Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 131 статтю

Запропонувати свій переклад для «зелений»

Шукати «зелений» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Брать – 1) бра́ти, сов. узя́ти. [Бери́, що даю́ть. Скі́льки бра́то гро́шей?]. • Беру́щий (только как сущ.) – бра́ха, взя́ха, взя́хар (р. -ря). [Бу́деш да́ха (да́хар), бу́деш і бра́ха (взя́хар)]; 2) (б. много) набира́тися. [Не набира́йся – ва́жко бу́де не́сти́]; 3) забира́ти. [Він мене́ з собо́ю забіра́є]; 4) прийма́ти. [Чоти́ри карбо́ванці даю́ за таке́ нікче́мне теля́, ще й не хо́че! Прийма́й гро́ші!]; 5) побира́ти. [Не говори́в ніко́му, ві́дки гро́ші побира́є]; 6) (б. часть зерна за помол) мі́рчити (гал.); 7) (б. в жёны) дружи́ти собі́, бра́ти за се́бе. [Га́рну ді́вчину він собі́ дру́жить. Хліборо́би опанува́ли за́мки, бра́ли за се́бе па́нських жіно́к, мов тих сабиня́нок. (Куліш)]; 8) (б. верх) бра́ти го́ру, перемага́ти, горува́ти, запано́вувати над чим. [Бере́ ба́ба над козако́м го́ру. Фо́рма перемага́є у Си́дора Твердохлі́ба (Єфр.). Гору́ють нега́рні інсти́нкти. Па́м’ять запанува́ла над карти́нами уя́ви (Франко)]; 9) (б. взятки) хабарюва́ти, хапа́ти (бра́ти) хабарі́, дра́ти, де́рти, хап[в]турува́ти. [У полі́ції деру́ть і з живо́го, і з ме́ртвого]; 10) (б. в долг, взаймы) позича́ти, позича́тися, бра́ти на́-бір (на́-борг), в по́зи́ку, боргува́ти. [Пішо́в чума́к до ши́нку боргува́ти горі́вку]. • Б. в счёт сомнительных будущих благ – бра́ти на зеле́ний ове́с. • Б. в счёт работы – бра́ти на відробі́ток; 11) (б. землю в аренду на один посев) – (редко) купува́ти. [На пшени́цю зе́млю в па́на купи́ли]; 12) (б. тайком) викрада́ти. [Викрада́є в те́бе Харити́на гро́ші і Дени́сові віддає́]: 13) (б. заказанное, заплатив деньги) викупля́ти; 14) (б. на крючок (дверь, окно)) защіпа́ти, закида́ти на за́щіпку; 15) (б. безжалостно имущество в уплату долга, штрафа) грабува́ти. [На селі́ ле́мент, плач – за ви́куп грабу́ють]; 16) (б. начало) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко]; 17) (досада, злость берё́т) доса́да, злість порива́є; 18) (б. чью сторону) става́ти на чиє́мусь бо́ці, прихиля́тися до ко́го. [В спі́рці з Грицько́м бі́льшість до ста́ршого бра́та прихиля́лась (Грінч.)]; 19) (б. в свидетели) бра́ти за сві́дка; 20) (б. за основание, в качестве чего) засно́вувати на чо́му, кла́сти чим. [Як-би він ті́льки заснува́в свої́ пра́ці на пова́жних науко́вих джере́лах. Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 21) (б. приступом) добува́ти що й чого́. [До́вго бушува́ла сіро́ма, хоті́ла вже за́мку добува́ти, та гарма́т побоя́лася (Куліш)]; 22) (об инструменте, орудии, огне) бра́ти, ня́ти, ня́тися. [Коса́ не бере́ – погостри́ти тре́ба. Твоє́ї ши́ї міч не йме. Мо́крого полі́на вого́нь не йме́ться]. • Гребень не берё́т – гребіне́ць не вче́ше; 23) (ружьё берё́т ниже цели) рушни́ця ни́зить. (Прич.) бра́ний и бра́тий. [У їх неві́стка молода́, торі́к бра́та].

Глу́пый – нерозу́мний, дурни́й, дурноголо́вий, безголо́вий, дурнове́рхий, на ро́зум небага́тий; (описательно) зеле́ний, макоцві́тний. • Глуп, как пробка – дурни́й, як пень, як сту́па. • Совершенно глу́пый – дурні́сінький. • Он не глуп – він не цвя́шком у ті́м’я би́тий. • Глу́пым сделаться – здурні́ти, подурні́шати. • Глу́по – нерозу́мно, по-дурно́му, нему́дро, приду́ркувато. • Что ни скажет, всё глу́по – хоч що ска́же, то все півтора́ лю́дського (или по-дурно́му).

Зелё́ный – 1) (зелёного цвета) зеле́ний, я́рий [Я́ра ру́та]; 2) (незрелый, неспелый) зеле́ний, свидови́й, свидни́й, нести́глий, недости́глий, недоспі́лий. [Жи́то ще свидне́. Недости́глі я́блука]; 3) (молодой, неопытный) зеле́ний, ра́но зі́рваний, ро́зумом неді́йшлий. [Ото́й Нечи́пір ще рано зі́рваний (Борзенщ.)]. • -ным (в незрелом виде) – за́зелень, зеленце́м, на́дзелень, усви́д, на свид, у свиду́. [Обскубу́ть горо́х зеленце́м. Усви́д жа́ти жи́то]. • -ная краска – зеле́на фа́рба, зелі́[е́]нка, (диал.) дзеле́нка. • -ное мыло – зеле́не ми́ло. • -ная рвота – зеле́ні блюво́ти, зеленя́ва. • -ное стекло – зеле́не скло. • -ная неделя – клеча́льний ти́ждень. • -ные святки – зеле́ні свя́та, клеча́льна неді́ля. • -ные круги под глазами или в глазах – в оча́х (під очи́ма) чо́рно. • -ная, зелё́ненькая (три рубля) – троя́чка, три карбо́ванчики. • Зелено́ вино – горі́лочка ле́пська. • -ная гора (ранняя молодость), молодо-зе́лено – сами́й цвіт, а я́гід ніт.

Зла́чный – (травянистый) травни́стий, поро́слий. • -ное место (переносно) – а) (веселые места) зеле́ний за́тишок (-шку); б) црксл. – ти́хий гай, бо́жий рай.

Змей и Змий – 1) зоол. Serpens – змій, (диал.) дзмій (-і́я), ум. змійо́к (-йка́); (самец) змію́к, (самка) змі́ї́ха (дзмі́ї́ха); (удав) по́лоз. [І був коло Ки́їва змій і ко́жного го́ду посила́ли йому́ дань (ЗОЮР)]. • Змей-Горыныч – Змій-Горяни́н. • Огненный змей – огняни́й змій; 2) (бумажный) змія́ и змій, літа́вець (-вця), (гал.) оре́л. • Пускать зме́я – пуска́ти змію́ и змі́я, (гал.) вірла́; 3) (бранно) гад, га́дина, гадю́ка; см. Змея́ 2; 4) зелёный змий – зеле́ний змій. • Напиться до зелёного зми́я – напи́тися до зеле́ного змі́я.

Ковё́р – ки́лим (-ма), (устар.) коб[в]е́р (-б[в]ра́), (из грубой шерсти, как попона) коц (-ца́), (половик) ходни́к (-ка), (длинный на скамью) пола́вочник (-ка). [Підло́га уся́ була́ ви́стелена килима́ми (Ор. Лев.). Зеле́ний по землі́ весна́ ки́лим розстила́є (Шевч.)]. • Персидский -вё́р – пе́рський ки́лим. • Гобеленовский -вё́р – гобле́нівський ки́лим, гобле́н (-на). • -вё́р-самолёт – ки́лим-літу́н, ки́лим-літа́к. • Заниматься выделкой -ро́в (домотканных) – коцарюва́ти. • Занятие выделкой -ро́в (домотканных) – коцарюва́ння, коца́рство. [Коца́рство коли́сь годува́ло оту́течки кі́лька люде́й по на́ших се́лах (Харківщ.)].

Коле́блющийся – 1) а) как прил. хитки́й, хистки́й (ум. хистке́нький), хибки́й, хитю́чий, хитли́вий; (изменчивый) мінли́вий; (подвижный) рухо́мий; б) прич. той, що хита́ється, колива́ється и т. д. [Він ішо́в зві́льна, хитки́ми кро́ками (Франко). Зеле́ний, тремтя́чий та хистки́й лист (Грінч.). Хистки́й місто́чок (Н.-Лев.). Буя́ти над мо́рем хибки́м (Л. Укр.). Хитю́чий чо́вен (Сл. Гр.)]; 2) (нерешительный) а) прил. хитки́й, хистки́й, хитли́вий; б) прич. той, що вага́ється, хита́ється. [Я ду́хом хитки́й (Вороний). На вда́чу був хистки́й (Грінч.). Хитли́вий і безхара́ктерний (Грінч.)].

I. Ласка – 1) ла́ска. [До́сі я не ві́ддала на́віть нічиє́ї ла́ски (Кониськ.)]. • -ки – ла́ски (р. ласк), пе́стощі, ми́лощі, лю́бощі (-щів и -щей), (также и -ка) пе́стування, голу́блення (с оттенком сожаленья) жа́лування. [За вишне́вий сад зеле́ний, за ла́ски діво́чі (Шевч.). «Ки́ця» до́бре пам’ята́є болю́чі пе́стощі мале́нької де́спотки (Коцюб.). Освіти́ мене́, (со́нечко), доброто́ю, красото́ю, лю́бощами й ми́лощами (Чуб.). И́ншого яко́гось гріхо́вного пе́стування старе́ ті́ло про́сить (Шевч.). За голу́бленням та милува́нням не зчу́лися, як і ніч мину́лася (Квітка). Мару́ся не зна́ла пестли́вого ма́териного жа́лування (Грінч.)]. • Любовные -ки (утехи) – лю́бощі, ми́лощі, пе́стощі, любува́ння, милува́ння. [Все промину́ло: ми́лощі, лю́бощі, ла́ски ясні́ (Черняв.)]; 2) см. Ла́комка.

Ледяно́й – 1) льодови́й (диал. ледови́й), крижани́й, льодяни́й. [І від сліз тих гаря́чих розта́не та кора́ льодова́я міцна́ (Л. Укр.). Заме́рз зеле́ний Сян, і по блиску́чім ледові́м помо́сті гладки́й проте́рли шлях мужи́цькі са́ни (Франко). Крижани́й буди́нок півні́чної чарівни́ці (Васильч.)]. • -но́й дождь – льодяни́й дощ, залі́зний дощ. • -но́й каток – ко́взалка, (с)ко́бзалка. [Нема́ хло́пців удо́ма, на ско́бзалку побі́гли (Звин.)]. • -ная гора – крижана́ (льодова́) гора́. • -на́я горка – спу́скалка. [Вже хло́пці всі давно́ на спу́скалках (Грінч.)]. • -ная глыба – льодяна́ (льодова́) бри́ла, бри́ла кри́ги. • -ная вода – крижана́ (льодова́) вода, вода́ з кри́гою. • -на́я сосулька – мерзля́к, вису́ля, вису́лька, буру́лька. [Мерзляки́ понависа́ли на стрі́сі (Хорольщ.)]; 2) (холодный) льодови́й, крижани́й, льодяни́й. • -ная душа, -ной тон, взгляд – льодова́ (крижана́) душа́, душа́-кри́га льодови́й (крижани́й) тон (по́гляд). [Льодови́м то́ном промо́вила (Н.-Лев.)]. • -ное серце, спокойствие – льодове́ (крижане́) се́рце, льодови́й (крижани́й) спо́кі́й (-ко́ю). • Женщина с -ным темпераментом – жі́нка льодово́го темпера́менту (льодово́ї вда́чі), льодова́ жі́нка. [Усі́ англича́нки страх які́ льодові́ (М. Вовч.)].

Маха́ть, ма́хивать, махну́ть – 1) чем – маха́ти (-ха́ю, -ха́єш, -ха́є и ма́шеш, ма́ше), махну́ти, ма́яти, майну́ти, виха́ти, вихну́ти, (колыхать) колиха́ти, колихну́ти, війну́ти, (колебать) колива́ти, коливну́ти, хита́ти, хитну́ти чим. [Ішо́в до клу́ні, ти́хо маха́ючи батого́м (Н.-Лев.). Хо́дить ляшо́к по база́ру, ша́белькою ма́є (Пісня). Ви́йшов Хо на га́ляву, спе́рся на косту́р, майну́в до́вгою бородо́ю (Коцюб.). Не виха́й-бо ду́же ві́ником, бо ку́рява встає́ (Метл.). Сиди́ть дід над водо́ю, колива́є бородо́ю (Загадка)]. • Сильно -ха́ть, -ну́ть – вима́хувати, махону́ти. • -ха́ть, -ну́ть головою – хита́ти, хитну́ти, кива́ти, кивну́ти, (мотать) мота́ти, мотну́ти, мотля́ти голово́ю. [Кива́ючи рясно́ю голово́ю, зеле́ний ліс до со́нця засмія́всь (Грінч.)]. • -ха́ть крыльями – маха́ти, ма́яти, (тяжело) гли́бати кри́лами. [Лети́ть оре́л через мо́ре, кри́лечками ма́ше (Метл.). Солове́йко лети́ть, кри́льцями ма́є (Грінч. III)]. • Ветряная мельница -шет крыльями – вітря́к вима́хує (пома́хує, ма́є) кри́лами. • -ха́ть, -ну́ть платком – маха́ти, махну́ти, майну́ти, війну́ти ху́сткою. • -ха́ть хвостом – маха́ти хвосто́м, (быстро: о собаке, свинье) моло́ти (мелю́, -леш), ме́лькати хвосто́м. [Каба́н закопа́вся в зе́млю да й хво́стиком ме́ле (Рудч.). Соба́ка ме́лькає хвосто́м (Н.-Лев.)]. • -хать (размахивать) рукою, руками – маха́ти, (мотать) мота́ти руко́ю, рука́ми. [Руко́ю (на моли́тві) маха́єш, а ду́мкою скрізь літа́єш (Номис). На де́яких маши́нах дово́диться ті́льки до о́дуру мота́ти руко́ю (Азб. Ком.)]. • -ха́ть руками на кого – маха́ти рука́ми на ко́го. • -ну́ть рукою на кого, на что (перен.) – махну́ти руко́ю на ко́го, на що; (забросить дело) занедба́ти що. • -ну́ть на всё рукою – занедба́ти все, пусти́тися бе́рега; 2) кому, кого – маха́ти, махну́ти (руко́ю) кому́ или на ко́го; (кивать) кива́ти, (с)кивну́ти на ко́го и кому́; (звать) кли́кати, кли́кнути и покли́кати кого́. [Пи́сар махну́в деся́тникам (М. Вовч.). Грицько́ маха́в на йо́го руко́ю: сюди́, мов, сюди́ мерщі́й! (Мирний). Кивну́в на джу́ру, і джу́ра сів коло йо́го (Куліш)]; 3) -ха́ть (делать во всю, катать) – ката́ти, шква́рити, шпа́рити, смали́ти, чеса́ти, чухра́ти. [Ото́-ж пи́ше! Так і шква́рить – а́ркуш за а́ркушем (Київ)]; 4) -ну́ть куда – махну́ти, махону́ти, майну́ти, (пров.) махорну́ти, гайну́ти, дмух(о)ну́ти, драп(о)ну́ти, пові́ятися, почухра́ти, югну́ти, джукну́ти, чкурну́ти, шаркону́ти, черкну́ти куди́, до ко́го, до чо́го. [Махну́в на сінова́льню (Крим.). За́втра в деся́тій годи́ні ся́демо на трамва́й та й махоне́мо (Н.-Лев.). Стара́ майну́ла куди́сь до дочки́ (М. Левиц.). Ой, гайну́ я до дівча́т та й на вечерни́ці (Пісня). Дмухні́м до не́ї! (Котл.). Драпну́в за грани́цю (Рудан.). Як це почу́в, за́раз пові́явсь до ши́нку (Звин.). Куди́ о́чі почухра́в (Котл.). Югне́м коси́ти! (Сл. Гр.). Джукну́ аж на ба́лку (Яворн.). А чи не шаркону́ти оце́ мені́ до ньо́го? (Яворн.). За́ море черкну́в (Біл.-Нос.)]. -ться – 1) ма́ятися, майну́тися, (колыхаться) колиха́тися, колихну́тися, (колебаться) колива́тися, коливну́тися, хита́тися, хитну́тися; 2) безл. – маха́тися.

Мех – 1) (шкура с шерстью; мн. меха́) – а) (на звере) ху́тро, (зап. фу́тро), смух (-ху). [Вовк раді́є, що смух його́ ого́нь, мов со́нце, грі́є (Греб.)]; б) (выделанный на шубу, шуба) ху́тро, (зап. фу́тро), специальнее: (волчий) вовки́ (-кі́в), (кошачий) коти́ (-ті́в), ко́тики (-ків), (куний) куни́ці (-ни́ць), ку́ни (р. кун), (лисий) лиси́ці (-си́ць), (медвежий) ведме́ді́ (-ді́в), (овечий) линтва́р (-ря́), (соболий) соболі́ (-лі́в), (ягнячий) сму́шок (-шку), сму́шки (-ків). • -ха́ – х[ф]у́тра (-тер), соб. х[ф]у́тро. [Бага́цько в йо́го є добра́, отла́су, ху́тра і срібла́ (Греб.)]. • На -ху́ – на х[ф]у́трі. [Кунту́ш зеле́ний на сі́рім фу́трі (К. Ст.)]. • Шуба на -ху́ – х[ф]у́тро. • Подбивать, подбить -хом – х[ф]утрува́ти, ви́х[ф]утрувати, на х[ф]у́тро бра́ти, взя́ти що. • Подбитый -хом – х[ф]утро́ваний; 2) (бурдюк; мн. мехи́) міх (-ха), бурдю́к (-ка́). [Я черпа́ю во́ду в міх (Крим.). Ніхто́ не влива́є молодо́го вина́ в старі́ бурдюки́ (Біблія)]; 3) (для поддувания) міх, мішо́к (-шка́), ду́хало. [Після́ блиску́чого по́лум’я в го́рні мі́ха не ви́дко в кутку́ (Грінч.). Мішо́к, що ним вого́нь роздима́ти, щоб залі́зо розпіка́лося (Звин.). Сто́гне, як цига́нське ду́хало (Яворн.)]. • Кузнечный мех – кова́льський міх.

Моги́льница – 1) см. Моги́ла 2; 2) бот. Vinca minor L. – барві́нок (-нку) (хреща́тий), (реже) барвіне́ць (-нця́), барві́н (-ну), барві́н-листо́к (-стка́), ум. барві́ночок (-чка), барві́нчик, ласк. барві́нонько (м. р.), барві́нчичок (-чка); (одно раст., один стебель) барвіни́на. [Ой, не стели́ся, хреща́тий барві́нку, та по круті́й горі́ (Пісня). Барві́ночку мій хреща́тий, зеле́ний, дрібни́й! (Л. Укр.)]. • Из -цы (сделанный и т. п.) – барві́нковий.

Мурово́й – 1) морі́жко́вий, мурави́чний; 2) яро-зеле́ний.

II. Мыть, мыва́ть – 1) ми́ти (ми́ю, ми́єш), (посуду, преимущ. деревянную, овощи и т. п.) ба́нити; (кипятком) па́рити, (мочалкой) віхтюва́ти, (мочалкой, щёткой, обычно с песком, с золою) шарува́ти що. [Рука́ ру́ку ми́є (Номис). Була́ в бе́резі, ді́жку ба́нила (Луб.). Ста́ла вона́ ба́нити ложечки́ (Манж.). Віхтюва́ти підло́гу (Кониськ.)]. • Ты будешь ноги мыть, а я буду воду пить – ти но́ги ми́тимеш, а я ю́шку пи́тиму. Мой свои чашки! – твоє́ ді́ло в коче́ргах! не со́вай но́са до чужо́го про́са; 2) (стирать бельё) пра́ти, (полоскать) полоска́ти що. [Хварту́х пра́ла ді́вчина (Пісня). Полоска́ла на броду́ (Пісня)]. • Мыть в щёлоке – золи́ти, лу́жити; срв. Бу́чить. [Шма́ття лу́жила (Кониськ.). Са́ме заходи́лася сорочки́ золи́ти (Мирг.)]; 3) (умывать, обмывать) умива́ти, ми́ти, обмива́ти кого́, кому́ що, змива́ти кому́ що. • Мыть голову кому – змива́ти (ми́ти) го́лову кому́; (перен.: журить) карта́ти кого́, докоря́ти кому́, (сильнее, фам.) дава́ти прочуха́нки кому́. • Мы́тый – ми́тий, ба́нений, віхтьо́ваний, шаро́ваний; пра́ний, поло́сканий, зе́лений, лу́жений, уми́ваний. [Ми́та пшени́ця (Лубенщ.). Соро́чка брудна́, немо́в кі́лька мі́сяців не пра́на (Франко)].

Недозре́лый – недости́глий, недоспі́лий, недосто́яний, (зелёный) зеле́ний, (зеленоватый) зелен(к)ува́тий, (только о злаках) сви́довий, свидни́й, у свиду́, (несколько) свидува́тий, евидови́тий. [Недости́глі я́годи (Брацл.). Недоспі́лий каву́н (Сл. Ум.). Дитя́ моє́ недоспі́ле! (Рудан.). Хло́пці геть обірва́ли гру́ші, хоч і недосто́яні (Звин.). Зеле́ні гру́ші (Сл. Ум.). Я́блука ще зеленкува́ті (Звин.). Жи́то ще свидне́ (Гайсинщ.)]. • -лым (в недозрелом виде), см. Зелё́ный 3. • -лый ум – недости́глий (недоспі́лий, неді́йшлий, зеленкува́тий) ро́зум.

Незре́лый – 1) (неспелый в прямом знач.) недости́глий, нести́глий, недосто́яний, (и в прям. и в перен. знач.) недоспі́лий, неспі́лий, недозрі́лий, неді́йшлий, (зелёный) зеле́ний; см. ещё Зелё́ный 2. [Недости́глі (зеле́ні, недосто́яні) гру́ші (Брацл.). Все мля́ве або́ недоспі́ле я геть одкида́ю (Куліш)]. • -лый плод – недости́глий и т. п. плід (о́воч), зелене́ць (-нця́), (преимущ. о ягодах) зеле́пух (-ха). [Пообрива́ли чере́шні ще зеле́пухами (Брацл.)]. • В -лом виде – за́зелень, зеленце́м, на́дзелень. • -лый умом – ро́зумом неді́йшлий, на ро́зум неспі́лий; 2) (невозмужалый) неді́йшлий, недоро́слий, недоспі́лий, недозрі́лий, (зелёный) зеле́ний. [Таки́х молоди́х та зеле́них дово́диться одсила́ти на тяжку́ пра́цю (Васильч.)].

Нео́пытный – 1) (лишённый житейского опыта) недосві́дчений, недо́свідний, несвідо́мий, небува́лий, (зелёный) зеле́ний. [Старе́, а недосві́дчене, як дити́на (Київщ.). На що вже я молоде́, недо́свідне (Кониськ.). Де ді́лись ті по́риви щи́рі, гаря́чі, та ві́ра недо́свідних літ? (Маковей). Кото́рий молоди́к не спро́бував стоя́нки узграни́чної, того́ вважа́ли на Русі́ несвідо́мим домонтаре́м (Куліш). Я-ж, хлопчи́на небува́лий, взяв до се́рця ця́цю ту́ю (Зеркало). То яки́йсь зовсі́м ще зеле́ний «фра́єр» (Франко)]; 2) в чём – недосві́дчений, невпра́вний у чо́му, несвідо́мий чого́. [Пе́рші спро́би недосві́дченого пера́ (Крим.). Нови́й управи́тель з несвідо́мим господа́рства хазя́їном (Грінч.)]. • -ная рука – недосві́дчена (невпра́вна) рука́.

Означа́ть, озна́чить – 1) см. Обознача́ть, обозна́чить; 2) визнача́ти, зна́чити. • Что это -ча́ет? – що це зна́чить (визнача́є)? • Зелёный цвет -ча́ет надежду – зеле́ний ко́лір визнача́є наді́ю. Срв. Зна́чить; 3) пока́зувати, виявля́ти що, сві́дчити про що. • Все эти памятники -ча́ют высокий уровень культуры – всі ці па́м’ятки́ сві́дчать про висо́кий рі́вень культу́ри (виявля́ють висо́кий рі́вень культу́ри). Озна́ченный – 1) см. Обозна́ченный (Обознача́ть); 2) (упомянутый) зга́даний, на́званий, наве́дений, зазна́чений.

Поле́чь – полягти́, лягти́, полягти́ся, (о хлебе) ви́лягти. [Ішли́ вони́ свій край обороня́ти і на степа́х лягли́ від ворогі́в (Грінч.). Трава́ поляга́ла(ся)]. • Рожь от дождя -ля́жет – жи́то від дощу́ ви́ляже (поля́же). • Полё́гший – поле́глий, поля́жений. [Єсть і стоя́че, і поле́гле жи́то. Це поля́жений льон, дак тим і зеле́ний].

Протека́ть, проте́чь – 1) текти́, протіка́ти, протекти́, пливти́, пли́нути; срв. Течь. [Дніпро́ тече́ з пі́вночи на пі́вдень. По доли́нах рі́ки протіка́ють (Чуб.). В Пере́мишлі, де Сян пливе́ зеле́ний (Франко)]; 2) (просачиваться) текти́, протіка́ти, протекти́, бі́гти, просли́зувати, слизи́ти, сочи́тися, просочи́тися. [Просли́зує вода́ крізь вікно́ (Конгр.). Вода́ з кори́та со́читься (Чигир.)]; 3) (пропускать жидкость) текти́, протіка́ти, протекти́, бі́гти, слизи́ти. [Чо́вен протіка́є (тече́). Тре́ба перекрива́ти клу́ню, бо вже і в невели́кий дощ протіка́є. Відро́ цюрко́м біжи́ть (Звин.). Слизи́ть тро́хи бочо́нок (Харк.)]. • Бумага -кает – папі́р протіка́є; 4) (проходить, проноситься) пливти́, проплива́ти, пропливти́; (о времени) пливти́, сплива́ти, спливти́, уплива́ти, упливти́, пли́нути, спли́нути, бі́гти, збіга́ти, збі́гти, точи́тися, текти́, перехо́дити, перейти́, схо́дити, зійти́, мина́ти, -ся, мину́ти, -ся. [Пли́нуть часи́ за часа́ми, як хви́лі на мо́рі (Дн. Чайка). Роки́ сплива́ють. Упливло́ півтора́ ро́ку (Г. Барв.). Шкода́ шкі́льних стін, де збі́гло сті́льки ро́ків (Васильч.). Життя́ точи́лось своє́ю черго́ю (Коцюб.). Ті щасли́ві хвили́ни життя́, що перейшли́ тут (Коцюб.)]. • Время -кает – час пли́не (пливе́), тече́, схо́дить, мина́є. • Время быстро -кло́ – час ху́тко зійшо́в, збіг, сплив; срв. Проходи́ть 10.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Благо – добро; щастя, благо, пожиток: • блага – добра, достатки, блага; • всех благ! – на все добре!, усього найкращого!, (книжн.) всіх благ!; • в счёт будущих благ – на те, що буде, (образн.) на зелений овес, на вовчу шкуру; • для общего блага – для загального добра (блага); • духовные, материальные блага – матеріальні, духовні блага; • земные блага – земні (світові) блага, [земна, світова] розкіш, [земні, світові] розкоші; • на благо, во благо – на благо, для блага, на пожиток; • ни за какие блага [в мире] – ні за що [в світі], ні в світі [Божому], ні в світочку, (книжн.) ні за які блага [в світі]; хоч убий; • общее благо – загальне добро. [За благо рідного народу. Для загального добра. Праця на пожиток країні нашій (АС). На світі достатки дуже нерівно між людьми поділено (Єфр.). Козак п’є не на те, що є, а на те, що буде (Пр.). П’є на вовчу шкуру (Пр.)].

Вживую – 1) нажи́во, (лично) особисто, (непосредствованно) безпосередньо; 2) (наглядно) наочно, (своими глазами) на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто: • играть вживую – грати наживо; • увидеть вживую – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • услышать вживую – почути наживо. [В українську мову саме у значенні «пряме ввімкнення», «безпосереднє виконання» термін «наживо» запровадили на пріснопам’ятному «Радіо Столиці»…, яке вело у Києві мовлення в 1997 – 98 роках і було першою ефемкою, що надавала посилену підтримку вітчизняним сучасним піснярам штибу «ВВ», «Тартак», «Гайдамаки», «Мотор’ролла», «ТНМК», «Мандри», «Океан Ельзи»… та багатьом-багатьом іншим (Юрко Зелений). навиліт. навишкір. напрочуд. наживо. аби щось важити… для тебе важити. померти на ніч — ожити зранку в мрійливо-холодну байдужу Мар’янку (Мар’яна Невиліковна). — Пробачте, брате Анрі, — мовив Зенон, — мені справді дуже втішно бачити Вас наживо, але ж маю остерігатися докучливих (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].

Видеоклип, клип – (англ.) відеокліп, кліп, виднограй (видноспів). [Виконання, гра, спів, які можна не тільки почути, а ще й побачити. Наразі чернеткове намагання знайти питомий Укр.відповідник несусвітному покручу «відеокліп»: Українською кліпати можна очима — тоді отой один порух віями і буде кліпом. Виднограй утворено шляхом складання двох коренів, подібно до слів виднокрай, небокрай — місце, де Небо збігається із Землею; водограй — хвонтан хвранцузькою далековид, дальновид — вживана в нашій військовій традиції назва замість німецького «бінокль» (зокрема Українськими Січовими Стрільцями та вояками УПА). Рівнословами (синонімами) виднограю можуть бути, приміром, співовид чи видограй — останнє, до речі, не є вигадкою автора, а було вжите рядом дописувачів під час листування зі мною (Юрко Зелений)].

Водка – горілка, (диал.) горі́вка, (умен.) горі́лочка, (шутл.) горіла́ш, пару́ха, лепету́ха, пальо́цка, паля́цка, сиву́ха, гірка́, пі́нна, (варенная с мёдом) варену́ха, (жарг.) гардима́н; (образн.) ледащи́ця, живи́ця, ада́мові слізки́, зеле́ний змій, скаже́не молоко: • водка домашнего производства – самогі́н, самогон, самогонка, (с буряка) бурячанка; • водка желудочная – животко́ва; • водка из патоки – мелясі́вка; • водка из проса – прося́нка; • водка испаряется – горілка видихається; • водка лучшего качества – (от лат.) окови́та, споти́кач; • водка очень крепкая – запри́дух, (ещё денатурированный спирт) гардама́н, гардема́н; • водка пенная – шумі́вка; • водка приходит к концу́ (шутл.) – горі́лці ви́дко денце́; • водка старая – ста́рка, ви́стоянка; • картофельная водка – картопля́нка, (реже) картоплі́вка; • кукурузная водка – кукуру́дзянка; • царская водка – (хим.) го́стра хлоровода́, хлоразотна кислота, (лат.) аква реджія, (рус.) царська горілка. [Така ж, чортова баба, була гаряча, як той гардиман (О.Кобець). Серед напоїв домінувала «горівка» — так делікатно називали самогон, вигнаний акурат до треби, а на батьковий стіл, за яким сиділи молоді, вінчальні батьки та їхні — найгоноровіші серед усіх — гості, для початку подали магазинну водку «Московская», 3 крб. 62 коп. пляшка (В.Кожелянко). Матильда щоранку приходила на дві години прибирати в майстерні, і можна було лишити на столі скільки завгодно грошей — вона до них навіть не торкалася, — але на горілку кидалась, як кіт на сало (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Горілка була одна з трьох совєтських речей, придатних для експорту, не враховуючи політичних вигнанців. Інші дві — зброя та література. Зброєю я професійно захоплювався, а от горілку й літературу любив. Російський роман дев’ятнадцятого століття та горілка ідеально пасували одне до одного. Якщо читати роман, водночас потягуючи зі склянки, це і пияцтво виправдовує, і роман з горілкою здається коротшим, ніж насправді  (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Дивна річ із цією горілкою: це пекельно міцний трунок, таємничий трав’яний насті, що має якийсь особливий зв’язок із зірками (Герман Брох). 1. Горілка — ворог народу, але наш народ ворогів не боїться. 2. Горілка — офіційний напій конкурсу краси. 3. — Кохана, тобі що налити? Вина чи горілки? — Вина. — Червоного чи білого? — Червоного. – Українського чи грузинського? — Українського! — Сухого, напівсухого чи міцного? — Та давай уже горілки! 4. Куме, а Ви можете випити відро води? — Я що, корова? — А відро горілки? — А я що, не козак? 5. У кабінеті психотерапевта: — О-о-о голубе, та у вас, бачу, знову депресія! Проходьте. Чаю, кави чи відразу горілочки?].

Вокруг – навколо, довкола, навкруг, навкруги, округ, округи, круг, кругом, понавкруги, наокруг, довкруж, довкруги, доокіл, доокола, довкіл, круж, навкіл: • вокруг да около – коло та навколо; околесом, околясом; • садиться, сесть вокруг кого, чего – сісти навколо кого, чого; обсідати, обсісти кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); (о многих) пообсідати кого, що (кругом, навколо, доокола, навкруги кого, чого); • становиться, стать вокруг кого, чего – обступати, обступити (обставати, обстати, (о мн.) пообступати, пообставати) кого, що; • ходить вокруг да около, разг. – ходити коло та навколо (околяса, околясом). [— Ой я тобі заспіваю, Що не будеш в цім краю, Бо в цім краю вороги Наокруг тя облягли (Н. п.). Мов ті валькірії, круг неї Танцюють, граються дівчата (Т.Шевченко). А глянь лиш гарно кругом себе, — І раю кращого не треба! (Т.Шевченко). Там десь на широкій долині розлився дов­гий став; кругом ставка над самим берегом біліє смуга з вишневих та черешневих садків (І.Нечуй-Левицький). Тільки навесні згадала я, як-то люди плачуть, як почав мій Данило в дорогу зряджатись. Такий-то жаль мене обняв, як проводила його за село; стала, дивлюсь, тільки округ мене безкраї степи зеленіють (М.Вовчок). Пахощі з липи і квіток носилися в повітрі і розвівалися широкими хвилями далеко навкруги (П.Мирний). Він бачив округи себе лихо, а не міг тому лихові запобігти (Б.Грінченко). За хатою буде зелений садочок, Навколо із квітів рясненький віночок (М.Коцюбинський). Пірнав у гущу осінньої ночі і прислухався, як калатав стукач навкруг подвір’я (М.Коцюбинський). Софія почала раптово збирати та складати різні дріб’язки, що порозкидала баронеса навколо себе (Л.Українка). Довкола розкинулись мило Барвисті дрібні береги (Л.Українка). В лісах довкола села паслися корови і воли (І.Франко). Ввійшов досередини, обмацав доокола стіни (І.Франко). Що за думки, що за замисли роїлися та снували в голові їдучого пана, - сього кождий легко догадається, скоро пізнає, що той пан — наш давній знакомий, Герман Гольдкремер, і що він по довшім побуті у Відні й у Львові вертає оце до Дрогобича. Вид безмірної нужди та погибелі доокола навівав на нього вдоволений, ситий супокій, трохи не радість (І.Франко). Степан зовсім пишний був, вперше за життя із справжньою дівчиною до прилюдного місця потрапивши, і тільки те прикро йому було, що товаришка його забагато стеком крутила та навколо озиралась, а на нього замало звертала уваги й поглядів (В.Підмогильний). Тепер уже йому побожно співають не дяки, а неземними голосами захлинається пташня доокіл, співає нива і сіпожать, співають гори, співає небо дивним гомоном (І.Чендей). Хіба то вояки! Він також знав, що навкіл на багато-багато верст — аж до Чернігова та Києва — жодної князівської дружини, бо всі без винятку Ігореві витязі в Половецькому степу… (В.Малик). З-поміж визубнів заборола городської стіни стріляли з луків простими й важчими стрілами, й хоча се не дошкуляло тим, що підковою стояли круж городу, але заважало воям коло таранів та веж (І.Білик). Хтось чорний-чорний бродить довкруги, із ніг до голови мене обзирить і, не впізнаючи, уже й не вірить, що все це я — угнався в береги, як грудка болю, пам’яттю розмита, живого срібла озеро нічне (В.Стус). Панько перебіг поглядом понавкруги (О.Виженко). …ватаг наостанок кинувся сторчголів, свердлячи туге повітря, креснув, тягнучи за собою зграю над високовольтними стовпами; низько над мертвим горбом лісу билися пташині крила; ватаг повернувся й сам влетів у вир тремтячих людських душ, підхопивши їх у вирій; зграя зробила коло довкруж сонця, вдарила сумним суремним голосом над поверхнею землі, і за годину місто лишилося позаду, червоно займалось небо (О.Ульяненко). Чому ж не летиш? На вологім піску танцюєш довкіл моїх тихих рук. І п’єш з мене довгу предвічну ріку ти, схожий на крука. Ти майже крук (Ю.Андрухович). Звір першим ділом перевернувся у своїй в’язниці, тоді витяг лапи, потягнувся добре, роззявив пащу і позіхнув спроволока, далі висолопив язика мало не в дві п’яді завдовжки і випорошив собі очі та морду вилизав, потому вистромив головень із клітки і повів доокола очима, що жаром жахтіли. Те страховіття нагнало б холоду найшаленішій сміливості, та Дон Кіхот тільки дивився на нього пильно, чекаючи, поки звір із воза сплигне і на нього налізе певен був, що посіче хижака на локшину. От аж куди сягнуло безприкладне його божевілля! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Собака плигав круж нього, грайливо погарикуючи (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Вколо нього на неозорому кладовищі панувала тиша (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Все довкола свідчить про те, що  люди сильні (не важливо, чоловічої чи жіночої статі) не тільки не одружуються з іще сильнішими, але навіть не віддають їм  переваги, коли підбирають собі друзів (Д.Б.Шоу). Виявляється — огорожа навколо Верховної Ради складається з 450 гострих металевих кілків… Це випадковість чи так задумано?].

Змий, уст. – змій; (дракон, ещё, диал.) смок: • зелёный змий – зеле́ний змій; • змий-искуситель – змій-спокусник; • напиться (допиться) до зеленого змия – напитися (допитися) до зеленого (блакитного) змія (до чортиків, до нестями). [Тепер пропала я навік! Енеєм кинута я, бідна, Як сама паплюга послідня, Еней злий змій — не чоловік! (І.Котляревський). То не хмара — біла пташка Хмарою спустилась Над царем тим мусянджовим І заголосила: „І ми сковані з тобою, Людоїде, змію! На страшному на судищі Ми Бога закриєм Од очей твоїх неситих. Ти нас з України Загнав, голих і голодних, У сніг на чужину Та й порізав; а з шкур наших Собі багряницю Пошив жилами твердими І заклав столицю В новій рясі. Подивися: Церкви та палати! Веселися, лютий кате, Проклятий! проклятий!” (Т.Шевченко). Казали, що до Мотрі кожної ночі змій у димар літає: якийсь захожий чоловік застав його в хаті та насилу з душею вирвався… Непевне місце! Бувало вночі ніхто не пройде повз їх хату, не перехрестившись; а дітям — то й удень забороняли туди бігати… (П.Мирний). Тим часом по всьому селі пішла чутка, що до Нимидори літає перелесник. Одна баба розказувала, що бачила на свої очі, як огняний змій упав у вивід над Джериною хатою. Молодиці балакали, тяжко зітхали й нараяли матері повезти Нимидору в монастир, до одного ченця (І.Нечуй-Левицький). Раз попилися опришки до блакитного змія (Г.Хоткевич). Оце і все з людьми моє прощання — ці діти, діти, цей ласкавий рій. Спасибі вам за дерево пізнання — оце єдине, де безсилий змій (Л.Костенко). … перемогло оптимістичне усвідомлення нової ситуації: ось у мене в холодильнику непочата пляшка горілки, на поличці два сорти одеколону, а пити мене не тягне! Я здолаю тебе, зміюко зелений! (В.Кожелянко)].

Мережевать – мере́жати, мере́жити. [Ой, стрі́чечка до стрі́чечки, мере́жаю три ні́ченьки, мере́жаю, вишива́ю (Т.Шевченко). Хоч доведеться розп’ястись А я таки мережать буду Тихенько білії листи (Т.Шевченко). Сорочка в його була вишивана та вимережана. Хто йому, рябому, так вишивав та мережив? (М.Вовчок). Галя полюбила свого хрещеника, як рідну дитину. Сорочечки йому шила й мережала (П.Мирний). Густа пшениця, високе жито, зелений овес, ріпак, ячмінь мережать смужками усю долину (І.Нечуй-Левицький). — Мій син служить у пристава в канцелярії: там пише хлопчина, як мережить (С.Васильченко). Яблуні мережили місяцем зелені очіпки, а незграби тини приміряли тріумфальні вінки цибулі (І.Римарук). Сонце грало між листям, мережачи невеличкий гурт людей трьох поколінь, що спокійно сиділи під грушею, яка вже давно не родила (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі)].

Мигающий – який (що) кліпає, мигтить, миготить, блимає; миготливий, мигкий, блимкий, (часто) мигтючий, мигкотючий; (мерцающий) мерехтли́вий: • мигающий маячок – проблисковий маячок; • мигающий свет – миготливе (мигке) світло, блимавка; • мигающий экран – миготливий екран; • часто мигающий глазами – моргу́н, кліпко́, (диал.) моргосліпий. [В миготливому світлі майже не видно було його великого замкнеого обличчя, затіненого рукою (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Йому пригадалися ночі, проведені за дистилюванням у майстерні Бальдіні: закіптюжений перегінний куб, блимкий вогонь, тихий звук, з яким дистилят скрапував із холодильної рурки у флорентійську пляшку (Ірина Фрідріх, перекл. Патріка Зюскінда). Я не привіз сюди телевізора і не раз про це шкодую, коли настають довгі вечори, але я думав, що коли житиму сам, то, чого доброго, швидко приклеюся носом до мигтючого екрану та стільця, і просиджуватиму так до глупої ночі, убиваючи час на чужу метушню (Г.Кирпа, перекл. П.Петерсона). Чому еспанський бик розганяється на червоний колір, а наш на зелений мигкий?].

I. Пахать, пахивать – ора́ти, плужи́ти, (ралом) ра́лити, (от средины к краям) ора́ти в розгі́н, (с краёв к средине) ора́ти в розо́р, (во второй, третий раз) двої́ти, трої́ти, (осенью под яровое) ора́ти на (під) зяб, зяблю́, (весной, летом для пара, под озимые посевы) ора́ти на (під) пар, парена́ти, па́ренити, (весной под яровое) ора́ти на ярину́, ярюва́ти, (перен. тяжело работать) гарувати: • [и] мы пахали (ирон.) – [і] ми орали; [і] ми в ділі були; [і] ми працювали; [і] ми кричали «гоп»: • пахать без просвета (как вол, как лошадь, как проклятый, как Папа Карло) – гарувати без просвітку (як віл, як кінь, як проклятий, як Папа Карло). [Як погано орати, то краще (то ліпше, то лучче) випрягати (Пр.). Громада й справді того року не орала й не сіяла хліба на тому полі, вгорі над балкою (І.Нечуй-Левицький). Починається весна. Василь стає у багатирів орати, ралити, сіяти. Аби добра воля, а робота буде (І.Нечуй-Левицький). Блюза колір “хакі”, без ґудзиків, колір “хакі” — це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур’янах, біля шахти — де колір “хакі”. Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі… (М.Хвильовий). — Мисливці, звичайно, мають псів, а особливо гольди, тунгузи та якути — там на них навіть їздять і, мабуть би, й орали, якби вміли та було де хліборобити, — але таких,  як  оце,  немає ніде (І.Багряний). Він невиразно прагнув писати про те, що бачить зараз, обробляти останні враження свої, враження міста. Тут, тільки тут лежить його плодюча земля, той грунт, що він ралити має, бо тільки тут він почував те невідоме, що в прагненні зрозуміти його з’являється запал і радість творчості (В.Підмогильний). А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! Раз якось вилізла на дзвіницю наймитів гукати, що в батька переліг орали, гоней так за двадцять од села, та як зикне - враз почули, мов під самою дзвіницею стояли (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Мадам Роза народилась у Польщі єврейкою, але вона багато років гарувала в Алжирі й Марокко і знала арабську негірше за мене (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі)].

Роща – 1) гай, (сосновая) сосни́к, бірни́к, сосняк, соснівка, (в овраге) байрак, (липовая) липня́к, (берестовая) берестни́к, (ольховая) вільши́на, (вербовая) вербни́к, вербняк, (диал.) гаїна, (берёзовая) березни́к, (сиреневая) бузни́к, (дубовая) дубни́к, дубняк, дуби́на, (дуброва) діброва; (участок леса) ділянка лісу. [А може, й Сам на небесі Смієшся, батечку, над нами Та, може, радишся з панами, Як править миром! Бо дивись, Он гай зелений похиливсь, А он з-за гаю виглядає Ставок, неначе полотно, А верби геть понад ставом Тихесенько собі купають Зелені віти… Правда, рай? А подивися та спитай! Що там твориться, у тім раї! (Т.Шевченко). На широкому острові між Старим та Новим Дніпром зеленіють сінокоси, цілі гаї вільхи та верб, розкидані кущі верболозу (І.Нечуй-Левицький). Тихесенький  вечір На землю  спадає, І  сонце  сідає В  темнесенький  гай (В.Самійленко). Заходить день за обрій синій, А він блискуче бився нині. Шепоче гай:Не покидай (Юрій Дараган). Щось мріє гай — Над річкою. Ген неба край — Як золото. Мов золото-поколото, Горить-тремтить ріка, як музика (П.Тичина). За гай ступило сонце, і пішло, І далину покликало з собою… В туман пірнає росяне село І повивається прозорою габою (М.Вінграновський). Вгамуються вітри і зливи; до влади криги шанобливий, принишкне лісовий ручай, і гай у спокої застигне (Л.Хворост). І небо там, здається йому, ясніше, і сонце дужче яскріє, мов помолодшало; а це де взявся перед очима гай пречудовий, дерева там усе майні та ряснолисті, зелень така яра, що любо глянути, а слух же тобі голублять пташечки дрібні та розмаїті, що незліченними зграями пурхають-в’ються поміж віттям переплетеним. А он і струмок дзюркоче, рине хвилею чистою та прозорою, мов кришталь, по пісочку дрібному та камінчиках білих, сказав би, по щирому золоту та перлах добірних (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Сахарный – цукровий: • не сахарный – (разг., шутл.) не з цукру (не з цукру — не розмокне); • сахарная кость – цукрова кістка; • сахарная промышленность – цукрова промисловість; • сахарная пудра – цукрова пудра; • сахарная свекла – цукровий буряк; • сахарные речи – медові (солодкі) речі; • сахарные уста – медові вуста (уста); • сахарный диабет, сахарная болезнь, сахарное мочеизнурение – цукровий діябет (совет. діабет), цукрова хвороба, цукрова сечовиснага, (диал.) цукри́ця, цукрівни́ця; • сахарный завод – цукровий завод, цукрова́рня, (устар.) саха́рня; • сахарный тростник – цукрова тростина. [Посеред села два величезні ставки — панський і людський, між ставками дві високі труби сахарні й усякі забудування, а над ними зелений густий лісок по взгір’ю розкинувся густим кучерявим наметом (С.Єфремов). На горбку́ перед ни́ми зачорні́ли руї́ни саха́рні (М.Коцюбинський). А цукроварня день і ніч гутарить так весільно, — так радісно здрігається під велетнем земля (І.Багряний). Промова голови правління на загальних зборах колгоспників: — Два роки тому ми посіяли двісті гектарів цукрового буряку — все зжер довгоносик! Торік ми посіяли чотириста гектарів буряку —  все зжер довгоносик! Цього року ми  посіємо вісімсот гектарів — нехай клятий подавиться!!!].

Стрястись, разг. – скоїтися, зчинитися, сколотитися: • над кем стряслось, над тем и сбылось – що судилося, того не об’їдеш; • стряслось нещастье з кем – скоїлося нещастя (лихо) з ким; спіткало нещастя (лихо) кого. [— Що се лихо таке сколотилось несподіване? І ти, Марусю, вже не така, як колись була (М.Вовчок). Обидві були люті, в обох очі блищали. Починок качався долі. Старий Кайдаш, Карпо й Лаврін повитріщали на молодиць очі, не знаючи, од чого скоїлась між ними така сварка. Свекруха й невістка так розлютувались, що не примітили чоловіків (І.Нечуй-Левицький). — Та таке скоїлося, таке зчинилося, що як ізгадаю, так млію.. (О.Вишня). Це був справді рідкісний дідок, який знав геть чисто все на світі, усе вмів і за все брався, тільки, на жаль, не все виходило в нього, можна сказати, ні чорта не виходило, але ж як він, бідака, старався, як він хотів усім прислужитися, помогти, підставити плече, і, підійшовши до машини, теж став заглядати в мотор, тяжко зітхати: «Поламалося, це я вам точно кажу»‚ — примовляв дідок, але що поламалося, не казав, зате поперед мене вискочив на дорогу і рішуче зупинив першу— ліпшу машину: поглянь, пане-брате (він так і сказав: пане-брате), що тут скоїлося, бо я вже недобачаю, і хоч пан-брат був ще зовсім зелений, миттю сказав, що це‚ дідику, не термостат, це полетів храповик, ота гайка, що тримає шків метелика-охолоджувача, видно, відкрутилася і згубилася десь по дорозі (В.Шкляр). Розпечатував я того листа з тривогою і трепетом, боячися, що скоїлось, мабуть, щось непевне, інакше не писала б до мене аж сюди, бо й дома було зрідка лише листом озивалась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Топаз – (греч.) топаз. [Сонце весь час працювало. Засилало зливу, наганяло пелехаті хмари, бризкало, грюкотіло та ставило від краю до краю семибарвну веселку. Зелений лист тоді обтяжений прозорими краплями, китяхи недоспілих яблук оздоблені рубінами, топазами, аметистами. Похилені лани пшениці зводять спини, ніби ченці по довгій молитві (У.Самчук). З самого верху, у вставному відкритому шухлядку, який роділяв скриньку ніби на два поверхи, лежало намисто з кількох рядів великих топазів у карбованій оправі, рівного якому за красою я не бачив у жодній вітрині, та й не дивно — намисто було давньої, дуже давньої роботи (Р.Осадчук, перекл. Т.Мана)].

Трусишка, уменш.-уничиж.. – боягу́зик, боягу́зко, бою́нчик, страхопу́дик. [Як пригріло сонечко У ясну годину, Зелений Гарбузик Виріс біля тину. Повним та кругленьким Став він карапузиком. Одна була вада, Що ріс боягузиком (П.Глазовий)].

Фиолетово – фіолетово, (безразлично, ещё, сленг.) фіялково, бузково, пополам, паралельно, перпендикулярно. [Я не плюнув на суспільство, Це воно плює на мене, І світогляд мій яскравий — Фіолетово-зелений, Я не хочу буть героєм, Я не заздрю Робін Гуду, Якщо свинка я з дитинства, Значить, свинкою я буду! (Андрушка). Прости мені, що я живу, мов степ: З відкритим серцем і прозорим словом. Від недоречних світ давно затерп, А їм… Що їм?.. Однаково-бузково (Тетяна Яков’юк)].

Хохол – 1) чуб, чупри́на, чупер, (диал.) чубайка, чемер, чівка, хобот; (на бритой голове) оселедець; 2) (с разными оттенками) хохол: • надрать хохол – нам’яти ирху. [Бояри вмиг скомпоновали, На аркуш маніхвест, кругом, По всіх повітах розіслали, Щоб військо йшло під коругов; Щоб голови всі обголяли, Чуприни довгі оставляли, А ус в півлокоть би тирчав; Щоб сала і пшона набрали, Щоб сухарів понапікали, Щоб ложку, казанок всяк мав (І.Котляревський). Як тільки пан із паном за- змагався, Дивись — у мужиків чуприни вже тріщать (Є.Гребінка). Закрутивши чорні уси, За ухо чуприну, Підняв шапку — човни стали. «Нехай ворог гине! Не в Синопу, отамани, Панове-молодці, А у Царград, до султана Поїдемо в гості!» (Т.Шевченко). Взяв він його добре за чемер (Сл. Гр.). А кулик чайку Взяв за чубайку. Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» Чайка кигиче: «Згинь ти, куличе!» (Н.п.). На що тому жінка молода у кого й стара за чуприну водить! (Номис). — А ми хіба порожні? Он, бач, пана везу! — Ну, то й вези його з Богом! — глухо одмовив чоловік і почав на шкапійчині чуба поправляти (П.Мирний). Хотіла збудить Петра, торсала його за плечі з усіх боків, смикала за чуприну, а він лежить, як колода (І.Нечуй-Левицький). Мовчки, похмуро їв він хліб з часником та часом сердито покрикував на дітей, як вони., дуже міцно почнуть дерти один одного за чуби та нароблять галасу (М.Коцюбинський). Тюхтій-хохол, що, хоч дурний, та хитрий, Макітру хилить виключно по вітру, Міркує шлунком і хропе гуртом (Є.Маланюк). Населення на Вкраїні — малоросійські хохли (Остап Вишня). Українці мої! Дай вам Боже і щастя, і сил. Можна жити й хохлом, і не згіркне від того хлібина. Тільки хто ж колись небо нахилить до ваших могил, Як не зраджена вами, зневажена вами Вкраїна?.. (В.Баранов). «А братія мовчить собі витріщивши очі. Може так і треба?». Так і треба, бо не встигли нас побити, як біжимо вибачатися за те, що пручалися, коли нас били у нашій же хаті. Бо ми травоїдні хохли, безсловесне тягло в закривавлених імперських возах сусідів — росіян, поляків. Так було, так є, але так не повинно бути (Леонід Залізняк). Очі затуляє довгий чуб — гламурний оселедець на пів щоки. Криві худорляві ноги підкреслюють тісні претісні штани. А між них, тих кривульок модніх — ширінка до колін висить. І плутаються люди, чи воно жінка, чи чоловік (П.Кукуй). — Мати мала певні літературні нахили, добре відчувала на смак російську мову – і українську вивчила. Вона була партійним працівником, перекладала протоколи для ЦК українською мовою. Єдина в осередку, хто міг це робити! З нею працювало двадцятеро хохлів, які не знали своєї мови (В.Брюґґен). Депутат, прізвище якого все одно забудеться Вічністю, вніс черговий метушливий проект щодо заборони в публічній сфері слів «жид», «хахол» і «москаль». Не зовсім зрозуміло при цьому, як бути з «маланцем», «малоросом» і «кацапом». До того ж можна було розширити список «ляхом», «бульбашем», «чурбаном», «хачиком», а також «німчурою», «жабоїдом», «макаронником», «піндосом» та іншими красивими назвами (Ю.Андрухович). — Ну, гаразд, хохол, — через зціплені зуби мовив наш командир. — Але якщо ти будеш нас затримувати, я тебе пристрілю. — Ти ще раз назвеш мене хохлом, я тебе сам пристрілю, — відповів я (В.Слапчук). — Обабіч дороги — старі дупляві верби порохняві. Прислухаюся — так і є: з одної, найгрубішої, і чути ту музику. Підкрався, звівся навшпиньки, зазирнув у дупло — сидить. Мале, як пів вашого Цилька, пане Годюр, в руках скрипочка, на голові зелений капелюшок. З павуном. У мене чупер на голові встав, і аж не смап’ятався, коли був удома. Щастя, що в хаті була свячена вода (В.Кожелянко). Я теж лінивий хохол… (А.Чехов)].

Хаки – (перс.) хакі. [От її одіж: — Блюза, спідничка (зимою стара шинеля), капелюшок, чоботи. Блюза колір “хакі”, без ґудзиків, колір “хакі” — це ж зелений, а вся революція стукає, дзвенить, плужить, утрамбовує по ярках, по бур’янах, біля шахти — де колір “хакі”. Вся революція без ґудзиків, щоб було просторо, щоб можна розправитись, зітхнути вільно на всі легені, на всі степи, на всі оселі… — На ввесь світ! Спідничка теж “хакі”, а коли й не так, то все одно так, бо колір з бур’янів давно вже одбився в ній. Так, і спідничка теж “хакі”. Вона трішки подерта спереду, трішки ззаду, трішки по боках. Але спідньої сорочки не видно, бо революція знає одну гармонію фарб: червіньковий з кольором “хакі”, тому й сорочка була зелена — тіні з бур’янів упали на сорочку (М.Хвильовий)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВО́ДКА сиву́ха, як ім. гірка́, пі́нна, галиц. тру́нок, діял. горі́вка, (варена з медом) варену́ха, (запечена) запіка́нка, евфем. ледащи́ця, живи́ця, зеле́ний змій, ада́мові сльо́зи, бо́жі сльо́зи, скаже́не молоко́, скляни́й бог, жарт. бо́жа сльоза́, (міцна) запри́дух; (доморобна) самогі́н, самого́н, самого́нка, самогоня́ра, /з буряків/ буряча́нка; уз. алького́ль.

ЗЕЛЕНЕ́ТЬ ще зелени́тись, прав. наголос вру́ні́ти; док. зазелені́ти, відзелені́ти /= 1. відцвісти́, 2. відроди́тися/ зелене́ющий що вру́ніє тощо, чимра́з зеле́н(і́)ший, укри́ваний зело́м, прикм. зелене́нький, вру́нистий, (сад) зазелені́лий, вже ма́йже зеле́ний, от-о́т уже́ й зеле́ний;

МАЛЕ́ЙШИЙ фраз. галиц. зеле́ний [не име́ю малейшего поня́тия зеле́ного поня́ття не ма́ю], ритмомелод. тінь [без малейшего сомне́ния без ті́ні су́мніву].

НАИ́ВНЫЙ ще нехи́трий, неби́тий, безхи́трий, зеле́ний, ірон. рожевощо́кий, (про товарство) дитсадкі́вський.

НЕИСКУШЁННЫЙ ще неспоку́шений, фаміл. неби́тий, зеле́ний.

НЕО́ПЫТНЫЙ образ. зеле́ний.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Зеленый – 1) (о цвете) зеле́ний, -а, -е; 2) (незрелый) зеле́ний, недости́глий, нести́глий, неспі́лий, -а, -е.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Зеленый – зеле́ний.

Оливковый – маслино́вий; • о. (о цвете) – оливко́вий; • о.-зеленый – оливко́во-зеле́ний.

Светлый – я́сний; • с.-голубой – я́сно-блаки́тний; • с.-желтый – я́сно-жо́втий; • с.-зеленый – я́сно-зеле́ний; • с.-красный – я́сно-черво́ний; • с.-фиолетовый – я́сно-фіялко́вий.

Солод – со́лод (-ду); • с. воздушный – с. повітряни́й; • с. затертый – с. зате́ртий, заті́р (-то́ру); • с. зеленый – с. зеле́ний; • с. поджаренный – с. присма́жений.

Цвет – ко́лір (-льору); • ц. (окраска) – ба́рва; • ц. белый – к. бі́лий; • ц. бирюзовый – к. туркезо́вий; • ц. железный – залізоцві́тник (-ка); • ц. желтый – к. жо́втий; • ц. жирный – к. масни́й; • ц. зеленый – к. зеле́ний; • ц. калильный – к. жарови́й; • ц. красный – к. черво́ний; • ц. модный – к. мо́дний; • ц-а побежалые – ко́льори мінли́ві; • ц. сигнальный – к. гаслівни́й; • ц. синий – к. си́ній; • ц. фиолетовый – к. фія́лко́вий; • ц. черный – к. чо́рний; • ц. яркий – к. яскра́вий.

Чернила – атраме́нт (-ту); • ч. зеленые – а. зеле́ний, зелени́ло; • ч. красные – а. черво́ний, червони́ло; • ч. синие – а. си́ній, сини́ло; • ч. цветные – а. кольоро́вий; • ч. черные – а. чо́рний, чорни́ло.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Благо • Всех благ! – на все добре!; усього найкращого!; (книжн.) всіх благ! • В счёт будущих благ – на те, що буде; (образн.) на зелений овес; на вовчу шкуру. [Козак п’є не на те, що є, а на те, що буде. Пр. П’є на вовчу шкуру. Пр.] • Земные блага – земні (світові) блага; [земна, світова] розкіш; [земні, світові] розкоші. • Ни за какие блага [в мире] – ні за що [в світі]; ні в світі [Божому]; ні в світочку; (книжн.) ні за які блага [в світі]. [І ти міг думати — я на се пристану? Ні за що в світі. Українка.]

Брать • Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр. • Беру Бога в свидетели – богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.] • Берут нарасхват что-либо – беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються. • Брать в ежовые рукавицы – брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати. • Брать в жены кого (устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.] • Брать взятки – брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.] • Брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха. • Брать, взять верх над кем, чем – брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.] • Брать, взять взаймы – позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.] • Брать, взять в оборот кого – брати, взяти в роботу кого. • Брать, взять в основу что – засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого. • Брать, взять в плен – брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.] • Брать, взять в свидетели – брати, взяти за свідка. • Брать, взять в счёт работы – брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.] • Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ – (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру). • Брать, взять голыми руками кого, что – брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.] • Брать, взять за горло кого – брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого. • Брать, взять за душу, за сердце (песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.] • Брать, взять на душу – брати, взяти на себе (на свою душу). • Брать, взять на мушку, на прицел – брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого. • Брать, взять на попечение кого – брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт). • Брать, взять на поруки кого – брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.] • Брать, взять направо, налево – брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.] • Брать, взять напрокат – брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування. • Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п – переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін. • Брать, взять на себя смелость (книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти). • Брать, взять перевес над кем – брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. • Брать, взять под арест – брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити. • Брать, взять своё – (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого. • Брать, взять себя в руки – брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. • Брать, взять слово обратно (назад) – зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися. • Брать, взять сторону кого – ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого. • Брать пример с кого – брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто. • Брать [своё] начало (книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого. • В рот не берёт чего – душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що. • Всем берёт – хоч куди; всім зачаровує (принаджує). • Где хочешь бери – де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.] • Годы берут своё; старость берёт своё – літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр. • Гребень не берёт – гребінець не (в)чеше (не бере). • Досада берёт кого – досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому. • Его берёт сомнение – сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього. • Не берёт (об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.] • Ничего в руки не брал – нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався. • Отчаяние берёт – відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.] • Ружьё берёт ниже цели – рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить. • Рыба берёт! – риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.] • Сон его берёт – сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.] • Страх, злость, смех и т. д. берёт кого – (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.]

Зеленый • Зелёная трава, скука (разг.) – невсипуща (нестерпна) туга, нудьга. • Зелёный юнец – молоде та зелене; зелений (недійшлий, недозрілий) хлопчина (молодик, парубійко); розумом недійшлий (недосвідчений) хлопчина (молодик, парубійко); (іноді образн.) рано зірваний. • Молодо-зелено – молоде та зелене; сама [тільки] цвіть, а ягідок ждіть. • Напиться до зелёного змия (разг.) – напитися до зеленого змія; напитися до нестями.

Злачный • Злачное место (перен. шутл. устар.) – зелений затишок; вертеп; кубло (місце веселої гульби й пиятики).

Место • Белые места – білі місця; прогалини. • Бойкое место – людне місце; (іноді давн.) розигри. [Він на таких розиграх живе, що хто йде — не мине. Сл. Гр.] • Болотистое место (топило, топь) – багнище (багнисько); мокрявина; багнисте місце. [У долині, мов у ямі, На багнищі город мріє… Шевченко.] • Больное место – болюче (дошкульне, живе, вразливе) місце; болячка. • Быть без места – бути без посади; (жарт. образн.) сидіти на бруку (діал. на бурку). [Хвалити Бога, коли ще трапиться добре місце, а як же сидітимуть на бурку! Н.-Левицький.] • Быть в уютном, удобном месте – бути за привіллям; бути у затишку. [Був за привіллям у вас і я, і коні. Сл. Гр.] • Быть на первом, на главном месте – бути на першому, на чільному місці; перед вести. • В другое, в иное место – в інше місце; деінде (десь-інде); куди-інде (куди інше, кудись-інде) (іноді інде). • В неведомые (безвестные) места – на безвість. • В неведомых (безвестных, неизвестных) местах – на безвісті. • Вновь населённое место – ново-заселене (новозалюднене) місце; новоселиця. • Во всех местах – скрізь; по всіх усюдах. • Возвышенное место – високе місце; узвишшя; підвищення. • В отдалённых местах – по далеких місцях; по далеких світах. • Выжженное место – згар; паленина. • Глаза на мокром месте у кого (разг.) – тонкосльозий (тонкослізка) хто; кисне, як кваша хто; на мокрому місці очі в кого. • Глухое место – глухе (безлюдне) місце; закутень (застум). [Село наше у закутні такому, що ніхто туди не зайде. Сл. Гр. Чи не сором тобі покидати нас і по застумах цього ліса блукати без нас? Н. п.] • До этого места – досі; до цього місця. • Живого места не оставить – геть побити (зранити, порубати, постріляти…). • Злачное место (перен.) – зелений затишок; вертеп; кубло; місце веселої гульби й пиятики. • Знать своё место – знати своє місце; поводитися як належить (як слід, як треба, як годиться); не переступати межі звичайності; бути скромними; держатися свого берега. • Из какого-нибудь другого места – з якого(сь) іншого місця; звідкись-інде (звідкілясь-інде). • Иметь место (книжн.) – бувати (бути); траплятися; (іноді) діятися (відбуватися). • Имеют место ещё отдельные недостатки – є ще (іноді маємо ще) окремі хиби, бувають (трапляються) ще окремі хиби. • К месту, у места – до речі (доречно); до діла; до ладу. • Места не столь отдалённые – місця не такі далекі; (нар.) де козам роги правлять (утинають). • Места общего пользования – місця спільного користування. • Место базара (базарная площадь) – базарище (торговище). • Место битвы – бойовище (лок. боїще); бойове поле; місце (поле) бою; (образн.) поле крові. • Место, где было озеро – озерище (озерявина). • Место, где собирается ярмарка (ярмарочное место) – ярмарковище (ярмарочище). • Место, где стоял замок – замчище. • Место для сидения, лежания – місце сидіти, місце лежати. • Место заключения – місце ув’язнення; в’язниця; тюрма. • Место за плотиной – загребелля. • Место за столом – застілля. • Место на реке, где стирают бельё – місце (плесо), де перуть білизну; прало. • Место, освещаемое, обогреваемое солнцем – осоння (осонь, пригрів). • Место, очищенное от зарослей – теребівля. • Место под печью – Підпіччя. • Место под плетнём, за плетнём (под тыном, за тыном) – підтиння, затиння. • Место под скамьёй в хате – підлавиччя. • Место, покрытое развалинами – руйновище. • Место склада, складочное место – складовище. • Место торга (скотом) – торговище. [Кози никали по майдану, чи не лишилось де на торговищі хоч стебла сіна від учорашнього ярмарку. Коцюбинський.] • На вашем месте – вами бувши; (часом) на вашому місці. • На видном, на открытом, на освещенном месте – на видноті. • Назначить на место кого – призначити на посаду кого; призначити (настановити) на місце кого. • На месте преступления – на місці злочину; (піймати, застати…) на гарячому [вчинку]. • Населённое место – оселене (залюднене) місце; селище (оселище); (істор.) осада. • Насиженное место – насиджене (тепле) місце. • Неведомые, неизвестные, безвестные места – безвість (також у мн.) безвісті. • Невеста без места, жених без ума – молода — грошовита, вся в дірках свита. Пр. Молодий — тямуха: в голові макуха. Пр. • Не к месту, не у места – не до речі, не до діла. • Не место красит человека, а человек место – не місце красить людину, а людина місце. Пр. Не посада красить чоловіка, а чоловік посаду. Пр. Не одежа красить людину, а добрі діла. Пр. У кого в голові капустяна розсада, тому не дасть ума й посада. Пр. Доти чоловік добрий, доки його десятником не настановлять (не нарядять). Пр. • Не находить себе места – не знаходити [собі] ніде місця; не знати, де приткнутися (де приткнути себе). • Нет места; не должно быть места кому, чему (книжн.) – нема(є) місця кому, чому; не повинно бути кого, чого. • Ни в одном месте – у жодному (ані в одному) місці; ніде. • Ни с места! – ані руш!; ані з місця! • Общее место – загальник. • Он и места не пригреет – він і місця не нагріє. • Оставаться, остаться на месте, не подвинуться – лишатися, лишитися на місці; не зрушити з місця; (іноді образн.) дзьобом сісти. • Отхожее место – відходок. • По всяким местам – по всіх усюдах; скрізь; усюди. • По местам! – на місце!; на місця! • По месту назначения – на призначене місце; до призначеного місця; за призначенням. • По месту службы – (на запитання „куди?“) На місце служби; (де) на (при) місці служби; на службі. • Пора костям на место – кістки давно просяться на спочинок. • Поставить на [своё] место кого; указать кому [его] место (перен.) – поставити на [своє] місце кого; показати кому [його] місце; (іноді) присадити кого; (розм. образн.) смикнути (сіпнути) за полу кого. • Поставить себя на чьё-либо место – поставити себе на чиєму місці. • Поступить на место – стати на посаду; дістати посаду. • Почётное место – почесне місце; покуття (покуть); (для молодих) посад (посаг). • Присутственные места (устар.) – урядові (державні) установи. • Рабочее место – робоче (робітне) місце. • Сердце (душа) не на месте у кого – серце (душа) не на місці в кого; боїться (непокоїться) хто; лихе передчуття у кого. • Слабое место – дошкульне (слабке) місце; слабина. • С места брать, взять – з місця рвонути; (про коней ще) узяти (рвонути) з копита. • С места в карьер – з місця навскач; з копита [ускач]; (перен.) зопалу; відразу; раптом. • Только место тепло (бежал) – [Утік] і місце холодне. • Узкое место – вузьке місце; вузина. • Уступать, уступить место кому – поступатися, поступитися місцем перед ким; (давн.) попускати, попустити місця кому. • Худые вести не лежат на месте – лихі вісті не лежать на місці. Пр. • Честь и место! (устар. шутл.) – просимо, коли ласка!; будьте дорогим гостем!; гостюйте, коли ласка! [«А, ваше благородіє! — сказав Пугачов, побачивши мене. — Просимо завітати, честь і місце, будьте ласкаві!» Сенченко, перекл. з Пушкіна.] • Чистое место на заросшем озере или болоте – чистовід; вікнина (вікновина). • Чтоб мне не сойти с места! (фам.) – бодай (щоб) я з цього місця не зійшов (не зійшла).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

зелёный зеле́ний

све́тло- я́сно- с.-бу́рый я́сно-бу́рий, я́сно-руди́й с.-голубо́й я́сно-голуби́й, я́сно-блаки́тний с.-жёлтый я́сно-жо́втий с.-зелёный я́сно-зеле́ний с.-золоти́стый я́сно-золоти́стий, я́сно-золота́вий с.-кори́чневый я́сно-бруна́тний с.-кра́сный я́сно-черво́ний с.-ма́товый я́сно-ма́товий с.-ора́нжевый я́сно-ора́нжевий, я́сно-жовтогаря́чий с.-ро́зовый я́сно-роже́вий с.-се́рый я́сно-сі́рий с.-си́ний я́сно-си́ній с.-тенево́й світлотіньови́й

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Бра́ти – 1) брать, взять, принимать; 2) брать, набирать; 3) собирать; 4) (коноплю, лен) рвать, дергать, вырывать; 5) получать; 6) кого – жениться; 7) (о деньгах) заимствовать, занимать; 8) (об эмоциях) охватывать. • Бра́ти баса́ – петь басом. • Бра́ти влі́во, лі́воруч – поворачивать влево. • Бра́ти мі́рку – снимать мерку (с кого-нибудь). • Бра́ти на му́ки – пытать. • Бра́ти розлу́ку – разлучаться, разводиться. • Бра́ти в посе́сію – брать в аренду. • Бра́ти го́ру – брать верх. • Бра́ти на́бір – брать в долг. • Бра́ти на зеле́ний ове́с – брать в счет грядущего благополучия. • Бра́ти до ру́к – 1) прибрать к рукам; 2) брать в руки. • Бра́ти до ві́йська – набирать в армию. • Бра́ти на пле́чі – взваливать на плечи. • Бра́ти у́часть – участвовать. • Бра́ти шлюб – венчаться. • Бра́ти до ува́ги – принимать во внимание. • Жаль бере́ – охватывает жалость. • За́видки беру́ть – овладевает зависть, становится завидно.

Тьма́но, тьмя́но, тмя́но, нар. – темновато, тускло. • Тьмя́но-зеле́ний – темнозеленый.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

зеле́ний, -на, -не

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Байра́к, -ка, м. 1) Лѣсокъ въ оврагѣ; буеракъ. Такі були здоровенні та глибокі байраки, що Боже світе! Грин. II. 169. Ой не шуми, луже, зелений байраче! Мет. 92. До зеленої неділі в байраках біліли сніги. Шевч. 2) Мундштукъ при уздечкѣ. Сідло черкеське з пітником, уздечка новісінька з байраком. Изъ пѣсни, приведенной въ «Истор. Новой Сѣчи» Скальковскаго. Ум. Байрачок, байраченько.

Барві́нок, -нку, м. 1) Раст.: могильница, гробъ-трава, Vinca minor L. Анн. 380, ЗЮЗО. І. 141. Ой не стелися, хрещатий барвінку, та по крутій горі! Нп. Обычные эпитеты: барвінок зелений, хрещатий, крячастий. Какъ ласкательное названіе для любимаго мужчины: Ой ти, козаче, зелений барвінку, прийди до мене хоть у недільку. Мет. 43. Употребляемый на свадьбѣ въ світи́лчиній ша́блі барвінок означаетъ — душевную склонность, пріязнь. МУЕ. ІІІ. 94. Барвінок рва́ти — означаетъ часто идти на любовное свиданіе. Мал. л. сб. 288. Пусти ж мене, мати, барвіночку рвати, а вже ж наші вороженьки полягали спати. Мет. 288. Ночува́ти в барвінку. Переночевать съ милымъ. 2) Раст.: а) — ди́кий. Lysimachia nummularia. Лв. 100. б) — степови́й. Vinca herbacea Waldst et Kit. ЗЮЗО. I. 141. 3) Родъ орнамента на писанкѣ. МУЕ. І. 200. Ум. Барві́нонько, барві́ночок, барві́нчик, барві́нчичок. Дівчинонько, сіра утко, чи сватати хутко? — Козаченьку, барвіночку, хоть і в неділочку. Мет. 8. Та прийди до мене, хрещатий барвінчику! Нп.

Барв’я́к, -ка, м. = Байрак? Ой їхав козак в зелений барв’як, став коня попасати. Гайсин. у.

І. Бір, бо́ру, м. Сосновый лѣсъ, боръ. АД. І. 83. Закотилось сонечко за зелений бір, ми підемо вечеряти у багатий двір. Нп. Ум. Бірок, борочок. Чуб. V. 484. Ув. Борище, боряка.

Бра́ти, беру́, -ре́ш, гл. 1) Брать, принимать. Бере коня за поводи. Мет. 31. Ой не хочу, дівко, я од тебе плати брати. Мет. 101. Бере як не своїми рука́ми. О лѣнивомъ, вяломъ работникѣ или неловкомъ. Фр. Пр. 118. 2) Брать, набирать. Вийшла мати води брати. Мет. 72. Бере як віл на роги. Набираетъ на себя непосильно много работы, обязанностей. Фр. Пр. 118. 3) Собирать. Дівчата брали гриби в лісі. 4) Рвать, дергать. Ой там за яром брала дівка льон, та забула пов’язати. Нп. Вмер він уже тоді, як плосконі брали. Грин. І. 33. Бра́ти зу́би. Рвать зубы. Вх. Лем. 394. 5) Получать (вознагражденіе, плату). Нанявся до пана, бере по п’ять рублів на місяць. Харьк. 6) — (дівчину). Жениться. Не веліла мати вдовиної дочки брати. Мет. 81. 7) Заимствовать, занимать, брать въ долгъ. Планиди ці.... беруть свій світ від сонця. Дещо. Бере гроші на відробіток. Бере́ на зеле́ний ове́с. Беретъ въ долгъ въ счетъ сомнительныхъ будущихъ благъ. Фр. Пр. 118. 8) Объ инструментѣ, орудіи: хорошо дѣйствовать, брать. Коса тільки шелесть! шелесть! під самий корінець бере. О. 1861. IV. 34. Мушкетом бере, аж серце в’яне, а лях од страху вмірає. АД. II. 40. Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Грин. I. 184. 9) — баса́. Пѣть басомъ. 10) — влі́во, ліво́руч. Поворачивать влѣво, держать лѣвѣе. 11) — город. Брать городъ (на войнѣ). Тоді ж ото і Очаків брали. Шевч. 12) — дити́ну. Принимать (объ акушеркѣ). Баба Оксана у мене усіх дітей брала. Черниг. Оце баба, що брала мого Йвана. Лебед. у. 13) — зави́чку. См. Завичка. 14) — контра́кт. Заключать условіе, контрактъ. Ніхто з Богом контракту не брав. Ном. № 36. 15) — ланцюга́ми. Заковывать. Ланцюгами за поперек втроє буду тебе брати. АД. І. 212. 16) — за ліб, лоб. Брать за чубъ, за вихоръ. Грин. III. 565. Сіх дуків-срібляників за ліб, наче волів, із за стола вивождайте. ЗОЮР. І. 209. 17) — мі́рку. Снимать мѣрку. 18) — на му́ки. Пытать. Як його взяли, на муки брали. Чуб. ІІІ. 349. 19) — на се́бе. Надѣвать. АД. І. 7. Що неділі бере білу сорочку. 20) — на спи́ток. Испытывать. 21) — на спо́відь. Исповѣдывать. 22) — на ум. Понимать, замѣчать. Нам скаже на глум, а ми беремо на ум. ЗОЮР. І. 13. 23) — о́чі. Привлекать, притягивать, останавливать вниманіе. Та й сорочка ж: аж на себе очі бере. Кобел. у. Його хата сяла тілько рушниками.... та хорошою, як божий рай, дочкою, що всім брала очі красотою. К. МБ. X. 3. 24) — під гла́ву. Угождать, подчиняться. За віщо ж її нам під главу брать? Вона ж таки менша, а мій чоловік старший. Новомоск. у. 25) — під но́ги кого. Первоначально: топтать, переносно: одолѣвать. Бери вороги під ноги. Фр. Пр. 118. 26) — розлу́ку. Разлучаться, разставаться. Треба бра́ти з миленьким розлуку. Грин. ІІІ. 302. 27) — шлюб. Вѣнчаться. В неділю уже іде до церкви брати шлюб. Грин. ІІІ. 515. Шлюб брала, шлюб шлюбувала перед попом і перед дяком з Юрком козаком. Нп. 28) Бере́ кого́ що. а) Ему хочется чего. Щоб його не брала ні їжа, ні робота, ні до инчої охота. Грин. II. 323. Пусти на улицю, бо й плач бере. Мил. 87. б) Дріжаки́ беру́ть. Дрожитъ кто. А мене тільки дріжаки беруть, наче у лихоманці. О. 1862. X. 12. Жаль бере́. Становится жаль. Сум, журба́ бере́. Становится грустно. Уроки.... колючками брали. Отъ сглаза сдѣлались колики. Мнж. 152. Прич. Бра́ний и бра́тий. Де вона брана? В неньки в коморі. АД. І. 7. У їх невістка молода, торік брата. Г. Барв. 51.

Буя́к, -ка, м. 1) = Байрак. Встрѣчено только въ одномъ мѣстѣ, — не ошибка-ли? Ой не шуми, луже, зелений буяче. Мет. 92. 2) = Бугай 1. Вх. Пч. II. 5. Гонить буяка на ярмак. Гн. І. 96. 3) мн. Раст. Vaccinium uliginosum. Радом. у.

Гороби́на, -ни, ж. Рябина, Sorbus Aucuparia L. Анн. 336. Вх. Пч. І. 13. Горобина роскинула зелений намет і рясно на їй ягід червоно-злотих. МВ. І. 156. Обступили стару, як горобці горобину. МВ. (О. 1862. III. 69).

Дзеле́ний, -а, -е = Зелений. Подольск. г.

Дуб, -ба, м. 1) Раст. дубъ, Quercus robur. Як ми з тобою спознавалися, сухі дуби розвивалися. Мет. 69. Ой ти, дубе кучерявий, голля твоє рясне. Мет. 107. 2) Большая лодка, выдолбленная изъ дерева. Вас. 150. Описаніе ея: Мнж. 179. Чоловік десять їх плило по Дніпру та й пристали дубом коло Черкас. ЗОЮР. 260. Я раз стояла на тім камені і брала воду, а гетьман їхав дубом. Левиц. Пов. 268. Ой пустились наші запорожці через море дубами. КС. 1883. І. 43 3) Дубильное вещество, жидкость изъ тертой дубовой или вербовой коры, употребляемая для чинки кожи. Вас. 158. См. Дубило. Я шевчика не люблю, за шевчика не піду: шевчик шкури чиняє, а він дубом воняє. Чуб. V. 1087. 4) Названіе одного изъ играющихъ въ игрѣ стовп. Ив. 48. 5) Зеле́ний дуб. Родъ дѣтской игры. Ив. 68. 6) Висо́кий дуб. Родъ игры въ мячъ. Ив. 28. 7) Горю́-дуб. Игра въ горѣлки. Гуляти в горю-дуба. 8) Ду́ба да́ти. Умереть. Дав йому ду́ба. Убилъ его. 9) Ду́ба става́ти. а) Становиться на дыбы. Кінь дуба стає. Каменец. у. б) — ста́ти. Остолбенѣть. См. Дубала, дубора. 10) По сей дуб ми́ля. Дальше ни шагу, конецъ дѣлу. Ум. Дубо́к, дубо́чок, ду́бонько, ду́бчик, ду́бчичок. Аби дубки, а берізки будуть (аби парубки, а дівчата будуть). Ном. № 8868. Ой у лісі на дубочку зозуля кувала. Гол. Сидить голуб на дубочку, голубка на вишні. Мет. 62. Я присилив кониченька до дубонька зеленого. Чуб. V. 947. Ой не видко його дому, тілько видко дубчик. Мет. 7. І спинається він та на дубчичок і зриває з дубка м’ягке листячко. Сніп. 102. Ув. Дуби́ще. Чуб. V. 1169.

Жа́йворонок, -нка, м. 1) = Жайворінок. Поле зеленіло, як оксамит зелений, сонечко зіходило, жайворонки співали. МВ. III. 9. 2) Испеченная изъ тѣста булочка въ видѣ птички, — такія булочки пекутъ въ день сорока мучениковь (9 марта), когда, по народному повѣрью, прилетаютъ жаворонки, предвѣстники весны. Маркев. 2.

Зелене́нький, зелене́сенький, -а, -е. Ум. отъ зелений.

Зеле́ний, -а, -е. 1) Зеленый. Ой ти, козаче, зеленім барвінку! Мет. 43. Ой піду я молоденька зеленою долиною. Мет. 96. Одступись, зелена жабо. Ном. № 3833. 2) Незрѣлый. 3) Зеле́ні свя́та. Недѣля пятидесятницы. Раз, на Зелені свята зібралось парубоцтво шукати скарба. Стор. І. 65. Зеле́на неді́ля. Воскресенье, которымъ начинается недѣля пятидесятницы. До зеленої неділі в байраках біліли сніги білі. Шевч. 592. Ум. Зелене́нький, зелене́сенький. Гнеться явор зелененький. Мет. 96.

Ігре́ць, -ця, м. 1) = Грець 1. 2) Вихрь. Закрутився перед царицею ігрець, піднявся до неба стовп пилу, вхопив царевича і помчав у зелений гай. Стор. І. 74.

Корсе́т, -ту, м. и корсе́тка, -ки, ж. = Керсет, керсетка. Гол. Од. 22. КС. 1893. V. 282. Плахта ни їй шовкова ...корсет зелений. МВ. II. 77.

Ла́ска, -ки, ж. 1) Любовь, привязанность, ласка. У дівчини стільки ласки, як на тихій воді ряски. Лавр. 1. Утеряла дівчинонька у козака ласку. Мет. Я. Серце рвалося, сміялось, виливало мову, виливало, як уміло, за темнії ночі, за вишневий сад зелений, за ласки дівочі. Шевч. 4. Чужа ласка сироті Великдень. Ном. № 10702. 2) Милость, благосклонность, благоволеніе, благодать; покровительство. Панська ласки до порога. Ном. № 1200. Боїться ласки втратити. НВолын. у. Я панською ласкою багатий. Шевч. 139. Знайшла бо єси ласку в Бога. Єв. Л. І. 30. Святителю Миколаю, угоднику Божий, помощнику скорий! допоможи мені ласкою своєю небесною! Чуб. І. 114. Кланяюсь, прошу: не оставте ласкою вашою, добродію, і моїх синів. МВ. II. 13. І над собакою повинно мати ласку. Ном. № 4498. З ла́ски. Изъ милости, даромъ. Хто служить з ласки, тому милосердиєм платять. Ном. № 10326. Живу у чужій сем’ї з ласки. МВ. II. 105. З Бо́жої ла́ски. Божіею милостью. Запобіга́ти ла́ски. Добиваться милости, благосклонности. Такої ласки можна і в цигана запобігти. Ном. № 4769. Ла́ску твори́ти. Быть любезнымъ. На чиїм возі їдеш, тому й ласку твори. Ном. 9610. Коли́ ла́ска ва́ша, твоя́. Пожалуйста! Если возможно. Пусти мене прогулятись, коли ласка твоя. То по ва́шій ла́сці. Это какъ вамъ будетъ угодно. То по вашій ласці: як дасте, — матиме. НВолын. у. Аби́ була́ ла́ска... Лишь-бы было угодно... Аби була ласка слухати, — поки не охрип, — співатиму. Шевч. 156. Те роби́в, що з ла́ски ва́шої звелі́ли. Я дѣлалъ то, что вамъ угодно было приказать. Стор. МПр. 45. Будь ла́ска, будь ла́ско!.. Пожалуйста! Будь ласка, дай мені!.. 3) Одолженіе. 4) Ласочка, ласица. Ум. Ласочка. Плаче собі тихесенько... Шелесть!.. коли гляне: по-під тем, мов ласочка, крадеться Оксана. Шевч. 143.

Луг, -гу, м. 1) Лѣсъ на низменности, низменность, поросшая лѣсомъ. Шевч. 233. Через темні високі луги ясним соколом перелини. КС. 1882. XII. 496. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Мет. 92. У зеленім темнім лузі червона калина. Мет. 97. 2) Щелокъ. У понеділок не можна лугу спускати. Грин. І. 17. 3) = Луговина. Вх. Зн. Ум. Лу́женько, луже́чок, лужо́к. Дай же мені. Боже, з того луженька вийти, на береженьку стати. Рк. Макс. Ой у лісі, у лужечку терен процвітає. Чуб. V. 254.

Меже́ний, -а, -е. 1) Средній; обычный; какъ разъ такой, какъ должно быть. Косарь саме межений. Харьк. г. Чи зелений хліб? — Ні, він тепер саме межений. Лубен. у. То була прибутна, а то вже стала межена вода. Кременч. у. 2) Лѣтній. Добич (у рибалок): весняна — до Тройці, межена — до Покрови, просол — до заговін або до Миколая, поки льод стане. Азовск. побереж. 3) Вяленый? маринованный? Межені осятри до хріну. Мкр. Г. 60.

Морі́г, -рогу́, м. Мурава, трава. На двір, паняночки, на двір, на зелений моріг. Гол. IV. 194. На морозі добре лежати. НВолын. у. В темному лузі моріг зелененький, на морогу явір височенький. Нп. Ум. Морі́жок. (Вівця) прожогом почесала з шляху до зеленого моріжку вхопити свіжої травиці. Мир. ХРВ. 39.

Мурі́г, -ро́гу, м. = Моріг. Зелений як муріг. Ном. № 13157. І двір його мурогом заріс. Ум. Мурожо́к.

Підруба́ти, -ба́ю, -єш, гл. Подрубить. Зелений дубе, чи не жаль тобі буде, як підрубають білу березу люде? Чуб. V. 494.

При́кро, нар. 1) Непріятно, горько, обидно. Прикро стало мені. Лохв. у. 2) Тяжело, трудно. Прикро жити мені на світі. Каменец. у. Як прикро припаде, то й жиди їдять ту ж яловичину, що й ми. Каменец. у. 3) Круто. Прикро закарлючене. 4) Крайне, рѣзко. Прикро гострий ніж. НВолын. у. Та мука, що наче буде жовта, жовтим оддає, то ота краща, аніж прикро біла. Лебед. у. Прикро сірий. Борз. у. При́кро одруба́ти, одрі́зати. Гладко, близко къ краю отрубить, отрѣзать. Мнж. 190. 5) Усердно, горячо. Узявсь прикро до ковальства. 6) Очень, сильно. А сам сивів він, сивів прикро, і все у думі, як у хмарі, ходив. МВ. (О. 1862. І. 97). При прилагательныхъ, обозначающихъ цвѣта, ставится для усиленія качества въ значеніи: сильно, рѣзко: Прикро червоний, прикро зелений и пр. 7) Совершенно. У нас оце пожар був, так Іван прикро згорів, — нічого не зосталось. Волч. у. 8) — диви́тися. Смотрѣть не сводя глазъ, настойчивымъ рѣзкимъ взглядомъ. Христя прикро подивилася на матір: по обличчу пізнавала, чи добру звістку мати принесла. Мир. Пов. І. 158. Збожеволілими очима прикро дивилася на Грицька. Мир. Пов. І. 122.

Ра́дощ, -щі, чаще во мн. ч. ра́дощі, -щів. Радость. Чуб. V. 205. Грин. II. 248. Ой привіз же він три радощі в двір: першую радощ — зелений жупан, другую радощ — золотий пояс, третюю радощ — боброву шапку. Чуб. III. 294. Аж три пари на радощах кумів назбірали. Шевч. 103.

Смородо́к, -дку́, м. = Смородина. Ум. Смородо́чок. Ой піду я в сад, садочок у зелений смородочок, та ляжу засну. Чуб. V. 702.

Спори́ш, -шу, м. Раст. Poligonum aviculare L. Анн. 263. Ой не стелися, зелений споришу, а по крутій горі. О. 1861. IV. 103.

Тичи́на, -ни, ж. = Тичка. Чи не той то хміль, що коло тичини в’ється. АД. II. 18. На городі коло тину сохне на тичині хміль зелений. Шевч. 181. Ум. Тичи́нка, тичи́нонька, тичи́ночка.

Трав’яни́й, -а́, -е́. Травяной. Під ногами стелеться зелений трав’яний поміст. Левиц. І. 204. Трав’яні пахощі. Г. Барв. 146. Жа́ба трав’яна́. Rana esculenta. Шейк. Трав’яни́й ко́ник. Полевой кузнечикъ. Мир. ХРВ. 4.

Тьма́но-зеле́ний, -а, -е. Темно-зеленый. Аж тьмано-зелена озимина. Черк. у.

Ударятися, -ряюся, -єшся, сов. в. уда́ритися, -рюся, -ришся, гл. 1) Только сов. в. Удариться, ударить себя. На руках понесуть тебе, щоб не вдаривсь об камінь ногою. Єв. Мт. IV. 6. Да вдарилась мати, об поли руками: тепер же я, мої діти, пропали із вами. Нп. Ой підлинув соколонько під зелений сад та вдарився крилечками об зелений сад. Мет. 177. Шляхтянка скрикнула, підняла руки до неба і, як нежива, вдарилась об землю. Стор. М. Пр. 139. 2) Бросаться, броситься, побѣжать. Дівчата вдарилися в-ростіч. Мир. Пов. І. 148. В погонь.... ударилась за Марком. Мнж. 26. Уда́ритись навтікача́. Броситься бѣжать. 3) Отправляться, отправиться. Ударилась в город мамкувати. Щог. В. 100. У ма́ндри вдарилась. Отправилась въ дорогу, пошла бродяжничать. Мир. Пов. 11. 95. 4) Обращаться, обратиться къ кому, прибѣгнуть къ кому. Вона вдарилась до знахарки. ЗОЮР. II. 34. Вдаря́тися в що. Прибѣгать къ помощи чего, обращаться къ чему. Не плач, мати Оврамихо, не вдавайся вліки, — випроводила сина Овраменка у поход навіки. Не плач, мати Оврамихо, не вдаряйсь в ворожки, — поховали сина Овраменка в степу край дорожки. Грин. III. 584. См. Вдаватися. 5) Уда́ритись у го́лос, у плач. Заплакать. Г. Барв. 58. 6) — у ту́гу. Запечалиться. Чуб. V. 402.

Червонозло́тий, -а, -е. Золотисто-красный. Горобина раскинула зелений намет і рясно на їй ягід червонозлотих. МВ. І. 156.

ІІ. Шумі́ти, -млю́, -ми́ш, гл. Шумѣть. Шумів Дніпро. Левиц. Пов. Ой не шуми, луже, зелений байраче. Чуб. Шумітиме нагаєчка по над головою. Чуб. III. 111.

Щипа́ти, -па́ю, -єш, гл. Щипать. Правда так, гусарин! — казав Радюк, щипаючи за щоку свого Павлика. Левиц. Пов. 148. Щипає-ламає зелений виноград. Чуб. V. 346. Вибігала.... прудка коза, щипала травицю. Левиц. І. 92. Кинув не палку, уб’ю не галку, щиплю не пірря, їм не м’ясо. Ном. стр. 293, № 92.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Виха́пуватися, -пуюся, -єшся, гл. Выскакивать, выскакивать вперед, вылезать, высовываться. Зелений кріп вихапувався з-поміж повзучих огірків. Франко.

*Замші́лий, -а, -е. Покрывшийся мхом. Передо мною стежка, зелений оксамит замшілих мурів. Коцюб.

*Захо́плений, -а, -е. Восторженный. А потім обідав все в тій самій годині з вічно захопленим: «а в нас сьогодні зелений борщ». Коцюб.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Зеленый — зеле́ний.

*Светло-зеленый — я́сно-зелений.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Acorus calamus L. — лепеха́ звича́йна (Ру, Оп); лепеха́ (Сл; Ав, Рг1, Ан, Пс, Мн2, Вх7, Rs, Гр, Ду, Ів, Mk, Ос, Ук, Гб, Мг, Коб — СД, ПД, ВЛ, ПЦ, ПС, ЗК), шува́р звича́йний (Вх1, Вх2, Вх6, Мл); а́ги(і)р (Зл, Сб — ЗК), а́єр (Шк, Пс, Жл, Ум, Гр, Дб, Ду, Ів, Сл, Os, Mk, Ук — СД, ПЛ), а́ї́р (Чн, Рг1, Ln, Жл, Вх1, Вх6, Ум, Ду, Ів, Сл, Mk, Ук, Мг — ЗАГ), аїрний корінь (Ос — ПД), аляр (Ос — СД), а́рник (Мг — ЗК), вишера (Сл — ВЛ), га́в’я́р (Рг1, Ан, Шк, Пс, Жл, Вх1, Вх6, Ду, Ів, Сл, Mk — СД), га́їр (Ан, Го1, Гр, Сл — ПС, СЛ), га́йвір (Гр), га́лки (Рм — ПЦ), галяр (Гр, Сл), ґоґору́дза (Гд — БО), ір (Ав, Вх, Ln, Жл, Вх1, Вх6, Tl, Гр, Сл, Mk — СД, СТ), ірни́к (Во, Жл), ірниця (Ан — СД), ірячни́к (Гд — БО), йор (Го1, Сл — СЛ), кальмус (Сл), канки́ (Сб — ВЛ), катери́на (Лс2 — ПЦ), кияхи́ (Мг — ГЦ), коломня (Сл), ко́сатень (Сб — ДС), косатни́к (Сб — БО), коситеня татарове (Mk — ПД), ко́си́тень (Шх, Мг — ГЦ, ЗК), кувши́нки (Сб — СТ), ле́пех (Ан, Жл, Сл, Mk, Лс1, Ос, Ук — СД, ПЦ), лепеха вонюча (Сл — ПС), лепеха́ жиді́вська (Рг1, Пс), лепеха-різак (Сл — СД), лепеша (Mk), лепешни́к (Ан, Вх7, Ів, Лс2 — СД, ПЦ, ПС), лепешня́(к) (См, Рм — ПЦ), лепи́ха (воню́ча) (Сб — СТ), ле́піх (Сб — ДС), лепішни́к (Вх7 — ДС), лепішняк (Сл — СД), ли́пих (Мг — ЗК), липни́ха (Сб — СТ), липу́ха (Сб — ПЗ), ліпаха (См), лір (Tl — СД), лопу́х (Мг — ГЦ), осока́ (Сб — СД), осока́ паху́ча (Сб — СД), осока́ широ́ка (Сб — СД), о́стрий бур’я́н (Мг — ЗК), пади́волос (Мг — ЗК), па(и)хурка (Сл — ПС), пі́вники жа́б’ячі (Сб — ПД), піща́лка (Сб — ДС), плишни́к (Гб — ПЗ), плюща́й (Лс2 — ПЦ), рамни́к (Мг — ЗК), ре́вінь (Сб — БО), різа́к (Сб — СТ), ро́гіз (Сб — СД, ПД), сасина (Gs — ЛМ), саш (Гб, Мг — ЗК, ЛМ), саш бі́лий (Вх6, Вх7 — ЗК), сашина (Вх7 — ЛМ), сашина біла (Вх6), сіва́р (Мл, Mk — СД, ВЛ), сми́чка (Сб — ДС), тартараки (Hz — ГЛ), тата́ра (Лс2 — ПЦ), татара́к (Жл, Mj, Гр, Ду — ПД), тата́р-зі́лля (Ос, Ук, Сб — СД, ПД), татаринник (Сб — ДС), татари́ння (Вх7, Сб — ВЛ), тата́рка (Лс2, Ос, Коб — СД, ВЛ, ПЦ, ГЦ), тата́рни́к (Вх7, Дб, Рм, См, Сва — ВЛ, ПЦ, ДС, БУ, БО), татарове зілля (Mk, Ос — ПД), тата́рське воню́че зі́лля (Сб — ПД), тата́рське зі́лля(є) (Гв, Во, Вх, Рг1, Ан, Шк, Ln, Пс, Gs, Мн2, Вх1, Вх6, Вх7, Hl, Дб, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук, Гб2, Кч, Мг, Коб, Мал — ЗАГ), тата́рський ко́рінь (Го2, Ос, Кч, Коб — ВЛ, СЛ, ДС, БО, ГЦ), тата́рче зі́лля (Сб — ВЛ), тетерни́к (Рм — ПЦ), тросни́к (Мг — ЗК), тро́ща (Сб — ДС), цар-зі́лля (Сб — СД), царське зіллє (Ан — ВЛ), шабальни́к (Жл), шава́р (Вх7, Коб, Нес — ВЛ, БО), шалана́ (Жл), шаш (Кч, Мг — БО, ГЦ, ЗК), швар (Кч — БО), шива́р (Нес — ДС), шива́р зеле́ний (Сб — ДС), широ́ка трава́ (Мг — ЗК), шіва́р (Жл), шова́р(ни́к) (Он, Мг — БО, ЗК), шу́ва́р (Вх, Ан, Шк, Пс, Жл, Вх3, Ду, Сл, Mk, Ук, Он, Гб, Кч, Мг, Сва — СТ, ПД, ВЛ, ДС, БО, ГЦ), шувар татарський (Mk), шуварник (Сл), шу́вор (Гб — СТ), щува́р (Сб — ЗК), я́вгір (Сб — СД), я́вер (Ан — СД, СЛ), яве(і)ро́вий ко́рінь (Ан, Ів — СД), я́в’єр (Сб — ПС), я́вір (Ум, Ів, Сл — СЛ), явор (Ос — ПС), я́гір (Сб — ПС), яр (Гр, Mk, Лс2, См — СД, ПС, СЛ), я́рус (Сб — ПС).

Alchemilla xanthochlora Rothm. — при́воротень жо́вто-зеле́ний.

Arctium lappa L. — лопу́х вели́кий (Сл; Мс — СТ); лопу́х бі́льший (Вх1, Вх2, Вх6, Мл), лопух звичайний (Во), лопу́х спра́вжній (Ру, Оп); бидля́к (Мг — ЗК), бода́к (Мг — ЗК), бодня́к (Мг — ЗК), будя́к (Мс — СТ), вовки́ (Гб — ПЗ), вопух гіркий (Км), ву́ші свинє́чі (Гб — ДС), дідівни́к (Ів), дідови́к (Мс — СТ), дідо́вни́к (Рг1, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, Сл, См — СД), дра́ча (Мг — ЗК), капелю́шник (Лс2 — ПЦ), лапу́х (Бк — БУ), лепу́х (Вх, Жл, Rs, Mk, Коб — СД, ПД, ВЛ, ДС), липу́х (Ан, Ів, Mk, Ос, Мс — СД, СТ, ПД, ДС), ло́пу́х (Гв, Чн, Нв, Вх, Рг1, Ср, Лч, Ln, Пс, Жл, Мн2, Hl, Mj, Ум, Гр, Ян4, Ду, Ів, Сл, Mk, Лс2, Ос, Ук, Гт, Он, Рм, Гб, Мг — ЗАГ), лопух гіркий (Км, Ос — ВЛ), лопу́х зеле́ний (Мс — СТ), лопу́х колю́чий (Мс — СТ), лопуха́ (Hz, Мс — СТ, ГЛ), лопу́ш(а) (Он, Км — БО), лопуши́на (Жл, Сл — ПС), лопу́шник (Рг1, Ln, Пс, Сл, Лс2 — СТ, ПЦ), лопушня́к (Жл, Ук), опу́ша (Ду), осетни́к (Мг — ЗК), оста́ча (Мг — ЗК), репі́(и́)й (Мг — БО, ЗК), репля́х (Мс, Мг — СТ, ЗК), реп’я́к (Ан, Гб — ДС), реп’я́х (Гв, Го1, Ум, Гр, Ду, Ів, Сл, Лс2, Ос, Ук, Мс, Мг, Сал — ЗАГ), реп’я́х колю́чий (Мс — СТ), реп’яхи́ (Ан, Ів, Мс — СТ), реп’я́шник (Мс — СТ), рипі́й (Мг — ЗК), рипля́к (Гд, Мг, Мал — БО, ГЦ, ЗК), рип’я́к (Нв, Мг — ГЦ, ЗК), ріпейник (Км), ріп’є́к (Жл), ріп’є́х (Жл), ріпля́к (Mk, Гт, Мг — ГЦ, ЗК), ріп’я́к (Во, Жл, Mk, Он — БО, ГЦ), ріп’я́х (Жл), уши циганські (Гб — ЛМ), чіпля́к (Гд — БО), щавій кінський (Ан — ПД, ВЛ).

Asplenium trichomanes-ramosum L. — селезі́нник зеле́ний; зані́гтиця зеле́на (Вх1, Сл).

Asplenium viride Hudson [=Asplenium trichomanes-ramosum L.] — селезі́нник зеле́ний; аспле́ній зеле́ний (Ру).

Avena sativa L. — ове́с сі́йний (Вх1, Вх2, Вх6, Мл, Сл); овес звичайний (Во, Оп; Сл), ове́с посівни́й (Ру, Оп); вівса́ (Он — БО), вівси (Он — БО), ві́всик (Жл, Гд — БО), вівсо́ (Лс1 — СД), вівся́жина (Он — БО), вовес (Mk — ПД), гове́с (Ос, Мс — СТ, ПД), ове́с (Гв, Чн, Вх, Рг1, Ln, Жл, Мн2, Hl, Mj, Ум, Rs, Гр, Ду, Ів, Сл, Гд, Mk, Ос, Ук, Мс, Гб — ЗАГ), овес повсюдний (Сл), овес простий (Мн2), овес сівний (Сл), овис (Он — БО), овос (Гб — ЛМ), овьо́с (Мс — СТ), рихоль (Мн2). \ Сорти: бога́ч (Вх, Вх7, Сл, Mk — ВЛ), бо́йко (Вх7 — СЯ), грива́к (Вх7 — ВЛ), грива́ч (Он — БО), збі́жа бі́ле (Он — БО), збіжа просте (Он — БО), зло́тник (Он — БО), золотник (Он — БО), кана́рок (Вх, Жл, Mk — ПД), колоса́ч (Он — БО), коса́тець (Он — БО), коса́ч (Вх, Жл, Вх7, Mk, Он — ПД, ВЛ, ДС, БО), косича́к (Вх7, Он — ДС, БО), ове́с анґе́льський (Mk), о.~безвістний (Mk), о.~білий (Mk), о.~бога́тий (Вх, Вх7, Mk — ЛМ), о.-бога́ч (Вх1, Вх6, Gs — ДС), о.~венґерський (Мн2, Mk — ПД), о.~волоти́стий (Сл), о.~волотовий (Сл), о.~востюковатий (Mk), о.~всхідний (Mk), о.~жовтий (Вх, Mk — ПД), о.~зеле́ний (Жл), о.~кавказький (Mk), о.~камчацький (Mk), о.-коса́ч (Вх1, Вх6, Сл), о.~крісла́тий (Мл), о.~ліни́вий (Гр — ПС), о.~однобокий (Го2 — СЛ), о.~озимий (Mk), о.~подліський (Mk), о.~рихлий (Мн2), о.~свидоватий зелений (Вх1), о.~сибірський (Mk), о.~сколозрий (Вх1), о.~скорозрілий (Mk), о.~угорський (Сл), о.~чорний (Mk), о.~шведський (Mk), о.~шкоцький (Mk), о.-канарок (Gs — ДС), простю́х (Он — БО), прусак (Гб — ЛМ), рихлик (Мн2, Mk — ПД), скорозрілка (Вх7 — ЛМ).

Buxus sempervirens L. — бу́кшпан вічнозеле́ний; бу́кшпан всезеле́ний (Вх1, Сл; Жл), букшпан зелений (Вх6, Мл), самши́т вічнозеле́ний (Ру, Оп); буксусник (Ан, Mk), бу́кшпан (Ан, Шк, Пс, Гр, Дб, Ів, Сл, Mk, Коб — ПД, ДС), букшпань (Ан), бу́чман (Гб — ДС), бу́штан (Коб — СЯ), геван (Ду), ґре́шпан (Коб — ДС), ґрушпан (Сл), ґу́пшпан (Мл — ВЛ), ґушпан (Сл), ка́м’янка (Кар — ЗК), мі́рта (Дми, Коб — ДС, ГЦ).

Ceratophyllum demersum L. — куши́р зану́рений (Ру); кропивка водяна (Вх1), куши́р рапа́тий (Мл), кушир темно-зелений (Оп), куши́р трио́стий (Сл); жабуриння (Ан — ПД), жа́гла (Го1), кошу́р (Гр), крапива водяна (Чн, Рг1, Ln — СТ, СЛ), крапивка (Рг1, Пс), кропива́ водяна́ (Пс, Ук), кропи́вка (Вх, Пс, Жл — ДС), кучир (Ан — ПД), куши́р (Ан, Пс, Жл, Мн2, Ду — ПД), куши́ра (Жл), куші́р (Рг1, Ан, Пс, Жл, Сл — СД), кущур (Ан — ПД), марич (Ан — СД), різни́к (Жл), рожник (Hl — БУ), та́мбур (Жл), шувар (Ан).

Coeloglossum viride (L.) Hartman — язичо́к зеле́ний (Мл, Ру, Оп).

Duschekia viridis (Chaix) Opiz [=Alnus viridis (Chaix) DC.] — ле́лич зеле́ний; душекія зелена (Оп).

Festuca pseudovina Hackel ex Wiesb. — костри́ця несправжньоове́ча (Оп), типе́ць зеле́ний; типчина́ (Сл; Ян2, Ян3, Mk, Ос — СД, ПД, СТ); типе́ць (Чн, Вл, Ан, Ln, Пс, Кр, Шс2, Сл — СД, СТ, СЛ), типчак (Ан, Сл — СТ), тіпе́ць (Жл, Гр), тіпча́к (Гр), топчина (Ян3 — СТ), цілина (Ян3 — СТ), цілинна трава (Сл), щипе́ць (Рг1, Пс, Ум, Ів, Сл).

Fraxinus lanceolata Borkh. [≈Fraxinus pennsylvanica Marshall] — я́сен(ь) ланцетоли́стий; ясен зелений (Оп), ясен ланцетний (Оп).

Helleborus viridis L. — чемерни́к зеле́ний (Вх1, Вх6, Мл, Сл, Ру, Оп); пиндз (Он — БО), спез (Нв — ЛМ), спендз (Он, Гб2 — БО, ГЦ), спендзе́нка (Он — БО), спиндз (Вх, Вх3, Вх6, Вх7, Он — ДС, БО), спинс (Он — БО), спи(е)нц (Он — БО).

Pennisetum americanum (L.) Leeke — перло́ве про́со африка́нське; африканське просо (Ру), пенісе́т си́ньо-зеле́ний (Ру), пенісетум американський (Оп).

Pisum sativum L. subsp. sativum — горо́х звича́йний сі́йний; горох городний (Сл). \ Сорти: вельґо́ґор (Вх — ДС), вельгорох (Вх), горох зелений (Вх), г. колоздрявий (Вх), г. кормовий (Ук), г. пі́ший (Гб2 — ГЦ), г. цукро́вий (Гб — ВЛ).

Saxifraga luteo-viridis Schott & Kotschy [=Saxifraga corymbosa Boiss.] — ломи́камінь жо́вто-зеле́ний (Ру, Оп).

Setaria viridis (L.) Beauv. — миші́й зеле́ний (Сл, Ру, Оп); щети́н зеле́ний (Мл); білоус (Сл), бір птичий (Сл), бри́ця (Чн — СЛ), воробейник (См — ВЛ), мишача трава (Ln, Шс2 — СТ), мишей (Рг1, Ан, Ян1, Ян4, Сл — СТ, СЛ), мишій (Чн, Ср, Ан, Мн2, Кр, Гр, Ян1, Ян4, Сл — СД, СТ, СЛ), мишій степовий (Ян1 — СТ), миші́йка (Мн2, Mk, Сал — СД, ПД), мушій (Ан — ПД), му́шіль (Бк — БУ), просянка (См — ПС), пря́да (Рг1, Пс, Жл), чаполоч (Ан — СД), щетинник (Ln — СТ).

Vinca minor L. — барві́нок звича́йний (Вх6, Мл); барві́нок мали́й (Ру, Оп; Hl, Сб — ПД, БУ), барвінок менший (Во, Вх1), барві́нок хреща́тий (Сл; Рг, Ан, Пс, Ів, См, Сб — СД); баравінок (Вх7 — СЯ), барве́нок (Ан, Гб2, Сб — ПЦ, ГЦ), барві́н (Гр), барвінек (Mk — ГЦ), барві́не́ць (Шк, Гр, Mk, Гу — ГЦ), барвін-зіллє (Вх6), барвіни́на (Гр), барві́нки (Мс — СТ), барві́нок (Гв, Чн, Нв, Вх, Рг1, Вл, Лч, Ан, Шк, Ln, Пс, Gs, Жл, Мн, Вх7, Кр, Mj, Rs, Шс, Ян1, Дб, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук, Кч, Мг, Сб — ЗАГ), барві́нок ди́кий (Сб — ПЗ), барві́нок зеле́ний (Пс, Сб — ПД), барві́нок лісови́й (Сб — ПД), барві́нок трийча́тий (Он — БО), барві́нок хреща́стий (Шк — ПД), барві́нок хреще́ний (Он — БО), барвьо́нок (Гб — ЛМ), берве́нок (Гб — БУ), бе(и)рви́нок (Гб, Сб — ПЗ, ГЦ), бервінець (Вх7 — СЯ), берві́нок (Hz, Шк, Жл, Вх6, Гр, Гд, Mk, Он, Пч, Гу, Мг, Сб, Мал — БО, ГЦ, ЗК, СЯ), бер’ю́нок (Лс2 — ПЦ), бирві́нок (Ощ — ГЦ), борвенок (Сл), варвінок (Ан — СЛ), дзвіно́чки (Мс — СТ), зво́ники (Мс — СТ), зельонка (Ан — ПС), моги́льник (Ан, Сб — СТ, ПД), моги́льниця (Рг1, Жл, Мн, Шс2 — СТ), розмарі́нка (Мг — ЗК), ти́рлич (Сб — СТ), тро́йзіль (Жл).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

прива́бниця, прива́бниць; ч. прива́бник 1. та, хто вабить, принаджує, спокушає. [Зелений невід’ємний від уявлень про юність, що підкреслюється кольором вбрання героїв (Привабниця і Персінет, Веснянка <…>) («Слово як фактор і факт літератури», Дніпро, 2021).] 2. перен. те, що принаджує, вабить; принада, спокуса. [Усе наливки, та настойки, та запіканки – аж дух радіє! Та кожній і особливе імення дано: одна привабниця, друга принадниця, третя душевна відрада <…> (Василь Мова «Старе гніздо й молоді птахи», 1883).] див.: споку́сниця, прина́дниця

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Буера́къ = 1. байра́к. — Ой не шуми луже, зелений байраче, не плач, не жури ся, молодий козаче. н. н. 2. заме́т (в яру, в балцї). — Як попадеш у замет, то й у день трудно вибратись.

Зеленова́тый, то = 1. зелене́нький, по́зеленуватий, про́зеленоватий, зелена́стий. (С Л. З.). 2. зеле́ний, зеленкува́тий, недоспі́лий, не сти́глий. — Зеленкуваті груші. Хар. Чайч.

Игра́ = гра, грання́, граття́, и́грашка, и́грище, гри́ще, гу́ля́нка, заба́ва, за́бавка. — Гра в карти. — З другими дїтьми він не знавсь і в грища з ними не вдававсь. Бодянський. — Дїдона вигадала грище, Еней щоб веселїший був. Кот. — З його граття́ не буде пуття́. н. пр. — Дївочі игрища не забутні. К. Д. С. — Яка ж воно й гулянка буде, як кожен нарізно, коли вже грати ся, то вкупі. Чайч. — Дитяча за́бавка. — Игра́ въ жму́рки = д. під сл. Жму́рки. — И́гры ка́рточныя, въ ка́рты = картя́рство: ду́рень, підкидни́й, неві́рний ду́рень, ві́дьма, кончи́на, коро́ль, віз, ла́ва, ме́льник, ци́ган, пяни́ця, свиня́, па́мфиль, хви́лька, хлюст і т. д. — Игра́ въ мячъ = у мняча́: ги́лка, городо́к, бара́н, висо́кий дуб, ка́ша, ма́тка, мета́, пі́чка і т. д. (Малорос, игры Кіев. Ст. 1887–6). — Игра́ въ ко́сти = кости́рство. — Нїкому не служачи, а тілько костирством і пянством бавять ся. Ст. Л. — Добра свого на костирство, на танцї-музики не прогайнували. К. Б. — И́гры въ па́лки, въ ко́сти = дарови́ще, бу́лка, го́лий у го́лого, коро́мисло, королї, па́цї, пу́калка, си́кавка, скраклї, цу́рка, шва́йка, шкалу́б або ген-ге́н, ти́кало, тара́н, шкере́берть, шканди́бки і т. д. (Малорус. и́гры Кіев. Ст. 1887—6) — Игра́ въ кре́мешки = у кре́ймахи, у кре́мняхи. — И. въ. носки́ = носани́на. – И. въ чётъ или не́четъ = чіт чи ли́шка. — А ну вгадай: чи чіт, чи лишка? — И. хорово́дная = тано́к: во́рон, горобе́йко, зеле́ний шум, коро́ль, хре́щик, же́льман і т. д. (Малорус. игры. К. Ст. 1887–6). — И́гры мо́лодежи = гри́ще, гри́ща, и́грища: (катаючи яйця або оріхи) — ки́тьки, по́китьки, котю́чка, (розбиваючи яйця) — навби́тки, (на льоду коло стовпа́) — крутїлка, ко́лесо, (на скубку за волосся) — чупру́н, в ску́бки, на ску́бку, (инші гри) — до́вга лоза́, коза́, ко́тик, кон, ла́стівка, плаз, тїсна́ ба́ба, сви́нка і т. д. — Къ нему́ пришла́ хоро́шая игра́ = у йо́го до́бра ка́рта, до́брі ка́рти.

Кокова́ть = кува́ти, куку́кати. — Почала вже зозуля кувати. — Як явір зелений головоньку склоне, зозуля кукукне, діброва застогне. н. п.

Лило́вый = бузко́вий, фія́лковий, фіоле́товий (С. Ш.), масако́вий. — Тёмно-лило́вый = вишне́вий. — Яка спідниця? – Наче попова комилавка — масакова. Кн. — Веселка має такі цьвіти: червоний, жовтогарячий, зелений, блакітний, синїй і вишневий. Де що про Св. Б.

Листва́ = ли́стя, ли́ства, у городини — ги́ча, ги́чка, бади́лля, у моркви — моркови́ння, у буряка — бурячи́ння, све́кла, ботви́на, у капусти — пелюстки́. — Подихнув холодний вітер, трава пожовтїла, перемінивсь гай зелений листва зашуміла. Кон. — Поміж густої листви зазирає блакіть. Кн. — Голубцї роблять, завиваючи пшоно у пелюстки.

Лѣсъ = лїс, здр. лїсо́к, лїсочо́к, невеликий, хоч часом і густий — гай, гайо́к, гайо́чок, в яру — байра́к, байрачо́к, в долинї — дібро́ва, здр. — дібрі́вонька, молодий — молодни́к, молодничо́к, дрібний — чага́рь, чагарни́к, кущі́, вирублений — ви́руб, зруб, вигорілий — ви́горь , великий і густий — пу́ща, цїлинний — не́тря, не́трі, що під горою — стїнка, що виткнув ся в поле вузенькою смугою або розкинув ся смужками по полю — пере́лїсок, частина лїсу, що заняла облава — о́ступ, на низу або над річкою — луг, березовий — бере́зина, березня́к, дубовий — дуби́на, дуби́нка, дубня́к, боровий — бір, вільховий — ольши́на, олїшина, вільши́на, олїшня́к, ольша́ник, оріховий — лїщи́на, лїща́ник (Сум. Ох.), здр. лїщи́нонька. — Лѣсъ ли́ственный, чёрный = листовни́й лїс — Лѣсъ кра́сный, хво́йный = борови́й лїс, бір. (Пр. д. під сл. Ли́ственный. — Теплий Апріль, мокрий Май — буде жито, як гай. н. пр. — Ой гаю мій, гаю, та густий, не прогляну. н. п. — Ой у темнім лузї не сивая зозуля закувала. н. п. — Ой не шуми луже, зелений байраче. н. п. — Шумить гуде дібровонька, плаче, тужить дівчинонька. н. п. — По пущах по нетрих ховались. н. д. — А над берегом була дуже здорова пуща. н. к. — Зеленая ліщинонько, чом не гориш, та все куриш ся? н. п. — Пішов у бір по шишки. Кв.

Мурава́ = мо(у)рі́г, мо(у)рі́жок, на лу́ках — гуся́тниця, рос. Polygonum aviculare L. = морі́г, с(ш)пори́ш. — Зелений, як муріг. н. пр. — Зійдїть на гору по моріжку кодо дороги — там сухо. н. к. — Ой там на моріжку та поставлю я хижку. н. п. — Косїть братцї споришу, та й наварим кулїшу. н. п.

Мѣхъ = 1. ху́тро (С. З. Л.), фу́тро (С. Ш.), вовчий — во́вки, куничий — куни́цї, кошечий — коти́, ко́тики, ове́чий — линтва́рь, линтварі́ (С. З.), ягничий — смух, сму́шок, сму́шки. С. З. Л. — Кунтуш зелений на сїрім футру. Ст. Оп. К. Ст. — Піймавши барана, спокійно вівчарі линтварь злупивши, потрошили. Б. Б. — Шапка з гарного сивого смушка. — Подбива́ть, подби́ть мѣ́хомъ = ф(х)утрува́ти (С. Ш.), ви́хутрувати. 2. міх, мішо́к, шкуратяний, що в йому перевозять вино — бурдю́г, бурдю́к. – Кури крав, та в міх клав. н. пр. І ніхто не налива нового вина в старі бурдюки. К. Св. П. 3. міх (ковальський). — Сопе, як міх ковальський. н. пр.

Незрѣлый = 1. неспі́лий, нести́глий (С. Л.), недости́глий, зеле́ний, свидови́й. (Д. Недоспѣ́лый). 2. молоди́й, недоро́слий, зеле́ний.

Нема́лый = чима́ли́й. — Чима́лий у яру станок, зелений на горі гайок. К. Ш.

Овра́гъ, здр. овра́жекъ = яр (С. З. Л.), здр. — яро́к, поб. — яру́га (С. Л.), неглибокий — перея́рок, що поріс лїсом — байра́к, байрачо́к (С. З. Л. Ш.), степовий — ба́лка, ба́лочка (С. З.), з положистими берегами — ви́балок, перека́т, з крутими, що обвалюють ся — прова́лля. — Чи малий у яру ставок, зелений на горі садок. К. Ш. — Та глибокими ярами, та байраками. К. Ш.

Огоро́дъ = огоро́д, горо́д (С. Аф. З. Л.), здр. — горо́дець, горо́дчик (С Аф.), поб. — горо́дище. — Господиня — три городи, одна диня. н. пр. — На городї коло тину сохне на тичинї хміль зелений. К. Ш.

Опя́ть= зно́ву, зно́в (С. Л.), ізно́в, опъя́ть, упъя́ть (С. Ш.), вдру́ге. — І знов мінї не привезла нїчого пошта з України. К. Ш. — Та й не знаю, чи побачимось знову колись. Чайч. — І знову я бачу садок той зелений, твій голос коханий я чую ізнов. Чайч. — А каганчик то засяє, то погасне він упъять. Чайч.

Прудъ = став, здр. ставо́к, ставо́чок (С. З. Л.), невеличкий, викопаний — са́жавка, са́жалка (С. З. Л.), ко́панка (С. З.), глухий або місце, де був став — стави́ще, стави́дло, стави́сько. — Чия гребля, того й став. н. пр. — Чи малий у яру ставок, зелений на горі садок. К. Ш. — Іде він понад ставком, дивить ся — гуси на березі сидять. н. п. — В гаю у пана був ставок, вода як скло, на днї пісок. Б. Г. — Ой вийду я на горбочок, та гляну я на ставочок: щука риба грає, вона пару має. н. п.

Шумѣ́ть = шумі́ти (С. Жел.), гомонїти (С. Л.), галасува́ти (С. Л.), гармидерува́ти, ґвалтува́ти, лементува́ти, про листя — шелестїти, про одежу — шамотїти, про огонь — гоготїти, пересовуючи що — гуркотїти. — Шумить, гудить дібрівонька. н. п. — Ой не шуми, луже, зелений байраче. н. п. — Гомонїла Україна, довго гомонїла. К. Ш. — В печі аж гоготить. — У него́ шуми́тъ въ головѣ́ = він пъяне́нький, під ча́ркою.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)