Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 131 статтю

Шукати «запуст*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Запуска́ть (запуща́ть), запусти́ть – 1) кого куда (впускать) – упуска́ти, упусти́ти, (о мн.) повпуска́ти кого́ куди́, до чо́го. • -ти́-ка телят в сарай – впусти́-но теля́та в пові́тку (до пові́тки). • -ска́ть, -сти́ть в хлеб (производить потраву) – запуска́ти, запусти́ти що ким, (за)пуска́ти, (за)пустити в спаш, в пашню́ (ко́ні, коро́ву). [А ми про́со засі́єм. А ми ста́дом запу́стим, запу́стим (Метл.). Не пусти́ ко́ні в спаш! Пусти́в ко́ні в пашню́ (Поділля)]; 2) кого что (оставлять без ухода, в небрежении) – занедбо́вувати и зане́дбувати, занедба́ти, занеха́ювати, занеха́яти и занеха́ти, залиша́ти, залиши́ти кого́, що, (редко) запуска́ти, запусти́ти, (о мн.) позанеха́ювати. [Занеха́яла геть усе́, і вихова́ння свої́х діте́й (Звин.) Занедба́в по́ле. Одна́ жі́нка запусти́ла діжу́, що вона́ й на діжу́ не похо́жа (Грінч. I)]. • -ска́ть, -сти́ть дела – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запусти́ти и т. д. спра́ви. • -ска́ть, -сти́ть корову – запуска́ти, запусти́ти коро́ву. • -ска́ть, -сти́ть болезнь – зада́внювати, задавни́ти, (редко) запуска́ти, запусти́ти хоро́бу. • -ска́ть, -сти́ть бороду, кудри – запуска́ти, запусти́ти бо́роду ку́чері. • -ска́ть, -сти́ть ногти – відпуска́ти, відпусти́ти (ні́готь), повідпуска́ти ні́гті (па́гності, па́зурі); 3) (бросать чем-н. в кого) шпурля́ти, шпурну́ти, жбу́рити, пожбу́рити, пошпу́рити, (однокр.) жбурну́ти, шпурну́ти чим на (в) ко́го; 4) (гнать, погнать) пуска́ти, пусти́ти, затина́ти, затя́ти. [Пусти́в ко́ні що-ду́ху. Як затя́в коня́, аж лети́ть (Звин.)]. • -ска́ть, -сти́ть храпенье – (зав)дава́ти, (зав)да́ти, затина́ти, затя́ти хропака́, хропти́ хропака́; 5) (вонзать в кого, во что) запуска́ти, запусти́ти в ко́го, в що, вгоро́джувати, вгороди́ти в ко́го, в що, втере́блювати, втереби́ти, впі́рити в ко́го, в що; см. ещё Вонза́ть. [Як на ля́ха коза́к наліта́в, в ньо́го спис запуска́в (Мог.). І запу́стить па́зурі в печі́нки (Шевч.). Та вгороди́ла в своє́ се́рденько го́стрий ніж (Пісня)]. • -сти́ть руку в карман – закла́сти (засу́нути, застроми́ти) ру́ку в кише́ню. • -сти́ть куда-л. руки (воспользоваться ч.-н. чужим) – простягти́ ла́пу, су́нути ру́ку куди́, погрі́ти ру́ки чим. • -сти́ть кому (в нос) гусара – запусти́ти пи́нхву кому́. • -ска́ть, -сти́ть глаз (глазуна, глазенапа) – закида́ти, заки́нути о́ком, зи́ркати, зир(к)ну́ти (ку́тиком о́ка) куди́, на ко́го. • -ска́ть, -сти́ть в паз – запуска́ти, запусти́ти в жо́лоб (паз, бурт), забурто́вувати, забуртува́ти, (вколачивать) за[у]са́джувати, за[у]сади́ти, забива́ти, заби́ти, вбива́ти, вби́ти; 6) (класть закваску) заква́шувати, заква́сити що, запуска́ти, запусти́ти що чим (дрі́жджами). • -ска́ть, -сти́ть дрожжами (квас, пиво) – запуска́ти, запусти́ти дрі́жджами (квас, пи́во); 7) -ска́ть, -сти́ть за галстук (выпивать) – залива́ти, зали́ти и залля́ти о́чі, пи́ти-непролива́ти; 8) (сильно ругать) загина́ти, загну́ти кому́; 9) -ска́ть змея – пуска́ти змі́я. • -ка́ть кубарь (волчка) – пуска́ти дзи́ґу. • -сти́ть шарманку – заве́сти катери́нку. • Запу́щенный – впу́щений; занеха́яний, зане́дбаний, (редко) неприко́ханий, (о болезни) зада́внений; (вонзённый) запу́щений, угоро́джений. • -ные дела – зане́дбані спра́ви. • Дела -щены – спра́ви зане́дбано.

Запуска́ться, запусти́ться – впуска́тися, бу́ти впу́щеним; занеха́юватися, занеха́ятися, запуска́тися, запусти́тися, (о болезни) зада́внюватися, задавни́тися; бу́ти занеха́яним, зане́дбаним; зада́вненим.

Запустева́ть, запусте́ть – 1) пусті́ти, спусті́ти, спуст(к)ува́ти, става́ти, ста́ти пу́сткою, (пустеть и дичать) дича́віти, здича́віти, дичі́ти, здичі́ти. [Чи сві́тові спусті́ти через те́бе? (Куліш). Пусті́є в ха́ті, в комо́рі і надво́рі без хазя́їна (Сл. Гр.). Спусті́ло па́нське подві́р’я (М. Вовч.). Її́ світли́ця спусткува́ла (Греб.). Сад здича́вів (Кам. п.)]; 2) (не посещаться) стоя́ти пу́сткою, по́рожне́м, бу́ти поро́жнім, пусткува́ти, спусті́ти, гуля́ти.

Запусте́лость – спустоша́[і́]лість (-лости); занеха́яність; см. Запусте́ние.

Запусте́лый – спусті́лий, спустоша́[і́]лий. [Щоб йому́ да́но гро́шей на підно́ву ки́ївського спустоша́лого за́мку (Куліш)].

Запусте́ние – запусті́ння, спусті́ння, пу́стка, пустовщи́на, спустоша́[і́]лість, руйно́вина. [Набли́зилось запусті́ння його́ (Св. П.). Всере́дині спустоша́лість страшна́ і проти́вна (Куліш). Черепки́ під нога́ми, шматки́ папе́ру, пу́стка руї́ни – буди́ли ще бі́льшу жадо́бу ни́щити (Коцюб.)]. • Мерзость -сте́ния – гидо́та (мерзо́та) запусті́ння.

Запусте́ть, см. Запустева́ть.

Запусти́ть, см. Запуска́ть.

Запустогорла́нить – загорла́ти, заверла́ти, зарепетува́ти ма́рно (без пуття́), загорлопа́нити.

Запустоша́ть, запустоши́ть – спусто́шувати, спусто́шити; см. Опустоша́ть.

Запустоше́ние – спусто́шення.

Вкогти́ться – запусти́ти па́зурі (кі́гті), вп’яли́тись кі́гтями в ко́го, в що. [Мов Сфінкс у ду́шу кі́гтями вп’яли́лась (Франко)].

Заба́ловаться – запустува́тися.

За́гове́нье – пу́щання и пу́щення, за́пу́ст (-ту) и за́пусти (-стів), за́пуски (-сків), за́говіни (-він). [Діжда́лися пу́щання на піст (Квітка). Лати́н прибра́всь мов на запу́ст (Котл.)].

Зака́зник (заказной лес) – запові́дник (-ка), за́пуст (-ту).

I. Зака́пывать, зака́пать – 1) (начинать капать) почина́ти ка́пати, кра́пати, (учащённо) капоті́ти; сов. зака́пати, закра́пати, закапоті́ти; срвн. Ка́пать. [Черво́на кров зака́пала з пу́чки (М. Вовч.). Пота́нув сніг, із стріх закра́пало (М. Вовч.)]. • Слёзы -пали из глаз – сльо́зи зака́пали з оче́й. • -пало с потолка – зака́пало з сте́лі; 2) что (забрызг. каплями) – зака́пувати, зака́пати, (о мн. или во мн. мест.) позака́пувати що чим. • Стол -ли воском – стола́ зака́пали во́ском. • -ть глаза, рану чем – закра́пувати, закра́пати о́чі, ра́ну (ура́зку) чим, вкро́плювати и вкропля́ти, вкропи́ти, (за)пуска́ти, (за)пусти́ти в о́чі, в ра́ну що и чого́. • Зака́панный и Зака́пленный – зака́паний. • -ться – зака́пуватися, зака́патися. [Во́ском зака́палася].

Замола́живать, замолоди́ть – 1) запуска́ти, запусти́ти хме́лем (пи́во, квас и т. п.); 2) -ла́живает, безл. – молоди́ться. [Молоди́ться на дощ (Н.-Вол. п.)].

Запрока́зничать, запрока́зить – запустува́ти, задурі́ти, заштука́рити, поча́ти пустува́ти, дурі́ти, штука́рити, каверзува́ти; срвн. Прока́зничать.

Зара́щивать, зарости́ть – 1) (допускать зарости чем-н., позволять вырости чему-н.) заро́щувати, зарости́ти, (о мн.) позаро́щувати що чим; (сорной травой) бур’яни́ти, забур’яни́ти (напр. горо́д, по́ле); (диким овсом) завівсю́жувати, завівсю́жити (по́ле); (допустить покрыться слоем грязи) забру́днювати, забрудни́ти, (о мн.) позабру́днювати що (начи́ння (посуду), ру́ки); (о бороде, волосах) запуска́ти, запусти́ти (бо́роду, (в)у́са). • Не -вай лугов кустарником – не заро́щуй лу́ки чагарнико́м; 2) (вростить) врости́ти що у що; 3) (заживлять) заго́ювати, заго́ї́ти, (о животных, переносно о море) зали́зувати, зализа́ти, (о мн.) позаго́ювати, позали́зувати що. [Його́ рука́ пора́нить і заго́їть (Куліш)].

Заребя́читься – запустува́ти як дити́на, поча́ти дити́нитися, оберну́тися в дити́ну, (насмешл.) блазни́тися. [На примо́рському безлю́дді оберну́вся я в дити́ну: га́рні му́шлі підбира́ю, вгля́дю кра́щі – да́вні ки́ну (Крим.)].

Зарезви́ться – 1) запустува́ти, поча́ти жирува́ти, пустува́ти, (распрыгаться) розстриба́тися; 2) (долго, неумеренно) розпустува́тися, розжирува́тися, задурі́ти.

За́росль – за́росль (-слі), за́ро[і]ст (-росту), за́росні (-нів), по́ро[і]ст (-росту), по́рости (-тів), хащ (-щи), хащни́к (-ку́), чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ку́); (мелкая лесная хворостовая) хмизни́[я́]к (-ку), хворости́ння (-ня); (молодая, в свеже срублен. лесу) за́пуст (-ту); (густая лесная чаща, дебрь) не́тря, (обыкн. мн. ч.) не́трі (-рів), пу́ща, гуща́вина; (на берегу реки) бережня́к (-ку́). • Камышевые и тростниковые -сли в перемежку с сенокосами заливными – пла́вні (-нів).

Заша́ливать, зашали́ть – 1) пустува́ти, запустува́ти, жирува́ти, зажирува́ти, (о лошадях) басува́ти, забасува́ти. [І в це́ркві ні запусту́є і ні до ко́го не загово́рить (Квітка)]; 2) -ли́ть – поча́ти грабува́ти, розбишакува́ти.

Зашко́льничать – запустува́ти, як школя́р, задурі́ти по-школя́рському, (гал.) поча́ти виробля́ти штуба́цтва.

Ля́да, -ди́на – 1) (пустошь) пустівщи́на, за́пуст (-ту); 2) (заросли) чагарі́ (-рі́в), чагарни́к (-ку́); 3) (пожог) палени́на; 4) (мочажина) мо́чар (-ра), (зап.) мла́ка.

Маши́на – 1) маши́на. • -на ветровая, водяная, конная, паровая, ручная – маши́на вітрова́ (вітряна́), водяна́, кі́нна, парова́, ручна́. • -на адская – пеке́льна (вибухо́ва) маши́на. • -на динамо-электрическая, динамо -на – дина́мо-маши́на, дина́мо-електри́чна маши́на, дина́мо (неполносклон.; твор. -мом). • -на жатвенная – жа́тна маши́на, жа́тка, саможа́тка, жа́чка, жнива́рка, (пров.) жа́лка, же́нничка, (шутл.) чубогрі́йка, лобогрі́йка. • -на жнее-сноповязальная – снопов’я́зка. • -на землечерпательная – землечерпа́льна маши́на, землечерпа́лка, землече́рпниця. • -на камнедробильная – каменодроба́рка. • -на молотильная, см. Молоти́лка. • -на моечная (промывная), мяльная – маши́на ми́йна (ми́йниця), м’я́льна (м’я́лка). • -на низкого давления – маши́на низько́го ти́ску. • -на пишущая – друка́рська маши́нка, самопи́ска, скоропи́ска. • -на под’ёмная, пожарная – маши́на підійма́льна, (для установки в вертикальном положении) зводова́, поже́жна. • -на простого действия – маши́на про́стого чи́ну, про́ста маши́на. • -на ротационная – ротаці́йна маши́на. • -на сенокосильная – коса́рка, самоко́ска. • -на скоропечатная, сортировальная – маши́на ско́ра друка́рська, сортува́льна (сортува́лка). • -на для стирки (прачешная) – пра́льна маши́на. • -на счётная – рахува́льна маши́на. • -на швейная – краве́цька (шва́льна) маши́на. [Не було́ в ме́не си́ли поверну́ти ко́лесо краве́цької маши́ни (Кониськ.)]. • Приводить, привести -ну в действие, пускать, пустить -ну в ход – пуска́ти, пусти́ти маши́ну (в рух), запуска́ти, запусти́ти маши́ну, ста́вити, поста́вити маши́ну на робо́ту. • Разбирать, разобрать -ну – розбира́ти, розібра́ти, розклада́ти, роз(і)кла́сти маши́ну. • Собирать, собрать -ну – склада́ти, скла́сти маши́ну; 2) (в просторечии: о локомотиве, поезде, велосипеде и т. п.) маши́на.

Ме́рзость – 1) (всё мерзкое, гадость) мерзо́та, гидо́та, бридо́та, мерзе́нство, паску́дство, (гнусность) плюга́вство, мерза́, гид (-ду), гидь (-ди), оги́да, о́гидь (-ди), брид (-ду), бридь (-ди), ги́жа, по́гань (-ни). [Я все своє́ життя́ коха́вся в мерзо́ті (Самійл.). Яка́ гидо́та це! за ві́що він мене́ обра́зив? (Грінч.). Тьху, бридо́та! (Крим.). Несе́ш до ме́не свої́ стражда́ння? своє́ мерзе́нство? (Коцюб.). Пхе, яке́ паску́дство! (Н.-Лев.). Отаке́ плюга́вство вчини́в (Л. Укр.). Таку́ мерзу́ пусти́ти! (Липовеч.). Ця по́гань мені́ органі́чно проти́вна, мені́ про таку́ ги́дь со́ромно і поми́слити! (Крим.)]. • -сти (мн. ч.) – мерзо́ти (-зо́т), вся́ка мерзо́та (гидо́та и т. п.). [Співа́є про мерзо́ти, про які́ апо́стол ра́дить лю́дям на́віть не розмовля́ти (Крим.)]. • -зость запустения – гидо́та (мерзо́та, торжеств. ме́рзість) запусті́ння. • -зость из -стей – гидка́ гидо́та; (о человеке) гид-ги́дом. [Таки́й пога́ний – гид-ги́дом (Сл. Гр.)]. • Устроить -зость кому – гидо́ту (мерзо́ту) учини́ти кому́ (Крим.). • Погрязнуть, коснеть в -сти – мерзі́ти (Шевч.); 2) (мерзкое существо) мерзо́та, гидо́та, оги́да (общ. р.), гид (-да; м. р.), паску́да (общ. р.). [Чи іспра́вник, чи асе́сор, чи дру́га оги́да (Рудан.)]; 3) (мерзкость) мерзе́нність, ги́дкість, оги́дність, бри́дкість, паску́дність (-ости) чого́; см. Ме́рзостность. • -зость преступления – оги́дність зло́чину.

Отпуска́ть, отпусти́ть – 1) пуска́ти, пусти́ти, відпуска́ти, відпусти́ти, повідпуска́ти кого́ куди́, зві́дки; (отправлять) відряджа́ти, відряди́ти кого́. • -сти́ть кого на волю, домой – (від)пусти́ти кого́ на во́лю, додо́му. • -сти душу на покаяние – пусти́ з душе́ю; 2) дава́ти, да́ти, видава́ти, ви́дати, відва́жувати, відва́жити, наділя́ти, наділи́ти кому́ що, що на що. • -ска́ть провизию – видава́ти (відва́жувати) харч (-чи ж. р. и -чу м. р.). • Правительство -сти́ло сто тысяч рублей на это дело – уря́д дав (приділи́в) сто ти́сяч карбо́ванців на цю спра́ву. • -ска́ть кому-л. в кредит – дава́ти кому́ на [в] борг (и на́бір), боргува́ти, наборгува́ти, поборгува́ти, ві́рити кому́ и на ко́го, навіря́ти кому́. • Лавочник -ска́ет мне в кредит на сто рублей – крама́р на сто карбо́ванців мені́ навіря́є (дає́ мені́ на борг). • Он никому не -ска́ет в долг – він ніко́му не боргу́є (не дає́ на борг), він ні на ко́го не ві́рить. • -скать на вес – дава́ти ваго́ю. • -ска́ть что-л. по счёту кому – вилі́чувати (сов. ви́лічити) кому́ що. • -ска́ть скупо – видавце́м (ви)дава́ти. • -ска́ть товары (за границу) – виправля́ти, виво́зити, випроваджа́ти, відпроваджа́ти крам (за кордо́н). • -сти́ть остроту, словечко – пусти́ти до́теп, (на чей-л. счёт) при́кладку прикла́сти кому́, кві́тку кому́ приши́ти. • -ска́ть комплименты – компліме́нти сади́ти. • -ска́ть штуки, -сти́ть штуку – витворя́ти, плата́ти шту́ки, наплата́ти штук, утну́ти, устругну́ти шту́ку; 3) -ска́ть, -сти́ть грехи кому – розгріша́ти, розгріши́ти кого́, відпуска́ти, відпусти́ти гріхи́ кому́; 4) запуска́ти, запусти́ти, попуска́ти, попусти́ти що. • -сти́ть бороду, косу – запусти́ти бо́роду, ко́су. • -сти́ть кудри – попусти́ти ку́чері; 5) (ослаблять) попуска́ти, попусти́ти; відпуска́ти, відпусти́ти. • -сти́ть верёвку, струну – попусти́ти мо́туз, струну́. • -сти́ть пояс – відпереза́ти, по[від]пусти́ти по́яс. • -сти́ть сталь – м’якши́ти (відгартува́ти) кри́цю, сталь. • -сти́ть тормоз – розгальмува́ти; 6) (отточить) наго́стрювати, нагостри́ти, виго́стрювати, ви́гострити. • -ска́ть, -сти́ть косу (покосную) – клепа́ти (н. вр. клепа́ю и кле́плю́), відклепа́ти ко́су; 7) відпусти́ти, поле́гшати (чаще безл.). [Було́ так у гру́дях сти́сло, а це тро́хи відпусти́ло]. • На дворе -сти́ло – надво́рі відли́гло. • Мороз -сти́л – моро́з пересі́вся, перети́с. • -нный – відпу́щений, попу́щений и т. д.

Отра́щивать, отро[а]ща́ть, отро[а]сти́ть – виро́щувати, вироща́ти, ви́ростити; запуска́ти, запусти́ти. • -сти́ть бороду, волосы – запусти́ти бо́роду, воло́сся (чупри́ну, чу́ба, ку́чму, ко́си). • -сти́ть себе брюхо – відпа́сти собі́ че́рево. • -вать побеги (о растениях) – (по)пуска́ти, сов. (по)пусти́ти, (о многих) попуска́ти па́рости, па́гони. • Отро[а]щё́нный – ви́рощений, запу́щений и т. д.

Погружа́ть, погрузи́ть – 1) что во что – затопля́ти и зато́плювати, затопи́ти, зануря́ти и зану́рювати, занури́ти, заглибля́ти, заглиби́ти, запуска́ти, запусти́ти, встромля́ти, встроми́ти що в що. [Він ско́чив у мо́ре зану́рюючи ли́тки́ в ле́гку й бі́лу пі́ну (Коцюб.). Вона́ встроми́ла в во́ду ру́ку]. • -жа́ть взор – вто́плювати о́чі в що. • Смерть сына -зи́ла его в глубокую скорбь – си́нова смерть завдала́ йому́ вели́кого сму́тку; 2) (нагружать) нава́жувати, нава́жити, нахуро́вувати, нахурува́ти, наклада́ти, накла́сти ху́ру, наванта́жувати, наванта́жити, наладо́вувати, наладува́ти, рихтува́ти, нарихтува́ти що. [Добро́ на вози́ рихтува́ти].

Подба́лтывать, подболта́ть – підбо́втувати, підбо́втати, (подмешивать) підмі́шувати, підміша́ти, підколо́чувати, підколоти́ти. • -та́ть муки в соус – запусти́ти підле́ву бо́рошном, підміша́ти бо́рошна в сос. • Подбо́лтанный – підбо́втаний, підмі́шаний, підколо́чений.

Подква́шивать, подква́сить – (тесто) підчиня́ти, підчини́ти, запуска́ти, запусти́ти; (подкислять что-л.) підки́слювати, підкисли́ти. • Подква́шенный – (о тесте) підчи́нений, запу́щений; (подкисленный) підки́слений.

Позапусте́ть, см. Запусте́ть.

Пуска́ть, пусти́ть – 1) пуска́ти, пусти́ти, (во множ.) попуска́ти кого́, що (куди́, зві́дки). [Пусти́-ж мене́, ота́мане, із по́лку додо́му (Пісня). Ко́ні у чи́сте по́ле попуска́в (Манж.). Дава́ли, та з рук не пуска́ли (Номис). Як візьме́ш ти за ру́ченьку, – не му́сиш пусти́ти (Метл.)]. • -сти́ть на волю – пусти́ти на во́лю, відзво́лити кого́. • -сти́ть в отпуск кого – пусти́ти, відзво́лити в відпу́стку кого́. • Его не -сти́ли в отставку – йому́ не да́но відста́вки (димі́сії). • -сти́ть кого по миру, с сумою – з торба́ми, на же́бри, ста́рцем (старця́ми) кого́ пусти́ти. • -сти́ть лошадь во весь дух, во весь опор – пусти́ти, погна́ти коня́ що-ду́ху, на всю витя́гу. • -сти́ть лошадь рысью, в галоп – пусти́ти коня́ ри́стю, учва́л; 2) (метать, выбрасывать) пуска́ти, пусти́ти, ки́дати, ки́нути що и чим в ко́го, в що. • -сти́ть стрелу, пулю, ядро – пусти́ти стрілу́, ку́лю, набі́й. [Пу́стимо стрі́лку, як грім по не́бу (Ант.-Драг.)]. • -сти́ть камень или камнем в собаку – пусти́ти, ки́нути каменю́кою в соба́ку. • Он -сти́л в него тарелкою – він пожбу́рив у ньо́го тарі́лкою. • -ска́ть ракеты – пуска́ти раке́ти. • -ска́ть пузыри, см. Пузы́рь 3. • -сти́ть себе пулю в лоб – пусти́ти собі́ ку́лю в ло́ба. • -ска́ть кому пыль в глаза – ману́ пуска́ти (напуска́ти), туману́ пуска́ти (напуска́ти) на ко́го, тума́нити кого́, о́чі заму́лювати, о́чі зами́лювати кому́. [То вона́ ті́льки таку́ ману́ пуска́є (Мирн.). Бач! Яко́го тума́ну пуска́є своє́ю черво́ною ша́пкою (Кониськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть молву, славу – пуска́ти, пусти́ти поголо́ску (поголо́ски), сла́ву, розголо́шувати, розголоси́ти що. [Бі́гав по лю́дях, розпи́тував, пуска́в поголо́ски (Коцюб.). А ще до то́го розголоси́ли, що вона́ сла́вна воро́жка, то так до не́ї лю́ди йшли, як по свяче́ну во́ду (Яворськ.)]. • -ска́ть, -сти́ть в огласку что – розголо́шувати, розголоси́ти що. • -сти́ть что в продажу – пусти́ти що в (на) про́даж, ви́ставити на про́даж що. • -сти́ть капитал в оборот – пусти́ти капіта́л в оборо́т. • -ска́ть, -сти́ть в ход, в дело – пуска́ти, пусти́ти що в ді́ло; (о машине, механизме и т. п.) пуска́ти, пусти́ти, запуска́ти, запусти́ти що, ста́вити, поста́вити (машину) на робо́ту. [Тонка́ іро́нія, безо́щадний сарка́зм, гні́вне обу́рення – все пуска́є він у ді́ло, щоб здискредитува́ти систе́му гні́ту (Єфр.). Са́ме ото́ перед дев’я́тою п’я́тницею і пусти́ли той млин упе́рше (Кониськ.). Моє́ ді́ло, як ка́жуть, міро́шницьке: запусти́ та й мовчи́ (Номис)]. • -ска́ть, -сти́ть в ход все средства – усі́х за́собів зажива́ти, зажи́ти (ужива́ти, ужи́ти), на всі способи́ бра́тися (взя́тися). • -сти́ть кровь больному – ки́нути, пусти́ти кров хво́рому (неду́жому). • -сти́ть корабль ко дну – корабе́ль на дно пусти́ти. • -сти́ть на ветер – пусти́ти на ві́тер, на хух. • -ска́ть, -сти́ть корень, корни – пуска́ти, пусти́ти ко́рінь, пуска́ти, попуска́ти корі́ння. [Ти глибо́ко у глиб тверди́й ко́рінь пусти́, гі́лля вго́ру розки́нь (Рудан.)]. • -ска́ть, -сти́ть побег, отросток, побеги, отростки – пуска́ти (виганя́ти и виго́нити) па́гін, на́рост, па́гони, на́рости, пусти́ти (ви́гнати) па́гін, на́рост, попуска́ти (повиго́нити) па́гони, па́рості, па́рости́тися, попа́роститися. • Деревья начинают -ска́ть почки – дерева́ почи́нають брости́тися (набро́щуватися, бро́статися, бру́нитися, набру́нькуватися, набрунько́вуватися, бру́ньчитися, при́щитися, напри́щуватися); срв. По́чка (Выбрасывать -чки). • -сти́ть почки – набрости́тися (набро́статися, набру́нитися, набру́ньчитися, набрунькува́тися, напри́щитися). [Вже де́рево набру́нилось (Звяг.). Ви́шні до́бре вже набрунькува́лися, – тіль-тіль не розів’є́ться листо́чок (Новомоск.)]. • -ска́ть, -сти́ть росток, ростки (о зерне) – кі́льчитися, накі́льчитися, клю́читися, наключи́тися, назу́блюватися, назуби́тися, (во мн.) ви́кільчитися, покі́льчитися, поключи́тися, поназу́блюватися. [Вже кі́льчиться гре́чка, пшени́ця (Кам’ян.). Він злиде́нний госпо́дар: у йо́го в комо́рі геть покі́льчилась пшени́ця (Поділля). Посі́яла вже, як насі́ння поключи́лось (Рук. Левиц.). Уже́ котре́ зерно́ на мо́крій землі́, те назуби́лося (Міюс.). Вже наключи́лося зерно́ (Черкас. п.)]. • Пу́щенный – пу́щений (во множ. попу́сканий); (брошенный) ки́нутий и ки́нений; (в ход) запу́щений; (применённый) зажи́тий, ужи́тий; (о молве) розголо́шений.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].

Истошно – несамовито, нестямно, (отчаянно) розпачливо, розпачно, (надрывно) надсадно, надривно: • истошно кричать, кричать истошным голосом – крича́ти несамовито (не своїм голосом), (шутл.) крича́ти на пуп. [Ху-у! Серце Григорієве ніби хто поклав у жорстокі лещата. Він стояв, зціпивши зуби до хруску, щоб не ревнути дико, нестямно (І.Багряний). Маріка кричала розпачно, аж бабусі полякалися (В.Міняйло). Б’є кулаками, кусає і лементує несамовито: «А, віроломцю Фернандо! Зараз, зараз заплатиш ти за кривду, що мені єси вчинив! Оцими руками я вирву тобі з грудей серце, де звили собі кубло всі на світі пороки, а найпаче зрада і облуда!» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Коли появилися пілоти, пасажири здивовано зауважили, що вони обидва сліпі. Пілоти сіли в кабіну, запустили мотори — пасажири запанікували. Літак вирулив на доріжку і почав розганятися – пасажирів охопив жах. До кінця смуги залишається 300 метрів, 250, 200, 100…. — пасажири несамовито кричать, і тут літак різко йде вгору і нормально злітає. Один пілот до іншого: — От дочекаєшся, одного разу вони не закричать, і ми розіб’ємося!].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Многолюдство, многолюдие, многолюдье – багатолю́ддя, велелю́ддя, (реже) великолю́ддя, багатолю́дство, великолю́дство, велелю́дство: • какое многолюдие! – а люду скільки! яке багатолюддя! […мало змісту в європейській цивілізації; належить містам роздробитися на села, на мизи і з’їжджатися тільки в контори, на засідання на короткий час, не засиджуючись у величезних скопищах багатолюдства… (П.Куліш). Згромаджене досі велелюддя завирувало, кинулося до наготовленого для вогнищ паліччя, кожен вибирав собі зручний коли не для нападу, то для оборони кий (Д.Міщенко). На міських торговищах — велелюддя! Не вщухає гомін, скоморохи розважають і старих, і малих, гудуть гуслі, а над усім — линуть сизі димки, лоскочучи ніздрі смачними наїдками, що готуються тут же, на жаровнях і багаттях,— і млинці, і вареники, і сирники, і бабки, і смаженина, і гаряча юшка із судаком, стерляддю та лином… (В.Малик). А тут саме запустіння, старий будинок стоїть зовсім осторонь вуличного багатолюддя, потворний у своїй убогості, бо колишні прикраси на його фасадних стінах – ліплені дивовижні звірини і рослини вже занадто покришені невблаганним часом, дощами і морозами, а більше – людською лінню й недбалістю, його стіни помережилися зморшками довгих чорних тріщин, між якими густо розповзалось ажурним плетивом ще й павутиння тонших шпаринок (Ю.Завгродній)].

Ритм – (греч.) ритм. [Вона рухалась гнучко й раптово, пригорнувшись уся від грудей до колін, віддавшись цілком йому і танцеві, а він зазирав їй у вічі благальним поглядом, напружившись у цьому пристрасному оповитті. Жагуче їхнє тепло зустрілось, пройшовши крізь тканини, хвиля млості, могутня, сласна, затремтіла в їхній крові, і хлопець перестав зненацька щось почувати, крім ритму й притиснутого, відданого йому тіла, що ним володів ту мить цілковитіш, ніж міг би опанувати його колись насправді (В.Підмогильний). В нетрях почався рух. Трісне гілка, зашарудить лист. Час плине вже, як кров у висках, відбиваючи шалений ритм (І.Багряний). Ти бачиш — час жалю не знає, Хоч він і сам — і біль, і жаль, І радість по ярах ступає, А нас спиняє між проваль. Нехай ти хвилі не піймаєш, її по ритмах віднайдеш. Дорогу в кроках виміряєш, Бо шлях — без граней і без меж (В.Стус). Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. А ритми мчать — як вершники у полі. А рима віршам запліта косу (Л.Костенко). Мати хоче мати сина, тільки в цьому її сила, Полонина хоче мати вівчаря-сопілкаря. Але світом крутять диски, всюди ритми, крики, виски, всюди зблиски, крізь  які  нам  не  процідиться  зоря (П.Скунць). Розуміється, село (до колективізації) жило при цьому за своїм циклічним часом, незмінним для всіх архаїчних аґрарних культур, де важить тільки природний «почвірний колобіг» (О.Ольжич) пір року; розуміється, паралельно тривав (і триває!) відлік християнського, біблійного часу, запас якого від народження Христа до Страшного Суду невпинно «убуває»; розуміється, існував ще привнесений «московський (чи петербурзький — різниці не робить!) час», темпоральність також абсолютно неєвропейська, яскраво міфологічна (засадничий показник міфологічности — наявність першопоштовху, «початкової події» — Петровських реформ, Жовтневого перевороту, — що, раз «запустивши в рух» історію, залишається в ній «навічно» («Ленин с нами»!) як неперебутня, постійно «повторюючись»: в оприявненні цього повтору — глибокий ритуальний смисл ювілеїв [династії Романових, Великого Жовтня] — для міфологічної свідомости в кожну річницю відзначувана подія немов «відбувається заново», — і для України, втягненої в цей час, також було винайдено «першоподію»: Переяславські угоди), — попошукавши як слід, можна б виявити і ще кілька способів переживання часу, різних соціальних ритмів, які хаотично співіснували й співіснують в українській культурі, перебиваючи один одного та накладаючись на себе навзаєм, — і коли вже порівнювати з Європою, то найближчою така «ритмічна роззосередженість» буде — до європейського середньовіччя, характерним для якого французький дослідник Ж.Ле Гофф якраз і називає множинність часі (О.Забужко). На лавочках біля під’їздів пригощають новинами, соняшником, партійною газеткою щоразу нової партії. Охоче розповідають місцеві легенди й історії з власного життя, ще охочіше — актуальну інформацію про те, де краще клює риба і коли краще зранку податися на базар. Час зупинився, перевів дух і плине в абсолютно місцевому ритмі (Ю.Джугастрянська). Знехтувавши традиційну урочисту міну, яку англієць прибирає під час танцю, вони танцювали з хвацьким, солоденьким і вкрадливим виразом на обличчі, підскакували й щосили крутили своїх дам без педантичної уваги до ритму (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Ритм людського життя — це рутина, переміжна оргіями (Олдос Гакслі). Якщо ти живеш не в ритмі з життям, то викликаєш його аритмію (Бі Дорсі Орлі)].

Слово – слово, вислів, висловлювання, думка, мова, промова, обіцянка: • без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи;; • брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого; • бросить в спину (слова) – кинути в спину; (насм.) кинути між лопаток слова; • верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому; • верный слову – на слово вірний; певний на слові; • взять назад (обратно) своё слово – зректися свого слова; відмовитися від свого слова; • вклеить, ввернуть слово – вкинути, прикинути слово, слівце; • в двух (нескольких) словах – кількома словами, коротко кажучи; • выраженный словами – ословлений; • выразить словами – ословити; • где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла (Пр.); язиком сяк і так, а ділом ніяк (Пр.); не так-то він діє, як тим словом сіє (Пр.); слів сила, а як до діла, так і сіла (Пр.); • давать, дать слово кому – давати, дати слово кому; • давать на слово что – давати на віру що; • давать слово в чём – давати слово на чому; • давши слово – держись, а не давши – крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його) (Пр.); поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись (Пр.); краще не обіцяти, як слова не держати (Пр.); • сказано — зав’язано (Пр.); не роби з губи халяви (Пр.); • держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова; стати на слові; справдити своє слово; • держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися); • другими словами – іншими словами, інакше кажучи; • живого слова не услышишь – живого слова не почуєш; • за каждым словом – щослова; • закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко); • заключительное слово – кінцеве (прикінцеве) слово; • из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш (Пр.); • к слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити); • лишать слова – позбавляти слова кого; • лишние слова – зайва мова; • ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого; • на два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів; • нарушить слово – зламати (порушити) слово; • на словах – на словах; • на словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур (Пр.); • недоброе слово больней огня жжёт – від меча рана загоїться, а від лихого слова — ніколи (Пр.); впік мене тим словом, не треба й вогню (Пр.); удар забувається, а слово пам’ятається (Пр.); слово — не стріла, а глибше ранить (Пр.); шабля ранить голову, а слово — душу (Пр.); вода все сполоще, а злого слова — ні (Пр.); гостре словечко коле сердечко (Пр.); • не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова; • не о том слово – не в тім річ, не про те мова; не про те (не за те) йдеться; • ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст; • ни слова об этом – ні (ані) слова про це; (разг.) про це анічичирк (анітелень); • ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером списати; • новое слово в чём – нове слово у чому; • (одним) словом – одне слово, (одним) словом; • объяснительное слово – з’ясувальне слово; • одни слова! – самі слова!; • от слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…); • первое слово в чём – перше слово в чому; • поймать на слове – зловити на мові; • полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово; • по последнему слову чего – за останнім словом чого; • последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)…; • по словам чьим – за (згідно з) чиїми словами; як каже хто; • предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати (давати, дати) слово кому; при первом слове; • при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові; • слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці); • слово в слово – слово в слово; • слово за слово – слово по слову; • слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться (Пр.); що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом (Пр.); слово вилетить горобцем, а вернеться волом (Пр.); слини не підхопиш, а слова назад не вернеш (Пр.); сказаного й сокирою не вирубаєш (Пр.); • слово предоставляется… – слово належить…; • слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ; • слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. (Пр.); рана загоїться, зле слово — ніколи (Пр.); • слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото (Пр.); порожня бочка гудить, а повна мовчить (Пр.); хто мовчить, той трьох навчить (Пр.); менше говори — більше почуєш (Пр.); у стулені вуста муха не влізе (Пр.); • со слов чьих – з чиїх слів (иногда уст); • с чужих слов – з чужих слів (уст); (иногда, ирон.); чув, де грім гримів (Пр.); • честное слово – слово честі. [Істинні слова не бувають приємними. Приємні слова не бувають істинними (Лао Цзи). Кого не б’є слово, тому й палка не поможе (Пр.). Слово старше, ніж гроші (Пр.). Де мало слів, там більше правди (Пр.). М’які слова і камінь крушать (Пр.). Холодним словом серця не запалиш (Пр.). Не потямлю ословити, з якою інтенсивністю опосіли мене спогади про тодішні події двадцять дев’ятого року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). — Розкажіть мені все своїми словами, — сказав він. Годі й уявити, чиїми ще словами я міг би послужитися (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Є великі слова, такі порожні, що в них можна ув’язнювати цілі народи (С.Є.Лєц). — Ой, спасибі вам на доброму слові! — Нема за що. Це я так, не подумавши].

Сопровождаемый – супрово́джуваний. [Супроводжуваний кавалерійським ескортом та напружено-цікавими поглядами незліченних мешканців Станиславова, що вишикувались обабіч вулиці Романовського, чи то пак Romanowskigasse, спадкоємець австро-дунайського трону з дружиною й кількома віце-спадкоємцями на задньому сидінні особистого, скажімо, „лорен-дітріха" відбував у напрямку залізничного двірця, звідки вечірнім експресом повинен був рушити на Чернівці (Ю.Андрухович). Під вітальні оплески Бродський підводився й довго, раз у раз спиняючись потиснути руку знайомим, пробирався через залу, весь час стенаючи плечима із блазнювато-веселим осміхом невчасно викликаного до дошки шибеника («не знаю, чого ви од мене хочете, але якщо вже так дуже хочете, то ось я»), потім так само по-президентському ручкався, вже на сцені, з усіма по черзі «панелістами», і щойно тоді перебитий (і на диво спокійний!) Мілош повертався до слова — супроводжуваний надалі глухим бубонінням Джо, котрий з місця запустився в дружню балачку з сусідом О.Забужко)].

Топонимика – (греч.) топоніміка. [Харків завжди нагадував космодром, із якого весь час наполегливо намагаються запустити черговий літальний апарат. Більшість із цих апаратів феєрично вибухають, та й від тих, що не вибухають, особливої користі немає, проте за містом давно й надійно закорінилося звання передового та інноваційного центру, лабораторії, в якій у штучний спосіб вирощують гомункулів соціально-політичного прогресу. Очевидно, опинятися в епіцентрі соціальних експериментів – це карма, і Харкову неодноразово доводилось у межах власної топоніміки відчувати всі плюси та мінуси подібного експериментування (С.Жадан)].

Ход – хід, рух, (шаг, алюр, побежка) хода, (течение) перебіг, процес, (развитие) розвиток, (направление) напрям, характер; (проход, отверстие, ещё) хідни́к, (шествие, ещё) похід, процесія, (приём, ещё) маневр: • в большом ходу (товар, изделие) – дуже уживаний, не залежується, не лежить, в [широкому] обігу, має великий попит, [великий] попит на (товар, виріб); • в ходе, по ходу (дела) – з розвитку справи; під час, у процесі, у ході справи; • в ход пошли кулаки – дали волю кулакам; • в ходу что – у вжитку що, попит на що; • дать ход делу – дати рух (хід) справі; зрушити справу; • дело пошло в ход – спра́ву зру́шено, спра́ва пішла́; • идти в ход, пойти в ход – (годиться) придава́тися, прида́тися; надава́тися, нада́тися на що, до чо́го, годи́тися, згоди́тися, знадобля́тися, знадоби́тися; (использоваться) використо́вуватися, зужитко́вуватися; • и ходу, дать ходу – і хо́ду, і хо́да, накивати п’ятами, дременути; • крестный ход – хресний хід; • на ходу – на ходу, у русі; (мимоходом) мимохідь; • на ходу глянуть – побіжно глянути; • не давать ходу – не давати ходу; • не иметь хода – не ма́ти хо́ду; • поддавать ходу – наддавати (піддавати) ходу; пришвидшувати хід (ходу); • полным ходом (идёт, шло что) – на повний хід; повним ходом; на повну пару; • пустить в ход аргументы – вда́тися до арґуме́нтів, наве́сти арґуме́нти; • пустить в ход все средства – удатися до всіх способів; ужити всіх засобів (заходів), пустити в хід; • пустить в ход новое слово – пустити в обіг нове слово; запровадити в ужиток нове слово; • пустить машину в ход – пустити в рух машину; запустити машину; надати руху машині; • с ходу – спрожо́гу, з на́скоку; • тайный ход – потайни́к; • умерить ход – придержати ходи; зменшити ходи; • ход болезни – перебіг хвороби; • ход событий – хід (перебіг, розвиток) подій; • ходу дать – дременути, лепеснути, чкурнути, драпнути, дати драла, накивати п’ятами; • ходы сообщения – (воен.) ходи сполучення; • чёрный ход – чорний хід; • это у нас в ходу – це в нас ведеться (заведено); це в нас звичайна річ; це в нас уживане, вживається. [Не домігшись успіху як першим разом, отець-настоятель не розгубився: він пустив у хід усю свою настійливість і настирливість, пишучи до неї листи, посилаючи посланців і пристаючи до неї, як заходила вона до церкви (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Агов, скоріш! Наддайте ходу в ноги, панове прямороги й кривороги, Представники всіх дідькових порідь! (М.Лукаш, перекл. Й.-В.Ґете). — Хазяїн ризикує штрафом 500 карбованців і закриттям закладу. Але є вже вироблена сигнальна система, і феї зникають чорним ходом із своїх притулків надзвичайно казково. От, прошу — ваша приятелька вже пішла за портьєру (В.Підмогильний). Мріяв пізнати людей зсередини. Йому запропонували зробити це з чорного ходу (С.Є.Лєц)].

Художник, художница – художник, художниця, (искусник) мистець, митець, (живописец) маляр, малярка: • свободный художник – вільний художник (митець, мистець); • художник по костюмам – художник костюмів, художник з костюмів; художник-костюмер. [Ти, незглибима совісте майстрів, тобі не страшно навігацій Лети! Тяжкий був час. Тепер кого не стрів, — усі митці, художники й поети. Всі генії. На вічні терези кладуть шедеври у своїй щедроті. Той, хто пізнав в мистецтві лиш ази, був Мікеланджело Буонарроті (Л.Костенко). — Хтось придумав, що я пишу «чорнуху», і пішла ця інформація Києвом гуляти. А я просто описую життя таким, як воно є. Усі речі, про які пишу, бачив. Виконую роль художника, щось підретушовую, щось підкреслюю (О.Ульяненко). Він не поспішав, як то властиво справжньому художнику, що хапається за будь-який привід, аби хоч на хвилину віддалити творчі муки, і невдовзі зауважив, що крадькома поглядає на незнайомку (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Він часто думав: «Як добре, що я художник,— він-бо вже давно облишив свою посаду страхового агента у Ллойда — це така професія, що ні до чого не зобов’язує. До художника ніхто не поставиться зверхньо — його не можна сприймати серйозно» (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Але то колись у мене була слава відомого мистця, а наразі ж я — звичайнісінький сторож, тому, через силу ввіпхавшись у холодну та непіддатливу одяганку, я поволі подибав баюрою до сараю, де запустив двигун трактора (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Художник — це людина, яка пише те, що можна продати. А добрий художник — людина, яка продає те, що пише (П.Пікасо). — Ви художник? — Ні, я просто з похмілля].

Шаурма, шаверма – (турец.) шаурма. [Запахло котячим м’ясом і смаженими голубами з місцевих горищ від ятки зальотного продавця шаурми (Г.Ручай). — Він зупинився, недалеко тут. Ну, а вони, значить, прямо в кабіну два фугаси й запустили. Чуть не спалили дружбана мого, — Коча потріпав Петровича по плечу. — Катька ось побачила, нас покликала, а то б зробили з Петровича шаурму (С.Жадан). Навіть гепард не зміг наздогнати пса, який два роки прожив поруч із кіоском шаурми].

Являть, явить – (обнаруживать) виявляти, виявити, (книжн.) являти, явити, появляти, появити, (показывать) показувати, показати, (иметь) мати; (быть) бути, (доставлять, уст.) приставляти, приставити, доставляти, доставити, доправляти, доправити, (предавать гласности, уст.) розголошувати, розголосити, повідомляти, повідомити: • всё являло следы запустения – все мало на собі сліди запустіння; • явите милость (устар.) – зробіть ласку, будьте ласкаві, виявіть ласку; • являть пример – показувати приклад; • являть собою (являть собой, являет собой) – становити, бути (становить, є); (рус.) являти собою. [Являти себе ким, заст. — удавати з себе кого-небудь, показувати себе кимсь. — Сором тобі, — сказав тоді Шрам чоловікові, — сором тобі із сивими усима та блазнем себе являти! (П.Куліш). До всього почував невситиму цікавість, невтишну жадобу знати й розуміти і кожного нового, з ким бачився, силкувався уявити цілком, розпитуючи непомітно його і про нього — цікавився його побутом, поглядами, роботою, постерігав його мрії й захоплення, жадав прийти в той таємничий музей, що людина з себе являє, музей зужитих думок і похованих чуттів, музей спогадів, пережитих тривог і збляклих надій, в той архів людини, де в безлічі шухляд сховані її оперативні плани й діловодство минулих днів (В.Підмогильний). В цей вечір Анна, здавалось, являла очам усі принади зрілої жіночності (Ярема Кравець, перекл. Ф.Саґан)].

Ксанакс – ксанакс. [Не було сенсу думати про те, який безконтрольний жах навіювали на мене думки про велике публічне весілля — закриті простори, клаустрофобія, рвучкі рухи, усюди причини для фобії, з якоїсь причини метро не вселяло мені такої тривоги, як переповнені людьми будівлі, де я завжди чекав чогось несподіваного — що раптом піде дим, якийсь чоловік швидко вибіжить із натовпу, я не міг терпіти навіть перебування в залі кінотеатру, коли там було більш як п’ятнадцятеро людей, у таких випадках я розвертався й виходив, байдуже, що втрачав оплачений квиток. А тому велелюдна церковна церемонія не могла сподобатися мені. Ну та менше з тим, ковтну кілька ксанаксів і пропітнію до її кінця  (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). … запустив порожню пляшку від горілки в телик. Влучив із протилежного кінця кімнати — кидок у мене ще був хороший, Екран, на диво, не розлетівся на друзки, просто зникло зображення і щось розпливлося під скляним покриттям. Бовдур. Я ж міг цілий флакончик ксанаксу виміняти за нього. Треба мисити як відповідальний господар  (С.Стець, перекл. Б.Кінґсолвер)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗАПУСТЕ́НИЕ, (стан) зане́дбання; в состоя́нии запусте́ния, зане́дбаний.

ЗАПУСТЕ́ТЬ, образ. порости́ те́рнами /порости́ бур’яна́ми/; запусте́вший, запусті́лий, поро́слий те́рнами, забу́тий Бо́гом, ОКРЕМА УВАГА

ВПУСКА́ТЬ ще запуска́ти; впуска́ющий що запуска́є тощо, зго́дний запусти́ти, прикм. /клапан/ впускни́й, реконстр. впускови́й, образ. для впу́ску, для впуска́ння; впускающий в зал две́рник; впускающий ко́гти стил. перероб. упина́ючи пазурі́; впускающийся/впуска́емый запу́сканий, пу́сканий.

ЗАПУСКА́ТЬ, (мотор) урухо́млювати; запуска́ть ла́пу во что, оказ. грі́ти ру́ки чим /на чому/, запуска́ющий, 1. що запуска́є тощо, за́йнятий за́пуском, зда́тний /зму́шений/ запусти́ти, зви́клий /ста́вши/ запуска́ти, пуска́ч, прикм. запускни́й, тех. запуско́вий, 2. що зане́дбує тощо, ім. недба́ха недба́йло, прикм. недба́лий, стил. перероб. зане́дбуючи; запуска́ющий бо́роду, запуска́ючи бо́роду; запуска́ющий глаза́ куда, з очи́ма уп’я́тими куди; запуска́ющий дела́, недба́йло, ба́йдужий до ді́ла; запуска́ющий зме́я, за́йнятий за́пуском змі́я; запуска́ющий ла́пу, оказ. зви́клий грі́ти ру́ки; запуска́ющийся/запуска́емый, 1. що його запуска́ють, ки́даний, пошпу́рюваний, рідко за́пускний, (мотор) урухо́млюваний, 2. зане́дбуваний, занеха́юваний; запуска́емая раке́та, виво́джувана на орбі́ту раке́та, (не в космос) вистрі́лювана раке́та.

ИМЕ́ТЬ, иметь больши́е позна́ния в чём до́бре зна́тися на чому; иметь большо́й вес /иметь большу́ю ва́жность/ бага́то ва́жити; иметь в виду́ ма́ти на о́ці /на прикме́ті, на меті́/; иметь в виду́ что ще ці́лити куди; иметь в ежедне́вном рацио́не (певні харчі) ма́ти на щоде́нь; иметь ви́ды на ва́жити на; иметь в карма́не кого трима́ти у жме́ні; иметь власть ма́ти пра́во /си́лу/; иметь в своём акти́ве ма́ти за плечи́ма; иметь в своём распоряже́нии ма́ти під (своє́ю) руко́ю, галиц. ма́ти до диспози́ції; иметь де́ло ма́ти до ді́ла; иметь жи́зненный о́пыт образ. перейти́ бага́то сві́ту; иметь запусте́лый вид світи́ти пу́сткою; иметь значе́ние (иметь реша́ющее значе́ние) ще ма́ти си́лу, ва́жити (над усе); иметь ме́сто (про дощі) перепада́ти; иметь на иждиве́нии утри́мувати; иметь на приме́те ма́ти на о́ці; иметь обыкнове́ние взя́ти мо́ду, практикува́ти; иметь основа́ние ма́ти підста́ву; иметь отноше́ние к стосува́тися до; иметь подхо́д к кому умі́ти підійти́ /зна́ти ключ, зна́ти з яко́го кінця́ зайти́/ до кого; иметь поползнове́ние ще роби́ти за́біги, щоб; иметь превосхо́дство над кем стоя́ти на го́лову ви́ще від кого; иметь представле́ние обо всём наба́читися всьо́го́; иметь пристра́стие к чему полюбля́ти /бу́ти залю́бленим у/ що; иметь свобо́ду де́йствий ма́ти ві́льну ру́ку; иметь се́рдце на кого се́рдитися /ма́ти жаль/ на; иметь скло́нность к чему полюбля́ти що; иметь смысл ма́ти сенс /ра́цію/; иметь со́весть ще ма́ти ду́шу; иметь соприкоснове́ние с чем торка́тися чого, (з ким) ма́ти ді́ло з; иметь спосо́бности кого [н. певца́] вда́тися ким [н. співако́м]; иметь сре́дства к существова́нию ма́ти шмато́к хлі́ба; иметь терпе́ние ма́ти терпе́ць; иметь те́сные конта́кты ритмомелод. ма́ти найтісні́ші конта́кти; иметь хождение бу́ти в /не вилуча́тися з/ о́бігу; не иметь возмо́жности яви́ться галиц. бу́ти перешко́дженим; не иметь жи́зненного о́пыта не ню́хати по́роху; не иметь значе́ния образ. не ма́ти ваги́, ма́ло ва́жити, ж. то нічо́го, що [не имело значения, что о́ба служи́ли то нічого, що оби́два служи́ли]; не иметь мале́йшего жела́ния не хті́ти ані-ні́; не иметь мале́йшего поня́тия о чём ні сном ні ду́хом не зна́ти про, фаміл. не ню́хати чого, галиц. не ма́ти зеле́ного поня́ття; не иметь представле́ния (не иметь никако́го представле́ния) фаміл. тя́мити, як свиня́ в апте́ці; не иметь ничего́ о́бщего с чем бли́зько не ночува́ти бі́ля чого; не иметь пото́мства образ. рости́ в сто́вбур; не иметь представле́ния о войне́ не ню́хати по́роху; не иметь свобо́дной мину́ты не ма́ти ні дня ні но́чі, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; име́ет ме́сто /име́ло ме́сто/ что галиц. прихо́дить /прийшло́/ до чого [имеет место кри́зис прийшло до кри́зи]; не име́й ста рубле́й, а име́й сто друзе́й не май ста рублі́в, а май сто браті́в; име́й в виду́! (име́йте в виду́!) зваж!, зва́жте!; име́ющий що /мн. хто/ ма́є, ім. посіда́ч /вла́сник/ чого, прикм. бага́тий на що, /про тягар/ обтя́жений чим, образ. з чим [имеющий большо́е бу́дущее з вели́ким майбу́тнім], з чим на рука́х [имеющий капита́л з капіта́лом на руках], з чим на ши́ї [имеющий долги́ з борга́ми на шиї], з чим на утри́манні [имеющий семью́ з сім’є́ю на утриманні], стил. перероб. ма́ючи; имеющий больши́е позна́ния в чем ерудо́ваний у якій га́лузі, до́бре підку́тий на чому; имеющий большо́е значе́ние преважли́вий, ду́же важли́вий; имеющий в виду́ стил. перероб. ма́ючи на ува́зі; имеющий в своём акти́ве что з чим за плечи́ма; имеющий в своём распоряже́нии что ма́вши під руко́ю; имеющий вес вагови́тий, ваго́мий, з ваго́ю; имеющий власть над кем волода́р /влади́ка/ кого; имеющий возмо́жность спромо́жний, стил. перероб. ма́ючи змо́гу; имеющий го́лову на плеча́х з голово́ю на в’я́зах; имеющий де́ло с чем за́йня́тий чим; имеющий де́ло с кем пов’я́заний з; имеющий жа́лкий вид як у во́ду опу́щений; имеющий жела́ние гото́вий, охо́чий; имеющий зада́ние стил. перероб. ма́ючи завдання́; имеющий зако́нную си́лу правоси́льний; имеющий значе́ние із зна́ченням, важли́вий (для); имеющий зуб на кого стил. перероб. ма́ючи зуб на; имеющий каса́тельство приче́тний; имеющий ме́сто ная́вний, зафіксо́ваний; имеющий мно́го о́бщего с з ку́пою спі́льних рис із; имеющий наме́рение /имеющий поползнове́ние/ = намеревающийся; имеющий обыкнове́ние призвича́єний; имеющий основа́ние (имеющий по́лное основа́ние) з по́вним пра́вом; имеющий отли́чие відмі́нний, (про відзнаки) нагоро́джений; имеющий отноше́ние к приче́тний до; имеющий перспекти́вы перспекти́вний; имеющий подхо́д зда́тний підійти́; имеющий пра́во з пра́вом, галиц. упра́внений; имеющий превосхо́дство над що ма́є перева́гу над; имеющий представле́ние о до́бре знайо́мий з, наслу́ханий про; имеющий преиму́щество (имеющий то преиму́щество) з (тіє́ю перева́гою; имеющий примене́ние застосо́вуваний; имеющий ру́ку стил. перероб. ма́ючи ру́ку; имеющий сбыт (крам) ходови́й; имеющий свобо́ду де́йствий ві́льний у свої́х ді́ях; имеющий своё объясне́ние в чем поя́снюваний чим; имеющий си́лу ді́йсний, чи́нний; имеющий сла́бое зре́ние підслі́пуватий, підслі́пий, имеющий соприкоснове́ние = соприкасающийся; имеющий соприкосновение с зму́шений ма́ти ді́ло /за́йня́тий/ з; имеющий спрос (крам) ходови́й; имеющий сре́дства к существова́нию забезпе́чений шматко́м хлі́ба; имеющий схо́дство поді́бний, схо́жий; имеющий тенде́нцию к з по́тягом до; имеющий те́сные конта́кты з найтісні́шими конта́ктами; имеющий у́ши, да слы́шит хто ма́є ву́ха, хай слу́ха; имеющий це́лью з мето́ю; имеющий фо́рму у фо́рмі, фо́рмою; имеющий хожде́ние тепе́р ув о́бігу; имеющий це́нность ці́нний, кошто́вний; не имеющий де́нег /тала́нта, вку́са, цены́ тощо/, безгрошови́й /безда́рний, без смаку́, безці́нний тощо/; не имеющий ничего́ о́бщего як не́бо і земля́; не имеющий представле́ния без жо́дного уя́влення; ничего́ не имеющий против зго́дний; не́что, не имеющее це́нности поло́ва; ЗАИМЕ́ТЬ діял. запопа́сти.

ОТПУСКА́ТЬ (вуса) ще відро́щувати, (на волю) звільня́ти, (трос) ще посла́блювати, (кошти) асиґнува́ти; отпускать в креди́т дава́ти на́бір /на борг/, боргува́ти; отпускать грехи́ кому укр. розгріша́ти кого; отпускать с ми́ром відпуска́ти з Бо́гом; отпуска́ющий що /мн. хто/ відпуска́є тощо, ста́вши звільня́ти, зго́дний /ра́ди́й/ відпусти́ти, за́йнятий ви́дачею, прикм. відпускни́й, відпуско́вий; отпуска́ющий бо́роду ра́ди́й запусти́ти бо́роду; отпуска́ющий во́жжи /отпуска́ющий га́йку/ схи́льний попуска́ти ві́жки́ /га́йку/; отпуска́ющий грехи́ розгріши́тель; отпуска́ющий на во́лю що /мн. хто/ пуска́є на во́лю; отпуска́ющий с ми́ром зго́дний пусти́ти з Бо́гом; отпуска́ющийся/отпуска́емый зві́льнюваний, посла́блюваний, асиґно́ваний, вида́ваний, прода́ваний, відро́щуваний, ім. відпускни́к, відпу́щеник, прикм. відпускни́й; ОТПУСТИ́ТЬ, отпустить шу́тку (по чьему а́дресу) ви́дати жарт, (відва́жити со́ли кому).

ПРИВЕСТИ́, привести́ в движе́ние урухо́мити, перен. розру́хати; привести́ в запусте́ние занапасти́ти; привести́ в угнетённое состоя́ние наверну́ти ка́мінь на ду́шу; привести́ в чу́вство /привести́ в созна́ние/ очу́тити; привести́ к ги́бели дове́сти́ до заги́ну; не приведи́, Го́споди, како́й не дай, Го́споди, яки́й; привело́ к чему оказ. дійшло́ до чого; приве́дший ОКРЕМА УВАГА

ПРИЙТИ́ ще приди́бати і похідн., (в голову) зайти́; прийти́ в аза́рт ще розшалі́ти; прийти́ в го́лову спливти́ на ду́мку; прийти́ в го́сти загости́ти; прийти́ в движе́ние піти́ в рух, завору́шитися, фаміл. розру́хати, (про села) сколоти́ти; прийти́ в замеша́тельство спантели́чити, не зна́ти на яку́ ступи́ти; прийти́ в запусте́ние порости́ терна́ми, порости́ бур’яна́ми; прийти́ в изумле́ние здивува́тися, (про кількох) пороззявля́ти роти́; прийти́ в кра́йнее изумление вда́ритись у по́ли рука́ми; прийти́ в недоуме́ние не могти́ ви́йти з ди́ва, розве́сти́ рука́ми; прийти́ в неи́стовство знесамови́тіти; прийти́ в но́рму прийти́ до но́рми; прийти́ в отча́яние ще взя́тися за го́лову; прийти́ в поря́док безпідставно забуте ви́ладнатись; прийти́ в себя́, прийти́ до па́м’яті, стя́митися, фраз. ого́втатися, да́ти собі́ ра́ду, діял. прийти́ до се́бе; прийти́ в себя́ от чего запозич. отрясти́ся з чого; прийти́ в себя́ от удивле́ния ви́йти з ди́ва; прийти́ в состоя́ние чего ста́ти чим [прийти́ в состояние разруше́ния стати руї́ною]; прийти́ в состояние упа́дка занепа́сти; прийти́ в я́рость розлюті́ти, розпасіюва́тись [прийти́ в таку́ю ярость так розлютитися]; прийти́ к заключе́нию ще ви́міркувати собі́; прийти́ к заключе́нию, что... фраз. зупини́тися на то́му, що...; прийти́ к реше́нию наду́мати; прийти́ к оконча́тельному решению остато́чно ви́рішити; прийти́ к соглаше́нию дійти́ зго́ди; прийти́ на по́мощь кому галиц. підрятува́ти кого; прийти́ на ум наверну́тися на ду́мку; никому́ не могло́ прийти́ в го́лову не промайну́ло че́рез ду́мку ніко́му; придёт коне́ц образ. уві́рветься ни́тка; пришёл, уви́дел, победил прийшо́в, поба́чив, поборо́в /перемі́г/; пришла́ беда́ – отворя́й ворота́ іде́ біда́ – відчиня́й воро́та; пришло́ ма́хом ушло́ пра́хом як прийшло́, так і пішло́; и в го́лову не пришло́ й на га́дку не спа́ло; прише́дший прибу́лий, гість, відві́дувач, прибу́лець, прихо́да, прихі́дець, прихі́дько, забут. пришля́к, книжн. при́йшлий, ОКРЕМА УВАГА; пор. приходящий; прише́дший в бе́шенство /прише́дший в я́рость/ розшалі́лий; прийти́ в да́вность зада́внений /передавнений/; прише́дший в замеша́тельство сторопі́лий; прише́дший в исступле́ние = прише́дший в неистовство; прише́дший в него́дность вже неприда́тний; прише́дший в негодова́ние обу́рений; прише́дший в неи́стовство розшалі́лий, знесамови́тілий, знетя́млений; прише́дший в себя́ очу́маний, ого́втаний; прише́дший в смуще́ние засоро́млений; прише́дший в упа́док занепа́лий /підупалий/, забу́тий Бо́гом; прише́дший в я́рость /прише́дший в бе́шенство/ розшалі́лий; прише́дший к заключе́нию дійшо́вши ви́сновку; прише́дший на вы́ручку прийшо́вши на підмо́гу; прише́дший с пови́нной прийшо́вши з розка́янням.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Запускать, запустить – 1) (оставлять без ухода) занеха́ювати, -ха́юю, -ха́юєш, занеха́яти, -ха́ю, -ха́єш, зане́дбувати, -бую, -буєш занедба́ти, -ба́ю, -ба́єш; 2) (всовывать) засо́вувати, -вую, -вуєш, засу́нути, -ну, -неш, заклада́ти, -да́ю, закла́сти, -ду́, -де́ш; 3) (болезнь) зада́внювати, -нюю, зада́внити, -ню.

Запустевать, запустеть – пустені́ти, -ні́ю, спусті́ти, -ті́ю.

Запустелость – пу́стка, -ки.

Запустелый – спусті́лий, спустоша́лий, -а, -е.

Запустение – запу́щеність, -ности, пу́стка, -ки.

Забаловать – запустува́ти, -ту́ю.

Заговенье – пу́щення, -ння, за́пусти, -тів.

Зарезвиться – 1) (начать резвиться) запустува́ти, -ту́ю, -ту́єш; 2) (неумеренно долго резвиться) розпустува́тися.

Отращивать, отрастить – 1) виро́щувати, -щує, -щуєш, ви́ростити (ви́рощу, ви́ростиш); 2) (волосы) запуска́ти, -ка́ю, -ка́єш, запусти́ти (запущу́, запу́стиш).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Запустение • Мерзость запустения (устар.) – гидотне (мерзотне) запустіння (спустошення).

Запустить • Запустить гусара – запустити пинхву кому. • Запустить за галстук – залити очі (сліпи, памороки); залитися; смикнути (торкнути, лизнути); [кварту] вилити в горлянку; улити в себе. • Запустить удочку – закинути вудку (гака). • Запустить шпильку (устар. брандера) кому – пустити шпильку (шпичку, іноді шпигачку) кому; пришити гаплика кому; шпигнути кого; голку загнати кому.

Дело • А мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт! • Без дела не входить – без потреби не заходити. • Ближе к делу – [Ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць. • Браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці); ставати до праці (до діла, до роботи). • Браться за дело, не стоящее того – братися за діло, яке не варте того; руки поганити. • Браться не за своё дело – не за своє діло (не за свою справу) братися; (розм.) шитися не в своє діло. • Быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим. • Вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема(є). • Вводить в дело – ознайомлюватися з справами. • Везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть. • Вести дело (юр.) – провадити справу. • Вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб… • Виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано? • Возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого. • Вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (іноді) оце до ума! • В самом деле – справді; (іноді) дійсно. • Все употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися. • В том-то и дело – отож-то; отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові. • В чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося? • Выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що. • Главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно). • Говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі. • Горное дело – гірництво. • Грешным делом – на жаль; признатися. • Громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація). • Да и в самом деле – та й справді; та воно й правда. • Дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне. Пр. Впав у біду, як курка в борщ. Пр. • Дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще). • Дела нет до чего – байдуже про що (до чого). • Дела тайные – таємні діла (справи); таємнощі. • Дело во времени – йдеться про час; залежить від часу. • Дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому). • Дело в том, что… – річ у тім, що…; ідеться про те (за те), що… • Дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб… • Дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено); (образн. нар.) рибка в сітці! • Дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа. • Дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ. • Дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга); діло (справа) за вами. • Дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені; кладеться на осінь; надходить (наближається) осінь. • Дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала. • Дело мастера боится – діло майстра хвалить. Пр. Дільника і діло боїться. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. Добра пряха й на скибці напряде. Пр. В умілого й долото рибу ловить. Пр. На що гляне, так тобі й учеше. Пр. Майстер зна, що кобилі робити. Пр. • Дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ; не в тім сила. • Дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде); (образн.) з цього пива не буде дива. • Дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться). • Дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече. Пр. Сиди, Векло, бо ще не смеркло. Пр. Як до діла, так і сіла. Пр. Гуляй, тато, — завтра свято. Пр. • Дело нешуточное – це (то) не жарт; (розм.) непереливки. • Дело обстоит так – справа стоїть так; діло таке. • Дело обычное – звичайна річ. • Дело подходит к концу – справа (діло) доходить кінця; справа (діло) наближається до кінця. • Дело подходящее – [Це] діло підходить кому; на руку (наруч) кому; (образн.) на руку ковінька кому. • Дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що. • Дело привычки – звичка; звичай. • Дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук; то твоя праця (робота). • Дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб…; річ тільки про те, щоб… • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку). Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Доказать на деле – довести ділом. • Его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом; він що скаже, те й зробить; (образн.) сказав, як зав’язав. • Ее (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий). • Если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться; як до чого (до того) ряд дійде. • За дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару; по заслузі (за діло) покарано його. • За малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає). • За ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане; його не доведеться чекати. • Золотых дел мастер – золотар. • И дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі); та й край [увесь] (та й квит, іноді та й решта). • Известное, видимое, ясное дело (разг.) – відома, видима, певна річ; звичайно (звісно). • Иметь дело с кем – мати діло з ким, до кого; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким. • Как дела? – як ваші (твої…) справи?; як ся маєте (маєш…)?; як ведеться? • Каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить. Пр. Який до їжі, такий і до роботи. Пр. • Какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]? • К делу! (разг.) – до діла! • К чему мне такое дело – на(ві)що мені таке діло; (розм.) нащо мені та рахуба. • Между делом (разг.) – поміж ділом; побіжно; мимохідь. • Мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того; мене (тебе, його…) це не обходить; до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить. • Моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю; не маю нічого спільного з тим. • На [самом] деле – (на)справді (іноді, доправди); на ділі. • Не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого. • Не в этом дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила. • Не идёт дело – діло не йде; (образн. розм.) не прядеться. • Не к делу – не до діла (не до речі); не в лад. • Немного дела – діла ніскільки (не багато). • Не по словам судят, а по делам: хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла. Пр. Менше говори — більше діла твори. Пр. Добрі діла кращі від добрих слів. Пр. Робота сама за себе скаже. Пр. • Не твоё, не ваше дело – не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась; (образн. жарт.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн. • Не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до… (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане. • Обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу; упорати справу. • Он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи); він знається на своїй справі (на своєму фаху); він знає своє діло (свій фах). • Он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі); він без діла (без роботи); його усунено з посади (від діла); він не має службових обов’язків. • Первым делом, первое дело – (що)найперше; передусім (насамперед); найперша річ. • Плёвое дело (разг.) – дурниця; абищиця; пусте; казна-що. • Плохо дело – погане діло; зле; погана (кепська) справа; (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза. • По делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі); у службових справах (за службовим ділом). • По делу – за ділом (за справою); у справі. • Пойти в дело – піти в надобу; піти до діла. • По личному делу – в особистій (у персональній) справі. • Понятное, ясное дело – зрозуміла, ясна річ; зрозуміло. • По ходу дела – з розвитку справи. • Пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд; повелося добре (гаразд, на добре). • По этому делу – у цій справі; за цим ділом. • Правое дело – праве діло; справедливе діло. • Приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи); ставати, стати до роботи (до праці); братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що. • Пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що; ставити, поставити на роботу що. [Саме ото перед дев’ятою п’ятницею і пустили той млин уперше. Кониський. Моє діло, кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Номис.] • Сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки; посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти. • Статочное ли дело? – чи подоба?; чи годиться [ж]? • Столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш; діла не обкидаєшся. • Странное дело – дивна річ; чудасія, чуднота, диво. • Такие-то дела – от такі діла (справи). • Таково положение дел – такий стан речей; такі маємо справи (діла). • Типографское дело – друкарство. • То и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай. [А він знай співає. Шевченко.] • То ли дело (разг.) – інша річ; хіба така річ?; нема краще як…; нема як…; нема в світі як…; от… так-так. • У меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу); у мене до тебе діло (справа). • Умно вести дело – з розумом провадити справу. • Употребить в дело – узяти до діла; ужити що; пустити в діло що; скористатися з чого, чим. • Ходить по делу (устар.) – позиватися; тягатися. • Часовых дел мастер – годинниковий майстер; годинникар. • Что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття. • Шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися; швендяти; тинятися [без діла]. • Это дело – це до діла; це діло; це (ото) добре; це гаразд. • Это дело потерянное – це річ пропаща. • [Это] дело случая – [Це] річ випадкова. • Это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується). • Это не дело (разг.) – це не годиться. • Это особое дело – це інша (особлива) річ; це інша стать. • Это совсем другое дело – це щось зовсім інше. • Это уж моё дело – це вже мені знати; це вже моя річ (моє діло). • Я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю. Пр. • Ясное дело – ясна (видима) річ.

Запускать • Запускать, запустить болезнь – задавнювати, задавнити хворобу. • Запускать, запустить глаза куда (разг. фам.) – закидати, закинути оком куди; зиркати, зиркнути (зирнути) [кутиком ока] куди. • Запускать, запустить камнем в кого, во что (фам.) – шпурляти, шпурнути (шпурити, пошпурити, жбурити, жбурляти, жбурнути, пожбурити) каменем на (в) кого, що. • Запускать, запустить работу, хозяйство, дела – занедбувати, занедбати (занехаювати, занехаяти, занехати) роботу, господарство, справи (діла). • Запускать, запустить руки, лапы во что (разг.) – простягати, простягти руки, лапи куди; засувати, засунути руки, лапи куди; нечесно наживатися, нажитися чим; гріти, погріти руки чим. • Запускать, запустить руку в чужой карман (разг.) – засувати, засунути руку до чужої кишені (в чужу кишеню); сягати, сягнути [рукою] до чужої кишені. • Запускать, запустить спутник – (за)пускати, (за)пустити спутник(а).

Край • Быть на краю могилы, гроба (перен.) – бути одною ногою в труні; стояти над гробом (над ямою); на далекій (на великій) путі бути; на вмерті бути; час не довгий чий; до гробу (до ями, до могили) недалеко кому; не довго вже гуляти по світі кому; (образн.) не довго вже ряст топтати кому; (образн. ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (істор.) сидіти на санях. • В чужих краях – на чужині; у чужих краях (сторонах). • До краёв, с краями, вровень с краями – ущерть (украй); по [самі] вінця. • Из края в край; от края (и) до края – від краю до краю; з кінця в кінець. • Конца-краю (края) нет чему; ни конца ни краю (края) нет чему – нема кінця-краю чому; без кінця й краю що. • Моя хата с краю, ничего не знаю – моя хата скраю — нічого не знаю. Пр. Про мене — нехай вовк траву їсть [у мене]. Пр. Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйся. Пр. Моє діло мірошницьке: підкрутив та й сів (запусти та й мовчи). Пр. Моє діло теляче: наївся та й у хлів. Пр. І я не я, і хата не моя. Пр. • На край света, земли (разг.) – на край світу. • На краю света, земли – на краю світа; край світа. • Непочатый край чего – непочатий край чого; сила-силенна чого. • Он был на краю гибели – він мало не загинув. • Познакомиться с чужими краями – чужих країв побачити; світа побачити. • По чужим краям – по чужих краях (по світах). • Течь, литься через край – литися через вінця. • Хватать, хватить через край (разг.) – перебирати, перебрати міри (міру); (жарт. образн.) передавати куті меду. • Хлебнуть через край – хильнути через міру; добре хильнути (перехилити); перебрати [через край]; добре закинути в голову. • Через край (перен.) – через вінця. • Чужие края – чужина; чужа сторона (чужа країна, чужий край).

Лапа • Быть в лапах у кого – бути в лабетах (у лапах) у кого. • Запускать, запустить руки, лапы во что – Див. запускать. • Наложить лапу на что (разг.) – накласти лапу на що. • Попасть(ся) в лапы кому (разг.) – попасти(ся) в лабети кому; пійматися (впасти) в лапи кому.

Мерзость • Какая мерзость! – яка гидота (мерзота)! • Мерзость запустения (книжн.) – гидотне (мерзотне) запустіння (спустошення); гидка (гнітюча, мертвотна) пустка. • Мерзость из мерзостей (о человеке) – гидка гидота; гид-гидом. • Погрязать в мерзости – мерзіти.

Слово • Без лишних (дальних) слов – без зайвих слів; не кажучи багато; довго не говорячи. • Брать, взять слово с кого – брати, узяти слово з кого. • Верить, поверить на слово кому – вірити, повірити на слово кому. • Где много слов, там мало дела – де багато слів, там мало діла. Пр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр. Не так-то він діє, як тим словом сіє. Пр. Слів сила, а як до діла, так і сіла. Пр. • Давать, дать слово кому – давати, дати слово кому. • Давать на слово что – давати на віру що. • Давши слово — держись, а не давши — крепись – сказавши (мовивши) слово, додержуй його (будь паном його). Пр. Поки не дав слова — кріпись, а як дав — держись. Пр. Краще не обіцяти, як слова не держати. Пр. Сказано — зав’язано. Пр. Не роби з губи халяви. Пр. • Держать, сдержать [своё] слово – додержувати, додержати, дотримувати, дотримати [свого] слова. • Держаться на честном слове (шутл.) – ледве (ледь-ледь) триматися (держатися). • Живого слова не услышишь – живого слова не почуєш. • Закидывать, закинуть (запускать, запустить) слово (словечко, словцо) (устар.) – закидати, закинути слово (слівце, словечко). • Из песни слова не выкинешь – із пісні слова не викинеш. Пр. • К слову (сказать) (как вводн. слово) – до речі (кажучи, казавши); до речі (мовити). • Ловить (поймать) на слове (словах) кого (разг.) – ловити, зловити (піймати) на слові (на словах, на мові) кого. • На два слова (на пару слов) – на кілька (на двоє) слів. • Нарушить слово – зламати (порушити) слово. • На словах – на словах. • На словах — что на гуслях, а на деле — что на балалайке – на словах — як на органах, а як до діла — то ні мур-мур. Пр. • Не изменять [своему] слову – на [своєму] слові стояти; не зраджувати (не ламати) [свого] слова. • Не о том слово – не в тім річ; не про те мова; не про те (не за те) йдеться. • Ни слова не сказал кто; ни слова не говоря – і (ні) слова (жодного слова) не сказав хто; ні (і) слова не кажучи (не сказавши); ні пари з уст. • Ни слова об этом – (а)ні слова про це; (розм.) про це анічичирк (анітелень). • Ни словом сказать, ни пером описать – ні словом сказати, ні пером описати. • Новое слово в чём – нове слово у чому. • Одним словом (устар.) – одне слово. • Одни слова! – самі слова! • От слова до слова (читать, рассказывать, помнить…) – від слова до слова (читати, розказувати, пам’ятати…). • Первое слово в чём – перше слово в чому. • Полагаться, положиться на слово чьё – здаватися, здатися (звірятися, звіритися, покладатися, покластися) на чиє слово. • По последнему слову чего – за останнім словом чого. • Последнее слово техники, науки… – останнє слово техніки, науки (у техніці, у науці)… • По словам чьим – за чиїми словами; як каже хто. • Предоставлять, предоставить слово кому – надавати, надати слово кому. • При первом слове; при этих словах – на першому слові; на цьому (на цім) слові. • Слова не идут с языка – слова застрягають на губі (на язиці). • Слово за слово – слово по слову. • Слово — не воробей, вылетит — не поймаешь – слово не горобець, назад не вернеться. Пр. Що вимовиш язиком, того не витягнеш і волом. Пр. Слово вилетить горобцем, а вернеться волом. Пр. Слини не підхопиш, а слова назад не вернеш. Пр. Сказаного й сокирою не вирубаєш. Пр. • Слов (слова) нет – нема чого й казати; що й казати; звичайно; певна річ. • Слово пуще стрелы разит – слово не стріла, а глибше ранить. Пр. Рана загоїться, зле слово — ніколи. Пр. • Слово — серебро, молчание — золото – слово — срібло, а мовчання — золото. Пр. Порожня бочка гудить, а повна мовчить. Пр. Хто мовчить, той трьох навчить. Пр. Менше говори — більше почуєш. Пр. У стулені вуста муха не влізе. Пр. • Со слов чьих – з чиїх слів (іноді уст). • С чужих слов – з чужих слів (уст); (іноді ірон.) Чув, де грім гримів. Пр. • Честное слово – слово честі.

Ход • В [большом] ходу кто – [Великий] попит нащо (рідше [великий] попит має що); в [широкому] обігу що; дуже уживане що. • Дать ход делу – дати рух (хід) справі; зрушити справу. • Полным ходом (идет, шло что) – на повний хід; повним ходом. • Пустить в ход все средства – удатися до всіх способів; ужити всіх засобів (заходів). • Пустить в ход новое слово – пустити в обіг нове слово; запровадити в ужиток нове слово. • Пустить машину в ход – пустити в рух машину; запустити машину; надати руху машині. • Это у нас в ходу – це в нас ведеться (заведено); це в нас звичайна річ; це в нас уживане, вживається.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

запуска́ть, запусти́ть запуска́ти, запусти́ти, розру́хати

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Глухи́й – 1) глухой; 2) беззвучный, мертвый; 3) безлюдный, пустой, запустелый. • Глуха́ тете́ря – (о человеке) глухарь.

Зада́внювати, задавни́ти – запускать, запустить; зада́внюватися, задавни́тися – застаревать, застареть.

Заляга́ти, залягти́ – 1) що – занимать, занять место, покрывать, покрыть собою; 2) спадать, спасть, полечь. • Голова́ залягла́ – голова упала с плеч. 3) заваливать, завалить; 4) залегать, залечь; 5) заседать, засесть (в засаде); 6) (о ветре) затихать, затихнуть; 7) оставаться, остаться без обработки. • Ни́ва залягла́ – нива запустилась.

Зане́пад, -ду – 1) упадок, упадок сил; 2) запустение.

Занехлю́ювати, -лю́юю, занехлю́яти, -лю́ю – загрязнять, загрязнить, запустить.

Запуска́ти, запусти́ти, -щу́, -стиш – 1) кого́ до чо́го – впускать, впустить, вгонять, вогнать (о скоте); 2) що – пускать, пустить в ход; 3) що в що – запускать, запустить, погружать, погрузить. • Запусти́ти ніж у гру́ди – вонзить нож в грудь. 4) чим, що – подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. • Горі́лка запу́щена перчі́вкою – водка, приправленная перцовкой. 5) запускать, запустить, оставить без присмотра, в небрежении; 6) тереве́ні запусти́ти – начать болтать.

За́пуст, -ту, за́пусти, -тів – 1) густо выросший лес, густая заросль; 2) заговенье.

Зне́хтувати (що) – 1) запустить, забросить; 2) испортить; 3) пренебречь.

Попуска́ти, попусти́ти, -щу́, -стиш – 1) распускать, распустить; 2) опускать, опустить. • Ніс під се́бе попуска́ти, попусти́ти – смешаться, устыдиться. 3) запускать, запустить; 4) ослаблять, ослабить; 5) кому – допускать, допустить, отдать во власть, в жертву кому; 6) кому – упускать, упустить, уступать, уступить кому. • Я йому́ сього́ не попущу́ – я ему этого не уступлю, не прощу. • Попуска́ти, попусти́ти мі́сця, по́ля – уступать, уступить место, дать место. 7) себе – допускать, допустить себя до чего (безнравственного, плохого), распускать, распустить себя; попуска́тися, попусти́тися – допускать, допустить себя до чего.

Спусті́ння – запустение.

Угоро́джувати, -джую, угороди́ти, -джу́, -диш – вонзать, вонзить, запустить (когти); угоро́джуватися, угороди́тися – вонзаться, вонзиться.

Хмель, хміль, р. хме́лю – 1) хмель. • Хме́лем зарости́ – запустеть, травой зарасти. 2) сказочный царь.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Запускать, -стить (дело) – зане́дбувати, занедба́ти, запуска́ти, запустити, занеха́ювати, занеха́яти, занеха́ти.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

за́пуст, -ту, в -ті; -пусти, -стів

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Бе́зна, -ни, ж. Запущенное поле, дурное неудобное мѣсто. Ковел. у. Отсюда: забезнити поле — запустить ниву.

Бу́гаш, -ша, м. Запустѣлый лѣсъ. Галиц. Желех.

Ви́шпувати, -пую, -єш, гл. Высказать, (охотничій терминъ). У нього добрі собачки: запусти тільки, зараз вишпують зайця. Брацл. у.

Глухи́й, -а́, -е́. 1) Глухой. Глухому пісню співати. Ном. № 4679. Глухий як тетерук. Ном. № 8556. 2) Беззвучный, мертвый. В глухій домовині усміхнуся. Шевч. 269. 3) Пустой, запустѣлый, глухой. Глухий край. Куток зовсім глухий. О. 1862. IX. 65. 4) Глухи́й кіне́ць (у воротях). Тотъ конецъ воротъ, гдѣ ихъ пята. В глухім кінці під ворітьми. АД. II. 9. 5) Глухи́й дуб. Дубъ, на которомъ листва держится цѣлую зиму. Борз. у. Прил. у. 6) Глуха́ кропива́. Раст. a) Lamium maculatum L. ЗЮЗО. I. 126; б) Leonurus Cardiaca L. ЗЮЗО. І. 126. Ум. Глухе́нький, глухе́сенький.

Гре́бка, -ки, ж. 1) Весло. Манж. 179. Гребці запустили гребки в воду. Левиц. Пов. 350. Сіда́й на гре́бку. Садись на весла. 2) Машина для сгребанія сѣна. Лохв. у.

Домива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. доми́тися, -ми́юся, -єшся, гл. Домываться, домыться, быть въ состояніи вымыть, вымыть до чиста. Огірки збірала, а тепер рук не домиюся. Богодух. у. Невісточка так запустила діжу, що мию, мию, та й не домиюся. Богодух. у.

Зада́внювати, -нюю, -єш, сов. в. зада́внити, -ню, -ниш, гл. Запускать, запустить (болѣзнь). Еге, так воно задавнено, то й важко загоїть. Канев. у.

Запуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. запусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Впускать, впустить куда; вгонять, вогнать (о скотѣ). А ми просо засієм, засієм! — А ми стадом запустим, запустим. Мет. 297. 2) Пускать, пустить въ ходъ. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Ном. №3114. 3) Запускать, запустить, погружать, погрузить; вонжать, вонзить. Як на ляха козак налітав, в нього спис запускав. Мог. 87. 4) — чим що. Подбавлять, подбавить во что какой-либо жидкости. Горілка була у пляшці наче запущена перчівкою. Новомоск. у. 5) Запускать, запустить, оставить безъ присмотра, въ небреженіи. Одна жінка запустила діжу, шо вона й на діжу не похожа: около і в середині... позасихало тісто. Грин. 1. 77. Байрачок той колись, видно, і хорошенький був, тілько потім запустили. Сим. 217. 6) Тереве́ні запусти́ти. Начать болтать. Ном. № 12968.

За́пуски, -ків, м. мн. = ІІ. Запуст. На запуски як зав’язано. Ном., стр. 282. № 524.

І. За́пуст, -ту, м. 1) Густо выросшій лѣсъ, густая молодая заросль. Желех. Канев. у. 2) Живая изгородь. Вх. Зн. 20.

ІІ. За́пуст, -ту, м. и за́пусти, -тів, м. мн. Заговѣны. Латин прибрався мов на запуст. Котл. Ен. IV. 24.

Запусти́ти. См. Запускати.

Міро́шницький, -а, -е. Относящійся къ мельнику. Моє діло, як кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Ном. № 3114.

Попуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. попусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить. Стьонжки до кірок попустить. Г. Барв. 65. Трохи не попустив і сліз. Котл. Ен. II. 23. 2) Опускать, опустить. Попустив свої орлові крила від смутку. О. 1861. VI. Кул. 29. Побіг із села вовкулакою, попустивши хвоста. Г. Барв. 451. Ніс під се́бе попусти́ти. Смѣшаться, устыдиться. Мнж. 171. 3) Запускать, запустить. А він угору як попустить гилку ( = м’яч). Радом. у. 4) Ослаблять, ослабить. Попусти вірьовку. 5) Допускать, допустить; отдать во власть, въ жертву кому. Не попущу тебе, мила, иншому достатись. Мет. 70. Спасибі, каже, Богу, що не попущено душі християнської лютому звіру. Рудч. Ск. І. 4. 6) Упускать, упустить, уступать, уступить. Чужого не бери, а свого не попусти. Чуб. І. 239. Я йому́ сього́ не попущу́. Я ему этого не уступлю, не прощу. — місця, по́ля. Уступать, уступить мѣсто, дать мѣсто. Тоді ляхи, дуки-срібляники добре дбали, дальше ік порогу посували, козаку-нетязі більше місця на покуті попускали. ЗОЮР. І. 205. Більше йому поля гуляти попускали. Макс. (1849), 86. 7) — себе́. Допускать, допустить себя до чего безнравственнаго, плохого, распускать, распустить себя. Як же то мені самій тяжко на його дивитись, що він себе так попустив. Г. Барв. 285. І не попустило ж себе як небудь: нігде слова про його негожого не чути. Г. Барв. 14. 8) — по́пуск, по́пуст. См. Попуск. б) Попуска́ти. 1) Пустить (многихъ). Коні у чисте поле попускав. Мнж. 41. Коней пустопаш попускали. АД. І. 118. 2) Уронить (во множествѣ). Що було в руках, — усе попускала. Летіла сорока з висока, попускала пір’я додолу. Мет. 301.

Руйнуви́на, -ни, ж. Разореніе, запустѣніе. Там смертня тінь, непоряд, руйнувина. К. Іов. 23.

Спусті́ння, -ня, с. Запустѣніе. Єв. Мр. XIII. 14.

Угоро́джувати, -джую, -єш, сов. в. угороди́ти, -джу́, -диш, гл. Вонзать, вонзить, запускать, запустить (когти). Та вгородила в своє серденько гострий ніж. Нп. Немов хто гострий ніж угородив у серце старій Мотрі. Мир. ХРВ. 172.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Зане́пад, -ду, м. *2) Запустение. Сл. Нік.

Занеха́ювати, -ха́юю, -єш, сов. в. занеха́яти, -ха́ю, -єш, гл. *2) Запускать, запустить, забросить.

*За́пустний, -а, -е. Относящийся к заговенью. За́пустна неді́ля. Воскресенье, в которое приходится заговенье. Звен. у. Ефр.

*Запустоші́ти, -ші́ю, -шіє́ш, гл. Начать пустовать. Желех.

*Запустува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Начать шалить, балагурить. Желех.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Запускать, запустить (оставлять без ухода) — занеха́ювати, занеха́яти, (мотор) — запуска́ти, запусти́ти.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

букме́керка, букме́керок; ч. букме́кер професійна сперечальниця, яка приймає ставки напередодні різних подій. [Популярна букмекерка запустила мобільний додаток для Андроїд, скачати 1xBet можна за посиланням абсолютно безкоштовно і без реєстрації. (nailed.com.ua, 18.01.2021). Міліція показала можливого вбивцю одеської букмекерки. (ТСН, 24.01.2013).]

єзуї́тка, єзуї́ток; ч. єзуї́т 1. членкиня католицького чернечого ордену «Товариство Ісуса». [Отож, ця мова мені остогидла, втім, так само, як і єзуїтка, котра навчала мене її, хворостячи мою спину дубцем, якого тримала між пальцями. (Умберто Еко «Празький цвинтар», пер. Ю. Григоренко, 2011).] 2. католичка. [Хима, запустивши пальці в коси Самійлової жінки – білявої Стефки, волочила її по подвір’ю, шмагала качкою по обличчю. – Забила, то з’їж з кендюхами, єзуїтко ненависна. Гриць переплигнув через пліт і став між ними. – Захищаєш католичку? – визвірилась Хима на Гриця. (Борис Харчук «Волинь», К., 1988).] 3. перен. підступна, підла, лицемірна жінка. [Присягніться тільки, що нікому не скажете. Що місіс Браун охоче й зробила – була-бо єзуїтка з натури, та й не мала іншого наміру поза тим, щоб її гість у схованці сам усе почув. (Чарлз Діккенс «Домбі і син», пер. Микола Іванов, 1991). Тоді Катря, що їй усе ще не виходив із голови успіх сьогоднішнього дня, успіх, що ще оточував її голову авреолою, розгнівалась, що хтось насмілюється не відповідати на її запити: – Ах ти, лукава єзуїтко! (Наталена Королева «Без коріння», 1936).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 267.

меді́йниця, меді́йниць; ч. меді́йник працівниця засобу масової інформації. [Луцька медійниця, членкиня Наглядової ради ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України» Катерина Дулапчій запустила спортивний флешмоб. (12kanal.com, 29.01.2020). Я для себе вирішила, що даю тому раду як правовий аналітик, громадська діячка, як медійниця і як письменниця. (12 неймовірних жінок, упор. Мар’яна Савка, Львів, 2017, с. 74). Медійниця, директор мережного медійного агентства, котра заробила на квартиру, машину й щорічні подорожі, анітрохи не була схожою на всіх його попередніх дівчат. (Жанна Куява «Гордієві жінки», 2015). «Переконана, що кандидатура Юрія Стеця збере десь 350 голосів», – каже «УМ» відома медійниця, народний депутат Ірина Геращенко (фракція «НУНС»). (Україна молода, 2012).] див.: журналі́стка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм.

сексологи́ня, сексологи́нь; ч. сексо́лог фахівчиня із сексології. [«Карантин тільки запустив початок трансформації» – сексологиня Даша Непочатова. (Громадське радіо, 24.07.2020). Львівська урологиня та жіноча сексологиня Христина Комісар-Цар розповіла «Galnet» <…>. (galnet.fm, 02.11.2019). Для читачів і читачок «Огого!» ми поспілкувалися з Оксаною Вінтонів – сексологинею, урологинею франківської клініки «Медекс». (dzerkalo.media, 08.09.2017).]

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Запуска́ть, запусти́ть = 1. гна́ти, погна́ти. — Погнав коней навзаводи. 2. заклада́ти, засо́вувати, закла́сти, засу́нути. 3. забива́ти, заби́ти. — Забив гвіздок у стїну. 4. занеха́ювати, недба́ти, залиша́ти, занеха́яти, занедба́ти, залиши́ти (про болість) — зада́внювати, зада́внити. — Нехай, та нехай, та й зовсїм занехаєш. н. пр. 5. спуска́ти, спусти́ти (про вязанку). 6. заква́шувати, заква́сити.

Запустѣ́лий = спустїлий, глухи́й, пусти́й. — Запустѣ́лый домъ = пу́стка. — Хата стоїть пусткою.

Запустѣ́ть = спустїти, ви́люднїти.

Запустѣ́ніе = пу́стка. — Як жінка померла, то й хата, його пусткою оддає. С. Л.

Вкогти́ться = запусти́ти па́зурі, кі́гтї. — Як кішечка підкрадеть ся, тай запустить пазурі в печінки. К. Ш.

Выска́бливать, вы́скоблить, ся = вискрома́жувати, ви́скромадити, ся, вискріба́ти, вишкріба́ти, ви́скребти, ся. — А дїжу, як спече хлїба, та не вискромадить, то так її запустила. н. к. — Тїста не зосталось і дїжу вискромадила. С. Л.

Забалова́ть, ся = заба́лувати ся, запустува́ти, ся.

За́говѣнье = за́говіни (С. Аф. Л.), за́пуск, за́пуст, пу́щання. С. З. Л. — На гроші нема пущання. н. пр. — На пущання, як завязано. н. пр.

Закуроле́сить = заколобро́дити, запустова́ти.

Зарѣзви́ться = 1. запустува́ти, жирува́ти, вибри́кувати, жартува́ти (почать). 2. розжирува́ти ся, розжартува́ти ся, розпустува́ти ся. — Розжартувались так, що й не спиниш.

Карнава́лъ = ма́сниця (у кателиків), власне за́пуст, пу́щання на ма́сницї.

Ко́готь = кі́готь, кі́хоть, па́зур, здр. кі́хтик. — Здаєть ся й мала пташка, та кігтї гострі. н. пр. — Розгріба своїми кіхтями пісок на греблї. Ос. — Як кішечка підкрадеть ся, та й запустить пазурі в печінки. К. Ш. — Пазурі у спину загнав. н. к.

Нажда́ть, нажида́ть = ви́ждати, діжда́ти ся, вижида́ти, дожида́ти, чига́ти (С. З.), чатува́ти (С. З.). — Вижде час той нещасливий, та й запустить пазурі в печінки. К. Ш. — Як той местник, часу дожидає. К. Ш. — Злобу свою криючи, Дорошенко на винищення Запорожців начав чига́ти. Л. В. — Чатує на його. С. З.

Отпуска́ть, отпусти́ть = 1. пуска́ти, випуска́ти, од(від)пуска́ти, розпуска́ти, пусти́ти і т. д. — Пустив його на всї чотирі. — Пусти-ж мене, полковнику, із полку до дому. н. н. — Пан одпустив його на волю. — Нас уже розпустили на сьвята. 2. запуска́ти, запусти́ти. — Запусти таку бороду, як у попа. 3. попуска́ти, попусти́ти. — Попусти трохи вірьовку. 4. од(від)го́стрювати, одгостри́ти. 5. дава́ти, видава́ти, да́ти, ви́дати. — Він нїкому не дає набір. — Казна видала на се дїло сто тисяч.

Отра́щивать, отрости́ть = виро́щувати, запуска́ти, ви́ростити, запусти́ти.

Прика́лывать, приколо́ть, ся = 1. шпили́ти, пришпи́лювати (С. Л.), припина́ти, пришпили́ти, припну́ти (шпилькою або що), приштрикну́ти, пристроми́ти (С. Л.). — Пришпилила хустку. — Запустив в його гострую стрілку та й пришпилив його до купъяки, як пришпилюють квітку. Дум. — Припъяв квітку до кожуха, щоб йому тепло було. н. пр. — Гадюку вилами пристромив. С. Л. — Замахнув ся довжелезним списом, та арапа й пристромив до брами. Ст. С. 2. доко́лювати, доколо́ти, заколо́ти. — Козак доколов його списом.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)