Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 94 статті
Запропонувати свій переклад для «тяжкий»
Шукати «тяжкий» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Вольго́тный – ві́льним ві́льний, не тяжки́й. [Їм життя́ не тяжке́: їдя́ть, гуля́ють, сплять].
Гру́зный – важки́й, тяжки́й, дебе́лий, гладки́й, маси́вний.
• Гру́зно – ва́жко. [Ва́жко сів на ла́ву].
• Гру́зно опуститься – плю́хнути. [Плю́хнув у крі́сло (М. Вовч.)].
Дотя́гивать, дотяну́ть –
1) см. Дота́скивать, дотащи́ть. [Як віл в ярмі́, отта́к я день за днем свій плуг тяжки́й до кра́ю дотяга́ю (Франко)];
2) дотяга́ти, дотягти́, докала́нити, докорота́ти. [Хоч як берегли́ся з сі́ном, а ті́льки до полови́ни зими́ дотягли́ (Грінч.). Докала́нив він дня і зра́зу, як ті́льки стемні́ло, побі́г до ді́вчини. Так-сяк, то тим, то сим докала́нили ве́чір. Де мені́ ві́ка свого́ докорота́ти].
• Дотяну́ть до известного времени, скупо пользуясь чем – (вульг. провинц.) доканди́бити. [Чи ста́не, чи не ста́не нам хлі́ба доканди́бити?];
3) (в музыке, пении) доно́сити, витяга́ти, ви́тягти. [Кузи́но, ви не доно́сите в тона́х на пів-арши́на, – саркасти́чно сказа́ла Христи́на (Неч.-Лев.). Почина́йте ни́жче, бо так я не ви́тягну].
Жесто́кий –
1) жорсто́кий, лю́тий, нелю́дський, немилосе́рдний, запе́клий, суво́рий. [Жорсто́ка люди́на. Запе́кла душа́. Суво́рий ба́тько];
2) тяжки́й, суво́рий, несте́рпний.
• -кий мороз, холод – тяжки́й (лю́тий) моро́з, хо́лод.
• -кая зима – суво́ра (лю́та) зима́.
• -кая обида – тяжка́ (лю́та) обра́за.
• -кая печаль – тяжка́ ту́га.
• -кая болезнь – тяжка́ хоро́ба.
• -кая боль – пеку́чий, несте́рпний, лю́тий біль.
• -кий ветер – скаже́ний (страше́нний) ві́тер.
Злой, Зол – 1а) (дурной, недобрый) лихи́й, злий, недо́брий, кля́тий, лю́тий, злісни́й, злі[о]сли́вий. [Лихи́й до́брого попсує́ (Номис). На сві́ті лихи́х люде́й більш ніж до́брих (Кониськ.). Лихи́й на́мір. Неха́й собі́ злі́ї лю́ди що хотя́ть гово́рять (Шевч.). Вона́ ду́же недо́бра: б’є свої́х па́синків, ї́сти їм не дає́ (Звин.). Схамени́ся, лю́тий вра́же (Ворон.). Ну, та й злісли́ва у ме́не жі́нка (Кан. п.). Примі́та: у кля́тої жі́нки ко́си тверді́ (Звин.). Злісна́ ду́мка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихи́й, заї́дливий, (бранно) ка́таржний. [Зня́ли з ньо́го голо́воньку злі́ї басурма́ни (Метл.). Соба́ки злі – покуса́ють та не загово́рять (Шевч.)].
• Злой дух – нечи́ста си́ла, враг, мара́.
• Злые духи – нечи́ста си́ла (см. Дух 1).
• Злой гений – лихи́й ге́ній.
• Злой умысел – лихи́й, злий на́мір, зло(в)ми́слення.
• Злой человек – лиха́ люди́на, злоби́тель, бузуві́р.
• Зло́е дело – злочи́нство.
• Злой поступок – лихи́й вчи́нок.
• Зла́я женщина – недо́бра жі́нка, злі́сниця, з’їду́ха, бузуві́рка (см. Злю́чка).
• Зла́я критика – злісна́ кри́тика.
• Зла́я судьба, рок – лиха́ до́ля, зла до́ля, лю́та, зла недо́ля, недо́ля, лиха́ годи́на, (бездолье) безтала́ння; срвн. Злосча́стие. [Лиха́ до́ля і під земле́ю нади́бає (Номис). Зла́я до́ля мо́же на тім бо́ці пла́че (Шевч.). Ой, лиха́я годи́на моя́! Одцура́лась роди́на моя́! (Макс.)].
• Злой, как змея – лихи́й, як гадю́ка, гадюкува́тий. [Вона́, ка́жуть, ду́же гадюкува́та (Кон. п.)].
• Делать зло́е (зло) – ли́хо ко́їти, чини́ти кому́.
• Зле́йший враг – лю́тий, найлю́тіший, завзя́тий во́рог. [Поба́чив знайо́мого му́ляра по́руч із свої́м завзя́тим во́рогом (Франко)].
• Злы́е травы – шкідли́ві тра́ви, лихе́ зі́лля;
б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лю́тий, недо́брий, злий, злісни́й, серди́тий. [Недо́брий сміх (Крим.). Недо́бра ра́дість (Коцюб.). Зиркну́в на ньо́го лю́тим по́глядом (Кримськ.). О́чі були́ ні́би серди́ті (Н.-Лев.). Злісни́й сміх (Л. Укр.)];
в) (бедственный, жестокий) лю́тий, лихи́й; см. Жесто́кий, Лю́тый. [Свою́ Украї́ну любі́ть, любі́ть її́… во вре́м’я лю́те (Шевч.). Лю́та недо́ля. Їм лі́рник співа́в про коли́шню нево́лю, про па́нську сваво́лю лиху́ю (Л. Укр.)];
г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лю́тий, кля́тий, серди́тий. [Зима́ лю́та; ві́тер сви́ще (Руданськ). Серди́тий ві́тер завива́ (Шевч.)];
д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лю́тий, кля́тий, лихи́й, тяжки́й. [Лю́та хворо́ба. Лиха́ гаря́чка];
е) (о горчице, хрене и т. п.) серди́тий, лю́тий, кля́тий. [Серди́тий хрін];
2) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий; см. Серди́тый. [Уста́в сього́дні ду́же злий (Звин.)].
• Быть злым на кого – бу́ти лихи́м, лю́тим на ко́го, бу́ти лихо́ї во́лі на ко́го, злува́ти на (и про́ти) ко́го, (опис.) лихи́м ду́хом ди́хати на ко́го, злим (лихи́м) о́ком диви́тися на ко́го; см. Зло́бствовать. [І пан був лихо́ї во́лі на йо́го (Свидн.)].
• Очень злой – ду́же лихи́й, злий, лю́тий и т. д.; (прелютый) прелю́тий, запрелю́тий.
• Он на вас очень зол – він на вас ду́же лихи́й, злий, (фамил.) храп ма́є.
3) (ретивый) завзя́тий.
• Дядя был злой рыбак – дя́дько був завзя́тий риба́лка.
Изводи́ться, извести́сь –
1) (приходить в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, (о мн.) поперево́дитися позво́дитися, ни́щитися, пони́щитися, (гал.) піти́ ні́воротом. [Господа́рство звело́ся ні на що; вся худо́ба поперево́дилася (Харківщ.). На цій робо́ті оде́жа ни́щиться, а на нову́ не заро́биш (Остерщ.). Па́сіка по сме́рті небі́жчика Ле́ся не пішла́ ні́воротом (Франко)];
2) (худеть, истощаться) зво́дитися, зве́сти́ся, марні́ти, змарні́ти, помарні́ти, заневірні́ти (Харківщ.). [Од безсо́ння звела́сь: п’я́ту ніч не спимо́, не га́симо сві́тла (Коцюб.). Усі́ помарні́ли за цей тяжки́й час (Київ). Так молоди́ця заневірні́ла, на́че з домови́ни вста́ла (Сл. Гр.)].
Ка́рцер – ка́рцер (-ру). [Ворожи́ла йому́ нулі́, єдини́ці, ка́рцер та и́нші шкільні́ бі́ди (Васильч.)].
• Исправительный -цер – ка́рний ка́рцер.
• Отвести в -цер – відпрова́дити до ка́рцеру.
• Посадить в -цер – завда́ти до ка́рцеру кого́.
• Строгий -цер – тяжки́й ка́рцер.
Ма́ятный –
1) (тяжкий) тяжки́й, важки́й; (утомительный) вто́мний; (полный забот) клопітни́й;
2) (жаркий) гаря́чий, жарки́й, (душный) душни́й, парни́й, парки́й.
Мудрё́ный –
1) (замысловатый) му́дрий, муде́рний, мудро́ваний, мудря́чий, хи́трий, хитрому́дрий, мудраге́льський, (морочливый) моро́куватий, (затейливый) вига́дливий, штука́рний, (трудный) важки́й, тяжки́й. [Невели́ка шту́чка, та му́дра (Чуб. I). Муде́рний він чолов’я́га: нія́к його́ не розбере́ш, яки́й він – чи до́брий, чи лихи́й (М. Грінч.). Мо́ва сіє́ї пое́ми аж геть, мудро́вана (Куліш)].
• -ное дело, -ная вещь – му́дра (хи́тра) шту́ка, мудро́та, мудра́ція, му́дрощі (-щів и -щей). [Налю́шники плести́ – не му́дра шту́ка (Звин.). Ра́ло – не ду́же хи́тра шту́ка: його́ будлі-яки́й чолові́к зро́бить (Звин.). А ми втнемо́ рука́вця і нові́, хіба мудра́ція вели́ка! (Гліб.)].
• -ное это дело – му́дра це спра́ва.
• -ная работа – моро́кувата ((за)моро́члива) робо́та.
• -ная задача – му́дре завда́ння́, му́дра за(в)да́ча;
2) хи́трий, му́дрий; см. Му́дрый.
• Утро вечера -не́е – ніч – пора́дниця-ма́ти: пора́дить, що почина́ти (що каза́ти).
Мучи́тельный – болю́чий, бо́лісний, стражде́нний, тяжки́й, (адский) пеке́льний, лю́тий, (невыносимый) несте́рпний. [Страшні́ болю́чі спо́гади (Крим.). Бо́лісний сто́гін (Крим.). Па́нська робо́та важка́ та пеке́льна (Мирн.)].
• -ная болезнь – болю́ча (тяжка́) неду́га (хворо́ба).
• -ная боль – лю́тий (пеке́льний) біль.
• Его поставили в -ное положение – він опини́вся в болю́чому (тяжко́му) стано́вищі.
• Он постоянно находится в -ном беспокойстве – він раз-у-ра́з (за́вжди) в лю́тому неспоко́ї (в тяжкі́й триво́зі).
• -ное горе – болю́че (стражде́нне) го́ре (ли́хо).
Надса́дный –
1) насадни́й, надсадни́й.
• -ный щит – насадни́й щит (-та);
2) надса́дний, надси́льний, (трудный) важки́й, тяжки́й.
Натрудчивый – сутужний, важкий, тяжкий; (надсадный) надсадний.
Нату́жливый и Нату́жный – суту́жний, важки́й, тяжки́й; (надсадный) надса́дний.
Неотё́санный –
1) необте́саний, некряжо́ваний, небрусо́ваний, нете́саний, коло́дуватий. [Необте́саний і тяжки́й яре́м мужи́цького бага́тства (Стефаник). Об цю ске́лю нете́сану розби́лося вельмо́жне па́нство (Куліш)];
2) перен. – неоте́саний, неви́гладжений, нескре́бе[а]ний, простакува́тий, простува́тий, про́стий, вайлува́тий, маку́хуватий, хамлува́тий, мурлякува́тий, мурми́луватий, тюхтіюва́тий, лобурюва́тий, незгра́бний, маму́луватий, лома́куватий, брусо́ватий, неокови́рний, муги́рний, мугирюва́тий, мугиря́куватий, (сиволапый) ре́паний; срв. Неотё́са. [Зві́дки він – борода́тий, маму́луватий? (Хвильовий)].
• -ное (сиволапое) мужичьё (пренебр.) – ре́пана мужва́ (Полт.).
I. Пост – піст (р. по́сту).
• Великий пост – вели́кий піст, вели́ке гові́ння.
• Петров пост – петрі́вка.
• Рождественский пост – пили́півка.
• Успенский пост – спа́сівка.
• Во время -та́, в пост – по́стом, у піст.
• Соблюдать пост – доде́ржувати, держа́тися по́сту, по́стувати.
• Строгий пост – тяжки́й піст.
• Налагать (наложить) на себя пост, изнурять (изнурить) себя -то́м – себе́ (свою́ ду́шу) по́стом припо́щувати (припости́ти).
Премудрё́ный – ду́же хи́трий, ду́же мудро́ваний, ду́же шту́чний; ду́же тру́дни́й на го́лову, ду́же тяжки́й для розумі́ння. См. Мудрё́ный.
Преодолева́ть, преодоле́ть – перемага́ти, перемогти́, змага́ти, змогти́, перебо́рювати, переборо́ти, побо́рювати, поборо́ти, (сов.) поду́жати, подола́[і́]ти, переси́лювати, переси́лити, переважа́ти, перева́жити, лама́ти, злама́ти, (о мн.) поперемага́ти, поперебо́рювати, попереси́лювати кого́, що; срв. Одолева́ть, Оси́ливать. [Перемага́й свій тя́жкий час (Філян.). Сами́х себе́ перемогти́ (Єфр.). Усі́ ці перешко́ди тре́ба переборо́ти (Касян.). Поду́жати недові́р’я (Касян.). Вона́ злама́є вся́ку перешко́ду (Самійл.)].
• Я -ле́ю все трудности – я перемо́жу всі тру́днощі.
• -лев самого себя – перемі́гши само́го себе́.
• Преодолё́нный – перемо́жений, побо́рений, поду́жаний, переси́лений, перева́жений.
• -лева́ться, -доле́ться – перемага́тися, перемогти́ся, побо́рюватися, переси́люватися, бу́ти перемо́женим, поду́жаним, перева́женим, побо́реним, переси́леним.
Прости́тельный – проще́нний, виба́чний, виба́чливий. [Це ще не тяжки́й гріх і проще́нний (Куліш)].
• -но – виба́чно, виба́чливо. Срв. Извини́тельный, -но.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Авгур – (лат.) авгур.
[Господи, як мені самій тяжкий сей мій тон римського авгура! (Леся Українка). Казкує авгур, вкритий криком крил. Жовтіє жовтень, розпускає ручища. Холодне пір’я падає згори, Мов пам’ять ласки – пам’ять найболючіша (І.Павлюк). Про це нас акуратно і авторитетно інформують різномасті політологи, соціологи та інші авгури, які під’їдають з українського політичного бардака. І роблять вони це з настільки просвітленим виглядом, як наче тільки що заглянули за ширму світобудови (Н.Бойко). Колонада над ним обернулась в уяві античним храмом, а ціпок, на який він втомлено сперся, — посохом авгура (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса)]. Обговорення статті
Бомбардировщик – бомбардувальник, (реже) бомбувальник.
[Коли ті бомбардувальники вже віддалялися, тоді маса, вставши з колін і з черев, була недалека від того, щоб тих трьох «фріців» геть розтерзати… (І.Багряний). Тепер щоранку над нею почав уїдливо, з старечим придиханням, бурчати «фокке-вульф». Покружлявши, він ліниво тягнув свою драбину на захід, звідки незабаром напливали одутлі бомбардувальники (М.Стельмах). Цілим квітнем, травнем та неповним червнем українські солдати, офіцери та пан полковник терпіли тяжкий дискомфорт у обложеному Конотопі. Північні орди московських тоталітаристів взяли були в оточення це славне місто, цю оазу вільного світу, у тамтому, ще не структурованому европейському поспільстві. А позаяк тоді, у 1659-му році, ще не було цих сріблястих голубів миру, цих білих провісників демократії — бомбардувальників В-52 з US Air Force, тому й українським солдатам свободи у тому похмурому XVII столітті не було вчасно подано братської допомоги від держав вільного світу (В.Кожелянко)]. Обговорення статті
Начало –
1) (в пространстве) поча́ток (-тку);
2) (во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання;
3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́;
4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток;
5) (начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи;
6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я);
7) (химич. элемент) елеме́нт (-та), первень;
8) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник;
9) (церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток;
10) (начала, чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків):
• брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися;
• быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким;
• в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні;
в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги);
 в начале пятого – на початку п’ятої;
• в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри);
вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла);
• в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені;
• всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.);
• горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́;
• давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від;
• держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де;
• для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед;
• доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало;
• доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.);
• духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип;
• жизненное начало – життьова (життєва) основа;
• иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого;
• коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́;
• красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило;
• к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок;
• лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.);
• на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно);
• на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку);
• на началах чего – на підставі чого;
• на общественных началах – на громадських засадах;
• на паритетных началах – на паритетних підставах;
• начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди);
• начала (знания) – початки (знання);
• начала культуры – джерела культури;
• начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики;
• начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь;
• начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини;
• начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу;
• начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́;
• начало работы – початок роботи;
• начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого;
• начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю);
• не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.);
• не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю);
• нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю);
• организующее начало – організаційна основа;
• основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи);
• отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння);
• от начала – з поча́тку, з почи́ну;
• от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся);
• от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку);
• под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким;
• положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що;
• положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці);
• получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого;
• по началу – з початку (з почину);
• при начале чего – на початку чого;
• путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.);
• с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа;
• с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом;
• с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що;
• с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу;
• судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що;
• творить начало – пра́вити начало;
• чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.).
[Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)]. Обговорення статті
Неисповедимый – недовідо́мий, (непостижимый) незбагненний, (неизреченный, невыразимый) несказа́нний, невимо́вний:
• пути Господни неисповедимы – шляхи (дороги, путі, стежки) Господні недовідомі.
[Куди́ жене́ їх таємни́ча до́ля, предві́чного недовідо́ма во́ля? (П.Куліш). Як добре те, що смерти не боюся і не питаю, чи тяжкий мій хрест, що вам, лукаві судді, не клонюся в передчутті недовідомих верст (В.Стус). Недовідомі закипають грози, десь божевільні грають весілля. А начування, окрики, погрози за мною назирають звіддаля В.Стус). — Не помилюся, коли скажу, що кожна планета ховає в собі дива, які свідчать про те, що путі Господні недовідомі (О.Терех, перекл. Р.Бредбері)]. Обговорення статті
Пинок – стусан (ногою), стусень, штурхан (ногою), штовхан, тусан, копняк, носак, (редко) висп’яток (-тка), пендель, (груб.) підсрачник:
• дать пинка – дати стусана, стусня, штурхана (ногою), носака, копняка, висп’ятка, пенделя, стусонути носаком.
[«Гей, хто зо мною вийде битись, Покуштовати стусанів? Мазкою хоче хто умитись? Кому не жаль своїх зубів?..» (І.Котляревський). Що ж то зрадувався народ, як злапали відьму Явдоху Зубиху! Усі кричать, гомонять, біжать до неї, проти неї; усяк хоче тусана або запотилишника їй дати… та й є за що! Нехай не краде з неба хмар, не хова дощу у себе на миснику… (Г.Квітка-Основ’яненко). Не первина Галі терпіти від матері лайку, скубку, штовхани (П.Мирний). Деякі надзорці поставали, як стовпи, з порозніманими ротами, почувши тоту нечувану, безбожну бесіду. Другі вибухали безмірним гнівом, впадали в лютість, кидалися на робітників з кулаками, нахваляючися, що вони п’ястуками і стусанами заставлять їх робити (І.Франко). Дав стусня, аж перекинувсь (Сл. Гр.). Дати тусана (Сл. Гр.). А як хто розсердиться або заплаче, так і штовхана дасть. Битись з ним і не пробуй, перший по силі на всю вулицю (В.Винниченко). Життя страшне своєю невпинністю, нестримним поривом, що не схиляється перед найбільшим стражданням людини, показуючи спину її найгострішому болеві. Людина може досхочу борсатись у його тернах — воно пройде мимо з своїми глашатаями, що за страх і за совість кричать світові, що без тернів не буває троянди. Воно — той всесвітній нахаба, що на прохання обібраного жебрака відповідає штовханом, лящами, ціпком і суне далі, попалюючи цигарку, навіть не повернувши до жертви свій золочений монокль (В.Підмогильний). На станціï, куди прибули, всюди облава. Міліція обшукувала всіх, жадібними очима поглядаючи на клунки та мішки й одбираючи найцінніше. Жінки в сльози, але на них не зважали, штурханами і ïдкою лайкою відганяли геть, хто впрошував (В.Барка). Відбувши тяжкий і довгий день муштри і чергову порцію моральної (а часом і фізичної, у вигляді ляпаса чи штурхана) зневаги від свого начальника, німецького капрала, він посміхався! (І.Багряний). Та я і дня не потерпів би коло себе яке-небудь фригідне стерво, клімактеричну льоху! Не вдавався б до виснажливої мовчанки, як Марія,– пенделя під зад: ауфвідерзейн!” (А.Морговський). Копняком у підспинок криком а ля підсвинок іде війна (В.Цибулько). Тільки  впертий Кожух, який усі справи в своєму житті доводив до завершення, обережно розгорнув вже абсолютно тверезого панка і могутнім копняком надав йому такого прискорення, що він за годину міг звітуватися в Кремлі про стан справ в Чехословацькій Республіці (Дмитро Білий). Свою акцію вони назвали по-народному: «Побачиш Табачника — дай йому підсрачника» (Василь Неїжмак). Східні методики у його викладі несли в собі не лише тамтешню фізкультуру та копняк-до, але ще й їхню філософію, але щедро припудрену місцевим пилком (Василь Триндюк). — Будяк пішов! Тримай шпору для Телефоніста! – командував старшина й спасибі, що не давав пенделя під зад, як те заведено в парашутних інструкторів (Антон Санченко). Я зітхаю, ох, як кортить дати їй чарівного пенделя, навіть Заратустра на моєму боці, дякую, друзяко! Хто сказав, що порядні люди завжди мусять бути чемними? Хто сказав, що всі мусять бути порядними людьми? (Л.Денисенко). — Добро п’яниці крапля,— сказав Санчо,— хоч тепер поговорю, бо що далі буде, Бог святий знає; маючи дозвіл, спитаю першим словом у вашої милості — чого се ви так розпинались за ту королеву Мудасіму, чи як там її? Хіба вам не однаково, чи гуляла вона з Лисопетом, чи ні? Ви їм не суддя, і щоб ви були тоді змовчали, той навіжений провадив би своє оповідання і нам би не довелося скуштувати ні каміння того, ні носаків, ні потилишників (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Здогадавшись про все, я сів у шарабан і звелів дядечкові Неду їхати до найближчої алеї. Там я вийняв свиню з мішка, поставив її на землю рилом уперед, старанно прицілився і дав їй такого копняка, що вона вилетіла з другого кінця алеї на двадцять футів попереду від свого вереску (М.Тупайло, перекл. О.Генрі). Деколи рішучий крок вперед — результат доброго копняка ззаду]. Обговорення статті
Художник, художница – художник, художниця, (искусник) мистець, митець, (живописец) маляр, малярка:
• свободный художник – вільний художник (митець, мистець);
• художник по костюмам – художник костюмів, художник з костюмів; художник-костюмер.
[Ти, незглибима совісте майстрів, тобі не страшно навігацій Лети! Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, — усі митці, художники й поети. Всі генії. На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонарроті (Л.Костенко). — Хтось придумав, що я пишу «чорнуху», і пішла ця інформація Києвом гуляти. А я просто описую життя таким, як воно є. Усі речі, про які пишу, бачив. Виконую роль художника, щось підретушовую, щось підкреслюю (О.Ульяненко). Він не поспішав, як то властиво справжньому художнику, що хапається за будь-який привід, аби хоч на хвилину віддалити творчі муки, і невдовзі зауважив, що крадькома поглядає на незнайомку (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він часто думав: «Як добре, що я художник,— він-бо вже давно облишив свою посаду страхового агента у Ллойда — це така професія, що ні до чого не зобов’язує. До художника ніхто не поставиться зверхньо — його не можна сприймати серйозно» (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Але то колись у мене була слава відомого мистця, а наразі ж я — звичайнісінький сторож, тому, через силу ввіпхавшись у холодну та непіддатливу одяганку, я поволі подибав баюрою до сараю, де запустив двигун трактора (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Художник — це людина, яка пише те, що можна продати. А добрий художник — людина, яка продає те, що пише (П.Пікасо). — Ви художник? — Ні, я просто з похмілля]. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ТЯ́ЖКИЙ (про працю) суту́жний; збільш. тяжки́й як неща́стя;
ТЯГЧА́ЙШИЙ ще тяжки́м-тяжки́й, (гріх) неспокути́мий.
ЗАТРУДНЯ́ТЬСЯ, (сказати) не зна́ти як;
затрудня́ющий, що утру́днює тощо, з мето́ю утрудни́ти, зда́тний обтя́жити кого /перешко́дити кому/, зви́клий обтя́жувати, прикм. важки́й, тяжки́й, обтя́жливий, моро́чливий, утру́дливий, клопітни́й, несприя́тливий для [затрудня́ющий рабо́ту = несприя́тливий для пра́ці];
затрудня́ющийся, фраз. него́ден, неспромо́жен [затрудня́ющийся отве́тить = него́ден відпові́сти = не зна́ючи як відпові́сти].
ОБРЕМЕНИ́ТЕЛЬНЫЙ коротк. тяжки́й [обременительное поруче́ние тяжке́ дору́чення].
ОБРЕМЕНЯ́ТЬ ще бу́ти тягаре́м /сіда́ти на ши́ю/ кому, (працею) переванта́жувати, переобтя́жувати, (клопотами тощо) клопота́ти;
обременя́ющий що /мн. хто/ обтя́жує тощо, ста́вши обтя́жувати, зго́дний обтя́жити, щора́з тя́жчий, прикм. обтя́жливий, тяжки́й /затяжки́й/ для кого;
обременя́ющийся/обременя́емый обтя́жуваний /переобтя́жуваний/, переванта́жуваний, обнату́жуваний;
ОБРЕМЕНИ́ТЬ образ. пові́сити ка́мінь на ши́ю, (дітьми) обсади́ти;
ско́лько Вас не обремени́т що ми́лість Ва́ша;
СКОРБЕ́ТЬ ще вдава́тися в ту́гу, ма́ти тяжки́й жа́ль, посипа́ти го́лову по́пелом, (над ким) уболіва́ти;
скорбя́щий що /мн. хто/ ту́жить тощо, засму́чений, сту́жений, по́йня́тий ту́гою, уроч. ско́рбник /жін. ско́рбниця/, прикм. сумни́й, панахи́дний, скорбо́тний, тужли́вий, поет. скорбо́тливий;
(глубоко́) скорбя́щий уби́тий /приби́тий/ го́рем.
СОКРУША́ТЬСЯ ще побива́тися, (про плян) лама́ти, (душею) ма́ти тяжки́й жаль, болі́ти се́рцем, зало́млювати ру́ки;
чересчу́р сокруша́ться чем роби́ти біду́ з чого [чересчу́р не сокруша́йтесь не робі́ть біди́ з];
сокруша́ющий 1. що /мн. хто/ тро́щить тощо, зви́клий трощи́ти, зда́тний розби́ти вщент, нищівни́й, руйнівний, бурело́мний, розтро́щувальний, стил. перероб. ста́вши трощи́ти, 2. зви́клий завдава́ти жалю́ див. ще опечаливающий;
сокруша́ющийся/ сокруша́емый 1. тро́щений, розтро́щуваний, розби́ваний;
сокруша́ющийся 2. печалящийся.
СТЕСНИ́ТЕЛЬНЫЙ 1. ні́яковий, встидли́вий, церемо́нливий, 2. (мир) неви́гідний, тяжки́й.
СТРО́ГИЙ ще крути́й, вимо́гливий, непанібра́тський, забут. сторо́гий, (погляд) серйо́зний, тяжки́й, (указ) тверди́й, (закон) невблага́нний, (одяг) ви́триманий, (стиль) класи́чний, (про ізоляцію) цілкови́тий, по́вний, (облік) пи́льний, (нагляд) невсипу́щий;
под стро́гим присмо́тром /под стро́гой охра́ной/ образ. за сімома́ замка́ми;
в стро́гом смы́сле сло́ва у буква́льному зна́ченні сло́ва;
сли́шком стро́гий драко́нівський;
стро́гие ме́ры круті́ за́ходи;
СТРОЖА́ЙШИЙ (нагляд) ще невсипу́щий, якнайпильні́ший;
СТРО́ГО (берегти) ще пи́льно, (дотримувати) ре́вно;
стро́го-на́строго тве́рдо-на-тве́рдо, якнайсуво́ріше.
ТЯ́ГОСТНЫЙ безмі́рно сумни́й /тяжки́й/, (про мовчанку) тягу́чий, до́вгий як рік.
ТЯГЧА́ЙШИЙ див. ТЯЖКИЙ.
УДРУЧА́ТЬСЯ, удруча́ется кто сму́ток огорта́є /бере́/ кого;
удруча́ющий що /мн. хто/ засму́чує тощо, звиклий пересму́чувати, зда́тний засмути́ти, спо́внений сму́тку, прикм. гнітю́чий, обтя́жливий, безра́дісний, невідра́дний, безмі́рно сумни́й /тяжки́й/, сумни́й-як-сме́рть, /про тишу/ тягу́чий, тяжки́й, важки́й;
удруча́ющийся/ удруча́емый засму́чуваний, пересму́чуваний, пригні́чуваний, зажу́рений;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Тяжкий – тяжки́й, важки́й, -а́, -е́.
Большой –
1) (размер, пространство, величина, сила) вели́кий, -а, -е, здоро́вий, си́льний;
3) (грех, наказание) вели́кий, важки́й, тяжки́й.
Грузный –
1) важки́й, тяжки́й;
1) гладки́й, дебе́лий; -но – ва́жко.
Спертый –
1) (о воздухе) заду́шний, -а, -е, тяжки́й, важки́й, -а́, -е́;
2) (хим.) сти́снений, зду́шений.
Стеснительный –
1) скрутни́й, тяжки́й, -а́, -е́;
2) ути́скливий.
Трудный – тяжки́й, важки́й, -а́, -е́; -но – тя́жко, ва́жко.
Тягостный –
1) (о работе) тяжки́й, важки́й, -а́, -е́;
2) (о времени) суту́жний, -а́, -е́;
-но –
1) тя́жко;
2) суту́жно.
Тяжелый –
1) тяжки́й, важки́й, -а́, -е́;
2) (о речи) туги́й, -а́, -е́;
3) (об обстоятельствах) суту́жний, скрутни́й.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Тяжкий
• Во все тяжкие (во вся тяжкая) – на всі заставки.
Волос
• Волос долог, да ум короток – волос довгий, та ум (розум) короткий. Пр. На голові густо, а в голові пусто. Пр. Розумна голова багато волосся не держить. Пр.
• Волосы дыбом становятся – волосся стає диба (дибом, дуба, дубом, стовбура, стовбуром); волосся (волос, чуб, чуприна) догори (вгору) лізе; волосся (чуб, чуприна) дибиться (їжиться, настовбурчується, (лок.) настовпужується); волосся (волос, чуб, чуприна) стає (іде) вгору (догори); волосся стає на голові. [Сам знаєш, який тепер тяжкий час: скрізь таке діється, що аж волосся дибом стає… Кониський. Його пройняло холодом, волосся стануло йому дибом. Кобилянська. Було вийде подивитись, і аж тремтить, аж йому волосся їжиться… Свидницький. Коли почує пан, то я певен — чуприна стане догори. Тобілевич.]
• Волосы лезут – волосся вилазить (лізе, облазить). [Не облізе волосся з дурної голові. Пр. Облізло йому волосся з великої журби. Пр.]
• Дожить до седых волос – дожити до сивого (до білого) волосу (волосся), до сивої коси; дожитися сивини; убитися в сивий волос.
• Ни на волос (разг.) – анітрохи; і ((а)ні) на волос(ок); і (ні) на волосин(ку). [Тепер такий світ, що й на волосинку нема дурниці… Тепер комерція. Коцюбинський.]
• Покраснел до корней волос – почервонів по саме волосся.
• Притянуть за волосы – притягти (приволокти) за волосся.
• Рвать [на себе] волосы – рвати (скубти) [на собі, на голові] волосся (чуб, коси). [Дідона гірко заридала І з серця аж волосся рвала. Котляревський.]
• Таскать, таскаться за волосы – чубити(ся); волосувати(ся). Хто кого любить, той того й чубить. Пр. Пани чубляться, а в мужиків (мужикам) чуби тріщать. Пр.
• Трепать, дёргать за волосы – скубити [за чуби, за чуприну, за патли]; чубити, вихрити; (образн.) метелиці (почубеньків, скубти) давати.
• Снявши голову, по волосам не плачут – стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Пропав кінь, і вузлу кинь. Пр. Узяв біс коня, нехай і вуздечку бере. Пр. Узяв чорт корону, нехай бере й теля. Пр. Узяв чорт батіг, нехай бере і пужално. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр.
Глубокий
• Более глубокий – глибший.
• В глубокую осень – пізньої осені.
• Глубокая древность – давня (сива, стара, далека, глуха) давнина; прадавнина; давня-предавня старовина; престаровина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок. Човни золотії із сивої-сивої давнини причалюють… Тичина.]
• Глубокая ночь – глупа (пізня) ніч (північ); (іноді) добра ніч; ніч уповні. [А які то до тебе гості добивались у глупу північ? Кропивницький. Вже була добра ніч, коли вони рушили в полонину. Франко.]
• Глубокая печаль – тяжка (глибока) туга (журба); тяжкий (глибокий) сум (смуток). [Глибока, тиха, нерозважна туга Вникає в серце, каменем ляга. Українка.]
• Глубокая старость – старезна (іноді безлітня) старість.
• Глубокий вечер – пізній вечір; (розм.) пізні (старечі) обляги ((в)ляги, лягови). [Це діялось у пізні лягови, — ніде анітелень. Сл. Гр.]
• Глубокий овраг – глибокий яр; крутояр. [Ой повій, повій да буйний вітер, Та з глибокого яру… Н. п.]
• Глубокий поклон – низький уклін (поклін). [Проказує боєць останні свої бажання: — Кланяюсь низьким поклоном… Довженко.]
• Глубокий старик – дуже старий (старезний, давній, іноді безлітній) дід (старик); (образн.) старий, аж мохом поріс (узявся); старий, аж порохня сиплеться. [Бісів дід! Аж порохня з його сиплеться, а ще таки плутає ногами. Мирний.]
• Глубокий траур – велика (глибока) жалоба. [Долорес у глибокій жалобі, стоїть на колінах коло одної могили, убраної свіжими вінками з живих квітів. Українка.]
• Глубокое невежество – велике неуцтво; темне невігластво.
• Довольно глубокий – досить (доволі) глибокий; (розм.) глибоченький.
• До глубокой ночи – до пізньої (до самої, до глупої) ночі; (розм.) до пізніх лягів (облягів).
• Здесь глубокая, не глубокая вода – тут глибоко, не глибоко. [Ви краше мені скажіть, чи не глибоко тут? Я хочу скупатися. Чабанівський.]
• Очень глубокий, глубочайший – найглибший (щонайглибший, якнайглибший). [Гуркнув грім. Задрижали нараз Гір найглибші основи… Франко.]
• С глубоким (глубочайшим) почтением, уважением – з високою (найвищою) пошаною, повагою.
Жестокий
• Жестокая боль – пекучий (прикрий, лютий, тяжкий, нестерпний) біль.
• Жестокая необходимость – пекуча (конечна, неминуча, прикра, крайня) потреба.
• Жестокая обида – тяжка (прикра) образа.
• Жестокое наказание – сурова (люта, жорстока, іноді нелюдська) кара.
• Жестокое разочарование – тяжке (прикре) розчарування.
Начало
• Брать своё начало – починатися (зачинатися); брати свій початок (почин, зачин).
• В начале года, месяца – на початку року, місяця, на самому початку (на припочатку) року, місяця.
• Всякое начало трудно – усе трудно починати. Пр. Кожний початок тяжкий. Пр. У всьому (усьому) початок найтрудніший. Пр.
• Давать начало чему – давати початок (почин) чому; починати що.
• Для начала – для початку; на початок (на почин).
• Доброе начало — полдела откачало – добрий почин (початок) — половина діла. Пр. Добрий початок (почин) до кінця доведе. Пр. Добре почав, добре й скінчив. Пр. Як добре почнеш, то й діло добре піде. Пр.
• Жизненное начало – життьова (життєва) основа.
• К самому началу – саме на початок; на сам(ий) початок.
• Лиха беда — начало – за початок діло становиться. Пр. Найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом). Пр. Аби почати, а там воно й піде. Пр. Важко розгойдатися, а далі легко. Пр.
• На коллегиальных, на коллективных началах – на колегіальних засадах (колегіально); на колективних засадах (колективно).
• На паритетных началах – на паритетних підставах.
• Начало весны – початок весни; провесна (провесінь).
• Начало начал – причина причин; джерело джерел; первопочаток; первопричина; першоджерело.
• Не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи. Пр.
• Нет ни начала, ни конца – нема(є) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема(є) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю).
• От (с) начала до конца – від краю до краю; від початку до кінця.
• Под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким.
• Положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що.
• Получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, по(в)стати)з кого; брати, узяти [свій] початок від чого.
• По началу – з початку (з почину).
• При начале чего – на початку чого.
• Путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося. Пр. Як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий. Пр.
• С начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав); як світ світом.
• С начала существования работы учреждения… – відколи існує, працює установа…
• С самого начала – з (від) самого початку (почину); (іноді) з самого першу.
• Чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець. Пр.
Страдный
• Страдное время, страдная пора – гарячий (іноді тяжкий) час, гаряча пора; жнива.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

тру́дный важки́й, тру́дний, тяжки́й
тяжёлый важки́й, тяжки́й, трудни́й

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Тяжки́й –
1) тяжелый;
2) трудный;
3) сильный, большой, великий.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Обременительный (о поручении) – обтяжливий, важкий, тяжкий.
Отяготительный (об условиях) – обтяжливий, тяжкий.
Стеснительный (о положении) – скрутний, ті́сний; (неудобный) – невигідний; (об условии) – тяжкий.
Тяжелый (о труде) – важкий, тяжкий; (затруднительный, о положении) – трудний, суту́жний, скру́тний.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

тяжки́й, -ка́, -ке́

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Кла́сти, кладу́, -де́ш, гл.
1) Класть. Як тя баба в купіль клала, на груди ті іскра впала. Рус. Дн.
2) Ставить. Виходят коло воріт і кладут столик маленький, а на столик хліб і чекают молодого. Грин. III. 517. Як уже проспівают, — кладут вечеряти. Грин. III. 522.
3) Прикладывать. У руку бере (китайку), к серцю кладе, словами промовляє. Дума.
4) Раскладывать. Тяжкий огонь підо мною клали. Нп.
5) Вить (гнѣздо). Ой ремезе, ремезоньку, не клади гнізда близько над Десною. Нп.
6) Убивать. Ой як зачав ляшків-панків як снопики класти.
7) — ва́риво. Солить на зиму капусту, бураки, огурцы. Батько старий, ні матері, ні сестри нема, сами собі й обідати варять, хліб печуть, вариво кладуть. Г. Барв. 87.
8) — ко́пу. Копнить.
9) — межу́. Проводить межу. Мнж. 26.
10) — ни́тку. Забрасывать неводъ. Вас. 189.
11) — приса́ди. Прививать прищепы. Шух. І. 110.
12) — ски́рту. Метать скирду, стогъ.
13) — ха́ту. Строить избу, домъ. Шух. І. 145.
14) — честь на собі́. Изъ уваженія къ себѣ самому не дѣлать. Давно я потоптав би сю ледарь, та тілько честь на собі кладу. К. ЧР. 106.
15) — до мі́ри. Мѣрять. Пригнали мя у Яблонів, кладуть мя до міри, там же й забігали молоді жовніри. Нп.
16) — у го́лову. Догадываться, думать, ожидать. Чуб. І. 273. Бідна наша ненька і в голову собі не клала, щоб між нами стався такий великий гріх. Стор. МПр. 34. Лягли і в голову не клали, що вже їм завтра не вставать. Шевч.
Обіжда́ти, -да́ю, -єш, гл. = Обіжати. Г. Барв. 439. МВ. (О. 1862. III. 36). Тяжкий гріх обіждати і всякого чоловіка не то що сироту. Кв. І. 188.
Руна́, -ни́, ж. = Луна 2. Лохв. у. Лубен. у. І зник, пропав той тяжкий голос, тільки руна в яру гула. Шевч. II. 223.
Тума́н, -ну́, м.
1) Туманъ. Над ним хмарою чорніє туман тяжкий. Шевч. Тумана́ пе́рти. Дурачить, врать. Св. Л. 174. Тума́н навести́ на ко́го. Обморочить, отуманить. На тебе десь туман у Литві навели. Греб. 384.
2) Весенняя хороводная игра. Мил. 49. Ум. Тумано́чок. Шевч. 95, туманець.
Тягар, -ра, тягарь, -ря, м. Время, тяжесть. Г. Барв. 412. Не для того я співаю, що гаразд ся маю: тяжкий тягар на серденьку — я го ся збуваю. Гол. II. 759.
Тяжки́й, -а́, -е́.
1) Тяжелый. Тяжке колесо. Левиц.
2) Трудный. Тяжкі часи. Стор. М. Пр. 59.
3) Сильный, большой, великій. Лихо тяжке. Шевч. Тяжке нарікання. Єв. Мт. II. 18. Ум. Тяже́нький.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Викарбу́тити, -бу́чу, -бу́тиш, гл. Выкатить, выбросить волной. То як часом якась долишня хвиля викарбутить великий камінь з води і покладе, то цей камінь стоїть на березі тяжкий і бездушний. Стеф.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

філо́софка, філо́софок; ч. філо́соф
1. фахівчиня з філософії; мислителька, що розробляє питання світогляду. [Ольга Шпарага (філософка та літераторка) – 15 діб. (24tv.ua, 22.11.2020). «Мудрий лише той, хто зберігає над собою контроль», – авторкою цього афоризму є Олена Блаватська – відома філософка, мандрівниця та публіцистка, яка жила в 19-му століття. (9 канал, 13.08.2019). Джудіт Батлер (Клівленд, США, 1961) – американська філософка, яка присвятила своє життя вивченню фемінізму. (uk.warbletoncouncil.org). Параска Степанівна Плитка-Горицвіт українська гуцульська художниця, фотографка, письменниця, казкарка, народна філософка <…>. (supportyourart.com, 11.06.2019). На день народження поета-шістдесятника відгукнулася поетеса, культурологиня й філософка Оксана Забужко <…>. (Радіо Свобода, 07.04.2019). У суботу 20 лютого, о 13:00 в рамках виставки Відновлення пам’яті фонду ІЗОЛЯЦІЯ філософка Оксана Довгополова прочитає лекцію на тему Людина в просторі спогаду: нагадування про нездійснене в пошуках шляху в майбутнє. (izolyatsia.org, 17.02.2016).]
2. перен., розм. жінка, схильна до абстрактних міркувань, роздумів. [Це у кращому випадку... – додала велика філософка. (Андрій Процайло «Життя як вітер або Щастя в байдужості», 2012). БОДРІКУР: Тим краще. Філософок у ліжку не люблю. (Сучасність, Мюнхен, 1991). На вас надійшов тяжкий донос. Ви філософка, комуністка. (Федір Потушняк «Повінь», 1959).]
див.: філософи́ня, філософе́са, мисли́телька
Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 595. – філософка 2.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Тя́жкій = тяжки́й.
Боло́то = боло́то, багно́, багню́ка, ба́гнище. С. Л. Ш. У долинї, мов у ямі, на багнищі город мріє, над ним хмарою чорнїє туман тяжкий. К. Ш. (Б. ржаве) — иржа́вець, ржа́вець. С. Л.
Бре́мя = вага́, вагота́, тя́гарь, тягота́, тя́жарь. С. З. Ш. — Тяжкий тягарь на серденьку має. н. п. — Притиснені будучи тяжаром сил. С. З. — Разрѣши́ться отъ бре́мени = роди́ти, розроди́ти ся, породи́ти. — Вона позавчора тільки розродила ся. — Породила мене мати у високих у палатах. К. Ш.
Го́ре = го́ре, ли́хо, біда́; жаль, журба́, ту́га, приту́га, сму́ток. — Горе, лихо і біда! не дають за тебе. Кв. — Узяли його думки та гадки та журба пекуча. М. Вов. — Та не дай Боже притуги на мою дитину недуги. н. п. — Повій вітре із темного лугу, розбий, розвій із серденька тугу. н. п. — И го́ря ма́ло = ба́йду́же, нї га́дки, і го́ри покоти́в би. — Аби місяць сьвітив, а про зорі байдуже. н. пр. — Тепер, братко́, тобі нї гадки! Сніп. — Го́ре-музыка́нтъ = циги́кач. — Го́ре го́рькое = ли́хо тя́жке, тя́жар, тяжки́й тя́жар, тя́гар. С. Ш. — Го́рю предава́ться = в ту́гу вдава́ти ся. — Не журись, дївчино, в тугу не вдавай ся. н. п. — Го́ре причиня́ть = завдава́ти жа́лю́, ту́гу. — На що чужу цїлувати, своїй жалю завдавати? н. п. — Не завдавай серцю туги: не ти будеш, буде другий. н. п. — Съ го́ря = з го́ря, з жа́лю, з журби́. — Хиба піду до річеньки з жалю утоплю ся. н. п. — З журби як заграє. К. Ш. — Съ го́ремъ попола́мъ добы́ть = розгори́ти, розгорюва́ти, загорюва́ти. — Що вдень загорює, те в ніч прогайнує. н. п. — Себѣ́ на го́ре, на свое́ го́ре = собі́ на безголо́вя. — Мы́кать го́ре = бідува́ти. — Помо́чъ го́рю = запобі́гти ли́хові.
Гру́зкій = важки́й, тяжки́й.
Гру́зный = 1. важки́й, тяжки́й; гладки́й. 2. пя́ний (дуже).
Жесто́кій, ко, жестокосе́рдый = жорсто́кий, ко, лю́тий, то, тяжки́й, немилосе́рдний, но, запе́клий, до. — Я бояв ся його і вважав його жорстоким чоловіком. Фр. — Запекла душа. С. З. — Тяжка туга.
Затрудни́тельный, но = утру́дливий, во (С. Ш.), трудни́й, но, тяжки́й, ко, суту́жний, но, при́крий, ро, недого́дний, но, морочли́вий, во, моро́чний. — Сутужна праця. Кр. — Морочливе дїло.
Крити́ческій = 1. крити́чний. С. Жел. — Критичний розбір. 2. осу́дливий, глумли́вий. 3. тяжки́й, небезпе́чний. — Крити́ческое положе́ніе = скру́та, приту́га, ха́лепа. С. З. — У такій притузї мусїв воли продати. С. Л. — Така скрута, що не знаю, що й робити.
Мудрёный = 1. хи́трий, му́дрий, мудря́чий, шту́чний. 2. трудни́й, тяжки́й. — Мудрёный человѣ́къ = ди́вний, чудни́й; чудерна́цький чолові́к.
Мучи́тельный, но = бо́лїсний, но, лю́тий, то, тяжки́й, ко.
Надса́дный, но = тяжки́й, важки́й, ко, суту́жний, но.
Нату́жливый, нату́жный = важки́й, тяжки́й, суту́жний, су́тяжний. — Дуже сутужна робота.
Носи́лки = но́ші, похоронні — ма́ри (С. З.). — Почали приносити на ношах тих, що нездужали. К. Св. П. — Зробили ноші з зеленої смеречини, зложили на нїй обох братів, тай понесли. — Брат мій цїлу дорогу ішов при ношах. Федь. — Ой очі, чорні очі, не моргайте так на всїх, через вас піду на мари, а вам буде тяжкий гріх. н. п. — Жаль батька на мари, та треба. н. пр. — Затим тїло на марах слуги і гайдуки гетьманскіє несли. Ханенко. С. З.
Обнима́ть, обня́ть, ся = 1. обнїма́ти, обійма́ти (С. Л.), обня́ти, обійня́ти, ся. 2. обгорта́ти, огорта́ти, загорта́ти, обхо́плювати, обнїма́ти, обгорну́ти, обхопи́ти, перейма́ти, переня́ти. — А смуток тяжкий обгортає мене. Чайч. — Не знає, де му́ку волику подїти і лихо, що нас обняло. Чайч. — Жах його переняв, язик йому руба став з остраху. Кн. — Обняли його думки та гадки та журба пекуча. М. Вов. — Обня́ть дѣ́ло = збагну́ти. С. З.
Одино́чество = самота́ (С. З. Л.), самоти́на, само́тність, самотїлість. — Въ одино́чествѣ = в самоти́нї, самото́ю. — В неволї, в самотї нїко́ли нема з ким серця поєднать. К. Ш. — Не дай мінї вік дївувати, в самотинї віку доживати. н. п. — І марне згинуть в самотинї. К. Ш. — В самотинї завъяла моя краса. К. К. — Бровенята дома зносити, в самотині віку дожити. К. Ш. — Він мучивсь раною, не знаючи, де лїки, топив свій сум тяжкий в самотині великій. К. Д. Ж. — Аж тепер почув Семен свою самотїлість. Бар. Одино́чка = о(є)дина́к, о(є)ди́нець(С. З.), здр. оди́нчик (С. З.), єдини́ця (сп. р.), о(є)дина́чка, ідина́чка (Под.). — Ой я в батька єдиниця. н. п. — Ой не бий мене, бо я твоя сестра, а мамина дочка ідиначка. н. п. Под. — Дочка у мене одиначка, хазяйка добра, пряха, швачка. Кот. — О боги! як ви допустили, щоб і одинчика убили. Кот. — Въ одино́чку = самото́ю, сам собі́. — Самотою не прожити. Г. Бар. — Живе сам собі. — По одино́чкѣ = д. По одина́чкѣ під сл. Одина́чка.
Отголо́сокъ = о́д(ві́д)голос (С. Жел.), од(від)гомі́н (С. Жел.), о́д(від)лясок, відляск (С. Жел.), од(від)гук (С. Жел.), ви́ляски (С. Л. Жел.), луна (С. Жел. З. Л.). — Невже ти справдї сумом тим сумуєш, що нам луна пісень твоїх лунає. К. Б. — І зник, пропав той тяжкий голос, тільки луна з гаю гула. К. Ш. — Як дав йому по губах, аж відлясок пішов. Мир. — Крикнув я на його, аж виляски по лїсу покотились. Сп.
Отяготи́тельный = важки́й, тяжки́й, утяжли́вий (С. Ш.), суту́жний, су́тяжний. (Д. під сл. Обремени́тельный).
Печа́ль = журба́, журбо́та, ту́га, сум, сму́ток, смута́, сумота́, сумова́ння, печа́ль, жаль, жальо́к, жа́лощі, журі́ння, скру́ха, скорбо́та, гризо́та, ф(п)расу́нок, поту́га. С. З. Л Ш. — Журба сушить, журба крушить козаченка молодого. н. п. — Нема щастя нї за мною, нї передо мною, тільки туга за тугою, журба за журбою. н. п. — Нехай спить та нехай не встане, нехай твоя головонька од журботи одстане. н. п. — У діброві зелененькій дівчина сьпіває, вона ж мінї молодому тугу наганяє.н. п. — Ой і ходю, блудю по підлозі, як місяць в крузі, пізно ляжу, рано встану, а серденько в тузі. н. п. — Повій вітре по темному лугу, розвій, розбий із серденька тугу. н. п. — Лиха та радість, по якій смуток вас гупає. н. пр. — Голосом моїм до Бога обізву ся помолившись, і заплачу од печалі, од скорботи похилившись. К. П. — Щоб та печаль, як той москаль, не перла ся в самотну душу. К. Ш. — З жалю слова не вимовить. С. Л. — Буде тяжкий жальок на нас нападати. н. п. — Не поможе й трунок, як прийде фрасунок. н. пр. — Козаченьку велика потуга, повтікали волики із плуга. н. п.
Прожива́ть, прожи́ть, ся = 1. жи́ти, прожива́ти, пробува́ти, прожи́ти, пробу́ти, дома — домува́ти, продомува́ти, в наймах — пробурлакува́ти, на кватирях — прокватирюва́ти, сяк так — пробі́дкати ся, байдикуючи — прове́штатись, пробайдикува́ти, весь вік — вікува́ти, провікува́ти, звікува́ти, літо — пролїтува́ти, ви́лїтувати і т. д. — Не довго й прожив з нею. — Лучче мінї, мати, тяжкий камінь зняти, а нїж із нелюбом та вік вікувати. н. п. — Чи так же мінї й вік звікувати? Ос. — Жили б ми з тобою вік вікували, горенька-нуждоньки по вік не знали б. н. п. 2. прожива́ти, прожи́ти, ся, господарюючи — прогосподарюва́ти. — Усе прожив — нїчого нема.
Смежа́ть, смежи́ть, ся = закрива́ти, стуля́ти, закри́ти, стули́ти, склепи́ти, ся. — Сон тяжкий мінї стуляє очі, засьпівай та розбий дрімоту. Ст. С. — Ой рада б я, моя доню, прибути к тобі, склепили ся очі мої ще й уста мої. н. п. — Склепили ся уста мої, не можу промовить. н. п.
Смрадъ = смо́рід, смо́род, смо́ра, во́ня, надто тяжкий — со́пух. — Дим з тютюну, воня з „парашки" і иньчий сморід стояв хмарою в казармі. Кн. — Така смора в вагонї, що навернутись не можна. Кр.
Спёртый = сти́снутий. — С. во́здухъ = тяжки́й, важки́й дух, тяжке́ повітря, заду́ха.
Стѣсни́тельный = утиска́ючий, тїсни́й, тяжки́й. — Тяжкі умови.
Тру́дный = трудни́й, тяжки́й. — Трудна робота. — Тяжке дїло. — Він дуже трудний (слабий).
Тѣ́сний = 1. тїсни́й (С. Ш.), кісни́й (Полт.). — Тїсні чоботи. — Тїсні двері. — Т. въ подъёмѣ = припа́дистий. 2. тїсни́й, тяжки́й, скру́тний. — Тісні роки припали. С. Ш.
Тя́гостный, но = тяжки́й, важки́й, тя́жко, ва́жко. С. Л.
Тя́гость = тягота́ (С. Ш.) тя́гость (С. Ш.), тя́гар (С. Ш.), тяжа́р (С. З. Ш.). — Своєму серцю, моїй душі тяготу не чини. н. п. — Нїхто нї за кого терпіти не маєть і на другого тяжару свого викладати не можеть. Ст. Л. — Без всяких тяжарів і податків. Скоропад. О. З. — Тяжкий тягар на серденьку. н. п.
Тяже́лый = тяжки́й (С. Л. Ш.), важки́й (С. Л.), поб. — тяже́нний, важкеле́нний; суту́жний, сутя́жний, скру́тний, трудни́й, при́крий. — Важкий камінь. — Тяжка робота. — Своя сїрмяжка — не тяжка. н. нр. — Зняв у гору булаву тяженну, та й давай трощить ворота в серця. Ст. С. — Тяже́лое вре́мя = д. під сл. Вре́мя. — Тяже́лая же́нщина = д. Бере́менная. — Т. запахъ = тяжки́й, важки́й, пога́ний дух. — Тяже́лъ на́ ногу = д. Неповоро́тливый — Т. на подъёмъ = тяжкотїлий (С. Ш.), тюхтїй (С. Ш.), пудофе́т, си́день. — Так ви, бачу, всї легкодухи, передо мною так, як мухи, і пудофети на голо. Кот. — Тяже́лый человѣ́къ = а) крути́й, б) гладки́й, товсти́й.

Запропонуйте свій переклад