Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Шукати «поступо*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Посту́пок – учи́нок (-нку), (у)чи́н (-ну). • Глупый -пок – нерозу́мний вчи́нок, дурни́ця. • Дурные -пки – леда́чі (пога́ні) вчи́нки. • Зверские -пки – звіря́чі вчи́нки, звірюва́ння (Куліш). • Дерзкий -пок – зухва́лий вчи́нок, зухва́льство. • Благородный, великодушный -пок – шляхе́тний (благоро́дний), великоду́шний вчи́нок. • Безрассудный -пок – безглу́здий вчи́нок, безглу́здя. • -пок вероломный – підступни́й (зрадли́вий) вчи́нок; пі́дступ, зра́да. • Вероломными -ками любви и доверия, не приобретёшь – пі́дступом (зрадли́вими вчи́нками, зрадли́вістю) любо́ви й ві́ри собі́ не з’єдна́єш (любо́ви й ві́ри собі́ не придба́єш).

Вменя́ться, вмени́ться в обязанность – ста́витися, поста́витися кому́ за пови́нність (обо́в’я́зок). • Вменя́ться, вмени́ться в вину – ста́витися за прови́ну, привиня́тися, привини́тися. • Этот поступок вменя́ется (вменя́лся, вмени́лся) ему в вину – цей учи́нок ста́виться (ста́влено, поста́влено) йому́ за прови́ну. [Йому́ привиня́ється службо́ва недба́лість. Йому́ приви́нювано (несов. в.), приви́нено (сов. в.) службову́ недба́лість].

Дви́гать, -ся, дви́нуть, -ся – 1) ру́хати, -ся, рухну́ти, -ся, руша́ти, -ся, ру́шити, -ся, двига́ти, -ся, двигну́ти, -ся, здвигну́ти, -ся, поруша́ти, -ся, пору́шити, -ся, со́вати, -ся, суну́ти, -ся, посува́ти, -ся, посо́вувати, -ся, посу́нути, -ся, совну́ти, -ся. [Вам не тре́ба ру́хатися, а ви бач як со́ваєтеся! Не рухне́ться, мов дзе́ркало, все о́зеро лежи́ть (Грінч.). По́їзд руша́є (ру́шив). Дві па́рі шви́дко руша́лися серед на́товпу – то вони́ танцюва́ли (Грінч.). Та пору́шити руко́ю не даю́ть мені́ кайда́ни (Л. Укр.). Ві́ра, ка́жуть, гора́ми дви́гає (Єфр.). Рука́ мече́м і лу́ком дви́же (Куліш). Нога́ми не здвигну́ (Коцюб.). Прово́рно со́вав за́ступом по землі́ (Неч.-Лев.). Ді́ти сплять ти́хо, де-тільки-котре ного́ю совне́ або руко́ю махне́. Заку́реним шля́хом ти́хо посува́ється ва́лка (Коцюб.)]; 2) дви́нуться (отправиться) куда – пода́тися. [Пода́всь сього́дні на рі́чку ри́бу лови́ти]. • Дви́нуться в путь – ру́шити, ви́рушити. [У тяжку́ путь ви́рушили вони́]. • С места не дви́нусь – з мі́сця не стену́ся, не зру́шуся. • Дви́гаться (дви́нуться) массой – су́нути, сов. суну́ти, пла́вом пливти́. [Гля́ньте, як юрба́ су́не. Дітво́ра́, як той рій, так і суну́ла в две́рі. Лю́ди пла́вом пливу́ть на я́рмарок]. • Дви́гаться медленно – посува́тися зві́льна, су́нутися, (о езде) плуга́нитися; (о ходьбе) чвала́ти. [Ніч су́нулася ти́хо]. • Тихо, еле дви́гаясь – по́сувом, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (гал.). [По́сувом пливе́ чо́вен (Неч.-Лев.). Ле́льом-поле́льом пово́дитеся (Франко)]. • Дви́гать, -ся вперёд – посо́вувати, -ся, посува́ти, -ся напере́д; -ся – поступа́ти напере́д, (реже) поступа́тися. [Той – бі́льший, хто посува́є світ напере́д. Його́ мину́ле й до́сі не дає́ йому́ ві́льно поступа́тися напере́д (Грінч.)]. • Медленно дви́гаться вперёд (о культуре и т. п.) – зві́льна посува́тися (напере́д), іти́ туги́м по́ступом (Куліш). • Дви́гаться к чему – простува́ти до чо́го. • Дви́гаться туда и сюда – ве́штатися, совма́нитися; срв. Верте́ться. [Ба́тько й ма́ти засму́чені совма́няться по ха́ті (Г. Барв.)]. • Дви́гать рукою, ногою по направлению к чему – посила́ти ру́ку, но́гу. [Став він крадькома́ до хлі́ба ру́ку посила́ти (Мирн.). Посила́є впере́д нога́ за ного́ю (Мирн.)]. • Движу́щийся – ворушли́вий, рухо́мий, (с дрожанием) движу́чий. [Движу́чі гру́ди рида́ли. Ворушли́ве жва́ве мо́ре (Неч.-Лев.). Ві́чно живо́го, ві́чно рухо́мого мо́ря (Л. Укр.)]. • Медленно дви́жущийся – тихохі́д (р. -хо́ду), (шутл.) тихопла́в. [А ну, ти, тихопла́ве, шви́дче біжи́! Кінь у ме́не тихопла́в – шви́дко не побіжи́ть, хоч як його́ жени́]. • Не дви́гаясь с места – неруши́мо[е]. [Ми з пра́діда живемо́ тут неруши́мо]. • О частях снарядов, машин – ходи́ти. [Ко́лесо в маши́нці ле́гко хо́дить, бо помасти́ла га́сом].

Де́йствие – 1) ді́я, ді́яння; 2) (поступок) учи́нок (р. -нку), чин, діло, а́кція, (о машине) хід (р. хо́ду). [Ча́сом люде́й ті́льки га́рними слова́ми вмовля́ють, що-ж то ді́єю вла́сною мо́жна? (М. Вовч.). Фізи́чне ді́яння й протиді́яння. Ді́я – найпе́рша умо́ва дра́ми, і без ді́ї – дра́ми не бува́є (Єфр.). Тре́ба живо́го, дія́льного чи́ну (Єфр.). А́кції ма́ло в цій піє́сі, а самі́ розмо́ви]. • Привести (машину) в де́йствие – пусти́ти (маши́ну) в хід. • Образ де́йствий – пово́ді́ння, пово́дження, спо́сіб пово́дження, (гал.) поступува́ння; роб. • Подражать чьему образу де́йствий – пово́дитися так само́ як хтось, роби́ти чиї́м ро́бом. • Оказывать, оказать де́йствие, производить, произвести, возыметь де́йствие на кого на что – ді́яти, (поді́яти) на ко́го, (влиять) вплива́ти (впли́нути) на ко́го, на що; своє́ ді́ло (си́лу) чини́ти, вчини́ти, (свою́) си́лу ма́ти над ким. [Ді́яти на широ́кі ма́си наро́дні. Це при́кро поді́яло на ме́не. Погро́за таки́ впли́нула (ма́ла си́лу). Бре́хні своє́ ді́ло вчини́ли: непови́нну люди́ну ви́кинуто з грома́ди]. • Какое де́йствие произвело это на него? – яки́й вплив, яке́ вражі́ння це на йо́го ма́ло (зроби́ло, спра́вило)? Як це на йо́го поді́яло? • Какое де́йствие оказало лекарство? – Як поді́яли лі́ки на хо́рого? • Лекарство оказало хорошее де́йствие – від лі́ків помогло́ся, лі́ки ма́ли до́бру си́лу. • Уничтожать, -жить де́йствие чар – відробля́ти, відроби́ти. [Побіжу́ я в Хохі́тву до зна́хурки, – в нас є така́ ба́ба, що одро́бить. Одробля́є од при́стріту]. • Место де́йствия – дійове́ мі́сце, дійо́вище. [Крини́ця, дійове́ мі́сце тіє́ї леге́нди (Ол. Пчілка.)]. • Де́йствие в драмат. произведении – ді́я, акт, відсло́на. [Дра́ма на три ді́ї = в трёх действиях]. • Де́йствие арифметическое – аритмети́чна ді́я; 3) (юрид.) чи́нність (р. чи́нности), си́ла. [Найви́ща вла́да мо́же продо́вжити чи́нність того́ тимчасо́вого зако́ну. Зако́н не ма́є зворо́тної си́ли]. • Военные -ия – військо́ві ді́ї (а́кції), воюва́ння.

Де́ло – ді́ло (ум. ді́льце, ді́лечко), спра́ва; (труд) робо́та (ум. робі́тка), пра́ця; (вещь) річ (р. ре́чи); (поступок, действие) вчи́нок, чин, ді́я. [Я ді́ло все пороби́ла. Діла́ незабу́ті діді́в на́ших (Шевч.). Лю́ди бра́лися до щоде́нних справ (Дн. Чайка). Того́ вимага́є на́ша націона́льна спра́ва. Всі спра́ви він но́сить у портфе́лі. Поста́вив у канцеля́рії дві ша́хви для справ. Ви на́дто обере́жні в спра́ві че́сти (Грінч.). За пра́цею час мина́є шви́дко. Лица́рська річ – у бо́ї полягти́. Да́вня се річ: ма́буть літ со́рок тому́ бу́де (Конис.). Чи́стий думка́ми і непоро́чний ді́ями]. • Плохо де́ло! – ке́пська спра́ва! ке́пська робо́та! • Странное де́ло! – ди́вна річ! чудасі́я! чудно́та! • Дела́ тайные, которые нужно скрывать – тає́мнощі (р. -щів). • По де́лу – за ді́лом, за спра́вою. [Я прийшо́в до вас за ді́лом]. • По дела́м (поручениям) – за ору́дками. [Ня́ньку посила́ла за ору́дками (Л. Укр.)]. • По этому де́лу – в цій спра́ві. • По дела́м службы – в спра́вах службо́вих. • Сидеть, быть без де́ла – сиді́ти, згорну́вши ру́ки, посиде́ньки справля́ти, ле́жні (си́дні) справля́ти. • Браться за де́ло – бра́тися до робо́ти. • Браться не за своё де́ло – не за свою́ спра́ву бра́тися, ши́тися не в своє́ ді́ло (Конис.). • Де́ло обстоит так – спра́ва стої́ть так. [Тепер спра́ва стої́ть ина́кше]. • Известное де́ло – зві́сно, звича́йно, відо́ма (пе́вна) річ, ска́зано. [Ска́зано: куди́ го́лка, туди́ й ни́тка]. • Ясное де́ло – види́ма річ. • Виданное ли, слыханное ли де́ло? – чи чу́вано, чи ви́дано? (провинц.) чи-ж ви́дансько? • Де́ло житейское – світова́ річ. • Де́ла нет до чего – ба́йдуже про що. • Не было де́ла до кого, чего – ба́йдуже було́, не дохо́дило ді́ла. [Не дохо́дило мені́ до них ді́ла]. • Не твоё де́ло – то не твоя́ спра́ва, то́бі до цьо́го зась, за́ськи [Ігу́мену – ді́ло, а бра́тії – зась], (шутл.) не твоє́ ме́леться. • Это де́ло другое – це що и́нше, це и́нша річ. • В чём де́ло? – в чо́му рі́ч? в чім си́ла? про що йде́ться? • Де́ло вот в чём – річ ось яка́. • В том-то и де́ло – а тож-то, ото́ж-то й є, тож-то й воно́, тим бо й ба, не тож бо то й що, не по чім б’є, як не по голові́. [Ми не то́ю доро́гою ї́демо? – А тож-то, що не то́ю. Він хоті́в-би коня́ку купи́ти, та тим бо й ба – гро́шей нема́]. • Не в том де́ло – не в тім річ, не про те річ, не про те мо́ва мо́виться, не в тім си́ла. [Не в тім си́ла, що коби́ла си́ва, а в тім що не везе́]. • То-ли де́ло – и́нша річ, хіба́ така́ річ? нема́ кра́ще, як; нема́ в сві́ті, як. [Не лю́блю зими́, нема́ в сві́ті, як лі́течко святе́. Неохо́та йому́ працюва́ти; хіба́ така́ річ – пи́ти!]. • Не к де́лу – не до-ді́ла, не до-ре́чи, не в лад. • Пойти в де́ло – піти́ в на́добу, піти́ до ді́ла. • Если уж до чего де́ло дойдёт – коли вже до чо́го (то́го) ді́йдеться, як до чо́го (то́го) ряд ді́йде. • Ей до всего де́ло – без не́ї вода́ (ніде́) не освя́титься. • Иметь дела́ с кем – ма́ти спра́ви (стосу́нки = отношения) до ко́го (или з ким). • Я совсем не имею с ней де́ла – жа́дного ді́ла в ме́не з не́ю нема́, не приче́тний я зо́всім до не́ї. • Моё де́ло сторона – моя́ ха́та з кра́ю. • Плёвое де́ло – дурни́ця, пусте́, пустячи́на, ка́-зна-що. • Статочное-ли де́ло – чи мисли́ма річ? чи подобе́нство? чи годи́ться-ж? • А мне что за де́ло? – а мені́ що до то́го? а мені́ яке́ ді́ло? а мені́ яко́го ба́тька го́ре? • Что де́ло, то де́ло – що пра́вда, то пра́вда; що до пуття́, то до пуття́. • Это де́ло – це до́бре, це гара́зд, це до ді́ла. • Это особое де́ло – се и́нша річ, се и́нша стать. • То и де́ло – раз-у-ра́з, раз-поз-ра́з, раз-по́-ра́з, знай. [Коло йо́го знай спомина́ють літопи́сці дру́ге голосне́ ім’я́ – Оста́па Дашко́вича (Куліш)]. • В чём де́ло? – що ста́лося? про що річ? у чо́му спра́ва? • В самом де́ле, на самом де́ле – спра́вді, см. В действи́тельности. • На словах, что на санях, а на де́ле, что на копыле – на слова́х, як на цимба́лах, а на ді́лі, як на талала́йці. • Судебное де́ло – судова́ спра́ва. [Він ви́грав у суді́ свою́ спра́ву. Неха́й судці́ розберу́ть ту́ю спра́ву. З ба́бою і ді́дько спра́ву програ́в]. • Тяжебное де́ло – по́зов (р. по́зву). • Военное де́ло – військова́ спра́ва. • Комиссариат иностранных дел – комісарія́т закордо́нних справ. • Золотых дел мастер – золотни́к, золота́р (р. -ря́) (ум. золота́рик).

Злой, Зол – 1а) (дурной, недобрый) лихи́й, злий, недо́брий, кля́тий, лю́тий, злісни́й, злі[о]сли́вий. [Лихи́й до́брого попсує́ (Номис). На сві́ті лихи́х люде́й більш ніж до́брих (Кониськ.). Лихи́й на́мір. Неха́й собі́ злі́ї лю́ди що хотя́ть гово́рять (Шевч.). Вона́ ду́же недо́бра: б’є свої́х па́синків, ї́сти їм не дає́ (Звин.). Схамени́ся, лю́тий вра́же (Ворон.). Ну, та й злісли́ва у ме́не жі́нка (Кан. п.). Примі́та: у кля́тої жі́нки ко́си тверді́ (Звин.). Злісна́ ду́мка (Крим.)]; (злобный, причиняющий зло другим) злий, лихи́й, заї́дливий, (бранно) ка́таржний. [Зня́ли з ньо́го голо́воньку злі́ї басурма́ни (Метл.). Соба́ки злі – покуса́ють та не загово́рять (Шевч.)]. • Злой дух – нечи́ста си́ла, враг, мара́. • Злые духи – нечи́ста си́ла (см. Дух 1). • Злой гений – лихи́й ге́ній. • Злой умысел – лихи́й, злий на́мір, зло(в)ми́слення. • Злой человек – лиха́ люди́на, злоби́тель, бузуві́р. • Зло́е дело – злочи́нство. • Злой поступок – лихи́й вчи́нок. • Зла́я женщина – недо́бра жі́нка, злі́сниця, з’їду́ха, бузуві́рка (см. Злю́чка). • Зла́я критика – злісна́ кри́тика. • Зла́я судьба, рок – лиха́ до́ля, зла до́ля, лю́та, зла недо́ля, недо́ля, лиха́ годи́на, (бездолье) безтала́ння; срвн. Злосча́стие. [Лиха́ до́ля і під земле́ю нади́бає (Номис). Зла́я до́ля мо́же на тім бо́ці пла́че (Шевч.). Ой, лиха́я годи́на моя́! Одцура́лась роди́на моя́! (Макс.)]. • Злой, как змея – лихи́й, як гадю́ка, гадюкува́тий. [Вона́, ка́жуть, ду́же гадюкува́та (Кон. п.)]. • Делать зло́е (зло) – ли́хо ко́їти, чини́ти кому́. • Зле́йший враг – лю́тий, найлю́тіший, завзя́тий во́рог. [Поба́чив знайо́мого му́ляра по́руч із свої́м завзя́тим во́рогом (Франко)]. • Злы́е травы – шкідли́ві тра́ви, лихе́ зі́лля; б) (выражающий злость: о глазах, губах, смехе и т. д.) лю́тий, недо́брий, злий, злісни́й, серди́тий. [Недо́брий сміх (Крим.). Недо́бра ра́дість (Коцюб.). Зиркну́в на ньо́го лю́тим по́глядом (Кримськ.). О́чі були́ ні́би серди́ті (Н.-Лев.). Злісни́й сміх (Л. Укр.)]; в) (бедственный, жестокий) лю́тий, лихи́й; см. Жесто́кий, Лю́тый. [Свою́ Украї́ну любі́ть, любі́ть її́… во вре́м’я лю́те (Шевч.). Лю́та недо́ля. Їм лі́рник співа́в про коли́шню нево́лю, про па́нську сваво́лю лиху́ю (Л. Укр.)]; г) (буйный, сильный: о ветре, морозе и т. д.) лю́тий, кля́тий, серди́тий. [Зима́ лю́та; ві́тер сви́ще (Руданськ). Серди́тий ві́тер завива́ (Шевч.)]; д) (о болезнях: тяжёлый, жестокий) лю́тий, кля́тий, лихи́й, тяжки́й. [Лю́та хворо́ба. Лиха́ гаря́чка]; е) (о горчице, хрене и т. п.) серди́тий, лю́тий, кля́тий. [Серди́тий хрін]; 2) (сердитый) злий, лихи́й, лю́тий; см. Серди́тый. [Уста́в сього́дні ду́же злий (Звин.)]. • Быть злым на кого – бу́ти лихи́м, лю́тим на ко́го, бу́ти лихо́ї во́лі на ко́го, злува́ти на (и про́ти) ко́го, (опис.) лихи́м ду́хом ди́хати на ко́го, злим (лихи́м) о́ком диви́тися на ко́го; см. Зло́бствовать. [І пан був лихо́ї во́лі на йо́го (Свидн.)]. • Очень злой – ду́же лихи́й, злий, лю́тий и т. д.; (прелютый) прелю́тий, запрелю́тий. • Он на вас очень зол – він на вас ду́же лихи́й, злий, (фамил.) храп ма́є. 3) (ретивый) завзя́тий. • Дядя был злой рыбак – дя́дько був завзя́тий риба́лка.

Интри́га – 1) інтри́га, ка́верза, ко́верзні (-нів). [Нема́ в їх хи́трощів, інтри́г вони́ не зна́ють (Самійл.). Се його́ ка́верзи – я зна́ю (М. Грінч.). Це все кухова́рчині ко́верзні, що па́ні ді́вчину прогна́ла (Київщ.)]; 2) -га (в литерат. произв.) – інтри́га. [Він лю́бить сюже́т, де поступо́вно розвива́ється і викі́нчується інтри́га, докла́дно ви́ложена (Грінч.)]; 3) (с кем) рома́н (-ну), романсува́ння.

I. Искупа́ть, -пля́ть, искупи́ть – 1) (приобретать куплею) скупо́вувати, скупи́ти, закупо́вувати, закупи́ти що, (о мн.) пос[поза]купо́вувати що, (всё необход.) скупля́тися, скупи́тися, обкупля́тися, обкупи́тися з чим. [Був на база́рі, позакупо́вував усе́ (Звин.)]; 2) (выкупать) викупа́ти, викупля́ти, ви́купити, відкупа́ти, відкупля́ти, відкупи́ти кого́, що з чо́го, від чо́го, (о мн.) пови[повід]купля́ти; см. Выкупа́ть. [Я не сві́точ, не Месі́я, їх від згу́би не відку́плю (Франко)]; 3) (заглаживать поступок) ви[від]купля́ти, ви́[від]купи́ти що, (раскаянием, делом) (с)поку́тувати, сов. спокутува́ти (реже споку́тати), відпокуто́вувати и відпоку́тувати, сов. відпокутува́ти що, за що, чим. [Нема́ на тобі́ вини́, – ти ви́купив її́ (Мирн.). П’ятна́дцять год бу́ду сей гріх відпокуто́вувати (Квітка). Єсть учи́нки, яки́х нічи́м не одкупи́ти, ні спокутува́ти й за які́ опроще́ння не мо́же бу́ти (Єфр.). Посла́в тебе́ на те, щоб да́вній бра́тів гріх споку́тувать і зми́ти (М. Рильськ.). Щоб споку́тати як-не́будь своє́ лиході́йство, Гриць, прибі́гши додо́му, одра́зу підско́чив до дриві́тні та й дава́й руба́ти дро́ва (Яворн.)]. • Искуплё́нный – (приобретенный) с[за]ку́плений; ви́куплений, відку́плений, споку́туваний и споку́таний. -ться – 1) с[за]купо́вуватися, с[за]купи́тися, бу́ти с[за]ку́пленим 2) викупа́тися, викупля́тися, ви́купитися, бу́ти вику́пленим з чо́го; 3) ви[від]купля́тися, ви́[від]купи́тися, (с)поку́туватися, сов. спокутува́тися и споку́татися.

Искупи́тельный – 1) викупни́й. • -ная плата – викупне́ (-но́го); 2) (избавительный) збаве́нний, визволе́нний, спасе́нний; (заглаживающий поступок) поку́тний (-ного). • -ная жертва – поку́тна, споку́тна же́ртва.

Легкомы́сленный – легкоду́мний, легкова́жний, легкоду́шний, пусти́й, (нерассудительный) нерозва́жний, нерозсу́дливий; срвн. Лё́гкий 6. [Всі вони́ вітрого́ни легкоду́мні (Н.-Лев.). Я люби́в його́ за весе́лу, хоч і легкова́жну вда́чу (Грінч.). Той профе́сор-ме́дик був люди́на дово́лі легкоду́шна (Крим.). А в козака́ ро́зум пусти́й (Грінч. III). Прості́ть його́ і не бері́ть за зле слів нерозва́жних (Л. Укр.)]. • -ная девица – легкова́жна, по́легка, легкозвича́йна ді́вчина. • -ный человек – легкоду́м, легкова́га (общ. р.), легкоду́х, гони́вітер, же́вжик, (пров.) неста́ток (-тка), (сорванец) шалапу́т. • -ный шаг, поступок – легкова́жний крок (вчи́нок). • -ное поведение – а) легкоду́мна, легкова́жна поведі́нка; б) ві́льна, по́легка, легкозвича́йна поведі́нка, легкі́ зви́чаї.

II. Ло́жный – неправди́вий, непра́вий, фальши́вий, криви́й, (грубо) бре́ханий, (лживый) брехли́вий, облу́дний, (ошибочный) хи́бни́й, помилко́вий. [На твої́м олтарі́ неправди́вим бога́м чужозе́мці вого́нь запали́ли (Л. Укр.). Раціоналі́зм визнає́ незрозумі́лі я́вища за нереа́льні, за неправди́ві (Крим.). Фальши́ва траге́дія (Куліш). Щи́рість бре́хана прива́блює вас (Самійл.)]. • -ный взгляд на вещи – непра́вий (хи́бни́й, помилко́вий) по́гляд (-ду) на ре́чі. • -ный донос – неправди́ва (грубее брехли́ва) до́казка, (клевета) на́клеп (-ну). • -ный камень – фальши́вий ка́мінь (-меня), ро́блений самоцві́т (-ту). • -ный классицизм – псевдокласици́зм (-му). • -ная клятва, присяга – крива́ (фальши́ва) при́ся́га (кля́тьба́), кривопри́ся́га. • -ный кристалл – фальши́вий криста́л (-лу). • -ное обвинение – неправди́ве обвинува́чення. • -ное обещание – неправди́ва, неправдомо́вна (грубо брехли́ва) обі́цянка. • -ный ответ – неправди́ва ві́дповідь (-ди). • -ное положение – фальши́ве, непе́вне стано́вище. • -ный поступок – фальши́вий, облу́дний учи́нок (-нку). • -ный путь – хи́бна́ доро́га, хи́бна́ путь (-ті́), (неверный) непе́вна путь. • -ное самолюбие – фальши́ва амбі́ція. • -ный свидетель – неправди́вий (фальши́вий) сві́док (-дка), кривосві́док. • -ное свидетельское показание – фальши́ве свідо́цтво, неправди́ве (непра́ве) сві́дчення, кривосві́дчення. [Непра́вим сві́дченням себе́ він ду́мав обрятува́ти (Грінч.)]. • Давать -ное показание – кривосві́дчити. • -ный слух – неправди́ва, ви́думана (грубо брехли́ва) чу́тка. • -ное солнце, -ная луна – фальши́ве (неспра́вжнє) со́нце, фальши́вий (неспра́вжній) мі́сяць (-ця). • -ный способ – фальши́вий спо́сіб (-собу). [Пе́рстінь, фальши́вим спо́собом ви́роблений (Гнід.)]. • -ный стыд – фальши́вий со́ром (-му). • -ное суждение о ком, о чём – непра́ве мірко́вання про ко́го, про що. • -ная тревога – фальши́ва триво́га. • -ное учение – неправди́ва (непра́ва, облу́дна) нау́ка; срвн. Лжеуче́ние. • -ный шаг – непе́вний (хи́бни́й) крок. [Че́рез оди́н непе́вний крок заги́нула вся спра́ва. (М. Грінч.)]. • Сделать -ный шаг – зроби́ти непе́вний (хи́бни́й) крок.

Мора́льный – мора́льний, ети́чний. • -ный поступок – мора́льний (ети́чний) вчи́нок. • -ная философия – мора́льна (ети́чна) філосо́фія. • -ный принцип – мора́льний при́нцип. • -но общественный – мора́льно-грома́дський, мора́льно-суспі́льний. [Мора́льно-суспі́льне життя́ люде́й (Наш)].

Му́жественный – 1) (свойственный мужчине, обладающий качествами мужчины) му́жній. [З молодо́го хло́пця почина́є вихо́дити му́жній доро́слий чолові́к (Н.-Лев.). Му́жнє, але́ деліка́тне лице́ (Н.-Лев.)]. • -ная красота – му́жня краса́. [Його́ му́жня краса́ бра́ла на се́бе о́чі (М. Грінч.)]. • -ный тип – му́жній тип; 2) (отважный) му́жні[и]й, відва́жний, смі́ливий, смі́лий. [Бу́дьте му́жні, непохи́тні є́дністю своє́ю (Олесь). Се́рце пови́нно бу́ти ві́рним і му́сить бу́ти му́жнім (Кониск.). Його́ засма́лене му́жнє обли́ччя спахну́ло вже зва́гою (Коцюб.)]. • -ный вид – му́жній ви́гляд, му́жня по́стать. • -ная душа, -ный дух – му́жня (відва́жна, смі́лива) душа́, му́жній (відва́жний, смі́ливий) дух. [Му́жній дух запоро́зький (Куліш)]. • -ный поступок – му́жній (відва́жний, смі́лий) учи́нок.

Назва́ние – 1) (действие) назва́ння́, на(й)менува́ння; накли́кання, напро́шення; скли́кання; срв. Называ́ние; 2) на́зва, на́звище, на́звисько, найме́ння, назва́ння́, (имя) ім’я́ (р. ім’я́, им. мн. імена́), й[і]ме́ння (-ння). [«Со́нце ві́ри» – це поче́сна на́зва (Крим.). (Мо́рова) «Уто́пія» передала́ свою́ на́зву всім поді́бним тво́рам насту́пних вікі́в (Л. Укр.). На́зва (на́звище) села́ (Київщ.). Письме́нство, ва́рте цього́ найме́ння (Рада). Націона́льне найме́ння (Доман.)]. • Под -нием, по -нию – під на́звою, на на́зву. • Давать, дать -ние – дава́ти, да́ти на́зву (найме́ння и т. п.) кому, чому́, назива́ти, назва́ти, наріка́ти, наректи́ кого́, що. [Даю́ вам ме́ння і назва́ння (Самійл.). Мав зви́чай наріка́ти росі́йський лібералі́зм «мельхіо́ровим» (Крим.)]. • Носить -ние – зва́тися, ма́ти на́зву. • Получать, получить своё -ние – дістава́ти, діста́ти, здобува́ти, здобу́ти свою́ на́зву (своє́ найме́ння и т. п.), прибира́ти, прибра́ти собі́ на́зву. [Здобула́ від па́на на́звисько «ду́ри несосвіте́нної» (Крим.). Яко́го більш у прозо́вих тво́рах бува́є елеме́нту, котри́й переважа́є, – од то́го вони́ й на́зву собі́ прибира́ють (Рада)]. • Поступок, которому нет -ния – учи́нок; яко́му й на́зви не до[при]бере́ш.

Наме́ренный, прлг. – 1) (преднамеренный) уми́сний, навми́сний, (обдуманный) обду́маний (напере́д, заздалегі́дь). • -ный поступок – уми́сний учи́нок (-нку); 2) -ный и Наме́рен – хто (що) ма́є на́мір (ду́мку, на ду́мці), хто (що) наміря́ється (гада́є) (з)роби́ти що; см. Намерева́ться. • Что вы -ны делать? – що ви ма́єте на ду́мці (збира́єтеся) роби́ти?

Неблагови́дный – 1) немилови́дий, него́жий; срв. Невзра́чный; 2) (предосудительный) него́жий, нега́рний, непристо́йний, малопристо́йний. • -ный поступок – него́жий (нега́рний) учи́нок. • -ный предлог – непристо́йний (малопристо́йний) при́від.

Неблагопристо́йность – 1) недобропристо́йність, не(добро)звича́йність, (предосудительность) него́жість (-ости); 2) (неблагопристойный поступок) недобропристо́йність, недобропристо́йний (него́жий) учи́нок (-нку); 3) (неблагоприст. выражение) непристо́йність, соромі́тський ви́слів (-слова), соромі́тське сло́во; срв. Непристо́йность.

Неблагоразу́мный – 1) (о человеке) нерозва́жливий, нерозва́жний, нерозсу́дливий; 2) нерозу́мний, необере́жний, недо́брий. • -ный поступок – нерозу́мний учи́нок. • -ный совет – нерозу́мна (недо́бра, необере́жна) пора́да.

Неблагоро́дный – 1) (по характеру, по нравственной оценке) неблагоро́дний, (зап.) нешляхе́тний, (нечестный) нече́сний, (неджентльменский) нелица́рський. • -ный поступок – неблагоро́дний (нешляхе́тний) учи́нок; 2) (по происхождению) неблагоро́дний, непа́нський, нешляхе́тський, невельмо́жний, про́стий, (недворянский) недворя́нський; (неблаговоспитанный) неви́хований, недо́бре ви́хований; 3) (низший по породе, по достоинству) про́стий, звича́йний. • -ный метал – про́стий мета́л(ь). • -ный сокол – про́стий (звича́йний) со́кіл.

Неве́жество – 1) не́уцтво, неві́гла́ство, (гал.) іґнора́нція, (необразованность) неосві́ченість, (неведение) неві́дання, (темнота) те́мність (-ности), темно́та, те́мрява, (простота) просто́та. [Ретрогра́дство та не́уцтво (Грінч.). Темно́та, неві́гластво (Доман.). Вбача́лись йому́ мілійо́ни голо́ти, і те́мність, і вбо́жество їх (Самійл.). Зли́дні, темно́та, чва́ри, наси́льство (Р. Край)]. • -ство в чём – не́уцтво (неосві́ченість) у чо́му, в ца́рині чого́. • Из -ства, по -ству – з не́уцтва (з неосві́чености и т. п.). • Мрак (тьма) -ства – те́мрява не́уцтва, те́мна неосві́та. • Историческое -ство – не́уцтво (неосві́ченість) в ца́рині істо́рії. • Крайнее -ство – кра́йнє (надмі́рне) не́уцтво (неві́гластво). • Учёное -ство – науко́ве не́уцтво (неві́гла́ство). • Коснеть, закоснеть (закоренеть) в -стве – скні́ти (животі́ти, ни́діти, дубі́ти), задубі́ти (загру́знути, зашкару́бнути) в не́уцтві (в те́мряві); 2) (соб.: невежды) не́уцтво, неві́гла́ство, не́уки (-ків), неві́гласи (-сів), темно́та, просто́та. [Дику́нство та не́уцтво бра́лися до свої́х справ (Велз)]; 3) (невежливость, невежл. поступок) невві́чливість, незвича́йність (-ости); см. Неве́жливость 2.

Неве́жливость – 1) (свойство, неучтивость) невві́чливість, незвича́йність нече́мність, неґре́чність (-ости). [У розмо́ву з ї́ми підбавля́в чима́лу до́зу невві́чливости (Крим.)]. • Верх -ти – найви́ща (кра́йня, надмі́рна) невві́чливість и т. п., верх невві́чливости и т. п.; 2) (невежливый поступок) невві́чливість, невві́чливий учи́нок (-нку) и т. п. [Вели́ку незвича́йність серед люде́й учини́ла (Куліш)].

Неделикатность – 1) неделікатність, (невежливость) неввічливість, незвичайність, нечемність, неґречність (-ости); 2) (неделикатный поступок) неделікатність, неделікатний учинок (-нку) и т. п.

Недопусти́мый – недозволе́нний, непри[недо]пуще́нний, неприпусти́мий, (запрещённый) недозво́лений. • -мый поступок – неприпуще́нний (неприпусти́мий, недозволе́нний) учи́нок. • Это -мо – це неприпуще́нна (неприпусти́ма, недозволе́нна) річ.

Некорре́ктность – 1) (свойство) некоре́ктність, незвича́йність, нече́мність (-ности); 2) (некорр. поступок) некоре́ктність, некоре́ктний учи́нок (-нку) и т. п.

Некульту́рность – 1) (состояние) некульту́рність (-ности); 2) (некульт. поступок) некульту́рність, некульту́рний учи́нок (-нку).

Ненаказу́емый – нека́раний. • -мый поступок – нека́раний вчи́нок.

Необду́манный – нерозва́жний, нерозва́жений, незва́жений, необмірко́ваний, незмірко́ваний, необду́маний, (нерассудительный) нерозсу́дливий, нерозва́жливий, (неосторожный) необере́жний. [Наш нерозва́жений при́говор (Кониськ.). Упе́рше чу́ла такі́ незва́жені ре́чі (Г. Барв.)]. • -ный поступок – нерозва́жний (необду́маний) учи́нок.

Неприли́чность – 1) см. Неприли́чие 1 и 2; 2) (неприличное выражение, -ный поступок и т. п.) непристо́йність (-ности), непристо́йний ви́слів (ви́раз), учи́нок и т. п. [Смаку́ючи гово́рять непристо́йності (Київ)].

Непрости́тельный – непроще́нний, непрости́мий, непроба́чний. [Непроще́нна кри́вда (Грінч.). Непрости́ма гидо́та (Крим.)]. • -ный поступок – непроще́нний учи́нок.

Нескро́мность – 1) (качество, свойство) нескро́мність, (зап.) недискре́тність; незвича́йність; несоромли́вість (-ости); срв. Нескро́мный; 2) (нескромный поступок и т. п.) нескро́мність, незвича́йність, нескро́мний (незвича́йний, зап. недискре́тний) учи́нок (-нку) и т. п. [Прості́ть за незвича́йність, – чи не дозво́лите дові́датися, як ва́ше прі́звище? (Крим.)].

Несправедли́вость – 1) (свойство, качество) несправедли́вість, непра́вда, (реже) неправди́вість; (обидность) кри́вдність; (неосновательность) неслу́шність (-ости). [Ми про́сто йшли, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]; 2) (несправедливый поступок) несправедли́вість, непра́вда, (обида) кри́вда. [Оповіда́ння про старі́ часи́, старі́ непра́вди (Рада). Щимі́ла та непра́вда на се́рці (Куліш). Яку́ гане́бну кри́вду терпимо́! (Грінч.). Він захисти́ть арешта́нтів од кри́вди (Коцюб.)]. • Совершать -вость по отношению к кому – заподі́ювати (чини́ти, роби́ти), заподі́яти (вчини́ти, зроби́ти) кри́вду кому́, кри́вдити, скри́вдити (укри́вдити), (о мног.) покри́вдити кого́. [Пла́че з тіє́ї кри́вди, яку́ заподі́яв (Крим.). Лю́дям кри́вди не робі́те (Рудан.)].

Нетакти́чность – 1) (качество) – а) нетакти́чність; б) нетакто́вність (-ности). Срв. Нетакти́чный; 2) (бестактность) нетакто́вність, (бестактный поступок) нетакто́вний учи́нок (-нку).

Неучти́вость – 1) (свойство) невві́чливість, незвича́йність, нече́мність, неґре́чність (-ости); 2) (неучтивый поступок) невві́чливість (-вости), невві́чливий учи́нок (-нку) и т. п. [Мо́вчки кивну́в їй голово́ю, і з тако́ї невві́чливости ба́ба Явдо́ха аж затремті́ла (Кониськ.). Прості́ть за незвича́йність, – як ва́ше прі́звище? (Крим.)].

Ни́зкий и ни́зок – 1) низьки́й, (невысокий) невисо́кий; (малый) мали́й. [Низька́ ха́та (Сл. Ум.). Низьки́й тин (Номис). Низькі́ ві́кна (Сл. Ум.). Низьки́й бе́рег (Кінець Неволі)]. • -кий голос – низьки́й (редко низови́й, преимущ. грубый: товсти́й, гру́бий) го́лос. [Серди́тий товсти́й го́лос (Грінч.). М’яки́й низови́й барито́н (Н.-Лев.)]. • -ким голосом – низьки́м (товсти́м) го́лосом, то́всто. • -кий звук – низьки́й звук. • -кое место (местность) – низи́нне (низови́нне) мі́сце, низькоді́л (-до́лу), низина́, низовина́, низь (-зи) (Франко); срв. Ни́зменность 1. • -кие ноты – низькі́ (низові́) но́ти. • -кий поклон – низьки́й поклі́н. • -кий потолок – низька́ сте́ля. • -кий разрыв (арт. снаряда) – низьки́й ро́зрив (гарма́тня). • -кий рост – низьки́й (мали́й) зріст. • -кого роста кто – низьки́й (мали́й, невисо́кий) на зріст хто, низькоро́слий хто. [Поба́чила по́стать люди́ни не на́дто висо́кої і не низько́ї на зріст (Олм. Примха). Він був мали́й на зріст (Морач.)]. • -кая температура – низька́ температу́ра. • -кая цена – низька́ (мала́, невисо́ка) ціна́. • -ное чутьё собаки – низьки́й нюх (у) соба́ки; 2) (по качеству, по достоинству) низьки́й, (малый) мали́й, (невысокий) невисо́кий, (плохой) пога́ний, недо́брий, (простой) про́стий, (незнатный) незначни́й, (простонародный) простонаро́дні[и]й, (простецкий) проста́цький, (вульгарный) вульга́рний. • -кое выражение – вульга́рний (проста́цький) ви́слів. • -кая доброта товара – невисо́ка (мала́) добро́тність кра́му. • -кое золото, см. Низкопро́бный (-ное золото). • -кая проба – низька́ (мала́, невисо́ка) про́ба. • -кое происхождение (устар.) – невисо́ке (про́сте, незначне́) похо́дження, низьки́й (невисо́кий) рід. • -кого происхождения, -кий родом кто – невисо́кого (про́стого, низько́го) ро́ду (колі́на) хто; срв. Происхожде́ние 2. • -кий разбор – невисо́кий (про́стий, пі́длий) ґату́нок (розбі́р). • -кий слог (язык) – простолю́дна (простонаро́дня[а], проста́цька, вульгарный: вульга́рна) мо́ва, простолю́дний (вульга́рний и т. д.) стиль. • -кое сословие – низьки́й (незначни́й, про́стий) стан; 3) (в нравств. смысле) низьки́й, ни́ций, (недостойный) негі́дний, (подлый) пі́длий, підло́тний, падлю́ч(н)ий, падлю́цький, (позорный) гане́бний. [Низьки́й спо́сіб ми́слення (Франко). Се лиш зло́ба низька́ (Франко). Селяни́н звика́є до ду́мки, що його́ мо́ва щось низьке́, недосто́йне (Крим.). Нава́живсь на таке́ низьке́ ді́ло (Тесл.). Ви́раз низько́ї хи́трости на обли́ччі (Едґ. По). Ни́ца душа́ (Куліш). Се́рце ни́це (Куліш). Ни́ций страх (Грінч.). Почува́ння нечи́сті і ни́ці (Грінч.). Пі́дла чернь корче́мна (Куліш). В душі́ свої́й були́ і те́мні й пі́длі (Куліш). Падлю́чна уле́сливість (Яворн.)]. • -кий поступок – низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний) учи́нок. [Безчі́льний, ни́ций вчи́нок (Л. Укр.)]. • -кий человек – низька́ (ни́ца, пі́дла) люди́на, ница́к (-ка) (Куліш).

Ни́зость – 1) см. Ни́зкость 1 и 2; 2) (в нравств. смысле) – а) (качество, свойство) ни́зькість, ни́цість, (подлость) підло́тність, підло́та, пі́длість, (позорность) гане́бність (-ости). [Ді́вчині мо́торошно ста́ло від безсоро́мности, ни́цости її́ су́ддів (В. Підмог.)]; б) (низкий поступок) ни́зькість, низо́та, ни́цість, низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний) учи́нок (-нку), (подлость) підло́та, (мерзость) мерзо́та, гидо́та, бридо́та. [Яка́ ганьба́! ни́цість, бридо́та! (В. Підмог.)].

Отврати́тельный – гидки́й, гидо́тний, оги́дний, оги́дливий, бридки́й, відворо́тний, відра́зливий, погане́нний, мерзе́нний, паску́дний, ги́досний, гиде́сний, нечви́дний. • -ная тварь – гидка́ (бридка́, оги́дна, відворо́тна, мерзе́нна, паску́дна) твари́на. • -ное впечатление – оги́дне (гидо́тне, оги́дливе, відра́зливе, відворо́тне) вражі́ння. • -ный поступок, дело – гидо́тний, оги́дний вчи́нок, гидо́тне, оги́дне ді́ло. • -ный на вкус – гидки́й, відворо́тний на смак. • -ная погода – бридка́ пого́да. • -ный человек – оги́дник, оги́дниця, паску́дник, паску́дниця, паску́да (общ. р.), пога́нець, пога́нка. • Сделать для кого-л. что-л. -ным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́ди́ти, збри́дити кому́ що.

Отча́янный – 1) (полный отчаяния) розпа́чливий, розпу́чливий. • -ный крик, плач – розпа́[у́]чливий, несамови́тий, шале́ний, навісни́й (крик, плач). [Чи ті́льки в ка́зці ле́бідь умира́є не з кри́ком навісни́м, а з лю́бим спі́вом? (Л. Укр.)]. • -но – розпа́[у́]чливо; шале́но, несамови́то; 2) (о человеке: кому всё нипочём) о(д)чайду́шний, запе́клий, навісноголо́вий, шале́ний, неприторе́нний, забісо́ваний. • -ная голова, башка – шиба́й-голова́, очайду́ха (общ. р.), одчаю́га (общ. р.); 3) (крайний и опасный) о(д)чайду́шний. • -ный поступок, -ная храбрость – очайду́шний учи́нок, очайду́шна хоро́брість. • Употребить последнее -ное средство (прибегнуть к…) – вжи́ти оста́ннього очайду́шного за́собу, спо́собу, на одча́й душі́ (на одча́й бо́жий) пусти́тися (піти́). • -ное (безнадёжное) дело, положение – безнаді́йна спра́ва, безнаді́йне стано́вище. • Очутиться в -ном положении – опини́тися в безнаді́йному стано́вищі. • Отча́янно – о(д)чайду́шно, запе́кло, шале́но, несамови́то, безнаді́йно. • Сражаться -но – би́тися шале́но (очайду́шно, несамови́то). • Защищаться -но – борони́тися шале́но (очайду́шно). • Она больна -но – вона́ хо́ра безнаді́йно.

Передово́й – 1) передови́й, пере́дній, попере́дній, (на)чі́льний. • -во́й отряд, пост – передови́й (пере́дній) загі́н, передова́ (пере́дня) ча́та. [Козаки́, мов яки́й мур попере́дній, зде́ржували хи́же бесурме́нство (Куліш)]. • -вая сваха – передої́жджа сва́ха. • -вое животное (в стаде) – передня́к, вожа́й. • -вая статья, см. Передови́ца. • -вы́е деньги – завдатко́ві гро́ші; авансо́ві гро́ші; 2) (прогрессивный) поступо́вий. [Поступо́ві елеме́нти громадя́нства]; 3) сущ. – передови́й (коза́к), передови́к, напередо́вець (-ді́вця).

Подлежа́ть – підляга́ти, підпада́ти чому́, нале́жати до чо́го. [Підляга́ти кри́тиці, о́судові, га́ньбі́, ка́рі, контро́лі]. • Дело -жи́т судебной палате – спра́ва підляга́є судові́й пала́ті. • Он -жи́т юридической ответственности за противозаконный поступок – він підляга́є пра́вній (зако́нній) відповіда́льності за лихи́й учи́нок. • Он -жи́т смертной казни – він пови́нен сме́ртної ка́ри (Стор.). • Это -жи́т такому-то ведомству – це нале́жить до тако́го ві́домства. • Дело не -жи́т спору – спра́ва не підляга́є спереча́нням, спра́ва без(су)пере́чна. • Это -жи́т сомнению – це річ (спра́ва) непе́вна (сумні́вна). • Это не -жи́т сомнению – це річ (спра́ва) пе́вна (безпере́чна, безсумні́вна).

Позо́рный – гане́бний, безче́льний. [Ви всі поги́нули гане́бною сме́ртю (Л. Укр.)]. • -ный поступок – гане́бний, безче́льний вчи́нок. • -ное ярмо – гане́бна, безсла́вна корми́га. • -ный столб – гане́бний стовп.

Покуша́ться, покуси́ться – (сделать что-л.) заміря́тися, замі́ритися, ва́житися, пова́житися и ва́жити, пова́жити, зама́хуватися, замахну́тися. [Заміря́вся обікра́сти, та не пощасти́ло. І не ва́жся цього́ роби́ти]. • -си́ться на дерзкий поступок – пова́житися на зухва́лий учи́нок. • -ша́ться на чью жизнь, на чьё имущество – ва́жити, (оконч.) пова́житися на чиє́ життя́, на чиє́ добро́, на ко́го, на що; роби́ти, зроби́ти за́мах на чиє́ життя́, на ко́го, на що. Срв. Посяга́ть. [Він на моє́ життя́ ва́жить. На йо́го зро́блено було́ за́мах. Хто на моє́ здоро́в’я ва́жить, той сам його́ не ма́є (Ном.). На ві́що-ж ти ва́жиш: чи на мою́ ясне́нькую збро́ю, чи на мо́го коня́ вороно́го, чи на ме́не козака́ молодо́го].

Поро́чный – поро́чний, грі́шний; (развратный), зі[о]псу́тий, розпу́с[т]ний; (преступный) злочи́нний. • -ный поступок – гане́бний учи́нок, злочи́нок (-нка). • -ные наклонности – злочи́нні на́хили.

После́довательно – послідо́вно, поступо́в(н)о, по́ряду, консекве́нтно. [Послідо́вно трима́тися при́нципів (Крим.). Наро́д лю́бить сюже́ти, де поступо́вно розвива́ється інтри́га (Грінч.). Ви демокра́т, плебе́й і консекве́нтно роби́ли те, що му́сіли, мій дру́же (Франко)].

Последо́вательный – послідо́вний, консекве́нтний, (постепенный) ступне́вий, поступо́вий. [Щоб бу́ти послідо́вним аске́том, тре́ба вам зо́всім од пое́зії одсахну́тися (Крим.). Ступне́вий хід ро́зви́тку цукро́вого буряка́. Тре́ба бу́ти логі́чним і консекве́нтним (Виннич.)].

Поставля́ть, поста́вить – 1) ста́вити и ста́вляти, поста́вити (о мн. поста́вляти), станови́ти, постанови́ти що; срв. Ста́вить и Поста́вить. • -вля́ть рекрут – ста́вити (поста́вити), виставля́ти (ви́ставити) рекруті́в. • -вля́ть себе в обязанность – за обов’я́зок собі́ ста́вити, станови́ти, ма́ти що. • Ему -вили в обязанность сделать это – йому́ поста́влено за обов’я́зок це зроби́ти (вчини́ти). • -вля́ю себе за честь быть его другом – за честь собі́ ма́ю (вважа́ю) бу́ти його́ дру́гом. • Долгом -вля́ю предупредить вас – за свій обов’я́зок ма́ю (вважа́ю) застерегти́ вас. • -вля́ть правилом, законом – уставля́ти, установля́ти, ста́вити, станови́ти за пра́вило, за зако́н. • -вля́ю себе за правило ни на кого, ни на чью помощь не надеяться – ста́влю, становлю́ собі́ за пра́вило ні на ко́го, ні на чию́ допомо́гу не наді́ятися (не поклада́тися, не звіря́тися, не спуска́тися). • Ему -вили в вину этот поступок – йому́ взя́то за прови́ну цей вчи́нок. • -вить на своём – доказа́ти свого́, дове́сти свого́, насто́яти на своє́му, поста́вити на своє́. [Щоб я свого́ не доказа́в? Ні в сві́ті (Куліш). Дочка́ поста́вить на своє́ (Н. Лев.)]; 2) (снабжать кого чем) постача́ти, поста́чити, достача́ти, доста́чити кому́ и на ко́го що, приставля́ти, приста́вити кому́ що, (в достаточном количестве) вистача́ти, ви́стачити, настача́ти, наста́чити кому́ и на ко́го що. [Аби́ ті ли́царі та городи́ на війну́ скі́льки тре́ба ві́йська постача́ли (Доман.). Оди́н, ска́жемо, коло землі́ працю́є, хліб ро́бить, а дру́гий зві́ря ло́вить, м’я́са на всіх постача́є (Єфр.). Він нам дро́ва приставля́є (Звин.). Таке́ ві́йсько ви́стачимо, що й кри́мського ха́на звоюва́ли-б (Стор.). Не могли́ на всіх наста́чити (Єфр.)]. • -вля́ть муку на армию, для армии – постача́ти бо́рошно ві́йськові и на ві́йсько. • Вы должны -вить дрова к 1-му августа – ви пови́нні поста́чити (доста́чити), приста́вити дро́ва до 1-го се́рпня. • Всё -влено в достаточном (в нужном) количестве – усього́ поста́чено (доста́чено, ви́стачено, наста́чено) до́сить (скі́льки тре́ба); 3) настановля́ти, настанови́ти, ста́вити, поста́вити, станови́ти, постанови́ти, (только о многих) ста́вляти, поста́вляти, понастановля́ти кого́ ким и на ко́го, за ко́го (над ким, над чим), (о духовных особах: посвящать) висвя́чувати, ви́святити, (о мн.) повисвя́чувати кого́ на ко́го. [(Лати́нське духове́нство) ста́вляло свої́х бі́скупів чи попі́в по ру́ських зе́млях (Куліш). Його́ козаки́ злюби́ли, до се́бе в ку́рінь пусти́ли ще й ота́маном настанови́ли (ЗОЮР). Його́ грома́да ти́тарем настанови́ла (Г. Барв.)]. • -вить кого священником – настано́вити (ви́святити) кого́ на попа́. Поста́вленный – 1) см. Поста́вить; 2) поста́чений, доста́чений, приста́влений, ви́стачений; 3) настано́влений, поста́влений, постано́влений; ви́свячений.

Постепе́нно – пові́льно, пово́лі (ум. пово́леньки), пома́лу, потро́ху, зві́льна, спрокво́л, прокві́льно, ступне́во, поступо́в(н)о, ступеня́ми, поступі́нно; срв. Понемно́гу. [Садо́к пово́лі розрі́сся мов ліс (Мирн.). Вели́кої води́ не бу́де, сніг пові́льно та́не (Проскур.)].

Постепе́нность – пові́льність, поступо́в(н)ість, поступі́нність (-ости).

Постепе́нный – пові́льний, спрокві́льний, поступо́в(н)ий, ступне́вий, поступі́нний. • -ный рост дерева – пові́льне зроста́ння де́рева. • -ное и внезапное изменение – пові́льна (спрокві́льна) і рапто́ва́ змі́на.

Постепе́новец – пові́льник, поступо́вець (-вця).

Поступа́тельный – поступни́й, поступо́вий. • -ное движение земли вокруг солнца – поступни́й рух землі́ круг со́нця. • -ное подвигание вперёд – поступо́ве посува́ння напере́д.

Похва́льный – 1) хва́льний, похва́льний, гі́дний хвали́. • -ное слово – (по)хва́льне сло́во. • -ный поступок – (по)хва́льний (гі́дний хвали́) вчи́нок. • -ные средства – хва́льні (га́рні) спо́соби́, за́соби; 2) (бахвальный) самохва́льний, вихвальни́й (срв. Похвальба́ 2); 3) (угрожающий) похва́льний, нахва́льний. • -ное слово, -ная речь – похва́льне, нахва́льне сло́во; срв. Похвальба́ 3.

Преднаме́ренный – (умышленный) уми́сний, навми́сний, (обдуманный) обмірко́ваний. • -ный поступок – уми́сний вчи́нок. • -ное преступление – уми́сне (обмірко́ване) злочи́нство, уми́сний зло́чин.

Предосуди́тельный – него́жий, дога́ни (доко́ру) ва́ртий, дога́нний, огу́дний, нехва́льний, (зап.) посу́джуваний, (дурной) пога́ний, зле́цький. • -ная слабость к чему – дога́ни ва́ртий на́хил до чо́го. • -ное поведение – него́же, нега́рне, дога́ни (доко́ру) ва́рте пово́дження. • Я не сделаю ничего -ного – я не вчиню́ (не зроблю́) нічо́го него́жого (дога́ни ва́ртого, огу́дного). • Такой поступок -лен для его репутации – таки́й вчи́нок ганьбу́є його́ репута́цію, таки́й вчи́нок огу́дний для його́ репута́ції. • Считать для себя -ным что – ма́ти за него́же собі́ що, ма́ти за со́ром собі́ що (Куліш), ма́ти за дога́ну (огу́ду) собі́ що (що зроби́ти).

Преклоня́ть, преклони́ть – схиля́ти, схили́ти, нахиля́ти, нахили́ти, прихиля́ти, прихили́ти, (реже) склоня́ти, склони́ти, приклоня́ти, приклони́ти, підклоня́ти, підклони́ти, (о мн.) посхиля́ти, понахиля́ти, поприхиля́ти що, кого́. • -ня́ть перед кем колени – става́ти (ста́ти) навко́лішки, колінкува́ти перед ким, перед чим. • -ни́ть голову (главу) – го́лову прихили́ти, приклони́ти, підклони́ти или прихили́тися. [Куди́ я го́лову прихилю́? (Н.-Лев.). Не мав де голови́ підклони́ти (Куліш). Тя́жко-ва́жко в сві́ті жи́ти сироті́ без ро́ду: нема́ куди́ прихили́ться (Шевч.)]; 2) кого к чему – прихиля́ти, прихили́ти кого́ до чо́го; см. Склоня́ть, Угова́ривать, Убежда́ть. • Преклонё́нный – схи́лений, нахи́лений, прихи́лений. • -ться – схиля́тися, хили́тися, схили́тися перед ким, перед чим, кла́нятися, вклоня́тися, клони́тися, вклони́тися кому́, чому́, (наклоняться) прихиля́тися, прихили́тися до чо́го. [Я схиля́юсь пере́д по́ступом (Крим.). Самі́й красі́ вони́ вклоня́ються (Єфр.). У садо́чку криниче́нька но́ва, прихилю́ся та й нап’ю́ся].

Прекра́сный – 1) ду́же черво́ний; 2) прекра́сний, (ду́же) кра́сний, прега́рний, ду́же га́рний, прехоро́ший, чудо́вий, пречудо́вий, пречу́дний, препи́шний, пи́шний, (красивый) вродли́вий, го́жий, (полон.) слі́чний; срв. Превосхо́дный, Отли́чный. [Ти, ді́вчино, ти прекра́сна (Грінч. III). Прекра́сна доро́га веде́ на майда́н (Франко). Юна́к прекра́сний (М. Вороний). Прекра́сне життя́ (Єфр.). Кра́сне со́нце. Кра́сний світ. Кра́сний Ки́їв. Кра́сне сло́во. Кра́сна тео́рія (Єфр.). Кра́сні мрі́ї (Л. Укр.). Не роди́ся кра́сним, а роди́ся ща́сним. Кра́сна ми́ла. Прега́рні но́чі. Прега́рна кни́жка. Ро́жі прехоро́ші (Л. Укр.). Чудо́ве оповіда́ння. Чудо́ва ба́йка (сказка), чудо́ва кни́жка. Пи́шне обли́ччя (Грінч.)]. • -ный поступок – прекра́сний, га́рний вчи́нок. • В одно -ное утро – одно́го прега́рного ра́нку. • В один -ный день – одно́ї га́рної (кра́сної) дни́ни. ное – прекра́сне, прега́рне (-ого). • Идеал -ного – ідеа́л прекра́сного (прега́рного).

При́знак – 1) озна́ка, позна́ка, призна́ка, прикме́та, знак (-ку), слід (-ду) чого́. [Це озна́ка духо́вої сла́бости (Єфр.). Хоч як шука́в, та не поба́чив на́віть і позна́ки (Крим.). І призна́ки на́віть нема́ тепе́рки, що був став (Камен. п.)]. • Верный -знак – пе́вна озна́ка. • Существенный -знак – істо́тна озна́ка. • Отличительный -знак – відмі́нна озна́ка или просто відмі́на, відзна́ка. [Ро́зум – ця відзна́ка люди́ни]. • По внешним -кам – з зо́внішніх озна́к. • Поступок этот есть -знак прекрасной души – вчи́нок цей – прекра́сної душі́ озна́ка. • -ки болезни – озна́ки (призна́ки) хоро́би. • При малейшем -ке опасности – при найме́ншому знаку́ небезпе́ки. • От прежней красоты и -ка не осталось – від попере́дньої краси́ і знаку́ (слі́ду, позна́ки) не лиши́лось. • Видеть в чём -знак – ба́чити в чо́му прикме́ту, озна́ку и т. д., ма́ти що за знак. [Учи́тель тільки кивну́в; се вже ма́ли за знак, що серди́тий, і приміча́ли (Свидн.)]. • Быть служить, являться -ком чего – бу́ти озна́кою, прикме́тою и т. д. чого́, пра́вити (служить) за озна́ку чого́. • Это есть, является -ком силы – це – озна́ка си́ли. • Нет и -ка кого, чего – нема́ й знаку́ (слі́ду, призна́ки, натя́ми), нема́ й зазо́ру (зазо́ром), нема́ й прислі́дку кого́ чого́. [Ніде́ й зна́ку́ не було́ яко́гось житла́. У йо́го куре́й і зазо́ром нема́ (Черк. п.). Його́ й прислі́дку тут не було́]. • Отвечать каким-л. -кам (иметь их) – ма́ти озна́ки які́. • -ки делимости, мат. – озна́ки поді́льности; 2) (примета предвещательная) прикме́та; см. Приме́та. [Де пога́на прикме́та, що ку́рка пі́внем заспіва́ла]. • Хороший -знак – до́бра прикме́та.

Прогре́сс – по́ступ (-пу), прогре́с (-су). [Матерія́льний і духо́вний по́ступ. Я схиля́юсь перед, по́ступом (Крим.)].

Прогресси́вно – поступо́во, прогреси́вно.

Прогресси́вность – поступо́вість, прогреси́вність, передо́вість (-ости), (о налоге) прогреси́вність, (пода́тку).

Прогресси́вный – поступо́вий, прогреси́вний. [Поступо́ві елеме́нти громадя́нства (Єфр.). Прогреси́вний пода́ток од прибу́тку (Єфр.)]. • -ный паралич – прогреси́вний пара́ліч.

Прогресси́ст – поступо́вець (-по́вця), передови́к (-ка), прогреси́ст. • -си́стка – поступо́вниця, передови́чка, прогреси́стка.

Произво́льный – 1) (зависящий от воли) самові́льний, самохі́тній. [Самові́льний (самохі́тній) рух]; срв. Непроизво́льный; 2) (свободный) ві́льний, свобі́дний. [Ві́льний ви́бір]. • -ное распоряжение чем-н. – ві́льне (свобі́дне) порядкува́ння де, у чо́му, ві́льне ору́дування чим; 3) (необоснованный) дові́льний. [Дові́льне товма́чення веді́йських гі́мнів]. • -ное утверждение – дові́льне тве́рдження; 4) (своевольный, самовольный) сваві́льний, самові́льний, самочи́нний. • -ный поступок – самові́льний учи́нок.

Просту́пок – прови́на (ум. прови́нка, прови́нонька), прови́нність (-ности), (реже) пере́ступ (-пу), пере́ступок (-пку), просту́пок, (стар.) ви́ступок (Куліш), (поступок) вчи́нок (-нку). [За вся́кі мужи́чі прови́ни була́ за́раз ка́ра (Грінч.). Ти сама́ призна́ла свою́ прови́ну (Л. Укр.). От вам моя́ прови́нність (Куліш)].

Проти́вный – 1) проти́вний, супроти́вний, протиле́жний; см. Противополо́жный. [З проти́вної ву́лиці доно́сився парубо́чий го́мін (Мирн.)]. • -ный берег – протиле́жний бе́рег. • -ная сторона (реки, дома) – проти́вний, протиле́жний бік (рі́чки, до́му). [Сі́ни були́ прохідні́ і виво́дили на таки́й же ґа́нок з проти́вного бо́ку до́му (Ор. Лев.)]. • -ное мнение – протиле́жна, супроти́вна ду́мка. • В -ном случае – в проти́вному ра́зі. • -ная сторона, юрид. – супроти́вна, супере́чна, відпо́рна сторона́. • В -ную сторону, см. В противополо́жную сторону (Противополо́жный). • -ные средства часто ведут к одной цели – протиле́жні (супере́чні) за́соби ча́сто прова́дять до одніє́ї мети́; 2) (противодействующий) проти́вний, супроти́вний, супере́чний и -ній, перешкідни́й. [При́йдеться тоді́ нам і все те, що ро́блено в Моско́вщині для ру́ського єди́нства, назва́ти супроти́вним наро́дній ру́ській спра́ві (Куліш)]. • -ный ветер, -ная волна – проти́вний, супроти́вний ві́тер, проти́вна, супроти́вна хви́ля. [Чо́вен же був уже́ на сере́дині мо́ря й би́ло його́ хви́лями, бо ві́тер був супроти́вний (Єв.). Ві́тер (су)проти́вну хви́лю зо дна мо́ря зніма́є, су́дна коза́цькі розбива́є (Дума)]. • -ный закону поступок – супере́чний зако́нові (и із зако́ном) вчи́нок. • -ный лагерь – проти́вний, супроти́вний, супере́чній та́бор. • -ная сила – супроти́вна, перешкідна́ си́ла; 3) гидки́й, оги́дний, оги́дливий, гиде́сний, бридки́й, обри́дний, обри́дливий, при́крий, опри́кривий, відворо́тний, осору́жний, нечви́дний, вре́дний; срв. Отврати́тельный. [Я йому́ гидка́, тому́ й біжи́ть так шви́дко (Самійл.). Гиде́сна ти мені́ ста́ла (Липовеч.). Бридки́й, пога́ний же ти, Дуви́де, та ще й ду́же (Васильч.). Як знена́виділа, то й диви́тись не хо́че на ньо́го – яки́йсь одворо́тний став він їй (Васильч.). Щось іде́ – таке нечви́дне, що й гля́нути ги́дко (Свидн.). Ну, та й уре́дний же хло́пець (Лохв.)]. • -ный вкус, запах – гидки́й, відворо́тний, при́крий смак, пах. • -ная погода – бридка́, пога́на пого́да. • -ный человек, женщина – оги́дний, вре́дний, відворо́тний чолові́к, оги́дна, вре́дна, відворо́тна люди́на, жі́нка, оги́дник, оги́дниця, оги́да (общ. р.), обри́дник, обри́дниця. • Делать, сделать кому-л. что-л. -ным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́дити, збри́дити и набри́дити, при́крити, спри́крити кому́ що. [Знав, що тим спроти́влю їй ще гі́рше оги́дну ха́ту на́шу (Л. Укр.). І оте́ зажива́ння самого́ цу́кру так йому́ набри́дило цу́кор, що він потім не міг пи́ти соло́дкого ча́ю (Єфр.). Все те вку́пі в коро́ткім часі му́сіло спри́крити їй спі́льні сні́дання, обі́ди і прохо́ди з па́нством Темни́цькими (Франко)]. • Сделаться -ным кому – спроти́витися, збри́дитися, спри́критися кому́, зроби́тися, ста́ти гидки́м, відворо́тним кому́. [Коли́-б я не спроти́вилася ча́сом Степа́нові в такі́й оде́жі (Л. Укр.)]. • Он -вен мне – він мені́ відворо́тний, гидки́й, оги́дний, бридки́й, осору́жний. [Попро́сту мені́ той Дембо́вський – оги́дний (Крим.). Чи не бу́дуть вони́ бридкі́ тобі́ (Леонт.). Я три́чі вже йому́ каза́ла, що осору́жний він мені́, що й гля́нути не мо́жу я на ньо́го (Тобіл.). Вона́ мені́ така́ одворо́тна (Борз.)].

Противозако́нный – протизако́нний, (стар.) протипра́вний. • -ный поступок – протизако́нний учи́нок.

Проце́нт – 1) про́це́нт (-ту), відсо́ток (-тку). [Му́сить він позича́тися та на свою́ ши́ю боргі́в за вели́кі проце́нти набира́ти (Єфр.). Позича́ла гро́ші за вели́кий відсо́ток, коли́шній його́ ня́ньці (Крим.). Поча́в він людям гро́ші у пози́ку за проце́нти дава́ти (Маркович)]. • Он берёт по десяти -тов – він бере́ по де́сять відсо́тків (проце́нтів). • Поместить капитал на -ты – покла́сти капіта́л на проце́нти, на відсо́тки. • -ты по займу – позичко́ві проце́нти, відсо́тки, відсо́тки за по́зичку. • -це́нт на -це́нт – відсо́ток на відсо́ток; 2) (рост, лихва) про́це́нт (-ту), надсо́ток, посту́пок, верхи́ (-хі́в, мн.), лихва́, ріст (р. ро́сту), (диал.) кама́та. [Вигодні́ше грома́ді ту зе́млю прода́ти та ма́ти з гро́шей про́цент (Грінч.). Вели́кий надсо́ток бере́ на стовп (Липовеч.). Позича́ли лю́дям гро́ші і ро́сту не бра́ли (Гр.). Він хоч і жид, а не бере́ собі́ посту́пку (Ніжен.). Пози́чив на лихву́ у жи́да три карбо́ванці (Кам’ян.). Ро́сту ще не ви́платив, а стовп само́ собо́ю стої́ть (Левч.)]. • Давать деньги на -це́нт – гро́ші на про́це́нт дава́ти. [Гро́ші дава́в лю́дям під заста́в на проце́нт або́ на відробі́ток (М. Левч.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Бить – 1) (поражать, наносить побои) бити, убивати, товкти, товкмачити, банити, тузати, лупити, лупцювати, лушперити, гамселити; (плетью, кнутом, розгою) батожити, пужити, лупцювати, шмагати, тяти, затинати, сікти, пірити, піжити, періщити, оперізувати, шпарити, чухрати, чесати, хвоїти, хворостити; (палкою, дубинкою) дубасити, дубцювати, гріти, окладати, молотити; (чём-л. тяжёлым) гатити, гнітити, садити, мостити, бити на олію, гніздити (в одно место); (коленом) колінити; (по физиономии, по роже) бити по лицю, бити по пиці, давати в лице, давати ляпаса, (ирон.) давати лящі по пиці; (немилосердно, нещадно) катувати, на забій бити; (о лошади: лягать) брикати, брикатися, хвицяти, хвицятися, хвицати, хвицатися; (лбом, рогами) буцати, буцкати, битися рогами; (в игре в лапту, ещё) гилити; 2) (убивать скотину, домашнюю птицу) різати, колоти; (диких животных и зверей) бити, убивати; 3) (раздроблять, разрушать) бити, розбивати, трощити, товкти; 4) (вбивать) забивати; 5) (давать посредством боя условный знак, ударять) бити, вибивати; 6) (масло) колотити, збивати, (из семян) бити, забивати; 7) (о болезни, сильном чувстве) тіпати, трясти; 8) (стремительно течь, вырываться) бити, бухати: • бить баклуши, баклушничать – бити байдики; байдикувати; • бить в ладоши (рукоплескать, аплодировать) – [в долоні] плескати, в долоні бити (вибивати, ляскати); • бить [в] набат – бити (дзвонити) на сполох (ґвалт), (устар.) бити (дзвонити) в дзвони [на сполох, на ґвалт]; • бить в нос (про острый запах) – шибати (бити) в ніс; • бить в одну точку – бити в одну точку; [міцно] триматися чогось одного; твердо стояти на чомусь одному; • бить в цель – бити (влучати, стріляти) в ціль, досягати (досягти) мети, осягати (осягнути, осягти) мету; • бить до полусмерти кого – бити кого мало не до смерті (доки теплий), бити та духу слухати (наслухати); • бить дубиной, палкой кого – дубасити (дубцювати, дрючкувати), відважувати кия (бука) кому (києм, буком кого), давати дрюка (кия, бука) кому, (образн.) мастити боки буковим салом; • бить ключем – джерели́тися, би́ти джерело́м, живо́ю ці́вкою (дзюрком); • бить кулаками кого – стусанів давати кому, стусанами гріти (частувати) кого, стусувати [кулаками] кого, давати буханів (товчеників) кому,товкти [кулаками] кого; кулакувати (кулачити) кого, (иногда) духопелити кого, духопелу (духопелів) давати кому; • бить масло – колотити масло, (із сім’я) бити (забивати) олію; • бить наверняка – бити напевне; • бить на слабую струнку – бити (вражати) в болюче (дошкульне) місце; • бить немилосердно, нещадно кого – катувати кого, локшити кого; • бить плетью (кнутом) кого – батожити (пужити) кого, давати батогів (нагаїв, канчків, малахаїв) кому; • бить по затылку кого – потиличника (потиличників, запотиличника, запотиличників, нашийника, нашийників) давати, потиличниками (запотиличниками, нашийниками) частувати (годувати); • бить по карману кого – бити по гаманцю (калитці, кишені) кого, кишеню трусити кому, змушувати на видатки (витрати) кого; (о ценах) кусатися; • бить поклоны – бити (класти, покладати) поклони, (ирон.) гріти поклони; • бить по нервам – бити по нервах (на нерви), дошкуляти, діймати до живого, (образн.) пекти в живе; • бить (ударять) по рукам – бити, ударити по руках; (о свидетеле) перебивати руки; • бить по чему – бити по чому, боротися проти чого; • бить себя в грудь – битися в груди, бити [себе] в груди; • бить сильно кого – бити дуже, бити скільки влізе (влазиться) кого, давати скільки влізе (влазиться) кому, бити не жалуючи кого, давати не жалуючи (не рахувавши) кому, давати духу кому, (изредка) давати затьору (табаки) кому, місити кого, (устар.) справляти бал кому, (образн.) бити так, що аж пір’я летить; • бить тревогу – бити (збивати) тривогу бити на сполох (ґвалт); • бить трепака – бити (вибивати, вистрибувати, садити, шкварити) тропака (дропака, гоцака); • бить хворостиной кого – бити дубцем кого, хворостити (хвоїти) кого, давати прута (лозини) кому, (устар.) давати хльору кому; • бить челом кому за что (благодарить) – чолом бити (давати) кому; • бить челом кому о чём (просить) – просити (прохати) ласки (милості) в кого; чолом давати’; • бить чем-либо тяжёлым – бити чимсь важким, гатити, гнітити, садити, мостити, трощити, гамселити; • бьёт лихорадка кого – пропасниця (лихоманка, трясця) б’є (трясе, трусить, тіпає, колотить) кого; • бьёт мой (его…) [последний] час (перен.) – приходить (надходить) на (для) мене (нього…) остання година (останній час), приходить (надходить) мені (йому…) остання година (останній час), приходить (надходить, настає, наближається) моя (його…) остання година (останній час), приходить (надходить, наближається) мій (його…) кінець, я (він…) доходжу (доходить…) [до] краю ([до] кінця), (разг.) приходить (надходить) моє до мене (його до нього…), (образн.) уривається нитка кому; • бьют и плакать не дают – б’ють і плакать не дають (Пр.); і деруть, і б’ють, і плакать не дають (Пр.); • бьют, как Сидорову козу – б’ють (товчуть, луплять, деруть), як Сидорову козу; • бьют не ради мученья, а ради ученья – доки не намучишся, доти не научишся (Пр.); піти в науку – треба терпіть муку (Пр.); до науки служать і буки (Пр.); не йде наука без бука (Пр.); нема науки без муки (Пр.); б’ють – не на лихо учать (Пр.); • в голове точно молотом бьёт – в голові наче ковалі кують; • жизнь бьёт ключом (образн.) – життя буяє (вирує, клекотить, кипить, шумує), життя грає (б’є) живою цівкою; • избитые плетью (кнутом) кони – збатожені коні; • кого люблю, того и бью – кого люблю, того й чублю (і б’ю) (Пр.); хто кого любить, той того чубить (згубить) (Пр.); • лежачого не бьют – лежачого не б’ють; • на что он бьёт? – на що він б’є?; на що він важить?; на що він ціляє (націляється)?; на що його думки націлені?; • сама себя раба бьёт, коль нечисто жнёт – сама себе раба б’є, що нечисто жито жне (Пр.); він сам собі руку січе (Пр.); ніхто тебе в петлю не тяг — сам в неї вліз (Пр.); зварив (заварив) кашу, так і їж (Пр.); купили хріну — треба з’їсти (Пр.); бачили очі, що купували,— їжте, хоч повилазьте (Пр.); плачте очі, хоч повилазьте: бачили, що купували,— грошам не пропадать (Пр.). [Всім старшинам тут без розбору, Панам, підпанкам і слугам Давали в пеклі добру хльору (І.Котляревський). Натиснули і напустились, Рутульці кинулись на вал, Троянці, як чорти, озлились, Рутульців били наповал. Тріщали кості, ребра, боки. Летіли зуби, пухли щоки, З носів і уст юшила кров: Хто рачки ліз, а хто простягся, Хто був шкереберть, хто качався Хто бив, хто різав, хто колов (І.Котляревський). Вистрибували гоцака (І.Котляревський). І, бачся, він тебе за те й прохворостив (П.Гулак-Артемовський). Хоча лежачого й не б’ють, То й полежать не дають (Т.Шевченко). Сусід Кіхоть із жінкою моєю… гм! гм! не вам кажучи, пані… а свою банить щодня (Г.Барвінок). — Брат старший від мене, може, бив на мої гроші, що я з полку принесу (Г.Барвінок). Як сім раз одважить киякою то хліба більше не їстиме (П.Куліш). — От,— кажуть, — їхав один бідолаха, стрівсь із ними, молодцями, та й засміявсь: «Не боюсь я вас, — каже, — пани мої молодці! Голому розбій не страшний, і життя не дуже його дороге — оцінне. Коли забить, то бийте, а ні, то пускайте — мені нема часу стоять, треба їхать — хазяїн дожидає, буде лаяти!» (М.Вовчок). Музики грають, у бубон б’ють (М.Вовчок). Розумний б’є на те, що справді в нього є, а дурень думкою, як кажуть, багатіє (Л.Глібов). А дід бабу товче, товче, що не рано млинці пече (Сл. Гр.). Нащо коня батожити коли він і так везе (Пр.). Бий скільки влазиться (Номис). Е, гемонів хрін, як уже він у ніс шиба (Сл. Гр.). Співає кругом вас увесь світ, все живе; і ваше серце, тріпаючись, як пташка під сіткою, підспівує світові, б’є й дзвонить у глуху дошку вашої груднини (П.Мирний). Тоді писар почав бити о. Артемія по найчутливішому місці: по кишені (І.Нечуй-Левицький). За кілька хвилин було чути, як вона била по клавішах і тріпала стиркою по струнах фортеп’яно, витираючи його (Л.Українка). — Побила б тебе лиха година, як ти мене б’єш на старість отими словами (М.Коцюбинський). Жінка б’є та духу наслухає (В.Стефаник). Піна била йому з рота. Кров бухає до голови (АС). Він згадував з п’яним задоволенням, як бив образника, як душив його, вивертав, колінчив, і заразом жалкував, що так швидко урвав свою кару. Вбити б гадюку! На юшку потовкти! (В.Підмогильний). — Гамселити, — підказав Покиван. — Товкмачити, — підказали з юрби. — Дубасити! (Олександр Ільченко). Рідний дух шибонув у ніздрю, привів її до тями і повернув на протоптану стежку (В.Діброва). Стрепенувся й Дон Кіхот, кинувся й собі на ко-зопаса, а той, заюшений, набравшись добрих носаків од Санча Панси, ліз рачки до ножа, замисливши криваву помсту. Каноник із парохом не дали йому, одначе, а цилюрник так діло підстроїв, що пастух підвернув під себе рицаря і так почав його гніздити, що бідолашний Дон Кіхот теж незгірше від нього паюхою вмився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Правда, й сам я був бабій, Може, й досі цим грішу я, Часом сам себе страшу я, Та ще рано бит вібій (М.Лукаш, перекл. П.Верлена). Джез скочив на паркан. Собака — на нього. Джез ухопився за верх огорожі, пес — йому за литку, прокусивши шкіру. Джез добряче хвицнув його і вирвався. Штанина тріснула, пес відлетів, а Джез вихопився на паркан і зі сплеском упав потойбіч. Він опинився в канаві (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Понко був широкий у кості, його руки та ноги тузали мене різко й дошкульно, його волосся, за яке я пробував схопитися, щоб повалити супротивника на спину, виявилося жорстким, немов собача шерсть (Р.Скакун, перекл. Італо Кальвіно). Хіба не вона сказала місіс Сомс, яка одягається дуже елегантно, що пера вульгарні. І місіс Сомс перестала носити пера — так дошкулила їй своєю прямодушністю голубонька Джун (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Щільні лави повітря батожили й збивали з ніг (Б.Антоняк, перекл. Н.Бабіної). 1. Коли мене почали бити в дитячому таборі, мої батьки не стали панікувати. Вони застрахували моє життя і записали ще на дві зміни. 2. Поклонників Каті я поступово почав бити. Побив одного, потім другого, а третій мене спантеличив. Витираючи кров, він сказав: «Усіх не переб’єш»].

Быковатый – 1) (внешним видом напоминающий быка, связанный с быком) бикуватий; 2) (угрюмый, угрюмый взгляд) вовкуватий. [Патріотизм наших стратегічних сусідів голосистий, часто картинний, подеколи трохи бикуватий. Але він поступово перетворюється на невідривну, важливу частину їхнього непростого буття (С.Рахманін). Найбільш послідовно (уніфіковано) морфеми вживав М. Шарлемань, який спирався на ухвалу номенклатурної комісії УАН від 1927 року (Шарлемань, 1927), обравши для всіх родин єдину морфему «-уваті»: «бикуваті», «котуваті», «вивіркуваті», «мишуваті» тощо (І.Загороднюк). Вичувалося, що цей Санько має надзвичайну біографію, коли після розкуркулення й заслання опинився знову в Україні, та ще й в ролі терориста, але як його випитаєш, коли він такий вовкуватий і мовчазний, як камінь (І.Багряний). Були то невеличкі на зріст, карячконогі, пихаті й нахраписті москалі, довготелесі й товстошкурі латиші з крижаними очима, вовкуваті й вічно голодні китайці, яких наші селяни називали «сліпими», юродиві з лиця чуваші та башкири, — і в усіх на язиці крутилося одне загадково-страхітливе слово «Хальоднияр» (В.Шкляр)].

Гламурный – гламурний, (применительно к журналам) глянцевий. [Гламурні обивателі — це люди з таким стилем життя, де запорукою успіху є не зажди професійність, талант чи інтелект, а часто — розум і вдача, і дуже часто — цинізм, підступність, злодійкуватість, хабарництво, що дозволяють забезпечувати гламурне споживання… Гламурний обиватель поступово перестає мислити — політики кажуть йому, чого хотіти в житті; експерти ринку кажуть йому, що робити в бізнесі; реклама підказує йому, що купити; телебачення підказує, як йому жити… (Сергій Дацюк). Гламурні свинопаси (Ю.Винничук). Келвін дивився на свою вродливу майже-колишню дружину й дивувався, як він міг бути таким ідіотом і одружитися з нею. Усе в ній, що здавалося таким правильним, коли він освідчувався, тепер здавалося кардинально хибним. Її досвідченість виявилася банальним цинізмом, її радість від розкошів обернулася звичайною жадібністю, інтелект і кмітливість мали присмак підступної ницості, і навіть її гламурна врода стала тепер бридким хробаком, що звивався на сталевому гачку її душі (О.Любенко, перекл. Б.Елтона). 1. Приходить чолов’яга в гламурний рибний ресторан, офіціант догідливо проводить його до величезного акваріума, де той вибирає здоровецького лобстера, якого офіціант виловлює спеціальним сачком і спеціальним же молоточком цокає по панциру. Лобстера урочисто відносять на кухню, чолов’яга іде за столик, на кухні з холодильника виймають заморожене м’ясо, готують, а лобстера скидають у потаємну трубу, якою він з’їжджає назад в акваріум, де вже зовсім знеможений притуляється лобом до скла і говорить: «…, коли ж я здохну-то!»].

Дело – діло, (ум. дільце, ділечко), заняття, (труд) робота (ум. робітка), праця; справа; (вещь) річ (р. речи); (поступок, действие) вчинок, чин, дія; потреба; подія, випадок; досьє: • а мне какое дело, что за дело? (разг.) – а мені що до того?; а мені яке діло?; а мені якого батька горе?; а мені який клопіт?; от мені великий клопіт!; • без дела не входить – без потреби не заходити; • безотлагательное дело – пильна справа; • ближе к делу – [ближче] до діла (до суті); без зайвих подробиць; • браться за дело – братися до діла (до роботи, до праці, до справи); ставати до праці (до діла, до роботи, до справи); заходжуватися коло справи; • браться за дело, не стоящее того – братися до діла, яке не варте того; руки поганити; • браться не за своё дело – не до свого діла (не до своєї справи) братися; (разг.) шитися не в своє [діло]; • быть в курсе дела – бути в курсі справи; бути поінформованим; • вам до меня и дела нет – вам про мене й байдуже; вам до мене і діла нема (немає); • вводить в дело – ознайомлювати зі справами; • ведение дела – провадження справи; • везде испортишь дело – скрізь попсуєш (зіпсуєш) діло (справу); (образн.) куди не підеш, то золоті верби ростуть; • вести дело к тому (так), чтобы… – вести до того, щоб…; гнути на те, щоб…; кермувати до того, щоб; • вести (удачно) дело (юрид.) – провадити (гаразд, щасливо) справу; • виданное ли, слыханное ли дело? – чи ж видана, чи ж чувана [це] річ?; чи чувано, чи видано?; де це видано, де це чувано?; • внешние (иностранные) дела – закордонні справи; • военное дело – військова справа; • возбудить дело против кого – порушити (розпочати, зачати) справу проти кого; зачати (заложити) позов проти кого; піти у позов проти кого; • вот это дело! – оце діло!; оце воно!; оце так!; то є щось; (иногда) оце до ума!; • в самом деле, на самом деле – справді; (иногда) дійсно; • всё употребить в дело – усе зробити; на всі способи братися, узятися; • в том-то и дело – отож-то (атож-то); отож-то й є; то ж то й воно; то ж бо то й; не що-бо й що; тим-бо й ба; не то ж бо то й що; (зниж.) не по чім б’є, як не по голові; в тому-то (в тім-то) й річ (справа, суть); • в чём дело? – у чому річ?; про що річ?; у чім сила?; про (за) що йдеться?; що сталося?; • выходит дело, что (разг.) – виходить, що; кладеться на те, що; • главное дело – головна (найголовніша) річ; головне (головно); • говорить дело – казати (говорити) до діла (до пуття); казати (говорити) по суті; мовити до речі; • горное дело – гірництво; • гражданское дело – цивільна справа; • грешным делом – на жаль; признатися; • громкое дело – голосна (гучна) справа; сенсаційна справа (сенсація); • да и в самом деле – та й справді; та воно й правда; • дать делу другой оборот – повернути справу (на инакше); • дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі; • дела, дела, как сажа бела – живемо, як горох при дорозі: хто не йде, той скубне (Пр.); впав у біду, як курка в борщ (Пр.); • дела идут к лучшему – справи (діла) покращали (повернули на краще); • дела нет (нет дела) до чего – байдуже про що (до чого); • дела тайные – таємні діла (справи), таємнощі; • дело во времени – йдеться про час, залежить від часу; • дело вот в чём – річ (справа) ось (от) яка (ось, от у чім, у чому); • делов-то – скільки [там] того діла, всього на-всього; • дело в том, что… – річ у тім, що…, ідеться про те (за те), що…; • дело в том, чтобы… – ідеться за те (про те), щоб…; • дело в шляпе (разг.) – справу (діло) полагоджено (зроблено), (образн. нар.) рибка в сітці!; • дело дрянь, табак (разг.) – погане діло; погана (кепська) справа; • дело житейское, обыкновенное – світова, звичайна річ; • дело за вами (разг.) – тепер ваша черга (ваш ряд, за вами черга), діло (справа) за вами; • дело за небольшим стало – діло за малим стало; • дело идёт к осени – ідеться (береться) до осені, кладеться на осінь, надходить (наближається) осінь; • дело идёт о том, чтобы – йдеться про те, щоб; • дело касается кого-чего – справа стосується кого-чого; • дело кончено, поздно уже (образн. разг.) – клямка запала; • дело ладится – справа налагоджується; • дело лежит без движения – справа не рушає; • дело мастера боится – діло майстра хвалить (Пр.); дільника й діло боїться (Пр.); що вхопить, то зробить (Пр.); добра пряха й на скибці напряде (Пр.); в умілого й долото рибу ловить (Пр.); на що гляне, так тобі й учеше (Пр.); майстер зна, що кобилі робити (Пр.); • дело начато – справу розпочато; • дело не в том – не про те (не за те) річ; не в тім річ, не в тім сила; • дело не выйдет (разг.) – нічого з того не буде (не вийде), (образн.) з цього пива не буде дива; • дело не клеится – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); • дело не медведь (не волк) — в лес не убежит – діло не вовк (не заєць) — нікуди не втече (Пр.); сиди, Векло, бо ще не смеркло (Пр.); як до діла, так і сіла (Пр.); гуляй, тато,– завтра свято (Пр.); • дело не терпит отлагательств – зі справою не можна зволікати; • дело, не терпящее отлагательств – негайна (невідкладна, нагальна) справа; • дело нешуточное – це (то) не жарт, (разг.) непереливки; • дело обыкновенное – звичайна річ; • дело обстоит так – справа стоїть так, діло таке; • дело обычное – звичайна річ; • дело о ком – справа кого; • дело окончено – справу закінчено (кінчено); • дело подвернулось кстати – справа нагодилась; • дело подходит к концу – справа (діло) доходить (добігає) кінця, справа (діло) наближається до кінця, кінчається; • дело подходящее – [це] діло підходить кому, на руку (наруч) кому, (образн.) на руку ковінька кому; • дело по обвинению кого в чём – справа про звинувачення (обвинувачення) кого у чому, за що; • дело привычки – звичка, звичай; • дело проиграно – справу програно; • дело случая – випадкова річ; • дело стало за чем – затримка за чим; • дело стоит внимания – справа заслуговує на увагу, заслуговує (варта) уваги; • дело табак – кепська справа; • дело твоих рук (разг.) – діло (справа) твоїх рук, то твоя праця (робота); • дело только в том, чтобы… – ідеться тільки про (за) те, щоб , річ тільки про те, щоб; річ тільки в тому, щоб; • делу время, потехе час – коли почав орати, так у сопілку не грати (Пр.); попрацюй уліті (улітку), відпочинеш узимі (узимку) (Пр.); іди в гості сміло, як не жде дома діло (Пр.); • другое (иное) дело – інша річ (справа); • его слова не расходятся с делом – його слова не розходяться (не розминаються) з ділом, він що скаже, те й зробить, (образн.) сказав, як зав’язав; • её (его) дело молодое (разг.) – вона (він) молода (молодий); • ей до всего дело – без неї вода [ніде] не освятиться; • если уж до чего дело дойдёт – коли вже до чого (до того) дійдеться, як до чого (до того) ряд дійде; • за дело он наказан (разг.) – він заслужив на кару, по заслузі (за діло) покарано його; • за малым дело стало (разг.) – малого (дрібниці) не стає (бракує, не вистачає); • за ним дело не станет (разг.) – за ним діло не стане, його не доведеться чекати; • затруднительное дело – клопітна, морочлива справа; • золотых дел мастер – золотар (ум. золотарик); золотник; • и дело с концом (разг.) – та й по всьому (та й по всій справі), та й край [увесь] (та й квит, иногда та й решта); • известное, видимое дело (разг.) – відома, видима, певна річ, звичайно (звісно); сказано; • иметь дело с кем – мати діло (до діла) з ким, до кого, мати зв’язки (стосунки) з ким, (иногда негат.) накладати з ким; • иметь дело с чем – мати справу з чим; вивчати, розглядати що; торкатися чого; • как дела? – як ваші (твої ) справи?, як ся маєте (маєш )?, як ведеться?; • каков у хлеба, таков у дела – як їсть, так і робить (Пр.); який до їжі, такий і до роботи (Пр.); • какое [кому] дело до этого? – що до того [кому]?; • к делу! (разг.) – до діла!; • круг дел – обсяг справ; • к чему мне такое дело – навіщо (нащо) мені таке діло, (разг.) нащо мені та рахуба; • личное дело (документ) – особова справа; • личное дело – особиста, приватна справа; • между делом (разг.) – поміж ділом, побіжно, мимохідь; • мне (тебе, ему…) нет до этого дела – мені (тобі, йому…) байдуже до того, мене (тебе, його…) це не обходить, до мене (до тебе, до нього…) це діло не доходить; • моё дело сторона (разг.) – моя хата скраю, не маю нічого спільного з ким; • на деле доказывать – ділом довести; • на [самом] деле – насправді (справді) (иногда доправди), на ділі; • на словах, что на санях, а на деле, что на копыле – на словах, як на цимбалах, а на ділі, як на талалайці; • начинать судебное дело – піти у позов; • не было дела до кого, до чего – байдуже було до кого, до чого; не доходило діло до кого, до чого; • не в этом (том) дело – не в тім річ, не про те (не за те) річ, не про те (не за те) мова мовиться, не в тім сила; не про те йдеться; не про те мова; не в тім (не в тому) справа; • не идет дело – діло не йде, (образн. разг.) не прядеться; • не к делу – не до діла (не до речі) не в лад; невлад; • немного дела – діла ніскільки (не багато); • не по словам судят, а по делам; хорошие дела лучше хороших слов – менше слів, а більше діла (Пр.); менше говори — більше діла твори (Пр.); добрі діла кращі від добрих слів (Пр.); робота сама за себе скаже (Пр.); • не твоё, не ваше дело – [то] не твоє, не ваше діло; не твоя, не ваша справа; не твоя, не ваша річ; тобі, вам не діло; тобі, вам до цього зась, заськи; (образн. шутл.) не твоє, не ваше мелеться (молотиться); тут не твій, не ваш батько хазяїн; • не твоего ума дело (разг.) – не з твоїм розумом братися до…; (міркувати про, за…); на це твого розуму не стане; • ну и дела – ну й робота; • обделывать, обделать дело (прост.) – оборудувати (залагоджувати, залагодити) справу, упорати справу; • обнять дело – збагнути справу; • обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою; • общее дело – спільна справа; • он знаток своего дела – він знавець свого діла (своєї справи), він знається на своїй справі (на своєму фаху), він знає своє діло (свій фах); • он не у дел – він не працює (не на посаді, не на службі), він без діла (без роботи), його усунено з посади (від діла), він не має службових обов’язків; • оставлять дело без движения – лишати справу без руху; • первым делом, первое дело – щонайперше (найперше), передусім (насамперед), найперша річ; • плёвое дело (разг.) – дурниця, абищиця, пусте, пустячина, казна-що; • плохо дело – погане діло, зле, погана (кепська) справа, (образн.) справа як коло дядькового (коло бабиного, баб’ячого) воза; • погубить дело – занапастити справу; • по делам; по делам службы – за ділом (за справами, у справі), у службових справах (за службовим ділом); (устар.) за орудками; • по делу – за ділом (за справою), у справі; • пойти в дело – піти в надобу, піти до діла; • по личному делу – в особистій (у персональній) справі; • положение дел – стан речей (справ); • помочь делу – зарадити справі; • понимать в деле – розумітися на справі; • понятное, ясное дело – зрозуміла, певна річ, зрозуміло; • поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу; • по своему делу – за своїм ділом; за своєю справою; • по сути дела – до суті справи (діла), фактично; • по ходу дела – з розвитку справи; • пошло дело на лад – пішла робота (пішло діло) гаразд, повелося добре (гаразд, на добре); • по этому делу – у цій справі, за цим ділом; • по этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі; • правое дело – праве діло, справедливе діло, справедлива справа; • прийти по делу – прийти у справі; • приобщать к делу – прилучати до справи; • приниматься, приняться за дело – братися, узятися до діла (до праці, до роботи), ставати, стати до роботи (до праці), братися, узятися (заходжуватися, заходитися) коло чого, робити що; • приостановить дело – припинити справу; • пускать, пустить в дело что – пускати, пустити (запускати, запустити) що, ставити, поставити на роботу що; • расследовать дело – розслідити, розвідати справу; • сидеть, быть без дела – сидіти, згорнувши руки, посиденьки справляти, лежні (сидні) справляти; • смотреть за делом – наглядати за справою; • спешное дело – нагальна, термінова справа; • справиться с делом – дати (собі) раду із справою; • статочное ли дело? – чи подоба?, чи годиться [ж]?; чи можлива річ?; чи мислима річ? (устар.) чи подобенство?; • столько дела, что не успеешь всего сделать – діла такого, що не переробиш, діла не обкидаєшся; • странное дело – дивна річ, чудасія, чуднота, диво, дивовижа; • судебное дело – судова справа; • такие-то дела – от такі діла (справи); • таково положение дел – такий стан речей, такі маємо справи (діла); • текущие дела – теперішні справи; • тёмное, подозрительное дело – непевна справа; • типографское дело – друкарство; • то и дело (разг.) – раз у раз (раз по раз); весь час; знай; безперестанку; • то ли дело (разг.) – інша річ, хіба така річ?, нема краще як…, нема як…, нема в світі як…, от… так-так; • торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство; • тяжебное дело – позов; • уголовное дело – карна, кримінальна справа; • у меня дела идут хорошо – мені ведеться; • у меня к тебе дело – я до тебе маю діло (справу), у мене до тебе діло (справа); • умно вести дело – з розумом провадити справу; • употребить в дело – узяти до діла, ужити що, пустити в діло що, скористатися з чого, чим; • управиться с делом – упоратися з справою; • управляющий делами – керівник справ; • ходить по делу (устар.) – позиватися, тягатися; • часовых дел мастер – годинниковий майстер, годинникар; • что дело, то дело – що до діла, то до діла; що правда, то правда; що до пуття, то до пуття; • шататься, болтаться без дела (разг.) – вештатися, швендяти, тинятися [без діла]; • экстренное дело – пильна справа; • это дело! – це до діла!, це діло!, це (ото) добре!, це гаразд!; • это дело другое – це що инше; це инша річ; • это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу; • это дело потерянное – це річ пропаща; • [это] дело случая – [це] річ випадкова; • это к делу не относится – це до діла не належить (не стосується); • это не дело (разг.) – це не годиться; • это особое (другое) дело – це інша (особлива) річ, це інша стать; • это совсем другое дело – це щось зовсім інше; • это уж моё дело – це вже мені знати, це вже моя річ (моє діло); • я в деле, я и в ответе – що роблю, за те й відповідаю (Пр.); • я совсем не имею с ней дела – жадного діла в мене з нею нема, не причетний я зовсім до неї. [Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе (Пр.). З бабою і дідько справу програв (Пр.). — Та ще послухай, щось скажу: Щоб в пекло ти зайшов до мене, Бо діло єсть мені до тебе (І.Котляревський). Як діла нема дома, піде було блукати по селу (Г.Квітка-Основ’яненко). Моє діло, кажуть, мірошницьке, запусти та й мовчи (Номис). А щука на своє хилила: Ет, вигадки! Велике діло — миші (Л.Глібов). Сказано: куди голка, туди й нитка (Пр.). А він знай співає (Т.Шевченко). Сидить, тільки очима поводить та вигукує: «Робіть діло! робіть! не лінуйтеся!» (М.Вовчок). — Що не кажи, а не панське діло біля землі ходити (П.Мирний). — Я б тоді паном діло зажив. Та де б тобі, — більше б пана був, до царя рівнявся. Усе б у садку і сидів та овоч їв (П.Мирний). — Ти кажи діло, а то квакаєш, як ворона (П.Мирний). Комісія розібрала діло вербівських селян і звеліла наділить їх кращою землею (І.Нечуй-Левицький). Няньку посилала за орудками (Л.Українка). — Все оце дуже чуло сказано, але не до речі, а от саме перше слово було до діла (Л.Українка). — Яке вам діло до мого життя й до моїх грошей? Не ви мені їх дали! — сердиться Карпо (М.Коцюбинський). Чистий думками і непорочний діями. Він хотів би коняку купити, та тим бо й ба — грошей нема. Не доходило мені до них діла (АС). Ігумену — діло, а братії — зась (Пр.). — Ми не тою дорогою їдемо? — А тож-то, що не тою (АС). Нехай судці розберуть тую справу. Неохота йому працювати; хіба така річ – пити! Я прийшов до вас за ділом. Тепер справа стоїть инакше (АС). Не треба слів, хай буде тільки діло (О.Теліга). — Добре, добре, мамо, — там розберем. А забудемо, де чай, то горіхом заваримо. Скільки того й діла! (І.Багряний).   — Сідай, парубче, підвезу, — осадив коні біля хлопця. — Могорич із вас, дядьку Іване, — схвально оглянув коні Дмитро, вискочив на воза і зручно спустив ноги з полудрабка. — Скільки того діла, — могорич мій, а горілка твоя. Звідки прямуєш? (М.Стельмах). Затісно в цьому світі для живих, для мертвих теж затісно. Скільки діла — прожити вік, як мати жити вчила, і що ж? То просто  неспокутний гріх (В.Стус).    — Отож скажу відкрито і вселюдно. Буває всяко, доля — не черінь. Любов — це, люди, діло неосудне. По всі віки. Во вік віків. Амінь (Л.Костенко). Прибрати, попрати, помити, скупати дітей… Здавалось би, скільки того діла, а все — як ота нездоланна дорога з Синиці… (Марина Павленко). А Справі своїй вони були віддані не менш, ніж своїм чоловікам, синам та коханим, цій Справі служать їхні руки, задля цієї Справи б’ються їхні серця, до неї звернені їхні слова, думки й мрії, на вівтар її, якби постала така потреба, вони віддали б і своїх чоловіків, синів та коханих, і втрату свою понесли б так гордо, як воїни несуть бойовий прапор (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). Ознака незрілості людини — те, що вона хоче благородно померти за праве діло, а ознака зрілості — те, що вона хоче смиренно жити заради правого діла (Д.Д.Селінджер). Час робить свою справу. А ти, людино? (С.Є.Лєц). У боротьбі за праве діло іноді програє діло, а іноді правота (Лешек Кумор)].

Ёлки-палки, ёлы-палы, эвфем. – бляха-муха, йосип драний, йо́пересете, йо́келемене, йо́перний театр, (рус.) йолки-палки, йопсіль-мопсіль, японський городовий. [Ця держава, як і будь-яка інша, не заслуговує на жодну фору, вона цілком самодостатня у своїй шкідливості, не слід тут щось списувати на рахунок щойнонародженої, і тому ще недозрілої незалежності, наш державний апарат, наш, бляха-муха, адмінресурс, зовсім не справляє враження недозрілості, недорозвиненості — так, але не недозрілості, то чому слід вибачати їй відверту лажу, якої вона допускається? На щастя, ця держава, як і будь-яка інша, цілком справедливо заслуговує на ліквідацію, у всякому разі — на поступову ліквідацію, і чергове святкування її дня народження має сприйматись як чудесний спосіб ще раз нагадати одне одному про те, що в нормальному суспільстві, суспільстві, що не страждає на запори національної самоідентифікації, армію потрібно розпустити, клерків потрібно депортувати, футбольні клуби потрібно експропріювати, міліцію потрібно навчити виконувати хоч щось для суспільства корисне, а державу потрібно просто валити. З днем народження, Україно! (С. Жадан). …йолки-палки, ми ж були вродливим народом, леді й джентльмени, відкритозорим, дужим і рослявим, самовладно-міцно вкоріненим у землю, з якої нас довго видирали з м’ясом, аж нарешті таки видерли, і ми розлетілись, розтрусились по всіх широтах обстрапаним пір’ям із розпоротих багнетами подушок, наготованих, було, на придане, — ми-бо все чекали свого весілля, вишивали собі пісень, хрестиком, слово до слова, і так упродовж всенької історії, — ну от і довишивалися (О. Забужко). «Йокелемене» — тільки й думав я, а вона забігала то зліворуч, то справобіч, змушуючи мене до маневру (Б. Жолдак). Йопересете! Та скоро вже буде ранок! (А. Дністровий)].

Кофе – (растение, плод, напиток) кава: • заварить кофе – запарити каву; • кофе крепкий, жидкий, черный, со сливками, по-венски, по-варшавски – ка́ва міцна́, рідка́ (тонка́), чо́рна, вершкова́, по-віде́нському, по-варша́вському; • кофе-мокка – ка́ва-мо́ка, мо́кська ка́ва; • кофе настоящий, жолудевый. ячменный, ржаной, морковный – ка́ва спра́вжня (правди́ва), жолуде́ва, я́чна, жи́тня, морквяна́; • пить, распивать кофе – пи́ти ка́ву, кавува́ти; • чашка кофе – ча́шка (зап. філіжа́нка) ка́ви. [Коли́-б-мені́ зра́нку ка́ви філіжа́нку (Пісня). З моря дув вітер. Солона прохолода принаджувала гостей, і вони, замовивши собі каву, тислись до вікон або сідали на веранді (М.Коцюбинський). Профе́сор загада́в Хве́дорові пода́ти їм гаря́чої чо́рної ка́ви (А.Кримський). Зійшовши на Хрещатик, купив газету, сів до столика у відкритому кафе й запитав собі кави з тістечком. З незрозумілою і несподіваною вишуканістю поклавши ногу на ногу, він ліниво мішав пахучий напій, скоса поглядаючи на сотні облич, що пропливали повз ґратки, вбираючи в себе всю різнобарвність та розгін вуличного руху (В.Підмогильний). Насупроти сиділо якихось двоє дівчат за столиком, вп’ялися в хлопців очима. Замовили собі чорну каву, сьорбали її потрошку й так сиділи (І.Багряний). Три скелети сидять за кавою І провадять про філософію Ніцше до них присідає рудава бестія і починає з одного кпити що той недоладно грає справжню людину (В.Стус). Просто кава і теплий рогалик, Просто шибка і злива, і злива. Просто декілька чистих прогалин У потоці життєвого млива… (Мертвий півень).  Через два столики самотня вродлива жінка років так під сорок неспішно кавувала і зосереджено курила тонку сигарету (Олесь Ільченко). Син голови колись привернув його увагу віршем, у якому він таврував хлопців, котрі подалися в місто і відірвалися від свого коріння. Фінальний рядок вірша звучав як вирок забудькам і перевертням: «Ви тут усі, — римував юний поет, — від кави почорніли» (В.Діброва). Ти п’єш каву дивишся у стелю Грієш пальці думки розплутуєш Тобі так просто жити над землею В координатах звуку сонця і вулиці (Ю.Джугастрянська). Взагалі, з першим, а особливо другим приходом руских, як тут називали «возз’єднання населення Північної Буковини у єдиній сім’ї вільних радянських народів» 1940 року та «визволення від німецько-фашистської та румуно-боярської окупації» 1944-го, багато чого в джерелівських звичаях змінилося. По-перше, поступово перестали пити каву, а перейшли на «российский чай». Річ у тім, що натуральну мокку, арабіку, робусту чи сантос або парану, ні «дістати» (термін з’явився разом із впровадженням найпрогресивніших досягнень радянської торгівлі), зате в крамницях було вдосталь «кави» з цикорію (В.Кожелянко). В пору ранішню ласкаву Зготував мені ти каву. Кава пахла, бадьорила, Сподівання в серці гріла. Сонце на обід зібралось, У мовчанку з нами гралось. Що ж мовчанка допоможе? Буркнув ти: — То кави, може?… Розливає вечір ласку, Ти зварив не каву — казку!!! Вам без цукру? Ні, з казками! Ще по чашці між думками. Ніч! На небі зір без ліку! Не заснути… аж до крику! Ти шепнув: — Не кави, часом?.. — В печінках!!! З тобою разом!.. (Т.Чорновіл). Довбонуло струмом вранці, Кудись пропав рожевий ліфчик. Побігла кава на плиті, Забула лак для волосся в морозилці. Сонце сліпить очі – примружусь, наче кріт, (сонцезахисні окуляри ще не купила) Обмалювало веснянками носа, Замажу тоном і на роботу піду. Ех! Весна поперла: Сонце, мухи і бруньки. А я сиджу перед монітором: Зводжу, рахую і відповідаю на дзвінки (П.Кукуй). „Кава« — здавна вживане в українській мові слово, а „кофе» активізувалося в часи зближення мов у колишньому Радянському Союзі. Це запозичення з російської. Коли в мові існує два слова, які нічим не відрізняються одне від одного, то якомусь із них потрібно віддати перевагу, а друге — відіслати в пасивний запас. Яке слово краще? Звичайно, „кава«. „Кава» й „кофе« мають спільне джерело походження, але „кава» стоїть ближче до оригіналу - через турецьке „kahve", пов’язане з арабським „kahva", утвореним від назви місцевості Kaffa в Етіопії в Африці, де вирощували цю рослину. По-друге, воно має чимале словотвірне гніздо: „кавник« — посудина на каву, „кавниця» або „кавничка« - млинок для кави, „кавовий» — кавовий лікер, кавове дерево, „кавувати« — пити каву. По-третє, слово „кава» має такі значення: тропічна рослина, з насіння якої виготовляють запашний напій; насіння цієї рослини; поживний напій. По-четверте, саме цьому слову віддавали й віддають перевагу класики українського письменства (О.Пономарів). Вбийте бажання пити каву з молоком, кричу в простір безпредметної темряви, розмішуючи цукор у чашці, що вже третя за цю коротку ніч. Скільки можна? — вкотре себе питаю (Б.Редінґ). Влітку обідали на великій терасі з краєвидом на Сену, кавували в садку, що займав увесь дах будинку (Роман Осадчук, перекл. М.Дюрас). Звичні розваги — вино, музика, поезія, живопис — стали для нього нецікавими. Від кави теж відмовився й геть перестав ворушити мізками (О.Кульчунський, перекл. О.Памука). Знаєте, чому я запросив її на каву? З чисто егоїстичних міркувань. Скапітулювавши в останню мить — тобто удавши раптом, що чашка кави в її товаристві стала моєю найзаповітнішою мрією, — я одержав «Пізнє середньовіччя» (М.Пінчевський, О.Терех, перекл. Е.Сіґала). 1. Ніщо так не знімає сонливість зранку, як чашка міцної, солодкої, гарячої кави, пролитої на живіт. 2. Офіціант: — Ваша кава, пане. Спеціально з Південної Америки. — Так от, значить, де ви були! 3. Кава — чарівний напій. Скільки людей народилося на світ завдяки запрошенню «на чашечку кави»].

Наценка – на́цінка, (редко) по́ступок, (процесс) наці́нювання. [Він хоч і жид, а не бере собі поступку (Сл.Гр.)].

Одноклеточный, одноклетный – одноклітинний: • одноклеточные – (мн., биол.) одноклітинні. [Уже згодом, заднім числом складаючи докупи десятки почутих історій про вуличні побиття й пограбування, Елайджа зрозумів, наскільки всім їм тоді на цьому насправді залежало: бути на своїй території, де жодна зараза не пристібеться до твого довгого волосся, кульчиків, прикрас, предмета розмови, де не треба буде відбивати цю аґресію — в усіх можливих значеннях цього слова, де середня управлінська ланка молодого вітчизняного рекету не змушуватиме тебе почуватися лузером і задротом перед твоєю дівчиною, де за сусіднім столиком якесь п’яне начальство не волатиме «Горіла сосна, палала», а головне — ніхто не поставить касету з піснями Міхаїла Круґа. На вході стоять красиві панки, готові дати в табло будь-якому одноклітинному мудакові, привезену з Польщі каву Tchibo приносять у спеціально замовленій для цього місця темній кераміці, а не якомусь тонкостінному чеському жлобстві, трамваї ходять до дванадцятої, і немає жодних сумнівів, що ти цієї миті перебуваєш в епіцентрі історії (О.Форостина). Взагалі я тут добре-таки підвищив свою освіту і розширив світогляд. Я й раніше чув, наприклад, про теорію походження видів Дарвіна, але тільки у професора зрозумів все до кінця. Виявляється, що спочатку на землі не було ні людей, ні кішок, ні собак, ні навіть бліх, а були лише одноклітинні організми, які не мали ні голови, ні рук, ні ніг. Словом, жила амеба — мікроскопічна краплинка протоплазми, але — живої! Ці одноклітинні організми розвивалися, перетворювалися на багатоклітинні і, залежно від умов існування, ставали то водяними тваринами, то наземними. Розвиток тривав сотні мільйонів років, і поступово з’явилася вся різноманітність живого світу. Найбільше мене вражало в цій теорії те, що амеба, цей одноклітинний, примітивний організм, є предком всіх сучасних тварин і людини. Тобто, не тільки Петренка (прізвище Петровича було Петренко), а й моїм предком та предком професора. До речі, Петренко частенько навідувався до нас, завдаючи мені зайвих неприємностей. Я прозвав його «амебою» за його надто примітивні інтереси (Іван Багмут)].

Отвратительный, (разг.) отвратный – гидки́й, гидо́тний, оги́дний, оги́дливий, бридки́й, відворо́тний, погане́нний, мерзе́нний, паску́дний, ги́досний, гиде́сний, гидоми́рний, нечви́дний, (отталкивающий) відра́зливий, (очень плохой) препога́ний: • отвратительная погода – бридка́ (гидка, дуже погана) пого́да; • отвратительная тварь – гидка́ (бридка́, оги́дна, відворо́тна, мерзе́нна, паску́дна) твари́на; • отвратительнее (отвратнее) всего – [що] найгидкіше (найгидотніше, найогидніше…); • отвратительное впечатление – оги́дне (гидо́тне, оги́дливе, відра́зливе, відворо́тне) враження; • отвратительный на вкус – гидки́й (відворо́тний) на смак; • отвратительный (отвратный) поступок – гидо́тний (гидкий, оги́дний, бридкий) вчи́нок; • отвратительный человек – оги́дник, оги́дниця, паску́дник, паску́дниця, паску́да (общ. р.), пога́нець, пога́нка, гидоми́р; • сделать для кого-л. что-л. отвратительным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́ди́ти, збри́дити кому́ що. [Василина глянула на його й одвернулась. Мошицький був такий гидкий для неї, що вона аж іздригнулась (І.Нечуй-Левицький). Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! Я хочу вам про рідний край казать… Я хочу ними кидать і влучать В серця катів і зрадників гидких (О.Олесь). Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (І.Франко). Я почув виразно, що я оце зробив щось безглузде, огидливе (І.Франко). Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний — однаково бридкий (Л.Українка). А нащо було їй, бридкій, убогій, зводити очі на нього, першого в селі орликева, гарного, як молодий місяць на небі? (М.Коцюбинський). Хоч воду ту змій береже огняний І кожного палить, хто йде до криниці, Та смілому байдуже гидосний змій: Несе йому смерть він у дужій правиці (Б.Грінченко). Як зненавиділа, то й дивитись не хоче на його — якийсь одворотний став він їй (С.Васильченко). Настрій у всіх гидотний, а їм тільки ха-ха. Попри легке сп’яніння всі йдуть понурі, тільки Вася Булавка і Мишка, — от дебіли! — безперестанку базікають про рок-музику (А.Дністровий). — Тепер про те, як слід поводити собою і домом своїм: найперше, Санчо, держи себе в чистоті, обстригай нігті, не відрощуй їх, як то роблять деякі невігласи, гадаючи, що нігті рукам краси додають, а ті необрізані виростки-додатки вже й не нігті, а радше кігті боривітра-ящіркоїда; свинський то і гидомирний дуже звичай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він навіжено вдарив по відворотній голові, що втупилася в нього, та вона підплигнула, як іграшка, вернулася назад і знову вищирилася йому прямо в обличчя, він ударив іще раз і заплакав з огиди (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґа)].

Очаг – 1) вогнище; 2) (средоточие) осередок, (источник распространения чего-л.) вогнище: • домашний очаг – (перен.) домашнє вогнище (гніздо), домівка; • кухонный очаг – кухонна піч, (небольшая для варки пищи летом во дворе или в сенях) каби́ця, каби́чка; • очаг возгорания – осередок займання (загоряння); • очаги сопротивления – (воен.) вогнища опору; • очаг просвещения – вогнище (осередок) освіти; • очаг разрушения – осередок руйнування. [До свідомості Джедді доходили яскраво-багряні та блідо-жовті плями серед густих зелених заростей; пахощі фруктів і квітів, димок від глиняної кабиці під гарбузовим деревом, де куховарила Чанка; дискантовий жіночий сміх у хатках тубільців, пісня червоногрудки, солонуватий повів з моря, димінуендо ледве чутного прибою вподовж узбережжя — й потім поступово виникла перед ним біла цяточка, яка весь час росла й виросла нарешті у велику пляму на одноманітно сірій поверхні моря (В.Мисик, перекл. О.Генрі)].

Порочный – порочний, зіпсутий, зіпсований, грі́шний, недоброчесний, схиблений, вадни́й, ґанджови́й, (стар.) нецнотний, (преступный) злочи́нний, (развращённый) розбещений, (развратный) розпутний, (неправильный) хибний, порочний: • порочная привычка – погана (хибна, гріховна) звичка; • порочные наклонности – злочи́нні на́хили; • порочный круг – (лог.) порочне коло; (перен.) зачароване (заворожене) коло; • порочный поступок – гане́бний учи́нок, злочи́нок (-нка).

Процент – 1) про́це́нт (-ту), відсо́ток (-тку); 2) (рост, лихва) про́це́нт, надсо́ток, посту́пок, верхи́, лихва́, ріст (р. ро́сту), (диал.) кама́та: • давать деньги на проце́нт – гро́ші на про́це́нт давати; • заёмны процент – позиковий відсоток (процент); • он берёт по десяти процентов – він бере́ по де́сять відсо́тків (проце́нтів); • под процент – під відсоток (процент); • поместить капитал на проценты – покла́сти капіта́л на проце́нти, на відсотки; • проце́нт на проце́нт – відсо́ток на відсо́ток; • проценты по займу (по вкладам) – позичко́ві проце́нти, відсо́тки, відсо́тки за позичку (відсотки (проценти) за вкладами); • ссудный процент – позичковий відсоток (процент); • учетный процент – дисконтовий відсоток. [«От тут би осістись мені на ввесь вік! — подумав Ломицький.— Марусина мати має хоч старий і невеличкий, але свій власний дімок, має садочок. Знаю, що вона позичила десять тисяч одному молдавському панові за чималі проценти. Маруся гарна, здорова, робоча, хазяйновита. Замкнувся б от тутечки в хатньому житті. забув би усякі громадянські питання, ні в які соціальні справи не втручався. щоб мене ніхто не зачіпав. Знав би свою службу, хоч і неприємну, і годив би начальству. І жив би собі з Марусею тихо, спокійно, ні в що небезпечне не вмикуючись» (І.Нечуй-Левицький). — Добре! Згода! — сказав він твердим голосом. — За п’ятдесят процентів на рік! — Скільки? — спитав Копронідос, і його чорні очі засвітились, заблискали, неначе в кота, що налагодився кинутись на мишу і знає, що миша вже не втече од його лапок та пазурів (І.Нечуй-Левицький). — Жидівське, — кажу, — не пропаде, а я на грунт не підписуюся, бо до того є сироти, не лиш я. Коли подужаю, а я жидові відроблю, ще й камату му заплачу (Ю.Федькович). — Чималі тут проценти, як я бачу, Та ще й якась заплутана рахуба! (Л.Українка). Дарка збирала малину панам на конфітури, — ну, то вже, певне, й собі брала якийсь відсоток натурою (Л.Українка). Він мав п’ять тисяч ринських в ощадній касі і відсотки з них так само щороку докладав до капіталу (І.Франко). Му́сить він позича́тися та на свою́ ши́ю боргі́в за вели́кі проце́нти набира́ти (С.Єфремов). Позича́ла гро́ші за вели́кий відсо́ток, коли́шній його́ ня́ньці (А.Кримський). Вигодні́ше грома́ді ту зе́млю прода́ти та ма́ти з гро́шей про́цент (Б.Грінченко). Вели́кий надсо́ток бере́ на стовп (АС). Позича́ли лю́дям гро́ші і ро́сту не бра́ли (Б.Грінченко). Він хоч і жид, а не бере́ собі́ посту́пку (АС). Пози́чив на лихву́ у жи́да три карбо́ванці (АС). Отже, мусить попрощатись із своїм дорогим внутрішнім світом, як той чернець із зовнішнім на порозі монастирської темряви! Та чи ж тільки творчість його ляже жертвою на потворний шлюбний алтар? Хіба не дає він гуртову запродажну на всі свої поцілунки, безтермінового векселя на любов, наперед зобов’язуючись платити страшні відсотки повстримності? Безліч є жінок неопізнаних, безліч чарівних облич і витончених тіл, що проминути їх — значить втратити! (В.Підмогильний). Погасити борг з відсотками в часи написання «Енеїди» І.Котляревського звалося «віддячити сто з оком» (Юрій Проценко). Справжня плітка ніколи не повинна підтверджуватися на сто відсотків (С.Є.Лєц). 1. Дзвінок в банк: — Добрий день. Ви надаєте кредити пацієнтам психдиспансеру? — Тільки під божевільні проценти. 2. Я збережу вам вірність під відсотки …].

Реальность – дійсність, реальність, очевидність: • считаться с реальностью – дивитися правді в вічі. [Вчора се була казка, сьогодні дійсність, що ж дивного тут? (М.Коцюбинський). Небезпечний нахил до неповної індукції, коли юнак на підставі перших двох десятків років земного гостювання, років смішних і наївних, пробує від себе установити світові закони, раз у раз стукаючись лобом об дійсність, поступився в ньому мудрому прагненню поступово обізнатися з життям і накупчити в собі достатню кількість його фактів (В.Підмогильний). Біографічні факти про Стуса в їхній позірно холодній реальності досить відомі (Ю.Шевельов). Реальність сильніша за мрію. Ніщо не лякає нас. А те, що дивує, Нічого в житті не значить (Ігор Павлюк). У моєму світі сподівання та надії, великі й малі, дуже рідко перетворювалися на реальність (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Реальність — це різниця між тим, що дає нам втіху, і тим, чим ми змушені втішатися (Ґ.Лауб). Яка різниця між видумкою і реальністю? В реальності є сенс (Том Кленсі). Значно простіше поховати реальність, ніж позбутися мрій (Дон Деліло). Найсильніший наркотик — мрії. Якщо втягнешся, то швидше відмовишся від реальності, ніж кинеш мріяти].

Старатель – 1) (устар.) дбайливець, піклувальник, дбаха, (редко) старатель; 2) (горн.) старатель, (золотоискатель) золотошукач. [— Що ж з нашим Тихоном? Може, люди у щасті його зовсім і забули? Ну, ну, не знаю, щоб такого старателя забули! (Г.Квітка-Основ’яненко). — Хай би там що,— заперечив Санчо,— умів брати, умій і віддати, як Бог тобі дбаха, будь і пізня птаха, не ноги кендюх носять, а кендюх ноги, краще Боже спомагання, як те раннє уставання, лежи, небоже, як Бог поможе (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Критику не пасує роля старателя, що, блукаючи поетичними пустелями, вимиває кілька піщинок, які тільки на колір здаються щирим золотом (В.Стус). Така вже її доля — доля поетеси-принцеси, інфанти, якій ніколи “не вирости з бантів”, не насолодитися рожевими снами, якій судилося до смерті “шукати казкові скарби у місті журби, боротьби і злоби”, бути вічним злотошукачем, старателем на річці життя, котрий вимиває із золотоносного піску мови іскрометні злитки метафор, епітетів, алітерацій (М.Жулинський). Шукай, вишукуй, рукава підкочуй. Цікався вмістом золота в крові, Як є, викачуй, золотошукачу. Лиш де твоя білесенька душа? В пустелі людній голос надриває?.. Та повен ківш, і ллється кров з ковша, І золота пропасниця триває… (Петро Скунць). — Звинуватили мене в усіх -ізмах, з націоналізму починаючи. Клекотіли настільки пристрасно, що я вже й сам був готовий повірити в ту ахінею: «бандерівець», «сіоніст», просто «ворог народу». Все те можна було б сприйняти як тему для ще однієї гуморески (доповнення до моєї повісті), якби не пропозиція занадто запопадливого дбайливця, ревнивця «чистоти рядів»: поставити перед деканатом питання про відрахування автора «чорнухи» з університету (А.Морговський). Скінчилася золота лихоманка. А з нею і процвітання. Поселення, зановані старателями, поступово знелюдніли, доки не лишилися самі руїни. Забравшись геть, вони лишили по собі звичку до дешевого спиртного, а також венеричні хвороби, що подесяткували корінні племена. Мали минути довгі роки. Аби неосяжні ліси оговталися від ран. Завданих численними несамовитими розкопками (І.Оржицький, перекл. Ґільєрмо Ар’яґи)].

Таракан – (энтом.) тарган: • у каждого свои тараканы в голове – у кожного свої таргани в голові. [Тоді ставало знов тихо, під лавками пищали миші, що вже перебирались на зиму до хати, та таргани шаруділи у миснику (М.Коцюбинський). В хаті не держав і кусника хліба, боячись розвести мишей та тарганів, а ще й інстинктивно здогадуючись, що вживати їжу, як і викидати її, не личить у кімнаті, де працюєш і спиш, і що цивілізація в невпинному поступові створила для цього місця громадського користування, яких вага не однаково зрозуміла для обох процесів, дарма що істотою вони рівно вартні (В.Підмогильний). Патриції лежали в три поверхи, виставивши три шереги надьогтьованих чобіт, позв’язуваних мотузками черевиків, лаптів і так репаних п’ят. Четвертий поверх становили ті, що підлазили під нижній піл і вмощувалися просто на бруднющій, вічно мокрій підлозі, мавши достатні причини не дертися нагору, а залазити, мов щурі або таргани, в нору (І.Багряний). Згадую камеру челябінської тюрми з натовпами тарганів по стінах; надивившись на них, я чув, як свербить усе тіло, і потім – новосибірська пересилка, перебута разом з В. Хаустовим, страшна іркутська тюрма – мене вкинули в камеру з бічами-аліментщиками: вошиві, брудні, отупілі, вони розносили дух периферійної задушливої волі, від чого хотілося вити вовком: виявляється, і так можна жити, і так мучитися тюремною скрутою (В.Стус). А таргани в голові дівчини не зникли, а заховалися, загубилися в тумані сумнівів і мрій. Той що шукає себе усюди, не знайде ніде. Колись на побляклу вже з часом фотографію подивиться стара жінка і посміхнеться, хоча дівчина і плакала над нею. Ці посмішки з фотокартки ще будуть здатні розсіювати темряву. Жінка заплаче, але не від образи, а від спогадів, сумних і щасливих. А таргани в її голові ще досі шукають один одного в тумані згадок і сумнівів (з інтернету). Мільт поглянув на мене так, наче я був її улюбленим тарганом, не більше (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Ауреліано миттю пояснив, що таргани — найстародавніша на Землі крилата комаха і вже в Старому Завіті згадується, що їх б’ють капцями, однак проти цих комах усі засоби знищення виявились недієвими — від посиланих бурою скибочок помідора й аж до борошна з цукром; тисячу шістсот відомих науці видів тарганів з давніх-давен переслідують вперто й нещадно; за всю свою історію люди не нападали так люто на жодне інше створіння, включаючи самих себе, і, сказати правду, потяг знищувати тарганів слід було б віднести до таких притаманних людині інстинктів, як розмноження, причому інстинкт таргановбивства непереборніший і виражений набагато чіткіше (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). — На вулиці мінус 25, а дівки всі без шапок!? — Тарганів виморожують].

Телогрейка, телогрея – тілогрійка, (душегрейка) душогрійка, (ещё, без рукавов) безрукавка, (ватник) ватник, ватяник, ватівка, ватянка, (фуфайка) куфайка (фуфайка), стьобанка. [Зимою ходили у кожухах. Дорогий кожух був смужками оторочений – щось подібне до каракуля. Чоботи. Башлик — це таке, наче капелюх з довгими кінцями, які замотувалися на голові. Поступово, десь за два-три роки, все зникло. Замість шкіри – кожеміт, замість кожуха — тілогрійка (Віктор Зарецький). З тітки полум’я сон злизало, Тітка гладить рукою глек, Теплий ватяник зав’язала На застуджений свій поперек (В.Симоненко). Одягнені в ватянки, в чоботи, за спинами — мішки на полотняних лямках (О.Гончар). Вперше після зими скидаю свою ватяну куфайку (О. Гончар). Явдоха перехрестилась, ватяну фуфайку на плечі — і з хати (Григорій Тютюнник)].

Удочерение – приймання, прийняття за дочку, задочерення, (рус.) удочеріння. [За сорок років, що минули від початку втручання комуністів у розвиток української мови, її діловий і науковий стилі вже було уніфіковано за російським зразком. Щодо ділового стилю в «Курсі історії української літературної мови» критично оцінювалися рекомендації лексикографів 20-х років у царині ділової мови і зазначалося, що «в українській мові здавна встановилася традиція вживання ділової лексики, спільної з російською мовою або близької до неї граматичною будовою. Внаслідок цього з практики поступово вийшли з ужитку слова, що суперечили такій історично виправданій традиції, як, наприклад, оповістка, платій і виплатних, ручальник, домопосілість, засиновлення, задочерення, мешкати (особи, які мешкають у містах), вступний (журнал вступних паперів), виступний (журнал виступних паперів) і под. Вони замінилися словами повістка, платник, поручитель, домоволодіння, усиновлення, удочеріння, проживати (особи, які проживають у містах), вхідний (журнал вхідних паперів), вихідний (журнал вихідних паперів)» (Лариса Масенко)].

Украина – Україна, (ещё) Вкраїна, (ещё, ист.) Русь: • представитель Восточной (Западной) Украины – східняк, (західняк, (диал.) западенець); • человек ненавидящий (причиняющий зло) Украине (украинцам) – україножер; • человек ненавидящий Украину (украинцев) – україноненависник. [Біда України в тому, що нею керують ті, кому вона не потрібна (М.Грушевський). Ще не вмерла Україна, Але може вмерти: Ви самі її, ледачі, Ведете до смерті! (Б.Грінченко). Моя кохана Мамо, для мене довго-довго було своєрідною загадкою, як це можливо, щоб упродовж століть український нарід, цей убогий сільський люд, наражений на безнастанні напади турків чи татар, на фізичне і моральне нищення чужих мовою і вірою окупантів, наражений на страшні наслідки частих воєн, без керми і вітрил зміг зберегти свою, йому тільки притаманну духовність, виявом якої є український іконопис, українське мистецтво, своїх мистців-артистів, свої цілі школи іконописців, про які Європа нічого не знала й про які досі не знає і ще довго не хотітиме знати, хоч буде примушена обставинами пізнати Україну (А.Шептицький). Даремно отаман загону, вродливий і кремезний осавул Дудник, переконував їх озброїтись і сполучитися з ними, щоб укупі боронити інтереси «нашої рідної Вкраїни». Селяни згоджувалися, що боронити Україну треба, але озброїтись не хотіли і в село не пустили (В.Підмогильний). Так. Україну любити важко. Країна войовничо недолугих людей, з яких маніпуляційні технології зробили більше, ніж було задумано, країна принизливих злиднів і гіркої зневаги до тих небагатьох, хто, силою якихось ірраціональних обставин, найбільше відданий їй… І те, що Україна існує як незбагненна цінність бодай для певної кількості українців, є однією з тендітних запорук, що в глобальному просторі симулякрів та імітацій зберігаються непідробні людські почуття (Є.Кононенко). Я дивлюся на стіни не білі вони я дивлюся в криниці безводі вони я кричу тільки вітер шматує слова ті слова мов згоріла трава спопеліла вина і провина це не та Україна (В.Цибулько). Сталінський проект соціально-генетичної інженерії міг виявитися доволі успішним — у тому сенсі, що Україна сьогодні не надто би відрізнялася від Білорусі, Донбасу, Криму чи Придністров’я, тобто була би подібним заповідником гомо совєтікуса, без усяких там залишкових «буржуазних націоналістів» — «национально озабоченных» аборигенів, зациклених на своїй мовно-культурній самобутності та ірраціонально ворожих історичному поступові, втіленому в мовно-культурному та політичному зросійщенні. Сталін, однак, зробив стратегічну помилку, включивши Західну Україну (та Прибалтійські держави) до своєї імперії (М.Рябчук). В шинку шинкарка Напої носить І ллє горілки І ллє вина, Не пийте, діти! Вкраїна просить. — Не пийте, діти… Я в вас одна… (Пісня). Ми на Вкраїні хворі Україною На Україні — в пошуках її (М.Вінграновський). Як романтично пахне ковбаса! І помідори густо зашарíлись. А у пляшчи́ні — чиста, мов сльоза, Горілочка домашня причаїлась. І сало ніжним зваблює тільцем, І хліб наставив загорілу спину… Якщо ти млієш, бачачи ОЦЕ, Чому ж ти, гад, не любиш Україну?! (Олександр Бойчук). Ми з України — ні — нікуди не йдемо. Лишаємось. І все. А я́к — це ще не знаю (П.Вольвач). «Цікаво, — намагався зібрати докупи розгублені думки я, — квитки наші, а місце її. Щось тут не сходиться». Жіночка тим часом продовжувала обурюватися, мовляв, правду їй казали друзі перед поїздкою, що всі ті западенці страшно хитрі й підступні, і снігу в них серед зими не допросишся, і ще якісь варіації на тему душевної широти, останньої сорочки і дня побєди (Олександр Бойченко)].

Упор – (действие) упирання, (предмет) підпора, опора, упора, (подпорка) підпірка, (сосредоточение на чём) натиск, притиск, (ударение) наголос: • бетонные упоры – бетонні підпори; • в упор (встретиться) – лицем в лице, око в око, носом до носа, ніс у ніс; • в упор (смотреть) – в очі (дивитися); • в упор (стрелять) – впритул (стріляти); • делать упор на… – наголошувати (натискати) на…; • до упора – до межі, до грані; • не видеть в упор кого – не бачити кого впритул; • с упором на… – з притиском на.., натискаючи на…, наголошуючи на…; • упор лёжа – опора лежачи. [У 10 — 12 років потрібно пропонувати дітям вправи для розвитку сили, наприклад згинання — розгинання рук з опори лежачи на підлозі, і збільшувати навантаження поступово (Анатолій Магльований)].

Художество – 1) (искусство, устар.) мистецтво, (диал.) штука, (изобразительное искусство) образотворче мистецтво; 2) (перен. разг., дурной поступок, проделка, выходка) витівка, вибрик, вихватка: • академия художеств – академія мистецтв. [Грубі вибрики о. Василя Раїса приймала за об’яв енергії та непохитної волі (М.Коцюбинський)].

Читабельный, разг. – читки́й, читни́й, чито́мий, прочитни́й, зручночитни́й, легкочитни́й; легко (приємно) чи́таний, (о тексте, ещё) зрозумілий, чіткий, зручний, цікавий, добре написаний, (о почерке, ещё) розбірний, виразний. [Від дієслова читати походять кілька віддієслівних прикметників: прочитний, зручночитний, читабельний. Проте найкраще пасує прикметник легкочитний… (Н.Міщенко). Завважимо також, що українська мова поступово усуває скальковані з англійської через посередництво російської мови прикметники на позначення пасивної здатности з суфіксом -абельн-: (не)читабельний, (не)презентабельний та ін.. Натомість вона відновлює (чи творить наново) слова з такою самою функцією за допомогою українських словотворчих суфіксів: (не)читний, (не)презентовний, тощо (В.Пілецький)].

Война – війна, розмир; (междоусобная, гражданская) усобиця, чвари, домова (громадянська) війна: • в дни войны – за війни; у дні війни; • вести войну – воюватися, провадити (точити, вести) війну; • война деньги съедает, а кровью запивает – нема моря без води, а війни без крові (Пр.); війна людей їсть, а кров’ю запиває (Пр.); • война оборонительная и наступательная – війна оборонна (оборонча, відпорна) і наступальна (нападча, (устар.) зачіпна); • выступить войной против кого, чего, идти войной на кого – іти воювати кого, воюватися проти кого; іти війною на кого; • находиться в состоянии войны с кем – бути в стані війни з ким. [Все військо сумно мурмотало, Сперва тихенько, послі в глас Гукнули разом: «Все пропало!» Щоб розмир перервать в той час (І.Котляревський). Троянці правило се знали: В війні з врагами не плошай; Хто утіка — не все женися; Хто мов і трусить — стережися; Скиксуєш раз — тогді прощай! (І.Котляревський). Та крім того, усім їм була притаманна ще одна риса, що позначалась цілком уже на першому творі його «Бритва» й пішла розголосом і по дальших оповіданнях Степанових, синтезуючи його уявлення про істоту громадської війни, — величезного масового зруху, де одиниці були непомітні часточки, зрівнені в цілому й безумовно йому підпорядковані, де люди знеособились у вищій волі, що відібрала їм особисте життя і разом з ним усі ілюзії незалежності (В.Підмогильний). Земля кричить. Шинкують кров’ю війни, І падають занози від ярма, І лиш годинник холодно й спокійно Рахує дні, розтрачені дарма (В.Симоненко). Мій перший вірш написаний в окопі, на тій сипкій од вибухів стіні, коли згубило зорі в гороскопі моє дитинство, вбите на війні. Треба ставитися до війни не як до тріумфу, а як до великого зла. Тільки імперії радіють війнам (В.Гриневич). На жаль, сталінська формула «Велика Вітчизняна війна» все ще домінує в офіційному дискурсі, імпліцитно підтримуючи поділ українського суспільства на сталіністів-«патріотів» та антисталіністів-«зрадників» (М.Рябчук). — Література пргне облагородити війну, щоб виправдати смерть загиблих, щоб ті, які з неї повернулися, продовжували жити з більш-менш спокійною совістю, щоб ті, які прийдуть їм на зміну, також не замислюючись готові були померти… (В.Слапчук). Виграти війну до снаги всім, не всі здатні її програти (Ю.Педан, перекл. К.Малапарте). Народи справді не хотіли цієї війни! Єдине, чого вони бажали всім серцем і душею — пережити цю війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). Коли двері зачинилися, Хосе Аркадіо Другий відчув упевненість у тому, що його війна скінчилася. За багато років до цього полковник Ауреліано Буендіа розповідав йому про запаморочливу силу війни і намагався довести своє твердження незліченними прикладами з власного життя. Хосе Аркадіо Другий повірив йому. Але в ту ніч, поки офіцер дивився на нього, не помічаючи його, він згадав про напруження останніх місяців, про мерзоти тюрми, про паніку на вокзалі, про поїзд, навантажений трупами, й дійшов висновку, що полковник був просто шарлатан або дурень. Хосе Аркадіо Другий не розумів, навіщо було витрачати стільки слів, щоб пояснити, що саме відчуваєш на війні, коли досить тільки одного слова: страх (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). А Кроп, навпаки,— філософ. Він пропонує, щоб день оголошення війни відзначався наче всенародне свято з музикою і вхідними квитками, як ото під час бою биків. На арену повинні вийти міністри й генерали обох держав, у самих трусах, озброєні дрючками, і нехай собі б’ються. Переможе та країна, чий представник зостанеться живий. Це було б простіше й краще, ніж тепер, коли б’ються зовсім не ті, кому слід (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка). На той час я вже почав розуміти: мій батько соромився того, що люди вважали його невігласом, уламком війни, де, майже як у всіх війнах, люди воювали в ім’я Бога та батьківщини, щоб надати ще більше влади людям, які мали її досить і до того, як розпочали війну (В.Шовкун, перекл. К.Р.Сафона). Війна, яку майже всі солдати 1918 року ненавиділи, для тих, хто щасливо уцілів, поступово стала цікавою пригодою в їхньому житті. Вони повернулися до буденного життя, яке, коли вони ще сиділи в окопах і проклинали війну, вважалось їм справжнім раєм. Тепер воно знову стало тільки буденним життям — з турботами й неприємностями, а війна здається чимось невиразним, далеким, пережитим; її, всупереч їхній волі і майже без їхньої участі, переосмислено, підроблено, підмальовано. Масове вбивство обернулось на пригоду, з якої пощастило вийти живим. Відчай забуто, горе посвітлішало, і смерть, що її пощастило уникнути, стала такою, якою вона майже завжди буває в житті,— чимсь абстрактним, уже нереальним. Вона реальна лиш тоді, коли влучає когось поряд з нами або зазіхає на нас самих (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Здається, ніби чоловіки йдуть на війну, щоб здобути від цього зиск або відстояти якісь принципи, та насправді воюють вони за землю і за жінок. Раніше чи пізніше інші причини і спонуки тонуть у крові й утрачають свій сенс (В.Александров, перекл. Ґ.Д.Робертса). Війна — надто серйозна справа, щоб довіряти її воякам (Талейран). Війна статей ведеться традиційною зброєю (С.Є.Лєц). Війна — найгірший спосіб здобуття знань про чужу культуру (С.Є.Лем). Перша жертва війни — правда (Г.Джонсон). Я не вірю, що Росія хоче війни, вона хоче плодів війни (В.Черчіл)].

Декольте – (франц.) декольте. [Марфа Галактіонівна дуже любить читати Леніна й Маркса. Але іноді вона сідає читати Леніна й Маркса, а рука тягнеться за Мопассаном. Це буває тоді, коли в кімнату влетить такий симпатичний, але зовсім не підпорядкований монументально-реалістичній теорії весняний вітерець і почне валяти дурня в її декольте (М.Хвильовий). Приємно, казав Ґаус, приємно. Він ледве стримувався, щоб не розплакатись. Добре, що в молоденької пані було маленьке гарненьке личко, темні оченята й глибоченьке декольте. Він прикипів поглядом до неї в надії, що це поліпшить йому настрій  (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Китайці, може, й винайшли порох та локшину, однак Захід винайшов декольте, з його глибоким, хоч і недооціненим змістом. Дивлячись на напівоголені груди, чоловік не лише виявляв свою хіть, він медитував, навіть не знаючи того, на візуальне втілення суперечливості, досконально проілюстроване декольте, бо груди — це дві окремих сутності з однією суттю. Подвійне значення представлене й у тому, як декольте відділяє жінку від чоловіка і водночас притягує його до неї з непереборною силою, наче котить вниз слизьким схилом. Чоловічого еквіваленту декольте немає, хіба що, крім єдиного аналога, до якого жінки справді небайдужі, — відкритого, добряче напханого гаманця  (О.Оксенич, перекл. В.Т.Нґуєна). Без чоловіка вона відмовлялася їздити і до Європи, і деінде. Можливість не повернутися могла видатися їй надто спокусливою. Дрейфувати, поступоворозкидаючись грошима, здуваючись пробитим дирижаблем, легкою здобиччю хамів і вправних пройдисвітів, тонути в тому, про що не згадують. З таким декольте вона мусила бути вразлива (О.Оксенич, перекл. М.Етвуд). Чакі був худий, і його штани злазили все нижче й нижче з його кістлявого заду. Як тільки він хоч трохи нахилявся, відразу ставало видно його сідничне декольте (Г.Лелів, перекл. Е.Ґілберт). Відкриті декольте наших панянок викликали в мені побоювання. Чим ми годуватимемо наступне покоління? (С.Є.Лєц). Декольте — ще одна форма збереження енергії].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ПОСТУ́ПОК; ПОСТУ́ПКИ ще поступо́вання.

ДЕ́ЙСТВИЕ безпідставно забуте чин, (небезпечне) гра з вогне́м, (машин) робо́та, фраз. рух [привести́ в действие пусти́ти в рух]; маши́на в действии маши́на в робо́ті /в ру́сі/; ДЕ́ЙСТВИЯ (вчинки) ще поступо́вання.

ДЕЯ́НИЕ, ще ді́я, ді́ло, прибл. поступо́вання; героическое дея́ние, здвиг; престу́пное дея́ние, зло́чин.

ЛИ́НИЯ (споріднення) колі́но, (поведінки) настано́ва [генера́льная ли́ния зага́льна настано́ва]; линия поведе́ния прибл. поступо́вання.

О́БРАЗ, образ де́йствий поступо́вання; образом ще ро́бом [каки́м образом? яки́м ро́бом?, яки́м сві́том?, яки́м ди́вом?, як са́ме?; таки́м образом коротк. ота́к, живомовн. ото́ так; нико́им образом ще нія́ким сві́том; нико́им образом не під жо́дним о́глядом /аж нія́к, абсолю́тно/ не; нельзя́ никоим образом (абсолю́тно) нема́ як; миле́йшим образом любе́нько; надлежа́щим образом як ма́є бу́ти, гара́зд; подо́бным образом ще аналогі́чно, ота́к; са́мым реши́тельным образом якнайрішу́чіше; не́которым образом яко́юсь мі́рою, тро́хи [тро́хи пое́т]; каки́м бы то ни́ было образом хай яки́м спо́собом; не лу́чшим образом не найкра́ще; по о́бразу и подо́бию на взір і подо́бу; по своему́ о́бразу и подо́бию на свій взір і подо́бу.

ПУСТИ́ТЬСЯ, пуститься волоки́тничать розсоба́читися; пуститься в путь помандрува́ти; пуститься в рассужде́ния уда́ритися в мудрува́ння; пуститься в стра́нствие /пуститься в скита́льческую жизнь/ вда́ритися в ма́ндри, піти́ світа́ми, пові́ятись у світи́; пуститься в та́нец /пуститься наутёк/ вда́рити нога́ми /навтікача́/, образ. вломи́ти но́гу від кого; пуститься на отча́янный посту́пок піти́ на одча́й душі́; пусти́вшийся ОКРЕМА УВАГА; пустившийся бежа́ть стил. перероб. вда́ривши навтікача́; пустившийся в пляс уда́ривши в закаблу́ки.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Поступок – учи́нок, -нку.

Постепенный – поступо́вний, ступне́вий, -а, -е; -но – поступо́вно, ступне́во.

Поступательный – поступо́вий, -а, -е.

Прогресс – по́ступ, -пу, проґре́с, -су; -ивный – поступо́вий, проґреси́вний, -а, -е.

Прогрессист – поступо́вець, -вця, проґреси́ст, -та.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Поступок – вчинок; дія. Бессмысленный поступок – безглуздий учинок. Подлый поступок – ганебний учинок.

Действие – дія; діяння; (поступок) – учинок; (о машине) – хід; (в пьесе) – дія, акт; (юрид.) – чинність, сила. Образ действия – поведінка; поводження. Иметь действие – мати силу. Привести машину в действие – пустити машину в хід. Место действия – місце дії, чину. Оказывать, производить действие – діяти на кого; (влиять) – впливати на кого, що. Какое действие это произвело на него? – як це на нього подіяло? який вплив, враження це на нього мало (справило)? Распространять действие (закона) на что – поширювати чинність (закону) на що. Обратное действие – зворотна, відворотна сила. Оскорбить действием – зневажити чинно, чином.

Дело – діло; справа; (труд) – праця; робота; (поступок, действие) – вчинок, дія. Плохо дело! – кепська справа, робота! зле! Круг дел – обсяг справ. Смотреть за делом – наглядати за справою. Дело о ком – справа кого. Странное дело – дивна річ! чудасія! чуднота! По своему делу – за своїм ділом; за своєю справою. По этому (служебному) делу – в цій (службовій) справі. Справиться с делом – дати (собі) раду із справою. Оставлять дело без движения – лишати справу без руху. Дело подвернулось кстати – справа нагодилась. По делам службы – в справах службових. Обнять дело – збагнути справу. Браться за дело – братися до справи; заходжуватися коло справи; стати до справи. Браться не за свое дело – не за свою справу братися; шитися не в своє діло. Вести (удачно) дело – провадити (гаразд щасливо) справу. Дело обстоит так – справа стоїть так. Обращаться по делу – вдаватися, звертатися в справі, з справою. Дело подходит к концу – справа доходить кінця, кінчається. Дать делу другой оборот – повернута справу (на инакше). Дело начато – справу розпочато. Известное дело – звісно; звичайно; відома річ; сказано. Темное, подозрительное дело – непевна справа. Дело окончено – справу кінчено. Приостановить дело – припинити справу. Дело проиграно – справу програно. Погубить дело – занапастити справу. Общее дело – спільна справа. Дело требует рассмотрения – см. Требовать. Дело житейское – світова річ. Дело обыкновенное – звичайна річ. Дело, не терпящее отлагательства – см. Отлагательство. Дело случая – випадкова річ. Обделывать дело – оборудувати справу. Виданное ли, слыханное ли дело – чи видано, чи чувано. Дела нет до чего – байдуже про що. Дело ладится – справа налагоджується. Не твое дело – не твоя справа; не твоє діло. Это дело другое – це що инше; це инша річ. В чем дело? – що сталося? в чому річ? про що річ? про що йдеться? Дело в том – річ у тім. Дело вот в чем – річ ось яка. Дело только в том, чтобы – річ тільки в тому, щоб; річ тільки про те, щоб. Дело за небольшим стало – діло за малим стало. В том-то и дело – атож-то; отож-то й є; тож-то й воно. Не в том дело – не в тім річ; не про те річ; не в тім сила; не про те мова мовиться. То ли дело – инша річ; краще як; нема в світі, як. Не к делу – не до діла; не до речи; невлад. На деле доказывать – ділом довести. Если дело до чего дойдет – коли вже до чого дійдеться; як до чого (того) ряд дійде. Текущие дела – поточні справи. Дело говорить – мовити до речи. Помочь делу – зарадити справі. Мое дело сторона – моя хата з краю. Понимать в деле – розумітися на справі. Затруднительное дело – клопітна, морочлива справа. Экстренное дело – пильна справа. Возбуждать дело – порушувати, розпочинати справу. Плевое дело – дурниця; пусте; казна-що. Приобщать к делу – прилучати до справи. Спешное дело – особиста, власна справа. Статочное ли дело? – чи можлива річ? чи годиться ж? Дать ход делу – зрушити справу; дати хід справі. Какое вам дело? – що вам до того? А мне что за дело – а мені що до того? а мені яке діло? Что дело, то дело – що правда, то правда. Это особое (другое) дело – це инша річ; це инша стать. Расследовать дело – розслідити, розвідати справу. Это дело! – це добре! це гаразд! це до діла! Управляющий делами – керівник справ. То и дело – раз у раз; раз по раз. Управиться с делом – упоратися з справою. В самом деле, на самом деле – справді. Гражданское дело – цивільна справа. Уголовное дело – карна, кримінальна справа. Поручать кому ведение дела – доручати кому провадити справу. Судебное дело – судова справа. Внешние дела – закордонні справи. Начинать судебное дело – піти у позов. Тяжебное дело – позов. Поделом – за діло. Военное дело – військова справа. Вести дело к тому (так, чтобы…) – кермувати до того, щоб; гнути на те, щоб. Относящийся, неотносящийся к делу – см. Относиться. Безотлагательное дело – пильна справа. Торговое, коммерческое дело (предприятие) – торговельне, промислове підприємство. Дело лежит без движения – справа не рушає. Поделом вору и мука – катюзі по заслузі. Ведение дела – провадження справи. Дело мастера боится – дільника й діло боїться. Немного дела – діла не скільки. Дело табак – кепська справа. Умно вести дело – з розумом провадити справу. Это дело можно считать потерянным – цю справу можна вважати за пропащу. Ну и дела – ну й робота.

Шаг – крок; ступінь. Шагом – ступою; ходою. Тихим шагом – тихою ходою. С каждым шагом – на кожному ступні; щокроку. Умерить, убавить, замедлить шаг – придержати ходу; вкоротити ходу; зменшити ходу. Предпринимать шаги – вживати заходів. Решиться на этот шаг – см. Решаться. Делать большие шаги – широко ступати. Шаг за шагом – ходою; поступом; нога за ногою.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Прогрессивность – поступо́вість (-вости).

Прогрессивный – поступо́вий.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Двигаться • Двигаться, двинуться в путь – рушати, вирушати (рушити) [в дорогу, в путь]. • Двигаться, двинуться массой – сунути, посунути, сунути (рухати, рухнути); плавом пливти. • Двигаться к чему – простувати (прямувати) до чого. • Двигаться медленно – посуватися звільна (помалу); сунутися; (про їзду) плуганитися; (про ходіння) чвалати, тягтися, плентатися; (зниж.) теліпатися. • Двигаться туда и сюда – ходити сюди й туди; вештатися; снувати(ся); (лок.) совманитися. • Медленно двигаться вперёд (про культуру и т. д.) – звільна посуватися [вперед]; іти тугим поступом. • Не двигаясь с места – нерушенно (нерушимо); не рухавши з місця. • Не двинется с места – не зрушиться]; (іноді) не стенеться. • Тихо, еле двигаясь (разг.) – посувом (прокволом); (зах.) лельом-полельом.

Название • Носить название – зватися (називатися); мати назву. • Одно название (только название) – сама назва (сама тільки назва). • Получать, получить свое название – діставати, дістати (здобувати, здобути) своє наймення (свою назву, своє назвище, своє назвисько). • Поступок, которому нет названия – учинок, якому й назви не добереш (не прибереш).

Недостойный • Недостойный внимания, похвалы… – невартий уваги, (по)хвали… • Недостойный поступок – негідний (ганебний) учинок.

Отводить • Не в силах отвести голос кто – голосу не зведе (не відтягне) хто. • Отводить, отвести глаза (взгляд, взор) от кого, от чего – відводити, відвести очі (погляд, зір) від кого, від чого. • Отводить, отвести глаза кому – відводити, відвести (заснічувати, заснітити) очі кому; (іноді) ману пускати, пустити (напускати, напустити) на кого. [Секлета: Та годі, годі! Нічого мені ману пускати, очі одводити. Старицький. Та вони… так тобі засвітять очі, що ти й сама незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • Отводить, отвести душу – розважати, розважити (відводити, відвести) душу; (іноді) спочивати, спочити душею; (поет.) душу відволожувати, відволожити. [Хоч би одна людина, з якою можна було б поговорити, розважити душу. Щербак, перекл. з Чехова. Зібрав біля себе гурток молоді більш поступової та й одводив там душу. Коцюбинський.] • Отводить, отвести от себя, от кого-либо подозрение, обвинение… – відводити, відвести (відвертати, відвернути) від себе, від когось підозру, обвинувачення (звинувачення)…

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

нагрева́ние нагріва́ння; нагріття́ н. ме́стное нагріва́ння місце́ве н. неравноме́рное нагріва́ння нерівномі́рне н. постепе́нное нагріва́ння поступо́ве

отка́з відмовля́ння; відмо́влення; відмо́ва,-ви о. внеза́пный відмо́ва рапто́ва о. вы́нужденный відмо́ва ви́мушена о. деградацио́нный відмо́ва деградаці́йна о. зави́симый відмо́ва зале́жна о. конструкцио́нный відмо́ва конструкці́йна о. незави́симый відмо́ва незале́жна о. параметри́ческий відмо́ва параметри́чна о. перемежа́ющийся відмо́ва переміжна́ о. по́лный відмо́ва по́вна о. постепе́нный відмо́ва поступо́ва о. произво́дственный відмо́ва виробни́ча о. самоустраня́ющийся відмо́ва самоусувна́ о. системати́ческий відмо́ва системати́чна о. скры́тый відмо́ва прихо́вана о. со́бственный відмо́ва вла́сна о. технологи́ческой систе́мы відмо́ва технологі́чної систе́ми о. функциона́льный відмо́ва функці́йна о. эксплуатацио́нный відмо́ва експлуатаці́йна

пода́ча подава́ння; подання́; пода́ча,-чі п. автомати́ческая пода́ча автомати́чна п. и́мпульсная пода́ча і́мпульсна п. ле́нточная пода́ча стрічкова́ п. непреры́вная пода́ча непере́рвна п. постепе́нная пода́ча поступо́ва п. преры́вистая пода́ча перери́вчаста п. пульса́ционная подава́ння поштовхо́ве п. ре́льсовая пода́ча ре́йкова п. скачкообра́зная пода́ча стрибка́ми п. толчко́вая пода́ча поштовхо́ва п. храпови́чная пода́ча заско́чна

постепе́нно поступо́во, ступене́во

постепе́нность поступо́вість,-вости

постепе́нный поступо́вий, поступене́вий, ступене́вий

поступа́тельный поступа́льний, поступни́й, поступо́вий

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Вчи́нок, -нку – 1) деяние, действие, поступок; 2) проступок.

Доверши́тель – 1) довершитель; 2) совершивший (поступок)

Дурни́ця, -ці – 1) пустяки, вздор; 2) глупый, нехороший поступок; 3) даровщинка. • Дурни́цею, дурни́чками, на дурни́цю – на даровщинку, даром.

Знева́жливий – непочтительный, оскорбительный. Знева́жливий вчи́нок супроти́ ко́го, що-до ко́го – унижающий поступок по отношению к кому.

Поступо́вий – прогрессивный.

По́ступок, -пку – 1) надбавка (сверх обычной цены); 2) уступка; 3) поступок, поведение.

Поступува́ння, поступо́вання – поведение.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Поступок – вчинок (-нку); п. наказуемый – ка́рний (каригі́дний) вчинок; п. позволительный – дозво́лений вчинок; п. унизительный – негі́дний вчинок.

Действие – 1) (деяние) – ді́я, чин (-ну); (поступок) – учинок (-нку); -вия военные – воє́нні ді́ї (опера́ції); комитет -вия – коміте́т чину; круг -вия – о́бсяг робо́ти; образ -вия – поведі́нка, пово́дження, спо́сіб пово́дитися; оскорблять -вием – зневажа́ти чинно (чином, учинком); открыть -вие – поча́ти функціонува́ти (працюва́ти); происходит, -дило -вие – ді́ється, ді́ялось; 2) (влияние) – вплив (-ву); (непосредственное воздействие) – ді́яння, поді́яння; оказывать, производить -вие – вплива́ти, вплинути, робити, зробити вплив, ді́яти, поді́яти на ко́го; 3) (юрид.) – чин (-ну), ді́я: (о законе, актах) – чинність (-ности), сила; д. договора – чинність догово́ру; д. обратное – зворо́тна чинність, зворо́тна сила; д. правное – правочин (-ну); д. преступное – зло́чин (-ну), злочинство; д. судебное – судочин (-ну); д. юридическое – юридичний чин, юридична ді́я; вводить в -вие – надава́ти, нада́ти сили, чинности; в распространение -вия – на поширення чинности; щоб поширити чинність; закон входит в -вие – зако́н стає́ чинним; подводить под -вия закона – підво́дити, піддава́ти під чинність зако́ну; 4) (театральн.) – ді́я, акт (-ту); во время -вия – під ча́с ді́ї; драма в трех -виях – дра́ма на три ді́ї (а́кти); 5) (аппарата) – робо́та; время -вия на телефонной сети – час, коли працює телефо́нна сі́тка; завод в -вии – виро́бня працює; машина в -вии – машина працює; открыть телефонное -вие – відкрити телефо́нне сполу́чення; приводить в -вие машину – приво́дити в рух, пуска́ти (в робо́ту) машину.

Передовой – 1) (о позиции, части) – передовий, пере́дній, начі́льний, чі́льний; 2) (в работе, вожаке) – передовик (-ка́); 3) (прогрессивный, о взгляде) – поступо́вий.

Покрывать, -рыть – покрива́ти, покрити; п. дефицит – вирі́внювати, вирівняти дефіцит; п. долги – спла́чувати, сплатити, випла́чувати, виплатити, поспла́чувати довги, оплатитися з довгі́в; п. издержки – поверта́ти витрати, спла́чувати витра́ти; п. платежем (счет) – сплатити; п. чей поступок – покрива́ти, покрити що, ко́го.

Похвала – похвала́; достойный -лы (поступок) – ва́ртий, щоб похвалити.

Прогрессивный (о налоге) – проґресивний (о хозяйстве) – поступо́вий, проґресивний.

Шаг – ступі́нь (-пеня), крок (-кро́ку); (поступок) – учинок (-нку); на каждом шагу: а) (в пространстве) – скрізь і всюди; б) (во времени) – щора́зу; предпринять дальнейшие шаги – ужити да́льших за́ходів.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

поступо́вець, -по́вця; -по́вці, -ців

поступо́вий, -ва, -ве

поступо́вість, -вости, -вості, -вістю

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Ді́ло, -ла, с. 1) Дѣло, работа. Діла не робиш і од діла не ’дходиш. Ном. А в черницях добре жити, діла не робити. Лавр. 46. Ді́ла не скі́льки! Немного дѣла. 2) Поступокъ. Добре діло вчинила на мені. Єв. Мр. XIV. 6. Терпів єси рани за діла чоловіка. Чуб. ІІІ. 16. 3) = Справа. 4) Надобность, нужда. Є дільце, дядечку, до вас. Гліб. 77. До діла, у діло. Какъ слѣдуетъ; кстати; къ дѣлу. ХС. IV. 18. Хиба він постелеть як до діла? Де упав, там і заснув. Мнж. 8. Жупанина по коліна, пошита до діла. Мет. Так до діла, як свиня штани наділа. Ном. Отся річ до-діла. Кв. Я твоїй ненці не вгожу:.... Помажу колін — не біло, помию ложки — не в діло. ХС. III. 37. Ум. Ді́лечко, ді́льце. Чом не хочеш, паняночко, ділечка робити? Нп. Хто в мене по сінечках ходив? Хто в мене ділечко поробив. Мет. 232.

Дурни́ця, -ці, ж. 1) Пустяки, вздоръ. Він дума, що дурниця се. Се дурниця, що мара сниться, а перехрестись та певно й спи. Ном. № 5155. А чоловік дивиться на жидівську щирість, що вони так просять, укинув тії дурниці у голову, про усе забувся, сидить собі та мед горілку попиває. Рудч. Ск. II. 130. 2) Глупый или нехорошій поступокъ. Не хапайсь дурниці, — не будеш сидів у темниці. Ном. № 7068. Чоловіка вік любила, не неслась в дурницю. Мкр. Н. 35. Ой Грицю, Грицю, Грицю, не вдавайся у дурницю, бо дурниця тебе зрадить, що й матінка не порадить. Чуб. V. 1118. 3) Даровщинка. Дурни́цею, дурни́чками, на дурни́цю. На даровщинку, даромъ. Що перш дурницею доставалось, то тепер або випросити треба, або купити. Котл. НП. 348. Йому б усе дурничками. Ном. № 4632. Ізвик на дурницю. Ном. № 4631. 4) Раст. Vaccinium Myrtillus. ЗЮЗО. І. 740. Ум. Дурни́чка. Дурни́чки (какъ нарѣчіе). 1. Попусту, безъ дѣла. Наймити вештались у дворі, одникували од роботи, все длялись дурнички, а воли дурнички, стояли в загороді. Левиц. ПЙО. II. 221. 2. Даромъ. Наїдяться, нап’ються дурнички. КС. 1883. XI. 505.

Лиси́ця, -ці, ж. 1) Лисица (звѣрь). Зна, де вовк, а де лисиця. Ном. № 5716. Лисице, лисице! та й довгий же твій хвіст! Ном. № 13568. Накри́всь, мов лиси́ця хвосто́м. Неудачно скрывалъ свой поступокъ. Въ обрядѣ сватовства, въ обрядовыхъ рѣчахъ сватовъ дѣвушка называется иногда вмѣсто куни́ці — лиси́цею. У вас лисиця є, нам снилось, котру Тетяною зовуть... (Изъ рѣчи сватовъ). Алв. 13. 2) Лисій мѣхъ. Крийся, зятю, та куницями, куницями та лисицями. Мет. 185. 3) Только во мн. ч. Намерзшіе узоры на оконномъ стеклѣ. 4) Только во мн. ч. Деревянные тиски различной величины и вида, употребляющіеся: а) для сжиманія склеенныхъ досокъ (Мирг. у.); б) для выжиманія воска; в) для сжиманія разламывающагося въ мѣстѣ развѣтвленія дерева. Приборъ состоитъ изъ двухъ досокъ или кусковъ дерева, которые помѣщаются по обѣ стороны развѣтвленія въ деревѣ, послѣ чего концы ихъ сжимаются насквозь проходящими планками. Треба грушу в лисиці взяти, а то розчахнеться. Левч. 161. г) для укрѣпленія стѣны: два столба одинъ противъ другого по обѣ стороны стѣны, концы которыхъ скрѣплены, отчего стѣна стискивается. Хата наша похилилась... Батько хоч і взяв у лисиці, дак облупилася ж кругом, обпала. Г. Барв. 249. д) для поддержанія же́рдки при работѣ гребенщиковъ. Вас. 164. Жердка висить на лисиці. См. Лещата. 5) Названіе вола съ малой бѣлой отмѣтиной на лбу. КС. 1898. VII. 42. 6) Раст. Gipsophila muralis. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Лиси́чка. Въ сказкахъ обыкновенно съ прибавленіемъ слова сестри́чка. Лисичка-сестричка і вовк панібрат. Рудч. Ск.

Поді́я, -ді́ї, ж. 1) Событіе. Нащо вже веселий, нежурбливий, та й він заклопотався тією подією. МВ. І. 38. 2) Поступокъ. Кривоніс добре знав свою вину і ввочевидьки бачив, що такою подією тратив віру і силу у себе поміж товариством. Стор. МПр. 146.

По́ступок, -пку, м. Процентъ, надбавка сверхъ обычной цѣны. Він дав мені восьмигривеника поступку. Нѣжин. у. Він хоч і жид, а не бере собі поступку. Нѣжин. у. 2) Уступка. 3) Поступокъ, поведеніе. Вх. Лем. 454. Ум. По́ступонько. Вх. Лем. 454.

Учи́нок, -нку, м. Поступокъ, дѣло. Ном. № 4 4 99. За що мене, мужу, б’єш, за якії вчинки? Нп. До́брі вчи́нки. Добрыя, хорошія дѣла. На гаря́чому вчинку (піймати). На мѣстѣ преступленія.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Знева́жливий, -а, -е. Неуважительный, пренебрежительный, *непочтительный. *—вчи́нок су́проти ко́го, що до ко́го. Унижающий поступок по отношению к кому. Сл. Нік.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Поступок — у[в]чи́нок, -нку.

*Постепенно — поступо́во.

Постепенность — поступо́вість, -вости, ступне́вість, -вости.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

комп’ю́терниця, комп’ю́терниць; ч. комп’ю́терник 1. фахівчиня з комп’ютерної техніки та зв’язку. [У палаці звільнили загартованого PR-професіонала з кількадесятирічним досвідом роботи з друкованими виданнями й узяли натомість цю міленіалку-комп’ютерницю. (Ден Браун «Джерело», 2020). Поступово Алевтина зробилася однією з найкращих у Лучеську і його околицях комп’ютерницею, а далі й айтішницею. (Володимир Лис «Місяць, обмитий дощем» (збірка), Х., 2017). Успішно в нас вирішена проблема із комп’ютерним зв’язком з ЦВК. Цьому дуже допомогла наша молода комп’ютерниця Ганна Маркевич. (volyn.com.ua).] 2. та, хто працює за комп’ютером. [Поміж тим з’явилися нові приятелі, заводився роман із блондиночкою-комп’ютерницею із сусіднього відділу <…>. (Яна Дубинянская «Сходовий майданчик», 2018). Бо й у «Свободі» є свій млин і своє поле, є друкарня, де працюють сумлінні, знаючі люди, починаючи від директора Романа Павлишина і Ярослава Сидоряка на всі руки майстра, від комп’ютерниць, що складають наші тексти і нерідко під час складання знаходять ще й за нами помилки. (Свобода, 1993).] 3. студентка, яка вивчає комп’ютерні науки. [Найкраща комп’ютерниця. Другокурсниця Вінницького національного технічного університету з кафедри програмного забезпечення Софія Мошенська привезла перемогу з міжнародного конкурсу комп’ютерної графіки «Kingdom Art Stars» у Лондоні. (visnyk.lutsk.ua, 04.04.2019).] див.: програмі́стка

політологи́ня, політологи́нь; ч. політо́лог фахівчиня з політології. [Французька політологиня Александра Гужон вважає, що влада в Білорусі поступово адаптується до протестів та навчиться відповідати на них новими методами. (Український тиждень, 24.08.2020). Галина Герасим, старша викладачка програми соціології УКУ, політологиня: «Зрештою, при будь-якому розвитку подій, все не так страшно, тому що повноваження у нашого президента не такі великі. (galnet.fm, 2019). Шість років Євромайдану: чого досягла Україна в європейській інтеграції – пояснює політологиня. (UA: Українське радіо: програма «Сьогодні. Зранку», 21.11.2019). Політологиня (титри до сюжету) (СТБ: Вікна, 14.06.2011).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 409.

протагоні́стка, протагоні́сток; ч. протагоні́ст книжн. головна дієвиця в художньому (переважно драматичному) творі. [Цим Хима близька також до Любові Ярової – протагоністки однойменної драми К. Треньова <…> (Валентина Школа «Фольклоризм української драматургії 20-30-х років ХХ століття», 2018). Але наразі Надія – ідеальний персонаж української сюрреальності, протагоністка нашої примарної сцени <…> (День, 2018). Справжнє танго пропалює наскрізь, як і історія життя протагоністки п’єси. (Юлія Скибицька «Трансформація постмодерної поетики української драми межі ХХ–ХХІ століть»: дисертація, К., 2016). Протагоністка твору Юлія Павлівна, живучи в середовищі чиновників, які цураються свого національного коріння, «призвичаїлася здавлювати свої почуття» і поступово стала однією з них. (В. Школа «Жанрова природа драматичних творів Олени Пчілки», 2010).]

репрезента́нтка, репрезента́нток; ч. репрезента́нт представниця когось або чогось; виразниця якихось поглядів. [На питання «May I ask You a few questions» – одна репрезентантка українського книговидання налякано штурхнула іншу. (Український тиждень, 2012). Князь Василь був одружений із затятою католичкою, вельможною дідичкою, репрезентанткою одного з перших польських домів, Софією Тарнавською. (Микола Вінграновський «Северин Наливайко», 1992). Поява в нашій літературі і в життю таких жінок як Репніна, Башкірцева, Леся Українка, Олена Пчілка, нарешті Олена Теліга, свідчить, що нове покоління, покоління воскреслого лицарства запорозького, знаходить своїх репрезентанток також і між українським жіноцтвом. (Дмитро Донцов «Правда прадідів великих», 1952). Репрезентантки красного пола, котрих було 10, перефорсували з між себе до видїлу три, а именно пп. Сивулякову, Олексевичівну і Чипчарову <…>. (Дѣло, 17.10.1892). Ім’я Ваше, як чільної репрезентантки поступового і тверезого духу в польській літературі, звісне мені віддавна. (Іван Франко «Листи», 1886).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 8, 1977, с. 510. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

трудівни́ця, трудівни́ць, ч. трудівни́к 1. та, хто багато і старанно працює. [Із семи років вона дуже велика трудівниця, тому і такий результат. (День, 2015). Та прості люди, робітники, трудівниці, селяни не забули стежки до могили поета. (Ігор Калинець «Знане і незнане про Антонича», 2010). Катерину Крижанівську змалечку знають як велику трудівницю. (Високий замок, 2010). Передовій трудівниці присвоєно звання ударника комуністичної праці. (Нове життя, Бровари, 1987). Та хіба мало їх у нас, щасливих матерів, невтомних трудівниць, щирих і ніжних душею порадниць! (Молодий комунар, 1960). Ми одностайно проголосуємо за кандидата блоку комуністів і безпартійних – колгоспну трудівницю Олександру Василівну Хромову. (Радянська Україна, 1947).] 2. робітниця, працівниця. [Вона була однією з мільйонів простих трудівниць, які понад усе мріяли бачити свою країну щасливою. (Високий замок, 2019). Робота оживилася й поступово поширюється, охоплюючи собою все більші й більші кола трудівниць. (Радянська Волинь, №103, 03.12.1924).] див.: працівни́ця, робітни́ця Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 293. Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Вызыва́ть, ся = 1. виклика́ти, визива́ти, ся. — Викликаю у сьвітлицю, а вона не йде, даю я їй срібний перстень, вона не бере. н. п. 2. заклика́ти, зазива́ти, запро́шувати, ся. 3. відгу́кувати ся, бра́ти ся, обзива́ти ся. — Вызыва́ющій = викли́куючий. – В. видъ, посту́покъ, тонъ = задера́куватий, задьо́рливий. — Обізвав ся козак на солодкім меду: гуляй, гуляй, дївчинонько, я до дому доведу. н. п.

Посту́покъ = вчи́нок (С. Л.), учи́нок (С. З. Ш.), подїя́ (С. Жел.). — Ой ти пъєш, мене бъєш за якиї вчинки? чи я ж тобі не напряла за рік три починки. н. п. — Зрадливий вчинок Юзефовича приголомшив Костомарова. Кн. — За той вчинок призначено кару. Кн. — До учинку свого невстидливого. Справа. 1605 р С. З. — Не токмо треба сповідати ся з учинков, але теж і з мислїй. Б. Н.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)