Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед українських слів без цитат

Запропонувати свій переклад для «вільний»

Шукати «вільний» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Безвозбра́нный – беззаборо́нний, незаборо́нений, ві́льний. • -но – безборо́нно, ві́льно. • Безвозвра́тность – безповоро́тність.

Благоусмотре́ние – во́ля, ві́льна во́ля, уподо́ба, свій (ві́льний) по́гляд (ро́зсуд), ла́ска. • Оставить на б-ие – залиши́ти (полиши́ти, да́ти) кому́ на во́лю, оста́вити до вподо́би, полиши́ти на чийсь ві́льний по́гляд (ро́зсуд), полиши́ти кому́сь на ла́ску, на вла́сне розміркува́ння.

Вака́нтный – ві́льний, вака́нтний, ваканцьо́вий, гуля́щий, поро́жній. • Вака́нтная должность – ві́льна поса́да. • Вака́нтный участок земли – гуля́щий о́друб. • Оставаться вака́нтным – вакува́ти, -ся, гуля́ти, порожнюва́ти.

Вакацио́нный – вакаці́йний, ві́льний (від пра́ці, нау́ки і т. и.).

Вла́стный – 1) вла́стен, во́лен, ві́льний. [Ніхто́ не вла́стен над ду́хом. Вла́стен ви́дати її́, за кого́ схо́че. (О. Лев.)]. • Быть вла́стным над чем – ма́ти пра́во (во́лю) над чим; 2) вла́дний, самовла́дний, властели́вий, влади́чній, влада́рний, (мощный) поту́жний. [Вла́дний го́лос. Самовла́дна (влада́рна) вда́ча. Гово́рить ду́же властели́вим то́ном. Заслу́хавшись влади́чніх річе́й пое́та (Куліш)].

Вольго́тный – ві́льним ві́льний, не тяжки́й. [Їм життя́ не тяжке́: їдя́ть, гуля́ють, сплять].

Вольнопрактику́ющий врач – лі́кар (р. -ря) ві́льної пра́ктики, ві́льний лі́кар, лі́кар-неурядо́вець.

Вольнослу́шатель – ві́льний слуха́ч.

Во́льный – ві́[о́]льний, свобі́дний. • -ный дух (в печке) – ле́гки́й дух.

Вход – 1) (место, реже действие) вхід, увіхі́д, прихі́д, ві́йстя. [Стань із Тіті́нієм коло ввіхо́ду! (Куліш). Нора́ з прихо́ду вузе́нька]. • У вхо́да – з прихо́ду, на прихо́ді, край поро́гу. • Вход в рыболовный сак – горла́нка; 2) (действие) – вступ, вступа́ння. [Вступ для всіх ві́льний]. • Вход в новый дом, на квартиру, на новую службу – вхі́дчини, вхо́дини. [Він справля́є вхі́дчини]. • Иметь вход к кому – ма́ти до́ступ до ко́го, вхожа́ти до ко́го.

Гривуа́зный – гривоа́зний, ві́льний, (погрубее) соромі́цький.

Де́лать, -ся – роби́ти, -ся; а отвлечённее – ді́яти, -ся, проді́яти, -ся, чини́ти, -ся; виробля́ти, -ся. [Що́ він, стари́й, тепер ді́ятиме за сві́ті? (Грінч.). Ма́ти ду́же турбува́лася: що́ таке проді́ється з її́ си́ном? (Крим.). Ой, бо́же, що чини́ти? Благослові́ть нас, ма́мо, корова́й виробля́ти]. • Де́лать плохое что-либо – ко́їти, витворя́ти. [Спусти́ їм, то таке́ зако́ють! (Котл.)]. • Де́лать своё дело исправно – справля́ти, -ся, пра́вити. [Ат собі́ чолові́чок був; а проте́ – своє́ ді́ло пра́вив (Конис.)]. • Де́лать усердно – роби́ти щи́ро, припада́ти до робо́ти, пильнува́ти. • Де́лать лениво – роби́ти як не свої́ми. • Де́лать плохо, неаккуратно, нерачительно, нетщательно, кое-как, неумело – парта́чити, парто́л[р]ити, ба́зграти, пога́нити, паску́дити, (реже) капа́рити, кре́мсати, глемузда́ти. [Роби́ до́бре, не паску́дь]. • Изо всех сил де́лает – як не пере́рве́ться! • Де́лать очень энергично (шутл.) – перцюва́ти. • Де́лать медленно, мешкотно – длу́батися, мару́дитися, ма́цатися, мо́мсатися, роби́ти як мо́кре гори́ть, як че́рез пень коло́ду тягти́. • Де́лать легко, как бы играя – за и́грашки роби́ти. [Та це вона́ за и́грашки зро́бить!]. • Де́лать иначе – ина́чити, переина́чувати, переина́кшувати. • Де́лать не спеша, с толком – поклада́ючи роби́ти. • Де́лать с оглядкой (шутл.) – позира́ти на за́дні коле́са. [Позира́й, ді́вко, на за́дні коле́са (Конис.)]. • Де́лать по своему – чини́ти свою́ во́лю, свої́м ро́бом (ладо́м) ходи́ти, свої́м бо́гом роби́ти (піти́), узя́ти свою́ во́лю, роби́ти по-вподо́бі. • Де́лать кому приятное – догоджа́ти, чини́ти кому́ вті́ху. • Де́лать наперекор – насупереки́ йти з ким, борозди́ти кому́, що. • Де́лать по примеру – у слід іти́. [У слід старо́ї попаді́ йде (Конис.)]. • Он может де́лать, что хочет – йому́ ві́льний світ (ві́льно) роби́ти що хо́че. • Что будешь де́лать? – що ма́єш роби́ти? • Ничего не де́лать – ба́йдики би́ти, ле́жня (ле́жники) справля́ти, посиде́ньки справля́ти, ханьки́ м’я́ти, бимбува́ти. [Бимбу́є, як жид у шаба́ш]. • Решительно ничего не де́лает – і за холо́дну во́ду не бере́ться (не ві́зьметься), а́ні до холо́дної води́, ні кує́, ні ме́ле. • От нечего де́лать – зніче́в’я, від ні́чого роби́ти. • Де́лать кого чем – наставля́ти, настанови́ти кого́ за [на] ко́го. [Настано́влено його́ за со́цького]. • Де́лать, -ся, сде́лать, -ся – става́ти, -ся, ста́ти, -ся (о многих – поста́ти). [Хто стає́ться вівце́ю, того́ вовк з’їсть (Ном.). Ході́м, се́стро, луга́ми та поста́нем квітка́ми (Чуб.)]. • Де́латься каким-л. – …і́шати, …-шати (от сравн. степ.), напр. дурні́шати – де́латься глупым, гла́дшати – д. жирным, гі́ршати – д. хуже. Де́лающий, -щая всё по своему – своєу́мець, -мка. [Така́ вона́ своєу́мка, непокі́рлива (М. Вовч.)]. • Де́лающий, -щая за раз несколько дел – семиді́льник, -ниця.

Досу́жный – (о времени) ві́льний, гуля́щий. [Гуля́щого часу́ бага́то ма́ю].

II. Занима́ться, заня́ться – 1) (быть занимаему) займа́тися, бу́ти зайня́тим. • Дом этот не -ма́ется постоем – цей буди́нок ві́льний від посто́ю; 2) займа́тися и заніма́тися, за(й)ня́тися; см. Загора́ться. • Заря -ется – на зорю́, на світ займа́ється, на світ благословля́ється; зоря́є; 3) чем (трудится) – роби́ти щось, бра́тися, узя́тися до чо́гось, ходи́ти, по́ратися, працюва́ти коло чо́го, удава́тися, уда́тися до чо́го, захо́дитися, заходи́тися коло чо́го, (мало употреб.) займа́тися, за(й)ня́тися коло чо́го, чим; (учиться) учи́тися. [Що він ро́бить у місте́чкові? – Гандлю́є. Бра́вся до нау́ки щи́ро (Грінч.). Вони́ коло цьо́го ді́ла хо́дять. Кра́ще вже сі́сти й щось роби́ти, коло ді́ла яко́гось по́ратися (Крим.). Узя́тися до торгі́влі. А коло нау́ки бага́то працю́є? (Крим.). Па́рубок вда́вся до чита́ння (Крим.). Взи́мку столяру́є (занимается плотничеством), а влі́тку у хліборо́бство вдає́ться (Г. Барв.). Вам до́бре: не займа́єтеся хліборо́бством, то й нема́ ніяко́ї перепо́ни (Звин.)]. • -ться какой-л. деятельностью, профессией, в смысле «состоять кем» в укр. яз. передается, через глаголы с окончан. -ува́ти, -юва́ти, напр.: -ться профессорской деятельностью – професорува́ти, ремесленной – ремісникува́ти, учительской – учителюва́ти, купеческой – крамарюва́ти, купцюва́ти и т. д. -ться политиканством – політикува́ти. • -ться виноградарством – ходи́ти коло виногра́ду; виноделием – вино́ роби́ти; звероловством – лови́ти зві́рів; овцеводством – коха́ти ві́вці, вівча́рити; огородничеством – ходи́ти, працюва́ти коло горо́дів, городникува́ти; птицеводством – коха́ти пти́цю; рыболовством – риба́лити; садоводством – ходи́ти коло садкі́в, коха́ти садки́; свиневодством – розво́дити свине́й; скотоводством – скота́рити, коха́ти худо́бу; хлебопашеством, земледелием – коло землі́, коло хлі́ба ходи́ти, хліборо́бити, рільни́чити, працюва́ти коло землі́; хозяйством – господарюва́ти; сельским хозяйством – працюва́ти, ходи́ти коло сільсько́го господа́рства. • -ма́ться, -ня́ться гончарством, кузнечеством, плотничеством, портняженьем, сапожничеством и т. д. – ганчарюва́ти, ковалюва́ти, столярува́ти, кравцюва́ти, шевцюва́ти и т. д., сов. взя́тися до ганчарюва́ння, до кова́льства, до столя́рства, до кравцюва́ння, до шевцюва́ння и т. д. -ться лечением, перепиской – лікува́ти, перепи́сувати, (на пиш. машинке) друкува́ти, сов. взя́тися (поча́ти, ста́ти) лікува́ти, перепи́сувати, взя́тися до лікува́ння, до перепи́сування. • -ться куплей, продажей чего – купува́ти, продава́ти що. • -ться сплетнями – плеска́ти, плітки́ розво́дити. • -ться доносами – вика́зувати на ко́го, доно́сити на ко́го, сов. ста́ти вика́зувати, доно́сити на ко́го. • -ться грабежом, воровством – грабува́ти, злодія́чити (злодіюва́ти, кра́сти). • -ться спекуляцией, контрабандой – спекулюва́ти, пачкарюва́ти. • -ться изучением, исследованием (изысканием) чего – студіюва́ти, дослі́джувати що, сов. узя́тися до студіюва́ння, до дослі́джування чого́. • -ться писанием стихов – віршува́ти. • -ться математикой, географией – а) (изучать) студіюва́ти матема́тику, геогра́фію; б) (учить) учи́ти матема́тику, геогра́фію. • -ться частными уроками – дава́ти прива́тні ле́кції. • -ться уроками (учить) – учи́ти ле́кції. • -ться чем (учиться) – учи́тися чого́. • -ня́лся историей – взя́вся учи́ти істо́рію, узя́вся до істо́рії. • -ться с кем – а) (учить кого) учи́ти, навча́ти кого́ чого́ (істо́рії, матема́тики); б) (совместно) учи́тися вку́пі (ра́зом) з ким. • -ться кем – а) (развлекать кого) забавля́ти кого́. • -ми́сь гостями – заба́в, поба́в го́сті (госте́й); б) заходи́тися коло ко́го. • Доктор -ня́лся больным, пациентом – лі́кар заходи́вся коло хо́рого, коло паціє́нта. • -ться едой, чтением (увлечься) – захо́плюватися, захопи́тися ї́жею, чита́нням. • -ться делом – працюва́ти. • -ться пустяками – марнува́ти час на дурни́ці. • -ться ничегонеделанием – справля́ти гу́льки, (сидя) си́дні, (лёжа) ле́жні. • -ться в учреждении – працюва́ти в устано́ві. • -ться в военном комиссариате – працюва́ти у військо́вому комісарія́ті. • Целый день -юсь чтением, шитьём, хозяйством и т. п. – уве́сь день чита́ю, ши́ю, хазяїну́ю, господарю́ю. • -ться своими делами – роби́ти свої́ спра́ви, пильнува́ти свої́х справ, по́ратися коло свої́х справ. • Ничем не -ться кроме… – нічо́го не роби́ти, опрі́ч…, нія́кої робо́ти не ма́ти, опрі́ч… • Нужно -маться – тре́ба працюва́ти, (учиться) учи́тися. • Мы -емся в школе с девяти до двух часов дня – ми учимо́сь у шко́лі з дев’я́тої до дру́гої годи́ни дня. • Давайте -мё́мся делом, пением, музыкой и т. д. – ну́мо до пра́ці, до спі́вів, до музи́ки. • -ться чем с любовью, ревностно – коха́тися в чо́му, упада́ти за чим. [Ду́же коха́вся в садівни́цтві. Ми почали́ вчи́тись од за́хідніх наро́дів, ні́мців, то-що, які са́ме тоді́ ду́же почали́ за нау́кою впада́ти (Єфр.)]. • -ться собой – чепури́тися, дба́ти про свою́ вро́ду.

За́нят – не ві́льний, в робо́ті, (реже) зайня́тий; см. За́нятый. • Я -нят – я не ма́ю ві́льного ча́су; мені́ ні́коли; я коло робо́ти. • Быть -тым чем – роби́ти що, працюва́ти коло чо́го, (следить за чем) пильнува́ти чого́. • Он -нят политикой – він не ві́льний (не ма́є ча́су) через полі́тику, він пильну́є полі́тики. • Я был -нят химическими опытами – я працюва́в коло хемі́чних до́слідів; я роби́в хемі́чні до́сліди. • Мальчик -нят уроками – хло́пець у́чить завда́ння, працю́є коло ле́кцій. • Я ни чем не -нят – я ві́льний, я нічо́го не роблю́, не ма́ю робо́ти; ні коло чо́го не працю́ю. • Я очень -нят этим вопросом, этим делом – я ду́же зайня́тий цим пита́нням, ціє́ю спра́вою. • Она слишком -та собой – вона́ ду́же захо́плена собо́ю. • Телефон -нят – телефо́н не ві́льний. • Это место -то – це мі́сце не ві́льне. • Место -то мной – мі́сце зайня́в я, мі́сце вже моє́, (вульг.) (для предупреждения) цур, моє́ мі́сце. • Книга -та мной – кни́га в ме́не, (числится) лі́читься за мно́ю.

Занято́й чем – зайня́тий коло чо́го, в робо́ті, заклопо́таний. • Он человек -то́й – він обтя́жений пра́цею; то люди́на ве́льми заклопо́тана спра́вами; він ма́є ве́льми бага́то робо́ти. • Не -то́й ничем – ві́льний од уся́кої пра́ці.

Запре́тный (запрещённый, воспрещаемый) – заборо́нений, зака́заний, заказни́й, не ві́льний. [Ми́ла! хо́чеш да́ти ща́стя заборо́нене мені́? (Крим.). Вхід був не ві́льний]. • -ные, запретительные леса – заборо́нені, зака́зані ліси́. • -ные, запретительные игры – заборо́нені, зака́зані і́гри. • -ный плод сладок – чого́ не ві́льно, те й корти́ть (Приказка); зака́зана гру́шка – соло́дша (Приказка).

Запреща́ть, запрети́ть – борони́ти, забороня́ти и заборо́нювати, заборони́ти, реже: зборони́ти, вборони́ти кому́ що (и чого́) (о мног. позаборо́нювати, поборони́ти), зака́зувати, заказа́ти кому́ що, невелі́ти, прети́ти (пречу́, -ти́ш), попріти́ти (всем), завго́рювати, завгори́ти кому́ що, (гал.) спе́рти кому́ що; срвн: Возбраня́ть, Воспреща́ть. [Не мо́жна – зако́н боро́нить (Кониськ.). Полюва́ння (охоту) нам заборони́ти у ві́льнім на́шім лі́сі? (Грінч.). Та і ді́тям свої́м те́є закажи́ роби́ти (Руданськ.). Там десь у раю́ були́ такі́ я́блука, що Бог заказа́в їх ї́сти (Руданськ.). Хіба́ тобі́ претя́ть диви́тися? (Звин.). Неха́й бре́шуть, лю́дям не завго́риш (Харк. п.). Ляхи́ спе́рли ліси́ (Федьк.)]. • Запрещё́нный – заборо́нений, зака́заний. [Заборо́нене сло́во]. • Газета эта -на на полгода – цю газе́ту (цей часо́пис) заборо́нено на півро́ку. • Вход -щё́н – вхо́дити не ві́льно (заборо́нено), вхід не ві́льний, вхід заборо́нено. • Выход из трамвая во время езды -щё́н (возбранён) – вихо́дити з трамва́ю під час їзди́ не ві́льно (заборо́нено). • -ться – борони́тися, забороня́тися, зака́зуватися, бу́ти заборо́неним, зака́заним, не ві́льним.

Захва́тывать, захвати́ть – 1) (схватывать) захо́плювати, захопи́ти, заха́пувати, заха́пати, займа́ти, зайня́ти, (переносно) обгорта́ти, обгорну́ти, обійма́ти, обня́ти, поніма́ти, поня́ти кого́, що; см. Охва́тывать 2; (доставать) засяга́ти, засяг(ну́)ти́, запосяга́ти, запосягти́. [Ві́тер заха́пує па́ру й одно́сить її́ (Ком.). Смі́ливість обгорну́ла ду́шу (Леонт.). Не ві́льний я. Коха́ння обняло́ (Грінч.). Заня́в волі́в у спашу́. Скі́льки о́ком засягне́ш (Свидн.)]. • Вода -ти́ла и унесла – вода́ поняла́ й забра́ла, водо́ю зайняло́ й зане́сло. • Всех -тила радость – усі́х поняла́, обняла́ ра́дість; 2) (присваивать) захо́плювати, захопи́ти, забира́ти, забра́ти, зага́рбувати, га́рбати, зага́рбати, загорта́ти, загорну́ти, порива́ти, пі[о]рва́ти, запорива́ти, запірва́ти, зажира́ти, заже́рти, заї́сти, до рук прибира́ти, прибра́ти що. [Захопи́в царську́ скарбівни́цю (Руданськ.). Що мо́жеш, запорива́й, а я не дам (Звиног.). Хова́й, неві́сточко, в свою́ скри́ню, що запорве́ш (Н.-Лев.). Зага́рбав мішо́к гро́шей (Федьк,). Мі́сто Я́мпіль загорну́в Міня́йло (Руданськ.) Жадо́ба неси́та: все-б заже́р собі́ (Грінч.). Заї́ла мого́ карбо́ванця. Прибра́в до рук ка́су]; 3) (забирать, уносить с собой) забира́ти, забра́ти, зохо́плювати, захопи́ти кого́, що, (зап.) іма́ти, іми́ти (о мн. поіма́ти, поіми́ти), поня́ти, займа́ти, зайня́ти; 4) (застигать) захо́плювати, захопи́ти, схопи́ти, засту́кати, заско́чити, зла́пати. [Уже́ зоря́; розі́йдемось, щоб нас усі́х не захопи́в тут день (Грінч.). Засту́кав, як со́тника в горо́сі (Номис). Листа́ Виго́вського зла́пали і до царя́ посла́ли (Куліш)]. • -ти́ть по горячим следам, на месте преступления кого – с[за]хопи́ти, пійма́ти, запопа́сти, зла́пати на гаря́чому вчи́нку кого́, спости́гти, (зап.) іми́ти кого́. [Його́ спости́гли, як він утіка́в (Борзенщ.). Іми́в зло́дія в комо́рі (Стеф.)]; 5) (схватывать) запопада́ти, запопа́сти, попа́сти, допада́ти(ся), доп’я́сти, діпну́ти чого́. [Ка́шлю діп’я́ла (Борзенщ.). Запопа́в у ру́ки]; 6) (останавливать дыхание, дух) перехо́плювати, перехопи́ти, спиня́ти, спини́ти, спира́ти, спе́рти, затамо́вувати, затамува́ти кому́ ду́х(а). [Семе́нові затамува́ло дух у гру́дях (Коцюб.). Мару́сі перехопи́ло дух (Грінч.). У Лаго́вського спе́рло ду́ха (Крим.). Аж ду́хи спе́рло Луце́нкові (Тесл.)]. • Дыхание -ло – дух перехопи́ло, дух заня́вся кому́. [Дух заня́всь, а сама́ ні з мі́сця (Квітка)]. • От страха дух -ло – з переля́ку дух перехопи́ло кому́. • Захва́ченный – захо́плений, заха́паний, за́йнятий; зага́рбаний; засту́каний; спи́нений, спе́ртий, затамо́ваний. • Захва́тывающий – а) прич. – хто захо́плює, що захо́плює, забира́є и т. д.; б) прил. – захватни́й, забиру́щий. [З захватни́ми дета́лями (Єфр.)]. • -щий интерес – захватни́й, поривни́й інтере́с.

Избавля́ть, изба́вить кого от кого, от чего или чего – відзволя́ти, відзво́лити кого́ від ко́го, від чо́го, визволя́ти, визво́лити кого́ від ко́го, з чо́го, (зап.) вибавля́ти, ви́бавити кого́ від чо́го, ря[а]тува́ти, вря[а]тува́ти, виря[а]то́вувати, ви́ря[а]тувати кого́ з чо́го, сов. відвола́ти кого́ від чо́го, звільня́ти, звільни́ти кого́ від чо́го, (диал.) опро́стувати, опро́стати від чо́го, (о)слобоня́ти, (о)слобони́ти кого́ від чо́го, позбавля́ти, позба́вити кого́ чого́. [Ти одзво́лив нас од сме́рти (Казка). Ти мене́ ви́бавив од сме́рти, а я тебе́ (Рудч.). Я так гаряче́ блага́в, і ти мене́ не вратува́в од ціє́ї ганьби́ (Крим.). Опро́став мене́ ба́тько від па́нської ла́ски (Сл. Гр.). Світ слобони́ти від мук і роздо́ру (Франко). Не зага́йся на підмо́гу, ви́рятуй з напа́сти (Куліш). Дочку́ од ли́ха одвола́є і во́рога свого́ здола́є (Греб.)]. • Смерть -вля́ет нас от мук – смерть відзволя́є (вибавля́є) нас від мук. • -вьте меня от этого неприятного поручения – відзво́льте мене́ від цього́ при́крого дору́чення. • -вить кого от опасности – ви́зволити, ви́рятувати кого́ з небезпе́ки, врятува́ти кого́ в небезпе́ці. • Он -вил меня от этого несчастья – він ви́зволив (ви́рятував) мене́ з ціє́ї біди́, напа́сти, він врятува́в мене́ від ціє́ї біди́. • -вля́ю вас от труда, от неприятности отвечать мне – звільня́ю вас від кло́поту, від при́крости мені́ відповіда́ти. • -вить кого от беспокойства – позба́вити кого́ кло́поту. • -вьте меня от ваших замечаний – да́йте мені́ спо́кій з ва́шими ува́гами (від ва́ших ува́г). • Изба́ви бог! – крий бо́же! боро́нь бо́же! хова́й бо́же! (не)ха́й бог боро́нить (ми́лує, одверта́)! • -вьте меня от него – відзво́льте, ви́звольте мене́ від йо́го [Я ба́чу, що мій вид їй гі́рший від хворо́би, так ви́звольмо-ж її́ від на́шої осо́би (Самійл.)]. • -ви нас бог от пожара! – хай нас бог боро́нить (ми́лує) від поже́жі! • Изба́вленный – ви́зволений, відзво́лений, ви́бавлений, ви́ря[а]туваний, вря[а]то́ваний; зві́льнений від чо́го, позба́влений чого́. • Никто не -влен от смерти – від сме́рти ніхто́ не врято́ваний, не ві́льний, не виме́тний.

Изда́вна – зда́вна, відда́вна, з да́внього да́вна, здаве́н, з да́вніх даве́н, з да́внього ча́су, з да́вніх часі́в. [Вона́ мене́ зда́вна зна́є (Харківщ.). З да́вніх даве́н я так роблю́ (Звин.). Наш край відда́вна ві́льний був (Л. Укр.). З да́внього да́вна у га́ї над ста́вом удво́х собі́ на ху́торі жили́ (Шевч.). З да́вніх часі́в так повело́ся (Харківщ.)].

Изыма́ть, из’ять – (вынимать) вийма́ти, ви́йняти що з чо́го, (исключать) вилуча́ти, ви́лучити, виключа́ти, ви́ключити що з чо́го, (извлекать) витяга́ти, ви́тягти що зві́дки, (о мн.) повийма́ти, повилуча́ти, повиключа́ти, повитяга́ти. [Два до́ми його́ ви́йнято з замко́вого і міща́нського при́суду (Куліш)]. • -я́ть из употребления обращения что – ви́вести з ужи́тку, ви́йняти (ви́ключити) з о́бігу що. • -я́ть из библиотеки книгу – взя́ти, ви́йняти, (выделить) ви́лучити з книгозбі́рні кни́гу. • -я́ть документы, бумаги (при обыске) – взя́ти (відібра́ти) докуме́нти, папе́ри (при тру́сі). • -я́ть из чьего-л. ведения – ви́лучити що з (з-під) чийо́го ві́дання, з (з-під) чиє́ї ору́ди. • Из’я́тый – ви́(й)нятий; ви́лучений, ви́ключений. • -тый из обращения – ви́ключений (ви́нятий) з о́бігу, ви́ведений з ужи́тку. • -тые ценности – (отобранные) віді́брані, (выделенные) ви́лучені кошто́вні ре́чі, ці́нності, (исключённые) ви́ключені. • -тый от налогов – зві́льнений, ві́льний від пода́тків.

Кра́сочный – 1) фа́рбовий, фарбляни́й. [Чума́рка у ньо́го, як звича́йно бу́ти їй у богома́за, за́вжди бу́ла замасльо́нена олі́єю і запля́млена фа́рбовими пля́мами (Яворн.)]. • -ная фабрика – фарба́рня. • -ная (лавка) – фарба́рня (-ні). • -ное дело – фарба́рство; 2) (цветистый) барви́стий, ба́рвний, пишноба́рвний, кольори́стий, красови́тий, квітча́стий, (яркий) яскра́вий. [Сни барви́сті (Вороний). Під твердо́ю шкаралю́щею у не́ї вироста́ють ба́рвні кри́ла (Коцюб.). Рі́дний степ широ́кий, ві́льний, пишноба́рвний (Вороний). Яка́ се пи́шна карти́на бу́де! Які́ кольори́сті ефе́кти! (Грінч.). В надзвича́йно яскра́вій фо́рмі (Єфр.)]. • Владеющий -ной речью – красномо́вний; срвн. Красноречи́вый.

Лё́гкий и -гок – 1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.

Ле́то – 1) (время года) лі́то, ум. лі́тко, лі́течко. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Шевч.)]. • Жаркое, дождливое -то – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то. • Засушливое, бездождное -то – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття (-ття). • Урожайное, благоприятное -то – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток (-тку). • Бабье -то – ба́бине лі́то. • -то красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе). [Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Гліб.)]. • Начало -та – поча́ток (-тку) лі́та, (будущего) за́лі́ток (-тку), (чаще во мн. ч.) за́лі́тки (-ків). [Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (Вовч.)]. • Середина -та – полови́на лі́та, ме́жінь (-жени); см. Меже́нь 1. • В разгаре -та – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та. • Ле́том, см. отдельно. Каждое -то – що-лі́та, що-лі́тка, лі́то крізь лі́то. • В это -то – цього́ лі́та, цього́річного лі́та. • В прошлое, прошедшее -то, прошедшим -том – того́ лі́та, торі́шнього лі́та. • В будущем -те – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку. • Этого -та, прошлого -та – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (Брацлавщ.)]. • Погода в это -то была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття (напр. на я́блука). • Сколько лет, сколько зим (не виделись)! – скі́льки літ, скі́льки зим (не ба́чилися)! • Проводить, провести -то – перебува́ти, перебу́ти лі́то и см. Летова́ть. • Остаться на -то (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти(ся). [Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (Вовч.)]; 2) (год) рік (р. ро́ку), лі́то. • В -то от сотворения мира 5508-ое – в лі́то від поча́тку (від сотво́рення) сві́ту 5508-ме. • В -то по Рождестве Христовом 15… – в лі́то по Різдві́ Христо́вому 15…, (стар.) ро́ку бо́жого 15…, (архаич.) лі́та госпо́дня 15… [Ро́ку бо́жого 1596 (Л. Зизаній)]. • -та – ро́ки́ (р. ро́кі́в), літа́ (р. літ). [Всього́ одни́м оди́н сино́к за де́сять рокі́в, а то все до́чки (Мирний). Чима́ло літ переверну́лось, води́ чима́ло утекло́ (Шевч.)]. • Через столько-то лет, спустя столько-то лет – за сті́льки-то ро́ків (літ), по стілько́х-то рока́х. • По истечении десяти лет – по десятьо́х рока́х, як (коли́) ви́йшло (мину́ло, збі́гло, спли(в)ло́) де́сять ро́ків (літ). [Головні́ його́ біо́графи писа́ли тоді́, як уже́ літ сто збі́гло після́ пое́тової сме́рти (Крим.)]. • Столько-то лет тому назад – сті́льки-то ро́ків (літ) тому́, перед стількома́-то рока́ми. [Перед тридцятьма́ рока́ми німе́цька соція́л-демокра́тія була́ мало́ю па́ртією (Грінч.)]. • Лет (с) пятьсот, полтораста тому назад – ро́ків (літ) (з) п’ятсо́т, (з) півтора́ста (півтори́ со́тні) тому́ (бу́де). [Вже бу́де літ п’ятсо́т тому́, – на край шотла́ндський ві́льний війно́ю йшов коро́ль Едва́рд (Л. Укр.)]. • Раз в сто лет – раз на сто ро́ків (літ). • Опыт десяти лет – до́свід десяти́ ро́ків (літ), десятирі́чний (десятилі́тній) до́свід. • Несколько лет существующий, -ствовавший, продолжающийся, -должавшийся и т. п. – кількарі́чний, кількалі́тній; 3) Лета́ (о возрасте) – роки́ (р. ро́ків), літа́ (р. літ); (годы) літа́ (ум. лі́тка), вік (-ку) и віки́ (-кі́в), доба́; срвн. Год 2 и Во́зраст. [Я вихо́вував її́ до шости́ ро́ків (Кандід). За старе́чих Хафи́зових літ (Крим.). Ві́ку молодо́го ще був па́рубок (Кон.)]. • Стольких-то лет – стілько́х-то ро́ків (літ), стілько́х-то літ ві́ку, сті́льки-то ро́ків ма́вши, (реже) по тако́му-то ро́ці (лі́ті), (о молодых ещё) по такі́й-то весні́. [Її́ донька́ Кунігу́нда, сімна́дцяти ро́ків (Кандід). Ді́вчина двадцяти́ кілько́х літ ві́ку (двадцати с чем-то, с небольшим лет) (Франко). За́раз по шістна́дцятому лі́ті пішла́ я за Дани́ла (Кониськ.). Ме́ншу, по дру́гій весні́, ді́вчинку забавля́є ня́нька (Коцюб.)]. • Сколько ему лет? – скі́льки йому́ ро́ків? скі́льки він ма́є ро́ків? скі́льки йому́ ві́ку? який він завста́ршки? [Ві́ку йому́, хто його́ й зна, скі́льки й було́ (Еварн.)]. • Ему столько-то, ему было столько-то лет (от-роду) – йому́ (він ма́є, йому́ було́ (він мав) сті́льки-то ро́ків, сті́льки-то літ (ві́ку). • Ему было около двадцати лет – йому́ літ до двадцятьо́х (до двадця́тка) дохо́дило (добира́лося). • Женщина тридцати лет – тридцятилі́тня жі́нка, жі́нка тридцяти́ ро́ків, літ (ві́ку), жі́нка, що ма́є три́дцять ро́ків. • Он умер двадцати лет – він поме́р двадцятьо́х років, по двадця́тому ро́ці, два́дцять літ ма́вши. • Человек лет пятидесяти – люди́на літ п’ятдесятьо́х, літ під п’ятдеся́т. • В возрасте семи лет – сьоми́ ро́ків, літ (ві́ку), по сьо́мому ро́ці, по сьо́мій весні́. • В десять лет, десяти лет он свободно говорил на трёх языках – в де́сять ро́ків (де́сять ро́ків ма́вши, по деся́тому ро́ці) він ві́льно розмовля́в трьома́ мо́вами. • В двадцать лет жизнь только начинается – у два́дцять ро́ків (по двадця́тому ро́ці, з двадцятьо́х ро́ків) життя́ допі́ру почина́ється. • Каких лет, в каких -та́х – яко́го ві́ку, яки́х літ. [Розпита́й у ньо́го, яка́ Окта́вія, яко́го ві́ку (Куліш)]. • Он ваших и т. п. лет – він ва́шого и т. п. ві́ку, ва́ших літ, у ва́ших літа́х (лі́тях), він года́ми таки́й бу́де як ви, він як ви завста́ршки (уста́ршки, завстарі́шки); він ва́шої верстви́ (доби́), (диал.) він у ва́шу діб, він у одну́ діб з ва́ми. [Він як Дани́ло уста́ршки (Хорол.). Така́ завстарі́шки, як я (Хорол.)]. • Исполнилось столько-то лет кому – ви́йшло (мину́ло) сті́льки-то ро́ків (літ) кому́. [Мені́ сім літ мина́ло, а їй либо́нь мину́ло два́дцять літ (Л. Укр.)]. • Более ста лет кому – пона́д сто ро́ків (літ) кому́, застолі́тній/ понадстолі́тній хто. • В ваши -та́ – у ва́ших літа́х; як на ва́ші ро́ки (літа́). [У ва́ших літа́х я все це знав (Київ). Як на ва́ші літа́ ви ще зовсі́м молоді́ (Київ)]. • Он кажется старше своих лет – він видає́(ться) старі́шим за свої́ літа́, від свого́ ві́ку. • Ему нельзя дать его лет – він видає́(ться) моло́дшим за свої́ літа́. • В цвете лет, в цветущих -тах – в ро́зц[к]віті ві́ку. • Летами, по -та́м – на літа́, ві́ком. [У старости́ беру́ть двох ро́дичів молодо́го, на літа́ не молоди́х (Грінч. III). Ві́ком він уже не молоди́й (Київ)]. • Под бременем лет – під ваго́ю (тягаре́м) прожи́тих ро́кі́в. • Молодые -та – молоди́й вік, молоді́ літа́, мо́лодощі (-щів и -щей). [Чи є в життю́ кра́щі літа́ та над молоді́ї? (Л. Укр.). Мені́ ста́ло жа́лко само́го себе́ – мої́х мо́лодощів мину́лих (Грінч.)]. • Человек молодых лет – люди́на молодо́го ві́ку, ві́ком (літа́ми) молоди́й, на літа́ молоди́й. • В молодых -тах – молодо́го ві́ку, за молодо́го ві́ку, за молоди́х літ, у молодо́му віку́, у молоді́ роки́, за́молоду. [Ма́ти служи́ла молодо́го ві́ку (Мирний). Чи ти хо́чеш за́молоду м’я́со ї́сти, чи на ста́рість кістки́ гри́зти? (Рудч.)]. • С молодых лет – з молодо́го ві́ку, з молоди́х літ, з-за́молоду, змо́лоду. • С малых лет – зма́лку, зма́лечку. • С самых ранних лет – з мало́го ма́лечку, з самі́сінького ма́лечку, з пу́п’яночку. [Таки́м був зма́лечку, таки́м зоста́всь і до ста́рости (Гр. Григ.). З самі́сінького ма́лечку не зазна́ла я добра́ (Полтавщ.)]. • В немолодых -та́х – немолодо́го ві́ку, в немолоди́х літа́х (лі́тях). [Ожени́вся він удру́ге в немолоди́х уже́ лі́тях (Переясл.)]. • Средних лет – сере́днього ві́ку, сере́дніх літ, сере́дній, середо́вий (чолові́к и т. п.). [Ой, мале́ньких потопи́ла (орда́), стари́х поруба́ла, а сере́дніх чолові́ків у поло́н погна́ла (Пісня)]. • В -та́х – у літа́х, (з)лі́тній, під літа́ми, піді́йшлий, дохожа́лий, підста́ркуватий, пі́дстарий, підто́птаний; (о парне, девушке, достигших брачных лет) лі́тній, дохожа́лий, дохо́жий. [Мо́лодіжі нема́ – все старі́ або лі́тні лю́ди (Грінч.). Лі́тній чолові́к (Київщ.). Ба́ба Окса́на була́ під літа́ми, та ще кріпка́ собі́ жі́нка (Грінч.). По ши́нку похо́джував піді́йшлий уже жид з га́рним живо́тиком (Франко). Ді́вка вже дохожа́ла, не сього́дня-за́втра за́між пі́де (Сл. Гр.). Ді́вка вже дохо́жа – пора́ сва́тати (Борзенщ.)]. • Зрелые -та́ – му́жні (дозрі́лі) літа́, ді́йшлий (дозрі́лий) вік. • В зрелых -та́х – у му́жніх літа́х. • Пожилые -та – лі́тній вік, дохожа́лість (-лости), підста́ркуватість (-тости). [Не вважа́ючи на свою́ дохожа́лість, вона́ люби́ла молоди́тись (Н.-Лев.)]. • Преклонные -та́ – похи́лий вік, похи́лі літа́, да́вній вік, старі́ віки́, ста́рощі (-щів и -щей). [Ще-ж бо ти на сві́ті у похи́лих лі́тях не зовсі́м одини́ця (Куліш)]. • Преклонных лет – похи́лого ві́ку, да́внього ві́ку. [Да́внього ві́ку люди́на був той Сулейма́н (Леонт.)]. • На старости лет, на склоне лет – на ста́рости-лі́тя[а]х (диал. -лі́тьох), в стари́х віка́х, на схи́лі ві́ку. [Наш дире́ктор на ста́рости-лі́тях зовсі́м навісні́є (Крим.). Довело́ся їй на ста́рости-лі́тах збідні́ти (Федьк.). До́бре у молодо́му віку́, а в стари́х віка́х ке́псько (Гуманщ.)]. • Войти в -та – дійти́ (му́жніх, дозрі́лих) літ, дійти́ дозрі́лого ві́ку. • Он не достиг ещё требуемых лет, не вышел -та́ми – він ще літ не дійшо́в (не дорі́с), він ще літа́ми (года́ми) не ви́йшов, йому́ ще літа́ (ро́ки́, года́) не ви́йшли. [Ме́ншая сестра́ літ не доросла́ (Метл.). Піп не хо́че вінча́ти: ще, ка́же, йому́ года́ не ви́йшли (Г. Барв.)]. • Он уже не в тех -та́х, когда – він уже з тих літ ви́йшов, коли́; йому́ вже з літ ви́йшло. [Роди́, ба́бо, дити́ну, коли́ ба́бі з літ ви́йшло (Номис)]. • -ми ушёл, а умом не дошёл – ви́ріс, а ума́ не ви́ніс; ви́ріс до не́ба, а дурни́й як (не) тре́ба (Приказки); 4) пі́вдень (-дня); см. Юг; 5) см. Ле́тник 1; 6) тепло́; см. Тепло́, сщ.

Либера́льный – лібера́льний; вільноду́мний, ві́льний. [Він люби́в більш од усьо́го язико́м клепа́ть за лібера́льні космополі́тичні іде́ї (Н.-Лев.)].

Льго́та – 1) (свобода) во́ля, пі́льга. [Політи́чна пі́льга в Росі́ї є пі́льга й українозна́вству (Грінч.)]; 2) (вольность, преимущество) привиле́й (-ле́ю), во́ля, виго́да. [Дворя́нам на́дано було́ уся́ких привиле́їв (Дом.). Оди́н о́дного дворя́ни перева́жували во́лями, що дава́ли наро́ду по сло́бодах (Куліш). Ззива́ли до се́бе люде́й на но́ві виго́ди (Куліш)]; 3) (облегчение) пі́льга, поле́гшення (рус., вульг.) вільго́та. [Рі́зні пі́льги, які́ дава́лися звича́йно нови́м поселе́нцям (Ор. Лев.). Де́які поле́гшення для робі́тниць (Єфр.)]. • -ты налоговые – податко́ві пі́льги. • Давать -ту – дава́ти пі́льгу, вільго́ту, пільгува́ти кому́. • Получить -ту – діста́ти пі́льгу. • -ты по отбыванию воинской повинности – військові́ пі́льги. • -та по семейному положению, по образованию, по роду занятий – пі́льга через роди́нний стан, через осві́ту, через профе́сію. • Лица, пользующиеся -той – осо́би, що ма́ють пі́льгу, користу́ються з пі́льги, пільго́вані осо́би. • Иметь -ту – ма́ти пі́льгу, вільго́ту. • Имеющий -ту – пільго́ваний, пільгови́й, ві́льний, привилейо́ваний, сущ. пільгови́к, пільго́ванець (-нця).

Нало́г – 1) (действие), см. Налага́ние и Наложе́ние; 2) пода́ток (-тку), о́платка (преимущ. во мн.: о́платки́, -то́к), соб. о́плать (-ти). [Пода́тків наш наро́д пла́тить бі́льше, ніж того́ вимага́ють офіція́льні ци́фри (Грінч.). Вели́кі оплатки́, – нія́к на гро́ші не зі́б’єшся (Конотіпщ.). О́платки ті́ї за ха́ту поплати́ли: і городські́, і зе́мські, і в казну́, і ще які́сь (Крим.). О́плать вели́ка (Сл. Гр.)]. • Государственный -ло́г – держа́вний пода́ток. • Квартирный -лог – кварти́рний (житлови́й) пода́ток. • Косвенный -ло́г – посере́дній пода́ток. • Личный -ло́г – особо́вий пода́ток. • -ло́г с недвижимого имущества – пода́ток з нерухо́мого добра́ (майна́). • Обременительные -ло́ги – суту́жні (тяжкі́) пода́тки (о́платки). • Подоходно-поимущественный -ло́г – прибутко́во-майно́вий пода́ток. • Подоходный -ло́г – прибутко́вий пода́ток, пода́ток з прибу́тку. • Поземельный -ло́г – поземе́льний пода́ток, поземе́льне (-ного). • Помольный -ло́г – пода́ток на ме́ливо (на мли́во). • Прогрессивно-подоходный -ло́г – прогреси́вно-прибутко́вий пода́ток. • Продовольственный -ло́г – харчови́й пода́ток. • Промысловый -ло́г – промисло́вий (гал. зарібко́вий) пода́ток. • Прямой -ло́г – безпосере́дній пода́ток. • Сельско-хозяйственный -ло́г – сі́льсько-господа́рський пода́ток. • Уравнительный -ло́г – з[ви]рівня́льний пода́ток. • Вносить, внести -ло́г за (на) что – вно́сити, вне́сти́, спла́чувати, сплати́ти, випла́чувати, ви́платити, (о мног.) повно́сити, пови[пос]пла́чувати пода́ток за (на) що, оплати́ти що. [Я вже ґрунт оплати́в, але́ є ще и́нші оплатки́ (Звин.)]. • Внесение -га за (на) что – с[ви]пла́чування, оконч. спла́чення, ви́плачення пода́тку за (на) що, опла́та чого́. • Облагать, обложить -гом, гами кого, что – оподатко́вувати, оподаткува́ти кого́, що. • Обложение -гом, -гами – оподатко́вування, оконч. оподаткува́ння кого́, чого́. • Налагать, наложить -ло́г – наклада́ти, накла́сти, накида́ти, наки́нути пода́ток. • Облегчать, облегчить -ло́г – поле́гшувати, полегши́ти, зме́ншувати, зме́ншити пода́ток. • Освобождать, освободить от -га кого, что – звільня́ти, звільни́ти від пода́тку кого́, що. • Распределять, распределить -ги – розклада́ти, розкла́сти, (о мног.) порозклада́ти пода́тки. • Свободный от -гов – ві́льний від пода́тків.

Невозбра́нный – (беспрепятственный) безборо́нний, беззаборо́нний, (незапрещённый) незаборо́нений, ві́льний. [Безборо́нний (ві́льний) до́ступ (Київ). Беззаборо́нний про́даж тютюну́ (Київ)].

Нево́льник, -ница – 1) (раб, рабыня – в прямом и перен. знач.) неві́льник, -ниця, раб (-ба́), раби́ня. [Віл, неві́льник лю́дський, що гне в ярмо́ покі́рно ши́ю (Грінч.)]. • -ки жизни – неві́льники (раби́) життя́; 2) (содержащ. под стражей) неві́льник, -ниця, (узник, -ница) в’я́зень (-зня), ув’я́знений (-ного), ув’я́знена (-ної); (пленник, -ница) полоне́ний (-ного), полоне́на (-ної), полоня́нин, полоня́нка, полоне́ник, -ниця, бра́нець (-нця), бра́нка. [Як неві́льник, плазу́є він (ві́льний дух) у по́росі й те́мряві (Коцюб.)].

Не́дро и (обычно мн.) Не́дра – на́дро (-ра) и (мн.) на́дра (-дер и -дрів); срв. Ло́но. [Що в земні́м глибо́кім на́дрі захова́лося від о́ка (Грінч.). Прийня́в чумака́ ві́льний степ у своє́ на́дро (Коцюб.). Вода́ просяка́є до на́дрів землі́ (Троян.)]. • В -рах земли – в на́драх землі́, в зе́мних на́драх. • Материнские -ра – а) (утроба) ма́тірнє на́дро, ма́тірні на́дра; б) (лоно) ма́тірнє ло́но.

Незави́симый – незале́жний від ко́го, від чо́го; (неподвластный) непідле́глий, непідвла́дний кому́, чому́; (свободный) ві́льний; (самостоятельный) самості́йний. [Ві́льний я тепе́р і незале́жний (Самійл.). Самані́дська дина́стія си́лувалася бу́ти незале́жною од багда́дських халі́фів (Крим.). Незале́жний від чужи́х впли́вів (Л. Укр.). Непідле́гла во́ля ду́ха (Куліш). Непідле́гла адвокату́ра (Грінч.). Почува́в себе́ непідле́глим ба́тькові (Крим.). Жи́ти не рабо́м злиде́нним, а ві́льним, непідвла́дним (Л. Укр.). Ві́льний дух лю́дський (Коцюб.). Ко́жний вели́кий пан ма́вся собі́ мов самості́йний коро́ль (Куліш)]. • -мое мнение – незале́жна (ві́льна) ду́мка. • -мое положение – незале́жне стано́вище, незале́жний стан. • -мое состояние (имущество) – незале́жний доста́ток, незале́жна має́тність.

Неза́нятый – 1) (пустой) поро́жній, пусти́й, ві́льний, гуля́щий, не в робо́ті, (незаполненный) незапоро́жнений; (о земле: пустующий) ваканце́[ьо́]вий, (диал.) забильни́й. [Чи нема́ де поро́жнього мі́сця сі́сти? (Чигиринщ.). Коро́ль дові́дався, що вдо́ма його́ престо́л поро́жній (Куліш). Було́ тоді́ бага́то мі́сця ві́льного (Грінч.). Мо́жна знайти́ яку́ гуля́щу буді́влю (Грінч.). Під олі́ю візьми́ шкля́нку, вона́ не в робо́ті (поро́жня) (Звин.). Ваканцьо́ва земля́ (Звин.). Землі́ забильно́ї скі́льки хо́чеш, аби́-б здола́в обробля́ти (Новомоск.)]. • -тый стул – ві́льний стіле́ць. • Быть -тым – бу́ти поро́жнім и т. п., порожнюва́ти, пустува́ти, по́рожнем стоя́ти, гуля́ти, не в робо́ті бу́ти; (о земле) ваканцюва́ти; см. ещё Пустова́ть; 2) (о времени) ві́льний, гуля́щий. [Ча́су ві́льного бага́то (Грінч.). Сумні́ часи́ гуля́щі в тюрмі́ (Грінч.)]; 3) (о человеке) неза(й)ня́ти́й (коло чо́го), ві́льний (від чо́го), гуля́щий. [Незайня́ті візники́ пово́лі роз’їзди́лися (В. Підмог.). Прикида́ється таки́й час, що вони́ й гуля́щі бува́ють і одпочи́нуть таки́ як слід (Драг.)]. • Ничем -тый – нічи́м не за(й)ня́тий, ві́льний від уся́кої пра́ці; 4) (незаимствованный) непози́чений в ко́го; (неперенятый) незапози́чений в ко́го, непере(й)ня́тий від ко́го.

Незапрещё́нный – незаборо́нений, ві́льний, (незаказанный) незака́заний.

Неизмери́мо, нрч. – невимі́рно; незмі́рно, безмі́рно, (реже) незмі́ряно, неомі́рно; незгли́бно; срв. Неизмери́мый. [Го́голь перері́с його́ (М. Вовчка́) незмі́рно (Куліш). Роби́в-би незмі́рно кра́ще, якби́ був ві́льний (Л. Укр.). Люби́в ти її́ безмі́рно бі́льше, ніж мене́ (Л. Укр.). Авто́ сте́ле доро́гу, незмі́ряно прекра́сну (Микит.)].

Некла́ссный – 1) (о школе) некла́сний, позакла́сний. • -ное время – некла́сний (позакла́сний, ві́льний) час; 2) (о чине, службе) неранґо́ви́й.

Необлага́емый – необкла́дуваний, (налогом, налогами) неоподатко́вуваний, ві́льний (зві́льнений) від пода́тку (пода́тків). • -мый минимум дохода – неоподатко́вуваний (ві́льний від пода́тку) мі́німум добу́тку.

Необы́чный – 1) незвича́йний, незви́чний, нечу́ваний, ди́вний; срв. Необыкнове́нный. • -ное веселье, -ный разгул – нечу́вані весе́лощі, нечу́вана гульня́. • -ной формы дерево – ди́вної фо́рми де́рево; 2) к чему (ненавыкший, стар.) – незви́клий, незви́чний, непризвича́єний до чо́го. [Ще незви́клий до ново́го (Київщ.)]. • Он ещё к этому делу -чен – він до цієї робо́ти (спра́ви, до цього́ ді́ла) ще незви́чний (не звик, не призвича́ївся, не наломи́вся); 3) незви́чний, незвича́йний; срв. Непривы́чный 1. [Що за незвича́йні го́сті? (Франко). Ді́ти, здиво́вані незвича́йною обстано́вою, шепта́лися поміж се́бе (Коцюб.)]. • В -ный час, в -ную пору – у незви́чну годи́ну, у незви́чну по́ру, незви́чної пори́, незви́чної доби́; 4) незвича́йний, екстравага́нтний, ексцентри́чний, на́дто ві́льний, неподо́бний. • -ное поведение – незви́чне пово́дження, на́дто ві́льна (ексцентри́чна) поведі́нка.

Необя́занный – незобов’я́заний, ві́льний від зобов’я́зання (від зобов’я́зань), ві́льний від обо́в’я́зку (від обо́в’я́зків). • -ные платить налог – незобов’я́зані плати́ти пода́ток. • -ные присутствовать могут покинуть собрание – ві́льні від обо́в’я́зку бу́ти прису́тніми мо́жуть залиши́ти збо́ри.

Неотло́жность – невідкла́дність, невідволо́чність, невідга́йність; пи́льність, нага́льність; нега́йність; пеку́чість; коне́чність (-ости); срв. Неотло́жный. [Да́ти ві́льний пляц власти́телеві до́му зо все́ю пи́льністю, в неодволо́чний час (Самійл.)]. • -ность этих мероприятий совершенно очевидна – невідкла́дність (пи́льність) цих за́ходів цілко́м нао́чна (очеви́ста).

Неподатно́й – неподатко́вий; неоподатко́ваний, ві́льний від пода́тків. • -но́е сословие – неоподатко́ваний стан.

Неподве́рженный – непідпа́лий під що, непідда́тливий, чужи́й чому́, незда́тний до чо́го, на що и що роби́ти, неско́рий на що. • Он -жен простуде – він не ле́гко засту́джується (неско́рий на засту́ду, не піддає́ться засту́ді). • -ный ошибкам – ві́льний від помило́к, чужи́й помилка́м, незда́тний помиля́тися (на помилки́). • -ный тлению – нетлі́нний. • -ный гниению – негни́льний.

Непринуждё́нный – 1) неви́мушений, неси́луваний, (естественный) приро́дни[і]й, натура́льний, (свободный) ві́льний, (развязный) смі́ливий, (простой) про́стий. [Розмо́ва була́ жва́ва, весе́ла, неси́лувана (Н.-Лев.). Підбавля́в чима́лу до́зу невві́чливости, гру́бости та смі́ливого то́ну (Крим.)]. • -ные манеры, -ное обращение – неви́мушені мане́ри, неви́мушене (про́сте) пово́дження; 2) неприму́шений, незму́шений, неприси́луваний, непринево́лений, незнево́лений до чо́го.

Непрису́тственный – неурядо́вий, неслужбо́вий, (праздничный) святни́й, святко́вий, ві́льний від пра́ці, неробі́тний. • -ный день, -ное время – неурядо́вий (неслужбо́вий, святко́вий, ві́льний від уря́ду (від урядува́ння)) день, час. • -ное место – неурядо́ве мі́сце, неурядо́ва устано́ва.

Нерабо́чий – 1) неробі́тний, неробо́чий, (свободный от работы) ві́льний від пра́ці, (выходной) вихідни́й, (неприсутственный) неурядо́вий, неслужбо́вий, (праздничный) святни́й, святко́вий. [Неробо́чий день (Полт.). Була́ п’я́тниця, неробо́чий день – неді́ля мусулма́нська (Ле). У ме́не за́втра ві́льний (від пра́ці) (вихідни́й) день (Київ). В неурядо́ві годи́ни про́сять не турбува́ти (Київ)]; 2) неробі́тний, неробо́чий, (зап.) неробу́чий, (праздный) гуля́щий, ві́льний (від пра́ці), (не знающий, не знавший труда) нетру́джений, що пра́ці не зна́є (не знав), (барский) па́нський, (нежный) ні́жний, деліка́тний; срв. Гулево́й. [Гуля́щий чолові́к (Чуб. V). Все те́є гуля́ще, дак таке́ ви́пещене (Основа 1862)]. • -чие руки – неробі́тні (неробо́[у́]чі, нетру́джені, па́нські, деліка́тні) ру́ки. [Наготува́ла і пря́дива, і ткання́, щоб неві́стонька не скла́ла ру́ки свої́ неробо́чі (Ле). Ви парази́ти з водяни́стим мі́зком, ви неробу́чі, загрібу́щі ру́ки (Франко). Бі́лі неробу́чі ру́ки (Коцюб.)]; 3) неробі́тний, неробо́чий, неробітни́чий, неробітни́цький, не робо́чого ро́ду, па́нського ро́ду. • -чее происхождение – неробі́тне (неробітни́че) похо́дження. • -чий состав, сектор правления – неробітни́чий склад, се́ктор (неробітни́ча части́на) упра́ви; 4) см. Нерабо́тливый; 5) сщ. – неробітни́к (-ка́), неробо́чий (-чого).

Поднима́ться и Подыма́ться, подня́ться – підійматися (піднима́тися), під(ій)нятися, здійма́тися, (зниматися), знятися, здійня́тися, підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, підно́ситися, підне́сти́ся, зно́ситися, зне́стися, (о мног.) попідійма́тися, поздійма́тися, попідво́дитися, позво́дитися; (стр. з.) бу́ти пі́днятим, зня́тим, підве́деним, зве́деним, підне́сеним, (при помощи рычага) підва́жуватися, підва́житися, бу́ти підва́женим. [Дим до не́ба підійма́всь (Шевч.). Ого́нь розгора́ється, здійма́ється все ви́ще й ви́ще (Васильч.). Там ви́соко блаки́тно-те́мне не́бо знима́ється у зо́рях осяйни́х (Грінч.). Підвели́сь похи́лені го́лови (Єфр.). Неха́й ли́хий знесе́ться, хоч до не́ба (Св. П.). Ни́жча полови́на ра́ми (у вікні́) підво́диться вго́ру]. • -ма́ться, -ня́ться с места, с постели, со стула (вставать) – підво́дитися, підве́сти́ся, зво́дитися, зве́стися (на но́ги), підійма́тися, під(ій)ня́тися, здійма́тися, зня́тися з мі́сця, з посте́лі, з крі́сла; срв. Встава́ть. [Підвела́ся з крі́сла (Коц.). Не хтів встава́ти, одна́к му́сів зве́стися (Коц.). Хо́че зня́тися з ла́ви, та не си́ла (М. Вовч.)]. • Он с места не -ма́ется – він з мі́сця не підво́диться (не ру́шить). • Гости -нялись и ушли – го́сті зня́ли́сь і пішли́. • Он упал, но тотчас же -ня́лся́ – він упа́в, але́ за́раз-же під[з]ві́вся (підня́всь). • Больной -ня́лся – хво́рий підві́вся. [Лежа́в мі́сяців зо́ три; да́лі підві́всь. Хо́джу і роблю́ (Тесл.)]. • Всходы -ма́ются – схо́ди підбива́ються вго́ру (Грінч.). • -ма́ться (вставать) – встава́ти, вста́ти, підійма́тися, підня́тися, (быстро) схо́плюватися, схопи́тися, (о мног.) повстава́ти, посхо́плюватися. [Со́нце так ра́но схопи́лося]. • Мы -няли́сь до рассвета – ми вста́ли (схопи́лися) ще вдо́світа (ще на світ не благослови́лось). • -ма́ться на ноги (букв. и перен.) – спина́тися, с[зі]п’я́стися, зіпну́тися (зіпну́ся, зіпне́шся и т. д.), здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́сти́ся на но́ги, (порывисто) схо́плюватися, схопи́тися, схва́чуватися, схвати́тися, зрива́тися, зірва́тися на (рі́вні) но́ги. [Зві́вся на но́ги (Коцюб.). Лю́ди її́ я́кось ви́годували закі́ль зняла́сь на но́ги (Г. Барв.). Ті́льки сп’я́ло́ся на но́ги (подросло), вже хо́че жи́ти по-своє́му (Берд. п.). Украї́на почала́ на вла́сні но́ги в письме́нстві спина́тись (Єфр.)]. • -ма́ться на цыпочки – спина́тися, с[зі]п’ясти́ся, зіпну́тися навспи́нячки, на ди́бошки или на но́ги. • Разоренному -ня́ться трудно (оправиться) – зубо́женому ва́жко підня́тися, ста́ти на но́ги. • Заяц -ня́лся в четырёх шагах от собак – за́яць зня́вся (ско́чив) кро́ків за чоти́ри від соба́к. • -ма́ться (о руке, голове) – з[під]во́дитися, з[під]ве́сти́ся, здійма́тися, зня́тися, підно́ситися, підне́сти́ся. [У ме́не рука́ не здійма́ється її́ уда́рити (Мирн.). Рука́ на те́бе не зведе́ться (Макс.)]. • Руки не -ма́ются что-л. делать – ру́ки не беру́ться (не здійма́ються) що роби́ти (или до робо́ти). • -ма́ться на гору, по лестнице – здійма́тися, зня́тися, бра́тися на го́ру, по схо́дах; срв. Взбира́ться. • -ма́ться (в высь: о птицах, дыме, солнце и т. д.) – підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, з[під]но́ситися, з[під]не́стися на що, в що, (часто о солнце, луне) підбива́тися, підби́тися, підбира́тися, підібра́тися, (реже) підхо́дити, підійти́, підхо́плюватися, підхопи́тися, (о птицах, иногда) під[з]бива́тися, під[з]би́тися, вибива́тися, ви́битися. [Ви́соко підні́сся оре́л сизокри́лий (Самійл.). Він підні́сся по-над звича́йну, прозаї́чну буде́нщину (Крим.). Зно́сяться молитви́ до не́ба. Со́нце підняло́ся височе́нько (Неч.-Лев.). Со́нце вже ви́соко підби́лось вго́ру (Неч.-Лев.). Со́нце вже геть підійшло́ (Крим.). Си́ві голубо́ньки, здіймі́теся вго́ру (Чуб.). Підби́всь си́зий голубо́чок уго́ру висо́ко (Чуб.). Уже́ качки́ зно́сяться. З га́ласом зняло́сь воро́ння (Коц.)]. • -няла́сь стая голубей – зня́лася згра́я голубі́в. • -ня́лся рой пчёл – зня́вся рій бджіл. • -ма́лись высокие здания – здійма́лись висо́кі буди́нки. • -ня́ться на воздух, -ться на аэроплане – зня́тися в пові́тря, зня́тися на літако́ві. • Вот те высоты, на которые может -ня́ться свободный человеческий дух – ось ті високості, на які́ (куди́) здійня́тись мо́же ві́льний дух лю́дський (Коц.). • Занавес -ма́ется – заві́са (запо́на, засло́на) підійма́ється, зно́ситься. • -ма́ться (о пыли, тучах, тумане, дыме, паре и т. д.) – здійма́тися, зня́тися, підійма́тися, підня́тися, зно́ситися, зне́стися, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, ста́витися, (о пыли ещё) збива́тися, зби́тися, курі́ти, закурі́ти. [Зняла́ся ку́рява (Васильч.). Ку́рява ста́вилась за бри́чкою (Свидн.). Повста́в леге́нький тума́н (Неч.-Лев.). Встає́ хма́ра з-за лима́ну (Шевч.). Зби́лася така́ ку́рява. Пил закурі́в (Хвильов.)]. • -ма́ться (о ветре, буре, грозе, метели) – здійма́тися, зня́тися, руша́ти(ся), (з)ру́шити(ся), (быстро: срываться) зрива́тися, зірва́тися, схо́плюватися, схопи́тися, устава́ти, уста́ти, зві́ятися, (о ветре, безл.) завітри́ти. [І зняла́ся вели́ка вітряна́ бу́ря (Св. П.). Здійма́ється (встає́) бу́ря, гроза́. Ру́шився бі́льший ві́тер (Мирн.). Зірва́лася шу́ра-бу́ря]. • -ла́сь гроза, метель – зняла́ся (ру́шила) завірю́ха, бу́ря. • Ветер -ня́лся – зня́вся, схопи́вся (зірва́вся) ві́тер, или безл. завітри́ло (заветрило). • -няла́сь волна (волнение) – зня́лася, вста́ла хви́ля. [Вста́ла на Чо́рному мо́рі би́страя хви́ля (Дума)]. • -ма́ться (о шуме, крике, ссорах, войне и т. д.) – зчиня́тися, зчини́тися, здій[зни]ма́тися, з(дій)ня́тися, підійма́тися, під(ій)ня́тися, повстава́ти, повста́ти, устава́ти, уста́ти, збива́тися, зби́тися. [Що-дня́ зчиня́лась яка́ істо́рія (Грінч.). Зчиня́вся невимо́вний ре́гіт (хохот) (Крим.). За столо́м здійма́вся страше́нний за́колот (Коц.). Зня́вся таки́й крик, на́че кого́ рі́зали (М. Вовч.). Зняла́ся револю́ція (Доман.). На селі́ підня́вся га́лас (Неч.-Лев.). Як підни́меться ка́шель (Квітка). Встаю́ть ві́йни. Така́ бу́ча (суматоха) зби́лася (М. Вовч.)]. • -ма́ется горячий спор – зчиня́ється палка́ спі́рка (Грінч.). • Пламенем -ня́лся народный гнев – по́лум’ям зня́вся наро́дній гнів (Коц.). • -ла́сь тревога – зняла́ся триво́га. • -ма́ться (вырастать) – виганя́тися, ви́гнатися, підганя́тися, підігна́тися, уганя́ти, у(ві)гна́ти. [Росла́ вона́, уганя́ла ху́тче від козако́вого вну́ка Миха́йла (М. Вовч.)]. • -ма́ться (о волосах, шерсти) – підійма́тися, підня́тися, става́ти, ста́ти (ди́бом, ди́ба, ду́бом, догори́); срв. Дыби́ться 1. [І догори́ підня́всь у ме́не во́лос]; (об ушах) насторо́ш[ч]уватися, насторо́ш[ч]итися, нашоро́шуватися, нашоро́шитися. • -ма́ться на дыбы (о лошади) – зво́дитися, зве́сти́ся, спина́тися, сп’ясти́ся, става́ти, ста́ти го́пки, ди́ба, ца́па; срв. Дыби́ться 2. • Тесто -ма́ется – ті́сто підхо́дить (уго́ру). • Вода -ма́ется – вода́ прибува́є, піджива́є, підхо́дить. • Вода в реке -ма́ется – вода́ в рі́чці прибува́є, йде вго́ру. • Вода -няла́сь в реке на сажень – води́ в рі́чці прибуло́ на са́жень, вода́ в рі́чці підійшла́ (підне́слася) на са́жень. • Река -няла́сь – ріка́ підійшла́, підне́слася, зняла́ся, прибула́. • Термометр -ня́лся на десять градусов – тепломі́р (гра́дусник) підня́вся (підні́сся) на де́сять ступені́в. • Барометр -ма́ется – баро́метр підійма́ється, підно́ситься, йде вго́ру. • -ма́ется настроение, голос – здійма́ється, підно́ситься на́стрій, підно́ситься го́лос. • -ма́ться выше обыдёнщины – підно́ситися по-над буде́нщину (Крим.). • -ма́ться (о благосостоянии, промышленности, просвещении и т. д.) – підно́ситися, підне́стися, іти́, піти́ вго́ру (Куліш). • -ма́ться (войной и т. д.) на кого, против кого – става́ти, ста́ти, устава́ти, уста́ти, повстава́ти, повста́ти, підійма́тися, підня́тися, здійма́тися, зня́тися, зво́дитися, зве́стися на ко́го, на що, проти ко́го, проти чо́го. [Чи там ра́ду ра́дять, як на ту́рка ста́ти (Шевч.). Повста́ньмо-ж тепе́ра усі́, як оди́н (Л. Укр.). Вста́не наро́д на наро́д (Св. П.). Зведи́сь, наро́де, простягни́ ру́ку на свою́ пра́вду (Коц.)]. • -ня́лось восстание в стране – здійняло́сь повста́ння в краю́ (Л. Укр.). • Все -няли́сь на общего врага – усі́ вста́ли на спі́льного во́рога. • -ма́ться, -ня́ться на защиту своих прав, своей страны – става́ти, ста́ти до оборо́ни (на оборо́ну) свої́х прав, свого́ кра́ю. • -ня́ться в оборону кого – уста́ти за ко́го, за що, обста́ти за ким, за чим. • Знамя свободы -ма́ется – пра́пор во́лі зво́диться, зно́ситься, підно́ситься. • -ма́ться (о цене) – іти́, піти́ вго́ру, (быстро) підска́кувати, підско́чити. [Ціна́ пішла́ вго́ру. Ціна́ на хліб ра́птом підско́чила (Коцюб.)]. • -ма́ться в цене – у гро́ші йти́. • Цена на хлеб -ма́ется – ціна́ на хліб іде́ вго́ру (росте́). • Хлеб в цене -ма́ется – хліб іде́ в гро́ші. • -ма́ться на хитрости – бра́тися, узя́тися на спо́соби́, на шту́ки, на хи́трощі.

Позволи́тельный (могущий быть позволен) – дозві́льний, дозво́ленний; (позволенный) дозво́лений, ві́льний.

Произво́льный – 1) (зависящий от воли) самові́льний, самохі́тній. [Самові́льний (самохі́тній) рух]; срв. Непроизво́льный; 2) (свободный) ві́льний, свобі́дний. [Ві́льний ви́бір]. • -ное распоряжение чем-н. – ві́льне (свобі́дне) порядкува́ння де, у чо́му, ві́льне ору́дування чим; 3) (необоснованный) дові́льний. [Дові́льне товма́чення веді́йських гі́мнів]. • -ное утверждение – дові́льне тве́рдження; 4) (своевольный, самовольный) сваві́льний, самові́льний, самочи́нний. • -ный поступок – самові́льний учи́нок.

I. Просто́й – 1) про́стий, (обыкновенный) звича́йний, (немудрёный) нему́дрий; мат. – про́стий. [Про́ста спра́ва (дело). Про́ста оде́жа. Про́ста люди́на. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Не з ка́меню, не з ма́рмору – з про́стого залі́за (Тич.)]. • -то́е письмо – звича́йний лист. • -то́е предложение, грам. – про́сте ре́чення. • -ты́е числа – про́сті чи́сла. • -ты́е тела – про́сті (перві́сні) тіла́ (елеме́нти). • -то́й глаз, -ты́м глазом – го́ле о́ко, го́лим о́ком, на го́ле о́ко. • -то́й человек – про́ста люди́на (см. также Проста́к, Простолю́дин). • Этот человек прост (глуповат) – нему́дра це люди́на. • -то́й народ – про́стий люд, просто́люд, поспі́льство, проста́цтво, просто́та (см. Простонаро́дие). • Совершенно -то́й – прості́сінький. • Нет ничего про́ще этого – нема́ нічо́го прості́шого над (за) це; 2) (порожний, пустой) поро́жній (о сосуде и т. п.), ві́льний, гуля́щий; (см. Поро́жний, Пусто́й, (о времени) Свобо́дный). • -та́я посудина – поро́жня посу́дина. • -то́го места нет – ві́льного мі́сця нема́. • В -то́е время – ві́льним, гуля́щим ча́сом, ві́льного ча́су; 3) (ординарный) про́стий, поє[о]ди́нчий. [Подві́йне сукно́ ши́рше від про́стого]; 4) (о происхождении и переносно) про́стий, проста́цький. [Про́стого ро́ду. Не бага́та я і про́ста, та че́сного ро́ду (Котл.). Проста́цький (простонародный) стиль. Не погорду́й вступи́ти до на́шої проста́цької госпо́ди (Куліш)]. • Просте́йший – найпрості́ший.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Время – час, пора, година, момент, період, епоха, доба, часина, тривалість, час-пора, часина, (устар.) діб (ж. р.) (р. доби): • а в это время – а (аж) в цей (під цей) час; а (аж) тут; • благоприятное, удобное время – [добра] година; сприятлива година; добра нагода, слушний (нагідний) час; • было время когда – був час (були часи, була пора) коли; • в более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах; • в давние, древние времена – давніми часами (за стародавніх часів, давніх часів, у давні часи), давньою порою, у давні давна (віки), за давніх-давен (за давнього давна), у [давню] давнину (у [давній] давнині), давниною, за старожитних часів, застародавна; за давнього часу; • в данное время – [в] цей час, тепер; • в другое время – иншим часом, в инший час, в инші часи; иншим (другим) разом; • в зимнее время – зимової пори (доби), узимі (узимку, зимою); • в какое время – якого часу (у який час), у яку годину, коли; в яку пору; • в короткое время, за короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час, за малу часину (годину); • в летнее время – літньої пори (доби), літнього часу, улітку, влітку (уліті, вліті, літком, літом); • в лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів, у кращі (у ліпші) часи; • в любое время – будь-якого часу (у будь-який час), першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини), кожного часу, коли хочете, коли завгодно; • в любое время суток – цілодобово; • в настоящее время – тепер (иногда разг. тепереньки, теперечки), теперішнім часом (за теперішніх часів), нині; у наш час, у цей час, зараз, нині, за нашого часу; на теперішній час; • в настоящее время, когда… – тепер (нині), коли; • в наше время – за нашого часу (за наших часів), за наших днів, за нас; • в недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами), недавно; • в непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі), незадовго (иногда невдовзі, невзадовзі), через (за) недовгий час, небавом (иногда разг. незабавки, незабаром), затого, (лок.) ускорості (ускорах); • в ночное время – уночі, нічною порою (добою), нічної доби, нічного часу, о нічній порі; (устар.) вночішнього часу; • в обеденное время – в обід (обіди), під (в) обідню пору (об обідній порі), обідньої доби (в обідню добу), в обідню годину; • во время, во времена кого, чего – за кого; за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого; попри що; серед чого; при чому; (передається ще й орудним відмінком); • во время жатвы – у (під) жнива, під час жнив, жнивами; • во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці), (изредка) на нову; • во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно; • во время поста – постом; • во время сна – під час сну, спавши, (разг.) упереспи (упересипи); • во все времена – за всіх часів, у всі часи, на всі часи; • во всякое время – повсякчас, повсякчасно, в усякий (у всякий) час, в усяку пору (годину), коли б не було; в усі часи; завжди; (изредка устар.) на всяку діб; • в одно время – заразом; одночасно; • в одно и то же время – за одним заходом; одночасно; водночас; • в определённое время – у певний (визначений) час, певного часу; за певний, визначений час; (в опред. сроки) певними термінами, певними речінцями; • во сколько времени? – о якій годині?; • [в] первое время – на початку, спочатку, перший час, на перших порах, спершу; • [в] последнее время – останнім часом (останніми часами), останнього часу (в останній час); в останні часи; • в прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших колишніх), попередніми часами, давніших літ, перше, (иногда разг.) упершені (упервині), попереду, давніш, давніше, раніш, раніше, передніш, передніше; (вульг.) допреж сього, спрежду; • в рабочее время – у робочий (у робітний) час, в [під] робочу (робітну) пору, під робочий (робітний) час, робочої (робітної) пори, робочою (робітною) порою; • временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне (Пр.); на премудрих часом чорт їздить (Пр.); і на мудрім дідько на Лису гору їздить (Пр.); • временами нужно… – часами (деколи) треба…; • время абсолютное – час абсолютний; • время боронования – волочінка; • время будущее – час майбутній, прийдешній; • время, в которое жили деды – дідівщина, дідизна; • время возки копен, хлеба с поля – возовиця, коповіз; • время вставания – устанок; • время выдержки (техн.) – тривалість витримування; • время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель; • время все раны лечит – час усе лікує (Пр.); час всі рани гоїть (Пр.); збіжить вік – ото тобі й лік (Пр.); • время года – пора (доба, відміна) року; • время — деньги – час — то гроші; година (час) платить, година (час) тратить (Пр.); не товар платить, а час (Пр.); • время до восхода солнца – досхідна пора (доба); • время дообеденное – задобіддя, задобідня година; • время жатвы – жнива; • время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора, золотий (красний) час, золоті (красні) роки (літа), красна молодість; • время идёт – час минає (збігає, плине); • время идёт быстро – час швидко минає (упливає), час лине [хутко, прутко]; • время испытания (техн.) – тривалість випробування; • время, когда весной снег тает – відталь; • время, когда греет солнце (разг.) – вигріви; • время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати, (разг. давн.) ляги (лягови, обляги, лягмо), (нареч.) улягом, облягома; • время, когда пасётся скот – пасовиця; • время кончилось (истекло) – час збіг, строк (термін) скінчився (минув, вийшов); • время косьбы (косовица) – косовиця; • время летит – час лине (летить, біжить), (образн.) час не змигнеться, (груб.) час чухрає; • время между весною и летом – залітки; • время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває), час тіснить; • время опадання листьев (листопад) – листопад, (иногда) падолист; • время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу), часом (часами), час до часу, (зрідка) коли-не-коли; иноді, инколи; спорадично; • время пахания, пахоты – оранка; • время после зимы, когда ещё возвращаются зимние явления – відзимка; • время послеобеденное – пообідній час; сполуденок; • время поступления бумаги – час вступу паперу; • время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір), підвечір’я (надвечір’я, надвечірок); • время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба, переджнив’я, (устар.) переднівок; • время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час, передобідня пора (година, часина), передобіддя (переобідок) надобіддя; • время покажет – час покаже, з часом буде видно, з часом побачимо; • время полуденное приближается – (разг.) береться під обіди; • время появления первого льда – перволіддя; • время предрассветное, рассвет – досвіт, досвіток, досвітній час, досвітня година (доба, пора); • время прибавочное (для работы) – надробочий час; • время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі, береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі, наближається наближалася північ; • время придёт — слезы утрет – час мине – сльози зжене (Пр.); • время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий), давні (минулі) часі, давня давнина; • время работает на нас – час працює на нас; • время релаксации (техн.) – тривалість релаксування; • время роения пчёл – рійба (ройовиця); • время рождения овец – обкіт (р. -коту); • время сгребания сена – гребовиця; • время скоро проходит – час швидко упливає; • время собирания мака – макотрус; • время суток – час доби; • время терять – гаяти час, марнувати час; • время тянется долго – час тягнеться (спливає) довго; • время удара (техн.) – тривалість удару; • время упущено – упущено (пропущено) час (насм.) пора перепорилася (перепоріло); (устар.) проминуто час; • время успокоения (техн.) – тривалість заспокоєння; • в свободное время – на дозвіллі, вільного (гулящого) часу, вільним (гулящим) часом, у вільний (гулящий) час, на [по]гулянках (гулянками), гуляючи; • в своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу); у належний час; (своевременно) своєчасно; на свій час; • всё время (разг.) – увесь (весь) час, усе, одно, повсякчас [годину], раз у раз (раз по раз); • всему своё время – на все свій час, усьому свій час; • в скором времени – незабаром, скоро, невдовзі; • в старое время – за старих часів, у старовину, за давніх часів (за давнього часу), у давнину; • всякому овощу свое время – усякий овоч має свій час (Пр.); порою сіно косять (Пр.); не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити (Пр.); кусає комар до пори (Пр.); тоді дери луб’я, як дереться (Пр.); • в течение… времени – протягом… часу; • в течение некоторого времени – протягом якогось часу; • в течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час, протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час; • в то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів), на той час (на ту пору, о тій годині), за тієї години, [саме] тоді, тією добою (тієї доби); тоді; • в то время как… – тоді як, тимчасом як…; у той час як (коли)…; як; тоді, коли; тоді; того часу; під той час; тими часами; на той час; на ту пору; • в то же [самое] время – одночасно (рівночасно), в той-таки час (в той самий час), заразом, водночас (воднораз), (иногда) за одним заходом; • в условленное время – умовленої години, як умовлено; • в хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу, за добра; • выбрать время – вибрати годину (часину), улучити (спобігти) годину (час, часину); • выиграть время – вигадати час; • в это время – у (під) цей (під теперішній) час, у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом); сей (цей) час; тут; • давать, дать время на что – давати, дати (надавати, надати) час на що; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй влітку, відпочинеш взимку (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • для своего времени – [як] на свій час; [як] для свого часу; під цей час; до времени; • до поры до времени – до часу, до пори, до часу, до якогось (до котрогось, до певного) часу, поки (доки) що; до слушного часу; до слушної нагоди; (устар.) покіль що; • до времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно), перед часом (до часу), без часу, завчасно (завчасу), без пори; • долгое время – довгий (великий) час; • до настоящего (сего) времени – досі, до цього часу, дотепер, донині; • до недавнего времени – донедавна, до недавнього часу; • до недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній; • до позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу, до пізньої години (пори), допізна; • до последнего времени – до останнього часу, донедавна; дотепер; • до сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу, досі; • до сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний); • до того времени – доти, до того часу; (иногда) дотіль, дотиль, (диал.) дотля; • до того времени бывший (существовавший) – дотогочасний; • ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися), вона вже на відданні, вона вже на порі (у порі); • ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися), він уже на порі (у порі), він уже на оженінні, він уже дохожалий (доходжалий), (лок.) він уже на стану став, (образн.) він уже під вусом, він уже підвусий; • если позволит время – якщо (коли) матиму час, якщо матиму коли; як буде коли; • есть время – є час; є коли; • за отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу; • засекать, засечь время – відмічати, відмітити (реже заміча́ти, замі́тити, рус. засікати, засікти) час; • знай время и место – знай своє місце й час; • и до настоящего времени – і досі, і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу; • идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові; • имел время – мав час; мав коли (мені) було коли; • имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли; • иное время — иное бремя – що вік, то інший світ (Пр.); • как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час; • как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме; • ко времени – вчасно, упору (впору); • короткое время – малий час; часочок; часинка; мала часина; • к тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору; • летнее время – літо; • мне теперь не время – [тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи; • на будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (иногда) на потім; (устар.) на потомні часи; • наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час; • на вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (устар.) на всі віки потомні; • на время – на [якийсь] час; до часу; про час; • надлежащее время – певний, слушний час; • назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години; • на короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий, недовгий, якийсь) час; • на некоторое время – на який (на якийсь, на деякий) час; на яку (на якусь, на деяку) годину; на [який там] час; до часу; • на неопределенное время – на безрік; • настоящее время – час теперішній; • наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться; • наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали; • нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний; • на это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу; • неблагоприятное, бедственное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (устар. лихівщина); знегода (знегіддя); • не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті; • не в своё время, не вовремя – не час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору; не в час; • не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори; • некоторое время – який[сь] (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка (якась) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година; • нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) [й] угору глянути; не маю часу; • не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло; • нет свободного времени – часу немає; (от работы) виробу немає; • не хватает, не достаёт времени – не стає (не вистачає) часу; (разг.) ніколиться; • новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв; • нужно идти в духе времени – треба потрапляти часові; • обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід[и]; • около того времени – близько того часу; • определённое время – певний (визначений, призначений) час (термін); • от времени до времени – час від часу; з часу до часу; • относящийся к этому, к тому, к новому времени – сьогочасний; тогочасний; тодішній; цьогочасний; новочасний; тоговіковий; • отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу; нікольство; • первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах; • по временам, временами, время от времени – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи; десь-не-десь; • по нынешним временам, по настоящему времени – [як] на теперішній час; [як] на теперішні часи; • по теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні) часи; • потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу; • потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час; • потребуется много времени – візьме (забере) багато часу; • праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати; • приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала; • продолжительное время – тривалий час, великий час; довший час; довго; чимало часу; • прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час; • рабочее время – робітний, робочий час; • раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок); • самое время – саме час; • свободное время – дозвілля; гулящий час; • с давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен); од найдавніших давен; • с какого времени? – відколи?; з якого часу?; • сколько времени? – котра година?; • с незапамятных времён – з давніх давен; від найдавніших часів; • с недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна); • с незапамятных времён – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з давнього-давна (з позадавного-давна, з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку); • с некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу; • со временем – згодом, з часом; • со времени – від часу, від часів; з часів; • спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того); • спустя (через) некоторое время – [трохи] згодом (трохи згодивши), згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]), невдовзі (невзадовзі), небавом (незабавом, незабавно, незабавки), незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі), по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі, далі-далі, туди далі; • старые времена – старі часи, давнина, старовина (старосвітщина, старосвітчина); • с течением времени – з бігом (з плином) часу, з часом, [трохи] згодом, дедалі; • с того времени как… – відколи, відтоді як…, з того часу як (коли)…, з тих часів як…; відколи; • с того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів), з тієї пори, відтоді; • с этого времени, отныне – відтепер (віднині), з цього (від цього) часу; • тем временем – тим часом, поки [там] що; • теперешнее время – теперішній час (теперішні часи), теперішність, сьогочасність, сучасність; • терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час, [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час, за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час, [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час; • то время – тогодення; • того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний, тодішній, того часу (тих часів), (тоді) тоговіковий; • трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу, гайка, бавлення; • требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) забарний, загайний, (лок.) забавний (бавний); • тяжелое, плохое время – лиха (важка, зла) година, лихі (важкі, злі) часи, злигодні (злі години), сутужний час, лихоліття; • убивать, убить время – гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час; марнувати, змарнувати, перевести, переводити час; струювати час; • удобное, благоприятное время – добра нагода, добра година, слушний час, сприятлива година; • указанное время – указаний (зазначений) час; • улучить, выбрать время – знайти (вибрати) час (часу), вигадати (вигодити) годину; добрати час (часу); • у него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу, він (вона…) не мав (не мала…) коли, йому (їй…) не було коли, йому (їй…) ніколи було, йому (їй…) ніколилося; • условленное время, проведенное в обучении ремеслу – термінування; • утреннее время – зарання, заранок; • через некоторое время – з часом, згодом, через який[сь] час, за якимсь часом, через скільки часу, трохи згодом; • это было не в мое (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас…) було, не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось, не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось, (иногда лок.) не за мого (не за нашого) уряду; • это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере забере) часу, на це багато піде часу. [При добрій годині всі куми і побратими, а при лихій годині немає й родини (Пр.). Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує) (Пр.). Вдень тріщить, а вночі плющить (Пр.). Нічною се було добою (Котляревський). Вітрець схопився об обідній порі (Сл. Гр.). То було за царя Панька, як земля була тонка (Пр.). При добрій годині всі куми й побратими (Пр.). Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно (Т.Шевченко). Саме упереспи це робилось (Сл. Гр.). Франко мусів бути за одним заходом і воїном, і робітником (Б.Грінченко). Ой чом тепер не так, як перше було (Сл. Гр.). Упервій не так робилося (Сл. Гр.). Вона збудована вже в возовицю (Л.Українка). Се було саме у коповіз (Сл. Ум.). Як почнуться вигріви, то сніг пропаде (Сл. Гр.). Нерано, вже й пізні ляги минули (М.Коцюбинський). Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов (Г.Барвінок). А час, мов віл, з гори чухра, його́ не налига́єш (П.Гулак-Артемовський). Уже й під обіди береться (Сл. Гр.). Все добре в свій час (Пр.). Це було саме в гребовицю (Сл. Гр.). Це було за царя Горошка як людей було трошка (Пр.). До часу глек воду носить (Пр.). До пори, до часу збанок воду носить (Пр.). Пішов перед часом сиру землю гризти (І.Франко). Пив дуже горілку, та так без пори і вмер (Сл. Гр.). Сідай, коли маєш час (М.Кропивницький). Мочила коноплі під холод та захолодила ноги (А.Тесленко). Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну (Сл. Гр.). Це не за нас стало, не за нас і перестане (Пр.). Гарні гості, та не в пору (Пр.). От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… (Казка). Часом з квасом, порою з водою (Пр.). Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові (П.Мирний). Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав (Сл. Гр.). Час тягнеться довго, наче голодне літо (Пр.). Іде він до неї о пізніх лягах. Облягома приїхав. Були пізні лягма. У пізні лягови пряду. Робив од устанку до смерку. Не поможу тобі, бо й самому ніколиться (АС). У лихий час і кум за собаку (Пр.). І тільки час ледь чутно зве на герць. Підступний ворог, не бере нахрапом. Він стиха п’є бурхливі води серць і плоті хліб з’їдає — теж неквапом (Люцина Хворост). Ти так хочеш назад, в узвичаєний ритм часоплину… (Л.Хворост). Де зараз ви, кати мого народу? Де велич ваша, сила ваша де? На ясні зорі і на тихі води Вже чорна ваша злоба не впаде (В.Симоненко). Часу немає ніде (Анастасія Поритко). Час тече. А коли наливати — булькає (В.Слапчук). Вірю: прийде час, і ми зустрінемось. Подивимось одне одному в очі; потиснемо міцно руки українським воякам; дамо по пиці олігархам; низько вклонимось могилам загиблих на війні із зовнішнім і внутрішнім ворогами; підтримаємо скалічених на цій війні, їхні родини і родини загиблих, продовжуючи при цьому розбудовувати по-справжньому вільну Україну (Володимир Балух). Скоро отак ізлагодився, не хотів наш гідальго марно часу гаяти і здійснення своїх намірів на безрік одкладати, бо від того світові неабияка могла вчинитися шкода; скільки ще в ньому зла треба знищити, скільки беззаконня скасувати, скільки сваволі впинити, скільки помилок виправити, скільки повинностей виконати! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони не вміли ні читати, ні писати й збували час воюючи, грабуючи та полюючи (Ю.Педан, перекл. Індра Монтенелі). Але що дивуватися, лежиш, прикутий до ліжка, часу як мух на гімні, невідомо що з ним робити (Ігор Пізнюк, перекл. Вєслава Мислівського). Його служниця Катрін, із якою во врем’я оно вони віддавались утіхам плотським, звісно, зірок з неба не хапала, але була вірною, неговіркою й старанною господинею і не прихищала на кухні гостей, ласих до смаковитих решток і вин доброї витримки (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Він сумує, — відповіла Урсула. — Йому здається, що ти маєш небавом умерти. — Скажи йому, — всміхнувся полковник, — що людина вмирає не тоді, коли повинна, а тоді, коли може (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — Мушу зізнатися вам, що я викладаю літературу в Ліможі й коли-не-коли насмілююсь друкуватися в місцевій газеті (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Навіть горе з часом виплаче всі сльози, тільки Час може втамувати скорботу, Час, свідок того, як гаснуть усі почуття, усі людські пристрасті, Час розрадник усіх жалів (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він скоса дивиться на нас, тримаючи в руці чарку, але мовчить. За хвилину він раптом каже в напівтемряву: «А що таке, власне, час?». Георг здивовано опускає свою чарку на стіл. «Перець життя», — спокійно відповідаю я. Мене старий шахрай так швидко не зловить своїми трюками. Недарма ж я член верденбрюкського клубу поетів: ми звичні до великих питань (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Та хоч би що бачили їхні очі, хоч би яка тяжка праця спала на них і ще спаде в майбутньому, вони залишалися вишуканими й шляхетними, як монархи на вигнанні: сповнені гіркоти, гордовиті, зовні байдужні, зичливі одне до одного, тверді, мов діамант, і яскраві та крихкі, мов кришталики розбитої люстри в них над головою. Колишні часи минулися назавжди, але ці люди й далі житимуть так, наче їхній світ ще не минув,— чарівні й забарні, твердо впевнені, що нема чого вихоплюватись один з-перед одного як ті янкі, аби загребти зайвий гріш, прикипілі навіки до давніх своїх звичок (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Насправді час нікуди не спливає, спливаємо лише ми самі (М.Чайковська, перекл. К.Бруена). Його щоденники тих років документують нескінченну процесію початків: безцільні прогулянки в парку; недочитані книжки; облишені задуми; нереалізовані креслення. Життя минало у спробах згаяти дні. І в чеканні, коли ж розпочнеться майбутнє (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора). Час — гроші (Б.Франклін). Поки ми думаємо, як згубити час, нас згублює час (Альфонс Але). Час — прекрасний учитель, але, на жаль, він убиває своїх учнів (Г.Берліоз). Любов до минулого часу найчастіше не що інше, як ненависть до часу теперішнього (П.Буаст). Час усіх розкладе по своїх місцях]

Выходной – вихідний; виходовий: • в выходной день – вихідного (вільного) дня, у вихідний (вільний) день; • выходное пособие – вибувна (вихідна) допомога; • выходной день – вихідний (вільний) день, вихідна (вільна) днина; • выходные параметры – вихідні параметри; • выходные сведения (данные) – вихідні відомості (дані); • по выходным дням – вихідними (вільними) днями, у вихідні (вільні) дні; • выходной костюм – вихідний (святний, святковий, празниковий, пронедільний) костюм (одяг, стрій), вихідне (святкове, святне, празникове) убрання, костюм (убрання, одяг, одежа) про свято (про неділю, про вихідний день). [У головах гуляє привид веселих вихідних і забирає цілі кілограми сірої речовини. Алкоголь подбає про решту (О.О.Плеваки перекл. Е.Єлінек)].

Заканчиваться, закончиться – закінчуватися, закінчитися, викінчуватися, викінчитися, кінчатися, кінчитися, скінчатися, скінчитися, докінчуватися, докінчитися, завершуватися, завершитися. [Вечір закінчився танцями (П.Мирний). Їх крик зливався в один довгий гук, котрий почався з світом, а кінчиться хіба пізньої ночі (П.Мирний). Жнива кінчались, і наставала возовиця (І.Нечуй-Левицький). Ось перед ним скінчилася вузька вуличка і з її гирла він вискочив на широку площу (І.Франко). От іспити нарешті скінчилися (Г.Хоткевич). — В нас докінчується одна з галузей земної еволюції, і ніхто після нас не прийде, ніякі надлюди. Ми — останнє кільце в ланцюгу, що розгортатиметься, може, ще не раз на землі, але іншими путями і в інших напрямах. Мозок — ось найголовніший ворог людини… Але, друже, не дивіться так пильно на ту жінку в синьому капелюхові, хоч це й дуже природно! (В.Підмогильний). Ось тут ось, де зліва закінчується бір… (І.Багряний). Скінчилися останні сподівання. Нарешті — вільний, вільний, вільний ти. То приспішись, йдучи в самовигнання, безжально спалюй дорогі листи, і вірші спалюй, душу спалюй, спалюй, свій невимовний горній дух пали. Тоді вже, впертий, безвісти одчалюй, бездомности озувши постоли (В.Стус). Незвична мова нашого рицаря та його незграбна подоба ще більший викликала у молодичок сміх, а його ще дужче від того розбирала досада; не знати, чим би те все скінчилось, якби не надоспів у саму пору корчмар — чоловік із себе повнотелесий і через те, може, на вдачу потульний (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Не плач через те, що це закінчилося. Усміхнися, бо це було (Ґ.Ґ.Маркес)].

Кадрить, закадрить, разг. – (рус.) кадрити, закадрити, клеїтися. [Щоб описати його лице, першим напрошувалося слово «морда». Морда, і то така морда, як мовляла Миколина баба, наче на ній чорти горох молотили <…> Хоч це й дивно, але з такою непривабливою зовнішністю Юрко постійно примудрявсявався, «кадрити» якихось дівуль і молодиць (В.Слапчук). У «Рейтішоші» десь уже під вечір доволі проблематично знайти вільний столик, інколи доводиться чекати і півгодини, аж поки місця звільнять тутешні дядьки, котрим добре під п’ятдесятку і котрі намагаються закадрити язикатих дівуль підлітків, що добре вивчили англійські факи, але, безперечно, найкраще послуговуються таки рідним угорським матом (Олег Белей, перекл. Кшиштофа Варґи). Там він зустрів напрочуд водливу дівчину, проте всі спроби закадити її закінчились повним обломом (О.Антомонов, перекл. А.Дуґласа)].

Какономика – (греч.) какономіка. [«Я знаю, що ти не дотримаєш своїх обіцянок, тому хочу бути вільний від виконання своїх» — головне правило какономіки. Слово утворене від грецьких κακός — «поганий» — і οικονομία — «економіка» (Тетяна Порхун)].

Латышский – латиський: • латышский язик – латиська мова. [— Сигарети маєш, чи ти знову, як вільний латиський стрілець? — беру у нього пачку «LM», не поспішаючи, витягую одну, клацаю запальничкою. Душа цигарки, міцно стиснутої у лещатах моїх почервонілих пучок, куриться вгору есенцією нікотину й смол. Вона конає, мов сухотна дама з камеліями, згоряє живцем, спішить до свого цигаркового потойбіччя (Анна Рибалка)].

Лоно – 1) (грудь, чрево, чресла женщины) ло́но, (редко) лоня, на́дро, пе́рси і пе́рса (р. перс), гру́ди (-дей); (перен., приют) лоно, надро; 2) (недра, утроба) ло́но, на́дро: • лоно Авраама, Авраамово – ло́но (на́дро) Авраа́мове, на́дра Авраа́мові; • на лоне природы – на лоні природи, на вільному повітрі. [Бризки́ на во́дяне ло́но упа́ли (Б.Грінченко). У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лоня пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Мир первозданний Одпочив на лоні ночі (Т.Шевченко). Неха́й Госпо́дь її́ при́йме, мою́ голу́боньку, на своє́ на́дро (М.Вовчок). Ма́тінко моя́ рідне́сенька, чи прокля́в мене́ в твої́м ло́ні хто? (І.Франко). Не при́ймеш кісточо́к мої́х у рі́дне на́дро, де лежи́ть старе́нький ба́течко (Основа). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На ло́ні ма́тери на́шої приро́ди відпочи́немо (П.Мирний). А навкруги було так гарно, так радісно. У чистій і ніжній, як лоно коханки, блакиті, в могутній хвилі життя, що ледве виявлялось таємним тріпотінням соків, на теплому й запашному диханню весни було так багато радості, почувалась така повна гармонія (М.Коцюбинський). Прийняв чумака вільний степ у своє надро (М.Коцюбинський). Коли б я знав, що розлучусь з тобою, О краю мій, о земленько свята, Що я, отруєний журбою, В світах блукатиму літа; Коли б я знав про муки люті, Про сміх і глум на чужині, Що в мене будуть руки скуті І в мури замкнені пісні, — Я попрощався б хоч з тобою, До лона рідного припав, Прислухався б до шуму трав І зник… (О.Олесь). Така люта негода урвала раптом запашний сезон садів та прогулянок річкою на далеке лоно природи, де кохання в затишкові відлюдних кущів може дійти свого природного здійснення. Природа замкнула свої вигідні притулки, але жоден дощ не спроможний був залити жаги, що бере людське серце не тільки від віку, а й від часу незалежно, противно серцям інших тварин, яким визначено пору любовного настрою (В.Підмогильний). Планета серця, трагедійний зал опукою підноситься в узвишшя. Продертий розпач так його колише, немов біди тисячолітній шквал. Хоч вись разить зухвалих наповал, та порив нас відроджує і кличе перелітати смертне узграниччя, аби в пекельний вечора опал крилом сягнути — в лоно самоспалень до молодих і радісних офір (В.Стус). розкрий своє лоно не для любові не для пустощів не для жаги я хочу риси свої передати бо я не бог цей горбкуватий ніс ці очі зелені як трава (бо травою стануть) я хочу риси свої передати руки свої і вишню і камінь моєї ріки і небо моєї самотності і ніч моїх ночей (Т.Мельничук). Ну хіба я  вам дон Кіхот І німб не личить мені так само як мереживна мантилька дони Анни і не моя це парафія — ворожити на погляді і носити кинжал межи персів — для того була Кармен а вже тим паче не для моєї руки Дюрандаль і не треба із мене робити мене я не хочу хліба  з муки сервантесових вітряків відпустіть нарешті від себе  не тягніть я не з ваших країв і не прошу вашого неба не прощайте лиш дайте пройти вам  це також воістину треба (Ю.Джугастрянська). Дорогою ті двоє грілися самогоном, реготали, щось цвенькали до Ганнусі, та вона не обізвалась до них ані словом, сиділа закам’яніла, не відчуваючи холоду, і їй здавалося, що лоно її теж закам’яніло (В.Шкляр). Навпроти мене за столик сіла золотоволоса панна років двадцяти. Вона була симпатична. Та що там – вона була класна. Ці повні жагучі вуста! А перса радісно випиналися з-під блюзки і дражнили мої руки. Все це я оцінив у лічені секунди, аби за мить відвести якомога байдужий погляд і знов перетворитися на китайського мудреця. Але той стан нічогонедумання мені вже не вдалося повернути, поява панни вибила мене з колії, притягала мої очі й думки, я вже не міг думати ні про що инше, як тільки про неї (Ю.Винничук). — Оце вже й не думай, чоловіче,— заперечила Тереза. — Живи, живи, баранчику, хоть ти й шолудивий! Аби ти був жив, і хай западуться всі на світі губернаторства: без того панства ти з матернього лона вийшов, без того панства досі якось жив, без того панства і в могилу зійдеш, чи хай понесуть тебе, коли Бог до гурту покличе (М.Лукаш, перекл. М.Севантеса)].

Любимый – 1) (излюбленный, дорогой) улю́блений, лю́блений, уко́ханий, коха́ний, лю́бий, уподі́бний (уподо́бний); 2) (возлюбленный, милый) коха́ний, уко́ханий, ми́лий, лю́бий, лю́блений, (возлюбленная) коха́на, лю́ба, ми́ла, лю́блена, (сущ.) любко́, лю́бчик, коха́нок (-нка), коха́на люди́на: • любимая лошадь – улю́блений кінь; любимая трава (росянка), бот. Drosera rotundifolia L. – роси́чка круглоли́ста, рося́нка; • любимое блюдо, кушанье – улю́блена стра́ва, ї́жа; • любимое дитя – коха́на (лю́ба) дити́на; найулю́блені́ша дити́на; • любимое занятие, дело – улю́блена, лю́ба робо́та; • любимое чтение – улю́блене чита́ння (читво); • любимый автор, любимое произведение – улю́блений, уподо́бний а́втор, твір; • любимый вождь – улю́блений проводи́р (провідник, вождь); • любимый всеми – загальний улюбленець; • наступить на любимую мозоль (шутл.) – наступити (натоптати) на улюблену (найулюбленішу) мозолю; дійняти (допекти, дошкулити) до живого; уразити у живе (болюче) місце; • про себя любимых – про себе любих; • самый любимый – найулю́блені́ший, найуко́хані́ший, найулю́блений, найлюбі́ший, наймилі́ший; • себя любимого – себе любого. [Так ворожка поробила, Щоб менше скучала, Щоб, бач, ходя опівночі, Спала й виглядала Свого любого додому (Т.Шевченко). Пан-о́тченьку ти наш коха́ний! (П.Куліш). Думаю собі: «Як-то тепереньки небожата мої кохані? Чи згадують мене?» (М.Вовчок). Чи я в ба́тька не коха́на була́? (Пісня). Свої́х уподо́бних авторі́в узяла́ з собо́ю (І.Нечуй-Левицький). — От люба в нас дитина Юрко! — часом говорила Маруся до чоловіка (І.Нечуй-Левицький). — Хоч той панич син бідного диякона, але гарний, хоч з лиця води напийся! Я знаю, що він буде уподобний панні. Тільки він убогий, ой який убогий! Як той Іов на гноїщі! (І.Нечуй-Левицький). То була її любов, то був її любчик Павлусь (І.Нечуй-Левицький). — Боже мій, Боже мій! — сказав він, ковтаючи сльози. — Що ж тепер з тобою буде, мій вільний, укоханий краю? Чи на те ж наші батьки обороняли тебе од бусурманів, не шкодуючи свого життя, щоб дістався ти чужим людям на поталу? (А.Кащенко). — Чи пам’ятаєш, серце Іванку, як ми сходились тут, у сему лісі: ти мені йграв, а я закладала свої руки тобі за шию та й цілувала кучерики любі? (М.Коцюбинський). Проща́тись прийшо́в я, коха́на, з тобо́ю (Л.Українка). Ось уже лаврів, поетами люблених, Пишних магнолій не видко, Ані струнких кипарисів, густо повитих плющем, Ані платанів розкішних наметів (Л.Українка). — Заграй мені, коханий, у сопілку, нехай вона все лихо зачарує! (Л.Українка). Моя люба Мар’яночка краща мені, як сестричка, — як на неї подивлюся, мов до сонечка всміхнуся (Л.Українка). На вигоні прощалася Горпина зі своїм любком (І.Франко). Загра́в свою́ улю́блену пі́сню (А.Кримський). З своє́ю найулюблені́шою ля́лькою (Б.Грінченко). Уважа́в М. Вовчка́ за лю́бленого в наро́ді письме́нника (Б.Грінченко). Найулю́блена дити́на (М.Вороний). Се була́ його́ найлюбі́ша робо́та (В.Стефаник). Силкува́лася ви́правдати вко́хану люди́ну бідола́шна ді́вчина (Б.Грінченко). Жі́нка су́джена, а кума́ лю́блена (Пр.). Та вже мені́ не стоя́ти із мої́м коха́нком (Пісня). Ви знаєте, як липа шелестить У місячні весняні ночі? — Кохана спить, кохана спить, Піди збуди, цілуй їй очі, Кохана спить… Ви чули ж бо: так липа шелестить (П.Тичина). Здрастуй, місто несказанно любе, Повне цвіту — теплого дощу! (Терень Масенко). Я не скажу і в пам’яті — коханий. І все-таки, згадай мене колись. Ішли дві долі різними шляхами. На роздоріжжі долі обнялись (Л.Костенко).  Ти тут! Ти тут! Кохана, ти, як світ, — Початок і кінець твій загубився… Багряною півчарою схилився В вологих сонцетінях небозвід; І морезвід півчарою другою — І чара зустрічі в руці моїй горить! Вино в ній — ти. Любовною рукою Я п’ю тебе за тебе у цю мить (М.Вінграновський). Як почула про те Грізельда, то вельми засмутилась, гадаючи, що доведеться їй знов до батьківської хати вертатись та вівці пасти, а муж її укоханий буде в сей час розкошувати в обіймах другої; та не одну вже од долі напасть витримала вона твердо, тож вирішила кріпитись і тут (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). — Але ж важливо саме кохати, а не бути коханим. Людина не має вдячності до того, хто її кохає — якщо почуття не взаємне, то це швидше тягар (О.Гординчук, перекл. С.Моема). Людина любляча божественіша за людину люблену (Платон). Нехай мої діти лишаться ненародженими, якщо я не зумів їх мати від коханої жінки (Дж. Лондон). 1. — Любий, скажи мені що-небудь тепле… — Та гори ти синім полум’ям!.. 2. — Кохана, а де мій рушник? — Візьми на швабрі].

Окольцованный – 1) (о животном) закільцьований; 2) (спец., о дереве) обкільцьований; 3) (о женатых, перен., шутл.) обкручений, загнузданий, захомутаний; 4) (окружённый, перен., разг.) обложений, оточений, закільцьований: • окольцованная птица – закільцьований птах. [Уже в який раз він перебирав в уяві увесь закільцьований ліс — і нічого путнього не міг вигадати. Прорватися тепер можна було тільки до річки, де засіли мадьяри (М.Стельмах). не дай дожить побачити заціпеніти коли з морів до витоків стече уся вода не дай від радощів згорьованим зотліти бо з радощів насіється і розцвіте біда… живе саме життя в пожаднім часокруті в якім неначе закільцьована тупцюється біда там небо і ставок людиною забуті а вже тече тече до витоків отруєна вода… зірвався розум вільний від гальмів веселим лошаком толочив заборони і гордий силою безмірною п’янів і от згорьований закам’янів — колишня гордість закільцьована у Зону… (Ю.Загородній). — Молодий,— вставляє і собі слово Підігрітий, та, спіймавши схвальний погляд Бунчука, додає: — Ще не загнузданий… (Микола Зарудний)].

Парашютный – парашутний [Пробудження – парашутний стрибок зі сну. Вільний од удушливого виру, подорожній занурюється в зелену зону ранку (Лев Грицюк, перекл. Тумаса Транстрьомера). — А чому це в тебе слід від чобота на дупі? — Та це я записався в парашутну школу].

Поножовщина, разг. – поножів’я, бійка на ножах, (бойня) різанина, різня, (рус.) поножо́вщина: • у них дело дошла до поножовщины – у їх дійшло́ до ножі́в. [Дівчина підійшла до нього й похапцем розповіла, до яких хитрощів удається Ведмідь у бійці на ножах (Ольга Косач-Кривинюк, перекл. Дж. Лондона). А потім впнеться в розмежів’я, в нову кордонність Україн, що встане з блисків поножів’я, і за стерно до вільних жнив я засяду, степу вільний син! (Порфирій Горотак). Що, крім великої шани і доброї пам’яті, можу мати в серці до свого роду, свого народу? Було все — корчми і п’яне весільне поножів’я, бійки і пиятика, та працювали вони завжди тяжко й ревно (Дмитро Кремінь)].

Русский – 1) росіянин; 2) російський; 3) руський: • русский язык – російська мова. [Російська мова тепер для України — це не мова російської культури, яку необхідно знати, щоб читати Чехова, Достоєвського і того ж Гоголя. На жаль, для України і для всіх країн СНД російська мова — це ланцюжок, який прив’язує їх до совєтського минулого (В.Новодворська). Ми, як і Білорусь, мали свою столицю, політичні кордони, міліцію й навіть власну еліту. Українською розмовляли, вишиванки носили. Але країна була вмонтована в російський світ (В.Карасьов). Українці подібні до росіян приблизно як коні до ослів. Або (хай буде так) як осли до коней. Адже в цьому порівнянні немає нічого від усіх отих фольклорно-стереотипних значень, якими обмотані слова «коні» та «осли». Просто між двома названими видами спільного й відмінного справді стільки, як між українцями та росіянами (Т.Прохасько). Равік пошукав очима офіціанта. З нього досить. Він знав таких жінок. Мабуть, з російських емігрантів, подумав він. Не встигне ще десь і місця нагріти, а вже присаджує тебе (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Німці принаймні завжди готові підійти і попросити вибачення за поведінку своєї країни під час війни. Росіяни ж виглядають так, ніби воюють іще й досі (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). — Юпітером присягаюся, це не чорні люди. Звісно, з чорними людьми я можу робити все, що завгодно. А вони росіяни і геть безсовісні. Я… я не хочу мати з ними справу без свідків (Ю.Джугастрянська, перекл. Р.Кіплінґа). На голодний шлунок російська людина нічого робити і думати не хоче, а на ситий — не може (Ф.Раневська). Росіяни довго запрягають, але потім нікуди не їдуть. Просто запрягають і розпрягають, запрягають і розпрягають. Це і є наш особливий шлях (Г.Ґорін). Росіян мені не зрозуміти ніколи. Звісно, чужа душа — потемки, але душі росіян — просто непроглядна пітьма (Ґ.Ґ.Маркес). 1. Російський народ довго й завзято боровся за права принижених, вимирущих і безправних народностей. Нарешті він здобув ці права. 2. Російський народ вільний. Куди пошлють, туди й захочуть].

Собака – собака (м.р., реже ж.р.), (ув.) собацюра, собацюга, соба́йло, собачисько, (собир.) собачня, собарно́та, (ещё, пёс) пес: • борзая собака – хірт (хорт); • бросить как собаке – як собаці кинути; як собаці в зуби сунути; • вот где собака зарыта (разг.) – так от у чім сила (суть); ось де притичина; видно, де дно (Пр.); от де заковика; • две собаки дерутся, третья не мешайся – де їдять, там не пхайся, а де б’ються, звідтіль утікай (Пр.); де пси свої гризуться, там чужий не мішайся (Пр.); свій із своїм січися, рубайся, а чужий не мішайся (Пр.); • каждая собака (разг.) – кожний (усякий) собака; кожне (усяке); • [как] собака на сене – [як] собака на сіні; собака на сіні (на кості, на стерві, на падлі) лежить — і сам не їсть, і другому не дає (Пр.); і сам не гам, і другому не дам (Пр.); сидить пес на сіні; сам не їсть і другому не дає (Пр.); • как собака (устал, голоден…) (разг.) – як собака (як пес); • как (что) собак нерезаных (разг.) – як комашні; як сарани; • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (Пр.); рад, як сирота трясці (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); • не тогда собак кормить, как на охоту идти – не тоді хортів годувати, як на влови їхати (Пр.); не тоді коня сідлати, як треба сідати (Пр.); не тоді коневі вівса, коли він дивиться на пса (Пр.); не тоді рушницю набивати, як треба стріляти (Пр.); шити-білити – завтра Великдень (Пр.); • ни одна собака (разг.) – жоден (жодний) собака (пес); • собака лает, ветер носит – собака бреше, а вітер несе (носить) (Пр.); вітер віє, собака бреше (Пр.); вітер повійне, а собака брехне (Пр.); собака погавка, а вітер рознесе (Пр.); пси виють, а місяць світить (Пр.); собака гавка, а мажі йдуть (Пр.); пес бреше, дощ чеше, а вітер далі несе (Пр.); • собаке собачья смерть – собаці собача й смерть (Пр.); жив, як пес, загинув, як собака (Пр.); ледачому ледача й смерть (Пр.); катюзі по заслузі; • собаку съел на чём – зуби з’їв (проїв) на чому. [На узліссі собаки ганяють лисицю; так ганяють, так ганяють: лисиця не втече, хорт не дожене (Казка). Троянці всі з хортами Збирались їхать за зайцями, Князька свого повеселить (І.Котляревський). За сими плентавсь розбишака, Нептунів син, сподар Мезап, До бою був самий собака І лобом бився, так, мов цап. Боєць, ярун і задирака, Стрілець, кулачник і рубака, І дужий був з його хлопак; В виски, було, кому як впнеться, Той насухо не оддереться; Такий ляхам був Желізняк (І.Котляревський). Братчики так, як хорти на поклик вівчаря, той звідти, той звідси, поспішали на раду (П.Куліш). — Де ж мені, панотче, дітись? — каже жінка. — Він мене вб’є, як наздожене. Тут хоч дурний, та такий злий, як собака (П.Куліш). — Гай-га! Аби живі були! Се не панські гроші — братерські: ними не зажуришся. Я собі зароблю: тепер я вільний хоч на півроку; з собаками не піймають (М.Вовчок). По квітничку собака поскакав, Усе понівечив і потоптав (Л.Глібов). Все пішло на пси (Номис). Велика, чорна, кудлата собака кинулась на його з-під загороди (П.Мирний). — О, дурненька Солошка співає! — кричали вони й мерщій тікали до хати, щоб не зустріла вона де їх, бо боялися її, як скаженої собаки (П.Мирний). Господи! У неї ж ні шеляга; посліднього карбованця узяв він на сіль, як виходив з дому… Чи так кинути? Хай візьмуть — пошматують і загребуть, як ту собаку, без попа, без обряду церковного?.. Що ж він? Хіба він по своїй волі умер, хіба він хотів тії смерті?.. (П.Мирний). Колісник пихтів, одпихався, а вона, як навісна, то одскакувала від його, то, прискакуючи, горнулася, мов вірна собака (П.Мирний). — Та ти мені не кажи, я його знаю добре, — збірщиком при ньому був, — як собака на сіні: сам не їсть і другому не дає. Вредний ірод, а як удариться оце до начальства, то й Казюка не поможе (І.Карпенко-Карий). — Добрий каніс! Гарний собацюра!.. Ну тебе к чорту!  Хвостом  усю  пику заляпав (Б.Грінченко). Управитель пана, бита собака, послухав хлопцевої мови, подивився на нього та й промовив на Шевченкове прохання: «Не оддамо ми тебе маляру, бо нам самим таких треба» (С.Васильченко). Гавкнуло, як із бочки, — і кудлатий собацюга летів із-за куща на Якова з вищиреними зубами (С.Васильченко). — До ладу не з’їсте — все ті карбованці та червінці складаєте. А помрете, то якась випорожнить кутки та й спасибі не скаже. Так ні за собаку й пропаде (С.Васильченко). Десь узялися свині та так і опали мене навкруги, як ті собаки (І.Нечуй-Левицький). — Хто ти такий, питаю в тебе. Ти мій панщанний? Еге, так? — Ні, князю! Од цього мене Бог помилував. Я панщину люблю, сказати по правді, як собака цибулю (І.Нечуй-Левицький). «Он що! — прошепотів чоловік; чув, що холод обняв йому всю душу. — Божевільні вбили хлопця! І  —  на м’ясо… Тепер готують з нього їжу… Страх який! — Дядько вийшов швидко і вернувся в свій двір. Не знаходить собі місця. — Хоч міліція — собачня, а хтось же мусить на світі за таким ділом глядіти! Хай хоч тут порядок наведуть» (В.Барка). Зрідка дощить високе серпневе небо, гавкають собаки по дворищах і крайня зоря над самим небосхилом надсадно продирається крізь віття дерев (В.Стус). Печаль осиплеться, як маки. Заорють місце орачі. Лиш десь на хуторі собаки ще довго витимуть вночі (Л.Костенко). Чи, може, сам невипростаний я, Не маю мужності і того духу в слові, Що пропікає світ і все на світі І стверджує і волю, і любов?! Чи, може, я не маю ні народу, Ні мови, ні свободи, ні життя, І, як собака за чужинським возом, Плетусь собі, вдоволений шматком, Що кинуть з того возу, га?.. Не знаю… (М.Вінграновський). Собайло радісно заскавчав і, підстрибнувши, лизнув Мацюцьку просто в губи (Л.Кононович). Вони гнали величезними стрибками, і з вікна добре видно було, як ця собарнота розсипалася поміж деревами, та однак мчала і мчала в одному напрямку, орієнтуючись по слідах, котрі вервечкою виділялися на сніговій понові (Л.Кононович). …медведя за карабін чіпляють до грубого дроту, натягнутого між грабів, скраю галявини впівголос перемовляються чоловіки, собарнота скалозубить і обнюхує траву, зрідка старий, притупуючи валянком, гукає: давай, давай! і хрипкуваті голоси обривали дзвін брязкал на ошийнику медведя, що глух від люті; давай, давай! і летіла шерсть, сука з натертим об сніг малиновим вим’ям відлітала до кучугури, гримів ланцюг і сніговий вихор здіймався там, де клубкували чорні і гостровухі собачиська (Є.Пашковський). Насміхається тварюка, подумав Григорій. Тузик заперечливо помахав хвостом. Кмітливий, хитрий, але ледачий український пес. Невже все розуміє, собацюра? (В.Кожелянко). Він дико реготав, аж боліли ребра. Реготав так тяжко, аж почав плакати. Його розривало від ридання. він пережив Лінду, канал, пігулки і поїзд. А тепер його порве на шматки собацюра. І йому байдуже. Його дружина спить із футбольною командою. Ніщо не тримає його на світі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Чудова чиста свобода жінки явно була чимсь прекраснішим за будь-яку фізичну любов. Єдина біда полягала в тому, що чоловіки в цьому питанні були недорозвиненіші від жінок. Вони вимагали сексу, як собаки (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Як мені важко було дивитись на нього, коли він опинився серед тієї миршавої собачні в таборі (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Хто лягає спати з собаками, встає з блохами (Г.Гайне). Що більше я дізнаюся про людей, то більше люблю собак (Марі де Савіньє). Служив як пес, убили як собаку (С.Є.Лєц). Напис на воротах: «Собака — друг! Але не кожної людини»].

Удосужиться, удосуживаться – спромагатися, спромогтися; знаходити, знайти час: • не удосужился встать – не завдав собі труду встати; • не удосужился даже позвонить – не спромігся (не знайшов часу) навіть зателефонувати; • удосужился ответить – спромігся (здобувся) на відповідь; удосужиться сделать что – знайти [вільний] час (вільну часину) зробити що; спромогтися зробити що.

Художник, художница – художник, художниця, (искусник) мистець, митець, (живописец) маляр, малярка: • свободный художник – вільний художник (митець, мистець); • художник по костюмам – художник костюмів, художник з костюмів; художник-костюмер. [Ти, незглибима совісте майстрів, тобі не страшно навігацій Лети! Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, — усі митці, художники й поети. Всі генії. На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонарроті (Л.Костенко). — Хтось придумав, що я пишу «чорнуху», і пішла ця інформація Києвом гуляти. А я просто описую життя таким, як воно є. Усі речі, про які пишу, бачив. Виконую роль художника, щось підретушовую, щось підкреслюю (О.Ульяненко). Він не поспішав, як то властиво справжньому художнику, що хапається за будь-який привід, аби хоч на хвилину віддалити творчі муки, і невдовзі зауважив, що крадькома поглядає на незнайомку (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він часто думав: «Як добре, що я художник,— він-бо вже давно облишив свою посаду страхового агента у Ллойда — це така професія, що ні до чого не зобов’язує. До художника ніхто не поставиться зверхньо — його не можна сприймати серйозно» (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Але то колись у мене була слава відомого мистця, а наразі ж я — звичайнісінький сторож, тому, через силу ввіпхавшись у холодну та непіддатливу одяганку, я поволі подибав баюрою до сараю, де запустив двигун трактора (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Художник — це людина, яка пише те, що можна продати. А добрий художник — людина, яка продає те, що пише (П.Пікасо). — Ви художник? — Ні, я просто з похмілля].

Человечина, разг. – чолові́чина, (живой товар, ещё) людятина, (о мужчине) чолов’яга, чолові́чисько, (мясо человека) людське м’ясо, чолові́чина, людя́тина: • ну, ты й человечина – ну, ти й чолов’яга! [То був малий збідований чоловічина з червоним шпичастим носом (Андрій Шкраб’юк перекл. Зиґмунта Гавпта). А якийсь такий огрядненький чоловічина питає: — Чого ви дивитесь? (Остап Вишня). Поглянув він на Андрія і, крізь сльози від спазм, промовив: — Не купуй, хлопче! Це — людятина, дешева і солодкава; по державній ціні, а м’ясо, як смерть. Згрішив я навіки. Вернись, не підходь туди! (Василь Барка). Думки єретичні запльованолицих Не можуть ужитись, де правлять канони, Де правлять бариги без честі і віри, І шльондра Феміда — мінетна по суті… Ущухнуть вогні — позбігаються звірі Ділить чоловічину іклами в люті (СеРж Ко). От би цікаво було, мелькає їй, зустрітися з тими людьми тепер, хто ще живий, і побачити, ким стали вони, — невже теж підторговують людятинкою у вільний від основної роботи час? (О.Забужко)].

Чуждый – 1) (уст. чужой) чужий; 2) (кому, чему, для кого, для чего) чужий кому, чому, для кого, для чого; (посторонний) сторонній для кого, для чого; 3) (свободный) вільний від чого; • он чужд этому делу – він далекий від (непричетний до) цього (цієї справи); • мне это чуждо – я далекий від цього; • чуждые элементы – чужі (сторонні) елементи; • чуждый зависти – вільний від заздрощів; • чуждый интриг – далекий від інтриг; непричетний до інтриг; • чуждый народу – чужий для народу.

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВАКА́НТНЫЙ (пост) гуля́щий, ві́льний.

ДОСУ́Г, фраз. ві́льний час.

ЗА́НЯТ, ЗА́НЯТЫЙ, ще не ві́льний, не вака́нтний, (чим) заклопо́таний, (на праці) затру́днений; за́нят по го́рло, ма́ю по́вні ру́ки пра́ці; мы так за́няты, у нас мо́ре робо́ти; быть постоя́нно за́нятым, не ма́ти ні дня ні но́чі, сві́ту бі́лого не ба́чити; быть за́нятым по го́рло, ма́ти по́вні ру́ки пра́ці.

ИМЕ́ТЬ, иметь больши́е позна́ния в чём до́бре зна́тися на чому; иметь большо́й вес /иметь большу́ю ва́жность/ бага́то ва́жити; иметь в виду́ ма́ти на о́ці /на прикме́ті, на меті́/; иметь в виду́ что ще ці́лити куди; иметь в ежедне́вном рацио́не (певні харчі) ма́ти на щоде́нь; иметь ви́ды на ва́жити на; иметь в карма́не кого трима́ти у жме́ні; иметь власть ма́ти пра́во /си́лу/; иметь в своём акти́ве ма́ти за плечи́ма; иметь в своём распоряже́нии ма́ти під (своє́ю) руко́ю, галиц. ма́ти до диспози́ції; иметь де́ло ма́ти до ді́ла; иметь жи́зненный о́пыт образ. перейти́ бага́то сві́ту; иметь запусте́лый вид світи́ти пу́сткою; иметь значе́ние (иметь реша́ющее значе́ние) ще ма́ти си́лу, ва́жити (над усе); иметь ме́сто (про дощі) перепада́ти; иметь на иждиве́нии утри́мувати; иметь на приме́те ма́ти на о́ці; иметь обыкнове́ние взя́ти мо́ду, практикува́ти; иметь основа́ние ма́ти підста́ву; иметь отноше́ние к стосува́тися до; иметь подхо́д к кому умі́ти підійти́ /зна́ти ключ, зна́ти з яко́го кінця́ зайти́/ до кого; иметь поползнове́ние ще роби́ти за́біги, щоб; иметь превосхо́дство над кем стоя́ти на го́лову ви́ще від кого; иметь представле́ние обо всём наба́читися всьо́го́; иметь пристра́стие к чему полюбля́ти /бу́ти залю́бленим у/ що; иметь свобо́ду де́йствий ма́ти ві́льну ру́ку; иметь се́рдце на кого се́рдитися /ма́ти жаль/ на; иметь скло́нность к чему полюбля́ти що; иметь смысл ма́ти сенс /ра́цію/; иметь со́весть ще ма́ти ду́шу; иметь соприкоснове́ние с чем торка́тися чого, (з ким) ма́ти ді́ло з; иметь спосо́бности кого [н. певца́] вда́тися ким [н. співако́м]; иметь сре́дства к существова́нию ма́ти шмато́к хлі́ба; иметь терпе́ние ма́ти терпе́ць; иметь те́сные конта́кты ритмомелод. ма́ти найтісні́ші конта́кти; иметь хождение бу́ти в /не вилуча́тися з/ о́бігу; не иметь возмо́жности яви́ться галиц. бу́ти перешко́дженим; не иметь жи́зненного о́пыта не ню́хати по́роху; не иметь значе́ния образ. не ма́ти ваги́, ма́ло ва́жити, ж. то нічо́го, що [не имело значения, что о́ба служи́ли то нічого, що оби́два служи́ли]; не иметь мале́йшего жела́ния не хті́ти ані-ні́; не иметь мале́йшего поня́тия о чём ні сном ні ду́хом не зна́ти про, фаміл. не ню́хати чого, галиц. не ма́ти зеле́ного поня́ття; не иметь представле́ния (не иметь никако́го представле́ния) фаміл. тя́мити, як свиня́ в апте́ці; не иметь ничего́ о́бщего с чем бли́зько не ночува́ти бі́ля чого; не иметь пото́мства образ. рости́ в сто́вбур; не иметь представле́ния о войне́ не ню́хати по́роху; не иметь свобо́дной мину́ты не ма́ти ні дня ні но́чі, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; име́ет ме́сто /име́ло ме́сто/ что галиц. прихо́дить /прийшло́/ до чого [имеет место кри́зис прийшло до кри́зи]; не име́й ста рубле́й, а име́й сто друзе́й не май ста рублі́в, а май сто браті́в; име́й в виду́! (име́йте в виду́!) зваж!, зва́жте!; име́ющий що /мн. хто/ ма́є, ім. посіда́ч /вла́сник/ чого, прикм. бага́тий на що, /про тягар/ обтя́жений чим, образ. з чим [имеющий большо́е бу́дущее з вели́ким майбу́тнім], з чим на рука́х [имеющий капита́л з капіта́лом на руках], з чим на ши́ї [имеющий долги́ з борга́ми на шиї], з чим на утри́манні [имеющий семью́ з сім’є́ю на утриманні], стил. перероб. ма́ючи; имеющий больши́е позна́ния в чем ерудо́ваний у якій га́лузі, до́бре підку́тий на чому; имеющий большо́е значе́ние преважли́вий, ду́же важли́вий; имеющий в виду́ стил. перероб. ма́ючи на ува́зі; имеющий в своём акти́ве что з чим за плечи́ма; имеющий в своём распоряже́нии что ма́вши під руко́ю; имеющий вес вагови́тий, ваго́мий, з ваго́ю; имеющий власть над кем волода́р /влади́ка/ кого; имеющий возмо́жность спромо́жний, стил. перероб. ма́ючи змо́гу; имеющий го́лову на плеча́х з голово́ю на в’я́зах; имеющий де́ло с чем за́йня́тий чим; имеющий де́ло с кем пов’я́заний з; имеющий жа́лкий вид як у во́ду опу́щений; имеющий жела́ние гото́вий, охо́чий; имеющий зада́ние стил. перероб. ма́ючи завдання́; имеющий зако́нную си́лу правоси́льний; имеющий значе́ние із зна́ченням, важли́вий (для); имеющий зуб на кого стил. перероб. ма́ючи зуб на; имеющий каса́тельство приче́тний; имеющий ме́сто ная́вний, зафіксо́ваний; имеющий мно́го о́бщего с з ку́пою спі́льних рис із; имеющий наме́рение /имеющий поползнове́ние/ = намеревающийся; имеющий обыкнове́ние призвича́єний; имеющий основа́ние (имеющий по́лное основа́ние) з по́вним пра́вом; имеющий отли́чие відмі́нний, (про відзнаки) нагоро́джений; имеющий отноше́ние к приче́тний до; имеющий перспекти́вы перспекти́вний; имеющий подхо́д зда́тний підійти́; имеющий пра́во з пра́вом, галиц. упра́внений; имеющий превосхо́дство над що ма́є перева́гу над; имеющий представле́ние о до́бре знайо́мий з, наслу́ханий про; имеющий преиму́щество (имеющий то преиму́щество) з (тіє́ю перева́гою; имеющий примене́ние застосо́вуваний; имеющий ру́ку стил. перероб. ма́ючи ру́ку; имеющий сбыт (крам) ходови́й; имеющий свобо́ду де́йствий ві́льний у свої́х ді́ях; имеющий своё объясне́ние в чем поя́снюваний чим; имеющий си́лу ді́йсний, чи́нний; имеющий сла́бое зре́ние підслі́пуватий, підслі́пий, имеющий соприкоснове́ние = соприкасающийся; имеющий соприкосновение с зму́шений ма́ти ді́ло /за́йня́тий/ з; имеющий спрос (крам) ходови́й; имеющий сре́дства к существова́нию забезпе́чений шматко́м хлі́ба; имеющий схо́дство поді́бний, схо́жий; имеющий тенде́нцию к з по́тягом до; имеющий те́сные конта́кты з найтісні́шими конта́ктами; имеющий у́ши, да слы́шит хто ма́є ву́ха, хай слу́ха; имеющий це́лью з мето́ю; имеющий фо́рму у фо́рмі, фо́рмою; имеющий хожде́ние тепе́р ув о́бігу; имеющий це́нность ці́нний, кошто́вний; не имеющий де́нег /тала́нта, вку́са, цены́ тощо/, безгрошови́й /безда́рний, без смаку́, безці́нний тощо/; не имеющий ничего́ о́бщего як не́бо і земля́; не имеющий представле́ния без жо́дного уя́влення; ничего́ не имеющий против зго́дний; не́что, не имеющее це́нности поло́ва; ЗАИМЕ́ТЬ діял. запопа́сти.

НЕЗА́НЯТЫЙ ще ві́льний, фраз. гуля́щий.

НЕРАБО́ЧИЙ (час) ві́льний, гуля́щий, (мотор) = неработающий.

ПОДЛЕЖА́ТЬ, подлежать чему (амнестії тощо), підпада́ти під що; де́ло подлежи́т пересмо́тру спра́ву тре́ба /нале́жить/ перегля́нути; подлежа́щий що /мн. хто/ підляга́є тощо, прикм. нале́жний до, призна́чений на що [подлежащий разбо́рке призна́чений на демонта́ж], фраз. підле́глий; подлежащий чему ма́є бу́ти який [подлежащий прове́рке має бути переві́рений], яки́й тре́ба що зробити [подлежащий рассмотре́нию який треба розгля́нути], фраз. незві́льнений від чого [подлежащий обложе́нию нало́гом незвільнений від пода́тку]; подлежащий ве́дению нале́жний до ві́дання; подлежащий контро́лю підконтро́льний; подлежащий наказа́нию призна́чений на ка́ру; подлежащий отмене реконстр. відкли́чний; подлежащий суду́ підле́глий су́дові, підсу́дний; подлежащий опла́те /уничтоже́нию тощо/ підле́глий опла́ті /зни́щенню тощо/; не подлежащий чему ві́льний від чого; не подлежащий оглаше́нию конфіденці́йний, секре́тний; не подлежащий опера́ции мед. неопера́бельний; не подлежащий пересмо́тру /не подлежащий отме́не/ невідкли́чний, тверди́й; не подлежащий сомне́нию безсумні́вний, (факт) неоска́ржуваний.

ПОСТОРО́ННИЙ, посторонним вход воспрещён ще сторо́ннім вхо́ду нема́, сторо́ннім вступ не ві́льний.

РАЗДО́ЛЬНЫЙ ще ві́льний, просто́рий, розло́гий, широ́кий, (лан) широкопо́лий.

СВОБО́ДЕН, вход свободен вхід ві́льний; вход свободен всем ко́жному ві́льно захо́дити;

СЪЁМНЫЙ тех. роз’є́мний, змі́нний, (про вісь) ві́льний.

ХОЛОСТО́Й (хід) я́ловий, неробо́чий, ві́льний, гуля́щий, (постріл) сліпи́й; на холосто́м ходу́ на гуля́щому ходу́.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Вакантный – вака́нтний, -а, -е, ві́льний, -а, -е.

Властный – 1) (неограниченный) вла́стен, -стна, -стне, ві́льний, -а, -е; 2) (сильный) вла́дний, -а, -е; поту́жний, -а, -е.

Вольнослушатель – ві́льний слуха́ч; -ница – ві́льна слуха́чка.

Вольный – 1) (о свободе) ві́льний; 2) (по своей воле) охо́тник.

Незанятой – незаняти́й, ві́льний, -а, -е.

Свободный – 1) ві́льний; 2) (не занят.) гуля́щий, -а, -е.

Слабый – 1) (характером) хибки́й, слабки́й, -а́, -е́; 2) (здоровьем) кво́лий, недолу́гий, -а, -е; 3) (голос) ти́хий; 4) (не тугой) слабки́й, ві́льний; 5) (о надежде) мали́й, -а́, -е́; 6) (плохой) ке́пський, -а, -е.

Чуждый – 1) (чужой) чужи́й, -а́, -е́; 2) (непричастный) неприче́тний (до чо́го), ві́льний (від чо́го).

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Свободный – вільний. Свободный для прохода – прохідний.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Изгиб – згин (-ну); • и. (процесс) – згина́ння, гнуття́; • и. (вверх) – ви́гин (-ну); • и. (вниз) – уги́н (-ну); • и. (дороги, реки) – колі́но; • и. волнообразный – згин хвилюва́тий; • и. двойной – з. подві́йний; • и. дополнительный – з. додатко́вий; • и. косой – з. скісни́й; • и. местный – з. місце́вий; • и. отвала – за́крутень (-тня); • и. продольный – з. подо́вжній; • и. S-образный – з. S-поді́бний; • и. свободный – з. ві́льний; • и. сложный – з. складни́й; • и. чистый – з. чи́стий.

Контакт (касание) – до́тик (-ку); • к. (предмет) – до́тичка; • к. быстродействующий – д. хуткочи́нна; • к. вызывной – д. виклична́; • к. дверной – д. одвірча́на; • к. земляной – д. земляни́й; • к. катящийся – д. котка́; • к. неподвижный (палец) – д. нерухо́ма; • к. ножевой – д. мечико́ва; • к. рельсовый – д. рейко́ва; • к. свободный – д. ві́льний; • к. скользящий – д. ковзна́; • к. штиковой, штепсель – прити́чка.

Перегон (расстояние) – перегі́н (-го́ну); • п., п-ка, хим. – переганя́ння, дестилюва́ння; • п. задерживающий – п. затримни́й; • п. легкий – п. легки́й; • п. нормально-открытый – п. норма́льно-відкри́тий; • п. свободный – п. ві́льний; • п. тракционный – п. тяглови́й; • п. трудный – п. важки́й.

Полет, авио – літ (льо́ту); • п. (кругами) – ширя́ння; • п. парящий – л. пла́вом; • п. свободный – л. ві́льний; • п. скользящий – л. ковзни́й.

Свободный – ві́льний; • с. база (вагона) – рухо́ме міжві́сся; • с. насадка (колеса на ось) – рухо́ме наса́дження; • свободно-висящий (стрелка магнита) – ві́льно-висни́й; • с.-лежащий – ві́льно-ле́жний, незакрі́плений; • с.-падающий – ві́льно-спадни́й; • с. подвешенный – ві́льно-поче́плений.

Ход – хід (-хо́ду); • х. (возвратнопоступател. движ. поршня золотника) – пере́біг (-гу); • х. (напр., печи) – робо́та; • х., скат колесный – колішня́; • х. буферный – хід відпружнико́вий; • х. быстрый – х. швидки́й; • х. вольный (поезда) – х. легки́й; • х. всасывающий (поршня) – пере́біг всисни́й; • х. выталкивающий – х. виштовхни́й; • х. двойной – х. подві́йний; • х. диагональный – х. коси́нний; • х. задний – х. за́дній; • х. замедленный – х. зага́юваний; • х. колес передний – колішня́ передко́ва; • х. колесный (к катку) – колішня́; • х. компенсирующий – х. вирівня́льний; • х. мертвый – х. ме́ртвий; • х. мокрый – х. мо́крий; • х. наклонный (в туннеле) – х. похи́лий; • х. неспокойный (паровоза) – х. неспокі́йний; • х. обратный (машины) – х. зворо́тний; • х. ординарный – х. ордина́рний; • х. переводной – х. перевідни́й; • х. передний – х. пере́дній; • х. плавный – х. плавки́й; • х. полный – х. по́вний; • х. поперечный – х. попере́чний; • х. продольный – х. подо́вжний; • х. простой – х. про́стий; • х. прямолинейный – х. прямоліні́йний; • х. рабочий (станка) – х. робо́чий; • х. равномерный (машины) – х. рівномі́рний; • х. резцовой – х. різце́вий; • х. ровный – х. рі́вний; • х. свободный – х. ві́льний; • х. сжимающий – х. стискни́й; • х. спокойный – х. спокі́йний; • х. стылый (печи) – х. охолодни́й; • х. сухой (поршня) – пере́біг сухи́й; • х. тихий (поезда) – х. ти́хий; • х. ускоренный – х. пришви́дшуваний; • х. форсировочный (печи) – робо́та підси́лена; • х. холодный, метал. – х. холо́дний; • х. холостой – х. я́ловий; • х. убавлять, -вить – х. зме́ншувати, зме́ншити.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вольный • Вольная птица (перен.) – вільний [як] птах. • Вольному воля [спасённому рай] – вільному воля [спасеному рай (а скаженому поле)]. Пр. Вільному воля, ходячому путь. Пр. • Вольный дух, жар – легкий (повільний) дух, жар. • Вы вольны думать всё, что вам угодно – ви можете собі (маєте право) думати все, що хочете. • Каждый в своих поступках волен – кожному вільно чинити (діяти) так чи так (по-своєму, як він хоче); кожен у своїх учинках вільний.

Воспрещается • Вход воспрещается – входити (увіходити) заборонено; входити (увіходити) не вільно і вхід заборонено; вхід не вільний.

Время • А в это время – а[ж] в цей (під цей) час; а(ж) тут. • Благоприятное, удобное время – [Добра] година; сприятлива година; добра нагода; слушний (нагідний) час. [При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Пр.] • В более отдалённые времена – за давніх часів, у давніших часах. • В давние, древние времена – давніми часами (за (старо)давніх часів, у давні часи); давньою порою; у давні давна (віки); за давніх-давен (за давнього давна); у [давню] давнину (у [давній] давнині); давниною; за старожитних часів; застародавна. [Січовики ще за старожитних часів прозивались козаками. Стороженко.] • В данное время – (в) цей час; тепер. • В другое время – іншим часом; іншим (другим) разом. • В зимнее время – зимової пори (доби); узимі (узимку, зимою). [Хто в літі гайнує, той у зимі голодує (бідує). Пр.] • В какое время – якого часу (у який час); у яку годину; коли. [Ой, Бог знає, коли вернусь, в яку годину, Прийми ж мою Марусеньку, Як рідну дитину. Н. п.] • В короткое время – за малий (за короткий) час, не за великий (за невеликий) час; за малу часину (годину). • В летнее время – літньої пори (доби); літнього часу; улітку (уліті, літ(к)ом). [Скинеш оком по тому степу, що колись улітку пишною травою зеленів. Сл. Гр. Літком немає Мотрі дома. Мирний.] • В лучшие времена – за кращих (за ліпших) часів; у кращі (у ліпші) часи. • В любое время – будь-якого часу (у будь-який час); першого-ліпшого часу (першої-ліпшої часини); кожного часу; коли хочете; коли завгодно. [Він був увільнений від війська й міг кожного часу женитися. Кобилянська.] • В настоящее время – тепер (іноді розм. тепереньки, теперечки); теперішнім часом (за теперішніх часів); нині. [Таких людей, як був отой дід Євмен, тепер — запевне кажу вам — нема. Кониський. Де то вона тепереньки? Н.-Левицький.] • В настоящее время, когда… – тепер (нині), коли. • В наше время – за нашого часу (за наших часів); за наших днів, за нас. [От було за наших часів — Верді, Россіні… Українка.] • В недавнее время – за недавніх часів (недавніми часами); недавно. • В непродолжительном, скором времени – незабаром (невзабарі); незадовго (іноді нев(за)довзі); через (за) недовгий час; небавом (розм. іноді незабавки, незабаром); затого; (лок.) ускорості (ускорах). [Метод Багірова незабаром підхопили всі. Гончар. Невдовзі з-за хати з’явилася Знайда. Трублаїні.] • В ночное время – уночі; нічною порою (добою); нічної доби; нічного часу; о нічній порі. [Вдень тріщить, а вночі плющить. Пр. Нічною се було добою. Котляревський. Коли ти пишеш о порі нічній… Павличко.] • В обеденное время – в обід(и); під (в) обідню пору (об обідній порі); обідньої доби (в обідню добу); в обідню годину. [В обідню пору Василько погнав гусей додому. Панч. Вітрець схопився об обідній порі. Сл. Гр.] • Во время, во времена кого, чего – за кого, за чого; за часів кого, чого; під що; під час чого, при чому; (передається ще й орудним відмінком). [То було за царя Панька, як земля була тонка. Пр. При добрій годині всі куми й побратими. Пр.] • Во время жатвы – у (під) жнива; під час жнив; жнивами. [Мій Петрик найшовся жнивами. З нар. уст.] • Во время новолуния (первой четверти) – на молодику (на молодиці); (зрідка) на нову. • Во время оно, во времена оны (устар.) – во врем’я оно. [Не сотні вас, а міліони Полян, дулебів і древлян Гаврилич гнув во врем’я оно. Шевченко.] • Во время сна – під час сну; спавши; (розм.) упереспи (упересипи). [Він марив спавши. З нар. уст. Саме упереспи це робилось. Сл. Гр.] • Во все времена – за всіх часів; у всі часи; на всі часи. • Во всякое время – повсякчас(но); (зрідка застар.) на всяку діб. [Так грай-бо, скрипонько моя. Голоті вбогій повсякчас, І хай нудьга тіка від нас. Манжура.] • В определённое время – у певний (визначений) час; певного часу. • В последнее время – останнім часом (останніми часами); останнього часу (в останній час). [Ви якось чудно поводитесь зі мною останнього часу. Українка.] • В прежнее время, в прежние времена – за попередніх часів (давніших, колишніх); попередніми часами; давніших літ; перше; (розм. іноді) упершені (упервині); попереду; давнішеє]; раніш(е); передніш(е). [Ой чом тепер не так, як перше було. Сл. Гр. Упервій не так робилося. Сл. Гр. Я хотіла поговорити з тобою так… як давніше було. Франко.] • В рабочее время – у робочий (у робітний) час; в [під] робочу (робітну) пору; під робочий (робітний) час; робочої (робітної) пори; робочою (робітною) порою. • Временами и дурак правду говорит – як коли й дурне правду тне. Пр. І на премудрих часом чорт їздить. Пр. І на мудрім дідько на Лису гору їздить. Пр. • Время боронования – волочінка. • Время возки копен, хлеба с поля – возовиця; коповіз. [Вона збудована вже в возовицю… Українка. Се було саме у коповіз. Сл. Ум.] • Время всему научит – час усього навчить; час — найкращий учитель. • Время все раны лечит – час усе лікує. Пр. Час всі рани гоїть. Пр. Збіжить вік — ото тобі й лік. Пр. • Время года – пора (доба, відміна) року. • Время — деньги – час — то гроші. Година (час) платить, година (час) тратить. Пр. Не товар платить, а час. Пр. • Время до восхода солнца – досхідна пора (доба). • Время жатвы – жнива. • Время золотое (молодые счастливые годы) – золота пора; золотий (красний) час; золоті (красні) роки (літа); красна молодість. • Время идёт – час минає (збігає). • Время идёт быстро – час швидко минає (упливає); час лине [хутко, пругко]. • Время, когда весной снег тает – відталь. [Ледве перейшов річку, боявся, що провалюсь, відталь бо вже була. З нар. уст.] • Время, когда греет солнце (разг.) – вигріви. [Як почнуться вигріви, то сніг пропаде. Сл. Гр.] • Время, когда ложатся спать – час, коли лягають спати; (розм. давн.) ляги (лягови, обляги); (присл.) улягома. [Нерано, вже й пізні ляги минули. Коцюбинський. Хто б се глупої ночі, в такі вже обляги прийшов. Барвінок.] • Время косьбы (косовица) – косовиця. • Время летит – час лине (летить, біжить); (образн.) час не змигнеться; (згруб.) час чухрає. [День за днем, за тижнем тижні — непомітно лине час. Забіла. А час, мов віл, з гори чухра. Г.-Артемовський.] • Время не ждёт (не терпит, не стоит) – час не жде (не чекає, не стоїть, не триває); час тіснить. [Швидко, швидко, бо час не стоїть. Чендей.] • Время опадания листьев (листопад) – листопад; (іноді) падолист. • Время от времени, от времени до времени – від часу до часу (час від часу, зрідка з часу до часу); часом (часами); (зрідка) коли-не-коли. [Чоловік коли-не-коли оглядався, і Василько знав чого… Турчинська.] • Время пахоты – оранка. [Вона добилася, що бригадир виділив їй землю ще до оранки. Скляренко.] • Время перед вечером, под вечер, предвечерье – підвечірок (підвечір); підвечір’я (надвечір’я). [Одного прекрасного підвечір’я ми з Адаменком зустрілися. Яновський.] • Время перед жатвой, перед сбором нового хлеба – час перед жнивами, перед збором нового хліба; переджнив’я; (давн.) переднівок. [Поставила хутенько на стіл. І хлібця скибочку, що Зінька принесла, бо ж переднівок. Харчук.] • Время перед обедом, предобеденное время – передобідній (передобідяний) час; передобідня пора (година, часина); передобіддя (переобідок); надобіддя. [Надворі стояло гаряче передобіддя, що більше нагадувало глибоке літо, ніж початок осені. Тудор.] • Время покажет – час покаже; з часом буде видно; з часом побачимо. • Время полуденное приближается – (розм.) Береться під обіди. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Время появления первого льда – перволіддя. [Ішов я якось у перволіддя до сорочинців. З пар. уст.] • Время предрассветное, рассвет – досвіт(ок); досвітній час; досвітня година (доба, пора). [З самого досвітку стали вирушати селяни на Князівку. Головко.] • Время приближается, приближалось к полночи – доходить, доходило до півночі; береться, бралося (добирається, добиралося) до півночі; наближається, наближалася північ. [Вже було пізно, добиралося до півночі. Мирний.] • Время придёт — слёзы утрёт – час мине — сльози зжене. Пр. • Время прошлое, давно минувшее – час минулий (давній, давноминулий); давні (минулі) часі; давня давнина. [Давня то давнина, а наче вчора діялось. Вовчок.] • Время работает на нас – час працює на нас. • Время роения пчёл – рійба (ройовиця). • Время сгребания сена – гребовиця. [Це було саме в гребовицю. Сл. Гр.] • Время упущено – упущено (пропущено) час; (жарт.) пора перепорилася (перепоріло). • В свободное время – на дозвіллі; вільного (гулящого) часу; вільним (гулящим) часом; у вільний (гулящий) час; на (по)гулянках (гулянками); гуляючи. [Нехай колись на дозвіллі зроблю. Сл. Ум.] • В своё время – свого часу (у свій час, іноді за свого часу). [Все добре в свій час. Пр.] • Всё время (разг.) – (у)весь час; усе; повсякчас [годину]; раз у раз (раз по раз). [Василь одійшов далеченько, та все оглядався до дівчат. Н.-Левицький.] • Всему своё время – на все свій час; усьому свій час. • В старое время – за старих часів; у старовину; за давніх часів (за давнього часу); у давнину. [Все так же було, як і в давнину. Свидницький.] • Всякому овощу своё время – усякий овоч має свій час. Пр. Порою сіно косять. Пр. Не тепер по гриби ходити: восени, як будуть родити. Пр. Кусає комар до пори. Пр. Тоді дери луб’я, як дереться. Пр. • В течение… времени – протягом часу. • В течение непродолжительного, некоторого времени – не за великий час; протягом недовгого часу; протягом якогось часу; за якийсь час. [Не за великий час усе прогайнували. Сл. Гр.] • В то время – того часу (в той час, під той час, тим часом, тими часами, за тих часів); на той час (на ту пору, о тій годині); за тієї години; [саме] тоді; тією добою (тієї доби). [А тим часом шаланда пройшла поза купою очерету й випливла на Кардашинський лиман. Яновський. І блідий місяць на ту пору З-за хмари де-де виглядав. Шевченко. Саме тоді прийшли цигани, набиваються ворожити. Барвінок.] • В то время как… – тим часом як…; у той час як…; як. [Це було за царя Горошка, як людей було трошка. Пр.] • В то же [самое] время – одночасно (рівночасно); в той-таки час (в той самий час); заразом; водночас (воднораз); (іноді) за одним заходом. [Гарне, привабливе обличчя жінки здавалось воднораз суворим і ніжним. Козаченко.] • В условленное время – умовленої години, як умовлено. • В хорошее время (пока было хорошо) – за доброго часу; за добра. • Выбрать время – вибрати годину (часину); улучити (спобігти) годину (час, часину). [Антон: Коли ж то буде? Оришка: Як тільки спобіжу таку годину, що вони не будуть сердиті… Кропивницький.] • Выиграть время – вигадати час. • В это время – у (під) цей (під теперішній) час; цей час; у цю пору (в ці пори, о цій порі, тим часом). • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй влітку, відпочинеш взимку. Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Для своего времени – [Як] на свій час; [як] для свого часу. • До времени; до поры до времени – до часу; до пори, до часу; до якогось (до котрогось, до певного) часу; поки що; до слушного часу. • До часу глек воду носить. Пр. До пори, до часу збанок воду носить. Пр. • До времени, прежде, раньше времени – передчасно (дочасно); перед часом (до часу); без часу; завчасно (завчасу); без пори; порано. [Передчасно постарівсь. Кримський. Пішов перед часом сиру землю гризти. Франко. Пив дуже горілку, та так без пори і вмер. Сл. Гр.] • Долгое время – довгий (великий) час. • До настоящего времени – досі; дотепер; донині. [За римлян теж таке завжди велось, То й дотепер, можливо, дотяглось. Лукаш, перекл. з Гете.] • До недавнего времени – донедавна; до недавнього часу. • До недавнего времени бывший (существовавший) – донедавній. • До позднего времени (до поздней поры) – до пізнього часу; до пізньої години (пори); допізна. • До последнего времени – до останнього часу; донедавна. • До сего времени (книжн.) – до сього (до цього) часу; досі. [Адреса моя та сама, що й досі була… Українка.] • До сего времени (до настоящего времени) бывший (существовавший) – дотеперішній (досьогочасний). [Кожна нова думка, що не згоджувалася з її дотеперішнім світоглядом, викликала цілу бурю в молодій, незміцнілій ще душі. Коцюбинський.] • До того времени – доти; до того часу. • До того времени бывший (существовавший) – дотогочасний. • Ей время выходить замуж – їй час іти заміж (дружитися, віддаватися); вона вже на відданні; вона вже на порі (у порі). • Ему время (пора) жениться – час йому женитися (дружитися, одружуватися); він уже на порі (у порі); він уже на оженінні; він уже дохо(д)жалий; (лок.) він уже на стану став; (образн.) він уже під вусом; він уже підвусий. • Если позволит время – якщо (коли) матиму час; якщо матиму коли; як буде коли. [Сідай, коли маєш час. Кропивницький.] • Есть время – є час; є коли. • За отсутствием времени – за браком часу; через брак часу; не мавши (не маючи) часу. • Знай время и место – знай своє місце й час. • И до настоящего времени – і досі; і донині; й дотепер; і до цього (до теперішнього) часу. [Од споконвіку і донині Ховалась од людей пустиня. Шевченко.] • Идти с духом времени – іти з духом часу; потрапляти часові. [Ви боїтесь, що я не піду з духом часу, а зостануся позаду, — не думаю я сього. Українка.] • Имел время – мав час; мав коли; [мені] було коли. • Имею время – маю час; у мене є час; маю коли; [мені] є коли. • Иное время — иное бремя – що вік, то інший світ. Пр. • Как раз в то время – саме тоді; саме під (в) той час. • Как раз в это время – саме тепер; саме тоді; саме під (в) цей час; під (в) той час; саме. • К тому времени – на той (під той) час; до того часу; під (на) ту пору. • Мне теперь не время – [Тепер] я не маю часу; [тепер] мені нема коли; [тепер] мені ніколи. • На будущее время – надалі; на дальший час; на майбутнє; (іноді) на потім; (давн.) на потомні часи. • Наверстать потерянное время – надолужити втрачений (страчений, згаяний, загаяний) час. [Загаяний час друзі надолужили швидкою ходою. Байдебура.] • На вечные времена – на вічні часи; на безвік; на (у) вічний час; (давн.) на всі віки потомні. • На время – на [якийсь] час; до часу; про час. [Най буде про час і така, навпослі я зроблю гарну. Сл. Гр.] • Назначенное, урочное время – визначений (призначений) час; визначені (призначені) години. • На короткое время – на [невеликий] час; на часину (на годину); на малий (на короткий) час. [Не надовго розстаємось — на час. Старицький. Може, вирвусь на часинку, прийду попрощатися з родом… Стельмах.] • На некоторое время – на який(сь) (на деякий) час; на яку(сь) (на деяку) годину; на [який там] час; до часу. • Наступает, приближается обеденное время – настає (надходить) обідній час (обідня пора, обідня година); під обіди береться. [Уже й під обіди береться. Сл. Гр.] • Наступили дурные времена – настали лихі часи (злигодні); тісні роки впали. • Нашего времени, относящийся к настоящему (нашему) времени, настоящий, современный нам – нашого часу (наших часів); сьогочасний; наших днів; сьогоденний. [Сьогоденні наші справи. М. Рильський.] • На это требуется много времени – на це треба багато часу; це потребує (вимагає) багато часу; це відбере (забере) багато часу. • Неблагоприятное время – недобрий (лихий) час; недобра (лиха, тяжка, нещаслива, злигодня) година; лихоліття (давн. лихівщина); знегода (знегіддя). [Я хочу попрохать, щоб хто мене сховав На сей недобрий час. Глібов. При добрій годині всі куми й побратими, а при лихій годині немає й родини. Н. п.] • Не в наше время – не за наших часів; не за нас; не за нашої пам’яті. [Це не за нас стало, не за нас і перестане. Пр.] • Не в своё время, не вовремя – не в час; невчасно; не свого часу (не в свій час); не в пору. [Не в час прийшла вона. Воронько. Гарні гості, та не в пору. Пр.] • Не ко времени – не під (не в) пору; невчасно; не в слушну хвилину; не слушної пори. • Некоторое время – який(сь) (деякий) час; (зрідка) котрийсь час; яка(сь) часина; скількись (кілька) часу; (зрідка) час-година. • Нет времени у кого – не має часу хто; немає часу кому, у кого; не має коли хто; нема коли (ніколи) кому; ніколиться кому; (образн.) ніколи вже по опеньки ходити; нема коли (ніколи) (й) угору глянути. • Не те времена – не ті часи; не та доба; (образн.) не тим вітром повіяло. [Тепер уже не тим вітром повіяло. Франко.] • Не хватает, не достает времени – не стає (не вистачає) часу; (розм.) ніколиться. [От раз тому багачеві заніколилось, а саме була сінна косовиця… Казка.] • Новые времена – нові часи; нова доба; (образн.) новий вітер повіяв. • Обеденное время – обідня година (пора, доба); обідній час; обід(и). [Я лежу на зеленій землі В час обідній, у пору спочинку. Мушник.] • Около того времени – близько того часу. • Отсутствие свободного времени, недосуг – брак [вільного] часу. • Первое время, в первое время – на початку (спочатку); перший час (за перших часів); попервах. [Важко буде перший час. Копиленко.] • По временам, временами – часами (часом); порою; коли-не-коли; десь-колись; інколи. [Часом з квасом, порою з водою. Пр.] • По нынешним временам, по настоящему времени – [Як] на теперішній час; [як] на теперішні часи. • По теперешним временам – як на тепер; як на ці (теперішні часи). • Потеря времени – трата часу; перевід (переводження) часу; марнування (гаяння) часу. • Потерять время – згубити (змарнувати, згаяти, стратити, перевести) час. • Праздно время проводить, провести – переводити, перевести час; гуляти, згуляти; гулі справляти; байдикувати. [Й минуточки не згуля. Тесленко. Вже третю неділю Юхим отак байдикує у лузі. Ле.] • Прежде, раньше времени – передчасно (завчасно, завчасу); до часу (без часу); без пори. • Приходит, придёт, пришло время – настає, настане, настав (надходить, надійде, надійшов, приходить, прийде, прийшов) час; настає, настане, настала (надходить, надійде, надійшла, приходить, прийде, прийшла) година; година впаде, впала. [У людини, як і в птаха, настає в житті такий час, коли в неї міцніють крила. Козаченко. От тепер година впала, щоб лягти в труну соснову… Тимченко, перекл. «Калевали».] • Прошедшее время – минулий час; минулість; той (ген той) час. • Раннее, утреннее время – зарання; заранок (позаранок). [Півень співа поки з зарання, а далі спить. Номис.] • Самое время – саме час. [Саме час обідати. З нар. уст.] • С давнего времени – віддавна (здавна, спозадавна, спрадавна); з давніх (з прадавніх) часів; з давньої давнини (з давнього-давна, з давніх-давен). [Був собі дід та баба. З давнього-давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили… Шевченко.] • С какого времени – відколи; з якого часу. • Сколько времени? – котра година? • С недавнего времени – з недавнього часу; знедавна (віднедавна). • С незапамятных времен – від (з) найдавніших (від непам’ятних) часів; з(поза) давнього-давна (з давніх-давен); споконвіку (споконвічно); з вік-віку (з-перед віку, з правіку, від віку-правіку). [Живі картини з позадавнього-давна виступали в дитячій голові… Мирний.] • С некоторого времени – з якогось (від якогось, від котрогось) часу. • Со временем – згодом; з часом. [В пастушім народилось курені І згодом виросло дівчатко гоже. Мисик.] • Со времени революции – від часів (від часу, з часів) революції. • Спустя долгое время – по довгому часі; довгий час пізніше (по тому, після того). • Спустя некоторое время – [Трохи] згодом (трохи згодивши); згодня; перегодом (перегодя [якийсь час]); нев(за)довзі; не(за)бавом (незабавно, незабавки); незабаром (зрідка невзабарі); по якімсь (по недовгім, по малім) часі; за якийсь час (зрідка за якимсь часом, за недовгим, за малим часом, по часі); по якійсь (по недовгій, по малій) годині; за якусь (за недовгу, за малу) годину; (зрідка) далі-подалі; туди далі. [Коли, трохи згодом, на шляху щось закуріло… зателенькав голосний дзвінок. Мирний. Якось перегодом вже читали ми книжку. Сл. Ум. За малу годину вже й з кондуктором вертається. Грінченко. Винен був гроші і не віддав, а далі-подалі віддав. Сл. Гр.] • Старые времена – старі часи; давнина; старовина (старосвітчина). [Люди-то хоч і кажуть, що у старовину було лучче жити — ні, не вір, моя дитино… Мордовець.] • С течением времени – з бігом (з плином) часу; з часом; згодом; дедалі. [Любити мене ви зразу не зможете, але шанувати хіба буде трудно? А з часом, може, і полюбите? Гжицький.] • С того времени как… – відколи; відтоді як…; з того часу як (коли)…; з тієї пори як (коли)… • С того времени, с тех пор – з (від) того часу (з тих часів); з тієї пори; відтоді. [З тих часів не міг я тут бувати. Шпорта.] • С этого времени, отныне – відтепер (віднині); з цього (від цього) часу. • Тем временем – тим часом; поки що. [А тим часом підкотили Оттакого кавуна! Тичина. Я піду по бригадира, а ти поки що збери ланку. З нар. уст.] • Теперешнее время – теперішній час (теперішні часи); теперішність; сьогочасність; сучасність. • Терять, потерять, тратить, потратить время [попусту] – марнувати, змарнувати (гайнувати, згайнувати, бавити, збавити) час; [дурно, дармо, даремно, марне] гаяти, згаяти, прогаяти (тратити, стратити, марнувати, змарнувати, губити, згубити) час; за дурницю гаяти, згаяти, загаяти час; [марно] зводити, звести (переводити, перевести) час. [Навіщо ж марнувати дурно час На сі розмови і тяжкі й даремні? Українка. Не до ладу людям… час зводити. Кониський.] • Того времени, относящийся к тому времени (к тем временам) – тогочасний; тодішній; того часу (тих часів); (іноді) тоговіковий. • Трата времени – гайнування (трата, втрата, перевід) часу; гайка; бавлення. [Яке там бавлення, як постояв з чоловіком хвилини зо дві. Сл. Гр.] • Требующий, отнимающий много времени – (про роботу тощо) Забарний; загайний; (лок.) забавний (бавний). [Малі миски робити — то забарна робота; великі краще. Сл. Гр.] • Тяжёлое, плохое время – лиха (важка, зла) година; лихі (важкі, злі) часи; злигодні (злі години); сутужний час; лихоліття. [Розказали кобзарі нам Про війни і чвари, Про тяжке лихоліття, про лютії кари. Шевченко. Скрізь лихо товчеться, а там таки справжнє лихоліття-голод! Коцюбинський.] • Убивать, убить время – губити, загубити, згубити час; гаяти, згаяти, загаяти, прогаяти час. [Читаємо так собі, з нудьги, — виправдувались люди, — аби чим час загаяти. Васильченко.] • Указанное время – указаний (зазначений) час. • Улучить время – знайти (вибрати) час (часу); добрати час (часу); вигадати (вигодити) годину. • У него (у нее…) не было времени – він (вона…) не мав (не мала…) часу; він (вона…) не мав (не мала…) коли; йому (їй…) не було коли; йому (їй…) ніколи було; йому (їй…) ніколилося. • Через некоторое время – з часом; згодом; через який(сь) час; за якимсь часом; через скільки часу; трохи згодом. [Чого се ти до нас прийшла? — питає через скільки там часу. Мирний.] • Это было не в моё (не в наше…) время – це ще не за мене (не за нас.) було; не за моїх (не за наших…) часів це [те] діялось; не в мої (не в наші…) часи це (те) діялось; (іноді лок.) не за мого (не за нашого…) уряду. • Это займёт, потребует много времени – це багато візьме (відбере, забере) часу; на це багато піде часу.

Выходной • Выходной день – вихідний (вільний) день; вихідна (вільна) днина. [День вихідний сьогодні Уже скінчився. Бажан.] • В выходной день – вихідного (вільного) дня; у вихідний (вільний) день. • По выходным дням – вихідними (вільними) днями; у вихідні (вільні) дні. • Выходной костюм – вихідний (святний, святковий, празниковий, пронедільний) костюм (одяг, стрій); вихідне (святкове, святне, празникове) убрання; костюм (убрання, одяг, одежа) про свято (про неділю, про вихідний день). [Тут друзів, гостей переповнена хата. В святковому одязі хлопці, дівчата. Олійник. Ішов Максим вулицями міста величаво — шикуючи празниковою одежою, обмахуючись чистенькою відпрасованою хусточкою… Смолич. Візьміть свої костюми пронедільні, Позашивайте душі в їх рубці! Павличко.]

Гулять • Гулявши много смолоду, умрёшь под старость с голоду – хто замолоду гуляє, той на старість хліба не має. Пр. Хто замолоду балує, той під старість старцює. Пр. Молодість лінива, то старість плачлива. Пр. Поки молод, пам’ятай про (за) голод. Пр. • Гулять напропалую – гульма гуляти; на всі заставки (на всю губу) гуляти. • Гулять на свадьбе – гуляти на весіллі; (давн.) веселувати. • Нет охоты гулять – не охота (не бере охота) гуляти; гуляння не бере. [Нема мого миленького, не бере гуляння. Чубинський.] • Он сегодня гуляет (разг.) – він сьогодні вільний (не працює, гуляє). • Только бы пить, да гулять, да дела не знать – на гулянки то ти є, а до роботи то тебе нема. Пр. Грицю, Грицю, до роботи! — В Гриця порвані чоботи…— Грицю, Грицю, до Марусі! — Зараз, зараз уберуся. Н. п.

Делать • Делай, что хочешь – роби, що хочеш; чини, що [твоя] воля. • Делать лениво – робити ліниво (поволі); робити, як (мов) не своїми [руками]. • Делать на авось что – робити навмання (на гала(й)-бала(й)) що. • Делать не спеша, с толком – не поспішаючи робити; покладаючи робити. • Делать нечего; что делать (так и быть) – нічого не вдієш; (не)хай і так; що маю (що маєш, що маємо) робити. • Делать плохо, неаккуратно, неумело – партачити (спец. парторити, лок. партолити, партьорити); базграти (поганити, паскудити); (іноді) капарити; (про шиття та ін. - кремсати, глемуздити). • Делать по примеру – робити за прикладом чиїм; робити як хто; (іноді) іти у слід кого; (давн.) робити чиїм робом. • Делать, сделать в (за) один приём, в два приёма – робити, зробити за одним заходом, за двома заходами (одним нападом, двома нападами). • Делать, сделать вид – удавати, удати; робити, зробити вигляд. • Делать, сделать возможным – уможливлювати, уможливити. • Делать, сделать всё по чьему указанию – робити, зробити (чинити, учинити) все з чийогось наказу (за чиїм наводом); (ірон.) перевестися на чий розум. • Делать, сделать выговор – робити, зробити догану (іноді зробити нагану, наганити); висловлювати, висловити догану; вимовляти, вимовити (вичитувати, вичитати) [догану] кому. • Делать, сделать добровольно по собственному желанию – робити, зробити [своєю] волею (самохіть, доброхіть, з доброї волі, з своєї волі, з власної волі, [своєю] охотою, по охоті). • Делать, сделать зло – лихо (зло) чинити, учинити (робити, зробити); лихо коїти, скоїти. • Делать, сделать иначе – робити, зробити інакш(е); переіначувати, переіначити (переінакшувати, переінакшити). • Делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що. • Делать, сделать круг – накидати, накинути (надавати, надати) круга; кодувати (докон. іноді окружляти); (гіперболізоване) іти, піти кругасвіта (галасвіта). [Хто колує, той дома не ночує. Пр.] • Делать, сделать легко, как бы играя что – за іграшки робити, зробити що. • Делать, сделать на зло – робити, зробити на зло (на прикрість, на лихо, на пеню, на збитки). • Делать, сделать несчастным кого – робити, зробити нещасним кого; знещасливлювати, знещасливити (недолити, знедолити) кого. • Делать, сделать одолжение кому – робити, зробити (чинити, учинити) ласку (послугу) кому. • Делать, сделать подарки – давати, дати подарунки; дарувати, подарувати що. • Делать, сделать покупки – накуповувати, накупувати, накупити чого. • Делать, сделать по-своему – чинити, учинити свою волю; брати, узяти свою волю; своїм ладом (давн. робом) ходити; робити, зробити своїм розумом. • Делать, сделать по своему усмотрению что – робити, зробити на свій розсуд що; робити, зробити на свою волю (по своїй волі, іноді на свою вподобу) що. • Делать, сделать ссылку на что – посилатися, послатися (покликатися, покликатися) на що. • Делать, сделать счастливым, осчастливливать, осчастливить кого – у[о]шасливлювати, у[о]щасливити кого. • Делать с оглядкой – робити обережно (оглядаючись, з оглядом, з осторогою); (образн. жарт.) поглядати (позирати) на задні колеса. • Делать усердно что – робити щиро (щирим серцем) що; припадати до якоїсь роботи; пильнувати чого. • Делать что-либо медленно, не спеша, мешкотно – робити повільно (звільна, спроквола, покволом); марудитися (длубатися, діал. момсатися); (образн.) робити як мокре горить; як через пень колоду тягти. • Изо всех сил что-либо делать – робити що як не перерватися. • Меньше говори, а больше делай – менше говори — більше діла твори. Пр. Менше слів, а більше діла. Пр. Треба руки підкладати, а не дарма ґелґотати. Пр. • Не делает погоды кто, что (разг.) – багато не важить хто, що; не багато (не велико) важить хто, що; не що й важить хто, що; не має великої сили (ваги) хто, що; мало що залежить від кого, від чого; (іноді) не робить погоди хто, що. • Не знать, что делать, как поступить – не дати собі ради; не знати, на яку (на котру) ступити. • Не следует так делать – не годиться (не гоже, не личить, не слід) так робити. • Нечего было делать – не було чого робити; не мав чого робити; нічого було робити. • Нечего делать – нема чого (що, нічого) робити; діла ніскільки (ніякісінького). • Ничего не делать – нічого не робити; (образн. розм.) байдики бити; походеньки та посиденьки справляти; лежні справляти; ханьки м’яти; мухи (лок. бомки) бити. • Он может делать, что хочет – йому вільно (він може) робити, що хоче; йому вільний світ. • От нечего делать – знічев’я; аби скоротати час. [Півень… знічев’я смітник розгрібав… Глібов.] • По неволе, по принуждению делать что – з неволі (неволею) робити що; з примусу (з принуки) робити що. • Решительно ничего не делать – (а)нічогісінько не робити; (образн.) ні кує, ні меле; і за холодну воду не береться (не візьметься); ані до холодної води. • Хорошо, аккуратно сделать вещь – добре, акуратно зробити річ; як з воску вилив. • Что делать! (разг.) – що маєш (що маю…) робити (діяти)!; що тут робити (чинити)!; нічого не вдієш!

Досужий • Досужее время – дозвілля; дозвільний (вільний, розм. гулящий) час. • Досужие кумушки – моторні (цікаві) кумці (кумоньки). • Досужие разговоры – пусті розмови; пересуди; плітки.

Занятый • Быть занятым по горло – діла (роботи) аж по [саме] горло (по саме нікуди); діла — і вгору нема коли (ніколи) глянути; такої роботи, що й носа ніколи (нема коли) втерти; діла, діла — аж голова біла; ходячи їсть, а стоячи спить. • Все одним заняты – усі коло одного працюють (ходять); (часом) усі над одним працюють; усі про одно клопочуться (дбають); усі одним заклопотані; (образн. іноді) всі в одну дуд(оч)ку грають. • Место занято – місце не вільне. • Он делом занят – він діло робить; він при ділі (коло діла). • Он занят на заводе, в канцелярии… – він працює на заводі (у заводі), в канцелярії… • Он занят своими делами – він робить свої справи (своє діло); він заклопотаний своїм ділом (своїми справами); він працює коло свого діла. • Я ничем не занят – я вільний; я нічого не роблю (не маю ніякої роботи); я ні коло чого (іноді ні над чим) не працюю. • Я очень занят – мені дуже ніколи (нема коли, ніколиться); мені (у мене) геть-то (зовсім) нема часу; я зовсім не маю часу.

Открывать • Открывать, открыть Америку (Америки) (ирон.) – відкривати, відкрити Америку (Америки). • Открывать, открыть душу кому – відкривати, відкрити (розкривати, розкрити) душу кому; розгортати» розгорнути душу перед ким. [Захотілося всю душу розкрити їй, все розповісти, обійнявши її. Кундзіч. Щиро і настіж Яким розгорнув перед нею всю душу, свої думи. Н.-Левицький.] • Открывать, открыть зелёную улицу кому, чему – давати, дати вільну дорогу (вільний шлях) кому, чому; відкривати, відкрити зелену вулицю кому, чому. • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – Див. глаз. • Открывать, открыть [свои] карты – Див. карта. • Открывать, открыть сердце кому (объясниться) – відкривати, відкрити серце кому; розгортати, розгорнути серце перед ким.

Свободный • Вход свободный – вхід вільний; увіходити (входити) вільно. • Не было и часу свободного у кого – не було й години вільної у кого, кому. • Свободное произношение – легка вимова. • Свободный кто – вільний хто; світ вільний кому. • Свободный художник, музыкант – вільний художник, музика.

Удосужиться • Удосужиться сделать что – знайти [вільний] час (вільну часину) зробити що; спромогтися зробити що.

Чуждый • Он чужд этому делу – він далекий від (непричетний до) цього діла (цієї справи). • Чуждый зависти – вільний від заздрощів. • Чуждый интриг – далекий від інтриг; непричетний до інтриг. • Чуждый народу – чужий для народу.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

а́. свобо́дный а́том ві́льний

вака́нтный вака́нтний, ві́льний

край край,-ра́ю (гранична лінія); віне́ць,-нця́ (верхній обріз стінки посудини) к. заде́ланный край запра́влений к. закреплённый край закрі́плений к. набега́ющий край набіжни́й к. свобо́дный край ві́льний к. ско́шенный край скісни́й к. сто́чный ві́нця стічні́

поворо́т поверта́ння; пове́рнення; поворо́т,-ту, по́верт,-ту, зворо́т,-ту п. взаи́мный поверта́ння взає́мне п. осей координа́т поверта́ння осе́й координа́т п. относи́тельный поворо́т відно́сний п. свобо́дный поверта́ння ві́льне, поворо́т ві́льний п. согласо́ванный поворо́т узго́джений

поса́дка 1. саджа́ння; наса́джування; наса́дження; на́сад,-ду 2. сіда́ння, приземля́ння; призе́млення п. вы́нужденная приземля́ння [сіда́ння] ви́мушене п. глуха́я на́сад глухи́й п. кони́ческая на́сад коні́чний п. легкопре́ссовая на́сад легкопре́совий п. легкоходова́я на́сад легкоходови́й п. ле́нточная на́сад стрічкови́й п. напряжённая на́сад напру́жений п. неподви́жная на́сад нерухо́мий п. переходна́я на́сад перехідни́й п. пло́тная на́сад щі́льний п. пре́ссовая на́сад пре́совий п. свобо́дная на́сад ві́льний п. скользя́щая на́сад ко́взний п. туга́я на́сад туги́й п. широкоходова́я на́сад широкоходови́й

ради́кал 1. хем. радика́л,-лу (складна група атомів) 2. мат. радика́л,-ла, ко́рінь,-еня р. свобо́дный радика́л ві́льний р. химический радика́л хемі́чний

свобо́дный ві́льний

состоя́ние 1. стан,-ну, стано́вище,-ща 2. майно́,-на́ с. агрега́тное хем. стан агрега́тний (фізичний стан речовини – газовий, рідинний [плинний], твердий) с. агрега́тное газообра́зное стан га́зовий [газоподі́бний] агрега́тний с. агрега́тное жи́дкое стан ріди́нний [пли́нний] агрега́тний с. агрега́тное твёрдое стан тверди́й агрега́тний с. амо́рфное стан амо́рфний [безфо́рмний] с. взве́шенное хем. стан суспендо́ваний [зави́слий] (у рідині) с. высокоэласти́ческое полімер. стан високоеласти́чний с. газообра́зное стан га́зовий [газоподі́бний] с. жи́дкое стан ріди́нний [пли́нний] с. жидкокристалли́ческое стан ріди́нно-кристалі́чний с. измельчённое стан здрі́бнений с. испра́вное стан спра́вний с. капельножи́дкое стан краплиннорідки́й с. квазистациона́рное стан квазістаціона́рний с. колло́идное стан коло́їдний с. конденси́рованное стан конденсо́ваний с. кристалли́ческое стан кристалі́чний с. крити́ческое стан крити́чний с. мезомо́рфное стан мезомо́рфний (стан деяких речовин між рідинним і твердим кристалічним станом) с. напряжённое стан напру́жений с. неравнове́сное стан нерівнова́жний [нерівнова́гий] с. неуравнове́шенное стан незрівнова́жений с. неусто́йчивое стан нестійки́й с. парообра́зное стан парови́й [пароподі́бний] с. перехо́дное стан перехідни́й с. преде́льное стан грани́чний с. работоспосо́бное стан роботозда́тний (машини); стан працезда́тний (людини) с. рабо́чее стан робо́чий [робітни́й] с. равнове́сия стан рівнова́ги с. равнове́сное стан рівнова́жний [рівнова́ги] с. свобо́дное стан ві́льний с. свя́занное стан зв’я́заний с. систе́мы стан систе́ми с. стациона́рное стан стаціона́рний с. стеклообра́зное стан скли́стий [склоподі́бний] с. твёрдое стан тверди́й с. термодинами́ческое стан термодинамі́чний с. упоря́доченное стан упорядко́ваний с. уравнове́шенное стан зрівнова́жений с. усто́йчивое стан стійки́й с. эвтекти́ческое стан евтекти́чний с. электромехани́ческое стан електромехані́чний

факультати́вный факультати́вний, ві́льний, необов’язко́вий, на ви́бір

ход 1. хід,-хо́ду, рух,-ху 2. пере́біг,-гу; ро́звиток,-тку х. винтово́й ли́нии хід [пере́біг] ґвинтово́ї лі́нії х. витка́ хід [пере́біг] витка́ х. дви́гателя хід двигуна́ х. двойно́й хід подві́йний х. неравноме́рный хід нерівномі́рний х. обра́тный хід зворо́тний х. по́ршня хід то́лока х. прямо́й хід прями́й х. рабо́чий хід робо́чий х. регули́руемый хід урегульо́вний х. резьбы́ хід [пере́біг] на́різі х. реше́ния пере́біг розв’яза́ння х. свобо́дный хід ві́льний х. сре́дний хід сере́дній х. ти́хий хід пові́льний х. турби́ны хід турбі́ни х. холосто́й ел. режи́м я́ловий [необтя́жений]; мех. хід ненаванта́жений [необтя́жений, я́ловий] х. шага́ющий хід кро́ковий [кро́ками]

член мат. член,-на ч. аддити́вный член адити́вний ч. дополни́тельный мат. член доповня́льний ч. нелине́йный мех. член неліні́йний ч. основно́й член головни́й [основни́й] ч. подо́бный член поді́бний ч. положи́тельный член дода́тний ч. после́довательности член послідо́вности ч. ря́да член ря́ду ч. свобо́дный член ві́льний

электро́н фіз. електро́н,-на (1. найлегша з елементарних частинок, негативний заряд якої становить 1,6x10–19 К, маса 9,1x10–28 г; 2. мет. стоп з магнію, алюмінію, цинку або манґану, що відзначається міцністю і пластичністю, 3. мет. стоп золота й срібла для ювелірних виробів) э.-вольт еВ електро́н-вольт,-та (одиниця роботи або енергії, яка дорівнює енергії, що її набуває електрон, проходячи різницю потенціялів в 1 вольт; 1еВ = 1,6x10–12 ерг = 1,6x10–19 Дж) э. неспа́ренный електро́н неспа́рений э. обобщённый електро́н узага́льнений [колективізо́ваний] э. проводи́мости електро́н прові́дности э. свобо́дный електро́н ві́льний э. свя́занный електро́н зв’я́заний э. спа́ренный електро́н спа́рений

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ві́льний – вольный, свободный. • Ві́льний слуха́ч, слуха́чка – вольнослушатель, вольнослушательница.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Безвозбранный – незаборо́нений, ві́льний.

Беспошлинный – ві́льний від опла́ти, безо́пла́тний; (о заграничном товаре) – ві́льний від мита, безмитний.

Беспрепятственный (о доступе) – без перешко́ди, ві́льний.

Благоусмотрение – ві́льний ро́зсуд (-ду); оставить на -ние – полишити на ві́льний ро́зсуд (на во́лю, на розміркува́ння).

Вакантный (о должности) – ві́льний, вака́нтний; оставаться -ным – вакува́ти, бути ві́льним, не заміща́тися.

Вольнопрактикующий (врач) – ві́льної пра́ктики, ві́льний.

Время – час (-су); в. года – пора́ ро́ку; в. довоенное – довоє́нний час; (накануне войны) – передвоє́нний час; в. каникулярное – лі́тні вака́ції, час кані́кул; в. передобеденное – передобі́дня (передобі́дяна) година, передобі́ди (-дів); в. прибавочное (для работы) – надробі́тний час; в. рабочее – робі́тний (дільний) (Г) час; (в учрежд.) – урядо́вий час; в. сверхурочное – понаднормо́вий час; в. свободное – гулящий час, ві́льний час, дозві́лля; в. урочное – пе́вно-визначений час; в благоприятное время – слу́шним ча́сом, слу́шного ча́су, при (добрій) наго́ді; в ближайшее время – незаба́ром, найближчим ча́сом, найближчого ча́су; в возможно скором -ни – як мо́га (що змо́га) швидше; в довоенное -мя – (за) довоє́нного ча́су, до війни; в короткое -мя – у малий час; в надлежащее -мя – в слу́шний час; в настоящее -мя – тепе́р, цього́ ча́су́, нині; в непродолжительном -ни – незаба́ром, неба́вом, невдо́взі; в неурочное -мя (придти) – в ненале́жний час; в обеденное время – в обі́ди, в обі́дню годину; в одно (и тоже) -мя – одноча́сно, рівноча́сно; в более отдаленное -мя – за давні́шого ча́су, давні́ше; в отдаленные -на – в давнину́, за да́вніх часі́в; в положенное -мя – в нале́жний час; в последнее -мя – оста́ннім ча́сом, оста́нніми часа́ми, оста́ннього ча́су; в рабочее -мя – робі́тним ча́сом, під (у) робі́тний час; в самом непродолжительном -ни – щонайшвидше; в самое близкое -мя – найближчим ча́сом, найближчого ча́су; в самом скорейшем -ни – щонайшвидше, якнайшвидше; в свободное -мя – на дозві́ллі, ві́льного ча́су́; в свое -мя – а) (некогда) – колись, (за) свого́ часу, у свій час; б) (своевременно) – своєча́сно, у свій час; в течение некоторого -ни – про́тягом яко́гось ча́су; в то же -мя – рівноча́сно; в удобное -мя – при (до́брій) наго́ді, слу́шним ча́сом, слу́шного ча́су́; во-время (своевременно) – вча́сно; во время чего (дежурства) – за (під ча́с) чо́го, під (у) що; до настоящего -ни – дотепе́р, до́сі; до последнего -ни – донеда́вна; за истекшее -мя – за мину́лий час; и до настоящего -ни – і до́сі; имеется достаточно -ни – є до́сить (дово́лі) ча́су; к этому -ни – на цей час, до цьо́го ча́су́; как раз в это -мя – са́ме під цей час, са́ме тоді́; на будущее -мя – нада́лі, на да́льший час; на неопределенное -мя – на невизначений час, на бе́зрік; на непродолжительное -мя – на недо́вгий, на малий час; не ко -ни – невча́сно; непроизводительная трата -ни – непродуктивна (ма́рна) тра́та часу́, марнува́ння ча́су́; от -ни до -ни – коли-не-коли; отвечающий духу -ни – відпові́дний до ча́су; отнимающий много -ни – забарний, зага́йний; по -нам – часа́ми, і́ноді; по истечении некоторого -ни – тро́хи зго́дом, коли мину́в (мине́) де́який час; по настоящему, нынешнему -ни, в духе настоящего, нынешнего -ни – як на тепе́рішній час; раньше -ни – передча́сно, без часу́; располагать -нем – ма́ти час; с давних времен – відда́вна; с некоторого -ни – з яко́гось ча́су́; с того -ни – відто́ді, з то́го ча́су́; с этого (настоящего) -ни – відтепе́р, з цьо́го ча́су́; со -нем – зго́дом; со -ни получения письма – відко́ли оде́ржано листа́, відко́ли надійшо́в лист; спустя (через) некоторое -мя – зго́дом, незаба́ром, невдо́взі, по якімсь ча́сі; улучить -мя – вибрати (слу́шний) час; упустить -мя – пропустити час.

Долг – 1) (обязанность) – повинність (-ности), обов’язок (-зку); д. гражданский – громадянська повинність; исполнять, соблюдать долг – чинити (вико́нувати) повинність (обов’язок), доде́ржувати повинности (обов’язку); отдавать последний долг кому (умершему) – склада́ти (віддава́ти) оста́нню ша́ну кому́, вшановува́ти па́м’ять кого́; первым -гом – щонайпе́рше, передусі́м; по долгу службы – з повинности урядо́вої, з урядо́вого обов’язку; поставляю, считаю долгом – вважа́ю за повинність, за обов’язок; я у вас в большом долгу – я ду́же вам зобов’язаний; 2) (денежный) – довг (-гу); д. безнадежный – пропа́щий довг; д. капитальный – стовп (-па́); д. ненадежный – ненаді́йний (непе́вний) довг; д. пассивный – пасивний довг; д. переводной – переписаний (переписуваний довг); д. погашенный – спла́чений довг; д. покрытый – спла́чений довг; д. сомнительный – непе́вний довг; быть в -гах – ма́ти довги; взыскивать долг – пра́вити, спра́вити довг; возвращать, отдавать долг – віддава́ти, відда́ти, поверта́ти, поверну́ти кому́ довг; входить в долги, делать долги – позича́тися, напозича́тися; истребование долга – спра́влення до́вгу; отсрочить долг – відкла́сти спла́ту до́вгу; перевод долга (на чье имя) – переписування до́вгу на кого́; погасить долг – виплатити, сплатити довг; погашение долга: а) спла́та, спла́чення до́вгу; б) п. -га давностию – покриття до́вгу да́вністю; попасть в долги – завинува́тіти, завинува́титися; удовлетворение долгов – спла́та (спла́чення) довгі́в; 3) (кредит): а) (о деньгах) – по́зика; б) (о товарах) – ві́ра, борг (-гу); (в выражениях); брать в долг (о товарах) – бра́ти на́бір, на ві́ру; (о деньгах) – позича́ти, позичити в ко́го; в долг – позикою, позичко́во, (о товарах) – на́бір; верить, давать в долг (о товарах) – дава́ти на́бір, боргува́ти, поборгува́ти кому́, навіряти, наві́рити кому́; (о деньгах) – позича́ти, позичити кому́, у по́зику дава́ти; взятый в долг (о товаре) – борговий, взятий на́бір; (о деньгах) – взятий у по́зику; данный в долг (о товаре) – (по)борго́ваний, заборго́ваний, да́ний на́бір; (о деньгах) – позичений; свободный от долгов – незавинува́чений, ніко́му невинний, ві́льний від до́вгу.

Досуг – дозві́лля, ві́льний час (-су); на -ге – на дозві́ллі; у меня нет -га – у ме́не (мені́) нема́ ві́льного часу́.

Занятый – 1) (одолженный, о вещи, о деньгах) – позичений; 2) (о месте, квартире, телефоне и т. п.) – зайнятий, не ві́льний; место занято – мі́сце не ві́льне; 3) (не имеющий времени) – за ді́лом, за робо́тою; мы так заняты – у нас сті́льки робо́ти; он занят этим делом – він працює ко́ло ціє́ї спра́ви; я занят – я працюю, мені́ ні́коли.

Незанятой (о служащем) – ві́льний, гулящий.

Неподатной (о свободном от налогов) – неподатко́вий, ві́льний від пода́тків.

Позволительный – 1) (дозволенный, о поступке) – дозво́лений, ві́льний; 2) (могущий быть позволенным) – дозволе́нний.

Свободный (о времени, профессии) – ві́льний; -ный для прохода – прохідний; быть -ным (иметь время) – ма́ти час, бу́ти ві́льним; вы -ны отказать или принять – вам ві́льно відмо́вити або прийняти.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

ві́льний, -на, -не

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Ві́льний и во́льний, -а, -е. Свободный, вольный. Прийди, прийди, божевільний, тепер мені вечір вільний. Грин. ІІІ. 652. Світ вільний, — не вільний (кому). Свободенъ, несвободенъ (кто). А чи її вбито, чи голову знято, а чи її світ не вільний ні в буддень, ні в свято. Грин. ІІІ. 560. На́че тільки йому́ світ ві́льний. Какъ будто только ему можно дѣлать что угодно. Ввійде в коршму і наче лиш йому світ вільний: ходить, руками розмахує, «водки»! крикне. Св. Л. 169.

Во́льний, во́льність, во́льно. См. Вільний, вільність, вільно.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Ві́льний и во́льний, -а, -е. *Ві́льний слуха́ч. Вольнослушатель. Сл. Нік.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Бой — бій (бо́ю); Б. авангардный — бій авангардо́вий; Б. арьергардный — ар’єргардо́вий бій; Б. артиллерийский — бій гарма́тний; Б. ближний — бій бли́зьки́й; Б. в горах — бій у го́рах: Б. в лесу — бій у лі́сі; Б воздушный — бій повітряни́й; Б. в населенных пунктах — бій у залю́днених пу́нктах; Б. вольный — бій ві́льний; Б. встречный — бій зустрі́чний; Б. групповой — бій групови́й; Б. ночной — нічни́й бій; Б. наступательный — бій нападни́й; Б. оборонительный — бій оборо́нний; Б. открытый — бій відкри́тий; Б. отступательный — відступни́й бій; Б. преднамеренный — бій навми́сний; Б. рукопашный — бій рукопа́шний; Б. уличный — бій ву́личний; Б. штыковой — бій багнето́вий; боем управлять — керува́ти бо́єм; место б. — бойо́вище.

Вакантный — ві́льний, вака́нтний; В. должность — ві́льна поса́да.

*Вольный — ві́льний; В. бой — ві́льний бій; В. движения — ві́льні ру́хи.

*Свободный — ві́льний; С. вязка — ві́льне в’яза́ння; С. шаг — ві́льний крок.

*Шаг — кро́к, -ку, ступі́нь, -не́ня; хода́, -ди́; Ш. винта — ві́дстань, -ми: „Шаг вперед“ — „Крок вперед“; „Ш. мерный“ — мі́рний крок: „Шаг назад“ — „Крок наза́д“; Ш. обыкновенный — звича́йний крок; Ш. походный — похі́дний крок: Ш. ровный — рі́вний крок; Ш. свободный — ві́льний крок; Ш. угломера — відступ кутоміра. Ш. ускоренный — пришви́дшений крок. Ш. форсированный — форсо́ваний крок; „Шагом марш“ — „Кро́ком руш“.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

літера́тка, літера́ток; ч. літера́т авторка художньої літератури. [Перверсійну вправність російської літератки можна схарактеризувати цитатою з її ж книжки: «Коли бачиш на вулиці урода, ніяк одвести від нього погляд». (Україна молода, 2019). Також мемуаристка з гумором відзначає певний культурний дисонанс: «Коли дивно було бачити Шатобріана або д’Арленкура в руках сибірячки, а ще дивніше було чути, як молода березовська літератка з д’Арленкуром в руках видає зі своїх уст на домочадців потік таких виразів, від яких почервоніла б не одна перекупка на наших базарах»<…>. (Вікторія Білявська «Мемуаристика Єви Фелінської: проблематика, ейдологія, генологія»: дисертація, Житомир, 2016). Олена Теліга була правдивою літераткою. (Сучасність, Мюнхен, 1990). Але вільний читач має право запитати вільну літератку, де були її очі. (Євген Врецьона «Про обильний харч і бананові клопоти», 1968). Мріючи про дочку як про видатну літератку українську, О. П. пильно стежить за кожним її кроком, виправляє їй мову, вирівнює ритм і синтаксу і сама посилає її твори до галицьких видань <…>. (Микола Зеров «Леся Українка. Критично-біографічний нарис», 1924). От наші критіки не такі лицарі і коли приходиться до діла, то ставлять в одну лінію і поетів і поетесс, і літератів і літераток <…>. (Лист Лесі Українки до Осипа Маковея, 16.01.1894). Я бажав би зробити з Вас літератку, як бог приказав, а Ви церемонитесь, помимо що другі завидують Вам уже тепер. (Іван Франко «Листи», 1884).] див.: літера́торка, письме́нниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – заст. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 529 – заст.

скелела́зка, скелела́зок; ч. скелела́з спортсменка, яка займається скелелазінням. [«Ми піднялися 7 березня, а 8-го були на спуску, – розповіла мужня скелелазка. (Україна молода, 2019). Вона колишня скелелазка і дослідниця печер. (Антін Мухарський «Легенда про квітозавра», 2014). Дівчина могла змінитися заради Мілоша, але при всьому бажанні не здатна була перетворитися на справжню студентку, переможницю конкурсу «Міс Академікус», незрівнянну плавчиню, скелелазку, топ-модель і волонтерку, котра у вільний час співає із групою яхтсменів «Іменини Боцмана». (Барбара Космовська «Буба: мертвий сезон», пер. Божена Антоняк, Львів, 2012). Аня Седокова лише кількома секундами поступилася в темпі підйому на гору професійній скелелазці з команди-суперниці. (Високий замок, 2007). Ой, яка ти не близька, не ласкава, альпіністко моя, скелелазко моя. («Європейський конвой»: художній фільм, Інтер, 2004).]

спортсме́нка, спортсме́нок; ч. спортсме́н 1. та, хто професійно займається спортом. [За словами наставниці, Ярослава в Катарі пройшла тяжке випробування, адже там, у секторі, їй протистояли старші за неї спортсменки. (Україна молода, 2019). Серена стала першою з 1996 року спортсменкою, якій вдалося відразу за Відкритим чемпіонатом Франції перемогти й на Вімблдоні. (Високий замок, 2002). Тричі перемагали наші спортсменки. (Радянська Україна, 1983). 25 спортсменок підготовляються до зустрічі з одеситками. (Вільна Україна, Львів, 1945, №47). Воротарка Довбушанок п-нна Бігей (очевидно, були дві спортсменки з прізвищем Бігей – одружена й неодружена. – В.Б.) мала богато більше роботи, як воротарка Макабейок, а при тім богато краще з цього вивязалося. (Час, 1928).] 2. та, хто систематично займається спортом. [Ну, вона ж спортсменка… ще й дуже тренована! (Леонід Кононович «Феміністка», 2002). А твоя, Галочко, мама бігала найкраще на всю школу. Справжня спортсменка. (Галина Пагутяк «Пан у чорному костюмі з блискучими ґудзиками», 1989). Марися гарна спортсменка, часто й після уроків залишається тренуватись з художньої гімнастики, коли спортзал вільний <…> (Олесь Гончар «Бригантина», 1972). Розвинені м’язи Вер були розвинені м’язи спортсменки. (Віктор Петров-Домонтович «Доктор Серафікус», 1929). Зросту він мав п’ять футів і дев’ять дюймів – це вона докладно вирахувала, як досвідчена спортсменка. (Джек Лондон «Дочка снігів», пер. Іван Рильський, Мері Грей, К., 1927).] див.: спорто́виця, спорто́вка Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 714. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 577.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Безвозбра́нный, но = незаборо́нений, вільний, без перешко́ди. С. Ж.

Безпрепя́тственный, но = вільний, неприпи́нний, вільно, без перешко́ди.

Вака́нтный = ваканцьо́вий (С. З.), ваку́ющий, вільний, гуля́щий, поро́жнїй. — Єпископ сьвятить на вся чини єрейські вакующі. Б. Н. — Вака́нтнымъ быть = вакува́ти, гуля́ти, порожнюва́ти.

Вла́стный = ві́льний, ма́ючий пра́во, си́лу. — Онъ вла́стенъ = він ма́є пра́во, силу, во́лю, ві́льно йому́.

Вольго́тный = вільго́тний, ві́льний.

Во́льный = ві́льний. — Вільний козак. — Во́льный духъ, жаръ = ле́гкий дух. — Во́льно = ві́льно, пово́лї. — Вольно́ = ві́льно. — Вільно йому так робить.

Вре́мя = час, годи́на, пора́, доба́, вре́м’я, уре́м’я. (С. Ш.) — Час пла́тить, час тратить. н. пр. — Час до дому, час і пора. н. п. — Се було пізньої доби. — Та згинула добра година: вмерла моя вірна дївчина. В. Щ. — Во́-время = у свій час, вча́сно, впо́ру, за вчасу́. — Добре, коли все у свій час зроблено. — Коли вівцї плодять ся — обкі́т. — Во вре́мя = під ча́с. — А-ще би кто під час служби Божої розмовлял ся. Б. Н. — Во вся́кое вре́мя = по вся́к час. — Він по всяк час такий. — Вре́мя отъ вре́мени, отъ вре́мени до вре́мени = від ча́су до ча́су, коли не коли́, и́нодї, и́нколи, ча́сом, часа́ми. — Въ ночно́е вре́мя = ночно́ю добо́ю, ночно́ї доби́. — Де ти волочив ся ночною добою із чужою милою. н. п. — Ночної доби з неволї втїкали. н. д. — Въ рабо́чее вре́мя = в робо́чу по́ру, в дїльни́й час. (Ніс.) — Въ пре́жнее вре́мя = спе́ршу, допре́ж сьо́го, за пре́жнїх часі́в. — Въ то вре́мя = тодї, тодї са́ме, за тїєї годи́ни. — Въ послѣ́днее вре́мя = оста́ннїми часа́ми, в оста́нні часи́, оста́ннїми часи́. — Ну, останнїми часи був дуже зажурив ся. Рус. В. — На вре́мя = на яки́й час, до ча́су, доча́сно. — Съ како́го вре́мени = відко́ли, з яко́го ча́су. — Відколи та й досї не має. Съ этого вре́мени = з сього́ ча́су, від тепе́р. — Съ того вре́мени = з того́ ча́су, з тїї пори́. — З того часу, як женив ся, я нїколи не журив ся. Кот. — Съ да́вняго вре́мени = з да́внїх часів, зда́вна, з да́вньої давни́ни, з давнїх да́ве́н. — Съ незапа́мятныхъ време́нъ = з поконві́ку, з вік-віку, вікові́чно. — Свобо́дное вре́мя = дозві́лля, вільний час, гу́лянки, погуля́нка. — Нехай колись на дозвіллї зроблю. — Благопрія́тное, тяже́лое вре́мя = годи́на, до́бра годи́на, лиха́ годи́на, зли́годня годи́на, лихолїття. — При добрій годинї — куми а побратими, а при лихій годинї, немає й родини. н. п. — В лихую годину якось недавно довелось мінї заїхать в Україну. К. Ш. — Як у нашій славнїй Українї були колись престрашниї злигодні години. н. д. — Въ како́е вре́мя = в яку́ годи́ну, яко́го ча́су. — Ой Бог знає, коли вернусь, в якую годину, прийми ж мою Марусеньку, як рідну дитину. н. п. — Это было не въ на́ше вре́мя = це ще не за на́с було́, не в на́ші часи́ дїялось. — До вре́мени, впре́дь до вре́мени = до яко́го ча́су, поки́-що — Мнѣ тепе́рь не вре́мя = не ма́ю ча́су, нїколи. — Сухо́е, дождли́вое вре́мя = годи́на, дощова́ годи́на. — Вік прожити — не дощову годину пересїдити. н. пр. — (Перед обідом) — передобі́док, (Перед вечерею) — підвече́р’я, підвечі́рок, (Перед сном або як саме полягали спати) — ля́гови, обляги́, обля́гома. — Це було саме в обляги. — Були вже обляги; і Юлїя лягла. К. Д. Ж. — От раз він входе у свою хату облягома, а за ним слїдом щось входе. н. о. (Між весною і лїтом) — за́лїтки. — Вре́мя во́зки копёнъ, хлѣ́ба съ по́ля = копові́з, возови́ця. — Се було саме у коповіз. — В. сгреба́нія = гребови́ця. — В. жа́твы = жнива́. — В. косьбы́ = косови́ця. — В. паха́нія = о́ранка, ра́лянка. — В. посѣ́ва = сїянка, сївба́, сїйба́. — Передъ, сбо́ромъ хлѣ́ба и о́вощей = переднївок, переднївка. — В. рое́нія пчелъ = рійба́, ройови́ця. — В. собира́нія ма́ку = макотру́с. — В. линя́нія = линьба́. — В. сва́дебъ = жени́тво. — Вре́мя пра́здно провести́ = змарнува́ти час, провакува́ти.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)