог сказа́в (Рудч.). Хло́пець до шко́ли не хо́дить та так до́ма ваку́ється (Київщ.)]. Срв. Баклу́шничать. • -ная жизнь – гуля́ще, нетру́джене життя́; см. Пра́здность, Баклу́шничанье; 2) (суетный, вздорный) ма́рний, пусти́й, поро́жній. • -ные речи – ма́рні, пусті́ слова́, ма́рні, пусті́ розмо́ви, балачки́. [Були́ ма́рні слова́, так і зостали́ся ма́рні слова́, а ніхто́ нічо́го до́брого до ладу́ не зроби́в (Звин.)]. • -ные затеи – пусті́ ви́тівки; 3) (о месте: незанятый) поро́жній; (о вещах: свободный, остающийся без употребления) гуля́щий, ваканцьо́вий, я́ловий. • -ная земля (незанятая) – гуля́ща, ваканцьо́ва земля́, вакане́ць (-нця́). • -ный топор, -ный мост – гуля́ща соки́ра, гуля́щий, (образно) я́ловий міст. • -ный скот – гуля́ща скоти́на (худо́ба). • Время -ное – гуля́щий час, ві́льна годи́на; см. Досу́г. • Быть -ным (без употребления) – гуля́ти, дармува́ти, вакува́ти, ваканцюва́ти, (о доме, земле: пустовать) порожнюва́ти; (специально о поле) лежа́ти обло́гом, облогува́ти. [Шлях не гуля́є (не остає́ться без прохо́жих) (Номис). Соки́ра дарму́є (Гр.). Ха́та порожню́є (Гр.). Дві десяти́ни облогу́ють вже тре́тє лі́то]; 4) -ная (о самке) – я́лова; 5) см. Пра́здничный.

Приноси́ть, принести́ и прине́сть – 1) прино́сити (в песнях приноша́ти и доноша́ти), прине́сти́, (во множ.) поприно́сити; (подносить) надно́сити, надне́сти, (во множ.) понадно́сити що куди́, кому́, до ко́го, до чо́го. [А я ме́ду принесу́ на за́куску (Рудч.). Та його́ ті́ло коза́цьке, молоде́цьке до Дніпра́ до бе́рега приноша́ли (Мартин.). Каза́в його́ до ке́лії взя́ти, каза́в слу́гам ї́сти доноша́ти (Метл.). Поприно́сили до йо́го всіх неду́жих (Єв.). Пи́ти бозна-як хо́четься, а ді́жка поро́жня. Коли́ це ді́вка надне́сла во́ду з крини́ці (Звин.)]. • -неси́ мне платок, топор – принеси́ мені́ ху́стку, соки́ру; 2) (о стихийных силах) прино́сити, прине́сти́, нано́сити и наноша́ти, нане́сти́, надно́сити, надне́сти, (о ветре) привіва́ти, приві́яти, навіва́ти, наві́яти що и чого́. [То в той час чоти́ри чолові́ка козакі́в-запоро́жців Госпо́дь наноша́є (Мартин.). Нанеси́, Бо́же, кудла́того, щоб було́ за що ску́бти (Номис). Пові́й мені́ з Букови́ни, чорногі́рський ві́тре, та приві́й ми від бра́тчика щи́рую пора́ду (Федьк.)]. • Этот ветер -несё́т к нам дождь – цей ві́тер нам дощу́ наві́є (надме́, наднесе́). [Вже не той ві́тер пові́яв – щоб дощу́ не надні́с (Звин.)]. • Водой много лесу -несло́ – водо́ю бага́то де́рева, лі́су нане́сло. • Отколь тебя -несло́? – зві́дки (відкіля́) се тебе́ прине́сло́, приві́яло? • И -несла́ же его нелёгкая – і прине́сла́-ж (надне́сла́-ж) його́ нечи́ста (си́ла), і прине́сла́-ж його́ лиха́ годи́на, і надне́сло́-ж його́ ли́хо. [Моя́ па́ні, ли́хо вже знов надне́сло яко́гось уря́дника в село́ (Стеф.)]; 3) (родить детёнышей) води́ти и ве́сти, приво́дити, приве́сти́; (о растениях: давать урожай, плоды) роди́ти, уроди́ти, зароди́ти що. [Тели́ця його́ привела́ нам ці́лий плуг волі́в і двох корі́в (Кониськ.). Пана́м вже і ве́рби заро́дять грушки́ (Франко)]; 4) (давать, доставлять) дава́ти, да́ти; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ що. • Эта земля не -но́сит никакого дохода – ця земля́ не дає́ жа́дної ко́ристи, жа́дного прибу́тку. • -носи́ть пользу, см. По́льза. • -носи́ть удовольствие – дава́ти вті́ху кому́. • -носи́ть, -нести́ вред кому – шко́дити, пошко́дити и зашко́дити кому́, роби́ти, зроби́ти шко́ду кому́. • -нести́ свою лепту – покла́сти свою́ ле́пту. • -носи́ть благодарность – склада́ти (скла́сти) подя́ку, дя́кувати (подя́кувати) кому́ за що. • -носи́ть присягу – склада́ти (скла́сти и зложи́ти) при́ся́гу, вико́нувати (ви́конати) при́ся́гу кому́. [При́сягу на брате́рство старши́на генера́льна Орді́ ви́конала і од Орди́ тако́ї-ж при́сяги допевни́лася (Куліш)]. • -носи́ть жертву – а) (совершать жертвоприношение) пра́вити (прино́сити) же́ртву; б) (жертвовать) прино́сити же́ртву, же́ртвувати. • -носи́ть мольбу кому – зверта́ти молі́ння до ко́го, блага́ти кого́. • -носи́ть на кого жалобу – зано́сити, подава́ти ска́ргу на ко́го. [Ма́ло не ко́жен з читачі́в зано́сив і склада́в свої́ ска́рги до реда́кції (Єфр.)]. • -нести́ вину свою, повинную – повини́тися кому́ в чо́му, призна́тися (до вини́); срв. Повини́ться. • -носи́ть кому неприятности, огорчения, разочарования, страдания – завдава́ти кому́ неприє́мностей, при́кростей, розчаро́ваннів, стра́жданнів, чини́ти (роби́ти) кому́ неприє́мності, при́крості, розчаро́вання, стра́ждання. • Это -несло́ мне одни только неприятности – це завдало́ мені́ сами́х-но неприє́мностей. • -нести́ честь, почёт, уважение кому – да́ти честь, шано́бу, поша́ну (пова́гу) кому́, честь пове́сти́ кому́. [Він (ґрунт) тебе́ загрі́є і накри́є, і погоду́є, і честь тобі́ поведе́ (Стеф.)]. • -носи́ть в дар кому, что – дарува́ти (подарува́ти) кому́ що, в дар (в дарови́зну) дава́ти (да́ти) кому́ що; 5) см. Прина́шивать. • Приноси́мый – прино́шений. • Принесё́нный – прине́сений, надне́сений; нане́сений, наві́яний и т. д.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Забивать, забить – 1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити; 2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати; 3) (загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити; 4) (в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти; 5) (голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому; 6) (притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити; 7) (место, очередь, сленг.) забивати, забити; 7) (терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити: • забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі); • забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти; • забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати; • забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити; • забить нож, топор – затупити ніж, сокиру; • забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що; • забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт). [Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл.  М.Сервантеса)].

Работа – робота, праця, (утомительный ещё) труд, (служба) служба, (занятие) заняття, (дело) діло; (продукт деятельности) праця, робота, (произведение, ещё) твір, витвір; (готовая продукция, ещё) виріб: • бесплатная работа – непла́тна пра́ця, даромщи́на; • брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого; • браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці); • вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (иногда тавтол.) робити роботу; • вести работу по усовершенствованию чего – вдосконалювати що, здійснювати (проводити) вдосконалення чого, провадити роботу щодо вдосконалення чого; • взваливать работу – накидати працю, роботу; • взрывная работа – висадна робота; • взяться за работу – стати до роботи, взятися до роботи; • в работе рассматривается что – в роботі розглядається що; • всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому; • далась мне эта работа! – увірилась мені ця праця!; • делающий мелкую работу – дрібнороб; • заниматься работой – працювати, робити що; • избегать работы – ухилятися від праці; • исполнить (окончить) работу – відбути працю; довести що до зробу; • кустарная работа – доморобна праця; • медленная (слишком) работа – моняння; • много работы какой-либо – багато роботи; завізно; • научно-исследовательская работа – науково-дослідча праця (науково-дослідна праця); • отвлекать от работы – відривати від роботи, праці; • отчитываться в работе – звітуватись за працю; давати звіт про працю; • печатные работы – друковані праці; • по работе и плата – яка робота, така й плата (Пр.); хто робить — голий не ходить (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр); як собаку годують, так він і гавка (Пр.); • поручать кому работу – доручати кому справу, працю; • прекратить работу – припинити, покинути працю, роботу; • приниматься, приняться за работу – братися, ставати до роботи, до праці, до справи, взятися, стати до праці; • принудительные работы – примусова праця; • приступать к работе – ставати до роботи; • работа внешних сил – робота зовнішніх сил; • работа гужем – тяглова робота; • работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття (Пр.); ходив би в злоті, якби не дірка в роті (Пр.); заробив кревно та й пропив певно (Пр.); • работа деформации пластической – робота здеформування пластичного; • работа деформации удельная – робота здеформування питома; • работа затраченная – робота затрачена; • работа исполнена до конца – роботу доведено до зробу; • работа к спеху – негайна робота; • работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече (Пр.); гуляй, тату, завтра свято (Пр.); сиди, Векло, ще не смеркло (Пр.); ще далеко Ілля, ще напряду я (Пр.); сиди, Тетяно, бо ще рано (Пр.); • работа Пенелопы – Пенелопина праця (робота); • работа по совместительству – сумісна робота, робота за сумісництвом; • работа разрушения – робота руйнування; • работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника; • работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві; • сверхурочная работа – надурочна праця, робота; перероб; • сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити – роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий (Пр.); одклад не йде на лад (Пр.); краще тепер, як у четвер (Пр.); з одкладу не буде ладу (Пр.); • Сизифов труд (сизифова работа) – Сізіфова (Сизифова) робота (праця); • следить за работой – пильнувати роботи, праці; стежити за роботою, працею; • совместная работа – спільна праця (робота); • срочная работа – негайна, пильна праця; • ставить кого на работу – ставити кого на роботу, до роботи; заставляти діло ким; • топорная работа – незграбна (груба) робота; • робота – аж пальці знати; • упорство в работе – завзятість; • цель настоящей работы – мета цієї роботи (праці). [Еней з Дідоною возились, Як з оселедцем сірий кіт; Ганяли, бігали, казились, Аж лився деколи і піт. Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох… Лихий їх зна, що там робили, Було не видно з-за могили, В льоху ж сиділи тілько вдвох (І.Котляревський). Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу (Н. п.). Розвернулося весілля. Музикам робота і підковам (Т.Шевченко). Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи, та чи то вже Божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходилося їм праці й за малую заплату. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (М.Вовчок). Аби танцювати умів, а роботи й лихо навчить (Номис). В другому кутку ліжко. Добре, дубове, панське. Столяр два карбованці взяв за одну роботу (П.Мирний). На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці (П.Мирний). Через неї не можна мені ніде на роботу стати (І.Нечуй-Левицький). Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку (М.Коцюбинський). Над книжками сиджу я, мов в кліти, Мов би-м працею хтів мозговою Голос серця і крові зглушити (І.Франко). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть (В.Підмогильний).  Я не шукатиму роботи, щодня не зустрічатимуся з Дніпром. Краще поклавши свої долоні — на старий, збитий батьківський стіл, дивитися на домашній натюрморт, тихе життя неговірких долоней (В.Стус). За якісь два місяці — перше побачення. Не з дівчиною, певна річ. З двома У цивільному. Банальний виклик до військкомату (це слово мусите знати, Ваша Мужносте), і годинна розмова в зачиненому зсередини класі цивільної оборони. Суть розмови стара як світ: спокушання. Чи не хотіли б ви, Отто Вільгельмовичу, допомагати нам у нелегкій нашій роботі? (Ю.Андрухович). — Ти собі, чоловіче, губернаторюй чи островуй і пишайся, скільки влізе, а я з дочкою з села ні нога, клянусь спасінням моєї матері! Чесній жінці путь відома — зламай ногу, сиди дома; то у дівки справжня цнота, як за свято їй робота (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хіба ви ще не збагнули, що ми живемо в епоху цілковитого самознищування? Багато чого, що можна було б зробити, ми не робимо, і хтозна-чому. Робота в наш час набула жахливої ваги — вона поглинає все інше через те, що багато людей позбавлені її взагалі (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Робота нічим, по суті, не відрізняється від алкоголю і переслідує ту ж мету: відволіктися, забутися, а головне, сховатися від самого себе (О.Гакслі). Лише наприкінці роботи ми дізнаємося, з чого її треба було починати (Б.Паскаль).  Робота — це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише один порятунок — у роботі (Е.Гемінґвей). 1. Зібралися лікарі на п’янку. Стоматолог: «У мене вже оскома від цієї дурної роботи!». Офтальмолог: «Я цю роботу бачити вже не можу!». Отоларинголог: «Мені ця робота вже поперек горла стоїть!» Гінеколог: «Ну, думаю, і ми з урологом нічого нового не скажемо.»  2. Робота нікуди не дінеться, а горілку може випити хтось інший. 3. Розмова колег на роботі: — У другій половині дня зовсім нічого не хочеться робити. — А в першій? — А в першій хотілося їсти. 4. Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ТОПО́Р, хоть топо́р ве́шай укр. (хоч стій) хоч па́дай.

ТОПО́РЩИТЬ ще наїжа́чувати; ТОПО́РЩИТЬСЯ ще халабу́дитись; топорчащий що /мн. хто/ наїжа́чує тощо, гото́вий наї́жачити, зви́клий стовбу́рчити, прикм. настовбу́рчливий, наї́жачувальний, наї́жувальний, настовбу́рчувальний, напиндю́чувальний; топорчащийся стовбу́рчений, наї́жачуваний, наї́жуваний, настовбу́рчуваний, напиндю́чуваний, (плащ) халабу́дистий.

ДРУЗЬЯ́, друзья́ познаю́тся в беде́, ві́рну люди́ну пізнає́ш у лиху́ годи́ну, дру́зів пізнаю́ть у біді́; друзья́ с топоро́м навстре́чу, приятелі́ з па́льцем на гачку́.

КОЛО́ТЬ (дрова) ще тя́ти; колоть глаза́ ще цві́кати в о́чі, (чим) виїда́ти /му́ляти/ о́чі; колющий що /мн. хто/ ко́ле тощо, поста́влений /призна́чений, зви́клий, ста́вши/ коло́ти, зда́тний /ра́ди́й/ поколо́ти, колі́й, прикм. кілки́й, лупки́й, колю́чий, оказ. шпигу́чий, їжакува́тий, /про зброю/ кинджа́льний, шпича́стий, холо́дний, реконстр. колі́йський; колющий дрова́ дровору́б; колющий топо́р колу́н; колющийся ко́лений, зако́люваний, прикм. лупки́й, (про щетину) колю́чий, їжакува́тий;

ПЕРО́ из-под пера́ кого з-під чиєї руки́ /пера́/; что напи́сано перо́м, не вы́рубишь топоро́м ще що напи́сано перо́м, не ви́гризеш і кайло́м.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Топор, топорик – соки́ра, -ри, соки́рка, -ки.

Топорище – топори́ще, -ща.

Топорный – 1) соки́рний, -а, -е; 2) (о работе) кострубува́тий, гру́бий, -а, -е.

Топорок – соки́рка, -ки; (хирург.) пуща́дло, -ла.

Топорщиться – надима́тися, -ма́юся, -ма́єшся, настовбу́рчуватися, -чуюся, -чуєшся.

Держалка – (сабли, метлы, черпака) де́ржално, -на, держа́к, -ка́; (топора) топори́ще, -ща; (кнута) пу́жално, -на; (ведра, корзины) ду́жка, -ки; (лопаты) лопати́лно, -на; (кочерги) кочержилно, -на; (цепа) ціпи́лно, -на.

Тупик – 1) (тупой нож или топор) тупа́к, -ка́; 2) (глухой заулок) сліпи́й заву́лок, за́зубень, -бня; 3) (безвыходное положение) безпора́дність.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Топор – соки́ра; • т. (колун) – колу́н (-на́); • т. двойной – с. подві́йна; • т. долотообразный – с. долотува́та; • т. качающийся – с. хитка́; • т. лесорубочный – с. лісору́бна; • т. плотничий – с. тесля́рська; • т. пожарный – с. поже́жна; • т. шанцевый – с. шанцьова́.

Топорик – соки́рка.

Топорище – сокири́ще, топори́ще.

Топорник (пожарный) – соки́рник (-ка).

Держава, -жалка (рукоятка) – держа́к (-ка́); • д. (грабель) – гра́блище; • д. (кочерги) – коцюби́лно; • д. (лопаты) – лопати́лно; • д. (приспособление) – де́ржавка; • д. (топора) – сокири́ще; • д. (цепа) – ціпи́лно.

Подрубленный (топором) – підру́баний; • п. (иглою) – підру́блений.

Подрубливание (топором) – підру́бування, підруба́ння; • п. (иглою) – підру́блювання, підру́блення.

Подрубливать, -бить (топором) – підру́бувати, підруба́ти; • п. (иглою) – підру́блювати, підруби́ти.

Рукоятка – держа́к (-ка́); • р. (длинная, прямая) – де́ржално; • р. (место, где берутся рукой) – ру́чка; • р. (для вращения) – ко́рба; • р. (плуга), с.-г. – чепі́га; • р. (долота) – долоти́ще; • р. (топора) – сокири́ще; • р. навивальная – гни́пель (-ля); • р. пусковая, авто – ко́рба пускова́; • р. уравновешенная – р. врівнова́жена.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вешать • Вешать всех собак на кого, на шею кому – скидати (звалювати) всю вину (провину) на кого; звертати [все] на кого; усіх собак, псів (усі собаки, пси) вішати на шию кому. • Вешать голову – хнюпити (хилити) голову; хнюпитися. [Похнюпились усі, мовчали. М. Куліш.] • Воздух хоть топор вешай – [Густе, згусле] повітря, хоч сокиру вішай (що й сокира б увисла); повітря таке, що можна краяти.

Вырубить • Что написано пером, того не вырубишь и топором – що написано пером, того не виволочеш (не витягнеш, не вивезеш) і волом. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано — того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не притачаєш. Пр.

Забивать • Забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому. • Забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі). • Забить в барабан(ы) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти. • Забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиш); (лок.) здибати. [Забили в скрипицю Та й повезли до прийому. Шевченко. Ноги здибають, руки сплутають і везуть до прийому. Руданський.] • Забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити. • Забить нож, топор – затупити ніж, сокиру. • Забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що. • Забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт).

Написано • На лбу написано (разг.) – на чолі (на лобі) написано. • На роду написано кому (разг. устар.) – так судилося кому; так на віку (на роду) написано кому. • Что написано пером, того не вырубишь топором – що написано пером, того не вивезеш (не витягнеш, не виволочиш) і волом. Пр. Писаного сокирою не вирубаєш. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано, того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш — не приторочиш. Пр.

Перо • Бойкое перо у кого – спритне перо у кого (має хто); вправна рука у кого; вправну руку має хто. • Владеть пером (перен.) – орудувати (володіти) пером. • Ворона в павлиньих перьях – Див. ворона. • Единым (одним) росчерком (почерком) пера (сделать что) – одним розчерком (одним черком) пера; (іноді) не довго думавши (не міркуючи багато). • Пишут не пером, а умом – не перо пише, а розум. Пр. Пишуть не пером, а розумом. Пр. • Пух и перья летят от кого – аж пір’я летить з кого; пух і пір’я летять з кого. • Что написано пером, того не вырубишь топором – що написано пером, того не витягнеш (не виволочиш, не вивезеш) і волом. Пр. Написавши пером, не витягнеш і волом. Пр. Що написано, того не змиєш. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відітнеш — не приточиш. Пр.

Работа • Брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого. • Браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці). • Вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (іноді тавтологічне) робити роботу. [Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу. Н. п.] • Всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому. • Работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття. Пр. Ходив би в злоті, якби не дірка в роті. Пр. Заробив кревно та й пропив певно. Пр. • Работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече. Пр. Гуляй, тату, завтра свято. Пр. Сиди, Векло, ще не смеркло. Пр. Ще далеко Ілля, ще напряду я. Пр. Сиди, Тетяно, бо ще рано. Пр. • Работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника. • Работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві. • Сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити — роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий. Пр. Одклад не йде на лад. Пр. Краще тепер, як у четвер. Пр. З одкладу не буде ладу. Пр. • Сизифов труд (сизифова работа) – Див. сизифов. • Топорная работа – незграбна (груба) робота; робота — аж пальці знати. • По работе и плата – яка робота, така й плата. Пр. Хто робить — голий не ходить. Пр. Хто вітрові служить, тому димом платять. Пр. Як собаку годують, так він і гавка. Пр.

Рубить • Рубить до корня, до последнего – упень рубати. • Рубить с плеча – рубати (тяти) з (з-за) плеча. [Складна це досить річ — минулий рік судити, Не завжди варто тут рубати з-за плеча. Рильський. І Гриць завів тієї, як голота Провчила в корчмі дука-багача… Співає гордо, ніби тне з плеча. Рильський.] • Рубят и топоры до поры – до часу глек (дзбан) воду носить. Пр. Кусають комарі до пори. Пр.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

топо́р соки́ра,-ри, топі́р,-по́ра, колу́н,-на́ т. авари́йный соки́ра аварі́йна т. кузне́чный соки́ра кова́льська т. пло́тничий соки́ра тесля́рська т. пожа́рный соки́ра поже́жна

топо́рик соки́рка,-ки, топіре́ць,-рця́ т.-плани́метр соки́рка-планіме́тер,-ки-планіме́тра, топіре́ць-плані́метер,-рця́-планіме́тра

топори́ще топори́ще,-ща

топо́рный соки́рний

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ба́рда – 1) секира, топор для бочарных работ; 2) краюха хлеба.

Берди́нка – маленький топор.

Заглеме́дзок, -дзка – топорный, грубо сделанный предмет.

Зацю́кати – затюкать (топором).

Кльо́мзати – тюкать, рубить (топором).

Носо́к, -ска́ – 1) ум. от ніс; 2) носок; 3) клюв птицы; 4) носок (обуви); 5) (у яйца) острый конец; 6) передняя часть, передний угол лезвия топора; 7) (мн.) игра (носки).

Підцю́кати – подрубить (топором).

Соки́ра – секира, топор.

Соки́рний – топорный.

Тесли́ця – 1) резец для вырезывания деревянных ложек; 2) плотницкий топор.

Тесло́ – плотничий топор.

Топіре́ць, -рця́ – 1) топорик; 2) палка с секирой.

Топірня́, -ні́ – 1) часть плуга; 2) доска для помещения топора.

Топоре́ць, см. Топіре́ць.

Фара́ґів, -ґова – топор.

Цюпа́чка – топорик (плохой).

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Без ножа зарезал. Без топора зарубил. — 1. Без ножа зарізав. 2. Без огню пече. 3. Без мила голить. 4. Тепер хоч камінь на шию та в воду. 5. Як кат утяв. 6. Як різцем одрізав.

Что написано пером, того не вырубишь топором. — 1. Що написано пером, того не виволочеш волом.

Долг платежем красен. Див. Как аукнется, так и откликнется. — 1. Як беруть - сто коней дають, а візьмуть і одного не дають. 2. Як лихо, то й «ходи, Петрико», а як п’ють та їдять, то на Петрика не глядять. 3. Як утопає - сокиру даває, а як порятують і топорища жалує.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

топори́ще, -ща, -щу, -щем; -ри́ща, -ри́щ

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Балда́, -ди, ж. 1) Большой топоръ. Вх. Зн. 1. 2) Неуклюжая, неповоротливая женщина. Ном. № 13951. 3) Въ загадкѣ: далда-балда — свинья.

Ба́лта, -ти, ж. 1) Топоръ. Вх. Зн. 1. См. Балда. 2) Жидкая грязь. Шух. І. 81.

Барда́, -ди́, ж. 1) Краюха хлѣба. Шейк. 2) Топоръ особой формы. Въ хотин. у. и у гуцуловъ: родъ плотницкаго топора съ широкимъ лезвіемъ. Шух. І. 87. Казала йому хату ставити без барди і сокири. Чуб. V. 819. А кедрина не калина, я сам їй тесав, що зарубав яснов бардов, як в серденько тяв. Федьк. ІІІ. 168. Ум. Барди́чка, ба́рдочка. Як затну бардичку до бука. Федьк. І. 97.

Барда́ш, -ша́, м. Большой топоръ. Каменец. у. Вх. Зн. 2.

Ба́ртка, -ки, ж. Верхняя часть топірця, имѣющая форму топора. Части ея: обу́х и плас съ ві́стрям. Шух. I. 289.

Берди́нка, -ки, ж. Маленькій топоръ. Побіг я до мельника, позичив бердинки, прорубав дупло. Чуб. І. 215.

Борі́дка, -ки, ж?. 1) Ум. отъ борода. Левиц. Пов. 179. Його брівоньки — так, як шнурочок, його борідка — золотенькая. Чуб. ІІІ. 208. Здурів скажений цап, ріжки назад загнувши, замекав, заскакав. Греб. 362. 2) Нижняя или задняя часть лезвея топора. Сим. 24. Шух. І. 175. 3) Щетка на ногѣ лошади. В пісок ногами по борідки врився (кінь). К. МХ. 24. 4) = Бородиця 4. Гол. Од. 36. 5) — царська́. Раст. Mirabilis jalapa L. Анн. 217. Од причілка цвів кущ панської рожі, цвіли всякі квітки — й гвоздики, й чорнобривці, й царська борідка, й кручені паничі. Левиц. V. 23.

Ву́хо, -ха, с. 1) Ухо. Те́пло, як у ву́сі. Очень тепло. Ном. № 10285. Ти́хо, як у ву́сі. Полная тишина. Роспусти́ти ву́ха. Развѣсить уши, слушать со вниманіемъ и довѣріемъ. См. Ухо. 2) Ушко сосуда. Шух. 264. 3) Часть кушки (см.). Шух. І. 169. 4) Ухо, проухъ въ различныхъ инструментахъ для продѣванія рукоятка (напр. въ сапі, въ большой пилѣ, топорѣ и пр.). Шух. І. 164. МУЕ. ІІІ. 30. Сим. 24. 5) Въ желѣзномъ лемехѣ плуга гнѣздо, въ которое вставляется чепі́га. Вас. 199. 6) Шипъ бревна или бруса (въ постройкѣ, снарядѣ), входящій въ углубленіе. Шух. І. 90, 255. 7) Шипъ вала, которымъ валъ опирается на подставку. Шух. І. 235. 8) Шипъ, пятка дверей или воротъ, входящая въ гнѣздо и вращающаяся въ немъ. Шух. I. 87, 93. Ум. Ву́шко, ву́шечко.

Гальмі́з, -за, м. Отверстіе въ обухѣ топора для вставки топорища. НВол. у.

Галяба́рда, -ди, ж. 1) Алебарда. 2) Особый видъ топора. НВол. у.

Голова́, -ви́, ж. 1) Голова. Що голова, то розум. Посл. У го́лову захо́дити, зайти́. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходи́ти. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. У го́лову (го́лови) кла́сти, покла́дати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. Наложи́ти голово́ю, лягти́ голово́ю. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. В голові́ мені́ (тобі́....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. У голова́х. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. Під го́лови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. У го́лову взя́ти, забра́ти. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки. Рудч. Ск. І. 200. По моїй голові́. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. На мою́, твою́.... го́лову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б’ються на гончарову голову. Ном. № 3148. Шоб тебе́ у жи́то голово́ю. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. За твоєю (його́ и пр.) голово́ю. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. Го́лову кому́ ї́сти, жува́ти. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. У голові́, у голо́вці було́. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. Голова́ в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька. 2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. Цвілі́ го́лови. Глупцы. Ном. № 6303. 3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751. 4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95. 5) ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI. 6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у. 7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24. 8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24. 9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у. 10) = Маточина. Рудч. Чп. 250. 11) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179. 12) Часть толчеи. См. Стула походюча. Шух. I. 162. 13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155. 14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоя́нська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. Голо́вка, голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, голо́вочка, голі́вочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. Голови́ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.

Ґе́льґів, ґова, м. Орудіе древосѣковъ въ родѣ топора, у котораго вмѣсто широкаго лезвія подобіе птичьяго клюва внутрь загнутаго. Части: деревянное топори́ще, обу́х, па́зухи (стѣнки отверстія для топорища), фавда — четырехгранный клювъ съ дзюбко́м на концѣ; отъ удара дзюбок впивается въ конецъ бревна, которое древосѣкъ потомъ тащитъ, держа за топорище. Шух. I. 175, 176.

Де́ржално, -на, с. Рукоятка, ручка. Ном. стр. 287. Мир. ХРВ. 9. У топора — топорище. Сим. 24.

Дорні́нка, -ки, ж. Топоръ на длинномь топорищѣ для срубыванія деревьевъ, названный по мѣсту (Дорна-Ватра) изъ. котораго такіе топоры доставляются. Шух. І. 175.

Жа́ло́, -ла, с. 1) Жало насѣкомаго, языкъ у змѣй. І гади з гострими жалами шипіли, корчились, повзли. Котл. Ен. 2) Остріе иголки. 3) Лезвее ножа, топора, косы. Сим. 24. Я різонув, дак жало так і завернулось. Ум. Жа́льце.

За́плішка, -ки, ж. Заклинокъ, клинышекъ для заклинки, закрѣпы топорища, ручки молотка и пр. Ум. За́плішечка.

Заплі́шувати, -шую, -єш, сов. в. запліши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Заклинивать, заклинить, закрѣплять, закрѣпить ручку топора, молотка, ножку въ скамьѣ и пр., вбивая въ конецъ, входящій въ отверстіе, клинышекъ. Чуб. VII. 403. Заплішив ніжку в ослоні. Константиногр. у. Запліши щабель у драбині, а то хитається. Харьк. у. 2) Переносно, преимуществ. въ сов. в.: сказать въ заключеніе, закончить рѣчь. «Та вже не що, становіться!» заплішив соцький. О. 1862. IX. 64. 3) Заслать (въ ссылку), засадить (въ тюрьму). Заплішили його аж у Сібіряку. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.

Зацю́кати, -каю, -єш, гл. Начать слегка рубить топоромъ.

Напо́рювати, -рюю, -єш, сов. в. напоро́ти, -рю́, -реш, гл. 1) Предъ очищеніемь срубленнаго дерева отъ коры: прорѣзывать, прорѣзать вдоль всего дерева остріемъ топора кору. Шух. І. 177. 2) Нарывать, нарвать въ большомъ количествѣ.

Носо́к, -ска́, м. Ум. отъ ніс. 1) Носикъ. У моєї мами носок довгий. Г. Барв. 504. 2) Клювъ птицы. Рання пташка носок чистить. Чуб. І. 261. 3) Носокъ (обуви). Перебуйся назад носками. Ном. 4) У яйца: острый конецъ. 5) Передняя часть, передній уголъ лезвея топора. Сим. 24. Шух. І. 175, 182. 6) мн. Игра: носки.

Обу́х, -ха, м. Обухъ въ топорѣ; обух есть также въ подобныхъ топору инструментахъ. — см. Ґельґів, топірець. Шух. І. 175, 289. Мов собаку уб’ють обухом. Шевч. Ум. Обу́шок.

Підцю́кати, -каю, -єш, гл. Подрубить топоромъ.

Плече́, -ча́, м. 1) Плечо. 2) Въ столбѣ, заканчивающемся шипомъ, — часть его по сторонамъ шипа. Уман. и Гайсин. у. 3) Часть топора, также сапіни. См. сокира, сапіна. Шух. І. 175, 176. 4) Часть маґлівниці. Шух. І. 154. 5) Зарѣзка въ спицѣ колеса, вставляемая въ ступку. Вас. 147. 6) Часть кухонной печи. А в нашої печі золотії плечі, а срібні одвірки, — дайте нам горілки. Грин. III. 472. 7) Въ сукновальной толчеѣ: бревно въ валу, подымающее пестъ. Шух. І. 113. 8) Верхняя горизонтальная часть ярма, лежащая на шеѣ вола. Шух. І. 165. Ум. Пле́чико, плічко́, пле́ченько. До стіни оченьками, до дружбоньки плеченьками. О. 1862. IV. 18. Ум. Плечи́ці употр. только во мн. ч. Маркев. 70. Мкр. Н. 10. Обстели мені плечиці мої хрещатим барвінком. Грин. ІІІ. 496. Тут наша дівчинонька ходила, кіскою плечиці укрила. Мил. 133.

Поцю́кати, -каю, -єш, гл. Слегка порубить топоромъ, саблей. Козак лежить і поцюканий, і порубаний. ХС. II. 196.

Ру́чка, -ки, ж. 1) Ум. отъ рука. Літом ніжкою, а зімою ручкою. Ном. № 559. А нуте з білих ручок! — говорятъ молодой хозяйкѣ, когда потчуетъ напиткомъ. Ном. № 11518. У ру́чки з ким бра́тись. Вступать съ кѣмъ въ рукопашную, бороться или биться. Лохв. у. 2) Рукоятка многихъ инструментовъ и орудій, напр. въ топорѣ — топорище (Сим. 24), въ вилкѣ — черенокъ (Шух. І. 291), рукоятка въ пилѣ (Шух. І. 175), въ ножницахъ — часть, куда входять пальцы (Шух. І. 153), въ косовищѣ — рукоятка, за которую держится косарь правой рукой (Шух. І. 169), у келефа — верхняя часть, за которую держится рука (Шух. І. 274), ру́чка у огнива (Шух. І. 284, у лучка́, которымъ приводится въ движеніе валикъ ремісника (Шух. І. 257), у три́ба (МУЕ. III. 17) и пр. 3) Каждая изъ пары желѣзныхъ дужекъ сундука, за которыя берутся руками при передвиганіи сундука. Пас. 150. 4; Грифъ струннаго инструмента (бандури, кобзи, торбана). КС. 1882. VIII, 281, 1892. III. 383. 5) Въ мельницѣ часть корытца (висящаго подь ковшемъ), за которую трясетъ корытце коникъ (см. Коритко, риштак). Мик. 481. 6) Одна полоса покоса. Вх. Зн. 5. Пройшли одну ручку. 7) – Бо́жої Ма́тері. Раст. Anastatica dierochumtica L, іерихонская роза. ЗЮЗО. І. 31. 8) — Пресвято́ї Дїви. Раст. Gymnadenia conopsea. Лв. 99.

Сапі́на, -ни, ж. Инструментъ древорубовъ: на топорище насаженъ (такимъ образомъ какъ и топоръ) родъ желѣзнаго клюва, загнутаго внутрь; части: топори́ще входить въ плече з п’я́ткою, клювъ — штіль, загнутый конецъ его — паль. Шух. І. 176.

Свирі́лка, -ки, ж. Ум. отъ свиріль. Прадід Адам і дядько Хам зайграли в свирілки. КС. 1882. IV. 170. Ум. Свирілочка. В правій руці свирілочка, а в лівій топорець (у вівчаря). Шух. 1. 202.

Соки́ра, -ри, ж. 1) Топоръ, сѣкира. Часть ея: жа́ло — лезвіе, борі́дка — задняя часть лезвія, носо́к — его передняя часть, що́ки — бока, голова́ — часть возлѣ обуха, у́хо — дыра, въ которой укрѣплено топорище, ру́чка, де́ржално — топорище. Сим. 24. У гуцуловъ: ві́стрє = жало, части его также носо́к и борі́дка, выше — плече́, возлѣ обуха — ши́я, па́зуха = ухо, топори́ще — топорище. Шух. І. 175. 2) Родъ писанки. КС. 1891. VI. 379. Ум. Соки́рка, соки́рочка.

Соки́рний, -а, -е. Топорный.

Сокирня́, -ні́, ж. Деревянный полукругъ у плуга, служащій для измѣненія ширины паханія, а также и для помѣщенія инструментовъ (топора, бурава и пр.).

Тесли́ця, -ці, ж. 1) Родъ рѣзца, которымъ вырѣзываютъ деревянныя ложки. Вх. Зн. 69. Большихъ размѣровъ — для выглаживанія внутренности корыта, уже выдолбленнаго. Шух. І. 249. 2) Плотничій топоръ. Вх. Зн. 69.

Тесло́, -ла, с. Родъ плотничьяго топора.

Топі́р, -пора́, м. Родъ топора съ длинной рукояткой. Ум. Топоре́ць, топі́рчик. А топірці наробили із самої сталі, — пішов Штолюк із Мироном та воює пани. Гол. III. 59.

Топірня́, -ні́, ж. Часть плуга: доска для помѣщенія топора. Чуб. VII. 399.

Топоре́ць, -рця́, м. 1) Ум. отъ топір. 2) Топорикъ, родъ трости съ топорикомъ (металлическімъ или деревяннымъ) вмѣсто набалдашника. Шух. I. 289, 128, 129. Гол. Од. 70.

Топори́ще, -ща, с. 1) Рукоятка топора, топорище. Шух. І. 175, 176. Як утопає, сокиру даває; а як порятують, і топорища жалує. Ном. 2) Въ топорці і келефі — самая палка. Шух. І. 289, 273, 274.

Уза́пліш, нар. Заклинивши. Набий сокиру на топорисько взапліш. 2) Сплошь. Мороз іде вісім день взапліш.

Утопа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. уто́пнути, -пну, -неш, гл. Утопать, утопнуть, тонуть, утонуть. Як утопає, сокиру даває, а як порятують, і. топорища жалує. Ном. № 2333.

Фара́ґів, -ґова, м. Топоръ. Вх. Зн. 74.

Фараґівча́, -ча́ти, с. Топорикъ. Вх. Зн. 74.

Цюк, меж., выражающее легкій ударъ топора. Чуб. І. 215. Грин. І. 220. Почав рубать: цюк раз, цюк удруге. Стор. II. 70. Заміривсь сокирою та цюк по тому ціпку. Грин. II. 184. А ні цюк. Ни капли; ни крошки, нисколько. Горілки в барилі а ні цюк. Не робить діла а ні цюк.

Цю́кання, -ня, с. Легкіе удары топора.

Цю́кати, -каю, -єш, гл. Слегка рубить топоромъ. Сидить собі чоловік та й цюкає щось сокирою. Грин. І. 291.

Цю́кнути, -кну, -неш, гл. Одн. в. отъ цю́кати. Слегка рубнуть топоромъ. Підійшов до дерева, цюкнув сокирою.... Рудч. Ск. II. 80.

Чага́рь, -ря́, м. Лѣсная поросль, кустарникъ. Чуб. V. 1022. В чагарях над річкою. Г. Барв. 350. Не ходи, козаче, під низом: переросла дороженька хмизом. — Єсть у мене топорець гостренький, то й висіче чагар густенький. Млр. л. сб. 244. Пустили гончих в чагарі. Котл. Ен. IV. 44. Ум. Чагаре́ць, чагарочок. Чуб. III. 282. Приїзжає у чагарець: зараз тут вовчиця схопилась. Рудч. Ск. І. 121.

Ши́я, ши́ї, ж. 1) Шея. Гне шию, як віл у ярмо. Ном. № 1293. Шия — хоч обіддя гни, — такая толстая. Ном. № 8595. 2) Часть печи надъ коміном. Чуб. VII. 381. 3) Часть топора. См. Сокира. Шух. І. 175. Ум. Ши́йка, ши́єчка.

Щока́, -ки́, ж. 1) Щека. За скоки обіб’ю і щоки. Ном. № 12479. 2) Бокъ топора. Сим. 24. Ум. Щі́чка. Сльози на щічках. МВ. III. 10.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Вицю́кувати, -кую, -єш, сов. в. ви́цюкати, -каю, -єш, гл. Не спеша ударяя топором, что-либо смастерить. Мене сокира прохарчує, на хліб собі вицюкаю. Пир. у. Конон.

*Колу́н, -на́, м. Топор для раскалывания дров. Поклав колуна біля дров, та якась лихая душа й потягла. Киев.

*Надцю́кувати, -кую, -єш, сов. в. надцю́кати, -каю, -єш, гл. Отрубывать, отсекать, отсечь (топором, ножом) часть, немного.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Топор — соки́ра, -ри; Т. колун — колу́н, -на́; Т. легкий — легка́ соки́ра; Т. малый — мала́ соки́ра.

*Топорище — сокири́ще, -ща.

*Легкий — легки́й; Л. атлетика легка́ атле́тика; Л. блиндаж — легки́й блінда́ж; Л. кирка-мотыга — легки́й моти́ко-дзьоба́к; Л. пулемет — легки́й кулеме́т; Л. телефонный провод — легки́й телефо́нний про́від; Л. топор — легка́ соки́ра.

*Малый — мали́й; М. кирко-мотыга — мали́й моти́ко-дзьоба́к; М. лопата — мала́ лопа́та; М. напряжение (тока) — мала́ напру́га; М. отверстие — мали́й отвір; М. привал — коро́тка посто́янка; М. топор — мала́ соки́ра; М. шанцевый инструмент — мали́й ша́нцевий струме́нт.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Coronilla varia L. — в’я́зіль барви́стий (Ру, Оп); в’язель пестрий (Во), ди́вань пе́стра (Вх1, Вх6, Мл; Жл), кучеря́вий горо́шок (Сл, Ру; Ан, Ів, Mk, Мс, Мг — СТ, ЗК); барабо́льки (Мс — СТ), би́кинь (Мг — ЗК), б’язь (Сб — ПД), вазє́ль (Лс2 — ПЦ), ви́ґа (Сб — ДС), ви́ка ди́ка (Сб — СТ, ВЛ, ДС), вінок-горошок (Ан, Mk — СТ), в’язеле́ць (Сб — ДС), в’я́зель (Ан, Сл, Сб — СД, СТ), в’язєль (Лс2 — ПЦ), в’я́зіль (Чн, Ан, Ln, Ян2, Ів, Сл, Мс, Мг — СД, СТ, СЛ, ЗК), в’я́зіль горо́дній (Ан, Сб — СТ, БО), в’я́зіль скорпіо́новий (Мс — СТ), в’язь ку́рина (Мг — ЗК), гирча́к (Мс — СТ), гірча́к (Ан, Ян1, Ян2, Ян4, Сл, См, Сб — СД, СТ, ВЛ, СЛ), гірчак колінчастий (Км), головашник (Ан — СТ), горі́шина (Нв, См — СД, ВЛ), горішина́ души́ста (Сб — СТ), горо́х (Мг — ЗК), горо́х ди́кий (Мг — ГЦ, ЗК), горо́х ку́рячий (Мг — ЗК), горо́х потя́чий (Мг — ЗК), гороша́нка (Мг — ЗК), гороша́нка ди́ка (Сб — ЗК), горо́шок (Ан, Сл, Ос, Рм, Мс, Мг, Сб — ЗАГ), горо́шок бі́лий (Ан, Ів — СТ), горо́шок вере́б’ячий (Сб — ПС), горошок вороблячий (Нв — ВЛ), горо́шок гороби́ний (Сб — СД, СТ, ВЛ), горо́шок гороби́ний лісови́й (Сб — СД), горо́шок гороб’я́ний (Сб — ЗК), горо́шок горо́б’ячий (Ан, Ів, Сл — СТ), горо́шок ди́кий (Ан, Мг, Сб — СТ, ПД, ВЛ, СЛ, ДС, ГЦ), горо́шок души́стий (Мс — СТ), горошок колінчатий (Сл), горо́шок котя́чий (Мс — СТ), горо́шок ми́шачий (Сб — СД), горо́шок паху́чий (Мс, Сб — СД, ЗК), горо́шок польови́й (Ан, Мс, Сб — СД, СТ, ПД, ВЛ, БО), горо́шок цвітни́й (Мс, Сб — СТ), горча́к (Мс — СТ), грабельки́ (Ан, Сб — СЛ, БО), дивань (Нв — ДС), дя́тельник (Лс2 — ПЦ), іспарце́т (Сб — СД), ка́шка (Ум, Мл, См, Мг, Сб — СТ, ПД, ВЛ, ДС, ЗК), ки́ця (Км, Мс — СТ), кішка (Пс), кле́вер бі́лий (Сб — СЛ), клєваре́ць (Лс2 — ПЦ), комани́ця (Мг — ЗК), комани́ця ди́ка (Мг — ЗК), команічка (Гб — ЛМ), комини́ця (Сб — БУ), ко́ники (Лс2 — ПЦ), косни́к (Сб — ПС), кошка (Рг1, Мн, Mk — ПД), кудря́вчики (Км, Мс — СТ), ку́кіль (Пч — ЗК), кукі́льниця (Hl, Мг — БУ, ЗК), куку́ль (Мг — ЗК), ла́пки котя́чі (Мс — СТ), люце́рка (Сб — ПД), многоцві́т (Ан, Сб — СТ, СЛ), оро́х (Мг — ЗК), паху́чка (Мг — ЗК), пенцачо́к (Кар — ДС), перелет хати (Ан — ПС), переле́та (Сб — ВЛ), пере́рва (Кч — БО), пере́стра́х (Жл, Сб — ДС), пови́тиця (Кч — БО), рожочки (Ос — ПД), ромек (Ан — СД), рутва (Ан — СЛ), рябина польова (Ан — СЛ), самокє́(и́)ша (Шх, Ду, Мг — ГЦ, ЗК), семисильник (Ос — СД), сімдесят колінців (Сл — СТ), со́рок три колі́нця (Мс — СТ), струч польовий (Го2 — СЛ), стручки миш(ач)і (Ан, Км — СЛ), топірник (Км), топорни́к (Мг — ЗК), тра́вка (Сб — СЛ), фасольки́ (Мг — ГЦ), чахотошна трава (Ан — СЛ), чі́чарка (Мг — ЗК), я́звинь (Мг — ЗК).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Топо́рикъ = соки́рка, топоре́ць (С. Ш.).

Топори́ще = соки́рня, топори́ще (С. Ш.), топори́сько. — Як утопає, сокиру даває, а як порятують, і топорища жалує. н. пр. — Загубивши сокиру, добре й топорисько. н. пр.

Топо́рный = 1. соки́рний. 2. соки́рницький, кострубова́тий. — Сокирницька робота. Лев. — Робота міцна, добра, та кострубовата, не до вподоби панам. Кн.

Топо́рщиться, растопо́рщиться = надима́ти ся, наду́ти ся, розду́ти ся, настовбу́рчувати ся, настовбу́рчити ся, пиша́ти ся і д. Напыща́ться і Надува́ться 4. і 5.

Топо́рщить, растопо́рщить = топи́рити (С. Ш.) і д. Растопы́ривать.

Топо́ръ, топо́рикъ = соки́ра (С. Л.), соки́рка, топо́р (С. Ш.), топоре́ць (С. Ш.), маленький на одну руку — однору́шня соки́ра, широкий — барда́ш, малий з вигнутим топорищем — барда (С. Ш.), з товстим обухом — колу́н (Лев.), дорожнїй (палка з сокиркою) — ке́леп (С. З.), тупий — тупа́к, тупи́ця (С. Ш.).

Выруба́ть, ся, вы́рубить, ся = виру́бувати, ся, ви́рубати, ся; зру́бувати, зруба́ти; (все) — повиру́блювати, позру́бувати, ви́стинати, постина́ти; (сокирою, цюкаючи) — ви́цюкати. — Вирубай сучок з колоди, та тодї й обтеши. — Зрубав собі добру комору. — Увесь лїс повирублювали. — Вы́рубить ого́нь = ви́кресати огню́. — Что напишешь перо́мъ, не вы́рубишь и топоро́мъ, н. пр. = що напи́сано перо́м, того не ви́тягнеш і воло́м. н. пр.

Держа́лка, держа́ло = (шаблї, меча́, мі́тли черпака то-що) — де́ржално, держа́к, (цїпа) — цїпилно, (кочерги) — кочержи́лно, (сокири) — топори́ще, топори́сько. С. Л. — Рубай, сину, ясенину — буде кочержилно. н. п. — Як утопає, сокиру даває; а як порятують, і топорища жалує. н. пр. — Загубивши сокиру, добре й топорисько. н. пр.

Забива́ть, ся, заби́ть, ся = 1. забива́ти, ся, вбива́ти, ся, заби́ти, вби́ти, ся. — Забивати палї. — Забити шпари. — Вбити вовка. — Треба кілок у землю забить. С. Аф. 2. зату́ркувати, приголо́мшувати, глу́зд одбива́ти, забива́ти, зату́ркати і т. д. — Хлопець був як слїд, та як почали товкти трохи не щодня, зовсїм глузд одбили. 3. зала́зити, залїза́ти (куди, ховаючись), забива́ти ся. — Забив ся дурнїсїнько у город — опізнивсь па базарь. С. Аф. — Заби́ть ножъ, топо́ръ = затупи́ти ні́ж, соки́ру. — Заби́ть трево́гу = вда́рити на ґва́лт, на споло́х, зґвалтува́ти. — Заби́тый = приголо́мшений.

Закли́нивать, заклини́ть, ся = заплїшувати, заплїши́ти, ся (С. Аф. З.), заклинцьо́вувати, заклинцюва́ти, ся. — Треба заплїшити топорище, бо спадає сокира. — Заплїши ніжку в ослонї. Чайч.

Насади́ть, насажда́ть, наса́живать, ся = 1. насади́ти, посади́ти, сади́ти, наса́жувати, розса́жувати, ся, понаса́жувати. — Посадили хлїб у піч. — Посажу коло хатини, на спомин дружинї, і яблуню і грушечку. К. Ш. – Насадили картоплї, а вона вся померзла. — Понасажував скрізь стільки дерева. Чайч. 2. завести́, увести́, запрова́дити, заво́дити, уво́дити, запрова́жу(джу)вати, ся. — Почали нові порядки скрізь заводити. 3. насади́ти, наби́ти, наса́жувати, набива́ти, ся, понаса́жувати, понабива́ти. — Насадив сокиру на топорище. 4. (у кравцїв) — наши́ти, приши́ти, нашива́ти, пришива́ти, ся, понашива́ти. — Приший ґудзики до чумарки.

По́росль = 1. чага́р, чагарни́к, чагарі́, кущі́, молодни́к. — Є у мене топорець гостренький, той висїче чагар густенький. н. п. Б. 2. па́молодь, па́молодок, па́рост, па́росток, па́гонець і т. д. д. О’тпрыскъ. — І дерево якусь надїю має, хоч зрубане, ще мислить зеленїти і паростки пускає молодиї. К. І. — А од коріння тихо-любо зелені парости ростуть. К. Ш. — Твій рід розмножить ся на сьвітї і памолодь кругом тебе рости ме. К. І.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)