Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 119 статей

Запропонувати свій переклад для «відразу»

Шукати «відразу» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Вдруг, нар. – 1) (внезапно) враз, нара́з, ра́птом, знена́цька, на́гло, на́пруго, як стій, вмить. [Враз, несподі́вано, з бо́ку почу́вся бря́зкіт рушни́ць (Коцюб.). Аж нара́з почу́вся сту́кіт (Франко). Ра́птом сти́хло усе́ (Л. Укр.). Знена́цька промі́ння ясне́ од сну пробуди́ло мене́ (Л. Укр.). Ми розмовля́ємо, коли́ це як стій прихо́дить він. Засла́б на́пруго. Поме́р як стій (на́гло)]; 2) (сразу, разом) – ра́зом, відра́зу, враз. [Музи́ки ра́зом ста́ли, нена́че стру́ни порва́ли (Неч.-Лев.). Ла́зар простя́г ру́ку до хлі́ба і враз одсмикну́в (Коцюб.). Вся моя́ злість на Йва́ся відра́зу десь і зни́кла (Грінч.)]; 3) как вдруг – аж, аж гульк, аж ось, як ось, коли́, коли ра́зом, коли ра́птом. [Ті́льки-що поблагослови́всь ї́сти, аж та́я стріла́ так і встроми́лася у пече́ню (Гр.). Сиджу́, кни́жку чита́ю. Як ось ба́тько: «Козаки́!» (Тесл.). Поспіша́ла в Моско́вщину; аж гульк зіма́ впа́ла (Шевч.). Сиді́ла уве́чері пі́зно в свої́й ха́ті, коли́ у две́рі щось стук-стук (М. Вовч.)].

Вытя́гиваться, вы́тянуться – витяга́тися, ви́тягтися, простяга́тися, простягти́ся. • -ться вверх – ви́п’ястися, ви́гнатися. [Мінаре́т ви́п’явся вго́ру (Коцюб.). Я відра́зу ви́гналася така́ висо́ка, як оце́ й тепе́р. Ви́гнало Я́кова як я́вора струнко́го та висо́кого (Васильч.)]. Срв. Вы́тянуться в струнку – ви́струнитися, ви́струнчитися, ви́пнутися як струна́.

Женообра́зный, женоподо́бный – жонови́дий, поді́бний до жі́нки, жінкува́тий. • Делаться -ным – бабі́ти, жінкува́тіти, (сов.) пожіно́читися. [Як наді́в очі́пка – відра́зу пожіно́чивсь].

Жрать – же́рти (жеру́, жере́ш, повел. жери́), трі́скати, ло́пати, лупи́ти, лига́ти, тли́ти. [Бу́блики лу́пить, як хто ку́пить (Ном.). Купи́в слив та й лига́є. Зеве́с тоді́ лига́в сиву́ху і оселе́дцем заїда́в (Котл.). Не тли всього́ відра́зу, бо й по́тім ще́ схо́четься ї́сти].

Конву́льсия – конву́льсія, (судорога, корчи) ко́рчі (-чів), (у детей) мимохі́д (-хо́ду), (особ. у животн.) перело́ги (-гів). [Нові́ ко́рчі вхопи́ли його́ (Грінч.). Перело́ги бува́ють і в люде́й і у скоти́ни (Звин.)]. • У него -сии – його́ ко́рчить (судо́мить). [Відра́зу його́ ско́рчило всього́ (Грінч.)].

Мешо́чек – 1) міше́чок (-чка), (сума) то́рба, торби́на, торби́нка, то́рбочка, (диал.) торбе́шка; (узел, котомка) клу́нок (-нка), клума́к (-ка́), клумачо́к (-чка́), ка́йстра, ша́нька. [Піше́чком з міше́чком (Номис). Тру́дно було́ відра́зу розібра́ти, де я́годи, а де клу́нки, торби́, скриньки́ (М. Левиц.)]; 2) анат. – міше́чок, торби́ночка, міхуре́ць (-рця́); срв. Мешо́к 2. • -чек волосяной, зубной – міше́чок волосяни́й, зубни́й.

Мото́к – 1) (пряжи) міто́к (-тка), (ниток) мо́ташка, мо́то́к, мо́тошок (-шка), мотови́льник. [Пря́жа бі́ла і кра́шена в мі́тках і клубка́ми (Макар.)]. • Пол -тка́ – півмі́ток (-тка). [Ой, насу́че ни́ток, що бу́де з півмі́ток (Гулак). Мо́ташка нито́к (Київщ.). За́полочи (нито́к) купи́ла мо́ток – рушники́ перетика́ти (Ніженщ.)]; 2) (однокр. действие) мот (-ту). • Одним -ко́м пряжи не навьёшь – мотне́ш разо́к – ще не бу́де мото́к; не відра́зу Ки́їв збудо́вано; 3) см. Сило́к.

Наё́зживаться, наё́житься – (в прям. и перен. знач.) наї́жуватися, наї́житися, напу́трюватися, напу́тритися, (только в прям. знач.) з’ї́жуватися, з’ї́житися, наїжа́чуватися, наїжа́читися, насто(в)бу́рчуватися, насто(в)бу́рчитися, настовпу́жуватися, настовпу́житися, напу́жуватися, напу́житися, (о мног.) понаї́жуватися и т. п.; бу́ти наї́жуваним, наї́женим, понаї́жуваним и т. п. [Борода́ наї́жилася, мов їжа́к голка́ми, си́вою щети́ною (Коцюб.). Відра́зу наї́живсь і поча́в серди́то огриза́тись (Васильч.). Напу́трилася, мов їжа́к (Крим.). Подиви́ся лиш на ме́не, – з’ї́жилась чупри́на? (Рудан.). Чи бач, як у йо́го чуб наїжа́чився? (Сл. Ум.). На голові́ воло́сся настовбу́рчилось, як щети́на (Н.-Лев.). Воло́сся на голові́ настовпу́жилося (Леонт.). Бро́ви напу́жились, як щети́на (Квітка)]. • Наё́жившийся – наї́жений, наїжа́чений, насто(в)бу́рчений и т. п. [Ві́йсько, наї́жене списа́ми (Л. Укр.). Настовбу́рчена чупри́на (Київщ.)].

Наколдо́вывать, наколдова́ть – 1) что (воду, зелье и т. п.) – начаро́вувати, начарува́ти, наворо́жувати, наворожи́ти, наші́птувати, нашепта́ти, нагово́рювати, наговори́ти, замовля́ти, замо́вити, (о мног.) поначаро́вувати и т. п. що. [Як нагово́рить во́ду та ви́п’єш, то відра́зу помо́же (Канівщ.). Оце́-ж воро́жка во́ду замовля́є (Звин.)]; 2) что кому – наворо́жувати, наворожи́ти, приворо́жувати, приворожи́ти, начакло́вувати, начаклува́ти, (о мног.) понаворо́жувати и т. п. що кому́. [Пішли́ вони́ вдвох до воро́жки, щоб вона́ приворожи́ла їм дити́ну (Звин.)]. • -жи́ть болезнь кому – наворожи́ти х(в)оро́бу кому́, пороби́ти, почини́ти що кому́. [Так воро́жка пороби́ла (Шевч.). Це мені́ на весі́ллі так поро́блено (Богодух.). Почи́нено, та й зна́ючи почи́нено! (Квітка)]; 3) (наживать колдовством) виворо́жувати, ви́ворожити, заворо́жувати, заворожи́ти, (о мног.) повиворо́жувати, позаворо́жувати що. [Ви́ворожив карбо́ванця в дурно́ї ба́би (Канівщ.)]. Наворожё́нный – 1) начаро́ваний, наворо́жений, наше́птаний, нагово́рений, замо́влений, поначаро́вуваний и т. п.; 2) наворо́жений, приворо́жений, начакло́ваний, понаворо́жуваний и т. п.; 3) ви́ворожений, заворо́жений, пови[поза]воро́жуваний. -ться – 1) начаро́вуватися, начарува́тися, поначаро́вуватися; бу́ти начаро́вуваним, начаро́ваним, поначаро́вуваним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) начаклува́тися, начарува́тися, навідьмува́тися, (наворожиться) наворожи́тися.

Напова́л, нрч. – 1) (наголову) у-пе́нь, до-ноги́. • Разбить неприятеля -ва́л – роз[по]би́ти во́рога в-пень (до-ноги́); 2) (насмерть) на сме́рть, (на месте, сразу) відра́зу, з одного́ ма́ху. • Убить -ва́л – уби́ти на сме́рть (відра́зу), уби́ти з одного́ ма́ху.

Напра́сно, нрч. – 1) (тщетно, бесполезно) даре́мно[е], ма́рно[е], надаре́мно[е], дарма́, ду́рно, заду́рно, да́ром, зада́ром, по[за]даре́мно[е], да́рмо, нада́рмо; срв. Понапра́сну. [Даре́мно Драгома́нов так напада́в на сервілі́зм у Костома́рова (Грінч.). Ота́к я сиді́в і даре́мне крути́в мо́зком (Крим.). Літа́ мої́ молоді́ї ма́рно пропада́ють (Шевч.). Ма́рно від ме́не ти ду́ми хова́єш, – ба́чу всю ду́шу твою́ (Крим.). Ой, пла́чу я, пла́чу, свої́ літа́ ма́рне тра́чу (Метл.). Не ма́рне гово́рять лю́ди: до щасли́вого всяк ли́не (Кониськ.). Надаре́мно намага́всь я розва́жити себе́ (Коцюб.). Надаре́мне бі́дні лю́ди плу́гом зе́млю ри́ли (Руданськ.). Дарма́ що-ні́ч дівчи́нонька його́ вигляда́є (Шевч.). Я ві́рив, що жив не дарма́ (Черняв.). Ду́рно жда́ла, а він не прихо́див (Н.-Лев.). Та й не ду́рно стари́й пла́че: його́ дружи́на у холо́дній я́мі (Грінч.). Я ті́льки грома́дський хліб ду́рно заїда́тиму (М. Вовч.). Позирну́ла на йо́го і відра́зу вгада́ла, що ду́рно він ходи́в (Грінч.). Вже не да́ром Левко́ ка́же (Квітка). Неха́й таки́ я не да́ром жи́тиму на сві́ті (Квітка). Ли́хо, зги́ну я зада́ром! (Самійл.). Але́ да́рмо стара́ не́нька свата́м відмовля́ла (Рудан.). Твоє́ю ди́вною красо́ю нада́рмо всіх мани́ш ти к со́бі (Франко)]. • Совершенно -но – даремні́сінько, марні́сінько, дурні́сінько. [Даремні́сінько ви, па́нночко, боя́лися (К. Старина). Дяки́ дурні́сінько ї́здитимуть до ме́не (Н.-Лев.)]. • -но тратить что – марнува́ти, гайнува́ти що. [Ті́льки час вона́ гайну́є (Крим.)]. • -но утруждать себя – завдава́ти собі́ даре́мної пра́ці (робо́ти), (беспокоить) ма́рно (ду́рно) турбува́ти себе́, (фамил.) завдава́ти собі́ пра́ці на ві́тер; 2) несправедли́во, безви́нно, безневи́нно, даре́мно[е], ма́рно[е], дарма́, да́рмо. [Покри́вдити сильні́шого, хоча́ й безви́нно, то бу́де знак самості́йности (Крим.). Здава́тиметься мені́, ні́би я його́ ма́рне скри́вдив (Крим.). Тоді́-б не се́рдився дарма́ (Комар.). Знена́виділи мене́ да́рмо (Куліш)]. • Совершенно -но – даремні́сінько, дурні́сінько (фамил.) га́рма-да́рма. [Так дурні́сінько ви́лаяла мене́ (Харківщ.). Ти дурні́сінько на ме́не се́рдишся (Н.-Лев.). Га́рма-да́рма заарештува́ли (Липовеч.). Причепи́вся га́рма-да́рма, задиви́вся, що я га́рна (Пісня)].

Нача́ло – 1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)]. • В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги). • От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)]. • -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни. • Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)]; 2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)]. • Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю). • Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • В -ле, см. Внача́ле. • В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)]. • В самом -ле чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)]. • В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́. • В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри). • -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни). • В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні. • -ло года – поча́ток ро́ку. • В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця. • -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)]. • От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся). • -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну). • В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої. • Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)]. • О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́). • От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)]. • От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)]. • По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)]. • Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що. • С -ла существования чего – відко́ли існу́є що. • С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том. • С самого -ла – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)]; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)]. • Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)]. • С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний). • Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися. • Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го. • Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)]. • Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)]. • -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го. • -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то. • Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в. • Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)]. • Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́. • -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла. • Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)]. • Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло. • Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип. • -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди). • -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень; 5) -ла (мн. ч.) – а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́. • -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики. • Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи); б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а. • -ла знания – поча́тки знання́; в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)]. • -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні. • На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах. • На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку. • Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я). • Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́. • Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло. • Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та); 8) – а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1. • Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким. • Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник; 9) церк. – а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло. • Творить -ло – пра́вити нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку). • Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці). • Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)]. • Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); 10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).

Неохо́та – неохо́та, знеохо́та до чо́го, (нерасположение) не́хіть (-хоти) до чо́го и (реже) про́ти чо́го, відра́за до чо́го; срв. Отвраще́ние 2. [Неохо́та яка́сь напа́ла бала́кати (Крим.). Знеохо́та опанува́ла (його́) (Коцюб.). Він з не́хіттю це ро́бить (Сл. Гр.). Не́хіть до пра́ці (Франко). Не́хіть про́ти то́го, щоб виступа́ти привселю́дно (Крим.). Почува́ла відра́зу до невдя́чних (Коцюб.)]. • -та есть – не хо́четься ї́сти, нема́(є) охо́ти до ї́жі. • Он пошёл с большой -тою – він пішо́в ду́же неохо́че (з вели́кою неохо́тою). • Такая на меня -та напала – така́ мене́ не́хіть узяла́.

Неприя́тель – 1) непри́ятель (-теля), супроти́вник, (обидчик) кри́вдник, напа́сник, (враг) во́рог, ум. ворі́женько; срв. Не́друг. [Не так ті́ї вороги́, як до́брії лю́ди (Шевч.). Щоб було́ так ва́жко проти́вникам, ненави́сникам і усі́м ворога́м мої́м (Чуб. I)]; 2) неохо́чий, неголі́нний до чо́го, що не ма́є охо́ти до чо́го, що ма́є відра́зу до чо́го, неприхи́льник чому́. • Он -тель книге, печатному слову – він не охо́чий (не ма́є охо́ти) до кни́жки, до друко́ваного сло́ва, він кни́жці неприхи́льник (не(с)прия́є); 3) (внешн. враг) не́прия́тель, во́рог. [Борони́ти нас від не́приятеля (Квітка). Страше́нна си́ла не́приятеля (Куліш)]. • -тель дрогнул – во́рог похитну́вся (пода́вся). • -тель налегает – во́рог наляга́є (натиска́є).

Ого́нь, огонё́к – 1) (в)ого́нь (-гню́) (ум. о́гник, о́гничок), бага́ття, (гал.) ва́тра (ум. бага́ттячко, ва́терка), (костёр, очаг) о́гни́ще, ва́трище; (детск.) жи́ж(к)а, жижи́йка. • Высечь ого́нь – ви́кресати огню́. • Развести огонь – розве́сти́, розгніти́ти, розікла́сти ого́нь (бага́ття, ва́тру). • Не дали ли бы вы мне огоньку́? – чи не дали́-б ви мені́ вогню́, бага́ття (багачу́, при́ску, ва́терки)? • Заимствовать -ньку́ на трубку – залю́лювати. • Кузница на четыре огня́ – ку́зня на чоти́ри о́гнища. • Живой ого́нь (вытертый из дерева) – жива́ ва́тра. • Предать огню́ и мечу – спусти́ти на пожа́р (на ого́нь) і під меч положи́ти, огне́м спали́ти і кі́ньми стопта́ти. • Подлить масла в ого́нь – дода́ти га́рту. • Нет дыму без огня́ – ди́му без огню́ не бува́є. • Пройти сквозь ого́нь и воду – бу́ти на коні́ і під коне́м, на во́зі й під во́зом, і в сту́пі і за сту́пою, пройти́ Рим і Крим. • Из огня́ да в полымя – з дощу́ та під ри́нву, з огню́ та в по́ломінь. • Попасть меж двух огне́й – попа́сти в ле́щата, потра́пити межи́ мо́лот і кова́дло. • Гореть как в огне́ – горі́ти як жар (як ув огні́), мов на кір горі́ти. • Ого́нь без пламени – (сами́й) жар. • Глаза горят словно ого́нь – о́чі горя́ть як жар. • Всё как огнё́м взяло – огне́м все пішло́. • Дом сразу был охвачен огнё́м – буди́нок відра́зу взя́вся огне́м, по́лум’ям. • Дышущий огнё́м – огнедиха́тий. [Огнедиха́тий драко́н]. См. Анто́нов огонь, Блужда́ющий огонь. Пушечный ого́нь – гарма́тний ого́нь, гарма́тна стрільба́. • Он не был ещё под огнё́м – він не ню́хав ще по́роху, він не був ще в бою́. • Беглый ого́нь – перебіжни́й (розбивни́й) ого́нь; 2) ого́нь, жар, пал, за́пал. • Творческий ого́нь – тво́рчий ого́нь. • В нём много огня́ – в ньо́му бага́то огню́ (жа́ру, за́палу); 3) сві́тло (им. мн. світла́), ум. сві́телко, по́світ (-ту). • Зажигать, зажечь ого́нь (огни́) – світи́ти (засві́чувати), засвіти́ти ого́нь, посвіти́ти (позасві́чувати) світла́, посвіти́тися. [Всі лю́ди вже посвіти́лися]. • Потушить ого́нь – погаси́ти сві́тло. • Подайте огня́ – принесі́ть світло́, да́йте сві́тла. • Сидеть при огне́ – сиді́ти при сві́тлі.

О́пытный – 1) (основанный на опытах) до́свідни́й, експеримента́льний; (служащий для опытов) спро́бний; 2) -ный в своём деле – впра́вний, досвідни́й, досві́дчений в чо́му, свідо́мий спра́ви, би́тий. [Майсте́рно зро́блено – зна́ти впра́вну ру́ку. Ло́цман досвідни́й, тяму́щий ве́льми (Куліш). Досві́дчене о́ко лі́кареве відра́зу поба́чило, що слаби́й не жи́тиме. Хоч яко́го би́того госпо́даря пере́йде (Свидн.)]; 3) (в смысле житейского опыта) досві́дчений, бува́лий, би́тий. [За те, що я ще молоди́й і ма́ло досві́дчений, не погорду́йте ви пора́дою моє́ю (Грінч.). Не пита́й старо́го, а пита́й бува́лого]. • -ный человек – бува́лець (-льця), (вульг.) бува́йло.

Отруба́ть, отруби́ть – відру́бувати, відруба́ти, відтина́ти, відтя́ти и відітну́ти, утина́ти, утя́ти и утну́ти, (отхватить) відбато́вувати, відбатува́ти. [Утя́ли́ йому́ пра́ву ру́ку. Як рубону́в, так і відтя́в відра́зу. Відбатува́в два па́льці]. • Отру́бленный – відру́баний, відтя́тий, утя́тий, відбато́ваний.

Охладева́ть, охладе́ть – 1) (остывать, терять теплоту и переносно) холо́нути, похоло́нути, с[о]холо́нути, за[ви]холоня́ти, захоло́нути, ви́холонути, прохолоня́ти, прохоло́(ну)ти, холоді́ти, схолоді́ти, похолоді́ти, охолоді́ти, простига́ти, прости́г(ну)ти, озимні́ти. [Ско́ро помре́ – но́ги вже похоло́ли. Холо́не се́рце, як згада́єш (Шевч.). Весна́ на́шої при́язни прохоло́ла (Крим.), Кров захолоня́ла в жи́лах]. • Любовь, дружба -де́ла – коха́ння о[про]холо́ло, при́язнь о[про]холо́ла. • Охладе́вший, охладе́лый – охоло́лий, похоло́лий, прохоло́лий, захолоді́лий, схолоді́лий, ости́лий, засти́глий, прости́глий, озимні́лий. Срв. Остыва́ть; 2) к чему – холо́нути, охоло́(ну)ти, прохоло́(ну)ти, байду́ж(н)іти, збайду́ж(н)і́ти до чо́го. [Відра́зу па́лко бра́лися, а по́тім прохоло́ли. Він зо́всі́м збайдужні́в до не́ї (Неч.-Лев.)]. • -де́ть ко всему, к этому делу, к науке – збайду́жі́ти до всьо́го, до ціє́ї спра́ви, до нау́ки. • -де́л к чему кто – збайду́жіло кому́ що, збайду́жилось кому́. [Коли́ я пізна́ла на собі́, в живо́му житті́, що́ то є го́ре і як ро́бляться лю́дські же́ртви, мені́ я́кось одра́зу збайду́жіли мої́ ро́лі (Л. Укр.). Мав ї́хати, та щось збайду́жилось]. • Охладе́вший к кому, чему – збайдужні́лий, прохоло́лий, прости́глий до ко́го, до чо́го.

Пе́рвый – пе́рш[в]ий. [Пе́рша ча́рка – пе́рша па́лка]. • -вое место – пе́рше (пере́днє, чі́льне) мі́сце. • -вый ряд – пе́рший ряд, пере́дня ла́ва. • В -вый раз – впе́рш[в]е, поперва́х. • С -вого разу – з пе́ршого ра́зу, відра́зу. • За -вый раз – за пе́рший раз, (за) пе́ршим ра́зом. • На -вых порах – поперва́х, на пе́рших пора́х, пе́рший час. • Это ему не в -во́й – це йому́ не перш[в]и́нка, не первина́, йому́ це не впе́рше. • -вый попавшийся, встречный – пе́рший-лі́пший. • -вый (по положению) – чі́льний, пере́дній. • -вый сорт – пе́рший сорт, перва́к. • -вый опыт – пе́рша спро́ба. • -вая возлюбленная – перві́тка. • -вые плоды – перваки́. • Не -вой молодости – не перво́лі́ток. • -вое, что нужно сделать – пе́рше, що тре́ба зроби́ти. • В начале -вого – на поча́тку пе́ршої (годи́ни). • В -вом часу – о пе́ршій годи́ні. • Жить в -вом этаже – ме́шкати на пе́ршому по́версі. • Это было -вою причиною их ссоры – це була́ пе́рша причи́на ї́хньої сва́рки. • Во -вых – по-пе́рше, впе́рше, пе́рше, уперва́х, раз що. • Во -вых – во-вторых – (по)пе́рше – (по)дру́ге, одно́ те, що… а дру́ге те, що…, раз що… дру́ге що. [Раз, що я того́ не ба́чив, а дру́ге, що й не хо́чу ба́чити (Звин.)]. • Самый -вый, первейший – найпе́рший.

Пита́ть – живи́ти, поживля́ти, годува́ти, харчува́ти, харчи́ти. [Хазя́йське о́ко това́р жи́вить. Карти́на украї́нського відро́дження жи́вить наді́ї на перемо́гу одві́чньої пра́вди (Єфр.). Він своє́ю пра́цею усю́ сім’ю́ году́є]. • -а́ть надежду (мечту, мысль) – держа́ти (ма́ти и живи́ти) наді́ю (мрі́ю, ду́мку). • -ать доверие – ня́ти ві́ру кому́, дійма́ти кому́ ві́ри. • -а́ть вражду к кому – ворогува́ти, враждува́ти, вражда́ти на ко́го (Квітка), ма́ти зуб на ко́го. • -ать любовь, склонность к чему – коха́тися в чо́му, (редко) до чо́го. [Вся́кий коха́ється до гро́шей (Звиног.)]. • -а́ть пристрастие к чему – ми́луватися в чо́му. • -а́ть страсть к чему – ма́ти прилю́бність до чо́го. [Ма́єш прилю́бність до карт та гульні́ (Неч.-Лев.)]. • -а́ть ненависть к кому – плека́ти знена́висть до ко́го. • -а́ть злобные чувства к кому – (описат.) ди́хати (лихи́м) пе́клом, злом на ко́го, ли́хо, во́лі бу́ти на ко́го. • -а́ть отвращение – ма́ти или почува́ти відра́зу (оги́ду). • -ать дружбу – почува́ти при́язнь. • -а́ть уважение к кому – ма́ти поша́ну до ко́го, ма́ти кого́ на пова́зі. [Всі їх на пова́зі ма́ють (М. Вовч.)]. • Десна -а́ет водой Днепр – Десна́ подає́ во́ду в Дніпро́. • Пита́емый – жи́влений, годо́ваний, харчо́ваний.

Почу́вствовать – почу́ти (редко спочу́ти), (восчувствовать) відчу́ти, учу́ти; (зачуять) зачу́ти, (ощутить) почути́ти що. [Бий його́ ду́жче, щоб почу́в (Харк.). Незаба́ром вона́ очути́лась і почу́ла, що їй хо́лодно і бік у не́ї боли́ть (Грінч.). Він відчу́в се́рцем той крик розпу́ки (отчаяния), що гли́боко таї́вся в се́рці його́ наро́ду (Коцюб.). Тепе́р і пани́ вчу́ли, що хліб ро́дить на мозоля́х (Кониськ.)]. • -вать себя как-л. (напр. хорошо, плохо, молодым и т. п.), по себе что-л. – почу́тися як (напр. до́бре, зле, молоди́м і т. ин.), що. [Почу́лася, що не мо́же йти, що не змо́же ввійти́ в ту ха́ту (Грінч.)]. • -вать боль в ноге – біль у нозі́ відчу́ти, почу́ти, почути́ти. • -вать в себе влечение к чему – почу́ти в собі́ по́тяг до чо́го. • -вать в себе (свои) силы, любовь – почу́тися на (свої́х) си́лах (на си́лі и на си́лу), на любо́ві. [(Квітка) почу́всь на свої́х вла́сних си́лах і дав до́бру озна́ку свого́ вели́кого да́ру (Куліш). На́дто вже бага́то люде́й почу́лося на любо́ві до Украї́ни (Рідн. Край)]. • -вать утомление, голод – почу́тися на вто́му, на го́лод. • -вать влечение к добру, злу – почу́тися на до́бре, на зле. [Так співа́й, щоб чолові́к на до́бре, а не на зле почу́вся (Куліш)]. • -вать свой живот, руки и т. д. – почу́тися живота́, руки́. [Почу́єшся живота́, як іззіси́ (Борз.)]. • -вать себя беременною – почу́тися. [Я вже почу́лась (Гр.)]. • И не -вал, как заснул – і не зчу́вся, як засну́в. • Дать себя -вать, см. Дава́ть. • -вать расположение, симпатию, склонность к кому-л., к чему-л. – сподо́бати, уподо́бати собі́ кого́, що, прихили́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го. [А я відра́зу приверну́лась до те́бе се́рцем за твою́ лагі́дність (Л. Укр.). Княги́ня ху́тко до йо́го прихили́лась (Стор.)]. • -вать пресыщение жизнью, наслаждениями и т. д. – знуди́ти сві́том, вті́хами і т. д. • Почу́вствованный – почу́тий, відчу́тий, учу́тий, зачу́тий. • -ться – почу́тися, учу́тися. • В его словах мне -лось что-то…– в його́ слова́х мені́ почу́лося (вчу́лося) щось… • Ошибка эта -вуется нашими потомками (отзовётся) – по́милка ця на́шим наща́дкам очу́титься, да́сться в знаки́.

Привя́зываться, привяза́ться – 1) прив’я́зуватися, прив’яза́тися, припина́тися, прип’я́сти́ся. [Сиді́ла на схо́дах, що прова́дили до прича́лу, де прив’я́зувались човни́ (Л. Укр.)]; 2) (пристать, не отходить) ув’я́зуватися, ув’яза́тися до ко́го, за ким, присота́тися, навра́титися. [Ой верни́сь, бідо́! чого́ ти вв’яза́лась? Пішли́ ми в садо́к, і він до нас присота́вся (Чигир. п.). Навра́тивсь як соба́ка (Мнж.)]; 3) (к кому, к чему: придираться, приставать, прицепиться) в’я́знути, прив’я́знути, ув’я́знути, нав’я́з(ну)ти, в’яза́тися, ув’яза́тися, нав’я́зуватися, нав’яза́тися до ко́го, до чо́го, чіпля́тися, при[в]чепи́тися до ко́го или кого́ за що, нала́зити, налі́зти на ко́го или до ко́го, сі́катися, присі́куватися, присі́катися, присі́патися, скіпа́тися, прискі́пуватися, прискі́патися до ко́го; срв. Пристава́ть, Придира́ться, Цепля́ться. [Чого́ ти в’я́знеш до нас? (Звиног.). Чого́ вона́ прив’я́зла до ме́не? (Васильч.). Причепи́вся, як реп’я́х (Ном.). Ні з сьо́го, ні з то́го за що-не́будь уче́питься (Звиног.). Учепи́вся, як гріх села́ (Ном.). Присі́калася на́че оса́ (Кониськ.). Чого́ ви на нас нала́зите? (Мирн.). Чого́ се він до ме́не присі́пався?]. • -вя́зываться к каждому слову – чіпля́тися ко́жного сло́ва, за ко́жне сло́во; 4) прихиля́тися, прихили́тися, приверта́тися, приверну́тися до ко́го, до чо́го, приклада́тися прикла́стися до чо́го. [Він до ме́не був прихили́вся всіє́ю душе́ю (Крим.). Я відра́зу приверну́лась до те́бе се́рцем за твою́ лагі́дність (Л. Укр.). З бі́льшим за́палом приклада́вся до нау́ки (Франко)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Адекватный – (от лат.) адеква́тний, прирі́вняний, рівнозна́чний, такий, як треба, (соразмерный) сумірний, одномірний, рівнозмі́рний, (соответственный) цілком відповідний: • адекватная замена – рівнозначна заміна; • адекватная компенсация – рівноцінне відшкодування (рівноцінна винагорода), відповідне зрівноваження, відповідна компенсація; • адекватное поведение – нормальна (звичайна) поведінка; • адекватная реакция на… – відповідна реакція на…; • адекватная цена – розумна ціна; • адекватный перевод – правильний (точний) переклад; • адекватный ответ – адекватна (в контексте: слушна, доречна, справедлива, рівноцінна, заслужена тощо) відповідь; • адекватный случай, адекватная ситуация – адекватний (цілком відповідний) випадок, прирівняне становище; • не совсем адекватное поведение – дивна якась (трохи дивна) поведінка; • полностью адекватный – цілком адекватний, цілком як треба (відповідний). [Жителі польської Мазовії насилу розуміють кашубську мову балтійського побережжя, хоча кашуби мають свою писемність і власну граматику. У нас би «табачники» всіх мастей відразу б закричали про розкол України. Напевно, в Польщі їх би визнали не цілком адекватними (Юрій Райхель)]

Альфонс – (франц.) альфонс, купований коханець, (образн.) бабин смик [Хотіла вже спускатися у підземний перехід, як мене щось схопило за лікоть. Я не розбиралась, відразу в лоб… Виявився — коханий, третій. Він мені ще гроші винен за те кафе, де він нажер на 500 гривень. Такий, ну наче з Марсу прилетів, ні, не красивий, мужній чи сильний, а просто чмо у білих лосинах. Але теж мене любив, ну, принаймні брехав професійно. А що хотів тепер…позичити гроші. В принципі, як і завжди. Поряд з ним я відчувала себе гаманцем, от вам і альфонс, тільки не в костюмі, а в лосинах. Дала йому 5 гривень, більше не було і спустила в перехід (П.Кукуй). Альфонс Музи (С.Є.Лєц). Альфонс — теж член суспільства, але тільки статевий…].

Баран – 1) (зоол.) баран; (кладенный) валах, (неклад. для племя) авряк; 2) (баранця шкура) смух, смушок; 3) (глупе) баран; 4) (воен.) таран; 5) коловорот: • вернёмся к нашим баранам – (франц.) вернімось (вертаючись) до наших баранів; • горные бараны – гірські барани; • как стадо баранов – як бараняче стадо; як отара; • лупит глаза, смотрит, как баран на новые ворота – дивиться, як теля (баран) на нові ворота (двері); витріщив очі, як цап на нові ворота; дивиться, як чорт на попа; дивиться, як кошеня в каганець; витріщивсь, як коза на різника; вирячився; • смотрит бараном – витріщив очі, як баран (як теля, як коза, як цап); • стать как баран (перен.) – збараніти; • уперся как баран – уперся як баран (як цап, як свиня); затявся, хоч ріж; хоч йому кіл (коляку) на голові теши (бий, городи); [так як] на пню (на пеньку) став (на пень з’їхав); цапком став; хоч вогню до нього прикладай; ти йому «стрижене», він тобі «голене». [Баран на лузі цінніший за барана в горах (Пр.). Вилупив баньки, як зарізаний баран (Пр.). Де пан — баран, там і мужик — хам (Пр.). Хоч ти йому коляку на голові теши, а він усе — дай та дай! Ну, люди!.. (Б.Грінченко). Вони знали господаря свого, сі барани і ягниці, і з радісним беканням терлись до його ніг (М.Коцюбинський). — Чому він їм не наступив на шиї? Ото б то дякували !.. Барани! (Л.Українка). Заточуючись, біг скільки духу, переляканий, а за ним гнався з ломакою Максим, набагато менший за друга, але такий от затятий, — він гнав нещасного друга, як барана, вздовж по шляху, гнав його туди, де їх обох чекав порятунок. Так вони вдвох утекли від загибелі, що вже була неминучою… (І.Багряний). Цівадіс не брав кайла до рук, тинявся від одного вогнища до другого, відбирав у кого які були продукти і з того жив. їв страшенно багато, і якби його, прив’язати до ясел, у яких лежав баран, то за якийсь час там залишилися б роги та ратиці (Г.Тютюнник). Кожен баран має відповідати за свої яйця (Валерій Пустовойтенко). До наших баранів вертаючись, скажу вам, що з призводу високих небес походження і родовід Ґарґантюйський дійшли до нас повнішими, ніж будь-які інші, поминаючи родовідну книгу Месії, але про неї — мовчок, бо тут не моє мелеться, до того ж іще й враги роду людського, себто обмовники й Гіппократи, всі як один проти таких згадок (А.Перепадя, перекл. Ф.Рабле). Сеє сказавши, стиснув Росинанта острогами і, наваживши вперед списа, блискавкою злетів із пагорка на шлях. Санчо з усіх сил гукав йому навздогінці: — Верніться, пане мій Дон Кіхоте! От їй же Богу, ви вдаряєте на баранів та овець! Верніться, кажу, бодай мого батька мордувало! От уже навісна голова! Дивіться, там же нема ніякісіньких лицарів та велетнів, ані збруй, ані котів, ані щитів цілих чи ділених, ані полів лазурових чи мара їх знає яких! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). А все, що можна покласти в торбу, мої приятелі забирають собі; гребінці, ліхтарики, чашки, всілякі дрібниці й навіть віночки наречених. Здається, ми наміряємося жити ще віки. Крадемо, щоб розважитись, удаємо, ніби в нас попереду ще багато часу. Всім кортить увічнитись. Гармати для нас — просто гуркіт. Саме через таке ставлення ві́йни існують ще й досі. Навіть ті, що, власне, роблять війну, не уявляють її. Діставши кулю в черево, вони б і далі підбирали по дорозі старі сандалі, які ще можуть «знадобитись». Отак і барани, впавши в передсмертних корчах на моріжок, і далі скубуть травицю (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Демократія — це коли вовк і баран голосують з питання: що з’їсти на обід. Свобода — це коли добре озброєний баран не поділяє результатів голосування (Б.Франклін). Баран, у якого було золоте руно, багатим не був (С.Є.Лєц). 1. Реклама: Компанія “Нові ворота” пропонує металопластикові вікна і двері, виготовлені на сучасному німецькому обладнанні. “Нові ворота!” Вам буде на що подивитись. 2. Якщо після перегляду новин на російському Першому каналі раптом вимкнути телевізора, то на темному екрані можна побачити барана, а якщо дивитися всією сім’єю, то відразу декількох].

Беспородный – безпорідний, (непородистый) непородистий, (несортовой) несортовий: • беспородное зерно – несортове зерно. [Але звільнення прийшло не відразу. Певний час ти маєш цього безпорідного лошака поряд у стійлі (Євгенія Кононенко). На гвалт собак вигулькнув господар, кремезний, зарослий як гайовик-щезник, борода до грудей. Викотилися чотири собаки — білявий, на високих лапках песик, його побратим — чорнющий, кудлатий, і дві собачі молодиці — вишукана пінчерка з крислатими вухами і безпорідна, руда, підсліпувата, зі сточеними вже зубами і величезною грижою під черевом, аж до землі (Марина Меднікова). Китайська обслуга — у білих нейлонових сорочках і чорних камізельках. Усі вони — прудкі, низенькі та несортові. Видно, що втікачі не з Гонконгу чи Тайваню, а з глибин материка (Володимир Діброва). У ветеринара: — Кличка? — Олігарх. — І як він? — Справжній оліхарх. Безпорідний, нахабний і весь дім обжер].

Бычище – бичище, бичисько, бицюра, бицюган; бугая́ка, бугаї́сько, бугаї́на, бугаї ще: • быть как бычище – бугаювати; бугаюватий. [Бичок напасся грубого осоту, і з нього відразу став страшний бичище (Казка). Та ми упираємося, наче бичиська, набусурмачено поглядаючи один на одного (А.Дімаров). — Він же проти мене шмаркач. — Не перебільшуй. Ти, не забувай, дістрофік. А він ого який бицюра (Г.Штонь). — Диви, який бугаяка, — такого кувалдою валить треба! — Та й то хрін завалиш! — гигикнув перший (Л.Кононович). — Ач як лементує, бугаїна! — сказав мені Урилов, утираючись рукавом і розмазуючи грязюку по всенькому виду (Л.Кононович). Головне, що я несподівано роздався в плечах і відчув себе сильним, сам ще не усвідомлюючи цього. Лише з часом звик, бо сусідські хлопчаки, менші за віком, та й однокласники час від часу, особливо одразу після літа почали казати — іч, який здоровий вимахав, бугаїсько, ти дивись, і всяке таке… (Ю.Покальчук). Мало хто міг би припустити, що Ляйбуш Ядловкер — сильний, як бицюган, і кутастий — може так майстерно вдавати. Та природі заманулося зробити так, що він був і хитрий, і сильний водночас (Ю.Прохасько, перекл. Й.Рота)].

Бюджетник – бюджетник. [Сфера ритуальних послуг приваблювала своєю незайманістю та можливістю розвернутись відразу широко й з понтами. Сава навів справки, Гриша зустрівся з Жоріком і напоїв його в зюзю. Доки Жорік ще тримався на ногах, він поводився зверхньо, вимагав чистих серветок і пива до водки. Потім попустився і став плакатись, сказав, що давно пішов би з істопщиків, що йому жмури вже ночами сняться, але куди ж він піде, там колектив, його поважають, на день народження грамоту дали, план вони виконують і взагалі. — Ага, — сказав Гриша, — план. Значить, ви таки бюджетники? — Да, — розплакався знову Жорік, — ми бюджетники. До того ж пільговики (С.Жадан)].

Вид – 1) (образ, подобие, наружность) вигляд, образ, подоба, постать, постава, стать, кшталт (шталт), позір, визір, врода; 2) (матем.: форма, фигура) стать, подоба, форма, вигляд; 3) (ландшафт, пейзаж) крайовид, вигляд, вид; 4) (видимость, возможность быть видимым): (на виду) на оці, на видноті; (принимать во внимание, сообразоваться) оглядатися, уважати на кого, на що, мати кого (що) на думці, на оці, в очу, на увазі, думати на кого. 5) (разновидность) відміна, порідок, відрід, вид; 6) (биол.) відміна, вид; 7) паспорт (давн. пашпорт), посвідка, картка (на перебування, на проживання десь); 8) (грам.) вид, форма; 9) (виды) думка, гадка, намір, мета, сподіванки: • будем иметь в виду – маймо на оці (на увазі); • быть на виду у кого – бути перед очима (застар. перед віччю) в кого; бути в оці (застар. в очу) в кого; (иногда) бути на очах у кого; • быть на виду у кого (перен.) – бути в (на) оці (перед очима, застар. в очу, перед віччю) в кого; привертати до себе чию увагу; (з відтінком симпатії) мати прихильне око в кого; • в видах чего – задля чого, маючи на увазі щось, задля якихсь виглядів; в виде наказания ему решено… – за кару йому визначено…; • в виде опыта, милости – як спроба (проба) (як спробу (пробу), на спробу (пробу), за спробу (пробу)); як ласка, за ласку; • в виде прогонных и суточных – як прогони та добові; • в виде процента – як процент; • в виде чего (в качестве чего) – [як] за що; як що; (у формі чого) у вигляді чого; на взір (на зразок) чого; • в виду (издания постановления) – в зв’язку з (виданою постановою); • в виду благоприятной весны, дождливого лета… – уважаючи (зважаючи, з огляду(ом)) на погідну (погожу, сприятливу) весну, на дощове (дощовите, дощувате, дощливе, мочливе) літо…; в виду изложенного; в виду выше изложенного (канц.) – через це (через те); тому; з огляду на зазначене; зважаючи на це (на сказане); зважаючи (з огляду) на викладене вище; • в виду многочисленности чего – зважаючи на (беручи до уваги) велике число (численність) чого; • в виду наличия (чего) – зважаючи на те, що є (що); • в виду отсутствия (денег, материалов…) – за браком (грошей, матеріалів…); через брак (грошей, матеріалів…); бо (через те, що) нема (грошей, матеріалів…); • в виду того, что… – з огляду(ом) на те, що…; через те, що…; зважаючи (уважаючи) на те, що…; • в виду (чего) – через що (через це); уважаючи (зважаючи) на що (на це); з оглядом (огляду) на що, тому (тим) що…; задля чого; маючи на увазі, що; • в виду чего-либо – задля (для) чого; маючи на увазі щось; з метою; для того, щоб…; • величественный вид – величний вигляд; • в жидком, твердом виде – рідкий, твердий (рідким, твердим); у рідкому, твердому стані; • видавший виды – обметаний, бувалий; бувалець; бита голова; битий жак, на всі ноги кований; • видал виды – [всячини] надивився; [багато] перебачив; бував у бувальцях (у буваличах); (образн.) був на коні і під конем; був на покутті й під покуттям; бував за столом і під столом; не з одної печі хліб їв; переїв усякого хліба; наївся всіх хлібів; не з одного колодязя воду пив; перейшов крізь сито й решето; • вид на жительство – паспорт; свідоцтво (посвідка) на проживання; • видом не видано – зроду не видано (не бачено, не чувано); видом [ніколи] не видано; • видом не видать – зазором не видати, і зазору (і зазором) немає; видом не видати; • виды на урожай, на будущее – сподіванки (вигляди, види, перспективи) на врожай, на майбутнє; • виды спорта – види спорту; • в каком виде – у якому вигляді (у якій постаті); яким (прийти, з’явитися…); • в лучшем виде (будет сделано, дано, представлено) (разг.) – у найкращому вигляді (світлі); якнайкраще; як належить (як годиться); • в наилучшем виде – в найкращому вигляді, в найкращому світлі, якнайкраще; • в неприглядном виде – у непоказному виді (вигляді); у непривабливому світлі; • в нетронутом виде – у незайманому вигляді; незайманий (незаймана, незаймане); незайманим (незайманою); • внешний (наружный) вид, внешность – зверхній (зовнішній, надвірній) вигляд, зовнішність; врода (урода); • в п’яном (нетрезвом) виде – нетверезий (нетверезим бувши); напідпитку [бувши]; під чаркою, під мухою [бувши]; з п’яних очей; по-п’яному (поп’яну); п’яним бувши; під п’яну руч; • в свободном виде (спец.) – у вільному стані (траплятися, подибуватися); • в связанном виде (хим.) – у сполуках; • все виды (наказания, поощрения, налоги…) – усі, які є (кари, заохочення, податки…); • всех видов (помощь) – всяка (усяка) (допомога); яка тільки є (допомога); усякого вигляду (виду) (допомога); • в скомканном виде – жужмом (жмаком); зібганий (зібгана, зібгане); зібганим (зібганою); • в служебных видах – задля виглядів службових; з причин службових; • в таком виде представлять, представить дело себе – так уявляти, уявити собі справу; так виставляти, виставити справу; • в трезвом виде – по-тверезому, тверезим бувши; • в таком виде – в такому вигляді, в такій постаті; • в упрощённом виде – спрощено, в спрощеному вигляді; • выпустить, потерять из виду – забути; занехаяти; занедбати що; з голови викинути що; спустити з уваги, з очей; забутися; • делать, показывать, сделать вид – удавати, удати кого, що (ніби); чинитися ким, виставляти себе як, що; робити, зробити вигляд, що… (ніби…); • дерзкий вид – зухвалий вигляд; • для виду – про [людське] око (про [людські] очі); для [ради] годиться; на визір; (иногда) для призору; • заочный вид обучения – заочна форма навчання; • зеркало заднего вида – дзеркало заднього огляду;  • идти за кем, не выпуская из виду – іти за ким назирцем (назирці), наглядом (наглядці); • из корыстных видов – задля (для) корисливої мети (з корисливою метою); • имеется в виду что – йдеться про що, мова (йде) про що; • имелось в виду – була думка; малося [на увазі, на думці]; • иметь в виду – мати на увазі, пам’ятати; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на оці) кого, що; (рассчитывать на кого, что) важити на кого, на що; (принимать во внимание кого, что) уважати на кого, що; оглядатися на кого, на що; не забувати про кого, про що; мати на думці, на приміті (устар. в очу) кого, що; • иметь вид кого, чего, представляться в виде кого, чего – мати подобу, вигляд кого, чого, виглядати, показуватися, видаватися, як (немов) хто, як що, ким, чим; • иметь виды на кого, на что – бити (цілити, важити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого; рахувати (розраховувати, сподіватися) на кого, що; (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь здоровый вид – мати здоровий вигляд; виглядати здоровим (як здоровий); • иметь свои виды – мати свої наміри (заміри, задуми, плани); важити на що; • имею (имеет…) в виду лечиться, отдыхать – маю (має…) на увазі (на думці, на мислі) лікуватися, відпочивати; є думка лікуватися, відпочивати; • имея в виду, что… – уважаючи (зважаючи) на те, що…; зважаючи на те, що; враховуючи те, що; маючи на думці (на увазі, на мислі, на оці) що…; з огляду на те, що…; • каков на вид – який на вигляд (на взір, на позір), як виглядає; • кого вы имеете в виду? – на кого ви думаєте?; кого ви маєте на думці (на мислі, на оці, на увазі)?; • можно представить в виде – можна подати у вигляді; • на вид, по виду, с виду – на вигляд, на погляд, на око, на взір, на позір, з вигляду, з погляду, з виду, з лиця; зовні; назверх; • на виду – на оці; на видноті; • на виду быть у кого – бути перед очима в кого; • на виду у всех – перед очима (на очах) у всіх; (публічно) прилюдно (привселюдно, иногда принародно, привсенародно); • надо иметь в виду – треба (необхідно, слід) мати на увазі; • не будем упускать из виду – не спускаймо з ока (з уваги); не випускаймо з уваги; • не имея вас в виду – не маючи вас на думці (на оці, на увазі); (иногда образн.) не в вашу міру міряючи; • не подавать виду (вида), не подать виду (вида), не показывать, не показать виду (вида) – взнаки не давати, не дати (не подавати, не подати, не даватися, не датися); не подавати, не подати знаку, не виявляти; (зрідка) не даючися на знак; • не показывать и вида, что… – і навзнаки не давати (даватися), що…; • не упускать из виду – не спускати з ока; • никаких видов на успех, на выздоровление… – жодного вигляду (перспективи) на успіх, на одужання…; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, жодному) (давн. жадному) разі; жодним (жадним) способом; жодною (жадною) ціною (ні за яку ціну); нізащо [в світі]; • общий вид Киева, Одессы… (на открытке, на фото) – загальний вигляд Києва, Одеси…; погляд на Київ, на Одесу…; • по виду (знать кого) – з вигляду (з лиця, з обличчя, з виду) гарний; на вроду (з лиця) гарний (гожий); • по внешнему виду (по внешности) – із зовнішнього вигляду (з погляду, на погляд, на взір, на позір); зокола (зовні); назверх; зовнішньою подобою; • подавать, показывать вид – давати в знаки, давати ознаку, вдавати ніби; • под видом кого, чего – начебто (нібито, буцімто) хто, що; у вигляді (під виглядом, в образі, у постаті) кого, чого; під позором кого, чого; ким, чим; видаючи себе за кого, що; • показать, подать вид – дати зрозуміти; дати знати; дати взнаки; • поставить на вид кому что – звернути чию увагу на що; зробити зауваження (заувагу) кому; завважити (зауважити), поставити на карб кому що; подати кому на увагу що; • потерять, выпустить, упустить из виду что – спустить (втратити, упустити, згубити, випустити) з уваги (з ока, з очей) що; (разг.) з голови викинути що; забути (занехаяти, занедбати) що; • при виде кого-чего – бачучи, бачивши (побачивши, забачивши) кого, що; • при виде опасности — побачивши (зауваживши, завваживши) небезпеку; • приводить к простейшему виду – зводити до найпростішого вигляду (спрощувати); • приводить уравнение к виду – зводити рівняння до вигляду; • принимать, принять какой-либо вид – набирати, набрати (набиратися, набратися, прибирати, прибрати, набувати) якогось вигляду; перейматися видом, брати (узяти) на себе лице (лик); • принять серьёзный вид (о человеке) – набути серйозного вигляду (про людину); споважніти [на виду]; • принимать, принять на себя вид чей – брати, узяти на себе подобу (постать) чию; брати, узяти на себе образ чий; прибиратися, прибратись у чию постать; • растерянный вид – спантеличений вигляд; • скрываться, скрыться из виду – зникати, зникнути (щезати, щезнути, пропадати, пропасти) з очей (з-перед очей); губитися, загубитися; • совершенный (несовершенный) вид глагола – доконаний (недоконаний) вид дієслова; • ставить, поставить кому на вид – робити, зробити зауваження кому; подавати, подати на увагу кому; класти на увагу кому; виносити кому перед око, звертати чию увагу, виставляти (зауважувати, завважати) кому; • странный на вид – дивний з погляду, дивного вигляду, дивно виглядаючи; дивний на вигляд (на вид); • у него (неё…) болезненный вид – він (вона…) має хворобливий (хворовитий) вигляд; (образн. нар.) як хиря; • упустить (выпустить) из виду (из вида) – упустити (випустити) з уваги; забути; занедбати; • ходить, идти, пойти за кем, не выпуская из виду – ходити, йти, піти за ким назирцем (назирці, назирком, наглядом, наглядно). [Постава свята, а сумління злодійське (Пр.). Ге-ге! та його тут і зазором нема! (Сл. Гр.). Аж він, голубе сизий, забравсь під п’яну руч до дівчат та й жирує з ними (Сл. Гр.). Там і масла того поклала в кашу – для призору (Сл. Гр.). Сум та туга виглядали з темних кутків (П.Мирний). Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Мені ніде не доводилось бачити таких убогих, зомлілих фізіономій. Мазурки виглядали ще мізернішими од русинок, бо були ясні блондинки. Тонка, бліда шкіра на лиці аж світилась… (І.Нечуй-Левицький). Його зверхній вигляд зовсім непоказний: се простий собі сивий дідусь, одягнений не пишно, а навіть бідно, не надто високий, сухий, з лицем, поораним трудами життя, але повним виразу, з чорними блискучими очима (І.Франко). Давного Густава, заведіяки та аранжера скандалів, вже не було на світі, а був холодний, на всі ноги кований політик і адміністратор (І.Франко). Передовики лядської політики мали в очу саме панство (П.Куліш). — Маріє! Уважай, що говориш, та й май на увазі, аби ніхто не чув того, що ти говориш! — сказав, остерігаючи.— Люди завидують нам і так-так усього, а як довідаються, що наш син злодій, будуть із того ще раді (О.Кобилянська). Дух святий прийняв подобу (постать) голуба. Удавати невинного, удавати ображеного. Старе виставляє себе, що не скоро їсть. Вид навкруги був сумний. А це дерево вже иншого порідку. Численні відміни звірів (АС). Він, здавалося, був наляканий моїм наближенням, та намагався не подати знаку і посміхався (Р.Андріяшик). Еге! Ся на обидві кована (Пр.). А хлопець лебедів: — Ой, не буду більше, дядьку, їй же Богу святому, не буду, а худібки так уже пильнуватиму, що й на хвильку з ока не спущу! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У мене аж вушка засміялись, як я той заголовок почув, та я перемігся якось, щоб радості своєї і навзнаки не подати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Гарну матимеш подобу, — сказав Дон Кіхот, — тільки бороду треба буде частіше голити, бо вона в тебе така буйна, закустрана й розкудлана, що як не будеш принаймні через день бритвою по ній проходитись, всяке на мушкетний постріл упізнає зразу, що ти за один (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Розумом вона не відзначалася, але всім своїм виглядом ніби закликала чоловіків робити з нею дітей. Щойно чоловік гляне на неї, як йому відразу кортить нажити з нею купу немовлят. Проте вона ше не мала навіть однієї дитини, бо була за контроль над народжуваністю (П.Соколовський, перекл. К.Вонеґута). — Ні, люба, я не мала на оці лікаря Чилтона  (Б.Гора, перекл. Е.Портер). Сиджу ще кілька секунд, не спускаючи його з ока (Є.Попович, перекл. Т.Мана). З його єдиного віконця відкривався чудовий позір на бігову доріжку іподрому (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Вона була маленька й опецькувата, зі сивим волоссям, округлим обличчям, яскравими синіми, мов незабудки, очима… оце й усе. На вигляд їй було років п’ятдесят, і коли вона посміхалася, то показувала великі білі зуби, які цілком могли бути її власними (Ірина Бондаренко, перекл. Дж.Чейза). До прірви зіштовхують саме дрібниці. Ви просто не помічаєте їх, доки не подивитесь у дзеркало заднього огляду (Наталія Гоїн, перекл. Реґіни Брет). На вигляд їй не даси більше тридцяти, а її ортографії — не більше чотирнадцяти (Моріц-Готліб Сафір). — Ти щось кепсько виглядаєш. Скільки тобі років? — А в дівчат, між іншим, некультурно про вік запитувати. — Так, ти ще й дівчина?!].

Внушать, внушить – 1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що; 2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати: • внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я); • внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого; • внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що; • внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що; • внушать почтение – імпонувати кому; • внушать представление – викликати, навіювати уявлення; • внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру; • внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху; • внушать уважение – викликати повагу (пошану); • это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що). [Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху].

Водка – горілка, (диал.) горі́вка, (умен.) горі́лочка, (шутл.) горіла́ш, пару́ха, лепету́ха, пальо́цка, паля́цка, сиву́ха, гірка́, пі́нна, (варенная с мёдом) варену́ха, (жарг.) гардима́н; (образн.) ледащи́ця, живи́ця, ада́мові слізки́, зеле́ний змій, скаже́не молоко: • водка домашнего производства – самогі́н, самогон, самогонка, (с буряка) бурячанка; • водка желудочная – животко́ва; • водка из патоки – мелясі́вка; • водка из проса – прося́нка; • водка испаряется – горілка видихається; • водка лучшего качества – (от лат.) окови́та, споти́кач; • водка очень крепкая – запри́дух, (ещё денатурированный спирт) гардама́н, гардема́н; • водка пенная – шумі́вка; • водка приходит к концу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́; • водка старая – ста́рка, ви́стоянка; • картофельная водка – картопля́нка, (реже) картоплі́вка; • кукурузная водка – кукуру́дзянка; • царская водка – (хим.) го́стра хлоровода́, хлоразотна кислота, (лат.) аква реджія, (рус.) царська горілка. [Така ж, чортова баба, була гаряча, як той гардиман (О.Кобець). Серед напоїв домінувала «горівка» — так делікатно називали самогон, вигнаний акурат до треби, а на батьковий стіл, за яким сиділи молоді, вінчальні батьки та їхні — найгоноровіші серед усіх — гості, для початку подали магазинну водку «Московская», 3 крб. 62 коп. пляшка (В.Кожелянко). Матильда щоранку приходила на дві години прибирати в майстерні, і можна було лишити на столі скільки завгодно грошей — вона до них навіть не торкалася, — але на горілку кидалась, як кіт на сало (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Горілка була одна з трьох совєтських речей, придатних для експорту, не враховуючи політичних вигнанців. Інші дві — зброя та література. Зброєю я професійно захоплювався, а от горілку й літературу любив. Російський роман дев’ятнадцятого століття та горілка ідеально пасували одне до одного. Якщо читати роман, водночас потягуючи зі склянки, це і пияцтво виправдовує, і роман з горілкою здається коротшим, ніж насправді  (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Дивна річ із цією горілкою: це пекельно міцний трунок, таємничий трав’яний насті, що має якийсь особливий зв’язок із зірками (Герман Брох). 1. Горілка — ворог народу, але наш народ ворогів не боїться. 2. Горілка — офіційний напій конкурсу краси. 3. — Кохана, тобі що налити? Вина чи горілки? — Вина. — Червоного чи білого? — Червоного. – Українського чи грузинського? — Українського! — Сухого, напівсухого чи міцного? — Та давай уже горілки! 4. Куме, а Ви можете випити відро води? — Я що, корова? — А відро горілки? — А я що, не козак? 5. У кабінеті психотерапевта: — О-о-о голубе, та у вас, бачу, знову депресія! Проходьте. Чаю, кави чи відразу горілочки?].

Вожделение – пожа́дливість, жадо́ба, хти́вість, по́хіть, хіть, жада́ння, жага́, хоті́ння, (прост.) хотя́чка, кортя́чка: • предмет вожделения – (кто) об’єкт жадання, (что) предмет жадання; • смотреть с вожделением – ласо (пожадливо, хтиво, з пожадливістю, із хтивістю) дивитися, (образн.) як кіт на сало дивитися. [І так воно йому до жаги приспіло, що, всякий розум і справедливість занехавши, обернув він усі помисли свої на каверзи та підступи свої (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). То свята любов, а не жадоба грішна (В.Самійленко). Він аж надто близько тулився до неї, про щось теревенив і гиготів так улесливо-хтиво, що мені відразу ж стало зле (В.Горбатько перекл. Дж.Патерсона). До Зігмунда Фройда українці свої хтиві жадання іменували несхвально — “кортячка”. Чи слід геніального психіатра дякувати за те, що він запропонував науковий термін “лібідо”? (Микола Махній). Жіноча хтивість і чоловіча — те саме що епос й епіграма (Карл Краус). Стає на порі, от і кортячка бере (Марко Грушевський). — Тим часом любов юнаків — то здебільшого, власне, не любов, лише хіть, остаточною метою якої є задовіл; як тільки вона тої мети досягне, зразу нанівець сходить, і те, що здавалось любов’ю, мусить назад повернутись, не маючи змоги перейти межі, покладеної самою природою; для правдивої ж любові такої межі не існує. Одне слово, як запобіг дон Фернандо в тої дівчини ласки, зразу кохання його вщухло й жага погасла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона мала мигдалеподібні очі, а губи здавалися завеликими для тендітного обличчя. Незнайомка виглядала незвично і дуже привабливо, але, як це не дивно,— з огдяду на моє жалюгідне існування та майже безперервну непогамовану хтивість — страшенно мене роздратувала (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Анґус не пропускала нагоди поглузувати з незрілих дівуль, з якими я гуляв, але про Лінду навіть не здогадувалася. Я нічого їй не сказав про дорослу дівчину, яка міцно тримала за посинілі від жаги яйця (С.Стець, перекл. Б.Кінґсолвер)].

Вот – от, он, ось, осьде, ото, оце, (диал.) ож: • а вот же! – ба!; • а вот же – так же ж, от же ж; вот, вот! – еге ж!, авжеж!, атож!; • вот-вот – от-от (ось-ось), затого, далі-далі, як не, [ось-ось, от-от] не видко як, [ось-ось, от-от] тільки (лиш) не видно, тільки що не; (иногда) туй-туй, туж-туж; • вот-вот будешь побит – ось-ось (от-от) будеш побитий, битий ходиш; • вот взгляните – ось (от) погляньте, погляньте-но; • вот в чём вопрос – ось (от) у чому справа (у чім річ); • вот где – [аж] ось (он) де, (иногда) осьдечки, осьденьки, [аж] от де; • вот дура!; вот дурень! – ото дурна!, ото дурень!; • вот ерунда (вздор)! – що за дурниці! (дурня!), казна-що!, дарма!, пусте!; • вот ещё! ну вот еще! – ото ще!, оце!, ото!, ат! (ет!), ще (іще) чого!; • вот ещё дурак, простофиля – оце ще дурень; оце ще тютя з полив’яним носом; • вот же – отож; • вот здесь – ось-о, ось-ось-о, ось де (тоді осьдечки), ось тут, отут (иногда отутечки, отутеньки); • вот и всё – от (ось, оце) і все, та й годі (та й уже), от і по всьому (та й по всьому), та й квит (та й решта); • вот и вся недолга – от тобі (та) й край, та й годі, от і (та й) все, от тобі й кінець, та й квит; • вот именно – атож, отож-то; • вот и хорошо (прекрасно) – от і гаразд (от і добре), от і чудово; • вот как! (разг.) – он (ось, от) як!, ага!, ов (овва)!; • вот каким, вот таким образом, вот так то – ось так, ось як, отак (отакечки (такечки), отакеньки (такеньки)); так таки; • вот как будто – от би то; • вот какой – ось який, от такий (отакий); • вот когда – [аж] ось (от) коли; • вот куда – он куди; • вот потому, поэтому – тим-то (отим-то, тому-то), (иногда) отож; • вот почему – ось чому (через що); • вот сюда – ось (от) сюди, осюди; • вот так – от так, ото; • вот так – от (ось) так, отак; • вот такой – ось (от) який; отакий; • вот такой герой! (ирон.) – от так (оце так, ото) герой!; • вот так-так! – оце (от) так-так!; • вот так-то! – отак-пак!; • вот там – он там; отам; (иногда) отамечки (он тамечки); отаменьки (он таменьки, он тамечки); • вот тебе, бабушка, и Юрьев день – от тобі, бабо, й Юра; вот тебе!; • вот вам! (разг.) – ось (от) тобі!; ось (от) вам!; вот тебе (те) [и] на!; • вот так клюква!; вот тебе (те) раз!; вот так штука! – от маєш!; от тобі (й) маєш!; отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот так история! (разг.) – от маєш!; от (ось) тобі [й] маєш!, отакої!; отаке!; от тобі й раз!; от так штука!; отака ловись (ловися)!; от тобі й на!; отуди к лихій годині!; отуди к бісу (до біса)!; • вот теперь – ось (от) тепер; отепер; (иногда) отеперечки (отепереньки); • вот тогда – ось (от) тоді; отоді; • вот тот – от (он) той; отой; той-то; • вот то-то [же], вот то-то и оно – отож-то; отож-то (бо) й є; атож-то; тож-бо то й є; то-то ж бо; то-то бо й є; отож-то й воно; • вот туда – ось (от) туди; отуди; • вот хорошо! – ото (оце, от) добре!; • вот человек! – оце (ото, от) людина!; • вот что – ось що; • вот это – оце; осе; ото (отож); • вот это да! – оце так!; • вот этот – ось (от) цей; оцей; • вот уж – аж ось; • вот уж – от же ж; • да вот же! – ба!; та ось же!; • и вот – так от; • как вот, как вот уже – аж; аж ось (аж от); як ось; коли це (ось, тут); • так вот – отож; ото; так от (ось); • только вот слышу – коли це (аж ось чую). [«Дивіться, люде: осьде булла, Що я читав…» — і показав Перед народом. Всі здрогнули: Іван Гус буллу розідрав!! (Т.Шевченко). Тут і село якраз. Біліють хати, цвітуть городи. От мурована церква з високою дзвіницею, давня вже; мур аж зазеленів; мощений цвинтар проріс травою (М.Вовчок). Управо мимо хатки звивався шлях у місто — і який же тихий та пустий цей шлях мимо удовиної хатки і як же він, що ближче до міста, усе людніш та грюкотніш порошить і гурчить, а тамечки — таменьки, де він вбіга на гору та де вже улиці будинків купами на нього приступають, який же він гучний, та людний, та порохний! (М.Вовчок). Затого сивий волос проб’ється. Яка я стара стала! (Г.Барвінок). — Ож вийди та подивись, який гарний гість: як сонце! — сказала Зоя (І.Нечуй-Левицький). — Як же мені продати, коли он у мене ще дві дочки. Треба ж і їх до ума довести (П.Мирний). — Братику наш, — кажуть, — вирятуй нас, не дай нам отутечки на розпутті загинуть (О.Стороженко). Овва! Ти, бачу, Миколо десь набрався великого розучу (І.Франко). От так видовисько! (Л.Українка). — Я вам оддячу, я вам одроблю… Візьміть усе, що маю… все… та не кидайте нас… Ось нате… (М.Коцюбинський). Як жевріє на сході. Затого сонечко викотиться на небо (В.Самійленко). Я тут — осьдечки! (С.Васильченко). От тобі й гроші. Та он вони. Ото (оце) диво! Ож піди та подивись. Пика гладка, як не лусне. Швидче з обідом, бо батько не видно як приїдуть. Ото ротата! – на все село. От би то й полегшало трохи вчора, а сьогодні знов гірше (АС). — Збираюся зараз ще в кіно сходити, — сказав він. — Люблю подивитись, як ото люди скачуть. Подумаєш тільки, з чого чоловік хліба не їсть! (В.Підмогильний). Ось вам сонце, сказав чоловік з кокардою на кашкеті і витягнув п’ятака, схожого на сонечко. А це вам дорога, він зробив кілька ступнів праворуч, носаком позначивши її межу. Щоб вам було радісно — вмикайте магнітофони, транзистори, беріть до рук іграшкові калатала, бемкайте, хоч би й по голові (В.Стус). Був лоб у хлопця —  сонячний зеніт. І розум думку рухав, наче лопать. Філософи пояснювали світ. Такі  ось хлопці  світ цей  перероблять (Л.Костенко). — Заради неї покинув я отчий дім, заради неї взяв на себе сю одежу, аби слідком за нею слідкувати будь-куди, як ото стріла, що до мети її пущено, як ото мореплавець, що за провідною зорею лине (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Овва, Джез був об’єктом для дотепів. Тутешніх дотепів. Всі вони знають. Всі знають, що він — тюхтій (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Бідолашний батько! Ось чого він досяг, проживши життя напрочуд помірно. Лишився самотній, старішає з дня на день, і ні з ким перемовитися словом! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він широко розплющив очі й сказав: — А ти хотів, щоб я дозволив тобі втекти від зашморгу? Нас усіх повішають через тебе, а ти хотів, щоб я тебе пожалів? Отакої! — Тоді «отакої» казали в тих випадках, у яких ми тепер не кажемо навіть «дідька лисого», бо вважаємо цей вираз недостатньо сильним. Дивна тоді була мова! (М.Пінчевський, перекл. М.Твена). 1. Ось до чого дійшов прогрес: їдеш по трасі, трохи задрімав — відразу раз тобі подушечка… 2. — Доброго дня, мені, будь ласка, три ящики горілки, п’ятдесят літрів пива, чотири ящики мартіні і тридцять пачок презервативів. — Ось, будь ласка. — Дякую. — Хлопче, зачекайте! — Що? — Візьміть мене з собою!].

Выпендрёж, жарг. – випендра́с, випендро́н, пиндю́чення, при́нда, чва́нство, ви́стьоб. [А обіч претензійних латинських літер — назви вулиць, іще нісенітніші, нетутешніші, недоречніші, немов вистьоби давноминулої доби, доби, яку надягли на Україну силоміць, наче гамівну сорочку, що зневолює тебе і виставляє на посміх людям (Л.Хворост). Без арґо, жарґону, сленґу, добродії, всі інтелігентні випендраси ніц не варті (Інна Корнелюк). “І тільки так! — думав я, набираючи її номера. Вона ніколи відразу не реагувала на мій дзвінок, наче дражнилась. — Тільки так її можна відучити від мови, якою спілкуються піпетки з випендрасами (Володимир Даниленко). Звичайно, читач не очікує дистильованої мови від митця слова, бо й сам, кажучи «шпацірка з колежанкою» чи «прикол на шару», не вважає це за «випендрон» (Віталій Радчук). Під час кризи не побавишся, це зрозуміло. Польоти фантазії чи хоча б елементарний випендрон дозволити собі можуть одиниці: навіть наголовних модних подіумах світу нині панує понура утилітарність (Павлина Семиволос)].

Женоподобный – жінкуватий, жонови́дий, поді́бний до жі́нки: • делаться, стать женоподобным – бабі́ти, жінкува́тіти, збабіти, пожіно́читися. [Як наді́в очі́пка – відра́зу пожіно́чивсь (АС). Існує тип жінок-садисток, які вибирають собі в партнери жінкуватих чоловіків, молодших за себе, абсолютно підлеглих їм у всіх сферах життя (“Ти, дівчино з Подолля, В твоїх руках моя доля!”), і піддають їх моральному приниженню. От тоді й кажуть: “Іван плахту носить, а Настя – булаву” (О.Виженко). У давнину мужі були гожі й високі, а тепер вони схожі на дітей або карликів, та се лиш одна з багатьох ознак занепаду світу, який старіється. Молодь не хоче здобувати знань, вченість занепадає, цілий світ ходить догори ногами, сліпі провадять сліпих і штовхають їх у прірву, птахи падають, ще не злетівши, осел грає на лірі, а воли танцюють, Марії вже не до вподоби споглядальне життя, а Марті — діяльне, Лія безплідна, а в Рахилиних очах — розкошелюбство. Катон вчащає до лупанарів, а Лукрецій геть збабів (М.Прокопович, перекл. У.Еко)].

Киношник, киношница, разг. – 1) (работник кинематографии, рус.) кіношник, кіношниця, кінороб; 2) (любитель кино, ещё) кінолюб. [Мені надзвичайно приємно, що роман «Чорний ворон» так резонує в суспільстві. Його не просто читають, він кличе до дії, багато хто тепер використовує холодноярську символіку. А от нещодавно прийшли до мене кілька хлопців. Молодих, красивих, сухих, жилавих, міцних. Я думав, що якась група бойовиків, а виявилося молоді кіношники. Хочуть зняти повнометражний фільм за «Чорним вороном» (Василь Шкляр). У мене натура вибухова, можу іноді і матюкнутися, цьому навчився на фронті, бо нас гнали в атаки не закликом: «За Родину, за Сталіна», це вигадали кіношники, а шаленими матюками-погрозами (А.Дімаров). Екраном велетенського і плаского «Телефункена» миготіли чорно-білі, переважно під брунатну сепію, кадри, що мусили б асоціюватися відразу з кількома популярними стилістиками, передусім з ретро і андеґраундом. Сам по собі цей технічний виверт жодною новацією не був, адже ним уже встигли досхочу накористуватися цілі леґіони кіноробів — від Берґмана й Тарковського і до недавнього Мулен Ружа. Новим було те, що все це діялось у Львові: щосекунди виникало якесь інше тло з черговим закапелком, старезним подвір’ям, смітником, підвальним лабіринтом, одного разу різко нахилилась і майже впала на глядачів ратуша з трубачем, іншого – розлетілась на друзки від вибуху Порохова вежа, потім якийсь дельтапланерист карколомно падав на промислові руїни Підзамча, а його штучні крила частинами відривалися й осипалися, вдаряючись об фабричні комини і кістяки кранів (Ю.Андрухович). До цього часу міфи й притчі Лавкрафта зазвичай розкрадали, як цемент на будівництві; натомість мерехтіння древнього жаху в його творах — дивовижне й надприродне, і цю особливу лавкрафтівську атмосферу так просто не поцупиш. Тож чи варто дивуватися, що в середовищі кіноробів завжди існував попит лише на будматеріали цього письменника, його улюблені елементи декору та інші незрозумілі артефакти? (Михайло Бриних)].

Напарываться, напороться, прост. – напо́рюватися, напоро́тися, натика́тися, наткну́тися, наража́тися, нарази́тися, (ногой) настро́млюватися, настроми́тися, наштри́куватися, наштрикну́тися, нахроми́тися на що, (о мн.) понатика́тися; понапо́рюватися, понастро́млюватися, понаштри́куватися, понахро́млюватися. [Напоро́вся на ви́ла (Сл. Гр.). Саме завертали за велику якусь будівлю над Амуром, як напоролись на постать, що виринула назустріч (І.Багряний). Боротися за зміну правопису чи відразу за зміну влади? І якщо справді боротися, то як укотре не напоротися? … (М.Рябчук)].

Начало – 1) (в пространстве) поча́ток (-тку); 2) (во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́; 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток; 5) (начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я); 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та), первень; 8) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник; 9) (церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток; 10) (начала, чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків): • брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися; • быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким; • в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні; в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги); в начале пятого – на початку п’ятої; • в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри); вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); • в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені; • всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.); • горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́; • давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від; • держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; • для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед; • доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало; • доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.); • духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип; • жизненное начало – життьова (життєва) основа; • иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого; • коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; • красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило; • к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок; • лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.); • на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно); • на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку); • на началах чего – на підставі чого; • на общественных началах – на громадських засадах; • на паритетных началах – на паритетних підставах; • начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди); • начала (знания) – початки (знання); • начала культуры – джерела культури; • начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики; • начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь; • начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини; • начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу; • начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́; • начало работы – початок роботи; • начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого; • начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю); • не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.); • не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю); • нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю); • организующее начало – організаційна основа; • основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи); • отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); • от начала – з поча́тку, з почи́ну; • от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся); • от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку); • под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким; • положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що; • положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці); • получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого; • по началу – з початку (з почину); • при начале чего – на початку чого; • путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.); • с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа; • с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом; • с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що; • с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу; • судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що; • творить начало – пра́вити начало; • чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].

Одночасье – 1) (промежуток времени в один час, около одного часа) одна година, та ж година; 2) (очень короткий промежуток времени) момент, часинка, хвилька, (прост.) мент: • в одночасье, прост. – (промежуток в один час; очень быстро, сразу) відразу, зразу, за́раз (же), незабаром, невдовзі; тієї ж години, за одну годину. [І тієї ж години одужав слуга його (Біблія). Один каже: «Брате, Якби я багатий, То оддав би все золото Оцій Катерині За одну годину» (Т.Шевченко)]

Ожидательный – очікувальний, вичікувальний, дожидальний. [Зайшовши у вітальню, Свізін сів на краєчку стільця, і його висока тілиста постать відразу застигла в дивній очікувальній позі, наче її скувала первісна непорушність (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].

Пиндос – (в разных значениях, греч.) піндос. [А се сап’янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В старинниї пошиті годи, Не знаю, як достались нам; Либонь, достались од пендосів, Що в Трої нам утерли носів (І.Котляревський). Сидячи тут, я ушкварив оповідання, котрому дав титло „Вулиця”. І… ти не поймеш віри, скомпонував скілько байок „віршованою мовою”, але признатись треба, що сюжети я взяв у пиндоса-елліна Езопа… (Трохим Зіньківський). Середній росіянин вірить, що він розумніший, добріший і справедливіший за решту населен планети, особливо за тупих піндосів та підступних хохлів. І віритиме, доки ціна на нафту на світових ринках не впаде удвічі, на хліб та горілку в Росії відповідно не підскочить (Ю.Макаров). Але тут їхня розмова спалахнула з новою силою, слова заторохтіли, як китайські хлопавки, і Жан-Поль ані з того ні з сього чомусь пригадав якісь сараї для підстригання овець, потім вони заговорили про Арідейл, потім про річку Стікс і про коричневих гадюк, і тут отой багатий піндос каже Бутчу: «Якщо тебе вкусить коричнева гадюка, то навіть не сідай на коня чи в авто — все одно марно. Краще відразу сідай і пиши заповіт — хи-хи!» Хи-хи. Мудак ти всраний! (В.Горбатько, перекл. П.Кері)].

Порыв – 1) (стремление) по́рив (-ву), по́тяг, порива́ння; (ветра) по́рив, по́дму́х (-ху), по́дув, (сильный) бу́рхання (-ня), би́рса, хви́ля; 2) (душевный к чему) по́рив, порива́ння до чо́го, (гнева) на́пад, ви́бух; 3) (физический разрыв, уст.) по́рвання, розі́рвання, розри́в (-и́ву): • в порыве – в пориві; • в порыве гнева – в нападі гніву; • лёгкий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих, по́дмух) ві́тру; • овладевает поры́в чувства (гнева, раскаяния) – порива́є чуття́ (гні́ву, каяття́); • суждены нам благие порывы – нам судилися (нам призначено) добрі пориви; • тщетные порывы – ма́рні порива́ння, по́риви. [Як набіжи́ть би́рса, то й млин пова́лить (АС). Один тільки раз, дуже давно, сказав, що любить її, і це неприпущенна помилка була з її боку, що вона дозволили йому говорити про це в пориві жалю й самотності (Валеріян Підмогильний). Пристроївся і дожидає, мучачись від простудної лихоманки, втоми, поривів такого жагучого і невтримного болю в глибині істоти, який ніби шепотить нечутно весь час: «Їсти! їсти!» (Василь Барка). Закрутиться дзиґою світ, В пориві, в шаленому танці, Віршів переспілий плід Трунком мутніє у склянці (Роман Стадник). Він прагнув будь-що вгамувати пристрасні пориви серця, супроти яких все інше було марне і чуже (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Лола приїхала допомогти нам урятувати Францію, признавалася вона директорові готелю, і хоч сили в неї небагато, зате серце щире. З Лолою ми порозумілися відразу, хоч і не цілком, бо я зневажав усілякі пориви серця. Просто я віддавав перевагу поривам тіла (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Колись давно, у пориві дружніх почуттів, тітонька й дядько Джиммі привели на світ сина Генрі, який вирвався з дому при першій-ліпшій нагоді, оженився і привів на світ Френсиса. Генрі та його дружина кожного Різдва скидали Френсиса на руки дідуся й бабусі, а самі поринали у вир утіх (Т.Некряч, перекл. Гарпер Лі)].

Противогаз – протигаз. [Ніщо так не прикрашає жінку, як протигаз. У неї шкіра відразу робиться ідеально гладкою. А очі — великими і блискучими.]

Раздобревший, (редко) раздобрелый – розповнілий, (разг.) розкоханий, роздобрілий; що (який) нагуляв (накохав) тіла, (фам., шутл.) нагуляв, накохав сала (сальця); погладшав, розситів. [Якась розкохана пані, тримаючи на шворці песика, здивовано зиркнула на залізничника (М.Стельмах). Під глузливий смішок роздобрілого Никанора старий увійшов до кабінету й зупинився на порозі (М.Стельмах). Вершники зістрибнули з коней, припнули їх до конов’язі у затінку розлогих в’язів та лип і підійшли до гурту. До них зразу ж повернувся підстаркуватий розповнілий ага (В.Малик). Біжать навздогін розповнілі рум’яні жоржини, Розпатлані хмари і свіжі покоси дощу… За шибкою пам’яті, в сивих обіймах ожини Я спогади літа до блиску в літах полощу (Валентина Зінченко). Першої ж ночі, коли всі спали, почвари схопили і зжерли шістьох людей з-поміж упосліджених, що їх ватажок розмістив аж коло води. Вранці ті зворохобилися з криками: «Куди нас завели?». На диво, їх підтримали й інші роди. Мудрого, розкоханого на ношах Хірта, зв’язавши, кинули в болото, де його відразу ж роздерла зграя хвостатих крокодилів (Д.Щербина, перекл. В.Бикова)]].

Резюме – (франц.) резюме, короткий висновок. [Ну, прийшло до розправи, все розібрали чистенько, свідки позізнавали, протоколи повідчитували, прокуратор гримить, домагається найтяжчої кари; адвокат, визначений з уряду, промимрив щось там собі під ніс, пан президент устругнув резюме таке, що й на двох прокураторів могло б вистати, — присяглі по чвертьгодинній нараді всіми голосами: на перше головне питання — винен (І.Франко). Усі ми знаємо, що резюме — це фарс (Н.Кошманенко, перекл. Ф.Джейсона, Д.Г.Генсона). Не сподівався відразу знайти роботу, і сподівання його не зрадили. Тижнями втискав свої скупі вірчі грамоти в резюме, розсилав їх, а тоді аж надто швидко отримував назад, інколи поплямовані жиром і відбитками пальців якогось пішака найнижчого розряду, що переглядав їх під час ланчу. Відтак заміняв брудні сторінки й розсилав резюме знову (Н.Михаловська, перекл. М.Етвуд). 1. Він і не уявляв, що такий крутий, доки не почав писати резюме… 2. Написала резюме… Перечитала… Розплакалася… Ну як таку людину на роботу віддавати!].

Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].

Рюкзак – (нем.) рюкза́к, наплі́чник, (реже) заплі́чник. [В корчах і в кручах умирають міфи. Чугайстер щез. Покаялись нявки. І тільки ми, подряпані Сізіфи, тябричим вгору камінь-рюкзаки (Л.Костенко). На третю ніч недосипу і перекуру молдавани пішли на компроміс — дозволили растаманам набити повні наплічники коноплі, але після цього ті мали відразу ж забратись звідси, бажано безпосередньо до Красноярська (С.Жадан). Зайченятко замість того, щоб укладатися спати, поскидало на ліжко купу речей і тепер сиділо та старанно збирало заплічник (Зоряна Живка). Наплічник я тримав у кутку біля свого ліжка, дбайливо прикривши його ковдрою (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].

Спадать, спасть – 1) (о плодах, листьях) опада́ти, опа́сти, спада́ти, спа́сти; 2) (о волосах, шерсти) вила́зити, ви́лізти; 3) (об опухоли) стуха́ти, сту́хнути, (о мн.) постухати; відтухати, відтухнути, (о мн.) повідтухати; 4) (о воде) схо́дити, зійти́, спада́ти, спа́сти, меженіти, змеженіти; убувати, убути; 5) (о морозе, жаре и т.п.) пересіда́тися, пересі́стися; 6) (с тела) марні́ти, змарні́ти, ху́днути, сху́днути; 7) (о ветре) ущухати, ущухнути: • пыл спадал – запал ущухав; • спадать, спасть с голоса (разг., устар.) – спадати, спасти з голосу; тратити, стратити голос; утрачати, утратити голос; • спадать, спасть с лица, тела (разг.) – спадати, спасти з лиця (на виду), з тіла; марніти, змарніти (худнути, схуднути). [Тахтауловський дяк п’є горілки багато і уже спада з голосу (І.Котляревський). — Усе, було, тружусь, роблю — Аж з тіла спала (Л.Глібов). Вона прикрила вії, і дві здоровенні сльозини спали з її очей (П.Мирний). Лисий я, волосся спало, Решта білая, як сніг (С.Руданський). Метеори раз у раз спадали а неба на степ (І.Нечуй-Левицький). — Ото славний ти, мій Юруше! — каже князь, об’їхавши свої лани, городи та садки. — Робота в тебе, як на огні горить, тільки наймити чогось неначе з тіла спали (І.Нечуй-Левицький). Передня куфа спала їй на ноги та притовкла їх (М.Коцюбинський). Одна бомба з окопищ ударила саме в склепіння під спуском і, пробивши дірку аж наскрізь, застряла, але через щілини окружні й прозорі проступила вода і почала спадати двома чималими цівками в льох (М.Старицький). Як змеженіє вода, тоді треба її гатити (Сл. Гр.). Що ж тобі відтухає на горличку? (Сл. Гр.). Ще півгодини — і вже по повені. Вода спаде, повитикається сховане каміння (Г.Хоткевич). — Всяка весна кінчається морозами, не забувайте, — відповів Вигорський. — Краще не весніти, щоб не опадати (В.Підмогильний). Сидимо біля погаслого вогнища — століття, друге, трете, жар не стухає,  не гасне (В.Стус). Злива наробила шкоди і збитків. А опісля неї відразу почалася спека. Пря­жило — тріскалася земля. Річка меженіла (Б.Харчук). Дощ уже пересівся (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна)].

Страсть – 1) (страдание) страждання, мука, мучення, (церк.) страсті; 2) (сильное влечение) пристрасть, жага, жадоба, запал, пал; 3) (любовная) любощі; 4) (страх) жах, ляк, страх; 5) (множество, весьма) дуже, страх, страшенно, надто, сила: • иметь страсть к чему – мати пристрасть до чого, дуже кохатися в чому, горіти до чого; • накал страстей – кипіння (шал) пристрастей; • пылать, гореть страстью – палати пристрастю (жагою); • страсти Господни – страсті Господні, мучення Боже; • страсти разгорелись – пристрасті розпалилися (розгорілися); • страсть как хочется (разг.) – страх як (страшенно) хочеться; хочеться аж-аж-аж (аж-аж-аж як хочеться); • страсть сколько (разг.) – страх скільки; страшенно багато. [Якщо кувати розпечене залізо пристрасти нерішуче, воно швидко охолоне. (О. і О.Плеваки перекл. Е.Єлінек). Кажуть, пристрасть змушує думки людини обертатися в замкненому колі (Р.Доценко перекл. О.Вайлда). Емма стала такою, як усі інші коханки, і зачарування новизни, спадаючи потроху, ніби одяг, оголювало вічну одноманітність пристрасті, яка завжди має ті самі форми і говорить тією самою мовою (М.Лукаш і М.Гайдай перекл. Ґ.Флобера). Стримано повискували пристрасті (В.Даниленко). І що усі твої напасті і сподівання, і жалі, як по Вітчизні довгі страсті ряхтять, мов рани на чолі! (В.Стус). Мене вабила північна округла стіна, я вже бачив на ній мальовидло Страстей Господніх… я здалека бачив, що мальовидло на цілу стіну потріскалося, фарба поскручувалася в спіралі, одначе я не відразу кинувся до стіни, до цього мальовидла, задля яких власне приїхав у Черчен, щось мене неначе притримувало біля дверей, не давало зробити ні кроку, чиєсь око пантрувало за мною (Р.Федорів). Їй неважко було лишатись чеснотливою: спроваджувати залицяльників не довелось, а не такий уже ярий чоловічий пал Філібера згас одразу після народження їхнього єдиного сина, тож навіть дозволених плотських утіх зазнати їй не випало (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Моя пристрасть була мов дика прірва, що хотіла його поглинути. І я бачила, що вона його лякала (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Вона схилилася й накрила його вуста своїми, немовби хотіла проковтнути його. За мить початкова ніжність між ними перетворилася на тваринну пристрасть, яку з її боку живили три роки вдовиної стриманості, а з його — солодка хіть юнака, що ніколи не куштував жіночого кохання, хіба що куплену вправність шльондр (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). Отож від тієї миті, коли він зустрів ту кралю, Рубенс ладен був поставити на вогонь горщик із почуттями і чекати, коли кипіння оберне почуття у пристрасть (Л.Кононович, перекл. М.Кундери)].

Сыщик – сліде́ць, вивідач, (детектив) детектив, (ирон., презр.) нишпорка, (следователь) слідчий. [— От і принесла лиха година оцю дядину не в добрий час: перебила нам наші золоті мрії, наші солодкі почування, — сказав Павлусь. — Це не дядина, а нишпорка! Винишпорила таки тебе (І.Нечуй-Левицький). І порішили вони чи так, чи інак, не жалуючи нічого, зловити отамана, і вирядили шукачів та слідців, і обіцяли велику їм плату й нагороду: «аби ви нам того отамана узяли». Отсе ж тії шукачі й слідці розроїлися скрізь купами, шукаючи та висліджуючи (М.Вовчок). А є ж на світі й зрадники, і шпигуни, вивідачі, підслухачі (Олександр Ільченко). Ярчук… Саватій… Тут розгубився б не лише професійний нишпорка‚ а навіть завідувач відділу убивств найпопулярнішої столичної газети (В.Шкляр). — Тоді послухайте мене уважно. Мені ніколи не знайти детектива кращого за вас. Ви геніальний слідець, якому під силу розкрити будь-який злочин, навіть ідеальне вбивство (В.Шкляр). — Радий почути це від вас, —сказав князь, - але моя душа не на місці. Ті слуги — дуже добре натреновані слідці, і все ж той нелюд уже тричі спромігся вислизнути з-під їхнього нагляду й провести по кілька годин невідомо де, влаштовуючи якісь свої таємні і, вельми ймовірно, небезпечні справи (Ю.Лісняк, перекл. Р.Л.Стівенсона). — Я служу слідчим у міському розшуковому відділі. — Та невже? — сказав Кернен, радісно всміхаючись, і поплескав слідця по плечі (М.Рябова, перекл. О.Генрі). Підборіддя й очі цього фрукта не говорили про те, що він має бойовий досвід, і я відразу збагнув, що це рядова нишпорка. — Пасеш вівці? — Далебі, — відповідаю, — я так вражений вашою незвичайною кмітливістю, що в мене просто не вистачає духу твердити, ніби я підмальовую старовинну бронзу чи змазую велосипедні втулки (М.Тупайло, перекл. О.Генрі)].

Ткань – тканина; (уменш.-ласк.) тканинка, (ласк.) тканиночка, тканинонька; (реже, поэт.) тканка, ткання́; (разг.) матерія, (полотно) полотно, (сукно) сукно, (мануфактура, устар.) мануфактура, (устар.) крам: • ткань брючная, льняная, хлопчатобумажная, шерстяная, шёлковая – тканина штаняна, лляна (льняна), бавовняна (бавовнянка), шерстяна (вовняна), шовкова; ткань жировая, костная, мышечная, нервная, хрящевая – тканина жирова, кісткова, м’язова, нервова, хрящова; • ткань Пенелопы – (греч.) ткання Пенелопи (Пенелопине). [Так кравець крає, як матерії стає (П.Чубинський). Ввечері Кайдашиха привезла Мотрі з ярмарку хустку і матерії на спідницю (І.Нечуй-Левицький). — Обридла ся робота непотрібна! Навіщо прясти? Хто се буде ткати? Та й нащо ткати? Он їх цілі стоси, тканин, мережанок та гаптування, а хто їх носить?.. Ха, ха, ха! Аж смішно, як марила колись я день і ніч принцесою зробитись чепурною, багатою і гордою такою, щоб навіть приступить ніхто не смів (Л.Українка). До світлиці притикає скілька бічних кімнат, відділених від неї не дверима, а важкими запонами з дорогих тканок (Л.Українка). Мережає на шибках крижану тканку мороз (С.Васильченко). Світ сонця лився через білий цвіт абрикосів, і по синьому небі, як по шовковій синій тканці, ніби були розкидані білі, обсипані цвітами гілки, білі букети, білі віночки (І.Нечуй-Левицький). На землі тканками прозорими Лягли осінні дерева (М.Вороний). В перший ярмарок набрала їй у найбагатшого крамаря найкращого краму (А.Свидницький). Виходить, що жили, і кров, і кістки, всі тканини Нашого тіла вбирають багато часток чужородних (М.Зеров). Невже навіки засуджений він на цю кару, на спокуту за нерозважливу вигадку — сліпу, несподівану вигадку написати оповідання? Засуджений на отакі спалахи, що будуть зрушувати й пустошити його душу, завдавати непоборної нудьги, викликати гнітючу відразу до себе, до життя, до людей! Бо непереможний порив творчості у людині, бо, прищепившись, опановує її всю, робить додатком до себе, покірним виконавцем своїх приписів, руйнує чистоту чуття своїм настирливим покликом, обертає життя в чудернацьку постійну засідку, тішить неймовірними мріями, гнобить неймовірним розпачем, жалить серце, на розум неспокій нагонить, як наростень у мозкових тканинах, оплітає людину, мов ліана, і нема могутнішого за нього пориву, бо всі прагнуть назовні, тільки він у себе, бо всіх причини минущі, тільки його джерело невичерпне, цілим світом воно бувши! (В.Підмогильний). І ще  не  пролунала відповідь, як вичахлі й прозорі, мережані блідими жилками повіки стали наповзати на суху випуклість гарячкових очей. Наповзали повільно, як невідворотна біда, й тепер уже їхнє болісне ткання лежало на  очах (Є.Гуцало). Хотів сорочки попрати, запхав у машину, але якась кольорова тканина пустила фарбу, тепер ходжу у білій сорочці з голубими хмарками (Л.Костенко). Жоден поганин, жоден єретик не встоїть перед стількома тонкощами. Щоб з ними боротися, треба бути: або цілковитим невігласом; або соромітником, що схильний над усім кепкувати; або ж бути настільки вченим, щоб наважитися вступити з ним у сварку. Але це все одно, якби чубилися б маг з магом або володар щасливого меча бився б із супротивником, що має таку ж саму зброю. їхнє змагання було б тоді схоже на розпущене ткання Пенелопи (Володимир Литвинов, перекл. Д.Е.Ротердамського). Бережіть час: це тканина, з якої зіткане життя (С.Річардсон). Молода красива дівчина в магазині: — Скажіть, а скільки коштує ця тканина? — Недорого, панно. Один метр — поцілунок. — Справді недорого, я візьму вісім метрів. Ось моя адреса. Бабуся заплатить].

Хреновина, груб., прост. – хріновина, пакость, паскудство. [Якщо ти уже у гробу, Спокійно лежи на горбу – Життя непогана хріновина: Тобі ще зіграють Бетховена (Ю.Позаяк). — Ну? — Гну! — гаркнув зненацька Урилов, грізно скрививши свою банякувату мармизу. — Ти для чого це, скот безрогий, хріновиною зайнявся? Тобі що, геть уже клепки повипадали? Макітра розсохлася й мізки течуть, еге? — Якісь проблеми? — спокійно запитав я (Л.Кононович). Беру чайник, виходжу в темний блок, двері власної кімнати тримаю відчиненими, щоб бачити умивальники, відкручую кран, набираю воду й несу чайник на загальну кухню, але там, от падляна, вся комфорка зайнята чужими каструлями, з яких лине смачний запах борщу, фаршированого перцю, іншої хріновини. Відразу видно — хавчик готують одружені студенти, суки гестапівські, блін, знущаються над такими розгільдяями, як я. Голодним від цих запахів можна коні двинути (А.Дністровий)].

Чтиво, разг. – читво́, чи́танка: • легкое чтиво – легке (приємне) читво (читанка). [— Але читачам мої оповідання подобаються, — заперечував я. — Це не ваша заслуга. Просто переважна більшість людей у захваті від такого читва, один абзац якого може навіть віслюка вкинути в кататонічний ступор (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Читачі мали суперечливі смаки: з одного боку, вони хотіли захопливого, емоційного читва, а з другого — автентичних історичних джерел (М.Климчук, перекл. С.Плохія). <…> єдині знаки на цій дорозі були від тонких залізних коліс екіпажів та возів і місяцевидних підків коней та мулів, коли старий плантатор, баронів тесть, розлучаючись ненадовго з Горацієм і пуншем, двічі-тричі на рік їздив до міста проголосувати, чи продати бавовну, чи сплатити податки, чи побувати на чиїхось похоронах або весіллі, і відразу ж після того знову тюпав до свого пуншу й до латинського читва землею, де навіть тупоту копит не чути було, хіба коли коні галопували, а торохтіння коліс, чи там ще чогось, окрім скрипу упряжі, не чути було й поготів… (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). — А ти ніколи не читав нормальних книжок — справжніх? (Тиша). Книжок про важливе, що їх написали письменники, які справді щось відчувають у житті. Не просто читво, щоб убити час, поки поїзд їде (Г.Яновська, перекл. Д.Фаулза). — Власне, це дуже захопливе читво. Якщо тебе цікавить моя скромна думка, то й тобі варто спробувати писати щось таке. Полиш ті фигадки, вперед із фактами (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора)].

Ширококостный – ширококостий, маслакуватий. [Карпо, молодий ще чоловік, осадкуватий, широкоплечий, ширококостий: голова здорова, кругла, наче гарбуз; очі сірі і завжди ясні, покійні: їх, здається, ніколи зроду ніяке лихо не мутило. І голос у його рівний, і сам виглядає завжди добрим, завжди задоволеним (П.Мирний). Побрязкуючи ланцюгом, незнайомець вийшов з кутка на світло. Це був ширококостий, але схудлий чолов’яга у старій смердівській свиті (В.Малик). Сумний ветеринар розвів руками: Стара, мовляв, — не варто й лікувать… Знесилену хворобами й роками лиш залигали й повели вбивать… Пішла в знемозі по краю дороги в чеканні неминучої біди, хиталися маслакуваті ноги, востаннє залишаючи сліди… (Л.Терехович). Жора зрадів‚ що з’явилася хоч якась робота його ножеві‚ дуже спритно відкоркував усі три пляшки й одну відразу перекинув над своєю широко роззявленою пащекою — здавалося‚ він не ковтав напій‚ а просто переливав його із меншої посудини в більшу‚ хоча на шиї все таки ворушився маслакуватий борлак‚ наче у Жори в горлянці застрягло коліно того барана‚ якого він недавно приніс у жертву (В.Шкляр). Побачив візерунки на сукенці, нагрудник фартуха і дві маслакуваті руки, що лежали на стільниці так нерухомо, ніби були чимсь принесеним із кухні (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Показ усього фільму супроводжувався грою на фортепіано старої панни, яка протиставляла кпинам «лавиць» незрушний спокій маслакуватої спини, схожої на пляшку з-під мінеральної води, прикриту мереживним комірцем (О.Жупанський, перекл. А.Камю)].

Штаны – штани, (прост.) штані: • наложить в штаны – накласти (напудити, напустити) в штани; • остаться без штанов – залишитися (зостатися) без штанів. [Сорочка, зв’язана узлами. Держалась всилу на плечах, Попричепляна мотузками, Як решето, була в дірках; Замазана була на палець, Засалена, аж капав смалець, Обутий в драні постоли, Із дір онучі волочились, Зовсім, хоть вижми, помочились, Пошарпані штани були (І.Котляревський). І не в однім отім селі, А скрізь на славній Україні Людей у ярма запрягли Пани лукаві… Гинуть! Гинуть! У ярмах лицарські сини, А препоганії пани Жидам, братам своїм хорошим Останні продають штани… (Т.Шевченко). І парубки у місті кращі, ніж у селі. Там усе у ягнячих свитках та вибійчаних штанях і літом у шапках; а тут — у сукняних чумарках, у китаєвих штанях, чоботи такі маленькі, на високих каблуках; все підперізані каламайковими добрими поясами, літом — у картузах, а зимою — у шапках. Йде, бувало, улицею який — як картина! Так би на його все й дивилася, нікуди очей не зводила… (П.Мирний). Його струнка фігура в вузьких жовтих штанях та синій куртці, здоровий, засмалений морським вітром вид та червона хустка на голові прегарно одбивались на тлі блакитного моря (М.Коцюбинський). Здається і пан, а штанів нема (Номис). До тих інших жінок він ставився трохи погордо, трохи, боязко. Почував, що вони не зважають на нього, навіть зневажають за його благенький френч, рудий картуз і вицвілі штани (В.Підмогильний). Я — як і всі. І штани з полотна… І серце моє  наган… Бачив життя до останнього дна Сотнями  ран! (Є.Плужник). Україна мусить зробитися необхідною, як штани, тільки тоді вона постане. Поки вона буде тільки «кумедією», орнаментом, піснею — до того її не буде (Є.Маланюк). Намотайся на хмару думками, нетерплячий, штани підв’яжи, бо витати тобі над віками, що не хоч або що не кажи. Не одкрутишся, і не відмолиш, і не виблагаєш порожнеч, та, що виникла в тебе, відколи ти зазнав передчасних утеч (В.Стус). З круглих плямистих дверей, в плямистих штанах й сорочці, з короткою зачохленою зброєю впоперек живота, з’явився ширший як довший, такий собі оберемкуватий чолов’яга (М.Вінграновський). — Розумієш, Галю, я хотів би померти без галасу і спотвореного обличчя, крім того, я не хотів би у передсмертній агонії накласти в штани… — Отож і скидай їх, — наполегливо повторила вона (Ю.Андрухович). «…він одразу ж добряче нам’яв би вуха цим самозваним дослідникам!» — голос Чмоня тверд і вищав (з наголосом у слові «вищав» на обох складах), — «а декому він стягнув би штани й добряче відходив би його паском, паском, ременем, кропивою!!!» Чмонь аж тіпався над кафедрою, щосили показуючи, як немилосердно шмагав би Т.Г.Шевченко самозванних дослідників своєї творчості (О.Ірванець). Коли я вийшов на кухню, Льолік вже терся коло холодильника, у своєму костюмі — темному піджаку, сірій краватці та безрозмірних штанях, що висіли на ньому, як прапор у тиху погоду (С.Жадан). Природно, вони запитали документи, але Сонька видала таку руладу, і Мотя відразу забув про поліцаїв, які стояли над головою, а почав негайно міняти підгузок, і менти спочатку здивувалися, як спритно він управляється, а потім, побачивши, скільки Софія Матвіївна наклала, швиденько відчепилися, нерви не витримали (Ю.Макаров). — Та я ж, пане, такого не говорю й не думаю,— виправдувався Санчо,— хіба ж я що? Чиє мелеться, той і біжи з ковшем. Як вони собі, може, й бахурували, то Бог їм суддя. Я не тутешній, я нічого не знаю. Хто там що робить, мені без інтересу, а ще кажуть — хто дуже крутить, той сам іскрутиться. А я собі яко наг, яко благ, родився без сорочки, помру без штанів, мене воно не студить і не гріє. У сусіда, славлять, повна бодня сала, а в нього й бодні нема. Та рот, кажуть, не город — не загородиш. Люди — Божі собаки: на кого хочуть, на того й брешуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Блискавка розійшлася навпіл, каміння потягло кишені десь до колін, і штані впали. Джез намагався ухопити й притримати їх за пояс. Але не встиг, бо руки були обмотані ременем. Штани сповзли зі стегон. Він ухопив нижче, але запізно, і впіймав лише труси, а штані обгорнулися довкола литок (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Як багато, дозвольте мені зауважити, залежить від штанів; найінтелігентніша особа деградує, вдягнувши потерті штани (А.Позднякова, перекл. В.Вулф). Навіть на троні протираються штани (С.Є.Лєц). 1. — Я хочу схуднути! — Купи штани для схуднення! — Купив, не налазять… 2. Чоловікові штани дані для того, щоб приховувати свої думки].

Щупальце – маца́к, (рус.) щу́пальце, (мн., щупальца, щупальцы) мацаки, щу́пальця, щу́пальці. [Радянські війська давно вже пішли з Польщі чи Угорщини — але обидві ці країни вважають, що перед ними постала нова загроза зі Сходу: дедалі міцніші мацаки потужної російської газової монополії, Ґазпрому (Сергій Дарчук). У парку, наче мацаки восьминога, звивались асфальтові хіднички, по обидва боки яких кожні десять метрів стояли лавки (Л.Дереш). Корали споруджують свої будиночки не самі, а з допомогою мікроскопічних водоростей — дінофлагелятів, яких захищають, відлякуючи претендентів на поживу своїми отруйними мацаками (Наталя Околітенко). То не роса — кругом одна отрута, І мертве сонце на траві лежало, І райдуги покручені, мов спрути, Червоні мацаки, неначе жала, У мертве сонце повтикали (Павло Мовчан). Тепер, коли держава-потвора, що тримала тоді у своїх мацаках цілу частину світу і навіть більше, відгуляла свої гулі, коли її матадори наказують своїм лікарям дати їм отрути, а потім облити тіла газоліном і підпалити, щоб від них нічогісінько не лишилося, — тепер, кажу, можна, мабуть, сподіватися на опублікування мого твору, яким я продовжую своє служіння приятелеві (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Її тиха течія наносить упоперек річки наплавини чистого білого піску й вимиває з берегів мул, через що голе коріння дерев, які ростуть покрай води, здається купою переплутаних звивистих восьминожих мацаків (Олег Лесько, перекл. Дж.Дарела). Зануривши голову у воду, я, неначе птах, ширяв над підводними скелями й виглядав восьминога, якого мав підманути мій супутник. Невдовзі висунувся звивистий мацак і схопив наживку, за ним – наступні, й Кончіс став уміло виваблювати молюска на поверхню (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Він знав, що Каміла потерпає від ревнощів, знав, що вона знову не спатиме вночі, йому кортіло приголобути її, пригорнути до себе, втішити, але він усвідомлював, що це було б зайве, бо з тієї ніжності її мацаки відразу б запідозрили, що на душі в нього нечисто (Л.Кононович, перекл. М.Кундера)].

Эвакуатор – евакуатор, (ещё, тех.) буксирник. [Десь бігав, когось умовляв, згуртовував, змобілізовував, засідав, і ось коли впало таке велике нещастя, як війна, коли одні .пішли відразу на фронт, другі злякалися, треті розгубилися, Бузина, який нарівні з професорами звідкись добув для себе “бронь”, виявився найпоміркованішим, зберіг найбільший спокій і враз став називатися в інституті незвичним і не зовсім зрозумілим словом “евакуатор” (П.Загребельний). Перший день у Львові почався із прикрости. Евакуатори намагалися забрати мого коня. Але Мустафі це не сподобалося і він зацідив копитом у плече одному із міських служок. Довелося мені віддати тому десять євро. Опісля довго шукав місця для паркування свого коника. Врешті ми опинилися біля пам’ятника знаменитому поетові Міцкевичу. З поваги до генія Мустафа залишив біля його підніжжя кілька гарячих яблук (Василь Терещук). — Буксирник-сирник! Почті як у Тичини! (м/ф «Тачки»)].

Фронтовой – фронтовий. [Поки ми мусимо бути тут, на війні, кожний фронтовий день, що ми його пережили, лягає нам на душу каменем, бо про такі речі не можна відразу думати — надто тяжко. Якби ми взялися думати, то спогади розчавили б нас; принаймні я вже помітив: жах можна пережити, поки ти просто скоряєшся неминучості; та коли ти згадуєш про той жах, він убиває (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)].

Деликатный – делікатний, (вежливый) ґречний, звичайний, увічливий, чемний, (хрупкий) тендітний: • самым деликатным образом – якнайделікатніш (якнайделікатніше), якнайзвичайніш (якнайзвичайніше). [— Література — це делікатна річ, — додав він переконано. — Руку треба мати, а то й не підступайся. Того й письменників мало, я думаю (В.Підмогильний). Кав’ярня влаштована так‚ що відразу всю не окинеш оком‚ її зала перегороджена арковими проймами на три частини (звідси‚ мабуть‚ і назва — «Троє поросят»)‚ і я обійшов усі‚ шукаючи знайомих‚ поки нарешті таки помітив мого любого друга Івана Маловічка‚ — його велика лиса голова світилася у мороці‚ як місяць-повня‚ і цей місяць цідив із чарочки горілку такими делікатними ковточками‚ наче то був риб’ячий жир. (В.Шкляр). — Можливо, це не найкраще місце для розмови, — проказав підполковник, — але, бачите, ми не хотіли вас турбувати повістками… — Ага, — засміявся Мількер, — не хотіли турбувати, щоб не викликати неприємні спогади? Які ж ви тепер делікатні стали! (Ю.Винничук). — Нехай буде й форелька,— погодився Дон Кіхот,— кілька штук форельок стане за одну форель, а мені байдуже, чи дадуть вісім разів по реалу, чи вісім реалів в одній монеті. А ще, може, та дрібна форелька й смачніша буде за форель — адже телятина делікатніша за воловину, а козенятина за козлину. Та нехай там уже що, тільки мерщій несіть, бо як живота не вгонобиш, то ані труду ніякого, ані зброї не підіймеш (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Ґлорія Неш була високою білявою культурною дівчиною. На жаль, вона народилася років на десять (якнайбільше) після мене й не переставала нагадувати мені про це в якнайделікатніший спосіб: то вигукуючи «як вам щастить, Дороті, зберігати такий відтінок шкіри? Ви повинні будете згодом розповісти мені свої таємниці», то дивлячись на мене з виразом глибокого подиву, так ніби той факт, що я тримаюся на ногах у свої сорок п’ять років, був справжнім чудом (В.Шовкун, перекл. Ф.Саган). Що за делікатна смерть. Сказав усім присутнім: “Прощавайте!” — і тихо закрив за собою віко труни (С.Є.Лєц)].

Серпентарий – (от лат.) серпентарій, зміїнець. [Бо виявилося, що якраз психотерапевтів я боюсь. А крім них — ще гадюк. Це у мене з дитинства, довго розказувати. Власне, тому мене й немає в соціальних мережах. Тобто я собі, звісно, часом підглядаю, що там робиться. Проте зрідка зазирати в серпентарій через скло і поселитися в ньому на постійно — це ж усе-таки не одне й те саме, правда? (О.Бойченко).  Що діялося з музикою? Так, її напруження зростало, додалося стогонів. Танцівниці зміїно полізли вгору постаментом, Пепа пригадав собі відразу два слова — серпентарій та серпантин, режисер Ярчик Волшебник у волохатому светрі щоразу виринав десь поруч, бризкаючи навсібіч екстазом і потом, вони майже одностайно втрьох виповзли нагору, де їх уже чекав пробуджений на своєму ложі коханець (Ю.Андрухович). В’юнке чорне волосся ручними вужами розповзлося по плечах, Утекло з серпентарію зачіски на волю вільну, Уляглося на груди високі, як на підводні скелі… (Г.Осадко)].

Декольте – (франц.) декольте. [Марфа Галактіонівна дуже любить читати Леніна й Маркса. Але іноді вона сідає читати Леніна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це буває тоді, коли в кімнату влетить такий симпатичний, але зовсім не підпорядкований монументально-реалістичній теорії весняний вітерець і почне валяти дурня в її декольте (М.Хвильовий). Приємно, казав Ґаус, приємно. Він ледве стримувався, щоб не розплакатись. Добре, що в молоденької пані було маленьке гарненьке личко, темні оченята й глибоченьке декольте. Він прикипів поглядом до неї в надії, що це поліпшить йому настрій  (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Китайці, може, й винайшли порох та локшину, однак Захід винайшов декольте, з його глибоким, хоч і недооціненим змістом. Дивлячись на напівоголені груди, чоловік не лише виявляв свою хіть, він медитував, навіть не знаючи того, на візуальне втілення суперечливості, досконально проілюстроване декольте, бо груди — це дві окремих сутності з однією суттю. Подвійне значення представлене й у тому, як декольте відділяє жінку від чоловіка і водночас притягує його до неї з непереборною силою, наче котить вниз слизьким схилом. Чоловічого еквіваленту декольте немає, хіба що, крім єдиного аналога, до якого жінки справді небайдужі, — відкритого, добряче напханого гаманця  (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Без чоловіка вона відмовлялася їздити і до Європи, і деінде. Можливість не повернутися могла видатися їй надто спокусливою. Дрейфувати, поступоворозкидаючись грошима, здуваючись пробитим дирижаблем, легкою здобиччю хамів і вправних пройдисвітів, тонути в тому, про що не згадують. З таким декольте вона мусила бути вразлива (О.Оксенич, перекл. М.Етвуд). Чакі був худий, і його штани злазили все нижче й нижче з його кістлявого заду. Як тільки він хоч трохи нахилявся, відразу ставало видно його сідничне декольте (Г.Лелів, перекл. Е.Ґілберт). Відкриті декольте наших панянок викликали в мені побоювання. Чим ми годуватимемо наступне покоління? (С.Є.Лєц). Декольте — ще одна форма збереження енергії].

 Тлумачно-стилістичний словник української мови 2013— 

Паци́фік, -а, чол. Міжнародний символ миру, роззброєння, антивоєнного руху. [1. На шиї Кобра носив блискучий сталевий пацифік. Юрко відразу впізнав його: рік тому Кобра виміняв його у Доща на плакат (Любко Дереш, «Культ»). 2. Та коли придивитися до волфа ближче, то видно, що виду він зовсім не благообразного, давно немите сивувате волосся брудною стьожкою перетягнуте, колюча щетина щоки вкриває, круглий пацифік з білого металу на грудях теліпається (Олександр Ірванець, «Очамимря»). 3. Фєнєчка, як і пацифік, є символом миру і дружби, це подарунок на щастя (незалежний культурологічний часопис «Ї»).] Відмінок Однина Множина Називний  паци́фік  паци́фіки Родовий  паци́фіка  паци́фіків Давальний  паци́фікові (паци́фіку)*  паци́фікам Знахідний  паци́фік  паци́фіки Орудний  паци́фіком  паци́фіками Місцевий  … паци́фіку  … паци́фіках Кличний  паци́фіку  паци́фіки * У давальному відмінку однини перевагу треба віддавати слову паци́фікові.

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БРЕ́ЗГАТЬ, брезгать кем відчува́ти відра́зу до /не переносити/ кого; брезгающий що гиду́є тощо, ім. гиду́н, бриду́н, прикм. гидли́вий, бридли́вий.

ОСКО́МИНА, наби́ть оскомину збри́дити (ким/чим, кого/що), відчу́ти відра́зу до кого.

ПИТА́ТЬ (місто енерґією) ще забезпе́чувати; питать вражду́ /питать вражде́бные чу́вства/ к кому ма́ти зуб /злим ду́хом ди́хати/ на кого; питать матери́нскую любо́вь /питать оте́ческую любо́вь/ люби́ти, як свою́ дити́ну; питать наде́жды ще поклада́ти ві́ру, ірон. жда́ти з мо́ря пого́ди; питать недове́рие недовіря́ти, не ма́ти дові́ри; питать не́нависть друг к дру́гу діял. нена́видітися між собо́ю; питать неприя́знь к кому важки́м ду́хом ди́хати /злим о́ком диви́тися/ на кого; питать отвраще́ние к кому на дух не перено́сити кого; питать уваже́ние к кому ще поважа́ти /шанува́ти/ кого; на́чать питать отвраще́ние к чему відчу́ти відра́зу до чого;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Наповал (уничтожить) – відра́зу.

Прием – 1) (приемка) прийма́ння, -ння; за один прием, одним приемом – за одни́м ра́зом, відра́зу, ра́зом; 2) (сноровка, ухватка) спо́сіб (род. спо́собу); 3) (гостей) віта́ння, -ння.

Сразу, нар. – зра́зу, відра́зу, спрожо́гу, заразо́м.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Вдруг (внезапно) – враз; раптом; зненацька; нагло; вмить; (сразу, разом) – разом; відразу; враз. Как вдруг – аж; аж ось; як ось; коли раптом.

Раз – раз. Раз (как-то) – одного разу; якось; колись. В другой раз – иншим разом. В первый, второй, третий раз – вперше, вдруге, втретє. В последний раз – востаннє. Как раз – якраз; саме враз. Каждый раз – щоразу, раз у раз. Разом – разом; відразу; заразом; (вместе) – вкупі. Сразу – відразу; зразу.

Сразу – відразу; зразу; за одним замахом. Сразу стало ясно (ему) – як світло свінуло (йому).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Взглядывать • Взглядывать, взглянуть друг на друга – поглядати, (по)глянути (позирати (по)зирнути) один (одне) на одного; скидатися, скинутися очима; ззиратися, ззирнутися; (зглядатися, зглянутися) [між собою]. [Вони відразу ззирнулися. Грінченко.] • Взглядывать, взглянуть искоса – проглядати, (по)глянути (позирати, (по)зирнути, зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути) скрива (скоса, зукоса, ускосом, кривим оком, зизим оком, зизом); (образн.) зизим оком накривати кого. [Але, за звичкою, глянув на козаків скрива, як вовк… Панч. Семен глянув скоса на жінку й скривився. Мартович.] • Взглядывать, взглянуть исподлобья – поглядати, (по)глянути, (зиркати, зиркнути, блимати, блимнути, бликати, бликнути, глипати, глипнути) спідлоба (сторч). [Похилившись, Не те щоб дуже зажурившись, А так на палубі стояв І сторч на море поглядав, мов на Іуду… Шевченко.] • На что Касьян ни взглянет, всё вянет – як гляне, аж трава в’яне. Пр. Гляне — молоко кисне. Пр.

Внушать • Внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, іноді внушати, внушити) довіру (довір’я). • Внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого. • Это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що).

Вылетать • Вылетать, вылететь из головы, из памяти – вилітати, вилетіти (випливати, виплисти, випадати, випасти) з голови, з пам’яті. • Вылететь в два счёта откуда (фам.) – ураз (відразу, зразу, як раз та два) вилетіти (з)відки ((з)відкіля, (з)відкіль). • Вылететь в трубу – піти з димом; пропасти геть; збанкротувати; звестися нінащо (на ніщо). • Вылететь пулей откуда (разг.) – вилетіти як (мов) куля (кулею, стрілою) звідки. [За якийсь час Сперанський кулею вилетів звідти, червоний як рак. Гончар.] • Вылететь со службы (разг.) – бути звільненим (вигнаним) з посади (з роботи). • У меня всё вылетело из головы (разг.) – у мене (мені) вилетіло все (геть усе) з голови; мені все (геть усе) відлетіло.

Выпивать • Выпивать часто – часто заживати (закидати) чарку; знатися (не розминатися) з чаркою; не минати чарки; в чарку часто зазирати; знати до корчми (до шинку) стежку; частенько до скляного бога прикладатися; куликати. [Що день, то й сходилися журитися та знай куликали. Квітка-Основ’яненко.] • Выпили лишнее (разг.) – перебрав [через край]; добре перехилив; лишнє закинув; (лок.) загалунився. [Та, мабуть, і в голову на радощах лишнє закинув. П. Куліш. Оце якось я в шинку був загалунивсь, та й пропив чимало грошви. Сл. Гр.] • Выпить всё – випити [геть, чисто] все; викружляти, видудлити [геть, чисто все]. • Выпить залпом – випити одним духом (за одним духом); випити душком; відразу (з одного разу) вихилити; одним махом (за одним замахом) випити (вихилити, згруб. шелепнути); одним хилом випити. [За твоє здоров’я, Омеляне! — одним духом випив, а рештки люто хлюпнув на стелю… Стельмах. Налив горілки, шелепнув за одним замахом. Бордуляк.] • Выпить на дорогу – випити на дорогу (застар. на коня, на коні); гладити (погладити) дорогу; гладити «додому», «з дому». • Выпить на прощание; выпить последнюю (по последней), разгонную – випити на прощання; випити останню чарку; випити на потуху. [На потуху випийте четвертуху. Номис.] • Выпить он не дурак, не прочь выпить (разг.) – випити й сам він не дурень; він не від того, щоб випити; він радий випити (напитися). [Випити й сам він був не дурень. П. Куліш.] • Выпить, пить за кого, за чьё здоровье; выпить здоровье – випити, пити за чиє здоров’я, за кого; випити, пити до кого, за кого; (іноді) напитися до кого; перепивати кого, до кого; (зах.) припити до кого, на чиє здоров’я. [Забув, що хазяїн повинен перший випити до гостя. Н.-Левицький.] • Выпьем (давай, давайте выпьем) – випиймо. • Есть всегда повод выпить (шутл.) – завжди знайдеться причина випить; [нашим] усе чарчина ворочається. • Любит выпить – любить випити (торкнути, в горло лити, цілуватися з чаркою); голінний до чарки (до склянки); закидає в голову; (жарт.) [цей] не проллє. [Наум не був п’яницею, а як доводиться в доброму товаристві, то таки любив поцілуватися з чаркою. Кониський.] • Сильно выпивать, напиваться пьяным – дуже пити (випивати); (образн.) палю забивати; набирати повну голову; зачмелювати голову; завдавати гарту. [Не за кожним разом таку палю забивали, хоча й на сухо ніхто не виїжджав. Свидницький.] • Частенько выпивает (разг.) – частенько торкає (клюкає); чарочки не забуває; виливає таки часто.

Глоток • Выпил одним глотком – відразу хильнув (вихилив); одним проковтом проковтнув; хильцем ковтнув.

Два • В два счета (разг.) – як раз та два; відразу (зразу, враз); і оком не змигнеш. • В два часа – о другій годині (другої години). • В двух словах – двома (кількома) словами; стисло (коротко). • В двух шагах (перен.) – (за) два кроки звідси. • Глухому двух обеден не служат – день не петрівський, язик не попівський — по двічі говорити. Пр. Сьогодні не вівторок, щоб повторювати разів з сорок. Пр. • Два полюса (перен.) – два полюси; земля і небо; протилежні. • Два сапога пара – зустрівся Яким з таким. Пр. Обоє рябоє. Пр. Яке їхало, таке й здибало. Пр. Одно за вісімнадцять, друге без двох за двадцять. • Два с половиной – два з половиною; (давн.) півтретя. • Двух слов связать не умеет – двох слів не стулить (не зложить); двох слів не зліпить. • За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь – хто два зайці гонить — жодного не здогонить. Пр. Не женися відразу за двома зайцями. Пр. За більшим поженись, та й того (та й посліднього) рішись. Пр. Піймав карася за порося. Пр. • На два слова – на кілька (на двоє) слів; на словечко (на слівце). • Ни два, ни полтора (разг.) – ні се ні те; ні рак ні риба; ні риба ні м’ясо; щось непевне (невиразне). • Раз, два и обчёлся (фам.) – раз, два — та й годі (та й край, та й усе, та й усі); дуже (вельми, і геть-то) мало. • Чёрта с два (вульг.) – як би не так; дідька лисого; овва!; ов!

Залп • Выпить залпом – випити одним духом (за одним духом); випити душком; відразу (з одного разу) вихилити; одним махом (за одним махом) випити (вихилити, вульг. шелепнути); хильнути; одним хилом випити. • Сказать всё залпом – сказати все (за) одним духом; відразу випалити.

Карьер • Во весь карьер [бежать] – щодуху (чимдуж, навзаводи, узводи, щосили, скільки сили, скільки духу). • С места в карьер (перен.) – з місця навскач; з копита вскач; зопалу; відразу; раптом.

Лета • Кануть в Лету (книжн. устар.) – канути в Лету (в криницю, в забуття); піти в непам’ять (у забуття); назавжди зникнути. [Книжечки відразу по своїм виданні так і канули в криницю забуття. Франко.] • Более ста лет кому – понад сто років (літ) кому; застолітній (понадстолітній) хто. • В возрасте семи лет – семи років (семи літ); семи років (семи літ) віку; по сьомому році (літі); по сьомій весні. • В двадцать лет жизнь только начинается – у двадцять років (по двадцятому році, з двадцятьох років) життя тільки починається. • В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – у десять років (десять років мавши, по десятому році) він вільно розмовляв трьома мовами. • В зрелых летах – мужніх (дозрілих) літ; дійшлого (дозрілого) віку; у мужніх (дозрілих) літах; у дійшлому (дозрілому) віці. • В лето от Рождества Христова… – у рік від Різдва Христова; року Божого… • В немолодых летах – немолодого віку (немолодих літ); у немолодому віці; в немолодих літах. • Войти в лета – увійти в літа; дійти дозрілого віку; дійти мужніх (дозрілих) літ; дорости (дійти) [до] літ; дійти до зросту. • В расцвете (во цвете) лет – у розквіті (у розцвіті) віку (років); у силі віку; у розповні літ. • В течение, в продолжение нескольких лет – протягом кількох років. • Ему было около двадцати лет – йому [вже] було років з двадцять; йому було близько двадцяти (двадцятьох) років (літ); йому літ до двадцяти (до двадцятьох, до двадцятка) доходило (добиралося). • Ему было тридцать лет [от роду] – йому було (він мав) тридцять років (літ) [віку]. • Ему за сорок… лет – йому понад сорок… років (літ). • Ему исполнилось двадцать… лет – йому вийшло (минуло) двадцять… років (літ). • Ему нельзя дать его лет – він видає(ться) молодший (молодшим) за свої літа (за свій вік, проти своїх літ, проти свого віку). • Каких лет, в каких летах – якого віку, яких літ. • Летами, по летам – на літа (літами, віком). • Летами ушёл, а умом не дошёл – виріс, а ума не виніс. Пр. Борода виросла, та ума не винесла. Пр. Виріс до неба, а дурний як [не] треба. Пр. • Много лет – багато років, довгі літа (довгі роки); (арх. уроч.) много літ. • Молодые лета – молодий вік; молоді літа; молодощі. • Молодых лет кто – молодого віку хто; віком (літами) молодий хто; на літа молодий хто. • Мы с вами одних лет – ми з вами одного віку (одних літ); ми з вами однолітки; ми з вами рівня літами; (іноді розм.) ми з вами однієї верстви (доби). • На старости (на старость) лет, на склоне лет – на старості літ; у старих літах; на схилі (на схилку) віку. • Не под лета кому – не на вік чий; не на літа чиї. • Несколько лет [тому] назад – кілька років (літ) тому; перед кількома роками. • Он ваших (твоих) лет – він вашого (твого) віку; він ваших (твоїх) літ; він у ваших (твоїх) літах; він літами такий, як ви (як ти); він, як ви (як ти), завстаршки (устаршки); (іноді розм.) він вашої (твоєї) верстви (доби). • Он в летах (разг.) – він у літах; він літній (літошній, під літами); він доходжалий (підстаркуватий, підстарий, підтоптаний). • Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел летами – він ще літ не дійшов (не доріс); він ще літами не вийшов; йому ще літа не вийшли. • Он не по летам развит, умён – він дуже, як на свій вік (як на свої літа), розвинений, розумний. • Он умер двадцати лет – він помер (умер) двадцяти (двадцятьох) років (по двадцятому році, двадцять років мавши). • Пожилые лета – літній вік; доходжалість. • По молодости лет – через молодий вік (молоді літа). • Преклонные лета – похилий вік; похилі (благі) літа. • Продолжающийся, продолжавшийся несколько лет – Кількарічний (кількалітній). • Прошло несколько лет – чимало років (літ) минуло (проминуло, зійшло, збігло); (поет.) чимало літ перевернулось. [Чимало літ перевернулось, Води чимало утекло. Шевченко.] • С детских лет – з дитячих (з дитинячих) літ; з дитячого (з дитинячого) віку; з дитинства. • Сколько вам (тебе) лет? – скільки вам (тобі) років?; скільки ви маєте (скільки ти маєш) років?; які ви (який ти) завстаршки (устаршки)? • С малых лет – з малих років (літ); змал(к)у (змалечку). • С молодых лет – з молодого віку (з молодих літ); замолоду (змолоду). • Средних лет кто – середнього віку хто; середніх літ (років) хто; середній (іноді середовий) хто. • С самых ранних лет – з малого малечку (з самісінького малечку); з пуп’яночка. • Стольких-то лет – стількох-то років (літ); стільки-то років (літ) мавши; (рідше) по такому-то році (літі); (про молодих іще) по такій-то весні. • Уже не в тех летах кто; вышел из лет кто – уже не того віку (не тих літ) хто; вийшов з тих літ хто; з літ вийшло кому. [Бабі з літ вийшло. Номис.]

Место • Белые места – білі місця; прогалини. • Бойкое место – людне місце; (іноді давн.) розигри. [Він на таких розиграх живе, що хто йде — не мине. Сл. Гр.] • Болотистое место (топило, топь) – багнище (багнисько); мокрявина; багнисте місце. [У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє… Шевченко.] • Больное место – болюче (дошкульне, живе, вразливе) місце; болячка. • Быть без места – бути без посади; (жарт. образн.) сидіти на бруку (діал. на бурку). [Хвалити Бога, коли ще трапиться добре місце, а як же сидітимуть на бурку! Н.-Левицький.] • Быть в уютном, удобном месте – бути за привіллям; бути у затишку. [Був за привіллям у вас і я, і коні. Сл. Гр.] • Быть на первом, на главном месте – бути на першому, на чільному місці; перед вести. • В другое, в иное место – в інше місце; деінде (десь-інде); куди-інде (куди інше, кудись-інде) (іноді інде). • В неведомые (безвестные) места – на безвість. • В неведомых (безвестных, неизвестных) местах – на безвісті. • Вновь населённое место – ново-заселене (новозалюднене) місце; новоселиця. • Во всех местах – скрізь; по всіх усюдах. • Возвышенное место – високе місце; узвишшя; підвищення. • В отдалённых местах – по далеких місцях; по далеких світах. • Выжженное место – згар; паленина. • Глаза на мокром месте у кого (разг.) – тонкосльозий (тонкослізка) хто; кисне, як кваша хто; на мокрому місці очі в кого. • Глухое место – глухе (безлюдне) місце; закутень (застум). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Сл. Гр. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Н. п.] • До этого места – досі; до цього місця. • Живого места не оставить – геть побити (зранити, порубати, постріляти…). • Злачное место (перен.) – зелений затишок; вертеп; кубло; місце веселої гульби й пиятики. • Знать своё место – знати своє місце; поводитися як належить (як слід, як треба, як годиться); не переступати межі звичайності; бути скромними; держатися свого берега. • Из какого-нибудь другого места – з якого(сь) іншого місця; звідкись-інде (звідкілясь-інде). • Иметь место (книжн.) – бувати (бути); траплятися; (іноді) діятися (відбуватися). • Имеют место ещё отдельные недостатки – є ще (іноді маємо ще) окремі хиби, бувають (трапляються) ще окремі хиби. • К месту, у места – до речі (доречно); до діла; до ладу. • Места не столь отдалённые – місця не такі далекі; (нар.) де козам роги правлять (утинають). • Места общего пользования – місця спільного користування. • Место базара (базарная площадь) – базарище (торговище). • Место битвы – бойовище (лок. боїще); бойове поле; місце (поле) бою; (образн.) поле крові. • Место, где было озеро – озерище (озерявина). • Место, где собирается ярмарка (ярмарочное место) – ярмарковище (ярмарочище). • Место, где стоял замок – замчище. • Место для сидения, лежания – місце сидіти, місце лежати. • Место заключения – місце ув’язнення; в’язниця; тюрма. • Место за плотиной – загребелля. • Место за столом – застілля. • Место на реке, где стирают бельё – місце (плесо), де перуть білизну; прало. • Место, освещаемое, обогреваемое солнцем – осоння (осонь, пригрів). • Место, очищенное от зарослей – теребівля. • Место под печью – Підпіччя. • Место под плетнём, за плетнём (под тыном, за тыном) – підтиння, затиння. • Место под скамьёй в хате – підлавиччя. • Место, покрытое развалинами – руйновище. • Место склада, складочное место – складовище. • Место торга (скотом) – торговище. [Кози никали по майдану, чи не лишилось де на торговищі хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку. Коцюбинський.] • На вашем месте – вами бувши; (часом) на вашому місці. • На видном, на открытом, на освещенном месте – на видноті. • Назначить на место кого – призначити на посаду кого; призначити (настановити) на місце кого. • На месте преступления – на місці злочину; (піймати, застати…) на гарячому [вчинку]. • Населённое место – оселене (залюднене) місце; селище (оселище); (істор.) осада. • Насиженное место – насиджене (тепле) місце. • Неведомые, неизвестные, безвестные места – безвість (також у мн.) безвісті. • Невеста без места, жених без ума – молода — грошовита, вся в дірках свита. Пр. Молодий — тямуха: в голові макуха. Пр. • Не к месту, не у места – не до речі, не до діла. • Не место красит человека, а человек место – не місце красить людину, а людина місце. Пр. Не посада красить чоловіка, а чоловік посаду. Пр. Не одежа красить людину, а добрі діла. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума й посада. Пр. Доти чоловік добрий, доки його десятником не настановлять (не нарядять). Пр. • Не находить себе места – не знаходити [собі] ніде місця; не знати, де приткнутися (де приткнути себе). • Нет места; не должно быть места кому, чему (книжн.) – нема(є) місця кому, чому; не повинно бути кого, чого. • Ни в одном месте – у жодному (ані в одному) місці; ніде. • Ни с места! – ані руш!; ані з місця! • Общее место – загальник. • Он и места не пригреет – він і місця не нагріє. • Оставаться, остаться на месте, не подвинуться – лишатися, лишитися на місці; не зрушити з місця; (іноді образн.) дзьобом сісти. • Отхожее место – відходок. • По всяким местам – по всіх усюдах; скрізь; усюди. • По местам! – на місце!; на місця! • По месту назначения – на призначене місце; до призначеного місця; за призначенням. • По месту службы – (на запитання „куди?“) На місце служби; (де) на (при) місці служби; на службі. • Пора костям на место – кістки давно просяться на спочинок. • Поставить на [своё] место кого; указать кому [его] место (перен.) – поставити на [своє] місце кого; показати кому [його] місце; (іноді) присадити кого; (розм. образн.) смикнути (сіпнути) за полу кого. • Поставить себя на чьё-либо место – поставити себе на чиєму місці. • Поступить на место – стати на посаду; дістати посаду. • Почётное место – почесне місце; покуття (покуть); (для молодих) посад (посаг). • Присутственные места (устар.) – урядові (державні) установи. • Рабочее место – робоче (робітне) місце. • Сердце (душа) не на месте у кого – серце (душа) не на місці в кого; боїться (непокоїться) хто; лихе передчуття у кого. • Слабое место – дошкульне (слабке) місце; слабина. • С места брать, взять – з місця рвонути; (про коней ще) узяти (рвонути) з копита. • С места в карьер – з місця навскач; з копита [ускач]; (перен.) зопалу; відразу; раптом. • Только место тепло (бежал) – [Утік] і місце холодне. • Узкое место – вузьке місце; вузина. • Уступать, уступить место кому – поступатися, поступитися місцем перед ким; (давн.) попускати, попустити місця кому. • Худые вести не лежат на месте – лихі вісті не лежать на місці. Пр. • Честь и место! (устар. шутл.) – просимо, коли ласка!; будьте дорогим гостем!; гостюйте, коли ласка! [«А, ваше благородіє! — сказав Пугачов, побачивши мене. — Просимо завітати, честь і місце, будьте ласкаві!» Сенченко, перекл. з Пушкіна.] • Чистое место на заросшем озере или болоте – чистовід; вікнина (вікновина). • Чтоб мне не сойти с места! (фам.) – бодай (щоб) я з цього місця не зійшов (не зійшла).

Наповал • Убить наповал – убити з маху (одним махом); убити на смерть (відразу).

Огонь • Беглый огонь (воен.) – швидкий (перебіжний) вогонь. • Бежать как от огня – тікати як від вогню (пожежі). • Бояться как огня кого-, чего-либо – боятися як вогню кого, чого; боятися як чорт свяченої води (як заєць бубна, як полоханий заєць пенька, як собака дрючка, кия) кого, чого. • В огонь и в воду (готов, пойду…) – у вогонь і (в) воду (готовий, ладен, піду…); і в вогонь ладен (готовий) [скочити]… • Высекать, высечь огонь – кресати [вогонь], викресати [вогню]. • Глаза горят огнём у кого-либо – очі горять, як жар, у кого, кому. • Горит как в огне кто-либо – горить як у вогні (як жар) хто. • Девушка-огонь – дівчина як вогонь (як присок); (в)огонь — не дівчина. [Огонь була — не дівка!.. Мирний.] • Днём с огнём не сыщешь – і в світі [білому] не знайдеш. Пр. Того і вдень із свічкою не знайдеш. Пр. Ні слуху ні послуху. Пр. Шукай вітра в полі. Пр. • Дом сразу был охвачен огнём – будинок відразу взявся (пойнявся) вогнем (полум’ям). • Зажигать, зажечь огонь (огни) – світити (засвічувати), засвітати (світло); (про богат. тільки докон.) посвітити (позасвічувати) [світла]; (іноді) посвітитися. [Було вже смерком, по хатах вже посвітилися. Сл. Гр.] • Играть (шутить, шалить) с огнём – гратися (жартувати) з вогнем. • Из огня да в полымя – з дощу та під ринву. Пр. З вогню та в полум’я (в полумінь). Пр. Тікав від диму та впав у вогонь. Пр. З калюжі та в болото. Пр. Утікав перед вовком, та впав на ведмедя. Пр. Поправився з печі на лоб. Пр. Берігся кия, та дістав нагая. Пр. • Меж двух огней (разг.) – між двох вогнів (між двома вогнями); між (межи) молотом і ковадлом; як у лещатах: і туди гаряче, і сюди боляче. Пр. Хоч круть-верть, хоч верть-круть, як з обох боків товчуть. Пр. • Нет дыма без огня; дыма без огня не бывает; ни дыму без огня, ни огня без дыму – нема диму без вогню. Пр. Диму без вогню не буває. Пр. Де не горить, там ся не курить (там не куриться, не димить). Пр. Де верба, там і вода. Пр. Де вода, там і верба. Пр. • Огнём и мечом (книжн.) – [З] огнем і мечем. • Огня взаймы не выпросишь – (у нього, в неї) серед зими льоду (снігу) не випросиш. • Подливать, подлить масла в огонь – доливати, долити (підливати, підлити) оливи у вогонь (до вогню); підкладати, підкласти (докидати, докинути) дров у (до) багаття; підкидати, підкинути хмизу в вогонь; (тільки докон.) до гарячого ще приском сипнути. • Предавать, предать огню и мечу (книжн.) – пускати, пустити під (в)огонь і меч; спускати, спустити на пожар (на вогонь) і під меч положити (класти, покласти); людей мечем сікти, посікти, а добро з (за) димом пускати, пустити; вогнем палити, спалити й кіньми топтати, стоптати; знищувати, знищити (в)огнем і мечем. • Прошёл огонь и воду [и медные трубы] – пройшов крізь огонь і воду. Був і на коні, і під конем (на возі й під возом, у ступі й за ступою). Пр. Перейшов [уже] крізь сито і решето. Пр. Пройшов Крим і Рим. Пр. Пройшов мідні труби і чортові зуби. Пр. Був вовк і в сіті, й перед сіттю. Пр. Поспитав уже і пня, й колоди. Пр. […Максим Полатай ко, який пройшов і мідні труби, і чортові зуби, доладно пустив низом пісню… Стельмах.] • Сидеть при огне – сидіти при світлі. • С огнём не шути (перен.) – з вогнем не грайся (не жартуй). • С огнём не шутят; не шути с огнём — обожжёшься – з вогнем не жартуй [бо то жижа]. Пр. Не грайся з вогнем, бо о(б)печешся, о(б)палишся. Пр. Не клади у вогонь пальця, бо спечеш. Пр. Не клади псові пальців у зуби, бо вкусить. Пр. Не тягни пса за хвіст, бо вкусить. Пр. Не стромляй (не сунь, не тикай) пальців (пальця, пучки) між (межи) двері, бо прищикнуть (придавлять). Пр. • Солома с огнём не дружит (не улежится) – не прикладай соломи (сіна) до вогню [бо згорить]. Пр. Не кидай іскри в попіл: і сама згорить, і село спалить. Пр.

Питать • Питать враждебные чувства к кому – ворогувати на (проти) кого; мати злість (іноді зазлість) на кого. [Ти на мене ворогуєш? Так змінилася одразу? Українка.] • Питать доверие к кому – мати довіру (довір’я) до кого; мати віру до кого; йняти (діймати) віри кому; довіряти кому. • Питать злобные чувства к кому – мати злість на кого; здувати на кого; (образн.) важким (лихим) духом дихати на кого; злом (пеклом, лихим пеклом) дихати на кого; лихої волі бути на кого. [І пан був лихої волі на його, і всі попи околичні хропли, сопли. Свидницький.] • Питать любовь, страсть, пристрастие к чему – кохатися (милуватися) в чому; любити що; бути замилуваним (залюбленим, закоханим) у чому; (іноді) мати прилюбність до чого; прилюблятися до чого. [Маю прилюбність до карт та гульні. Н.-Левицький.] • Питать надежду (книжн.) – плекати (живити, мати) надію; (поет.) гріти в серці надію; сподіватися. • Питать нежные чувства к кому – мати ніжні почуття (почувати ніжність) до кого. • Питать отвращение к кому, к чему – почувати (мати) відразу (огиду) до кого, до чого. • Питать слабость к чему – мати нахил до чого; любити що; (іноді) мати слабість до чого; грішити чим. • Питать уважение к кому – мати пошану (повагу) до кого; мати кого у повазі; поважати (шанувати) кого. • Питать уверенность – мати певність; бути певним.

Почувствовать • Дать себя знать, помнить, почувствовать – Див. давать. • Почувствовать себя в силе – відчути себе в силі; почуватися на силі (на силах). • Почувствовать симпатию, склонность к кому, чему – відчути симпатію, прихильність до кого, схильність до чого; сподобати (уподобати) собі кого, що; прихилитися (привернутися) [серцем] до кого, до чого. [А я відразу привернулась до тебе серцем за твою лагідність. Українка.]

Прием • В два, три… приёма – за два, три… рази; двома, трьома заходами (нападами); (про ліки) за два, три… рази. • В один приём – відразу; (за) одним заходом; за одним разом. • Оказать хороший приём кому – добре (гарно) привітати (вшанувати, прийняти) кого. • Приём по вторникам… – приймає (приймають) вівторками (щовівторка, у вівторки). • Сейчас начнётся приём – зараз прийматимуть (прийматиме) хто. • Часы приёма – приймальні години.

Строиться • Не сразу (не вдруг) Москва строилась – велике дерево поволі росте. Пр. Київ не відразу збудовано. Пр.

Убить • Не убил медведя, шкуры не продавай – не продавай шкури з живого ведмедя. Пр. Ще не зловив, а вже скубе. Пр. Де ще твоє порося, а ти з довбнею носишся (а він з довбнею носиться). Пр. Коли ще та косовиця, а ти вже по сіно їдеш. Пр. • Убей меня гром (разг.) – хай мене грім уб’є [і блискавка спалить]; бодай мене грім (перун) убив. • Убить двух зайцев – убити двох зайців (два зайці). • Убить наповал кого – [Відразу] на смерть убити (забити) кого; убити (покласти) на місці кого. • Хоть убей – хоч убий; хоч би й убив.

Удар • Быть в ударе, не в ударе – бути в доброму, не в доброму настрої; бути в гуморі, не в гуморі. • Замах рублёвый, удар грошовый – хіть, як у вола, а сила, як у комара. Пр. Ставився, як лев, а загинув, як муха. Пр. • Лежать оглушённым ударом – лежати оглушеним від удару; (ще образн.) джмелів (рідше чмелів) слухати. • Одним ударом убить двух зайцев – одним пострілом (відразу) двох зайців убити; на однім вогні спрягти дві яєчні. • Хватил удар кого – розбив (ударив, уразив) параліч кого; (розм.) побив (ударив) грець кого; побив родимець кого.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Відра́зу, нар. – сразу, вдруг.

Раз, -зу – 1) раз; 2) один; 3) однажды, один раз; 4) случай. • В тако́му ра́зі – в таком случае. • Раз-разо́м – одним один раз. • Раз ко́ло разу – то-и-дело, без промежутков. • Раз-по́-раз, раз-поз-ра́з, раз-проз-ра́з – поминутно. • Одно́го ра́зу – однажды. Від-ра́зу, до-ра́зу, см. Відра́зу, Дора́зу. • В-раз, см. Враз. Раз-у-ра́з – каждый раз, ежеминутно. • Ні-раз – вовсе, никак. • Як-раз – как-раз, в пору. • Раз що – во-первых, прежде всего.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

відра́зу, присл.

одра́зу, присл. = відра́зу

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Відра́зу, нар. Сразу, вдругъ.

Гу́ркати, -каю, -єш, гл. 1) Стучать, грохотать. Прибіг він до хати, став у двері гуркать. Рудч. Ск. І. 170. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. ІІІ. 99. Гуркали дверима. Левиц. Пов. 167. См. Грюкати. 2) О доеніи: сразу выжимать молоко изъ всего вымени. Вівчар.... ловить (вівцю) за дійки і уперед їх продоює пальцями; потім гуркає рукою відразу з цілої и́кри. Шух. І. 193. 3) Ворковать. Голуб гуркат. Вх. Лем. 406.

Канди́бити, -блю, -биш, гл. Скаредничать. Як що купив, то їж відразу та й не кандиб. Зміев. у.

Ковту́н, -на́, м. 1) Медиц. Колтунъ, Plica polonica. Лучче відразу ковтун з голови збути. Ном. № 4285. І довгі коси в реп’яхах о поли бились в ковтунах. Шевч. 340. 2) Вообще сбившіеся въ комья волосы. 3) Комокъ овечьей шерсти, попадающійся при разбираніи ея для чесанія. Вас. 152.

ІІ. Па́сти, -ду́, -де́ш, гл. 1) Пасть, упасть. Троянці всі замурмотали, Дидоні низько в ноги пали. Котл. Ен. На серці туга така пала, що йому дух так і захватує. Кв. Відразу пав без душі. 2) Опуститься на землю. Полинь ти, соколе ясний... Сядь-пади у мого батька й матері перед ворітьми. АД. І. 95. Прилетіла пава, в головочках пала. Мет. 104. 3) Припасть, покрыться. Приливали доріженьку, — таки пилом пала. Мет. 22.

Раз, -зу, м. 1) Разъ. Раз мати родила, раз і помірати. Ном. № 4268. Лінивий два рази робить, скупий два рази платить. Ном. № 4673. 2) Одинъ. Раз, два, три, чотирі, — до драбини причепили. Нп. 3) Однажды, одинъ разъ. Пішов я раз на вулицю, та й тепера каюсь. Нп. 4) Случай. Трахвив на злий раз. Ном. № 1807. Порятуй мене в пригоді, а в добрім разі не потребуєм рятунків. Ном. № 2328. 5) Раз-разо́м. Однимъ одинъ разъ. Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Г. Барв. 475. Я тільки раз-разом був у Катеринославі. Кобел. у. 6) Раз коло ра́зу. То и дѣло, безъ промежутковъ. Я скребла моркву раз коло разу. Н.-Волын. у. 7) Раз-по́-раз, раз-поз-(проз)-раз, раз-у-раз. Постоянно, то и дѣло, поминутно. Стука раз-по-раз, мов його домовик душить. Ном. № 3142. Чого таки тобі раз у-раз до церкви ходить? ЗОЮР. І. 50. Сичі в гаю перекликались та ясень раз-у-раз скрипів. Шевч. 26. 8) Одного́ разу́. Однажды. Одного разу над містечком стояла тиха місячна літня ніч. Левиц. І. 9) Від-ра́зу, до-ра́зу = Відразу, доразу. Се він, — впізнала до-разу Катря. МВ. II. 112. 10) В-раз = Ураз. Плини, плини, дитятко, плини враз з водою. Чуб. Вітаймо, дитятко, ураз його матку. Чуб. 11) За-що-раз. Каждый разъ. За-що-раз дощ зачинаєся з тії закутини. Каменец. у. 12) Ні-раз. Вовсе. Нема ладу ні-раз. Васил. у. 13) Як-раз. Какъ разъ, въ пору. Як-раз батька в лоб, щоб не знав, куди «соб». Ном. № 1779. Якраз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Ум. Разо́к, разо́чок.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Відра́за, -зи, Отвращение. Ма́ти відра́зу до чо́го. Питать отвращение к чему.

Наката́ти, гл. *2) Написать быстро, поспешно. Накатав я відразу на цілий листок задачу. Умань. Ефр.

Ни́шпорка, -ки, об. *2) Скрытное, укромное место, тайник. Великий світ сей — не осягнеш його відразу, а нишпорки його усі треба провідати. Мирн. «Спокуса». 56. 3) *Не стільки помочі дають, як лазять по нишпорках. Дн. Чайка. II. 14.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Моментально — вмить, відра́зу.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

воді́йка, воді́йок; ч. воді́й та, хто водить машину, керує нею. [Велосипедистки та водійки значно менше схильні до образливих жестів і грубої лайки, ніж велосипедисти та водії. (Український тиждень, 2018). Із висоти водійського сидіння його вела поглядом безцеремонна водійка, вже із сигаретою у тонких пальцях (Галина Вдовиченко «Маріупольський процес», 2015). – Усім необхідним вас забезпечать! – сказала водійка і натисла на газ. (Ірен Роздобудько «Ліцей слухняних дружин», 2013). Водійка смиконула електричне гальмо, вагон сів носом на землю, після цього відразу підскочив, і з його вікон із тріском та дзвоном посипалися шибки. (Михайло Булгаков «Майстер і Марґарита», пер. Микола Білорус, 2005). Талона водійка не дала, і Льоня подумав, що їй саме не можна полишити кермо. (Василь Бережний «Тролейбусом до Хрещатика», 1986). Карусь мусів погодитися, що в нього така водійка і що їм обом доведеться мандрувати і дружити в добрі й злі часи. (Софія Парфанович «Карусь і ми», 1966).] див.: автомобілі́стка, водійчи́ня, шофе́рка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Вільний тлумачний словник, 2018. Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 85.

воя́чка, воя́чок; ч. воя́к та, хто воює, б’ється з ворогом. [Вона заправляла тим військом, це відчувалося відразу, бо кожен її порух, поворот голови сприймався воячками благоговійно. (Дара Корній «Зворотний бік світла», 2012). Український офіцер і джентельмен китицею квітів і поцілунком в руку вітає американську воячку-перекладачку. (Вісті комбатанта, 1995). Вони б’ються, як дві воячки, люто вчепившись одна в одну, знесилені, мовчазні, натхнені жадобою смерті. (Всесвіт, 1980, №3). Вона ж воячка. Вона перша з жінок Гуцулії надягнула на себе зброю й нарівні з чоловіками стала до лави борців за оборону краю й народу. (Улас Самчук «Гори говорять!», 1933).] див.: бійчи́ня, во́їнка, вояки́ня Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 747. Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Галицько-руські народні приповідки 1905р. (І. Франко)

герої́ня, герої́нь; ч. геро́й 1. видатна своїми здібностями і діяльністю жінка, яка виявляє відвагу, самовідданість і хоробрість у праці чи боротьбі. [Тоді всі закричали, що героїня – їхня дочка. (Арсен Паламар «Третя руїна», 1997). <…> в українській же народній пісні ставлення громади до Николайкової жінки виявляється не в осуді її дій і вчинків, а у їх глибокому розумінні. Тому вона постає в ній не як зіпсована, неморальна і пасивна людина, а як героїня. (Олексій Вертій «Ми мусимо навчитися чути себе українцями», 2016). Не героїня я, але чиню так, як вчинила б усяка нормальна жінка <...>. (Олександра Пилипенко «Нормальні люди або Декамерон старої діви», 2011).] // націона́льна герої́ня – жінка, діяльність якої принесла славу, велич чи благо її нації. [Мері не відразу збагнула, що це означає – національна героїня <…>. (Олександр Казанцев «Марсові онуки», пер. Володимир Булат, 1967).] // ма́ти-герої́ня – жінка, яка народила і виховала до восьмирічного віку п’ятьох чи більше дітей. [Також Марії Саборик присвоєно почесне звання «Мати-Героїня». (Версії, 2019). Вона була мати-героїня. (Всеволод Нестайко «Тореадори з Васюківки», 1963).] 2. головна дійова особа літературного твору. [Згадую гріхопадіння головної героїні у «Повії» Панаса Мирного. (Олександр Муратов «Number Two, або Розумні думки про нерозумне життя», 2007).] див.: геро́йка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 55. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

іміта́торка, іміта́торок; ч. іміта́тор та, хто наслідує, відтворює, імітує когось або щось. [<…> оту фразу «я люблю холодний душ» потрібно було виголосити ще з порога сауни, причому дуже енергійно, щоб усі інші жінки, котрі полюбляють холодний душ, відразу виявилися жалюгідними імітаторками. (Мілан Кундера «Безсмертя», пер. Леонід Кононович, 2020). Світлина все більше розходиться з малярством, хоч колись була його найсумліннішою ученицею, радше імітаторкою. (Галина Пагутяк «Урізька готика», 2005).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 317. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 19.

інтелектуа́лка, інтелектуа́лок; ч. інтелектуа́л жінка високого інтелекту. [<…> у Стокгольмі досі живе одна з ключових балканських інтелектуалок — Славенка Дракуліч <…>. (Збруч, 2018). <…> і міф про відразу чоловіків до інтелектуалок <…>. (Питання теорії та історії літератури, компаративістика, 2011). Був я разом із Ковіньком на їхній одній тусовці, здається, у Будинку вчених у Києві, Ігорева знайома інтелектуалка нас туди потягнула. (Анатолій Дністровий «Патетичний блуд», 2004). <…> яка була би неформалкою, мала таку досконалу фігурку, ну шоб (Хіппі поцілував пучки зведених докупи пальців, мовляв, bon appetite), і щоб при тому всьому була ще й розумною. Бажано інтелектуалкою. (Любко Дереш «Поклоніння ящірці», 2000). Здається, ми (жінки) інтелектуалки. На десятому місці в нас – навчання, музика, книги. (Аудиторія, 06-12.11.1998). До чого лишень докотилася ця блискуча інтелектуалка, розумниця, надія української літератури?! (Галина Тарасюк «Сестра моєї самотності», 1993). Мені світила доля такої собі емансипованої жінки з числа інтелектуалок. (Віктор Савченко «Тільки мить», 1988). Ось нова мода пішла серед дівчат: носити окуляри. Начепить, хай навіть із звичайного скла, аби тільки видаватись інтелектуалкою <...>. (Олесь Гончар «Собор», 1967).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм.

конкуре́нтка, конкуре́нток; ч. конкуре́нт 1. та, хто конкурує з кимось, становить комусь конкуренцію. [<…> спочатку мені про це розповіла Ліля, яка ставилася до суперниці, як до конкурентки в бізнесі, без ненависті, але зі здоровим бажанням перемогти <…>. (Наталка Сняданко «Синдром стерильності», 2006). Він боявся дивитися на інших дівчат, бо ревнива Лілька відразу карала свою конкурентку – викидала її портфель на смітник чи пускала плітку про те, що в тої під платтям повно бородавок і таке інше. (Марина Гримич «Варфоломієва ніч», 2002). Фахівці вважають, що Серена нині перебуває не лише у чудовій формі: у неї просто немає конкуренток. (Високий замок, 2002).] 2. розм. учасниця конкурсу. [Після цього конкурсу на молоду тележурналістку чекало чергове випробування – 20 грудня минулого року вона представляла Україну на міжнародному конкурсі «Пані Україна-2002», що проходив у Донецьку. У ньому змагалися 14 конкуренток <...>. (Високий замок, 2003).] див.: конкурса́нтка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 377. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 261. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

однофамі́льниця, однофамі́льниць; ч. однофамі́лець, однофамі́льник та, хто має однакове з кимось прізвище, але не доводиться родичкою. [Головна героїня там – однофамільниця Президента – Ольга Ющенко. (Україна молода, 2016). <…> Дмитро Тімошенко довго не думав, за кого голосувати – звичайно ж, за однофамільницю… (Високий замок, 2007). Я так втішився, що подзвонив не відразу, боячись, що натраплю на її однофамільницю або дізнаюся ще прикрішу річ – вона вже не живе. (Юрій Винничук «Діви ночі», 1992). Це була, як виявилося, просто однофамільниця О. Т. Ткаченка. (Перець, 1982).] див.: однофамі́лиця, однопрі́звищниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 640 – рідко.

офіце́рка, офіце́рок; ч. офіце́р службовиця збройних сил чи поліції, яка має військове звання від молодшої лейтенантки до полковниці включно. [Офіцерка ЗСУ Тетяна Науменко виховує в зоні ООС донечку (zaxid.net, 11.10.2019). Перша жінка-офіцерка у збройних силах Австро-Угорщини стала сенсацією для тогочасної преси. (Експрес, 03.09.2019). Раніше колеги-чоловіки не хотіли патрулювати у парі з жінкою, але ситуація змінилася – офіцерка поліції (Громадське радіо, 07.02.2019). Переступивши поріг бібліотеки, вона побачила трьох інших жінок-офіцерок, що вже чекали, попиваючи після вечірньої молитви, до неї підійшла ад’ютантка і передала наказ з’явитися <…> (Деніел Кіз «Притулок пророцтв», пер. С. Берлінець, В. Куча, Х., 2019). Олена Степанів (1892–1963) – українська стрільчиня, перша у світі жінка, офіційно зарахована на військову службу у званні офіцерки <…> (Радіо Свобода, 29.05.2018). «Жінка – кришталева ваза. До неї має бути особливе ставлення», – написала коментаторка під постом однієї офіцерки про армійські будні. (Повага, 04.05.2017). Офіцерка не згадала Дюрера, її більше цікавив протиавіаційний захист і прожектори, позначені на карті зеленими і червоними целюлоїдними накладками. (Кейт Аткінсон «Руїни бога», пер. Ярослава Стріха, 2017). От тільки Зіна була колишньою офіцеркою Червоної Армії <…> (Павол Ранков «Матері», пер. Тетяна Окопна, 2016). Офіцерка вискочила з авта, глипнула на Гельмута, на мить в її очах майнула якась людяна іскра, але відразу ж очі стали сіро-крижаними <…> (Василь Кожелянко «Срібний павук», 2002).] // прес-офіце́рка, пресофіце́рка – військова журналістка, яка відповідає за безпеку цивільних журналістів і надання їм достовірної інформації. [Пресофіцерка морських прикордонників Наталія Гуменюк: «Переконати себе та інших у здатності залишитися на плаву». (Радіо Свобода, 09.07.2021). Наприклад, минулого року в Україні видали словничок фемінітивів для прес-офіцерів та прес-офіцерок територіальних управлінь. (kolo.news, 20.05.2020).]

профе́сорка, професоро́к; ч. профе́сор 1. та, хто має професорське звання, обіймає посаду викладачки закладу вищої освіти або наукової працівниці науково-дослідної установи. [Олена Будник, докторка педагогічних наук, професорка, директорка Центру інноваційних освітніх технологій «PNU -Eco System», тренерка Нової української школи <…> (Фіртка, 2020). Читала його [курс] Світлана Матвієнко, дослідниця медій, професорка Університету Західного Онтаріо в Канаді. (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 204-205). Він ще тоді думав: «Ци хто не вмер у цеї професорки, чи чоловік до другої пушов». (Володимир Лис «Століття Якова», 2010). Викладачка теж її хвалить … Професорка… (Оксана Забужко «Музей покинутих секретів», 2009). І спокійна така … Мабуть, буде професоркою … (Ірен Роздобудько «Ґудзик», 2005). Була професорка з Каліфорнії. (Олесь Гончар «Щоденники», 1994). Блискучий лектор, глибокий знавець історії, вона відразу стала улюбленою професоркою всього студентства. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання. Книга 1», 1987). Від Товариства охорони пам’ятників оката червоногуба професорка, яка приїхала до Щуся роздобути рябих телячих шкурок на шубу. (Павло Загребельний «Левине серце», 1976). Після перерви й перекуски почалась дискусія. Розпочала її професорка Лідія Панасенко. (Улас Самчук «Слідами піонерів. Епос української Америки», 1975). Президент академії, архітект Фел-лерер, сам приходив до робітні, оглядав її твори і висловив пропозицію посісти катедру мистецького емалю на місце дотеперішньої професорки, яка була прихильницею Гітлера. (Сучасність, 1965, №5). Гл. д-р Лев Ганкевич: «Побіч незабутньої професорки Степанії Пашкевич, передиралися вони з нараженням життя через ворожі лінії». (Зиновій Книш «Підґрунтя УВО», 1960). В галузі музики й співу були – славна піяністка Л. Колесса, професорка і дириґентка П. Шуровська-Россіневич <…>. (Краківські вісті, 14.02.1943). Недавно у Празі в однім зшитку великого видання «Історії людства» опубліковано працю чеської професорки історії Мілади Паулової, присвячену гетьманові Богданові Хмельницькому. (Діло, 28.07.1939). Через це, говорячи, припустім, про якусь жінку, що вона – професорка історії, іноді треба буває сказати, що вона – видатний професор (знавець) історії <…> (Микола Сулима «Українська фраза», 1928). Але одна молода професорка таки мене пізнала. (Василь Стефаник «Дід Гриць», 1926).] 2. заст. учителька. [Пані професорко, Лілька мене зачіпає! – Пані професорко, Данко говорить глупства! (Ярослава Людкевич-Сітко «Вони», 1990). – Ну, і була б забула вам сказати, що панич пана професора і пані професорки теж приїхали. (Ольга Кобилянська «Людина», 1891). Я познайомилася з кількома сусідками – жінками ремісників та зарібників, бо до «пань» урядничок та професорок боялася підходити, чуючи, що могли б мене відіпхнути. (Іван Франко «Між добрими людьми», 1890).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 333. – розм. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

слуха́чка, слуха́чок; ч. слуха́ч 1. та, хто слухає когось або щось. [«Шановні та любі слухачки і слухачі в далеких землях <…>» – такими словами розпочалася перша радіопрограма закордонного мовлення Федеративної Республіки Німеччина 3 травня 1953 року. (Україна молода, 2018). Як згадувала пізніше одна зі слухачок концерту, чужинці захоплювалися українськими мистцями, які «їздять по Европі і прославляють Канаду своїми талантами». (Сучасність, Мюнхен, 1985). Отже я вибрався на лаву, попрохав одну слухачку тримати переді мною наготові шклянку з водою і виголосив промову <…>. (Майк Йогансен «Подорож у радянську Болгарію», 1931). Баба, теперішня моя слухачка, страшенно образилась. (Сергій Єфремов «Літописець своєї епохи», 1925). Баба Зінька була дуже вважливою його слухачкою. (Іван Нечуй-Левицький «Не той став», 1896).] 2. та, хто навчається, є студенткою якогось відділення навчального закладу. [Одна зі слухачок Школи журналістики Віка Ковцун навчається в обласному ліцеї для обдарованих дітей <…> (Версії, 2014). Сюзанна Станік (народилася 1954 року у Львові, закінчила юрфак Франкового університету, була слухачкою Одеського інституту політології та соціології) <…> (Високий замок, 2007). За блискуче відчуття народної мови відразу стала улюбленою слухачкою у професора Євгена Тимченка і вступила до його семінару. (Докія Гуменна «Дар Евдотеї», 1990). <…> треба визнати, що не одна пристойна слухачка археології й блукала серед цих руїн. (Зоф’я Даровська «Таємниця п’ястівських орлів», пер. Роман Вишневський, Анатолій Заблоцький, 1973).] // та, хто підвищує свої знання в гуртках, на курсах та ін.; учасниця постійного семінару, членкиня гуртка та ін. [Тепер вона стала слухачкою Вищих жіночих курсів. (Роман Горак «Тричі мені являлась любов», 1983). Ліля добре знала Марію Олександрівну, невгамовну, енергійну жінку, часто гостила у неї дома – її сестра Катя, теж була слухачкою медичних курсів. (Микола Олійник «Дочка Прометея», 1966).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 702. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 384. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)

спортсме́нка, спортсме́нок; ч. спортсме́н 1. та, хто професійно займається спортом. [За словами наставниці, Ярослава в Катарі пройшла тяжке випробування, адже там, у секторі, їй протистояли старші за неї спортсменки. (Україна молода, 2019). Серена стала першою з 1996 року спортсменкою, якій вдалося відразу за Відкритим чемпіонатом Франції перемогти й на Вімблдоні. (Високий замок, 2002). Тричі перемагали наші спортсменки. (Радянська Україна, 1983). 25 спортсменок підготовляються до зустрічі з одеситками. (Вільна Україна, Львів, 1945, №47). Воротарка Довбушанок п-нна Бігей (очевидно, були дві спортсменки з прізвищем Бігей – одружена й неодружена. – В.Б.) мала богато більше роботи, як воротарка Макабейок, а при тім богато краще з цього вивязалося. (Час, 1928).] 2. та, хто систематично займається спортом. [Ну, вона ж спортсменка… ще й дуже тренована! (Леонід Кононович «Феміністка», 2002). А твоя, Галочко, мама бігала найкраще на всю школу. Справжня спортсменка. (Галина Пагутяк «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками», 1989). Марися гарна спортсменка, часто й після уроків залишається тренуватись з художньої гімнастики, коли спортзал вільний <…> (Олесь Гончар «Бригантина», 1972). Розвинені м’язи Вер були розвинені м’язи спортсменки. (Віктор Петров-Домонтович «Доктор Серафікус», 1929). Зросту він мав п’ять футів і дев’ять дюймів – це вона докладно вирахувала, як досвідчена спортсменка. (Джек Лондон «Дочка снігів», пер. Іван Рильський, Мері Грей, К., 1927).] див.: спорто́виця, спорто́вка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 714. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 577.

театра́лка, театра́лок; ч. театра́л аматорка, любителька театру; часта відвідувачка театру. [Непопсова Квітнева – велика театралка і любителька тварин. (Репортер, 2017). Тому про Ідине життя з архітектором я знаю лише загальні й досить банальні речі: мало їла, довго спала, писала маслом етюди, відпрацьовувала звання справжньої театралки, ходила в гості і запрошувала гостей <…>. (Ірина Цілик «Родимки», 2010). Для неї весь цей ритуал був ніби маленьким селянським лицедійством, і вона, як пристрасна театралка, відразу ввійшла в ролю глядача, учасника й виконавця. (Григорій Костюк «Зустрічі і прощання. Книга 2», 1998). Нарешті вмостившись і переконавшись, що Наталка всілася вигідно і, як досвідчена театралка, досить упевнено, Твердохліб ледь скосив око на сусідку ліворуч і вмер: то була знайома йому вдова одного з київських світил. (Павло Загребельний «Південний комфорт», 1983).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 55.

фотожурналі́стка, фотожурналі́сток; ч. фотожурналі́ст журналістка-фотографка. [Фотожурналістка Ольга Онишко, яка працювала у Львові та Києві, в листопаді 2013 року перебувала в США, але коли дізналася про демонстрацію студентів за вступ України до Евросоюзу, відразу полетіла до Києва і була свідком демонстрації <…>. (Свобода, 2017). Проблемою життя після Чорнобиля перейнялася іспанська фотожурналістка Квентіна Валеро. (День, 2016). Українська фотожурналістка Міла Тешаєва, яка активно співпрацює з Тижнем, здобула перше місце в одній із номінацій міжнародного фотоконкурсу The Best of Photojournalism-2010 <…> (Український тиждень, 2010). За цикл фоторобіт «Україна єдина» – фотожурналістці Наталії Новиковій, яка завітала до Сімферополя з Керчі. (Кримська світлиця, 2008).] див.: фотокореспонде́нтка Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 634.

цнотли́виця, цнотли́виць, ч. цнотли́вець 1. та, хто не мала статевих зносин. [«<…> І віддавав перевагу цнотливицям, ну, ти розумієш?» (Лариса Денисенко «Калейдоскоп часу» (збірка), 2013). Бо неможливо приховати рану від вередливої стріли Купідона, особливо для цнотливиці, вихованої у страхові і чеканні, тривожному видивлянні на дорогу, що вела від їхнього селища-райцентру на Тернопіль. (Степан Процюк «Інфекція», 2001). Постісторичний Розум відразу вбачає тут символічний сенс: цнотливиці і мученики сяють красою в оточенні своїх переслідувачів. (Юрій Андрухович «Перверзія», 1996). Всі погоджуються, що так, надто вже чванлива, і стара любов містера Тавліясона, покоївка (велика цнотливиця), просить, щоб більше ніколи не говорили їй про людей, що бозна-куди деруть голову, немов їм землі мало. (Чарлз Діккенс «Домбі і син», пер. Микола Іванов, 1930).] 2. та, хто утримується від статевих зносин. [Інші дівчата не дуже її любили, бо відбивала своєю юністю в них клієнтів, зате господиня натішитися нею не могла і вихвалювала клієнтам, яка то слічнютка, яка то цнотливиця, та що тримає вона її тільки для особливих гостей. (Юрій Винничук «Аптекар», 2015).] див.: неза́йманиця

яхтсме́нка, яхтсме́нок; ч. яхтсме́н спортсменка з вітрильного спорту (головно на яхті). [<…> 57-річна яхтсменка Флоранс Арто, яка встановила рекорд, перетнувши Атлантику на вітрильнику… (Україна молода, 2015). Якби хтось із знайомих побачив її тепер, він, мабуть, не відразу впізнав би ту життєрадісну дівчину з аристократичної родини, яка вважалась серед неодружених офіцерів Другого флоту ледь не найбажанішою партією, ту завзяту яхтсменку, камер-корнета з перспективою придворної кар’єри. (Володимир Єшкілєв «Гніздо», 2012). Севастопольська міська рада вирішила купити двокімнатну квартиру севастопольській яхтсменці Світлані Матевушевій, яка завоювала срібну медаль на Олімпійських іграх в Афінах. (Кримська світлиця, 2004).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 844.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Постро́ить, ся = 1. постро́їти, побудува́ти, ся, збудува́ти (С. Л.), ви́будувати, поста́вати, з каміню, з цегли — помурова́ти, ви́муровати, змурова́ти. — Построїли вони собі хатку та й живуть. н. к. — Побудували литвини церкву. н. к. — Щоб де було свій крам складати, він у дворі комору збудував. Б. Г. — Збудуй хату з лободи, а в чужую не води. н. п. — Не відразу Київ збудовано. н. пр. — Явора зрубали, труну збудували. н. п. — Келїї од себе збудованої не міг продавати. Б. Н. — Сьвітлицю напротив старої хати собі вибудував. Ос. — Поставлю хату і кімнату. К. Ш. — Тодї він змуровав високу башту. н. о. Грінч. 2. вшикува́ти (С. З.), пошикува́ти, ушикова́ти, ся (С. З. Ш.). — Вшикувавши полки спільно з нїмецькими силами. Кіев. Ст. — Військо належите ушиковали. Л. В. — Стрепенулось, вшикувалось військо, в похід стало виступати зараз. Ст. С. — Ізбіглось військо, поки вшикувалось, нарештували самопали і гармати. І. Г.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)