Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «вогонь»

Шукати «вогонь» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Брать – 1) бра́ти, сов. узя́ти. [Бери́, що даю́ть. Скі́льки бра́то гро́шей?]. • Беру́щий (только как сущ.) – бра́ха, взя́ха, взя́хар (р. -ря). [Бу́деш да́ха (да́хар), бу́деш і бра́ха (взя́хар)]; 2) (б. много) набира́тися. [Не набира́йся – ва́жко бу́де не́сти́]; 3) забира́ти. [Він мене́ з собо́ю забіра́є]; 4) прийма́ти. [Чоти́ри карбо́ванці даю́ за таке́ нікче́мне теля́, ще й не хо́че! Прийма́й гро́ші!]; 5) побира́ти. [Не говори́в ніко́му, ві́дки гро́ші побира́є]; 6) (б. часть зерна за помол) мі́рчити (гал.); 7) (б. в жёны) дружи́ти собі́, бра́ти за се́бе. [Га́рну ді́вчину він собі́ дру́жить. Хліборо́би опанува́ли за́мки, бра́ли за се́бе па́нських жіно́к, мов тих сабиня́нок. (Куліш)]; 8) (б. верх) бра́ти го́ру, перемага́ти, горува́ти, запано́вувати над чим. [Бере́ ба́ба над козако́м го́ру. Фо́рма перемага́є у Си́дора Твердохлі́ба (Єфр.). Гору́ють нега́рні інсти́нкти. Па́м’ять запанува́ла над карти́нами уя́ви (Франко)]; 9) (б. взятки) хабарюва́ти, хапа́ти (бра́ти) хабарі́, дра́ти, де́рти, хап[в]турува́ти. [У полі́ції деру́ть і з живо́го, і з ме́ртвого]; 10) (б. в долг, взаймы) позича́ти, позича́тися, бра́ти на́-бір (на́-борг), в по́зи́ку, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до ши́нку боргува́ти горі́вку]. • Б. в счёт сомнительных будущих благ – бра́ти на зеле́ний ове́с. • Б. в счёт работы – бра́ти на відробі́ток; 11) (б. землю в аренду на один посев) – (редко) купува́ти. [На пшени́цю зе́млю в па́на купи́ли]; 12) (б. тайком) викрада́ти. [Викрада́є в те́бе Харити́на гро́ші і Дени́сові віддає́]: 13) (б. заказанное, заплатив деньги) викупля́ти; 14) (б. на крючок (дверь, окно)) защіпа́ти, закида́ти на за́щіпку; 15) (б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабува́ти. [На селі́ ле́мент, плач – за ви́куп грабу́ють]; 16) (б. начало) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко]; 17) (досада, злость берё́т) доса́да, злість порива́є; 18) (б. чью сторону) става́ти на чиє́мусь бо́ці, прихиля́тися до ко́го. [В спі́рці з Грицько́м бі́льшість до ста́ршого бра́та прихиля́лась (Грінч.)]; 19) (б. в свидетели) бра́ти за сві́дка; 20) (б. за основание, в качестве чего) засно́вувати на чо́му, кла́сти чим. [Як-би він ті́льки заснува́в свої́ пра́ці на пова́жних науко́вих джере́лах. Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 21) (б. приступом) добува́ти що й чого́. [До́вго бушува́ла сіро́ма, хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш)]; 22) (об инструменте, орудии, огне) бра́ти, ня́ти, ня́тися. [Коса́ не бере́ – погостри́ти тре́ба. Твоє́ї ши́ї міч не йме. Мо́крого полі́на вого́нь не йме́ться]. • Гребень не берё́т – гребіне́ць не вче́ше; 23) (ружьё берё́т ниже цели) рушни́ця ни́зить. (Прич.) бра́ний и бра́тий. [У їх неві́стка молода́, торі́к бра́та].

Бушева́ть – бушува́ти, бурха́ти, буя́ти, бу́чу збива́ти; (только о воде) шпува́ти. [а) Ві́тер бушу́є. Мо́ре реве́ та бурха́є. Вого́нь бурха́в. Вітри́ буя́ли. Мо́ре ду́же шпує́; б) Бушува́ли разо́м, то тре́ба разо́м і ка́ру прийма́ти. В її́ душі́ бурха́ли дале́ко сильні́ші вражі́ння. Козаки́ по мі́сту буя́ють].

Возлива́ть, возли́ть – злива́ти, (і)зілля́ти (зіллю́, зіллє́ш). [Злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.)].

Воспламеня́ться, воспламени́ться – запа́люватися, запали́тися, розпа́люватися, розпали́тися, займа́тися, за(й)ня́тися, розже́врюватися, розже́вритися, розже́вріти; (вспыхивать) спала́хувати, спалахну́ти, спа́хувати, спахну́ти; (только переносно) роз’я́трюватися, роз’ятри́тися. [Вого́нь перекида́ється на ха́ту, соло́м’яна стрі́ха займа́ється (Л. Укр.). Гу́бка запали́лася й почала́ горі́ти. Розже́врилось і розгорі́лось (Котл.). Верба́ ра́птом спала́хує вогне́м. Спа́хує рум’я́нець. Почу́вши хміль, хло́пці роз’ятри́лися: ті́льки-б гуля́ть (Св. Л.)].

Всепожира́ющий – всежеру́щий. [Вого́нь всежеру́щий (Л. Укр.)].

Выруба́ть, вы́рубить – виру́бувати, вируба́ти (сов. ви́рубати), зру́бувати, зруба́ти; (мног.) повиру́блювати, повируба́ти, позру́блювати, постина́ти, ви́стинати, ви́тяти, ви́тнути. [Ви́тяли ліс]; (огонь) ви́кресати огню́. • Что написано пером, того не вы́рубишь и топором – що напи́сано перо́м, того́ не ви́тягнеш і воло́м. Вы́рубленный – 1) ви́рубаний, ви́стинаний, позру́буваний; 2) ви́кресаний (вого́нь, і́скра).

Еле́й – олі́й (р. олі́ю) [Злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.)], оли́ва, (возвыш.) єле́й (р. -е́ю). [Єле́й поті́к у че́рево черне́че (Шевч.)]; (в церковн. обряд.) ми́ро, ма́сло. [Ма́слом собо́руватися].

Жар – 1) (солнечн. зной, искусств, теплота) жар (р. -ру), пал (р. па́лу), жаро́та, спе́ка, спеко́та; см. Жара́. [Ті́льки-що ввійшли́ в ба́ню, аж жар таки́й, що не мо́жна (Рудч.). Лі́тній пал (Фр.)]; 2) (повышен. темп. челов. тела) жар, пал, (в)ого́нь (р. -гню́), (болезн.) гаря́чка. [Так мене́ жар ухопи́в. З хо́лоду ки́нуло в пал (Л. Укр.). Од ціє́ї ду́мки обняло́ її́ мов огне́м. Пра́гне вона́ ща́стя, мов пи́ти в гаря́чці (Коц.)]. • Быть в -ру – горі́ти. [Ді́вчина ті́льки му́чилася – то горі́ла, то ме́рзла]. • У него жар – його́ па́ли́ть. • Бросать в жар – ки́дати в жар, обсипа́ти жа́ром; 3) (раскал. угли без пламени и дыму) жар, (зап.) грань (р. -ни); (мелкие с горячей золою) при́сок (р. -ску); (один уголь) жари́на; (прил.) жари́стий. [В ме́не о́чі горі́ли, мов жар (Л. Укр.). Пече́ карто́плю на гра́ні (в гра́ні) (Под. губ.)]. • Испускать сильный жар, пылать, пышать, -ром гореть (без пламени) – жарі́ти (действие – жарі́ння), жахті́ти, паші́ти, палахкоті́ти. [У не́ї аж що́ки жарі́ють. Ку́па жа́ру, та аж жахти́ть, червоні́є (Г. Барв.). Паши́ть з пе́чи. Дити́на така́ гаря́ча, – так і палахкоти́ть (= идёт жар) від не́ї]. • Жар-птица – жар-пти́ця, жаропти́ця; 4) (бурый камень, уголь, лигнит) бу́рий ву́гіль (р. -гля) (бу́ре ву́гілля), лігні́т; 5) (пыл) пал, за́пал, о́пал. [Яки́й гаря́чий пал, що й перешко́д не зна (Сам.). Говори́ти з за́палом. Він із за́палом узя́всь до пра́ці. Щось кому́сь з вели́ким о́палом дово́дила вона́ ше́птом (М. Вовч.)]; 6) (разгар) ро́згар, пал, ро́зпал, гаря́чий час (мент). • В жару́ битвы – в гаря́чий час бо́ю, в ро́згарі бо́ю. • В жару́ спора – в палу́ супере́чки. • Жары́ (мн.) – 1) (пора летн. зноя, межень) спе́ка (ед.); 2) (на картине: блёстки, блик) жарі́ння, огні́.

Жаркова́тый, -то – гаряче́нький, -ко, жарке́нький, -ко. [День був гаряче́нький. Вого́нь жарке́нький]. • -хонек – гарячі́сінький, жаркі́сінький.

Заку́риваться, закури́ться – заку́рюватися, закури́тися, запа́люватися, запали́тися. [Нія́к не заку́рюється лю́лька – тютю́н во́гкий (Сл. Гр.). Заняла́ся ха́та, переки́нуло вого́нь на дру́гу, – он уже й та закури́лася (Сл. Гр.)].

Засверка́ть – забли́скати, заблискоті́ти, заблища́ти, забли́снути, ви́блиснути, замиготі́ти, замигті́ти, заіскри́ти(ся), (мелькая) забли́мати, бли́мнути; срвн. Сверка́ть. [Забли́ще (забли́сне) бли́скавка. На ти́хому не́бі забли́снули зо́рі (Л. Укр.). Со́нечко ви́билося та гаряче́ заблискоті́ло (М. Вовч.). Замигті́в вели́кою звіздо́ю вого́нь (Грінч.)].

Звони́ть – 1) дзвони́ти, калата́ти, дзе́нькати, дзеле́нькати, теле́нькати в що, (в колотушку) клепа́ти, калата́ти, (с усердием) видзво́нювати, (раздельно в один колокол) дзвони́ти в оди́н дзвін, ба́[о́]мкати, бе́мкати, бо́вкати. • -ня́т – дзво́нять, дзво́ниться. [Вже до вече́рні дзво́ниться]. • -ни́ть во все колокола – в усі́ дзво́ни дзвони́ти (би́ти, гра́ти), гу́сто дзвони́ти. • -ни́ть раскачивая весь колокол – дзвони́ти з розго́ну. • Окончить -ни́ть – передзвони́ти. • -ни́ть на пожар – вого́нь вісти́ти. • -ни́ть требуя помощи тревожно – дзвони́ти на ґвалт. • -ни́ть по усопшему – по душі́ дзвони́ти; 2) (средн. зал.) дзвони́ти, густи́, гра́ти, би́ти. [Дзво́ни дзво́нять, там ба́бу хоро́нять (Херсонщ.), Дзво́ни гра́ють (Б. Лепк.). У неді́лю ра́но усі́ дзво́ни б’ють (Херсонщ.)]; 3) (разглашать) дзвони́ти, роздзво́нювати. [А жіночки́ ли́хо дзво́нять, матері́ глузу́ють (Шевч.)].

Колду́нник, бот. – 1) Lycopodium clavatum L.– п’я́дич (-ча) звича́йний, дереза́; 2) Lychnis Flos L. cuculi L. – смі́лка, бузькі́в (в)ого́нь (-гню́).

Ко́рточки – по́чі[е]пки, кара́[я́]чки (-ків); срвн. Кора́чки. • Сидеть на -ках – сиді́ти на(в)по́чіпки, сиді́ти кара́чки, навкара́чки. • Присесть на -чки – сі́сти на(в)по́чіпки, сі́сти, присі́сти кара́чки. [Сів напо́чіпки й став роздму́хувати вого́нь (Балт. п.). Ді́вчинка присі́ла коло йо́го кара́чки (Корол.)].

Лить, лива́ть – 1) ли́ти (н. вр. (і)ллю́, (і)ллє́ш, (і)ллє́, (і)ллємо́, (і)ллєте́, (і)ллю́ть и пров. лию́, лиє́ш, лию́ть; прош. лив, лила́, лило́, лили́; буд. ли́тиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лля́ти (спрягается в н. вр. – а) как првдыдущ. глаг. и б) лля́ю, лля́єш; прош. лляв, лля́ла, лля́ло, лля́ли; буд. лля́тиму; пов. н. лляй), (наливать) си́пати (си́плю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) вилива́ти, злива́ти, пролива́ти, точи́ти. [На́що в мо́ре во́ду лить, коли́ мо́ре по́вне? (Номис). Грай, кобза́рю! Лий, шинка́рю! (Шевч.). Отру́ту в ду́ші ллють (Франко). Але́ да́рмо лили́ во́ду в ре́шето дюра́ве (Рудан.). П’є коза́к та горі́лочку, а шинка́рочка си́пле (Гнід.). Сип борщу́! (Липовеч.). Сип горі́лку шви́дше! (Звин.). Іфіге́нія злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.). Точи́ти горі́лку з бари́льця (Н.-Лев.)]. • Лить кровь – ли́ти (точи́ти, пролива́ти, розлива́ти) кров. [Кров, як во́ду, то́чить (Шевч.)]. • Лить слёзы – ли́ти (лля́ти, пролива́ти, вилива́ти) сльо́зи, ли́ти (лля́ти, пролива́ти) слі́зьми́ (сльоза́ми). [Слі́зоньки ли́ти (Грінч. III). Під чужи́м ти́ном сльо́зи вилива́ть (Шевч.). Дрібни́ми сльоза́ми ллю (Гнід.). Пла́че, рида́є, дрібни́ми сльоза́ми пролива́є (Март.)]. • Лить воду на руки – злива́ти во́ду на ру́ки. • Река льёт струи свои в море – ріка́ ллє (вилива́є, несе́) свої́ хви́лі в мо́ре. • Цветы льют благовония – квітки́ ллють (то́чать, пуска́ють, випуска́ють) па́хощі, па́хнуть. • Лить через край – ли́ти (перелива́ти) через ві́нця. • Лить масло в огонь, перен. – долива́ти олі́ї до вогню́. • Лить под что – ли́ти (лля́ти) під що, підлива́ти що; 2) (отливать из как.-ниб. вещества) ли́ти, вилива́ти. • Лить медь, чугун – ли́ти мідь, чаву́н. • Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи – ли́ти, вилива́ти ку́лі, гарма́ти, дзво́ни, ста́туї, свічки́. • Лить колокола, пули (пускать утки) – дзвін вели́кий ли́ти (Номис), ку́лі ли́ти (Номис), брехуна́ дзвони́ти; см. Ко́локол 1. • Лить воск (гадая) – вилива́ти во́ском. • Курица льёт яйца – ку́рка несе́ ви́ливки, вилива́є я́йця; 3) (литься) ли́тися (зап. лля́тися), текти́, (с силой) бу́рити; см. Ли́ться 1. [Піт з ло́ба так і ллє́ться (Київщ.). Бу́рить, як з бари́ла (Сл. Гр.)]; 4) (о дожде) ли́ти, (зап.) лля́ти, (во всю, ливмя, хлестать) пі́рити, пі́жити, репі́жити, тю́жити, поро́ти, (пров.) чу́стрити, хво́стати. [Учо́ра ці́лий день лив дощ (Київщ.). Ото́ лля́є! (Брацлавщ.). А надво́рі дощ таки́й пі́рить (Основа). Дощ репі́жить (Брацлавщ.). Дощ так і по́ре (Сл. Гр.)]; Срв. Ли́вмя. • Начать лить – поча́ти ли́ти (пі́рити и т. д.), запі́рити, запі́жити, зарепі́жити. [Як почне́ пі́рити дощ, ни́тки сухо́ї не лиши́лось (Липовеч.). Дощ запі́жив, аж захлюща́в (Н.-Лев.)]. • Лить, как из ведра – ли́ти (зап. лля́ти), як (мов, немов) з відра́ (з лу́ба, з рукава́, з ко́но́вки), як відро́м, як з-під ри́нви. [Дощ тю́жить, немо́в з відра́ ллє (Кониськ.). Дощ іллє́, як з лу́ба (Номис)].

II. Ло́жный – неправди́вий, непра́вий, фальши́вий, криви́й, (грубо) бре́ханий, (лживый) брехли́вий, облу́дний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий. [На твої́м олтарі́ неправди́вим бога́м чужозе́мці вого́нь запали́ли (Л. Укр.). Раціоналі́зм визнає́ незрозумі́лі я́вища за нереа́льні, за неправди́ві (Крим.). Фальши́ва траге́дія (Куліш). Щи́рість бре́хана прива́блює вас (Самійл.)]. • -ный взгляд на вещи – непра́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд (-ду) на ре́чі. • -ный донос – неправди́ва (грубее брехли́ва) до́казка, (клевета) на́клеп (-ну). • -ный камень – фальши́вий ка́мінь (-меня), ро́блений самоцві́т (-ту). • -ный классицизм – псевдокласици́зм (-му). • -ная клятва, присяга – крива́ (фальши́ва) при́ся́га (кля́тьба́), кривопри́ся́га. • -ный кристалл – фальши́вий криста́л (-лу). • -ное обвинение – неправди́ве обвинува́чення. • -ное обещание – неправди́ва, неправдомо́вна (грубо брехли́ва) обі́цянка. • -ный ответ – неправди́ва ві́дповідь (-ди). • -ное положение – фальши́ве, непе́вне стано́вище. • -ный поступок – фальши́вий, облу́дний учи́нок (-нку). • -ный путь – хи́бна́ доро́га, хи́бна́ путь (-ті́), (неверный) непе́вна путь. • -ное самолюбие – фальши́ва амбі́ція. • -ный свидетель – неправди́вий (фальши́вий) сві́док (-дка), кривосві́док. • -ное свидетельское показание – фальши́ве свідо́цтво, неправди́ве (непра́ве) сві́дчення, кривосві́дчення. [Непра́вим сві́дченням себе́ він ду́мав обрятува́ти (Грінч.)]. • Давать -ное показание – кривосві́дчити. • -ный слух – неправди́ва, ви́думана (грубо брехли́ва) чу́тка. • -ное солнце, -ная луна – фальши́ве (неспра́вжнє) со́нце, фальши́вий (неспра́вжній) мі́сяць (-ця). • -ный способ – фальши́вий спо́сіб (-собу). [Пе́рстінь, фальши́вим спо́собом ви́роблений (Гнід.)]. • -ный стыд – фальши́вий со́ром (-му). • -ное суждение о ком, о чём – непра́ве мірко́вання про ко́го, про що. • -ная тревога – фальши́ва триво́га. • -ное учение – неправди́ва (непра́ва, облу́дна) нау́ка; срвн. Лжеуче́ние. • -ный шаг – непе́вний (хи́бни́й) крок. [Че́рез оди́н непе́вний крок заги́нула вся спра́ва. (М. Грінч.)]. • Сделать -ный шаг – зроби́ти непе́вний (хи́бни́й) крок.

Мех – 1) (шкура с шерстью; мн. меха́) – а) (на звере) ху́тро, (зап. фу́тро), смух (-ху). [Вовк раді́є, що смух його́ ого́нь, мов со́нце, грі́є (Греб.)]; б) (выделанный на шубу, шуба) ху́тро, (зап. фу́тро), специальнее: (волчий) вовки́ (-кі́в), (кошачий) коти́ (-ті́в), ко́тики (-ків), (куний) куни́ці (-ни́ць), ку́ни (р. кун), (лисий) лиси́ці (-си́ць), (медвежий) ведме́ді́ (-ді́в), (овечий) линтва́р (-ря́), (соболий) соболі́ (-лі́в), (ягнячий) сму́шок (-шку), сму́шки (-ків). • -ха́ – х[ф]у́тра (-тер), соб. х[ф]у́тро. [Бага́цько в йо́го є добра́, отла́су, ху́тра і срібла́ (Греб.)]. • На -ху́ – на х[ф]у́трі. [Кунту́ш зеле́ний на сі́рім фу́трі (К. Ст.)]. • Шуба на -ху́ – х[ф]у́тро. • Подбивать, подбить -хом – х[ф]утрува́ти, ви́х[ф]утрувати, на х[ф]у́тро бра́ти, взя́ти що. • Подбитый -хом – х[ф]утро́ваний; 2) (бурдюк; мн. мехи́) міх (-ха), бурдю́к (-ка́). [Я черпа́ю во́ду в міх (Крим.). Ніхто́ не влива́є молодо́го вина́ в старі́ бурдюки́ (Біблія)]; 3) (для поддувания) міх, мішо́к (-шка́), ду́хало. [Після́ блиску́чого по́лум’я в го́рні мі́ха не ви́дко в кутку́ (Грінч.). Мішо́к, що ним вого́нь роздима́ти, щоб залі́зо розпіка́лося (Звин.). Сто́гне, як цига́нське ду́хало (Яворн.)]. • Кузнечный мех – кова́льський міх.

Нака́ливать, -ся и Накаля́ть, -ся, накали́ть, -ся – 1) (раскалять, -ся) розжа́рювати, -ся, розжа́рити, -ся, розпіка́ти, -ся, розпекти́, -ся, (о мног.) порозжа́рювати, -ся, порозпіка́ти, -ся; бу́ти розжа́рюваним, розжа́реним, розпе́ченим, порозжа́рюваним. [Земля́ була́ на́че розжа́рена і ди́хала немо́в-би вогне́м (Крим.). Мішко́м роздима́ється вого́нь, щоб залі́зо розпіка́лося (Звин.). Залі́зні дахи́ порозпіка́лися (Звин.)]. • -ля́ть, -ли́ть печь, плиту – роз[на]жа́рювати, роз[на]жа́рити, напа́лювати, напали́ти піч (комнатную: гру́бу), плиту́, (о мног.) пороз[пона]жа́рювати, понапа́лювати пе́чі и т. д. [Він плиту́ як нажа́рив, так про́сто черво́на ста́ла (Чигиринщ.)]; 2) -ли́ть орехов, ягод и т. п. – насма́жити, напря́жити горі́хів, ягід и т. п. Накалё́нный – 1) розжа́рений, розпе́чений, порозжа́рюваний; нажа́рений, напа́лений, понажа́рюваний, понапа́люваний; 2) насма́жений, напря́жений.

Налё́т – 1) (действие) – а) на(д)літа́ння, оконч. на(д)леті́ння; б) наліта́ння, оконч. налеті́ння, на́лі́т (р. на́ле́ту). [Наліта́ння мете́ликів на вого́нь (Київ)]. • Вешний -лё́т птиц – провесня́ний (весня́ни́й) прилі́т (на́лі́т) птахі́в (пташо́к); в) наліта́ння, набіга́ння, наска́кування, напада́ння, оконч. налеті́ння, на́бі́г (-гу), наско́чення, на́пад (-ду). Срв. Налета́ть; 2) (внезапное движение, наскок) на́ско́к (-ку), на́лі́т. • С -ту – наско́ком, знаско́ку, з розго́ну, на́валом, (рапто́во, би́стро) надліта́ючи. • Сокол бьёт с -ту – со́кіл б’є наско́ком (би́стро надліта́ючи). • Ветер -том сорвал с меня шапку – ві́тер і́мпетом (на́падом) здер з ме́не ша́пку. • Взять -том – взя́ти знаско́ку (на́валом). • Побывать где -том – побува́ти де на́ї́здом (на́падом); 3) (нападение) на́ско́к, на́пад; (набег) на́ї́зд (-ду). • -лё́т кавалерии – на́ско́к (на́ї́зд) кінно́ти. [Легка́ кінно́та турбува́ла ві́йсько наско́ками (М. Грінч.). Брига́да легко́ї кінно́ти організува́ла на́скок на всі торгове́льні пу́нкти (Пр. Правда)]. • -лё́т грабителей – на́ско́к (на́пад) грабі́жників. [Ча́сто бува́ють на́скоки (на́пади) на ба́нки (Київ)]; 4) (тонкий слой осевшего вещества) поволо́ка, (болезн.) падь (-ди), (плёнка) плі́нка, плі́вка. [Ду́же посу́шливе лі́то було́, то на ли́сті, на я́годах, на всьо́му – яка́сь падь (Звин.)]; специальнее: а) (жирный на поверхн. жидкости) суга́, осу́га, ум. осу́жка. [Як наллє́ш м’ясни́й го́рщик водо́ю, то на воді́ й ви́ступе осу́га (Манж.)]; б) (матовый на плодах) ба́рва, суга́, осу́га, тума́н (-ну), (преимущ. на незрелых) свид (-ду), (на сливах, синем винограде и т. п. ещё) си́нява (Липовеч.); срв. Мат 1; в) (на металле) цвіт (-ту); г) (на губах, на языке – от болезни, жажды усталости) сма́га́, ум. сма́жка. [Дай води́ прогна́ти сма́гу (Лубенщ.). У го́рлі пересо́хло, смага́ гу́би попали́ла (Мирний)]; ґ) (в горле) обкла́д (-ду) и обкла́да (-ди); д) (перен.) поволо́ка, (редко) плі́вка. [Ли́чко Ната́лі було́ жа́лісне-жа́лісне, з поволо́кою сму́тку та журби́ (Н.-Левиц.). Найле́гша, поволо́ка романти́чного мрі́йництва (М. Калин.). І обли́ччя, і го́лос, і саме́ (його́) оповіда́ння вкрива́лися особли́вою плі́вкою фанта́зії (Короленко)]. • Покрываться, покрыться -том – бра́тися, взя́тися поволо́кою (па́ддю, суго́ю и т. п.), затяга́тися, затяг(ну́)ти́ся па́ддю; (особ. от внутр. жара) присмага́ти, присма́г(ну)ти. [У йо́го гу́би присма́гли (Сл. Гр.). На о́зері вода́ присма́гла (Сл. Гр.)].

Непобеди́мый – неперемо́жний, непобо́рний, непобори́мий, нездола́нний, неподола́нний, (устар.) незвитя́жний, необо́рний, необори́мий; срв. Неодоли́мый. [Нікче́мні за́ходи доктрине́рства перед неперемо́жною си́лою фа́ктів (Грінч.). Неперемо́жною си́лою ві́яло від ціє́ї ма́си живи́х тіл (Кирил.). Го́рдую, неперемо́жну си́лу рука́ підсту́пна жі́нки подола́ла (Л. Укр.). Зи́чили, щоб він був щасли́вий та неперемо́жний (Крим.). Непобо́рна завзя́тість (Н.-Лев.). Куди́ мою́ ду́шу ки́нуть о́чі твої́ непобо́рні (Грінч.). Самсо́на ру́ки непобо́рні (Л. Укр.). Кого́-ж тепе́р нам стра́шно, нам непобо́рним, недося́жним (Усенко). Вона́ непобори́ма па́ні (Куліш). Між на́ми стої́ть яки́йсь нездола́нний мур (Корол.). За незвитя́жних себе́ козаки́ вважа́ли (Куліш). Вого́нь дмухну́в га́дом, а да́лі ви́скочив ще потужні́ший, ще могутні́ший, як незвитя́жний перемо́жець (Коцюб.). Чоло́м тобі́, си́нє, широ́кеє мо́ре. Міцне́, необо́рне! (Вороний). Не подола́ти її́ необо́рну (Л. Укр.). Коза́цтво ди́хало необори́мим ду́хом руї́ни (Куліш)].

Низлива́ть, низли́ть – злива́ти, зли́ти и (зап.) зілля́ти, вилива́ти, ви́лити и (зап.) ви́лляти, пролива́ти, проли́ти и (зап.) пролля́ти що на що. [Злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.). Кана́л вибри́зкував водоспа́дом струмкі́в, вилива́ючи за́йву во́ду в глибі́нь прова́лля (Країна Сліпих)].

Ого́нь, огонё́к – 1) (в)ого́нь (-гню́) (ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка. • Высечь ого́нь – ви́кресати огню́. • Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру). • Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)? • Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати. • Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища. • Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра. • Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти. • Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту. • Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є. • Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим. • Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь. • Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло. • Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти. • Ого́нь без пламени – (сами́й) жар. • Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар. • Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́. • Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям. • Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́. • Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́. • Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь; 2) ого́нь, жар, пал, за́пал. • Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь. • В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу); 3) сві́тло (им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту). • Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися]. • Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло. • Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла. • Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі.

Перекре́стный – перехре́сний, середохре́сний, крижови́й (гал.). [Перехре́сна доро́га. Перехре́сне обпилкува́ння (опыление). Перехре́сний вого́нь. Перехре́сний до́пит].

Пересу́шиваться, пересуши́ться – 1) (через меру, наново) пересу́шуватися, пересуши́тися, пересиха́ти, пересо́х(ну)ти; бу́ти пересу́шеним. [Пересуши́лося насі́ння в печі́ – аж по-присмага́ло]; 2) повису́шуватися, попросу́шуватися, посуши́тися. [Розкла́ли вого́нь, відпочи́ли і повису́шувались].

Подде́рживать, поддержа́ть – (в прямом и перен. смысле) підде́ржувати, підде́ржати, підтри́мувати, підтри́ма́ти; підмага́ти, підмогти́ кого́, ду́ху піддава́ти, підда́ти кому́, підпира́ти, підпе́рти кого́, стоя́ти за ким. [Щи́рим сло́вом, співчуття́м заго́їла ра́ни серде́чні, підтри́ма́ла (Коцюб.). Підпира́ли своє́ю пова́гою церко́вні бра́тства (Куліш). Я́кось розва́жить мене́, підмо́же мене́ та ду́мка, що ві́льно мені́ (М. Вовч.)]. • -живать, -жа́ть в беде, в нужде – зарато́вувати, заратува́ти, запомага́ти, запомогти́ кого́, підмага́ти, підмогти́, спромага́ти, спромогти́, підбичува́ти кого́ чим. [Грі́шми зарату́йте на поду́шне. Запомага́в зубо́жене коза́цтво (Куліш). Я запомі́г їх худо́бою, земле́ю. Чолові́к погорі́в – підбичу́йте його́. Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю (Куліш)]. • -живать, -жа́ть кого войском – підси́лювати, підси́лити, посилкува́ти кого́ ві́йськом. • -жа́ть жизненную силу в ком – підживля́ти, підживи́ти, оживи́ти кого́. • -живать разговор – підтри́мувати розмо́ву. • -жа́ть вялый разговор – підживи́ти розмо́ву. • -живать огонь – підживля́ти, підтри́мувати вого́нь. • -живать жизнь чью – (опис.) держа́ти на сві́ті кого́. [Ти мою́ ста́рість весели́ш, ти мене́ на сві́ті держи́ш (Квітка)]. • -живать надежду – грі́ти наді́ю. [Неха́й раді́є, поки наді́я се́рце грі́є (Шевч.)]. • -живать родственные отношения – родича́тися з ким. • -живать переписку с кем – листува́тися з ким. • -живать порядок – доде́ржувати ладу́. • -живать дружбу с кем – у при́язні бу́ти з ким. • -живать раздор – підживля́ти ро́збрат, сва́рки. • -живать иск – підпира́ти по́зов. • -живать здание от разрушения – берегти́ буді́влю від руйна́ції. • Подде́ржанный – підде́ржаний, підтри́маний, підси́лений и т. д.

Пожа́р – пожа́р (-ру), поже́жа, пожо́га, поже́га. [Уночі́ ста́лася в селі́ поже́жа]. • Потушить -жа́р – загаси́ти, погаси́ти пожа́р, поже́жу. • Звонить на -жа́р – дзвони́ти на пожа́р (на поже́жу), вого́нь вісти́ти. • Пожа́р! – гори́ть! • Не на -жа́р – не гори́ть, нема́ чого́ поспіша́ти.

Поме́шивать, помеша́ть – 1) что – міша́ти, поміша́ти, (о жидк. ещё) колоти́ти, поколоти́ти що чим. [Борщ ка́же: «поміша́й мене́!» На́дя поколоти́ла чай ло́жечкою (Н.-Лев.)]. • -шивать, -ша́ть (дрова) в печи – перегорта́ти, перегорну́ти (дрова, вогонь) в печі́. • Поме́шанный – помі́шаний, поколо́чений. • -ться – міша́тися, бу́ти помі́шаним; 2) помеша́ть кому в чём, чему (попрепятствовать) – перешко́дити, по[за]шко́дити, зава́дити, ста́ти на зава́ді, на перешко́ді, переби́ти, перечепи́ти кому́ в чім, чому́. [Піду́-ж, щоб вам не перешко́дить (Сам.). Я боя́вся, що вони́ пошко́дять нам іти́ на Січ (Кон.). Що вам переби́ло прийти́? (Звин.)]. • -ша́ть кому работать – переби́ти кому́ (чию́сь) пра́цю, переби́ти кому́ в робо́ті. • Боюсь -ша́ть вашим занятиям – бою́сь переби́ти ва́шу пра́цю (вам у робо́ті). • Одно другому не -шает – одно́ о́дному не пошко́дить (не зава́дить); 3) -ша́ть что (мешать) – поміша́ти. [З хата́ми помі́шані які́сь хлівці́ (Н.-Лев.)]. • Поме́шанный – помі́шаний, мі́шаний. • -ное зерно – мі́шане зерно́. • -ша́ться с кем, чем – по[з]міша́тися з ким, з чим.

Прегражда́ть, прегради́ть – перегоро́джувати, перегороди́ти, загоро́джувати, загороди́ти, (переносно) перетина́ти, перетя́ти и перетну́ти, перепиня́ти, перепини́ти, перепина́ти, переп’я́сти, замика́ти, замкну́ти, заступа́ти, заступи́ти, заставля́ти, заста́вити, застановля́ти, застанови́ти що. • -ди́ть дорогу, путь кому к чему – перегоро́джувати, перегороди́ти, загоро́джувати, загороди́ти, затарасува́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го; (перерезать) перетина́ти, перетя́ти, перепиня́ти, перепини́ти, перепина́ти, переп’я́сти́, (став поперёк дороги) заступа́ти, заступи́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го, забіга́ти, забі́гти, перебіга́ти, перебі́гти доро́гу, шлях кому́, пе́ред займа́ти (зайня́ти) кому́, (образно) переко́пувати, перекопа́ти доро́гу, шлях кому́ до чо́го. [Загороди́в доро́гу вола́ми, що не мо́жна і пройти́. У то́му сліпо́му завзя́тті, котре́ загоро́джувало доро́гу соція́льному прогре́сові (Куліш). В боло́ті загру́зла і за́днім путь затарасува́ла (Грінч.). До це́ркви калю́жа доро́гу перетя́ла, а до ши́нку мо́жна й попід ти́ном (Олександр.). Стережи́ся, щоб вона́ тобі́ не перепини́ла доро́ги до ца́рства небе́сного (Квітка). Хоті́в переп’я́сти́ бусурме́нцям шлях (Куліш). Де не ві́зьметься вого́нь, – уве́сь шлях заступи́в (Рудч.). Коро́нний ге́тьман не забіга́в Підко́ві шля́ху (Куліш). Перебі́гла ма́ти доро́гу їй: «Куди́ ти?» – ви́звірилась (Тесл.)]. • -ди́ть выход, проход кому – заступи́ти ви́хід, прохі́д кому́. • -ди́ть доступ чего куда-л. – перепини́ти, перетя́ти до́ступ чого́ куди́. [Схо́плено за горля́нку украї́нський наро́д, щоб перетя́ти йому́ вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (Єфр.)]. • Преграждё́нный – перегоро́джений, загоро́джений, перетя́тий, пере́п’ятий, за́мкнутий, засту́плений. • -ться – перегоро́джуватися, бу́ти перегоро́дженим, загоро́джуватися, бу́ти загоро́дженим, перетина́тися, бу́ти перетя́тим и т. д., (образно) переко́пуватися, бу́ти переко́паним. [Упада́ють вида́ння, зника́ють просві́тні товари́ства, переко́пуються шляхи́ до культу́рної пра́ці (Єфр.)].

Пригаша́ть, пригаси́ть – пригаша́ти, пригаси́ти. [Прига́шують тро́хи вого́нь (Ком.)]. • Прига́сший – прига́слий. [Прига́сле бага́ття].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Громадьё – грома́ддя, (громадина) громадище: планов громадьё – планів громаддя. [Звісно, „громадьйо планів” президента, уряду та коаліції вражає — тут і драконівські податки, і підвищення цін, і пенсійний вік, і придушення ЗМІ, і репресії проти музейників та архівістів, знищення системи шкільної освіти, перелицювання історії, переслідування „неправильних” церков… Проте головною мішенню для людей, що перебувають зараз при владі, залишається українська мова. Чим вона завинила перед ними, судити не візьмемося — але очевидно, що це глибинна ненависть, практично на клітинному рівні (брати Капранови). Згаса вогонь небесної безодні. І вітер стих, і зникло пасмо туч. В зеленкуваті сутінки холодні Вдруковане громаддя чорних круч (Валентин Солодовник)]

Всепожирающий – всежерущий, всежерний: • всепожирающий огонь – всежерущий (всепожерний) вогонь. [Хто не згине, розгнівавши тих, що створили силою своїх закляттів вогонь всежерущий, океан з гіркими водами і місяць, що гасне і знов запалюється по черзі? (Л.Українка). — В озері всежерущого огню гордий цар згадуватиме пишноту свого двору, вчений лиходій — свою бібліотеку та дослідницьке приладдя, любитель мистецьких розваг — свої мармури, картини й інші скарби, любитель застілля — свої розкішні учти, вишукані страви, добірні вина; скупій згадуватме свої скрині з золотом, грабіжник — нечесно добуте багатство, люті, мстиві й безжалісні вбивці — свої криваві розправи та насильство, в якому вони любувалися, розпусники та чужоложці — невимовно брудні втіхи, такі для них солодкі (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Мов з ляку, роздаються глоди й терни, Коли по лісу мчить кабан всежерний. Твою чудовну вроду, що Любов їй задивлянням красну дань складає, Ці ясні очі, ці уста, цю кров, Ці ніжні руки - за ніщо він має. Красу твою — наруга із наруг! — Він зриє так, як зрив би всякий луг (О.Мокровольський, перекл. В.Шекспіра)].

Гаснущий – який (що) гасне (згасає, погасає, тухне, потухає, чахне); згасни́й, згаса́льний, погаса́льний: • гаснущие колебания – згасні коливання; • гаснущий огонь – згасни́й вогонь; • медленно гаснущий – повільно згасальний.

Женщина – жінка, (редко, устар.) женщина, (фамил.) баба, (молодая женщина, диал., польс.) кобіта: • молодая замужняя женщина – молодиця; • публичная женщина – повія; • роковая женщина – згубна (згублива, фатальна) жінка. [Жінки з Аматою з’єднались, По всьому городу таскались І підмовляли воювать (І.Котляревський). Які саме женщини подобалися Шевченкові? Чужбинський не списав нам хоч би рисами загальними ні єдиного патрета з того жіноцтва, щодо якого він спостерігав у Шевченка поривання серця. Тільки й повідав, що «Шевченко любив женщин живої вдачі, щоб женщина була палка, загарлива, щоб під нею земля горіла на три сажні» (О.Кониський). Для жінки головне — як, для чоловіка — що (І.Франко). Жінки не вмирають. Вони просто зникають, як птахи. По собі залишають дітей, життя. Цілий світ (П.Загребельний). Сонце моєї долі, якір моєї свободи — жінка (Л.Костенко). Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава — це прекрасна жінка, Що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Не дай мені заплутатись в дрібницях, не розміняй на спотички доріг, бо кості перевернуться в гробницях гірких і гордих прадідів моїх. І в них було кохання, як у мене, і від любові тьмарився їм світ. І їх жінки хапали за стремена, та що поробиш, — тільки до воріт (Л.Костенко). Якщо говорити про жінку, то куди ти увійшов — звідти і вийдеш. Міг би я сказати малому (В.Слапчук). — Подумайте ж надто, що я собі вроди не обирала: вона в мене така, яку Бог послав із ласки своєї, а не з мого прохання чи обрання. І як гадюку не можна судити за отруту, хоч вона нею вбиває, бо то в неї од природи, так і я не винна, що вродилась гарною, бо краса жінки честивої — то ніби вогонь далекий або гострий меч: хто близько не підійде, той не вріжеться і не обпечеться (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жінки уособлюють торжество матерії над розумом, так само як мужчини — торжество розуму над мораллю (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Жінки мають рівні з нами права, але в їх інтересах не користуватися цими правами (Талейран). Думки і жінки разом не приходять (М.Жванецький). Треба або кохати жінок, або пізнавати їх. Середини нема (Н.Шамфор). Дай жінці  десять добрих порад, вона скористається одинадцятою (Нім. пр.). Жінки красивіші, ніж вони виглядають (Ґ.Лауб). Жінки створені для того, щоб їх любили, а не для того, щоб їх розуміли (О.Вайлд). Жінки керують нами. Постараймося ж довести їх до досконалості: що більше вони знатимуть, то досконалішими будемо й ми (Річард Шерідан). Ніколи не почувайся певним біля жінки, яку кохаєш, бо жіноча природа ховає більше небезпек, аніж ти думаєш… мужчина, навіть коли він корисливий, коли він зловмисний, завжди дотримується принципів, а жінка дослухається почуттів (Л. фон Захер-Мазох). Що я знаю про жінку? Ну, хоча б те, що лише разом з чоловіком вона здатна створити людину (С.Є.Лєц). О згубна, згубна жінка! О гад, усміхнений, проклятий гад! (Леонід Гребінка, перекл. В.Шекспіра). Тому кажу вам: або жінка буде майбутнім чоловіка, або людство загине… (М.Кундера). 1. Зробити жінку щасливою не важко, важко самому при цьому залишитися щасливим. 2. Не так складно зустріти жінку своєї мрії, як приховати її від дружини. 3. Усе, що жінка прощає, вона ще пригадає…].

Клёвый, жарг. – (греч.) кльовий, (арго) клевий; (кайфовый) кайфовий, (чумовой) чумовий, (отпадный) відпадний. [Як ти звучиш калиново-дубово, Рідна моя, моя матірна мово! Слово м’яке, оксамитове, байкове. Слово є дідове. Слово є батькове. І Білодідове. І Сивоконеве. І Чорноволове вже узаконене. В соннім спокої вогонь твій ледь бився. Але страху я тоді натерпівся! З тої халепи не вийшли б ми зроду, Кляпи, здавалось, в ротах у народу. Та щоб підняти тебе із гробовищ, Встали до герцю Жулинський, Грабович! Щоб воскресити тебе з домовини, В діло пішли каменюки й дубини. Вороне чорний! Даремно ти крячеш! Ріднеє слово жиє і є — бачиш? Рідна моя, українськая мова Житиме вічно — кльова, фірмова! (О.Ірванець).…якось недобре, мутно діяло на неї те безсоння — засушливий згірклий посмак у роті, відчуття немитості й бруду під нігтями, гадалось тоді — від утоми, перепою-перекуру, а потім, у нормальних уже, та що нормальних, у, вважай, кльових, зо всіма американськими вигодами, умовах, показалося — нніт, не від того… (О.Забужко). — Телефон довіри, нова штука. Дуже кльова (А.Кокотюха). Прикладом лірницького арго є недавні (60-х pp.) записи Й. Дзендзелівського на Волині: «В битебе клева буштирака, скелиха не вкушморить» («В тебе добра палиця, собака не вкусить») (В.Винник). При зустрічі кобзарі та лірники так вітали один одного: — Кудень клевий, лебію! (Добрий день, діду!) — говорить один сліпий. Другий йому відповідає: — Аби тобі кудень клевитий! (Нехай тобі цей день буде ще кращий!)» (А.Трембіцький). Це кльова квартира з пофарбованими на біле стінами, з пухнастими світлими килимами і з небагатьма дуже дорогими меблями (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Мало знайти кльову жінку. Треба ще дізнатися, на що вона клює…].

Крыса – (Rattus) пацюк, щур, (реже) криса, (увел.) пацючисько, пацючище, щуряка, щурисько, (ирон., насмеш.) пацючара, крисяра, (собир.) пацючня, (реже) щурня: • канцелярская крыса – канцеля́рська ві́ра, перогри́з, канцелю́ра. [Вигляда, мов криса з крупів (Номис). Діла робити не хочеш, а пика — хоч пацюки бий (Сл. Гр.). Учитель був колись господарем великого помешкання, і революція, відтинаючи ордерами кімнату по кімнаті, загнала його разом з недореквізованим й недоспроданим майном у цей куток, що нагадує острів після землетрусу. Вона зруйнувала й гімназію, де він учив буржуйських синків гнобити народ, і кинула, як пацюка, до архіву порпатись у старих паперах (В.Підмогильний). Лежу під сонцем вересня. З тополі об загороду дзвонить падолист, мов щур поводить шиєю, недремний, дбайливий друг мій, видершись на вежу, а охра смутку, вплетена в траву, нагадує мені часи колишні (В.Стус). Пацючня, що, либонь, уже давно звикла хазяйнувати тут, лякалася і нишкла, а трохи згодом, ще Климко не встигав і повіки склепити, знову заводила вискливий, з тупотнявою та шкряботнявою шабаш (Гр.Тютюнник). Нічого так не боюся, як цієї пацючні і її бридкого писку(В.Шкляр). Я дивився на Вужа, як щур на бетонну стінку. Ніякого бажання ламати зуби або рити стіну (О.Ульяненко). Коли у фільмі здох щурисько (“мишка”, як ніжно згадувала вона), Дзвінка не витримала і розплакалася, тихо схлипуючи десь на моєму плечі (Л.Дереш). — Хома-бідак, що їсть плавучих жаб, ропавок, пуголовків, стінних ящірок і водяних; що в шаленстві свого серця, коли казить нечиста сила, їсть коров’янку як салат; глитає старого щура і собаче падло, п’є жабуриння на ковбані. Хто від селища батожений до селища, колодкований і тюрмлений. Хто мав три вбрання до спини, шість сорочок до тіла, коня — їхати, і зброю — носити. Проте мишва, щурня, мільга сама: все — їв сім довгих літ Хома (В.Барка, перекл. В.Шекспіра). …він для неї — порожнє місце. Всередині в неї палає вогонь. Внутрішнє світло палає яскравіше від тисячі сонць, висвітлюючи цього затяганого пацюка, який належить до чоловічої статі (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Проте сидів у ній недовго: його спокій порушила шамотня, яку зняли його родичі. Він метнувся до виходу і миттю зміркував, що там сталося. Ця дурна пацючня, очевидно, не витримала голоду і, ледве відчинили склад, спробувала проскочити в головний відділ (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Будь завжди на першій лінії, якомога далі від власних тилових щурів (С.Є.Лєц). 1 Щурі одними з перших зрозуміли, що вигідно жити поруч з людьми, але при цьому не претендувати на право називатися свійськими тваринами. Щур до капітана: — Слухай дружок, ти не хвилюйся, завтра в нас буде навчальна тривога…].

Литература – література, (реже) письменство, (словесность, ещё) словесність, (совокупность книг с отрасли знания) література: • изящная литература, художественная литература – красне письменство, художня література, белетристика; • литература по истории, этнографии… – література з історії, етнографії… [На висо́костях нау́ки й літерату́ри (П.Куліш). Настуся записалася в якусь школу, щоб довчиться французької мови та вислухать курс французької літератури (І.Нечуй-Левицький). Щось сильне тягне мене до літературної праці — і літературі я відданий цілою душею (М.Коцюбинський). Хтось сидить надутий (скажіть се, коли хочете, п. М.) і не хоче навіть до роботи братись, а властиве треба, і погода саме літературі сприяє (Л.Українка). Яка може бути література, коли вона не має доброї половини авторів? І авторів першоклясних — таких, як Винниченко, Хвильовий, Підмогильний. Ось і маємо прозу колгоспних підлітків — один співучіший за другого, один солодший за другого. З мовою сільської бабусі, яка без «енька» слова не вимовить, тобто типову колоніяльну літературу-забавку (В.Стус). Місце для святого в людських душах обмежене. Якщо воно заповнюється російською літературою, не лишається місця для свого (Є.Кононенко). Не забуваймо, що рідна і «двоюрідна» літератури — лише дві дірочки, крізь які ми підглядаємо за світом, повної картини якого в нас не буде без повноцінного осягнення світової літератури. Для знайомства з якою ми, яко самостійна і незалежна нація з розвиненою, хоч і анемічною, культурою, не потребуємо посередництва російської, ані якоїсь іншої мови (Отар Довженко). Література жовтіє швидше, ніж листя дехто навіть вважає, що вона вже дозріла до розумного, доброго й вічного, до розуміння людської  суті, наблизилася до горизонту сподівань пересічного українця, де припадає півкнижки на душу населення, та й ті — ще радянські ощадні (Г.Крук). Досі йому й на думку не спадало, що література — це найкраща забава, придумана задля того, щоб знущатися з людей, але під час однієї нічної пиятики Альваро переконав його в цьому (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Схоже, двоє блаженних, яких вона має за батьків, переконані в тому, що захоплення літературою приведе її прямо в пекло або прирече залишитися навічно старою дівою, і вони вагаються, чи то віддати її в монастир, чи одружити з якимсь кретином, щоб він зробив їй восьмеро дітей і навіки поховав між горщиками та каструлями (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Завдання літератури — навчити нас читати (П.Клодель). Література — перша на черзі. Коли суспільство потерпає від кризи, саме вона опиняється в найбільшій небезпеці (Е.Гемінґвей). Смерть жодної людини не так важлива для людства, як література про цю смерть (Джон Гелер). Треба, щоб суспільство знало, що література — це вогонь, що вона означає нонконформізм і повстання, що суть письменництва полягає в протесті й критиці (М.В.Льйоса). За правильного підбору літератури непогану освіту можна здобути і в туалеті].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Мигающий – який (що) кліпає, мигтить, миготить, блимає; миготливий, мигкий, блимкий, (часто) мигтючий, мигкотючий; (мерцающий) мерехтли́вий: • мигающий маячок – проблисковий маячок; • мигающий свет – миготливе (мигке) світло, блимавка; • мигающий экран – миготливий екран; • часто мигающий глазами – моргу́н, кліпко́, (диал.) моргосліпий. [В миготливому світлі майже не видно було його великого замкнеого обличчя, затіненого рукою (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Йому пригадалися ночі, проведені за дистилюванням у майстерні Бальдіні: закіптюжений перегінний куб, блимкий вогонь, тихий звук, з яким дистилят скрапував із холодильної рурки у флорентійську пляшку (Ірина Фрідріх, перекл. Патріка Зюскінда). Я не привіз сюди телевізора і не раз про це шкодую, коли настають довгі вечори, але я думав, що коли житиму сам, то, чого доброго, швидко приклеюся носом до мигтючого екрану та стільця, і просиджуватиму так до глупої ночі, убиваючи час на чужу метушню (Г.Кирпа, перекл. П.Петерсона). Чому еспанський бик розганяється на червоний колір, а наш на зелений мигкий?].

I. Мир – світ, (вселенная, ещё) всесвіт (усесвіт), (редко) всесві́ття, (мн.) світи; (земля) світ, наш світ, зе́мний світ, (ум.-ласк.) світо́чок, сві́тонько; (круг явлений) світ: • вещественный, физический, идеальный мир – матеріяльний, фізичний, ідеальний світ; • в мире неведомого – у сві́ті невідо́мого; • внешний, внутренний мир – зо́вні́шній (око́лишній, довколишній), вну́трішній світ; • во всём мире – в усьо́му сві́ті (все́світі), по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; на всьо́му сві́ті; • горний мир – ви́шній (надзе́мний) світ, (ви́шнє) не́бо; • гражданин мира – громадяни́н все́світу, всесвітя́нин, (космополит) всесві́тник; • два мира – два світи; • дольний мир – до́лішній (зе́мний) світ, земля́; • древний мир – стародавній (давній, прадавній) світ; • дурак на весь мир – усьогосві́тній, світови́й ду́рень, (фамил.) пері́стий ду́рень; • ещё до сотворения мира – ще з-передві́ку, ще як світ не наста́в, ще перед ство́ренням сві́ту; • малые мира сего – малі світу сього; • мир Божий – світ Бо́жий; • мир красоты, искусства – світ краси́, мистецтва; • мир психических явлений – круг (ко́ло, світ) психі́чних я́вищ; • на весь мир – на цілий (на весь) світ; • нигде в мире – ніде в світі; • новый, старый мир – нови́й, стари́й світ; • он не от мира сего (книжн.книжнустар.) – він людина не сьогосвітня (не з сього світу); він не від світу сього; • от сотворения мира – відколи світ [настав]; від початку світу; від створення світу; • по всему миру – по всьо́му (по ці́лому) сві́ті; • растительный, животный мир – рослинний, тваринний світ; • сего мира (мира сего) – свого світу; сьогосвітній; • сильные (великие) мира сего – сильні (можні, владні) світу сього; зверхники (володарі) світу сього; • система мира – систе́ма сві́ту (все́світу); • того мира, потустороннего мира – того світу; тогосвітній; несьогосвітній, несві́тній; • тот, потусторонний, загробный мир – той, потойбічний світ, потойбіччя; тогосвіття, засвіти, позасвіття; • этот, здешний мир – сей, сьогобічний (цьогобічний) світ; сьогосвіття. [Зійду́ я на гі́рочку та гля́ну я по світо́чку: сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на тобі́ тя́жко жи́ти (Пісня). І світ Бо́жий, як вели́кдень, і лю́ди, як лю́ди (Т.Шевченко). Блука́ли які́сь ті́ні несьогосві́тні (І.Нечуй-Левицький). Мара́ несві́тня озива́ється (М.Вовчок). Ввесь пи́шний світ, ввесь рух життя́ оту́т у мені́, в се́рці (М.Коцюбинський). До́ки світ сві́том, не бу́де ба́ба ді́дом (О.Кониський). Я всесвітя́нин ри́мський і бажа́в-би поба́чить Рим столи́цею всесві́ту (Л.Українка). Усе́ на цім сві́ті зника́є (Б.Грінченко). І до ме́не ці́лий все́світ усміха́всь (О.Олесь). Відко́ли світ наста́в, не бува́ло ще тако́го (АС). Чи, може, відлітає у вигляді священного димку в засвіти і приєднується там до велетенської хмари космічної любові, без якої не можуть жити люди, звірі, а хто зна чи й не рослини? (І.Вільде). За що ти судиш цілий світ, діставшись берега, коли ти в світі місця не знайдеш, як вікове багаття душить. І знов в вогонь, у воду йди, весь вік жахаючись біди (В.Стус). Бджіл медоносних українські доли, Й сама Вкраїна — вулик золотий… Було, було… Та відгуло в світи Й взяло з собою щільники медові (Тарас Мельничук). дрімає всесвіт на травині підперши зіркою щоку стоїть по пояс в Україні ромашка в білому вінку (Тарас Мельничук). І скаже світ: — Ти крихта у мені. Ти світлий біль в тяжкому урагані. Твоя любов — на грані маячні і віра — у наївності на грані (Л.Костенко). Світ який — мереживо казкове!.. Світ який — ні краю ні кінця! Зорі й трави, мрево світанкове, Магія коханого лиця. Світе мій гучний, мільйонноокий, Пристрасний, збурунений, німий, Ніжний, і ласкавий, і жорстокий, Дай мені свій простір і неспокій, Сонцем душу жадібну налий! (В.Симоненко). І так вони пританцьовували і казились безмежно,— звісно на американські грошики, бо який чорт ще влаштовує інтелектуальні підарасники на чолі з криптолесбіюгами?!— так вони зловтішалися, доки за тебе не вступились фантоми спалених напалмом у в’єтнамській бойні (вони линули їм межи очі палаючого фосфору: нехай повилазить вам, якщо не бачите або відвертаєтесь од правди; хай ваша вжаханість її узрить, щоб ви, хоч трохи, очистились перед сконом, вишмарчки, і вкрай не засмерджували тогосвіття)… (Є.Пашковський). І божеволіють солдати, Коли сміються автомати, Шугають душі в позасвіття Невінчані… (Володимир Погорецький). Я навіть не помітив‚ коли пішла із «Трьох поросят» та жінка‚ що цілий вечір поглинала мій зір‚ а потім‚ завваживши це‚ впав у таку нуду‚ що на мене повіяло потойбіччям (В.Шкляр). Не плач за мною, мила, не заводь, Як дзвони сповістять у скорбній тиші, Що хробам оддали вже мою плоть, Що відійшов я в засвіти гидкіші За світ гидотний… (Д.Павличко, перекл. В.Шекспіра). Отак міркуючи, пройшов Санчо, як йому здавалось, із півмилі чи й більше, і тут йому замріло щось іспереду, ніби світло денне, що добувалось крізь якусь відтулину — отже, той шлях, що ввижався йому дорогою у позасвіття, мав його вивести нарешті на білий світ (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вбивали багатьох; Владика загодя спроваджував у засвіти боягузів і тих, кого брав сумнів — аби вони не згубили решти; до того ж, кожне вбивство заощаджувало провіант (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Якийсь час ми мовчки слухали скрипаля, що вигравав трелі й варіації повторюваної мінорної мелодії. Молодий, у стоптаних черевиках і незаправленій сорочці, він був якийсь не сьогосвітній — риса, яка іноді зближує музикантів з природознавцями й математиками (Ю.Костюк, перекл. Д.Ніколза). Люди стають все ближчими, світ перенаселяється (С.Є.Лєц). — Коханий, купімо авто… Світ побачимо! — Цей чи той?].

Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини: • благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини); • в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності; • в мирной обстановке – в умовах миру; • дестабилизация обстановки – дестабілізація становища; • жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні); • международная обстановка – міжнародний стан; • неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини); • обстановка квартиры – обстава квартири; • окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя; • оперативная обстановка – оперативні обставини; • при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах; • смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин); • совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було. [Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)].

Отвердевший – затвердлий, затверділий, стверділий, ствердлий, затужавілий, стужавілий, зашкарублий, забучавілий. [Стежка довела до горбика, де стирчала рибальська хатинка. Горбик той був просто стародавній осілий і стверділий смітник (І.Нечуй-Левицький). Зашипів затужавілий пісок під човнами, і два човни, як два селезні, тихо полинули по воді (І.Нечуй-Левицький). В хаті стало тихо, тільки борщ бризкав вряди-годи здоровими бульками, неначе старий дід гарчав, а густа каша ніби стогнала в горшку, підіймаючи затужавілий вершок угору (І.Нечуй-Левицький). І безмежна скорбота лягла На затвердле сумління, І весь табір мов чаром попав В отупіння й зомління (І.Франко). Подорожні щойно викупались. Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж  (М.Коцюбинський). У Микити цупкі, зашкарублі руки од роботи, як у дорослого (С.Васильченко). — Ви не знаєте своєї сили, Марто!.. А я її почуваю… Від вас пашить теплом, ви — огнище щастя. Замерзлі, понівечені, затужавілі приходять до вас і простягають руки… (В.Підмогильний). Скаржився. Ні, плакав. Так, плакав. Зашкарублий, загрубілий, закурений димами й порохами всіх систем, загартований смертями, попечений вогнями Василь Легеза плакав. Він бачив власну загибель. Чув її своїм серцем і не знав, до кого ж йому тим серцем своїм зашкарублим пригорнутися — серцем, що раптом, перед образом неминучої загибелі, вгляділо страшну свою самотність… (І.Багряний). Усе лишилось, як було: Порепане моє чоло, Та затверділий біль в очах, Та той вогонь, що не дочах. Лише слова, колись легкі, Сьогодні змерзлі і гіркі (М.Вінграновський). Півпарубка стояв і з кожною хвилею все більше обертався на стужавілий клубок, в якому до краю понапиналися нерви (Є.Гуцало). «Шлойма Васильович?» — у запитанні бриніло водночас стверділе ствердження. — «Це хара… добре, що ми заздалегідь знали про ваше прибуття. Ми з Миколою Івановичем уповномочені пригла… запросити вас на одкрите засєданіє місцевої Спілки письменників!» (О.Ірванець). В перших рядках сповіщаю, милий: любов минула — Мов, повагавшись, скотилася в лунку більярдна куля (Вічнозелений газон потертого плюшу, По якому гонить сліпий кийок круглі,ствердлі од страху душі) (О.Забужко). Сухий і ствердлий язик прилип до піднебіння (Є.Горева, перекл. Й.Рота)].

Пожирающий – жеру́щий. [I на баскому скоком опинився, Такий же, як і кінь, палкий, зиркатий. Заржавши, огир над землею звився, Огонь жерущий, аквілон крилатий, — І блискавкам його в степу не перегнати (П.Куліш). Загоготить скрізь полум’я жеруще, І закипить ворожа чорна кров (М.Старицький). — Я поведу тебе в далекий край, незнаний край, де тихі, темні води  спокійно сплять, як мертві, тьмяні очі, мовчазні скелі там стоять над ними німими свідками подій, що вмерли. Спокійно там: ні дерево, ні зілля не шелестить, не навіває мрій, зрадливих мрій, що не дають заснути, і не заносить вітер жадних співів про недосяжну волю; не горить вогонь жерущий; гострі блискавиці ламаються об скелі і не можуть пробитися в твердиню тьми й спокою Тебе візьму я. (Л.Українка). Холод безжалісний знищив безсмертну царицю, Що пролежала віки під єгипетським сонцем жерущим (Л.Українка). — Та чи можна було й твердиню оборонити, коли нема нізвідки підмоги, а лютий ворог хмарою кругом обліг, на своїй таки землі воюючи? Але чимало людей (і я в тім числі) інакшу думку держать: велика то була милість і ласка Божа для Гишпанії, що згладилася з лиця землі та кузня й комора всякого лиха, та губка несита, та шашіль жеруща, та міль ненатла, що поглинала без пуття величезні гроші — і для чого ж? Аби тільки згадку зберегти, що то, мовляв, завоював колись святої пам’яті непереможний Карло V,— нібито для його нерушимо-вікопомної слави треба ще аж тієї купи каміння! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І через ці страждання чуттів вічно карається у самій своїй суті безсмертна душа, серед незліченних жерущих огнів, які запалила в безодні зневажена велич Всемогутнього Бога і які під гнівним подихом Божественності розгорілись у вічне палання (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Жаркі директорові очі, в яких світилося жеруще бажання загарбати компанію, трохи навіть лякали мене (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Прометей – (греч.) Прометей. [За горами гори, хмарою повиті, Засіяні горем, кровію политі. Споконвіку Прометея Там орел карає, Що день Божий довбе ребра Й серце розбиває. Розбиває, та не вип’є Живущої крові, — Воно знову оживає І сміється знову. Не вмирає душа наша, Не вмирає воля (Т.Шевченко). Я честь віддам титану Прометею, що не творив своїх людей рабами, що просвітив не словом, а вогнем, боровся не в покорі, а завзято, і мучився не три дні, а без ліку, та не назвав свого тирана батьком, а деспотом всесвітнім, і прокляв, віщуючи усім богам погибель (Л.Українка). Зубами рвемо власне серце, Прометей і орел — водночас (В.Стус). — Бо якщо я дам тобі спокій, тату, то ця стерв’ятниця виклює тобі печінку. — Орел, орел. — Який орел? Що ти говориш? — (Чесно, Налю, я подумала, що він геть поїхав головою".) — Орел виклював печінку в Прометея, бо той приніс вогонь. — Тату, ти не Прометей, ти нещасний, спантеличений старий діл, який через свою дурість став жертвою цієї вовчиці… (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Тільки подумайте! На вогні, який Прометей украв у богів, спалили Джорджано Бруно (С.Є.Лєц)].

Разжигать, разжечь – 1) розпалювати, розпаляти, розпалити, (о мн.) порозпалювати; 2) (раскалять) розжарювати, розжарити, розпікати, розпекти; 3) (перен.) роздмухувати, розбурхувати: • разжигать войну – розпалювати війну; • разжечь огонь – розпалити вогонь; • разжигать страсти – розпалювати (розбурхувати, роздмухувати) пристрасті; (образн.) підливати лою (оливи) у вогонь, підсипати перцю. [Міхи престрашні надимають, Огонь великий розпаляють, Пішов тріск, стук од молотів (І.Котляревський). Йдуть з дровами та з частками м’яса вартові, розпалюють перед храмом вогонь (Л.Українка). Микола назгрібав торішнього сухого очерету, сухої осоки і розпалив багаття (І.Нечуй-Левицький). Гнат вніс сухого ломаччя та заходивсь розпалювати на вечерю (М.Коцюбинський). Хома не чув утоми. Його руки, наче залізні кліщі, крутили мідяні труби і чим твердіші вони були, тим більшу розпаляли охоту перемоги (М.Коцюбинський). Воля, воля і воля! Це чарівне слово., розпалювало кров у хлопця (М.Коцюбинський). Служниця розпалила, накидала дров, покрутилася ще по хаті, накинула на себе хустку (Н.Кобринська). Цей спокій ще більше розпалив князя. Вже не володіючи собою, забігав по кабінету (В.Гжицький). Вертаючися од неї, Роман сердився, що йому так не щастило. Але це ще більше розпалювало його (Б.Грінченко). А першеє жадання діл великих Не згасло теж і груди розпаляє… (В.Самійленко). — З-поміж усіх лихих звичок, здається мені, найбільшу для нас може становити небезпеку гнів, як йому гамульця попустити; бо що таке гнів, як не раптовий необдуманий порив, збуджений досадою, порив, що геть-чисто всяку тяму чоловікові одбирає, очі йому омряком густим застилає, а душу ярістю шаленою розпаляє? (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Так стриманість моя здавалась йому, певне, гордуванням і ще дужче розпалювала спорзну його хіть — інакше не назвеш того почуття, що він мав до мене, бо якби то було щире кохання, то ви б про нього нічого й не почули, не довелось би мені його й розказувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розлука вбиває слабке почуття і розпалює сильну пристрасть, подібно до того, як вітер гасить свічки і розпалює багаття (Ф.Лярошфуко)].

Размокший – розмоклий, (о почве, дороге) розкислий, розквашений, розгрузлий. [Помазала шляхи злива розкислим болотом, плуги риють плай, мужицьким пахне поле потом. Сірий ранок ніч розколе, згасне сон на квіті. Сірий труд виходить в поле й грає на трембіті (Б.-І.Антонич). Не зводячи з нього очей, Максим ішов навпростець по розталій ріллі, потім по грядках, загрузаючи в розквашений чорнозем по коліна й ледве витягаючи ноги (І.Багряний). Ми переповзли розмокле глинисько, яке називалося нічийним, тереном, і захопили живого сплячого «ворога». Поляк подивився на мене, я — на нього, і ми тихенько, щоб не розбудити «ворога», полізли назад і доповіли «отаманам», що першу лінію траншей займає піхотний батальйон (Р.Андріяшик). … він розповів їй про свого батька, — дід старівся самотою десь у селі на Поділлі, давай провідаємо його — вдвох, поїдеш зі мною? (і їй зараз же уявилось, як гордо каже, хряпаючи дверцятами машини: «Тату, це моя жінка!» — те простолюдне «жінка» в устах українських мужчин завжди пороло їй слух, але тут - тут вона б не ґзилася, з усмішкою ступила б, як із журнальної обкладинки, у своєму шикарно просторому кармазиновому пальті од «Ліз Кларбон» і чорних, гармошкою, чобітках на височенних підборах, у розквашений дощами чорнозем — чи що там у них, ґлей? піски? — підводячи комір, тонкі музичні пальці з наманікюреними в тон пальту нігтями, гойдливі дармовиси арабських срібних сережок: його гордо демонстрований здобуток, остаточна перемога, якою справджене життя звітується перед своїм витоком)… (О.Забужко). За кілька секторів, ліворуч від них, під важким червневим дощем стоять фанати супротивника. їх кілька десятків, вони приїхали зранку на вокзал, і за ними цілий день тягається кілька патрулів, на стадіоні їм відвели окремий сектор, в якому вони печально махають розмоклими і набухлими прапорами. Ще до перерви наші, незадоволені результатом і погодою, проривають кордон і починають їх бити (С.Жадан). І поки санітарні вози, обози, польова артилерія, драгуни, улани й піхотинці під безугавним дощем на розгрузлих дорогах несподівано збивалися в безнадійні клубки кур’єри гнали учвал туди й сюди, мешканці невеличких містечок нескінченими юрмами тікали на захід, огорнуті чорним страхом, навантажені білими й червоними перинами, сірими лантухами, брунатними меблями й синіми гасовими лампами, — на церковних майданах, по хуторах і селах ляскали постріли поквапних виконавців спішних вироків, і понурий стукіт барабанів супроводив монотонне читання тих вироків судовиками, і жінки страчуваних, падаючи в багнюку перед забрьоханими чобітьми офіцерів, голосили, благаючи змилуватись, і палахкий вогонь шугав із хат і повіток, стаєнь і оборогів (Є.Горева, перекл. Й.Рота)].

Расходный – 1) витратний; 2) (бухг.) видатковий: • расходная статья – видаткова стаття; • расходные материалы – витратні матеріали; • расходный ордер – видатковий ордер. [Солдати були гарматним м’ясом, витратним матеріалом, з ними комуністичні провідники поводилися як із худобою. Офіцери посилали своїх солдатів під кулеметний вогонь ворога, видавали їм абсурдні накази про наступ, під час якого солдати гинули як мухи (Олег Маєвський, перекл. Йорґа Баберовскі)]

Ротище, ртище – ротя́ка, ротя́ра, роти́ще, (пасть) па́ща, паще́ка, пе́лька, (перен.) ве́рша, ґа́вра. [І був то ні чоловік, ні звір, ні птах, ні комаха, ні рослина, ні тварина, а була це велика, гладка куля, яка не мала ні рук, ні ніг — отака собі сама голова, бо все в неї було, як у голови: ніс, очі, вуха і ротяра (Валерій Шевчук). Помідор зацікавлено подивився у дзеркальце. Хтозна, що сподівався він там побачити. Та побачив тільки свою власну червону, як вогонь, пику, маленькі злі очиці і широченного ротяку (А.Іллічевський, перекл. Дж.Родарі). — Ще й пишається. Нема й для чого дерти здоровою ложкою того ротища. В неї й так рот, як верша, бо ложка так і пірнає вся в щелепах, — сміявсь Левко (І.Нечуй-Левицький)].

Страсть – 1) (страдание) страждання, мука, мучення, (церк.) страсті; 2) (сильное влечение) пристрасть, жага, жадоба, запал, пал; 3) (любовная) любощі; 4) (страх) жах, ляк, страх; 5) (множество, весьма) дуже, страх, страшенно, надто, сила: • иметь страсть к чему – мати пристрасть до чого, дуже кохатися в чому, горіти до чого; • накал страстей – кипіння (шал) пристрастей; • пылать, гореть страстью – палати пристрастю (жагою); • страсти Господни – страсті Господні, мучення Боже; • страсти разгорелись – пристрасті розпалилися (розгорілися); • страсть как хочется (разг.) – страх як (страшенно) хочеться; хочеться аж-аж-аж (аж-аж-аж як хочеться); • страсть сколько (разг.) – страх скільки; страшенно багато. [Якщо кувати розпечене залізо пристрасти нерішуче, воно швидко охолоне. (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Кажуть, пристрасть змушує думки людини обертатися в замкненому колі (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Емма стала такою, як усі інші коханки, і зачарування новизни, спадаючи потроху, ніби одяг, оголювало вічну одноманітність пристрасті, яка завжди має ті самі форми і говорить тією самою мовою (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Стримано повискували пристрасті (В.Даниленко). І що усі твої напасті і сподівання, і жалі, як по Вітчизні довгі страсті ряхтять, мов рани на чолі! (В.Стус). Мене вабила північна округла стіна, я вже бачив на ній мальовидло Страстей Господніх… я здалека бачив, що мальовидло на цілу стіну потріскалося, фарба поскручувалася в спіралі, одначе я не відразу кинувся до стіни, до цього мальовидла, задля яких власне приїхав у Черчен, щось мене неначе притримувало біля дверей, не давало зробити ні кроку, чиєсь око пантрувало за мною (Р.Федорів). Їй неважко було лишатись чеснотливою: спроваджувати залицяльників не довелось, а не такий уже ярий чоловічий пал Філібера згас одразу після народження їхнього єдиного сина, тож навіть дозволених плотських утіх зазнати їй не випало (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Моя пристрасть була мов дика прірва, що хотіла його поглинути. І я бачила, що вона його лякала (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона схилилася й накрила його вуста своїми, немовби хотіла проковтнути його. За мить початкова ніжність між ними перетворилася на тваринну пристрасть, яку з її боку живили три роки вдовиної стриманості, а з його — солодка хіть юнака, що ніколи не куштував жіночого кохання, хіба що куплену вправність шльондр (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). Отож від тієї миті, коли він зустрів ту кралю, Рубенс ладен був поставити на вогонь горщик із почуттями і чекати, коли кипіння оберне почуття у пристрасть (Л.Кононович, перекл. М.Кундери)].

Уничтожающий – що (який) знищує, нищівни́й, руйнівни́й, зни́щувальний, вини́щувальний, нищівник, руйнівник, знищувач, винищувач: • вирус, уничтожающий информацию – вірус-нищівник інформації; • уничтожающая критика – нищівна критика; • уничтожающий взгляд, сарказм – нищівний погляд, сарказм; • уничтожающий клетки, опухоль – руйнівник клітин, пухлини; • уничтожающий лес – знищувач лісу; • уничтожающий огонь орудий – нищівний вогонь гармат.

Фавн – (лат.) Фавн, фавн. [Латин сей, хоть не дуже близько, А все олимпським був рідня, Не кланявся нікому низько, Для його все була бридня. Мерика, кажуть, його мати, До Фавна стала учащати Та і Латина добула (І.Котляревський). І тихим, добрим, кротким словом Благовістив їм слово нове, Любов, і правду, і добро, Добро найкращеє на світі, То братолюбіє. І ситий, І п’яний голий отой Фавн, І син Алкід твій, і гетери — Всі, всі упали до землі Перед Петром. І повели До себе в терми на вечерю Того апостола… (Т.Шевченко). Одного разу Лана вирішила, що вона — лісова німфа, і годинами, днями ходила гола садком, уквітчавши голову вінком з білих лілей. Одного разу вона прийняла мирного цапа, що скубав траву, за фавна, і лише завдяки прудкості тварюки, у них (а точніше — у неї) нічого не вийшло (О.Ульяненко). А навколо них, між ними, над ними і під ними — ще обличчя і ще кінцівки: чоловік і жінка вчепились одне одному в чуба, два гаспиди висмоктували очі пропащої душі, якийсь чоловік, вишкірившись, гачкуватими руками роздирав пащу гідри — немов всяку звірину з бестіярію Сатани зібрали на консисторій і поставили віночком на варті трону, що їм протилежав, аби поразкою своєю вони співали йому славу: фавни, гермафродити, шестипалі нелюди, сирени, гіпокентаври, горгони, гарпії, інкуби, дракононоги, мінотаври, рисі, леопарди, химери, кенопери з собачою мордою, що викидають вогонь із ніздрів, зуботирани, багатохвости, волохаті гади, саламандри, рогаті гадюки, кусючі панцерники, полози, двоголовці з наїженою зубами спиною, гієни, видри, ворони, крокодили, гідропи з рогами, мов пили, жаби, грифони, мавпи, песиголовці, левкроти, мантикори, яструби, парандри, ласки, дракони, одуди, сови, василіски, гіпнали, престери, спектафіки, скорпіони, ящури, кити, скитали, амфісбени, якулюси, дипсади, зелені ящірки, риби-причепи, поліпи, мурени та черепахи (М.Прокопович, перекл. У.Еко). У буйному квітучому зелі, Немов у скриньці, золотом покритій, Де поцілунок ніжиться в гіллі, Гаптує фавн узори розмаїті В.Ткаченко, перекл. А.Рембо)].

Флаг – прапор, стяг: • государственный флаг – державний прапор; • поднимать, поднять флаг – зво́дити, зве́сти, підно́сити, підне́сти пра́пора; • под флагом чего – під прапором чого; • спускать, спустить флаг – спустити прапора; • флаг в руки (язвительное пожелание действовать способом, не нравящимуся говорящему) – прапор в руки (, барабан на шию, сокиру в спину, електричку назустріч…), (ещё) вітер в спину, вперед і з піснею. [В Севастополі, де стояла велика чорноморська флота, 2 квітня на нових дреднавтах (2), крейсерах (2), міноносцях (11), підводних човнах (8), лінійних кораблях (2) та кільканадцяти інших старих кружляках і міноносцях залопотів український прапор. Це українська кров відізвалася в залозі чорноморської флоти, і вона самохіть відкинула російські червоні й білі прапори (Юрій Липа). Червоний прапор майорить вгорі, здійнявшись гордо на високій вежі… На ньому — кров… То кров людська горить! То пломеніють сполохи пожежі! Вогонь і кров — немає їм кінця. Вогонь і кров – без міри та без ліку. Невже цей прапор справді до лиця та до вподоби збуреному віку? Невже й надалі будемо нести жорстокий символ смерті та руїни? О ні, червоний прапоре, не ти символізуєш славу України! (Леонід Терехович). Лежу й відчуваю, що дівчат все більше з кожним криком чайки. На мені жовто-сині плавки. Прапор піднімається (Юрай Курай). Звичайно, є раби, які готові радісно цілувати ногая, яким їх б’ють. Здається, у психіатрії цей феномен називається мазохізмом. Тому якщо ви належите до таких, то залюбки тепер вже не за законом, а цілком добровільно пов’язуйтеся стрічками, вішайте червоні прапори, але хоч би для себе, перед дзеркалом визнайте свій діагноз. Адже саме визнання хвороби, як твердять психіатри, може бути першим кроком до одужання. А проте навіть якщо у вас не вистачить сил зізнатися у недузі самим собі, маєте розуміти — люди навкруги точно діагноз цей вам поставлять. За одною безпомилковою ознакою — червоним прапором (брати Капранови). Іноземець, прибувши в СРСР і проїхавши трохи машиною, вскочив у яму і пошкодив авто, коли ; приїхали даївці почав гаряче їм доводити, що ті мали б позначити небезпечне місце червоним прапорцем. — А ви, в’їжджаючи в Союз великий червоний прапор бачили? — ..? — Так, оце на всю територію країни поширюється].

Червлёный, уст. – темно-червоний, криваво-червоний, багряний, багровий, пурпуровий, пурпурний, (устар.) черлений, червлений. [А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі похожає (Т.Шевченко). Підіймалося сонце над степ, Мов багровее коло (І.Франко). Йде вояк, закутий в зброю, Щит черлений на руці (О.Олесь). На кичерах сивасті трави, черлений камінь у ріці. Смолиста ніч, і день смуглявий, немов циганка на лиці (Б.-І.Антонич). — Я знаю, турки продадуть Мене за золото Петрові… Останні хвилі я живу. — І сльози падають багрові З очей Мазепи у траву, Криваві сльози… Перстень свій Мазепа з пальця іздіймає І в тишині уже нічній Із нього смерть він випиває Й на землю пада… Стогне гай… Зітхнув Мазепа уостаннє, І з губ злетіло, як дихання: «Прощай, Україно, прощай!» (В.Сосюра). Живого серця щирим злотом Прозолотив червлений друк, І фарбувала кров’ю мук Узорні оздоби гризота (Є.Маланюк). Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно (Л.Костенко). Тоді явився янгол, дав поживу, він це спожив, бо дуже зголоднів, підвівся й попри води, вже по жниву, туди, де гори, йшов багато днів, туди, де ждав Господь: ані вогонь, ані вітри, ані в земнім двигтінні важезні брижі, ані темні тіні, — лише нечутний сором удогонь, лише погасли спалахи багрові довкола старця, стишені й сутінні, лише сумирне шумування крові тулилось до сповіданих долонь (М.Фішбейн, перекл. Р.М.Рільке)].

Светящийся – світни́й, світляний, що (який) світиться: • светящийся спокойным, тихим светом – тихосвітний. [Коли й іскорки просвітку за крайнебами не мріє, Доводиться світний кристалик шукати в собі (Б.Нечерда). А коли я дивлюсь по горизонталі, то бачу навколо тільки снопи списів! Вогонь? Та ні! Мене атакують холодною зброєю! Я бачу тільки світні шаблі (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Мої очі раз по раз затримуються на світному циферблатові годинника, та стрілки наче не посуваються (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). Грубий шар пороху, що накривав підлогу, світився, наче білий пісок, у мерехтливому світлі, яке проникало сюди від афіш, що блимали світляними літерами внизу, на вулиці (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Равік глянув на маленький годинник із світляним циферблатом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Море роїлося світними водоростями, що вирували довгими шлейфами за кожним рухом рук і ніг (О.Король, перекл. Д.Фаулза)].

Ослепнувший, ослепший – осліплий, (отемневший) отемнілий. [— Так буде й надалі. — І нагальне мелькнула йому в голові якась думка, бо протер осліплі від сонця очі й устромив їх в Юстину. — Ви що, виворожуєте мені смерть… жадаєте мені смерті? — Ступі починала надокучати «культурна», як йому здавалось, бесіда, й він чвиркнув слиною крізь зуби, немовби «культурність» з себе випльовуючи (Р.Федорів). Вбери ту славну сукню і дай мені забути ці чорні перегони пролопотілих літ. Вбери пречисту сукню, розпукни в сто пелюсток, щоб я не загубився між сміхом і плачем. Осліплий і оглухлий, знімілий і отерплий, лечу на свій сліпучий всеочисний вогонь (В.Стус)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БЛУЖДА́ТЬ ще ходи́ти манівця́ми, фаміл. мота́тися; блуждать в потёмках слі́пати, блука́ти, як сліпи́й у лі́сі; блужда́ющий = блудящий 2 тощо обходи́світ, оказ. гуля́йнога, прикм. бездо́мний, кочови́й, обходи́сві́тній, блукли́вий, /погляд/ перебі́гливий, шмигли́вий, розки́дливий, (про життя) на коле́сах, реконстр. тут-і-та́мний, (про радіохвилю) тех. „непропи́саний”, (про клітину) рухли́вий; блуждающий взгляд перебі́гливий по́гляд, стил. перероб. зи́ркаючи очи́ма; блуждающий во мра́ке блука́ч у мря́ці; блуждающий нерв /блуждающая по́чка/ реконстр. бездо́мний нерв, бездо́мна ни́рка; блуждающий ого́нь блу́дний вого́нь, мандрівний вого́нь, поет. блука́й-вого́нь; блуждающая звезда́ мандрівна́ зоря́; блуждающие жарт. тут-і-та́ми; ме́тод блуждающих волн тех. ме́тод нашарува́ння хвиль.

ГОТО́В, готов на любу́ю авантю́ру гото́вий хоч на край сві́ту; готов отда́ть после́днюю руба́шку розда́йбіда; ГОТО́ВЫЙ по́ спогото́ваний; готов к чему пригото́ваний на що; готов на всё /готов на любо́е де́ло/ гото́вий у вого́нь і во́ду; на всём готовом на по́вному пансіо́ні.

ЗАГРАДИ́ТЕЛЬНЫЙ, фраз. запобі́жний [загради́тельный ого́нь = запобіжний вого́нь].

КЛИН ще плі́шка, за́плішка; куда́ ни кинь – всё клин і сюди́ га́ряче́ і туди́ бо́ляче́; клин клином вышиба́ть вого́нь вогне́м дола́ти.

КУ́ЧНЫЙ ще густи́й; кучная стрельба́ військ. густи́й вого́нь.

МНОГОСЛО́ЙНЫЙ ще кількашаро́вий, фраз. шарува́тий [многослойный ого́нь шаруватий вого́нь].

ОТКРЫВА́ТЬ (воду) пуска́ти, (рот) розтуля́ти, (сезон) почина́ти, розпочина́ти, (секрет) вика́зувати, (руди) знахо́дити, (перед ким що) розкрива́ти кому о́чі на що; открывать те́ло взо́рам світи́ти ті́лом; открывать глаза́ кому зніма́ти полу́ду з чиїх оче́й; открывать ду́шу кому укр. звіря́тися пе́ред ким; открывать но́вую страни́цу ПЕРЕН. почина́ти нову́ сторі́нку; открывать та́йну (не лише всупереч присязі) зра́джувати таємни́цю; открывать широ́кие горизо́нты пе́ред кем виво́дити на ши́рші во́ди кого; широко́ открыва́ет глаза́ кто фаміл. о́чі ро́гом /на лоб/ лі́зуть кому; ОТКРЫВА́ТЬСЯ (кому) виклада́ти ка́рти, зізнава́тися /сповіда́тися, зра́джуватися/ пе́ред ким, (про сезон) розпочина́тися; открываться глаза́м става́ти пе́ред очи́ма; открыва́ющий що /мн. хто/ відкрива́є тощо, зда́тний відкри́ти, за́йня́тий відкриття́м, зви́клий /ста́вши/ відкрива́ти, відкрива́ч, відчиня́йло, прикм. відкрива́вчий, книжн. евристи́чний, тех. відкрива́льний, розгорта́льний, відкрива́льний, відту́лювальний, відсло́нювальний, відчи́нювальний, розплю́щувальний, викрива́льний, вика́зувальний, зра́джувальний, /збірку в СССР: ’паровоз’/ заспівни́й, стил. перероб. відкрива́ючи, раз і на́встіж; складн. відчиня́й- [відчиня́й-две́рі]; открыва́ющий глаза́ кому зда́тний розв’яза́ти о́чі; открыва́ющий дверь відчиня́й-две́рі; открыва́ющий ду́шу ви́лий-ду́шу; открыва́ющий ого́нь відкри́вай-вого́нь; открыва́ющий перспекти́ву панора́мний; открыва́ющий перспекти́вы для чего з широ́кими перспекти́вами чого; открыва́ющий сезо́н (виступ) дебю́тний; открыва́ющий счёт ра́ди́й відкри́ти раху́нок; открыва́ющий та́йну зра́дник таємни́ці; открыва́ющий широ́кий просто́р перспекти́вний; открыва́ющийся/открыва́емый розго́ртаний, відкри́ваний, відту́люваний, відсло́нюваний, відчи́нюваний, розплю́щуваний, викри́ваний, вика́зуваний, зра́джуваний; открыва́ющийся зго́дний зізна́тися, стил. перероб. ста́вши зізнава́тися, (сезон) нови́й, гото́вий до відкриття́; ОТКРЫ́ТЬ (секрет) галиц. зра́дитися з чим; открыть Аме́рику ПЕРЕН. знайти́ соки́ру під ла́вкою; открыть взо́ру яви́ти зо́ру; открыть глаза́ (кому) розв’яза́ти о́чі; открыть доро́гу перен. да́ти зеле́не сві́тло; открыть ду́шу /открыть се́рдце/ ви́сповідатися /зра́дитися/ пе́ред ким; открыть секре́т кому зра́дитися пе́ред ким; открыть та́йну ви́явити таємни́цю; ОТКРЫ́ТЬСЯ (кому) = открыть секре́т, (про потайне) об’яви́тися, (про двері) живомовн. ри́пнути; откры́вшийся відкри́тий, розкри́тий, ви́кри́тий, розго́рнутий, відчи́нений, відту́лений, відсло́нений, розплю́щений, поча́тий, розпоча́тий, прикм. відве́ртий, щи́рий.

ПРИХОДИ́ТЬ фаміл. приту́пувати, притьо́пувати, приди́бувати, (до кого) відві́дувати кого, пока́зувати о́чі кому, (додому) верта́ти, верта́тися, поверта́ти, поверта́тися, (про час) настава́ти, наближа́тися, (в екстаз) впада́ти, (легко) дістава́тися, (про товари) оде́ржуватися, фраз. вихо́дитися [приходит коне́ц кому приходить кіне́ць]; приходи́ть в восхи́щение /приходи́ть в восто́рг/ умліва́ти від захо́плення, оказ. підстри́бувати з ра́дощів; приходи́ть в го́лову наверта́тися на ду́мку; приходи́ть в движе́ние ще активізува́ти, розру́хувати; приходи́ть в забве́ние запада́ти в непа́м’ять, присипа́тися по́рохом, припада́ти по́рохом; приходи́ть в замеша́тельство торопі́ти; спантели́чуватися; приходи́ть в кра́йнее изумле́ние не могти́ ви́йти з ди́ва; приходи́ть в него́дность става́ти неприда́тним; приходи́ть в негодова́ние (про небіжчика) переверта́тися в труні́; приходи́ть в неи́стовство оказ. несамови́тіти, приходи́ть в отча́яние образ. бра́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце; приходи́ть в расстро́йство розла́днуватися; приходи́ть в себя́ ще ого́втуватися; приходи́ть в себя́ от удивле́ния (переваж. з част. не) вихо́дити з ди́ва; приходи́ть в столкнове́ние галиц. зударя́тися; приходи́ть в у́жас /приходи́ть в отча́яние/ хапа́тися за го́лову, хапа́тися за се́рце, облива́тися холо́дним по́том; приходи́ть в умиле́ние перен. та́нути, розтава́ти; приходи́ть в упа́док ще марнува́тися, іти́ на про́пасть, схо́дити на пси, тріща́ти по всіх швах, припада́ти пи́лом; приходи́ть к заключе́нию роби́ти ви́сновок, висно́вувати; приходи́ть к концу добіга́ти кінця́, (про запас) викі́нчуватися; приходи́ть к убежде́нию переко́нувати; приходи́ть на гото́вое до гото́вої коло́ди вого́нь підклада́ти; приходи́ть на мысль фраз. іти́ на ду́мку; приходи́ть на память спада́ти на па́м’ять; приходи́ть на по́мощь става́ти до по́мочі, подава́ти ру́ку по́мочі, прихо́дити на по́міч; приходи́ть на ум /приходи́ть на мысль/ спада́ти /сплива́ти, збіга́ти, наверта́тися/ на ду́мку /язи́к/, заро́ювати в голові́; приходи́ть с года́ми (про досвід) додава́ти з рока́ми; приходит в го́лову мысль кому ду́має собі́ хто [нево́льно мне приходит в голову мысль мимово́лі я думаю собі]; приходя́щий 1. що /мн. хто/ прихо́дить тощо, прибу́ваний, надхо́джуваний, зви́клий прихо́дити, ра́ди́й прийти́, відві́дувач, прибу́лець, приходя́нин, пришля́к, прихо́да, прихі́дець, прихо́дько, прихі́дько, гість, прикм. бува́лий, прихо́жий, (слуга) галиц. прихо́дячий, 2. оде́ржуваний; приходя́щий в бе́шенство = приходя́щий в я́рость; приходя́щий в весёлое настрое́ние ра́ди́й розвесели́тися; приходя́щий в восто́рг /приходя́щий в восхище́ние/ ма́ло не умлі́лий /стил. перероб. млі́ючи/ від захо́плення, гото́вий прийти́ в екста́з, образ. в екста́зі; приходя́щий в го́лову /приходя́щий на ум/ (про ідеї) заро́юваний у голові́; приходя́щий в движе́ние урухо́млюваний; приходя́щий в замеша́тельство /приходя́щий в смуще́ние/ збенте́жуваний; приходя́щий в изумле́ние = изумляющийся; приходя́щий в него́дность стил. перероб. стаючи́ неприда́тним; приходя́щий в отча́яние по́йманий ро́зпачем; приходя́щий в противоре́чие с стил. перероб. зайшо́вши в супере́чність із; приходя́щий в равнове́сие врівнова́жуваний; приходя́щий в себя́ очу́нюваний, ого́втуваний; приходя́щий в созна́ние /приходя́щий в чу́вство/ оприто́мнюваний, от-о́т вже прито́мний; приходя́щий в соприкоснове́ние = соприкасающийся; приходя́щий в состоя́ние упа́дка /приходя́щий в упа́док/ забу́тий Бо́гом, щора́з бі́льше занепа́лий; приходя́щий в столкнове́ние прире́чений /змушений/ зіткну́тися; приходя́щий в у́жас по́йманий /спо́внюваний/ жа́хом; приходя́щий в умиле́ние розчу́люваний, гото́вий розта́нути; приходя́щий в упа́док на гра́ні зане́паду; приходя́щий в я́рость ма́ло не ошалі́лий, щора́з люті́ший, розлю́чуваний; приходя́щий к вы́воду /приходя́щий к заключе́нию/ стил. перероб. роби́вши ви́сновок; приходя́щий к концу́ близьки́й до кінця́; приходя́щий к соглаше́нию ра́ди́й дійти́ зго́ди; приходя́щий к убежде́нию вже ма́йже переко́наний; приходя́щий на па́мять ра́птом воскре́слий у па́м’яті; приходя́щий на по́мощь гото́вий прийти́ на по́міч, допомого́вець; приходя́щий на сме́ну = сменяющий; приходи́вший ОКРЕМА УВАГА; приходивший вчера́ вчора́шній гість;

СКО́РОСТЬ, прибо́рная скорость шви́дкість від при́ладів; скорость при уда́ре шви́дкість уда́ру; в скорости незаба́ром; с неимове́рной скоростью як вого́нь по сухо́му.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Аж, союз – аж. („Бачили ви, як вели́ке бага́ття ки́да вого́нь аж до хмар“. – Л. Укр.).

Жар – жар, -ру, вого́нь, -гню́.

Огонь, огонек – вого́нь (род. вогню́), во́гник, -ка.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Бенгальский огонь – бенга́льський вого́нь (-гню́).

Огонь – вого́нь (-гню); • о. (в смысле света) – сві́тло; • о. бенгальский – в. бенга́льський; • о. вертящийся – в. вертки́й; • огни заградительные – в-ні засте́режні; • о. контрольный – сві́тло контро́льне; • о. маячный – с. маяко́ве; • о. мигающий – с. мигке́; • огни низовые, авио – в-ні долі́шні; • о. опознавательный – в. прикме́тний; • о. отличительный – в. відмі́тний; • о. сигнальный – в. гаслівни́й.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Блуждающий • Блуждающие звёзды – мандрівні (блукливі) зорі. • Блуждающий огонь (огонёк) – блудний (мандрівний) вогонь (вогник); блимавка; (давн.) блудило. [Десятки планів займалось у його мізку, як блудні вогники, і зараз гасли. Коцюбинський.]

Бой • Биться кулачным боем – битися навкулачки. [За це, закачавши рукави, з тобою биться буду! навкулачки! Тичина.] • Бой-баба – Див. баба. • Бой-девка – козир-дівка; зух-дівка; вогонь-дівка; вогонь, а не дівка (дівчина); відважна дівка (дівчина). [Була козир-дівка: чи на вулиці, чи у танцях, чи в дружках, чи в колядці, — усім була голова… Квітка-Основ’яненко.] • Бой-парень – зух; відважний (хвацький) хлопець. [Над зухами був зух і вуси завивав до самих аж до вух. Рильський, перекл. із Міцкевича.] • Брать с бою что – брати з бою що; брати ((з)добувати) штурмом [з] боєм) що. [Ці гольтіпаки, що зросли між гною, Права патриціїв забрали з бою. Мисик, перекл. із Бернса.] • В бою – у бою; серед бою; (давн.) в січі. [Храни вас Бог, молодята, в січі. Старицький.] • Ввязаться в бой – устряти (ув’язатися) в бій. • Вступать, вступить, идти, пойти в бой – ставати, стати, йти, піти до бою (до побою, в бій, на бій); стинатися, стятися з ким. [О, скільки лицарів задля такої дами пішло на бій, на смерть! Рильський, перекл. із Міцкевича.] • Вступать, вступить с кем в открытый бой – ставати, стати до відкритого бою; (давн. образн.) давати, дати кому поле. • Место боя – бойовище; бойове поле; місце (поле) бою; лан битви; бойовисько; (зрідка) побойовисько; поле крові; кров’яна нива; (лок.) боїще. [Зори плугами Се бойовисько… Українка. Всього бува на ниві кров’яній. Старицький.]

Вода • Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] • Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. • Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] • В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). • В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] • Вода дождевая – вода дощова; дощівка. • Вода жёсткая – тверда (різка) вода. • Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. • Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. • Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. • Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. • Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. • Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. • Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. • Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. • Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. • Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. • Вода сплошь – одним лицем вода. • Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. • Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] • Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] • Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.] • Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] • Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр. • Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. • Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. • Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] • Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. • Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. • Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] • [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. • Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). • Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. • Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. • Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] • Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. • Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] • Много воды – багато води; велика вода. • Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] • Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. • Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. • Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. • [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). • Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. • Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). • Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. • По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] • Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. • Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. • Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. • Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. • По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. • Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. • После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. • Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). • С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. • Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. • Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. • Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. • Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. • Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. • Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. • Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр.

Глубина • В глубине – у глибині; на споді (сподом). [Тим часом сподом, потай од холодної думки, ворушилась тепла, маленька і добра. Коцюбинський.] • В глубине веков – у давній давнині; у далечі віків; у глибині (у глибу) століть. • В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці); у душевній глибині. [Говорив я з ними, Не як маючий владу, а як той, Що в глибині душі провину чує. Українка. Такий образ відбивається аж на самім споді серця… Стефаник. Гандзю, давня Гандзю! Де ти? Озовися! Може, хоч де глибоко сидиш в душі — поворухни моє ти серце!.. Тобілевич.] • В глубину, глубиной – завглибшки (завглиб, навглибшки); углиб (углибшки). [Викопали яму аршинів зо два завглибшки… Ковганюк, перекл. з Шолохова. Ой, тече річка невеличка, і вшир вона не широка, і вглиб вона не глибока. Н. п.] • Во всю глубину – на всю глибочінь (глибину, глибінь). • До глубины души (книжн.) – до глибини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. [Оця нагла несподівана пригода зворушила до глибини душі старих і молодих. Кобилянська.] • Зиять глубиной – глибочіти. [Обіч глибочіло провалля. Рибак.] • Из глубины – зглибока (з глибини, з глибочини); спідсподу. [А разом з тим, десь з глибини, сочились підземні джерела і гасили вогонь. Коцюбинський.] • Из глубины веков – з далечі (з глибу) віків, століть; з безміру (з безмір’я) століть. • Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. [Щодня вони презирством викликали Зо дна душі моєї знову звіра… Українка.] • Какая глубина! – яка глибина (глибочінь, глибінь)!; що за глибина (глибочінь, глибінь)! • Не отличаться глубиной (о мыслях, знаниях…) – неглибоко сягати. • От глубины души, сердца – з усієї душі; від (з) [широкої] душі; від (з) щирого серця. [Дякую тобі з усієї душі. Кримський.] • Понять (постигнуть) глубину чего, до глубины что – збагнути (осягнути) до дна що (глибінь чого); зглибити що. [Але ж я тільки тута, На довгому темничному дозвіллі, Збагнув усю глибінь моєї ганьби і твій злочин. Українка.] • Проникать в глубину чего – засягати вглиб чого; брати зглибока що. • Сокровенная глубина души, тайники души – таємна (потаємна) глибина душі; тайник (тайники) душі.

Горе • Вот горе! – от лихо (горе)!; от лиха година! • Гложущее горе – їдуче (гризуще) горе; пекучий біль на серці. • Горе горькое – лихо тяжке; горе-скрута; горювання-бідування; гіркий світ. • Горе да и только – лихо (горе) та й годі. • Горе да море — не выпьешь до дна; горе — что море: и берегов не видно – горе — як море: ні перепливти, ні випити (ні випливти). Пр. Горе — [як] море: усього не вип’єш. Пр. Горе не кинеш у море. Пр. Горе — [як] море: пий його — не вип’єш. Пр. • Горе-мастер – гіркий (лихий) майстер; горе-майстер; (розм.) попсуй-майстер. • Горе-музыкант – горе-музика; (розм.) цигикач (зниж. цигикало). • Горе не красит – лихо (біда) нікого не красить. Пр. Біда не дуда: як стане дуть, то аж сльози йдуть. Пр. • Горе не свой брат – журба не матінка. • Горе от ума – лихо з розуму; горе (лихо) з великого розуму. • Горе охватывает – жаль (туга, журба) бере (обіймає, огортає, понімає). • Горе только одного рака красит – горе тільки рака красить. Пр. Біда красить, як кип’яток рака. Пр. • Горе-учёный, горе-профессор… – гіркий (лихий) вчений, професор…; горе-вчений, горе-професор…; біда, а не вчений, біда, а не професор… • Горю предаваться – вдаватися (вкидатися) в горе (в тугу). • Горя много, да смерть одна – смерть одна, а хвороб багато. Пр. Від горя хворість, — від хворості смерть. Пр. • Ему и горя (и горюшка) мало (разг.) – йому й байдуже(чки); йому ані гадки; йому й за вухом не свербить; а він на те й байдуже; йому дарма; мале йому горе; він ні гадки про те, на те; він і гадки (думки-гадоньки) не має; був би й горе (лихо) покотив; він не сушить собі голови [тим]. • Ещё ты перетерпишь много горя – зазнаєш ще ти багато лиха (горя); (образн.) іще ти вип’єш добру повну. • Жгучее горе – пекуча журба; живий (пекучий) жаль. • Жить с горем пополам – жити лиха (горя) прикупивши; жити, від біди тікаючи. • Изведать, претерпеть много горя – зазнати багато горя (лиха); набратися лиха (горя); випити ківш лиха; випити [добру] повну; випити чималу; скуштувати (спити) гіркої. • Мыкать горе (разг.) – [Біду] бідувати; біду тягти (терти); поневірятися; горювати; горювання приймати; горе терпіти. • На горе, на своё горе – на лихо (на безголо(і)в’я); собі на безголо(і)в’я (на лихо, на шкоду); на свою голову. • Натерпишься горя — узнаешь, как жить – біда навчить! Пр. У біді чоловік умудряється. Пр. Біда ум родить. Пр. Горе гострить розум. Пр. Навчить горе глядіть у море! Пр. Біда навчить коржі з маслом їсти. Пр. Навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Горе навчить угору дивитись. Пр. Кому біда докучить, той ся розуму научить. Пр. Біда вимучить — біда й виучить. Пр. • Не видав горя, не узнаешь и радости – не знавши біди, не знатимеш добра. Пр. Хто горя не бачив, той і щастя не зазнає. Пр. Хто горя не видав, той і щастя не зазнав. Пр. Не зазнавши горя, не знатимеш і радості. Пр. • Не годы старят, а горе; горе не молодит – старять людину не літа, а біда. Пр. Коли біда діє, голова біліє. Пр. День меркне від ночі, а чоловік — від горя. Пр. Горе натерло, нахилило. Пр. • Не знающий горя – безнапасний (безжурний). • Не зная горя – не знавши лиха (горя); лиха не знаючи; безнапасно (безжурно). • Не оберёшься горя, хлопот – лиха не обженешся (не скараскаєшся); не збудешся лиха, халепи, клопоту. • От горя бежал, да в беду попал – з дощу та під ринву. Пр. Утікав перед вовком, а впав на ведмедя. Пр. Від вовка втікав, а на ведмедя впав. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Тікав від диму, та впав у вогонь. Пр. • Помочь, пособить горю – зарадити лихові; запомогти. • После грозы вёдро, после горя радость – терпи горе — добро буде. Пр. Терпи, козаче, горе, то питимеш мед. Пр. Добро минеться — лихо буде, лихо минеться — добро буде. Пр. • Постигло горе кого – лихо (горе) впало на кого; спобігло горе кого; спіткало лихо кого. • Предотвращать, предотвратить горе – запобігати, запобігти лихові. • Приобрести, добыть, раздобыть с горем пополам что – розгорювати, розгорити що; розгорюватися на що; загорювати що. • Причинять, причинить горе кому – завдавати, завдати горя кому; (діал.) завгорювати, завгорити кому. • Своё горе — велик желвак, чужая болячка — почесушка – чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. • С горем добытый – загорьований. • С горем пополам сделать что – з тяжкою бідою зробити що. • Слезами горю не поможешь – сльозами (журбою) горя не здолаєш. Пр. Плачем лиха не виплачеш. Пр. Плачем ділу не пособиш. Пр. Журба сорочки не дасть. Пр. Журбою поля не перейдеш. Пр. Не потурай журбі: вона тебе ножем під серце, а ти їй під ніс перцю. Пр. Не журись, а за діло берись. Пр. • Случилось, приключилось горе – спобігло (спіткало) лихо кого; скоїлося (сподіялося) лихо з ким; склалося лихо кому; (розм.) сколотилося лихо в кого; (зрідка) прилучилося (іноді приключилося) лихо (горе) кому. • Стряхнуть с себя горе – покотили горе[м); (образн.) ударити (кинути) лихом об землю. • Только бы и горя – якби (коли б) тільки й лиха; (фольк.) тільки б (і) тужаночки. • Ты от горя, а горе за тобой – ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. Як піде горе зрання, то аж до смеркання. Пр. Горе, та ще й за горе зачепилось. Пр. Біда, ще й за горе зачепилась. Пр. По горе не треба йти за море — його й дома вистачає. Пр. Не шукай горя — воно само тебе знайде. Пр. Ти хочеш на гору, а лихо за ногу. Пр. • Убитый горем – пригнічений горем. • Узнать много горя – випити повну (немалу); випити повну (немалу) чарку горя (лиха). • Хлебнуть горя (разг.) – набратися (зазнати, скуштувати) лиха (біди, горя). • Чужое горе не болит – добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чужу біду руками розведу, а до своєї ума не докладу. Пр. Чужу біду з хлібом із’їм, а своєї і з калачем не ковтну. Пр. Чужу біду на воді розведу, а своїй і кінця не знайду! Пр.

Девка • Бой-девка (разг.) – козир-дівка (зух-дівка); вогонь-дівка; вогонь, а не дівчина (дівка); відважна дівчина (дівка). • Засидеться в девках (разг.) – засидітися дівкою; задівуватися; довго дівувати. • Состариться в девках (разг.) – посивіти в дівках (дівкою); (образн.) додівуватися до сивої коси (до сивого волосу, волосся, поки й коси побіліють); (образн. жарт.) на пні посивіти; на висадки зостатися (лишитися). • Уличная девка, гулящая [девка] (вульг. устар.) – повія (хльорка, паплюга, хвойда, шлюха, шльондра, лахудра, потіпаха, підтіпанка).

Дурак • Валять, ломать дурака (разг.) – дурня (дурника) строїти (клеїти), дурникувати; штукарити; штуки викидати (витинати); сміховини запускати. • Где умному горе, там дураку веселье – де розумному горе, там дурному (дурневі) сміх. Пр. Розумний плаче, а дурний сміється. Пр. • Дурак в воду кинет камень, а десять умных не вытянут – як один дурень кине камінь (сокиру) у воду, то і сто мудрих не знайдуть. Пр. Один дурень у воду закине сокиру, а десять не витягнуть. Пр. Один дурень зіпсує (напсує), що й десять розумних не поправлять. Пр. • Дурак дурака хвалит – дурень дурня хвалить. Пр. Дурень дурня вихваляє, а за що — і сам не знає. Пр. • Дурак дураком; круглый, набитый, махровый, непроходимый, несусветный дурак – дурень дурнем; бовдур бовдуром; дурний як пень (як колода, як ступа, як драний чобіт); великий дурень; несосвітенний (непроторенний, заплішений) дурень; від світа дурень; кругом дурень; туман туманом; дурний, аж крутиться; дурний, хоч об дорогу вдар; пуста макітра; такого дурня пошукати. • Дурак дураком останется – хто дурнем уродився, тому дурнем і вмерти. Пр. Як нема розуму відроду, то не буде і до гробу. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Не купити ума, як нема. Пр. Як мама не відлила, то й коваль не викує. Пр. Чого Івась не навчиться, того й Іван не буде знати. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума і посада. Пр. • Дурак красному рад (устар.) – дурному (дурневі) і лубок цяцька. Пр. Радіє, як дурень (дурний) червоній шапці. Пр. Дурний і хату спалить — так вогневі рад. Пр. • Дурак на дураке – самі дурні. • Дурака и в алтаре бьют; дураку и в алтаре нет спуску – дурного (дурних, дурня, дурнів) і в церкві б’ють. Пр. • Дурака озолоти, а он будет всё то же нести – дурний дурне й торочить. Пр. Дурному хоч кіл на голові теши, а він усе своє. Пр. Дурня хрести, а він каже «пусти». Пр. • Дурака пошлёшь, за ним сам пойдёшь – пошлеш дурного, та й сам підеш по нього. Пр. Розумного пошли — одне слово скажи, дурного пошли — три скажи, та й сам за ним піди. Пр. Пошли дурня, то й сам дурнем станеш. Пр. • Дурака учить — что мёртвого лечить – ні мерця розсмішити, ні дурня навчити. Пр. Дурного міху не надути, а дурня не навчити. Пр. Дурня навчати — мов вилами по воді писати. Пр. • Дурака хоть в ступе толки, всё останется дураком – з дурнем і в ступі не вправишся. Пр. Дурневі (з дурнем) ніде не даси ради. Пр. • Дуракам закон не писан – дурневі (дурням, дурному) закон не писаний. Пр. Дурневі ні гори, ні низу. Пр. • Дуракам счастье – дурень щастя має. Пр. За дурня доля дбає. Пр. Пошийсь у дурники, та й їж бублики. Пр. Дурень нічим ся не журить: горілку п’є і люльку курить. Пр. Дурнем бути — не дуба гнути. Пр. • Дураков не сеют, они сами родятся – дурнів не сіють, а вони самі родяться. Пр. • Дураку всё смех на уме – пізнаєш дурного по реготу. Пр. Сім літ минуло, як музика грала, а він ще й тепер скаче. Пр. Дурній Химці усе чорнобривці. Пр. • Дураку море по колено – дурному море по коліна. Пр. Дурному і гори немає. Пр. Дурному гори нема — усе низ. Пр. • Ешь, дурак, с маслом – їж, дурню, бо то з маком. Пр. • Заставь дурака Богу молиться, он и лоб расшибёт – загадай дурному Богу молитися, він і голову розіб’є. Пр. Дай дурневі товкача (макогона) — він і вікна поб’є. Пр. • Ищи дурака!; нашёл дурака! (фам.) – шукай дурня!; знайшов дурня!; аякже! • Не дурак выпить, поиграть, поухаживать (фам.) – не від того, щоб випити, пограти, позалицятися до кого (поупадати коло кого). • Оставить в дураках кого (перен. разг.) – пошити в дурні (убрати дурнем) кого; завдати дурня кому; вистригти на дурня кого. • Остаться в дураках – пошитися (убратися) в дурні (у дурники); дурнем убратися; набрати в халяви; піймати облизня; ускочити. • Свяжись с дураком, сам дураком будешь – з дурнем зчепитися — дурнем зробитися. Пр. З дурнем зайди, сам дурнем будеш. Пр. З дурнем зайдися, то й не розв’яжешся. Пр. З розумним розуму наберешся, а з дурним і останній згубиш. Пр. • С дураком пива не сваришь, а и сваришь, так не разопьёшь – з дурнем пива не звариш. Пр. З дурнем каші не звариш: або пшоно не вкипить, або вогонь не горить. Пр. • Сказать, послать, пустить… дурака кому (устар.) – дурня загинати, загнати кому; (іноді) дуркати, задуркати кого. • Смотрит дурак дураком (фам.) – дивиться як теля (як баран) на нові ворота. Пр. Дурне — аж очі йому рогом лізуть. Пр. • У дурака дурацкая и речь – пізнати дурня по мові. Пр. Дурний дурне й торочить. Пр. Дурному дурне в голові. Пр. Пізнати з мови, якої хто голови. Пр. • Умный учится, дурак учит – розумний любить учитись, дурний любить учити. Пр. • Услужливый дурак опаснее врага – нема гіршого ворога як дурний розум. Пр. Краще (лучче, ліпше) з розумним у біді, ніж з дурним в добрі. Пр. (іноді) Краще (лучче, ліпше) з розумним у пеклі, ніж (як) з дурнем у раю. Пр.

Заглохнуть • Город заглох (перен.) – місто підупало (занепало, спустіло). • Огонь заглох – вогонь погас.

Кочет • Смирную собаку и кочет бьёт – на похиле дерево і кози скачуть. Пр. Пішого сокола і ворони б’ють. Пр. Плохого (смирного) і на тім світі б’ють. Пр. На сухе дерево і вогонь паде. Пр. Через низький тин усі собаки скачуть. Пр. Хилку лозину і снігур зігне. Пр.

Малый • Без малого (разг.) – мало не; замалим не; трохи не; чи не. • Добрый малый – добрий хлопець. • За малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає). • Малая толика (разг.) – дещо (дещиця); трохи (трішечки). • Мал да удал – хоч мале, та завзяте (бистре); малий, та завзятий; малий, та смілий (сміливий). • Мал золотник, да дорог – мала штучка червінчик, а ціна велика. Пр. Маленьке, та важкеньке. Пр. (іноді) Чорний мак, та смачний. Пр. Мале щеня, та завзяте. Пр. Хоч мале, та вузлувате. Пр. Криві дрова, та добре горять. Пр. • Мал мала меньше (разг.) – Одно від (за) одного менше; сама малеча (сама дрібнота). • Он малый не промах (разг.) – він маху не дасть; він не схибить (не промахнеться); з нього (він) хлопець не дурень. • Он малым довольствуется – він задоволений малим; він удовольняється (й) малим (з малого); йому і малого доволі (досить). • От мала до велика; старый и малый; стар и мал (разг.) – від малого до великого (до старого); мале й велике; мале й старе; малі й великі (старі). • От малой искры да большой пожар – з малої іскри великий вогонь [буває]. Пр. З малої хмари та великий дощ. Пр. Хай річка й невеличка, а береги ламає. Пр. • Самое малое [сто рублей] (разг.) – щонайменше (якнайменше) [сто карбованців]. • Самый малый – найменший (щонайменший, якнайменший).

Меч • Вложить меч в ножны (перен.) – укласти меч(а) в піхви. • Дамоклов меч – дамоклів меч. • Злые языки — острый меч – гостре словечко коле сердечко. Пр. Слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Рана загоїться, але зле слово — ніколи. Пр. • Меч-кладенец – меч-гартованець; шабля-гартованка. • Меч правосудия, возмездия – меч правосуддя (правосуду, справедливості), відплати. • Огнём и мечом – вогнем і мечем. • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови (й) меч не бере. Пр. Як признався — розквитався. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. • Поднявший (взявший) меч от меча погибнет – хто підняв (узяв) меч — від меча й загине; хто мечом (хто чим) воює, від меча (від того) й гине. • Поднять (обнажить) меч (перен.) – зняти (звести) меч(а); добути (видобути, вийняти) [з піхов] меч(а). • Предать огню и мечу – пустити під вогонь і меч, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити; людей мечем посікти, а добро з (за) димом пустити; огнем спалити і кіньми стоптати. • Скрестить мечи (перен.) – схрестити мечі.

Море • Выйти в открытое море – випливти в чисте (широке) море; вийти на чисте (широке) море. • Горе что море: ни переплыть, ни вылакать – горе — море: пий його, не вип’єш [усього]. Пр. • Ждать у моря погоды (разг.) – ждати (чекати) коло (біля, край) моря (над морем) погоди (години); марно чекати (дожидати). • Житейское море (книжн. устар.) – житейське море (море життя). • Журавли за море летают, а всё одно курлы – журавлі за море літають, а свого крю-крю (а свого кур-лю) не забувають. Пр. • За морем телушка полушка, да рубль перевоз – за морем теличка копієчка, а перевезти — карбованець. Пр. Може ця річ деінде й дешева, та важко її дістати. Пр. • Капля в море (перен.) – краплина в морі. • К морю – на море; до моря. • Кто в море бывал, тот лужи не боится – хто плавав морем, тому калюжа не страшна. Пр. • Кто в море не бывал, тот и горя не видал – хто в морі не бував, той і горя не видав. Пр. Хто переплив море, той знає горе. Пр. • Найти (сыскать) на дне моря; достать со дна моря – (з)найти на дні моря (на дні морському); дістати з дна морського (з дна моря). • Не ищи моря, и в луже утонешь – не шукай моря, і в калюжі втонеш. Пр. • Не море топит, а лужа – не море топить — калюжа. Пр. • Пьяному (и) море по колено – п’яному (дурному) (і) море по коліна. Пр. П’яний і в вогонь полізе. Пр. П’яному горя немає — усе рівне. Пр. П’яному ні гори, ні низу. Пр. П’яному і коза (і кози) в золоті. Пр. • Разливанное, разливное море – як води в морі; заливне море. • Сиди у моря да жди погоды – сядь над морем, виглядай години. Пр. Жди, море, погоди. Пр. • Слезою море не наполнишь – сльозами моря не доллєш (не виповниш). Пр. • Ум за морем, а смерть за воротом (за воротами) – думка за морем, а смерть за плечима. Пр. • Хвалилась синица, что море зажжёт – нахвалялася синиця море запалити (що море запалить). Пр. Хвалилася вівця, що в неї хвіст, як у жеребця [та ніхто тому не вірив]. Пр. Роздайся, море, — жаба лізе! Пр. Хвалилася коза, що в неї хвіст довгий. Пр.

Обжигаться • Не шути с огнём — обожжёшься – не грай з вогнем, бо о(б)печешся (о(б)палишся). Пр. З вогнем не жартуй, бо то жижа. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр. • Обжёгшись на молоке, станешь дуть и на воду – хто спарився ((об)пікся) на окропі, той і на холодну воду дмухне. Пр. Хто на окропі спарився, той і на холодну (на зимну) воду дмухає. Пр. Як спаришся на молоці, то й на сироватку дмухатимеш. Пр. Обпікшись на молоці, хукатимеш і на воду. Пр. Опаришся (опечешся) на молоці, то й холодну воду студитимеш. Пр. • Около огня обожжёшься, около воды обмочишься – коло вогню ходивши, та не опектися. Пр. Коло води ходивши, не можна, щоб не замочитися. Пр.

Огонь • Беглый огонь (воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь. • Бежать как от огня – тікати як від вогню (пожежі). • Бояться как огня кого-, чего-либо – боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого. • В огонь и в воду (готов, пойду…) – у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]… • Высекать, высечь огонь – кресати [вогонь], викресати [вогню]. • Глаза горят огнём у кого-либо – очі горять, як жар, у кого, кому. • Горит как в огне кто-либо – горить як у вогні (як жар) хто. • Девушка-огонь – дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.] • Днём с огнём не сыщешь – і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр. • Дом сразу был охвачен огнём – будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям). • Зажигать, зажечь огонь (огни) – світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.] • Играть (шутить, шалить) с огнём – гратися (жартувати) з вогнем. • Из огня да в полымя – з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр. • Меж двух огней (разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр. • Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр. • Огнём и мечом (книжн.) – [З] огнем і мечем. • Огня взаймы не выпросишь – (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш. • Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути. • Предавать, предать огню и мечу (книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем. • Прошёл огонь и воду [и медные трубы] – пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.] • Сидеть при огне – сидіти при світлі. • С огнём не шути (перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй). • С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься – з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр. • Солома с огнём не дружит (не улежится) – не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.

Предавать • Предавать, предать забвению что (торж.) – пускати, пустити в непам’ять (іноді у запомин) що; забувати, забути що. • Предавать, предать земле кого, что (книжн. торж.) – віддавати, віддати землі кого, що; ховати, поховати кого, що. • Предавать, предать огню что – пускати, пустити на вогонь що; пустити за (з) димом що; палити, спалити що. • Предавать, предать проклятию кого – класти, покласти прокляття (клятьбу) на кого; проклинати, проклясти кого. • Предавать, предать пытке кого – віддавати, віддати на тортури (на муки) кого. • Предавать смерти, мукам, казни кого – віддавати, віддати (завдавати, завдати) на смерть, на муки, на страту кого; страчувати, стратити кого; карати, скарати на смерть (застар. на горло) кого; смерть заподіяти кому. • Предавать, предать суду кого – віддавати, віддати під суд (до суду) кого. • Предать огню и мечу что – знищити вогнем і мечем що; на поталу вогневі і мечеві віддати що; пустити на вогонь і під меч покласти що; (іноді) вогнем спалити і кіньми потоптати що. • Предать себя воле Божьей (устар.) – здатися (спуститися) на волю (на ласку) Божу. • Предать смертной казни кого – скарати (покарати) на смерть (смертю, застар. на горло) кого; на смертну кару завдати кого; стратити кого.

Прометеев • Прометеев огонь – прометеїв (в)огонь.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

ого́нь 1. вого́нь,-гню́ 2. сві́тло,-ла (освітлення) о. блужда́ющий вого́нь блука́вий [блукли́вий] о. вертя́щийся вого́нь вертки́й о. мига́ющий вого́нь мига́льний [миготли́вий] о. опознава́тельный вого́нь розпізнава́льний о. сигна́льный вого́нь сигна́льний

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Вого́нь, -гню́ – огонь.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Пожар – поже́жа, пожа́р (-ру); звонить на пожар – дзвонити на поже́жу, вого́нь вістити; при возникновении пожара – коли виника́є (виникла, виникне) поже́жа.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Добре вогонь горить, як є чим підпалить. 6. Де грім гуде, там мокне щось (мокне - пожежа). 7. Не було снігу, не було й сліду; став сніг, став і слід. 8. Якби все вовк лежав, то вже б досі і здох.Поживем - увидим. — 1. Поживеш дальше, так побачиш більше. 2. Що було, то бачили, а що буде, то побачимо. 3. З посміху люди бувають.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

вого́нь, вогню́, -гне́ві, -не́м, частіше ого́нь, огню́, огне́ві, -не́м; огні́, огні́в

ого́нь, огню́, -не́ві, -не́м, на -ні́; огні́, огні́в; рідше вого́нь, вогню́

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Во́гничок, -чка, м. Ум. отъ вого́нь.

Вого́ник, -ка, м. Огонекъ. Ум. отъ вого́нь.

Вого́нь, -гню́, м. = Огонь. З вогню та в поломінь. Ном. Хоч вогню до нього прикладай (запекле таке). Ном. № 2644. Коли Бог не годить, то й вогонь не горить. Ном. № 15. Викресати вогню. Ум. Во́гник, во́гничок, вого́ник. У лісі вогоник блима. Мнж. 147.

Заку́рюватися, -рююся, -єшся, сов. в. закури́тися, -рю́ся, -ришся, гл. 1) Начинать, начать дымить, задымиться. Занялась хата, перекинуло вогонь на другу, — он уже й та закурилася. Бода́й тобі закури́лось. Бранное пожеланіе пожара. Що не по їх, зараз: «щоб і подзвонилось, щоб і закурилось». Г. Барв. 438. 2) Закуриваться, закуриться. Ніяк не закурюється люлька, — тютюн вохкий. 3) Закапчиваться, закоптиться, потемнѣть отъ дыму. Увесь дім закуривсь і почорнів од диму. Стор. МПр. Огнище розложив таке, що аж небо закурилось, аж до Бога дим дойшов. Драг. 17. 4) Начинать, начать пылить, запылить. Не жаль мені доріженьки, що закурилася. Гогорится также и о снѣгѣ. От схопилась хуртовина, закурилася долина. Щог. В. 30. 5) Запыливаться, запылиться, покрыться пылью.

Заступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. заступи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Закрывать, закрыть, становиться между. Рада б зірка зійти, чорна хмара заступає. Мет. 81. То не чорнії хмари ясне сонце заступали. Макс. (1849), 80. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку, — сира земелька заступила оченька, прилягла мі ручку. О. 1862. IV. 40. Люде б сонце заступили, як би мали силу. Шевч. 80. Так мені світ і заступило. 2) Занимать, занять, преграждать, преградить (дорогу). Де не візьметься вогонь, — увесь шлях заступив. Рудч. Ск. II. 75. Йому калина дорогу заступила. О. 1862. IV. 27. А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Чуб. V. 248. 3) Заходить, зайти за что. Як хто їде, або йде було мимо, то він заступить за, коморю, чи за двері, щоб не здоровкатись. Г. Барв. 160. Шкода від нас за мури заступати, на козаків гармати риштувати. К. ЦН. 174. 4) Начинаться, начаться (о днѣ и пр.). Заступало свято, настав багатий вечір. Мир. Пов. І. 136. 5) Вступать, вступить (въ должность). Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Грин. II. 245. 6) Замѣнять, замѣнить, замѣщать, замѣстить. 7) Защищать, защитить. Мил. 196. Хто мене (без матері) буде тепер заступать? Мил. 201. Було б кому заступити дочку від силоміття. Г. Барв. 509. Заступи мене, Боже, при лихій годині! Заступи, Господи, заборони хрестінську худібку. Шух. І. 192.

И́скра, -ри, ж. Искра. З малої искри великий вогонь буває. Ном. Палкий як искра. Мкр. Н. 12. Ум. И́скорка.

Іма́тися, іма́юся, -єшся, сов. в. іми́тися, іму́ся, іме́шся, гл. 1) Ловиться; держаться; браться. Імайся, рибко, велика й маленька. Ном. № 1650. Мокрого поліна вогонь не йметься. Посл. Хотіли го спалити, але огень не ймавсі тіла. Гн. І. 124. Куля го ся не імат. Гн. І. 36. 2) То-же, что и займа́тися, заня́тися, — загораться, загорѣться. Тот му верг у полу вогня три рази, тот відтам пустився іти, вітер як подув, імилося на нім шматя, сірак і не доніс домів, згорів. Гн. II. 14.

Коло́ти, -лю, -леш, одн. в. кольну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Колоть. В серце коле. Шевч. Голкою колов. Піде вогонь од ноги по тілу, — кольне аж у голові. Левиц. 2) Бодать. Рогата скотина вдасться, то всіх коле. Ном. Коли б свині роги, то б усіх поколола. Посл. 3) Убивать, закалывать. (Гайдамаки) прибігли туди, давай колоть орендаря і всіх жидів. ЗОЮР. 4) Рѣзать (свиней). 5) Раскалывать. Тріски колоти.

Ліни́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. = Лінуватися. При готовій колоді не лінись вогонь класти. Ном. № 4623.

Перегорта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. перегорну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Переворачивать, перевернуть на другую сторону. 2) Перелистывать, перелистать. Левиц. Пов. 225, 267. Перегорнув усю книгу, — не знайшов. 3) Мѣшать, помѣшать въ печи. Перегорнув у печі вогонь. Ком. II. 50.

Перехо́вуватися, -вуюся, -єшся, сов. в. перехова́тися, -ва́юся, -єшся, гл. 1) Прятаться, спрятаться, укрыться на извѣстное время. Скільки раз вона переховувалась по чужих хатах, по клунях, поки в йому було не простигне той пекельний вогонь. Левиц. Пов. 106. 2) Сохраняться, сохраниться. Я таки й чував про старого Филона, що в його старосвіщина переховується. Г. Барв. 181.

Піджо́га, -ги, ж. 1) = Підпал. Без піджоги і вогонь не горить. Ном. № 3298. 2) Подстрекательство. Як би не було піджоги, то я з батьком жив би добре. Рк. Левиц. Товаришки потішають та піджоги дають. Св. Л. 94.

Підпа́лювати, -люю, -єш, сов. в. підпали́ти, -лю́, -лиш, гл. Поджигать, поджечь; растапливать, растопить. Добре вогонь горить, як є чим підпалити. Ном. Підпалили сосну від споду до верху. Чуб. V. 394. Підпалив у печі, гріє окропи. Рудч. Ск. І. 137.

Поди́на, -ни, ж. Низменная мѣстность, иногда заливаемая водой. Ой вийду я на могилу та погляну на подину: на подині вогонь горить, коло вогню турок сидить. Нп.

Пригаша́ти, -ша́ю, -єш, сов. в. пригаси́ти, -шу́, -сиш, гл. Пригашивать, пригасить, притушить. Пригашують трохи вогонь. Дещо.

Роздима́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. розду́ти, розідму́, -меш, гл. Раздувать, раздуть. Було те Запорожжя як у горні искра: який хоч, такий і розідми з неї огонь. К. ЧР. 88. Роздимають його (вогонь) великими шкуратяними міхами. Дещо. Пику аж роздуло. Кв. II. 334.

Сірча́стий, -а, -е. Сѣрнистый. Жадної ж там не матимеш помочі, де сірчастий вогонь заливає вочі. Чуб. III. 17.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Ирше́[и́]ний, -а, -е. Крещеный. Тепер маємо живий вогонь, а доки ме він горіти, ні звір, ні сила нечиста не озьмеся маржини та й нас иршених. Коцюб. «Тіні».

Кропи́ло, -ла, с. *2) Кузнечная кисть. Ще є в кузні кропило, те, що вогонь гасити. Крим.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Автоматический, -ки — автомати́чний, -но; А. пушка — автомати́чна пу́шка; А. огонь — автомати́чний вого́нь; А. оружие — автомати́чна збро́я.

*Адский — пеке́льний; А. машина — пеке́льна маши́на; А. огонь — пеке́льний вого́нь.

*Артиллерийский — артилері́йний, гарма́тний; А-я панорама — артилері́йна панора́ма; А. подготовка — артиле́рійна підгото́ва; А-ая разведка — артилері́йна ро́звідка; А-ая часть — гарма́тна части́на; А-ая школа — гарма́тна шко́ла; А-ский огонь — гарма́тний вого́нь; А-ский парк — артилері́йний парк; А-ский полк — гарма́тний полк; А-ское довольствие — артилері́йне постача́ння.

*Батарея — батері́я, -рі́ї; Б. аккумуляторная — батері́я акумуля́торна; Б. гаубичная — га́вбична батері́я; Б. горная — батері́я гі́рська; Б. замаскированная — батері́я замаско́вана; Б. конная — батері́я кі́нна; Б. ложная — батері́я фальши́ва; Б. тяжелая — батері́я важка́; „Батареею (орудиями), правое (левое), огонь“ — „Батері́єю (гарматами), права (лі́ва), вого́нь“.

*Беглый — утіка́ч, -ча́; побі́жний; Б. осмотр — побі́жний о́гляд, -ду; Б. огонь — перебі́жний вого́нь.

*Ближний, ближайший — бли́зький, найбли́жчий; Б. бой — бли́зьки́й бій; Б. дистанция — близька́ диста́нція; Б. огонь — бли́зьки́й вого́нь; Б. от’езд — бли́зьки́й від’ї́зд; Б. разведка — бли́зька́ ро́звідка.

*Групповой — групови́й; Г. бой — групови́й бій; Г. огонь — групови́й вого́нь; Г. цель — групова́ ціль.

*Дальний — дале́кий, да́льній; Д. дистанция — да́льня диста́нція; Д. огонь — дале́кий вого́нь; Д. от’езд — дале́кий від’ї́зд; Д. разведка — да́льня ро́звідка.

*Действительный — ді́йсний; Д. военная служба — ді́йсна військо́ва́ слу́жба; Д. дальность — ді́йсна дале́кість; Д. огонь — ді́йсний вого́нь.

*Заградительный — засло́нний; 3. огонь — засло́нний вого́нь; 3. полоса — засло́нна сму́га.

*Залп — ви́пал, -лу; дать 3. — да́ти ви́пал; „Залпами пли“ — „Ви́палами пали́“; Залповый огонь — вого́нь ви́палом.

*Комбинированный — комбіно́ваний; К. вечер — комбіно́вана вечі́рка; К. гусенично-колесный ход — комбіно́ваний плазуно́во-колі́сний хід; К. огонь — комбіно́ваний вого́нь; К. порядок — комбіно́ваний поря́док.

*Косоприцельный огонь — навскі́сний вого́нь.

*Меткий — влу́чний; М. огонь — влу́чний вого́нь.

*Мощный — міцни́й, ду́жий; М. огонь — ду́жий вого́нь.

*Навесный — зви́слий; Н. огонь — зви́слий вого́нь; Н. стрельба — зви́сле стріля́ння; Н траектория — зви́сла траєкто́рія.

*Огонь — вого́нь, вогню́; „Огонь“ — „Вого́нь“; О. автоматический — автомати́чний вого́нь; О. артиллерийский — гарма́тний вого́нь; О. беглый — перебі́жний вого́нь; О. ближний — бли́зький вого́нь; О. вести — стріля́ти; вид огня — рід огню́; О. групповой — групови́й вого́нь; О. дальний — дале́кий вого́нь; О. действительный — ді́йсний вого́нь; О. заградительный — засло́нний вого́нь; О. комбинированный — комбіно́ваний вого́нь; О. косоприцельный — навскі́сний вого́нь; линия О. — лінія вогню́; меткий О. — влу́чний вого́нь; меткость О. — влу́чність вогню́; напряженность О. — напру́женість вогню́; О. навесный — зви́слий вого́нь; О. непрерывный — безупи́нний вого́нь; О. одиночный — вого́нь пооди́нчий: О. перекидной — переки́дний вого́нь; О. перекрестный — перехре́сний вого́нь; О. с рассеиванием — вого́нь із ро́зсівом; О. редкий — рі́дкий вого́нь; ведение О. — прова́дження вогню́; возобновление О. — відно́влення вогню́; открытие О. — розпочина́ння вогню́; перенос О. — перене́сення вогню́; перерыв О. — перерива́ння вогню́; прекращение О. — припи́нення вогню́; развить огонь — зміцни́ти вого́нь; О. скачками вперед — вого́нь ско́ками напере́д; разделение О. — по́діл вогню́; распределение огня — розпо́діл вогню́; сосредоточение огня — зосере́дження вогню́; управленце О-нем — керува́ння вогне́м; О. фланговый — фланкови́й ого́нь; О. фронтальный — фронта́льний вого́нь.

Один — один, сам; „Одна очередь (две очереди), беглый огонь“ — „Одна́ черга́ (дві черги́), перебі́жний вого́нь“; „Одними руками коли“ — „Сами́ми рука́ми коли“.

*Очередь — че́рга́, -ги́; О. батарейная — батері́йна че́рга́; вне очереди — по-за черго́ю; „Очередь — огонь“ — „Черга́ — вого́нь“.

*Прекращать, -ся, прекратить, -ся — припиня́ти, -ся, припиня́ти, -ся; „Прекратить огонь“ — „Припини́ти вого́нь“.

*Развивать, развить — розвива́ти, розви́нути; розгорта́ти, розгорну́ти; Р. огонь — зміцня́ти, зміцнити вого́нь.

*Разделять, разделить — розділя́ти, розділи́ти, розподіля́ти, розподіли́ти; „Разделить огонь от такого то орудия“ — „Розділити вого́нь від такої ось гарма́ти“.

С, со — з, із, зі, ізі; „С выпадом коли“ — „Із ви́падом коли́“; „С дороги вправо (влево, в стороны)“ — „з шляху́ впра́во (влі́во в бік) зійди́“; „С колена пулеметный окоп“ — „3 колі́на кулеме́тний ша́нець“; „С рассеиванием огонь (очередь)“ — „із розсі́юванням вого́нь (черга́)“.

*Сигнальный — гаслови́й; С. вереска — гаслови́й мо́туз; С. огонь — гасловий во́гонь; С. ракета — гаслова́ раке́та; С. рожок — гаслови́й ріжо́к; С. труба — су́рма.

*Соединять, соединить — злуча́ти, злучи́ти, сполуча́ти, сполучи́ти; з’є́днувати, з’сдна́ти; „Соединить огонь“ — „злучи́ти вого́нь“.

*Сочетать — злуча́ти, сполуча́ти; Сочетающие огонь — що сполуча́ють вого́нь.

*Ураганный — урага́нний; У. огонь — урага́нний вого́нь.

*Фланговый — фланкови́й; Ф. движение — фланкови́й рух; Ф. марш — фланкови́й рух; Ф. огонь фланкови́й вого́нь; Ф. охранение — фланкова́ охоро́на.

*Фронтальный — фронта́льний; Ф. атака — фронта́льна ата́ка; Ф. движение — фронта́льний рух; Ф. линия — фронта́льна лі́нія; Ф. огонь — фронта́льний вого́нь; Ф. охранение — фронта́льна охоро́на.

*Частый, -то — ча́стий, -то; густи́й, -то; Частый огонь — густи́й вого́нь.

*Шквальный огонь — вого́нь шква́льний.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Coronaria Schaeffer [=Lychnis L. pro parte] — бу́зьків вого́нь; корона́рія (Ру, Оп).

Coronaria coriacea Schischkin & Gorschk. [=Lychnis coronaria (L.) Desr.] — бу́зьків вого́нь оксами́тний; корона́рія шкіря́ста (Ру, Оп).

Coronaria flos-cuculi (L.) A.Braun [=Lychnis flos-cuculi L.] — бу́зьків вого́нь звича́йний; корона́рія зозу́ляча (Ру, Оп).

Erodium cicutarium (L.) L’Hér — грабельки́ звича́йні (Сл, Ру, Оп), бу́ськи́ (Оп; Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн, Мн2, Шм, Шс, Сл, Mk — ЗАГ); бузьочник звичайний (Вх2), бу́зьочник (бу́сьочник) пірнатоли́стий (Вх6, Мл), грабельки́ цику́тові (Ру); аїстник (Ln, Шс — СТ), бузьочки (Вх — ВЛ), бузьо́чок (Гр), бу́слики (Рм — ПЦ), вогонь бузьків (Ос — ВЛ), гира (Км), грабельки (Mj, Шс, Сл — СД, СТ, ПД), гребельки (Км), гребениця (Ан — СД), гре(и)бенки (Сл, Км), іголка (Hl — БУ), корт (См), косарі (Вх — ВЛ), носики журавлині (Мн2, Mk — ПД), по-чому-збіжжє (Вх — ДС), чорногузики (Сл — СД).

Lychnis flos-cuculi L. — зірки́ бу́зьків вого́нь; бу́зьків вого́нь (Сл; Дми, Коб, Нес, Сва — ВЛ, ДС, БО), зозу́лин цвіт (Ру, Оп; Коб — ГЦ), яснове́ць бу́зьків ого́(е́)нь (Вх1, Вх6, Мл); боця́нки (Ан, Ів), братики (Ос — ВЛ), бурчик (Км), воге́нь бу́щечий (Он — БО), воло́шка дрібна́ (Коб — БО), горицвіт (См — ПД), дрема (Чн, Шм — СЛ), дрімавни́к (Коб — БО), зірни́чки (Коб — БО), зозу́ляча пшени́ця (Пч — ЗК), кали́на (Коб — ГЦ), кашка (Вх — ДС), ка́шка черво́на (Вх, Ду — ДС), кашкадь (Км), когутики (Км), коси́ця зозу́ляча (Пч — ЗК), куколь (Км), кукольок (Ан), кукушкин цвіт (Сл), маточник (Ос — ВЛ), оге́нь бу́зьків (Вх, Жл — ДС), огник (См — ПД), огонь бузьків (Mk — ПД), папірки́ (Дми — ДС), при́вертень (Коб — ГЦ), решевник (Ан — ПС), розофіоль (Ан), смі́лка(и) (Пс, Mj, Ум, Ів — ПД), смо́лка (Рг1, Ан, Сл, Рм — ПЦ), фірлєтка (Км), череви́чки (Ум, Ів), череви́чки черепа́шині (Ан, Ів — ВЛ), ясновець (Км).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

бригади́рка, бригади́рок; ч. бригади́р керівниця виробничої бригади. [«У всіх святкові та вихідні для відпочинку, а ми працюємо», – зауважує бригадирка Марія Юрчук. (tva.ua, 17.05.2021). Як розповіла Суспільному бригадирка команди Ольга Толстова, дерева саджають навесні, восени та у дощову погоду. (Суспільне, 14.04.2021). Бригадирка слюсарів ДОГРМ та С ПрАТ «Кременчукгаз» Людмила Браславець вважає, що секретом молодості є постійний рух і улюблені квіти. (kgaz.com.ua, 12.03.2021). Бригадирка. Таких, як вона зазвичай називають «жінка-вогонь». Катерина Ткаченко – «асфальтоукладчица» і 2010 про неї дізналася вся країна. (СТБ: Вікна-новини, 08.03.2019).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 92 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 234 – розм.

пласту́нка, пласту́нок; ч. пласту́н членкиня Пласту. [Пластунка Божка розпалила вогонь у каміні за одну хвилину. (Галина Вдовиченко «Бора», 2011). Наближались Гарміш-Партенкірхен, а тоді – Мітенвальд, де байройтських пластунів і пластунок привітав рясний дощ. (Свобода, 26.10.2007). Двоє старшеньких з них уже пластунки, і вони он там пускають човники по воді. (Софія Парфанович «Чарівна діброва», 1964). І єпископ Платон зі своїми гарненькими, милими дочками пластункою Ганнусею й Лесею <…> (Улас Самчук «Плянета ДіПі: нотатки й листи», 1948). До того часу батьки наших пластунок і пластунів нічого й чути не хотіли про прогулянку. (Михайло Горбовий «Гуцули у Визвольній боротьбі. Спогади січового стрільця Михайла Горбового», 1931). Обласний інструкторський табір пластунок на Соколі. (Молоде життя: Часопис українського Пласту, 15.03.1929).]

фа́єрниця, фа́єрниць; ч. фа́єрник жонглерка вогнем. [«У нас є відповідальна людина, яка контролює вогонь. Коли ж відбувається масштабне фаєр-шоу, як-от фестиваль, потрібні пожежний автомобіль, охорона чи поліція, спеціальна огорожа», – зазначає головна хмельницька фаєрниця. (proskuriv.khm.gov.ua, 01.08.2019). Та на весь Майдан із вогнем лише фаєрниця Христина. (СТБ: Вікна-новини, 08.11.2010).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 553.

хокеї́стка, хокеї́сток, гокеї́стка, гокеї́сток; ч. хокеї́ст, гокеї́ст гравчиня в хокей. [«Бо ми – одна команда, і це наша спільна перемога», – розповідає хокеїстка. (Радіо Свобода, 08.03.2019). Натомість, до складу делегації ввійдуть лесбійки — легендарна тенісистка Біллі Джон Кінґ і гокеїстка Кейтлін Кехов. (meest-online.com, 17.05.2016). Хокеїстки бориспільського “Колоса” у Барселоні здобули срібні нагороди 41 Кубка Європи. (Високий замок, 2004). Сходами, до підніжжя чаші, вогонь пронесли спортсменка з гірського лещатарства Пікабо Стріт і гокеїстка Кемі Гренато <…> (Свобода, № 7, 15.02.2002). В півфіналі вони взяли гору над хокеїстками ФРН – 2:1 <…> (Київська правда, 1987).]

щедрівни́ця, щедрівни́ць; ч. щедрівни́к та, хто щедрує, ходить щедрувати. [Щедрик, щедрик, щедрівниця, добра з маслом паляниця (Вікторія Черевченко «Вербальні знаки етнокультури в українському дитячому фольклорі»: дисертація, 2015). <…> упоравшись по господарству, сидять на лавах, за столом та біля лежанки, в якій весело гоготить вогонь, і ждуть щедрівників та щедрівниць. (Володимир Малик «Таємний посол», 1971).] див.: щедрува́льниця Словник української мови: в 11 томах, Т. 11, 1980, с. 578. Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Гудѣ́ть = гудїти, густи́, (про вогонь) — гоготїти, гуготїти, (глухо або здалека) — стугонїти, (з гурчанням) — гурча́ти, хурча́ти. — І шумить, і гуде, дрібен дощик іде. н. п. — Пічку так затопили, що аж гоготить. С. З. — Стугонить Днїпро по скелях, бєть ся об пороги. В. Щ. — Хурчить, як дзиґа, як веретено. н. пр.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)