Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 136 статей

Запропонувати свій переклад для «предмет»

Шукати «предмет» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Предме́т – 1) (вещь, об’ект) річ (р. ре́чи), пре́дмет (-ту), об’є́кт (-ту). [Неди́вним реча́м не диву́йсь (Куліш). Я оберну́сь тоді́ в безду́шний пре́дмет (Коц.)]. • -ме́т вещественный, умственный – річ матерія́льна, розумо́ва. • -ме́т преподавания – пре́дмет навча́ння. • -ме́т изучения – пре́дмет студіюва́ння (ви́вчення); (в школе) пре́дмет, нау́ка, дисциплі́на. • Обязательный -мет – обов’язко́ва нау́ка, -вий пре́дмет; 2) (в разговоре, в сочинении) річ, мате́рія (-ії). [Міркува́ли (розмовля́ли) про пова́жні ре́чі. Узя́в він найни́жчу мате́рію до оповіда́ння (Куліш)]. • Разговор шёл о разных -тах – розмо́ва була́ про рі́зні ре́чі. • -ме́т разговора – мате́рія (річ) до розмо́ви. • Мы ещё вернёмся к этому -ту – ми ще (по)ве́рнемося до ціє́ї ре́чи (мате́рії); 3) (цель) мета́, ціль (-ли). • -ме́т желаний, стремлений – мета́ бажа́нь (пра́гнень), змага́нь. • Иметь в -те – ма́ти на меті́, на ува́зі. • На -ме́т получения – щоб оде́ржати що; 4) (перен.), см. Возлю́бленный, -нная. • -ме́т страсти нежной – ре́вного зако́хання об’є́кт, см. Па́ссия 2.

Вообража́емый – примрі́йний, уя́влюваний, уявле́ний, ду́мкою мальо́ваний. • Вообража́емый предмет – примрі́йна річ, уя́ва (ум. уя́вонька). [Вона́ всміхну́лася та́кеньки, як усміха́ються, коли́ уявля́ють перед собо́ю яку́сь уя́воньку ду́же хоро́шу (М. Вовч.)].

Вышива́ть, вы́шить – вишива́ти, ви́шити, гап[ф]тува́ти, (гладью) насти́лувати, (ажурным швом) мере́жа[и]ти, ви́мережа[и]ти, ши́ти, (поши́ти) мере́жку, ши́ти хре́щиком, насти́луванням, ни́ззю, зани́зуванням; (в прорезь) ви́різом, вирі́зуванням. • Вышива́емый предмет – вишива́нка. • Вы́шитый, вышивно́й – виши́ваний, мере́жаний, гап[ф]то́ваний; (гладью) насти́луваний; (в прорезь) вирі́зуванням поши́тий; (низзю) завлі́каний. [А в на́шої Бондарі́вни завлі́кані плі́чки]; (отдельными цветками) цвітко́ваний (М. Вовч.).

Го́рдость – (чувство) го́рдість (р. -дости), гордови́тість, (проявление и предмет гордости) го́рдощі (р. -щів, мн.); (надменность) пиха́, пи́шність; (гордое высокомерие) гордува́ння. [О́чі блища́ли го́рдощами. Па́нська пиха́] Срв. Гордели́вость, Горды́ня, Го́рдый.

Громо́здкий – невкла́дистий, завальни́й, непокладни́й, громіздки́й; шутл. одоро́блий. • Громо́здкий предмет (шутл.) – одоро́бло, одоро́бало.

Достопа́мятность – вікопо́мність (р. -ности), вікопа́м’ятність (р. -ности). • -ный предмет – вікопа́м’ятка.

Изверже́ние – 1) (вулкана, дыма) ви́бух (-ху) (вулка́на, ди́му). [Мо́же, Ме́ртве мо́ре повста́ло від вели́кого ви́буху вулкані́чного (Л. Укр.)]; 2) (чего) викида́ння, виверга́ння, оконч. ви́кинення, ви́вергнення чого́; см. Изверга́ние (об отходах) випоро́жнювання, каля́ння; 3) (изверж. предмет) ви́кид(ь)ок (-д(ь)ка), ви́кид (-ду), мн. ви́киди, відхо́ди, (помёт) кал. • -ния козьи, овечьи – козя́чі, ове́чі ви́киди, відхо́ди, бі́бки (-бок); (мышиные) мишаки́; (конские, рогатого скота) кізяки́; (птичьи) послі́д (-ду); (куриные) куря́к; (свиные) свиня́че ка́ло.

Изображе́ние – 1) (действ.) зобража́ння, малюва́ння, змальо́вування; оконч. зо́бра́ження, змалюва́ння, намалюва́ння кого́, чого́; (копирование кого) удава́ння, уда́ння кого́. [Бі́льше вже просто́ру знахо́див письме́нник для змалюва́ння психологі́чних подро́биць (Єфр.). Кві́тка почува́всь на си́лах, що здола́є дійти́ широ́кої пра́вди в малюва́нні (Куліш). І ска́жуть: песимі́зм в зобра́женню життя́ в йому́ зана́дто розвину́вся (Самійл.)]; 2) (изображен. предмет, картина) зо́бра́ження, (образ) о́браз, (диал.) парсу́на, (статуя) подо́ба. [І перед о́бразом Вене́ри гори́ть кади́ло золоте́ (Шевч.). То не живи́й моска́ль, а його́ парсу́на (Квітка)]. • Символическое -ние (предмет) человеческой жизни – символі́чне зобра́ження лю́дсько́го життя́. • -ния растений – зо́бра́ження росли́н. • Монета с -нием рабочего – моне́та з зо́бра́женням робітника́.

Искуше́ние – 1) (испытание) випробо́вування, сов. ви́пробування, спи́тування, вивіря́ння, ви́вірення, виставля́ння, ви́ставлення на спро́бу, піддава́ння, піддання́ спро́бі кого́, чого́; время, предмет -ния, см. И́скус 1; 2) (прельщение) спокуша́ння, зво́джування, (обольщение) переле́щування кого́; (соблазн) споку́са, поку́са, скус (-су), ску́са (ум. ску́ска), пома́на. [Не боячи́сь уже́ споку́с світови́х, верта́ються до люде́й, щоб послужи́ти лю́дям (Крим.). Поку́с таки́х до нас підхо́дять ти́сячі що-дня́ (Франко). І при́казка є: ме́нчий скус, ме́нчий струс (Звиног.). Сохрани́ мене́ від вся́кої напа́сти і ску́си дия́вольської (Рудан.). Ді́вка – то ску́ска (Приказка). На прина́ди ново́ї землі́ замовчи́ ти, пома́но (Франко)]. • Беги от -ния – тіка́й (від) споку́си. • Не введи нас во -ние – не введи́ нас у споку́су (Єв.). • Вводить в -ние – на поку́су підво́дити, нара́ж(ув)ати на (с)поку́су. [Ти мене́ на поку́су підво́диш (Стор.). Не потрі́бно нара́жувати їх (грі́шми) на поку́су, а себе́ на неприє́мність (Франко)]. • Дух -ния – дух-споку́сник, дух споку́си. • Впадать в -ние – спокуша́тися, спокуси́тися, вхо́дити, увійти́ в споку́су. • Ох, -ние! – ох, споку́со моя́!; чи́стий гріх! • Подвергать -нию – ста́вити споку́си кому́; піддава́ти кого́ споку́сі. • Устоять перед -нием – про́ти споку́си всто́яти; опе́ртися споку́сі.

Ли́шник, -ня́к (лишний непарный предмет) – забильня́к (-ка́), за́йвик, (ж. р.) за́йвиця.

Любо́вь – 1) к кому (страсть, любовн. влечение) коха́ння, ласк. коха́ннячко, любо́в (-бо́ви), лю́бощі до ко́го, лю́бість (-бости), (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння. [Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Грінч.). Ой, бо́же, бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Приказка)]. • Пылкая, пламенная -бо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в. • Безумная -бо́вь – шале́не (за)коха́ння. • Первая -бовь – пе́рше (за)ко́хання, пе́рша любо́в. • -бо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в. • Нежная -бо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в. • Искренняя, настоящая -бо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в. • Возбудить в ком -бо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ и в се́бе. • Вспыхнуть -вью – спалахну́ти любо́в’ю, коха́нням. • Воспылать -вью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися. [Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М. Вовч.)]. • Об’ясняться в -ви́ – осві́дчувати коха́ння кому́, осві́дчуватися (про коха́ння) перед ким и кому́. • Об’яснение в -ви́ – осві́дчення (про коха́ння). • Жениться, выйти замуж по -ви́ – дружи́тися (за́між піти́) з любо́ви (и по любо́ві), до сподо́би, по лю́бості, взя́ти жі́нку до любо́ви. [Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М. Вовч.)]. • Брак по -ви́ – шлюб до (з) любо́ви (до сподо́би). • С -вью – до любо́ви, коха́но; срв. Любо́вно. [Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г. Барв.). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л. Укр.)]. • Мне не дорог твой подарок, дорога твоя -бо́вь – не дороге́ дарува́ння(чко), дороге́ твоє́ коха́ння(чко). • Старая -бо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма. • Умирать, погибать от -ви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня)]. • -бо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть. Нашим новобрачным совет да -бо́вь! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися; 2) (любовн. ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі (-щів), ми́лува́ння, лю́бість (-бости), ла́ска, коха́ння. [Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л. Укр.). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня)]; 3) (предмет любви) коха́ння(чко), милува́ння(чко), закоха́ння(чко). [Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М. Вовч.). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (Крим.). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня)]; 4) (нравственн. чувство) любо́в (-бо́ви), люба́. [Чи ж я не смі́ю домага́тися любо́ви та щи́рости од діте́й? (Крим.). Хто не лю́бить – не пізна́в бо́га, бо бог – любо́в (Єванг.)]. • Вера, надежда, -бо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в. • Родительская -бо́вь – батькі́вська любо́в. • Сыновняя -бо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в. • Братская -бо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в. • Супружеская -бо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння. • -бо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність (-ности). [У братолю́бності тре́ба жи́ти (Міущ.)]. • Пребывать в -ви – пробува́ти в любо́ві. • Приобрести чью -бо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску. [Піді́йдеш йому́ під ла́ску (Куліш)]. • Из’являть -бо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го. [З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (Єфр.)]. • Заниматься чем с -вью – працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням. • Питать -бо́вь к чему – коха́тися в чо́му. [Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Грінч.). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Грінч.)]. • Он относится к вам с -вью – він ста́виться до вас з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно.

Мате́рия – 1) (вещество) мате́рія, речовина́, наді́б’я (-б’я). [Перемо́га ду́ха над мате́рією (Крим.)]; 2) (предмет, суть сочинения, речи) мате́рія, річ (р. ре́чи). [Взяв (він) найни́жчу мате́рію до оповіда́ння (Єфр.) Розмовля́ли про висо́кі мате́рії (Київ)]. • Сухая это -рия – суха́ це мате́рія (річ); нудна́ це річ; 3) мате́рія, (ткань) ткани́на, тка́нка, (красный товар) крам (-му), крам(н)ина́. [Крі́сла, обби́ті рябо́ю недорого́ю мате́рією (Н.-Лев.). Так краве́ць кра́є, як мате́рії вистача́є (Приказка)]. • Купить, набрать -рии – купи́ти, набра́ти, (о мн.) покупи́ти, понабира́ти мате́рії (кра́му). • Из (покупной фабричной) -рии – мате́р’яний, крамни́й. [Штани́ нове́нькі матер’я́ні (Тесл.)]; 4) (гной) гній (р. гно́ю), бруд (-ду), па́сока, мате́рія, ув. гноя́ка. [Чиря́к вели́кий, а гно́ю ма́ло (Номис)].

Наводи́ть, навести́ и наве́сть – 1) кого на что, что на кого – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити, (о мног.) понаво́дити, понапрова́джувати кого́ на що, що на ко́го. [Напрова́див його́ на п’я́ну доро́гу (Закр.)]. • Он -вё́л нас на засаду – він наві́в (напрова́див) нас на за́сідку. • -ди́ть кого на след – наво́дити (напрова́джувати) кого́ на слід. • -ди́ть, -сти́ кого на мысль – наво́дити, наве́сти́, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на ду́мку (на га́дку), дава́ти, да́ти на ро́зум кому́, насува́ти кому́ ду́мку. [Чи не чита́ння, бува́, й напрова́дило вас на оці́ гадки́? (Крим.). Коб йому́ бог на ро́зум дав, щоб уда́рив кого́ (Звягельщ.)]. • -ди́ть, -сти́ на путь – направля́ти, напра́вити, напрова́джувати, напрова́дити кого́ на шлях, дава́ти, да́ти на́від кому. • -ди́ть на кого подозрение – накида́ти на ко́го підо́зру. • Это -вело́ меня на подозрение – це ви́кликало в мені́ підо́зру, це насу́нуло мені́ підо́зру. • Не -води́ меня на грех – не призво́дь мене́ до гріха́. • -ди́ть разговор на какой-л. предмет – справля́ти (спрова́джувати) розмо́ву на яку́ те́му; 2) (об аппарате, орудии: направлять) направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити, наставля́ти, наста́вити, накеро́вувати, накерува́ти, скеро́вувати, скерува́ти, (целить, метить) наці́лювати, наці́лити, нарихто́вувати, нарихтува́ти и наришто́вувати, нариштува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́мірити, (о мног.) понаправля́ти, посправля́ти, понакеро́вувати, поскеро́вувати, понаці́лювати, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати що на ко́го, на що. [Напра́вив на йо́го рушни́цю (Сл. Ум.)]. • -ди́ть, -сти́ телескоп – направля́ти, напра́вити, справля́ти, спра́вити телеско́п(а). [Галіле́й, спра́вивши свій телеско́п на сю плане́ту, відкри́в, що споді́вані фа́зи спра́вді існу́ють (Павлик)]. • -ди́ть, -сти́ пушку, пушки на что – наці́лювати и націля́ти, наці́ляти, нарих[ш]то́вувати, нарих[ш]тува́ти, вирихто́вувати, ви́рихтувати, вимі́рювати, ви́міряти гарма́ту, гарма́ти, понарих[ш]то́вувати, повирихто́вувати, повимі́рювати гарма́ти на що. [Велі́в гарма́ти нарихтува́ти, на Ви́рвин го́род стрі́ли пуска́ти (Ант.-Драг.). Наришту́йте джере́ла огняні́ на Чо́рне мо́ре (Куліш). Сто гарма́т на нас ви́мірили (Маковей)]; 3) (насылать) наво́дити, наве́сти́, насила́ти, насла́ти; (нагонять) наго́нити, нагна́ти на ко́го що; (причинять) завдава́ти, завда́ти кому́ чого́. [Простягни́ ру́ку твою́ і наведи́ жаби́ на Єги́петську зе́млю (Куліш). Насла́в бог на люде́й ка́ру (Сл. Ум.)]. • -ди́ть на кого тоску (скуку), грусть – наво́дити (наго́нити) нудьгу́, сму́ток (сум) на ко́го, завдава́ти нудьги́, сму́тку (су́му) кому́, сов. зануди́ти, засмути́ти кого́. [Та зга́дка навела́ сум на всіх (Н.-Лев.). Засмути́в я тебе́, мою́ я́сочку (Грінч.)]. • Эта книга -ди́т на меня сон – ця кни́га (кни́жка) наго́нить на ме́не сон. • -ди́ть страх, ужас на кого – завдава́ти страху́, жа́ху́ кому́. [Про́сте коза́цтво завдає́ жа́ху не то коміса́рам, та й усьому́ коза́цькому па́нству (Куліш)]. • -вести́ порчу на кого – причи́ну зроби́ти кому́. [Отаку́-то їй причи́ну воро́жка зроби́ла (Шевч.)]; 4) (покрывать чем-л. поверхность; устраивать что-л. на поверхности) наво́дити, наве́сти́, (о мног.) понаво́дити що. • -ди́ть на что лак – наво́дити ла́ком що, лакува́ти, поко́щувати що. • -ди́ть узор чернилами – наво́дити узі́р чорни́лом. • -ди́ть брови – наво́дити (підво́дити) бро́ви. • -ди́ть зеркальные стекла – вило́щувати (вигла́джувати) дзерка́льні сте́кла. • -ди́ть лоск, бронзу на что – наво́дити лиск (по́лиск, ґлянс[ц]; вигла́ду), бро́н(д)зу на що, лощи́ти (ґлянсува́ти), наброн(д)зо́вувати що; срв. Лощи́ть 1. • -ди́ть тень – заті́нювати що; ману́ (на)пуска́ти. • -ди́ть мост через реку – ста́вити (наво́дити, перекида́ти, наста(но)вля́ти) міст, (пловучий) наплавля́ти міст через ріку́ (рі́чку); 5) (настаивать) дово́дити, дове́сти́ (свого́), поверта́ти, поверну́ти (на своє́). • Я -веду́ на своё – я доведу́ свого́, я таки́ поверну́ на своє́; 6) (приводить кого во множестве) наво́дити, наве́сти́, понаво́дити, напрова́джувати, напрова́дити, понапрова́джувати кого́ куди́. [Або́ сам хо́диш то до Васю́ти, то до Грицька́, то до се́бе наведе́ш їх по́вну ха́ту (Грінч.). Е, та ти тут не оди́н, з тобо́ю ще які́сь п’яни́ці, – понаво́див уже́! (Чуб. I)]. • Он -вё́л ко мне гостей – він наві́в (напрова́див) до ме́не госте́й. [Напрова́див госте́й по́вну ха́ту (Сл. Гр.)]; 7) (справку о ком, о чём) роби́ти, зроби́ти до́відку, бра́ти, взя́ти до́відку про (за) ко́го, про (за) що, (диал.) забира́ти, забра́ти спра́ву про що (Звин.). Наведё́нный – 1) наве́дений, напрова́джений, понаво́джений, понапрова́джуваний; 2) напра́влений, спра́влений, наста́влений, накеро́ваний, скеро́ваний, наці́лений, нарих[ш]то́ваний, ви́рихтуваний, ви́мірений, понапра́вляний и т. п.; 3) наве́дений, на́сланий, на́гнаний, за́вданий. • -ный (индуктивный) ток, физ. – навідни́й (індукти́вний) струм.

Необяза́тельный – 1) необов’язко́вий, (не входящий в обязанности) (по)надобов’язко́вий, (сверхурочный) (по)наднормо́вий. [Пла́та була́ необов’язко́ва, але́ хто хоті́в, той дава́в (Грінч.)]. • -ный взнос – необов’язко́вий вне́сок (-ску). • -ный предмет – надобов’язко́вий пре́дмет, надобов’язко́ва нау́ка, факультати́вна дисциплі́на. [Росі́йська мо́ва зроби́лася нау́кою надобов’язко́вою (Крим.)]. • -ная работа – понаднормо́ва пра́ця; 2) непослу́жливий, неу[в]слу́жливий; нелю́б’язни́й; срв. Неуслу́жливый, Нелюбе́зный.

Неодушевлё́нный – 1) неживи́й, неживо́тни[і]й, безду́шний. [Я-ж мов де́рево безду́шне, мов глухи́й не чу́ю (Куліш)]. • -ный предмет – нежива́ річ, безду́шний пре́дмет. [Оберну́ся тоді́ у безду́шний пре́дмет (Коцюб.)]; 2) грам. – неживи́й.

Обеща́ние – 1) (действ.) обі́ця́нка, обі́ща́ння, об[за]ріка́ння; 2) (обещан. предмет, дан. слово) обі́ця́нка, обі́тниця, обрі́ка, зарі́к (-ро́ку), обрі́к (-ро́ку). • Давать кому обеща́ние – обі́тницю кому́ чини́ти. • Дать друг другу клятвенное -ние – сприсягти́ся. • Исполнить -ние – спра́вити обі́ця́нку, всто́яти на сло́ві, доде́ржати сло́ва. • Не сдержать -ния – схиби́ти обі́ця́нку, відско́чити від сло́ва, не доде́ржати сло́ва.

Обнару́живать, обнару́жить – 1) (открывать, устранять то, что закрывает предмет) відкрива́ти, відкри́ти що. • Для осмотра дерева нужно -жи́ть корни – щоб огля́нути де́рево, потрі́бно корі́ння відкри́ти; (находить) (з)нахо́дити, знайти́. • Обнару́жить большие залежи каменного угля – знайти́ вели́кі по́клади кам’яно́го (земляно́го) ву́гля (ву́гілля); 2) (выводить наружу, делать явным) вия́влювати и виявля́ти що (редко явля́ти), ви́явити (о мног. повия́влювати) що, вика́зувати, ви́казати що (реже на що), викрива́ти, ви́крити (преим. о чём-л. нежелательном, отрицательн.), появля́ти, появи́ти що, ви́нести на я́вність що, дава́ти, да́ти озна́ку чого́; (о своих чувствах, мыслях) вия́влюватися, виявля́тися, ви́явитися з чим. [Тут він вия́влював ро́зум прони́кливий (Куліш). Украї́нська наро́дність придба́ла змо́гу виявля́ти своє́ «я» (Грінч.). Сього́дні тре́ба всю пра́вду ви́явити (М. В.). Мо́тря зго́джувалась, але́ не вика́зувала цього́ (Коц.). Украї́нський наро́д появи́в поча́тки вла́сної культу́ри (Єфр.)]; (о преступлениях) викрива́ти, ви́крити, виво́дити, ви́вести на світ; (преим. о научн. данных) винахо́дити, ви́найти що. [Порі́внюючи, мо́жна ви́найти де́які парале́лі]. • -жить себя – об’яви́тися чим, ви́значити себе́, зра́дитися з чим перед ким. [Ході́мо зві́дси, щоб ти не об’яви́всь доса́дним сло́вом (Кул.). Скі́льки обере́жности тре́ба, щоб не зра́дитися перед ворога́ми (Коцюб.)]. • -жить свои чувства, мысли – ви́явити (несов. виявля́ти) свої́ почуття́. • -жи́ть преступление, заговор – ви́крити зло́чин, змо́ву. • -жить противоречие в чём-л. – ви́крити супере́чність чого́сь. • -жить тайные замыслы врагов – ви́крити тає́мні за́міри ворогі́в. • -жить чьё-л. намерение – ви́казати, ви́явити чийсь на́мір. • Эти памятники -вают весьма развитую цивилизацию – ці па́м’ятки́ даю́ть озна́ку ду́же розви́неної цивіліза́ції. Обнару́живаемый – 1) відкри́ваний; 2) вия́влюваний, вика́зуваний, викри́ваний. Обнару́женный – 1) відкри́тий, зна́йдений; 2) ви́явлений, ви́казаний, ви́критий, ви́найдений. • -жены нелегальные собрания – ви́крито нелега́льні зі́бра́ння́. • Не об-ные преступления – неви́криті злочи́нства.

Обраща́ть, обрати́ть – 1) (направлять) поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти, зверта́ти, зверну́ти, наверта́ти, наверну́ти, напрямля́ти, напрями́ти (куди́, до чо́го). [Це наверта́ло її́ думки́ на и́нший шлях]. • -щать оружие против врага – поверта́ти (оберта́ти, скеро́вувати) збро́ю на во́рога. • -тить неприятели в бегство – погна́ти во́рога. • -ща́ть, -ти́ть разговор на иной предмет – перево́дити, переве́сти́, зверта́ти, зверну́ти розмо́ву на и́нше; заговори́ти про и́нше. • -щать взор вверх, в сторону – зво́дити (зверта́ти) о́чі (по́гляд) уго́ру, убі́к. • -ща́ть внимание, см. Внима́ние. • -ща́ть, -ти́ть на что-либо свои старания, усилия – захо́джуватися, заходи́тися коло чо́го пи́льно. См. ещё Обора́чивать 1; 2) на что – поверта́ти, поверну́ти, ужива́ти, вжи́ти що на що. [Всю си́лу ро́зуму свого́ поверну́в (ужи́в) на це. Всі гро́ші поверну́в на буди́нок]; 3) во что – перево́дити, переве́сти на що, поверта́ти, поверну́ти на що, у що, оберта́ти, оберну́ти на що, у що. [Свої́ до́бра нерухо́мі переві́в на гро́ші. Поверну́в свою́ му́зу на знаря́ддя тіє́ї сліпо́ї знена́висти (Єфр.)]. • -ти́ть в деньги – переве́сти на гро́ші, згроши́ти. [Як ї́хатимуть на переселе́ння, то цей садо́к згроша́ть]. • -ща́ть в ничто – у ні́ве́ць, у ніщо́ поверта́ти, поверну́ти, пусти́ти в ніве́ць, зве́сти́ на ні́ве́ць. [Усю́ попере́дню робо́ту зве́дено на ні́ве́ць]. • -ти́ть разговор в шутку – поверну́ти розмо́ву; на жа́рти, на смі́шки; 4) (превращать кого во что, чем), см. Превраща́ть, Обё́ртывать, Обора́чивать 4. • -ща́ть, -ти́ть кого в веру (в как.-л. учение, направление) – наверта́ти, наверну́ти кого́ до ві́ри, вверта́ти, вверну́ти в ві́ру. • -ща́ть, -ти́ть кого в социализм, марксизм – наверта́ти, наверну́ти кого́ до соціялі́зму, маркси́зму. • -ща́ть, -ти́ть кого в социалиста, марксиста – поверта́ти, поверну́ти, оберта́ти, оберну́ти кого́ на (в) соціялі́ста, маркси́ста. • Обраща́емый – пове́ртаний, обе́ртаний на що, у що; ужи́ваний на що. Обращё́нный – 1) пове́рнутий, пове́рнений, зве́рнений; 2) ужи́тий; 3) переве́дений нащо, обе́рнутий (-нений) на що, у що, по[ва]ве́рнутий (-нений) на що, у що. [Ли́цями обе́рнені до со́нця (Стеф.). По́гляд зве́рнений був про́сто до йо́го (Єфр.). Наве́рнений на католи́цтво. Ба́ба тако́ж ві́дьма, а дочка́ ще не наве́рнена].

Одушевля́ть, одушеви́ть – оживля́ти, оживи́ти, опоживля́ти, опоживи́ти, одушевля́ти, одушеви́ти кого́, додава́ти, дода́ти ду́ху (си́ли) кому́, надиха́ти, над(и)хну́ти кого́, що чим, підно́сити, підне́сти кого́. [Надихну́в гні́вом спі́ви, а ма́рмур життя́м]. • Одушевлё́нный – живи́й, живо́тній; підне́сений. • -ный предмет – жива́ річ. • -ный разговор – жива́, жва́ва, підне́сена розмо́ва.

Отли́чный – 1) (разный) відмі́нний, відмі́тний від чо́го чим, опрі́чний від чо́го. • Этот предмет -ли́чен от других своим видом – ця річ відмі́нна від и́нших свої́м ви́глядом (що-до сво́го ви́гляду); 2) (превосходный) чудо́вий, ду́же га́рний, прега́рний, ва́жний, добря́чий, до́брий, добре́нний, (с виду) кра́сний. [Кра́сна карто́пля. Кра́сний торг (торговля). Ва́жний, добре́нний ове́с. До́брі ко́ні. Добря́че вино́]. • -ный музыкант – чудо́вий (ду́же га́рний) музи́ка. • -ный человек – чудо́ва, ду́же га́рна люди́на. • -ные дарования – чудо́ві зда́тності, чудо́ва, прега́рна кебе́та. • -нейшим образом – любі́сінько.

Переводи́ть, перевести́ – 1) перево́дити, переве́сти́, (о мног.) поперево́дити кого́ куди́. • -сти́ арестанта из одной тюрьмы в другую – переве́сти́ арешта́нта з одно́ї в’язни́ці до дру́гої. • -сти́ глаза, взор на кого, на что – переве́сти́ о́чі, по́гляд на ко́го, на що. • -ди́ть глаза (с места на место) – перево́дити о́чі, пово́дити очи́ма по чо́му. • -сти́ разговор на что, на другую тему, предмет – зверну́ти розмо́ву (річ) на що, на и́ншу те́му (на и́нший бік), зве́сти́ мо́ву на що, зійти́ на що, заки́нути на и́нше, (шутл.) заговори́ти з и́ншої бо́чки. [Неха́й, се́стро, опісля́! – ска́же було́ Кость, та й заки́не на дру́ге на що-не́будь (Квітка)]. • -ди́ть, -сти́ дух – зво́дити, зве́сти́ дух, відво́дити, відве́сти́ дух, перево́дити, переве́сти́ дух, відса́пувати(ся), відса́патися, відсапну́ти, віддиха́тися и -ди́хуватися, відди́хатися, віддихну́тися, відідхну́ти, відхлину́ти. [Да́йте мені́ дух зве́сти́ (відсапну́ти). Молоди́ця не переведе́ ду́ху, верещи́ть (М. Вовч.) Лаго́вський ва́жко одса́пував з того́ прудко́го ході́ння (Крим.). Візни́к ва́жко оддихну́вся й поскрі́б під ша́пкою (Васильч.)]. • Не могу (не может) дух -сти́ – не зди́шуся, не зди́шеться, не відведу́ (не відведе́) ду́ху. [Аж не зди́шеться, мов ті́льки що вло́влений горо́бчик (Куліш)]; 2) (в высший класс) промува́ти, попромува́ти. [Що в йо́му кипі́ло, за́раз ви́явилось, як ті́льки попромува́ли його́ в четве́ртий клас (Свид.)]; 3) перепи́сувати, переписа́ти, поперепи́сувати що на ко́го, зво́дити, зве́сти́ що на що. [Семилі́тню поволо́вщину звів на годову́ (Куліш)]. • -сти́ имение на имя своей жены – переписа́ти має́ток на свою́ жі́нку. • -ди́ть что-л. на деньги – оберта́ти (оберну́ти) що на гро́ші. • -ди́ть рубли на франки – оберта́ти, зво́дити карбо́ванці на фра́нки. • -ди́ть на камень, литогр. – перебива́ти на ка́мінь. • -ди́ть на бумагу – перебива́ти, перево́дити на папі́р; 4) перека́зувати, переказа́ти, пересила́ти, пересла́ти що. • Я -вё́л ему по почте сто рублей – я переказа́в (пересла́в) йому́ по́штою сто карбо́ванців; 5) (с одного языка на другой) переклада́ти и -кла́дувати, сов. перекла́сти и переложи́ти, (о мног.) попереклада́ти и -кла́дувати (з одніє́ї мо́ви на дру́гу); (пояснить) перетовма́чувати, перетовма́чити, поперетовма́чувати що. [На на́шу мо́ву Ілія́ду перекла́в Руда́нський. Промо́в по-на́шому, а я приста́влю таку́ раби́ню, що по-ри́мськи вмі́є, вона́ твої́ слова́ перетовма́чить (Л. Укр.)]. • -сти́ слово в слово – перекла́сти сло́во за сло́вом. • -води́ть что-л. стихами – переклада́ти (перекла́сти) ві́ршем (вірша́ми), перевіршо́вувати (перевіршува́ти, поперевіршо́вувати), переспі́вувати (переспіва́ти, попереспі́вувати) що; 6) (истреблять) зво́дити, зве́сти́, перево́дити, переве́сти́, виво́дити, ви́вести, вигу́блювати, ви́губити, вибавля́ти, ви́бавити, (неоднократ.) позво́дити, поперево́дити, повиво́дити, повигу́блювати, повибавля́ти. [Позво́дити, повиво́дити и т. д. мише́й, вся́ку по́гань]; 7) (тратить понапрасну) перево́дити, переве́сти́, марнува́ти, змарнува́ти, (о мног.) поперево́дити, помарнува́ти. • -сти́ время, деньги – переве́сти, змарнува́ти час, гро́ші. • Переведё́нный – переве́дений; перепи́саний; перека́заний, пере́сланий; перекла́дений и т. д.

Поруча́ть, поручи́ть – (предмет или дело) по[до]руча́ти, по[до]ру́чувати, по[до]ручи́ти, при(по)руча́ти, при(по)ру́чувати, при(по)ручи́ти, зага́дувати, загада́ти кому́ що, дава́ти, да́ти до рук кому́; (поверять) сповіря́ти, спові́рити, звіря́ти, зві́рити що на ко́го, звіря́тися, зві́ритися з чим на ко́го, споклада́ти, спокла́сти на ру́ки кому́, чиї́. [Про журбу́ мою́ співа́ти доручи́в я солов’ю́ (Олесь). Поруча́ю, бра́те, тобі́ цю ду́мку (Л. Укр.). Ду́мка тут була́ – найви́щий обов’я́зок да́ти до найчесні́ших рук (Грінч.). Я вам оце́ ді́льце припоручу́ (Мирн.). Верхо́вний до́гляд за ци́ми шко́лами пору́чувано и́ноді несторія́нам, и́ноді жида́м (Павлик). Секрета́р… оповіща́є Спі́льне Зі́брання про все, що йому́ зага́дує Голова́-Президе́нт Акаде́мії. На ді́да Бутурла́ку всі свої́ має́тки сповіря́є. Пани́ все звіря́ли на ді́да й на ба́бу (Грінч.)]. • Поруча́емый – по[до]ру́чуваний, при(по)ру́чуваний, зві́рюваний. • Пору́ченный – по[до]ру́чений, при(по)ру́чений, да́ний до рук, спові́рений, зві́рений, зага́даний кому́.

Противополо́жность – 1) (свойство) протиле́жність, супротиле́жність, проти́вність, супроти́вність, противе́нство; (противоречие) супере́чність (-ности); (контраст) супроти́вок (-вку). [Протиле́жність інтере́сів тих, хто дає́ робо́ту, і тих, що му́сять її́ бра́ти (Коцюб.). Супроти́вність у всьо́му – в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах і почува́ннях (О. Пчілка). Противе́нство грома́дських інтере́сів (Єфр.). Часті́ше ро́бить – люде́й бли́зькими при́ятелями проти́вність їх уда́чі (Н.-Лев.). А́втор на́че пиша́ється тим, що по́руч ста́вить як-найду́жчі супере́чності (Єфр.)]. • В -ность – наперекі́р, всупере́ч, супроти́вно кому́, чому́ и до ко́го, до чо́го, з чим; 2) (предмет, противоположный по свойствам) протиле́жність, супротиле́жність. [Його́ жі́нка цілко́м протиле́жність йому́ (Грінч.). Сам він до́вгий та рі́вний, а жі́нка – правди́ва супротиле́жність свого́ чолові́ка (Н.-Лев.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вожделение – пожа́дливість, жадо́ба, хти́вість, по́хіть, хіть, жада́ння, жага́, хоті́ння, (прост.) хотя́чка, кортя́чка: • предмет вожделения – (кто) об’єкт жадання, (что) предмет жадання; • смотреть с вожделением – ласо (пожадливо, хтиво, з пожадливістю, із хтивістю) дивитися, (образн.) як кіт на сало дивитися. [І так воно йому до жаги приспіло, що, всякий розум і справедливість занехавши, обернув він усі помисли свої на каверзи та підступи свої (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). То свята любов, а не жадоба грішна (В.Самійленко). Він аж надто близько тулився до неї, про щось теревенив і гиготів так улесливо-хтиво, що мені відразу ж стало зле (В.Горбатько перекл. Дж.Патерсона). До Зігмунда Фройда українці свої хтиві жадання іменували несхвально — “кортячка”. Чи слід геніального психіатра дякувати за те, що він запропонував науковий термін “лібідо”? (Микола Махній). Жіноча хтивість і чоловіча — те саме що епос й епіграма (Карл Краус). Стає на порі, от і кортячка бере (Марко Грушевський). — Тим часом любов юнаків — то здебільшого, власне, не любов, лише хіть, остаточною метою якої є задовіл; як тільки вона тої мети досягне, зразу нанівець сходить, і те, що здавалось любов’ю, мусить назад повернутись, не маючи змоги перейти межі, покладеної самою природою; для правдивої ж любові такої межі не існує. Одне слово, як запобіг дон Фернандо в тої дівчини ласки, зразу кохання його вщухло й жага погасла (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вона мала мигдалеподібні очі, а губи здавалися завеликими для тендітного обличчя. Незнайомка виглядала незвично і дуже привабливо, але, як це не дивно,— з огдяду на моє жалюгідне існування та майже безперервну непогамовану хтивість — страшенно мене роздратувала (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Анґус не пропускала нагоди поглузувати з незрілих дівуль, з якими я гуляв, але про Лінду навіть не здогадувалася. Я нічого їй не сказав про дорослу дівчину, яка міцно тримала за посинілі від жаги яйця (С.Стець, перекл. Б.Кінґсолвер)].

Математика – (греч.) математика: • прикладная математика – прикладна́ (застосо́вна) математика. [Нарізавши сала та хліба, почав снідати, міркуючи про іспити. Нема чого йому боятися! Математика — він чудово її знав (В.Підмогильний). Моя Любов — Україна і математика (Михайло Кравчук). Як стверджував Людвіґ Вітґенштейн, математика схильна ставати самовідносною. Альберт ейнштейн теж висловив скептицизм щодо застосування математики: «Тією мірою, якою твердження математиків стосуються реальності, вони неточні, а тією мірою, які вони точні, вони не стосуються реальності» (П.Таращук, перекл. Е.С.Райнерта). Математика — це мистецтво називати різні речі одним і тим же іменем (А.Пуанкаре). Потім навчався в Московському університеті, на щастя, математики, а не гуманітарних наук: універсальна мова чисел не піддається містечковим впливам (Отар Іоселіані). Математика — найпрекрасніший і найпотужніший винахід людського духу. Математика така сама давня, як і сама людина (Стефан Банах). З дому реальності легко забрести в ліс математики, але тільки небагато хто здатен повернутися назад (Гуґо Штейнгауз). В будь-якій природничій науці стільки істини, скільки в ній математики (І.Кант). В математиці нема символів для неясних думок (Анрі Пуанкаре). Чиста математика — це такий предмет, де ми не знаємо, про що ми говоримо, і не знаємо, чи істинне те, що ми говоримо (Бертран Расел). Я не згоден з математикою. Вважаю, що сума нулів – грізна цифра (С.Є.Лєц). Фізика без математики — що голий в метрі́: можна, але непристойно].

Математически – математично. [Інколи дуже хотілося знайти книжку, де для мене вже розписали б сенс життя й усе, що в ньому було і буде. Але я знала, що повірю тільки в таку правду, яку можу вивести математично (А.Дудченко, перекл. Кейті Мак). Жодне людське дослідження не може бути назване істинним, якщо воно не доведене математично (Леонардо да Вінчі). Є разюча можливість опанувати предмет математично, не зрозумівши суті справи. (А.Айнштайн)].

Повешенный – пові́шений, пові́шаний, (предмет) поче́плений, заві́шаний, (нос) похнюплений, посуплений: • повешенный, повешанная – (сущ.) повішений, повішана, ві́шальник. [У домі повішеного не говорять про мотузку. А в домі ката? (С.Є.Лєц)].

Полуфинал – півфінал. [Не всі мовці знають, у яких словах треба ставити компонент пів-, а в яких напів-. Тож запам’ятайте правило. До складу дієприкметників, що передають неповноту охоплення якимсь станом, входить напів, а не пів-: напіввідчинений, напівзабутий, напівзруйнований, напівроздягнений. Ту саму тенденцію спостерігаємо і щодо прикметників: напівавтоматичний, напівголий, напівживий. В іменниках напів- доречне там, де перша частина слова показує, що предмет чи жива істота не мають усіх ознак, якими характеризується об’єкт, котрий виражає друга частина. Приміром: напівчагарник, напівсировина, напівтемрява. А компонент пів- виступає тоді, коли утворює нове слово, що не означає ні частковості стану, в якому перебуває предмет (як, наприклад, бачимо в лексемах типу напівзруйнований, напіводягнений), ні частковості притаманних йому рис (як у напівфабрикат). Іменник з пів- не має кількісного значення: півпідвал, півпальто — це не половина підвалу, не половина пальта. Півпідвал і підвал — видові поняття, що об’єднуються родовим поверх (сюди входять ще бельетаж, перший, другий, третій і дальші поверхи, мансарда). Так само півпальто і пальто, котрі є найменуваннями різних виробів, охоплює родове поняття верхній одяг (до якого також належать плащ, куртка, кожух, дублянка тощо). Щоб легше розпізнати форми з пів- і напів-, варто застосувати такий прийом: якщо перший компонент слова можна замінити прислівником наполовину, то воно утворюється з напів-. Приміром: наполовину людина (з міфології) — напівлюдина, наполовину провідник — напівпровідник. А коли цей компонент за змістом неможливо замінити лексемами наполовину або половина (замість півпідвал не скажемо ж “наполовину підвал” чи “половина підвалу”), то іменник годиться вживати зі складником пів-. Отож треба говорити і писати: напівсировина, напівсутінь, напівзабуття, напівдикун, але півчобіток, півфінал, півзахисник, півустав (один з типів почерку) (Б.Рогоза)].

Порядок – порядок, добрий стан, злагодженість, узгодженість, організованість, дисципліна, (строй) лад, стрій, устрій, (последовательность) послідовність, (очередь) черга, черговість, (обычай) зви́ча́й, (общественные отношения) порядки, зви́ча́ї, (способ) спосіб, метод: • боевые порядки пехоты – бойові порядки піхоти; • в административном порядке – адміністративно; адміністративним порядком; • в алфавитном порядке – за абеткою (за алфавітом); в абетковому (в алфавітному) порядку; • в бесспорном порядке – безсуперечно; • вводить порядки – заводити, запроваджувати лад; • вещи одного (и того же) порядка – речі того самого роду; • в надлежащем порядке (держать что-либо) – як слід (як годиться, як треба, як належить) (тримати що); • в надлежащем порядке (проводить) – (переводити) установленим порядком; • в порядке очереди – за чергою, по черзі (по ряду); • в обычном порядке – звичайним ладом (порядком); • в пожарном порядке (шутл.) – нагально; блискавично; як оком змигнути; ніби десь горить; • в порядке дискуссии – порядком дискусії; • в порядке исключения – як виняток; • в порядке нагрузки – як навантага (як навантагу); як навантаження; • в порядке назначения – як призначення; • в порядке настоящего постановления – за цією (у згоді з цією) постановою; • в порядке обсуждения – як обговорення; • в порядке предложения – як пропозиція (як пропозицію); • в порядке чего – з метою (заради, на предмет) чого, для чого, як що; • в принудительном порядке – примусово; • в произвольном порядке – довільно, в довільному порядку; • всё в порядке (перен.) – усе гаразд; усе як слід; усе справне, справно; усе в порядку; • в спешном порядке – нагально, негайно, спішно; • в установленном порядке – заведеним порядком (ладом); як заведено; • дело такого порядка – річ ось яка; • для порядка – для порядку; для годиться; • заводить, завести порядок – лад (порядок) запроваджувати, запровадити; порядкувати, упорядкувати; • законным порядком, в законном порядке – законним порядком; законно; • идти своим порядком – іти (собі) своїм звичаєм (своєю чергою, (диал.) своїм трибом); • изменить порядок – повернути лад; • наводить порядок – давати порядок (лад), порядкувати; • напряжение порядка 100 вольт – напруга близько (коло) 100 вольт; • нарушать порядок – порушувати лад (порядок); ламати, зламати звичай (звичаї); • нет никакого порядка – нема (немає) ніякого ладу; ні ладу, ні поладу нема (немає); • номер по порядку – порядковий номер; чергове число; номер по черзі (по ряду); • общественный порядок – громадський порядок; • одного [и того же] порядка – того самого ряду; • по давно заведённому порядку – як давно заведено; давно заведеним ладом; • поддерживать порядок – пильнувати ладу; • по порядку – по черзі, послідовно; по ряду; (№ по порядку) чергове число; • порядок ближний, дальний – (физ.) порядок близький, далекий; • порядок вещей – порядок речей; • порядок дня – порядок денний; • порядок наводить, навести в чём – лад давати, дати (робити, зробити, іноді знаходити, знайти) чому; упорядковувати, упорядкувати що; порядкувати; • приводить, привести в порядок что – давати, дати (робити, зробити) лад чому; доводити, довести до ладу що; упорядковувати, упорядкувати що; доводити, довести до ума (до розуму) що; • приводить себя в порядок – опоряджатися; • призывать, призвать к порядку кого – закликати, закликати до порядку кого; • располагать что в возрастающем (убывающем) порядке – розташовувати (розміщати) що в висхідному (низхідному), зроставому (спадному) порядку; • располагать, расположить в алфавитном порядке – розташувати (дати) в алфавітному порядку; абеткувати, заабеткувати; • своим порядком – своїм порядком (ладом, звичаєм); як належить; • следить, смотреть за порядком – глядіти порядку (ладу); стежити за порядком; пильнувати порядку (ладу), вести порядок; доглядати ладу; • соблюдать порядок – додержувати порядку (ладу); • соображения тактического порядка – міркування тактичного роду, тактичні міркування; • судебным порядком – судом (через суд), судовно; • считать по порядку – лічити з ряду, від ряду; • установленный, существующий порядок – заведений лад; • учреждать порядок – запроваджувати лад; • число по порядку – порядкове число; • это в порядке вещей – це звичайна (природна, нормальна) річ, це нормально (природно). [Що в порядку лежить — саме в руку біжить (Пр.). О музо, панночко Парнаська! Спустись до мене на часок; Нехай твоя научить ласка, Нехай твій шепчеть голосок, Латинь к війні як знаряджалась, Як армія їх набиралась, Який порядок в війську був (І.Котляревський). Непосидяча Онися вешталась до самого вечора по покоях та по пекарні, та по коморах, — і ввечері вже скрізь був порядок та чистота (І.Нечуй-Левицький). Дома теж немає у неї ніякого порядку: одежа розкидана, кісники та стрічки і на печі, і під піччю валяються, де скинула що — там воно лежатиме хоч і вік (П.Мирний). — Пустіє, глухне наш край!  Незабаром й запліснявіє серед такої каламуті! — казав іноді Мирін, згадуючи давнє. — І порядки які тепер настали!? Що воно за порядки?.. Свій свого у неволю правторить… Старшина козацтво унівець повернула… Усі землі посіла… (П.Мирний). Вівчарки нюхають вітер і одним оком скоса поглядають на вівці, чи все в порядку (М.Коцюбинський). Чує Хо, як сільський учитель обіцяє хитромудро керувати поміж підводними каміннями сучасних порядків, а таки доплисти, куди треба, таки досягти своєї мети… (М.Коцюбинський). У фризієра Славко не тільки привів своє волосся до порядку й підстриг вуса, але навіть купив собі плящину з водою для волосся (Л.Мартович). Навівши порядок і позбиравши черепки в пелену, довго вичитувала Титарчиха хлопцям, стоячи коло дверей (С.Васильченко). Поклавши всі своï ïстівні достатки на верстаті, поставивши поруч для порядку одв’язаний від торби походовий казаночок, він уже заходився краяти хліб, як зненацька згадав про фізкультуру. Йому конче захотілось розпочати день нормально, по-міському, так, ніби він уже зовсім у нових обставинах освоïвся (В.Підмогильний). Пиріг тепер сидить на особливому режимі, звідки він періодично виходить і сідає знову, ріжучи когось раз у раз для порядку (П.Вольвач). У нього дружина повинна бути леді, і то доброго роду, з такими манерами й вишуканістю, як у місіс Вілкс, і з таким же вмінням давати лад великому господарству (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел). На світі залишилося багато безладу після тих, хто хотів довести його до ладу (Лешек Кумор). Лікар, який вважає, що у вас усе в порядку, працює тільки в військкоматі].

Пустышка, пустушка – 1) (пустой, ничтожный человек) шели́хвіст, пустоб’я́ка, пустоб’я́ха; 2) дурни́ця, (ничто) марни́ця, (мелочь) дрібни́ця, аби́щиця, мала́ річ, (пустое) пусте́ (-то́го), ба́йка; (умен.) дурни́чка, дрібни́чка; 3) (предмет с пустотой внутри) порожня́к; 4) (резиновая соска для грудного ребёнка) (рус.) со́ска, пи́пка, мізю́к, смочо́к, ду́рник; 5) (пустая бумажка, пустой билетик в жеребьёвке, лотерее) порожня́к: • играть в карты в пустышки – гра́ти (в ка́рти) без гро́шей; • похлёбка пустышка – нізчи́мна (го́ла) ю́шка; • человек пустышка – пустоб’я́ха.

Сидение, сиденье – (действие) сиді́ння, си́дження, (продолж.) сидня́, (в гостях) посиде́ньки, (место, предмет, на котором сидят) сиді́ння, (разг.) сі́дало, сіда́к, сі́далка, (умен.) сі́дальце, (ягодицы, прост.) сідни́ці, сідни́ця, си́дня, сі́данка. [Конвейєр крутився повним ходом. Коли Андрій був уже напівживий, його вкидали назад в шаховку і він там відхлипувався… Сидів на сідальці, упершись ногами в двері, а спиною в стінку (І.Багряний). — Олесю! Привіт! Радий тебе бачити! — я спробував звестися на ноги, але це було не так просто. Дизайнеру, який створив це суперм’яке і супернизьке сидіння, варто було передбачити запасний вихід знизу, як у тану (брати Капранови)]

Сочетание – (предмет) сполу́чення, сполука, (действие) сполуча́ння, сполу́чування, (предмет) поє́днання, (действие) поєдна́ння, поє́днування, (предмет) з’є́днання, (действие) з’єдна́ння, з’єднування: • в сочетании – в поє́днанні, поєднавши, поєднуючи; • сочетание цветов – поє́днання кольорів, барв.

Строгость – суворість, (реже) строгість, (ещё) гострість, крутість, вимогливість: • по всей строгости закона – з усією суворістю закону, за всією суворістю закону. [Говорить голосом тремтячим, з видимим зусиллям удавати твердість і суворість (Л.Українка). Тут була тиша, великий спокій природи, строгість і сум (М.Коцюбиський). Поволі зморшки зникали з чола, суворість щезала (Г.Хоткевич ). І дочка Терея плаче серед тополевих віт. Знай: кохання наплив буйний будить той солодкий звук. Не кажи: то жаль і скарга на суворість шлюбних пут (М.Зеров). Яка застиглість і суворість форм! Яка довершеність пропорцій, норм! Поема, вирізьблена із граніту (М.Драй-Хмара). Там, де є суворість і вимогливість жінки, дівчини, юнак стає справжнім чоловіком (Л.Костенко). На нього дивилися, мовби на приречене вже, та все ще ошкірене звіря. — Ось що, молодче, судити тебе будемо, тож не вельми вдавай із себе хороброго. Крові ти, на щастя, не пролив, а за гвалт відповіси і за всією суворістю нашого закону (Д.Міщенко). Коли трохи вгамувалися президентські лють і страх, зібралася термінова нарада: Сам, Кіріл Кірілич, ґенерали Курвенко і Лайнов. Радилися довго і зрештою постановили: золотий предмет руками не чіпати, досліджувати його безконтактно, виявити шлях, яким він потрапив у президентське сховище, впіймати винного чи винних у цьому злочині і покарати їх з усією суворістю законів України! (В.Кожелянко). Упав він на коліна І, поклонившися, подав свою картину. Вона поглянула з суворістю знавця (М.Рильський, перекл. А.Міцкевича). — Я погоджуюся з усім, бо строгість мусить бути, без строгості ніхто ніколи нічого не зробить (С.Масляк, перекл. Я.Гашека)].

Уклейка – (действие) заклеювання, наклеювання, приклеювання, (последствие, предмет) заклейка, наклейка, приклейка.

Упор – (действие) упирання, (предмет) підпора, опора, упора, (подпорка) підпірка, (сосредоточение на чём) натиск, притиск, (ударение) наголос: • бетонные упоры – бетонні підпори; • в упор (встретиться) – лицем в лице, око в око, носом до носа, ніс у ніс; • в упор (смотреть) – в очі (дивитися); • в упор (стрелять) – впритул (стріляти); • делать упор на… – наголошувати (натискати) на…; • до упора – до межі, до грані; • не видеть в упор кого – не бачити кого впритул; • с упором на… – з притиском на.., натискаючи на…, наголошуючи на…; • упор лёжа – опора лежачи. [У 10 — 12 років потрібно пропонувати дітям вправи для розвитку сили, наприклад згинання — розгинання рук з опори лежачи на підлозі, і збільшувати навантаження поступово (Анатолій Магльований)].

Хрустящий – хрусткий, хрумкий, хрумтливий, хрумкотливий, хрускотливий: • есть, съесть что-нибудь хрустящее – хру́мати, схрумати, хру́мкати, схрумкати, хру́мсати, схрумсати, хрумчати, схрумчати. [Як в темряві усе завмерло/ Хрусткий на серці стигне лід, і з неба падають, мов перли, огненні сльози Персеїд (М.Драй-Хмара). Сидячи у безпеці за хрусткими аркушами, Деніс розмірковував. У світлі цього блискотливого поранку його вчорашні відчуття здавались якимись далекими (В.Вишневий, перекл. О.Гакслі). — Обмежені мудрагелі підносять до небес подібних їм і кричать «ату!» супротивникам, але думок наших їм не втямити саме тому, що вони зовсім іншого ґатунку; вони й не помічають їх, як-от озлоблена тварюка швидко перестає сприймати зором незвичайний предмет на дні своєї клітки, що його їй годі схрумати чи розірвати (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар)].

Любовь – 1) (к кому страсть, любовное влечение) коха́ння, (ласк.) коха́ннячко, любо́в, лю́бощі до ко́го, лю́бість, (влюблённость) закоха́ння в ко́му, (симпатия) ми́лува́ння; 2) (любовные ласки, утехи) лю́бощі, пе́стощі, ми́лощі, ми́лува́ння, лю́бість, ла́ска, коха́ння; 3) (предмет любви) коха́ння (коханячко), милува́ння (милуванячко), закоха́ння (закоханячко); 4) (нравственн. чувство) любо́в, люба́; 5) (наклонность) зами́лування, любо́в, на́хил, охо́та, хіть (р. хо́ти, диал. хі́ті) до чо́го, прихи́льність, прихи́лля до ко́го: • безумная любо́вь – шале́не коха́ння (закохання); • брак не по любви – шлюб (одруження) без кохання (без любові); • брак по любви́ – шлюб до (з) любо́ві (до сподо́би); • братская любо́вь – брате́рська (брате́рня, бра́тня) любо́в; • вера, надежда, любо́вь – ві́ра, наді́я, любо́в; • возбудить в ком любо́вь – збуди́ти коха́ння в ко́му, закоха́ти кого́ в собі́ (в се́бе); • вспылать любовью – зайня́тися (запала́ти) коха́нням, любо́в’ю, розкоха́тися; • вспыхнуть любовь – лахну́ти любо́в’ю, коха́нням; • гореть, сгорать от любви к кому – палати коханням до кого; • делать что с любовью, с любовью заниматься чем-либо – робити що залюбки (з любістю, з любов’ю); кохатися в чому; працюва́ти коло чо́го з любо́в’ю, залюбки́, з зами́лува́нням; • жениться, выйти замуж по любви́ – одружи́тися (за́між піти́) з любо́ві; • изъявлять любо́вь к кому – виявля́ти любо́в (ла́ску, прихи́лля) до ко́го, жа́лувати кого́; • искренняя, настоящая любо́вь – щи́ре коха́ння, щи́ра любо́в; • любо́вь к ближнему – любо́в до бли́жнього, братолю́бність; • любовь к искусству – любов до мистецтва; • любовь к родине – любов до рідного краю (до рідної країни, до рідної землі, до рідної сторони), любов до батьківщини (до вітчизни, до отчизни); • любо́вь мужчины, женщины – чолові́че, жіно́че коха́ння, чолові́ча, жіно́ча любо́в; • любовь не картошка — не выкинешь (не выбросишь) за окошко – любов не короста — не вигоїш спроста (Пр.); згадай та охни, мовчи та сохни (Пр.); • любовь не пожар, а загорится – не потушишь – любов не пожежа, а займеться — не погасиш (Пр.); • любо́вь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мне не дорог твой подарок, дорога твоя любовь – не дороге дарування (даруваннячко), дороге твоє кохання (коханнячко); • нашим новобрачным совет да любо́вь (мир да любовь)! – на́шим молодя́там не свари́тися та люби́тися!; • нежная любо́вь – ні́жне коха́ння, ні́жна любо́в; • не по любви – не до любові (любості); • объяснение в любви́ – осві́дчення (про коха́ння); • первая любовь – пе́рше ко́хання (закохання), пе́рша любо́в; • объясняться, объясниться, признаваться, признаться в любви кому – признаватися, признатися про кохання (в коханні) кому, робити, зробити кому признання в любові (у коханні), освідчувати, освідчити кохання кому, освідчуватися, освідчитися [про кохання (про любов)] перед ким, кому, визнавати, визнати (виповідати, виповісти) кому кохання (любов свою); • относиться с любовью – ста́витися з любо́в’ю, з прихи́льністю, прихи́льно; • питать любо́вь к чему – коха́тися в чо́му; • по любви – з кохання; • пылкая, пламенная любо́вь – палке́ коха́ння, жагу́ча любо́в; • пребывать в любви – пробува́ти в любо́ві; • приобрести чью любо́вь – здобу́ти чию́ любо́в, (симпатию) підійти́ кому́ під ла́ску; • родительская любо́вь – батькі́вська любо́в; • с любовью – до любо́ви, з любов’ю, коха́но; • старая любовь не ржавеет, старая любо́вь долго помнится – да́внє коха́ння все перед очи́ма (Пр.); давнє кохання не ржавіє (іржавіє) (Пр.); • супружеская любо́вь – подру́жня любо́в, подру́жнє коха́ння; • сыновняя любо́вь – любо́в до батькі́в, сині́вська любо́в; • умирать, погибать от любви́ – помира́ти, ги́нути з коха́ння, з любо́ви. [Хто не лю́бить, той не пізна́в Бо́га, бо Бог є любо́в (Біблія). Піді́йдеш йому́ під ла́ску (П.Куліш). Він мені визнавав любов свою (П.Куліш). Крі́пко до любо́ви поцілува́лись (Г.Барвінок). Його́ со́нечко пе́стить коха́но (Л.Українка). Біда́хи розкоха́лись аж з лиця́ спа́ли, схнуть (М.Вовчок). Коха́й, поки се́рце коха́є, усе́ за коха́ння відда́й (Б.Грінченко). Щи́ро коха́вся пан у горілка́х та меда́х (Б.Грінченко). Коха́ється він у га́рних ко́нях (Б.Грінченко). Та узя́в жі́нку не до любо́ви (Пісня). За́між пішла́ по лю́бості (М.Вовчок). Пе́стощі, лю́бощі, ся́єво срі́бнеє хви́ля несе́ в подару́нок йому́ (Л.Українка). Боля́ть мене́ ру́ки, но́ги, боля́ть мене́ ко́сті, гей, якби́ то од робо́ти, а то од лю́бости (Пісня). Коха́ння моє́, я тобі́ світ зав’яза́в! (М.Вовчок). Лю́бчику мій, милува́ннячко моє́ (А.Кримський). Нема́ мого́ миле́нького, нема́ закоха́ння (Пісня). Неха́й бу́дуть лю́ди зна́ти, як в любо́ви помира́ти (Пісня). З їх естети́змом та зами́луванням до краси́ (С.Єфремов). Ой, Бо́же, Бо́же, що та любо́в мо́же! (Пісня). Хто не зна́є закоха́ння, той не зна́є ли́ха (Пісня). Се на ме́не лю́бощі напа́ли (Г.Квітка). На ми́лування нема́ си́лування (Пр.). Колишній дотик її руки живущим огнем проймав йому кров. Він згадував їхню зустріч на пароплаві, її слова і шукав у них бажаної запоруки. Кожен погляд і усміх її осявав тепер йому душу, торуючи в ній плутані стежки кохання (В.Підмогильний). У коханні як у медицині: поганенький лікар утричі люб’язніший (В.Стись). Я марно вчив граматику кохання, граматику гріховних губ твоїх, — ти утікала і ховала сміх межи зубів затиснений захланних (В.Стус). І не те, щоб жити — більше: споконвіку б — без розлуки. До віків і після віку — це — любов. Оце — вона! (В.Стус). Напередодні об’єднання Німеччини, яке всіх лякало, один француз мрійливо промовив: «Я так люблю Німеччину, що хотів би, щоб їх було дві»… В українців причин для ніжних почуттів до Росії куди більше, ніж у французів до Німеччини. Моє серце розривається від любови, і я хотів би, щоб Росій було хоча б штук п’ять-шість. Правда, моя любов до Совєтського Союзу була ще ніжнішою, і я вцілів тільки тому, що об’єктів її прикладення стало 15 (з інтернету; Дивнич). Любить Бог українця, але не признається (В.Слапчук). Усе було — і сум, і самота. І горе втрат, і дружба нефальшива. А ця любов — як нитка золота, що й чорні дні життя мого прошила. Усе було, було й перебуло. А ця любов — як холодно без неї! Як поцілунок долі у чоло. Як вічний стогін пам’яті моєї (Л.Костенко). Абсолютно ідіотська фраза з російської — «займатися любов’ю». Повна нісенітниця. Любов, кохання, честь, гідність — все це абстракції. Як можна займатися честю, совістю. В українській мові є прекрасне слово «кохаються». Шановні, кохайтеся, якщо можете. Ну, а коли ні, «займайтеся». Що зробиш… (Ярослав Трінчук). Крім того, любов — це ще багато різних речей, тільки чомусь у нас в наявності всього два слова для означення того складного багатокомпонентного почуття: «кохання» — це те, що із сексом, а все решта — просто «любов». Тішить тільки, що у росіян взагалі лиш одне на всі випадки життя. Вони просто «люблять» все підряд: і батьківщину, і маму, і друга, і кохану, і песика. В той час як у Біблії розрізняють три відтінки такого почуття, а у Греції — цілих шість: • Ерос – романтично-чуттєва любов, Прагма — реалістична любов, Маніа — хвороблива любов, Агапе — безумовна любов, Сторге — любов-дружба, Людус — любов-гра (Ярка Дубинська). Справжня любов, як рослина — повинна рости (Валерій Чоботар). Якщо абстрагуватися від біохімічних процесів у мозку, які, за твердженням фізіологів-матеріалістів, породжують те, що мудаки-поети називають коханням (щасливе кохання — це фермент, який активізує ті нейронні ланцюжки, що відповідають за ейфорію; нещасне, відповідно, стимулює мозкові зони депресії), і розглянути проблему в метафізичному вимірі, то є така думка, що любов — це не лише найбільший дар Божий, а взагалі — атрибут Бога в людині, одна з рис образу і подобія. А хто проти? Та це про любов. Ми ж тут — про суку-любов, яка, з одного боку, большая и чистая, а з другого — маленькая и пошлая, любов, яка нищить, висотує нерви, висушує мозок, вичавлює з людини кров (інша людина, на яку, власне, й спрямована любов, п’є ту кров горнятками, хоча не обов’язково є вампіром). Одне слово, якщо вербалізувати проблему в контексті запропонованого дискурсу, то любов як категорія поширює свою юрисдикцію зі сфери емоційного на рівень матерії у її білковій формі існування. Щось таке (В.Кожелянко). Любов — сприятлива сила, що дозволяє говорити про будь-що доглибно (А.Рєпа, перекл. Ф.Солерса). — … життя людське надто довге для одного кохання. Просто-таки надто довге. Це мені мій Артур пояснив, коли накивав п’ятами… І це правда. Кохання — це чудово. Та одному з двох воно завжди видається надто довгим. І тоді другий залишається ні з чим. Сидить і чекає чогось, витріщивши очі. Чекає, як божевільний… (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання потрібне вже хоч би для того, щоби навчитися Болю (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). Він кохав її, він прислухався до цього кохання, яке кликало Поль, доганяло її, розмовляло з нею; Сімон слухав його заклякнувши, налякано, почуваючи тільки біль і спустошення (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Так, моє кохання було надто велике. А надто велике кохання обтяжливе для того, на кого воно спрямоване, я цього не розуміла, нічого про це не знала. Та якби й знала, це однаково не допомогло б. Бо хто може визначити міру кохання?  (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Майже всю ніч пролежала, зціпивши зуби й стиснувши кулаки, задихаючись від люті й жаху, ба гірше — від каяття, цього сліпого прагнення повернути час назад хоч на годину, на секунду. Та тільки не час любощів (О.Король, перекл. В.Фолкнера). Чи то любов робить людину дурною, чи тільки дурні й закохуються? Роками я торгую зі своїм клунком і знана всіма як сваха, проте на це запитання відповісти не можу (О.Кульчинський, перекл. О.Памука). Обидві, обравши різні напрямки, прагнули вирватися з цього зліпленого з різних елементів світу: горда Клариса в служіння мистецтву, до якого, проте, як невдовзі довелося визнати її вчителеві, в неї не було справжнього покликання, а тендітно-меланхолійна і, властиво, не пристосована до життя Інес — назад, під крило й під духовний захист надійного міщанського побуту, шлях до якого відкривав респектабельний шлюб, бажано з кохання, а як ні, то й без нього (Є.Попович, перекл. Т.Мана). — Чому ви не витурите його? — Він не такий поганий, докторе. Тільки запальний… — Равік глянув на дівчину. Кохання, подумав він. І тут кохання. Одвічне диво. Воно не тільки осяває барвистою веселкою мрій сіре небо буднів, а й може оточити романтичним ореолом купу лайна. Диво і страхітливий глум водночас. (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Кохання травами не лікується (Овідій). Ніяка облуда не здатна довго приховувати кохання, коли воно є, або ж удавати, коли його нема (Ф. де Лярошфуко). …людське життя тягнеться надто довго для одного кохання (Е.М.Ремарк). Любов іноді приходить так несподівано, що ми не встигаємо роздягнутися (С.Є.Лєц). Кохання — це грубе перебільшення різниці між однією людиною і всіма іншими (Дж.Б.Шоу). Любов терпить і прощає все, але нічого не пропускає. Вона тішиться мализною, але вимагає всього (Клайв Льюїс). Серед всесвітнього варварства людським істотам іноді (досить рідко) вдається створити теплі місця, осяяні світлом кохання (М.Уельбек). Любов, що боїться перешкод, — це не любов (Д.Ґолсворсі). Шлях справжнього кохання ніколи не був гладкий (В.Шекспір). Ніщо так не економить час і гроші, як взаємне кохання з першого погляду].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ПРЕДМЕ́Т, предмет всео́бщих разгово́ров при́тча во язи́цех; на предмет получе́ния /на предмет хране́ния тощо/ щоб оде́ржати /зберегти́ тощо/, для оде́ржання /зберіга́ння тощо/; на предмет чего для чого, з якою мето́ю, фраз. з о́гляду на що [на предмет того́ з о́гляду на те]; предметом догово́ра явля́ется уго́ду скла́дено /укла́дено/ про.

КОЛЮЩЕ-РЕ́ЖУЩИЙ що ко́ле й рі́же, зда́тний коло́ти й рі́зати, шпичасторізу́чий; колюще-режущий предме́т колю́чий різа́к /різачо́к/, різу́чий гостря́к, реконстр. списоні́ж.

НЕОДУШЕВЛЁННЫЙ, неодушевлённый предме́т неісто́та.

СОСТАВЛЯ́ТЬ ще збира́ти /склада́ти/ доку́пи, (уявлення) виробля́ти, (у сумі) галиц. вино́сити, (готувати) препарува́ти, (пісню) компонува́ти, (рівняння) матем. запи́сувати, (згори вділ) переставля́ти (ни́жче), фраз. твори́ти, утво́рювати [составля́ть еди́ное це́лое твори́ти одноці́лість, держа́тися ку́пи]; составля́ть компа́нию (в дорозі) товариши́ти; составля́ть мне́ние / составля́ть сужде́ние/ виробля́ти ду́мку /по́гляд/; составля́ть па́ру бу́ти до па́ри; составля́ть предме́т чего станови́ти пре́дмет, бу́ти пре́дметом; составля́ет стано́вить, галиц. вино́сить; составля́ющий 1. що /мн. хто/ склада́є тощо, ра́ди́й склада́ти, за́йня́тий склада́нням, склада́ч, уклада́ч, склада́льник, (річ) складни́к, інгредіє́нт, прикм. склада́льний, уклада́льний, збира́льний, запи́сувальний, упорядко́вувальний, утво́рювальний, ство́рювальний, приставля́льний, переставля́льний, ізсува́льний, сполуча́льний, готува́льний, вигото́влювальний, препарува́льний, здобува́льний, 2. що ста́вить по́ряд, за́йня́тий ста́вленням по́ряд, 3. що готу́є, зда́тний ви́готовити, за́йня́тий ви́готовленням, 4. що ство́рює, зго́дний створи́ти, 5. що збира́є, ра́ди́й зібра́ти, за́йня́тий збо́ром, збира́ч, 6. що стано́вить, прикм. рі́вний, складови́й, присл. якра́з [составля́ющий треть якра́з трети́на, рі́вний трети́ні], 7. що явля́є собо́ю, що є чим, зда́тний /призна́чений/ бу́ти чим, стил. перероб. явля́ючи собо́ю, бу́дучи, бу́вши, 8. переставляющий; составля́ющий исключе́ние що є ви́нятком; составля́ющий лека́рство препара́тор лі́ків; составля́ющий мне́ние зда́тний ви́робити ду́мку; составля́ющий па́ру пари́стий; составля́ющий содержа́ние /су́щность/ образ. вті́лення змі́сту /су́ті/; составля́ющий уравне́ние уклада́ч рі́вняння; составля́ющий часть чего бу́вши /що є/ (лише́) ча́сткою; не составля́ющий осо́бого труда́ не ду́же важки́й /трудомісткий/; составля́ющийся/ составля́емый скла́даний, укла́даний, зби́раний, запи́суваний, упорядко́вуваний, утво́рюваний, ство́рюваний, приста́вляний, переста́вляний, ізсу́ваний, сполу́чаний, гото́ваний, вигото́влюваний, препаро́ваний, здобу́ваний;

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Предмет – 1) річ (род. ре́чі); 2) (предмет, стремление) ціль, -лі, мета́, -ти́; 3) (школьный) пре́дмет, -та, дисциплі́на.

Зазноба – 1) (любовь) коха́ння, -ння, любо́в, -бо́ви; 2) (предмет любви) коха́ночка, -ки, лю́бка.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Предмет – річ; (учебный) – дисципліна. На предмет (получения) – щоб (одержати). Предметом договора является… – умова складається (умову складено) про…

Приложение – додавання; (печати) – відтиснення; (применение) – прикладання; застосування; (предмет) – додаток.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Предмет – річ (ре́чи); • п. движущийся – р. рухо́ма; • п. отдаленный – р. дале́ка.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Предмет • На какой предмет? – навіщо?; нащо?; для (задля) чого? • На предмет получения чего – [Для того], щоб одержати (одержав хто) що. • На этот (тот, сей…) предмет (канц. устар.) – для цього (для того); щодо цього (того…); про це (про те…).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

предме́т 1. річ,-е́чі, предме́т,-та 2. об’є́кт,-та 3. дисциплі́на,-ни, нау́ка,-ки, предме́т,-та п. нау́чного иссле́дования об’є́кт науко́вого дослі́дження п. рассмотре́ния предме́т ро́згляду п. уче́бный предме́т навча́льний

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Заглеме́дзок, -дзка – топорный, грубо сделанный предмет.

Збу́дьок, -дька – малоценный, предмет, сбываемый с рук.

Милува́ння – 1) ласки; 2) предмет любви.

Мі́на – 1) мена; 2) предмет мены.

Мокля́к, -ка́ – 1) все мокрое; 2) болотистое место; 3) трухлый предмет; 4) пустой орех.

На́воріть, -роти, на́різь, -різи – нарезка (предмет).

Недо́ломок, -мка – 1) предмет, не совсем сломанный, надломанный; 2) потерявший отчасти свою национальность под натиском чужой.

Па́ра – 1) пар; 2) дыхание. • Ні па́ри з уст – ни слова не говоря. 3) пара, два. • До па́ри – чёт. • Не до па́ри – нечет. 4) чета, пара; 5) пара, подходящий предмет; 6) жених и невеста. • До па́ри бу́ти – под пару, под стать быть. • Бу́ти в па́рі – состоять в браке.

Перере́панка – 1) треснувший плод; 2) потрескавшийся предмет.

Пле́тиво – плетение (предмет).

Погові́рка – 1) пересуды; 2) предмет пересудов.

Поки́дька – 1) негодный предмет; 2) заброшенное существо (женск. р.).

По́лір, -ру – полировка (предмет).

Річ, р. ре́чи – 1) речь, слово, разговор. • Відняло́ річ – отняло язык. Зня́ти річ – начать говорить, заговорить. 2) дело. • Не в тім річ – не в том дело. • До-ре́чи – кстати, дельно. • Не від (од тієї) ре́чи – не прочь. • З яко́ї ре́чи – с какой стати. • Звича́йна річ – дело обычное. 3) вещь, предмет.

Ро́зхряпень, -пня – разбитый, расколотый предмет.

Рябу́ха – пестрый предмет.

Скрі́пли́на – крепь (один предмет).

Ску́ска – 1) искусительница; 2) предмет искушения.

Те́лепень, -пня – 1) качающийся, болтающийся предмет; 2) колокольный язык; 3) оболтус.

Теліпа́йло – 1) висящий, качающийся (предмет); 2) дармоед, вавила.

Устатко́ва́ння – оборудование (предмет).

Штукува́ти, -ку́ю, -єш – составлять предмет из отдельных частей.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Предмет – 1) річ (ре́чі), пре́дмет (-ту); -ты вывоза – вивозо́ві ре́чі, ре́чі на вивіз; -ты первой необходимости – найпотрібні́ші ре́чі, ре́чі на пе́ршу потре́бу; -ты роскоши – ре́чі ро́зкоші; п. сделки – об’є́кт зла́ди, уго́ди; 2) (предмет преподавания) – пре́дмет (-ту), дисциплі́на, нау́ка; 3) (в отдельных выражениях с «на этот, тот предмет»): действующие на этот п. правила – чинні про це пра́вила; на предмет образования фондов – на утво́рення фо́ндів, щоб утворити фо́нди; на предмет получения – щоб оде́ржати; на этот предмет: а) (выдано) – на це, для цьо́го; б) (существующие предположения) – про це.

Догрузка – 1) (предмет) – дованта́га (СЖМ); 2) (действие) – дованта́жування, дованта́ження.

На: на вид – з вигляду; на глаз – на око; на днях – цими днями; на запас – про запа́с; на предмет получения – щоб оде́ржати; на разработке (торфа) – на добува́нні; на хранение – до схо́ву.

Приколка – 1) (предмет) – пришпилька, за́шпилька; 2) (действ.) – пришпилювання, зашпилювання.

Присылка – 1) (предмет) – прислане, присилка; 2) (действие) – присила́ння, присла́ння, надсила́ння, надісла́ння; просьба о -ке чего – проха́ння присла́ти що.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

пре́дме́т, -та; -ме́ти, -тів

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Вивива́ти, -ва́ю, -єш, сов. в. ви́винути, -ну, -неш, гл. 1) Вынимать, вынуть что-либо, развернувъ то, во что предметъ былъ завернуть. З платка вивинув. Ном. № 10817. Вивини рубочок з паперу, з біленького шовку. Грин. ІІІ. 522. 2) сов. в. Вывихнуть. Хто кого мине, най ногу вивине. Ном. № 11368.

Випи́сувати, -сую, -єш, сов. в. ви́писати, -шу, -шеш, гл. 1) Выписывать, выписать. Випиши мені з книги оцю пісню. 2) Писать, написать. Щоб пропасниця покинула трусити, візьми й випиши на чвертці оці слова.... згорни сей папірець у восьмеро, перев’яжи його ниткою і вкинь у воду. Это называется випи́сувати пропа́сницю. Грин. І. 255, 256. 3) Исключать, исключить изъ списковъ. Ти вже виписаний з наших списків. Грин. II. 149. 4) Расписывать, расписать, украшать, украсить орнаментами — деревянный предметъ, посуду и пр. при помощи красокъ, нарѣзокъ и пр. Шух. I. 251, 262, 294. 5) Опредѣлять, опредѣлить, назначать, назначить. Вже мені виписана по-над лугом дорога. Нп.

Вишаро́вувати, -вую, -єш, сов. в. ви́шарувати, -рую, -єш, гл. Хорошо вымывать, вымыть, смывать, смыть при помощи мочалки, щетки и пр. (твердый предметъ — посуду, мебель, стѣну). Сим. 130. Стіни вимиті, вишаровані, неначе сього року збудовані. Стор. II. 110.

Вітроле́тень, -тня, м. Предметъ, легко разлетающійся по вѣтру. (Богдана лях) спалив на вітролетень-прах. К. Дз. 101.

Дуга́, -ги́, ж. Дуга — согнутая линія или согнутый дугою предметъ; часть различныхъ снарядовъ. Шух. І. 98, 199, 224, 225, 228, 278. Также дуга въ упряжи. Ой ти старий дідуга, ізогнувся як дуга. Нп. Гне з лози дугу. Дід за дугу, а баба вже й на возі. Ном. № 5768. Ум. Ду́жка, ду́жечка.

Забу́дьок, -дька, м. 1) Забытый предметъ. Черк. у. 2) Забытый въ печи хлѣбъ. Як забудька хто ззість, то все буде забувати. Подол. г. 3) Раст. чернобыль. Arthemisia vulgaris L. Наївся забу́дьків. Сталъ забывчивъ. Ном. № 13742.

Заглеме́дзок, -дзка, м. Грубо сдѣланный предметъ. Воно таке, ніщо: заглемедзок. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Збу́дьок, -дька, м. Малоцѣнный предметъ, продаваемый такъ — лишь бы сбыть съ рукъ. Молоді воли — на роботу, а ціна — збудьок. Хорольск. у.

Коха́ння, -ня, с. 1) Любовь, любовная страсть. Чи всім людям із кохання так ся діє? Очі не сплять, серце стогне, душа мліє. Мет. 28. Минулося моє кохання, моє женихання. Левиц. 2) Любимый предметъ; возлюбленный или возлюбленная. Кохання моє! така в мене думка, що я тобі світ зав’язав. МВ. 3) Воспитаніе, взлелѣиваніе, возрощеніе (дѣтей, животныхъ, растеній). Вони більш куповані, ніж із свого кохання. Кіев. Ум. Коха́ннячко. Ой жаль мені коханнячка, дівочого гуляннячка. Мет. Спасибі тобі та, мій батечку, за твоє коханнячко. Чуб. V. 485. То ж тобі, ненько, за твоє коханнячко, що мене викохала, як утя на воді, та людям — не собі. Чуб. III. 392.

Ку́пля, -лі, ж. 1) Купля, покупка. Ні дар, ні купля. Ном. Купля руки пече, а продаж гріє. Ном. № 10493. Сей Іваненко напропале закохався у ярмарках, у куплі та в продажі. МВ. II. 136. 2) Покупка, купленный предметъ. Ідіть подивіться на мою куплю. Волч. у.

Ле́щата, -т, с. мн. 1) Тиски. Узя́ти в ле́щата. Стиснуть. 2) Тиски изъ лубковъ или дощечекъ, въ которыхъ сдавливаютъ переломленную кость. 3) Два длинные куска дерева или желѣза, между которыми находится предметъ, который необходимо сжать, а концы ихъ скрѣплены. Напр. а) при дѣланіи короба концы согнутой въ кругъ драни соединяются такъ, что одинъ заходить за другой; они помѣщаются между двумя палочками, концы которыхъ связываются и палочки оттого сжимаютъ концы драни такъ, что они не могутъ разойтись; б) при укрѣпленіи плетня два столба забиваются но обѣ стороны плетня одинъ противъ другого и стягиваются насквозь проходящими ихъ планками. Я тин візьму у лещата. Лебед. у. 4) Жомы для разминанія кожъ. В лещатах виминають квашію з сириці. Черном. 5) Лещетка, употребляемая при кастраціи лошадей. 6) Родъ снаряда, употребляющагося въ игрѣ. Палили клочча, ворожили, по спині лещатами били, загадували загадок. Котл. Ен. III. 70.

Ляпота́, -ти́, ж. Предметъ, который шлепаетъ или по которому шлепаютъ, хлопаютъ; встрѣчается въ загадкѣ на сито: Прийшла кума до куми: «дай, кумо, ляпоти, поляпати та й пійти. Мнж. 174.

Мате́рия, -риї и мате́рія, -рії, ж. 1) Матерія, ткань. То пасмо проміння обливало... крісла, оббиті рябою недорогою материєю. Левиц. Так кравець крає, як материї стає. Чуб. І. 259. 2) Вещество, матерія. 3) Предметъ, матерія, содержаніе. Взяв він найнижчу матерію до оповідання. К. Гр. Кв. XX.

Мі́на, -ни, ж. 1) Мѣна. 2) Предметъ мѣны. Єдному міна — шовкова хустка, другому міна — золотий перстень, третьому міна — сама молода. Чуб. III. 300.

Мо́ва, -ви, ж. 1) Языкъ, рѣчь. Всі мови слов’янського люду, всі знаєте, а своєї дасть-Біг... Шевч. Квітка первий довів українців до сліз мовою українською... Шевченко, воздвигши з упадку голосну мову українську, назнаменав широкі гряниці нашому духу народньому. К. Листи з хут. III. «Шекспірові твори з мови британської мовою українською поперекладав П. А. Куліш». 2) Рѣчь; разговоръ. Умер козак, умер козак і козацька мова. Лукаш. 123. Таке личко, така й мова, тілько не такая чорноброва. Мет. 11. Мова мовиться, а хліб їсться. Чуб. І. 261. А далі, після сеї мови, троянцям він так всім сказав. Котл. Ен. II. 7. Не про те мова мовиться. Левиц. Староста... промовляє до їх до трьох раз так... По третій мові, як молода втретє до ніг вклониться, дівчата співають знову. О. 1862. IV. 10. Без мо́ви. Молча, безмолвно. Мо́ву найти́. Разговориться, найти предметъ для разговора. Рідна сестра у гості прийшла, у гості прийшла, ще й мову найшла. Мет. Випив чарку й мова найшлася. НВолын. у. Мо́ву переби́ти. Прервать, перебить кого (въ рѣчи). Вибачайте, мову переб’ю: а ви ж коли бачили його? НВолын. у. На мо́ві бу́ти з ким. Бесѣдовать, разговаривать. Не до мо́ви бу́ти кому́. Быть кому непріятнымъ собесѣдникомъ. Пішла заміж до любови, а свекорку не до мови. Грин. III. 306. Ум. Мо́вка, мо́вонька, мо́вочка. За вовка мовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Коли правдива мовонька твоя, так будеш, серденько, на вік ти моя. Чуб.

Мокля́к, -ка́, м. 1) Все мокрое. Солоний мокляк у штанях закляк. Загадка: огіро́к. 2) Болотистое мѣсто. Желех. 3) Трухлый предметъ. 4) Пустой орѣхъ. Сього року нема горіхів, а як є де який, то все мокляки. Подольск. г. Лісковий оріх, що нема в нім зерна; коли на Івана дожджь іде, то вимокне. Вх. Зн. 36.

На, пред. 1) Съ винительнымъ падежемъ: а) Указываетъ на предметъ, къ которому направляется движеніе: на, въ. Ой я з роду чумакую, на гору йду — не бичую, а з гори йду — не гальмую. Бал. І. Заплакала Морозиха, ідучи на місто. Грин. III. 588. Роспитаю шлях на Московщину. Шевч. 78. Ой полети, галко, ой полети, чорна, на Дін риби їсти. Нп. Визволь, Господи, всіх бідних невольників з тяжкої неволі турецької... На тихі води, на ясні зорі, на простії дороги, на руський беріг, на край веселий, меж мир хрещений. Пішов на низ. Повернувся на схід сонця. б) Указываетъ распространеніе по извѣстному пространству: на, въ, по. Стала слава на все село, стали й поговори та про тую дівчиноньку, що чорнії брови. Нп. На всю Україну голосна була його слава. в) Указываетъ предметъ, на который обращено дѣйствіе: на. Прийшов чужоземець, татарин, і ото вже на Вишгород б’є. ЗОЮР. І. 3. З одним Богом на сто ворог. Ном. № 12. На слуги свої, на турки-яничари зо-зла гукає. АД. І. 89. Ой важу, важу на ту дівчину вражу. Нп. Тоді царь сказав на того чоловіка: іди сюди! Грин. І. 175. Напосівся на мене, щоб дав йому грошей. Пам’ята́ти (забу́тися) на ко́го, на що́. Помнить (забыть) о комъ, о чемъ. А ти на мене забулася. Г. Барв. 529. Пита́ти на що́. Спрашивать о чемъ. На здоров’я тебе, брате, буду питати. ЗОЮР. І. 26. Наляга́ти на но́гу. Хромать. Желех. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Час не жде на нас. Св. Л. 295. Ві́рити на ко́го, на́ що. Довѣрять кому, вѣрить чему. Ой вірь же ти, дівко молода, на козацьке слово. Нп. На його пан вірив... як на рідного батька. Грин. І. 92. г) Указываетъ предметъ, для котораго что-либо сдѣлано или дѣлается въ смыслѣ для: На мірошника вода робить. Посл. Тут на вовків привілля: ліс великий та густий, та яри. Волч. у. Мішок на жито. Як на ме́не. По моему мнѣнію. Як на мене, то се дурниця. Если бы это со мной, если бы такъ мнѣ. Як на мене, то я б його й вигнав за се. д) Указываетъ цѣль дѣйствія: на, въ, для. Раз у-осени пан поїхав на лови. Рудч. Ск. II. 75. Людей на панщину женуть. На заріз людей ведуть. АД. І. 75. Ходімо в близькі містечка, щоб і там проповідував: на те бо вийшов я. Єв. Мр. І. 38. На те й мати родила, щоб дівчина любила хорошого челядина. Рудч. Чп. 184. А Бог людям на науку поставив їх в полі. Шевч. 474. Треба ж, голубко, її на розум навчити: се дурні голови. МВ. (О. 1862. III. 38). На лихо вчити. На попи вчитися. Рушило Півпівника в дорогу, стрепенуло крилцем і трейчи заспівало на знак свого одходу. К. (О. 1861. IV. 40). Віти тернові рубайте, по шляху покидайте, мені, брату, пішому піхотинцю, на признаку давайте. АД. І. 115. На пожи́ток. Ha пользу, въ пользу. Желех. е) Указываетъ орудіе или средство дѣйствія: на, о, объ. Дай заграю я на дудку, а то давно вже грав. Драг. 341. Не на те козак п’є, що є, а на те, що буде. Посл. Проміняв на личко ремінець. Посл. Присягати на Євангеліє. Желех. А третій брат, менший, піша пішаниця, за кінними братами уганяє і на біле каміння, на сире коріння свої ніжки козацькі-молодецькі побиває. АД. І. 107. Бачив чорта на свої власні очі, — отсе як вас бачу. МВ. (КС. 1902. X. 141). ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ: на, по. На но́гу криви́й. Хромой. Горобчичок манісінький, на ніженьку кривісінький. Грин. III. 662. На красу́ (вро́ду) га́рний. Красивый. Ти, козаче молоденький, ни вроду прекрасний. Грин. III. 175. На масть рудий. Така ж тиха, така й мова, тільки на брівоньки чорноброва, а на личенько ще й білійша, тільки на словечко не вірнійша. Лавр. 39. Були (шовковиці) всякі: і червоні, і білі на ягідки. О. 1862. V. 98. Рости, рости ти, черемхо... тонка, тонка та висока і на лист широка. Грин. III. 199. Був священник на ім’я Захарія. Єв. Л. І. 5. Єсть у Київі чоловік, на ймення Кирило, на прізвище Кожем’яка. ЗОЮР. II. 28. 3) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: на, въ. Кричати на ввесь рот. Желех. На смерть порубав. Желех. На превелику силу зробив. Желех. Діждавшися другого дня, баба на тще серце так і рушила до пошти. Г. Барв. 497. и) Указываетъ то, во что измѣняется предметъ: на, въ. Порубали козаченька на мілку дробину. Нп. Побив на мотлох. Желех. Помололи пшеницю на борошно. і) Указываетъ моментъ, въ который совершается дѣйствіе, или продолжительность времени: на, въ. На Великдень, на соломі проти сонця, діти грались собі крашанками. Шевч. 461. На той час він був дома. Хоч би на ранок сніг перестав. На Пе́тра. Въ день св. Петра. А як прийде нудьга в гості та й на ніч засяде. Шевч. 446. На рік пішов з дому. На Дону по два карбованці, мовляв, косареві на день. Г. Барв. 438. к) Указываетъ количество или мѣру: на. На три карбованці купив. Круг містечка Берестечка на чотирі милі мене славні запорожці своїм трупом вкрили. Шевч. 491. На новий рік прибавилось дня на заячий скік. Ном. № 513. 2) Съ мѣстнымъ падежемъ: а) Указываетъ мѣсто, на которомъ или близъ котораго что-нибудь находится или происходить: на, въ. І в хаті не чуть, і на дворі не видно. МВ. II. 8. Ой на горі та женці жнуть. Закр. І. 65. Стоїть той дід на воротях із кийком. Рудч. Ск. І. 43. І на місті була, і горілку пила. Нп. На сонці полотно сушили. Багацько у його добра... на видноці і під замками. Греб. 317. На рушнику́ ста́ти. Обвѣнчаться. Та поможи, Боже, на рушнику стати, — тоді не розлучить ні батько, ні мати. Нп. б) То, что имѣетъ значеніе по отношенію къ предметамъ въ пространствѣ, переносится на лица, дѣйствія и состояніи: на, въ. На обіді в його був. Він уже на підпитку. Васюринський козарлюга на меду гуляє. О. 1862. X. Скажи мені, моя мила, що маєш на мислі? Нп. А в мене не те на думці. Г. Барв. 211. Я не була з вами на розмові. Каменец. у. в) Указываетъ время, въ теченіе котораго что-либо происходить: на, въ, при. На тім тиждні се було. На весні́. Весною. А на третю нічку вийшла на зорі. Грин. III. На днях ходи́ти. Быть въ послѣднихъ дняхъ беременности. КС. 1883. II. 394. На смерті побивавсь цілу ніч. Черк. у. г) Указываетъ орудіе или средство, при помощи котораго что-нибудь происходитъ: на. Прийшов пан Палій додому да й сів у наміті, на бандурці виграває: «Лихо жити в світі». ЗОЮР. І. 190. Покайтеся, христіяне, на мені, як матері, не шанувати. Грин. І. 84. д) Указываетъ образъ или способъ дѣйствія: въ. Чим вони не люде? І добрі, й заможні, усі їх на повазі мають. МВ. II. 111. На перешкоді вона йому стала. Йому вже й мухи на заваді. Посл. е) Указываетъ причины или основаніе дѣйствія: на, изъ-за. Маючи надію на твоїм слові. Не треба ся на дівчат бити. ж) Указываетъ признакъ предмета, составляющій одно логическое цѣлое съ опредѣляемымъ словомъ или сказуемымъ, — не переводится; по-русски въ этомъ случаѣ ставится творительный падежъ: Моя мила миленька, на личеньку біленька. Нп. Придавлено його й примучено на тілі, ослаблено його й скалічено на дусі. К. ХП. 130.

Недо́ломок, -мка, м. 1) Предметъ не совсѣмъ сломанный, надломленный. Міусск. окр. 2) Употребляется какъ презрительное названіе людей, потерявшихъ отчасти свою національность подъ натискомъ чужой: «Гетьманцы дразнятъ Подолянъ недоляшками, а Подоляне гетьманцевъ московськими недоломками». (О. 1861. X. Свид. 44). Були (пани) москалі й московські недоломки. Мир. ХРВ. 356.

Одоро́бало и одоро́бло, -ла, с. 1) Громадина, большой, громоздкой предметъ. 2) Высокій неповоротливый человѣкъ. Мамо! — говорила Зося, де ви взяли таке одоробло, а не наймичку? Левиц. І. 357. Употребляется какъ бранное слово подобно русскому: чучело.

Па́ра, -ри, ж. 1) Паръ; дыханіе. Пара перероблюється на краплі. Ком. II. 24. За парою і світа не бачить. Ном. № 3400. Ні па́ри з уст. Ни слова не говоря. А він мовчить, ні пари з уст. МВ. Вона все ходить, з уст ні пари. Шевч. 28. 2) Пара, два. Ой на тобі пару волів лисих. Чуб. V. 347. 3) Чета, пара. Ой викопай, мати, глибокую яму, та поховай, мати, сю славную пару. Мет. 96. 4) Пара, подходящій, похожій предметъ. Кінь волові не пара. Ном. № 1022. Ой ти, козаче! що ти думаєш-гадаєш? Чому не женишся, собі пари не шукаєш? Мет. 81. Тілько ж мені пари, що оченьки карі, тілько ж мені до любови, що чорнії брови. Мет. 18. 5) Женихъ и невѣста по отношенію другъ къ другу. Спитай Бога, чи діжду я, чи не діжду пари. Шевч. 17. Що весілля, доню моя? А де ж твоя пара? Шевч. 6) До па́ри бу́ти. Подъ пару быть, парой быть, подъ стать быть. Питаю, за кого вона думає. — За Семена Палія. — Ох, дитино моя, чи то ж до пари? кажу. — До пари, до любої вподоби! — одкаже мені гордо. МВ. II. 20. Не до пари голубоньці горобець. Гліб. До па́ри бра́ти, дава́ти, кла́сти і т. и. Четное число предметовъ брать, давать, класть и пр. Під курку треба підкладати яєць не до пари: або одинадцятеро, або тринадцятеро. Грин. І. 16. 7) Бу́ти в па́рі. Быть мужемъ и женою. Не будем ми, серце, в парі, душа моя чує. Чуб. V. 348 Сімсот овець дам з кошари, аби з ляшком була в парі. Мет. Ум. Па́рка, па́ронька, па́рочка. Голубів парка. Чуб. V. 137. Що дівчина та козак, — кажуть люде, — парка. Мил. 102.

Перепарта́чити, -чу, -чиш, гл. Испортить работу или предметъ какой-либо, работая надъ нимъ; плохо сдѣлать.

Перере́панка, -ки, ж. Треснувшій плодъ; потрескавшійся предметъ.

Пі́дкладка, -ки, ж. 1) Предметъ, служащій для подкладыванія подъ что-нибудь. Од хвіртки до ґанку й до комори лежали по землі стежкою, збиті докупи, дві дошки на підкладках з колодочок. Левиц. Пов. 20. 2) Подкладка (одежды). 3) Подошва башмака. Вх. Зн. 49.

Пі́дмостка, -ки, ж. 1) Подмостки. Серед церкви поставили високі підмостки. Левиц. Пов. 48. 2) Подставка, всякій предметъ, подставленный, подложенный подъ другой для поддержанія его, напр.: дощечка, подложенная подъ болѣе короткую ножку стола. Підмостку треба під ніжку найти, а то стіл хитається. Константиногр. у.

Пільга, -ги, ж. 1) Льгота, облегченіе. К. ЧР. 425. І мучиться оттут він гірше над усіх грішників, і ніколи не буде йому пільги. ЗОЮР. І. 311. Час мені козацьким ногам пільгу дати. АД. І. 122. 2) Каждое изъ двухъ параллельно расположенныхъ бревенъ, подкладываемыхъ подъ тяжелый предметъ, для скатыванія его по нимъ, напр. для скатыванія бочекъ, бревенъ. Шух. I. 181. Пільгами называются также бревна, подкладываемыя подъ желобъ, устроенный для спусканія съ горъ деревьевъ (см. ри́зи). Шух. І. 178. Въ поколодві называются пільгами два параллельныя бревна, прижимающія верхнее бревно (притяг) для увеличенія его тяжести. Шух. I. 237.

Погові́рка, -ки, ж. Пересуды; также и предметъ пересудовъ. Мир. Пов. І. 165. Г. Барв. 295. Була слава, була слава, стали й поговірки та на тую дівчиноньку, що чорнії брівки. Мил. 75. Тепер же ти ні жінка, ні дівка, а тепер же ти людська поговірка. Чуб. V. 337.

Поки́дька, -ки, ж. 1) Негодный предметъ. К. (Хата, XVI). 2) Заброшенное существо женскаго рода. Я така вбога і безталанна дівчина, покидька, чужий попихач. Г. Барв. 381.

Поки́дьків, -кова, -ве. Относящійся къ негодному предмету, существу. Поки́дьків брат. Негодный предметъ. Лебед. у.

Поцяцькува́ти, -ку́ю, -єш, гл. Украсить (предметъ) рѣзьбой, инкрустаціей, вышивкой и пр. Желех.

Присві́чувати, -чую, -єш, сов. в. присвіти́ти, свічу́, -тиш, гл. Освѣщать, освѣтить какой-либо предметъ, кому-либо при дѣйствіяхъ его. Св. Л. 119. Присвіти лишень мені, — голку впустила. Харьк. Присвічуй, Боже, мені з неба! К. Псал. 8.

Річ, ре́чі, ж. 1) Рѣчь, слово, разговоръ. На речах — наче на кобзі. Ном. № 2289. Нехай ваша річ на переді. Ном. № 4970. Про вовка річ, а вовк навстріч. Ном. № 5769. Відняло́ річ. О больномъ: отняло языкъ. Кобел. у. Зня́ти річ. Начать говорить, заговорить. Ном. Річ на двічі. Двусмысленность. Ном. № 12843. Не до те́бе річ. Не съ тобой говорятъ. Ном. № 9578. Бу́ти з ким на реча́х. Имѣть съ кѣмъ разговоръ. Ном. № 12857. Ста́ти на річах з ким. Вступить въ разговоръ. Ном. № 3475. В ре́чі ввіхо́дити, захо́дити. Пускаться, вдаваться въ разговоры. Ввійшов із нею в речі. Алв. 25 Не дуже в речі захожу: роспитаюсь дороги в Дем’янівку, подякую за хліб-сіль та й далі. МВ. І. 14. 2) Дѣло. Остання річ вовком орати. Ном. № 5264. Я буду просить тебе об одну річ. ЗОЮР. І. 128. Жіноча річ — коло припічка. Ном. № 9039. Був шляхтич в військових речах бравий, звався Пилип. Не в тім річ. Не въ томъ дѣло. Не в тім річ, що в хаті піч: то біда, як нема. Ном. До ре́чі. Кстати, дѣльно. Не війтова дочка, та до речі говорить. Ном. № 13059. Не до ре́чі. Некстати, не къ дѣлу. Не од тіє́ї ре́чі. Не прочь. Ном. № 5051. З яко́ї ре́чі. Съ какой стати. Ном. № 6456. Моя, твоя и т. д. річ. Мое, твое и пр. дѣло. Твоя річ — мене вірне кохати. Чуб. V. 89. Не подо́ба-річ. Неприлично. Не подоба-річ мені старому по весіллях гуляти. МВ. Звича́йна річ. Обычная вещь. То в танцях звичайна річ. Левиц. Пов. 56. 3) Вещь, предметъ. Вікно три речі псує: атрамент, сіль і молоду жінку. Ном. № 5914. Недивним річам не дивуйсь. Ном. № 7815. 4) Пѣна и слюна у мертвеца. Мил. 167.

Ро́схряпень, -пня, м. Разбитый, расколотый предметъ. Черк. у.

Рябу́ха, -хи, ж. Пестрый предметъ. Махорка рябуха. Курка рябуха. Ум. Рябу́шка, рябу́шечка. В мене сучка-рябушечка. Мил. 81. Малії собі курочку-рябушечку. Чуб. II. 90.

Ску́ска, -ки, ж. Искусительница? предметъ искушенія? «То, синоньку, скуска» — сказалъ пустынникъ выросшему въ пустынѣ мальчику, впервые увидѣвшему женщину. Гн. II. 94.

Смердюха́, -хи́, ж. Вонючій предметъ. НВолын. у.

Сторча́к, -ка́, м. 1) Торчащій человѣкъ или предметъ. Оступіться, сторчаки!... Оттак, як бачите, стовбичать. Ном. № 12839. 2) Обрубки стволовъ травянистыхъ растеній. 3) Сторчака́ да́ти. Упасть внизъ головой. Як сіпне, то так і дав сторчака аж під стіл. Св. Л. 181. То-же значеніе: лови́ти сторчаки́. Чи й у вас, як у нас ловлять хлопці сторчаки? Грин. III. 648.

Страхо́вина́, -ни, ж. Нѣчто страшное, страшный предметъ. Яка б страховина перед ним не вставала, — не злякати їй його. Мир. ХРВ. 35. Чи єсть така страховина, щоб я злякалась? Шевч. Ум. Страхови́нка, страхови́ночка.

Стремі́нце, -ця, с. 1) Ум. отъ стремено. 2) У мастеровъ, льющихъ изъ мѣди: деревянныя стѣнки для глиняной формы, въ которой отливается предметъ: гибкая дощечка, концы которой сведены и сцѣплены въ зарубкахъ, въ средину набивается глина; по минованіи надобности концы разнимаются и стремінце снимается съ формы. Шух. I. 281, 283.

Теліпа́йло, -ла, с. 1) Висящій, качающійся предметъ. 2) Безполезный, лишній человѣкъ.

Уя́ва, -ви, ж. 1) Представленіе, воображеніе, фантазія. Желех. 2) Воображаемое, воображаемый предметъ. Ум. Уя́вонька. Вона всміхнулася такеньки, як усміхаються, коли уявляють перед собою якусь уявоньку дуже хорошу. МВ. ІІІ. 101.

Цвілля́, -ля́, с. Заплѣснѣвшій предметъ, гниль. Куди ви її братимете — таке цвілля. Рудч. Ск. II. 48.

Чепа, -пи, ж. Предметъ на днѣ рѣки или пруда, за который зацѣпиться можетъ сѣть, удочка, — напр. корень, столбъ. Туди не закидай невода, там чепа. Днѣпръ.

Чорт, -та, м. 1) Чортъ. Бога хвали, чорта не гніви. Ном. Чорт-ма, чорт-ма́ло, чорт-ма́тиме. Нѣтъ, не было, не будетъ. Їв би паляниці, та зубів чорт ма. Ном. № 12331. Ой тим же я не прийшов, що чорт-мало підошов. Нп. Коли без перестанку гулятиме, то й сорочки чорт-матиме. Полт. Чорт зна хто, що, де, куди, як.... Чортъ знаетъ кто, неизвѣстно кто, что, гдѣ, куда, какъ. Чорт зна що, хто — также: дрянь, гадость, плохой человѣкъ, предметъ. Чорт зна як — также: плохо, скверно. Чорт зна що в лаптях, та й то москаль. Ном. № 841. Чорт зна що, не Брути! Шевч. 214. Чорт зна що плутає. Рудч. Ск. І. 187. Як чор-зна що, — не чепать, щоб і посудини не запаскудить. Ном. № 3288. Робиш ти, працюєш, та на чорт зна кого. Левиц. І. 527. Жили, жили, та чор-зна де й ділися. Ном. № 8272. Заїць тоді ж забіг чор-зна куди. Рудч. Ск. І. 25. Чорт його зна, як і вчитись. Левиц. І. 247. Чорт батька знає, як співають! Гліб. Въ томъ же значеніи: чорт-віть що! Рудч. Ск. І. 75. До чо́рта. Много, масса. Чимало таки козаків і панів до чорта. Стор. II. 28. 2) Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 36. Ум. Чо́ртик, чорто́к. Чуб. І. 219. Ном. № 275. Ув. Чорти́сько, чорти́ще. Чуб. І. 106. Чортя́ка.

Штукува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) Составлять предметъ изъ отдѣльныхъ частей. 2) Въ овчину, мѣхъ вставлять вмѣсто голыхъ мѣстъ, куски, покрытые шерстью. МУЕ. І. 73. 3) = Шуткува́ти. Це ми кажемо сміючись та штукуючи. Харьк. у.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Латова́ння, -ня, с. Обрешетка (предмет). Сл. Дубр.

*Лискуне́ць, -нця́, м. Блестящий предмет, блестящая игрушка. Як би кому другому, то б і не дала такого лискунця. Кон. I. 132.

Милува́ння, -ня, с. 1) Ласки, *любезничание, ухаживание. *2) Предмет любви. А мій милий обідати варить та й на мене дубиночку парить: кайся, кайся, моє милування! (П’яницька пісня). Крим.

*Надбудо́ва, -ви, ж. Надстройка (предмет). Пр. Пр.

На́ді́бок, -бка, м. *3) Какой-нибудь очень нужный предмет или вещь, без которой нельзя обойтись. В возі поламався якийсь надібок. Звенигор. у. Бл. Неч.-Лев. *На наді́бок. На потребу, на нужный случай. Буде на надібок (кажуть селяне, знайшовши щось: цвяха, палицю). Балт. у. Сумов.

*Надру́бина, -ни, ж. Надрубка (предмет).

*На́різь, -різі, ж. Нарезка (предмет). Сл. Дубр.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Предмет — річ (ре́чи); пре́дмет, -та; П. военного обихода — військо́ва́ річ; П. местный — місце́вий пре́дмет; П. ориентировочный — орієнтаці́йний пре́дмет; П-ты ценные — цінні́ ре́чі.

*Местный — місце́вий; М. поражаемое пространство — місце́вий ура́зний про́стір; М. предмет — місце́вий пре́дмет; М. условия — місце́ві умо́ви.

*Направление — на́прям, -му; Н. главное — головни́й на́прям „Н. на такой то предмет“ — „На́прям на таки́йось пре́дмет“; „Н. оси канала ствола до выстрела“ — „на́прямок о́си кана́лу ці́вки до по́стрілу“; „Н. по второму взводу“ — „На́прям задру́гою чото́ю“; Н. по перпендикуляру — сторчови́й на́прям; Н. по створу — на́прям за сту́лком; Н. понижения местности — на́прям спа́ду місце́вости; Н. через плечо — на́прям че́рез плече́; Н. ската — на́прям схи́лу.

*Ориентировочный — орієнтаці́йний; О. направление — орієнтаці́йний на́прям; О. предмет — орієнтаці́йний пре́дмет.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

вчи́телька, вчительо́к, учи́телька, учительо́к; ч. вчи́тель, учи́тель 1. та, хто навчає учнів, викладає якийсь навчальний предмет у школі. [Я у минулому – вчителька української мови і літератури, – додає Людмила Міщанчук. (Репортер, 2019). Учителька охопила поглядом насторожено принишклий 11-А та вийшла з кабінету. (Максим Кідрук «Доки світло не згасне назавжди», 2019). Франко казав, що померла вона народною вчителькою, і померла від туберкульозу <...>. (Роман Горак «Тричі мені являлась любов», 1983). І так приникав до малювання, що вчителька питала: – Звідки живі лінії тобі приходять, Катраннику? (Сучасність, 1962, №9). Я ані вчителька, ані офіціантка при пошті, ані кандидатка на докторський диплом, ані взагалі жодна урядничка, та емансипована лиш в тому напрямі, що й без «фаху» не уважаю мужчин за досконаліших від нас. (Ольга Кобилянська «Через кладку, 1940). Скажи свому татові і мамі, що учителька їх вітає, і будь завжди добрий та слухняний. (Улас Самчук «Волинь», 1937). Учителі та вчительки! Займіть належні вам по праву місця в ленінських лавах. (Радянська Волинь, №8, 11.01.1925). – То ви-те були б учителькою в школі? (Леся Українка «Приязнь», 1905). Це я, пані, випросив для вас другу клясу і відділ вибрав, щонайлегший, як для початкуючої вчительки. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).] 2. та, хто є авторитетною в якійсь галузі, яка впливає на інших, передає свій досвід, знання, служить для них прикладом. [Сьогодні збираємо нашу любов довкола їх великої сучасниці Ольги Кобилянської, вмілої вчительки в творчому горінні, в любові до вільної, до гармонійної, до повноцінної людини. (Степан Тудор «Ольга Кобилянська», 1940).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 780. Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 536. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

еруди́тка, еруди́ток; ч. еруди́т та, хто має велику ерудицію. [Шерон вважає несправедливим бачити в красивій жінці тільки предмет жадання, ніби красуня не може бути водночас і ерудиткою, мати високий IQ. (Україна молода, 2019). Водночас у світському суспільстві необхідно бути певною мірою ерудиткою – уміти красиво говорити про дрібниці. (Сергій Шарик «Двічі графиня та двічі генерал», 2014). Ця цікава жінка, тонкий психолог, ерудитка і чудова оповідачка понад 30 років свого життя присвятила вивченню одного з найзагадковіших явищ людської природи – обдарованості. (dt.ua, 13.03.2009). Переконавшись, що тітка направду не розуміє, що означає слово «шкрабіка», дукиня надумала показати, що вона ерудитка, а не тільки пуристка, а заодно позбиткуватися з тітки, як вона щойно позбиткувалася з пані Камбремер. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона», пер. Анатоль Перепадя, 1998).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 262 – розм.

навчи́телька, навчи́тельок; ч. навчи́тель та, хто навчає, викладає якийсь навчальний предмет у школі. [Тобто, ясна річ, він є – принаймні, так стверджувала моя улюблена шкільна навчителька географії Василина Василівна – адже природі потрібна «перезмінка» <…> (Збруч, 2018). Просто зведу учнів з навчителькою, та й усього. (Богдан Коломійчук «В’язниця душ», 2015). Пошукаю собі місця навчительки музики. (Галина Пагутяк «Записки білого пташка», 2011). Доки віку твого, не забудеш мене, як не забула і я своєї навчительки. (Валерій Шевчук «Дім на горі», 1980). З 1924 р. працює в Чернігові, навчителькою співів у 1-ій та 2-ій труд школах, а також бере участь в оркестрі нар. Інструментів <…> (Музика – масам, 1928, №1-12). Батькові ж сказав, що це навчителька французької мови. (Лесь Мартович «Забобон», 1911). – Та вже не мемо, – відповідали газди, – та маємо вам подьикувати та й Доци, наші навчительці. (Василь Стефаник «Підпис», 1899).] див.: вчи́телька (учи́телька) Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021.

учи́телька, учительо́к, вчи́телька, вчительо́к; ч. учи́тель, вчи́тель 1. та, хто навчає учнів, викладає якийсь навчальний предмет у школі. [Я у минулому – вчителька української мови і літератури, – додає Людмила Міщанчук. (Репортер, 2019). Учителька охопила поглядом насторожено принишклий 11-А та вийшла з кабінету. (Максим Кідрук «Доки світло не згасне назавжди», 2019). Франко казав, що померла вона народною вчителькою, і померла від туберкульозу <...>. (Роман Горак «Тричі мені являлась любов», 1983). І так приникав до малювання, що вчителька питала: – Звідки живі лінії тобі приходять, Катраннику? (Сучасність, 1962, №9). Я ані вчителька, ані офіціантка при пошті, ані кандидатка на докторський диплом, ані взагалі жодна урядничка, та емансипована лиш в тому напрямі, що й без «фаху» не уважаю мужчин за досконаліших від нас. (Ольга Кобилянська «Через кладку, 1940). Скажи свому татові і мамі, що учителька їх вітає, і будь завжди добрий та слухняний. (Улас Самчук «Волинь», 1937). Учителі та вчительки! Займіть належні вам по праву місця в ленінських лавах. (Радянська Волинь, №8, 11.01.1925). – То ви-те були б учителькою в школі? (Леся Українка «Приязнь», 1905). Це я, пані, випросив для вас другу клясу і відділ вибрав, щонайлегший, як для початкуючої вчительки. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).] 2. та, хто є авторитетною в якійсь галузі, яка впливає на інших, передає свій досвід, знання, служить для них прикладом. [Сьогодні збираємо нашу любов довкола їх великої сучасниці Ольги Кобилянської, вмілої вчительки в творчому горінні, в любові до вільної, до гармонійної, до повноцінної людини. (Степан Тудор «Ольга Кобилянська», 1940).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 780. Словник української мови: в 11 томах, Т. 10, 1979, с. 536. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.) Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.) Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.)

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Предме́тъ = предме́т (С. Жел.), річ (С. З. Л.), цїль, мета́. – Онъ имѣ́лъ въ предме́тѣ = він мав на метї.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)