Сховати наголоси
Освітлювати знайдене
Знайдено 22 статті
Шукати «дискредит*» на інших ресурсах:

- Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) Вгору

Дискредити́ровать – дискредитува́ти, (сов.) здискредитува́ти.
• -ти́рованный – дискредито́ваний, здискредито́ваний.

- Російсько-український народний сучасний словник 2009– Вгору

Дискредитация – (франц.) дискредитація, підрив довір’я, приниження гідності (авторитету), паплюження, ганьблення. Обговорення статті

- Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) Вгору

ДИСКРЕДИТИ́РОВАТЬ, ще знесла́влювати;
дискредитирующий, що знесла́влює тощо, зда́тний дискредитува́ти, для дискредита́ції, за́йнятий дискредита́цією, знесла́влювач, паплю́жник, прикм. дискредитаці́йний, дискредитувальний, знеславлювальний;
дискредитирующийся/дискредитируемый, дискредитований, знеславлюваний, підданий дискредитації.
ПОДРЫ́В (основ) зру́шення, (авторитету) ще дискредита́ція.
ПОДРЫВА́ТЬ (основи) підва́жувати, зру́шувати;
подрывать авторите́т чей ще дискредитува́ти кого;
ПОДРЫВА́ТЬ, ПОДРЫВА́ТЬСЯ ще надса́джувати, надса́джуватися, увере́джувати, увере́джуватися;
подрыва́ющий 1. що /мн. хто/ підрива́є тощо, ста́вши підривати, ра́ди́й підірва́ти, для підри́ву, за́йня́тий підривом, підривни́к, руйнівник, диверса́нт, прикм. підривни́й, диверсі́йний, /сили/ увере́дливий, підва́жувальний, підри́ваний, виса́джуваний в пові́тря, надса́джуваний, увере́джуваний, зба́влюваний, складн. підірви́- [підірви́основа], 2. подкапывающий;
подрывающий авторите́т чей дискредитаці́йний для кого, складн. підірви́-авторитет;
подрывающийся/подрыва́емый 1. підва́жуваний, підри́ваний, виса́джуваний в пові́тря, надса́джуваний, увере́джуваний, зба́влюваний, 2. подкапываемый;
ТЕРЯ́ТЬ (у ділі) ма́ти зби́тки /втра́ти/, зазнава́ти зби́тків /втрат/;
теря́ть что галиц. втрача́ти на чому [теря́ть си́лу втрача́ти на си́лі];
теря́ть авторите́т ще па́дати в оча́х;
теря́ть былу́ю сла́ву /могу́щество, авторите́т/ схо́дити на пси;
теря́ть в ве́се ху́днути, здава́ти на вазі́;
теря́ть власть (над собо́й) зневла́днюватися, (фраз. нетя́митися);
теря́ть вре́мя га́яти час [не теря́я вре́мени не га́явши часу];
теря́ть вся́кое уваже́ние к чему витира́ти но́ги об що;
теря́ть го́лос спада́ти з го́лосу;
теря́ть дар ре́чи забува́ти язи́ка в ро́ті, док. проглину́ти язи́ка;
теря́ть дове́рие к кому зневіря́тися в кім;
теря́ть значе́ние відступа́ти на за́дній план;
теря́ть нить (бесіди) зби́ватися з пантели́ку;
теря́ть о́браз челове́ческий мерзені́ти;
теря́ть орео́л сла́вы па́дати з п’єдеста́лу;
теря́ть охо́ту знеохо́чуватися;
теря́ть равнове́сие ще точи́тися;
теря́ть рассу́док губи́ти /втрача́ти/ глузд;
теря́ть своё лицо́ компромітува́ти /дискредитува́ти/ себе́;
теря́ть си́лу ще знеси́люватися, образ. упада́ти /втрачати/ на си́лі;
теря́ть со́весть образ. позича́ти о́чі в Сірка́;
теря́ть терпе́ние нетерпеливитись, втрача́ти терпе́ць /терпі́ння/, вихо́дити з терпіння, образ. не могти́ вси́діти на мі́сці;
теря́ть управле́ние втрача́ти контро́ль;
не теря́ть по́чвы под нога́ми стоя́ти тве́рдо на землі́;
теря́ет созна́ние кто мло́сно кому;
ПОТЕРЯ́ТЬ потеря́ть го́лову позбу́тися глу́зду;
потеря́ть дар ре́чи втра́тити мо́ву, забу́ти язика́ в ро́ті;
потеря́ть дове́рие к кому позбу́тись дові́ри до кого;
потеря́ть из ви́ду погуби́ти;
потеря́ть интере́с к чему збайдужі́ти до чого, ки́нути під ла́ву що;
потеря́ть контро́ль над собо́й зірва́тися з ланцюга́;
потеря́ть ме́сто /до́лжность/ образ. ви́летіти з сідла́;
потеря́ть нить погуби́ти кінці́;
потеря́ть о́браз челове́ческий розсвиня́читись;
потеря́ть охо́ту к чему знеохо́титися до чого;
потеря́ть расположе́ние чьё упа́сти в чиїх оча́х;
потеря́ть рассу́док загуби́ти глузд, втра́тити тя́му, знетя́митися;
потеря́ть све́жесть пропа́хнути нафталі́ном;
потеря́ть со́весть позича́ти оче́й у Сірка;
потеря́ть созна́ние втра́тити па́м’ять /па́мороки/, рідко ріши́тися ду́ху;
потеря́ть терпе́ние знетерпели́витися, ви́йти з терпі́ння, образ. всі жда́ники пої́сти;
потеря́л аппети́т кто прибл. ї́сти не їсть хто;
потеря́в го́лову, по волоса́м не пла́чут зру́баній голові́ ба́йдуже за чу́бом;
потеря́вший ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший го́лову безра́дний, розгу́блений;
потеря́вший зре́ние ослі́плий, сліпи́й, незря́чий;
потеря́вший интере́с збайдужі́лий;
потеря́вший рассу́док очмані́лий, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА;
потеря́вший терпе́ние знетерпели́влений;
ТЕРЯ́ТЬСЯ ще непевні́ти, як сліпи́й, (нітитися) образ. не зна́ти, на яку ступи́ти;
теря́ться в дога́дках блука́ти у здо́гадах;
теря́ться во мра́ке зника́ти в те́мряві;
теря́ться из ви́да зника́ти з оче́й;
теря́ющий що /мн. хто/ гу́бить тощо, позба́влюваний, зви́клий /стил. перероб. ставши/ втрача́ти, здатний втра́тити, прикм. утра́тливий, утра́тний;
теря́ющий что незда́тний бі́льше що робити [теря́ющий терпе́ние незда́тний бі́льше терпі́ти];
ничего́ не теря́ющий застрахо́ваний від утра́т;
теря́ющий в ве́се щора́з худі́ший /ле́гший/;
теря́ющий ве́ру зневі́рюваний;
теря́ющий вкус к чему знеохо́чувати у чім;
теря́ющий власть над собо́й, теря́ющий го́лову незда́тний володі́ти собо́ю, образ. у нестя́мі;
теря́ющий дове́рие зневі́рюваний;
теря́ющий (жи́зненные) си́лы, стил. перероб. втрача́ючи си́ли, (щора́з безси́ліший);
теря́ющий золото́е вре́мя ста́вши га́яти золоти́й час;
теря́ющий зря вре́мя /теря́ющий по́пусту вре́мя/ зви́клий га́яти час, дармови́с, зага́йко;
теря́ющий и́з виду стил. перероб. спуска́ючи з оче́й;
теря́ющий интере́с к чему бі́льше не заціка́влений чим;
теря́ющий наде́жду обезнаді́юваний, позба́влюваний наді́ї, стил. перероб. втрача́ючи наді́ю;
теря́ющий нить чего незда́тний сте́жити що;
теря́ющий па́мять ста́вши втрача́ти па́м’ять;
теря́ющий по́чву под нога́ми стил. перероб. втрача́ючи ґрунт під нога́ми;
теря́ющий равнове́сие незда́тний трима́ти рівнова́гу;
теря́ющий своё лицо щораз більше скомпроміто́ваний /здискредито́ваний/;
теря́ющий созна́ние ма́йже неприто́мний /умлі́лий/;
теря́ющий терпе́ние знетерпели́влений;
теря́ющий трудоспосо́бность ма́йже непрацезда́тний;
теря́ющий управле́ние незда́тний да́лі керува́ти;
теря́ющий ум = теря́ющий го́лову;
теря́ющийся/ теря́емый загу́блюваний, утра́чуваний, витра́чуваний, розгу́блюваний, марно́ваний, гайно́ваний, зба́влюваний;
теря́ющийся (серед чужих) щора́з розгу́бленіший, діял. замотили́чений;
теря́ющийся в дога́дках розгу́блений у мо́рі здо́гадів;
теря́ющийся во мра́ке спантели́чений те́мрявою /мря́кою/;
теря́ющийся в толпе́ проко́втуваний юрбо́ю;
теря́ющийся из ви́да стил. перероб. зника́ючи з оче́й;
ЗАТЕРЯ́ТЬСЯ затеря́вшийся загу́блений;
затеря́вшийся на краю́ све́та заки́нутий на край сві́ту;
РАСТЕРЯ́ТЬСЯ ще не зна́ти, на яку́ ступи́ти, усі́ шляхи́ погуби́ти;
растеря́вшийся розгу́блений, збенте́жений, зні́якові́лий, стил. перероб. не зна́вши на яку́ ступи́ти, ОКРЕМА УВАГА

- Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) Вгору

Дискредитация – дискредита́ція, -ії.
Дискредитирование – дискредитува́ння, -ння; -нный – (з)дискредито́ваний, -а, -е.
Дискредитировать – дискредитува́ти, -ту́ю, -ту́єш.

- Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) Вгору

Дискредитува́ння – дискредитирование.
Здискредитува́ти, -ту́ю – дискредитировать.

- Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) Вгору

Дискредитировать – дискредитува́ти, сов. здискредитува́ти.

- Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) Вгору

дискредита́ція, -ції, -цією
дискредито́ваний, -на, -не
дискредитува́ння, -ння
дискредитува́ти, -ту́ю, -ту́єш

- Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) Вгору

Здискредитува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Дискредитировать. Силкуються здискредитувати мене тим, що до «Крашанки» я не давав доказу моїх історичних виводів. К. Краш. 37.

- Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) Вгору

*Дискредитува́ння, -ня, с. Дискредитирование. Сл. Нік.

- Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) Вгору

Дискредитировать — дискредитува́ти, здискредитува́ти.

- Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) Вгору

монархи́ня, монархи́нь; ч. мона́рх
єдиновладна голова держави (королева, цариця, імператорка та ін.). [Монархиня вже в короні проїхалася в кареті вулицями міста. (Україна молода, 2016). Суконь на виставці чимало, але британці ставляться до багатого гардеробу своєї монархині з розумінням: королева є символом нації і мусить виглядати пристойно <...> (Високий замок, 2004). Отак вона й зробилася Гарні, аж урешті навіть батьки забули, що охрестили її подвійним ім’ям на честь двох монархинь. (Маргарет Мітчелл «Звіяні вітром», пер. Ростислав Доценко, К., 1992). Селянин мусить бути щасливим, бо хліб буде приємний монархині, воїн теж має бути щасливим, бо гине за царицю-матінку. (Іван Драч, Сергій Кримський, Мирослав Попович «Григорій Сковорода»: біографічна повість, 1984). А втім, це фрази артистки, що грає ролю просвіченої монархині. (Роман Іваничук «Журавлиний крик», 1973). Жінка, яка єсть помічницею господаря хлібороба, але в певних випадках може й має право стати самій господинею і монархинею – і жінка, яка не має права бути президентом республіки, але зате має всі рівні права розпусти міщанської сімії і може своєю присутністю остаточно осмішувати і дискредитувати міщанські демократичні парляменти. (В’ячеслав Липинський «Листи до братів-хліборобів про ідею і організацію українського монархізму», 1926). Аз єсмь монархиня, всього світа пані, Я цариця суша на всякії страни. (Сергій Єфремов «Історія українського письменства», 1924). Отже, будемо уповати на премудру пильність монархині й ждати нових часів, вони не за горами! – багатозначно закінчив Воєйков. (Михайло Старицький «Останні орли», 1901).]
Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.
Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 296.
Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)
Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

- Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) Вгору

Дискредити́ровать = дискредитува́ти (К. Краш.).