Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 63 статті

Шукати «вояк*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Бое́ц – боє́ць (р. бійця́), войовни́к, бойовни́к, воя́ка, руба́ка; (кулачный) – перебі́єць (р. -бі́йця), кула́чник; прит. прил. бойовни́чий.

Верё́вочный – шво́рковий, мотузко́вий, шнурови́й, вері́вча́ний, вері́вчатий, вірьо́вчатий, верев’я́ний. [Мотузя́ний пас. Воя́ки лі́зуть на му́ри, закида́ючи шнурові́ драби́ни (Л. Україн.)].

Во́ин – во́їн (мн. -во́ї), вояк, (фамильяр.) воя́ка, (соб.) воя́цтво.

Во́инов – во́їнів, воякі́в (р. -ового).

Гри́дин (стар.) – гридь (р. -дя), гри́дній воя́к (сердю́к).

Доспе́шник – збро́йний воя́к, збройови́к.

Запра́шивать, запроси́ть – 1) (просить слишком дорого) пра́вити, заправля́ти и (реже) запра́влювати, запра́вити, (диал.) ґе[а]рува́ти, заґе[а]ро́вувати, заґе[а]рува́ти, гну́ти, загну́ти, гили́ти, загили́ти з ко́го за що, скі́льки, що. [Пра́влять за все, як за рі́дного ба́тька (М. Вовч.). Кра́мар запра́вить з те́бе вде́сятеро (Кониськ.). Яку́ він ціну́ загили́в за чо́боти? (Звин.). До́рого ґеру́є за вола́ (Мнж.). Заґерува́в ти з йо́го бага́то (Лохв. п.). Гне, як ду́рень за ба́тька (Приказка)]. • -вать слишком много (образно) – пра́вити як за (рі́дного) ба́тька (Номис), як за вола́; 2) кого (зазывать, приглашать) – запро́шувати, запроси́ти, запро́хувати, запроха́ти, заклика́ти, закли́кати кого́; 3) (спрашивать) запи́тувати, запита́ти кого́. [А хто-ж були́ ті вояки́, що їх зібра́в під пра́пор свій Спарта́к? – запи́тує а́вторка (Єфр.)]; 4) (делать оффиц. запрос на бумаге) запи́тувати, запита́ти листо́вно кого́ про ко́го, про що; 5) (просить усиленно) блага́ти кого́. • Запро́шенный – запра́влений, (диал.) заґе[а]ро́ваний; запро́шений, закли́каний; запи́таний.

Кавале́р – 1) (молодой человек) кава́лір (-ліра) и кава́ле́р (-ле́ра). [Хо́дить з кава́ліром на прохо́дки (Звин.)]. • Дамский -ле́р – да́мський кава́лір, (ухаживатель) зальо́тник, (диал.) лабу́сь (-ся́), (вульг.) ба́бський пра́зник. • Настоящий -ле́р – ли́цар (-ря). • Неизменный -ле́р – ві́рний кава́лір. • -ле́ры (собир.) – кавале́[і́]рство, кавале́рія, (насмешл.) кавалірня́; 2) (пожалованный орденом) кавале́р; 3) (прозвище солдата) воя́к (-ка́), (служивый) слу́жба. [Яко́го ще тобі́ тре́ба? Чим не воя́к! (Стор.)]. • -ле́ры! – вояки́! • Славные -ле́ры – сла́вне воя́цтво.

Ле́стница – 1) (приставная, переносная) драби́на, (диал.) дра́ба, стра́мина. [Він спусти́вся з гори́ща через одну́, через дві щабли́ни, а з полови́ни драби́ни зіско́чив на зе́млю (М. Левиц.)]. • Верёвочная -ца – шнурова́, мотузя́на, мотузко́ва драби́на. [Вояки́ лі́зуть на сті́ни, закида́ючи шнурові́ драби́ни (Л. Укр.)]. • Пожарная -ца – пожа́рна (поже́жна) драби́на. • Взбираться, взобраться по -це – вила́зити, ви́лізти, зла́зити, злі́зти, бра́тися, ви́братися, видира́тися, ви́дертися драби́ною (по драби́ні). • Спускаться, спуститься по -це – спуска́тися, спусти́тися драби́ною (по драби́ні); 2) (неподвижная с широкими ступеньками) схо́ди (-дів), (поменьше) схі́дці (-ців), (попроще) сту́панка. [Храмові́ широ́кі схо́ди, а по них і вниз і вго́ру су́нуть ти́сячні юрби́ (Крим.). Ста́ли спуска́тися сту́панкою на́че в льох (Свидн.)]. • Винтовая, витая, башенная -ца – ґвинтові́ (кру́чені) схо́ди. • Деревянная, каменная -ца – дерев’я́ні, ка́м’яні́ (камі́нні) схо́ди. • Парадная (чистая), чёрная -ца – пара́дні (пере́дні), зати́льні (чо́рні, кухе́нні) схо́ди. • Потайная -ца – потайні́ схо́ди. • Всходить, взойти, подниматься, подняться по -це наверх – іти́, схо́дити (зіхо́дити), зійти́, бра́тися, ви́братися, здійма́тися, зня́тися схо́дами (по схо́дах) вго́ру. [Си́ли не було́ на́віть на те, щоб зійти́ по схо́дах у «Просві́ту» (Грінч.)]. • Сходить, сойти, спускаться, спуститься по -це вниз – іти́, схо́дити, зійти́, спуска́тися, спусти́тися схо́дами (по схо́дах) вниз; 3) (скала) ска́ля. • Иерархическая -ца – ієрархі́чна ска́ля. • -ца наказаний – ска́ля кар, ка́рна ска́ля; 4) анат. Барабанная -ца – бубонце́ві схо́ди.

Молоде́ц – 1) (юноша, парень) молоде́ць (-дця́), юна́к (-ка́), хло́пець (-пця); (холостяк) па́рубок (-бка). • Эй, -де́ц, поди-ка сюда – гей, хло́пче (моло́дче, коза́че), підійди́-но сюди́; 2) см. Мало́й; 3) (дока, расторопный человек) молоде́ць, ма́йстер (-тра), ко́зир (-ря), зух (-ха). • Он на всё -де́ц – він на все ма́йстер; 4) Мо́лоде́ц (хват, удалец) – (хло́пець-)молоде́ць (-дця́), коза́к, юна́к, зух, зух-хва́т, бодра́к (-ка), (диал.) леве́нець (-нця), ле́ґінь (-ня), (перен.) ли́цар, ко́зир, ум. моло́дчик, козаче́нько, леве́нчик. [Так от яки́й він ли́цар? Молоде́ць на ове́ць, а як на молодця́, сам війця́ (Еварн.). І стари́й запла́кав, як поба́чив на коне́ві тако́го юнака́ (Шевч.). Ой, козаче́ньку, леве́нцю! (Чуб. V). Дали́ мені́ капелю́х, уже тепе́р воя́к-зух (Головац.). Я з чолові́ком спимо́ в ха́ті, а мої́ бодраки́ в сі́нях на хо́лоді сплять (Звин.)]. • Добрый -дец (зв. п.) – коза́че-моло́дче, хло́пче-моло́дче, сла́вний коза́че, (диал.) коза́че-леве́нче. • Разудалый, добрый -дец – сла́вний коза́к (юна́к, леве́нець), до́брий молоде́ць. • Разудалы добры -цы – сла́вні хло́пці, сла́вні моло́дці, хло́пці-моло́дці́, сла́вне коза́цтво (юна́цтво), сла́вні козаки́ (юнаки́), (только в обращении) пано́ве-моло́дці́. [Гей, чого́ хло́пці, сла́вні моло́дці, чого́ смутні́, невесе́лі? (Пісня). Од нас, козаки́, од нас, юнаки́, ні оди́н ляшо́к не скри́вся (ЗОЮР II). Не в Сино́пу, ота́мани, пано́ве-моло́дці, а у Ца́рград до султа́на пої́демо в го́сті (Шевч.)]. • -дцы-ребята! – молодці́-хло́пці! • Такой -де́ц, что глядеть любо – таки́й молоде́ць (коза́к), що лю́бо гля́нути (подиви́тися). • Он вёл себя -цо́м – він пово́дився як коза́к (по-коза́цькому, по-молоде́цькому). • -де́ц к -дцу́, -дцы́ на подбор – одни́м лице́м молодці́, молоде́ць до молодця́. [Тим ча́сом Бура́н усти́г добра́ти ще де́сять охо́чих, одни́м лице́м молодці́в (Корол.)]. • Ай да -дец! – от так молоде́ць! от коза́к! • Молоде́ц девка – ко́зир-ді́вка.

Нае́[ё́]мник – 1) (батрак и перен.) на́ймит (-та), на́йма́нець (-нця), нає́мник, ум. наймито́к (-тка́), ласк. наймито́чок (-чка), на́ймитонько (-ка, м. р.), ув. наймити́ще, наймитю́га, (пренебр.) наймитчу́к (-ка́), наймитча́ (-ча́ти). [Як це ста́лося, що вона́ пішла́ за ньо́го, ві́чного на́ймита, і до́сі не зна́є (Коцюб.). В одні́й кімна́ті спа́ли й свої́ лю́ди й нає́мники (Кам’янеч.)]; 2) (солдат) нає́мник, на́йма́нець (-нця), нає́мний (на́йня́тий, платни́й) солда́т (-та), нає́мний и т. п. воя́к (-ка́), на́ймит-воя́к (Л. Укр.).

Недостава́ть, безл. гл. – нестава́ти, невистача́ти чого́ кому́, чому́, в чо́му, (чаще зап.) бракува́ти кого́, чого́ и (редко) бра́кнути чого́ кому́ и (реже) в ко́го, чому́, в чо́му, (при отрицании ещё, гал.) хибува́ти и хи́бнути чого́, кого́ кому́; срв. Нехвата́ть. [I чого́ їм нестає́! (Звин.). Невистача́є двох копі́йок (Київщ.). Село́ чимале́, але́ яке́сь невесе́ле: дере́в браку́є (Кониськ.). Як рости́нам браку́є життя́ в во́гкій тьмі, так обо́м нам браку́є просто́ра (Л. Укр.). Дівча́т у нас браку́є, а хло́пців си́ла (Сл. Левч.). Коли́ в те́бе браку́є того́ насі́ння, пози́ч його́ (Стор.). В їх мі́сті браку́є до́брих адвока́тів (Грінч.). Лічи́ла ра́нком ві́йсько, і бага́то найкра́щих воякі́в у ньо́му бракува́ло (Л. Укр.). Бра́кне копі́йки (Сл. Гр.). Не бра́кло Охрі́мові розва́ги (М. Вовч.). Не бага́то йому́ хибува́ло, аби́ всі хати́ обчита́ти (Стефаник). Йому́ ніко́ли слів не хи́бло (Франко)]. • Чего тебе -таё́т? – чого́ тобі́ нестає́? чого́ тобі́ недоста́ча? (Звин.). • -таё́т двух рублей до полной суммы – нестає́ (невистача́є) два карбо́ванці (двох карбо́ванців) до по́вної су́ми. • Только этого -ва́ло – ті́льки цього́ (того́) (й) нестава́ло (бракува́ло). [Мені́ ті́льки цього́ бракува́ло (Н.-Лев.)].

Ободря́ть, ободри́ть – підбадьо́рювати, бадьори́ти, підбадьо́ри́ти, осмі́лювати и осміля́ти, осмі́лити, зосмі́лювати, зосмі́лити кого́, заохо́чувати, заохо́тити кого́ до чо́го, похваля́ти, похвали́ти кого́, додава́ти, дода́ти ду́ху, си́ли, відва́ги кому́, ду́ху на[під]дава́ти, нада́ти, підда́ти кому́. [Учи́тель бадьори́в школярі́в (Васильч.). А він його́ осмі́лює (Звин.). Пана́с їй ду́ху надає́, щоб не жури́лась (Тобіл.)]. • -дря́ть воинов – підбадьо́рювати воякі́в, ду́ху (відва́ги) додава́ти вояка́м. • Ободрё́нный – підбадьо́рений, (з)осмі́лений, насмі́лений, заохо́чений. [Хло́пець, осмі́лений то́ю ла́скою, за́раз і прибі́г (Крим.)].

Опа́сность – небезпе́ка, небезпе́чність (-ности), небезпече́нство, непе́вність (-ности), о́пас (-су). [Але де там йому́ до со́рому, коли шку́ра в небезпе́чності! (Коц.)]. • Находиться в -ти – перебува́ти (бу́ти) в небезпе́ці. • Подвергать, -ся, -нуть, -ся -сти – наража́ти, -ся, нарази́ти, -ся (на небезпе́ку). [Вояки́ проси́ли, щоб він більш не ходи́в сам на війну́, щоб не наража́ти свого́ життя́ (Л. Укр.)] Вне -ти – по-за небезпе́кою.

Проси́ть, попроси́ть – 1) (кого, чего, у кого) проси́ти (про́шу, диал. просю́), попроси́ти, проха́ти (-ха́ю), попроха́ти кого́, у ко́го чого́, (кого о ком, о чём, у кого, чего) кого́ за ко́го, про що, в ко́го чого́, (гал.) о що (чего, о чём), проха́тися, попроха́тися в ко́го (кого), (молить) блага́ти кого́, чого́, кого́ за ко́го, в ко́го чого́, (гал. о що), (многих: одного за другим) перепроси́ти, перепроха́ти (усі́х). [І Го́спода про́сить, щоб посла́в він дощі́ вночі́ і дрі́бнії ро́си (Шевч.). У люде́й просі́те (Рудан.). Проси́в о ра́ду (Франко) (литер. форма: проси́в ра́ди (совета)). Зібра́в Тара́с козаче́ньків пора́ди проха́ти (Шевч.). Лю́ди проха́ли дощу́ (Коцюб.). Як тому́ не да́ти, хто вмі́є проха́ти (Номис). Я ще в них хо́чу проха́тись, чи не заступи́лись-би вони́ за ме́не (Квітка). Пані-ма́тку до сво́го до́му блага́є (Метл.). Бо́га за них блага́є, щоб дав їм до́лю щасли́ву (Васальч.)]. • -си́ть кого о чём-л. – проси́ти, проха́ти, блага́ти в ко́го чого́. [Проха́в (блага́в) у його́ поряту́нку]. • -си́ть о помиловании – проха́ти поми́лування. • Я -си́л его об этом – я проха́в його́ про це. • Я -сил за вас (о вас) секретаря – я проха́в за вас секретаря́. • -си́ть помощи, о помощи – проха́ти, блага́ти по́мочи, (и реже) блага́ти на по́міч. • -шу́ садиться – про́шу сіда́ти. • -си́ть извинения у кого – проха́ти проба́чення в кого́, перепро́шувати, перепро́хувати кого́. • -си́ть прощения – перепро́шувати и перепроша́ти, перепро́хувати кого́. • -си́ть снисхождения – проси́ти, проха́ти ла́ски в ко́го. • -си́ть позволения – пита́тися до́зволу, проха́ти до́зволу, про до́звіл у кого. • -си́ть слова, совета – проха́ти (проси́ти) сло́ва, ра́ди (пора́ди) в ко́го. • Милости -сим (пожалуйте) – про́симо. • Осмелюсь -си́ть вас об одолжении – насмі́люсь (зва́жусь) проха́ти вас про ла́ску. • -сим пожаловать к нам, к столу – про́симо (проха́ємо) до нас, про́симо завіта́ти до нас, про́симо до сто́лу. • -сить (цену) – пра́вити, оконч. запра́вити. [Тепе́р ви з нас пра́вите со́рок карбо́ванців (Кримськ.)]. • -си́ть милостыни – проси́ти ми́лостині; 2) (ходить по миру) проси́ти, же́брати и жебрува́ти, жебра́чити в ко́го, старцюва́ти, ходи́ти з до́вгою руко́ю. [Ходи́в і же́брав у воякі́в (Л. Укр.)]. • -сить Христа ради – проси́ти Христа́ ра́ди; 3) на кого – позива́ти кого́ (до су́ду), ска́ржитися на ко́го (в суд); см. Жа́ловаться. • Про́шенный – про́шений, про́ханий. [Про́ханий кусо́к го́рло дере́ (Номис)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Взаимопонимание – взаєморозуміння, обопільна злагода, згода: • достигать, достичь взаимопонимания – порозуміватися, порозумітися; досягати, досягти взаєморозуміння. [Двоє вояків схопили старого за пов’язку: хотіли, щоб він неодмінно став навколішки. Натомість інші два намагались покласти його долічерева. Нарешті порозумілися: просто повалили його на землю, здерли пов’язку і одразу щосили вперіщили по спині й млявих сідницях лозиною, від якої навіть віслюк ревів би цілий тиждень (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Телефоную чоловікові. Питаю: «Ти мене сильно кохаєш?» Відповідає: «Купуй». От що таке справжнє подружнє взаєморозуміння!].

Видеоклип, клип – (англ.) відеокліп, кліп, виднограй (видноспів). [Виконання, гра, спів, які можна не тільки почути, а ще й побачити. Наразі чернеткове намагання знайти питомий Укр.відповідник несусвітному покручу «відеокліп»: Українською кліпати можна очима — тоді отой один порух віями і буде кліпом. Виднограй утворено шляхом складання двох коренів, подібно до слів виднокрай, небокрай — місце, де Небо збігається із Землею; водограй — хвонтан хвранцузькою далековид, дальновид — вживана в нашій військовій традиції назва замість німецького «бінокль» (зокрема Українськими Січовими Стрільцями та вояками УПА). Рівнословами (синонімами) виднограю можуть бути, приміром, співовид чи видограй — останнє, до речі, не є вигадкою автора, а було вжите рядом дописувачів під час листування зі мною (Юрко Зелений)].

Военный –  1) (относящийся к войне) воєнний, (для нужд войны, ещё) військо́ви́й; 2) (относящийся к армии) військовий; 3) (сущ.) військовик, вояк: • военная авиация – військова авіяція; • военная администрация – військова адміністрація; • военная база – військова база; • военная выправка – військова виправка (постава); • военная диктатура – військова диктатура; • военная доктрина – військова доктрина; • военная литература, наука – воєнна література, наука; • военная операция – воєнна операція; • военная присяга – військова присяга; • военная промышленность – військова (воєнна) промисловість; • военная разведка – військова розвідка; • военная служба – військова служба; • военная тайна – військова таємниця; • военная тактика, стратегия – військова тактика, стратегія; • военная техника – військова техніка; • военная форма – військова форма (уніформа); • военное время, военные годы – воєнний час, воєнні роки; • военное дело – військова справа, (редко) військовщина; • военное положение – воєнний стан; • военное присутствие – військова присутність; • военное училище – військове училище; • военные бедствия – воєнне лихоліття; • военные действия – воєнні дії; • военные люди – військові люди, військовики, вояки; • военные поселения – (ист.) військові поселення; • военные события – воєнні події; • военные учения – військові навчання; • военный билет – військовий білет; • военный врач – військовий лікар; • военный городок – військове містечко; • военный долг – військовий обов’язок; • военный завод – військовий завод; • военный комиссариат – військовий комісаріят; • военный коммунизм – (ист., полит.) воєнний комунізм; • военный корабль – військовий корабель; • военный округ – військовий округ; • военный переворот – військовий переворот; • военный трибунал – військовий трибунал; • военный флот – військовий флот; • переводить на военные рельсы – переводити на воєнні рейки; • театр военных действий – войовище, театр воєнних дій. [— Коли сверблять із вас у кого Чи спина, ребра, чи боки, Нащо просити вам чужого? Мої великі кулаки Почешуть ребра вам і спину; Коли ж то мало, я дубину Готов на ребрах сокрушить. Служить вам рад малахаями, Різками, кнуттям і киями, Щоб жар воєнний потушить. Покиньте ж се дурне юнацтво І розійдіться по домах, Панове виборне боярство; А про війну і в головах Собі ніколи не кладіте, А мовчки в запічках сидіте, Розгадуйте, що їсть і пить. Хто ж о війні проговориться Або кому війна присниться, Тому дам чортзна-що робить (І.Котляревський). За Россю почувся військовий оркестр (І.Нечуй-Левицький). Вояк, поставлений на варті, був простий селянин, новобранець (І.Франко). Непорадний поспішив до  татарського  коня,  бо  то  була  його  воєнна добича (А.Чайковський). Воєнний означає «пов’язаний з війною»: воєнні роки, воєнний період, воєнний стан. Стосовний до війська та до військової політики зветься по-нашому військовий. Тож військова техніка, військовий аташе, військове училище, військова доктрина. У Верховній Раді весь час чомусь розмовляють не про військову, а про воєнну доктрину, що суперечить задекларованому позаблоковому статусові України. Певне, зросійщеним депутатам так «краще звучить», бо російською мовою обидва поняття відтворюються словом военный« (О.Пономарів). Присутні урядовці не криючись звинувачували офіцерів, що ті захрясли в хабарництві — надуживають владу; військовики, боронячись, відплачували тим самим (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Він прочитав листа і, заперечливо похитавши головою, хворобливим плаксивим голосом, що звучав як сердите каркання,— бо генерал намагався надати йому військової енергійности — сказав: »Відколи це цивільні мають право давати розпорядження нам, військовим? (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Муфтій знав, що вишеградці ніколи не мали слави завзятих вояків і воліли ліпше по-дурному жити, ніж по-дурному вмирати, і все-таки його здивувала байдужість і стриманість, з якою поставилися вони до його слів (Семен Панько, перекл. І.Андрича). Кінчивши науку, але бакалаврства не здобувши, він пішов у військо, гадаючи стати офіцером, полковником, генералом. Але військовщина обридла йому раніше, ніж він свої п’ять років одбув, і він почав мріяти про фортуну в Парижі (В.Підмогильний, перекл. Ґі де Мопасана). Це були люди воєнні, не казармові військові, а саме вояки, які билися постійно, не маючи практично часу на те, щоб напнути намети в таборі (О.Буценко, О.Шендрик, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). І розміри Всесвіту стануть військовою таємницею (С.Є.Лєц). Чим відрізняється військовий інженер від цивільного? Військовий будує гармати, а цивільний — цілі].

Вокруг – навколо, довкола, навкруг, навкруги, округ, округи, круг, кругом, понавкруги, наокруг, довкруж, довкруги, доокіл, доокола, довкіл, круж, навкіл: • вокруг да около – коло та навколо; околесом, околясом; • садиться, сесть вокруг кого, чего – сісти навколо кого, чого; обсідати, обсісти кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); (о многих) пообсідати кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); • становиться, стать вокруг кого, чего – обступати, обступити (обставати, обстати, (о мн.) пообступати, пообставати) кого, що; • ходить вокруг да около, разг. – ходити коло та навколо (околяса, околясом). [— Ой я тобі заспіваю, Що не будеш в цім краю, Бо в цім краю вороги Наокруг тя облягли (Н. п.). Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Т.Шевченко). А глянь лиш гарно кругом себе, — І раю кращого не треба! (Т.Шевченко). Там десь на широкій долині розлився дов­гий став; кругом ставка над самим берегом біліє смуга з вишневих та черешневих садків (І.Нечуй-Левицький). Тільки навесні згадала я, як-то люди плачуть, як почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село; стала, дивлюсь, тільки округ мене безкраї степи зеленіють (М.Вовчок). Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (П.Мирний). Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б.Грінченко). За хатою буде зелений садочок, Навколо із квітів рясненький віночок (М.Коцюбинський). Пірнав у гущу осінньої ночі і прислухався, як калатав стукач навкруг подвір’я (М.Коцюбинський). Софія почала раптово збирати та складати різні дріб’язки, що порозкидала баронеса навколо себе (Л.Українка). Довкола розкинулись мило Барвисті дрібні береги (Л.Українка). В лісах довкола села паслися корови і воли (І.Франко). Ввійшов досередини, обмацав доокола стіни (І.Франко). Що за думки, що за замисли роїлися та снували в голові їдучого пана, - сього кождий легко догадається, скоро пізнає, що той пан — наш давній знакомий, Герман Гольдкремер, і що він по довшім побуті у Відні й у Львові вертає оце до Дрогобича. Вид безмірної нужди та погибелі доокола навівав на нього вдоволений, ситий супокій, трохи не радість (І.Франко). Степан зовсім пишний був, вперше за життя із справжньою дівчиною до прилюдного місця потрапивши, і тільки те прикро йому було, що товаришка його забагато стеком крутила та навколо озиралась, а на нього замало звертала уваги й поглядів (В.Підмогильний). Тепер уже йому побожно співають не дяки, а неземними голосами захлинається пташня доокіл, співає нива і сіпожать, співають гори, співає небо дивним гомоном (І.Чендей). Хіба то вояки! Він також знав, що навкіл на багато-багато верст — аж до Чернігова та Києва — жодної князівської дружини, бо всі без винятку Ігореві витязі в Половецькому степу… (В.Малик). З-поміж визубнів заборола городської стіни стріляли з луків простими й важчими стрілами, й хоча се не дошкуляло тим, що підковою стояли круж городу, але заважало воям коло таранів та веж (І.Білик). Хтось чорний-чорний бродить довкруги, із ніг до голови мене обзирить і, не впізнаючи, уже й не вірить, що все це я — угнався в береги, як грудка болю, пам’яттю розмита, живого срібла озеро нічне (В.Стус). Панько перебіг поглядом понавкруги (О.Виженко). …ватаг наостанок кинувся сторчголів, свердлячи туге повітря, креснув, тягнучи за собою зграю над високовольтними стовпами; низько над мертвим горбом лісу билися пташині крила; ватаг повернувся й сам влетів у вир тремтячих людських душ, підхопивши їх у вирій; зграя зробила коло довкруж сонця, вдарила сумним суремним голосом над поверхнею землі, і за годину місто лишилося позаду, червоно займалось небо (О.Ульяненко). Чому ж не летиш? На вологім піску танцюєш довкіл моїх тихих рук. І п’єш з мене довгу предвічну ріку ти, схожий на крука. Ти майже крук (Ю.Андрухович). Звір першим ділом перевернувся у своїй в’язниці, тоді витяг лапи, потягнувся добре, роззявив пащу і позіхнув спроволока, далі висолопив язика мало не в дві п’яді завдовжки і випорошив собі очі та морду вилизав, потому вистромив головень із клітки і повів доокола очима, що жаром жахтіли. Те страховіття нагнало б холоду найшаленішій сміливості, та Дон Кіхот тільки дивився на нього пильно, чекаючи, поки звір із воза сплигне і на нього налізе певен був, що посіче хижака на локшину. От аж куди сягнуло безприкладне його божевілля! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Собака плигав круж нього, грайливо погарикуючи (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вколо нього на неозорому кладовищі панувала тиша (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Все довкола свідчить про те, що  люди сильні (не важливо, чоловічої чи жіночої статі) не тільки не одружуються з іще сильнішими, але навіть не віддають їм  переваги, коли підбирають собі друзів (Д.Б.Шоу). Виявляється — огорожа навколо Верховної Ради складається з 450 гострих металевих кілків… Це випадковість чи так задумано?].

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Казарма – 1) (от лат.) каза́рма, (редко) каза́рня, (диал.) каса́рня; 2) (у запорожцев и для рабочих) курінь, казарма. [Айда в казарми! Айда в неволю! — Неначе крикне хто надо мною. І я прокинусь (Т.Шевченко). Галин чоловік став солдатом тут у Києві, тільки мусить який час в казармах жити (Л.Українка). Приходжу до касарні, дивлюся: Штефанова зброя висить та сіяє (Ю.Федькович). Ось бубон ранку — кругле сонце до маршу будить вояків. Лопочуть верблі по казармах, весна тріпочеться, мов спів, весна тріпочеться, мов птах, у клітці сірих коридорів, і день накреслює свій шлях на мапі неба (Б.-І.Антонич). З правого боку посадки чорніла зачинена на обід кузня і поруч з нею, теж чорна, мабуть, казарма, бо на причілковому ґанку дівчина мила велику купу ваганок, а навколо неї з доброго півдесятка стояло собак з такою несамовитою увагою, з якою первачки студенти перший раз слухають в університеті лекцію незнайомого професора (Т.Осьмачка). І все ж таки він був заарештований і засуджений. Правда, не розстріляли, замінивши вищу міру покарання на десять років заслання. Та це була ні для кого не обов’язкова гра мертвими формулами паперової юрисдикції, бо десять років заслання на далеку північ в суворих умовах полярного клімату, бруду й смороду зголоднілого життя в’язничних казарень означали для людини, хворої на легені, вірну смерть (Віктор Петров). В дівочій казармі темно. Пусто. На стіні бігають зайчики, снується мереживо од ліхтаря знадвору (І.Багряний). Перше, що його вразило, коли він прибув в окремий артилерійський дивізіон для подальшого проходження служби, це те, що в казармі було брудніше, ніж на плацу (В.Кожелянко). Казарма по-простому, по-солдатськи смерділа задавненим соленим потом немитих ґеніталій (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського). Генерал заходить до казарми: — Можете мене привітати: дружина народила трійню! — Раді старатися, товаришу генерале!].

Лестница – 1) (приставная, переносная) драби́на, (диал.) стра́мина; 2) (неподвижная с широкими ступеньками) схо́ди, (поменьше) схі́дці, (попроще) сту́панка; 3) (иерархическая) ска́ла, градація; 4) (барабанная, анат.) бубонце́ві схо́ди: • верёвочная лестница – мотузя́на, мотузко́ва, шнурова́ драби́на; • взбираться, взобраться по лестнице – вила́зити, ви́лізти, зла́зити, злі́зти, бра́тися, ви́братися, видира́тися, ви́дертися драби́ною (по драби́ні); • винтовая, витая, башенная лестница – ґвинтові́ (кру́чені) схо́ди; • всходить, взойти, подниматься, подняться по лестнице наверх – іти́, схо́дити (зіхо́дити), зійти́, бра́тися, ви́братися, здійма́тися, зня́тися схо́дами (по схо́дах) вго́ру; • деревянная, каменная лестница – дерев’я́ні, ка́м’яні́ (камі́нні) схо́ди; • лестница наказаний – (юрид.) ска́ла кар (покарань), ка́рна ска́ла; • общественная лестница – суспільна скала (градація); • отвесная, передвижная, раздвижная лестница – похила, пересувна, розсувна драбина; • парадная (чистая), чёрная лестница – пара́дні (пере́дні), зати́льні (чо́рні) схо́ди; • пожарная лестница – пожа́рна (поже́жна) драби́на; • потайная лестница – потайні́ схо́ди; спускаться, спуститься по лестнице – спуска́тися, спусти́тися драби́ною (по драби́ні); • сходить, сойти, спускаться, спуститься по лестнице вниз – іти́, схо́дити, зійти́, спуска́тися, спусти́тися схо́дами (по схо́дах) вниз; • трёхмаршевая, двухмаршевая лестница – тримаршові (трихідневі), двомаршові (двохідневі) сходи. [Си́ли не було́ на́віть на те, щоб зійти́ по схо́дах у «Просві́ту» (Б.Грінченко). Лаврін вискочив на драбину й заглянув на горище (І.Нечуй-Левицький). Храмові́ широ́кі схо́ди, а по них і вниз і вго́ру су́нуть ти́сячні юрби́ (А.Кримський). Ста́ли спуска́тися сту́панкою на́че в льох (А.Свидницький). Вояки́ лі́зуть на сті́ни, закида́ючи шнурові́ драби́ни (Л.Українка). Від храму до моря йде стежка, виложена мармуром, вона спускається в море сходами (Л.Українка). Але тільки потрапивши в довгі коридори, темнуваті й задушливі після надвору, де сунулась вперед і назад, вгору й униз сходами рябизна постатей і гомін голосів, омиваючи жили будинку, як кров жива, — тиша впала хлопцеві на душу й холодок (В.Підмогильний). Коли вибухнула революція, Сметана швидко переорієнтувався й став не чим іншим, як автокефалістом і… «мазепинцем». Та події розвивалися непередбачено швидко, він переорієнтовувався кілька разів, — при чер­воних «почервонів» і «розстригся» з автокефалії й став продкомісаром; при денікінцях якось викрутився й «побілів» і став завшколою; за Махна двічі «чорнів»; а як уже власть устабілізувалася совєтська, устабілізувався й Сметана й став посуватися успішно по урядовій драбині, як вірний і сумлінний, і «незамінимий» служака на різних ділянках (І.Багряний). Люди бігли, хто спотикнеться об нього, хто впаде, а один став на нього і довгенько стояв, мов на вишці якій, усе командував військом, гукаючи дужим голосом: — Сюди, наші! Ворог тисне тут найлютіше! Обороняйте сей прохід! Зачиніть оту браму! Рубай драбину! Вару сюди, смоли, а туди казана з киплячою олією! Перегородіть вулиці матрасами! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Техніка технікою, але ліфт ламається частіше, ніж сходи (С.Є.Лєц)].

Лучший – 1) (ср. ст. от хоро́ший) (чем кто, что) кра́щий, лі́пший, лу́ччий за ко́го, за що́, над ко́го, над що, від ко́го, від чо́го, проти ко́го, проти чо́го, як хто, як що, ніж хто, ніж що; 2) (как превосх. степень, самый лучший) найкра́щий, найлі́пший, (сильнее) якнайкра́щий, якнайлі́пший, щонайкра́щий, щонайліпший: • в лучшем виде (сделать что-либо) – якнайкраще (якнайліпше); • в лучшем случае – у кращому (найкращому) разі; • в ожидании лучшего – сподіваючись кращого (ліпшого, на краще, на ліпше), маючи надію на краще (на ліпше); • всего лучшего! – на все добре!, усього найкращого!; • всё, что ни делается, всё к лучшему – немає нічого такого поганого, що не обернулося б на краще; • дайте мне лучшего (самого лучшего) вина – да́йте мені́ найкра́щого (якнайкращого) вина́; • за неимением лучшего сойдёт и это – як немає кращого, то й це гаразд буде; • к лучшему – на краще, до кращого; • лучшая (отборная) часть чего-либо – чо́ло, вибо́рна части́на (ча́стка); • лучшее враг хорошему – кра́щеє (лі́пшеє) — во́рог гарному; • лучшим сделаться – поліпшати (покращати, разг. получчати); • лучшим сделать что – поліпшити, покращити що; • он изменился к лучшему – він зміни́вся на кра́ще (на лі́пше); • самое лучшее молчать – найкраща річ — мовчати; • самый лучший, лучший из лучших – найкращий (найліпший, разг. найлуччий), якнайкращий (якнайліпший), щонайкращий (щонайліпший); • сделаться лучшим – покращати, поліпшати; • считаю за лучшее, считаю лучшим – вважа́ю (ма́ю) за кра́ще (за лі́пше); • что ни на есть лучший – якнайкращий (якнайліпший), щонайкращий (щонайліпший); • это лучший из людей – це найкраща людина, з нього найкраща людина; • я ожидал лучшего – я сподіва́вся кра́щого. [Хіба́ кра́ща є за те́бе? (Т.Шевченко). Коли́ лю́ди до те́бе до́брі, ти будь лі́пший (Номис). Добрий пес луччий, як злий чоловік (Номис). Лу́чча соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Номис). Він кра́щий од Бала́бухи (І.Нечуй-Левицький). Вояк про обов’язок свій питає, Гинучи, кращий, ліпший час вітає (І.Франко). Людська недоля будила не розпач в мені, а бажання кращої долі, щаслившої (Л.Українка). За життя родичів дівчина зазнала ліпших часів (Л.Українка). Одно тільки скрашало його життя невеселе: надія на краще (М.Коцюбинський). Хліборо́б са́ме чо́ло продає́, а послі́д їсть (Б.Грінченко). Істо́рія письме́нства це вибо́рна ча́стка ду́хового життя́ наро́ду (С.Єфремов). До́брий пес лу́ччий, як злий чолові́к (Номис). Вже тридцять літ — немов карбів на дереві, немов на тілі шрамів. Тридцять літ — оце піввіку вже. Найкращих років. і ні чорта. Життя не починалось (В.Стус). Дишканти чув я, тенори, баси. А ти співаєш — душу всю проймає. Бувають, може, й кращі голоси, але такого другого немає! (Л.Костенко). Парох із цилюрником урадили, що найкращим ліком на недугу їхнього приятеля буде закласти й замурувати вхід до книгозбірні — може, як усунути причину, то не стане й наслідків; як же він, уставши, не знайде туди ходу, то скажуть йому, що якийсь чарівник викрав усі книжки разом із кімнатою. Як же надумали, так не гаючись і зробили (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Напис на дзеркалі: «Інші не кращі»].

Отстающий – що (який) відстає, непромітни́й, неметки́й, поза́дницький, (отсталый) відста́лий, (ученик) слабе́нький, аж ніяк не (зовсім не, (реже) дале́ко не) пе́рший, (образн.) що пасе задніх: • отстающая в развитии страна – позадницька (відстала) країна; • отстающий в… – пасе задніх у…, аж ніяк не перший у… [Старший теж мене любив і був до мене дуже прихильний, але то була далеко не та любов і прихильність, яку плекав до мене дон Фернандо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Частенько йому траплялось диспутувати з тамтешнім парохом — а був то чоловік учений, укінчений богослов із Сігуенси — про те, котрий лицар кращий: Пальмерін Англійський чи Амадіс Гальський. Проте майстер Ніколас, цилюрник у тому ж таки селі, вважав, що обом тим воякам далеко до Рицаря Феба; якщо хто може йому дорівняти, то хіба лише Дон Галаор, брат Амадіса Гальського, бо то кругом рицар: не такий манірник і тонкослізка, як брат, а в юнацтві ніколи задніх не пас (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Плоскогрудый – плоскогрудий. [Тут осібно від усіх жили дві подружки, Оля і Поля — обидві низькорослі, плоскогруді, кривоногі і дивно високоморальні (Дмитро Верес). — Чоловіки всі трохи подібні межи собою, «старують», мов діти, що вдають дорослих; мало не всі плоскогруді, кахикають, мізерні, брудно-бліді, замучені при верстаті, коліна від сидні покривлені (Л.Українка, перекл. Ґ.Гауптмана). Першими з’явилися десятеро вояків із піками. Усі вони, як і садівники, були плоскогруді й прямокутні, з руками й ногами по краєчках (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола). Я все записала! Все, що ти говорила, записано! — Добре! — каже Валентина. — Я ще й повторю, сука ти плоскогруда. Цицьок у тебе нема, ото ти й завидуєш! (О.Негребецький, перекл. М.Левицької)].

Родственность – спорідненість, споріднення, рідність. [Впадало в вічі, що всі дванадцятеро топійських вояків відчувають до Альсіда щиру симпатію, попри його крики і те, що він без усякого приводу копав їх ногою в зад. Ті вояки-нудисти розпізнавали в ньому незаперечні ознаки великої споріднености — природжених, тяжких, невилазних злиднів (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Сокрушаться – 1) (печалиться) побива́тися, убива́тися, побива́тися, мордува́тися, тужи́ти за ким, за чим, журитися, смутитися, (редко) скрушуватися, крушитися; 2) (рушиться) розтрощуватися, трощитися. [Довго Іван-царенко побивався за жінкою, довго плакав гірко, розпитувався, що йому робити? (Казка). Гляну в перше віконечко — плачу, крушуся, гляну в друге віконечко — Богу помолюся (Н.п.). А Василь теж став як укопаний і не зна більш, що й казати. На думці б то й багато дечого є, так язик не слуха, не пошевельнеш його; а тут ще, на біду, підслухав, що Маруся об комусь вже дума і що йому нічого тут убиватися, а тут ще Олена збила його з толку… От і стоять вони обоє, сердешні, і не знають, на яку ступити, і чи йти їм куди, чи що робити? (Г.Квітка-Основ’яненко). Стали вони йому ото розказувать, як Зінька убивалась, почувши, що його десь на війні убили (О.Стороженко). — Як же мені не плакати, як не побиватися, слухаючи таке за його? Хай би їх у мене десятеро, то одно в одно не вдасться; а то ж він у мене один, як порошина в оці! Я його кохала, ростила, здоров’я стратила, надії покладала… А тепер — самій прийшлося по чужих людях хилятися… (П.Мирний). — Ой, доле моя проклята! — бідкався Іван, важко ступаючи під гору по .. каменюках (І.Франко). Бо́же, як вона́ за ним побива́лася! (Сл. Ум.). Йому трохи шкода матері, що так дуже побиваються. Він не розуміє, чому вони так дуже вже плачуть, але все-таки йому шкода (У.Самчук). «Оце так союзники!» Селяни бідкалися в розпачі: «Що ж це таке?! Ті грабують, і ці грабують! Боже ж ти наш, Боже!» І дякували своїм воякам (І.Багряний). Загублений між днів, не спам’ятаюсь досі. Під вибухами сосон — мов на морському дні. Важкі обвали літ і пам’яті провали. Але ж і дні настали — оцей вселенський гніт. Мій Боже, білий світ — це біле божевілля — не варт твого зусилля, то й бідкатися встид (В.Стус). Отже, не дуже побивайтеся за мною (В.Стус). Після вистави виявилось, що в прими прямо з гримерки украли її вставну щелепу. Мама побивалась, беззубо шамкаючи ротом. Але за пару днів невідомий щелепу повернув, щоправда, без двох кутніх зубів. У супровідному листі він і далі називав стареньку «своєю Марлен», писав про дивовижну форму її вилиць, потім збивався на огляд останньої вистави, писав про художньо-стильові особливості образу видри-перевертня, а насамкінець запрошував акторку на побачення (С.Жадан). — Звати мене Карденіо, родом я з найкращого міста в Андалузії, походжу з шляхетної і багатої родини, але моя недоля така велика, що як би не плакались на неї отець-мати, як би не побивались кревні, ніякі достатки тут не поможуть: як судилось кому нещастя з неба, то ні на що не здадуться всі дари фортуни (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У країні проржавілих труб про «витік мізків» побиватися не прийнято (Міхаїл Мамчіч)].

Стремянка – 1) (раздвижная, переносная лестница) драбинка, (ещё) драбина (розсувна, двійна); 2) (верёвочная лестница) шнурова́ (мотузя́на, мотузко́ва) драбина; 3) (сходня с набитыми брусками) ступанка, східня (сходня), сходні, (верёвочная) драбинка; 4) (скоба) скіпа, скоба: • стул-стремянка – стілець-драбинка. [Воя́ки лі́зуть на му́ри, закида́ючи шнурові́ драби́ни (Л. Українка)].

Тельник, разг. – (нательный крест) [натільний] хрест (хрестик). [Прожектори били просто в очі й робили наші постаті прозорими, майже невидимими, наче це привиди зібралися тут, аби з’ясувати стосунки з іншими привидами. В світлі фар час від часу спалахували фікси й натільні хрестики (С.Жадан). Придивившись, я зрозумів, що людська натура за останні кілька тисяч років не змінилась, що є катеґорія осіб роду двоногих, які не мають жодного пієтету перед смертю і перед війною, і — тому їм належить поле після битви. Так, це були мародери. Двоє чоловіків козацького вигляду з мішками за плечима спритно обшукували тіла загиблих вояків і кидали в свої мішки золоті натільні хрести, перстені, коштовне каміння, яке вони виколупували з поясів, кірас та шоломів, у мішки летіли шкіряні та оксамитові гамани з грішми, перламутрові прикраси зламаних шабель і піхов, золоті ґудзики, навіть срібні підківки з чобіт… (В.Кожелянко)].

Тополь – тополя, (одно дерево, ещё) тополина, (женский екземпляр, ещё) тополиця: • тополь пирамидальный (итальянский) – пірамідальна (італійська) тополя, раїна; • тополь чёрный (осокорь) – осокір, сокорина, ясокір. [Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т.Шевченко). Сонце сідало за горами, за високими тополями, що стояли на горі (І.Нечуй-Левицький). На зріст височенька, гнучка, станочок як та раїна (Сл. Гр.). Скинула черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Б.Грінченко). Самотня, гола від віку тополя чудно стриміла перед якимсь вікном (В.Підмогильний). В синьому шумі раїни серце моє розцвіта (В.Сосюра). Щит золотий з дивною емблемою — емблемою зради — прип’ятий на чорно-синій емалі вічності, вогневіє в чотирикутнику вікна, за холодними гратами. Він вогневіє й пливе нечутно за чорними сильветами бань і хрестів собору, вирізьбленого на тій самій емалі разом з верховіттями древніх дубів і тополь… (І.Багряний). Край степу — дві тополі — вдаль прийшли, Щось довго проміж себе гомоніли Чи грались? — Золоті ловили стріли (В.Стус). І заридали дзвони, загули! — це ж там за браму хлопців провели. Це ж полк виходить. — за далекі гони. Комусь тополя стане в головах. І дзвонять дзвони, дзворять, дзвонять дзвони по всій Полтаві, по усіх церквах! (Л.Костенко). Є прах. Є страх… З Софії капле кров, Аж захлинулись Золоті ворота, І жебраком йде до Москви Суботів, А до галер прикований Дніпро Везе своїх братів й сестер в неволю Повз москалем зґвалтовану тополю (Т.Мельничук). Сяде, було, ото наш вояка на лаві під тополею на майдані сільському та як почне про свої подвиги оповідати, то ми всі тільки роти пороззявляємо, так пильно слухаєм. Чи є де яка країна на світі, скрізь він побував, чи була де яка битва, всюди воював (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Ты – ти (род. п. тебе́, дат. п. тобі́): • быть с кем на ты, обращаться к кому на ты – бути з ким на ти, звертатися до кого на ти; • ну тебя! – цур тобі!; цур тобі, пек [тобі]!; [а] бодай тебе!; • что с тобой? – що тобі?; що з тобою? [— Гей ти, проклятий стариганю! На землю з неба не зиркнеш, Не чуєш, як тебе я ганю, Зевес! — ні усом не моргнеш  (І.Котляревський). А думка говорить: «Куди ти йдеш, не спитавшись? На кого покинув Батька, неньку старенькую, Молоду дівчину?» (Т.Шевченко). Ні душі тобі живої! Хіба вуж зав’ється (С.Руданський). — Чого ти стогнеш, сину? — питає журливо Мотря. Мовчить Чіпка. — Чи ти нездужаєш? (П.Мирний). — І я люблю Соломію, — додала Настя, — господи, яка проворна та весела! і наговорить, і накаже, і наспіває тобі повні вуха! (І.Нечуй-Левицький). Надбіг до калюжі, скочив у воду, щоб обмитися з фарби, де тобі! Фарба олійна, через ніч у теплі засохла добре, не пускає (І.Франко). — Ти хто? Чого тобі? — вояк вереснув (Л.Українка). Були, правда, й здобутки. Вона погодилась говорити з ним на «ти», але жодних висновків з цього не зробила (В.Підмогильний). Я ждав, я знав, що прийдеш ти! — і ось: Все як було; сивіє лиш волосся… Що ж не збулось? — Усе давно збулося! (Є.Плужник). Ти полинеш сиза, наче птах. Твій полинний присмак вабить серце. Ти по липню вибіжиш у серпень, мов по линві, бгаючи мій страх. Питиму розлуку, як вино. І колись, блідим зимовим ранком, Чорний птах, сумний, немов прочанка, Тихо сяде на моє вікно (Л.Кисельов). Недоля ця, коли б не ти, мене косою підкосила, а ти всі крила розкрилила і на екрані самоти до мене крізь віки летіла і шепотіла, шепотіла: Це ти, мій сину. Муже, ти! (В.Стус). І маєш, напевно, рацію. Минуле вмерзає в кригу. І це вже не декорація… Біла симфонія снігу. Стогне завія до рання, зламавши об ліс крило… Ти — моє перше кохання. Останнє уже було (Л.Костенко). Про тебе не пишеться І не мовчиться За тебе не молиться І не болить Тобою не мариться Навіть не сниться І пам’ять від дотику слів не горить (Ю.Джугастрянська). Більшість охоче рухається в бік “Ти”, назустріч партнерові. Суспільство жагуче бажає близькости (О. і О.Плеваки, перекл. Е.Єлінек). Одному погоничеві, що в корчмі стояв, прийшла саме охота напоїти своїх мулів, а для цього треба було зняти з жолоба Дон Кіхотову збрую. Як забачив наш рицар того напасника, заволав одразу дужим голосом: — Хто б ти не був, о зухвалий рицарю, що важишся доторкнутись до зброї найславетнішого з усіх мандрованих рицарів, які будь-коли приперезувались мечем,— подумай, що робиш, не руш її, бо головою за своє зухвальство приплатишся! (М.Лукаш, пререкл. М.Сервантеса). Степан Аркадійович  був на «ти» майже з усіма своїми знайомими: з стариками шістдесяти років, з хлопчиками двадцяти років, з акторами, з міністрами, з купцями і з генерал-ад’ютантами, отож дуже багато хто з тих, що були з ним на «ти», перебували на двох крайніх пунктах суспільної шкали і дуже б здивувалися, дізнавшись, що мають через Облонського що-небудь спільне (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Раптом — я просто не міг цьому повірити — я почув, що він звертається до Пат на «ти». І хоч на це могла бути сотня не вартих уваги причин, я залюбки викинув би цього типа вниз, до оркестру (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Тим часом там уже відчувається дія алкоголю. Георг і Різенфельд перейшли на «ти». Різенфельд став просто Алексом. Він скоро почне й від мене вимагати, щоб я звав його на «ти». Завтра вранці, звичайно, все це забудеться (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Люди глухі до того, що в тобі кричить найголосніше (С.Є.Лєц). — Дівчино, перейдімо на «ти» — Ну, якщо це недалеко йти…].

Философствовать – філософувати, філософствувати. [— О, вибачай! Панія Макуха зовсім не хуторянський лопух! Вона часом і філософствує. Раз мені казала: «Що то пак Бог дав! Як-от курка, то й птиця, і несеться; а як кішка, то вже й звір, і навіть не несеться, а котиться. Так вже, мабуть, дав Господь милосердний» (І.Нечуй-Левицький). — Я чую, що надлісничий хоче, аби він покинув студії юридичні та й вступив на теологію. Воно й не було би зле, — філософувала стара (О.Кобилянська). “Що таке життя? — філософує Головкін.— Вчора пан, а нині тебе кнутом валять, з «пристрастієм». І не питаються, чи ти генеральний суддя, чи стольник, чи який там чорт,— б’ють”. (Б.Лепкий). «Очевидно, теличка нездібна пережити цього» — промайнуло мені в голові, і я почала філософствувати. Це, звичайно, була страшенно наївна філософія, бо я тоді знайома була (і то поверхово) тільки з Платоном. Але вона мені зовсім не шкодила і навіть більше того: тільки через неї я діставала собі заспокоєння (М.Хвильовий).— Хай воюють, як їм ще необридло. З мене вже досить. Хай про мене цілий світ завойовують, матері їм чорт! — філософує старий вояк і набиває величезну люльку (У.Самчук). Філософувати — це лише по-іншому виявляти страх, доходити полохливих оманливих ілюзій (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Червлёный, уст. – темно-червоний, криваво-червоний, багряний, багровий, пурпуровий, пурпурний, (устар.) черлений, червлений. [А він собі, узявшись в боки, По кровлі кедрових палат В червленій ризі похожає (Т.Шевченко). Підіймалося сонце над степ, Мов багровее коло (І.Франко). Йде вояк, закутий в зброю, Щит черлений на руці (О.Олесь). На кичерах сивасті трави, черлений камінь у ріці. Смолиста ніч, і день смуглявий, немов циганка на лиці (Б.-І.Антонич). — Я знаю, турки продадуть Мене за золото Петрові… Останні хвилі я живу. — І сльози падають багрові З очей Мазепи у траву, Криваві сльози… Перстень свій Мазепа з пальця іздіймає І в тишині уже нічній Із нього смерть він випиває Й на землю пада… Стогне гай… Зітхнув Мазепа уостаннє, І з губ злетіло, як дихання: «Прощай, Україно, прощай!» (В.Сосюра). Живого серця щирим злотом Прозолотив червлений друк, І фарбувала кров’ю мук Узорні оздоби гризота (Є.Маланюк). Багряне сонце сутінню лісною у просвіт хмар показує кіно, і десь на пні під сивою сосною ведмеді забивають доміно (Л.Костенко). Тоді явився янгол, дав поживу, він це спожив, бо дуже зголоднів, підвівся й попри води, вже по жниву, туди, де гори, йшов багато днів, туди, де ждав Господь: ані вогонь, ані вітри, ані в земнім двигтінні важезні брижі, ані темні тіні, — лише нечутний сором удогонь, лише погасли спалахи багрові довкола старця, стишені й сутінні, лише сумирне шумування крові тулилось до сповіданих долонь (М.Фішбейн, перекл. Р.М.Рільке)].

Шумиха, разг. – 1) (сусальное золото, устар.) сухозлі́тка, позоло́тка, позлі́тка, сухозло́тиця, сухозло́тник, шуми́ха; 2) (шум) галас: • поднять шумиху – зчинити (учинити, зняти) галас, (сильнее) ґвалт; • рекламная шумиха – рекламний галас. [І по всьому полю зчинивсь галас несказанний (П.Куліш). І починалися приготування, в яких брали участь усі: навіть діти мали обов’язок пакувати до кошичків подарунки для слуг і для бідних, а також загортати у сріблясту позлітку солодощі й інші смаколики (Н.Сняданко). — Так оцей вояк, що я вам намалював, оцей Вісенте де ла Рока, герой, джиґун, музика й поет упав в око нашій Леандрі, що часто бачила його з вікна свого дому, яке на майдан виходило. Засліпила її ота шумиха на його пишних мундирах, зачарували його романси, що він їх переписував разів по двадцять і роздавав на всі боки, заворожили чутки про славні його подвиги, які сам же він і поширював, і вкінці вона закохалась у нього, не інакше, як з диявольського наусту, закохалась перше, ніж він устиг накинути на неї ласим оком (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Будь-які справи проходять пять стадій: галас, плутанину, пошук винних, покарання невинних, нагородження цілком непричетних].

Война – війна, розмир; (междоусобная, гражданская) усобиця, чвари, домова (громадянська) війна: • в дни войны – за війни; у дні війни; • вести войну – воюватися, провадити (точити, вести) війну; • война деньги съедает, а кровью запивает – нема моря без води, а війни без крові (Пр.); війна людей їсть, а кров’ю запиває (Пр.); • война оборонительная и наступательная – війна оборонна (оборонча, відпорна) і наступальна (нападча, (устар.) зачіпна); • выступить войной против кого, чего, идти войной на кого – іти воювати кого, воюватися проти кого; іти війною на кого; • находиться в состоянии войны с кем – бути в стані війни з ким. [Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі в глас Гукнули разом: «Все пропало!» Щоб розмир перервать в той час (І.Котляревський). Троянці правило се знали: В війні з врагами не плошай; Хто утіка — не все женися; Хто мов і трусить — стережися; Скиксуєш раз — тогді прощай! (І.Котляревський). Та крім того, усім їм була притаманна ще одна риса, що позначалась цілком уже на першому творі його «Бритва» й пішла розголосом і по дальших оповіданнях Степанових, синтезуючи його уявлення про істоту громадської війни, — величезного масового зруху, де одиниці були непомітні часточки, зрівнені в цілому й безумовно йому підпорядковані, де люди знеособились у вищій волі, що відібрала їм особисте життя і разом з ним усі ілюзії незалежності (В.Підмогильний). Земля кричить. Шинкують кров’ю війни, І падають занози від ярма, І лиш годинник холодно й спокійно Рахує дні, розтрачені дарма (В.Симоненко). Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Треба ставитися до війни не як до тріумфу, а як до великого зла. Тільки імперії радіють війнам (В.Гриневич). На жаль, сталінська формула «Велика Вітчизняна війна» все ще домінує в офіційному дискурсі, імпліцитно підтримуючи поділ українського суспільства на сталіністів-«патріотів» та антисталіністів-«зрадників» (М.Рябчук). — Література пргне облагородити війну, щоб виправдати смерть загиблих, щоб ті, які з неї повернулися, продовжували жити з більш-менш спокійною совістю, щоб ті, які прийдуть їм на зміну, також не замислюючись готові були померти… (В.Слапчук). Виграти війну до снаги всім, не всі здатні її програти (Ю.Педан, перекл. К.Малапарте). Народи справді не хотіли цієї війни! Єдине, чого вони бажали всім серцем і душею — пережити цю війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Коли двері зачинилися, Хосе Аркадіо Другий відчув упевненість у тому, що його війна скінчилася. За багато років до цього полковник Ауреліано Буендіа розповідав йому про запаморочливу силу війни і намагався довести своє твердження незліченними прикладами з власного життя. Хосе Аркадіо Другий повірив йому. Але в ту ніч, поки офіцер дивився на нього, не помічаючи його, він згадав про напруження останніх місяців, про мерзоти тюрми, про паніку на вокзалі, про поїзд, навантажений трупами, й дійшов висновку, що полковник був просто шарлатан або дурень. Хосе Аркадіо Другий не розумів, навіщо було витрачати стільки слів, щоб пояснити, що саме відчуваєш на війні, коли досить тільки одного слова: страх (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). А Кроп, навпаки,— філософ. Він пропонує, щоб день оголошення війни відзначався наче всенародне свято з музикою і вхідними квитками, як ото під час бою биків. На арену повинні вийти міністри й генерали обох держав, у самих трусах, озброєні дрючками, і нехай собі б’ються. Переможе та країна, чий представник зостанеться живий. Це було б простіше й краще, ніж тепер, коли б’ються зовсім не ті, кому слід (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). На той час я вже почав розуміти: мій батько соромився того, що люди вважали його невігласом, уламком війни, де, майже як у всіх війнах, люди воювали в ім’я Бога та батьківщини, щоб надати ще більше влади людям, які мали її досить і до того, як розпочали війну (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Війна, яку майже всі солдати 1918 року ненавиділи, для тих, хто щасливо уцілів, поступово стала цікавою пригодою в їхньому житті. Вони повернулися до буденного життя, яке, коли вони ще сиділи в окопах і проклинали війну, вважалось їм справжнім раєм. Тепер воно знову стало тільки буденним життям — з турботами й неприємностями, а війна здається чимось невиразним, далеким, пережитим; її, всупереч їхній волі і майже без їхньої участі, переосмислено, підроблено, підмальовано. Масове вбивство обернулось на пригоду, з якої пощастило вийти живим. Відчай забуто, горе посвітлішало, і смерть, що її пощастило уникнути, стала такою, якою вона майже завжди буває в житті,— чимсь абстрактним, уже нереальним. Вона реальна лиш тоді, коли влучає когось поряд з нами або зазіхає на нас самих (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Здається, ніби чоловіки йдуть на війну, щоб здобути від цього зиск або відстояти якісь принципи, та насправді воюють вони за землю і за жінок. Раніше чи пізніше інші причини і спонуки тонуть у крові й утрачають свій сенс (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Війна — надто серйозна справа, щоб довіряти її воякам (Талейран). Війна статей ведеться традиційною зброєю (С.Є.Лєц). Війна — найгірший спосіб здобуття знань про чужу культуру (С.Є.Лем). Перша жертва війни — правда (Г.Джонсон). Я не вірю, що Росія хоче війни, вона хоче плодів війни (В.Черчіл)].

Трезвенник, прост. – непитущий, тверезник: • трезвенник-язвенник – (ирон.) чахлик непитущий. [По тому був припозваний за свідка Семен Капканчик, хлопець непитущий, з котрим Грицько був приятель найдужчий (Л.Костенко). — Добре, гляньте лишень на цього солдата. Я позичив його на сьогодні у старшого лейтенанта Фельдгубера, це його денщик. А він нічого не п’є, не… неп… питущий, і тому почалапає з маршовою ротою на фронт, бо… бо… та-такої людини мені не треба. Це не денщик, а корова. Та теж п’є лише воду і мукає, як віл. Т-ти, непитущий! — звернувся він до вояка. — І як же тобі не с-сором, йолопе. За це б тобі заїхати зо два рази у вухо! (С.Масляк, перекл. Я.Швейка). Непитущий — це алкоголік-мазохіст].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВОЕВА́ТЬ ще ве́сти́ війну́; воевать с ветряны́ми ме́льницами укр. про́ти ві́тру піско́м си́пати; вою́ющий що вою́є тощо, зви́клий воюва́ти, втя́гнутий у війну́, обтя́жений війно́ю, боре́ць про́ти кого, во́я́к, во́я́ка, во́їн, прикм. войовни́чий, бойови́й, фраз. неско́рений, протибо́рчий, образ. у ста́ні війни́; воюющий наро́д неско́рений на́рід, на́рід у борні́, на́рід-во́їн; воюющая сторона́ уча́сник війни́, сторона́ у війні́, супроти́вна сторона; воюющие стра́ны краї́ни у ста́ні війни́.

СОЛДА́Т укр. воя́к.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Воин – во́їн, -на, воя́к, -ка́.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Один • Баба да бес — один в них вес – де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр. • Ближняя родня — на одном солнце платья сушили – пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. • Во всём этом виноват один я – в усьому цьому винний тільки я. • В один из дней (однажды) – одного дня (одної днини). • В один прекрасный день – одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини. • В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи – шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр. • Вот я и один, кругом ни души – от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки). • [Все] в один голос – [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос). • Все до одного – усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.] • Все за одного и один за всех – усі за одного і один за всіх. • Все как один (разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.] • Всё к одному сведётся – усе на одно вийде (до одного зійде). • Ехать одним волом – їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном. • За (в) один присест – за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.] • За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь – за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр. • За один раз дерево не срубишь – за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр. • За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр. • Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки. • Не один десяток чего – не один десяток чого; не однодесять чого. • Не он один волновался в тот день – не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини). • Не я один, а все это говорят – не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки). • Ни один не… – ні один не…; жоден (жодний) не… • Нос — семерым рос, одному достался – ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр. • Один ведь – сам же; сам один же. • Один в один; один к одному – один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.] • Один в поле не воин – один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр. • Один другого – один одного. • Один другого стоит – один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть). • Один-единственный – одним один; [один] однісінький (одніський). • Один за другим – один за одним; один по одному. • Один из пары – допарок. • Один и тот же – той [же] самий; один; (іноді) один і той самий. • Один как перст (разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці. • Один лучше другого – один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті. • Один на один – сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.] • Один [Нестор] и у каши не спор – одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр. • Один-одинёхонек (один-одинёшенек) (разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.] • Один раз куда ни шло (разг.) – раз мати породила. • Один с сошкой, а семеро с ложкой – семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр. • Один только; исключительно один – сам тільки; сам за себе. • Один только (один-единственный) раз – один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.] • Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить). • Одним миром мазаны – одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр. • Одним словом – одне (одно) слово; одним словом (сказати). • Одним хлебом питался кто – жив самим хлібом хто. • Одному ехать — и дорога долга – тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр. • Он один знает, скажет что-либо – тільки він знає, скаже що. • Подходите по одному – підходьте по одному (поодинці). • Пытался не один (сделать что-либо) – не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся. • Решили в один голос… – одноголосно ухвалили… • Решительно (положительно) ни одного – жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного. • Семеро одного не ждут – двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр. • Семь бед — один ответ – більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр. • Семь раз примерь, один раз отрежь – десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр. • Совершенно один – сам-один; [сам] самісінький. • С одного вола трёх шкур не дерут – з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр. • Танцевать одному – танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном. • Целый день сидит один – цілий (цілісінький) день сам (сам-один). • Я был там один – я був там сам.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Воя́ка, воя́к, -ка́ – 1) воин; 2) забияка, воитель.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Солдат – салда́т (-та), вояк (-ка́); с. билетный – біле́тний салда́т; с. отслужившийся, отставной – вислужений салда́т; с. рядовой – рядовий салда́т, рядовик (-ка); брать в солдаты – бра́ти, узяти до ві́йська.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

воя́к, -ка́, -ко́ві, на -ко́ві, воя́че! вояки́, -кі́в, -ка́м

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Вере́чи, ве́ржу, -жеш, гл. Бросить, кинуть. Угор. Волілась мя в болото веречи, ніж мя мали вояки стеречи. Гол. І. 137.

Во́їн, -на, м. = Воя́ка. Гей, Максиме полковнику, ти славний воїну! гей випусти з Жаботина хоч лядську дитину. Нп.

Волі́ти, -лію, -єш, гл. 1) Желать, хотѣть. Сього року бездольного та і сеї зіми воліла-сь мя закопати до сирої землі. Гол. 2) Предпочитать. Волію все пострадати, тебе звідти викупляти, ніж маю тя в неволенці поминати. Гол. Воліла-сь мя, мати, в болото веречи, ніж мня мали цісарські вояки стеречи. Гол. Волів бим ся не родити, та й того не знати, як мя тяжко в нещастію породила мати. Гол.

Воя́к, -ка́, воя́ка, -ки, м. Воинъ. Так наші славнії вояки там мовчки проливали кров. Котл. Ен. V. 52. Якого тобі ще треба? Чим не вояк? Стор. II. 217. А міщане ходять, все раду радять, що тому вояці за дари дати. Нп. Ум. Воя́ченько.

Воя́ченько, -ка, м. Ум. отъ вояк.

Д, пред. = До. Д мені. Вояк хоче, аби ви д нему вийшли. Федьк.

Зух, -ха, м. Молодець, молодчина, удалецъ. Дали мені капелюх, уже тепер вояк зух. Гол. І. 143.

Остро́га, -ги, ж. 1) Шпора. Гол. Од. 77. Звонять коні копитами, а вояки острогами. Гол. І. Сти́снути острога́ми. Пришпорить. Ой як стисне козак Нечай коня острогами, за ним ляшків сорок тисяч з голими шаблями. Лукаш. 110. 3) У пѣтуха: задній палець, шпора.

Поме́рклий, -а, -е. Померкшій, угасшій. Померклим поглядом вона обвела кругом хату. Мир. Пов. І. 170. Вірний огирь ледві дише, зна, що згинути пора, і померклими очима на вояку позира. Щог. Сл. 29.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Гу́льтики, -ків, м. мн. Кальсоны. Вояки розкошували, лежучи на сонці в одних сорочках і гультиках. М. Садовський. «Спомини».

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Воин — воя́к, -ка́ (мн. воя́ки).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

вояки́ня, вояки́нь; ч. воя́к та, хто воює, б’ється з ворогом. [В Україні до 30-річчя незалежності проведуть військовий парад. Українські воякині маршируватимуть на підборах. (bit.ua, 01.07.2021). <…> красуня Бетані стає професором, а неатлетична та незграбна Марта попадає до тіла амазонської воякині. (zhytomyr.travel, 05.12.2017).] див.: бійчи́ня, во́їнка, воя́чка Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 88.

во́їнка, во́їнок; ч. во́їн поет. та, хто воює, б’ється з кимось або бореться за щось. [Такою ти мені, з лиця, як Дездемона, О воїнко моя, з’явилась невгомонна, Божественна була... (Андре Моруа «Олімпіо, або Життя Віктора Гюго», пер. Юрій Калиниченко, 1971).] див.: бійчи́ня, воя́чка, вояки́ня, солда́тка

воя́чка, воя́чок; ч. воя́к та, хто воює, б’ється з ворогом. [Вона заправляла тим військом, це відчувалося відразу, бо кожен її порух, поворот голови сприймався воячками благоговійно. (Дара Корній «Зворотний бік світла», 2012). Український офіцер і джентельмен китицею квітів і поцілунком в руку вітає американську воячку-перекладачку. (Вісті комбатанта, 1995). Вони б’ються, як дві воячки, люто вчепившись одна в одну, знесилені, мовчазні, натхнені жадобою смерті. (Всесвіт, 1980, №3). Вона ж воячка. Вона перша з жінок Гуцулії надягнула на себе зброю й нарівні з чоловіками стала до лави борців за оборону краю й народу. (Улас Самчук «Гори говорять!», 1933).] див.: бійчи́ня, во́їнка, вояки́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 747. Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Галицько-руські народні приповідки 1905р. (І. Франко)

підря́дниця, підря́дниць; ч. підря́дник робітниця або організація, яка працює за підрядом. [На Тернопільщині підрядниця привласнила майже 4 млн грн., виділених на обладнання в амбулаторіях (lenta.te.ua, 19.05.2020). Підрядницю Агентства національної безпеки (АНБ) Сполучених Штатів Америки, 25-річну Ріеліті Лі Віннер у суботу, 3 червня, заарештувало Федеральне бюро розслідувань (ФБР). (DW, 06.06.2017). Підрядниця харківського метрополітену подарувала елітну квартиру вдові директора метрополітену. (bihus.info, 08.12.2015). В нападі загинуло двоє громадян США – вояк та співробітник однієї з фірм-підрядниць коаліції. (Вісті комбатанта, 2013, №1).] Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Бое́цъ = боє́ць, перебієць; воя́ка, войовни́к. С. З. — Ігрища думав завести і п’яний зараз розкричав ся, щоб перебійцїв привести. Кот. — А міщане ходять, все раду радять, що тому вояцї за дар дати. н. п.

Во́инъ, вои́тель, ница = воя́к, воя́ка, войовни́к, (К. Б.), войовни́ця. (Кот.). — О, добрий був вояка! — А міщане ходять, все раду радять, що тому вояцї за дар дати. н. п. — Лежить вояк на купинї. н. п.

Копе́йникъ, копе́йщикъ = пікіне́р. С. З. (Вояка, узброєний списом).

Разсыпно́й = розсипни́й. – Вразсыпну́ю = вро́стіч, вро́стич, вро́скид, рі́зно. — То збірали ся до купи, то розбіга́ли ся вростич; Прав. — Вояки од його зараз вростич, мов од кібця горобцї по лозах Ст. С. — Славъяне раз-у-раз воювали поміж себе і шили групами вроскид. Бар. О. (Д. ще під сл. Вразбро́дъ і Вразсыпну́ю).

Тѣлохрани́тель = воя́к для охоро́ни осо́би царя́, при гетьманах — сердю́к.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)