Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 131 статтю

Шукати «троп*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Вслед – слідко́м, слідо́м, услі́д, на́слідці. • Итти в. (следом) за кем – в тропи́ йти за ким. • Итти вслед за кем, не выпуская из вида, с целью проследить – іти́ на́зирці, на́зирком, на́глядці.

Го́рный – 1) гі́рський, гі́рний, горови́й, верхови́нський. [Гі́рський розбі́йник. Горова́ вода́. Верхови́нські озе́ра]. • Го́рная цепь – гі́рське па́смо, па́смо (па́смуга) гір. [Па́смуги Тієнь-Шану]. • Го́рный кряж, хребет – гі́рський кряж (р. кряжа́). • Го́рная равнина – полони́на, ум. полони́нка, полони́ночка. • Го́рная тропинка – гі́рська сте́жка, (гал.) плай (р. плая́); 2) (нагорный) нагі́рний, наго́ряний. [За́мок нагі́рний. Наго́ряна земля́]; 3) (покрытый горами) гі́рський, горя́нський [На́ша місце́вість степова́, а не гі́рська (Крим.). І на Дніпро́вій Украї́ні, і на горя́нській за кордо́ном (Мордов.)]; 4) (рудокопный) гірни́чий, гі́рський. • Го́рный инженер – гірни́чий інжені́р, інжені́р-гірни́к. • Го́рное дело, промысел – гірни́цтво. • Го́рный институт – гірни́чий інститу́т. • Го́рное правление – гірни́ча упра́ва; 5) минер. и геол. Го́рная порода – гі́рська поро́да, горотві́р (р. горотво́ру). • Го́рное масло – гі́рська олі́я. • Го́рный хрусталь – гі́рський кришта́ль.

Доро́га – 1) (в букв. смысле и переносно – как поведение) доро́га (ум. дорі́жка, дорі́женька, дорі́жечка), шлях (ум. шляшо́к, р. -шку́), путь (ж. р. пути́), тропа́ (ум. тро́пка). [З ба́тька була́ люди́на че́сна, а син пішо́в и́ншою доро́гою. По-під те́мним га́єм іду́ть шляхо́м чумаче́ньки (Шевч.). Шляшо́к би́тий звива́вся до мі́ста (М. Вовч.). Перед вікно́м широ́ка би́та путь. Моско́вський по́їзд стої́ть на тре́тій путі́]. • Доро́га большая, торная, торговая – би́тий шлях, вели́кий шлях, гости́нець (р. -нця). • Д. проезжая – проїзни́й шлях, проїзна́ доро́га. • Д. столбовая, почтовая – верстови́й (стовпови́й) шлях. • Д. железная – залізни́ця, залі́зна ко́лія. • Д. просёлочная – путіве́ць (р. -вця́) (Г. Барв.). • Д. перекрестная – перехре́сний шлях, середохре́сна доро́га, (гал.) крижова́ доро́га. • Д. окольная – маніве́ць. [Хто манівця́ми просту́є, той удо́ма не ночу́є (Присл.).]. • Д. на гору из оврага, от берега – узві́з (р. узво́зу). [Бо́ричів узві́з]. • Д. для прогона скота – прогі́н (р. -го́ну). • Д. уторенная (летом) – нако́чений шлях; (зимой) нате́ртий, уте́ртий шлях. • Гладкая санная доро́га – плавки́й шлях. • Установившаяся дорога – становки́й шлях. [Пої́демо неха́й, як становки́й шлях бу́де]. • Д. ухабистая – вибо́їста путь. • Д. весенняя, летняя, зимняя – вешня́к, літня́к, зимня́к. • Д. забитая снегом – забивна́ путь. • Д. с колотью – грудна́ путь. • Д. покрытая шероховатым льдом – дерешува́тий шлях. • Часть доро́ги, по которой бегут лошади – ступа́. • Боковые части доро́ги – обо́чини. • Без доро́ги – бездорі́жно, бе́здоріж. [Пішо́в бездорі́жно, навмання́]. • Место расхождения доро́г – ро́звилки, перехре́стя. • Какою доро́гою? – яки́м шляхо́м? кудо́ю? • Вот этой доро́гой – сюдо́ю, осюдо́ю. • Той доро́гой – тудо́ю. • По доро́ге – по руці́; в завороті́. • Не по доро́ге – не по руці́, не в завороті́, не в шляху́. • Живущий за дорого́й – задоро́жній; 2) (путешествие) доро́га, по́дорож, путь (р. пути́). • Дальняя доро́га – вели́ка доро́га, дале́кий шлях, дале́кая путь. [Ой не їдь, си́нку, у вели́ку доро́гу. Дале́кая путь, хвили́ни не ждуть (Л. Укр.). В дале́кую путь піду́ (Грінч.)]. • Собираться в доро́гу – лаштува́тися (ла́годитися) в доро́гу, в путь. • Тянет в доро́гу (шутл.) – мандрі́вочка па́хне. [А вже весна́, а вже красна́, із стріх вода́ кра́пле, молодо́му чумако́ві мандрі́вочка па́хне]. • Устать от доро́ги – стоми́тися з доро́ги, здоро́житися. [Здоро́жився, все ті́ло боли́ть. Ді́ти такі́ були́ здоро́жені, що за́раз і посну́ли]. • Счастливой доро́ги – щасли́во! час до́брий, щасли́вої доро́ги! • Найти доро́гу, стать на настоящую доро́гу – ви́йти на пе́вний шлях, тропи́ вхопи́ти, тропи́ набі́гти. [Як-би мені́ вхопи́ти тіє́ї тропи́, де ща́стя (Г. Барв.). Не набіжу́ тропи́ (Г. Барв.)]. • Стать кому поперёк доро́ги – заступи́ти сте́жку, ста́ти попере́к шляху́, ста́ти на перешко́ді; (неблагоприятствовать) не́путити. [Це мені́ не́путить ото́й Ула́с Голова́тий, а то не взя́ли-б си́на в москалі́]. • Туда ему и доро́га – Свої́м шляхо́м пішо́в! – Так йому й тре́ба! Коту́зі по заслу́зі! «А як була́ поже́жа, то кра́дений кожу́х згорі́в». – Свої́м шляхо́м пішо́в!

Дури́ть – 1) (шалить) дурі́ти [Я дурі́ю], пустува́ти, жирува́ти, (беситься) кази́тися. [Кази́лися п’яне́нькі молоди́ці: танцюва́ли, вибива́ли тропака́]; 2) (делать несообразности, глупить) дурі́ти [Він дурі́є], дурува́ти, крути́ти (роби́ти) дурни́ці, вдава́тися в дурни́цю[і].

Захлю́пываться, захлю́паться – задри́пуватися, задри́патися, захлю́пуватися; захлю́патися, захлю́стуватися, захлю́статися, обля́пуватися, об[за]ля́патися, об[за]тала́пуватися, об[за]тала́патися, забрьо́хуватися, забрьо́хатися, затьо́пуватися, затьо́патися, забе́йкуватися, забе́йкатися. [Грязю́ка така́, що ми захлю́стались по са́мий пуп, як ішли́ по доро́зі (Харк. п.). Де калю́жа, тут і вда́рить тропака́. Забри́зкався, захлю́стався (Квітка). Забе́йкавсь у грязь (Куліш)].

Идти́ и Итти́ – 1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.

Иссле́живать, исследи́ть зверя – вислі́джувати, ви́слідити, тропи́ти, ви́тропити зві́ря.

Козеро́г – 1) зоол. Capra Ibex – ди́кий козе́л (-зла́), козорі́г (-ро́га); 2) астр. – козеро́[і́]г (-ро́га). • Тропик -га – тро́пік Козеро́га.

Круг – 1) (сомкнутая линия и перен.) ко́ло, круг (-га), о́бід (-бода) (ум. обіде́ць), окі́л (р. о́колу), ко́лесо. [Начеркни́ ци́ркулем вели́кий круг, а всере́дині в йо́му мали́й кружо́к (М. Грінч.). Побра́вшися дівча́та за ру́ки, ста́ли вели́ким ко́лом, а одна́ ді́вчина вступи́ла в сере́дину ко́ла (М. Грінч.). І так що-дня все ву́жчає те ко́ло, що в йо́му я все ти́хше ворушу́сь (Грінч.). У ко́ло става́йте. Рука́ми сплели́ся і ко́лом гуля́ють (Київщ.). Вітрякі́в о́кіл крила́тий Бенде́ри мов обгороди́в (Греб.)]. • Площадь -га – пло́ща кру́гу (ко́ла). • Начертить круг вокруг чего – накре́слити круг навко́ло чо́го, обцирклюва́ти, обкружля́ти що. • Идти кру́гом (о телах небесных) – іти́ ко́лом, ко́лесом, колува́ти. [Споконві́ку і до ві́ку хо́дить ко́лом без кінця́ (плане́та) (Самійл.). Ой ко́лом, ко́лом догори́ мі́сяць іде́ (Пісня). Ко́лесом со́нечко, ко́лесом вго́ру йде (Після)]. • Садиться, ставать в круг (кружок), кру́гом – сіда́ти, става́ти ко́лом, кружка́, кружкома́, кружа́лом. [Усі́ мовча́ли, сто́ячи ко́лом біля однії́ па́рти (Грінч.). Сіда́йте-ж бо кружка́ та слу́хайте (М. Вовч.). Парубки́ обсі́ли кружа́лом її́ ха́ту (М. Вовч.)]. Голова́ -гом идёт – голова́ о́бертом (о́бертнем) іде́; у голові́ моро́читься. • Всё пошло -гом – усе́ пішло́ о́бертом, о́бертнем (М. Вовч.). • Заколдованный круг – зачаро́ване ко́ло. • Кру́ги на воде – круги́, кружки́, жмурки́ (-кі́в). [Поскида́ли у во́ду тру́пи; ти диви́лась, як розстеля́лися-стели́лись круги́ широ́кії над ним, над си́ном пра́ведним твої́м (Шевч.). Шубо́вснув у во́ду, і вода́ широ́кими кружка́ми побі́гла від ньо́го (Коцюб.)]. • Круг около луны – кружа́ло. • Тёмные -ги вокруг глаз – синці́ (те́мні о́боди) попід очи́ма. [Земли́стий ко́лір обли́ччя, синці́ попі́д очи́ма (Коцюб.)]. • Круг семейный – роди́нне ко́ло, роди́нне ото́чення. • Круг (общество) людей – ко́ло (гурт (-ту), грома́да) люде́й, товари́ство, (слой) верства́. [Серед на́шого ко́ла (товари́ства) тако́го зви́чаю нема́ (М. Грінч.). Хто хо́че бу́ти бли́жчим і зрозумі́лішим яко́мусь гу́ртові люде́й, той його́ мо́вою пови́нен говори́ти (Єфр.). Письме́нство росло́ й розвива́лося само́ і все бі́льшу грома́ду люде́й до се́бе прихиля́ло (Єфр.). Старе́ письме́нство найду́жче одбива́ло в собі́ потре́би тіє́ї ви́щої верстви́, що його́ сплоди́ла (Єфр.)]. • Люди известного (своего) -га – лю́ди пе́вного (свого́) ко́ла (товари́ства), пе́вної верстви́ грома́дської, пе́вного (свого́) гу́рту (кру́гу), пе́вної (своє́ї) грома́ди. • В своём -гу – серед свої́х, помі́ж свої́ми, серед свого́ гу́рту (товари́ства, грома́ди), у своє́му гурті́ (товари́стві, грома́ді). • Широкие -ги общества – широ́кі грома́дські ко́ла, зага́л (-лу). [Зага́л росі́йської інтеліге́нції (Грінч.). Зага́л так зва́ного «українофі́льства» (Грінч.)]. • Придворный круг – дві́рське́ ко́ло. • Круг гостей – товари́ство госте́й, ко́ло госте́й. • В -гу гостей – серед госте́й, в гурті́ госте́й. • Круг (сфера) действий – ко́ло (круг) дія́льности. • Он не ограничивается узким -гом своих дел – він не обме́жується вузьки́м ко́лом свої́х справ. • Круг обязанностей – о́бсяг обо́в’я́зків. • Это входит в круг его обязанностей – це нале́жить до його́ обо́в’я́зків. • Круг (цикл) предметов рассмотрения – о́бсяг чого́. [Що-б то за істо́рія була́ украї́нського письме́нства, коли́-б вона́ ви́кинула з свого́ о́бсягу ма́ло не цілко́м усе́ старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). О́бсяг іде́й, що посо́вують напере́д лю́дськість, не виче́рпується ме́жами мину́лого й сьогоча́сного життя́ рі́дного наро́ду (Грінч.)]. • Круг дороги – круг, кружина́. [Хто кру́гу не бої́ться, той да́лі станови́ться (Приказка). А все-ж за́йва кружина́: ходи́ навкруги́ – через двір, ву́лицею, знов, дворо́м (Конис.)]. • Делать, сделать круг в дороге – кру́гу накида́ти, наки́нути, нада́ти, окружля́ти. [Шлях ваш коро́тший; я-ж нада́ти кру́га му́шу: ви ви́граєте аж два дні над ме́не (Куліш). Довело́сь до́брого кру́гу наки́нути, щоб небезпе́чне мі́сце обмину́ти (М. Грінч.). За́мість іти́ напряме́ць, він окружля́в до ме́не геть поза горо́дами (Новомоск. п.)]. • Тем путём ехать – большой круг делать – тудо́ю ї́хати ду́же о́бхідно́ (кру́жно). [Ї́хати на Ве́рбки кру́жно, а на Скрипаки́ ще кружні́ш бу́де (Вовч. п.)]. • Судный круг – су́дне[є] ко́ло. [У ра́ду, до су́днього ко́ла (Грінч.)]. • Спиться с -га[у] – розпия́читися, розпи́тися вкрай, спи́тися з гу́рту. • Продавать на круг – продава́ти на гурт; 2) (плоскость, ограниченная окружностью) кружа́ло, кругови́на, ко́ло. [Аж кружа́ло ви́топтав, танцю́ючи (Свидн.). Перед до́мом у дворі́ було́ на́віть кружа́ло, заса́джене куща́ми та квітка́ми (Н.-Лев.). Просто́ре ко́ло перед ґа́нком заросло́ бузко́м та шипши́ною (Ор. Левиц.). Білі́є пісо́к на кругови́ні, що ви́рівняно перед вера́ндою (Васильч.)]; 3) (диск) кружа́ло, ко́ло, покоте́[и́]ло, покотьо́ло. [На́че те промі́ння, що орео́лом розхо́диться з со́нячного кружа́ла (Крим.). Со́нце пливло́ до споко́ю; над са́мою земле́ю стої́ть його́ іскри́сте ко́ло (Мирний). Мов покоте́ло червоні́є, крізь хма́ру со́нце зайняло́сь (Шевч.). Мов покоти́ло з горба́, стриба́в я ви́соко пона́д тропо́ю (Куліш)]. • Кру́ги перед глазами – кружа́ла, ко́ла. [Зеле́ні кружа́ла перед заплю́щеними очи́ма (Мирний). Заплю́щу о́чі: вогняні́ ко́ла танцю́ють і си́плють і́скри (Коцюб.)]; 4) круг воска – кружа́ло, (кру́гла) бри́ла во́ску, воскове́ кружа́ло. [У комо́рі воскові́ кружа́ла (Сл. Гр.)]. • Круг сыра – кружа́ло, (гал.) плеска́нка. • Круг проволоки – кружа́ло, кружа́лок (-лка) (Липовеч.); 5) круг гончарный – круг ганча́рський.

Ме́сяц – 1) (луна) мі́сяць (-ця), ум. мі́сячок (-чка), місяче́нько. [І блі́дий мі́сяць на ту по́ру із хма́ри де́-де вигляда́в (Шевч.). Ой, мі́сяцю-місяче́ньку, світи́ нам доріже́ньку (Пісня)]. • Молодой, новый -сяц – молоди́к, нови́к, нова́к (-ка́), нови́й мі́сяць. • Полный -сяц – по́вний мі́сяць, мі́сяць у по́вні, по́вня (-ні), упо́вень (-вня). • -сяц на ущербе – щерба́тий мі́сяць. • Медовый -сяц – медо́вий мі́сяць; 2) (часть года) мі́сяць. [Я мі́сяці і дні лічу́ журбо́ю (Куліш)]. • Военный, гражданский, морской -сяц – військови́й, громадя́нський мі́сяць (30 день), морськи́й мі́сяць (29 день). • Звёздный (сидерический), драконоический, тропический -сяц – зо́ряний, драконої́чний, тропі́чний мі́сяць. • Лунный (синодический), солнечный -сяц – місяце́вий (ква́дровий, молодико́вий, синоди́чний), со́нячний мі́сяць. [У мусулма́н мі́сяць не со́нячний, а ква́дровий, молодико́вий (Крим.)]. • В -це январе – в (мі́сяці) сі́чні, мі́сяця сі́чня. • В прошлом -це – того́ или мину́лого мі́сяця, в тому́ или в мину́лому мі́сяці. [Зустрі́в тебе́ того́ мі́сяця на залізни́ці (Крим.)]. • В будущем, в следующем -це – насту́пного мі́сяця, в насту́пному мі́сяці. • Каждый -сяц (ежемесячно) – що-мі́сяця, ко́жного мі́сяця, ко́жний (ко́жен) мі́сяць. • Раз в -сяц – раз на мі́сяць. • Он получает сто рублей в -сяц – він оде́ржує (здобува́є) сто карбо́ванців на мі́сяць или мі́сячно. • За -сяц вперёд – (за) мі́сяць напере́д. • Больше -ца – бі́льш(е) як мі́сяць, понад мі́сяць.

Нала́зать (тропу) – протопта́ти, втопта́ти, натопта́ти (сте́жку). -ться, см. Нала́зиться (под Нала́зить).

Направле́ние – 1) (действие) – а) спрямо́вування, напрямо́вування, направля́ння, напрямля́ння, справля́ння, напрова́джування, випрямо́вування, накеро́вування, скеро́вування, кер(м)ува́ння, оконч. спрямува́ння, напрямува́ння, напра́влення, напря́млення, спра́влення, напрова́дження, ви́прямування, накерува́ння, скер(м)ува́ння; б) справля́ння, наверта́ння, зверта́ння, оберта́ння, приверта́ння и т. п., оконч. спра́влення, наве́рнення, зве́рнення, обе́рнення, приве́рнення и т. п.; в) направля́ння, напрямля́ння, настановля́ння, напу́чування и т. п., оконч. напра́влення, напря́млення, настано́влення, напу́чення и напуті́ння и т. п.; г) направля́ння, націля́ння, вимі́рювання и виміря́ння, налуча́ння, рих[ш]тува́ння и т. п., оконч. напра́влення, наці́лення, ви́мірення, налу́чення, ви́рих[ш]тування, нарих[ш]тува́ння и т. п.; ґ) ла́годження и ла́годіння, нала́годжування, ладна́ння, налашто́вування, напосу́джування и т. п., оконч. пола́годження, нала́годження и нала́годіння, наладна́ння, налаштува́ння, напосу́дження и т. п.; д) направля́ння, наго́стрювання, манта́чення, оконч. напра́влення, наго́стре[і́]ння, наманта́чення; е) стира́ння, оконч. стертя́ (-тя́). Срв. Направля́ть 1 - 7; 2) (линия пути) на́прям (-му), на́прямок (-мку). [Ві́тер не змі́нював свого́ на́пряму (Київщ.). Держі́ться цього́ на́прямку, ніку́ди не зверта́ючи, то за со́нця ще дої́дете (Ніс). У трьох на́прямках ви́явилась його́ дія́льність (Грінч.). Ви́кривлення революці́йного на́прямку культ-робо́ти (Еллан). Дали́ на́прямок да́льшому його́ ру́хові (Грінч.)]. • -ние главное – головни́й на́прям(ок). • -ние господствующее, преобладающее – перева́жний на́прям. • -ние изменяющееся – мінли́вий на́прям. • -ние неправильное, ошибочное – хи́бний, помилко́вий на́прям. • -ние обратное – зворо́тний на́прям. • -ние прямое – про́стий на́прям, (прямик) просте́ць (-стця́), пряме́ць (-мця́). • -ние по перпендикуляру – сторчови́й на́прям. • -ние ветра, течения, пути – на́прям(ок) ві́тру, течії́, шля́ху (доро́ги). • -ние понижения местности – на́прям спа́ду місце́вости. • -ние склона – на́прям схи́лу. • -ние по второму взводу (команда) – на́прямок за дру́гою чото́ю. • Брать, взять -ние, принимать принять -ние – бра́ти, взя́ти на́прям(ок); прямува́ти, попрямува́ти; спрямо́вуватися, спрямува́тися; срв. Направля́ться 2 и 3. [Ві́тер спрямува́всь на за́хід (Київщ.)]. • Давать, дать -ние – с[на]керо́вувати, с[на]керува́ти, спрямо́вувати, спрямува́ти; срв. Направля́ть 1. • Давать одно -ние – дава́ти оди́н на́прям(ок). • Держать -ние – простува́ти, прямува́ти; срв. Направля́ться 3. • Изменять, изменить -ние – зміня́ти, зміни́ти на́прям(ок). • Иметь -ние – ма́ти на́прям, (о дороге: пролегать) сла́тися, стели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти; срв. Направля́ться 5. • Находить, найти (правильное) -ние – знахо́дити, знайти́ (правди́вий) на́прям(ок), (образно) взя́ти (вхопи́ти) тропи́ (тропу́). [О, зна́єм, зна́ємо, як тру́дно ухопи́ть тропи́ (П. Тичина)]. • Показывать, показать -ние – в[по]ка́зувати, в[по]каза́ти на́прям(ок); спрямо́вувати, спрямува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, дава́ти, да́ти на́прям(ок); срв. Направля́ть 1. • В каком -нии – в яко́му на́прямі (на́пря́мкові), кудо́ю, куди́; срв. Куда́ 1. • В том -нии – в тому́ на́прямі (на́пря́мкові), тудо́ю, туди́; срв. Туда́. В этом -нии – в цьо́му (в цім) на́прямі (на́пря́мкові), сюдо́ю, сюди́; срв. Сюда́. • Во всех -ниях – по всіх на́прямах. [Ви́ходили ліс по всіх на́прямах (Київщ.)]. • По -нию к чему – в на́прямі (в на́пря́мкові) до чо́го. • По -нию голоса – на го́лос. [Зирну́ла Окса́на на го́лос (Квітка)]. • По прямому -нию (прямиком) – про́сто, на(в)просте́ць, на(в)пряме́ць, на(в)прямки́; [Іді́ть про́сто, ніку́ди не зверта́йте (Київщ.)]; 3) (школа, течение) на́прям (-му), на́пря́мок (-мку); прямува́ння, простува́ння (-ння), течія́, шко́ла. [Філо́соф Аристо́телевого на́пряму (Крим.). Він зда́вна був лі́вого на́прямку (Київ). В Росі́ї нема́ одкри́тих політи́чних па́ртій, але є політи́чні на́прямки (Ленін). Шко́ла свої́м схоласти́чним прямува́нням не сприя́ла осві́ті (Кониськ.). Нові́ течії́ в зе́мстві (Грінч.)]. • -ние создаёт гений – на́прям (шко́лу) тво́рить ге́ній. • -ние журнала, сочинения – на́прям(ок) журна́ла, тво́ру. • -ния искусства, литературы, науки, философии – мисте́цькі, літерату́рні, науко́ві, філосо́фські на́прями (на́пря́мки, шко́ли), на́прями (на́пря́мки, прямува́ння) в мисте́цтві, літерату́рі, нау́ці, філосо́фії. [Всіх надба́нь рі́зних мисте́цьких шкіл (Еллан)]. • Эволюция литературных течений и -ний – еволю́ція літерату́рних течі́й і на́прямів (на́пря́мків). • Современные -ния – суча́сні на́прями (прямува́ння); 4) (наклонность, стремление) на́прям, на́пря́мок, прямува́ння, простува́ння. [Коли́-б усі́ були́ тако́го на́пряму, як я (Слов’яносербщ.). Які́ в їх ідеа́ли, які́ на́прямки? (Коцюб.). Я розгля́даю істори́чний на́прямок (tendance) капіталісти́чного нагрома́дження (Азб. Ком.). Революціоне́ри у свої́х політи́чних перекона́ннях, а не в мисте́цьких на́прямках (Еллан). Оце́ до́бре, що в вас таки́й на́прямок (Грінч.). Пова́жне прямува́ння його́ ро́зуму (Н.-Лев.)]. • -ние (образ) мыслей – на́прям думо́к. • Человек известного -ния – люди́на пе́вного на́пряму. • В этом обществе дурное -ние – в цьому́ товари́стві лихи́й на́прям, це товари́ство лихо́го на́пряму; 5) (руководство) напра́ва, керу́нок (-нку), (установка) на́лад (-ду), настано́ва, на́прям, на́пря́мок. [Нема́ у їх напра́ви до́брої (Ніс). Він га́рної напра́ви і полі́тику життя́ тя́мить (Н.-Лев.). З батькі́в та матері́в і ді́тям напра́ва (Єл. Ум.). З усі́м на́прямком свого́ па́харського життя́ (Мирн.)]. • У него с детства дурное (худое) -ние – у йо́го з дити́нства лиха́ напра́ва.

Ночь – 1) ніч (р. но́чи, тв. ні́ччю, зв. но́че, мн. но́чі, ноче́й, но́ча́ми). [На майда́ні пил спада́є. Замовка́є річ… Ве́чір. Ніч (П. Тичина). Смерть – се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л. Укр.). По́дих тропі́чної тьмя́ної, п’я́ної но́чи (М. Рильськ.)]. • Апрельская ночь – квітне́ва ніч, ніч квітні́вка (Васильч.). • Варфоломеевская ночь, истор. – Бартоломе́єва ніч. • Воробьиная ночь – гороби́на ніч. • Глубокая (Глухая, Полная) ночь – глу́па (глуха́) ніч (полночь: пі́вніч, опі́вніч), (раньше полночи) пі́зні вля́ги (-гів). [Вже була́ глуха́ ніч, опі́вніч (Франко). Після пі́зніх вля́гів у нас ка́жуть: це було́ опі́вночі (Звин.)] Глубокой -чью, в глухую ночь – глу́пої но́чи, (реже) у глу́пу ніч. [Коли́ це глу́пої но́чи приліта́є со́кіл (Рудч.). Глу́пої но́чи на їх і о́гнищах ніко́ли не спала́хував жар (Кінець Неволі). Зоста́лася Окса́на сама́ собі́, у те́мну, глу́пу ніч, як па́лець (Квітка)]. • Звёздная ночь – зо́ряна ніч, (в поэзии ещё) ніч яснозо́ра (Грінч.). • Купальская ночь, см. Купа́льский. • Майская ночь – травне́ва (майова́, має́ва, ма́йська) ніч, ніч травні́вка (Васильч.); срв. Ма́йский 1. [Ма́йська ніч або уто́плена (Гоголь)]. • Поздняя ночь – пі́зня ніч, (раньше полночи) пі́зні вля́ги. • Поздней -чью – пі́зньої но́чи, пі́зніми вля́гами, (поздно ночью) пі́зно вночі́; см. ещё выше Глубокой -чью. • До поздней -чи – до пі́зньої но́чи, до-пі́зна, до пі́знього-пі́зна. [Ми сиді́ли до-пі́зна (Звин.)]. • В -чи (ед. ч.) – в но́чі, (ночью) вночі́. [Огняно́го коня́ ві́тер гнав – огняно́го коня́ – в но́чі (П. Тичина)]. • В ночь – а) в ніч. [Вдивля́вся в ніч стурбо́ваним по́глядом (М. Калин.)]; б) (ночью) вночі́. • В ночь не естся – вночі́ не ї́сться; в) (за́ ночь) за ні́ч. • В одну ночь этого не сделаешь – за одну́ ніч цього́ не зро́биш. • В одну из -че́й – одно́ї но́чи, (однажды ночью ещё) яко́сь уночі́, одного́ ра́зу вночі́. • В ночь на, в ночь с – на, см. I. На 1 в. • В весеннюю, тёплую и т. п. ночь – лі́тньої, те́плої и т. п. но́чи, у лі́тню, у те́плу и т. п. ніч. [Пла́чуть мої́ о́чі темне́нької но́чи (Метл.). Тоді́-ж таки, те́плої весня́ної но́чи дво́є йшли і… (Гр. Григор.). В ніч осі́нню піскова́ земля́ його́ гойда́є ні́жно, мов коли́ска (М. Рильськ.)]. • В ту, в эту ночь – тіє́ї, ціє́ї но́чи, ту, цю (сю) ніч, в ту, в цю ніч. [Тіє́ї но́чи він спав міцни́м сном (Олм. Примха). Ту ніч зо́всім не спав (Сл. Ум.). Пе́рший раз по сме́рті бра́та він засну́в цю ніч (Франко). Марі́я Стю́арт була́-б, якби́ не я, на во́лі сю́ ніч (Грінч.)]. В -чи (мн. ч.) – в но́чі, за ноче́й. [Пое́те, будь собі́ судде́ю, і в но́чі тьми і самоти́ спини́сь над вла́сною душе́ю (М. Рильськ.). Де, в які́ дні, в які́ но́чі (не лили́ся ви), сльо́зи жіно́чі! (Франко)]. • Всю ночь (напролёт), в продолжение (втечение) всей (целой) -чи – всю ніч, ці́лу (цілі́сіньку) ніч, про́тягом усіє́ї (ці́лої) но́чи, (зап.) через усю́ (ці́лу, цілі́сіньку) ніч; срв. Напролё́т 2 и Но́чь Но́ченски. [Не спав цілі́сіньку ніч (Київ). Через усю́ ніч пали́ли во́гнище (Ор. Левиц.)]. • Продолжающийся всю (целую) ночь – цілоні́чний. • В продолжение (втечение) долгих -че́й – до́вгими ноча́ми. [До́вгими ноча́ми не спа́ла вона́ і ду́мала (Грінч.)]. • За́ ночь – за ні́ч. [За ні́ч дої́демо (Брацл.)]. • За но́чь до этого – ніч перед цим (тим). • Ночь за -чью – ніч по но́чі, ніч за ні́ччю. [Ніч за ні́ччю й до́вгі дні я нудьгува́в (Велз)]. • К -чи – про́ти (реже навпро́ти) но́чи, (реже) під ні́ч. [Ви́їхали про́ти но́чи (Яворн.). Не розкажу́ про́ти но́чи, а то ще присни́ться (Шевч.). Ти куди́ йдеш під ніч? (Франко)]. • Не к -чи будь помянут (помянута и т. п.) – не про́ти но́чи зга́дуючи. [Він був, не про́ти но́чи зга́дуючи, висо́кий, як товка́ч (Яворн.)]. • Каждую ночь – що-но́чи, що-ні́ч, ко́жної но́чи, ко́жну ніч, ніч-у-ні́ч, ніч крізь ні́ч. [Що-но́чи йде на рі́чку до те́много га́ю (Л. Укр.). Дарма́ що-ні́ч дівчи́нонька його́ взгляда́є (Шевч.). Мені́ ко́жної но́чи сня́ться шляхи́, дерева́ (М. Ввч.). День-у-де́нь (изо дня в день), ніч-у-ні́ч не перестава́ла ма́ти пла́кати (Мирний)]. • Каждые две, каждые три -чи – що дві но́чі, що три но́чі. • На́ ночь – на́ ніч. [Ви́кинь ки́цьку на́ ніч надві́р (Брацл.). Бе́зліч пташо́к, зліта́ючись згра́ями на́ ніч на око́лишні ске́лі… (Кінець Неволі)]. • На́ ночь глядя – про́ти но́чи. • На следующую ночь – дру́гої но́чи, на дру́гу ніч. • По -ча́м – ноча́ми, вночі́. • Работать по -ча́м – працюва́ти ноча́ми (вночі́). • Ночь под что – ніч про́ти чо́го. [Ніч про́ти неді́лі (Кандід)]. • Ночь под новый год – новорі́чна ніч, ніч про́ти ново́го ро́ку. • В ночь под – вночі́ про́ти, про́ти но́чи. [Про́ти но́чи Макові́я (Шевч.)]. • В ночь под новый год – новорі́чної но́чи, вночі́ про́ти ново́го ро́ку. • Под покровом -чи – під покро́вом (під накриття́м, під кере́єю) но́чи, під вночі́шнім покро́вом. • При наступлении, с наступлением -чи, см. Наступле́ние 2. • Среди -чи – серед (реже посеред) ночи. • Той, этой, весенней и т. п. -чью, см. выше В ту, в эту, в весеннюю ночь. • Тёмной -чью – те́мної (ум. темне́нької) но́чи, (впотьмах) по́ночі. [На те́мній оде́жі світи́лися ру́ки, прозо́рі й моло́чні, як по́ночі порохно́ (Коцюб.)]. • День и ночь (днём и -чью) – (і) день і ніч, (і) вдень і вночі́. [(Химе́ри чо́рні) дра́жнять нас і день і ніч (Л. Укр.)]. • На дворе ночь – надво́рі ніч, (наступает ночь, темнеет) надво́рі поночі́є (сутені́є). • Нас застигла ночь – нас спости́гла (присти́гла, засти́гла, зу́спіла, захопи́ла, засту́кала) ніч; см. Застига́ть. [Аж засти́гла її́ ні́чка в доро́зі (Рудч.)]. • Ночь коротать – ніч корота́ти. • -че́й недосыпать – ноче́й недосипа́ти (недосипля́ти). • Проводить, провести ночь – перебува́ти, перебу́ти ніч, (ночевать, переночевать) ночува́ти, переночува́ти (ніч); срв. Прово́дить 4. [Ніч на перебули́ ве́село (Київ). Аби́ день переднюва́ти, аби́ ніч переночува́ти (Франко)]. • Хорошо ли вы провели ночь? – чи до́бре ви перебули́ ніч? чи здоро́ві ночува́ли? (Основа 1862). • Спокойной (покойной, доброй) -чи – на добра́ніч!, (реже) добра́ніч! до́брої но́чи! здоро́ві ночу́йте! [На добра́ніч, голу́бко коха́на! (Грінч.). Добра́ніч! у ви́рій ми, гу́си, простягли́ся (М. Хвильов.). Здоро́ві ночу́йте! (Франко)]. • Желать, послать спокойной -чи – на добра́ніч каза́ти (віддава́ти, дава́ти), сказа́ти (відда́ти, да́ти). [Горді́й, хоч за́вше люби́в поговори́ти на́ ніч з учи́телем, став каза́ти на добра́ніч (Васильч.). Прихо́дить Ста́сик одда́ти на добра́ніч (Коцюб.)]; 2) (темень) те́мрява, те́мнява, пі́тьма́; (нрч.: темно) по́ночі. [Та й по́ночі! не вздриш нічо́го, хоч о́ко ви́коли (Кобеляч.)]. • В лесу но́чь-но́чью – в лі́сі тьма тьме́нна (те́мно-прете́мно); 3) (невежество) те́мрява, темно́та. • Жить в -чи́ – жи́ти (коснеть: животі́ти, скні́ти, ни́діти) в те́мряві (в темно́ті); 4) (север) пі́вніч (-ночи), холо́дний край (р. кра́ю).

Обхо́дный – обхідни́й. • -ная тропинка – маніве́ць (-вця́). [Ой, ти пі́деш доро́гою, а я піду́ манівце́м]. -ная стража, см. Дозо́р. -ное движение, см. Обхо́д 1.

Оди́н, одна́, одно́, прил. и мест. – оди́н, одна́, одно́ и одне́, їде́н, їдна́, їдно́ и їдне́ (ум. одне́нький, їдне́нький); сам, сама́, само́, сами́й, сама́, саме́ (ум. – саме́нький). [Був собі́ на сві́ті їде́н чолові́к і була́ в ньо́го їдна́ дити́на]. • Одно́ из двух – одно́ з двох. • Сосредоточение власти в одни́х руках – зосере́дження вла́ди в одні́й руці́. • Оди́н-единственный – одни́м-оди́н, одни́м-одна́, одни́м-одне́, оди́н-одні́ський (одні́сінький) и т. д. [Одні́ське до́бре сло́во ча́сом прими́рить лю́тих ворогі́в (Млака)]. • Вот я и оди́н, кругом ни души – от я і сам, навкруги́ ні душі́ (ні ля́лечки). • Дети остались дома одни́ – ді́ти зоста́ли́ся вдо́ма сами́. • Не я одна́, а все это говорят – не я сама́, а всі це ка́жуть (гово́рять). • При одно́й мысли об этом… – на саму́ зга́дку про це… • Уже одно́ то, что он это сделал, доказывает – вже саме́ те, що він це зроби́в, дово́дить… • Только ты оди́н, только он оди́н и т. п. – сам ті́льки ти, сам ті́льки він и т. д. Оди́н только, оди́н лишь – оди́н ті́льки, одна́ ті́льки, одно́ ті́льки, одні́сінький, одні́сінька, одні́сіньке; сами́й (ті́льки), сама́ (ті́льки), саме́ (ті́льки), самі́сінький, самі́сінька, самі́сіньке. • В одно́м только окне и виднелся свет – в одно́му ті́льки вікні́ й світи́лося. • Одно́ только и беспокоит меня, это… – одна́ річ ті́льки й турбу́є мене́, це… • В одно́й только рубахе – у самі́й соро́чці. • Это одни́ лишь слова – це самі́ ті́льки слова́ (самі́сінькі слова́). • Не одно́ только богатство составляет счастье, но и спокойная совесть – не саме́ бага́тство стано́вить (дає́) ща́стя, а ще й чи́сте сумлі́ння. • Совершенно оди́н – сам-оди́н, сам-самі́сінький. [Зостала́сь я сама́-самі́сінька]. • Оди́н-одинёшенек – сам (сама́, само́) душе́ю. • Исключительно оди́н (одни́), как есть оди́н (одни́) – сам за се́бе, самі́ за се́бе, сами́й, сама́, саме́. • Хлеба нет, едим исключительно оди́н картофель – хлі́ба нема́, їмо́ саму́ (за се́бе) карто́плю. • Все, как оди́н, все оди́н в оди́н, оди́н к одному́ – всі як оди́н, всі оди́н в о́дного, всі голова́ в го́лову, всі одни́м лице́м, всі як переми́ті. [Ві́йсько у ла́ву ста́ло як переми́те. Геро́ї його́ оповіда́ннів теж одни́м лице́м безпора́дна, те́мна сіро́ма (Єфр.)]. • Все до одного́ – всі до о́дного. • Оди́н на оди́н – сам-на-са́м, віч-на́-віч. • Мы остались с ним оди́н на оди́н – ми зоста́лися з ним віч-на́-віч (сам-на-са́м). • Оди́н по одному́, оди́н за одни́м, оди́н за другим – оди́н по о́дному, оди́н за о́дним и оди́н за ’дни́м. [Варя́ги, Ли́тва, Ляхи́, Москва́ – оди́н за ’дним накида́ли Украї́нській Ру́сі свої́ поря́дки (Куліш)]. • Оди́н за другим присутствующие оставляли зал – оди́н по о́дному прису́тні залиша́ли за́лю. • Подходите по одному́ – підхо́дьте по-оди́нці. • Шли узкою тропинкою оди́н за другим – йшли́ вузе́нькою сте́жечкою оди́н за о́дним. • Хвастаются оди́н перед другим – вихваля́ються оди́н перед о́дним, оди́н поперед о́дного. • Спрашивают оди́н другого (одни́ других) – пита́ють оди́н о́дного (о́дні о́дних), пита́ються оди́н в о́дного (одні́ в о́дних). • Оди́н другого стоит – оди́н о́дного варт. • Поставь тарелки одну́ на другую – поста́вляй тарілки́ одну́ на о́дну. • Выходит одно́ на другое – вихо́дить одно́ на одно́ (на ’дно́). • Дело всегда есть: не одно́, так другое – ді́ло за́всігди зна́йдеться: не те, так те (так и́нше). • То одно́, то другое – то те́, то те́. • Оди́н другой, одни́ другие (из двух или определённого числа лиц, предметов или групп как двух противоположностей) оди́н – дру́гий, одні́ – дру́гі, (из неопределённого числа или предметов) яки́й – яки́й, кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, той-той, и́нший – и́нший. • Оди́н брат был богат, а другой беден – оди́н брат був бага́тий, а дру́гий бі́дний. • Одни люди живут в роскоши, а другие изнывают в бедности – одні́ лю́ди в розко́шах коха́ються, а дру́гі в зли́днях пропада́ють. • Одни́ учёные разделяют это мнение, а другие нет – одні́ вче́ні поділя́ють цю ду́мку, а дру́гі не поділя́ють. [Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.)]. • Одни́ сели на скамье, а другие стоят – які́ (котрі́) посіда́ли на ла́ві, а які́ (котрі́) стоя́ть. • Говорит одно́, а думает, другое – на язиці́ одно́, а на ду́мці и́нше. • Переходить от одно́й мысли к другой – від одніє́ї ду́мки до дру́гої перехо́дити. • Оди́н и тот же – оди́н, їде́н, той(-же) са́мий. [Не одні́ права́ всі ма́ють]. • В одно́ и то же время – в оди́н час, в той са́мий час, в о[ї]дни́х часа́х. Срв. Одновре́мё́нно. • Жить в одно́м доме – жи́ти в то́му́ са́мому буди́нку. • Это одно́ и то же – це те са́ме. • Твердить одно́ и то же – після тіє́ї та й знов тіє́ї(-ж) співа́ти. • Всё одно́ и то же (делать, говорить) – як те́-ж, так те́ (роби́ти, говори́ти). • В одно́ из воскресений – котро́їсь неді́лі, одно́ї неді́лі. Срв. Одна́жды. • Оди́н раз – раз. [Раз люди́на ро́диться, раз і вмира́є]. • За одно́, см. Заодно́. • Слиться в одно́ – до ку́пи зілля́тися (зли́тися). • Ни один не… – жа́ден, жа́дний (жа́дна, жа́дне) не…, жо́ден, жо́дний (жо́дна, жо́дне) не…, ні жо́ден, ні жо́дна и т. д. не…, нікото́рий, -а, -е не… [Ла́ври стоя́ть зачаро́вані, жа́ден листо́к не тремти́ть (Л. Укр.)]. • У неё двенадцать детей, и ни одно́ не умерло – у не́ї двана́цятеро діте́й і жа́дне не вме́рло. • Решительно (положительно) ни одного́ – жадні́сінького, ні одні́сінького, ніже́ єди́ного. [Жадні́сінької кри́вди я тобі́ не заподі́яла. Звікува́ла-б я за ним, не зазна́вши ні́же єди́ної хма́рної годи́ни (Конис.)]. • Ни на одного́ (ни на одну́) не взгляну – на жа́дного (на жа́дну) не гля́ну.

Ориенти́роваться – орієнтува́тися серед чо́го, в чо́му, на що, (сов.) зорієнтува́тися. [Почали́ орієнтува́тися на самості́йність], (описать) вхопи́ти тропи́. [Не вхо́пиш тропи́, куди́ йти (Мирн.)]. См. ещё Огляде́ться, Осво́иться.

Оты́скивать, -ся, отыска́ть, -ся – відшу́кувати, -ся, відшука́ти, -ся (о мног. повідшу́кувати, -ся), знахо́дити, -ся и, (реже) знаходжа́ти, -ся, знайти́, -ся, (о мног. познахо́дити, -ся), віднахо́дити, -ся, віднайти́, -ся, вишу́кувати, -ся, ви́шукати, -ся, нашу́кувати, нашука́ти, ви́скіпати, (о предметах, находящихся в разн. местах) зшу́кувати, -ся, позшу́кувати, -ся. [Покра́дені ре́чі всі познахо́джено. Віднайти́ шлях до наро́ду (Фр.). Ви́шукати дета́лі. Нашука́в які́сь леге́нди (Грінч.). Робо́ту він собі́ нашука́є не одра́зу (Крим.). Зшу́кую ві́вці, що пастухи́ порозгу́блювали]. • -вать, -ка́ть друг друга – відшу́кувати, відшука́ти о́дин (одне́) о́дного, зшу́куватися, зшука́тися з ким. [Наси́лу ми з ним зшука́лися]. • -вать, -ка́ть путём расспросов – напи́тувати, напита́ти кого́, що. • -ка́ть дороги – (образно) ухопи́ти тропи́. • Где это вы такую глупость -ка́ли? – де це ви таку́ дурни́цю ви́скіпали? (Л. Укр.). • -вать судом – пра́вити, ви́правити з ко́го судо́м; позива́ти кого́ за що, ви́позивати з ко́го що. • Оты́сканный – відшу́каний, відна́йдений, зна́йдений. • -ный судом – ви́позиваний. Срв. Иска́ть.

Пешехо́дный – хідни́й. • -ная тропинка – хідна́ сте́жка, (угор., лемк.) піху́рка, піша́; пішни́к. [Через те боло́то ї́ждженого шля́ху не бува́є, а ті́льки сте́жка хідна́, як заме́рзне].

По, предл. – 1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́?

Попада́ть, попа́сть – 1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)]. • Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)? • -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста? • Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час. • Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)]. • -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му. • -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́). • -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)]. • -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти. • В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)]. • -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)]. • -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р. • -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)]. • -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)]. • -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́. • Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли. • -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́. • -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся. • -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд. • -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти. • -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би. • -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)]. • -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)]. • Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко. • Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню. • -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це. • Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався. • Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як. • Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)]. • Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)]. • Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в. • Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому. • С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)]. • Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)]. • Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)]. • -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)]. • -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти. • Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка. • Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)]; 3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву]. • -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́. • Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв). • Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову. • Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку. • -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в. • Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути. • Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив). • -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку. • -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́. • -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад.

Приводи́ть, привести́ и приве́сть – 1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)]. • -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не. • Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́; 2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)]. • -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю. • Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)]. • Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.). • -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)]. • -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)]. • -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку. • Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння. • -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)]. • -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)]. • Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?; 3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що. • -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)]. • -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)]. • -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́. • Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі; 4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)]. • -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́. • -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́. • -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́. • -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́. • -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́. • -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́. • -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́. • -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти. • -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́. • -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти. • -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док. • -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́). • -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́. • -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́. • -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)]. • -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу; 5) дово́дити, дове́сти́, да́ти. • Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же). • Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися. • -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х? 6) приво́дити, приве́сти́. • Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́; 7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го. • -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника. Приведё́нный – 1) приве́дений, припрова́джений; 2) дове́дений, при(з)ве́дений; 3) наве́дений, по́даний. • -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́; 4) арифм. – зве́дений.

Приро́да – 1) приро́да, нату́ра. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (Коцюб.). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л. Укр.)]. • Законы -ды – зако́ни приро́ди (нату́ри). • Тропическая -да – тропі́чна приро́да. • Мёртвая (тихая) -да, живоп. – ме́ртва приро́да. • Живая -да – жива́ приро́да, животві́р (-тво́ру); 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, єство́; (сущность) істо́та (реже сто́та); (характер) вда́ча. [Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Во́вча нату́ра тя́гне до лі́су (Чуб.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Ві́рив у матеріялісти́чну свої́х тео́рій нату́ру (Корол.). Приро́да мора́ли]. • -да растений, животных – приро́да росли́н, тва́рів. • -да человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни. • Женская -да скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить. • Отдать долг -де, см. Отдава́ть. • -да вещей – приро́да или єство́ (істо́та) рече́й. [Ми не мо́жемо зна́ти саму́ істо́ту рече́й (Основа 1915)]. • Это в -де вещей – це світова́ річ. • Привычка вторая -да – зви́чка – дру́га нату́ра. • Гони -ду в дверь, она влетит в окно – крий, хова́й пога́не, а воно́ таки́ гля́не. • По -де (по своим врождённым качествам) – з приро́ди, з нату́ри, приро́дою, нату́рою (срв. п. 3). [Вона́ з приро́ди че́сна (Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Грінч.)]. • Долгие по -де слоги – до́вгі з приро́ди (з нату́ри и т. д.) склади́; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди). • От -ды – зро́ду, від зро́ди. [Він від зро́ди таки́й (Левч.)]. • Он от -ды глух – він зро́ду глухи́й. • От -ды способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти). [Як феа́ки сами́ над усі́х люде́й уродли́ві по мо́рю гна́ти швидки́й корабе́ль (Потеб. Одис.)]. • Он по -де (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з.

Прота́птывать, протопта́ть – 1) (тропу) прото́птувати, протопта́ти, уто́птувати, утопта́ти, проту́пувати, проту́пати; виту́пувати, ви́тупати, проходи́ти (сте́жку). [Протопта́ть доро́гу (Гр.). Утопта́ла сте́жечку через яр (Шевч.). Ой хто-ж цю́ю сте́жечку ви́тупав, до те́бе хо́дячи? (Гр.). Протопта́в чо́боти]; 2) (ногами известное время) проту́пати, ви́тупати. • Прото́птанный – прото́птаний, уто́птаний, проту́паний, ви́тупаний, прохо́джений.

Прота́ривать, проторя́ть, протори́ть – торува́ти, проторува́ти, уторо́вувати, уторува́ти, протира́ти, проте́рти, пробива́ти, проби́ти (шлях, доро́гу), (протаптывать) прото́птувати, протопта́ти, уто́птувати, утопта́ти (сте́жку). [Пра́ця єди́на нам шлях утору́є (Грінч.). Перед до́мом був широ́кий двір, таки́й широ́кий, що вози́ ле́дві всти́гли проте́рти круго́м йо́го вузьку́ доро́гу (Н.-Лев.)]. • Проторё́нный – проторо́ваний, уторо́ваний, проте́ртий, проби́тий, прото́птаний, уто́птаний. • -ный путь, дорога – уторо́ваний, проте́ртий, уте́ртий (у)би́тий шлях, доро́га. [А вже-ж та́я та й до ра́я проте́рта доро́га (Вірша). Ви ї́дете не по вби́тій доро́зі зеле́ного сте́пу, а яки́мсь невідо́мим кра́єм краси́ (П. Мирний). Пово́зка покоти́лася не би́тим шля́хом, а траво́ю (П. Мирний)]. • -ная тропа – прото́птана сте́жка, (переносно) уторо́вана, уте́рта, уто́птана сте́жка. • По -ному пути (переносно) – уторо́ваним, уте́ртим шля́хом, по гото́вому сліду́.

II. Протор, см. Тропа́, Тропи́нка.

Пуска́ться, пусти́ться – 1) страд. – пуска́тися, бу́ти пу́щеним куди́. • Зрители -ска́ются сюда бесплатно – глядачі́в пуска́ють сюди́ безпла́тно; 2) возвр. – пуска́тися, пусти́тися, (отправляться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити, мандрува́ти, помандрува́ти, (направляться) подава́тися, пода́тися куди́. [Ляга́ючи спа́ти, на́че пуска́єшся пли́сти по мо́рю но́чи (Коцюб.). Мі́дяні чо́вна, золоті́ ве́сла, ой пу́стимо-ж ся на ти́хий Дуна́й (Ант.-Драг. І.). Пу́стимось кі́ньми, як дрі́бен до́щик (Ант.-Драг. І.). Не трать, ку́ме, си́ли, пуска́йсь на дно́ (Грінч. I)]. • -ска́ться в свет – піти́ у світи́, світа́ми. • -ска́ться, -сти́ться в (дальний) путь, в (дальнюю) дорогу – пуска́тися, пусти́тися, мандрува́ти, помандрува́ти в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу, (двинуться) руша́ти, ру́шити, вируша́ти, ви́рушити в (дале́ку) путь, в (дале́ку) доро́гу. [І в дале́кую доро́гу знов іти́ пусти́вся (Рудан.). А по го́лому степу́, мов та бурла́цька до́ля у сві́ті, помандрува́ло безрі́дне покоти́поле (Васильч.)]. • -сти́ться по тропинке в горы – пода́тися сте́жкою в го́ри. • -сти́ться в море – пусти́тися, пода́тися в мо́ре. • -сти́ться вплавь – плавця́ піти́, пусти́тися. • -ска́ться, -сти́ться в опасное, в рискованное предприятие – іти́, піти́ на небезпе́чну спра́ву, розпоча́ти непе́вне ді́ло, взя́тися до рискови́тої спра́ви. • -ска́ться, -сти́ться на удалую, на удачу, на счастье – навмання́ пусти́тися, на одча́й душі́, на ща́стя іти́, піти́. • -сти́ться на пропалую – пусти́тися бе́рега. • Он -тился во все нелёгкие – він зовсі́м бе́рега пусти́вся. • -сти́ться на произвол судьбы – зда́тися на призволя́ще, на бо́жу во́лю. • -сти́ться на авось – піти́, пусти́тися навмання́, на гала́(й) на бала́(й). [Пусти́вся на гала́ на бала́, та й збу́вся вола́ (Кониськ.)]. • -ска́ться, -сти́ться на хитрость, на хитрости – бра́тися, взя́тися (іти́, піти́, підніма́тися, підня́тися) на хи́трість, на хи́трощі. [Слу́хайте лише́нь, на яку́ хи́трість узя́вся мій при́ятель (Франко). Тре́ба Окса́ні на хи́трощі підніма́тися (Квітка)]. • Он -ска́ется давать советы – він бере́ться дава́ти пора́ди; 3) (броситься) пусти́тися, ки́нутися, вда́ритися, погна́тися, порва́тися, пода́тися, (приняться) взя́ти, ру́хнути. [Ви́скочив і як опа́рений пода́вся да́лі (Васильч.). Як узя́в він ї́хати (Рудч.). Оце́ зі́лля рухне́ рости́ після дощу́ (Борз.)]. • -ститься бежать – ки́нутися (пусти́тися, уда́ритися, взя́ти) бі́гти, ки́нутися на втьо́ки. [Верті́вся між соба́ками, одго́нився – да́лі уда́рився бі́гти (Васильч.). Узя́в бі́гти (Звин.)]. • -ститься в бега – змандрува́ти, (образно) піти́ в до́вгі ло́зи. [Но́ги на пле́чі та й гайда в до́вгі ло́зи (Кониськ.)]. • -сти́ться в погоню, вслед за кем – пусти́тися, ки́нутися, уда́ритися на(в)здогі́н за ким. [Догля́нули мене́ соба́чі ді́ти, пусти́лися за мно́ю наздогі́н (Франко)]. • Он -сти́лся стрелою – він ки́нувся, погна́вся як стріла́. • -сти́ться рысью, в галоп – пусти́тися ри́стю, пусти́тися, погна́тися, побі́гти вчвал. • -сти́ться на неприятеля, в атаку – піти́, ру́шити, ки́нутися на во́рога, в ата́ку. • -сти́ться в пляску или плясать – піти́ в тане́ць або́ танцюва́ти, погна́тися в тане́ць. [Па́ри ра́птом погна́лись у свій тане́ць (О. Пчілка)]; 4) (вдаваться) вдава́тися, вда́тися, ударя́тися, уда́ритися, вкида́тися, вки́нутися в що. • -ска́ться, -сти́ться в разговор, -ры – захо́дити, зайти́, увіхо́дити, увійти́ в розмо́ву, в ре́чі. [Він зайшо́в у розмо́ву з жи́дом (Корол.). Ввійшо́в із не́ю в ре́чі (Гр.)]. • -сти́ться в обширнейшие рассуждения, у разглагольствования – вда́тися, уда́ритися в безконе́чне розумува́ння, в балакани́ну, в просторі́кування.

Путь – 1) (в конкр. и перен. знач.) путь (-ті, ж. р.), доро́га, шлях (-ху) (ум. шляшо́к), (стезя) сте́жка, тропа́, тропо́к (-пка́); см. Доро́га. [Перед вікно́м широ́ка би́та путь (Л. Укр.). Так ви́вся-ж той шляшо́к куди́сь да́лі за те мі́сто… І поверзло́сь мені́, що отсе́ і є він, шлях мій (М. Вовч.). Діяма́нт дороги́й на доро́зі лежа́в, – тим вели́ким шля́хом люд уся́кий мина́в і ні́хто не пізна́в діяма́нта того́ (Сам.). Пішо́в собі́ чолові́к то́ю тропо́ю, що розказа́ла жі́нка (Мирн.). Не спини́ти украї́нства ні тим перети́кам, що настано́влено на шляху́ перед ним, ні добро́діям Стру́ве (Єфр.). До Бо́га важки́й шлях, а до пе́кла прямі́сінький (Приказка). Вона́ не ма́ла яки́м шля́хом уда́тися до вас (Грінч.). Мо́же-б Лука́ був і ви́вів його́ на яку́ до́бру путь, так-же смерть не дала́ (Кон.). Не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Як підросте́ш, то терпи́ усе, що на тропку́ спітка́ється (Г. Барв.). Перед не́ю простягли́ся нові́ стежки́, знайшла́сь нова́ пожи́ва для се́рця (Коцюб.)]. • Путь-дороженька – путь-дорі́женька. • Путь к освобождению, ко спасению – шлях, доро́га (сте́жка) до ви́зво́лення, до спасі́ння. • П. к свободе, к счастью – шлях, доро́га, сте́жка до во́лі, до ща́стя. • П. планет – шлях, доро́га плане́т. • П. правды – путь пра́вди (Єв.), доро́га пра́вди (Куліш), сте́жка, шлях пра́вди. • П. чести, добродетели – сте́жка (шлях) че́сти, доброче́сности. • -тё́м традиции, навыка – шля́хом тради́ції, на́вички. [Все це виро́блювалось ступі́нь по ступеню́, віка́ми, шля́хом безупи́нної тради́ції (Єфр.)]. • -тё́м агитации, дипломатии – шля́хом агіта́ції, диплома́тії или агіта́цією, диплома́тією. • -тё́м жизни – шля́хом життя́. • -тё́м-дорогой – шля́хом-доро́гою. [Завда́в я сво́го клумачка́ на пле́чі й побра́вся шля́хом-доро́гою (Звин.)]. • -тё́м расследования – ро́зслідом. • -ти́ сообщения – шляхи́ сполу́чення, (обычно) шляхи́. • -ти́ к социализму – шляхи́ до соціялі́зму. • -ти́ распространения книг – шляхи́ поши́рення (розповсю́дження) книг. • На -ти́ к богатству – на шляху́ до бага́тства. • На -тя́х к столице – на шляха́х до столи́ці. • По -ти́ – по доро́зі, (в дороге) доро́гою; (с руки) з руки́. [Мені́ з ва́ми по доро́зі. Заї́хав до йо́го по доро́зі, верта́ючись додо́му (Сл. Ум.). Доро́гою він мені́ ка́же, що змори́вся]. • Не по -ти́ – не по доро́зі, не в шляху́, не в за́вороті, не по руці́. [Мені́ не по доро́зі з тобо́ю или мені́ не доро́га з тобо́ю]. • То село нам не по -ти́ – те село́ нам не в шляху́, не по доро́зі. • Верный, правильный путь – правди́вий шлях. • Водный путь, -дным -тё́м – водяни́й шлях, водо́ю. • Возвратный путь – поворо́тна путь (доро́га), доро́га наза́д. • Дыхательный, пищеводный путь – ди́хальний, стра́вний шлях, про́від. • Железнодорожный путь – залі́зна ко́лія, или просто ко́лія, (железн.) под’ездной п. – рука́в (-кава́). • Жизненный путь – життьова́ (життє́ва) ни́ва, -ва́ сте́жка, життьови́й шлях, -ва́ путь. [На твоїй до́вгій тисячолі́тній ни́ві життьо́вій не одна́ стріва́лась істо́та… (Коцюб.)]. • Законный путь – пра́вний, зако́нний шлях, (способ) спо́сіб (-собу). • Зимний путь – зимова́ доро́га, зимня́к. • Историческим, научным -тём, -тём истории, науки – істори́чним, науко́вим шля́хом, шля́хом істо́рії, нау́ки, істори́чно, науко́во. • Ложный путь (в перен. зн.) – крива́ доро́га. [Криви́ми доро́гами ходи́ти (Приповідка)]. • Мирным -тё́м – ми́рним шля́хом, -ним спосо́бом, по-добро́му. • Млечный путь – чума́цький шлях, чума́цька доро́га, небе́сна (бо́жа) доро́га. • Мощенные -ти́ – мо́щені, (камнем) бруко́вані шляхи́, доро́ги. • Морской путь – морськи́й шлях. • Морским -тё́м – мо́рем. • Об’ездной путь – о́б’їздка. [На моє́ ви́йшло: ра́яв ї́хати о́б’їздкою, до́сі-б давно́ приї́хали (Кониськ.)]. • Обратный путь – поворо́тна путь, -на доро́га, доро́га наза́д. • На обратном -ти́ – по́ве́ртом, поворітьма́, наповорітьма́, з поворо́том, верта́ючи(сь). • Окольный путь, -ные -ти́, -ным -тё́м – маніве́ць (-вця́), манівці́ (-ці́в), манівця́ми, манівце́м, стороно́ю, повзагорі́дно. [Бери́, се́стро, срі́бло-зло́то та йди манівця́ми, щоб ми тебе́ не догна́ли (Чуб. V). Що ти піде́ш да дорі́жкою, а я піду́ манівце́м (Пісня)]. • Ошибочный путь – хи́бний, помилко́вий шлях, хи́бна (зми́льна) путь, доро́га. • Первый санный путь – пе́рший сніг, первози́м’я. • Санный путь – са́нна путь, доро́га. • Скользкий путь (в переносн. зн.) – похи́ла сте́жка, -лий шлях, (образно) слизьке́, слизька́. [Зво́дить (претенсі́йність) цього́ таланови́того пое́та на похи́лу сте́жку рискови́тих з худо́жнього по́гляду експериме́нтів (Єфр.). На слизьке́, на слизьку́ попа́сти (ступи́ти)]. • Сухой путь – сухопу́ть (-пу́ті). • Сухим -тё́м – суходо́лом (сухопу́ттю). [До́вга-ж туди́ доро́га і мо́рем, і сухопу́ттю (Звин.)]. • Торный путь (большая дорога) – би́тий шлях, би́та доро́га. • Каким -тё́м – а) (дорогой) кудо́ю (куда), яко́ю доро́гою, яки́м шля́хом. [Лаго́вський показа́в жи́дові, кудо́ю ї́хати (Крим.)]; б) (как) як, (способом) яки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом, по́битом. • Таким -тё́м – а) (дорогой) тако́ю доро́гою, таки́м шля́хом; б) (способом) таки́м спо́собом, чи́ном, ро́бом. • Тем -тё́м – (туда) тудо́ю, то́ю доро́гою, тим шля́хом. [Лю́ди з Сиваше́вого кутка́ ча́сто тудо́ю ходи́ли, бо було́ бли́жче, ніж вули́цею (Грінч.)]. • Этим -тё́м – а) (сюда) сюдо́ю, ціє́ю доро́гою, цим шля́хом; б) (способом) цим чи́ном, спо́собом, ро́бом. [Чи не ба́чив па́рубка і ді́вки, чя не йшли́ сюдо́ю? (Рудч.). Сим ро́бом єдна́лися усі́ ста́ни (сословия) на Украї́ні (Куліш)]. • Никаким -тём – (никуда) нікудо́ю, (никак) нія́к. [Не мо́жна нікудо́ю було́ ши́нку обійти́ (Кониськ.)]. • Все -ти́ (дороги) ведут в Рим – усі́ стежки́ до Ри́му йдуть. • Всеми -ми́ прошёл – би́та голова́. • Готовиться в путь – ла́годитися, лаштува́тися, (снаряжаться) риштува́тися, рихтува́тися в доро́гу. • Держать путь – верста́ти доро́гу, (направляться) прямува́ти, простува́ти. [До́брий день, лю́ба па́ні! А куди́ се верста́єте доро́гу? (Куліш). До ге́тьмана Налива́йка доро́гу верста́ли (Макс.)]. • Зайти, заехать к кому по -ти́ – зайти́, заї́хати по доро́зі до ко́го. • Итти в путь – іти́ в путь, в доро́гу. [В дале́ку путь іду́ (Грінч.)]. • Итти тем же -тё́м – іти́ тіє́ю-ж доро́гою, тим-же шля́хом, (стезей) тіє́ю-ж тропо́ю. [Тропо́ю ва́шою йшов я (Черк. п.)]. • Итти по -ти́ долга – іти́ доро́гою (сте́жкою) обо́в’я́зку. • Куда вам путь лежит – куди́ вам доро́га? • Найти верный путь – тропи́ вхопи́ти, найти́ правди́вий шлях. [Коли́ пощасти́ть робітника́м, як то ка́жуть, тропи́ вхопи́ти та зрозумі́ти, де їх си́ла… (Єфр.)]. • Наставлять (направлять), наставить на путь – напу́чувати, напу́тити кого́, наво́дити, навести́ на пуття́ кого́ (дать указание) да́ти на́від. [Молоді́ хазяї́, ду́має, – чому́ й на пуття́ не наве́сти (Свидн.)]. • Направлять на истинный путь – наставля́ти на до́бру путь, на ро́зум, на до́брий ро́зум. • Сбить с -ти́ – а) зби́ти з доро́ги кого́; б) (с толку) зби́ти з пуття́, знепу́тити кого́. [Знепу́тив мене́ (Вовч. п.)]. • Сбиться с -ти́ – а) зби́тися з доро́ги, зми́лити доро́гу; б) (с толку) зби́тися з пуття́, знепу́тити. [Знепу́тив наш па́рубок, ні на що зві́вся (Луб. п.)]. • Проложить путь – прокла́сти, прове́сти доро́гу (см. Прокла́дывать). • Пролагать себе путь куда-либо (образно) – топта́ти (собі́) сте́жку куди́. [Украї́нська кни́жка почина́є топта́ти сте́жку і під сі́льську стрі́ху (Єфр.)]. • Пусть твой путь будет усеян цветами – неха́й тобі́ цві́том сте́литься доро́га (Маков.); 2) (самая езда (ходьба, плавание) и время) – путь, доро́га, (пеший) хода́, (путешествие) по́дорож (-жи). [В дале́ку путь іду́ (Грінч.). Моє́ ти со́нце! Світи́ пові́к мені́ в путі́ мої́й (Сам.). Здоро́в’я ва́ше ще не таке́, щоб мо́жна було́ ру́шити в таку́ дале́ку доро́гу, як до Ки́їва (Кониськ.). Ісу́с, утоми́вшись з доро́ги, сів при крини́ці (Єв.)]. • Доброго, счастливого -ти́, добрый путь (приветствие) – щасли́вої доро́ги. • Дальний путь – дале́ка доро́га, -ка путь. • Отправляться, -виться (двинуться) в путь – руша́ти, ру́шити (вируша́ти, ви́рушити) в доро́гу. • Сколько ещё нам -ти́ – скі́льки нам ще доро́ги? • Осталось три дня -ти́ – лиши́лось три дні доро́ги; 3) (способ) (без дополнения) спо́сіб (-собу), чин (-ну), роб (-бу), лад (-ду́), (с дополн.) шлях чого́. [Тим-же ладо́м із старо́го ко́реня вироста́ла нова́, наро́дня во́ля на Украї́ні (Куліш)]. • Каким -тё́м (образом) это сделать – яки́м чи́ном (спо́собом, ро́бом) це зроби́ти? • -тё́м подкупа, измены – шля́хом пі́дкупу, зра́ди или просто пі́дкупом, зра́дою. • -тё́м голосования – голосува́нням. • -тё́м подписи – пі́дписом. • -тё́м привлечения – притяга́ючи, притяга́нням. • -тё́м умножения, вычитания – мно́женням, відніма́нням, мно́жачи, відніма́ючи. • Судебным -тё́м – судо́м, через суд, судо́вно; 4) (прок, успех, толк) пуття́, лад (-ду́); см. Прок, Толк. [Не бу́де з йо́го пуття́ (Гр.)]. • -тё́м – а) (толком) до пуття́, до ладу́, ладо́м; б) (хорошенько) до́бре, гара́зд, як слід. [Не вмі́є розказа́ти до пуття́ (Сл. Ум.). Хто ка́же до ладу́, то у́хо наставля́й, а хоч і без ладу́, то й тож не затика́й (Приказка). Та ви ладо́м кажі́ть (Номис). До́бре його́ ви́лаяв (Сл. Ум.)]. • -тё́м ему досталось – до́бре йому́ перепа́ло. • Не удалось и пообедать -тё́м – не вдало́сь і пообі́дати як слід. • Не -тё́м делаешь – не гара́зд, не до пуття́, не до ладу́ ро́биш. • Без -ти́ – без пуття́. [Він без пуття́ працю́є]. • Он без -ти́ наказан, он без -ти́ строг – його́ без пуття́ покара́ли, він без пуття́ (без тя́ми) суво́рий. • Будет ли путь в этом деле – чи бу́де пуття́ з ціє́ї спра́ви. • В нём нет -ти́ – з йо́го нема́ пуття́. • В нём не будет -ти́ – з йо́го не бу́де пуття́. • Ему ничто в путь не идёт – йому́ ніщо́ на ко́ристь, на ужи́ток не йде (см. Прок). • Что в том -ти́ – яка́ ко́ри́сть з то́го.

Пьяня́щий – п’янки́й, п’янкува́тий, п’яню́чий. [Сере́д п’янко́го ду́ху тропі́чних кві́тів (Єфр.). Цвіли́ ака́ції – ні́жні, бі́лі – й розлива́ли в пові́трю п’янкува́тий пах (Черкасенко)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»].

Дорожка, дороженька – 1) доріжка, доріженька, (узкая) стежка, стежечка, стеженька, стежина, стежиночка; 2) (половик) пости́лка, дорі́жка, сте́жка, про́стілка: • взлётная дорожка – злітна́ доріжка; • присесть на дорожку – присістися (сісти, посидіти) на доріжку; • пойти по чьей дорожке – на стежку чию ступити (спасти, попасти); • протоптанная дорожка – протоптана (утоптана) стежка; протопт; • протоптать дорожку – протоптати (утоптати) стежку. [От і я на дідову стежку спала; він учора розбив кухля, а я сьогодні (Сл. Гр.). Поклади́ пости́лку біля поро́гу — но́ги обтира́ти. В хата́х на підло́зі попрости́лувані були́ самотка́ні дорі́жки (сте́жки́) (АС). Олесь любить зиму. Йому подобається робити перші протопти в заметах, знімати снігові очіпки з кілків у тинах — вони стають тоді голі та сором’язливі, як стрижені допризовники (Гр.Тютюнник). Зорі світять на ялинці, Дід Мороз приніс гостинці. Прометем собі доріжки, Потанцюємо хоч трішки (Л.Костенко). Хай на ньому цвіте росяниста доріжка, І зелені луги, й солов’їні гаї, І твоя незрадлива материнська ласкава усмішка, І засмучені очі хороші твої (А.Малишко). Строкатий килимок, наче всіяний яскравими квітами прямокутний острівець у тропіках, омивало розбурхане море вичовганих постілок (О.Логвиненко, перекл. О.Генрі). Софронія була твоя, бо навряд чи ти знайдеш іншу, котра тобі так припала б до серця, а мені не трудно буде протоптати стежку куди-інде: так буде добре і тобі, й мені (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жодна із цих огорож і жодна з ділянок цих огорож не були продовженням попередньої. Але тулилися вони так щільно одна до одної, що в окремих місцях плечистий чоловік або жінка з не дуже вузькою талією, коли їм випадало просуватися цими вузькими протоптами, змушені були, аби врятувати свої костюми, сукні чи просто штани, рухатися не скоком, а боком (В.Діброва, перекл. С.Бекета). У нас є традиція посидіти на доріжку, але немає традиції прибрати за собою].

Желторотый – жовторотий, (перен., еще) жовтодзьоб: • желторотый птенец – пуцьвірок, пуцьвіронок, пискля, жовтороте пташа (пташеня, пташатко). [Медвідь відійшов з Вовком у корчі, а Королик і його жінка влетіли до свого дупла, щоби нагодувати своїх писклят (І.Франко). Ця жовторота юнь добулася до тропічної Африки, аби віддати господарям своє тіло, життя, кров і молодість; це мученики, що катуються за двадцять два франки на день (без вирахувань), і вони вдоволені, вдоволені всім єством аж до останнього еритроцита, на який уже чатує десятимільйоновий москіт (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Кофе – (растение, плод, напиток) кава: • заварить кофе – запарити каву; • кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському; • кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва; • кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́; • пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти; • чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви. [Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопії в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»].

Отморозок, прост. – відморо́зок. [Арешт цих двох відморозків міг викликати як мінімум тропічну зливу, а то й гірську лавину зі снігу, перемішаного з камінням (брати Капранови)]

Политрук – (политический руководитель, ист., рус.) політрук. [… я згадую, Як ти була політруком ескадрону І брала Перекоп (В.Сосюра). Бачив я, добродію мій Василю, гидку цю наругу п’яної солдатні над арештованими дівчатами, які були, як потім я дізнався, гімназистками з Рогачівської жіночої гімназії, і чув задоволене енкаведистське сміхотиння, похабну їхню лайку, похвальбу; я не впускав свого ока з голомозгого їхнього командира, який чи то пильнував, щоб солдати задовольнили хіть, чи то потішався своїми нововинайденими тортурами над бідними жертвами. Всі, всі оті політруки, старші й молодші, комісари й командири, що панували над нами в Кармеліті, навперейми винаходили все нові над нами знущання (Роман Федорів). …хай омине його куля колумбійських партизанів — котрі ж теж, здається, марксисти й борються за комуністичну революцію. Якщо вони візьмуть його заручником, Льончик, на крайняк, завжди зможе стати в них політруком — і душними тропічними вечорами переповідатиме їм, коли ще не забув, матеріали останнього з’їзду КПРС із програмою розвитку СРСР до 2000-го року, — хай, курви, конспектують (О.Забужко). Масовий похід у культурологію колишніх академічних «політруків» мав наслідком перетворення цієї дисципліни навіть не у прикладне смакознавство, а радше в поверхневе, тривіяльне культуроглядство (Олександр Івашина)].

Попадать, попасть – 1) (куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що; 3) (в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го: • блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́; • болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; • бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив); • вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого; • все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в; • в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…; • вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час; • где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку; • делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що; • еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу; • зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить; • как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?; • какой попало – аби́-який, бу́дь-який; • как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай; • камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову; • кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому; • куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться; • не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути; • попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль; • он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався; • попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну; • попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що; • попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це; • попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя; • попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в; • попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́; • попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку; • попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя; • попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́; • попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́); • попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти; • попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся; • попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю; • попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то; • попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му; • попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́; • попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище; • попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби); • попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти; • попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки; • попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р; • попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи; • попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка; • попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу; • попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го; • попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд; • попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому; • пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку; • с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́; • соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко; • стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв); • что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно. [Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)].

Шантрапа, презр. – шантрапа́. [Навздогін останньому вагону Відсилав у помахах смачне па-па… Сліз набралосі на пів бідону, І думки осіли, наче шантрапа (Зеньо Збиток). Вже високі трибуни — як плахи, А плахи — трибуни. Вже не вірять словам Ні еліта, ні плебс, шантрапа… Вимираєм без бою — Як обри, як готи, як гуни. До могил наших злих Заросте муравою тропа (Ігор Павлюк)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ТРОПА́, прото́птанные тро́пы оказ. про́топти.

БРАТЬ фраз. ста́вити [брать на учёт ставити на о́блік], (забирати) поривати [охота берёт охота пориває]; брать в роботу перемивати кісточки; брать без бо́я бра́ти го́лими рука́ми; брать в аре́нду винайма́ти /найма́ти/ у кого; брать в ежо́вые рукави́цы бра́ти в шо́ри; брать в жёны кого бра́ти шлюб з ким; брать в оборо́т бра́ти в сто́си; брать в плен полони́ти; брать в своё ве́дение что підпорядко́вувати собі́, бра́ти на се́бе керува́ння чим; брать в солда́ты бра́ти до ві́йська; брать за во́рот бра́ти за шкі́рку; брать за го́рло приступа́ти з ноже́м до го́рла; брать за жа́бры бра́ти за ба́рки; брать за живо́е бра́ти за ду́шу; брать к све́дению, брать в расчёт бра́ти на за́мітку; брать ле́стью підхо́дити ле́стощами; брать на заме́тку заното́вувати, запи́сувати, роби́ти нота́тки, бра́ти на за́мітку, оказ. відното́вувати; брать на испу́г /брать на пу́шку/ бра́ти на Бо́га; брать на каранда́ш бра́ти на за́мітку, бра́ти на папі́р; брать на карау́л (зброю) виставля́ти на по́честь; брать на прока́т випозича́ти у кого; брать на себя́ бра́ти на свої́ пле́чі, бра́ти на свою́ го́лову; брать на свою́ отве́тственность фаміл. брати на свою́ го́лову, бра́ти на свої́ ру́ки; брать на себя́ сме́лость насмі́люватися, зва́жуватися; брать на учёт ще реєструва́ти, (вексель) дисконтувати; брать нача́ло зачина́тися; брать по вы́сшему счёту брати ви́ще; брать под защи́ту става́ти в оборо́ні; брать под козырёк віддава́ти честь; брать приме́р с кого галиц. взорува́тися на кого; брать себе́ за пра́вило ще кла́сти собі́ пра́вило; брать сло́во галиц. забира́ти го́лос; брать уро́ки брати ле́кції, ма́ти репети́тора; не брать в расчёт не́хтувати що, лиша́ти на бо́ці; брать под сомне́ние ще сумніва́тися в чому; бери́, ско́лько душе́ уго́дно бери́, скі́льки душа́ бажа́є; на́ша берёт на́ша зве́рху; беру́щий що бере́ тощо, зда́тний взя́ти, зви́клий /ра́ди́й, маста́к/ бра́ти ???, відбо́рець, бра́ха; берущий верх перемо́жець; берущий взя́тки хаба́рник, хапу́н, липки́й на ру́ку; берущий за гло́тку принево́лювач, стил. перероб. приступи́вши з ноже́м до го́рла; берущий го́лыми рука́ми маста́к бра́ти голі́руч; берущий за се́рдце серцезвору́шний; берущий мно́гое на себя́ самоуповнова́жений, з вели́кими амбі́ціями, з вели́кими пла́нами; берущий на му́шку стил. перероб. наці́лившись на; берущий на себя́ роль гото́вий взя́ти на себе́ роль; берущий о́ткуп відку́пник; берущий под отчёт відбо́рець під звіт; берущий под сомне́ние что схи́льний сумніва́тися /невпе́внений/ у чому; берущий своё нача́ло в з поча́тком у; берущий с ме́ста зда́тний взя́ти з мі́сця; берущий уро́ки що бере́ ле́кції; ВЗЯТЬ (від кого /що/) перебра́ти; взять Бо́га за бо́роду пійма́ти Бо́га за но́ги; взять верх над кем (у спорі) перева́жити кого; взять в ежо́вые рукави́цы укр. взя́ти в лабе́ти; взять в жёны кого пошлю́бити; взять в кавы́чки залапкува́ти; взять в обуче́ние (взять для повыше́ния квалифика́ции) взя́ти на нау́ку; взять в плен, заполони́ти; взять в толк помісти́ти в голові́, набі́гти тропи́, вхопи́ти тропи́; взять высо́кую но́ту потягну́ти горо́ю; взять го́рлом ви́сварити, ви́кричати, взя́ти на го́рло; взять на букси́р взя́ти на гуж; взять на карау́л ще відсалютува́ти; взять на себя́ (місію) ще перебра́ти; взять на себя́ обяза́тельство зобов’яза́тися; взять на учёт зареєструва́ти; взять под опе́ку кого, взять попечи́тельство над кем заопі́куватися ким; взять ружьё на изгото́вку нагото́вити кріс; взять свои́ слова́ наза́д галиц. відкли́кати свої́ слова́; взять себя́ в ру́ки опанува́ти себе́, опанува́тися, взя́ти себе́ в ру́ки; взять след мисл. вхопи́ти тропи́; взять сло́во галиц. забра́ти го́лос; ни дать ни взять о́ко-в-о́ко; ни дать ни взять что що чим [ни дать ни взять – гора́ гора́ горо́ю], чи́сте тобі́ що; не взять в толк не скла́сти ра́ди; чья возьмёт? чий чорт бу́де ста́рший?; взял? (= получил?) діста́в?; взял страх у страх уки́нуло /узя́в страх/ кого; взя́вший ОКРЕМА УВАГА (місто, фортецю) здобу́вець; ка́пли в рот не взявший стил. перероб. рі́ски в рот не взя́вши; взявший на карау́л відсалютува́вши; взявший под карау́л взя́вши під ва́рту; взявший под козырёк відда́вши честь; взявший под опе́ку опіку́н, ОКРЕМА УВАГА; взявший свои́ слова́ наза́д ОКРЕМА УВАГА; ВЗЯ́ТЫЙ вме́сте взятый /вме́сте взятое, вме́сте взятые/ фраз. ра́зом узя́вши; взятый в кавы́чки залапко́ваний.

ВЫ́ПАСТЬ выпасть на до́лю суди́тися кому, спітка́ти кого; выпал жре́бий діял. ви́пала тропа́; выпал снег натруси́ло сні́гу; выпала честь суди́лася честь; выпало из па́мяти но. заора́ло кому; выпавший ОКРЕМА УВАГА, (сніг) натру́шений; выпавший из па́мяти забу́тий.

ВЫСЛЕ́ЖИВАТЬ (кого) сте́жити кого /запозич. за ким/, натрапля́ти (на) слід, (звіра) тропи́ти; выслеживающий що сте́жить тощо, покли́каний ви́стежити, ста́вши сте́жити, ни́шпора, нюха́ч, шпигу́н, книжн. висте́жувач, прикм. розві́дчий; выслеживающийся/выслеживаемый висте́жуваний, сте́жений, нази́раний;

КРУГОВО́Й, кругово́е движе́ние, кругова́я тропа́ оказ. кругові́д.

РАЗУМЕ́ТЬ, разуме́ющий що /мн. хто/ розумі́є тощо див. ще понимающий; УРАЗУМЕ́ТЬ образ. набі́гти /вхопи́ти/ тропи́ і похідн..

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Тропа, см. Тропинка.

Тропик, геогр. – тро́пік, -ка, зворо́тник, -ка; -пический – тропі́чний, зворотнико́вий, -а, -е.

Тропинка – сте́жка, -ки, тропа́.

Стопа – 1) (ноги) ступня́, -ні́; 2) нога́, -ги́; 3) (след) слід, -ду, тропа́, -пи́; 4) (бумаги) рі́за, -зи; (в стихах) стопа́, -пи́; 5) (кубок) ке́ліх, -ха.

Трепак – гопа́к, -ка́, тропа́к, -ка́.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Дорога – дорога; шлях; путь. Дорога большая, торговая – битий шлях; великий шлях; гостинець. Проезжая дорога – проїзний шлях. Железная дорога – залізниця. Окольная дорога – манівець. По дороге (с кем) – по руці з ким. Собираться в дорогу – лаштуватися, лагодитися в дорогу, в путь. Сбиваться с дороги – загубити дорогу, стропитися. Найти дорогу, стать на настоящую дорогу – вийти на певний шлях. Напасть на дорогу – набігти, вхопити тропи. Стать поперек дороги кому – заступити стежку; стати поперек шляху, стати на перешкоді; зав’язати дорогу. Без дороги – навмання; манівцями. Снаряжать в дорогу, см. Снаряжать.

Смекать что – добирати розуму в чому; вхопити тропи в чому.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Тропа – стежка.

Тропосфера – тропосфе́ра.

Дорога – доро́га; • д. (сооружение) – шлях (-ху); • д. большая – ш. вели́кий; • д. горная – ш. гірськи́й; • д. гравийная – ш. нарінко́вий; • д. грунтовая – ш. ґрунтови́й; • д. гужевая – ш. возови́й; • д. долинная – ш. доли́нний; • д. железная – залізни́ця; • д. ж. висячая – з. висна́; • д. ж. воздушная – з. надзе́мна; • д. ж. горная – з. гірська́; • д. ж. двупутная – з. двоколі́йна; • д. ж. зубчатая – з. зубча́ста; • д. ж. кабельная – з. каблева, жильникова; • д. ж. канатная – з. коді́льна; • д. ж. магистральная – з. магістра́льна; • д. ж. надземная, воздушная – з. надзе́мна; • д. ж. нормальной колеи – з. норма́льноколі́йна; • д. ж. однопутная – з. одноколі́йна; • д. ж. окружная – з. обкружна́; • д. ж. подвесная – з. висна́; • д. ж. подземная – з. підзе́мна; • д. ж. полевая – з. польова́; • д. ж. пригородная – з. приміська́; • д. ж. проволочно-канатная – з. дротя́но-коді́льна; • д. ж. промышленная – з. промисло́ва; • д. ж. стратегическая – з. стратегі́чна; • д. ж. узкоколейная – з. вузькоколі́йна; • д. ж. цепная – з. ланцюго́ва; • д. ж. частная – з. прива́тна; • д. ж ширококолейная – з. ширококолі́йна; • д. искусственная – ш. шту́чний; • д. магистральная – ш. магістра́льний; • д. непроездная – ш. непроїзни́й; • д. окольная – маніве́ць (-вця́); • д. перекрестная – ш. перехре́сний; • д. переходная (тропинка) – сте́жка; • д. подвесная – ш. висни́й; • д. под’ездная – ш. під’їзни́й; • д. подземная – ш. підзе́мний; • д. почтовая – ш. пошто́вий; • д. проселочная – путіве́ць (-вця́); • д. равнинная – ш. рівни́нний; • д. тележная – ш. возови́й; • д. трактовая – ш. би́тий; • д. шоссейная – ш. сошови́й; • д. электрическая – електрозалізни́ця, електри́чна залізни́ця; • д. э. безрельсовая – е. безрейко́ва; • д. э. зубчатая – е. зубча́ста.

Перекидной – перекидни́й; • п. дорога (тропинка) – сте́жка.

Переходной, -ный – перехідни́й; • п. (относящийся ко времени: период, тип болота) – переходо́вий; • п. дорога, тропинка – сте́жка; • п. накладка – злучна́ на́кладка; • п. подушка – переїзни́й пі́дкладень (-дня).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Бить • Бить баклуши, баклушничать – Див. баклуши. • Бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [В долоні] плескати; в долоні бити (вибивати, ляскати). [Коли йому плескали, він знав, що б’є в долоні розбуджена свідомість. Коцюбинський.] • Бить (в) набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт); (застар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]. [Даремно ворог б’є на сполох полохливо, — його безсилий дзвін стихає на горах. Сосюра. Гей, бийте в бубни, довбиші, на гвалт. П. Куліш.] • Бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс. [Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба. Сл. Гр.] • Бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному. • Бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль; (д)осягати, (д)осягти мети. • Бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий); бити та духу слухати (наслухати). [Жінка б’є та духу наслухає. Стефаник.] • Бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати); відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого); давати дрюка (кия, бука) кому; (образн.) мастити боки буковим салом. [Тим тільки й служать, що своїх іноді братів та батьків дубасять. Мирний. Як сім раз одважить киякою, то хліба більше не їстиме. П. Куліш.] • Бить кулаками кого – стусанів давати кому; стусанами гріти (частувати) кого; стусувати [кулаками] кого; давати буханів (товчеників) кому; товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого; (іноді) духопелити кого; духопелу (духопелів) давати кому. [Хоч як гарно зробить, а баба все її лає, все її лає, а то так і стусана межи плечі дасть. Казка. А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече. Сл. Гр.] • Бить масло – колотити масло; (із сім’я) бити олію. [От-от зозулька маслечко сколотить, в червоні черевички убереться і людям одмірятиме літа. Українка.] • Бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце. • Бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого; локшити кого. [Катувала, мордувала, Та не помагало: Як маківка на городі Ганна розцвітала. Шевченко.] • Бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого; давати батогів (нагаїв, канчуків, малахаїв) кому. [Нащо коня батожити, коли він і так везе. Пр.] • Бить по затылку кого – потиличника (-ів) (запотиличника (-ів), нашийника (-ів) давати; потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати). [Я вам потиличника дам. Котляревський.] • Бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого; кишеню трусити кому; змушувати на видатки (витрати) кого. • Бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони; (ірон.) гріти поклони. [А як стала на порі — Вже і гості на дворі: Йдуть і здалека, і зблизька, Б’ють вдові поклони низько… Забіла.] • Бить по нервам – бити по нервах (на нерви); дошкуляти; діймати до живого; (образн.) пекти в живе. • Бить (ударять) по рукам – Див. рука. • Бить по чему – бити по чому; боротися проти чого. • Бить себя в грудь – битися в груди; бити [себе] в груди. • Бить сильно кого – бити дуже; бити скільки влізе (влазиться) кого; давати скільки влізе (влазиться) кому; бити не жалуючи кого; давати не жалуючи (не рахувавши) кому; давати духу кому; (зрідка) давати затьору (табаки) кому; місити кого; (давн.) справляти бал кому; (образн.) бити так, що аж пір’я летить. [Бий скільки влазиться. Номис. А дрібнота Уже за порогом Як кинеться по улицях Та й давай місити Недобитків православних… Шевченко.] • Бить тревогу – бити (збивати) тривогу; бити на сполох (ґвалт). [О, серце, угамуйся, чого ти так тривогу б’єш? Тобілевич. Гей, бийте в бубни, довбиші, на Ґвалт. П. Куліш.] • Бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака). [Інші збились біля музики, садять гопака, вибиваючи тропака, аж лихо сміється… Стороженко. Вистрибували гоцака. Котляревський.] • Бить хворостиной кого – бити дубцем кого; хворостити (хвоїти) кого; давати прута (лозини) кому; (давн.) давати хльору кому. [І, бачся, він тебе за те й прохворостив. Г.-Артемовський. Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору. Котляревський.] • Бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому. [Шапки скиньте перед дідом, чолом йому бийте. М. Куліш.] • Бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого. [Та й поїхали до столиці Прохати милості у цариці. Н. п.] • Бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким; гатити; гнітити; садити; мостити; трощити; гамселити. [Здоровенні, напівголі, спітнілі бронзові ковалі гатили своїми, тільки їм під силу, молотами по ковадлах… Довженко.] • Бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого, [Цілісіньку ніч трясця його била… Квітка-Основ’яненко. Усього заколотило, мов у пропасниці. Тобілевич.] • Бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час); приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час); приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час); приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець; я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця); (розм.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…); (образн.) уривається нитка кому. [Оце вже надходить на мене остання година. Мирний.] • Бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають. Пр. І деруть, і б’ють, і плакать не дають. Пр. • Бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу. • Бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся. Пр. Піти в науку — треба терпіть муку. Пр. До науки служать і буки. Пр. Не йде наука без бука. Пр. Нема науки без муки. Пр. Б’ють — не на лихо учать. Пр. • Жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує); життя грає (б’є) живою цівкою. • Кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю). Пр. Хто кого любить, той того чубить (згубить). Пр. • На что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені? • Сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне. Пр. Він сам собі руку січе. Пр. Ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз. Пр. Зварив (заварив) кашу, так і їж. Пр. Купили хріну — треба з’їсти. Пр. Бачили очі, що купували, — їжте, хоч повилазьте. Пр. Плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували, — грошам не пропадать. Пр.

Вслед • Идти, ехать… вслед (следом) за кем – іти, їхати… услід (слідом, слідком) за ким; [слідком] слідувати (слідкувати) за ким; (давн.) у тропі йти, їхати… за ким; іти, їхати… за ким.

Выходить • Выйти в тираж (перен.) – вийти в тираж; утратити значення (вагу, популярність); зійти (з’їхати, перевестися) нінащо; (образн.) випасти з коня (з сідла); був колись горіх, а тепер свистун; були і в кози роги. • Выходит – виходить (випада); отже. [То це, виходить, він, по-твоєму, продав отчизну й віру? Довженко. Коли се все зробиш як слід, — ти, випада, розумний. Сл. Гр. Отже, й за це — варто віддати життя? Смолич.] • Выходит, выйдет польза, прок и з кого, из чего – буде користь (пуття, щось путнє) з кого, з чого. [Серце моє кров’ю обливається, як я подумаю, що з тебе нічого путнього не буде!.. Тобілевич.] • Выходит случай (разг.) – трапляється (лучається) нагода (іноді оказія). [А тут і нагода трапилась. Суходольський.] • Выходить, выйти в люди – виходити, вийти (вибиватися, вибитися) в люди. [Мати всюди однакова мати. Коли розумна й щира, то й діти вийдуть в люди, хоч попідтинню. Шевченко.] • Выходить, выйти замуж за кого (разг.) – виходити, вийти [заміж] за кого; віддаватися, віддатися (іти, піти заміж) за кого; дружитися, одружитися (братися, побратися, застар. пойнятися) з ким; видаватися, видатися за кого; (образн.) зав’язати голову; покривати, покрити косу. [Мати вийшла заміж за Вербу, й сестри живуть при вітчимі. Тобілевич. Як вийду за тебе, — зостануся нещасна. Сл. Гр. Так хто таке коли чув, щоб вільна козачка за кріпака віддавалася! Вовчок. Ще додам, що прізвисько моє тепер Квітка-Основ’яненко, бо я сього літа пішла заміж. Українка. Інна, певно, зважила на це та на його непохитне велике почуття до неї й одружилася з поетом. Кротевич. Не сподівались, щоб старого Хмари дочка та з кріпаком пойнялася! Вовчок. Зав’язала головоньку, — не розв’яжу довіку. Сл. Гр. Я ж не буду, козаченьку, коси покривать. Сл. Гр.] • Выходить, выйти за пределы, из пределов чего – виходити, вийти за межи чого; переходити, перейти (за) межі чого; заходити, зайти за край; переходити, перейти (перебирати, перебрати) через край; (образн. давн.) передати куті меду. [Його поведінка переходить усякі межі. Багмут.] • Выходить, выйти из головы, из памяти, из ума – виходити, вийти з голови, з пам’яті, випадати, випасти з голови (думки, пам’яті); викидатися, викинутися з пам’яті. [Одна думка: за віщо я з братом посварився? не виходить з голови!.. Тобілевич. Вона ніколи в мене з пам’яті не виходила, і довіку не вийде. Кониський.] • Выходить, выйти из детского возраста – Див. возраст. • Выходить, выйти из доверия, из веры – утрачати, утратити довір’я (довіру), віру чию. • Выходить, выйти из затруднения – виходити, вийти з трудного (із скрутного) становища (із скруту, з труднощів); поборювати, побороти труднощі; вирятовуватися, вирятуватися, викручуватися, викрутитися; (образн.) виходити, вийти з тісного кута. [Леся зуміє й надалі вийти з усіх труднощів, коли б навіть і залишилася в житті без нього, одна з Грицьком. Кротевич.] • Выходить, выйти из моды – виходити, вийти з моди; змодитися. [Сі декламації, мій пане, зайві, Трагедія класична вийшла з моди. Українка. Кажуть ось доярки, що в коханні треба бути обачною, обережною, що треба вміти повестися так, щоб не зманитись, не обриднути… Гончар.] • Выходить, выйти из окружения – пробиватися, пробитися (виходити, вийти) з оточення. • Выходить, выйти из себя – гніватися, розгніватися; розпалюватися, розпалитися; дратуватися, роздратуватися; лютувати, розлютуватися; утрачати, утратити самовладання; [аж] нетямитися, нестямитися, знетямитися; (іноді) безсебитися; збезсебитися; аж із себе (із шкури) вилазити, вилізти; із себе пнутися; (іноді розм.) аж на місці цибати. [Розпалився Ільмаринен, Той коваль, одвічний майстер, Рот розкрив, чоло понурив, І волосся розкуйовдив. Тимченко, перекл. з «Калевали».] • Выходить, выйти из строя – виходити, вийти з ладу; вибувати, вибути з ладу (з роботи); (військове) виходити, вийти із строю; утрачати, утратити боєздатність. [Юрій Іванович посвідчив, що молотарка надовго вибула з роботи… Гордієнко.] • Выходить, выйти из терпения – утрачати, утратити терпіння; терпець уривається, у(ві)рвався кому; не стерпів хто; нетерпеливиться, знетерпеливився хто; не стає, не стало терпцю кому, в кого. [Піднялася вся нація, бо урвався терпець народу… Довженко. Не вважаючи на дідову обіцянку, перевіз не прибував. Люди нетерпеливились. Коцюбинський. Терпіла, терпіла, а далі й терпцю не стає!.. Коцюбинський.] • Выходить, выйти из употребления, из обычая – виходити, вийти з ужитку; виводитися, вивестися, більше не вживатися; перестати вживатися. [Се було колись, та вже вивелось. Сл. Ум.] • Выходить, выйти кем-либо (доктором, учителем…) – виходити, вийти на кого; учитися, вивчитися на кого. • Выходить, выйти навстречу кому – виходити, вийти назустріч кому ((лок.) устріть кого); виходити, вийти проти кого. [Гнат постояв трохи з тіткою Мотрею, що й собі вийшла проти череди. Коцюбинський.] • Выходить, выйти наружу – виходити, вийти (виступати, виступити) наверх (назверх, наяв); виявлятися, виявитися; (образн.) вилізло шило з мішка. [Правда як олива — завжди наверх вийде. Пр. Ага, ось воно й вилізло шило з мішка. Коцюбинський.] • Выходить, выйти на самостоятельную дорогу – виходити, вийти на самостійний шлях (на власну дорогу); (розм.) ухопити (набігти) своєї тропи; знайти свою путь (свою стать); ступати, ступити на свою життєву путь. [Кортіло звернутись до них, як до молодих, що тільки-тільки ступають на свою життєву путь. Смолич.] • Выходить из годов, из лет – виходити з літ (років, віку). [Роди, бабо, дитину, коли бабі з літ вийшло. Номис.] • Выходить из повиновения – переставати слухатися (коритися); виходити з покори (послуху). • Выходить из-под опеки, из-под влияния – виходити (вибиватися) з-під опіки, з-під впливу. • Выходить на пенсию, в отставку – виходити (податися) на пенсію, виходити у відставку (на спочинок). • Вышел сухим из воды – вийшов сухим з води; легко (дешево) відбувся; Ускочив і вискочив. Пр. Його і в корці не піймаєш. Пр. • Книга вышла в свет – книжка (книга) вийшла, (іноді) вийшла в світ. [Незабаром пришлю вам своє оповідання «Для загального добра», яке вийшло окремою книжечкою. Коцюбинський.] • Не выходит из головы у кого – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому. [З думки мені не йде братова біда. Вовчок. Глибоко запала у його серце та чудова дівчина, з голови не йде, тільки об їй і дума і гада. Стороженко. Ті слова не сходили йому з тямки, крутилися в його думках, мов сичання змії… Франко. Вона, все вона мені лиш на гадці, вона перед очима, вона — куди гляну. Федькович.] • Не выходить из долгов – не вилазити з боргів (довгів); довги довгами сплачувати; старі довги (борги) новими латати. [Він з боргів не вилазить. Пр. Виборні хто? Або дукарі, або ті, що беруть касу, позику, з боргів не вилазять, за старшину шарують, задобрюються. Гордієнко.] • Не выходить из какой-либо одежды – не вилазити з якої одежі. [От «досада», що і тут якось холодно. Та я й не вилажу з сукняної одежі. Українка.] • Окно, дверь выходит в сад – вікно, двері — у сад; дім (хата, кімната) вікном (вікнами), дверима — до саду (у сад). [Кімната маленька, затишна, вікном у садочок. Васильченко.] • Река выходит, вышла из берегов – рі(ч)ка виступає, виступила (виходить, вийшла) з берегів; рі(ч)ка береги заливає, залила (затоплює, затопила).

Выход • Выход замуж – віддання (віддавання). • Выход из положения – вихід із становища; рада (порада); рятунок (порятунок); викрут. [Братця, однаково іншого порятунку немає. Будемо одбиватись! Головко. Треба інший якийсь викрут шукати. Головко.] • Выход из строя чего – вихід з ладу; (військове) вихід із строю; втрата боєздатності. • Дать выход чувствам – дати вихід почуттям; дати волю почуттям. • Знает все ходы и выходы (разг.) – знає всі ходи і виходи; знає всі стежи і перестежки; знає, на яку ступити; знає, якої [тропи] вхопити. • Найти выход – зарадити кому (собі); дати собі раду; зарадитися; найти вихід. [Та, слава Богу, мені тепер нічиєї помочі не треба — здоров’я до мене вернулось, і я сама собі дам раду. Українка. Дід Івко найшов вихід. Гордієнко.] • Нет выхода (безвыходное положение) – нема ради (поради, виходу); нічим не можна зарадити; кінці в край; викруту нема. [Скажу панам, що не було ніякої ради, ані їсти що, ані в хаті затопити, ані випрати, ані голову змити, ані ніц! Стефаник. А що я тобі казатиму, дочко? — заговорила Чайчиха.— Поради нема! Вовчок. Ой, умру, умру, вже виджу, що мені нема виходу,— шепотіла Катруся. Стефаник. На прю ж! До смерті, до загину. — Немає викруту, нема! Старицький.]

Дорога • Без дороги идти – іти манівцем (манівцями, навмання, бездоріж, без дороги). • Большая дорога (разг. большак) – велика дорога ([великий] шлях); гостинець. • В дороге – у дорозі; ідучи, їдучи. • В дорогу, на дорогу – на дорогу, (іноді) на відхід. [Дружки прощаються, цілуються з молодою та, збираючись виходить з хати, на одхід їй співають. Грінченко.] • Все дороги ведут в Рим – усі шляхи (усі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть. • Давать, дать, уступать, уступить дорогу кому – давати, дати дорогу кому; уступатися, уступитися з дороги кому; (іноді) проступатися, проступитися кому. • Дорога весенняя, летняя, зимняя – дорога весняна, літня, зимова; вешняк, літняк, зимняк. • Дорога предстоит кому – має їхати (вирушати) хто; дорога лежить (стелиться) кому; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому; дорогу чує хто; (зниж.) дорога чхається кому. • Дорога пролегла по горе – дорога йшла горою (по горі). • Дорога уторенная – (влітку) Битий (уторований, накочений) шлях; (взимку) утертий (натертий) шлях; утерта (натерта) дорога. • Железная дорога – залізниця; (давн. розм.) чавунка. • Живущий за дорогой – який живе за дорогою; задорожний. • Запала ему к нам дорога (перен.) – заросла йому стежка до нас; шлях заріс йому [терном] до нас; до нас йому нема(є) дороги. • Идти (действовать) прямой дорогой – по правді ходити, чинити (робити); просто (прямо, навпростець, прямцем) іти; простувати (прямувати); (арх.) ходити, чинити правим робом. [Ми просто йшли; у нас нема Зерна неправди за собою. Шевченко.] • Идти своей дорогой – іти своїм шляхом (своєю дорогою); (давн.) робити (ходити, чинити) своїм робом. • Какой дорогой, куда? – яким шляхом?; (розм.) кудою? • Мне не дорога к ним ходить – мені нема чого до них ходити. • На битой дороге трава не растёт – на битій дорозі трава не росте. Пр. • Найти дорогу; попасть на дорогу; (в)стать на настоящую дорогу – вийти на певний шлях; тропи вхопити (набігти); потрапити (натрапити) на [певну] дорогу (на [певний] шлях). • На дороге стоит да дороги спрашивает – іде дорогою, дороги питає. Пр. їде (іде) шляхом і шляху питає. Пр. • На половине дороги – на півдорозі. • На этой дороге большой крюк – це ми так круга (гака) великого дамо (це ви так круга (гака) великого дасте); це таке — кругасвіта (галасвіта) іти (піти); сюди (сюдою) [йти, їхати) дуже обхідно. • Недорога тебе (мне, ему…) ходить туда (разг.) – нема чого (нічого, нетреба) тобі (мені, йому…) туди ходити. • Не стойте на дороге – не стійте на дорозі; не перешкоджайте (не заважайте). • Отрезать дорогу кому – перетяти дорогу (шлях) кому; заскочити дорогу (путь) кому; заскочити кого. • Перебежать дорогу кому (разг.) – перебити, перебігти дорогу кому; перебігти кого. • По дороге – дорогою; у дорозі. • По дороге заехать, зайти к кому – мимоїздом заїхати до кого, мимохідь зайти до кого. • По дороге, не по дороге кому с кем – по дорозі, не по дорозі кому з ким; у шляху, не в шляху кому з ким; (іноді) узавороті, невзавороті кому з ким, по руці, не по руці кому з ким. • Поехать непрямой дорогой – поїхати непрямою (непростою) дорогою; покривулити. • По кривой дороге поломаешь ноги – не збочуй з дороги, бо відпокутують ноги. Пр. Проста дорога найкраща (найліпша). Пр. • Пробить, проложить себе дорогу (перен.) – прокласти (пробити, проложити) собі дорогу (шлях, стежину, стежку); уторувати собі дорогу (шлях, стежину, стежку). • Пролагать, прокладывать дорогу к чему – прокладати (торувати, промощувати) дорогу (шлях) до чого. • Просёлочная дорога – путівець; польова (степова, міжселищна) дорога. • Санная дорога – санна дорога; зимняк. • Сбивать, сбить с дороги кого (перен.) – збивати, збити з дороги кого; збивати, збити на манівці кого. • Сбиться с дороги – збитися (змилити) з дороги (з шляху); піти (податися, поблукати) манівцями; піти блудними дорогами; заблукати (заблудити). • Свернуть с дороги – звернути (збочити) з дороги. • С дороги! – з дороги!; набік!; оступися! (оступіться!). • Скатертью дорога (перен. разг. ирон.) – полотном дорога; (іноді) з богом, Парасю! • Собираться в дорогу – лаштуватися (лагодитися, іноді споряджатися) в дорогу (у путь). • Столбовая дорога – стовповий (верстовий) шлях; гостинець. • Стоять на хорошей, правильной дороге – стояти на добрій, правдивій (правій) дорозі; стояти на доброму, правдивому (правому) шляху. • Стоять, стать поперёк дороги кому – стояти, стати на дорозі кому; шлях (дорогу, стежку) заступити кому; стати поперек шляху кому; на переметі стати кому; зав’язати дорогу кому; (арх.) переп’ят устати кому (іноді на кого); (іноді образн.) перекопати дорогу кому; заорати (переорати) дорогу кому. • Счастливой дороги! – щасливо!; час добрий!; щасливої дороги!; щаслива [тобі, вам] дорога (путь)! • Туда ему и дорога! (разг.) – так йому й треба!; своїм шляхом пішов!; катюзі по заслузі! • Тянет в дорогу кого – тягне (пориває) в дорогу кого; вабить (надить) дорога кого; (фольк.) доріженька (мандрівочка) пахне кому. • У дороги – при дорозі; край дороги (шляху). • Уставший от дороги – Задорожений. • Устать от дороги – стомитися з дороги; здорожитися. • Этой, той дорогой – цією, тією дорогою (цим, тим шляхом); (о)сюдою, тудою. [Ти сюдою, я тудою, а зійдемось над водою! Українка.]

Идти • Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). • Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло. • Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає). • Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. • Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд). • Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком). • Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться. • Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється). • Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)… • Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить. • Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік]. • Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли. • Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо). • Идёт! – гаразд!; добре!; згода! • Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.] • Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться. • Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що. • Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди! • Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири. • Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого. • Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили). • Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь. • Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом). • Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому. • Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого. • Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати. • Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому. • Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому. • Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.] • Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим. • Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі). • Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати. • Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати. • Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання. • Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети. • Идти к чему – личити (пасувати) до чого. • Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] • Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі). • Идти на всех парах – іти повним ходом. • Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все. • Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого. • Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити. • Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого. • Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати. • Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом. • Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя). • Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок. • Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки. • Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що. • Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги. • Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно). • Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати. • Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою). • Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава). • Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники). • Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом). • Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси). • Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку. • Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати. • Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого. • Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом… • Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию. • Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися). • Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди. • Идти рядами – іти лавами (рядами). • Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові. • Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку. • Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати). • Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким. • Идти стеной – лавою (стіною) йти. • К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться. • Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало! • К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься). • Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці). • Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися). • Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати. • Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться. • Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила. • Он на всё идёт – він на все пристає (йде). • О чём идёт речь? – про (за) що йдеться? • Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре. • Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що. • Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб… • Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить. • Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту. • Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре. • Шли годы – минали роки (літа). • Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги. • Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста. • Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

Колея • Войти в [новую] колею (перен.) – увійти в [нову] колію; стати на [нову] колію (путь, тропу). • Выбить кого из колеи (перен.) – вибити (збити) з колії кого. • Выбиться, выйти из колеи (перен.) – випасти (вибитися, зійти, збитися) з колії; зійти (збитися) з тропи.

Направлять • Направить лыжи куда (перен. разг.) – попростувати (попрямувати) куди. • Направить на истинный путь (на путь истины) кого – навернути на путь істини (на праву, на добру путь, на добру стежку, тропу) кого; наводити, навести на пуття кого, настановити на добрий розум кого. • Направлять, направить на ум – настановляти, настановити (наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити) на [добрий] розум; навчати, навчити розуму – простувати, попростувати (прямувати, попрямувати) куди; (образн.) стежку гаптувати куди.

Попадать • Вожжа (шлея) под хвост попала кому – [Який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого. • Где попало – абиде; де попало (де припало); будь-де. • Зуб на зуб не попадает у кого (разг.) – Див. зуб. • Как попало – абияк; будь-як; як попало; як-небудь. • Попадать, попасть в беду – Див. беда. • Попадать, попасть в западню – Див. западня. • Попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль (точку). • Попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад. • Попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль; уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що. • Попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – Див. рука. • Попасть в когти кому – Див. коготь. • Попасть в лапы кого – Див. лапа. • Попасть в переплёт (в переделку) – ускочити (попасти) в халепу (в клопіт, в біду, в тарапату). • Попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю. • Попасть впросак (разг.) – Див. впросак. • Попасть в честь, в почёт – зажити (дожити(ся), доскочити) честі, шани (пошани, шаноби). • Попасть на зубок кому (разг.) – Див. зубок. • Попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи. • Попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу. • Попасть пальцем в небо – Див. палец. • Попасть под иго, под власть чью – впасти (попастися) в ярмо (у кормигу) чию; підпасти під кого. • Попасть под руку кому – (те саме, що) Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвёртываться, подвернуться) под руку кому. Див. рука. • Попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому. [Так мене цим і вцілила в серце. Барвінок.]

Путь • Без пути (разг.) – безпуття. • В пути, по пути (сделать что) – по дорозі; дорогою; мимохідь, мимоїздом (переходом). • Все дорога (все пути) ведут в Рим – Див. Рим. • Вставать, встать на путь чего – Див. вступать. • Держать путь – Див. держать. • Каким путём? – якою дорогою (яким шляхом)?; кудою?; (перен.) як; яким способом (чином, робом)? • Куда вам путь лежит? – куди вам дорога? • Млечный Путь (астрон.) – Див. млечный. • Найти верный, правильный путь – знайти правдивий шлях; (іноді) ухопити тропи. • На обратном пути – по дорозі назад (додому); (по)вертаючись назад (додому); поворітьма. • Направлять, направить путь (шаги, стопы) – Див. направлять. • Наставлять, наставить (направлять, направить, обращать, обратить) на путь истины (на путь истинный) кого – наставляти, наставити (наводити, навести) на добру (праву) путь кого; наставляти, наставити (наводити, напутити) кого; наставляти, наставити на [добрий] розум кого. • Не по пути с кем – не по дорозі (не дорога, не в шляху, не по руці) з ким; (іноді) невзвороті кому з ким. • Окольным (обходным) путём – стороною; манівцями (манівцем); (іноді розм.) повзагорідно. • Отправляться, отправиться (двигаться, двинуться…) в путь – рушати, рушити (вирушити, вирушати) в дорогу. • Прокладывать, проложить дорогу (путь) кому, чему – Див. прокладывать. • Пусть твой путь будет усеян цветами – нехай тобі цвітом стелиться дорога. • Путём подкупа, измены – підкупом, зрадою. • Пути (дороги) разошлись чьи – Див. расходиться. • Пути сообщения – шляхи [сполучення]. • Путь-дорога, путь-дорожка, путь-дороженька (поэт.) – шлях-дорога (путь-дорога), шлях-доріжка, шлях-доріженька (путь-доріженька). • Сбивать, сбить с пути кого – збивати, збити з дороги кого; збивати, збити з пуття кого. • Сбиваться, сбиться с пути (перен.) – збиватися, збитися з дороги; на манівці сходити, зійти; збиватися, збитися з пуття; (іноді) ледащіти, зледащіти; блудними дорогами йти, піти. [Блудними дорогами пішов. Франко.] • Совратить, совлечь, сбить с пути (истины, добра, истинного, доброго…) кого – збити (звести) з доброго шляху (з доброї путі, дороги, стежки, тропи) кого; збити з правої путі (з пуття, знепутити) кого. [Та ви його ще з тропи зіб’єте… М. Куліш.] • Стоять, находиться на ложном пути; идти по ложному пути (перен.) – стояти, бути на хибній (кривій) дорозі (путі); іти хибною (кривою) дорогою. • Судебным путём – судом; через суд. • Сухим путём – суходолом (сухопуттю). • Счастливый, добрый путь!; счастливого, доброго пути! – щасливої дороги!; щасливо! • Уготовлять путь на тот свет кому – уготовляти на той світ дорогу кому; стежку промітати кому. • У каждого свой путь [в жизни] – у всякого (у кожного) свій шлях; кожен (кожне) має свій шлях. [У всякого своя доля і свій шлях широкий. Шевченко.] • Что в том пути? (разг.) – яка користь з того? • Этим, тем путём – цією, тією (тою) дорогою (цим, тим шляхом); сюдою, тудою.

Тупик • Ставить, поставить в тупик кого (перен.) – загонити, загнати в безвихідь (у глухий кут, у тісний кут, у суточки) кого; памороки (баки) забивати, забити кому; заморочувати, заморочити (оступачувати, оступачити) кого; (іноді) збивати, збити з тропи кого. • Становиться, стать в тупик (перен.) – заходити, зайти у безвихідь (у глухий, у тісний кут, у суточки); тетеріти, отетеріти (торопіти, оторопіти, туманіти, отуманіти).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

тропопа́уза тропопа́вза,-зи (перехідний шар, що відділяє тропосферу від стратосфери)

тропосфе́ра тропосфе́ра,-ри (нижня частина атмосфери на висоті до 8-10 км у помірних широтах і до 16-18 км біля екватора)

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Набіга́ти, -га́ю, набі́гти, -біжу́ – 1) набегать, набежать. • Як набіжи́ть – как придется. • Набі́гти тропи́ – найти, попасть на дорогу. • Йому́ се́рце набіга́ – он начинает сердиться.

Пла́й, р. плая́ – 1) горная тропинка; 2) ряд.

Сте́жка – 1) стежка (в шитье); 2) тропинка. • На сте́жку чию́ спа́сти – пойти по чьей дорожке. • До ко́го сте́жку топта́ти – ухаживать за кем.

Тра́пок, -пка – след, тропа, дорога.

Тропа́, -пи́ – стезя, путь, направление следов. • Вхопи́ти тропи́, набі́гти тропи́ – а) найти дорогу, попасть на дорогу; б) сообразить, смекнуть.

Тропа́к, -ка́ – танец трепак.

Тропи́ти, -плю́, -пиш – утаптывать, проводить дорогу.

Тропо́к, -пка – тропинка, дорожка, путь.

Ухопи́ти, -плю́, -пиш, см. Вхопи́ти. Ухопи́в за че́сну гри́ву – схватил за волосы. • Ухопи́ти, як соба́ка обметиці, ухопи́ти ши́лом па́токи – потерпеть неудачу. • Одни́ми рука́ми не вхоплю́ – не в состоянии всего сам сделать. • Вхопи́ти тропи́ – попасть на надлежащую дорогу, (переносно) найтись как поступить, сообразить, ориентироваться. • Ухопи́тися (чого) – і схватиться, ухватиться.

Хідни́к, -ка́ – 1) дорожка, тропинка; 2) лаз.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

След – слід (-ду), ві́дслід (-ду); идти, пойти по следам – слідкува́ти, послідкува́ти за ким, іти, піти чиї́м слі́дом; нападать на след – натрапляти, натра́пити (надибати) на слід; по горячему следу – у сві́жу тропу́, сві́жим слі́дом.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

тропа́, -пи́; тро́пи, троп

тропа́к, -ка́; -паки́, -кі́в

тро́пік, -ка; -піки, -ків

тропі́чний, -на, -не

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Багатоли́стий, -а, -е. Густолиственный. Тропічнії ліси з багатолистими деревами. Щог. Сл. 5.

Біжа́к, -ка, м. Степная узенькая тропинка. Новомоск. у.

Вибива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ви́бити, -б’ю, -єш, гл. 1) Выбивать, выбить, вышибать, вышибить. Клин клином вибивають. Ном. № 5848. Чого стоїш, моя доненько, чому не йдеш та додомоньку? Чи травиця ноги спутала, або роса очі вибила? Мет. 289. Вибива́ти о́чі. Колоть глаза. Зараз і почне їй очі хлопцями вибивати. Мир. Пов. І. 119. Ой годі, мати, сим очі вибивати. Мет. 265. 2) Выбивать, выбить, изрывать, изрыть. Копитами землю вибиває. Рудч. Ск. II. 112. 3) Выбивать, выбить, побить. Господи милостивий, вибиймо її (пшеницю) градом. Грин. II. 147. Де не взявся вітер—вибив те просо. Рудч. Ск. II. 136. 4) Выколачивать, выколотить. Вибий оке добре килима дубцем. 5) Выжимать, выжать, выдавить. Нехай б’ють, — олії не виб’ють. Ном. № 3913. 6) Вытѣснять, вытѣснить. Б’ються (шаблями). Наливайко вибивав Жовковського з хати. К. ЦН. 245, — у поти́лицю. Выгонять, выгнать, вытолкать въ шею. Іди, каже, брате, та й більше не приходь, бо як прийдеш, то в потилицю виб’ю. Рудч. Ск. II. 135. Козака нетягу за чуб брала, в потилицю з хати вибивала. ЗОЮР. І. 202. 7) Только сов. в. Побить, поколотить. Батько його вибив добре. Рудч. Ск. II. 107. Нагаєм вибив. ЗОЮР. І. 161. 8) Избивать, избить. Вибивали народ тисячами. Стор. І. 181. 9) Оттискивать, оттиснуть, вытиснуть, отпечатывать, отпечатать. Оце ви напишите, а другому дасте, щоб вибив книжку? (Залюбовск.). 10) Выбивать, выбить, набить (выбойку). (Полотно) виб’є— спідницю пошиє, юпку... У вибійчаному й у свято ходила. Мир. ХРВ. 25. 11) Только несов. в. Выбивать, бить, стучать, хлопать. Барабани вибивали. Рудч. Чп. 91. Танцюють, кричать, у долоні вибивають. Грин. І. 184. 12) Вибива́ти тропака́. Откалывать трепака. Стор. М. Пр. 52. 13) О перепелѣ: пѣть. Перепел вибива. Мнж. 172. 14) — з си́ли. Приводить, привести въ изнеможеніе. І навприсядки пускався й колесом крутився, поки дружку вибив з сили, а сам не втомився. Мкр. Н. 30.

Га? меж. 1) А? ась? что? Чому не послухав, як я казав, щоб у шинок не заходив? га? Рудч. Ск. II. 131. Іване! — Га? 2) А, ахъ, э, вотъ какъ! Га, добра твоя горілка, — дай вип’єм ще. Чуб. І. 109. Раз лучилось робаку на віку, та вже й га! Ном. № 2611. 3) Пѣсенный припѣвъ. Гоп, чук, га, тропака, бо я зроду така! Левиц. І. 53.

Дрібота́ти, -бочу́, -чеш и дріботі́ти, -бочу́, -ти́ш, гл. 1) Говорить очень скоро. Оце було й дивиться він на тебе і дріботить тобі, а дума певно о чімсь другім. Сим. 199. Мовчки слуха, що дріботить йому вона. Греб. 357. 2) Мелко ступать, частить ногами. Цей кінь щось не дурно ногами дрібоче. Як було вдарять музики в струни, Марина не встоїть і не втерпить! Вже й б’є тропака і дріботить. Левиц. І. 12.

Задріботі́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) Быстро заговорить, засыпать скороговоркой. Я не хочу нічого знати, слухати, бачити! — задріботіла пані. МВ. (О. 1862. III. 53). 2) Засеменить (ногами). А хлопці, взявшись у боки, задріботять ногами, то вдарять тропака. Левиц. І. 16.

Конда́к, -ка́, м. Кондакъ. Тропарі з кондаками. Ном.

Набіга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. набі́гти, -біжу́, -жи́ш, гл. 1) Набѣгать, набѣжать. Пішла вдова в поле жати, стала хмара набігати. Мет. 291. Вовки сіроманці набігали. Мет. 7. А татарва як набігала, то вже я замужем була. Котл. Ен. III. 12. На очі набіга́ти. Мелькать предъ глазами. Шлях мигтить, гаї та ліси на очі набігають. Як набіжи́ть. Какъ придется. Треба жить, як набіжить. Чуб. І. 251. 2) — на що́. Наскакивать, наскочить съ разбѣга на что-либо. Чого ти не дивишся? Набіг на чоловіка! 3) Находить, найти. Його найшли татари, набігли його сонного. КС. 1882. XII. 508. Як набіжиш, то й купи. Набі́гти тропи́. Найти дорогу, попасть на дорогу. Є доля у всякого, та не набіжить чоловік тропи. Г. Барв. 416. 4) Натекать, натечь. Набігла вода в погріб. 5) Се́рце набіга́. Він чоловік нічого, а так на його иноді серце набіга, т. е. иногда онъ сердится. Павлогр. у.

Націона́льний, -а, -е. Національный. Наші вельможні предки... не вхопили своєї національної тропи. К. ХП. 116. Се вже був не кобзарь, а національний пророк. К. ХП. 115. Національний гимн. К. Бай. 158. Національний убір. Левиц. Пов. 202.

Огря́дність, -ности, ж. Дородность. Не вважаючи на свою... огрядність, суддя садив тропака. Левиц. І. 351.

Переспі́вувати, -вую, -єш, сов. в. переспіва́ти, -ва́ю, -єш, гл. 1) Перепѣвать, пропѣть уже раньше пропѣтое; повторять, повторить пѣніе. Замісь своєї ступив на чужу тропу і переспівує думки народні. О. 1861. IV. 35. 2) Переводить, перевести стихами. Позичена кобза. Переспів чужомовних співів. Переспівував же їх Куліш Олелькович Панько. (Ж. 1897). 3) Только сов. в. Пропѣть, окончить пѣть. Як уже переспівают, то дівчата виходят із за стола. Грин. III. 514. Вже трейті півні переспівали. О. 1862. X. 13.

Перть, -ти, ж. Тропинка, по которой гоняютъ овецъ. Вх. Зн. 48.

Піху́рка, -ки, ж. Тропинка для пѣшеходовъ. Вх. Зн. 49.

Плай, плая, м. 1) Горная тропинка. Шух. І. 76. Вх. Зн. 49. Ковала мі зазуленька на плаї, на плаї. Гол. І. 176. 2) Рядъ. Вх. Зн. 49. Ум. Плаїчок. Шух. І. 39, 76. Ід бичок у плаїчок. Шух. І. 201.

Припла́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. приплати́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Платиться, поплатиться. От як страшенно поплатились наші вельможні предки за те, що не вхопили своєї національної тропи. К. ХП. 116.

Проте́п, -пу, м. Тропа? Ходім сами, проте́пом своїм. Зміев. у.

Сте́жка, -ки, ж. Тропинка, дорожка, стезя. Позаростали стежки і доріжки травою зеленою. Мет. 56. В пекло стежки він не знав. Котл. Ен. III. 10. На сте́жку чию спа́сти. Пойти по чьей дорожкѣ. От і я на дідову стежку спала: він учора розбив кухля, а я сьогодня. Лебед. у. До ко́го сте́жку топта́ти. Ухаживать за кѣмъ. Ум. Сте́женька, сте́жечка. Ти думаєш, моя мамо, що я вже не плачу, а як вийду за ворота, — стеженьки не бачу. Нп.

I. Суш, -ші, ж. 1) Сухое время года. Така суш, що й жати не можна. Подол. у. 2) Сухія деревья. Це не садок, а сама суш. Подол. г. 3) Сухой валежникъ. Як крадеться черкес по тій тропі, то під ногами в його суш і трісне. О. 1862. II. Кух. 65. 4) Сухой воскъ, соты, изъ которыхъ нѣтъ меду. Вх. Лем. 472. Здається і взяток був, а тепер вибивати — суш та й годі. Подол. г.

Тисячостежко́вий, -а, -е. Имѣющій тысячу дорогъ, тропинокъ. Перед очима тисячостежковий шлях за пороги. К. Кр. 25.

Торопа́, -пи́, ж. = Тропа. Взя́ти торопу́ = Вхопи́ти тропу́. Чи вони не возьмуть собі торопи, як робить, чи хто їх знає, а у них завжде хліба нема. Екатериносл. у.

Тра́пок, -пка, м. Слѣдъ, тропа, дорога. Взяти трапок. Харьк. г.

Троп, -пу, м. Въ выраж.: у троп — рысью. Кінь іде у троп. Вх. Зн. 67.

Тропа́, -пи́, ж. Стезя, путь, направленіе слѣдовъ. Тропа моя по всьому світу. Г. Барв. 179. Пішов собі чоловік тию тропою, що росказала жінка. Мир. ХРВ. 12. Тропою вашою йшов я. Черк. у. Вхопи́ти тропи́, набігти тропи́. Найти дорогу, попасть на дорогу, сообразить, смекнуть. Як би мені вхопити тієї тропи, де щастя. Г. Барв. 411. Не вхопила тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. Пливу по широкому морю, як човен без весельця і не набіжу тропи. Г. Барв. 300. У тропі́, тропо́ю. Слѣдомъ. Повернувся незабаром, а за їм у тропі лікарь прибіг. МВ. (О. 1862. І. 102). Ми їхали у тропі за тобою. Сторож тропою за ним, та й бачив, що бочонок схований був у погребі. Екатериносл. у. Ум. Тро́пка. Мет. 293.

Тропа́к, -ка́, м. Трепакъ, названіе танца. Єще вдару тропака, бо в мене натура така. Стор. М. Пр. 52.

Тропа́рь, -ря́, м. 1) Тропарь, церковная пѣсня, въ которой изображается исторія праздника. 2) Тропарів з кондака́ми да́ти. Дать кому, чтобы навсегда помнилъ. Ном. № 3619.

Тропа́ти, -па́ю, -єш, гл. Топать, притопывать. ЗЮЗО. 11. 486.

Тропи́ти, -плю́, -пиш, гл. Утаптывать, проводить, дорогу. Шейк.

Тро́пка, -ки, ж. Ум. отъ тропа.

Тро́пник, -ка, м. Раст. Orobus vernus L. Анн. 236.

Тропо́к, -пка́, м. Тропинка, дорожка, путь. Як підростеш, то терпи усе, що на тропку спіткається. Г. Барв. 358. Нехай твій тропок буде м’якенький, як мошок. Г. Барв. 226.

Тропота, -ти, ж. ? А ну, хлопці, тропота, тото наша робота. ЗЮЗО. II. 595. См. Трьопота.

Трьопота ? Червоні чижемки, што ви наробили? В Крочунові на помості трьопоти ходили. Гол. II. 438. См. Тропота.

У, в, пред. У, въ. По свойству украинскихъ звуковъ у и в, взаимно переходящихъ при извѣстныхъ условіяхъ другъ въ друга, обозначаемые ими предлоги у и в слились въ одинъ общій предлогъ съ разными значеніями, но произносимый безразлично, смотря по своему положенію, то какъ у, то какъ в, то, наконецъ, какъ средній между ними полугласный звукъ; при чемъ у чаще всего является въ положеніи между согласными, а также послѣ гласной, если слѣдующее слово начинается нѣсколькими согласными, и передъ гласной, если предыдущее слово кончается нѣсколькими согласными, а в оказывается большею частью въ положеніи между гласными, а также между гласной и одной согласной или между одной согласной и гласной, напр.: Як у руках рушниця у стрільця, то горе качкам. Тремтить лист у осики. Упала в озеро. Добре, як рибі в воді. Пташок в очеретах багато. Иногда послѣ согласной передъ гласной: ув: Роби до поту, а їж ув охвату. Ном. № 12124. Ув умілого і долото рибу ловить. Ном. № 6019. Послѣ согласной передъ нѣсколькими согласными иногда уві, а послѣ гласной передъ нѣсколькими согласными ві: Всі оці книжечки продаються ві Львові у книгарні брацтва ставропігійського. (На посл. страницѣ обложки книжечекъ «Сільської Бібліотеки» 1862). Правила эти не выдерживаются въ стихахъ и, благодаря неправильностямъ правописанія, очень часто нарушаются въ письмѣ. І. Основное у. У. Употреб. съ родительн. падежемъ. а) На вопросъ: гдѣ? Хліб та сіль! Їмо, та свій, а ти у порога постій. (Шутка). б) На вопросъ: у кого, у чего? У сусіда хата біла, у сусіда жінка мила. Нп. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. Андрійко був у мене повновидий, ясноокий. МВ. II. 7. Иногда: для. А Наливай, — се не людина в мене, се дух війни, наслідник бога Морса. К. ЦН. 194. Иногда также съ оттѣнкомъ значенія на вопросъ: отъ кого? Ти в мене не втечеш! II. Основное в. Въ, во. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) На вопросъ: куда? Веди ж гостей у світлицю. К. ЧР. 37. Уваливсь у хату. К. ЧР. 39. Піду в базарь, попросю, щоб хто наняв мене. Грин. II. 89. Иногда въ знач.: о, объ: Кидай горшками в землю. Грин. І. 120. В кни́гу чита́ти. Читать въ книгѣ, изъ книги. Ой ходить піп по церковці та в книжку читає. О. 1862. IV. 107. б) На вопросъ: въ какое положеніе, состояніе, въ какой составъ идти. Крутнем підперезався да в бояре вбрався. Грин. III. 438. Піти в опришки. Взяли в салдати. в) На вопросъ: въ какое настроеніе, движеніе, дѣйствіе и. т. д.; переводится обыкновенно безъ предлога сотвѣтствующимъ глаголомъ или глаголомъ съ дательнымъ или творительн. падежемъ. Порося у квік, а баба у крик. Посл. А дитина в плач. Не вдавайсь у тугу. Не вкидайся так у прядіння, — доглядай усього хазяйства. Козаки не дуже вдавались у любощі. К. ЧР. 149. г) На вопросъ: какимъ орудіемъ или средствомъ? Вили у дзвони! Гуляти в карти. д) На вопросъ: какимъ образомъ, способомъ, путемъ? и. т. д. У силу додому дійшли. Мнж. 125. У го́лос чита́ти. Громко читать. Ув очеви́дьки бре́ше. Въ глаза вретъ. У брід річку перейшов. е) На вопросъ: въ кого, на подобіе кого? Хлопець у батька вдався. Пшениця така гарна: колос у колос. Желех. Наказував дідусь, щоб на завтра ви всі були лице в лице, одежа в одежу, черевики в черевики. Чуб. II. 21. ж) На вопросъ: когда? У середу родилася, — тепер мені горе. Нп. У неділю вранці-рано сине море грало. Шевч. Вийди, вийди, козаченьку, у вечір пізненько. О. 1861. X. 55. 2) Съ мѣстнымъ падежемъ на вопросъ: гдѣ? въ чемъ? на чемъ? а) У хаті в її — як у віночку. ЗОЮР. І. 145. Новенькі вікна в базарі покупили. Г. Барв. 249. Зоставсь ув убозтві. К. ЧР. 199. Верба стояла в березі. б) На вопросъ: въ какомъ числѣ, видѣ, состояніи и. т. д? Не у мнозі зять где, не багато бояр везе. Мет. 185. Ходім, кажу Катрі, ходім до Марусі.... ми собі з нею у трійці порадимось. МВ. II. 123. Пішла я за ним у тропі. МВ. II. 176. У добрім здоровлю. Желех. А ми з чоловіком у правді жили. Г. Барв. 434. У злагоді жили. в) На вопросъ: когда? У вечері, у ранці, у ночі — выраженія, превратившіяся въ нарѣчія. См. Увечері, уранці, уночі. 3) На вопросъ: какъ скоро? черезъ сколько времени? У рік стара пані вмерла. МВ. (О. 1862. III. 65). І хутко її посватав? У півроку. МВ. (О. 1862. І. 80). У год так, чи в два ішли москалі через наше село. О. 1862. VIII. 27.

Ухопи́ти, -плю́, -пиш, гл. Схватить. Кінву-чвертівку в руки вхопи, та в льох убіжи, та вісім бочок мини, а з дев’ятої поганого пива наточи. ЗОЮР. І. 204. Ухопили батька, як чорт грішну душу. Ном. № 2346. Ухопила його за серце тая чудовная краса. К. (ЗЮЗО. II. 203). Ухопи́в за че́сну гри́ву — схватилъ за волосы. Ном. 3992. — як соба́ка обме́тиці, — ши́лом па́токи. Потерпѣлъ неудачу. Ном. № 12155, 1814. Одни́ми рука́ми не вхоплю́. Не въ состояніи всего сама сдѣлать. Г. Барв. 98. Вхопи́ти тропи́. Попасть на надлежащую дорогу, а переносно — найтись какъ поступить, собразить; оріентироваться. Не вхопиш тропи, куди йти. Мир. ХРВ. 389. От доля! ніяк не вхоплю тропи. Г. Барв. 410. Воно б то й гаразд, та не вхопили тропи, як і що треба. Харьк. г. Якими ж шляхами й куди мандрувати, щоб не вхопив Процько тропи доганяти?

Хідни́к, -ка́, м. Дорожка, тропинка. Вх. Уг. 273.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Тропа, тропинка — сте́жка, -ки.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Lathyrus vernus (L.) Bernh. — горо́шок весня́ни́й (Вх6, Мл, Сл); волівник ярий (Во), заячий горох весняний (Вх1), чи́на весня́на́ (Ру, Оп); бики́нь (Мг — ЗК), бики́нь ди́кий (Мг — ЗК), веснянка(и) (Ан, См — ПЗ), горо́х (Ан, Мг — ПД, ЗК), горо́х гороби́ний (Ан, Mj, Ів, Mk, См — СД, ПД), горо́х ди́кий (Ум, Ів, Мг — ЗК), горох журавлиний (См — ПД), горо́х за́ячий (Нв, Жл, Mk — ВЛ, ГЦ), горо́х ми́шачий (Мг — ЗК), горох мишиний (Mj — ПД), горох мошиний (Mk — ПД), гороша́нка (Мг — ЗК), гороши́на (Мг — ЗК), горошни́к (Мг — ЗК), горошник лісний (Hl — БУ), горошок (Mj, Ос, Мг — ВЛ, ЗК), горо́шок гороби́ний (Ум, Ду, Ів, См — СД), горо́шок ди́кий (Ан, Ів, Сл, Мг — СД, ЗК), горошок заячий (Вх, См — ВЛ, ДС), грабина (Сл — ВЛ), кікоть орлів (Ан — ПС), когу́тики (Мг — ЗК), косиці (Го2 — СЛ), ле́нча (Мг — ЗК), ле́нча ди́ка (Мг — ЗК), лугови́к (Мг — ЗК), луце́рна (Мг — ЗК), луце́рна ди́ка (Мг — ЗК), мучи́ця (Мг — ЗК), ограб (Сл — ВЛ), оро́х потя́чий (Мг — ЗК), ороша́нка (Мг — ЗК), оро́шок (Мг — ЗК), пасульки́ (Мг — ЗК), петрушок (Ан — СЛ), пі́вники (Рг1, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, См — ПД), ра́нник (Ан, См — СД, СТ), ряст зозулин (Сл, Mk), серде́ш(ч)на трава́ (Рг1, Ан, Пс, Ян2, Ду, Ів, Mk, Мг — СД, ЗК), суховершки (Ос — ВЛ), тро́пник (Ан, Жл, Ду — ВЛ), фасо́ля ди́ка (Мг — ЗК), череви́чки (Рг1, Вл, Ан, Пс, Ду, Ів, Сл, Мг — СД, ЗК), черевички волоскові (Mk — ПД), череви́чки зозу́л(ьч)ині (Ан, Ів, Mk, Ос, Гб — СД, ПД, ВЛ, СЛ), чистик (См — СЛ), чистяк (Ан — ПС), чобітки зазульчині (Mk — БУ), чорна борова трава (Ан — ПС), чорне зіллє (Ан — СД).

Logfia arvensis (L.) J.Holub — грудна́ тра́вка польова́; опо́вст полеви́й (Мл); бархатна травка (Ан — СЛ), бородач (Ан — СЛ), гирля́нка (Яна — СТ), горля́нка (Рг1, Пс, Жл, Мн, Ум, Ів, Сл, Mk, См — ПД), грудна́ тра́вка (Рг1, Ан, Пс, Жл, Кр, Ів, Сл — СД), душиця (Ан — СЛ), жа́бирна (Бк — БУ), жабник (Ln, Шм2, Mk — СТ), жабник пашенний (Кр — СД), змієви́к (Яв — СД), золотушна трава (Ан, Ln — СТ, СЛ), м’ята кошача (Ан — СЛ), полинець (См), полинець білий (Ан, Сл, Яна — СД, СТ), поли́нчик (Вл, Жл, Ум, Шс2, Гр, Ів, Сл — СД, СТ), тро́печка (Ан, Жл — ПС), чай грудний (Ос — ПД).

Polygonatum latifolium (Jacq.) Desf. — купина́ широколи́ста (Мл, Сл, Оп; Ук); зіля від падучої (Ос — ПД), кукурузка (Mk, Ос — ПД, ДС), куп-зіллє (Сл — СТ), купина (Ос — ПД), любка (Ос — ПД), ребро адамове (Ос — ПД), тропар (Ос — ПД).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

абстракціоні́стка, абстракціоні́сток; ч. абстракціоні́ст представниця абстракціонізму. [З творців, які відкрили себе й стали знаменитими далеко за межами батьківщини, одна з найяскравіших і неординарних особистостей – абстракціоністка Соня Делоне. (vogue.ua, 18.09.2021). Художниця-абстракціоністка з Дніпра Ніка Стрілецька має лише три роки від народження, але вже збиває статки. (ТСН, 31.05.2019). Колись абстракціоністка, тепер Аркадія Оленська малює декоративні пано великих розмірів, щільно заповнені подібною до тропічної рослинністю. (Сучасність, Мюнхен, 1986).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 10.

народозна́виця, народозна́виць; ч. народозна́вець фахівчиня з народознавства. [«Картину “Дівчина з Поділля” Василь Тропінін писав у селі с. Кукавка Могилів-Подільського району», – розповіла Суспільному народознавиця Наталя Сентемон. (Суспільне, 01.05.2020). Оксана Гордієць, народознавиця, солістка гурту «Рідна пісня». (Українське радіо, 08.04.2019). Вінницькі народознавиці розкриють таємницю «клембівської квітки» (uccs.org.ua, 10.12.2018). Черпають знання про традиції і настанови віків члени осередку у книжках відомої народознавиці з Буковини Гарафіни Маковій. (Телеканал Сфера-ТВ, 21.08.2013).] див.: народознавчи́ня, етно́графка Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Тропа́, тропи́на, тропи́нка, тро́пка = сте́жка, сте́жечка (С. З. Л.), пути́вець. пути́вка, пути́вчик, слїдка. — Через гору стежечка до мойого сердечка. н. п. — Ой знати, звати, в кого єсть дочка, втоптана стежечка під віконечка. н. п.

Тро́пикъ = зворо́тник. С. Жел. — Найважнїйші рівнолежники суть: два зворотники, від рівника на 231/2° віддалені. Зем.

Тропи́ть = сте́жити.

Тропи́ческія стра́ны = тепли́чина. – Птицї з тепличини летять. С. Ш.

На́зерка, у виразі: „въ назерку“ = на́зирцем (С. З.), на́зирцї. — Въ на́зерку идти́ = на́зирцем іти́, сте́жити, в тропу́ іти́, тропи́ти. — Він за нею так назирцем і ходить.

Слѣдъ = слїд, тропа́ (С. Ш.), неясний — прослїдок, зьвіря — чорнотро́п, ноги — ступня́, од вірьовки — по́шморг. — Прослїдок по дорозї видно. н. к. — И слѣдъ его́ просты́лъ = і слїду́ його́ нема́. — И слѣда́ ко мнѣ́ не клади́, чтобъ и слѣда́ твоего́ у меня́ не́ было = і на о́чі мінї не наверта́й ся, щоб і нога́ твоя́ у ме́не не була́, щоб і ду́ху твого́ у ме́не не було́. — Не попа́лъ на слѣ́дъ = не вхопи́в тропи́. С. Ш. – Не слѣдъ такъ дѣ́лать = не слїд, не годи́ть ся, не го́же так роби́ти. (Д. під сл. Слѣ́дуетъ 2.) — По горя́чимъ слѣда́мъ = на гаря́чому вчи́нку. — Слѣды́ прото́птанные = про́топки. Хар.

Та́нецъ = тане́ць, та́нчик, С. Ш. — Ой піду я у танець, а за много молодець. н. п. — Які грачі, такі й танцї — позбивали собі пальцї. н. пр. — На їх дивив ся, тай собі в танець пустив ся. Ал. — Та виведу танчик по нїмецьки. н. п. — Українські народні танцї: бичо́к, ви́ступцї, гайду́к (С. Аф. З.), голубе́ць, гопа́к (С. Аф. З.), го́рлиця (С. Аф.), жураве́ль (С. Аф. З. Ш.), зе́мська, вербу́нка, ду́дочка (С. З.), коза́к, козачо́к (С. Ш.), коломійка, манджа́рка, мете́лиця (С. З.), недо́ступ, оберта́к, санджа́рка, санджа́рівка, тропа́к (С. Ш.), троя́н (Ос.), чеберя́чка (С. Ш.), шу́мка. — Як скачу я голубця, ще й принажу молодця. н. п. — Садити гайдука. С. Аф. З. — Грали Земської, Санджарки і Вербунки і Манджарки, і Метелицї меткої, грали й Дудочки швидкої, і Горлицї й Козака і гучного Гайдука. Ал.

Трепа́къ = тропа́к (С. Ш.), гопа́к, гоца́к (С. Аф.). — Танцова́ть т. = го́пати, го́цати, гопцюва́ти. — Єще вдарю тропака, бо в мене натура така. С. Ш.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)