Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 128 статей

Запропонувати свій переклад для «забрати»

Шукати «забрати» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Арестова́ть, заарестова́ть – арештува́ти, заарешто́вувати, заарештува́ти, забіра́ти, забра́ти, узя́ти за (під) сторо́жу, до аре́шту.

Вбива́ть, вбить – вбива́ти, вби́ти, забива́ти, заби́ти, вганя́ти, увігна́ти, заганя́ти (и заго́нити), загна́ти; (последовательно) позабива́ти, позаганя́ти. [Загна́ла клин у коло́ду. Увігна́в па́лю в зе́млю]. • Вбива́ть, вбить в голову кому-л. – втовкма́чувати, втовкма́чити кому́сь у го́лову, вки́нути кому́ в го́лову. • Вбить себе в голову – убга́ти собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку, в го́лову забра́ти. • Вбива́ть клинья – заганя́ти кли́нці, клинцюва́ти. • Вбива́ть клинья для скрепления (напр. топора) – пліши́ти (соки́ру).

Взять – узя́ти, забра́ти, діста́ти, зня́ти. [Забери́ кни́гу з сто́лу. Хмельни́цького козаки́ діста́ли мече́м сей за́мок (Куліш). Семе́на зняла́ ціка́вість. (Коцюб.)]. • Возьми́, возьми́те! – на, на́те! (урвать часть) – ухиби́ти. [Таки́, призна́ться, з мі́рку жи́та в старо́го вхиби́ла ни́шком. Мо́жна і від га́су ухиби́ти гро́шей на сіль, ме́нше взя́вши]. • В. много – набра́тися. [Набра́вся сті́льки, що й не донесу́]; (о многом) – побра́ти. [Побра́вши вони́ ко́си, та й пішли́ коси́ти]. • В. за долг, за недоимку, силком – одібра́ти за борг, стягти́ за борг, (вульг.) пограбува́ти. [Ні́чим було́ заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли й продали́ (Конис.)]. • В. чью сторону – ста́ти на чий бік, на чию́сь руч горну́ти, чию́сь руч тягти́. • В. кого в опеку – обня́ти опі́ку над ким. • В. ещё в придачу – добра́ти. • В. работу заказанную, заплатив деньги – ви́купити. • В. неполный мешок на плечо так, чтобы содержимое было в концах, а пустая середина лежала на плече – взя́ти на перебаса́. • В. на верёвку – заужа́ти. [Черке́с із-за Она́па арка́нами його́ як ца́па звяза́в, опу́тав, заужа́в]. • В. топором – уруба́ти. • В. в руки – взя́ти (прибра́ти) до рук. • В. себя в руки (овладеть собою) – запанува́ти над собо́ю. • В. верх над кем, над чем – го́ру взя́ти над ким, переборо́ти кого́, поду́жати, перева́жити, поверши́ти, заломи́ти кого́. • В. назад (слова, обвинение) – одмо́вити, одкли́кати. [Прилю́дно одмо́вив те, що написа́в про не́ї в па́шквілі (Ор. Левиц.)]. • В. к себе – прийня́ти. [Прийняли́ сироту́ за дити́ну]. • В. на себя – пере(й)ня́ти на се́бе. [Перейня́ти чужи́й довг. Переня́ти на се́бе фу́нкції засту́пника]. • В. на себя сделать что – підня́тися. [Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти (Куліш)]. • Всем взял – хоч куди́, на все зда́тний. • Ни дать, ни взять – стеме́нно, стеменні́сінько; як вика́паний. [Стеменні́сінько така́ і в нас ха́та. Син – ви́капаний ба́тько]. • Что взял? – пійма́в о́близня? • Он возьми́ да и (сделай что-либо) – він поверну́всь та й… (намалюва́в, укра́в).

Власть – 1) власть, вла́да, си́ла, пра́во, во́ля, верх. [Його́ власть, що схо́че, те й дасть. Ба́тьківська власть. Вла́да законода́тна. Обу́рення про́ти пра́ва одніє́ї люди́ни над життя́м, че́стю, со́вістю і добро́м дру́гої (Єфр.). Не бу́дуть ма́ти вра́жі ляхи́ на Вкраї́ні во́лі. Шляхе́тське пра́во дава́ло па́нові над слуго́ю ма́ло не таки́й верх, як і над рабо́м (Куліш)]. • Иметь власть что-л. делать – ма́ти си́лу що роби́ти. • Это не в моей (не в нашей) вла́сти – не мо́я (не на́ша) на це си́ла, не від ме́не це зале́жить. • Приобрести власть над кем, над чем – си́лу (го́ру) взя́ти над ким, над чим, міць узя́ти над ким, над чим, забра́ти си́лу (вла́ду) над ким, над чим. [Таку́ – ка́же – вони́ міць узя́ли, що й пані́в посі́ли]. • Власть имущий – зве́рхник, вла́дний, мо́жний; 2) (обладание, сила) вла́да, си́ла. [Чу́ю, що тра́чу вла́ду над собо́ю]; 3) (владычество, управление, правительство) вла́да, власть, держа́ва. [Монго́льська вла́да в А́зії. За твоє́ї держа́ви як бу́де – поба́чим]. • Верховная власть – найви́ща (верхо́вна) вла́да. • Быть, находиться под вла́стью (во власти) кого – бу́ти під ким, бу́ти під вла́дою, під володі́нням, під зве́рхністю чиє́ю, (в) кого, хили́тися під ко́го. [Бу́де до́бре запорі́жцям і під ту́рком жи́ти. Під володі́нням По́льщі. Під нівеляці́йною зве́рхністю моско́вською. Під ме́не хи́ляться і до́брі і злю́щі (Куліш)]. • Иметь под своею властью что – ма́ти в свої́й руці́ що, ма́ти (держа́ти) під собо́ю, бу́ти вла́сним над чим. [Він був вла́стен над десятьма́ города́ми]. • Подчинить своей вла́сти – підгорну́ти (підхили́ти) під се́бе, під свою́ ру́ку, під свою́ во́лю, вла́ду. • Переходить под власть (во власть) – перехо́дити під ко́го, під ру́ку, (вла́ду) кого́ (чию́). [В тако́му ста́ні украї́нські зе́млі перехо́дять під ру́ку ду́жого сусі́ди (Єфр.)]. • Отдавать под власть (во власть) кого – піддава́ти під ко́го, під чию́ ру́ку. • Освободиться из-под власти кого-л. – ви́зволити(ся) з-під чиє́ї вла́ди, з-під ко́го; 4) (начальство и начальники; должность) вла́да, власть, уря́д, вла́сті (мн.) уря́ди. [Близькі́ до наро́да вла́сті. (Самійл.). Щоб воєво́ди, старости́ і и́нші украї́нські уря́ди не перебива́ли йому́ чини́ти во́лю короля́ (Куліш)].

Вынима́ть, вы́нуть – вийма́ти, ви́йняти, (доставать из ножен, кармана, кошелька) добува́ти, добу́ти, видобува́ти, ви́добути. [Ви́добув годи́нника з кеше́ні. Хапа́є його́ за гру́ди, добува́ючи ша́блю]; (хлеб из печи) вибира́ти, ви́брати; (из узла, мешка, развязав его) вив’я́зувати, ви́в’язати; (покопавшись) видлу́бувати, ви́длубати. • -а́ть дно (из бочки) – роздина́ти (ді́жку), оддина́ти, одідну́ти, розідни́ти, (мног.) пооддина́ти. • -а́ть деньги из банка – бра́ти, забира́ти (сов. забра́ти, ви́брати) гро́ші з ба́нку. • -а́ть двойные рамы – виставля́ти, повиставля́ти ві́кна. • -а́ть жребий – витяга́ти жеребо́к, же́реб; (сделать выемку в крае) вирі́зувати, ви́різати, вико́чувати, ви́котити. [Ви́коти лиш ду́жче на рука́ва].

Выска́зываться, вы́сказаться – висло́влюватися, ви́словитися, забира́ти (забра́ти) го́лос. [Ко́жен хтів забра́ти го́лос у цій спра́ві (Крим.)]. • -аться о чём – обзива́тися, обізва́тися про що. • -аться в чью пользу, против кого – озива́тися, озва́тися за ко́го (и за ким), про́ти ко́го, запере́чувати, запере́чити що.

Голова́, голо́вка, голо́вушка – 1) голова́, ум. голі́вка, голі́вонька, увел. голови́ще. • Выше всех -о́ю – за всі́х голово́ю ви́щий. • Рубить, отрубить го́лову кому-л. – стина́ти, стя́ти кому́ го́лову, стина́ти, стя́ти кого́. • Задирать -ву – де́рти го́лову, (иронически) ки́рпу гну́ти. • Повесить -ву – похню́пити го́лову, похню́пити ніс, похню́питися, пону́ритися. • В голове́, как молотом бьёт – в голові́ так і кре́ше, в голові́ на́че ковалі́ кую́ть. • Вниз голово́й, см. Вниз. • Ходить с непокрытой голово́й (ирон. о замужней женщине) – воло́ссям світи́ти. • С непокрытой -во́й – простоволо́сий. • Покачать голово́ю – покрути́ти голово́ю, похита́ти голово́ю. • Кивнуть -о́й – кивну́ти голово́ю. • Поднимать го́ловы – набира́тися ду́ху, смі́ливости. • Стоять, постоять голово́й за кого-л., за что-л. – ва́жити життя́м за ко́го, відва́жувати, відва́жити життя́ за ко́го, за що. • Платиться, поплатиться голово́й – наклада́ти (накла́сти, наложи́ти) голово́ю (душе́ю), заплати́ти своє́ю голово́ю. • Сложить го́лову – лягти́ голово́ю, зложи́ти го́лову, тру́пом лягти́. • Бей в мою го́лову! – бий моє́ю руко́ю! • Мылить, намылить го́лову кому-л. – ми́лити, нами́лити чу́ба, чупри́ну, (длительно) скребти́ мо́ркву кому́. • Осмотреть кого с головы́ до ног – обмі́ряти, обки́нути кого́ по́глядом від голови́ до ніг. • Очертя го́лову – о́сліп, нао́сліп, на одча́й душі́, на одча́й бо́жий. • Сломя го́лову – стрімголо́в, про́жо́гом. • Голова́ кругом идёт – голова́ о́бертом іде́ (хо́дором хо́дить, кружка́ йде), голова́ тумані́є, моро́читься (па́морочиться) світ, голова́ макі́триться, світ ве́рнеться кому́. • Закружилась голова́ у кого-л. – заморо́чи́ло го́лову кому́, заморо́чи́лася голова́ кому́. • Не сносить ему головы́ – накладе́ він голово́ю, не топта́тиме він ря́сту. • Как снег на́ голову – нежда́но-нега́дано, несподі́вано. • Разбить на́ голову – впень, до ноги́ поби́ти. • Сколько голо́в, столько умов – що голова́, то ро́зум. • С больной головы́ на здоровую – швець заслужи́в, а коваля́ пові́сили; винува́та діжа́, що не йде на ум їжа́. • Глупые го́ловы – цві́лі го́лови. • Глупая голова́ – дурна́, капу́стяна голова́, макі́тра. • Низкоостриженная (или голая) голова́ (насмешл.) – ги́ря, макоти́ря. • Лохматая г. (насмешл.) – ку́дла, ку́чма. • Сорви-голова́ – ши́беник, шиба́й-голова́. • Победная голо́вушка – побіде́нна голі́вонька. • Жить одною голово́ю – самото́ю жи́ти. • Он (она) живёт одною голово́ю – одни́м-оди́н (одна́) живе́, самото́ю живе́. • С головы́ на́ голову – всі до о́дного (жо́дного), геть-усі́. • Вооруженный с ног до головы́ – о[у]збро́єний до зубі́в. • Голова́ сахару – голова́, брила́ цу́кру. • Голова́ пласта (геол.) – лоб верстви́. • Мёртвая голова́ (бабочка) – летю́чий паву́к. • В голова́х – в голова́х. • В го́ловы – в го́лови, під го́лову. • Под голова́ми – під го́ловами. • Из-под головы́ – з-під голі́в; 2) (ум. память) голова́, ду́мка. • Мне приходит, пришло в го́лову – мені́ спада́є, спа́ло на ду́мку, упада́є, упа́ло на ду́мку, набіга́є, набі́гло на ду́мку, сплива́є, сплило́ на ду́мку. • Забрать себе в го́лову – убга́ти собі́ в го́лову, у го́лову забра́ти, узя́ти щось собі́ в го́лову, взя́ти собі́ ду́мку. • Засело что-л. в голове́ – запа́ло щось у го́лову, урої́лось у го́лову кому́. [Урої́всь мені́ в го́лову Семе́н небі́жчик]. • Не выходит из -вы́ что-л. – не схо́дить, не вихо́дить, не йде з ду́мки, стої́ть мені́ на ду́мці. • Ломает себе го́лову – клопо́че собі́ го́лову; су́шить собі́ го́лову (мо́зок), у го́лову захо́дить, хо́дить до голови́ по ро́зум. • Взбрело в -ву кому – ухопи́лося голови́ кому́, спа́ло на ду́мку, (вульг.) забандю́рилося кому́ що. • Потерять -ву – стеря́тися, заморо́читися. • Теряю го́лову – не дам собі́ ра́ди, нестя́млюся, не́стямки напа́ли мене́. • Вбить в го́лову кому – втовкма́чити кому́. • Выкинуть из головы́ – спусти́ти з ду́мки що. • Пойти с повинной голово́й к кому – повини́тися (повинува́титися) кому́, учини́ти поко́ру. • Голова́ полна тяжёлых мыслей – важкі́ ду́ми обсі́ли го́лову. • У него голова́ не в порядке – нема́є в ньо́го (не стає́ йому́) тре́тьої (деся́тої) кле́пки в голові́. • Вскружить кому го́лову – закружи́ти (закрути́ти) кому́ го́лову. • Забивать кому -ву – моро́чити го́лову кому́, па́мороки забива́ти кому́; 3) (начальник, предводитель) голова́. • Голова́ городской, сельский – голова́ міськи́й, сі́льськи́й. • Быть, служить -во́й – головува́ти. • Пробыть, прослужить голово́й – проголовува́ти. • Он всему делу голова́ – він до всьо́го приві́дця (приві́дець, призві́дник), він на все голова́.

Го́лос – го́лос, (редко) глас; ум. – голосо́к, голосо́чок, голосо́нько. [Співа́в-би, так уже гла́су не ма́ю]. • Говорить грубым, низким го́лосом – то́всто говори́ти (гука́ти). • Высоким, тонким го́лосом – то́нко, тоне́нько. • Сиплый го́лос – хрипли́вий ма́товий го́лос. • Вполго́лоса – півго́лосом. • Во весь го́лос – на по́вен го́лос, на ці́лий свій го́лос, (вульг.) на весь рот. • Не своим го́лосом – не свої́м гла́сом, не свої́м го́лосом. • Сладеньким голоско́м – солоде́нько. • Подавать, подать го́лос – озива́тися, озва́тися, да́тися чу́ти. • Понижать го́лос – прити́шувати го́лос. • Возвысить, повысить го́лос – підня́ти го́лос. • Сила го́лоса – си́ла го́лосу, гук. [Гукну́в скі́льки в йо́го ста́ло гу́ку (Мирн.)]. • Го́лос, словно из бочки – го́лос як із бари́ла. • Таким го́лосом – на таки́й го́лос. • Го́лоса недостаёт у кого – го́лосу не стає́ кому́, го́лосу (гла́су) не відтя́гне хто. • Терять (потерять) го́лос, спадать с го́лоса – тра́тити (стра́тити) го́лос, спада́ти (спа́сти) з го́лосу. • Обладать сильным го́лосом – (народн.) горта́нь до́бру ма́ти. • В один го́лос – уста́ми одни́ми, одноголо́сно. • Глас народа – глас божий – го́лос лю́дський – го́лос бо́жий. • Го́лос совести – го́лос сумлі́ння (со́вісти). • Го́лос уважаемых критиков – го́лос пова́жних кри́тиків. • Совещательный го́лос – дора́дчий го́лос. • Решающий го́лос – виріша́льний, ухва́льний го́лос. • Избирательный го́лос – вибо́рчий го́лос. • Иметь право го́лоса – ма́ти пра́во на го́лос. • Подавать го́лос за кого-л. – подава́ти го́лос за [на] ко́го, голосува́ти за [на] ко́го, віддава́ти го́лос кому́. • Подача голосо́в – голосува́ння. • Всеобщая, прямая, равная, тайная подача голосо́в – вселю́дне, безпосере́днє, рі́вне, потайне́ (тає́мне) голосува́ння. • Избрать кого-л. подачей голосо́в – обібра́ти голосува́нням, зголосува́ти кого́. [Зголосува́ли його́ на старшину́]. • Взять го́лос – забра́ти го́лос. • Большинство голосо́в – бі́льшість голосі́в, перева́га голосі́в. • По большинству голосо́в – бі́льшістю (перева́гою) голосі́в. • Меньшинство голосо́в – ме́ншість голосі́в.

Дурь – дур (р. ду́ру) [Па́нський дур], ду́рощі [Їй уже́ не тре́ба ні субо́ти, ні талму́да,— бо то все ду́рощі (Васильч.)], (изредка ед. ч.) ду́рощ (ж. р.) (р. -щи) [Отаку́ ду́рощ йому́ ля́пнув (Мова)], ду́рість (р. -рости), (чудачество) дива́цтво, (блажь) дурна́ при́мха, блазе́нство. • Нашла дурь – дур напа́в кого́ или на ко́го, дур бере́ться чиє́ї голови́. • Вбить себе дурь в голову – забра́ти (собі́) в го́лову ману́. [Яки́йсь дурни́й забра́в у го́лову ману́, що ні́би кра́щого нема́ як він на сві́ті (Біл.-Нос.)].

Забира́ть, забра́ть – 1) забира́ти, забра́ти, (мног.) побра́ти, позабира́ти. [Діте́й лю́ди позабира́ли. От поберу́ть вони́ ко́си та й пі́дуть ні́би-то коси́ти (ЗОЮР)]. • -брать всё, без остатка у кого, откуда – позабира́ти все в ко́го, ви́брати що зві́дки, (образно) і кутки́ ви́порожнити кому́. [Я вже всі свої́ гро́ші ви́брав]. • -ра́ть силой – забира́ти, забра́ти си́лою (силомі́ць), га́рбати, зага́рбувати, зага́рбати, грабува́ти, пограбува́ти. [Ні́чим було́ нам заплати́ти, так корі́вку мою́ пограбува́ли і продали́ (Г. Барв.)]. • -рать в долг – боргува́тися, бра́ти на́бір (на борг), на ві́ру. [Ми в крамни́ці боргу́ємося на мі́сяць. Я беру́ хліб на ві́ру, а як зароблю́, тоді́ віддаю́ гро́ші]. • -рать в войско – бра́ти, забира́ти до ві́йська (в а́рмію, в салда́ти) кого́; чуби́ голи́ти кому́. [Коро́ль війну́ замишля́є, усі́х хло́пців забира́є. Хло́пцям чуби́ поголи́ли (Пісня)]. • -ра́ть в плен – забира́ти (займа́ти) в поло́н (у бран, у нево́лю). • -бра́ть в плен всех – усі́х ви́полонити. [Усі́х тата́р ви́рубаємо й ви́полонимо (Куліш)]. • -ра́ть скот на потраве – займа́ти худо́бу в шко́ді (в спашу́). [Ой, ли́хо! ко́ні в спашу́ – займа́йте мерщі́й]; 2) (о хмельном, о лекарстве) розбира́ти, розібра́ти. [Та вже-ж мою́ голі́воньку та хміль розбира́є (Пісня)]. • -ра́ть кого – бра́ти кого́. • Охота -ра́ет кого – хіть бере́ кого́; корти́ть кому́. • Злость -рает – злість бере́, злість узяла́ кого́. • -ра́ет за душу – бере́ за ду́шу, дійма́є до се́рця кого́. [Сумна́ пі́сня бра́ла за ду́шу. Її́ плач аж до се́рця дійма́є]. • -бра́ть в голову – узя́ти собі́ ду́мку, убга́ти в го́лову. • -брать в руки кого – узя́ти в свої́ ру́ки, (шутл.) убра́ти в шо́ри, запетлюва́ти кого́. [А що́, запетльо́вано тебе́?]; 3) (о режущем орудии) бра́ти, взя́ти. [Плуг бере́ мі́лко. Ге́мбель то́всто бере́ – підби́ти тре́ба]. • За́бранный – за́браний и забра́тий; (без остатка) ви́браний; (силой) за́браний и забра́тий си́лою (силомі́ць), зага́рбаний, заграбо́ваний; (в долг) узя́тий на ві́ру, на́бір; (в войско) за́браний до ві́йська; (в плен) за́браний, за́йнятий у бран (у поло́н, у нево́лю); (о скоте на потраве) зайня́тий.

Заключе́ние – 1) (в тюрьму и т. п.) ув’я́знення, зачиня́ння (оконч. зачи́нення), замика́ння (замкне́ння, замкнуття́), завдава́ння (завдання́), закида́ння (заки́нення) до в’язни́ці. [Поста́вився до свого́ ув’я́знення цілко́м байду́жно]. • Тюремное -ние – (тюре́мне) ув’я́знення, в’яз(н)е́ння, замкне́ння.[Сажа́є її́ у тяжке́ в’язе́ння (О. Левиц.)]. • Домашнее -ние – домо́ве в’яз(н)е́ння (О. Левиц.). • Одиночное -ние – само́тнє замкне́ння. • Предварительное -ние – досудо́ве́ замкне́ння, попере́днє ув’я́знення (замкне́ння). • Наказать тюремным -нием – покара́ти в’язни́цею. • Подвергнуть -нию – замкну́ти, забра́ти (узя́ти) до в’язни́ці, в тюрму́, за сторо́жу, (гал.) да́ти за ключ; 2) (вывод) ви́сновок (-новку). [Яки́й ви́сновок тре́ба зроби́ти з ва́ших слів? Ви́сновок експе́ртної комі́сії. Ви́сновок прокуро́ра]. • Вывести -ние – зроби́ти ви́сновок, ви́снувати. • Давать своё -ние – подава́ти свій ви́сновок, висло́влювати (подава́ти) свою́ ду́мку. • На ваше -ние – на ва́шу ду́мку, на ваш ви́сновок; 3) кіне́ць (-нця́), закі́нчення. • В -ние – в кінці́ всьо́го, на закі́нчення, наоста́нці, наоста́нку, напослі́док, напри́кінці. • -ние счетов – замкне́ння раху́нків. • Выпить в -ние – ви́пити наоста́нку, на поту́ху; 4) -ние условия, договора, контракта – склада́ння умо́ви, догово́ру, контра́кту, підпи́сування, підписа́ння умо́ви, догово́ру, контра́кту. • -ние мира, перемирия – замире́ння.

I. Занима́ть, заня́ть у кого – 1) позича́ти, пози́чити, зазича́ти, зази́чити у ко́го чого́, що, зазича́тися, зази́читися у ко́го чим, бра́ти, узя́ти в по́зи́ку в ко́го чого́, (образно) зарятува́тися, зара́дитися в ко́го чим. [Шко́ла й на папі́р часте́нько не ма́є шага́ і в хазя́йки зазича́ється (Свидн.). Се я у чолові́ка зарятува́вся та й оплати́в по́даті (Сл. Гр.)]. • -ть место – забира́ти, забрати мі́сце, (о лице) займа́ти, зайня́ти мі́сце. • -ма́ть место (должность) – ма́ти (обі́ймати) поса́ду. • -ть очередь – займа́ти (засто́ювати), зайня́ти (застоя́ти) че́ргу. • -мать высокое положение – бу́ти на вели́кій поса́ді, ма́ти (обійма́ти) вели́ку поса́ду, ма́ти вели́кий у́ряд. • За́нятый мыслями о чём – загли́блений (порину́лий) у думки́ про що, зами́слений про що, перейня́тий (обійня́тий) думка́ми про що. 2) см. Заи́мствовать. • За́нятый – пози́чений, зажи́чений. [Їж, ку́мо, хліб, хоч пози́чений (Номис)]. • Занято́е (долг) – пози́чене, по́зичка, по́зи́ка, винува́те, ви́нне. [Верта́й пози́ку! Що ви́нне – відда́ти пови́нно (Номис.). Це мене́ за винува́те ціну́ють (описывают)].

II. Занима́ть, заня́ть – 1) (должность, пост) обійма́ти, обня́ти, обсіда́ти, обсі́сти поса́ду, уря́д, (иметь) посіда́ти, держа́ти поса́ду, уря́д. • -ть (место надлежащее, известное пространство, дом, комнату) – займа́ти, зайня́ти що, опосіда́ти, опосі́сти що (дім, кімна́ту). [Він зайня́в мі́сце серед найвидатні́ших люде́й того́ ча́су. Дво́рище займа́ло десяти́н де́сять по́ля (Мирн.). Зайняли́ по́стать і почали́ копа́ти рів (Коц.). Світли́цю мені́ да́но, та я ще її́ не опосі́в (Крим.)]. • -ня́ть под поселение (колонизировать) – осі́сти що. • -ть под жильё (заселять) – заме́шкувати, заме́шкати. [Ніхто́ не заме́шка опусті́лого обійстя́ (Свидн.)]. • -ть много места – бра́ти, сов. взя́ти, засягти́, займа́ти, за(й)ня́ти бага́то мі́сця. [За-для на́шої кімнати́ ця кана́па ду́же вели́ка – бага́то мі́сця забере́. Перелі́чування праць його́ заняло́-б ду́же бага́то мі́сця (Єфр.)]. • -ть место, положив что-либо – заклада́ти, закла́сти мі́сце. • -ть место, сидя на нём – засіда́ти, засі́сти, запосі́сти, (лёжа) заляга́ти, залягти́ мі́сце. [Засіда́йте шви́дше місця́, а то по́тім стоя́ти доведе́ться, як усі́ поприхо́дять (Київ). Не заляга́й мі́сця повз край – там я ля́жу. Вели́ка худі́бонька все подві́р’я заля́же.(Чуб.)]. • -ма́йте, -ми́те свои места – сіда́йте, ся́дьте на свої́ місця́, засіда́йте, зася́дьте свої́ місця́. • -ть место чего (заменить) – заступа́ти, заступи́ти що.[ Мрі́ю брате́рського єдна́ння в боротьбі́ з спі́льним во́рогом заступи́ла запе́кла взає́мна ворожне́ча (Стебн.)]. • -ть позицию – по́стать, пози́цію бра́ти, узя́ти; (о войске) займа́ти, зайня́ти пози́цію, стоя́ти, ста́ти на пози́ції. [По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (Р. Край)]. • -ня́ть церковный приход – ста́ти на пара́фію. • -ма́ть очередь – засто́ювати че́ргу. • -ть землю правом первого занятия – займа́ти, зайня́ти займанщи́ну; 2) -ть несколько дней, лет – бра́ти, узя́ти (забра́ти) кі́лька день, ро́ків. [Відбува́ння того́ свя́та ві́зьме не оди́н день (О. Пчілка). Ця робо́та забра́ла в ме́не два мі́сяці (Крим.)]; 3) -ть чем-либо посуду, мешок, помещение и т. п. – запоро́жнювати и запорожня́ти, запорожни́ти по́суд, мішо́к, поме́шкання и т. д. (посуду ещё) запосу́дити, (о мн.) позапоро́жнювати и -жня́ти що. [Усі́ мішки́ позапоро́жнювано,— нема́ куди́ ви́сипати (Харківщ.). Ді́жку запосу́дила капу́стою (Черкащ.)]; 4) -ть город, крепость, возвышенность и т. п. – займа́ти, зайня́ти, здобува́ти, здобу́ти, осяга́ти, осягти́, поня́ти, (овладеть) опано́вувати, опанува́ти мі́сто, форте́цю, шпиль. [Ві́йсько осягло́ форте́цю. По́ки-б ви тут суди́ли його́, а тим ча́сом вороги́ все мі́сто поняли́-б (Грінч.)]; 5) -ма́ть скот – займа́ти (перейма́ти) това́р; 6) -ть кого – ціка́вити, заціка́влювати, заціка́вити кого́, притяга́ти, притягти́ чию́ ува́гу; см. Интересова́ть. [Це пита́ння зда́вна заціка́влювало розуми́ лю́дські]. • Этот вопрос -ма́ет всю Европу, все умы – ця спра́ва ціка́вить усю́ Евро́пу, усі́х. • -ть кого чем – ба́вити, забавля́ти, заба́вити кого́ чим. [Іди́, Степа́не, бав тим ча́сом го́сті (Л. Укр.). Ді́вчину забавля́є ня́нька, пока́зуючи, як соро́ка вари́ла ді́тям ка́шу (Коцюб.)]; 7) -ть дух – дух перехо́плювати, перехопи́ти; срвн. Захва́тывать. • От быстрой езды дух -ма́ет – від швидко́ї їзди́ дух перехо́плює. • Не -ма́ть стать чего – подоста́тком чого́. • Занима́емый – (о должности) де́ржаний, обі́йманий. • За́нятый, прич. – (о должности) о́бнятий, (о крепости) здобу́тий, (о месте) зайня́тий, (о комнате) заме́шканий, зайня́тий.

Заплени́ть – заполони́ти кого́, у поло́н (у нево́лю, у бран) забра́ти кого́.

Заполоня́ть, заполони́ть – 1) заполоня́ти, заполони́ти, в поло́н (в нево́лю, у бран) забира́ти, забра́ти кого́. [Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зовсі́м заполони́ли його́ (Крим.)]; 2) (обворожить) чарува́ти, вчаро́вувати, вчарува́ти, зачаро́вувати, зачарува́ти кого́. • Заполонё́нный – заполо́нений, полоне́ний, у поло́н (у бран) за́браний; зачаро́ваний, вчаро́ваний.

Засеквестрова́ть – засеквеструва́ти, забра́ти в держа́вний скарб.

Захва́тывать, захвати́ть – 1) (схватывать) захо́плювати, захопи́ти, заха́пувати, заха́пати, займа́ти, зайня́ти, (переносно) обгорта́ти, обгорну́ти, обійма́ти, обня́ти, поніма́ти, поня́ти кого́, що; см. Охва́тывать 2; (доставать) засяга́ти, засяг(ну́)ти́, запосяга́ти, запосягти́. [Ві́тер заха́пує па́ру й одно́сить її́ (Ком.). Смі́ливість обгорну́ла ду́шу (Леонт.). Не ві́льний я. Коха́ння обняло́ (Грінч.). Заня́в волі́в у спашу́. Скі́льки о́ком засягне́ш (Свидн.)]. • Вода -ти́ла и унесла – вода́ поняла́ й забра́ла, водо́ю зайняло́ й зане́сло. • Всех -тила радость – усі́х поняла́, обняла́ ра́дість; 2) (присваивать) захо́плювати, захопи́ти, забира́ти, забра́ти, зага́рбувати, га́рбати, зага́рбати, загорта́ти, загорну́ти, порива́ти, пі[о]рва́ти, запорива́ти, запірва́ти, зажира́ти, заже́рти, заї́сти, до рук прибира́ти, прибра́ти що. [Захопи́в царську́ скарбівни́цю (Руданськ.). Що мо́жеш, запорива́й, а я не дам (Звиног.). Хова́й, неві́сточко, в свою́ скри́ню, що запорве́ш (Н.-Лев.). Зага́рбав мішо́к гро́шей (Федьк,). Мі́сто Я́мпіль загорну́в Міня́йло (Руданськ.) Жадо́ба неси́та: все-б заже́р собі́ (Грінч.). Заї́ла мого́ карбо́ванця. Прибра́в до рук ка́су]; 3) (забирать, уносить с собой) забира́ти, забра́ти, зохо́плювати, захопи́ти кого́, що, (зап.) іма́ти, іми́ти (о мн. поіма́ти, поіми́ти), поня́ти, займа́ти, зайня́ти; 4) (застигать) захо́плювати, захопи́ти, схопи́ти, засту́кати, заско́чити, зла́пати. [Уже́ зоря́; розі́йдемось, щоб нас усі́х не захопи́в тут день (Грінч.). Засту́кав, як со́тника в горо́сі (Номис). Листа́ Виго́вського зла́пали і до царя́ посла́ли (Куліш)]. • -ти́ть по горячим следам, на месте преступления кого – с[за]хопи́ти, пійма́ти, запопа́сти, зла́пати на гаря́чому вчи́нку кого́, спости́гти, (зап.) іми́ти кого́. [Його́ спости́гли, як він утіка́в (Борзенщ.). Іми́в зло́дія в комо́рі (Стеф.)]; 5) (схватывать) запопада́ти, запопа́сти, попа́сти, допада́ти(ся), доп’я́сти, діпну́ти чого́. [Ка́шлю діп’я́ла (Борзенщ.). Запопа́в у ру́ки]; 6) (останавливать дыхание, дух) перехо́плювати, перехопи́ти, спиня́ти, спини́ти, спира́ти, спе́рти, затамо́вувати, затамува́ти кому́ ду́х(а). [Семе́нові затамува́ло дух у гру́дях (Коцюб.). Мару́сі перехопи́ло дух (Грінч.). У Лаго́вського спе́рло ду́ха (Крим.). Аж ду́хи спе́рло Луце́нкові (Тесл.)]. • Дыхание -ло – дух перехопи́ло, дух заня́вся кому́. [Дух заня́всь, а сама́ ні з мі́сця (Квітка)]. • От страха дух -ло – з переля́ку дух перехопи́ло кому́. • Захва́ченный – захо́плений, заха́паний, за́йнятий; зага́рбаний; засту́каний; спи́нений, спе́ртий, затамо́ваний. • Захва́тывающий – а) прич. – хто захо́плює, що захо́плює, забира́є и т. д.; б) прил. – захватни́й, забиру́щий. [З захватни́ми дета́лями (Єфр.)]. • -щий интерес – захватни́й, поривни́й інтере́с.

Значе́ние – 1) (смысл) значі́ння и зна́чення, розумі́ння. [Бра́ти слова́ в то́му розумі́нні, яке́ вклада́є в них а́втор (Єфр.). Сло́во «лаху́дра» ма́є перві́сне значі́ння: «обде́рта», «обі́дранка» (Крим.). Хіба́ суспі́льність у широ́кім розумі́нні того́ сло́ва… (Крим.)]. • В полном, прямом -нии слова – у ці́лім, у вла́снім розумі́нні сло́ва; 2) (важность значительность, вес) вага́, си́ла, значі́ння и зна́чення, зна́чність, ва́жність (-ности). [Це для ме́не не ма́є жа́дної ваги́ (никакого -ния) (Сл. Гр.). Спра́ва се вели́кої ваги́ (Грінч.). Ма́тимуть першоря́дне значі́ння (Н. Гром.)]. • Иметь -ние – ва́жити, ма́ти вагу́, си́лу. • Иметь первостепенное -ние – ма́ти першоря́дне значі́ння (зна́чення), першоря́дну вагу́. • Иметь большое -ние – ма́ти вели́ку, значну́ вагу́, ве́лико, бага́то ва́жити, (сов. зава́жити). [З и́нших о́глядів ве́лико ва́жать для нас пра́ці: Ів. Франка́ та Грінче́нка (Єфр.). Бага́то зава́жив той факт, що…(Крим.)]. • Возыметь -ние – зава́жити, набу́ти ваги́, здобу́ти вагу́. • Иметь преобладающее -ние – ма́ти перева́жне значі́ння, переважа́ти. • Получить большое, малое -ние в чём-л., для чего-л. – зава́жити бага́то, ма́ло у чо́му. [Ле́две чи мо́жна сподіва́тися, щоб ця спра́ва бага́то зава́жила тепе́р у на́шому житті́ (Н. Рада)]. • Не лишено -ния – не без ваги́. • Придавать, -дать чему -ние – надава́ти, нада́ти ваги́ чому́, дава́ти, да́ти вагу́ чому́, вагу́ кла́сти, покла́сти на що. • Не придавать -ния – не (на)дава́ти ваги́ чому́, не бага́то собі́ роби́ти з чо́го. [Вели́кої ваги́ цьо́му не надали́ (Крим.). Я не бага́то собі́ ро́блю з то́го смі́ху (Франко)]. • Придавать, придать мало -ния – легкова́жити, злегкова́жити що, ва́жити, зва́жити ле́гко чого́, що. [Не годи́лось так ле́гко ва́жити тіє́ї си́ли (Куліш). Він забува́в або легкова́жив те, що́ Шевче́нко каза́в про наро́д (Грінч.)]. • Не следует придавать большого -ния этому случаю – не слід надава́ти вели́кої ваги́ цьо́му ви́падкові (цій приго́ді). • Приобретать, -бресть -ние – набува́ти, набу́ти ваги́, си́ли, ва́жности, забира́ти, забра́ти си́лу, узя́ти си́лу, увіхо́дити, увійти́ в зна́чність. [Таку́ си́лу забра́ли запоро́жці (Сторож.)]. • Имеющий -ние (важный) – ва́жний, важли́вий. • Событие большого -ния – поді́я вели́кої ваги́.

Наводи́ть, навести́ и наве́сть – 1) кого на что, что на кого – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаво́дити, понапрова́джувати кого́ на що, що на ко́го. [Напрова́див його́ на п’я́ну доро́гу (Закр.)]. • Он -вё́л нас на засаду – він наві́в (напрова́див) нас на за́сідку. • -ди́ть кого на след – наво́дити (напрова́джувати) кого́ на слід. • -ди́ть, -сти́ кого на мысль – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на ду́мку (на га́дку), дава́ти, да́ти на ро́зум кому́, насува́ти кому́ ду́мку. [Чи не чита́ння, бува́, й напрова́дило вас на оці́ гадки́? (Крим.). Коб йому́ бог на ро́зум дав, щоб уда́рив кого́ (Звягельщ.)]. • -ди́ть, -сти́ на путь – направля́ти, напра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на шлях, дава́ти, да́ти на́від кому. • -ди́ть на кого подозрение – накида́ти на ко́го підо́зру. • Это -вело́ меня на подозрение – це ви́кликало в мені́ підо́зру, це насу́нуло мені́ підо́зру. • Не -води́ меня на грех – не призво́дь мене́ до гріха́. • -ди́ть разговор на какой-л. предмет – справля́ти (спрова́джувати) розмо́ву на яку́ те́му; 2) (об аппарате, орудии: направлять) направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити, наставля́ти, наста́вити, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, (целить, метить) наці́лювати, наці́лити, нарихто́вувати, нарихтува́ти и наришто́вувати, нариштува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́мірити, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти, понакеро́вувати, поскеро́вувати, понаці́лювати, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати що на ко́го, на що. [Напра́вив на йо́го рушни́цю (Сл. Ум.)]. • -ди́ть, -сти́ телескоп – направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити телеско́п(а). [Галіле́й, спра́вивши свій телеско́п на сю плане́ту, відкри́в, що споді́вані фа́зи спра́вді існу́ють (Павлик)]. • -ди́ть, -сти́ пушку, пушки на что – наці́лювати и націля́ти, наці́ляти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́міряти гарма́ту, гарма́ти, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати гарма́ти на що. [Велі́в гарма́ти нарихтува́ти, на Ви́рвин го́род стрі́ли пуска́ти (Ант.-Драг.). Наришту́йте джере́ла огняні́ на Чо́рне мо́ре (Куліш). Сто гарма́т на нас ви́мірили (Маковей)]; 3) (насылать) наво́дити, наве́сти́, насила́ти, насла́ти; (нагонять) наго́нити, нагна́ти на ко́го що; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́. [Простягни́ ру́ку твою́ і наведи́ жаби́ на Єги́петську зе́млю (Куліш). Насла́в бог на люде́й ка́ру (Сл. Ум.)]. • -ди́ть на кого тоску (скуку), грусть – наво́дити (наго́нити) нудьгу́, сму́ток (сум) на ко́го, завдава́ти нудьги́, сму́тку (су́му) кому́, сов. зануди́ти, засмути́ти кого́. [Та зга́дка навела́ сум на всіх (Н.-Лев.). Засмути́в я тебе́, мою́ я́сочку (Грінч.)]. • Эта книга -ди́т на меня сон – ця кни́га (кни́жка) наго́нить на ме́не сон. • -ди́ть страх, ужас на кого – завдава́ти страху́, жа́ху́ кому́. [Про́сте коза́цтво завдає́ жа́ху не то коміса́рам, та й усьому́ коза́цькому па́нству (Куліш)]. • -вести́ порчу на кого – причи́ну зроби́ти кому́. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)]; 4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наво́дити, наве́сти́, (о мног.) понаво́дити що. • -ди́ть на что лак – наво́дити ла́ком що, лакува́ти, поко́щувати що. • -ди́ть узор чернилами – наво́дити узі́р чорни́лом. • -ди́ть брови – наво́дити (підво́дити) бро́ви. • -ди́ть зеркальные стекла – вило́щувати (вигла́джувати) дзерка́льні сте́кла. • -ди́ть лоск, бронзу на что – наво́дити лиск (по́лиск, ґлянс[ц]; вигла́ду), бро́н(д)зу на що, лощи́ти (ґлянсува́ти), наброн(д)зо́вувати що; срв. Лощи́ть 1. • -ди́ть тень – заті́нювати що; ману́ (на)пуска́ти. • -ди́ть мост через реку – ста́вити (наво́дити, перекида́ти, наста(но)вля́ти) міст, (пловучий) наплавля́ти міст через ріку́ (рі́чку); 5) (настаивать) дово́дити, дове́сти́ (свого́), поверта́ти, поверну́ти (на своє́). • Я -веду́ на своё – я доведу́ свого́, я таки́ поверну́ на своє́; 6) (приводить кого во множестве) наво́дити, наве́сти́, понаво́дити, напрова́джувати, напрова́дити, понапрова́джувати кого́ куди́. [Або́ сам хо́диш то до Васю́ти, то до Грицька́, то до се́бе наведе́ш їх по́вну ха́ту (Грінч.). Е, та ти тут не оди́н, з тобо́ю ще які́сь п’яни́ці, – понаво́див уже́! (Чуб. I)]. • Он -вё́л ко мне гостей – він наві́в (напрова́див) до ме́не госте́й. [Напрова́див госте́й по́вну ха́ту (Сл. Гр.)]; 7) (справку о ком, о чём) роби́ти, зроби́ти до́відку, бра́ти, взя́ти до́відку про (за) ко́го, про (за) що, (диал.) забира́ти, забра́ти спра́ву про що (Звин.). Наведё́нный – 1) наве́дений, напрова́джений, понаво́джений, понапрова́джуваний; 2) напра́влений, спра́влений, наста́влений, накеро́ваний, скеро́ваний, наці́лений, нарих[ш]то́ваний, ви́рихтуваний, ви́мірений, понапра́вляний и т. п.; 3) наве́дений, на́сланий, на́гнаний, за́вданий. • -ный (индуктивный) ток, физ. – навідни́й (індукти́вний) струм.

Наплета́ть, наплести́ и напле́сть – 1) напліта́ти и наплі́тувати, напле́сти́, (о мног.) понапліта́ти и понаплі́тувати, попле́сти́ що, чого́. [Понапліта́в личакі́в на всю сім’ю́ (Богодух.)]; 2) (наставлять плетением) на(д)пліта́ти, на(д)пле́сти́, (теснее о плетне ещё) на(д)горо́джувати, на(д)городи́ти, (о мног.) пона(д)пліта́ти, пона(д)горо́джувати що. [Лі́са місця́ми поосіда́ла, тре́ба понагоро́джувати (Мирг.)]; 3) (вздору) напліта́ти, напле́сти́, наторо́чувати, наторо́чити, напле́скувати, напле́ска́ти, набазі́кувати, набазі́кати, нацве́нькувати, нацве́нькати, наверзя́кати, (о мног.) понапліта́ти, понаторо́чувати, понапле́скувати, понабазі́кувати, понацве́нькувати. [Наплела́ тако́го, що й ку́пи не де́ржиться (Номис). Вам сто дурни́х казо́к про йо́го наплету́ть (Самійл.). Тако́го набазі́каю, що й у ша́пку не забра́ти (М. Вовч.)]; 4) (на кого) набрі́хувати, набреха́ти, накле́пувати, наклепа́ти на ко́го, оббрі́хувати, оббреха́ти, обмовля́ти, обмо́вити кого́. Напле́те[ё́]нный – 1) напле́тений, понаплі́таний, понаплі́туваний; 2) на(д)пле́тений, на(д)горо́джений, пона(д)плі́таний, пона(д)горо́джуваний; 3) напле́тений, наторо́чений, напле́сканий, набазі́каний, нацве́ньканий, понаплі́таний и т. п.; 4) набре́ханий, накле́паний. -ться – 1) напліта́тися, напле́сти́ся, понапліта́тися; бу́ти наплі́таним, напле́теним, понаплі́таним и т. п.; 2) (вдоволь) напліта́тися, напле́сти́ся, (о мног.) понапліта́тися и т. п.; срв. Плести́, -ся. [Шаба́ш, хло́пці, вже понапліта́лися, час і спочи́ти (Лубенщ.)].

Напросто́рить – зроби́ти про́стір, напросто́рити, (убрать лишнее) прибра́ти, забра́ти за́йве.

Плен – поло́н (-ну), бран, нево́ля. [Чи її́ вби́то, чи в поло́н заня́то. Салда́т бере́ в бран воро́жого генера́ла (Гр.). Татарва́ побра́ла в нево́лю (Стор.)]. • Брать, взять в плен – бра́ти, забра́ти, узя́ти, займа́ти, за(й)ня́ти в поло́н (у нево́лю).

Пленя́ть, плени́ть – 1) (брать в плен) полони́ти, заполони́ти, яси́рити, з’яси́рити, в нево́лю (в поло́н) забира́ти и займа́ти, забра́ти и заня́ти, в яси́р узя́ти кого́. [Є чу́тка, що цар хо́че весь світ полони́ти (Шевч.). Оця́ гру́бо матеріялісти́чна поро́да найбі́льш заполони́ла його́ фанта́зію (Крим.). Орда́ яси́рить, поло́нить]; 2) (прельстить, привлечь) полони́ти, заполо́нювати, заполони́ти, на́дити, прина́дити, чарува́ти, зчарува́ти, причарува́ти, скоря́ти, скори́ти, прилюбля́ти, прилюби́ти кого́. [Ду́мка, я́к-би заполони́ти Четверти́нського (Стор.). Заполо́нює серця́ жіно́чі (Крим.). Хло́пця зчарува́ла. Лі́рика Шевче́нка скоря́є всіх своє́ю красо́ю (Єфр.). Гляди́, щоб вона́ тебе́ не прилюби́ла та не причарува́ла (Неч.-Лев.)]. • Пленё́нный – полоне́ний, з[при]чаро́ваний.

Побира́ть, побра́ть – бра́ти, забра́ти, побра́ти. • Чорт тебя -бери́ – хай тебе́ чорт (біс) ві́зьме (забере́), неха́й тебе́ чорти́ ві́зьмуть.

Поглоща́ть, поглоти́ть – поглина́ти, погли́ну́ти, пожира́ти, поже́рти, зажира́ти, заже́рти (срв. Глота́ть); (вбирать в себя) вбира́ти, увібра́ти и убра́ти, втяга́ти и втя́гувати, втягти́ що, срв. Вбира́ть. [І мені́ тру́дно погоди́тися з ду́мкою, що того́ всього́ нема́ вже, що все те поглину́ла земля́ (Коцюб.). Щоб тебе́ сира́ земля́ поже́рла (Номис). Оце́й млин таку́ си́лу дров зажира́є (Звин.)]. • Время всё -щает – час усе́ поглина́є. • Мел -ща́ет влагу – кре́йда вбира́є во́гкість. • Песок -ща́ет воду – пісо́к втя́гує в се́бе во́ду. • -ща́ть внимание – захо́плювати, захопи́ти ува́гу, забира́ти, забра́ти (всю) ува́гу. [Пра́ця захопи́ла всю його́ ува́гу]. • Поглощё́нный – погли́нутий и погли́нений, поже́ртий; уві́браний, втя́гнений. • -ный чем – захо́плений чим. [Був я ввесь захо́плений своє́ю пра́цею]. • -ться – поглина́тися, пожира́тися, бу́ти погли́нутим, поже́ртим; вбира́тися, втяга́тися, бу́ти уві́браним, втя́гненим. • Всё -ща́ется вечностью – усе́ пожира́є ві́чність.

Подбира́ть, подобра́ть – 1) (подымать) підбира́ти, підібра́ти, підійма́ти, підня́ти що, (собирая с полу, с земли) збира́ти, зібра́ти, (по одному) визби́рувати, (во множ.) попідбира́ти, позбира́ти, ви́збирати, (сплошь) повизби́рувати що. [В то́го до́ля хо́дить по́лем, колоски́ збира́є (Шевч.). Диви́сь, як ло́вко ку́рятко пшінце́ визби́рує (Хорол.). Ви́збирай (повизби́руй) скло, щоб хто но́гу не заска́бив]. • Прольёшь, не -рё́шь – розіллє́ш, не збере́ш. • -бра́ть платье, юбку – підібра́ти су́кню, спідни́цю, (подоткнуть) підсми́кати, підти́кати, підку́цати, під[за]каса́ти спідни́цю. Срв. Подбира́ться 2. • -бира́ть полы – підгина́ти по́ли. [А я по́ли підгина́ю сіда́ти на ла́ві (Гол.)]. • -бра́ть волосы, косу – підібра́ти, забра́ти воло́сся, ко́су. [Вона́ одно́ю руко́ю ми́ттю зірва́ла з голови́ ху́стку, дру́гою підібра́ла до́вгу і чо́рну, як га́йворон, ко́су (Стор.). Заберу́ собі́ воло́сся так, як жо́внір, та й бу́де мені́ лі́пше йти (Стеф.)]. • Сидеть, -бра́вши ноги под себя – сиді́ти, під се́бе но́ги підібга́вши (підгорну́вши, підко́рчивши). • -ра́ть парус – звива́ти, звину́ти вітри́ло; 2) (брать чужое) забира́ти, забра́ти, підче́плювати, підчепи́ти. • Не оставляй тут ничего, как раз -беру́т – не ки́дай тут нічо́го, а то ми́ттю підче́плять; 3) (о животном: с’есть) пої́сти, ви́їсти, ви́збирати. • Лошадь -бра́ла овёс до зерна – кінь ове́с до зе́рнятка (до зерни́нки) пої́в (ви́їв, ви́збирав); 4) добира́ти, ді[о]бра́ти (доберу́, -ре́ш…), прибира́ти, прибра́ти, (во множ.), подобира́ти, поприбира́ти кого́, що до чо́го. • -ра́ть лошадей под стать, под масть, под цвет – добира́ти, добра́ти ко́ней до па́ри, до ма́сти, до ко́льору. • -ра́ть по образчику – добира́ти на зразо́к. • -бира́ть подкладку под цвет материи – підби́вку до ко́льору добира́ти. • -бира́ть цвета – добира́ти (прибира́ти) кольори́. • -бира́ть пару кому – добира́ти (добра́ти), прибира́ти (прибра́ти) па́ру кому́ (до ко́го) и до па́ри ко́му, допаро́вувати (допарува́ти), підпаро́вувати, (підпарува́ти) кого́ до ко́го. • -ра́ть что-л. лицом к лицу, лучшее к лучшему – личкува́ти що. • -бра́ть карты, чтобы обыграть кого наверняка – підклада́ти (попідклада́ти) ка́рти, щоб кого́сь напе́вне обігра́ти. • -бра́ть ключ к чему – добира́ти (добра́ти), прибира́ти (прибра́ти) ключа́ до чо́го. [Добра́в ключа́ до ба́тьківської скри́ні (Грінч.). Добира́ю ключа́ до комо́ри, бо той загуби́вся (Крим.). І ко́жен прибере́ ключа́ до її́ пісе́нь (Куліш)]. • И слова (выражения, названия) подходящего не -беру́ – і сло́ва (ви́разу) підхі́дного (підхо́жого), на́зви підхі́дної (підхо́жої) не приберу́ (не доберу́).

Прибира́ть, прибра́ть – 1) (убирать прочь) забира́ти, забра́ти, (во множ.) позабира́ти що. • -ри́те эти вещи – забері́ть ці ре́чі; 2) (приводить в порядок, украшать) прибира́ти, прибра́ти, пря́тати, опря́тати и ви́прятати, спря́тувати, спря́тати, чепури́ти, ви́чепурити, очепури́ти, причепу́рювати, причепури́ти, куко́бити, прикуко́блювати, прикуко́бити, о(б)ха(н)ю́чувати, о(б)ха(н)ю́чити, оха́ювати, оха́яти, (только сов.) поку́тати, (везде, во всех комнатах) поприбира́ти, попря́тати, попричепу́рювати, покуко́бити, поприкуко́блювати, поо(б)ха(н)ю́чувати, пооха́ювати (всю́ди). [Го́рницю про йо́го заздалегі́дь прибра́ли, причепури́ли (Кониськ.). Оце́ ще в хата́х попря́таю та й по всій робо́ті (Київщ.). Не було́ тако́го ку́тика, аби́ вона́ не спря́тала, не приха́рила і не звела́ всього́ до поря́дку (Стеф.). Тро́хи обхаю́чить ра́бські зли́дні, аби́ не так коло́ли о́чі (Л. Укр.). І навари́ла, і ха́ту причепури́ла, а вона́ ті́льки тоді́ вста́ла (Грінч.). Так же її́ (ха́ту) прикуко́била, як на Вели́кдень (Крол.)]. • -ра́ть голову – прибра́ти го́лову; см. Прикра́сить; 3) -бира́ть, -бра́ть кого в руки или к рукам – прибо́ркувати, прибо́ркати, підбо́ркувати, підбо́ркати, до рук прибира́ти, прибра́ти, (описат.) у шо́ри бра́ти, взя́ти (забра́ти, убра́ти) кого́. [Таки́ його́ тре́ба тро́хи прибо́ркати: вда́ча у йо́го недо́бра (Кониськ.). Ду́має-гада́є, як па́на Хмельни́цького до рук прибра́ти, ляха́м одда́ти (Дума). Він усі́х забра́в у шо́ри (Зіньк.)]. • -бра́ть что к рукам – до рук що прибра́ти, заору́дити що в свої́ ру́ки, зага́рбати що. • Земля его -бра́ла, бог его -бра́л – земля́ його́ взяла́, бог його́ взяв; 4) (припрятать) прихо́вувати, прихова́ти, (во мн.) поприхо́вувати що; 5) см. Подбира́ть 4. При́бранный – 1) за́браний; 2) при́браний (реже при́братий), спря́таний, опря́таний, причепу́рений, прикуко́блений, о(б)хаю́чений; 3) прибо́рканий, підбо́рканий, (до рук) при́браний.

Приготовля́ть, пригото́вить – готува́ти, приготува́ти, гото́вити, пригото́вити, виготовля́ти, ви́готовити, вигото́вувати, ви́готувати, зготовля́ти, згото́вити, зготува́ти, наготовля́ти, нагото́вити, наготува́ти (о мног. понаготовля́ти, понагото́влювати), ла́годити, нала́годжувати, нала́годити (о мног. понала́годжувати), прила́годжувати, прила́годити, зла́годжувати, зла́годити, ла́дити, нала́дити, ладнува́ти, наладнува́ти, ладна́ти, наладна́ти, ви́ладнати, зладна́ти, ладува́ти, обладува́ти, лаштува́ти, налаштува́ти (о мног. поналашто́вувати), рихтува́ти, нарихтува́ти, пририхто́вувати, пририхтува́ти, риштува́ти, нариштува́ти, споряджа́ти, споряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, стро́їти, настро́їти що до чо́го; см. Гото́вить. [Ви́готовив ріллю́ (Київськ. п.). Усе́, що тре́ба, на обі́д ви́готовлю (Кониськ.). Зготува́ти вече́рю (Коцюб.). Ладна́є до ча́ю (Мова). Нарих[ш]тува́ти вози́ в доро́гу, гарма́ти до бо́ю. Споряди́ти во́за, обі́д. Матро́си налаштува́ли чо́вен, щоб забра́ти з парохо́ду пошто́ву кореспонде́нцію (Крим.)]. • -вить уроки – пригото́вити ле́кції. • -вля́ть кого к экзамену – готува́ти кого́ до і́спиту. • -вить кого-н. к дурной вести – підготува́ти кого́ до лихо́ї зві́стки. • -вить больного к смерти – обряди́ти хво́рого на смерть. • -вить к печати – ви́готовити до дру́ку що. • -вить (как приданое) – придба́ти що, чого́. [Кажи́ що-сь придба́ла, чого́ напря́ла? (Свид.)]. • Пригото́вленный – пригото́ваний и пригото́влений, нагото́влений, нагото́ваний, ви́готовлений, ви́готуваний, нала́годжений, налашто́ваний, споря́джений. • -нный к печати – ви́готовлений до дру́ку.

Принима́ть, приня́ть – 1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)]. • Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?; 2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)]. • -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)]. • -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́. • У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися. • -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)]. • -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)]. • -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки. • -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві. • Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої. • Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно. • -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние. • -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т. • -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение. • -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що. • -ть на свой счёт – а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт; б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)]. • -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта). • -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію. • -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти. • -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти). • -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го. • -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів. • -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́. • -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го. • -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́. • -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)]. • -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння. • -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)]. • -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що. • -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що. • -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким. • -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)]. • -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт. • -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду. • -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне. • -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду). • -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду. • -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́. • -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́. • -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства). • -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки). • -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію. • -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до… • -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́. • -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)]. • -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися. • -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру. • -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)]. • Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)]; 3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)]. • Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й; 4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)]. • -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти. • Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́. • -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́; 5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)]. • -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця. • -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу]. • -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги. • Принима́емый – при́йманий. • При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки. • -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.

Приобрета́ть, приобрести́ и приобре́сть – 1) (добывать) набува́ти, набу́ти, здобува́ти, здобу́ти, добува́ти, добу́ти и придобу́ти що и чого́, придбава́ти, придба́ти що и чого́; (наживать) нажива́ти, нажи́ти що; (накопить, добыть в большом количестве) надба́ти, принадба́ти, напридба́ти, наздобу́ти, наздобува́ти чого́, (диал.) напаха́ти, (о мног.) понабува́ти, по(з)добува́ти, попридбава́ти що и чого́. [Ро́зуму за гро́ші не здобу́деш (Св. Пис.). Жа́лко ста́ло того́ хазя́йства, що він його́ своє́ю пра́цею надба́в (Грінч.). Придба́ли ху́тір, став і млин, садо́к у га́ї розвели́ і па́сіку чима́лу, – всього́ надба́ли (Шевч.). Що придба́єш, те і ма́єш (Приказка). Пої́хав оце́ в ліс та й дров тако́го (очень много) напаха́в (Пирят.)]. • -та́ть движимое и недвижимое имущество – набува́ти рухо́ме й нерухо́ме майно́. • -бре́сть что-л. покупкою – набу́ти що ку́плею (купі́влям). • Он -брё́л себе большое состояние – він придба́в (нажи́в, здобу́в) собі́ вели́кий ста́ток (и вели́кі ста́тки). • -та́ть, -сти́ права гражданства – набува́ти, набу́ти права́ (и прав) громадя́нства. • -сти́ хозяйничая – пригосподарюва́ти, загоспода́рити що. • -сти́ барышничеством – прибаришува́ти що. • -сти́ торгуя в кабаке – зашинкува́ти що; 2) (снискивать) здобува́ти, здобу́ти, придба́ти що, зажива́ти, зажи́ти чого́. • -сти́ всеобщее уважение, дружбу, расположение – здобу́ти (придба́ти) зага́льну поша́ну, дру́жбу, прихи́льність. • -та́ть, -сти́ любовь, благосклонность чью-л. – підхо́дити, підійти́ під чию́ ла́ску, дістава́ти, діста́ти ла́ски в ко́го. [Тако́ї ла́ски діста́ну і в Пара́ски (Номис)]. • -сти́ доверие чьём-н. – зажи́ти в ко́го ві́ри. [Я ві́ри в їх зажи́в, щоб дізнава́тись тим ро́бом про їх за́ходи воро́жі (Грінч.)]. • -бре́сть славу, известность, популярность – (з)добу́ти, придба́ти сла́ву (и сла́ви), відо́мість, популя́рність, зажи́ти (залучи́ти) сла́ви, уби́тися у сла́ву, зажи́ти популя́рности, у мо́ву увійти́. [Анто́сьо все в мо́ву вхо́див і між товари́ством і в го́роді (Свидн.)]. • Он -брё́л себе много друзей – він придба́в собі́ бага́то при́ятелів; 3) (усваивать себе, получать) набува́ти, набу́ти, набира́ти, набра́ти чого́. • -та́ть форму чего-л. – набира́ти фо́рми чого́. • -та́ть вкус чего – набува́ти (набира́ти) смаку́ чого́. [На мо́рі, коли́ воно́ ти́хе, стра́ва набира́ особли́вого смаку́ (Леонт.)]. • -та́ть, -сти́ значение, ценность – набира́ти, набра́ти, набува́ти, набу́ти ваги́, ва́ртости. [Тоді́ ті́льки іде́я набира́є ва́ртости, коли́ перево́диться в життя́ (Коцюб.)]. • -сти́ значение среди кого – увійти́ в зна́чність між ким. • -та́ть, -бре́сть влияние – забира́ти, забра́ти си́лу, здобува́ти, здобу́ти вплив на що. [Таку́ си́лу забра́ли запоро́жці (Сторож.)]. • -та́ть, -сти́ власть над кем – си́лу міць бра́ти, забра́ти и взя́ти над ким. [Моти́в суча́сности бере́ си́лу над пое́тами (Єфр.)]. • -та́ть, -сти́ силу – набува́ти, набу́ти, набира́ти(ся), набра́ти(ся) си́ли. [Цей гурт де-да́лі бі́льшатиме, набира́тиметься си́ли (Грінч.)]. • -та́ть, -сти́ интерес – набира́ти, набра́ти інтере́су. • -та́ть навык, опыт – набува́ти на́вички до чо́го, до́свіду в чо́му, нала́муватися до чо́го. • -сти́ привычку – набра́тися зви́чки. • -та́ть, -сти́ необходимые познания в чём – здобува́ти, здобу́ти (придба́ти) потрі́бні знання́ з чо́го и в чо́му. [Сам неписьме́нний здобува́є він ті знання́ або́ з розмо́в, або́ слу́хаючи, як хто и́нший чита́є (Грінч.)]. • -сти́ знания от кого – набра́тися нау́ки в ко́го. • -сти́ оперение (о птицах) – у пі́р’я (у колодочки́, у палки́) вби́тися, упі́р’їтися. • Приобре́тенный – набу́тий, (з)добу́тий, на́дбаний, при́дбаний, нажи́тий, зажи́тий, пригосподарьо́ваний, загоспода́рений и т. д. [І жіно́че, і діво́че, і що було́ пригосподарьо́ване, усе́ за́брато (Квітка)]. • -ное имущество – набу́те (при́дбане) майно́, надба́ння.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вампир – (франц., нем.) вампір, упир, (ув.) упиряка, (перен.) кровопивця; (порода летучей мыши) кажан-вампір. [— Я Тибр старий! — ось придивись. Я тут водою управляю, Тобі я вірно помагаю, Я не прочвара, не упир (Іван Котляревський). Я не можу розминутись з тобою… я не можу бути самотнім… Ти на тільки йдеш поруч зо мною, ти влазиш всередину в мене. Ти кидаєш у моє серце, як до власного сховку, свої страждання і свої болі, розбиті надії і свою розпач. Свою жорстокість і звірячі інстинкти. Весь жах, весь бруд свого існування. Яке тобі діло, що ти мене мучиш? Ти хочеш буть моїм паном, хочеш взяти мене… мої руки, мій розум, мою волю і моє серце… Ти хочеш виссать мене, всю мою кров, як той вампір. І ти се робиш. Я живу не так, як хочу, а як ти мені кажеш в твоїх незліченних «треба», у безконечних «мусиш» (М.Коцюбинський). — не хочу бути вашим злим духом, вашим вампіром (Л.Українка). Ваше ймення в вигнанні, під карою сліз заборонено спогад про нього, образ ваш, мов упир, що з могили приліз, кров зганяє з обличчя рідного. Як осиковим кіллям отих упирів, так хотять забуттям вас прибити, обсіваються маком дрібниць, марних слів, аби ви не могли доступити. Як прибитий упир, ваша вражена тінь блідне, блідне, і смерть її криє, між живими і вами росте просторінь, — рідне серце могилу вам риє… (Л.Українка). Тихше, тихше: ходять звірі, П’ють  народну  кров  вампіри…  Нахиляйтесь,  Пригинайтесь:  Може,  мимо  пройдуть  звірі…  Тихше,  тихше  —  Хто  це  дише?  Тихше…  тихше… (О.Олесь).  Три царівни теж навтьоки У чотири бігли боки. Кровопивці-сльозівці Стали п´явками в ріці, А Макака-забіяка З´їв себе із переляку. Так веселий Лоскотон Розвалив поганський трон (В.Симоненко). Там жив Ярема, син Раїни, страшний руйнатор України. Упир з холодними очима, пихатий словом і чолом, душа підступна і злочинна, закута в панцир і шолом. Уломок лицарського роду, мучитель власного народу, кривавий кат з-під темної зорі, отам він жив, на Замковій горі (Л.Костенко). Я стояв і мовчки дивився на того лобура. Я міг забить його на місці. Я просто задавив би його голими руками. Господь не обділив мене здоров’ям, – і цей упиряка був би мертвим ще до того, як щось утямив би. Ці люди визнавали тільки насильство. Вони були пильні, непримиренні й підлі, – й спинити їх могла тільки куля калібру  7,62 або добре тренований кулак. Ну, та час вирваних язиків, розпоротих животів, бойових сотень під криваво чорними знаменами, партквитків, забитих у горлянки, – час той минув, на вулицях висіли ідіотські гасла, безмозкі юрми з радісним ревом перли на демонстрації, – ну а хто був невдоволений… що ж, тим затикали рота в отаких от підвальних кімнатках… (Л.Кононович). Я, в кожнім разі, був би зовсім не проти, коли б харківська мерія на чолі з паном Добкіним вирішила забрати совєтські пам’ятники спершу не з Таллінна, а з Києва, — почавши, скажімо, від монструозного Лєніна у метро «Театральна» і не менш кічуватого при Бесарабці, а тоді підгребти й усіх інших комуністичних вампірів, котрі понищили в Україні куди більше людей, ніж усі історичні загарбники — від Чінґісхана до Гітлера — разом узяті (М.Рябчук). Це характерно, що в періоди кризи імперії та імперської свідомості «истинно русские» звертають свої погляди і надії до Києва. Як вампіри, сподіваються вдруге набратися духу з його історії, його святого ореолу. Хочуть його впокорити, привласнити. Так було і так є (І.Дзюба). Червона сарана поїла все. Окраєць хліба видираючи з долоньок Дитячих. Не здригалося лице В катів проклятих, не боліли скроні, Не гризла совість чорної душі — Диявол там знайшов собі домівку І все людське у них він задушив. Заламуючи руки, на долівку Навколішки впадали матері, Коли з колиски витягаючи дитину, Останні крихти вигрібали упирі, Приховані від них на чорну днину. Виносили із хати геть усі Плоди і зерна, ковдри, одяг, посуд… (Оксана Усова-Бойко). Настала пора, коли кожен із нас Постав перед вибором часу: До влади прийшли бандюки й брехуни, Наперсточники й свинопаси. Здолали державу і склали до ніг, П’ючи нашу кров як вампіри, А їхній пахан, ледь прибитий яйцем, Веде нас до прірви (Ю.Винничук). Так чим пишалися ці дві прояви? Питаю знов ім’ям самої слави. Вони жили в самотності глухій, Користолюбства боязкі герої, Як два євреї, що в землі святій У сад ховались од юрби худої; Два яструби в діброві щогловій, Два мули з вантажем брехні старої, Два упирі, що люблять теплу кров, Знавці іспанської та східних мов (В.Мисик, перекл. Джона Кітса)].

Внушать, внушить – 1) виклика́ти, викликати, (вселять) вселяти, вселити, (навевать) навівати, навіювати, навіяти кому що, надихати, надихнути (надхнути) кому що, увідхнути, вмовляти (вмовити) в кого щось, піддавати, піддати кому що; (прививать) прищеплювати, прищепити кому що; 2) (внушать накрепко, вбивать в голову) утовкмачувати, утовкмачитити кому; (делать строгое внушение) напоумляти, застерігати кого, пригрущати, пригрустити, угрущати кому і кого; (вразумить) на розум послати, посилати кому; (поучать) повчати, навчати, навчити; (уговаривать) умовляти, умовити; (убеждать) переконувати, переконати: • внушать, внушить доверие – викликати, викликати (будити, збудити, вселяти, вселити) довіру (довір’я); • внушать, внушить мужество кому – надихати, надихнути (навівати, навіяти, іноді внушати, внушити) мужність (відвагу, звагу, сміливість, смілість) кому; осміляти, осмілити кого; • внушать, внушить себе что – переконувати, переконати себе в чому; забирати, забрати собі в голову що; • внушать постоянными наговорами – натуркувати кому що; • внушать почтение – імпонувати кому; • внушать представление – викликати, навіювати уявлення; • внушать собою доверие – викликати довіру, будити довіру; • внушать страх – завдавати, завдати страху кому, викликати (вселяти, навіювати, навівати, наганяти) страху; • внушать уважение – викликати повагу (пошану); • это внушает, внушило ему отвращение к чему – це викликає, викликало в нього відразу (огиду) до чого; це відвертає, відвернуло його від чого; з душі верне йому від чого (що). [Прищеплює дітям огиду до злочинств (А.Кримський). Угрущають і Богом, і лозиною (Г.Барвінок). Навіває їм такі думки. Надихнув бадьорого духу. Піддав йому добру думку. Вмовити цю ідею в читача. Його слова мені не імпонують (АС). Степан казав про літературу сучасну, свою й чужоземну, декламував вірші пристрасних поетів, щоб навіяти тій прекрасній Риті відчуття і бажання любові, щоб притягти до себе її оголені руки, що лежали на столі, темні, спокусливі під збудним світлом червоної лампи (В.Підмогильний). Та вернімося до того, про що ми допіру говорили, а саме, до перечарування сеньйори Дульсінеї, тут саме напрошується ось що: весь цей Санчів фортель, учворений з бажання посмішкуватися над своїм паном і навіяти йому, ніби ота мужичка Дульсінея, а як пан його її не впізнає, то це тим, що її заклято,— все теє каверзи якогось чорнокнижника, з тих, хто не дає просвітку сеньйорові Дон Кіхотові (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Товаришу сержанте, подивіться, що мені видали: штани до колін, черевики на п’ять розмірів більші… Дивитися страшно. — Все нормально. Солдат і повинен наганяти страху].

Возомнить – надумати, намислити, уявити собі, забрати в голову: • возомнить о себе (ирон.) – скласти (мати) [надто] високу думку про себе, узяти про себе [високу] думку, багато в голову про себе забирати, [надто] високо про себе удумати (думати), загордіти, загордитися, запишатися; • возомнить, что… – надумати (намислив, уявити), що…

Вор – 1) злодій (мн. злодії), крадій, (описательно) хапко, хапун, торбохват, вікнолаз; (ув.) злодюга, злодіяка, злодюжище, крадюка, (вор баранов) баранник, бараняр; (вор, обкрадывающий амбары) комірник; 2) самозванець: • бояться воров — не держать коров – хто шелесту боїться, той по листю не ходить; • вора миловать — доброго погубить – злодія не бити — доброго губити (Пр.); • вор у вора дубинку украл; вор с мошенника шапку снял – злодій у злодія шапку вкрав (Пр.); • как вору ни воровать, а виселицы не миновать; сколько вору ни воровать, а кнута не миновать – на злодіїв також помір заходить (Пр.); красти вільно, та б’ють більно (Пр.); • будеш красти – не втечеш напасті (Пр.); скільки злодій не краде, а в тюрмі буде (Пр.); • карманный вор, карманщик – кишеньковий злодій; кишенник; кишеняр (ирон.) кишеньковий майстер; • молодой вор – злодійчук; • на воре шапка горит – [на] злодієві шапка горить (Пр.); у злодія шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (квичить) (Пр.); • не пойман — не вор – не піймавши, не кажи «злодій» (Пр.); не кажи «злодій», поки за руку не вхопив (Пр.); не кажи, що злодій, бо ще не піймав (Пр.); • не тот [только] вор, кто крадёт, а тот, что концы хоронит – не той злодій, що вкрав, а той, що сховав (Пр.); не лише той злодій, що краде, а й той, що драбину держить (Пр.); • плохо не клади, вора в грех не вводи – погано не клади, злодія до спокуси не веди (Пр.); поганий спрят і доброго спокусить (Пр.); • поделом вору и мука; по заслугам вора жалуют – катузі (катюзі) по заслузі (Пр.); • раз украл, а навсегда вором стал – хто раз украв, той навіки злодій (той ще захоче) (Пр.); • сделаться, заделаться вором – піти (пошитися) у злодії; пуститися у злодійство (на злодія); • сын вора – злодієнко. [Хапко з хапком знається (Пр.). Борода як у владики, а сумління як у злодія (Пр.). Брат Соловейків злодій: украв сивого вола в Кайдаша та і загнав на злодійський ярмарок у Жашків (І.Нечуй-Левицький). — Не оженишся ти на мені! Не будеш ти мій, а я твоя! Тато позавчора мені казав, щоб я й у голові собі не покладала виходить за тебе заміж: казав, що ти якийсь виродок колись славної козацької сім´ї, що ти маєш прилюбність до карт та гульні, що ти декадент, п´яниця й шахрай, ні до якої праці нездатний, що ти гультяй, ледащо, що ти зовсім нестатковита людина, що з тебе затого вийде якийсь торбохват, босяк, — одно слово, що ти пропаща людина (І.Нечуй-Левицький). Двері були незамкнені, і він зайшов у порожню кухню. На мить йому спала думка нишком забрати своє збіжжя й зникнути звідси назавжди. Але він одкинув її як ганебну — не злодій же він справді (В.Підмогильний). З правила в цій країні, як і в багатьох інших, до поліції чи до міліції йдуть служити різні покидьки, злодії й ледарі, різна суспільна непотріб, не придатна до нормальної людської праці, це було відомо, й саме тому до представників поліції та міліції тут споконвіків населення ставилося з неприхованим презирством і зневагою, як до аморального й злочинного елемента (І.Багряний). Дивно було йому і з того, що його не розпитують, хто він і як у нетрі забився. Адже він міг бути якийсь злодюга, пройда (І.Багряний). — От рознесло його,— каже мати.— Коли б злодіяка який всю худобу виволік — не чув би… Відчини!.. — і загримала дужче (У.Самчук). Які тут склепи! Цілі кам’яниці. Герби, склепіння, сходи і гробниці. Залізні двері, злодій не втеребиться. І всюди плющ повився на пригребицях (Л.Костенко). — То такі торбохвати, що з рота видеруть (В.Даниленко). Скоро Санчо вгледів його і впізнав, зразу гукнув до нього що є сили: — Ах ти ж злодюго Хінесе, верни мені моє добро! То ж мій рідний осел, моя душа, моя втіха, мій скарб, моє багатство! Згинь, сучий сину, щезни, ворюго, а що не твоє, оддай! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Як це сталося? Не встиг І моргнуть до шпига шпиг — Все пропало, Всіх не стало, Всіх мов лизнем ізлизало (Чорт — хапун і злодіяка)! Вже й по балі. Пусто в залі. З сміху мавпи поспадали З каруселі зодіака (М.Лукаш, перекл. Ю.Тувіма). Він зсунув капелюха на потилицю і з глибоким почуттям промовив: — Так, сер, за злодія я б і п’яти центів не дав. Ну, а вбивають зазвичай лише раз у житті, особливо жінки, і більше це не повторюється. А от злодій — завжди злодій, до самої смерті (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Злодій — не той, хто краде, а той, кого піймали (Дж.Б.Шоу). — У мене в квартирі вчора був злодій. Нічого не взяв, на столі залишив сто доларів і записку: “Так жити не можна”].

Голова, головушка – 1) голова, (умен.) голівка, голівонька, (увел.) головище, (шутл.) мозгівня, макітра, баняк; 2) (начальник, предводитель) голова: • бей в мою голову! – бий моєю рукою!; • была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже (Пр.); аби моя голова здорова, то все гаразд буде (Пр.); • быть, служить головой – головувати; • валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову); • вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що; • вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову; • в головах – в головах; • в голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше; • в головы – в голови, під голову; • взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося, прибандюрилося (наверзлося) кому що; • взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку; вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (иногда) потич; догори ногами; вооруженный с ног до головы – озброєний (узброєний) до зубів; в первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом; • в противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати; • вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому; • выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (истор.) видати на ласку чию чого; • выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (истор.) видати себе на ласку чию; • выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що; • выше всех головою – за всіх головою вищий; • глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена); • глупые головы – цвілі голови; • голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (иногда) кого; • голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися); • голова городской, сельский – голова міський, сільський; • голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертнем, кружка, ходором) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (паморочиться, туманіє) в кого, кому; світ (голова) макітриться (округи йде) кому; морочиться (паморочиться) світ; світ вернеться кому; • голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться; • голова пласта (геол.) – лоб верстви; • голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову; • голова сахара – голова, брила цукру; • голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола); • головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ща, -ще) від кого(за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого; • головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити; • голову вытащил – хвост увяз – голову витягнеш – зад угрузне (Пр.); сорочку викупив, а сукман заставив (Пр.); церкву покрив, а дзвіницю обдер (Пр.); поли крає, а плечі латає (Пр.); • даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати); • жить одною головою – самотою жити; • задирать голову – дерти голову, (ирон.) кирпу гнути; • забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому; • за дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою (Пр.); через дурний розум ногам лихо (Пр.); за дурною головою і ногам лихо (біда) (Пр.); за дурною головою і ногам дістається (Пр.); • засело что-либо в голове – запало щось у голову, уроїлось у голову кому; • из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що; • из-под головы – з-під голів; • как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову; • кивнуть головой – кивнути головою; • кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, наморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого; заморочило голову кому; • ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок), морочитися з чим, у голову заходити; (образн.) ходить до голови по розум; • лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова, (ирон.) кудла (кучма, кустра, куштра); • мёртвая голова (бабочка) – летючий павук; • мне и в голову не приходит – мені й голови не в’яжеться; • на голове ходить (перен.) – на голові ходити, бешкетувати (лок. галабурдити), збивати бучу (колотнечу), пустувати, жирувати; • намылить, мылить голову кому – намилити, милити голову (чуба, чуприну) кому, змити голову кому; (длительно) скребти моркву кому; • на свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність), (иногда при негат. последствиях) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що; • не бери в голову – не переймайся, (жарг.) не парся; • не выходит из головы что-либо – не сходить, не виходить, не йде, не спадає з думки, стоїть мені на думці; • негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити, нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися); • не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови; • не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо (Пр.); у голові пусто, та в кишені густо (Пр.); • не сносить ему головы – накладе він головою (иногда образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту; • не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови, (образн.) голова як решето; • низко стриженная голова – низько стрижена голова, гиря, гирява голова, макотиря; • одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються (Пр.); • одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче) (Пр.); що дві голови, то не одна (Пр.); дві голови ліпше, як одна (Пр.); • он всему делу голова – він до всього привідця (привідець, призвідник), він на все голова; • он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову, він узяв собі думку, йому зайшло в голову; • он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий; • он (она) живет одною головою – він одним один (вона одним одна) живе, він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе, він (вона) самотою живе; • он с головой – він має добру голову, у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах), він має голову на плечах (на карку, на в’язах), він має під шапкою; • осмотреть кого с головы до ног – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг; • очертя голову – на від[од]чай [душі], відчайдушно, осліп (сліпма, наосліп, безбач), (образн.) зав’язавши очі; на одчай Божий; • победная головушка – побіденна голівонька; • повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову (ніс), похнюпитися (понуритися, посупитися), зажуритися (засумувати); (образн.) очі в землю; • повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере (Пр.); покірної голови меч не йме (Пр.); винного двома батогами не б’ють (Пр.); покірне телятко дві матки ссе (Пр.); • як признався – розквитався (Пр.); • под головами – під головами; • под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано (Пр.); на голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно) (Пр.); • поднять, поднимать голову (перен.) – підвести (звести, підняти), підводити (зводити, піднімати) голову, набратися, набиратися духу (сміливости(і)); • пойти с повинной голови к кому – повинитися (повинуватитися) кому, учинити покору; • покачать головою – покрутити головою, похитати головою; • поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти, накладати) головою (душею), заплатити [своєю] головою; • потерять голову (перен.) – розгубитися, утратити (стратити) розум, заморочитися, сторопіти [украй]; стерятися; не дати ради собі; • приходить в голову – спадати, спливати кому на думку; • пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося, набігло) на думку (на гадку), спала (набігла, прийшла) думка, зайшла думка (гадка), зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови); • пробыть, прослужить головой – проголовувати; • промелькнуло в голове – промайнула [майнула, проминула, минула, блиснула, шаснула] думка (гадка) [в голові] кому, в кого; • промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ (хлюща)); • пустая голова – порожня (пуста) голова (образн.) у голові яку пустій стодолі, голова як свистун; • разбить на голову – впень, до ноги побити; • рубить, отрубить голову кому-либо – стинати, стяти кому голову, стинати, стяти кого; • сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан); • с больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає (Пр.); з дурної голови та на людську (Пр.); швець заслужив, а коваля повісили (Пр.); слюсар прокрався, а коваля покарали (Пр.); винувата діжа, що не йде на ум їжа (Пр.); хто кислиці поїв, а (на) кого оскома напала (Пр.); Адам кисличку з’їв, а в нас оскоми на зубах (Пр.); на вовка неслава, а їсть овець Сава (Пр.); іноді б’ють Хому за Яремину вину (Пр.); на вовка помовка, а заєць капусту з’їв (Пр.); хто б’ється, а в кого чуб болить (Пр.); за моє ж жито та мене ж і бито (Пр.); нашим салом та по нашій шкурі (Пр.); • свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи), прогоріти (збанкрутувати); • светлая голова (перен., разг.) – світла (ясна) голова, тямущий чоловік (тямуща людина); • с головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен., разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим; • с головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (иногда) від мозку до п’ят; • с головы на голову – всі до одного (жодного), геть усі; • сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову); • седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє (Пр.); сивина в голову, а чорт у бороду (Пр.); чоловік старіє, а чортяка під бік (Пр.); і в старій печі дідько топить (Пр.); голова шпакувата, а думка клята (Пр.); стар, та яр (Пр.); волос сивіє, а дід дуріє (Пр.); сивина в бороду, а біс у ребро (Пр.); старість то старість, а без віжок не вдержиш (Пр.); • сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має (Пр.); що голова, то розум (Пр.); • сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти; • сломя голову – стрімголов (прожогом); • с непокрытой головой – простоволосий; • снимать голову – стинати голову; • с ног на голову поставить – з ніг на голову поставити, (назвать белое черным) сказати на чорне біле [, а на біле чорне]; (исказить, ещё) поперекру́чувати, перекрути́ти, попереіна́кшувати, переіна́кшити, попепереверта́ти, переверну́ти, поперебрі́хувати, перебреха́ти, (подтасовать, ещё) попідтасо́вувати, підтасува́ти; • снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема (Пр.); стявши голову, за волоссям не плачуть (Пр.); про ноги не думають, коли голова в петлі (шия в зашморзі) (Пр.); пропав кінь – і узду (по)кинь (Пр.); пропив кульбаку, то не жаль стремен (Пр.); взяв чорт батіг, нехай бере й пужално (Пр.); взяв чорт корову, нехай бере й теля (Пр.); коли пропав віл, пропадай і батіг (Пр.); байдуже ракові, в якому його горшку зварять (Пр.); не до поросят свині, як свиня в огні (Пр.); не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили (Пр.); по смерті нема каяття (Пр.); є каяття, та нема вороття (Пр.); • с седой головой – сивоголовий; • стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що; • сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова); • сушить голову – (перен.) сушити (забивати, клопотати, морочити) голову; • теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене; • ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова; • умная голова – розумна (велика) голова; (образн. разг.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав; • у него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє; • упасть, полететь вниз головой – сторчака дати; • хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися; • ходить с непокрытой головой (ирон. о замужней женщине) – волоссям світити; • хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши (Пр.); як на пень з’їхав (Пр.); хоч вогню прикладай (Пр.); хоч перервусь, а не підкорюсь (Пр.); • хоч гавкай на його – нічого не вдієш (Пр.); хоч заріж, то не хоче (Пр.); хоч стріль йому в очі (Пр.); • что голова, то ум (разум) – що голова, то [й] розум (Пр.); що хатка, то інша гадка (Пр.). [Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? (Сл. Гр.). Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став (П.Мирний). Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! (М.Кропивницький). Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались (Сл. Гр.). Дурна голова нічого не поможе (Пр.). Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить (О.Кониський). Мені світ округи йде (Г.Барвінок). Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя (П. Куліш). Голова як казан, а розуму ні ложки (Пр.). Голова як у вола, а все говорить — мала (Пр.). Голову об заклад ставлю (Пр.). Мені з думки не йде наше безталання (І.Котляревський). Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ (Г.Барвінок). Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою (Коцюбинський). Засвітив той лампочку, на комині стояла постояв, почухавсь у кучмі,знов сів (А.Тесленко). Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру (П.Мирний). Беру те на свою голову (Пр.). Атосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась (А.Свидницький). Хто ворожить, той душею наложить (Номис). Через тії коні воронії наклав козак головою (Сл. Гр.). Пуста готова ані посивіє, ані полисіє (Пр.). То світла голова (Пр.). За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят (Пр.). Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається (Г.Барвінок). Голова як маківка, а в неї розуму як наклано (Пр.). Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: «От тобі,– каже,– добулась як сова на току» (Г.Барвінок). Твоєю головою тільки на стілець добре сідати (Пр.). Краще бути головою у риби, ніж хвостом у лева (Пр.). Дурна голова не сивіє (Пр.). Де дурна голова, там і ногам біда (Пр.). Аж до 2008 року на пам’ятнику був напис про те, що енкаведисти загинули від рук «фашистських буржуазно-українських націоналістів», який лише замінили на мудре «з мечем прийшли — від меча загинули». Ось так, ніяких тобі підривів чи бульдозерів — ще один доказ того, що буковинські гуцули живуть дотримуючись американського гасла «take it easy» — «не переймайся» (Дмитро Антонюк).  Головне — це не паритися і насолоджуватися життям, бо воно, сука, проходить («Людина в (м)асьці»). … чого він, зрештою, сподівається своєю впертою, дурною поросячою макітрою, якщо навіть досвід тисячоліть не зміг примирити його зі своєю долею (Л.Мушкетик, перекл. Тібора Дері). Отож хай усяке на себе перш оглянеться та й каже тоді на чорне біле, а на біле чорне, бо всі ми такі, якими нас Господь создав, а часом то ще й гірші (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Злі язики в тутешніх  старих леді, дуже злі. Базікають, що їм прибандюриться (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Мої руки вже були наелектризовані від хвилювання, але побачивши, як Бутч увійшов до клітки без дозволу, я запанікував так, що у мене, як то кажуть, аж голова замакітрилася (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Тепер я більше нічого не пояснюю, бо немає сенсу збивати бучу (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Як же нерозумно він учинив! Адже можна було відомстити Каміллі іншим яким способом, та не так жорстоко, не так підло. Він проклинав свою дурість, картав себе за таку легкодумність і аж у голову заходив - як би те діло назад повернути, як би знайти якийсь порятунок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Наприкінці серпня я на безпач дав оголошення в газеті (О.Король, перекл. Д.Фаулза). 1. Одна голова добре, а дві краще. Але вже для кунсткамери… 2. Кат засудженому: — Вище голову!].

Живой, жив – живий; (бойкий) жвавий; (подвижный) моторний, меткий; швидкий; виразний, яскравий, чіткий; органічний, реальний, життєвий, життьовий: • едва жив ушёл, спасся – ледве (ледві) з душею вирвався (втік, вихопився, вискочив); • живая действительность (перен.) – жива дійсність; • живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина моторуха; • живая изгородь – живопліт (иногда обсада); • живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща; • живая улика – живий (наочний) доказ; • жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький; жив-здоров; • жив и здоров – живий-здоровий, живий і здоровий; • жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося; • живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…); • живой живое и думает – живий живе й гадає; • живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого, правдивий (достеменний) портрет чий, з кого; • живой интерес – жвавий (живий) інтерес; • живой ум – бистрий розум; • живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо притьмом) (зробити що); • задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого, дойняти (вразити, дозолити); до живого кого, допекти кому, кого, допекти до живого (до живого серця) кому, кого; • захватить живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого; • на живую нитку (разг.) – на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем, на живу нитку; • на живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч, на швидку руку (робити що); • нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого, нема й на світі кого; • ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий; • ни [одной] живой души (разг.) – [а]ні живої душі, [а]ні живого духа, [а]ні лялечки, ні душечки, ані лялечки; • оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим, дарувати життя кому; лишати при життю; • остаться в живых – вижити (про багатьох повиживати); залишитися (зостатися) живим [серед живих]; • пока жив буду – поки [й] житиму, поки мого віку; • принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому; • сжечь живым – спалити живцем (живого); • с живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти, живого білувати. [Поглянула навкруги — нема живої душі, тільки шумить кучерява верба (М. Вовчок). Сонечко світе, травиця зеленіє, ліс шумить, пташки у йому співають, все живе дише, любується своїм життям (П. Мирний). Минув тиждень, я ходжу ні жива ні мертва (І. Нечуй-Левицький). — Як то тепер живуть дідусь, чи живі й здорові? Чи згадують Остапа? (М. Коцюбинський). Я сам з душею втік. Занялася хата вночі, то ледві з душами повихоплювалися, в чому спали (АС). Він допоміг Дон Кіхотові встати й посадив його на Росинанта, що теж був ледве живий та теплий (М. Лукаш, перекл. М. Сервантеса). Нарешті він зачепив Ааза за живе… чи за гаманець, що в його випадку одне й те ж (С.Михаць, перекл. Р.Аспріна). Якось я бачив живий символ тріумфу людини. Вона вже стояла над прірвою і пісяла в неї (С. Є. Лєц). Живе не може бути потворним (К. Шанель)].

Забивать, забить – 1) (заколотить) забивати, забити, (о мн.) позабивати що, (железн. полосами) заштабувати, (гвоздём) забивати, забити цвяхом, загвожджувати, загвоздити; 2) (вколачивать) забивати, забити, гнати, заганяти, загнати, (о мн.) позабивати, позаганяти що куди, у віщо; (гол) забивати, забити; (в колодки) забити в диби, в дибиці, (провинц.) зди́бати; 3) (загромоздить дорогу снегом) забити (забуртити) дорогу (путь); (наносом, песком, грязью, снегом) забузувати на́мулом, піском, багном, брудом, снігом; (засорить отверстие) забити відтулину, (безл.) заснітити (і засмітити), захарастити; 4) (в набат, тревогу) бити (ударити) на ґвалт, (в барабан) заб(т)арабанити, (дробь) задріботіти; 5) (голову кому) забивати, забити кому баки (голову), задурювати (задурити) кого (голову кому), дурити кому голову, морочити, заморочити, запаморочити, затуркувати, затуркати голову кому; 6) (притупить умств. способности) забивати, забити, приголомшувати, приголомшити, заголомшити, задурювати, задурити, затуркувати, затуркати кого; (толчками) заштовхати, затовкти, затолочити кого; (плетьми до смерти) забити, зашмагати кого нагаями (канчуками) на смерть; (до полусмерти) мало дух не вибити; тільки (тільки-но) живого пустити; 7) (место, очередь, сленг.) забивати, забити; 7) (терять, потерять интерес, проигнорировать, покончить, вульг.) забивати, забити: • забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому; забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі); • забить в барабан (барабаны) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти; • забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиці); (лок.) здибати; • забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити; • забить нож, топор – затупити ніж, сокиру; • забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що; • забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт). [Забив, як ведмедя жолудь (Пр.). Забили в скрипицю Та й повезли до прийому (Т.Шевченко). А там панові не вподобався, Писарині якому, — Ноги здибають, руки сплутають І звезуть до прийому (С.Руданський). Раптом задріботів на своїм тарабані (І.Франко). Мене, такого пана, сюди задурювать прийшла! (Л.Глібов). Позабивали вікна й двері. Загнати клина. Коси в тебе брудні – бач як гребінець забузувала, розчісуючись. Чоловік дурний, бо жінка задурила. Не мороч (не дури) мені голови, бо вже й так, обертом іде. Оці дітиська так затуркають голову, що за день зовсім дурна стану (АС). — Я бігав і впав… ударився дуже… боляче… — проказав він з перервами немов гикаючи. — Що ж ти забив? — Коліно… аж ось… (В.Підмогильний). Це-бо було горде створіння. Як той дикий кінь, що ладен забити на смерть того, хто посміє доторкнутись до нього рукою (І.Багряний). Нічого страшного, що держава в нас «забила» на музику, — хай хоча б не заважає. Бо хоч би чим вона опікувалася — завжди виходить УТ-1, який може викликати хіба забобонний жах (Костянтин Костенко). Аромат молодої трави, запах пилу, прибитого до дороги величезними, як квасоля весняного дощу, схожий на запахи розрізаної сирої картоплі і першої сперми на дівочих пальцях, бензиновий дух приватних, придбаних усупереч марксизму-ленінізму авт, — усе це вночі вщент перебивало офіційні денні радянські запахи — хлорки в громадських вбиральнях, асфальту, яким від пізньої осені до ранньої весни кожного року латали безкінечні ями на джерелівських дорогах, солярки, якою щедро напували залізних коней на мілітарних гусеницях, що своїми багатотонними бебехами перетворювали масний балканський чорнозем на сірі ґрунти «средней полосы братской России». Не кажучи вже про небо, яке — нічне, з великими вільними зорями і незалежним від профсоюзу повним місяцем — просто забило на це порожньо-блискуче, партійно-монументальне північне сяйво та підсвічені електрикою червоні зірки вкупі з кремлівськими рубінами під ним (В.Кожелянко). Дон Кіхот обернувся до Санча і сказав спересердя: — Слухай же тепер, Санчисько, що я тобі скажу: друге таке лайда-чисько, як ти, навряд чи знайдеться ще в цілій Гишпанії. Ах ти ж, брехуняко всьогосвітній! Чи не ти говорив мені оце щойно, ніби з сієї королівни вчинилась якась там дівчина Доротея, а голова, що я одтяв велетневі, то вже ніби твоя пся мама, і цими дурницями так мені памо-роки забив, як ніхто ніколи. Клянусь… (тут він звів очі до неба і зціпив зуби), я тобі такого дам перегону, що стане того пам’яткового на всіх брехливих джур, котрі служитимуть при мандрованих рицарях до кінця світу! (М.Лукаш, перекл.  М.Сервантеса)].

Малыш, малышка – 1) (о ребёнке) малю́к, (ж. р. малю́чка, кри́хітка), малко́, маля́, маленя́, при́земок, дітва́к; 2) (малорослый) малю́к, малко́, малю́та, маля́вка, при́земок, (шутл.) куца́к, куца́нь, курду́пель, замі́рок (-рка); 3) (младший сын или дочь) мізи́нчик, маля́ (-ля́ти, общ. р.), маленя́ (-ня́ти), найме́нше, найме́ншеньке (-ого). [Ще хлоп’я́м був, при́земком, а всі вже зі́лля знав (М.Вовчок). — А щодо опікунства над цими малюками, — сказав суддя, звертаючись до господаря, — то мусите звертатись до опікунчого суду (І.Франко). Яка́-ж ді́вчина пі́де за тако́го маля́вку (малю́ту)? (М.Грінченкова). Тако́го малюка́ ще й рі́зкою мо́жна (М.Грінченкова). Його́ се́рдило й обу́рювало, що таке́ маля́ насмі́лилося писа́ти ота́кечки про свого́ ба́тька (А.Кримський). Я був ще дітвако́м (А.Кримський). Ану́ йди сюди́, малко́, та прочита́й мені́ ось ту́течки (Д.Яворницький). Не ви́росте він, таки́м курду́пелем і зоста́неться (АС). Коли Джун була п’ятирічним маленям і він водив її через неділю в зоопарк, щоб забрати її від тих двох добрих жінок, її матері й бабусі, і, спинившися біля медвежатника, насаджував на барасольку булки для її улюбленців ведмедів, які смачні були тоді сигари! (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Я перекинула місток у доросле життя, я «декого підчепила», як кажуть малявки (Ганна Литвиненко, перекл. Ребеки Кван)]

Рука – рука: • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови – про свідка) перебити руки; • большая рука (перен.) – велика рука (лапа); • большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто; неабиякий, абиякий; • брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого; брати, узяти в шори кого; • брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук; • брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе; • быть (находиться) у кого в руках – бути в руках у кого; • валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться; • вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому; • в руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх; • в руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що; • выбранить под сердитую руку – вилаяти спересердя (під сердиту годину, під гарячу (сердиту, злу) руку); • выдать на руки – видати на руки; • выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук; • гулять по рукам – по руках ходити; • давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках (лапах) кому; • дать руку на отсечение – дати руку [собі] відрубати (відтяти, навідру́б); • дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому; • держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати (владувати) над собою; • держать чью руку – тягти за ким; • живой рукой (разг.) – [одним] духом; миттю (умить); • зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике); • играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки; • из верных рук (узнать) – з певного джерела; • из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто, зовсім) погано, поганий; препоганий, препогано; (иногда) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого; • из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки; з рук на руки; • иметь руку – мати руку (зару́ку); • как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (иногда) як без правої руки без кого, без чого; • как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло; • к рукам прибрать – до рук прибрати; • левая рука – шульга, ліва рука, лівиця; • легок на руку – легка рука в кого, легку руку має хто; • ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки; • марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що; • мозолить руки (разг.) – мозолити руки (руч); • набивать в чем-либо руку – наважувати руку до чого; • навострить руку – наламати руку; • на все руки – до всього здатен; • на живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч; • наложить на себя руки – смерть собі заподіяти; збавити собі віку; • на руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути); • на руку! – (воен.) на ру́ку!, наперева́ги; • на руку кому – на руку (наруч) кому; (разг.) на руку ковіньку кому; • на скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч, нашвидку, швидкома); прихапцем (похапцем); абияк; • не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому; • не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що; • обеими руками – обома руками, обіруч, обі́ручки, вобидвіру́ч; • обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що; • одной рукой – однією рукою; одноруч; • опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки; • опытная рука – вправна рука; • отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки; • отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого; • от руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом) (писано, мальовано, креслено); • от руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що; • отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають; • передавать из рук в руки (с руки на руки) – передавати з рук у руки (до рук); • подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому; • под весёлую руку – у добрім настрої (гуморі); веселим бувши; • под горячую руку – під гарячу руч (руку); • подделать руку (о почерке) – підробити руку; • под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути); • под руку – (идти с кем) під руку (попі́друки, попі́друч, попі́дручки); (сказать) під ру́ку; • под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (иногда) спересердя; • показывать рукой на кого, что – скидати рукою на кого, що; • попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • по правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку; • по рукам! – згода!; • по руке – (впору) по руці, до міри, в міру; (удобный) зручний, спосібний; • правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого; • прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (иногда лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого; • прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; запопасти що; (иногда) прибгати що; • приложить руку к чему – прикласти руку, (принять участие) докласти рук до чого; (взяться) пильно (горливо) узятися до чого; • пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки; • просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї; • проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї; • рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким, попліч (упоруч, поруч, пліч-о-пліч) з ким; • рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому; • рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто; • рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого; • рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були] (Пр.); рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає (Пр.); • руки вверх! – руки вгору (догори)!; • руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого; • руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача (Пр.); не взявшись до сокири, не зробиш хати (Пр.); печені голуби не летять до губи (Пр.); • руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого; • руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто; • руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого; • руки чешутся у кого (перен., разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого); • рукой не достанешь – рукою не досягнеш; • рукой подать – [як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою сягнути; тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (иногда) от-от за плечима; • руку приложить – рукою власною розписатися; • сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого; • своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто); • своя рука владыка – своя рука владика (Пр.); кожна ручка собі панночка (Пр.) «— Чия справа?» — «Війтова.» — «А хто судить?» — «Війт» (Пр.); • связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и [по] ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому; • скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи; • с легкой руки – в добрий час; • сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти; • смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого; • собственной рукою, собственноручно (подписалися) – рукою власною, власноручно (підписався); • сон в руку – сон справдився; пророчий сон; • с пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; впорожні, (иногда) упорожнечі (голіруч); • средней руки – пересічний (посередній, помірний); • с руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами; • с руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути; • с руки – під руку; • с рук на руки – з рук до рук; • сходить, сходит, сошло, сойдёт, сходить с рук, сойти с рук кому – так минатися, минається, минулося, минеться, минутися кому; з рук збутися, збулося; • тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто; • ударить по рукам, разнимать руки (при сделке, пари) – руки перебивати; • узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела; • умывать руки, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки; • ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що; • ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки); • ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити, ходити з торбою (торбами), ходити по людях, ходити на же́бри (по же́брах, у же́бри), старцювати (жебрати); • холодно рукам – холодно в руки; • человек с отвисшими руками – вислорукий; • чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що); • щедрой рукой – щедрою рукою; щедро; • языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай (Пр.); язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи) (Пр.); язиком що хоч кажи, а руки при собі держи (Пр.); язиком що хоч мели, а рукам волі не давай (Пр.). [— Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла (Сл. Гр.). Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки (Леся Українка). Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима (Коцюбинський). В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят (Б.Антоненко-Давидович). Без наук — як без рук (Пр.).  Він тинявся світом, жебраючи, злодюжачи, вдаючи недужого, прислуговуючи часово якомусь синьйорові і знов даючи драла у ліс чи на битий шлях (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Отже, ці два авторитети попідручки поволі ступали по широкій луці, а сонце тим часом знижувалося, більшало, червонішало, витискаючи з нас довжелезні тіні (О.Гриценко, перекл. В.Ґомбровича). Як бачите, ми прикипіли серцем до цього містка. Бо без  нього як би ми переходили з однієї частини саду в іншу? Ми б понамочували собі ноги, захололи б, заслабли б, усе це переросло б у пневмонію, а звідти і до фатальних наслідків як штихом докинути (В.Діброва, перекл. С.Бекета). Швиденько зваживши всі можливі наслідки, обняв одноруч Алісон, і вона відразу притулилася до мене (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Влада частіше переходить з рук до рук, ніж від голови до голови (С.Є.Лєц).  Рука віддалена від усіх органів хапання — лап, копит і кігтів — безкінечно, так би мовити, прірвою свого буття. Тільки одне буття, яке говорить, тобто думає, може мати руку і виконувати, управляючи нею, роботу (М.Гайдеґер). — Лікарю, коли я нагинаюся, витягаю вниз руки, піднімаю одну ногу, опускаю, піднімаю другу, опускаю, розгинаюся і піднімаю руки до пояса, одночасно злегка підстрибуючи — виникає сильний біль в спині. — Навіщо ви проробляєте такі складні вправи у вашому віці? — А як я, по-вашому, повинен надягати штани?].

Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схоже на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). Смерть — незбагненна річ. <…> Комусь потрібна її постійна присутність, щоб хоч трошки пам’ятати про її протилежність. А деяких так поглинають роздуми про неї, що вони влаштовуються в залі очікування задовго до того, як смерть оголосить про своє прибуття. Ми боїмося її, але більшість із нас дужче боїться того, що вона може забрати не нас, а когось іншого. Бо найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити у повній самотності (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Життя — черга по смерть, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].

Уводить, увести – вести, повести, (отводить) відводити (одводити), відвести (обвести), (о мн.) повідводити; (от куда-либо) виводити, вивести, (о мн.) повиводити; (куда-либо) заводити, звести, (о мн.) позаводити; (похищать) красти, украсти, (о мн.) покрасти, викрадати, викрасти, (о мн.) повикрадати, (забирать) забирати, забрати, (о мн.) позабирати): • увести машину – викрасти машину; • уводить в лес – заводити (відводити) до лісу; • уводить в сторону – відводити вбік, (перен.) відхилятися, збочувати, збивати на манівці; • уводить из лесу – виводити з лісу; • уводить, увести в плен (рабство) – забирати, забрати в полон (рабство); • уводить, увести детей домой – відводити, відвести дітей додому; • уводить чужую жену, невесту и т.д. – відбити чужу жінку, наречену тощо; • уводят на суд – ведуть на суд. [Як прийшлось одводить до Підпари Гафійку, Маланка була мов з хреста знята (М.Коцюбинський). Бере її за руку і одводить у найдальший від дому куток садка (Л.Українка). — Ходімо просто до Короликового гнізда і заберім у неволю його дітей (І.Франко). — Нас б’ють поодинці, у нас дівчат одбивають, а ми будемо мовчати? (С.Васильченко). Вони бояться, щоб я у них якого жениха не відбила (І.Франко). Люблю дітей, особливо плачливих: їх зазвичай виводять негайно (Ненсі Мітфорд)].

Угонять, угнать – гнати, погнати, (загонять) заганяти, загонити, загнати, (о мн.) позаганяти, (выгонять) виганяти, вигонити, вигнати, (о мн.) повиганяти; (отгонять) відганяти, відгонити, відігнати, (о мн.) повідганяти; (похищать) красти, украсти (вкрасти), (о мн.) покрасти, викрадати, викрасти, (о мн.) повикрадати; (уводить) займати, зайняти; (забирать) забирати, забрати, (о мн.) позабирати, (быстро уехать) погнати, (разг.) махнути, махонути; (спешно уходить, убегать) тікати, утікати (втікати), утекти, втекти, (о мн.) повтікати, дременути, чкурнути: • угнать коня – вкрасти (викрасти, забрати) коня; • угнать машину – вкрасти (викрасти) машину; • угнать на край света – утекти (дременути, чкурнути, махнути) на край світу; • угнать неприятеля – загнати (відігнати, вигнати) противника; • угонять в плен – гнати (брати, забрати) в полон, полонити.

Угроза – загро́за; погро́за, грізьба (грозьба), по́хвалка, на́хвалка, по́страх, по́страшка, похваля́ння, нахваля́ння: • под угрозой чего – загрожений чим, під загрозою чого; • под угрозой что, кто – загрожений хто, що; • пускать, пустить в ход угрозу – почина́ти (почати, бра́тися, взятися) загро́жувати; загрожувати, загрозити; • пустые угрозы – пусті (даремні, марні) погрози; • создавать угрозу – загрожувати; ставити під загрозу; • с помощью угроз – грізьбою (погрозами); погрожуючи; • угроза наказания – загроза покарання (кари). [Він метав, мов скелями, якимись незрозумілими., словами, не то закляттями, не то погрозами (Г.Хоткевич). Чорний патлач у папасі, вигукуючи найстрашніші загрози, сів на коня, оперезав хлопця для певності нагаєм і погнав перед себе, пообіцявши застрелити, як скаженого пса, за першої ж спроби тікати (В.Підмогильний). Він виголошував ці похвалки з таким палом і завзяттям, що превеликого завдав напасникам своїм жаху; з того переляку та ще з намови корчмаревої вони перестали кидатись камінням, а він не боронив їм забрати скалічених та й заходився знов справляти варту свою в незворушному супокої (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — А тепер бувай здоров і пам’ятай під загрозою грізної кари, що ти пообіцяв і на чому заприсягнувся (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Побачивши корчмар, що рицар поїхав і не розплатився, надумав стягти постояле з Санча Панси, але той сказав, що раз пан не захотів платити, то й він не заплатить, бо, будучи джурою в мандрованого рицаря, мусить тим робом, що й пан його, ходити, тобто, не платити ні шеляга по шинках та заїздах. Господаря взяло за печінки, і він загрозив Санчові, що коли той добром не розплатиться, то хай начувається, бо він свого не подарує. На ті нахвалки Санчо одказав, що буде дотримувати правил рицарського ордену, до якого належить його пан, і нічогісінько не заплатить, хоч би йому за те й жизню довелось наложити, бо не хоче ламати давнього доброго звичаю мандрованого рицарства, не хоче, щоб потомні джури нарікали й жалкували на нього за порушення такого праведного закону (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). …погрози — це зброя тих, хто сам перебуває під загрозою (Дж. Бокачо). Вона: «Я приготую тобі поїсти». Він: «Це погроза?»].

Эвакуатор – евакуатор, (ещё, тех.) буксирник. [Десь бігав, когось умовляв, згуртовував, змобілізовував, засідав, і ось коли впало таке велике нещастя, як війна, коли одні .пішли відразу на фронт, другі злякалися, треті розгубилися, Бузина, який нарівні з професорами звідкись добув для себе “бронь”, виявився найпоміркованішим, зберіг найбільший спокій і враз став називатися в інституті незвичним і не зовсім зрозумілим словом “евакуатор” (П.Загребельний). Перший день у Львові почався із прикрости. Евакуатори намагалися забрати мого коня. Але Мустафі це не сподобалося і він зацідив копитом у плече одному із міських служок. Довелося мені віддати тому десять євро. Опісля довго шукав місця для паркування свого коника. Врешті ми опинилися біля пам’ятника знаменитому поетові Міцкевичу. З поваги до генія Мустафа залишив біля його підніжжя кілька гарячих яблук (Василь Терещук). — Буксирник-сирник! Почті як у Тичини! (м/ф «Тачки»)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БРАТЬ фраз. ста́вити [брать на учёт ставити на о́блік], (забирати) поривати [охота берёт охота пориває]; брать в роботу перемивати кісточки; брать без бо́я бра́ти го́лими рука́ми; брать в аре́нду винайма́ти /найма́ти/ у кого; брать в ежо́вые рукави́цы бра́ти в шо́ри; брать в жёны кого бра́ти шлюб з ким; брать в оборо́т бра́ти в сто́си; брать в плен полони́ти; брать в своё ве́дение что підпорядко́вувати собі́, бра́ти на се́бе керува́ння чим; брать в солда́ты бра́ти до ві́йська; брать за во́рот бра́ти за шкі́рку; брать за го́рло приступа́ти з ноже́м до го́рла; брать за жа́бры бра́ти за ба́рки; брать за живо́е бра́ти за ду́шу; брать к све́дению, брать в расчёт бра́ти на за́мітку; брать ле́стью підхо́дити ле́стощами; брать на заме́тку заното́вувати, запи́сувати, роби́ти нота́тки, бра́ти на за́мітку, оказ. відното́вувати; брать на испу́г /брать на пу́шку/ бра́ти на Бо́га; брать на каранда́ш бра́ти на за́мітку, бра́ти на папі́р; брать на карау́л (зброю) виставля́ти на по́честь; брать на прока́т випозича́ти у кого; брать на себя́ бра́ти на свої́ пле́чі, бра́ти на свою́ го́лову; брать на свою́ отве́тственность фаміл. брати на свою́ го́лову, бра́ти на свої́ ру́ки; брать на себя́ сме́лость насмі́люватися, зва́жуватися; брать на учёт ще реєструва́ти, (вексель) дисконтувати; брать нача́ло зачина́тися; брать по вы́сшему счёту брати ви́ще; брать под защи́ту става́ти в оборо́ні; брать под козырёк віддава́ти честь; брать приме́р с кого галиц. взорува́тися на кого; брать себе́ за пра́вило ще кла́сти собі́ пра́вило; брать сло́во галиц. забира́ти го́лос; брать уро́ки брати ле́кції, ма́ти репети́тора; не брать в расчёт не́хтувати що, лиша́ти на бо́ці; брать под сомне́ние ще сумніва́тися в чому; бери́, ско́лько душе́ уго́дно бери́, скі́льки душа́ бажа́є; на́ша берёт на́ша зве́рху; беру́щий що бере́ тощо, зда́тний взя́ти, зви́клий /ра́ди́й, маста́к/ бра́ти ???, відбо́рець, бра́ха; берущий верх перемо́жець; берущий взя́тки хаба́рник, хапу́н, липки́й на ру́ку; берущий за гло́тку принево́лювач, стил. перероб. приступи́вши з ноже́м до го́рла; берущий го́лыми рука́ми маста́к бра́ти голі́руч; берущий за се́рдце серцезвору́шний; берущий мно́гое на себя́ самоуповнова́жений, з вели́кими амбі́ціями, з вели́кими пла́нами; берущий на му́шку стил. перероб. наці́лившись на; берущий на себя́ роль гото́вий взя́ти на себе́ роль; берущий о́ткуп відку́пник; берущий под отчёт відбо́рець під звіт; берущий под сомне́ние что схи́льний сумніва́тися /невпе́внений/ у чому; берущий своё нача́ло в з поча́тком у; берущий с ме́ста зда́тний взя́ти з мі́сця; берущий уро́ки що бере́ ле́кції; ВЗЯТЬ (від кого /що/) перебра́ти; взять Бо́га за бо́роду пійма́ти Бо́га за но́ги; взять верх над кем (у спорі) перева́жити кого; взять в ежо́вые рукави́цы укр. взя́ти в лабе́ти; взять в жёны кого пошлю́бити; взять в кавы́чки залапкува́ти; взять в обуче́ние (взять для повыше́ния квалифика́ции) взя́ти на нау́ку; взять в плен, заполони́ти; взять в толк помісти́ти в голові́, набі́гти тропи́, вхопи́ти тропи́; взять высо́кую но́ту потягну́ти горо́ю; взять го́рлом ви́сварити, ви́кричати, взя́ти на го́рло; взять на букси́р взя́ти на гуж; взять на карау́л ще відсалютува́ти; взять на себя́ (місію) ще перебра́ти; взять на себя́ обяза́тельство зобов’яза́тися; взять на учёт зареєструва́ти; взять под опе́ку кого, взять попечи́тельство над кем заопі́куватися ким; взять ружьё на изгото́вку нагото́вити кріс; взять свои́ слова́ наза́д галиц. відкли́кати свої́ слова́; взять себя́ в ру́ки опанува́ти себе́, опанува́тися, взя́ти себе́ в ру́ки; взять след мисл. вхопи́ти тропи́; взять сло́во галиц. забра́ти го́лос; ни дать ни взять о́ко-в-о́ко; ни дать ни взять что що чим [ни дать ни взять – гора́ гора́ горо́ю], чи́сте тобі́ що; не взять в толк не скла́сти ра́ди; чья возьмёт? чий чорт бу́де ста́рший?; взял? (= получил?) діста́в?; взял страх у страх уки́нуло /узя́в страх/ кого; взя́вший ОКРЕМА УВАГА (місто, фортецю) здобу́вець; ка́пли в рот не взявший стил. перероб. рі́ски в рот не взя́вши; взявший на карау́л відсалютува́вши; взявший под карау́л взя́вши під ва́рту; взявший под козырёк відда́вши честь; взявший под опе́ку опіку́н, ОКРЕМА УВАГА; взявший свои́ слова́ наза́д ОКРЕМА УВАГА; ВЗЯ́ТЫЙ вме́сте взятый /вме́сте взятое, вме́сте взятые/ фраз. ра́зом узя́вши; взятый в кавы́чки залапко́ваний.

ВНУШИ́ТЬ живомовн. нашепта́ти, наворожи́ти і похідн.; внушить себе́ забра́ти собі́ в го́лову;

ВОЗНАМЕ́РИТЬСЯ ще заповзя́тися, завзя́тися, забра́ти (собі́) в го́лову, загорі́тися на́міром, узя́ти собі́ ду́мку; вознамерившийся гото́вий, ОКРЕМА УВАГА

ВООБРАЗИ́ТЬ ще забра́ти собі́ в го́лову, взя́ти собі́ в го́лову і похідн.; вообрази́мый ле́гко уя́влюваний, прикм. уявле́нний.

ВЫ́БРАТЬ (гроші /з банку/) забра́ти;

ЗАБИВА́ТЬ, забива́ющий, що забива́є тощо, за́йнятий забива́нням, зда́тний заби́ти, зви́клий забива́ти, прикм. забивальний, захаращувальний, заглушувальний; забива́ющий го́лову, ту́ркало; забива́ющий зву́ки, заглу́шивий, глушни́к; забива́ющий себе́ в го́лову, ла́ден забра́ти собі́ в го́лову; забива́ющийся/забива́емый, заби́ваний, захара́щуваний, заглу́шуваний;

ЗАБИРА́ТЬ, забира́ть в долг, боргува́тися; забира́ет за ду́шу, порива́є до живо́го се́рця; забира́лось, заби́рано; забира́ющий, що забира́є тощо, зви́клий /схи́льний, ста́вши/ забира́ти, ра́ди́й забра́ти, хапко́, хапу́н, грабі́жник, книжн. експропрія́тор, оказ. забиру́щий; забира́ющий си́лу = набирающий си́лу; забира́ющийся/забира́емый, заби́раний, (про худобу) за́йманий, (отвір) закла́даний, прикм. забірни́й; пор. ИЗЫМАТЬ;

МНИТЬ /док. ВОЗОМНИ́ТЬ/ ще забира́ти собі́ в го́лову, багаті́ти ду́мкою, переко́нувати себе́; мня́щий що /мн. хто/ ду́має тощо, зда́тний за́брати собі́ в го́лову, химе́рник, образ. бага́тий ду́мкою; ВОЗОМНИ́ТЬ ще забра́ти собі́ в го́лову; возомни́вший ОКРЕМА УВАГА див. ще возгордившийся; возомнивший, что... стил. перероб. забра́вши собі́ в го́лову, що...; возомнивший о себе́ загорді́лий; возомнивший себя́ ба́рином запані́лий.

ОБЕССИ́ЛИТЬ забра́ти всі си́ли і похідн.; обессиливший ОКРЕМА УВАГА

ПОКОРИ́ТЬ (світ) підби́ти і похідн.; покорить кого забра́ти вла́ду над ким [хто над ким забере́ вла́ду];

ПРОНИ́КНУТЬСЯ (ідеєю) загорі́тися; проникнуться мы́слью взя́ти /забра́ти/ собі́ в го́лову, живомовн. пусти́тися в ду́мку [когда́ я проникся э́той мы́слью як пусти́вся я в ту́ю ду́мку]; прони́кшийся пере́йнятий /про́йнятий/, спо́внений чим.

УТВЕРЖДА́ТЬ (твердити) ще стве́рджувати, (впевнено) заявля́ти, (план) схва́лювати, (угоду) ратифікува́ти, (демократію) кла́сти /заклада́ти/ осно́ви чого, вкорі́нювати, закорі́нювати, розкорі́нювати, узако́нювати, розвива́ти; утвержда́ть в чём упе́внювати [э́то утверди́ло нас в её и́скренности це упе́внило нас в її́ щи́рості]; утвержда́ть в права́х кого на что затве́рджувати чиї права́ на що; тру́дно утвержда́ть ва́жко сказа́ти; не бу́ду утвержда́ть фаміл. не скажу́; УТВЕРЖДА́ТЬСЯ ще вкорі́нюватися, розкорі́нюватися, закорі́нюватися [утвержда́ться в чём закорі́нюватися в чому], загні́жджуватися, узвича́юватися, здобува́ти (собі́) мі́сце, става́ти тве́рдо на но́ги, дістава́ти визнання́, образ. набира́ти о́бертів; утвержда́ющий 1. що /мн. хто/ тве́рдить тощо, схи́льний тве́рдити, тве́рдо впе́внений, ім. стве́рджувач, прикм. стве́рдливий, стве́рджувальний, 2. що затве́рджує тощо, ра́ди́й затве́рдити, затве́ржувач, прикм. ратифікаці́йний, затве́рджувальний, схва́лювальний, ратифікува́льний, 3. що встано́влює тощо, покли́каний установи́ти, книжн. утве́рджувач, прикм. устано́вчий, основополо́жний, встано́влювальний, уста́лювальний, закрі́плювальний, змі́цнювальний, закорі́нювальний, розкорі́нювальний, укорі́нювальний, узако́нювальний, книжн. утверджу́вальний; утвержда́ющий в чём ра́ди́й упе́внити в чому; утвержда́ющий в до́лжности що затве́рджує на поса́ді; утвержда́ющий демокра́тию заклада́ч осно́в демокра́тії; утвержда́ющий достове́рность зда́тний установи́ти вірогі́дність; утвержда́ющий пра́во за кем покли́каний закріпи́ти пра́во за; утвержда́ющий при́нципы покли́каний узако́нити заса́ди; утвержда́ющий прое́кт зго́дний затве́рдити прое́кт; утверждающийся/утвержда́емый 1. висло́влюваний, 2. затве́рджуваний, схва́люваний, ратифіко́вуваний, 3. встано́влюваний, уста́люваний, закрі́плюваний, змі́цнюваний, закорі́нюваний, розкорі́нюваний, укорі́нюваний, узако́нюваний, книжн. утверджу́ваний, прикм. реконстр. утве́рдливий, образ. деда́лі міцні́ший; УТВЕРДИ́ТЬСЯ ще зая́коритися, закорени́тися, укорени́тися, розкорени́тися, ста́ти (тве́рдо) на но́ги і похідн., (про обряд) зада́внитись, (про порядок) діял. устабілізува́ти; утверди́ться во мне́нии фаміл. забра́ти собі́ в го́лову; утверди́вший, утверди́вшийся ОКРЕМА УВАГА; утверди́вшийся уста́лений, зая́корений, закорі́нений і похідн. від утверждаемый, (обряд) зада́внений; утверди́вшийся где (погляд) засво́єний де.

Э́ТО, это меня́ет де́ло це і́нша річ; это ни на что не похо́же це ніку́ди не годи́ться, це не зна́ти що; как ни (как э́то ни) смешно́ / стра́нно, неприя́тно тощо/ хоч як (це) смі́шно /ди́вно, при́кро тощо/; а что́бы всё забра́ть – э́того нет а щоб усе́ забра́ти, то ні.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Взять – взя́ти (во[і]зьму́, во́[і́]зьмеш), забра́ти, -беру́, -бере́ш.

Забирать, забрать – забира́ти, -ра́ю, -ра́єш, забра́ти (заберу́, забере́ш).

Убирать, убрать – 1) (прибирать) прибира́ти, -ра́ю, -ра́єш, прибра́ти, -беру́, -бере́ш; 2) (наряжать) убира́ти, убра́ти, чепури́ти, причепури́ти, -рю́, -ри́ш; (цветами) квітча́ти, уквітча́ти, -ча́ю, -ча́єш; 3) (прочь) забира́ти, забра́ти; 4) (хлеб) збира́ти, зібра́ти; -ться – 1) (наряжаться) убира́тися, убра́тися, чепури́тися, причепури́тися; 2), (прочь) забира́тися, -ра́юся, -ра́єшся, забра́тися, -беру́ся, -бере́шся.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Взять – узяти; забрати; дістати. Взять на себя (от кого) – переняти на себе. Всем взял – хоч куди; на все здатний. Ни дать, ни взять – стеменно, стеменнісінько. Взять в ежовые рукавицы – взяти в лабети, в тісні руки. Взять на поруки – взяти на поруки. Взять под стражу – взяти за грати; заарештувати. С чего вы взяли? – звідки вам прийшло? Что, взял? – а що, піймав?

Власть – влада; (начальство) – влада, уряд. Иметь власть что-либо делать – мати силу що робити. Это не в (моей) власти – не (моя) на це сила; це не від мене залежить. Приобрести власть над кем, чем – силу, гору взяти над ким, над чим; забрати владу над ким, над чим. Находиться, быть под чьею властью – бути під ким, під чиєю владою, володінням, зверхністю. Иметь под своею властью что – мати що в своїй руці; мати, держати що під собою; бути владним над чим. Подчинить своей власти – підгорнути під себе, під свою руку, волю, владу. Переходить во власть – переходити під кого, під чию руку, владу. Облекать властью – надати сили, права кому. Отдавать под власть, во власть – піддавати під кого, під чию руку. Освободить, -ся из-под власти – визволити, -ся з-під чиєї влади, з-під кого. Власть военная, гражданская – влада військова, цивільна. Власть местная, центральная – влада місцева, центральна. Высшая власть – найвища, зверхня влада. Подчинять (своей) власти – скоряти, підбивати під (свою) владу; підгортати під (себе).

Голова – голова. Задирать голову – дерти голову; (иронично) – кирпу гнути. Повесить голову – похнюпитися; похнюпити голову (ніс). Покачать головою – покрутити, похитати головою. Кивнуть головою – кивнути головою. Стоять, постоять головою за кого, что – важити життям за кого, що; відважувати, відважити життя за кого, що. Поплатиться головою – накладати, наложити головою (душею); заплатити своєю головою. Сложить голову – лягти головою; наложити головою. С головы до ног осмотреть кого – обміряти, обкинути кого поглядом від голови до ніг. Очертя голову – наосліп; сліпма. Сломя голову – стрімголов; прожогом. Голова кругом идет – голова обертом іде; голова туманіє. Голова кружится у кого – вернеться світ кому. Голова болит у кого – голова болить кому, кого. Голова закружилась у кого – заморочило голову кому; заморочилася голова кому. Как снег на голову – неждано-негадано; несподівано. Из-под головы – з-під голів. Приходить в голову – спадати, спливати кому на думку. Забрать себе в голову – убгати собі в голову; взяти собі думку; вкинути в голову собі що. Засело что-либо в голове – запало щось у голову; уроїлось у голову кому. Не выходить из головы – не сходити, не виходити, не спадати, не йти з думки; стояти кому на думці. Ломать себе голову – морочитися з чим; клопотати голову собі; сушити собі голову. Снимать голову – стинати голову. Взбрело в голову кому – ухопилося голови кому; спало на думку кому. Потерять голову – стерятися; заморочитися; не дати ради собі. Вбивать себе в голову – взяти собі думку; забрати в голову; убгати собі в голову. Вбить, вдалбливать в голову кому – втокмачити кому в голову; вкидати, вкинути кому в голову. Выкинуть из головы – спустити з думки що. Вниз головою – сторч; сторч головою; сторчака; догори ногами. Забивать кому голову – морочити голову кому; памороки забивати кому. Наголову разбить – побити в пень. Сколько голов, столько и умов – що голова, то й розум.

Голос – голос. Говорить грубым (низким), высоким (тонким) голосом – говорити товсто, тонко (тоненько). Вполголоса – півголосом. Во весь голос – на повен голос; на цілий (свій) голос. Не своим голосом – не своїм голосом. Понижать голос – притишувати голос. Повышать голос – підвищувати голос. Голоса недостает у кого – голосу не стає кому; голосу не відтягне хто. Слабый голос – тихий голос. В один голос – одноголосно. Голос совести – голос сумління. Слышен голос – чути голос. Совещательный голос – дорадчий голос. Решающий голос – ухвальний голос. Избирательный голос – виборчий голос. Иметь право голоса – мати право на голос. Поднимать голос – підносити голос. Взять голос – забрати голос. Подавать голос на кого-либо – подавати голос за (на) кого; голосувати за (на) кого; віддавати голос кому. Подача голосов – голосування. Избирать подачей голосов – обирати голосуванням. По большинству голосов – більшістю (перевагою) голосів.

Цель – мета. С целью – з метою. В целях (получения и т. п.) – щоб (одержати й т. ин.). Ставить себе целью – ставити собі за мету. Задаться целью – узяти, забрати в голову що; завзятися на що; поставити собі мету. Достичь (определенной) цели – досягти (певної) мети; осягнути (певну) мету. Цель достигнута – мети осягнеш. Употреблять для (другой) цели – вживати на (иншу) потребу. Иметь целью – мати на меті.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Забирать, -брать – забира́ти, забра́ти; • з. (простр. между стойками) – закида́ти, заки́дати.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Вбить • Вбить себе в голову (перен. разг.) – забрати (узяти, вкинути) собі в голову що; убгати в голову що. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що так на його мусить бути. Федькович.]

Взять • Брать, взять быка за рога – Див. бык. • Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем – Див. верх. • Брать, взять, схватить за горло кого – взяти за горло (горлянку) кого; присікатися [ґвалтом, притьмом] до кого; пристати з короткими гужами до кого; напосістися на кого. [Але ми пізно взяли за горлянку. Дукін.] • Взять в долг – взяти у борг (наборг, боргом, набір); взяти в позику (в позичку, позикою); поборгувати; позичити; (образн.) зарятуватися. [Хліба пошукай, і масла, й сала! Як нема — піди позич в сусідів. Тичина. Се я чоловіка зарятувався та й оплатив податі. Сл. Гр.] • Взять в ежовые рукавицы кого – узяти в лабети (в кліщі, в обценьки, в тісні руки) кого; узяти в [цупкі] шори кого; загнуздати кого. [От тільки одна Дуняшка, покоївка паніна, не боїться і шкодить мені; та й ту загнуздаю… Тобілевич.] • Взять в оборот кого (фам.) – узяти (прибрати до рук, в руки) кого; забрати в руки кого; взяти в роботу кого. [Я всіх приберу до рук! Усі, усі будуть мені кланятися. Тобілевич.] • Взять в тиски (перен.) – узяти (затиснути) в лещата; стиснути (здавити, зціпити). • Взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати [розуму]; збагнути; второпати. [Ніяк до тями цього не візьмеш. Тичина.] • Взять высокую ноту – взяти (вивести) високу ноту; взяти високо (горою); завести вгору. • Взять за грудки (во время ссоры, драки) – взяти за барки; взяти (вхопити) за петельки. • Взять за себя кого – узяти за себе (собі) кого; (давн.) по(й)няти собі кого. • Взять много – узяти багато; набратися, понабиратися; обібратися, пообиратися. [Набрався стільки, що й не донесеш. Сл. Гр.] • Взять на поруки кого – узяти на поруки кого; поручитися (заручитися) за кого; у поруки стати за кого. [Хто ж нам за вас у поруки стане? П. Куліш.] • Взять направо, налево – Див. брать. • Взять на руки кого – узяти на руки кого; (фам.) узяти на оберемок кого. • Взять на себя (задание, работу…) – узяти (перебрати, перейняти) на себе (завдання, роботу…). • Взять перевес над кем – перевагу (гору, верх) узяти над ким; переважити (заломити) кого; перемогти кого; перевищити (перевершити) кого; здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. [Та цим тільки й переважила свекруху. Кропивницький.] • Взять под арест, под стражу – заарештувати; ув’язнити; узяти під арешт (до арешту); взяти за ґрати, взяти під варту (під сторожу). • Взять себе за правило – узяти (покласти) собі за правило (як правило). • Взять себя в руки (разг.) – узяти себе в руки; опанувати себе; запанувати над собою; перемогти себе. [Треба пересилити себе, взяти себе в руки… Багмут.] • Взять слово обратно (назад) – зректися слова; відректися від слова; взяти слово назад. [Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь тих слів зловісних. Українка.] • Взять слово с кого – узяти слово з кого; зв’язати словом кого. • Взять чью сторону – стати на чию сторону (на чий бік, на чиєму боці, на боці кого); заступитися (стати) за кого; пристати до кого; на чиюсь руч горнути; потягти за ким [руку, руч]. [А Доринка заступилась була за батька… Муратов.] • Всем взял – хоч куди; (книжн.) усім узяв. • В толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну). • [Давайте] возьмём – (із значенням наказ. способу) Візьмім(о). [Візьмімо другий приклад. Рильський.] • [Ещё] посмотрим, чья возьмёт – [Ще] побачимо (подивимось), чия візьме; [ще] поміряємось, чия візьме. • Кого ни возьми – хоч кого візьми; кого не візьмеш; перший ліпший; будь-хто; [геть] усякий. • Лучше дать, чем взять – ліпше (краще) дати, ніж узяти. • Наша взяла – наше зверху; наша взяла. • Ни дать, ни взять (разг. фам.) – достоту ((до)стеменно, (до)стеменісінько); [як] вилитий (викапаний); точнісінько. [Ви — вилитий батько! Українка.] • Он (она…) своё возьмёт! – він (вона…) своє візьме!; він (вона…) свого не втратить (не впустить)! [Зими вовк не з’їсть, вона своє візьме. Пр.] • Откуда, с чего вы [это] взяли? – звідки ви [це] взяли?; звідки вам [це] прийшло? • Чёрт его (её…) возьми! – матері його (її…) біс!; (не)хай йому (їй…) чорт (біс, враг)! • Что, взял? (ирон.) – [А що] піймав [облизня]? • Что с него возьмёшь? (разг.) – що з нього візьмеш?; з нього як з бика молока. • Этим ничего не возьмёшь – цим нічого не досягнеш (не здобудеш).

Вколачивать • Вколачивать, вколотить в голову кому что (перен. разг.) – убивать, вбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити [в голову] кому що; задовбати кому в голову що; товкти, утовкти кому в голову що. • Вколотить себе в голову (перен. разг.) – убгати собі в голову; у голову забрати; узяти собі в голову; взяти собі думку.

Власть • [Быть] во власти чего – [Бути] у полоні (під владою, іноді в обладі) чого. • Быть, находиться под властью, во власти кого – бути (перебувати) під владою чиєю, у кого; бути (перебувати) під пануванням (під володінням) чиїм, у кого; бути (перебувати) під зверхністю (під орудою) чиєю, (у) кого; бути під ким ((образн.)під чиєю рукою). [Все ж краще на волі, ніж під паном… Коцюбинський. Хочеш миру й спокою? Під чиєю рукою? Тичина.] • Быть у власти – бути при владі; (образн.) бути біля (коло) керма влади. • Ваша (наша…) власть (разг.) – ваша (наша…) воля (сила, річ); ваше (наше…) право; ваш (наш) верх. [Знущайся, знущайся! Тепер твоя сила! Тобілевич.] • В вашей (в моей) власти, не в вашей (не в моей…) власти что сделать – ваша (моя…) влада (сила, воля) що зробити; ви (я…) маєте право (силу, волю) що зробити; у вашій (у моїй) владі що зробити; у вас (у мене…) є сила що зробити; від вас (від мене…) залежить що зробити; ви (я…) владні (владен, владний) що зробити; не ваша (не моя…) влада (сила, воля) що зробити; не в вашій (не в моїй…) владі що зробити; у вас (у мене…) немає сили що зробити; не від вас (не від мене…) залежить що зробити; ви (я…) не владні (не владен, не владний) що зробити. • В его власти отказаться – він може (має право, владен, владний, властен) відмовитися (відректися, зректися). • Власти предержащие (устар.) – владодержці; вищі власті. • Власть имущие – можновладці; владущі (можні); (книжн.) власть імущі; (в однині також) зверхник. • Вы в его власти – ви під його владою; ви залежите від нього; (образн.) ви в його руках; він пан над вами; його верх над вами. • Иметь власть над кем, над чем – мати силу (владу) над ким, над чим. • Иметь под своей властью кого, что – бути владним над ким, над чим; мати (держати) під собою кого, що; (образн.) мати у своїй руці кого, що; мати під своєю (під власною) рукою кого, що. • Облечь властью кого – наділити владою (правом, силою) кого; надати влади (права, сили) кому. • Освободить, освободиться из-под власти кого – визволити, визволитися з-під чиєї влади (з-під кого); (образн.) визволити, визволитися з-під чиєї руки. • Отдавать, отдать кого, что под власть (во власть) кому – піддавати, піддати (віддавати, віддати) кого, що під кого (під чию владу, (образн.)під чию руку). • Переходить, перейти под власть (во власть) кого, чью – переходити, перейти під владу кого, чию; переходити, перейти під кого; (образн.) переходити, перейти під руку кого, чию. [Але, як на нещастя, наш край у тім же році перейшов під владу австрійську. Франко.] • Подчинить своей власти – підбити (підгорнути, підхилити, підклонити) під свою владу (під свою волю, під себе, зрідка собі під спід); (образн.) підхилити (підгорнути, підбити, підклонити) під свою руку. [Кожен думає Під себе нахилити всіх сусід своїх, Хоч сам не владний над своєю волею. Лукаш, перекл. з Гете.] • Приобрести, взять власть над кем, над чем – узяти владу (силу, міць, гору, верх) над ким, над чим; забрати владу (силу) над ким, над чим. [Юрко останнім часом люто картав себе, що дозволив Ганні забрати над ним владу. Тихий.]

Влияние • Иметь влияние на кого; пользоваться влиянием – мати вплив на кого; мати силу (вагу) над ким. • Находиться под влиянием чьим, кого, чего – бути (перебувати) під впливом чиїм, кого, чого. • Оказывать, оказать влияние на кого, на что – робити зробити (справляти, справити) вплив на кого, на що; впливати, вплинути (діяти, подіяти) на кого, на що. • Подвергаться, подвергнуться влиянию кого, чего, подпадать, подпасть под влияние чьё, кого, чего – підпадати, підпасти під вплив чий, кого, чого; зазнавати, зазнати впливу чийого, кого, чого. • Подчинять, подчинить своему влиянию – підбивати, підбити під свій вплив; (образн.) підбивати, підбити під свою руку. • По своему влиянию (в предложениях типа: На дальнейшее развитие литературы эта книга…) – своїм впливом; щодо впливу. • Приобретать, приобрести влияние – здобувати, здобути вплив; брати, узяти (забирати, забрати) силу. • Человек с влиянием (влиятельный человек) – впливова людина; людина (чоловік), що має вплив.

Голова • Была бы голова на плечах, а хлеб будет – аби голова на плечах (на в’язах) була, а про решту байдуже. Пр. Аби моя голова здорова, то все гаразд буде. Пр. • Валить с больной головы на здоровую – звертати (скидати, складати) вину (провину) на невинного (на безвинного, з хворої голови на здорову). • Вбивать, вбить, вдалбливать, вдолбить в голову кому что – убивати, убити (укидати, укинути) кому в голову що; задовбувати, задовбити кому в голову що; утовкмачувати, утовкмачити (товкти, утовкти) кому в голову що. [Василько вже собі вбив у голову стати легшем. Турчинська. Хто се тобі таку дурницю в голову вкинув? Сл. Гр.] • В голове как молотом бьёт – у голові наче ковалі кують; у голові б’є (стукає) як молотом; у голові [торохнява, гуркотнява, стукотнява] як у млині; у голові так і креше. • Взбрело в голову кому – упливло (упало, зайшло, забрело, набрело, влізло, залізло) в голову кому; спало (набігло, спливло) на думку кому; ухопилося голови кому; (вульг.) забандюрилося (наверзлося) кому що. [Хто знає, що йому в голову влізло! Макогон. І таке ж залізе в голову! Головко.] • Взять, забрать себе в голову – узяти, забрати [собі] в голову (у думку); убгати (укинути) собі в голову; узяти собі думку. [Як бувало візьме собі що в голову, то гадає, що таки на його мусить бути, аби не знати що, — дуже упертий був. Федькович. Що собі в думку забрала? Старицький. Хома ніяк не міг убгати собі в голову, що він мусить терпіти голод, коли в скрині лежать гроші — невеликі, правда, але все-таки можна залатати ними хоч одну дірку в господарській потребі. Коцюбинський.] • Вниз головой – сторч (сторчма) [головою]; сторчголов; сторчака (сторчки); стовбула; вниз головою; (іноді) потич; упасть, полететь вниз головой – сторчака дати. [Тоді б усі сторч головою могли полетіти в шахту з розбитого цебра. Грінченко. Сторчма головою з коня злетів, забився, мабуть, дуже… Гордієнко. Іноді й сам іще захватить їх кури з свого города, ті аж сторчголов летять. Тесленко. Зацідив по уху переднього, той аж стовбула став. Мирний. Хміль йому вдаре в голову, то він так сторчака й дасть! Кропивницький.] • В первую голову (разг.) – (що)найперше; передусім (насамперед); перш (передніше) за все (від усього); першим ділом. [Найперше — це така б, здавалося, дурниця, сірника шукала на карнизі, щоб засвітити, не знайшла. Головко.] • В противоположные (разные) стороны головами (валетом) лежать – митусь (митуся, митусем, головами навпаки) лежати. [Ми звечора полягали як треба, а вранці митусем лежали, бо вночі дуже ворочались. Сл. Гр. Дарма, що вкупі ночували, а тільки одно туди, а друге туди, головами навпаки. Барвінок.] • Вскружить голову кому – замарити (завернути, завертіти, закружити, закрутити) голову кому; запаморочити (заморочити, затуманити) голову кому. • Выдать с головой кого (устар.) – зрадити кого; видати з головою кого; (істор.) видати на ласку чию чого. • Выдать себя с головой – видати себе з головою; викрити себе сповна; виказати (зрадити) себе; зрадитися; (істор.) видати себе на ласку чию. [Скільки обережності треба, щоб не зрадитися перед ворогами… Коцюбинський.] • Выкинуть из головы кого, что – викинути з голови (з думки) кого, що; спустити з думки кого, що; забути кого, що. [Викинь його з думки! Грінченко.] • Глупая голова – дурна (капустяна, повстяна) голова; (образн.) капустяний качан; гарбуз замість голови; макітра; голова, [неначе] клоччям (пір’ям) набита (начинена). [Дурна голова нічого не поможе. Пр. Капустяна твоя голова! Тобілевич. Комусь потрібні дуже дурні макітри ваші. Кочерга.] • Голова болит у кого – голова болить у кого, кому, (іноді) кого. [Правду люди кажуть, що від малих дітей у батьків голова болить, а від великих душа кипить. Кониський. Болем їй голова боліла… Вовчок. Головка мене болить. Черемшина.] • Голова в голову (двигаться, идти) (воен.) – рівними рядами (лавами, голова з головою, голова до голови) (посуватися, йти, рухатися). • Голова идёт кругом у кого (разг.) – голова обертом (обертаєм, кружка) йде в кого, кому; голова (в голові) морочиться (наморочиться, туманіє) в кого, кому; світ макітриться (округи йде) кому. [Молодий ти ще, битий ніколи не був, тому й голова тобі від слави йде обертом. Тулуб. Мені світ округи йде. Барвінок.] • Голова мякиной (трухой) набита (перен.) – голова набита (напхана, начинена) половою (клоччям, пір’ям, порохнею); у голові полова (клоччя, пір’я); дурний аж світиться. [Мені памороки забито киями, а в вас, мабуть, ізроду в голові клоччя. П. Куліш.] • Голова полна тяжёлых мыслей – тяжкі (важкі) думки обсіли (опали, обняли) голову. [Тяжка, пекуча туга облягла її серце, важкі думки обсіли голову. Мирний.] • Голова с пивной котёл (фам.) – голова як макітра (як казан, як у вола). [Голова як казан, а розуму ні ложки. Пр. Голова як у вола, а все говорить — мала. Пр.] • Головой (на голову) выше кого – на [цілу] голову вищий (-ша, -ще) від кого (за кого, ніж хто, як хто); (перен.) геть (набагато) перевищувати (переважати, переважувати, перевершувати) кого. • Головой ручаться – ручитися життям (головою); голову об заклад ставити. [Голову об заклад ставлю. Пр.] • Голову вытащил — хвост увяз – голову витягнеш — зад угрузне. Пр. Сорочку викупив, а сукман заставив. Пр. Церкву покрив, а дзвіницю обдер. Пр. Поли крає, а плечі латає. Пр. • Даю голову на отсечение – кладу [на це] голову свою; голову собі дам відтяти (відрубати). • За дурною головою и ногам нет покоя – за дурною головою і ногам нема спокою. Пр. Через дурний розум ногам лихо. Пр. За дурною головою і ногам лихо (біда). Пр. За дурною головою і ногам дістається. Пр. • Из головы не выходит кто, что – з думки (з думок, з гадки) не йде (не спадає, не сходить, не виходить) хто, що. [Мені з думки не йде наше безталання. Котляревський. З думки не виходив Микола. Багмут. З того часу козак не виходить у мене з голови… Стороженко.] • Как снег на голову – неждано-негадано; зненацька; несподівано; нагло (раптом); (образн.) як сніг улітку; як (мов) грім з ясного неба; як грім на голову. [Потім навесні — неждано-негадано — прийшло воно, горе… Миценко. Що ти говориш, любко моя мила? Се наче грім з ясного неба впав! Українка.] • Кружится, закружилась голова, закружилось в голове у кого – у голові (голова) морочиться, заморочилась (крутиться, закрутилася) кому; замороч бере, взяла (нападає, напала) кого; вернеться (морочиться, паморочиться) світ кому; голова (в голові) макітриться, замакітрилось кому, в кого. [Ой, голова крутиться, земля крутиться! Тобілевич. Лежить наша Тетяна, вернеться їй світ. Барвінок.] • Ломать [себе] голову – сушити (клопотати, морочити) [собі] голову (мозок); морочитися; у голову заходити. [Спитає, якою проблемою голову сушать собі. Головко. Та все одно розберемося в цих ділах, хоч комусь і не хочеться клопотати собі голову мужицькими справами. Стельмах. Маланці заходило в голову, що сталося з Гафійкою. Коцюбинський.] • Лохматая голова – кудлата (кошлата, пелехата, патлата) голова; (ірон.) кудла (кучма, кустра, куштра). [Здоровенна кудлата голова з рудою бородою… Грінченко. Засвітив той лампочку, на комині стояла, постояв, почухавсь у кучмі, знов сів. Тесленко. Він зо зла вп’явся руками в свою нечесану куштру. Мирний.] • На голове ходить (перен.) – на голові ходити; бешкетувати (лок. галабурдити); збивати бучу (колотнечу); пустувати; жирувати. • Намылить голову кому – намилити голову (чуба, чуприну) кому; змити голову кому. • На свою голову брать, взять кого, что – брати, узяти на свою голову (на себе, на свою, на власну відповідальність); (іноді при негат. наслідках) брати, узяти собі на біду (на свою біду, собі на лихо) кого, що. [Беру те на свою голову. Пр.] • Негде голову преклонить – нема де (ніде) голови (голову) прихилити; нема до кого (нема де) прихилитися (пригорнутися). [Я багатьох таких знаю, що жебрають, бо нема де дітись, нема де голови прихилити, — сказав Кміта. Н.-Левицький.] • Не морочь, не морочьте мне голову – не мороч, не морочте (не клопочи, не клопочіть) мені голови. [Не морочте, мені, Хомо, голови — кажіть зараз: буде фабрика? Коцюбинський.] • Не мудра голова, да кубышка полна – хоч у голові пусто, та грошей густо. Пр. У голові пусто, та в кишені густо. Пр. • Не сносить ему головы – накладе він головою; (іноді образн.) не топтати йому (не топтатиме він) рясту. • Не удерживается (не держится) в голове (разг.) – не держиться голови; (образн.) голова як решето. [Антосьо слухав сю мову, а мова йому й голови не держалась. Свидницький.] • Низко стриженная голова – низько стрижена голова; гиря; гирява голова. • Одна голова и смеётся, и плачет – одні очі і плачуть, і сміються. Пр. • Одна голова хорошо, а две — лучше – одна голова добре, а дві ще краще (лучче). Пр. Що дві голови, то не одна. Пр. Дві голови ліпше, як одна. Пр. • Он забрал себе в голову – він узяв (убгав, укинув) собі в голову; він узяв собі думку; йому зайшло в голову. • Он о двух головах (разг.) – він як дві голови має; відчайдушний він; він безоглядно (неоглядно, необачно) сміливий. • Он (она) живёт одною головою – він одним один (вона одним одна) живе; він сам-самісінький (вона сама-самісінька) живе; він (вона) самотою живе. • Он с головой – він має добру голову; у нього недарма (недурно) голова на в’язах (на плечах); він має голову на плечах (на карку, на в’язах); він має під шапкою. [Вони думають, що як вона дурна баба, то вже нічого не тямить… Стійте, стійте, може й у неї голова недурно на в’язах… Коцюбинський.] • Очертя голову – на відчай [душі]; відчайдушно; осліп (сліпма, наосліп, безбач); (образн.) зав’язавши очі. [Тільки я наосліп не полізу в трясовину! Донченко.] • Повесить, понурить голову, поникнуть головой – похнюпити (понурити, похилити) голову; похнюпитися (понуритися, посупитися); зажуритися (засумувати). [Не сходячи з місця, вона прихилилася до стіни, а він уже сидів у кутку біля її ніг, похнюпивши голову. Грінченко. Посідали, понурились, ніхто й пари з рота не пустив. Стороженко. Стоїть, очі в землю, зажурився. З нар. уст.] • Повинную голову меч не сечёт – покірної голови й меч не бере. Пр. Покірної голови меч не йме. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Покірне телятко дві матки ссе. Пр. Як признався — розквитався. Пр. • Под носом взошло, а в голове не посеяно – під носом косовиця, а на розум не орано. Пр. На голові гречка цвіте, а в голові й не орано (не сіяно). Пр. • Поднять голову (перен.) – підвести (звести, підняти) голову; набратися духу (сміливості). • Поплатиться головой (перен.) – наложити (накласти) головою (душею); заплатити [своєю] головою. [Хто ворожить, той душею наложить. Номис. Через тії коні воронії наклав козак головою. Сл. Гр.] • Потерять голову (перен.) – розгубитися; утратити (стратити) розум; заморочитися; сторопіти [украй]. [Ганна неначе розум стратила. Н.-Левицький.] • Пришло в голову, пришла в голову мысль – спало (упало, запало, спливло, збігло, зійшло, навернулося, навинулося) на думку (на гадку); спала (набігла, прийшла) думка; зайшла думка (гадка); зайшло (запало, вступило, упливло) в голову (до голови). [Невже вам ніколи не спадало на думку, що всі оці наші заходи, метушіння, все це робиться, аби тільки не сидіти, склавши руки. Українка. На хвилину йому жаль стало Олександри, і промайнула думка про згоду, але набігла друга думка, і, мов дужча хвиля, розбила першу. Коцюбинський. Що тобі в голову зайшло? Спи. Васильченко.] • Промелькнуло в голове – (про)майнула ((про)минула, блиснула, шаснула) думка (гадка) [в голові] кому, в кого. [У неї навіть промайнула на хвилину думка — вернутися додому. Грінченко. В голові йому, мов блискавка, промайнула нова думка. Коцюбинський.] • Промок с головы до ног – промок (вимок, змок) до рубця (як хлющ(а)). [Я не хутко навчилась ховатись під парасолем. Малою бувало завжди змокну як хлющ, хоч би там не знати який парасоль був у руках. Українка.] • Пустая голова – порожня (пуста) голова; (образн.) у голові як у пустій стодолі; голова як свистун. [Пуста голова ані посивіє, ані полисіє. Пр.] • Сам себе голова (перен.) – сам собі голова (пан). • С больной головы на здоровую – з хворої голови на здорову скидає. Пр. З дурної голови та на людську. Пр. Швець заслужив, а коваля повісили. Пр. Слюсар прокрався, а коваля покарали. Пр. Винувата діжа, що не йде на ум їжа. Пр. Хто кислиці поїв, а кого оскома напала. Пр. Адам кисличку з’їв, а в нас оскома на зубах. Пр. На вовка неслава, а їсть овець Сава. Пр. Іноді б’ють Хому за Яремину вину. Пр. На вовка помовка, а заєць капусту з’їв. Пр. Хто б’ється, а в кого чуб болить. Пр. За моє ж жито та мене ж і бито. Пр. Нашим салом та по нашій шкурі. Пр. • Свернуть себе голову – скрутити (звернути) собі голову (в’язи); прогоріти (збанкрутувати). [А насправді, Антоне, чого ти мені бажаєш? — безжалісним поглядом обпік Безбородька. — Щоб я скоріше собі в’язи скрутив, чи ще чогось у такому плані? Стельмах.] • Светлая голова (перен. разг.) – світла (ясна) голова; тямущий чоловік (тямуща людина). [То світла голова. Пр. В Іванка працьовиті руки і світла голова — зайвим не буде. Гуріненко.] • С головой уйти, погрузиться во что, отдаться чему (перен. разг.) – з головою заглибитися (поринути, пірнути) в що; удатися (укинутися) в що; захопитися чим. [В Переяславі він з головою пірнув у державні справи. Панч. Зимою столярує, а літом у хліборобство вдається. Барвінок.] • С головы до ног, с ног до головы, с (от) головы до пят (перен.) – від (з) голови до ніг, від ніг до голови; від (з) голови до п’ят; від потилиці до п’ят; (іноді) від мозку до п’ят. [З голови до ніг — простачок, примітив, сирівець незайманий. Тудор. За невміння деруть реміння від потилиці до п’ят. Пр.] • Сделал что на свою голову (разг.) – зробив що собі на безголів’я (на свою голову). [Вивчив братика в семінарії на свою голову. Стельмах.] • Седина в голову, а бес в ребро – волосся сивіє, а голова шаліє. Пр. Сивина в голову, а чорт у бороду. Пр. Чоловік старіє, а чортяка під бік. Пр. І в старій печі дідько топить. Пр. Голова шпакувата, а думка клята. Пр. Стар, та яр. Пр. Волос сивіє, а дід дуріє. Пр. Сивина в бороду, а біс у ребро. Пр. Старість то старість, а без віжок не вдержиш. Пр. • Сколько голов, столько умов – кожна голова свій розум має. Пр. • Сложить голову – наложити (накласти, лягти) головою; зложити голову; наложити душею; трупом лягти. [Він рад серед бою Лягти головою, Аби не впустить корогви. Він чесно поляже, Товаришам скаже: «Я вдержав, держіть тепер ви!» Українка.] • Сломя голову – стрімголов (прожогом). [Оленка — що вже їй сталося, — як схопиться, та прожогом з печі. Тесленко.] • Снявши голову, по волосам не плачут – чуб дарма, як голови нема. Пр. Стявши голову, за волоссям не плачуть. Пр. Про ноги не думають, коли голова в петлі. Пр. Пропав кінь — і узду (по)кинь. Пр. Пропив кульбаку, то не жаль стремен. Пр. Взяв чорт батіг, нехай бере й пужално. Пр. Взяв чорт корову, нехай бере й теля. Пр. Коли пропав віл, пропадай і батіг. Пр. Байдуже ракові, в якому його горшку зварять. Пр. Не до поросят свині, як свиня в огні. Пр. Не до жартів рибі, коли її під жабри гаком зачепили. Пр. По смерті нема каяття. Пр. Є каяття, та нема вороття. Пр. • С седой головой – сивоголовий. • Стоять, постоять головой за кого, что – важити життям за кого, за що; відважувати, відважити життя за кого, за що. • Сумасбродная голова – шалена голова; зайдиголова (шибайголова). [Хлопці в гурті грають, поміж них зайдиголова Оверко. Гордієнко.] • Теряю голову – не дам собі ради; розгубився; нестямлюся; нестямки напали на мене. • Ты (он…) всему делу голова – ти (він…) у цьому (у цім) ділі (ти, він… тому ділу) голова; ти (він…) усім орудуєш (орудує…); ти (він…) тут привідця; ти (він…) усьому голова. [Кажи, ти хазяїн і всьому голова… Тобілевич.] • Умная голова – розумна (велика) голова; (образн. розм.) розуму як наклано; розуму наче два клали, а третій топтав. [Еге ж! Доміркувалися розумні голови. Головко. Голова як маківка, а в неї розуму як наклано. Пр.] • У него голова не совсем в порядке – жуки в нього (йому) в голові; немає в нього (не стає йому) однієї (третьої, десятої) клепки в голові; трохи йому клепки в голові не сходяться; має завороть в голові; у нього в голові щось не теє. [Чи вам кругом голови повернуло, чи в голові завороть. Гордієнко.] • Хвататься, схватиться за голову (перен. разг.) – братися, узятися (хапатися, схопитися) за голову; жахатися, жахнутися. [Дядина аж за голову схопилась, уся затряслась: — От тобі, — каже, — добулась як сова на току. Барвінок.] • Хоть кол на голове теши – хоч кіл (клин) на голові теши. Пр. Як на пень з’їхав. Пр. Хоч вогню прикладай. Пр. Хоч перервусь, а не підкорюсь. Пр. Хоч гавкай на його — нічого не вдієш. Пр. Хоч заріж, то не хоче. Пр. Хоч стріль йому в очі. Пр. • Что голова, то ум (разум) – що голова, то (й) розум. Пр. Що хатка, то інша гадка. Пр.

Гора • В гору, на гору идти, ехать… – на гору (під гору) йти, їхати… • Гора горой – як гора; товстий (-та, -те). • Гора родила мышь – вродила гора мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З лемеша вийшла швайка (зробив із лемеша швайку). Пр. Велика хмара, та малий дощ. Пр. З великої хмари малий дощ. Пр. Грім рака вбив. Пр. Ставивсь як лев, а загинув як муха. Пр. • Гора с голой вершиной (не покрытая растительностью) – лиса гора; лисогора; (зах.) кичера. • Гора с горой не сходятся, а человек с человеком сойдётся – гора з горою не зійдеться (не сходиться), а чоловік з чоловіком зійдеться. Пр. Гора з горою не зійдеться, а чоловік з чоловіком — завжди (якраз). Пр. Вода з водою зійдеться, а чоловік з чоловіком. Пр. • Если гора не идёт к Магомету, Магомет идёт к горе – не прийшла гора до Магомета, то прийшов Магомет до гори. Пр. Не ясла до коней ходять, а коні до ясел. Пр. Як захоче коза сіна, то до воза прийде. Пр. • Живущий между горами – межигірець. • За горами, за долами (нар.) – десь далеко; за горами, за долами. • Идти, пойти в гору (перен.) – іти, піти вгору; силу брати, узяти (забирати, забрати); у силу вбиватися, вбитися. • Как гора с плеч (перен. разг.) – як (мов) камінь із серця (з плечей, з пліч). Баба з воза — кобилі легше. Пр. • Как на каменную гору положиться (надеяться) на кого (разг.) – покладатися на кого мов (як) на твердий мур; цілком (як на себе) здаватися на кого; цілком увіряти (звірятися) на кого. • Нагрузить горой (разг.) – навантажити з верхом (високо). • Не за горами (весна, праздники) – незабаром (невдовзі, незабавом, іноді не за горами) весна, свято (свята). • Не за горами живёт (разг.) – поблизу (близько, недалеко, не за горами) живе. • Обрывистые горы – круто гори; кручуваті гори; кручі. • Обещать, сулить золотые горы – золоті гори обіцяти; кози в золоті показувати. • Отрог горы – відгір’я; віднога (відножина) гори. • Пир горой (перен. разг.) – бенкет на всю губу (на славу); бучний бенкет (бучна учта). • По горе – горою (по горі). • Под горою – (по)під горою; на підгір’ї. • С горы ехать, идти… – з гори їхати, йти… • Склон горы – узбіччя ((у)збіч); схил гори; (у)згір’я (згірок, погір’я); (іноді) злога. • Смерть не за горами, а за плечами – смерть не по горах ходить, а по людях. Пр. • Стоять горой за кого, что – стояти (обставати) стіною (горою) за ким, за кого, за що; [аж] розпинатися за кого, за ким, за що; тілом і душею захищати кого, що. • Укатали сивку крутые горки – був кінь, та з’їздився. Пр. Був голосок, та позички з’їли. Пр. Були коралі, та пішли далі, були перли, та ся стерли. Пр. • Ходить по горам и долам – ходити горами й долами (долинами і поділлям). • Цепь гор – пасмо гір; сугір’я; (іноді) стрілиця.

Живой • Живая действительность (перен.) – жива дійсність. • Живая женщина, девушка – жвава (моторна) молодиця (жінка), дівчина; моторуха. • Живая изгородь – живопліт (іноді обсада). • Живая и мёртвая вода (в сказках) – цілюща та мертвяща вода; вода живляща і мертвляща. • Живая улика – живий (наочний) доказ. • Жив-живёхонек (разг.) – живий-живісінький. • Жив-здоров; жив и здоров – живий-здоровий; живий і здоровий. • Жив, курилка (разг.) – він ще живий; нічого йому не сталося. • Живого места нет (не осталось на ком) – геть побитий (зранений, порубаний, постріляний…). • Живой живое и думает – живий живе й гадає. • Живой портрет кого (перен.) – справжнісінький портрет чий, з кого; правдивий (достеменний) портрет чий, з кого. • Живой ум – бистрий розум. • Живым манером (сделать что) (нар.) – швидко (хутко, прудко, живо, притьмом) (зробити що). • Задеть (забрать, затронуть) за живое кого (разг.) – за живе взяти (забрати) кого; дойняти (вразити) до живого кого; допекти кому, кого; допекти до живого (до живого серця) кому, кого. • Захватать живым в плен кого – захопити (зайняти) живого (живцем) у полон (у неволю) кого. • На живую нитку (разг.) – нашвидку; на швидку руку (нашвидкуруч); похапцем; на живу нитку. • На живую руку (делать что) (разг.) – нашвидкуруч; на швидку руку (робити що). • Нет в живых кого – немає живого [серед живих] кого; нема й на світі кого. • Ни жив, ни мёртв – ні живий, ні мертвий. • Ни [одной] живой души (разг.) – (а)ні живої душі; (а)ні живого духа; (а)ні лялечки; ні душечки, ані лялечки. • Оставлять, оставить в живых – лишати, лишити (зоставляти, зоставити) живим; дарувати життя кому. • Остаться в живых – залишитися (зостатися) живим [серед живих]; вижити (про багатьох повиживати). • Пока жив буду – поки (й) житиму; поки мого віку. • Принимать, принять живое участие в чём – брати, узяти жваву (пильну) участь у чому. • Сжечь живым – спалити живцем (живого). • С живого кожу драть (разг.) – у живого шкуру драти; живого білувати.

Забивать • Забивать, забить голову кому (разг.) – забивати, забити (захаращувати, захарастити) голову кому; задурювати, задурити кого; дурити, задурити голову кому. • Забивать кого (в работе) (перен. разг.) – перевершувати (заломлювати, заломляти) кого (в роботі). • Забить в барабан(ы) – забарабанити (затарабанити); (дрібно) задріботіти. • Забить в колодки – забити в диби (в дибиці, у скрипиш); (лок.) здибати. [Забили в скрипицю Та й повезли до прийому. Шевченко. Ноги здибають, руки сплутають і везуть до прийому. Руданський.] • Забить до полусмерти кого – мало дух не вибили з кого; тільки-но живого пустити. • Забить нож, топор – затупити ніж, сокиру. • Забить себе в голову что (разг.) – забрати собі в голову що. • Забить тревогу – ударити на сполох (на ґвалт).

Забирать • Забирать, забрать в плен – забирати, забрати (займати, зайняти) в полон (у бран, у неволю); полонити, заполонити; (усіх) виполонити. • Забирать, забрать всё без остатка у кого, откуда – забирати, позабирати все (геть усе, чисто все) в кого; вибирати, вибрати, повибирати що звідки; (образн.) і кутки випорожнити кому. • Забирать, забрать в солдаты – брати, забирати, забрати в солдати кого; (істор. образн.) чуба (лоба) голити, поголити кому. • Забирать, забрать силой – забирати, забрати силою (силоміць); гарбати, загарбувати, загарбати; грабувати, пограбувати. • Забрать в свои руки кого – узяти в свої руки (до рук прибрати) кого; (жарт.) убрати в шори (запетлювати) кого. [А що, запетльовано тебе? Сл. Яворн.] • Забрать себе в голову (в башку) что (разг. фам.) – убгати собі в голову що; узяти собі думку. • Злость забирает, забрала кого – злість бере, узяла (розбирає, розібрала) кого. • Охота забирает кого (разг.) – хіть (охота) бере кого; хочеться (кортить) кому; охотиться хто. • Хмель забирает – хміль розбирає. [Ой уже мою та голівоньку Та хміль розбирає. Н. п.]

Задаваться • Задаваться, задаться вопросом – ставити, поставити собі питання. • Задаваться, задаться целью, мыслью – ставити, поставити собі (за) мету; завзятися, заповзятися [метою]; ставити, поставити собі (зробити що); (тільки докон.) узяти (забрати) [собі] в голову що. • Ну и денёк задался! – ну й день випав (удався)!; ну й днина (днинка) випала (удалася)!

Захватить • Всех захватила радость – усіх пойняла (обняла) радість; усіх пойняли (обняли) радощі; усі дуже пораділи. • Захватить на месте преступления кого – захопити (схопити, піймати, запопасти) на гарячому [вчинку] кого; захопити (схопити, застукати) на місці злочину кого. • Захватить с собой что – узяти [з собою] що. • Захватывает, захватило дух (дыхание) – захоплює, захопило (перехоплює, перехопило, займає, зайняло, забиває, забило, запинає, запнуло) дух; дух займається, зайнявся (забивається, забився); (також образн.) дух духа пошибає, пошибав. [Дух духа пошибав, аж вилазили очі, а він усе біжить. Сл. Гр.] • Захватывать врасплох – [Зненацька, несподівано] заскочити (застукати); захопити розполохом; (образн.) мокрим рядном накрити. • Захватывать, захватить в плен – забирати, забрати (займати, зайняти) в полон (у бран, у неволю); полонити, заполонити (усіх виполонити); ясирити, поясирити. • Не забудьте захватить зонтик – не забудьте взяти парасольку. • Я успел захватить последний поезд – я встиг попасти ще на останній поїзд.

Значение • В узком значении слова – у вузькому значенні слова. • Иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення); велико (багато) важити. • Не придавать значения чему – не надавати ваги (сили, значення) чому. • Придавать большое значение чему – надавати великої ваги (великої сили, великого значення) чому; велику вагу класти на що. • Придавать мало значения чему – надавати мало ваги (сили), значення (чому); маловажити (легковажити) що; (іноді) важити легко (мало) що. • Приобретать, приобрести значение – набувати, набути ваги (сили, значення); забирати, забрати, узяти силу. • Это не имеет никакого значения – це нічого не важить (не значить); це не має ніякої ваги (ніякого значення).

Метелка • Под метёлку вымести, забрать… кого, что – як вимести кого, що; геть-чисто (іноді розм. гамузом, згруб. зуздром) вимести, забрати… кого, що.

Могила • Быть на краю могилы, гроба (перен.) – Див. край. • Горбатого могила исправит – горбатого могила виправить. Пр. Горбатого хіба гріб вирівняє. Пр. Горбатого і могила не виправить (не справить, не випростає). Пр. Горбатого випростує могила, а злобивого дубина. Пр. Лихого справить заступ та лопата. Пр. Криве дерево недуже випрямитись. Пр. Коростяве порося дарма чесати. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. З чорного кота білого не зробиш. Пр. Пізно старого кота вчити гопки. Пр. Щербатого горщика (горшка) ніколи не поправиш. Пр. • До [самой] могилы – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку. • Каков в колыбельку, таков и в могилку – який народився, такий і в гріб положився. Пр. Який змалку, такий і до останку. Пр. Яке в колиску, таке й у могилку. Пр. Якого вродила ненька, такого прийме і земелька. Пр. Яким на світ показався, таким і під старість зостався. Пр. Лисе теля вродилося, лисе й загине. Пр. • Найти [себе] могилу – знайти [собі] могилу (смерть); (лок. розм.) найти свою хату. • Рыть (копать) могилу кому – рити (копати) могилу (яму) кому; рити на кого. • Свести (загнать) в могилу кого – звести з світу кого; на той світ (у могилу, у яму, у гріб, до гробу) загнати кого; довести до могили (до гробу) кого; упровадити в могилу (до могили, у гріб, до гробу) кого; укласти в домовину кого. • Сойти в могилу – зійти зі світу (іноді зійти з блиску-світу); умерти (померти). • [Стоять] одной ногой в могиле; одна нога в могиле; смотреть (глядеть) в могилу – [Стояти] одною ногою над гробом (у гробі, у ямі, у домовині, у труні); одна нога в труні (в домовині, в гробі); на далекій путі стояти; на вмерті бути; час недовгий чи й; до гробу недалеко кому; недовго вже гуляти по світі кому; (образн. поет.) недовго вже ряст топтати кому; (ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (згруб.) землею вже пахне (смердить) від кого. • Унести [с собой] в могилу – узяти (забрати) [з собою] в могилу (у яму, до гробу). • Хоть живьём в могилу ложись – хоч живий (живцем) у яму лізь (лягай). Пр.

Нить • Ариаднина нить – аріаднина нитка. • В одну нить – водносталь (водносталку); в одну нитку. • Красной нитью проходить (тянуться) – проходити (тягтися) червоною ниткою (як червона нитка); геть усе пронизувати (що). • Овладеть нитью разговора – опанувати розмову (запанувати в розмові); узяти (забрати) у свої руки нитку розмови. • Потерять нить разговора – упустити (утратити) нитку розмови; утратити зв’язок у розмові. • Путеводная нить – провідна нитка. • Тянется нить разговора – ведеться (плететься, сотається) розмова (балачка).

Прибирать • Прибирать, прибрать к рукам кого – прибирати, прибрати до рук кого; приборкувати, приборкати кого; (образн.) у шори брати, узяти (забрати, убрати) кого.

Рука • Бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (для скріплення умови — про свідка) перебити руки. • Большая рука (перен.) – велика рука. • Большой, небольшой руки кто – великий, велика, велике хто; не такий, не така, не таке великий, велика, велике хто. • Брать, взять в руки кого – брати, узяти в руки кого; прибирати, прибрати до рук кого. • Брать, взять в [свои] руки – брати, узяти до [своїх] рук (у [свої] руки); прибрати, прибирати до [своїх] рук. • Брать, взять себя в руки – опановувати, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. [Чули? - гримнув Бжеський, намагаючись опанувати себе. Тулуб.] • Валится из рук (дело, работа) – з рук падає (летить); рук не держиться. • Вам (ему, ей…) и карты (книги) в руки – вам (йому, їй…) і карти (книжки) в руки; ви (він, вона…) найкраще розумієтеся (розуміється), знаєтеся (знається) на цьому. • В руках у кого, чьих – у руках у кого, чиїх. • В руки плывёт, идёт… кому что – пливе в руки кому що; плине як з води кому що. • Выпускать, выпустить из рук – випускати, випустити (пускати, пустити) з рук. • Гулять по рукам – по руках ходити. • Давать, дать по рукам кому (разг.) – давати, дати по руках кому. • Дело (работа…) горит в руках чьих, у кого – діло (робота…) горить у руках (під руками) у кого, кому. [Горить йому робота в руках. Пр.] • Держать себя в руках – держати (тримати) себе в руках; панувати над собою. • Живой рукой (разг.) – [Одним] духом; миттю (умить). • Зло небольшой руки (разг.) – невелике лихо (лихо невелике). • Играть в четыре руки (муз.) – грати на чотири руки. • Из рук вон плохо, плохой – украй (аж надто) погано, поганий; препоганий, препогано; (іноді) нікуди не годиться; не може бути гірше, гіршого. • Из рук в руки (передать, перейти) – з рук до рук; з рук у руки. • Иметь руку – мати руку. • Как без рук без кого, без чего – як (мов, немов) без рук без кого, без чого; (іноді) як без правої руки без кого, без чого. • Как рукой сняло (боль, усталость…) – як рукою відняло; як вітром звіяло. • Легок на руку – легка рука в кого; легку руку має хто. • Ломать (заламывать) руки – ламати (заламувати) руки. • Марать (пачкать) руки об кого, обо что – паскудити (поганити, каляти, бруднити) руки об кого, об що. • Мозолить руки (разг.) – мозолити руки. • На живую руку – на швидку руку; нашвидкуруч. • На руках чьих, у кого (быть, находиться) – на руках чиїх, у кого (бути). • На руку кому – на руку (наруч) кому; (розм.) на руку ковіньку кому. • На скорую руку – на швидку руку (нашвидкуруч); прихапцем (похапцем); абияк. • Не даётся в руки кому (не спорится) – не йметься кому; до рук (у руки) не дається кому. • Не с руки, не рука кому что – не з руки кому що; не рука кому що; незручно кому що; неспосібно кому що. • Обеими руками ухватиться, схватиться за что – обіруч (обома руками) ухопитися, схопитися за що. • Одной рукой – однією рукою; одноруч. [Чого ви дверима грюкаєте? — Та се я одноруч зачиняла. Сл. Гр.] • Опускать, опустить руки – спускати, спустити (попускати, попустити, опускати, опустити) руки. [Коваль і руки спустив. Рильський, перекл. з Гоголя.] • Отбиваться, отбиться от рук – відбігати, відбігти рук; ставати, стати неслухняним; виходити, вийти з-під опіки. • Отбиваться руками и ногами от чего (разг.) – руками й ногами відбиватися від чого; відбиватися усіма чотирма від чого. • От руки (писать, рисовать, чертить) – рукою (ручним способом). • От руки сделать (сделано) что – рукою (руками) зробити (зроблено) що. • Отсохни [у меня] руки и ноги (разг.) – хай (бодай) [мені] руки й ноги повідсихають. • Подать руку [помощи] – подати (простягнути) руку [братню, дружню, допомоги] кому. • Под весёлую руку – у добрім настрої; веселим бувши. • Под горячую руку – під гарячу руч (руку). • Под рукой (быть, находиться…) – напохваті; під рукою (при руці) (бути). • Под сердитую руку – під сердиту руку (руч); (іноді) спересердя. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити) до чиїх рук, до рук кому. • Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому. • По правую, по левую руку – праворуч, ліворуч; на (по) праву, на (по) ліву руку (руч); (зрідка) у праву, у ліву руку. • По рукам! – згода! • Правая рука чья, у кого (перен.) – права рука чия, у кого. • Прибирать, прибрать к рукам кого – до рук прибирати, прибрати кого; у руки брати, узяти кого; заорудувати ким; приборкувати, приборкати кого; (іноді лок.) прибгати кого; у шори брати, забрати, узяти кого. • Прибрать к рукам что – прибрати до [своїх] рук що; загарбати що; (іноді) прибгати що. • Приложить руку к чему – докласти рук до чого; пильно (горливо) узятися до чого. • Пропускать, пропустить мимо рук – пускати, пустити повз руки. • Просить руки кого, чьей – просити (прохати) руки чиєї. • Проходить, пройти через руки чьи – переходити, перейти через руки чиї. • Рука в руку, рука об руку с кем, рука с рукой – рука в руку, рука (рукою) до руки, руч-об-руч з ким; попліч ((у)поруч, пліч-о-пліч) з ким. • Рука набита чья, в чём, на чём – рука вправна (набита, наламана) чия, на чому. • Рука не дрогнет у кого (сделать что) – рука не здригне(ться) (не затремтить, не схибить, не зрадить) в кого; не зупиниться ні перед чим хто; нічого не злякається хто. • Рука не поднимается (не подымается) у кого (сделать что), на кого – рука не здіймається (не підіймається, не зводиться) у кого, кому, на кого. • Рука руку моет [и обе белы бывают] – рука руку миє [щоб білі були]. Пр. Рука руку миє, злодій злодія криє, нога ногу підпирає. Пр. • Руки вверх! – руки вгору (догори)! • Руки не отвалятся у кого (разг.) – руки не відпадуть у кого. [Поміг би й ти (робити), то не відпали б руки. Українка.] • Руки не протянешь, так с полки не достанешь – не терши, не м’явши, не їсти калача. Пр. Не взявшись до сокири, не зробиш хати. Пр. Печені голуби не летять до губи. Пр. • Руки опускаются (отнимаются) у кого – руки в’януть (падають, опадають, опускаються) у кого. • Руки отваливаются, отвалились у кого – руки падають, упали в кого; геть стомився хто. • Руки прочь от кого, от чего – геть руки від кого, від чого. • Руки чешутся у кого (перен. разг.) – руки сверблять у кого; кортить кому (кого). • Рукой не достанешь – рукою не досягнеш. • Рукой подать – [Як] палицею (шапкою, штихом) кинути, докинути; [як] рукою (до)кинути (сягнути); тільки що не видно; дуже (зовсім) близько; близенько (близесенько); (іноді) от-от за плечима. [Повітря таке прозоре, що Демерджі здається от-от за плечима. Коцюбинський. В цю мить саме насупроти Вадима близенько, рукою кинути, сідає пара чирят. Антоненко-Давидович.] • Сбывать, сбыть с рук кого, что – збувати, збути з рук кого, що; позбуватися, позбутися (тільки докон. спекатися) кого, чого. • Своя рука (у кого) – своя рука (у кого); має руку (хто). • Своя рука владыка – своя рука владика. Пр. Кожна ручка собі панночка. Пр. «Чия справа?» — «Війтова».— «А хто судить?» — «Війт». Пр. • Связывать, связать руки кому; связывать, связать (спутывать, спутать) по рукам и (по) ногам кого – зв’язувати, зв’язати руки кому; зв’язувати, зв’язати руки й ноги кому; зав’язувати, зав’язати світ кому. • Скор на руку – швидкий на руку; моторний (меткий); швидкий у роботі; завзятий до роботи. • Сложа (сложив) руки сидеть – згорнувши (склавши) руки сидіти. • Смотреть (глядеть) из рук чьих – дивитися в жменю чию, кому; зазирати кому в руку; залежати від кого. • Сон в руку – сон справдився; пророчий сон. • С пустыми руками – з порожніми (з голими) руками; (іноді) упорожнечі (голіруч). • Средней руки – пересічний (посередній, помірний). • С руками и ногами (с руками и с ногами, с руками-ногами) – з руками і з ногами. • С руками рвать, оторвать (раскупить, разбирать) – з руками рвати, вирвати (відірвати); хапом хапати, хапнути. • С рук на руки – з рук до рук. • Сходит, сошло, сойдёт с рук кому – так минається, минулося, минеться кому; так сходить, зійшло, зійде з рук кому. • Тяжёлая рука у кого – важка (тяжка) рука в кого; важку руку має хто. • Узнать что из верных рук – довідатися (дізнатися) про що з певного джерела. • Умывать, умыть руки (разг.) – умивати, умити руки. • Ухватиться (схватиться) обеими руками за что – обома руками (обіруч) ухопитися (схопитися) за що. • Ходить, пойти по рукам – ходити, піти з рук до рук (з рук на руки); переходити, перейти з рук до рук (у руки). • Ходить с протянутой рукой (нищенствовать) – з довгою рукою ходити; старцювати (жебрати). • Чужими руками (делать что) – чужими руками (робити що). • Щедрой рукой – щедрою рукою; щедро. • Языком болтай, а рукам воли не давай – язиком клепай, а руки при собі тримай. Пр. Язиком мели, а руку держи (а руки при собі держи). Пр. Язиком що хоч кажи, а руки при собі держи. Пр. Язиком що хоч мели, а рукам волі не давай. Пр.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

забира́ть, забра́ть забира́ти, забра́ти

захва́тывать, захвати́ть захо́плювати, захопи́ти, забира́ти, забра́ти

отнима́ть, отня́ть відніма́ти, відня́ти; відбира́ти, відібра́ти; забира́ти, забра́ти

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Голова́ – 1) голова. • Голова́ в го́лову – все зауряд. • Го́лову ї́сти кому́ – пилить кого. • Наложи́ти голово́ю – погибнуть, умереть. 2) ум, разум. • У го́лову взя́ти, забра́ти – задаться целью, решить. • Цві́ла голова́ – глупец. 3) предводитель, главарь, распорядитель. • За твоє́ю голово́ю – под твоим водительством. 4) председатель; 5) (в книге) глава.

Забира́ти, забра́ти – 1) забирать, брать, забрать, захватывать, захватить, уносить, унести. • Забра́ти за живе́ – задеть за живое. • Забира́ти си́лу – приобретать значение, влияние. 2) му́ром – перегородить стеною.

Забра́ти, см. Забира́ти.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Арестовывать, -товать – арешто́вувати, арештува́ти, заарешто́вувати, заарештува́ти, бра́ти, забира́ти, забра́ти (взяти) під аре́шт (до аре́шту); а. имущество – наклада́ти, накла́сти заборо́ну на майно́.

Высказываться, -заться – висло́влюватися, висловитися, забира́ти (забра́ти) голос (СЖМ); в. в чью пользу – озива́тися, озва́тися за ким, за ко́го; в. по вопросу – висло́влюватися, висловитися в спра́ві про…

Доклад – 1) (реферат) – до́повідь; д. в письменной форме – писана до́повідь; д. обстоятельный – докла́дна, ґрунто́вна до́повідь; д. пространный – широ́ка до́повідь; вносить -лад в собрание (входить с -дом) – подава́ти, пода́ти до́повідь збо́рові; делать -лад – доповіда́ти, доповісти, робити, зробити до́повідь; по -ду взять слово – з приводу до́повіді (на до́повідь, до до́повіді) забра́ти сло́во; прения по -ду – обміркува́ння до́повіді, диску́сія з приводу до́повіді (на до́повідь); резолюция по -ду – резолюція на до́повідь; 2) (в выражениях): без -да не входить – не оповістившись не вхо́дити; явиться с -дом( к кому, к начальнику) – ходити доповіда́ти кому́.

Занимать, -нять – 1) (одалживать) – позича́ти, позичити в ко́го, кому́; 2) (квартиру) – займа́ти, зайняти; 3) (должность) – заступа́ти, заступити поса́ду, бу́ти на поса́ді, ма́ти поса́ду; я занимаю должность делопроизводителя – я працюю за ділово́да, на поса́ді ділово́да; з. высокое положение – бу́ти на великій поса́ді, ма́ти великий у́ряд; з. место – забира́ти, забра́ти, мі́сце; (о лице) – займа́ти, зайняти мі́сце; (должность) – ма́ти поса́ду; з. время – бра́ти, забира́ти час.

Поглощать, -глотить (средства, энергию) – убира́ти, убра́ти в се́бе, забира́ти, забра́ти; рынок поглощает – ринок убира́є (забира́є).

Снос (строения) в выражении: на снос – на забра́ння, (щоб) забра́ти, (щоб) забра́ли.

Сносить, снести – 1) (в расход) – записувати, записа́ти (на вибу́ток), списа́ти (на вибу́ток); с. со счета – списа́ти з раху́нку; 2) (постройку) – забира́ти, забра́ти.

Убирать, убрать – 1) (приводить в порядок) – прибира́ти, прибра́ти що в чо́му, прятати, попрятати в чо́му; 2) (забирать) – прибира́ти, прибра́ти, забира́ти, забра́ти, прийма́ти, прийняти що зві́дки; 3) (хлеб в поле) – по́рати, упо́рати.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

забира́ти, -бира́ю, -бира́єш; забра́ти, -беру́, -бере́ш, -беру́ть; забра́в, -бра́ла; забери́, -бері́ть

забра́ти, див. забира́ти

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бене́ря, -рі, ж.? Неясное слово, — повидимому какая то болѣзнь. Не чума ли? Сравн. бенде́рська чума; быть можетъ бенеря испорченное бендеря? Бене́ря його принесла́. (Екатериносл. у. Слов. Д. Эварн.) аналогично выраженію: холера його принесла! Куди тебе бенеря несе? Ном. № 14235. Б’є його бенеря забрати в мене ту десятину. Лубен. у. См. Бенеберя.

Відбаглува́ти, -лу́ю, -єш, гл. Отстоять, спасти. Відбаглувати від смерти. Хотів був нашу собаку забрати, — ледві одбаглувала. Рк. Левиц.

Голова́, -ви́, ж. 1) Голова. Що голова, то розум. Посл. У го́лову захо́дити, зайти́. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходи́ти. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. У го́лову (го́лови) кла́сти, покла́дати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. Наложи́ти голово́ю, лягти́ голово́ю. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. В голові́ мені́ (тобі́....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. У голова́х. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. Під го́лови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. У го́лову взя́ти, забра́ти. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки. Рудч. Ск. І. 200. По моїй голові́. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. На мою́, твою́.... го́лову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б’ються на гончарову голову. Ном. № 3148. Шоб тебе́ у жи́то голово́ю. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. За твоєю (його́ и пр.) голово́ю. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. Го́лову кому́ ї́сти, жува́ти. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. У голові́, у голо́вці було́. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. Голова́ в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька. 2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. Цвілі́ го́лови. Глупцы. Ном. № 6303. 3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751. 4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95. 5) ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI. 6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у. 7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24. 8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24. 9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у. 10) = Маточина. Рудч. Чп. 250. 11) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179. 12) Часть толчеи. См. Стула походюча. Шух. I. 162. 13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155. 14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоя́нська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. Голо́вка, голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, голо́вочка, голі́вочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. Голови́ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.

Де, нар. 1) Гдѣ. Де гріх, там і покута. Ном. № 124. Сова знає, де кури почують. Ном. № 5739. Де ви ся повертаєте, як ви ся маєте? Мет. 444. Горе дворові, де корова росказ волові. Ном. За городом левада, де зібралась громада. Ном. Та не де́ діне́ться. Нигдѣ не дѣнется, не пропадетъ. МВ. (О. 1862. ІІІ. 54). 2) Куда. Сама ж я не знаю, де мій милий дівся, а чи його звіри ззіли, а чи він утопився. Мет. Три царі, де ви йдете? Чуб. ІІІ. 342. Не було де́. Некуда было. Було втікать, чорний баране. — «Не було де, вельможний пане». Гол. IV. 529. 3) Откуда. Де ся взяв татарин стидкий, бридкий, поганий: хоче вдову зарубати, собі дитину забрати. Макс. (1849) 97. 4) Когда. Де Христос родився, той день празнуємо. Чуб. ІІІ. 377. 5) Въ соединеніи съ прилагательными: какой; тотъ, который. Не бере малого, а вибірає, де більший. Де кращого шукає. Де менші між їми, як ті поросята, валялись та грались собі на піску; де набільші — в «свинки» поодалі гралися. Сніп. 155. З де-бі́льшого, з де-бі́льша. Большею частью. 6) Какъ. Де йому й жити було! Воно й росло так, аби слава, а тії виправки та походи силу з його всю вибрали. МВ. 7) Де-б. а) Гдѣ бы; куда бы, откуда бы. П’ять слів сказать, і де б взялася поміч. Сніп. б) Вмѣсто того, чтобы. Де б піти до церкви, а вона потягла у ліс по горіхи. Харьк. г. Де б молитися та в гріхах каятись, а вона ще пику малює та до судських примиляється. Харьк. в) Де б то. Гдѣ бы то, куда бы то. (Козак) не питається, де б то стати, коня попасти, а питається, де корчма новая. Черниг. г. 8) Де вже! Ну гдѣ таки. Де вже було мені служити! Хата. 164. 9) Де в бі́са, де в ка́та! Гдѣ тамъ! Куда тамъ! Кой чортъ! А що, куме, багато заробив грошенят на заробітках? — «Де в біса! тепер не те стало, що колись у старовину. Харьк. Де в біса, які звичайні!... А кажуть люде, добрих батьків діти. Пригляділись старі очі на турка й на брата; на чужу кров і на рідну — та де його в ката! не спочину на родині, отут десь загину. Морд. (Млр. л. сб. 78). 10) Де то. Гдѣ же; куда же. Де то твоя слава подівалася — чубатим козакам досталася. Морд. (Млр. л. сб. 91). Де то моя Катерина? Шевч. 79. 11) Де ж. а) Гдѣ же. Ой де ж мені, моя мила, коників набрати — по за гаєм зелененьким до тебе об’їзжати. Мет. 60. б) Куда же. Ох, погибель же моя! де ж мені тепер діться? К. ЧР. 44. Ой де ж ти їдеш, о, мій синочку? — Їду в гороньки, аж до дівоньки. Чуб. ІІІ. 290. в) Развѣ. Ні жувати, ні ковтати не можна, не йде в горло. Се бо був хрін. Де ж його можна їсти. Кв. г) Де ж пак! Какъ же! еще бы! Може вона за пана хоче? Де ж пак! вона мабуть за царя думає. Пнеться, наче справді велика цяця. Де ж пак! нові штани справив. Ном. Злякаються вони! де ж пак! І в горобину ніч приїдуть для такої панночки, як наша. Шевч. 12) Де тобі. Куда тамъ! Вийшов з хати карбівничий, щоб ліс оглядіти, та де тобі! таке лихо, що не видно й світа! Шевч. 84. 13) Де хотя́. Гдѣ угодно. У старовину такого землі було, що кожний де хотя селивсь і кілько хотів, стілько й займав. Харьк. г. 14) Де да́лі. Чѣмъ далѣе. Де далі, усе стихає, ні травка не колишеться, усе жде чогось великого, страшного. Кв. Пов. Примѣч. Остальныя слова сложныя съ де см. отдѣлъно въ соотвѣтствующихъ мѣстахъ алфавита.

Забіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. забра́ти беру́, -ре́ш, гл. Забирать, брать, забрать, захватывать, захватить, уносить, унести. Король війну замишляє, дівки, жінки зоставляє, самих хлопців забірає. Мог. 147. Нехай кріваве забірає. Ном. № 13677. Забірай турка! бий турка! ЗОЮР. І. 6. Він же мене підмовляє і з собою забірає. Лавр. 70. Всього світу не забереш. Ном. № 4851. — в нево́лю. Брать въ плѣнъ. — в москалі́. Брать въ солдаты. Лавр. 124. Хлопців в москалі забрали. Шевч. 662. — си́лу. Пріобрѣтать значеніе, вліяніе. Таку силу забрали запорожці. Стор. М. Пр. 43. 2) Перегораживать, перегородить стѣною.

Забра́ти, -ся. См. Забірати, -ся.

Завзя́тися, візьму́ся, -мешся, гл. 1) Задаться цѣлью, упорно стремиться къ чему. Завзялись ляшки ще й багатії люде забрать, забрати тих бідних сирот. Чуб. V. 973 — 974. 2) — на ко́го. Взъѣсться, ожесточиться, напасть на кого. Писарь завзявся на мене. Каменец. у. Три селі завзялися на старшину. НВолын. у.

Пікине́р, пікині́р, -ра, м. Пикинеръ. КС. 1899. ХП. 301. А в пікинери вербували, та теж охочих. Шевч. 591. Ой як би нам славних запорожців в пікинери забрати. Грин. III. 601.

Рейме́нтарь, -ря, м. Военачальникъ, командирующій войскомъ. Ой дозволив пан рейментарь червінці забрати, не дозволив Котовича з шибениці зняти. Нп.

Удаха, -хи, об. Способный, способная. І не тільки тим і штиться й славиться удаха, що розумна й по хазяйству до всього тімаха. Мкр. Н. 30. З моїх очей усе можна забрати: собаки, і то помітили мене, яки я вдаха. Держу в руках хліб або тараньку чищу на юшку, — дивись, уже рябко й поніс. Г. Барв. 356.

Штурмува́ти, -му́ю, -єш, гл. Штурмовать. Стали брати, брати штурмувати (Почаєв), хотіли в неволю християн забрати. Чуб. І. 160. Штурмом штурмували. К. Дз. 61.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Забіра́ти, -ра́ю, -єш, сов. в. забра́ти, -беру́, -ре́ш, гл. 2) *—за живе́. Задеть больное место, за живое. Сл. Нік.

*Зва́жли́вий, -а, -е. Решительный. І хотів би я забрати собі тую шапку, та не зважуся.—Ну, то хтось прийде зважливий, тай забере собі, а тобі буде дуля. Крим.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Забирать, забрать — забира́ти, Забра́ти; 3. в плен — полони́ти, у поло́н забра́ти.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

колабора́нтка, колабора́нток; ч. колабора́нт та, хто співпрацює з окупаційною владою на шкоду власній країні. [Почуття багатьох совєтських громадян добре висловила одна росіянка, Олімпіада Полякова (її літературний псевдонім Лідія Осипова) в своєму «Щоденнику колаборантки» (Галя Аккерман «Безсмертний полк. Священна війна Путіна», пер. Петро Таращук, Тернопіль, 2019). Чи дійсно Софі була колаборанткою? Що сталося з нею? (Джоджо Мойєс «Дівчина, яку ти покинув», пер. Дар’я Петрушенко, Х., 2016). Колаборантки на сцені: «Ми нє куріци, нє птіци...» У Львові громадські активісти просять Президента забрати звання народних артисток України в Ані Лорак, Таїсії Повалій та Ірини Білик. (Україна молода, 2015). – Тепер мовчиш, колаборантко, – похитав головою Лєбєдєв-Ранков. (Павол Ранков «Матері», пер. Тетяна Окопна, К., 2016).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Арестова́ть = 1. орештува́ти, забра́ти. 2. поцїнува́ти. – Приїхав з приставом і поцїнував всю худобу.

Взять, ся = узя́ти, ся, забра́ти. — Взять верхъ = го́ру взя́ти, перева́жити, поверши́ти кого. — Правда кривду переважить. н. пр. — Взять за себя́ = узя́ти за се́бе, жени́ти ся, поня́ти. – Узяв собі дївчиноньку. н. п. — Взять си́лою = здобу́ти, опанува́ти. — Турчин опанувати мал місто. Б. Н. — Взять во́лю = од рук одби́тись. — Взять кого́ въ ру́ки = забра́ти в ру́ки, до ру́к прибра́ти. — Взя́ться за умъ = схамену́ти ся, за ро́зум взя́ти ся. — Взя́ться за дѣ́ло = заходи́ти ся. — Всѣмъ взя́лъ = хоч куди́, на все зда́тний. — Хоч куди козак! — Ни дать, ни взять = точнїсїнько, як ра́з, са́ме як раз. – Взять сло́во наза́дъ = зрікти́сь. — Отку́да ни возьми́сь = де не взя́в ся. — Де не взяв ся сизокрилий голубок, як ухопить горобчика за чубок. Б. Г. — Что взялъ? = а що піймав о́близня? — Взять чью сто́рону = заступи́ти ся, ста́ти за ко́го, приста́ти до ко́го. — Чортъ возьми́! = ма́тері його біс, неха́й йому чорт!

Власть = власть, вла́да, си́ла, пра́во. С. Аф. З. Л. — Бідна Ева одну з древа зірвала кисличку, збулась власти, треба прясти на гребінї мичку. (З стародав. вірші. Кіев. ст.) — Під которою зверхност’ю і владою єстем. С. З. — Його сила, його й воля. — Взять, пріобрѣ́сть власть = си́лу, го́ру взя́ти, забра́ти си́лу. — Вы́сшая власть = найви́ща власть, зве́рхність. О. З. — Твоя власть = твоя во́ля, си́ла.

Вы́нуть = ви́няти, взя́ти, ви́брати; ви́котити, ви́різати; схопи́ти, забра́ти (Д. Вынима́ть.)

Забира́ть, забра́ть, ся = 1. бра́ти, ся, забира́ти, ся, забра́ти, ся, взя́ти; відбира́ти, відібрати. 2. бра́ти на́бір. — Забира́етъ у купца́ = бере на́бір. 3. загоро́жувати, городи́ти. — Забра́ть си́лою = зага́рбати. — Забра́ть въ плѣнъ = полони́ти, у поло́н, у бра́н забра́ти. — Охо́та забира́етъ = хо́четь ся, корти́ть. — Кортить ченцеві з келїї, та ігумен не спить. н. пр. — Хмель забира́етъ = хміль розбира́є. — Ой мою та голівоньку та хміль розбирає. н. п.

Заплѣни́ть = заполони́ти (С. Л.), в поло́н, в нево́лю, у бран забра́ти. — Чи їх порубано, чи у бран забрано? н. д.

Наслѣ́діе = спа́док (С. З. Л.), спа́дки, спа́дщина, наслїдство (С. Жел.), від давних предків — пре́дківщина, від дїда — дїди́зна, дїдівщи́на, від баби — баби́зна, від батька — ба́тьківщина, отцївщина, від матері — матери́зна, від брата. — братови́зна, братівщи́на, після свекра або свекрухи — свекрівщи́на, посвекро́вщина. — Не маєть нїхто нїкому жадного спадку записовати, чого в руках не маєть. Ст. Л. — Дочки плачуть, розбивають ся: як пеньку забувати, а зятї ходять, нишком говорять, як би спадки забрати. н. п. — Жінкам, що віддавали ся в Польщу, Литовський статут відбирав право спадщини після їх родини. Бар. О. — Язик народа — то найдорожча спадщина предків, єсть то мов би кров в тїлї нашому. Бар. О. — Моя спадщина або нїчого не значитиме або нїчого не поможе. Кн. — Спокон віку з роду в рід це наша батьківщина. Кн. — Нам батьківщини не дїлити. н. пр. (Д. ще під сл. Иму́щество).

Перебира́ть, перебра́ть = 1. розбіра́ти, розібра́ти. — Розбірати папери. 2. забіра́ти, набіра́ти, забра́ти, набра́ти, понабіра́ти. — Набрав більше як на сто карбованцїв. 3. перебіра́ти, вередува́ти, вига́дувати. — Не в рідного батька перебірати. н. пр. — Не вигадуй — їж що єсть! 4. перекида́ти, пересипа́ти, переки́дати, переси́пати. — Перекидали стару хату і поставили нову.

Плѣня́ть, плѣни́ть = 1. полони́ти, заполони́ти (С. Л.), в нево́лю, у бра́н забра́ти, взя́ти. — Мале дївча полонили, тільки хлопця не вловили. І. Г. — Отця, неньку погубили, мене малу полонили. І. Г. 2. чарува́ти (С. Л.), на́дити, ва́бити, учарува́ти (С. Ш.), причарува́ти (С. З.), прина́дити, прива́бити (С. Л.). — Причарувала мою ти душу, тепер без тебе плакати мушу. н. п. — Ти принадив мою душу, пригорнув її до себе. К. П.

Побира́ть = забіра́ти, забра́ти, взя́ти. — Чортъ тебя́ побери́ = неха́й тебе́ чорти́ ві́зьмуть.

Поплѣни́ть = в поло́н, в нево́лю, у бра́н забра́ти.

Прибира́ть, прибра́ть, ся = 1. прибіра́ти, убіра́ти (С. Л. Ш.), чепури́ти (С. З. Л.), по́рати, ся (С. З.), прибра́ти, убра́ти (С. Ш.), причепури́ти, ся (С. З. Л.), почепури́ти, ся, упо́рати (С. Л.), повбіра́ти. — Прибери хату. — Треба хоч трохи причепурити хату. — Настя причепурила грубу. Лев. 2. д. Подбира́ть 3. 3. убіра́ти ся, виряжа́ти ся, чепури́ти ся, убра́ти ся, ви́рядити ся, причепури́ти ся. — Лаврін причепурив ся, взяв старостів і пішов сватати. Лев. Д. теж під сл. Наряди́ться 2. 4. чіпля́ти ся, причепи́ти ся і т. д. д. Привя́зываться 2. — Прибра́ть къ рука́мъ = а) прихова́ти, б) взя́ти в ру́ки, до ру́к прибра́ти, у шо́ри забра́ти, прибо́ркати. — Він усїх забрав у шори. Зіньк. — Не насьмілив ся сказати й слова, так його приборкала та баба. Гр. Чайч. — Думав шляхту приборкати трохи. К. Ш. — Думає, гадає, як пана Хмельницького до рук прибрати, ляхам оддати н. д.

Уводи́ть, уве́сть = 1. уво́дити (С. Ш.), одво́дити, одвести́, повести́. — Сусїда повів з собою мого гостя. 2. займа́ти, заганя́ти, захо́плювати, заня́ти, загна́ти, захопи́ти, забра́ти з собо́ю (крадькома або ґвалтом).

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)