Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 99 статей

Запропонувати свій переклад для «країна»

Шукати «країна» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Бори́стый – поро́слий бо́ром, бори́стий, борови́й. [Борова́ краї́на].

Восходя́щий – 1) (прич.) – той, що схо́дить. • Восходя́щее солнце – со́нце, що схо́дить, со́нце на своє́му схо́ді. • Страна Восходя́щего солнца – Краї́на Со́нячного схо́ду (Япо́нія); 2) (прилаг.) висхідни́й, горови́й, верхобі́жний. [Дифто́нги висхідні́ і низхідні́ = двугласные восходя́щие и нисходящие]. Лі́нія верхобі́жна та низобі́жна (иначе: висхідна́ та низхідна́). • Восходя́щее направление (прочь от земли) – відзе́мний на́прям. • Восходя́щая почвенная вода – самопідно́сна вода́.

Выноси́ть, вы́нести – 1) вино́сити (виноша́ти), ви́нести, (многое) повино́сити. [Ви́несла хлі́ба]; (вещи) вино́ситися, повино́ситися. • Не выноси́ сору из избы – хай бу́де ха́та по́кришка; 2) вите́рплювати, ви́терпіти, сте́рплювати, сте́рпіти, перете́рпіти, одте́рпіти, доте́рплювати, доте́рпіти, зно́сити, зне́сти́, виде́ржувати, ви́держати. [Скі́льки мук доведе́ться зне́сти (Грінч.). І наму́чена краї́на вже не сте́рпіла знуща́ння]. • Вы́нести решение – ви́рішити щось, ухвали́ти щось, ви́нести постано́ву (ви́рішення) про щось, покла́сти щось.

Ги́бельный – згу́бний, згу́бли́вий [Згубли́ва краї́на (Л. Укр.)], заги́бний, погу́бний, поги́бельний. • Ги́бельная вещь, происшествие – погу́ба; срв. Ги́бель.

Голо́дный – 1) голо́дний. • Голо́дной куме всё хлеб на уме – голо́дній ку́рці про́со на ду́мці. • Сытый голо́дного не разумеет – си́тий на голо́дного не спогада́є. • Становиться, стать голо́дным – виголо́джуватися, ви́голодатися, голодні́ти, зголодні́ти. [Виголо́джуйся ще – тоді́ ї́сти дам]; 2) (неурожайный, неплодородный) голо́дний, недорі́дний, неврожа́йний, неродю́чий. • Голо́дный год – голо́дний рік. • Голо́дная сторона – голо́дна, неродю́ча краї́на.

За́воло́чье – краї́на по-за во́локом, заволо́ччина, заволі́ччя.

Заходя́щий – (прич.) що захо́дить; (как прил.) за́хі́дній, приза́хідній (Звиног.). [Оберта́ється, ди́влячись на за́хіднє со́нце, що вже зника́є за о́брієм (Л. Укр.)]. • -щее светило – приза́хіднє світи́ло. • -щее солнце – со́нце на за́ході, навза́ході. • Страна -щего солнца – краї́на со́нячного за́ходу. • -щая звезда – а) зі́рка на за́ході; б) (переносно) прига́сла зі́рка. • -щая слава – прига́сла сла́ва.

Земля́ – 1) (земной шар) земля́; 2) (вещество; прах) земля́; 3) (почва, поверхность) земля́, ґ[г]рунт (-ту). • Вспаханная -мля́ – рілля́ (ж. р.), ни́ва. • Девственная -мля́ – цілина́, ціли́нна земля́. • Пахотная -мля́ – о́р(а)на земля́. • Сухая -мля́ – сухо́земля. • Утоптанная -мля́ – уто́птана земля́, збій (р. збо́ю). • -мля́ замёрзшая комками – гру́да, (собир.) гру́ддя. • Пласт -мли́ (при пахании) – верства́, шар, (при копании на глубь одного заступа) штих. • Слой (отвороченный) -мли – ски́ба. • Зе́мли (геол.) – зе́млі. • Возделывать, обрабатывать -млю – обробля́ти (роби́ти, управля́ти, по́рати) зе́млю (по́ле, степ, ріллю́). • Истощать (-щить) -млю частыми посевами – виробля́ти (ви́робити) зе́млю; 4) (суша) земля́, суході́л (-до́лу), су́ша, матери́к (-ка́); 5) (страна, область) земля́, краї́на, край; сторона́; (территория) терито́рія, тере́н (-е́ну). «Запорожские -мли» – во́льності Запоро́зькі. • Чужие -мли – чужі́ зе́млі (краї́, сто́рони), чужозе́мщина. • -мли за морем – замо́рські краї́, замо́р’я (ср. р.). • За тридевять -ме́ль – за двадця́ту грани́цю, за три́дев’ять земе́ль; 6) (угодье, иногда с усадьбой) земля́, ґ[г]рунт; срвн. Уса́дьба. • -мли – ґрунти́ и ґрунта́. • Казённая -мля́ – скарбо́ва земля́. • Неудобная -мля́ – невжи́тки. • Необрабатываемая несколько лет -мля – облі́г (-ло́гу), перелі́г (-ло́гу). • Опустевшая -мля – пу́стка. • Отцовская -мля́ – ба́тьківщина. • -мля́, приобретенная правом первого занятия – за́ймань, займанщи́на. • Церковная -мля́ – церко́вна земля́, (отведенная для духовенства) ру́га, ру́жна земля́. • Выморочная -мля – безгоспода́рна земля́, відуме́рщина; 7) (дол) діл (р. до́лу), земля́. • До -мли́, к -мле́ – додо́лу. • На -мле́ – до́лі, на землі́. • На -млю – додо́лу, на ді́л, на зе́млю. • Стереть с лица -мли́ – з сві́та згла́дити, (поэтич.) не да́ти ря́сту топта́ти; 8) (фон) земля́, по́ле, тло; см. Фон. [Очі́пок по вишне́вій землі́ з зеле́ними розво́дами (Квітка)].

Кормле́ние – 1) годува́ння, годі́вля, (продовольствование) харчува́ння, контентува́ння, (питание) жи́влення; (лошадей, волов в дороге, на пастбище) попаса́ння, по́пас (-су). • -ние грудью младенцев – годува́ння діте́й гру́ддю. • Прекратить -ние грудью – відлучи́ти (залучи́ти) дити́ну. • Остановиться для -ния лошадей, волов – ста́ти на по́пас; 2) (стар.: в моск. Руси) годі́вля, кормі́вля, пожи́вна поса́да (на прові́нції); (область управления, волость, город) прові́нція, краї́на, во́лость (-ти), мі́сто. • Посылать кого на -ние куда – посила́ти кого́ на годі́влю (на кормі́влю, на пожи́вну поса́ду) куди́.

Кото́рый – 1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих), ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Той пита́ється (вовкі́в): «Котри́й коня́ ззів?» (Поділля, Дим.). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (Н.-Лев.). «Піді́ть-же в ліс, – кото́рий лу́чче сви́сне?» (Рудч.)]. • -рый (теперь) час? – котра́ (тепе́р) годи́на? • В -ром часу? – в котрі́й годи́ні, (зап.) о котрі́й годи́ні? (когда) коли́? • Когда вы уезжаете? • В -ром часу, то есть? (Турген.) – коли́ ви ї́дете? О котрі́й годи́ні, себ-то? • -рое (какое) число сегодня? – котре́ число́ сього́дні? • В -ром (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́? • До -рых (каких) же пор? – до́ки-ж? до яко́го-ж ча́су? • -рый ей год? – котри́й їй рік? • -рым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)? • -рую из них вы более любите? – котру́ з них (з їх) ви бі́льше коха́єте? • -рого котёнка берёшь? – котре́ котеня́ бере́ш? • А в -рые двери нужно выходить – в те или в эти? (Гоголь) – а на котрі́ две́рі тре́ба вихо́дити – в ті чи в ці? • -рый Чацкий тут? (Гриб.) – котри́й тут Ча́цький? • Скажи, в -рую ты влюблён? – скажи́, в котру́ ти зако́ханий? -рый тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дк[н]о!; 2) -рый из… (из двух или из многих; числительно-разделит. знач.) – ко́три́й, (в литературе реже) кото́рий. [Ко́ні йому́ гово́рять: «ти ви́рви з ко́жного з нас по три волоси́ні, і як тре́ба бу́де тобі́ котро́го з нас, то присма́лиш ту волоси́ну, кото́рого тобі́ тре́ба» (Рудч.). Оди́н із їх – котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає – упаде́ ме́ртвий (М. Рильськ.). Розка́зує їм (вовка́м), котри́й що́ ма́є ззі́сти (Поділля. Дим.). По у́лиці йшов Васи́ль і не знав, на котру́ у́лицю йти (Н.-Лев.). А в Мару́сі аж два віно́чки – кото́рий – во́зьме, пла́че (Пісня). Вже у дівча́т така́ нату́ра, що кото́ра якого́ па́рубка полю́бить, то знаро́шне ста́не кори́ти, щоб дру́гі його́ похваля́ли (Квітка)]. • Она рассказывала, в -ром часу государыня обыкновенно просыпалась, кушала кофе (Пушкин) – вона́ оповіда́ла, в (о) ко́трій годи́ні (или коли́: когда) госуда́риня звича́йно просипа́лась (прокида́лась), пила́ ка́ву. • Он рассказывает, не знаю (в) -рый раз, всё тот же анекдот – він розповіда́є не зна́ю, котри́й раз ту са́му анекдо́ту. • Ни -рого яблока не беру: плохи – ні котро́го я́блука не беру́: пога́ні. [Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка)]. • -рый лучший, -рый больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший. [Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.)]. • Не толпитесь! Кото́рые лишние, уходите! (Чехов) – не то́вптеся! котрі́ за́йві, йді́ть собі́; 3) (относ. мест.): а) в придат. предл. после главн. (постпозитивных) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий. [Пани́ч, що вкрав бич (Приказка). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (Рудч.). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М. Вовч.). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Шевч.). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). І це була́ пе́рша хма́ра, що лягла́ на хло́пцеву ду́шу (Грінч.). І молоди́ці молоде́нькі, що ви́йшли за́муж за стари́х (Котл.). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Шевч.). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (Куліш). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (Франко). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Смерть вільша́нського ти́таря – правди́ва, бо ще є лю́ди, котрі́ його́ зна́ли (Шевч. Передм. до Гайдам.). Про конфедера́тів так розка́зують лю́ди, котрі́ їх ба́чили (Шевч. Прим. до Гайдам.). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (Стор.). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (Рудч.). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (Куліш). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (Котл.). Но це були́ все осужде́нні, які́ поме́рли не тепе́р (Котл.). По́тім му́шу ви́дати кни́жку про поря́дки, які́ завели́сь на Украї́ні… (Куліш)]; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий. [Черво́нець, що дав Залізня́к хло́пцеві і до́сі єсть у си́на того́ хло́пця, котро́му був да́ний; я сам його́ ба́чив (Шевч. Прим. до Гайд.). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М. Рильськ.). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (Єфр.)]. • -рый, -рая, -рое, -рые – (иногда, для ясности согласования) що він, що вона́, що вони́ (т. е. к що прибавляется личн. мест. 3-го л. соотв. рода и числа). [Біда́ то́му пачкаре́ві (контрабандисту), що він (который) пачки́ перево́зить (Чуб.). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (Котл.). От у ме́не була́ соба́чка, що вони́ (которая) ніко́ли не гри́злась із сіє́ю кі́шкою, а ті́льки гра́лись (Грінч. I). Пішли́ кли́кати ту́ю кобі́ту (женщину), що вона́ ма́є вме́рти (Поділля. Дим.)]. • Человек, -рый вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить). • Берег, -рый виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко. • Море, -рое окружает нас – мо́ре, що ото́чує нас. • Есть одно издание этой книги, -рое продаётся очень дёшево – є одно́ вида́ння ціє́ї кни́жки, що (или для ясности согласов що воно́) продає́ться ду́же де́шево. • -рого, -рой, -рому, -рой, -рым, -рой, -то́рых, -рым, -рыми и др. косв. п. ед. и мн. ч. – що його́, що її́, що йому́, що їй, що ним, що не́ю, що них (їх), що ним (їм), що ни́ми (ї́ми) и т. д. (т. е. при що ставится личн. м. 3-го л. соотв. рода, числа, падежа), яко́го, яко́ї, яко́му, які́й, яки́м, яко́ю, яки́х, яки́м и т. д., кот(о́)ро́го, кот(о́)ро́ї, кот(о́)ро́му, кот(о́)рі́й, кот(о́)ри́х, кот(о́)ри́м и т. д. [Ой чия́ то ха́та з кра́ю, що я її́ (которой) не зна́ю? (Чуб. V). Ото́ пішо́в, найшо́в іще́ тако́го чолові́ка, що на́ймита йому́ тре́ба було́ (которому батрака нужно было) (Грінч. I). Переживе́ш цари́цю, що їй (которой) слу́жиш (Куліш). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Грінч.). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ (которую стережёт) ба́ба-яга́ (Рудч.). В Катери́ні вже обу́рювалась го́рдість, що її́ ма́ла вона́ спа́дщиною від ма́тери (Грінч.). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ (которую) хова́ють від ме́не? (Франко). Пра́ця, що її́ подаю́ тут читаче́ві… (Єфр.). І ото́й шлях, що ним (которым) прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (Єфр.). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Грінч.). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (Рудч.). Стоя́ть ве́рби по-над во́ду, що я їх (которые я) сади́ла (Пісня). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх (кости которых) взяли́сь уже́ пра́хом (Куліш). Про що́ життя́ тим, що їм (которым) на душі́ гі́рко? (Куліш). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми (которыми) простува́ла Ру́дченкова му́за (Єфр.). Що́-б то тако́го, коли́ й жі́нку не бере́ (чорт), котру́ я зоста́вив на оста́нок? (Рудч.). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (Мирний). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (Франко). Жий вже собі́ а вже з то́ю, кото́ру коха́єш (Чуб. V). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М. Рильськ.). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (Куліш). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). З того́ са́мого Ромода́нового шля́ху, яки́м ішо́в па́рубок… (Мирний). Почува́ння, яки́м про́нято сі ві́рші, врази́ло її́ надзвича́йно (Грінч.). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (Єфр.). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (Крим.)]. • -рого, -рую, -рые, -рых (вин. п.) – (обычно) що, вм. що йо́го, що її́, що їх; иногда и в др. косв. п. – що (т. е. що без личн. мест. 3-го л.). [Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Все за то́го п’ятака́ що вкрав мале́ньким у дяка́ (Шевч.). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудч.). І намі́тку, що держа́ла на смерть… (Н.-Лев.). Рушника́ми, що придба́ла, спусти́ мене́ в я́му (Шевч.). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Шевч.). При́колень, що (вм. що ним: которым) припина́ють (Чуб. I). Оси́ковий при́кілок, що (которым) на Орда́ні ді́рку у хресті́ забива́ють (Грінч. III)]. • Книга, -рую я читаю – кни́га (кни́жка), що я чита́ю или що я її́ чита́ю. • Надежды, -рые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли). • Через какой-то религиозный катаклизм, причины -рого ещё не совсем выяснены – через яки́йсь релігі́йний катаклі́зм, що його́ причи́ни ще не ви́яснено гара́зд (Крим.). • Он (Нечуй-Левицкий) не мало внёс нового в сокровищницу самого нашего литературного языка, хорошим знатоком и мастером -рого он бесспорно был – він (Нечу́й-Леви́цький) не ма́ло вніс ново́го в скарбни́цю само́ї на́шої літерату́рної мо́ви, яко́ї до́брим знавце́м і ма́йстром він безпере́чно був (Єфр.) или (можно было сказать) що до́брим знавце́м і ма́йстром її́ він безпере́чно був. • Великие писатели, на произведениях -рых мы воспитывались – вели́кі письме́нники, що на їх тво́рах (на тво́рах яки́х) ми вихо́вувались. • Изменил тем, в верности -рым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся). • С -рым (-рой), к -рому (-рой), в -рого (-рой), в -ром (-рой), в -рых, на -ром, через -рый, о -рых и т. д. – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх) и т. д. – з кот(о́)ри́м (з кот(о́)ро́ю), до кот(о́)ро́го (до кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ро́го (в кот(о́)ро́ї), в кот(о́)ри́х, на кот(о́)ро́му (на кот(о́)рій), через кот(о́)ри́й (через кот(о́)ру), про кот(о́)ри́х и т. д., з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х и т. д. [Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (Рудч.). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти (с которыми сердце собиралось жить), їх люби́ти? (Шевч.). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). От вихо́де ба́ба того́ чолові́ка, що він купи́в у йо́го (у которого купил) кабана́ (Грінч. I). Козака́ми в Тата́рщині зва́но таке́ ві́йсько, що в йо́му були́ самі ула́ни, князі́ та козаки́ (Куліш). Ба́чить бага́то гадю́к, що у їх на голові́ нема́є золоти́х ріг (ро́гів) (Грінч. I). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (Котл.). Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М. Рильськ.). А то про яку́ (ді́вчину) ти ка́жеш, що до не́ї тобі́ дале́ко? (Квітка). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го (на которое) вода́ (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (Рудч.). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (Єфр.). Рома́ни «Голо́дні го́ди» та «Палі́й» (П. Ми́рного), що про їх ма́ємо відо́мості… (Єфр.). Ди́виться в вікно́ – ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (Рудч.). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (Куліш). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Візьму́ собі́ молоду́ ді́вчину, із котро́ю я люблю́сь (Грінч. III). А парубки́, а дівча́та, з котри́ми я гуля́в! (Н.-Лев.). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (Рудч.). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (Рудч.). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (Куліш). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Грінч.). Він (пан) знов був си́льний та хи́трий во́рог, з яки́м тру́дно було́ боро́тись, яки́й все перемо́же (Коцюб.). О́пріч юна́цьких спроб, про які́ ма́ємо згадки́ в щоде́ннику, але які́ до нас не дійшли́ (Єфр.)]; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у -рого), що з не́ї (из -рой), що на йо́му (на -ром), що про не́ї (о -рой), що в них (в -рых) и т. д. [Пішо́в до то́го коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) золота́ гри́ва (Рудч.). Хто мені́ діста́не коня́, що (вм. що в йо́го: у которого) бу́де одна́ шерсти́на золота́, дру́га срі́бна, то за то́го одда́м дочку́ (Рудч.). А де-ж та́я крини́ченька, що (вм. що з не́ї: из которой) голу́бка пи́ла? (Чуб. V). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Дожда́вшись ра́нку, пома́зала собі́ о́чі росо́ю з то́го де́рева, що (вм. що на йо́му: на котором) сиді́ла, і ста́ла ба́чить (Рудч.). Хоті́в він було́ засну́ть у тій ха́ті, що (вм. що в ній или де: в которой) вече́ряли (Грінч. I). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). У той день, що (вм. що в йо́го или коли́: в который) бу́де війна́, при́йдеш ране́нько та розбу́диш мене́ (Рудч.). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (Рудч.) (вм. що в не́ї (в которую) брат каза́в їй не ходи́ти) (Грінч.). Одвези́ мене́ в ту но́ру, що ти лежа́в там (вм. що в ній (в которой) ти лежа́в) (Грінч. I). Він пішо́в до тих люде́й, що (вм. що в них: у которых) води́ нема́є (Грінч. I)]. • Это человек, за -рого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (или сокращенно що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся. • Это условие, от -рого я не могу отказаться – це умо́ва, що від не́ї я не мо́жу відмо́витися (від яко́ї я не мо́жу відмо́витися). • Материя, из -рой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́. • Дело, о -ром, говорил я вам – спра́ва, що я про не́ї (що про не́ї я) говори́в вам; спра́ва, про яку́ я вам говори́в. • Цель, к -рой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне. • У вас есть привычки, от -рых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися). • Король, при -ром это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося. • Обстоятельства, при -рых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув. • Условия, при -рых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця. • Люди, среди -рых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс. • Многочисленные затруднения, с -рыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися. • В -ром (-рой), в -рых, на -ром (-рой), в -рый (-рую), из -рого (-рой) и т. п. (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї) и т. д. (т. е. сокращение придат. определит. через соотв. наречия: где, куда, откуда, когда). [До́вго вона́ йшла у той го́род, де (вм. що в йо́му: в котором) жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (Рудч.). Ука́зуючи на те де́рево, де (вм. що на йо́му) сиді́ла Пра́вда (Рудч.). Висо́кії ті моги́ли, де (вм. що в них) лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Шевч.). В Га́дячому Пана́с (Ми́рний) вступи́в до повіто́вої шко́ли, де і провчи́вся чоти́ри ро́ки (Єфр.). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де (вм. що не́ю: по которой) йому́ тре́ба йти (Квітка). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ (вм. що на йо́го: на который) пха́ли її́ соція́льні умо́ви (Єфр.). Прокля́тий день, коли́ я народи́вся (Крим.). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М. Рильськ.)]. • Красноярская тюрьма, в -рой (где) сидел т. Ленин – красноя́рська в’язни́ця, де сиді́в т. Ленін («Глобус»). • Дом, в -ром я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив. • Река, в -рой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що (вм. що в ній) ми купа́лись. • В том самом письме, в -ром он пищет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (вм. що в йо́му він пи́ше; в яко́му він пи́ше (Єфр.)). • Страна, в -рую мы направляемся – краї́на, куди (вм. що до не́ї) ми просту́ємо. • Источник, из -рого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості. • Положение, из -рого трудно выйти, нет выхода – стано́вище, де (или що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (или що) нема́ ра́ди. • Постановление, в -ром… – постано́ва, де… • Принято резолюцию, в -рой… – ухва́лено резо́люцію, де… • Произведение, в -ром изображено… – твір, де змальова́но. • Картина народной жизни, в -рой автором затронута… – карти́на наро́днього життя́, де (в які́й) а́вто́р торкну́вся… • Общество, в -ром… – суспі́льство, де… • В том году, в -ром это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось. • В тот день, в -рый будет война – то́го дня, коли́ бу́де війна́; того́ дня, що бу́де війна́ (Рудч.). • Века, в продолжение -рых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни. • Эпоха, в продолжение -рой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́… • Эпоха, во время -рой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї, що тоді́. • Но больше всего, конечно, влияла та самая эпоха, во время -рой всё это совершалось – але найбі́льше, звича́йно, вплива́в той са́мий час, за яко́го все те ді́ялось (Єфр.) или (можно сказать) коли́ все те діялось. • Война, во время -рой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й). • Зима, во время -рой было так холодно, миновала – зима́, коли́ було́ так хо́лодно, мину́ла. • Тот – кото́рый – той – що, той – яки́й, той – кот(о́)ри́й. [А той чолові́к, що найшо́в у мо́рі дити́ну, сказа́в йому́ (Грінч. I). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Два змі́ї б’ють одно́го змі́я, того́, що в йо́го (у которого) була́ Оле́на Прекра́сна (Грінч. I). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (Єфр.). Щоб догоди́ти вам, я візьму́ собі́ жі́нку, якщо ви на́йдете ту, котру́ я ви́брав (М. Рильськ.)]. • Я тот, -му внимала ты в полуночной тишине (Лермонт.) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Крим.). • Такой – кото́рый – таки́й – що, таки́й – яки́й (кот(о́)ри́й). [Коли́ таки́й чолові́к і з таки́ми до́вгими у́сами, що ни́ми (которыми) він лови́в ри́бу (Грінч. I)]; б) в препозитивных (предшествующих главн. предложению) придаточных предл. – ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается). [Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли – от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котрі́ земляки́ особи́сто були́ знайо́мі з Димі́нським, тих Акаде́мія ду́же про́сить писа́ти спо́мини за ньо́го (Крим.). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Чум. Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). Диви́сь, кото́ра гу́ска тобі́ пока́зується кра́сна, ту й лови́ (Грінч. I). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (Чуб. V). Кото́рая сироти́на, ги́не (Чуб. V) (вм. кото́рая сироти́на, та ги́не)]. • -рая птичка (пташка) рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. • -рый бог вымочит, тот и высушит – яки́й (котри́й) бог змочи́в, таки́й і ви́сушить (Номис); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, кот(о́)ри́йсь, яки́й(сь); см. Ино́й 2. [А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, – де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (Тесл.). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (Куліш). Живе́ до котро́гось ча́су (Звин.)]. • -рые меня и знают – котрі́ (де́котрі) мене́ і зна́ють. • Надо бы голубей сосчитать, не пропали бы -рые (Чехов) – слід-би голуби́ порахува́ти, не пропа́ли-б котрі́; 5) кото́рый – кото́рый, кото́рые – кото́рые (один – другой, одни – другие: из неопределен. числа) – кот(о́)ри́й – кот(о́)ри́й, кот(о́)рі́ – кот(о́)рі́, яки́й – яки́й, які́ – які́. [А єсть такі́ гадю́ки, що ма́ють їх (ро́ги): у котро́ї гадю́ки бува́ють вони́ бі́льші, а в котри́х ме́нші (Грінч. I). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий – ко́ником гра́ється, кото́рий – орі́шки пересипа́є (М. Вовч.). Кото́рих дівча́т – то матері́ й не пусти́ли в дру́жки, кото́рі – й сами́ не пішли́, а як й іду́ть, то все зідха́ючи та жа́луючи Олесі (М. Вовч.). Дивлю́ся – в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Шевч.). Які́ – посіда́ли на ла́ві, а які́ – стоя́ть (Март.)].

Край – 1) (конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)]. • Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)]. • Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка). • Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)]. • До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця. • В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)]. • Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)]. • Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця. • Переливать через край – ли́ти через ві́нця. • Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)]. • Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый. • Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми). • Край болота – при́болоток (-тка). • Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь! • Сшитый край ткани, см. Рубе́ц. • Шов через край – запоши́вка. • Шить через край – запошива́ти. • Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми. • Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми. • Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю. • Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками. • С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́? • На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в. • Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є! • Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру. • На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та. • На краю́ пропасти – край безо́дні. • На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́. • Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув. • Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю. • На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)]. • Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)]. • На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)]; 2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)]. • Край скошенный – скісни́й руб (край). • Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́]. • Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)]. • Край кристалла – криста́ловий руб. • Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м. • Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами; 3) (страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)]. • Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас? • Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)]. • Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)]. • Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)]. • По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)]. • Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)]. • Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х). • Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я). • Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна; 4) (часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].

Ла́герь – (военный и перен.) та́бо[і]р (-бору), ла́гер (-геря, редко -гря), (стан) стан (-ну), (только военный, стар.) обо́з (-зу), кіш (р. коша́). [Вся краї́на розби́лася на два вира́зні та́бори: пані́в та мужикі́в (Грінч.). Пусти́ мене́, коменда́нте, з обо́зу додо́му (Чуб.)]. • Расположить -рем – ота́борити кого́. • Располагаться, расположиться, становиться, стать -рем – та́боритися, та́бо[і]р та́борити, ота́боритися, ута́боритися, става́ти, ста́ти та́бором (ста́ном, обо́зом, коше́м), (стар.) окоши́тися. [От він (цар) і ота́борився над мо́рем (Рудч.). Ута́борились козаки́ на яко́мусь Дніпро́вому о́строві (Куліш). Перемо́жці ста́ли ста́ном в доли́ні (Л. Укр.). Ми йшли (сте́пом) та тут окоши́лись (Куліш)]. • Стоять -рем – стоя́ти та́бором (ста́ном, стар. обо́зом, коше́м), таборува́ти, стоя́ти. [В Яру́ коли́сь гайдама́ки та́бором стоя́ли (Шевч.). Пе́рське ві́йсько таборува́ло на берега́х Босфо́ра (Павлик)]. • Стоянье -рем – таборува́ння.

Лёд – лід (р. льо́ду, зап. ле́ду, мн. ч. льоди́) кри́га. [По-під льо́дом геть загуркоті́ло (Шевч.). Ой не стій на льоду́, бо прова́лишся (Пісня). Три́чі кри́га замерза́ла, три́чі розтава́ла (Шевч.). Холо́дний, як кри́га (Приказка)]. • Тонкий лёд – тонки́й лід, при́льодок (-дку). • Лёд бесснежный – голощі́к (-що́ку). [На Дніпрі́ голощі́к, – вола́ми не прої́деш, хіба́ коня́кою (Золотон.)]. • Лёд из слежавшегося снега – на́топтень (-тня) (Сл. Гр.). • Лёд прибрежный (забережник) – за́бережень (-жня) [Рі́чка ще не заме́рзла, а за́бережні вже є (Міуськ.)]. • Лёд на ветвях (при гололедице) – ожеле́дець (-дця). • Лёд искусственный – ро́блений лід, ро́блена кри́га. • Лёд наносный – кри́га нагінна́ (прибу́ла). • Лёд тронулся – кри́га скре́сла, лід скрес. [Ско́ро оце́ кри́га скре́сла, Ка́тря вже й весня́нки заспіва́ла (М. Вовч.)]. • Лёд ломается, взломался – злама́ло кри́гу, трі́снула кри́га. • Лёд идёт, пошёл – лід руша́є (ру́шив), кри́га йде (пішла́). • Лёд встал на реке – рі́чка заме́рзла, рі́чка взяла́ся кри́гою. • Покрываться, -крыться -дом – бра́тися (взя́тися) кри́гою, (слегка) зашерха́ти, заше́рхнути, (о мн.) позашерха́ти, (едва) пришерха́ти, прише́рхнути, (о мн.) попришерха́ти, (без снега) бра́тися (взя́тися) голощо́ком; срвн. Замерза́ть, Обмерза́ть. [Морозе́ць мале́нький був, – надво́рі тро́хи прише́рхло (Лохв.). Земля́ у цю о́сінь узяла́ся голощо́ком (Полт.)]. • Окованный льдом – кри́гою оку́тий. [І вам сла́ва, си́ні го́ри, кри́гою оку́ті (Шевч.)]. • Лёд тает – кри́га (лід) та́не (розтає́). [Кри́га на Дуна́ї розта́ла так, що ру́шила вже йти (Мартин.). Незаба́ром у льодо́вні ввесь лід розта́не (Полт.)]. • Колоть лёд для ледника – руба́ти лід для (до) льодо́вні. • Провалиться на льду – провали́тися, завали́тися, заломи́тися на льоду́. [Серед ста́ву заломи́вся на тонкі́м леду́ (Руданськ.). Ой не ходи́ по льоду́, бо зава́лишся (Пісня)]. • Вода со льдом – вода́ з льо́дом. • Воды на льду – во́ди на льоду́. • Бьётся как рыба об лёд – б’є́ться як ри́ба об лід. • Идёт точно по льду – іде́ як неживи́й. • На языке мёд, а в сердце лёд – на язиці́ мід, а під язико́м лід (Номис). • У скупого и в крещенье льду не выпросить – ще́дрий, – серед зими́ сні́гу не ви́просиш! (Номис). • Злоба что лёд, до тепла живёт – і лихе́ се́рце на со́нці та́не. • Под кем лёд трещит, а под нами ломится – кому́ ли́ха вщерть, а нам з на́спою. • Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл – згада́ла ба́ба ді́вера, що хоро́ший був; згада́ла ба́ба, як дівува́ла (Приказки). • Надейся на него, как на вешний лёд – поклада́йся на йо́го, як на торі́шній сніг. • Кататься по льду на коньках – бі́гати (ката́тися) по льоду́ на ковзана́х (ли́жвах). • Разбить (сломать) лёд – проломи́ти кри́гу, зроби́ти пе́рший крок. • Страна вечных льдов – краї́на ві́чних льоді́в, пральоді́в. • Льды материковые, пловучие – льоди́ суході́льні, льоди́ мандрі́вні.

I. Лесно́й – 1) лісови́й, (реже) лісни́й; гайови́й; см. Лес 1. [Я люди́на лісова́: роди́лася, зросла́ і жила́ я до́сі в краї́ні лісові́й (Кониськ.). Лісова́ Пі́сня (Л. Укр.). Гайова́ царі́вна (Грінч.)]. • -но́й бог – лісови́й бог (-га), полісу́н (-на), (классич.) сільва́н (-на); см. Ле́ший. • -ная ботаника – лісобота́ніка. • -но́е ведомство – лісне́ уря́дництво. • -но́й институт – лісни́й інститу́т (-та). • -но́е дерево – лісове́ де́рево, лісови́на. • -но́й материал – лісове́ де́рево. • -на́я поляна – лісова́ поля́на, лісова́ га́лява; см. Поля́на. [На га́ляву виска́кує з гущини́ са́рна (Коцюб.)]. • -но́е пространство – лісовина́; (боровое) боровина́. • -на́я сторона – лісова́ сторона́ (краї́на). • -на́я стража – лісова́ сторо́жа. • -но́е дело, хозяйство – лісівни́цтво, лісове́ господа́рство. • -но́й барин, -на́я кукла (шутл.) – лісови́й дя́дько; см. Медве́дь. • -но́й дядя, см. Ле́ший. • -но́й горох, бот. Vicia silvatica L. – лісова́ ви́ка, лісови́й горо́шок (-шку и -шка). • -но́й орех – а) (орешник), см. Лещи́на; б) (плод) ліско́вий горі́х (-ха). • -на́я фисташка, бот. Staphylaea pinnata L. – клоки́чка. • -но́й хвощ, бот. Equisetum silvaticum L. – хвощ (-ща́) лісови́й; 2) дере́вни́й, лісни́й. • -на́я пристань – лісна́ при́стань (-ни). • -но́й склад – лісни́й склад (-ду), лісна́ (-но́ї). [У нас на лісні́й уже́ нема́ до́брих дубкі́в, попро́дали (Звин.)]; 3) см. Ле́ший; 4) см. Лесни́чий.

Лихо́й, прлг. – 1) (бойкий, удалой) – а) (о человеке) хва́цький, мото́рний, голі́нний, бадьо́рний бадьори́стий, жва́вий, бра́вий. • -хо́й малый – мото́рний па́рубок (-бка), голі́нний хло́пець, зух (-ха), ко́зир (-ря), коза́к (-ка́); срв. Лиха́ч 1. [Ене́й був па́рубок мото́рний і хло́пець хоть куди́ коза́к (Котл.)]. • -хо́й ездок – бра́вий їзде́ць (-дця́). • -хо́е дело – молоде́цька спра́ва; б) (о лошади) баски́й. [Пої́хала в свої́м ридва́ні баски́ми ко́нями, як звір (Котл.)]; 2) (худой, злой, злобный) лихи́й, злий; срв. Злой 1. [Як до те́бе ходи́ти, тебе́ ві́рно люби́ти? В те́бе ба́тько лихи́й, в те́бе ма́ти лиха́, і соба́ки лихі́ (Пісня). Зла́я до́ля (Шевч.)]. • -хая болезнь – пога́на сла́бість, лиха́ (францу́зька) хворо́ба, пра́нці (-ців). • -хо́й глаз – лихе́ (урі́чливе, урі́чне) о́ко. • -хо́е дело – недо́бре ді́ло, лихи́й учи́нок (-нку), злочи́нство. • -ха́я сторона – лиха́ краї́на (сторона́). • -хо́й человек – лиха́ люди́на. • -хи́м (благим) матом кричать, см. Мат. • -ха́ беда почин – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко. • -хо́е споро: не умрёт скоро – по́гань сиві́є, та не старі́є. • -хо́е лихим избывается – на лю́ту х(в)оро́бу лю́тий і вік. • Тот не лих, кто во хмелю тих – хто п’є та спить, той не гріши́ть; 3) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий, серди́тий на ко́го. • За что до нас ты лих? – за що (чого́) ти злий (лихи́й) на нас? За що на нас ти злу́єш?

Мяте́жный – 1) (за́)колотни́й, бунтівни́й, бунтівни́чий, бунта́рний, ворохі́[о́]бний, (возмущённый) зворохо́блений, збунто́ваний, (взбаламученный) скаламу́чений, (мятущийся) бенте́жний, невпокі́йний, шале́ний. [Бунтівни́че ві́йсько (Л. Укр.). Ми не були́ ворохо́бні (Франко). Голо́дні зворохо́блені ла́ви ри́нуть на бага́тих (Коцюб.). Проща́й, моє́ мо́ре бенте́жне! (Олесь). Невпокі́йне незадово́лення (Рада). Вти́шся бо, се́рце шале́не! (Крим.)]. • -ная толпа – бунтівна́ (побунто́вана) юрба́, бунтівни́чий (за́колотний) на́товп. • -ный ум, дух – невпокі́йний (бунтівни́й) ро́зум, дух. • -ная провинция, колония, страна – ворохі́бна (бунтівни́ча) прові́нція, коло́нія, краї́на. • -ное время, -ные времена – заколотні́ часи́. [Тепе́р такі́ заколотні́ часи́, що лю́ди й у доро́гу боя́ться ї́хати (Звин.)]. • А он -ный ищет бури – а він бунта́рний (бенте́жний, шале́ний) пра́гне бу́рі; 2) (вьюжный) (за)меті́льний, завірю́шний, снігові́йний, хуртови́нний.

Набе́г – 1) на́біг (-бігу); см. Набега́ние, Набе́жка. • -гом воды, ветра свалило дерево – на́бігом води́, ві́тру повали́ло де́рево; 2) (нападение) на́пад (-ду), на́ско́к (-ку), на́ї́зд (-ду), на́бі́г, за́біг (-гу). [Тата́рські на́пади до́вго руйнува́ли Украї́ну (Сл. Ум.). Тіє́ї но́чи тата́ри вибира́лися в оди́н з ду́же смі́ливих наско́ків на ю́рту замо́жнього яку́та (Короленко). Тата́рський на́їзд полови́ни XIII в. (Єфр.). Старі́ лю́ди ще й до́сі перека́зують про тата́рські за́біги (Звин.)]. • Делать, производить -ги на кого, на что – роби́ти на́пади (на́ско́ки, на́ї́зди, за́бі́ги), набіга́ти, забіга́ти, напада́ти, наліта́ти на ко́го, на що. [Кри́мські тата́ри поча́ли набіга́ти на Украї́ну і ду́же грабува́ти її́ (Драг.). А татарва́ як набіга́ла, то вже я за́мужем була́ (Котл.). Як на ча́йках забіга́ли на тих лю́тих ворогі́в (Грінч. III)]. • Произвести -бе́г на кого, на что – зроби́ти (вчини́ти) на́пад (на́ско́к, на́ї́зд, за́біг), наско́чити, налеті́ти на ко́го, на що, нарину́ти, впа́сти до ко́го. [Наско́чив на наш ху́тір загі́н тата́рський (Тобіл.). Як ті́льки ти не ве́рнеш мені́ скоти́ни, то я нарину́ до те́бе з тридцятьма́ козака́ми і двадцятьма́ кімлика́ми (Мова). Слу́ги па́ні Монто́втової несподі́вано впа́ли до Кисе́лика і ви́крали господи́ню (Ор. Лев.)]. • Пираты производят -ги на берега – піра́ти ро́блять на́пади (наліта́ють, напада́ють, наска́кують) на береги́. • -ги варваров – на́пади (на́ско́ки, на́ї́зди, за́біги) ва́рварів. • Страна, подверженная неприятельским -гам – краї́на, що зазнає́ воро́жих на́падів; краї́на, відкри́та воро́жим на́падам.

На́ми (твор. п. мн. ч. от мест. Я) – на́ми. [Він порядку́є на́ми всіма́ (Київ). Іді́ть слі́дом за на́ми (Київщ.)]. • Край, завоёванный -ми – краї́на, що ми завоюва́ли. • Он накормлен -ми – його́ нагодува́ли ми. • Это сделано не -ми – це зроби́ли не ми, це не від нас зро́блено. • Они -ми недовольны – вони́ з нас незадово́лені.

Населя́ть, насели́ть – 1) (водворять жителей) заселя́ти и засе́лювати, засели́ти, обселя́ти, обсе́лювати, обсели́ти, залю́днювати и залюдня́ти, залюдни́ти, (колонизовать) оса́джувати, осади́ти, (о мног.) позаселя́ти и позасе́лювати, пообселя́ти и пообсе́лювати, позалю́днювати, пооса́джувати що ким; срв. Заселя́ть; 2) -ля́ть что (жить где) – жи́ти, прожива́ти, сиді́ти де, оселя́ти и осе́лювати, залю́днювати и залюдня́ти що. [Молдова́ни оселя́ють части́ну Подо́лії понад Дністро́м (Сл. Ум.). Залюдня́ли її́ (подніпря́нську зе́млю) на́ші хліборо́бні пре́дки (Куліш)]. • Населё́нный – засе́лений, обсе́лений, залю́днений, оса́джений, позасе́люваний, пообсе́люваний, позалю́днюваний, пооса́джуваний ким. -ться – 1) (стр. з.) заселя́тися, бу́ти засе́люваним, засе́леним, позасе́люваним и т. п. Голландия густо -лена́ – Гола́ндія – гу́сто залю́днена краї́на. • Северо-западная Франция -лена́ бретонцами – півні́чно-за́хідню Фра́нцію оселя́ють (залю́днюють, залюдня́ють) брето́нці, у півні́чно-за́хідній Фра́нції сидя́ть брето́нці, 2) (поселяться) оселя́тися, осели́тися, осіда́ти, осі́сти де.

Насле́дник – 1) спадкоє́мець (-мця), спадкоє́мця (-ці, м. р.). [Батька́ми цивіліза́ції в Евро́пі були́ да́вні гре́ки, а спадкоє́мцями ста́ли усі́ христия́нські наро́ди (Доман.). Ді́ти, вну́ки, небожа́та – все-ж то аде́пти, одноіде́йні спадкоє́мці Кониськ.)]. • Законный -ник – пра́вний (зако́нний) спадкоє́мець. • Прямой -ник – безпосере́дній (по крови: кре́вний) спадкоє́мець; 2) (преемник) насту́пник. [Краї́на вся боя́лась, що вона́ (короле́ва) уме́рти мо́же без кре́вного насту́пника (Грінч.)]. • -ник престола – насту́пник на престо́лі (на тро́ні, на ца́рстві); срв. Престолонасле́дник.

Незаходи́мый, -хо́дный и -ходя́щий – незахі́дни[і]й, незаходи́мий, незахо́джений. [Со́нце моє́ незахі́днеє (Свидн.)]. • Страна -щего солнца – краї́на со́нячного неза́ходу.

О́бласть – 1) край, краї́на; 2) (переносно) ца́рина, о́бсяг (-гу), круг, ді́лянка, сфе́ра, (гал.) тере́н. [В о́бсягові на́шого мисте́цтва ба́чимо… В ца́рині науко́вій – в научн. о́бласти]. • Неизведанные о́бласти – просто́ри. • О́бласть действия – о́бсяг ді́яння. • О́бласть источников – джерело́ви́ще. • О́бласть стока (геол.) – сто́чище, стокови́ще. • В о́бласти чего-л. – ко́ло чо́го. [До́сліди ко́ло старо́го письме́нства (Єфр.)]. • Исследование в -сти чего-либо – до́слід над чим.

Оте́чество – отчи́на, отчи́зна, ба́тьківщина, рі́дний край, рі́дна краї́на. • Враг -ва – отчи́зний во́рог (Куліш), во́рог рі́дного кра́ю.

Отчи́зна – ба́тьківщи́на, рі́дний край, рі́дна краї́на, вітчи́зна. • Тоска по -не – ту́га, сум, сумува́ння за рі́дним кра́єм.

Позо́р – га́ньба́, гане́ба, (безчестие) безче́стя, (поругание) нару́га, (оговор) несла́ва, сла́ва, суд, осу́да, осудо́вище, осудо́висько, (стыд) стидо́та, стидо́вище, стидо́в’я, (публичный) публі́ка, (постыдное зрелище, место) позо́рище [Усе́ нага́дувало їм про ї́хню неда́вню га́ньбу, безси́лля й зра́дництво (Єфр.). Ганьбо́ю не ві́зьмеш, так си́лою ді́ймеш (Приказка). На все село́ несла́ва (Кониськ.). Бо на позо́рище веду́ть старо́го ду́рня муштрува́ти (Шевч.). Виставля́є їх (хи́би лю́дські) на прилю́дне позо́рище (Єфр.). Мов на позо́рищі прику́та я стоя́ла (Л. Укр.)]. • -зо́р и срам – ганьба́ та со́ром. • Небывалый -зо́р – несві́тська ганьба́. • Покрыть -ро́м кого – ганьбо́ю вкри́ти кого́. • Запятнать -ром кого – заплямува́ти ганьбо́ю кого́. • И вас не минет этот -зо́р – і вас не мине́ (не мине́ться) ця ганьба́ (гане́ба). • -зо́р измены – ганьба́ зра́ди. • Край проклятия и -ра – краї́на (край) прокля́ття й ганьби́. • Какой -зо́р! – яка́ ганьба́! • От этого -ра – з ціє́ї ганьби́.

Покоря́ть, покори́ть – скоря́ти, скори́ти, кори́ти, покори́ти, упоко́рювати, упоко́ри́ти, підкоря́ти, підкори́ти, знево́лювати, знево́лити, підхиля́ти, підхили́ти, підгорта́ти, підгорну́ти кого́ під ко́го, опано́вувати, опанува́ти кого́; подо́ла́ти кого́, під свою́ ру́ку (во́лю) нахиля́ти (нагина́ти) кого́; (только войной) воюва́ти, звоюва́ти кого́, підбива́ти, підби́ти кого́ під се́бе. [Умі́в свої́ почуття́ ро́зумові скоря́ти. Річ твоя́ ти́ха, а кори́ла всю Украї́ну (Основа). Кого́ не знево́лить така́я краса́? Князьки́ Русь-Наддніпря́нщину під свою́ ру́ку нахили́ли (Куліш). Олекса́ндер Македо́нський підби́в І́ндію. Не ди́во бага́тим ска́рбом трясти́ і зо́лотом люде́й під свою́ во́лю нагина́ти (Куліш)]. • -ри́ть чей ум, волю – скори́ти чий ро́зум, во́лю. • Покорё́нный – упоко́рений, з[по]нево́лений, підби́тий, подо́ланий, опано́ваний, звойо́ваний. [Упоко́реним лю́дям таки́ мрі́ялася во́ля. І знево́лена краї́на вже не сте́рпіла знуща́ння (Грінч.). Зоста́тись оту́т в подо́ланій землі́, оста́ннього со́рому жда́ти (Л. Укр.)].

Полоса́ – (полоска на ткани, на бумаге, на земле и т. д.) сму́га (ум. сму́жка), па́смуга, (ум. па́смужка), попру́га; (только на ткани и на бумаге) пасма́н, басама́н. [Смугна́ста спідни́ця: сму́га черво́на, сму́га чо́рна. Той те посі́є, той те, та так усе́ па́смужками й понасіва́ють. Лелі́є срі́бна блиску́ча сму́га -то рі́чка. Між не́бом і водо́ю став чо́рною попру́гою ліс (Неч.-Лев.)]. • -са́ поперечная – пере́смуга; (цветная поперечная на белой ткани) пере́тика. • С белыми, голубыми и т. п. -сами – у бі́лі, блаки́тні и т. п. па́смуги, пасма́ни́. • Длинная -са́ земли, воды; длинная, плоская и сравнительно узкая часть чего-л., -са отрезанная от ткани бумаги и т. п. – стяга́ (ум. стя́жка, стя́жечка). [Блиску́чою стяго́ю Дніпро́ серед степі́в просла́всь (Грінч.). Вишневе́цьких до́бра простягли́сь широ́кою стяго́ю від Дніпра́ через воєво́дства: Ки́ївське, Воли́нське (Куліш)]. • Резать -сами – рі́зати на стяжки́. • -са́ пашенная – загі́н (-го́ну). [Не пита́є до́брий жнець, чи широ́кий загіне́ць]. • -са́, занимаемая жнецом – по́стать (-ти) (ум. по́статька). • -са́, занимаемая косцом – ру́чка. [До сніда́нку три ру́чки пройшо́в]; (полольщиком) коза́. [Чого́ таку́ вузе́ньку козу́ жене́ш? Жени́ таку́, як і всі]. • -са́ воды между сильными волнами в реке – гриви́ця. • -са́ лучистого света – па́смо промі́ння. [Со́нячне промі́ння з узе́нького заґрато́ваного віко́нця па́смом простягло́ся по ха́ті]. • Цветные -сы спектра – кольоро́ві па́сма спе́ктру. • Дождь идёт -со́ю – дощ іде́ сму́гою. • Уж такая нехорошая -са́ пошла – така́ вже нега́рна годи́на спітка́ла. • Отрезанная -са́ кожи – х[к]вашія́ (-ії́), ре́мінь (-е́ня). • -са́ металла – шта́ба, шти́ба. • Металлическая -са́ для оковки – шпу́га. • -са́ на теле от удара – сму́га, попру́га, басама́н, басаму́га. Геогр., узкая -са́ земли – вузька́ сму́га (стяга́) землі́. • -са́ песчаная, чернозёмная (геогр.) – краї́на (сму́га) піскува́та, чорно́зе́мна и т. д. Северная -са́ – півні́чна краї́на (край). • -са́ великих озёр – краї́на вели́ких озе́р.

Превраща́ться, преврати́ться – 1) оберта́тися, оберну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що и ким, чим, поверта́тися, поверну́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, переверта́тися, переверну́тися в ко́го, в що, на ко́го, на що и ким, чим, перетво́рюватися и перетворя́тися, перетвори́тися, переробля́тися, перероби́тися, зміня́тися, зміни́тися, переміня́тися, переміни́тися в ко́го, в що и на ко́го, на що, става́тися, ста́тися ким, чим; (вырождаясь, приходя в упадок) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся на що, зіхо́дити, зійти́ на що. [В сумне́ стогна́ння оберта́лись ре́чі (Куліш). Плач поверну́вся на ра́дощі (О. Лев.). Хай те дитя́че товари́ство пове́рнеться тепе́р у побрати́мство (Мирн.). Наро́д наш мі́цно держа́всь своє́ї пре́дківської ві́ри і не хоті́в на полякі́в переверта́тися (Єфр.). А́встрія ма́є перетвори́тися на демократи́чну де́ржаву – спі́лку націона́льностей (Грінч.). Молоко́ за одну́ ніч перероби́лося в сир (Звин.). Скажи́ ка́меневі сьому́, щоб ста́вся хлі́бом (Єв.)]. • Многолюдный и богатый край -ти́лся в пустыню – великолю́дна й бага́та краї́на оберну́лася (поверну́лася, перетвори́лася) в (на) пусти́ню, звела́ся на пусти́ню. • Мечта -ти́лась в действительность – мрі́я перетвори́лася в (на) ді́йсність. • -ться в камень – оберта́тися (оберну́тися) в ка́мінь, кам’я[ме]ні́ти, скам’я[ме]ні́ти. [Бода́й не верну́лось, в ка́мінь оберну́лось (Рудан.)]. • Вода -ти́лась в пар – вода́ оберну́лася в па́ру. [Вода́ мо́же да́ти вели́ку ко́ри́сть і не оберта́ючись в па́ру (Кониськ.)]. • Снег -ща́ется в воду – сніг оберта́ється в во́ду. • Личинка -ща́ется в мотылька – ля́лечка оберта́ється в мете́лика, перетво́рюється, переміня́ється в (на) мете́лика. • -ти́ться в силу (переносно) – ви́рости в си́лу. [В Єги́пті вони́, множачи́сь серед му́ки, могли́ ви́рости в си́лу й забра́ть уве́сь край в свої́ ру́ки (Франко)]; 2) (оборачиваться) перекида́тися, переки́нутися, переверта́тися, переверну́тися, оберта́тися, оберну́тися ким, чим и в ко́го, в що, на ко́го, на що, скида́тися, ски́нутися ким, чим, перемі́туватися, переметну́тися в ко́го, в що и ким, чим, переміня́тися, переміни́тися, злицьо́вуватися, злицюва́тися в ко́го, в що, (во множ.) поперекида́тися, попереверта́тися, пооберта́тися и т. д. ким, чим и в ко́го, в що. [Чорт переки́нувсь чолові́ком (Манж.). От ві́дьма знов переверну́лась у соро́ку (на соро́ку) (Звин.). Оберни́ся порося́ на карася́ (Номис)]. • Оборотень, упырь -ти́лся в волка – пере́вертень, упи́р переки́нувсь (переверну́вся, оберну́вся, ски́нувся, переметну́вся) во́вком (у во́вка, на во́вка), переміни́вся (зміни́вся) в во́вка.

Производи́ть, произвести́ и произве́сть – 1) (творить, рождать) роди́ти, зроди́ти и породи́ти, плоди́ти, сплоди́ти; (о земле) зроща́ти, зрости́ти що; (создавать) твори́ти, створи́ти, витворя́ти, ви́творити що; (делать, совершать) роби́ти, зроби́ти, чини́ти, зчиня́ти, зчини́ти, учиня́ти, учини́ти, справля́ти, спра́вити що; (служить причиной чего) спричиня́ти, спричини́ти що, спричиня́тися, спричини́тися до чо́го. [Я-ж бо не своє́ю во́лею роди́всь на світ, мене́ зроди́ла приро́да (Крим.). Земля́ все була́ як ка́мінь, хлі́ба не роди́ла (Рудан.). Де ме́рзлий ґрунт нічо́го не зроща́ (Грінч.). Нічо́го, опрі́ч проте́сту та опози́ції, систе́ма репре́сій не ви́творила (Єфр.)]. • -сти на свет – зроди́ти на світ, сплоди́ти. [Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ. Я тебе́ году́ю (Крим.). Не той та́то, що сплоди́в, а той, що ви́годував (Номис). Та бода́й тая рі́чка ри́би не сплоди́ла (Чуб. V)]. • -сти́ из себя – вроди́ти з се́бе, ви́дати з се́бе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. • Страна эта -во́дит золото – краї́на ця ро́дить (ви́дачі) зо́лото. • Эта земля -во́дит много овса – ця земля́ ро́дить (видає́, зроща́є) бага́то вівса́. • Ничтожные причины -во́дят часто большие перевороты – незначні́ причи́ни спричиня́ються ча́сто до вели́ких переворо́тів (спричиня́ють ча́сто вели́кі переворо́ти). • Это -ведёт хорошее действие – це спра́вить (зро́бить) до́брий вплив, це до́бре поді́є. • -ди́ть, -сти́ впечатление на кого – справля́ти, спра́вити, роби́ти, зроби́ти, чини́ти, вчини́ти вра́же[і́]ння на ко́го, врази́ти кого́. [Докла́д Лаго́вського спра́вив вели́ке вражі́ння на з’ї́зді (Крим.). Той сон таке́ на ме́не зроби́в вражі́ння, що й не знаю (Кониськ.). Вражі́ння, яке́ вони́ чини́ли, нагада́ло мені́ Ші́ллерову бала́ду (Грінч.)]. • -сти́ неприятное впечатление на кого – спра́вити, зроби́ти, вчини́ти при́кре вра́ження на ко́го, при́кро врази́ти кого́. • Это событие -вело́ на него сильное впечатление – ця поді́я спра́вила (зроби́ла, вчини́ла) на йо́го вели́ке вра́ження, ду́же його́ врази́ла. • -дить эффект, фурор – роби́ти, чини́ти ефе́кт, фуро́р. [Те́мні о́чі, на́тхнуті коха́нням, роби́ли вели́кий ефе́кт (Неч.-Лев.). Його́ про́повідь чини́ла фуро́р (Крим.)]. • -сти́ чудо – спра́вити, зроби́ти чу́до. [І ука́з сей чу́до спра́вив (Франко)]. • -ди́ть шум, беспорядок, сумятицу – чини́ти, зчиня́ти, роби́ти шум (га́лас, ґвалт), чини́ти, роби́ти не́лад, ко́лот, бунт. [Він чи́нить у грома́ді вся́кий не́лад (Грінч.). По́гляди Д. Кулі́ша́ зчини́ли превели́кий ко́лот і в моско́вській, і в украї́нській пре́сі (Грінч.)]. • -ди́ть, -сти́ опустошение – чини́ти, зчини́ти и учини́ти спусто́шення в чо́му, пусто́шити, спусто́шити що. • -дить сон, испарину – спричиня́ти сон, ви́пар. • -ди́ть давление – роби́ти ти́снення, натиска́ти на що. • -дить опыты – роби́ти до́сліди; 2) (изготовлять, выделывать) виробля́ти, роби́ти, ви́робити що, продукува́ти, спродукува́ти и ви́продукувати що. [Робі́тник виробля́є ті прега́рні мате́рії, з яки́х дру́гий поши́є оде́жу (Єфр.). Хто ро́бить бага́тство, той і пови́нен з йо́го кори́стуватись (Єфр.). Робі́тникові пови́нно-б доста́тися все те, що він вла́сною пра́цею ви́робить (Єфр.)]; 3) (дело) перево́дити, переве́сти, роби́ти, зроби́ти; (исполнять) відбува́ти, відбу́ти що. [Му́сила старода́вня Русь байдака́ми пла́вати і торги́ свої́, і во́йни водо́ю відбува́ти (Куліш). Атмосфе́ра, в які́й дово́диться одбува́ти свою́ робо́ту комі́сії (Н.-Рада)]. • -ди́ть следствие, дознание – перево́дити, прова́дити, роби́ти слі́дство, дізна́ння. • -ди́ть допрос – чини́ти, перево́дити до́пит. • -ди́ть суд – чини́ти, відправля́ти суд. • -ди́ть ревизию – перево́дити (роби́ти) реві́зію, відбува́ти реві́зію. [Сього́дні в во́лості одбува́ють реві́зію (Звин.)]. • -ди́ть работу, уплату – перево́дити, справля́ти, роби́ти робо́ту, ви́плату. • -ди́ть раздел – перево́дити (роби́ти) по́діл. • -дить торговлю – ве́сти́, прова́дити торг. • -ди́ть учёт – роби́ти о́блік чому́. • Воен. -сти́ смотр – переве́сти, зроби́ти, учини́ти о́гляд; 4) что из чего, от чего – виво́дити, ви́вести що з чо́го, від чо́го. • Он -дит свой род от знаменитых предков – він виво́дить свій рід від сла́вних пре́дків. • Это слово -дят от греческого корня – це сло́во виво́дять від гре́цького ко́реня; 5) кого во что – промува́ти, попромува́ти кого́ в що. • -ди́ть, -сти́ в следующий чин – промува́ти, попромува́ти кого́ в ви́щий чин, ранг. Произведё́нный – 1) зро́джений, спло́джений, зро́щений; ство́рений, ви́творений; зро́блений, зчи́нений, учи́нений, спра́влений, спричи́нений; 2) ви́роблений, спродуко́ваний; 3) переве́дений, зро́блений, відбу́тий; 4) ви́ведений з чо́го; 5) попромо́ваний в що. -ться – 1) роди́тися, бу́ти зро́дженим, плоди́тися, бу́ти спло́дженим, зроща́тися, бу́ти зро́щеним; твори́тися, бу́ти ство́реним, витворя́тися, бу́ти ви́твореним, чини́тися, зчиня́тися, бу́ти зчи́неним, учи́неним, справля́тися, бу́ти спра́вленим, спричиня́тися, бу́ти спричи́неним; 2) виробля́тися, бу́ти ви́робленим, продукува́тися, бу́ти спродуко́ваним; 3) перево́дитися, бу́ти переве́деним, роби́тися, бу́ти зро́бленим, відбува́тися, бу́ти відбу́тим. [Ви́бори до 3-ої й 4-ої дум всю́ди в Росі́ї, а найбі́льше на Украї́ні, перево́дились си́лами духове́нства (Н. Рада), Робо́та дружні́ше одбува́ється, коли́ йде пла́вним, рі́вним хо́дом (Єфр.)]. • Продажа -дится – про́даж прова́диться, торг веде́ться; 4) виво́дитися, бу́ти ви́веденим з чо́го и від чого; 5) промуватися, бу́ти попромо́ваним.

Пусты́нный – 1) пусте́льний, пусти́нний. • -ная равнина, местность, -ный край – пусте́льна (пусти́нна) рівнина́, місце́вість, краї́на, пусте́льний, пусти́нний край. • -ные растения, звери – пусте́льні (пусти́нні) росли́ни, зві́ри. [Окру́г вовки́ і пусте́льнії ле́ви блука́ли (Ніщин.)]. • -ное место – пусте́льне, пусти́нне мі́сце. [Ди́ке й пусте́льне мі́сце (Мирн.)]; 2) (уединённый) безлю́дний, само́тний, пусти́й, пусте́льний. [В си́нім не́бі ні хмари́нки, навкруги́ – безлю́дний край (Грінч.)]. • -ное место – безлю́дне, пусте́ мі́сце. [Пішо́в у безлю́дне мі́сце (Єв.)]. • -ный остров – безлю́дний, пусте́льний о́стрів. [Заві́з десь на о́стрів пусте́льний (Ніщин.)]. • -ные улицы – безлю́дні, пусті́ ву́лиці. • -ные покои, хоромы – безлю́дні, само́тні поко́ї, хоро́ми. [Блука́ю по свої́х хоро́мах безлю́дних, те́мних (Л. Укр.). Вона́ сти́ха ри́пнула двери́ма й увійшла́ в само́тні поко́ї (Васильч.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Драндулет, шутл. – (от польс.) драндулет, тарадайка (таратайка), розвалюха. [І в тарадайці напирають Енея кіньми потоптать (І.Котляревський). Їхала Хима до Максима Візком-тарадайкою; Тарадайка торохкоче, Сива кобила везти не хоче (Скоромовка). — Ми минулого тижня їздили до його родичів у Капернаум, так мотор пчихав, як хворий дідько. То ж розвалюха… (В.Єшкілєв). На 104-му кілометрі мій драндулет здох. Повалив з-під капота дим, як і годиться таратайці, до нутрощів якої не заглядали десять років; нарешті здохла (О.Ульяненко). За вікном проїхав автомобіль. Потворна таратайка, а торохнява від неї така, що хоч світ за очі тікай! І нічого не вдієш, країна йде до руїни! Всі так поспішають, що ніхто вже не дбає про добрий тон, а проте гарний виїзд, такий як його ландо і гніді, у сто разів кращий за ці новомодні вигадки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Зрештою, коли ви, зекономивши на всьому, назбираєте на омріяний драндулет, я подбаю, аби він вийшов із моди (М.Ілляшенко, О.Ногіна, перекл. Ф.Беґбеде)].

Который – 1) (вопрос. мест.: кто (что) или какой из двух, из многих) ко́три́й, (реже) кото́рий; 2) (из двух или из многих; числительно-разделит. знач) ко́три́й, (реже) кото́рий; 3) (относ. мест.) (народн. обычно) що (для всех род. ед. и мн. ч. им. п.), (иногда) ко́три́й, кото́рий, (литер.) що, яки́й, котри́й, (реже) кото́рий; в сложн. предложениях (из стилистических мотивов: для избежания повторения що) авторы употребляют: що, яки́й, котри́й, кото́рий; иногда сокращенно: що, вм. що в йо́го (у которого), що з не́ї (из которой), що на йо́му (на котором), що про не́ї (о которой), що в них (в которых); (в предшествующих главн. предложению придаточных предл.) ко́три́й, кото́рий (в главн. предл. обычно соответствует указ. мест. той (тот), иногда указ. мест. опускается); 4) (в знач. неопред. мест.: некоторый, иной) ко́три́й, кото́рий де́котрий, котри́йсь, кото́рийсь, яки́й(сь): • берег, который виднелся вдали – бе́рег, що мрів (манячи́в) дале́ко; • века, в продолжение которых шли беспрерывные войны – сторі́ччя, коли́ (що тоді́, що про́тягом них) точи́лися безнаста́нні ві́йни; • в котором (каком) году это было? – яко́го ро́ку це було́?; • в котором (которой), в которых, на котором (которой), в который (которую), из которого (которой) (о месте) – (обычно) де, куди́, зві́дки, (о времени) коли́, вм. що в (на) йо́му (в ній), що в них, що в ньо́го (в ній), що з ньо́го (з не́ї); • в котором часу? – о котрій годині? (реже у котрій годині?), котрої години?, коли?; • война, во время которой погибло так много людей – війна, коли (що під час неї, що за не́ї, що тоді́) заги́нуло так бага́то люде́й (заги́нула така́ си́ла люде́й); • в том году, в котором это произошло – того́ ро́ку, коли́ це ста́лось; • в том самом письме, в котором он пишет – у то́му са́мому листі́, де він пи́ше (в яко́му він пи́ше); • дело, о котором говорили – спра́ва, що про не́ї (що про не́ї) говори́ли; спра́ва, про яку́ говори́ли; • дом, в котором я жил – (обычно) дім, де я жи́в, (можно) дім, що я (там) жив; • изменил тем, в верности которым клялся – зра́див тих, що на ві́рність їм кля́вся (яки́м на ві́рність кля́вся); • источник, из которого мы почерпнули наши сведения – джерело́, зві́дки ми засягну́ли на́ші відо́мості; • король, при котором это произошло – коро́ль, що за ньо́го це ста́лося; коро́ль, за яко́го це ста́лося; • которая птичка рано запела, той во весь день молчать – котра́ пта́шка ра́но заспіва́ла, тій ці́лий день мовча́ти. (Номис); • которое (какое) сегодня число? – котре́ сього́дні число́?; • который Бог вымочит, тот и высушит – котрий (який) Бог змочив, той (такий) і висушить (Пр.); • который ему (ей) год? (разг.) – котрий йому (їй) рік?; • который, которая, которое, которые (в подчинительных предложениях после главного) – що, що він, що вона що воно, що вони, (реже) який, яка, яке, які, (зрідка) котрий, котра, котре, котрі; • кото́рый — кото́рый, кото́рые — кото́рые (один — другой, одни — другие; из неопределен. числа) – котри́й (кото́рий) — котри́й (кото́рий), котрі́ (кото́рі) — котрі́ (кото́рі), яки́й — яки́й, які́ — які́; • который-либо – котрий-небудь, котрий-будь, (какой-нибудь) який-небудь, якийсь; • который лучший, который больший – котри́й кра́щий, котри́й бі́льший, (получше) де-кра́щий, (побольше) де-бі́льший; • который раз – вкотре; • который тебя день не видать (очень, долго, давно)! – кот(о́)ри́й день тебе́ не ви́дко (ви́дно)!; • который час? – котра година? которым ты по списку? – котри́м ти в реє́стрі (в спи́ску)?; • лес, который окружает нас – ліс, що ото́чує нас; • люди, среди которых он вырос – лю́ди, що серед них він ви́ріс; • материя, из которой сделано это пальто – мате́рія, що з не́ї поши́то це пальто́; • многочисленные затруднения, с которыми приходится бороться – числе́нні тру́днощі, що з ни́ми дово́диться змага́тися; • надежды, которые мы на него возлагали – наді́ї, що ми на ньо́го поклада́ли (що ми на ньо́го їх поклада́ли); • обстоятельства, при которых он погиб – обста́вини, що за них він заги́нув; обста́вини, за яки́х він заги́нув; • общество, в котором… – суспі́льство, де…; • положение, из которого трудно выйти (нет выхода) – стано́вище, де (що, що з ним) ва́жко да́ти собі́ ра́ду, стано́вище, де (що) нема́ ра́ди; • постановление, в котором… – постано́ва, де…; • принято резолюцию, в которой… – ухва́лено резо́люцію, де…; • произведение, в котором изображено… – твір, де змальова́но; • река, в которой мы купались – рі́чка, де ми купа́лись; рі́чка, що ми купа́лись; • с которым (которой), к которому (которой), в которого (которой), в котором (которой), в которых, на котором, через который, о которых – що з ним (з не́ю), що до йо́го (до ньо́го, до не́ї), що в йо́го (в ньо́го, в не́ї), що в йо́му (в ньо́му, в ній), що в них (їх), що на йо́му (на ньо́му, на ній), що через йо́го (через не́ї), що про (за) них (їх); з котри́м (кото́рим) (з котро́ю (кото́рою)), до котро́го (кото́рого) (до котро́ї (кото́рої)), в котро́го (кото́рого) (в котро́ї (кото́рої)), в котри́х (кото́рих), на котро́му (кото́рому) (на котрі́й, (кото́рій)), через котри́й (кото́рий) (через котру́ (кото́ру)), про котри́х (кото́рих); з яки́м (з яко́ю), до яко́го (до яко́ї), в яко́го (в яко́ї), в які́м (в які́й), на яко́му (на які́й), через яки́й (через яку́), в яки́х, про яки́х; • страна, в которую мы направляемся – краї́на, куди ми просту́ємо; • такой — кото́рый – таки́й — що, таки́й — яки́й (котри́й, кото́рий); • тот — кото́рый – той — що, той — яки́й, той — котри́й (кото́рий); • у вас есть привычки, от которых следует отказаться – у вас є за́вички, що (їх) слід позбу́тися (ки́нутися); • условия, при которых происходила работа – умо́ви, що за них (за яки́х) відбува́лася пра́ця; • цель, к которой он стремится – мета́, що до не́ї він (що він до не́ї) пра́гне; • человек, который вас любит – люди́на, що вас коха́є (лю́бить); • эпоха, во время которой – доба́, коли́; доба́, що за не́ї (що тоді́); • эпоха, в продолжение которой… – доба́, що за не́ї (що тоді́, що про́тягом не́ї); доба́, коли́…; • это человек, за которого я ручаюсь – це люди́на, що я за не́ї (що я) ручу́ся; це люди́на, за котру́ (за яку́) я ручу́ся; • я тот, которому внимала ты в полуночной тишине (Лермонтов) – я той, що в ти́ші опівні́чній до ньо́го прислуха́лась ти (Кримський). [І молодиці молоденькі, Що вийшли замуж за старих, Що всякий час були раденькі Потішить парнів молодих, І ті тут молодці стояли, Що недотепним помагали Для них сімейку розплодить; А діти гуртові кричали, Своїх паньматок проклинали, Що не дали на світі жить (І.Котляревський). А це сап’я́нці-самохо́ди, що в них ходи́в іще́ Ада́м (І.Котляревський). До кого ж я пригорнуся і хто приголубить, Коли нема того, який мене любить? (І.Котляревський). До ко́го-ж я пригорну́ся і хто приголу́бить, коли́ тепе́р нема́ то́го, яки́й мене́ лю́бить? (І.Котляревський). Знайшли́ Енте́лла сірома́ху, що він під ти́ном га́рно спав (І.Котляревський). А де ж тая дівчинонька, Що сонно блукала? (Т.Шевченко). На ті шляхи́, що я мі́ряв мали́ми нога́ми (Т.Шевченко). За степи́ та за моги́ли, що на Украї́ні (Т.Шевченко). Дивлю́ся — в моги́лі усе́ козаки́: яки́й безголо́вий, яки́й без руки́, а хто по колі́на нена́че одтя́тий (Т.Шевченко). Де-ж ті лю́ди, де-ж ті до́брі, що се́рце збира́лось з ни́ми жи́ти, їх люби́ти? (Т.Шевченко). Це ті розбі́йники, кото́рі хоті́ли уби́ти (І.Рудченко). А де-ж та́я дівчи́нонька, що со́нна блуди́ла (Т.Шевченко). Висо́кії ті моги́ли, де лягло́ спочи́ти коза́цькеє бі́ле ті́ло в кита́йку пови́те (Т.Шевченко). З да́вніх даве́н, чу́ти було́ про збро́йних люде́й, що зва́лись козака́ми (П.Куліш). Переживе́ш цари́цю, що їй слу́жиш (П.Куліш). Як доживе́ було́ кото́рий запоро́жець до вели́кої ста́рости… (П.Куліш). Підня́вшись істо́рію Украї́ни написа́ти, му́шу я догоди́ти земляка́м, кото́рі Украї́ну свою́ коха́ють і шану́ють (П.Куліш). Заплати́в я вели́ким сму́тком за ті розмо́ви щи́рії, кото́рі необа́чно посила́в до вас на папе́рі (П.Куліш). Там був узе́нький таки́й во́лок, суході́л таки́й, що через йо́го хижаки́ свої́ човни́ переволіка́ли (П.Куліш). Не з гні́вом і знева́гою обе́рнемось ми до пані́в, що ко́сті їх  взяли́сь уже́ пра́хом (П.Куліш). В ту давнину́, до кото́рої не сяга́є на́ша пи́сана па́м’ять (П.Куліш). Ізнайшла́ вже я чолові́ка, що мене́ ви́зволить (М.Вовчок). І чоловіки́ коло їх, і ді́точки: кото́рий — ко́ником гра́ється, кото́рий — орі́шки пересипа́є (М.Вовчок). Задивля́ючись на невідо́мі місця́, котрі́ прихо́дилось перехо́дити (П.Мирний). Котра́ дівчи́на чорнобри́вая, то чарівни́ця справедли́вая (П.Чубинський). Кото́рая сироти́на, ги́не (П.Чубинський). Це вже тобі не та мала Оксанка, Що ти було їй робиш веретенця (Л.Українка). У йо́го є висо́ка мета́, є святи́ня, що він їй слу́жить (Б.Грінченко). Гуща́вина ся тягла́ся аж до му́ру, що ним обгоро́джено було́ сад (Б.Грінченко). Дивува́лися Мико́линій ене́ргії, з яко́ю він поспіша́ється до грома́дського ді́ла (Б.Грінченко). Якби знав я чари, що спинять хмари. Що два серця можуть ізвести до пари… (І.Франко). Це такі́ до́кази, котри́х показа́ти тобі́ не мо́жу (І.Франко). Його́ розпи́тували про знайо́мих офіце́рів, що там служи́ли (І.Франко). Чи спра́вді є тут яка́сь та́йна, що її́ хова́ють від ме́не? (І.Франко). Од котро́го це ча́су ви мене́ не ба́чите? (І.Нечуй-Левицький). «Піді́ть-же в ліс, — кото́рий лу́чче сви́сне?» (І.Рудченко). А то в йо́го така́ сопі́лка була́, що він не́ю зві́рів свої́х склика́в (І.Рудченко). Ди́виться в вікно́ — ліс: мо́же той, що він через йо́го йшов? (І.Рудченко). Пішо́в до то́го коня́, що золота́ гри́ва (І.Рудченко). Став на гілля́ці да й руба́є ту са́му гілля́ку, на кото́рій стої́ть (І.Рудченко). Поба́чила, що він бере́ не то́ю руко́ю, на кото́рій пе́рстінь, та й ви́пила сама́ ту ча́рку (І.Рудченко). Вхопи́лась рука́ми за до́шку ту, що він на їй сиді́в (І.Рудченко). Піди́ ще доста́нь мені́ цілю́щої води́, що стереже́ її́ ба́ба-яга́ (І.Рудченко). А тим ча́сом сестра́ його́ пішла́ в ту комо́ру, що брат каза́в їй не ходи́ти туди́ (І.Рудченко). Зайду́ до тіє́ї крини́чки, що я чи́стила, то мо́же там нап’ю́ся (Рудченко). Тоді́ взяв ту́ю, що з не́ю шлюб брав (І.Рудченко). До́вго вона́ йшла у той го́род, де жив сам цар із сліпо́ю дочко́ю (І.Рудченко). Ука́зуючи на те де́рево, де сиді́ла Пра́вда (І.Рудченко). Ні на ко́го і не ди́виться і дівча́т ні кото́рої не заньме́ (Квітка). Де-кра́щого шука́є (Сл. Гр.). Прихо́дь до коня́, що з мі́дною гри́вою (І.Рудченко). Ото́ж та́я дівчи́нонька, що мене́ люби́ла (Пісня). А нещасли́ва та дівчи́нонька, котра́ лю́бить козака́ (Пісня). Оди́н дід, кото́рий увійшо́в з на́ми в це́ркву… (О.Стороженко). А я бага́то разі́в чу́ла від моє́ї ма́тери, що та жі́нка не лю́бить свого́ му́жа, котра́ не лю́бить його́ кре́вних (М.Рильський). Оди́н із їх — котри́й, то ті́льки Госпо́дь ві́дає — упаде́ ме́ртвий (М.Рильський). Зараз ударили й ті, що їх балка таїла глибока (П.Тичина). Але й тут стрі́немо у Леви́цького про́сто блиску́чі сторінки́, які́ дово́дять, що він до́бре знав життя́ цих на́ших сусі́дів (С.Єфремов). Того́ проте́сту, яко́го по́вно розли́то по всьо́му тво́рові (С.Єфремов). І ото́й шлях, що ним прохо́дить че́сна, таланови́та селя́нська ді́вчина (С.Єфремов). Карти́ни приро́ди, що на їх таки́й із Ми́рного мите́ць (С.Єфремов). Оті́ забивні́ шляхи́, що ни́ми простува́ла Ру́дченкова му́за (С.Єфремов). Напрова́дила Хри́стю са́ме на той шлях, куди́ пха́ли її́ соція́льні умо́ви (С.Єфремов). Він умовля́є, щоб ти сплати́в наре́шті дани́ну, кото́ру йому́ ви́нен (М.Рильський). Хіба́-ж є пани́, яки́м гро́ші не ми́лі? (Номис). Ті нові́ почуття́, яки́х він до́сі не знав, зо́всім заполони́ли його́ (А.Кримський). Хвали́ ма́ти того́ зя́тя, що я полюби́ла (Пісня). В кінці́ гре́блі шумля́ть ве́рби, що я насади́ла; нема́ мо́го миле́нького, що я полюби́ла (Пісня). Що-то за пан, що в йо́го ніщо́ не гниє́ (Номис). Два пани́, а єдні́ штани́: котри́й ра́ньше встав, той ся і вбрав (Номис).  Дале́ка по́дорож, що ти в не́ї збира́вся ви́рушить ура́нці (М.Рильський). Се ко́лесо, що зве́рху па́да на йо́го вода́ (Номис). Лиха́ та ра́дість, по котрі́й сму́ток наступа́є (Номис). Нема́ ті́ї дівчи́ноньки, що я в їй коха́вся (Пісня). Чи це та́я крини́ченька, що я во́ду брав? (Пісня). Чи се та́я крини́ченька, що го́луб купа́вся? (Пісня). Ось і зачервоні́ло на тій доро́зі, де йому́ тре́ба йти (Квітка). Хай бу́де прокля́тий той день, коли́ я вроди́лася, і той день, коли́ я ступи́ла на цей кора́бль (М.Рильський). Нема́ того́, що люби́ла (Пісня). Силкува́вся не злеті́ти з то́го щабля́, на яки́й пощасти́ло ви́дряпатись (С.Єфремов). Котрі́ були́ по селу́ краси́віші і багаті́ші дівча́та, ті все жда́ли — от-от при́йдуть від Ко́стя старости́ (Квітка). Котри́й (чума́к) корчму́ мина́є, той до́ма бува́є, котри́й корчми́ не мина́є, той у степу́ пропада́є (Пісня). Кото́рий чолові́к отця́-ма́тір шану́є-поважа́є, Бог йому́ милосе́рдний помага́є, кото́рий чолові́к отця́-ма́тері не шану́є, не поважа́є, нещасли́вий той чолові́к бува́є (Дума). А вб’є котри́й у го́лову сло́во яке́, — де й тре́ба, де й не тре́ба но́ситься з ним (А.Тесленко). Вечірнє сонце, дякую за всіх, котрі нічим не осквернили душу (Л.Костенко). Були там іще деякі цікаві дрібнички, та вони для нашої історії більшої ваги не мають, нічого не додаючи до її правдивості: а історія та, кажуть, добра, котра правдива (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І ось, сидячи на горішній сходинці, тримаючи віяло й тлумачок на колінах, Ліна вкотре вже оповідає свою історію, вперто й дослівно повторюючи свою прозору дитячу брехню, а чоловіки в комбінезонах сидять навпочіпки й слухають (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Не тямила, котрого з двох вона дужче ненавидить (О.Король, перекл. В.Фолкнера)].

Непонятый – неусвідомлений, несприйнятий, незрозумілий, незба́гнений, незба́гнутий не осягнений розумом. [Ця констатація приводить нас до важливої думки, яку економісти розуміли протягом століть, але яка видається абсолютної незбагненою багатьом сьогоднішнім економістам: країна з неефективним промисловим сектором набагато заможніша, ніж країна, де взагалі немає промислового сектора (П.Таращук, перекл. Е.С.Райнерта)].

Откос – (горы, берега, плотины, дороги, вала и т. д.) укі́с (уко́су), у́збіч, у́біч (-бочи), спад, схил, схи́лок, похи́л, скіс: • боковой откос – при́біч (-бочи), по́кот; • крепление откоса – кріплення укосу; • оконный откос – віконний укіс; • отко́с горы – схил (у́збіч, спад, по́хи́л) гори, (отлогий) згі́р’я, узгі́р’я, косогі́р (-го́ру); • отко́с (крутой) горы, берега поросший лесом – сті́нка; • пустить под откос – пусти́ти під укі́с. […про все те, більш-менш, про що завжди говорять між собою українці, напівзнайомі й навіть геть незнайомі, невтомно дивлячись, як стрімко їхня дурнувата країна летить під укіс, і такі розмови завжди трохи нагадують мені той анекдот, де дядькам ламається в дорозі на ярмарок віз із кавунами, і дядьки очманіло стежать, як ті котяться з горба в яр; і коментують: бач, а рябий попереду… (О.Забужко)].

Отстающий – що (який) відстає, непромітни́й, неметки́й, поза́дницький, (отсталый) відста́лий, (ученик) слабе́нький, аж ніяк не (зовсім не, (реже) дале́ко не) пе́рший, (образн.) що пасе задніх: • отстающая в развитии страна – позадницька (відстала) країна; • отстающий в… – пасе задніх у…, аж ніяк не перший у… [Старший теж мене любив і був до мене дуже прихильний, але то була далеко не та любов і прихильність, яку плекав до мене дон Фернандо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Частенько йому траплялось диспутувати з тамтешнім парохом — а був то чоловік учений, укінчений богослов із Сігуенси — про те, котрий лицар кращий: Пальмерін Англійський чи Амадіс Гальський. Проте майстер Ніколас, цилюрник у тому ж таки селі, вважав, що обом тим воякам далеко до Рицаря Феба; якщо хто може йому дорівняти, то хіба лише Дон Галаор, брат Амадіса Гальського, бо то кругом рицар: не такий манірник і тонкослізка, як брат, а в юнацтві ніколи задніх не пас (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Паранойя – (греч.) параноя, (шире) божевілля, безумство. [У доща була параноя — він ганявся за нами з тобою А ми не мали нічого чинити У доща була параноя — він мусив нас намочити. Не змігши спіймати — почав скаженіти Громом кричати, вітром свистіти У доща була параноя — він мріяв нас засмутити (Дмитро Бовдуй). У СРСР після смерті Брежнєва до влади прийшла людина, у якої параноя входила до службових обов’язків — колишній голова КДБ СРСР Юрій Андропов (К. і Т.Паньо). Параноя, зробив висновок лікар, не слухаючи далі пристрасної Григорієвої проповіді про балканський менталітет істинних буковинців. Замкнути його і посадити на хімію чи що? Хоча, зрештою, хто в цій країні з такою політикою без параної? Хай живе… (В.Кожелянко).  … тільки той, хто жив у тоталітарній державі, може зрозуміти, що таке параноя. У 1937 році, коли батько повернувся в Київ з Луганська, вся країна купалася в міазмах параної. Вони просочувалися скрізь, у найінтимніші щілинки життя людей: вони отруювали стосунки між друзями та колегами, між учителями та учнями, між батьками та дітьми, між подружжями. Вороги були всюди (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). 1. Якщо у Вас немає параної, то це ще не означає, що за Вами не стежать! 2. Письменник: — Мені здається, за моєю творчістю слідкують. — Це в тебе параноя. 3. — Розмовляти з кішкою — це параноя чи ще не зовсім? — Це не параноя. Параноя — коли боїшся при кішці зайве бовкнути].

Партнёр, партнёрша – (франц.) партнер, партнерка, (в бизнесе, ещё) компаньйон, компаньйонка, напарник, напарниця: • деловая партнёрша – ділова партнерка; • партнёр по бизнесу – бізнесовий партнер, партнери у бізнесі, компаньйон. [За все своє життя він ніколи не шукав жінок, але й не уникав їх ніколи, коли випадала нагода зручно, без зовнішніх і внутрішніх ускладнень з ними зійтися. Від цих взаємин він, звичайно, не зазнавав глибшого переживання, але взагалі почував до своїх партнерок легку прихильність, що не ставала ні прикрістю, ні жалем після розлуки, також випадкової, як і саме поєднання (В.Підмогильний). Євросоюз уникає не те що якихось натяків на віддалену перспективу членства для України, а й самого означення нас як «європейців». У жодному офіційному документі Україна не фіґурує як «європейська держава», лише — як «країна-партнер» та «країна-сусід». І це, гадаю, найкраща оцінка «європейськості» наших «еліт», а заразом і суспільства, яке всю цю жлобню обирає (М.Рябчук). Вовка Франкенштейн розповідав про одного партнера, який під час кризи, складних розборок з бандитськими наїздами міг вийти покурити, а повернутися через кілька місяців. Отак просто зайти і спитати: «Ну що? Як тоді все закінчилося?» (брати Капранови). Сомс фактично керував усіма справами фірми; хоча Джеймс навідувався сюди мало не кожного дня, щоб не спускати з ока контори, але поміч його обмежувалася тим, що він сідав у крісло, схрестивши під столом ноги, трохи заплутував уже влагоджені питання і незабаром ішов собі геть; інший партнер, Бастард, нічого не важив: роботи йому припадала сила-силенна, але ду́мки його ніколи до уваги не брали (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Вона хотіла мати партнера на одну ніч, якийсь шматок чужого життя. Це збадьорило б її, допомогло б забутися, забути ту болісно ясну істину, що ніколи нема нічого сталого — ні мене, ні тебе, а тим більше — нас! Хіба вона не шукала, власне, того самого, що й я? Партнера, щоб забути самотність життя, товариша, щоб здолати якось безглуздість існування? (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Подружжя добре підходить одне одному, якщо обидвоє партнерів зазвичай відчувають потребу в сварці одночасно (Жан Ростан)].

Победивший – що (який) переміг; переможний, переможець: • победившая армия – переможна армія; • победивший на соревнованиях – переможець змагань; • страна победившего социализма – країна переможного соціялізму. [Навіть під час холодної війни із Заходом жителі країни переможного соціалізму зневажали все вітчизняне й несвідомо обожнювали імпортне — побутову техніку, меблі, одяг, парфуми, продукти, музику… Проблем не було, здається, лише з ломами, кувалдами, бомбосховищами та протигазами (Сергій Олійник)].

Подумать – 1) (думать несколько о ком, о чем) поду́мати, погада́ти про ко́го, про що, (помыслить) поми́слити про ко́го, про що, (поразмыслить) поміркува́ти, помізкува́ти про ко́го, про що, над чим, (с самим собою, с кем-л.) поміркува́тися (без дополнения); 2) (понять что-л. так или иначе) поду́мати, погада́ти, поми́слити, поміркува́ти, (представить) зду́мати, зду́мати ду́мкою, зми́слити, зміркува́ти; 3) (иметь подозрение) поду́мати на ко́го: • [и] не подумаю (подумаешь, подумают) (разг.) – [і] не подумаю (подумаєш, подумають); [і] гадки не маю (не маєш, не матимуть); [і] не в голові мені (тобі, їм); • и не подумаю сделать это – і га́дки не ма́ю зроби́ти це, і не в голові́ мені́ роби́ти це; • можно подумать, что – мо́жна гада́ти, ду́мати, що; • надо было ранее об этом подумать – тре́ба бу́ло пе́рше (передні́ше) про це поміркува́ти (міркувати, подумати, думати); • не знаю, что [и] подумать – не заю, що [й] думати; • надо хорошенько подумать об этом деле – тре́ба до́бре поміркува́ти про цю спра́ву; • ну, кто-бы мог это подумать! – ну, хто-б міг це поду́мати!; • он это сделал, не подумавши – він це зроби́в, не поміркува́вши; • относительно этого дела надо ещё подумать – щодо ціє́ї спра́ви, то ще тре́ба поду́мати; • подумаешь! (разг.) – подумаєш!; велика річ!; теж мені; (образн.) велике диво опеньки!; • подумайте о детях – поду́майте про діте́й; • подумайте хорошенько о том, что хотите сказать – до́бре помірку́йте (поду́майте) про те, що ма́єте сказа́ти; • подумал, ветер шумит – поду́мав (погада́в) — ві́тер шуми́ть; • подумать только – тільки подума́й (подума́йте), подумайте лише; ти скажи! [— Отож, кажу, закохався Чуйкевич у Мотрю, Мотря до гетьмана втекла, а він її у гетьмана сторожив, для нього. Погадайте, яка це вірність! (Б.Лепкий). — Чому ти ніколи не погадаєш наперед, що маєш сказати, а все десь таке ляпнеш, мов на лопаті вивіз? (І. Франко). Із нічого і не вийде Нічого. Ще подумай — і скажи (М.Рильський, перекл. В.Шекспіра). А я помірку́ю, ватажка́ де взять (Т.Шевченко). Отак сердега наш Рябко помірковавсь, Та й спать на цілий день і цілу ніч попхавсь (П.Гулак-Артемовський). Як-би дізна́лись, то стра́шно зду́мати, що-б там було́ (Леся Українка). — Подумати лише, що ми змушені рахуватися з якимось нікчемним майстровим, нахабою — ось до чого ми дійшли (Д.Паламарчук, перекл. Ф.Стендаля). Минали дні, місяці, роки. Кріт рив. Щастя праці і гордість за власну країну — ось вони невичерпні джерела, що придавали йому сил і віри. Ніяка інша країна на світі не змогла б надати йому можливости рити такий предовгий тунель. Подумати лише — поза 12 тисяч кілометрів! І Кріт рив (Василь Чабан). Тільки подумайте! На вогні, який Прометей вкрав у богів, спалили Джордана Бруна (С.Є.Лєц). Подумай, перш ніж подумати (С.Є.Лєц). 1. Сказав: — Подумати страшно! — і страшно задумався. 2. Служба невідкладної психологічної допомоги. Глупа ніч… Минає п’ята година телефонної консультації у зв’язку з сімейними проблемами клієнта. Консультант: — Скажіть, а про самогубство ви думали? — Ні, що ви! — А ви подумайте, подумайте!].

Продавшийся – що (який) продався, запродався; запроданець, запроданка. [По цій коротенькій прелюдії, виконаній з обох сторін однаковим гоном, знялась ціла буря голосів. Чи чув він, що примар одібрав бомагу?.. О, він пустить їх, запроданець отой, бодай би не встав в останній день на суд Божий!.. Ба, не пустить! Пустить, побачите, пустить!.. То село не пустить!.. Ні, це вже кінець світа настає…. (М.Коцюбинський). — Ти? Ти вступиш у хор панегіристів? Тую зграю запроданців, злочинців проти хисту? О, краще б ти навіки занімів, позбувся рук, оглух, ніж так упасти! І се був мій найкращий ученик!.. (Л.Українка). Єдина країна в світі, де не викладалася в університетах історія цієї країни, де історія вважалася чимось забороненим, ворожим і контрреволюційним, — це Україна. Другої такої країни на земній кулі нема. Де ж рождатися, де плодитися дезертирам, як не у нас. Де рости слабодухим і запроданцям, як не у нас (О.Довженко). О земле з переораним чолом, З губами, пересохлими від сміху! Тебе вінчали з кривдою і злом, Байстрятам шматували на утіху. Вкраїнонько! Розтерзана на шмаття, У смороді й тумані гнойовім, Кричиш ти мені в мозок, мов прокляття І зайдам, і запроданцям твоїм (В.Симоненко). — Бачиш, ще кілька років тому практично всі оці «цікаві люди» вірили, що тепер нарешті житимуть так, як хотіли все життя, що їх ціла країна на руках носити буде, що більше не буде проблем з грошима, що ми тут швидко Європу зробимо. А тепер їм ще гірше, ніж було колись. — Але тепер їх не переслідує кей-джи-бі, хіба ні? — Знаєш, кей-джи-бі їх принаймні цінувало. А те бидло, яке завдяки зокрема їм повилазило з-під плінтусів і побачило якийсь кавалок життя, їх же вважає невдахами. А тих, кого визнали поза нашим болітцем, — запроданцями (О.Форостина)]].

Процветающий – що (який) процвітає, квітни́й, квіти́стий, (цветущий) квіту́чий, (успешный) успі́шний; • процветающий бизнес (страна) – успі́шна справа (країна); справа (країна), що процвітає. [А процвів був мій брат: поважали усі, майстер, грошей багато (Сл. Гр.)].

Разорённый – 1) зруйнований, сплюндрований, спустошений, 2) зубожений: • разорённая страна – зруйнована (сплюндрована, спустошена) країна; • разорённое гнездо – зруйноване гніздо; • разорён кто – зубожений (зубожілий) хто, (образн.) пущений з торбами хто.

Россия – Росія, (образн.) Московія, (ирон.) Раша, (презр.-оскорб.) Кацапія, Кацапстан. [Киньте, справді, Кацапію, та поїдьте в Гетьманщину (М.Гоголь). Росія — то держава грізна й велика, переконана у величі, і орел у неї двоголовий, може дзьобнути на два боки. В її жилах тече й пульсує нафта, з її ніздрів пашить голубий газ (Л.Костенко). Гуд бай раша біда наша гречка каша й кислі щі не союз був а параша упирі а не товаріщі (В.Цибулько). Почитавши чимало книжок про «погану» Росію (між іншим, найкращі з них — польські, з доби їхнього власного «поросійщення»), український читач, боюсь, так і не збагне головного, що мусило б зацікавити його найдужче: чому той сякий-розтакий «кацапський» народ усе-таки збудував доволі живучу імперію і ще живучішу культуру, тимчасом як добрі-хороші, співучі та працьовиті (а що вже древні!) українці ніяк не збудують собі бодай поганенької, а все ж власної державки, і навіть на десятому році незалежності знай тремтять, чи не причавить їх, бува, знову щиросердий сусіда у братських обіймах? Тут одне з двох: або українці мусять визнати, що «зло» справді «метафізичне», і тому воно весь час перемагає їхнє «добро», або ж — що «зло» банальне і перемагає воно тільки тому, що «добро» — з гнилинкою. Куди продуктивніше, гадаю, дошукуватися власних «гнилинок», ніж копирсатися у чужій «метафізичній» трухлявості (М.Рябчук). Не можна писати про Росію щось більше за оповідання і не написати про якусь її війну (А.Санченко). З росіянами якось ще можна мати справу; з Росією ніколи не домовишся… Треба відокремити росіян від Росії. Росія гівнистіша за росіян (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Щоб вивести Росію на нормальний цивілізований шлях, треба росіянам, усім до одного, вийти з народу (В.Шкляр, перекл. В.Єрофєєва). Минуле Росії було дивовижне, її теперішнє більш ніж прекрасне, що ж стосується майбутнього, то воно вище за все, що може намалювати собі найсміливіша уява. Ось… з якого погляду слід розуміти і описувати російську історію (А.Бенкендорф). Будь-який договір з Росією вартий рівно стільки, скільки вартує папір, на якому він написаний (В.Черчіл). Якщо я засну, а проснусь через сто років і мене спитають, що тепер відбувається в Росії, я відповім: п’ють і крадуть (М.Салтиков-Щедрін). Історія про держави, чи то пак народи, які мали нещастя сусідити з Росією, повернулася до свого початку — моменту перед Першою світовою війною. Це дещо трагікомічно. Я не маю націоналістичних упереджень, але часом дуже щасливий, що моя країна з Росією не межує (Міленко Єрґович). Люди в Росії перебувають у тотальному рабстві. Кожен, хто відстоює свої переконання, — на вагу золота (Б.Нємцов).  Росія — велика країна. І не смійтеся, будь ласка, і не крутіть пальцем біля скроні. Бо саме так і є. Тільки велика країна може повернути на власній території час у протилежному напрямку. Колись вона намагалася зробити те саме з річками, та якось не склалося (К.Барабаш). Вся історія Росії — боротьба неуцтва з несправедливістю (М.Жванецький). Це не Росія встає з колін, це СССР вилазить з домовини].

Ртуть – ртуть, живе срібло. [Крута країна кривиться на ртуть Чужих туманів. І на клапті рвуть її синочки. А самі поволі розлазяться, мов мишенята голі (Анна Малігон). Неповторна індивідуальність Вінграновського невловна і біжуча, як живе срібло (І.Дзюба). Санчо затремтів із ляку, мов живе срібло, а Дон Кіхотові волосся стало дуба (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Кохання як ртуть: можна втримати на відкритій долоні, але не в кулаці (Дороті Паркер). Чи знаєте ви, що коли вип’єте ртуть з термометра, то незабаром показуватимете кімнатну температуру?].

Русский – 1) росіянин; 2) російський; 3) руський: • русский язык – російська мова. [Російська мова тепер для України — це не мова російської культури, яку необхідно знати, щоб читати Чехова, Достоєвського і того ж Гоголя. На жаль, для України і для всіх країн СНД російська мова — це ланцюжок, який прив’язує їх до совєтського минулого (В.Новодворська). Ми, як і Білорусь, мали свою столицю, політичні кордони, міліцію й навіть власну еліту. Українською розмовляли, вишиванки носили. Але країна була вмонтована в російський світ (В.Карасьов). Українці подібні до росіян приблизно як коні до ослів. Або (хай буде так) як осли до коней. Адже в цьому порівнянні немає нічого від усіх отих фольклорно-стереотипних значень, якими обмотані слова «коні» та «осли». Просто між двома названими видами спільного й відмінного справді стільки, як між українцями та росіянами (Т.Прохасько). Равік пошукав очима офіціанта. З нього досить. Він знав таких жінок. Мабуть, з російських емігрантів, подумав він. Не встигне ще десь і місця нагріти, а вже присаджує тебе (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Німці принаймні завжди готові підійти і попросити вибачення за поведінку своєї країни під час війни. Росіяни ж виглядають так, ніби воюють іще й досі (А.Маслюх, перекл. Д.Кларксона). — Юпітером присягаюся, це не чорні люди. Звісно, з чорними людьми я можу робити все, що завгодно. А вони росіяни і геть безсовісні. Я… я не хочу мати з ними справу без свідків (Ю.Джугастрянська, перекл. Р.Кіплінґа). На голодний шлунок російська людина нічого робити і думати не хоче, а на ситий — не може (Ф.Раневська). Росіяни довго запрягають, але потім нікуди не їдуть. Просто запрягають і розпрягають, запрягають і розпрягають. Це і є наш особливий шлях (Г.Ґорін). Росіян мені не зрозуміти ніколи. Звісно, чужа душа — потемки, але душі росіян — просто непроглядна пітьма (Ґ.Ґ.Маркес). 1. Російський народ довго й завзято боровся за права принижених, вимирущих і безправних народностей. Нарешті він здобув ці права. 2. Російський народ вільний. Куди пошлють, туди й захочуть].

Сердце – 1) серце, (шутл.) тьохкало; 2) серце, гнів: • большое сердце у кого – велике серце у кого, великої душі людина хто; • брать, взять (хватать) за сердце кого – брати, узяти (хапати, в’язати) за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого; (иногда) торкати, торкнути за серце кого; • всем сердцем – щирим серцем, щиро; • в сердцах – спересердя; з серця; зо зла; • держать (иметь) сердце на кого (разг.) – серце (пересердя) має хто на кого; гнів мати на кого; класти (покладати) гнів на кого; (иногда) серце набігає у кого на кого; • доброе сердце, да голова безмозглая – золоте серце, але голова, як нога у стола (Пр.); • как (будто, словно, точно) маслом по сердцу – як (мов, немов, наче, неначе) медом по душі; • каменное сердце – камінне серце; камінь, а не серце; • камень с сердца свалился – камінь із серця (з душі) скотився (спав); • куда сердце лежит, туда и око глядит – куди серце лежить, туди й око біжить (Пр.); • не по сердцу – не до мислі; • от всего сердца – з (від) усього серця; (иногда) з цілого серця, від щирого серця; з дорогою душею, (искренне) щиро, щиросердо, щиросердно, щиросердечно; • отдавать, отдать сердце кому – давати, дати (віддавати, віддати) серце кому; • от доброго сердца – з (від) доброго серця; • отлегло (отошло) от сердца у кого – відлягло (відійшло) від серця кому, в кого; на серці (на душі) полегшало кому; • от чистого сердца – від (з) щирого серця; покорять, покорить сердце чьё (перен. устар.) – здобувати, здобути (полонити, скоряти, скорити) чиє серце; • порок сердца – вада серця, серцева вада; • принимать, принять [близко] к сердцу что – брати, узяти [близько] до серця що; • пришёлся, пришлась по сердцу кому – припав, припала до серця (до мислі, до вподоби, до сподоби) кому; уподобав, уподобала хто; • разрывать сердце (перен.) – краяти серце; • растревожить сердце – розтривожити (знепокоїти) серце; • с глаз долой — из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • сердце взыграло у кого – серце заграло в кого; • сердце замирает, замерло – серце (душа) завмира́є, мре (млі́є, в’я́не, холо́не, холоді́є), се́рце завме́рло, зайшло́ся, душа́ завме́рла, похоло́ла; • сердце кровью обливается – серце кров’ю обливається (закипає, обкипає), серце кривавиться; • сердце льнёт к кому – серце лине до кого; • сердце моё! – серце (серденько) моє!; • сердце надрывается – серце крається (надривається); • сердце на ладони – душа навстіж; • сердце не камень – серце не камінь (Пр.); • сердце ноет – се́рце ни́є (занива́є, млі́є, скими́ть); • сердце обросло мохом у кого – серце обросло (поросло) мохом у кого; серце обмохнатіло в кого; • сердце падает, упало (отрывается, оторвалось, обрывается, оборвалось) у кого – серце падає, упало у кого; на серці холоне, похолонуло в кого, серце тьохнуло; • сердце разрывается на части – серце рветься (розривається) на шматки; • сказать с сердцем – сказати сердито (роздратовано); • скрепя сердце – згнітивши серце; знехотя; • срывать, сорвать сердце на ком, на чём – зганяти, зігнати (розганяти, розігнати) серце на кому, на чому; зганяти, зігнати гнів на кому, на чому; • с сердцем (сказать, сделать что) (разг.) – роздратовано (сердито); • с тяжёлым сердцем – з важким серцем; • с чистым сердцем – з ширим серцем; щиросердо (щиросердно); щиро; • это мне по сердцу – це мені до вподоби (до душі, до серця). [Сердце не приколотень, не припнеш (Пр.). Ах, ця осінь! Це з нею постійно так: Стисне серце в малий кавалок, І ось дні Наче сірий тифозний барак, А за вікнами плями галок (Є.Плужник). Навряд чи доти Євніка була доброї думки про мене, але тепер начебто вважала, що на ринку золотих сердець я монополіст (І.Піговська, перекл. П.Ґ.Вудгауза). Відчинивши скрипливі кухонні двері, вона перелякалася, аж серце тьохнуло: з кутка двору вискочило щось таке, а що — вона спершу й не розібрала, якось порожньо в голові (М.Лукаш, перекл. А.Стіля). Сердце воістину безмежне й по-справжньому досконале, спроможне виявляти любов грішми, а не звичайною фальшю, як у мене та в багатьох інших людей (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Я не знаю, де ваша країна, але серце в мене обкипає кров’ю від жалю до неї (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Намагалася тримати Мігеля на відстані, вигадувала різні причини, аби не виходити з ним із дому та не вдовольняти його бажань. Однак іноді не мала іншого виходу й знехотя виходила з ним поїсти в дешевій забігайлівці, потанцювати на поганючій дискотеці, переспати в якомусь готельчику при дорозі на Катакаос, де можна було зняти номер на годину-другу (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Те, що Пенелопа знаходила час, щоб пожаліти чоловіка з двома мільйонами доларів, мабуть, свідчило про її добре серце (Павло Мигаль, перекл. І.Шоу). Легке серце живе довго (В.Шекспір). У боротьбі між серцем і головою врешті перемагає шлунок (С.Є.Лєц). 1. — Ну, просто серце кров’ю обливається, коли бачу цих заспиртованих тварин. — Та там всього три жаби. — А спирту — десять літрів! 2. — Якщо мені ще раз розіб’ють серце — мені точно буде потрібна нова печінка].

США – (Соединённые Штаты Америки) США, Сполучені Штати Америки, Америка, (разг.) Штати. [Америка — країна податків, яку заснували, щоб уникнути податків (Лоренс Пітер). 1. Америка веде дві війни — з тероризмом і з гладкістю. Особлива удача — коли попадаються гладкі терористи].

Тополь – тополя, (одно дерево, ещё) тополина, (женский екземпляр, ещё) тополиця: • тополь пирамидальный (итальянский) – пірамідальна (італійська) тополя, раїна; • тополь чёрный (осокорь) – осокір, сокорина, ясокір. [Вітер в гаї нагинає Лозу і тополю, Лама дуба, котить полем Перекотиполе (Т.Шевченко). Сонце сідало за горами, за високими тополями, що стояли на горі (І.Нечуй-Левицький). На зріст височенька, гнучка, станочок як та раїна (Сл. Гр.). Скинула черевики й побрела через неглибоку, чисту, як сльоза, течійку, що бігла попід вербами рясними та осокорами високими (Б.Грінченко). Самотня, гола від віку тополя чудно стриміла перед якимсь вікном (В.Підмогильний). В синьому шумі раїни серце моє розцвіта (В.Сосюра). Щит золотий з дивною емблемою — емблемою зради — прип’ятий на чорно-синій емалі вічності, вогневіє в чотирикутнику вікна, за холодними гратами. Він вогневіє й пливе нечутно за чорними сильветами бань і хрестів собору, вирізьбленого на тій самій емалі разом з верховіттями древніх дубів і тополь… (І.Багряний). Край степу — дві тополі — вдаль прийшли, Щось довго проміж себе гомоніли Чи грались? — Золоті ловили стріли (В.Стус). І заридали дзвони, загули! — це ж там за браму хлопців провели. Це ж полк виходить. — за далекі гони. Комусь тополя стане в головах. І дзвонять дзвони, дзворять, дзвонять дзвони по всій Полтаві, по усіх церквах! (Л.Костенко). Є прах. Є страх… З Софії капле кров, Аж захлинулись Золоті ворота, І жебраком йде до Москви Суботів, А до галер прикований Дніпро Везе своїх братів й сестер в неволю Повз москалем зґвалтовану тополю (Т.Мельничук). Сяде, було, ото наш вояка на лаві під тополею на майдані сільському та як почне про свої подвиги оповідати, то ми всі тільки роти пороззявляємо, так пильно слухаєм. Чи є де яка країна на світі, скрізь він побував, чи була де яка битва, всюди воював (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь: • представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець); • человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер; • человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник. [Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)].

Униформа – однострій, (нем., франц., от лат.) уніформа. [Цікавиться хтось долею усіх цих приречених «людішек», зданих на милість хлопчаків у єжовських уніформах» (І.Багряний). У тихому завулку духовий оркестрик — п’ятеро вуличних музикантів у вицвілих одностроях — грав на пошарпаних інструментах для зграйки бездомних дітей та забарних посильних (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Кожного національного свята, яке мало хоч якийсь військовий присмак, він одягався в капітанський однострій і йшов до середмістя (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Машиніст навіть дав свисток спеціально для нього, Чарлза. Містер Маквільямс, однак, не загорлав: «Сідай, хлопче, коли їдеш з нами!», як зробив би ще п’ять років (а власне, й п’ять місяців) тому, — пролунало тільки два короткі низькі, нетерплчі гудки, бо ж усе-таки на ньому була, хай ще й невипробувана в ділі, уніформа; на що вже той чолов’яга мав язик без кісток, і гарикнути йому на когось було, як дурному з гори покотитись, а й той не зронив ані звука (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Ніхто про той однострій і не думав, аж питання про нього виринуло, мов рябий біс із болота, й усі аж за голову взялися, коли упевнилися, якої ваги воно набрало (Л.Кононович, перекл. Луї Ґію). Ще в Нью-Йорку мене не покидало відчуття нереальності ситуації, бо ця велетенська країна вела війну, якої сама не чула і не бачила — від фронтів Америку відділяло півсвіту, — а в Голлівуді цей розмир сприймали винятково як вигадку сценаристів. У розкішних уніформах тут чередами гордо виступали полковники і капітани, які нічого не знали про війну. То були кінопоковники, кінокапітани, кінорежисери і кінопродюсери; їм будь-якої миті могли надати військове звання тільки тому, що вони якимсь боком причетні до батальних сцен; насправді ж ці «ратні діячі» знали тільки те, що вітаючись, військовики не скидають кашкетів (Ю.Микитюк, перекл. Е.М.Ремарка)].

Физик – фізик: • физик-теоретик – фізик-теоретик; • физик-ядерщик – фізик-ядерник. [Країна, якій не потрібні фізики і в якій найпрестижніше й найприбутковіше бути посередником або менеджером, має жалюгідне майбутнє (Валентина Кузик). — Чому ви, фізики, завжди вимагаєте так багато дорогого обладнання? Математичний факультет просить лише грошей на папір, олівці й смітники, а філософський ще кращий. Йому навіть смітники не потрібні (А.Кам’янець, перекл. Мічіо Кайку). Він, єдина дитина в сім’ї, був абсолютно впевнений у своїй вищості над усіма, хто його оточував, — і всім давав це зрозуміти. <…> Усі колеги вважали Шоклі дуже неприємним, та водночас визнавали, що він був блискучим фізиком-теоретиком (Володимир Цибка, перекл.Кріса Мілера). По суті, теоретична фізика занадто складна для фізиків (Д.Гільберт). П’яний фізик відпочиває на лавочці, прикрившись підручником «Теорія поля». Прохожий: — Агроном, а нажерся як фізик].

Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].

Война – війна, розмир; (междоусобная, гражданская) усобиця, чвари, домова (громадянська) війна: • в дни войны – за війни; у дні війни; • вести войну – воюватися, провадити (точити, вести) війну; • война деньги съедает, а кровью запивает – нема моря без води, а війни без крові (Пр.); війна людей їсть, а кров’ю запиває (Пр.); • война оборонительная и наступательная – війна оборонна (оборонча, відпорна) і наступальна (нападча, (устар.) зачіпна); • выступить войной против кого, чего, идти войной на кого – іти воювати кого, воюватися проти кого; іти війною на кого; • находиться в состоянии войны с кем – бути в стані війни з ким. [Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі в глас Гукнули разом: «Все пропало!» Щоб розмир перервать в той час (І.Котляревський). Троянці правило се знали: В війні з врагами не плошай; Хто утіка — не все женися; Хто мов і трусить — стережися; Скиксуєш раз — тогді прощай! (І.Котляревський). Та крім того, усім їм була притаманна ще одна риса, що позначалась цілком уже на першому творі його «Бритва» й пішла розголосом і по дальших оповіданнях Степанових, синтезуючи його уявлення про істоту громадської війни, — величезного масового зруху, де одиниці були непомітні часточки, зрівнені в цілому й безумовно йому підпорядковані, де люди знеособились у вищій волі, що відібрала їм особисте життя і разом з ним усі ілюзії незалежності (В.Підмогильний). Земля кричить. Шинкують кров’ю війни, І падають занози від ярма, І лиш годинник холодно й спокійно Рахує дні, розтрачені дарма (В.Симоненко). Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Треба ставитися до війни не як до тріумфу, а як до великого зла. Тільки імперії радіють війнам (В.Гриневич). На жаль, сталінська формула «Велика Вітчизняна війна» все ще домінує в офіційному дискурсі, імпліцитно підтримуючи поділ українського суспільства на сталіністів-«патріотів» та антисталіністів-«зрадників» (М.Рябчук). — Література пргне облагородити війну, щоб виправдати смерть загиблих, щоб ті, які з неї повернулися, продовжували жити з більш-менш спокійною совістю, щоб ті, які прийдуть їм на зміну, також не замислюючись готові були померти… (В.Слапчук). Виграти війну до снаги всім, не всі здатні її програти (Ю.Педан, перекл. К.Малапарте). Народи справді не хотіли цієї війни! Єдине, чого вони бажали всім серцем і душею — пережити цю війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Коли двері зачинилися, Хосе Аркадіо Другий відчув упевненість у тому, що його війна скінчилася. За багато років до цього полковник Ауреліано Буендіа розповідав йому про запаморочливу силу війни і намагався довести своє твердження незліченними прикладами з власного життя. Хосе Аркадіо Другий повірив йому. Але в ту ніч, поки офіцер дивився на нього, не помічаючи його, він згадав про напруження останніх місяців, про мерзоти тюрми, про паніку на вокзалі, про поїзд, навантажений трупами, й дійшов висновку, що полковник був просто шарлатан або дурень. Хосе Аркадіо Другий не розумів, навіщо було витрачати стільки слів, щоб пояснити, що саме відчуваєш на війні, коли досить тільки одного слова: страх (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). А Кроп, навпаки,— філософ. Він пропонує, щоб день оголошення війни відзначався наче всенародне свято з музикою і вхідними квитками, як ото під час бою биків. На арену повинні вийти міністри й генерали обох держав, у самих трусах, озброєні дрючками, і нехай собі б’ються. Переможе та країна, чий представник зостанеться живий. Це було б простіше й краще, ніж тепер, коли б’ються зовсім не ті, кому слід (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). На той час я вже почав розуміти: мій батько соромився того, що люди вважали його невігласом, уламком війни, де, майже як у всіх війнах, люди воювали в ім’я Бога та батьківщини, щоб надати ще більше влади людям, які мали її досить і до того, як розпочали війну (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Війна, яку майже всі солдати 1918 року ненавиділи, для тих, хто щасливо уцілів, поступово стала цікавою пригодою в їхньому житті. Вони повернулися до буденного життя, яке, коли вони ще сиділи в окопах і проклинали війну, вважалось їм справжнім раєм. Тепер воно знову стало тільки буденним життям — з турботами й неприємностями, а війна здається чимось невиразним, далеким, пережитим; її, всупереч їхній волі і майже без їхньої участі, переосмислено, підроблено, підмальовано. Масове вбивство обернулось на пригоду, з якої пощастило вийти живим. Відчай забуто, горе посвітлішало, і смерть, що її пощастило уникнути, стала такою, якою вона майже завжди буває в житті,— чимсь абстрактним, уже нереальним. Вона реальна лиш тоді, коли влучає когось поряд з нами або зазіхає на нас самих (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Здається, ніби чоловіки йдуть на війну, щоб здобути від цього зиск або відстояти якісь принципи, та насправді воюють вони за землю і за жінок. Раніше чи пізніше інші причини і спонуки тонуть у крові й утрачають свій сенс (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Війна — надто серйозна справа, щоб довіряти її воякам (Талейран). Війна статей ведеться традиційною зброєю (С.Є.Лєц). Війна — найгірший спосіб здобуття знань про чужу культуру (С.Є.Лем). Перша жертва війни — правда (Г.Джонсон). Я не вірю, що Росія хоче війни, вона хоче плодів війни (В.Черчіл)].

Пациент, пациентка – (лат.) пацієнт, пацієнтка. [— Так, — говорила Майя, — в цьому вся я! Бо ж подумайте: я принесла в офіру все, що могла дати. Я порушила свій дівочий стан із випадковим самцем, я віддала свою чистоту і навіть не через звичайну тваринну злучку. Мої пацієнти були віртуозами. Але я робила це, як ті ідіотки, які із спокійною душею йшли на вогнище… І що мені з того — сто чортів! — що моїх пацієнтів одправляли на той світ у «двадцять чотири години»? (М.Хвильовий). В передвітальні покоївка підтирала після пацієнтів підлогу, і професор, ідучи, озвався до неї: — Ну що, кінчили, Пелагеє? Чудово! (В.Підмогильний). Парадоксальна ситуація: країна населена добрими, чуйними, працьовитими людьми, сповненими життєвої мудрості, але коли вони збираються докупи, то часто перетворюються на агресивних і озлоблених потенційних пацієнтів психіатричної лікарня (Ф.Перепічка). Якщо історію медицини викладають за розповідями лікарів, то це тільки тому, що ставлять їхній внесок на місце істотнішої речі — героїзму пацієнтів (О.Король, перекл. С.Мукерджі). — Ось ваш пацієнт. І не вірте жодному його слову, бо він брехун, — оголосила Ізабелла. Лікар скинув на мене поглядом, оцінюючи ступінь моєї ворожості. — А ви вірте лише собі самому, докторе,  запропонував я. — Так, ніби я й не існую (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). 1. Пацієнтка: — Але ж, лікарю, вже десять хвилин тримаю виставлений язик, а ви на нього зовсім не дивитеся. Лікар: — Вже можете його сховати, я просто хотів спокійно виписати рецепт. 2. Немає здорових людей, є необстежені пацієнти].

Безбашенный – 1) (воен., тех.) безбаштовий, безвежовий; 2) (бесшабашный) безбаштовий, паливода, шибайголова, (безголовый) безголовий, (сумасшедший) безумець, шаленець, (дурной) безрозсудний, дурноголо́вий, дурнове́рхий. [Не потрібен ти там, але й тут над тобою питання зависло як гак, башта з крамом, безбаштовий як алеут, і країна це чи бензобак… (Ю.Буряк).  — Ти безголовий роззява! Ти що, не можеш бути обережнішим? (Джером Джером, перекл. з англ. О.Негребецький). Каже мишка Муркові: «Що за суд безголовий? Ні судді, ні підсудка. Ми не знайдемо тут» (В.Корнієнко, перекл. Л.Керрола). — У нього не всі дома! — заволав чийсь переляканий батько, і ось уже крики батьків, матерів злилися в один хор жаху. — Він божевільний! — кричали вони. — Навіжений! — Псих! — Очманілий! — Ненормальний! — Придуркуватий! — Безголовий! — Причмелений! — Скажений! — Шизонутий! — Пришиблений! — Дебільний! — Ні, він не такий! — заперечив дідунь Джо (В.Морозов, перекл. Роалда Дала). — Ти тупий малий слизняк! — зарепетувала директорка. — Безголовий пустоцвіт! Хом’як пришелепуватий! Дурний, як банка з-під клею! (В.Морозов, перекл. Роалда Дала). Що далі я його розглядала, то дужче не могла терпіти. Він не всміхався. Від нього аж віяло пихою. Такі молодики годинами стоять у ванній, тренуючи перед люстром образ паливоди, якому море по коліна (Л.Кононович, перекл. А.Мартен-Люган)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВОСХОДИ́ТЬ (на гору) видря́пуватися, де́ртися вго́ру; восходя́щий що схо́дить, (на гору) горола́з, альпіні́ст, прикм. висхідни́й, горобі́жний, догі́рній, догі́рний, матем. прямови́сний, вертика́льний, образ. на ма́рші вго́ру; восходящий к чему запу́щений корі́нням у що; восходящая звезда́ нова́ зі́рка; восходящее со́лнце со́нце на схо́ді, стил. перероб. схід со́нця пала́є; восходящий к анти́чности з корі́нням в анти́чності; страна́ восходя́щего со́лнца краї́на, де схо́дить со́нце, Краї́на Со́няшного Схо́ду, Краї́на Схо́ду Со́нця.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Земля – земля́, -лі́; (почва) ґрунт, -ту; (суша) суході́л, -до́лу; (государство, страна) краї́на, -ни, край (р. кра́ю); (земляной пол) діл (р. до́лу); (вспаханная) рілля́, -ллі́; (усадебная) (сади́бна) земля́; (девственная) цілина́, -ни́.

Край – 1) (конец) край (род. кра́ю), кіне́ць, -нця́; 2) (страна) край, краї́на, -ни, сторона́.

Область – 1) край (род. кра́ю), краї́на, -ни; 2) (переносно) га́лузь, ца́рина, ді́лянка, -ки.

Страна – сторона́, -ни́, край (род. кра́ю), краї́на, -ни.

Закаспийская область – Закаспі́йська краї́на.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Восходящий • Восходящая звезда, восходящее светило (перен. книжн.) – нова зірка; нове світило (сонце). • Восходящее солнце – сонце, що сходить; східне сонце; сонце на [своєму] сході. • Страна восходящего солнца – країна сонячного сходу.

Край • Быть на краю могилы, гроба (перен.) – бути одною ногою в труні; стояти над гробом (над ямою); на далекій (на великій) путі бути; на вмерті бути; час не довгий чий; до гробу (до ями, до могили) недалеко кому; не довго вже гуляти по світі кому; (образн.) не довго вже ряст топтати кому; (образн. ірон.) три чисниці (півчверті) до віку (до смерті) кому; на тонку пряде хто; (істор.) сидіти на санях. • В чужих краях – на чужині; у чужих краях (сторонах). • До краёв, с краями, вровень с краями – ущерть (украй); по [самі] вінця. • Из края в край; от края (и) до края – від краю до краю; з кінця в кінець. • Конца-краю (края) нет чему; ни конца ни краю (края) нет чему – нема кінця-краю чому; без кінця й краю що. • Моя хата с краю, ничего не знаю – моя хата скраю — нічого не знаю. Пр. Про мене — нехай вовк траву їсть [у мене]. Пр. Наше діло півняче: проспівав, а там хоч не розвидняйся. Пр. Моє діло мірошницьке: підкрутив та й сів (запусти та й мовчи). Пр. Моє діло теляче: наївся та й у хлів. Пр. І я не я, і хата не моя. Пр. • На край света, земли (разг.) – на край світу. • На краю света, земли – на краю світа; край світа. • Непочатый край чего – непочатий край чого; сила-силенна чого. • Он был на краю гибели – він мало не загинув. • Познакомиться с чужими краями – чужих країв побачити; світа побачити. • По чужим краям – по чужих краях (по світах). • Течь, литься через край – литися через вінця. • Хватать, хватить через край (разг.) – перебирати, перебрати міри (міру); (жарт. образн.) передавати куті меду. • Хлебнуть через край – хильнути через міру; добре хильнути (перехилити); перебрати [через край]; добре закинути в голову. • Через край (перен.) – через вінця. • Чужие края – чужина; чужа сторона (чужа країна, чужий край).

Родина • Для родины своей ни сил, ни жизни не жалей – за рідний край хоч помирай! Пр. За рідний край легко й померти. Пр. • И кости по родине плачут – свій край, як рай, а чужа країна, як домовина. Пр. За своїм краєм серце болить. Пр. До свого краю кожного чоловіка тягне (всі гадки тягнуть). Пр. Нема в світі, як своя країна! Пр. • Чтобы жить, надо Родине служить – жити — рідному краєві (Батьківщині) служити. Пр.

Родной • На родной стороне и камешек знаком – у рідному краю і бур’янець пахне. Пр. • Родная сторона мать, а чужая — мачеха – свій край, як рай, а чужа країна, як домовина. Пр. Нема в світі, як своя країна! Пр.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Краї́на – край, страна. • Рі́дна краї́на – родина.

Ці́ли́й – 1) целый, весь. • Ціла́ краї́на – вся страна. 2) целый, неповрежденный.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Земля – 1) земля, ґрунт (-ту); з. неудобная – неприда́тна земля; з. огородная – горо́дня земля; з. пахотная – о́рна земля, нив’я (Г); з. полевая – польова́ земля; з. пустующая – гуляща земля; з. сенокосная – сіножа́тна земля, сіножа́ть; з. удобная – ужитко́ва (прида́тна) земля; з. усадебная – садиба, садибна земля; 2) (страна) – краї́на, край (кра́ю).

Область – 1) край, країна; 2) (переносно) – по́ле, царина́, о́бсяг (-гу), га́лузь (-зі); о. влияния – о́бсяг (по́ле) впливу; о. действия – по́ле ді́яння (чину); (о законе, правилах) – сфе́ра (о́бсяг) чинности; о. применения – царина́ вжитку (застосува́ння); о. распространения – те́рен поширення; в данной -сти – в цій га́лузі; в научной -сти – в ца́рині науко́вій; вне -сти – поза о́бсягом, поза сфе́рою.

Окраина (города, деревни) – край, крайниця (Н); (государства) – прикордо́нна краї́на (Н), поку́ття (Секц.); о. города – край мі́ста; -ны УССР – поку́ття УСРР(Секц.); на -не города – на краю мі́ста.

Страна – краї́на, край, сторона́; с. окрестная – околичня краї́на, око́лиця.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

За́рська краї́на, -кої краї́ни (від p. Зар; нім. Saargebiet, фр. Sarre)

краї́на, -ни, -ні; краї́ни, краї́н

Са́рська краї́на = За́рська краї́на

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Го́ряний, -а, -е. Гористый, возвышенный. Де буде країна висока, горяна, то.... Дещо.

Капита́л, -лу, м. Капиталь. Наша плодюча країна бідна на гроші, бо... капитали постягали туди десь за Оку. О. 1861. IX. 181.

Краї́на, -ни, ж. Край, страна. Да дивись, дивись, да, бусурмене, на свою країну. Мет. 179. Нема в світі, як своя країна! Рудч. Чп. 248. Рі́дна країна. Родина, отечество. Ум. Краї́нка, краї́нонька, краї́ночка. Ой пошлю я зозуленьку у чужую країноньку. Грин. III. 410.

Украї́на, -ни, ж. 1) = Країна. Прибудь, прибудь, мій миленький, з україн далеких. Нп. Ой по горах, по долинах, по широких українах, ой там козак похожає. Нп. 2) Украйна, Малороссія — страна, заселенная украинскимъ народомъ, Так звана по письменські Мала Россія, а по народньому Україна. К. XII. 116. Зажурилась Україна, що нігде прожити: гей витоптала орда кіньми маленькії діти. АД. І. 73. Як із день-години зчинилися великі війни на Україні. АД. II. 3. Та немає лучче, та немає краще, як у нас на Вкраїні: та немає ляха, та немає пана, немає унії. АД. ІІ. 49. Наша дума, наша пісня, не вмре, не загине, — от де, люде, наша слава, слава України. Шевч. 46. Настав инший порядок на Вкраїні, як почали князьки-Русь її оберегати, з неї собі данину брати і своєю, Руською землею її називати. К. (О. 1861. IX. Исторія України. 86). Ум. Украї́нонька, украї́ночка. О. 1862. IX. 109; 1861. IX. 9.

Хлі́бний, -а, -е. 1) Хлѣбный. Кладе (коровай) на віко від хлібної діжі. МУЕ. ІІІ. 167. 2) Богатый хлѣбомъ, имѣющій много хлѣба. Там все народ хлібний. Зміев. у. Хлібна країна. Староб. у. 3) Хлібна́ дочка́. Незаконнорожденная дочь. Тільки Богу молиться, відмолює гріх свій, що породила хлібну дочку.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Вкінці́, нар. Наконец. І та рідна країна вкінці розстелилась перед ними. Борд. 86.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Страна — краї́на, -ни, край, кра́ю; сторона́, -ни.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

бригади́рка, бригади́рок; ч. бригади́р керівниця виробничої бригади. [«У всіх святкові та вихідні для відпочинку, а ми працюємо», – зауважує бригадирка Марія Юрчук. (tva.ua, 17.05.2021). Як розповіла Суспільному бригадирка команди Ольга Толстова, дерева саджають навесні, восени та у дощову погоду. (Суспільне, 14.04.2021). Бригадирка слюсарів ДОГРМ та С ПрАТ «Кременчукгаз» Людмила Браславець вважає, що секретом молодості є постійний рух і улюблені квіти. (kgaz.com.ua, 12.03.2021). Бригадирка. Таких, як вона зазвичай називають «жінка-вогонь». Катерина Ткаченко – «асфальтоукладчица» і 2010 про неї дізналася вся країна. (СТБ: Вікна-новини, 08.03.2019).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 92 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 234 – розм.

підписа́нтка, підписа́нток; ч. підписа́нт 1. та, хто підписала щось (лист, петицію, угоду тощо). [«Це дуже, дуже поганий момент не лише для Нідерландів, а й для Євросоюзу та всіх родичів жертв MH17», – цитує Guardian одну з підписанток Каті Пірі. (Україна молода, 2019). Лідер БЮТ Юлія Тимошенко досі залишається єдиною підписанткою Угоди про створення коаліції демократичних сил України <…> (Високий замок, 2006).] 2. перен. країна як учасниця міжнародних угод. [Що ж до санкцій, то вони запроваджені, бо, хоч як це прикро констатувати, Росія (підписантка численних міжнародних угод, що гарантують незалежність, територіальну цілісність та суверенітет України) не дотримується зобов’язань, які вписано до цих документів. (Український тиждень, 2016).]

психоаналітики́ня, психоаналітики́нь; ч. психоаналі́тик фахівчиня із психоаналізу. [За її словами, батьки є прикладом багато в чому – у навчанні, громадянській позиції та формуванні цінностей. Тато – підприємець, а мама – перекладачка та психоаналітикиня. (tvoemisto.tv). Залежність від смартфонів у дитини – це лише симптом більш глибоких проблем із виявом емоцій у родині, переконана психоаналітикиня Наталія Глухенька. (Радіо Свобода, 09.11.2017). У студії «Громадського радіо» – психоаналітикиня Яна Коробко, авторка лекції «Arabs in Treatment» про психоаналіз у арабських країна. (Громадське радіо, 07.02.2017). Дитяча психоаналітикиня (титри до сюжету) (СТБ: Вікна-новини, 20.08.2008).] див.: психоаналіти́ня, психоаналі́тичка, психоаналі́тиця Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 446.

фарао́нка, фарао́нок; ч. фарао́н титул цариці в Стародавньому Єгипті. [Єгипет як країна, що має прямий стосунок не тільки до її сюжету, а й до появи самого твору, – дав старт низці цих знакових подій прем’єрними виставами «Аїди» open air біля підніжжя храму фараонки Хатшепсут <…> (Дзеркало тижня, №41, 01.11.2019). Тож їхала я, ніби королева. Або фараонка, якщо зважати на місцеві традиції <…> (dostupnoua.org). Героїні вчать важливості самореалізації – не завдяки, а всупереч обставинам. Починаючи фараонкою Хатшепсут (1500 рік до н.е.) і закінчуючи сучасними непересічними особистостями: Малала Юсуфзай, Мішель Обама, Серена і Вінус Вільямс. (ЛітАкцент, 27.06.2018).] див.: фараоне́са

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Вскрай = 1. край, кіне́ць; країна, сторона́. 2. біля́, побіля́, край, ко́ло, бли́зько, поблизу́, суме́жно. 3. до кра́ю, до ве́рху, вщерть.

Ди́кій = 1. ди́кий. — Дика яблуня. — Дике поле. — Дикий зьвір. — Дикі люди. — Дика країна. 2. чудни́й. — Мінї якось чудно тут. — Ди́кое мѣ́сто = глушина́. – Ди́кая ряби́нка, рос. Tanacetum vulgaris = пи́жма, пи́жмо, навро́тич, наворо́тиш, приворо́тень. С. Ан. — Д. пе́рсикъ = д. Бобо́вникъ 1. — Д. пе́рець = д. Водни́къ. 2. — Д. петру́шка = д. Боли́головъ. — Д. рѣ́дька = гри́цики, сверби́га (рос. Bunias orientalis L ) С. Ан. — Д. я́блоня, рос Pyrus acerba D. C. — кисли́ця. С. Ан.

Земля́ = 1. земля́, грунт, ґрунт. — Земля́ дѣ́вственная = цїли́нна земля́, цїлина́. — На що тим Нїмцям цїлини, у їх і так повні гамани. н. пр. — З. вспа́ханная = рілля́. — Та лучча рілля ранняя, а нїж тая пізняя, та лучча жінка першая, а нїж тая другая. н. пр. — З. запасна́я = ваканцьо́ва земля́, вака́нець. — З. отдохну́вшая = перелі́г. С. З. — З. церко́вная = ру́га. — Випросив той піп у пана нивку поля, засїває та с того й живе: нї руги не має, нїчого... сказано бідна церковця. н. к. — Уса́дебная з. = грунт, ґрунт (С. З.), пле́ць (Харьк.). 2. край, країна, (чужа) — чужи́на. — Свій край, як рай, а чужа країна, як домовина. н. пр. — Гуляла, гуляла й мати не спиняла, а тепер зупинила та чужая чужина. н. п. 3. суході́л. — Тодї козаки шаблями суходіл копали, Хому Безрідного ховали. н. д. 4. діл, земля́, помі́ст. – Ледве, ледве поблагословила: „Бог з тобою!“ та як мертва, на діл повалилась. К. Ш. — Кинув до долу.

Каза́чина = 1. козаки́, коза́цство. — Неначе птахи чорні в гаї козацство сьміливо лїтає. К. Ш. — Козацство, як і давні київські дружини, складало ся з людей усякого стану. Бар. О. 2. коза́тчина (козацька країна).

Край = 1. край, кіне́ць, бе́рег, пруг, (посуди) — ві́нця, (судна) — обла́вок, (чого гострого, на пр. дошки, линїйки) — руб, рубе́ць. — Хоч з краю та в божім раю. н. пр. — Візьму хвартух дорогий, срібні, злоті береги. н. п. — Поставив пляшку на самому березї столу. С. Л. — Насипала борщу по самі вінця. — Повниї чарки всїм наливайте, щоб через вінця лило ся. н. п. — Ударив рубом линїйки. — Ударив ся об двері, об самий руб. С. Л. — Накришечка з середини і береги позолочуваниї. Ст. Он. К. Ст. — Верхнїй пруг широкої смуги сьвітової. Кн. 2. край, країна, україна, сторона́, здр. країнонька, сторо́нонька, сторо́ночка, (чужа) — чужи́на, здр. чужино́нька, (теплий, куди птицї одлїтають на зїму) — ви́рій, и́рій. — Свій край — як рай, чужа країна (або: чужа чужина) — як домовина. н. пр. — Виряжала мати доньку в чужу сторононьку. н. п. — Хто всїм коверзує, зневажа країну, свого не шанує, а слу́жить чужинї — от той то безрідний, от той сиротина. Кн. — Терешко блукав все десь по чужих українах, а далї якось завітав спочити й на рідних руїнах. Пч. — Буде нас, нене, по горах, по долинах, буде нас, нене, по чужих українах. н. п. — Пташки, що в лїтку так сьпівали, у ирій вже поодлїтали. Гр. 3. край, кіне́ць. — Тут йому й край.

О́бласть = край, країна. С. Л. — Свій край, як рай, чужа країна, як домовина. н. пр.

Окра́ина = країна, укра́їна (С. Ш.). — У нас україна: требя самому собі хлїба украяти. н. пр. — Ми повиростаєм та й розійдемо ся; буде нас, нене, по горах по долинах, буде нас, нене, по усїх українах. н. п.

Плодови́тый, то = про рослину і тварь — плі́дний, но (С. Ж. Жел.), про тварь — сїмени́стий, плодю́чий (С. Жел.), плодли́вий (С. Жел.), плідли́вий, родови́тий, про дерево ще — родю́че, про землю, країну — родю́ча (С. Л.), хлїборо́дна, хлїбна, хлїбода́йна, врожа́йна, урожа́йна (С. Ш.), ту́чна, про кішку, вівцю — котю́ча, про свиню — поро́слива (С. Л.). — Плідне дерево в раю приймають, безплідне з раю викидають. н. пр — Плідна матка. С. Жел. — Корови добрі на молоко і сїменисті — що весни по телятку. Кн. — Чи не свиня ж була: тричі на рік з поросятами, та коли не 12, так 10, така сїмениста. Кн. — Родюча земля. С. Л. — Ся країна славна спокон віку родючою землею. Бар. О. — Земля хоч супісок, а проте родюча. Кн.

Прови́нція = прови́нция, країна, окру́га, на Запорожжі — пала́нка.

Роди́мый = 1. рідни́й, пити́мий. — Роди́мая сторона́ = рідни́й край, рідна́ країна, сторона́. — Роди́мая ма́тушка = рі́дна не́ня, не́нька, ма́тїнка рідне́нька, пити́ма. 2. прирожде́нний, роди́мий. — Роди́мое пятно́ = ро́динка.

Сме́жный, но = сумі́жний, суме́жний, по-мі́жний, суме́(і́)жно, суме́ж, су́між (С. Л.), сміж, сугра́нь, про стїни — опостїн (С. Л.). — Ся країна сумежна з Польщою терпіла від нападів Поляків. Бар. О. —Жили собі суміжно два брати. н. о. Гр. — Суміж я живу з ним. Хар. — З моєю землею сугрань. н. о. — Його кімната опостїн з моєю.

Сторона́, сторо́нка = 1. сторона́, сторі́нка, бік, бе́рег. — По той бік гора, по сей бік гора, проміж тими крутими горами сходила зоря. н. п. — На тім боцї, на толоцї. н. п. — Въ сторонѣ́ = о́сторонь (С. Л.), по́сторонь, о́дсторонь (С. З.), на боцї, у бо́цї, по обо́чі, у́збіч, на у́збіч, з бо́ку, на о́длїтї (С. Л.), на о́дшибі (С. З.). — Вони стояли осторонь під вербою коло тину. Лев. — А тепер усе осторонь. Ст. Б. X. — Становили їх осторонь масси. Пр. — Не спроможен стати осторонь самого себе. Кн. — Він одвічає, а той остаєть ся у боцї. Хар. — Лишаючи на боцї працю Голубева, скажу тепер... Зап. — Хотїв сю часть лишити зовсїм на боцї. Зап. Фр. — Зручнїш було стати узбіч. Кн. — Вози стояли на узбіч шляху. Кн. — От поженили їх, построїли їм на одшибі хату. н. к. Май. — Стоїть собі хата на одшибі. С. З. — Держа́ть себя́ въ стороиѣ́ = бу́ти о́сторонь і д. Сторони́ться. — Въ сто́рону = у бік, на́ бік. — Хата похилила ся на бік. — На́ бік хлопцї, на́ бік хлопцї, бо чорт мужа несе. н. п. — Шу́тки въ сто́рону = без жа́ртів. – Въ противополо́жную сто́рону = навпаки́ (С. Л.), на верле ́. — Навпаки́ сонця. С. Л. — Моё дѣ́ло сторона́ = мо́я ха́та з кра́ю. н. пр. — На сторонѣ́ = на о́дшибі. — Тай спорудив йому на одшибі нове дворище. Кн. — На сто́рону = а) д. Въ сто́рону. б) в чужі ру́ки, в чужи́й край. — На всѣ́ четы́ре сторо́ны = на всї чоти́рі, на всї чотирі́ ві́три. — За 15 верстов на всї 4 вітри — які є села і хуторі. Кн. — Со стороны́ = збо́ку (С. Л.), поу́збіч. — Уся челядь догадалась, чого я зітхаю, зараз збоку усї бачуть, кого я кохаю. н. п. — Со всѣхъ сторо́нъ = з усїх бокі́в, усїма́ сторона́ми. — Гей облягли їх, облягли Москалї та й усїма сторонами. н. п. — Небо охмарюєть ся всїма сторонами. Кн. — Одно́ю стороно́ю = з одного́ бо́ку, одни́м бо́ком (С. Л.). — Съ двухъ сторо́нъ, съ обѣихъ сторо́нъ = з дво́х, з обо́х бо́ків, поо́біч, оба́поль (С. Л.), оба́поли, обі́руч. – По сторона́мъ = по бока́х, з боків. – Смотрѣ́ть по сторона́мъ = ґа́ви лови́ти, ви́трішки продава́ти. — Стороно́ю идти́, ѣ́хать = бо́ком, бочко́м, на́взбіч, збо́ку доро́ги. — Їдь бочком, нїкого не зачепиш. н. пр. — Узна́ть стороно́ю = від люде́й дозна́тись, почу́ти, перечу́ти чере́з лю́ди. — Перечула через люди, що до мене милий буде. н. п. — Лѣ́вая сторона́ = лївору́ччя. — По лѣ́вую сто́рону = на лїво, лївору́ч. — Дѣ́ти съ лѣ́вой стороны́ = байстрюки́ і д. Незаконноро́жденные. — Пра́вая с. = правору́ччя. — По пра́вую сто́рону = на пра́во, право́ру́ч. — Лицева́я сторона́ (тканини) = з лиця́, до́брий бік. — Дуже замазалось з лиця, треба перелицювати. — Та як бо ти дивиш ся? Подивись на добрий бік. Кр. — Со́лнечная с. = відсо́ння. — Съ со́лнечной стороны́ = на відсо́ннї, з відсо́ння. — С. Бокова́я = обі́ччя, бокі́вня. — По сю́, по ту́ сто́рону, по о́бѣ сто́роны лежа́щій, находя́щійся = сьогобо́чний, тогобо́чний, обобо́чний. 2. сторона́, сторі́нка, сторі́нонька, край, країна. — Свій край, як рай; чужа країна — як домовина. н. пр. — А на чужій на сторонцї зовуть мене заволокою. н. п. — Въ на́шей сторонѣ́ = в на́шім кра́ю, у нас. – Родна́я сторона́ = рідни́й край. – Чужа́я сторона́ = чужи́на́ (С. З.), чужа́ чужи́на, чужа́ сторона́. — Виряжала мати дочку в чужу стороночку. н. п. 3. (в процесї) — сторона́. — Жалобливая сторона і отпорная. Ст. Л.

Страна́ = сторона́, край, країна (С. Ж.), і д. Сторона́ 2. — Тёплая с. = те́плий край (С. Ш.) тепли́чина (С. Ш.), теплївщина, куди птицї на зїму одлїтають — ви́рій (С. Аф. З.). — Птицї з тепличини летять. С. Ш.

Чужби́на, чужби́нка = 1. чуже́, чужи́нка (С. Жел.). — Чуже переступи, та не займи. н. пр. — Ласий на чужинку. 2. чужи́на (С. Л. Жел.), чужа́ чужи́на, чужа́ сторона́, сторі́нка, сторо́нонька, чужа́ країна, чужа(е)ни́ця. — А на чужій на сторонцї зовуть мене заволокою. н. п. — На чужинї хоч здихай під тином, нїхто до тебе й не гавкне. н. пр. — Тут Шевченкові усе було чужою чуженицею. Кн. — Треба мінї до свого роду чутку подати, бо тут чужа чужаниця. Хар. Пр. д. ще під сд. Край 2.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)