Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 143 статті

Запропонувати свій переклад для «двору»

Шукати «двору» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Двор – двір (р. двора́ и дво́ру), (ум. дво́рик, двіро́к, двіро́чок), подві́р’я, надві́р’я, (площадь под дворо́м) – дво́рище. [По подві́р’ю бага́то ходи́ло гусе́й, куре́й, качо́к. По́рається в ха́ті, звива́ється по надві́р’ю (М. Вовч.)]. • Задний двор – задві́рок (р. -рка). • Выходящий на задний двор – задві́рковий, зати́льний. [Дочка́ на задві́ркові две́рі – рип! (Чуб.)]. • Двор (усадьба) с постройками – обійстя́, (провинц.) обистя́, поді́мство. [Їх дід сиді́в свої́м обистя́м на бе́резі Ті́кича. У бі́дних усе́ обистя́ обко́пане ро́вом, а бага́ті лю́ди обгоро́джують обистя́ до́шками або му́ром (Звиног.)]. • Птичий двор – пти́чня. • Скотный двор – за́города, товаря́чий двір. • Во дворе́ – у дворі́, на обійстю́, на вдві́р’ю, на подві́р’ю. • Со двора́, со стороны двора́ – знадво́ру. • На дворе́ (вне дома, под открытым небом) – надво́рі. [Вже со́нце зайшло́, вже ста́ло надво́рі по́ночі (Неч.-Лев.). Надво́рі бу́дем ночува́ти (Шевч.)]. • Находящийся во дворе́, выходящий во двор – надві́рній. [У надві́рній ха́ті вона́ готува́ла пе́чиво (Неч.-Лев.)]. • Двор (царский, королевский, помещичий) – двір. [Ось ті, що пану́ють у ца́рськи́х двора́х (Єв.). Кайдаши́ха зза́молоду до́вго служи́ла в дворі́ у па́на (Неч.-Лев.)]. • Относящийся к государеву или панскому двору́ (придворный, дворовый) – дві́рський. • Священников двор – попі́вство. • Двор тамо́женный, мытный – ми́тниця, (ми́тна) комо́ра. • Постоялый, заезжий двор – за́їзд (р. -ду). • Гостиный двор – купе́цький дім (р. до́му). • Лесной двор – лісна́ (р. -о́ї). • Монетный двор – монета́рня, моне́тний двір. • Пора гостям по двора́м – час гостя́м додо́му. • Не ко двору́ – не підхо́же, не підхо́дить, не під масть. [Сі́рі коро́ви нам не під масть: пропада́ють].

Во-своя́си – додо́му, до дво́ру, до госпо́ди, (иронич.) на своє́ смі́ття́, до свого́ смітнику́.

Гоф… – двірськи́й, дво́ру. • Гофма́клер – двірськи́й ма́клер, ма́клер дво́ру, головни́й ма́клер. • Гофма́ршал – марша́лок дво́ру. • Гофме́дик – двірськи́й лі́кар и т. п.

Дворе́цкий – ша́фар (р. -ря), марша́лок (двору), (попроще) клю́чник. [Не тре́ба бі́льше ша́фаря в цім до́мі (Грінч.)].

Дво́рня – дві́рня, двораки́, че́лядь (р. -ди), двір (р. дво́ру). [На го́лос збі́глась дві́рня (Гул.-Арт.). Іде́ з свої́м дворо́м].

Дым – 1) дим (р. -му) (мн. ч. – дими́ и димо́ве (Л. Укр.), ум. димо́к, ди́монько), ку́рево, ку́рява. [Чи не пожа́р, де? бо он ку́рево яке́! Ба́чу, над клу́нею чо́рна-чо́рна ку́рява: догада́всь – підпали́ли (Звин.)]. • Обратиться в дым, рассеяться, исчезнуть, как дым – здимі́ти, зди́мнити, ди́мом здимі́ти [Пропа́в, як здимі́в. Десь іздимі́в з ха́ти (Рудан.). Ди́мом здимі́в пан голо́дний (Рудан.)], піти́ ди́мом, зди́мчитися. [Після йо́го сме́рти все його́ добро́ і зди́мчилось]. • Подойти ды́мом – приди́міти, підійти́ ди́мом. • Подошедший ды́мом – приди́млений. [Ка́ша приди́міла или приди́млена (пахнет дымом). Жи́то ди́мом підійшло́, як поже́жа була́ (Г. Барв.)]. • Дым коромыслом – гарми́дер, бу́ча. • Клубы ды́ма – клу́би ди́му, (густые) бо́вдури (Фр.). • Дым клубами – дим ку́желем, дим клубо́четься. • Дым столбом – дим стовпо́м. • Дым валит – дим бу́хає, шуга́є, (провинц.) ну́трить. [А дим з вікна́ так і ну́трить]; 2) ха́та, двір (р. дво́ру), (стар.) дим. [Зде́рли по два́цять гро́шей з ди́ма]. Земляной дым, бот., см. Дымя́нка.

Заве́шивать, -ся, заве́сить, -ся – заві́шувати, -ся, заві́сити, -ся, запина́ти, -ся, запну́ти, -ся, зап’я́сти́, -ся, заслоня́ти, -ся, заслони́ти, -ся, (о мног.) позаві́шувати, -ся, позапина́ти, -ся, позаслоня́ти, -ся. [Усе́ проси́в заві́сити ві́кна (Н.-Лев.). Заслони́в вікно́ (Н.-Лев.). В кімна́ті ві́кна були́ позапи́нані (Крил.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.)]. • Заве́шенный – заві́шений, за́пну́тий, засло́нений.

Закрыва́ть, закры́ть – 1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)]. • -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку. • -крой бутылку – заткни́ пля́шку. • -кро́й кран – закрути́ кран. • -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)]; 2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти. • -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)]. • -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку. • -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́. • -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́. • -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)]. • -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)]. • -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)]. • -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі. • -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́. • -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)]; 3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)]. • -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою. • -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)]. • -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою. • -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)]; 4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)]. • -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що. • -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою]; 5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть; 6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки). • -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти. • -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю. • Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений. • -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т. • -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання. • -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва. • -тое голосование – тає́мне голосува́ння. • -тое платье – закри́та су́кня. • -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка. • -тое море – закри́те мо́ре. • -тый слог – закри́тий склад. • -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н. • Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то. • Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено. • Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені. • Окно -то – вікно́ зачи́нено. • С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма. • С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений. • Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́.

Испражня́ться, испражни́ться – випорожня́тися, ви́порожнитися, каля́ти и каля́тися, ви́калятися, (вежливо) наклада́ти, накла́сти, відклада́ти, відкла́сти, (детск.) ка́кати, ви́какатися, (иноск.) ходи́ти, піти́ до ві́тру, до дво́ру, (гадить) паску́дити, напаску́дити. [Наси́лу слаби́й ви́порожнився (Гайсинщ.). Пішо́в поза кущі́, хо́че одкла́сти (Звин.). Щоб слаба́ скоти́на не каля́лась під се́бе (Корольов)].

К, Ко, предл. – 1) (о движении, направлении) до ко́го, до чо́го, (на) на що, (перед) перед ко́го, перед що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, (к выше стоящему предмету) під що; (к ниже лежащему предм.) над що; (диал.) к, ік ко́му, (і)к чо́му. [Піду́ до рі́ченьки (Метл.). Пішла́ вночі́ до воро́жки, щоб поворожи́ти (Шевч.). Сусі́д до се́бе кли́кав ку́ма (Гліб.). Пода́всь на за́хід. Як ось перед яку́юсь го́ру прийшли́ (Котл.). Бог покли́кав перед се́бе чо́рта (Г. Барв.). Щось мені́ приверзло́ся чудне́ – Бог зна́є, про́ти чо́го (Васильч.). Тата́рин вже й під Ки́їв підступа́є (ЗОЮР). Підійшо́в під віко́нце та й кли́че (Казка). Ото́ вони́ й пішли́ над мо́ре (Рудан.). Скрізь ік пі́вночі стоя́ли пу́щі величе́нні (Куліш)]. • К вершине – до ве́рху. • Любовь, ненависть, отвращение к кому, чему – любо́в, нена́висть, оги́да до ко́го, до чо́го и для чо́го. • К вопросу о чём – до пита́ння про що́. • Выйти к реке, ко взморью, к морю – ви́йти над рі́чку, над мо́ре и до рі́чки, до мо́ря. [Ви́йду я над рі́ченьку та й ста́ну ду́мати (Пісня). Впірну́в у са́мую безо́дню, над са́мий пісо́к (Рудан.)]. • Дружно идти, двигаться – рука к руке, плечо к плечу, ряд к ряду – ра́зом йти, руша́ти рука́ з руко́ю, плече́ з плече́м, ла́ва з ла́вою, при ла́ві ла́ва. [Як сніг розто́плений, пливе́ при ла́ві ла́ва, кінно́та виграє́ (М. Рильськ.)]. • Готовиться, собираться, укладываться к дороге, к путешествию – склада́тися в доро́гу, лаштува́тися в по́дорож. • К чему бы это (что могло бы значить)? – про́ти чо́го-б воно́ було́? • Зависть к чему, кому – за́здрість до чо́го, до ко́го, про́ти чо́го, про́ти ко́го. [До́кори со́вісти іду́ть не од Бо́га, а од моє́ї за́здрости про́ти вродли́вих люде́й (Крим.)]. • Изменяться, исправляться к лучшему – зміня́тися, виправля́тися на кра́ще. К исполнению (о бумагах, делах) – на (до) викона́ння. • К подписи (о бумагах) – до пі́дпису, на пі́дпис. • Материалы к изучению украинских говоров – зна́доби (матерія́ли) до (для) пізна́ння украї́нських го́ворів (Верхр.). • Направляться, двигаться, идти, ехать к чему, кому – простува́ти, руша́ти, йти, ї́хати до чо́го, до ко́го. • Немного к востоку – тро́хи на схід. • Обращаться к кому с речью – говори́ти до ко́го. • Обращаться, прибегать к чему – удава́тися до чо́го, бра́тися чого́; к кому – удава́тися до ко́го. • Одежда к празднику – оде́жа на свя́то, (запасная) оде́жа про свя́то. • Относиться к чему – стосува́тися до чо́го, куди́, нале́жати до чо́го, куди́. • Плыть ближе к берегу – пли́сти при (са́мий) бе́рег. • Поворачивать к дому, к лесу – заверта́ти до ха́ти, до лі́су. • Под’езжать, подходить к лесу, городу – під’їзди́ти, підхо́дити до лі́су, до мі́ста или під ліс (близко: попід ліс), під мі́сто. • Подходить, приходиться к чему – пасува́ти до чо́го, бу́ти до лиця́ чому́. • Пойти ко дну – піти́, пусти́тися на дно. • Пошёл к порогу! – геть до поро́га! • По отношению к кому – що-до ко́го, про́ти ко́го. [Потайне́ невдово́лення не ті́льки про́ти браті́в, а й про́ти профе́сора (Крим.)]. • Приближаться к чему – наближа́тися, надхо́дити, підхо́дити до чо́го, (в направлении к чему) до и к чо́му. [Іде́ к лі́су (Сл. Гр.)]. • Приближаться (клониться) к чему – іти́ся до чо́го. • Приглашать, привлекать кого к чему – запро́шувати, єдна́ти кого́ до чо́го. • Прилепить, приставить, пригнать что к чему – приліпи́ти, приста́вити, припасува́ти що до чо́го. • Прикладывать что к чему – приклада́ти що до чо́го, кла́сти що на що́. • Присуждать, приговаривать кого к чему – прису́джувати кого́ до чо́го (до тюрми́); виріка́ти кому́ що (відси́джування в тюрмі́); засу́джувати кого́ на що (на засла́ння). • Приходиться к лицу – бу́ти до лиця́. • Приходиться, прийтись ко двору – бу́ти, прийти́ся під масть. • К расстрелу! – на ро́зстріл! до розстрі́лу! • К свету! – до сві́тла! • К свету стать – ста́ти проти сві́тла. • Стать к окну, к двери (ближе) – ста́ти до вікна́, до двере́й. • Стоять, находиться к чему близко, прилегать к чему – бу́ти при що. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік сіне́й, а сі́ни посере́дині (Звин.)]. • К стыду, к сожалению, к радости, к счастью (вводное выр.) – на со́ром, на жаль, на ра́дість, на ща́стя. • К тому (речь идёт) – про́ти то́го, до то́го (мо́ва мо́виться). • К тому же (притом же) – до то́го, до то́го-ж таки́. • К худу, к добру ли? – на лихе́, чи на до́бре? • К чему это? – до чо́го воно́? про́ти чо́го воно́? на́що воно́? • Ни к чему! – ні до чо́го, ні к чо́му! • К югу – а) (ближе) до пі́вдня (бли́жче); б) (о направлении) на пі́вдень. • Явиться к кому (предстать) – прийти́ до ко́го, перед ко́го. [Він з земле́ю ви́йшов перед бо́га (Рудан.). Як прибіжи́ть перед музи́ки, як пі́де танцюва́ти! (Мартин.). Узяла́ паляни́чку, звича́йно як перед го́лову йти (Квітка)]; 2) (в обознач. времени) до чо́го, к (ік) чо́му, (диал. ід чо́му), на що, проти чо́го, під що, над що. [К Вели́кодню соро́чка хоч лихе́нька, аби́ біле́нька (Номис). Тре́ба де́чого купи́ть ік весі́ллю (Н.-Лев.). Ма́сла не прода́м: собі́ ід па́сці бу́де (Козелеч.). Про́ти дня брехня́, про́ти но́чи пра́вда (Приказка). В п’я́тницю над ве́чір ма́ти і кли́кнули мене́ (ЗОЮР)]. • К вечеру – над ве́чір; к ве́чору; до ве́чора. • К десяти часам – на деся́ту годи́ну. • К заходу солнца – на за́ході, над за́хід со́нця. • К концу – під кіне́ць. • К началу – під поча́ток, на поча́ток. • К началу года – на поча́ток ро́ку. • К ночи – про́ти но́чи. • Не ко времени – не під по́ру. • К рассвету – над світа́нок. • К самому началу – са́ме на поча́ток. • К тому времени – під ту по́ру. • К утру – під (над) ра́нок; до ра́нку; 3) (в бранных выраж.) к, ік, (пров. ід), під, (очень редко) до. [К чо́рту йдіть (Рудан). Іди́ к нечи́стій ма́тері (Херсонщ.). Туди́ к лихі́й годи́ні! Ну вас ід бо́гу (Сл. Гр.)]. • К чертям! – під три чорти́! • Ко всем чертям – до всіх чорті́в. А ну его к чертям! – до всіх чорті́в його́! А ну его к дьяволу (лешему)! – а ну його́ к чо́рту! до ді́дька!

Козлы́ – 1) (множ. от Козё́л), см. Козё́л 1 - 4; 2) (подставка для настилки досок) ко́зли (-зел и -злів) и ко́зла (-зел), коби́льниця и коби́льни́ці (-ни́ць), коби́ли́ця. [Бру́са вклада́ють у ко́зли, зро́блені з дубо́вої роздво́єної сохи́ (Бонд. виробн.). Посере́д дво́ру понастано́вляно було́, на дерев’я́них кобильни́цях, кі́лька до́вгих столі́в (Яворн.)]; 3) (у пильщиков) ко́зли, коби́ли́ця, коби́льни́ці; (для продольной распилки досок) стелю́га; 4) (для под’ёма тяжестей) коза́, козе́лець (-льця), коли́ворот (-ту). [Коза́ – дрюк з двома́ розто́ками, нена́че голова́ і дві ноги́ кози́ (Яворн.)].

Ко́нный – 1) кі́нський. • -ная площадь, см. Ко́нная. • -ный бег, -ное ристание, см. Конериста́ние. • -ный двор – кі́нський двір (р. дво́ру), коня́рня. • -ный завод – кі́нський розплі́дник, коня́рня. • -ный привод, механ. – кі́нський при́водень (-дня); 2) кі́нний, комо́нний. [Найме́нший брат пі́ший піхото́ю (пешком) за кі́нними брата́ми уганя́є (Дума)]. • -ный полк – кі́нний полк (-ку). • -ное войско – кі́нне ві́йсько, кінно́та; см. Ко́нница. • -ная артиллерия – кі́нна артиле́рія, кінногарма́тне ві́йсько. • -ная почта – кі́нна по́шта. • -ная статуя – кі́нна ста́туя. • Пеший -ному не товарищ – пі́шому з кі́нним не доро́га (не рука́) (Приказка).

Кра́сный – 1) (о цвете) черво́ний, (поэт., устар.) черве́ний, черле́ний. [Черво́на кали́на. Черво́не вино́ (Гол.)]. • Ярко -ный – яскра́во-черво́ний, жи́во-черво́ний, при́кро-черво́ний. [Гу́би жи́во-черво́ні (Свидн.). Ху́стка така́ при́кро-черво́на, аж о́чім боляче́ диви́тися на не́ї (Харківщ.)]. • Тёмно -ный – вишне́вий, буряко́вий. • Кроваво -ный – крива́во-черво́ний, кро[и]ва́вий. • Золотисто -ный – черво́но-золоти́й. • Коричнево -ный – (о цвете глиняной посуды) червінько́вий (Вас.). • Окрашивать, окрасить чем-либо -ным – червони́ти, почервони́ти, зачервони́ти. [Кров червони́ла па́льці і стіка́ла на зе́млю (Коцюб.)]. • Окраситься чем-либо -ным – зачервоні́ти, почервони́тися. [Ру́ки почервони́лися ви́шнями (М. Грінч.)]. • Окрашенный -ным – почерво́нений, зачерво́нений. [Зачерво́нені твоє́ю кро́в’ю (Куліш)]. • -ное знамя – черво́ний пра́пор. • -ный цвет – черво́ний ко́лір (-льору). • -ная площадь – черво́ний майда́н, черво́на пло́ща. • -ная нить (иноск.) – черво́на ни́тка. • -ный петух – черво́ний пі́вень. • Пустить -ного петуха – пусти́ти черво́ного пі́вня, підпали́ти. • -ный (хвойный) лес – бір (р. бо́ру), шпилько́вий ліс. • -ная лоза, см. Краснота́л. • -ное дерево – черво́не де́рево, маго́нь (-го́ню). • -ная строка (в книге, рукописи) – нови́й рядо́к, абза́ц. • Начните с -ной строки – почні́ть з ново́го рядка́. • -ное яичко – кра́шанка, черво́не яє́чко; 2) (о политич. убежден., партиях) черво́ний. • -ная армия, гвардия – черво́на а́рмія, гва́рдія; 3) (красивый, прекрасный) кра́сний, (кратк. форма) кра́сен (-сна, -сне). [Сві́те мій я́сний, сві́те мій кра́сний, як на то́бі тя́жко жи́ти (Пісня). Ой рясна́, красна́ в лу́зі кали́на, а ще красні́ша у Петра́ дочка́ (Колядка). Я́сен та кра́сен світ мені́ став, як його́ покоха́ла (М. Вовч.)]. • -ная девица – кра́сна ді́вчина (ді́вка, па́нна), (в песнях и обрядах) кра́сна діви́ця. [На горо́ді верба́ ря́сна, а в хати́ні ді́вка кра́сна (Пісня). Зоря́-зоряни́ця, кра́сная діви́ця (Пісня)]. • -ный молодец – до́брий молоде́ць. [Гей чого́, хло́пці, до́брі моло́дці, чого́ смутні́-невесе́лі? (Пісня)]. • -ное лето – кра́сне лі́то. • -ное солнышко – ясне́ (кра́сне) со́нечко. • -ная горка – про́води́ (-ві́д и (реже) -дів), провідни́й ти́ждень. [Весі́лля бу́де на провідно́му ти́жні (М. Грінч.)]. • -ный поезд – весі́льний по́їзд. • -ные дни – ясні́ (кра́сні) дні, (переносно ещё) розко́ші (-шів). • Прошли мои -ные дни – мину́ли(ся) мої́ ясні́ дні, мину́ли(ся) мої́ розко́ші. • Чем твоя жизнь -на́? – чим твоє́ життя́ кра́сне (га́рне)? • Не -на́ моя жизнь – сумне́ (невесе́ле) моє́ життя́. • -ное словцо – до́теп (-пу), доте́пне, при́кладне сло́во. • Он так и сыпет -ными словцами – він так і си́пле до́тепами. • Прибавить для -ного словца – доки́нути, щоб дотепні́ш було́, прибреха́ти. • -ный двор – двір (р. дво́ру). • -ная изба – світли́ця. • -ный угол – по́куття (-ття), по́куть (-ті). • Сидеть в -ном углу – сиді́ти на по́кутті; (о женихе с невестой) сиді́ти на поса́ді. • -ное окно – поку́тнє́ вікно́. • -ное крыльцо – пере́дній ґа́нок (-нку). • -ный зверь – хутряни́й (смуха́тий) звір. • -ная рыба – безко́ста, хрящова́ ри́ба, білори́биця. • -ный товар – панськи́й крам, -ські́ мате́рії, мануфакту́рна крамина́. • -ный ряд – крамни́й ряд, торг мате́ріями, мануфакту́рні крамни́ці. • Не -на́ изба углами, -на́ пирогами – хоч нема́, де й сі́сти, аби́ було́ що з’ї́сти (Приказка). • Это -ная цена – це кра́сна ціна́ (найви́ща, найбі́льша ціна́). • Долг платежём -сен – лю́биш позича́ти, люби́ й віддава́ти; яке́ дав, таке́ взяв (Приказки); 4) -ный корень, бот. Anchusa officinalis L. – волови́к, воло́вий язи́к, медуни́ця, медуни́чник, красноко́рінь, рум’я́нка, рум’я́нчик.

Лите́йный – (від)лива́рний. • -ное дело – лива́рство. • -ный двор – лива́рний (гарма́тний) двір (р. двора́ и дво́ру), (від)лива́рня. • -ный завод, -ное заведение, см. Лите́йная. • -ный мастер, см. Лите́йщик. • -ное искусство, мастерство – лива́рництво. • -ная печь, форма – лива́рна піч (р. пе́чи), фо́рма.

Марш – 1) марш (-шу). • Марш церемониальный, форсированный – марш церемоні́йний (урочи́стий), форсо́ваний; 2) (музык. произв.) марш (-ша). • Похоронный марш – жалібни́й (погре́бний) марш; 3) междом. – марш! га́йда́! хо́да! руша́й! гай! гиля́! [Гайда́ в доро́гу! (Шевч.). Хо́да за мно́ю! (Полтавщ.). Руша́й по во́ду! (Франко). Гай на зальо́ти! (Маков.). Сі́ли на ко́ней – гиля́ з дво́ру! (Борзенщ.)]. Марш отсюда! – марш (га́йда́, геть) зві́дси! Шагом марш! – кро́ком руш!; 4) архит. – хі́день (-дня). • Марш лестничный – хі́день сходови́й.

Министе́рство – 1) (сан) міністе́рство; 2) (пребывание и время пребыв.) мініструва́ння; 3) (ведомство) міністе́рство. • -во внутренних дел – міністе́рство вну́трішніх справ; (военное) військо́ви́х справ; (государственных имуществ) держа́вного майна́; (земледелия) земе́льних справ; (здравоохранения) охоро́ни здоро́в’я; (императорского двора и уделов) (імпера́торського) дво́ру і уді́льних має́тків; (иностранных дел) закордо́нних (чужозе́мних) справ; (исповеданий) ку́льтів; (морское) морськи́х справ; (народного просвещения) осві́ти; (путей сообщения) шляхі́в; (труда) пра́ці; (финансов) фіна́нсів (грошови́х справ); (юстиции) юсти́ції (правни́че, пра́ва, справедли́вости). • Управляющий -вом – управи́тель (-ля) міністе́рства.

Наве́с – 1) см. Наве́ска 1; 2) (наклон, склон) на́хил, схил (-лу); 3) (свес, выступ кровли) причі́лок (-лка), стрі́ха, острі́шок, острі́шина, підда́х (-ху), підда́шок (-шка); 4) (кровелька, преимущ. над крыльцом) підда́шок (-шка), підда́шшя (-шшя), підда́шки (-шків, мн.); підсі́ння (-ння). [Посади́в хміль біля підда́шшя, що над двери́ма: розрі́сся хміль так бу́йно, що й підда́шок укри́в і на ха́ту поп’я́вся (Грінч.). Перед бра́мою було́ підсі́ння (Франко)]; 5) (крыша на столбах без стен или род сарая без передней стены) пові́тка, пові́ть (-ти), шу́ра, шо́па, ум. пові́точка, шу́рка, ші́[о́]пка, (для экипажей) возі́[о́]вня (-ні). [Під пові́ткою наймички́ коно́плі тіпа́ють (Н.-Лев.). Пові́ть, ха́ту й но́вий тин (Макар.). Нема́ коло тіє́ї ха́ти ні тино́чка кру́гом дво́ру, ні хлівця́, ні коша́рочки, ні пові́точки, – нічо́го не було́ (Март.). Дощ іде́, зажени́ коро́ву під шу́ру (Звин.). Пішли́ до шо́пи (Чуб. III)]; 6) (круглый, куполообразный зонт над трубою, над горном и т. п.) дашо́к (-шка́), клубо́к (-бка́), бу́дка, будчи́на, (диал.) бу́ндар (-ра); (шатёр) наме́т (-ту), курі́нь (-реня́), халабу́да, накриття́ (-ття́). [От на́че ще перед мої́ми очи́ма ті крамни́чки під наме́том (М. Вовч.) Лю́ди зви́кли там на свої́х дале́ких поля́х та сіно́жатях ста́вати собі́ холо́дні хатки́, або́ хоч курені́ та халабу́ди (М. Лев.). Налину́в дощ і перерва́в промо́ву, я сів під накриття́ і ду́му ду́мав (Л. Укр.)]; 7) (дверные петли) на́ві[и]ска (мн. -ки́), наче́па.

Надво́рный – 1) (выходящий во двор) надві́рні[и]й. [У надві́рній ха́ті вона́ готува́ла пе́чиво (Н.-Лев.)]. • -ные постройки – надві́рні буді́влі и (соб.) надві́рня[а] буді́вля; 2) стар. – надві́рні[и]й. • -ная милиция – надві́рня корогва́ (Сл. Гр.). • -ный советник – ра́дник дво́ру, (рус.) надво́рний сові́тник.

Накрыва́ть, накры́ть – 1) кого что чем – накрива́ти, накри́ти, (укрывать) укрива́ти, укри́ти, (покрывать) покрива́ти, покри́ти, (тяжёлой посудиной и т. п., перевернув её, ещё) наверта́ти, наверну́ти, (о мног.) понакрива́ти, повкрива́ти, понаверта́ти кого́, що чим. [Накри́в о́чі кита́йкою, заслу́гою коза́цькою (Пісня). Понакрива́в ву́лики покрі́влями череп’я́ними (Грінч.). Ляга́йте, ді́тки, спа́ти, а я вас повкрива́ю гарне́нько, щоб не поме́рзли (Богодух.). Наверну́ла його́ кори́том (Борзенщ.)]. • -ть голову – надіва́ти, наді́ти, наклада́ти, накла́сти ша́пку (капелю́ха и т. п.) (на го́лову). • -ть голову платком – напина́ти, напну́ти и нап’я́сти́, запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́ го́лову ху́сткою, напина́тися, напну́тися, запина́тися, запну́тися ху́сткою, (редко, пров.) напряда́ти, напря[е]ну́ти ху́стку на се́бе. [Ти хо́ч-би напрену́ла на се́бе ху́стку, чи що (Олександр.)]. • -ть стол скатертью – застеля́ти, застели́ти стіл ска́теркою (насті́льником). • -ть (на) стол – накрива́ти, накри́ти стіл (на стіл), застеля́ти, застели́ти стіл, готува́ти, наготува́ти стіл до обі́ду, до вече́рі. [Накрива́й на стіл! (Брацл.). На понакри́ваних стола́х поста́вили за́куски та на́питки (Н.-Лев.). Чи не ча́с-би вже столи́ застеля́ти? (Н.-Лев.)]. • -ть телегу (для защиты от непогоды и т. п.) – накрива́ти, накри́ти віз (во́за), (пров.) напряда́ти, напря[е]ну́ти віз (во́за). [Напряда́ли віз рядни́ною (по́встю, шку́рою) (Сл. Гр.)]; (захватывать кого врасплох) засту́кувати, засту́кати; заска́кувати, заско́чити, (поймать) зла́па́ти, злови́ти, (захватить) захопи́ти кого́. [Засту́кав, як со́тника в горо́сі (Приказка). Нарва́в він череше́нь, сів ї́сти, – Хве́дір його́ засту́кав: «А що ти ро́биш у чужо́му садку́?» (Звин.). Не хо́чу, не хо́чу… незаба́ром усі́ ва́ші поприхо́дять, засту́кають тут нас (Крим.). Орда́ люде́й живце́м бра́ла, де кого́ заско́чила (Літопис Величка)]. • -кры́ть кого на месте преступления – засту́кати (заско́чити, зла́па́ти, злови́ти) кого́ на гаря́чому (вчи́нку). • -кры́ть кого на два рубля – нагрі́ти (напекти́) кого́ на два карбо́ванці. Накры́тый – 1) накри́тий, укри́тий, покри́тий, наве́рнутий и наве́рнений, понакри́ваний, повкри́ваний, понаве́ртаний; на́пну́тий, на́п’я́тий и на́пнений, за́пну́тий, за́п’я́тий и за́пнений; накри́тий, понакри́ваний, засте́лений, нагото́влений до обі́ду, до вече́рі. [Там серед дво́ру столи́ понаста́вляні, понакри́вані (Рудч.)]; 2) засту́каний, заско́чений, зла́паний, зло́влений, захо́плений. -ться – 1) накрива́тися, накри́тися, понакрива́тися; бу́ти накри́ваним, накри́тим, понакри́ваним и т. п.; 2) (какой-л. одеждой) накрива́тися, накри́тися, напина́тися, напну́тися и нап’я́сти́ся, (редко, пров.) напряда́тися, напря[е]ну́тися, (укрываться) укрива́тися, укри́тися, (о мн.) понакрива́тися, понапина́тися, понапряда́тися, повкрива́тися чим. [Стої́ть ді́вка з козако́м, накри́лася рукаво́м (Пісня). Напну́лася од дощу́ свити́ною. (Богодух.). Оди́н рука́в підстелю́, дру́гим напряну́ся (Грінч. III). Жінки́ понакрива́лися бі́лими хустка́ми (Комар.). В їх на пле́чах бурну́си, що одкида́ються на го́лову, – понапина́лися ї́ми (Крим.). Поляга́ли на печі́, ще й кожу́хами повкрива́лися (Харківщ.)]. -кро́йся!, -кро́йтесь! – наді́нь (наклади́) (на го́лову) ша́пку (капелю́ха и т. п.), наді́ньте (накладі́ть) (на го́лову) шапки́ (капелю́хи и т. п.).

Низ – 1) (нижняя часть предмета) низ (-зу), доли́на, (испод) спід (р. спо́ду). [Сті́ни всі од ви́шки до ни́зу розмальо́вані черво́ними пташка́ми (М. Вовч.). Я подаю́ нота́тки не в те́ксті, а в доли́ні під те́кстом (Франко). Підпали́ли со́сну від спо́ду до ве́рха (Чуб. V)]. • Низ и верх строения – низ і верх буді́влі. • Низ горы – низ гори́, підгі́р’я (-р’я), підгі́рок (-рка). • Низ подсвечника – низ (спід) свічника́. • В самом -зу́ – на са́мому спо́ді (низу́). [У бри́чці, десь аж на са́мому спо́ді цвірча́в цвірку́н (Яворн.)]. • На низ – наспі́д. • Под низ – під спід, наспі́д. [Підве́рне всіх собі́ під спід (Котл.). Схова́ла в скри́ню аж наспі́д (Сл. Гр.)]. • Под -зом – наспо́ді, під спо́дом. • Станови тюк -зом – став па́ку спо́дом; 2) (нижний этаж) діл (р. до́лу), до́лішній по́верх (-ху). [Ви, мату́сю, каза́ли-б лі́жко перене́сти в діл, бо вам суту́жно ла́зити на схо́ди (Л. Укр.). На Москві́ не зви́чай, щоб жі́нка ме́шкала на до́лі (Л. Укр.)]; 3) (фундамент) фунда́мент (-ту), (каменный ещё) підму́рок (-рка), підмурі́вок (-вка); 4) (низина) низ (-зу), низькоді́л (-до́лу), (дол) діл (р. до́лу), доли́на. [Над доли́ною, ни́зом – со́нце горо́ю! (П. Тичина). Пішли́ низа́ми (Сл. Гр.). Скрізь уже ви́сохло, а по низа́х вода́ стої́ть (Кролевеч.). Я чвала́в низькодо́лом, натрапля́ючи на кущі́ (Остр. Скарбів). Неси́ мене́, си́вий ко́ню, гора́ми, дола́ми (Грінч. III). Що на го́рах та все сніги́ лежа́ть, по доли́нах во́ди стоя́ть (Гнід.)]. • Низ реки – пони́ззя (низ) ріки́ (рі́чки); см. Низо́вье. Было, да на низ сплыло – було́, та за водо́ю пішло́; 5) Ходить, пойти на низ – випорожня́тися, ви́порожнитися, (эвфем.) ходи́ти, піти́ до ві́тру (до дво́ру), (о больных) сіда́ти на го́рщик (горня́). • Было на низ у кого – випорожня́вся хто, (эвфем.) ходи́в до ві́тру (до дво́ру) хто; сіда́в на го́рщик (горня́) хто. • Проглоченная монета вышла -зом – проко́втнута моне́та ви́йшла відхо́дом; 6) низові́ но́ти, (бас) бас (-са), низи́ (-зі́в). • Бери -зом, а я верхом – бери́ ба́сом (низа́ми), а я горо́ю (верха́ми), (в обиходе) бери́ то́всто, а я то́нко; 7) -зы́ (мн.) – ни́жчі (неимущие: незамо́жні) кла́си (ве́рстви), спід (суспі́льства); низ (-зу) и низи́ (-зі́в); (чернь) низо́та; (подонки) поде́нки (по́толоч) (суспі́льства). [Ви́йшов із са́мого спо́ду соція́льної пірамі́ди (Рада). Із спо́ду, з наро́дніх мас ви́йшов Шевченко (Р. Край). Я прийшо́в із мас, із по́ля, з ни́зу (Сосюра)].

Носи́ть – 1) носи́ти кого́, що. [Катери́на по садо́чку хо́дить, на ру́ченьках но́сить си́на (Шевч.). Хто-ж тобі́, моє́ се́рденько, обі́дати носи́в? (Пісня). Чуже́ ярмо́ наро́ди и́нші но́сять (Грінч.). Його́ зна́ють лю́ди, бо но́сить земля́ (Шевч.). На собі́ носи́в ти (, Дні́пре,) ле́гкими човна́ми славе́тного Святосла́ва (М. Вербицьк.)]. • -си́ть на руках кого (в прямом и перен. знач.) – носи́ти на рука́х кого́; 2) см. Нести́ 2; 3) (о волосах, предм. туалета, очках и т. п.) носи́ти що; (одеваться ещё) о[в]дяга́тися, вбира́тися в що, (об одежде и одуви ещё) ходи́ти в чо́му. [Одна́ його́ до́ля – чо́рні бровеня́та, та й тих лю́ди за́здрі не даю́ть носи́ть (Шевч.). Носи́ ство́рено для окуля́рів – і тому́ ми но́симо окуля́ри; но́ги, очеви́дячки, призна́чено для то́го, щоб їх узува́ти, і от ми но́симо череви́ки (Кандід). Ку́ртку мою́ шкіряну́ю но́сить яки́йсь спекуля́нт (Сосюра). Капіта́н ніко́ли не носи́в мо́дних корко́вих шоло́мів (Кінець Неволі)]. • -си́ть траур по ком – носи́ти жало́бу, ходи́ти в жало́бі по ко́му. • -си́ть чёрное – о[в]дяга́тися (убира́тися) в чо́рне, ходи́ти в чо́рному; 4) (перен.: имя, характер и т. п.) ма́ти, носи́ти що. • -си́ть имя – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) ім’я́. • -си́ть славное имя – ма́ти (носи́ти) славе́тне ім’я́. • -си́ть название – зва́тися, ма́ти (реже носи́ти) на́зву. • -си́ть звание – ма́ти звання́ (ступі́нь, гі́дність); срв. Зва́ние. • -си́ть печать, отпечаток чего – ма́ти на собі́ печа́ть, позна́ку чого́, бу́ти позна́ченим чим. • Его наружность -си́ла отпечаток той самоуверенности, которая… – на його́ зо́внішності (зо́внішньому ви́гляді) познача́[и́]лася та самовпе́вненість, що… • -си́ть характер – ма́ти хара́ктер чого́; 5) (быть беременной) носи́ти (дити́ну), на дити́ну захо́дити, ходи́ти дити́ною, ходи́ти важко́ю (непоро́жньою); срв. Бере́менная (Быть -ой) и Бере́менеть; 6) (о лошадях: нести) носи́ти. [Мене́ ко́ні не раз носи́ли (Звин.)]; 7) безл. – носи́ти. • Корабль долго -си́ло по волнам – корабе́ль до́вго носи́ло на (по) хви́лях. • -си́ть кого – носи́ти кого́. [Сті́льки ро́ків вони́ не ба́чились: де, спра́вді, його́ носи́ло? (Кінець Неволі)]. • Где его нелёгкая -сит? – де його́ лиха́ (тяжка́) годи́на (нечи́ста си́ла, нечи́стий) но́сить? • Носи́мый – що його́ но́сить (носи́в) и т. п.; но́шений. • Корабль, бурею -мый – корабе́ль, що бу́ря ки́дає всю́ди; корабе́ль, що бу́ря скрізь (його́) бурха́є. Но́шенный – 1) но́шений; 2) прлг., см. отдельно Но́шеный. -ться – 1) (стр. з.) носи́тися, бу́ти но́шеним. • Провизия -тся в корзине – харч (харчі́, жи́вність) но́сять у ко́шику; 2) носи́тися; (гоняться) ганя́ти, вганя́ти, (метаться) га(й)са́ти, (слоняться) ми́катися, ві́ятися; (летать в прям. и перен. знач.) літа́ти, (шумно) шуга́ти, (о ветре ещё) гуля́ти, (вихрем) вихри́ти, (парить) буя́ти, ширя́ти, (кружиться в воздухе) кружля́ти (в пові́трі); (витать) вита́ти. [Мошка́ хма́рами носи́лась (Мирний). По шляха́х носи́лися ці́лі хма́ри ку́ряви (Коцюб.). Перед ним носи́вся о́браз Га́лі (Васильч.). Ті інтеліге́нтні лю́ди, що ма́ють матерія́льну змо́гу носи́тися в емпіре́ях абстра́ктности (Крим.). Ганя́є сі́рим во́вком через го́ри, я́ри (Рудан.). Вона́ ганя́ла по світа́х за проро́ком (Л. Укр.). Хма́ри так і ганя́ли по не́бу (Теол.). А ві́тер ганя́є, а ві́тер гаса́є (Васильч.). Вганя́в по ліса́х (Франко). Гаса́в по по́лю, мов навіже́ний (Звин.). (Мару́ся) ми́калась то в кімна́ту, то в ха́ту (Квітка). Ві́тер, весе́лий і ду́жий, шуга́в між блаки́тним не́бом і зеле́ним мо́рем (Грінч.). Мисль космополі́та ві́льна, як пти́ця: шуга́є над моря́ми, над го́рами (Н.-Лев.). Він шуга́в ву́лицями, мов Тамерла́н той (Корол.). По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Се́рце пра́гне буя́ть на просто́рі (Л. Укр.). Вітере́ць доли́ною леге́сенько вита́є (Філян.)]. • В воздухе -тся испарения – в пові́трі но́сяться ви́пари. • -ться на коне – ганя́ти на коні́ (коне́м). • Корабель -тся по волнам – корабе́ль но́ситься на (по) хви́лях. • Собака -тся по двору – соба́ка ганя́є (га(й)са́є) по подві́р’ї. • -тся слухи, что… – ши́ряться (йдуть) чутки́ (ши́риться, йде чу́тка), що…; 3) (о предм. туалета) носи́тися. • Эта материя долго -тся – ця мате́рія (ткани́на) до́вго но́ситься; 4) с кем, с чем – носи́тися з ким, чим, (ирон.: няньчиться с кем) па́нькатися, ця́цькатися з ким. [Но́ситься, як ду́рень з сту́пою (Номис). А вб’є в го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Ця́цькається з ним (Сл. Ум.)]. -тся, как курица с яйцом, см. Ку́рица.

Ободво́р – суме́жно, двір з дворо́м, двір коло дво́ру.

Отцо́вский – ба́тьківський, оте́цький, о[ві]тці́в (-це́ва, -це́ве), о[ві]тці́вський. [Ха́та це ще ба́тьківська. Приблуди́вся та до оте́цького дво́ру. Оте́цький син, оте́цька дити́на. Отце́ва моли́тва]. • -кое состояние, наследие, см. Отцо́вщина. • По-отцо́вски – по-ба́тьківському, по-оте́цькому.

Палиса́дник – 1) см. Палиса́д; 2) (садик) при́садок (-дка), паліса́дник, горо́дчик. [Біля дво́ру завели́ при́садка. Нова́ ха́та, перед не́ю горо́дчик].

По, предл. – 1) с дат. п. а) на вопрос: где, по чему – по ко́му, по чо́му (в ед. ч. с дат. и с предл. п. п., во мн. ч. только с предл. п.). • Ходить по комнате, по саду, по двору – ходи́ти по кімна́ті (по ха́ті), по саду́, по дво́ру́ и по дворі́. • Ходить по лесу, по полю, по горе (без определённого направления) – ходи́ти по лі́сі (и по лісу́, по гаю́), по по́лю, по горі́ (и реже лі́сом, га́єм, по́лем). [По дібро́ві ві́тер ві́є, гуля́є по по́лю (Шевч.). Ой чиї́ то воли́ по горі́ ходи́ли?]. • Плавать по́ морю, по реке, по воде – пла́вати по мо́рю, по рі́чці, по воді́ (Срв. п. 1 б.). • Гулять по городу, по улице – гуля́ти по мі́сту (по го́роду), по ву́лиці. • Путешествие по Италии – по́дорож по Іта́лії (и Іта́лією). • Смерть (болезнь) не по́ лесу ходит, а по людям – смерть (по́шесть) не по лі́сі (по лісу́) хо́дить, а по лю́дях. • Везли хлеб, да растрясли его по всей дороге – ве́зли́ хліб та й порозтру́шували його́ по всій доро́зі. (Срв. п. 1 б). • Разослать приказ по волостям, ездить по знахарям, пойти по рукам, расти по оврагам – порозсила́ти нака́з по волостя́х, ї́здити по знахаря́х, піти́ по рука́х, рости́ по рова́х (по рівчака́х). • По селениям и по городам – по се́лах і по міста́х. [По степа́х та хутора́х (Д. Марк.). Служи́ла вона́ по свої́х, служи́ла по жида́х, служи́ла й по купця́х (Мирн.). Тру́дно ста́ло старе́нькій по лю́дях жи́ти]. • По горах и по долам – по го́рах і по доли́нах, го́рами й доли́нами. • Ударить по голове, по лицу, по зубам – уда́рити по голові́, по лиці́ и по лицю́, по зуба́х. [Не по чім і б’є́, як не по голові́]. • Пойти по́-миру – піти́ з торба́ми, попідві́конню. • По всей Украине гремела его слава – на всю Украї́ну, по всій Украї́ні голосна́ була́ (луна́ла) його́ сла́ва. • По всему свету пошёл слух – на ввесь світ, по всьо́му сві́ту пішла́ чу́тка. • Ударить по рукам – уда́рити по рука́х. • Сковать кого по рукам и по ногам – скува́ти кого́ на ру́ки і на но́ги, скува́ти кому́ ру́ки й но́ги. • Стол стоял посредине комнаты – стіл стоя́в посеред (посере́дині) ха́ти. • По обеим сторонам улицы – по оби́два бо́ки ву́лиці, по оба́біч ву́лиці. • По праздникам, по праздничным дням – в свя́та, в святні́ дні, свя́тами, святни́ми дня́ми. • Он принимает по вторникам – він прийма́є у вівті́рки, вівті́рками, (еженедельно) що-вівті́рка. • Заседания происходят по пятницам – засі́дання відбува́ються у п’я́тниці, п’я́тницями, (еженедельно) що-п’я́тниці. • По зимам мы дома, по летам на заработках – у зи́му ми вдо́ма, а в лі́то на заробі́тках. • По временам – часа́ми, ча́сом. • Растёт не по дням, а по часам – росте́ не що-дни́ни, а що-годи́ни, росте́, як з води́ йде; б) (Для обозначения направления движения, пути следования – на вопрос: вдоль чего – употребляется конструкция с твор. пад.). • Итти по улице, по дороге, по аллее, по тропинке – йти ву́лицею; доро́гою, але́єю, сте́жкою. [Ой, ішо́в я ву́лицею раз, раз (Пісня). Ой ходи́ла ді́вчина бережко́м]. • Проходить итти по полю – прохо́дити, йти́ по́лем. • Дорога пролегала по горе, по болоту – доро́га йшла́ горо́ю, боло́том. • Ехать по железной дороге – ї́хати залі́зни́цею. • Плыть по Днепру, по морю (по определённому пути) – пливти́ Дніпро́м, мо́рем. • Плавание по Днепру и его притокам – плавба́ Дніпро́м та його́ до́пливами. • Переслать по почте, по телеграфу – пересла́ти по́штою, телегра́фом; в) (согласно, сообразно с чем, по причине чего, по образу, по примеру чего) з чо́го, за ки́м, за чи́м, (реже) по ко́му, по чо́му; через що, відпові́дно до чо́го. • По приказанию, по декрету – з нака́зу, за нака́зом, за декре́том. • По повелению тирана – за тира́нським велі́нням, з тира́нського нака́зу. • По определению суда – за ви́роком су́ду. • По поручению – з дору́чення, за дору́ченням. • Я сделал это по совету отца, по его совету – я зроби́в це за пора́дою ба́тьковою, за його́ пора́дою. • По рассеянности, по недоразумению – з неува́жности, з непорозумі́ння и через неува́жність, через непорозумі́ння. • По ошибке – по́милкою, через по́милку. • Это произошло по ошибке – ста́лося це по́милкою (через по́милку, за о́бмилки). • Он сделал это по ненависти ко мне – він зроби́в це з нена́висти до ме́не. • Высказаться, писать по поводу чего-либо – ви́словитися, писа́ти з при́воду чого́. • По какому поводу вы пришли ко мне? – з яко́го при́воду (за яким при́водом) ви прийшли́ до ме́не? [Приї́хав я до Ки́їва за тим при́водом, щоб…]. • По этому случаю (= поводу), по какому случаю – з ціє́ї наго́ди, з яко́ї наго́ди. • По случаю столетия со дня рождения… – з наго́ди столі́тніх рокови́н з дня наро́дження… • По случаю (= случайно) дёшево продаётся, мебель – ви́падком (випадко́во) де́шево продаю́ться ме́блі. • По счастливой случайности – щасли́вим ви́падком, через щасли́вий ви́падок. • По несчастному случаю, по несчастию – через неща́сний (нещасли́вий) ви́падок, неща́сним ви́падком (случа́єм), через неща́стя, (к несчастию) на неща́стя. • По несчастью виноват в этом я – на неща́стя я цьому́ (в цьо́му) ви́нен (причи́ною). • Товарищ по несчастью – това́риш неща́стям. • По лицу, по глазам его было видно, что… – з ви́ду (з тва́ри), з оче́й його́ було́ зна́ти (ви́дно), що… (и по виду́, по о́чах). [Ви́дно ми́лу по ли́ченьку, що не спа́ла всю ні́ченьку, ви́дно ми́лу по бі́лому, що жу́риться по ми́лому]. • По его голосу было слышно – з го́лосу його́ чу́ти було́. [З го́лосу його́ чу́ти, що він на́че чого́сь зраді́в (Кониськ.)]. • По тому тону, каким сказаны эти слова – з того́ то́ну, яки́м ска́зано ці слова́. • По тому вниманию, с каким он выслушал меня, видно было… – з тіє́ї ува́ги, з яко́ю він ви́слухав мене́, ви́дно було́… • Узнать кого по голосу – пізна́ти кого́ з го́лосу (по го́лосу). • По когтям и зверя знать – з па́зурів (и по па́зурях) зві́ря зна́ти. [Ви́дно па́на по халя́вах]. • По платью встречают, по уму провожают – по оде́жі стріча́ють, а по уму́ виряджа́ють. • По Сеньке и шапка – по Са́вці сви́тка, по па́ну ша́пка. • По одёжке протягивай ножки – по своє́му лі́жку простяга́й ні́жку. • Судить по наружности, по внешнему виду – суди́ти з о́кола, з зо́внішнього (з око́лишнього) ви́гляду. • По прошению, по просьбе, по ходатайству – на проха́ння, на про́сьбу (редко з про́сьби), на клопота́ння. • Он уволен в отставку по прошению – він зві́льнений в відста́вку на проха́ння. • По моей просьбе – на моє́ проха́ння, на мою́ про́сьбу. • По требованию – на вимо́гу. • По предложению министра – на пропози́цію (вне́сення) и за пропози́цією (за вне́сенням) міні́стра. • По моему соображению – на мою́ га́дку (ду́мку). • По принуждению, по охоте – з (при)му́су, з прину́ки, з охо́ти. [Не з му́су я прийшла́ так, а з охо́ти (Куліш). Як не даси́ з про́сьби, то даси́ з гро́зьби (Номис)]. • По своей (собственной) воле, по неволе – з своє́ї (вла́сної) во́лі, своє́ю (вла́сною) во́лею, з нево́лі (нево́лею). • По наущению – з намо́ви. • По вашей милости – з ва́шої ла́ски. • По чьей вине (по моей вине) это произошло – з чиє́ї причи́ни (з моє́ї причи́ни, через ме́не) це ста́лося. • По той причине – з тіє́ї (з то́ї) причи́ни. • По многим причинам – з багатьо́х причи́н. • По болезни – через х(в)оро́бу, за х(в)оро́бою. • По незнанию, по непониманию, по глупости – з незна́ння (зне́знавки), з нерозумі́ння, з дурно́го ро́зуму (через незна́ння, через нерозумі́ння, через дурни́й ро́зум). [Ті́льки зне́знавки та з нетяму́чости мо́жна ста́вити украї́нському письме́нству на раху́нок «национа́льную» у́зость (Єфр.)]. • Не по-хорошу мил, а по́-милу хорош – не тим лю́бий, що хоро́ший, а тим хоро́ший, що лю́бий. • Судя по этому, по тому, что… – су́дячи з цьо́го, з то́го, що… • Книга уже по тому одному заслуживает внимания – кни́га вже через те́ саме́ (тим сами́м) ва́рта ува́ги. • По несогласию – через незго́ду. • По случаю жестоких морозов занятия в школе временно прекращены – за лю́тими моро́зами навча́ння (нау́ку) в шко́лі тимчасо́во припи́нено. • По принципиальным соображениям, мотивам – з принципо́вих (принципія́льних) мірко́ваннів (моти́вів). [А́втор ціє́ї промо́вистої тира́ди за́раз-же зріка́ється – пра́вда, з моти́вів не принципія́льних – свого́ за́міру (Єфр.)]. • По старинному обычаю – (за) стари́м (да́внім) зви́ча́єм и по старо́му (да́вньому) звича́ю. [По старо́му звича́ю – до ча́ю]. • По своему обыкновению – свої́м зви́ча́єм. • Служить по выборам – служи́ти з ви́бору (ви́бором). • По примеру своих предшественников – за при́кладом свої́х попере́дників. • По всем правилам (требованиям) науки – за всіма́ пра́вилами (при́писами, вимо́гами) нау́ки. • По приложенному образцу – за до́даним зразко́м, на до́даний зразо́к. • Приложить по одному образцу (экземпляру) каждого издания – дода́ти по одному́ зразко́ві (примі́рникові) ко́жного вида́ння. • Одет по последней моде – вдя́гнений за оста́нньою мо́дою. • Высчитать по формуле – ви́рахувати за фо́рмулою. • Распределять, классифицировать по каким-л. признакам – поділя́ти, класифікува́ти за яки́ми озна́ками. • Становиться по росту – става́ти за зро́стом (відпові́дно до зро́сту). • По очереди, по старшинству – за черго́ю, за старши́нство́м. • По порядку – по́ряду. • Рассказывай все по порядку – усе́ по́ряду розпові́дуй. • Считать по порядку – рахува́ти (лічи́ти) з ря́ду, від ря́ду, вряд. • Заплатить по счёту – оплати́ти раху́нок. • Выдать по чеку – ви́дати на чек. • Получить по счёту, по ордеру – оде́ржати на раху́нок, на о́рдер. • По рассказам старожилов – за оповіда́ннями старожи́тців. • По донесениям корреспондентов – за до́писами кореспонде́нтів. • По закону, не по закону – за зако́ном, за пра́вом, проти зако́ну, проти пра́ва. • Наследовать по праву – спадкува́ти пра́вом (з пра́ва). • По общему согласию – за спі́льною зго́дою. • Жениться на ком по любви, по расчёту – ожени́тися (одружи́тися) з ким з любо́ви, з інтере́су. • Он мне родня по жене – він мені́ ро́дич через жі́нку (по жі́нці). • Наши братья по Адаму – наші́ брати́ по Ада́му (через Ада́ма). • Назвать кого по имени, по фамилии – назва́ти кого́ на йме́ння (на імено́), на прі́звище. [Єсть у Ки́їві чолові́к на йме́ння Кири́ло, на прі́звище Кожом’я́ка. Був чолові́к на ім’я́ Заха́рія (Св. П.)]. • Восточно-славянскую семью называют иначе русскою по имени той русской династии… – схі́дньо-слов’я́нську сім’ю́ звуть ина́кше ру́ською за йме́нням тіє́ї ру́ської дина́стії… • Немец по происхождению – ні́мець ро́дом, з ро́ду. • В античной поэзии различались слоги долгие по природе и по положению – в анти́чній пое́зії розрі́знювано склади́ до́вгі з приро́ди (з нату́ри, приро́дою, нату́рою) і пози́цією. • Итти по следам за кем-либо – іти́ слі́дом (сліда́ми) за ким, іти́ в чий слід (в чиї́ сліди́). • По течению – за водо́ю, упли́нь за водо́ю. • Пустить, пойти по ветру – пусти́ти, піти́ за ві́тром. • Ходить, обращаться по солнцу – ходи́ти, оберта́тися за со́нцем. • По шерсти, против шерсти – за ше́рстю, проти ше́рсти. • Зарегистрироваться по месту жительства, явиться по месту приписки – зареєструва́тися, відпові́дно до мі́сця, при мі́сці, на мі́сці пробува́ння (ме́шкання), з’яви́тися на мі́сце припи́су. • По месту назначения – до призна́ченого мі́сця. • По месту службы – (на вопрос: куда) на мі́сце слу́жби, (где) на мі́сці (при мі́сці) слу́жби, на слу́жбі. [Опові́щення про суд по́слано їм на місця́ слу́жби. Пеню́ ви́вернуть з йо́го на слу́жбі]. • Он арестован по доносу – він заарешто́ваний за до́казкою, через до́казку. • По обвинению в убийстве – за обвинува́ченням (обвинува́чуючи) в уби́встві (душогу́бстві). • По подозрению в измене – за підо́зренням (при́здру ма́ючи) в зра́ді. • Мучили людей по одному подозрению в чём-л. – му́чили люде́й на саме́ підо́зрення в чо́му. • На деле и по праву – ді́лом і пра́вом (з пра́ва). • По чести – по че́сті. • По совести – по со́вісті. • По справедливости – по пра́вді. • По правде сказать – ка́жучи напра́вду, як по пра́вді каза́ти. • Будет по слову твоему – бу́де за сло́вом твої́м. • По свидетельству историков – за сві́дченням істо́риків. • По словам вашего брата – як ка́же (мовля́в) ваш брат. • По моим, по его наблюдениям – за мої́ми, за його́ спостере́женнями. • По моей теории – на мою́ тео́рію. • По моему мнению – на мою́ ду́мку. • По моему – по мо́єму, як на ме́не. • Высказаться по вопросу о чём-л. – ви́словитися в які́й спра́ві, в спра́ві про що. • Комиссия по составлению словаря, по землеустройству, по исследованию производительных сил страны – комі́сія для склада́ння словника́, для землевпорядкува́ння, для дослі́джування продукці́йних сил краї́ни. • Работы по сооружению моста, по осушению болот, по обсеменению полей – робо́ти (пра́ця) коло збудува́ння мо́сту, коло ви́сушення болі́т, коло обсі́яння полі́в. • Лекции по истории литературы – ле́кції з істо́рії літерату́ри (письме́нства). • Литература по этнографии, по этому вопросу – літерату́ра що-до етногра́фії, що-до цьо́го пи́та́ння про етногра́фію, про це пи́та́ння. • Обратиться к кому по делу – зверну́тися (уда́тися) до ко́го за ді́лом (за спра́вою, в спра́ві). • По этому делу – за цим ді́лом (за ціє́ю спра́вою), в цій спра́ві. • Обратиться по адресу – зверну́тися на адре́су. • По сердцу, по душе, по вкусу, по разуму – до се́рця, до любо́ви, до душі́, до смаку́ (до вподо́би), до ро́зуму. [Уче́ння те було́ і не до се́рця, і не до ро́зуму (Яворн.)]. • По плечу, не по плечу – до плеча́, не до плеча́, (по силам) до снаги́, не до снаги́. • Не по моим зубам – не на мої́ зу́би, не про мої́ зу́би. • Специалист по внутренним болезням – спеціялі́ст на вну́трішні х(в)оро́би, на вну́трішніх х(в)оро́бах. • Смотря по погоде, по погоде глядя – як яка́ пого́да, як до пого́ди. • По нынешним временам – як на тепе́рішній час (-ні часи́). • Плата по работе – пла́та від робо́ти, як до робо́ти. • Награда мала по его заслуге – нагоро́да мала́ як на його́ заслу́гу. • По сравнению с кем, с чем – проти ко́го, проти чо́го, як рівня́ти (рівня́ючи) до ко́го, до чо́го. • По направлению к чему – до чо́го. • По отношению к кому, к чему – що-до ко́го, що-до чо́го, відно́сно ко́го, чо́го, о́біч ко́го, чо́го, проти ко́го, чо́го. • По отношению ко мне это несправедливо – що-до ме́не (відно́сно ме́не) це несправедли́во; срв. Относи́тельно, Отноше́ние. • Расставить столбы по дороге – порозставля́ти стовпи́ уздо́вж (уподо́вж) доро́ги. • Итти, ехать по столбам – іти́, ї́хати стовпа́ми (уподо́вж стовпі́в). • По дороге, по пути (= в дороге) – доро́гою. • Мне с тобою не по дороге – мені́ не по доро́зі (не доро́га) з тобо́ю. • Спуститься по верёвке – злі́зти по (и на) мотузку́, мотузко́м. • Взобраться по трубе – ви́лізти ри́нвою. • По-украински, по-французски, по-турецки и т. п. – по-украї́нському, по-францу́зькому, по-туре́цькому и т. п. По-христиански, по-царски, по-барски – по-христия́нському, по-ца́рському, по-па́нському. • По рублю с каждого – по карбо́ванцю з ко́жного (з душі́, вульг. з но́са, з чу́ба). • Мы ехали по десяти вёрст в час – ми в’їзди́ли по де́сять версто́в на годи́ну. • По уменьшённой цене – за зме́ншену ці́ну. • По первому, по пятому, по десятому разу – упе́рше, уп’я́те, удеся́те; в) (на вопрос: в каком отношении, относительно чего, чем) на що, що-до чо́го, но чаще всего просто твор. пад. По форме, по цвету, по своему строению они напоминают… – фо́рмою, ко́льором, своє́ю будо́вою вони́ нага́дують… • По красоте нет ей равной – красо́ю (вро́дою), на красу́ (на вро́ду) нема́ їй рі́вні. [Були́ (шовко́виці) вся́кі: і черво́ні і бі́лі на ягідки́]. • Сложный по своему составу – складни́й свої́м скла́дом (на свій склад, що-до свого́ скла́ду). • По виду (по наружности) он очень симпатичен – ви́глядом (на ви́гляд, на взір) він ду́же симпати́чний. • По виду ему около тридцати лет – на ви́гляд (на по́гляд, на о́ко, на взі́р, на по́зір, з ви́гляду, з ви́ду, з лиця́) йому́ бли́зько трицятьо́х ро́ків. • По силе и непосредственности чувства, по оригинальности сюжета это произведение превосходит все остальные – си́лою і безпосере́дністю почуття́, оригіна́льністю сюже́та цей твір переважа́є всі и́нші, над усіма́ и́ншими виви́щується. • И по форме и по содержанию это прекрасная вещь – і фо́рмою (і що-до фо́рми, і на фо́рму) і змі́стом (і що-до змі́сту, і на зміст) це чудо́ва річ. • По существу своего содержания – що-до істо́ти свого́ змі́сту. • По количеству народонаселения этот город занимает первое место в стране – число́м (що-до числа́) лю́дности це мі́сто займа́є пе́рше мі́сце (стої́ть на пе́ршому мі́сці) в краї́ні. • По своим географическим и климатическим особенностям эта территория принадлежит… – свої́ми географі́чними і клімати́чними озна́ками (особли́востями) или що-до свої́х географі́чних і клімати́чних озна́к (особли́востей) ця терито́рія нале́жить… • По своим антропологическим признакам население этой страны делится на… – свої́ми антропологі́чними озна́ками (що-до свої́х антропологі́чних озна́к) лю́дність ціє́ї краї́ни ді́литься на… • Измерять по длине, по ширине, по высоте – виміря́ти на довжиню́, на шириню́, на височиню́; 2) с вин. пад. а) (на вопрос: во что на сколько) – по що. • Сукно по́ два рубля аршин – сукно́ по (в) два карбо́ванці за арши́н. • Они получили по́ два рубля – вони́ здобули́ по два карбо́ванці. [Дає́ на рік по сто черво́них. У жнива́ ча́сом пла́тять косаря́м по карбо́ванцю в день або й по два карбо́ванці (Н.-Лев.)]. • Сделать по два вопроса каждому – зада́ти по два́ пи́та́ння ко́жному. • Строиться по́ два, по́ три, по четыре – шикува́тися по два́ (по дво́є), по три́ (по тро́є), по чоти́ри, б) (на вопрос: по что, по кого, до какой поры) до чо́го, по що, по ко́го. • По сие время – до́сі, до цьо́го ча́су и по сей час. • С 1917 по 1925 год – з 1917-го аж до 1925-го ро́ку. • По гроб тебя не забуду, по гроб твой друг – до сме́рти тебе́ не забу́ду, до сме́рти (до гро́бу) твій друг (при́ятель). • Высотою по локоть, по грудь – завви́шки по лі́коть, по гру́ди (до лі́ктя, до груде́й). • По шею – по ши́ю, до ши́ї. • По колена – по колі́на, до колі́н. [Уже́ ді́да вода́ по колі́на поняла́]. • Увяз по колена, по пояс – угру́з по колі́на, по по́яс. • Он по́ уши в долгах – він в борга́х, як в реп’яха́х. • По ту гору, по лесок, по речку вся земля наша – аж до тіє́ї гори́, до того́ ліска́ (гайка́), до тіє́ї рі́чки (аж по ту го́ру, по той лісо́к, по ту рі́чку) земля́ все на́ша. • По эту, по ту сторону, по обе стороны – по цей, по той бік, при цей, при той бік, по оби́два бо́ки, оба́поли чого́ (срв. О́ба). • По одну, по другую сторону – по оди́н, по дру́гий бік, (реже) (по) при оди́н, при дру́гий бік. [У нас одна́ ха́та при оди́н бік сіне́й, а дру́га – при дру́гий бік (Звин.)] 3) с предл. пад. (на вопрос: по ком, по чём, после чего) – за ким, за чим и по ко́му, по чо́му. • Плакать, тосковать, тужить, скучать, вздыхать по ком, по чём – пла́кати, нудьгува́ти, тужи́ти, жури́тися, скуча́ти, зідха́ти за ким, за чим (реже по ко́му, по чо́му). [Дурна́ ді́вчина нерозу́мная за козаче́ньком пла́че. Кого́ коха́є, за тим і зідха́є]. • Плакать по брате, по сетре – пла́кати за бра́том, за сестро́ю. • Звонить по ком, по чьей душе – дзвони́ти по ко́му, по чиї́й душі́. [Подзвони́ли по дитя́ті у вели́кий дзвін]. • Носить траур по родителям – носи́ти жало́бу по батька́х. • По смерти отца – по сме́рті ба́тька, після сме́рти ба́тька. • По заходе солнца – по за́ході со́нця. • По обеде – по обі́ді, після обі́д(у). • По окончании праздников – по свя́тах. • По истечении, по прошествии срока – по скі́нченні стро́ку, як ви́йде (ді́йде, скі́нчи́ться) строк. • По возвращении его из путешествия – після поворо́ту з по́дорожи. • По возвращении его в отечество – після поворо́ту до рі́дного кра́ю. • По истечении трёх недель – по трьох ти́жнях, в три ти́жні після чо́го. [Одна́ уме́рла на зеле́ну неді́лю, а одна́ – як ячмі́нь жа́ли, в три неді́лі після тіє́ї (Борз. п.)]. • По мне, по нём, по ней (пожалуй) – про ме́не, про ньо́го, про не́ї, як на ме́не, як на ньо́го, як на не́ї. • По мне, по нём хоть трава не расти – про ме́не (про ньо́го) хоч вовк траву́ їж. • По нём (ней) видно было, что дома не всё обстоит благополучно – по ньо́му (по ній) ви́дно було́, що до́ма не все гара́зд. [Хіба́-ж ти не помі́тив по їй, що вона́ й зда́вна навіже́на? (М. Вовч.)]. • Дочь по отце пошла, сын по матери – дочка́ в ба́тька вдала́ся, син у ма́тір ви́йшов (уда́вся). • Руби дерево по себе – руба́й де́рево по собі́. • Выстрелить по ком – ви́стрілити (стре́лити) на ко́го (в ко́го). • По чём сукно? – по чі́м сукно́?

Повора́чивать, повороти́ть – 1) поверта́ти, верну́ти, поверну́ти, (в сторону и назад) заверта́ти, заверну́ти, (сворачивать в сторону) заверта́ти, зверну́ти, (диал.) скру́чувати, скрути́ти. [Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній упру́г (Неч.-Лев.). Обізва́вся, не поверта́ючи голови́. Туди́ мою́ голі́воньку що-ве́чора ве́рне. Верни́ до мо́го дво́ру. Він уже́ й коня́ заверта́є (Грінч.). Ішли́ про́сто, а тоді́ зверну́ли (заверну́ли) вліво́руч за ріжо́к. Жанда́р скрути́в напра́во, між корчі́ (Франко)]. • -вать, -ти́ть к чему (при езде, ходьбе) – приверта́ти, приверну́ти до чо́го; срв. Привора́чивать. • -вать направо, налево – поверта́ти (зверта́ти, заверта́ти) право́руч, ліво́руч, у пра́ву, у лі́ву ру́ку. • -вать с дороги – зверта́ти з доро́ги. • -вать обратно (при езде, ходьбе) – наза́д заверта́ти, -ся, заверну́ти, -ся. [Заверта́й ко́ні додо́му. Пішо́в був, аж поба́чив, що хма́ра насува́є, та й заверну́вся]. • Здесь негде и -ти́ть – тут ні́де й заверну́тися. • -вать оглобли – верну́ти наза́д. • Ветер -вает к югу – ві́тер ве́рне, поверта́є(ться) на пі́вдень. • На весну -вает – на ве́сну кладе́ться (ве́рне). • На весну -тит – на ве́сну пове́рне (скре́сне). [Сон-трава́ цвіте́, ско́ро пове́рне (скре́сне) на ве́сну. На ве́сну вже поверну́ло (скре́сло)]. • -вать в свою пользу – на свою́ руч наверта́ти. [На свою́ руч наверта́ли спра́ву]. • -вать по своему, на свой обычай – наверта́ти, навороча́ти на своє́, на свій ро́зум, на свій зви́ча́й, оберта́ти на свій зви́ча́й; 2) что куда, вокруг чего – верну́ти, оберта́ти, оберну́ти що куди́, навко́ло (круг) чо́го. [Верете́но ка́мінь оберта́є у млині́. Оберта́є над огне́м м’я́со, настро́млене на роже́н. Ві́тер оберта́є кри́ла у вітряці́].

Позаслоня́ть, -ни́ть – позаслоня́ти, позату́лювати, позатуля́ти. [Позаслоня́ли ві́кна від дво́ру (Неч.-Лев.)].

Положе́ние – 1) (чего) поклада́ння, кладі́ння. • -ние основания постройки – закла́дини; 2) (предмета по отношению к окружающей местности) стано́вище, пози́ція. [Стано́вище (пози́ція) форте́ці, збудо́ваної серед гір, було́ ве́льми́ сприя́тливе за-для оборо́ни]. • -ние города – стано́вище (пози́ція) мі́ста. • -ние горизонтальное – стан горизонта́льний, позе́м(н)ий; (вертикальное) стан простови́сний. • В лежачем -нии – ле́жма́, навле́жачки. • В стоячем -нии – стовма́, навсто́ячки. • Географическое -ние страны, города – географі́чне стано́вище краї́ни, мі́ста. • -ние в пространстве – мі́сце в про́сторі. • -ние тела, головы – поста́ва ті́ла, голови́. [Нада́ти голові́ приро́дньої поста́ви]; 3) (состояние, обстоятельства) стан (-ну), стано́вище, ситуа́ція. [Які́ причи́ни призвели́ до тако́го сумно́го ста́ну (стано́вища)? В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жчого сусі́ди (Єфр.). Стано́вище було́ прина́дне на по́гляд, тяжке́ й обра́зливе по су́ті (Єфр.). От стано́вище: купи́ти нема́ за що і прода́ти нема́ чого́. Стан політи́чний. Стан матерія́льний]. • Попасть в неловкое -ние – опини́тися в ні́я́ковому (в при́крому) стано́вищі, ста́ні; опини́тися ні в сих, ні в тих; не зна́ти, на яку́ ступи́ти, попа́стися в кло́піт. • Поставить кого в неловкое -ние – поста́вити кого́ в ні́я́кове стано́вище. • Поставить в глупое -ние – зроби́ти ду́рня з ко́го, завдава́ти, завда́ти ду́рня кому́. • Очутиться в затруднительном -нии – опини́тися (знайти́ся) в скрутно́му ста́ні (стано́вищі), (шутл.) попа́сти в анаці́ю; загна́тися на слизьке́; упа́сти в тісну́ діру́. • Поставить кого в затруднительное -ние – призве́сти (поста́вити) кого́ в скрутни́й стан (стано́вище); (шутл.) загна́ти кого́ на слизьке́ (в тісну́ діру́; в суточки́); загну́ти карлю́чку кому́; завда́ти ха́лепи кому́, діпну́ти кого́. • Тяжёлое, стеснённое -ние – тісно́та, приту́га, скру́т(а). [Ми і в тісно́ті, і в при́гнеті куємо́ та й куємо́ собі́ слове́сні лемеші́ та чере́сла пома́лу (Куліш). Чи ви́слухав він на́ших посланці́в, що ми йому́ в приту́зі посила́ли? (Грінч.)]. • Безвыходное (безысходное) -ние – безпора́дне, безви́хідне стано́вище (стан, годи́на); тісни́й кут. • В безвыходном -нии кто – в безпора́дному ста́ні хто; нема́ ра́ди кому́; кінці́ в край кому́. [Таке́ мені́ прийшло́сь тоді́: пря́мо кінці́ в край, – ні́чого ї́сти, пішо́в та й укра́в]. • Поставить себя (кого) в безвыходное -ние – поста́вити себе́ (кого́) в безпора́дне стано́вище; оцирклюва́ти себе́; попа́стися в матню́. [Здурі́в і я на старі́ лі́та: круго́м себе́ оцирклюва́в (Греб.)]. • Он в жалком -нии – його́ стан жалю́ гі́дний (нужде́нний, злиде́нний). • -ние получилось плохое – стано́вище ви́йшло нега́рне. • -ние дел, -ние вещей – стан, стано́вище рече́й. [Більш-менш стає́ ви́дко стано́вище річе́й в на́шій мину́лості (Грінч.)]. • Дела находятся в плохом -нии – спра́ви в пога́ному ста́ні; спра́ви стоя́ть пога́но (зле, ке́псько). • Спасти -ние дела – врятува́ти спра́ву. • -ние больного – стан здоро́в’я слабо́го (хво́рого, неду́жого). • -ние больного улучшается (ухудшается) – хво́рому лі́пшає (гі́ршає). • Занять в отношении кого, чего -ние дружественное, враждебное и т. п. – поста́витися до ко́го, до чо́го прихи́льно, неприхи́льно; по́стать узя́ти дру́жню, воро́жу и т. п.; ста́ти до ко́го на стопу́ прихи́льну, воро́жу и т. п. Притти в надлежащее, нормальное -ние – дійти́ до нале́жного, норма́льного ста́ну (стано́вища); на стану́ ста́ти. • Неестественное -ние – неприро́дній стан. • Всё в том же -нии – все в одна́ковому ста́ні. • Быть в интересном -нии (о беременности) – бу́ти в ста́ні (при наді́ї). • Неустойчивое -ние – хитки́й стан. • Устойчивое -ние – тверди́й (станівки́й) стан. • Ложное -ние – фальши́ве стано́вище. • -ние мирное – ми́рний стан. • -ние военное – військо́ви́й стан. • -ние осадное – стан обло́ги. • Город находится на военном (осадном) -нии – у мі́сті воє́нний стан (стан обло́ги). • В оборонительном -нии – в ста́ні оборо́ни; 4) (социальное, правовое) стан, стано́вище; стать, по́стать (-ти). [Яки́й наш соція́льний стан? Рі́вність стано́вища суспі́льного. Я хо́чу Ма́рцію прийня́ти гі́дно, як то нале́жить ста́нові її́ і ро́дові (Л. Укр.). Вона́ ма́є перейти́ до ста́ну жіно́чого (Г. Барв.). Страх, со́ром і діво́ча стать її́ к двору́ мов прикува́ли (Мкр.). В кріпа́цькій ста́ті усе́ страха́є, усьо́го бої́шся (М. Вовч.)]. • -ние служебное – стано́вище, стан урядо́вий. [Люди́ні з ви́щою осві́тою, з пова́жним стано́вищем значно́го урядо́вця (Коцюб.). Його́ стан урядо́вий ду́же висо́кий]. • Высокое -ние – висо́кий стан (стано́вище, уря́д). • Человек с -нием – люди́на на стану́, на стано́вищі; 5) (тезис) тве́рдження, заса́да, те́за. • Основное -ние – ґрунтовна́ (основна́) те́за (тве́рдження, заса́да); підва́лина; 6) -ние о чём (узаконение, правило и т. п.) – зако́н, постано́ва про що, стату́т чого. • -ние об уголовных преступлениях – зако́н, постано́ва про ка́рні зло́чини. • -ние об акционерных обществах – зако́н про акці́йні товари́ства. • -ние о подоходном налоге – стату́т прибутко́вого пода́тку, постано́ва про прибутко́вий пода́ток.

Понести́ся – поне́сти́ся, помча́ти. • Лошади -сли́сь стрелою – ко́ні помча́ли(сь) як стріла́. • Лошади -сли́сь ко двору – ко́ні поне́слися (помча́ли) до дво́ру. • -ти́сь вихрем – льо́том полеті́ти. • Собака увидала зайца да как понесё́тся – соба́ка поба́чив за́йця та як уля́же. • Песня -сла́сь над водою – пі́сня понесла́ся (полину́ла) по-над водо́ю. Срв. Помча́ться.

Послоня́ться – поблука́ти, потиня́тися, пове́штатися, пони́ка́ти, пошве́ндяти, посновиґа́ти, помо́тля́тися. [Поблука́в та й го́ді. Пове́штався я ту́течки чима́ло на своє́му віку́ Стор.). Поника́є-поника́є по двору́ і пішо́в собі́ (Гр.). Свиня́ у па́нський двір залі́зла: посновиґа́ла там… (Гліб.)].

Постере́чь кого, что – постерегти́, повартува́ти, попильнува́ти, поберегти́, погляді́ти, попантрува́ти, посторожи́ти кого́, чого́ и що. Срв. Стере́чь. [Постережі́ть (поварту́йте) його́, щоб не втік. Побережі́ть (погляді́ть) моє́ї ха́ти (мого́ дво́ру), по́ки прийду́].

Постяну́ть – (о ворах) потягти́. [Злоді́ї чима́ло чого́ з дво́ру потягли́].

Пра́чка – пра́чка, пра́ля (-лі), (реже) ми́тниця (-ці). [Взяли́ мене́ за пра́чку до дво́ру – я пра́ти до́бре вмі́ла (Кониськ.). Додо́му ми́тницю, до по́ля робі́тницю, до комо́ри клю́чницю (Гол.)]. • Помощник -чки, катающий и гладящий бельё – прачку́н (-на́).

Придво́рие – обійстя́ (-тя́), двір (р. дво́ру), подві́р’я, надві́р’я (-ря), дво́рище, поді́мство, ґрунт (-ту), сади́ба. [Ході́м, де твій ба́тьківський ґрунт (Рудч.)].

Принале́чь – наполягти́, налягти́ на ко́го, на що. [Наполягти́ на горі́лку (Мова). Як наполягли́ на йо́го, то му́сів зго́дитися. Чі́пка ті́льки ви́йшов з дво́ру, так і налі́г на свої́ но́ги (П. Мирн.)].

Прислу́га – 1) прислу́га, послу́га, услу́га, ослу́га; см. Прислу́живание. [Взяли́ мене́ на вслу́гу до молодо́ї па́нії (М. Вовч.)]; 2) соб. че́лядь (-ди) (ум. челя́донька), слу́жба, слу́ги (р. слуг), на́ймиття. [Хай на́ша мо́ва не бу́де мо́вою, яко́ю зверта́ються лиш до че́ляди (Коцюб.). В ньо́го п’ять чолові́ка че́ляди – багати́р (Звин.). Ти́хо догляда́є поря́дку слу́жба (Франко)]. • Дворовая -га – дворо́ва че́лядь (слу́жба), двір (р. дво́ру). [Ї́де з свої́м дворо́м (Номис)]. • -га у пушек – гарма́тна слу́жба (ослу́га). • -га у пчёл – робу́ча (про́ста) бджола́; 3) служни́ця, на́ймичка, челя́дка, служа́нка, служе́бка, послуга́чка; см. Служа́нка, Слуга́.

При́ступ – 1) при́ступ, на́пад, штурм. [Враг ме́не візьми́, коли-б я засурми́в вам хоч на оди́н при́ступ (Куліш). Гри́мнули гарма́ти, відби́то на́пад (Грінч.). Одина́цять шту́рмів козаки́ відби́ли (Млака)]. • Идти на -туп – іти́ на при́ступ, на штурм. • Брать, взять -пом – (з)добува́ти, (з)добу́ти (шту́рмом), штурмува́ти, ви́штурмувати. [Сіро́ма хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш). Шту́рмом штурмува́ли (Куліш)]. • Сигнал на -туп – га́сло до на́ступу, до шту́рму; 2) (доступ) при́ступ, до́ступ. [Мав при́ступ до дво́ру (Неч.-Лев.). Така́ па́ні ста́ла, що ані при́ступу до не́ї. Усе́ таке́ дороге́ ста́ло – ані при́ступу]; 3) (к делу, к работе) за́хід (-ходу), захо́джування коло чо́го, (роз)почина́ння чого́. [Не робо́та страшна́, а за́хід (Приказка)]; 4) (болезни, гнева и т. д.) на́пад, при́ступ, парокси́зм; см. Припа́док. [Сього́дні пропа́сниця мене́ двома́ на́падами труси́ла]; 5) (грам.) при́ступ. [Початко́ві голосі́вки: а, о, у, діста́ли поперед се́бе в півде́нно-ру́ському нарі́ччю придихо́вий при́ступ (Шах.)]; 6) (при тканье) нада́влювання, натиска́ння, ви́ступ (на поножі́, на підні́жок).

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Автомобиль – автомобі́ль, (разг.) авто, автівка, (жарг.) лайба. [Але вже виїхавши з двору, Шлойма раптово змінив свої наміри, пригальмував біля вуличного прилавка, купив шматок маківника і каву в одноразовій філіжанці й усе це спожив прямо в авті, повільно прожовуючи пирога й присьорбуючи гарячий, але не вельми міцний напій (О.Ірванець). Чоловік вражено витріщив на нас очі зі свого високого сидіння. Видно, не міг збагнути, як це зі швидкістю понад сто кілометрів він не може випередити якусь старомодну лайбу (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Ліберо ніколи не був знайомий з ним особисто, але знав про нього все, навіть те, що він полюбляв кермувати автівкою з вимкненими фарами, на подив своїх суперників, за його власними словами, щоб не турбувати місяць (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). Незабаром я угледіла його забрьохану лайбу біля шинку (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган). Банкір, президент старішого банку Джефферсона, першого банку в Йокнапатофській окрузі, він вірив і тоді, і до самої своєї смерті багато років згодом, — коли вже всякий навіть у Йокнапатофі переконався в довговічності автомобіля, — що повіз із мотором це така ж безнадійна проява, як і вчорашня поганка, і так само, як цей гриб, зникне із завтрашнім сонцем (Р.Доценко, перекл. В.Фолкнера). Одна з проблем при створенні активного міста — наявність автомобілів. Потрібні спонуки та поштовхи, щоб люди відмовилися від автомобілів як основного транспортного засобу. «Людські тіла і людський метаболізм розраховані на ходіння пішки впродовж п’яти годин на день», — стверджує мій поважний кардіолог. Чарівне місто буде збудоване так, щоб нам було легко з дому пішки ходити працювати, соціалізуватися, грати, медитувати (Д.Гломозда, перекл. Д.Роуза). В автомобілі сидів стандартний молодий чоловік з тих, що випускаються серіями — разом з автомобілями (Е.Кроткий)].

Всепожирающий – всежерущий, всежерний: • всепожирающий огонь – всежерущий (всепожерний) вогонь. [Хто не згине, розгнівавши тих, що створили силою своїх закляттів вогонь всежерущий, океан з гіркими водами і місяць, що гасне і знов запалюється по черзі? (Л.Українка). — В озері всежерущого огню гордий цар згадуватиме пишноту свого двору, вчений лиходій — свою бібліотеку та дослідницьке приладдя, любитель мистецьких розваг — свої мармури, картини й інші скарби, любитель застілля — свої розкішні учти, вишукані страви, добірні вина; скупій згадуватме свої скрині з золотом, грабіжник — нечесно добуте багатство, люті, мстиві й безжалісні вбивці — свої криваві розправи та насильство, в якому вони любувалися, розпусники та чужоложці — невимовно брудні втіхи, такі для них солодкі (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Мов з ляку, роздаються глоди й терни, Коли по лісу мчить кабан всежерний. Твою чудовну вроду, що Любов їй задивлянням красну дань складає, Ці ясні очі, ці уста, цю кров, Ці ніжні руки - за ніщо він має. Красу твою — наруга із наруг! — Він зриє так, як зрив би всякий луг (О.Мокровольський, перекл. В.Шекспіра)].

Гонять – 1) ганяти, гасати, туряти, турляти; 2) (делать нагоняй) турляти, туряти: • гонять зайцев – ганяти зайці, уганяти за зайцями; • гонять голубей – ганяти голубів; • гонять друг за другом – ганяти (гасати) одне за одним; • гонять за двумя зайцами (перен., разг.) – ганяти (ганятися) за двома зайцями; • гонять на велосипеде, машине – ганяти (гасати) на велосипеді, машині; • гонять с места на место (разг.) – ганяти сюди-туди; • гонять собак (голубей, лодыря) (разг., фам.) – байдики (баглаї) бити; байдикувати; (згруб.) швендяти; швенді справляти; ханьки м’яти; баглаї (байдики) бити; байдикувати; • гонять чаи, прост. – чаювати, розпивати чай; • куда Макар телят не гонял – де козам роги правлять (утинають); де волам роги правлять; де кози (де кіз) кують підковами; пошлють кіз кувати (Пр.). [Пішов Василь у місто ганяти чужих коней (П.Мирний). Інколи і на місці не посидиш, ганяють тебе, як солоного зайця (П.Мирний). Стара пані немов одужала: коливає з кімнати до кімнати, виглядає у кожне віконце на шлях і нас туряє за село дивитись, чи не їде панночка (М.Вовчок). У полі орачі на ярину орали, І Муха там була, І хоч її, непрохану, ганяли, Одначе крадькома і їла, і пила (Л.Глібов). За що туряють мене з села в село (О.Кониський). Вітя широченними ступнями ганяє по двору (С.Васильченко). Два городовики по боках парадного турляють у сніг дуже цікавих (С.Васильченко). Вівчар вівці туряє. Баба її турляє: хоч би ти причепурилася (АС). Ми ганяли ганчір’яного м’яча, бігали навздогін один за одним по розбитих казармах післявоєнних літ, ми палили “психічний порох“, набиваючи ним пазухи (В.Стус). — Заберіть вашого Бетховена, — скаржиться вчителька музики. — І слух є, і здібності. Але не можу ж я його примусити! Ми вже «Менует» Гайдна розучуємо, а він у футбол ганяє (Л.Костенко). Баба з дідом вирішили згадати молодість. Домовилися про побачення. Дід витратився, квіти купив, прийшов на призначене місце, чекає. Дві години минуло, три, чотири… Не дочекався. Повертається розлючений додому, а баба чаює. — Що ж ти, стара, не прийшла?! — А мене мама не пустила …].

Гратинировать – (кулин.) присмажувати, (зарумянивать) загнічувати, пригнічувати. [До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додому, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай (Сл. Гр.). — От якби цю ковбасу та присмажить ще на сковороді на салі! — сказав Радюк. — Еге! Якби я оце дала її отим слимакам присмажить, то вони донесли б до печі тільки хіба половину, а з печі подали на стіл самі вишкварки, та й то не всі. Полетіла б наша ковбаса аж під небеса, а не в наші роти, — говорила панія Висока (І.Нечуй-Левицький). Тре́ба загні́чувати пироги́ і пече́ню – су́ньте жар за за́слінку (М.Грінченкова). Мері Джейн сиділа на хазяйському місці, побіч Сьюзен, і бідкалася, що печиво було невдале, несмачні були маринади, а смажені курчата вийшли такі тверді, що їх і не вгризеш, та ще говорила багато пустих слів, до яких завжди вдаються господині, щоб витягти з присутніх компліменти; а гості ж наперед знали, що вечеря буде розкішна, тож і почали все хвалити, кажучи: «І як ото вам пощастило так чудово загнітити печиво?», або: «Скажіть, коли ласка, де ви добули такі надзвичайні пікулі?» — і отак цілий вечір товкли воду в ступі, як то воно ведеться за вечерею, — ви ж і самі гаразд те знаєте. (І.Стешенко, перекл. М.Твена)].

Дед, дедушка – 1) дід, (ласк.) дідусь, дідусик, дідусю, дідусенько, дідунь, дідуньо, дідунечко, дідок; 2) (старик) дід, (ув.) дідуган, дідуга, дідище, дідора, дідур, (пренебреж.) дідисько: • дедом быть – дідувати; бути дідом; • становиться, стать дедом (похожим на деда) – дідіти, здідіти; • старый дед – старий дід, (разг.) [старий] дідуга (дідуган), стариган, (образн.) сивий пелех. [Ой ти, старий дідуга, Ізогнувся як дуга, А я, молоденька, Гуляти раденька! (І.Котляревський). Був собі дід та баба. З давнього давна, у гаї над ставом, Удвох собі на хуторі жили (Т.Шевченко). Попід горою, яром, долом, Мов ті діди високочолі, Дуби з гетьманщини стоять (Т.Шевченко). Згадаю те лихо, степи ті безкраї, І батька, і діда старого згадаю… Дідусь ще гуляє, а батько вже вмер (Т.Шевченко). А зимою холодно, Нічим затопити, То й питається дідунь: «Що, синку, робити?» (С.Руданський). Пішов Дідок у ліс по дрова; Не забарився в’язку нарубать Та як її на плечі взять: Осика — не полова! (Л.Глібов). Лев-дідуган на світі довго жив; Багато лиха наробив; На старість підтоптавсь, нема вже тії сили, Що при здоров’ї мав! (Л.Глібов). Родинне коло діда оточило, Сини та дочки, й молоді онуки (Л.Українка). Ми будемо дідувати, по пасіках жити (АС). Бачить баба, що біда, та й давай проситься: — Ой мій милий дідусенько, покинемо биться. Покинемо биться та давай мириться, Ми старі давно обоє, чого нам свариться? (Н.п.). Весняна вода добре таки пожувала гатку, їздити через річку не можна було. Дід Охван прийшов подивитись і був дуже невдоволений з річки. — Рибини путньої не впіймаєш, а й собі набундючилась… (В.Підмогильний). Дали Інокентію Петровичу кирпичного чаю, тютюну (старий Сірко пам’ятав про Інокентія Петровича ще з дому), і старенький, зморщений, безбородий дідусик, був радий, як маля. Йому вже три чисниці до смерті, і він хоче покурити всмак. Ні слова не тямлячи по-російському ані по-українському, дідусик на мигах дякував, радів і розумів, чого від нього хочуть: доглянути коней (І.Багряний). Незабаром до двору в’їхали ще одні залужні — дідуньо Уліян з тіткою Марією (У.Самчук). Вони самі — старі пенсіонери, Сивенький тато — слюсар заводський, З парокотельні слухає гудки І, певно, вже не жде нової ери. Бо сплинув вік. І мариться село, Де руки діда, схрещені в могилі. Рахнівка. Гайсин. Голубе Поділля. Все забуттям, мов терням, поросло. Бо сплинув вік. По Таврії, по наймах, По вежах Закавказзя. По роках. І вижовк світ по всіх материках. Лишився цей. Малий. В вікні. У рамах. Оце твій світ. Нехай малий, та свій. Незрадний. Твій. Довірений і вірний. Хай пам’ять бродить і гуде, як рій. Це — твій. Пенсіонерний і вечірній (В.Стус). Отакі вони хлопці, кирпаті сільські аргонавти, голуб’ята, анциболи, хоч не роди! Їх рвонуло навідліг. І бризнуло кров’ю в багаття. І несли їх діди, яким не хотілося жить (Л.Костенко). До баби не приходили сусіди, Не рипали сіньми́. А баба побивалася за дідом, Вмивалася слізьми́ <…>. Ох, діду, окаянний діду! Мали ж удвох іти!.. Нащо покинув, скажи, повідай?! Ох, Господи, прости… Ось нагодилися сусіди — Руками розвели: Так побивалася за дідом — До діда й однесли… (Тетяна Решетняк). — Це ж доведеться ночувати під голим небом, спати не роздягавшись і ще всяку таку покуту нести, що понавигадував той дурноголовий дід, маркіз Мантуанський, а ви оце тепер його робом ходити надумали (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Бридкий дідуган: очевидно, я видаюся їм саме таким. Здідів, де ж йому вганятися за нами (Леся Мушкетик, перекл. Тібора Дері). — Бабуся з дідусем дуже любили гратися в хованки. Вранці бабуся ховала самогон, і якщо дідусь його знаходив — то ввечері ховалася вже бабуся].

Конкистадор, конквистадор – (испан.) конкістадо́р, завойо́вни́к. [І теж зоритиме у млі, Як сходять з вод незнані зорі, Той що скерує кораблі За вами вслід, конкістадори (Юрій Клен). Але перед цим кожна мова повинна пережити свій розквіт, не задихаючись від пилу, який підіймають конкістадори міщанства. Мати поезії мого народу, А не жебрачка під тином власного двору! (Л.Костенко)].

Надоедливый, надоедчивый – набри́дливий, обри́дливий, обри́дний, доку́чливий, доку́чний, надоку́чливий, (редко) уку́чливий, (пров.) уві́ристий, (назойливый) дої́дливий, в’ї́дливий, насти́рливий, насти́рний, навра́тливий, назо́листий, (постылый) осору́жний: • надоедливый человек – надокучлива (набридлива) людина, (образн.) набридайло. [Старий Іван Лаврусь скинув обридливу сльозу, що пробігла по всьому виду (Б.Грінченко). Доку́члива му́ха (П.Мирний). Добра́-б тобі́ не було́, осору́жна му́хо! (П.Мирний). Заглушав докучне сюрчання трав’яних коників (П.Мирний). Тут знову почувся їй заливний Загнибідин регіт. «Та й гіркий же цей Загнибіда! та й уїдливий який! Кому сльози, а йому смішки.» їй пригадалися Кирилові слова: п’явка не чоловік! «П’явка, п’явка і є!» —думалося їй. П’явкою був, п’явкою і згине! А їй же прийдеться тут цілих півроку бути, півроку слухати доїдливих речей, єхидного реготу (П.Мирний). Ганушеві хотілось просто з каменя стрибнути через тин і втекти од настирливої, причепливої баби (І.Нечуй-Левицький). Доку́чне ляпоті́ння дощу́ (Б.Грінченко). Таки́й уві́ристий чолові́к: скажи́ та й скажи́ пана́м! (АС). Вгору туман піднімається срібний, Хмарками-смужками в’ється; Дощик осінній, уїдливий, дрібний Падає, сиплеться, ллється (Г.Чупринка). Насти́рне пита́ння (М.Коцюбинський). Колись в своє убогеє село В докучливу осінню пору, Вночі до батькового двору Мене далеким вітром занесло (С.Васильченко). Накрапав той надокучливий дрібненький дощик, який у нас на Україні звуть мрякою (Василь Земляк). — От такі ви всі, чоловіки! Коли б ви тільки знали, якими брутальними, жахливими, надокучливими стають чоловіки, коли вони намагаються упадати коло жінки, а вона цього не хоче (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). І це вона робила з такою вправністю, з якою керувала готелем і тримала на відстані п’яних, хтивих та надокучливих гостей, беручи з них усе, що тільки можна, не даючи їм нічого, але нікого надовго й остаточно не відштовхуючи (С.Панько, перекл. І.Андрича). Краще залишитися приємною згадкою, ніж набридливою присутністю].

Ничейный – 1) (от ничьи) нічийний; 2) (ничей, разг.) нічий, (редко) нічийний: • ничейная зона, территория – нічия зона, територія; • ничейная партия – нічийна партія; • ничейный результат – нічийний результат. [— Скаженого коня-неука піймав, сів на його, стиснув коліньми — ех! аж степ гуде! Кінь б’є і передом і задом, та де йому скинуть Артема! З скаженого — овечкою стане! А вже нічия чужа коняка не стрівайся з Артемом у степу — його буде (Б.Грінченко). Хлопці є хлопці – розбишаки і шибеники, але поводилися вони в цьому притулку завжди обережно, не здіймали там ніколи ніякого галасу, навіть звичайні в їхньому неспокійному віці розбірки влаштовували посеред двору, аби ніхто не дізнався про їхню потаємну криївку під самим дахом нічийного будинку, ось, тільки цього разу, з якоїсь причини, не догледіли хлоп`ята жевріння недбало кинутого до тої лахманини недопалку… (Юрій Завгородній). Чиясь жона. А може, і нічийна. Та не один із себе душу вийняв заради неї. Тільки ж все дарма: в коханні жінка ця — глухоніма. Двозначні знаки й жести — її мова. Ця жінка і не літня, й не зимова. Для чоловіка — мов на меч іржа, така ж близька, така ж йому чужа (В.Слапчук). На коліях стояли покинуті, нічийні вантажні потяги з борошном, цукром, фруктами й гасом (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха)].

Повезти, разг. – пощасти́ти, поталани́ти, повести́ся, пофорту́нити, спосу́дитися, попайди́ти, (образно) піти́ руко́ю кому́ в чо́му, з чим; (рус.) повезти: • повезло кому (разг.) – пощастило (поталанило, повелося, пофортунило, попайдило, (рус.) повезло) кому; мав (мала, мало) щастя хто; (образн.) пішло рукою (пішло в руку) кому, масть пішла. [Недавно ся оженили, не пішло рукою: пішла жінка за пшоном, а я за мукою (Н.п.). На покрову повернув Прокіп. Йшла чутка, що йому не пощастило. Зразу не міг найнятися, бо народу найшло більше, ніж треба, і ціни впали (М.Коцюбинський). — Еге-ге! поталанило мені, — радіє старий. — На добру стежку вступив я, піду й далі по їй… (М.Коцюбинський). — З усіма дітьми мені добре повелося, а з цими на тобі на старість такий клопіт! (І.Нечуй-Левицький). А тим часом бурлаки були вже далеко од Стеблева. Йдучи шляхом темної ночі, вони все бідкались, що їм не спосудилось добре оддячить своєму панові (І.Нечуй-Левицький). Мені попайдило (Сл. Гр.). До переміни місць такі охочі. Всі ті, кому в житті не повелось (Є.Плужник). Хата гула <…>, кожному хотілося розповісти, що з ним трапилося, як він мудро та хитро виплутався, чим йому повезло (Г.Хоткевич). Проте на Зоську він не брав жодних намірів і міркував навіть, що через неї йому, може, пощастить познайомитись ще з кимсь і отак розірвати вузькі пута відлюдності й уяви, що вже починали його душити. З такими думками він висякався й постукав у двері, що їх дівчина сама й відчинила (В.Підмогильний). Зайцеві повезло тоді. Але чи й йому тепер повезло б на цій станції винести головою шиби й вирятуватись? (І.Багряний). — Оце сам аж стільки назбирав красноголовців? — недовірливо округлив свої хитрі очі. — А за що б я найняв помічників? — запитав і я, гордо тримаючись на своїй коняці. — Ти ба, як пофортунило, — Юхим притримав коняку і поліз до мого бриля, потім одним оком пильно заглянув у торбу, щоб пересвідчитися, чи нема в грибах червлятини (М.Стельмах). Діда Шевчика з ними не було. Йому ще звечора не поталанило, і він, програвшись до цурки, з досади ліг спати. Не пофортунило йому і з місцем для спання (В.Малик). Його життя, яке він спланував після закриття магазину, скінчилося. Із ним самим покінчено. Тільки справу ще не доведено до кінця. Але як тільки він зможе протриматися за межами туалету довше, ніж на п’ять хвилин, він щось із цим вирішить. Може, стрибне під поїзд. Втретє пощастить (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). — Та й моя ж така думка,— одказав Санчо,— тільки навряд, чи вашій милості пощастить розмовитись із нею чи побачитись десь на вигоді, щоб благословення взяти, хіба що поблагословить вас через загороду з товарячого двору, де я бачив її першого разу, як ото носив їй цидулку про вибрики та витворки, що ваша милость витворяла в самій щирині Моренських гір! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. — Нарешті моєму бідному чоловікові повезло… Коли рили йому могилу — наткнулися на нафту. 2. «Перебудовні часи». Міліціонер совістить молоду повію: — Ну як же так? Ваш батько — професор, мати — доцент, а ви стали валютною проституткою?!  — Не повірите — просто пощастило!].

Покорёженный – покручений, пожолоблений, покорчений, покривлений, понівечений. [Мої ж приятелі-писарчуки, всі троє, лежали серед двору й перекочувалися, душачись од реготу, і лиця мали покорчені, ніби трясця їх била, очі засльозені і ледве не тріснули від того сміху (В.Шевчук)].

Работа – робота, праця, (утомительный ещё) труд, (служба) служба, (занятие) заняття, (дело) діло; (продукт деятельности) праця, робота, (произведение, ещё) твір, витвір; (готовая продукция, ещё) виріб: • бесплатная работа – непла́тна пра́ця, даромщи́на; • брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого; • браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці); • вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (иногда тавтол.) робити роботу; • вести работу по усовершенствованию чего – вдосконалювати що, здійснювати (проводити) вдосконалення чого, провадити роботу щодо вдосконалення чого; • взваливать работу – накидати працю, роботу; • взрывная работа – висадна робота; • взяться за работу – стати до роботи, взятися до роботи; • в работе рассматривается что – в роботі розглядається що; • всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому; • далась мне эта работа! – увірилась мені ця праця!; • делающий мелкую работу – дрібнороб; • заниматься работой – працювати, робити що; • избегать работы – ухилятися від праці; • исполнить (окончить) работу – відбути працю; довести що до зробу; • кустарная работа – доморобна праця; • медленная (слишком) работа – моняння; • много работы какой-либо – багато роботи; завізно; • научно-исследовательская работа – науково-дослідча праця (науково-дослідна праця); • отвлекать от работы – відривати від роботи, праці; • отчитываться в работе – звітуватись за працю; давати звіт про працю; • печатные работы – друковані праці; • по работе и плата – яка робота, така й плата (Пр.); хто робить — голий не ходить (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр); як собаку годують, так він і гавка (Пр.); • поручать кому работу – доручати кому справу, працю; • прекратить работу – припинити, покинути працю, роботу; • приниматься, приняться за работу – братися, ставати до роботи, до праці, до справи, взятися, стати до праці; • принудительные работы – примусова праця; • приступать к работе – ставати до роботи; • работа внешних сил – робота зовнішніх сил; • работа гужем – тяглова робота; • работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття (Пр.); ходив би в злоті, якби не дірка в роті (Пр.); заробив кревно та й пропив певно (Пр.); • работа деформации пластической – робота здеформування пластичного; • работа деформации удельная – робота здеформування питома; • работа затраченная – робота затрачена; • работа исполнена до конца – роботу доведено до зробу; • работа к спеху – негайна робота; • работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече (Пр.); гуляй, тату, завтра свято (Пр.); сиди, Векло, ще не смеркло (Пр.); ще далеко Ілля, ще напряду я (Пр.); сиди, Тетяно, бо ще рано (Пр.); • работа Пенелопы – Пенелопина праця (робота); • работа по совместительству – сумісна робота, робота за сумісництвом; • работа разрушения – робота руйнування; • работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника; • работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві; • сверхурочная работа – надурочна праця, робота; перероб; • сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити – роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий (Пр.); одклад не йде на лад (Пр.); краще тепер, як у четвер (Пр.); з одкладу не буде ладу (Пр.); • Сизифов труд (сизифова работа) – Сізіфова (Сизифова) робота (праця); • следить за работой – пильнувати роботи, праці; стежити за роботою, працею; • совместная работа – спільна праця (робота); • срочная работа – негайна, пильна праця; • ставить кого на работу – ставити кого на роботу, до роботи; заставляти діло ким; • топорная работа – незграбна (груба) робота; • робота – аж пальці знати; • упорство в работе – завзятість; • цель настоящей работы – мета цієї роботи (праці). [Еней з Дідоною возились, Як з оселедцем сірий кіт; Ганяли, бігали, казились, Аж лився деколи і піт. Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох… Лихий їх зна, що там робили, Було не видно з-за могили, В льоху ж сиділи тілько вдвох (І.Котляревський). Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу (Н. п.). Розвернулося весілля. Музикам робота і підковам (Т.Шевченко). Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи, та чи то вже Божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходилося їм праці й за малую заплату. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (М.Вовчок). Аби танцювати умів, а роботи й лихо навчить (Номис). В другому кутку ліжко. Добре, дубове, панське. Столяр два карбованці взяв за одну роботу (П.Мирний). На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці (П.Мирний). Через неї не можна мені ніде на роботу стати (І.Нечуй-Левицький). Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку (М.Коцюбинський). Над книжками сиджу я, мов в кліти, Мов би-м працею хтів мозговою Голос серця і крові зглушити (І.Франко). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть (В.Підмогильний).  Я не шукатиму роботи, щодня не зустрічатимуся з Дніпром. Краще поклавши свої долоні — на старий, збитий батьківський стіл, дивитися на домашній натюрморт, тихе життя неговірких долоней (В.Стус). За якісь два місяці — перше побачення. Не з дівчиною, певна річ. З двома У цивільному. Банальний виклик до військкомату (це слово мусите знати, Ваша Мужносте), і годинна розмова в зачиненому зсередини класі цивільної оборони. Суть розмови стара як світ: спокушання. Чи не хотіли б ви, Отто Вільгельмовичу, допомагати нам у нелегкій нашій роботі? (Ю.Андрухович). — Ти собі, чоловіче, губернаторюй чи островуй і пишайся, скільки влізе, а я з дочкою з села ні нога, клянусь спасінням моєї матері! Чесній жінці путь відома — зламай ногу, сиди дома; то у дівки справжня цнота, як за свято їй робота (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хіба ви ще не збагнули, що ми живемо в епоху цілковитого самознищування? Багато чого, що можна було б зробити, ми не робимо, і хтозна-чому. Робота в наш час набула жахливої ваги — вона поглинає все інше через те, що багато людей позбавлені її взагалі (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Робота нічим, по суті, не відрізняється від алкоголю і переслідує ту ж мету: відволіктися, забутися, а головне, сховатися від самого себе (О.Гакслі). Лише наприкінці роботи ми дізнаємося, з чого її треба було починати (Б.Паскаль).  Робота — це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише один порятунок — у роботі (Е.Гемінґвей). 1. Зібралися лікарі на п’янку. Стоматолог: «У мене вже оскома від цієї дурної роботи!». Офтальмолог: «Я цю роботу бачити вже не можу!». Отоларинголог: «Мені ця робота вже поперек горла стоїть!» Гінеколог: «Ну, думаю, і ми з урологом нічого нового не скажемо.»  2. Робота нікуди не дінеться, а горілку може випити хтось інший. 3. Розмова колег на роботі: — У другій половині дня зовсім нічого не хочеться робити. — А в першій? — А в першій хотілося їсти. 4. Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу].

Рассвет – світання, світанок, ро́зсвіт, (диал.) за́світ, (ещё, рассвет, предрассветная пора) до́світок, до́світ, (мн.) до́світки, удо́світа: • до рассвета, перед рассветом – удосвіта (вдосвіта), до світанку (до світання, до світу, перед світанком, перед світанням, пере́дсвітом); (образн.) ще й на світ не благословлялося (не благословилося, не займалося); до півнів; ще треті півні не співали; ще й чорти навкулачки не билися; • на рассвете жизни (перен.) – на світанку (на світанні) життя; • на рассвете, с рассветом – на світанку (на світанні); удосвіта (світом, досвітом, досвітком); о півнях; тільки почало на світ благословлятися (благословитися, займатися); як задніє; чим світ, як світ, ледь світ; • начинается рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти); • полный рассвет – білий день (білий світ); зовсім (геть) розвиднілося; розвидніло (розідніло); • с рассвета – з досвіта; • с рассветом – по видноті; як задніє (задніло). [Прокинувся я, аж дивлюся, — білий день надворі (Сл. Гр.). Ой, в суботу ізвечора Козак розгулявся, а в неділю, як світ білки, В неволю попався (Н.п.). На розсвіті добре спання, хто не знає закохання (Пр.). З передсвіта до вечора, А з вечора до досвіта (Т.Шевченко).Удо́світа встав я… те́мно ще надво́рі… (П.Куліш). У вікно полився тихий досвіт (І.Нечуй-Левицький). Темним досвітком усі троє вийшли з села (Г.Барвінок). Настя: Добридень вам! А Проня прибралась уже? Химка: З досвіта ще! Наталка: А де ж вона? Химка: Та отам десь пошелепалась замітати двір (М.Старицький). — А я люблю Бенуа, — промовила Нюся. Ганнуся мовчала. Література одібрала їй чотири години, і завтра вона мусила вставати вдосвіта, щоб кінчати замовлення (В.Підмогильний). Щоб заховавши мудрий досвід У скринці без ключа і дна, Знов зустрічати сірий розсвіт Вогнем отрути чи вина (О.Теліга). І солов’ї, по горло в ніч Загорнені, почувши шум Світання, захлинаються, аж згіркло в горлі (В.Стус). Відмикаю світанок скрипичним ключем. Чорна ніч інкрустована ніжністю. Горизонт піднімає багряним плечем день — як нотну сторінку вічності (Л.Костенко). на світанку засудили росу на смерть і повісили на траві (Т.Мельничук). — Коханий мій Лотаріо, так болить мені серце, так скімлить, от-от розірветься,— аж дивно, що досі з грудей не вискочило. Знаєш, Леонелла моя до того вже знахабніла, що приймає тут у нашім домі свого полюбовника і тримає його до білого світа, а все ж то діється коштом моєї доброї слави, бо як побачить хто, що він із мого двору о такій незвичайній порі виходить, то вже поговорів не обберешся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Перед світом у бочці було вже восьмеро пацюків, зокрема й двоє задирливих самців-осінчуків (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Світанок частенько перериває найсолодші сни про нього (С.Є.Лєц)].

Сердце – 1) серце, (шутл.) тьохкало; 2) серце, гнів: • большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто; • брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого; • всем сердцем – щирим серцем, щиро; • в сердцах – спересердя; з серця; зо зла; • держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого; • доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.); • как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі; • каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце; • камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав); • куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.); • не по сердцу – не до мислі; • от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно; • отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому; • от доброго сердца – з (від) доброго серця; • отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому; • от чистого сердца – від (з) щирого серця; покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце; • порок сердца – вада серця, серцева вада; • принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що; • пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто; • разрывать сердце (перен.) – краяти серце; • растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце; • с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • сердце взыграло у кого – серце заграло в кого; • сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла; • сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться; • сердце льнёт к кому – серце лине до кого; • сердце моё! – серце (серденько) моє!; • сердце надрывается – серце крається (надривається); • сердце на ладони – душа навстіж; • сердце не камень – серце не камінь (Пр.); • сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть); • сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого; • сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло; • сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки; • сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано); • скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя; • срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому; • с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито); • с тяжёлым сердцем – з важким серцем; • с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро; • это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця). [Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка].

Сука, сучка – 1) (самка собаки) сука, сучка, (редко) псиця, (ув.) сучище, (умен.) сучечка; 2) (бран., о женщине) сука, сучка. [ — Ой ти, гарний Семене, Не ходи ж ти до мене: Єсть у мене лиха сука, Як укусить — буде мука (Н.п.). Знакомого він пана внучок, Добродій песиків і сучок І лошаків мінять охоч. Авентій був розбійник з пупку, Всіх тормошив, валяв на купку, Дивився бісом, гадом, сторч (І.Котляревський). — Я тебе, сучко, роздеру! Я тебе розметаюі Шматочка живого не зоставлю! У кого се ти вдалась така неслухняна? (П.Мирний). — Свиня як вискочить з Кушнірейкового двору, та просто й кинулась на мене, мов скажена сука (І.Нечуй-Левицький). Терниця гавкала під її руками, як сучка, дрібно та голосно (І.Нечуй-Левицький). Лупила, лупила його Уляна, а далі випхала з хати. — Чекай, суко! — тільки й промовив Андрійко (М.Коцюбинський). Що робить рудому псу, Щоб скінчились муки І зродилось почуття У верткої суки? Як скавчати, як скакати, Як вертітися гвинтом? Як до неї підгрібати, Як понюхать під хвостом?! (Ю.Позаяк). — Що, може, й не малюється? — недовірливо запитала Ліна. — Практично ні. — Руда? Косоока? Беззуба? — На жаль, ні. Білозуба. Волосся біляве, до того ж кучерявиться від природи. Синьоока. — Сука! — щиро процідила Ліна (В.Кожелянко). Самих панів арґентинців бачив дуже рідко, чув лише їхні співи, покручену іспанську мову й піаніно, що не змовкало ні на хвилину, хоча здебільша на нього грали руки не Мюзін, а чиїсь інші. Що ж та сука виробляла своїми руками, коли не грала? (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Чаклунка привела його до освітленої заговореними свічками комірчини, до розкладачки, що її полотно було геть забруднене слідами лихого кохання, до свого тіла, тіла відважної, зачерствілої і бездушної суки; вона наготувалася спекатися Ауреліано, як переляканої дитини, але дуже швидко побачила, що має справу з чоловіком, чия страшенна могуть сколихнула все її нутро, як землетрус (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Наприкінці весни він думав, що розмовляти можна і треба. А в липні ці прив’язали до стовпа жінку. На груди повісили табличку: «Каратєль. Хунта». Будь-хто охочий міг підійти і вжарити. Або плюнути. Охочі були. І жоден з перехожих не спитав: «Що ж ви робите, суки?» (Катерина Сінченко, перекл. Олени Стяжкіної). 1. Сучка! — думали дві жінки, мило посміхаючись одна одній. 2. З дитинства Юрій Гагарін мріяв першим полетіти в космос. Але якісь суки його випередили].

Тревога – 1) тривога, (беспокойство, ещё) неспокій, непокій, невпокій, занепокоєння, тривожність, (взволнованность) стривоженість, збентеженість, бентега, (волнение) хвилювання, тривоги; 2) (переполох, суматоха) переполох, ґвалт, паніка, трусанина, трус; 3) (сигнал) тривога, ґвалт: • боевая тревога – бойова тривога; • ложная тривога – фальшива тривога; • ударить, бить тревогу – дзвонити, бити на сполох, на ґвалт, залярмувати; • учебная тривога – навчальна тривога. [Турн осушивсь після купання І ганусною підкрепивсь, З намету виїхав зарання, На кріпость сентябрем дививсь. Трубить в ріжок! — оп’ять тривога! Кричать, біжать, спішать якмога; Великая настала січ! (І.Котляревський). Красне личко серцю непокій (Номис). Закипіла по Вкраїні Страшенна тривога, Як на шляхту піднялася Сірома убога (П.Куліш). Дізнала Таля теж усякі., тривоги та радощі, та тугу, та щастячко, невідомісінькі їй до того часу (М.Вовчок). Уранці гомін та тривога по двору. Тетянка плаче, старий Тримач без шапки ходить, розхристаний та все питає: — Де моя Катря? Де моя дитина люба? (М.Вовчок). Затрубили в труби, забили в бубни по всьому таборі. Тривога пішла по цілому таборі (І.Нечуй-Левицький). Дзвін сумно бевкав на гвалт (І.Нечуй-Левицький). Далі схопивсь і почав сновигати по хаті. Неспокій усе більший та більший обнімав його (Б.Грінченко). 3 самого світу у нас трусанина, приїхав мировий (Сл. Гр.). Невпокій опановував Семеном. Він зробився уразливим, нетерплячим (М.Коцюбинський). Раїса усе поглядала туди, з тривогою думаючи, чи втечуть вони од бурі (М.Коцюбинський). Я вигадав, що заслаб, що боюся вживати м’ясо. Підняв тривогу, мусив приймати краплі од живота (М.Коцюбинський). Тут незабаром прилетів патруль, Знялася заметня, тривога, шуканина, І дівчину знайшли (Л.Українка). В Генуї переночувала, щоб не виявитись до Садовських серед ночі та не збивати тривоги (Л.Українка). Мім, німий раб, стирає порох з сонячного дзиґаря, придивляється, де стоїть на ньому тінь, потім раптом б’є клевцем по мідяній дошці, сильно, різко, мов на ґвалт, але сам при тому має дуже спокійне обличчя, немов пробуває в найглибшій тиші (Л.українка). З боязню й непокоєм у серці слідкувала мати за кожним словом і рухом сина (Н.Кобринська). Село моє, спокою мій улюблений, Далекий від тривог земних! (М.Зеров). Якийсь невпокій сполохав її душу, і вона то поринає в спогади, то в далечінь неясних надій (М.Стельмах). Виростеш ти, сину, вирушиш в дорогу, Виростуть з тобою приспані тривоги (В.Симоненко). І не минає, не минає! І вже, напевно, не мине. Тривога душу розпинає: а що, як любиш не мене? (Л.Костенко). Не одлюби свою тривогу ранню, — той край, де обрію хвиляста каламуть, де в надвечір’ї вітровії тчуть єдвабну сизь, не віддані ваганню (В.Стус). Якщо ви вимірюєте свій успіх мірою чужих похвал і осуду, ваша тривога буде нескінченною (Лао-цзи). Деколи мене поймає тривога: а раптом ми вже в раю? (С.Є.Лєц). Пожежна тривога в установі — це коли біля входу з’являється інспектор пожежної охорони].

Храпеть, хропнуть – хропти, хропіти, хропнути, (усилит.) хропонути, (образн.) завдавати (давати), завдати (дати), затина́ти, затя́ти, витинати, (редко) давити, дерти хропака́, хропти́ хропака́. [Хропе на всі заставки (Номис). А деякі так так хлиснули, Що де упали — там заснули, Сопли, харчали і хропли (І.Котляревський). — Спи, спи,— вичитувала Явдоха, човгаючи по хаті,— Дрова не нарубані, води не принесено, а він — пузо на черінь та й давить хропака (Г.Тютюнник). Дорогою до двору він устиг розповісти мені, що радисти ще «деруть хропака», бо вночі була якась заваруха, то не виспались, що мати печуть хліб, що синиць він ловить кожної зими — тільки цього року не ловив, бо ховався в погребі од Німеччини,— прив’язує їм до ніг соломинки й випускає (Гр.Тютюнник). Ночами він хропить. Вижно як курган-могилою надимається під простирадлом його черево. Чути, як звідти спочатку вирулюють бомбардувальники, потім зграя слонів ганяється за полохливою куркою, й, нарешті, булькають акваланги (В.Діброва). Отже, котрогось року він почав храпіти, потім з його зубів повипадали пломби, його ніздрі й вуха позаростали волоссям, а нетяга пеніс перетворився у цілком самостійну й дуже вередливу істоту, що найчастіше чинила всупереч його волі (або з рівним успіхом нічого не чинила) (Ю.Андрухович). По сім слові пішли до джур своїх, що затинали хропака в тій самій поставі, в якій зміг їх сон (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Моя нова шапка мала навушники, і я їх відкотив. А на кого я був схожий — це мені було до лампочки. Однаково кругом жодної душі. Всі давно вже давали хропака (О.Логвиненко, перекл. Д.Д.Селінджера). У хаті, розлігшись на софі, грав давав хропака (Ю.Григоренко, перекл. А.Баріко). — Він давав хропака, — втрутився Фельдман. — До полудня. Його гарматою не можна було розбудити. Уперше довів, що має розум (Ю.Петренко, перекл. Е.М.Ремарка). Чому, коли дівчата сплять — вони сопуть, а коли дружини — то хроплять?].

Ошарашенный – угрі́тий, ошеле́шений; приголо́мшений, збенте́жений. [Приголомшений Григорій стояв посеред двору як вкопаний. Відчував, як у грудях скажено билося серце. Так, ніби його кинуто з височенної скелі на землю, в провалля. Змішане почуття тривоги, здивування, скаженого руху, неспокою… — ціла буря найдивовижніших почувань та асоціацій опанувала ним (І.Багряний). Якийсь час, ошелешений падінням і пригнічений тим, що з ним сталося, Добриня стояв мовчки, не рухаючись (В.Малик). Був правий суд. І вирок оголошено. Усе як слід. За що себе вкорить? …Мовчить Полтава, наче приголомшена. Перехотілось людям говорить (Л.Костенко). — Сподобалося… Але мені дуже ніяково… — Вона витерла губи. — Я геть ошелешена… — Які там ви ошелешені? Просто п’яні як чіп (Микола Дятленко, Аркадій Плюто, перекл. Е.М.Ремарка)].

Зевака – роззя́ва, роззявля́ка, ґава (ґава), витріщака, витрішколюб. [Літаючи по дворах, Гава Шматок ковбаски добула; Хоч кажуть, що вона дурна роззява, А до крадіжки здатная була (Л.Глібов). «Що там?» — обізвався з двору чоловік. «Курча сорока взяла».«А хіба я не казав: роззява», — байдуже мовив дядько і знову зашаркав рубанком (Гр.Тютюнник). І хоч я не той роззявляка забудькуватий, яким і вовки без труднощів можуть полакомитись-повечеряти, і хоч не метушливий, мов чорт у болоті, а наслання якесь, а мана якась найшла на мене, змусила поминути Дармограїшине обійстя і, осідлавши моє згарячіле від солодкої тривоги тіло, погнала слідом за отим вогнем, що посувався попереду в звабливих жіночих строях (Є.Гуцало). — Не буду Вам переповідати таємниці Сходу, бо їх немає, якщо Ви, звісно, не з когорти витрішколюбів, котрих забавляють описи гарему Оттоманського султана (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Коли вони вийшли надвір, їх оточили витріщаки, що досі заглядали у вікна (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Юрба розійшлась, але Вільям і Вайолет лишилися на місці. Це були справжні представники племені роззяв. Люди, що покидають місце події із каретою «швидкої допомоги», не мають потрібних елементів, з яких складається справжня цікавість. Адже насолоду дає не сама страва, а той присмак, що лишається після неї в роті (М.Рябова, перекл. О.Генрі)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ДВОР, моне́тный двор укр. карбівня́; от двора́ к двору́ ха́та в ха́ту; во дворе ще за поро́гом; при дворе́ царя́ ще се́ред слуг царя́; не ко двору́ хто не до ма́сти.

ПРИЙТИ́СЬ фраз. прийти́ [к сло́ву пришло́сь прийшло́ до сло́ва]; прийти́сь (не) ко двору́ (не) сподо́батися; прийти́сь по вку́су засмакува́ти; прийти́сь по душе́ кому ще припа́сти до се́рця, припа́сти до душі́, стил. перероб. уподо́бати [мы пришлись ей по душе вона́ уподо́бала нас]; с кем придётся е́хать з ким ма́ю /ма́єш, ма́є тощо/ ї́хати; не придётся фраз. го́ді бу́де [не придётся жа́ловаться годі буде наріка́ти]; пришло́сь не по душе́ /пришло́сь не по вку́су, пришло́сь не по нра́ву, пришло́сь не по се́рдцу/ закрути́ло в но́сі; пришло́сь ту́го кому п’я́ти припекло́; прише́дшийся, ОКРЕМА УВАГА; прише́дшийся впо́ру, (одяг) як ули́п.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Двор – двір (род. дво́ру); монетный двор – моне́тний двір.

У, пред. – 1) (у кого) у, в. У меня, у тебя – в ме́не, в те́бе; 2) (где) ко́ло, біля́. У двора – біля́ дво́ру, ко́ло дво́ру.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Двор – двір; подвір’я; (место под двором) – дворище. На дворе – надворі. Во дворе – у дворі; на подвір’ю. Задний, черный двор – задвірок. Находящийся во дворе, выходящий во двор – надвірний. Со двора – знадвору. Не ко двору – не до діла; не до речи. Постоялый двор – заїзд.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Двор – двір (двора́ й дво́ру); • д. лесной – склад (-ду) лісови́й; • д. монетный – монета́рня; • д. пассажирский – подві́р’я пасажи́рне; • д. рудничный – п. копальне́ве; • д. товарный – п. ванта́жне; • д. чорный – задві́рок (-рка).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Брать • Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр. • Беру Бога в свидетели – богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.] • Берут нарасхват что-либо – беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються. • Брать в ежовые рукавицы – брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати. • Брать в жены кого (устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.] • Брать взятки – брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.] • Брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха. • Брать, взять верх над кем, чем – брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.] • Брать, взять взаймы – позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.] • Брать, взять в оборот кого – брати, взяти в роботу кого. • Брать, взять в основу что – засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого. • Брать, взять в плен – брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.] • Брать, взять в свидетели – брати, взяти за свідка. • Брать, взять в счёт работы – брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.] • Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ – (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру). • Брать, взять голыми руками кого, что – брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.] • Брать, взять за горло кого – брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого. • Брать, взять за душу, за сердце (песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.] • Брать, взять на душу – брати, взяти на себе (на свою душу). • Брать, взять на мушку, на прицел – брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого. • Брать, взять на попечение кого – брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт). • Брать, взять на поруки кого – брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.] • Брать, взять направо, налево – брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.] • Брать, взять напрокат – брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування. • Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п – переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін. • Брать, взять на себя смелость (книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти). • Брать, взять перевес над кем – брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. • Брать, взять под арест – брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити. • Брать, взять своё – (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого. • Брать, взять себя в руки – брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. • Брать, взять слово обратно (назад) – зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися. • Брать, взять сторону кого – ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого. • Брать пример с кого – брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто. • Брать [своё] начало (книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого. • В рот не берёт чего – душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що. • Всем берёт – хоч куди; всім зачаровує (принаджує). • Где хочешь бери – де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.] • Годы берут своё; старость берёт своё – літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр. • Гребень не берёт – гребінець не (в)чеше (не бере). • Досада берёт кого – досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому. • Его берёт сомнение – сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього. • Не берёт (об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.] • Ничего в руки не брал – нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався. • Отчаяние берёт – відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.] • Ружьё берёт ниже цели – рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить. • Рыба берёт! – риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.] • Сон его берёт – сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.] • Страх, злость, смех и т. д. берёт кого – (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.]

Быть • Будем бдительны! – будьмо пильні! • Будем готовы! – будьмо готові (напоготові)! [Вони вже близько, будьмо ж всі готові зустрінути врочисто молодих. Кочерга.] • Будем здоровы! – будьмо здорові!; будьмо! [Сідай і ти, Насте, — розпорядився Гаркуша, наливаючи чарки — …Отож, за те, щоб добре поярмаркувалось… Будьмо. Гончар.] • Будем знакомы! – будьмо знайомі!; познайомимося! (зазнайомимося!) • Будет! – годі; буде!; доволі!; досить! [Не плач, серденько, годі! Вовчок. Та буде ж, буде… Квітка-Основ’яненко.] • Будет и на нашей улице праздник – буде й на нашому тижні свято. Пр. Буде й на нашій вулиці свято. Пр. І в наше віконце засяє (засвітить, загляне) сонце. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Колись і перед нашими ворітьми сонечко зійде. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр. • Будет по-моему, по-твоему… – вийде на моє, на твоє…; буде по-моєму, по-твоєму… [І побачиш, як не на моє вийде. М. Куліш. Нехай, думаю, по-твоєму буде. Стороженко.] • Будет с меня (тебя…) – буде (досить) з мене (тебе). • Будет тебе! будет вам! – буде тобі! буде вам!; знатимеш! знатимете!; матимешся! матиметеся!; начувайся! начувайтеся!; ось постривай лиш! ось постривайте лиш! • Будешь сладок — живым проглотят, будешь горек — проклянут – не будь солодкий, бо розлижуть, не будь гіркий, бо розплюють. Пр. Солодкого проглинуть, гіркого проплюють. Пр. Хто стається медом, того мухи з’їдять. Пр. Будеш солодкий, то тебе проглитнуть (проковтнуть), а будеш гіркий — проклянуть (то виплюнуть). Пр. • Будь добр, будьте добры – будь ласка (будь ласкав), будьте ласкаві; зроби (вчини) ласку, зробіть (вчиніть) ласку; коли (якщо) ласка твоя, ваша; (розм.) спасибі тобі; спасибі вам. [Скажи мені, будь ласкав, тату, Чого ячмінь наш так поріс… Гребінка. Зробіте ласку, дядечку, велику, Не жалуйте дерев старих. Візьміть та вирубайте їх. Глібов.] • Будь здоров, будьте здоровы – бувай здоров, бувайте здорові; бувай, бувайте; (випроводжаючи, у відповідь кажуть іще) іди здоров, ідіть здорові; щасливо. [Бувайте здорові, молодиці! Вовчок.] • Будь он…, он бы… – якби (коли б) він був…, він би… • Будьте так любезны – як (якщо, коли) ласка ваша; будь ласка (будьте ласкаві). [Коли ваша ласка, — кажу, — то й я собі біля вас стану. Вовчок.] • Будьте уверены – будьте певні; майте певність. [Будьте певні, що ви не вмрете — живі будете. Вишня.] • Будь что будет; была не была – що буде, те (то) й буде; хай буде що буде; хай (най) діється (буде) що хоче; або пан, або пропав. Пр. [Або здобути, або дома не бути. Пр. Раз козі смерть. Пр. Куць виграв, куць програв. Пр. Подивилась Катерина: — І ви, бачу, люди! Не плач, сину, моє лихо! Що буде, то й буде! Шевченко.] • Была бы собака, а палка будет – хто схоче собаку (пса) вдарити, той кия найде. Пр. Кому кого у надобі, той того найде у кадовбі. Пр. Що по надобі, то найдеш і в кадобі. Пр. • Была бы шея, а ярмо найдётся – аби шия, а ярмо буде (знайдеться). Пр. Аби шия, а хомут буде. Пр. Аби пшоно — каша буде. Пр. Аби голова, а шолуді будуть. Пр. Аби корито, собаки будуть. Пр. Аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби хліб, а зуби будуть (найдуться). Пр. Аби були побрязкачі, то будуть і послухачі. Пр. Аби побрязкачі, послухачі будуть. Пр. Аби люди, а піп буде. Пр. На мої руки найду усюди муки. Пр. • Был конь, да изъездился – був кінь, та з’їздився. Пр. Був мед, та гості попили. Пр. Було діло, та полетіло. Пр. Був колись горіх, а тепер свистун. Пр. Був волом, та став козлом. Пр. Був лісничим, а тепер нічим. Пр. • Быть беде – без біди тут не обійдеться; начувайся, начувайтеся, начуваймося лиха. • Быть без души от кого – всією душею упадати коло кого; дух за ким ронити; палко любити кого. [Я за тобою й дух роню, а ти за мене забуваєш. Грітенко.] • Быть в компании, водить компанию с кем – бути в компанії з ким; тримати спілку з ким; спілкувати з ким. • Быть в ладах, не в ладах с кем – бути (жити) з ким у [добрій] злагоді (згоді, ладу); добре тривати з ким; бути (жити) не в ладу (не в (з)лагоді, не в згоді) з ким; не ладнати з ким; незлагода (незгода) з ким, між ким; немає згоди між ким. [Нам не треба сварки, ми в злагоді. Мартович.] • Быть в новость кому – бути за новину кому. • Быть во главе – на чолі бути (стояти); перед вести. [Бо Панько перед вів!.. М. Куліш.] • Быть в ответе за что – відповідати за що. • Быть в сборе – зібратися; бути вкупі. • Быть в состоянии, в силах (сделать что) – змагати (змогти, змогтись); здужати (здолати); мати змогу (силу); примогти. [Коли б змогтись, та ще поволоктись. Пр. Приміг би — в ложці води втопив. Пр.] • Быть в ссоре с кем – бути у сварці (у гніву) з ким; посваритися з ким; (образн.) розбити глек і з ким. [Часом ти що не по-моєму, — я косо гляну, а часом я що не по-твоєму — ти скривишся, та дивись і розіб’ємо глек! Кониський.] • Быть или не быть – бути чи не бути; жити чи не жити. [Жити чи не жити — Ось що стало руба. Старицький, перекл. із Шекспіра.] • Быть кем, чем (в качестве кого, чего, исполнять функции кого, чего) – бути (правити) за кого, за що (зі значенням професії, стану, перебування) бути ким, чим; (віддається ще й дієсловами на -увати, -ювати, -йти) головувати, секретарювати, вчителювати, кухарити… [Хай чабан! — усі гукнули, — За отамана буде. Тичина. І він зайшов у другу кімнату, що правила йому за робочий кабінет. Баш.] • Быть мужем и женой – бути чоловіком і жінкою; бути подружжям; бути в парі (до пари). [Не будемо ми, серденько, в парі, душа моя чує. Чубинський. Не судилось нам, серденько, Бути до пари. Кримський.] • Быть начеку (настороже) – бути наготові (насторожі); пильнувати; бути обережним. • Быть не может! – бути не може!; [це] неможливо! • Быть ни при чём – бути ні до чого; не мати нічого спільного з чим. • Быть по сему! – хай буде так!; так має бути!; нехай так! [Хай буде так! Іди! Кочерга.] • Быть постоянно в чём (в работе, одежде…) – не вилазити (не виходити) з чого. [З роботи ніколи не вилазить. Сл. Гр.] • Быть постоянно (находиться) – завжди (безпереводно, невиводно, постійно) бути; не переводитися. [Яка вона молодесенька, а вже свати не переводились у хаті. Вовчок.] • Всё может быть – усе може статися; все може бути. [Я не кажу напевне, а все може статися. Старицький.] • Да будет! – хай (най) буде! • Должно быть – певно; мабуть (мабуть чи не); повинно (мусить бути). [Іде шляхом молодиця, Мусить бути, з прощі. Шевченко.] • И был таков – тільки його й бачили; і щез (зник, пропав). [Похвалили млин і поїхали, і німець той з ними. Тільки його й бачили. Кониський.] • Как быть? – як [його] бути?; що [його] діяти?; що [його] [у світі] робити?; що [його] почати? [Що тут у світі робити? Казка.] • Кто бы ни был – хоч би хто був; хто б був не був. [Хто б був не був батько, а вже ж він батько. Свидницький.] • Может быть – може. • Надо быть (надо полагать, вероятно) – мабуть; [десь] певно; либонь; мабуть чи не; десь (десь-то); (зах.) відай. [Удався, мабуть, я у того пращура свого, у Савлука козака. Вовчок.] • Не будь я (пусть я не буду) – [Не] хай я не буду. • Не будь я тогда где… – якби я не був тоді де… • Не знает, как ему быть – не знає, що йому робити (діяти, чинити); (образн.) не зна, на яку (котру) ступити. [Ей! а мій адвокат не знає, на яку ступити передо мною. Мартович.] • Не то будет, не то нет – може, буде, може, й ні. Пр. Або буде, або й ні. Пр. • Одно и то же будет – на одне (на те саме) вийде. • Пока ещё что будет – пока там ще до чого дійдеться. • Стало быть – отже; виходить; значить. [Значить, подорожувати будемо ми лише втрьох… Трублаїні.] • Так и быть – (не)хай (і) так; так тому й бути; гаразд (добре); сількісь; (давн.) іносе. [Найкраще у житті — це життя… а вмирати… ну, що ж, нехай і так! — життя є наука про смерть. Ільченко. «Іносе! сількісь, як мовляла», — Юноні Юпітер сказав. Котляревський.] • Хотел было, хотела было, хотели было, пошёл было, пошла было, пошли было и т. д – хотів був (був хотів), хотіла була (була хотіла), хотіли були (були хотіли), пішов був (був пішов), пішла була (була пішла), пішли були (були пішли) і т. ін. [Хотів був обережно вгорнути в клапоть шовку й той пречудовий образок. Ільченко. Уже були спробували з сінокосами, — обпеклися. Головко.] • Чему быть, того не миновать – що статися має, то станеться. Пр. Що суджено, то не розгуджено. Пр. Що написано на роду, того не об’їдеш і на льоду. Пр. Що кому написано на роду, то й конем не об’їдеш. Пр. Чи співатиме півень, чи ні, а день буде. Пр. Скачи, бабо, хоч задом, хоч передом, а діла підуть своїм чередом. Пр. Що має утонути, то не увисне. Пр. Що має висіти, то не утоне. Пр. Лихая доля і під землею надибає. Пр. • Чтоб тебя здесь не было! – щоб твій і дух [тут] не пах!; щоб твого й духу [тут] не було!; щоб тебе тут не було! [Іди з двору, щоб і дух твій тут не пах!.. Тобілевич. Геть звідси! Щоб твого духу тут не було! Гордієнко.]

Восвояси • Возвратиться восвояси – (по)вернутися додому (на домівку, до двору, до господи); (ірон. негат.) (по)вернутися на своє (на старе) сміття (до свого смітника). [На старе сміття вертайся. Пр.]

Двор • Быть не ко двору (разг.) – не підходити; бути не під масть; бути не до вподоби (не до діла, не до речі). • Взойдёт солнце и к нам во двор – загляне сонце і в наше віконце. Пр. І в наше віконце загляне (засяє, засвітить) сонце. Пр. Колись і перед моїм вікном сонечко зійде. Пр. Іще й на моїх воротях сонце засяє. Пр. Колись і перед моїми (нашими) ворітьми сонечко зійде. Пр. Колись і на нас сонечко гляне. Пр. Діждемо пори, що і ми вилізем з нори. Пр. Діждусь і я тії години, що будуть по шагу дині. Пр. • Во дворе – у дворі (на подвір’ї, лок. на обійсті). • Задний, чёрный двор – задвірок (задвір’я). • На дворе ночь, мороз… – надворі ніч, мороз. • На попятный двор (идти) – відступатися (відмагатися) від чого. • Находящийся во дворе; выходящий во двор – надвірний. • Ни кола, ни двора – ні кола, ні двора; тільки й ходу, що з воріт та в воду. Пр. Ні кола, ні двора; один сіренький коток та на шиї мотузок. Пр. Нема у мене ні кола, ні двора — увесь тут. Пр. Ні в горшку, ні в мішку. Пр. Тільки й землі маю, що поза нігтями. Пр. Вони такі убогі, що землю держалном міряють, а худобу ложкою. Пр. Ні коняки, ні воза, та нема чого й на віз положити. Пр. Ані печі, ані лавки. Пр. Ні вуса, ні бороди, ні плуга, ні борони. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. І кішки в хаті нема. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. У кишені таракан та блоха, у хліві - ратиці та хвіст. Пр. • Пора гостям по дворам – час гостям додому. • Постоялый (заезжий) двор – заїзд; заїжджий двір. • Птичий двор, птичник – пташня (птичня, пташник). • Скотный двор – обора; загін; загорода. • Со двора, со стороны двора (извне) – знадвору. • Со двора уйти, согнать (устар.) – піти, вигнати з дому (з хати). • Убраться со двора – забратися (піти геть) з дому. • Чей двор, того и хоромы – чий кінь, того і віз. Пр. Чий берег, того й риба. Пр. Чия гребля, того й став.

Кланяться • Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс (носа) дере. Пр. Як позичає, то всі боги викладає, а як віддає, то в батька-матір лає. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дадуть. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Кланялися тобі позиваючи, накланяєшся й ти, борги збираючи. Пр. Віддай гроші руками, а ходи по них ногами. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть; а поп’ють, поїдять — прощавай, шолудий. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як узяли, то чорт тебе бери. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали і покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; а як позичив, так і чорт не брат. Пр. Як гроші позичає, щодня двору не минає, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. • Земно кланяться кому – кланятися (уклонятися) земно (до землі) кому; чолом доземно давати кому; бити чолом кому; (глузл.) шию вигинати кому, перед ким; (зневаж.) п’яти лизати кому. • Кланяться кому, перед кем (разг.) – улесливо просити кого; гнутися (хилитися) перед ким; гнути спину (шию, карк) перед ким; клонити голову (кланятися) перед ким. • Кланяться кому чем (устар.) – дарувати кому що; підносити кому (по)дарунок (у подарунок) що; приносити на ралець кому що. • Просить кланяясь – прохати уклінно. • Честь имею кланяться (устар.) – шанобливо (поштиво) вклоняюся; моє (у)шанування [вам]; (давн.) моя шаноба вашеці (вашій милості).

Покушаться • Покушаться на жизнь чью – робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; важити на чиє життя, на кого. • Покушаться на самоубийство – намагатися (пробувати) смерть собі заподіяти (покінчити з собою); намагатися (пробувати) покінчити життя самогубством (накласти на себе руки). • Покушаться на убийство кого – замірятися вбити кого. • Покушаться, покуситься на чужое добро – важитися, поважитися на чуже добро. [Так і мені йти з двору? — Та сидіть. Що, ви на мої злидні поважитесь? З нар. уст.]

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Бі́ля, нар. – около, подле, возле. • Бі́ля самі́сіньких ніг – у самых нот. • Бі́ля дво́ру – у двора.

Влад – 1) стройно, в такт; 2) ко двору. • Моє́ не влад – мое не ко двору (пришлось).

Двір, род. дво́ру – 1) двор, дворец; 2) двор, придворные; 3) дворня.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Двор – 1) двір (р. п. двора́, дво́ру), подві́р’я, надві́р’я; д. гостинный – купе́цький двір; д. задний – задві́рок (-рка); д. лесной – лісний склад, лісна́; д. монетный – монета́рня, моне́тна виро́бня; д. постоялый, заезжий – за́їзд (-ду), заїзний, постоялий двір; д. проходной – прохідний (на́скрізний) двір; д. таможенный – митниця, митна комо́ра; вход со двора, через двор – вхо́дити, увіхо́дити дворо́м; 2) (экономич.) – господа́рство.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

двір, дво́ру і двора́, на дворі́; двори́, дворі́в, -ра́м, по -ра́х

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Ба́тьківський, -а, -е. = Батьків. Приблудився к батьківському двору. Чуб. I. 174. Ба́тьківські. Ноги. Говоритъ въ насмѣшку: приїхав ба́тьківськими (кіньми), т. е. тѣми, которыя получилъ отъ отца = ногами. Батько приїхав тройкою коней і бричка. — Хиба батьківськими? сміється дядько. Грин. І. 115.

Безро́да, -ди, об. Безродный человѣкъ. Був він безрода та й пристав до нас доглядати двору. О. 1862. VIII. 15.

Біг и Бог, Бо́га, м. 1) Богъ. Чоловік стріляє, а Біг кулі носить. Ном. № 83. Біг Богом, а люде людьми. Посл. Як ось знечев’я вбіг Меркурій засапавшися до богів. Котл. Ен. II. 20. Жив у лісі такий бог лісовий. Грин. І. 44. В се врем’я в рай боги зібрались к Зевесу в гості на обід. Котл. Ен. II. 19. 2) Икона, образь. Чуб. VII. 384. Поцілувала на божнику бога. Г. Барв. 239. Батько й мати беруть богів, хрестять богами молодих і оддають їм у руки. Молода оддає свого бога молодому. Грин. ІІІ. 440. 3) Старий бог. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить... Вже до воріт, за двір... — говорится о важности ухода уходящаго лица. Сим. 228. 4) Скля́ний бог. Водка, штофъ съ водкой. Тоді то й зазналася я із сим скляним богом. О. 1862. VII. 42. Прихилявся до шкляного бога, привчався горілочку вживати. Мир. ХРВ. 203. 5) Біг-ма́, Біг-ма́є. Нѣтъ, не имѣется. Діточок у їх Біг-ма. Шевч. А іще на козаку нетязі шапка-бирка, зверху дірка, хутро голе, околиці Біг-має. ЗОЮР. І. 6) Біг-ме́. Ей Богу; право. Біг-ме на щотах не училась. Котл. Ен. IV. 19. Біг-ме, я не брав твоєї сокири. Каменец. у. 7) Біг дав. Есть, имѣется. Галиц. 8) Бо́гу роби́ти. Иносказ. сидѣть въ тюрьмѣ. Повѣсть «Мамай» Скальк. 9) Зна́ти Бо́гу. Знать молитвы. О. 1862. IV. 9. 10) Бог відь. Богъ вѣсть. Ото скільки очима скинеш, Бог відь колишні степи. Конот. у. 11) Своїм бо́гом зроби́ти, піти́. По своему сдѣлать. Св. Л. 287. См. Зробити. З сього часу пішла своїм богом коло всього. Св. Л. 114. 12) Нія́ким бо́гом не допро́сишся. Никакъ не упросишь. Ніяким богом не допросишся було, щоб хоть в двір до тебе заглянули. Сим. 222. 13) За мали́м бо́гом. Едва. За малим богом слави и чести казацької братерським боєм не занапастили. К. ЦН. 221. За малим богом Криму... не опанував. К. ЦН. 219. 14) За неви́нного бога (поби́то, взя́то). Ни за что (побить, арестованъ и пр.) Мнж. 163. 15) Спасеть же Біг тебе! Выраженіе благодарности. Котл. Ен. II. 29. 16) Коли́ вже те у Бога і діялось! Бог знаетъ, когда это и было. Сим. 223. 17) У Бога. Восклицаніе въ досадѣ, если чего нибудь не находишь. Де ті ключі у Бога! Сквир. у. 18) См. Бі. Ум. Богонько, Богочко, Біженько, Біжечко, Божок. Ей, Богочку, таточку, дай погоду! Фр. Пр. 77. Ішов Божок дорогою, зострів дівку із водою: «Ой дай, дівко, води пити, смажні уста закропити!» — Не дам, старцю, води пити, бо вода єсть нечиста... «Ой ти, дівко, сама нечиста, а вода єсть завжди чиста.» Стала дівка, ізлякалась, перед Богом заховалась. Млр. Л. Сб. 237.

Бра́ма, -ми, ж. 1) Ворота. Мет. 407. А в нашім двору гірше як в неволі, вийди за браму, наплачся доволі. Чуб. V. 344. Вашу дівчину мов за золоту браму зачинено: і в вічі її не побачиш. МВ. І. 71. 2) «Опушка изъ сафьяна, плиса (вольвета) или смушка». Вас. 155. См. Брам. Ум. Бра́мка, бра́мочка. Чуб. V. 896.

Бузів’я́, -в’я́ти, с. = Бузівок. Побігли з двору бузів’ята. Павлогр. у.

Ва́рта, -ти, ж. Стража, караулъ; время стоянія на стражѣ, на часахъ. А варта заснула, пан приїхав - не чула. Чуб. V. 64. Перед палацом, де вона мешкала, стояла гострая варта. Чуб. II. 77. Всюди постановив варту, щоб ніхто вночі з табора не вештавсь. К. ЧР. 312. Прийде безщасна та варта, тра її одстояти. Рудч. Чп. 87. На ва́рті. На часахъ. Ходять по двору на варті. ЗОЮР. І. 248. Ум. ва́ртонька.

Велича́ти, -ча́ю, -єш, гл. 1) Величать, называть, титуловать. Тільки будуть мене, мати, на підпитку гречкосієм, домонтарем величати. Макс. Один одного звикли добродіями величати. ЗОЮР. II. 201. 2) Почитать, относиться съ уваженіемъ; чествовать. Дурня багатого всі величають. Ном. № 1429. Андрею, не будьте свинею, коли вас люде величають. Ном. № 2837. Десь я тобі та докучила, по твоєму двору ходячи, кіскою маючи, твій двір величаючи. Макс.

Вигриза́ти, -за́ю, -єш, сов. в. ви́гризти, -зу, -зеш, гл. 1) Выгрызать, выгрызть. 2) Изгрызть. Вигризла всі молоденькі дубки. Рудч. Ск. II. 178. 3) Постоянными придирками заставлять, заставить уйти. Хто ж, як не ви, і вигризли її з двору. Мир. Пов. II. 95.

Ви́синовити, -влю, -виш, гл. Исключить изъ семьи, лишить наслѣдства. Було в його два сини.... Андрія, кажуть, не злюбив за щось: видко той не вмів шануваться, дак він його висиновив — прогнав з двору. О. 1861. X. 27.

Відсува́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. відсу́нути, -ну, -неш, гл. 1) Отодвигать, отодвинуть, отсовывать, отсунуть. Потихеньку к двору приїзжає, помаленьку віконце одсуває. Чуб. V. 55. Не будуть та кватирочки відсувати. Мет. 154. 2) Отсрачивать, отсрочить (назначенное время, срокъ). Я йому винен був гроші, так ото просив його, — ну він і одсунув строк на далі. Новомоск. у.

Гілля́стий, -а, -е. Вѣтвистый. Серед двору гілляста яблуня стояла. МВ. II. 32.

Го́лосно, нар. Громко, звучно. У кобзу грає, виграває, голосно співає. Мет. 443. Ум. Голосне́нько. Біжи, коню, до нового двору, ой заржи голосненько. Чуб. V. 1008.

Грюко́тнява, -ви, ж. = Грюкнява. До двору близько не можно й підійти: стукотнява, грюкотнява. Грин. І. 40.

Двір, дво́ру, м. 1) Дворъ, мѣсто подлѣ дома, обнесенное заборомъ. І в хаті не чуть, і на дворі не видко. МВ. II. 8. Ой не по правді, мій миленький, ти зо мною живеш: мимо мій двір, нові ворітечка до иншої йдеш. Мет. 67. На дво́рі. Внѣ дома. Приходять тоді брати і Мати Його і, стоячи на дворі, послали до Його, кличучи Його. Єв. Мр. ІІІ. 31. 2) Домъ, усадьба. Не плач, небого, що йдеш за нього: нехай плаче він, що бере лихо в двір. Ном. Хоч не сильна, аби двір закрасила. Ном. На конику заїжджає, до двору женчиків займає. Чуб. Стоять нові двори, а в тих дворках новії ворота. Чуб. 3) Дворъ, Высочайшія особы и придворные. Ось ті, що панують у царських дворах. Єв. Л. VII. 25. 4) Дворня, дворовая прислуга. Іде з своїм двором. Ном. Двіре́ць, двіро́к, двіро́чок, дво́рик, дворо́к. Там я ходив через річку до своєї дівчини; в неї двірок біленький, навколо тополі. Чуб. V. 238.

Загні́чувати, -чую, -єш, сов. в. загніти́ти, -чу́, -тиш, гл. Зарумянить, запечь хлѣбъ (пироги и пр.) такимъ образомъ, чтобы его корка приняла обычный ей красно-коричневый цвѣтъ, — для этого къ посаженному въ печь хлѣбу подгребаютъ горящіе угли или зажигаютъ тонкія щепки или солому. До двору, дружечки, до двору! ламайте сосонку додому, да коліть її на загніт, да загнічувать коровай. МУЕ. III. 90 — 91. Спали соломи три крутені під челюстями, щоб загнітити, як хліб гнітять. Чуб. І. 123.

Заїздни́й, -а́, -е́. Заѣзжій, постоялый. Заїздний двір. Пан звелів коней зупинити коло заїздного двору. MB. (О. 1862. III. 51).

Займа́ти, -ма́ю, -єш, сов. в. зайня́ти, заня́ти, -йму́, -меш, гл. 1) Трогать, тронуть. Козак дівку вірно любить, — заняти не сміє. Тим я її не займаю, що сватати маю, тим до неї не горнуся, що слави боюся. Мет. 105. Та гуляє козак Голота, та гуляє, ні города, ні села не займає. ЗОЮР. І. 15. Гайдамаки не займали замкових козаків і козаки їх не займали. ЗОЮР. І. 249. Сло́вом займа́ти кого́. Заговаривать съ кѣмъ. Чужі, брате, сестри з дому Божого ідуть, всі як бджілочки гудуть, на хліб, на сіль людей закликають, мене ж, брате, словом не займають, мов в вічі не знають. Макс. (1849) 10. 2) Затрагивать, затронуть, задѣвать, задѣтъ. Хоч той його й ударив, дак сей же попереду заняв. 3) Занимать, занять. Підеш, матюнко, у поле та зеленого жита жати, та займеш широкую постать. Мет. 224. 4) Захватывать, захватить. Пани ввесь світ заняли. Чуб. III. 417. Полю́, — займаю не тільки бур’ян, да й буряки, і все... так і оголила. Г. Барв. 80. У поло́н заня́ти. Взять въ плѣнъ, захватить въ неволю. Чи її убито, чи в полон занято? Чуб. V. 628. 5) Загонять, загнать (домашнихъ животныхъ). Займи й нашу на пашу, — нехай напасеться. Ном. № 12095. Заняла я коровиці, на росу погнала. Грин. III. 685. Чаще употребляется въ болѣе тѣсномъ значеніи: захвативъ животныхъ на потравѣ, запереть ихъ впредь до выкупа хозяиномъ. Займи скотину і візьми за спаш. Сим. 217. «А ми проса насієм, насієм». — А ми коні пустимо, пустимо. — «А ми коні займемо, займемо». — А ми коні викупим, викупим. Чуб. III. 67. 6) О людяхъ: прогонять, прогнать. Прийшла тут до мене мяться! я як заняв її з двору, дак не знала куди тікати. Полт. г. Як займе з шинку, дак аж спотикаєшся! Г. Барв. 322. 7) О душевныхъ движеніяхъ: трогать, тронуть, затрагивать, затронуть (душу, сердце). Сі приказки займають душу зглибока. Хата, 41. Тихо так усюди, тільки соловейки співають... так душу твою й займає. Г. Барв. 136.

Зацокота́ти и зацокоті́ти, -кочу́, -ти́ш, гл. 1) Застучать учащенно. 2) Заговорить скороговоркой и громко. А бач, бач! зацокотала пані. МВ. (О. 1862. III. 54). Ми йшли побіля вашого двору, — зацокотіли дівчата. Стор. II. 31.

Льох, -ху, м. 1) Погребъ, подвалъ. Стор. МПр. 72. Льох був серед двору. Грин. II. 155. Двір гарний з рубленою хатою, коморою, льохом і садком. Котл. НП. 356. Піди до льоху, до корови, та швидче! Шевч. 132. 2) Яма, пещера; подземелье. Як з ним побігла на охоту, та грім загнав їх в темний льох. Котл. Ен. І. 25. Ярема з Лейбою прокрались аж у будинок, в самий льох; Оксану вихопив чуть живу Ярема з льоху. Шевч. 189.

Льо́ха, -хи, ж. Свинья. Десятеро поросят одну льоху ссуть. Чуб. І. 315. Одну льоху маємо, та й ту вовки витягнуть з двору. Левиц. Пов. 183. Ум. Льо́шка. Шух. І. 212.

Мо́рскатися, -каюся, -єшся, гл. Шататься, слоняться. Старий уже встав та по двору морскається. Зміев. у.

Наляга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. налягти́, -ля́жу, -жеш, гл. 1) Налегать, налечь. 2) Давить, придавить; угнетать, тѣснить, притѣснить. Стали ляхи дуже вже налягати на козаків. ЗОЮР. І. 166. 3) Ложиться, лечь поверхъ чего-либо. Ой туман яром та налягає. Грин. III. 382. 4) Охватывать, охватить; одолѣвать, одолѣть (о снѣ, печали). Сон наліг. Сидить дівчина край віконечка і сон її налягає. Мил. 150. Стала к їх серцям велика туга налягати. Макс. (1849), 23. Уже на нашу молоду журба налягла. КС. 1883. II. 378. 5) Напирать; надвигаться, надвинуться. Щось дуже злая хуртовина, на нас налягає. Макс. (1849), 50. Наліг (вітер) на козака, одежу з його цупить. Греб. 376. 6) Только сов. в.? Догонять (охотничій терминъ о собакѣ). Як дуже Дойда налягає, — ... лис хвостом виляє. Котл. Ен. IV. 10. 7) Наляга́ти на но́гу. Прихрамывать. У Мирнаго наляга́ти на но́ги значитъ — поспѣшно идти: Христя... налягає на ноги: не йде, а підтюпцем трюха. Мир. Пов. II. 42. Чіпка тільки вийшов з двору, так і наліг на свої ноги. Мир. ХРВ. 174. 8) Настаивать, настоять. Пани налягають на свому, а мужики на свому. 9) Приставать, пристать. Що ти, причепо, налягаєш на мене?

Напрямля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. напрями́тися, -млю́ся, -ми́шся, гл. Направляться, направиться. Вийшли дівчата з Очкурового двору і напрямилися до батюшки. Мир. Пов. І. 147. Очі напрямились на його. Мир. ХРВ. 140.

Наряджа́тися, -джа́юся, -єшся, сов. в. наряди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Наряжаться, нарядиться. Умилася, причепурилась і як в неділю нарядилась. Котл. Ен. 2) Приготовляться, приготовиться. Гуслі гудуть, до двору йдуть: та наряжайся, Марусю, бо возьмуть тебе. КС. 1883. II. 385.

Орі́шення, -ня, с. соб. Орѣховыя деревья. Зеленее орішення по двору. Грин. III. 534.

Оте́цький, -а, -е. 1) Отцовскій. Приблудився та до отецького двору. Чуб. І. 173. Оте́цький син, оте́цька дити́на. Названіе, прилагаемое къ добропорядочному сыну добропорядочныхъ родителей. Ой Василю, Василю, отецька дитино! Грин. III. 689. Як лучиться отецький син, оддасть мене мати. Мет. 8. 2) Отеческій.

Па́нщинний, -а, -е = Панщанний. Виходить з того двору чоловік на роботу панщинну. МВ. (О. 1862. І. 98).

Позаслоня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Заслонить, закрыть, завѣсить во многихъ мѣстахъ. Робили вони, позаслонявши вікна од двору. Левиц. І. 188.

Поїзжа́ти, -жа́ю, -єш, гл. Ѣздить, разъѣзжать. Дев’ятеро коней водить, на десятім поїзжає. Грин. III. 591. Наш паночок молоденький на конику поїзжає, до двору женчиків займає. Чуб. III. 239.

Пома́яти, -ма́ю, -єш, гл. Развѣваться нѣкоторое время. Уже моя руса коса по двору помаяла. Чуб. V. 582. Не дають вітри постояти, зеленому листу помаяти; та не дають люде погуляти, русою косою помаяти. Мил. 87.

І. Поника́ти, -ка́ю, -єш, гл. Послоняться, побродить туда и сюда. Поникав-поникав по двору і пішов собі.

Поро́ша, -ші, ж. Первый снѣгъ. Грин. ІІІ. 341. По двору, по двору да пороша упала; а на тій пороші сліди хороші. Мет. 232. Ум. Порошенька.

Поснува́ти, -сну́ю, -є́ш, гл. Сдѣлать основу для ткани; протянуть нитки. Що по нашім двору чорним шовком та посноване. Грин. ІІІ. 470.

Пото́мок, -мка, м. 1) Потомокъ. Пан вибрав собі до двору двох хлопців, потомків старих козаків. Левиц. І. 159. 2) соб. Потомство. Мнж. 56. Мил. М. 65. Свій потомок поучу. Драг. 30. У нас у селі захворав, на холеру батько, мати і увесь їх потомок (діти й онуки). Волч. у.

Приска́кувати, -кую, -єш, сов. в. приско́чити, -чу, -чиш, гл. Подскакивать, подскочить къ кому, чему, подбѣгать. Рудч. Ск. II. 30. Прискочив до лави. Драг. 63. Внучка качається по садку білим клубочком: і до нас прискочить, і знов у гущавині зеленій зникне. МВ. І. 18. Скаче горобейко по двору, то прискакує ік вікну. Грин. III. 539.

При́ступ, -пу, м. 1) Доступъ; приступъ. Мав приступ до двору. Левиц. Пов. 117. І приступу до тебе нема. Г. Барв. 497. 2) Приступъ (военный). Враг мене візьми, коли б я засурмив вам хоч на один приступ. К. ЧР. 66.

Протяга́ти, -га́ю, -єш, сов. в. протягти́, -гну́, -неш, гл. 1) Протягивать, протянуть. Ой протягну я волоконце крізь віконце. Чуб. V. 618. Іде і тягне за собою рядно, — по всьому двору протяг. Харьк. у. 2) Продолжать, продолжить, продлить. Господь не протяг їй віку. Стор. МПр. 63.

Розчахну́ти, -ну́, -не́ш, гл. 1) Расколоть вдоль съ мѣста развѣтвленія дерева. 2) Разорвать въ паху отъ расхожденія ногъ (на льду напр.). Колоть же така — ні з двору. Дехто з гарячих поїхав та й закаявся: той вола розчахнув, а той разом пару. Мир. Пов. І. 111. 3) Распахнуть, растворить. Настя розчахнула двері з гуком, стала на порозі і сміється. МВ. II. 46.

Се́ртувати, -тую, -єш, гл. Таскать сюда и туда. Розбійники вдвох напали мене та й таскають; довго сортували мене сюди та туди по двору. Екат. у. (Залюб.).

Стать, -ти, ж. 1) Состояніе, положеніе. Безталанна сирота терпіла горе та терпіла, не раз уже втікать хотіла, но і здоров’є, і літа, страх, сором і дівоча стать її к двору мов прикували. Мкр. Г. 18. Він козак, його така стать (щоб воювати). О. 1861. XI. Кух. 9. Жіно́ча ста́ть. Женщины. В останні времена жіноча стать убіратиметься аки біси. Св. Л. 76. Діво́ча стать, чолові́ча стать. Дѣвушки, мужья. 2) Сословіе, званіе. Цих часів з жадної статі у москалі беруть: із міщанської статі, з мужичої, з панської, з купецької і з духовної статі. Васильк. у. 3) Манеръ. Се все на одну стать. Кост. (О. 1862. VI. 45). Настусине й Марусине серце дуже зворушилося від сієї поголоски, да не на одну стать. Г. Барв. 454.

Строка́, -ки́, ж. Рядъ? Встрѣчено въ выраженіяхъ: а) У строці́. Комора на причілку, хати у строці. Ном. № 7754. б) К строці́. Къ мѣсту. Постав чавун к строці, — чого він на дорозі стоїть. Конст. у. Є у нас і грунт, і хата, тільки не к строці стоїть: далеко од панського двору, аж на край хутора. Як би було ближче, то мій би чоловік (прикащик у пана) частіше таки ходив додому. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Схо́дити, -джу, -диш, гл. 1) Восходить. Сонечко не сходить. Мет. 51. По двору ходить — як зоря сходить; по сінцях ходить — як зоря сходить. Нп. 2) Всходить. Тяжко сходити на гору. 3) Всходить (о посѣвахъ, тѣстѣ). Ярина добре сходить. 4) Сходить, спускаться. Сльози її аж на сей світ сходять. Рудч. 5) Исходить, истекать. Як я по матері журилась! Було слізьми схожу. Г. Барв. 228. А вже ж мої карі очі слізоньками сходять. Нп. 6) Подходить. Ближче схожу, — жінок бачу. МВ. II. 188. 7) Уходить. Вона іде, іде, — мов старий бог з двору сходить.... Вже до воріт, за двір. Сим. 228. Сходьте з хати усі, шоб ні одної душечки при мені не було. Мнж. 131. 7) Выходить, истрачиваться. У його на сі зілля сила грошей сходила. О. 1862. V. 110. Горілки на їх багато сходить. Г. Барв. 516.

Хвора́, -ри́, м. Болѣзнь? Пущу коника по двору свому тестеві на хвору. Чуб. ІІІ. 204.

Хво́я, хво́ї, ж. Сосна, Pinus sylvestris L. ЗЮЗО. І. 131. Довгий, як хвоя. Ном. № 8621. Поїдьмо до бору та зрубаймо хвою, та поставмо комору та посеред двору. Нп.

Ці́ша, -ші, ж. ? Лежали берви бервінковії хмелем коло двору, вінцем коло столу, цішами по столові. Гол. IV. 340.

Ціши́ця, -ці, ж. = Ціша. Хмелем коло двору, вінцем коло столу, цєшицями по столу. Боже вас благослови і отець, і мати на посаг ступати! Гол. IV. 351.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Двір, дво́ру, м. *5) Дворец, дом. Славний двір поклав він у Ковалівці. Довгий і високий. Лепк.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Воспрещение отлучен со двора — заборо́на вихо́дити зі дво́ру.

*Двор — подві́р’я, двір (двора́, дво́ру); Д. постоялый — за́їзд, -ду.

*Увольнение — зві́льнення; У. в отпуск — зві́льнення у відпу́стку; У. военно-служащих — зві́льнення військо́во-службо́вців; У. со двора — зві́льнення з дво́ру.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

воло́дарка, воло́дарок; ч. воло́дар 1. та, кому належить якась власність, майно; власниця чогось, господарка. [Полотна-оригінали знаних та відомих колись митців на стінах, під ногами перські килими, в яких ноги тануть, занурюючись немов у сніг, вази з різних китайських епох, золочені годинники, такий само посуд, хіба з нього можна їсти, кухарка Женя на кухні, прибирання та прання це також не для ніжних рук володарок цього будинку … (Дара Корній «Тому, що ти є», 2012). А найбагатшою жінкою королівства залишається володарка модного бренду Arcadia Тіна Ґрін, яка посідає п’яту позицію з 4,9 мільярда доларів. (Високий замок, 2006).] 2. та, хто здобула якусь премію, приз, медалі, кубок та ін. [Одна з фей візуалізації даних – українка Ярина Серкез, редакторка відділу графіки у «Волл-стріт Джорнал», володарка однієї із найпрестижніших премій у сфері дата-журналістики «Data Journalism Award» і моя колишня студентка. (Марія Титаренко «Комунікація від нуля: Есеї для Мані», Львів, 2019, с. 189). До числа претендентів на здобуття олімпійських медалей входять призери чемпіонатів світу та Європи у танцях на льоду – <…> призерка етапів Кубка світу з санного спорту киянка Наталія Якушенко, володарка Кубка світу 2004 року на довгих дистанціях Валентина Шевченко з Білої Церкви <…>. (Високий замок, 2006). Темпераментна володарка медалей, зріст якої 164 сантиметри, дуже висока для свого виду спорту, і використовує гімнастичний зал як подіум, по якому вона ходить, як Наомі Кемпбелл. (День, 2004). Теплими словами, піснями вітали першу володарку призу імені Героя Радянського Союзу П. Д. Осипенко Галину Леонтіївну Постоєву та її подруг Лідію Іванівну Сурженко, Раїсу Миколаївну Міненко. (Південна зоря, 1982).] 3. та, хто стоїть на чолі держави, краю та ін. (про королеву, княгиню). [По-перше, графе, це було за правління навіженої Анни Іоаннівни, а не Єлизавети Петрівни, володарки мудрої та просвіченої. (Тимур Литовченко «Помститися імператору», 2011). –Люто блимнув очима Замбул, бо перед султаном уже стояла не злякана жалюгідна жінка, а владна валіде – володарка двору. (Роман Іваничук «Мальви», 1967). Ось вона, володарка полігона, – казали про неї бійці, а мати голубливе примовляла: – Ясочка наша. (Олесь Гончар «Тронка», 1962).] // воло́дарка все́світу — та, хто володіє світом. — То, може, ти згуляєш у шахи з найбільшою володаркою всесвіту, гравець? (Володимир Короткевич «Човен розпачу», пер. Карпо Скрипченко, 1990).] // воло́дарка се́рця — та, у кого хтось закоханий. — О володарко серця мого! – вигукнув Кеаве. – Я згублю свою безсмертну душу, щоб здобути тебе! (Роберт Льюїс Стівенсон «Сатанинська пляшка», пер. Олександр Терех, 1983).] див.: вла́сниця, госпо́дарка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 147. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 728. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

квартира́нтка, квартира́нток; ч. квартира́нт та, хто тимчасово винаймає житлове приміщення на певних умовах. [Ви хто? – Квартирантка. Студентка Університету. (Наталя Тисовська «Три таємниці Великого озера», 2011). <…> Северина при відчинених дверях стриміла на стільчику, підкладаючи в кошик поживу для своєї квартирантки <…> (Марія Матіос «Москалиця», 2008). Я дала їй старих журналів почитати – тут у мене залишилися від попередньої квартирантки, яка полюбляла читати жіночі журнали. (Наталя Паняєва «Тут баба ворожила», 2006). Розповіла співчутливо квартирантка, як привалило Ялосоветку, коли глину брала, і що зовсім випадково люди врятували її <…> (Олесь Гончар «Твоя зоря», 1980). – А хто це така Галя ? – Ніби знічев’я запитав Григір. – Квартирантка моя. (Олесь Бердник «Зоряний корсар», 1971). – Чи ви хазяйка двору ? – Ні, я квартирантка. (Євген Чикаленко «Щоденник», 1918). Катюша з своєю сестрою і квартиранткою (теж вірменкою) сьогодні все печуть якісь свої вірменські пундики, а паски (таки настоящі) замовлять десь у пекарні. (Леся Українка «Листи», 1898).] див.: квартиронайма́чка, комі́рниця, пожили́ця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 353. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 130. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

оборо́нниця, оборо́нниць; ч. оборо́нник, оборо́нець 1. та, хто обороняє, захищає когось, щось від нападу, ворожих дій і т. ін.[Ми не можемо змиритись з тяжкою втратою талановитої літераторки, твердої будівничої незалежної України, завзятої оборонниці Української Національної Ідеї. (Нація і держава, №23 (602), 04.06.2015). Тетяна, оборонниця Гостинного двору: «Вони зайшли зранку. Попросили всіх вийти <…>». (ТВІ, rada.gov.ua, 19.02.2013). Секлето, ти оборонниця й заступниця <…> (Євген Гуцало «Співуча колиска з верболозу» (збірка), 1991). Суд увільнив фірму від вини й кари, зате ревні оборонниці моральности мусіли заплатити відшкодування за знищення крамничної вистави <…> (Дїло, 11.09.1938). Опріч того, під впливом рішучого настрою мас, вона не сміла вести соціалістичної політики, виступаючи тільки, як оборонниця демократії. (Дмитро Донцов «Підстави нашоі політики», 1921). Ти, срібнолука богине-мисливице, Честі і цноти дівчат обороннице, Поміч свою нам подай <…> (Леся Українка «Іфігенія в Тавриді», 1898). – Ви така палка оборонниця жіночого питання й нападаєтесь на дам, – сказав Комашко. (Іван Нечуй-Левицький «Над Чорним морем», 1888).] // оборо́нниця роди́нного во́гнища – та, хто захищає родину, дбає про неї. [На думку авторки дослідження, чоловікова мати під час весілля виконує роль жриці та є оборонницею родинного вогнища <…> (Ірина Михалевич «Українська жіноча пісня: поетико-естетичний аспект», 2018).] 2. та, хто не допускає кривди над кимось або чимось, заступається за когось або щось. [Послання поеми було досить простим: Ісус Христос був земного походження, близьким до народу, так само як і Марія, оборонниця «окрадених, сліпих невільників», і його апостоли-«мужики» <…> (Ярослав Грицак «Пророк у своїй вітчизні. Франко та його спільнота», 2006). А визначні національні діячки: вчена Софія Русова, графиня Єлизавета Милорадович, посол до польського сейму, оборонниця прав українців в Лізі Націй Милена Рудницька. (Тиждень, 04.03.2011).] див.: захисни́ця; засту́пниця, покрови́телька; адвока́тка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 5, 1974, с. 551 – рідко. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

фа́кторка, фа́кторок; ч. фа́ктор заст. посередниця, дрібна комісіонерка, маклерка. [Геральте, це пані Антея Дерріс, факторка. (Анджей Сапковський «Сезон гроз», пер. Наталя Михайлівська, Галина Синєока, 2014). Як невтомно факторка мандрує з двору до двору з в’язкою товарів на спині, яку балакучість розвиває шинкарка, Геба селянина-пияка! (Леопольд фон Захер-Мазох «Жіночі образки з Галичини», пер. І. Герасим, Всесвіт, 1994, № 3). Але каже факторка, що їй службу найшла тай гроші принесла. (Громадська думка, 01.02.1920). Переношені речі, що давно сама купувала від панів, відкуповувала тепер від факторок. (Наталя Кобринська «Жидівська дитина», 1890).] див.: бро́керка, комісіоне́рка, ма́клерка Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 553. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов).

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Высоча́йшіи = 1. найви́щий. — Найвища в сьвітї гора. 2. височа́йший (яко епітет, що придаєть ся до Двору або дїй царюючої Особи).

Дворъ = 1. Двір (Царська родина і двораки; Царь і його рада). 2. двір, дво́рище, подві́рря, надві́рря. — А в мого батенька двір над водою, сад над горою. н. п. — Дїти бігали по подвіррю. К. З. о Ю. Р. — Була у нас і хата добра і дворище чимале. н. о. — За́дній, че́рный дворъ = задві́рок. — Постоя́лый дворъ = заїздний, заїзжий, постоя́лий двір, за́їзд. — Ско́тный дворъ = обо́ра, загі́н, за́города, коша́ра. — Сїмсот волів в оборі. н. п. — Тобі, мати, повнї обори, мінї давай рябиї корови. н. п. — Сї всї були в другім загонї, як би лошата або конї. Кот. — Забрав ся як вовк у кошару. н. пр. — Взойдётъ солнце и къ намъ во дворъ, н. пр. = і в наше віконце засьві́тить сонце. н. пр. — Взять за́тя во дворъ = у при́йми взя́ти. – Дворъ обо дворъ = двір з дворо́м, ря́дом. – На дворѣ́ = на дво́рі. — Не ко двору́ = не годи́ть ся, не підхо́дить, не до дїла. — Со двора́ = знадво́ру. — Пора́ гостя́мь по двора́мъ = час до до́му.

Жнецъ = жне́ць, здр. же́нчик, мн. женцї, же́нчики. — Нї швець, нї жнець, нї в дуду грець. н. пр. — Ой на горі та женцї жнуть. н. п. — До двору женчиків займає. н. п. С. З.

Ма́льчикъ = 1. хло́пець, здр. хло́пчик, хлопъя́, тко, хлопча́, тко, поб. хлопчи́на, хлопча́к, хлопцю́га, хлопчи́сько (Под.), більшенький, що часом справля вже парубоцьку роботу — парубі́йка. С. З. Л. — У його багато дїтей та все хлопцї. — Віддала свого хлопця у школу. — Сходити ся мають хлопъята до школи. С. З. — Я маленький хлопчик злїз на стовпчик, у дудочку граю, Христа забавляю. н. в. — Бо долї ще змалку здаю ся не любий, я наймит у неї, хлопцюга приблудний. Мет. 2. хло́пець, пахо́лок, здр. пахоля́, тко. С. Л. — Наймитів не держу, а взяв хлопця до двору, то той мінї й помогає.

Мигъ = мент, мах, мить. — Кинулись ту ж мить і догнали. н. к. — Ми́гомъ = ми́ттю (С. З.), ме́нтом, ду́хом, ма́хом, вмент, вмить, вмах (С. Л.). — Ментом поломъя обхопило цїлу скирду. Кн. — Як раз в той мент, як Тетяну мчали біля мене, я підійшов до двору їх... Я догадав ся яке нещастя скоїлось і миттю на коня. К. К. — Духом догнав його. Кн. — У дух машина пробіжить! звичайне в одну мить. О. Пч.

Накрыва́ть, накры́ть, ся = 1. накрива́ти, покрива́ти, напина́ти, ся, на(по)кри́ти, ся, напну́ти ся, понакрива́ти. — Накрив очі китайкою, заслугою козацькою. н. п. — Там серед двору столи понаставляні, понакривані. н. к. — Накрыва́ть на сто́лъ = застила́ти, накрива́ти стіл, лаштува́ти, ла́годити (обід, вече́рю). — Застилайте столи та все тесовиї. н. п. — Накры́ть ча́шку = перевернути ча́шку (випивши чай або каву, в ознаку того, що більше не буде пити). — Накры́ться = надїти ша́пку. – Накро́йся = надїнь ша́пку. 2. зла́пати, захопи́ти, заско́чити, засту́кати. — Вони тільки що ростаборились, а ми їх тут і захопили. — Орда людей живцем брала, де кого заскочила. Л. В. — Застукали, мов вовка в кошарі. С. Аф. — Застукав, як сотника в горосї н. пр.

Налая́ть, ся = нага́вкати, ся, попога́вкати, набреха́ти, ся. — Нагавкались собаки, поки його з двору випроводили.

О́ба, обо́ихъ, о́бѣ, обѣ́ихъ = обо́є, здр. обо́йко, обо́х, оби́два, оби́дві, оби́двох. С. З. Л. — Обоє — рябоє. н. пр. — Литовський цїп на обидва боки молотить. н. пр. — Два слїпцї йшло, обидва в яму попали. н. пр. — Єсть у мене свита, єсть у мене дві, фабрицькиї обидві. н. пр. — Потім взяв обидвох воєводів, їх привів аж до свого двору. Ст. С. — Обѣ́ими рука́ми = обома́, обидвома́ рука́ми, обі́руч (С. З. Л.). — А він ухватив, та й душе обидвома руками. н. к. — Вхопив кавун обіруч, та в ноги з баштану. Кн. — Усе перебірала ти вередувала, а тепер рада-б обіруч хоч за старого. Як. — Смотри́ въ о́ба = гляди́, бережи́сь, візьми́ о́чі в ру́ки, огляда́й ся на за́дні коле́са. н. пр. — Гляди лиш, бережись! робити так не вчись! Б. Г.

Оста́вить, оставля́ть = зоста́вити (С. Аф.) лиши́ти (С. З. Л.), облиши́ти, залиши́ти, ки́нути, поки́нути, зоставля́ти, лиша́ти, ки́дати, покида́ти. — Зоставив синови багато худоби. н. к. — І в дому мене не лишай і в поле мене не бери. н. пр. — Не жалуй, матїнко, за мною, не беру я нїчого з собою, лишаю слїдоньки по двору, слїзоньки по столу. н. п. — Лучче б було мене, мати, в купелї залити, нїж такую нещасную на сьвітї лишити. н. п. — Облишмо, куме, сюю роботу, випъєм горілки ще й у Суботу. н. п. — Кого схочеш залишити дома, хай тобі той в оборонї стане. Ст. С. — Покидаєш мене, серденятко моє, та комуж приручаєш? н. п. — Покинь ту думку навісну та берись до працї. Кн. — Якийсь час з лекций перебивала ся, а далї кинула. Кн. — Оста́вить безъ внима́нія, безъ попече́нія, въ пренебреже́ніи = занеха́яти (С. З.), занедба́ти (С. Аф. З.), залиши́ти, знехтува́ти, ки́нути, поки́нути. — Нехай, нехай — тай зовсім занехаєш. н. пр. — Своє добро він занехаяв. н. о. — Рідна народня мова була знехтована. Кн. — Оста́вленный безъ внима́нія і т. д. = занеха́яний, зане́дбаний, зали́шений, про вещ — заваля́щий. — Д. теж під сл. Бро́сить і Бро́шенный. — Оста́вить безъ послѣ́дствій = відказа́ти. — Оста́вить свѣтъ = вме́рти, переста́витись. — Оста́вить слу́жбу = ки́нути слу́жбу. — Оста́вить міръ = ки́нути сьвіт, жи́ти відлю́дно, скі́тником, пусте́льником. — Оста́вьте его́ = не ру́ште, не займа́йте, ки́ньте, поки́ньте його! — Оста́вьте меня въ поко́ѣ = да́йте мінї спо́кій.

Па́ва, здр. па́вушка, самиця пт. Paѵо cristatus = па́ва, здр. пави́чка (С. Л.), па́вонька. — Прилетїла пава, серед двору впала. н. п.

Палиса́дникъ = палїса́дник, при́садок (Кн.), горо́дчик (Кр.). — Оце добре, що біля двору завели присадки: курява у вікна не так лїзти ме. Кн. — І памятник Катерининому сьпівацї не тулив ся б в малесенькому присадку. Кн.

Пле́те́нь = плетїнь, пліт, тин (С.Л.Ш.), тино́к, лїса, лїска (С. Л.), покриття на йому — острі́шок, острі́шина, накидане гноєм — зага́та, поперешний — перети́нок, місце, де перелазять — перела́з, місце коло тину — перетїнок, у водї для лову риби — їз, їзо́к. — Поплели навкруги плетнї, а проїхати й нїкуди. Кн. — Циган своє за пліт волочить та ще хвалить. н. пр. — Вчепив ся, як слїпий плота. н. пр. — З доброго плота добрий і кіл н. пр. — Близько двору коло плота поглядаю на ворота. Руд. — Ой як би я волів мала, то б такими козаками плоти підпирала. н. п. — Живе, як сорока на тину — хто йде, сполохне. н. пр. — Хоч з чинами та попід тинами. н. пр. — Хоч бий, хоч лай, тільки через тин не кидай. н. п. — Через низький тин усї собаки скачуть. н. пр. — З улиці лїса добра, нова, торік городив її. Кн. — Сидить півень на загатї, крикнув: кукуріку! н. п. — Як би мінї не тини та не перетинки, ходив би я до дївчини що день, що годинки. н. п. — За поповим перелазом там стояло троє разом. н. п. — Ста́вить плете́нь = тини́ти (С. Ш.).

Пра́чка = пра́ля, пра́чка. — Взяли мене за прачку до двору — я прати добре вміла. Кн.

Ра́но = ра́но, ра́нком, по́рано, дуже —спозара́нку; зара́нї (С. З.), завчасу́, загодя́ (Лев.). — Устав рано. — Виїхав з двору ранком. — Порано нам, панове, проректи останнє слово про нашого кобзаря. Ос. — Не ходи Гусарин заранї до мене, та не роби слави на себе й на мене. н. п.

Слѣдо́мъ = у слід, слїдом (С. Л.), слїдко́м (С. Л.), слїдо́ю, слїдьма́ (С. Жел.), утропі́ (С. Ш.), втропі́, на́зирцем, на́глядом і д. Вслѣдъ. — Так і ходить слїдком за нею. — За ним втропі помалу йшли. Л. С — Ми їхали утропі за тобою. С. Л. — Пішов він дорогою, а я за ним назирцем городами попід тинню. Кн. — Син почав за мною назирцем ходити — не пускає мене без себе з двору. Ос. — Пішов за ним наглядом. н. к.

Снѣгъ = снїг, що тільки випав — поро́ша, що навис на гилках дерев — на́вись, що разом з кригою пливе — са́ло, мокрий з вітром – хля́ґа. — По двору та пороша впала, а на тій пороші слїдочки хороші. н. п.

Со = зо, зі, з. — Чи ти поїдеш зо мною? — Я буду з тобою усе ділити. С. Л. — Приїхав з жінкою і дїтьми. — Со всѣ́ми = зо всїма́, з’усїма́. — Съѣ́халъ со двора́ = ви́їхав з дво́ру. — Со тоски́ = з журби́. — З журби як заграє. К. Ш.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)