Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 144 статті

Шукати «невид*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Не́видаль и Невида́льщина – дивови́жа, (диво) ди́во, проди́во, (диковинка) дивина́, дико́вина, (новинка) новина́. [Що-ж тут за дивови́жа? де́сять раз на день, трапля́ється, ба́чиш це зі́лля, – яке́-ж тут чу́до? (Гоголь). Ото́ іще́ ди́во, за до́зволом сказа́вши! (Корол.). Яка́ дико́вина, що свиня́ неко́вана! (Приказка). Не яка́ там і дико́вина старшинува́ти (Кониськ.)]. Какая (эка, экая, что за) -даль (-щина)! – яка́ (оце́ так) дивови́жа (дивина́, новина́)! ото́ не ба́чили! овва́, яке́ невида́льце! (Свидн.) (насм.) вели́ке ді́ло опе́ньки! [Оце́ так новина́! а хто́-ж таки на віку́ та не зна́вся з нечи́стою си́лою? (Гоголь)]. Что за -даль такая ваш сын! – а що то за ди́во таке́ (за ця́ця така́) ваш син!

Неви́данность – неба́ченість, неви́даність; небува́лість; дивови́жність (-ости); срв. Неви́данный.

Неви́данный – неба́чений, (реже) неви́даний, (диал.) невида́лий; (небывалый) небува́лий, (дивный, чудной) дивови́жний, чудни́й. [Оле́ся гля́нула в вікно́ на неба́чену карти́ну (Н.-Лев.). На су́днах метуши́лися які́сь неба́чені лю́ди в ди́вному вбра́нні (Загірня). До́вго диви́лася Робінзо́н та П’я́тниця на неба́чене ди́во (Грінч.). Присни́лось (мені́) неви́дане ща́стя ди́вне (Л. Укр.). Нови́й, нечу́ваний і неви́даний спо́сіб поети́чної тво́рчости (Рада). Ви́жени мені́ зві́ря неслу́ханого й неви́даного (Рудч.)]. • Давно, раньше -ный – давно́, пе́рше не ба́чений. • Неслыханное, -ное дело – нечу́вана, неви́дана (неба́чена) річ.

Неви́ден, см. Неви́дный.

Неви́дение – неба́чення (-ння).

Невиди́м, см. Невиди́мка.

Невиди́мка – невиди́мко (м. р.), невиди́мець (-мця, м. р.), невиди́мка (общ. р.), (о человеке чаще) невиди́мий (-мого), -ди́ма (-мої). [Чарівни́й камі́нчик, що грі́є й сві́тить невиди́мкою на весь світ (Васильч.). Сиди́ть на тій бри́чці, що невиди́мкою її́ прозва́ли (Свидн.). «The Invisible Man» (Г. Велза) – «Невиди́мий» (М. Калин.)]. • Летать, ходить и т. п. -кой – літа́ти, ходи́ти и т. п. невиди́мкою. [(Кома́р) невиди́мкою літа́ (Біл.-Нос.). Поміж ним (де́ревом) хо́дить щось невиди́мкою (Васильч.)]. • Он прошёл -кой (о человеке) – він пройшо́в невиди́мкою (неба́чений). • Шапка -ка – ша́пка невиди́мка.

Неви́димо, нрч. – невиди́мо, незри́мо; непомі́тно; срв. Неви́димый. [Став їх невиди́мо кара́ти (Март.). Незри́мо лю́дям (для людей) труї́ли моє́ ща́стя (Кониськ.)]. • Видимо -мо – си́ла силе́нна, хма́ра-хма́рою, тьма-тьму́ща, види́мо-невиди́мо; см. ещё Мно́жество 2 (Великое -ство).

Неви́димость – невиди́мість, незри́мість; неви́дність; непомі́тність (-ости); срв. Неви́димый.

Неви́димый – 1) (скрытый от глаз) невиди́мий, (не только незримый) незри́мий, (невидный) неви́дний, (никем не замеченный) неба́чений. [Замо́вкли музи́ки, співці́ невиди́мі співа́ють (Л. Укр.). Немо́в вела́ розмо́ву з яки́мись невиди́мими сусі́дами (Франко). Ми несли́ кайда́ни невиди́мі (Л. Укр.). Я поба́чив, що стою́ ни́шком, незри́мий, у його́ кімна́ті (Крим.). Ти зде́ржуєш усю́ будо́ву на́шу, хоч сам неви́дний (Л. Укр.). Проща́лися ми без сльози́ни, а неба́чені сльо́зи дави́ли (Грінч.)]. • -мый спектр – невиди́мий спектр. • -мые чернила – невиди́ме чорни́ло. • -мый глазом – неви́дний на о́ко; недосту́пний о́кові (зо́рові). [За́хисток, недосту́пний лю́дському о́кові (Грінч.)]. • Отдалённые звёзды -мы простым глазом – дале́ких (відда́лених) зір не ви́дно го́лим (про́стим) о́ком (на го́ле о́ко); 2) (недоступный зрению) невиди́мий, незри́мий. [З рече́й види́мих лю́ди почали́ перено́сити озна́ки на ре́чі невиди́мі (Рада). Ві́тер бив по поля́х свої́ми невиди́мими кри́лами (Грінч.). Немо́в міцна́, невиди́ма рука́ вхопи́ла його́ за гру́ди (Франко). Спіши́ть до незри́мої ці́ли (Франко)]. • -мый мир – невиди́мий (незри́мий) світ. • -мая сила – невиди́ма (незри́ма) си́ла; 3) (незамечаемый) непомі́тний, непримі́тний; срв. Незаме́тный. [Огне́нне ко́ло со́нця си́пле непримі́тними і́скорками жа́ру (Мирний)]. • -мые миру слезы – непомі́тні (невиди́мі, неви́дні) для сві́ту сльо́зи.

Неви́дно, глаг. нрч. – не ви́дно, не ви́дко; (не видать) не ба́чити, (нельзя различить) не зна́ти. [Ми прийшли́, а госпо́даря щось не ви́дно (не ви́дко, не ба́чити) (Звин.). Коле́са замуро́вані так боло́том, що не зна́ти шпиць (М. Левиц.). Уроди́ли полуни́ці, аж сте́пу не зна́ти (Пісня)].

Неви́дность – неви́дність; непомі́тність; незна́чність; непока́зність; срв. Неви́дный.

Неви́дный – 1) (скрытый от глаз) неви́дний. [Пої́деш да́лі, – поба́чиш неви́дний зві́дси ліс (Брацл.)]. • Киев отсюда -ден – Ки́їва зві́дси не ви́дно (не ви́дко, не ба́чити); 2) (незаметный) непомі́тний. • Наша работа -ная – на́ша пра́ця (робо́та) непомі́тна; 3) (незначительный) незначни́й, (невыдающийся) невидатни́й. • -ная должность – незначна́ поса́да. • -ный человек – невидатна́ (незначна́) люди́на; 4) (неказистый) непока́зни́й, (невзрачный) ми́ршавий. [Непоказни́й він із се́бе (Мова)].

Неви́дящий – 1) (слепой) невидю́щий, невидю́чий, незря́чий; 2) (не воспринимающий видимого) невидю́щ[ч]ий. • -ими глазами – невидю́щ[ч]ими очи́ма, невидю́щ[ч]им о́ком. [Диви́всь о́ком на все невидю́щим (Коцюб.)].

Ви́димо – 1) (зримо) види́мо, уя́вки. • Ви́димо-невидимо – си́ла, сила-силе́нна, хма́ра-хма́рою, види́мо-невиди́мо, (вульг.) чо́ртів тиск; 2) (очевидно) очеви́дячки, живови́дячки, види́мо, ви́дне ді́ло, види́ма річ.

Внима́ние – ува́га; (сильнее) пи́льна ува́га. • Обращать, обратить внима́ние на что-л. – зверта́ти (зверну́ти) ува́гу (свою́ або чужу́) на що, уважа́ти, ува́жити на що, зважа́ти, зва́жити на що, огляда́тися (огля́нутися) на що, кла́сти (покла́сти) ува́гу на що, (вульг.) вдаря́ти (вда́рити) на що; (находить привлекательным) накида́ти (наки́нути) кого́ о́ком; (сжалиться) згля́нутися на ко́го. [На все сам зверта́є ува́гу (Рудч.). На вважа́ють вони́ на лі́та, на вро́ду (Шевч.). Моска́ль на сльо́зи не вдаря́ (Ном.). Вона́ неду́жа лежа́ла, дак він і тоді́ ува́ги не клав (Червіг.). Я вже її́ наки́нув о́ком. Згля́ньтеся (огля́ньтеся) на ме́не невидю́щого!]. • Обращать на себя (привлекать к себе) внима́ние, быть принятым во внима́ние – спада́ти, спа́сти кому́ на ува́гу, притяга́ти, притягти́ (приверта́ти, приверну́ти) до се́бе чию́сь ува́гу, ки́датися, ки́нутися на ува́гу кому́сь. [Ури́вок з пі́сні, що спав на ува́гу ще а́второві «Исторіи Русовъ» (Єфр.). Він притя́г до се́бе ува́гу та́ткову (Крим.). Ко́жному му́сіла ки́нутися на ува́гу його́ чо́рна боро́да (Крим.)]. • Обратите внима́ние – ува́ж, ува́жте, вважа́й, уважа́йте. • Сосредоточивать внима́ние – збира́ти (зосере́джувати) ува́гу на чо́му. • Не обращать, не обратить внима́ния, оставлять без внима́ния – не зверта́ти ува́ги, не вважа́ти, не (по)тура́ти на що, занеха́ювати, занеха́яти що, зане́дбувати, занедба́ти що, не́хтувати, зне́хтувати (зане́хтувати) що, чим, легкова́жити що. [Хай смію́ться, не потура́й на те. Він зане́дбує (не́хтує, легкова́жить) свої́ обов’я́зки]. • Он, и внима́ния не обращает на это – він і ба́йдуже на те, про те, до то́го (Квіт.). • А это остаётся без внима́ния – а це ба́йду́же́, а про це (за це) ба́йду́же́. • Принимать во внима́ние, в соображение что-л. – бра́ти, взя́ти що на ува́гу, зважа́ти, зва́жити на що-неб., уважа́ти, ува́жити на що-неб., ма́ти на ува́зі, огляда́тися, огля́нутися на що. • Принимая во внима́ние – беручи́ до ува́ги що, зважа́ючи, уважа́ючи на що, ма́ючи на ува́зі що, з ува́ги, з о́гляду на що, як на що, як на ко́го. [Ма́ємо письме́нство не так-то вже й бі́дне, як на на́ші обста́вини]. • Представлять чьему-л. внима́нию – подава́ти, пода́ти кому́ до ува́ги щось, ста́вити, поста́вити що-н., кому-н. пе́ред о́чі, на о́чі. [Леви́цький поста́вив пе́ред о́чі читаче́ві багатю́щу коле́кцію «пропа́щих» (Єфр.)]. • Отвратить (отвлечь) внима́ние – відверну́ти (одтягти́) ува́гу чию́сь, (вульг.) заґа́вити кого́. [Я піду́ їх заґа́влю, а ти бери́ (Мнж.)]. • Оказать внима́ние – да́ти ува́гу кому́сь, показа́ти ува́гу, зроби́ти ла́ску. • Благодарю за внима́ние – дя́кую за ува́гу, я вдя́чний за ува́жність (до ме́не, до те́бе). • Относиться со внима́нием к чему, посвящать внима́ние чему-л. – віддава́ти ува́гу чо́мусь. • Заслуживающий, достойный внима́ния – ва́ртий ува́ги, (справедливый) слу́шни́й. [Ду́мка ця слу́шна́: дає́ ви́хід із стано́вища].

Выде́рживать, вы́держать – 1) виде́ржувати, ви́держати, зде́ржувати, зде́ржати, витри́мувати, ви́тримати, ви́тривати, ви́крепити, вте́рпіти. [Земля́ не зде́ржить мене́. Корабе́ль ви́тримав не одну́ бу́рю. Не вте́рпів і розпові́в про все]; 2) в. горе, страдание – терпі́ти, ви́терпіти, перете́рпіти, сте́рпіти, ви́крепити, ви́тривати. • Нет сил вы́держать – неви́держка. • Не могу вы́держать – неви́держка мені́, йому́ и т. д.; 3) выде́рживать стиль, тон, характер – доде́ржувати, доде́ржати чого́. [Доде́ржав своє́ї тео́рії по́вною мі́рою (Грінч.). Пи́льно доде́ржано етнографі́чної ві́рности (О. Пчілка)]; 4) в. экзамен – склада́ти (скла́сти, здава́ти, зда́ти) і́спит, екза́мен. • Вы́держанный (о человеке) – витрива́лий, ви́тресуваний; (о стиле и пр.) – доде́ржаний, (о вине) ви́держаний.

Долготерпели́вость, долготерпе́ние – довготерпі́ння, довготерпля́чість, довготерпли́вість (р. -ости), до́вгий терпе́ць (р. -пця́). [Да́лі неви́держка, на́віть мій до́вгий терпе́ць увірва́всь]. • Долготерпели́вый – довготерпля́чий, довготерпли́вий. • Долготерпели́во – довготерпли́во, довготерпля́че.

Не́бо – 1) (мн. небеса́) не́бо (-ба; во мн. ч. употребл. редко, преимущ. в поэзии: им. небеса, р. небе́с и т. д.). [Сі́ло со́нце, з-за дібро́ви не́бо червоні́є (Шевч.). Те не́бо (невиди́ме) зве́ться небеса́ми (Рудан.)]. • Горнее -бо – ви́шнє не́бо. • Мрачное -бо, см. Мра́чный 1. • Облачное -бо – хма́рне (захма́рене) не́бо. • Отверстое -бо, церк. – відкри́те не́бо. • Открытое (вольное) -бо – го́ле не́бо, чи́сте не́бо. • Под открытым -бом (При вольном -бе), см. Откры́тый 2. • Родное, чужое -бо – рі́дне, чуже́ не́бо. • Чистое, ясное -бо – чи́сте, я́сне́ не́бо. • В -бе (В -са́х), на́ не́бе (на -са́х) – в не́бі, на не́бі (поэтич. ещё) на небеса́х. [Не перезо́рять в не́бі зо́рі (Філян.). В дале́кому не́бі вибли́скують зо́рі (Черняв.). А зірочо́к, зірочо́к блискоті́ло-горі́ло на не́бі! (М. Вовч.)]. • На́ небо (на -са́) – на не́бо. • По́ не́бу (по -са́м) – не́бом, по не́бі, (в поэзии ещё) небеса́ми, по небеса́х. [Не́бом блаки́тним хмари́нки леге́сенькі ли́нуть (Грінч.). Хма́ра наступи́ла і по не́бі розвину́ла свої́ чо́рні кри́ла (Рудан.). Хмарки́ на пі́вдень небеса́ми летя́ть (Грінч.). У всіх ко́льорах весе́лки ко́тяться по небеса́х (Франко)]. • На краю -ба – край (по́кра́й) не́ба, на крайне́бі. • Зерк[ц]ало -ба (-бе́с) (перен.) – зерца́ло не́ба. • Лазурь -ба (-бе́с) – небе́сна блаки́ть. • Свод -ба (-бе́с) – небе́сне склепі́ння, небозві́д (-во́ду), небосхи́л (-лу), (купол) небе́сна ба́ня; срв. Небосво́д 1. • -бо и земля – не́бо і земля́. • Как -бо от земли (Как земля от -ба) – як не́бо від землі́, як від землі́ до не́ба. • Далеко до этого, как -бо от земли – дале́ко до цьо́го, як від землі́ до не́ба (як до зір небе́сних). • Возносить (превозносить, расхваливать), вознести (превознести, расхвалить) до -бе́с (до седьмого -ба) – підно́сити (вихваля́ти, сла́вити), підне́сти́ (ви́хвалити) до не́ба (аж понад зо́рі), вихваля́ти над со́нце й мі́сяць. • Жить между -бом и землёй (меж землёй -са́ми) – жи́ти між не́бом і земле́ю, жи́ти в пові́трі. • Коптить -бо – копти́ти не́бо; см. ещё Копти́ть. • С -ба пасть (упасть, свалиться) – з не́ба впа́сти (спа́сти). • Попасть пальцем в -бо – попа́сти па́льцем у не́бо. • Призывать -бо в свидетели, клясться -бом – не́бом сві́дчитися, присяга́ти(ся) (заприсяга́тися, кля́сти́ся) не́бом. • Быть, чувствовать себя на седьмом -бе от чего – бу́ти, почува́ти себе́ щасли́вим аж до не́ба з чо́го. [Ба́тько, щасли́вий аж до не́ба, перека́зує своє́му Петрусе́ві вчи́тельські компліме́нти (Крим.)]. • Хватать звёзды с -ба, см. Звезда́ 1. • -бо видно (видать) (о худой крыше) – не́бо сві́тить (висві́чує, ви́дно). • -бу жарко будет, стало и т. п. – аж не́бо заже́вріє, заже́вріло и т. п. -бо с овчинку показалось – аж не́бо за ма́кове зе́рнятко здало́ся. • Против -ба на земле – про́сто не́ба на землі́. • Под -бо (перен.) – під не́бо. [Хо лі́зе по сту́панці ви́соко аж «під не́бо» (Коцюб.)]. • Под -бом (в прямом и перен. знач.) – під не́бом. [Мале́нька кімна́та «під не́бом» (Коцюб.)]. • Все мы под -бом ходим – усі́ ми під не́бом хо́димо; усі́ ми ряст то́пчемо. • За волоса, да под -са – за чу́ба (о женщ.: за ко́си), та надві́р; за чу́ба, та й до ду́ба; (шутл.) за волосне́ правлі́ння, та в зе́мський суд (Квітка); 2) -бо и -са́ (перен.: бог, боги) не́бо, небеса́, бог (-га), боги́ (-гі́в). • Слава -са́м – сла́ва бо́гу (бо́гові). О -бо! – о, не́бо! о, бо́же (з не́ба)! бо́же сві́те!; 3) (потолок) сте́ля; 4) (в берлоге) верх (-ху); 5) стар. (балдахин) – наме́т (-та).

Невзра́чный – 1) (о человеке и животных) ми́ршавий, (худосочный) щу́плий, щупля́вий, (невидный) непока́зни́й, (лицом) поганкува́тий. [Таки́й він із се́бе ми́ршавий, нікче́мний (Грінч.). А сам він мале́нький, ми́ршавий, куце́нький (Гр. Григор.). Па́ра мале́ньких ми́ршавих коненя́т (М. Левиц.). Ви не диві́ться на ме́не, що я таки́й непоказни́й (Київ). Солове́йко – пта́шка непока́зна, а як співа́є! (Звин.). Ді́вка вже дохожа́ла, ті́льки поганкува́та і до робо́ти ліни́ва (Основа, 1862)]. • -ное лицо – нега́рне (невира́зне) обли́ччя (лице́). • -ная наружность – непока́зна́ зо́вні́шність. • -ной наружности – ми́ршавий (непока́зни́й) на ви́гляд. • Делаться (становиться), сделаться (стать) -ным – ми́ршавіти, з[по]ми́ршавіти, зами́ршавіти; 2) (о вещах) ми́ршавий (редко); (жалкий) мізе́рний, нужде́нний, злиде́нний, (хилый) щу́плий, замі́ркуватий. [Мізе́рне пальто́ (Київ). Нужде́нна (злиде́нна) халу́па (Київ). Щу́плий колосо́к (Звягельщ.). Колосо́к замі́ркуватий (Звин.). Щу́пле будува́ння (Котл.)]; 3) (об отвлеч. понятиях) мізе́рний, нужде́нний, жалюгі́дний, благе́нький. • -ное впечатление – мізе́рне вра́же[і́]ння.

Невозмо́жно, нрч. – 1) глаг. нрч. – неможли́во, (нельзя) не мо́жна, (нет возможности) не змо́га, не спромо́га, не мо́га, нема́(є) змо́ги (спромо́ги), неспромо́[і́]жно, не си́ла, (никак -но) ні́як, (зап.) го́ді. [Неможли́во переказа́ти слова́ми те стано́вище (Кониськ.). Скі́льки я о́сів полама́в через ту го́ру, то й полічи́ти не мо́жна (Н.-Лев.). Не змо́га мені́ поклоня́тися їй (Крим.). Не спромо́га мені́ се зроби́ти (Сл. Гр.). Лю́дям заборони́ти не си́ла, що́ хо́чуть ду́мати (Грінч.). Той крам, що без йо́го ні́як прожи́ти на сві́ті (Н. Громада). Гу́дзя го́ді було́ спинити́: він гнав, на́че з горба́ (Коцюб.)]; 2) (чрезвычайно) неможли́во, надзвича́йно, на́дто, (чересчур) зана́дто, (до невозможности) до незмо́ги, до неспромо́ги, (сил нет выдержать) аж неви́держка. • -но упрям – неможли́во (надзвича́йно, на́дто) впе́рта люди́на; 3) (в сложении) неможли́во-; надзвича́йно-, на́дто-.

Невозмо́жность – 1) неможли́вість (-вости). [Тре́ба перемогти́ неможли́вість (Київ). Неможли́вість да́льшої пра́ці за таки́х умо́в (Київ). Неможли́вість цього́ стано́вища (Київ)]. • До -ти – до неможли́вости, до незмо́ги, до неспромо́ги, (свыше всякой меры) над уся́ку мі́ру, понад уся́ку спромо́гу, до оста́ннього, до оста́нку, (дальше некуда) да́лі нема́ куди́, (фам.) аж-а́ж; срв. Доне́льзя. • До -ти обнажённая – до неможли́вости (над уся́ку мі́ру, до оста́ннього, до оста́нку) ого́лена. • Глуп до -ти – дурни́й до оста́ннього (до оста́нку); дурни́й, як (не) тре́ба; дурни́й, аж неви́держка; 2) (сделать что-л.) неможли́вість, (бессилие) неспромо́жність, неспромо́га, неси́ла, незмо́га, (неспособность) незда́тність, незді́бність, нездо́льність (-ости) зроби́ти що. [Неможли́вість встанови́ти хроноло́гію веді́йських гі́мнів (М. Калин.). Почува́лася неси́ла щось поді́яти, щось допомогти́ (Р. Край)]. • В случае -ти – якщо́ не мо́жна (бу́де), коли́ нема́(є) (не бу́де) змо́ги. • При -ти немедленного оповещения – якщо́ не мо́жна (бу́де) нега́йно сповісти́ти. • Отговариваться -тью, приносить -ти – відмовля́тися, посила́ючись на неможли́вість; вимовля́тися неможли́вістю (неспромо́гою); відмага́тися тим, що не мо́жна (неможли́во, нема́(є) змо́ги) зроби́ти що. • Ставить, поставить кого в -ность сделать что – унеможли́влювати, унеможли́вити кому́ що; 3) (невозможное) неможли́ве (-вого).

Невпрочё́т, нрч. – 1) (нечётко) нечи́тко, нерозбі́рно; 2) (незаметно) непомі́тно, неви́дно. • Этот почёт людям -чё́т – тако́ї поша́ни ніхто́ в сві́ті не розгля́не.

Невтерпё́ж, нрч. – не си́ла терпі́ти (кому́ що), неви́держка (терпцю́ нема́) (кому́ що роби́ти). [Неви́держка в ха́ті сиді́ти (Чигиринщ.). От неви́держка тобі́: корти́ть напи́тись? (Звин.). Пусти́ли тихце́м чу́тку про не́ї, що їй вже неви́держка чека́ти (Рада). Уже́ й неви́держка серця́м воя́цьким (Крим.)]. • -пё́ж было – не си́ла (неви́держка) була́ (роби́ти що), не було́ си́ли (роби́ти що). • Ему уже было -пё́ж дожидаться – йому́ вже не си́ла (неви́держка) була́ дожида́тися (чека́ти). • Ему становится -пё́ж – йому́ не стає́ си́ли (снаги́) терпі́ти, бере́ його́ нетерпля́чка (Мирний), бере́ його́ нетерпля́ча (Основа 1862), йому́ терпе́ць урива́ється, йому́ нетерпі́й. [Як оце́ у шинку́ сидя́ть та п’ють горі́лку лю́ди, то вже йому́ нетерпі́й, – і собі́ купе́ (Вовчанщ.)]. • По ночам становилось -пё́ж от холода – ноча́ми аж не си́ла була́ терпі́ти хо́лод, ноча́ми става́ла вже неви́держка з холодне́чі. • Украинцам становилась -пё́ж от татар – украї́нцям уже́ й снаги́ не става́ло терпі́ти від тата́р, украї́нцям тата́ри в знаки́ дава́лися аж до неви́держки. • -пё́ж стало (сделалось, пришло) – не ста́ло си́ли терпі́ти що, терпе́ць у(ві)рва́вся на що. • -пё́ж стало делать что – не ста́ло си́ли (снаги́, терпцю́) роби́ти що.

Невы́дача – невидава́ння, оконч. неви́дання; (денег) неви́пла́та, неспла́та.

Невы́держанность – 1) неви́триманість, неви́держаність; 2) неви́триманість; недоде́ржаність; 3) нестри́маність, неврівнова́женість (-ности). Срв. Невы́держанный.

Невы́держанный – 1) (о продуктах, товарах) неви́триманий, неви́держаний, невста́рений. [Неви́триманий тютю́н (Київщ.). Не ї́жте цього́ са́ла, ще з ньо́го ропа́ тече́, воно́ невста́рене (Звин.)]; 2) (неровный) неви́триманий, неви́держаний; (о стиле, тоне и т. п.) недоде́ржаний; (невышколенный) неви́муштруваний; 3) (о человеке: несдержанный) нестри́маний, (неуравновешенный) неврівнова́жений.

Невы́держка – 1) (о продуктах, товарах) неви́тримання, неви́держання (-ння), неви́держка; 2) (о характере) невитрива́лість (-лости).

Недалё́кий – 1) (в пространстве) недале́кий, (ум. недале́чкий), по́близький. [Недале́ка доро́га (Сл. Ум.). Мі́сяць зайшо́в на шпиль по́близької гори́ (Корол.)]; 2) (во времени) недале́кий, по́близький; (о прошлом) неда́вній. [Пе́рший по́вів по́близької весни́ (Корол.)]. • -кое будущее – недале́ке майбу́тнє, недале́ка прийде́шність. • В -ком будущем – в недале́кому майбу́тньому, (вскоре) незаба́ром. • В самом -ком будущем – в найбли́жчому майбу́тньому, (образно: вот-вот) от ті́льки неви́дно, (зап.) що́-йно неви́дно. [Леге́нда, що, от ті́льки неви́дно, манасти́р ма́є спітка́ти до́ля Содо́ма та Гомо́ри (Корол.)]. • -кое прошлое – неда́внє мину́ле; 3) (по степени родства, в духовном отношении) недале́кий, (близкий) бли́зький. • -кий родственник – недале́кий ро́дич; 4) (по уму) нему́дрий, благе́нький, недоу́мкуватий, невели́кого (невисо́кого, недале́кого) ро́зуму, бі́дний на ро́зум, (рус.) недале́кий, (сщ.) недо́умок (-мка, м. р.), (дураковатый) пришеле́пуватий, (ограниченный) обме́жений. [Ве́рхня плі́вка громадя́нства, благе́нька собі́ нівро́ку, не розумі́є елемента́рної ду́мки (Рада). Це (о преподавании) було́ щось тупе́, ду́же нудне́, недоу́мкувате (Яворн.). Недале́ка вона́, не несе́ться ви́соко вго́ру, – за те слухня́на (Мирний)]. • Он очень -лё́к – він ду́же невели́кого (неви́сокого, недале́кого) ро́зуму.

Недисциплини́ро́ванный – недисципліно́ваний, (о человеке, животном ещё) неви́дисциплінуваний, неви́муштруваний.

Незаме́тный – непомі́тний, непримі́тний (кому́, чому́ и (за-)для ко́го, (за-)для чо́го), (редко) незавва́жний, (с трудом распознаваемый) незнатни́й, (невидный) неви́дний; (незначительный) незначни́й. [Я́уза була́ коли́сь прудко́ю рі́чкою, а не тако́ю непомі́тною течі́йкою, як тепе́р (Крим.). Ба́чив себе́ непомі́тним хліборо́бом (В. Підмог.). Непомі́тна (незначна́) люди́на (Київ). Ви – части́на сві́ту, непримі́тний куто́чок його́ безмі́рної душі́ (Мирний). Незавва́жні ві́дтінки (Павлик)]. • -ным образом – непомі́тно; срв. Незаме́тно 1.

Незри́мо, нрч. – незри́мо, (чаще) невиди́мо; срв. Неви́димо. [О Це́зарю! твій дух незри́мо мечі́ нам в се́рце на́ше направля́є (Куліш)].

Незри́мость – незри́мість, (чаще) невиди́мість (-мости); срв. Неви́димость.

Незри́мый – незри́мий, (чаще) невиди́мий; срв. Неви́димый. [І зроби́вся я зно́ву незри́мий (Шевч.). На ві́ї вже сі́явся незри́мий по́піл сме́рти (Микит.). Чия́сь невиди́ма рука́ ти́хо зво́дила полови́нки віко́нниці (Коцюб.)].

Незря́чий – невидю́ч[щ]ий, незря́чий, небачу́чий. [Ти – те́мний, невидю́щий (Коцюб.). Шку́ру дерете́ з браті́в незря́чих, гречкосі́їв (Шевч.). Живе́є го́ре усі́м оча́м незря́чим показа́в (Самійл.)].

Неи́зданный – неви́даний, неопубліко́ваний.

Некази́стый – непока́зни́й; срв. Неви́дный 4. [Таке́, ба́чте, воно́ непоказне́: ні з оче́й, ні з плече́й (Кониськ.). В його́ непоказні́й по́статі не було́ нічо́го визначно́го (Ор. Левиц.)]. • -тый с виду (на вид) – з се́бе (на ви́гляд) непоказни́й.

Ненагля́да – 1) см. Ненагля́дный 2; 2) чу́до, ди́во, дивови́жа; срв. Не́видаль.

Ненапеча́танный – не(на)друко́ваний, неви́друкуваний.

Неня́ть, -ся – не ня́ти (йму, ймеш), -ся, не бра́ти, -ся. • Он неймё́т веры – він не йме (не дійма́є, не дає́) ві́ри. • Ему веры нейму́т – йому́ ві́ри не ймуть. • Глаз видит, да зуб неймё́т – ба́чить о́ко, та зуб не йме. • Неймё́тся кому, безл. – корти́ть кого́ и кому́, неви́держка кому́, бере́ нетерпля́чка кого́.

Неотпу́щенный – невідпу́щений; неви́даний; нерозгрі́шений; неви́гострений, ненаго́стрений, некле́паний; срв. Отпу́щенный (под Отпуска́ть). [Неви́даний крам (Полт.). Нерозгрі́шена душа́ (Київщ.). Неви́гострена соки́ра (Луб.). Над голово́ю вже несе́ свою́ некле́паную ко́су коса́р непе́вний (Шевч.)].

Непрогля́дный – непрогля́дний, неви́дний, непрозо́рий, безпросві́тни[і]й.). [З-за висо́ких непрогля́дних борі́в (Васильч.). У непрогля́дній те́мряві спини́всь (Ле). В безбере́жнім непрозо́рім тума́ні (Франко). Усе́ порину́ло в сі́рому, холо́дному, безпросві́тньому для оче́й тума́ні (Корол.)]. • -ная ночь – ніч те́мная (неви́дная), (хоть глаз выколи) безо́ка ніч. [Ніч те́мная і неви́дная (Рудан.). В до́вгу, те́мную ні́чку неви́дну (Л. Укр.). В безо́ку ніч, в незви́чну по́ру (Куліш)]. • -ная тьма, -ный мрак – непрогля́дна те́мрява, теме́нна те́мрява (Федьк.), непрогля́дний мо́рок.

Не́проявь – ди́во, чу́до, дивови́жа; срв. Не́видаль.

Неразличи́мый – нерозрізне́нний, (неразличаемый) нерозрі́знюваний; (невидный) нерозгля́дний, неви́дний, невиди́мий.

Неслы́ханный – нечу́ваний, нечу́тий; (небывалый, необыкновенный) несві́тський, несві́тній; (непроходимый, перен.) несосвіте́нний. [Ща́стя нечу́ване (Самійл.). Нечу́вана сваво́ля ди́ка (Грінч.). Марш нечу́ваних столі́ть (Бажан). У той ве́чір нечу́ване почу́ли шахтарі́ (Ледянко)]. Несві́тський со́ром (Куліш). Несві́тній ба́тько (М. Вовч.). Ото́ ще ду́рень несосвіте́нний! (Крим.). • -ное дело – нечу́вана (нечу́та) спра́ва, (небывалое, невиданное) нечу́вана річ. [Дожида́тися таки́х нечу́тих справ, щоб си́на рі́дного з осе́лі він прогна́в (Самійл.). Оце́ ще нечу́вана річ: ми чу́ли, що… (Грінч.)].

Нетерпё́ж – нетерпе́ць (-пця́), нетерпля́чка, (диал.) нетерпі́й (-пія́); срв. Нетерпе́ние. [Нетерпі́й напа́в (Брацл.)]. • -пё́ж берёт кого – бере́ нетерпля́чка кого́, неви́держка кому́, корти́ть кому́ и кого́.

Нетерпе́ние – 1) нетерпля́чка, (реже) нетерпі́ння (-ння), (нетерпеливость) нетерп(е)ли́вість (-вости); (нетерпёж) нетерпе́ць (-пця), и (диал.) нетерпі́й (-пія́), неви́держка; (не дающее усидеть на месте) непосидя́чка. [Андрі́я же́рла нетерпля́чка (снедало -ние) (Коцюб.). Нетерпля́чка Лаго́вського росла́ (Крим.). В’їжджа́є в двір – і по́вен нетерпі́ння пряму́є до двере́й (М. Рильськ.). Жанда́рм аж затремті́в з нетерпели́вости (Франко). Од неви́держки втік з ха́ти (Чигиринщ.)]. • От (с) -ния – з нетерпля́чки. [Са́вка аж гори́ть з нетерпля́чки і ціка́вости (Франко). Нетя́мивсь з нетерпля́чки (Самійл.)]. • С -нием – нетерпля́че, (с таким -нием) так нетерпля́че, (с большим и т. п. -нием) з вели́кою и т. п. нетерпля́чкою; срв. Нетерпели́во. [«Зовсі́м тут не в одини́ці си́ла», – нетерпля́че одказа́в мені́ Р. (Крим.). Тепе́р му́сить поча́тися а́кція, так нетерпля́че очі́кувана (Коцюб.). Зо́ся з вели́кою нетерплячкою диви́лась на гай (Н.-Лев.). З яко́юсь несвідо́мою нетерпля́чкою (Крим.)]. • Быть в -нии – нетерпели́витися, нетерпля́че роби́ти що, (опис., диал.) (аж) вари́тися. • В -нии ждать – нетерпля́че чека́ти; чека́ти аж вари́тися. • Выказывать (выражать проявлять) -ние – нетерпели́витися, виявля́ти нетерпля́чку (нетерпі́ння). [Го́сті нетерпели́вилися, щоб шви́дше поча́ти та́нці (О. Пчілка). Джіафе́р види́мо нетерпели́вився, очі́куючи Русте́ма (Коцюб.). До вас депута́ція прийшла́; біжі́ть шви́дше, вони́ нетерпели́вляться (Виннич.)]. • -ние охватывает (одолевает, разбирает), охватило (одолело, разобрало) кого – нетерпля́чка бере́, взяла́ (напа́ла) кого́, (не терпится) корти́ть, закорті́ло, сверби́ть, засвербі́ло кому́ и кого́; (невтерпёж) неви́держка кому́. [Макси́ма бра́ла нетерпля́чка: йому́ аж ру́ки свербі́ли до бі́йки (Коцюб.). Розмовля́ть тобі́ притьмо́м корти́ть (Самійл.). Корти́ть побі́гти подиви́тися (Сл. Гр.). Йому́ була́ неви́держка, і, зві́вшись з посте́лі, він пішо́в… (Корол.)]; 2) (недопущение чего, ненависть к чему) нетерпі́ння чого́.

Нея́вный – нея́вний, невиди́мий, неочеви́дний.

Перере́зываться, перере́заться – 1) переріза́тися и перері́зуватися, перері́затися, перетина́тися, перетя́тися и перетну́тися, перекра́юватися, перекра́ятися. [Ота́к неви́дно перетина́ється життя́ лю́дське (Д. Укр.)]; 2) порі́затися. [По́ночі свої́ на свої́х напа́ли та й порі́залися].

Пересека́ться, пересе́чься – 1) перетина́тися, перетя́тися, переру́буватися, переруба́тися, бу́ти перетя́тим. [Ота́к неви́дно перетина́ється життя́ лю́дське (Л. Укр.)]; 2) перетина́тися, перетя́тися, перехре́щуватися, перехрести́тися. [Дві рівнобі́жні (парале́льні) лі́нії не перетина́ються]. • Пересека́ющийся – перехре́сний. [Маши́на скиць-скиць на перехре́сних ре́йках (Поділля). Перехре́сні стежки́ (Франко)].

Поспева́ть, поспе́ть – 1) (созревать) постига́ти, пости́г(ну)ти, спі́ти, поспіва́ти, поспі́ти (б. вр. -спі́ю, -єш…) и поспі́нути (б. вр. -спі́ну, -неш…), пристига́ти, присти́г(ну)ти, приспіва́ти, приспі́ти и -спі́нути, (вызреть) вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, виспіва́ти, ви́спіти и -спінути; срв. Вызрева́ть, Дозрева́ть, Созрева́ть. [Уже́ й чере́шні пости́гли (Свидн.). У тій порі́, як я́годи поспі́нуть (Житом.). Горі́хи вже присти́гли (Звин.). Вже вдо́воньці пшени́ця приспі́ла (Чуб.)]; 2) (быть готовым) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти. • Обед, ужин -пе́л – обі́д пости́г (поспі́в), вече́ря пости́гла (поспі́ла). [Уже́ й вече́ря пости́гла (Чуб.). Вече́ря поспі́ла (Коцюб.)]. • Хлеб -пе́л (в печи или в квашне) – хліб пости́г, ви́стиг. [Тут хліб пости́г – вийма́ю, а в дру́гій діжі́ ви́стиг – саджа́ю (Г. Барв.)]; 3) (успевать к сроку) постига́ти, пости́г(ну)ти, вистига́ти, ви́стиг(ну)ти, устига́ти, усти́г(ну)ти, поспіва́ти, поспі́ти и -нути, успіва́ти, успі́ти и -нути, виспіва́ти, ви́спіти и -нути (куди́, що зроби́ти), настига́ти, насти́г(ну)ти, наспіва́ти, наспі́ти и -нути (куди́, до чо́го и на що); срв. Подоспе́ть, Приспе́ть. [Ви́йде і йде було́ не хапа́ючись, а пости́гне са́ме в по́ру (М. Вовч.). Ой вистига́йте, сла́вні чумаче́ньки, зимува́ти до лу́гу (Лис.). Не встиг коза́к Неча́й на ко́ника сі́сти (Макс.). Поспі́неш з ко́зами на торг (Приказка). Не ви́спінеш ти – спі́знишся. Ох, ли́шенько! коли́-ж я туди́ насти́гну (Квітка). Ране́нько ви́йду, на обі́д наспі́ну (Мирн.)]. • -пе́ем, не спеши – пости́гнемо, ви́стигнемо, всти́гнемо и т. д., не поспіша́йсь. • Везде -пе́ть – всю́ди (скрізь) доско́чити, похопи́тися. • Наш пострел везде -пе́л – де не посі́й, то вро́диться; той доско́цень (доско́цький) усього́ доско́чить, ніко́ли не спі́зниться, пе́рший похо́питься, ви́хопиться. [О, то доско́цень, усього́ доско́чить! ніко́ли запі́зно не при́йде (Франко). Бач, яки́й доско́цький, пе́рший ви́хопився (Гр.)]. • Везде поспева́ющий – проскочу́щий [Була́ і знако́ма проскочу́ща невиди́мка паніма́тки Любора́цької (Свид.)]. • -ва́ть за кем, за чем – поспіша́тися, поспіши́тися, успіша́тися, успіши́тися, уганя́ти(ся), угна́ти(ся), похопи́тися за ким, за чим, збіга́ти, збі́гти, з’їжджа́ти, з’ї́хати, схо́дити, зійти́ з ким, з чим. [Вже ма́ти за не́ю було́ ніко́ли не поспі́шиться (Квітка). Само́ письме́нство стоя́ло ни́жче від життя́, не вспіша́лося за ним, одстава́ло (Єфр.). А я розка́зую та розпи́тую, так що вона́ й одка́зувати не вспі́шиться (Проскурівна). Ся́де на поку́ті, розпу́стить язика́… не мо́жна мені́ за не́ю й сло́вом похопи́тись (Н.-Лев.). Хіба́ яка́ коня́ка збіжи́ть з парово́зом? (Звин.)]. • Вы идёте слишком скоро, я не могу -спе́ть за вами – ду́же шви́дко (пру́дко) ви йдете́, я й не вспішу́ся (не поспішу́ся, не вжену́ся, не похоплю́ся) за ва́ми, не збіжу́ (не зійду́) з ва́ми.

Прито́к – 1) (действ. или состоян.) припли́в, до́плив, на́пли́в (-ву). [Ніч хвилюва́лась хви́лями чо́рного лю́ду, неви́димим припли́вом тіл (Коцюб.). З вели́кого надмі́рного напли́ву ене́ргії, він схопи́в Фуа́да за ру́ки (Крим.)]. • -ток денег – припли́в гро́шей; 2) геогр. – прито́ка, до́плив (-ву), ві́тка, гі́лка. [У́дай – рі́чка, до́плив Десни́ (Кониськ.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Воткнутый – увіткнутий, устромлений (встромлений), застромлений, (с размаху) вгороджений (угороджений), засаджений, всаджений, загнаний. [А глибоко в льоху під церквою блимала факля, увіткнута в землю, де Орися, тріпочучи серцем, дожидала Антося (М.Старицький). Мені зоря сіяла нині вранці, устромлена в вікно. І благодать — така ясна лягла мені на душу сумиренну, що я збагнув блаженно: ота зоря — то тільки скалок болю, що вічністю протятий, мов огнем (В.Стус). Збоку, в темному закутку, застромлений глибоко в щілину, причаївся широколезий ніж з вишмульганою до блиску дерев’яною колодочкою (В.Малик). Страшенно звузились уявимі простори видимості, мов завалля якесь, де треба знайти хоч кусник поживності і вгасити лютий зойк — не з звуків зойк, а з почуттів! — той, що терзає, як розпечене і разом жахливо чорне  вістря крючка, вгородженого в єство, але невидного (В.Барка). Хто прийшов до влади в наших містах? Хто ці чоловіки з тисячею голок, всаджених в горло, від яких їхні голоси стають холодними й небезпечними? Хто ці крикливі клоуни, котрі стоять і вирішують, чи слід пробивати нашим будинкам серця й випускати з них теплу малинову кров? (С.Жадан)].

Закулисье – закулісся, залаштунки. […потім навалився тісний еротичний кошмар: невидимі руки, багато рук пестили її звідусіль — настійно, гаряче, душно, і треба було зібрати всі сили, щоб випручатись, — і опинитися в величезній, з високим, як оперні залаштунки, склепінням, лунко-порожній залі, сям-там по-конструктивістському позаставлюваній, наче теж театральним реквізитом, — недбало задрапованими тумбами, постаментами з пап’є-маше, якимись драбинками, у схожому на темну печеру нефі височів подіум, і звідусюди зліталася, із свистючим шелестом крил і плащів, і мостилася по всіх тих підвищеннях Шляхта Тьми… (О.Забужко). Всі до всіх звертаються, ніхто нікого не чує. Тим часом у політичному закуліссі ведуться якісь змови і перемови, потаємні торги й прелімінації. Лідери хитрують і маневрують, еластично прогинаються, потенціал компромісів росте. Держава втрачає важелі управління. Президент сидить десь на дачі в екзилі (Л.Костенко)].

Кинотеатр – кінотеатр. [Не все, що діялось на екрані, було живе і оформлене, там залишалося багато неясних, невидних місць — для злидарів, для мрій і для смерти. Треба нахапатися мрій аби мати силу ще кілька днів терпіти жорстокість людей і світу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Останнім часом єдиний шанс побачити в кінотеатрі щось цікаве — заснути під час сеансу].

Крупнокалиберный – великокаліберний. [Часом чути було рокотіння великокаліберних кулеметів (О.Довженко). — Ось тобі! Хіба що великокаліберний кулемет… калаші його не беруть! (Л.Кононович). Над нашими головами, заповнюючи весь повітряний простір, щось невидиме мчить, реве, свистить, шипить. То пролітають снаряди невеликих калібрів, але між ними чути, як ревуть здоровенні «скрині» — великокаліберні снаряди, вони пролітають у темряві над нами і падають далеко позаду. Вони хрипко сурмлять, як олені під час тічки, і летять високо над виттям та свистом менших снарядів (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Немигающий – немигтючий, некліпний, незмигний, незмигливий, немиготливий: • немигающий взгляд – незмигне (немигтюче) око; • немигающим взглядом – некліпно. [Спом’янути, що споминається,— це мені так мигнулося в якусь мить, таку коротку, що важко бути впевненим у своїх судженнях, я тільки твердо знаю, що Михнова могила — рідкісна місцина. На ній людям легко уявляється — сам пережив той стан і тому вірю всім, хто каже, що вони бачили, стоячи на могилі. Час і Простір. І якщо хто годен був довгенько витримувати свій невидющий і незмигливий погляд на світ і в себе одночасно, тому викладався на розмаїтому їхньому килимі блідий рисунок з людських обрисів (Ф.Роговий). Так дійшли до берега річки, всіяного шерхотливими безживними колишніми осоками, спішились і відправляли молебень зужитими голосами, усю силу своїх вутлих тіл і гарячковий блиск некліпних очей спрямовуючи на те, що колись було живою рвучкою водою (Т.Зарівна). Баба стояла згорбившись, обпершись обома руками на палицю і дивилася незмигним поглядом на прибульців (М.Гримич). Важкими кроками він рушив туди і на якусь мить зупинився, втупившись широко розкритими немиготливими очима в тріснуту стіну сараю так, наче її перед ним не було (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Вузький, подовгастий і плескатий череп під видовженим гостроверхим кашкетом викликав у Стівеновій уяві образ вбраної в ковпак рептилії. І такий, як у рептилії, незмигний погляд і холодний блиск його очей (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Вона легко могла б проминути цього кремезного чоловіка в шкіряних штанях, бурій куртці та синьому каптурі, їй не треба було навіть зупинятись: вистачило б пройти мимо, відвернувши голову в другий бік, бо він не тримав її за руку. Але вона стояла, дивлячись на нього скоса, і її чорні некліпні очі, її уста промовляли: «Ні!» (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа). Люди стояли над своїми короткими темно-синіми тінями — очі некліпні, роти розтулені — й усе дивилися, дивилися (Дмитро Костенко, перекл. В.Ґолдінґа). Гомер звів на неї очі, але цього разу його погляд наштовхнувся на найбільший у світі оголений зад, націлений у його бік. Мелоні встигла стати рачки. На одному з її тугих стегон лежала синювата тінь синця, найімовірніше, від удару об щось тверде; між округлими щоками її сідниць темніло незмигне око, витріщаючись на Гомера Криницю (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)].

Неф, архит. – (лат.) нава, (франц. от лат.) неф, корабель. [Храм виростає — вже виведено корабель, апсиду ліворуч, через яку сходи ідуть у бабинець, ще одна апсида з правої руки від олтаря, де роблять потайний хід для князя і його родини на полати… (В.Скляренко). Ще  вокзали,  мов  нефи,—  порожні  і  чисті,  ще  на  шпалах  роса  і  прозорий  перон,  але  перші  прожилки  пожовкли  у  листі,  ніби  торкнуті  легко  вологим  пером (Ю.Андрухович). Вздовж нави пройшла висока постать, і покаяльники заворушилися: в останню мить, хутко підвівши погляд, він побачив довгу сиву бороду і брунатну сутану капуцина (М.Прокопович, перекл. Д.Джойса). Ці звуки були такі нові для Джосліна, що він закупився до середини нефа, в затінок великих західних дверей, і там упав навколішки перед невидним звідти престолом; а потім підвівся й задивився (Ю.Лісняк, перекл. В.Ґолдінґа)].

Обстановка – обстава, обстанова, оточення, умови, становище, стан, ситуація, (обстоятельства) обставини: • благоприятная обстановка – сприятливі умови (обставини); • в обстановке полной секретности – в умовах цілковитої таємності; • в мирной обстановке – в умовах миру; • дестабилизация обстановки – дестабілізація становища; • жить при неблагоприятной обстановке – жити в несприятливих умовах (обставинах, оточенні); • международная обстановка – міжнародний стан; • неблагоприятная обстановка – несприятливі умови (обставини); • обстановка квартиры – обстава квартири; • окружающая, внешняя, домашняя обстановка – наокружні, зверхні, хатні обставини, оточення, довкілля, довкружжя; • оперативная обстановка – оперативні обставини; • при такой обстановке – за таких обставин (умов), у таких умовах; • смена обстановки – зміна обстанови (умов, обставин); • совместная жизнь при такой обстановке была ужасна – спільне життя за таких обставин жахливе було. [Перед моїми очима встала вся обстава давніх дідових покоїв (І.Нечуй-Левицький). Вона знала, що Балабуха не жвавий в розмові, й попросила його в садок, де сподівалась почути при поетичній обставі те слово, котрого вона вже ждала двадцять три роки з половиною (І.Нечуй-Левицький). Життя ламало тільки обстанову навколо мене (ну, і кості мої, як траплялось), а вдача моя, виробившись дуже рано, ніколи не мінялась та вже навряд чи й зміниться (Л.Українка). Обстанова хатня і кути замазувалися і пропадали в вечірнім сутінку (В.Стефаник). Чути гомін. Помалу видніє. Виявляється частина за частиною обстанова картини (С.Васильченко). Зринала в пам’яті обстава якоїсь чепурної теплої хатки: заквітчані сухим зіллям та рушниками ікони, стіл, засланий чистою скатертю (С.Васильченко). Ґава недовго розмовляв із Староміським, але весь час уважно придивлявся його хаті і всій домашній та родинній обстанові (І.Франко). Тепер уже йому здавалося, що це не іспити мучили його дома, але ціла вороницька обстанова. Те його ліжко, той садок з ямками, той лубин, той лісок — усе те були його вороги, що гризли його душу й сушили мозок (Л.Мартович). Світ розбурканих людей, що задихаються серед старих обставин (С.Єфремов). Але хлопець чекав її і якось цікавіше, ніж навіть уперше зайшовши, роздивлявся на обставу в кімнаті, що дала йому несподіваний притулок. Вона була убога та обстава, з ліжка, двох стільців, крісла та столика складаючись, не маючи навіть шафи, щоб дати місце повішеним на стіні й тканиною запнутим сукням. Але невідома дівчина, що мешкала в ній, створила з цих нужденних речей якусь принадну гармонію, зуміла надихнути жіночою грацією їхнє розташування, повити зачаруванням юності їхню лагідну простоту (В.Підмогильний). Саме під час нашої розмови почулися перші гарматні вибухи з боку Джугастри, потім кулеметні й рушничні стріли, — то москалі атакували Запорожців. За півгодини Марківка наповнювалася обозами різних частин. Обстанова змінилася, значно на гірше (М.Омелянович-Павленко). Заспокійливо торохтіли відра, що в них вибирали картоплю, — навіть якби зайнялася пожежа, то не зразу повірила б у це Маріка, — така була мирна обстава в селі (В.Міняйло). З плином літ йому вдалося уподібнити обставу казино до внутрішнього образу улюбленої ним кондитерської, порозставлявши по кутках мініатюрні столики і прикривши настільні лампи червонястими абажурами (Є.Горева, перекл. Й.Рота). — Уважай, щирий мій і вірний джуро, яка темна й невидна ця ніч, яка непевна тиша панує довкола, як глухо й тривожно шумотять ці дерева, як грізно бушує ця вода, що ми її шукаємо, ніби реве-спадає з височезних Місячних гір, як безугавно стукотить щось невідоме, бентежачи й терзаючи наш слух: всі ці обставини, разом узяті чи й кожна зосібна, здатні заронити ляк, острах і жах у груди самого Марса, не кажучи вже про тих, хто не звик до подібних пригод і небезпек, та все те, що я тобі щойно змалював, лише збадьорює і збуджує в мені духа і в серці моїм закипає палке жадання будь-що-будь піти назустріч сій небезпечній пригоді (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У меблях і хатньому начинні я не помітив вишуканости, і все ж обстава Лолиної квартири тішила око, видавалася мені після готелю приємна і стерпна (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Хоч ці дві кімнати були менші, ніж та, через яку ми ввійшли в бібліотеку (дійсно, та була семикутна, а ці дві — прямокутні), обстанова була такою ж: шафи з книжками, а посередині — стіл (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Він також хотів відгородитися від усього, нічого не бачити, власне, нічого не переживати, принаймні в прямому, звичному значенні цього слова: він не прагнув до зміни обстанови, не шукав нових вражень, розваг, відпочинку, а що стосується цього останнього, — відпочинку, — то Адріан часто сміявся з людей, які завжди відпочивають, засмагають і набувають сили, тільки невідомо для чого (Є.Попович, перекл. Т.Мана). Обстава тієї кімнати: два металеві ліжка, — односпальне, де спала мати, і двоспальне, на якому спали діти, між ними нічний столик, навпроти столика дзеркальна шафа (О.Жупанський, перекл. А.Камю). — Ви запевне, що народилися не в такій обставі. Мої батьки все перебудували (О.Жупанський, перекл. А.Камю). Я розпачливо хотів розчинитися в обставі — невидимо ковзати між предметами в китайському стилі, як риба між коралових рифів,— а проте, здавалося, я приваблював небажану увагу до себе сотні разів на день (В.Шовкун, перекл. Д.Тарт). Попри обставу й обставини, я поснідав усмак, як ніколи. Гостро, по-прустівському, як після дози мескаліну, всотував кожен запах і смак цих ласощів. Голодний як вовк, я виїв усе, що було на таці, й до краплі допив каву (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Ніч. Сортувальна станція. Добре видно було обставу (Л.Кононович, перекл. Л.Ґію). Ґаскуань кинув тріски в піч і, позадкувавши, зачинив двері. Тоді засвітив гасову лампу на столі, став на коліна й запалив у печі вогонь, усім тілом відчуваючи, як Анна мовчки оцінює кімнату з її вбогою обстановою (В.Панченко, перекл. Е.Катон)].

Парапет – (итал.) парапет. [Хлопчики й діти повилазили на парапет й обсіли й обстали його од краю до краю. За парапетом уся гора була ніби обсипана людськими головами, бо люде лізли з Подолу вгору, неначе сарана (І.Нечуй-Левицький). … Син сонячного Палермо чи, може, Венеції — син далекої легендарної Італії, витиснутий геть із колони, що котилася бруком і в якій він ішов автоматично, — обвів сонце, й увесь світ, і це чуже, незнайоме місто невидющими очима й опустився на парапет (І.Багряний). Це сотворила одна істота на двох довгих лапах з сокирним носом, широким ротом, клапатими вухами, і якось не можна забути моменту, коли Лена схилилася на низький, широкий парапет зі сірого, порослого мохом каменю, що відділяв нас від зарви, а я стояв зліва побіля неї і правою рукою пригорнув її до себе, ніби захищав її від тієї могутньої перед нами стихії простору (У.Самчук). Ядра з тріском ударялися в кам’яні стіни фортеці, у вежі, у бійниці, в кам’яний  зубчатий парапет і з хуркотом розсипалися на дрібні скалки (В.Малик). У круговерті снігу сердито вдарила об камінь річка, — аж парапет здригнувся, — і застогнала з болю а чи з розпуки… (Василь Шевчук). Шокований, Джез подивився вниз, на баржу, яка була просто під ним. Звідти на нього вирячилася стара жінка. Він тямив, що вона бачить — середніх років чоловік стовбичить над нею на парапеті, спустивши штани нижче колін і обома руками стискаючи своє причандалля. Вона вирячила очі ще дужче, роззявила рота, підняла правицю і вказала на нього. А тоді заверещала (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі)].

Рикошетить, срикошетить – (франц.) рикошетити, зрикошетити, (шире) відскакувати, відскочити. [Жовтневе повітря, охолонувши, стало більш пружним і містким, так що голоси, потрапляючи в нього, відбивались від невидимої поверхні й рикошетили в темряві, довго відлунюючи й розпадаючись (С.Жадан). Цілячи в мене, автоматник випустив одну довгу чергу, набоїв так із десять, одначе взяв зависоко — й кулі вдарили у стіну і зрикошетили, із жахливим нявканням перевертаючись у повітрі; я завалився на бік і, притискаючись щокою до підлоги, ще раз надавив спускову скобу; звук пострілу оглушливо штовхнув у вуха й вихлюпнувся на вулицю, зливаючись із бахканням великокаліберного пістолета, котрий озвався десь поруч (Л.Кононович)].

Родство – спорі́днення, спорі́дненість, покре́вність, кревність; (свойство) своя́цтво; (родня, разг.) рідня́, роди́на; (родственники) ро́дичі, рідня́, кре́вні: • быть, состоять в родстве́ с кем – бути ро́дичами (рідне́ю) з ким, дово́дитися ро́дичами (рі́днею) кому; • вступать, вступи́́ть в родство́ – ріднитися, порідни́тися, родичатися, породича́тися, своячитися, посвоя́читися, (диал.) порода́тися; • да́льнее родство́ – дале́ка рідня́, дале́ке спорі́днення (дале́ка спорі́дненість), дале́ке своя́цтво; • кро́вное родство́ – кре́вність, покре́вність, кре́вна роди́нність, кро́вне спорі́днення; • ли́ния родства́ – колі́но спорі́днення; • не по́мнящий родства́ – безрі́дний, безрі́дник, безба́тченко, непам’ятайрі́д; • родство́ иде́й – спорі́дненість (спорі́днення) іде́й; • родство́ по боково́й ли́нии – спорі́дненість (спорі́днення) по бічні́й лі́нії; • родство по женской (мужской) линии – жіноче (чоловіче) коліно роду; споріднення по матері, по жіночій лінії (по батькові, по чоловічій лінії); • родство́ со стороны́ кого – рідня́ по кому; • состоя́ть в родстве́ пе́рвой сте́пени – (юрид.) бу́ти в спорі́дненні пе́ршого колі́на (сту́пеня); • степень родства – спорідненість. [Між спорідненістю та сирітством ми завмерли удвох на межі. Не здолати невидиму відстань — ми одвіку з тобою чужі (Л.Вировець)].

Собеседник, собеседница – бесідник, бесідниця, розмовник, розмовниця, (нрк.) співрозмовник, співрозмовниця: • быть приятным, неприятным собеседником кому – бути приємним, неприємним бесідником (розмовником) кому; бути до мови, не до мови кому. [Обидва розмовники були колись нерозлучними друзями в світі (Л.Українка). Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки (Л.Українка). Моя бесідниця часто торкала мене за плече (Л.Українка). Нестор поглянув щиро бесідникові в очі й відгорнув якимось заклопотаним рухом волосся з чола (О.Кобилянська). Коли від дині залишилися самі лушпайки, розмовники згадали за полоненого (Олесь Досвітній). Тим часом розмова, обійшовши кілька тем, звернула на ту річ, що до неї неминуче веде хоч найменше впорскування алкоголю, хоч найчеснотливішій людині. На устах розмовників з’явились жінвідділи, шлюб, кохання й аліменти. В кімнаті пролунав Яшин регіт: — А я вам кажу — жінка всігда буде знизу! — Що він говорить, боже ж мій! — сплеснула руками Ганнуся, якої Яшине пророцтво найбільше торкалось (В.Підмогильний). — Але на лекціях я виконую тільки обов’язок! — Тільки обов’язок? — перепитала вона. — Безперечно, — відповів він твердо. — Я не шовініст передусім, до того ж не забуваю, що російська мова рідніша нам. — О, я теж ставлюся до українізації без великого захоплення! Але коли вам захочеться помріяти про ваших славних предків, я зможу бути вам за розмовницю (В.Підмогильний). І ніби мандрівник, зв’язаний харцизами на глухім шляху, дивиться на ніж, яким уже зарізали батька і матір і який лаштують всадити і в його горлянку, з таким почуттям дивився Гордій на Проневу ліву скивицю, яка, коли він говорив, була найчервонішим місцем на всім обличчі. І не встиг розмовник перевести дух після говоріння, як Лундик, справді блідий, аж жовтий, поглянувши на образ св. Миколая, швидко схопився і, підскочивши до опонента, учистив з усієї руки у те місце, що притягало зір, і вигукнув: — Ось як дискутують з сердегівськими аріями! (Т.Осьмачка). О сестро моя маленька, ти самітньому бесідник, підупалому спочинок (В. Стус). — Я знаю Прядоту, — присіла супроти і тихо, схоже, що утаємничено, сказала Миловидчина бесідниця (Д.Міщенко). Сеє сказавши, зважив списа і ринувся на розмовника з такою скаженою люттю, що якби Росинант не спіткнувся ненароком і не впав серед дороги, набіг би необачний купець лиха. А так кінь упав, а вершник далеченько по землі покотився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він неуважно слухав всі ці розмаїті бесіди, іноді вибухаючи саркастичним сміхом на адресу понтифіка або ж схвально гмикаючи на обурені вигуки бесідників. Але він більше дбав про те, щоб витирати собі підборіддя після соусів та шматків м’яса, які випадали йому з беззубого, але жадібного рота, і звертався до своїх сусідів лише для того, щоб похвалити смак якоїсь лагоминки (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Чоловік сказав розмовниці, що в неї дуже дивна манера оповідати: здається, вона описує життя якоїсь іншої людини (Р.Скакун, перекл. А.Баріко)].

Тельник, разг. – (нательный крест) [натільний] хрест (хрестик). [Прожектори били просто в очі й робили наші постаті прозорими, майже невидимими, наче це привиди зібралися тут, аби з’ясувати стосунки з іншими привидами. В світлі фар час від часу спалахували фікси й натільні хрестики (С.Жадан). Придивившись, я зрозумів, що людська натура за останні кілька тисяч років не змінилась, що є катеґорія осіб роду двоногих, які не мають жодного пієтету перед смертю і перед війною, і — тому їм належить поле після битви. Так, це були мародери. Двоє чоловіків козацького вигляду з мішками за плечима спритно обшукували тіла загиблих вояків і кидали в свої мішки золоті натільні хрести, перстені, коштовне каміння, яке вони виколупували з поясів, кірас та шоломів, у мішки летіли шкіряні та оксамитові гамани з грішми, перламутрові прикраси зламаних шабель і піхов, золоті ґудзики, навіть срібні підківки з чобіт… (В.Кожелянко)].

Убиенный, книжн., церковн. – убитий, забитий, (редко, высок.) убієний: • невинно убиенные – невинно убиті (забиті, побиті, убієні); • панахида по убиенным – панахида по убитим (забитим, убієним). [Весною, коли розтаяли сніги і зм’якла глина, чути було виразно якісь рухи в землі, щось немов тихий  віддих, немов пульсування гарячої крові в глибоких, невидимих жилах. Поміж народ ходили слухи, що на тім місці, де стоїть Борислав, були давніми часами великі братобійчі війни, що тут поховано багато люду, невинно побитого, і що трупи щороку силуються встати на світ і силуватися будуть доти, доки не прийде їх час (І.Франко). Ой, упали ж та впали криваві роси На тихенькі-тихі поля… Мій народе! Темний і босий! Хай святиться твоє ім’я! Хай розквітнуть нові жита Пишним цвітом нової слави! Гей, ти, муко моя свята, — Часе  кривавий! Убієнним синам твоїм І всім тим, Що будуть забиті, Щоб повстали в безсмертнім міті, Всім Їм — Осанна! (Є.Плужник). — Скажи, хай відправить заупокійну молитву за убієнних, а молебень — за живих… (Володимир Малик). І ми покарані за безпам’ятство. І до нас озвалося лихо. Нагодовано і нас смертоносним плодом, горить і над нами лиховісна непогасна свіча. Прости ж нас, роде наш замордований, лише сирою землею зігрітий. Царствіє небесне вам, Душі убієнні! (Катерина Мотрич)].

Целлюлит – (лат.) целюліт. [Целюліт зі стегон збіг, як березневий чвир із тротуарів у каналізацію (Р.Талалай). Старі любові знайомили зі своїми дітьми й нагадували про невидиме перетікання часу, котрий робить нас мудрішими, проте до мудрості обов’язково додає целюліт (С.Жадан). Усе життя задивляюся на повнотілих жінок. І на білявок, і на чорнявок — але огрядних і тонких у талії. Розмір щоб був десь 54–56. Подобається кожна ямка їхнього целюліту (Давид Черкаський). Щоб замаскувати целюліт, притисни до шкіри шар теплої кавової гущі на десять хвилин. Вкриті ямочками стегна миттю почнуть виглядати краще, щоправда тільки на наступні дванадцять годин (В.Наріжна, перекл. Ч.Палагнюка)].

Эрекция – (лат.) ерекція. [Сторожко дрібцяючи по невидимих ковзанках, вона наближалася до будинку і, перш ніж звернути у двір, заходила часом під каштани, що відділяли будинок від вулиці, — задерши голову, відшукати поглядом свої вікна й по тому, котре з них освітлене, дізнатися, що зараз, не підозрюючи про радість її наближення, робить лапчик (мурчик, хвостик-пухтик). Найчастіше світилося в спальні — розмитою синцюватою плямою знизу на портьєрах: пухтик дивився телевізор. Як він звичайно жартував — нарощував хвостика: перед екраном у нього чомусь починалась ерекція (О.Забужко). Фелісіто відчув приплив бажання, лоскотання в паху, наближення ерекції. Ти ба, після стількох днів (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Але моя творча лихоманка спадає, щойно я опиняюсь перед дверима редакції. Я ж не знаю, як звуть тітоньку Джулію. Якщо почну її описувати, це може спричинити ерекцію в цілої редакції (М.Марченко, перекл. Д.Пенака). Що ж, вона точнео не Сильвія Плат. Добре, що з прозою в неї краще виходить, ніж з віршами. Та він і сам розуміє, що вся ця критика — усього лиш спроба відвернути свою увагу від очевидного факту: в нього ерекція. Що ж він за чудовисько? (Д.Кушнір, перекл. Ф.Проуз). 1. …працюю слюсарем на жіночій фабриці. Цілу зміну трешся в жіночому колективі, а щастя нема — одна ерекція. 2. — Лікарю, я вже рік без ерекції. — Ну, це діло поправне. Я ось пропишу вам таблетки, повживаєте і все стане на свої місця. Через тиждень: — Ой, лікарю, я вам такий вдячний. Ерекція тепер в мене ого-го. — Ну от бачите… я ж казав вам. А як дружина, задоволена? — Не знаю, я ще додому не дійшов].

Светодиодный – світлодіодний. [Світлодіодна революція у передових технологіях освітлення дозволяє створювати видиме світло, не витрачаючи потужності на невидимі частини спектра (Денис Пілаш, Максим Сидоренко, перекл. Н.Д.Тайсона)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ВИ́ДИМО-НЕВИ́ДИМО ще ви́дано-неви́дано, до ги́белі, як мурашви́, як насі́ння в гарбузо́ві, як ікри́ в жа́би, як бліх у шолуди́вого пса.

НЕВИ́ДИМЫЙ (про ціль) закри́тий.

НЕВИ́ДЯЩИЙ ще сліпи́й; (погляд) оказ. пустоо́кий.

ВЗГЛЯД діял. по́зир; на пе́рвый взгляд на пе́рше о́ко; с пе́рвого взгляда (здалось) на пе́рший по́гляд; ви́дно с пе́рвого взгляда на ло́бі напи́сано; неви́дящим взглядом /змеи́ным взглядом тощо/ (дивитися) оказ. пустоо́ко /зміїноо́ко тощо/; у кого́ каки́е взгляды хто чим ди́хає.

ГЛЯДЕ́ТЬ ще позира́ти; глядеть во все глаза́ /глядеть в о́ба глаза/ сте́жити в чоти́ри о́ка, не спуска́ти з о́ка; того́ и гляди́ 1. ото́ й гляди́, ще й спра́вді, 2. от-о́т; не гля́дя нао́сліп, про́сто з мо́сту; ни на что не глядя укр. бе́збач, пан чи пропа́в, на одча́й душі́; на́ ночь глядя про́ти но́чі; куда́ глаза́ глядя́т (їхати) гала́світа, гала́й-світа, куди́ о́чі сві́тять; глядя́щий що ди́виться тощо, зади́влений, наці́лений очи́ма, уп’я́вши о́чі, гляда́ч, глядько́, /за ким/ догля́да́ч /наглядач/, прикм. нагляда́льний, наглядо́вий; глядящий в о́ба /глядящий во все глаза́/ стил. перероб. сте́жачи в чоти́ри о́ка; глядящий вперёд наці́лений (очи́ма) впере́д; глядящий на что чьими глаза́ми зади́влений на що чиїми чи́ма; глядящий неви́дящим взгля́дом з невидю́щим по́глядом; глядящий по верха́м верхогля́д, роззя́ва; глядящий пря́мо в глаза́ /глядящий сме́ло в глаза́/ наці́лений очи́ма про́сто /тве́рдо/ в о́чі; глядящийся = смотрящийся;

НЕТЕРПЁЖ ще неви́держка, фраз. непосидя́чка.

ПРОВИДЕ́НИЕ образ. невиди́ма рука́; Провидение Бо́жье про́мисел Бо́жий; Провидение хоте́ло ща́стя хоті́ло.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Невидаль – дивови́жа, -жі.

Невиданный – небува́лий, -а, -е.

Невидный – непоказни́й, -а́, -е́.

Невидящий – невидю́щий, незря́чий, -а, -е.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Невидальщина • Вот невидальщина; что за невидальщина; какая (экая, эка) невидальщина (разг. устар.) – (те саме, що) Вот невидаль; что за невидаль; какая (экая, эка) невидаль. Див. невидаль.

Невидаль • Вот невидаль; что за невидаль; какая (экая, эка) невидаль – ото (оце так) диво (дивовижа, дивний, новина); ото диво яке (дивовижа яка, дивина яка, новина яка); що то за диво [таке]; що за диво (дивина, дивовижа, новина); ото ще не бачили; Велике диво опеньки! Пр. Ото диво, що чорна корова біле молоко дає! Пр.

Невидимка • Шапка-невидимка – шапка-невидимка.

Невидимо • Видимо-невидимо – Див. видимо.

Видимо • Видимо – як видно (як видко); очевидячки (очевидно); видимо. • Видимо-невидимо – видимо-невидимо (видано-невидано); сила (велика сила, страшна, страшенна сила, сила-силенна, сила-силюща, силеча); тьма (тьма-тьмуща, тьма-темрява, зрідка тьми-тем); мла; гибель (до гибелі); до напасті; до смутку; (образн.) хмара (як хмар, хмара хмарою); як зір(ок) на небі; як цвіту весняного (як цвіту навесні); як маку; як трави; як листя; як мурави (як мурашні, як мурашви, як комашні); як сарани; як черви; як (що) піску; як сміття; [чортів] тиск; хоч греблю (гать) гати; аж кишить. [Наші от-от повернуться. Війська сила-силенна. Ходченко.]

Выдерживать • Выдержать испытание – витримати (с)пробу. • Выдержать осаду – витримати облогу; перетривати облогу; вистояти облогу (в облозі). • Выдержать экзамен – скласти (пройти) іспит (екзамен). [Торік Ігор склав екзамен разом за два класи. Козаченко.] • Выдерживать, выдержать горе, страдание – терпіти, витерпіти (стерпіти) лихо, горе (лиха, горя); перебути лихо (горе), страждання. • Не выдержать удара, тяжести, мучений… – не знести (не витримати) удару, тягара, мук… • Нервы не выдерживают, не выдержали – нерви не витримують, не витримали; нерви зраджують, зрадили. • Нет сил выдержать – невидержка. [Так уже на серці накипіло, що невидержка! Українка.] • Сердце не выдерживает, не выдержало – серце розривається, розірвалося.

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Неймется • Неймётся кому – кортить кого (кому); невидержка кому; бере нетерплячка кого.

Нетерпение • Ждать с нетерпением – чекати (ждати) нетерпляче (з нетерпінням). • Не сидится от нетерпения – не сидиться з нетерплячки; бере непосидячка (кого). • Нетерпение охватывает, охватило (одолевает, одолело, разбирает, разобрало) кого – нетерпеливиться, нетерпеливилося (нетерпиться, нетерпілося) кому; нетерплячка бере, узяла (нападає, напала) кого; нетерпіння бере, узяло (нападає, напало) кого; нетерпець (нетерпій) бере, узяв (нападає, напав) кого; кортить, закортіло (зниж. свербить, засвербіло) кому, кого; (розм.) невидержка кому; (образн. розм.) [аж] вариться хто.

Слепой • Сказал слепой: увидим – сказав сліпий: побачимо. • Слепой слепому не указчик – сліпий невидющого водив, та обидва в яму попадали. Пр.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

неви́димый неви́димий, неви́дний

излуче́ние випромі́нювання; випромі́нення и. избира́тельное випромі́нювання ви́бірне и. индуци́рованное випромі́нювання індуко́ване и. напра́вленное випромі́нювання спрямо́ване и. неви́димое випромі́нювання неви́диме и. опти́ческое випромі́нювання опти́чне и. па́дающее випромі́нювання падне́ и. проника́ющее випромі́нювання проника́льне [проникне́] и. радиоакти́вное випромі́нювання радіоакти́вне и. рассе́яное випромі́нювання розсі́яне и. резона́нсное випромі́нювання резона́нсне и. рели́ктовое випромі́нювання релі́ктове и. рентге́новское випромі́нювання рентґе́нівське и. светово́е випромі́нювання світлове́ и. селекти́вное випромі́нювання селекти́вне и. со́лнечное випромі́нювання со́нячне и. теплово́е випромі́нювання теплове́ и. тормозно́е випромі́нювання гальмівне́ и. ультрафиоле́товое випромі́нювання ультрафіоле́тове и. электромагни́тное випромі́нювання електромагне́тне

немодифици́рованный незмодифіко́ваний, невидозмі́нений; незмодифіко́вний, невидозмі́нний

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ди́во, мн. ди́ва́ – 1) диво, чудо; 2) удивление. • Не міг ви́йти з ди́ва – не мог придти в себя от удивления. 3) диковина, невидаль.

Невида́льце, -ця – невидаль.

Неви́даний, невида́нський – невиданный.

Неви́дни́й – невидный. • Ніч неви́дна́ – непроглядная ночь.

Невидю́щий – слепой, невидящий.

Незря́чий – 1) слепой, невидящий; 2) невежественный.

Непоказни́й – невидный, неказистый, невзрачный.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

неви́даний, -на, -не

неви́дний, -на, -не

невидю́щий, -ща, -ще

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Вида́ти, -да́ю, -єш, гл. Видѣть. А ні слихом слихати, а ні видом видати. Ном. № 1939. Хто в світі не бував, той і дива не видав. Ном. № 385. Перва сотня виступає, вдова сина не видає. Мет. Хто вида́в так говори́ти? Развѣ такъ можно говорить? Левиц. І. 242. Ви́дано. Чи то видано, щоб живе мнясо само в рот ускочило? Рудч. Ск. І. 2. Видано-невидано, якого накидано. Ном. заг. № 48.

Дава́тися, даю́ся, дає́шся, сов. в. да́тися, да́мся, даси́ся, гл. 1) Даться, отдаться. А довго покружили й коло Трапезонда: не дався в руки. Морд. Ох, не даймося, панове молодці, ми.... у неволю. ЗОЮР. Сію конопельки дрібні зелененькі, сами не беруться, мені не даються. Чуб. V. 3. 2) Позволить, допустить. Було тобі уродиться, було тобі вдаться, було тобі та й не даться з себе насміяться. Не давайся кожному вітрові повівати. Ном. № 3840. 3) Быть даннымъ, имѣться. Як би то далися орлинії крила, за синім би морем милого знайшла. Шевч. 27. Коб далося хоч одну годину, як прийшов оце, то б вирятував. НВолын. у. 4) Да́тися зна́ти, — у знаки́. Дать себя знать, помнить, почувствовать. Ном. № 414. Чи ще ж тобі не далася тяжкая неволя знати. Дума, Було тобі Хмельницького у вічні часи не займати; бо дався мені гетьман Хмельницький гаразд-добре знати. Мет. 394. Дамся ж я їм у знаки! Стор. МПр. 99. 5) — на підмо́ву. Дать себя обмануть. Я.... такої (дівчини) жду, щоб ся не дала парубкові на підмову. Федьк. Пов. 6) — в тямки́. Дать себя помнить. Мабуть добре Московщина в тямки їй далася! Бо уночі тілько й знає, що москаля кличе. Шевч. 7) — на мо́ву, на ре́чі. Быть разговорчивымъ, краснорѣчивымъ. Улита чогось на речі не давалась: якась смутна наче зробилась. Г. Барв. 218. Друге на речі не дається, а в неї слово — як струмочок дзюрчить. Г. Барв. 422. 8) — у ві́чі. Показаться на глаза. Привели його до матері, а сами повертались, не дались у вічі матері. ЗОЮР. II. 52. 9) — на я́вку. Показаться. Це вещ така невидима (чорт), а то якось то він на явку дався. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Де́щиця, -ці, ж. Кой-что, нѣчто. О. 1861. XI. Кух. 23. От ми хочемо росказати дещицю про місяць. Дещо. 59. Не вважайте собі на те, що ми невидющі люде, письма не читаємо, а й ми собі дещицю знаємо. Екатериносл. г.

Забудува́ння, -ня, с. Строеніе, постройка. Якісь невидані місця, якесь пишне забудування. Левиц. І. 213.

Куца́к, -ка́, м. Чортъ. Іде полем... То було й води тут невидно ніякоі, а то млини стоять... Аж ось вискакують з усіх млинів мірошники... а то не мірошники, а куцаки. ЗОЮР. II. 45.

Небачу́чий, -а, -е. Невидящій; неграмотный, необразованный. Уносили письма читать, а я й кажу їм: ідіть до мого хлопця, бо я чоловік небачучий, а він письменний. Лубенск. у.

Невида́льце, -ця, с. Невидаль. Чого б я дувся? Що попович? Овва! яке ж невидальце! Св. Л. 168.

Неви́даний, -а, -е. Невиданный. Вижени мені звіря неслиханого й невиданого. Рудч. Ск. І. 44.

Невида́нський, -а, -е. Невиданный. Невиданське діло, щоб семинарист так довго не забував коханої. Св. Л. 269.

Неви́дний, -а, -е. Темный, непроглядный. Ум. Невидне́нький. Ой темна, темна, ой та невидненька та, пане-брате, ніч. Грин. III. 362.

Невидомий, -а, -е. Темный, непроглядный. Темна нічка, невидома. Гол. III. 440.

Невидю́щий, -а, -е. Не видящій, слѣпой. Невидющими очима мов сонце побачив. Шевч. 257.

Незря́чий, -а, -е. Слѣпой, невидящій; невѣжественный. Знову шкуру дерете з братів незрячих, гречкосіїв. Шевч. 211.

Неогля́дно, нар. И конца невидно; необозримо. Горя того за нею і поперед нею — неозорно, неоглядно. Мир. Пов. І. 127.

Непоказни́й, -а́, -е́. Невидный, неказистый.

Несли́ханий, -а, -е. Неслыханный. Вижени мені звіря неслиханого і невиданого. Рудч. Ск. І. 44.

Олга́ти, олжу́, -же́ш, гл. Лгать. Встрѣчено въ народн, думѣ: А будемо ми, брати, перед отцем, перед маткою олгати, так буде нас Господь милосердний і видимо й невидимо карати. АД. І. 119.

Посильня́ти, -ня́ю, -єш, гл. Укрѣплять. Невидима Божа сила його посилняє. Гол. III. 259.

Прогріва́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. прогрі́ти, -грі́ю, -єш, гл. Достигать, достичь своимъ тепломъ куда, сквозь что. Такої ж ви хатоньки ( = труни) забажали темної, невидної, невеселої! Туди сонечко не прогріє, вітрець не провіє. Мил. 185.

Те́мний, -а, -е. 1) Темный. Темна нічка да й невидная. Нп. 2) Слѣпой. Не один же я на світі темний: єсть багато сліпих, та й живуть таки якось і без очей. Чуб. II. 46. Темний він був на очі, а ходив без поводиря. К. ЧР. 20. 3) Невѣжественный, непросвѣщенный. Твої слова простоту темну на добрий розум наставляють. К. Псал. 283. — на письмо́. Неграмотный. Був один дуже старий чоловік з простого люду, хоч темний на письмо, да дуже розумний. О. 1862. X. 1. 4) Неясный, непонятный. Прислухавсь я пильно до притчі, не буде вона в мене темна. К. Псал. 114. Ум. Темне́нький, темне́сенький. Окриє нас нічка темненька. Лукаш.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Куди́, нар. *Куди́ ж пак! Вот невидаль, вот еще! Боюсь я твоєї бабусі—куди ж пак! Мирн. ХРВ. I. 31.

Му́ха, -хи, ж. 1) *Хитрий-мудрий, як муха в-осени. Н. посл. *2) Пчела. Бо́жа му́ха. Пчела, пчелы. От приміром бжола—божа муха, а й її примусив чоловік на себе працювати. Мирн. III. 43. *3) Название веселого, подвижного, а также надоедливого человека, животного. Пир. у., Кон. *Му́хою поверта́тися. Быстро действовать, делать. Христя мухою повернулася. Мирн. Пов. II. 51. *На́че му́хи в Спа́сівку. Обильно, много, видимо-невидимо. У його тих писак повнісенька хата, аж кишить, наче мухи в Спасівку. Кон. II. 85. *Яка́ його́ (її) му́ха вкуси́ла? Что ему (ей) вздумалось, взбрело в башку? Так он яка її вкусила муха! Мирн. Спокуса. 61.

*Неви́держка, -ки, ж. Нетерпение, несдержанность. Неви́держка кому́. Невтерпеж, нетерпение разбирает, нет мочи сдержаться. От невидержка тобі! Кортить напитись? С. Пальчик Звен. у. Ефр.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Невидимый — неви́дний; Н. цель — неви́дна, закри́та ціль.

*Поле — по́ле, -ля; П. боя — бойо́вище, по́ле бою; П. видимости — по́ле ви́дности; П. зрения — по́ле зо́ру; П. карты — береги ма́пи; П. минное — мі́нне по́ле; П. невидимости — по́ле неви́дности; П. нареза — по́ле нарі́зу; П. сражения — бойо́вище; П. (фон) — тло, тла.

*Цель — ці́ль, ці́ли; мета́, -ти́; Ц. вертикальная — прямови́сна ціль; Ц. воздушная — повітряна́ ціль; Ц. войны — мета́ війни́; Ц. глубокая — глибо́ка ціль; Ц. движущаяся — рухо́ма ціль; Ц. живая — жива́ ціль; Ц. закрытая — закри́та ціль; Ц. занятий -мета́ навча́ння; Ц. земная — назе́мна ціль; Ц. за закрытием — ніч. за закриттям: Ц. невидимая неви́дна, закри́та ціль; Ц. неподвижная — нерухли́ва ціль; Ц. открытая — відкри́та ціль; выбор целей — ви́бір ці́лів; перемена Ц. — змі́на ці́ли; указание целей — зазна́чення ці́лів.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

аеророзві́дниця, аеророзві́дниць; ч. аеророзві́дник та, хто займається розвідкою повітряним шляхом. [Його кохана поруч – медик-госпітальєр та аеророзвідниця. (Репортер, 2018). Марія Берлінська – аеророзвідниця, учасниця АТО і засновниця Центру підтримки аеророзвідки. («Невидимий батальйон: Участь жінок у військових діях в АТО» (соціологічне дослідження), К., 2016, c. 51).] див.: розві́дниця Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 13.

військовослужбо́виця, військовослужбо́виць; ч. військовослужбо́вець та, хто служить у війську. [Професія військовослужбовиця: про права жінок у лавах Збройних сил України. (kolo.news, 19.07.2019). Військовослужбовиця з Мелітополя представила Україну в Угорщині (mv.org.ua, 11.12.2018). Військовослужбовиця Анна Пашкевич, як сама розповіла, вирішила піти до війська, аби не нудьгувати вдома. (Суспільне Рівне, 06.12.2018). Це військовослужбовиця, яка опікується усім спектром «жіночих» проблем у війську. («Невидимий батальйон: Участь жінок у військових діях в АТО» (соціологічне дослідження), К., 2016, c. 11).] див.: військо́ва, військови́чка, військо́виця, мілітари́стка Словотворчість незалежної України. 2012-2016: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2017, с. 71.

полоня́нка, полоня́нок; ч. полоня́нин та, яку взяли в полон; яка перебуває в полоні. [Найвідомішою полонянкою стала донька рогатинського священика Настя Лісовська, яка увійшла в історію як султанша Роксолана. (Репортер, 2018). На прес-конференції колишня полонянка бойовиків Ольга Сворак стверджувала, що потрапила на окуповану територію по завданню СБУ. (Версії, 2017). Старійшини Трої встають, коли заходить полонянка Паріса. (Галина Пагутяк «Рукави, вологі від роси», 2003). <…> вас при столі тільки двоє – ти і вухатий, котрий на цей раз співає наступну пісню – про полонянку з зеленого лісу, як вона пішла по ягоди, а її вполювали татари <…> (Юрій Андрухович «Рекреації», 1990). І, як його втриматись, щоб не розмовитись з тією чорнобривою полонянкою. (Улас Самчук «Втеча від себе», 1982). Невже в озері пролитої ним крові не зумів утопити свою любов до полонянки? (Роман Іваничук «Журавлиний крик», 1973). Хан полонянок степом поволік <…> (Ліна Костенко «Скитська баба», 1967). Інші сюжети, зв’язані з Мономахом, невидатні: це – старина про Козарина (ім’я історичне. 1106 р.), що звільнив полонянку <…> (Дмитро Чижевський «Історія української літератури (від початків до доби реалізму)», 1956). І з кривавою славою Сірої Гори з’єдналася слава його тендітної і чуйної полонянки. (Зінаїда Тулуб «Людолови», Том 2, 1935). На те ми, Василю Леонтійовичу, й мужчини, щоб тую гарну полонянку з ворожої неволі визволяти. (Богдан Лепкий «Мотря», 1926). Вже хоч сердьтесь, хоч не сердьтесь, а Чигирин мій, а ви мої полонянки. (Іван Нечуй-Левицький «Гетьман Іван Виговський», 1895).] див.: полоне́на Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1976, с. 95. – фольк., заст. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

свідчи́ня, свідчи́нь; ч. сві́док 1. та, хто була присутня на якійсь події, пригоді й особисто бачила щось. [Анна Ярославна – свідчиня доби нерозділеного християнства. (oou.org.ua, 01.04.2021). «На лаві підсудних зовсім не ті люди, яких хотілось би бачити», – сказала свідчиня подій Юлія Мельниченко. (detector.media, 27.01.2018). Тим часом, на суд уже вдруге не з’явилася важлива свідчиня – коханка підсудного Марія Христофі. (СТБ: Вікна-новини,11.06.2012).] 2. юр. жінка, яку викликають до суду для посвідчення відомих їй обставин справи. [Щоправда, сама свідчиня не була в курсі, що давала показання (бо вона їх не давала). (zaborona.com, 15.04.2021).] 3. та, хто належить до міжнародної релігійної організації «Свідки Єгови». [Цю алкогольну ідилію розбавляє жіночка вже поважних років, специфічно одягнута як Свідчиня Ієгови – косинка, пришпилена до голови невидимками <…>. (Українська Правда. Форум, 02.08.2021).] див.: сві́дка, свідки́ня, сві́дчиця, очеви́диця

спостеріга́чка, спостеріга́чок; ч. спостеріга́ч 1. та, хто спостерігає, стежить за кимось, чимось, зауважує щось. [Вона зазирала в життя, від якого відірвана, – невидима і загрозливо неприкаяна спостерігачка, яку будь-якої миті може понести далі, і тоді вона вже не зможе повернутися. (Кейт Аткінсон «Руїни бога», пер. Ярослава Стріха, 2017). Врешті, в цій ситуації, як вчить премудрий американець Карнегі, можна вибрати ігрову роль такої собі відстороненої спостерігачки, або таємничої жони таємничого кардинала… (Галина Тарасюк «Сестра моєї самотності», 1993). Одне слово, вона видавалася дуже чарівною навіть такій безсторонній спостерігачці, як я <…> (Шарлота Бронте «Джен Ейр», пер. Петро Соколовський, 1971). Це вона, Праматір, вихоплює кожну з них із лету до безвісти і стоїть над нею заспокоєною спостерігачкою скороминучости. (Леонід Мосендз «Останній пророк», 1948).] 2. та, хто за професією або за дорученням спостерігає за кимось, чимось. [Що ж до роботи поліції на виборах, то, за словами спостерігачки Григоренко, вона відпрацювала на відмінно під час президентських перегонів. (Український тиждень, 2019). За словами Ігоря Шурми, спочатку спостерігачка з Донецька склала акт про порушення, а потім її та члена комісії запросили на чай. (Високий замок, 2005).] // військо́ва спостеріга́чка – миротвориця мирних місій, яка спостерігає за військовою діяльністю під час збройного конфлікту чи після укладення мирної угоди. [Російська сторона і представники ОРДЛО проігнорували жорстку вимогу української сторони і ОБСЄ притягти до відповідальності бойовика терористичної «ДНР» за сексуальні домагання до спостерігачки ОБСЄ під час засідання Тристоронньої контактної групи у Мінську в понеділок . (Україна молода, 2017).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 580. Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Не́видаль, невида́льщина = ди́во, дико́вина, дивови́жа. — Диковина — що свиня некована. н. пр. — Что за не́видаль! = ото́ не ба́чили!

Неви́димка = (про чоловіка) — неба́чний, (про вещ) — невиди́мка. — Лихий небачний взяв мене за бороду та й не пускав. н. к. — Шапка невидимка. С. Жел.

Неви́димый = незри́мий, невиди́мий. — Хтось незримий шепотїв мінї, підбадьорував мене. Кн. — І зробив ся я знову незримим. К. Ш.

Вы́мелькнуть = замиготїти, замигтїти, заманя́чити. — Здалека щось замиготїло, та й знову невидко.

Невтерпёжъ = нетерпу́че, неви́держка (Чайч.), го́дї вже терпі́ти. — Так важко, що годї вже терпіти. Чайч.

Неизлѣчи́мый = незцїли́мий, невиду́жливий. — Зерно самолюбства невидужливого. Кн.

Подслѣ́поватый = підслїпий, підслїпа, сліпоо́кий, невидю́щий.

Слѣпо́й = слїпи́й, слїпоо́кий, темноо́кий (С. Ш.), незря́чий, невидю́ч(щ)ий, невидя́чий. — Быть слѣпы́мъ = слїпувати. – Слѣпа́я кишка́ = контю́х.

Стать = д. Става́ть і Стоя́ть. — Стать причи́ною = спричи́нити ся. — Арештованню Шевченка спричинив ся донос студента Петрова. К. С. на я́корь = объякори́ти ся, оякори́ти ся. — Посеред Волги, наче на дзеркалї, стоять объякорені байдаки. Кн. — С. на ночле́гъ = обночува́ти ся. – С. вверхъ нога́ми = сто́вбуром ста́ти, до гори́ нога́ми ста́ти. — Не въ терпёжъ ста́ло = приспи́чило. — Ста́немъ = ну́мо, нум. — Стать бездѣ́льникомъ, лѣнтя́емъ, негодя́емъ = зледащі́ти, розледащі́ти, знїкче́мнїти. С. Л. — С. невесёлымъ = осмутнїти, засмутнїти. — С. невиди́мымъ = зни́кнути. — С. неподви́жно = оступі́ти. — С. па́номъ = запанїти. С. Л. — С. святы́мъ = присьвяти́ти ся. — С. сирото́ю = осиротїти.

Шагъ = сту́пінь, ступе́нь, ступа́, ступня́, по́ступ, крок (С. З. Ос.). — Грізно крикнув і приступив на ступінь ближче. Лев. — Два ступнї зробив, та й упав. н. о. — Я голову тобі розібъю, як ступінь ти хоч один до мене зробиш. К. К. — Почав широкими ступнями ходити з кутка в куток. Пр. — Куди хочеш завести, повідай? Нї ступня вже не зроблю я далї. Ст. Г. — Мо ступнїв два пронїс і покинув. н. к. — Вони приступили ближче, може так, як на ступінь. Лев. — Аж гомін, шелест від ступнїв! — Я кинувсь миттю між кущів. Пч. — Я добре знаю її швидкі і легенькі ступнї. Кн. — Невидющий і без цїпка кроку не ступлю. Грінч. — На дванадцять кроків од криницї. н. о. — Ша́гомъ = ходо́ю, ступо́ю (Вол.), виступце́м. — Пусти коней ходою, нехай висапають ся. Кн. — Їдем собі ходою. Греб. — Їхали ступою. — Шагъ за ша́гъ = ходо́ю, по́ступцем, нога́ за ного́ю. – Дѣ́лать большіе шаги́, ходи́ть больши́ми шага́ми = ши́роко ступа́ти, ци́бати. — На вся́комъ шагу́ = скрізь, що ступі́нь. — Ти́химъ ша́гомъ = ти́хою ходо́ю. — Приба́вить, уба́вить ша́гу = приспіши́ти, вкороти́ти ходи́, зменши́ти хо́ду. — Зменши ходу, бо я з тобою не зійду. Кн.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)