Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 88 статей

Шукати «пете*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Пе́тел, церк. – пі́вень (вня). См. Пету́х.

Пе́телька – пете́лька, см. Петля́.

Пе́тельный – петелько́вий; заві́совий. См. Петля́.

Выставля́ть, вы́ставить – виставля́ти, ви́ставити; а теснее – 1) вистановля́ти, ви́становити. [Ви́становила подві́йні ві́кна. Повистановля́й кві́ти під дощ]; 2) вистро́млювати, ви́стромити, висува́ти, ви́сунути, витика́ти, ви́ткнути, вихиля́ти, ви́хилити. [Ви́ткну го́лову в вікно́]; (язык) висоло́плювати, ви́солопити (язика́); (зубы) вищиря́ти, ви́щирити (зу́би), вискаля́ти ви́скалити (зу́би). • Выставля́ть вперёд, напр. живот – випина́ти, ви́пнути, ви́п’ясти; (обнаженную часть тела) ви́тріщити. [З ді́рки го́ле колі́но ви́тріщилося]; 3) -ля́ть свидетелей – ста́вити (станови́ти) сві́дків; 4) (дверь, подняв ее с петель рычагом) вива́жувати, ви́важити; 5) (на вид) ста́вити, поста́вити пе́ред о́чі; 6) (чем) станови́ти чим. [Я себе́ не стано́влю розу́мною]; 7) (флаг, знамя) викида́ти, ви́кинути. • Вы́ставленный – ви́ставлений, ви́стромлений, ви́сунений и т. д.

Домё́тывать, домета́ть – 1) докида́ти, доки́нути, дошпурну́ти; 2) до кінця́ обкида́ти, обки́дати. [Обки́дати пете́льки]. Домё́танный – 1) доки́нений, доки́нутий, дошпу́рений; 2) обки́даний.

Заправи́ла, -ви́ло, -ви́тель – ору́да́р (-ря́), верхово́да, заправи́ло (общ. р.), передови́к (-ка́). [Петербу́рзькі орударі́ Палести́нського Т-ва (Крим.). По́льські верхово́ди (Франко). Передови́ки ля́цької полі́тики ма́ли в очу́ (в виду) саме́ па́нство (Куліш). Це у нас са́ме заправи́ло, ото́й Грицько́ (Харк. п.)]. • -вила хора (запевало) – бере́за. [А хто бу́де в нас за бере́зу? На́стя-бере́за завела́, а за не́ю всі (Г. Барв.)].

Ковыля́ть – 1) (прихрамывать) шкандиба́ти, шку[а]тильга́ти, шкатульга́ти, кульга́ти, наку́льгувати, канделя́ти, ди́бати, кривуля́ти, (провинц.) качуля́ти, кабуля́ти, кабута́ти, колива́ти. [В одні́й свити́ні іде́ Ка́тря, шкандиба́є (Шевч.). Як поду́маю шкатильга́ть, дак аж у душі́ холоді́є (Борзенщ.)]; 2) перебива́тися, перемага́тися, кала(н)та́ти; срвн. Перебива́ться 2. • Ковыля́ющий – прич. той, що шкандиба́є и т. п.; сущ. шканди́ба, кульга́ (общ. р.), петельгу́зий (-зого).

Крючо́чный – гачко́ви́й; (о дерев. крючке) ключко́ви́й; (о застежном крючке) гаплико́вий, гапли́чний. [Гапли́чна пете́лька (Сл. Гр.)].

Ле́карь – лі́кар (-ря). [До́бре в сві́ті жи́ти попо́ві, лі́кареві та кото́ві (Номис)]. • Военный -карь – військо́ви́й лі́кар. [Я військо́вий лі́кар, з петербу́рзької воє́нно-меди́чної акаде́мії (Крим.)]. • Быть -рем – бу́ти лі́карем (за лі́каря), (профессиональным) лікарюва́ти.

Мета́ние – 1) (бросание) ки́дання, мета́ння чого́; (банка) банкува́ння; (взоров) зи́ркання, бли́м[к]ання, скида́ння очи́ма; (жребия) ки́дання же́реба (жеребка́) жеребкува́ння; (искр, огня) іскрі́ння (о́ком), си́пання і́скрами, при́ском, огне́м и т. п.; срв. II. Мета́ть 1; 2) (детёнышей) приво́діння, поно́с (-су); 3) (икры) викида́ння (ікри́), не́рест (-ту, м. р.) и не́ресть (-ти, ж. р.); 4) (о шитье) наживля́ння, фастриґува́ння. • -ние петель – а) (у портных) обкида́ння пете́льо́к, за́стіжо́к; б) (о зайце) ключкува́ння; 5) (от Мета́ться); 6) ки́дання, бо́рсання (-ння). [Бо́рсання тала́нта в ле́щатах тенденці́йности (Єфр.)].

II. Мета́ть, мё́тывать, метну́ть – 1) (бросать; н. вр. мечу́) ки́дати, ки́нути, мета́ти (-та́ю, -та́єш), метну́ти; срв. Броса́ть 1. [Ка́менем ки́нув (метну́в) на ме́не (М. Грінч.). Мета́ють гро́ші вго́ру і ди́вляться, як воно́ впа́де (Звин.)]. • Вулкан -чет пламя – вулка́н викида́є по́лум’я (ого́нь), кида́є по́лум’ям (огне́м). • -тать банк (в карт. игре) – банкува́ти. • -та́ть бомбы, камни, стрелы – кида́ти (мета́ти) бо́мби, камі́ння, стрі́ли. • -та́ть взоры, глаза, очи. -ну́ть взор на кого, на что – зи́ркати, зи́ркнути на ко́го, на що и по ко́му, по чо́му, бли́м[к]ати, бли́м[к]нути очи́ма, скида́ти, ски́нути о́чі (о́ком, очи́ма) на ко́го, на що, метну́ти, гли́пнути, ве́ргнути, стре́льнути о́ком (очи́ма). [Зи́ркнула на ме́не і пішла́ (Крим.)]. • -та́ть громы – ки́дати (ве́рга́ти) громи́ и грома́ми. • -та́ть жребий – ки́дати же́реб (-ба) или жеребо́к (-бка́), жеребкува́ти, (между собой) жеребкува́тися. • -тать искры, огонь – іскри́ти, си́пати і́скрами, при́ском, огне́м, мета́ти і́скри (Л. Укр., Коцюб.), сов. сипну́ти, метну́ти і́скрами и т. д., (только из глаз) іскри́ти о́ком. [О́чі іскря́ть (М. Грінч.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). О́чі її́ си́пали при́ском (Черкас.). Чо́рні о́чі так і сипну́ли на не́ї огне́м (Н.-Лев.). Схили́всь до своє́ї жі́нки, о́ком іскри́ть (М. Вовч.)]. • -та́ть кровь – ки́дати, спуска́ти кров (руду́), відкрива́ти жи́лу. • -та́ть пар – ора́ти, (орю́, о́реш) на (під) пар, парена́ти, па́ренити. • -тать сено – кида́ти сі́но (в копну: в копи́цю, в стог: в стіг, в стіжо́к, на сеновал: в сінни́к). [Я вам помо́жу роби́ть – коси́ть там, чи сі́но ки́дать (Основа). До пі́вночи сі́но в копи́ці ки́дав (Кониськ.)]. • -та́ть стог – кла́сти стіг, стіжо́к. • Рвать и -та́ть – рва́ти й мета́ти, сі́кти й руба́ти (Номис), лютува́ти, люти́тися аж підска́кувати. • Что есть в печи, всё на стол -чи́ – що ха́та ма́є, тим і прийма́є; чим ха́та бага́та, тим і ра́да (Приказки). • Не -чи́те бисера перед свиньями – не ки́дайте пе́рла́ перед сви́ньми; 2) -та́ть детёнышей – приво́дити, поно́сити маля́т; специальнее: (о суке) щени́ти цуценя́т (щеня́т), щени́тися, (о кошке) коти́ти котя́т, коти́тися, (о свинье) пороси́ти порося́т, пороси́тися. [Плю́нуть на тих оддо́єних щеня́т, що ти щени́ла (Шевч.)]; 3) -та́ть икру – викида́ти ікру́, нере́сти́тися, (икриться) те́ртися; срв. Икра́ 1; 4) (шить на живую нитку; н. вр. мета́ю и мечу́) наживля́ти, ши́ти на живу́ ни́тку, фастриґува́ти що. • -та́ть петли – а) (у портных) обкида́ти пете́льки́, за́стіжки́; б) (о зайце) ключкува́ти, ключки́ роби́ти. Мё́танный – 1) ки́даний; о́раний; кла́дений; 2) нажи́влений, ши́тий на живу́ ни́тку; фастриґо́ваний; обки́даний.

Намё́тка – 1) (действие) – а) (набрасывание) накида́ння, оконч. наки́дання чого́. • Одеться в -ку – о[в]дягти́ся вна́кидку (нао́пашки). [Наді́в кожу́х уна́кидку (Валк.)]; б) (детёнышей) мета́ння, приво́дження, приво́діння, оконч. намета́ння, приве́дення (маля́т), (икры) викида́ння (ікри́), не́рест (-ту, м. р.) и не́ресть (-ти, ж. р.); в) (о шитье) нафастриґо́вування, наживля́ння (ни́ткою), оконч. нафастриґува́ння, нажи́влення (ни́ткою); (петель) обкида́ння, оконч. обки́дання; г) (руки) набива́ння, нала́мування и нало́млювання, оконч. набиття́ (-ття́), налама́ння и нало́млення руки́; 2) (женский головной убор) намі́тка, ум. намі́точка; 3) (женская полурубашка) на́кидка; 4) (заплата) ла́тка, соб. ла́ття (-ття); 5) (у портных) фастри́ґа, жива́ ни́тка; 6) (железная полоса для навески замка) шта́ба, шти́ба; 7) (петля) петля́, (затяжная) за́шморг (-гу); (силок) сільце́; 8) (для промера глубины реки) глибомі́рка; 9) (навык, сноровка) на́ви́чка, зви́чка; 10) см. Намё́т 6.

I. Намё́тывать, намета́ть – 1) (набрасывать чего) накида́ти, наки́дати, мета́ти, намета́ти, наве́ргувати и наверга́ти, наве́ргати, (о мног.) понакида́ти, понаве́ргувати чого́. [Наве́ргали ку́пу камі́ння (Кам’янеч.)]. • -та́ть сена – наки́дати сі́на (в копну: в копи́цю; в стог: в стіг, в стіжо́к; на сеновал: в сінни́к). • Много ли -та́л пару? – чи бага́то наора́в па́ру (напарена́в, напа́ренив)?; 2) (детёнышей) мета́ти, намета́ти, приво́дити, приве́сти́ (маля́т) (о суке ещё) щени́ти, нащени́ти цуценя́т (щеня́т) и т. п.; см. Мета́ть 2. [Льви́ця так свині́ сказа́ла: «Ти намета́ла деся́ток порося́т, а я одно́ львеня́» (Боров.)]. • -та́ть икры – навикида́ти ікри́, нанере́ститися, нате́рти ка́шки; 3) (шить на живую нитку) нафастриґо́вувати, нафастриґува́ти, наживля́ти, наживи́ти (ни́ткою), (о мног. или во мн. местах) понафастриґо́вувати, понаживля́ти (ни́ткою) що; (петли) обкида́ти обки́дати, (о мног.) пообкида́ти (пете́льки́, за́стіжки́); 4) (руку) набива́ти, наби́ти, нала́мувати и нало́млювати, налама́ти и наломи́ти, (о мног.) понабива́ти, понала́мувати и понало́млювати ру́ку. • -та́ть глаз – налама́ти, (навчи́ти) о́ко. Намё́танный – 1) наки́даний, наме́таний, наве́рганий, понаки́д(ув)аний, понаве́ргуваний; нао́раний; 2) наме́таний, приве́дений; навики́даний, нате́ртий; 3) нафастриґо́ваний, понафастриґо́вуваний, нажи́влений, понажи́вляний (ни́ткою); обки́даний, пообки́д(ув)аний; 4) наби́тий, нала́маний и нало́млений. • -ная рука – наби́та (нала́мана, призвича́єна) рука́. • -ный глаз – зви́чне (нала́мане, на́вче́не) о́ко. -ться – 1) (стр. з.) накида́тися, бу́ти наки́даним, понаки́д(ув)аним и т. п.; 2) (навыкать) привча́тися, привчи́тися, призвича́юватися, призвича́їтися (до чо́го), нала́муватися, налама́тися, набива́ти, наби́ти ру́ку, (о мног.) попривча́тися, попризвича́юватися, понабива́ти ру́ку. [Давні́ш я цього́ не вмі́в, тепе́р налама́всь (Звин.)]; 3) (вдоволь, сов.) – а) наки́датися, намета́тися, наве́ргатися и т. п.; срв. Мета́ть; б) наки́датися, наметуши́тися и т. п.; срв. Мета́ться 2 и 3.

Напе́тливать, напе́тлить – напе́тлювати, напетли́ти, (о мног.) понапе́тлювати чого́. • -лнть дичи – поначі́[е́]плювати дичини́. • Нитка -лилась – ни́тка заплу́талася пете́лька́ми.

Перемё́тывать, перемета́ть и переметну́ть – 1) перекида́ти, переки́дати, переки́нути, (редко) перемі́тувати, переметну́ти. • Перемё́тнутый – переки́нений, переки́нутий. См. Перебра́сывать, Переки́дывать; 2) -тывать, -мета́ть (о мног.) – перериго́вувати, переригува́ти, перефастриґо́вувати, перефастриґува́ти, переживля́ти, переживи́ти, перешива́ти, переши́ти на живу́ ни́тку. • -вать петли – (наново) обкида́ти, обки́дати на́ново пете́льки, (обметать всё) пообкида́ти (напр., усі́ пете́льки). • Перемё́танный – перериго́ваний, перефастриґо́ваний, пережи́влений, (о петлях) обки́даний на́ново.

Петли́ца – 1) пете́лька, за́стіжка. Срв. Петля́ 3. [І скрізь, скрізь черво́ні стрічки́, в петелька́х, на бри́лях і бри́ликах. Дошива́ю соро́чку – самі́ застіжки́ ще зоста́лися]; 2) (форменная) петли́ця; (шитая на воротнике и т. п.) гапто́вання.

Петля́ – 1) петля́ (ум. пете́лька), (затяжная) за́шморг (-гу), клю́чка. [Час-би давно́ їх або за́шморгом на оси́ку, або з печи́ною в ополо́нку (Кониськ.). Вийма́ю ремі́нь і роблю́ за́шморг (Коцюб.)]. • Завязать -лё́й, в -лю́ что-л. – зав’яза́ти що за́шморгом (на́включки), запетлюва́ти що. [Зав’яжи́ на́включки, а то по́тім і зуба́ми не розвя́жеш, як затя́гнеться]. • Надеть -лю́ на себя (себе на шею), на кого (переносно) – запетлюва́ти себе́, кого́. [Той себе́ запетлю́є, а той дочку́ рі́дну (Мирн.)]; 2) (в сети, в вязанье) вічко́ и очко́ (редко о́ко); 3) (обмётанный прорез в одежде) пете́лька, за́стіжка, (мочка или проволочная дужка) ба́бка, га́пка; 4) (оконная, дверная) заві́са, ум. заві́ска; 5) охот. – клюка́, клю́чка. • Метать -ли (о зайце) – ключкува́ти, клюки́ роби́ти.

Пристё́гиваться, пристегну́ться – (к чему) прищіба́тися, прищібну́тися, пристіба́тися, пристебну́тися, (друг к другу, одно с другим), спина́тися, поспина́тися одне́ з о́дним. [I поро́биш петельки́ із блаки́ту по бережка́х одного́ ки́лима, де спина́тимуться їх бережки́ (Св. Пис.)].

Простё́гивание – 1) (одеяла, подкладки) штапува́ння, простьо́бування, (одежды) вибива́ння; 2) (пуговицы, запонки) просми́кування (в пете́льку, в за́стіжку), простіба́ння (ґу́дзика, шпо́ньки).

Простё́гивать, простега́ть – 1) (одеяло, подкладку) штапува́ти, ви́штапувати, стьо́ба́ти, простьо́бувати, простьоба́ти; 2) (одежду) вибива́ти, ви́бити, (о мн.) повибива́ти; 3) простё́гивать, простегну́ть (пуговицу, запонку) – просми́кувати, просмикну́ти (ґу́дзика, шпо́ньку у пете́льку), простіба́ти, простебну́ти. • Простё́ганный – ви́штапуваний, штапо́ваний, простьо́баний, стьо́баний; ви́битий. • Простё́гнутый – просми́кнутий, прості́бнутий.

Простё́гиваться, простега́ться – штапува́тися, ви́штапуватися, бу́ти ви́штапуваним, простьо́буватися, простьоба́тися, бу́ти простьо́баним. • -ваться, простегну́ться – просми́куватися, просмикну́тися, бу́ти просми́кнутим (у пете́льку, в за́стіжку), простіба́тися, простебну́тися, бу́ти прості́бнутим.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Петеушник, разг. – (ученик, ученица профессионально-технического училища, рус.) петеушник, петеушниця, (жарг.) петя. [Всі ми люди, нерви органів не залізні, і тут уже вони показали оперативні та професійні дії. Ну, ще б не показати, коли якісь петеушники збивають тобі пляшкою з-під живчика твій доблесний картуз. За таке розстрілювати треба! Але розстрілювати, очевидно, наказу не було, і розпач із цього приводу охоплював стрункі ряди органів, котрі ганялись за неляканими ордами петеушників по території стадіону. Одним словом, наші відступили (С.Жадан). На Донбасі так само ходили з ножами, і коли після випускного ми побилися з шахтарськими петеушниками, я дістав під ребро, але неглибоко, за два тижні оклигав, почав ходити із віршами, вони складались самі собою, але я тоді навіть не підозрював, що коли кинувся в бійку, аби дістати ножем, ціле Сільце стояло за мною, я тоді про нього не знав, а воно мене врятувало від ножа, мене, свого найменшого (Ю.Андрухович)].

Анонимный – анонімний, безіменний. [До вищої власті долетів один анонімний лист, потім другий і третій (І.Нечуй-Левицький). Вдихаю молекули кисню й живу — Їх тисячі років вдихали до мене. Тут власного атома я не знайду, У їхньому світі усе безіменне (Олексій Гагін). Крамарі тоді писали одне одному безліч анонімних листів, і то паскудних, проте пані Ерот, аби трохи розважитись, воліла писати лише значним особам: навіть цим вона виказувала свою амбітність, що становила саму суть її вдачі. Голові військового трибуналу вона послала листа тільки аби сповістити, що його дружина стрибає через пліт. Маршалові Петену, аби розгнівити його, вдавшись до словника, пані Ерот писала англійською мовою. Що таке анонімний лист? Отрута, що стікає з пера! (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Відтоді, як я вступив у товариство анонімних алкоголіків, доводиться пити під псевдонімом].

Горло – 1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; 2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко: • брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – см. Взять; • во все горло – на все горло; • во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, з усього горла, на цілу пельку, на ввесь (весь) рот, на всі заставки, на ввесь (весь) голос, на всю губу, на всі заводи, скільки горла стане) горлати, (разг.) [як] на пуп кричати, (лок.) зіпати щодуху; • всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого); (устар.) у три щиті; • драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку), горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати); • дыхательное горло – дихало, (умен.) дихальце, дихалка, дихавка, дишка; • залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло), напитися п’яним; • застряло в горле (слово) – застрягло (застряло, зав’язло) у горлі (слово); • заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому, зацитькати кого; • наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами, в одну шкуру добиватися чого, притьмом (ґвалтом) вимагати чого, напосістися на кого, брати за петельки кого; добиватися чого в одну шкуру; • першит в горле – дере в горлі; • по горло дела, работы (перен., разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці); • по горло сыт (сыт по горло) – ситий донесхочу (досхочу, донезмогу, по [саму] зав’язку), у пельку не лізе, по саме горло ситий; • приставать, пристать с ножом к горлу – приставати (ставати), пристати (стати) з ножем до горла, напосідатися, напосістися на кого, сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла); • промочити горло (перен., фам.) – промочити горлянку (горло), прополоскати горло (душу), зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися; • становиться, стать поперек горла – упоперек (поперек) горла ставати, стати, ставати, стати в горлі руба (кісткою). [За мить пісня об’єднала всіх, навіть Яша споважнів, підтримуючи її своїм ліричним тенором, що незрозумілим способом жив у його прозаїчному горлі (В.Підмогильний). Верни до мене, пам’яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов’я в гаю нічному (В.Стус). Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить (Л.Костенко). — Здавайся,— гукнув,— а ні, то голову одрубаю! Приголомшений біскаєць не міг вимовити ні слова, та й заціпив би йому, певно, навіки розсатанілий Дон Кіхот, якби дами з ридвана, що доти дивились, умліваючи, на той герць, не підійшли до рицаря й не почали благати його, щоб він із ласки своєї дарував їхнього джуру горлом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги. Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги].

Грудь, анат. – груди, грудина, груднина; (жен.) лоно, перса; цицька, грудь, (груб.) цицяк, (жен., жарг.) балкон, відра, балони, ціцерони, батони: • бить себя в грудь – бити себе в груди; • брать грудью – брати (здобувати (добувати) штурмом (приступом); • взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки, узяти за барки; • всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти); • встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати стояти стіною (муром) за кого за що, мужньо боронити (захитати) кого, що, обставати щосили (що є снаги) за ким за чим; • выпятить грудь – випнути груди; • грудь колесом – випнуті груди; • дышать полной грудью – дихати на повні груди; • кормить грудью – годувати груддю, давати грудь; (редко) годувати грудьми; • либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або вдома (дома) не бути (Пр.); або вдома (дома) не бути, або волі здобути (Пр.); або (хоч) пан, або (хоч) пропав (Пр.); • отнять ребёнка от груди – відлучити дитину; • полной грудью, во всю грудь – на всі груди, на повні груди; • стоять грудью за кого, что – стояти стіною (грудьми, муром); • человек с волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (диал.) космогрудий; • человек с раскрытой грудью – розхристаний. [Нічим грудини прикрити (Номис). В стайні родила, в яслах сповила, Сіном прикрила, груддю кормила Божого Сина Марія (Колядка).У тумані на могилі, Як тополя, похилилась Молодиця молодая. Щось до лона пригортає Та з туманом розмовляє (Т.Шевченко). Зирк! — на кухонних дверях стоїть панич. Його голова й борода закустрані, його очі заспані, біла вишивана сорочка розхристана і з-під неї виглядає тендітніша від рожевого лепесточка груднина (П.Мирний). Рука паничева якось гріє, лоскоче; Христя червона, як маківка, схилила голову на один бік і придавила підборіддям його руку до своєї шиї. Вона почула, як її серце забилося, як дух у грудях затнувся, високо піднімаючи повне огню лоно (П.Мирний). На привітання чоловіка вона встала, прикрила грудь білою мережаною сорочкою і поклала дитину в колиску (А.Чайковський). А московський байстрюк раз по раз шукає грудий. На стіні відбивається її кругла грудь, як гора, а губи байстрючка виглядають на стіні, як пажерливий змій. Думає вона собі, що цей хлопець, як опир, витягнув в себе всю її жіночу честь і ще всю мою кров витягне (В.Стефаник). Очі її горіли, перса важко дихали, коси розпустилися (М.Коцюбинський). Разом з усвідомленням йому відроджувався на устах поцілунок, що він урвав, притиск грудей і сласне оповиття голих рук. Голих! Як пізно він це зрозумів! (В.Підмогильний). Волосаті груди їй ходили ходором над сухими ребрами, що вилазили з лахміття (І.Багряний). Одні били себе кулаками в груди та присягалися, що на власні очі бачили, як Інокеша стояв посеред хати на колінах у сльозах і молився на свою жінку, як на ікону. (Г.Тютюнник). Горне до себе сина, кормить грудьми — шкода, молока мало, кепські харчі (У.Самчук). — От і добре, що прийшла, — дивиться на вдову і чомусь пригадує ті вечори, коли отут на ставку жінки перуть шмаття і годують немовлят грудьми, що стікають молоком та місячною дрімотою (М.Стельмах). А скажи — Модільяні був ідіот? — допитувалась вона, коли я вправними, як у піаніста, пальцями вигравав на засмаглих персах (В.Стус). — Уфф!.., — відсапується, схопившись за груди — нічогенькі батончики, десь, мабуть, четвертого розміру (О.Забужко). Як кобіту хтось лапає за цицьку, то мусить вона стогнати і очима вивертати. Такий порядок (Ю.Винничук). Безумство моє — і гірке, і солодке, бо всі Його розпізнали по блиску очей і утомі — На кедровім ложі я довго збирав невагомі Розгублені перса, що пахли, мов персика сік… (М.Кіяновська). Як хлипко вивисне цицяк І затремтить драглисто-дрібно, Шепоче серце: щось не так! Це до кохання не подібно! Коли ж туга і пружна грудь, Коли руці на ній не слизько, Я знаю, що любові буть, Я знаю, що вона вже близько! (Ю.Позаяк). Якщо цицьки дрібні-драглисті Й брутально схильні до звисання, Жени від себе мрії чисті — Бо це ніяке не кохання. Якщо цицяк тремтить хлипливо, Коли руці на ньому слизько, Втікай скоріше — це зрадливе, Заразне й капосне дівчисько. Любов лиш там, де грудь тугенька, Рожева, пружна і налита, І не вміщається у жменьку — Пахнюча, ніжна й соковита. Оце і є солодка втома, Твоя омріяна коханка: Хапай її, тягни додому І шпортай з вечора до ранку. Запам’ятай, цю прозу світу — Життя таке хистке-мінливе: Все інше, що ще є в кобіти В коханні зовсім не важливе (Ю.Позаяк). Одіссей же рукою Правою раптом за горло стару Евріклею вхопивши, Лівою ближче до себе її притягнув і промовив: “Неню, невже погубить мене хочеш? Сама ж ти своєю Груддю мене згодувала!" (Б.Тен, перекл. Гомера). Один хлопець побіг сказати клюшниці й небозі, що там пана їхнього й дядька на волах везуть, а він худющий такий та жовтий прямо на сіні лежить. Боже, як заголосили поштиві білі голови, аж жаль було слухати! Плакали, били себе в груди та кляли-проклинали ті мерзенні рицарські романи, і все те вибухло з новою силою, коли Дон Кіхот переступив рідний поріг (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Тоді Амброджуоло сказав: — По правді вистачило б із тебе і сих доказів, та як ти хочеш інших, я подам їх. Скажу тобі, що в мадонни Дзіневри, дружини твоєї, під лівою груддю чималенька родима цятка, а круг неї золотих волосинок шестірко (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Жінку, якій вранці того дня вирізали другу грудь… (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Перші півтори милі, себто всю дорогу до загорожі Доузі Бойлана, я не міг подумки відволіктися від тендітного тіла і маленьких цицьок, що притиснулися до моєї спини. І поки трактор гуркотів по об’їзній дорозі, розмахуючи кущорізом і виючи диференціалом, я ледь не сказився від жаги і від жаги і від злості на свого братана (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Немовля весь час вередувало й скиглило. Воно люто смоктало грудь, проте в Людмили, хворої і анемічної, молока було мало (О.Негребецький, перекл. М.Левицької). Альберта підійшла до мене й нахилилася наді мною, і я побачив обрис найкрасивіших грудей, хотів із розгону подумати — найкрасивіших грудей Варшавського Договору, але ж змінився вигляд світу, і тепер я бачив обрис найкрасивіших грудей Атлантичного або найкрасивіших грудей Європейського Союзу, чи обрис найкрасивіших грудей держав-кандидатів до Європейського Союзу (І.Пізнюк, перекл. Є.Пільха). 1. В маршрутці молода мама просить дитину: — Доню візьми цицьку, бо час вже їсти… — Доню візьми цицьку, бо зараз дядькові віддам. — Дядько: — Доню, думай скоріше, бо я вже три зупинки проїхав. 2. Чоловіки й жінки могли б частіше ззиратися очима. Якби не цицьки].

Мигающий – який (що) кліпає, мигтить, миготить, блимає; миготливий, мигкий, блимкий, (часто) мигтючий, мигкотючий; (мерцающий) мерехтли́вий: • мигающий маячок – проблисковий маячок; • мигающий свет – миготливе (мигке) світло, блимавка; • мигающий экран – миготливий екран; • часто мигающий глазами – моргу́н, кліпко́, (диал.) моргосліпий. [В миготливому світлі майже не видно було його великого замкнеого обличчя, затіненого рукою (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Йому пригадалися ночі, проведені за дистилюванням у майстерні Бальдіні: закіптюжений перегінний куб, блимкий вогонь, тихий звук, з яким дистилят скрапував із холодильної рурки у флорентійську пляшку (Ірина Фрідріх, перекл. Патріка Зюскінда). Я не привіз сюди телевізора і не раз про це шкодую, коли настають довгі вечори, але я думав, що коли житиму сам, то, чого доброго, швидко приклеюся носом до мигтючого екрану та стільця, і просиджуватиму так до глупої ночі, убиваючи час на чужу метушню (Г.Кирпа, перекл. П.Петерсона). Чому еспанський бик розганяється на червоний колір, а наш на зелений мигкий?].

Одежда, одёжа – одяг, одежа, (чаще богатое, роскошное) шати, (реже) шата, (диал.) шмаття, о́дяга, о́діва, одіння, шу́плаття, луді́ння, фа́нтя, (разг.) о́діж, одяганка, вдяганка, вдягачка (удягачка), одягало, (костюм) убра́ння, убі́р (р. убо́ру), стрій (р. стро́ю); (покрытие дороги) покриття: • бедному да вору всякая одежда впору – що не попало, те клади в торбу (Пр.); бідне сорочці раде, а багате й кожуха цурається (Пр.); • одежда к празднику, праздничная одежда – одяг (одіж) на (про) свято; святний (святковий) одяг, святне́ убра́ння; • одна штука одежды – оде́жина; • приличная одежда – га́рне убра́ння. [Отож той самий сиротина У наймах сяк тобі, то так Придбав, сірома, грошенят, Одежу справив (Т.Шевченко). Е, ні, це не той, не в такій одіві, як той, що мене грабував (Сл. Гр.). Нічого нема, неодягнені ходять, одягала того у орди не було (Сл. Гр.). Молода Гамзиха устала якраз і в розкішному ранковому одягу дожидала чоловіка чай пити (П.Мирний). — Де се така чорногузка взялася? — пита  парубок  у  міщанському  уборі другого, витріщивши на неї баньки. — З села! не бач? — одказує його товариш (П.Мирний). Любила Параска уборами менжувати, коли б вона була багачка — на жодень день мала б новий убір (П.Мирний). Скинув він кожух, а на йому убір гарний та дорогий: синій суконний жупан з гудзиками, добрі чоботи, синя жилетка, а на жилетці аж чотири ряди здорових гудзиків так і сяють; шия зав’язана червоною хусткою (І.Нечуй-Левицький). А ліс зеленіє на сонці, неначе дорога оксамитова зелена одежа, кинута на гори (І.Нечуй-Левицький). Панни й жіноцтво похапцем кинулись збирати свої манатки, усяке своє добро та шуплаття, та вкладатись (І.Нечуй-Левицький). Широкі спини огрядного та дужого люду покриті були розмаїтою, пістрявою одіжжю (М.Старицький). — В твоїх словах бринить якась гординя, не пристоїть вона такій душі, яка бажає одяг правди взяти (Л.Українка). Довга та чорная шата, мов хмара, його обгортала І хвилювала в повітрі, як море в негоду (Л.Українка). Кассандра з Поліксеною ідуть через майдан від храму, обидві в чорних жалобних шатах (Л.Українка). — От шмаття перебратись вам за старця, все ж буде ліпше, ніж тюремне рам’я (Л.Українка). Рудий розгортав ще мокрі вуса, з яких стікала вода, та застьобував свою безбарвну піджачину, що враз з такими ж пошматованими штанами, забучавілими капцями на босу ногу та заяложеним кашкетом складала його мізерну одіж (М.Коцюбинський). Часто удень, покинувши роботу, вона висувала з кутка Гафійчину скриню і переглядала її убоге шуплаття (М.Коцюбинський). Палагна в свято одпочивала, пишаючись красним лудінням (М.Коцюбинський). Він знов оставив пасічника, знов у жебрачім одінню пішов у світ широкий (І.Франко). Регіна, одягнена в свій чорний стрій, ходить, як звичайно, по покою (І.Франко). Майже вмираючи зо страху, бідний  Лис  Микита мусив сидіти в фарбі тихо аж до вечора, знаючи добре,  що  якби  тепер,  у такім строї, появився на вулиці, то  вже не пси, але люди кинуться за ним і не пустять його живого (І.Франко). Від давнього часу звертав на себе його увагу старий чоловічок у старосвітськім міщанськім уборі, який носять ще декуди по малих, глухих місточках (І.Франко). Які були в його гроші, що міг би на парубоцькі вбори витрачати абощо, — все віддавав за книги (Б.Грінченко). На вбогому — лати, На багачу — шати; Та не йди сорочки В дуки позичати (Б.Грінченко). В одну хвилю виросла перед Марусею ціла купа всякого жіночого фантя (Г.Хоткевич). — Тебе я полюбила першого, — вела вона. — Раніш я не сміла… через сина. Як я ненавиділа його іноді! Ти ж не знаєш, Яка я була гарна… Одежа пекла мені тіло, я спала без сорочки, вона жалила мене. Це було страшенно давно. І от прийшов ти… (В.Підмогильний). Мірошниченко хитромудро пустив чутку по селі, що кожний учень одержить чоботи і крам на одяганку (М.Стельмах). На жердині, під стелею, висіла немудра смердівська одяганка (В.Малик). Павло прокинувся рано і, доки батько сходив по кімлю, встиг уже спорядити вдягачку на рибу: знайшов у повітці стару батькову сорочку, драну на ліктях, полатані, батькові ж таки, штани, що не сходилися йому в поясі, то доточив петельку з мотузочка, та шкарубкі чоботи з відстрялими підошвами —  хоч і тектимуть, зате ноги не попробиває на корчах і очеретяній стерні (Гр.Тютюнник). А в слов’ян, закинутих лихою долею за обводи рідної землі, немає звички та не буде й потреби розминатися з своїми. Певен, не забаряться підійти, пізнавши по вдяганці, й поцікавитися: з якої землі і чи давно тут; є вже ромейським підданим чи всього лиш гість (Д.Міщенко). На жовті пальці обпливає віск. Обличчя гострі, одежина латана. Горять свічки. І сосни пахнуть ладаном. Шумить над шляхом предковічний ліс (Л.Костенко). Життя надто короке, щоб витрачати його на одяг (брати Капранови). Українська мова має свої питомі назви як для окремих предметів одягу, так і для їх комплексів. Це «стрій», «вбрання», «убрання», «шати», «шаття». У давніші часи вживались синонімічні слова «ноша», «одежа», «одежина», «одіва», «одіво», «одіг», «одіж», «одіння», «одія», «руб», «рубаття», «рам’я» (Григорій Кожолянко). Тільки внутрішньо бідна людина може купувати собі дороге шмаття і цим закривати свої розумові проблеми (Арсеній Яценюк). Площ із хітоном тоді одягнути дала мені німфа, Вбралась сама після того в чудове сріблясте одіння (Б.Тен, перекл. Гомера). — Він зустрів нас вельми приязно, та одяг на йому вже подерся, а на лиці він дуже змінився, засмаглів на сонці, так що на превелику силу ми його впізнали — більше по одежі, що тоді бачили, хоч вона вже вся на дрантя звелась (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Не питай, що сталося з моєю вдягачкою (В.Горбатько, перекл. Дж.Патерсона). Шовкові, тоненькі спокусливі одяганки розсипалися по підлозі (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дуже дорогий одяг старить (К.Шанель). Одяг на жінці повинен бути в міру скромним: щоб не впадав в око, і водночас було помітно, що він на ній є].

Разбалованный – розпещений, розбещений, розпущений, (ещё) розпаскуджений, (обленившийся) зледащілий, розледащілий. [Ліра дивиться на мене: це не та їжа, на яку вона сподівалась, та все ж нюхає корм і помаленьку починає їсти, кожну крихту ковтає мовби над силу, повертає голову й знов дивиться на мене, довго-довго, тими своїми очима, зітхає і їсть далі, ніби їй підсунули чашу з отрутою. Розпещена собака (Г.Кирпа, перекл. Пера Петерсона)].

Расстрига – розстрига. [Тої ж ночі розстрига з табору зник. Пропав, як камінь у воду (Б.Лепкий). Він постарів, посивів і схожий був не на гвардійця із Петербурга, а на попа-розстригу (Василь Шевчук). Знання, що за ним спостерігають, тяжіло йому над головою, як прокляття священника-розстриги. Від такого прокльону не втечеш — від анатеми чоловіка, що колись пізнав святість (Я.Стріха, перекл. Дж.О’Конора)].

Ритм – (греч.) ритм. [Вона рухалась гнучко й раптово, пригорнувшись уся від грудей до колін, віддавшись цілком йому і танцеві, а він зазирав їй у вічі благальним поглядом, напружившись у цьому пристрасному оповитті. Жагуче їхнє тепло зустрілось, пройшовши крізь тканини, хвиля млості, могутня, сласна, затремтіла в їхній крові, і хлопець перестав зненацька щось почувати, крім ритму й притиснутого, відданого йому тіла, що ним володів ту мить цілковитіш, ніж міг би опанувати його колись насправді (В.Підмогильний). В нетрях почався рух. Трісне гілка, зашарудить лист. Час плине вже, як кров у висках, відбиваючи шалений ритм (І.Багряний). Ти бачиш — час жалю не знає, Хоч він і сам — і біль, і жаль, І радість по ярах ступає, А нас спиняє між проваль. Нехай ти хвилі не піймаєш, її по ритмах віднайдеш. Дорогу в кроках виміряєш, Бо шлях — без граней і без меж (В.Стус). Нове століття вже на видноколі, і час новітню створює красу. А ритми мчать — як вершники у полі. А рима віршам запліта косу (Л.Костенко). Мати хоче мати сина, тільки в цьому її сила, Полонина хоче мати вівчаря-сопілкаря. Але світом крутять диски, всюди ритми, крики, виски, всюди зблиски, крізь  які  нам  не  процідиться  зоря (П.Скунць). Розуміється, село (до колективізації) жило при цьому за своїм циклічним часом, незмінним для всіх архаїчних аґрарних культур, де важить тільки природний «почвірний колобіг» (О.Ольжич) пір року; розуміється, паралельно тривав (і триває!) відлік християнського, біблійного часу, запас якого від народження Христа до Страшного Суду невпинно «убуває»; розуміється, існував ще привнесений «московський (чи петербурзький — різниці не робить!) час», темпоральність також абсолютно неєвропейська, яскраво міфологічна (засадничий показник міфологічности — наявність першопоштовху, «початкової події» — Петровських реформ, Жовтневого перевороту, — що, раз «запустивши в рух» історію, залишається в ній «навічно» («Ленин с нами»!) як неперебутня, постійно «повторюючись»: в оприявненні цього повтору — глибокий ритуальний смисл ювілеїв [династії Романових, Великого Жовтня] — для міфологічної свідомости в кожну річницю відзначувана подія немов «відбувається заново», — і для України, втягненої в цей час, також було винайдено «першоподію»: Переяславські угоди), — попошукавши як слід, можна б виявити і ще кілька способів переживання часу, різних соціальних ритмів, які хаотично співіснували й співіснують в українській культурі, перебиваючи один одного та накладаючись на себе навзаєм, — і коли вже порівнювати з Європою, то найближчою така «ритмічна роззосередженість» буде — до європейського середньовіччя, характерним для якого французький дослідник Ж.Ле Гофф якраз і називає множинність часі (О.Забужко). На лавочках біля під’їздів пригощають новинами, соняшником, партійною газеткою щоразу нової партії. Охоче розповідають місцеві легенди й історії з власного життя, ще охочіше — актуальну інформацію про те, де краще клює риба і коли краще зранку податися на базар. Час зупинився, перевів дух і плине в абсолютно місцевому ритмі (Ю.Джугастрянська). Знехтувавши традиційну урочисту міну, яку англієць прибирає під час танцю, вони танцювали з хвацьким, солоденьким і вкрадливим виразом на обличчі, підскакували й щосили крутили своїх дам без педантичної уваги до ритму (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Ритм людського життя — це рутина, переміжна оргіями (Олдос Гакслі). Якщо ти живеш не в ритмі з життям, то викликаєш його аритмію (Бі Дорсі Орлі)].

Снежок – (уменш.-ласк.) сніжок, (снежки) сніжка. [Рипить сніжок, співав полозок, санки летять під білії намети ялин лапатих (Л.Українка). Сіяв дрібний, вогкий сніжок (С.Васильченко). Почав уже сивим волосом, як сніжком, присипатись (М.Вовчок). Ще ось сніжок, ще віти чорні й голі, Але у вітрі чується рілля, І знов вологі зорі березоля, І сизий тол, і спрагнена земля (Є.Маланюк). Сніжок упав на скроні… І білим лебедем понад Дніпром У даль майнула молодість крилом (М.Стельмах). Дріма земля, В снігах повита снами, Міцний мороз Ножем наскрізь пройма, Рипить сніжок Крохмально під ногами — Різдвяна ніч и чарівна зима (Віктор Геращенко). Ковзкий сніжок Ковзкий сніжок. Зимова путь, Кохану до вінця везуть, До церкви милу повезли, Од серця в мене відняли (Л.Первомайський, перекл. Ш.Петефі). А напровесні виник новий клопіт. Сніжок потай уночі провідує ферму! Тварини так занепокоїлися, що не могли спати в своїх стійлах. Казали, нібито щоночі, коли западає темрява, він проникав на ферму і чинив усіляку шкоду. Крав зерно, перекидав бідони з молоком, бив яйця, витоптував грядки з розсадою, обгризав фруктові дерева. Яка б прикрість не сталася, її валили на Сніжка. Розіб’ється шибка чи замулиться розора, неодмінно казали, що то нічні Сніжкові витівки (Юрій Шевчук, перекл. Дж.Орвела). Привели до царя тих дев’ять коней. Біленькі, як сніжок, усі на зріст — сто сімдесят сантиметрів, а довгі на два метри (Казка)].

Гей – гей, гейко, (жарг.) голубий, розовий. [— Українець — і гей! — здивовано вигукує Тюлька, аж люд на неї озирнувся. Розводжу руками. — В українців все повинно бути, як у людей (В.Слапчук). — Та що з тобою? Ти не хочеш мене поскородити? Ти що, гейко? (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). До сорокап’ятирічного віку він був геєм, але тепер більше не мав сили після трудового дня та обіду в місті кохатися опівночі з гарним молодиком. Він задовольнявся тим, що дивився на молодиків меланхолійним поглядом у салонах. Світська поведінка вбиває все, навіть пороки (В.Шовкун, перекл. Ф.Саган). — У Москві працівники правоохоронних органів кількістю 400 чоловік спробували зупинити гей-парад кількістю 2000 чоловік. Наступний гей-парад кількістю 2400 чоловік пройде в Санкт-Петербурзі].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

КОВЫЛЯ́ТЬ ще кри́вати, кривуля́ти, кли́гати, ди́бати, (про бузька) ци́бати; ковыля́ющий що /мн. хто/ шкандиба́є тощо, зви́клий шкандиба́ти, кульга́, криву́ля, шканди́ба, прикм. кульга́вий, кривоно́гий, криви́й, криве́нький; ковыля́ющий нога́ми живомовн. петельгу́зий; ДОКОВЫЛЯ́ТЬ ще докли́гати /недок. докли́гувати/.

ПЕТЛЕОБРА́ЗНЫЙ укр. пете́льчастий, (виткий) зви́вистий.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Петелька – пете́лька, -ки; (металлич.) ба́бка, -ки.

Петлица – 1) за́стіжка, пете́лька, -ки; 2) (форменная) петли́ця, -ці.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Круглошляпный, петельный навесный гвоздь – цвях (-ха) завіско́вий.

Петельный – петелько́вий; • п. (о гвозде, крюке) – завісо́вий.

Гвоздь – цвях (-ха); • г. (без шляпки) – шпень (-ня́); • г. брусковый – цвях квадрато́вий; • г. гонтовый – ґонта́ль (-ля́); • г. деревянный, нагель – ти́бель (-бля́); • г. заершенный – ц. зайо́ржений; • г. кованый – ц. ко́ваний; • г. корабельный – ц. корабе́льний; • г. костыльковый – бретна́ль (-ля́); • г. кровельный – дахна́ль (-ля́); • г. круглошляпный, петельный – ц. завіско́вий; • г. купорный – ц. паківни́й; • г. обойный – ц. оббивни́й; • г. однотес – одноте́с (-са); • г. петельный – ц. завіско́вий; • г. подковный – ухна́ль (-ля); • г. полукорабельный – цвях полукорабе́льний; • г. проволочный – ц. дротяни́й; • г. сапожный – ц. ше́вський; • г. тесовый – ц. тесо́вий; • г. толевый – ц. то́левий; • г. троетес – трите́с (-са); • г.-чека – за́гвіздок (-дка); • г. шинный – шина́ль (-ля́); • г. шпалерный – шпи́лька; • г. штукатурный – ц. тинька́рський; • г.-вешалка – кіло́чок (-чка); • г.-двотес – двоте́с (-те́са); • гвоздями украшенный – цвяхо́ваний.

Крюк – гак (-ка́); • к., багор (для вытягивания пней) – оче́па; • к. (в одежде) – гапли́к (-ка́); • к. безопасный – гак безпе́чний; • к. дверной – г. две́рний; • к. двойной – г. подві́йний; • к. заершенный – г. зайо́ржений; • к. замкнутый – г. за́мкнений; • к. ломовой – г. лама́льний; • к. петельный, воротная петля с крюком, стр. – г. завісо́вий; • к. поддерживающий – г. підтримни́й; • к. пожарный – г. поже́жний; • к. раздвижной – г. розсувни́й; • к. стенной – г. насті́нний; • к. сцепной – г. зчіпни́й; • к. тяговой – г. тяглови́й; • к. фонарный – г. ліхта́рний.

Навесной, висячий – висни́й; • н., петельный (о гвозде) – завіско́вий; • н. (о скале) – нави́слий.

Петлеукладчик, текст. – петельковкла́дник (-ка).

Петлеуловитель (в шв. маш.) – петельколо́вник (-ка).

Петлеуловительный – петельколо́вний.

Петля – петля́, (ум.) пете́лька; • п. (в сети) – вічко́; • п. (в дверях, окнах, воротах) – заві́са; • п. воротная – заві́са ворі́тна; • п. гистерезисная – п. гістерезо́ва; • п. дверная – заві́са дверна́; • п. д. с’емная – з. д. здійма́на; • п. игольная, планка игольная (вяз. пр.) – пете́лька голчана́; • п. оконная – заві́са віко́нна; • п. подвесная, кольцо – ву́шко почіпне́.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Брать • Берёт, так кланяется, а возьмёт, так чванится – бере, так поклони б’є, а візьме, так ніс дере. Пр. Як гроші позичав, щодня двору не минав, а як прийде пора віддавати, почне і двір минати. Пр. Кланялись тобі, позичаючи, накланяєшся й ти, поки збереш. Пр. Просить грошей — батьком називає, а як позиче — то й чортом не назве. Пр. Як просять, так жнуть і косять, а як попросили, так пожали й покосили. Пр. Як позичає, так: сватоньку, сват; позичив, так і чорт не брат. Пр. Як просим, так жнем і косим, а як взяли, то чорт тебе бери. Пр. Як беруть — сто коней дають, а візьмуть — і одного не дають. Пр. Як лихо, то йди сюди, Хомихо, а як по лисі, то й по Хомисі. Пр. Як їдять та п’ють, дак і кучерявчиком звуть, а поп’ють, поїдять — прощай, шолудяй. Пр. • Беру Бога в свидетели – богом свідчуся. [Свідчусь Богом — я того не хотіла! Українка.] • Берут нарасхват что-либо – беруть нарозхват (назахват) що; хапають що; беруть, мало не б’ються. • Брать в ежовые рукавицы – брати в лабети (в шори, в тісні руки); загнуздувати. • Брать в жены кого (устар.) – дружитися (женитися) з ким; брати за себе кого; (давн.) дружити собі. [Уже певно візьме її за себе. Квітка-Основ’яненко.] • Брать взятки – брати (хапати) хабарі (хапанки); хабарювати; драти (дерти). [Визвольте мене, бо з голоду пропаду, або буду хабарі брати. Свидницький.] • Брать, взять быка за рога – брати, взяти (хапати, ухопити) бика (вола) за роги; ловити, піймати вовка за вуха. • Брать, взять верх над кем, чем – брати, взяти гору (перевагу, перемогу, верх) над ким, чим; перемагати, перемогти кого, що; переважувати, переважити кого, що; запановувати, запанувати над ким, чим; переборювати, перебороти кого, що; (тільки докон.) подужати (повершити, заломити) кого, що; (тільки недокон.) горувати над ким, чим. [Утома була така сильна, що брала верх над усім. Коцюбинський. Жінка верх над ним узяла… Гордієнко.] • Брать, взять взаймы – позичати, позичатися, позичити; брати, взяти набір (у борг; на борг, боргом, на віру, на повір); брати, взяти в позику (позикою); боргувати, поборгувати. [Як нема — піди позич в сусідів. Тичина.] • Брать, взять в оборот кого – брати, взяти в роботу кого. • Брать, взять в основу что – засновувати, заснувати на чому; брати, взяти за основу що; ставити, поставити (класти, покласти) в основу чого. • Брать, взять в плен – брати, взяти (займати, зайняти) в полон (в бран, у неволю); полонити, заполонити; брати, взяти в ясир; ясирити. [Чи її убито, чи в полон зайнято. Чубинський. Орда… ясирить, полонить. П. Куліш.] • Брать, взять в свидетели – брати, взяти за свідка. • Брать, взять в счёт работы – брати, взяти (позичати, позичити) на відробіток. [Ти б позичив у кого-небудь на відробіток. Сл. Гр.] • Брать, взять в счёт сомнительных будущих благ – (образн.) Брати, взяти на зелений овес (на вовчу шкуру). • Брать, взять голыми руками кого, что – брати, взяти голіруч (голими руками) кого, що. [Люди хотіли голіруч землю взяти, а тепер мають: хто їсть сиру, хто копає її в Сибіру… Коцюбинський.] • Брать, взять за горло кого – брати, взяти за горло (за петельки) кого; сікатися, присікатися з ножем до горла кому; сікатися, присікатися Ґвалтом (притьмом) до кого; напосідатися на кого; приставати, пристати з короткими гужами до кого; (тільки недокон.) добиватися чого в одну душу в кого; притьмом вимагати чого в кого. • Брать, взять за душу, за сердце (песня, музыка) – брати, взяти (хапати, вхопити, торкати, торкнути) за душу, за серце кого; зворушувати, зворушити (розчулювати, розчулити) кого. [Багато чув і я невчених співаків, Що пісня в них було жаріє і іскриться, За серце беручи. Рильський.] • Брать, взять на душу – брати, взяти на себе (на свою душу). • Брать, взять на мушку, на прицел – брати, взяти на мушку, на приціл; приділятися, прицілитися (націлятися, націлитися, налучатися, налучитися, намірятися, наміритися) на (в) кого. • Брать, взять на попечение кого – брати, взяти на піклування (під своє опікування) кого; брати, взяти кого на свої руки (на свою голову, на свій клопіт). • Брать, взять на поруки кого – брати, взяти на поруки кого; поручитися, поручатися за кого; у поруки ставити, стати за кого. [Хто ручиться, той мучиться. Пр.] • Брать, взять направо, налево – брати, взяти праворуч, ліворуч (в праву, в ліву руку); брати, взяти направо, наліво; (розм.) цабе, соб(і). [Я кидаю стріли праворуч, ліворуч. Українка.] • Брать, взять напрокат – брати, взяти напрокат; випозичати; випозичити що; брати, взяти в (на) тимчасове користування. • Брать, взять на себя обязанности, вину и т. п – переймати, перейняти (перебирати, перебрати, брати, взяти) на себе обов’язки, провину і т. ін. • Брать, взять на себя смелость (книжн.) – брати, взяти на себе сміливість, осмілюватися, осмілитися (насмілюватися, насмілитися); важитися (зважуватися), зважитися; наважуватися, наважитися (відважуватися, відважитися); (тільки докон.) насміти (посміти). • Брать, взять перевес над кем – брати, взяти перевагу (гору, верх) над ким; переважити, переважувати, переважати кого; перемагати, перемогти кого; перевищувати, перевищити (перевершити, перевершати) кого; здобувати, здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. • Брать, взять под арест – брати, взяти під арешт (до арешту); брати, взяти за (під) сторожу; (за)арештувати, (за)арештовувати; ув’язнювати, ув’язнити. • Брать, взять своё – (д)осягати, (д)осягти свого, доходити, дійти свого. • Брать, взять себя в руки – брати, взяти себе в руки; опануватися, опанувати себе; перемагати, перемогти себе. • Брать, взять слово обратно (назад) – зрікатися, зректися слова; відрікатися, відректися. • Брать, взять сторону кого – ставати, стати на чий бік (на чиєму боці, на боці кого); прихилятися, прихилитися до кого; ставати, стати за кого, заступитися, заступатися за кого. • Брать пример с кого – брати приклад (зразок) з кого; так само робити, як і хто. • Брать [своё] начало (книжн.) – брати [свій] початок (почин, зачин); починатися (зачинатися); виходити (походити) з чого. • В рот не берёт чего – душа не навертається до чого (їсти, пити що); в душу не лізе що. • Всем берёт – хоч куди; всім зачаровує (принаджує). • Где хочешь бери – де хочеш бери; (образн.) хоч із коліна вилупи; хоч із пальця (п’яти) виколупай (виколупни, вилупи); хоч із-за нігтя виколупни; хоч із душі вийми. [Хоч виколупай з пальця, а дай! Коцюбинський. Ти мені хоч із душі вийми (борг), а віддай. З нар. уст.] • Годы берут своё; старость берёт своё – літа беруть своє; старість бере своє; напосідають (докон. напосіли) літа; які літа, такий розум. Пр. • Гребень не берёт – гребінець не (в)чеше (не бере). • Досада берёт кого – досада бере (забирає, пориває) кого; досадно стає кому. • Его берёт сомнение – сумнів (непевність, вагання, зневір’я) бере його; він не певний цього. • Не берёт (об инструменте, орудии и т. д.) – не бере (не береться); не йме (не йметься). [Його ніяка ні куля, ні шабля не бере. Сл. Гр. Мокрого поліна огонь не йметься. Пр.] • Ничего в руки не брал – нічого (нічогісінько) не робив; і за холодну воду (і до холодної води) не брався. • Отчаяние берёт – відчай (розпач, розпука) бере (огортає). [Іншим часом слухаєш, та аж розпач візьме. Нічого не второпаєш. Пчілка. Густа та темна хмара розпуки огорнула сестру-жалібницю. Сл. Ум.] • Ружьё берёт ниже цели – рушниця бере нижче від цілі; рушниця низить. • Рыба берёт! – риба береться (йметься)! [Вчора й торку не було, а сьогодні, диви, як береться (риба). З нар. уст.] • Сон его берёт – сон бере його; він на сон знемагає; знемагає його сон. [Сова враз знемагає на сон, а далі — пуць на землю — та й лежить. Легенда.] • Страх, злость, смех и т. д. берёт кого – (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють), сміх і т. ін. бере кого; (о)страх (ляк, жах, страхота, жахота), злість (лють) огортає (понімає, пориває) кого. [Тільки ж є в нім щось кумедне. Чудернацьке і дитяче. Через те, хоч і жахнешся, Заразом бере і сміх. Кримський.]

Взять • Брать, взять быка за рога – Див. бык. • Брать, взять, одерживать, одержать верх над кем – Див. верх. • Брать, взять, схватить за горло кого – взяти за горло (горлянку) кого; присікатися [ґвалтом, притьмом] до кого; пристати з короткими гужами до кого; напосістися на кого. [Але ми пізно взяли за горлянку. Дукін.] • Взять в долг – взяти у борг (наборг, боргом, набір); взяти в позику (в позичку, позикою); поборгувати; позичити; (образн.) зарятуватися. [Хліба пошукай, і масла, й сала! Як нема — піди позич в сусідів. Тичина. Се я чоловіка зарятувався та й оплатив податі. Сл. Гр.] • Взять в ежовые рукавицы кого – узяти в лабети (в кліщі, в обценьки, в тісні руки) кого; узяти в [цупкі] шори кого; загнуздати кого. [От тільки одна Дуняшка, покоївка паніна, не боїться і шкодить мені; та й ту загнуздаю… Тобілевич.] • Взять в оборот кого (фам.) – узяти (прибрати до рук, в руки) кого; забрати в руки кого; взяти в роботу кого. [Я всіх приберу до рук! Усі, усі будуть мені кланятися. Тобілевич.] • Взять в тиски (перен.) – узяти (затиснути) в лещата; стиснути (здавити, зціпити). • Взять в толк – узяти до тями (у тямки, у тямок); добрати [розуму]; збагнути; второпати. [Ніяк до тями цього не візьмеш. Тичина.] • Взять высокую ноту – взяти (вивести) високу ноту; взяти високо (горою); завести вгору. • Взять за грудки (во время ссоры, драки) – взяти за барки; взяти (вхопити) за петельки. • Взять за себя кого – узяти за себе (собі) кого; (давн.) по(й)няти собі кого. • Взять много – узяти багато; набратися, понабиратися; обібратися, пообиратися. [Набрався стільки, що й не донесеш. Сл. Гр.] • Взять на поруки кого – узяти на поруки кого; поручитися (заручитися) за кого; у поруки стати за кого. [Хто ж нам за вас у поруки стане? П. Куліш.] • Взять направо, налево – Див. брать. • Взять на руки кого – узяти на руки кого; (фам.) узяти на оберемок кого. • Взять на себя (задание, работу…) – узяти (перебрати, перейняти) на себе (завдання, роботу…). • Взять перевес над кем – перевагу (гору, верх) узяти над ким; переважити (заломити) кого; перемогти кого; перевищити (перевершити) кого; здобути перевагу (перемогу, верх) над ким. [Та цим тільки й переважила свекруху. Кропивницький.] • Взять под арест, под стражу – заарештувати; ув’язнити; узяти під арешт (до арешту); взяти за ґрати, взяти під варту (під сторожу). • Взять себе за правило – узяти (покласти) собі за правило (як правило). • Взять себя в руки (разг.) – узяти себе в руки; опанувати себе; запанувати над собою; перемогти себе. [Треба пересилити себе, взяти себе в руки… Багмут.] • Взять слово обратно (назад) – зректися слова; відректися від слова; взяти слово назад. [Зрікаюсь, Андромахо, я зрікаюсь тих слів зловісних. Українка.] • Взять слово с кого – узяти слово з кого; зв’язати словом кого. • Взять чью сторону – стати на чию сторону (на чий бік, на чиєму боці, на боці кого); заступитися (стати) за кого; пристати до кого; на чиюсь руч горнути; потягти за ким [руку, руч]. [А Доринка заступилась була за батька… Муратов.] • Всем взял – хоч куди; (книжн.) усім узяв. • В толк не возьму – невтямки мені; не доберу розуму (ума); не второпаю (не збагну). • [Давайте] возьмём – (із значенням наказ. способу) Візьмім(о). [Візьмімо другий приклад. Рильський.] • [Ещё] посмотрим, чья возьмёт – [Ще] побачимо (подивимось), чия візьме; [ще] поміряємось, чия візьме. • Кого ни возьми – хоч кого візьми; кого не візьмеш; перший ліпший; будь-хто; [геть] усякий. • Лучше дать, чем взять – ліпше (краще) дати, ніж узяти. • Наша взяла – наше зверху; наша взяла. • Ни дать, ни взять (разг. фам.) – достоту ((до)стеменно, (до)стеменісінько); [як] вилитий (викапаний); точнісінько. [Ви — вилитий батько! Українка.] • Он (она…) своё возьмёт! – він (вона…) своє візьме!; він (вона…) свого не втратить (не впустить)! [Зими вовк не з’їсть, вона своє візьме. Пр.] • Откуда, с чего вы [это] взяли? – звідки ви [це] взяли?; звідки вам [це] прийшло? • Чёрт его (её…) возьми! – матері його (її…) біс!; (не)хай йому (їй…) чорт (біс, враг)! • Что, взял? (ирон.) – [А що] піймав [облизня]? • Что с него возьмёшь? (разг.) – що з нього візьмеш?; з нього як з бика молока. • Этим ничего не возьмёшь – цим нічого не досягнеш (не здобудеш).

Ворот • Схватить, держать за ворот кого (перен.) – схопити, держати за петельки кого; неволити, приневолити (змушувати, змусити, примусити, силувати, присилувати) кого до чого, робити що; притьмом (уперто, напосідливо, наважливо) вимагати від кого чого; (образн.) приставати, пристати з короткими гужами до кого.

Горло • Брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – Див. взять. • Во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, на цілу пельку, на (в)весь рот, на всі заставки, на (в)весь голос, на всю губу, скільки горла стане); горлати [на все (на ціле) горло, з усього горла]; (розм.) [як] на пуп кричати; (лок.) зіпати щодуху. • Всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого). • Драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку); горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати). • Залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло); напитися п’яним. • Застряло в горле (слово) – застрягло (зав’язло) у горлі (слово). • Заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому; зацитькати кого. • Наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами; в одну шкуру добиватися чого; притьмом (ґвалтом) вимагати чого; напосістися на кого; брати за петельки кого. • Першит в горле – дере в горлі. • По горло дела, работы (перен. разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці). • По горло сыт – ситий до(не)схочу (по [саму] зав’язку); у пельку не лізе; по саме горло ситий. • Приставать, пристать с ножом к горлу – (при)ставати, (при)стати з ножем до горла; напосідатися, напосістися на кого; сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла). • Промочити горло (перен. фам.) – промочити горлянку (горло); прополоскати горло (душу); зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися. • Становиться, стать поперёк горла – (у)поперек горла ставати, стати; ставати, стати в горлі руба (кісткою).

Грудь • Брать грудью – брати ((з)добувати) штурмом (приступом). • Взять, схватить за грудь в драке – ухопити за петельки; узяти за барки. • Всей грудью навалиться – щосили навалитися (налягти, наперти). • Встать, стать, стоять грудью за кого, за что (книжн.) – ставати, стати, стояти стіною (муром) за кого, за що; мужньо боронити (захищати) кого, що; обставати щосили (що є снаги) за ким, за чим. • Грудь колесом – випнуті груди. • Кормить грудью – годувати груддю; давати грудь. • Либо грудь в крестах, либо голова в кустах – або здобути, або (в)дома не бути. Пр. Або (в)дома не бути, або волі здобути. Пр. Або (хоч) пан, або (хоч) пропав. Пр. • Отнять [ребёнка] от груди – відлучити дитину. • Полной грудью, во всю грудь – на повні, на всі груди. • С волосатой грудью – з волохатими грудьми, волохатогрудий (діал. космогрудий). • С раскрытой грудью – розхристаний.

Жабры • Взять за жабры кого (разг. вульг.) – узяти (ухопити, схопити) за горло (за горлянку) кого; ухопити (схопити) за карк кого; узяти (ухопити) за петельки кого; узяти за зябра кого.

Нож • Без ножа зарезать кого (перен. разг.) – без ножа зарізати; убита кого [словом]; уразити кого вкрай. • Быть на ножах с кем (разг.) – бути на ножах з ким; ворогувати з ким. • [Всадить] нож в спину кому (перен.) – (устромити, застромити, загнати, угородити, загородити) ножа (ніж) у спину кому; ніж у спину кому; підступний (зрадницький, зрадний) удар кому; завдати зрадного удару кому. • Дело дошло до ножей – дійшлося до ножів. • Как ножом отрезал – як ножем (різцем) відрізав (відтяв); (відмовив) як відрізав. • Как ножом по сердцу кому – як ніж у серце кому. • Под ножом умереть – померти під ножем (під час операції). • С ножом к горлу пристать к кому – пристати з ножем до горла кому; пристати (приступити) з короткими гужами до кого; узяти за петельки кого. • Точить нож на кого – гострити ніж на кого.

Перебиваться • Перебиваться с хлеба на квас (с куска на кусок, с корочки на корочку, с гроша на копейку); перебиваться из кулька в рогожку – перебуватися (перемагатися) сяк-так (то сяк, то так); перебуватися з хліба (з юшки) на воду; тягти біду; убиратися (перебиратися) з дранки в перепиранку. • С пуговки на петельку перебивается кто – перебиває бики на барани хто.

Шиворот • Взять, схватить за шиворот (разг.) – узяти, схопити за петельки (за комір). • Шиворот-навыворот (разг. фам.) – навпаки, (лок. навверле); шкереберть.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

крюк гак,-ка, гапли́к,-ка́ к. а́нкерный гак а́нкерний к. грузово́й гак ванта́жний к. грузоподъёмный гак вантажопідійма́льний к. двуро́гий гак дворо́гий к. захва́тный гак захо́пний к. лови́льный гак лови́льний к. одноро́гий гак одноро́гий к. пете́льный гак заві́совий к. подде́рживающий гак підтримни́й к. подъёмный гак підніма́льний к. расцепно́й гак розчіпни́й к. сцепно́й гак зчіпни́й

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ба́бка – 1) бабушка, бабка; 2) игральная кость; 3) петелька, застежка, проволочная петля на одежде; 4) наковаленка для отбивания косы; 5) род кушанья, испеченного из муки, пшена, картофеля с яйцами; 6) мотылек, стрекоза; 7) род гриба; 8) (раст.): а) подорожник; б) голыш, шалфей; в) цветок; 9) надкопытная кость; 10) (морс.) ахтерштевень. • Да́ти ба́бки кому – побить кого.

Заві́сний – петельный.

Ку́лька – 1) шарик; 2) пулька; 3) масивный глиняный кружок с дырой посредине; 4) род клейма; 5) особая петелька в обшлагах сорочки.

Пете́лька – петелька. • Взя́тися за петельки́ – завести драку.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

пете́лька, -льки, -льці; -те́льки, -те́льок

Петербу́рґ, -ґу, в -зі, тепер Ленінгра́д, -ду

петербу́ржець, -жця; -бу́ржці, -бу́ржців

петербу́рзький, -ка, -ке

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Вива́жувати, -жую, -єш, сов. в. ви́важити, -жу, -жиш, гл. 1) Взвѣшивать, взвѣсить, вывешивать, вывѣсить; разсчитывать, разсчитать. Виважують, щоб і Біг ласкав, і батіг ляскав. Ном. № 1276. Твори ж мою вже виважену волю. К. ЦН. 257. 2) Вывѣрять, вывѣрить(вѣсы). 3) Поднимать поднять при помощи подложеннаго подъ тяжесть рычага. Виважив пенька. Черк. у. — две́рі. Выставлять, выставить дверь, поднявъ ее съ петель рычагомъ. А як наважу, двері виважу. Гол. І. 147. — якір. Поднимать, поднять якорь. Мнж. 180. 4) Размахиваться, размахнуться. Як виважить руку, як ударе його з усього маху по пиці. Мир. ХРВ. 53. 5) Раздумывать такъ и этакъ, взвѣшивать, взвѣсить въ мысляхъ.

Ганяни́на, -ни, ж. Разгонъ. Тепер у нас, як приїхали з Петенбурху пани, так така коням ганянина, що куди тут. Мелит. у. Слов. Д. Эварн.

Гаплико́вий, -а, -е и гапли́чний, -а, -е. Относящійся къ гаплику́. Гаплична петелька. Сдѣланный на крючкахъ. Гапликова жилетка.

Пета́к, пете́к, -ка, м. Родъ суконнаго полукафтанья безъ тальи, съ стоячимъ воротникомъ. Гол. Од. 68. Kolb. І. 43.

Петельгу́зий, -а, -е. Ковыляющій ногами.

Пете́лька, -ки, ж. 1) Ум. отъ петля. За петельки́ вхопи́в. Схватилъ за грудь. Новомоск. у. 2) мн. Переплетенныя веревочки, въ которыхъ носятъ горшки съ кушаньемъ въ поле. Угор. 3) мн. Веревки, сложенныя въ петлю: въ нихъ, на небольшія разстоянія, носятъ охапки сѣна. Шух. I. 171.

Пете́чє, -чя, с. Не валяное сукно. Шух. І. 106.

Петечи́на, -ни, ж. = Петек. (См. Петак). Будут гості в кармазині, а ти в лихій петечині. Гол. II. 576.

Петля́, -лі́, ж. Петля. Ум. Пете́лька.

Товкма́чити, -чу, -чиш, гл. 1) Утаптывать, плотно укладывать. Шейк. 2) Бить, колотить. 3) Толковать, твердить одно и тоже. Я вже тобі тричи і оце четвертий раз пишу, що я се літо не вирвуся з Петербургу, що не прибуду додому, чи до тебе. А ти мені що раз товкмачиш, що «я тебе жду», що «чи будеш ти, чи ні». Шевч. (О. 1862. VI. 17).

Тьма́ний, тьмя́ний, -а, -е. 1) Тусклый. Тьмане скло. 2) Болѣзненный, блѣдный. У Петербурсі, кажуть, тьманий народ; чи то воно край такті? Лебед. у.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Двіро́к, -рка́, м. *І на підносі показався Петербург, царський двірок, і порт. Лепк. *Як би мені такий двірок, то й я добрий був би. Липов. у. Ефр.

*Заві́сний, -а, -е. Петельный. Сл. Дубр.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Петля, петелька — петля́, -лі́, пете́лька, -ки; (в сети) ві́чко, -чка; П. кожанная — ремі́нна петля́; П. мертвая — ме́ртва петля́.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Primula veris L. — перво́цвіт весня́ни́й (Ру, Оп); веснянка проста (Во), первене́ць ліка́рський (Вх1, Вх2, Вх6, Мл), перво́цвіт ліка́рський (Сл); амери́цька кві́тка (Мг — ЗК), бабки (Ос — СД), баранці́ (Км, Сб — ГЦ), бара́нчики (Ав, Во, Чн, Жл, Мн, Мн2, Вх1, Гр, Дб, Сл, Mk, Ос, См, Мг — СД, СТ, ПД, СЛ, ЗК), барбадинки (Ос — СЯ), ба́рхатні квітки́ (Мг — ЗК), баршуно́ві квітки́ (Мг — ЗК), баршуночки́ (Мг — ЗК), бра́тчики (Мг — ЗК), буквиця (Ян2, Сл, Ос, См — СД), бу́квиця бі́ла (Чн, Рг1, Вл, Ан, Пс, Жл, Ду, Ів — СД, ВЛ, СЛ), буквиця жовта (Ан — ПС), бу́ковки (Мг — ЗК), весні́вка (Жл, Mk, См — ПД, ДС), весня́нка (Жл, Mk — ПД, ДС), гади́нниця (Вх, Жл, Ум, Ів — ДС), дзвінки́ (Tl, Кч — ГЛ, БО), дзвоники (Ос — ПД), дупки курі (Гв — СЯ, ЛМ), жовтуха (Ан, Ян2, Сл — СД), ка́шка (Мг — ЗК), кишки́ жо́вті (Мг — ЗК), ключ (Км), клю́чик(и) (Во, Вх, Ан, Жл, Вх1, Ду, Ів, Сл, Mk, Сб, Сва — ПД, ПС, ДС), ключина (См), ключі́ золоті́ (Мг — ЗК), ключі́ петро́ві (Мг — ЗК), кобічка (Вх — ДС), когу́тики (Мг — ЗК), когу́тики жо́вті (Сб — БО), козинки́ (Мг — ЗК), козлечник (Ан — СЛ), короста́н (Во, Жл), ко́тики (Ан, Го1, Ів, Сл, Мг — СЛ, ЗК), кукурі́чка (Вх, Вх1, Ум, Ів — ДС), куритина (Ан — СЛ), ла́пка ку́ряча (Сб — ПЗ), ла́пки гу́сячі (Сб — ПС), ла́пки зозу́лині (Мг — ЗК), ла́пки́ соро́чі (Рг1, Пс, Mj, Ум, Ду, Ів, Сл, Mk), ледуночка (Км), лепушки (Км), лету́шки (Сб — ДС), лиферія (жовта) (Рг1, Ан, Пс), лісове́ зі́лля(є) (Ан, Ів), ло́пух (Мг — ЗК), лопуцьок (Ос — ВЛ), лопушки́ ди́кі (Сб — ДС), малвка жовта (Ан — СД), медо́к (Сб — ВЛ), медуни́ця (Сб — ПД), медуни́чка (Сб — ВЛ), меду́нка(и) (Лс2, См, Мг — СД, ПЦ, ЗК), меду́нки жо́вті (Сб — ПС), медя́ни́к (Ан, Жл, Гр, Ду, Ів, См — СД), медяни́к-зілля(є) (Рг1, Пс, Mj, Ум, Ів), медянички́ (Рг1, Вл, Пс, Мн, Ум, Ів), микола́й(чи)ки (Ос, Сб — ВЛ, ПЦ, ГЦ), містрінка́шка (Мг — ЗК), молочі́й (Сб — ПД), никола́йки (Ан, Ів — СД), одка́сник (Сб — ПЦ), онисійко (Сл — СЛ), онисько (Сл — СЛ), опуцьки (Ан — ПС), палеришка (Км), па́льчики Бо́жі (Бк, Сб — БУ), панчі́шки (Лс2 — ПЦ), пе́рвенець (Во, Ан, Мс — СТ, ПД, ВЛ), перве́сниця (Жл), пе́рвий цвіт (Мг — ЗК), первосніг (Tl), перво́цві́т (Пс, Вх1, Кр, Ум, Гр, Ду, Ів, Сл, Ос, Сн, Пч, Мс, Кч, Мг, Сб, Коб — ЗАГ), перелет (Ан, См — СД), пере́рва (Сб — БО), пе́рший квіт (Сб — ДС), першоцві́т (Ук, Кч — БО), петерклі́ч (Км, Мг — ЗК), петро́ве ли́стя (Мг — ЗК), підойма (Ос — ПД), підсалат (Ос — ВЛ), попутник (См — ВЛ), по́ртки жа́б’ячі (Сб — ВЛ), при́му́л(к)а (Ук, Сб — ВЛ, ДС), приму́лка лісова́ (Сб — ПД), примуля (Сл), про́ліска(и) (Ан, Ум, Ів, Мг — СТ, ЗК), просере́н(ь) (Ів, Сл), ранньоцві́т (Мг — ЗК), раст(ь) (Шх, См — ПД, ГЦ), ручка (См), ру́чка(и) Бо́жа(і) (Ав, Рг1, Ан, Пс, Мн, Вх1, Hl, Кр, Ду, Ів, Сл, Mk, См, Мг, Сб, Пок — СД, ПД, ВЛ, ПЗ, БУ, ЗК), ру́чки Бо́гові (Лс2 — ПЦ), ряст (Ду, Сл, Сб — СТ), сережник (Сл), скороспілка (Км), сліпота (Tl, Mk, Ос, См, Гб — ПД, ПЗ), сліпота́ жо́вта (Сб — ПД), сліпота курина (Сл — ПД), сліпота́ ку́ряча (Mk, Рм, Мг — ПД, ВЛ, ЗК), сліпо́ти (ку́рячі) (Гб — ДС), смета́нник (Мг — ЗК), смокту́нчики (Сб — ПД), со́нічник (Мг — ЗК), соняшник малий (См), станка́шка (Мг — ЗК), стигнячки (Ан — СД), странґа́шка (Мг — ЗК), стрінґ(к)ашка (Мг — ЗК), сцінґа́шка (Сто — ЗК), цінка́шка (Мг — ЗК), цінковка́шка (Мг — ЗК), череви́чки (Сб — СТ), череви́чки зозу́л(ин)і (Rs, Ос, См, Вас — ВЛ, СЛ), чінга́шка (Мг — ЗК), чінча́рішка (Сб — ЗК), чічінки́ (Мг — ЗК), ясене́ць (Сб — ВЛ).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

зару́чниця, зару́чниць; ч. зару́чник 1. та, кого насильно захопили й утримують із певною метою. [Калічити заручницю на даному етапі переговорів невигідно нікому, вбивати – тим паче. (Андрій Кокотюха «Мама, донька, бандюган», 2003). <…> тож за наказом канцлера Головкіна Скоропадський вислав до Петербурга заручницями жінок усіх мазепинців, що втекли до турків. (Роман Іваничук «Орда», 1992). Кинувся до мене, вхопив за руку: «Збирайся. Я беру тебе заручницею. Хтось з моїх постраждає від Остапа – заріжу!» (Кузьма Катаєнко «Живі зустрінуться», 1975).] 2. та, чий стан, думки або дії залежать від чогось, обмежені чимось. [«<…> я самотня вагітна домогосподарка, моя соціальна ізоляція добиває мене, я просто стаю заручницею обставин». (Сергій Жадан «Біґ Мак. Перезавантаження», 2015).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 287. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) – зало́жница –зару́чниця, запору́чниця, заста́влениця.

покло́нниця, покло́нниць; ч. покло́нник уроч. прихильниця когось або чогось; пристрасна любителька чогось. [«Душа поета... обернула весіллє поклонниці його великого таланту в національну оперу, яку, може ще не скоро чутимуть на Вкраїні». (Кримська світлиця, 2008). Найбільша вада – він одружений, що не до вподоби його поклонницям. (Високий замок, 2004). Пізніше це почуття звітрювалося зростанням в серцях поклонниць інших, прагматичніших, пристрастей <…>. (Олесь Бердник «Пітьма вогнища не розпалює», 1993). Гаїна дуже велика поклонниця цієї штукенції, — а хіба люди не віддавали жару своєї душі колекціям марок, ґудзичків? (Докія Гуменна «Золотий плуг», 1967). Промовивши монотонно: «Петро Улянович Чекмарьов», він сказав із надхненням: — «Марія Григорівна Солонина, незнайома вам ваша мила землячка й поклонниця, доручила мені передати вам свій сердечний сестрин поцілунок та привітати вас із пожаданою свободою». (Тарас Шевченко «Вересень 1857», пер. Леонід Білецький, 1960). Тут він своїми проповідями й молитвами зєднав собі широкий круг поклонників, а особливо поклонниць з найвисших петербурських кругів. (Дїло 15.07.1914). Поклонниці її (це я чув власними ушами) взяли навіть моду на вкраїнські убрання; нема сумніву, що «восторг» од гри Заньковецької може зробити багатьох росіян терпимішими і взагалі до українщини, а тим самим – і до нашого питання... (Агатангел Кримський «Товариство Садовського в Москві», 1891).] див.: прихи́льниця, шанува́льниця Словник української мови: в 11 томах, Т. 7, 1976, с. 32. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

соціа́л-демокра́тка, соціа́л-демокра́ток; ч. соціа́л-демокра́т прибічниця соціал-демократії. [Соціал-демократка, як і Кречмер, їздила до Петербурга, її заява майже не відрізнялася від заяви саксонського колеги. (Український тиждень, 2019). Заснувала його молода соціал-демократка Марія Малих. (Микола Олійник «Дочка Прометея», 1966). Під впливом Драгоманова, нарешті, Леся стала соціал-демократкою <…>. (Михайло Драй-Хмара «Леся Українка: життя й творчість», 1926). – Ви – соціал-демократка? Партійна? Ортодоксальна? (Володимир Винниченко «Божки», 1914).] див.: демокра́тка

суча́сниця, суча́сниць; ч. суча́сник та, хто живе в один час, в одну епоху з кимось, чимось. [Королева, яка пам’ятає Вінстона Черчилля та була сучасницею висадки союзників у Нормандії, сприйняла це нахабство з крижаною аристократичною стриманістю. (Український тиждень, 2019). У центрі уваги письменниці – доля, екзистенційні пошуки сенсу буття, інтимні проблеми та внутрішній світ жінки, нашої сучасниці або героїні з далекого минулого, як в історичному романі «Перхта з Рожмберка, або Біла пані» <…> (Олена Погребняк «Модус України в чеській прозі кінця ХХ -початку ХХІ століття: типологія і жанрологія»: дисертація, К., 2015). Ця однаковість із тих, що робить фактично нерозрізнюваними всіх на світі поп-зірок, сучок, модельок, старшокласниць, петеушниць, словом, усіх наших сучасниць, бо її, цю однаковість, створили для них усіх телевізія, журнальні обкладинки й наш радянський спосіб життя. (Юрій Андрухович «Дванадцять обручів», 2003). <…> там Михайло Грушевський, Андрій Ніковський, там подруга Лесиного дитинства – Людмила Старицька-Черняхівська – вони розуміли свою велику сучасницю. (Євген Сверстюк «"Я любила вік лицарства" Леся Українка», 1991). Візита у авторки «Шоломи на сонці», сучасниці Івана Франка та Василя Стефаника і взагалі старої гвардії наших будителів, мала для мене особливе значення тим, що давала можливість торкнутись чогось, що було вже історією. (Улас Самчук «На білому коні», 1965). Шо лучаються жінки, котрі до самої смерті ділають своєю красою, – про се свідчить відома історія славної тулузанки Павлі де Віньє, сучасниці Петрарки (1304 – 1374). (Осип Назарук «Роксоляна», 1929).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 733. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 872. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

учени́ця, учени́ць; ч. у́чень 1. та, хто вчиться в загальноосвітній або спеціалізованій школі, що дає початкову й середню освіту. [А. Гакало перемогла у конкурсі «Найкраща учениця року», а також їй було вручено пам’ятний знак за найкраще виконання вірша на вшанування пам’яті «Небесної сотні». (Свобода, 2019). Знову почулися оплески, а потім на сцену вийшла якась не знайома Вовці учениця дев’ятого класу. (Всеволод Нестайко «Одиниця з обманом», 1976). Дід Афіноген Васильович гордий був своєю ученицею <…>. (Улас Самчук «Темнота», 1955). Я була цікава побачити, пізнати своїх учнів та учениць. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).] 2. та, хто навчається певному фаху, ремеслу та ін. [Однак символічно, що по смерті піч потрапила в українські руки – її забрала учениця митців, українка, яка вийшла заміж за француза. (Україна молода, 2012). Про Рустемаса Софія вже знала від учениці модистки Ядзі Гусиковської, що приносила до неї на примірку плаття. (Володимир Сиротенко (Вербицький) «Тарас Шевченко по розповідям моїх предків», 2008).] 3. послідовниця чиїхось поглядів, учення. [Вона була ученицею видатного радянського ендокринолога, академіка Василя Баранова із Санкт-Петербурга. (Високий замок, 2012). <…> я, випускниця консерваторії, учениця славетного віртуоза <…> (Марія Кунцевич «Чужоземка», пер. Олена Медущенко, 1989). – Що я – учениця професора Тополі? – рвалася поперед Моті Васанта. (Докія Гуменна «Скарга майбутньому», 1949). Великий замолоду вплив на неї мав Ніцше з його ультра-індивідуалістичною філософією, і Кобилянська в своїх творах стала вірною його ученицею. (Сергій Єфремов «Історія українського письменства», 1924).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 780. Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 533. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Пе́телька = д. Пе́тля (здр ).

Градонача́льникъ = городни́чий. С. З. (Тепер в де-яких містах, як от в Петербурзї, Одесу, Таганрозї, Керчі — вищий начальник міста і належачої до нього округи — градонача́льства).

Домета́ть, домётывать = 1. доки́дати, доки́нути, докида́ти, дошпурну́ти. — Докидати стола. — Докинути до... 2. обки́дати, обкида́ти. — Обкидати петельки.

Пе́тля = 1. петля́, здр. пете́лька, в сорочці — за́стіжка, особлива, щоб завъязувати — за́шмор (С. Аф.). — Стьожка в застіжках. Номис. 2. заві́са. С. Л. — Хвіртка на поржавілих завісах. Кв. 3. ба́бка (металева в одежї). С. Ш. 4. о́чко, ві́чко (в плетїннї).

Стро́ить = 1. (постро́ить) — будува́ти, стро́їти, ста́вити, збудува́ти, постро́їти, ся, поста́вити, мурований будинок — мурова́ти, змурова́ти. — Мости, де би потреба указувала, будовать. Ст. Л. — Не міг Шевченко забути, хто будував Петербург. Зап. Кок. — Хоч позволив хан на пісках новим кошем стати, та заказав Запорожцям церкву будувати. К. Ш. — Збудуй хату з лободи, а в чужую не води. н. п. — Д. ще під сл. Постро́ить. — Не вдругъ Москва́ стро́илась, н. пр. = не ра́зом Ки́їв будував ся н. пр. — С. возду́шные за́мки = д. під сл. За́мокъ — С. лѣса́ = рештува́ти, ста́вити решто́вання. 2. (настро́ить) — стро́їти, нала́жувати, ладнува́ти і т. д. д. Настра́ивать 2. 3. (вы́строить) — стро́їти, шикува́ти (С. З. Л.), шерегува́ти, ви́строїти, вшикува́ти, ся. — Зібрав і кінних і піхоту і всїх до битви шикував. Кот. — Що за радість вибірати старого дїда? Не шерегувати йому козацького війська. І. Г. 4. (настро́ить) — витворя́ти, виробля́ти, ко́їти, бро́їти, нако́їти. — С. ку́ры = д. під сл. Ку́ры. — С. шту́ки = штукарюва́ти. — Таке витворяв, що ну... — Накоїв багато лиха.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)