Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 128 статей

Запропонувати свій переклад для «вухо»

Шукати «вухо» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Верби́чник, бот. – дивина́, коров’я́к, ведме́же ву́хо, дрябча́к, царська́ сві́чка.

Гнездо́ – гніздо́ (ум. гнізде́чко, гнізде́нце), ку́бло́ (ум. кубе́льце, кубе́лечко), ки́шло, (змеиное) – гадю́чник, гадови́ще; (осиное) оси́ще; (в середине яблока или груши для зёрен) кісточка; (в колоске злаков, где сидит зерно) мухо́рка, мухоро́к; (в железном лемехе плуга для деревянной рукоятки) ву́хо; (для веретена, шестерни в водяной мельнице) коро́бочка. • Из одного гнезда́ – одно́гніздки.

Деря́бнуть – ба́цнути, заціди́ти, затопи́ти. [Заціди́в у ву́хо. Затопи́в по пи́ці].

Дохва́тывать, дохвати́ть – досяга́ти, досягти́ (до чо́го). [Ось нетерпля́ча ру́чка досягла́ до кота́, хапа́ його́ за ву́хо й тя́гне до се́бе (Коцюб.)].

Ду́мка (маленьк. подушка) – я́сик, поду́шечка під ву́хо.

Жужжа́ть – деркоті́ти, дзижча́ти, дзи́зкати, дзинча́ти, брені́ти, сюрча́ти, брумча́ти, густи́ (гуде́); (о веретене, сверчке, кузнечике) сюрча́ти, хурча́ти. [Му́хи деркотя́ть. Золоті́ бджо́ли брені́ли в золото́му со́нячному промі́нні (Грінч.). Кома́р у ву́хо брени́ть (гуде́) (Чуб.). Всі му́хи ти́хо сиді́ли, лише́нь одна́ брумча́ла. Ко́ники сюрча́ли в траві́. Хрущі́ літа́ли й гули́. Кома́рик молоди́й своє́ дзинчи́ть (Гліб.). Оса́ дзи́нькає]. • Полететь жужжа́ – побрені́ти. [Бджі́лка побрені́ла до ву́лика]. • Жужжа́ть в уши кому – ту́ркати в ву́ха кому́, нату́ркувати кому́ щось. [Це ви їм уся́ку по́гань нату́ркуєте, до лука́вности призво́дите! (Крим.)].

Заголя́ться, заголи́ться – заго́люватися, заголи́тися, (поднимая одежду) заду́блюватися, задуби́тися, підійма́тися, підня́тися, (о мног.) позаго́люватися, позаду́блюватися, попідійма́тися. [Коли́ моска́ль ка́же «су́хо», задуби́сь по ву́хо (Прислів’я)].

Закла́дывать, закла́сть, заложи́ть – 1) (основание здания, судна и т. п.) заклада́ти, закла́сти що. [Сього́дні закла́дини: нови́й військо́ви́й корабе́ль заклада́ють]; 2) что во что, за что – заклада́ти, закла́сти що в (за) що. [Закла́в ру́ки в кише́ні. Молода́ заклада́є молодо́му ху́стку за по́яс. Учи́тель заклада́є (или вклада́є) в ду́шу у́чням любо́в до бі́дного лю́ду (Крим.)]; 3) (проём в стене камнем, кирпичём) заклада́ти, закла́сти що (це́глою, камі́нням), замуро́вувати, замурува́ти; (деревом: горизонтально) заклада́ти, закла́сти, (вертикально) заставля́ти, заста́вити, (о мн.) позаклада́ти, позаставля́ти що чим. [За́йве вікно́ ми оба́полами заста́вили, гли́ною завалькува́ли]; 4) (лагерь, стан) ста́вити, поста́вити кіш; та́бором, коше́м, обо́зом става́ти, ста́ти, отабори́тися; 5) (загромождать) захара́щувати и захара́стрювати, захара́ст(р)ити; срвн. Загроможда́ть. [На́що лаву́ захарастри́ли? За́раз поприйма́йте все]; 6) (задевать) запрото́рювати, запрото́рити, заклада́ти, закла́сти що десь, куди́. [Сам не зна́ю, куди́ запрото́рив кни́гу]; 7) (отдавать в заклад), см. Закла́д 1; 8) (корм лошадям, скоту) завдава́ти, завда́ти, дава́ти, да́ти, (о мн.) подава́ти ко́ням, вола́м и т. д., засипа́ти, заси́пати обрі́к ко́ням. [Ко́ням та коро́вам уже́ подава́в, тепе́р понесу́ ві́вцям]; 9) (лошадей) запряга́ти, запрягти́, (о мн.) позапряга́ти (ко́ні); 10) -жи́ло уши, нос кому – закла́ло (в)у́хо, позаклада́ло (в)у́ха кому́, ніс залі́г у ко́го, закла́ло в но́сі кому́. • Зало́женный – закла́дений; замуро́ваний, заста́влений; ота́борений; захара́щений, захара́стрений; запрото́рений (десь, куди́); застано́влений, заста́влений; да́ний, заси́паний; запря́жений. • Дом -ло́жен – буди́нок у заста́ві.

Зашепта́ть – 1) зашепта́ти, зашепота́ти, зашепоті́ти, зашушу́кати, зашимши́кати (Б. Лепк.). [Щось зашепоті́ла їй на ву́хо (Л. Укр.). Зашепоті́ли лю́ди (Г. Барв.). Зашепоті́ли збу́джені листо́чки (Коцюб.)]; 2) (начать наушничать) зашепоти́нничати; 3) (заворожить) зашепта́ти; см. Зашё́птывать. • -ться – зашепта́ти, -ся, зашушу́кати, зашушу́катися.

Конфе́тничать – ме́дом ма́зати, марципа́нити(ся), мані́житися. [Як розсе́рдиться, то не ста́не ме́дом ма́зати, а про́сто в ву́хо (Звин.)].

Коровя́к, бот. Verbascum Thapsus – ведме́же ву́хо, дивина́, коров’я́к (-ка́).

Кувши́н – глек (-ка и -ка́), гле́чик (-ка), (простой глиняный) гладу́ш (-ша), (кринка) гладу́щик (-ка), гладу́шка, (реже) глади́шка; (жбан) жбан (-ну), диал.: джбан, (д)збан, ж[з]ба́но́к (-нка́). [Марі́я вста́ла та й пішла́ з глеко́м по во́ду до крини́ці (Шевч.). Накри́й столи́, наси́п вино́ у гле́ки (Крим.). Гле́чиком води́ набра́в (Рудан.). Купи́ла гле́чик (гладу́щик, глади́шку) молока́ (Чернігівщ.) На столі́ стоя́ла гладу́шка з молоко́м (Звиног.)]. • Повадился -ши́н по воду ходить, там ему и голову сломить – до ча́су збан во́ду но́сить; по́ти ж[з]бан (глек) во́ду но́сить, по́ки ву́хо увірве́ться.

Ла́па – 1) ла́па, (зап.) ла́ба. [Пи́ше, як соро́ка ла́пою (Номис). І кум-вовк досяга́є до куми́-лиси́ці ла́бою і хо́че з не́ї кожу́ха зня́ти (Казка з Под.)]. • Он всё под свою -пу метёт – він усе́ до свої́х лап пха́є, до се́бе га́рбає. • Запускать -пу (перен.) – запуска́ти ла́пу, кра́сти. • Нагреть -пу – погрі́ти ру́ки, наби́ти кали́тку. • Сосать -пу – смокта́ти ла́пу. • Они -па в -пу живут – вони́ живу́ть у до́брій зла́годі (зго́ді), це одна́ душа́ й одна́ соро́чка; вони́ оди́н (одно́[е́]) о́дного, одна́ о́дну покрива́ють. • Попасться в -пы кому – пійма́тися (діста́тися) в ла́пи, попа́стися в лабе́ти кому́; 2) (загиб, колено) ріг (р. ро́гу), колі́но. • Якорная -па – клю́чка (зуб, дзюб) в ко́тві, я́кірна ла́па. [В ко́тві зуб улома́всь (Київ)]; 3) (пята оковки, железной подпорки и т. п.) п’я́тка, ву́хо; 4) строит. – замо́к (-мка́), зруб (-бу и -ба), (смычка) стик (-ку); см. Замо́к 2. • Рубить в -пу – вру́бувати (зару́бувати) в замо́к, в замки́; 5) (кривулина) криву́ля, корча́нь (-ня́), соха́; 6) бот. -па львиная или медвежья (Alchemilla vulgaris L.) – при́воротень (-тня) (звича́йний), на́воротень (-тня), лапу́шник. • -па мужская (Androsace septentrionalis L.) – перело́мник (півні́чний).

Ласка́ть – голу́бити, пе́стувати и пе́сти́ти (пе́щу́, пе́стиш), (преимущ. о любовных ласках) милува́ти, любува́ти, (с оттенком сожаленья) жа́лувати, (особ. животных и при неодушевл. суб’екте) ла́стити (ла́щу, ла́стиш) и ла́щити (ла́щу, ла́щиш) кого́, що. [Оксами́тні тони́ мело́дії голу́били його́ се́рце (Крим.). Як дити́на пе́стує старо́го (Шевч.). Яри́нка обійма́ла щеня́т, цілува́ла, пе́стила (Коцюб.). Хло́пці дівча́т голу́блять і милу́ють (Рудан.). Він її́ цілу́є, він її́ любу́є (Чуб.). Ки́нулась нас цілува́ти, жа́лувати Ка́тря (М. Вовч.). Так ні́жпо й пух не ла́щить лебеди́ний (Куліш)]. • -кать слух, взор, воображенье – ті́шити (голу́бити) (в)у́хо (слух), о́ко (очі, зір), уя́ву. [Яко́сь не ті́шили о́ко моє́ розло́гі, я́ро-зеле́ні пла́вні (Коцюб.). Бага́то здрібні́лих слів (у ві́рші Глі́бова «Журба́») голу́блять ву́хо яки́мись журли́вими пе́стощами (Єфр.)]. • -кать себя мечтой, надеждой – голу́бити (пе́сти́ти, живи́ти) мрі́ю, наді́ю, ті́шити себе́ мрі́єю, наді́єю. [Чита́ючи да́вні ті за́писи, ба́чимо, як жили́ тоді́ лю́ди, які́ наді́ї голу́били в душі́ (Єфр.)].

Лего́шенько, нрч. – леге́сенько, злеге́сенька. [За по́милки Зо́ся леге́сенько ску́бла його́ за ву́хо (Н.-Лев.). Чума́рочка рябе́сенька, пригорта́є злеге́сенька (Пісня)].

Му́ринская трава, бот. Salvia aethiopis L. – ведме́же ву́хо, дивина́, ба́бки (-бок), перекоти́по́ле, шавлі́я.

Мять – 1) м’я́ти (мну, мнеш), намина́ти, м’я́шку́рити, (жать, комкать) бга́ти, жу́жмити, га́рбати, жма́кати, жмакува́ти, (месить) міси́ти що. [Не те́рши, не м’я́вши, не ї́сти калача́ (Номис). В рука́х гру́ша аж пом’я́кшала, так її́ намина́є (Свидн.). Сми́рний, хоч у ву́хо бгай (Приказка)]. • -ть живот – вибира́ти живота́ (живі́т, у животі́). [Воро́жка вибира́є живі́т (Сл. Гр.)]; 2) (о волокнист.) м’я́ти, те́рти (тру, треш), тіпа́ти, (солому) ме́рвити (ме́рвлю, -виш), (кожу) м’я́ти, вимина́ти, (ключом) ключкува́ти що. [Ма́ти коно́плі біля ко́мина мне (Тесл.)]; 3) жува́ти, же́рти, лупи́ти; срв. Жева́ть, Жрать. • Мя́тый (неоконч. и оконч.) – (зі́)м’я́тий, (по)м’яшку́рений, (зі́)бганий, (по)жма́каний, (по)жмако́ваний, (по)га́рбаний, мі́шений, ви́мішений; (по)те́ртий, (по)ті́паний, (з)ме́рвлений, (по)ключко́ваний; (з)жо́ваний, (з)же́ртий, (з)лу́плений.

Нава́стривать, навостри́ть – наго́стрювати, нагостри́ти, (о мног.) понаго́стрювати що; см. Наостря́ть. • -ть уши – наста́вляти и (редко) станови́ти, наста́вити, насторо́чувати, насторо́чити, нашоро́шувати, нашоро́шити, настру́нчувати, настру́нчити, нащу́лювати, нащу́лити ву́ха, (о мног.) понаставля́ти, понасторо́чувати, понашоро́шувати, понастру́нчувати, понащу́лювати ву́ха. [Щоб лю́ди лу́чче наставля́ли ву́ха (Куліш). Прокопо́вичка насторо́чила ву́ха і повеселі́шала (Н.-Лев.). То він одно́ ву́хо нашоро́шить (Куліш). Настру́нчив у́ха й пози́ркує на две́рі (М. Вовч.)]. • -ри́ть лыжи – лиги́ (тя́гу, дмухача́) да́ти, накива́ти п’ята́ми, намасти́ти п’я́ти, утекти́. • -ри́ть на кого когти, зубы – нагостри́ти на ко́го кі́гті, зу́би. • -ри́ть язычок – нагостри́ти язичо́к (жальце́). • -ри́ть к чему руку – наби́ти (наломи́ти и налама́ти, нава́жити) ру́ку до чо́го, наломи́тися и налама́тися до чо́го, (вульг.) насоба́читися в чо́му. [Він в цьо́му ді́лі наби́в ру́ку (Сл. Ум.)]. • -ри́ть кого – обте́рти, обго́втати, ви́гладити кого́; наломи́ти, и налама́ти кого́. • Наво́стренный и Навострё́нный – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, насторо́чений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, понасторо́чуваний и т. п.

Напряжё́нно, нрч. – напру́жено, з напру́гою и (редко) з на́пругом, з напру́женням, напру́жившись, з нату́гою, на́пруго, на́пругом. [Вона́ приклада́ла до вікна́ ву́хо і напру́жено слу́хала (Коцюб.)].

На́сторону, нрч. – 1) (на-бок) на́бік, на оди́н бік. • С[На]клоняться, с[на]клониться -ну – похиля́тися, похили́тися (на́бік, на оди́н бік), (пров.) перехня́блюватися, перехня́битися. [Ни́зько-ни́зько похили́лась на́ша рі́дна ха́та (Грінч.). Ха́та стара́, вже аж перехня́билась (Харківщ.). Очі́пок їй на одно́ ву́хо перехня́бився (Богодух.)]; 2) на чужину́, між чужі́ лю́ди; на заробі́тки. • Идти, ходить зарабатывать -ну – іти́, ходи́ти на заробі́тки, ходи́ти по заробі́тках, заробля́ти не вдо́ма.

Недру́жный – недру́жний и (реже) недру́жній, неодноста́йний. [Ї́хні голоси́, висо́кі, неодноста́йні, рі́зали ву́хо (Микит.)].

II. Не́жить, глаг. – пе́сти́ти (пещу́, пе́стиш), пе́стувати, голу́бити, милува́ти, (редко) ні́жити, (зап.) ніжи́ти, (холить) коха́ти, вико́хувати, плека́ти кого́, що, (перен.) в ро́зкоші купа́ти; срв. Леле́ять. [Його́ (мо́ре) со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.). Су́мно пе́стила їх ні́чка осі́ння (Чупр.). Вла́сне безси́лля колиса́ло й пе́стило Ма́рту (В. Підмог.). Га́ля його́ заспоко́ювала, голу́била (Мирний). О́браз за о́бразом прохо́дили йому́ в голові́, голу́блячи його́ ві́дблиском перебу́того ща́стя (Грінч.). Бу́ду тобі́ годи́ти, бу́ду тебе́ ніжи́ти (Квітка). Як я́гідку, як пта́шечку, коха́ла, рости́ла (дочку́) (Шевч.)]. • -жить слух – голу́бити (ті́шити) слух ((в)у́хо). • Не́жащий – що пе́стить и т. п.; пест(л)и́вий, приголу́бливий. • Не́женный – пе́щений, голу́блений; коха́ний, пле́каний. [Пе́щена Катери́на не була́ слухня́на (Грінч.)]. -ться – 1) (стр. з.) пе́сти́тися, голу́битися; бу́ти пе́щеним, голу́бленим; коха́тися, вико́хуватися, плека́тися, бу́ти коха́ним, пле́каним; 2) (возвр. з.) пе́сти́тися, пе́стуватися; розкошува́ти, (редко) ні́жи́тися; (в постели) виле́жуватися, (валяться) вика́чуватися. [У спе́ці опівде́нній так со́лодко пе́ститись у воді́ (Грінч.). Хло́пчик пе́ститься на зеле́ній шовко́вій трави́ці (Грінч.). На со́нці і пе́ститься й млі́є переспі́ло-соло́дка мали́на (М. Рильськ.). Чому́ не йде до свого́ ді́ла? що вона́ ні́житься мов па́ні? (М. Вовч.). Ми ро́бимо, а вона́ на подушка́х вика́чується (Звин.)]; 3) (взаимн. з.) голу́битися, голу́бкатися, милува́тися, пе́сти́тися, пе́стуватися (з ким); срв. Ласка́ться 2.

Нисходи́ть, низойти́ – схо́дити, зійти́ (вниз), (ц.-слав.) низхо́дити, низійти́, (спускаться) спуска́тися, спусти́тися, (свыше – при абстрактном суб’екте) сплива́ти, спли́сти́ и спливти́; (о ночи ещё) схо́дити, зійти́, запада́ти, запа́сти, (наступать) надхо́дити, надійти́. [Пома́лу спо́кій став схо́дити до ньо́го (Васильч.). На ти́хий бе́рег ніч зійшла́ (Грінч.). З високо́сти сплива́ла на одино́ке се́рце ла́ска (Коцюб.). Ніч запада́ла над старода́внім Ри́мом (М. Левиц.)]. • -ди́ть с горы – схо́дити (спуска́тися) з гори́. • Солнце -дит к закату – со́нце схиля́ється на за́хід. • -ди́ть, -ти́ к нуждам ближнего – згляда́тися, згля́нутися на потре́би бли́жнього, прихиля́тися се́рцем (ма́ти прихи́льне о́ко), прихили́тися се́рцем до потре́б бли́жнього. • Нисходя́ к мольбам чьим – прихиля́ючися до блага́нь чиї́х, (образнее) прихиля́ючи ву́хо до блага́нь чиї́х, згляда́ючися (згля́нувшися) на блага́ння чиї́. • -дя́ к человеческой слабости – згляда́ючися (згля́нувшися, зважа́ючи, зва́живши) на лю́дську слабоси́льність, потура́ючи лю́дській слабоси́льності.

О́стрый – 1) го́стрий (о́стренький – гостре́нький; острё́хонек – гострі́сінький) [Го́стрий ніж, цвях. Го́стра бри́тва, коса́. Го́стре ши́ло, жало́], різки́й (серп, коса́); 2) (остроконечный) го́стрий, кінча́(с)тий; см. Остроконе́чный; 3) (на вкус) го́стрий (на смак), при́крий, терпки́й, міцни́й. • -рый уксус – міцни́й о́цет. • -рый перец – го́стрий пе́рець; срв. Е́дкий; (о жидкостях) см. Е́дкий; (о красках, цветах) різки́й, при́крий; (о запахах) го́стрий, при́крий. [При́крий пах]; (о голосе, звуках) різки́й, прони́клий, прони́кливий; (о ветре: резкий) дошку́льний, шпуйни́й, прони́зуватий; (мороз) різу́чий, при́крий, ду́жий; (о глазах, слухе) го́стрий. [Го́стрі, як ніж, о́чі]. • -рые глаза – го́стрі, прони́зливі о́чі. • Окинуть кого -рым взглядом – обве́сти кого́ го́стрими очи́ма. • -рый слух – го́стре ву́хо; (о боли, скорби и т. д.) при́крий, пеку́чий [Пеку́чий біль. Ту́га пеку́ча], го́стрий, дошку́льний, бо́ліз[с]ний. [Бо́лізний біль = -рая боль]. • -рая зубная боль – при́крий зубни́й біль (р. бо́лю); 4) (остроумный) доте́пний, дорі́чний. • -рый ум – би́стрий ро́зум. • -рая мысль – го́стра, доте́пна ду́мка. • -рое слово, -вцо – го́стре, доте́пне, ущи́пливе сло́во, слівце́; 5) (язвительный, едкий) го́стрий, ущи́пливий, ускі́пливий, діткли́вий (гал.). См. Е́дкий 2. • -рая критика – ущи́[скі́]плива кри́тика. • -рый язык – ущи́пливий, го́стрий язи́к. • У него -рый язык – він го́стрий на язи́к. • Ты больно уж остё́р – ти на́дто вже метки́й (боек), смі́лий (дерзок). • -рый на язык – жигува́тий, го́стрий на язи́к. • -рая вершина – шпиль (р. шпиля́) (м. р.), гостри́ця.

Отзна́бливать, отзноби́ть (палец, ухо) – відморо́жувати, відморо́зити (па́лець (-льця), (в)ухо).

Пова́живаться, пова́диться – 1) уна́джуватися, уна́дитися, пона́джуватися, пона́дитися, зана́дитися, прина́джуватися, прина́дитися, ула́ситися, (о многих) повна́джуватися до ко́го, до чо́го, в що. [Уна́дився-ж наш Ва́силь до старо́го Нау́ма що-день (Кв.). Діте́й ті́льки раз-два помани́, то так і пона́дяться, разі́в де́сять на день біжа́ть сюди́. Прина́дився вовк до ове́ць. Чого́сь ті соба́ки зана́дилися до на́шого подві́р’я]; 2) (привыкать) звика́ти, зви́к(ну)ти до ко́го, до чо́го, спона́джуватися, спона́дитися, розпона́джуватися, розпона́дитися на що, навика́ти, нави́кнути до чо́го. [Як спона́диться кра́сти, то не одзвича́їш (Крим.). Злоді́ї зма́лечку навика́ють кра́сти]. • Пова́дился кувшин по воду ходить, там ему и голову сложить – до́ти глек во́ду но́сить, до́ки ву́хо ввірве́ться; до ча́су зба́нок во́ду но́сить.

Прикла́дывать, приложи́ть (и прикла́сть) – 1) что к чему – приклада́ти, прикла́сти и приложи́ти, (прижимать) притуля́ти, тули́ти, притули́ти що до чо́го. [Приклада́й щільні́ше одне́ до о́дного. Приклада́ла ча́сом до вікна́ ву́хо і напру́жено слу́хала Коцюб.). Приложи́в ру́ку до се́рця, Терно́ве ві́ття до се́рця коза́цького приклада́є. Дай мені́ смоли́, приложи́ти до бо́ку (Рудч.). Прикла́ла (приложи́ла) ма́сти до боля́чки. Притуля́ла (тули́ла) попе́чену ру́ку до холо́дної ши́бки]. • -вать печать – притиска́ти (прити́снути) печа́тку, печа́ть до чо́го. [Моя́ рука́ до діл твої́х нови́х не зду́жає печа́ті притиска́ти (Грінч.)]. • -вать, -жи́ть руку к чему (подписаться) – підпи́сувати, підписа́ти що, підпи́суватися, підписа́тися на чо́му. • -жи́ть руки, работу, старание к чему – прикла́сти, докла́сти, доложи́ти рук, пра́ці, дбання́ до чо́го. • -жи́ть свои знания к делу – прикла́сти свої́х знанні́в (свого́ знання́) до ді́ла. • -жи́ть науку к производству – прикла́сти нау́ку до виробни́цтва. • Ума не -ложу́ – ра́ди не дам (собі́). [Ра́ди не дам, що мені́ роби́ти]. • -дывать, -ложи́ть к губам что, губы к чему (отведать) – при[до]туля́ти, при[до]тули́ти що до губі́в, гу́би до чо́го, (пригубить) пригу́блювати, пригуби́ти що; 2) -дывать, -ложи́ть что к чему – додава́ти, дода́ти, долуча́ти, долучи́ти, прито́чувати, приточи́ти що до чо́го; см. Прилага́ть, Приложи́ть, Присоединя́ть. [Цьо́го докуме́нта тре́ба долучи́ти до спра́ви. Пи́шучи-ж постанови́в я собі́ не то що джерело́ вка́зувати, та тут-же з йо́го ви́писку приточи́ти (Куліш)]; 3) (добавлять) доклада́ти, докла́сти, доложи́ти чого́, що. [Гро́шей тих не ви́стачило – довело́ся свої́х доклада́ти]; 4) (примерять, применять) приклада́ти, прикла́сти що до ко́го, до чо́го. [Чуже́ ли́хо до се́бе приклада́й]. • -ть прозвище – доклада́ти, докла́сти, приклада́ти, прикла́сти, приложи́ти прі́звище, (насмешл.) до́кладку (при́кладку) кому́. [Вона́ мене́ злоді́йкою узива́ і вся́кі до́кладки доклада́ (Квітка). Хто-ж це тобі́ таке́ прі́звище приложи́в? (Стор.)]; 5) -вать – вига́дувати, бреха́ти; см. Выду́мывать, Врать; 6) -дывать, -кла́сть (пристраивать камен. кладкой) – примуро́вувати, примурува́ти що до чо́го. • -кла́сть крыльцо – примурува́ти ґа́нок. • Прикла́дываемый – прикла́даний, докла́даний, (прилагаемый) дода́ваний, долу́чуваний. • Прило́женный и прикла́денный – прикла́дений, докла́дений; до́даний, долу́чений.

Приклоня́ть, приклони́ть – прихиля́ти, прихили́ти що, (пригибать) пригина́ти, пригну́ти що (де́рево, гі́лку). [Я-б радні́ший тобі́ не́бо прихили́ти]. • -ть голову перед кем – похиля́ти, похили́ти, схиля́ти, схили́ти го́лову перед ким. • Негде голову -ни́ть – нема́ де го́лову прихили́ти, нема до ко́го, нема де́ прихили́тися, пригорну́тися. [Нема́ де прихили́тись в сві́ті одино́ким (Шевч.)]. • -ни́ть ухо – прихили́ти ву́хо. • -ни́ть к чему ухо (слушать со вниманием) – слух до чо́го, до ко́го схили́ти. • Приклонё́нный – прихи́лений, пригну́тий. • -ться – прихиля́тися, прихили́тися, пригина́тися, пригну́тися; (о голове) схиля́тися, схили́тися, похиля́тися, похили́тися.

Примораживать, приморозить – 1) (что; одно к другому) приморожувати, приморозити, (о мн.) поприморожувати що, що до чого. [Вухо собі приморозив]; 2) -живает, -розило (на дворе) – підмерзає, підмерзло, приморозило (надворі); см. Подмораживать 2. • Примороженный – приморожений.

Проу́х, Проу́шина – (в)у́хо, (в)у́шко.

Пята́, Пя́тка – п’ята́, п’я́тка. [Находи́лася, аж на п’я́ти не ста́ну – так боля́ть (Київ. п.)]. • Показывать, показать -тки (убежать) – п’я́тими кива́ти, накива́ти, підо́швами креса́ти. • Душа в -тки ушла – душа́ в п’я́ти схова́лась; зляка́всь – аж у п’я́ти заколо́ло. • Быть под -то́й у кого – бу́ти під п’ято́ю в ко́го. • От головы до -ток – з голови́ до ніг. • Ходить по -та́м за кем – ходи́ти слідко́м, на́зирці за ким. • Гнаться по -та́м за кем – гна́ти(ся) слідко́м за ким, на п’я́ти кому́ наступа́ти. • Ахиллесова пята́ – Ахіле́сова п’ята́. • С кривыми -тами – кривоп’я́тий. • Не имеющий пят (безпятый) – безп’я́тий. • -тка чулка, башмака – п’я́тка в панчо́хи, в череви́ка; 2) (дверей, ворот и т. п.) п’я́тка, бігу́н (-на), ву́хо; (у косы) п’я́тка; (у яйца) гу́зка; (у веретена) п’я́тка, гу́зка.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Безропотно – покі́рливо, без ре́мства, не ре́мствуючи, неремсти́во, без наріка́нь, (безмолвно, ещё) без слова, безмовно. [Гостю, очевидячки, нудно й ніколи, але він покірливо ступає поруч хазяїна, криво, невпопад усміхається й хитає головою, коли треба й не треба (В.Винниченко). Павло підійшов до неї і хлипнув у вухо. Вона зойкнула і впала на долівку. Павло витріщив очі і став дожидати, доки підведеться: вона не підводилася і перестала дихати. Тоді він побіг до сусідів і сказав, що Явдоха впала і не встає. Сусіди прибігли в хату, розціпили Явдосі рота і влили води. Після цього Павло сказав Явдосі: «Хай ти сказишся, більше і пальцем не торкну». І справді, більше не чіпав і покірно, без ремства ніс своє ярмо (Г.Тютюнник). — Закладаюся головою, Санчо,— сказав Дон Кіхот,— ось зараз, коли ти теревениш, не вгаваючи, у тебе нічого не болить. Шпар, сину мій, усе, що тобі слина на язик принесе, аби лиш у тебе нічого не боліло, я ж без ремства стерплю усі твої нечемні речі (А.перепадя, перекл. М.Сервантеса). Це видовище сповнило мене жахом і млостю. Усе замиготіло перед моїми очима. Кров гарячою хвилею потекла в мене по спині й грудях. Кинджал, що прип’яв моє плече до щогли, палив мені тіло, наче розпечене залізо. Але мене лякав не так фізичний біль — це я стерпів би, не ремствуючи, — як думка про те, що я можу впасти з реї в цю тиху зелену воду й опинитись поруч з мертвим стерничим (Юрій Корецький, перекл. Р.Л.Стівенсона). «Ти прости, ласкавий Боже, Скарги ці мої зухвалі — Зараз буду неремстиво Нести випроби тривалі!» (М.Бажан, перекл. Давида Гурамішвілі)].

Да – 1) (нареч.) еге, так, угу; 2) (сз.) та, і, й; 3) (но) але, та, дак, так, отже; 4) (да будет) хай буде, най (нехай) буде; 5) (да и ну) та й давай, ну, нум: • ай да… – от так…; • ах да! (разг.) – а, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув!; • вашими бы устами да мёд пить – якби то все, що ви говорите, справдилося!; вашими б устами та мед пити (Пр.); коли б твоє слово та Богові в вухо (Пр.); • [вот] это да – оце так, ото так; • да? – справді?; невже?; • да будет… – хай буде; нехай (най) буде…; • да ведают потомки – щоб відали нащадки (потомки); • да ведь – таж (та… ж); адже (аже) ж (тадже (таже) ж); • да (говорите) же! – та ну-бо (кажіть); кажіть-но; • да-да, да-да-да – так-так; авжеж; атож; еге ж; • да ещё – та ще; до того [ж]; а ще й; • да здравствует – хай живе; • да и – та й; ба [й]; (на початку речення ще) а; (иногда) бо; • да идите же, смотрите же – та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но; • да и к тому же, да и притом – та й до того і; як на те ж; та ще й; • да и ну – та й (і) ну; та й (і) давай; нум; • да и то (разг.) – та й то́; і то́; • да и только (разг.) – та й годі (та й край); • да как – та як; коли; • да, как бы не так – еге; де ж пак; де там; • да, конечно – еге ж; звичайно; атож; • да не может быть! – та не може бути!, та невже?; хіба це можливо?; • да нет [же]! – та (ба) ні!; • да неужели?; • да ну? (разг.) – та невже?; та ну?; • да сверх того – та (а) ще крім того (до того); • да сделай же! – та зробіть же!, та ну-бо зробіть!; • да, ты был там? – до речі, ти був там?; • да уж – от же ж, це ж треба; ну й; • да уж, мастера! – що майстри, то майстри!; ну й, майстри!; • да уж, повезло! – от же ж пощастило!; • да чёрт с ним! (вульг.) – та хай йому чорт (біс, грець)!; • да что вы – та що ви (та ви що); та нубе-бо; • конечно да – авжеж; звичайно; еге ж; атож; • нет, нет да и… – [а] часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й; • ни да, ни нет – ні сяк, ні так; ні се ні те; • ну да! – отож!; авжеж!; еге ж!; (выраж. недоверия, ирон.) еге ж!; аякже! [Коли подивляться, що вбитий, — з переполоху ну втікать (Т.Шевченко). Сичі в гаю перекликались, та ясен раз-у-раз скрипів (Т.Шевченко). З переполоху ну втікать! (Т.Шевченко). Певно, він хлопчик добрий і любий — еге? (М.Вовчок). Чогось мені на серденьку та й не легко (П.Чубинський). Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають (С.Руданський). — Еге, спасибі вам! Ми Чіпки не дамо… Чіпка в нас буде, — обороняється Галя (П.Мирний). Так, я була сьогодня в катакомбах і завтра знов піду (Л.Українка). Декотрі зачіпали його, заговорювали з ним; він обзивався до їх одним словом, та й то знехотя (І.Нечуй-Левицький). А жаль же мені та тії тополі. Що на чистому полі (Н. п.). Та й став він по-инакшому — думати. А жаль-же мені літечка тепленького. Та він же там і не був. Та же ж сказала, що прийде напевно. Ажеж (ажеж) ти сам бачив. І хотіла б, так не можу. Думалося одно, отже сталося инше. Не хочеш, дак мусиш. Та збіг на грядки та й давай сонячники ламать (АС). — Так, так,— погодився Карденіо,- його легковірність справді нечувана, прямо-таки надзвичайна: мені здається, що найвигадливіший письменник і навмисне такого не видумав би (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Майк сидів як на голках, витягнувшись уперед у своєму кріслі, й дивився на неї майже істеричним поглядом, і хто знає, що хвилювало його більше — марнославство від того, що вона скаже «так», чи панічний страх, що вона може сказати «так»? (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса).  — Любий, ти не помітив, що я стала краще виглядати? — Угу. — Що «угу»? — Не помітив].

Капец, прост. – капе́ць, гаплик, кирдик, торба. [Я вгледів джерело смороду. Це ж треба! Ця дурепа курила в ліжку (може, навіть) використовувала моє вухо як попільничку; рука машинально тягнеться до вуха) і мало не вгробила нас обох; ще б трохи — й капець, якби не згоріли, то напевне б учаділи… (В.Слапчук). Статевими губами проспіва Із плазмового тєліка артістка… І все. Кирдик. Пластмасова трава. І мертвий хліб з капронового тіста (І.Павлюк). «Де логіка розмови? Де сенс?», — скажете ви. А нема логіки, а нема сенсу! Так як і нема логіки й сенсу в її житті… Воно пливе за течією, летить за вітром, всочується в землю, проростає з першою травою, терпить на собі собаче лайно, але добрі мухи його з’їдають і тоді все гуд, воно переноситься взуттям перехожих з місця на місце, тоді змітається віниками двірників і викидується у смітники, які потім відвозять на сміттєзвалище, і от тоді не все гуд, тоді настає та сама дупа, гаплик, гичка, кирдик, торба, капець, off line, кінець, зе енд (Ася Перфецька). — І відомо ж, що як почуєш крик, то тобі капець! (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста)].

Навостренный, навострённый – наго́стрений, понаго́стрюваний; наста́влений, нашоро́шений, настру́нчений, нащу́лений, насторо́чений, понасторо́чуваний. [Старі слова говорить Гудзь, а вони крають сьогодні, як нагострений ніж (М.Коцюбинський). Євгеній зміркував, що вони наструнчені против нього, і постановив собі не відкривати перед ними всіх карт (І.Франко). З радістю спостерігаючи, що увагу слухачів він заполонив, в моментах зупинки почуваючи їхнє чекання дальшої фрази, ту нашорошену мовчанку, що краще за оплески надає промовцеві проречистості, він почав оглядати аудиторію, силкуючись в обличчях присутніх викрити майбутнє своєї тут праці (В.Підмогильний). Йому пропонував Охріменко нагострений держак своєї алюмінієвої ложки, але Ляшенко відмовився, бо коли побачить наглядач, то ложці не буде нічого, а камеру буде покарано за такий держак тяжко, а за скіпочку не буде нічого (І.Багряний). Низ дошки гладенько виструганий і там планка легко сунеться крізь дужки, зроблені з дроту. Кінець її, який б’є до прорізу, має в собі нагострений цвях: протинати горло ховрахові (В.Барка). В обід Тимко приїхав у село за нагостреними косами для косарки (Г.Тютюнник). Їхав назад знов на віслюкові, на тій сірій, упертій і кмітливій животині, яка, мовби відчувши Сивоокову потребу якомога швидше втекти до своєї церковці, жваво дріботіла копитцями; але Сивоокові й того було замало, він, знай, підганяв віслюка, кричав на нього: “Чох! Чох!”, його дратували нашорошені високі віслячі вуха, наставлені неначе для того, щоб вловлювати все його збентеження від несподіваної події, що сталася в білому палацику Агапітовім; він тяжко ненавидів і віслюка, і вулиці цього великого чужого міста, і натовпи розледащених нероб попід емволами, ненавидів Агапіта, якому припекло кудись відлучитися сьогодні зранку, ненавидів ту молоду ромейку, що трапилася йому, не знав її імені, не знав, хто вона й що, — була ромейка і то вже досить, намагався тепер виправдати свою нестримність, ромейка видавалася йому як відплата за все, чого зазнав у цій землі, то була його помста пиховитій і жорстокій Візантії; жінка хизувалася своєю красою, своєю безсоромністю, засліплювала своїм тілом, як засліплює Візантія своїми награбованими багатствами, — і він помстився, він інакше не міг (П.Загребельний). І разом з тобою ми заходимося визбирувати роздаровані уста, очі, пам’яті, погляди, губи, плечі, розшукаємо все — до найменшого панігтя, щоб, затиснена в себе як в кулачок, ти ставала цільною і неушкодженою, реставрована для мого охриплого горлового шепоту щастя. Поки ж тебе немає, ти виповнюєшся на мене самого. Чекання, вибираючи мене, обростає гудками, пострілами, криками, заким не стане тобою, лишивши мені велике нащулене вухо — відчути визубрені твої підбори самотні (В.Стус). Джез підскочив і випростався, нашорошений. Це був таки Еміліо. Жодної помилки — його голос, воркітливо-котячий тон (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Покручивать – покручувати. [Подруга шепче на вухо: “Он той чорнявий купчик задивився на тебе”, або: “Он як гусарин покручує вуса і дивиться, як кіт на мишу…” (П.Мирний). Так розважає старий. Розважає, міркує та все головою покручує. Все воно, звідки не зайдеш, скрізь скупо (У.Самчук)].

Прочий – інший, решта: • говоря между прочим – ка́жучи між і́ншим, до ре́чи; • и прочая, и прочая – і все таке інше; • и прочее – і таке інше, тощо; • кроме всего прочего – крім усього і́ншого; крім того, що; крім окремо згаданих випадків; крім випадків, які розглядалися (про які йшлося) окремо; • между прочим – між іншим, (случайно) при нагоді, принагідно; (иногда) до речі кажучи; • не в пример прочим – на відміну від інших; не так, як інші; не до інших міряючи, не до і́нших мі́ра, не в іншого мі́ру; • помимо [всего] прочего – поминаючи (поминувши) [усе] інше; опріч (окрім) [усього] іншого; попри [усе] інше; • при прочих равных условиях – за інших рівних (однакових) умов; • прочие – інші, решта; • прочие присутствующие – решта присутніх, інші присутні; • среди прочего – серед іншого. [Звада тим часом не вгамовувалась; цилюрник сказав між іншими речами й таке… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Деякі вищі за решту на голову. І її відрубують (С.Є.Лєц). — Тобі що, в дитинстві ведмідь на вухо наступив?! — Між іншим, у мене відмінний слух! — Та мені байдуже, який у тебе слух. Ти на вухо своє глянь!].

Распечатка – 1) видрук, (касательно множества копий, ещё) роздрук, (нрк.) роздруківка, (действие) видрукування, видруковування, роздрукування, роздруковування; 2) (снятие печати, открывание) розпечатання. [Вимкнув комп’ютер, допив колу з банки і спакував видруки й журнали для читання в неділю (О.Кравець, перекл. Я.Вишневського). Українською в містах розмовляють, не без того, але чисто україномовних колективів майже нема, переважають змішані, як же при цьому виробиш щось українське? І вилазять на світ слова на зразок славнозвісної «роздруківки», що вже мало не потрапила до словників. Невже нікому не ріже вухо? Чи є якісь схожі слова в українській мові? Особисто я вигадав би щось більш пристойне, хоча б «роздрук» чи навіть «видрук», але хто цікавиться моєю думкою? (Олександр Лебідь)]. В багатьох книгах, навіть лінґвістичних, і більшості газет, незалежно від їхнього напряму, вказується, що вони десь «віддруковані», а не «видрукувані» або «надруковані», але ж російське слово «отпечатанный» пов’язане з невластивим нашій мові словом «отпечаток». Українською мало б також бути не «роздрук» («распечатка»), а «видрук». До речі, і «книгодрукування» — лише калька з російського терміну «книгопечатание», який, в свою чергу, скалькований з німецького "Buchdruck«. Російські »печать«, »печатание« стосуються не тільки поліграфії, як і німецькі »Druck«, »drucken«. Наше ж »друкарство« — слово специфічне для поліграфічного виробництва, тому недоречним було впроваджування терміна »книгодрукування", тим більше, що друкуються не лише книги, а й газети, плакати, етикетки. Але це все — на марґінесі, як ілюстрація безвідповідального ставлення до мови багатьох, хто за своїм фахом мав б стояти на її сторожі (Я.Ісаєвич).

Салага, жарг. – салага. [— Я чув, ти цілими партіями клієнтів до госпіталю відправляв. Один шкет розказував, що ти ще салагою «дідові» вухо відстрілив чи відрізав… — Одному відстрілив, іншому відрізав. — А чого тебе так на вухах зациклило? — Вуха – не яйця, збиток невеликий, а ефект нормальний (В.Слапчук)].

Слух – (чувство) слух, (молва) чутка; по́голос, по́голо́ска, поголо́сок, погові́р, по́чутка; • быть на слуху – не сходити з язиків; • [весь] превратился (обратился) в слух кто – [увесь] обернувся (перетворився) на слух хто; (иногда) увесь слух хто; • играть, петь по слуху – грати, співати з голосу, на слух; • и слуху нет – і чутка пропала, і слід запав за ким; • ласкать слух – тішити вухо (слух); • напрягать, напрячь слух – напружувати, напрягти слух, (навастривать уши) нащу́лювати, нащу́лити ву́ха; • на слух – на слух; • не всякому слуху верь – не всяка чутка – правда (Пр.); люди чого не набрешуть (Пр.); люди накажуть, що й на вербі груші ростуть (Пр.); не все те правда, що на весіллі плещуть (Пр.); не все те переймай, що за водою (по воді) пливе (що до берега пристає) (Пр.); • ни слуху ни духу – ні слуху ні духу; • носится, идет слух – поголоска, чутка йде; • по слухам – за чутками (з чуток); чутки йдуть (прочутилося), що; чутка є, що; якщо вірити чутці; • пошёл (прошёл, пронёсся) слух – пішла (пройшла, пронеслася, рознеслася, промайнула) поголоска, чутка; • распространять слухи – ширити чутки; • слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі (Пр.); вісті не лежать на місці (Пр.).

Умыкать, умыкнуть – викрадати, викрасти, вкрасти (украсти), цупити, поцупити: • умыкать (умыкнуть) невесту – викрадати (викрасти) наречену; • умыкнуть коня – викрасти (украсти) коня. [— Але ж не нечистий дух виніс їх із посаду, мурзо! — раптом люто гаркнув Юрась. — Ти перший мусиш дбати за безпеку міста і всіх нас!.. Якщо піде так і далі, то одної ночі, чого доброго, викрадуть не тільки наречену гетьмана, а й самого гетьмана! (В.Малик). я коней крав і крав дівчат але любив лиш коней і зрадив їм прощався з ними пострілом у вухо заради імені яке дзвеніло срібно мов вуздечка я полюбив її та не зумів украсти щось ніжно шепче цівка біля вуха холодна як її вуста (В.Слапчук). Приходили вірші, за плечі трусили, Просили не спати, вставати просили. Приходила жінка, вродлива, лукава. Поцупила розум, та серця не вкрала (Василь Терещук)].

Часовой – 1) (относящийся ко времени, длительностью в один час) годинний; (почасовый) погодинний 2) (относящийся к часам) годинниковий; 3) (стоящий на часах) вартовий, вартівник, чатовий, (устар.) сті́йчик; 4) (пояс) часовий: • по часовой стрелке – за годинниковою стрілкою, за сонцем; • против часовой стрелки – проти годинникової стрілки, проти (навспак) сонця; • часовая стрелка – годинникова стрілка; • часовой пояс – часовий пояс; • часовой циферблат – годинниковий циферблат.  [Ті самі надуті губи, ті самі розставлені на цілий часовий пояс довжелезні ноги (О.Негребецький, перекл. Мітчела Девіда). Щоб звільнити нас, досить помогти нам зрозуміти мету, до якої ми йдемо, зв’язані між собою, тож треба шукати таку мету, яка об’єднує всіх. Лікар, вислухуючи хворого, не чує його стогону: лікареві важливо вилікувати людину. Лікар користується законами вселюдського. Ними користується і фізик, виводячи божественні рівняння, у яких визначається сутність і атома, і зоряної туманності. І простий пастух. Бо коли той, хто скромно стереже під зоряним небом десятки овець, усвідомить свою роль,— він уже більше ніж слуга. Він — вартовий. А кожен вартовий несе відповідальність за всю державу (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Зараз він не просто Чонкін, до якого можна запросто підійти, ляснути по плечу, сказати: «Гей ти, Чонкін» чи, наприклад, плюнути у вухо. Зараз він вартовий — особа недоторканна. І, перш ніж плюнути у вухо, мабуть, подумаєш. Тільки що: «Стій! Хто йде?», «Стій! Стрілятиму!» Справа серйозна (М.Каменюк, перекл. В.Войновича)].

Фить – фіть. [Поки пан Пістряк читав по складам та зопинявся над словотитла, так ще нічого; як же став по верхам читати, так ну!-фіть! фіть!.. та й тільки (Г.Квітка-Основ’яненко). Є й улюблені клясицистами зменшені форми й короткі віддієслівні форми: сіп, гульк, фіть-фіть, черк, плюсь, шелесть, беркиць, зирк, шарах, дриб-дриб-дриб, хряп, ляп і т. д. (Д.Чижевський). Щурики потроху змовкають і знову зі швидкого лету, стрілами влітають у свої нори-гнізда. І як вони ото влучають? Жодна й крильцем не зачепить глини. Складе їх, зведе хвостик-ножички докупи і — фіть — уже в норі (Г.Тютюнник). — Е! — гекаю я, перебиваючи Яву (я добре знаю, що повинен зараз сказати «Е». Але далі… Ніби враз хтось у вухо мені — ххху! — і все з голови моєї через друге вухо — фіть! — і голова моя стала порожня-порожнісінька, як дірка. І жодного в ній словечка. Не те що там з ролі Добчинського, а взагалі жодного — наче я теля. І не знаю людської мови. Тільки оте «е» в голові й зосталося і лунко перекочується там, об череп стукаючись (В.Нестайко). Фіть! — шарф, фіть! — косинка, фіть! — філіжанка, фіть! — блузка, фіть! — газета, фіть! — книжка, фіть! — спідниця… «Асю, — пояснював я терпляче, — свобода полягає не в тому, щоб залишати парадні туфлі посеред кімнати» (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха)].

Трезвенник, прост. – непитущий, тверезник: • трезвенник-язвенник – (ирон.) чахлик непитущий. [По тому був припозваний за свідка Семен Капканчик, хлопець непитущий, з котрим Грицько був приятель найдужчий (Л.Костенко). — Добре, гляньте лишень на цього солдата. Я позичив його на сьогодні у старшого лейтенанта Фельдгубера, це його денщик. А він нічого не п’є, не… неп… питущий, і тому почалапає з маршовою ротою на фронт, бо… бо… та-такої людини мені не треба. Це не денщик, а корова. Та теж п’є лише воду і мукає, як віл. Т-ти, непитущий! — звернувся він до вояка. — І як же тобі не с-сором, йолопе. За це б тобі заїхати зо два рази у вухо! (С.Масляк, перекл. Я.Швейка). Непитущий — це алкоголік-мазохіст].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВИТЬ ще звива́ти, (гніздо) мости́ти; вить гнёзда мости́тися; хоть верёвки вей из кого хоч у ву́хо бгай кого; вью́щий що в’є тощо, ста́вши звива́ти зда́тний звивати, плеті́й; вьющий гнездо́ що в’є гніздо́, мості́й.

ПРОПУСКА́ТЬ (стадію розвитку) обмина́ти, (крізь що) переганя́ти; пропустить мимо уше́й ще слу́хати че́рез верх, в одне́ ву́хо слу́хати, у дру́ге випуска́ти, запозич. пуска́ти повз ву́ха; пропуска́ющий що /мн. хто/ пропуска́є тощо, за́йня́тий про́пуском, ра́ди́й пропусти́ти, пропускни́к, прикм. пропускни́й, пропуска́льний, пропуско́вий, перегі́нний, для про́пуску /перего́ну/, складн. пропуска́й- [непропуска́й-воду-матерія́л]; никого́ не пропускающий яки́й ніко́го не пропу́стить; ничего́ не пропускающий всеви́дящий; пропускающий ми́мо уше́й неува́жний, зда́тний не зверта́ти ува́ги; пропускающий сквозь па́льцы зви́клий пуска́ти крізь па́льці, недба́лий; пропускающийся/пропуска́емый обми́наний /поминаний, проминаний/, перего́нений, прикм. пропускни́й /перепускний/, діял. обми́натий /поминатий, проминатий/; ПРОПУСТИ́ТЬ, пропустить без внима́ния збу́ти неува́гою що.

СЛУХ фраз. луна́ [что́бы слух дошёл щоб луна́ докоти́лась], ву́хо [согла́сно моему́ слух у як на моє́ ву́хо]; по слухам чу́тка є, що..., якщо́ ві́рити чу́тці; и слуху нет і чу́тка пропа́ла, і слід запа́в за ким; ни слуху ни ду́ху ні слу́ху ні ві́стки; быть на слуху́ не схо́дити з язикі́в, бу́ти на язика́х.

СЛУ́ШАТЬ (уважно) зазира́ти в рот, лови́ти ко́жне сло́во, оберта́тися на слух, /розрізняючи море звуків/ розслуха́ти, (діло в суді) розгляда́ти, заслу́хувати, (лекції) відві́дувати; слушать кра́ем у́ха ще слу́хати че́рез верх, пуска́ти повз ву́ха; в одне́ ву́хо впуска́ти, у дру́ге випуска́ти; слушать рази́ня рот зазира́ти в рот, розві́шувати ву́ха; слушай внима́тельно живомовн. слу́хай сюди́; ПОСЛУ́ШАТЬ, послу́шай, ври, да знай же ме́ру бреха́ть бреши́, та не забрі́хуйся; слушай-ка слу́хай сюди́;

ХОТЬ, хоть бы в одно́м глазу́ нітро́хи не п’я́ний; хоть бы что фраз. ні га́дки [а ей хоть бы что а вона́ ні га́дки]; хоть верёвки вей из кого хоч у ву́хо бгай кого; хоть в лепёшку разбе́йся хоч ти го́пки скачи́, хоч голово́ю об сті́нку би́йся; хоть во́лком вой хоч га́вкай; хоть в петлю́ лезь укр. хоч з мо́сту та в во́ду, хоч пові́сся; хоть завали́сь бери́-не-хо́чу, хоч зали́йся, хоч лопа́тою вигріба́й; хоть из-под земли́ доста́нь хоч із колі́на ви́лупи; хоть и хо́лодно, да него́лодно прибл. не оді́жно, та в’ї́жно; хоть ка́к-нибудь аби́ хоч як; хоть карау́л кричи́ = хоть разорвись; хоть кол на голове́ теши́ хоч ти йому́ що (роби́) /що хоч кажи́/; хоть куда́ куди́ твоє́ ді́ло, ПРИКМ. таки́й, що ну!; хоть отбавля́й хоч зали́йся; хоть разорви́сь хоч голово́ю би́йся, хоч уби́йся; хоть с ног па́дай хоч стій хоч па́дай; хоть тре́сни хоч лу́сни; хоть ско́лько-нибудь бода́й тро́хи, бода́й сяк-та́к; хоть трава́ не расти́ хоч вовк траву́ їдж; хоть убе́й! хоч ти мене ріж! хоть умри́! хоч повісься, хоч утопи́сь!, хоч головою об стінку бийся; хоть шаро́м покати́ коротк. хоч запали́.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Ухо – ву́хо, -ха.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Ухо – ухо; вухо. Навострить уши – насторожити, нашорошити вуха. Крепок, туг на ухо – недочуває.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Гнездо – гніздо́; • г. (обода автомоб. колеса) – рівча́к (-ка́); • г. паз (якоря динамо) – ґа́ра; • г. (выдолбленное в брусе) – ка́ня; • г. балочное – гніздо́ тря́мове; • г. в лемехе – ву́хо; • г. для веретена (в мельн.) – коро́бочка; • г. для шипа, долбежа – ка́ня; • г. клапанное – гніздо́ хлипако́ве; • г. клиновидное – г. клинува́те; • г. ламповое – г. лямпо́ве; • г. наклонное (в жернове) – г. похи́ле; • г. обода, авто – рівча́к (-ка́) ободо́вий; • г. открытое, плектр. – ґа́ра відкри́та; • г. передковое – гніздо́ передко́ве; • г. призматическое, стр. – ка́ня призмати́чна; • г. сквозное (в брусе) – к. наскрізна́; • г. четырехгранное – к. чотиригранча́ста; • г. шлаковое – гніздо́ жужеле́ве; • г. штепсельное – г. притичко́ве; • г. открытое (якоря) – ґа́ра відкри́та; • г. закрытое (якоря) – ґа́ра закри́та.

Проушина, проух – ву́хо, ву́шко (умен.).

Серьга (блока) – серга́; • с. (в рычаге для поднятия веретена) – ву́хо; • с. для подвески – в. почіпне́; • с. под’емная – в. підійма́льне.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Видать • Видать орла по полёту – знати (видно) пана по халявах. Пр. Видно (пізнати) сову по льоту. Пр. Пізнати ворону по пір’ю. Пр. По пір’ю пізнаєш птаха. Пр. Видно сокола по льоту, а сову з погляду. Пр. Орлиний клекіт здалека (з-під хмари) чути. Пр. Чорт би дятла знав, коли б не довгий ніс. Пр. Пізнати вовка хоч у баранячій шкурі. Пр. Видно, що Ганна млинці пекла, бо й ворота в тісті. Пр. Не завиє так пес, як вовк. Пр. Осла пізнаєш по вухах, ведмедя — по кігтях, а дурня по балачках. Пр. По роботі пізнати майстра. Пр. • Глаза б мои не видали (разг.) – і на очі б не бачити; радий би й [повік] не бачити; радніший би не бачити. • Конца не видать – кінця-краю (кінця, краю) не видно (не видко). • Не видать кого, что-либо как своих ушей (разг. фам.) – ніколи (поки віку, поки живий) не (по)бачити кого, чого; не бачити кого, чого як своїх вух (як своєї потилиці); побачиш, побачить кого, що як своє вухо (як свою потилицю). • [Ни] зги не видать – нічого (нічогісінько) не видно; (а)ні на крок не видно; (образн.) темно, хоч в око стрель; темно, як у льоху (як у погребі). [Хоч очі повиколюй, — нічого не видно. Пр.] • От земли не видать – такий малий, що ледве від землі відріс (що й не видно); такий малий, накрив би його решетом; такий малий, що його б і в кишеню сховав (що можна й у кишеню сховати). • От роду не видал – зроду (ніколи) не бачив; відколи живу, не бачив. • По всему видать – знати (видно, видко) по всьому (з усього).

Внимательный • Быть внимательным, относиться внимательно к кому – бути уважним (уважливим, унятним) до кого; поводитися уважно (уважливо, унятливо) з ким; (образн.) прихиляти вухо до кого. [З Чайченком Пилипиха поводилася звичайненько, унятливо, тільки як з чужим-чужісіньким чоловіком. Вовчок.]

Вода • Большое скопление воды – велика вода; дунай; дунай-вода. [Розгулялися води, як дунаї. Пр.] • Быть тише воды, ниже травы – бути нижче [від] трави, тихше (тихіше) [від] води; сидіти тихо і смиренно; бути тихим і смиренним. • Быть, чувствовать себя как рыба в воде – бути, чути (почувати) себе як риба у воді; бути, чути (почувати) себе як пташка (як ластівка) в повітрі; бути в своїй стихії (давн. в своєму живлі). [Суддя в суді — як риба в воді. Пр.] • В мутной воде рыбу ловить – у (кала)мутній воді риб(к)у ловити (риб(к)а ловиться). • В огонь и воду – у вогонь і (в) воду. [За Сагайдачного ладна вона була в огонь і воду. Тулуб.] • Вода дождевая – вода дощова; дощівка. • Вода жёсткая – тверда (різка) вода. • Вода журчащая – дзюркотлива вода; (поет.) [вода] дзюркотонька. • Вода и камень долбит – вода і камінь довба(є). Пр. Крапля по краплі і камінь (і скелю) продовбує. Пр. Яка вода м’яка, а камінь зглодже. Пр. • Вода и мельницу ломает – тиха вода греблю рве. Пр. Тиха вода береги лупає, а бистра йде та й перейде. Пр. • Вода ключевая – кринична (криничана, джерельна) вода; джерелівка. • Вода мелкая, неглубокая – там мілко, не глибоко; (образн.) Там води — горобцеві по коліна (старому горобцю по коліно). Пр. Такої води, що ніде горобцю й лап помочити. Пр. Так глибоко, що жабі по око. Пр. • Вода на чью мельницу (разг.) – вода на чий млин (на чиє колесо, на чиє коло); на чий камінь вода. То вода на мій млин. Пр. Кожний на своє колесо воду навертає. Пр. Кожний на своє коло воду тягне (горне). Пр. То на мій камінь вода. Пр. • Вода полая – повідь (повінь, повіддя, павідь); (поверх льоду) полій. • Вода пошла на убыль, вода убывает – вода почала спадати (убувати); вода пішла на спад; вода спадає (убуває); (образн.) воду смикнуло. • Вода светлая – вода чиста [як сльоза]; (діал.) красітна вода. • Вода слегка замёрзла, подёрнулась тонким слоем льда – вода зашерхла. • Вода сплошь – одним лицем вода. • Вода стоячая – стояча вода (нетеч, нетеча, нетечина); водостій; мертвовід. • Вода тёплая – тепла вода; літепло. [Начерпай води холодної і постав на вогонь, зогрій літепла, промий мої смертельні рани. Сл. Гр.] • Вода чистая, свежая – вода чиста, свіжа; погожа вода. [Було — забагнеться панам погожої води, — лакей і посилає його до криниці. Коцюбинський.] • Водой не разлить, не разольёшь кого (разг.) – як риба з водою хто з ким; водою не розлити (не розіллєш) кого; ані лопата, ані мотика їх не розлучить; нерозмийвода (нерозлийвода); вони не розмита вода; вони нерозлучні друзі (друзі на життя і на смерть). [Козак з бідою, як риба з водою. Пр. Ми з тобою, як риба з водою. Пр.] • Водой пройти, превращаться в воду (таять) – пойнятися водою: братися, узятися водою. [Незабаром сніжок пойнявся водою. Гребінка.] • Воду толочь — вода и будет – вари воду — вода й буде. Пр. • Вывести на свежую (чистую) воду (разг.) – вивести на чисту воду (на світ, на світло денне); (іноді) зірвати машкару з кого. • Выйти сухим из воды – вийти сухим із води; дешево відбутися. • Грунтовая (подпочвенная) вода – підґрунтова вода; (розм. лок.) підшкурна (зашкурна) вода. [В сій криниці зашкурна вода, а не джерельна, то в сухе літо пересихає. Сл. Гр.] • Десятая (седьмая) вода на киселе (фам. шутл.) – родич десятого коліна. Пр. Десята вода (шкура) на киселі. Пр. Василь бабі сестра у первих. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Пень горів, а він руки нагрів, та й став йому дядьком. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. Ми родичі: на однім сонці онучі сушили. Пр. Його мама і моя мама в одній воді хустки прали. Пр.; (лок.) Наша корова напилася з вашої калюжі. Пр. • Доставлять, доставить груз водой – перевозити, перевезти (правити, доправити) вантаж водою. • Дуть на воду – дмухати (дути) на [холодну] воду. [Хто обпікся на молоці, той і на холодну воду дмухає. Пр. Він і на холодну воду дує. Пр.] • [Ему] как с гуся вода (разг.) – [Йому] як з гусі (з гуски) вода; не сушить (не морочить, не клопоче) собі голови нічим; а йому й байдуже; а він і байдуже; байдужісінько йому. • Живая и мёртвая вода (в сказках) – вода живуща (живлюща, жива) й (з)цілюща (мертвуща, мертвяща). • Как в воду канул (разг.) – як у воду пішов (ввійшов, упав, пірнув, канув); як водою вмило (змило); мов хвиля змила (пойняла); як з мосту впав; як лиз (лизень) злизав; як корова язиком злизала. Пропав, як у воду впав. Пр. • Как в воду опущенный (унылый, печальный) – як у воду опущений; тяжко засмучений (зажурений); геть знеохочений [до всього]. • Как две капли воды (похож) – [Як] викапаний; [як] вилитий; як (мов…) дві краплини води схожий; достоту схожий; достотній; чистий (чистісінький); (образн.) вилився як з воску в кого; як з ока випав. [Вилилась як з воску в матір. Пр.] • Как камень в воду – як камінь у (під) воду; як водою вмило, як вода вмила. • Концы в воду (разг.) – кінці у воду. [Недовго з ним розв’язатися: не хочу, не піду, — та й кінці в воду! Котляревський.] • Много воды – багато води; велика вода. • Много (немало) воды утекло (с тех пор как…) – багато (немало, чимало) води утекло (упливло) (з того часу, як…); не один став витік, утік (з того часу); (про)минув довгий час. • Молчит, как воды в рот набрал – мовчить, як (наче…) води в рот набрав; мовчить, наче повен рот води; (а)ні пари з уст; і пари з уст (з рота) не пустить; і пари з уст не хукне; заціпило йому язик; мовчить як риба (як німий, як стіна); як овечка, не скаже (не мовить) ні словечка; нічичирк; і дух притаїв. [Дід нічичирк, лежить собі і дух притаїв. Стороженко.] • Не суйся в воду, не спросясь броду – не лізь у воду, не знаючи броду. Пр. Не спитавши (не розібравши, не розглядівши) броду, не лізь (не сунься) [прожогом] у воду. Пр. • Обдать, окатить холодной водой кого – облити (злити) холодною водою кого; охолодити (розхолодити, остудити) кого; охолодити запал чий; (образн.) накрити мокрим рядном кого. • Обильный, богатый водой – багатий на воду; водяний. • [Он] воды не замутит (разг.) – [Він] води не замутить (помутить, закаламутить, скаламутить). • Питьевая (хорошая) вода – питна (гожа) вода. • Плыть по воде – пливти (плисти) за водою; пливти (плисти) долі водою (доліріч). • Плыть против воды – пливти (плисти) проти (устріть) води; пливти (плисти) горі водою (горіріч). [І риба не пливе проти бистрої води. Номис.] • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломили – пішов глечик по воду та й голову там положив. Пр. Повадився кухоль по воду ходить, поки йому ухо одламали. Пр. Грай, грай, глечику, вушка збудеш. Пр. Доти глечик воду носить, доки йому ухо не урветься. Пр. До часу збан воду носить. Пр. • По воде поплыло – за водою (з водою) пішло; за водою попливло. [Було, та за водою пішло. Пр. Прийшло з води, пішло з водою. Пр.] • Под воду пойти (нырнуть) – під воду піти (пірнути), іще нирця (нирка) дати. • Под лежачий камень вода не течёт – під лежачий камінь і вода не тече. Пр. Лежали на боку, не заробили і на понюшку табаку. Пр. Лежаного хліба нема. Пр. Лежачи й сокира ржавіє. Пр. З лежі не справиш одежі, а з спання не купиш коня. Пр. Лежачи і вовк не виє. Пр. Лежаний хліб не ситить. Пр. • Поехать на воды – поїхати на (теплі, солоні) води. • Пойти за водой – піти по воду. Пішов по воду, як рак по дріжджі. Пр. • По (на) воде писать (без следа) – на (по) воді писати. То на воді записано. Пр. Це ще вилами по воді писано. Пр. • Посадить на хлеб и на воду кого – посадити (посадовити) на хліб і на воду кого. • После дождя да в воду – з дощу та під ринву. Пр. • Прошёл сквозь огонь и воду (и медные трубы) – пройшов крізь вогонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, в ступі й за ступою). Пр. Перейшов [вже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Рим і Крим. Пр. Був у бувальцях, знає, що кий, що палиця. Пр. Був вовк в сіті і перед сіттю. Пр. Поспитав уже пня і колоди. Пр. • Решетом воду носить – решетом воду носити (міряти, набирати). • С лица воду не пить (разг.) – з краси не пити води. Пр. Байдуже врода, аби була вигода (робота). Пр. Не дивися на вроду, але на природу. Пр. • Толочь воду [в ступе] (разг.) – товкти воду [в ступі]. З сухої криниці воду брати. Пр. • Хлеб да вода — молодецкая еда – хліб та вода — то козацька їда. Пр. Хліб та вода — бідного їда. Пр. Козакові небагато треба: солі дрібок, хліба шматок та горілки чарка. Пр. Іще то не біда, як єсть хліб та вода. Пр. Хліб та вода — то нема голода. Пр. • Хоть в воду (броситься) – хоч у воду; хоч з мосту (хоч з гори, хоч із кручі) та в воду; хоч і в прірву; хоч провалися в безодню; хоч живий (живцем) у яму (у землю) лізь. • Хоть воду на нём вози – з нього хоч мички мич. Пр. Такий плохий, хоч у вухо бгай. Пр. Такий, як хліб м’який. Пр. Його хоч на поводі води. Пр. • Чистой воды брильянт – щирісінький діамант (брильянт); діамант (брильянт) найвищої (найліпшої, найкращої) чистоти. • Чистой (чистейшей) воды скептик (разг.) – справжнісінький (щирісінький, чистісінький) скептик. • Что в воду упало, то пропало – що у воду (з мосту) впало, те пропало. Пр.

Вслушиваться • Вслушиваться внимательно во что – уважно дослухатися до чого; (образн.) наставляти (нахиляти) вухо до чого.

Входить • Без доклада не входить – не спитавшись, не заходити. • В одно ухо вошло, в другое вышло – одним вухом слухає, другим випускає. Пр. Те йому вух не береться. Пр. Те йому вухами ллється. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр. Одним вухом увіходить, а другим сходить. Пр. • Войти в воду – убрести [у воду]; уступити у воду. • Войти в ежедневный обиход – увійти в щоденний ужиток; ужитися. • Вошедший в быт, обычай – узвичаєний. • Входить в мелочи, в подробности – удаватися (вглядатися) у дрібниці, в подробиці, додивлятися (доглядатися) до дрібниць, до подробиць; розбиратись у дрібницях. • Входить, войти в азарт – розпалюватися, розпалятися, розпалитися (запалюватися, запалитися); розогніти; увіходити, увійти в азарт. • Входить, войти в быт, в жизнь – у[в]ходити, увійти (про багатьох докон. повходити) в побут; уживатися, ужитися; ставати, стати звичайною (звичайнісінькою) річчю; узвичаюватися, узвичаїтися; ставати, стати побутовим явищем (побутом). • Входить, войти в возраст, лета… – дійти (про багатьох подоходити) до зрілого (літнього) віку; дійти [до] літ. • Входить, войти в действие, силу (о законе) – набирати, набрати (набувати, набути) чинності, сили. • Входить, войти в долги – робити борги (довги); наробити боргів (довгів); напозичатися (про багатьох понапозичатися); довжитися, задовжитися; залазити, залізти (впадати, впасти) в борги (в довги). [Нетяжко в довги впасти, але тяжко з них вилізти. Пр.] • Входить, войти в милость к кому – підходити, підійти під ласку кому; здобувати, здобути ласку в кого; здобувати, здобутися ласки в кого. [А я тую дрібну ряску Заберу в запаску, Таки свойму козакові Підійду під ласку. Н. п.] • Входить, войти в моду – увіходити, увійти (про багатьох повходити) в моду; ставати, стати модним; на це тепер мода. • Входить, войти в норму – ставати, стати нормою (за норму); робитися, зробитися нормою. • Входить, войти в обычай – узвичаюватися, узвичаїтися; у(ві)ходити, увійти в звичай; повестися. • Входить, войти во вкус чего – Див. вкус. • Входить, войти в переговоры – заходити, зайти в переговори (в перемови); розпочинати, (роз)почати переговори (перемови). • Входить, войти в план – увіходити, увійти в план, бути заведеним (занесеним, уписаним) у план; бути в плані. • Входить, войти в положение кого, чьё – ставати, стати на чиє місце; на місце кого; зглянутися на становище чиє; зглянутися на кого. [Зглянься на мене, бідну. Сл. Ум.] • Входить, войти в пословицу, в поговорку – ставати, стати (робитися, зробитися) прислів’ям; приказкою. • Входить, войти в пререкания с кем – заходити, зайти (вдаватися, вдатися) у суперечки (у перекір) із ким; заводити, завести суперечку з ким. • Входить, войти в привычку – ставати(ся), стати(ся) (робитися, зробитися) звичкою (звичаєм, навичкою). • Входить, войти в роль – звикати, звикнути (про багатьох позвикати) до [своєї] ролі; призвичаюватися, призвичаїтися до [своєї] ролі; увіходити, увійти в роль. • Входить, войти в силу (о человеке) – у силу (в потугу) вбиватися, вбитися (про багатьох повбиватися); убиратися, убратися (про багатьох повбиратися); набиратися, набратися сили (потуги); употужнитися; (образн.) у колодочки (в пір’я, в пера, в пір’ячко, у палки) вбиватися, вбитися, повбиватися. [Я корюся, Поки в силу та в потугу вб’юся. П. Куліш. Юз в кінці повісті далеко не той, що на початку, коли вбивався в колодочки. Клоччя.] • Входить, войти в славу – слави заживати, зажити; убиватися, убитися в славу; набувати, набути слави; уславлятися, уславитися. [Ой не знав козак, ой не знав Супрун, а як славоньки зажити, Гей зібрав військо славне запорізьке Та й пішов він орду бити. Іст. п.] • Входить, войти в соглашение – поєднуватися, поєднатися; учиняти, учинити згоду; порозуміватися, порозумітися (погоджуватися, погодитися); укладати, укласти, уложити згоду; уступати, уступити в згоду. [Пани, теє зрозумівши, згоду учинили: Підкинувшись під Умань, Ґонту ізловили… Максимович.] • Входить, войти в соприкосновение с кем – стикатися, зіткнутися з ким. • Входить, войти протискиваясь, протолпиться куда – усуватися, усунутися куди; протовплюватися, протовплятися, протовпитися (протискуватися, протискатися, протиснутися) куди. [За народом так насилу протовпились до хати. Квітка-Основ’яненко. Крізь натовп хутко протискувалась якась постать. Панч.] • Входить, войти с представлением – звертатися, звернутися з поданням (з пропозицією). • Входить в состав чего – увіходити до складу (в склад) чого. • В чужие мысли не войдёшь – чужої думки не збагнеш (не вгадаєш); Чужа гадка — загадка. Пр. Ніхто не знає, що хто гадає. Пр. • Он ни во что не входит – він ні за (про) що не дбає; він ні до чого не береться; він ні в що (ні до чого) не втручається. • Это входит в расчёты кого – це має на увазі хто; на це важить (розраховує) хто.

Давать • Давай бог ноги – хода (ходу) в ноги; шуги; зник. [А по добридню та й шуги — бувайте здорові, шукайте вітра. Вовчок.] • Давать, дать в долг – боргувати, поборгувати, вірити, навіряти, повірити; (про товар) давати, дати набір (на борг). • Давать, дать взаймы – позичити, позичати; у позику (позичково) давати, дати. • Давать, дать волю кому – давати, дати волю (попуск) кому; попускати, попустити кому; розв’язати світ кому. • Давать, дать волю рукам (разг.) – давати, дати волю рукам; удаватися, удатися до сили (до насильства). • Давать, дать дорогу кому – давати, дати дорогу кому; звертати, звернути [з дороги] кому; уступатися, уступитися з дороги кому. • Давать, дать завтрак, обед… – давати, дати сніданок, обід…; справляти, справити (споряджати, спорядити, ставити, поставити) сніданок, обід… • Давать, дать знать о себе – давати, дати знати про себе; давати, (по)дати звістку про себе; (докон.) об’явитися. • Давать, дать маху, промаху (перен. разг.) – давати, дати маху (хиби); хибити, схибити, змилити; помилятися, помилитися на чому; (іноді) осковзнутися; (образн. розм.) шпака вбити; (зниж.) хука дати. • Давать, дать место – давати, дати місце кому; уступатися, уступитися кому. • Давать, дать нагоняй (разг.) – нагінку (прочухана, прочуханки) давати, дати кому; наганяти, нагнати холоду кому; вимовляти, вимовити кому; струнчити, наструнчити кого; (образн. давн.) переганяти, перегнати на гречку (через росу) кого. • Давать, дать начало (книжн.) – класти, покласти (робити, зробити) початок чому, чого; давати, дати початок (почин) чому; (зрідка) складати, скласти (закласти, заложите) початок чого; зачинати, започинати що. • Давать, дать ногам волю – давати, дати ногам волю; кидатися, кинутися (пускатися, пуститися, ударятися, ударитися, іноді узяти) бігти; кидатися, кинутися навтіки (навтікачі). • Давать, дать отпор кому – давати, дати відсіч кому; опір ставити, стати проти кого; опиратися, опертися кому; давати, дати кому відкоша. • Давать, дать очную ставку – зводити, звести на очі (віч-на-віч) кого з ким. • Давать, дать повод для чего – давати, дати привід (приключку, зачіпку) до чого; спричинятися, спричинитися до чого. • Давать, дать показание (о свидетелях) – давати, дати (складати, скласти) свідчення, свідкувати, свідчити, посвідчити; бути за свідка; (про звинуваченого) давати, дати зізнання; зізнатися. • Давать, дать понять кому – давати, дати на здогад (на розум) кому; давати, дати зрозуміти кому. • Давать, дать пощёчину (разг. вульг.) – давати, дати в лице; давати, дати ляпаса (ляща, поличника). • Давать, дать себе в чём отчёт – усвідомлювати, усвідомити собі що; бути свідомим чого; здавати, здати собі справу (звідомлення) з чого, про що. • Давать, дать слово кому – давати, дати (надавати, надати) слово кому. • Давать, дать телеграмму – (по)давати, (по)дати телеграму; (розм.) бити (ударити) телеграму. • Давать, дать ход делу – давати, дати хід справі; зрушити справу. • Давши слово — держись, а не давши — крепись – мовивши слово, треба дотримати (додержати) його (треба бути паном його). Пр. Давши слово — держись, а не давши — кріпись. Пр. Лучче не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зв’язано. Пр. Сказано — що написано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. • Дай(-ка), дайте(-ка) – дай лишень (лиш), дайте лишень (лиш); дай-но, дайте-но; (зниж.) ке лиш, кете лиш. [Кете лиш кресало. Шевченко.] • Даст Бог день, даст Бог и пищу – дасть Бог день — дасть і пожиток. Пр. Дав Бог роток, дасть і шматок. Пр. Хто дав зуби — дасть і хліб до губи. Пр. • Дать в замену – дати на заміну (навзамін, натомість); (іноді) підставити. • Дать в зубы, по затылку, подзатыльник, по загривку, по шее – дати в зуби (загилити по зубах) кому; дати потиличника; дати (загилити) по потилиці; (образн.) нагодувати потиличниками; спотикача дати. • Дать делу другой оборот – повернути справу інакше. • Дать ещё при жизни – ще за життя (давн. за живота) дати; (образн.) теплою ще рукою дати. • Дать знать о ком, о чём – дати знати про кого, про що; дати, подати звістку про кого, про що; оповістити про кого, про що. • Дать какую-либо малость, малую толику – дати якусь дещицю (зрідка трощицю); перекинути щось кому. • Дать клятву – дати присягу (клятву); (за)присягтися (поклястися, заклястися). • Дать на слово – на віру дати; повірити [на слово]. • Дать по уху, в ухо кому – заїхати в вухо кому. • Дать разговору иной оборот – повернути (звернути) розмову на інше. • Дать сдачи – дати здачі (решту); (перен.) відплатити кому. • Дать себе труд (книжн.) – завдати собі праці (роботи). • Дать себя знать, помнить, почувствовать – датися знати кому; датися (дати себе) узнаки (утямки, у пам’ятку); увіритися; упектися; дошкулити (допекти) кому; дати пам’яткового кому. • Дать себя подговорить, обмануть – датися на підмову; дати себе підмовити (одурити). • Дать тумака (разг.) – стусана (штовхана, штурхана) дати. • Дать тягу, стрекача, стречка – дати тягу; дременути (чкурнути); п’ятами накивати; драп(о)нути (дати дропака, дріпака); дмухнути (дати дмухача); дати (дмухнути) драла; (діал.) [дати] лиги. • Дать указания – дати вказівки; (іноді) дати навід. • Не давать, не дать в обиду кого – не давати, не дати скривдити кого. • Ни дать, ни взять – (прикм.) Викапаний (достотний, нестеменний, лок. нестеменнісінький); (присл.) достоту (точнісінько, нестеменно, лок. нестеменнісінько) [такий, як]. • Ровно ничего не дал – нічогісінько не дав; і на нігтик не дав (не покинув). • Я тебе дам! – я тобі дам!; ось я тобі!

Да • Ай да… – от так… • Ах да! (разг.) – а, до речі!; ах так!; стривай!; мало що (замалим) не забув! • Вашими бы устами да мёд пить – якби то все, що ви говорите, справдилося! Вашими б устами та мед пити. Пр. Коли б твоє слово та Богові в вухо. Пр. • [Вот] это да – ото так. • Да? – справді?; невже? • Да будет… – хай буде; нехай (най) буде… • Да ведают потомки – щоб відали нащадки (потомки). • Да ведь – таж (та… ж); а(д)же ж (та(д)же ж). • Да-да, да-да-да – так-так; авжеж; атож; еге ж. • Да еще – та ще; до того [ж]; а ще й. • Да здравствует – хай живе. • Да и – та й; ба (й); (на початку речення ще) а; (іноді) бо. [Чогось мені на серденьку та й не легко. Чубинський. Не дрімає цар московський, Ба й ті не дрімають. Руданський. А жаль же мені та тії тополі, Що на чистому полі. Н. п. Ми бо цього й хотіли. З нар. уст.] • Да идите же, смотрите же – та ну-бо йдіть, дивіться; ідіть-но, дивіться-но. • Да и к тому же, да и притом – та й до того і; як на те ж; та ще й. • Да и ну – та й (і) ну; та й (і) давай. • Да и только (разг.) – та й годі (та й край). • Да как – та як; коли. [Коли подивляться, що вбитий. — З переполоху ну втікать! Шевченко.] • Да, как бы не так – еге; де ж пак. • Да, конечно – еге ж; звичайно; атож. • Да не может быть! – та не може бути!; та невже?; хіба це можливо? • Да нет [же]! – та (ба) ні! • Да неужели?; да ну? (разг.) – та невже?; та ну? • Да сверх того – та (а) ще крім того (до того). • Да сделай же! – та зробіть же!; та ну-бо зробіть! • Да, ты был там? – до речі, ти був там? • Да чёрт с ним! (вульг.) – та хай йому чорт (біс, грець)! • Да что вы – та що ви (та ви що); та нуте-бо. • Конечно да – авжеж; звичайно; еге ж. • Нет, нет да и… – [А] часом і; за якийсь час і; раптом і; коли-не-коли та й… • Ни да, ни нет – ні сяк, ні так; ні се ні те. • Ну да! – отож!; авжеж!; еге ж!; (вираз недовір’я, ірон.) еге ж!; аякже!

Заехать • Блуждая, заехать куда – блукаючи, заїхати (забитися, прибитися) куди; заблукати куди. • Вон куда он заехал (в своём вранье, фантазии) (перен. разг.) – он (чи ба) куди він заїхав (заліз); он як він забрехався, зафантазувався… • Заехать в гости к кому – заїхати [в гостину, у гості] до кого; загостити до кого; (у другій або третій особі — про бажаних, шанованих гостей) завітати до кого. • Заехать в ухо, в рожу, в физиономию кому (вульг.) – заїхати (затопити, загилити) кому, кого у вухо, по пиці (по мордяці); ляпанця (ляща) дати кому.

Закатить • Закатить выговор (разг.) – уліпити догану. • Закатить глаза – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоба. • Закатить единицу, кол (разг.) – уліпити одиницю, кіл (кола). • Закатить пир горой (фам.) – справити бенкет на всю губу; справити бенкет такий що ну. • Закатить пощёчину, оплеуху (фам.) – дати, уліпити ляпаса (ляпанца, ляща, намордня, намордасника, мордаса, мордача); затопити (заліпити) по пиці (у пику), по вусі (у вухо). • Закатить розог кому – усипати кому; відчухрати різками кого.

Залепить • Залепить в ухо (вульг.) – затопити (загилити, зацідити) кого у вухо; затопити (уліпити) по вусі (у вухо) кому. • Залепить двойку – (те саме, що) Влепить двойку. Див. влепить. • Залепить по щеке, пощёчину кому (вульг.) – дати ляпаса (ляпанця, ляща, поличника) кому; (зниж.) затопити (уліпити, загилити) по пиці (у пику) кому; ляснути по пиці кого.

Земля • Видеть на два аршина под землёй – і під землею бачити. • До земли, к земле – додолу; до землі. [Додолу верби гне високі… Шевченко. Вухо до землі прикласти. Казка.] • За тридевять земель – за тридев’ять земель; за двадцяту границю (за двадцятою границею); за далекими морями, за високими горами; за сімома (за дев’ятьма) горами, за сімома (за дев’ятьма) морями. • Земли под собой не слышать (не чуять) – землі під собою не чути; не чути себе з радощів. • Землю обрабатывать – землю обробляти (робити, порати, управляти). • Земля горит под ногами у кого – земля горить під ногами кому (у кого). • Земля кормилица, а и та сама есть просит – земля наша годувальниця, а й сама їсти просить. Пр. Хто землі дає, тому й земля дає. Пр. • Земля кормит людей, как мать детей – землею (з землі) усі живемо. Пр. Земля — мати наша. Пр. • Земля-матушка – земля-мати (матінка). • Как небо от земли; как земля от неба – як небо від землі; як земля від неба. • На земле – долі; на землі. • На землю – додолу; на діл (на землю). [«Оксана, Оксана!» — ледве вимовив Ярема, та й упав додолу. Шевченко. Ледве-ледве Поблагословила: «Бог з тобою!» — та як мертва На діл повалилась… Шевченко. На землю впав туман. З нар. уст.] • Он только землю тяготит – він тільки [дурно] дні тре; він тільки дурно на світі живе; він тільки дурно (даремно) хліб їсть; і як ще його земля на собі держить (носить)?; ледар (ледащо, дармоїд). • Опустить, потупить глаза в землю – спустити (опустити) очі додолу; очі втупити (устромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [у землю]; утопити очі в землю; (іноді) поставити вниз очі. • От земли не видать – таке мале, що й не видно [ледве від землі відросло]; таке, що його й у кишеню сховав би; таке мале — накрив би його решетом; приземок; цурупалок. • Предать земле – поховати; в землю заховати (сховати); (іноді уроч.) віддати землі. • Словно из земли (из-под земли) вырос – як з-під землі виріс; мовби з-під землі виліз; мов з води вийшов; де й узявся; (не)наче оце уродився. • Словно (как) сквозь землю провалился – як (наче, неначе, мов, немов) крізь землю пішов (провалився); як під землю пропав; мов у землю запався; як у землю ввійшов; як вода пойняла; як лиз(ень) злизав. • Слухом земля полнится – чутка йде (поголос іде) по всьому світі. Вісті не лежать на місці. Пр. На воротях слава не висить. Пр. • Соль земли – сіль землі. • Сровнять с землей – зрівняти з землею. • Стереть, снести с лица земли – із світу (з світа) згладити; стерти з [лиця] землі; (поет.) не дати рясту топтати. • Хоть из земли достань да подай – хоч із землі дістань, а (та) дай; хоч із коліна вилупи та дай; хоч із пальця (з п’яти) виколупай (виколупни, вилупи), а дай; хоч з-під (із-за) нігтя виколупни, а дай; хоч із душі вийми, а дай.

Коготок • Коготок увяз — всей птичке пропасть – зав’яз пазурець — і пташці кінець. Пр. Кігтик застряг — пропав птах. Пр. Заплуталась ніжка — пропала птичка. Пр. Як вухо увірветься, то й дзбан розіб’ється. Пр. Як пішло вже на лихо, то дійде до погибелі. Пр.

Кувшин • Повадился кувшин по воду ходить — там ему и голову сломить – унадився (занадився) кухоль по воду ходити, поки йому вухо не відірвали. Пр. Пішов глечик по воду та й головку там положив. Пр. До часу глек (дзбан) воду носить. Пр. Поти дзбан (глек) воду носить, поки вухо увірветься, Пр. Занадився звір до скотини — попробує рогатини. Пр.

Ласкать • Ласкать друг друга – голубити (милувати) одне одного; милуватися (голубитися). • Ласкать себя мечтой, надеждой – тішити себе мрією, надією; голубити (пестити, плекати, живити) мрію, надію. • Ласкать слух, взор, воображение – тішити (голубити) слух ((в)ухо), око (очі, зір), уяву.

Макушка • Получить по макушке – дістати (узяти) в тім’я (у чуб). • Ушки на макушке у кого (перен.) – насторожені (нашорошені, нащулені, наструнчені) вуха в кого; чутке вухо в кого. • Шапка (шляпа) на макушке – шапка на середголів’ї (на щолопку, на маківці).

Мягкий • Мягкая зима – лагідна зима. • Мягкий характер – м’яка (лагідна) вдача; м’який (лагідний) характер; воскова вдача; (розм. образн.) такий, як хліб м’який; (іноді) хоч у вухо бгай (клади).

Наставлять • Наставить рога кому (разг.) – наставити (поставити) роги кому. • Наставить ухо (уши) – наставити (нашорошити) вухо (вуха). • Наставлять, наставить на истинный путь (на путь истины) кого – настановляти, настановити (наставляти, наставити) на путь істини (на праведну путь) кого; настановляти, настановити на добру путь кого; напучувати, напучати, напутити на (все) добре кого. • Наставлять, наставить на ум (разум) кого – настановляти, настановити (наставляти, наставити, навертати, навернути, наводити, навести, навчати, навчити) на (добрий) розум кого; навчати, навчити розуму кого; напоумляти, напоумити кого.

Наступать • Медведь наступил на ухо кому – має хто лихий (поганий) музикальний слух; лихий (поганий) музикальний слух у кого; (іноді) ведмідь наступив на вухо кому. • Наступать на пятки кому – наступати на п’яти кому. • Наступать, наступить на горло кому (разг.) – Див. горло. • Наступить на [любимую] мозоль (перен. разг.) – Див. мозоль.

Один • Баба да бес — один в них вес – де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр. • Ближняя родня — на одном солнце платья сушили – пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. • Во всём этом виноват один я – в усьому цьому винний тільки я. • В один из дней (однажды) – одного дня (одної днини). • В один прекрасный день – одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини. • В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи – шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр. • Вот я и один, кругом ни души – от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки). • [Все] в один голос – [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос). • Все до одного – усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.] • Все за одного и один за всех – усі за одного і один за всіх. • Все как один (разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.] • Всё к одному сведётся – усе на одно вийде (до одного зійде). • Ехать одним волом – їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном. • За (в) один присест – за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.] • За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь – за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр. • За один раз дерево не срубишь – за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр. • За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр. • Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки. • Не один десяток чего – не один десяток чого; не однодесять чого. • Не он один волновался в тот день – не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини). • Не я один, а все это говорят – не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки). • Ни один не… – ні один не…; жоден (жодний) не… • Нос — семерым рос, одному достался – ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр. • Один ведь – сам же; сам один же. • Один в один; один к одному – один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.] • Один в поле не воин – один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр. • Один другого – один одного. • Один другого стоит – один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть). • Один-единственный – одним один; [один] однісінький (одніський). • Один за другим – один за одним; один по одному. • Один из пары – допарок. • Один и тот же – той [же] самий; один; (іноді) один і той самий. • Один как перст (разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці. • Один лучше другого – один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті. • Один на один – сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.] • Один [Нестор] и у каши не спор – одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр. • Один-одинёхонек (один-одинёшенек) (разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.] • Один раз куда ни шло (разг.) – раз мати породила. • Один с сошкой, а семеро с ложкой – семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр. • Один только; исключительно один – сам тільки; сам за себе. • Один только (один-единственный) раз – один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.] • Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить). • Одним миром мазаны – одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр. • Одним словом – одне (одно) слово; одним словом (сказати). • Одним хлебом питался кто – жив самим хлібом хто. • Одному ехать — и дорога долга – тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр. • Он один знает, скажет что-либо – тільки він знає, скаже що. • Подходите по одному – підходьте по одному (поодинці). • Пытался не один (сделать что-либо) – не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся. • Решили в один голос… – одноголосно ухвалили… • Решительно (положительно) ни одного – жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного. • Семеро одного не ждут – двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр. • Семь бед — один ответ – більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр. • Семь раз примерь, один раз отрежь – десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр. • Совершенно один – сам-один; [сам] самісінький. • С одного вола трёх шкур не дерут – з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр. • Танцевать одному – танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном. • Целый день сидит один – цілий (цілісінький) день сам (сам-один). • Я был там один – я був там сам.

Повадиться • Повадился кувшин по воду ходить, тут ему и голову сложить – унадився (занадився) кухоль по воду ходити, поки йому вушка не відірвали. Пр. Пішов глечик по воду та й головку там положив. Пр. До часу глек (дзбан) воду носить. Пр. Поти глек (дзбан) воду носить, поки вухо увірветься. Пр. Занадився звір до скотини — попробує рогатини. Пр.

Приклонять • Голову (главу) приклонить (где, куда) (разг.) – голову прихилити (приклонити) (де, куди); прихилитися (де, куди). • Негде (некуда) голову (головы) приклонить – ніде (нема де, не маю де) голову (голови) прихилити; нема до кого (не маю до кого) прихилитися (пригорнутися). • Приклонять, приклонить ухо (слух) к кому, к чему (книжн. устар.) – прихиляти, прихилити вухо до кого, до чого; слух схиляти, схилити до кого, до чого.

Приложиться • Приложиться к руке (устар.) – поцілувати руку. • Приложиться ухом к двери – припасти вухом (прикласти вухо) до дверей.

Резать • Без ножа резать кого – без ножа різати (пороти) кого; без вогню пекти кого; убивати [словом] кого; уражати вкрай кого. • По живому резать – по живому різати; живе тіло краяти. • Резать глаза (глаз) – різати очі (око). • Резать ухо (уши, слух) (перен.) – різати вухо (вуха); разити слух. • Так и режет (перен. разг.) – так і чеше.

Солнышко • За ушко да на солнышко – за вухо та туди, де сухо. Пр. За хвіст та на сонце. Пр. • Мешком солнышка не поймаешь – сонця решетом не вхопиш. Пр.

Тише • Тише воды, ниже травы – тихий та плохенький; тихий та сумирний (та смиренний); смирний, хоч у вухо бгай (хоч у пазуху клади); мов (як те) ягнятко; (іноді фольк.) наче сім баб пошептали над ким. [Кілька днів Дарія ходила, наче над нею сім баб пошептали… Ковганюк, перекл. з Шолохова.]

Ухо • В одно ухо вошло, в другое — вышло – одним вухом слухає, другим випускає. Пр. В одне вухо увійшло, а в друге вийшло. Пр. • До ушей краснеть, покраснеть, вспыхнуть (разг.) – аж по [самі] вуха червоніти, почервоніти, паленіти, спаленіти, шарітися, зашарітися. • Доходить, дойти до ушей чьих – доходити, дійти до чийого вуха (до чиїх вух). • Ест, уписывает так, что за ушами трещит, пищит (разг.) – їсть, уминає, аж (по)за вухами лящить. • За уши не оттащить – допавсь, як свиня до браги. Пр. Допавсь, як Хома до мила. Пр. • И стены имеют уши – і стіни мають вуха. Пр. Я б сказав, та піч у хаті. Пр. У тім річ, що в хаті піч. Пр. Я б сказав, та огірки за пазухою. Пр. • Медведь (слон) на ухо наступил кому – ведмідь (слон) на вухо наступив кому. • Навострить (насторожить) ухо (уши) – насторочити (нашорошити, наставити, нащулити, нащурити, насторожити, насторошити) вухо (вуха). [Прокоповичка насторочила вуха й повеселішала. Н.-Левицький.] • На ухо говорить, сказать, шептать что – казати, сказати (говорити) на вухо (до вуха) що; говорити (казати), сказати пошепки; шептати, шепнути на вухо (у вухо) що. [Говорила ті слова притишеним голосом на вухо Варварі. Коцюбинський.] • По уши влюбиться в кого (разг.) – аж по вуха (по самі вуха) закохатися (улюбитися, залюбитися) в кому (в кого), (іноді) закохатися (залюбитися) в кого аж-аж-аж. • Прожужжать (протрубить) [все] уши кому – продзижчати (протуркати, протуркотати, прогусти) [повні] вуха кому; проточити голову кому. [Оце добре, що ти сама про його замовила, а то вже він проточив мені голову: — Єднайте та й єднайте Оленку. Барвінок.] • Пропускать, пропустить мимо ушей – пускати, пустити повз вуха; слухати через верх; одним вухом слухати, а другим випускати. • Слушать во все уши – на всі вуха слухати. • Слышать своими (собственными) ушами – чути своїми (власними) вухами; чути на власні вуха. • Туг на ухо кто – недочуває хто; приглухуватий (підглухий) хто. • Ухо (уши) режет (дерёт) (разг.) – вухо (вуха) ріже (дере). • Хлопать ушами – ґави ловити; хляпати вухами; нічого не розуміти.

Ушко • За ушко да на солнышко – за вухо та туди, де сухо. Пр. За хвіст та на сонце. Пр. А тягніть-но Варвару на розправу! Пр.

Шелковый • Он как шёлковый (перен. разг.) – його хоч у вухо бгай (хоч до рани клади); (іноді) він як те телятко.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

серьга́ се́рга,-ги, ву́хо,-ха (приладу) с. зу́бчатая се́рга зубча́ста с. кузне́чная се́рга кова́льська с. шарни́рная се́рга шарні́рна [сугло́бна]

у́хо ву́хо,-ха у. иску́сственное ву́хо шту́чне

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ву́хо – 1) ухо; 2) ушко сосуда.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

За ушко да на солнышко. — 1. За вухо на сухе.

Коготок увяз - всей птичке пропасть. — 1. Як вухо ввірветься, то і дзбан розіб’ється. 2. Кого біда учепиться, того тримається і руками, і ногами. 3. Біда за біду чіпляється. 4. Як пішло вже на лихо, то дійде до погибели.

Твоими бы устами да мед пить. Твоим бы медом да нас по губам. — 1. Коли б твое слово, та Богові в вухо.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

ву́хо, -ха, -ху, у ву́сі; у́ші і ву́ха, уше́й і вух, уши́ма і ву́хами

у́хо, звич. ву́хо, -ха, -ху і -хові, в у́сі або у ву́сі; у́ші і ву́ха, уше́й і ву́х, уши́ма і ву́хами

у́ші, -ше́й, -ши́ма; див. ву́хо

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бга́ти, бга́ю, -єш, гл. 1) Складывать, свертывать, вить. Ой не бгай гніздечка при дорозі. Нп. 2) Втискивать, впихивать, комкать. Смирний, хоч у вухо бгай. Посл. То свитинку куплю за її гроші, то запаску, то те, то се, та все в скриню і бгаю, Г. Барв. 292. 3) Дѣлать изъ тѣста пироги, коровай и пр. Да чи мені да воду брати, а чи мені коровай бгати. Лукаш. 98. Бгайте, коровай, молодиці! Мил. Св. 24. Бгати пироги. Г. Барв. 156. 4) — ковбки. Разбирать, сортировать срубленные стволы деревъ. Шух. І. 180.

Відроста́ти, -та́ю, -єш, сов. в. відрости́, -ту́, -те́ш, гл. Отростать, отрости. Як відростала чуприна, то закручували її за вухо. Стор. ІІ. 167.

Воро́нячий, -а, -е. Вороній. Ном. № 12743. Воро́няче ву́хо. Порода грибовъ.

Ву́хо, -ха, с. 1) Ухо. Те́пло, як у ву́сі. Очень тепло. Ном. № 10285. Ти́хо, як у ву́сі. Полная тишина. Роспусти́ти ву́ха. Развѣсить уши, слушать со вниманіемъ и довѣріемъ. См. Ухо. 2) Ушко сосуда. Шух. 264. 3) Часть кушки (см.). Шух. І. 169. 4) Ухо, проухъ въ различныхъ инструментахъ для продѣванія рукоятка (напр. въ сапі, въ большой пилѣ, топорѣ и пр.). Шух. І. 164. МУЕ. ІІІ. 30. Сим. 24. 5) Въ желѣзномъ лемехѣ плуга гнѣздо, въ которое вставляется чепі́га. Вас. 199. 6) Шипъ бревна или бруса (въ постройкѣ, снарядѣ), входящій въ углубленіе. Шух. І. 90, 255. 7) Шипъ вала, которымъ валъ опирается на подставку. Шух. І. 235. 8) Шипъ, пятка дверей или воротъ, входящая въ гнѣздо и вращающаяся въ немъ. Шух. I. 87, 93. Ум. Ву́шко, ву́шечко.

Ву́шечко, -ка, с. Ум. отъ вухо.

Ву́шко, -ка, с. 1) Ум. отъ вухо. У ме́не аж у́шки засмія́лись. — сдѣлалось очень радостно. Г. Барв. 281. 2) мн. Вареники съ говядиной, варимые въ супѣ. 3) Часть шкафи́. (См.). Шух. I. 253.

ІІ. Га́мановий, -а, -е. Относящійся къ II. Гаману. Га́манове ву́хо. а) Пирожное, приготовляемое евреями во время празника Га́мана. б) Бранное названіе еврея. Стор. II. 39.

Завдру́ге, нар. = Вдруге. А він його завдруге як заціде у вухо! Херс. у. Слов. Д. Эварн.

Затопля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. затопи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Затоплять, затопить, потопить, утопить. Затоплю долю дрібними сльозами. Шевч. 77. Хвиля човен затопила. Гол. І. 184. Чи його вода затопила? Чуб. 2) Погружать, погрузить, вонзать, вонзить. Затопив йому ніж у серце. 3) — о́чі, по́гляд. Вперять, вперить, устремлять, устремить глаза, взоръ. В далеку даль затоплює зірниці. К. Іов. 90. Ти затопиш очі в очі. Рудан. І. 31. 4) Бить, ударить. Підскочив до його та як затопить у вухо. Св. Л. 288. Січовик справді хотів було затопить по гамалику. Стор. МПр. 7. 5) Затоплять затопить (въ печи). Затопила сирими дровами. Гол. І. 12. Затопила свою хату пізно. Мет. 90. 6) Закабаливать, закабалить. Затопила свою голову. О. 1862. І. 73. Ти мене, моя мати, за бурлаку затопила. О. 1861. X. 83. Молодим не женила, в вічну службу затопила. Чуб. V. 954.

Затурча́ти, -чу́, -чи́ш, гл. = Затуркати І и 2. Затурчить у вухо горлицею. Стор. Т. 90.

Зачіля́бити, -блю, -биш, гл. Ударить, треснуть. Він його як зачілябив у вухо. Александров. у. Слов. Д. Эварн.

Ку́шка, -ки, ж. 1) У косцевъ: родъ деревяннаго стакана, въ который вкладывается точильный брусокъ и мусак — кусокъ отточенной стали; сосудъ этотъ имѣетъ ву́хо, которое затыкается за поясъ косца. Шух. I. 169, 307. Вх. Зн. 31. Въ Екатер. г. такъ называется ведро, въ которомъ лежитъ въ водѣ брусокъ. Мнж. 184. 2) Носъ (на бурсацкомъ жаргонѣ). А ніс хиба кушка? — У нас кушкою зветься. (Отвѣтъ бурсака). Св. Л. 49.

Ле́гко, нар. Легко, легковѣсно; незатруднительно. Інший легко робить, а хороше ходить. Ном. № 1691. Біда здибає легко, а трудно її збутися. Ном. № 2171. Легко йому лежати, пером землю держати. (Пожеланіе покойнику). Ном. № 356. Легко йому дихать! (Благожеланіе). Ном. № 4552. Щоб тобі так легко дихать! (Проклятіе). Ср. ст. Ле́гше и ле́кше. Ум. Леге́нько, леге́сенько. Піди собі тихенько і легенько з хати. Чуб. І. 135. Нехай тобі зозуленька, мені соловейко, нехай тобі там легенько, де моє серденько. Чуб. V. 73. Нехай йому легенько згадається, де він у світі повертається. Ном. № 11609. За помилки Зося легесенько скубла його за вухо. Левиц. І. 338. Ой як легесенько перстнику да котитися, а ще й легше, легше молодому та женитися. Чуб. III. 142.

Млин, -на́, м. Мельница водяная. На низу млин крутив усіма колесами. Проти сонця на темних колесах ясно блищали нові приставляні лопатки, хапаючи за кожним покрутом колеса срібні проміння сонця, ніби облиті блискучою водою. Левиц. І. 373. Млин коре́чний, наплавни́й, підсубі́йний. См. эти слова. Ручни́й млин. Ручная мельница устройства болѣе сложнаго, чѣмъ жо́рна (см. жорно). Названіе частей (сравни жорна): на нижнемъ є́рмі ко́рба для вращанія ко́леса съ палька́ми, которое вращается на валі; надъ колесомъ находятся два жернова: спідни́к и пове́рхник, въ срединѣ пове́рхника желѣзный вереті́нник, проходящій сквозь спідни́к, подъ которымъ есть желѣзное верете́но; надъ жерновами верхнее є́рмо, меньшее, называемое кошеве́, въ которомъ вверху укрѣпленъ кіш для зерна, подъ нимъ коритце з ву́хом; колесо, вращаемое при помощи рукоятки (ко́рби), цѣпляется палька́ми за спи́ці верете́на (родъ шестерни), которое, при помощи веретінника, вращаетъ верхній жерновъ (пове́рхник); спружина, имѣщаяся при верхнемъ жерновѣ, толкаетъ ву́хо з кори́тця и вытряхиваетъ изъ него зерно, падающее въ прого́рницю (дыру въ центрѣ верхняго жернова); изъ подъ жернова мука проходить мучнико́м въ кори́то; при помощи за́крутки можно поднять или опустить кіш. Шух. І. 103, 104. Ум. Млино́к, млино́чок.

Приморо́жувати, -жую, -єш, сов. в. приморо́зити, -жу, -зиш, гл. Примораживать, приморозить. А Юхим вухо приморозив. Харьк. Безл. Приморо́зило. Сталъ морозъ. Ой звечора дрібний дощ ішов, а к півночі притуманило, а к світові приморозило. Грин. III. 164.

Раз, -зу, м. 1) Разъ. Раз мати родила, раз і помірати. Ном. № 4268. Лінивий два рази робить, скупий два рази платить. Ном. № 4673. 2) Одинъ. Раз, два, три, чотирі, — до драбини причепили. Нп. 3) Однажды, одинъ разъ. Пішов я раз на вулицю, та й тепера каюсь. Нп. 4) Случай. Трахвив на злий раз. Ном. № 1807. Порятуй мене в пригоді, а в добрім разі не потребуєм рятунків. Ном. № 2328. 5) Раз-разо́м. Однимъ одинъ разъ. Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Г. Барв. 475. Я тільки раз-разом був у Катеринославі. Кобел. у. 6) Раз коло ра́зу. То и дѣло, безъ промежутковъ. Я скребла моркву раз коло разу. Н.-Волын. у. 7) Раз-по́-раз, раз-поз-(проз)-раз, раз-у-раз. Постоянно, то и дѣло, поминутно. Стука раз-по-раз, мов його домовик душить. Ном. № 3142. Чого таки тобі раз у-раз до церкви ходить? ЗОЮР. І. 50. Сичі в гаю перекликались та ясень раз-у-раз скрипів. Шевч. 26. 8) Одного́ разу́. Однажды. Одного разу над містечком стояла тиха місячна літня ніч. Левиц. І. 9) Від-ра́зу, до-ра́зу = Відразу, доразу. Се він, — впізнала до-разу Катря. МВ. II. 112. 10) В-раз = Ураз. Плини, плини, дитятко, плини враз з водою. Чуб. Вітаймо, дитятко, ураз його матку. Чуб. 11) За-що-раз. Каждый разъ. За-що-раз дощ зачинаєся з тії закутини. Каменец. у. 12) Ні-раз. Вовсе. Нема ладу ні-раз. Васил. у. 13) Як-раз. Какъ разъ, въ пору. Як-раз батька в лоб, щоб не знав, куди «соб». Ном. № 1779. Якраз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Ум. Разо́к, разо́чок.

Са́па́, -пи́, ж. Кирка для выпалыванія сорныхъ травъ, для окучиванія растеній. Роспочинається полоття; народ висипає, як та хмара, як та орда, з сапами. Левиц. І. 24. Сапа мав дерев’яне держівно = фіст, вправлене в зелізне ву́хо, що вистає з плоскої зелізної жме́ні. Шух. I. 164. Ум. Са́пка, са́почка.

У́хо, у́ха, с. = Вухо. Кругом як в усі, все мовчить. Шевч. 28. См. Як у ву́сі. В ушу́. Въ ушахъ. Так і дзвеніла в мене в ушу пісня. Г. Барв. 457. Ум. У́шко, у́шечко.

Чутки́й, -а́, -е́. Чуткій. Чуткий, як утка. Ном. № 8554. Чутке ж і в тебе вухо! К. ЦН. 169.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Лю́бий, -а, -е. 3) *Лю́бий-ми́лий. а) Примерный, безукоризненный. З півроку просто люба-мила, хоч у вухо бгай. Мирн. Пов. III. ЛНВ. 1919. І. 27. б) Здоровый. Любісенька-милісенька була жінка зранку, а на вечір тільки тіло зосталося. Мирн. ХРВ. II. 287.

Незду́жати, гл. 2) ...хворать, *недомогать. *Так нездужає, що ведмедя б за вухо вдержав. Н. посл.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Мочка (у хомута) — ву́хо, -ха.

*Проушина — ву́хо, -ха.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Asarum europaeum L. — копитня́к звича́йний (Сл); копитель звичайний (Вх6), ко́пи́тень (Вх3; Чн, Нв, Ан, Ln, Gs, Жл, Мн2, Шм2, Mj, Rs, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Мс, Мг — ЗАГ), копи́тень звича́йний (Вх1, Вх2, Мл), копитня́к європе́йський (Ру, Оп); бєлокопи́тник (Сб — СТ), блако́тник (Мс — СТ), блякотник (Ан — СЛ), варагуша (Км), волоса́тик (Мс — СТ), волосняк (Ан), ву́хо ведме́же (Сб — ПД), вши́вник (Мс — СТ), зубни́к (Мг — ЗК), капитон (Ос — ПД), карачник (Ан — СЛ), конві́та (Мг — ЗК), ко́пате(и)нь (Нв, Gs, Ду, Коб — ВЛ, ДС), ко́патинє (Мл — ВЛ), кописник (Км), ко́пит (Сб — ПЗ), копи́т коня́чий (Сб — СД), копита кінські (Сл, Ос — СД, ПД), копита(и)н (Км), ко́пи́тель (Ів, Сб — ДС), ко́питень кі́нський (Ум, Ос — ПД), копите́ць (Ан, Ян2, Ду, Ів, Сл — СД, СЛ), копити́ (Гр, Ду), копи́тик (Сб — СД), копитиня (Mk — ПД), копи́тка (Сб — СД), копитки́ (Вл, Ан, Ду, Сл, Ос, Мг, Сб — ЗАГ), копитки кінські (Сл, Ос — СД, ПД), копитки конячі (Ос — ПД), копи́тни́к (Гв, Нв, Вх, Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн, Mj, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук, Гт, Мс, Мг, Дми — СТ, ПД, ВЛ, ГЦ, ЗК), копи́тниця (Км, Сб — ГЦ), копитня́к (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ду, Ів, Ос, Гт, Рм, Пч, Мс, Мг, Коб — ЗАГ), копитняк кінський (Сл — СД), копитнячок (Ос — ВЛ), копи́то кі́нське (Мс — СТ), копи́то́к (Гр, Сл, Мс — СТ, СЛ), копито́чки (Лс2 — ПЦ), копито́чок (Сб — ВЛ), копи́тці́ (Рг1, Ан, Пс, Мн, Ян2, Ду, Ів, Ос — СД), копи́тця(і) кі́нські (Го1 — СД, СТ, СЛ), копитьки́ (Лс2 — ПЦ), копотник (См), копотняк (См), коптик (Ан, Mj), коса-трава (Ан), кузьо́мки лісові́ (Сб — ПЦ), купина (Ос — ПД), ла́дан(ка) (Ан, Мг — ВЛ, ЗК), лапа курина (Ан — СЛ), ла́п(к)а ку́ряча (Сб — СД), паничі́ кру́чені (Сб — СТ), паути́ця (Сб — БУ), пе́рець ди́кий (См, Сб — СТ, ВЛ), півник (Ос — ПД), підгорі́шник (Сб, Сва — СТ, ДС), підкопитник (Км), підлистень (Км), підли́с(т)ник (Рг1, Ан, Пс, Жл, Мн, Tl, Mj, Ів, Мг — ЗК), підлісник (Hl — БУ), пі(о)длужник (Мн2, Mk, Км — ПД), підолі́шник (Ан, Жл, Ів), підолішник лісний (Ан — ПС), підорі́шник (Жл, Ум, Ів, Гт — ЗК), подлісник (Ав, Ln — СД, СТ), подолі́шник (Рг1, Пс, Сб — ДС), подоріжник (Tl), подорі́шник (Ав, Рг1, Ln, Пс, Жл — СД, СТ), подоро́жник (Мг — ЗК), попе́р ди́кий (Мг — ЗК), попітник (См), припу́тник (Мг — ЗК), прочитан (Mk, См — ПД, ДС), пудли́ст (Мг — ЗК), пупітня́к (Сб — ГЦ), серде́шник (Лс2 — ПЦ), скопитне (Сл — СЛ), соки́рка (Сб — ПД), стародуб (Mk), ступа́ во́вча (Сб — СД), шпинз (Мг — ЗК), ю́рики (Мг — ЗК).

Hieracium pilosella L. — нечуйві́тер звича́йний, нечуйві́тер волоси́стий (Сл); корса́тка волоси́ста (Мл), корсатка космата (Вх1), нечуйвітер волохатенький (Оп), нечуйві́тер волоха́тий (Ру); а́рник (Мг — ЗК), во́гник (Мг — ГЦ), волосни́к (Rs, Mk, Ос, Мг, Сб — СД, ПД, ВЛ, БО, ЗК), ву́ха ми́шачі (Сб — ПД), ву́хо вежме́же (Сб — СТ), ву́шко ми́шаче (Ан, Сб — СТ, ВЛ, ДС), вушко мише (Ln — СТ), жовтине́ць (Бк — БУ), жовтомохоро́чник (Мг — ЗК), жовтоцві́т (Мг — ЗК), жовтючки́ весне́ві (Мг — ЗК), зілля від уразу (Ос — ВЛ), ку́пи́на (Сл, Сб — СТ, ВЛ), лапки котячі (Сл, См — ПД), лихора́дка (Сб — ПД), лихорадочна трава (Ln — СТ), масло воронє (Нв — ВЛ), мо́лоч (Мг — ЗК), молоча́й (Сб — ПЦ), молочай молочний (Ос — ПД), молочай товарячий (Ос — ПЦ), молочка́вець (Мг — ЗК), молочко́ (Сб — БО), му́фтики (Мг — ЗК), недоспілок (Км), нечу́йві́тер (Чн, Рг1, Ср, Вл, Ln, Пс, Жл, Мн2, Hl, Кр, Ум, Шс2, Гр, Ян2, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Пч, Мг, Сб — ЗАГ), о́гник (Мг — ЗК), одува́нчики жовте́нькі (Сб — СТ), осо́т (Мг — ЗК), о́чник (Сб — ЗК), пади́волос (Мг — ЗК), повити́ця пуста́ (Мг — ЗК), ріпачо́к (Мг — ЗК), свеколка борова (Ан — ПС), сліпачо́к (Mk, Сб — ДС, ГЦ), сліпота́ (Сб — ВЛ), тря́сця (Сб — ДС), уса́ня (Вх1, Сб — СТ, ЗК) у́шко ми́шачоє (Мг — ЗК), ястреби́нка (Сб — СТ), я́стребник (Сб — СТ), яструбни́к (Сб — ДС).

Inula helenium L. — ома́н висо́кий (Ру, Оп); ома́н правди́вий (Мл, Сл), ома́н спра́ведний (Вх1, Вх2, Вх3; Жл); бандак (Ос — ПД), биль-трава́ (Мг — ЗК), бода́ччя (Мг — ЗК), велике зіллє (Вх7, Шх, Mk — ГЦ, ЛМ), воман (Гб — ЛМ), вухо ведмеже (Сл), ву́хо га́мине (Мс — СТ), ву́хо медве́же (Мс — СТ), ву́шко за́йчикове (Мс — СТ), ву́шко медо́ве (Мг — ЗК), гандама́р’я (Коб — ГЦ), гарапічовки́ (Мг — ЗК), гільтя́й-зі́лля (Км, Коб — ГЦ), гоман (Ос — ПД), девесил (Чн — СЛ), дев’ясе́н(ь) (Мг — ЗК), дев’яси́л (Рг1, Ln, Жл, Мн, Шм, Шс2, Гр, Сл, Ос, Мс, Мг — ЗАГ), дев’яси́ла (Мг — ЗК), дев’ятина (Ан — БУ), дев’ятиси́л (Мс — СТ), дев’ятисил подсолнечний (Ос — ПД), дев’ятисильник (Hl, Ос — СТ, ПС, БУ), дев’ятоси́л (Гр, Гт, Мг — ЗК), дев’ятоси́льник (Tl, Гт, См, Мг — СД, БУ, ЗК), дев’ято́син (Мг — ЗК), дев’ятьсил (Рг1, Пс, Мн, Гр, Сл), ди(і)воси́л (Рг1, Пс, Жл, Мн, Кр, Tl, Ум, Шх, Ду, Ів, Сл, Mk, Мг — СД, ПС, ГЦ, ЗК), диятоси́л (Мал — ЗК), живокі́сть (Мг — ЗК), животна трава (Ан), капотка (Км), колю́чка (Мг — ЗК), коров’я́к (Мг — ЗК), коров’ян (Км), коров’я́ник (Мг — ЗК), кров’як (Км), лопу́х вели́кий (Мг — ЗК), майник (Ан, Яна — СТ), обеля́н (Он — БО), обмил (Вх7 — ВЛ), ома́н (Гв, Ав, Во, Вх, Рг1, Ан, Ln, Пс, Gs, Мн, Rs, Ів, Сл, Mk, Ук, Мс, Мг, Яна — ЗАГ), оман луговий (Ан), оманник (Mk), омен (Сл, Ос — СТ, СЛ), подсолнок дикий (Ан — СЛ), пуговальник жовтий (Ан — СЛ), рипля́к (Мг — ЗК), си́ла дев’я́та (Мг — ЗК), соло́дке зі́лля (Гр — СТ), со́яшник ди́кий (Мс — СТ), старівни́к (Вх7, Гб2 — БУ, ГЦ), стожильник (Ос — СД), тверда́ трава́ (Мг — ЗК), уман (Ос — СД), умен (Ан — СТ), ухо медвеже (Ан — СД), у́шка медве́жі (Мг — ЗК), хліб новий (Вх — ДС), цар(з)ни́к (Мг — ЗК), чортополох (Ан, Он — СТ, БО).

Salvia aethiopis L. — шавлі́я ведме́же ву́хо, шалві́я ведме́же ву́хо; ведме́же ву́хо (Сл; Пс, Ян4, Ос — СД, СТ), шавлі́я ефіо́пська (Ру, Оп), шалві́я уго́рська (Мл); ба́бки (Ан, Шс2, Ів — СТ, СЛ), буквиця (Ан — СТ), вухо верблюже (Ян1, Ян4 — СТ), вухо заяче (Ос — СТ), вухо медвеже (Ос — СТ, ПД), вухо свиняче (Ос — СТ), ву́шко ведме́же (Ук), дивина́ (Ан, Ів — СД), діди (Сл), лапа медвежа (Ос — СТ), окіст (Го1 — СЛ), перекотиполе (Го2, Сл, Ос — СТ, СЛ), пушан (Ан), ра́нник (Ан, Ян4, Ів, Сл — СТ, СЛ), растопшник (Ан — СТ), сметанка(-трава) (Го1, Сл — СЛ), у́хо ведме́же (Чн, Рг1, Ср, Ln, Мн, Ум, Ів — СТ, ПД, СЛ), ухо медвеже (Сл — СТ).

Scrophularia nodosa L. — ра́нник вузлува́тий (Ру, Оп); ранник барбольковатий (Вх1, Вх6), ра́нник бульби́стий (Сл), ра́нник звича́йний (Мл), ранник узлястий (Вх6); ба́бка смердя́ча (Нв — ВЛ), ба́бка чо́рна (Гв, Ів — ВЛ), барбо́льки (Вх, Жл, См — ПД, ДС), бишишник (Ос — ВЛ), борода(я)вни́к (Rs, См — ПД, ВЛ), бульба (Ос — ВЛ), вонюча трава (Ос — ПД), вухо свиняче (Ос — ПД), грижник (Го1 — СЛ), гриз (Ан — СЛ), гриз(ин)ник (Го1, Км — СЛ), гусинець (Tl), живоко́ст (Он — БО), завалець (Ln, См — СТ), завилець (Км), затічни́к (Он — БО), затішни́к сви́нський (Он — БО), зілля від лихорадки (Ос — ПД), кукелярія (Сл — СЛ), кукуляра (См), кукуля́рія (Рг1, Ан, Пс, Ду, Ів), курятина (Ос — СД), лихочасник (См), ломенус (Км), лом-трава (Го2 — СЛ), мадрове зілє (Mk), матошник (Сл — СЛ), наворотиш (См — ДС), норич(ш)ник (Рг, Ln, Шс2, Ос — СТ, ВЛ), норичник водяний (Hl — БУ), патинник (Ос — СЛ), підлісник (См — ПД), пі(о)дти́нник (Рг, Рг1, Пс, Жл, Mj, Ум, Ду, Ів, Сл, См — ПЦ, СЛ), пропасник (Ос — ВЛ), ра́нни́к (Жл, Ум, Ду, Ів, Сл), рожа собача (Ос — ВЛ), свинокрів (Сл), свинюшниця (Ос — ПД), свиняче зілля (Ос — СД, ПД, ВЛ), семиси́льник (Ан — СД), смовдь (Вл, Mj, Ум, Ян2, Ів — СД), старовина́ (Чн, Ан, Ln, Tl, Ум, Шс2, Ів, Ос, См — СД, СТ, ВЛ, ПС, СЛ), стягній (Ос — СД), татарва́к (Гб — ДС), твердий корінь (Ос — ПЦ), тонколистник (Км), фрасівник (См), фрасниця (См), хрест петрів (Ан — СЛ), чорне зілля(є) (Ан, Mk, Ос — СД, ПД, ВЛ), чорногір (Ос — СД), чорнозілля (Ос — ПД), широколисниця (Ан — СТ), яйця попові (Mk — ПД).

Symphytum officinale L. — жи́вокі́ст ліка́рський (Ру, Оп); гав’яз живокіст (Вх1, Вх2, Вх3, Вх6), живокі́ст звича́йний (Сл), живокість лікарська (Во); ав’язь (Ос — ПД), білопуз(н)ик (Ан, Сб — СЛ, ЗК), боєве́ць (Км, Сб — ЗК), бурачо́к (Сб — ДС), васильки болотні (Ос — СЛ), вухо лошакове (См — СТ), гаваз (Во), га́в’єз(ь) (Шх, Mk, Он, Гб2, Коб — БО, ГЦ), га́вис (Сб — БУ), гав’ї́з (Он — БО), га́в’яз (Вх, Ан, Gs, Ду, Mk, Гт, Он, Кч, Мг, Коб, Мал — ДС, БО, ГЦ, ЗК), гав’я́зин (Гт — ЗК), га́в’я́зь (Гр, Ду, Гд, Гт, Он, Мг — БО, ЗК), дзво́ники (Сб — СТ, ПЦ), дзво́ники за́ячі (Сб — ПД), живикіст (Км), живожил (Ос — СЛ), живокесен (Км), жи́во́кі́ст (Ав, Рг1, Gs, Мн, Вх5, Mj, Ум, Rs, Шх, Ян2, Ду, Ів, Сл, Mk, Мс, Кч, Мг — ЗАГ), живокіст чоловічий (Ос — ВЛ), живокі́сть (Гв, Нв, Вх, Вл, Ан, Жл, Мн2, Го2, Hl, Шс2, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Кч — ЗАГ), живокі́с(ь) (Сб — СД, ЗК), живоко́с (Сб — СД), живоко́ст (Чн, Hz, Дз, Ос, Мс, Мг — ЗАГ), жи́воко́сть (Го2, Ук, Мг — СД, СЛ, ЗК), живоку́ст (Мг — ЗК), живосток (Км), жиговник (Км), жилавни́к (Сб — ГЦ), жилове зілля (Ос — ВЛ), жиловник (Ан — СЛ), жилокость (Ан — СД), кість жива (Вх, Вх7 — ДС, ЛМ), костіваль (Вх4, Вх7 — ЗК, ЛМ), костолім (Км), костоло́м (Ан, Ів — СД), кошті(и)ва́л (Вх4, Ос, Мг — ЗК, ЛМ), лизень (См), лизень воловий (Сл), лодишник (Ан — СД), лопу́х (Сб — ВЛ), ма́йва ди́ка (Мг — ЗК), мандриґу́ля коро́в’яча (Он — БО), медовички́ (Сб — ПД), медуни́ця (Мг — ЗК), меду́нка(и) (Сб — СД, ВЛ, ГЦ), моги́льник (Сб — ВЛ), м’я́со ді́дове (Сб — ПД), німи́ця (Сб — ПД), огурчи́на (Мг — ЗК), оконник (Ln — СТ), око́пник (Шм2, Мс — СТ), підбі́льник (Сб — ПД), пра́вокі́ст(ь) (Рг1, Пс, Жл, Мн, Ум, Ів), рі́жник (Вх7 — ДС), ро́жа соба́ча (Сб — ПС), сальник (Во), сальниця (Км), сліпота́ ку́ряча (Ос, Сб — СД, СТ), собачки́ (Сб — СД), стяглич (Ос — ВЛ), чорне зілля (Ос — ПД), чорний корінь (Ос — ПД), чорноко́рінь (Мг — ЗК), ша́влія (Сб — СД), язи́к воло́вий (Рг1, Мн, Mj, Ум, Ів, См — СД), язик гов’яжий (Во), язик собачий (Сл — СЛ).

Verbascum phlomoides L. — дивина́ звича́йна (Сл); ведмеже вухо (Оп; Ян1, См — СД, СТ), дивина́ залізнякови́дна (Ру), дивина лікарська (Оп), діванна великоцвіта (Во), дівенна в’язчаста (Вх1), дівина́ в’язчаста (Вх6), дівина́ звича́йна (Мл), дівина́ повстиста (Вх2); будя́к (Лс1, Ос — СД), ву́хо медве́же (Мг — ГЦ), дєвена́ біла (Шх — ГЦ), дивина́ (Ср, Вл, Ln, Ян4, Сл, Ос, Мс, Мг, Коб — СТ, ПД, ВЛ, ДС, ГЦ, ЗК), дів (Сл), дівана (Км), діва́нія (Мс — СТ), дівена́ (Сл, Мг — БУ, ЗК), довга́н ди́кий (Гт, Мг — ЗК), дообі́дниця (Мг — ЗК), дрябча́к (Вл, Жл), жовтяки́ (Мг — ЗК), кандел(і)я (Пс, Сл — ПС), ковар’як (Км), колоше́нний лист (Мг — ЗК), коровля́к (Гт, Рм — ВЛ, ЗК), коро́вник (Мг, Дми — ДС, ЗК), коров’я́к (Рг1, Ln, Пс, Мн, Мн2, Hl, Кр, Ян4, Сл, Ос, Мс, Мг — ЗАГ), коров’як мужеський (Ос — СД), лопух (Ос — ПС), лопуша́нка (Мг — ЗК), люлюк (Ос — ВЛ), око медвеже (Ос — ПС), свіча царська (Во, Ян1 — СТ), свічі царські (Ян4 — СТ), сві́чка петро́ва (Мг — ЗК), сві́чка ца́рська (Рг1, Пс, Мн, Кр, Сл, Мг — СД, ЗК), скипетр царський (Мн), ухо ведмеже (Ln — СТ), у́хо медве́же (Во, Мг — ЗК), хвіст во́лів (Мг — ЗК), хвіст воло́вий (Сл, Мг — СД, ЗК).

Verbascum thapsus L. — дивина́ ведме́же ву́хо (Сл, Ру), дивина́ дрібноцві́та; дивина ведмежа (Оп), дівина́ дрібноцві́та (Вх6, Мл); акулинка (Ан — СЛ), ву́хо за́яче (Лч, Пс, Ду, Мс — СТ), гади́нник (Нв, Вх1, Ду, См — ПД, ЛМ), дива́н(н)а (Рг1, Ан, Пс, Сл, Os — ВЛ, ПЛ), дивена (Ан, Сл — СД), диви́на́ (Ав, Рг1, Вл, Лч, Пс, Жл, Ум, Ів, Сл, Коб — ЗАГ), дівана (Рг), діве́нна́ (Нв, Вх, Жл, Ду — ВЛ, ГЦ), дівин(н)а (Ан, Mj — ПД), дрябча́к (Вл, Ум, Ів), живокі́ст (Гд — БО), кадило (Сл — ПЦ), коров’я́к (Чн, Рг1, Ср, Лч, Ан, Пс, Го1, Rs, Ду, Ів, Сл, Mk, Лс1, Ук — СД, СТ, ВЛ, СЛ), коров’я́к жо́втий (Жл), переле́та (Гд — БО), сві́чі (Ан, Ів), сві́чка ца́рська (Ум, Ів), у́хо ведме́же (Рг1, Ан, Пс, Ів), ушко медвеже (Tl), хвіст котячий (Нв, Вх1 — ЛМ), хрест петрів (Ан — СД).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

контроле́рка, контроле́рок; ч. контроле́р та, хто контролює чи перевіряє когось або щось. [Я колись контролерку в трамваї зустрів, так вона зі своїм компостером ходила. (Сергій Жадан «Депеш Мод», 2004). На зупинці інша контролерка притулила до себе «сестру» і прошепотіла їй на вухо: «Ну скажи правду, вам дав гроші Куйбіда чи хто ?» (Високий замок, 2002). <…> і все відсувається на задній план, стає несуттєвим і незначним поруч із природною зграбністю, яка пронизує кожен порух загадково-неприступної контролерки з відділу технічного контролю. (Павло Загребельний «З погляду вічності», 1969).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 381. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 271. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

професіона́лка, професіона́лок; ч. професіона́л 1. та, хто зробила якесь заняття предметом своєї постійної діяльності, своєю професією. [Можемо припустити, що жінки з високоосвічених груп керівниць, менеджерок і професіоналок раніше припиняють відпустку з догляду за дитиною. (Олена Стрельник «Материнство як соціальна практика: структурно-діяльнісна концепція»: дисертація, К., 2017). Вона була професіоналкою з великої літери. (Маргарита Сурженко «Квартира київських гріхів», 2017). Нічого я коректувати не буду. Ти професіоналка, а я не терплю комп’ютерної графіки. (Юрій Іздрик «AM™», 2004). Це була хороша сестра, майстер своєї справи, вену відшукувала безпомилково і колола безболісно. Професіоналка, не те що чергові медсестри. (Василь Рубан «На протилежному боці від добра», 1980).] 2. чого. добра фахівчиня, знавчиня своєї справи. [Висока професіоналка цирюльного бізнесу так переймалася, що ледь не відстригла моєму другові вухо. (Антон Санченко, ФБ, 2017). Щоб стати професіоналкою геймінгу, потрібно володіти певним набором якостей, вважає Анастасія. (Версії, 2013). «Од сирого стерва до заправленого – шлях цивілізації жінки», – з сарказмом думала Оля, що потрапила до професіоналок останньої категорії. (Гордій Брасюк «В потоках», 1927).] Словник української мови: в 11 томах, Том 8, 1977, с. 332. Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Временно́й, вре́менный = доча́сний, часо́вий, тимчасо́вий. — Щастя дочасне, а злиднї довічні. н. пр. — Боярину квітка часовая, а Петрови дївка віковая. н. п. — Опекун або заставник і кождий, дочасним правом імен’я держачи. Ст. Л. — Вре́менно = доча́сно, до ча́су, по́ки-що. — До часу глечик воду носить, поки вухо не одірветь ся. н. пр.

Присла́нивать, прислони́ть, ся = приту́лювати, ся, тули́ти, ся, приставля́ти, прихиля́ти ся, притули́ти, ся, приста́вити, прихили́ти ся. — Горбатого не притулиш до стїни. н пр. — Їдуть вони, коли це щось застугоніло; притулила змієва дочка вухо до землї н. к. Гр. Чайч. — Семене! не притуляй ся до мене! н. пр. — В куточку мовчки прихилилась, та дивувала ся — дивилась. К. Ш. — Прислони́ть пе́чку = заслони́ти, затули́ти піч.

У́хо, мн. уши = у́хо (С. Ш.), ву́хо, мн. у́ха, ву́ха, у́ші (С. Ш.), здр. у́шко. — Як маєш за одно ухо висїти, то все одно за обидва. н. пр. — Побачиш, як свої уха. н. пр. — Ухо цебра. — Грай, грай глечику, а підеш без ушка. н. пр. — Держи́ у́хо востро́ = бережи́сь, будь на сторо́жі, на чеку́, огляда́й ся на за́дні коле́са. — И у́хомъ не ведётъ = і га́дки не ма́є, і в го́лови не кладе́. Ман. — Крѣ́покъ, тугъ на́ ухо = не дочува́є. — Мѣня́ть у́хо на́ ухо = міня́ти так на та́к (без додачі). — Навостри́ть у́ши = насторо́жити у́ха, кози́рити уши́ма (С. Ш.). — Пропусти́ть ми́мо уше́й = недочу́ти. — Прожужжа́ть у́ши = нату́ркати у́ха. — Съ до́лгими уша́ми = каплау́хий. — Съ надрѣ́занными уша́ми = карнау́хий. — Врётъ, что у́ши вя́нутъ = бре́ше, аж слу́хати со́ром. — У́хо молодецъ = хват.

Шально́й = шале́нний (С. З. Л.), оша́лений, навісни́й, навіже́ний, несамови́тий, божеві́льний (С. Л.), про собак — скаже́ний. — Шаленна муха вкусила за вухо. н. пр. — Оженив ся навісний та взяв біснувату. н. п. — Скаженому псові звертай з дороги. н. пр.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)