Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «зуб»

Шукати «зуб» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Зуб – 1) (dens) зуб (-ба), (шутл.) руба́к, їда́к (-ка), макої́д (-да); мн. (у челов., животн.) зу́бы (dentes) – зу́би (-бів). [До́брі зу́би і ка́мінь перегризу́ть (Номис)]. • Передний зуб – пере́дній зуб. • Коренной зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́), (у жив.) жвач (-ча). • Коренной задний зуб, зуб мудрости – чере́ній зуб, череня́к, зуб му́дрости. • Молочный зуб – моло́чний зуб, теля́чий зуб, мн. телячки́ (-кі́в). • Глазной зуб – о́чний зуб. • Волчий зуб – во́вчий зуб. • Зуб резец – сміюне́ць (-нця́), (у жив.) різа́к (-ка́), сіка́ч (-ча́). • Зуб клык – і́кло и кло, клива́к, мн. і́кла, кла (р. клів), кливаки́ (-кі́в). • Вставной зуб – вставни́й зуб. • Искусственный зуб – шту́чний зуб, ро́блений зуб. • Мелкие -бы – дрібні́ зу́би. • -бы выпали – зу́би повипада́ли, ви́пали, посхо́дили. • Рвать -бы – рва́ти зу́би, тягти́, тягну́ти зу́би, бра́ти зу́би. • -бы прорезываются – зу́би рі́жуться. • -бы шатаются – зу́би хита́ються. • -бы болят у кого – зу́би боля́ть кого́. • У меня болят -бы – мене́ боля́ть зу́би. • Лишить -бо́в кого (обеззубить) – збеззу́бити кого́, (перен.) підрі́зати кому́ зу́би. • Лишиться -бо́в – позбу́тися зубі́в, збеззу́біти. • Проесть, с’есть -бы на чём – з’ї́сти зу́би на чо́му. • Положить -бы на полку (голодать) – покла́сти зу́би на поли́цю. • Ударить по -ба́м – да́ти в зу́би кому́, заги́ли́ти по зуба́х кому́. • Посчитать кому -бы – повибива́ти, порахува́ти зу́би кому́. • Оскаливать, -лить -бы – вищиря́ти, ви́щирити зу́би, вишкіря́ти (и шкі́рити), ви́шкірити зу́би, (диал.) зашкі́рюватися до ко́го (Стеф.), (огрызаться) відз(в)іря́тися. [Лежи́ть соба́ка, та й відзіря́ється (Полт.)]. • -бы скалить (насмехаться) – скалозу́бити, смішкува́тися з ко́го, бра́ти на глум кого́, глузува́ти з ко́го; см. Насмеха́ться. • Полно -бы скалить – го́ді тих смі́шків, го́ді зу́би ясни́ти, до́сить глузува́ти. • Что -бы скалишь (кажешь)? – по чім зу́би продає́ш? • Ему на зуб не попадайся – йому́ на зуб не дава́йсь! • Точить, острить скалить -бы на кого – гостри́ти зу́би на ко́го. • Острить -бы на что – ла́ситися на що. • -бы чесать (болтать вздор) – тереве́ні пра́вити; см. Вздор. • Говорить сквозь -бы – ціди́ти (сов. проціди́ти) крізь зу́би. [Стрепену́вся і крізь зу́би проціди́в (Кониськ.)]. • Щёлкать, щёлкнуть -бами – кла́цати, кла́цнути зуба́ми. [Вовк як кла́цне зуба́ми (Рудч.). Зуба́ми кла́цав, мов-би пес (Котл.)]. • Скрежетать -ми – зуба́ми скрегота́[і́]ти, скрипі́ти, скрипоті́ти. • Стучать -бами (от дрожи) – зуба́ми цокоті́ти, зуба́ми дзвони́ти. [Дрижи́ть, як мо́крий хірт, зуба́ми, знай, цоко́че (Греб.)]. • Зуб на зуб не попадает у кого – зу́б(а) з зу́бом не зведе́ хто, зу́би цоко́чуть у ко́го, зуба́ми цоко́че хто. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка)]. • Око за око, зуб за зуб – о́ко за о́ко, зуб за зуб. • Сжать -бы – зціпи́ти зу́би. [А вона́ ті́льки зу́би зціпи́ла (М. В.)]. • Разжать -бы – розня́ти, розці́пити зу́би. • Хватить -бами – гризну́ти кого́. [А як гризне́ його́ соба́ка (Звин.)]. • Крошить -бами – трощи́ти що. • Заговаривать -бы кому – замовля́ти зу́би кому́. [Зубі́в ви не замовля́йте (Мирн.)]. • В -ба́х навязнуть у кого (надоесть) – в зуба́х нав’я́знути кому́. • В -ба́х завязнуть – в зу́би зав’я́знути, у зуба́х застря́(г)нути. [Взя́ла та в зу́би і зав’я́зла (лушпи́на) (Звин.)]. • С густыми -бами – густозу́бий. • С редкими -бами – рідкозу́бий. • С гнилыми -бами – гнилозу́бий. • С волчьим -бом – вовкозу́бий. • Без одного или нескольких -бо́в – несповназу́бий, щерба́тий. [Мене́ в москалі́ не ві́зьмуть, бо я несповназу́бий (Звин.). Щерба́тий рот]. • Вооружённый до -бо́в – озбро́єний (геть, аж) до зубі́в; 2) (часть снаряда) зуб, зубо́к (-бка́); мн. зу́бья – зу́б’я (-б’я, ср. р.), зубки́; см. Зубе́ц 1; 3) (злоба) храп (-пу). • Иметь на (против) кого зуб – ма́ти храп на ко́го.

Ба́бий – 1) ба́бський, ба́б’ячий, жіно́чий. [Ба́бські забобо́ни]; 2) ба́бин, бабі́вський. [Ба́бина ху́стка]. • -ье лето – ба́бине лі́то. • -ий ум, бот. – перекоти́поле, покоти́поле. • -ий зуб (гриб) – ріжки́, чо́рні ріжки́. • -ьи зубья, бот. – зубни́ця, жене́ць (р. -нця́). • -ьи румяны, бот. – красноко́рінь (р. -еня).

Вражда́ – ворогува́ння, ворожне́ча (р. -чі), (реже) ворожне́та, не́при́язнь; (разрыв дружбы) не́змир, ро́збрат. [Не́змир між їх пішо́в]. • Питать вражду́ к кому-н. – ворогува́ти проти ко́го, (провинц.) вражда́ти на ко́го (Квітка), (иметь зуб) ма́ти храп на ко́го.

Выдё́ргивать, -ся, вы́дергать, -ся и вы́дернуть, -ся – вирива́ти, -ся, ви́рвати, -ся, висмика́ти, -ся, ви́смикнути, -ся, вискуба́ти, -ся, ви́скубти, -ся, ми́кати, ви́микати. [Ви́рвати зуб. Ви́смикнути ни́тку. Ячмі́нь таки́й мале́нький, що косо́ю не заче́пиш,— дово́диться ми́кати]. • Быстро выдё́ргивать, вы́дернуть – вишмо́ргувати, ви́шморгнути. • В-ать нитки из ткани – висо́тувати, ви́сотати, вистрі́пувати, ви́стрі́пати, виторо́чувати, ви́торочити, висмика́ти, ви́смикати. [Ви́сотала намі́тку (канву́). Ви́торочила рушни́к, тепе́р мо́жна торочки́ в’яза́ти. Тут підру́биться, а з цьо́го бо́ку ви́сотається,— бу́дуть торо́чки]. • В-ать льон, коноплю – бра́ти, побра́ти, ви́брати. • Вы́дерганный – ви́смиканий, ви́миканий, ви́сотаний, ви́скубаний. • Вы́дернутый – ви́рваний (напр. зуб), ви́тягнений, ви́тягнутий, ви́смикнутий, ви́скубнутий.

Дрожа́ть, дро́гнуть, задрожа́ть – тремті́ти, затремті́ти, дрижа́ти, задрижа́ти, труси́тися, затруси́тися, колоти́тися, заколоти́тися; (о слёзах, струнах) брені́ти, забрені́ти; (сотрясаться) дриготі́ти (гал. дриголі́ти), задриготі́ти, движі́ти, задвижі́ти, двигті́ти, задвигті́ти, ті́патися, заті́патися, тіпну́тися; (о свете) миг(о)ті́ти. [Тремти́ть душа́ моя́ і ті́ло (Самійл.). Сльо́зи брені́ли на оча́х (Грінч.). Гу́би в йо́го почали́ нерво́во ті́патися (Грінч.). Аж земля́ двигти́ть. І движи́ть земля́, і сто́гне]. • -ать подобно студенистому веществу – драглі́ти, дрягті́ти. [Са́ло на їх так і дрягти́ть. Підборі́ддя м’я́ко драглі́ло за ко́жним сло́вом]. • -ать как в лихорадке – труси́тися, як на ножі́, як в пропа́сниці. • -ать так, что зуб на зуб не попадёт – зуба́ми сі́кти (кла́цати, цокоті́ти), (вульг.) третяка́ вибива́ти. • -ать от холода – тремті́ти (труси́тися) з хо́лоду, (шутл.) дрижаки́ ї́сти. • Он дрожи́т от холода – дро́жі (шутл. дрижаки́) беру́ть його́. См. Дро́гнуть, Дрожь.

Занеме́ть – 1) (умолкнуть) занімі́ти, онімі́ти, замо́вкнути, змо́вкнути, (о мн.) понімі́ти, помо́вкнути. [Занімі́ли твої́ у́стоньки (Мил.). І язи́к мій онімі́є (Шевч.)]; 2) (потерять чувствительность) занімі́ти, зате́рпнути, зате́рпти; см. Отё́рпнуть. [Зуб занімі́в тро́хи від кра́пель. Пий горі́лку, то зате́рпне (Стеф.)]. • Занеме́вший – занімі́лий, зате́рплий. • -ший от лежанья – зале́жаний, (от сиденья) заси́джений. [Хома́ наре́шті встає́, розмина́є зале́жане ті́ло (Коцюб.). Не мо́же й підве́сти заси́дженої ноги́].

Запломбирова́ть и Запломби́ровать – запломбува́ти (зуб), позапломбо́вувати (зу́би). • Запломби́ро́ванный – запломбо́ваний.

Зло́ба – зло́ба, злости́вість (-вости), лють (-ти), лю́тість; (злость) злість, за́злість (-лости), (вульг.) («зуб») храп (-пу). [Одібра́ть її́ не змо́же ніяка́ злоба́ неси́та (Самійл.). Черне́ча зло́ба до гро́ба (Номис). Рида́є в безси́лій лю́тості (Л. Укр.). Зно́ву підняла́сь у йо́го на люде́й злість (Грінч.)]. • Выместить свою -бу на ком – окоши́ти свою́ зло́бу (злість) на ко́му. • Дышать -бой на кого – ди́хати пе́клом на ко́го. • Иметь (питать) -бу против кого – ма́ти злість, завзя́ття, се́рце (лють, храп) на ко́го. • Возыметь -бу на кого – завзя́ти злість на ко́го. • Бессильная -ба – безси́ла лю́тість, лють. • -ба дня – пеку́че пита́ння, нага́льна спра́ва, (церк.-слав.) зло́ба дня. • Он это сделал по -бе на меня – він це вчини́в, ма́ючи злість на ме́не, із зло́сти на ме́не. • Довлеет дневи -ба его – дово́лі в ко́жного дня ли́ха свого́ (Єв.).

Зубе́ц – 1) (в снарядах) зуб, зубе́ць (-бця́), зубо́к (-бка́), зу́бчик, (в зубчатом колесе) па́лець (-льця). • Зубцы́ – зубки́, зу́б’я (ср. р.), зубці́ (-ці́в), зу́бчики (-ків). [Зу́б’я в бороні́ полама́лося (Звин.). Наступи́в на зубки́ в грабля́х (Грінч. II)]; 2) (у стен, башни, скал) зубе́ць (-бця́), зубо́к, зу́бчик, зу́бень (-бня), (выступ) ви́зубень, (выем, крючок) за́зубень. • Сделать зубцы́ на чём – позуби́ти що.

Зубо́к – 1) зу́бик, зубо́к (-бка́); зубо́чок (-бо́чка), зубеня́ (-ня́ти). • Зу́бки – зу́бки, зубеня́т(к)а. • Поднимать, поднять на -бо́к, -бки кого – бра́ти, взя́ти на зу́би, на язики́, на жа́рти кого́, взя́ти на глум кого́. • Знать, выучить на -бо́к – зна́ти, ви́вчити як очена́ш, ви́товкти напа́м’ять. • На -бо́к положить, -бо́к посеребрить, позолотить (иноск. роженице) – покла́сти на зуб (дити́ні); 2) луковичный -бо́к – зубе́ць (-бця́). • -бо́к (детка) чеснока – зу́бчик, зубо́к, зубе́ць (-бця́) часнику́.

Зу́бья, см. Зуб.

Име́ть – ма́ти. [Є на сві́ті во́ля, а хто її́ ма́є? (Шевч.). Як дба́єш, так і ма́єш (Приказка). Ма́ємо й горо́дчик і пашні́ тро́хи (М. Вовч.)]; (в значении долженствовать) ма́ти, ма́тися, (зап.) ма́ти си. [Щось ма́ю тобі́ сказа́ть (Н.-Лев.). В Ірла́ндію ма́вся прибу́ть корабе́ль (Л. Укр.)]. • Име́ть вес – ма́ти вагу́, ва́жити см. Вес 2. • Име́ть в виду кого, что – ма́ти на ува́зі (на о́ці) кого́, що; см. Вид 4. • Име́ть вид кого, чего – ма́ти подо́бу, ви́гляд, по́стать кого́, чого́, вигляда́ти як щось; см. Вид 1. • Име́ть виды на кого, на что – ва́жити, би́ти, ці́лити на ко́го, на що; см. Вид 9. • Име́ть дело, отношения с кем – ма́ти ді́ло (спра́ву), стосу́нки з ким; см. Де́ло. • Име́ть отношение к чему, к кому – стосува́тися до чо́го, до ко́го, (стар.) ма́ти до чи́нення з чим, з ким; см. Отноше́ние 1. • Име́ть жительство, пребывание где – перебува́ти, пробува́ти, прожива́ти де. • Име́ть значение – ма́ти вагу́, си́лу, ва́жити; см. Значе́ние 2. • Име́ть злобу, зуб на кого – завзя́ти злість, ма́ти завзя́ття, лихе́ о́ко, храп на ко́го. [І́цко Ца́ншмерц мав зда́вна завзя́ття на Ге́рмана (Франко)]. • Име́ть сердце на кого – гні́ватися, се́рдитися на ко́го. • Име́ть место (происходить) – відбува́тися, ді́ятися, (сов.) ста́тися, тра́питися. • Име́ть много чего – ма́ти бага́то (бага́цько) чого́, бу́ти бага́тим на що. • Име́ть мало чего – ма́ти ма́ло чого́, бу́ти бі́дним на що. • И в мыслях не име́ть – і га́дки не ма́ти, і в голові́ (в голова́х) не поклада́ти. • Не име́ть ничего – не ма́ти нічо́го, (грубо) ді́дька ма́ти. • Име́ть общение с кем – ма́ти єдна́ння (єдна́тися), води́тися, (якшаться) наклада́ти з ким; см. Обща́ться. • Име́ть основание – ма́ти підста́ву; (быть правым, иметь резон) ма́ти ра́цію; см. Основа́ние 4. • Име́ть перевес – ма́ти перева́гу (го́ру, верх) над ким, над чим; см. Переве́с 3. • Име́ть познания в чём – зна́тися на чо́му (до чо́го), розумі́тися на чо́му. • Име́ть на попечении кого, попечение о ком, о чём – пі[е]клува́тися ким, чим и за (про) ко́го, за (про) що, ма́ти на свої́й опі́ці, (фам.) на свої́х пле́чах кого́; см. Попече́ние. • Име́ть присмотр над кем – догляда́ти, дозира́ти кого́; см. Присма́тривать 2. • Име́ть целью – ма́ти за мету́ що и ма́ти на меті́ що. • Име́ть сношения с кем – ма́ти зно́сини з ким; см. Сноше́ние. • Име́ть в себе – ма́ти в собі́ що, місти́ти в собі́ що. [Тонкі́ пружки́ (черты) його́ блідо́го лиця́ ма́ли в собі́ щось неласка́ве (Н.-Лев.)]. • Име́ть (терпеть) убыток – ма́ти шко́ду з чо́го. • Име́ть в длину, в ширину столько-то аршин – ма́ти (трима́ти) вдовж (уздо́вж, завдо́вжки, завздо́вжки), уши́р (завши́ршки) сті́льки-то арши́н, бу́ти сті́льки-то арши́н до́вгим, широ́ким. [Він три арши́ни до́вгий (Звин.)]. • Я име́ю к вам просьбу – я ма́ю до вас проха́ння, я ма́ю проси́ти вас. • Я име́ю недостаток в деньгах – мені́ не стає́ (браку́є) гро́шей; см. Недостава́ть, Недоста́ток. • Име́ющий – (прич.) той, що (хто) ма́є щось. • -щий много чего – той, що (хто) ма́є бага́то (бага́цько) чого́, бага́тий, ум. багате́нький на що. • -щий силу (о законе), юрид. – чи́нний.

Испо́ртиться – зба́витися, зі[о]псува́тися, (зап. зіпсу́тися), попсува́тися, (повредиться) ушко́дитися; (нравственно) зі[по]псува́тися, зледащі́ти, розледащі́ти, (грубо) розсоба́читися, розпаску́дитися, розіпсі́ти, (зап.) зійти́ на пси; см. По́ртиться 1 - 3. [Пересипа́ють ви́шні цу́кром, щоб не зба́вилися (Звин.). Хло́пець геть зба́вився по на́ймах (Чигирин. п.). І не було́ пуття́ в сві́ті, все в нім зопсува́лось (Руданськ.). А вона́ (маши́на) попсує́ться і ти стій як ду́рень (Франко). Ні оди́н зуб не ушко́дивсь (Борзенщ.)]. • Испо́ртившийся – зба́влений, зіпсо́ваний и (зап.) зіпсу́тий, з[роз]ледащі́лий. • -шееся, испо́рченное мясо, яйцо – зі[о]псу́те, при́тхле м’я́со, яйце́.

Клык – і́кло, кло, мн. і́кла, кла (р. (і́)клів), (бивень) сіка́ч, бия́к (-ка́). • Белый клык – бі́лий зуб, (у клыкастых) бі́ле і́кло. • Волчий клык – (у людей) во́вчий зуб, (у животн.) во́вче і́кло.

Ко́лышек – кіло́к (-лка́), кіло́чок (-ло́чка), (прикол) кіло́к (-лка́), при́колень (-льня), при́корень (-рня), при́кіл (-кола), (в заборе) при́кілок (-лка), при́кіл (-кола); (для вязки снопа) юро́к, в’юро́к (-рка́), цу́рка; (связ. ярмо с дышлом) при́ти́(ч)ка, прити́кач (-ча), (в бороне) зуб (-ба), чіп (р. чопа́), (в сновалке) чіп, чи́ни (-нів). [Заби́в у зе́млю два кілки́ і натягну́в шку́рку (Звин.). Оси́ковий при́кілок, що на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. I). Серпо́м го́лить, юрко́м в’я́же (Грінч. III). При́колень, що коня́ припина́ють (Чуб. I). Воли́ де́ржить на при́корні (Полт. г.)]. • Обозначить -ками – обпалькува́ти що. • Усеять -ками (перед штукатурением) – заклинцюва́ти.

Коренно́й – 1) см. Корнево́й 1; 2) перен. (основной) корінни́й, докорі́нни́й, осно[і]вни́й, (исконный) пе́рвісний, споконві́чний. [Одне́ з корінни́х завда́нь (Касян.). Тре́ба докорі́нних спо́собів шука́ти, як з ко́ренем ви́рвати ли́хо (Єфр.)]. • -на́я причина – корінна́ (основна́) причи́на. • -но́е различие – основна́ відмі́нність (різни́ця). • -ны́м образом – в ко́рені, ґрунто́вно. • -но́е (радикальное) средство – докорі́нни́й (радика́льний) спо́сіб (-собу). • -но́й закон – осно[і]вни́й зако́н. • -но́й зуб – ку́тній зуб, кутня́к (-ка́). • -на́я лошадь, см. Коренни́к 1. • -но́й парус (на речных судах) – сере́днє (вели́ке) вітри́ло. • -на́я рыба – крутосолі́нка. • -но́й уксус – перегі́нний о́цет, міцни́й (пере́гнаний, перепу́щений) о́цет (р. о́цту). • -но́й житель – тубі́лець (-льця), оса́дник, туте́шній з ді́да-пра́діда, краяни́н. • -но́е население – тубі́льці (-ців), корінна́ лю́дність (-ности). [У Ки́їві стріва́лися між собо́ю аж три націона́льності – корінна́ місце́ва украї́нська, по́льська й росі́йська (Єфр.)]. • -но́й киевлянин – приро́дний (прирожде́нний, роди́мий) кия́нин. • -но́й дворянин – дворяни́н да́внього ро́ду (з ді́да-пра́діда), родови́й (предкові́чний) дворяни́н. • -ной сват – молодо́ї ба́тько, ба́тько нарече́ної. • -ное слово, грам. – корінне́ сло́во. • -но́й слог, грам. – корене́вий склад. • -но́й язык – рі́дна мо́ва. • -но́е месторождение, -ные породы, геол. – пе́рвісне родо́ви́ще, пе́рвісні поро́ди (матери́к). • -но́й вал, подшипник, техн. – головни́й вал (-ла), головна́ вальни́ця; 3) сущ., см. Коренни́к 1.

Крючо́к, Крючо́чек – 1) гачо́к (-чка́), гаче́чок, (редко) крючо́к, крюче́чок (-че́чка); (деревянный) клю́чка, клю́чечка; (загиб на конце палки и перен.) (за)карлю́чка, (за)карлю́чечка. [На них (дощечка́х) були́ понамальо́вані які́сь гачки́ (Франко). Це слове́чко одно́ в моє́ се́рце вп’яло́ся гачка́ми (Вороний). Ой, яка́ карлю́чка танцю́є зо мно́ю! – поду́мала На́стя (Н.-Лев.)]. • -чо́к вязальный, см. Вяза́льный; (для вязанья грубой шерсти) клю́чка. • -чо́к дверной, оконный – за́щіпка, ум. за́щіпочка. • Запирать, запереть, брать, взять дверь на -чо́к – защіпа́ти, защепну́ти (о мног. позащіпа́ти) две́рі, заки́нути две́рі на за́щіпку. • -чо́к застежной (в одежде) – гапли́к (-ка́), ум. гапличо́к (-чка́), (вместе с петлёй) дід і ба́бка, ко́ник і коби́лка, гапли́к і гапли́чка. • Застегнуть платье на -чки́ – застебну́ти, позастіба́ти, позапина́ти убра́ння (женское: су́кню), (самому себе) застебну́тися (на гаплики́). • Сделанный на -чка́х (об одежде) – гаплико́вий. [Гаплико́ва жиле́тка (Сл. Гр.)]. • -чо́к спусковой (у ружья) – язичо́к (-чка́), ци́нґель (-ґля); срвн. Соба́чка. • -чо́к рыболовный – гачо́к, гак (риба́льський); (двойной) козу́ля, ум. козу́лька. [Скуй гачо́к на у́дку (Н.-Лев.). На сей гачо́к його́ не зло́виш (Коцюб.)]; 2) (росчерк пера) (за)карлю́чка; 3) (лукавый изворот в деле) (за)карлю́чка. Строить -чки́, см. Крючкотво́рствовать; 4) см. Крючкотво́р; 5) (чарка) крючо́к, ча́рка, чарчи́на, ча́рочка; 6) (у змеи) зуб (-ба); 7) (у винограда) ву́сик (-ка).

Ку́тный – ку́тній. • -ный зуб – ку́тній зуб, кутня́к.

Ла́па – 1) ла́па, (зап.) ла́ба. [Пи́ше, як соро́ка ла́пою (Номис). І кум-вовк досяга́є до куми́-лиси́ці ла́бою і хо́че з не́ї кожу́ха зня́ти (Казка з Под.)]. • Он всё под свою -пу метёт – він усе́ до свої́х лап пха́є, до се́бе га́рбає. • Запускать -пу (перен.) – запуска́ти ла́пу, кра́сти. • Нагреть -пу – погрі́ти ру́ки, наби́ти кали́тку. • Сосать -пу – смокта́ти ла́пу. • Они -па в -пу живут – вони́ живу́ть у до́брій зла́годі (зго́ді), це одна́ душа́ й одна́ соро́чка; вони́ оди́н (одно́[е́]) о́дного, одна́ о́дну покрива́ють. • Попасться в -пы кому – пійма́тися (діста́тися) в ла́пи, попа́стися в лабе́ти кому́; 2) (загиб, колено) ріг (р. ро́гу), колі́но. • Якорная -па – клю́чка (зуб, дзюб) в ко́тві, я́кірна ла́па. [В ко́тві зуб улома́всь (Київ)]; 3) (пята оковки, железной подпорки и т. п.) п’я́тка, ву́хо; 4) строит. – замо́к (-мка́), зруб (-бу и -ба), (смычка) стик (-ку); см. Замо́к 2. • Рубить в -пу – вру́бувати (зару́бувати) в замо́к, в замки́; 5) (кривулина) криву́ля, корча́нь (-ня́), соха́; 6) бот. -па львиная или медвежья (Alchemilla vulgaris L.) – при́воротень (-тня) (звича́йний), на́воротень (-тня), лапу́шник. • -па мужская (Androsace septentrionalis L.) – перело́мник (півні́чний).

Ложнокоренно́й, анат. (о зубе) – псевдоку́тній (зуб).

Льви́ный – ле́в’ячий, ле́вовий, леви́ний, (зап.) льво́вий, льви́ний. [Зроби́в арка́на з ле́в’ячої шку́ри (Крим.). Ле́вового молока́ доста́ти (Рудч. Казки). Крива́ві ще́лепи леви́ні (Куліш). Па́не отама́не, го́лово ти льво́ва (Рудан.). Дам йому́ найме́ння льви́не (Франко)]. • -ная доля – ле́в’яча ча́стка, ле́в’яча па́йка. • -ный хвост, см. Львинохво́ст. • -ная лапа, бот. Alchemilla vulgaris L. – при́воротень звича́йний, на́воротник, ла́пушник. • -ный зуб (одуванчик), бот. Taraxacum vulgare Schrk. – ку́льба́ба звича́йна, ба́бка, маї́вка, бара́нки. • -ный зев, бот. Antirrbinum L. – ро́тики (-ків), па́ротка, роззявро́тик.

Моржо́вый – морже́вий. • -вый клык – морже́вий зуб (бия́к).

Му́дрость – 1) (премудрость) му́дрість (-рости). [І напра́вив я свого́ ду́ха на те, щоб спізна́ти, що се таке́ му́дрість і що таке́ безу́мність та дурно́та (Еккл.)]; 2) (искусство, уменье; хитрость, замысловатость) му́дрість, му́дрощі (-щів и -щей), (фамил.) мудра́ція. [О, му́дрощі пога́нські! Які́-ж глибо́кі! на́че брід в посу́ху (Л. Укр.)]. • Тут нет никакой -сти – тут нема́є нія́ких му́дрощів (нія́кої мудра́ції). • Невелика -рость – невели́ка му́дрість (мудра́ція), -кі му́дрощі. [Ну, невели́ка мудра́ція ви́вчитись вари́ти борщ (Н.-Лев.)]. • Исполнить -сти кого – надхну́ти му́дрістю кого́, да́ти му́дрости дізна́ти кому́. • Зуб -сти – зуб му́дрости.

Неня́ть, -ся – не ня́ти (йму, ймеш), -ся, не бра́ти, -ся. • Он неймё́т веры – він не йме (не дійма́є, не дає́) ві́ри. • Ему веры нейму́т – йому́ ві́ри не ймуть. • Глаз видит, да зуб неймё́т – ба́чить о́ко, та зуб не йме. • Неймё́тся кому, безл. – корти́ть кого́ и кому́, неви́держка кому́, бере́ нетерпля́чка кого́.

Неудово́льствие – незадово́лення, невдово́лення; срв. Недово́льство. [Обу́рилась і ви́явила йому́ своє́ незадово́лення (Коцюб.). В його́ го́лосі Ма́рко почу́в но́тку чи то невдово́лення, чи то роздратува́ння (Грінч.)]. • С -ствием – з незадово́ленням, з невдово́ленням, незадово́лено, невдово́лено, (обычно передаётся конструкцией с прлг. незадово́лений, невдово́лений). • К великому (моему) -ствию – (мені́) на превели́кий жаль, на вели́ке моє́ незадово́лення. • Возбуждать, возбудить -ствие чьё – виклика́ти, ви́кликати незадово́лення (невдово́лення) чиє́. • Иметь -ствие на кого – бу́ти незадово́леним (невдово́леним) з ко́го и ким, (нарекать) ре́мствувати, (диал.) ма́ти ремсть (зуб: храп) на ко́го. [Він на ме́не ремсть ма́є та через те й коня́ не дав до мі́ста (Канівщ.)]. • Навлекать, навлечь на себя -ствие чьё – стяга́ти, стягти́ на се́бе незадово́лення чиє́ (диал. жалі́ чиї́), виклика́ти, ви́кликати до се́бе незадово́лення (невдово́лення) чиє́. • Подавать, подать повод кому к -ствию – дава́ти, да́ти при́від кому́ до незадово́лення (до невдово́лення, до жалі́в), спричи́нюватися, спричи́нитися до чийо́го незадово́лення (невдово́лення), призво́дити, призве́сти́ кого́ до незадово́лення (до невдово́лення).

Ни – 1) союз – а) ні, (экспрессивнее) ані. [Круго́м ні били́ни! (Шевч.). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л. Укр.). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (Н.-Лев.)]. • У него ни копейки денег – у йо́го ні ше́ляга (гро́шей), (шутл.) у йо́го ані копія́. • Ни даже – ні (ані) на́віть. [А що він за це оде́ржував? – Ні на́віть нале́жної поша́ни (Кінець Неволі)]. • Ни души – ні ду́ха (живо́го), ні (живо́ї) душі́, ні люди́ни. [Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л. Укр.). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М. Рильськ.). Нігде́ ні живо́ї душі́ (Н.-Лев.). Ні люди́ни круго́м (Остр. Скарбів)]. • На улице ни души – на ву́лиці (а)ні душі́ ((а)ні ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фам.) ані ля́лечки). • Ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́). • Ни капли, см. Ка́пля 2. • Ни крошки, см. I. Кро́шка 1. • Ни малейшей надежды и т. п. – (ані) найме́ншої наді́ї и т. п.; срв. Мале́йший. • Ни с места, см. Ме́сто 1. • Ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) (а)ні па́ри з уст. [Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л. Укр.). Вона́-ж ні па́ри з уст – і гля́нула знена́цька (М. Рильськ.)]. • Не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в. [Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Шевч.)]; б) (молчать!) ні сло́ва!; см. ещё Нигугу́. • Не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва. • Ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь. • Ни гугу, см. Нигугу́. • Ни в жизнь, (народн.) ни в жисть, см. Ничто́ (Ни за что). • Ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти. • Ни один не – жа́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жа́ден) не, (значительно реже) жо́дний (усеч. форма им. п. ед. ч. м. р. жо́ден) не и (очень редко) ні жа́[о́]дний (ні жа́[о́]ден) не, ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; срв. (ниже) Ни единый и см. Оди́н. [Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпр. Ч.). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Грінч.). (Ві́тер) жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П. Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ніко́ли ні жо́дної душі́ не обі́див (ЗОЮР I). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л. Укр.). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л. Укр.)]. • Ни один этого не говорит – ніхто́ (жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же. • У него много книг, но он не прочёл ни одной – в йо́го (він ма́є) бага́то книжо́к, але́ (та) він не прочита́в жа́дної (ні о́дної, і о́дної). • Ни единый – жа́дний, жадні́сінький, ні одні́сінький, (шутл. или торж., напыщ.) ніже́ єди́ний. [Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Шевч.)]. • Ни на кого, ни на ком, ни с кем и т. п., см. Никто́. • Ни на что, ни на чём, ни с чем и т. п., см. Ничто́. • Ни за что (на свете), см. Ничто́. • Ни к чему, нрч., см. Никчему́. • Ни – ни (при перечислении) – ні – ні, ні – ані, ані – ні, ані – ані, ні (ані) – (а) ніже́. [Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.). Ні ру́ху, ні люде́й (М. Рильськ.). Ні бо́га, ні чо́рта (П. Тичина). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л. Укр.). Ні на землі́, ні в пе́клі, ні в раю́ він (Да́нте) не забу́в своє́ї Беатрі́че (Л. Укр.). Він не забу́в його́ (со́нце) ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л. Укр.). Ані би́тись, ні втекти́ (Рудан.). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М. Рильськ.). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М. Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости (цих) тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Грінч.). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Шевч.)]. • Ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий. • Ни он, ни никто – ні він і ніхто́. • Ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́. • Ни да, ни нет, см. Нет 2. • Ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так. • Ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні о(н)та́к; ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки). • Ни тот, ни другой – ні той, ні той. • Ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти. • Ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́. • Ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто. [У жупа́ні – круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Шевч.)]. • Ни кожи, ни рожи, см. Ко́жа 1. • Ни из короба, ни в короб, см. Ко́роб 1. • Ни рыба, ни мясо, см. Мя́со. • Ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло, (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) не до ре́чи, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́. • Ни то, ни сё – ні те, ні се; ні сяко́ї, ні тако́ї; (шутл.) ні те́є, ні оне́є. [Ви така́ ось, – ні те, ні се (Влизько)]. • Ни с того, ни с сего – ні з то́го, ні з сьо́го; ні сі́ло, ні впа́ло; з до́брого ди́ва. [Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М. Хвильов.). А він – ні сі́ло, ні впа́ло – причепи́вся до ме́не (Грінч.). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так – ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Грінч.)]. • Ни за что, ни про что – ні за́ що, ні про́ що; дарма́, ду́рно; б) (перед сказ. в уступит. предлож.) (изредка) не, (обычно конструкции с) хоч. • Где ни – хоч де, хоч-би де́, хоч де́-б, (изредка) де не. [І де вже я не ходи́в, де вже не моли́вся, але́, ви́дно, жа́ден бог не змилосерди́вся (Рудан.)]. • Где бы ни – хоч би де́, хоч де́-б, (изредка) де-б не. • Где бы вы ни были, я вас найду – хоч-би де́ ви були́, я вас знайду́. • Где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься. • Как ни, как бы ни, как ни попало, см. Как 4. Как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний. • Как вы ни остерегайтесь – хоч-би я́к ви стерегли́ся (берегли́ся). • Уж как ни, как бы ни (было), а…, см. Как 2. • Как бы то ни было – хоч-би (там) я́к, хоч-би (там) що́, бу́дь-як-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (Франко)]. • Какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не. • Какой бы ни, какой бы то ни было, см. Како́й 2. • Без какого и т. п. бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого и т. п. [На́ша боротьба́ про́ти націоналі́зму му́сить бу́ти безумо́вна і без нія́ких застере́жень (М. Скрипн.)]. • Какой ни есть – аби́-яки́й, бу́дь-яки́й, (диал. бу́длі-який), яки́й припаде́, яки́й тра́питься, (раскакой) пере́який. • Когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не. [Хоч коли́ приї́ду, до те́бе, тебе́ вдо́ма нема́ (Київ). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова)]. • Когда бы ни, см. Когда́ 3. • Когда бы то ни было – аби́-коли́, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься. • Который бы ни было, см. Кото́рый-нибу́дь. • Кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не. • С кем ни говорил, к кому ни обращался, все отвечали мне одно и то же – з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся), всі відповіда́ли мені́ те са́ме. • Кто бы ни, кто бы то ни было, см. Кто 3. • Куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б и т. п., (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не. [Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ – про те́бе (Крим.). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л. Укр.)]. • Куда ни пойду, где ни бываю, я встречаю этого человека – хоч-би куди́ пішо́в, хоч-би де́ був, я зустріча́ю цю люди́ну. • Куда бы ни, куда бы то ни было, куда ни есть, куда ни кинься, куда ни шло, см. Куда́ 3. • Сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не. [Скі́льки літ не пройде́, – під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М. Рильськ.)]. • Сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не. [Скі́льки-б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л. Укр.)]. • Сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься. • Что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не. • Что ни сделает, всё неудачно – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в), усе́ невда́ло. • Кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в. • Что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в) или чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. • Что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не. [Спра́вжніх чуд не бува́є, хоч-би що́ там ви говори́ли (Велз)]. • Что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься. • Во что бы то ни стало – хоч-би (там) що́, хоч-би що́ там було́, хоч що-бу́дь, бу́дь-що-бу́дь. [По́льський уря́д ухвали́в хоч що-бу́дь поверну́тися «лице́м до мо́ря» (Пр. Правда)]. • Что ни на есть лучший – як-найкра́щий, що-найкра́щий, як-найлі́пший, що-найлі́пший; 2) нрч. – ні, (зап., нелитер.) нє; срв. Нет 2. • Ни-ни – ні-ні́, аніні́, аніже́. [Ті́льки щоб свої́ зна́ли: щоб нача́льство ні-ні́ (Ледянко). Не руш! аніні́! (Липовеч.). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» – «Нічо́го, аніні́!» (М. Рильськ.). Сиди́ ти́хо! аніже́! (Липовеч.)].

I. Ныть, ныва́ть – 1) ни́ти, занива́ти, скимі́ти, млі́ти, млої́ти; (ломить) ломи́ти що, ломоті́ти в чо́му; (болеть) болі́ти. [Гру́ди не ни́ють мої́ (Грінч.). Нато́млені приє́мно ни́ють но́ги (М. Рильськ.). Го́ді ома́ною ни́ти, се́рце моє́ молоде́! (Сосюра). Се́рце сто́гне, душа́ млі́є (Метл.). Голова́ болі́ла, скимі́ла (Крим.)]. • Зуб но́ет – в зу́бі скими́ть, зуб ни́є (скими́ть). [Скими́ть у зу́бі (Верхр.)]. • Сердце -ет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть). [Ви́йшла з села́ – се́рце ни́є (Шевч.). Десь пої́хав мій миле́нький, десь пої́хав і нема́є, моє́ се́рце занива́є (Пісня). Чого́-ж у ме́не се́рденько і млі́є, і боли́ть? (Глібів). Се́рце сто́гне, скими́ть і рида́ (Крим.)]. • Сердце -ет по родимой сторонке – се́рце ни́є-нудьгу́є за рі́дним кра́єм. • Ныть от времени до времени, слегка – понива́ти. [Понива́ло сти́ха в гру́дях (Васильч.)]; 2) (хныкать, уныло жаловаться) ски́гляти, скі́млити, скавулі́ти, (зап.) скулі́ти. [Ски́глить, мов криви́й цу́цик (Номис). Не ски́гли, бо ти всіх побудиш (Шевч.). Повіто́ві Га́млети, що ски́глили по свої́х кутка́х (Крим.). Чого́ скі́млиш? аж набри́дло слу́хати! (Звин.)].

Отболе́ть – 1) (о больном) відхорува́ти, відслабува́ти; (о больном члене, месте) відболі́ти, переболі́ти. [Зуб відболі́в]; 2) (отгнить) відболі́ти. [Цей ні́готь у ме́не відболі́в та нови́й ви́ріс].

Относи́ться, отнести́сь – 1) відно́ситися, відне́стися; 2) матем. – стосува́тися, бу́ти супроти́. [Два стосу́ється до чотирьо́х, як три до шістьо́х; или два супроти́ чотирьо́х те са́ме, що три супроти́ шістьо́х]; 3) см. Обраща́ться к кому; 4) -ся куда (подлежать чьему ведению, компетенции) – стосува́тися до ко́го, до чо́го, нале́жатися до ко́го, до чо́го. [Такі́ пита́ння стосу́ються до археоло́гії. Ця спра́ва нале́житься до вас]. • Это ко мне не -сится – це до ме́не не стосу́ється (не нале́житься). • Не к тебе -сится – не до те́бе річ, (шутл.) не твоє́ ме́леться, не до те́бе п’ють. • Относя́щийся к чему – нале́жний до чо́го. • Неотнося́щийся к делу – сторо́нній. [Тре́ба спини́тись тут ще на одні́й ні́би сторо́нній дета́лі (Єфр.)]. • Село -сится к такой-то волости – село́ тя́гне, нале́жить до тако́ї во́лости. [Село́ Токарі́ тя́гне до Бешки́нської во́лости]; 5) к кому, чему – ста́витися, поста́витися до ко́го, до чо́го; прийма́ти, прийня́ти що; (редко) по́стать узя́ти до чо́го. [До ме́не ста́вляться як до рі́дного. Як поста́вилася до тіє́ї зві́стки? По́стать воро́жу до святкува́ння взяла́ найви́ща вла́да (О. Пчілка)]. • -ся к чему с уважением – шанува́ти, пошанува́ти кого́, ста́витися, поста́витися з поша́ною (з пова́гою) до ко́го. • -ся пренебрежительно, отрицательно – не́хтувати кого́, що, помі́тувати ким, чим. • -ся легкомысленно – легкова́жити, злегкова́жити що. [Спра́ви ціє́ї не злегкова́жено]. • -ся хладнокровно, спокойно – ста́витися спокі́йно до чо́го, холо́дним о́ком диви́тися, погляда́ти на що. [Холодні́шим о́ком погляда́є чита́чка на «Тара́сову ніч» (Грінч.)]. • -ся несправедливо к кому – кри́вдити кого́; (свысока) згори́ позира́ти; (враждебно) ворогува́ти на ко́го, проти ко́го, става́ти во́рожо проти ко́го, чо́го, о́ко на ко́го ма́ти, проти ко́го зуб ма́ти. [Во́рожо стаю́ть проти прав украї́нської мо́ви (О. Пчілка)]. • -ся с любовью, заботливо – жа́лувати кого́. [Ба́тько жа́лував нас обо́х рі́вно: і бра́та, і мене́ (М. Вовч.)]; (добродушно) до́бре се́рце ма́ти до ко́го; (с отчуждённостью) чужи́м о́ком позира́ти на ко́го. • К вам -сятся, как к людям – вас за люде́й ма́ють. • -ся каким-л. образом к делу – бра́ти спра́ву як. [А́втор бере́ спра́ву зана́дто серйо́зно (Єфр.)].

Па́лец – 1) (часть кисти) па́лець (р. па́льця), пу́чка. [Зроби́ мені́ пе́рстень – золоту́ каблу́чку на сере́дню пу́чку]. • Конец -ца на руке или на ноге – пу́чка, ум. пу́чечка. [Пу́чки на рука́х і на нога́х холонуть]. • Большой -лец – вели́кий па́лець, палю́х, пуча́к, бе́цман. • Указательный -лец – вказівни́й па́лець, вказі́вець (-вця), пузвели́кий па́лець. • Средний -лец – сере́дній па́лець. • Безымянный -лец – підмізи́нний па́лець. • Меньшой -лец (мизинец) – мізи́нок (-нка), мізи́нний па́лець, мізи́нець (-нця), ум. мізи́нчик. • Остаток отрезанного -ца – ки́ко[і]ть (-ктя). • Знать как пять своих -цев – зна́ти як свої́ пять па́льців (пу́чок), як облу́пленого. • Считать по -цам – рахува́ти на па́льцях. • Смотреть на что сквозь -цы – крізь пу́чки (крізь па́льці), диви́тись на що. • -лец о -лец не ударит – пу́чкою не кивне́, ні за холо́дну во́ду (і за холо́дну во́ду) не ві́зьметься (при́йметься), ні кує́ ні ме́ле. [Ми й пу́чкою не кивну́ли, щоб да́ти ма́сам ви́хова́ння. Він тобі́ ні за холо́дну во́ду по хазя́йству. Він голова́ в гуртко́ві, пови́нен збира́ти чле́нів, а він ні кує́ ні ме́ле]. • Шевелить, двигать -ми – руша́ти (сов. ру́шити) па́льцями, пу́чками. • Не имеющий одного или нескольких -цев – безпа́л(ь)ко, безпа́лок (-лка), безпа́лький (-ого); 2) (в перчатке) напа́лок (-лка), напа́льок (-лька); 3) (зубец в колесе) па́лець (-льця), зуб.

Пита́ть – живи́ти, поживля́ти, годува́ти, харчува́ти, харчи́ти. [Хазя́йське о́ко това́р жи́вить. Карти́на украї́нського відро́дження жи́вить наді́ї на перемо́гу одві́чньої пра́вди (Єфр.). Він своє́ю пра́цею усю́ сім’ю́ году́є]. • -а́ть надежду (мечту, мысль) – держа́ти (ма́ти и живи́ти) наді́ю (мрі́ю, ду́мку). • -ать доверие – ня́ти ві́ру кому́, дійма́ти кому́ ві́ри. • -а́ть вражду к кому – ворогува́ти, враждува́ти, вражда́ти на ко́го (Квітка), ма́ти зуб на ко́го. • -ать любовь, склонность к чему – коха́тися в чо́му, (редко) до чо́го. [Вся́кий коха́ється до гро́шей (Звиног.)]. • -а́ть пристрастие к чему – ми́луватися в чо́му. • -а́ть страсть к чему – ма́ти прилю́бність до чо́го. [Ма́єш прилю́бність до карт та гульні́ (Неч.-Лев.)]. • -а́ть ненависть к кому – плека́ти знена́висть до ко́го. • -а́ть злобные чувства к кому – (описат.) ди́хати (лихи́м) пе́клом, злом на ко́го, ли́хо, во́лі бу́ти на ко́го. • -а́ть отвращение – ма́ти или почува́ти відра́зу (оги́ду). • -ать дружбу – почува́ти при́язнь. • -а́ть уважение к кому – ма́ти поша́ну до ко́го, ма́ти кого́ на пова́зі. [Всі їх на пова́зі ма́ють (М. Вовч.)]. • Десна -а́ет водой Днепр – Десна́ подає́ во́ду в Дніпро́. • Пита́емый – жи́влений, годо́ваний, харчо́ваний.

Поврежда́ть, повреди́ть – 1) что – (причинять физический вред) ушкоджа́ти, ушко́дити, увереджа́ти и увере́джувати, увереди́ти, надвереджа́ти и -джувати, надвереди́ти, вража́ти, врази́ти що, (портить) псува́ти, попсува́ти, пошпе́тати що. [Чого́ ти сичи́ш? – Пу́чку врази́ла (Борз.). Ушко́див собі́ зу́ба, увереди́в ру́ку. Ве́льми ввере́дите свою́ честь (Кліш). Град уве́сь хліб попсува́в или безл. Гра́дом хліб попсува́ло. Гаврахи́ пошпе́тали пшени́цю, позаїда́ли місця́ми]. • -ди́ть своё здоровье – увереди́тися, підвереди́тися, надвереди́тися. [Ще й кравці́ увере́дяться, ши́ючи на ко́жного по сто́ жупані́в. Не ду́же греби́ – підвере́дишся]. • -ди́ть рассудок кому – спричи́нити ро́зум кому́; 2) кому, чему – пошко́дити, зашко́дити кому́, чому́, (помешать) зава́дити кому́. [Це мо́же пошко́дити мої́м інтере́сам. Щоб не зашко́дити свої́й форту́ні (Куліш)]. • -ди́ть здоровью – зашко́дити, зава́дити, (диал.) запроти́вити. • Если не поможет, то и не -ди́т – як не помо́же, то й не зашко́дить (не зава́дить). • Не -ди́т – не пошко́дить, не зашко́дить, не зава́дить. • Повреждё́нный – ушко́джений, увере́джений, надвере́джений, ура́жений, попсо́ваний, пошпе́таний. [У ме́не зуб ушко́джений, па́лець надвере́джений (ура́жений). Ляхи́ мсти́лись над Ру́ссю за свою́ надвере́джену сла́ву (Куліш). У нас пшени́ця пошпе́тана місця́ми, позаїда́ли гаврахи́]. • -ное здоровье – підвере́джене, надвере́джене здоро́в’я. • -ный живот – надвере́джений, піді́рваний, пору́шений живі́т. • -ный ум – спричи́нений ро́зум.

Поврежда́ться, повреди́ться – ушкоджа́тися и ушко́джуватися, ушко́дитися, увереджа́тися и увере́джуватися, увереди́тися, надвереджа́тися и -вере́джуватися, надвереди́тися. [Ні оди́н зуб не ушко́дивсь: усі́ зу́би, як рі́па (Борз.)]. • -ться здоровьем – підвере́джуватися, підвереди́тися, надвере́джуватися, надвереди́тися. • -ться умом – спричи́нитися, стеря́тися. [Щоб ти спричи́нився (стеря́вся)].

Погаса́ть, пога́снуть – 1) погаса́ти, пога́снути, згаса́ти, зга́снути (во множ. позгаса́ти), (диал.) та́хнути, пота́хнути, ту́хнути, поту́хнути, ча́хнути, перечаха́ти, переча́хнути. Срв. Га́снуть, Загаса́ть. [Пішо́в по ма́сло та й в печі́ пога́сло (Номис). Уже́ зо́рі погаса́ють, ра́нок наступа́є (Федьк.). І до́вго, до́вго сві́тло те не зга́сне (Самійл.). Ля́мпа ча́хне. По́лум’я перечаха́є (Липовеч.)]. • В печи уже совершенно -сло – в печі́ вже зо́всі́м пога́сло, в печі́ вже ні ху́ху, ні ду́ху. • День -са́ет, -га́с – день га́сне (згаса́є), згас, погаса́є (пога́с). • Гнев -га́с – гнів пога́с, гнів занімі́в; 2) (о боли: униматься) ущуха́ти, ущу́хнути, угамо́вуватися, угамува́тися, занімі́ти, (с отрицанием) угава́ти. [Зуб боли́ть, не вгава́є].

Подко́вный – підкі́вний, підкі́вча́ний. • -ный гвоздь – ухна́ль (-на́ля́), ум. ухна́лик, ухна́личок, клине́ць (-нця́). • -ный шип – зуб, гак (-ка), гал. што́ля (-лі).

Попада́ть, попа́сть – 1) куда – потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́. [Скажи́, ді́вчино, як тебе́ зва́ти, щоб я потра́пив до твоє́ї ха́ти? (Чуб.)]. • Как и откуда вы сюда -па́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)? • -дё́м ли мы по этой дороге в город? – чи потра́пимо (втра́пимо) ми ціє́ю доро́гою до мі́ста? • Вы -па́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час. • Блуждая, странствуя -па́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́. [Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Шевч.)]. • -па́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му. • -па́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́). • -па́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку – уско́чити в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт), ушеле́п(к)атися в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя. [Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (Кониськ.). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (Неч.-Лев.)]. • -па́сть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти. • В такое положение, в такую историю -па́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що… [В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г. Барв.)]. • -па́сть впросак – вклепа́тися, влі́зти в боло́то, в ду́рні поши́тися. [Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (Коцюб.)]. • -па́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р. • -па́сть в плен, в неволю – попа́стися, упа́сти(ся) в поло́н, в нево́лю. [О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Федьк.)]. • -па́сть под иго, под власть чью-л. – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, підпа́сти під ко́го. [А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (Рудан.)]. • -па́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́. • Наконец-то я -па́л в высшую школу – наре́шті я діста́вся до ви́щої шко́ли. • -па́сть в театр было не легко – діста́тися (попа́сти) до теа́тру не ле́гко було́. • -па́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся. • -па́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд. • -па́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти. • -па́сть в честь, в почёт – зажи́ти, дожи́тися, доско́чити че́сти, ша́ни, поша́ни, шано́би. • -па́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́. [Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М. Вовч.). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (Франко)]. • -па́сть кому-л. в руки, в чьи-л. руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки и в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки. [Ви́падків, коли́ га́рна й зрозумі́ла кни́га потрапля́ла до рук селяни́нові, не могло́ бу́ти бага́то (Грінч.). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М. Вовч.). Не пам’ята́ю, коли́ діста́лась мені́ до рук ця брошу́ра (Н. Рада)]. • Соринка -па́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила в о́ко, остючо́к уско́чив в о́ко. • Во время этого следствия ему -па́ло в карман – під час цього́ слі́дства йому́ перепа́ло в кеше́ню. • -дё́т ему за это – бу́де йому́ за це. • Он -па́л мне навстречу – він мені́ зди́бався. • Как -па́ло, как ни -па́ло – як по́падя, (кой-как) аби́-як. • Где -па́ло – де по́падя, де припа́ло. [Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (Єфр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Квітка)]. • Куда -па́ло – куди́ по́падя, куди́ тра́питься, куди́ лу́ча. [Пої́ду, куди́ тра́питься, аби́ тут не зостава́тися (Звин.)]. • Все бросились куда -па́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в. • Кому -па́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому. • С кем -па́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́. [З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (Свид.)]. • Болтают, что только на язык -дё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що и кого́, що, (по)трапля́ти, (по)тра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набри́[е]сти́ на ко́го, на що и кого́, що. [Прийшли́ вони́ в село́ й натра́пили як-раз на того́ ді́да (Гр.). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Гр.). Коли́ це набрели́ ци́гана, – веде́ па́ру ко́ней (Манж.)]. • Насилу мы -па́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили ми доро́гу, набрили́ (зійшли́) на доро́гу. [Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М. Вовч.). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис)]. • -па́сть на надлежащий (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налу́чи́ти (зійти́) на до́бру путь, збі́гти, набристи́ на свою́ сте́жку, набі́гти (вхопи́ти) своє́ї тропи́. [Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (Мирн.). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (Куліш). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г. Барв.)]. • -па́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя. [Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис)]. • -па́сть на чей-л. след – на чий слід спа́сти, натра́пити, на чий слід и чийо́го слі́ду набі́гти, чийо́го слі́ду вхопи́ти. • Он -па́л на счастливую мысль – він потра́пив, натра́пив на щасли́ву ду́мку, йому́ спа́ла щасли́ва ду́мка. • Зуб на зуб не -да́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить. [А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Квітка). Тремчу́, зуб на зуб не налу́че (Проскурівна)]; 3) в кого, во что (чем) – влуча́ти, влу́чи́ти, (по)трапля́ти, (по)тра́пити, втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим) и кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́ и на ко́го. [Іва́н ви́рвав буря́к і, пожбурну́вши ним, влу́чив її́ про́сто в ху́стку (Коцюб.). І ось оди́н важки́й та о́стрий ка́мінь улу́чив ді́вчину, і полягла́ вона́ (Л. Укр.). В те трафля́, в що не мі́рить (Франко). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Грінч.). Стре́льнув і са́ме в крило́ поці́лив (Гр.). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г. Барв.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву]. • -па́сть в цель – влу́чити, вці́лити в мету́. • Он в меня стрелял, но не -па́л – він в (на) ме́не стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв). • Камень -па́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (и йому́) в го́лову. • Пуля -па́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку. • -па́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в. • Не -па́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути. • Он бросил в меня камнем, но не -па́л – він ки́нув на ме́не каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив). • -па́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку. • -па́л не -па́л – схиби́в – тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́. • -па́сть в тон – достро́їтися до то́ну, узя́ти в лад.

Пра́вило – пра́вило, ре́ґула, (предписание) при́пис (-су), (принцип) заса́да, при́нцип (-пу), устано́ва; но́рма. [Пра́вило єзуї́тської мора́ли (Єфр.). На́ша ре́ґула тепе́речки – о́ко за о́ко, зуб за зуб, кров за кров, му́ка за му́ку (Стор.). З занедба́нням уся́ких при́писів гігіє́ни й обере́жности (Франко)]. • Грамматическое -ло – грамати́чне пра́вило. • Четыре -ла арифметики, мат. – чоти́ри пра́вила аритме́тики. • -ла монастырские – пра́вила манасти́рські, манасти́рський лад (поря́док). • Общепринятые -ла – світови́й лад, загальновжи́вані пра́вила. • Не знать общепринятых -вил – не зна́ти сві́тові ла́ду́ (Св. П.). • У него такое -ло – у ньо́го таке́ пра́вило, таки́й при́нцип, така́ устано́ва. • Принимать за -ло – бра́ти на пра́вило, за при́нцип, держа́тися пра́вила, при́нципу. • Нет -ла без исключения – нема́ пра́вила без ви́нятку. • -ла приличия – звича́й (-ча́ю), звича́йність. • Учить -лам приличия – вчи́ти звича́ю. [Чи я-ж тебе́ звича́ю не вчи́ла?]. • Соблюдать -ла приличия – ма́ти звича́й, доде́ржувати(ся) звича́ю, звича́йности. • По всем -лам – з доде́ржанням усі́х пра́вил, доде́ржуючи всіх пра́вил. • Человек без -вил – люди́на без при́нципів, без заса́д. • -ла религии, политики, чести, нравственности – пра́вила (при́нципи, при́писи, устано́ви) релі́гії, полі́тики, че́сти, мора́ли. • Начальные -ла – основні́ пра́вила (устано́ви), осно́ви.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Волчий – вовчий: • волчий аппетит у кого (разг.) – вовчий апетит у кого, вовча хіть до їжі у кого, їсть як вовк хто, вовчу хворобу має хто, вовчий зуб (вовче горло) у кого; • волчий голод – нена́сит, нена́жер; • волчий корень, Aconitum Napellus L. – зозу́лині череви́чки, коники, чорне зілля, болиголов, вовча отрута; • волчий перец, волчье лыко, Daphne Mezereum (бот.) – вовче лико, ягідки́, вовчинець; • волчьи законы – (перен.) вовчі закони; • волчья пасть – вовча паща (пащека); (мед.) вовча паща, незарощення (розщілина) піднебіння; • волчья шуба – вовки́, кожух вовчий; • волчья ягода, воронний глаз, Paris quadrifolia L. – вороняче око, вороні́вка, хрещате зілля, хрест-трава, натягач, ранник; • волчья яма – вовківня, вовча яма, (лок.) вовковина; • по волчьи – по-вовчому; • у меня волчий голод – ї́сти хо́четься — аж шку́ра боли́ть. [Вовк, то вовче й думає (Номис). Панько тоді підніс вила і впакував аж два гостряки у вовчу пащеку (Федір Одрач). — Чи ж не  волієте піти у вовчу пащу, аніж під вінець зі мною? (Юрій Клен). Демон проти демона не свідчить, вовк вовчого м’яса не їсть (Г.Сковорода). — Ах ти ж, вовчої сучки син! Не чуєш, позакладало? То почуй шкурою! (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра).  Добре у вовках — не холодно (АС). — Вранці просинаюся з півнями, працюю цілий день як віл, увечері в мене вовчий апетит, сплю добре, як бабак, але загалом мій стан мені не подобається! — Сходи до ветеринара, перевірся].

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Злоба – зло́ба, злости́вість, (гнев) лють, лю́тість, (злость) злість, озлість, за́злість, (злостность, злобность) злосли́вість, (зложелательство) злозичли́вість, недобрози́чливість, лихози́чливість, зломи́слення, злоби́тельство, (сильнее) зловорожість, (вульг.) («зуб») храп: • бессильная злоба – безси́ла лю́тість, лють; • бешенная злоба – шалена лють (злість); • возыметь злобу на кого – завзя́ти злість на ко́го; • вымещать, выместить свою злобу на ком – зганяти, зігнати (окошити) свою злобу (злість, лють) на кому; • довлеет дневи злоба его – доволі в кожного дня (кожному дневі) лиха свого, доволі дневі (на кожний день) його клопоту, (арх.) довліє дневі злоба його; • дышать злобой на кого – важким духом дихати на кого, (лихим) пеклом (злом, чортом, бісом, гаспидом) дихати на кого; • злоба дня – пеку́че пита́ння, нага́льна спра́ва, (церк.-слав.) зло́ба дня; • злоба что лед, до тепла живет – лихе серце на сонці тане (Пр.); • иметь (питать) злобу против кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття, храп) на кого (проти кого), лихої волі бути на кого; • на злобу дня – на злобу дня, на тему дня; • он это сделал по злобе – він це вчинив (зробив) із злості (маючи злість (злобу). * [Одібра́ть її́ не змо́же ніяка́ злоба́ неси́та (В.Самійленко). Черне́ча зло́ба до гро́ба (Номис). Рида́є в безси́лій лю́тості (Л. Українка). Зно́ву підняла́сь у йо́го на люде́й злість (Б.Грінченко). — Не знаю, чи мав коли на мене зазлість Філіпелло, що я вас любив, чи думав, може, що й ви мене любили, — він мені такого нічого ніколи не показував (М.Лукаш, перекл. Д.Бокачо). Мені притаманна деяка злосливість, недоречна для цілої моєї постаті, що могла б робити враження перевтілення доброти, але ця злосливість — це відсвіт моєї безбарвної натури (Юрій Косач). Думка за думкою, одна проганяла іншу, друга находила натомість, ще інша зміщала ту; пан сотник відчував озлість, яка давно не знаходила виходу (Валерій Шевчук). Тільки краєм ока я його бачив, а одразу ж зненавидів так, що, мабуть, і сам мій батько не мав на нього такий храп, як я тоді (Б. Антоненко-Давидович). Дурість не завжди робить людину злою, але злоба завжди робить людину дурною (Франсуаза Саґан). 1. На тему дня: я сходив до банкомата і він попросив в мене двадцятку, до понеділка. 2. Міняю злобу дня на радості ночі. 3. На злобу дня. Добра і погана новини: президента поранено з гранатомета; йдеться про очільника Ємену].

Иметь – мати; посідати, володіти; діставати, одержувати: • за неимением – бо немає, коли немає, не маючи, через брак; • и в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати, і в голові (і в головах) не покладати, і на думці не мати; • имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому, собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому; • иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення), багато (велико) важити; • иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що, важити на кого, на що, уважити на кого, на що, оглядатися на кого, на що; • иметь вес – мати вагу, важити; • иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що, мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що, (образн.) накидати оком на кого, на що; • иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що, мати силу (вагу) над ким, над чим; • иметь дело с чем – мати справу із чим; • иметь вид чего – бути як що, бути схожим на що, мати вигляд чого; • иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що, мати до [свого] розпорядження що, розпоряджати чим; • иметь в себе что – мати (містити) в собі що; • иметь голову – мати голову [на в’язах]; • иметь действие (юр.) – мати силу (чинність); • иметь дело с кем – мати діло з ким, мати зв’язки (стосунки) з ким (иногда негат.) накладати з ким; • иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого, жаліти (жалувати) кого; • иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого; • иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого, (иногда) мати храп на кого; • иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого, бути бідним на що; • иметь место (имеет место) – бути, бувати, перебувати, існувати, спостерігатися, трапитися, траплятися, ставатися, статися, відбуватися, відбутися, діятися (є, буває, існує, спостерігається, трапляється, стається, відбувається, діється); • иметь место на базаре – мати місце на базарі; • иметь много чего – мати багато (багацько) чого, бути багатим на що; • иметь намерение – мати намір (замір), мати на думці, думку мати; • иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що, мати на своїй опіці, (разг.) на своїх плечах кого; • иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що, потребувати чого; • иметь общение с кем – мати єднання з ким, єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким, (негат.) накладати з ким; • иметь основание – мати підставу, мати рацію; • иметь отношение к чему – стосуватися до чого, мати стосунок (притоку) до чого; належати до чого; • иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим; • иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що, мати напохваті що; • иметь познания в чем – знатися (розумітися) на чому; • иметь (своей) целью (задачей), иметь цель (задачу) – мати за мету, мати на меті, мати метою (завданням), мати мету (завдання); • иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого, пересердя мати на кого, мати серце на (проти) кого; • иметь случай – мати нагоду (оказію); • иметь смысл изучить – варто (є сенс) вивчати; • иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого, потурати кому; • иметь характер чего – мати (носити) характер чого (який), характеризуватися (відзначатися) чим, виявляти (мат.) які риси, бути яким; • иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу, (разг.) ходити; • имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби; • не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда (Пр.); нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума (Пр.); хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут (Пр.); не май сто кіп у полі, май друзів доволі (Пр.); не май і сто рублів, як одного друга (Пр.); не так ті сто рублів, як сто друзів (Пр.); • не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим; • не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту, не збуватися, не йти, не бути ходовим; • не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла, нічого не хочу мати з ним; • ничего не иметь против – не заперечувати, нічого не мати проти; • об этом он понятия не имеет – він на цім нічого не тямить; • следует иметь в виду – треба (слід) пам’ятати (мати на увазі); • уравнение имеет следующий вид – рівняння має такий вигляд; • я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання, я маю просити вас; • я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.

Ни – 1) (част.) ні, (усилит.) ані, (устар.) ніже; 2) (союз) ні; 3) (отделяемая часть местоимения) ні: • без какого бы то ни было – без бу́дь-яко́го, без нія́кого; • во что бы то ни стало – будь-що-будь, хоч би [там] що; хоч би що (там) було; хай там що; щоб тут що; хоч що-бу́дь; (иногда) на чім би то не стало; чого б то не коштувало, (любой ценой) за всяку (будь-яку) ціну; кров з носа; • где бы ни… – хоч би де (хоч де б); (изредка) де б не…; • где бы то ни было, где ни есть – аби́-де, бу́дь-де, (диал. бу́длі-де), де припаде́, де тра́питься; • где ни… – хоч де, хоч би де (хоч де б); (изредка) де не…; • как бы то ни было – хоч би [там] як; хоч би [там] що; будь-як-будь; будь-що-будь; • как вы ни старайтесь – хоч-би я́к ви старались; • как ни есть – хоч би там як; • какой ни – хоч яки́й, хоч-би яки́й, хоча́-б яки́й, (изредка) яки́й не; • какой ни [на] есть – будь-який (абиякий), (диал. бу́длі-який); яки́й припаде́, яки́й тра́питься; хоч і який; який завгодно, перший-ліпший; хоч би там який, який не є; (раскакой) пере́який; • как он ни умён, как он ни был умён – хоч яки́й він розу́мний, хоч яки́й він був розу́мний; • когда бы то ни было – аби́коли, бу́дь-коли, (диал. бу́длі-коли), коли́ припаде́, коли́ тра́питься; • когда ни – хоч коли́, хоч-би коли́, хоч коли́-б, (изредка) коли́ не; кто бы ни…; что бы ни… – будь-хто (хоч хто, хто б не)…; будь-що (хоч що, що б не)…; • кто ни – хоч хто́, хоч-би хто́, хоч хто́-б, (изредка) хто-б не; • кто что ни говори – хоч-би хто́ що каза́в; • куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин (Пр.); куди кинь, то все клин (а все наверх дірою) (Пр.); як не мостися, а все мулько (Пр.); сюди гаряче, і туди боляче (Пр.); сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти (Пр.); • куда ни – хоч куди́, хоч де́, хоч-би куди́, хоч-би де́, хоч куди́-б, (изредка) куди́ не, де не; (каким путём) хоч кудо́ю, хоч куди́; хоч-би кудо́ю, хоч-би куди́, (изредка) кудо́ю не, куди́ не; • куда ни пойду… – хоч-би куди́ пішо́в…; • на небе ни облачка – на небі ані хмаринки; • ни даже – ні (ані) на́віть; • ни души – ні [живо́ї] душі́, ні ду́ха [живо́го], ні люди́ни; • ни копейки денег – ні копійки, ні ше́ляга (гро́шей), (шутл., давн.) ані копія́; • на улице ни души – на ву́лиці ані (ні) душі́ (ані (ні) ду́ха живо́го, нікогі́сінько, (фамил.) ані ля́лечки); • не говоря ни слова – не мо́влячи й сло́ва; • не произнёс ни слова – ні (і) сло́ва не промо́вив (не ви́мовив), і па́ри з уст не пусти́в; • ни боже мой! – далебі́, ні! бігме́, ні!, (и думать нечего) і га́дки (ду́мки) (тако́ї) не ма́й, і ду́мати не гада́й, і ду́мку поки́нь; • ни в зуб не знать – нічогі́сінько (ні бе, ні ме) не зна́ти; • ни в какую – хоч ріж (кого), ані руш [не хоче], нізащо; • ни во что не ставить кого, что – ні за що мати (за ніщо мати) кого, що; не поважа́ти, не шанува́ти кого́; (иногда образн. разг.) мати кого за устілку; • ни в чём, ни на чё́м, ни во что́, ни на что́ – ні в чо́му (чі́м), (реже) в нічо́му, ні на чо́му (чі́м), (реже) на нічо́му, ні в що́, ні на що́; • ни грамма – ні зернини, ні крихти, ні грама; • ни гугу – анічичирк (нічичирк); ані (ні) пари з уст, ані мур-мур; • ни дать, ни взять (разг.) – (как прил.) викапаний (достеменний, достотний, нестеменний, нестеменнісінький); (как нар.) достоту (достеменно, нестеменно), ні втять, ні взять; • ни дать, ни взять какой кто – досто́ту (достеме́нно, достеменні́сінько, існі́сінько, точні́сінько) яки́й хто, і спе́реду й збо́ку яки́й хто, чисті́сінький, достеменні́сінький, існі́сінький, точні́сінький, (вылитый) ви́капаний хто; • ни духу (нет) – нічогі́сінько (нема́); • ни единый – жодний (жоден, жоднісінький); (лок.) жадний, жаден, жаднісінький; ні один (ні однісінький), (устар., шутл. или торж., напыщ.) ніже єдиний; ни за грош; • ни за понюшку табаку – ні за цапову душу; ні за понюх табаки; • ни за что [на свете] – нізащо [в світі]; ніколи в світі; зроду; зроду-звіку (зроду-віку); (никак) нія́к; • ни за что, ни про что – ні за що, ні про що; дарма; дурне; • ни из короба, ни в короб – ані з коша, ані в кіш (Пр.); ні сюди, ні туди (Пр.); • ни кожи, ни рожи – ні з очей, ні з плечей (Пр.); гарна, як свиня в дощ (Пр.), (груб.) ні ґедзла, ні гризла; • ни к селу, ни к городу – ні до ладу́, ні до при́кладу; ні сі́ло, ні впа́ло (пало); ні в тин, ні в ворота), (грубо) ні к лі́су, ні к бі́су; ні для на́шої вну́чки, ні для ба́биної су́чки; (некстати) [і геть-то] не до ре́чі, недоре́чно; як Пили́п з конопе́ль, як соба́ці п’я́та нога́; • ни к чему – ні до чого; ні на що, ні на віщо; • ни к чему не способен – ні на що (ні на віщо, ні до чого) не здатний, (образн.) не вміє й шила загострити; • ни малейшей надежды нет – [ані] найме́ншої наді́ї нема; • ни один этого не говорит – ніхто́ (жодний, жоден, (лок.) жа́дний, жа́ден) цього́ не ка́же; • ни… ни (при перечислении) – ні … ні, ні … ані, ані … ні, ані … ані, ні (ані) … ніже́; ни-ни; • ни-ни-ни (разг.) – ні-ні; аніже́; аніні́; ні-ні-ні; • ни один не – жо́дний (жо́ден), (лок.) жа́дний (жа́ден) не, (очень редко) ні жо́дний (жа́дний), ні оди́н не; (никто) ніхто́ не; • ни он, ни никто – ні він і ніхто́; • ни от кого – ні від кого; • ни пикни! (разг.) – ні писни!; • ни под каким видом (разг.) – ні в якім (ні в якому, у жодному, у жоднім) разі; нізащо [в світі]; • ни под себя, ни на себя – ані печі, ані лави (Пр.); ні плуга, ні ріллі (Пр.); • ни рыба ни мясо – ні риба ні м’ясо [а щось наче гриб] (Пр.); ні пес ні баран (Пр.); ні жук ні жаба (Пр.); ні вогню, ні полум’я — тільки дим (Пр.); ні брат ні сват (Пр.); ні швець, ні жнець, ні чортзна-що (Пр.); ні швець, ні жнець, ні в (на) дуду грець (Пр.); • ни с кем (чем) – ні з ким (чим); • ни слова – а) ні (ані) сло́ва, (как в рот воды набрал) ні (ані) па́ри з уст; б) (молчать!) ні сло́ва!; • ни с места – ані руш; ані (ні) з місця; ні кроку далі; • ни с того ни с сего – ні з сього ні з того; ні сіло ні впало (пало); з доброго дива; дурнісінько, гарма-дарма; • ни так, ни сяк – ні так, ні сяк; ні сяк, ні так; • ни так, ни сяк, ни этак – ні сяк, ні так, ні ота́к (онта́к); ні сяк, ні та́кечки (ні онта́кечки); • ни тебе, ни никому – ні тобі́ і ніко́му; ні тобі́, ні кому́; • ни то ни сё;ни два ни полтора – ні се ні те; ні сякої ні такої; (шутл.) ні теє ні онеє; ні до чобота на закаблук, ні до черевика на рант; ні риба ні м’ясо; ні рак ні риба; ні сич ні сова; • ни тот, ни другой – ні той, ні той; ні той, ані (ні) другий; • ни туда, ни оттуда – ні туди́, ні зві́дти; • ни туда, ни сюда – ні туди́, ні сюди́; • ни этот, ни никакой – ні цей і нія́кий; • остаться ни при чё́м, ни с че́м – зоста́тися ні при чо́му (чі́м), зоста́тися ні з чи́м, (в дураках) опини́тися в ду́рнях, поши́тися в ду́рні, о́близня пійма́ти (з’ї́сти), (шутл.) вхопи́ти ши́лом па́токи; • с кем ни говорил, к кому ни обращался… – хоч з ким би я говорив, хоч би до кого звертався, з ким (ті́льки) я не говори́в (не розмовля́в), до ко́го не зверта́вся (не вдава́вся)…; • сколько бы ни – хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки-б не; • сколько бы то ни было, сколько ни есть – аби́-скільки, бу́дь-скільки, скі́льки є, скі́льки припаде́, скі́льки тра́питься; • сколько ни – хоч скі́льки, хоч-би скі́льки, хоч скі́льки-б, (изредка) скі́льки не; • что бы ни – хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що-б не; • что бы то ни было – аби́-що, бу́дь-що, (диал. бу́длі-що), хоч що́, хоч-би що́, що припаде́, що тра́питься; • что ни – хоч що́, хоч-би що́, хоч що́-б, (изредка) що не; • что ни год – рік у рік; щорік (що не рік); • что ни на есть лучший – якнайкра́щий, щонайкра́щий, якнайлі́пший, щонайлі́пший; • что ни [на] есть лучший, что ни [на] есть худший… – щонайкращий (якнайкращий), щонайліпший (якнайліпший); щонайгірший (якнайгірший)…; • что ни сделает… – хоч що́ зро́бить (хоч-би що́ зроби́в)…; • что он ни говорил, его не послушали – хоч що́ (вже) він каза́в (говори́в); чого́ (вже) він не каза́в (не говори́в), його́ не послу́хали. [Круго́м ні били́ни! (Т.Шевченко). Ніхто́ й сло́ва не промо́вить (Т.Шевченко). На не́бі нема́ ні зорі́ (Л.Українка). На си́ньому не́бі ані хмари́ночки (І.Нечуй-Левицький). Добіга́ до полони́ни ві́ла… ле́ле Бо́же! там нема́ ні ду́ха, ті́льки чо́рна вся трава́ од кро́ви (Л.Українка). Ні душі́ ні в ві́кнах, ні круг ха́ти не ви́дно (М.Рильський). Ні сло́ва не мо́вить, мовчи́ть (Л.Українка). Вона́-ж ні па́ри з уст — і гля́нула знена́цька (М.Рильський). Нігде́ ні живо́ї душі́ (І.Нечуй.-Левицький). Ласка́ве теля́тко дві ма́тки ссе, а лихе́ жа́дної (Номис). З го́рла мого́ не вихо́дить і жа́дного зву́ка (Дніпрова Чайка). Обле́сник жа́ден не знав тебе́ (Б.Грінченко). … жо́дного села́, хати́нки не мина́є (П.Тичина). Без брехні́ ні жо́ден чолові́к не сва́тався (Квітка). Ні одна́ ще зоря́ не була́ така́ га́рна (Л.Українка). Ні оди́н співе́ць її́ не всла́вив і ні оди́н мисте́ць не змалюва́в (Л.Українка). Всіх перері́зали, не втік ніже́ єди́ний католи́к (Т.Шевченко). Ні ба́тька, ні не́ньки: одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Т.Шевченко). Ні ру́ху, ні люде́й (М.Рильський). Як не було́ ще нічо́го: буття́ й небуття́, ні ете́ру, ні не́ба (Л.Українка). Він не забу́в його́ ні в те́мряві пону́рій, ані при ха́тньому бага́тті (Л.Українка). Ані би́тись, ні втекти́ (С.Руданський). Ані зу́стрічи, ні про́воду, без мети́ і навмання́ (М.Рильський). Не дошкуля́ють тут нас ані А́встер, ні те честолю́бство, ані пропа́сниці лю́ті, ні сме́рти осі́нній ужи́нок (М.Зеров). Ані вста́ти, ані сі́сти (Сл. Гр.). Я ні тро́хи не хо́чу запере́чити ані висо́кої літерату́рної ва́ртости тво́рів, ані ваги́ їх в істо́рії на́шого літерату́рного ру́ху, ані їх вели́ких за́слуг (Б.Грінченко). Не мина́йте ані ти́тла, ні́же тії́ ко́ми (Т.Шевченко). У жупа́ні — круго́м па́ні і спе́реду й збо́ку (Т.Шевченко). Він ра́птом ні з то́го, ні з сьо́го здрига́вся (М.Хвильовий). А він — ні сі́ло, ні впа́ло — причепи́вся до ме́не (Б.Грінченко). Одного́ ра́зу сей ду́рень їй ка́же так — ні сі́ло, ні впа́ло: «чи ви-б мене́ не одружи́ли?» (Б.Грінченко). Бу́дь-що-бу́дь, це́рква мі́сце публі́чне (І.Франко). Ви така́ ось, — ні те, ні се (О.Влизько). Коли́ не приї́деш до те́бе, то пуття́ не ба́чиш (Мова). Хоч куди́-б пішо́в я, всі думки́ — про те́бе (А.Кримський). Де не піду́ я, всю́ди твій розу́мний лю́бий по́гляд ся́є (Л.Українка). Скі́льки літ не пройде́, — під осі́нніми зо́рями умира́тиме в ща́сті пливе́ць (М.Рильський). Скі́льки б те́рну на ті́ї вінки́ не стяли́, ще зоста́неться ці́ла дібро́ва (Л.Українка). Не руш! аніні́! (АС). «Із-за Німа́ну ви отрима́ли щось?» — «Нічо́го, аніні́!» (М.Рильський). Сиди́ ти́хо! аніже́! (АС). Як кажуть на моїй Полтавщині, “на хрю вони нам здалися”, коли в ніщо ставлять народ, плюють на його в ім’я якихось кастово-кланових інтересів, себто для ненаситного збагачення (Я.Яременко). — Про лівий фланг то нічого й казать, Самі богатирі — ні втять, ні взять, Окрили блиском зброї кручі скал Загродили щільно перевал (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Я на посаду йшов, і з посади йду яко наг, яко благ, то й можу з чистим сумлінням (а то ж річ не мала!) сказати: «Голим народився, голими і вмирати: ні зиску, ні втрати» (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але одвічний ворог згоди і недруг миру, зазнавши такої ганьби… і побачивши, як підігріта ним ворохобня звелася ні на що, надумав іще раз спробувати щастя, зірвавши нову бучу… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ще скажіть — хто може похвалитись, що забив гвіздка в колесо Фортуни? А певне, що ніхто. До того ж між жіноцьким «так» і «ні» і голки не встромиш, бо нема куди (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите – не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). До сього діла більше мій пан Дон Кіхот удатен: той — раз-два, усіх упорає і усьому дасть ради, а я, грішним ділом, у сій музиці ні бе, ні ме (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Аррігуччо стояв ні в сих ні в тих, і хотів би щось сказати, та не міг — бачив, що все проти нього обертається (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). До обід на березі й далі на острові не видко було ні ду ші живої, о кого вони могли б помочі собі сподіватися (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Я ніби ріс — а добре придивиться, То духом я ні крихти не зміцнів… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). — Стійте тихо і ні пари з уст, бо тут вам і смерть! (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). — Так, надісь, робив, як тої приказки оддай нищим, а собі ні з чим; людям дай, та й про себе дбай; даруй, та не роздаровуй (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — У нашій газеті не місце виразам на кшталт «маю сподівання», особливо в передовиці. І жодним… — тут він зробив паузу для створення драматичного ефекту, удаючи, що продивляється шпальту. — До речі, «жодний» зазвичай вимагає дієслова в однині. Ми можемо врешті засвоїти ці дві прості істини? (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Ні разу не глянули одне одному в очі. Йшли, вдивляючись у спільну ціль (С.Є.Лєц). Хто ні в чому не розбирається, може братися за що завгодно (С.Є.Лєц). — Подумай, кохана, десять років — і жодної сварки! — Знаю, боягузе нещасний!].

Одуванчик. – кульбаба, купава, пустодуй, солдатики, літючки, летючки, бабакуля, падиволос, плішивець, дикий молочай (молочій), молочник, баранки, бабка, бабки, вовчий зуб, подойнички, чичик, чічак, чічик, малайниця, мелайниця, маївка, пухлянки, пушки: • Божий одуванчик – Божа кульбабка; кульбабця, кульбабка. [О пізня кульбабо! Голівка посивіла Хитається дрімотно у півсні — Краси останній слід (В.Стус). Наш народ незрілий, він як дитина… Діти не думають про завтрашній день, вони не прораховують своїх кроків навіть на дещицю наперед. Чи вони діти, чи здитинілі старі? Ті Божі кульбабки також не від світу цього (Г.Паламарчук). Бабуся моя, Лізавета, поїла бідаку чаєм, про неї нічого й говорити — кульбабка, та й годі (О.Ульяненко). — Що ти мелеш, чоловіче? — із Серафима миттєво облетіла вся зовнішня незворушність, як білі парашутики з перевтіленої кульбаби (В.Кожелянко)].

Попадать, попасть – 1) (куда) потрапля́ти, потра́пити, втрапля́ти, втра́пити, попада́ти, попа́сти, впада́ти, впа́сти куди́, до ко́го, до чо́го, дістава́тися, діста́тися куди́; опинятися, опинитися; 2) (наткнуться на кого, на что) натрапля́ти, натра́пити на ко́го, на що, кого, що, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), (гал.) трафля́ти, тра́фити, налуча́ти, налучи́ти на ко́го, на що, впада́ти, впа́сти на ко́го, на що, набрести́ на ко́го, на що, кого́, що; 3) (в кого, во что, чем) влуча́ти, влу́чи́ти, потрапля́ти (трапля́ти), потра́пити (тра́пити), втрапля́ти, втра́пити (гал. трафля́ти, тра́фити), поціля́ти, поці́ли́ти, вці́ли́ти, (стреляя) встре́лити в ко́го, в що (чим), кого́, що, попада́ти, попа́сти в ко́го в що, ви́цілити, добу́ти, втя́ти кого́ в що, влі́плювати, вліпи́ти в що, лу́чити, полу́чити кого́, на ко́го: • блуждая, странствуя попа́сть куда – блука́ючи заби́тися, приби́тися куди́; • болтают, что только на язык попадё́т (взбредёт) – ме́лють, що ті́льки на язи́к наско́чить (наверзе́ться), що ті́льки язико́м натра́плять; • бросил камнем, но не попа́л – ки́нув каменю́кою, але проки́нув (не влу́чив, не поці́лив); • вожжа (шлея) под хвост попала кому – [який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого; • все бросились куда попа́ло – всі ки́нулись, хто куди́ (як хто) втра́пить (втра́пив), куди́ хто запопа́в, хто куди́ пійма́в; • в такое положение, в такую историю попа́л, что… – в таке́ (в таку́ ха́лепу) вско́чив, в таке́ вбрів, в таке́ клопітне́ убра́вся, що…; • вы попа́ли ко мне как раз во время, в пору – ви нагоди́лися (потра́пили, влу́чили) до ме́не са́ме в час; • где попало – абиде; де попало (де припало, де по́падя); будь-де, (шутл.) на трапку; • делать, сделать кое-как, как попало что – робити, зробити абияк що; • еле попа́ли на дорогу – наси́лу (ле́дві) потра́пили ми на доро́гу, наси́лу (ле́дві) натра́пили доро́гу, набрели́ (зійшли́) на доро́гу; • зуб на зуб не попада́ет (у кого) – зуб з зу́бом не зведе́ (хто), зуб на зуб не налу́чить; • как и откуда вы сюда попа́ли? – як і зві́дки ви сюди́ потра́пили (втра́пили)?; • какой попало – аби́-який, бу́дь-який; • как попало – як попало; як попадя; абияк; будь-як, як-небудь; жужмом, мішмом (лок. троском); на галай-балай; • камень попа́л ему в голову – ка́мінь влу́чив його́ (йому́) в го́лову; • кому попа́ло – кому́ по́падя, кому́-будь, аби́-кому; • куда попало – куди (де) попало; куди (де) по́падя; абикуди; (реже) куди луча; (иногда) куди (де) трапиться; • не попа́сть (бросая) – прокида́ти, проки́нути; • попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль; • он попа́л мне навстречу – він мені́ зди́бався; • попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад; достро́їтися до то́ну; • попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль, уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що; • попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо; • попадать, попасть (попадаться, попасться, подвертываться, подвернуться) под руку кому – попадати, попасти (потрапляти, потрапити, попадатися, попастися, нагодитися) під руку кому; • попадё́т ему за это – бу́де йому́ за це; • попа́л на медведя – натра́пив (набри́в) на ведме́дя и ведме́дя, налу́чи́в, потра́пив, впав на ведме́дя; • попа́л не в бровь, а в глаз – у самі́сіньке о́ко вці́лив; вгада́в, як в о́ко вліпи́в; • попа́л не попа́л – схиби́в — тра́фив, нао́сліп, на одча́й душі́; • попа́л пальцем в небо – попа́в па́льцем у не́бо, попа́в як сліпи́й на сте́жку; • попа́сть в беду, в неприятную историю в затруднительное положение, в переделку, в переплёт – уско́чити (попасти) в ли́хо (в біду́, в ха́лепу, у лабе́ти, в кло́піт, в тарапату), ушеле́патися (ушеле́пкатися) в біду́, доско́чити біди́, (образно) в тісну́ діру́ впа́сти, зайти́ у вели́ке галу́ззя; • попа́сть в дьячки, в баре – попа́сти в дяки́, вско́чити в пани́; • попа́сть в западню – попа́стися, впа́сти, вско́чити в па́стку (в западню́); • попасть в неловкое положение – опини́тися на льоду́, на слизько́му, як у сли́вах, не зна́ти на яку́ ступи́ти; • попа́сть в очередь – під че́ргу (в ряд) прийти́ся; • попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю; • попасть впросак – у дурні пошитися, вклепатися, влі́зти в боло́то; • попа́сть в ров, в яму – потра́пити, попа́сти, впа́сти в рівча́к, в я́му; • попа́сть в самый круговорот чего – потра́пити, попа́стися в сами́й вир чого́; • попасть в тяжелые обстоятельства, попасть в тяжёлое положение – потрапити в тяжке становище; потрапити у скруту; у скрутне (важке) становище; • попасть в честь, в почёт – зажити (дожити, дожитися, доскочити) честі, шани (пошани, шаноби); • попа́сть к кому в милость, в немилость – підійти́ під ла́ску кому́, в нела́ску у ко́го впа́сти; • попа́сть кому-либо в руки, в чьи-либо руки – потра́пити (діста́тися) кому́ до рук, потра́пити в чиї́ ру́ки, потра́пити в ру́ки до ко́го, впа́сти кому́ в ру́ки; • попа́сть на каторгу, в ссылку, в Сибирь – потра́пити на ка́торгу, на засла́ння, на Сибі́р, попа́стися на Сибі́р; • попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи; • попа́сть на счастливую мысль – потра́пити, натра́пити на щасли́ву ду́мку, спа́ла щасли́ва ду́мка; • попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу; • попа́сть под иго, под власть чью-либо – впа́сти (попа́стися) в ярмо́ чиє́, у кормигу чию; підпа́сти під ко́го; • попа́сть под суд – опини́тися під судо́м, ста́ти перед суд; • попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому; • пуля попа́ла в кость – ку́ля потра́пила на кі́стку, влу́чила (тра́фила) в кі́стку; • с кем попа́ло – з ким по́падя, з ким припа́ло, з ким тра́питься, аби́-з-ким, з ким не зарви́; • соринка попа́ла в глаз – пороши́нка (сміти́нка) вско́чила (попала) в о́ко, остючо́к уско́чив (попав) в о́ко; • стрелял, но не попа́л –стріля́в, але не влу́чив (не поці́лив, не вці́лив, не встре́лив, не втяв); • что попало – будь-що, абищо, що попало, що завгодно. [Попоїв щопопало, аби кишка не бурчала (Пр.). Лу́чив воро́ну, а влу́чив коро́ву (Пр.). Ці́лу ніч шля́вся, та так, де припа́ло, там і валя́ється (Г.Квітка). А зме́рзла-ж то так, що зуб з зу́бом не зведе́, так і тру́ситься (Г.Квітка). Блука́ючи по Украї́ні, приби́всь яко́сь я в Чигири́н (Т.Шевченко). В таке́ вбра́лася, що ле́две за рік ви́рнула (Г.Барвінок). Є до́ля у вся́кого, та не набіжи́ть чолові́к тропи́ (Г.Барвінок). Так мене́ сим і вці́лила в се́рце (Г.Барвінок). Ці́лий вік ма́ти на меті́ обере́жність і так вклепа́тися (М.Коцюбинський). О лі́пше бу́ти стя́тому впень, ніж впа́стись в пога́ну нево́лю (Ю.Федькович). А селя́нів кі́лька ти́сяч під Москву́ підпа́ло (С.Руданський). От як страше́нно приплати́лись на́ші вельмо́жні пре́дки за те, що не вхопи́ли своє́ї націона́льної тропи́ (П.Куліш). Та у дяки́ я́к-би то вам попа́сти (М.Вовчок). Одного́ ра́зу впа́ла мені́ у ру́ки кни́жка стара́ (М.Вовчок). Доро́ги хоть не знайшо́в, та де́які стежи́ночки натра́пив (М.Вовчок). Не в такі́ я тепе́р пани́ вско́чив (І.Франко). Сяк так наї́стися, аби́-чим укри́тися, де по́падя, в пече́рі або́ в курені́ яко́му, него́ду переси́діти (С.Єфремов). В те трафля́, в що не мі́рить (І.Франко). З ким не зарви́, все знако́мі, все дру́жить (А.Свидницький). Налучи́ла царі́вна на ске́лю, проломи́ла корабе́ль (Сл.Гр.). Зби́лась з пантели́ку ді́вчина та й не налу́чить на до́бру путь (П.Мирний). А щоб ти на до́брий путь не зійшо́в! (Номис). Да́йте мені́ набрести́ на сте́жку (Номис). Утіка́в перед во́вком, а впав на ведме́дя (Номис). Ніж не потра́пив куди́ тре́ба і вгороди́вся мені́ про́сто в ру́ку (Б.Грінченко). Вско́чила на́ша грома́да в ха́лепу (О.Кониський). Ну, та й вшеле́палась я оце́ в біду́ по самі́ ву́ха (І.Нечуй-Левицький). — Ото я й привів її сюди. Хай перепочине трохи, перш ніж втягнеться в оті міські тарапати (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Задуми попадають в голову зсередини (С.Є.Лєц)].

Запрограммированный – запрограмований: • запрограмированный на самоуничтожение – запрограмований на самознищення. [Знак питання і «Я люблю тебе» як запрограмований підпис. Бувають у коханні люди автовідповідачі. А бувають люди ні в зуб ногою. Ну і до чого це тут? Здається, я просто ставлю не на тих конисьок (І.Карпа). …врода кожної жінки має (як кожна статура — ідеальний розмір, щодо якого кілограмом більше чи менше — все на гірше), свій від роду запрограмований ідеальний вік — той, у якому розкривається найповніше і який може промчати водномить, як у пустельних квітів-ефемерид, а може в щасливій незмінності тривати роками, залежно від догляду й поливання (так оптимістично міркує собі Дарка, чиї видатки на поливання, тобто на креми й лосьйони, віднедавна почали перевищувати видатки на одяг)… (О.Забужко). Банкомати, пояснив я, на відміну від дєвушек, запрограмовані кількома мовами, зокрема й англійською. Уже на вулиці іноземець подякував і додав — чи то докірливо, чи вибачливо: «Тут у вас, в Україні, просто неможливо жити без української!» Я співчутливо усміхнувся. І не став йому пояснювати, що й з українською тут часто буває теж неможливо жити (М.Рябчук). Отже, існує дві можливості декодування історій, наявних у дійсності, відповідно до того, чи вдалося подолати злам, запрограмований зміною поколінь, чи ні (В.Швед, перекл. Козелека Райнгарта)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ЗУБ, ни в зуб (не знати) ні бум-бу́м; зменш. зубо́к, мн. зубеня́та.

АГА́Т ще соба́чий зуб.

БЕСПОКО́ИТЬ ще докуча́ти [беспоко́ит зуб = докуча́є зуб], фаміл. коло́шкати, розполо́хувати, розля́кувати, розколо́шкувати, образ. не дава́ти спа́ти, пекти́ в п’я́ти, (про думки) му́ляти, смокта́ти се́рце, не дава́ти спо́кою, фраз. болі́ти [беспоко́ящие нас дела́ спра́ви, що нас боля́ть]; беспоко́ить кого докучатити /лежа́ти на се́рці, не дава́ти спо́кою/ кому, му́ляти кого; беспоко́ить ду́шу му́ляти се́рце; беспоко́ить созна́ние (про думки) лі́зти в го́лову; ма́ло беспоко́ит не обхо́дить [их ма́ло беспоко́ит здоро́вье дете́й їх не обхо́дить здоро́в’я діте́й]; пусть Вас э́то не беспоко́ит вульг. яке́ Ва́ше соба́че ді́ло?; ма́ло беспоко́ит кого фаміл. і за ву́хом не сверби́ть кому; что Вас беспоко́ит? (запит лікаря) галиц. що Вам хибу́є? беспоко́ящий що докуча́є тощо, зви́клий турбува́ти, зда́тний занепоко́їти, спо́внений триво́ги /неспо́кою/, прикм. неспокі́йний, триво́жний, доку́чливий, насти́рливий, дошкульни́й, рідко шкульки́й, /чобіт/ мульки́й, /стан/ (ма́ло не) крити́чний, підсил. гли́боко /ду́же/ триво́жний.

ВИ́ДЕТЬ, све́ту бе́лого не видеть ще сві́ту не ба́чити, не зна́ти про́світку, не ма́ти про́світку, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; видеть наскво́зь зна́ти як облу́пленого, прошива́ти зо́ром на́скрізь; видеть не могу́! ані́ на о́чі!; не видеть све́та за чем не ба́чити сві́ту за чим, нічи́м не ціка́витися крім чого; не видеть, как свои́х уше́й не ба́чити, як своєї поти́лиці; ви́дит о́ко, да зуб неймёт бли́зько лі́коть, та не вку́сиш, ба́чать о́чі, та зась; э́то ну́жно бы́ло видеть було́ б вам /тобі/ ба́чити; ви́дящий що ба́чить тощо, зда́тний ба́чити, видю́щий, зря́чий, стил. перероб. вбача́ючи тощо, (що в чім) гото́вий ба́чити; видящий в мра́чном све́те схи́льний ба́чити в те́мних фа́рбах; видящий наскво́зь стил. перероб. прошива́ючи зо́ром на́скрізь; видящий невооружённым гла́зом зда́тний ба́чити го́лим о́ком; не видящий да́льше своего́ но́са зда́тний ба́чити лише́ під но́сом; ви́димый ДІЄПРИКМ. ба́чений, рідко ви́даний, ПРИКМ. ви́ди́мий, ви́дний, очеви́дний, уя́вний, нао́чний; УВИ́ДЕТЬ, увидеть свет (про книжку) ви́йти дру́ком, ви́йти у світ; поживём — увидим поживі́м! – поба́чимо, (що було́ – ба́чили), що бу́де – поба́чимо, прав. наголос поживемо́ – поба́чимо; увидевший ОКРЕМА УВАГА

ВЫКРА́ШИВАТЬ, выкрашивающий 1. красящий див. ще раскрашивающий 1, 2. що викри́шує, ра́ди́й ви́кришити, прикм. фарбувальний; викришувальний див. ще раскрашивающий 2; выкрашивающийся/выкрашиваемый 1. фарбо́ваний, 2. викри́шуваний; выкрашивающийся зуб ви́щерб;

ИМЕ́ТЬ, иметь больши́е позна́ния в чём до́бре зна́тися на чому; иметь большо́й вес /иметь большу́ю ва́жность/ бага́то ва́жити; иметь в виду́ ма́ти на о́ці /на прикме́ті, на меті́/; иметь в виду́ что ще ці́лити куди; иметь в ежедне́вном рацио́не (певні харчі) ма́ти на щоде́нь; иметь ви́ды на ва́жити на; иметь в карма́не кого трима́ти у жме́ні; иметь власть ма́ти пра́во /си́лу/; иметь в своём акти́ве ма́ти за плечи́ма; иметь в своём распоряже́нии ма́ти під (своє́ю) руко́ю, галиц. ма́ти до диспози́ції; иметь де́ло ма́ти до ді́ла; иметь жи́зненный о́пыт образ. перейти́ бага́то сві́ту; иметь запусте́лый вид світи́ти пу́сткою; иметь значе́ние (иметь реша́ющее значе́ние) ще ма́ти си́лу, ва́жити (над усе); иметь ме́сто (про дощі) перепада́ти; иметь на иждиве́нии утри́мувати; иметь на приме́те ма́ти на о́ці; иметь обыкнове́ние взя́ти мо́ду, практикува́ти; иметь основа́ние ма́ти підста́ву; иметь отноше́ние к стосува́тися до; иметь подхо́д к кому умі́ти підійти́ /зна́ти ключ, зна́ти з яко́го кінця́ зайти́/ до кого; иметь поползнове́ние ще роби́ти за́біги, щоб; иметь превосхо́дство над кем стоя́ти на го́лову ви́ще від кого; иметь представле́ние обо всём наба́читися всьо́го́; иметь пристра́стие к чему полюбля́ти /бу́ти залю́бленим у/ що; иметь свобо́ду де́йствий ма́ти ві́льну ру́ку; иметь се́рдце на кого се́рдитися /ма́ти жаль/ на; иметь скло́нность к чему полюбля́ти що; иметь смысл ма́ти сенс /ра́цію/; иметь со́весть ще ма́ти ду́шу; иметь соприкоснове́ние с чем торка́тися чого, (з ким) ма́ти ді́ло з; иметь спосо́бности кого [н. певца́] вда́тися ким [н. співако́м]; иметь сре́дства к существова́нию ма́ти шмато́к хлі́ба; иметь терпе́ние ма́ти терпе́ць; иметь те́сные конта́кты ритмомелод. ма́ти найтісні́ші конта́кти; иметь хождение бу́ти в /не вилуча́тися з/ о́бігу; не иметь возмо́жности яви́ться галиц. бу́ти перешко́дженим; не иметь жи́зненного о́пыта не ню́хати по́роху; не иметь значе́ния образ. не ма́ти ваги́, ма́ло ва́жити, ж. то нічо́го, що [не имело значения, что о́ба служи́ли то нічого, що оби́два служи́ли]; не иметь мале́йшего жела́ния не хті́ти ані-ні́; не иметь мале́йшего поня́тия о чём ні сном ні ду́хом не зна́ти про, фаміл. не ню́хати чого, галиц. не ма́ти зеле́ного поня́ття; не иметь представле́ния (не иметь никако́го представле́ния) фаміл. тя́мити, як свиня́ в апте́ці; не иметь ничего́ о́бщего с чем бли́зько не ночува́ти бі́ля чого; не иметь пото́мства образ. рости́ в сто́вбур; не иметь представле́ния о войне́ не ню́хати по́роху; не иметь свобо́дной мину́ты не ма́ти ні дня ні но́чі, ні́коли й уго́ру гля́нути кому; име́ет ме́сто /име́ло ме́сто/ что галиц. прихо́дить /прийшло́/ до чого [имеет место кри́зис прийшло до кри́зи]; не име́й ста рубле́й, а име́й сто друзе́й не май ста рублі́в, а май сто браті́в; име́й в виду́! (име́йте в виду́!) зваж!, зва́жте!; име́ющий що /мн. хто/ ма́є, ім. посіда́ч /вла́сник/ чого, прикм. бага́тий на що, /про тягар/ обтя́жений чим, образ. з чим [имеющий большо́е бу́дущее з вели́ким майбу́тнім], з чим на рука́х [имеющий капита́л з капіта́лом на руках], з чим на ши́ї [имеющий долги́ з борга́ми на шиї], з чим на утри́манні [имеющий семью́ з сім’є́ю на утриманні], стил. перероб. ма́ючи; имеющий больши́е позна́ния в чем ерудо́ваний у якій га́лузі, до́бре підку́тий на чому; имеющий большо́е значе́ние преважли́вий, ду́же важли́вий; имеющий в виду́ стил. перероб. ма́ючи на ува́зі; имеющий в своём акти́ве что з чим за плечи́ма; имеющий в своём распоряже́нии что ма́вши під руко́ю; имеющий вес вагови́тий, ваго́мий, з ваго́ю; имеющий власть над кем волода́р /влади́ка/ кого; имеющий возмо́жность спромо́жний, стил. перероб. ма́ючи змо́гу; имеющий го́лову на плеча́х з голово́ю на в’я́зах; имеющий де́ло с чем за́йня́тий чим; имеющий де́ло с кем пов’я́заний з; имеющий жа́лкий вид як у во́ду опу́щений; имеющий жела́ние гото́вий, охо́чий; имеющий зада́ние стил. перероб. ма́ючи завдання́; имеющий зако́нную си́лу правоси́льний; имеющий значе́ние із зна́ченням, важли́вий (для); имеющий зуб на кого стил. перероб. ма́ючи зуб на; имеющий каса́тельство приче́тний; имеющий ме́сто ная́вний, зафіксо́ваний; имеющий мно́го о́бщего с з ку́пою спі́льних рис із; имеющий наме́рение /имеющий поползнове́ние/ = намеревающийся; имеющий обыкнове́ние призвича́єний; имеющий основа́ние (имеющий по́лное основа́ние) з по́вним пра́вом; имеющий отли́чие відмі́нний, (про відзнаки) нагоро́джений; имеющий отноше́ние к приче́тний до; имеющий перспекти́вы перспекти́вний; имеющий подхо́д зда́тний підійти́; имеющий пра́во з пра́вом, галиц. упра́внений; имеющий превосхо́дство над що ма́є перева́гу над; имеющий представле́ние о до́бре знайо́мий з, наслу́ханий про; имеющий преиму́щество (имеющий то преиму́щество) з (тіє́ю перева́гою; имеющий примене́ние застосо́вуваний; имеющий ру́ку стил. перероб. ма́ючи ру́ку; имеющий сбыт (крам) ходови́й; имеющий свобо́ду де́йствий ві́льний у свої́х ді́ях; имеющий своё объясне́ние в чем поя́снюваний чим; имеющий си́лу ді́йсний, чи́нний; имеющий сла́бое зре́ние підслі́пуватий, підслі́пий, имеющий соприкоснове́ние = соприкасающийся; имеющий соприкосновение с зму́шений ма́ти ді́ло /за́йня́тий/ з; имеющий спрос (крам) ходови́й; имеющий сре́дства к существова́нию забезпе́чений шматко́м хлі́ба; имеющий схо́дство поді́бний, схо́жий; имеющий тенде́нцию к з по́тягом до; имеющий те́сные конта́кты з найтісні́шими конта́ктами; имеющий у́ши, да слы́шит хто ма́є ву́ха, хай слу́ха; имеющий це́лью з мето́ю; имеющий фо́рму у фо́рмі, фо́рмою; имеющий хожде́ние тепе́р ув о́бігу; имеющий це́нность ці́нний, кошто́вний; не имеющий де́нег /тала́нта, вку́са, цены́ тощо/, безгрошови́й /безда́рний, без смаку́, безці́нний тощо/; не имеющий ничего́ о́бщего як не́бо і земля́; не имеющий представле́ния без жо́дного уя́влення; ничего́ не имеющий против зго́дний; не́что, не имеющее це́нности поло́ва; ЗАИМЕ́ТЬ діял. запопа́сти.

ИСПЫ́ТЫВАТЬ ще піддава́ти про́бі, бра́ти на про́бу, (му́ку) терпі́ти, (труднощі) ма́ти; испытывать конфу́з не зна́ти на яку ступи́ти; испытывать на про́чность фраз. про́бувати на зуб; испытывать невзго́ды /испытывать лише́ния/ поневіря́тися /док. попоневіря́тися/; испытывать недоста́ток /испытывать нужду́/ відчува́ти брак /потре́бу/; испытывать ра́дость раді́ти се́рцем; испытывать свою́ судьбу́ гра́тися з вогне́м; испытывать судьбу́ гра́тися з до́лею навпере́ваги; не испытывать недоста́тка в чём ма́ти до́сить чого; не испытывать нужды́ ни в чём ма́ти все, що тре́ба; испытывает чу́вство облегче́ния кто образ. розви́днюється на се́рці кому; испытывающий 1. що /мн. хто/ випро́бує тощо, за́йня́тий про́бою, зда́тний ви́пробувати, ста́вши випро́бувати, випро́бувач, дослі́дник, реконстр. випробо́вець, прикм. випробо́вчий, випро́бувальний, дослі́джувальний, 2. що /мн. хто/ зазнає́ тощо; испытывающий влече́ние = влекомый; испытывающий влия́ние /испытывающий возде́йствие/ під впли́вом /ді́єю/; испытывающий го́лод и хо́лод голо́дний і холо́дний, в го́лоді і в хо́лоді; испытывающий жа́жду спра́глий; испытывающий лише́ния поневі́рюваний; испытывающий наслажде́ние /испытывающий удово́льствие/ = наслаждающийся; испытывающий недоста́ток стил. перероб. відчува́ючи брак; испытывающий нужду́ то́чений зли́днями див. ще нуждающийся; не испытывающий недоста́тка в чём забезпе́чений чим; не испытывающий нужды́ ни в чём забезпе́чений усі́м, чим тре́ба, стил. перероб. усе́ йому́ й є; испытывающийся/испыту́емый 1. випро́буваний, дослі́джуваний, (учень) екзамено́ваний, прикм. піді́спитний; испытывающийся/испытываемый зазна́ваний, зві́дуваний, зажи́ваний, відчу́ваний, пережи́ваний, пізна́ваний;

ОЗЛОБЛЯ́ТЬСЯ укр. роз’я́трюватися, ма́ти зуб на кого; озлобля́ющий що /мн. хто/ роз’я́трює тощо, ста́вши /зви́клий/ роз’я́трювати, зда́тний роз’ятри́ти; озлобля́ющийся/озлобля́емый роз’я́трюваний, розлю́чуваний, щора́з люті́ший;

ОЗЛО́БИТЬСЯ, ще озли́тися, завзя́тися на кого, реконстр. ви́звіріти; озлобившийся роз’я́трений, розлю́чений, реконстр. ви́звірілий, стил. перероб. ма́ючи зуб на, ОКРЕМА УВАГА, пор. ожесточившийся.

О́КО, ви́дит о́ко, да зуб неймёт бли́зько лі́коть, та не вку́сиш, га́рна ді́вка, як засва́тана.

ОТСЕКА́ТЬ ще відру́бувати, обтина́ти; отсека́ющий що /мн. хто/ відтина́є тощо, ставши відру́бувати, зда́тний відтя́ти, відтина́ч, прикм. тех. відру́бувальний, відтина́льний, складн. тех. -ві́друб [отсека́ющий зуб зуб-ві́друб]; отсека́ющийся/отсека́емый відру́буваний, відти́наний, рідко відти́натий.

ПИТА́ТЬ (місто енерґією) ще забезпе́чувати; питать вражду́ /питать вражде́бные чу́вства/ к кому ма́ти зуб /злим ду́хом ди́хати/ на кого; питать матери́нскую любо́вь /питать оте́ческую любо́вь/ люби́ти, як свою́ дити́ну; питать наде́жды ще поклада́ти ві́ру, ірон. жда́ти з мо́ря пого́ди; питать недове́рие недовіря́ти, не ма́ти дові́ри; питать не́нависть друг к дру́гу діял. нена́видітися між собо́ю; питать неприя́знь к кому важки́м ду́хом ди́хати /злим о́ком диви́тися/ на кого; питать отвраще́ние к кому на дух не перено́сити кого; питать уваже́ние к кому ще поважа́ти /шанува́ти/ кого; на́чать питать отвраще́ние к чему відчу́ти відра́зу до чого;

ПОПАДА́ТЬ (за що) образ. дістава́тися на горі́хи; попада́ть в беду́ /попада́ть впроса́к/ набира́тися біди́; попада́ть в исто́рию уска́кувати в істо́рію; попада́ть в са́мую жи́лку /попада́ть в са́мую то́чку/ влуча́ти в я́блучко; попада́ть в число́ прибл. нале́жати до числа́; попада́ть под кри́тику чью потрапля́ти на зуб кому/кого/чий; попада́ющий 1. що /мн. хто/ влуча́є тощо, маста́к влучати, зда́тний влучи́ти, прикм. цілки́й; 2. що /мн. хто/ потрапля́є тощо, (в тюрму тощо) ча́стий гість чого, стил. перероб. потра́пивши; попада́ющий в беду́ незда́тний збу́тися біди́, набери́сь-біди-га́врик; попада́ющий впроса́к не раз сі́вши ма́ком /ступи́вши на слизьке́, поши́тий у ду́рні/; попада́ющий в са́мую то́чку зда́тний влучи́ти в я́блучко, складн. влуча́й-у-яблучко; попада́ющий в число́ ча́сто нале́жний до числа́;

ПРЕДСТАВЛЕ́НИЕ фраз. оприя́внений, опрису́тнений, галиц. запода́ння́, (у змі) ви́світлений, (матеріялу) (широ́кий) по́каз, (думки) розкриття́, (в уяві) ще о́браз; для представле́ния кому фраз. для ознайо́млення; не име́ть мале́йшего представле́ния не ма́ти зеле́ного уя́влення; в представле́нии кого в оча́х кого; по представле́нии пода́вши; без мале́йшего представле́ния стил. перероб. фаміл. ні в зуб ного́ю.

ПРОВЕРЯ́ТЬ ще контролюва́ти, роби́ти пере́вірку, (стан) обсте́жувати, (міцність) про́бувати на зуб; проверя́ющий що /мн. хто/ перевіря́є тощо, покли́каний /поста́влений/ переві́рити, ста́вши перевіря́ти, за́йня́тий пере́віркою, контроле́р, переві́рник, перевіря́льник, прикм. контро́льник, пере́ві́рчий, переві́рювальний, виві́рювальний, контролюва́льний; проверяющийся/проверя́емый переві́рюваний /виві́рюваний/, контрольо́ваний, прикм. підконтро́льний.

ТАИ́ТЬ ще зата́ювати, трима́ти в душі́, не вика́зувати, не розголо́шувати; таи́ть зло́бу образ. держа́ти ка́мінь за па́зухою, ма́ти зуб /гостри́ти зу́би/ на кого; не таи́ть зла к кому не держа́ти зла на кого; ТАИ́ТЬСЯ ще прихо́вано існува́ти; тая́щий що /мн. хто/ таї́ть тощо, схи́льний прихо́вувати, зви́клий таї́ти, гото́вий /зму́шений/ затаї́ти, прихо́вувач, прикм. зата́йкуватий, прита́йкуватий, зата́йливий, пота́йливий, стил. перероб. зата́юючи, пор. утаивающий; тая́щий в себе́ что наси́чений чим, бага́тий на що, стил. перероб. кри́ючи в собі́ що; тая́щий зло́бу зі злобо́ю в душі /се́рці/; тая́щийся що /мн. хто/ кри́ється тощо, прихо́ваний, зата́єний, утаєний, прикм. від тая́щий; тая́щийся от кого зви́клий кри́тися від, тая́щий тощо від, стил. перероб. прихо́вуючи від; не тая́щийся розкри́йдуша; ПРИТАИ́ТЬСЯ завме́рти /се́рцем/ і похідн..

УДОСТОВЕРЯ́ТЬСЯ ще допевня́тися; удостоверя́ться в чём образ. про́бувати на зуб що; удостоверя́ющий що /мн. хто/ засві́дчує тощо, покли́каний посві́дчити, ста́вши засві́дчувати, сві́док, книжн. посві́дник, посві́дчувач, прикм. реконстр. свідо́цький, засві́дчувальний, посві́дчувальний, пересві́дчувальний, стве́рджувальний, упе́внювальний, переко́нувальний; удостоверяющийся/удостоверя́емый засві́дчуваний, посві́дчуваний, пересві́дчуваний, стве́рджуваний, упе́внюваний, переко́нуваний;

ЧИХВО́СТИТЬ; РАСЧИХВО́СТИТЬ (словесно) образ. взя́ти на зуб.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Зуб – зуб (зу́ба); (в зубчатом колесе) па́лець, -льця.

Палец – 1) па́лець, -льця, пу́чка, -ки; 2) (в перчатке) напа́лок, -лка; 3) (в колесе) зуб, -а, па́лець.

Цевка – 1) (в ткацк. верстаке) ці́вка, -ки, виту́шка, -ки; 2) (в машинах) па́лець, -льця, зуб, -ба.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Волчий зуб (в пиле) – во́вчий зуб (-ба); • в. лапа, стр. – в. ла́па.

Зуб, плотн. – зуб (-ба); • з. (берда), текст. – тро́сть (-сти); • з. (бороны) – зубо́к (-бка́); • з. вставной – зуб вставни́й; • з. волчий (в пиле) – з. во́вчий; • з. голандский, стр. – з. гола́нський; • з. грабельный – зубо́к грабе́льний; • з. деревянный, кулак (в цевоч. зац.) – па́лець (-льця); • з. сплющенный (в бороне) – зубо́к плеско́ватий; • з. угловой (зубч. колеса) – зуб кутови́й.

Деревянный – дерев’яний; • д. гвоздь – ти́бель (-бля); • д. зуб, кулак – па́лець (-льця); • д. колотушка – чеку́ха; • д. колотушка (для набивания муки) – набива́чка; • д. колотильный молоток – довбе́шка; • д. крючок – клю́ча; • д. масло – оли́ва; • д. пробка – чіп (чопа́).

Заводить, -вести (в очко, в зуб) – засиля́ти, засили́ти; • з. (доски в рамку) – заво́дити, заве́сти; • з. (часы) – накру́чувати, накрути́ти.

Зубец – зубе́ць (-бця́); • з. (входящий) – за́зубень (-бня); • з. (выступающий) – ви́зубень (-бня); • з. винтовой – зубе́ць ґвинтови́й; • з. М-образный (пилы) – зуб подві́йний; • з. остановочный, упорный – зубе́ць зупиня́льний; • з. разведенный – з. розве́дений.

Зубья, с.-х. – зу́би (-бів), зуб (-ба) (един.); • з. самоочищающиеся – з. самочи́сні.

Кулак – кула́к (-ка́); • к., кувалда – бия́к (-ка́); • к., деревян. зуб – па́лець (-льця); • к. (зубчатого колеса) – зуб (-ба); • к. впускной – к. впускни́й; • к. выдвижной – к. висувни́й; • к. выпускной – к. випускни́й; • к. зажимной – к. затискни́й; • к. поворотный – к. поворітни́й; • к. поршневой – к. толоко́вий.

М-образный – М-поді́бний; • м-об. зуб (пилы) – зуб подві́йний.

Полусковородень, полусковородник, стр. – півка́йка, пі́внімецький замо́к (-мка́), півнім. зуб.

Сборка (вообще) – збира́ння, зібра́ння; • с. (машины, вагона) – склада́ння; • с., плотн. – в’яза́ння; • с. на весе, навесная сборка – с. нависне́; • с. в замок – в. в замо́к; • с. в зуб – в. в зуб; • с. клином – в. кли́ном; • с. в паз – в. в ґа́ру; • с. в полдерева – в. в півде́рева; • с. в шипы – в. до уше́й; • с. в шпунт – в. в ґа́ру.

Сковородень, стр. – ка́йка, німе́цький замо́к (-мка́), н. зуб (-ба); • с. прорезной – к. наскрізна́.

Штифт – шпе́ник (-ка); • ш. (в барабане молотилки) – зуб (-ба); • ш. контактный – ш. доти́чний; • ш. копировальный – ш. копіюва́льний; • ш. приподнимающий – ш. підійма́льний; • ш. проталкивающий – ш. проштовхни́й.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Зуб • Без одного, без нескольких зубов кто – щербатий (неповнозубий) хто; недолік зубів у кого. • Был бы хлеб, а зубы сыщутся – аби зуби, а хліб буде. Пр. До хліба зуби знайду. Пр. • В зубах навязло у кого (разг.) – у зубах нав’язло кому, в кого; має вже цього по саму зав’язку (по шию) хто. • Видит око, да зуб неймёт – хоч бачить око, та зуб не впійма (не вловить, не йме, не достане). Пр. Їв би паляниці, та зубів немає. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Так близько, а не достанеш. Пр. • Вооружённый до зубов (книжн.) – озброєний по зуби (до зубів). • Вы мне зубы не заговаривайте – ви мені зуби не замовляйте; ви мені не забивайте баки; ви мене не забалакуйте. • Давать, дать в зубы (по зубам) – давати, дати в зуби кому; загилювати, загилити по зубах кому. • Держать язык за зубами – тримати (держати) язик (язика) за зубами. [Їж борщ з грибами, держи язик за зубами. Пр.] • Зуб на зуб не попадает у кого (разг.) – зуб на зуб не попадає кому, в кого; зуба з зубом не зведе хто; зуби цокочуть у кого; зубами цокоче хто; зуб на зуб скаче в кого; зуб на зуб не налучить у кого. • Зубы скалить – шкірити (вишкіряти, вищиряти) зуби; (образн.) продавати (сушити) зуби; (лок.) зуби надворі тримати; (перен.) брати на глум (на глузи, на сміх, іноді на кпини) кого; глузувати з кого; сміх збивати з кого; сміх собі робити (смішкувати) з кого; (іноді) кпити з кого. • Иметь зуб на кого (против кого) (разг.) – мати зуб на (проти) кого; мати храп на кого. • Лишиться зубов – лишитися без зубів; збутися зубів; збеззубіти. • Ломать зубы на чём – ламати зуби на чому. • На голодные зубы – на порожній (на голодний) шлунок. • Не по зубам кому что (разг.) – не на чиї зуби (не про зуби чиї) що; несила (не під силу), не до сили, не до снаги кому що. • Не по зубам мне эти орешки – не на мої зуби горіх. • Око за око, зуб за зуб – око за око, зуб за зуб. • Полно зубы скалить – годі тих смішків; годі зуби яснити; досить глузувати. • Положить зубы на полку (разг.) – покласти зуби на полицю; не мати чого укусити; не мати чого на жорна кинути. • Поневоле станешь ворожить, коли нечего на зуб положить – навчить біда ворожити, коли нема чого у рот (на губу) положити. Пр. • Попасться кому на зубы – попастися (потрапити, датися) на зуби кому. • Разгорелись зубы у кого на что – загорілося кому чого; закортіло кому чого; аж слина (слинка) потекла (котиться) кому; у кого до чого. • Разжать зубы – розняти (розціпити) зуби. • С гнилыми зубами – з гнилими зубами; гнилозубий. • С густыми, с редкими зубами – з густими зубами; густозубий; з рідкими зубами; рідкозубий. • Сжать, стиснуть зубы – зціпити (стиснути, склепити) зуби. • Сквозь зубы говорить, сказать – крізь зуби цідити, процідити (говорити, казати, сказати); крізь зуби точити, проточити. • Скрежетать зубами – скреготати (скреготіти, скрипіти, скрипотіти) зубами. • Стучать зубами (от холода) – зубами цокотіти; зубами дзвонити. • Съесть зубы на чём – зуби на чому стерти (з’їсти). • Точить зуб (зубы) на кого, на что (разг.) – гострити зуби на кого, на що. [Гострити зуби на мою працю. Пр.] • Чесать зубы (разг.) – молоти язиком; теревені правити. • Щёлкать (ляскать) зубами (разг.) – клацати зубами.

Видеть • Видеть в ком, в чём что – вбачати в кому, в чому що. • Видеть в розовом свете что – бачити в рожевому світлі що. • Видеть насквозь кого (разг.) – наскрізь бачити кого; знати кого як облупленого. • Видеть не могу – бачити не можу; ані на оч(і). • Видеть простым глазом – бачити на голе (на вільне, на просте) око; бачити голим (вільним, простим) оком. • Видит око, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Носом чую, та руками не впійму. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. • Видишь [ли], видите [ли]? – [Чи] ти бачиш, [чи] ви бачите?; розумієш, розумієте?; бач, бачте? • Вижу его как живого – бачу його як живого; (іноді) як на очі його заглядаю. • В чужом глазу мы видим сучок, в своём не видим бревна; в чужом глазу сучок видит, в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого й під носом недобачає. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хижі — дивись, чи твоя заметена. Пр. • И в глаза не видел (не видал) – і в вічі (і в очі, і на очі) не бачив; і на очах не бу(ва)ло; ніколи не бачив; відколи живу не бачив. • Из-за деревьев (за деревьями) леса не видит – за лісом дерева не бачить; через дерева не бачить лісу; за деревами лісу не бачить. • Как видишь, видите – як бач(иш), як бачите. • Не видеть кого, чего (не замечать) – не бачити кого, чого; не мати очей на кого, на що; не хотіти бачити кого, чого. • Не чаял видеть – не сподівався бачити. • Плохо видеть – недобачати; погано бачити; (з трудом роздивлятися) сліпати. • По лицу, по глазам вижу – по виду, по очах (з виду, з очей) бачу. • Рад вас видеть – радий вас бачити; радий, що вас бачу. • Своими собственными глазами видел – на свої, на власні (своїми, власними очима) бачив. • Только его (её, их…) и видели – тільки його (її, їх…) і бачили; та й зник (-ла, -ли). [Я падав з їх рук у сон, як лин в ополонку, тільки мене й бачили. Довженко.] • Что было — то видели, что будет — увидим – що було, [те] бачили, а що буде, [те] побачимо.

Волчий • Волчий аппетит у кого (разг.) – вовчий апетит у кого; вовча хіть до їжі у кого; їсть як вовк хто; вовчу хворобу має хто; вовчий зуб (вовче горло) у кого. • Волчья яма – вовча яма; вовківня ((лок.) вовковина).

Ворожить • Станешь ворожить, как нечего на зуб положить – навчить біда ворожити, як нема що в рот положити. Пр. Бабуся ворожить стала, як хліба не стало. Пр.

Вырвать • Вырвать больной зуб (перен.) – покінчити з чим; зробити кінець чому; покласти край чому; перестати мучитися чим; розвіяти сумні (тривожні) думки про що; вирвати хворого (поганого, лихого) зуба. • Вырвать с корнем что (перен.) – вирвати з корінням що; викоренити що; винищити геть що; виполонити що.

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Иметь • И в мыслях не иметь – і думки (і гадки) не мати; і в голові (і в головах) не покладати; і на думці не мати. • Имел несчастье поверить ему – на своє нещастя (біду, лихо) повірив йому; собі на нещастя (на лихо, на біду, на безголов’я) повірив йому. • Иметь большое значение – мати велику вагу (велику силу, велике значення); багато (велико) важити. • Иметь в виду кого, что – мати на увазі (на думці, на мислі, на оці, наприміті, застар. вочу) кого, що; важити на кого, на що; уважити на кого, на що; оглядатися на кого, на що. • Иметь вес – мати вагу; важити. • Иметь виды на кого, что – важити (бити, цілити) на кого, на що; мати [певні] наміри (заміри) на кого, на що; (образн.) накидати оком на кого, на що. • Иметь влияние на кого, на что – мати вплив на кого, на що; мати силу (вагу) над ким, над чим. • Иметь в (своём) распоряжении что – мати в [своєму] розпорядженні що; мати до [свого] розпорядження що; розпоряджати чим. • Иметь в себе что – мати (містити) в собі що. • Иметь голову – мати голову [на в’язах]. • Иметь действие (юр.) – мати силу (чинність). • Иметь дело с кем – мати діло з ким; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким. • Иметь жалость к кому – мати жаль (жалощі) до кого; жаліти (жалувати) кого. • Иметь злобу на кого – мати злість (злобу, серце, лють, завзяття) на кого, до кого, проти кого. • Иметь зуб на кого – мати зуб на (проти) кого; (іноді) мати храп на кого. • Иметь мало чего – мати мало (обмаль, не гурт) чого; бути бідним на що. • Иметь место – бувати; траплятися (трапитися, відбуватися, відбутися, діятися, статися); (зрідка у діловій мові, канц.) мати місце. • Иметь много чего – мати багато (багацько) чого; бути багатим на що. • Иметь намерение – мати намір (замір); мати на думці; думку мати. • Иметь на попечении кого, иметь попечение о ком, о чём – піклуватися ким, чим, за (про) кого, за (про) що; мати на своїй опіці; (розм.) на своїх плечах кого. • Иметь нужду в чём – мати потребу чого, в чому, на що; потребувати чого. • Иметь общение с кем – мати єднання з ким; єднатися (спілкуватися, водитися, знатися, товаришувати) з ким; (негат.) накладати з ким. • Иметь основание – мати підставу; мати рацію. • Иметь отношение к чему – стосуватися до чого; мати відношення (притоку) до чого. • Иметь перевес над кем, над чем – мати перевагу (гору, верх) над ким, над чим. • Иметь под рукой что – мати під рукою (при руці) що; мати напохваті що. • Иметь познания в чём – знатися (розумітися) на чому. • Иметь сердце на кого – гніватися (сердитися) на кого; пересердя мати на кого; мати серце на (проти) кого. • Иметь случай – мати нагоду (оказію). • Иметь снисхождение к кому – бути поблажливим до кого; потурати кому. • Иметь хождение (о деньгах) – бути в обігу; (розм.) ходити. • Иметь целью что – мати за мету що; мати на меті що. • Имеют место отдельные недостатки – є (маємо) окремі (поодинокі) хиби. • Не имей сто рублей, а имей сто друзей – грошей мало — не біда, як є друзів череда. Пр. Нема грошей — то й дарма, аби добрий кум або кума. Пр. Хоч грошей не гурт, зате приятелі всюди — й там і тут. Пр. Не май сто кіп у полі, май друзів доволі. Пр. Не май і сто рублів, як одного друга. Пр. Не так ті сто рублів, як сто друзів. Пр. • Не иметь ничего общего с кем, с чем – не мати нічого спільного з ким, з чим. • Не иметь спроса (о товаре) – не мати попиту; не збуватися; не йти; не бути ходовим. • Не хочу иметь с ним дела – не хочу мати з ним діла; нічого не хочу мати з ним. • Я имею к вам просьбу – я маю до вас прохання; я маю просити вас. • Я имею недостаток в деньгах – мені не стає (не вистачає, бракує) грошей.

Неймет • Видит око, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Носом чую, та руками не впійму. Пр. Є сало, та не можна дістати високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота мичеться, та в рот не попаде. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою; і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр.

Око • Беречь (хранить) как зеницу ока (торж.) – берегти (пильнувати, шанувати) як зіницю ока (в оці); берегти (пильнувати, шанувати) як (мов…) ока (свого); берегти (пильнувати) як (мов…) свою душу. • Видит око, да зуб неймёт – хоч бачить око, та зуб не йме. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю (не впіймаю). Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видно й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. • В мгновение ока (разг.) – миттю (умить); як оком змигнути; (лок.) на млі ока; (іноді розм.) як «га» сказати. [Та я тобі те коритце Скреплю на млі ока. Франко.] • Недреманное око – недремне (недрімане, невсипуще, пильне) око. • Око за око, зуб за зуб – за око око, зуб за зуб; око за око, зуб за зуб. [За око — око, зуб — за зуб, як у Старому Заповіті… Доленго.]

Полка • Положить зубы на полку – Див. зуб.

Положить • Вынь да положь (разг.) – Див. вынуть. • Как Бог на душу положит (разг.) – як заманеться; собі до вподоби. • Не положит охулки, похулки на руку кто (разг.) – свого не подарує (не пропустить) хто; (образн.) він не впустить рака з рота. • Положа (положив, положивши) руку на сердце (сказать) – поклавши руку на серце (з душі, по щирості, щиросерд(н)о, від щирого серця [сказавши]). • Положим, что… (разг.) – припустім(о) (візьмімо, покладімо), що…; вважаймо, що…; даймо (на те), що… [Даймо на теє, що воно було заєць, а хто ж його курей поїв? Сл. Гр.] • Положить в карман что-либо – покласти собі до кишені (в кишеню) що; привласнити (присвоїти) чуже. • Положить во главу угла (книжн.) – Див. глава. • Положить врага на месте – укласти ворога (на місці); убити ворога на місці; зробити ворогові кінець; трупом покласти (положити) ворога. • Положить голову, жизнь, душу за кого, за что – головою, душею, життям накласти (наложити) за кого, за що; скласти життя за кого, за що; віддати життя своє, душу свою за кого, за що; покласти душу за кого, за що; трупом лягти за кого, за що. • Положить зубы на полку (разг.) – Див. зуб. • Положить конец чему – зробити кінець (край) чому; покласти край чому; (образн.) берега дати чому. • Положить на музыку, на ноты – покласти на музику (на ноти) що; завести в ноти що. • Положить на обе лопатки – покласти на (обидві) лопатки кого; покласти кого на горб (навзнак(и)). • Положить на плечи чьи, кому – (те саме, що) Взваливать, взвалить на плечи. Див. взваливать. • Положить начало чему – покласти початок чому (чого); дати (зробити) початок чому; закласти (започати) що. • Положить оружие – скласти зброю. • Положить основание (основы) чего – заснувати що; покласти основу (підвалини, підвалину) чому. • Положить под сукно (перен.) – Див. сукно. • Положить себе за правило (правилом) – узяти (покласти) [собі] за правило (правилом).

Попадать • Вожжа (шлея) под хвост попала кому – [Який] ґедзь укусив кого; ґедзь напав на кого. • Где попало – абиде; де попало (де припало); будь-де. • Зуб на зуб не попадает у кого (разг.) – Див. зуб. • Как попало – абияк; будь-як; як попало; як-небудь. • Попадать, попасть в беду – Див. беда. • Попадать, попасть в западню – Див. западня. • Попадать, попасть в [самую] точку – попадати, попасти у [саму] ціль (точку). • Попадать, попасть в тон кому (перен.) – потрапляти, потрапити (попадати, попасти) в тон кому; брати, узяти у лад. • Попадать, попасть в цель – улучати, улучити у ціль; уціляти, уцілити (поціляти, поцілити) в що. • Попадать, попасть на седьмое небо – попадати, попасти на сьоме небо. • Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому – Див. рука. • Попасть в когти кому – Див. коготь. • Попасть в лапы кого – Див. лапа. • Попасть в переплёт (в переделку) – ускочити (попасти) в халепу (в клопіт, в біду, в тарапату). • Попасть в плен, в неволю – попастися (упасти) в полон (у бран), у неволю. • Попасть впросак (разг.) – Див. впросак. • Попасть в честь, в почёт – зажити (дожити(ся), доскочити) честі, шани (пошани, шаноби). • Попасть на зубок кому (разг.) – Див. зубок. • Попасть на нужный (на правый) путь, на свою (настоящую) дорогу – налучити (зійти) на добру путь; збігти (набрести) на свою стежку; набігти (ухопити) своєї тропи. • Попасть на чей след – на чий слід спасти (натрапити); на чий слід (чийого сліду) набігти; чийого сліду вхопити; упасти на чию тропу. • Попасть пальцем в небо – Див. палец. • Попасть под иго, под власть чью – впасти (попастися) в ярмо (у кормигу) чию; підпасти під кого. • Попасть под руку кому – (те саме, що) Попадать, попасть (попадаться, попасться, подвёртываться, подвернуться) под руку кому. Див. рука. • Попасть прямо в сердце кому – улучити (уцілити) в саме серце (саме в серце) кого, кому. [Так мене цим і вцілила в серце. Барвінок.]

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

зу́б зуб,-ба, триб,-ба (гострий виступ на чому-небудь (у знарядді, машині)) з. ва́ла зуб ва́ла з. винтово́й триб ґвинтови́й з. вту́лки зуб вту́лки [ма́точини] з. калибру́ющий зуб калібрува́льний з. косы́й зуб ко́сий [скісни́й, навскі́сний] з. кругово́й зуб колови́й з. ле́вый зуб лі́вий з. перифери́йный зуб перифері́йний з. пра́вый зуб пра́вий з. прямо́й зуб прями́й з. ре́жущий зуб рі́зальний з. торцо́вый зуб торце́вий [сторчови́й] з. упо́рный зуб упірни́й з. эвольве́нтный зуб евольве́нтний [розго́рнутий]

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Зуб, -ба – 1) зуб. • Взя́ти на зу́би кого́ – злословить о ком. • Во́вчі зу́би – зубы мудрости. 2) род гопака.

Ко́писть, -ти – клинообразный зуб в земледельческом орудии.

Ло́патень, -тня – 1) широкий бурав; 2) большой и широкий зуб.

Різа́к, -ка́ – 1) резец (зуб); 2) резак, большой нож (вообще); нож в разных машинах; крупнозернистый брус; 5) короткая серпообразная коса; 6) см. Різа́чка; 7) кирпич из навоза.

Сміюне́ць, -нця́ – 1) хохотунчик; 2) зуб-резец.

Череві́нний зуб – коренной зуб.

Чере́нній зуб – коренной задний зуб.

Чіп, р. чопа́ – 1) втулка; 2) колышек, зуб в бороне; 3) шип.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Близок локоть, да не укусиш. Див. Видит око, да зуб неймет. — 1. Близько лікоть - та не вкусиш. 2. Хороше, та не наше. 3. Видно, та не під пеньком губка. 4. Солодкий мед, але пальців не обгризти. 5. Видно й хати, та далеко чухрати. 6. Любить солодко, та морда коротка. 7. Якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав.

Видит око, да зуб неймет. Див. Близок локоть, да не укусишь. — 1. Носом чую, та руками не впійму. 2. Є сало, та не можна достати - високо висить. 3. Їв би паляниці, та зубів нема. 4. Бачить корова, що на повітці солома. 5. Де вже нашому теляті та вовка піймати. 6. Побачимо, як свою потилицю.

Око за око, зуб за зуб. — 1. Зуб за зуб стялися. 2. Дар за дар, слово за слово.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

зуб, зу́ба, зу́бові, на зу́бі; зу́би, зубі́в

чере́нній зуб, -ннього зу́ба

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Ве́рхній, -я, -є. Верхній. А зуб як вискочить та в верхню гільку, та й застряв там. Рудч. Ск. I. 130. Верхня щелепа. Міус. окр.

Во́вчий, -а, -е. Волчій. Вовк, то вовче й думає. Ном. № 2913. П’є на во́вчу шку́ру. Пьетъ въ счетъ будущихъ благъ. Ном. № 2615. Да́ти кому́ во́вчого біле́та. Прогнать кого. Йому видно дато вовчого білета, — прошпетився, кажуть. Кролев. у. — біб. Водяной пирей, Sparganium. — горо́х. Раст. Astragalus grycyphyllos. Во́вчі жи́ли. Раст. Сухоядникъ, Comarum palustre. — зуб. Раст. Leontodon taraxacum. — ко́рінь. Раст. Acconitum lycostonum. — копи́т, во́вча ла́па. Раст. Trollius europaeus L. ЗЮЗО. І. 166. Во́вчі лапки́. Раст. Geranium pratense L. ЗЮЗО. I. 124. Во́вче лико, ли́чко. Раст. a) Daphne mezereum. ЗЮЗО. I. 121. Шух. І. 21. б) Evonimus europaeus L. ЗЮЗО. І. 123. Во́вче молоко́. Раст. Tythymalus. Во́вчі се́рги. Раст. Evonimus europaeus L. ЗЮЗО. I. 123 (см. вовче лико). Во́вча стопа́. Раст. Geranium sanguineum L. ЗЮЗО. І. 124. — ті́ло. Раст. Comarum palustre. ЗЮЗО. І. 119. — трава́. Раст. Ononis spinosa L. ЗЮЗО. I. 129. Во́вчі я́годи. Раст. а) Толокнянка, Aretostaphylos Uva ursi. б) Actala spicata L. ЗЮЗО. I. 109. в) Ligustrum vulgare L. ЗЮЗО. I. 126. г) Solanum Dulcamara L. ЗЮЗО. I. 136.

Вовчо́к, -чка́, м. 1) Ум. отъ вовк. 2) Названіе собаки. О. 1862. VIII. 18. 3) — му́ха. Нас. ктирь, Asilus. Вх. Пч. І. 5. 4) Долгоносикъ амбарный, Calandra granaria. Вх. Лем. 400. 5) Личинка майскаго жука. Вх. Лем. 400. 6) Раст. Orobanche ramosa L. ЗЮЗО. І. 130. 7) Сережка на вербѣ. Мнж. 177. 8) Побѣгъ отъ древеснаго корня. 9) Зубъ у лошади, мѣшающій ѣдѣ. Мнж. 177.

Заїдня́, -ні́, ж. Ссора, грызня. В хаті заїдня, колотнеча: содома піднялась, що й не сказати: Мася з матіррю зуб на зуб стинається. Св. Л. 278.

Зуб, -ба, м. 1) Зубъ. Добрі ті зуби, що кісіль жують. Посл. А вона тільки зуби зціпила. МВ. II. 38. Адам ззів кисличку, а в нас оскома на зубах. Ном. № 125. Взя́ти на зу́би кого́. Злословить о комъ. Вас щось на зуби взяли. 2) Зубъ — часть снаряда: зубець колеса, валька для катанья бѣлья, зубъ бороны, рала и пр. МУЕ. III. 17. Шух. І. 154, 228. Чуб. VII. 400. 3) Во́вчі зу́би. Названіе рода писанки. КС. 1891. VI. 379. 4) Родъ пѣсни. Маркев. 34. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. Ум. Зу́бик.

Зу́бик, -ка, м. Ум. отъ зуб.

Йо́йкати, -каю, -єш, одн. в. йо́йкнути, -ну, -неш, гл. Плакать, вопить, вскрикнуть. А на зуб собі йойкай! ЕЗ. V. 183. Ні плаче, ні голосить, бо відай не може, лиш часом, часом йойкне: Боже милий. Боже! Федьк. І. 67.

Ко́писть, -ти, ж. Клинообразный зубъ въ земледѣльческомъ орудіи ра́ло. Чуб. VII. 400.

Ладани́ти, -ню́, -ни́ш, гл. Курить ладономъ. Александр. у. — А шо, купила тютюну? — Та ні, — каже (жінка), — купила свічечку та ладанцю, та оце і наладанила трошки. — Ладанила, ладанила! Ладанила б тебе лиха година! Завтра годовий празник, а тютюну ні в зуб! Мнж. 104.

Ло́патень, -тня, м. 1) Широкій буравъ для просверливанія отверстій въ ступицѣ колеса. Вас. 147. У йо́го язи́к як ло́патень. Онъ болтливъ. Ном. 2) Большой и широкій зубъ. Трошки опізнився! — промовив до його Кованько і показав свої лопатні з під губ, сміючись якось ніби зубами. Левиц.

Оскаля́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. оска́лити, -лю, -лиш, гл. Оскаливать, оскалить. Оскалив зуб, на всіх оглянувсь. Котл.

Порохна́вий, -а, -е. 1) Истлѣвшій. 2) Превратившійся въ пыль. 3) Сгнившій. Порохнавий зуб. ЕЗ. V. 183.

Ра́ло, -ла, с. 1) Родъ земледѣльческаго орудія для разбивки вспаханной земли. Части его: же́ртка (гри́дка). (Любл. и Сѣдл. г.) — шесть, на одномъ концѣ котораго ярмо, а на другомъ прикрѣплены зубья — копи́сть, зуб; кописть прикрѣпляется къ концу жертки особыми дощечками — сто́вбами, проходящими сквозь отверстія кописті и жертки; между копистю и жерткою распорка изъ крѣпкаго дерева — жабка; на самомъ концѣ жертки — ручка для управленія ралом; иногда на кописть надѣваются желѣзные наро́льники, наконечники. Чуб. VII. 400, 401. І до плуга, і до рала, і до хлопців дала драла. Ном. № 8806.

Роскро́ї́ти, -кро́ю, -їш, гл. = Роскраяти. Як ударив кийком, так і роскроїв бороду і зуб вибив. Пирят. у.

Сміюне́ць, -нця́, м. Ум. отъ сміюн. 2) Зубъ-рѣзецъ.

Содо́ма, -ми, ж. Шумъ, суматоха, крикъ: ссора. Ой содома, пане куме. Грин. III. 635. В хаті заїдня, колотнеча, содома піднялась, що й не сказати: Мася з матір’ю зуб на зуб стинається. Св. Л. 278.

Стина́тися, -на́юся, -єшся, сов. в. стя́тися, зітну́ся, -нешся, гл. Вступать, вступить съ кѣмъ въ борьбу, въ бой, въ споръ, въ тяжбу, сразиться, сцѣпиться. Із ордою Супрун стявся. Нп. Стявся з паном наш писарь. Черк. у. Били.... неприятеля всюди, де тілько стинались. К. ЧР. 311. Не стинайтесь, пани браття, з Наливайком близько. К. Досв. 9. Мася з матірю зуб на зуб стинається. Св. Л. 278.

Третя́к, -ка́, м. 1) Животное, которому три года. Марець третяку бику ріг зломить. Ном. № 413. 2) Третій по времени рой изъ стараго улья. Це вже нема що: з третяка не буде пуття. Подольск. г. 3) Трехсаженный отрубокъ древеснаго ствола. Шух. І. 177. 4) Младшій пастухъ при чабані́ и личмані́. Черном. 5) Родъ колѣна въ танцѣ. Під дудку била третяка. Котл. Ен. І. 19. Мов літав і не торкався до землі ногами. Гоп! гукав у боки взявшись, сипав третяками і навприсядки пускався й колесом крутився. Мкр. Н. 30. Зуба́ми третяка́ вибива́ти. Дрожать такъ, что зубъ на зубъ не попадаетъ. О. 1862. IV. 88. 6) Порода чеснока. Вас. 204. Ум. Третячо́к. Бичок-третячок. Ном. № 10211.

Череві́рний зуб. Коренной зубъ. Вх. Уг. 275. См. Черенні́й.

Чере́нній зуб. Коренной задній зубъ. Вх. Пч. І. 15. См. черевіний.

І. Чіп, чопа́, м. 1) Деревянная затычка у бочки. Узялась за чіп, щоб одіткнуть. Рудч. Ск. II. 151. П’яний, як чіп. Ном. № 11740. Ходи́ти до чопа́. Пьянствовать, ходить въ кабакъ. Ном. № 11701. 2) Стержень, на которомъ что-либо ходитъ, качается или вращается (въ видѣ колышка, винта и пр.) — является частью многихъ машинъ и снарядовъ, напр. винтъ, соединяющій половинки ножницъ. Шух. I. 153. Также часть: вертлюга, верстату, курительной трубки (металлическая крышка ходить на немъ), п’їл (см. п’їла). Шух. І. 187, 255, 276, 254. 3) Колышекъ въ сновалкѣ. Шух. І. 150. См. Снувавка. 4) Колышекъ, зубъ (желѣзный) въ боронѣ. Шух. I. 166. 5) Шипъ въ столбѣ для связи съ другимъ бревномъ. Уманск., Гайсин. у.у. 6) Желѣзный шипъ на мельничномъ валу. Мик. 480. Черниг. у. 7) Рыба: Aspro Zingel. Вх. Пч. II. 18. Ум. Чіпо́к, чіпо́чок, чо́пик, чопе́ць. (Харьк., Залюбовск.). В барилочку два напиточки, нема чіпочка, нема дірочки. Ном. заг. № 64.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Зуб, -ба, м. 1) *Зу́би ясни́ти. Зубоскалить. Сл. Яворн. 3) Во́вчі зу́би. *б) Зубы мудрости. Сл. Нік. *5) Род гопака. Сл. Нік. Сопілка зуба затинала. Котл. Ен. І. 19. Ум. *зубо́к.

Зубо́к, -бка, м. *2) Ум. от зуб.

Кутня́к, -ка, м. *2) Коренной (ку́тній) зуб. Екат. г. Сл. Яворн.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Зуб — зуб, -ба; З. барабана — зуб бараба́на; З. магазина — зуб магази́на; З. отсекающий — зуб-ві́друб; З. чашки — зуб ча́шки; Зубья для сцепления с гребенкой — зу́б’я, щоб зчі́плювати із гребі́нкою.

*Отсекающий зуб — зуб-відруб.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Astragalus glycyphyllos L. — астрага́л солодколи́стий (Сл, Ру, Оп); богоро́стка звичайна (Вх1; Жл), во́вчий горо́шок соло́дкий (Мл); баранчики (Ос — ПД), Богородиця-роса (Нв), богоростка (Км), волосник (Ан — СД), волчан (Ан — СЛ), в’язіль (Ан, Сл — СТ), горо́х во́вчий (Гр), горо́х за́ячий (Ан, Ln, Гр, Сл — СД, СТ), горо́шок ди́кий (Гд, Ос — ВЛ, БО), горошок заячий (Ав, См — СД, СЛ), дев’ятижильник (См), дев’ятилі́тник (Рг1, Пс, Жл, Ду, Сл), дев’ятиси́льник (Вл, Пс, Жл, Ян2, Сл — СД), дев’ятоси́льник (См — СД), жереб’ятник (Ан — СЛ), зуб чортов (Ос — ПЦ), калюжник (Ан — ПС), колесник (Ан — ПС), коса Богородишна (Ан — ВЛ), коса варварина (Ос — СД), косатик (Ан — СД), коси Матері Божої (Ан, Ос — ПД, ВЛ), крило́ орли́не (Рг1, Ан, Пс), мокріот (Зл — СТ), ненаси́тець (Рг1, Пс, Ду), перерва польова (Ан — ПД), ріжечки (Ос — СД), розходник боровий (Ан — ПС), сарачець (Го1, Сл — СЛ), семижильник (Ос — СД), сплюлист (Ан), стручечник (Ln — СТ), ступа вовча (Ан — СД), тирлич (Ос — ПД), укладник (Ан — СТ), фасо́лька ди́ка (Шх, Ду — ГЦ), фасу́лі ди́кі (Гб2 — ГЦ), хрест петрів (Ln — СТ), чистець (Ан — ПД), чорне зілля (Ос — ПД).

Chelidonium majus L. — чистоті́л звича́йний (Ру); зеле́мозень звича́йний (Вх1, Вх2, Вх6, Мл), чистоті́л (Сл; Чн, Ср, Ан, Ln, Пс, Кр, Шс, Ян4, Ів, Ос, Рм, См, Гб2, Мг — ЗАГ), чистотіл великий (Оп); аксамент (См — ПД), аксамет (Ан — СТ), борду́н (Коб — ВЛ, ДС), борода́вник (Шс, Ос, Бк, Гт, Мг, Сва — СТ, ПД, БУ, ЗК), борода́вочник (Сл, Гб2, Сб — СТ, ВЛ, ГЦ), волосник (Ан, См — ВЛ, СЛ), во́пар (Гб — ДС), герчи́ця (Сб — БО), гистник (Tl), гірча́к (См, Сб — ПЗ, БО), гірчи́ця (Сб — ДС), гірчиця польова (Ан — СЛ), глади́шник (Рг1, Мн2, Hl, Ум, Rs, Ів, Сл, Mk — СД, ПД, ВЛ, БУ), гладу́шник (Ав, Ан, Пс, Вх1, Ів, Сл, Ук — СД, ПД), глекопа́р (Рг1, Пс, Жл, Ум, Ду, Ів, См — СД), глечкопа́р (Вл, Пс, Ум, Ів), глис(т)ник (Км, См — ПД), голова адамова (Ан — СД), живе зілля (Ос — СД, СЛ), жихуне́ць (Гр, Ду), жовте зілля (Ос — ВЛ), жовтець (Ос — ПД), жовти́ло (Сл, Сб — СД, ПЦ), жовтозілля (Ос — ПД), жовтомолочник (Сл — ПЦ), жовтосік (См), зами́зам (Сб — ВЛ), звіробо́й (Ан, Сб — СД, ЗК), зелезим (Гв, Mk — ДС), зелемизеленя (Вх, Ду — ВЛ), зелемо́зелень (Вх7 — ВЛ), зелемозе́нь (Вх, Жл — ДС), зелемозина (Mk — ДС), земизеле́ня (Вх, Ду — ВЛ), земи́зело (Вх6, Вх7 — ВЛ), земо́зелен(ь) (Вх, Вх7 — ВЛ, ДС), земозелена (Вх7 — ДС), земозелець (Нв — ВЛ), зимозелень (Mk — ПД), зимо́зіль (Коб — ДС), зуб собачий (Сл — ПС), зчи́ток (Яв), йод (Ос — СД, СЛ), красномолочник (Ln — СТ), крушина (Сл — ВЛ), курача (Ан — ПД), ла́стівка муро́ва (Вх7 — ЗК), ластів’я́че зі́лля(є) (Вх, Ду), ластови́не зі́лля (Ум, Гр, Ду, Ів, Сб — ДС), ластовиця (Км), леліз (Км), лемі́з (Вх6, Вх7 — ВЛ), маслянка (Ан — ПД), ма́чеха (Сб — БУ), меледорія (Сл — ПС), мелодорія (Км), мило жаб’яче (Сл — ВЛ), молоко́ гадю́че (Сб — СТ), молоко́ жа́б’яче (Сб — ПД), молоко ластівинне (Сл — СД), молоко́ пе́сє (Мг — ЗК), молоко́ су́че (Сб — ЗК), молоко́ чо́ртове (Мг — ЗК), мо́лоч жо́втий (Гб2 — ГЦ), молоча́й (Сл, Рм — ВЛ, ПЦ), молоча́й жо́втий (Ан, Tl, Сл — СД, ПС, СЛ), молоча́й кра́сний (Сб — ПС), молоча́й товсти́й (Сб — ЗК), молочка́вець (Мг — ЗК), молочко́ жо́вте (Гт — ЗК), молочко́ пи́сцє (Сб — ГЦ), молочко́ пся́че (Мг — ГЦ), молочко́ соба́че (Мг — ГЦ), молочне зілля (Ос — ПД), моло́ч(ш)ник (Жл, Mk, См, Мг, Сб — ПЦ, ПЗ, ЗК), моча́рка (Сб — ГЦ), парник (Mj, Mk — ПД, ДС), петру́шка ове́ча (Го1, Сб — СТ), печінкове зіллє (Ан), печі́ночник (Ан, См, Сб — СЛ, ЗК), прибу́й вели́кий (Мг — ЗК), прозо́рник (Ан, Ів — СД), ранник (Сл, Ос — ПС, СЛ), ри́мщина (ди́ка) (Сб — ДС, БО), розтропта (Mk — ГЦ), розтропша (Сл, Mk), ростокащ (Ан — ВЛ), росто́падь (Мг — ЗК), рост(р)опаск (Ощ, Км — ГЦ), ростопаст (Вх1, Вх7 — ЛМ), ростопа́сти (Сб — БО), росто́па́сть (Гв, Во, Вх, Шх, Ду, Mk, Он, Гб, Мг, Коб — ПД, ДС, БО, ГЦ, ЗК, ЛМ), ростопа́ть (Коб — ГЦ), ростопач (Ан), росто́паш (Рг1, Ан, Пс, Ду, Ів, Mk — ПД, СЛ), росто́пашка (Гр, Ду), росторопша (Ос — СД), ростохвасть (Км), ростро́пасть (Mk, Сб — ПД, БО), само́зелень (Gs, Вх7, Коб — ДС, ГЦ, ЛМ), селидоня (Км), селиномія (Ан — ПД), симилизина (Сб — ВЛ), сі́ре зі́лля(є) (Ан, Ів — ПД), склянча́ник (Мг — ЗК), скоропасть (См), сліпота курина (См — ДС), сліпота́ куряча (См, Сб — ДС), сметанник (Tl, См — ПД), старовина́ (Ан, Кр, Ів, Сл — СД), староду́б (Ан — ВЛ), у́личник (Мг — ЗК), цвітодоло́нія (Сб — СД), целідоній(я) (Ан, Сл, Ос — СД, ПД, ВЛ), чисте́ць (Ан, Ів, Сл, Мг — СД, СЛ, ГЦ, ЗК), чистець жовтий (Км), чи́стик (Ум, Гр, Ів, См — ПД), чи́стик жо́втий (Рг1, Ан, Пс, Ду, Сл), чистоплот (Ан — СЛ), чисто́тиль (Гт — ЗК), чисто́тія (Сб — ПЗ), чистотьо́л (Рм — ПЦ), чистя́к (Ав, Ан, Жл, Вх1, Ів, Ос, См — СД, СТ, ВЛ, СЛ, ДС), чистяк жовтий (Сл — СТ), юровни́к (Мг — ЗК), ясколка (Км), яскуличник (Ан — ГЛ), яскульник (Ан — ГЛ).

Erythronium L. — соба́чий зуб; еритро́ній (Ру, Оп).

Erythronium dens-canis L. — соба́чий зуб спра́вжній; еритро́ній соба́чий зуб (Ру, Оп), собачки́ (Сл; Пс, Ум, Ду, Ів, См — ПД); жалубок (Hl — БУ).

Helichrysum arenarium (L.) Moench — цмин піскови́й (Оп); соло́м’янка піскова́ (Мл), цмин (Сл; Чн, Ан, Ln, Шм2, Mj, Ів, Mk — СТ, ПД, СЛ), цмин піща́ний (Ру); безсмерт (Мн), безсме́ртник(и) (Вх, Ln, Ум, Ду, Ів, Сл, Mk, Ос, Ук, Рм, Сб — СД, СТ, ПС, СЛ), безсмертник жовтий (Сл — СЛ), безсмертні цвітки (Ав, Яна — СД, СТ), бло́шки (Ан, Сл, Сб — СД, СТ), Богоро́дська трава́ (Сб — СТ), бородавник (Ос — СД), гаря́чка жо́вта (Рг1, Пс, Mj, Ум, Ів), головокру́т (Рг1, Пс, Жл, Мн, Mj, Ум, Ів, Сл), горлянка (Кр — СД), дереві́й (Сб — ГУ), деревій жовтий (Сл), живу́чик (Бк — БУ), жман (Ан — ПД), жовтина (Ан — СД), жовтогаря́чка (Гр), жовтоголовник (Ан, Яна — СТ), жовту́шка(и) (Рг1, Вл, Пс, Mj, Ум, Ян2, Ів, Сл, Сб — СД, СТ, ДС), жовтянець (Го1 — СТ), жовтяни́ця (Ан, Ів, Сб — СД, ДС), зілля від різачки (Ос — ВЛ), золототи́сячник (Ан, Сб — СД, СЛ), золотуха (Ан, Ів — СД), зуб (Ан — ВЛ), зубник (Го1 — СЛ), комарник (Ln — СТ), конотопці (Ан — СД), ко́тики (Сб — СТ), ко́тики жо́вті (Сл, Сб — ВЛ, СЛ), котки (Сл, Ос, См — ПЦ, ПС), ла́пки́ котя́чі (Ан, Ів, Ос — ПД, ВЛ, ПЦ), лапки кошачі (Ан), леванда (Ln, См — СТ), марія (Ос — ВЛ), могильник (Ос — ПС), мороз-трава (Ан — СТ), нечуйвітер (Rs, Mk, Ос, См — ПД, ВЛ, ПЦ), овечки польові (Ан — СД), одмін-зілля (Ос — ПЦ), підбіл (Ос — ВЛ), поли́н (Сб — ДС), полинь жовта (Ан — СД), сварибаба (Ос — ПД), сва́рка (Ln, Ум, Ів, Сл, Ос, Яна — СД, СТ), сварли́вець (Рг1, Пс, Mj, Ум, Ду, Ів), сварник (Mk, См — СД), сіно́жать (Ан — ПД), сіре зілля (Ос — ВЛ), смертельник (Ос — ВЛ), смішки (Mk — ПД), солом’єнки́ (Гб2 — ГЦ), соло́мнінка (Сб — БУ), соломня́к (Жл), солом’яний цвіт (Ан — СЛ), суха́рики (Сб — ДС), сухий цвіт (Ос — СД), суховершки польові (Сл — СД), сухоцвіт (Ан, Яна — СТ), сухоцвітки (Ос — ВЛ), сушениця (Сл — СД), тмін (Лс2 — ПЦ), цевдль (Ан — СЛ), цевнек (Кр — СД), цинобер (Го1 — СЛ), цино́брань (Ан, Ів — СД), цинь (Ос — СТ), цінь (Ос — СД), ц(ь)мин жо́втий (Ав, Рг1, Жл, Mj, Ум, Ян2, Ів — СД), цминь (Ан — СТ), цмін (Шм, Ум, Шс2 — СТ), цмін(ь) жо́втий (Ум, Ів, Сл — СЛ), цмінь (Ср, Ян4, Сл, Mk, Ос — СД, СТ, ПС), череда (Os — ПЛ), чмель (Рг1, Пс, Ум, Ду), чмер (Ан — ПС), чмин (Ан — СД, СЛ), чмін(ь) (Ан, Сл, Ос — СТ, ПС, СЛ), щовковиця (Ан — СЛ), я́стрібка (Сб — ПД).

Lathyrus sativus L. — горо́шок сі́йний (Мл, Сл); чи́на посівна́ (Ру, Оп); бурча́к (Гб — СТ), горох вугластий (Сл), горох косий (Сл), горох німецький (Шс — СТ), горо́х угла́стий (Ср, Ln, Шс, Ян2, Ян4, Сл — СД, СТ), горошок німецький (Сл, Mk), горошок углуватий (Сл), зуб бабій (Ан — СЛ), зуб кінський (Ан — СТ), чина (Ln, Сл — СТ).

Neottia nidus-avis (L.) L.C.M.Richard — гнізді́вка лісова́; гнізді́вка (Сл), гнізді́вка безли́ста (Мл), гнізді́вка звича́йна (Ру, Оп), кукурузка безлиста (Вх1); гайник (Ln, Сл — СТ), гнідівка (Ln — СТ), зуб вовчий (Ос — ПД), зу́би (Ан, Ів — СД), кукуру́дз (Жл), кукуру́з (Вх, Жл — БО), кукуру́зка (Вх, Жл — БО), любка (Mk — ПД), микола́йці (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ів, Mk — СД), при́воротень (Рг1, Ан, Пс, Жл, Ів — СД, ПС), рачки (Mk — ПД), стожильник (Ос — ПД).

Orobanche ramosa L. — вовчо́к гілля́стий (Ру, Оп); вовчо́к гільча́стий (Сл), за́полонь хреща́та (Вх1, Вх6, Мл); вовчо́к (Рг1, Ан, Ln, Пс, Мн2, Сл, Mk — СД, СТ, ПД), волчок (Чн — СЛ), замора конопляна (Сл), зуб (Сл — ПД), зубна трава (Сл — ПД), зубник (Сл — ПД), коніпник (Сл, Mk), товстуха (См — СД), товсту́шка (Ан — СД).

Polygonum hydropiper L. — гірча́к перце́вий (Ру, Оп), водяни́й пе́рець (Ру, Оп; Ln, Ос, Мг — СТ, ПД, ЗК); соба́чий пе́рець (Сл; Чн, Рг1, Пс, Мн2, Го1, Mk — СД, ПД, СЛ); ба́бочник (Мг — ЗК), березка (Mk, См — СТ, ПД), бужо́р (Бк — БУ), васи́льок жа́б’їчий (Бк — БУ), вербичка (Ос — ПД), вербівни́к (Гд — БО), вербо́вий бур’я́н (Мг — ЗК), гемороїдальник (Ан), герчи́чник (Мг — ЗК), ги(у)рча́к (Вх, Мг — ВЛ, ЗК), гірка́ трава́ (Мг — ЗК), гірки́й бур’я́н (Мг — ЗК), гі(у)рчавни́к (Мг — ЗК), гірча́к (Ав, Рг1, Ср, Ан, Жл, Го2, Hl, Шс2, Ян4, Ду, Ів, Сл, Ос, Мг, Сб — СД, СТ, ВЛ, БУ, ЗК), гірчак баб’ячий (Км), гірча́к Богоро́дич(ш)ний (Ан, Ів — СД), гірчє́к (Мл — ВЛ, ДС), горець перечний (Tl), горця́к (Rs — ВЛ), горча́к (Во, Ан, Ln, Вх1, Mj, Сл — СТ, ПЦ, ПС, БУ), горчак бабій (Ан — СЛ), горчиця (Ан, См — ПС, СЛ), гречечка (Сл — ВЛ), гурча́вка (Мг — ЗК), гурчи́ця (Мг — ЗК), ґос гірки́й (Мг — ЗК), дря́се́н (Вх, Гб, Мг, Сб — ВЛ, ДС, ГЦ, ЗК, ЛМ), дрясен-гірчак (Км), дрясень (Гв), зуб вовчий (Сл), паприґа́ водяна́ (Гт — ЗК), пи́сся трава́ (Мг — ЗК), попри́ґа ди́ка (Мг — ЗК), попри́ґа ку́нська (Мг — ЗК), почечуйна трава (Го2 — СЛ), почечу́йник (Шс2, Ду — СТ), чередни́к (Ан, Шс2, Ів, Мг — СТ, ЗК).

Potentilla erecta (L.) Räuschel — перста́ч ви́прямлений, перста́ч-зав’язни́к (Сл), калга́н (Ру, Оп; См, Мг, Сб, Дми — ЗАГ); зав’язник звичайний (Вх1, Вх2, Вх6), перста́ч лісови́й (Мл), перста́ч прямостоя́чий (Ру, Оп); балабан (Ан, См — СД, ДС), балічи́чник (Он — БО), бобрівка (Ос — ВЛ), болічівни́к (Кар — ГЦ), болотня́нок (Мг — ЗК), болячко́вий ко́рінь (Мг — ЗК), буга́йник (Сб — БО), воло́шка(и) (Мг, Сб — СТ, ПД, ВЛ, ЗК), волошки жо́вт(е́ньк)і (Сб — СТ), в’я́зі(е)ль (Ан, Ів, Сб — СД, ДС), в’яз-трава (Км), галдан (Ос — ВЛ), глади́ш (Мг — ЗК), гла́зки аню́тині (Мг — ЗК), гу́сяча трава́ (Мг — ГЦ), гусячки́ (Мг — ЗК), де́нниця (Шх, Сл — ГЦ), дерев’я́нка (Ав, Ан, Вх1, Mj, Ів, Mk, Сб — СД, ПЦ, ПЗ), дериза́ (Сб — ПЦ), ду(і)брівка (Ос — ВЛ, ПЦ), дубрі́вник (Нв, Вх1 — ВЛ, БО), дубровка (Рг1, Ан, Пс, Шм, Mj, Mk, Сб — ЗАГ), забобо́ни ба́бинчі (Коб — ГЦ), з(а)в’язни́й ко́рінь (Сл, Ос — ВЛ, ДС), за́в’я́зни́к (Ав, Жл, Вх3, Ум, Гр, Ян2, Ду, Ів, Сл, Mk, Сб, Нес — СД, ВЛ, СЛ, ДС), зав’язни́к кра́сний (Мг — ГЦ), зав’язник стоячий (Ан), збурник (Нв, Вх1 — ГЦ), зґайба (Mk — ГЦ), зілля від кровавого поносу (Ос — ВЛ), золотник (Жл), золоту́ха (Сб — ВЛ), зуб (Сб — ПЗ), зубро́вка (Рм — ПЦ), їду́ха (Мс — СТ), кі́нське корі́ння (Мг — ЗК), коси́ця си́ня (Мг — ЗК), крементуля (Ос — ВЛ), крівці заячі (Tl), кровни́к (Мг — ЗК), кру́зілля (Ду), куре зілля (Ос — ЛМ), кур-зі́лля(є) (Рг1, Пс, Жл, Ум, Ян2, Ду, Ів, Mk, Ос — ПД), ку́ряче зі́лля(є) (Нв, Ан, Сб — ПД, ЛМ), ла́пка гу́сяча (Мг — ЗК), ла́пка соро́ча (Мг — ЗК), ла́пки (Сб — СД, ЗК), ла́пки гу́сячі (Сб — ПД, ЗК), ла́пки ко́тикові (Сб — СД), ла́пки кото́ві (Км, Сб — СТ), ла́пки котя́чі (Мг, Сб — СД, СТ, ПД, СЛ, ГЦ, ЗК), ла́пки коцу́рячі (Мг — ЗК), ла́пки ку́рячі (Мг — ЗК), лапу́шник (Сб — ДС), ла́пча́тка (Сб — ПД, ВЛ), лапчатка лісна (Км), лепчи́ця (Сб — ПД), липу́ха (Сб — ДС), майови́й цвіт (Мг — ЗК), нагадник (Сб — СТ, ДС), нога ку́ряча (Rs — ВЛ), ну́шки гу́сячі (Мг — ЗК), о́чі жа́блячі (Сб — ПД), парожки (Км), пере́рва (Сб — ДС), переста́ч (Коб — БО), перста́ч (Мг, Сб — СТ, ПД, ЗК), підгрудник (Ос — ВЛ), піддубник (См — ПЛ), підо́йма (Шх, См — ПС, ГЦ), порошки (Ан — СД), при́воротень (Сб — СД), простудник (Ос — ВЛ), прямосто́й (Мг — ЗК), п’ятиця (Hl — БУ), ра́йник (Сб — ВЛ), распорот (Км), рядо́чки (Сб — СД), салашник (Км), сердечник (Ос — ВЛ), стародуб (Ос — ВЛ), стоголо́вник (Сб — СТ, ВЛ, ДС, БО), тарменті́л (Мг — ЗК), татарки (Сл), термели́на (Ан — ПД), терментила (Км), терменти́ля (Рг1, Пс, Жл, Ду, Ос — ВЛ, ПЦ), терментилька (Ос — ВЛ), терменти́на (Вх, Вх1 — ДС), терметелька (Ос — ВЛ), терметиля (Ос — ВЛ), термотелька (Сл — ВЛ), термоті́ла (Мг — ЗК), термутел(і)я (Ос — ВЛ), удобниця (Ос — ПЦ), узик (См — СЛ), чебрець (Ан — СЛ), червенко́вий ко́рінь (Мг — ЗК), черве́ць (Мн2, Mk, См, Мг — СД, ПД, ЗК), червінник (Км), червошник (Ан — СЛ), черевни́к (Мг — ЗК), черець (Ан — СЛ), шалашник (Ан — ПС).

Silene nutans L. — смі́лка пони́кла (Сл, Ру, Оп); линя́нка дріму́ча (Мл), линянка повисла (Вх1, Вх6); зво́здик бі́лий (Вх — ВЛ), зуб-зілля (Ан — ПД), мидельник (Mk — ПД), остець (Ан — ВЛ), смелка (Сл — СД), смілка (Ан, Сл — СД), смілка біла (Ан, Кр, Сл — СД), смо́лавка бі́ла (Шх, Ду — ГЦ), смолка (Сл — СД), смолявка (Ан — СТ), смолянка (Ан — СТ), смолянка біла (Рг, Ан, Mk — ПД), те́рли́ч (Нв, Вх, Ду, Сл — ВЛ, ДС), то́я бі́ла (Коб — ГЦ).

Taraxacum officinale Weber — кульба́ба ліка́рська (Ру, Оп), кульба́ба звича́йна (Вх1, Вх2, Вх6, Мл, Сл, Ру); кульба́ба (Вх3; Ав, Чн, Вх, Рг1, Вл, Лч, Ан, Ln, Пс, Жл, Кр, Шх, Ян2, Дб, Ду, Ів, Сл, Гд, Mk, Ва, Ос, Ук, Рм, Мс, Гб, Мг — ЗАГ); ба́ба (Ян4, Лс2 — СТ, ВЛ, ПЦ), бабаки (Ян4 — СТ), баба-куля (Км), ба́баку́ль (Вх7, Мс — СТ, ДС), ба́бка (Вл, Вх7, Ум, Ян4, Мс, Гб, Мг — СТ, ВЛ, ЗК), бара́нки (Ан, Ів — ПД), бара́нчики (Сл, Мг — СТ, ЗК), батужни́к (Мг — ЗК), борода́вник (Гв, Во, Жл, Сл, См — ДС), будяк жовтоцвітий (См — СД), бу́лочки (Сб — СТ), вірність мужська (Км), гра́бельки (Мг — ЗК), гуменник (Во, Mk), гуме́нце́ попо́ве (Рг1, Ан, Пс, Жл, См — СД), дєдо́вник (Лс2 — ПЦ), ді́дики (Мг — ЗК), дід(к)и́ (Сл, Мс — СД, СТ), дуйві́тер (Сб — ЗК), жабник (Mk), жи́дик (Вх, Вх1, Ум — ДС), жовту́(ю́)шка (Жл), жовту́шки (Сб — ПД), зуб во́вчий (Гр, Сб — ДС), кагане́ць (Сб — ДС), козачки (Сл — СЛ), кочанець (Hl — БУ), кулі(и)ба́ба (Сл, Сб — СД, СТ), ку́льба-ба́ба (Mj, Mk, Мч — ПД, ДС), кульба́бка (Лч, Вх6, Вх7, Сл — СД, ЗК), кульба́бок (Вх7 — ЗК), ку́льба́вка (Вх7, Гб2 — ГЦ), кульба́ка (Ум, Ів), кульбаха (Mj, Mk — СД), купа́ва (Гр — ЗК), купа́ла (Вх7 — ЛМ), летю́(у)чки (Ан, Ум, Ів, Сл, Мс — СТ), листочки (Ян4 — СТ), любов хлопців (Км), маї́вка (Вх, Ум, Ів, Сл, См — ДС, ЛМ), маї́к(и) (Вх7, Гб — СЯ, ЛМ), май (Вх, Жл, Ум, Ду, Ос — ДС, ЛМ), ма́йка (Вх, Вх1, Ум — ДС), ма́ти-ма́чуха (Сб — ДС), мела́йниця (Мг — ЗК), мелайнички́ (Мг — ГЦ), мо́лоч (Мг — ЗК), мо́лоч горо́довий (Шх, Ду — ГЦ), мо́лоч ди́кий (Вх7 — ЗК), молоча (Он — БО), моло́ча́й (Ян4, Сл, Лс2, Он, Рм, Мс, Гб, Мг, Сва — ЗАГ), молоча́й ди́кий (Км, Сб — ДС), молоча́йниця (Сб — ДС, ЗК), молоча́к (Сб — ПС), мо́лочень (Мг — ЗК), моло́чець (Он — БО), мо́лочи́й (Гб, Сб, Коб — ДС, БО), моло́чі́й (Вх, Ду, Сл, Mk, Ос, Он, Мс, Гб, Мг — ЗАГ), молочі́йка (Сб — ВЛ), мо́лочінь (Сб, Тка — ДС, ЗК), молочка́вець (Мг — ЗК), молочко (Mk — БУ), молочко́ жо́вте (Мс — СТ), моло́чни́к (Вх, Вх1, Мс, Мг — СТ, ДС, ЗК), моло́шник (Гр — ПС), москалик (Mk, См — ПД), моска́ль (Mk, Лс2 — ПЦ), надува́нчики (Сб — ПС), обду́в лі́карський (Мг — ГЦ), о́гники (Мг — ЗК), одува́нчик (Ln, Ос, Мс, Гб, Мг — СД, СТ, ЗК, ЛМ), омела́н (Кар — ЗК), омеля́(а́)нка (Км, Мг — ЗК), пади́волос (Мг — ЗК), пауки́ (Вх, Вх1 — ДС), пі́вка (Сб — ДС), плі(е)ши́вець (Ан, См, Смо — ПД, ДС), плішівник (Го2 — СЛ), подорожник (Ав — СД), по(м)па́ва (Вх4 — ЛМ), прищавник (Hl — БУ), пувка (Вх, Вх1 — БО), пупава (Вх7 — ЛМ), пупова (Вх7 — ЛМ), пустоду́й (Мс — СТ), пух (Мс — СТ), пухля́нки (Мс — СТ), пухо́вник (Мс — СТ), пушо́к (Мс — СТ), пшінка (Ан — ПД), салдатики (Сл — СЛ), ску́льба (Жл, Вх1), сліпа́к(и́) (Mk, Сб, Коб — ПД, ВЛ, БУ, БО), сліпота (Mk — ДС), смита́нник (Сб — ГЦ), сталість дівоча (Км), тю́тя сліпа́ (Вх7 — ВЛ), фона́рики (Мс — СТ), хасан (Го2 — СЛ), цикорій (Ан, Ln — СТ), цикорій жовтий (Го1 — СЛ), цикорія (Ср, Ан, Сл, Mk — СД, СТ), цихорій(я) (Ан — СТ), чічак (Км), чічик (Км), чі́(и)чник (Вх, Ду, Км — ДС), шала́та (Мг — ЗК), шала́та талія́нська (Мг — ЗК), ша́пка жиді́вська (Вх, Вх1, Ум — ДС).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

лі́карка, лі́карок; ч. лі́кар фахівчиня з вищою медичною освітою, яка лікує хворих. [Після огляду пацієнта і встановлення діагнозу лікарка видалила йому зуб. (Україна молода, 2017). Ніби справжнє кохання він відчув до військової лікарки красуні Тамари. (Високий замок, 2006). Олеся, лікарка, і ще дві медсестри вже думали, що водії залишили їх напризволяще. (Володимир Яворівський «Марія з полином у кінці століття», 1987). <…> і ось тими подушечками лікарка розтирала, розминала, погладжувала зболілі місця в людини, іноді просто дотикалася, де болить <…> (Павло Загребельний «Смерть у Києві», 1972). З дозволу моєї лікарки я мало не щодня почав виходити, щоб посидіти кілька годин під хатою. (Тарас Шевченко «Варнак», пер. В. Сапіцький, 1959). Дружина, зубна лікарка, вишколила його до такого ступеня, що кращого помічника в господарстві годі й бажати. (Василь Барка «Рай», 1953). – Я вас трохи покропила? – сміялася лікарка жіночих недуг. (Марія Струтинська «Буря над Львовом», 1941). Коли стану лікаркою, я вилікую вас з вашого терпіння і ви будете при мені, чуєте при мені! (Ольга Кобилянська «Апостол черні», 1926-1936). Може бути, що сільська лікарка дала їй кілька порцій і казала пити в значніших відступах часу. (Іван Франко «Маніпулянтка», 1888). А дівчині зовсім не подобає віятись не знати куди й що, учитись на якусь лікарку. (Олена Пчілка «Товаришки», 1887).] див.: медики́ня, ме́дичка, ме́диця, медпрацівни́ця, до́кторка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 418. Словник української мови: в 11 томах, Том 4, 1973, с. 512. Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська.)  Олекса Синявський. Норми української літературної мови, 1941. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

поліціа́нтка, поліціа́нток, поліція́нтка, поліція́нток; ч. поліціа́нт, поліція́нт працівниця поліції. [Що стало причиною конфлікту, правоохоронцям точно встановити не вдалося", – розповіла поліціантка. (Суспільне, 04.09.2020). Начальник управління охорони здоров’я Львівської міської ради Володимир Зуб повідомив, що стан пораненої поліціантки – стабільний. (Високий замок, 2018). «У мене на кожній зміні чимало оформлень статті 130. Я не можу всіх запам’ятати», – додала поліціянтка. (Версії, 2017). «Пишаюся своєю формою»: як живеться поліціанткам. (ВВС Україна, 04.03.2016). «Сьогодні вдень завітала поліціянтка, яка займається зв’язками з родичами», — відповідає він. (Пола Гоукінз «Дівчина у потягу», пер. Інна Паненко, 2015). У Бангкоку на подіум вийшли … поліціянтки (Високий замок, 2005). Нічого нам не дасть пані Рашовська. Вона ж поліціянтка. (Борис Харчук «Волинь», 1988).] див.: полісме́нка, поліце́йська

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Ба́бій зубъ, гриб, Sclerotium clavus = ріжки́, чорні ріжки́ (гал.) — ма́тка, стари́й хлїб. С. Ан.

Зубъ = зуб, здр. зу́бик. — Зу́бы пере́дніе, рѣзцы́, Dentes anteriores s. incisores — пере́дні зу́би, сьміюнцї. — З. боковые, клыки́, D. canini — и́кли. — З. коренны́е, D. morales — кутні́ зу́би. — Сьмій ся, сьмій ся — засьмієш ся на кутнї. — З. моло́чные, D. lactei s. temporarii — моло́шні. — Зу́бы остри́ть = ла́ситись. — Ласить ся, як кіт на сало. н. пр. — Подня́ть на зу́бы = ви́сьміяти, підня́ти на глу́м. — Сжать зу́бы = зцїпити зу́би. — Точи́ть зу́бы = гостри́ти зу́би, ма́ти зу́би на ко́го. — Щёлкать зуба́ми = кла́цати зуба́ми. — Вовк як клацне зубами. Чайч.

Выкро́шивать, ся, вы́крошить, ся = викри́шувати, ся, ви́кришити, ся. — Зуб викришив ся. С. Аф. Выкру́гливать, ся, вы́круглить, ся, выкругля́ть, ся = викру́глювати, ся, обкру́глювати, ся. Выкружа́льникъ = све́рдел, ко́трим вирі́зують в дошцї кру́жало.

Докро́шивать, докроши́ть, ся = докри́шувати, докриши́ти, ся. — Докришила локшину. — Зуб докришив ся.

Коренно́й = 1. грунтовни́й, корінни́й. — Се наше право грунтовне, споконвічне. Кн. 2. перві́стний, споконві́чний. — Коренны́е жи́телы = ту́больцї. С. Л. Ш. — Зайди принесли до тубольцїв культуру. Кн. — Коренно́й зубъ = ку́тній. — Сьмій ся, засьмієш ся колись на кутнї. н. пр. — Коренна́я ло́шадь = голо́бельний кінь. С. Аф. — Коренно́й разсо́лъ = ропа́. — Коренна́я ры́ба = вели́ка ри́ба, до́бре просо́лена, просі́л.

Льви́ный = ле́вовий, ле́вів. — Пійди, достань левового молока. н. к. — Льви́ный хвостъ, львинохво́стъ, рос. Leonurus Cardiaca L. = глуха́ кропив́а, кропи́вничок, си́ндра. С. Ан. — Льви́ная ла́па, рос. Alchimilla vulgaris L. — приворо́тень. — Льви́ный зубъ, рос. Taraxacum Leonis Desf. = кульба́ба, ба́бка, бара́нки, летю́чки, жидівська ша́пка. С. Ан.

Па́лецъ = 1. па́лець, пу́чка, здр. па́льчик, па́лю́шок. С. З. Л. — Вхопив, аж пальцї знать. н. пр. — Дай панові пучку, а він за ручку. н. пр. — На одній руцї пучки, та не однакові. н. пр. — На руках і на ногах холонуть пучки. Кн. — Безымя́нный па́лецъ = д. під сл. Безымя́нный. 2. (в машинах) — па́лець, зуб.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)