Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 116 статей

Запропонувати свій переклад для «лід»

Шукати «лід» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Едва́, нар. – 1) о времени (как только, только что) – ле́две [-і, -о, -и], зале́две. [Ле́две ми ввійшли́, він поча́в смія́тися (М. Вовч.)]. • Едва́ лишь (коль скоро) – ті́льки-но, ті́льки-що, ско́ро, ско́ро-но. [Ско́ро заблаговістя́ть до це́ркви, Явдо́ха за́раз у се́бе в ха́ті лямпа́дку засві́тить (Кониськ.)]; 2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва́ (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) – ле́две (-і, -о), зале́две, ле́дь-що. [Ле́две мрі́ється. Ле́две чутно́. Зале́дві пам’ята́ю. Ле́дь-що ви́брався живи́й на бе́рег (Л. Укр.)]. • Едва́-едва́ – ле́две-ле́две, ті́льки-ті́льки, ті́льки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (Франко), ле́лю-поле́лю. [Мі́сяць ті́льки-ті́льки мрі́є (Боров.). Тіль-тіль що пам’ята́ю се. Ті́льки-що жива́]. • Едва́ не (чуть не, почти) – ле́две не, ледь не, ма́ло не, тро́хи не, ма́ло що не, тро́хи що не, замали́м не (Коц.), як не, тіль не. [Ле́две я не збожеволі́в. Ледь не скона́ла тоді́ за тобо́ю (Л. Укр.). Зігну́всь ма́ло не до землі́. Тро́хи не пла́кав. Смію́ся як не лу́сну. Тіль не впав]. • Едва́-едва́ не – ле́две-ле́две не, тро́хи-тро́хи не, ма́ло-ма́ло не, тіль-тіль не; б) едва́ (с трудом, насилу, еле, еле-еле) – ле́две, зале́две, наси́лу, вси́лу, через си́лу, від си́ли. [Ле́две но́ги доволі́к. Наси́лу встига́ли йти за не́ю (Неч.-Лев.). Кінь вси́лу йде. Через си́лу но́ги волоче́ (Квітка)]. • Едва́-едва́ (с трудом, с трудом) – ле́две-ле́две, ледь-не-ледь, ле́две-не-ле́две, си́лу-в-си́лу, вси́лу-вси́лу, наси́лу-си́лу, на превели́ку си́лу, туж-туж. [Незду́жає Катери́на, ле́две-ле́две ди́ше (Шевч.). Ле́дво-не-ле́дво додо́му дійшо́в (Кам. п.). Таки́й мішо́к важки́й, що вси́лу-си́лу підні́с (Київщ.). Наси́лу-си́лу ми ви́билися на го́ру. На пле́чах оде́жа туж-туж де́ржи́ться (Квітка)]; 3) едва ли, едва́ (выраж. сомнение: вряд ли) – ле́две чи, (реже) ле́две, навря́д чи, навря́д, троха́ лиш, троха́ лише́нь, троха́ чи, зале́две, навда́к, навда́ку, навдаку́ чи. [Ле́две чи бу́де що з цьо́го. Сього́дні ле́дві при́йде, бо свя́то (Кам. п.). Навря́д чи й соки́ра вруба́є той лід. Чи по знаку́ кому́ сей Оглав білоха́тий? Троха́ лиш (Шевч.). Навдаку́ мо́жна туди́ доско́чити (Грінч.)]. • Едва́ ли не (чуть ли не, почти) – ле́две не, ма́ло не, чи не, тро́хи чи не, ма́буть чи не. [Куліші́в рома́н «Чо́рна Ра́да» і до́сі лиша́ється у нас ма́ло не єди́ним істори́чним рома́ном. Істори́чна белетри́стика у нас чи не найсла́бше розо́ране по́ле в письме́нстві (Єфр.). Бала́чка була́ тро́хи чи не оста́нньою (Крим.)].

Затрудни́тельный – трудни́й, утру́дливий, важки́й, скрутни́й, суту́жний, при́крий, моро́чний, моро́чливий, заморо́чний, заморо́чливий, тісни́й, крути́й, утя́жливий, недогі́дний. • -ное дело, -ная вещь – трудна́ (важка́, моро́члива) спра́ва, трудна́ (важка́, моро́члива) річ. • -ные обстоятельства – скрутні́ (суту́жні, при́крі, тісні́, круті́, утя́жливі, недогі́дні) обста́вини. • -ное положение – скрутне́ (суту́жне, при́кре) стано́вище, скрут (-ту) и скру́та (-ти), суту́га, приту́га, ха́лепа. [Ви́дко, що реда́ктор «Ді́ла» і серед ха́лепи не тра́тить гу́мору (Франко)]. • Попасть в -ное положение, очутиться в -ном положении – попа́сти в скрутне́ (суту́жне и т. д.) стано́вище, в скрут, (в неловкое положение) попа́сти в кло́піт, вско́чити в ха́лепу, загна́тися на слизьке́. • Поставить кого в -ное положение – (образно) загна́ти кого́ на слизьке́, посади́ти кого́ на лід. • Он очутился в -ном положении – він попа́в в скрутне́ (суту́жне и т. д.) стано́вище, прийшо́в йому́ скрут.

Иску́сственный – шту́чни́й, ро́блений; (поддельный) фальши́вий (фалши́вий). [Гіпо́теза Пого́діна – Соболе́вського така́ штучна́ й так одго́нить од не́ї ви́гадкою (Єфр.). Така́ була́, кажу́, по-під па́нським са́дом на вели́кому ставу́ ро́блена ви́спа (М. Вовч.). Це не живі́ кві́ти, а ро́блені (Звин.). Про́бував роби́ти по сада́х фальши́ві руї́ни (Куліш)]. • -ная борода – наставна́, шту́чна́ борода́. • -ные бриллианты – фальши́ві бриля́нти. • -ное веселье – ро́блені (вда́вані) весе́лощі. • -ные зубы – шту́чні́ (фальши́ві) зу́би. • -ный корм – шту́чни́й корм. • -ные конечности – шту́чні́ кінце́вини, кінці́вки. • -ный лёд – шту́чни́й (ро́блений) лід. • -ная литература – кни́жне письме́нство. • -ный нос – наставни́й ніс. • -ные продукты – ро́блені проду́кти. • -ная развязность – уда́вана ві́льність. • -ные растения, цветы – ро́блені росли́ни, кві́ти. • -ное слово – кни́жне (ко́ване) сло́во. • -ный свет – шту́чне сві́тло. • -ный смех – ро́блений, вда́ваний сміх.

Ко́е-ка́к – аби́-як, так-ся́к, сяк-та́к, бу́дь-як, як-не-я́к; (как-нибудь) як-не́будь, яко́сь, яко́сь-то. [Розташува́вшись аби́-як нашвидку́ в свої́х поко́їках, Раї́са ра́но лягла́ у лі́жко (Коцюб.). Взяв соки́ру, та й пола́годив аби́-як (Сл. Ум.). Б’є́ться, як ри́ба об лід, щоб хоч так-ся́к обтеса́ти хло́пців (Грінч.)]. • Перебиваться, существовать ко́е-ка́к – сяк-та́к перебува́тися.

Коло́ть, кольну́ть – 1) (раскалывать) коло́ти (-лю́, -леш, -лють). [Тріски́ коло́ти (Сл. Гр.). Лід коло́ти]. • -ть (раскалывать) дрова – дро́ва коло́ти. • -ть камень – лупа́ти. [Почали́ ске́лю лупа́ти (Звин.). Оста́всь він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Пісня)]. • -ть лучину – скі[и]па́ти ска́лку (скі́пку). [Скіпки́ скіпа́є з дрови́ни (Тесл.)]. • -ть сахар – би́ти, руба́ти, грудкува́ти цу́кор; 2) (вонзать острие) коло́ти, (сов.) кольну́ти, заколо́ти, шпорну́ти, шпига́ти, шпигну́ти, штирка́ти, штиркну́ти, ш[с]трика́ти, ш[с]трикну́ти, (о мн.) поколо́ти, поштирка́ти. [Де ступне́м ступа́ю, терни́на ко́ле (Руд.). Го́лкою коло́в (Сл. Гр.). В се́рце ко́ле (Шевч.)]. • В боку -лет – у бік штрика́є, ко́ле. • В груди -лет – у гру́дях ко́ле. • Кольнуло (безл.) – заколо́ло, кольну́ло, шпорну́ло, штиркну́ло (щось). • -лет иглами, мурашками – мов голка́ми ко́ле, мов при́ском обсипа́є. • В ноги -лет (босого) – ко́лько (и ко́ле) в но́ги. • -ть скот – рі́зати, зарі́зати, би́ти, заби́ти (скоти́ну), коло́ти, заколо́ти (свиню́, порося́). • Хоть глаз коли́ – хоч у(в) о́ко стрель. • -лет в ухе – штрика́є в у́сі; 3) (переносно: -ть глаза кому, попрекать) пекти́, випіка́ти о́чі кому́, цве́нькати в о́чі, викида́ти на о́чі, вибива́ти о́чі кому́, шурка́ти до о́ка. [Тре́ба-ж хоч тро́хи познайо́митись із наро́дом, щоб уся́ке дра́нтя, таке́ як оте́ць Кири́ло, не цве́нькало в о́чі (Крим.). Мені́ на о́чі викида́ють, що в нас ха́ти нема́ (Т. Барв.). Пе́рший хазя́йський син тебе́ ві́зьме? А по́тім бу́де докоря́ти та паниче́м о́чі вибива́ти? (Мирний)]. • -ть булавками (переносно) – шпичка́ми, шпилька́ми, остючка́ми коло́ти, пуска́ти шпильки́ кому́. • Это ему глаза -лет (от зависти или злости) – це йому́ сіль в о́ці. • Правда глаза -лет – пра́вда о́чі ко́ле. • -ть прямо в глаз – до живо́го (мі́сця) ціля́ти, поці́лити, ліпи́ти; 4) (задевать за живое кого) шпига́ти, шпигну́ти, дотика́ти, діткну́ти, дійма́ти, дійня́ти кого́. [Тоді́ не було́ мо́ди пащикува́ти про люде́й і шпига́ти їх язика́ми (Квітка)]. • Всегда меня -лет – все мене́ шпига́є. • Это возражение его -ну́ло – цей ви́слів його́ діткну́в, шпорну́в, уколо́в. • -ть в сердце – шпига́ти, коло́ти в се́рце. • -ну́ло самолюбие – уколо́ло, врази́ло амбі́цію. • -ну́ть (сказать колкость кому) – шпигну́ти, шпорну́ти, урази́ти, (пров.) штирк[х]ну́ти, штегну́ти, дю́ґнути кого́. • Ко́лотый – ко́лений, ру́баний, (о щепках) скі́паний. • -тая посудина (насм. о женщине или девушке) – щерба́та ми́ска. • -тая рана – ко́лена ра́на. • -тый сахар – би́тий, грудкува́тий цу́кор, цу́кор груд(оч)ка́ми. • Ко́лющий – що ко́ле; ко́льки́й, колю́щ[ч]ий. • -щие глаза – колю́чі о́чі. • -щее орудие – колю́ще знаря́ддя. • -щая трава – колька́ трава́.

Кре́пкий – (прочный: о ткани, постройке, дереве и т. п.) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (выносливый: о нервах, здоровьи) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й. [Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (Київщ.). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (Єфр.). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Шевч.). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (Куліш). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю (Канівщ.). Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй (Київщ.)]. • -кое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го. [Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (Н.-Лев.)]. • Человек -кого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. • -кий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́). [Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Грінч.). Іще́ кріпки́й чума́к був (М. Вовч.). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (Коцюб.). Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить (Бердянщ.)]. • -кая фигура, -кие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі. [Кру́гла, заживна́ по́стать (Л. Укр.)]. • Он ещё -пок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги. • -кое здоровье – міцне́ здоро́в’я. • -кий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум. • -пок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, туги́й на слу́хи хто. • -кий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н (-на́). • -кий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші. • -кий в слове – держки́й на сло́во. • -кий сон – міцни́й (сильни́й, (провинц.) товсти́й) сон. [Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М. Левиц.). Спить товсти́м сном (Рудч.)]. • -кий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний) моро́з, холо́д. [Хо́лодом пові́яло цупки́м (Грінч.)]. • -кий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід. • -кий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь. • -кий (о фруктах, плодах) – яде́рни́й. [Яде́рний огіро́к. Яде́рні я́блука – до́вго проле́жать (М. Грінч.)]. • -кая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай. • -кие напитки – міцні́ (п’я́ні) тру́нки. • -кий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н. • -кая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа. [Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М. Грінч.)]. • -кое словцо – круте́ слівце́, (похабность) гниле́ сло́во. • -пок задним умом кто – по шко́ді му́дрий хто. [Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Приказка)]. • Думать -кую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися про що, сильну́ ду́му ду́мати про що. • Довольно -кий – міцне́нький, кріп(к)е́нький, дебеле́нький. [П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Ко́ник він кріпке́нький (Греб.)]. • Более -кий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший. [Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Март.)]. • Очень -кий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний. • Становиться, стать кре́пче – ду́жчати, поду́жчати, міцні́(ша)ти, по[з]міцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися. [Мед (напиток) як до́вго посто́їть, то вмоцю́ється (Борзен.)].

Кря́кать, кря́кивать, кря́кнуть – 1) (ломаться с треском) хря́скати, хря́снути. • Лёд под санями -нул, но не проломился – лід під саньми́ хря́снув, але не за[про]ломи́вся; 2) (о человеке) кре́хкати, кре́х[к]нути, кря́кати, кря́кнути, ге́кати, ге́кнути. [Вади́м кре́хнув і ра́птом встав (Виннич.). Они́сю так підки́нуло, що вона́-аж ге́кнула (Н.-Лев.)]; 3) (об утке) кря́кати (кря́чу, -чеш), кря́кнути, ка́хкати, ка́хнути, (пров.) ква́кати (ква́чу, -чеш), ква́кнути; (о вороне) кря́кати (кря́каю и кря́чу), кря́кнути.

Лёд – лід (р. льо́ду, зап. ле́ду, мн. ч. льоди́) кри́га. [По-під льо́дом геть загуркоті́ло (Шевч.). Ой не стій на льоду́, бо прова́лишся (Пісня). Три́чі кри́га замерза́ла, три́чі розтава́ла (Шевч.). Холо́дний, як кри́га (Приказка)]. • Тонкий лёд – тонки́й лід, при́льодок (-дку). • Лёд бесснежный – голощі́к (-що́ку). [На Дніпрі́ голощі́к, – вола́ми не прої́деш, хіба́ коня́кою (Золотон.)]. • Лёд из слежавшегося снега – на́топтень (-тня) (Сл. Гр.). • Лёд прибрежный (забережник) – за́бережень (-жня) [Рі́чка ще не заме́рзла, а за́бережні вже є (Міуськ.)]. • Лёд на ветвях (при гололедице) – ожеле́дець (-дця). • Лёд искусственный – ро́блений лід, ро́блена кри́га. • Лёд наносный – кри́га нагінна́ (прибу́ла). • Лёд тронулся – кри́га скре́сла, лід скрес. [Ско́ро оце́ кри́га скре́сла, Ка́тря вже й весня́нки заспіва́ла (М. Вовч.)]. • Лёд ломается, взломался – злама́ло кри́гу, трі́снула кри́га. • Лёд идёт, пошёл – лід руша́є (ру́шив), кри́га йде (пішла́). • Лёд встал на реке – рі́чка заме́рзла, рі́чка взяла́ся кри́гою. • Покрываться, -крыться -дом – бра́тися (взя́тися) кри́гою, (слегка) зашерха́ти, заше́рхнути, (о мн.) позашерха́ти, (едва) пришерха́ти, прише́рхнути, (о мн.) попришерха́ти, (без снега) бра́тися (взя́тися) голощо́ком; срвн. Замерза́ть, Обмерза́ть. [Морозе́ць мале́нький був, – надво́рі тро́хи прише́рхло (Лохв.). Земля́ у цю о́сінь узяла́ся голощо́ком (Полт.)]. • Окованный льдом – кри́гою оку́тий. [І вам сла́ва, си́ні го́ри, кри́гою оку́ті (Шевч.)]. • Лёд тает – кри́га (лід) та́не (розтає́). [Кри́га на Дуна́ї розта́ла так, що ру́шила вже йти (Мартин.). Незаба́ром у льодо́вні ввесь лід розта́не (Полт.)]. • Колоть лёд для ледника – руба́ти лід для (до) льодо́вні. • Провалиться на льду – провали́тися, завали́тися, заломи́тися на льоду́. [Серед ста́ву заломи́вся на тонкі́м леду́ (Руданськ.). Ой не ходи́ по льоду́, бо зава́лишся (Пісня)]. • Вода со льдом – вода́ з льо́дом. • Воды на льду – во́ди на льоду́. • Бьётся как рыба об лёд – б’є́ться як ри́ба об лід. • Идёт точно по льду – іде́ як неживи́й. • На языке мёд, а в сердце лёд – на язиці́ мід, а під язико́м лід (Номис). • У скупого и в крещенье льду не выпросить – ще́дрий, – серед зими́ сні́гу не ви́просиш! (Номис). • Злоба что лёд, до тепла живёт – і лихе́ се́рце на со́нці та́не. • Под кем лёд трещит, а под нами ломится – кому́ ли́ха вщерть, а нам з на́спою. • Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл – згада́ла ба́ба ді́вера, що хоро́ший був; згада́ла ба́ба, як дівува́ла (Приказки). • Надейся на него, как на вешний лёд – поклада́йся на йо́го, як на торі́шній сніг. • Кататься по льду на коньках – бі́гати (ката́тися) по льоду́ на ковзана́х (ли́жвах). • Разбить (сломать) лёд – проломи́ти кри́гу, зроби́ти пе́рший крок. • Страна вечных льдов – краї́на ві́чних льоді́в, пральоді́в. • Льды материковые, пловучие – льоди́ суході́льні, льоди́ мандрі́вні.

Лома́ть, ломну́ть – 1) лама́ти (-ма́ю, -ма́єш и ламлю́, ла́млеш), ломи́ти (-млю́, -миш), ло[а]мну́ти; (крушить) тро́щити; срв. Ломи́ть 1. [То не ві́тер, то не бу́йний, що ду́ба лама́є (Шевч.). Страх ла́мле життя́ (Коцюб.). Ду́рень і м’я́ло ло́мить (Номис). Ки́далися трощи́ти все, що нага́дувало їм про ї́хню ганьбу́ (Єфр.)]. • -ма́ть себе над чем голову – моро́чити, лама́ти, суши́ти собі́ го́лову (мо́зок), мізкува́ти, крути́ти мо́[і́]зком над чим, моро́читися коло чо́го, над чим. [Бідола́шна Мару́ся моро́чила собі́ го́лову і з ту́гою безнаді́йною впевня́лася, що пособи́ти вона́ нічи́м не мо́же (Грінч.). Мірку́ю собі́, го́лову лама́ю, а не тя́млю, як дійти́ до кра́ю (Кониськ.). Даре́мне крути́в мі́зком над загадко́вою спа́дщиною, що мені́ діста́лася (Крим.)]. • -ма́ть дверь – лама́ти, би́ти две́рі. [Одчиня́й! Лама́йте две́рі! (Шевч.)]. • -ма́ть камень, соль – лама́ти, би́ти, лупа́ти ка́мінь, лупа́ти сіль. [Би́ли ка́мінь під горо́ю, хра́ми будува́ли (Рудан.). Оста́вся він у Криму́, лупа́є сіль вагову́ (Рудч.)]. • -ма́ть комедию, см. Коме́дия 3. • -ма́ть коноплю – би́ти, те́рти, лама́ти коно́плі. • -ма́ть копья – лама́ти, трощи́ти спи́си; см. Копьё́ 1. • -ма́ть на куски что – трощи́ти, лама́ти (и трощи́ти) на дрі́зки́ (диал. на дру́зки́), на дрі́[у́]зочки, на скалки́, на г[к]аму́з що. [Трощі́те со́сну на дрізки́ (Чуб.)]. • -ма́ть мёд – підрі́зувати ву́лика. • -ма́ть овёс, яровое – двої́ти, (бороной) боронува́ти, борони́ти, скоро́дити, (ралом) перера́лювати ове́с, ярину́. • -ма́ть (заламывать) руки – лама́ти, ломи́ти, зала́мувати ру́ки. [Лама́є ру́ки ста́рець (Франко). Умліва́є, ло́мить ру́ки (Рудан.). Блага́ла, зала́муючи ру́ки (Коцюб.)]. • -ма́ть старые порядки – лама́ти, (сильнее) ни́щити старі́ зви́ча́ї. • -ма́ть строение, дом – розбира́ти, буря́ти буді́влю, буди́нок (ха́ту). • -ма́ть (собирать) табак – руба́ти тютю́н, (обрывать листья) обрива́ти тютю́н. • -ма́ть целину – ора́ти (вору́шити) цілину́, ора́ти пар, облі́г (-ло́гу). • -ма́ть язык – лама́ти язи́к (язика́). [Та говори́-бо по-лю́дському, не лама́й язика́ (Богодух.)]; 2) безл. Ветром -ет лёд – ві́тер лама́є лід (кри́гу). • Меня -ет – мене́ ло́мить, мне, тре, (корчит) судо́мить; срв. Ломи́ть 2. • Ло́ман(н)ый, нрч. – ла́маний, ло́млений; тро́щений; би́тий, лу́паний и т. п.; срв. Ло́ман(н)ый, прлг. -ная посуда – би́тий по́суд.

II. Ло́пать и Ло́паться, ло́пнуть – ло́пати и ло́патися, ло́пнути, (диал. зап. ло́пти), лу́скати, лу́скатися, лу́снути, (трескаться) трі́скати, трі́скатися, трі́снути, ре́пати, ре́патися, ре́пнути, (распадаться) розсіда́тися, розсі́стися, розска́куватися, розско́читися, (о посуде ещё) розлу́пуватися, розлупи́тися, розко́люватися, розколо́тися, (от мороза, замёрзнув с жидкостью) розмерза́тися, розме́рзтися; (о почках, бутонах) розпу́кувати(ся) и розпука́ти(ся), розпу́кнути(ся) и розпу́катися; (о мног. или во мног. местах) поло́пати(ся), полу́скати(ся), потрі́скати(ся), поре́пати(ся), порозсіда́тися, порозска́куватися, порозлу́пуватися, порозко́люватися, порозмерза́тися; порозпу́кувати(ся) и -ка́ти(ся). [Ой, ло́пнув обру́ч коло ді́жечки (Пісня). Всі шклянки́ поло́палися (Звин.). Барабо́ля не допекла́ся, а вся поло́пала (поре́палася) (Брацлавщ.). Не пи́рскай водо́ю! лу́сне шкло (Звин.). Гладки́й аж шку́ра трі́скається (Номис). Стара́ літерату́рна мане́ра трі́скає, і Коцюби́нський з не́ї вихо́дить на ши́рший світ (Єфр.). Іде́ він льо́дом, коли́ лід ре́пнув (Грінч. I). Не наду́шуй кле́пку: обі́ддя розся́деться! (Звин.). Голова́ йому́ розска́кується, зу́би з ро́та виліта́ють (Стефаник). Не повно́сили молока́, а за ніч аж гле́чики порозмерза́лися, – таки́й моро́з удра́в (Харківщ.)]. • Бомба -ла – бо́мба ло́пнула, (взорвалась) ви́бухла, розірва́лася. • Горшок -нул – го́рщик лу́снув (ло́пнув, трі́снув, розсі́вся, розско́чився, розлупи́вся). • Канат -нул – кодо́ла ло́пнула (лу́снула, перерва́лася). • Кожа на руках -тся от холодной воды – шку́[і́]ра на рука́х ре́пається від холо́дної води́. • Сапог -нул – чо́біт ло́пнув (ре́пнув, трі́снув, лу́снув). • Стекло -ло, стакан -нул – скло лу́снуло (ло́пнуло, трі́снуло), скля́нка лу́снула (ло́пнула, трі́снула). • Струна -ла – струна́ ло́пнула (лу́снула, урва́лася). • Чирей -нул – чиря́к ло́пнув (трі́снув, прорва́вся). [Трі́снув струп пога́ний (Франко)]. • Шина на колесе -нула – ши́на на ко́лесі ло́пнула (розско́чилася). • Наелся так, что боюсь -нуть – так наї́вся, що коли́-б і не розсі́вся (не лу́снув); наже́рся як не лу́сну! • -нуть от злости – ло́пнути, лу́снути, розсі́стися з (від) зло́сти. [Скриго́че, та аж як не розся́деться од зло́сти (Еварн.)]. • Хоть -ни – хоч лу́сни (ло́пни, розсядься, надсядься). [Нічо́го не скажу́, хоч проси́ і розся́дься (Свидниц.). Не хо́чу, та й го́ді, хоч ти надся́дься (М. Вовч.)]. • Что б ты -нул! – щоб (бода́й) ти лу́снув! щоб (бода́й) ти ло́пнув! щоб ти лоп! • Ло́пни мои глаза! – хай мені́ о́чі повила́зять! бода́й мені́ о́чі повила́зили! • Терпение его -нуло – терпе́ць йому́ увірва́всь.

Мёд – 1) мед (-ду), (зап.) мід (р. ме́ду), (в детск. языке) ме́дя (-ді, ж. р.). [Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М. Вовч.). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (Стефаник)]. • Мёд вываренный из сладкого сока плодов – бекме́з (-зу). • Арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з (-зу). • Банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед. • Брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений) мед. Красный мёд – греча́ний мед. • Крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини (-пин) (Верхр.). • Липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець (-пцю), липни́к, липня́к (-ку́ и -ка́). • Падевой мёд – медо́ва падь (-ди). • Подрезной мёд – підсі́к (-ку), підрі́з (-зу). • Сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед. • Центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, па́тока. • Обильный -дом, см. Меди́стый. • Отсутствие, недостаток -ду – брак ме́ду, безме́ддя (-ддя). • На языке мёд, под языком лёд – на язиці́ мід (медо́к), а під язико́м лід (льодо́к) (Приказка). • Коли мёд, так и ложку – як мед, то й ло́жку (так і ло́жкою); 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к (-дку́). [Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Шевч.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня)]. • Питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед. [Гра́є, як стари́й питни́й мед (Н.-Лев.). Пили́ пи́во й гра́ний мед (Хорольщ.)]. • Ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес (-су), мусу́лець (-льцю), муселе́ць (-льцю́). • Малиновый мёд – мали́новий мед, мали́нник. • Твоими б устами мёд пить – твої́ми-б уста́ми та мед пи́ти.

Надка́лывать, надколо́ть – 1) (надщеплять) – надко́лювати, надколо́ти, нако́лювати, наколо́ти, (о мног. или во мн. местах) понад[пона]ко́лювати що. [Надколи́ дереви́ну, а в розко́лину забива́й клин (Богодух.). Хто це ми́ску наколо́в? (Канівщ.)]; 2) (накалывать остриём) нако́лювати, наколо́ти, (о мног.) понако́лювати що; срв. Нака́лывать 1. • Надко́лотый – надко́лотий и надко́лений, нако́лотий и нако́лений, понад[пона]ко́люваний. [Візьми́ до́щечку цілу́, бо ця нако́лена (Канівщ.)]. • -ться – надко́люватися, надколо́тися, понадко́люватися; бу́ти надко́люваним, надко́лотим и надко́леним, понадко́люваним и т. п. [Ото́ вже лід наколо́всь (Сл. Гр.)].

Напу́чивать, напу́чить – 1) надима́ти, наду́ти, обдима́ти, обду́ти, (вздымать) здима́ти, зду́ти, (о мног.) понадима́ти, пообдима́ти, поздима́ти що. • -чил себе горб – зроби́в (настанови́в) собі́ горб(а́). • -чило живот мне – мене́ обду́ло, мені́ обду́ло че́рево (живі́т). • Лёд на реке -чило – лід на рі́чці зду́ло; 2) (таращить глаза) витріща́ти, ви́тріщити, (грубо) вилу́плювати, ви́лупити, (о мног.) повитріща́ти, повилу́плювати о́чі (грубо: баньки́). Напу́ченный – 1) наду́тий, обду́тий, зду́тий, понади́маний и т. п.; 2) ви́тріщений, ви́луплений, повитрі́щуваний, повилу́плюваний. -ться – 1) надима́тися, наду́тися, понадима́тися; бу́ти нади́маним, наду́тим, понади́маним и т. п.; 2) (вдоволь, сов.) наобдима́тися и т. п.; срв. Пу́чить, -ся.

Нести́ – 1) не́сти́ кого́, що. [Молоди́ця не́сла на рука́х дво́є свої́х діте́й (Коцюб.). Чобітки́ в рука́х несе́ (Метл.). Несі́мо-ж сві́тло аж туди́, де зо́рі (Самійл.). Несе́м ми ді́ю скрізь, співці́ гудка́ й нага́на (Сосюра)]. • Ноги не -су́т, не -сли́ – но́ги не несу́ть, не несли́. [Мене́ но́ги не несли́ ані до не́ї, ані від не́ї (М. Вовч.)]; 2) (быть в состоянии -ти́, подымать) не́сти́, носи́ти, могти́ не́сти́ (на собі́) що и скі́льки чого́. • Слон -сё́т свыше ста пудов – слон мо́же не́сти́ на собі́ понад сто пуд(і́в); 3) (держать на себе) не́сти́ (на собі́), держа́ти, трима́ти (на собі́) що зде́ржувати що. [Мо́ре несе́ на собі́ кораблі́ (Київ). Ця коло́на зде́ржує (держи́ть) вели́ку вагу́ (Київ)]. • Лёд не -сё́т – лід не держи́ть, лід не держки́й; 4) (перен.; бремя и т. п.) не́сти́ що; (обязанности, убытки и т. п.) відбува́ти що; зазнава́ти чого́ и т. п. [Він ле́гко ніс свій вік (свои годы) (Кінець Неволі). Його́ пле́чі не почува́ли тягара́, яки́й йому́ ви́пало нести́ від коли́ски до домови́ни (Кінець Неволі)]. • -ти́ бремя работы (труд) – не́сти́ тяга́р пра́ці, відбува́ти робо́ту, прийма́ти труд. [Атмосфе́ра порожне́чі, в які́й дово́диться одбувати́ свою́ робо́ту комі́сії (Рада)]. • -ти́ возмездие за что – поку́тувати що, кара́тися за що. • -ти́ высоко себя (голову) – не́сти́ (носи́ти) ви́соко (вго́ру, го́рдо) го́лову, ви́соко не́сти́ся; срв. Нести́сь 4. [Шлях коха́ння дивови́жний, ди́вний із шляхі́в: го́рдо го́лову там но́сить, хто її́ згуби́в (Крим.)]. • -ти́ заботы о ком, о чём – піклува́тися ким, чим и про ко́го, про що. • -ти́ издержки – плати́ти ви́тра́ти. • -ти́ наказание за что – прийма́ти (отбывать: відбува́ти) ка́ру за що, (за грехи, проступок) прийма́ти поку́ту за що, поку́тувати що; см. Наказа́ние 2. [Ти ще бу́деш поку́тувать гріхи́ на сім сві́ті (Шевч.). Щоб ти де́в’ять літ поку́тував свою́ го́рдість (Рудч.)]. • -ти ответственность за что – відповіда́ти, бу́ти відповіда́льним, не́сти́ відповіда́льність за що, (принимать на себя ответственность) бра́ти на се́бе відповіда́льність за що. [Педагогі́чний склад на́ших ВИШ’ів несе́ відповіда́льність за я́кість майбу́тніх ка́дрів (Пр. Правда)]. • -ти́ последствия – (отвечать) відповіда́ти за на́слідки; (платиться) плати́тися за на́слідки, (искупать) поку́тувати на́слідки. • -ти́ службу, служебные обязанности – відбува́ти (не́сти́) слу́жбу, відправля́ти слу́жбу и слу́жби, (устар.) пра́вити (справля́ти) слу́жбу, відбува́ти (вико́нувати) службо́ві обо́в’я́зки. [Дру́гий мі́сяць одбува́є слу́жбу (Сл. Ум.). Жінки́ га́рно несу́ть сторожову́ слу́жбу (Комуніст). Ой пішо́в він до ля́шеньків слу́жби відправля́ти (Пісня). Ви, козаки́, сторожову́ слу́жбу нам пра́вте (Куліш). Вони́ справля́ють за жа́лування держа́вну слу́жбу (Корол.)]. • Он -сё́т тяжёлую службу – він на важкі́й (тяжкі́й) слу́жбі, він ма́є важку́ (тяжку́) слу́жбу. • -ти́ труды и заботы – ма́ти бага́то пра́ці і кло́поту, не́сти́ вели́кий (важки́й) тяга́р пра́ці і кло́поту. • -ти́ убытки – зазнава́ти втрат, ма́ти (терпі́ти, редко поно́сити) втра́ти, утрача́тися; (при работе) проробля́ти. [Вели́ку від цьо́го втра́ту поно́сить на́ша культу́ра (Рада). Де заро́биш, а де проро́биш (Приказка)]. • -ти́ на сердце – ма́ти (редко носи́ти) на се́рці; терпі́ти мо́вчки; 5) (увлекать: о ветре, течении и перен.) не́сти́, (мчать) мча́ти, (гнать) гна́ти кого́, що. [Клено́вий ли́стоньку, куди́ тебе́ ві́тер несе́? (Метл.). Ти́хо, ти́хо Дуна́й во́ду несе́ (Пісня). Вода́ несе́ кри́гу (Сл. Ум.). Осі́нній ві́тер мчав жо́вті хма́ри (Коцюб.). Серди́та ріка́, збу́рена грозо́ю, мча́ла свої́ хви́лі, до мо́ря (Олм. Примха)]. • Куда (тебя) бог -сё́т (устар.) – куди́ (тебе́) бог прова́дить? (Звин., Франко). • Куда -сё́т тебя нелёгкая? – куди́ несе́ тебе́ лиха́ годи́на (х(в)оро́ба, враг, вра́жа ма́ти, нечи́ста си́ла, нечи́стий)?; 6) (о поре, о времени: приносить) не́сти́, прино́сити (з собо́ю). [Неха́й я ща́стя не найшо́в того́, – його́ весна́ несе́ струнка́ (М. Рильськ.). О́сінь і зима́ несу́ть Німе́ччині політи́чні бу́рі (Пр. Правда). Що то нам нови́й рік несе́? (Київ)]; 7) (вздор, дичь, околёсную, чепуху, чушь) верзти́ (пле́сти́) нісені́тницю (нісені́тниці, дурни́ці, ка́-зна-що), нісені́тниці (тереве́ні) пра́вити, прова́дити (пле́ска́ти) не зна́ти[ь] що; см. Вздор, Околё́сная 2, Чепуха́. • -ти́ небылицы – верзти́ (прова́дити) неби́лиці. • -ти́ своё – прова́дити (пра́вити, грубо: торо́чити, товкти́) своє́ї, своє́ пра́вити; 8) (о птицах: яйца) не́сти́ (я́йця), не́сти́ся. [Ку́ри несу́ть я́йця (Сл. Ум.)]; 9) (о лошадях) не́сти́, носи́ти. • Лошади -су́т – ко́ні но́сять; 10) (о метели) ме́сти́, би́ти, кури́ти, куйо́вдити, хурде́лити; срв. Мести́ 2. [Завірю́ха б’є (Грінч. II)]; 11) безл. – а) не́сти́. • По реке -сё́т лёд – ріко́ю (рі́чкою) несе́ лід (кри́гу). • Пар -сё́т из бани – па́ра шуга́є (вихо́плюється, вибива́ється) з ла́зні; б) (о неприятном запахе) тхну́ти ким, чим від ко́го, від чо́го, (отдавать) відго́нити, (редко) ві́яти чим від ко́го, від чо́го, (быть слышным) чу́ти чим від ко́го; (тянуть) не́сти́ -чим. [Од старо́го ні́мця ду́же тхну́ло таба́кою (Н.-Лев.). Від на́ймички тхну́ло пека́рнею й по́том (Черкас.). Тхне сві́жою фа́рбою (Васильч.). Од те́бе часнико́м одго́нить (Звин.). Від них на сто кро́ків ві́є несте́рпний дух не́чисти (Франко). Від те́бе тютюно́м чу́ти (Свидн.). И́нколи ї́дко несло́ га́ром з обі́дніх о́гнищ (Олм. Примха)]; в) (о токе воздуха) тягти́, протяга́ти. • Из-под пола -сё́т – з-під помо́сту (підло́ги) тя́гне (ві́є, дует: дме). • -сё́т тепло(м) из печи – тя́гне (ві́є) тепло́м з пе́чи (комнатной: з гру́би); г) (слабить) проно́сити, прочища́ти, промика́ти. • Не́сенный – не́сений; відбу́ваний; зазна́ваний; при́йманий; поку́туваний; вико́нуваний; гна́ний, го́нений; що його́ несе́ (ніс) и т. п. -ти́сь и ти́ся – 1) (стр. з.) не́сти́ся, бу́ти не́сеним, відбува́тися и т. п.; 2) не́сти́ся, (мчаться) мча́ти(ся), гна́ти(ся); (бежать) бі́гти; (лететь) леті́ти, ли́нути; (плыть) пли́сти́, пливти́, пли́нути; (об эхе) коти́тися, розляга́тися, йти; срв. Мча́ться. [Мов ви́хор не́слася чві́рка (Франко). З ку́зні ні́сся пеке́льний сту́кіт (Коцюб.). «Іва́сю! Іва́сю!» – гука́в Грицько́, несучи́сь по́лем до бу́рти (Мирний). До со́нця несемо́ся (М. Хвильов.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). Зві́стка мча́ла збу́дженими ву́лицями (Країна Сліпих). Мчать життя́м, як розло́гими степа́ми, на́ші буйногри́ві мі́сяці (А. Любч.). Вчвал жене́ по вто́птаній доро́зі чві́рка (Франко). Чого́ лети́ш, як скаже́ний? (Волинь). Дале́ко ли́нув думо́к легки́й рій (Л. Укр.). Ли́нув до нас за ґра́ти весня́ний ві́тер (Васильч.). «Іва́на Купа́йла!» ли́не по пові́трю (Крим.). Хропе́, аж луна́ по ха́ті ко́титься (Борз.). Аж по ха́ті луна́ йде (Пісня)]. • Всадник -тся на коне – верхіве́ць (ве́ршник) мчить на коні́. • Корабль -тся по ветру – корабе́ль ли́не за ві́тром. • Лёд -тся по реке – лід (кри́га) жене́ (пли́не) ріко́ю (рі́чкою). • Молва (слух) -тся – по́голос (по́голо́ска, чу́тка) ли́не. • -тся молва, что… – чу́тка йде, що… • Облака -тся – хма́ри мчать (несу́ться, летя́ть, ли́нуть). • Куда ты так -шься? – куди́ ти так жене́шся (біжи́ш, лети́ш, несе́шся)?; 3) (о птицах: нести яйца) не́сти́ся. [Кому́ веде́ться, то й пі́вень несе́ться (Приказка)]; 4) (много о себе думать) (ви́соко) не́сти́ся (літа́ти). [Ви́соко літа́є; та ни́зько сіда́є (Номис)].

Нетро́нутый – нето́ркнутий, нето́рканий, неді́ткнений, (незадетый) незаче́плений, (несдвинутый, недвижный, непотревоженный) непору́шений, (диал. неру́шений), незру́шений, непору́шний, неру́шний, неруши́мий, (неначатый, непочатый, девственный) непоча́тий, (часто: девственный) неза́йманий, (о земле ещё) ціли́нний, цілико́вий. [По́слана на куше́тці й нето́ркана по́стіль особли́во рі́же о́ко (Коцюб.). На Дніпрі́ ще лід неру́шений лежи́ть (Київщ.). Земля́ несі́яна, незру́шена плуга́ми (Черняв.). Все (в кімна́ті) було́ ці́ле й непору́шне (Ор. Левиц.). Межа́ стої́ть неру́шною тро́хи не два́дцять літ (Кониськ.). Сю о́сінь до́вго лист неруши́мий стої́ть (Борз.). Широ́кий, необме́жений, неза́йманий степ (Коцюб.). Жде давно́ її́ неза́ймана тарі́лка (М. Рильськ.)]. • -тый морозом – нето́ркнутий (неприби́тий) моро́зом, неприморо́жений. • -тая душа – неза́ймана (неви́нна) душа́.

Неча́янно, нрч. – 1) (неожиданно) несподі́вано; (внезапно) на́гло, нага́льно; 2) (нехотя) не хотячи́, не́хотячи́, (редко) не́хотя, (ненарочно) ненавми́сне[о], невми́сне[о], незуми́сне[о], (пров.) незна́рошна, нена́рошне, незна́ро́шне, ненаро́ком, (случайно) випадко́во, ви́падком, (непреднамеренно) без на́міру. [Нехотячи́ розби́в ми́ску (Звин.). Поправля́ючи су́кню, вона́ ні́би незуми́сне огля́нулась на́бік (Н.-Лев.). Незна́рошна пхнув її́ (Звин.). Я йшов через лід та ненаро́шне ували́вся (Васильч.). Ось ви незна́рошне при́снули (водо́ю), – весе́лка зняла́ся біля вас (Мирний). Я знов, мов ненаро́ком, гля́нув на не́ї (Васильч.). Про ві́що ті́льки ненаро́ком мені́ дізна́тись довело́сь (Самійл.)].

Ноздрева́теть – ніздря́віти, (обычно) дірча́віти, діркува́тіти. [Сніг мня́кшає, лід дірча́віє… весно́ю ди́ше (Мирний)].

Побара́хтаться – побо́рсатися, пововту́зитися, попруча́тися, побрука́тися, поборюка́тися. Срв. Бара́хтаться. [Побо́рсався (поборюка́вся) в ополо́нці та й пішо́в під лід. Не сповива́йте дити́ну, неха́й тро́хи побрука́ється].

Подла́мываться, подлома́ться и подломи́ться – підла́муватися, підлама́тися, підло́млюватися, підломи́тися, (о мн.) попідла́муватися, попідло́млюватися. [Лід під їм підломи́вся. Вісь у во́зі підломи́лась. Підломи́лася гі́лка на де́реві]. • -мываются колени – підсіка́ються колі́на.

Пойти́ – 1) піти́ куди́, по що́, до чо́го; (направиться, отправиться) пода́тися, побра́тися до чо́го; (тронуться) ру́шити; (пуститься) потягти́. [От і пішли́ вони́ о́дного разу́ влі́тку по яго́ди (Грінч.). Ба́тько до млина́ пода́вся. Побра́вся шля́хом-доро́гою. По́їзд ру́шив. Та й не ї́вши потя́г додо́му]. • -ти́ вместе – піти́ ра́зом, вку́пі. • -ти́ впереди – піти́ попере́ду, пе́ред пове́сти. [Голова́ пові́в пе́ред (Квітка)]. • -ти́ без дороги, наобум – піти́ навманя́, наверле́. • -ти́ напрямик – піти́ навпросте́ць, попростува́ти, попрямува́ти. • -ти́ в театр – піти́ до теа́тру (у теа́тр). • -ти́ в гости – піти́ в го́сті, у гости́ну, у бе́сіду, на посиде́ньки. • -ти́ в село – піти́ на село́, у село́, до села́. • -ти́ за ягодами – піти́ по я́годи. • -ти́ за водой – піти́ по во́ду. • -ти́ (поплыть) по течению воды, реки – піти́ за водо́ю, за течіє́ю. [Як за водо́ю пі́деш – наза́д не ве́рнешся]. • -ти́ на рыбную ловлю – піти́ по ри́бу, на ри́бу. • -ти́ на охоту за зайцами, за волками – піти́ на зайці́в, на вовкі́в. • -ти́ в люди, на люди; между людей – піти́ поміж лю́ди. • -ти́ бродяжить – піти́ в ма́ндри, на по́брідки, помандрува́ти, змандрува́ти. • -ти́ бродить по свету – піти́ світа́ми, у світи́, піти́ в блуд. • -ти́ куда глаза глядят – піти́ світ за́ очі; піти́, де о́чі понесу́ть (Грінч.). • Куда ни -ду – хоч куди́ (де) піду́; куди́ (де) не піду́; де не пове́рну́ся. [Я оди́н тут, як той па́лець, де не поверну́ся (Рудан.)]. • -ди́(те)-ка сюда – ходи́ (ході́ть)-но сюди́; а ходи́ (ході́ть) сюди́. • Пошли́! Пошё́л! (идёмте, иди!) – ході́мо, га́йда́! • -дё́м(те)! – ході́м(о)! • -шё́л вон! – геть іди́! геть(те)! • -шё́л! (отвяжись, не получишь) – дзу́ськи, дзусь, адзу́сь. • -шё́л к чорту – іди́ (геть) к чо́рту! геть к нечи́стому! до ді́дька! • -шё́л! (трогай) – торка́й, руша́й! (езжай быстрее) поганя́й, паня́й. • Пади́, поди́! – а-го́в! з доро́ги! • -ди́-ка, -ди́ ж ты – а диви́. [І ма́ю я ді́ти, і ні́би не ма́ю. А диви́, до ма́тери так і го́рнуться, а до ме́не холо́дні (Крим.)]. • Вот -ди́-ж ты – от ма́єш. • -ди́-ка, вот что делается – бач, що ро́биться. • -ди́ с ним – що з ним поро́биш. • Да -ди́ (вишь) – та ба. [Хоч він собі́ і сирота́, та ба, і отце́вський син не бу́де таки́й бра́вий коза́к (Квітка)]. • Коли на то -шло́ – як на те пішло́ся. • -шло́ к тому – пішло́ся на те, поверну́ло на те. • Это -шло́ к несчастью – це пішло́ся на неща́стя (на біду́, на го́ре, на ли́хо), на біду́ поверну́ло. • -шло́ прахом – пішло́ на (в) ні́вець (на ма́рне, за ві́тром, за водо́ю), пові́трилося, ви́падком ви́пало. [Пові́трилася робо́та (Гліб.). Чужи́м живи́лися, ото́ воно́ нам ви́падком і ви́пало (Кониськ.)]. • -шло́ по-прежнему – пішло́ (повело́ся) по-старо́му (по-да́вньому). • -шло́ наоборот – пішло́ ді́ло на пере́верт. • -шло́ дело в ход – пішла́ робо́та. • Дело -шло́ в лад (хорошо) – спра́ва пішла́ (повела́ся) до́бре, гара́зд, на до́бре. • -шло́ кому в прок – пішло́ в ру́ку (на добро́). [Бага́тство не пішло́ йому́ в ру́ку]. • -шли́ разногласия – пішло́ на не́лад (ро́злад, ро́збрат). • -ти́ за кого – піти́ за ко́го. [Путя́ща ді́вчина за те́бе не пі́де]. • -ти́ по миру – піти́ в же́бри, піти́ з до́вгою руко́ю, на про́шений хліб перейти́. • -ти́ в бега – піти́ на вте́чі, піти́ в світи́, змандрува́ти. • Он -шё́л по другой дороге – вій пішо́в и́ншим шля́хом. • Лёд -шё́л (тронулся) – лід ру́шив; кри́га пішла́ (скре́сла). • Мороз -шё́л у него под кожей – моро́з пішо́в йому́ (у йо́го) по-за шку́рою, моро́зом сипну́ло по-за шку́рою. • Гвоздь вбок -шё́л – цвях убі́к пішо́в (погна́вся). • Птица в отлёт -шла́ – пта́ство у ви́рій потягло́ (полеті́ло). • Дорога -шла́ под гору – дорога пішла з гори. • Река -шла́ на восток – рі́чка пішла́ (поверну́ла, скрути́ла) на схід. • Эхо -шло́ по дубраве (лесу) – луна́ пішла́ га́єм (лі́сом). • Шум -шё́л по дубраве – шум (ше́лест) пішо́в дібро́вою. • -шё́л вгору (возвысился) – пішо́в уго́ру. [Пішли́ на́ші вго́ру]. • -ти́ по чьей дорожке (по чьим следам) – на чию́ сте́жку ступи́ти (спа́сти, попа́сти). [Він ступи́в на ба́тькову сте́жку. От і я на ді́дову сте́жку спа́ла: він учо́ра розби́в ку́хля, а я сього́дні]. • -ти́ разными путями (в разные стороны) – піти́ рі́зно, порізни́тися. [Ой, у по́лі три доро́ги рі́зно]. • -ти́ на уступки – поступи́тися. • -ти́ в пари – заложи́тися. • -ти́ ходуном – заходи́ти хо́дором. [Кущі́ бузку́ захита́лися, затріща́ли, заходи́ли хо́дором, ні́би несподі́вано звели́ між собо́ю лю́ту бі́йку (Васильч.)]. • -ти́ в кого – уда́тися в ко́го, уроди́тися в ко́го. [Чорт її́ зна, в ко́го вона́ й уроди́лась така́ хоро́ша (Тобіл.). І мій ба́тько таки́й ма́вся, і я в йо́го вда́вся]. • -ти в бубны (с бубён) – піти́ дзві́нкою. • -ти́ в поход – піти́ (ру́шити) в похі́д. • -ти́ против кого – піти́ проти ко́го, (вульг.) сторч проти ко́го ста́ти. • -ти́ в бой – у бій піти́; до бо́ю (побо́ю) піти́; до бо́ю ста́ти. • -ти́ жить к чужим людям – піти́ в при́йми (сусі́ди), піти́ в комі́рне. • -ти́ на хлеба – на чужи́й хліб перейти́, піти́ на дармої́жки. • На платье -шло́ много материи – на су́кню пішло́ бага́то мате́рії. • Под воду -ти́ – нирця́ да́ти. • Некоторое время -ти́ – попойти́. [Чима́ло ще тре́ба попойти́, по́ки додо́му ді́йдемо. Як-би до́щик попійшо́в на мою́ капу́сту]. См. Итти́, Ходи́ть; 2) (согласиться) піти́ на що, приста́ти на що, пусти́тися на що. • -ти́ на мир – піти́ на мир (на мирову́), замири́тися. • -ти́ на компромисс – приста́ти на компромі́с, вчини́ти компромі́с (Грінч.). • Не верю, чтоб он на это -шё́л – не ві́рю, щоб він на таке́ пусти́вся; 3) (начать) піти́, поча́ти, узя́ти. • -шё́л врать, хвастать – зача́в (дава́й) бреха́ти, хвали́тися. • И -шё́л бранить – та й узя́в (ну) ла́яти. • Опять -шё́л дурить – знов поча́в коверзува́ти (хи́мороди гони́ти). • -шё́л плясать – пішо́в танцюва́ти. • -шё́л в пляс – пішо́в у тане́ць. • Да и -шли́ (болтать) – та й пішли́. [Та й пішли́: то чия́ торби́на ва́жча, то на скі́льки харчі́в ста́не у котро́ї, то як котра́ з до́му виряджа́лась (Тесл.)]. • -шё́л расспрашивать – пішо́в (ну) розпи́тувати. • Вот трава -дёт рости после дождя – от зі́лля рухне́ рости́ після дощу́. • -шла́ валять, -шла писать – завели́, почали́ вже; 4) (начаться) піти́, поча́тися. • -шли́ у них внутренние усобицы – пішли́ у них домові́ чва́ри (Куліш), (вульг.) і пішла́ у них сва́рка та зма́жка (Неч.-Лев.). • -шла́ дружба – пішло́ товари́ство, на дру́жбу пішло́ся. [Таке́ товари́ство пішло́ між бу́зимком і хлоп’я́м (Мирн.)]. • Дождь -шё́л – дощ пішо́в. • Ему -шёл второй год – йому́ на дру́гий (на дру́гу ве́сну) поверну́ло, йому́ дру́гий поступи́в, йому́ на дру́гий пішло́. • -дё́т беда, растворяй ворота – ли́ха коне́м не об’ї́хати; біда́ сама́ не хо́дить 5) (поступить) піти́. • -ти́ в учителя – піти́ в учителі́, піти́ учителюва́ти. • -ти́ в услужение – піти́ у на́йми. • -ти́ в солдаты – піти́ у москалі́. • -ти́ в войско – піти́ до ві́йська (у ві́йсько); 6) (кому, безлич.) повести́ся, пощасти́ти, поталани́ти, пофорту́нити кому́.

Полынья́ – 1) (незамерзающее место) про́лиз (-зу), проли́зина, проду́х(о)вина, о́пар (-ри ж. р. и -ру м. р.), теплина́ (-ни́), тепли́ця (-ці), тепли́чина, (на быстром течении) у́зьмінь. [Її́ но́ги ввігну́ли тонки́й лід, шу́рхнули в проли́зину (Н.-Лев.)]; 2) (ледокольня) прору́бня (-ні); 3) (прорубь) (о)поло́нка, пе́лька, про́рубка. [Кру́титься, як трі́ска в ополо́нці].

Превраща́ть, преврати́ть – 1) кого, что во что – оберта́ти, оберну́ти кого́, що на ко́го, на що, в ко́го, в що и ким, чим, поверта́ти, поверну́ти, переверта́ти, переверну́ти кого́, що на ко́го, на що и в ко́го, в що, перетво́рювати и перетворя́ти, перетвори́ти кого́, що в ко́го, в що и на ко́го, на що, зміня́ти, зміни́ти, зво́дити, зве́сти́ що в що и на що; (волшебством, колдовством) перекида́ти, переки́нути кого́ ким, чим, кого́ в ко́го, в що, перечаро́вувати, перечарува́ти кого́ на ко́го, на що, злицьо́вувати, злицюва́ти кого́ в ко́го, в що, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти, поперетво́рювати, позміня́ти, поперекида́ти, поперечаро́вувати и т. д. кого́, що ким, чим, в ко́го, в що и на ко́го, на що. [Як люде́й лихі́ї ча́ри в ме́ртвий ка́мінь оберта́ли (Л. Укр.). Кня́зьку буді́влю оберну́ли в хлів (Куліш). Політи́чна систе́ма оберну́ла ввесь світ у всесві́тню федера́цію торго́во-промисло́вих спі́ло́к (Л. Укр.). Ні вби́ти, ні на ове́чку поверну́ти ві́льне сло́во ще ніко́му не щасти́ло (Н. Рада). На́що-б нам переверта́ти себе́ на звіря́т (Куліш). Опини́вшись на тім бо́ці, вп’ять він і са́м переки́нувся і жі́нку переки́нув, зроби́лися людьми́ (Осн. 1862). Ка́жуть, були́ такі́ чарівники́, що вмі́ли перечарува́ти ді́вку на коби́лу або на ки́цьку (Звин.). Кі́шку злицюва́в на чу́до у ді́вчину (Біл.-Нос.)]. • Землетрясение -ло город в груду камней – землетру́с оберну́в мі́сто в ку́пу гру́зу. • Война -ла страну в пустыню – війна́ оберну́ла край у пусти́ню. • Пленных -ща́ли в рабов – бра́нців поверта́ли на рабі́в. • -ти́ть зло в добро – перетвори́ти зло на добро́. • -ти́ть сырую этнографическую массу в сознательную нацию – перетвори́ти сирову́ етнографі́чну ма́су в свідо́му на́цію (Єфр.). • -ща́ть огонь в воду – оберта́ти, перетворя́ти ого́нь в [на] во́ду. • Мороз -ти́л воду в лёд – моро́з оберну́в, поверну́в во́ду в [на] лід. • -ти́ть в ничто – оберну́ти (поверну́ти) в ніщо́, в ні́вець, переве́сти́ на ні́вець, на ніщо́, поверну́ти в неістні́ння. • -ти́ть кого в дурака – зроби́ти кого́ ду́рнем, поши́ти кого́ в ду́рні. • -ти́ть в пепел – на по́піл поверну́ти, спопели́ти що. • -ти́ть в камень – в ка́мінь оберну́ти, скамени́ти и скам’яни́ти що. [Там така́ ба́ба-яга́, що хто не прибу́де, за́раз оду́ре та й скам’яни́ть (Манж.)]; 2) -ща́ть, -ти́ть именованные числа в простые, арифм. – оберта́ти, оберну́ти, переверта́ти, переверну́ти, (во множ.) пооберта́ти, попереверта́ти імено́вані (мі́рні) чи́сла в про́сті. [17.216 вершкі́в оберну́ти у ве́рстви (Кониськ.)]; 3) см. Перевора́чивать; 4) (слова, смысл: извращать) перекру́чувати, перекрути́ти, переина́чувати, переина́чити, (во мн.) поперекру́чувати, попереина́чувати (слова́, зміст, розумі́ння). Превращё́нный – 1) обе́рнутий и обе́рнений у що и на що, чим, пове́рнутий и пове́рнений, переве́рнутий и переве́рнений, перетво́рений, змі́нений в що и на що; (посредством волшебства, колдовства) переки́нутий ким, чим, перечаро́ваний на ко́го, на що, злицьо́ваний в ко́го, в що. [Він був обе́рнений у вола́ і сім літ жив серед ди́ких звірі́в (Л. Укр.)]; 2) арифм. – обе́рнений, переве́рнений, (во множ.) пообе́ртані, попереве́ртані; 3) перекру́чений, переина́чений.

Приводи́ть, привести́ и приве́сть – 1) приво́дити, приве́сти́, припрова́джувати, припрова́дити, (во множ.) поприво́дити, поприпрова́джувати кого́ куди́, до ко́го, до чо́го. [Приво́дить він до то́го де́рева вовкі́в (Рудч.). Узя́в її́ стари́й жо́внір за бі́лую ру́ку, припрова́див Каньо́вському на вели́ку му́ку (Гр.)]. • -веди́те его ко мне – приведі́ть його́ до ме́не. • Если откажется, силою -веди́те его сюда – якщо відмо́виться, то си́лою припрова́дьте його́ сюди́; 2) дово́дити, дове́сти́, призво́дити, призве́сти́, приво́дити, приве́сти́ до чо́го, справля́ти, спра́вити, спрова́джувати, спрова́дити, (являться причиной, содействовать) спричи́нюватися, спричини́тися до чо́го. [Яки́й до́брий у Ки́їві був ґрунт для грома́дських організа́цій і як він справля́в їх до націона́льного пита́ння, ба́чимо з то́го, що… (Єфр.)]. • -води́ть (-вести́) дело к концу, к окончанию – дово́дити (дове́сти́) спра́ву до кінця́, до кра́ю. • Всё это -во́дит к тому, что… – все це дово́дить (при(з)во́дить, спричи́нюється) до то́го, що… [Безупи́нна пра́ця важка́ та ха́тнє ли́хо за оста́нні роки́ призвели́ до то́го, що да́вня та сла́бість знов поверну́ла (Єфр.). За́мість щоб зроби́ти вели́ку кори́сть, «Кра́шанка» вчини́ла ті́льки шко́ду, приві́вши до то́го, що лю́ди почали́ перебира́ти старі́ кри́вди (Грінч.)]. • Одинаковые причины всегда -во́дят к одинаковым следствиям – одна́кові причи́ни призво́дять за́вжди до одна́кових і на́слідків (Єфр.). • -води́ть к недоразумениям, к нежелательным последствиям – дово́дити (дове́сти́), призво́дити (призве́сти́) до непорозумі́ннів, до неба́жаних на́слідків. [Коцюби́нський дава́в такі́ и́ноді вказівки́, які́ дово́дили по́тім до я́вних непорозумі́ннів (Єфр.)]. • -вести́ к моральному падению, к погибели, к тюрьме – призве́сти́ до мора́льного зане́паду, дове́сти́ до поги́бели, заве́сти́ в поги́бель, до тюрми́. [Гляди́ ті́льки, щоб тебе́ сі думки́ не завели́ у поги́бель (Квітка). Всі ті в його́ житті́ поді́ї, що завели́ його́ в кінці́ до тюрми́ (Васильч.)]. • -вести́ к мысли, к предположению кого – наверну́ти кого́ на ду́мку, на га́дку. • Это -вело́ меня к твердому убеждению – це довело́ мене́ до твердо́го переко́на́ння. • -води́ть (-вести́) своё намерение, замысел в исполнение – дово́дити (дове́сти́) до ді́ла, справди́ти свій на́мір, за́дум. [Чи був-же у нас таки́й случа́й, щоб ми свій за́дум до ді́ла довести́ зумі́ли по́тай Ри́му (Куліш)]. • -вести́ в исполнение приговор, решение суда – ви́конати при́суд, ви́рок су́ду. [Тепе́р я сам обсто́юю за тим, щоб ви́конати при́суд той нега́йно (Грінч.). Руфі́н зазда́легі́дь прийма́є ви́рок і про́сить ви́конать його́ скорі́ше (Л. Укр.)]. • Куда -ведё́т нас эта тропинка? – куди́ ви́веде нас ця сте́жка?; 3) (ссылаться на что-л.) наво́дити, наве́сти́ (во множ. понаво́дити), подава́ти, пода́ти, прито́чувати, приточи́ти що. • -води́ть примеры, факты, доводы, доказательства, причины, соображения и т. п. – наво́дити при́клади, фа́кти, до́води, до́кази, причи́ни, мірко́вання. [Наведу́ хоч оди́н при́клад (Грінч.)]. • -води́ть текст, отрывок, цитату из какого-л. автора, источника – наво́дити, подава́ти текст, ури́вок, цита́ту з яко́го а́втора, джерела́. [Але неха́й да́лі гово́рять сами́ автори́, – подаю́ їх статті́ по́вним пере́кладом (Грінч.)]. • -веду́ здесь его слова – наведу́ (пода́м) тут його́ слова́. • Журнальная статья, которую -во́дим ниже – стаття́ з часо́пису, котру́ подаємо́ (наво́димо) да́лі; 4) -води́ть кого-л. в чувство, в сознание, в память – приво́дити, приве́сти́ до па́м’яти, до прито́мности кого́, тверези́ти, отверези́ти, очути́ти, опам’ята́ти кого́. [Це очути́ло тро́хи Корні́я; він підві́вся і махну́в руко́ю (Грінч.). Скі́лькись шкля́но́к холо́дної води́, ви́сипаної йому́ на го́лову привели́ його́ до прито́мности (Крим.)]. • -вести́ в восторг, в восхищение кого – ки́нути в за́хват, захопи́ти кого́. • -вести́ кого в уныние – засмути́ти кого́, завда́ти су́му кому́. • -вести́ о отчаяние – в ро́зпач (в)ки́нути кого́, до ро́зпачу дове́сти́ кого́. • -вести́ кого в (крайнее) удивление в изумление – (вели́ким ди́вом, надзвича́йно) здивува́ти кого́. • -води́ть, -вести́ в ужас кого – сповня́ти, спо́внити жа́хом кого́, завдава́ти, завда́ти (и наганя́ти, нагна́ти) жа́ху, страху́ кому́, жаха́ти, вжахну́ти кого́. • -води́ть в негодование – обу́рювати (обу́рити) кого́. • -води́ть в ярость – люти́ти, розлюти́ти кого́, роздрато́вувати, роздратува́ти кого́. • -вести́ кого в тупик, в затруднение, в замешательство – загна́ти кого́ на слизьке́, на лід посади́ти. • -вести́ в краску кого – засоро́мити кого́, завда́ти со́рому, сти́ду кому́. • -вести́ к послушанию – до по́слуху кого́ дове́сти. • -вести́ в порядок что-л. – упорядкува́ти що, лад (поря́док) да́ти чому́, зроби́ти лад в чо́му; срв. Поря́док. • -вести́ в беспорядок что-л. – до бе́зладу дове́сти́, призве́сти́ що, (дела, счета, мысли) заплу́тати (спра́ви, рахунки́, думки́). • -вести́ в хорошее состояние – дове́сти́ до пуття́, наве́сти́ на пуття́. • -вести́ в разорение кого – до руї́ни дове́сти́ кого́. • -води́ть в движение что-л. – дава́ти (да́ти) рух чому́, пуска́ти (пусти́ти) в рух що, дви́гати (двигну́ти) що, да́ти розгі́н чому́. [(Ро́зум) страшну́ маши́ну сю спору́див і вмі́є дви́гати важки́м знаря́ддям (Куліш)]. • -води́ть, -вести́ кого к присяге – бра́ти (взя́ти) з ко́го при́ся́гу, відбира́ти (відібра́ти) від ко́го при́ся́гу; 5) дово́дити, дове́сти́, да́ти. • Не -веди́ Господи – не доведи́ Го́споди (Бо́же). • Не -вё́л Бог увидеться с ним – не дав Бог з ним поба́читися. • -ведё́т ли меня Бог побывать в тех местах? – чи дасть мені́ Бог побува́ти в тих місця́х? 6) приво́дити, приве́сти́. • Корова -вела́ телёночка – коро́ва теля́тко привела́; 7) арифм. – зво́дити, зве́сти́ до чо́го. • -вести́ дроби к одному знаменателю – звести́ дро́би до одного́ знаме́нника. Приведё́нный – 1) приве́дений, припрова́джений; 2) дове́дений, при(з)ве́дений; 3) наве́дений, по́даний. • -ные выше слова – наве́дені попере́ду слова́; 4) арифм. – зве́дений.

II. Прола́мываться, проломи́ться – проло́млюватися, проломи́тися; (сквозь что) пробива́тися, проби́тися крізь що; (сквозь что и провалиться в дыру) про[у]ва́люватися, про[у]вали́тися. [З’ї́хав на місто́к, а мости́на й проломи́лась. Проби́вся крізь густи́й чагарни́к. Я йшо́в через лід, та нена́рошне ували́вся (Васильч.)].

Проса́чивать, просочи́ть – прото́чувати, проточи́ти, просмо́ктувати, просмокта́ти. • Вода -вает лёд – вода́ прото́чує лід.

Пу́чить – 1) (вздувать) обдима́ти, ду́ти (дму, дмеш) кого́, що, (вздымать) здима́ти; (горбить) го́рбити що, (коробить) жоло́бити, пачи́ти що. [Мовча́нка че́рево не дме (Номис). Сві́жої конюши́ни не дава́й бага́то коня́ці, бо обдима́є (Звин.)]. • -чит живот – дме, обдима́ живі́т, че́рево. • Счастье -чит, беда крючит – бага́тство дме, а неща́стя гне (Номис). • Водою лёд -чит – вода́ здима́є лід; 2) -чить глаза – витріща́ти, вилу́плювати, виря́чувати о́чі (баньки́); см. Пучегла́зить 2, Пя́лить (глаза). • Пу́ченый (в знач. прил.) – (о глазах) витрі́шкува́тий, вирячкува́тий, банька́тий.

Пу́читься – (вздуваться) обдима́тися, надима́тися, здима́тися, здува́тися (см. Вздува́ться, Вздыма́ться), (коробиться) жоло́битися, пачи́тися (см. Коро́биться). [Живі́т надима́ється. Лід горбо́м здима́ється].

Пу́шка – гарма́та, ум. гарма́тка, пу́шка, кано́на. [Обступи́ли го́род У́мань, пороби́ли ша́нці та, й вда́рили з семи́ гарма́т у се́реду вра́нці (Пісня). Лід крі́пкий, хоч гарма́ти коти́ (Номис). Коза́цькі пу́шки були́ ме́нші і не не́сли так дале́ко, як туре́цькі, тому́ пушкарі́ вичі́кували догідні́шої хвили́ни, коли́ ту́рки піді́йдуть бли́жче (Маковей). Кано́ни гра́ють, ку́лі заспіва́ють (Федьк.)]. • Нацелить, прицеливать -ку – наці́лити, приці́лювати гарма́ту. • По воробьям из -ки стрелять – з гарма́ти на горобці́в стріля́ти.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

II. Джин – (англ.) джин, ялівцева горілка. [На дворі буревій, у корчмі портовій на столі джину збан. Та не йде вже пиття. Під столом без життя молодий капітан (Б.-І.Антонич). Початок цієї темної історії я люблю називати витоками, бо вона й справді витікає із тієї надмірної дози джину, яку я дозволив собі у нашому полковому барі «Поглинач змій». Взагалі-то я п’ю нечасто, як і личить дикому гусакові, але іноді таки надолужую втрачене, особливо у стані глибокого смутку за справжнім борщем та нормальною жінкою. Саме так сталося і під ту веселу оказію, коли я «випустив джина із пляшки» і він підхопив мене у вихор зовсім непередбачуваних подій (В.Шкляр). Звідусіль з’їжджалися пацієнти, щоб пити джин (Т.Прохасько). Я заходжу на задній двір. Тут панує цілковитий мир. В промінні ранкового сонця хропуть ті, що до безтями напилися суботнього вечора. Навколо їхніх ротів дзижчать мухи. Над ними здіймається хмара перегару од вишнівки, ялівцевої й хлібної горілки, наче віє запашний пасат із острова, де ростуть прянощі. З листя дикого винограду спускаються на павутинках павуки і гойдаються над їхніми обличчями, як акробати на трапеціях, а в бороді одного цигана, ніби в бамбукових заростях, заплутався жук. Ось він, втрачений рай, велике братерство, принаймні, хоч уві сні (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Платт зітхнув, дихнувши на мене перегаром джину, що мало не збив мене з ніг (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Науковці, провівши досліди з алкоголем, виявили, що горілка з льодом шкодить ниркам, ром з льодом шкодить печінці, джин з льодом шкодить серцю, віскі з льодом шкодить мозку. Виявляється, цей чортовий лід неймовірно шкідливий!].

Жо́па, за́дница, по́па (вульг.) – срака, (ум.) сраченя́, гузно, гузниця, дупа, (ув.) дупенція; (попка, ум.) дупця, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупампулька тощо; (ув.) дупище, ґедзло, ґепа, сідниці, зад; • полная жопа (разг., в знач. «плохо дело!») – повна дупа; • получить по попе – дістати по дупі. [Поцілуй мене у ґедзло (Сл. Гр.). Як любо бачити зимову ідилію, коли важкотілі жінки ґраційно падають пишними дупенціями на слизький лід… (В.Даниленко). Після нетривалої перерви дупи замиготіли перед очима з такою частотою, що нічого, крім них, і не бачив: дупа в політиці, дупа в економіці, дупа в культурі, міжконфесійна дупа, дупище людських взаємин (В. Павлів). А є ж бо такі чудові слова, як «дупця, дупелька, дупцюня, дупуся, дупусечка, дупапулька, дуплюська, дупампуся, дупочка, дуплюсечка, дупелюсточка, дуперлинка, дупівонія», а в деяких, жартівливих місцях,— «дупенція, дупокльоцик, дупендра, дупижмо, дупасія, дупекло». (Ю. Винничук). Активістці УНСО в Конотопі Надавали ментяри по жопі. Вона ніжками тупа: То не жопа, а дупа! Тож ганьба вам, менти в Конотопі! (Юрко Позаяк). Нас вабить вигин вуст дівиці і хижий виклик їх зіниць, вузькі броньовані спідниці і хтива випуклість сідниць (Віктор Шушпан). Метелик доганя метелика. І квітка квітку доганя. І їде дитинча на велику І відбиває сраченя… (Галина Паламарчук). Одягла кохтину «з Європи», що сягала пупка, міні-спідничку, котра заледве прикривала сраченя — «два зубочки часнику», вхопила потерту торбинку-«човник» — також «з Європи», й, не поснідавши, вибігла з будинку, назустріч лихові, яке вже висновувалося, вже маріло попереду… (Неля Шейко-Медведєва). Цього разу Ворон узяв її ніжно, поволі, з усією ласкою, на яку була здатна його зашкарубла натура; він губами блукав по її тілу, як п’яний джміль по квітці, і дивувався, наче ніколи такого не бачив, сильно так дивувався і рівчачкові поміж грудей, і пласкому животику, і виразно випнутому пагорбку, вкритому зовсім не шорсткою, шовковою травичкою, дивувався повнявому випуклому сраченяті, тонким пальчикам, коротко стриженому волоссю і тому, які можуть бути холодні зуби у спраглому жіночому роті (В.Шкляр). Слово «дупа» мало дуже багато значень. Наведу лише частину: 1. Дупа – частина тіла, на якій сідається. 2. Жіночий статевий орган («Люська дала мені дупу»). 3. Жінка, як об’єкт сексуального зацікавлення («О, та Нуська файна дупа»). 4. Про когось, хто є недорайдою, чи то пак офермою («Борщ без мнєса то є зупа, хлоп без вуса то є дупа»; «та з нього такий дупик, що страх»). 5. Жінка, що належить комусь іншому (Чия то дупа? Стефкова?«) 6. У значенні спини («Світ повернувся до мене дупою») 7. «Взяти за дупу» – до чогось примусити. 8. «Йому бракує тільки другої дупи» – те саме, що йому бракує тільки пташиного молока. 9. «Цілувати когось в дупу» – підлизуватися. 10. «Темно, як у мурина в дупі». 11. У значенні серця – «це тішить мою дупу»; «аж ми жаль дупу стиснув». 12. «Добратися до чиєїсь дупи» – поквитатися. 13. «Дупа волова», «дупа з вухами» – нездара. 14. «Дупа з яйцями» – про вольову жінку. 15. «Гризти дупу» – нарікати на щось, шкодувати. 16. «П’яний в дупу»; «п’яний в штири дупи». 17. «Виглядає, як дупа» – про когось, хто зле виглядає (Ю.Винничук). Тільки й того, що відшмагали вже старою, а тому шорсткою, як наждак, і колючою, що аж іскрила, кропивою. Ще цілі дві доби по моїм першім шкільнім дні мені здавалося, що ті іскри сиплються з моїх ніжок і худої дупці і вдень, і вночі (О.Слоньовська). Так відшмагали, що із сраки аж клапті летіли (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). — Панове, ваше щастя, що я маю гарячу подругу світового класу з бездоганно пропорційним срако-цицьковим співвідношенням, а то б я розсердився (О.Негребецький, перекл. «Не займайте Зохана»). — Гайє, чоловіче, ох і ноги в неї, ого-го!— Його думки повзуть трохи вище.— В неї, мабуть, і гепа гарна, отака… як у слонихи (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). 1. Тупий, як срака. 2. Навіть на найвищому троні сидить дупа. 3. Тепер не заведено казати: «Ідіть в дупу!». Тепер кажуть: «Усім залишатися на своїх місцях!» 4. Срака — багатофункційна частина тіла. Крім основного призначення, нею думають, нею ж відчувають, через неї ухвалюють рішення і виконують більшість робіт, на неї шукають пригод, a коли знаходять, в ній же і сидять. 5. Поки є срака — пригоди не закінчаться!].

Клеёнка, разг. – (полон.) цера́та, воща́нка, клея́нка, (рус.) клейо́нка. [І так само гинуло в часі і пропадало в тобі безліч забутого, покинутого напризволяще; безліч буденних історій, небуденних чужих життів, здармованих намагань, так мало віри й так забагато розчарування, невимовленої, невисповіданої втоми простору, родючої туги переджнивного поля, в щасливій безпам’яті, в марнотах праці здатного лиш родити й гинути, безліч неуявного і неназваного живого творіння— все воно пропадало пропадом, вив’яле й знепотріблене, немов ще одне нашарування на торф’янику; коли ж сідав за письмовий стіл або вмощував картонну теку на коліні і діставав першого, чистого аркуша, то завжди, здавалось, вертав додоми: звикав до рідного, старожитнього і простого, такого просвітленого, що його не торкнулось лукавство; звикав до запахів давно не білених стін і мисника, до давнопам’ятних подряпин на вишурованій налисо підлозі, до вцілілої фарби при плінтусах, до запаху нічного снігу перед відлигою, до смолистого духу розпалки на грубі, до запаху павутиння й пилюки під ліжком, до одвільглої солі в сільниці, до посірілого на теплінь інею на дверях, до примерзлої, солодкуватої цибулі, до калини в пучку над портретною рамою, до потрісканих на морозі, наждакових рук, до мазі з калгану і заячого жиру, яким їх намащував на ніч і вони гоїлися до ранку, до викинутого в сіни, під ноги, мішка, на якому колись подрімував собака, до паки старих газет на шафі і гасової лампи в кутку там само, до кип’ятильника на гвіздкові, до пластмасового відра під стільчиком, до порізаної церати на столі, до двох пар продимлених рукавиць на вішалці, до зіжмаканих сигаретних коробок у піддувайлі, до лампи над узголів’ям, до книжок біля подушки, до віника біля груби, одягненого, щоб не розкуструвався, в сіру, прошиту внизу, жіночу панчоху, до напівпорожньої, з розсолом і квашеними огірками, банки під лавкою, до новорічного крижаного діда, якого ти місяць тому зліпив одразу по приїздові з двох вистуканих із відер льодяних напівконусів, наморозив йому губи й носа з ягід калини, навів очі вуглинами, і от відлига: льодовик стоїть сумний, мов щойно обікраний старець; ягоди пообпадали на ніздрюватий сніг, зіниці сплакують чорним: вони стільки тебе виглядали, що тепер вже тебе не бачать, але вмиваються сльозами; не тому, що ти так надовго покинув їх, а тому, що, приїхавши, ні себе, ні крижаного діда не впізнаєш вже, і набачений по саму зав’язку, вспліплий серцем, довго нічого не пізнаватимеш, крім тиші й запахів; крім вертань і від’їздів, не трапялось повчального; все інше ти міг би вигадати, описати; не міг лишень пристати до якогось одного берега і визначитись назавжди; непевність стала ознакою всіхнього існування ; люди стали розпачливими обставинами; скільки їх не зрікайся, не витрушуй з себе, вони пролізли в пам’ять, як шашіль в ікону; точать, точать; пів життя вгробив на писанину, а й разу не почув: дякуєм; оце тобі дяка за те, що найдовше вдивлявся, ліктями впершись об лід, у замулене, непритомне річище— і звідти тебе узріла володарка течій, глибин, самого тихоплинного часу, володарка сарани і всякої зелені, володарка водоростів і напластованого, торф’янистого тліну, володарка пронизливості, що вкрижанила твій погляд, розчахнула між двох берегів минань і зробила самотнім; назавжди; і тим прирекла писати (Є.Пашковський)].

Крепкий – (прочный) міцни́й, тривки́й, дебе́лий, креме́зни́й, крем’язни́й, (диал.) моцний, крі́пки́й, (сильный, выносливый) міцни́й, крі́пки́й, тривки́й, дужий, сильний, цупкий, міцносилий, витривалий (о состоянии, ещё) непохитний, несхитний, незламний; (о фруктах, плодах) яде́рни́й; (о голосе, ещё) лункий; (о растворе, ещё) насичений, концентрований; (о запахе) різкий, терпкий; (о хазяине, ещё) заможний: • более крепкий – міцні́ший, крі́пший, дебелі́ший, покрі́пший; • довольно крепкий – міцне́нький, кріпе́нький (кріпке́нький), дебеле́нький; • думать крепкую думу – ду́же (тя́жко, гли́боко) зами́слюватися (загадуватися) про що, сильну́ (тяжку) ду́му ду́мати про що; • задним умом крепок кто, крепок задним умом кто – мудрий по шкоді хто; пізно до розуму дійшов хто; якби той розум спереду, що тепер іззаду (Пр.); якби знаття, що в кума пиття, то б сам пішов і дітей забрав (Пр.); привів коня кувати, як кузня згоріла (Пр.); як загнав на слизьке, то за (про) підкови згадав (Пр.); (груб., фам.) підтикалась, як задрипалась (Пр.); • крепкая водка, вино, чай – міцна́ горі́лка, міцне́ вино́, міцни́й (густи́й) чай; • крепкая дисциплина – міцна дисципліна; • крепкая стража – пи́льна (го́стра, сильна́) ва́рта, сторо́жа; • крепкая фигура, крепкие руки, ноги, плечи – міцна́ (кремезна́, дебе́ла, ду́жа, заживна́) по́стать, міцні́ (кремезні́, дебе́лі, ду́жі) ру́ки, но́ги, пле́чі; • крепкие напитки – міцні́ (п’я́ні) напої (тру́нки); • крепкий в слове – держки́й на сло́во; • крепкий камень – тверди́й (міцни́й) ка́мінь; • крепкий мороз, холод – цупки́й (лю́тий, си́льний, дошкульний) моро́з холо́д; • крепкий на деньги – скупи́й, тверди́й на гро́ші; • крепкий на язык – цупки́й на язи́к, мовчазни́й, мовчу́н; • крепкий орешек – твердий (міцний) горішок; • крепкий снег, лёд – тверди́й (держки́й) сніг, лід; • крепкий сон – міцни́й (сильни́й, твердий, глибокий, непробудний, (диал.) товсти́й) сон; • крепкий табак – міцни́й (лю́тий, сильни́й) тютю́н; • крепкий ум – міцни́й (ду́жий) ро́зум; • крепкий человек – люди́на при здоро́в’ї, люди́на креме́зна́ (міцна́, крі́пка́, ду́жа, дебе́ла, міцноси́ла, заживна́), (образн.) кремінь, залізняк, моцак, дужак; • крепкое здоровье – міцне́ здоро́в’я; • крепкое слово, словцо (разг.) – круте́ (міцне, гостре) слово, слівце́, (похабность) гниле́ сло́во; • крепкое телосложение – міцна́ (ду́жа, креме́зна́) будо́ва ті́ла, міцна́ (ду́жа, креме́зна́) стату́ра в ко́го; • крепок на ухо кто – недочува́є хто, глухе́нький, приглу́хуватий, підглухий, глухуватий хто; туги́й на слу́хи хто; • он ещё крепок на ногах – він ще міцни́й (тверди́й) на но́ги; • очень крепкий – міцне́нний, кріпе́нний, дебеле́нний; • становиться, стать кре́пче – ду́жчати (дужати), поду́жчати (подужати), міцні́ти (міцні́шати), поміцні́ти, зміцні́ти, поміцні́шати, дебелі́шати, подебелі́шати, умоцьо́вуватися, умоцюва́тися, замоцюва́тися; • человек крепкого сложения – люди́на міцно́ї (ду́жої, креме́зної) будо́ви (стату́ри), міцно́го (дебе́лого) скла́ду. [Лід кріпкий, хоч гармати коти (Пр.). Лях му́дрий по шко́ді: як покра́ли ко́ні, став кінни́цю замика́ти (Пр.). Ко́ник він кріпке́нький (Є.Гребінка). Тесля́р коли́сочку дебе́лу майстру́є в сі́нях (Т.Шевченко). Ви́хор ста́не у крем’язни́х дубі́в колі́на гну́ти (П.Куліш). Того вечора таки недільного з Києва виїхав славний новий віз, запряжений двома міцними волами (М.Вовчок). А зима вже морозами кріпкими укріпила (М.Вовчок). Іще́ кріпки́й чума́к був (М.Вовчок). Натура його не була міцна, завзята (П.Мирний). Будо́ва ті́ла міцна́, кремезна́ (І.Нечуй-Левицький). Натоми́вшися, спав тверди́м, міцни́м сном (М.Левицький). Спить товсти́м сном (І.Рудченко). Дід До́рош був стари́й, але ще кремезни́й чолові́к (Б.Грінченко). Хо́лодом пові́яло цупки́м (Б.Грінченко). Він добре бачив трохи кривий, глибокий і заслинений рот вовка, закрутки шерсті на його грудях і міцні замочені лапи (М.Коцюбинський). Нам дають чаю, гарячого, міцного, що блищить в склянці, як стигла вишня (М.Коцюбинський). Слова були міцні та повні, наче добре зерно (М.Коцюбинський). Гафі́йка стоя́ла міцна́, запа́лена со́нцем (М.Коцюбинський). П’яне́нький, а в нога́х таки́ кріпе́нький (Сніп). Кру́гла, заживна́ по́стать (Л.Українка). Яде́рні я́блука — до́вго проле́жать (М.Грінченкова). Повели́ його́ за го́строю ва́ртою (М.Грінченкова). Потрі́бно насампере́д науко́вого знаря́ддя й тих тривки́х підва́лин, що дає́ позити́вне знаття́ (С.Єфремов). Бу́дем на нево́льників по́кріпші пу́та надіва́ти (Л.Мартович). У ме́не здоро́в’я тривке́: ніко́ли не хворі́ю. Сви́та ще кріпка́, ще о́сінь переходжу́ в їй. Там таки́й ще дебе́лий дід, що ї́сти не проси́тиме: сам собі́ заро́бить. Сукно́ таке́ міцне́, що й зно́су йому́ не бу́де (АС). Міцні, засмальцьовані руки, А м’язи тверді, наче дуб. На білій, як день вишиванці Блищить український тризуб! В очах крижана недовіра, Як глобус блищить голова. Давно не гуляла сокира По вулицях міста Москва! (Ot Vinta). «Яких їм треба президентських указів, цим людям? – косишся на співгромадян. — Чи що їм взагалі потрібно?» Хто б і що не говорив, а зібрати їх-нас у щось притямне і не безсенсове, забезпечити тяглість в історії можуть не прапорці, що колишуться в кабіні водія, і не фізії політиків на білбордах, що миготять обабіч. А що? Так-так, саме вона, скривіться в тисячний раз, мовляв, «сколько можна» і «хіба це главне?» Мова – це і є Україна, і нічого з цим не поробиш, як і з тим, що поки що її не стає більше. Ну, трохи повилася сьогодні біля вуха, долинала десь із переднього майданчика, але вся вийшла на Контрактовій, біля Могилянської академії (П.Вольвач). — Та недалеко вже та пора, коли вашмості будуть мені наказувати, а я вашмостей буду послухати — тоді міцносила правиця моя дасть ознаку мого прагнення служити вам (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Та я ж її добре знаю,— сказав Санчо,- як челядь у селі навкидя грає, то і з найдужчих хлопців ніхто так далеко залізяки не кине, як вона. Там-то голінна дівоха, і вродою, і поставою — всім узяла, і хоч якому мандрованому лицарю перцю дасть, як до неї підсипатись почне! А моцна ж яка, а голос, бісової крові, який! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він і досі дужий міцний та худорлявий, залізняк, словом (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Що слабкіші доводи, то міцніша позиція (С.Є.Лєц)].

Ледоруб – льодоруб, кригоруб. [О пів на шосту, ввечері, коли дуби в пурпурній ожеледиці палають, і льодорубами на річці лід рубають, а ген блакитну кригу повезли (Є.Гуцало). — А мені от, хай йому чорт, нічого надіти, — сказала Елоїза, тримаючи в руках порожні чарки. — Якби моя свекруха простягла ноги — еге ж, дочекаєшся! — то, може, заповіла б мені кригоруб із старовинною монограмою абощо (О.Сенюк, перекл. Д.Селінджера)].

Лосьон – (франц. от лат.) лосьйо́н. [Треба випити ще. Є у мене ще один одеколон, радше лосьйон після гоління, жилетівська версія «дикий дощ», запах трохи солодкуватий, якщо виживу, треба буде поміняти на «арктичний лід» (В.Кожелянко). Такий холодний, такий зловісний стояв Крістмас, що в залитому яскравим світлом, задушливому від лосьйону й гарячого мила салоні Браун, жестикулюючи й хрипко просторікуючи, в заяложених штанах у червону ґратку та в брудній барвистій сорочці, звів голову на півслові й п’яним поглядом наткнувся на вічі людини за склом (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Він рушив уздовжліжка, і я почув хруст порохняви під підошвами й запах лосьйону після гоління. Надміру сильний. Якщо ми подружимось, я скажу йому про це. Зараз іще рано (Ю.Костюк, перекл. перекл. Г.Лорі)].

Мёд – 1) мед, (диал.) мід , (в детск. языке) ме́дя; 2) (напиток) мед, (зап. мід), медо́к: • арбузный мёд – кавуно́вий мед, кавуно́вий бекме́з; • банный мёд – відто́плюваний (вито́плюваний) мед; • брушёный, запечатанный, печатанный мёд – ши́тий (заши́тий, скле́плений, заскле́плений, забрушо́ваний, забру́шений, запечатаний) мед; • вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити (Пр.); якби ж то так було, як ви кажете; • заправлять мёдом – медити; • капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому; • коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку) (Пр.); коли мед (як мед), то й ложкою (ложкою) (Пр.); тобі як мед, то зараз і ложка (Пр.); • красный мёд – греча́ний мед; • крупичатый, засахарившийся мёд – скрупні́лий (покру́плий, зцукрі́лий, зцукрува́тілий) мед, покру́пини; • липовый, казанский мёд – ли́повий мед, ли́пець, липни́к, липняк; • ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду (Пр.); • малиновый мёд – мали́новий мед, малинник; • мёд вываренный из сладкого сока плодов – (сгущенный сок, искуственный мёд) бекме́з (бекмес); • медовый месяц – медовий місяць; • мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому; • на языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); • не мёд – не мед; не з медом; • носить мёд – медувати; • отсутствие, недостаток мёда – брак (нестача) меду; безмеддя; • падевой мёд – медо́ва падь; • подрезной мёд – підсі́к, підріз; • питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом; • питейный, варёный, брожёный мёд – питни́й, гра́ний мед; • содержащий мёд – медистий, медний, медяний, медяні ший; • сотовый, цельный мёд – щільнико́вий мед; • твоими б устами мёд пить – твоїми б уста́ми та мед пи́ти; • центробежный, выпущенный, жидкий мёд – центрофуго́вий (спускни́й) мед, патока; • ягодный мёд – я́гідний мед; (настоянный на ягодах, с кот. слита наливка) мусу́лес, мусу́лець, муселе́ць. [Аби мед, а мухи налізуть (Пр.). Гризуться, як чорти за мед (Пр.). Ой нап’яли козаченьки Червоний намет, Та й п’ють вони горілочку, Ще й солодкий мед (Н.п.). Та й ми в ба́тька були́, мід-горі́вочку пили́ (Пісня). Журба́ в шинку́ мед-горі́лку поставце́м кружа́ла (Т.Шевченко). Ведмі́дь мед доста́є з де́рева, а його́ бджо́ли куса́ють (М.Вовчок). Гра́є, як стари́й питни́й мед (І.Нечуй-Левицький). Чо́рна му́шка, що в густи́й мід залі́зла (В.Стефаник). Забігали, заговорили блазні — одні щасливі, другі — вкрай нещасні. Стань збоку, подивляючи вертеп. Лише добудь вистави до кінця. Не мед, здається, навіть глядачеві? Усе — дарма. Довліє злоба дневі і дотлівають рампові сонця. Ти в межипросторі. І — посеред. Життя і смерть — оце і вся вистава. А німота заходить, ніби слава. Проте й вертепна слава — теж не мед (В.Стус). О, не взискуй гіркого меду слави! Той мед недобрий, від кусючих бджіл. Взискуй сказать поблідлими вустами хоч кілька людям необхідних слів. Взискуй прожить несуєтно і дзвінко. Взискуй терпіння витримати все. А справжня слава —  це прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе (Л.Костенко). Щойно ми народились, Нам вручили по ложці І сказали: в майбутнім Вас чека бочка з медом. Треба йти прямо-прямо Треба йти й не звертати, Й ви побачите бочку Й буде в бочці тій мед. Й от, здається, збулося — Ми по вуха в тій бочці, І було б все, як треба, Тільки в бочці — не мед. Неймовірно, але факт, мед — це відрижка комах, яка є напівперевареними виділеннями статевих органів рослин (Ю.Позаяк). У мене всередині — бджоли, пухнасті і теплі: Медують, із болю і солі витворюють Всесвіт. У мене всередині — сповнене відчаєм пекло, В якому безрото кричать недоношені весни (Ірина Шувалова). Вуж випав із машини і поповз велетенським слимаком до мерії. Зупинявся, відхекувався, протирав чоло хусточкою — хоч викручуй. Ця істота, наповнена мертвими бджолами своїх бажань, яким не судилося назбирати медку, не викликала жодного співчуття (О.Ульяненко). — Коли б то Бог дав, чоловіченьку, таке діло нам он як знадобиться! Тільки скажи мені, будь ласкав, що воно за острів, бо я його не тямлю. — Не ослячим язиком мед лизати,— одказав Санчо. — Слушного часу втямиш, жінко, усе, сама здивуєшся, як тебе васали вельможною величати будуть (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вони допомагають сушити інжир, ліплять бублики, а потім варять їх у бекмесі у власних казанчиках (О.Пономарів, перекл. К.Асимакопулоса). Страшний кляп, медом помазаний (С.Є.Лєц). Всі бджоли прилітали з медом, а одна — така маленька і вредна — з дьогтем…].

Мягко – м’я́ко; ла́гі́дно, зла́гі́дна; пу́хко; (ласк.) м’яке́нько; лагідне́нько, плохе́нько, благе́нько; пухке́нько, (ладком) ла́годом, ла́гідко́м, ла́годиком: • более мягко – м’я́кше; лагідні́ше, плохі́ше, пухкі́ше; • мягко говоря – щоб не сказати інакше; м’яко кажучи; • мягко стелет, да жёстко спать – м’яко стеле (посте́лить), та твердо спати (Пр.); на язиці мід (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); у вічі як лис, а за (поза) очі як біс (Пр.); слова масні, а пироги пісні (Пр.); слова ласкаві, та думки лукаві (Пр.); тіло обіймає, а душу виймає. (Пр.); інша рада гірша як зрада (Пр.); інший у ноги кланяється, а за п’яти кусає (Пр.). *[Ляга́йте про́сто – усю́ди сі́но й м’я́ко (М. Вовчок). Відказа́в ла́гідно (Г. Барвінок). Зо́рі лагі́дно сія́ли (Л. Українка). Лиш зла́гідна блага́ю (П. Куліш). Та настели́ти соло́ми, щоб було́ їм м’яке́нько (М.Коцюбинський)].

Помогать, помочь – допомагати, допомогти, помагати, помогти кому́, запомага́ти, запомогти́, спомага́ти, спомогти́ кого́, кому́ чим, в чо́му, підпомага́ти, підмага́ти, підпомогти́, підмогти кого́, кому́, пособля́ти, пособи́ти, підсобля́ти, підсоби́ти кому́, рятува́ти, порятува́ти, зарято́вувати, зарятува́ти, підрято́вувати, підрятува́ти, зара́джувати, зара́дити кого́ чим, у чо́му, до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) става́ти, ста́ти кому́ чим, посилко́вувати, посилкува́ти кого́, прислуго́вувати, прислугува́ти кому́ (содействовать) сприя́ти кому́, (образно) підклада́ти ру́ки під ко́го, носи́ти во́ду на чий млин: • Бог [на] помочь – помагайбі, (диал.) помайбі; Боже поможи, помагай Біг; • да поможет вам Бог! – Бо́же поможи́ вам! Хай вам Бог помага́є (помо́же)!; • если вы это предпримете, я буду вам помога́ть – якщо ви за це ві́зьметеся, я вам допомага́тиму (підпомага́тиму), пособля́тиму (підсобля́тиму), става́тиму до по́мочи (до помо́ги, до підмо́ги); • как этому (здесь) помочь? – як (яку) цьому (тут) раду дати?; як цьому (тут) зарадити?; • не знает, чем и помочь себе (как себе помочь) – не знає, як собі [й] раду дати; не знає, чим і запомогтися (зарятуватися, зарадитися, зарадити собі;  пора́дити себе); ради собі не дасть (не прибере, не добере); • ничем не могу помо́чь – нічим не поможу (допоможу), нічо́го не вра́джу (не вра́ю); • ничто не помога́ет – нічо́го не помага́є, (редко) не помагається, не пособля́є, не пособляється; ніщо́ не стає́ в приго́ді (не дає́ ра́ди); • ничто не помогло́ – ніщо́ не зара́дило (не помогло), (редко) нічо́го не помогло́ся (не пособи́лося), не вра́дило; • помога́йте друг другу – помагайте (допомагайте, спомагайте) одне одному; запомага́йте оди́н о́дного, става́йте до по́мочи оди́н о́дному; • помога́ть кому (необходимыми средствами, чем-либо необходимым) – допомагати (спромага́ти, спромогти́) кого́ чим; • помогите! – рятуйте!, про́бі!; • помочь горю (беде) – зарадити (запобі́гти, запомогти́) лихові (біді, горю); • помо́чь кому в нужде (нуждах) – допомогти́ (помогти), спомогти́ кому́, запомогти́, порятува́ти, зарятува́ти кого́ в біді́, в приго́ді, в потребах; • помо́чь кому деньгами – помогти́ (допомогти) кому́, запомогти́, спромогти́, зарятува́ти, підмогти́, підрятува́ти кого́ гроши́ма (грі́шми); • помо́чь кому советом – ра́дою зара́дити (пора́дити) кого́, ра́ди (ра́ду) да́ти кому́ (чим); • помо́чь себе тем, что есть – запомогти́ся (зарятува́тися, зара́дитися) тим, що є, що Бог дав; эти капли помога́ют от кашля – ці ка́плі помага́ють про́ти ка́шлю, помічні́ на ка́шель; • это лекарство очень помогает – ці ліки дуже помічні; • это мне не поможет – це мені́ не помо́же (не допоможе, не посо́бить), (не выручит из беды) це мене́ не заряту́є (не вряту́є); • это нисколько не помога́ет его счастью – це ані трі́шечки не додає́ до його́ ща́стя. [Якби́ не Біг, хто б нам помі́г (Пр.). Допоможе, як кобилі заєць (Пр.). Допомагати: з калюжі та в болото (Пр.). Здибався біб з цибулею: — Помайбі, плаксьо! А вона йому відповіла: — Бодай здоров, пучичерево! (Казка). Сказала: «Помагай Біг, діти!  Чого сумуєте ви так? Чи не остило тут сидіти? Оце гуляють наші як! Мов божевільних, нас морочать, Сім літ, як по морям волочать; Глузують, як хотять, із вас, Але з другими бахурують, Свої ж жінки нехай горюють, Коли водилось се у нас? Послухайте лиш, молодиці, Я добрую вам раду дам; І ви, дівчата білолиці, Зробім кінець своїм бідам, За горе ми заплатим горем — А доки нам сидіть над морем? Приймімось, човни попалім. Тогді і мусять тут остаться І нехотя до нас прижаться; Ось так на лід їх посадім» (І.Котляревський). І всім йому́ прислуго́вує, що зна і що зду́жа (Г.Квітка-Основ’яненко). Дай Боже вам, панночко, вечір добрий! Нехай вам Бог помага! (Г.Квітка-Основ’яненко). Як міг, так допомі́г (Номис). Вони́ мене́ не запомо́жуть (Номис). Роби́, небо́же, то й Бог помо́же (Номис). Степи мої запродані Жидові, німоті, Сини мої на чужині, На чужій роботі. Дніпро, брат мій, висихає, Мене покидає, І могили мої милі Москаль розриває… Нехай риє, розкопує, Не своє шукає, А тим часом перевертні Нехай підростають Та поможуть москалеві Господарювати, Та з матері полатану Сорочку знімати. Помагайте, недолюдки, Матір катувати (Т.Шевченко). Узграни́чні пани́ спромага́ли козакі́в збро́єю і всім припа́сом до похо́ду в туре́цькі зе́млі (П.Куліш). Череваня полюбили й шанували, бо був козак-друзяка: уже кому чи яка нужда, чи що, то зарятує й визволить (П.Куліш). Вже й сини Шрамові підросли і допомагали батькові у походах (П.Куліш). І сам голоду й холоду не знає, бо й його люде зарятовували, як чим треба (Г.Барвінок). Ви нас за те своє́ю ра́дою зара́дите (Основа). Не мо́жу я сьому́ запомогти́ (М.Вовчок). Коли́-б не я, хто-б його́ поратува́в (О.Кониський). Я ж тобі кажу: зумію сій біді запомогти (Яків Щоголів). — Хто б вас пожалів, якби не я, хто б зарятував при нужді! (М.Кропивницький). Скрізь встигала в роботі і в хаті, і в дворі, ще й на току та в клуні Романові помагала (І.Нечуй-Левицький). Лежала вона й тихо стогнала. І ліки вже не помагали (І.Нечуй-Левицький). Милевський робить загальний поклін і кидається за Сапею помогти їй одягтись (Л.Українка). То бу́де йому́ Госпо́дь милосе́рдний на вся́кім мі́сті спомага́ти (Л.Мартович). — Спасибі вам, серце, за добре слово. Хай вам Господь помагає, де тільки лицем обернетесь… (М.Коцюбинський). Якось-то воно буде: він, Роман, не дасть їм загинути, підпоможе і лісу купити, і хату поставити… (М.Коцюбинський). Як пособи́ти йому́ тепе́р, то й він коли́сь у приго́ді ста́не (Б.Грінченко). Демид і своєю особистою лікарською роботою, і матеріально запомагав усіх тих, хто зазнав якого лиха (Б.Грінченко). Вже коли́ не ви, так і ніхто́ більш не зарату́є мене́. Оди́н дру́гого в робо́ті підрату́є і грі́шми і худо́бою в потре́бі зази́чить (І.Франко). І те сказать, про хлопа дбав він, Як дбав про коней і волів; Взимі три вози дров давав він, Щоб хлоп продроглі кості грів; Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (І.Франко). Уже пок. Іван Верхратський у своїй праці про говір галицьких лемків звернув був увагу на те, що в лемківському говорі часто стрічаються стягнені форми дієслів. На думку Верхратського, ці форми стрічаються особливо в Сяніччині. Такі самі скорочення стрінув я також у Ліському повіті в селах Явірець, Луг, Завій, Струбовиська. Говорять там: «няй ся ке» (кає) — нехай боїться; «він газде» — (газдує); «няй варе» (варує) — береже; смаке — смакує. Побіч того стрічаються там такі загально вживані на Лемківщині форми, як: возь, подь, тра, смоть або смонь, ідь, шмар, понайбі або помайбі (помагайбіг), не бамся (не боюся); мам, меш, ме (маю, маєш, має) (Франц Коковський). — Аж п’ятеро. Але одна — Боже мій! Суща Беатриса! Таке біляве, тихе, а тиха вода, кажуть, береги рве. Як її? Наталка? Ні… Настунька? Теж ні. Тільки умова — це моя. — Та бери їх усіх! — понуро сказав Степан. — Єсть мені час до дівчат! — Даремно. Учені пишуть, що це допомагає обмінові речовин (В.Підмогильний). І коли Матвій зійшов з Григорчукової нивки й уважно зайнявся підпорою одної гілляки на щепі, що занадто гнулася під тягою овочів, у той час його поздоровив здалека хрипливий баритон чоловічого голосу. — Помайбі, дядьку Матвію!.. Матвій піднімає голову. — Дай-бо здоров’я! — автоматично відповів Матвій і побачив на своїм полі Григорчука (У.Самчук). Я ж їх спромага́ла, в лю́ди виво́дила (АС). Слухаючи тої мови, Дон Кіхот тільки посміхався, а потім заговорив упевнено і спокійно: — Ех ви, ница ницота і підла підлота! То це, по-вашому, розбій — кайдани розбивати, невольників визволяти, нужденних рятувати, похилих підіймати, бездольних спомагати? Ех ви, ледач ледача і темна темнота! Не дав вам Бог підсліпим вашим розумом спізнати всю велич мандрованого рицарства, не дарував за гріхи ваші свідомості, що не тільки самого такого рицаря, ба й тінь його повинні ви шанувати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантес). Допоможи собі сам і тоді кожен тобі допоможе (Ф.Ніцше). Не лізь в душу ближнього в галошах. І навіть якщо ти витреш ноги, все одно не допоможе (С.Є.Лєц). Народ тепер, перш ніж помогти людині в біді, спочатку зніме ту біду на телефон].

Хозяюшка, ласк. – господарочка, господинечка, хазяєчка, (диал.) ґаздинька, ґаздинечка, ґаздинонька. [Будете ґаздів своїх приймати та гостити, ґаздинькі любі, — потішали бадіки (М.Черемшина). — Кохана, у нас є що їсти? — Їж усе, що знайдеш в холодильнику. — Ах ти ж, хазяєчко моя! Сама лід приготувала?].

Хрустящий – хрусткий, хрумкий, хрумтливий, хрумкотливий, хрускотливий: • есть, съесть что-нибудь хрустящее – хру́мати, схрумати, хру́мкати, схрумкати, хру́мсати, схрумсати, хрумчати, схрумчати. [Як в темряві усе завмерло/ Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персеїд (М.Драй-Хмара). Сидячи у безпеці за хрусткими аркушами, Деніс розмірковував. У світлі цього блискотливого поранку його вчорашні відчуття здавались якимись далекими (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). — Обмежені мудрагелі підносять до небес подібних їм і кричать «ату!» супротивникам, але думок наших їм не втямити саме тому, що вони зовсім іншого ґатунку; вони й не помічають їх, як-от озлоблена тварюка швидко перестає сприймати зором незвичайний предмет на дні своєї клітки, що його їй годі схрумати чи розірвати (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].

Шумящий – що (який) шумить, шумливий, шумотливий, голосни́й, гамірни́й, шу́мни́й, шумки́й, гомінки́й, галасли́вий, гомінли́вий, гамірли́вий, крикли́вий, (кто) шуми́ло. [Вривається якийсь п’яний гамірливий мудак і починає вимагати, щоб увімкнули телевізор (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Бачила бездонну блакить, шумотливі дерева, а внизу мерехтливе море серед сріблястих дюн (В.Шовкун, перекл. Ґрації Деледи). Однак при кінці навчання студентик дивився звисока уже і на докторів у хутрових пальтах, згорблених у трапезній над повними тарелями, уповні задоволених зі своїх зашкарублих нудних знань, і на отих шумких спудеїв-неотес, які заздалегідь вирішили вивчати саме доста, щоб отримати дармову роботу, і на тих-от бідолашок, у яких жага до знань минеться з молодою кров’ю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Диким істеричним реготом зайшовся весь спантеличений, приголомшений, гомінливий і голодний люд. Усі сміялися, обіймалися, реготали, зрозумівши нарешті, що багатовікове панування Страху скінчилося (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Схилився над дійницею, над шумливим молоком (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Дівчина проходила стежками повз живопліт і спритно, мов гнучке звірятко, прошмигувала між кущами; вечорами, коли небо ставало іскристим і слизьким, як лід, її фігуру обливало світло місяця чи огортала гойдлива тінь тополі, її супроводжував задушливий аромат левконії чи вологий, підвальний запах весняної землі, або ж під її ногами шурхотіло сухе листя чи склянисто хрустіли дрібні крижини; вона виходила з-за рогу вулиці — і ми, присівши під опорами мосту й похапливо сьорбаючи надто гаряче течиво, з’їдали на різьбленому камені картопляний суп чи борщ, чи ріденьку кашу, призначену мені на вечерю; на скількох доріжках, вулицях, у скількох приміщеннях зберігалася постать цієї дівчини, скільки разів я відчував прохолоду її кровистих вуст, близьке тепло її тіла; скільки разів я вдивлявся в темряві в її смагляве, болісно пройняте тілесним ритмом обличчя; хлоп’яче кохання й жіночі ревнощі; ніжність і затятість; розлуки й повернення; дитинність і зрілість; вулиці, тротуари, двері будинків, люди, картини неба, парки з шумкою тінню, сповнені її білих рук; народні гуляння в ситцевих кольорах, дощі, сонця, дерева й повітря — все заполонене її образами, стійкішими під заплющеними повіками, ніж замасковані серед зелені танки, побілені літаки та різнокаліберні гармати, виставлені на жовтенькому пісочку роззявам на огляд (О.Бойченко, перекл. Т.Боровського)].

Ром – (англ.) ром. [Разом з іншими мадама Ортіс продавала й ром. А ром, як ви знаєте, спокутує ганебні вади всіх інших товарів (В.Мисик, перекл. О.Генрі). Коньяк лився золотавим струменем, джин виблискував аквамарином, а ром був — як саме життя (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Горілка з льодом шкодить ниркам, ром з льодом — печінці, джин з льодом — серцю, віскі з льодом — мозку. Цей чортів лід неймовірно шкідливий!].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БЕ́ДСТВОВАТЬ ще зазнава́ти скру́ти, тягти́ біду́, труби́ти в кула́к, би́тися як ри́ба об лід, брьо́хатися у зли́днях, фольк. злидува́ти; бе́дствующий що біду́є тощо, поки́нутий на біду́, обтя́жений бідо́ю, заско́чений бідо́ю, бідола́ха, бідачи́сько, прикм. безтала́нний, образ. у скру́ті, пор. мытарствующий; бе́дствующий кора́бль судно́ в ава́рії; бе́дствующий род безтала́нний рід; бе́дствующий шеф бідола́ха-шеф.

ЛЕДЕНИ́ТЬ ще ско́вувати кри́гою, (душу) пройма́ти хо́лодом; леденя́щий що ско́вує кригою тощо, зда́тний заморо́зити, прикм. /про воду/ льодови́й, льодува́тий, крижани́й, холо́дний як лід, /мороз/ цупки́й, /жах/ несві́тський, /про видовище/ мо́торошний, жахли́вий, (сум) оказ. льодува́тий.

МЕТА́ТЬСЯ укр. телесува́тися, шамота́тися, ПЕРЕН. не знахо́дити собі́ мі́сця, би́тися як ри́ба об лід, (з боку в бік) ша́рпатися, ґе́дзатися, (у сні) жаха́тися; метаться из стороны́ в сто́рону телесува́тися, ти́катися-ми́катися, похідн. тик-мик; мета́ющийся = метаемый; ме́чущийся зашамо́таний, зані́колений, розтелесо́ваний, рідко розпаніко́ваний, охо́плений /по́йнятий/ па́нікою, (погляд) розбі́ганий, прикм. метушли́вий, безла́дний, хаоти́чний, образ. як несамови́тий /ґе́дзем уку́шений/, сам не свій; метаться из стороны́ в сто́рону розтелесо́ваний;

НАЛА́ДИТЬ, наладить отноше́ния (після розриву) образ. розтопи́ти лід.

ПЕРВОПРОХО́ДЕЦ, быть первопроходцем ПЕРЕН. прору́буватися крізь ха́щі́, лама́ти пе́рший лід.

ПОСАДИ́ТЬ, посадить в тюрьму завда́ти до в’язни́ці; посадить на мель ПЕРЕН. посади́ти на лід; посадить на ме́сто присади́ти; посади́вший ОКРЕМА УВАГА; посади́вший в кало́шу стил. перероб. посади́вши в калю́жу; посади́вший на мель стил. перероб. посади́вши на лід.

ПРОИЗВОДИ́ТЬ (роботи) вико́нувати, (зміни) зді́йснювати, (переполох) зчиня́ти, здійма́ти, фраз. твори́ти, витво́рювати, перево́дити [производи́ть учёт переводити о́блік]; производи́ть в офице́ры /производи́ть в генера́лы/ галиц. виви́щувати до офіце́ра /генера́ла/; производи́ть вы́стрел стріля́ти; производи́ть впечатле́ние (производи́ть глубо́кое впечатле́ние) ще справля́ти ілю́зію, дохо́дити до се́рця, (запада́ти в се́рце /ду́шу/); производи́ть гул стугоні́ти; производи́ть жеребьёвку жеребкува́ти, ки́дати жеребо́к; производи́ть затра́ты витрача́ти; производи́ть измене́ния образ. міня́ти декора́ції; производи́ть на свет ще випло́джувати; производи́ть неплохо́е впечатле́ние живомовн. пока́зувати нічо́го; производи́ть обрабо́тку обробля́ти; производи́ть опла́ту плати́ти; производи́ть осмо́тр огляда́ти; производи́ть платёж плати́ти; производи́ть подсчёт підрахо́вувати, роби́ти підраху́нок; производи́ть приём прийма́ти; производи́ть прове́рку перевіря́ти; производи́ть рассле́дование розслі́дувати, забут. розслі́джувати; производи́ть реви́зию /производи́ть ро́зыски/ ревізува́ти /розшу́кувати/; производи́ть реши́тельные измене́ния образ. лама́ти лід; производи́ть упла́ту = платить; производи́ть учёт = учитывать; производи́ть учёт векселе́й дисконтува́ти векселі́; производи́ть эксперти́зу роби́ти експерти́зу; производи́ть эффе́кт справля́ти ефе́кт; производя́щий 1. що /мн. хто/ ро́бить тощо, зви́клий виконувати, ра́ди́й ви́конати, за́йня́тий викона́нням чого, за́йня́тий чим, викона́вець, 2. що виробля́є тощо, ста́вши виробляти, зда́тний ви́робити, за́йня́тий виробни́цтвом чого, виробни́к, продуце́нт, книжн. вигото́влювач, прикм. продукти́вний, виробни́чий, продукува́льний, виро́блювальний, ство́рювальний, витво́рювальний, для ви́роблення, складн. -виробни́й [хлебопроизводя́щий хлібовиробни́й], фраз. де виробля́ють [цех, производя́щий ши́ны цех, де виробляють ши́ни], 3. що справля́є тощо, зви́клий справляти, зда́тний спра́вити (ефект тощо), 4. що поро́джує тощо, зда́тний породи́ти, поро́джувач, спороди́тель, (бугай) племінни́й, книжн. плідни́к, прикм. б-я генерати́вний, 5. що тво́рить тощо, зда́тний створи́ти, творе́ць, уроч. сотвори́тель, прикм. продукти́вний, складн. -тві́рний, -тво́рчий, 6. що виви́щує тощо, покли́каний підви́щити, 7. що виво́дить, зви́клий виво́дити; производя́щий в генера́лы зго́дний ви́вищити до генера́ла; производя́щий впечатле́ние зда́тний спра́вити вра́ження; производя́щий вычисле́ние обчи́слювач, за́йня́тий обчи́сленням; производя́щий гул стугонли́вий; производя́щий дозна́ние слі́дчий, за́йня́тий до́питом; производя́щий на свет породи́тель; производя́щий обыск = обыскивающий; производя́щий о́пыты експеримента́тор, за́йня́тий до́слідами; производящий ошеломля́ющее впечатле́ние зда́тний приголо́мшити; производя́щий переворо́т в зда́тний здійсни́ти пере́воріт у; производя́щий рабо́ты викона́вець робі́т, виконро́б; производя́щий раско́пки за́йня́тий ро́зкопами; производя́щий реви́зию ревізо́р; производя́щий ремо́нт ремо́нтник, за́йня́тий ремо́нтом; производя́щий свой род схи́льний виво́дити свій рід; производя́щий сенса́цию сенсаці́йний, бучни́й, гучни́й; производя́щий фуро́р зда́тний ви́кликати фуро́р; райо́ны производя́щие и потребля́ющие райо́ни, де виробля́ють і спожива́ють; производя́щийся/производи́мый 1. ро́блений, чи́нений, вико́нуваний, зді́йснюваний, 2. продуко́ваний, виро́блюваний, ство́рюваний /витво́рюваний/, 3. спричи́нюваний, 4. поро́джуваний, 5. утво́рюваний, тво́рений, 6. підви́щуваний /виви́щуваний/, 7. виво́джуваний, прикм. по́хідний; производя́щийся що відбува́ється, відбу́ваний;

РАЗБИ́ТЬ ще розге́пати і похідн., (на друзки) розхе́кати; разби́ть вдре́безги розби́ти на дрізки́ /на га́муз/; разби́ть в лепёшку галиц. зби́ти на квасне́ я́блуко; разби́ть ла́герь розта́боритися; разби́ть лёд (на воді) проби́ти лід; разби́вший ОКРЕМА УВАГА; разбивший ла́герь /разбивший та́бор/ розта́борений, око́шений; разбившийся 1. розби́тий, пото́вчений, розге́паний і похідн., (вік) зні́вечений, ОКРЕМА УВАГА;

СТЕЛИ́ТЬ ще застеля́ти, настеля́ти, простеля́ти, розстеля́ти; мя́гко сте́лет, да жёстко спать укр. на язиці мід, а під язико́м лід, оказ. на м’яки́х слова́х тве́рдо спа́ти; сте́лющий що /мн. хто/ сте́ле тощо, зви́клий стели́ти, ра́ди́й /гото́вий, зда́тний/ застели́ти, стелі́й, засте́лювач, насте́лювач, просте́лювач, розсте́лювач, прикм. засте́лювальний, насте́лювальний, просте́лювальний, розсте́лювальний; сте́лющийся сте́лений, засте́люваний, насте́люваний, просте́люваний, розсте́люваний, прикм. сланки́й, повзу́чий, (тумаан) попризе́мний.

ТЕРПЕ́ТЬ ще витри́мувати, зно́сити, допуска́ти, толерува́ти, мири́тися з чим, фраз. прийма́ти як факт що, (від кого) зазнава́ти обра́з /кри́вди/; терпе́ть что образ. пи́ти з ча́ри чого [терпе́ть му́ки пи́ти з ча́ри стражда́нь]; терпе́ть банкро́тство банкрутува́ти; терпе́ть бе́дствие терпі́ти біду́, спізнава́ти лиху́ годи́ну, зазнава́ти тяжко́ї скру́ти; терпе́ть го́ре / терпе́ть лише́ния/ укр. поневіря́тися; терпе́ть крах леті́ти у прі́рву; терпе́ть невзго́ды тягну́ти біду́; терпе́ть неуда́чи горі́ти, бу́ти під коне́м; терпе́ть нужду́ би́тися із зли́днями /з нуждо́ю/; терпе́ть угрызе́ния со́вести карта́тися се́рцем; не терпе́ть кого (на дух) не перено́сити, не виде́ржувати, ди́хати чо́ртом /я́дом/ на кого; не могу́ терпе́ть душа́ не виде́ржує; он те́рпит материа́льные лише́ния його́ обсі́ли зли́дні; терпящий, що /мн. хто/ те́рпить тощо, зда́тний /гото́вий/ ви́терпіти, зви́клий терпі́ти, терпели́вець, прикм. терпля́чий, терпели́вий, толера́нтний до чого; терпящий банкро́тство банкрут; терпящий бе́дствие заско́чений /захо́плений/ лихо́ю годи́ною /ава́рією, неща́стям/, стил. перероб. зазнаючи́ ава́рії; терпящий лише́ния обтя́жений зли́годнями; терпящий неуда́чу /терпящий крах/ прова́льний; терпящий пораже́ние незда́тний уни́кнути пора́зки; терпящий убы́тки обтя́жений зби́тками, зазнавши зби́тків; не терпящий возраже́ний (тон) безапеляці́йний, нача́льницький, наказо́вий; не терпящий отлага́тельства нега́йний, невідкла́дний, нага́льний, образ. пи́льний до зарі́зу; терпи́мый витри́муваний, зно́шуваний, толеро́ваний, прикм. від ТЕРПИМЫЙ; терпе́вший ОКРЕМА УВАГА; до́лго терпе́вший довготерпели́вий; ПЕРЕТЕРПЕ́ТЬ (біду) перетрива́ти; перетерпе́вший поет. довготерпели́вий, ОКРЕМА УВАГА; ПОТЕРПЕ́ТЬ (від бурі тощо) зазна́ти шко́ди; потерпе́вший ава́рию зазна́ти ава́рії, розби́тися; потерпе́вший бе́дствие ще доско́чити ли́ха; потерпе́вший крах сі́сти на лід; потерпе́вший круше́ние (про літак) розби́тися, (про судно) зазна́ти ава́рії (потро́щення) на мо́рі, потрощи́тися; потерпе́вший неуда́чу /потерпе́вший крах/ зазна́ти невда́чі, згорі́ти, образ. полеті́ти у прі́рву, злама́ти /спали́ти /обпали́ти/ кри́ла, фаміл. облиза́ти макого́на, спійма́ти о́близня, зломи́ти карк, вхопи́ти ши́лом па́токи /ме́ду/, сі́сти ма́ком /на мілину́/, ду́лю з ма́ком з’ї́сти, поломи́ти зу́би, забут. вхопи́ти як соба́ка обме́тиці, (про плян) розби́тися на дрізки́; потерпе́вший разгро́м прибл. фраз. знайти́ моги́лу; потерпе́вший потерпі́лий, скри́вджений, потерпі́лець, ОКРЕМА УВАГА; потерпе́вший круше́ние /потерпе́вший ава́рию/ що зазна́в ава́рії, потерпі́лий від ава́рії, (про судно) потерпі́лий від ава́рії на мо́рі, ро́збиток; потерпе́вший неуда́чу / потерпе́вший фиа́ско/ невда́лий, погорі́лий, стил. перероб. зазна́вши невда́чі; потерпе́вший от землетрясе́ния пони́щений землетру́сом, потерпі́лий від землетру́су; потерпе́вший от наводне́ния потерпі́лий від по́воді, поводя́нин; потерпе́вший пораже́ние перемо́жений, розгро́млений; потерпе́вшая сторона́ скри́вджена сторона́.

УГНЕТА́ТЬ гніти́ти /в’яли́ти/ се́рце, (дух) ка́менем ляга́ти на се́рце /лежа́ти на се́рці/; угнета́ющий 1. що /мн. хто/ гно́бить тощо, стил. перероб. ста́вши гноби́ти, зда́тний пригноби́ти, гноби́тель, пригно́блювач, прикм. деспоти́чний, тирані́чний, поет. ярми́стий, 2. що гні́тить, прикм. гнітю́чий, пригно́бливий, тех. пригно́блювальний, ути́скувальний, пригні́чувальний, стил. перероб. пригні́чуючи, складн. гніти́- [угнета́ющий ум симпто́м гніти́-ро́зум симпто́м]; угнета́юще як лід по се́рцю, свинце́м на ду́шу; угнета́юще де́йствовать (угнета́юще боле́ть) ляга́ти ка́менем на ду́шу; как угнета́юще бо́льно ста́ло кому аж се́рце чиє на́че ка́менем здави́ло; угнета́ющийся/угнета́емый гно́блений, пригно́блюваний, ути́скуваний, пригні́чуваний, прибл. пригно́блений, пригні́чений; угнета́емый гну́тий-у-три-дуги́.

УСТРАНЯ́ТЬ, ще збува́тися /позбува́тися/ чого, (хиби) ліквідува́ти, (тертя) перебо́рювати, (проблему) зніма́ти, (перепони) дола́ти; УСТРАНЯ́ТЬСЯ, устраня́ться от дел образ. заляга́ти на дно; устраня́ющий що /мн. хто/ усува́є тощо, ра́ди́й усува́ти, покли́каний усу́нути, для ліквіда́ції, за́йня́тий ліквіда́цією; устраня́ющий от до́лжности що звільня́є з поса́ди; устраня́ющий причи́ны ра́ди́й усува́ти причи́ни; устраня́ющий разногла́сия ра́ди́й усу́нути незго́ди; устраняющийся/устраня́емый усу́ваний, зві́льнюваний, перебо́рюваний, до́ланий; УСТРАНИ́ТЬ (кого) фаміл. ви́вести з гри; устрани́ть отчуждённость, образ. розтопи́ти лід серде́ць; УСТРАНИ́ТЬСЯ образ. зійти́ з диста́нції; устрани́вший, устрани́вшийся ОКРЕМА УВАГА; устрани́мый ле́гко усу́ваний /перебо́рюваний/, прикм. переборни́й, усувни́й.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Лед – лід (р. льо́ду), кри́га, -ги.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Лед – лід (льо́ду); • л. (плавучий) – кри́га; • л. (очень тонкий) – ше́рех (-ху); • л. (из снегу) – на́топтень (-тня); • л. (на окон. стекле, деревьях) – на́морозень (-зню); • л. (первый на реке) – шуга́; • л. (у берега) – за́бережень (-жня); • л. донный – кри́га де́нна; • л. искусственный – лід шту́чний; • л. местный – к. місце́ва; • л. наносный – к. нагі́нна; • л. тронулся – к. скре́сла.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Бамбуковый • Поставить кого в бамбуковое положение – загнати кого на слизьке; посадити кого на лід; призвести кого до скруту. [Ось так на лід їх посадім. Котляревський.]

Биться • Бесплодно биться над чем – даремно (марно) битися (побиватися) коло чого (з чим, над чим); (образн.) мов та баба об сухий пень, битись. • Биться головой обо что – битися (бити) головою об що (у що). [Вона б’ється головою об стіл, голосить. Коцюбинський.] • Биться из-за куска хлеба – битися за шматок хліба; загорьовувати, загорювати (замозолювати, замозолити) шматок хліба; сльозами дороблятися [шматка] хліба. [Тепер будете собі сльозами хліба дороблятися. Руданський.] • Биться над чем (над задачей) – битися (побиватися) над чим (на чому, коло чого). [А ще більше побивався над тим, як він пояснить це своїй Мар’яні. Земляк.] • Биться не на жизнь, а на смерть – битися не на життя, а на смерть; битися [на життя і] на смерть; битися смертельно; битися до загину (до скону). [Ми з ними б’ємося не на життя, а на смерть, товаришу Чубенко. Яновський.] • Биться об заклад – битися (іти) об заклад (у заклад, навзаклад); закладатися; (давн.) заставлятися; (лок.) забиватися [об заклад]. [Узяв зо злості та й забився з убогим об заклад на пару волів… Казка.] • Бьётся как рыба об лёд – б’ється як риба об лід (як риба в ятері). Пр. Кидається (б’ється) як риба на сухому (суходолі). Пр. Кидається й сірим собакою, й білим, а ради не дасть. Пр. Б’ється сірим собакою — нічого не вдіє. Пр. Мається як у терню. Пр.

Вскрыться • Нарыв вскрылся – нарив (пухир) прорвав (прорвало). • Река вскрылась – річка скресла (рушила, пішла); крига скресла; кригу проломало (зламало); крига тріснула (рушила, пішла); лід скреснув (рушив, пішов). [Рушила крига. Гончар. Весною вона [річка Тамань] скресає… Тютюнник.]

Замешательство • В замешательстве сказать, ответить… – у замішанні сказати (відказати, відмовити); відповісти, замішавшися (зніяковівши, збентежившись, розгубившись); сказати (відказати, відмовити) відповісти… • Вызвать замешательство в ком – викликати замішання в кого; (іноді розм.) сколотити кого. • Привести в замешательство кого – змішати кого; збити з пантелику (з плигу, з пливу) кого; збентежити кого; (образн.) на лід посадити кого. • Прийти в замешательство – замішатися; бути (стати) ні в сих ні в тих; збентежитися; зніяковіти.

Затруднительный • Затруднительное дело – трудна (тяжка, важка, морочлива) річ (справа); трудне (тяжке, важке, морочливе) діло. • Затруднительное положение – трудне (прикре, сутужне, скрутне) становище; трудний (прикрий, сутужний, скрутний) стан; скрут(а) (сутуга, притуга, халепа). • Он попал в затруднительное положение, он очутился в затруднительном положении – він попав (потрапив) у трудне (прикре, сутужне, скрутне) становище (у скрут(у)); він опинився у трудному (прикрому, сутужному, скрутному) становищі; сутужно стало йому; прийшов (настав) йому скрут. • Поставить в затруднительное положение кого – поставити кого в трудне (прикре, сутужне, скрутне) становище; (образн.) загнати кого на слизьке; посадити кого на лід.

Идти • Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). • Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло. • Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає). • Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. • Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд). • Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком). • Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться. • Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється). • Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)… • Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить. • Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік]. • Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли. • Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо). • Идёт! – гаразд!; добре!; згода! • Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.] • Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться. • Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що. • Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди! • Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири. • Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого. • Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили). • Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь. • Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом). • Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому. • Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого. • Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати. • Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому. • Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому. • Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.] • Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим. • Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі). • Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати. • Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати. • Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання. • Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети. • Идти к чему – личити (пасувати) до чого. • Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] • Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі). • Идти на всех парах – іти повним ходом. • Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все. • Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого. • Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити. • Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого. • Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати. • Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом. • Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя). • Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок. • Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки. • Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що. • Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги. • Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно). • Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати. • Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою). • Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава). • Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники). • Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом). • Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси). • Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку. • Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати. • Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого. • Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом… • Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию. • Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися). • Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди. • Идти рядами – іти лавами (рядами). • Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові. • Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку. • Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати). • Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким. • Идти стеной – лавою (стіною) йти. • К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться. • Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало! • К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься). • Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці). • Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися). • Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати. • Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться. • Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила. • Он на всё идёт – він на все пристає (йде). • О чём идёт речь? – про (за) що йдеться? • Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре. • Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що. • Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб… • Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить. • Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту. • Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре. • Шли годы – минали роки (літа). • Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги. • Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста. • Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

Калоша • Посадить в калошу кого (фам.) – загнати у суточки кого; загнати кого на слизьке; посадити кого на льоду (на лід). • Сесть в калошу – ускочити, уклепатися; попасти у суточки; опинитися на льоду (на слизькому, як у сливах).

Клещи • Брать, взять кого в клещи (перен.) – брати, узяти кого в лещата; заганяти, загнати кого на слизьке; садити, посадити кого на лід; стиснути кого як кліщами. • Клещами не вытянешь слово, ответ из кого (разг.) – кліщами (обценьками) не витягнеш (не добудеш) слова, відповіді з кого; нічим (ніякою силою) не витягнеш з кого слова, відповіді.

Лед • Бьётся как рыба об лёд – б’ється, як риба об лід (як риба на ятері, у саку). Пр. Кидається (б’ється), як риба на сухому. Пр. Кидається і сірим собакою, і білим, а ради не дасть. Пр. Мається, як у терні. Пр. • Злоба, что лёд, до тепла живёт – і лихе серце на сонці тане. Пр. • Лёд тронулся (перен.) – крига скресла. • Надейся на него, как на вешний лёд – покладайся на нього, як на торішній сніг. • На языке мёд, а в сердце лёд – на язиці мід, а під язиком лід. Пр. На язиці медок, а під язиком (а на думці) льодок. Пр. Слова ласкаві, та думки лукаві. Пр. • Подёргиваться, подёрнуться льдом – шерхнути, зашерхнути (про багатьох позашерхати); (ледь-ледь) пришерхати, пришерхнути (про багатьох попришерхати). • Под кем лёд трещит, а под нами ломится – кому лиха вщерть, а нам з наспою. Пр. • Покрываться, покрыться льдом – братися, узятися кригою (льодом). • Разбить (сломать) лёд (перен.) – розбити (проломити) кригу (лід); зробити перший крок; покласти (зробити) початок чому (чого). • Река скована льдом – річка (ріка) замерзла. • Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд пришёл – згадала баба дівера, що добрий був. Пр. Згадала баба, як дівувала. Пр. • У скупого и в крещенье лёду не выпросишь – щедрий - серед зими снігу не випросиш. Пр. Посеред зими льоду не випросиш у куми. Пр. У нього посеред зими льоду не випросиш. Пр.

Мед • Вашими [бы] устами да мёд пить – вашими [б] устами та мед пити. Пр.; якби ж то так було, як ви кажете. • На языке мёд, под языком лёд – на язиці мед (медок), а під язиком лід (льодок). Пр. • Капля (частица) моего (вашего…) мёда есть в чём – крапля (краплина) мого (вашого…) меду є в чому. • Коли мёд, так и ложку – як мед, то й ложка (то й ложку). Пр. Коли мед (як мед), то й ложкою. Пр. Тобі як мед, то зараз і ложка. Пр. • Ложка дёгтя в бочке мёда – ложка дьогтю в бочці меду. Пр. • Мёдом не корми кого – медом не годуй кого; меду не давай кому. • Не мёд – не мед; не з медом; • Отсутствие, недостаток меда – брак (нестача) меду; безмеддя. • Питаться мёдом и акридами – живитися акридами та диким медом.

Мягко • Мягко стелет, да жёстко спать – м’яко стеле, та твердо спати. Пр. На язиці мід (медок), а під язиком лід (льодок). Пр. У вічі як лис, а за очі як біс. Пр. Слова масні, а пироги пісні. Пр. Слова ласкаві, та думки лукаві. Пр. Тіло обіймає, а душу виймає. Пр. Інша рада гірша як зрада. Пр. Інший у ноги кланяється, а за п’яти кусає. Пр.

Положение • Безвыходное (безысходное) положение – безпорадне (безрадне, безвихідне) становище (безпорадний, безрадний, безвихідний стан); безвихідь; безпорадна година; тісний кут (тісна діра); (образн.) І тут боляче, і там гаряче. Пр. • Быть в бедственном положении – Див. бедственный. • Быть, находиться в затруднительном положении – бути у трудному (прикрому, сутужному, скрутному) стані (становищі); бути у скруті (притузі, тісноті); (образн.) загнатися на слизьке; упасти у тісну діру; (іноді) зайти у велике галуззя. • В безвыходном положении кто – у безпорадному (у безвихідному) становищі (стані) хто; у безвиході хто; нема ради кому; кінці в край кому; попав (потрапив) у тісний кут (у тісну діру) хто; опинився на слизькому хто; (жарт.) у матню попав хто. • В интересном (в счастливом, в таком) положении (разг.) – бути такою (в такім ділі); на таких порах бути; бути у поважному стані; бути при надії. • В лежачем положении – лежачи (лежачки, навлежачки); у лежачому стані. • В сидячем положении – сидячи (навсидячки, навсидьки); у сидячому стані. • В стоячем положении – стоячи (навстоячки); у стоячому стані. • Входить, войти в положение кого, чьё – Див. входить. • Выйти из затруднительного положения – вийти із скрути (із скрутного стану); вирятуватися із скрути; вихопитися із тісної діри. • Занять в отношении кого, чего положение дружественное, враждебное… – зайняти щодо кого, чого дружню, ворожу… позицію; поставитися до кого, до чого прихильно, неприхильно…; узяти постать до кого дружню, ворожу…; стати до кого на стопу прихильну, ворожу… • Напиться, напоить кого до положения риз (устар.) – Див. риза. • Положение больного улучшается (ухудшается) – хворому ліпшає (гіршає). • Положение изменилось к лучшему, к худшему – становище змінилося (повернулося) на краще, на гірше. • Положение хуже губернаторского (перен. шутл.) – становище (ситуація) дуже (вельми) неприємне (неприємна). • Попасть в неловкое положение – опинитися в ніяковому (у прикрому) становищі (стані); опинитися ні в сих, ні в тих; не знати, на яку (на котру) ступити; (образн.) опинитися на льоду (на слизькому, як у сливах). • Попасть в смешное положение – попасти у смішне становище (у смішну ситуацію); опинитися у смішному становищі. • Поставить в глупое положение – зробити дурня з кого; завдати дурня кому. • Поставить в затруднительное, в трудное положение кого – призвести до скрутного (трудного) стану (становища) кого; поставити кого в скрутний (трудний) стан (у скрутне, трудне становище); (жарт.) загнати на слизьке (у тісну діру, у суточки); у тісний кут поставити кого; на лід посадити кого; загнути карлючку кому; завдати скрути (клопоту, халепи кому). • Поставить себя (кого) в безвыходное положение – поставити себе (кого) в безпорадне (у безвихідне) становище; (образн. жарт.) попастися у матню; загнати у матню кого; сісти на льоду; посадити на льоду (на лід) кого; попасти (потрапити) у тісний кут (у тісну діру); опинитися на слизькому. • Прийти в надлежащее, нормальное положение – дійти до належного, нормального стану (становища); (іноді) на стану стати. • Человек с положением – людина на становищі; людина з (видатним) становищем; (іноді розм.) людина на стану; значна (поважна) людина.

Растаять • Лёд растаял (перен.) – лід розтав (крига розтала). • Не сахарная, не растаю – не сахарний, не розкисну. Пр. Не склянка, не розіб’юся. Пр.

Растопить • Растопить лёд (перен.) – розтопити лід (кригу).

Река • Вверх по реке – угору рі(ч)кою (горі рікою, горіріч); проти води; (лок.) устріть води. • Вниз по реке – униз рі(ч)кою; долі(в) рі(ч)кою (доліріч); [уплинь] за водою. • Двигаться рекой (о большой массе) – ринути (сунути, посуватися) лавою; плавом (як плав) плисти. • И щуку бросили в реку – поставили козла (цапа) город стерегти. Пр. Замкнув вовка межи вівці — нехай тюрму знає. Пр. Покарали кота мишами. Пр. • Проливать реки слёз (перен.) – лити (проливати, розливати) ріки (потоки) сліз; слізьми землю топити. • Река вскрылась – рі(ч)ка скресла (рушила, пішла); крига скресла; кригу поламало (зламало); крига тріснула (рушила, пішла); лід скрес (рушив, пішов). • Река забвения (Лета) – ріка забуття (Лета). • Сотни рек – сторіки. [І потече сторіками Кров у синє море Дітей наших… Шевченко.]

Сажать • Сажать новобрачную за стол в красном углу – заводити (садовити) молоду на посад. • Сажать, посадить в лужу (в калошу, галошу) кого (перен.) – садити, посадити на лід (на льоду, на слизьке, на слизькому) кого; заганяти, загнати на слизьке (у суточки) кого. • Сажать, посадить на мель кого – садити, посадити на мілину (на мілині) кого; садити, посадити на мілке (на мілкому) кого; заганяти, загнати на слизьке кого. • Сажать, посадить на хлеб и [на] воду кого – садити, посадити на хліб та [на] воду кого.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

лёд лід,-льо́ду, кри́га,-ги (на річці, на морі) л. сухо́й лід сухи́й (тверда вуглекислота)

углекислота́ кислота́ ву́гі́льна [карбона́тна] у. твёрдая лід сухи́й, кислота́ карбонатна́ тверда́

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Бра́тися – 1) браться; 2) направляться, взбираться; 3) собираться, готовиться; 4) до чого – (о времени) приближаться; 5) липнуть, приставать к чему; 6) чим – покрываться. • Лід водо́ю бере́ться – лед покрывается водой. • Бра́тися чого́, до чо́го – браться, приниматься за что. • Бра́тися за ко́го – приниматься за кого. • Бра́тися з ким – жениться. • Моро́з бере́ться – морозит. • Бере́ться до пі́вночи – время приближается к полуночи.

Куликі́в – куликов. • Куликі́в лід – поверхность воды, покрытая водорослями.

Лід, р. ле́ду и льо́ду – лед.

Льод, лід, р. льо́ду – лед.

Опа́рювати, -рюю, опа́рити, -рю – обваривать, обварить. • Опа́рює лід – растает у берегов. Опа́рюватися, опа́ритися – обвариваться, обвариться.

Посаджа́ти, -джа́ю, посади́ти, посадови́ти, -джу́, -диш – 1) посадить, рассадить; 2) засадить. • Посади́ти на лід – поставить в затруднение. • Копі́йку посади́ти – истратить деньги; посади́тися – 1) сесть, рассесться; 2) быть посаженным.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Всяк по-своему сума сходит. Див. У всякого барона своя фантазия. — 1. Всяк по-своєму казиться. 2. Під тобою й лід розтає, а підо мною мерзне. 3. Хто з ступою - а я з товкачем. 4. Сніп з бородою - а козак з молодою. 5. Хто до кого - а я до Параски.

Как рыба об лед бьется. Див. Бьется, как рыба об лед. — 1. Б’юся, як риба об лід. 2. Кидається й сірою собакою, а ради не дасть. 3. Б’ється сірою собакою - нічого не вдіє. 4. Тиняється, як старець попід тинню. 5. Дожився до самого краю. 6. За що мене господь карає: чи я уплів, чи я убрів, чи я в середу ковбасу ззів. 7. Бо благоденствує. 8. Кажуть, що з лиха вмреш - отже ні.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

лід, льо́ду, льо́дові, на льоду́; льоди́, -ді́в

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Би́тися, б’ю́ся, б’є́шся, гл. 1) Биться, драться, сражаться. Бийтесь, не виляйте, настав тепер то січі час. Котл. Ен. VI. 24. Господарю Волоський, чи будеш зо мною биться? Нп. Байте, поки б’ється. Шевч. 2) Биться, трепетать. Ти не знаєш, моя мати, за ким серце б’ється. Мет. 50. Жила б’ється. Плаче, плаче та ридає, як рибонька б’ється. Нп. Сокіл.... і давай перед нею биться, наче підбитий. Мнж. 4. 3) Биться обо что. Будеш плакать, в землю битись, долю проклинати. О. 1862. II. 82. 4) Стараться, биться. Грин. II. 88. Б’ється, як риба об лід. Посл. Настя ночі не поспить, усюди старається, б’ється, достає. Стор. 5) Бить, ударять. Ходить дівка по бережку та все в груди б’ється. Мет. 19. С) О кобылѣ: имѣть случку. Угор. 7) Би́тися навби́тки. Особый родъ игры яйцами на свѣтлый праздникъ: бить одно яйцо объ другое, и чье разобьется, тотъ и считается проигравшимъ. 8) Би́тися об закла́д. Держать пари, биться объ закладъ. 9) Би́тися луно́ю. Отдаваться эхомъ. Стукотіння од коліс билося луною в обидва боки того яру. Левиц. Пов. 272.

Гарма́та, -ти, ж. 1) Пушка. З гармати стріляли. Шевч. 232. Як став місяць серед неба, — ревнули гармати. Шевч. 53. Лід кріпкий, хоч гармати коти. Ном. № 13436. 2) Військова́ гарма́та. Артиллерія. Ум. Гарма́тка, гарма́точка. Стрельнули.... з гарматки. Чуб. II. 35.

Дірча́віти, -вію, -єш, гл. Ноздреватѣть. Сніг мнякшає, лід дірчавіє.... весною дише. Мин. ХРВ. 292.

Коти́ти, -чу́, -тиш, гл. Катить. Лід кріпкий, хоч гармати поти. Ном. Реве, стогне хуртовина, котить, верне полем. Шевч. 82.

Куликі́в, -ко́ва, -ко́ве. Принадлежащій кулику. Куликі́в лід. Поверхность воды, покрытая водорослями. Лохвиц. у.

Лід, леду и льоду, м. Ледъ. На язиці мід, а під язиком лід. Ном. № 3055.

Льод, -ду, м. = Лід. Од льо́ду до льо́ду. Годъ. Ном. № 544. Ум. Льодо́к, льодо́чок. Бігла кізонька льодком-льодком. Грин. III. 553.

Мід, ме́ду, м. = Мед. На язиці мід, а під язиком лід. Ном. № 3055. Та й ми в батька були, мед, горівочку пили. Нп.

Нако́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. наколо́тися, -лю́ся, -лешся, гл. 1) Накалываться, наколоться. 2) Надкалываться, надколоться; трескаться, треснуть. Ото вже лід наколовсь. Горщик наколовсь.

Опа́рювати, -рюю, -єш, сов. в. опа́рити, -рю, -риш, гл. 1) Обваривать, обварить кипяткомъ, опарить. Кричить як опарений. Ном. № 2384. 2) Опа́рює лід. Растаетъ у береговъ. Мнж. 187.

По́морозь, -зі, ж. Изморозь. Де родиться той лід, прозірна крига, та поморозь, той иней піднебесний. К. Іов. 87.

Посади́ти, -джу́, -диш, гл. 1) Посадить. Козаченька молодого на ослінці посажу. Чуб. Насип же, матінко, високу могилу, посади, матінко, червону калину. Мет. 95. 2) Засадить. А ми гори посадимо собі виноградом. ЕЗ. V. 242. 3) Истратить попусту. Коли яка копійка йому трапиться, він у тій беседі її й посадить. Г. Барв. 276. 4) — на лід. Поставить въ затрудненіе.

Про́лиз, -зу, м. Незамерзающее мѣсто на рѣкѣ. Аж зирк, —заєць у пролизі чмиха.... бідний лапками перебіра, от-от під лід піде. Св. Л. 95. Оце пролиз буде, а по при нею їдуть через річку і не провалюється крига. Каменец. у.

Проли́зина, -ни, ж. = Пролиз. Черк. у. Її ноги ввігнули тонкий лід, шурхнули в пролизину. Левиц. І. 470.

Ре́пнути, -ну, -неш, гл. 1) Треснуть, растрескаться, лопнуть. (Паска) не репнула. Кв. II. 177. Як положиш кислицю у піч спектись, то шкурка на їй репне. Дещо. Іде він льодом, коли лід репнув. Грин. І. 205. 2) Съ силой упасть на землю. Угор.

Розбива́ти, -ваю, -єш, сов. в. розби́ти, -зіб’ю́, -єш, гл. 1) Разбивать, разбить. Тому дали яйце-райце і сказали: тільки не розбивай нігде на дорозі. Рудч. Ск. І. 144. На теплого Олекси щука риба лід хвостом розбиває. Ном. № 416. Чорне море вітер-буря колихає, там турецький корабель розбиває. Чуб. V. 935. Глек розби́ти з ким. Поссориться съ кѣмъ. Ном. № 9539. Глек брехні назбірали та й розбили — поссорились изъ-за сплетенъ. Ном. № 9538. 2) Убивать, убить. Приказав (Ирод) Христа шукати, діток малих розбивати. Чуб. ІІІ. 356. 3) Грабить, разбойничать. У чумаків колеса товстії, то в колесах було попродовбує дірки да туди гроші положить, да й позабиває гвіздками; то його (чумака) хоть як хоч нехай розбиває, а гроші в. ЗОЮР. І. 76. Розбойничок — лихий чоловічок: як вечеріє — коня напуває, а як смеркає — коника сідлає, опівночі людей розбиває. Розбив же він та того купця. Чуб. V. 741. 4) Раздѣлять, разрѣзывать, разрѣзать (волны при плаваніи). Не плавле, літа Семен Дніпром, тільки човен синю хвилю розбиває. МВ. І. 140. 5) Разъединять, разъединить, разлучать, разлучить. Зашумів сокіл із-за крутих гір, розбив, розлучив пару голубів. Чуб. V. 206. Се чорний ворон; розбив пташенят і найкращу настигає. МВ. II. 70. 6) Разсѣивать, разсѣять, уничтожать, уничтожить. Бий, дзвоне, бий, хмару розбий! Ном. № 335. Вороний коню, заграй підо мною, розбий, розбий тугу по зеленому лугу козакові молодому. Чуб. V. 877. Я зараз приведу Зіньку шептуху, то вона скропить тебе водицею і розіб’є ті чари. Стор. II. 215. 7) Сокрушать, сокрушить (о мысляхъ). Стали умисли козацьку голову ключника розбивати. АД. І. 212.

Роспуска́ти, -ка́ю, -єш, сов. в. роспусти́ти, -щу́, -стиш, гл. 1) Распускать, распустить, дозволить разойтись. Роспустив коні по всій оболоні. Ном. стр. 291. № 32. Роспустив вівчарь вівці та по крутій горі. Мет. 108. Роспустив військо козацьке в славнім місті Жаботині. Нп. Кажуть таки, що не швидко їх роспустять. — Не журись, може ти його і сього вечора побачиш. Кв. II. 120. 2) Распускать, распустить, распростереть, отпускать, отпустить, дать развернуться, распуститься. Ой ти, дубе кучерявий, нащо гілля роспускаєш. Грин. III. 247. Як широка сокорина віти, роспустили. Шевч. 324. Косоньку роспущу. Чуб. III. 85. Наша пані хупава роспустила рукава. Чуб. III. 235. Чи ти се дав таку коневі силу і роспустив йому хвилясту гриву? К. Іов. 89. Хвіст роспустив. Ном. № 5035. Канчук роспускає. Нп. О. 1862. II. 97. Роспустіте ж ви шовковий невод. Чуб. III. 300. Червонії хрещатії давнії корогви.... роспустив, до води похилив. АД. І. 218. — гу́би, мо́рду, язика́. Говорить лишнее, много говорить, кричать. Та цить, невістко, та не распускай губи, як бачиш коцюбу, то позбіраєш зуби. Чуб. V. 698. Роспустив морду, як халяву. Ном. № 3445. Не дай рукам волі, то й сам не підеш у неволю, та язика ще не роспускай. Ном. № 3821. — сльо́зи. Расплакаться. Дивлюсь, а наша Уляна і сльозоньки распустила. Стор. ІІ. 32. — патьо́ки. Разревѣться. Чого роспустив патьоки? Адже не била, дак і мовчи! 3) Развязывать, развязать. Роспустив того міха, гад і поліз, і поліз з нього. Драг. 8. 4) Распарывать, распороть. Пір’я вгорі, мов подушку що роспустило. Сим. 211. Роспустю собі черево, повиймаю тельбушки. Мнж. 69. — шкіру. Разрѣзывать, разрѣзать кожу на куски. Вх. Зн. 60. 5) Распространять, распространить. Роспустив королівські листи. К. ЦН. 227. 6) Распускать, распустить, избаловать. Бог нас покарає, що ми так дитину роспустили. МВ. І. 26. 7) Распускать, распустить, растворять, растворить (въ жидкости). Вода вбірає або роспускає в собі по дорозі багато частин. Дещо. О льдѣ: расплавить. Лід распусти. Чуб. I. 73. 8) Гасить, погасить (известь). Славяносерб. у.

Ростава́ти, -таю́, -є́ш, сов. в. роста́нути, и роста́ти, -та́ну, -неш, гл. Таять, растаять. Під тобою лід ростає, а підо мною мерзне. Ном. № 2135. Тричі крига замерзала, тричі роставала. Шевч. 111. Упав сніжок на обмежок та вже й не ростане. Мет. 50.

Тащи́ти, -щу́, -щиш, гл. Тащить. Четвер середу нагнав на льоду: як став тащить, аж лід тріщить. Ном. № 536.

Швирга́ти, -га́ю, -єш, гл. Швырять. Швиргає з неба лід шматками. К. Псал. 325.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Гріма́к, -ка, м. *Мої хлопці ще з осени поліпили з коров’яків грімаки, щоб під морозну ніч водою пообливати, а тоді вранці й пішов на лід. Пир. у., Конон.

Лід, леду и льоду, м. *Як трі́снуть льоди́. Когда вскроется река. Борд. *Від льо́ду до льо́ду. Круглый год. Меду у його від льоду до льоду без виводу. Кон. І. 10. *Як на льоду́. В неловком положении, не солоно хлебавши. Оставсь інспектор як на льоду. Св. Л. 299. *На лід посади́ти. Поставить в неловкое положение, подвести, оконфузить. Ото посадили парубка на лід—тільки очима хліпає. С. Пальчик Звен. у. Ефр.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Лед — лід, льо́ду; (плавуч.) кри́га, -ги.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

кристало́графка, кристало́графок; ч. кристало́граф фахівчиня з кристалографії. [Ада Йонат, кристалографка, перша ізраїльська жінка, що отримала Нобелівську премію, за роботу про структуру рибосоми. (Вікіпеді, 22.08.2021). Франклін – британська біофізикиня і кристалографка, що зробила важливий внесок в розуміння структури ДНК, вірусів, вугілля і графіту. (Куншт, 04.11.2020).] див.: кристалографи́ня   Рекомендації   З-поміж варіантних назв кристало́графка, кристалографи́ня перевагу варто віддати першому слову. Насамперед з огляду на більшу словотворчу продуктивність суфікса -к(а). Крім цього, суфікс -к(а) дає змогу уникнути такого графічного збігу з графиня, який хоч і не критичний, але небажаний (етимологічно кристалограф походить від грец. krystallos – лід, гірський кришталь і grapho – пишу, а граф – від нім. Graf). Відповідно, фемінітиви від цих слів утворюємо за допомогою різних суфіксів: кристало́графка (як і крипто́графка, фото́графка, калігра́фка), але графи́ня.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Вскрыва́ть, ся, вскры́ть, ся = відкрива́ти, ся, відчиня́ти, ся. — Вскрыть письмо́ = розкри́ти, розпеча́тати лист. — Вскрыва́ть трупъ = требуши́ти, тербуши́ти, рі́зати, поро́ти, потроши́ти. — Вкрыва́ть ка́рту, ко́зыря = переверта́ти ка́рту, сьвіти́ти, висьвічувати ко́зиря. — Вскрыва́ть нары́въ = розрі́зувати боля́чку. — Рѣка́ вскры́лась = лїд пішов, кри́гу полама́ло, кри́га скре́сла.

Долото́ = долото́, здр. — долотце́, (велике — пробивати лїд) — плїшня́.

Лёдъ = лід, кри́га, (на річцї дрібний) — ше́рех, ше́решень, ше́ршінь, (з снїгом) — са́ло, (на дорозї голий лід без снїгу) — голощо́к, (над снїгом) — на́топтель. — І лід тріщить і вода плющить. н. п. — Із льоду бурульки, що знай кругом бряжчали, уже зовсїм пообпадали. Гр. — Забажав печеної криги. н. пр. — Чистий, як крига. н. пр. — Хоч искрами блищить, мигоче крига, а теплої води вона не пустить. К. Б. — На Дпїпрі стояла ще товста крига. Кн. — Усього проняв холод, немов хто криги приложив до серця. Мир. — Нева тихесенько кудись несла тоненьку кригу попід мостом. К. Ш. — На Днїпрі тодї саме йшов шерех.

Нале́дица, на́ледь = кри́га, лід (що зверху чого намерз).

Не́водъ, неводо́къ = не́від, менший — во́лок, волочо́к (С. Аф. З.), краї невода — кри́ла, задня частина — матня́, сами́й зад — гузи́рь (С. Аф.), палиця, що нею пропускають невід під лід — прогі́н.

Обта́ивать, обта́ять = обта́ювати, розтава́ти, обта́яти, розта́нути (С. Л.). — Вікна було дуже намерзли, а тепер трохи обтаяли. — Лід розтав.

Пра́здникъ = пра́зник (С. Л.), сьвя́то (С. З. Л.). — У Бога щодня празник. н. пр — Три днї заходу, а день празник. н. пр. — У лїнивого усе сьвято. н. пр. — Знаєм і без попа, що в Недїлю сьвято. н. пр. — Про сьвято держав, та в будень сказав. н. пр. — Хто сьвятові рад, досьвіта напъєть ся. н. пр. — Пра́здникъ Обрѣ́занія Госпо́дня. Но́вый годъ (1 Січня) — Нови́й рік, год. — На новий рік прибавилось дня на заячий скік. н. пр. — П. Богоявле́ніе Госпо́дне. Креще́ніе (6 Сїчня) — Водо́хрища (С. З.), Водо́хрещі, Хре́щі (С. З.). — П. Срѣ́теніе Госпо́дне (2 Лютого) — Стрі́тення (С. Л.), Стрі́чання, Громни́цї (Прав. С. З. Л.). — На Стрітення зїма з лїтом пострічають ся. н. пр. — П. Обрѣте́ніе главы́ Св. Іоанна Предте́чи (24 Лютого) — Обрі́тення. — На Обрі́тення обертають ся птицї до гнїзда, хлїбороби до плугів. н. пр. — П. Преподо́бнаго Алексѣ́я, чоловѣ́ка Бо́жія (17 Марця) — Те́плого Оле́кси. — На Теплого Олекси щука-риба лїд хвостом розбиває. н. пр. — П. Благовѣщеніе Пресвяты́я Богоро́дицы (25 Марця) — Благовіще́ння (С. Ш.), Пе́рша Пречи́ста (С. З.). — Який день на Благовіщення, такий на Великдень. н. пр. — П. Входъ Госпо́день въ Іерусали́мъ. Собо́ръ Арха́нгела Гавріи́ла (26 Марця) — Благові́сника. С. Ш. — П. Свято́й Па́схи. Воскресе́ніе Христо́во. Пра́здниковъ Пра́здникъ — Вели́кдень, Па́ска, Велико́дні Сьвя́та (С. З. Л. Аф.). — К Великодню сорочка хоч лихенька, аби біленька. н. пр. — От пробі Великдень, а він зовсїм не великий. н. пр. — Приходять ото Великодні Сьвята, дає вона йому три крашаночки. н. к. Ман. — П. Великому́ченика Гео́ргія (23 Квітня) — Ю́рія. — Як піде дощ на Юрія, то буде хлїб і в дурня. н. пр. — На Юрія сїна кинь, тай вила закинь. н. пр. — П. Перенесе́ніе моще́й Св. Никола́я чудотво́рца (9 Травня) — Сьв. Мико́ли, Весня́ного, лїтнього Мико́ли. — У дурня стане сіна до Юрія, а у розумного до Миколи. н. пр. — До Миколи нїколи не сїй гречки, не стрижи овечки. н. пр. — До весняного Миколи не можна купать ся. н. пр. — П. Вознесе́ніе Госпо́дне = Вше́стя. — Не прийдеть ся в Середу Вшестя, завше в Четвер. н. пр. — Не буде сього, як в Середу Вшестя. н. пр. — П. Преполове́нія = Пра́ва (С. З.), Перепла́вна Середа́ (на 4-му тижнї після Великодня). — Неначе о правій Середї, а ще тільки середохрестя. Кв. — П. День Св. Тро́йцы — Тро́йця, Зеле́ні Сьвя́та (С. З. Л.). — Тро́ицкіе пра́здники — Зеле́ні Сьвя́та, Клеча́льна Недїля (С. З.). — П. День Св. Ду́ха. Соше́ствіе Св. Ду́ха. Ду́ховъ день = Сьв. Ду́ха. — До Сьвятого Духа не кидай кожуха, а по Сьвятім дусї — ще в кожусї. н. пр. — П. Рождество́ Іоа́нна Предте́чи (24 Червця) — Іва́на Купа́ла. — До Купала просо з ложку, то буде і в ложку. н. пр. — Після Івана Купала не треба жупана. н. пр. — П. Св. Апо́столовъ Петра́ и Па́вла (29 Червця) — Петра́ і Па́вла, частїше — Пе́тра́ — Прийшов Петро — вирвав листок. н. пр. — По Пе́тру то й по теплу. н. пр — П. Собо́ръ 12 Апо́столовъ (30 Червця) — Полу́петра. — Се скоїлось на самого Полупетра. С. З. — П. Великому́ченика Пантелеймо́на (27 Липця) — Пали́копа. С. З. — П. Преображе́ніе Госпо́дне (6 Серпня) — Спас. С. Л. — Прийде Спас, бери рукавицї про запас. н. пр. — П. Успе́ніе Пресвяты́я Богоро́дицы (15 Серпня) — Пе́рша Пречи́ста (С. Л.), Вели́ка Пречи́ста (С. З.), по Сл. Закр. се — друга Пречиста, бо перша — 25 Марця. — П. Перенесе́ніе Нерукотворе́нного О́браза (16 Серпня) — Пречи́сник. С. З. — П. Усѣкнове́ніе Главы́ Св. Іоа́нна Предте́чи (29 Серпня) — Головосїка. — П. Рождество́ Пресвяты́я Богоро́дицы (8 Вересня) — Дру́га Пречи́ста (С. Л.), Мала́ Пречи́ста (С. З.), по Сл. Закр. се — третя Пречиста, але Закревський певно помиляєть ся. — Прийшла друга Пречиста — взяла комаря нечиста. н. пр. — П. Воздви́женіе Креста́ Госпо́дня (14 Вересня) — Здви́ження. С. Л. — П. Покро́въ Пресвяты́я Богоро́дицы (1 Жовтня) — Покро́ва (С. З. Л.), Тре́тя (С. Л.), остання Пречи́ста. — Хто сїє по Покрові — не буде що дати корові. н. пр. — Покрова усю землю листом покрила. н. пр. — Прийшла Покрова — на дереві голо. н. пр. — Прийшла третя Пречиста — на дереві чисто. н. пр — П. Му́ченицы Параске́вы (14 Жовтня) — Пе́рші Пара́ски. — П. Мученицы Параске́вы (28 Жовтня) — Другі Пара́ски. – П. Введе́ніе во хра́мъ Пресвяты́я Богоро́дицы (21 Листопаду) — Введення́. — П. Св. Чудотво́рца Никола́я Мурликійскаго (6 Студня) — Сьв. Мико́ли, Зїмнього Мико́ли. — П. Рождество́ Го́спода на́шого Іису́са Христа́. П. Рождества́ Христо́ва (25 Сту́дня) — Різдво́, Різдвя́ні Сьвя́та. С. З. Л. — Рожде́ственскіе пра́здники — різдвя́ні сьвя́та. — Не к Різдву іде, а к Великодню. н. пр. — П. Преподо́бной Мела́ніи Ри́мляныни (31 Студня) — Мела́нки. — П. храмово́й — храм, ві́дпуст, о́дпуст. — Кану́нь пра́здника — д. під сл. Кану́нъ. — Второ́й день по́слѣ пра́здника — по́празен, одданя́ пра́зника (Лев.).— Пра́здники — празники́, сьвя́та, сьвятки́. — На пра́здникахъ — на сьвятка́х. — Нї холодно було, нї душно, а саме так, як в сіряках, на Великодних, мов, сьвятках. Кот. — П. провести́ — відсьвяткува́ти, пересьвяткува́ти. — Бу́детъ и на на́шей у́лицѣ пра́здникъ — і в на́ше віко́нце засьві́тить сонце. н. пр. — Быть у пра́здника — 1. бу́ти на храму́, на о́дпустї. 2. нарази́тись, нахопи́тись на ли́хо, здобу́ти кло́поту, пійма́ти о́близня. — П. жа́твы — обжи́нки.

Пу́шка = гарма́та (С. Аф. Л.), арма́та (С. З.), поб. — гарма́тище, здр. — гарма́тка (С. Аф.), пу́шка, особлива — гаківни́ця. — Обступили город Умань, поробили шанцї, як вдарили з семи гармат у Середу вранцї н. п. — А вже підпилий, як засне, то хоч коти гармати — і усом не моргне. К. Ш. — А оних гармат 200 штук узяли. Л. С. — Хоч по дві гармати набірайте, тую галеру з грізної гармати привітайте. н. д. — Лід кріпкий, хоч гармати коти. н. пр. — У городї у Глухові стрельнули з гармати — не по однім козаченьку заплакала мати. н. п. — Гармати построїли: на них спиж четвертую часть з звонів зо всього панства московського з церквей зібрано. Л. С. — Три армати з достатком пороху до них і куль. Л. В. — 12 пар пушок вперед себе одіслав, а ще сам з города Чигрина рушав. н. д.

Разводи́ть, развести́, разве́сть, ся = 1. розво́дити, розвести́, розставля́ти, розста́вити, порозво́дити, порозставля́ти. — Розвели міст. — Розвели москалїв на постой. — Розставили скрізь сторо́жу. 2. розбороня́ти, роздійма́ти, розборони́ти, розня́ти, порозбороня́ти. — Аж тут зять у хату і розборонив нас. Кн. — Чоловіки розборонили жінок і розігнали їх. Лев. 3. розво́дити, розвести́, ся (С. Л.), багато — порозво́дити, ся, розроди́ти ся, про животину — наплоди́ти, розплоди́ти, ся. — Садок, гайочок розведу. К. Ш. — Розвів багато овець. С. Л. — Розплодив багато свиней. 4. розбавля́ти, розпуска́ти, розба́вити, розпусти́ти, ся, медом — розме́жити, мед водою — насити́ти. 5. розво́дити, розвести́, ся, розвінча́ти ся. — Вони давно розвели ся і він взяв другу жінку. 6. розто́плювати, розтопи́ти, розпуска́ти, розпусти́ти, ся. — Сонечко розтопило лїд на ставу. — Одлига розпустила снїг. — Развести́ ого́нь = розтопи́ти.

Треща́ть, тре́снуть = 1. тріща́ти (С. Ш.), тріскота́ти (С. Л. Ш.), хру́пати, трі́снути, про сало, масло на огнї — шкварча́ти (С. З.), зашкварча́ти. — І лїд тріщить. н. п. — Голова болить, а хлїб, як на вогнї, тріщить. н. пр. — Як став тащить, аж лїд тріщить. С. Ш. — Шкварчали в роспалених сковородах. Кот. 2. д. Тре́скаться. 3. ляща́ти, поро́щати (С. З.), сокота́ти, балабо́нити, торохтїти.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)