Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «рада»

Шукати «рада» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Благо́й – 1) до́брий; 2) спасе́нний. [Спасе́нне ді́ло. Спасе́нна путь (ра́да, мета́)]; 3) кричать благи́м матом – кри́ком крича́ти, на пуп крича́ти, аж до печіно́к горла́ти, репетува́ти на ці́ле го́рло, ре́петом репетува́ти.

Бра́тский – 1) бра́тський. [Бра́тський манасти́р]; 2) брате́рський, брате́рній, бра́тній. [Брате́рська ра́да. В грома́ді на́шій бра́тній]. • -ое родство, -ое дружество – брате́рство.

Вы́ход – 1) ви́хід (р. ви́ходу), хід (р. хо́ду). [З на́шого подві́р’я – два ви́ходи. Тоді́ грома́да бу́де в тако́му кільці́, що з йо́го не бу́де хо́ду. Опові́щення про ви́хід ново́ї газе́ти. Це він сказа́в на ви́ході = перед вы́ходом, выходя]; (уход) відхі́д (р. -хо́ду), (редко) ви́йстя. [Сказа́в на відхо́ді = выходя]. • Вы́ход замуж – віддання́, віддава́ння. • Великий вы́ход (в церкви) – перено́с, вели́кий ви́хід. • Вы́ход из положения – ря[а]ту́нок, поря[а]ту́нок, ра́да, пора́да. • Из этого нет вы́хода – на се нема́ ра́ди, тут нема́ ви́ходу. • Найти вы́ход – зара́дити кому́ (или собі́), пора́дити собі́ з чим, да́ти собі́ ра́ду, пора́ду; 2) хим. – количественный вы́ход – вида́ток (р. -тку), добу́ток (р. -тку).

Едва́, нар. – 1) о времени (как только, только что) – ле́две [-і, -о, -и], зале́две. [Ле́две ми ввійшли́, він поча́в смія́тися (М. Вовч.)]. • Едва́ лишь (коль скоро) – ті́льки-но, ті́льки-що, ско́ро, ско́ро-но. [Ско́ро заблаговістя́ть до це́ркви, Явдо́ха за́раз у се́бе в ха́ті лямпа́дку засві́тить (Кониськ.)]; 2) (ограничивает понятие, выражен. глаголом, прилагат. и т. д.): а) едва́ (почти не, почти что не, чуть, только-только, еле-еле) – ле́две (-і, -о), зале́две, ле́дь-що. [Ле́две мрі́ється. Ле́две чутно́. Зале́дві пам’ята́ю. Ле́дь-що ви́брався живи́й на бе́рег (Л. Укр.)]. • Едва́-едва́ – ле́две-ле́две, ті́льки-ті́льки, ті́льки-що, тіль-тіль що, (с прохладцей) ле́льом-поле́льом (Франко), ле́лю-поле́лю. [Мі́сяць ті́льки-ті́льки мрі́є (Боров.). Тіль-тіль що пам’ята́ю се. Ті́льки-що жива́]. • Едва́ не (чуть не, почти) – ле́две не, ледь не, ма́ло не, тро́хи не, ма́ло що не, тро́хи що не, замали́м не (Коц.), як не, тіль не. [Ле́две я не збожеволі́в. Ледь не скона́ла тоді́ за тобо́ю (Л. Укр.). Зігну́всь ма́ло не до землі́. Тро́хи не пла́кав. Смію́ся як не лу́сну. Тіль не впав]. • Едва́-едва́ не – ле́две-ле́две не, тро́хи-тро́хи не, ма́ло-ма́ло не, тіль-тіль не; б) едва́ (с трудом, насилу, еле, еле-еле) – ле́две, зале́две, наси́лу, вси́лу, через си́лу, від си́ли. [Ле́две но́ги доволі́к. Наси́лу встига́ли йти за не́ю (Неч.-Лев.). Кінь вси́лу йде. Через си́лу но́ги волоче́ (Квітка)]. • Едва́-едва́ (с трудом, с трудом) – ле́две-ле́две, ледь-не-ледь, ле́две-не-ле́две, си́лу-в-си́лу, вси́лу-вси́лу, наси́лу-си́лу, на превели́ку си́лу, туж-туж. [Незду́жає Катери́на, ле́две-ле́две ди́ше (Шевч.). Ле́дво-не-ле́дво додо́му дійшо́в (Кам. п.). Таки́й мішо́к важки́й, що вси́лу-си́лу підні́с (Київщ.). Наси́лу-си́лу ми ви́билися на го́ру. На пле́чах оде́жа туж-туж де́ржи́ться (Квітка)]; 3) едва ли, едва́ (выраж. сомнение: вряд ли) – ле́две чи, (реже) ле́две, навря́д чи, навря́д, троха́ лиш, троха́ лише́нь, троха́ чи, зале́две, навда́к, навда́ку, навдаку́ чи. [Ле́две чи бу́де що з цьо́го. Сього́дні ле́дві при́йде, бо свя́то (Кам. п.). Навря́д чи й соки́ра вруба́є той лід. Чи по знаку́ кому́ сей Оглав білоха́тий? Троха́ лиш (Шевч.). Навдаку́ мо́жна туди́ доско́чити (Грінч.)]. • Едва́ ли не (чуть ли не, почти) – ле́две не, ма́ло не, чи не, тро́хи чи не, ма́буть чи не. [Куліші́в рома́н «Чо́рна Ра́да» і до́сі лиша́ється у нас ма́ло не єди́ним істори́чним рома́ном. Істори́чна белетри́стика у нас чи не найсла́бше розо́ране по́ле в письме́нстві (Єфр.). Бала́чка була́ тро́хи чи не оста́нньою (Крим.)].

Закрыва́ть, закры́ть – 1) (окна, двери и т. п.) зачиня́ти, зачини́ти, захиля́ти, захили́ти, (о мн.) позачиня́ти и позачи́нювати (ві́кна, две́рі); (отверстие) затуля́ти, затули́ти, затика́ти, заткну́ти и затка́ти, (о мног.) позатуля́ти, позатика́ти, (заслонкой) заслоня́ти, заслони́ти, (о мног.) позаслоня́ти, (запоной и т. п.) запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́, заслоня́ти, заслони́ти, (о мн.) позапина́ти, позаслоня́ти що чим; (что-либо плотно) затушко́вувати, затушкува́ти, (пров.) заштурмо́вувати, заштурмува́ти. [Без ме́не й ді́рочки мало́ї ні́кому затули́ти (Номис). Уки́нув її́ в піч і заслони́в (Рудч. П.). А я вже й піч заслони́ла (Кониськ.). Роби́ли вони́, позаслоня́вши ві́кна од дво́ру (Н.-Лев.). Запина́є вікно́ ху́сткою (Сл. Гр.)]. • -кро́й сундук, крышку – зачини́ скри́ню, причини́ ві́ко, кри́шку. • -крой бутылку – заткни́ пля́шку. • -кро́й кран – закрути́ кран. • -ть уши – затика́ти, заткну́ти, затка́ти (в)у́ха, защу́лювати, защу́лити (в)у́ха, (о мног.) позатика́ти, позащу́лювати (в)у́ха. [Він сів у ку́ті, ску́лився, за́ткав ву́ха (Франко). Та й мимово́лі з одча́єм защу́лив ву́ха (Крим.)]; 2) (складывать) згорта́ти, згорну́ти, стуля́ти, стули́ти. • -ть книжку – згорта́ти, згорну́ти кни́жку, стуля́ти, стули́ти кни́жку. [Кни́жку згорну́в, схова́в у свою́ ша́ховку (Грінч.)]. • -ть зонтик – згорта́ти, згорну́ти парасо́льку. • -рыть рот – стули́ти ро́та, (насм.) заши́ти гу́би; (презрительно) замкну́ти (стули́ти) пи́сок, заткну́тися, затка́ти каглу́. • -ть рот кому (заставить замолчать) – заці́плювати, заці́пити уста́, замика́ти, замкну́ти гу́бу (уста́) кому́, зав’я́зувати, зав’яза́ти язи́к(а) кому́. • -кры́ть рот кому чем – затули́ти ро́та кому́ чим. [Деся́тник затули́в їй уста́ ша́пкою (М. Вовч.)]. • -ть глаза (веками) – заплю́щувати (заплюща́ти и плю́щити), заплю́щити, сплю́щувати, сплю́щити, закрива́ти, закри́ти, сту́лювати и стуля́ти, стули́ти о́чі; заплю́щуватися, заплю́щитися, (о мног.) позаплю́щувати, посплю́щувати, посту́лювати о́чі, позаплю́щуватися; (смежить) склепа́ти, склепи́ти (о́чі). [Оле́ся заплю́щила о́чі й знов ста́ла як ме́ртва (Н.-Лев.). Плю́щить він о́чі (Мирн.). Сплю́щу о́чі (Кониськ.). Не диві́ться, позаплю́щуйте о́чі (Харк. п.). Не стулю́ ні на хви́льку оче́й (Л. Укр.). Впа́сти на ла́ву, як ка́мінь у во́ду – і вмить склепи́ти о́чі (Коцюб.)]. • -ть глаза умершему – затуля́ти, затули́ти, закрива́ти, закри́ти о́чі поме́ршому. [Не суму́й, що при́йдеться самі́й у гріб ляга́ть, що не бу́де кому́ оче́й затули́ть (Франко)]. • -кры́ть глаза (умереть) – с[за]плю́щити, (смежить) склепи́ти о́чі. • -кры́ть глаза кому (убить, погубить) – замкну́ти о́чі кому́. • -ва́ть, -кры́ть глаза на что – заплю́щувати, заплю́щити о́чі на що, не ма́ти оче́й на що. [Навми́сне заплю́щуючи на пра́вду о́чі (Єфр.)]; 3) (накрывать) закрива́ти, закри́ти, накрива́ти, накри́ти, покрива́ти, покри́ти, укрива́ти, укри́ти, (о мног.) позакрива́ти, понакрива́ти, повкрива́ти; (сплошь) кри́йма кри́ти (укрива́ти, укри́ти) що. [Зострі́лася чумака́ми, закри́ла дити́ну (Шевч.)]. • -кро́й крышкой – за[на]кри́й кри́шкою. • -ть лицо руками – затуля́ти, затули́ти обли́ччя рука́ми, затуля́тися и зату́люватися, затули́тися рука́ми, утуля́ти, утули́ти лице́ в доло́ні. [Він затули́в обли́ччя рука́ми (Крим.). Спусти́вся на ла́вку і затули́всь рука́ми (Крим.)]. • -ть голову платком – запина́ти, запну́ти, зап’я́сти́ го́лову ху́сткою. • -ть глаза чем – затуля́ти, затули́ти о́чі чим. [Зі́нька затули́ла ху́сткою о́чі і гі́рко запла́кала (Стор.)]; 4) чем (скрывать от глаз, заграждать) – затуля́ти, затули́ти, заслоня́ти, заслони́ти, заступа́ти, заступи́ти, покрива́ти, кри́ти, покри́ти кого́, що; (застить) за́стувати; (о тумане: заволакивать) застила́ти, засла́ти (-стелю́, -сте́леш), застеля́ти, застели́ти (-стелю́; -сте́лиш); (со всех сторон: о тумане, тьме) обгорта́ти, обгорну́ти, оповива́ти, опови́ти що. [Затуля́ючи собо́ю ма́ло не все вікно́ (Васильч.). Чо́рні хма́ри непрозо́рі затули́ли я́сні зо́рі (Чупр.). Ра́да-б зі́рка зійти́, чо́рна хма́ра заступа́є (Мет.). І дим хма́рою засту́пить со́нце перед ва́ми (Шевч.). Чо́рна хма́ра з-за Лима́ну не́бо, со́нце кри́є (Шевч.). Нена́че яки́йсь тума́н застила́в йому́ о́чі (Грінч.). Не за́стуй вікна́ (Київщ.). Одійди́, не за́стуй, бо нічо́го не ви́дно (Звин.)]. • -ть что чем (завешивая) – запина́ти, запну́ти и зап’я́сти́, (о мног.) позапина́ти, (со всех сторон) обпина́ти, обіпну́ти, обіп’я́сти що. • -вать что чем, заставляя – заставля́ти, заста́вити що чим. [Две́рі заста́влено ша́хвою]; 5) см. Скрыва́ть, Укрыва́ть; 6) (прекращать, запрещать) закрива́ти, закри́ти (засі́дання), припиня́ти, припини́ти (засі́дання, газе́ту, журна́л, товари́ство, прийма́ння вантажу́), (счета) замика́ти, замкну́ти (раху́нки). • -кры́ть кредиты – закри́ти креди́ти. • -кры́ть лавку (временно, совсем) зачини́ти крамни́цю. • Закры́тый – зачи́нений, захи́лений; зату́лений, за́ткну́тий, за́ткнений и за́тканий, засло́нений, за́пну́тий и за́пнений; зго́рнений и зго́рнутий; (о глазах) сту́лений, заплю́щений, сплю́щений, (плотно) заскле́плений, скле́плений; закри́тий, по[на]кри́тий; засту́плений; засте́лений; закри́тий, припи́нений (журна́л), (о лавке) зачи́нений. • -тое учебное заведение – закри́та шко́ла, інтерна́т. • -тое заседание – неприлю́дне (закри́те) засі́дання. • -тое представление – закри́та (неприлю́дна) виста́ва. • -тое голосование – тає́мне голосува́ння. • -тое платье – закри́та су́кня. • -тое письмо – закри́тий лист; (заклеиваемое по краям) закри́тка. • -тое море – закри́те мо́ре. • -тый слог – закри́тий склад. • -тый экипаж, вагон – закри́тий екіпа́ж (по́віз), ваго́н. • Вход, проезд -кры́т – вхід, прої́зд закри́то. • Книжный магазин -кры́т – книга́рня зачи́нена; (прекратил свою деятельн., запрещен) книга́рню зачи́нено. • Магазины по понедельникам -кры́ты – крамни́ці понеді́лками зачи́нені. • Окно -то – вікно́ зачи́нено. • С -тыми глазами – з заплю́щеними очи́ма. • С плотно -той крышкой – щі́льно зачи́нений. • Свет -ры́т для кого (перен.) – світ зав’я́зано кому́.

Исхо́д – 1) (откуда) ви́хід (-ходу), (устар.) ви́йстя зві́дки; ви́м[в]андрування. • По -де – по ви́ході, по ви́йстю. [По ви́ході із Єги́петської землі́ (Св. П.). По ви́йстю з це́ркви (Сл. Ум.)]. • -хо́д французов из Москвы – ви́хід францу́зів з Москви́. • Книга Исхо́д – кни́га Ви́ходу; 2) (перен.: выход из положения) ви́хід, (обычно) ра́да, пора́да, ряту́нок, поряту́нок (-нку); см. Вы́ход 1. [І вони́-ж не ба́чили и́ншої ра́ди, як заклика́ти до війни́, щоб кінчи́ти її́ (Н. Рада)]. • Нет -да (выхода) из этого положения – нема́ ра́ди з цим стано́вищем, нема́ ви́ходу, поряту́нку з цьо́го стано́вища. • Найти -хо́д (выход) в каком-л. деле, в чём-л. – да́ти собі́ ра́ду, пора́ду з яко́ю спра́вою, з чим, пора́дити собі́ з чим. • Он нашёл себе -хо́д в смерти – він знайшо́в собі́ поряту́нок у сме́рті; 3) (о времени, о деле и т. п.: конец) кіне́ць (-нця́), прикі́нчення, (реже) приконе́ччя, скінча́ння; срвн. Конец 7. [Уся́ зіма́ була́ те́пла, а приконе́ччя ду́же холо́дне (Лебед. п.)]. • -хо́д лета, зимы, года, дня – кіне́ць лі́та, зими́, ро́ку, дня или кіне́ць лі́ту, зимі́, ро́кові, дне́ві. • -хо́д войны, состязаний – кіне́ць війни́ и війні́, змага́нь и змага́нням. • -хо́д дела, процесса – кіне́ць, (разрешение) розвяза́ння спра́ви, проце́са (или спра́ві, проце́сові). • Ждём -да дела – чека́ємо кінця́ спра́ві (и спра́ви) или чим спра́ва закі́нчиться, розвя́жеться. • -хо́д болезни – кіне́ць, розвяза́ння хворо́би. • Благополучный, благоприятный -хо́д болезни – щасли́ве розвяза́ння, щасли́вий кіне́ць хворо́би. • -хо́д этой болезни сомнительный – яки́й кіне́ць (в) ціє́ї хворо́би – річ непе́вна. • На -де, в -де чего – на кінці́, наприкінці́, на приконе́ччі, на прикі́нченні, на скінча́нні чого́. [Лі́то вже наприкінці́ було́ (Тесл.). Наприкінці́ пе́ршого десятилі́ття XX віку (Єфр.). На скінча́нню IV-го столі́ття (Куліш)]. • В -де года – в кінці́ ро́ку, наприкінці́ ро́ку. • В -де десятого – наприкінці́ деся́тої (годи́ни). • На -де (быть), в -де что – кінча́ється що, дохо́дить кра́ю що, схо́дить що, наприкінці́, на ви́черпанні що. [Лі́то вже схо́дить (Гайсинщ.)]. • Январь в (на) -де – сі́чень кінча́ється (схо́дить), сі́чень наприкінці́. • Деньги на -де – гро́ші ви[с]хо́дять, дохо́дять кра́ю, гро́ші на ви́черпанні. • День на -де – день кінча́ється, день наприкінці́, день добира́ється (до) кра́ю. • Второй час в -де – дру́га годи́на кінча́ється, дру́га годи́на наприкінці́; 4) -хо́д души – схід, скін (р. ско́ну), кона́ння душі́. [Уда́рили три́чі в стари́й дзвін на схід душі́ (ЗОЮР). А на схід душі́ хоч таба́ки поню́хаю (Рудан.). На скін душі́ (Сл. Ум.)]. • Благовест на -хо́д души – подзві́н (-во́ну), подзві́ння, подзві́нне (-ного).

Кавале́рский – кава́ле́[і́]рський. • -ская дума – кавале́рська ра́да. • -ский знак, орден – кавале́рія. • Поступил не по -ски – вчини́в не по-ли́царському, не по-кавалі́рському; 2) бот. -ская звезда, Tribulus terrestris – якірці́ (-ці́в), колючки́ (-чо́к). • -ский цвет, бот. Aquilegiavulgaris – о́рлики (-ків), оксами́т (-ту). • -ские шпоры, Delphinium consolida – соки́рки́ (-ро́к), череви́чки (-чків), комаро́ві но́сики, остро́жки, остру́шки (-шок).

Комите́т – 1) коміте́т (-ту). • Бедняцкий -те́т – незамо́жницький коміте́т. • Временный -те́т по делам печати – тимчасо́вий коміте́т у спра́вах (для справ) дру́ку. • -те́т о печати – коміте́т у спра́вах дру́ку. • Исполнительный -те́т – викона́вчий коміте́т. • Главный -те́т общества – головни́й коміте́т, (управление, гал.) ви́діл (-лу) товари́ства. • -те́т грамотности – коміте́т письме́нности. • Городской, районный, окружной -те́т – міськи́й, районо́вий, округо́вий коміте́т; 2) (переносно) ра́да, коміте́т. • Семейный -те́т решил – семе́йна ра́да покла́ла, ви́рішила. • Он в -тете по утаптыванию мостовой (иронич.) – він у коміте́ті торува́ння стежо́к, він дире́ктор сві́жого пові́тря.

Кто, мест. – 1) вопросит. – хто? (р., вин. кого́, дат. кому́, после предлог. (до) ко́го, (на) ко́му, тв. ким, местн. (на) кім, (на) ко́му). [Кого́ я? – де́? – коли́ люби́в? Кому́ яке́ добро́ зроби́в? (Шевч.). На ко́го ти поки́нув худо́бу до́ма? (Мирний)]. • Кто здесь, там? – хто тут, там? • Кто вы такой? – хто ви таки́й? хто ви бу́дете? (зап.) хто ви за о[ї]де́н (за о[ї]дні́)? • Кто идёт? – хто йде? • Кого́ вам надо? – кого́ вам тре́ба? • От -го́ это письмо? – від ко́го цей лист? • За -го́ вы меня принимаете? – за ко́го ви мене́ ма́єте (вважа́єте)? • Кому́ жизнь не мила! – кому́ життя́ не ми́ле (не лю́бе)! • Кем это сделано? – хто це зроби́в? • Кем вы недовольны? – з ко́го (ким) ви незадово́лені? • Кто же? – хто-ж? • Кто бы? – хто-б? • Кто бы это (был)? – хто-б (хто-ж би) це (був)? • Кто бы не хотел? – хто-б не х(о)ті́в? 2) указат., относит. – хто. [Зна́ю тебе́, хто єси́ (Єв. Мр.). Недо́ля не ба́чить, з ким їй жартува́ти (Шевч.)]. • Вот кто – ось (от, он) хто. • Тот, кто; тот, кого́ и т. д. – той, хто (що); той, кого́ (що його́, яко́го, котро́го) и т. д. [Хто не працю́є, той не їсть (Київщ.). Хіба́-ж вони́ не слу́ги слуг того́, кого́ ви кня́зем те́мряви назва́ли? (Л. Укр.). Неха́й-же працю́ють слова́ми й перо́м ті, що ма́ють дві шку́ри в запа́сі (Самійл.)]. • Тот, кем вы были обижены, наказан – хто вас покри́вдив, того́ пока́рано. • Кому́ бы учить, тот сам дурит – кому́-б учи́ти, той сам дурі́є. Не́кого, Не́кому, см. отдельно. Не у кого, см. Кого́; 3) неопр. – хто. [Сти́ха-сти́ха, по́рідко, щоб кого́ не розбуди́ти, висту́кує сто́рож (Васильч.)]. • Кабы кто знал моё горе! – коли́-б (якби́, щоб) хто знав моє́ го́ре! • Что у кого́ болит, тот о том говорит – що кого́ боли́ть, той про те й гово́рить. • Кому́-кому́, а вам бы не следовало этого делать – кому́-кому́, а вам-би не слід цього́ роби́ти. • Кто-кто; кого́-кого́; у кого́ – у кого́ и т. д. – хто – хто, кот(о́)ри́й (котре́) – кот(о́)ри́й (котре́); кого́ – кого́, кот(о́)ро́го – кот(о́)ро́го; у ко́го – у ко́го, у кот(о́)ро́го – у кот(о́)ро́го и т. д. [Хто так, а хто сяк (Сл. Гр.). Що кого́ втоми́ло: кого́ ща́стя, кого́ сльо́зи, – все ні́чка покри́ла (Шевч.). Кому́ во́ля, а кому́ нево́ля (Мирний). Котри́й пи́ше, котри́й чита́є, а котри́й то й ба́йдики б’є (М. Вовч.). Він пізна́в, котре́ в селі́ найбі́льший зло́дій, котре́ найбі́льший бага́ч (Стефаник)]. • Кто бы ни; кого́ бы ни и т. д. – хоч-би хто́, хоч хто́, хто-б не, аби́-хто; хоч-би кого́, хоч кого́, аби́-кого, кого́-б не и т. д. Кто бы он ни был – хоч-би хто він (хто-б він не) був, аби́-хто. [Ко́ждому, аби́-хто, умі́ла дотя́ти свої́м би́стрим язико́м (Франко)]. • Кто бы ни говорил, не слушай – хоч-би хто каза́в, не слу́хай; хоч хто каза́тиме, не слу́хай (Сл. Гр.). • Кто бы ты ни был, я тебя не выдам – хоч-би хто (ким) ти був, я тебе́ (на те́бе) не ви́кажу. • Кого́ бы я ни попросил, все отказываются – кого́-б я не попроси́в, усі́ відмовля́ються. • -го бы (то) ни было – хоч кого́, хоч-би кого́, хоч-би хто́ там був, аби́-кого, бу́дь-кого́, ко́жного. • От -го́ бы то ни было – хоч-би від ко́го, від будь-ко́го, від ко́го-будь. • Я рада каждому письму, от -го́ бы оно ни было – я раді́ю з ко́жного ли́ста, хоч-би від ко́го він був. • Я не жду ничего от -го́ бы то ни было – я не чека́ю нічо́го ні від ко́го. • Я был бы рад кому́ бы то ни было – я зраді́в-би (був-би ра́дий) хоч кому́ (хоч-би кому́, будь-кому́, аби́-кому, хоч-би хто там був, ко́жному). • Больше чем кто бы то ни было – більш ніж хто (ніж будь-хто́). • Не кто иной, как – не хто (и́нший), як. [І зроби́в це не хто, як він сам (Крим.)]. • Кто́-то, кого́-то, кому́-то – хтось, кого́сь, кому́сь. [Прийшо́в хтось та взяв щось, бі́гти за ним – не зна́ю за ким (Номис). Хтось уті́к, а кого́сь, ка́жуть, таки́ зло́влено (Київщ.). Я зна́ю, кому́сь-то вона́ серде́нько кра́є (Л. Укр.)]. • Кто́-нибудь, кто́-либо; кого́-нибудь, кого́-либо и т. д. – хто, хтось, хто-не́будь, котри́й(сь), (кто бы то ни был) будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто, (пров.) бу́длі-хто; кого́, кого́сь (после предл. ко́го, ко́гось), кого́-не́будь, котро́го(сь), бу́дь-кого́, кого́-будь, аби́-кого́, бу́длі-кого́ и т. д. [Мо́же хто вас пола́яв? (М. Вовч.). Мо́же кого́ з рідні́ моє́ї ба́чили? (Київщ.). Як хтось почне́, то й я роби́тиму (Н.-Лев.). Згада́й же хто-не́будь її́ на сім сві́ті (Шевч.). Не ти, так хто-бу́дь ку́пить (Київщ.). Тре́ба-ж коли́сь бу́длі-кого́ покоха́ти та й за́між піти́ (Н.-Лев.)]. • Кого́-нибудь одного (из двух) – кого́сь одно́го́, котро́гось (із двох). • Если меня кто-либо спросит, скажите, что – коли́ про ме́не хто спита́ється, скажі́ть (ска́жете), що. • Не думаю, что бы кто́-нибудь знал об этом – не ду́маю, щоб хто(сь) про це знав. • Сомневаюсь, что бы кто́-либо из вас мог сделать это – не ду́маю, щоб котри́й з вас міг зроби́ти це. • Он счастливее, чем кто́-либо – він щасливі́ший за бу́дь-кого́ (як хто). • Пусть это сделает кто́-нибудь другой – хай це зро́бить хто и́нший. • Ему всегда хочется кого́-нибудь осуждать – його́ (йому́) за́вжди корти́ть кого́сь суди́ти. • Кому́-нибудь да понравится – кому́сь та сподо́бається. • Пусть кто́-нибудь попробует – будет меня помнить – ха́й-но спро́бує котри́й(сь) (котре́), пам’ята́тиме мене́; ану́ спро́буй котри́й, бу́деш мене́ пам’ята́ти. • Пусть кто́-либо из вас решится – хай котри́й (котре́) зва́житься. • С ке́м-нибудь, с ке́м-либо и т. п. – з ким(сь), з ким-не́будь, (с кем бы то ни было) будь, з ким, з котри́м(сь), з ким-бу́дь, аби́ з ким, (пров.) бу́длі з ким. [Ста́неться, хоч і не зо мно́ю, хоч і аби́ з ким, яка́ причи́на (Квітка)]. • Кто́-попало; кого́-попало и т. д. – будь-хто́, хто-бу́дь, аби́-хто; будь-кого́, кого́-будь, аби́-кого, (пров.) кого́-по́падя и т. д. Кто́-угодно, кто ни есть; кого́-угодно, кого́ ни есть и т. д. – будь (бу́длі-)хто́, хто-хо́ч, аби́-хто; будь (бу́длі-)кого́, кого́-хо́ч, аби́-кого и т. д. [Віддаси́ кому́-хо́ч (Київщ.). Поби́ть, то й аби́-хто зна́йдеться (Номис)]. • Кого́, кому́ вам угодно – кого́, кому́ хо́чете. • Это сделает и кто́-угодно – це зро́бить і аби́-хто (і будь-хто́). Редко кто – ма́ло-хто, хто́сь-не-хто́сь. [Там – у ко́жній ха́ті верста́т, а у нас хто́сь-не-хто́сь (ма́ло хто) тче (Звиног.)]. Кое-кто́, кое-кого́, кое с ке́м и т. п., см. Ко́е-кто́.

II. Мета́ть, мё́тывать, метну́ть – 1) (бросать; н. вр. мечу́) ки́дати, ки́нути, мета́ти (-та́ю, -та́єш), метну́ти; срв. Броса́ть 1. [Ка́менем ки́нув (метну́в) на ме́не (М. Грінч.). Мета́ють гро́ші вго́ру і ди́вляться, як воно́ впа́де (Звин.)]. • Вулкан -чет пламя – вулка́н викида́є по́лум’я (ого́нь), кида́є по́лум’ям (огне́м). • -тать банк (в карт. игре) – банкува́ти. • -та́ть бомбы, камни, стрелы – кида́ти (мета́ти) бо́мби, камі́ння, стрі́ли. • -та́ть взоры, глаза, очи. -ну́ть взор на кого, на что – зи́ркати, зи́ркнути на ко́го, на що и по ко́му, по чо́му, бли́м[к]ати, бли́м[к]нути очи́ма, скида́ти, ски́нути о́чі (о́ком, очи́ма) на ко́го, на що, метну́ти, гли́пнути, ве́ргнути, стре́льнути о́ком (очи́ма). [Зи́ркнула на ме́не і пішла́ (Крим.)]. • -та́ть громы – ки́дати (ве́рга́ти) громи́ и грома́ми. • -та́ть жребий – ки́дати же́реб (-ба) или жеребо́к (-бка́), жеребкува́ти, (между собой) жеребкува́тися. • -тать искры, огонь – іскри́ти, си́пати і́скрами, при́ском, огне́м, мета́ти і́скри (Л. Укр., Коцюб.), сов. сипну́ти, метну́ти і́скрами и т. д., (только из глаз) іскри́ти о́ком. [О́чі іскря́ть (М. Грінч.). Ко́ні мчать, аж іскря́ть нога́ми (Боров.). О́чі її́ си́пали при́ском (Черкас.). Чо́рні о́чі так і сипну́ли на не́ї огне́м (Н.-Лев.). Схили́всь до своє́ї жі́нки, о́ком іскри́ть (М. Вовч.)]. • -та́ть кровь – ки́дати, спуска́ти кров (руду́), відкрива́ти жи́лу. • -та́ть пар – ора́ти, (орю́, о́реш) на (під) пар, парена́ти, па́ренити. • -тать сено – кида́ти сі́но (в копну: в копи́цю, в стог: в стіг, в стіжо́к, на сеновал: в сінни́к). [Я вам помо́жу роби́ть – коси́ть там, чи сі́но ки́дать (Основа). До пі́вночи сі́но в копи́ці ки́дав (Кониськ.)]. • -та́ть стог – кла́сти стіг, стіжо́к. • Рвать и -та́ть – рва́ти й мета́ти, сі́кти й руба́ти (Номис), лютува́ти, люти́тися аж підска́кувати. • Что есть в печи, всё на стол -чи́ – що ха́та ма́є, тим і прийма́є; чим ха́та бага́та, тим і ра́да (Приказки). • Не -чи́те бисера перед свиньями – не ки́дайте пе́рла́ перед сви́ньми; 2) -та́ть детёнышей – приво́дити, поно́сити маля́т; специальнее: (о суке) щени́ти цуценя́т (щеня́т), щени́тися, (о кошке) коти́ти котя́т, коти́тися, (о свинье) пороси́ти порося́т, пороси́тися. [Плю́нуть на тих оддо́єних щеня́т, що ти щени́ла (Шевч.)]; 3) -та́ть икру – викида́ти ікру́, нере́сти́тися, (икриться) те́ртися; срв. Икра́ 1; 4) (шить на живую нитку; н. вр. мета́ю и мечу́) наживля́ти, ши́ти на живу́ ни́тку, фастриґува́ти що. • -та́ть петли – а) (у портных) обкида́ти пете́льки́, за́стіжки́; б) (о зайце) ключкува́ти, ключки́ роби́ти. Мё́танный – 1) ки́даний; о́раний; кла́дений; 2) нажи́влений, ши́тий на живу́ ни́тку; фастриґо́ваний; обки́даний.

Мотовство́ – марнотра́т[в]ство, гайнува́ння, три́нькання, ц(в)и́ндрення (-ння). [Коли́ поба́чиш грі́шних і неро́бів, що в ро́зкошах живу́ть і в марно́тратстві (Франко). Ра́да будь, що не тягну́ тебе́ на суд за марнотра́тство і пере́люб (Л. Укр.)].

Муж – 1) (мн. мужи́) муж (-жа, мн. мужі́, -жі́в). [Ой, там стоя́ла мужі́в грома́да, мужі́в грома́да, вели́ка ра́да (Чуб.). Блаже́нний муж на лука́ву не вступа́є ра́ду (Шевч.)]. • Муж совета – грома́дський муж, ра́дний муж. [Пра́вили земле́ю ста́рші родовики́, грома́дські мужі́, схо́дячись із сіл у одне́ мі́сце на наро́днє ві́че (Куліш). Грома́дськії мужі́ і бра́тчики коза́цтво (Грінч.)]. • Государственный муж – держа́вний муж. • Учёный муж – уче́ний муж, муж нау́ки. • Величайшие -жи́ древности – найбі́льші мужі́ давнини́ (старо́го сві́ту); 2) (мн. мужья́) чолові́к, муж, (супруг) дружи́на (ж. и м. р.), подру́жжя (-жжя), (диал.) мужи́к (-ка́); (для вежливости) стари́й (-ро́го). [Чолові́к та жі́нка – то найкра́ща спі́лка (Приказка). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли (Рудан.). Чолові́че мій, дружи́но моя́, заві́з ти мене́, де ро́ду нема́ (Пісня). Як не хо́чеш, мій миле́нький, дружи́ною бу́ти, то дай мені́ таке́ зі́лля, щоб тебе́ забу́ти (Пісня). Ми, ба́чите, шука́ємо для на́шої ді́вчини подру́жжя (Стор.). Та ще на біду́ і мужика́ її́ нема́ до́ма (Квітка). Здоро́ві були́! А де се ваш стари́й? (Сл. Гр.)]. • Законный муж – шлю́бний чолові́к. [І чолові́к бу́де, хоч не шлю́бний, а все́-таки чолові́к (Коцюб.)]. • Ревнивый муж – ревни́вий чолові́к, (зап.) за́здрісний чолові́к. • Снисходительный муж – ла́гі́дний чолові́к. • Слабохарактерный муж – пло́хий чолові́к. • Муж и жена – одна сатана – муж та жона́ – одна́ сатана́, чолові́к та жі́нка – одна́ спі́лка.

Наставле́ние – 1) (действие) – а) наставля́ння, настановля́ння, оконч. наста́влення, настано́влення; б) см. Надста́в 1; в) наставля́ння; насторо́жування; наво́дження; ста́влення; оконч. наста́влення; насторо́ження; наве́дення; поста́влення; г) навча́ння, напу́чування, нарозумля́ння, напоумля́ння, оконч. на́вче́ння, напу́чення и напуті́ння, нарозу́млення, напоу́млення. Срв. Наставля́ть; 2) (назидание) нау́ка (ед. и мн.), навча́ння, напу́чування, напу́чення и напуті́ння (-ння), напра́ва, (совет) пора́да, ра́да. [А чом ти не слу́халась, я́к я тебе́ навча́ла? – Каза́ла: проси́! А ти слу́халась моє́ї нау́ки? (Тесл.). Бана́льна і нічи́м з ді́єю не зв’я́зана нау́ка в оста́нніх слова́х ціє́ї дра́ми (Крим.). «Тре́ба каза́ти, що все є найкра́ще» – Канді́д ува́жно слу́хав цю нау́ку і безогля́дно ві́рив їй (Кандід). Доку́чили мені́ повсякча́сні навча́ння ті́тчині (Богодух.). Замо́вк і став слу́хати їх навча́ння (р. п. ед. ч.) (Країна Сліпих). Ба́тькового напу́чування не забува́й, си́ну! (Харківщ.). Вона́ давно́ зви́кла слу́хати такі́ напуті́ння од своє́ї ма́чухи і вже не огриза́лась (Н.-Лев.). Про́шу ва́шої напра́ви, як мені́ на суді́ каза́ти (Червоногр.)]. • Давать, дать, делать, сделать -ние – дава́ти, да́ти нау́ку; см. Наставля́ть, наста́вить 4. [Наду́мав да́ти нау́ку свої́м ді́тям, як їм жи́ти (Н.-Лев.)]. • Я не нуждаюсь в ваших -ниях – я не потребу́ю ва́шої нау́ки (напра́ви), ва́шого навча́ння; 3) (инструкция) інстру́кція, нака́з (-зу), (руководство) пора́дник; (указание) вказі́вка.

Начина́ть, нача́ть – 1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки).

Небо́сь, нрч. – 1) (должно быть) ма́бу́ть, либо́нь, либо́нь-таки, пе́вно, пе́вне, десь-пе́вно, десь; (вероятно) наді́сь, не бі́йсь, здоро́в (-ва, -ві), а йди, (гал. ади́), а диви́; (ведь) адже́, адже́ж, таж; (кажется) здає́ться. [«Рего́четься… Га́рно, не бі́йсь! – ті́льки візьму́ та на твоє́му барано́ві ве́рхи й ся́ду!» – грози́вся Іва́сь (Мирний). Бо сам, здоро́в, зна́єш (Шевч.)]. • -бо́сь ты устал? – ма́бу́ть (пе́вно[е], десь-пе́вно) ти втоми́вся? • Рада, -бо́сь – раді́єш, ма́бу́ть (пе́вно[е], десь-пе́вно). • -бо́сь, по-немецки не сделает орфографической ошибки! – наді́сь (не бі́йсь), по-німе́цькому не зро́бить правопи́сної по́милки! • Ноги -бо́сь свои, не купленные – адже́(ж) (таж, ма́бу́ть, либо́нь-таки) но́ги свої́, не купо́вані. • -бо́сь это он – ма́бу́ть (здає́ться), це він; гляди́, це він. • -бо́сь не пойду? – гада́єш, не піду́? • А ты -бо́сь был там? – а ти, ска́жеш, був там? • -бо́сь, не даст он тебе ни гроша – не сподіва́йся, не дасть він тобі́ ні шага́; 2) (конечно) так и (диал.) дак, звича́йно, зві́сно, пе́вна річ. [Сам так не хо́че роби́ти, а тому́ вели́ть (Грінч.)]; 3) (не бойся) не бі́йся[ь]. • -бо́сь, собака моя не кусается – не бі́йся, соба́ка мій не куса́є. • Авось да -бо́сь до добра не доведут – мабу́ть та неха́й – недо́брії лю́ди (Приказка), неха́й та мабу́ть до добра́ не доведу́ть.

Несказа́нно, нрч. – несказа́нно, невимо́вно, невисло́вно, незмовле́нно. [Сей ліс густи́й був, несказа́нно (Котл.). Сіда́йте, дорогі́ го́сті! я ра́да невимо́вно (Кониськ.)].

Ны́нче, нрч. – 1) (теперь) тепе́р, (пров. тепе́речки, тепе́реньки), (зап.) ни́ні, ни́ньки, срв. Ны́не 1. [Ми ни́ньки в упа́дку подві́йно тяжкі́м (Франко)]; 2) см. Ны́не 2; 3) (сегодня) сього́дні и сього́дня, (зап.) ни́ньки, ни́ні. [І учо́ра горо́х, і сього́дні горо́х (Пісня). Згада́й, кого́ ти посила́в сього́дні до Морга́ни! (Л. Укр.). Сього́дня не пра́зник, а ти не вка́зник (Номис). Прийді́ть сього́дня: в ме́не вдо́ма лиш я сама́ та кві́ти (П. Тичина). Ни́нька ро́диться на го́ре, вза́втра умира́є (Рудав.). Ще неда́вно, ще позавчо́ра вигляда́ла його́, а ни́ні – не ра́да (Коцюб.). Ни́ні тяжка́я біда́, але́ ра́дість наза́втра ясна́ (Грінч.)].

Печь, сущ. ж. р., ум. пе́чка – піч (р. пе́чи), ум. пі́чка, пі́чечка, (небольшая для варки пищи летом во дворе или в сенях) каби́ця, каби́чка. • Кухонная печь – вари́ста піч. • Печь голландская, комнатная – гру́ба, ум. гру́бка. • Класть печь – станови́ти (ста́вляти) піч, гру́бу. • Затопить печь – розпали́ти піч, гру́бу, запали́ти, розпали́ти, затопи́ти, розтопи́ти в печі́ (в гру́бі). • Из семи пече́й хлеб едал – бува́в у бува́льцях. • В печи́ уже совершенно погасло – в печі́ вже ні ху́ху, ні ду́ху. • Что в печи́, то на стол мечи – що ха́та ма́є, тим і прийма́є; чим ха́та бага́та, тим і ра́да. • Печь банная для пара – ка́м’янка. • Обжигальная печь – го́рен (-рна) и го́рно (-рна, ср. р.), (для выжига извести) вапня́рка, вапе́льня, (гончарная) ганча́рська піч, ганча́рський го́рен; (для обжига кирпичей) гарто́вня, па́лянка. • Плавильная, доменная печь – гама́рна піч, гама́рня, гу́та; (коксовальная) ко́кусна піч. • Стекловарная печь – гу́та. • Печь для гонки смолы – маза́рня. • Печь для выжигания угля – угля́рня.

Поги́бельный – згу́бний, погу́бний, загу́бний. [Для про́са цей дощ не помічни́й, а згу́бний]. • -ный совет – згу́бна ра́да. • -ное время – лиха́ (пропа́ща) годи́на.

Подвеселя́ть, подвесели́ть – підвеселя́ти, підвесели́ти кого́. [Так гі́рко на душі́, так-би ра́да, щоб мене́ хто підвесели́в (Г. Барв.)].

Полага́ть, положи́ть – 1) (куда, где, на что) кла́сти, поклада́ти, покла́сти, (диалект.) ложи́ти, положи́ти, покладови́ти. [Клади́ книжки́ на стіл (на столі́). Покла́в гро́ші в скарбни́цю. Бу́ду в землі́ коза́цькій-христия́нській го́лову поклада́ти]. • -жи́ть лишнее (о приправах) – переда́ти. [Переда́в куті́ ме́ду]. • -жи́ть в кушанье что-л. крошеное – закриши́ти чим. • Разбив, -жи́ть во что (о яйцах) – уби́ти. [Я в сир тро́є яє́ць уби́ла]. • -жи́ть головами или верхними концами в противопол. направл. – покла́сти ми́ту́сь. [Ри́бки в пуде́лкові лежа́ли ми́тусь. Покла́ла снопи́ ми́тусь]. • -га́ть земные поклоны – дозе́мні покло́ни поклада́ти, би́ти. • -жи́ть земной поклон – покла́сти, уда́рити, заби́ти поклі́н. • -га́ть душу, за кого, что – поклада́ти, покла́сти ду́шу за ко́го, за що. [Па́стир до́брий ду́шу свою́ поклада́є за ві́вці (Єванг.)]. • -га́ть, -жи́ть голову (жизнь) за кого, за что – голово́ю наклада́ти, накла́сти (наложи́ти) за ко́го, за що; тру́пом ляга́ти за ко́го, за що. [Він голово́ю накладе́ за свою́ іде́ю (Крим.). За отчи́зну голова́ми наклада́ли]. • -жи́ть врага на месте – укла́сти во́рога, зроби́ти во́рогові кіне́ць. • -жи́ть убитыми многих – покла́сти, ви́класти. [Ви́клав ляшкі́в, ви́клав панкі́в у чоти́ри ла́ви]. • -жи́ть оружие перед кем – скла́сти збро́ю перед ким. • -жи́ть к ногам – скла́сти (покла́сти) до ніг. • -га́ть, -жи́ть начало, основание чему – заклада́ти, закла́сти що, засно́вувати, заснува́ти що, зроби́ти (покла́сти) поча́ток чому́, чого́. [Шекспі́р покла́в поча́ток і спра́вжньої сьогоча́сної коме́дії (Єфр.)]. • -га́ть, -жи́ть основание городу – оса́джувати, осади́ти мі́сто. • -жи́ть конец (предел) чему – зроби́ти (покла́сти) кіне́ць (край), бе́рега да́ти чому́. [Тре́ба рішу́че цій пра́ктиці зроби́ти кіне́ць (Н. Рада)]. • -жи́ть на ноты – покла́сти на но́ти; заве́сти в но́ти. • -га́ть надежду на кого – поклада́ти (держа́ти, ма́ти) наді́ю на ко́го. [Я на дя́дька Петра́ наді́ю держа́ла (Переясл.)]. • -га́ть гнев на кого – поклада́ти, положи́ти гнів на ко́го. • -га́ть резкую границу – ста́вити о́бру́б; кла́сти вира́зну́ ме́жу. [Ніко́ли ми не мо́жемо напе́вне ви́значити поді́ю, щоб виразни́й ста́вила о́бруб між сусі́дніми пері́одами (Єфр.)]. • Как бог на душу -жит – собі́ до вподо́би; як замане́ться. [Кру́тять мора́льними катего́ріями собі́ до вподо́би (Єфр.)]. • -га́ть, -жи́ть жалованье кому, цену чему – покла́сти, кла́сти, визнача́ти, ви́значити, признача́ти, призначи́ти, встановля́ти, встанови́ти платню́ кому́, ці́ну за що. [Платні́ мені́ ви́значено по три черві́нці на мі́сяць. Тре́ба да́ти за ко́жний стовп – кладі́м уже – по карбо́ванцю (Звин.)]; 2) (решать) поклада́ти, покла́сти, виріша́ти, ви́рішити. [Покла́ли, що тре́ба одру́жити Йо́на в-осени́ (Коцюб.)]. • В военном совете -жи́ли действовать наступательно – військова́ ра́да ви́рішила (покла́ла) наступа́ти (роби́ти на́ступ). • -жи́ть на чём – поєдна́тися, (редко) положи́тися. [Так і положи́лися, щоб Семе́н Іва́нович, коли́ ті́льки захо́че, щоб і прихо́див (Квітка)]. • Поло́жено – (по обычаю) заве́дено. [Цей день заве́дено святкува́ти. Косаря́м заве́дено дава́ти по ча́рці]. 3) (думать, держаться мнения) гада́ти, ду́мати, міркува́ти, поклада́ти, уважа́ти. [Я теж гада́ю, що нічо́го не бу́де. Ду́маю, що на це приста́ти мо́жна. Я так собі́ мірку́ю, що нічо́го з то́го не бу́де путя́щого. Він так собі́ поклада́є: як пі́де чолові́кові з яко́го дня, то так воно́ вже і йде́ться (Коцюб.). А що, во́лики, як уважа́єте: де бу́демо ночува́ти? (Драг.)]. • -га́ю, что – ду́мка така́, що…; я тако́ї (тіє́ї) ду́мки; на мою́ ду́мку; я таки́й, що…; (я так) гада́ю, що и т. д. [Гада́ю, що так бу́де найлі́пше]. • Как вы -ете? – яко́ї ви ду́мки? як на ва́шу ду́мку ? як ви гада́єте? и т. д. Надо -га́ть, что – мабу́ть так, що; тре́ба ду́мати, що. • Поло́жим – візьмі́мо, покладі́мо, припусті́мо, да́ймо. • -жим, что это так – припусті́мо, що це так; неха́й це бу́де й так. • Его -га́ют умершим – про йо́го ду́мають, що вмер; його́ вважа́ють (ма́ють) за поме́рлого. • -га́ют, что это вы сделали – гада́ють (ду́мають), що це ви зроби́ли; ду́мають на вас, що ви це зроби́ли. • Поло́женный и положё́нный – (куда, где, на что) покла́дений. • -ный на ноты – заве́дений у но́ти; (о жалованьи, цене) ви́значений, призна́чений, покла́дений, устано́влений; (надлежащий) нале́жний (по обычаю) заве́дений.

Полнота́ – 1) по́вність (-ости), по́вня, по́внява, повнота́, щерть (-ти). [Виявля́ла всю по́вню свої́х вла́сних індивідуа́льних сил (Грінч.). У по́вняві дозна́є недоста́тку, всі зли́годні піді́ймуться на йо́го (Куліш). По́внява та ці́лість почува́ннів. У засі́ках така́ по́внява, що аж трища́ть. Мі́сячник цей з найбі́льшою по́вністю обороня́в Шевче́нкові ідеа́ли (Грінч.). Все те бага́тство почало́ в не́ї ме́ншати, та й ніко́ли вже не пішло́ вго́ру до тако́ї ще́рти (Куліш). Жада́є, щоб шви́дче яви́лась у повноті́ краса́ ми́ру (Квітка)]. • От -ты́ сердца говорят уста – з по́вні (по́вняви) се́рця уста́ промовля́ють. • -та́ звука – по́вність зву́ку; 2) огря́дність, по́вність, дебе́лість, си́тість (-ости). [Ра́да була́-б збу́тися хоч з-полови́ни своє́ї огря́дности].

По́мощь – по́міч (-мочи), допомо́га, помо́га, (подмога) підмо́га, підпомо́га, (вспомоществование) запомо́га, спомо́га, (пособие) підсо́ба (ум. підсо́бка, підсо́бонька), посо́ба, ра[я]ту́нок, порату́нок, зарату́нок, ра́да, пора́да, (подкрепление) поту́га, підпертя́, поси́лок, підси́лок (-лку). [Мо́лодо ожени́вшись, скорі́ше по́мочи ді́ждешся. Спаси́бі бо́гу за помо́гу. Кажи́, яко́го тобі́ порату́нку тре́ба (Кониськ.). Козаки́ царе́ві поси́лок під воє́нний час дава́тимуть (Куліш)]. • С -щью кого, чего, при -щи кого, чего – за допомо́гою (за помо́гою, за підмо́гою, за по́міччю) кого́, чого́, через що. [Через слуг до па́на, а через святи́х до бо́га (Приказка)]. • С божьей -щью – з бо́жої помо́ги. [З бо́жої помо́ги топчи́ вороги́ під но́ги]. • С -щью телескопа – за допомо́гою телеско́па. • Без посторонней -щи – без сторо́нньої по́мочи (допомо́ги, запомо́ги), (самостоятельно) самоту́жки. [Ви́вчився самоту́жки чита́ти]. • Без всякой -щи – без пора́ди та запомо́ги. • Денежная -щь – гроше́ва запомо́га (допомо́га, підмо́га, підпомо́га). • Вооружённая и моральная -щь – збро́йна і мора́льна підмо́га (підпомо́га). • Общая -щь, -щь сообща – гуртова́ запомо́га. • Общественная -щь – грома́дська запомо́га. • Сбор на -щь голодающим – скла́дка на запомо́гу голо́дним. • Просить -щи у кого – проха́ти (проси́ти) по́мочи (помо́ги, допомо́ги, запомо́ги, підпомо́ги, підмо́ги, порату́нку) у ко́го. • Усердно прошу -щи – щи́ро блага́ю підмо́ги (посо́би). • Обращаться за -щью к кому – вдава́тися по підмо́гу до ко́го. • Искать -щи у кого – шука́ти допомо́ги, по́мочи, підмо́ги, порату́нку и т. п. у ко́го, шука́ти ра́ди, пора́ди (ра́доньки, пора́доньки) у ко́го. [Не знав Андрі́й сам, що йому́ роби́ти, що йому почати і де йому порадоньки шукати (Григ.)]. • Получать, -чить -щь от кого – мати по́міч з ко́го, ма́ти кого́ на підмо́гу, (опис.) сві́ту запобі́гти від ко́го. • Находить в ком -щь – підмо́гу (підпомо́гу, підпертя́) ма́ти з ко́го. [Одна́ нево́ля дру́гу ро́дить і підси́лює, одна́ з о́дної підпомо́гу ма́є (Єфр.)]. • Найти совет и -щь у кого – ра́ду і пора́ду знайти́ в ко́го. [Сусі́доньки приязне́нькі, роди́на недале́чко – незаба́ром і ра́ду знайде́ш і пора́ду (М. Вовч.)]. • Идти на -щь кому – іти́ на помо́гу, на порату́нок до ко́го. • Подать, оказать -щь кому, приходить на -щь кому – става́ти (ста́ти) до по́мочи (до підмо́ги, у по́мочі, у приго́ді) кому́, става́ти на порату́нок, до порату́нку кому́, бу́ти в допомо́зі кому́, да́ти по́мочи, допомо́ги (и допомо́гу, підмо́гу, посо́бу, запомо́гу) кому́, порату́нок и порату́нку да́ти кому́, пора́ди да́ти кому́, до по́мочи прийти́ кому́, заратува́ти, поратува́ти, запомогти́, підпомогти́ кого́ чим; срв. Помога́ть. [Як-же мені́ не ста́ти тобі́ у приго́ді, коли́ ти в ме́не найбли́жча роди́на (Коцюб.). Аби́ вам Пречи́ста Ді́ва ста́ла до по́мочи, до поряту́нку у потре́бах ва́ших (Етн. Зб. V). А тут, спаси́бі їм, лю́ди до по́мочи прийшли́ (Васильч.)]. • Окажите мне -щь деньгами – запоможі́ть, зарату́йте мене́ грі́шми (гроши́ма). • Подавать кому руку -щи – підклада́ти, підложи́ти, підкла́сти ру́ку (ру́ки) під ко́го, (по)да́ти кому́ допомо́гу, запомо́гу. [Не туди́ він ди́виться, щоб нам ру́ки підклада́ти, а щоб нас у лабе́тах свої́х держа́ти (Г. Барв.). Ох, ніхто́-ж тепе́р мої́й дурні́й голові́ запомо́ги не дасть (Мирн.)]. • Мне неоткуда ожидать -щи – мені́ нема́ зві́дки по́мочи (допомо́ги и т. д.) жда́ти. • Нет мне -щи ни от кого – нема́ мені́ пора́ди (по́мочи, посо́би и т. д.) ні від ко́го. • Звать на -щь – зва́ти, кли́кати на по́міч (на помо́гу, на підмо́гу, на допомо́гу, на пора́ду), кли́кати до по́мочи. • На -щь! – ра[я]ту́й! рату́йте! рату́йте, хто в бо́га ві́рує! • Бог в -щь! – Бо́же поможи́! помага́й-бі! мага́й-бі! [Бо́же поможи́, а ти, ду́рню, не лежи́]. • Податель -щи – пораті́вник.

Попечи́тельный – 1) дбайли́вий, стара́нний, упа́дливий; срв. Забо́тливый; 2) опіку́нський. • -ный совет – опіку́нська ра́да.

Поря́док – поря́док (-дку), ряд (-ду), лад (р. ла́ду́), стрій (-ро́ю), по́лад, розпоря́док, (в действии, в работе) ра́да, чин (-ну), (очередь следования) че́рга́, ко́лія. [Грома́дський поря́док (Куліш). Після тата́рщини нові́ поря́дки на Украї́ні поста́ли (Куліш). Наро́дній добро́бут зале́жить від то́го, які́ зако́ни даю́ть наро́дові ряд (Леонт.). Держа́вний лад. Прива́тна вла́сність, то – осно́ва тепе́рішнього капіталісти́чного ладу́ (Єфр.). Світови́й стрій одві́чний (Л. Укр.). Ні ладу́, ні по́ладу нема́. Життя́ почина́лось своє́ю черго́ю (Коцюбинськ.). Тепе́р прийшла́ ко́лія, так тре́ба йти]. • Привычный -док (обыкновенье) – зви́ча́й (р. зви́ча́ю). • Установленный -док (правило) – устано́ва. [Сам я зна́ю всі вхо́ди й звича́ї в (йо́го) ха́ті (Франко). У ньо́го (па́на) така́ встано́ва, що попе́реду відроби́ па́нові, хоч-би ту громові́ ку́лі леті́ли, а вже відта́к – собі́ (Франко)]. • В -дке – як слід, у поря́дку. [У ме́не все як слід, ка́же Ове́рко: худо́бі позано́сив, понапува́в, клу́ня і возі́вня на замку́ (Кониськ.)]. • В таком -дке размещать(ся) (о людях) – таки́м ладо́м, таки́м розпоря́дком ста́вити, поста́вити (става́ти, ста́ти). • По -дку – по ря́ду, по ря́ду че́рги, за ря́дом, по ко́лії, у поря́док. [Спа́ло на ду́мку й мені́, дові́давшись пи́льно про все з поча́тку, списа́ти по ря́ду (Єв.). Він пра́вив по ря́ду че́рги своє́ї слу́жбу перед бо́гом (Єв.). Тоді́ по ко́лії підхо́дили і дру́гі (до сто́лу) і ко́жен розпи́сувавсь (Свид.)]. • В -дке содержать (дело) – ма́ти, трима́ти (спра́ву) в поря́дку; на поря́дках соде́ржувати (спра́ву). [Господа́рство соде́ржувала на поря́дках (Квіт.)]. • Давать -док – знахо́дити, знайти́ лад кому́, чому́, дава́ти, да́ти лад кому́, чому́, знахо́дити, чини́ти, дава́ти ярмі́с кому́, чому́, ряди́ти, уряди́ти, розпоряди́ти що. [Ві́йсько стоя́ло, ладу́ не зна́ло, пан Іва́н ішо́в, лад ві́йську знайшо́в. Мене́ на дво́рі дру́гі дожида́ються; – тре́ба усі́м ярмі́с да́ти (Мирн.). Старшина́ приї́де, розпоряди́ть та й знов на ху́тір. Чолові́к ми́слить, а бог ря́дить]. • Приводить в -док – 1) (о деле, работе или группе предметов) дово́дити, дове́сти до ладу́, роби́ти, зроби́ти лад чому́, зво́дити, зве́сти до поря́дку (на лад), упорядко́вувати, упорядкува́ти, ула́годжувати, ула́годити, ула́джувати, ула́дити, уладна́ти, направля́ти, напра́вити що. [Си́лувалась доро́гою упорядкува́ти свої́ думки́, зупини́ти їх на чім-не́будь одні́м (Франко). Хтось штовхну́в ді́жечку з водо́ю… пооблива́в оде́жу, з’яви́вся сто́рож… і дові́в зно́ву все до ладу́ (Грінч.)]; 2) (о предметах отдельных) оправля́ти, опра́вити, обла́годжувати, обла́годити, опоря́джувати, опоряджа́ти, опоряди́ти, упоря́джувати, упоряджа́ти, упоряди́ти, припоряджа́ти, припоряди́ти, наряджа́ти, наряди́ти, направля́ти, напра́вити, виладно́вувати, ви́ладнати, по́рати, упо́рати що; (наводить чистоту) прибира́ти, прибра́ти, чепури́ти, причепури́ти -ся (себя), відхре́щувати, відхрести́ти. [Збери́ всі чо́вни, що оста́лись, і га́рно за́раз їх опра́в (Котл.). Тре́ба упоряди́ть шко́лу. Ми йому́ ґа́нки наряди́ли. Пого́нич узя́в по́рати санки́ (Крим.). Вми́лася холо́дною водо́ю, щоб не зна́ти було́ сліз, ще причепури́лася тро́хи й пішла́ (Грінч.). Там таке́ вдо́ма заста́ла, що наси́лу-си́лу відхрести́ла (Свид.)]. • Заводить -дки – порядкува́ти; лад, поря́док, розпоря́док запрова́джувати, запрова́дити. [Коза́цтво перебива́ло королі́вським уря́дам порядкува́ти по свої́й уподо́бі (Куліш)]. • Заведены, существуют -дки – звича́ї пово́дяться. [Що то за лю́ди в ній (у бу́рсі) живу́ть, і що то за звича́ї пово́дяться в ній (Яворн.)]. • -док наводить в чём – лад дава́ти, да́ти, лад роби́ти, лад знахо́дити чому́, упорядко́вувати, упорядкува́ти, на лад зво́дити, зве́сти́ що. [Дячи́ха господарюва́ла і всьому́ лад дава́ла (М. Вовч.)]. • Прийти в -док – зійти́, спа́сти на лад. [Як попорядку́є з ти́ждень, то на́че все й на лад спаде́ (Мова)]. • Стать, поставить на -док дня – ста́ти, поста́вити на че́ргу дня, на поря́док де́нний. [Жіно́че пита́ння ста́ло наре́шті тут (у Галичині́) на че́ргу дня (Єфр.)]. • Соблюдать -док – доде́ржувати, доде́ржати поря́дку, гляді́ти, догляді́ти поря́дку. [Гляди́, дя́дьку, поря́дку]. • Нарушать -док – пору́шувати, пору́шити лад, поря́док, розпоря́док, лама́ти, злама́ти зви́ча́й, -ча́ї. • Нарушение -дка – пору́шування, пору́шення ладу́ и т. д., лама́ння звича́ю, -їв. • Плохие -дки – безла́ддя (-дя), бе́злад (-ду); (по вине блюдущих или устанавливающих -дки органов) – безуря́ддя. • Никакого -дка не стало – нія́кого ладу́ не ста́ло. • Поддерживать -док – пильнува́ти ладу́. • Правовой -док – пра́вний, правови́й лад. • Смотреть за -дком – ве́сти́ поря́док. • По поря́дку – підря́д, по-че́рзі́, по́ряду. • В алфавитном -ке – за абе́ткою, в абе́тковім поря́дку. • В обычном -ке – звича́йним поря́дком. • В спешном -ке – нега́йно, спі́шно. • В -ке очереди – за ря́дом, по ря́ду че́рги. • В -ке настоящего постановления – поря́дком ціє́ї постано́ви. • В -ке назначения, выдвижения – поря́дком призна́чення, висува́ння. • В судебном -ке – судо́вно[е]. • Для -ку (без существен. надобности) – для годи́ться. • В -ке вещей – як во́диться, як звича́йно, як слід, як годи́ться. • Это в -ке вещей – це річ звича́йна.

Постара́ться о чём – (позаботиться) постара́тися, подба́ти про що и за що, поклопота́ти(ся), попеклува́тися чим и про що; (потрудиться) припильнува́ти, попильнува́ти, посилкува́тися, (сделать усилие) намогти́ся (зроби́ти що). [Ну́мо, ді́ти, ну́мо, ну́мо припильну́ймо]. • -ться достать что-л. – устара́ти для ко́го що, розстара́тися на що. [Пани́ не пола́ють за те, що я для ді́точок хлі́бця устара́ю… А хто-ж для їх устара́є? (Федьк.). Як потягну́вся на ю́шку, то розстара́йся і на петру́шку (Номис)]. • -ться около (у) чего-л. – попоходи́ти коло чо́го. [Не так він попоходи́в коло спра́ви, щоб мо́жна її́ було́ так ле́гко напра́вити (Н.-Рада)]. Срв. Стара́ться.

Правле́ние – 1) (действие) керува́ння, кермува́ння, правува́ння ким, чим; порядкува́ння, справува́ння, урядува́ння и т. д., см. Пра́вить. • -ние делами, страной – керува́ння, порядкува́ння спра́вами, краї́ною, управува́ння реча́ми, урядува́ння над краї́ною и т. д. [Деспоти́чне царське урядува́ння]. • Образ -ния – фо́рма урядува́ння, (держа́вний) лад. • Деспотический образ -ния – деспоти́чний лад; 2) (руководительство, начальство) керу́нок (-нку), уря́д, упра́ва, заря́д (-ду), (командование, стар.) рейме́нт (-нту). [Під чиї́м рейме́нтом]. • Бразды, кормило -ния – урядо́ве стерно́, ке́рма урядува́ння, урядо́ва вла́да. • Принять -ние – ста́ти на уря́д, прийня́ти уря́д, обня́ти уря́д; 3) (учреждения, заведения, общества) упра́ва, ра́да, заря́д (-ду), (гал.) ви́діл (-лу). • Член -ния – член упра́ви, ра́ди, (гал.) виділо́вий (-вого); 4) (название учреждения) уря́д (-ду), розпра́ва. • Податное -ние – податко́вий уря́д. • Губернское -ние – губе́рнська розпра́ва. • Волостное -ние – во́лость, волосна́ розпра́ва.

Прихо́дский – парафія́льний. • -ская община – парафія́льна грома́да. • -ский совет – парафія́льна ра́да. • -ская церковь – парафія́льна це́рква. • -ский священник – парафія́льний свяще́ник (пан-оте́ць, пан), (гал.) душпа́стир (-ря), па́рох.

Производи́ть, произвести́ и произве́сть – 1) (творить, рождать) роди́ти, зроди́ти и породи́ти, плоди́ти, сплоди́ти; (о земле) зроща́ти, зрости́ти що; (создавать) твори́ти, створи́ти, витворя́ти, ви́творити що; (делать, совершать) роби́ти, зроби́ти, чини́ти, зчиня́ти, зчини́ти, учиня́ти, учини́ти, справля́ти, спра́вити що; (служить причиной чего) спричиня́ти, спричини́ти що, спричиня́тися, спричини́тися до чо́го. [Я-ж бо не своє́ю во́лею роди́всь на світ, мене́ зроди́ла приро́да (Крим.). Земля́ все була́ як ка́мінь, хлі́ба не роди́ла (Рудан.). Де ме́рзлий ґрунт нічо́го не зроща́ (Грінч.). Нічо́го, опрі́ч проте́сту та опози́ції, систе́ма репре́сій не ви́творила (Єфр.)]. • -сти на свет – зроди́ти на світ, сплоди́ти. [Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ. Я тебе́ году́ю (Крим.). Не той та́то, що сплоди́в, а той, що ви́годував (Номис). Та бода́й тая рі́чка ри́би не сплоди́ла (Чуб. V)]. • -сти́ из себя – вроди́ти з се́бе, ви́дати з се́бе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. • Страна эта -во́дит золото – краї́на ця ро́дить (ви́дачі) зо́лото. • Эта земля -во́дит много овса – ця земля́ ро́дить (видає́, зроща́є) бага́то вівса́. • Ничтожные причины -во́дят часто большие перевороты – незначні́ причи́ни спричиня́ються ча́сто до вели́ких переворо́тів (спричиня́ють ча́сто вели́кі переворо́ти). • Это -ведёт хорошее действие – це спра́вить (зро́бить) до́брий вплив, це до́бре поді́є. • -ди́ть, -сти́ впечатление на кого – справля́ти, спра́вити, роби́ти, зроби́ти, чини́ти, вчини́ти вра́же[і́]ння на ко́го, врази́ти кого́. [Докла́д Лаго́вського спра́вив вели́ке вражі́ння на з’ї́зді (Крим.). Той сон таке́ на ме́не зроби́в вражі́ння, що й не знаю (Кониськ.). Вражі́ння, яке́ вони́ чини́ли, нагада́ло мені́ Ші́ллерову бала́ду (Грінч.)]. • -сти́ неприятное впечатление на кого – спра́вити, зроби́ти, вчини́ти при́кре вра́ження на ко́го, при́кро врази́ти кого́. • Это событие -вело́ на него сильное впечатление – ця поді́я спра́вила (зроби́ла, вчини́ла) на йо́го вели́ке вра́ження, ду́же його́ врази́ла. • -дить эффект, фурор – роби́ти, чини́ти ефе́кт, фуро́р. [Те́мні о́чі, на́тхнуті коха́нням, роби́ли вели́кий ефе́кт (Неч.-Лев.). Його́ про́повідь чини́ла фуро́р (Крим.)]. • -сти́ чудо – спра́вити, зроби́ти чу́до. [І ука́з сей чу́до спра́вив (Франко)]. • -ди́ть шум, беспорядок, сумятицу – чини́ти, зчиня́ти, роби́ти шум (га́лас, ґвалт), чини́ти, роби́ти не́лад, ко́лот, бунт. [Він чи́нить у грома́ді вся́кий не́лад (Грінч.). По́гляди Д. Кулі́ша́ зчини́ли превели́кий ко́лот і в моско́вській, і в украї́нській пре́сі (Грінч.)]. • -ди́ть, -сти́ опустошение – чини́ти, зчини́ти и учини́ти спусто́шення в чо́му, пусто́шити, спусто́шити що. • -дить сон, испарину – спричиня́ти сон, ви́пар. • -ди́ть давление – роби́ти ти́снення, натиска́ти на що. • -дить опыты – роби́ти до́сліди; 2) (изготовлять, выделывать) виробля́ти, роби́ти, ви́робити що, продукува́ти, спродукува́ти и ви́продукувати що. [Робі́тник виробля́є ті прега́рні мате́рії, з яки́х дру́гий поши́є оде́жу (Єфр.). Хто ро́бить бага́тство, той і пови́нен з йо́го кори́стуватись (Єфр.). Робі́тникові пови́нно-б доста́тися все те, що він вла́сною пра́цею ви́робить (Єфр.)]; 3) (дело) перево́дити, переве́сти, роби́ти, зроби́ти; (исполнять) відбува́ти, відбу́ти що. [Му́сила старода́вня Русь байдака́ми пла́вати і торги́ свої́, і во́йни водо́ю відбува́ти (Куліш). Атмосфе́ра, в які́й дово́диться одбува́ти свою́ робо́ту комі́сії (Н.-Рада)]. • -ди́ть следствие, дознание – перево́дити, прова́дити, роби́ти слі́дство, дізна́ння. • -ди́ть допрос – чини́ти, перево́дити до́пит. • -ди́ть суд – чини́ти, відправля́ти суд. • -ди́ть ревизию – перево́дити (роби́ти) реві́зію, відбува́ти реві́зію. [Сього́дні в во́лості одбува́ють реві́зію (Звин.)]. • -ди́ть работу, уплату – перево́дити, справля́ти, роби́ти робо́ту, ви́плату. • -ди́ть раздел – перево́дити (роби́ти) по́діл. • -дить торговлю – ве́сти́, прова́дити торг. • -ди́ть учёт – роби́ти о́блік чому́. • Воен. -сти́ смотр – переве́сти, зроби́ти, учини́ти о́гляд; 4) что из чего, от чего – виво́дити, ви́вести що з чо́го, від чо́го. • Он -дит свой род от знаменитых предков – він виво́дить свій рід від сла́вних пре́дків. • Это слово -дят от греческого корня – це сло́во виво́дять від гре́цького ко́реня; 5) кого во что – промува́ти, попромува́ти кого́ в що. • -ди́ть, -сти́ в следующий чин – промува́ти, попромува́ти кого́ в ви́щий чин, ранг. Произведё́нный – 1) зро́джений, спло́джений, зро́щений; ство́рений, ви́творений; зро́блений, зчи́нений, учи́нений, спра́влений, спричи́нений; 2) ви́роблений, спродуко́ваний; 3) переве́дений, зро́блений, відбу́тий; 4) ви́ведений з чо́го; 5) попромо́ваний в що. -ться – 1) роди́тися, бу́ти зро́дженим, плоди́тися, бу́ти спло́дженим, зроща́тися, бу́ти зро́щеним; твори́тися, бу́ти ство́реним, витворя́тися, бу́ти ви́твореним, чини́тися, зчиня́тися, бу́ти зчи́неним, учи́неним, справля́тися, бу́ти спра́вленим, спричиня́тися, бу́ти спричи́неним; 2) виробля́тися, бу́ти ви́робленим, продукува́тися, бу́ти спродуко́ваним; 3) перево́дитися, бу́ти переве́деним, роби́тися, бу́ти зро́бленим, відбува́тися, бу́ти відбу́тим. [Ви́бори до 3-ої й 4-ої дум всю́ди в Росі́ї, а найбі́льше на Украї́ні, перево́дились си́лами духове́нства (Н. Рада), Робо́та дружні́ше одбува́ється, коли́ йде пла́вним, рі́вним хо́дом (Єфр.)]. • Продажа -дится – про́даж прова́диться, торг веде́ться; 4) виво́дитися, бу́ти ви́веденим з чо́го и від чого; 5) промуватися, бу́ти попромо́ваним.

Проруба́ть, проруби́ть – 1) прору́бувати, проруба́ти, (о мн.) попрору́бувати (слегка стуча) процю́кати що чим; (только лес: прочищать) протере́блювати, протереби́ти (ліс). [Прору́бує терно́ву огоро́жу (Куліш). Проруба́й вікно́, щоб ви́дно було́ (Чуб.) Він у тій комо́рі ві́кна попрору́бував (Драг.). Та я-б і ці́лий ліс прода́ти ра́да, або́ протереби́ти, – був-би ґрунт, як у люде́й (Л. Укр.)]; 2) (разрубить) розру́бувати, розруба́ти, переру́бувати, переруба́ти що чим. Прору́бленный – 1) прору́баний, процю́каний; протере́блений; 2) роз[пере]ру́баний.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Вызов – ви́клик, ви́кликання, (реже) ви́зов, (диал.) ви́зив, ви́звання: • бросать, бросить (принимать, принять) вызов – кидати, кинути (прийняти, приймати) виклик; • вызов свидетелей по делу – виклик свідків у справі; • вызовы времени – виклики часу; • по вызову (по требованию) суда – на виклик суду; • с вызовом смотреть – дивитися (глядіти) визивно (задирливо, задерикувато, зачіпливо); • явиться по вызову – з’явитися на виклик. [Поки у нас лопотіли про виклики часу, час таки нас викликав. А ми не готові. Ми ніколи ні до чого не готові (Л.Костенко). Без сумніву, витримають виклики часу ті спільноти, які живуть ідеалами спільно людськими, не зрікаючись етнічних витоків та пракоренів (Д. і Т.Кремені). Замахнулись наші завзяті й затяті одноборці гостролезими мечами своїми, і така грізна та безстрашна була в обох постава і направа, що, сказав би, кидають вони виклик землі, небові й пеклу (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). 1. Нудно стане — телефонуй… Буду рада бачити твій пропущений виклик… 2. Пропущені виклики: тато (1), брат (1), мама (48)].

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Гореть – горі́ти, (реже) горі́тися, пали́тися, вогні́ти; (без пламени) же́вріти, же́врітися; (светиться) світи́ти, світи́тися, ся́яти; (пылать) пала́ти, палені́ти, пломені́ти (поломені́ти), палахкоті́ти, паші́ти, жахті́ти: • в комнате горит – у кімнаті (у покої) світиться; • в печи горит – у печі (грубі) горить (гориться), палиться; • гореть любовью к кому, к чему – палати (горіти) коханням (любов’ю) до кого, палати (горіти) любов’ю до чого; • гореть на работе – запально (з великим запалом) працювати, з запалом (цілком) віддаватися праці (роботі); горіти на роботі; • гореть негодованием – кипіти від обурення; • гореть ненавистью – палати (горіти) ненавистю, гнівом дихати; • гореть нетерпением в ожидании чего – [аж] горіти з нетерпіння (з нетерплячки) ждучи чого (дожидаючи кого, чекаючи чого, на що), украй нетерпляче чекати чого, умирати (аж труситися) з нетерплячки; • гореть от (со) стыда – червоніти (червонітися) (горіти) з (від) сорому, (з стиду, іноді стидом), паленіти (пашіти) з (від) сорому, (жарт.) пекти раки; • гореть, светиться, сиять, как звезда – зоріти; • горит во рту – пече у роті; • горит земля под ногами у кого – горить земля під ногами кому, в кого; • горит синим пламенем – горить синім полум’ям; • дело горит (крайне спешно) – пильно кому, пильно припадає кому; пильне діло у кого; • дело так и горит у кого – руки жаром так і горять у кого; • душа горит – душа горить; • как жар гореть – жаріти; • когда дрова горят, тогда и кашу варят – лови рибку як ловиться (Пр.); не тоді до млина, як вітру нема (Пр.); п’ятниця удруге не трапиться (Пр.); гуляй, дитино, поки твоя година (Пр.); • на воре шапка горит – на злодієві [і] шапка горить (Пр.); хто порося вкрав, у того в вухах пищить (Пр.); • на нём всё горит (разг.) – на ньому все (аж) горить; • слабо гореть (мерцать) – блимати; • щёки горят, лицо горит – щоки (лиця) паленіють (пашать, жаріють), обличчя (лице) пашить (паленіє, жаріє). [Щока йому пашіла (А.Кримський). Безліччю жарин жевріла велетенська пожарина (С.Васильченко). Без підпалу й дрова не горять. От як золото горить! Рана горить. До горілки душа горить. Аж паленіє з сорому (АС). Що згоріло — те не зігніє (Пр.). Ми з тобою родичі: мій дід горів, а твій пузо грів (Пр.). Вибравсь вище, мов підпалив бур’яни — засяяли. Світиться, як гадючі очі, люта кропива, синім полум’ям палає гіркий полин, зелено висвічує запінена, скажена блекота. Високі будяки, як злодії, з кіллям… (С.Васильченко). Матрос, що робив трус, на слова товаришів «ми члени Центральної Ради» з ненавистю промовив: «а вас то нам и надо. Все эта Центральна Рада!…» І від цих слів, а головне — від виразу його обличча стало зрозумілим, що станеться щось непоправиме і безглузде… Така тупа ненависть світилась в його очах, так міцно одразу стисла його рука револьвер — що було ясно, для нього «Центральна Рада» — це не «політика», це не ідейно-ворожа сила, а ворог, реальний первісний ворог первісної людини, котрого треба різати, колоти, стріляти, з котрим іншої боротьби не може бути… (Василь Еллан).Усе, що так горіло, пригасає, А все що підкидаю, не горить (Л.Талалай). Мело, мело по всій землі, В усі усюди. Вогніла свічка на столі Господнім чудом… (Володимир Бич, перекл. Б.Пастернака). Дукині, як той казав, душа горіла швидше б того листа прочитати (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Старий князь виліз нишком через вікно й подався до своїх покоїв, гнівом і досадою смертельною палаючи (М.Лукаш, перекл. Дж.Бокачо). Ланарк аж спашів од утіхи (О.Смольницька, перекл. І.Мак’юена). Чи варто горіти на роботі, коли нічого не світить? (Міхаїл Мамчіч)].

Грач – грак, гайворон, (грачьё, соб.) га́йвороння, гайворонь. [Воли його коло воза Понуро стоять. А із степу гайворони До його летять (Т.Шевченко). Чорне волосся посивіло в його космами, од лівого виска він чорнявий як грак (М.Вовчок). З гадів по наших степах плазували величезні полози, жовтобрюхи, гадюки та всіх кольорів ящірки. З птичини по степах та лісах були дрохви, хохітва (стрепети), журавлі, лелеки, тетерева, куріпки, чайки, зозулі, одуди, шпаки, орли, соколи, яструби, горлиці, соловейки, гайворони, гави, сороки, чижі, щогли, жайворонки й інші птиці, а по річках та у Великому Лузі — лебеді, баби (пелікани), гуси, качки, чаплі, мартини (морські чайки) та кулики. Всього того водилася така сила, що як, було, злякати дичину пострілом, то вона, злетівши у повітря, заступала світ сонця (А.Кащенко). Налякане заколотом, знялось з сусідньої стріхи гайвороння (М.Коцюбинський). Прийшов грізний час для нашої Батьківщини. Як чорна гайворонь, обсіла нашу Україну російсько-«большевицька» грабіжницька орда, котра майже щодня робила у нас нові захвати, і Україна, одрізана звідусіль, може врешті опинитись в дуже скрутному стані (Нова Рада)].

Козёл – 1) козел, (животн.) цап, (диал.) цапу́р, (ласк.) цапу́сенько, (собир.) цапня́; 2) (о глупом человеке) цап, кзел; 3) (козлиная кожа) козли́на, козля́тина, козло́ва шку́ра; 4) (ворот) ручни́й ко́ло́ворот; 5) (скамейка, на которой секли школьников) коби́лка, лавка; 6) (спорт.) козел: • взять на козла́ (ребёнка) – взя́ти (дити́ну) на ко́пки, підійня́ти собі́ на пле́чі (дити́ну); • дать козла́ – стрибну́ти, ско́кнути, ки́нутися (пусти́тися) бі́гти стри́бом, пли́гом; • доить козла́ – мочитися; • забивать козла – (играть в домино, рус.) забивати козла; • козёл отпущения (разг.) – козел відпущення (розгрі́шення); жертовне ягня; цап спокути, офірний (жертовний) цап, цап-відбувайло; • козла драть, петь козлом (разг.разгпрезр.) – пускати цапа, козлякува́ти, цапиним голосом (на цапиний голос, глас) співати; по ко́зу (козли́) де́рти; • от козла ни шерсти, ни молока; как от козла молока – як з цапа вовни (Пр.); не буде з цапа вовни (Пр.); як з бика молока (Пр.); як з бика — ні лою, ні молока (Пр.); як з козла молока (Пр.); • прыгать козло́м – стриба́ти (плига́ти), як цап; • пустить козла в огород – пустити цапа в капусту (Пр.); приставити вовка до отари (Пр.); • пустить козла́ (скозлоголосить) – підпусти́ти (ви́вести) ца́па; • стать козло́м (на четвереньки) – ста́ти ца́пки, ра́чки. [Ву́са — честь, а борода́ і в ца́па, єсть (Приказка). Дурни́й, як цап (АС). Ой, цап з ме́не, цап! (АС). Козел меле, козел меле, коза насипає (Г.Барвінок). Витріщив очі, як козел на нові ворота (Номис). Стриба, як цап на городі (Номис). — Що з вашої науки? Як з козла молока! (П.Мирний). Один молодий чоловік, утомившись стрибанням через козла, одійшов набік і почав надягати на себе сюртук, скинутий було для легкості рухів (Л.Українка). Чужі пішли, але з Бекіром трудна була рада: він уперся, як цап, і лишився на ніч (М.Коцюбинський). Із нього науки, як з цапа вовни (І.Франко). Через марність свого чуття до дівчини він фатально почав зазнавати втіхи від приниження. А що його постійне зринання з соробкопівського небутгя в ту хвилину, коли Марта лишалась самотня, ïï не могло не дратувати, то й крику та гдирання в ïх розмовах, отже, й таємноï радості для хлопця було досить. Отак Льова робився добровільним козлом відпущення для Мартиного чорного настрою, послужливою метою для проявів ïï гніву (В.Підмогильний). Тут Кутузов шарпнувся, стрибнув убік і панічно побіг, подався стрімголов, вистрибом, як козел (І.Багряний). Зашепотів весняний сніг, забелькотав, задзюрив, навергав геть забутих снів до дна всю душу збурив. Пронозисто чалап-талап ясними калюжами на кладці із козою цап побуцькався рогами (В.Стус).  Він міг працювати невтомно і методично. А міг, полишивши працю, бігти на футбольний стадіон «Динамо», — адже був запальним уболівальником цієї команди. Або міг годинами газардно «забивати козла» (грати в доміно) чи спостерігати, як інші грають (Г.Кочур). — Коротше, вони з мене вже готували цапа-відбувайла. Хотіли як агнця заколоти (О.Ульяненко). Якийсь час Карл-Орса не з’являвся до нас, а тоді прийшов і сказав, що хоче, аби Ева пішла з ним до крамниці, мовляв, треба багато що з’ясувати і зробити, куди ділася його ґуля під пупом, ми так і не довідалися, а мати тільки сказала, що таких цапів, як він, не бере жодна хвороба, вони найживучіші на світі (О.Сенюк, перекл. Т.Ліндґрена). Якби козла відпущення можна було ще й доїти! (С.Є.Лєц). 1. Я з’їв сметану «Президент», але президентом так і не став. Викурив пачку цигарок «Аташе», але аташе з мене також не вийшов. І тільки випивши пиво «Козел», я відчув: процес пішов. 2. Якщо чоловік козел, то роги йому — прикраса. — Хай цього козла ґрінпіс захищає. 3. Жінки називають козлом того, кого не вдалося зробити бараном. 4. — Вчора возив дочку в село, показував козла. — Нащо? — Щоб знала, як виглядає справжній козел. А то вона зі слів матері неправильно його уявляє].

Контральто – (итал.) контральто. [Дама голосно з ним розмовляла по-французьки грубим контральто (Л.Українка). На добраніч вам, ниви. Й тобі, зозуле. Я знаю, завтра з ранішнім сонцем влетить до мене в хату твоє жіноче контральто: «Ку-ку!.. ку-ку!..» І зразу дасть мені настрій привіт твій, моя найближча приятелько (М.Коцюбинський). Червоно-золота пухнаста пляма трошки ворушиться, і з за неї металічним контральто виразно чути: — А це конче потрібно? (В.Винниченко). З грубих голосів виривається., молодий приємний контральто (С.Васильченко). — Як я рада вас бачити! Я ж вас знаю! З Рівного! І ми земляки!  — її контральто мало призвук металу, її очі блищали, на ній було легке, відкрите убрання з чорного атласу (У.Самчук). Усі свої роки втискався я в стіни, Я нудно мовчав, я зливався з асфальтом, Але в голові своїй бачив країну, Де райськії птиці співають контральто (Ю.Позаяк). Як холодно! Акація цвіте. Стоїть, як люстра, над сирим асфальтом. Сумної зірки око золоте, І електричка скрикнула контральто, Я тихо йду. Так ходять скрипалі, не сколихнувши музику словами (Л.Костенко)].

Лучше – 1) (ср. ст. от Хорошо́) (чем кто, что) кра́ще, лі́пше, (разг.) лу́чче за ко́го, за що́, над ко́го, над що́, від ко́го, від чо́го, як (ніж) хто, як (ніж) що, проти ко́го, проти чо́го; 2) (ср. ст. от Хоро́ш) кра́щий, лі́пший, (разг.) лу́ччий за ко́го, за що́, від (проти) ко́го, від (проти) чо́го, ніж хто, ніж що, як хто, як що: • больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало); • в гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а дома (вдома) [таки] краше (Пр.); у гостях добре, дома (удома) ще ліпше (Пр.); немає ніде краще (ліпше), як дома (удома) (Пр.); • гораздо лучше – (как прилаг.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще), ліпший (ліпша, -ліпше), (иногда) луччий (лучча, лучче), (как наречие) багато (далеко, куди) краще (ліпше, разг. лучче); • всё лучше и лучше, час-от-часу лучше – все кра́ще та (й) кра́ще, що часи́на, то кра́ще (лі́пше); • гораздо лучше, хуже – далеко краще, гірше; • делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, гарнішати, разг. луччати); • здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає); • значительно лучше – (нареч.) багато (далеко, куди) краше; (прил.) багато (далеко, куди) кращий (краща, краще); • как можно лучше, как нельзя лучше – якнайкраще, якнайліпше, щонайкраще, щонайліпше, якомога краще (ліпше); • куда лучше – багато (далеко, куди, гетьто) кращий (ліпший); багато (далеко, куди, геть-то) краще (ліпше); • лучше всего – якнайкраще, якнайліпше, найкраще, найліпше, краще (ліпше) за все (над усе); • лучше десять виновных простить, чем одного невинного наказать – кра́ще п’ятьо́м винува́тим вину́ дарува́ти, як одного́ неви́нного покара́ти; • лучше и не говорить – краще й не казати, бодай і не казати; • лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган (Пр.); • лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого (Пр.); • лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи (Пр.); краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити; • лучше поздно, чем никогда – кра́ще пі́зно (спізни́вшись), як ніко́ли; • лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі (Пр.); кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець (Пр.); близька соломка краща від далекого сінця (Пр.); • лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою (Пр.); ліпше (краще, разг. лучче) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою (Пр.); ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти (Пр.); кращий солом’яний дід, як золотий син (Пр.); як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою (Пр.); • лучше чего, кого (обыкновенно в отриц. предложениях) – над що́, над ко́го; • не лучше ли? – чи не краще?, чи не ліпше?; нет ничего лучше, как… – нема́ кра́ще, як…, нема́ в сві́ті, як…, нема́ в сві́ті над що…; • оба лучше – обо́є рябо́є; • одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша); • старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати ніж двох нових мати (придбати) (Пр.); для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого (Пр.); над друга старого нема [в світі] нікого (Пр.); старий хліб кращий (ліпший, разг. луччий), як новий (Пр.); она лучше всех — вона найкраща; • он лучше кого – він лі́пший (разг. лу́ччий) за (від) кого́; • по характеру гораздо лучше кого – на вда́чу (вда́чею) бага́то кра́щий за (від, проти) кого; • сделать лучше всех – зробити найкраще; • тем лучше – тим краще (тим ліпше), то й краще (то й ліпше); • уж лучше – кра́ще вже, (зап.) ра́дше; • ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна (Пр.); одна голова — добре, а дві — ще краще (Пр.); один розум — добре, а два — краще (Пр.); що голова — то розум а дві — краще (Пр.); що два, то не один (Пр.); більше очей більше й бачать (Пр.); добре тому, хто вдвох (Пр.); одна рада — добре, а дві — ліпші (Пр.); • у него три дочери одна другой лучше – у ньо́го три до́чки одна́ за о́дну кра́ща; • худой мир лучше доброй ссоры – кра́ща соло́м’яна зго́да, як золота́ зва́да (Приказка); • чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краше (ліпше), дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше); • чем скорее, тем лучше – що швидше, то краще. [До́бре хо́дите в ярмі́, ще кра́ще, як діди́ ходи́ли (Т.Шевченко). Тому́ ковале́ві лі́пше, що на два міхи́ кує́ (А.Кониський). Лу́чче кри́вду терпі́ти, ніж кри́вду чини́ти (Номис). Ні, лу́чче вже мовчі́мо! (П.Куліш). Слу́хай ра́дше при́повідки! (І.Франко). Не зна́йдеш рі́чки над Дніпро́ (П.Куліш). Не бу́де вже над мою́ пе́ршу ми́лу (М. Вовчок). Нема́ в сві́ті, як у зла́годі жи́ти (Б.Грінченко). Діється таке, — одвітує божий чоловік, важко здихнувши, — що бодай і не казати! (П.Куліш). Найкраще досягається ціною великого болю (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Тож він собі, зголоднілий, безтурботно заквапився геть, а горопашний Метью мусив іти до дівчинки — до тієї дивної дівчинки — до тієї сироти — і розпитувати її, чого це вона виявилася не хлопцем. Та він радше би в лев’яче лігво зайшов, але що було вдіяти? (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Бути крилатим зроду найкраще з усіх на світі благ (Аристофан). Жоден смертний не народжується на світ без вад; у кого вад менше, той і найкращий (Е.Ротердамський). Краще пізно, ніж ніколи (Пр.). 1. Як же мені стати найкращим, якщо вас все більше й більше? 2. Кинути пити краще за життя. 3. — Чому краще пити пиво, ніж горілку? — Бо печінка — одна, а нирки — дві. 4. Краще насолоджуватися манією величі, ніж страждати комплексом неповноцінності. 5. Одна голова — добре, а з тулубом — краще. 6. Добре, коли до тебе приходить успіх, та ще краще, коли і тебе застає. 7. Хай краще з тебе сміються, ніж над тобою плачуть. 8. Радіти треба сьогодні, бо завтра буде ще краще].

Мягко – м’я́ко; ла́гі́дно, зла́гі́дна; пу́хко; (ласк.) м’яке́нько; лагідне́нько, плохе́нько, благе́нько; пухке́нько, (ладком) ла́годом, ла́гідко́м, ла́годиком: • более мягко – м’я́кше; лагідні́ше, плохі́ше, пухкі́ше; • мягко говоря – щоб не сказати інакше; м’яко кажучи; • мягко стелет, да жёстко спать – м’яко стеле (посте́лить), та твердо спати (Пр.); на язиці мід (медок), а під язиком лід (льодок) (Пр.); у вічі як лис, а за (поза) очі як біс (Пр.); слова масні, а пироги пісні (Пр.); слова ласкаві, та думки лукаві (Пр.); тіло обіймає, а душу виймає. (Пр.); інша рада гірша як зрада (Пр.); інший у ноги кланяється, а за п’яти кусає (Пр.). *[Ляга́йте про́сто – усю́ди сі́но й м’я́ко (М. Вовчок). Відказа́в ла́гідно (Г. Барвінок). Зо́рі лагі́дно сія́ли (Л. Українка). Лиш зла́гідна блага́ю (П. Куліш). Та настели́ти соло́ми, щоб було́ їм м’яке́нько (М.Коцюбинський)].

Попечительный, попечительский – піклувальний, (опекунский) опікунський, (заботливый) дбайливий, (старательный) старанний, (диал.) упадливий: • попечительный комитет о бедных – комітет піклування про бідних; • попечительный совет – піклувальна рада.

Предложение, предложенье – 1) (действие) пропонування, запрошування, загадування, (оконч.) запропонування, запрошення, загадання; подавання, предкладання, (оконч.) подання, предкладення, предложення; 2) (то, что предложено) пропозиція; 3) (товара) постачання, пропозиція; 4) (руки) сватання, (гал.) освідчення, (освідчини); 5) (грам., синтакс. одиниця) речення; 6) рекомендація, порада, рада, думка; 7) (канц.: предписание) пропозиція, загадання, загад, наказ: • вводное предложение, слово – вставне речення, слово; • внести предложение – подати пропозицію; • входить с предложением – запропоновувати; робити, ставити пропозицію; • мирные предложения – мирові пропозиції; • поддержать предложение – підтримати пропозицію; • по предложению кого, чьему – на пропозицію кого, чию; з пропозиції кого, чиєї; за пропозицією кого; • предложение падает – (пропозиція) постачання спадає, меншає; • предложение превышает спрос – постачання перевищує попит; • предложение услуг – пропонування послуг; • сделать предложение кому – освідчитися кому, посвататися до когось, запропонувати кому одружитись, зробити пропозицію про одруження кому; (через сватов) послатися до кого; • склоняться к предложению – схилятися (прихилятися) до пропозиції; • спрос и предложение – попит і пропозиція (постачання). [Думка людини, виявлена в слові, зветься реченням (С.Єфремов). Проглянув стенд пропозицій. Бармен. Вантажник. Слюсар. Фрезерувальник. На мене з моїм ухилом у науку попиту нема. Зате є купа різних професій для перекваліфікації. Якщо я такий непридатний, можуть перенавчити (Л.Костенко). — Опанований цією думкою і цим бажанням, я пристав на його пропозицію і підживив його намір, говорячи, щоб він не гаючись довів, що намислив, до скутку, бо розлука й справді своє діло зробить, хоч як його думки та гадки розбиратимуть. Згодом я дізнався, що коли дон Фернандо завів зі мною цю розмову, він уже розчесав тій дівчині косу, пообіцявши взяти її за дружину, і тепер чекав догідної хвилі відкрити ті любощі без небезпеки для себе, а поки що боявся отецького гніву (М.Лукаш, перекл.. М.Сервантеса). — Минулого тижня розіслав оголошення через газету, що шукаю собі дружину. Вже отримав мішок листів. Переважно одна й та ж пропозиція: «Бери мою!»].

Продолжение, продолженье – продо́вження, (реже) про́тяг, (редко) да́льший тяг, прова́дження чого́: • в продолжение всего года – протягом усього року, весь (увесь) рік, через увесь рік; • в продолже́ние (в течение) чего – про́тягом, упродо́вж чого, (устар.) встяж чого, через що, крізь що; • в продолже́ние нескольких веков – про́тягом (упродовж) кілько́х вікі́в, через кі́лька ві́ків; • в продолже́ние целого дня – упродовж (протягом) ціло́го дня, ці́лий (уве́сь) день, через ці́лий (уве́сь) день; • дальнейшее продолже́ние – да́льше продо́вження, да́льший про́тяг, дальше тривання; • получить продолжение – мати продовження, продовжитися; • продолже́ние войны – продо́вження війни́, (состояние) трива́ння війни́; • продолже́ние впереди, в следующем номере, следует, будет – да́лі бу́де; • продолже́ние линии – продо́вження лі́нії; • продолжение отпуска, срока, перемирия – продо́вження відпу́стки, те́рміну, зами́рення; • продолже́ние работы – продовження праці, провадження праці далі; • продолже́ние разговора – продо́вження розмо́ви, прова́дження да́лі розмо́ви; • он работал в продолже́ние всего лета – він працюва́в усе́ лі́то, через усе́ лі́то, про́тягом ці́лого лі́та. [Денис через усю дорогу хоч би пару з уст пустив, усе задумавшись іде; далі як крикне: — А лучче б мене грім убив! (Г.Квітка-Основ’яненко). Коли́-б мо́жна бу́ти через зи́му кото́м, через лі́то пастухо́м, а на Вели́кдень попо́м (П.Чубинський). Я не читав ще дальшого протягу статті (М.Драгоманов). Ця сумна пісня., проти волі й свідомості молодої молодиці була неначе протягом її глибоко захованих в серці потайних дум (І.Нечуй-Левицький). Да́льший про́тяг націона́льної супере́чки (Б.Грінченко). Нове́ украї́нське письме́нство було́ да́льшим про́тягом того́ літерату́рного проце́су, що в голова́х у се́бе ма́є тисячолі́тню тради́цію (С.Єфремов). Листів Вартового я читала всього два перших. Оце, їхавши сюди, дорогою питала по людях продовження їх та й не допиталась (Л.Українка). Палка́ супере́чка про календа́р не вгаса́є через ціли́й XVII в. (Народна Рада). Нарешті в кінці затхлого півпідвального ходу вона забрязкотіла ключем і ввела хлопця в якусь просторість, що запахом своїм становила безпосереднє продовження того коридора (В.Підмогильний). Зажурився я з того непомалу: любо мені було той коротенький уривок читати, та нелюбо думати, як то нелегко розшукати дальший тяг сієї превтішної повісті, якій, на мій погляд, багатенько ще бракує сторінок (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жіночі сльози — продовження розмови іншими засобами (М.Мастрояні). У дорослому продовженні дитячої казки Мальвіна вийшла заміж за Буратіна й потім довго й щасливо його пиляла].

Психушка, прост. – божеві́льня, (диал.) дім вар’ятів, (рус.) психушка, дурка. [— Чим вас так зацікавила Верховна Рада? — здивувався бургомістр. — То є справжній дім вар’ятів, — відповів дідок, а всі гості аж затряслися від реготу. — І я гадаю, аби вони менше пашталакали, треба би їм щодня клізми вставляти. Бо я все після клізми такий розморений і добрий-добрий… Я би тому Симоненкові власноручно двадцять літрів напомпував (Ю.Винничук). У дурці шизофреники їдять вареники (В.Недоступ). Невістка таки висунула ідею запакувати стару до психушки (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Разговаривать, разговорить, разг. – розговорювати, розговорити, розбалакувати, розбалакати, (заставить разговаривать, ещё) розв’язувати, розв’язати язика, (развлекать беседой, ещё) розраджувати, розрадити, розраювати, розраяти, (отговорить) відговорювати, відговорити, відмовляти, відмовити, відраджувати, відрадити, відраювати, відраяти. [Христя і рада тому мочанню: ніщо їй не заборонює думати про себе, ніщо її не розговорює (Сл. Гр.). Так то я вже радію, як розговорю його, розважу (Марко Вовчок)].

Учёный – 1) (сущ.) науковець, учений; 2) (прилаг.) науковий, учений; 3) (причаст.) учений: • не учи учёного – не вчи вченого [їсти хліба печеного]; не вчи тата дітей робити (Пр.); • учёная степень – науковий ступінь, (совет.) учений ступінь; • ученое исследование – наукова розвідка, наукове дослідження; • учёное общество – наукове товариство; • учёное сообщество – наукова спільнота; • учёный (гуманитарные дисциплины, общественные дисциплины, естественные дисциплины – гуманітарник, суспільник, природничник; • учёный секретарь – науковий секретар, секретар-науковець, (совет.) учений секретар; • учёный совет – наукова рада, (совет.) учена рада; • учёный человек – учена людина. [Учений, а кобили не запряже (Номис). А се справді перше говорив, що й хати нові поставлю у три віконця, а потім — то й старі розвалились! Може, його на добре й учено, та, мабуть, панську істоту не переробиш! (М.Вовчок). — І дасть же Господь такий талан чоловікові, та от так і не вміє його шанувати, — одказала, зітхнувши, Христя. — Піди ж ти… І вчений, і розумний, та — ба! Паничі ним гордують, — як його з п’яницею водитися! Панянки — соромляться, бояться; одні купці за нього… Що ти з гріхом чоловічим поробиш? Такий уже його гріх! (П.Мирний). — Я вже не знаю, що далі й буде на світі. Які тепер парубки стали! Ой Господи! Вони, бач, вчені, в школі вчились. Вчені вони та недрюковані! — бідкався Филін (І.Нечуй-Левицький). І руки ті, не учені до зброї, Що досі так довірливо одкриті Шукали тільки дружньої руки, Тепер зводяться від судороги злості, — Чи вам байдуже про такі погрози? Уста, що солодко співали й вимовляли Солодкі речі або тихі жалі, Тепер шиплять від лютості, і голос Спотворився, неначе свист гадючий, — Що, як для вас жалом язик їх буде?.. (Л.Українка). Тюрма для божевільних! Добра штучка! Се вигадав один учений лікар і написав про те грубезну книгу, а наш король йому дав нагороду і вже тепер новий наказ готує, кого вважати треба божевільним, хто має «право на шпиталь довічний» (Л.Українка). — Я, бідний, невчений пастух, та обстав сильно за громадою. А що би то було, якби я був учений та й маючий господар (Л.Мартович). Та й робота у мене зовсім не за фахом. Заповідався на вченого, а фактично я ж навіть не інженер. Спеціаліст з комп’ютерної техніки, так це тепер називається, а насправді — їжджу на виклики, ремонтую комп’ютери по офісах і міністерствах, міняю диски, доставляю пам’ять. Словом, обслуговую клієнтів (Л.Костенко). Замість слова “науковець” ми вживаємо “вчений”, хоча багато науковців хоч і вчені, але нічого так і не навчені. Водночас слово “вчений” усталено вживають і замість “науковий” у сполученнях “вчений секретар”, “вчена рада”. Назви наших вчених звань (які чомусь співіснують із науковими ступенями, це вже стало звичним і нікого не дивує) (Ольга Кочерга). Питання про авторський копірайт чомусь анітрохи не збентежило українського академіка (і політика), ані, тим більше, не стурбувало його питання про копірайт перекладача — дарма що статтю Карозерса український «учений» передер аж ніяк не з ориґіналу (для цього треба було би знати англійську, чого серед українських «учених» майже не трапляється), а таки з російської версії, опублікованої в Інтернеті (М.Рябчук). — І ви маєте нахабство звинувачувати бідолашного доктора Стоуна в тому, що він звичайний злодій? Чоловіка, який має стільки наукових звань? (В.Шовкун, перекл. А.Кристі). Ці скромні допоміжні сили великого наукового пошуку перевершили в питаннях економії навіть наукового секретаря, хоч той славився скнарістю, навіть переграли його, використовуючи, наприклад, газ із анклавів, щоб готувати собі печеню, а також усілякі ще небезпечніші раґу (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Ні, ні, не вчи ученого їсти хліба печеного (Е.Хоменко, перекл. В.Фолкнера). Він не знає, як там у Берліні. Ґаус підвівся. Але в Ґеттінґені він ще не зустрів жодного молодого вченого, який би не був віслюком (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Науковці мають звичку висміювати попередників, але рідко хто усвідомлює (така вже людська природа), що і їх висміюватимуть у (дуже недалекому) майбутньому (М.Климчук, перек. Н.Талеба). Науковці бувають двох видів — ті, що хочуть знати, не піклуючись, чи вважають їх знавцями інші, і ті, кого не хвилюють знання, але вкрай переймаються репутацією знавців (С.Батлер). В слові “учений” міститься тільки поняття про те, що когось багато вчили, але це ще не означає, що він чомусь навчився (Ґ.К.Ліхтенберґ). Розумні не бувають ученими, учені не бувають розумними (Лао Цзи). Якщо науковець не може пояснити восьмирічному хлопчику, чим він займається, то він шарлатан (К.Вонеґут). Науковець — не той, хто дає правильні відповіді, а хто ставить правильні питання (К.Леві-Строс). 1. Українські науковці виявили, що вже давно нічого не виявляли. 2. Досвідчений науковець — новачку: — Якщо на графіку дані не відповідають початковій гіпотезі, то роби лінії грубшими].

Мобилизация – (франц. от лат.франц. от лат.) мобілізація, (призыв, ещё) призов, (перен.) залучення: • всеобщая, частичная мобилизация – загальна, часткова мобілізація; • мобилизация наличности – мобілізація готівки; • мобилизация средств – мобілізація (залучення) коштів; • злостное уклонение от мобилизации – зловмисне ухилення від мобілізації (уникнення мобілізації). [Пішла також мобілізація на вози та коні. Тут в першу чергу потерпав Стратон. Його жеребці найліпші, найкращі на цілім хуторі (У.Самчук). Кожної суботи — загальна мобілізація, генеральне прибирання. Килими вибиваються, пил усувається, шафи ревізуються, підлога натирається (В.Горбунова). Якщо наявність великої російської меншини суттєво ускладнює політичну мобілізацію суспільства на основі етнонаціоналізму, то наявність великої українсько-російськомовної групи робить таку мобілізацію взагалі неможливою (М.Рябчук). Верховна Рада вп’ятдесяте оголосила в Україні часткову мобілізацію. Україна всоте зажадала від Ради провести хоча б часткову мобілізацію мізків у депутатів].

Отрыжка – ві́дриг, ві́дги́к, на́дха, відрижка. [В перервах, згромадившись коло буфетів, підряд перехиляти по стопочці і заїдати корейкою і рибцем, і копченою, а «заправившись» до сопучої одишки і відгику, знов промовляти про побудову безкласової мрії і кадити вождеві, ніби божеству, що, мовляв, мудрістю привело до веселого життя — народ, себто всіх, що конають за вікнами (В.Барка). На кожній ямі він підскакував разом із кабіною, час від часу із нього виринала жахлива відрижка, яку він навіть не намагався стримати, а обличчя при цьому кривилося ще більше (Олексій Волков). До речі, будь-який алкоголь, змішуючись у шлунку з кислотою, в умовах невагомості дає потужну відрижку. А будь-яка відрижка чи пердячка в космосі — це міні-реактивний двигун (Д.Бату). Рада розняла побілілі пальці, якими вчепилася була в бильця крісла, її злегка млоїло — але вже залишково, як буває, коли літак щойно випірнув з повітряної ями. Підкотився відриг, коротко булькнув у горлянці (О.Забужко).  — Оцю вашу пораду, пане,— сказав Санчо,— мушу справді добре затямити, щоб не одригувать, бо зі мною таке частенько бува, як надха нападе. — Оцього вже не втну, що воно таке — урихтувати,— сказав Санчо. Дон Кіхот пояснив: — Еруктувати, Санчо, то те саме, що й відригувати, тільки слово ж це в нашій мові, хоть і значуще, та вельми бридке, тож люди, котрі делікатніші, вдались до латини і кажуть не відригувати, а еруктувати, не відрижка, а еруктація; а як хто тих виразів не розуміє, менше з тим — з часом язик наламається, а слово прийметься і зрозумілим стане; отак же то і збагачується мова, над якою силу мають громада людська та звичай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Ти чого, старий, чого витріщився? — сказав Брне, Сурла голосно перднув, після цього обидва вони пустили відрижки, і старий щез (С.Мраович). Через доволі регулярні проміжки часу їхня поржавіла тачка наповнюється пивною відрижкою чи навіть газами з кишківника, чого Райнер особливо побоювався (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Починаючи від бабці Фонтейн, поважний вік якої дозволяв не приховувати власної надхи, і кінчаючи сімнадцятирічною Еліс Манро, якій дошкуляла нудота в її першій вагітності, вони, посхилявши докупи голови, обговорювали своїм звичаєм генеалогічні та гінекологічні проблеми, що робило ці їхні сходини вельми цікавими й повчальними (Р.Доценко, перекл. М.Мітчел)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

АЛЬТЕРНАТИ́ВА нет альтернати́вы нема́ ви́бору; не име́я альтернати́вы рад-не-ра́д, жін. ра́да-не-ра́да.

ВЫ́ХОД (військ) ви́марш, (книги) поя́ва, (виробів) ви́робіток, (руди) ви́добуток; выход из положе́ния фраз. ра́да [нет друго́го выхода /не́ было друго́го выхода/ нема́ /не було́/ і́ншої ради]; выход с гекта́ра урожа́й на гекта́р; по выходе ви́йшовши; выхода нет фраз. та [идём? Вы́хода нет, идём йдемо́? Та, йдемо́]; не́ было друго́го выхода стил. перероб. а що мав роби́ти?

ОСТАВА́ТЬСЯ фраз. ма́ти [что мне остава́лось де́лать що я мав робити], ба. позостава́тися, похідн. і да́лі [я остаю́сь ли́дером я і да́лі лі́дер]; остава́ться без измене́ний не зазнава́ти змін; остава́ться без ног ПЕРЕН. ніг не чу́ти; остава́ться без после́дствий не ма́ти на́слідків; остава́ться в живы́х вижива́ти, пережива́ти; остава́ться в неве́дении относи́тельно чего нічо́го не зна́ти про що; остава́ться ве́рным себе́ не схо́дити зі своє́ї доро́ги; остава́ться мёртвой бу́квой лиша́тися на папе́рі; остава́ться при своём мнении /остава́ться при осо́бом мне́нии/ стоя́ти й да́лі на своє́му, трима́тися й да́лі сво́го́; остава́ться при свои́х интере́сах не зазнава́ти втрат; остава́ться сами́м собо́й не міня́ти своє́ї нату́ри; остаётся фраз. (павза) [факт остаётся фа́ктом факт фа́ктом]; остаётся загадкой (в кінці мови) хто ж то зна́є? [почему́ я – остаётся загадкой чому́ я – хто ж то зна́є?]; ничего́ не остаётся нема́ і́ншої ра́ди; ничего́ не оста́лось не мав бі́льше чого роби́ти, не мав іншої ради; ничего́ не оста́лось, кро́ме как не було́ і́ншої ра́ди, як; то́лько и остаётся одна́ ра́да; был и остаётся /был и оста́нется/ був і є /бу́де/; оставшийся зали́шаний, прибл. зали́шений, поки́нутий, (хто) зали́ше́нець, оста́нець, стил. перероб. і да́лі [оставшийся в си́ле і да́лі чи́нний], прикм. залишко́вий, оказ. ві́чний [оставшийся в дурака́х ві́чний ду́рень]; оставшийся без измене́ний не змі́нюваний, незмі́нний; оставшийся в накла́де за́вжди з про́грашем; оставшийся в неве́дении і да́лі без жо́дної га́дки; оставшийся ве́рным себе́ не зрадли́вий, і да́лі на стари́х пози́ціях; оставшийся на ме́сте і да́лі на мі́сці; оставшийся под вопро́сом і да́лі нерозв’я́заний /під су́мнівом/; оставшийся при своём мне́нии /остава́вшийся при своём мне́нии/ упе́ртий на своє́му; ОСТА́ТЬСЯ остаться без ног ПЕРЕН. відбі́гати но́ги; остаться безнака́занным ви́йти сухи́м з води́, омину́ти /уни́кнути/ ка́ри /пока́рання/; остаться без отве́та /остаться без после́дствий/ пови́снути в пові́трі; остаться в де́вах /остаться в девках/ лиши́тися ді́вкою, фольк. на ви́садки зіста́тися; остаться в дурака́х поши́тися в ду́рні; остаться вне по́ля зре́ния лиши́тися за ка́дром; остаться в одно́й руба́шке лиши́тися ма́йже го́лим; остаться в па́мяти пото́мства лиши́ти по собі́ слід; остаться до́лжным /остаться в долгу́/ завини́ти /заборгува́ти/ кому; остаться наве́ки фраз. завікува́ти; остаться на высоте́ положе́ния суч. утри́мати пла́нку; остаться незаме́ченным ковзну́ти повз ува́гу; остаться не у дел опини́тися за борто́м; остаться ни с чем /остаться с но́сом, остаться на боба́х, остаться при пи́ковом интере́се/ гарбуза́ /ду́лю з ма́ком/ з’ї́сти, діста́ти о́близня, вхопи́ти ши́лом па́токи, відійти́ з но́сом, ви́пустити ра́ка з ро́та; остаться у разби́того коры́та лиши́тися з но́сом; остаться чи́стым ви́йти сухи́м з во́ди; не остаться в долгу́ /не остаться до́лжным/ віддя́чити; не остаться в восто́рге не ви́явити захо́плення; не остаться незаме́ченным не втекти́ о́ка; следа́ не останется /следа́ не осталось/ слі́ду не ста́не /ста́ло/; осталось одно́ воспомина́ние сама́ зга́дка лиши́лася; не осталось и следа́ і слі́ду /знаку́/ нема́ /не ста́ло/; оста́вшийся позоста́лий, зали́шений, залишко́вий, присл. тепе́р (уже) [оста́вшийся без руба́шки тепе́р уже́ го́лий як бу́бон]; оста́вшийся без кро́ва тепе́р бездо́мний; оста́вшийся в дурака́х поши́тий у ду́рні, зали́шений ду́рнем; оста́вшийся в живы́х пережи́вець, вижива́ха; оста́вшийся мёртвой бу́квой живи́й лише́ на папе́рі; оста́вшийся на боба́х /оста́вшийся с но́сом, оста́вшийся у разби́того коры́та, оста́вшийся при пи́ковом интере́се/ зали́шений ні з чим, стил. перероб. з’ї́вши о́близня; оста́вшийся сами́м собо́й і да́лі, яки́й був; стил. перероб. не зміни́вши своє́ї нату́ри.

РАД, рад душо́й щи́ро ра́ди́й; рад стара́ться живомовн. до то́го то́ргу й пі́шки; рада б душа́ в рай, да грехи́ не пуска́ют і ра́да душа́ в рай, та гріхи́ не пуска́ють; жи́зни не рад бі́лому сві́ту не рад.

СОВЕ́ТОВАТЬ ще дора́джувати; советующий що /мн. хто/ ра́дить тощо, метки́й /ще́дрий/ на пора́ди, з пора́дою на уста́х, звиклий ра́дити, ра́дник, дора́дник, даве́ць пора́д, пора́дько, прикм. пора́дливий, ра́дний, дора́дчий; советующийся (з ким) зви́клий /зго́дний, гото́вий/ ра́дитися; ПРИСОВЕ́ТОВАТЬ ше дора́дити, образ. підда́ти ду́мку; присоветовавший ОКРЕМА УВАГА; ПОСОВЕ́ТОВАТЬСЯ посоветовавшись галиц. ра́да-в-ра́ду.

СРЕ́ДСТВО ще знаря́ддя́, (від недуги) лі́ки, ра́да [про́тив э́того есть сре́дство на це є ра́да]; испы́танное /безотка́зное, убеди́тельное, неотрази́мое/ сре́дство кози́рна ка́рта; спаси́тельное сре́дство до́шка поряту́нку;

УЧРЕДИ́ТЕЛЬСКИЙ, учреди́тельский сове́т ра́да засно́вників.

УЧРЕЖДЕ́НЧЕСКИЙ з род. відм. устано́в(и), за́кладу /-дів/; учрежде́нческий сове́т ра́да устано́ви /за́кладу/.

ХОТЕ́ТЬ ще хті́ти; кто хо́чет кому́ охо́та; хо́чешь не хо́чешь рад-не-ра́д, жін. ра́да-не-ра́да; фраз. зна́ти [ну, как хо́чешь ну, як зна́єш]; хотя́щий = желающий; ВОСХОТЕ́ТЬ запра́гнути, прибл. спрагні́ти; восхоте́вший запра́глий, прибл. спрагні́лий; ЗАХОТЕ́ТЬ ще захті́ти, запра́гти.

ХОТЕ́ТЬСЯ но. ба́гтися [хотелось ба́глося], пра́гтися, збереж. гал. ба́гнутися [хочется ба́гнеться]; хочется бере́ охо́та, (кому) свербля́ть ру́ки у кого; хотелось свербі́ли ру́ки; хочется есть кому тя́гне за печі́нку /печінки́/ кого; и хочется и ко́лется і хо́четься і ко́леться, ва́жко не́сти і шко́да ки́дать, і корти́ть і стра́шно, ра́да б душа́ в рай, та гріхи́ не пуска́ють, і сюди́ га́ряче і туди́ бо́ляче. ЗАХОТЕ́ТЬСЯ но. ще захті́тися, запра́гнутися, скорті́ти [ему́ захотелось загляну́ть його́ скортіло зазирну́ти]; захоте́лось напа́ла охо́та; захочется образ. при́йде хіть; захоте́вший що /мн. хто/ захті́в тощо, як прикм. заба́глий, запра́глий, стил. перероб. схоті́вши, образ. з бажа́нням; РАСХОТЕ́ТЬСЯ но. відхоті́тися кому.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Совет – 1) (наставление) ра́да, пора́да, -ди; 2) (орган) ра́да, -ди. Совет Народных Комиссаров – Ра́да Наро́дніх Коміса́рів.

Сход – 1) (действие и место) схід, -хо́ду; 2) (сходка) схід, -схо́ду, ра́да, -ди.

Сходка – збі́рка, -ки; (сельская) схід, -хо́ду, ра́да, -ди.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Выход – вихід; (уход) – відхід. Перед выходом (выходя) – на виході; перед уходом – на відході. Выход из положения – рятунок; порятунок; рада; порада. Нет выхода (безвыходное положение) – нема ради; кінці в край. Из этого нет выхода – на це нема ради. Найти выход – зарадити кому або собі; дати собі раду; зарадити собі з чим. По выходе – вийшовши.

Совет – рада; (помощь) – рада; порада. По совету – за порадою; з поради. Совет держать – раду радити. Дельный совет – доладня рада. Благоразумный совет – см. Благоразумный. Совет получить – узяти раду. Последовать чьему совету – піти за чиєю порадою. Совет собирать – ставити раду. Советовать кому – радити, раяти кого, кому.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Рада • Рада б душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б мама за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр.

Богатый • Богат — и куры денег не клюют – там грошей і кури не клюють. Пр. У нас грошей і свині не їдять. Пр. • Богат Мирошка, а животов — собака да кошка (богат Ерошка: есть собака да кошка) – він так живе, що і собаки нема. Пр. Молодцем молодець: ні кіз, ні овець. Пр. Тільки й землі, що поза нігтями. Пр. Рогатої скотини — вила та граблі; доброї одежі — мішок та рядно. Пр. Ні сідла, ні вузди, ні того, що на нього вузду надівать. Пр. Держав дві корови, а тепер дві ворони. Пр. • Богатое воображение, богатая фантазия – буйна (багата) уява, фантазія. [Це продукт моєї буйної фантазії. Гжицький.] • Богатому не спится (богатый вора боится) – гроші не знать що, та спати не дають. Пр. Багачі їдять калачі, але сплять удень, а мало вночі. Пр. Велике багатство — великий клопіт. Пр. Багатому не спиться. Пр. • Богатому сладко естся, да плохо спится – багачі не сплять ні вдень, ні вночі, а їдять калачі. Пр. • Богатому черти деньги куют – багатому й чорт гроші носить. Пр. Багатому чорти й горох молотять. Пр. Багатому й чорт яйця носить. Пр. За багачем сам чорт з калачем. Пр. Багатому вітер гроші несе, а бідному половою очі засипає. Пр. Багатого й серп голить, а бідного (убогого) й бритва не хоче. Пр. Багатому й під гору вода тече, а бідному й у долині треба криницю копати. Пр. У багатого й теля з телям, а в убогого одна корова, та й та ялова (ялівка). Пр. У багача багато дров, та й горять, а в мене одно поліно, та й то не хоче. Пр. [Багатому дідько доносить (додає). Франко.] • Богатый бедного не разумеет – багатий бідного ніколи не розуміє. Пр. • Богатый бедному не брат – хто багат, той не всім брат. Пр. Багатий бідного не знає. Пр. Багач багача пита. Пр. • Богатый врёт — никто его не уймёт – багачеві можна й чорта з’їсти, а бідному зась. Пр. • Богатый, обладающий богатством человек – багата людина; багатій; багатир; (давн.) дука (дукар, дукач); (емоц.) пузан; багатиня; багатище; (арх.) срібляник; (збірн. емоц. арх.) дукарня; дукаряччя; багатирство. [Він єдиний син тисячника-багатія. Досвітний. Ой беруть дуку за чуб, За руку… Н. п.] • Богатый пузатеет, бедный тощеет – у багатого (багатому) живіт росте, а в бідного (бідному) — горб від роботи. Пр. • Богатый чем – багатий на що; (рідше, переважно в певних словосполуч., також) багатий чим. [Українська мова напрочуд багата на синоніми. Рильський. Чим багаті, тим вітати раді. Пр.] • [Мужик] богатый — что бык рогатый – [Мужик] багатий, як віл рогатий. Пр. Багатий, як чорт рогатий. Пр. Багатий, як пес кудлатий. Пр. Мужик багатий, а пес кудлатий, то все одно. Пр. Як багатий, так і клятий. Пр. • Не родись богатый, а родись счастливый – не родись багатий та вродливий, а родись при долі та щасливий. Пр. Не родися в платтячку, а родись у щастячку. Пр. Не родися красний, а родися щасний. Пр. Не родися красивий, але щасливий. Пр. Щасливому сир на колоді. Пр. • Самый богатый (богатейший) – найбагатший. • Становиться, стать богатым (богатеть) – багатіти; забагатіти (розбагатіти); (про багатьох) побагатіти; (образн.) обрости; іде як з халяви кому. [Жила б, багатіла та спереду горбатіла! Номис. Ой, коли б я, козаченьку, Та й забагатіла, То я б тебе, ледачого, Й за харч не схотіла. Н. п.] • Становиться, стать богаче – багатшати, побагатшати. • У богатого чёрт детей качает – багатому й чорт діти колише. Пр. Багатому дідько помага дітей колихати (багатому усі діти колишуть), а бідному то й няньки чорт не дасть (а вбогому і нянька не хоче). Пр. Багатому чорт діти колише, а вбогий і няньки не знайде. Пр. • Чрезвычайно богатый – дуже багатий; багатющий (багатенний); (багатий-)пребагатий; (образн. давн.) скриня не причиняється (аж скриня тріщить) у кого; мішок з грішми. [Вона була одинока й заможня, скрині не причинялись од того добра. Барвінок.] • Чем богаты, тем и рады – чим багаті, тим і раді. Пр. Чим багаті, тим вітати раді. Пр. Чим хата багата, тим [вітати] рада Пр. Що хата має, тим і приймає. Пр. Що маємо, тим [радо] вітаємо. Пр. Що (чим) має, тим вітає. Пр. На що нас Біг споміг, тим і приймаємо. Пр.

Выход • Выход замуж – віддання (віддавання). • Выход из положения – вихід із становища; рада (порада); рятунок (порятунок); викрут. [Братця, однаково іншого порятунку немає. Будемо одбиватись! Головко. Треба інший якийсь викрут шукати. Головко.] • Выход из строя чего – вихід з ладу; (військове) вихід із строю; втрата боєздатності. • Дать выход чувствам – дати вихід почуттям; дати волю почуттям. • Знает все ходы и выходы (разг.) – знає всі ходи і виходи; знає всі стежи і перестежки; знає, на яку ступити; знає, якої [тропи] вхопити. • Найти выход – зарадити кому (собі); дати собі раду; зарадитися; найти вихід. [Та, слава Богу, мені тепер нічиєї помочі не треба — здоров’я до мене вернулось, і я сама собі дам раду. Українка. Дід Івко найшов вихід. Гордієнко.] • Нет выхода (безвыходное положение) – нема ради (поради, виходу); нічим не можна зарадити; кінці в край; викруту нема. [Скажу панам, що не було ніякої ради, ані їсти що, ані в хаті затопити, ані випрати, ані голову змити, ані ніц! Стефаник. А що я тобі казатиму, дочко? — заговорила Чайчиха.— Поради нема! Вовчок. Ой, умру, умру, вже виджу, що мені нема виходу,— шепотіла Катруся. Стефаник. На прю ж! До смерті, до загину. — Немає викруту, нема! Старицький.]

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Грех • Без греха века не проживёшь – чоловік не ангел, щоб не согрішив. Пр. Без гріха чоловік не проживе. Пр. Доки чоловік живе, доти грішить. Пр. • Брать, взять, принимать, принять на себя грех (разг.) – брати, узяти, приймати, прийняти гріх на себе; брати, узяти відповідальність на себе; відповідати, відповісти за чиюсь провину. • Вводить в грех кого – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого. • Взводить, взвести грех на кого – класти, покладати, покласти гріх на кого. • Грех да беда на кого не живёт – гріх по дорозі біг та на нас плиг. Пр. Усяка людина своє лихо має. Пр. Без гріха та без лиха не проживеш. Пр. Усяк чоловік не без гріха. Пр. Нема чоловіка без вади. Пр. Де люди, там і лихо. Пр. Лиха не шукай, воно само тебе знайде. Пр. Лихо приключки шукає. Пр. Гріх по людях ходить. Пр. Ніхто не без гріха. Пр. Нема слободи без біди. Пр. На всяку деревину птах сідає, усяка людина своє лихо має. Пр. І на меду знайдеш біду. Пр. • Грехи любезны доводят до бездны – що тіло любить, теє душу губить. Пр. • Долго ли до греха – до гріха доводити кого; на гріх (до гріха) призводити кого; на гріх підводити кого. • Есть такой грех (разг.) – було таке; ніде (нема де) правди діти. • За ним водится этот грех – він має цю хибу (ваду); він хибує (гріхує) на це. • Искупать, искупить, заглаживать, загладить грех – покутувати, спокутувати, відпокутувати гріх; покривати, покрити (загладжувати, загладити) гріх. • Как на грех – як (мов) на біду (на нещастя). • Мой грех – мій гріх; моя вина (провина, причина). • Не грех ему и отдохнуть (разг.) – не гріх (не погано було б, не завадило б) йому й відпочити. • Не получивший разрешения от греха – нерозгрішений. • От греха не уйдёшь – від гріха не втечеш; на гріх не спасешся. • Отпустить грехи кому – розгрішити кого. • Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай, та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за пана, та пан не бере. Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. • С грехом пополам сделал что – сяк-так (абияк, з бідою, через верхи) зробив що. • Совершить грех, взять грех на душу – учинити гріх; узяти гріх на душу; гріха зажити. • Сознаваться в грехах – визнавати (признати) свої гріхи. • Утаивать грех на исповеди (религ.) – приховувати гріх на сповіді; попа в решеті возити. • Что (нечего) греха таить (разг.) – ніде (нема де) правди діти; ніде (нема де) гріха потаїти.

Душа • Без души делать что – без душі робити що; абияк (сяк-так, як-небудь) робити що. • Болеть душой о ком, о чём, за кого, за что – боліти душею ким, чим, за кого, за що; уболівати за ким, за чим, за кого, за що; побиватися за ким, за чим; боліти серцем (душею) за ким, за чим, за кого, за що. • Брать, взять за душу кого (разг.) – брати, взяти (торкати, торкнути) за душу (за серце) кого; до душі діймати, дійняти кого; до душі доходити, дійти кому; зворушувати, зворушити (зрушувати, зрушити, розчулювати, розчулити) кого. • Брать на душу – брати на себе. • В глубине души – у глибині (на споді, на дні) душі (серця); глибоко в душі (у серці). • В душе (мысленно) – у душі (у думці, у думках). • В душу не идёт – у душу (згруб. пульку) не лізе; з душі верне. • В нём (в ней) едва, чуть душа держится (разг.) – у нього (у неї) тільки душа в тілі; (фам.) він тільки живий та теплий (вона тільки жива та тепла); (образн.) живе як без лою каганець; душа в нім (у ній) лиш на волоску держиться; душа в ньому (у ній) на плечі (на рамені); він (вона) на тонку пряде; три чисниці до смерті йому (їй). • Всей душой – усією душею; цілим серцем. • Всеми фибрами души ненавидеть кого, что – ненавидіти з усієї (з цілої) душі кого, що; цілою істотою ненавидіти кого, що; усіма фібрами душі ненавидіти кого, що. • В тайниках души – у тайниках душі; у таємних (потаємних) закутках душі. • В чужую душу не влезешь – в чужу душу не влізеш (не заглянеш). Пр. • Выкладывать, выложить [всю свою] душу кому (разг.) – відкривати, відкрити кому, перед ким душу (серце); розгортати, розгорнути душу (серце) перед ким. • Выматывать, вымотать, вытянуть всю душу кому, у кого (разг.) – висотувати, висотати (вимотувати, вимотати) душу з кого; вимучувати, вимучити душу кому. • Вынуть душу кому (разг.) – вийняти (витягти) душу (серце) з кого. • Говорить, поговорить по душе, по душам – говорити, поговорити (побалакати) щиро-відверто (щиро, по щирості, відверто). • Для души – для душі; для своєї втіхи (для свого вдоволення); собі на втіху (на вдоволення). • До глубины души (книжн.) – до глубини душі; [аж] до дна душі; до живого (до самого) серця. • Душа в пятки ушла у кого (разг. шутл.) – душа у п’яти втекла (сховалася) в кого; аж душа в п’яти забігла кому; душа вже кому в п’ятах; на душі похололо; злякався, аж у п’яти закололо; злякався, аж сорочка полотном стала; злякався, аж у серці (у животі) похолонуло; з переляку аж очкур луснув. • Душа горит в ком (разг.) – душа горить чия; горить бажанням (пристрастю, жагою) хто. • Душа меру знает (разг.) – душа міру знає; усе робити в міру; душа на мірі стає. • Душа нараспашку у кого (разг.) – відверта (щира) людина (натура); щира (відверта) душа в кого; (образн.) серце на долоні в кого. • Душа не лежит к этому (разг.) – душа (серце) не лежить до цього; не пристає серце на це. • Душа не на месте у кого (разг.) – душа не на місці в кого; непокоїться хто. • Душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого; з душі верне що. • Душа разрывается – серце розривається (крається); серце рветься з болю. • Душа согрешила, а спина виновата – душа грішить, а тіло покутує. Пр. • Душа-человек – добросерда (добродушна) людина; добра душа (добре серце). • Душу открывать, открыть – душу (серце) розгортати, розгорнути перед ким; відкривати, відкрити кому, перед ким душу, серце. • Еле-еле душа в теле (разг.) – тільки душа в тілі; Тільки живий та теплий. Пр. Живе як без лою каганець. Пр. Не живе, тільки дні тре. Пр. На тонку пряде. Пр. Доходилися ніжки, доробилися ручки. Пр. Як з хреста знятий. Пр. Як з того світа встав. Пр. • Жить душа в душу (разг.) – жити як одна душа (як один дух); [мов] одним духом жити; жити у добрій з(ла)годі. • За милую душу (разг.) – залюбки; з дорогою душею. • Из глубины души (книжн.) – з глибини душі; [аж] із дна (з самого дна, з самого споду) душі. • Как бог на душу положит – як заманеться кому; як прийдеться; як до душі припаде кому. • Кривить, покривить душой (разг.) – кривити, покривити душею; криводушити, скриводушити; не по правді робити, зробити; (образн.) розминатися, розминутися з правдою; збочувати, збочити від правди; (давн.) узяти гріха на душу. • Лежит на душе (разг.) – лежить на серці (на душі). • Лезть, влезть в душу кому (разг.) – лізти, залазити, залізти (улазити, улізти) в душу кому; заглядати в душу кому. • Наболевшая душа – наболіла (зболіла) душа; наболіле (зболіле) серце. • На душе кошки скребут – на душі (на серці) скребе [як кішка лапою]. • На душе мутит у кого; с души воротит, тянет – з душі верне кому; вадить (нудить) кого; млосно кому. • Не иметь ничего за душой (разг.) – не мати нічого (нічогісіньки) за плечима (за душею, при душі). • Не по душе – не до душі (не до серця); не до вподоби (не до сподоби); недогода. [Недогода нашій бабі ні на печі, ні на лаві. Пр.] • Не по душе мне это (разг.) – не до душі (не до вподоби, не до сподоби, не до серця) мені це. • Не чаять души в ком – душі не чути за ким, у кому; дух ронити за ким, коло кого; упадати всією душею коло кого; палко любити кого; захоплюватися ким. • Ни души (разг.) – (а)ні [живої] душі; (а)ні [живої] душечки; (а)ні [живого] духа; (розм.) ні хуху ні духу; нікогісінько. • Ни души не видно – (а)ні душі ((а)ні душечки) не видко (не видно); (а)ні лялечки не видно (не видко); нікогісінько не видно (не видко). • Ни душой, ни телом не виноват – і душею, й тілом невинний; (іноді) і на нігтик невинний; і на макове зерня(тко) невинний. • Отвести душу чем, с кем (разг.) – розважити душу чим; спочити душею на чому; (поет.) душу відволожити чим; відвести душу з ким. • От [всей] души (разг.) – від (з) [щирого] серця; від (з) [усієї] душі. • Отдать Богу душу (устар.) – віддати Богові душу; ступити в Божу путь; зажити смерті; (давн.) до свого берега причалити; (поет.) не топтати [вже] рясту; (зниж.) відкинути ноги; дутеля з’їсти; (жарт.) піти до Бога вівці пасти; пішла душа наввиринки. • От души сказать – з (від) душі сказати (вимовити). • Отлегло от души кому (разг.) – відлягло (відійшло) від серця (від душі) кому. • Отпусти душу на покаяние (разг. устар.) – пусти з душею; пусти мене на спокій; даруй мені життя; дай моїй душі спокій. • Погубить душу – згубити (загубити, погубити, запагубити, занапастити, затратити) душу; наложити душею. • Приходиться, прийтись по душе – припадати, припасти до душі (до серця, до вподоби, до сподоби); пристати (прийтися) до душі. • Рад душой – щиро радію (радий); з (від) серця (від душі) радий. • Рада бы душа в рай, да грехи не пускают – рада б душа в рай (до раю), та гріхи не пускають. Пр. Рада б Ганна за Степана, так Степан не бере. Пр. • С душой играть, говорить – з почуттям грати, говорити. • С душой работать – щиро (щирим серцем) робити (працювати). • Сколько душе угодно – скільки душа (душечка) забажає; досхочу; донесхочу. • Стоять, торчать над душой чьей (разг.) – стояти над душею чиєю, у кого, кому; нависати; напосідати(ся) на кого; просвітку не давати кому; просвітлої години нема кому, кого. [Став мені над душею як кат. Пр. А тут ще й Ліля нависає з дітьми, тягнуть кудись іти з ними. Українка.] • У него ничего нет за душой (разг.) – у нього нічого (нічогісінько) нема за плечима (за душею, при душі); він пуста (порожня) людина. • Хоть мошна пуста, да душа чиста – хоч чоловік убогий, та слово чисте. Пр. • Хоть шуба овечья, да душа человечья – хоч овечий кожух, зате щиролюдський дух. Пр. • Чего душе угодно – чого душа забажає (захоче). • Человек без души – людина без серця (без душі, без почуття); (образн.) камінь, а не людина. • Человек большой души – людина великої душі (великого серця). • Чужая душа — тёмный лес; чужая душа — потёмки – чужа душа (голова) — темний ліс. Пр. В чужій душі — мов серед ночі. Пр. Нікому на чолі не написано, хто він. Пр.

Клин • Дело клином сошлось (разг.) – склалося скрутне становище; до скруту прийшло(ся). • Клин клином выбивают, вышибают – клин клином виганяють (вибивають). [На круте дерево крутого треба клина. Пр.] • Куда (как) ни кинь — всё клин – куди кинь — усе клин. Пр. Куди кинь, то все клин (а все наверх дірою). Пр. Як не мостись, а все мулько. Пр. І сюди гаряче, і туди боляче. Пр. Сюди кинь, туди кинь, то все голим на п’яти. Пр. Трудно вийти з біди, як каменю з води. Пр. Біди ні продати, ні проміняти. Пр. І грім біди не заб’є. Пр. • Свет клином сошёлся – світ мов зав’язаний; світ клином зійшовся; світ мов дошками забитий. • Свет не клином сошёлся; земля не клином сошлась – не тільки світа (світу), що в вікні. Пр. Не в одно віконце світить сонце. Пр. Чи тільки світа, що через вікно видно? Пр. Чи тільки світа, що на твоїм подвір’ї (на твоїм обійсті)? Пр. Ще світ не зав’язаний кому; що, мені світ клином зійшовся?: знайдеться і на це (є й на це) рада; що раз (одного разу) не вдалося, удруге вдасться.

Лучше • Больному стало лучше – хворому (слабому) полегшало (покращало). • В гостях хорошо, а дома лучше – у гостині (у гостях) добре, а (в)дома [таки] краше. Пр. У гостях добре, (у)дома ще ліпше. Пр. Немає ніде краще (ліпше), як (у)дома. Пр. • Гораздо лучше – (як прикм.) Багато (далеко, куди) кращий (-ща, -ще), ліпший (-ша, -ше), іноді луччий (-ча, -че); (як присл.) багато (далеко, куди) краще (ліпше, розм. також лучче). • Делаться, становиться лучше – кращати (ліпшати, розм. також луччати). • Здоровье его становится день ото дня лучше – здоров’я його щодень (що не день) [то] кращає (ліпшає). • Как нельзя лучше – якнайкраще (щонайкраще); якнайліпше (щонайліпше). • Лучше и не говорить – краще й не казати; бодай і не казати. • Лучше маленькая рыбка, чем большой таракан – ліпша (краща) маленька рибка, як великий тарган. Пр. • Лучше мало, чем ничего – ліпше (краще) щось, як нічого. Пр. • Лучше меньше, да лучше – краще (ліпше) пізно, як ніколи. Пр.; Краще (ліпше) спізнитися з чимсь, ніж узагалі того не зробити. • Лучше синица в руках, чем журавль в небе – краща (ліпша) синиця в жмені, як журавель у небі. Пр. Кращий сьогодні (нині) горобець, як завтра голубець. Пр. Близька соломка краща від далекого сінця. Пр. • Лучше хлеб с водой, чем пирог с бедой – краще їсти сухарі з водою, аніж хліб з бідою. Пр. Ліпше (краще) їсти черствий хліб з водою, ніж буханець з бідою. Пр. Ліпше (краще) погано їхати, ніж добре йти. Пр. Кращий солом’яний дід, як золотий син. Пр. Як з лихим квасом, то ліпше з водою, аби не з бідою. Пр. • Не лучше ли? – чи не краще?; чи не ліпше? • Нет ничего лучше, как…, – нема краще, як…; нема [в світі], як…; нема [в світі] над що… • Одна другой лучше – одна від одної краща (ліпша). • Старый друг лучше новых двух – краще давнього друга не втрачати, ніж двох нових мати (придбати). Пр. Для приятеля нового не кидайся (не пускайся) старого. Пр. Над друга старого нема [в світі] нікого. Пр. Старий хліб кращий (ліпший, розм. також луччий), як новий. Пр. • Тем лучше – тим краще (тим ліпше); то й краще (то й ліпше). • Ум — хорошо, а два — лучше – дві голови ліпші, як одна. Пр. Одна голова — добре, а дві — ще краще. Пр. Один розум — добре, а два — краще. Пр. Що голова — то розум, а дві — краще. Пр. Що два, то не один. Пр. Більше очей більше й бачать. Пр. Добре тому, хто вдвох. Пр. Одна рада — добре, а дві — ліпші. Пр. • Чем дальше, тем лучше – дедалі (щодалі, щораз, чимраз) [то] краще (ліпше); дедалі (щодалі, щораз, чимраз) усе краще (ліпше).

Метать • Метать бисер [перед свиньями] (перен. ирон.) – сипати бісер [перед свиньми (перед свинями)]; кидати (розсипати) перла [перед свиньми (перед свинями)]; стелити пуховик(а) свині. • Метать взоры, взгляды; метнуть взор, взгляд (взором, взглядом) на кого, на что – кидати, кинути оком (очима) на кого, на що (по кому, по чому); скидати, скинути очі (оком, очима) на кого, нащо; метнути (глипнути, вергнути, стрельнути) оком (очима) на кого, на що; (розм.) зиркати на кого, на що (по кому, по чому); (по)зирнути на кого, на що; (іноді) бликати, бликнути (часом блимати, блимнути) очима на кого, на що. • Метать громы и молнии (книжн.) – кидати вогнем-блискавицею (вогнем-блискавкою); метати грім і блискавку (громи і блискавки); кидати (вергати) громи (громами); (ірон.) громо-блискати. • Метать жребий – кидати (метати) жереб; кидати жеребок; жереб(к)увати; (на палиці) мірятися (вимірятися). • Метать искры – іскрити, сипати іскрами, метати іскри; (про людину ще) іскрити оком (очима). [Схиливсь до своєї жінки, оком іскрить. Вовчок.] • Рвать и метать – рвати й метати; сікти й рубати; лютувати (лютитися) аж підскакувати. • Что в печи — всё на стол мечи – що хата має, тим і приймає. Пр. Чим хата багата, тим і рада. Пр. Частуй усім, що хата має. Пр.

Мягко • Мягко стелет, да жёстко спать – м’яко стеле, та твердо спати. Пр. На язиці мід (медок), а під язиком лід (льодок). Пр. У вічі як лис, а за очі як біс. Пр. Слова масні, а пироги пісні. Пр. Слова ласкаві, та думки лукаві. Пр. Тіло обіймає, а душу виймає. Пр. Інша рада гірша як зрада. Пр. Інший у ноги кланяється, а за п’яти кусає. Пр.

Нянька • У семи нянек дитя без глазу – де багато няньок, там дитя каліка (без ока). Пр. Де сто доглядачок, там дитина крива. Пр. Де багато баб, там дитина без пупа (дитя безпупе, безносе, беззубе). Пр. Де багато господинь, там хата не(за)метена. Пр. Де великая рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр.

Печь • Печь как блины (перен. разг.) – робити що нашвидку (нашвидкуруч, швидкома, абияк). • Лежать на боку (на печи) (перен. разг.) – Див. лежать. • Что в печи, то на стол мечи – що хата має, тим хата і приймає. Пр. Чим хата багата, тим і рада. Пр.

Рад • Жизни не рад кто (разг.) – Див. жизнь. • Рад бы [был] – радніший [був] би. • Рад вас видеть – Див. видеть. • Рад [или] не рад; хоть рад, хоть не рад (разг.) – радий [чи] не радий; рад не рад; хоч не хоч. • Рад-радёхонек, рад-радёшенек (разг.) – радий-радісінький. • Рад (рады) стараться! – рад(ий) (раді) старатися! • Рад бы душой, да хлеб чужой – рад би гостю, та хліба шкода. Пр. Попросили б і сісти, так нічого їсти. Пр. • Рад дурак, что пирог велик – обіцянка-цяцянка, а дурневі радість. Пр. Той сказав на глум, а той узяв на ум. Пр. Ворона літає, а дурень голову задирає. Пр. Дурний і хату спалить, так вогню рад. Пр. • Рад нищий и тому, что сшили новую суму – голодному і вівсяник добрий. Пр. Голодне буде їсти й холодне. Пр. Добрий хліб, коли нема калача. Пр. Хто гарячого не бачив, той і холодному рад. Пр. • Хоть не рад, да готов – не рада коза торгу, а курка весіллю, та мусять. Пр. Не радий хрін тертушці, а проте на кожній танцює. Пр. • Чем богаты, тем и рады – Див. богатый.

Свет • В ложном свете (видеть, представлять) – у фальшивому світлі (бачити, уявляти). • В розовом свете – у рожевому світлі. • В свете каком (видеть, представлять…) – у світлі (освітленні) якому (бачити, уявляти…). • В свете чего – у світлі чого; з погляду чого. • Не видит света [вольного] кто – не має просвітку (просвітлої години) хто; немає просвітку кому; нема коли (ніколи) й угору глянути кому. • Ни свет ни заря (разг.) – ще й на світ не зазоріло (не займалося, не благословилося); передсвітом (перед світом, перед світанням); (розм. зниж.) ще й чорти навкулачки не билися. • Поднялись чуть свет, а уж солнце в обед – збираюсь колядувати, як уже й щедрувати пора. Пр. • Проливать, пролить свет на что (перен. книжн.) – кидати, кинути світло на що; висвітлювати, висвітлити що; (іноді) наводити, навести світло на що. • Свет очей моих; свет жизни моей – світло очей моїх; світ життя мого. • Свет померк в глазах чьих – світ померк (стемнів, згас) [у] в очах чиїх. • Свет (светик) мой! (перен.) – ясочко моя!; моя зіронько [ясна]!; серденько (серденятко) моє! […Люба моя! Ждала, ждала вас, радість моя, зіронько… Панч, перекл. з Чехова. Адже й я була молода, серденько… Свідзинський, перекл. з Тургенєва. Моя ти ясочко… чарівнице моя ясноокая. Васильченко.] • Только и света (свету) в окне (в окошке), что… – у кого — тільки й світа (світу) у вікні, що… • Ученье - свет, а неученье — тьма – ученому світ, а невченому тьма. Пр. Наука в ліс не веде, а з лісу виводить. Пр. Знайко біжить, а незнайко лежить. Пр. В умілого і долото рибу ловить. Пр. Ми бідні не тим, що нічого не маємо, а тим, що нічого не знаємо. Пр. На те коня й кують, щоб не спотикався. Пр. • Чуть (чем) свет – тільки почало (майб. час почне) світати (розвиднятися, розвиднюватися, дніти, на світ благословлятися); як [тільки] світ (іноді чим світ); ледь світ (ледве свінуло); удосвіта. [Що чим світ шумить, лунає?.. Чернявський.] • Белый (Божий) свет – білий (Божий) світ. • Всё (никто, ничто) на свете – все (чисто все, геть-чисто все) на світі; ніхто, ніщо в світі (на світі). • Выпускать в свет – видавати, видати друком; публікувати, опублікувати. • Выступать, выступить (всплывать, всплыть, выплывать, выплыть, выходить, выйти) на свет Божий – виявлятися, виявитися. • Выходить, выйти в свет – виходити, вийти друком; (часом) побачити світ. • Извлечь на [Божий] свет – витягти (видобути) на світ [Божий]. • На свет [Божий] не глядел (не смотрел) бы – світ знемилів (знемилився) кому; (і) жити не хочеться; світ надокучив (набрид, обрид, остогид) кому; (і) світ не милий кому. • На чём свет стоит (ругать, бранить…) (разг. фам.) – на всі заставки (на всі боки, на всю губу); аж гай гуде. • Не близкий (близок, ближний) свет (разг.) – не близький світ (не близька сторона); не близько; (застар.) [не] блигомий (лок. не блигий) світ; замашно. [Замашно йти. Сл. Гр.] • Не видеть (не видать) света [белого] – не мати (немає кому) просвітлої години; нема коли (ніколи) й угору глянути. • Не мил и свет, когда милого нет – світ став немилий, як покинув милий. Пр. Без вірного друга — великая туга. Пр. • Не только света, что в окне (окошке) – не тільки (хіба тільки) світа (світу), що в вікні. Пр. Не в одне віконце світить сонце. Пр. Чи тільки світа, що через вікно видно? Пр. Чи тільки світа, що на твоїм подвір’ї (на твоїм обійсті)? Пр. Хіба на світі одна вода? Пр. • Ни за что на свете – нізащо (ніколи) в світі. • Оставить, покинуть свет – покинути світ; зійти з світу (з блиску-світу); умерти. • Относящийся к новому, к старому свету – новосвітній, старосвітній. • Относящийся к этому (к сему), к тому свету – сьогосвітній, тогосвітній. • Отправлять, отправить на тот свет кого – на той світ загонити, загнати (про багатьох позагонити) кого; із світу згонити, зігнати (про багатьох позганяти) кого; (застар.) пускати, пустити у Божу путь кого. • Отправляться, отправиться на тот свет – іти, піти на той світ; (застар.) у Божу путь іти, піти. • По [белому] свету (ходить, бродить…) – по [білому] світу (світі), [білим] світом (ходити, блукати, мандрувати…). • Появиться, явиться на свет – на світ народитися; уродитися (зродитися); виникнути (постати). • Свет в рогожку покажется кому – світ замакітриться кому. • Свет испокон веков неправдой стоит (устар.) – не було ніколи в світі правди. Пр. Неправдою світ стоїть. Пр. Брехнею світ живе. Пр. • Свет не без добрых людей – світ (на світі) не без добрих людей. Пр. • Свет не клином сошёлся – ще світ не зав’язаний мені. Пр. Хіба (що) мені світ клином зійшовся? Пр.; знайдеться і на це (є й на це) рада; (іноді) що раз (одного разу) не вдалося, удруге вдасться. • Сживать, сжить (сгонять, согнать) со света кого (перен. разг.) – зганяти, зігнати (про багатьох позганяти) з світу кого. [Стережись, Максиме, Омелька Судденка, бо той чоловік тебе з світу зжене. ЗОЮР.] • Только и света в окошке (окне) у кого – тільки й світла, що в вікні у кого. • Тот свет – той світ. • Шататься по свету – бродити по світу; різних борщів куштувати. • Этот свет – сей (цей) світ. [Сей світ, як маків цвіт. Пр.]

Управа • Есть управа, нет управы на кого – є рада, нема ради на кого; можна дати раду, не можна дати ради кому, з ким.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ра́да, -ди – 1) совет, помощь. • Да́ти ра́ду кому́, чому́ – помочь кому, чему, справиться с чем, успеть в чем, устроить что. • Не дам собі́ ра́ди – не знаю, что делать, теряю голову. • На це нема́є ра́ди – ничего не поделаешь. 2) совет. • Ра́да Наро́дніх Коміса́рів – Совет Народных Комиссаров. 3) совещание, собрание, сходка. • Ра́ду ра́дити – держать совет, совещание. • Чо́рна ра́да – (стар.) общее собрание всех казаков. • Су́дня ра́да. – собрание казаков для суда над кем-либо. Гороб’я́ча ра́да – табун воробьев осенью. 4) порядок, лад. • Добира́ти ра́ди – устанавливать порядок.

Ра́дити, -джу, -диш – 1) кому́ що – советовать, помогать; 2) кого́ – советовать кому; 3) рядить, судить, советоваться, см. Ра́да 3; 4) чим – распоряжаться чем; ра́дитися (з ким) – советоваться. • Я його́ ра́дився – я брал у него совет.

Сільськи́й – сельский. • Сільська́ ра́да – сельсовет.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Выход – 1) вихід (-ходу); (уход) – відхі́д (-хо́ду); (выбытие) – вибуття, виступлення; в. в отставку – пода́ння на відстано́ву, на демі́сію; в. из положения – ряту́нок, поряту́нок, ра́да, пора́да; за -дом его (из состава совета) – (в зв’язку з тим, бо, через те), що він вийшов; найти выход из положения – зара́дити себе́ (або кого́), да́ти собі́ ра́ду; нет выхода из положения – нема́ (по)ряту́нку, нема́ (по)ра́ди; с -дом одного члена (никаких изменений не произойдет) – коли вийде один уча́сник; указать выход – показа́ти, кудо́ю (як) вийти; 2) (продукта) – вида́ток (-тку) (Г) (СЖМ), видобуток (-тку).

Заседание – засі́да́ння, ра́да; з. вечернее – вечі́рнє засі́да́ння, вечі́рня ра́да; з. закрытое – засіда́ння неприлюдне (закрите), закрита (неприлюдна) ра́да; з. пленарное – плена́рне, по́вне засіда́ння, плена́рна ра́да; з. открытое (при открытых дверях) – засі́да́ння прилюдне, прилюдна ра́да; з. соединенное – сполу́чене (об’є́днане, спі́льне) засіда́ння, спі́льна ра́да; з. утреннее – (в)ра́нішне засі́да́ння, (в)ра́нішня ра́да; з. экстренное – нага́льне засі́да́ння, позачерго́ве засі́да́ння; нага́льна, позачерго́ва ра́да; в -нии – на засі́да́нні, на ра́ді; закрывать заседание – закрива́ти ра́ду, засі́да́ння; объявляю -ние открытым – оповіща́ю, що засі́да́ння почало́ся; що ра́да почала́ся; открывать заседание – відкрива́ти (почина́ти) ра́ду, засі́да́ння; очередное -ние – черго́ва́ ра́да, черго́ве́ засі́да́ння; предстоящее -ние – насту́пна ра́да, насту́пне засі́да́ння; следующее -ние – насту́пне (да́льше) засі́да́ння.

Одобрение – 1) (хвала) – похва́ла́; заслужить -ние – заробити похва́ли; 2) (апробация) – ухва́лення, ухва́ла; по -нии совета – коли ухва́лить, коли ухвалила ра́да; с -ния цензуры – за ухва́лою цензу́ри, з цензу́рної ухва́ли.

Совет – 1) – (орган) ра́да; с. городской – міська́ ра́да; с. медицинский (учреждение) – лі́карська ра́да; с. народных комиссаров – ра́да наро́дніх комісарів; с. попечительный – піклува́льна ра́да, рада опікува́ння; с. распорядительный – розпорядча рада; с. держать – ра́ду ра́дити, ра́дитися; поставить на -те – ура́дити, ухвалити на ра́ді; собирать с-т – склика́ти ра́ду; 2) (наставление) – ра́да, пора́да; с. дельный – дола́дна (по)ра́да, до́бра (по)ра́да; с. медицинский (помощь) – лі́карська пора́да; обратиться за -том к кому – уда́тися до ко́го по ра́ду; по -ту кого (поступить) – на ра́ду, за пора́дою, з пора́ди кого; с-т получить – діста́ти, ма́ти пора́ду; последовать чьему -ту – піти за чиє́ю пора́дою; спрашивать -та – пита́ти (просити) пора́ди, ра́дитися.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Гора с плеч... — 1. Баба з воза - кобилі легше. 2. Баба з воза - велика зрада: на возі легше - кобила рада.

И рад бы в рай, да грехи не пускают. — 1. Рада б душа в рай. та гріхи не пускають. 2. Рада б мама за пана, та пан не бере. 3. Великий рот у вола, а говорити не може. 4. Є ложка, та в мисці нема. 5. Є в глеку молоко, та голова не влізе. 6. Очі б їли, а губа не хоче. 7. Їв би очима, та душа не приймає. 8. Любить солодке, та морда коротка.

Ум хорошо, два - лучше. — 1. Що два, то не один. 2. Добре тому, хто вдвох. 3. Коли двоє кажуть «п'яний», то лягай спати. 4. Одна рада хороша, а дві ліпше. 5. Що голова - то розум, а дві - лучче. 6. Як рада, то й порада.

Что есть в печи - все на стол мечи. — 1. Пшеничне, гречичне - верни вмісто. 2. Чим хата багата, тим і рада.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

міськра́да, -ди = міська́ ра́да

ра́да, -ди, -ді; ра́ди, рад

Раднарко́м, -му, -мові, в -ко́мі = Ра́да Наро́дніх Коміса́рів

сільра́да, -ди = сільська́ ра́да

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Би, сокращ. б. 1) Частица, прибавляемая къ слову для выраженіи условности: бы, бъ. Я ж би тую Україну кругом облітала. Нп. Дурним би назвали, од себе прогнали. Шевч. Як би він не лях, то не звав би ся Стасем. Литин. у. Би б. Былъ бы. Не рад би б ти моєму братіку, як би в гости прийшов? Рудч. Ск. І. 85. Би-м. Выражается условность въ 1-мъ лицѣ. Від чорта би-м ся відхрестив, а від тебе ні відхрещусь, ні відмолюсь. Ном. № 2806. Дала би-м білу ручку, та нема кому. Чуб. V. 1. Ой рада би-м, мій синоньку, листок написать. Федьк. І. 37. Также точно для 2-го лица ед. ч. — би-сь. Не волів би-сь, милий синку, йти з ягнятком на толоку. Федьк. Для 1-го лица мн. ч. би-сьмо: для 2-го лица мн. ч. би-сьте. 2) Сз. Дабы, что-бы. І над ним і коло него хрестик Божий пише, би уроки, би злі духи там не приступали. Федьк. І. 3.

Вік, -ку, м. 1) Вѣкъ, жизнь, все время жизни. Пропав мій вік молоденький. Мет. Дай, Боже, тобі вік довгий і розум добрий. Ном. Зо мною віку не буде: візьмуть, серце, мене люде (а не ти). Чуб. V. 261. Раз на віку спіткнешся, та й те люде побачать. Ном. № 7019. Доброму чоловікові продовж, Боже, віку. Ном. № 4430. Збавив я тобі віку. Стор. МПр. 22. Вік. Вѣчно. Не вік дівувати. Шевч. 14. Вік вікува́ти. Проводить всю жизнь. Щаслива я з тобою, Ясю, я б рада тут і вік вікувати. Во вік ві́ка, во ві́ки ві́чні, по вік ві́чний, во ві́ки. Вѣчно, всегда. Во вік віка його будуть славити народи. К. Псал. 48. Співатиму во віки вічні про милості Господні. К. Псал. Чи не лучче нам із ляхами мостивими панами з упокоєм хліб сіль по вік вічний уживати. АД. Во віки радуватись буде, хто на тебе кладе надію. К. Псал. Да́ти на вік. Опредѣлить долгую жизнь. На вік ві́ки, на ві́ки ві́чні, на ві́ки, на всі ві́ки. Навѣки, навсегда. І заснути на вік-віки. Шевч. 225. А путь ледача нечестивих на віки вічні погибає. К. Псал. 2. Тепер же я сиротою на віки зостала. Мет. Чужий, на всі віки чужий. МВ. (О. 1862. І. 79). До ві́ку, до сме́рти ві́ку. До смерти, до конца жизни; всегда? Йому три дні до віку зісталось. Борз. у. Гуляла б у батька, гуляла б до віку дівчиною молодою. Мет. 79. Будеш у мене до смерти віку хліб-сіль уживати. Дума. До ві́ку не. Никогда. Не сподівайтесь, мати, сина з походу вже до віку. Макс. Покі́ль ві́ку. Всю жизнь. Поможи, Боже, чоловіку, щоб так орав покіль віку. Мет. 57. 2) Лѣта. Віком молода. МВ. (О. 1862. I. 76). І мати служила молодого віку. Мир. Пов. II. 44. 3) Вѣкъ, столѣтіе. 4) — чолові́чий. Раст. Hemerocallis fulva L. ЗЮЗО. І. 124. Ум. Вічо́к. Та й вічок довгий, пробуток добрий. Kolb. І. 103.

Гайня́ний, -а, -е. Грязный, скверный. Громада, громада! гайняна їх рада! Ном. № 14068.

Гарма́тний, -а, -е и гарма́тній, -я, -є. 1) Пушечный. Ой буде розмова, гарматняя рада. Пѣсн. Гарматній гук. К. ЦН. 252. Із королем гарматнім боєм бився. К. ЦН. 171. 2) Укрѣпленный пушками. Гарматний замок.

Голова́, -ви́, ж. 1) Голова. Що голова, то розум. Посл. У го́лову захо́дити, зайти́. а) съ ума сходить, сойти. К. ЧР. 152. Миш в голову зайшла, закім зерно знайшла (такая бѣдность). Ном. № 1506. б) — заходи́ти. Печалиться. Фр. Пр. 52. в) думать, обдумывать. Що робити з біди? тра въ голову заходити. Фр. Пр. 52. У го́лову (го́лови) кла́сти, покла́дати. Думать. І в головах собі не покладай. И не думай объ этомъ. Ном. № 5478. Наложи́ти голово́ю, лягти́ голово́ю. Погибнуть, умереть. Пливи, косо, уплинь за водою, щоб наложив нелюб головою. Мет. 14. Або за Дніпром ляжу головою. Шевч. 142. В голові́ мені́ (тобі́....). Засѣла мысль въ голову. Дуже мені теє в голові! Я объ этомъ совсѣмъ и не думаю. Ном. № 4986. У голова́х. У изголовья. Рудч. Ск. І. 193. Поклав сокиру в головах. Під го́лови. Въ изголовье. А під голови голубая та жупанина. Мет. 82. У го́лову взя́ти, забра́ти. Задаться цѣлью, рѣшить. Той мужик взяв собі в голову не пити горілки. Рудч. Ск. І. 200. По моїй голові́. Что касается до меня; по мнѣ. По моїй голові — хоч вовк траву їж. На мою́, твою́.... го́лову. На мое, твое.... несчастье. Нехай горшки б’ються на гончарову голову. Ном. № 3148. Шоб тебе́ у жи́то голово́ю. Шутливое пожеланіе богатства, богатаго урожая подъ видомъ брани: Ном. № 3267. За твоєю (його́ и пр.) голово́ю. Подъ твоимъ начальствомъ, предводительствомъ, распорядительствомъ. Ей, гетьмане Хмельницький, батю наш, Зінов Богдане чигиринський! дай, Боже, щоб ми за твоєю головою пили та гуляли, віри своєї християнської у поругу вічні часи не подавали. АД. II. 8. Го́лову кому́ ї́сти, жува́ти. Пилить кого, вѣчно допекать кого. Ном. № 2725. Що в Бога день, усе голову їсть. Ном. № 2724. У голові́, у голо́вці було́. Былъ выпивши, былъ подъ хмѣлькомъ. Кв. Голова́ в голову. Всѣ заурядъ, одинъ въ одинъ. Капуста голова в голову однаковісінька. 2) Умъ, разумъ. Порадь мене своєю головою. К. ЧР. 188. До булави треба голова. Ном. № 753. Цвілі́ го́лови. Глупцы. Ном. № 6303. 3) м. Предводитель, распорядитель. Без голови військо гине. Ном. № 751. 4) м. Должность: голова городской, сельскій. Зібралась рада, голова щось торочив; один з.... селян обізвавсь.... О. 1861. VIII. 95. 5) ж. Глава, часть книги. К. Іов. XI. 6) Широкая часть прядильнаго гребня, гдѣ помѣщаются зубья. Сумск. у. 7) Часть топора возлѣ обуха. Сим. 24. 8) Въ срубленномъ деревѣ конецъ тотъ, который отъ корня. Сим. 24. 9) Раструбъ пастушьей трубы. Сосн. у. 10) = Маточина. Рудч. Чп. 250. 11) Часть гончарнаго круга. См. Круг 11. Вас. 179. 12) Часть толчеи. См. Стула походюча. Шух. I. 162. 13) При раздѣлѣ кожъ между членами товарищества, изготовляющаго тулупы: кожа, съ которой начинаютъ раскладывать овчины для раздѣла. Вас. 155. 14) Названіе туза трефъ при игрѣ въ ци́гана. КС. 1887. VI. 466. 15 — святоя́нська. Повѣрье. Въ Ивановъ день ищутъ два сросшихся колоса ржи, корень которыхъ, по повѣрью, долженъ быть изъ чистаго серебра, похожій на человѣчью голову; корень этотъ и носитъ вышесказанное названіе. Чуб. І. 84. Ум. Голо́вка, голі́вка, голо́вонька, голі́вонька, голо́вочка, голі́вочка. Очень часто употребляются какъ нѣжныя, ласкательныя. Бідна моя головонька! Ув. Голови́ще. Кулачище під бочище, нагаїще в головище. Чуб. V. 482.

Густи́, -ду́, -де́ш, гл. 1) Гудѣть. Грім гуде. Ном. № 7215. Аж земля гула під ногами. Левиц. І. 378. Голосно й жалібно гув новий дзвін. Левиц. І. 388. Дощечка густиме та гуркатиме. Чуб. ІІІ. 99. Шумить, гуде вітер по дуброві. Лукаш. 70. 2) О насѣкомыхъ: жужжать. Бджоли гудуть. Жук летить і гуде. 3) О голубяхъ: ворковать. Ой у лісі на горісі три голубоньки гуде. Мет. 89. Также о крикѣ и иныхъ птицъ: Припутень гув. Св. Л. 211. Гуде сумно одуд. Мир. Пов. II. 120. 4) Говорить разомъ многимъ такъ, что голоса сливаются въ одинъ общій гулъ. Гула козацька рада. Щог. Сл. 33. 5) У кише́ні гуде́. Пусто въ карманѣ, въ карманѣ свистить. Ном. № 1485.

Дак, сз. 1) Такъ, да, но. Рада б душа в рай, дак гріхи не пускають. Ном. Ой у полі да криниченька, тілько водиця сльозиться, не рад чумак да чумакувати, дак не мусить оплатиться. Мет. 459. «Куди ти, вовче, біжиш?» — «До вдови за поросям.»— «У неї ж одно.» — «Дак щоб не було й того.» Ном. № 10718. 2) То, такъ. Єв. Мр. XII. 19. Оттогді то Барабаш, гетьман молодий, як у кума свого Хмельницького дорогого напитку напився, дак у його і спать повалився. Мет. 386. Не ти мені скажеш, дак мати: було б убогої не брати. Мет. 48. Дівчино моя Переясловко, поцілуй же мене, моя ластовко! — Дак що ж, дак ну ж, дак поцілую, да у тую губоньку да золотую. Мет. 5. «Колядуй, баране!» — «Не вмію, пане.» — Дак лізь у вікно!» — «Дак роги, пане!» Чуб. ІІІ. 428. 3) Дак же ні. Да нѣтъ же. 4) Як нема́, дак нема́. Нѣтъ какъ нѣтъ. А в неділеньку рано-пораненьку козочки як нема, дак нема. Мет. 229.

Дола́дній, -я, -є. 1) Пристойный, красивый. Який Микола доладній парубок. Васильк. у. Багатих та доладніх уборів. Левиц. І. 430. 2) Порядочный. Доладній чоловік. 3) Разумный, подходящій, хорошій. Доладня рада. Гліб. 52.

Дроби́ти, -блю́, -биш, гл. Рѣзать на мелкіе куски. А мій милий тісто дробить, а я рада, що й то робить. Грин. ІІІ. 314. 2) = Дріботіти 2. Шух. І. 80.

За, пред. 1) За. Пливе човен води повен, а за ним весельце. Мет. 16. На в-городі вишня, за в-городом дві. Мет. 47. Продав сестрицю за тарель, русу косу за шостак. Мет. 195. Виплакала карі очі за чотирі ночі. Мет. 6. Ой паничу, паничу, я вас за чуба посмичу. Ном. № 1162. За сеє Бог не повісить. Ном. № 114. Заїхав за Дунай, та й додому не думай. Ном. № 708. Тоді салдат за лопату та до грошей (закопаних). Грин. І. 127. 2) По причинѣ; изъ-за. Рада б тебе одвідати, да не можу за темними лугами, за широкими степами, за бистрими ріками. Дума. За лихими людьми та за ворогами гуляти не вільно. Нп. Їхав у Крути сина відвідати, бо на Різдво його за холодом не привозили. Св. Л. 94. 3) — чим, ким. При чемъ, комъ; при помощи, содѣйствіи, работѣ кого. За дурною головою та й ногам лихо. Ном. № 6682. Думала бути за ним пані. Мет. 237. За хорошим чоловіком жінка молодіє. Нп. Без мене ти не зробиш, любий царю, не так то зробиш, може, і за мною. К. ЦН. 205. За нею й скотина плодиться, за нею й дробина водиться. Г. Бар. 371. Вся робо́та за (ким). Вся работа на (комъ). Свекруха тільки піч витопе, а то вся робота за мною. Черн. у. Жаль за ким, чим. Жаль кого, чего. Мені жаль за сином. Св. Л. 322. Говори́ти за ким. Говорить въ защиту кого. Говорим на вовка, але за вовком щось треба сказать. Ном. № 6737. 4) При (о времени), во (время). Не за нас се стало, не за нас і перестане. Ном. № 687. За Хмельницького Юрася пуста Україна звелася, а за Павла Тетеренка — не поправиться й теперенька. Ном. № 13440. Дай же, Боже, — козаки промовляли, — за гетьмана молодого жити як за старого. АД. II. 124. За мене, то вже в дворі жили ми спокійненько. МВ. (О. 1862. III. 34). За тепла ще попорав усе в дворі. Харьк. За години покосили сіно. Харьк. Наш господарь дозорця, вижав жито за сонця. Грин. III. 671. Ми старі, та ще помремо: тебе треба за доброго ума оженити. Г. Барв. 201. 5) Черезъ (о времени); въ теченіе. За тиждень — Великдень. Марк. 4. Мати дочку за рік не пізнала, мати дочку старою назвала. Нп. Вже не скоро, мало не за рік, бачу в церкві вдову. Г. Барв. 377. За тиждень замість чорних стогів жовтіли високі ожереди соломи. Мир. Пов. І. 111. 6) О, объ. За вовка помовка, а вовк у хату. Ном. № 5769. Не скажу тобі за корови нічого. Мет. 264. За любощі спом’янули. Лавр. Я за тебе й забуду. Лавр. А козаченьки за віру дбають. Млр. л. сб. 181. Коли б там не огляділись іще за мене. MB. (О. 1862. III. 43). 7) По. Дурна дівчина нерозумная за козаченьком плаче. Лавр. 51. 8) По, вслѣдъ, (о водѣ) по теченію. Пішло за вітром. Ном. № 1906. Та дав мені таку долю, та й та пішла за водою. Іди, доле, за водою, а я піду за тобою дівчиною молодою. Мет. 57. 9) На. Що в дівчат ума й за шеляг нема. Лавр. 121. Иногда переводится безъ предлога родительнымъ падежемъ. Старий оселедьку, не стоїш за редьку. Нп. Такий молодий, що не варт і за старого. 10) При сравнительной степени: чѣмъ, нежели (или же переводится родительнымъ падежемъ). Що солодче за мед? Чуб. За нас розумніший. Чуб. Твоя Наталка краща за всіх. Мет. 303. Лети, лети, соколоньку, поперед нас, занеси там вістоньку перше за нас. Мет. 171. 11) Переводится творительнымъ падежемъ: вмѣсто, какъ, въ качествѣ. У мене дванадцять літ за джуру пробував. Мет. 413. Чужої дитини не май за свою. Ном. № 1196. Черешину за крижа уткнули. Чуб. Я втомилась, хиба ти йди за мене. Чуб. Ляха-бутурлака не рубайте, между військом для порядку за яризу військового зоставляйте. АД. І. 215. Хочу тебе за дружину взяти. Мир. Л. сб. 220. Скриня моя за стіл провить. Г. Барв. 435. Порається всюди за видющу. Г. Барв. 370. Одяглась за старчиху. Грин. II. 177. Чужая біда за играшку. Ном. № 2341. За короля обібрали. 12) За ру́ки да́ти гро́ші. См. Рука. 13) За все гара́зд, до́бре. Все хорошо. За все гаразд, пане Саво, тільки одно страшно: виглядають гайдамаки із-за гори часто. Млр. л. сб. 198.

Заклепи́ти, -плю́, -пи́ш, гл. Закрыть. Ох і рада ж би я, дитя моє, до тебе встати, тобі порядок дати, — да сирая земля двері залягла, оконечка заклепила. Мет. 150.

Заступа́ти, -па́ю, -єш, сов. в. заступи́ти, -плю́, -пиш, гл. 1) Закрывать, закрыть, становиться между. Рада б зірка зійти, чорна хмара заступає. Мет. 81. То не чорнії хмари ясне сонце заступали. Макс. (1849), 80. Рад би я встати та й привід дати своєму дитяточку, — сира земелька заступила оченька, прилягла мі ручку. О. 1862. IV. 40. Люде б сонце заступили, як би мали силу. Шевч. 80. Так мені світ і заступило. 2) Занимать, занять, преграждать, преградить (дорогу). Де не візьметься вогонь, — увесь шлях заступив. Рудч. Ск. II. 75. Йому калина дорогу заступила. О. 1862. IV. 27. А тяжкії воріженьки заступили доріженьки. Чуб. V. 248. 3) Заходить, зайти за что. Як хто їде, або йде було мимо, то він заступить за, коморю, чи за двері, щоб не здоровкатись. Г. Барв. 160. Шкода від нас за мури заступати, на козаків гармати риштувати. К. ЦН. 174. 4) Начинаться, начаться (о днѣ и пр.). Заступало свято, настав багатий вечір. Мир. Пов. І. 136. 5) Вступать, вступить (въ должность). Тільки старостою заступив, а ти вже мене й старшиною робиш. Грин. II. 245. 6) Замѣнять, замѣнить, замѣщать, замѣстить. 7) Защищать, защитить. Мил. 196. Хто мене (без матері) буде тепер заступать? Мил. 201. Було б кому заступити дочку від силоміття. Г. Барв. 509. Заступи мене, Боже, при лихій годині! Заступи, Господи, заборони хрестінську худібку. Шух. І. 192.

Зачина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. зача́ти, -чну́, -не́ш, гл. 1) Начинать, начать. То ж козаки із ляхами пиво варить зачинали. Дума. Зачало світати. Мл. л. сб. 314. Як приїхав приймачище, зачав тещу бити. Чуб. III. 128. 2) Начинаться. Як зачинає звада, не поможе й рада. Ном. № 3510.

Зашлю́бити, -блю, -биш, гл. Сочетать бракомъ. Ах мати, не знати, чи рада тому, може тя зашлюбить кому иншому. Чуб. V. 137.

Зіхо́дити, -джу, -диш, сов. в. зійти, -йду́, -деш, гл. 1) Сходить, сойти, нисходить, низойти. Зійди з хреста, утіш мене єдину. Чуб. III. 17. Захотілось води напиться, — от вун і зійшов униз. Рудч. Ск. II. 107. Дрібен дощик зійде. Чуб. V. 144. Зійшов голос із небес вв. М. І. 11. 2) Уходить, уйти. Після обід ми з Катрею зараз зійшли з хати. МВ. II. 111. Піде на тік, щоб з очей зійти. Св. Л. 158. Як же мені зійти з сього села? Г. Барв. 394. У чужу землю десь зійшли (запорожці). Мнж. 133. 3) Расходоваться, израсходоваться, выйти. Зійшов увесь хліб, уся страва. Черк. у. 4) Попадать, попасть, выйти. А щоб ти на добрий путь не зійшов! Ном. № 3693. 5) О водѣ: спадать, спасть. Вода зійшла, колеса стали. Гліб. 6) Всходить, взойти. Рада б зірка зійти, — чорна хмара наступає. Мет. 81. Зійди на могилу та не тужи дуже. Мет. 92. Ой зійду ж я, зійду на гору крутую. Мет. 59. Зійде твоя пшениченька густо. Мет. 28. 7) — на чий ро́зум. Поступать какъ кто. Я на твій розум не зійду. НВолын. у. Зійшов на дитячий розум. НВолын. у. 8) — на що. Обратиться во что. І ми колись були добрі, а ось же довелось зійти на ледащо. МВ. І. 71. Тепер який багатир, а питиме горілку — зійде на ка-зна-що. НВолын. у.

Зну́ди́ти, -джу, -диш, гл. 1) Истомить. Зсушив мене, знудив мене як билину. Чуб. V. 557. 2) — чим. Почувствовать, что надоѣло, опротивѣло что. Ти весела, світом рада, тобі милий світ!.. Живо, живо світом знудиш, тяженько здихнеш. Рудан. І. 30.

Зра́дний, -а, -е и зра́дній, -я, -є. = Зрадливий. Гей-гей! не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина. Г. Арт. (О. 1861, III. 109). Зрадня ваша рада. О. 1861. IV. 31.

З’явля́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. з’яви́тися, -влю́ся, -вишся, гл. Являться, явиться. Грин. III. 33. Там, де його ніхто не сподівався, там він з’являвсь. КС. 1882. X. 185. Нова рада, нова рада світу ся з’явила. Чуб. III. 328. Перед гетьманом козаки з’явились. К. МБ. II. 139.

Котя́х, -ха́, м. = Кізяк. Ґава зимою: «руб копіях!» І тому рада. Мнж. 172.

Мовча́ння, -ня, с. Молчаніе. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не забороняє думати. Мир. Пов. II. 84.

Муж, -жа, м. 1) Мужъ. Ой там стояла мужів громада, мужів громада, велика рада. Чуб. 2) Мужъ, супругъ. Ти не будеш мені мужем, я тобі жоною. Мет. 70.

Му́сити, -шу, -сиш, гл. 1) Долженствовать, быть должнымъ, вынужденнымъ. Не рада коза торгу, а кури весіллю, та мусять. Ном. № 1075. Просили — не хотів, казали — мусив. Ном. № 1076. Му́сить бу́ти. Должно быть, вѣроятно. Іде шляхом молодиця, мусить бути з прощі. Шевч. 79. Не му́сити. Не быть въ состояніи. Полюбила козаченька, не мушу забути. Мет. Ніяк не мусе достати грошей. ХС. IV. 17.

Написа́ти, -пишу́, -шеш, гл. 1) Написать. Напиши оце слово. Написав до його такий лист, щоб вертався додому. Написав в законі Господньому. Єв. Л. II. 23. Як напи́саний. Очень красивый. Ой оддайте мене та за писаря, щоб я була молода як написана. Грин. III. 192. 2) Написать, сочинить (книгу, статью и пр.) Чорна рада, хроніка 1663 року. Написав П. Куліш.

Нево́ля, -лі, ж. 1) Зависимое состояніе; невозможность поступать по своему усмотрѣнію. Ох і рада б я вийти, дак неволя моя: не пускає мати, що я молода. Мет. 54. З нево́лі роби́ти. По неволѣ дѣлать. Константиногр. у. 2) Неволя, рабство. У святу неділю не сизі орли заклекотали, як то бідні невольники у тяжкій неволі заплакали, угору руки підіймали, кайданами забряжчали. АД. І. 88. 3) Плѣнъ. Татарва побрала в неволю. Стор. МПр. 162. 4) Падучая болѣзнь. Угор. 5) Чортъ, бѣсъ. Угор. Ум. Нево́ленька, нево́лечка. Здорова була, моя донечко, що попалась у неволечку. Чуб. V. 699.

Підвеселя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. підвесели́ти, -лю́, -лиш, гл. Подвеселять, подвеселить, развеселить, обрадовать. Часто в мене самої так гірко на душі, так би рада, щоб мене хто підвеселив. Г. Барв. 245.

По́рай, -раю, м. = Порада, рада. Там крутенько, тут хутенько, дав Бог всьому порай: ад розорив, чорта стребив, смерть із лиха хвора. КС. 1882. IV. 171.

Посваха́тися, -ха́юся, -єшся, гл. Сдѣлаться сва́хами. Колись ми собі так посвахались. Соколиха собі рада, що з багатим родом посвахалась. Федьк.

Просвіча́ти, -ча́ю, -єш, сов. в. просвіти́ти, -чу́, -тиш, гл. 1) Освѣщать, освѣтить. Рада б вона осіяти, ввесь світ просвічати. Чуб. III. 365. Ясний місяцю, чим ся похвалиш? — Як я зійду рано звечора, то просвітю гори і долини. Чуб. III. 453. 2) Просвѣщать, просвѣтить. Почуй мій голос, глянь на мене, незрячі очі просвіти. К. Псал. 26. Также: просвѣщать, просвѣтить умственно. Світло просвічує кожного чоловіка. Єв. І. І. 9. Покажи, що слово Боже тебе просвічує. Г. Барв. 345.

Ра́да, -ди, ж. 1) Совѣтъ, помощь. Одна рада хороша, а дві ліпше. Ном. № 6112. Инша рада гірш як зрада. Ном. № 6131. Ра́да в ра́ду. Посовѣтовавшись. Рада в раду, та й купили. Да́ти ра́ду кому́, чому́. Помочь кому, чему, справиться съ чѣмъ, успѣть въ чемъ, устроить что. Не дав ради дітям, не дав їм доброго вчення. Левиц. І. Ой ґвалт, сама в хаті, не дам ради кошеняті. Ном. № 8766. Що вже вони ради дадуть. Ном. № 7887. Кидається і сірою собакою, і білою собакою, та ради не дасть. Ном. Не дам собі ра́ди. Не знаю, что дѣлать, теряю голову. Ном. № 7887. Нема́є ра́ди. Ничего не подѣлаешь. Немає ради з тим. Ном. № 7887. 2) Совѣтъ, совѣщаніе, собраніе, сходка. Ой там стояло мужів громада, мужів громада, велика рада. Чуб. III. 440. На раду тиху, на розмову коли ми зійдемося знову. Шевч. 383. Товариство кошового на раді прохало: «благослови, отамане, байдаки спускати». Ра́ду ра́дити, радува́ти. Держать совѣтъ, совѣщаніе. К. XII. 4 5. Подобає йому в короля служити, в короля служити, раду радити, раду радити, суди судити. Чуб. III. Чи там раду радять, як на турка стати, не чуємо на чужині. Шевч. 56. Чо́рна ра́да. Общее собраніе всѣхъ козаковъ. Су́дна ра́да. Собраніе козаковъ для суда вадь кѣмъ-либо. К. Бай. 97. Гороб’я́ча ра́да. Собраніе воробьевъ 1-го сентября. Драг. 9. 3) Порядокъ, ладъ. Нова рада, нова рада світу ся з явила: да чиста Панна сина породила да в Офлейовім місті дуже рано. Чуб. III. 328. Військо стояло, ради не знало, ради не знало, Івана прохало. Чуб. III. 282. Ум. Ра́дка, ра́донька, ра́дочка, ра́диця. Чуб. V. 978. Чуб. III. 407. Не маєм отця, ні матки, немає кому і нам дати радки. Чуб. V. 74. Як ожениться, то вдвох дадуть радку землі. H.-Волын. у. Радиці мі дайте. Гол. IV. 498.

Ра́ди́й, -а, -е. Радъ, веселый, довольный. Ввечері було прийде її москаль з роботи, радий та веселий. Левиц. І. 34. Чим хата багата, тим і рада. Чуб. III. 29. Всі вороги раді з того, що нема чумака мого. Чуб. V. 1198. Рада Ганна за пана, та пан не бере. Ном. № 5386. Ум. Раде́нький, раде́сенький. Шевч. 2 54. Раденький, що дурненький. Ном. № 12674.

Ра́дити, -джу, -диш, гл. 1) Совѣтовать, помогать. Добре той радить, хто людей не звадить. Ном. Радять мене люде. Мет. 26. Було ражу її: зробімо так. МВ. І. 9. 2) Рядить, судить, совѣтоваться. Як не радь, не буде так, як ти хочеш, а так буде, як Бог дасть. Ном. Ра́ду ра́дити. См. Рада 2. Малим діткам — ручечки бити, а старим дідам — раду радити, а старим бабам — поседіннячко, а господарам — поле орати. Чуб. III. 3) Распоряжаться. Не моя то воля: родинонька мною радить, нещаслива доля. Чуб. V. 141.

Ра́диця, -ці, ж. Ум. отъ рада.

Раді́ти, -ді́ю, -єш, гл. Радоваться. Кажуть люде, що козаченьку буде дівчина рада. Хоть радій, не радій, то не буду брати, було б тобі з другим не жартувати. Чуб. V. 284.

Ра́дка, -ки, ж. Ум. отъ рада.

Ра́донька, ра́дочка, -ки, ж. Ум. отъ рада.

Речни́к, -ка́, м. 1) Ораторъ, витія. К. ЧР. 200. І хочуть знати, що від речника почують. К. МБ. II. 120. Була вже рада, чули вже доволі речей прихильних, речників розумних. К. ЦП. 197. Сеймові речники. К. ПС. 83. 2) Представитель, заступникъ, ходатай, адвокатъ. Славних потентатів намістники і речники достойні. К. Бай. 23.

Рідня́к, -ка, м. Родственникъ. Обращеніе къ умершимъ родственникамъ при поминовеніи ихъ. Наші рідняки, не поминайте лихом! чим хата багата, тим і рада. Чуб. III. 29.

Розгово́рювати, -рюю, -єш, сов. в. розговори́ти, -рю́, -риш, гл. 1) Разговаривать, поговорить. Бороню на себе дивитись, розговорювати і баляси точити. Котл. МЧ. Ні з ким об вірі християнській розговорити. АД. І. 213. 2) Развлекать, развлечь разговоромъ. Христя і рада тому мовчанню: ніщо їй не заборонює думати про себе, ніщо її не розговорює. Мир. Пов. II. 84. Так то я вже радію, як розговорю його, розважу. МВ. (О. 1862. III. 69). Поговоріть, тіточко, розговоріть мене. МВ. II. 41.

Роска́зувати, -зу́ю, -єш, сов. в. росказа́ти, -жу́, -жеш, гл. 1) Разсказывать, разсказать. Росказує, мов із книжки бере. Ном. № 12905. 2) Велѣть, приказывать, приказать. Я би-м тя рада кохати, — трудно серцю росказати. Грин. ІІІ. 241. Я так росказую, так має бути. Гн. І. 92.

Росполі́скувати, -кую, -єш, сов. в. росполоска́ти, -ка́ю, -єш, гл. 1) Полоскать, пополоскать? Я й рада таким прачкам: аби росполіскувати сорочину. Кобел. у. 2) Размывать, размыть. Вода росполіскує береги.

І. Сла́ти, -шлю, -шлеш, гл. Слать, посылать. Листи писати, до милої слати. Грин. III. 252. До царівни б рада слать старости. Шевч.

Справува́тися, -ву́юся, -єшся, гл. 1) Вести себя, поступать. Піду у світ, а як я ся буду справувати? буду я собі мужа глядати. Гол. III. 397. 2) Справляться, управляться. Зміев. у. Зося була дуже рада, що мати так добре скрізь справувалась. Левиц. І. 390. 3) — з ки́м. Тягаться съ кѣмъ, судиться, доказывать, искать свои права. Справується за мішок. НВолын. у. Справувались ми, справувались з Іваном та й пішли. НВолын. у.

Старосві́тщина, -ни, ж. Старина. К. ХП. 11. Г. Барв. 424. Так велось у ту старосвітщину, що рада була старша од гетьмана. К. ЧР. 16.

Су́дній, -я, -є, судний, -а, -е. 1) Судебный, къ суду относящійся, судный. Чи сходилась де у сельці між миром судня рада — діди, замісь, щоб укладати громаді суд, росказували, звідки почалось козацтво. К. ЧР. 194. 2) — де́нь. а) День страшнаго суда. Одрадніще буде Содомові та Гоморі суднього дня, ніж городові тому. Єв. Мр. VI. 11. б) Праздникъ у евреевъ. Тоді був у жидів судний день. Драг. 58. 3) — до́шка. Та доска, подъ которую человѣкъ ложится до дня страшнаго суда, т. е. — гробовая доска; поэтому, до су́дньої до́шки — до смерти. Пам’ятатимеш до нових віників і до судної дошки, покуль пороху на очі насиплють. Ном. № 3645.

Торг, -гу, м. 1) Торгъ, договоръ о куплѣ и продажѣ. В торгу нема гніву. Шейк. 2) Площадь для торговли, рынокъ, базаръ. Не рада коза на торг, та ведуть. Посл. Я на торгу була, торгом торгувала. Грин. III. 417. Він, вона до сього́ то́ргу й пішки. Онъ, она очень рады этому. Ком. II. 68. Ум. Торжо́к. Мет. 205.

Щи́рий, -а, -е. 1) Искренній. Щира душа. Ном. Щире серце. Чуб. III. 266. 2) Истинный, настоящій, неподдѣльный, сущій. Добра та рада, де щирая правда. Ном. № 6130. Щирий козак ззаду не нападається. Ном. № 4199. Це не казка, а щирая правда. Чуб. II. 27. 3) Настоящій, безпримѣсный, чистый. Щирий пісок. Радом. у. Ходить зайчик по щирім бору. Грин. III. 109. Зробив ворітця із щирого злітця. Чуб. III. 295. Огородив двір щирим залізом. Чуб. 4) Усердный, прилежный. Щирому і Бог помагає. Ном. № 4436. Ой запрягайте батькови коні ой щирі воронії. Мет.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Замилува́тися, -лу́юся, -єшся, гл. *2)—в чому. Полюбить что-нибудь, облюбовать что-нибудь для себя. Замилувався в політиці. «Рада».

Має́тність, -ности, ж. *3) Владения; подданные. Як он Латин сказав послам: «Скажіте вашому Енею, Латин із цілою сім’єю, крий боже, як всі раді вам; і вся моя маєтність рада, що бог вас навернув сюди». Котл. Енеїда, IV, 30—31.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Реввоенсовет — Реввійськра́да; Революционный Военный Совет Союза Советских Социалистических Республик — Революці́йна Військо́ва Ра́да Сою́зу Радя́нських Соціялісти́чних Респу́блік.

Совет Народных Комиссаров — Ра́да Наро́дніх Коміса́рів.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

бю́тівка, бю́тівок; ч. бю́тівець депутатка від політичної партії «Блок Юлії Тимошенко». [А комусь й миритися не треба: «УДАРівка» Ірина Геращенко та «бютівка» Олена Кондратюк вчора чудово спілкувалися на робочому місці <...>. (Україна молода, 2014). Львівська обласна рада учора відправила у відставку з посади заступника голови облради «бютівку» Людмилу Козак. (Високий замок, 2009).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 66.

депута́тка, депута́ток; ч. депута́т обрана виборцями членкиня органу державної влади. [Оксана Пушкіна, депутатка Держдуми Росії. (BBC, 16.01.2020). У новий парламент пройшла рекордна кількість жінок. Хто вони і скільки депутаток буде у Верховній Раді? (nv.ua, 24.07.2019). Узагальнений образ депутатки VII скликання. (Українська правда, 08.03.2013). У країні, де більшість сповідує іслам, 1999 року одну депутатку виключили з партії та позбавили громадянства через те, що насмілилася виступити в парламенті в хіджабі. (Світлана Ославська «Півмісяць, хрест і павич. Подорожі до Месопотамії», 2019). Степан упізнав по голосу молодесеньку депутатку сільської ради Маню Скорик. (Григір Тютюнник «Кізонька», 1980). Нарешті він радиться з Наталкою, що стала таки депутаткою до верховного совету СССР від Автономної Зирянської республіки <…>. (Улас Самчук «Темнота», 1955). Депутатка рейхстагу Гоні Зендер, член лівого крила, виступила з докладом, в якому гостро критикувала тактику партії. (Червоне село, Полтава, №29, 13.12.1923).] // наро́дна депута́тка – обраниця до складу Верховної Ради України на депутатський мандат. [Народна депутатка по 96-му округу Ольга Василевська-Смаглюк провела черговий прийом громадян у місті Буча. (poglyad.tv, 01.09.21). Підласа Роксолана Андріївна – народна депутатка України ІХ скликання Верховна Рада України. (Вікіпедія).] див.: нарде́пка, обра́ниця Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – розм. Словник української мови: в 11 томах, Т. 2, 1971, с. 245.

коміса́рка, коміса́рок; ч. коміса́р 1. посадовиця, наділена урядом або міжнародною організацією особливими повноваженнями. [Померла колишня Верховна комісарка ООН, яка допомагала поверненню кримських татар з депортації (qha.com.ua, 29.10.2019). Комісарка Ради Європи з прав людини збирається відвідати Крим. (DW, 12.06.2019). Пані Ляєн прагне, щоб разом із нею у новій Європейській Комісії було майже стільки ж комісарок ЄС, скільки комісарів: 13 жінок i 14 чоловіків. (Україна молода, 2019). Насправді ж симпатична Сопілочка виявилася не «комісаркою», як думав Пиндик, а простою друкаркою в партійному комітеті. (Світлана Ленська «Українська мала проза 1920 – 1960-х років: ідейно-тематичні домінанти, жанрові моделі і стильові стратегії», дисертація, 2015).] 2. начальниця поліції. [За словами комісарки Королівської канадської кінної поліції (RCMP) Бренди Луки, поліція наразі не розглядає інцидент як теракт. (molbuk.ua, 20.04.2020). «Під час збирання доказів затриманий чоловік намагався ввести поліцію в оману щодо обставин інциденту», – заявила речниця поліції району Воля комісарка Марта Сульовська. (Галицький кореспондент, 20.01.2020). Рада ЄС з питань юстиції та внутрішніх справ призначила генеральну комісарку бельгійської федеральної поліції Катрін де Болль на посаду нового виконавчого директора Європейського поліцейського управління (Європол). (zmina.info, 09.03.2018). Барбі-комісарка поліції. (DW, 25.02.2015). Большевики, нераз разом з темними елементами даної місцевости, під проводом жидівських комісарів і комісарок, палили майже покотом ці наші цінні набутки. («Запорука живучости народу», Львівські вісті, 29.01.1942).] 3. очільниця військового формування. [У травні 2007 р. колишня комісарка полку нічних бомбардувальників згадувала в інтерв’ю про своє повернення до цивільного життя <…>. (Жінки Центральної та Східної Європи у Другій Світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства, К., 2015, с. 85). Комісарка підпільної групи «Юний месник» Тамара Подима (Жінки Центральної та Східної Європи у Другій Світовій війні: гендерна специфіка досвіду в часи екстремального насильства, К., 2015, с. 180). Навесні сорок четвертого року – то були останні березневі дні, і з Наносу дмухав холодний вітер – мене призначили політделегаткою роти, власне, політделегаткою другого взводу, або комісаркою, як називали мене бійці. (Іван Потрч «Комісарка», пер. Віль Гримич, 1975).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словник української мови: в 11 томах, Т. 4, 1973, с. 247 – комісар1. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.)

пові́рниця, пові́рниць; ч. пові́рник 1. та, якій довіряють таємниці, плани і т. ін. [Віднедавна її спільницею й повірницею стала Беата Захаркевич <…> (Марек Краєвський «Голова Мінотавра», пер. Божена Антоняк, 2013). Сидоня заспокоїлась і на радощах та на правах довголітнього члена сім’ї і повірниці у всіх родинних таємницях заголосила: – Нарешті! Нарешті згадали про вас. (Галина Тарасюк «Довга сповідь перед коротким інтервю», 2004). <…> тоді ж завелися і голосні в історії любощі Ланцелота Озерного та королеви Джіневри, що мали собі за повірницю та посередницю поштиву двірську даму Кінтаньйону. (Мігель де Сервантес, «Премудрий гідальго Дон Кіхот з Ламанчі», пер. Микола Лукаш, Ч. 1, 1988). Найрідніша бабуся завжди буде повірницею всіх дитячих чи вже молодечих «секретів» Лесі. (Володимир Шаян «Віра предків наших», 1970). В тій казочці стільки було задушевного, Мар’яна не раз була повірницею його прикростей. (Докія Гуменна «Хрещатий яр», 1949). Вірною подругою рада стати для вас, повірницею думок і співробітницею щирою. (Богдан Лепкий «Мотря», 1926). Повірниця польських правителів, жінка подільського вельможі, яка мала держати руку на живчику державного життя у Литво-Руси <…>. (Юліан Опільський «Сумерк», 1922).] 2. уповноважена іншою особою, установою чи країною діяти за їхнім дорученням і від їхнього імені. [Із таким закликом виступила тимчасова повірниця у справах США в Україні Крістіна Квін <…> (glavcom.ua, 21.11.2020).] див.: пові́рена Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка.) Словник української мови: в 11 томах, Т. 6, 1975, с. 674. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

практика́нтка, практика́нток; ч. практика́нт та, хто проходить виробничу практику. [Урок музики вела молоденька практикантка, котра розповідала дітям міф про Орфея. (Наталка Сняданко «Охайні прописи ерцгерцога Вільгельма», 2017). Як не маскувався, польська практикантка на митниці таки відкопала в бездонному рюкзаку й сало, й рибу. (Український тиждень, 2008). Я тут у Запоріжжі лише практикантка і сама собі господиня. (Докія Гуменна «Дар Евдотеї», 1990). У задньому вагоні щось вичитують, і баба ота вчорашня. Ух, брат, практикантка, видно! (Петро Панч «Голубі ешелони», 1927). І ось таке бідне сотворіння подається на практикантку, телеграфістку, телефоністку, – одним словом, де-будь на публічну службу, де би могло сидіти на видноті у всіх, ніби на виставі за склом. (Іван Франко «Маніпулянтка», 1888). Я вислала подання аж у три округи. Не зазначую місцевости, в котрій рада б учителькою бути; на це практикантки не мають права. (Уляна Кравченко «Спогади учительки», 1887).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 608. Словник української мови: в 11 томах, Том 7, 1976, с. 513. Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов.) Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич.)

твори́телька, твори́тельок; ч. творе́ць 1. уроч. та, хто створює матеріальні або духовні цінності. [І хто із земних добродіятель ліпший, як пречиста Діва: всі заповіді Господні зберегла, усю волю його учинила, всіх слів його дотримала, всі словеса його і в серці своєму сховала, всі милосердні діла ближнім з’явила, тож достойно вінчана, як усіх благ творителька. (Данило Туптало «Житія Святих. Четьї Мінеї, Кн. І Вер., пер. Валерій Шевчук, 2008) — Жінка перш за все — життя творителька і через це благословенна богом, коли вона чиста серцем і душею, коли матір’ю вона стає доброю і жоною чеснотливою. (Валерій Шевчук «На полі смиренному», 1990). ] 2. перен. та, що створює щось. [Усе, що тільки є тайне і явне, – пізнав я, бо навчила мене творителька всього – мудрість. (Святе Письмо Старого та Нового Завіту, пер. Іван Хоменко, 1981). Наша Верховна Рада, незважаючи на всі свої конфлікти, недоліки і недосвідченість, увійде в історію як творителька держави. (Стенограми засідань Верховної Ради України, 1993). Смерть, творителька чудес, перемінила ситуацію на цілком респектабельну. (Лусі Мод Монтгомері «Блакитний замок», пер. Наталя Михайлівська, 2015)] див.: творки́ня, творчи́ня, креати́вниця, вига́дниця, деміурги́ня, діє́виця

тезки́ня, тезки́нь; ч. те́зко та, хто має з кимось однакове ім’я. [Третя їхня тезкиня — теж Марія Василівна Поцко <…> (zaholovok.com.ua, 24.07.2019). До речі, лікар пані Лугова, яка вельми рада, що першою на Свалявщині народилася дівчинка, до того ж мати – її тезкиня, зауважила, що все, хвалити Бога, в нормі. (chas-z.com.ua, 02.01.2019).] Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 527.

яхтсме́нка, яхтсме́нок; ч. яхтсме́н спортсменка з вітрильного спорту (головно на яхті). [<…> 57-річна яхтсменка Флоранс Арто, яка встановила рекорд, перетнувши Атлантику на вітрильнику… (Україна молода, 2015). Якби хтось із знайомих побачив її тепер, він, мабуть, не відразу впізнав би ту життєрадісну дівчину з аристократичної родини, яка вважалась серед неодружених офіцерів Другого флоту ледь не найбажанішою партією, ту завзяту яхтсменку, камер-корнета з перспективою придворної кар’єри. (Володимир Єшкілєв «Гніздо», 2012). Севастопольська міська рада вирішила купити двокімнатну квартиру севастопольській яхтсменці Світлані Матевушевій, яка завоювала срібну медаль на Олімпійських іграх в Афінах. (Кримська світлиця, 2004).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 844.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Благо́й = 1. до́брий. — Добра рада, де щира правда. н. пр. 2. упе́ртий, серди́тий, невгомо́нний, шале́ний. — Крича́ть благи́мъ ма́томъ = репетува́ти, галасува́ти, напуп крича́ти. — Кричить баба, репетує — нїхто її не рятує. н. пр.

Вліятельный = впливови́й, ду́жий, си́льний. Нехай Рада народня скличе зараз найбільше впливових мужів. Батьківщина.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)