Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 64 статті

Запропонувати свій переклад для «керувати»

Шукати «керувати» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Вести́ или весть – 1) ве́сти́, прова́дити. [Дівчи́ноньку до вінця́ веду́ть. Куди́ бог прова́дить? Прова́дити ві́йсько до бо́ю]; 2) (направлять движение судна, экипажа и т. п.) прова́дити, керува́ти, кермува́ти, кочува́ти (гал.). [Се керма́нич молоде́нький, се дара́бу він кочу́є (Федьк.)]; 3) (простираться, направляться) вести́, прова́дити, прямува́ти, дово́дити. [Сте́жка веде́ до га́ю. Сі́ни прова́дять до світли́ці. Куди́ цей шлях пряму́є?]; 4) Вести́ дело, работу – прова́дити (справува́ти) ді́ло, спра́ву (спра́ви), робо́ту. [За́гад ді́ло справу́є]. • В. процесс, тяжбу с кем – позива́тися з ким. • Судья ведё́т процесс, дело – суде́ць прова́дить проце́с, спра́ву. • Вести́ борьбу, вести́ войну – точи́ти (прова́дити) боротьбу́, війну́. • Вести́ хоровод – вести́ тано́к. • Вести́ разговор, -ти́ речь, -ти́ рассказ – прова́дити (вести́) розмо́ву, мо́ву, ре́чі, оповіда́ння. • Вести́ переговоры – вести́ переспра́ви, трактува́ти. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (Куліш)]. • Вести́ переписку – листува́тися з ким. • Вести́ дневник – вести́ щоде́нника. • Вести́ торговые сношения – прова́дити (відбува́ти) торг, торго́ві зно́сини. • Вести́ жизнь – прова́дити життя́. • Вести́ хозяйство – держа́ти хазя́йство, господа́рство, хазяйнува́ти, господарюва́ти. • Вести́ детей – прова́дити ді́ти, вихо́вувати ді́ти. • Вести́ свой род от кого-л. – вести́ свій родові́д (родословную), похо́дити від ко́го, бу́ти з ро́ду кого́. • Вести́ дело к тому (так), чтобы… – кермува́ти (гну́ти) на те, щоб…, хили́ти ре́чі так, щоб… [Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Він гне на те, щоб потягти́ нас до су́ду]. • Вести́ себя – пово́дитися (сов. повести́ся), держа́тися, справува́тися (гал.). [Сестра́ навча́є, як мені́, малі́й, тре́ба пово́дитися, як дя́дину любе́нько віта́ти (М. Вовч.). Справу́йся до́бре, не пусту́й (Франко)]. • Вести́ себя по отношению к кому-л. – обхо́дити ко́ло ко́го, трима́тися супроти́ ко́го. [Лу́чче коли́-б Я́ків тихе́нько обхо́див ко́ло йо́го (М. Вовч.)]. • Вести́ себя хорошо, достойным образом – шанува́тися, чти́тися. [Гляди́-ж шану́йся, стережи́сь, роби́ти так не вчись (Гліб.)]. • Плохо вести́ себя – не шанува́тися, пу́сто йти; 5) (корчить, коробить) судо́мити, жолоби́ти, безл. [Пу́чки судо́мить. До́шку жоло́бить]. • А он и ухом не ведё́т – а він ані га́дки, а він і га́дки не ма́є, а він ні ку́є, ні ме́ле.

Владе́ть – 1) (иметь в собственности, во владении, обладать) володі́ти, владі́ти, влада́ти ким, чим, обла́дувати ким, чим и що; держа́ти, посіда́ти що, ма́ти в свої́й руці́ що. [Володі́ти земле́ю, має́тком. З ді́да-пра́діда вони́ ту́ю зе́млю держа́ть. Ви́явити все бага́тство ду́ха, що посіда́є украї́нський наро́д (Єфр.)]; 2) (управлять) володі́ти, влада́ти, обла́дувати. [Володі́ти се́рцем і душе́ю. Володі́ти здоро́вою ло́гікою. В сім’ї́ не він, а вона́ всім обладу́є]. • Владе́ть собою – влада́ти собо́ю, керува́ти собо́ю, панува́ти, (сов.) запанува́ти над собо́ю. • Не владе́ющий собой – від се́бе незале́жний, над собою́ не пан; 3) (действовать каким-л. орудием или органом) ору́дувати, воло́дати, влада́ти. [Ору́дуючи ціє́ю поту́жною збро́єю – смі́хом… (Єфр.). Ору́дувати мо́вою, перо́м. Не воло́даю а ні рука́ми, а ні нога́ми. Не воло́даю па́льцем].

Заправля́ть и Запра́вливать, запра́вить – 1) (опять вправить, вставить) за[на]правля́ти и за[на]пра́влювати, за[на]пра́вити що, управля́ти и упра́влювати, упра́вити що куди́, (засовывать) засува́ти, засу́нути, (о мн.) позаправля́ти, повправля́ти, позасо́вувати що куди́. [Упра́вити зви́хнену (но́гу, ру́ку)]. • -вить брюки в сапоги – засу́нути штани́ в чо́боти; 2) кем-н., чем-н. (управлять, распоряжаться) – ору́дувати ким, чим, керува́ти ким, чим, (верховодить) верхово́дити ким и над ким. [Він тепе́р ору́дує ба́нком (Кониськ.). Неві́стка на́ми ору́дувала (Г. Барв.). Керува́ти держа́вою. А над усіма́ був найста́рший марша́лка: він всіма́ верхово́див (Рудч.). Жі́нка верхово́дила над ним, як хоті́ла (Кониськ.)]; 3) (приправлять еду, напитки) заправля́ти и запра́влювати, запра́вити, засма́чувати, засма́чи́ти що́ чим; о еде теснее: (толчен. салом с зеленью) зато́вкувати, затовкти́, (тёртым салом) затира́ти, зате́рти, (растёртым пшеном) замина́ти, зам’я́ти (замня́ти), (мукой, пережарен. на жиру) засма́жувати, засма́жити, запря́жувати, запря́жити, (о мног.) позасма́жувати, позапря́жувати, (сметаной или молоком) забі́лювати, забіли́ти. [Заправля́ла борщ олі́єю (Сл. Гр.). Прибу́дь-же, мій миле́нький, в неді́лю ура́нці – запра́влю горі́лки в криштале́вій пля́шці (Метл.). Медо́ву кипу́чу си́лу сло́вом заправля́є (Куліш). Зато́вчений сві́жим са́лом з зеле́ною цибу́лею і кро́пом кулі́ш (Н.-Лев.). Забіли́ла борщ]; 4) (заряжать) заправля́ти и запра́влювати, запра́вити. [Ста́рший брат кониче́нька сідла́є, а підста́рший ружжо́ заправля́є, хотя́ть ту́ю зозу́леньку вби́ти (Метл.)]. • -вить лампу – запра́вити ля́мпу; 5) (запрашивать) заправля́ти, запра́вити за що з ко́го; см. Запра́шивать. [Запра́вив, як за рі́дного ба́тька (Приказка)]. • Запра́вленный – запра́влений, упра́влений; засу́нутий, засу́нений; (о еде, напитках) запра́влений, засма́чений, зато́вчений, зате́ртий, за́м’ятий, засма́жений, запря́жений, (сметаной, молоком) забі́лений.

Инструме́нт – струме́нт, інструме́нт (-та). [Музи́чний, хірургі́чний інструме́нт. Вона́ нія́к не вмі́ла керува́ти тими́ струме́нтами (Грінч.)]; (прибор) при́лад (-ду), (орудие) струме́нт (-ту), прила́ддя, зна́ряд (-ду), знаря́ддя, спра́ва, справи́лля (ср. р.), (утварь) на́чиння (ср. р.), (провинц.) майсте́рія, струме́ція. [Прила́ддя (знаря́ддя) хірургі́чне, астрономі́чне, фізи́чне, математи́чне. Му́ляр заві́сив го́лову, взяв під паху́ свій мішо́к з на́чинням і пішо́в (Франко). Загра́в-би вам, та ба́чите, – спра́ви нема́, учо́ра був на база́рі – ко́бза зопсува́лась (Шевч.). Вся́ке справи́лля про поже́жу (Лубенщ.). У то́го сте́льмаха майсте́рії на два во́зи не забере́ш: сами́х соки́р п’ять чи бі́льше либо́нь (Канівщ.). Накупи́в струме́ції, кує плуги́, ра́ла, усе́ (Грінч. II)].

Курс – 1) (цикл науки, учения, лечения и т. п.) курс (-су). [Курс украї́нської мо́ви. Курс лікува́ння]. • Проводить курс – відбува́ти (перехо́дити) курс. • Окончить курс – добу́ти ку́рсу, (с)кінчи́ти курс. [Вчи́вся по духо́вних шко́лах, але́ ку́рсу не добу́в (Єфр.). Кінчи́в курс лікува́ння еле́ктрикою]. • Быть в -се чего – бу́ти в ку́рсі чого́. [Я не в ку́рсі ціє́ї спра́ви]; 2) (стадия школьного обучения) курс (-су). • Студент второго -са – студе́нт дру́гого ку́рсу. • Наш вуз имеет пять -сов – на на́шому ви́ші п’ять ку́рсів. • Он исключён с последнего -са – його́ звільни́ли з оста́ннього ку́рсу; 3) (путь, направление) на́пря́мок (-мку), путь (-ті́), курс. • Твёрдый, определённый курс – тверди́й, пе́вний курс (на́прямок). • Брать, взять курс – бра́ти, узя́ти курс (на́прямок) на що, до чо́го, куди́. • Курс корабля – курс (на́прямок) корабля́. • Корабль держит курс на что – корабе́ль трима́є курс на що́, до чо́го, корабе́ль просту́є до чо́го. • Держать курс на что – трима́ти (держа́ти) курс на що, до чо́го, керува́ти, скеро́вувати до чо́го, орієнтува́тися на що. • Курс полёта – на́прямок ле́ту. • Курс государственной, партийной политики – на́прямок держа́вної, парті́йної полі́тики. • Курс на рабочий класс – курс на робітни́цтво. • Дать курс – да́ти на́прямок чому́, керува́ти що; 4) (биржевая цена) курс. • Курс рубля, франка, ценных бумаг повышается – понижается – курс карбо́ванця, фра́нка, ці́нних папе́рів підви́щується – зни́жується (збі́льшується – зме́ншується). • Курс поднимается – падает – курс підно́ситься – па́дає. • Курс повышающийся, понижающийся – курс росту́чий, паду́чий. • Высокий, низкий, переменный курс – курс висо́кий, низьки́й, змі́нний. • Поднять курс – підви́щити курс. • Колебания -са – хита́ння ку́рсу, в ку́рсі. • Денежный курс – гроше́вий курс. • Покупка ценных бумаг по -су – купі́вля ці́нних папе́рів за ку́рсом; 5) (строит., род кладки) ряд (-ду).

Лави́рова́ть – 1) (о судне) керува́ти поміж чим, викеро́вувати(ся), лавірува́ти; 2) (перен.) викеро́вувати(ся), викру́чуватися, виверта́тися, ключкува́ти, (шутл.) ходи́ти поміж дощ; срвн. II. Извё́ртываться 1 и Увё́ртываться.

Направля́ть, напра́вить – 1) (давать направление) спрямо́вувати, спрямува́ти, напрямо́вувати, напрямува́ти, направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, (указывать путь) справля́ти, спра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, керува́ти, скерува́ти, кермува́ти, скермува́ти кого́, що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го и ким, чим, (заправлять, распоряжаться) ору́дувати ким, чим, (о мног.) поспрямо́вувати, понапрямо́вувати, понаправля́ти, понапрямля́ти, понапрова́джувати, повипрямо́вувати, понакеро́вувати, поскеро́вувати. [Ми направля́ли чо́вен на ті́ні, бо там ясні́ше горі́ли вогні́ (Коцюб.). Напра́вивши їх те́мними ліса́ми (Сторож.). Направля́в письме́нство на ві́льні просто́ри (Корол.). Дозві́лля вку́пі з допи́тливим ро́зумом напрями́ли ді́вчину на книжки́ (Коцюб.). Тре́ба його́ напрями́ти на ту сте́жку (Мирн.). Спра́вив його́ на би́тий шлях (Сл. Ум.). Девле́т-Ґіре́й спра́вив татарву́ на доро́гу ми́рного по́буту (Куліш). Справля́ють честь її́ на небезпе́чну путь (Самійл.). При́йдете оце́ до села́, а там вас спра́влять до шко́ли (Канівщ.). Сам го́ре до се́бе спра́влю (Франко). Накеро́вує їх до кра́щого життя́ (Рада). Провідни́к бра́вся за ланцю́г, щоб скерува́ти чо́вен (Коцюб.). Скеру́й полови́ми (вола́ми) до́бре, щоб ча́сом не зачепи́тися (Н.-Лев.). Я тя́млю, куди́ ти керму́єш (Кониськ.). Ска́зано: молода́ си́ла, ті́льки вмі́ло ору́дуй не́ю, вона́ тобі́ й зе́млю переве́рне (Кониськ.)]. • Меня к вам -вили – мене́ до вас напра́вили (спра́вили, напрова́дили). [Там черни́чка мене́ до вас напра́вила (Кониськ.). Напрова́дьте його́ до ме́не (Крим.)]. • -ть корабль рулём и парусами – направля́ти (скеро́вувати), напра́вити (скерува́ти) корабе́ль кермо́ю і вітри́лами. • -ть путь куда – простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти куди́. • Куда путь -ете? – куди́ просту́єте? куди́ вам доро́га?; 2) (устремлять, обращать) справля́ти, спра́вити, направля́ти, напра́вити, напрямо́вувати, напрямува́ти, напрямля́ти, напрями́ти, наверта́ти, наверну́ти, зверта́ти, зверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти що на ко́го, на що, до ко́го, до чо́го, (склонять) приверта́ти, приверну́ти кого́ до чо́го, (о мног.) понаверта́ти и т. п., поприверта́ти. [Направля́ючи свою́ ува́гу туди́, куди́ потребу́є революці́йна страте́гія (Еллан). Він силомі́ць напрями́в свої́ думки́ на щоде́нну робо́ту (Коцюб.). Чита́ння наверта́ло її́ думки́ на нови́й шлях (Грінч.). Наверни́ мене́ на їх ві́ру (Манж.). Зверну́ти свою́ ува́гу в и́нший бік (Коцюб.). До те́бе зверта́ю всі ду́ми свої́ (Самійл.). Оберта́ти все́нькі свої́ си́ли на розвива́ння нау́ки (Статут Ак. Н.). Така́ любо́в напрова́джує всі на́ші за́ходи ті́льки на одну́ то́чку (Крим.). Всі си́ли накерува́ли (Сл. Гр.)]; 3) (наставлять) направля́ти, напра́вити, напрямля́ти, напрями́ти, настановля́ти, настанови́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаправля́ти, понапрямля́ти и т. п. кого́ на що; (руководить) керува́ти, скерува́ти ким, води́ти кого́. [Ма́ючи ду́мку на че́сну пра́цю і діте́й напрями́ти (Мирн.). По́тяг до сві́тла води́в письме́нника в його́ шука́ннях правди́вого життя́ (Корол.)]. • -ть к добру, на путь правильный (спасительный), на путь истины – направля́ти (наверта́ти), напра́вити (попра́вити, наверну́ти) до до́брого (на все до́бре, на добро́), на пра́ву путь (на доро́гу, на сте́жку), напу́чувати, напути́ти на путь спасе́нну, на путь і́стинну, наво́дити, навести́ на пуття́ (на добро́, на до́брий лад). [Си́ла, що змогла́-б направля́ти всіх до до́брого (Грінч.). Се́рце наверну́ть на пра́ву, че́сну путь (Самійл.). Поможі́ть сино́чкові моє́му та напуті́ть його́ (Тесл.). Вона́ тебе́, як ма́ти рі́дна, напути́ть (Кониськ.). Чому́ й на пуття́ не наве́сти? (Свидн.). Учи́телька розу́мна наведе́ на добро́ (Свидн.)]. • -ть на ложный, на гибельный путь – справля́ти (напрова́джувати), спра́вити (напрова́дити) на хи́бну (помилко́ву, поми́льну) путь, на згу́бну путь; срв. Заблужде́ние (Вводить в -ние). [Напрова́див його́ на згу́бний шлях (Київщ.)]. • -ть на ум, см. Наставля́ть (4) на ум. • -ть к лучшему – направля́ти, напра́вити до кра́щого (на кра́ще). • -ть советами – напу́чувати, напути́ти, наставля́ти, наста́вити пора́дами на пуття́; 4) (нацеливать) направля́ти, напра́вити що на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, що кому́ в що, справля́ти, спра́вити, націля́ти, наці́ли́ти що на що, спрямо́вувати, спрямува́ти, випрямо́вувати, ви́прямувати що про́ти ко́го, про́ти чо́го, скеро́вувати, скерува́ти, накеро́вувати, накерува́ти, вимі́рювати и виміря́ти, ви́мірити що про́ти ко́го, про́ти чо́го, на ко́го, на що, налуча́ти, налу́чити чим в що, (орудие, войско ещё) рих[ш]тува́ти, ви́рих[ш]тувати, нарих[ш]тува́ти, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти и т. п.; срв. Наводи́ть 2. [Тепе́р я зна́ю, куди́ свого́ кинджа́ла направля́ти (Куліш). Не налу́чу нія́к ни́ткою у ву́шко (Червоногр.). А своє́ ві́йсько на Львів рихту́є (Ант.-Драг.)]. • -ть оружие, ружьё на кого, на что – направля́ти, напра́вити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що, про́ти ко́го, про́ти чо́го, націля́ти, наці́лити збро́ю, рушни́цю на ко́го, на що. • -ть шутку, насмешку на кого – виміря́ти, ви́мірити жарт, по́сміх про́ти ко́го; 5) (налаживать, исправлять) ла́годити, пола́годити, нала́годжувати, нала́годити, ладна́ти, наладна́ти, направля́ти, напра́вити, налашто́вувати, налаштува́ти, справля́ти, спра́вити, (пров.) напосу́джувати, напосу́дити, (о мног.) понала́годжувати, понаправля́ти и т. п. що; срв. Поправля́ть 1, Нала́живать 2. [Взяли́ся ла́годити гру́бу (Кониськ.). Тре́ба напра́вити маши́ну (Звин.)]; 6) (наострять) направля́ти, напра́вити, наго́стрювати, нагостри́ти, (косу правилкой) манта́чити, наманта́чити, (о мног.) понаправля́ти, понаго́стрювати, поманта́чити що. • -ть бритву – направля́ти (наго́стрювати), напра́вити (нагостри́ти) бри́тву. • -ть нож, топор – наго́стрювати, нагостри́ти ножа́ (ніж), соки́ру; 7) (изглаживать) стира́ти, сте́рти, (о мног.) постира́ти що. [Чи́сто постира́в зубки́ в борони́ (Лубенщ.)]; 8) (только сов.) – а) (науправлять) накерува́ти ким, чим и кого́, що, напра́вити ким, чим и що и т. п.; б) (некоторое время) покерува́ти, попра́вити ким, чим и т. п. Срв. Пра́вить. [Недо́вго й попра́вив, – ті́льки ви́їхали, за́раз і переки́нув (Київщ.)]. Напра́вленный – 1) с[на]прямо́ваний, напра́влений, напря́млений, спра́влений, напрова́джений, ви́прямуваний, накеро́ваний, скер(м)о́ваний, поспрямо́вуваний и т. п. [Ще дити́ною напрямо́ваний по хліборо́бській доро́зі (Мирн.). Інсти́нкти, напра́влені до одніє́ї мети́ (Наш)]; 2) спра́влений, напра́влений, напрямо́ваний, напря́млений, наве́рнений, зве́рнений, обе́рнений, напрова́джений, скеро́ваний, накеро́ваний, приве́рнений, понаве́ртаний и т. п. [О́ко ні́би на те́бе спра́влене, а само́ ди́виться десь у глибі́нь безмі́рну (Стефаник). Всі думки́ напрямо́вані на добува́ння бі́льших доста́тків (Грінч.)]; 3) напра́влений, напря́млений, настано́влений, наве́рнений, напрова́джений, понапра́вляний и т. п.; скеро́ваний; напу́чений, наве́дений; 4) напра́влений, спра́влений, наці́лений, спрямо́ваний, ви́прямуваний, скеро́ваний, накеро́ваний, ви́мірений, налу́чений, ви́рих[ш]туваний, нарих[ш]то́ваний, понапра́вляний и т. п. [У порівня́нні з «Га́ртом», про́ти яко́го напра́влено вістря́ уда́ру (Еллан). З обу́рливою статте́ю, спрямо́ваною про́ти уря́ду (Пр. Правда). Бага́цько сатири́чної кусли́вости, ви́прямуваної про́ти клерика́лів і бага́тих кла́с (Крим.). Коли́ держа́ва буржуа́зна, то вона́ скеро́вана про́ти пролетарія́ту (Азб. Ком.). Нака́зи, скеро́вані на ви́власнення вели́ких книгозбі́рень (Азб. Ком.). Мо́ва, ви́мірена про́ти аристократи́зму (Крим.)]; 5) пола́годжений, нала́годжений, нала́днаний, напра́влений, налашто́ваний, спра́влений, напосу́джений, понала́годжуваний и т. п.; 6) напра́влений, наго́стрений, наманта́чений, поманта́чений и т. п.; 7) сте́ртий, пости́раний; 8) – а) накеро́ваний, напра́влений и т. п.; б) покеро́ваний, попра́влений.

Направля́ться, напра́виться – 1) спрямо́вуватися, спрямува́тися, поспрямо́вуватися; бу́ти спрямо́вуваним, спрямо́ваним, поспрямо́вуваним и т. п.; (руководиться) води́тися; срв. Направля́ть. [Вся жизнь старосві́тських пані́в води́лася ду́хом це́ркви (Куліш)]. • Корабль -ется по компасу – корабле́м кер(м)у́ють за ко́мпасом, корабле́м кер(м)у́ється за ко́мпасом. • Глаза всех -вились на него – усі́х о́чі (усі́ о́чі) оберну́лися (спра́вилися) на йо́го. • Политика партии -ется твёрдой рукой – міцна́ рука́ спрямо́вує парті́йну полі́тику. • Мероприятия правительства -ля́лись к развитию страны – держа́вні за́ходи були́ спрямо́вані (скеро́вані) на ро́звиток краї́ни. • Он увидел, что врагом -ется в его сердце кинжал – він поба́чив, що во́рог направля́є йому́ в се́рце кинджа́л(а). • Бродяга -ется по месту жительства – волоцю́гу відпрова́джують (відпрова́джується) на мі́сце прожива́ння (пробува́ння). • Преступник -ется в Нарым – злочи́нця ви[за]сила́ють (или ви[за]сила́ється) до Нари́му. • Рабочими -ется сельско-хозяйственный инвентарь к весеннему севу – робітники́ ла́годять сі́льсько-господа́рський ремане́нт до весня́ної сівби́. • Бритва -ля́ется – бри́тву направля́ють (наго́стрюють), бри́тва направля́ється (наго́стрюється). • Бритва -лена – бри́тву напра́влено (наго́стрено). • Бритва -рилась – бри́тва напра́вилася (нагостри́лася); 2) (брать направление) прямува́тися, попрямува́тися, правува́тися, пра́витися, поправува́тися, спрямо́вуватися, спрямува́тися, скеро́вуватися, скерува́тися, (о мног.) поспря́мовуватися, поскеро́вуватися; (диал.) напрямля́тися, напрями́тися куди́, до ко́го, до чо́го. [До пе́кла навпросте́ць пряму́йся (Котл.). А той праву́ється туди́ чума́к (Мартин.) Я до того́ ду́ба пра́влюся (Харк.). «А куди́ пра́витесь?» – «До Ки́їва!» (Сл. Гр.). Наро́ди скерува́лися на схід (Шахмат.). Напрями́лася в куто́к до пе́чи (Мирн.). Напрями́всь іти́ до шко́ли (Н.-Лев.)]; 3) (держать путь) простува́ти, попростува́ти, прямува́ти, попрямува́ти, проста́ти, попроста́ти, керува́ти, (диал.) прямцюва́ти, попрямцюва́ти, (образно) сте́жку гаптува́ти, шлях-доро́гу верста́ти; срв. Идти́ 1, Пойти́ 1. [Куди́ вони́ просту́ють? (М. Вовч.). Простува́ли вони́ до Лубе́нь (Сторож.). Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Мордовець). Гляді́в, куди́ це попросту́є хло́пець (Крим.). Він догада́вся, що й той туди́ пряму́є (Н.-Лев.). Товари́ство на Січ прямува́ло (Шевч.). Прямува́в до старо́го бе́реста (Коцюб.). Мари́на була́ попрямува́ла до двере́й (Крим.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Сам попроста́в до ха́ти (Г. Барв.). Зна́ти, куди́ ча́йка (лодка) но́сом керу́є (Звин.). У воро́та прямцю́є (Свидниц.). Куди́ прямува́ти, яки́м тра́хтом сте́жку гаптува́ти? (Сл. Гр.)]. • -ться дорогою – простува́ти (прямува́ти), попростува́ти (попрямува́ти) шля́хом (доро́гою). • Вы в какую сторону -етесь? – ви в яки́й бік (куди) просту́єте (пряму́єте)? • -ться на огонь – простува́ти, попростува́ти на сві́тло. • Мы -лись к пристани – ми прямува́ли, попрямува́ли до при́стани; 4) (пускаться, устремляться) пуска́тися, пусти́тися, подава́тися, пода́тися, ударя́тися, уда́ритися, (диал.) простяга́тися, простягти́ся, хили́ти, похили́ти, наставля́тися, наста́витися, (тяготеть) тягну́ти и тягти́, (пробираться) бра́тися, побра́тися, (о мног.) попростяга́тися, понаставля́тися куди́, до чо́го, на що. [Пусти́лися пі́шки через верх (Франко). Пода́вся сте́жкою з лі́су на шлях (Коцюб.). Пода́вся вниз я́ром (Франко). Пода́вся додо́му (Крим.). Зна́є, куди́ вда́ритися, де чого́ шука́ти (Свидниц.). Васи́ль простя́гся на музи́ки під ве́рби (Н.-Лев.). Селя́ни-ра́таї тягли́ на Украї́ну (Куліш). Чу́ти, як щось бере́ться в ба́шті по схо́дах (Куліш). Побра́лися налива́йці до Рі́чиці (Куліш). Побра́вся Павло́ додо́му (М. Вовч.)]; 5) (иметь направление, пролегать) сла́тися, п(р)осла́тися, стели́тися п(р)остели́тися, держа́ти, лежа́ти, йти, впада́ти, впа́сти. [Шлях стели́вся поміж жита́ми (Київщ.). Ця ву́лиця держи́ть пря́мо, не кри́виться ніку́ди (Звин.). Куди́ та́я дорі́женька, куди́ вона́ впа́ла: чи в те́мний луг, чи у по́ле? (Метл.)]; 6) (запасаться) напаса́тися, напасти́ся, запаса́тися, запасти́ся, (о мног.) понапаса́тися, позапаса́тися. • На вас тетрадей не -вишься – на вас зши́тків не напасе́шся (не наста́рчишся); 7) (вдоволь, сов.) накерува́тися, напра́витися, попокерува́ти, попопра́вити (досхочу́) и т. п.; срв. Пра́вить.

Настоя́ть – 1) см. Наста́ивать 1 - 3; 2) см. Предстоя́ть 4; 3) чему, над чем (устар.) – стоя́ти на чолі́ чого́, пра́вити, управля́ти, керува́ти, ору́дувати чим.

Нача́ло – 1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)]. • В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги). • От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)]. • -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни. • Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)]; 2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)]. • Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю). • Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • В -ле, см. Внача́ле. • В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)]. • В самом -ле чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)]. • В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́. • В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри). • -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни). • В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні. • -ло года – поча́ток ро́ку. • В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця. • -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)]. • От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся). • -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну). • В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої. • Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)]. • О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́). • От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)]. • От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)]. • По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)]. • Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що. • С -ла существования чего – відко́ли існу́є що. • С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том. • С самого -ла – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)]; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)]. • Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)]. • С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний). • Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися. • Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го. • Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)]. • Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)]. • -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го. • -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то. • Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в. • Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)]. • Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́. • -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла. • Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)]. • Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло. • Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип. • -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди). • -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень; 5) -ла (мн. ч.) – а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́. • -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики. • Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи); б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а. • -ла знания – поча́тки знання́; в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)]. • -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні. • На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах. • На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку. • Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я). • Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́. • Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло. • Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та); 8) – а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1. • Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким. • Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник; 9) церк. – а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло. • Творить -ло – пра́вити нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку). • Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці). • Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)]. • Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); 10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).

Нача́льство – 1) (власть) вла́да, зве́рхність (-ности), (реже) нача́льство, (правительственное) уря́д (-ду), (управление) керува́ння, порядкува́ння, урядува́ння, ору́дування, ору́да, (командование) кома́ндування. • Под -ством кого, чьим – під вла́дою в ко́го, чиє́ю, під уря́дом (про́водом) чиї́м, під ору́дою (зве́рхністю) чиє́ю, (под предводительством) за при́водом чиї́м, (стар.) за голово́ю чиє́ю. [Під його́ уря́дом було́ бага́то сі́льськи́х шкіл (Рідний Край). Украї́нське театра́льне товари́ство під ору́дою Садо́вського (Афіша). Поля́ки ходи́ли за при́водом кня́зя по чужи́х зе́млях (Куліш). Щоб ми за твоє́ю (,гетьма́не Хмельни́цький,) голово́ю пили́ та гуля́ли (Ант.-Драг.)]. • Главное -ство – головна́ вла́да; (командование) головне́ кома́ндування. • Главное -ство над войском – головне́ кома́ндування (над) ві́йськом. • Поручать, поручить -ство над городом кому – доруча́ти, доручи́ти вла́ду (зве́рхність) над мі́стом кому́, доруча́ти, доручи́ти керува́ти (пра́вити) мі́стом (урядува́ти над мі́стом) кому́. • Поручить -ство над армией кому – доручи́ти кома́ндувати (кома́ндування) а́рмією кому́. • Принимать, принять -ство над кем, над чем – перейма́ти, перейня́ти (на се́бе) про́від (вла́ду) над ким, над чим, (над войском) перейма́ти, перейня́ти (на се́бе) кома́ндування ві́йськом; 2) см. Нача́льствование 1 и 2; 3) – а) нача́льство, нача́льник; срв. Нача́льник. [Тебе́ ви́брано за нача́льство (Рудч.)]. • Это моё -ство – це моє́ нача́льство, це мій нача́льник; б) (начальники) нача́льство, нача́льники, (старшие) старші́ (-ши́х), (преимущ. военное, устар.) старши́на, (власть) вла́да, уря́д; (власть имущие) зве́рхники (-ків), владу́щі ко́ла. [Ті часи́, як голоси́ нача́льство ті́льки ма́ло (Самійл.). Поліція́нт ла́явся, бо був гні́вний: від старши́х йому́ сього́дні до́бре впа́ло (Грінч.). Військо́ва старши́на (Стор.). Те, що спада́є від ро́та на́шим зве́рхникам, нам ви́стачило-б на життя́ (Куліш)]. • Высшее -ство – ви́ще нача́льство, ви́ща вла́да, ви́щий уря́д. • Докладывать, доложить по -ству о чём – доповіда́ти, доповісти́ нача́льству що, (сообщать) повідомля́ти, повідо́мити нача́льство про що, подава́ти, пода́ти до ві́дома нача́льству що; 4) (круг власти, сан) нача́льство, зве́рхність (подвластная сфера) нача́льство, (подначалие) підвла́дність, підру́чність (-ности). [Він зве́рхности досто́єн (Куліш)].

Нача́льствовать – 1) над кем, над чем, где (управлять) – керува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим, де, порядкува́ти, правува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, стоя́ти над ким, над чим, де, ору́дувати чим, (не только верховодить) верхово́дити ким, чим и над ким, над чим, де, (командовать) кома́ндувати ким, чим, (предводительствовать) отаманува́ти над ким, (быть во главе) бу́ти на чолі́ кого́, чого́, (властвовать) панува́ти над ким. [На́шою окру́гою керува́в тоді́ Воли́нець (Брацл.). Озарі́ф, що старшинува́в над ни́ми, зрі́кся свого́ йме́ння (Л. Укр.). Хто бі́льше з нас ї́стиме, так той над на́ми бу́де старшинува́ть (Рудч.). Вони́ в кла́сі старшину́ють і їм ніхто́ нічо́го, бо ко́жен бої́ться (Свидн.). Вата́га ва́ша вели́ка, а чи розу́мний хто стої́ть над ва́ми? (Звив;). Нема́ Сі́чи, пропа́в і той, хто всім верхово́див (Шевч.). Коли́ я змій, а ти про́змій, так ти над на́ми бу́деш верхово́дить (Рудч.). Отаману́є на́ша па́нночка над дівча́тами (Квітка)]. • -вать над войском – кома́ндувати ві́йськом; 2) (быть начальником) начальникува́ти, головува́ти, старшинува́ти, урядува́ти, бу́ти нача́льником, (за нача́льника) и т. п.; срв. Нача́льник. [Вже дру́гий рік старшино́ю, а начальникува́ти не навчи́вся (Грінч.)].

Плот – 1) пліт (р. пло́ту и плота́), (для сплава) плавни́к, сплав, (гал.) дара́ба, боко́р, (небольшой в 3 – 4 бревна) то́рок. • Управлять -то́м – керува́ти, (гал.) бізува́ти плото́м, дара́бою. • Плот сплавного дерева – та́льба. • Два -та́ сбитые вместе – наши́риця. • Связанная группа -то́в – гаре́м. • Треугольный -от для защиты от идущих по реке других плотов – упі́рка; 2) (для стирки белья) кла́дка.

Попыта́ться – спро́бувати, (по)спита́тися, попро́бувати(ся), запро́бувати, пова́житися (що зроби́ти); срв. Пыта́ться и Попро́бовать. [Я спро́бую да́ти істори́чний о́гляд украї́нського письме́нства (Єфр.). Рома́н ки́нув тлі́ючу гу́бку на ожере́дь соло́ми, що лежа́в коло стодо́ли, і пова́живсь тіка́ти (Коцюб.). Я, ка́же, подушки́ тобі́ зложу́, а спита́лася, дак і лі́жника не зго́рне – нема́ си́ли нія́к (Борз.). Чи йти́, чи ще попро́буватися? Ні, попро́буюсь іще́ (Свид.)]. • Хочу -ться управлять этим предприятием – хо́чу (по)спита́тися (спро́бувати, пова́житися) керува́ти цим підприє́мством. • -тесь, можете-ли вы решить эту задачу – (по)спита́йтеся, спро́буйте, чи змо́жете ви ріши́ти це завда́ння.

Пра́вить – 1) (кем, чем: направлять, руководить) керува́ти ким, чим (и кого́, що), кермува́ти ким, чим, пра́вити ким, чим и що, правува́ти ким, чим. • -вить лошадьми (лошадью), телегою, возжами и т. п. – керува́ти (и ґерува́ти), пра́вити кі́ньми, во́зом, ві́жками, правува́ти, пово́дити кі́ньми, ве́сти́ коня́. [Ві́жками керува́ла мов-би шля́хтичка, що сиді́ла зза́ду (Свид.). Коня́ керу́ють уздо́ю, а чолові́ка сло́вом (Приказка). Правува́ти кі́ньми й людьми́ (Н.-Лев.). На́вчить, як кі́ньми пра́вити (Кониськ.). Сам пан кі́ньми пово́дить (Гр.). Сагайда́чний ї́хав поза́ду на во́зі, бо не міг через ру́ку ве́сти коня́ (Маковей)]. • -вить кораблём, лодкою – керува́ти, кермува́ти, пра́вити корабле́м, керува́ти, пра́вити човном. • -вить рулём – керува́ти (пра́вити) стерно́м, стернува́ти, кермува́ти; 2) (делами, страной: повелевать) керува́ти, порядкува́ти, справува́ти, управува́ти (реже управля́ти), пра́вити, заряджа́ти чим, (начальствовать) урядува́ти, ра́дити над ким, над чим, (распоряжаться по своему) ору́дувати, верхово́дити; заправля́ти, ряди́ти ким, чим. • -вить делами – керува́ти, порядкува́ти спра́вами, справува́ти реча́ми, урядува́ти. [Коза́цтво перебива́ло їм порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш). Ві́йсько бажа́є, щоб ті́льки та була́ сла́ва, що Хмельни́цький гетьману́є, а неха́й-би його́ пора́дці всіма́ реча́ми до по́вного його́ зро́сту справува́ли (Куліш)]. • -вить домом – порядкува́ти, управля́ти, заправля́ти, заряджа́ти до́мом, поря́док у дому́ дава́ти; 3) (службу, обязанности) справля́ти, відбува́ти, відправля́ти, сов. спра́вити, відбу́ти, відпра́вити (слу́жбу, обов’я́зки). • -вить церковную службу – пра́вити, відправля́ти, справля́ти слу́жбу бо́жу. • -вить тризну, поминки и т. п. – справля́ти три́зну, по́минки і т. ин. [Справля́ли свої́ каніба́льські та́нці над пова́леним во́рогом (Єфр.)]. • -вить поклон от кого – перека́зувати поклі́н, поклоня́тися, кла́нятися кому́ від ко́го; 4) (подати, долги) виправля́ти, стяга́ти (пода́тки, борги́); 5) пра́вити, виправля́ти що; срв. Исправля́ть, Выпрямля́ть. • -вить корректуру – пра́вити, виправля́ти коре́кту. • -вить бритву – гостри́ти бри́тву. • -вить вывихнутую руку – вправля́ти, пра́вити, впра́вити ви́вернуту ру́ку; 6) (виновного) правди́ти, виправля́ти кого́. [Чолові́ка вини́ли, а жі́нку правди́ли (Полт.)]. • Пра́вленный – пра́влений, ви́правлений. • -ная бритва – ви́гострена бри́тва.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Масса – 1) (вещество, тело, материя, толща) ма́са; 2) (множество кого, чего) бе́зліч, си́ла, си́ла-силе́нна, незчисле́нна си́ла, си́ла си́лою, ма́са, по́вно, (куча) ку́па, гу́ра, (туча, потоп, лавина, бездна) хма́ра, як мгли́, пото́п (потопа), зава́ла, ва́лява, прі́рва, море, (тьма) тьма, (гибель, пропасть) ги́бель, (фамил.) шмат (-ту), (грубо) до чо́рта, до бі́са, до стобі́са, до сму́тку, до ви́греба чого́; 3) (народная) тиск, сила, тлум, ма́са; 4) (юрид.) ма́са, все добро́ (майно́): • бумажная, древесная, сырая масса – паперо́ва, деревна́, сирова́ ма́са; • воздушная маса – повітряна маса; • двигаться сплошной массой – іти́, су́нути, пливти́ (пли́сти́) суці́льною ла́вою, хма́рою, о́блавом, ва́лом, су́нути (ці́лим) зага́лом; • критическая маса – критична маса; • масса вращательнодвижущаяся – маса обертоворухома; • масса движущаяся – маса рухома; • масса материальной точки – маса матеріяльної точки; • масса неуравновешенная – маса незрівноважена; • масса переменная – маса змінна; • маса приведенная – маса зведена; • маса присоединенная – маса приєднана; • маса распределенная – маса розподілена; • маса сосредоточенная – маса зосереджена (скупчена); • маса уравновешивающая – маса зрівноважувальна; • мышечная маса – м’язова маса; • народные массы – наро́дні ма́си; • собралась масса народу – зібра́лося (зійшлося, зібралася, зійшлася) бе́зліч (си́ла, си́ла-силе́нна, тьма) лю́ду (люде́й); • сырковая маса – сиркова маса. [О́бсяг атмосфе́ри величе́зний, а ма́са мізе́рна (М.Грінченкова). Люде́й ішло́ хма́ра хма́рою (АС). Як почало́ розтава́ти, то вода́ йшла рівчака́ми, а тепе́р, як ду́же розта́ло, — іде́ о́блавом (М.Вовчок). Наро́д-творе́ць не мо́же вже бу́ти сиро́ю етнографі́чною ма́сою (С.Єфремов). Чого́ не вда́тен збагну́ти зага́л, юрба́ (М.Леонтович). Бе́зліч пра́ці (Б.Грінченко). Си́ла-силе́нна слів, а ді́ла нема́ (АС). Груш незчисле́нна си́ла (А.Кримський). Їх там си́ла си́лою була́ (Квітка). Пое́зії, пе́вно, в тім ма́са (І.Франко). При́кростей уся́ких ку́па (Б.Грінченко). Люде́й на по́лі як мгли (Г.Барвінок). Чу́ти було́ яке́сь шепта́ння — з-посере́д пото́пи ли́стя (І.Франко). В столи́ці зби́лася ва́лява лю́ду (М.Леонтович). Гро́шей у ньо́го прі́рва (АС). Наро́ду там ги́бель (АС). Люди, які пережили критичну масу принижень (і стерпіли), не можуть бути повноцінними громадянами (Л.Костенко). — У славолюбства тисяча синів, всі рвуться уперед, і, як схибнешся, Когось пропустиш, всі на тебе ринуть Могутнім валом, і заллють, затруть, Зоставивши позаду (М.Лукаш, перекл. В.Шекспіра). А найкраще ось що зроби: стинай віття тернове (тут скрізь того терну до гибелі росте) та й кидай по дорозі на призна́ку… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можна спробувати поставитися до неї по-християнському і полюбити. Але хоч як ти до неї ставився б, вона, ця маса, перетворена волею випадку на електорат, має голос і нічого спільного не має з демократією. Що з нею робити? Обманювати? Відмивати? Перевиховувати? Чекати, поки вимре? Але останнє — іллюзія: старі тягнуть за собою онуків, правнуків, які теж стають навкарячки (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Маса удаваних книжок, але дуже мало літературних творів; тлум інформації та добрих намірів, однак обмаль реальної думки та пам’яті — такий, власне, порядок денний (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). Той тлум вирував і клубочився, люди бігали туди й сюди (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). — І тепер нам потрібні, — сказав він, — не мечі, а батоги. Масами правили з днів сотворіння і треба ними правити до кінця цих днів. Суще лицемірство й фарс говорити, ніби вони самі здатні собою керувати (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Усі сновигають, горланять до хрипоти, вихваляючи свій товар. Конкуренція, сварки, обдурювання один одного на копійки. Найневгамовніші ми, зовсім малі, бо нам подобається брати участь, відчувати належність, бути частиною всього цього великого тлуму (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). На пароплаві панував тлум, адже ним подорожували механіки та інші відвідувачі національного свята, всі поголовно п’яні ще до обіду (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Найжахливіша маса, яку можна уявити, складалася б суцільно із знайомих (Е.Канеті). У народних мас ця сама маса завелика для сходження вгору. Зате для лавиноподібного сходу вниз — якраз (В.Шендеровіч)].

Министр – (франц. от лат.) міністр (міністер): • быть министром – бу́ти міні́стром (за міні́стра), мініструва́ти; • Кабинет Министров Украины – Кабінет Міністрів України. [Царі з міністрами-рабами Тебе, о люту, зацькують! (Т.Шевченко). Ну, де ви бачили міністра, який би з людьми особисто зхустрічався, і тим паче для них щось робив? Його справа – щоки надувати і гроші бюджетні тирити, а для чорної роботи у нього є зами, а в тих замів – свої зами, яким теж ніколи (Васілій Рибніков). — І що, у такому стані він поїде керувати міністерством? — Щоб ти знав, керувати в нашій країні можна тільки у такому стані. Інакше збожеволієш, — мудро зауважив Паша (брати Капранови). А скільки мук довелося витерпіти, поки дряпався щаблями міністерської драбини! Як не було важко, а місцями й огидно, але таки видряпався. Спочатку нардеп, а потім заступник міністра чи, простіше, замміністра — це вам не купка соломи. І ось, коли, здавалося б, лише жити, ці підараси програли вибори, а крайнім виявився він, Григорій Маузер (В.Кожелянко). Міністр — це людина, за якою носять нічний горщик, коли вона обіймає свою посаду, і перевертають цей горщик на неї, коли вона її втрачає (Луї Мерсьє). Невідомий обробив гроші отрутою і пожертвував їх дитячому будинку. Загинуло двадцять депутатів, три міністри і мер].

Начало – 1) (в пространстве) поча́ток (-тку); 2) (во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́; 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток; 5) (начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я); 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та), первень; 8) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник; 9) (церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток; 10) (начала, чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків): • брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися; • быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким; • в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні; в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги); в начале пятого – на початку п’ятої; • в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри); вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); • в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені; • всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.); • горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́; • давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від; • держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; • для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед; • доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало; • доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.); • духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип; • жизненное начало – життьова (життєва) основа; • иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого; • коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; • красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило; • к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок; • лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.); • на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно); • на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку); • на началах чего – на підставі чого; • на общественных началах – на громадських засадах; • на паритетных началах – на паритетних підставах; • начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди); • начала (знания) – початки (знання); • начала культуры – джерела культури; • начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики; • начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь; • начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини; • начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу; • начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́; • начало работы – початок роботи; • начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого; • начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю); • не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.); • не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю); • нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю); • организующее начало – організаційна основа; • основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи); • отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); • от начала – з поча́тку, з почи́ну; • от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся); • от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку); • под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким; • положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що; • положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці); • получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого; • по началу – з початку (з почину); • при начале чего – на початку чого; • путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.); • с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа; • с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом; • с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що; • с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу; • судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що; • творить начало – пра́вити начало; • чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].

Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод: • боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти; • в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком; • в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку; • в бесспорном порядке – безсуперечно; • вводить порядки – заводити, запроваджувати лад; • вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду; • в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що); • в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком; • в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду); • в обычном порядке – звичайним ладом (порядком); • в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить; • в порядке дискуссии – порядком дискусії; • в порядке исключения – як виняток; • в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження; • в порядке назначения – як призначення; • в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою; • в порядке обсуждения – як обговорення; • в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію); • в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що; • в принудительном порядке – примусово; • в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку; • всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку; • в спешном порядке – нагально, негайно, спішно; • в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено; • дело такого порядка – річ ось яка; • для порядка – для порядку; для годиться; • заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати; • законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно; • идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом); • изменить порядок – повернути лад; • наводить порядок – давати порядок (лад), порядкувати; • напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт; • нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї); • нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає); • номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду); • общественный порядок – громадський порядок; • одного [и того же] порядка – того самого ряду; • по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом; • поддерживать порядок – пильнувати ладу; • по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число; • порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий; • порядок вещей – порядок речей; • порядок дня – порядок денний; • порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати; • приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що; • приводить себя в порядок – опоряджатися; • призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого; • располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку; • располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати; • своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить; • следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу; • соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу); • соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування; • судебным порядком – судом (через суд), судовно; • считать по порядку – лічити з ряду, від ряду; • установленный, существующий порядок – заведений лад; • учреждать порядок – запроваджувати лад; • число по порядку – порядкове число; • это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно). [Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). У нього дружина повинна бути леді, і то доброго роду, з такими манерами й вишуканістю, як у місіс Вілкс, і з таким же вмінням давати лад великому господарству (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].

Протез – (франц. от греч.) протез, (деревяшка) дерев’янка, (костыль или приделанная нога) ми́лиця, дерев’я́нка, ку́ля́. [Його протез ліг горизонтально і грізно дивився на мене, як цівка важкого кулемета (Юрій Ячейкін). — Добре, подивимося. Як тобі цей протез? — Жме, не можу закрити рота. — Чорт забирай! Які ви всі тендітні. Ану, приміримо цей. — Він мені завеликий. Якщо я чхну, він випаде. — А ти не застуджуйся, холеро. Відкривай рота (М.Жердинівська, перекл. Л.Сепульведи). Як політикові, Скрипникові не конечне було розумітися на тонкощах лінґвістики. Але він був мудрий політик і цілком на висоті призначення — керувати справами культури. Інтуїцією він непомильно розумів те, на що звертали увагу люди з мовознавчих кіл типу Олени Курило: потребу поставити українську мову на власні ноги, надати їй самостійного значення; вивільнити з-під впливів російської, поклавши в її основу джерела народної мови. З уваги на це він уважно прислухався до пропозицій західньоукраїнських мовознавців, коли йшлося про норми, які українську мову віддалювали від впливів російської: написання ґ не лише в українських словах типу ґава, ґудзик тощо, а й у новіших запозиченнях з латинської та взагалі з чужих живих мов ("енерґія, ґастроля); пом’якшене л у чужомовних словах типу лямпа, плянета; сполучення ія в словах типу соціялізм тощо. Також зміна роду в чужомовних словах, якщо вони вже прийшли через російську мову з перекрученою родовою ознакою (рос. класс — кляса, протез — протеза і под.) (І.Кошелівець). Рипить проблем натруджений протез. А хочеться хоч з чогось порадіти… (Микола Боровко). Без телевізора, без жінки, без жалю сиджу. Я сам собі — мов ліга. А жінка та — немов зима без снігу. А жінка та — немов душі протез (В.Слапчук). Міняю бензопилку на протез].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВЕ́ДАТЬ (чим) ще керува́ти, ра́дити, верхово́дити над; ведать не ве́даю сном-ду́хом не зна́ю; ведающий 1. що керу́є тощо, заві́дувач, управи́тель, покли́каний керува́ти, 2. знающий; не знающий, несвідо́мий чого, образ. без жо́дної га́дки; не знающий жа́лости безжа́лісний; ПОВЕ́ДАННЫЙ поведанный по секре́ту, та́йно поведанный наші́птаний.

ВЕСТИ́ (протокол) писа́ти, (до чого), спричиня́тися, спричиня́ти що, (наслідки за собою) тягти́; вести борьбу́ /вести иссле́дования, вести наблюде́ния тощо/ боро́тися /дослі́джувати, спостеріга́ти тощо/; вести борьбу́ с чем дава́ти бій /оголо́шувати війну́/ чому, побо́рювати що; вести двойну́ю игру́ торгува́ти на два база́ри; вести де́ло ору́дувати; вести де́ло к чему гну́ти куди /до чого/; вести за́мкнутую жизнь жи́ти відлю́дно; вести за собо́й что виклика́ти; вести к чему ще йти́ся на [ведёт к сча́стью іде́ться на ща́стя], (мову) гну́ти /хили́ти/ куди; вести нача́ло похо́дити, бра́ти поча́ток; вести ого́нь стріля́ти; вести пра́здные разгово́ры ба́витися балачка́ми; вести перегово́ры ве́сти́ перемо́вини; вести разгово́р бала́кати, ве́сти́ мо́ву; стро́го вести себя́ (досто́йно вести себя́) шанува́тися; вести себя́ прили́чно не дозволя́ти за́йвого; вести скита́льческую жизнь блука́ти світа́ми; вести собра́ние /вести заня́тия/ керува́ти збо́рами /заня́ття́ми/; вести счёт рахува́ти; вести холосто́й о́браз жи́зни одинакува́ти; и у́сом не ведёт /и у́хом не ведёт/ (не вживає заходів) ні кує́ ні ме́ле; веду́щий що веде́ тощо, покли́каний ве́сти́, воді́й, провідни́к, вожа́й, поводи́р /проводир/, прикм. головни́й, провідни́й, чі́льний, напрямни́й, чолови́й, ключовий [ведущая фигу́ра ключова́ фігу́ра], галиц. пра́порний, (про колесо) тягови́й, рухови́й, /певну працю/ за́йня́тий чим, відповіда́льний за, фраз. пе́рший [веду́щее звено́ перша ла́нка], образ. на /в/ чолі́, тех. директи́вний [ведущий луч директивний про́мінь]; ведущий большу́ю игру́ граве́ць у вели́кій грі; ведущий борьбу боре́ць; ведущий в ата́ку (рій) проривни́й, /хто/ стил. перероб. в чолі́ ата́ки; ведущий войну́ за́йня́тий війно́ю, у ста́ні війни́; ведущий в тупи́к спрямований у безви́хідь; ведущий двойну́ю игру́, двору́шник; ведущий за́мкнутую жизнь відлю́дько; ведущий за собо́й что зда́тний ви́кликати, /в атаку/ = ведущий в атаку; ведущий знако́мство з до́бре знайо́мий з; ведущий к сприя́тливий для чого, зда́тний призве́сти до; ведущий к ги́бели згу́бливий; ведущий к осложне́ниям зда́тний ускла́днити; ведущий к побе́де перемо́жний, оказ. проривни́й; ведущий перегово́ры перемо́вець, уча́сник перегово́рів; ведущий перепи́ску кореспонде́нт; ведущий програ́ммы реконстр. провідни́к чого; ведущий протоко́л протоколі́ст; ведущий речь о чём фраз. заклопо́таний чим; ведущий самолёт піло́т; стро́го ведущий себя́ стате́чної пове́ді́нки, зви́клий шанува́тися; ведущий скита́льческую жизнь зви́клий блука́ти світа́ми, обходи́світ, ві́чно в ма́ндрах, ві́чний мандрівни́к, розблу́каний світа́ми; ведущий хозя́йство головни́й госпо́дар; ведущее колесо́ рухове́ ко́лесо; ведущийся що веде́ться тощо, ве́дений, прова́джуваний; ведо́мый ве́дений, (трибок) обе́ртаний.

ДВИ́ГАТЬ (1. дви́гает, 2. дви́жет) 1. урухо́млювати, 2. спону́кувати, активізува́ти, стимулюва́ти, (ким) керува́ти, образ. штовха́ти впере́д; ДВИ́ГАТЬСЯ образ. не стоя́ти на мі́сці, (ворушитися) ще со́ватися, (про деталі) ходи́ти; двигаться в го́ру іти́ вго́ру; двигаться ма́ссой /двигаться сплошно́й ма́ссой/ іти́ ла́вою; сиде́ть не дви́гаясь побут. сиді́ти, скла́вши руки; двигающий/движущий що ру́хає тощо, призна́чений ру́хати, зда́тний ру́шити, двигу́н, руші́й, прикм. руші́йний, рухови́й, зрушувальний, урухомлювальний; двигающий рабо́ту стимуля́тор пра́ці; е́ле двигающий нога́ми стил. перероб. ле́две несучи́ но́ги; движущее нача́ло рухове́ джерело́, фраз. руші́й; движущийся/двигающийся що ру́хається, зда́тний ру́хатися, рухо́мий, ру́ханий, зру́шуваний, урухо́млюваний, прикм. (во)рухли́вий, ходови́й, мобі́льний, /про лявіну/ нестри́мний, образ. у (ста́лому) ру́сі, у ста́ні ру́ху, складн. легкору́шний [легко́ движущийся легкору́шний] див. ще движимый; не движущийся живомовн. недви́га; не движущийся с ме́ста стил. перероб. ані руш з мі́сця; движущийся вокру́г чего зда́тний оберта́тися навко́ло чого; движимый (чим) рухо́мий, заохо́чуваний, активізо́ваний, стимульо́ваний, керо́ваний, спону́к/ув/аний, захо́плений, по́йнятий; движимый жела́нием заохо́чений /спону́каний, захо́плений тощо/ бажа́нням; движимое иму́щество ще рухо́мість;

ЗАВЕ́ДОВАТЬ, ще керува́ти, головува́ти; заве́дующий, що заві́дує тощо, наста́влений /призна́чений, ста́вши/ керува́ти, заві́дувач, керівни́к, управи́тель, голова́.

ОСУЩЕСТВЛЯ́ТЬ ще реалізува́ти /вті́лювати (в життя́), перево́дити в ді́ло /в життя́/, доко́нувати/ що; осуществлять контро́ль /осуществлять обрабо́тку, осуществлять руково́дство тощо/, контролюва́ти /обробля́ти, керува́ти тощо/; осуществлять неосуществи́мое образ. натяга́ти шку́рку на кисі́ль; осуществлять посре́дничество бу́посере́дником, факторува́ти;

ПИЛОТИ́РОВАТЬ укр. ве́сти́ літа́к, керува́ти літако́м; пилотирующий що /мн. хто/ пілоту́є тощо, зда́тний /покли́кати/ пове́сти́ літак, ста́вши пілотува́ти, піло́т, заступ. поняття для пілотува́ння; пилотирующийся/пилотируемый пілото́ваний.

ПРА́ВИТЬ (відхил) кореґува́ти; править три́зну справля́ти три́зну; правящий 1. що /мн. хто/ керу́є тощо, ста́вши керувати, гото́вий покерува́ти, прави́тель, держа́вець, керівни́к, воло́да́р, керма́нич, стернови́й, прикм. панівни́й, керівни́й, вла́дни́й, уряду́щий, владу́щий, 2. що виправля́є тощо, за́йня́тий пра́вленням, коре́ктор, прави́льник, виправля́ч, прикм. виправни́й, прави́льний, кореґу́вальний, випрямни́й, гостри́льний; правящая верху́шка панівна верхі́вка, елі́та; правящие круги́ панівні́ ко́ла; правящийся 1. керо́ваний, 2. пра́влений, випра́влюваний, кореґо́ваний, випря́млюваний, го́стрений.

РЕГУЛИ́РОВАТЬ (прилад) настро́ювати, рідко достосо́вувати, (рух) керува́ти чим; регулирующий що /мн. хто/ реґулю́є тощо, покли́каний реґулюва́ти, для реґулюва́ння, за́йня́тий реґулюванням, реґулюва́льник, (річ) реґуля́тор, прикм. реґулюва́льний, реґуляці́йний, реґуля́торний, тех. контро́льний; регулирующийся/регулируемый реґульо́ваний, настро́юваний, достосо́вуваний, керо́ваний.

ТЕРЯ́ТЬ (у ділі) ма́ти зби́тки /втра́ти/, зазнава́ти зби́тків /втрат/; теря́ть что галиц. втрача́ти на чому [теря́ть си́лу втрача́ти на си́лі]; теря́ть авторите́т ще па́дати в оча́х; теря́ть былу́ю сла́ву /могу́щество, авторите́т/ схо́дити на пси; теря́ть в ве́се ху́днути, здава́ти на вазі́; теря́ть власть (над собо́й) зневла́днюватися, (фраз. нетя́митися); теря́ть вре́мя га́яти час [не теря́я вре́мени не га́явши часу]; теря́ть вся́кое уваже́ние к чему витира́ти но́ги об що; теря́ть го́лос спада́ти з го́лосу; теря́ть дар ре́чи забува́ти язи́ка в ро́ті, док. проглину́ти язи́ка; теря́ть дове́рие к кому зневіря́тися в кім; теря́ть значе́ние відступа́ти на за́дній план; теря́ть нить (бесіди) зби́ватися з пантели́ку; теря́ть о́браз челове́ческий мерзені́ти; теря́ть орео́л сла́вы па́дати з п’єдеста́лу; теря́ть охо́ту знеохо́чуватися; теря́ть равнове́сие ще точи́тися; теря́ть рассу́док губи́ти /втрача́ти/ глузд; теря́ть своё лицо́ компромітува́ти /дискредитува́ти/ себе́; теря́ть си́лу ще знеси́люватися, образ. упада́ти /втрачати/ на си́лі; теря́ть со́весть образ. позича́ти о́чі в Сірка́; теря́ть терпе́ние нетерпеливитись, втрача́ти терпе́ць /терпі́ння/, вихо́дити з терпіння, образ. не могти́ вси́діти на мі́сці; теря́ть управле́ние втрача́ти контро́ль; не теря́ть по́чвы под нога́ми стоя́ти тве́рдо на землі́; теря́ет созна́ние кто мло́сно кому; ПОТЕРЯ́ТЬ потеря́ть го́лову позбу́тися глу́зду; потеря́ть дар ре́чи втра́тити мо́ву, забу́ти язика́ в ро́ті; потеря́ть дове́рие к кому позбу́тись дові́ри до кого; потеря́ть из ви́ду погуби́ти; потеря́ть интере́с к чему збайдужі́ти до чого, ки́нути під ла́ву що; потеря́ть контро́ль над собо́й зірва́тися з ланцюга́; потеря́ть ме́сто /до́лжность/ образ. ви́летіти з сідла́; потеря́ть нить погуби́ти кінці́; потеря́ть о́браз челове́ческий розсвиня́читись; потеря́ть охо́ту к чему знеохо́титися до чого; потеря́ть расположе́ние чьё упа́сти в чиїх оча́х; потеря́ть рассу́док загуби́ти глузд, втра́тити тя́му, знетя́митися; потеря́ть све́жесть пропа́хнути нафталі́ном; потеря́ть со́весть позича́ти оче́й у Сірка; потеря́ть созна́ние втра́тити па́м’ять /па́мороки/, рідко ріши́тися ду́ху; потеря́ть терпе́ние знетерпели́витися, ви́йти з терпі́ння, образ. всі жда́ники пої́сти; потеря́л аппети́т кто прибл. ї́сти не їсть хто; потеря́в го́лову, по волоса́м не пла́чут зру́баній голові́ ба́йдуже за чу́бом; потеря́вший ОКРЕМА УВАГА; потеря́вший го́лову безра́дний, розгу́блений; потеря́вший зре́ние ослі́плий, сліпи́й, незря́чий; потеря́вший интере́с збайдужі́лий; потеря́вший рассу́док очмані́лий, знетя́млений, ОКРЕМА УВАГА; потеря́вший терпе́ние знетерпели́влений; ТЕРЯ́ТЬСЯ ще непевні́ти, як сліпи́й, (нітитися) образ. не зна́ти, на яку ступи́ти; теря́ться в дога́дках блука́ти у здо́гадах; теря́ться во мра́ке зника́ти в те́мряві; теря́ться из ви́да зника́ти з оче́й; теря́ющий що /мн. хто/ гу́бить тощо, позба́влюваний, зви́клий /стил. перероб. ставши/ втрача́ти, здатний втра́тити, прикм. утра́тливий, утра́тний; теря́ющий что незда́тний бі́льше що робити [теря́ющий терпе́ние незда́тний бі́льше терпі́ти]; ничего́ не теря́ющий застрахо́ваний від утра́т; теря́ющий в ве́се щора́з худі́ший /ле́гший/; теря́ющий ве́ру зневі́рюваний; теря́ющий вкус к чему знеохо́чувати у чім; теря́ющий власть над собо́й, теря́ющий го́лову незда́тний володі́ти собо́ю, образ. у нестя́мі; теря́ющий дове́рие зневі́рюваний; теря́ющий (жи́зненные) си́лы, стил. перероб. втрача́ючи си́ли, (щора́з безси́ліший); теря́ющий золото́е вре́мя ста́вши га́яти золоти́й час; теря́ющий зря вре́мя /теря́ющий по́пусту вре́мя/ зви́клий га́яти час, дармови́с, зага́йко; теря́ющий и́з виду стил. перероб. спуска́ючи з оче́й; теря́ющий интере́с к чему бі́льше не заціка́влений чим; теря́ющий наде́жду обезнаді́юваний, позба́влюваний наді́ї, стил. перероб. втрача́ючи наді́ю; теря́ющий нить чего незда́тний сте́жити що; теря́ющий па́мять ста́вши втрача́ти па́м’ять; теря́ющий по́чву под нога́ми стил. перероб. втрача́ючи ґрунт під нога́ми; теря́ющий равнове́сие незда́тний трима́ти рівнова́гу; теря́ющий своё лицо щораз більше скомпроміто́ваний /здискредито́ваний/; теря́ющий созна́ние ма́йже неприто́мний /умлі́лий/; теря́ющий терпе́ние знетерпели́влений; теря́ющий трудоспосо́бность ма́йже непрацезда́тний; теря́ющий управле́ние незда́тний да́лі керува́ти; теря́ющий ум = теря́ющий го́лову; теря́ющийся/ теря́емый загу́блюваний, утра́чуваний, витра́чуваний, розгу́блюваний, марно́ваний, гайно́ваний, зба́влюваний; теря́ющийся (серед чужих) щора́з розгу́бленіший, діял. замотили́чений; теря́ющийся в дога́дках розгу́блений у мо́рі здо́гадів; теря́ющийся во мра́ке спантели́чений те́мрявою /мря́кою/; теря́ющийся в толпе́ проко́втуваний юрбо́ю; теря́ющийся из ви́да стил. перероб. зника́ючи з оче́й; ЗАТЕРЯ́ТЬСЯ затеря́вшийся загу́блений; затеря́вшийся на краю́ све́та заки́нутий на край сві́ту; РАСТЕРЯ́ТЬСЯ ще не зна́ти, на яку́ ступи́ти, усі́ шляхи́ погуби́ти; растеря́вшийся розгу́блений, збенте́жений, зні́якові́лий, стил. перероб. не зна́вши на яку́ ступи́ти, ОКРЕМА УВАГА

УПРАВЛЯ́ТЬ ще урядува́ти, адмініструва́ти, (ким) ору́дувати; УПРАВЛЯ́ТЬСЯ (з чим) дава́ти ра́ду чому, дава́ти собі́ ра́ду з чим, не відстава́ти, не па́сти за́дніх; управля́ющий що /мн. хто/ керу́є тощо, покли́каний /зда́тний, зви́клий, стил. перероб. ста́вши/ керува́ти, за́йня́тий урядува́нням, керівни́к, управи́тель, адміністра́тор, провідни́к, лі́дер, (судном) керма́нич, стернови́й, прикм. керівни́й, провідний, адміністрати́вний, кермови́й, реконстр. керува́льний, уряду́щий; управля́ющее устро́йство керу́й-прилад; управляющийся/управля́емый керо́ваний, адміністро́ваний, ору́дуваний, образ. під ору́дою /керува́нням/, складн. -пра́вний [управляемый наро́дом народопра́вний]; управляющийся го́дний да́ти (собі́) ра́ду; УПРА́ВИТЬСЯ (з працею) оброби́тися, (хутко) діял. звину́тися; упра́виться с чем да́ти собі́ ра́ду з чим; упра́виться с де́лом да́ти ра́ду спра́ві /ді́лу/; управившийся ОКРЕМА УВАГА

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Править – 1) (управлять) пра́вити, -влю, -виш, керува́ти, -ру́ю, -ру́єш; 2) (исправлять) поправля́ти, виправля́ти, -ля́ю.

Руководительствовать, руководить – керува́ти, -ру́ю, -ру́єш.

Управлять – керува́ти, -ру́ю, -ру́єш.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Владеть – володіти ким, чим; держати, посідати що; (действовать чем) – орудувати чим. Владеть собой – керувати собою; панувати над собою. Владеть языком, оружием и т. п. – орудувати мовою, зброєю і т. ин. Не владеющий собою – від себе незалежний; над собою не пан.

Руководить – керувати; давати провід.

Собрание – збори; (сочинений, законов и т. п.) – зібрання; збірка. Общее собрание – загальні збори. Закрывать собрание – закривати збори. Состоялось собрание – відбулись збори. Предвыборное собрание – передвиборчі збори. Вести собрание – керувати зборами. Открывать собрание – розпочинати, відкривати збори.

Управлять – керувати; урядувати. Управлять государством – державувати.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Управлять – керува́ти.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Владеть • Владеть иностранными языками – володіти (іноді орудувати) іноземними мовами; знати іноземні мови. • Владеть кем, чем – володіти (владати) ким, чим; посідати (давн. держати) що. • Владеть пером (перен.) – орудувати (володіти) пером. • Владеть руками (рукой), ногами (ногой)… – володати руками (рукою), ногами (ногою)… • Владеть своими чувствами – володіти (іноді владати, керувати) своїми почуттями; панувати над своїми почуттями. • Владеть собой – володіти (владати) собою; панувати над собою; (розм. давн.) Бути над собою паном.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

администри́ровать адмініструва́ти, керува́ти, управля́ти

управля́ть керува́ти; адм. управля́ти

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Керува́ти, -ру́ю (чим) – направлять, управлять.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Направлять, -вить – 1) направляти, напра́вити, скеро́вувати, скерува́ти, спрямо́вувати, спрямува́ти (що), керува́ти чим; н. работу – керува́ти робо́тою, скеро́вувати робо́ту; 2) (посылать) – посила́ти, посла́ти кого, що, надсила́ти, надісла́ти що.

Править, управить – правува́ти, пра́вити, упра́вити, керува́ти, скерува́ти.

Предприятие (начинание, дело) – підприє́мство; (заведение) – за́клад (-ду); п. беспроигрышное – невтра́тне, непрогравне́ підприє́мство; п. вспомогательное – допомічний за́клад; п. единоличное – одноособо́ве підприє́мство; п. зрелищно-увеселительное – за́клад видо́вищ; п. коллективное – колективне підприє́мство; -тия коммунальные – комуна́льні підприє́мства (за́клади); п. консервированное – консерво́ване підприє́мство; п. крупное – велике підприє́мство, великий за́клад; п. малое – дрібне́ (мале́) підприє́мство, дрібний (малий) за́клад; п. маломощное – малосиле, кво́ле підприє́мство; п. мощное – поту́жне (міцне́) підприє́мство; п. перевозочное – перевозо́вий за́клад; п. подсобное – помічний за́клад; п. производственное – виробничий за́клад; п. промышленное (дело) – промисло́ве підприє́мство; (заведение) – промисло́вий за́клад; п. работающее – чинний за́клад; п. самоокупаемое, самоокупающееся – самоопла́тне підприє́мство, самоопла́тний за́клад; п. торговое (дело) – торгове́льне підприє́мство; (заведение) – торгове́льний за́клад; п. транспортное – транспорто́ве підприє́мство, транспорто́вий за́клад; п. фабрично-заводское – фабрично-виробне́ве підприє́мство; вести -тие (управлять -тием) – керува́ти за́кладом (підприє́мством); всаживать деньги в -тие – вга́чувати, вгатити гро́ші в підприє́мство; открывать -тие – заклада́ти, закла́сти підприє́мство; по -тию: а) (доходы) – з підприє́мства; б) (расходы) – на підприє́мство.

Руководительствовать, руководить кем, чем – керува́ти ким, чим, про́від вести, про́від ма́ти, в тому, де, про́від дава́ти кому́, чому́.

Собрание – 1) – збір (збо́ру) (Г), зібра́ння; с. делегатское – делеґа́тський збір, збір делеґа́тів; с. общее – зага́льний збір; с. предвыборное – передвибо́рчий збір; с. учредительное (кооператива) – устано́вчий збір; с. чрезвычайное – надзвича́йний збір; вести -ние – керува́ти збір; на всех состоявшихся -ниях – на всіх збо́рах, що відбулися, на всіх відбу́тих збо́рах; обращаюсь к достопочтенному собранию – вдаюся до че́сної (зі́браної) громади; открывать -ние – розпочина́ти ра́ду; 2) (сочинений, законов) – збі́рник (-ка), збі́рка.

Управлять чем – правува́ти чим, урядува́ти де; (руководительствовать) – керува́ти; (заправлять) – ору́дувати чим.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

ґерува́ти, -ру́ю, -ру́єш = керува́ти

керува́ти, -ру́ю, -ру́єш, -ру́є

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Ґерува́ти и ґирува́ти, -ру́ю, -єш, гл. 1) Править возомъ, лошадьми. Мнж. 181. 2) Направлять возъ, катя его задомъ впередъ, держась за оглобли. 3) Направляться. Ґируємо аж у саму столицю. Шевч. (О. 1861. X. 3). 4) Срывать, стаскивать. Хуртовина назад бідаху пре, за поли смикає, відлогу з пліч ґирує. Греб. 376. 5) Запрашивать (о цѣнѣ). Що це він ґерує? Дорого ґерує за вола. Мнж. 181. См. Керувати.

Керува́ти, -ру́ю, -єш, гл. Направлять, управлять. Чоловік мислить, а Бог керує. Ном. № 82. Попереду Гамалія байдаком керує. Шевч. 57. Коня керують уздом, а чоловіка словом. Посл.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Керува́ти, гл. *2) Направляться. Знати, куди чайка носом керує. Посл. С. Пальчик Звен. у. Ефр.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Бой — бій (бо́ю); Б. авангардный — бій авангардо́вий; Б. арьергардный — ар’єргардо́вий бій; Б. артиллерийский — бій гарма́тний; Б. ближний — бій бли́зьки́й; Б. в горах — бій у го́рах: Б. в лесу — бій у лі́сі; Б воздушный — бій повітряни́й; Б. в населенных пунктах — бій у залю́днених пу́нктах; Б. вольный — бій ві́льний; Б. встречный — бій зустрі́чний; Б. групповой — бій групови́й; Б. ночной — нічни́й бій; Б. наступательный — бій нападни́й; Б. оборонительный — бій оборо́нний; Б. открытый — бій відкри́тий; Б. отступательный — відступни́й бій; Б. преднамеренный — бій навми́сний; Б. рукопашный — бій рукопа́шний; Б. уличный — бій ву́личний; Б. штыковой — бій багнето́вий; боем управлять — керува́ти бо́єм; место б. — бойо́вище.

Руководить — керува́ти.

*Управлять — керува́ти; У. боем — керува́ти бо́ем.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

кухова́рка, кухова́рок; ч. кухова́р робітниця, яка готує їжу. [Я, здається, науковий працівник, а не куховарка! (Євгенія Кононенко «Повії теж виходять заміж» (збірка), 2004). <…> куховарки на тлі палаючої кухонної печі, нагадували відьом з «Макбета» <…>. (Юрій Косач «Сузір’я лебедя», 1983). А коли б ти мені, моя красуню, зготувала щось попоїсти. – Та хіба я куховарка яка, чи що? (Тарас Шевченко «Близнята», пер. В’ячеслав Прокопович, 1960). Ленін же висунув тезу про куховарку, покликану керувати державою. (Віктор Петров-Домонтович «Діячі української культури жертви більшовицького терору», 1959). Моя розмовниця замовкла збентежена, та це не збило з пантелику її товаришок і вони, одна через другу почали говорити, що їх хочуть поробити швачками і куховарками, а вони бажають вчитися, бо ті, що покінчать високі школи, мають стати керівниками народу, чому ж вони мають бути звичайними робітницями? («Не плачте, дівчата», Львівські вісті 01.02.1942). Се були льокаї, покоївки, куховарки, окономічні прикажчики і ті, нарешті, з свого братчика, що вже хоч трохи «напанились» – крамарі, шинкарі та глитаї. (Борис Грінченко «Сонячний промінь», 1890). Та се ж усе знайомі. І Хомка кривоногий, Оришка куховарка <…>. (Панас Мирний «Голодна воля», 1879). А поклич, Ольго, куховарку! (Іван Нечуй-Левицький «Хмари», 1871).] див.: куха́рка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 404. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 420. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

стратеги́ня, стратеги́нь; ч. страте́г та, хто володіє мистецтвом керувати; знавчиня стратегії. [Такий інсайт віднайшла команда стратегів і стратегинь агентства ISD Group, аналізуючи соціальні дослідження жіночого лідерства. (povaha.org.ua, 23.10.2020). Стратегиня Юлія Чужа про експерименти з мейкапом та улюблену косметику (wonderzine.com.ua, 23.09.2020). Ірина Соловей – стратегиня з розвитку спільнот та президентка громадської організації «Garage Gang». (prostir.ua, 02.05.2019). Джему Грін є титулованою стратегинею з медіа та адвокації, а також нещодавньою кандидаткою на посаду Голови Національного комітету Демократичної партії США. (Український жіночий конгрес, womenua.today).]

творки́ня, творки́нь; ч. творе́ць та, хто створює матеріальні або духовні цінності. [Алла Заяць, творкиня філософії «Енергетичного менеджменту» стверджує, що енергією також можна керувати. (2event.com). Людмила Ромен — майстерна творкиня чудових і вдалих оказіоналізмів: яроднів, заджерелилися, сочасна, трисинно <…>. (dewdlostitacttal.tk). Продовжує нашу серію ТОПів 2017 року Тетяна Янковська, творкиня dream-pop проекту Hindu, котра також розширила свій топ до семи позицій. (neformat.com.ua, 20.12.2017). Творкиня народних рушників і вінків Надія Химиченко говорить, що продає обухівські рушники, вишиті власноруч 20—50 років тому. (День, 2013).] див.: твори́телька, творчи́ня, креати́вниця, вига́дниця, деміурги́ня, діє́виця

управлі́ниця, управлі́ниць; ч. управлі́нець керівниця; працівниця управління. [Керувати громадою дунаївчани вдруге доручили амбітній, успішній управліниці Веліні ЗАЯЦЬ. (podolyanin.com.ua, 11.12.2020). Це професійна молода управліниця, яка розкаже, як організовувати роботу у великих спільнотах, адже під її опікою зараз приблизно 2000 українських скаутів. (lpnu.ua, 06.08.2020). До команди Київської школи економіки приєдналася досвідчена управліниця – департамент бізнес-освіти очолила Юлія Клименко. (kse.ua, 12.04.2018). Управліницею було реалізовано багато успішних проектів. (20minut.ua, 03.09.2014, с. 2).] див.: управлі́нка, дире́кторка

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Владѣ́ть = 1. володїти (С. Л.), влада́ти, ма́ти, обла́дувати. — А вже ж Господь Бог всїм владає, инші вірно кохають ся, Він їх розлучає. н. п. 2. ору́дувати, керува́ти. — Він добре орудує віршом. – Хто за панів чим орудував, так і тепер зосталось. Сум. Ух.

Пра́вить = 1. пра́вити, правува́ти (С. Л.), заправля́ти (С. Л.), управля́ти (С. Ш.), упра́вува́ти (С. З.), керува́ти (С. З. Л.), ору́дувати (С. З. Л.), верхово́дити (С. Л.). — П. Могила виправив привилей на митрополїю Київську і правив церков Божюю, боронячи єї од Ляхів і унїятїв. Лїтоп. Білозерського. — Не всїм дано всеє знати і речами керувати. Маз. Зак. — Один стирник сам керує, весь корабель управує. Маз. Зак. — Пливуть собі та сьпівають, море вітер чує, попереду Гамалїя байдаком керує. К. Ш. — Коня керують уздою, а чоловіка словом. н. пр. — Як тобі вже керувати краєм, коли власна і сестра не слуха. Ст. С. — Нема Сїчі, пропав і той, хто всїм верховодив. К. Ш. 2. поправля́ти, виправля́ти і д. Исправля́ть. 3. д. Выправля́ть 1 і Выпря́мливать. 4. справля́ти. — Він як раз тодї справляв поминки. — Справив добре іменини. 5. пра́вити, упра́вити. — Звихнув руку, костоправ довго правив та нїчого не міг зробити, та вже лікарь управив. — Пра́вить бри́тву = гостри́ти бри́тву. — П. покло́нъ = перека́зувати поклін, кла́няти ся кому́ од ко́го, покланя́ти ся. — Покланяєть ся бідний невольник з неволї. н. д.

Руководи́тельствовать = пе́ред во́дити, вести́, ору́дувати, керува́ти (С. Жел.), верхово́дити, кермова́ти, ся. – Дївок танок ходить, Бондарівна усїм перед во́дить. н. п. — Пропав і той, хто всїм верховодив. К. Ш. — Люди солїдарні в ідеї, повинні кермовати ся інтересами загальної ідеї. Кн.

Управля́ть, упра́вить, ся = 1. пра́вити (С. Л.), управля́ти (С. Ш.), заправля́ти (С. Л.), правува́ти, ору́дувати (С. Л.), керува́ти (С. Л.), кермува́ти, ряди́ти, порядкува́ти, управува́ти (С. Ш.), справува́ти, судном — стерни́ти, танцями — вести́ тане́ць. — Добрами Енгельгарда правив тодї Дмитренко. Кн. — Судило ся, що хлопъята правили людьми дорослими. Кн. — Він корабель у правує. С. Ш. — Всїм дїлом він орудує. н. к. — Тиж сотворив мене, так і орудуй мною! Куди звелиш іти — піду я за тобою. Гул. Ар. — Орудувала нею, як наймичкою. Лев. — Пливуть собі сьпіваючи, море вітер чує, попереду Гамалїя байдаком керує. К. Ш. — Коня керують уздом, а чоловіка словом. н. пр. — Чоловік мислить, а Бог керує. н. пр. — Не всїм дано всеє знати і речами керувати. Мазепа. — Щоб справами чужими кермувати, дарма, що про свої не вмію добре дбати. К. Д. Ж. — Нехай повного ледачий віку не ввікує, нехай иньший замість його в радї порядкує. К. Н. — Він перестав слухати батька, а батькові хотїлось порядкувати. Лев. — Архимандрит повинен рядити монастирем своїм. Б. Н. 2. управля́ти ся, справля́ти ся, по́рати ся, впоряжа́ти ся, упра́вити ся (С. Ш.), спра́вити ся (С. Л.), у(в)по́рати ся (С. Л. Ш.), попо́рати ся, оброби́ти ся (Кр.). — Управивсь, як з сїном в годину. н. пр. — Ото жінка усе понаготовлювала, упоралась, та й пішла. н. к. — А коло печі порають ся неня та ладять страву. Федь. — Скоро почала ся осїнь, скоро впорав ся дїд з оранкою, зараз і... Кн. — Не легко було йому впоратись з магнатами. Бар. О. — Стара моя вже впоралась: у хатї прибрала... Баз. — Хоч і не рано, та вже обробив ся. Кр.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)