Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 83 статті
Шукати «улов*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

До́ля –
1) ча́стка (ум. ча́сточка), па́йка, (реже) пай (ум. пайо́к, пайо́чок), (гал.) у́діл (р. -лу); (при дележе) – діл (р. ді́лу), ділени́ця. [І деся́тої ча́стки тих книжо́к не прочита́в. Домі́шується вже й до́бра па́йка наро́дньої мо́ви (Єфр.). В діл Матві́єві пішла́ па́сіка].
• Третья до́ля – трети́на.
• Пятая до́ля – п’яти́на.
• Десятая до́ля – десяти́на.
• Известная до́ля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. – ді́[е́]жма.
• До́ля зерна за помол – ро́змір, ви́мір.
• Принимать в до́лю – прийма́ти до спі́лки.
• Вступать в до́лю – пристава́ти до спі́лки.
• Делить на до́ли – паюва́ти.
• Прийтись, пасть на до́лю – припа́сти, упа́сти кому́, припада́ти (припа́сти) на па́йку. [Як діли́лися ба́тьківщиною, мені́ припа́в оце́й-о садо́к. Поділи́ли те бо́рошно, і впа́ло нам по два пу́ди];
2) (судьба) – до́ля, тала́н (ум. до́ленька, талано́чок). [Шука́ коза́к свою́ до́лю, а до́лі нема́є (Шевч.). До́бре, ма́мо, що ти зара́ні спать ля́гла, а то-б і бо́га прокляла́ за мій тала́н (Шевч.)].
• Горькая, злая, несчастная доля – лиха́ (неща́сна) годи́на, щерба́та до́ля.
• Роковая до́ля – фата́льна (заги́бельна) до́ля, судьбина́. [Таке́ вже йому́ суди́лося, така́ йому́ судьбина́ (Звин.)].
• Иметь чью долю – ма́ти чию до́лю, (итти стезею) – топта́ти сте́жку чию́. [Вона́ вже зна́ла, яка́ до́ля чига́ла на її́ дити́ну: доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)].
• Выпасть на долю – суди́тися, присуди́тися кому́, спітка́ла кого́. [Суди́лося мені́ оту́т заги́нути. Чужі́ дівки́, та ра́но вста́ли, по щасли́вій до́лі взя́ли, я, молода́, опізни́лася, гірка́ до́ля присуди́лася. Украї́нство в Росі́ї спітка́ли репре́сії].
Жму́рки (игра) – пі́жмурки, ку́зьмірки, ки́ці-ба́ба, ці́ці-ба́ба, пана́с. [Собі́ очи́ці зав’яза́ла і у пана́са гра́ти ста́ла, Ене́я-б ті́льки улови́ть (Котл.). Дава́й гуля́ти в ці́ці-ба́би!].
Зало́в –
1) (ловля) лові́ння, уло́ви (-вів), лові́йво;
2) (улов) (о зверях, птицах, рыбе) уло́ви, вило́вля; см. Уло́в. [З бобро́вих уло́вів на Дніпрі́ брав ці́лу полови́ну (Куліш)].
I. Изворо́т –
1) см. Излу́чина;
2) (уловка) ви́крут (-ту), ви́крутка, ви́крутня, ви́верт (-ту), (фамильяр.) викрута́си, вихиля́си (-сів). [Це ду́же дипломати́чний ви́крут (Крим.). Се все бре́хні, се ви́крутки (Куліш). Копа́ється в ї́хніх ду́шах з таки́ми вига́дливими викрута́сами (Єфр.). На вихиля́си всі не хо́чу я вважа́ти; святи́м перед людьми́ себе́ не тру́дно вда́ти (Самійл.)].
Изла́вливать, -ся, излови́ть, -ся – лови́ти, -ся, зло́влювати, -ся, злови́ти, -ся, уло́влювати, -ся, улови́ти, -ся, упійма́ти, -ся, (с)пійма́ти, -ся, (о мног.) полови́ти, -ся.
• Изло́вленный – з[у]ло́влений, упі́йманий, (с)пі́йманий.
Лови́ть, ла́вливать –
1) лови́ти, уло́влювати, (хватать) хапа́ти, ла́па́ти, (захватывать) запопада́ти, (перенимать) перейма́ти кого́, що; срв. Пойма́ть. [Лови́ли, лови́ли та й пійма́ли со́ма (Номис). Ни́тяна сі́тка, що не́ю ло́влять перепели́ (Яворн.)].
• -ви́ть вора с поличным – лови́ти зло́дія з лице́м (з кра́деним, з краді́жкою).
• -ви́ть воздух – лови́ти, хапа́ти пові́тря.
• -ви́ть на лету – з льо́ту лови́ти; з двох слів розумі́ти.
• -ви́ть взгляд – перейма́ти (лови́ти) по́гляд.
• -ви́ть рыбу – лови́ти ри́бу, (удой) (в)уди́ти, на́дити ри́бу; срв. Уди́ть. [Ходи́в на рі́чку ри́бу на́дити (Грінч.)].
• -ви́ть рыбу сачком, на блесну, на перемёт, на кукольван – лови́ти ри́бу сачко́м, на блешню́, на переме́т, на кукільва́н, сачи́ти, блешнюва́ти, перейма́ти, кукільва́нити ри́бу.
• -ви́ть рыбу, делая прорубь во льду – на духи́ лови́ти ри́бу.
• -ви́ть раков в норах – печерува́ти ра́ки. [З Демко́м Павло́ вже печеру́ють ра́ки (Грінч.)].
• Двух зайцев -ви́ть, ни одного не поймать – двох зайці́в ло́виш, ні о́дного не вло́виш.
• -вит волк, -вят и волка – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка.
• Эта кошка хорошо -вит мышей – цей кіт до́бре ло́вить ми́ші, це ло́вний кіт.
• -ви́ть ухом (внимательно слушать) – лови́ти ву́хом. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)].
• -ви́ть ворон (переносно) – лови́ти ґа́ви (вітри́, ви́порожні, ви́торопні, ви́трішки), ї́сти (продава́ти) ви́трішки; срв. Глазе́ть, Ротозе́йничать;
2) -ви́ть в чём, на чём; см. Улича́ть.
• -ви́ть в проступке – лови́ти (підло́влювати) в (на) прови́ні.
• -ви́ть на месте преступления – лови́ти (ла́па́ти) на гаря́чому (вчи́нкові).
• -ви́ть на слове – лови́ти на (в) сло́ві (в мо́ві), бра́ти за сло́во. [Олекса́ндра він бере́ за сло́во (Франко)];
3) (искать, улучать) шука́ти, вига́дувати.
• -ви́ть случай, момент, время – шука́ти, вичі́кувати наго́ди (ви́падку, часи́ни).
• -ви́ть глазами – шука́ти очи́ма;
4) см. Красть.
• Ло́вленный – ло́влений, ха́паний; срв. По́йманный.
Ло́вкий –
1) спри́тний, (живой, проворный) мото́рний, метки́й, жва́вий, прово́рний, (юркий) в’юнки́й, (зап.) зви́нний, (умелый) зру́чний, ру́чий, впра́вний, (разбитной, сметливый) промітни́й, тямки́й, доте́пний, (зап.) зми́сний, імкли́вий, ум.-ласк. спритне́нький, моторне́нький и т. д. [Цей кіт ду́же спри́тний, не впійма́єте (Звин.). З то́го леда́чого па́рубка та став таки́й мото́рний коза́к, що ні зду́мати, ні сказа́ти (Рудч.). Воно́ хоч і клишоно́ге, а метке́ (Кониськ.). На ли́хо зда́вся він прово́рний (Котл.). А сам був хло́пець ру́чий і на всі ви́гадки мите́ць (Свидн.). В’юнки́й хло́пець (Яворн.). А промітни́й він: оце́ поверну́вся, купи́в горшкі́в, прода́в та купи́в обі́ддя (Канівщ.)].
• -кий танцор – згра́бний (ру́чий, зви́нний) танцюри́ст(а), впра́вний танцюри́ст(а), (фам.) танцю́ра ру́чий.
• -кий делец – впра́вний (метки́й) діло́к, спри́тний діло́к (р. -ока́), мите́ць; срвн. Ловка́ч.
• -кий плут мошенник – спри́тний (промітни́й, проно́зуватий) пройди́світ, шахра́й, круті́й.
• Он -кий малый (парень) – з йо́го мото́рний хло́пець (хлопчи́на, хлоп’я́га), (насм.) з йо́го моторя́ка, з йо́го круті́й хоч-куди́.
• -кий дипломат – спри́тний диплома́т.
• Вишь ты какой -кий! – а́ч (чи ти ба́) яки́й спри́тний!
• -кое движение – спри́тний (зру́чний) рух. [Спри́тним ру́хом ви́дравшись із рук (Черкас.). Зру́чним ру́хом улови́в соба́чку за спи́нку (Крим.)].
• -кая женщина – спри́тниця, мотору́ха, (ласк.) мотору́шка;
2) (удобный, о вещи) зру́чний, вигі́дний, імки́й, (сподручный) хватки́й, похватни́й, (мёткий) замашни́й, кидки́й. [Замашна́ коса́ (Чуб. III). Кидка́ гру́дка (Полт.)];
3) (меткий) влу́чли́вий, влучки́й; влу́чний.
• -кий стрелок – влу́чли́вий (влучки́й) стріле́ць.
• -кий удар, выстрел – влу́чний уда́р, по́стріл.
• -кий ответ – влу́чна ві́дповідь.
Ло́вля –
1) (ловление) лові́ння, ло́влення, ло́вля, лови́тва, вило́вля. [На лови́тву з багача́ми засі́в по́тай ми́ру (Куліш). У ставку́ не пога́на вило́вля (Звин.)].
• Какова пса -ля, такова ему и кормля – як пес га́вкає, так його́ й году́ють.
• Ловкий в -ле – ло́вний, лову́чий, імли́вий; см. Ловчи́вый.
• Жемчужная ло́вля (место) – перло́ве ло́вище.
• Рыбная -ля (место и промысл) – риболо́вля, (только место) риболо́вище.
• Занятие рыбной -лей, см. Рыболо́вство.
• Заработать рыбной -лей – зариба́лити.
• Пойти на рыбную -лю – піти́ на ри́бу, піти́ ри́би лови́ти.
• Звериная -ля – полюва́ння, (у)ло́ви (-вів); срв. Охо́та. [Не то́ді соба́к году́ють, як на вло́ви йду́ть (Номис). Сіда́ на коня́ й ї́де на полюва́ння (Рудч.)].
• Обучать сокола для -ли – заправля́ти (завча́ти) со́кола на ло́ви (Номис).
• -ля раков в норах – печерува́ння ра́ків;
2) см. Уло́в.
Ло́вчий, сущ. – (у)ло́вчий, (шире) псар (-ря́). [Вло́вчий і хорти́ погна́лися за за́йцем (Н.-Лев.). Увіхо́дить пан із ло́вів з ло́вчими (Куліш)].
Ло́вчий, прлг. – (у)ло́вчий, лове́цький, мисли́вський. [Вло́вчий со́кіл].
Нало́в –
1) (действие), см. Нала́вливание и Наловле́ние;
2) (улов) нало́в (-ву).
Подозри́тельность –
1) (свойство возбуждать подозрения) підозре́нність, непе́вність, підзо́рність, підозрі́лість (-ости).
• -ность всех этих уловок несомненна – непе́вність (підзо́рність) усі́х цих ви́крутів – безпере́чна;
2) (склонность к подозрениям) підзо́рливість, підозрі́ливість, запози́рливість (-вости).
• Его -ность ко всем безгранична – його́ підзо́рливість до всіх мі́ри не ма́є.
Пойма́ть – пійма́ти, у[в]пійма́ти, спійма́ти, пійня́ти, злови́ти, у[в]лови́ти (о мн. полови́ти), іма́ти, поїма́ти, з’їма́ти, злапа́ти, попа́сти, злаву́дити; (захватить) запопада́ти, запопа́сти; (застигнуть) заско́чити, засту́кувати, засту́кати кого́, що. [Піймі́ть, ді́ду. Дід пійня́в (Руд.). Пусти́-но ба́тька в по́ле, – чи тоді́ пійме́ш (Руд.). Поїма́ли си́ві ко́ні, гніді́ї і чо́рні. Коня́ з’їма́в у ота́ві. Сам собі́ ри́би влови́. Злапа́ли його́ і помча́ли шви́дше у губе́рнію (Квітка). Заско́чили па́на і кри́хточку наляка́ли (М. Вовч.). Засту́кали, як со́тника в горо́сі].
• -ть в руки – злапа́ти, пійма́ти до рук, злаву́дити у ру́ки (ла́пи).
• -ть в проступке – спійма́ти в прови́ні.
• -ть на месте преступления – засту́кати (злапа́ти) на гаря́чому вчи́нку.
• -ть на слове – пійма́ти в сло́ві, влови́ти в мо́ві.
• Если бы -а́л я тебя в другом месте, знал бы ты – коли́-б я був запопа́в тебе́ в и́ншому мі́сці, знав-би ти.
• Его ни на чём не -ешь (он изворотлив) – його́ в ло́жці води́ не пійма́єш.
• -а́л, как же – а я́к-же, пійма́в; пійма́в за́йця за хвіст.
• -а́л не -а́л, а погнаться можно (= попытаться) – втік не втік, а побі́гти мо́жна.
• Либо рыбку -ма́ть, либо домой не бывать – або здобу́ти, або вдо́ма не бу́ти.
• -а́л быка за рога (иронич.) – пійма́в о́близня.
• Ловит волк, а как волка-то -ма́ют – но́сить вовк, понесу́ть і во́вка.
• Двух зайцев ловить, ни одного не -ма́ешь – двох зайці́в го́ниш, ні о́дного не вло́виш.
• По́йманный – пі́йманий, упі́йманий, спі́йманий, уло́влений, зла́паний, заско́чений, засту́каний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Вылов – вилов, (действие) виловлювання, (улов) улов. Обговорення статті
Доля –
1) частка (ум. часточка), пайка, (реже) пай (ум. пайок, пайочок), (гал.) уділ; (при дележе) діл (р. долу), ділениця; частина, частинка, компонент, інгредієнт, елемент;
2) (удел, судьба) доля, талан (ум. доленька, таланочок);
3) (муз.) частка;
4) (мера веса, ист., рус.) доля;
5) (ботан.) частка, (рус.) доля, (анатом.) частка:
• быть в доле – бути на паях;
• войти, вступать в долю – стати (ставати) спільником, пристати (приставати) до спілки;
• выпасть на долю – судитися, присудитися кому, спіткала кого;
• в этом есть доля истины, правды – у цьому є частка істини, правди;
• горькая доля – гірка (щербата) доля, гіркий талан; (образн.) доля, як фандоля;
• делить на доли – ділити на частки (пайки), паювати;
• делить на равные доли – ділити порівну (на рівні частки);
• доля зерна за помол – розмір, вимір;
• доля правды (истины) – частка правди (істини);
• известная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. – (ист.) діжма (дежма);
• иметь чью долю – мати чию долю, (идти стезею) топтати стежку чию;
• львиная доля – лев’яча (левова) пайка (частка);
• на мою долю выпало что – мені судилося (випало) що; спіткало мене;
• на мою долю пришлось – на мою пайку (на мій пай, на пай мені, на пайку мені, на мою частку) припало;
• прийтись, пасть на долю – припасти, упасти кому, припадати (припасти) на пайку;
• принимать, принять кого в долю – приймати, прийняти за спільника (до спілки, в спілку) кого;
• роковая доля – фатальна (загибельна) доля;
• третья, четвертая, пятая, десятая доля – третя, четверта, п’ята, десята частка; третина, четвертина, п’ятина, десятина.
[Домішується вже й добра пайка народньої мови (С.Єфремов). Вона вже знала, яка доля чигала на її дитину: доведеться їй топтати материну стежку (М.Коцюбинський). Випив левову частку конячої дози (В.Стельмах). В діл Матвієві пішла пасіка. Як ділилися батьківщиною, мені припав оцей-о садок. Поділили те борошно, і впало нам по два пуди (АС). Незави́дна чека́є його́ до́ля (І.Франко). Від ділити походить слово доля. Ним у старій системі мір позначали одиницю маси (ваги), що дорівнювала 44,435 міліграма. Називали так і частину музичного такту, на яку припадає наголос (сильна доля). А основний зміст цього слова: напрям життєвого шляху, що ніби не залежить від бажання та волі людини. “Доля закинула мене аж у Крим” (Михайло Коцюбинський). В інших значеннях (зокрема, коли йдеться про участь у спільному володінні чимось) за літературною нормою слід користуватися синонімічними відповідниками частина, частка, пай, пайка. Російські вислови перекладаються: быть в доле — бути на паях; делить на равные доли — ділити на рівні частини (частки); доля истины — частка правди (істини). Доречно нагадати, що частка тепер замінила долю і в музичній термінології (Б.Рогоза). Віслюк ділив, і лев його загриз. Ділити здобич взявся хитрий лис. Де частка лева – там гора здорова… Ділити вчить нас доля віслюкова (Василь Простопчук). З двох співавторів кожен впевнений, що на його пайку припав увесь труд і тільки половина гонорару (А.Крісті). Незавидна доля тих, хто не курить і не п’є, — таким і кинути нічого]. Обговорення статті
Зевок – позіх:
• дать зевка (разг.) – проґавити; упіймати (уловити) ґаву.
[Для молодих плечей легкий є неба в´юк, в одноманітності не явиться нам позіх. О, не словами уст, але словами рук співати будем пісню на життя порозі (Б.-І.Антонич). Пізній вечір. Позіхи старечі І струмок повільний їх розмов (В.Стус). Вона знову широко, до судоми позіхнула, з її обличчя щезло все, крім позіху, а тоді щез і позіх (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Того першого ранку наше купання в річці стало розвагою для друкарів, що їхні перекривлені позіхами обличчя повигулькували у вікнах, неначе кухлі на ярмарку (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері)]. Обговорення статті
Земляк, землячка – земля́к, землячка, края́нин, краянка, (собир.) земля́цтво, края́нство, земляки.
[Матрос, Таки земляк наш з Островної, На вахті стоя, Журився сам собі чогось (Т.Шевченко). — Як рано? Добрі люди уже давно облягли спати. Нащо тобі Христя? — Нужно-треба. Я недавно почув, що вона здесіча, а ми з одного села. Прийшов провідати землячку (П.Мирний). — Я помилився, хутко показали мені сю помилку твої краяни (Л.Українка). До батька Миколи приїхали гості, із заходу сонця і сходу краяни (О.Маковей). Казали: прийшов юнак із степу, з Хортиці, сюди, в ліси, помститися. Казали: тільки краяни радіють (де верби на ставок похилилися), тільки чабани й байстрюки радіють, а іншим — смерть (М.Хвильовий). Я думав, що Святий Дух потрібно обороняти не лише від районних єфрейторів, а й також від тутешніх «трударів», які своїм гострим суперрадянським нюхом нібито уловили загрозу, що віяла від Святого Духа. Ох, краяни ви мої, краяни… А втім, «тутешні» — це тільки ширма, за ширмою ось цей сірий молодик, приблуда Пиндилик, районні, обласні, московські єфрейтори (Роман Федорів). Маґістр, важко поранений в коліно розривною кулею, зумів вирватися з-під смертельного вогню й затаївся в Шубранці, де з ноги повитягували осколки. Дошкульною раною заопікувалася краянка Чайка – Ганна Заячківська. По якімсь часі вони через Прут дісталися до Стрілецького Кута (Михайло Андрусяк). Я давно намагаюся довести просту і, як на мене, очевидну думку: Міхаіл Афанасьєвіч Булґаков, якого дехто прагне включити до пантеону української культури на тій підставі, що він наш земляк, щиро ненавидів Україну як таку. <…> Для нього єдина прийнятна Україна – це російська провінція, яку слід цивілізувати силами інтелігенції, що житиме в затишній квартирі з пічкою, самоваром під лампою та книжковою шафою з Пушкіним (Ю.Макаров)]. Обговорення статті
Отомщение, отомщенье, отмщение, отмщенье – помста (редко пі́мста), мста, відо́мста, відо́мще́ння, (отплата) відплата, віддяка:
• в отмщение кому (устар.) – щоб помститися на кому; щоб відплатити кому;
• мне отмщение, и аз воздам – мені належить помста (відомщення, помститися, відплата, відплатити), і я віддам; (иногда) мені відомста, і я віддам.
[Прошу і вельми, моє серденько, в будь-який спосіб побачся зі мною; що маю з Вашою милістю далі чинити, бо вже більш не буду ворогам своїм терпіти, конечно відомсту учиню, а яку, сама побачиш (І.Мазепа). Таку побачивши утрату, Аркадці галас підняли, Клялися учинить одплату, Хоча би трупом всі лягли (І.Котляревський). Спочивши, скорбная, скажи, Прорци своїм лукавим чадам, Що пропадуть вони, лихі, Що їх безчестіє, і зрада, І криводушіє огнем, Кровавим, пламенним мечем Нарізані на людських душах, Що крикне кара невсипуща, Що не спасе їх добрий цар, Їх кроткий, п’яний господар. Не дасть їм пить, не дасть їм їсти, Не дасть коня вам охляп сісти Та утікать; не втечете І не сховаєтеся; всюди Вас найде правда-мста; а люде Підстережуть вас на тоте ж, Уловлять і судить не будуть, В кайдани туго окують, В село на зрище приведуть, І на хресті отім без ката І без царя вас, біснуватих, Розпнуть, розірвуть, рознесуть, І вашей кровію, собаки, Собак напоять… (Т.Шевченко). — Навіщо ти залишив нас, господи! — простогнав нарешті Мельхіседек, одриваючи руки від обличчя й безсило опускаючи їх на бильця крісла. — Тому що ми залишили його й дозволили осквернителям чинити наругу над його святинями, а самі пильнували, аби тільки бути покірними й довготерпеливими! — промовив глухо Залізняк. — Не нам належить кара: «Мені відомщення, і аз воздам», — суворо відповів Мельхіседек (М.Старицький). А тільки злоба в серці запалає, Мсти забажа моя рука слаба, В той час ніщо спинити не здолає (П.Грабовський). Ні, не видержу! Не можу довше видержати! Мушу прилюдно признатися до гріха, хоч знаю наперед, що на душі мені не буде легше від того. Адже ж відплата тут неможлива, бо яка ж відплата може винагородити невинне пролиту кров, надолужити замордоване життя? (І.Франко). І він постановив собі будьщо-будь виступити з своєю гадкою на найближчім зібранні побратимів і впертися цілою силою, щоби побратимство Андруся Басараба спровадити з небезпечної стежки — ненависті і пімсти, котра на тепер, при їх малосильності, могла тільки кождому пошкодити, а не могла нікому помогти, — а повернути увагу і силу побратимства на таку ширшу і спокійнішу, та, як бачилось Бенедьові, разом з тим і кориснішу роботу (І.Франко). Сказав Господь: «Мені належить помста!» (Л.Українка). Вона з’явилася тут на те, щоби пімститися на Варварі. Тут, при всіх людях. А людей було досить, бо вони збігались дивитися «на публіку». Були майже всі читальники та й Славко між ними. Варвари, правда, не було, але це для Пазі ще й поготів: не буде кому перебивати її пімсти (Л.Мартович). Ця відомста мені дала, Упорснула шалену силу — Кусай, кусай у серце голе: Я сам благаю, аж кричу! (Людмила Таран). На колісницю поклали його й повезли у скорботі До Іліона; слізьми умліваючи, йшов між них батько, — Та не така мала бути за вбитого сина відомста! Гнівом великим за смерть його сповнилось серце Паріса, Гостем-бо в нього бував він не раз у краю пафлагонськім. Дуже розгнівавшись, він мідногострою кинув стрілою (Б.Тен, перекл. Гомера). — Власним вухам не повірив, коли мені розповіли, що ти з’їв зайця! Ти ж такий переконаний вегетаріанець. — Це була помста. Він з’їв мою капусту]. Обговорення статті
Подражательный – наслідувальний, (слепо) мавпувальний:
• подражательная поэзия – наслідувальна поезія;
• подражательный характер – наслідувальний характер.
[Знаєм, що десятки спритніших версифікаторів постарались забігти поперед нього, мавпувальним способом засвоюючи, як писали колись в альманахові «Жовтень», «робочі ритми і пролетарські метафори» сучасності та намагаючись скинути з себе усю спадщину традиції, яку у нас, до речі, не так легко розчистити і, розчистивши, опанувати. Що ж, це значить тільки, що тим поспішальникам, або «захеканцям», як узиває їх Хвильовий, по суті, не було з чим розлучатись. Знаємо і те, що уже досить єсть і ще досить буде різних «слідопитів» («Много красавиц в аулах у нас»), що в марній певності своєї стилістичної переваги над Тичиною почнуть розшукувати в його писаннях рештки старого світовідчування — спіритуалістичні ляпсуси, церковні ремінісценції, культові порівняння і метафори («Дух, що пройняв єси все,— хто ти єсть?» etc.) (М.Зеров). Ти пропонуєш Марії почитати вірші, її реактивний сором; ти слухаєш дещо наївно-солодкаво-романтичні, але (на щастя! бо ти і тут не міг би кривити душею) не позбавлені таланту поезії. Ти навіть починаєш уловлювати явну спорідненість ваших світовідчуттів, а коли оцінювати жорсткіше – наслідувальний характер частини її віршів стосовно твоїх (С.Процюк). Та коли той перший співак — скажімо в пісні «О, як гарно в надвечір’ї» — доходив до повторного «дзвони дзвонять» і починав наслідувальне «бім-бам-бом», то воно ставало басовим супроводом не тільки до слів «коли любиш», які саме починав другий співак, але й до початкових «О, як гарно», з якими, отримавши штурхана під ребра, вступав у музичний такт третій, а коли він досягав другої фрази мелодії, початкові слова знов переходили до першого співака, що, в свою чергу, передавав витримане в основному тоні, соковите «бім-бам-бом» другому, — і так весь час (Є.Попович, перекл. Т.Мана)]. Обговорення статті
Уличённый, уличён – спі́йманий, пі́йманий, ви́явлений, ви́критий, ви́казаний, ви́свідчений, уло́влений, зло́влений, обвинува́чений, звинува́чений, (диал.) зла́паний:
• уличён в чём – викритий в чому;
• уличённый во лжи – зловлений (пійманий, спійманий) на брехні;
• уличённый в преступлении – спійманий на злочині. Обговорення статті
Фортель, разг. – (польс. от нем.) фортель, (выходка) ви́хватка, ви́тівка, ви́брик, ви́скок, (уловка) ви́крут, викрута́с, ви́верт:
• выкинуть фортель – устругнути (стругнути, утнути, утяти, ушкварити, упалити, удерти, удрати, упороти) штуку; викинути коника. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

УЛОВИ́ТЬ ще впійма́ти, (звук) почу́ти, (часинку) ви́брати;
улови́мый помі́тний, ле́гко вло́влюваний /похідн. від улавливаемый/;
едва́ улови́мый (звук) (ма́йже) безшеле́сний.
УЛО́В ще ви́лов, діял. поло́в.
УЛО́ВКА ще мане́вр, фраз. фо́ртель.
УЛОВЧИ́ТЬСЯ див. ИЗЛОВЧИТЬСЯ.
СХВА́ТЫВАТЬ (думку) розумі́ти з півсло́ва, (злодія) затри́мувати;
СХВА́ТЫВАТЬСЯ схва́тываться в дра́ке бра́тися за ба́рки;
схватывающий що /мн. хто/ хапа́є тощо, зви́клий /стил. перероб. ста́вши/ хапа́ти, зму́шений /зда́тний/ схопи́ти, схо́плювач, хапу́н, хапко́, прикм. хапки́й, беручки́й, хватки́й, хапу́чий, (знання) похопли́вий, кебе́тливий, схо́плювальний, охо́плювальний, обхо́плювальний, перехо́плювальний, перетяга́льний, уло́влювальний, скрі́плювальний, ско́вувальний;
схватывающий на лету́ /схватывающий с полусло́ва/ би́стрий на ро́зум, пор. понимающий с полуслова;
схватывающий на ходу́ похіпни́й, похі́пливий;
схватывающийся/схватываемый схо́плюваний, охо́плюваний, обхо́плюваний, перехо́плюваний, перетя́ганий, уло́влюваний, скрі́плюваний, ско́вуваний;
схватывающийся зви́клий бра́тися за ба́рки, стил. перероб. стя́вшися;
схватывающийся за го́лову стил. перероб. взя́вшися за го́лову;
СХВАТИ́ТЬ ще зла́пати, взя́ти в ру́ки, запопа́сти і похідн.;
схвати́ть что набі́гти чого [схвати́ть лю́ес набі́гти пра́нців];
схвати́ть за ши́ворот / схвати́ть за во́рот/ взя́ти за шкі́рку, схопи́ти /зла́пати/ за о́бшивку;
схвативи́вший, схвативи́вшийся ОКРЕМА УВАГА
УЛА́ВЛИВАТЬ (думку) вга́дувати, розпізнава́ти, (рух) фіксува́ти, (звуки /з безлічі/) розслуха́ти;
улавливающий що /мн. хто/ ло́вить тощо, зда́тний спійма́ти, на́вчений схо́плюваний, лове́ць, уло́влювач, розпізна́ва́ч, прикм. розпізнава́льний, уло́влювальний, схо́плювальний, відчува́льний, розслу́хувальний, образ. ма́ючи хист вга́дувати, складн. -лов [улавливающий зву́ки звуколо́в];
улавливающий взгляд схопи́вши по́гляд;
улавливающий за́пах зда́тний відчу́ти за́пах;
улавливающий звук (з безлічі) розслуха́ч, прикм. розслухо́вий;
улавливающий моме́нт зда́тний ви́брати моме́нт;
улавливающий смысл зда́тний ухопи́ти зміст /суть, сенс/;
улавливающийся/улавливаемый ло́влений, уло́влюваний, схо́плюваний, відчу́ваний, розпізна́ний, розслу́хуваний;

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Улавливать, уловить – лови́ти, влови́ти, -влю́, -виш, пійма́ти.
Улов – уло́в, -ву.
Уловка –
1) (ухватка в деле) зру́чність, спри́тність, -ности;
2) (увертка) викрут, -ту, ви́верт, -ту, викрута́с, -са.
Ловля – уло́ви, ло́ви, -вів.

- Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) Вгору

Улавливание – у[в]ло́влювання, у[в]ло́влення.
Улавливать, -уловить – у[в]ло́влювати, у[в]лови́ти.

- Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) Вгору

Уловка
• Прибегать, прибегнуть к уловкам – удаватися, удатися до хитрощів (вивертів, викрутів); братися, узятися на хитрощі (на штуки).
Зевок
• Дать зевка (разг.) – проґавити; упіймати (уловити) ґаву.
Поймать
• Поймал, как же (перен.) – аякже, піймав; (образн. розм.) піймав (зловив) зайця (куцого) за хвіст.
• Поймать на месте преступления – (те саме, що) На месте преступления. Див. место.
• Поймать на слове (на словах) кого – (у)піймати (уловити) на слові (на словах) кого.
• Поймать, поддеть, подцепить на удочку кого – Див. удочка.
• Поймать себя на чём – (с)піймати себе на чому.
• Поймать с поличным – (с)піймати (зловити) на гарячому (вчинку), (на шкоді); піймати (зловити) з краденим.
Удочка
• Закидывать, закинуть (забрасывать, забросить) удочку – закидати, закинути гачку (вудку).
• Поддаваться, поддаться на удочку чью – даватися, датися (давати, дати себе) піймати на гачок чий.
• Поймать, поддеть, подцепить на удочку кого – піймати, спіймати, уловить на гачок (на гачка) кого.
• Пойматься (попасться) на удочку кому, к кому (перен.) – пійматися (попастися) на гачок (на гачка) кому; (іноді) гачка чийого (гачок чий) проковтнути.

- Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) Вгору

ула́вливать, улови́ть уло́влювати, улови́ти; затри́мувати, затри́мати; пійма́ти, спійма́ти
уло́в вло́ви,-вів, ви́лов,-ву
улови́тель вло́влювач,-ча
улови́ть влови́ти
лови́тель уло́влювач,-ча
лову́шка 1. ловни́к,-ка́, вло́влювач,-ча (нафти, води)
2. па́стка,-ки, капка́н,-на
3. осідни́к,-ка́, усті́йник,-ка (гравітаційний сепаратор)
л. ва́куумная уло́влювач [ловни́к] ва́куумний
л. магни́тная уло́влювач [ловни́к] магне́тний
л. рту́тная уло́влювач [ловни́к] рту́тний
схвати́ть схопи́ти; улови́ти; тужаві́ти (бетон, цемент)
ула́вливаемый уло́влюваний; уловни́й
ула́вливание уло́влювання, затри́мання, збира́ння
у. га́зов уло́влювання газів
у. пы́ли уло́влювання пи́лу
у. следо́в збира́ння [вишу́кування] сліді́в
ула́вливатель уло́влювач,-ча, затри́мник,-ка, збірни́к,-ка́
у. пы́ли затри́мник пи́лу [по́роху]
у. стру́жки збірни́к стру́жки
у. ты́рсы збірни́к ти́рси
ула́вливающий уло́влювальний
ула́вливающийся уло́вний; уло́влюваний

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Ви́зиркати – высмотреть, уловить.
Ви́крут, викрута́с, -су – вычурное телодвижение;
2) увертка, уловка, изворот.
Душола́пство, душохва́тство – прозелитизм, уловление душ.
Душохва́т, душола́п – уловляющий души.
Лови́ти – ловить, уловлять.
• Ґа́ви лови́ти – ротозейничать.
• Дрижаки́ лови́ти – дрожать от холода.
• Ловитися – ловиться. Лови́тися на сло́ві – пойматься на слове.
Ло́вка – добыча, улов.
Улови́ти, улови́тися, см. Влови́ти, влови́тися.
Хи́трощі, -щей и -щів – хитрость, уловки.
• На хи́трощах ходи́ти – хитрить, лукавить.
• Пуска́тися на хи́трощі – прибегать к хитростям.
• Хи́трощами, че́рез хи́трощі – посредством обмана.
Шту́ка, -ки –
1) часть чего-либо, кусок;
2) искусство;
3) вещь;
4) хитрость, уловка, проделка.
• Бра́тись на шту́ки – употреблять хитрости, уловки.
5) диковина, трудность.
• Огнева́ шту́ка – фейерверк.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

уло́ви, -вів, -вам
улови́ти, уловлю́, уло́виш, -влять

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Ви́зиркати, -каю, -єш, гл. Высмотрѣть, уловить. Я визиркала таку годину, що люд поховавсь трохи, та й у гай. Г. Барв. 94.
Ви́крут, -ту, м. Уловка, увертка. Хто має викрути, не піде в некрути. Ном. № 971.
Де́жма, -ми, ж. Извѣстная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр. (отъ молд. «дежма» — десятина). Браун. 46.
Ді́жма, -ми, ж. Извѣстная доля урожая, улова и пр., отдаваемая работающими хозяину поля, воды и пр.
Дома́ха, -хи, ж.
1) Жилище, домъ, мѣстопребываніе (у рыбаковъ). Браун. 43.
2) Первый уловъ, ближайшій къ стоянкѣ рыбаковъ. Левиц.
Душохва́т, -та, м. Уловляющій душу. К. ДС. 52. Не попусти мене в тяжку наругу лихому душохвату сатані. К. ПС. 87.
Лови́ти, -влю́, -виш, гл.
1) Ловить, уловлять. Ловили, ловили та й піймали сома. Ном. № 1827. І рече до Симона Ісус: Не лякайся, від нині людей ловитимеш. Єв. Л. V. 10.
2) Ґа́ви, ви́трішки лови́ти. Ротозѣйничать. Ном. № 10924. Г. Барв. 388.
2) Дріжаки́ лови́ти. Дрожать отъ холода. Ном. № 649.
4) Ни́кони, о́куні лови́ти. Дремать. Ном. № 11321. Хто слухає, а хто і окунів ловить. Кв.
5) Лови́ти бі́лі мете́лики. Забавляться какъ дитя, ротозѣйничать. Ном. № 6260.
6) Лови́ти ві́тра. Преслѣдовать что либо несбыточное. Ном. № 10928.
Пана́с, -са, м. Игра въ жмурки. Ив. 52. І у панаса грати стала, Енея б тільки уловить. Котл. Ен. І. 23.
Поперебива́ти, -ва́ю, -єш, гл. То-же, что и переби́ти, но во множествѣ. Поперебивали їм ноги. Єв. І. IX. 31. Я вашому собаці ноги поперебиваю. Кіев. у. Як уловлять свиню, то ноги поперебивають. Драг. 81. Уже наші жінки і подушки поперебивали. АД. II. 12.
Уло́ви, -вів, м. Ловитва, охота. Не тоді собак годують, як но влови йдуть. Ном. Ой поїдем на влови, на влови, товаришу мій! Ном. № 14148. Нема мого пана дома, поїхав на влови. Нп.
Улови́ти, -влю́, -виш, гл. Поймать. Лисичка.... так уже йому служить: уловить де курочку, то сама не їсть, а йому принесе. Рудч. Ск. І. 24. На́ тобі удку та піди собі риби влови. Рудч. Ск. II. 86.
Улови́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Пойматься. Нехай вловиться в тенета, що на мене потай ставив. К. Псал. 81.
Хи́трощі, -щей и -щів, ж. Хитрость, хитрыя уловки. Ми силу маємо, — позич нам хитрощей. Чуб. ІІ. 108. Ти, Соломоне, хитрий та мудріш: вийдеш сам хитрощами та мудрощами. Грин. І. 75. На хи́трощах ходи́ти. Хитрить, лукавить. Вона уся на хитрощах ходе. Полт.
Шту́ка, -ки, ж.
1) Часть чего-либо, кусокъ. Що це за свита? і тут штука, і тут штука, — уся штукована; хоч би з цілого була зроблена. Кусокъ мѣха, вставляемый въ мѣхъ тамъ, гдѣ попадается мѣсто безъ шерсти, которое вырѣзывается. МУЕ. I. 75.
2) Искусство. Гал.
3) Вещь. Шкода муру, — старосвітська штука. Шевч. 181.
4) Хитрость, уловка, продѣлка. А тут є якась німецька штука, що усе оце робить. Рудч. Ск. II. 150. Бра́тись на шту́ки. Употреблять хитрости, уловки.
5) Диковина, трудность. Не штука роскинути, а штука зібрати. Ном. № 10620. Не штука наука, а штука розум. Ном. № 6037. Бити не штука. Ном. №3811.
6) Огнева́ шту́ка. Феерверкъ. Перед домом вкопували риштовання за для огневих штук. Стор. М. Пр. 72. Ум. Шту́чка, шту́чечка.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

На́чи́ння, -ня, с. 2) *Чи не вигадали б такого шкла або ще якого начиння, щоб тую душу хоч за самий хвостик уловити? Дн. Чайка. II. 126. *3) Приспособление. Він майстрував инше начиння, потрібне до рибальства. Борд.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

*Улавливать, уловить — перехо́плювати, перехопи́ти; вло́влювати, влови́ти.

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Ула́вливать, улови́ть = лови́ти, влови́ти, злови́ти, пійма́ти.
Улови́ть = д. Ула́вливать.
Уло́вка = 1. зру́чність, спри́тність. (Д. Сноро́вка 2.) 2. д. Увёртка 2.
Уловли́ть = д. Ула́вливать.
Уло́вчивый = 1. зручни́й, спри́тний. 2. д. Увёртливый.
Уло́въ = уло́в (С. Ш.), влов, по́лов, вло́ви.
Изла́вливать, излови́ть, ся = лови́ти, зло́влювати, уло́влювати (С. Ш.), злови́ти, (в)улови́ти, пійма́ти, спійма́ти, ся. — Не штука вбити крюка, злови-но живого. н. пр. — Бідну пташку уловили і в клїточку засадили н. п.