Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «курка»

Шукати «курка» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Ку́рка – 1) (выгонка), см. Куре́ние 4; 2) (зажигаемая часть папиросы) ку́рево.

Взводи́ть, взвести́ – 1) зво́дити, зве́сти́. [Звів його́ на схо́ди]; (о многих) позво́дити, (на го́ру). • В. напраслину – прикида́ти (-ки́нути) пеню́, напа́сть, натяга́ти, натягти́ на ко́го. [Ще ска́жуть, що я вас отруї́в та прики́нуть пеню́, що й копо́ю не одбу́деш (Квітка)]; 2) (курок) відво́дити, відве́сти́, одве́сти́ ку́рок. [Одві́в ку́рка і хоті́в стріля́ти].

Выковы́ривать, вы́ковырять и вы́ковырнуть – викопи́рсувати, ви́копирсати, виколу́пувати, ви́колупати, ви́колупнути, видлу́бувати, ви́длубати, видо́вбувати, ви́довбати, вик[п]о́рпувати, ви́к[п]орпати, вискі́пувати, ви́скіпати. [Ку́рка по́рпалася в піску́ та й ви́порпала гро́ші]; (глаза) вибира́ти, ви́брати (о́чі). • Вы́ковырнутый – ви́копирсаний, ви́колупаний, ви́колупнутий, ви́длубаний, ви́довбаний, ви́к[п]орпаний.

Вы́плавок – 1) ви́топок (р. -пку). [Ви́топок залі́за]; 2) ви́ливок; (р. -вку). [Ку́рка на́ша несе́ ви́ливки].

II. Вырыва́ть, вы́рыть – вирива́ти, ви́рити, вико́пувати, ви́копати, укопа́ти, відко́пувати, відкопа́ти, вигріба́ти, ви́гребти, випо́рпувати, ви́порпати, ви́буртувати [Укопа́й карто́плі на борщ. Ку́рка випо́рпує щось з-під ли́стя. Яку́ я́му соба́ка ви́буртував], (в земле ямку для гнезда) ку́блитися.

Высо́кий – висо́кий (ум. височе́нький, ув. височе́нний, височе́зний), вели́кий (ум. величе́нький, ув. величе́н[з]ний). [Висо́ке не́бо. Височе́нні го́ри. На га́лявині стої́ть величе́нький дубо́к, ви́щий за всі и́нші]. • Наивы́сший – найви́щий, кра́йній. [Гістері́йні парокси́зми дійшли́ до кра́йніх гра́дусів]. • Высо́кий и тонкий – гінки́й, стрибулькува́тий, високове́рхий. [Високове́рхі коно́плі (М. Вовч.)]. • Высо́кий ростом – висо́кий на зріст, ро́сл(ав)ий, високоста́нний, (шутливо) довга́ль, довга́нь, довге́ло, довготеле́сий. • На высо́ких ногах (о животн.) – сагани́стий, циба́тий, цибаня́стий. [Цибаня́ста ку́рка]. • В. (о голосе) – висо́кий, горови́й, тонки́й. • В. (о дереве) – гонча́к. • В. (о цене) – вели́ка (и висо́ка) ціна́. • Делать высо́ким – роби́ти висо́ким, височи́ти, виви́щувати. • Делаться вы́ше – ви́щати, підви́щуватися. • Быть вы́ше всего, всех – переви́щувати все, всіх; (превосходить) переважа́ти кого́. • Високо́-ви́соко; высоко́-высоко́ – гень-ви́соко, геть-ви́соко, геть-геть. • Вы́ше чего – [по]ви́ще чого́, над чим, по-над чим, над що. • Из находящегося вы́ше – з-над. [З-над хма́ри]. • Стать вы́ше чего – ви́йти з чо́го.

До́хнуть, издо́хнуть – до́хнути, здо́хнути; (о мног.) поздиха́ти, ви́здихати. [Бода́й ті́ї соба́ки ва́ші ви́здихали!]; (о домашнем скоте) ги́нути, зги́нути, пропада́ти (па́дати), пропа́сти. [Зозуля́ста ку́рка вночі́ пропа́ла].

Жа́риться – пря́житися, сма́житися, шква́ритися, пекти́ся; (обжигаться) смали́тися. [Ку́рка (порося́) пече́ться. Ри́ба сма́житься. Доведе́ться шква́ритися в душни́х ваго́нах, мов у пе́клі сма́житися. Чого́ ти на со́нці пече́шся (сма́лишся)?].

Застрева́ть, застря́нуть и застря́ть – застряга́ти, застря́гнути и застря́гти, застря́ти, устряга́ти, устря́гти, захря́снути, (о мног.) позастряга́ти, постря́гнути. [Пі́де собі́ у двір та там і застря́гне (Свидн.). Ку́рка застря́гла в пло́ті (Звин.). Як то нам застря́ти у нево́лі ві́чній (М. Вовч.). Устря́г стари́й у соло́му по са́мі пахви́ (Свид.). А тут ще й дзвін уда́вся як череп’я́ний, бо на яки́йсь деся́ток карбо́ванчиків таки́ захря́сло у пан-отця́ (Свидн.). Гре́блю прорва́ла вода́, і вози́ там позастряга́ли. Де-де, а тут ко́ні постря́гнуть (Основа)]. • Застря́вший – застря́глий, устря́глий, захря́слий.

Издыха́ть, издо́хнуть – здиха́ти, здо́хнути, ги́нути, зги́нути, (о мног.) поздиха́ти, ви́здихати, повиздиха́ти, поги́нути, ви́гинути, (о чистых животных) мину́тися, пропада́ти, пропа́сти; (грубо: о людях и животн.) но́ги ви́простати, ду́ба да́ти, скапу́титися, опрягти́ся. [Мину́лася на́ша корі́вка (Житом.). Вчо́ра й соба́ка здох і ку́рка пропа́ла – яки́йсь промі́рок (Крим.). До ве́чора пі́вник і но́ги ви́простав (Симонов)]. • -ть от жары (о жирных животных) – зажо́хнутися. [Як до́бре вгодо́вана свиня́, а спе́ка та дале́ко гна́ти, то й зажо́хнеться (Кам. п.)]. • Издо́хший – здо́хлий, пропа́лий.

И́хний – ї́хній. [Яка́ ку́рка забіжи́ть до їх, то вже бу́де ї́хня (Звин.). Мо́же вона́ цари́ця ї́хня? (Грінч.)]. • Это -нее поле, а то наше – це ї́хнє по́ле, а те на́ше.

Квартира́нтский – квартира́нтський, кватира́нтський, комі́рницький, сусі́дський. [Хазя́йська ку́рка комі́рницькій коро́ві но́гу переломи́ла (Номис)].

Кладу́ха, Кладу́шка – (о курице) несу́ща ку́рка. [Хи́мині ку́ри несу́щі були́ (Приказка)].

Клохта́ть – квок[х]та́ти (-кчу́, -кчеш), кво́кати (-каю, -каєш), кло́кати. [Кво́чка серди́то квокта́ла (Коцюб.). Кво́чка бі́ля курча́т кво́кче (Кон.). Ку́рка кло́кає (Яворн.)].

Ко́е-когда́ – коли́-не-коли́, де́коли, и́нколи, часа́ми, десь-не́-десь, де́сь-колись, вряди́-годи́. [І сліпа́ ку́рка де́коли зна́йде зе́рня (Приказка)]. • Бывающий -да – де́коли́шній.

Копа́ться – 1) копа́тися, ри́тися, бу́ти ко́паним, ри́тим; 2) (в сыпучем) копа́тися, ри́тися, по́рпатися, по́рпли́[я́]тися, гребти́ся, шпо́ртатися, шу́рпа́тися в чо́му. [Та не всі-ж, як ми, в землі́ ри́ються (Рудан.). Ку́рка по́рпається в смітті́ (Звин.). Слу́жите в ба́нку й по́рпаєтеся в нудни́х ци́фрах (Н.-Лев.). Шпо́ртаючись у саду́, Деми́д поба́чив… (Грінч.)]; 3) (в мокром, грязном) копа́тися, ри́тися, ба́братися, ба́блятися в чо́му. [Ці́ле життя́ ба́брався у гною́ (Коцюб.). Ба́бляється з діже́ю од са́мого ра́нку (Н.-Лев.)]; 4) (ковыряться) копа́тися, копирса́тися, довба́тися, длу́батися, корпа́тися в чо́му. [Мані́ра копирса́тися в свої́х і чужи́х ду́шах (Єфр.). Та це й мі́сяць у голові́ длу́батися, то тако́ї шту́ки не ви́длубаєш (Грінч.). Васи́ль усе вижида́в та все в кеше́ні довба́всь (Квітка). Анто́сьо все корпа́всь у капшуці́ (Свидн.)]; 5) (в вещах) ри́тися, по́рпатися, по́ратися, шпо́ртатися в чо́му. [Ку́па книжо́к, і я в них був по́рався (Крим.). По́рпався в скри́ні, вибира́ючи, що́-б одягти́ на робо́ту (Черкас.)]; 6) (возиться) мару́дитися, длу́батися, вовту́зитися з чим, у чо́му, над чим, (пров.) мо́няти що, мо́ня[а]тися над чим. [Коло чо́го він там длу́бається? (Сл. Гр.). Вовту́зиться чого́сь коло хві́ртки (Мирн.). Ма́ти щось мо́няла на полу́ (Тесл.). Мо́налися аж по́ки спізни́лися (Полт.)]. Копа́ющийся – 1) що копа́ється, ри́ється, по́рпається, шпо́ртається и т. д.; 2) как прил., см. Ко́поткий; как сущ., см. Копоту́н.

Ку́рица – ку́рка, (реже) ку́ра (мн. ку́ри, куре́й), (детск.) тю́тя, тю́тінька; см. I. Ку́ры. [Кому́ не веде́ться, то й ку́рка не несе́ться (Приказка). На Ю́ра схова́ється в жи́ті ку́ра (Номис)]. • Ноская -ца – несу́ща ку́рка. • -ца домашняя – ку́рка сві́йська. • -ца кустарниковая (красная), Gallus ferrugineus – ку́рка ди́ка, черво́на. • -ца водяная (камышница), Gallinula chloropus L. – ку́рочка водяна́. • -ца дунайская (лысуха), Fulica atra L. – ли́ска. • -ца степная (стрепет), Otis tetrax L. – хохітва́. • -ца цесарская, Numida meleagris L. – циса́рка, панта́рка, перли́ця. • Голодной -це просо снится – кому́ – що, а ку́рці про́со (Приказка). • -ца ты мокрая – тю́тя ти з поли́в’яним но́сом. • Как мокрая -ца – як мо́кра ку́рка. • Мокрая -ца, а тоже петушится – як мо́кра ку́рка, а й собі́ кукурі́читься. • Носится как -ца с яйцом – но́ситься як ду́рень з пи́саною то́рбою; но́ситься як ку́рка з яйце́м. • Скажешь -це, а она всей улице – сказа́в кумі́, а вона́ всій слободі́. • -цу яйца не учат – ку́рку я́йця не вчать. • -це не петь петухом – не співа́ти ку́рці пі́внем; не бу́ти ба́бі ді́дом.

Куро́к – ку́ро́к (-рка), (зап.) ци́нґель (-ґля). [Одві́в курка́ і вже хоті́в був стріля́ти (Чуб.). Приста́влю рушни́цю до се́рця й надушу́ ного́ю ци́нґель (Коцюб.)]. • Взвести -ро́к – звести́ ку́ро́к. • Спустить (нажать) -ро́к – надави́ти (надуши́ти) ку́ро́к (ку́рка́). • -ро́к не взводится – ку́ро́к не зво́диться.

Лить, лива́ть – 1) ли́ти (н. вр. (і)ллю́, (і)ллє́ш, (і)ллє́, (і)ллємо́, (і)ллєте́, (і)ллю́ть и пров. лию́, лиє́ш, лию́ть; прош. лив, лила́, лило́, лили́; буд. ли́тиму: пов. н. лий), (зап.) (і)лля́ти (спрягается в н. вр. – а) как првдыдущ. глаг. и б) лля́ю, лля́єш; прош. лляв, лля́ла, лля́ло, лля́ли; буд. лля́тиму; пов. н. лляй), (наливать) си́пати (си́плю, -плеш), (выливать, изливать, проливать) вилива́ти, злива́ти, пролива́ти, точи́ти. [На́що в мо́ре во́ду лить, коли́ мо́ре по́вне? (Номис). Грай, кобза́рю! Лий, шинка́рю! (Шевч.). Отру́ту в ду́ші ллють (Франко). Але́ да́рмо лили́ во́ду в ре́шето дюра́ве (Рудан.). П’є коза́к та горі́лочку, а шинка́рочка си́пле (Гнід.). Сип борщу́! (Липовеч.). Сип горі́лку шви́дше! (Звин.). Іфіге́нія злива́є вино́ і олі́й на вого́нь (Л. Укр.). Точи́ти горі́лку з бари́льця (Н.-Лев.)]. • Лить кровь – ли́ти (точи́ти, пролива́ти, розлива́ти) кров. [Кров, як во́ду, то́чить (Шевч.)]. • Лить слёзы – ли́ти (лля́ти, пролива́ти, вилива́ти) сльо́зи, ли́ти (лля́ти, пролива́ти) слі́зьми́ (сльоза́ми). [Слі́зоньки ли́ти (Грінч. III). Під чужи́м ти́ном сльо́зи вилива́ть (Шевч.). Дрібни́ми сльоза́ми ллю (Гнід.). Пла́че, рида́є, дрібни́ми сльоза́ми пролива́є (Март.)]. • Лить воду на руки – злива́ти во́ду на ру́ки. • Река льёт струи свои в море – ріка́ ллє (вилива́є, несе́) свої́ хви́лі в мо́ре. • Цветы льют благовония – квітки́ ллють (то́чать, пуска́ють, випуска́ють) па́хощі, па́хнуть. • Лить через край – ли́ти (перелива́ти) через ві́нця. • Лить масло в огонь, перен. – долива́ти олі́ї до вогню́. • Лить под что – ли́ти (лля́ти) під що, підлива́ти що; 2) (отливать из как.-ниб. вещества) ли́ти, вилива́ти. • Лить медь, чугун – ли́ти мідь, чаву́н. • Лить пули, пушки, колокола, статуи, свечи – ли́ти, вилива́ти ку́лі, гарма́ти, дзво́ни, ста́туї, свічки́. • Лить колокола, пули (пускать утки) – дзвін вели́кий ли́ти (Номис), ку́лі ли́ти (Номис), брехуна́ дзвони́ти; см. Ко́локол 1. • Лить воск (гадая) – вилива́ти во́ском. • Курица льёт яйца – ку́рка несе́ ви́ливки, вилива́є я́йця; 3) (литься) ли́тися (зап. лля́тися), текти́, (с силой) бу́рити; см. Ли́ться 1. [Піт з ло́ба так і ллє́ться (Київщ.). Бу́рить, як з бари́ла (Сл. Гр.)]; 4) (о дожде) ли́ти, (зап.) лля́ти, (во всю, ливмя, хлестать) пі́рити, пі́жити, репі́жити, тю́жити, поро́ти, (пров.) чу́стрити, хво́стати. [Учо́ра ці́лий день лив дощ (Київщ.). Ото́ лля́є! (Брацлавщ.). А надво́рі дощ таки́й пі́рить (Основа). Дощ репі́жить (Брацлавщ.). Дощ так і по́ре (Сл. Гр.)]; Срв. Ли́вмя. • Начать лить – поча́ти ли́ти (пі́рити и т. д.), запі́рити, запі́жити, зарепі́жити. [Як почне́ пі́рити дощ, ни́тки сухо́ї не лиши́лось (Липовеч.). Дощ запі́жив, аж захлюща́в (Н.-Лев.)]. • Лить, как из ведра – ли́ти (зап. лля́ти), як (мов, немов) з відра́ (з лу́ба, з рукава́, з ко́но́вки), як відро́м, як з-під ри́нви. [Дощ тю́жить, немо́в з відра́ ллє (Кониськ.). Дощ іллє́, як з лу́ба (Номис)].

Ляга́ть, -ся, лягну́ть, -ся – брика́ти, -ся, (у)брикну́ти, -ся, хви́ца́ти, -ся и хви́ця́ти, -ся, хвицну́ти, -ся, виха́ти, -ся, вихну́ти, -ся, би́ти (за́дом), вда́рити (за́дом), (сильно) брикону́ти, -ся, хвицону́ти, -ся, вихону́ти, -ся. [Знай, коби́ло, де брика́ти (Номис). Старі́й коби́лі не брика́тися (Номис). А бода́й тебе́ ку́рка вбрикну́ла! (Жарт. лайка). Пома́лу ході́ть, бо кінь хви́цає (Васильківщ.). Тут тобі́ вже не хвица́ти (К. Ст. 82). Коби́ла за́дом виха́ (Сл. Гр.). Коби́ла б’є (Сл. Гр.). Кінь хвиця́є, а віл б’є (Липовечч.). Як вихоне́ та коби́ла за́дом (Рудч. К.)].

Мо́крый – мо́крий. [Мо́крий дощу́ не бої́ться (Приказка)]. • -рый закон – мо́крий зако́н (-ну). • -рая курица – мо́кра ку́рка; см. Ку́рица. • -рое лето – мочли́ве (мо́кре) лі́то. • -рое место – мокрина́, мокра́вина; срв. Мокреди́на 2. [Мину́вши жита́, я вихо́джу на які́сь мокра́вини, між ло́зи, очерети́, і да́лі в ліс (Франко)]. • Только место -рое останется – ті́льки мі́сце мо́кре ли́шиться. • Глаза на -ром месте у кого – тонкосльо́зий, тонкослі́зка (общ. р.) хто. • -рая погода, см. Мокропого́дица. • -рый снег – мо́крий сніг. • Не ходи по́-мокру – не ходи́ по мо́крому.

Моло́дка – 1) молоди́ця, молоду́ха, ум. молоди́чка, молоди́ченька, молоду́шка. [Чи є в сві́ті молоди́ця, як та Га́ндзя білоли́ця? (Пісня)]. • Свойственный -ке – молоди́чий. [Молоди́че убра́ння (Л. Укр.)]; 2) молоде́нька несу́ща ку́рка.

Мости́ться – 1) (стр. з.) мости́тися, стели́тися, сла́тися, брукува́тися и (вульг.) буркува́тися, си́патися, гати́тися, тарасува́тися, бу́ти мо́щеним и т. п.; 2) (возвр. з.) мости́тися, брукува́тися (на своє́му до́брому, на свої́й діля́нці); 3) мости́тися; ку́блитися, гні́зди́тися, куко́блитися. [Все мо́ститься, щоб поживи́тися (Греб.). Приліза́є до дупла́, мо́ститься небо́ра (Рудан.). Ку́рка ку́блиться, а дру́га ви́топче (Закр.). Чого́ ви тут гні́здитесь? (Хорольщ.). Стара́ на во́зі куко́блиться нена́че ку́рка (Закр.)].

Мохна́тый – мохна́тий, мохна́вий, волоха́тий, пелеха́тий, пухна́тий, (косматый) кудла́тий, кошла́тий, патла́тий, (о лошади ещё) мушта́тий. [Мохна́тий дуб (Куліш). Мохна́ва ла́па (Еварн.). Ко́ні бі́лі й волоха́ті, немо́в ягня́та (Коцюб.). Волоха́тий а́ґрус (Звин.). На ві́тах бі́лий-бі́лий, пелеха́тий, леге́сенький і́ней (Васильч.). Полотно́ не рі́вне, а пухна́те (Звин.). Вхопи́в за бо́роду кудла́ту (Котл.). Ди́кий хміль коли́шеться кудла́тими жмутка́ми (Куліш). Його́ нечепурне́ обли́ччя з кошла́тою бородо́ю (Грінч.). Іде́ коза́ рога́та, веде́ ді́ток кошла́та (Гатцук). Кошла́те простиря́дно (Звин.). Воно́-б і нічо́го собі́ суко́нце, та кошла́те тро́хи (Звин.)]. • -тый зверь – мохна́тий (волоха́тий, кудла́тий, кошла́тий) звір (-ра). • -тые руки, ноги – волоха́ті (мохна́ті, мохна́ві) ру́ки, но́ги. [Ку́рка з волоха́тими нога́ми (Звин.)]. • -тый голубь – волоха́тий (пелеха́тий) го́луб. [Хо́дить го́луб коло ха́ти, си́вий, пелеха́тий (Метл.). Лети́ть го́луб коло ха́ти, си́вий, пелеха́тий (Чуб. V)]. • -тые куры, гуси – волоха́ті (пелеха́ті) ку́ри, гу́си. • -тые тени – волоха́ті (пелеха́ті, патла́ті) ті́ні. [Волоха́та тінь од них упа́ла на стіл (Васильч.). По сті́нах, на сте́лі й на ко́мині розки́далися патла́ті ті́ні (Васильч.)].

Мохноно́гий – волоха́тий, з волоха́тими нога́ми, патлоно́гий. [Патлоно́га ку́рка (Звин.)].

Мышь, зоол. Mus – ми́ша, (зап.) миш (-ші), соб. мишва́. [Ми́ша у стозі́, а піп у селі́ ніко́ли не заги́нуть (Номис). Мишва́ прити́хла (Гліб.)]. • Был бы хлеб, а -ши будут – аби́ боло́то, а жа́би́ бу́дуть. • Кошка спит, а всё -шей видит – голо́дній ку́рці про́со на ду́мці. • И мышь в свою норку тащит корку – ку́рка що гребе́, то все на себе́; ніхто́ собі́ не во́рог. • Гора мышь родила – з вели́кої хма́ри та мали́й дощ; зайшла́ гора́ в тяж, а привела́ ми́шу. • Мышь домовая (Mus musculus L.) – ми́ша ха́тня, ми́ша сільська́. • Мышь желтогорлая (Mus flavicollis L.) – ми́ша жовтоши́йка, ми́ша жовтого́рла. • Мышь лесная (Mus sylvaticus L.) – ми́ша лісова́. • Мышь малютка (Micromys minutus Pall.) – ми́ша мала́, ми́ша-маля́ (-ля́ти), ми́ша мізи́нна, ми́ша бадиля́рка. • Мышь полевая – а) (Apodemus agrarius Pall.) ми́ша польова́; б) (полёвка, Microtus arvalis Pall.) но́риця звича́йна, жи́тник, повх (-ха) звича́йний. • Мышь садовая (степная, Mus musculus hortulanus Nordm.) – ми́ша садова́ (степова́). • Мыши, зоол. – Muridae – мишува́ті. • Мыши летучие, зоол. а) (Chiroptera) летю́чі ми́ші, кажани́, лиликува́ті (-тих), ли́лики (-ків); б) (нетопыри, Vespertilionidae) кажанува́ті (-тих). [Через база́р кажа́н костокри́лий перелети́ть (Шевч.). Ли́лик виліта́є (Рудан.)]. • Мышь летучая большеухая (Paramyotis Bechsteini Kuhl.) – нічви́д довгову́хий. • Мышь лет. бульдоговая (Molossus rufus E. Geoffr.) – кажа́н (-на́) бульдо́говий. • Мышь лет. водяная – а) (Selesius mustaficinus Kuhl.) нічви́д вуса́тий; б) (Selesius daubentoni Kuhl.) нічви́д колово́дний. • Мышь лет. двуцветная (Vespertilio murinus L.) – ли́лик двоба́рв(н)ий, ли́лик миша́стий, ли́лик звича́йний. • Мышь лет. длиннокрылая (Miniopterus Schreibersi Kuhl.) – довгокри́лиць (-льця), довгокри́лий кажа́н. • Мышь лет. прудовая – (Capaccinus dasycneme Boie) – нічви́д ставкови́й. • Мышь лет. реснитчатая (Isotus emarginatus E. Geoffr.) – нічви́д рясокри́лий.

Насе́ст и Насе́стка – сі́дало. [Ку́рка де хо́дить, а на сі́дало йде (Приказка). Усі́ ку́ри на сі́далі, пі́вень на поро́зі (Метл.)].

Несу́чая курица и Несу́ч[ш]ка – несу́ща ку́рка, несу́[ю́]чка. [Несу́щі ці ку́ри придали́сь (Червоногр.)].

Но́ский – 1) (об одежде, ткани) міцни́й, довготрива́лий, тривки́й, держки́й, добро́тний; срв. Про́чный. [Міцна́ мате́рія, – до́вго но́ситься (Київ). Чо́боти шкапо́ві добро́тні (Сл. Гр.)]; 2) (о птицах) несу́щий. [Ку́рка була́ ду́же несу́ща, – що-дня́ з яйце́м (Звин.)].

Пепелови́дный, Пепелоцве́тный – попеля́[а́]стий. [Попеля́ста ку́рка].

Пё́стрый – ряби́й, сорока́тий, строка́тий, пестря́вий, кра́сий, (насм.) рябоми́зий; (полосатый) пері́стий, (о птицах, в мелких пестринках) сімена́стий, зозуля́стий, крап(ч)а́стий; (цветистый) кольори́стий, барви́стий, різноба́рвний, (узорочный) цят(к)о́ваний. • -рая корова, курица – ряба́ (пері́ста) коро́ва, ряба́ ку́рка, зозуля́ста-сімена́ста ку́рка. • -рая лошадь – ряби́й (строка́тий) кінь. • -рая материя – ряба́ (пестря́ва, цятко́вана) мате́рія. • -рая толпа – різноба́рвна (кольори́ста) юрба́ (ю́рма). • -рый слог, состав – сорока́тий (пері́стий) склад.

Подкла́д, подкла́день (яйцо) – по́клад. [Поклади́ в гніздо́ по́клад, щоб ку́рка зна́ла, де нести́ся].

При́знак – 1) озна́ка, позна́ка, призна́ка, прикме́та, знак (-ку), слід (-ду) чого́. [Це озна́ка духо́вої сла́бости (Єфр.). Хоч як шука́в, та не поба́чив на́віть і позна́ки (Крим.). І призна́ки на́віть нема́ тепе́рки, що був став (Камен. п.)]. • Верный -знак – пе́вна озна́ка. • Существенный -знак – істо́тна озна́ка. • Отличительный -знак – відмі́нна озна́ка или просто відмі́на, відзна́ка. [Ро́зум – ця відзна́ка люди́ни]. • По внешним -кам – з зо́внішніх озна́к. • Поступок этот есть -знак прекрасной души – вчи́нок цей – прекра́сної душі́ озна́ка. • -ки болезни – озна́ки (призна́ки) хоро́би. • При малейшем -ке опасности – при найме́ншому знаку́ небезпе́ки. • От прежней красоты и -ка не осталось – від попере́дньої краси́ і знаку́ (слі́ду, позна́ки) не лиши́лось. • Видеть в чём -знак – ба́чити в чо́му прикме́ту, озна́ку и т. д., ма́ти що за знак. [Учи́тель тільки кивну́в; се вже ма́ли за знак, що серди́тий, і приміча́ли (Свидн.)]. • Быть служить, являться -ком чего – бу́ти озна́кою, прикме́тою и т. д. чого́, пра́вити (служить) за озна́ку чого́. • Это есть, является -ком силы – це – озна́ка си́ли. • Нет и -ка кого, чего – нема́ й знаку́ (слі́ду, призна́ки, натя́ми), нема́ й зазо́ру (зазо́ром), нема́ й прислі́дку кого́ чого́. [Ніде́ й зна́ку́ не було́ яко́гось житла́. У йо́го куре́й і зазо́ром нема́ (Черк. п.). Його́ й прислі́дку тут не було́]. • Отвечать каким-л. -кам (иметь их) – ма́ти озна́ки які́. • -ки делимости, мат. – озна́ки поді́льности; 2) (примета предвещательная) прикме́та; см. Приме́та. [Де пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла]. • Хороший -знак – до́бра прикме́та.

Приме́та – прикме́та, примі́та, призна́ка, позна́ка, при́значка, знак (-ку́), (пометка) за́значка; (отличит. признак) прикме́та, озна́ка, відзна́ка; срв. При́знак. [Доро́гу пізна́в він по вся́ких прикме́тах (М. Лев.). Зоря́ я́сна, я́сная примі́та (Рудан.). Ме́ншому бра́ту примі́ту покида́є (Дума). Я свої́ гро́ші впізна́ю, на них за́значку я зроби́в]. • Делать, сделать -ту на чём – роби́ти, зроби́ти прикме́ту, примі́ту и т. д. на чо́му, позначи́ти що, кла́сти карб на чо́му. • -ту, на -ту оставлять – лиша́ти, залиша́ти, дава́ти, да́ти на призна́ку кому́ що. • Делать, сделать -ту на камыше, на дереве и т. п. – клячи́ти, поклячи́ти що (очере́т, де́рево). [Оце́ поклячи́ли усі́ дерева́, – тепе́р уже́ не бу́де краді́жки (Мирг. п.)]. • -ты (в паспорте) – прикме́ти, озна́ки, відзна́ки (в па́шпорті). • Описание -ме́т – о́пис прикме́т, озна́к. • На -те – на прикме́ті, на при́значці, на знаку́. [Є, ка́жу, в ме́не на прикме́ті (М. В.). У свої́х при́ятелів і на́віть ворогі́в на при́значці він був (Куліш)]. • Не в -ту – не по знаку́, невкміту́. [Невкміту́ мені́, чи вони́ би́ли його́ чи ні; чув ті́льки, що крича́ло щось, а нічо́го не ба́чив (Новомоск. пов.)]. • Хорошая, дурная -та – до́бра, пога́на (лиха́) прикме́та, призна́ка, примі́тка, при́мха, до́брий, лихи́й знак. [Пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла. В се́лах веде́ться при́мха, що як стрі́неш попа́ або ченця́ в доро́зі, то без приго́ди тобі́ не мине́ться (Куліш)]. • Суеверная -та (предрассудок) – забобо́н (-ну).

Пуля́рда и Пуля́рдка – пуля́рда, годо́вана ку́рка.

Пя́тнышко – пля́мка, пля́мочка, плями́нка, плями́ночка; (крапинка) ця́тка, ця́точка, цяти́нка, цяти́ночка; (в ткани) му́шка (иногда); см. Пятно́. [На не́бі ні хма́рочки, ні пля́мочки (Мирн.). Зеле́на ба́йова керсе́тка з черво́ними му́шками (Мирн.)]. • В чёрных и белых -нах – зозуля́стий. [Зозуля́ста ку́рка].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Большой – великий, немалий, чималий, численний, важливий, видатний, визначний, сильний, (взрослый) здоровий; • без больших усилий – без великих зусиль; • большая буква – велика буква; • большая дорога не стоит – шлях не спить (не гуляє); • большая (крупная) шишка (о ком) – велике цабе; [велика] цяця (птиця); • большая просьба – велике (уклінне) прохання; • большие – старші; великі; дорослі; здорові; • большие трудности – великі труднощі; • большое дело! – (ирон.) велике діло!, подумаєш!; • большое спасибо – дуже (вельми) дякую; • большой палец – великий палець; • большому кораблю большое и плаванье – великому кораблеві – велике плавання (Пр.); великому возові (кораблеві) велика й дорога (Пр.); великому велика й яма (Пр.); більшому більше й треба (Пр.); коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, й дві (Пр.); • делать большие глаза – робити великі очі; (эмоц.) витріщатися; (разг.) дивитися виторопнем; • довольно большой (изрядный, порядочный) – чималий, чималенький; величенький; (книжн.) досить (доволі) великий; • жить на большую ногу – жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському); розкошувати; панувати; (зрідка) жити велико; • за большим погонишься, малое потеряешь – за більшим поженись, то й того рішись (Пр.); • задачи большой важности – завдання великої (чималої) ваги; • играть большую роль – чимало, багато важити; відігравати велику роль; • из большой тучи малая капля – з великої хмари та малий дощ [буває]; велика хмара, та малий дощ; • иметь большое значение (большой вес) – мати велике значення (велику вагу); багато важити; • иметь большое распространение – бути дуже поширеним; • на большой [палец] – такий, що ну; дуже добрий, (нареч.) дуже добре; • не большая хитрость – не велика мудрість; • не большой руки – не аж такий; • от большого ума (ирон.) – з великого (дурного) розуму; здуру; • по большому счёту – правду (по правді, прямо, загалом) кажучи; • представляющий большой интерес – дуже цікавий; • самое большое если – од сили; • с большим вниманием – дуже (вельми) уважно; з великою (пильною) увагою; • с большим трудом – на превелику (через велику) силу; силу-в-силу; з великими труднощами; ледве; ледь; на превелику силу; ледве-ледве; • с большим удовольствием – залюбки; з великою втіхою (приємністю, охотою); • слишком большой – завеликий; • это ещё большой вопрос – це ще хтозна; це ще велике питання; (образн.) це ще вилами по воді писано; • это здесь в большом ходу, в большом употреблении – це тут звичайне; це тут звичайна (світова) річ; так тут заведено (ведеться). [А шлях не спить: то той стрінеться, то інший, то возом іде, то йде (Вовчок). З великого розуму у дур заходить (Пр.). Як я молодою бувала, то сорок вареників з’їдала, а тепер хамелю, хамелю – силу-в-силу п’ятдесят умелю (Номис). Велике дерево в гурті не росте (Пр.). Сніги сильні. Сильна вода. Ти вже не маленька, а здорова дівчина. Чимала хата. Чимала сім’я. Величенький млин (АС)]

Вульва, анат. – (лат.) вульва, (устар.) сту́лень, (прост.) поцька, поця, пуцька, (образн.) розкішниця, чепурка, дзюндзя, червона криниця (китайка, скринька), [чорна] кунка (куна), (шутл.) жоломіґа, пиріжок, (устар.) ку́рка, (груб.) манда. [Ходила я в річку по раки, Викусили дзюндзю собаки (Н.п.). Ніхто мені не докучив, Як той соцький, Даю йому обідати, А він просить поцьки (Н.п.). На кладці стояла, Манду вимивала, Віником шарувала. Стала манда чорная, Чорна, як циганка, Хлопчача приманка (Н.п.). Лежу оце, братику, стогну та проклинаю все на світі. А поцьку забув уже, як і зовуть (Т.Шевченко). Було вчитися, потіпахо, а не поцьку на кожному сучкові чухати (Ольга Павленко). Я підняв очі вгору — й просто на стелі побачив картину в золоченій рамі: гола дівчина лежить горілиць на білому простирадлі, цнотливо прикриваючи долонькою свою розкішницю (Л.Кононович). Хмара-розкішниця (геть безсоромниця!) ніжиться в променях тихого сонця (Любов Долик). Там далеко десь є планета, Де пасеться фіалкорова, Їсть траву голубу й співає Перламутрово-загадково. Це планета моєї втечі, Там я буду самим собою — Шестиногий, блакитноплечий, З оком лагідним над губою. Там до мене зберуться друзі — Троглодити, анацефали — Псевдофльорки розкриють вульви, Щоб скоріше ми їх запізнали (Ю.Позаяк). Будинки стояли, облиті яєчним жовтком, — світло з будинків, привабливе, далеке, мовби у тебе не існує такого, а ти у первісних випарах, у втомі минулого, але колись повернешся в цей іржавий, затасканий, як вульва повії, світ (О.Ульяненко). — Ти маєш гарну поцьку, правда! Найкращу на світі. Коли любиш! Коли хочеш! — Що таке поцька? — запитала вона. — А ти не знаєш? Це — ти там унизу; те, куди я входжу, куди ти мене пускаєш. Та сама штука (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса). Величезний гурт суданок пропонував перехожим усе добро, що містилось у них під стегенними пов’язками. За вельми помірковану ціну можна було на годину чи дві найняти цілий дівчачий виводок. Я б залюбки мандрував від поцьки до поцьки, але врешті був змушений пошукати бодай якоїсь роботи (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Гриль – (нем.) гриль, жарівня, жарівниця: • куры гриль, курица гриль – кури гриль, курка гриль. [Українська культура частково спалила себе на жертовному вогні політичної боротьби. Сподівалася стати Феніксом, а їй приготували долю курки гриль (О.Покальчук). Курка курчатам: — Якби ваш батько побачив, як ви поводитеся, він би на грилі перевернувся!]

Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].

Плавание, плаванье – пла́вання, (редко) пли́вання, плав, (только о судах) плавба́: • большому кораблю большое плаванье – вели́кому во́зові (корабле́ві) вели́ка й доро́га (Пр.); бі́льшому бі́льше й тре́ба (Пр.); вели́кому вели́ка й я́ма (Пр.); великій рибі в глибокій волі плавати (Пр.); коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, дві (Пр.); орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється (Пр.); більшому хистові більший простір (Пр.); • в открытом плавании – (разг.) у відкритому плаванні; • кругосветное плавание – кругосвітнє (навкругосві́тнє, навколосві́тнє) плавання (плавба); • долгое плавание – довгий плав, довге плавання; • каботажное плавание – кабота́жне пла́вання, кабота́жна плавба́, поберего́ва плавба́, кабота́ж; • неосторожное плавание по реке, нарушающее правила – необере́жне пла́вання рі́чкою (по рі́чці), ди́ка плава́чка (по рі́чці); • плавание в открытой воде – (спорт.) плавання на відкритій воді; • плавание в открытом море – плавання у відкритому морі, океанське плавання; • пуститься в дальнее плавание – вибратися в далекий плав (далеке плавання); • школа плавания – школа плавання. [Зану́дило від плавби́ (АС). І знов несу в твоєму слові, Як світле сниво, як плавбу, Як рух тієї ще любові, Що визнає лиш боротьбу… (М.Вінграновський). — А коли ти од’їжджаєш? — запитала Зораїда. — Завтра думаю,— одказав я,— бо тут саме один французький корабель має в плавбу рушати, от на ньому я й поїду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Від затяжної плавби в повітрі запаморочилася голова, й Аліса майже зраділа, знову ступивши на землю (В.Корнієнко, перекл. Л.Керола). Шлюб — це довге плавання в тісній каюті (Айріс Мердок). 1. Повертається мужик з кругосвітньої плавби додому, а там скелет у шафі: не дочекався … 2. Оголошення. Все для підводного плавання. Гиря, ланцюг, тазик з цементом…3. Качка може правити за довід того, що плавання не завжди покращує фігуру].

Посторониться – 1) відійти́ на́бік (убі́к), оступи́тися на́бік, відсторони́тися, осторонитися, посторонитися; 2) (занять нейтр. положение) ста́ти на бо́ці, о́сторонь, при бо́ці: • посторонись! – оступись!; відсторонись!; відступись (відійди) [з дороги]; • посторониться на обе стороны (о толпе) – розступи́тися, проступи́тися, роздатися. [— Та ну, Настусю, к нечистій матері! Що ти мене ведеш, мов п’яницю з шинку? Я сьогодні хочу пограти конем по полю, а ти мене водиш, наче дитину. Геть, кажу, оступись! (П.Куліш). — Ти чого примостилась на моєму місці? Пішла геть, паскудо, отуди далі! Яка мудра! Знає, де раки зимують. Оступись собі геть! Отуди йди між оту мужву! (І.Нечуй-Левицький). Стрів я ïï з мішком, а подейкували, що Ревека охоча до чужих курей. Світив місяць. Ревека стурбовано посторонилася на стежці, та в мішку, наче на зло, пискнула курка (Р.Андріяшик). У ній давно немає провінційної скромності. Вона не мімоза, але дечого прагла осторонитися (О.Ульяненко). Я швиденько посунувся задки кроків на два, але пароплав так перехилився набік, що я не встиг відсторонитися вчасно і, щоб вони на мене не наскочили й не впіймали, заліз у верхню каюту (Ірина Стешенко, перекл. М.Твена)].

Философствовать – філософувати, філософствувати. [— О, вибачай! Панія Макуха зовсім не хуторянський лопух! Вона часом і філософствує. Раз мені казала: «Що то пак Бог дав! Як-от курка, то й птиця, і несеться; а як кішка, то вже й звір, і навіть не несеться, а котиться. Так вже, мабуть, дав Господь милосердний» (І.Нечуй-Левицький). — Я чую, що надлісничий хоче, аби він покинув студії юридичні та й вступив на теологію. Воно й не було би зле, — філософувала стара (О.Кобилянська). “Що таке життя? — філософує Головкін.— Вчора пан, а нині тебе кнутом валять, з «пристрастієм». І не питаються, чи ти генеральний суддя, чи стольник, чи який там чорт,— б’ють”. (Б.Лепкий). «Очевидно, теличка нездібна пережити цього» — промайнуло мені в голові, і я почала філософствувати. Це, звичайно, була страшенно наївна філософія, бо я тоді знайома була (і то поверхово) тільки з Платоном. Але вона мені зовсім не шкодила і навіть більше того: тільки через неї я діставала собі заспокоєння (М.Хвильовий).— Хай воюють, як їм ще необридло. З мене вже досить. Хай про мене цілий світ завойовують, матері їм чорт! — філософує старий вояк і набиває величезну люльку (У.Самчук). Філософувати — це лише по-іншому виявляти страх, доходити полохливих оманливих ілюзій (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Цыплёнок – курча, курчатко, курчаточко, (диал.) куря, курятко; ціпка, ці́понька, ціпля, ціплятко: • цыпл́ёнок тапака (цыпленок табака) – курча тапака; • цыплят по осени считают – що було — бачили, а що буде — побачимо (Пр.); восени і курчата курми будуть (Пр.); восени і горобець багатий (Пр.); не кажи «гоп», поки не перескочиш. [За курми полізли крізь тин курчата (І. Нечуй-Левицький). Виходить за хату, узявши з сіней підситок із зерном. Незабаром чутно, як вона кличе: — Ціпоньки! ціпоньки! тю-тю-тю-тю-тю-тю! (Л. Українка). — Ах, ти, моя старенька! моя поганенька, моя малесенька, моя ціпонька, моя милесенька!..— лащиться дядько до тітки, тріпаючи її по щоці рукою (М.Коцюбинський). Ой на току, на току курята чубаті (Пісня). Ціпка-ціпа ціпонька Цілоденно цівкає (Олександр Виженко). І ось одного дня, приємного сонячного дня, коли під ліщиною розцвіли великі жмутики первоцвіту, а безліч фіалок обсіяло стежку, після обіду вона прийшла до кліток, а там крихітне, крихітне жваве курчатко крихітними кроками походжало біля гнізда, а мама-курка злякано кудкудахтала. Ніжне маленьке курчатко було сірувато-коричневе з темними плямками, і цієї миті це була найважливіша іскорка життя на всі сім королівств (С.Павличко, перекл. Д.Г.Лоуренса).1. — Ну, курча, вчора мене пес покусав! — Скажений? – Та ні, якого б це я біса скаженого за хвоста смикав?! 2. Крутий як ціплятко].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВЗВЕДЕ́НИЕ, взведение курка́ відбезпе́чення збро́ї.

ПИСА́ТЬ (букви) виво́дити, образ. мере́жити (слова́), (невміло) дря́пати (як ку́рка ла́пою), ба́зґрати, зневажл. шкря́бати, (подеколи) попи́сувати, (історію) літописа́ти, фраз. до пи́сання [тала́нт писать хист до писання]; писать ви́лами по воде́ прибл. плюва́ти /дму́хати/ про́ти ві́тру; писать в я́щик писа́ти в стіл; писать му́зыку к чему кла́сти на но́ти що; нача́ть писать взя́тися за перо́; пиши́ пропа́ло махни́ руко́ю; НАПИСА́ТЬ (відповідь) відписа́ти, (на машинці) надрукува́ти, (донос) наката́ти, нашпа́рити; написать му́зыку к чему покла́сти на но́ти /му́зику/ що;

ПИСА́ТЬСЯ, писалось, писались пи́сано; пишущий що /мн. хто/ пи́ше тощо, за́йня́тий пи́са́нням, ста́вши писати, зда́тний написа́ти, пи́сар, писе́ць, літера́тор, а́втор, (до преси) допи́сувач, зневажл. писа́ка, прикм. /гурт/ писа́цький, письме́нний, літерату́рний, /папір/ письмо́вий, писа́льний, галиц. до пи́сання, складн. -пи́сець [борзопи́сець], -пи́сний [борзопи́сний]; пишущий как ку́рица ла́пой зда́тний лише́ дря́пати як ку́рка; пишущий кренделя́ = выписывающий кренделя; пишущий кро́вью се́рдца стил. перероб. писа́вши кро́в’ю се́рця; пишущий прибо́р письмо́вий компле́кт; пишущий про́писью (суму) зви́клий писа́ти бу́квами; мно́го пишущий пису́чий; пишущая бра́тия писа́цька /письме́нна, пису́ча, літерату́рна/ бра́тія, писа́ки, бра́тія писа́к; пишущийся пи́саний, ба́зґраний, мальо́ваний, писо́мий, (машинкою) друко́ваний, (ким) підпи́суваний, імено́ваний; пишущийся про́писью пи́саний бу́квами.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Курица – ку́рка, ку́рочка, -ки.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Беда • Беда беду родит – біда лихо породила (родить), а біду — чорт (чортова мати). Пр. Одна біда не ходить, а з дітками. Пр. • Беда, да и только – лихо (біда) та й годі. [Мачуха слухала, слухала, потім: «Лихо та й годі!.. Це вже робить не схотів, годить не схотів…» Тесленко.] • Беда как… – страх як… [Страх як набрид він мені отим залещанням. З нар. уст.] • Беда, коль пироги начнёт печи сапожник, а сапоги тачать пирожник – коли не пиріг, то й не пирожися, коли не швець (не тямиш), то й не берися. Пр. Як не коваль, то й рук не погань. Пр. Швець знай своє шевство, а в кравецтво не лізь (мішайсь). Пр. Чого не знаєш, за те й не берись. Пр. • Беда на беде, бедою погоняет – біда бідою їде й бідою поганяє. Пр. • Беда научит калачи есть – навчить лихо з маком коржі їсти. Пр. Навчить біда попити, як нема чого вхопити. Пр. • Беда одна не ходит – біда ніколи сама не ходить. Пр. Як одна біда йде, то й другую за собою веде. Пр. Біда біду тягне. Пр. Одна біда тягне за собою другу. Пр. Біда та й за біду зачепилася. Пр. Біда за біду чіпляється. Пр. До лиха та ще лихо. Пр. Біда сама не ходить, але десять за собою водить. Пр. Одна біда не докучить, бо як одна заворушить, то за нею сотня рушить. Пр. Біда ніколи одинцем не ходить: завжди в парі. Пр. • Беда одолела кого – лихо посіло (присіло) кого; біда посіла (присіла) кого; лихо збороло (притисло, заїло) кого; біда (лиха година) зборола кого; біда притисла (заїла) кого; лихо (біда) підвернуло[а] під себе кого; лихо (біда) намогло[а]ся на кого. [Присіла йому вся біда: вже ні окріп, ні вода. Пр. Мати ж така слаба… Заїло лихо. Тесленко.] • Беда постигла кого – лихо (біда) спіткало[а] кого; лихо (біда) склало[а]ся кому; лихо спостигло (зуспіло, приспіло) кого; біда спостигла (зуспіла, приспіла) кого; прилучило[а]ся лихо (біда) з ким; лихо повелося в кого; лихо посипалося на кого; біда вчепилась в кого; біда прискіпалась до кого; лихо кому на безголі[о]в’я. [Коли б ще й йому тут не склалось лиха… П. Куліш. Підросли діти, збулася цього клопоту, так друге лихо приспіло. Вовчок. Ходить отуди чужими селами та може прискіпалася до нього яка біда. Мартович.] • Беда приходит пудами, а уходит золотниками – біда та горе увійдуть пудами, а виходять золотниками. Пр. Упросились злидні на три дні, та чорт їх довіку не викишкає. Пр. До біди доріг багато, а од біди і стежки нема. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Не так хутко загоїться, як біда скоїться. Пр. Не так скоро лихо вилізе, як улізе. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо швидко приходить, а поволі відходить. Пр. Кого вчепиться біда зранку, то держиться й до останку. Пр. • Беда скоро ходит – від біди й конем не втечеш. Пр. Крутнувсь та й лиха здобувсь. Пр. На кожному кроці чоловіка біда пасе. Пр. Ти від горя за річку, а воно вже на тім боці тебе виглядає. Пр. Ти від горя, а воно тобі назустріч. Пр. • Беды – злигодні; лиха година. • Беды не избежать (не миновать) – [Від] лиха (біди) не втекти; лиха (біди) не минути (не обминути, не обійти, не об’їхати); лихо не минеться; (образн.) Біда знайде, хоч і в піч замажся (хоч і сонце зайде). Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. Від напасті не пропасти, а від біди не втекти. Пр. [В такі часи в дорогу дику Не рвись — не обминеш біди… Дорошенко. Ти плач, хоч і цілий океан-море наплач, а лиха ні обійдеш, ні об’їдеш. Свидницький.] • Беды человека научат мудрости – кожна пригода до мудрості дорога. Пр. Біда вчить розуму. Пр. Від біди розумніють, від багатства дуріють. Пр. Кому біда докучить, то й ся розуму научить. Пр. Хто біду має, той багато знає; хто гаразд має, той мало знає. Пр. Не зазнавши біди — не буде добра. Пр. • Будет тебе (ему, нам…) беда – буде тобі (йому, нам…) лихо (біда); буде лихий світ (лиха година) тобі (йому, нам…); набіжиш (набіжите…) лиха. [Схаменіться! Будьте люди, Бо лихо вам буде! Шевченко.] • Взвести беду на кого – накинути (прикинути) пеню кому; зводити, звести напасть на кого. [Гляди ж, шануйся! Не зводь напасті на себе. Вовчок.] • В том-то и беда – то-то бо й лихо (тим-то й лихо); отож-то й горе; (іноді) тим-то й ба; (образн.) не по чім б’є, як не по голові. [Ото-то й горе, що риба в морі. Пр.] • Грех да беда далеко не живут – де люди, там і лихо. Пр. Нема слободи без біди. Пр. Всюди біда, лише там добре, де нас нема. Пр. На всяку деревину птиця сідає, всяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. • Грозит беда кому – грозить (загрожує) біда кому; біда кладеться на кого; на біду кладеться кому. [Як кому на біду кладеться, то як масло в діжку. Пр.] • Жди беды (берегись)! – начувайся! [Поскаржуся я матері твоїй, Метелиці гірській, то начувайся! Українка.] • Желаю тебе (ему, вам…) всех бед – бодай тебе (його, вас.) лиха година (недоля) побила; бий тебе (його, вас) лиха година; безголі[о]в’я на тебе (на нього, на вас…). [Бодай же вас, цокотухи, Та злидні побили. Шевченко.] • Жить пополам с бедой – жити од біди пхаючи; жити лиха прикупивши. [Живе баба за діверем, лиха прикупивши. Пр.] • Забыть о беде – (образн.) Ударити (кинути, бити) лихом об землю. [Вдармо ж об землю лихом-журбою, Щоб стало всім веселіше. Н. п.] • Из беды не выберешься – лиха (халепи) не спекаєшся; з біди не вилізеш (не виборсаєшся); біди не позбудешся. [У таку біду вскочив, що й не виборсаєшся. З нар. уст.] • Как на беду – мов (як) на лихо (на біду); як на те; як на пеню. [А тут, як на лихо, й заробити ніде. Коцюбинський.] • Лиха беда начало – почин трудний. Пр. За початком діло становиться. Пр. Добрий початок — половина діла. Пр. Почин дорожчий за гроші. Пр. • Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – лучче їсти хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Краще хліб з водою, як буханець з бідою. Пр. Лучче маленька рибка, як великий тарган. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. Лучче погано їхати, ніж хороше йти. Пр. • На беду, на свою беду – на лихо (на біду); на лихо собі (мені); на безголі[о]в’я [собі]. [І треба ж, на біду, позаторішню весну його лихий поніс чогось на Десну. Гребінка.] • Набраться беды – набратися лиха (біди); зазнати (дізнатися) лиха (біди); (образн.) випити [добру] повну. [Іще ти вип’єш добру повну, По всіх усюдах будеш ти… Котляревський.] • Навлечь, накликать беду на кого – накликати (напитати, стягти) лихо (біду) на кого (на чию голову). [Ну, напитав собі біду! Н.-Левицький.] • Наделать, натворить беды – накоїти (наробити, натворити) лиха (клопоту, біди). [Накоїть оця гроза лиха — ох, накоїть! Кротевич.] • Нажить беду – набігти (доходитися) лиха (біди). [Не ходи, мій синочку, доходишся лиха. Сл. Гр.] • Наскочить на беду – нахопитися (наскочити) на лихо (на біду); (образн.) попастися біді в зуби. [Попався в зуби був біді. Котляревський.] • Не беда! – дарма!; байдуже! [Дарма, що повість без сюжету, — Зате принаймні не без рим. Рильський.] • Не смейся чужой беде — своя нагряде – чужому лихові не смійся: не знаєш, що тебе жде. Пр. Не смійся, барило, сам кухвою станеш. Пр. Смішки з попової кішки, а як своя здохне, то й плакатимеш. Пр. Не смійся з людей нині, бо завтра люди з тебе сміятимуться. Пр. Що мені сьогодні, то тобі завтра. Пр. Не бажай другому лиха, коли й тебе скубе біда стиха. Пр. • Никто беды не перебудет: одна сбудет — десять будет – біда біду перебуде — одна згине, десять буде. Пр. Згине пуга — буде друга. Пр. • Ох, беда, беда! – лихо (лишенько) тяжке!; ой (ох) лихо, лихо!; ой леле [леле]! [Ой, лихо, лихо! — каже стара, зітхнувши. Мордовець. Ой, леле, леле! Битиме дідусь! Сл. Гр.] • Переживать, испытывать беду – біду бідувати; біду (лихо) приймати; біди (лиха) зазнавати; терпіти (зносити) лихо (біду). [Уже ж мені та докучило сю біду бідувати. Чубинський. Мій краю! За тебе прийнять не лякаюсь Найгіршого лиха… Кримський.] • Пережить беду – перебути лихо (біду); лихо (біду) перетерпіти; перебідувати; (образн.) переплакати лихо (біду). [Порятуй, порадь, земляче, як це лихо перебуть! Глібов.] • Помочь беде – зарадити (запомогти) лихові (біді). [Розривайся й начетверо, то не зарадиш біді. Козланюк.] • Помочь кому в беде (поддержать кого) – зарятувати (порятувати, підрятувати) кого. • Попадать, попасть в беду – упасти (попастися) в біду; доскочити лиха (біди); ускочити в халепу (в лихо, в біду, в напасть); влізти в біду; (образн.) засвататися з бідою. [Впав у біду, як курка (як муха) в борщ. Пр. Заплаче, — каже Гаврісаниха, — як засватається з бідою! Кобилянська.] • Пошло на беду – на лихо (на біду) пішлося; (іноді) пішло на випадок. [Як пішлося ж у дівоньці на біду… Манжура.] • Предотвращать, предотвратить беду – запобігати, запобігти лихові. • Прибавка к беде – прибідок. [Як є біда, то є й прибідок. Пр.] • Придёт беда – біда (лихо) прийде; до лиха (до біди) прийдеться. • Причинять, причинить беду кому – чинити, вчинити (робити, зробити, діяти, вдіяти) лихо кому; завдавати, завдати лиха кому; стягати, стягти лихо на кого; впроваджувати, впровадити в біду кого; заганяти, загнати в біду кого. [Гадалось, багато мені лиха вдієш, аж це: прийшла коза до воза. Мартович. За що мене Бог карає… чи в біду кого впровадив? Сл. Гр. Прикро йому, прикро дуже, що загнав нас у таку біду. Мартович.] • Просто беда – чисте лихо, чиста біда. [Чиста біда матері: зашмарується увесь, не доперешся. Головко.] • Разразилась беда над кем – впало (спало) лихо на кого (на голову чию); впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому. [Не знаєш, звідки на тебе лихо впаде. Пр. Усе лихо од прощеної душі окошилось тільки на свійських качках. Стороженко.] • Семь бед — один ответ – більш як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково [одвічати]. Пр. Сім бід — один одвіт. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Раз на світ народила мати, раз і помирати. Пр. • Спасти, спастись, избавить, избавиться от беды – вирятувати, вирятуватися з лиха (з біди, з напасті); вимотати, вимотатися з лиха (з біди, з напасті); вигорнути, вигорнутися з лиха (з біди, з напасті); визволити, визволитися з лиха (з біди, з напасті); вийти з лиха (з біди, з напасті); вилізти (виборсатися) з лиха (з біди, з напасті); збутися, позбутися (відскіпатися) лиха (біди, напасті); (лок.) викараскатися з лиха (з біди, з напасті); скараскатися лиха (біди, напасті); (образн.) втопити лихо. [Не загайся на підмозі, вирятуй з напасті. П. Куліш. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біда здибає легко, та трудно її збутись. Пр. Лихо, сказано, як до кого причепиться, — не одскіпаєшся! Мирний.] • Стряслась беда над (с) кем – впало (спало) лихо на кого; впала (спала) біда на кого; окошилося лихо на кому; лихо спіткало кого; лихо скоїлося з ким; спіткала (спобігла) напасть (лиха година) кого; лихо (біда) заскочило[а] кого. [Біда заскочила їх, як дощова хмара. Коцюбинський.] • Что за беда! – велике (невелике) лихо!; тільки б і шкоди!; [то] що з того!; дарма! • Чужую беду и не посоля уплету, а свою беду и посахарив не проглочу – чужа біда за сахар, а своя за хрін. Пр. Чуже лихо за ласощі, а своє за хрін. Пр. Чужу біду з хлібом з’їм, а своєї й з калачем не ковтну. Пр. • Чужую беду руками (на бобах) разведу, а к своей и ума не приложу – чужу біду на воді (руками) розведу, а своєї і кінця не знайду. Пр. Добре чуже лихо міряти — зміряй своє! Пр. Чуже на ніжки ставить, а своє з ніг валить. Пр.

Ближе • Ближе к делу – ближче до діла (справи). • Как можно ближе – якнайближче (щонайближче). • Своя рубаха ближе к телу – своя сорочка до тіла ближче. Пр. Своя пазуха ближче. Пр. Курка що гребе, то все під себе. Пр. Де ви бачили [такі] граблі, щоб від себе гребли? Пр. • Становиться ближе – ближчати, поближчати. [Половчисі здалося, що шаланда поближчала. Яновський.]

Большой • Большая дорога не стоит – шлях не спить (не гуляє). [А шлях не спить: то той стрінеться, то інший, то возом їде, то йде. Вовчок.] • Большая (крупная) шишка (оком) – велике цабе; [велика] цяця (птиця). [Він дума, що тепер уже дуже велике цабе. Сл. Гр. Піймали велику, мабуть, птицю…— Чи не самого Дорошенка? Тобілевич.] • Большие – старші; великі; дорослі. • Большому кораблю большое и плаванье – великому кораблеві — велике плавання. Пр. Великому возові (кораблеві) велика й дорога. Пр. Великому велика й яма. Пр. Більшому більше й треба. Пр. Коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, й дві. Пр. • Делать большие глаза – робити великі очі; (емоц.) витріщатися; (розм.) дивитися виторопнем. • Довольно большой (изрядный, порядочный) – чималий; величенький; (книжн.) досить (доволі) великий. • Жить на большую ногу – жити на широку стопу (в розкошах, на всю губу, по-панському); розкошувати; панувати; (зрідка) жити велико. • За большим погонишься, малое потеряешь – за більшим поженись, то й того рішись. Пр. • Задачи большой важности – завдання великої (чималої) ваги. • От большого ума (ирон.) – з великого (дурного) розуму; здуру. [З великого розуму у дур заходить. Пр.] • С большим вниманием – дуже (вельми) уважно; з великою (пильною) увагою. • С большим трудом – на превелику (через велику) силу; силу-в-силу. [Зовсім уже почало на світ благословлятись, і через велику силу заснула я, та так заснула, що ледве-ледве мати розбудили!.. Кропивницький. Як я молодою бувала, то сорок вареників з’їдала, а тепер хамелю, хамелю — силу-в-силу п’ятдесят умелю. Номис.] • С большим удовольствием – залюбки; з великою втіхою (приємністю, охотою). [На Наталю молодую залюбки дивились. Сл. Гр.] • Это ещё большой вопрос – це ще хтозна; це ще велике питання; (образн.) це ще вилами по воді писано. • Это здесь в большом ходу, в большом употреблении – це тут звичайне; це тут звичайна (світова) річ; так тут заведено (ведеться).

Ворона • Белая ворона (перен.) – біла ворона (ґава); білий грак. • Ворон считать (разг.) – ґави (виторопні, випорожні, витрішки) ловити; витрішки їсти (ловити, купувати, продавати); ґавити. • Ворона в павлиньих перьях – ворона в павлиному пір’ї. [Убрався в жупан і дума, що пан. Пр. Голе і босе, а голова в вінку. Пр. Красне пір’я на одудові, але сам смердить. Пр. Пані на всі сани, тільки хвіст волочиться. Пр.] • Ворона за море летала, да вороной и вернулась – ворона і за море літала, та все чорна вертала. Пр. Крукові й мило не поможе. Пр. • Вороне соколом не быть – сова хоч би літала попід небеса, та соколом ніколи не буде. Пр. Коли замолоду ворона попід неба не літала, то не полетить вона туди й під старість. Пр. Хто родився вовком, тому лисицею не бути. Пр. • Из-за куста и ворона востра – на печі то й баба хоробра. Пр. • Ни пава ни ворона – ні пава ні ґава. Пр. Ні рак ні риба. Пр. Ані риба ані рак. Пр. • От ворон отстала и к павам не пристала – від ворон відстала, до пав не пристала. Пр. У розумні не попав, а з дурнів не вийшов. Пр. Від одного відстав, до другого не пристав. Пр. Від поганих утік, до гарних не пристав. Пр. • Подстреленного сокола и ворона носом долбит – підбитого сокола і ворона (ґава) дзьобає. Пр. • Попался, как ворона в суп – упав у біду, як курка в борщ. Пр. • Пуганая ворона и куста боится – лякана ворона й куща боїться. Пр. Полоханий заєць і пенька боїться. Пр. Кого гад укусив, той і глисти боїться. Пр. Налякав міх, то й торби страшно. Пр. Кого міх налякав, тому і торба не дасть спати. Пр Битому і різку покажи, то він боїться. Пр. Битому собаці кия не показуй. Пр.

Горшок • Горшок над котлом смеётся, а оба черны – насміялася верша з болота, незчулася, аж і сама в болоті. Пр. Дорікав горщик чавунові, що чорний, аж гульк — і сам у сажі. Пр. Сміялася верша з сака, оглянулася — сама така. Пр. Насміявся кулик з болота, та й сам туди ж. Пр. Насміявся шолудивий з голомозого. Пр. Насміявся голений із стриженого. Пр. • Не боги горшки обжигают – не святі горшки ліплять [а такі ж люди, як і ми, грішні]. Пр. • По горшку и покрышка – який пан, такий і жупан. Пр. Який пан, такий і крам. Пр. Яке їхало, таке й здибало. Пр. • От горшка три вершка (шутл.) – такий малий, накрив би його решетом. Пр. Такий, що його й у кишеню сховав би. Пр. Такий малий, що й не видно (ледве від землі відріс). Пр.; приземок; коротун (курдупель); цурупалок. • Сапог скрипит, да в горшке не кипит – на нозі сап’ян рипить, а в борщі трясця кипить. Пр. Хоч голий, та в поясі (у підв’язках). Пр. Голе й босе, а голова у вінку. Пр. Чоботи скриплять, а горшки без сала киплять. Пр. Гучно, бучно, а в п’яти холодно (зимно). Пр. Тіло голе, а сам у жупані. Пр. На панові шовчок, а в животі бурчок. Пр. Голодний, як вовк, а прибравсь у шовк. Пр. • Хоч горшком назови, только в печь не сажай – хоч біс, аби яйця ніс. Пр. Дарма що в черепку, аби курка смажена. Пр. З перцем чи не з перцем, аби з добрим серцем. Пр. Чорт його бери з кісткою, мені аби шпик був. Пр.

Дело • А мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт! • Без дела не входить – без потреби не заходити. • Ближе к делу – [Ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць. • Браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці); ставати до праці (до діла, до роботи). • Браться за дело, не стоящее того – братися за діло, яке не варте того; руки поганити. • Браться не за своё дело – не за своє діло (не за свою справу) братися; (розм.) шитися не в своє діло. • Быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим. • Вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема(є). • Вводить в дело – ознайомлюватися з справами. • Везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть. • Вести дело (юр.) – провадити справу. • Вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб… • Виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано? • Возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого. • Вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (іноді) оце до ума! • В самом деле – справді; (іноді) дійсно. • Все употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися. • В том-то и дело – отож-то; отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові. • В чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося? • Выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що. • Главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно). • Говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі. • Горное дело – гірництво. • Грешным делом – на жаль; признатися. • Громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація). • Да и в самом деле – та й справді; та воно й правда. • Дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне. Пр. Впав у біду, як курка в борщ. Пр. • Дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще). • Дела нет до чего – байдуже про що (до чого). • Дела тайные – таємні діла (справи); таємнощі. • Дело во времени – йдеться про час; залежить від часу. • Дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому). • Дело в том, что… – річ у тім, що…; ідеться про те (за те), що… • Дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб… • Дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено); (образн. нар.) рибка в сітці! • Дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа. • Дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ. • Дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга); діло (справа) за вами. • Дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені; кладеться на осінь; надходить (наближається) осінь. • Дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала. • Дело мастера боится – діло майстра хвалить. Пр. Дільника і діло боїться. Пр. Що вхопить, то зробить. Пр. Добра пряха й на скибці напряде. Пр. В умілого й долото рибу ловить. Пр. На що гляне, так тобі й учеше. Пр. Майстер зна, що кобилі робити. Пр. • Дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ; не в тім сила. • Дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде); (образн.) з цього пива не буде дива. • Дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться). • Дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече. Пр. Сиди, Векло, бо ще не смеркло. Пр. Як до діла, так і сіла. Пр. Гуляй, тато, — завтра свято. Пр. • Дело нешуточное – це (то) не жарт; (розм.) непереливки. • Дело обстоит так – справа стоїть так; діло таке. • Дело обычное – звичайна річ. • Дело подходит к концу – справа (діло) доходить кінця; справа (діло) наближається до кінця. • Дело подходящее – [Це] діло підходить кому; на руку (наруч) кому; (образн.) на руку ковінька кому. • Дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що. • Дело привычки – звичка; звичай. • Дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук; то твоя праця (робота). • Дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб…; річ тільки про те, щоб… • Делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати. Пр. Попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку). Пр. Іди в гості сміло, як не жде дома діло. Пр. • Доказать на деле – довести ділом. • Его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом; він що скаже, те й зробить; (образн.) сказав, як зав’язав. • Ее (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий). • Если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться; як до чого (до того) ряд дійде. • За дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару; по заслузі (за діло) покарано його. • За малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає). • За ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане; його не доведеться чекати. • Золотых дел мастер – золотар. • И дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі); та й край [увесь] (та й квит, іноді та й решта). • Известное, видимое, ясное дело (разг.) – відома, видима, певна річ; звичайно (звісно). • Иметь дело с кем – мати діло з ким, до кого; мати зв’язки (стосунки) з ким; (іноді негат.) накладати з ким. • Как дела? – як ваші (твої…) справи?; як ся маєте (маєш…)?; як ведеться? • Каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить. Пр. Який до їжі, такий і до роботи. Пр. • Какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]? • К делу! (разг.) – до діла! • К чему мне такое дело – на(ві)що мені таке діло; (розм.) нащо мені та рахуба. • Между делом (разг.) – поміж ділом; побіжно; мимохідь. • Мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того; мене (тебе, його…) це не обходить; до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить. • Моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю; не маю нічого спільного з тим. • На [самом] деле – (на)справді (іноді, доправди); на ділі. • Не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого. • Не в этом дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ; не про те (не за те) мова мовиться; не в тім сила. • Не идёт дело – діло не йде; (образн. розм.) не прядеться. • Не к делу – не до діла (не до речі); не в лад. • Немного дела – діла ніскільки (не багато). • Не по словам судят, а по делам: хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла. Пр. Менше говори — більше діла твори. Пр. Добрі діла кращі від добрих слів. Пр. Робота сама за себе скаже. Пр. • Не твоё, не ваше дело – не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась; (образн. жарт.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн. • Не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до… (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане. • Обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу; упорати справу. • Он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи); він знається на своїй справі (на своєму фаху); він знає своє діло (свій фах). • Он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі); він без діла (без роботи); його усунено з посади (від діла); він не має службових обов’язків. • Первым делом, первое дело – (що)найперше; передусім (насамперед); найперша річ. • Плёвое дело (разг.) – дурниця; абищиця; пусте; казна-що. • Плохо дело – погане діло; зле; погана (кепська) справа; (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза. • По делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі); у службових справах (за службовим ділом). • По делу – за ділом (за справою); у справі. • Пойти в дело – піти в надобу; піти до діла. • По личному делу – в особистій (у персональній) справі. • Понятное, ясное дело – зрозуміла, ясна річ; зрозуміло. • По ходу дела – з розвитку справи. • Пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд; повелося добре (гаразд, на добре). • По этому делу – у цій справі; за цим ділом. • Правое дело – праве діло; справедливе діло. • Приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи); ставати, стати до роботи (до праці); братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що. • Пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що; ставити, поставити на роботу що. [Саме ото перед дев’ятою п’ятницею і пустили той млин уперше. Кониський. Моє діло, кажуть, мірошницьке: запусти та й мовчи. Номис.] • Сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки; посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти. • Статочное ли дело? – чи подоба?; чи годиться [ж]? • Столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш; діла не обкидаєшся. • Странное дело – дивна річ; чудасія, чуднота, диво. • Такие-то дела – от такі діла (справи). • Таково положение дел – такий стан речей; такі маємо справи (діла). • Типографское дело – друкарство. • То и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай. [А він знай співає. Шевченко.] • То ли дело (разг.) – інша річ; хіба така річ?; нема краще як…; нема як…; нема в світі як…; от… так-так. • У меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу); у мене до тебе діло (справа). • Умно вести дело – з розумом провадити справу. • Употребить в дело – узяти до діла; ужити що; пустити в діло що; скористатися з чого, чим. • Ходить по делу (устар.) – позиватися; тягатися. • Часовых дел мастер – годинниковий майстер; годинникар. • Что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття. • Шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися; швендяти; тинятися [без діла]. • Это дело – це до діла; це діло; це (ото) добре; це гаразд. • Это дело потерянное – це річ пропаща. • [Это] дело случая – [Це] річ випадкова. • Это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується). • Это не дело (разг.) – це не годиться. • Это особое дело – це інша (особлива) річ; це інша стать. • Это совсем другое дело – це щось зовсім інше. • Это уж моё дело – це вже мені знати; це вже моя річ (моє діло). • Я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю. Пр. • Ясное дело – ясна (видима) річ.

Женить • Без меня меня женили – оженили (одружили) мене не спитавши. Не хоче курка на весілля, та несуть. Пр. Гнись, не гнись, а женись (а в голоблі становись). Пр. • Женить на ком – женити, оженити (дружити, одружувати, одружити, спаровувати, спарувати) з ким; (про багатьох) поженити (подружити, попарувати) з ким.

Корабль • Большому кораблю большое плавание – великому возові (кораблеві) велика й дорога. Пр. Більшому більше й треба. Пр. Великому велика й яма. Пр. Великій рибі в глибокій воді плавати. Пр. Коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, дві. Пр. Орел мухи не ловить, а слон за мишею не ганяється. Пр. Більшому хистові більший простір. Пр. • Корабли сожжены – кораблі попалено (спалено). • Сжигать, сжечь [свои] корабли (перен. книжн.) – палити, спалити [свої] кораблі.

Красный • Долг платежом красен – що винен — віддати повинен. Пр. Бувши винним, треба бути і платним. Пр. Умівши брати, умій і віддати. Пр. Позичене не з’їдене — все треба віддати. Пр. Як не вертись, а взяв, то розплатись. Пр. Перше борг віддай, а тоді вже й за себе дбай. Пр. Як не вертись, а з позикою розплатись. Пр. Позичка на боржнику верхи їздить. Пр. Гріхи — плачем, а довги — платежем. Пр. Хоч десь, хоч там перехвати, а борги (довги) заплати. Пр. Коли [ти] взяха, то [будь] і даха. Пр. Коли взяв, то й віддай. Пр. Любиш позичати, люби й віддавати. Пр. • Красная горка – проводи; провідний тиждень. • Красная девица (нар. поэт.) – красна (гожа) дівчина (дівиця, дівка, давн. панна). • Красная площадь – красний майдан (Красна площа). • Красная строка – новий рядок; абзац; [новий] уступ. • Красная цена – красна (найвища, найбільша) ціна. • Красное крыльцо – чільний (передній) ґанок. • Красной нитью проходит что (перен. книжн.) – червоною ниткою проходить що; геть усе пронизує що. • Красный лес – шпильковий ліс; бір. • Красный молодец – добрий (славний) молодець. • Красный поезд – весільний поїзд. • Красный угол – покуття (покуть); (для молодих під час весілля) посад (посаг). [Воліла б я гіркий полин гризти, як з тобою на посазі сісти. Н. п.] • На миру и смерть красна – у гурті то й смерть не страшна. Пр. При гурті і смерть добра. Пр. У гурті й куліш з кашею їсться. Пр. • Не красна изба углами, а красна пирогами – коли є хліба край, то й під вербою рай. Пр. Дарма яка миска, аби було що в мисці. Пр. Хоч нема де й сісти, аби було з’їсти. Пр. Дарма, що в черепку, аби курка смажена. Пр. • Не красна моя жизнь – сумне (невеселе) моє життя. • Прошли красные денёчки, дни (разг.) – минули (ся) ясні днинки, дні; минули(ся) розкоші. • Пустить красного петуха (разг.) – пустити (посадити) червоного півня; підпалити. • Ради (для) красного словца (разг.) – ради (для, задля) красного (дотепного) слівця (дотепу).

Курица • Голодной курице просо снится – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній курці все зерно сниться. Пр. Голодній качці зерно на гадці. Пр. Голодній лисиці усе курчатко сниться. Пр. Кому що, а курці просо. Пр. Курці усе просо в голові. Пр. Курці просо сниться. Пр. • И у курицы сердце есть – і курка має серце. Пр. Горобець маленький, а сердечко має. Пр. • Курам на смех (разг.) – курям на сміх; кури по смітниках сміятимуться. • Курица-иноходица пса налягала – хазяйська курка квартирантській (комірницькій) корові ногу переломила. Пр. • Курице не петь петухом – не співати курці півнем, не бути бабі дівкою. Пр. Не заспіва курка півнем, не буде баба дівкою. Пр. • Мокрая курица (разг.) – мокра курка; [мокра] тютя; лемішка (квач, макуха). • Мокрая курица, а тоже петушится – як мокра курка, а й собі кокошиться (гогоситься, кукурічиться). Пр. • Носится, как курица с яйцом – носиться, як курка з яйцем. Пр. Носиться, як дурень з писаною торбою. Пр. • Писать, как курица лапой – ригу вати (дряпати); писати, як курка лапою. • С курами ложиться – лягати разом з курами; разом з курми спати йти. • Скажешь курице, а она всей улице – сказав кумі, а вона всій слободі. Пр. Знає кума — знає півсела. Пр. Скоро з воріт, а тут і ріт. Пр. • Слепая курица (о близоруком человеке) (разг. ирон.) – сліпа курка; сліпиця. • У него денег куры не клюют – грошей у нього і кури не клюють (і свині не їдять); грошей до смутку (до біса, до чорта, до лиха) у нього; у нього грошей, хоч лопатою горни; грошей у нього валява.

Кур • Попал(ся), как кур во щи – упав (ускочив) у біду (у лихо), [як курка в борщ]. Пр. Попався, жучку, панові в ручку. Пр. Зав’яз, як собака в тину. Пр. Попав у писану кайстру. Пр. Ускочив по саме нікуди. Пр. Застукали, як головка (як бровка) на базарі. Пр. Попався, як сірко на ярмарку. Пр.

Мокрый • Глаза на мокром месте у кого (разг.) – тонкосльозий (тонкосльоза, тонкосльозе, тонкослізка) хто; кисне, як кваша хто. • Мокрая курица (разг.) – мокра курка; [мокра] тютя; лемішка (квач, макуха). • Мокрое место останется от кого; мокрого места не останется от кого – мокре місце зостанеться (лишиться, залишиться) від кого; мокрого місця не зостанеться (не лишиться, не залишиться) від кого. • Мокрый до костей, до [последней] нитки – мокрий до рубця (до рубчика, геть до рубчика); мокрий як хлющ(а).

Мышь • Был бы хлеб, а мыши будут – аби болото, а жаби будуть. Пр. Аби корито, а свині будуть. Пр. • Гора родила мышь – зайшла гора в тяж, а привела мишу. Пр. Могила мишу породила. Пр. З великої хмари [та] малий дощ. Пр. Грім раба вбив. Пр. Ставився, як лев, а загинув, як муха. Пр. • И мышь в свою норку тащит корку – курка що гребе, то все на себе. Пр. Ніхто собі не ворог. Пр. Де ви бачили такі граблі, щоб від себе гребли. Пр. • Кошка спит, а всё мышей видит – голодній курці просо на думці. Пр. Голодній кумі хліб на умі. Пр. • Летучая мышь – кажан; лилик. • Надулся, как мышь на крупу (разг.) – надувсь, як сич [на вітер, на віхолу]; надувся, мов сич [на сову]; надувся, мов квочка на дощ; надувся, як воша на морозі; надувся, як міх ковальський (циганський). [Надувся, як Миколай на малай. Пр.] • Худа та мышь, которая одну лазею знает – худа та миша, що лиш одну діру до ями має. Пр.

Носиться • В воздухе носится (перен.) – у повітрі носиться (почувається, відчувається, дається чути); у повітрі пахне. • Носится как курица с яйцом – носиться як курка з яйцем; носиться як дурень з писаною торбою (як дурень із ступою; як кіт з оселедцем); носиться як баба із ступою. • Носятся слухи, что… – ідуть (ширяться, ходять) чутки, що…; йде (шириться) чутка, що…

Письмо • В ответ на ваше письмо – відписуючи (відповідаючи) на вашого листа; відписуючи вам. • Заказное письмо – рекомендований лист. • Обмениваться письмами (переписываться) – листуватися; листами пересилатися. • Письмо, словно куры набродили – написав (надряпав, наригував), мов (як) курка (сорока) лапою. [Писав писака, що не розбере й собака. Пр.] • По получении этого письма – одержавши (діставши) цього листа.

Поживаться • Кому поживётся, у того и петух несётся [а не поживётся, так и курица не несётся] – кому йдеться, тому й півень несеться. Пр. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Пр. Як буде доля, то буде й льоля. Пр. Кому щастя, той і на києві випливе. Пр. Кому йдеться, тому й на скіпку прядеться. Пр. Багатому й чорт яйця несе. Пр. Щасливому по гриби ходити. Пр.

Попадаться • Вот так попался! (разг.) – оце (от) так ускочив!; (фам.) оце (от) так уклепався! • Попался как кур во щи – упав (ускочив) у біду (у лихо) (як курка в борщ). Пр. Попався, жучку, панові в ручку. Пр. Зав’яз як собака (як бровко) в тину. Пр. Попав у писану кайстру. Пр. Ускочив по саме нікуди. Пр. Застукали як бровка на базарі. Пр. Попався, як сірко на ярмарку. Пр. • Попадаться, попасться на глаза кому – Див. глаз. • Попасться во лжи – [(Упійматися на брехні; уклепатися; (розм. образн.) зостатися на цідилці. • Попасться в руки кому – (те саме, що) Попадать, попасть (попадаться, попасться) в руки чьи, кому, к кому. Див. рука. • Попасться на воровстве – [(Упійматися (попастися) на крадіжці (на злодійстві). • Попасться на удочку – Див. удочка.

Пусто • В голове пусто у кого – у голові пусто в кого; голова клоччям набита в кого, кому. • В кармане пусто у кого – у кишені вітер ходить (свище) в кого, кому; у кишені гуде (свище, гуляє) у кого, кому; у кишені дідька має хто; в одній кишені пусто, а в другій немає нічого в кого. • Разом густо — разом пусто – Див. густо. • Совершенно пусто – пустісінько (порожнісінько). • Чтоб тебе (вам) пусто было (фам.) – (не)хай тобі (вам) усячина (трясця!); а бодай тебе (вас)!; щоб тебе (вас) курка брикнула.

Рад • Жизни не рад кто (разг.) – Див. жизнь. • Рад бы [был] – радніший [був] би. • Рад вас видеть – Див. видеть. • Рад [или] не рад; хоть рад, хоть не рад (разг.) – радий [чи] не радий; рад не рад; хоч не хоч. • Рад-радёхонек, рад-радёшенек (разг.) – радий-радісінький. • Рад (рады) стараться! – рад(ий) (раді) старатися! • Рад бы душой, да хлеб чужой – рад би гостю, та хліба шкода. Пр. Попросили б і сісти, так нічого їсти. Пр. • Рад дурак, что пирог велик – обіцянка-цяцянка, а дурневі радість. Пр. Той сказав на глум, а той узяв на ум. Пр. Ворона літає, а дурень голову задирає. Пр. Дурний і хату спалить, так вогню рад. Пр. • Рад нищий и тому, что сшили новую суму – голодному і вівсяник добрий. Пр. Голодне буде їсти й холодне. Пр. Добрий хліб, коли нема калача. Пр. Хто гарячого не бачив, той і холодному рад. Пр. • Хоть не рад, да готов – не рада коза торгу, а курка весіллю, та мусять. Пр. Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює. Пр. • Чем богаты, тем и рады – Див. богатый.

Рубашка • Надевать, надеть смирительную рубашку на кого – надягати, надягнути (надягти) гамівну сорочку на кого. • Оставлять, оставить (оставаться, остаться) в одной рубашке – до сорочки обдирати, обдерти кого; у самій сорочці пускати, пустити кого; у старці пускати, пустити кого; у самій сорочці зоставатися, зостатися (лишатися, лишитися). • Остаться без рубашки (разг.) – звестися нінащо; перевестися на злидні. • Параша-то ваша, да рубашка на ней наша – ваша хата — мій верх. Пр. • По Ивашке и рубашка – по Савці й свитка. Пр. По панові й шапка. Пр. • Портит Ивашку белая рубашка – заліз у багатство — забув і братство. Пр. Забагатів Кіндрат — забув, де його брат. Пр. Забув віл, коли телям був. Пр. Казали люди: квач притикою не буде. Пр. • Своя рубашка ближе к телу – своя сорочка (пазуха) ближча. Пр. Своя сорочка до тіла ближча. Пр. Своя губа ближче. Пр. Усякий за своє дбає. Пр. Усякий чорт на своє коло воду жене (тягне). Пр. Кожний дідько в свою дудку грає. Пр. Курка що гребе, то все на себе. Пр. Де ви бачили граблі, щоб від себе гребли. Пр. Кожна ручка до себе горне. Пр. • Снимать, снять [последнюю] рубашку с кого – [Останню] сорочку (свитину) знімати, зняти з кого.

Сорока • Вертится, как сорока на колу – вертиться, як сорока на тину. Пр. Крутиться, як посолений в’юн. Пр. Крутиться, як муха в окропі. Пр. Крутиться, як сите порося. Пр. Крутиться, як ведмедик у млині. Пр. • Заладила сорока Якова — одно про всякого – меле без кінця те саме, та все однаково. Пр. Бовть у воду! Викис, вимок, виліз, висох, став на колоду та знову бовть у воду. Пр. • Знает сорока, где зиму зимовать – сова знає, де кури ночують. Пр. Знає свиня, що морква. Пр. • Написал, как сорока бродила – надряпав (наригував), як курка лапою. • Сорока на хвосте принесла (шутл. ирон.) – сорока на хвості принесла.

Старый • Старая погудка на новый лад – стара пісня на новий лад. Пр. Стара пісня — нові струни. Пр. Стара пісня по-новому співана. Пр. • Стар и мал (млад) – (і) старе й мале; (і) мале й велике; геть усі (геть-чисто всі). • Старой бабе и на печи ухабы – стара баба і на печі мерзне. Пр. Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр. • Старый волк знает толк – вовк старий не лізе до ями. Пр. Був вовк у сіті, був і перед сіттю. Пр. Старий вовк лапу собі відгризе, а в руки не дасться. Пр. • Старый ворон даром не каркает – старий ворон пусто не кряче. Пр. Старий пес дарма не бреше. Пр. Дарма й курка не гребе. • Старый холостяк – підтоптаний (старий) парубок; (рідше) старий кавалер. • Старый что малый, а малый что глупый – старе, як мале. Пр. Що старе, що мале, що дурне. Пр.

Яйцо • Колумбово яйцо – колумбове яйце. • Курицу яйца не учат – яйця курки (курей) не вчать. Пр. Діти батька не вчать. Пр. • Носится как курица с яйцом – носиться як курка з першим яйцем. Пр. Носиться як кіт з оселедцем. Пр. Носиться як дурень з писаною торбою. Пр. Носиться як баба з ступірем. Пр. Товчеться як Марко по пеклу (пеклі). Пр. Товчеться як дурень із ступою. Пр. Товчеться як чорт з бубном. Пр. Величається як чумацька воша. Пр. • Сказочное яйцо – яйце-райце. • Яйца курицу учат (ирон.) – мудріші тепер яйця, ніж кури. Пр. Мудріше яйце від курки. Пр. Розумніші яйця, як кури. Пр.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ку́рка – курица.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Без меня меня женили. — 1. Хоч так, куме, сядь, хоч так сядь, а все сядь. 2. Гнись не гнись, а в голоблі становись. 3. Хотів я його, як собака цибулі. 4. Не хоче курка на весілля, та несуть. 5. Скучив, як собака за києм.

Большому кораблю большое и плаванье. — 1. Велике дерево поволі росте. 2. Великому - велика й яма. 3. Із малого манастиря мала й милостиня. 4. Коли мені, сліпому, курка, то тобі, видющому, й дві. 5. О, широкого поля ягода, нам не рівня. 6. Пішли наші вгору, по два на мотузку. 7. Хто везе, того й підганяють.

Дела, дела, как сажа бела. — 1. Живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той не скубне. 2. Впав у біду, як курка в борщ.

Не по коню, да по оглобле. Див. Коли не по коню, то по оглобле. — 1. Не по коню, та по оглоблях. 2. Хазяйська курка комірницькій (або панській) корові ногу переломила. 3. Як нема на кого, то на жінку. 4. На того вина, кого вдома нема.

Попалася, как кур во щи. — 1. Застукали, як Головка в базарі. 2. Ні сюди, господи, ні туди, господи. 3. Упав у біду, як курка в борщ.

Птичка по зернышку клюет и сыта бывает. — 1. Курка по зерну клює, та й сита буває. 2. Будь мудрий: натягай маленьку латку на велику дірку.

Своя рубашка ближе к телу. Див. Свой глаз - алмаз. — 1. Своя пазуха ближче. 2. Своя губа ближче. 3. Всякому своє рило мило. 4. Курка що гребе, то все на себе. 5. Чоловік собі не ворог. 6. Кожний дідько в свою дудку грає.

У сильного всегда бессильный виноват. — 1. Коза з вовками тягалася: тільки шкурка зосталася. 2. Коза з вовком тягалася: тільки паністара зосталася, та ще хвіст та язик: простяглась та й лежить. 3. Хазяйська курка панській (або комірницькій) корові ногу переломила.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

ку́рка, -ки, -рці; курки́, ку́ро́к; звич. ку́ри, -ре́й

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Благослове́нний, -а, -е. Благословенный; благословленный. Онопріє, святий, благословенний. Чуб. Курка вся благословенна їсти, тілько ноги не благословенні, бо вона гребе усяку нечисть. Мнж. 155.

Вести́ся, веду́ся, -де́шся, гл. 1) Быть ведомымь, вестися. Веди швидче коня! — Еге, веди! коли ж не ведеться! 2) Быть въ обычаѣ. У нас так не ведеться. На світі вже давно ведеться, що нижчий перед вищим гнеться. Гліб. 3) Размножаться, плодиться, родить (о растеніяхъ). У нас гарно ведуться кури. У нашім ставку не ведуться карасі. Оця пшениця велася сім років, а на восьмий перевелася. Лебед. у. 4) Везти, удаваться, счастливиться. Коли не ведеться, то й курка не несеться. Ном. № 1701. Уже нам ся сього року любитки не веде. Гол. IV. 508.

Вигріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. ви́гребти, -бу, -беш, гл. Выгребать, выгресть. Вигребла рукою.... ямку. Грин. II. 143. Пащо курка гребе? На те, щоб вигребти. Ном. № 9843. Вигребе із печі жару. Стор. I. 207.

Видю́чий, видю́щий, -а, -е. 1) = Види́мий. Видюща смерть страшна. Ном. № 8295. 2) Видящій. Коли мені сліпому курка, то тобі видющому й дві. Ном. № 984.

Ви́ливок, -вка, м. Яйцо, снесенное безъ скорлупы. Козел. у. Проклята курка виливки ллє, а нестись — не несеться.

Вимоща́ти, -ща́ю, -єш и вимо́щувати, -щую, -єш, сов. в. ви́мостити, -щу, -стиш, гл. Выстилать, выстлать, устилать, устлать. Клоччєм вимощала. Шевч. 348. Порплиться.... курка на гнізді. Вимощує, підмощує, смиче, обсмикує. Мир. ХРВ. 88. Трупом гатки й байраки вимощували. К. Кр. 27.

Вино́ситися, -шуся, -сишся, сов. в. ви́нестися, -суся, -сешся, гл. 1) Выноситься, винестися. 2) Возноситься, вознестись, подниматься, подняться. Між бідними невеличкими міщанськими хатами високо виносилася покрівля його чималої хати. Левиц. І. 238. 3) Ку́рка ви́неслася. Снесла всѣ яйца, больше ужъ не будетъ нестись. За літо кури винеслись, то тепер і не несуться. Волч. у.

Відво́дити, -джу, -диш, сов. в. відве́сти, -веду́, -де́ш, гл. 1) Отводить, отвесть. Одведи її додому. 2) Отстранять, отстранить. 3) Взводить, взвесть. Одвів курка і вже хотів.... стріляти. Чуб. І. 154.

Відганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. відігна́ти, віджену́, -не́ш, гл. Отгонять, отогнать. Курка як співа, то відганяє ворогів. Чуб. І. 58.

Гли́нястий, -а, -е. 1) Глинистый. Земля єсть всяка: глиняста, пісковата, чорноземля. Ком. Р. І. 9. 2) Цвѣта желтой глины. Глиняста курка. Богодух. у. Кінь глинястий. Вх. Лем. 403.

Гра́бати, -баю, -єш, гл. 1) Гресть. Грабати сіно. Вх. Лем. 405. 2) Разгребать. На те курка грабає, щоби що виграбала. Ком. Пр. № 958.

Гребти́, -бу́, -бе́ш, гл. прош. вр. гріб, гребла́, гребло́. 1) Гресть (весломъ). Так гребе, що страх, човном. Рудч. Ск. І. 206. І стали веслами гребти. Котл. Ен. ІІ. 8. Гребти́ у ход. Гресть прямо впередъ; з під човна́ гребу́ть, чтобы поворотить лодку; через о́бшивку — для быстраго хода. Вас. 189. 2) Сгребать (о сѣнѣ). Дівчата на луці гребли, а парубки копиці клали. Шевч. 453. 3) Рыть, разгребать. Собаки лапами гребуть. Ном. Курка що гребе, то все на себе. Ном. № 9740. Кінь гребе копитом.

Де́коли, нар. Иногда, кой-когда. І сліпа курка деколи найде зерня. Ном. № 4909. Не що-дня бридня, деколи й правда. Ном. № 6904. Деколи озеро заблищить, чи річка розливається. МВ. І. 23.

Збі́жжя, -жя, с. 1) Зерновой хлѣбъ. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849. 2) Имущество (движимое). Три злодії у коморі одбили засов і забрали збіжжя і скриню витягли. Мил. 6. Зносили всяке збіжжя, злидні, і оддавали все на рать. Котл. Ен. IV. 60.

Зозуля́стий, -а, -е. Пестрый, въ черныхъ и бѣлыхъ пятнышкахъ. Козел. у. Уже зозуляста курка не дурно мов півень співає. Хата, 67.

Ка́птур, -ра, м. 1) Клобукъ, капюшонъ монашескій. Хиба схотілось знову під чорний каптур? 2) Капюшонъ у верхней одежды. Чуб. VII. 419. См. Капа, богородиця, відлога. 3) Женскій головной уборъ съ круглымъ дномъ изъ цвѣтной матеріи, разновидность очі́пка. Накладають (молодій на голову) каптур, як у других серпанок чи очіпок. Мет. 208. О. 1861. XI. 27. Гол. Од. 59. 4) Родъ наказанія женщинъ: держа въ лѣвой рукѣ надъ головой наказываемой всѣ ея одежды, правой сѣкутъ розгами. Новц. Ум. Каптуре́ць, капту́рик, капту́рок, капту́рчик. Моя жінка знакомита: задрьопана ззаду свита... Ляга спать у рові, прокинеться, як та курка, — нема платка і каптурка. Чуб. V. 1639.

Клопоту́ха, -хи, ж. Хлопотунья. Як та бідна курка-клопотуха, що знайде зернятко да й те оддасть своїм курчаткам, так і я усе до останнюю жупана пороздавав своїм діткам. К. ЧР. 266.

Копа́, -пи́, ж. 1) Міръ, сельское общество, сходка для рѣшенія судебныхъ дѣлъ; судебное засѣданіе (въ старину). Копа переможе й попа. Ном. № 10742. Позови й копи страх надоїли. Котл. НП. 342. 2) 60 штукъ чего-либо. Тепер давай мені хоч копу таких дівчат. — Сидить курка на копі, знесла яєць три копи. Нп. 3) Копна хлѣба (въ ней 60 сноповъ). Жито жали, в копи клали. Шевч. 61. Де ж Катрусю пригорнула? (ніч) Чи в лісі, чи в хаті? Чи на полі під копою сина забавляє. Шевч. 77. Хто їде з копами, — у двір завертає. ЗОЮР. ІІ. 90. Наплюю я богачу: свою копу молочу. Ном. № 2559. У ко́пи вкла́сти. Побить сильно. Так мене, синку, у копи вклали, що й не приведи Мати Божа. Харьк. 4) 50 копеекъ. Ой нате вам, рибалочки, мідну копу грошей. Мет. Нанялася носить воду, бо грошей не стало... кіп із вісім заробила. Шевч. 109. 5) Счетная единица у оконщиковъ: копа́ рядова́ заключаетъ въ себѣ 14 оконъ; кромѣ нея, есть копа́ шісна́дцятка (16 оконъ), двадця́тка (20), сорокі́вка (40) и шестидеся́тка (60 оконъ). Вас. 150. Ум. Кі́пка, кі́понька, кі́почка. Поставлю женців сімсот, молодців, поставлю кіпок — що на небі зірок. Грин. III. 19. Сюди хіп, туди хіп, — за сміттячко дев’ять кіп, а десята кіпка, що вимела тітка. Грин. III. 493. В снопочки в’язала, в кіпочки складала. Грин. III. 414.

Кру́чений, -а, -е. 1) Свернутый. 2) Придурковатый. Ходить, як кручена курка. Ном. № 10943. Кру́чена вівця́, кру́чений бара́н. Овца или баранъ, больные метелицею. Желех. См. Круча́к. 3) Шалунъ, сорванецъ. 4) Кру́чені паничі́. Раст. Ipomaea rubra.

Ку́риця, -ці, ж. = Курка. Сліпій куриці все пшениця. Ном. № 6409. Дарма, що в черепку, аби куриця жарена, куриця варена. Ном. № 12183.

Ку́рка, -ки, ж. 1) Курица. Голодній курці просо сниться. Ном. № 9475. Дмитер хитер: ззів курку та й сказав — сама полетіла. Ном. № 3068. Ку́рка в шта́нях. Курица съ оперенными ногами. Херс. 2) Vulva. Ум. Ку́рочка.

Ку́рок, -рка, м. Курокъ. Да вже шаблі заржавіли, мушкети без курків, а ще серце козацькеє не боїться турків. Макс. Одвів курка і вже хотів був стріляти. Чуб. І. 154.

Ку́ронька, -ки, ж. Ум. отъ ку́рка.

Ку́рочка, -ки, ж. 1) Ум. отъ ку́рка. Нема тієї курочки, що несла золотії яєчка. Ном. № 1843. 2) Куриная слѣпота. У мене курочка була на очах... Так мені видно стало, наче не було в мене курочки. Грин. II. 95.

Нали́шній, -я, -є. Лишній. Як єсть у тебе налишня курка, то даси попові. Полт. г. Слов. Д. Эварн.

Не́сти́, -су́, -се́ш, гл. 1) Нести. І чобітки в руках несе. Мет. 27. Ти, кленовий листоньку, куди тебе вітер несе? Мет. Голову вгору несе, дивиться сміливо. Г. Барв. 293. 2) Нести (о птицахъ). Курка яйця несе.

Огни́во, -ва, с. 1) Стальная пластинка въ замкѣ кремневаго ружья, стоящая противъ курка, — въ нее бьетъ кремень. Шух. І. 230. 2) Часть токарнаго станка. См. Токарня. Шух. І. 305, 306. 3) Въ крышѣ оборога: каждая изъ четырехъ горизонтальныхъ жердей, составляющихъ четвероугольникъ, являющійся основаніемъ крыши. Вх. Зн. 42. Ум. Огни́вце.

Пекти́ся, -чу́ся, -че́шся, гл. 1) Жариться, печься. Мерзла в ніч, а в день пеклась. Котл. Ен. Ой косить хазяїн та на степу сіно, та на сонці печеться. Грин. III. 570. 2) Печься. Сам міситься, сам і печеться. Рудч. Ск. І. 136. 3) Жариться. Курка печеться.

Повиво́дити, -джу, -диш, гл. 1) Вывести (многихъ). 2) Наплодить, высидѣть изъ яицъ (многихъ). Курка курчат повиводила.

Покла́д, -ду, м. 1) Яйцо (натуральное или изъ мѣлу), которое кладутъ въ какомъ-нибудь мѣстѣ, чтобы курица неслась въ томъ мѣстѣ. Сяде курка й без покладу. 2) Пометъ.

По́рплитися, -плюся, -плишся, гл. = Порпати. Порплиться кожен собі в господі, як курка на гнізді. Мир. ХРВ. 88. І чого ти там так довго порплишся? Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Прихи́жкуватий, -а, -е = Пригижкуватий? Хоч би де́ знеслась инша прихижкувата курка, — він те яєчко знайде й принесе.

Розгра́бати, -баю, -єш, гл. = Розгребти. Курка не ззість, доки не розграбає. Ном. № 12271.

Розгріба́ти, -ба́ю, -єш, сов. в. розгребти́, -бу́, -бе́ш, гл. Разгребать, разгресть. КС. 1883. VII. 587. Курка збіжжя розгрібає, а в сміттю зерно шукає. Ном. № 5849.

Рябу́ха, -хи, ж. Пестрый предметъ. Махорка рябуха. Курка рябуха. Ум. Рябу́шка, рябу́шечка. В мене сучка-рябушечка. Мил. 81. Малії собі курочку-рябушечку. Чуб. II. 90.

Таркота́ти, -кочу́, -чеш, гл. = Сокотати 1. Курка не торкоче. Грин. III. 511.

Товкти́ся, -вчу́ся, -че́шся, гл. 1) Толочься, толкаться, слоняться. Товчеться, як Марко по пеклу. Стор. Товчеться по хаті, як курка з первим яйцем. Харьк. г. 2) Тузить другъ друга. Біда навкулачки товчеться. Ном. № 2169.

Убрикну́ти, -кну́, -не́ш, гл. Лягнуть. Бодай тебе курка вбрикнула. Шуточная брань. Ном. № 3249.

Ура́чити, -чу, -чиш, гл. Шутливое слово: ущипнуть (о ракѣ). Бодай тебе курка вбрикнула, або добре рак урачив. Ном. № 3249.

Яйце́, -ця́, с. 1) Яйцо. Носиться, як курка з яйцем. Посл. На яйцях спечений. Рудч. Ск. II. 2. 2) Яичко (въ половыхъ органахъ). 3) мн. Яйця. Родъ игры въ мячъ, который катятъ по вырытому, въ землѣ ряду ямокъ; въ ту ямку, въ которой остановится мячъ, бросаютъ камешекъ, называемый яйце́. КС. 1887. VI. 461. 4) Чо́ртове яйце́. Неразвитой грибъ, Phallus impudicus. ЗЮЗО. I. 131. 5) Котя́чі я́йця. Раст. Glechoma hederacea L. ЗЮЗО. Ум. Яєчко. На Похвалу птиця похвалиться первим яєчком. Ном. № 425.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Бу́рхатися, -хаюся, -єшся, гл. Барахтаться, биться. Курка бурхається, він її не пускає. Крим.

*Ві́хор, -хора и -хру, м. 1) Вихрь. Віхром налетіло й гримнуло, та дощу не було. 2) = Вир. Водоворот. Курка була б не втопилася, як би не попала в віхор, а то її закрутило. Крим.

Дря́пати, -паю, -єш, гл. 2) *Надряпав, як курка лапою. Умань. Ефр.

*Застря́гнути, -ну, -неш, гл. См. Застрява́ти. Застряг у болоті. Крим. Курка застрягла в плоті. Крим.

Криву́ля, -лі, ж. *5) Хромоножка. Одна наша курка— кривуля, бо в зиму ногу одморозила. Крим. *6) Кривая казацкая сабля. Є ще кривуля та цяя рука,—о, бидлу я дам себе знати. М. Стар.

Ку́рка, -ки, ж. 1) *Ку́рці ні́где клю́нути. Живого места нет; вообще нет места. Збив мене—курці нігде клюнути. Мирн. Пов. III. ЛНВ. 1919. І. 50. В церкві народу-народу: курці нігде клюнути. С. Пальчик Звен. у. Ефр.

Надря́пати, гл. 2) *Надряпав, як курка лапою: і розібрати не можна. Умань. Ефр.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Взведение — зве́дення; В. курка — зве́дення курка́.

*Курок — куро́к, -рка́; К. болтается — куро́к хита́ється; К. взведение — зве́дення курка́; К. не взводится — куро́к не зво́диться; К. с пуговкой — куро́к із голо́вкою; „Курок“ — „Куро́к“.

*Ось — вісь; О. абсцисс — вісь абсци́с; О. барабана — вісь бараба́на; О. боевая — бо́йна вісь; О. ведущая — тягова́ вісь; О. вращения рычага — вісь оберта́ння ва́желя; О. выбрасывателя — вісь викидача́; О. дифференциала — вісь диференція́лу; О. дороги — вісь шляху́; О. канала ствола — вісь кана́лу ці́вки; О. курка — вісь курка́; О. нес’емная — нездійма́на вісь; О. овала — вісь ова́лу; О. ординат — вісь ордина́т; О. походная — похі́дна вісь; О. приемника — вісь приймача́; О. рассеивания — вісь ро́зсіву; О. рукоятки — вісь ру́чки; О. связи — вісь звязку́.

*Отверстие — о́твір, -вору; О. выпускное — випускни́й о́твір; О. для оси курка — о́твір для о́си курка́; О. для походной оси — о́твір похі́дної о́си; О. газовое — га́зовий о́твір; О. запальное — підпа́льний о́твір; О. круглое — кру́глий о́твір; О. навинтованное — наґвинто́ваний о́твір; О. наливное — наливни́й о́твір; О. пароотводное — паровідвідни́й о́твір.

*Плавный — пла́вний; П. спуск курка — пла́вне спуска́ння курка́.

Пуговка — голівка, -ки; П. курка — голі́вка курка́; П. разрядника — голі́вка розря́дника.

*Спуск — спуска́ння, спуск, -ку; узві́з, -во́зу; С. к мосту — узві́з до мо́сту; С. штопором — спуска́ння спіра́лею; плавный спуск курка — пла́вне спуска́ння курка́.

*Стопор — сто́пор, -ра; С. клапана — сто́пор хлипако́вий; С. походного положения курка — сто́пор курка́ в похі́дному ста́ні.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

рекорди́стка, рекорди́сток; ч. рекорди́ст 1. та, хто досягла найвищих показників у своїй справі. [Рекордисткою року, що минає, Адам Сова назвав громадянку України, котра умудрилась приклеїти до власного тіла 300 пачок сигарет. (Радіо Свобода, 29.12.2003). Ще одно відкриття... легкоатлетка Лозинська. Наша рекордистка з-перед кількох літ хоче доказати, що легкоатлетичний біг на короткий дистанс можна добре погодити з лещетарським бігом на довший дистанс. (Краківські вісті, 27.01.1944). В жіночих конкуренціях виявила високу форму світова й олімпійська рекордистка Г. Мауер, в метанні диском осягнула 43,60 м, а в стусані кулею осягнула разом із змагункою Унґе шайд з Карльсруе 13 м. (Краківські вісті, №196, 05.09.1942).] 2. домашня тварина, що дає найкращі показники тих своїх якостей, які використовуються в господарстві. [Городоцька курка «втерла дзьоба» всім рекордисткам! Яйце вагою ... 208 грамів. (Високий замок, 2004). Десь після чотирьох тисяч кілограмів на рік – то вже не корова, а знаменита рекордистка. (Павло Загребельний «Левине серце», 1976). А ви знаєте, що наша корова Кармен рекордистка на всю нашу землю? (Остап Вишня «Весна-красна» (збірка), 1950).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 648. Словник української мови: в 11 томах, Том 8, 1977, с. 496.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Выгреба́ть, вы́гресть, ся = вигріба́ти, вигорта́ти, вигрома́жувати, ви́гребти, ви́горнути, ви́громадити, ся. С. З. Л. — Як заходивсь кочергою с під печі вигортати. н. п. — Вигромадила на припічок угілля. С. З. — Засїяла грядку, а курка й повигрібала насїння. — Бери весло та громадь. — Треба добре громадити, щоб вигребти проти води на бистринї.

Вы́плавокъ = ви́ливок. — Виливок залїза. — Курка знесла виливок. С. Аф.

Гнѣзди́ться = гнїзди́ти ся, мости́ти ся, ку́блити ся, куко́блити ся. С. Л. З. — Кублить ся, неначе курка на яйцях. н. пр. — Стара на возї кукоблить ся, неначе курка. С. З.

Гнѣздо́ = гнїздо́, здр. — гнїзде́чко, ку́бло́, здр. — кубе́льце, кубе́лечко; кишло, (гадюче) — гадю́чник, (жабяче) — жабури́ння С. З., (осине) — кубу́шка (Чайч.), (шпаків) — шпаківня. — Їх з одного кубла мати вивела. н. пр. — Курка кублить ся, а друга витопче кубло. С. З. —Изъ одного́ гнѣзда́ — одногнїзкий. — Г. разори́ть = розку́блити.

Голо́дный = 1. голо́дний. — Голодний — як мельникова курка. н. пр. — Ситий на голодного не спогадає. н. пр. 2. неродю́чий, неврожа́йний, голо́дний, недорі́дний. — Неврожайне лїто. — Неродючий край.

Жа́реный = пече́ний, (на маслї) — смажений, (на салї) — шква́рений, (про молоко, яєшню, ковбаси) — пряже́ний. — У мене єсть пряжена ковбаса, печена курка і пляшечка запіканки. Кот.

Закокота́ть = засокотати. – Курка засокотала.

Иногда́ = и́нодї, и́нколи, ча́сом, часа́ми, де́-коли, поро́ю, місця́ми. — Инодї густо та пусто, а инколи рідко та мітко. н. пр. — І слїпа курка де-коли зерно знайде. н. пр. — Часом з квасом, порою з водою. н. пр. — Місцями й я їм рибу. Харьк. Чайч.

Ко́е-гдѣ́ = де́-де, де-не-де́, де-не-де́сь, поде́куди, місця́ми, місти́ною. — А блїдий місяць на ту пору з-за хмари де-де виглядав. К. Ш. — Усе небо похмарило, де-де блищать зорі. С. Аф. — А там із року на рік стала подекуди пробивать ся трава, став рости де-не-десь шелюг. н. о. — Жито місцями посходило. — Коё-како́й = яки́й не́будь, аби́-яки́й, сяки́й-таки́й, яки́й-таки́й. — З його не аби-який чоловік вийде. — Сякий-такий панок, а про людей душа добряча. Кн. — Ко́е-какъ = аби́-як, як не́будь, сяк-та́к, так-ся́к. – Зробив аби-як. — Узяв сокиру, тай полагодив аби-як. С. Аф. — Сяк-так на косяк, аби не по людськи. н. пр. — Ко́е-когда́ = коли́ не коли́, де-коли́, в ряди́-годи́. — Зовсїм не пъю горілки, хіба де-коли у сьвято. С. Аф. — І слїпа курка де-коли знайде зерня. н. пр. — Ко́е-кто = де́-хто, хто́сь. — У нас нїхто не бува, хіба коли не коли де-хто прийде. — Кое-куда́ = де-куди́, аби́ куди́. — Мінї хоч аби куди, аби в хату, та на піч. Кн. — Ко́е-что, коё-что = де́-що, аби́-що, де́щиця, аби́щиця, щось. — Піду я, то може де-що зароблю. н. к. — Треба б робить де-що, так рука болить. С. Аф. — Позбірала дещицю, тай до міста. Кн. — Ко́е-чего́ = де-чого́, аби́-чого́. — Багатий ? — Багато де-чого не має. н. пр. — Йому хоч трохи, та мняса, мінї хоч аби-чого, та багато. Кн.

Куда́хтать = кудкудака́ти, кокотїти. — Біжи, он курка кудкудаче — візьми яйце. — Хто хоче — сокоче, а хто хоче — кудкудаче. н. пр.

Ку́рица = ку́рка, ку́ря (С. З.), здр. — ку́рочка, ласк. — курі́почка, курі́пка, (галанська) — гала́нка, (особливої породи) — галага́нка, (дїтське) — тю́тя. (С. Ш.). — Кому не ведеть ся, то й курка не несеть ся. н. пр. — Це ще тютя з поливъяним носом. н. пр. — Буває і в курей не без клопіт: чи може з якої там печалї, чи був на просо недорід, але куріпочки нездужать стали. Зїньк. — Підсипала куріпочку, щоб вивела дїти. н. п.

Ку́рникъ = 1. пирі́г (з ку́рятиною). 2. курни́к (хлїв), ку́ча (в хатї), ко́єць, ко́йка (клїтка). С. Л. — В мене курка та й вкрадена, через курни́к пронесена. н. п. — Нема де курей держать, треба коєць зробити. 3. ха́та без ко́міна й димаря́.

Мости́ть, ся = 1. мости́ти, дошками — стели́ти, камінем — брукува́ти (С. Л.), буркува́ти (С. Ш.), та́расом — тарасува́ти (С. Ш.), греблю — гати́ти, решто́вання — рештува́ти, ся, гнїздо — ку́блити ся. – Курка кублить ся, а друга витопче. С. З. 2. мости́ти ся, наче в гнїздї — ку́блити ся, куко́блити ся. — Стара на возї кукоблить ся, неначе курка. С. З.

Нане́сть, наноси́ть, ся = 1. нанести́ і д. Нана́шивать. — Курка нанесла з пів копи яєць. 2. нанести́, намести́, наві́яти, нано́сити, наміта́ти, понано́сити, понаміта́ти. — Намело багато снїгу. — Човен бистриною нанесло на скелю. — Конї нанесли на пень, так вісь і одломилась. 3. зане́сти́, зано́сити. — Коли б наші заробітчани не занесли холєри з Дону. 4. вчини́ти, учини́ти, вдїяти, заподїяти, учиня́ти. — Учинив йому кривду.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)