Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено забагато відповідників, результат було обмежено 150-ма статтями
Спробуйте звузити ваш пошук: лише серед російських слів або лише серед українських слів

Запропонувати свій переклад для «розмова»

Шукати «розмова» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Бесе́да – 1) розмо́ва, бала́чка, розмовля́ння, гу́ті́рка, гомі́нка, бе́се́[і́]да. • Вступить в -ду – зайти́ з ким у розмо́ву, розмо́витися з ким, розбала́катися з ким. • Вести -ду – справля́ти бала́чку, прова́дити мо́ву. • Завязывается общая -да – почина́ється зага́льна розмо́ва; 2) бе́се́да. [Були́ у Грицька́ у бе́седі: чима́ло люде́й було́ і ви́пили до́бре].

Бу́рный – 1) бурхли́вий, бу́йний. [Бурхли́ве мо́ре. Бурхли́ві хви́лі. Бурхли́ва розмо́ва. Бу́йне мо́ре. Бу́йна мо́лодість. Бу́йний ві́тер]; 2) хуртови́нний, нага́льний, нава́льний, рвачки́й. [Хуртови́нна годи́на. Наг[в]а́льний ві́тер. Рвачки́й ві́тер].

Вверху́ – угорі́, на-горі́, горо́ю. [Ми живемо́ в пе́ршому пове́рсі, а він – на-горі́, на дру́гому. Горо́ю йде розмо́ва].

Верте́ться – верті́тися, крути́тися, оберта́тися, кружи́ти(ся), снува́тися, дзи́ґати(ся); (увива́ться) звива́тися. [Ве́ртиться, як му́ха в окро́пі. Крути́вся серед люде́й. Звива́ються коло покупці́в, як ті в’юни́ (Неч.-Лев.). Що ти тут дзи́ґаєшся – геть відсіля́, го́ді тобі́ дзи́ґати]. • Разговор верте́лся – розмо́ва в’яза́лася (біля чо́гось), крути́лася, точи́лася. • В. как веретено – верете́нитися. • В. в голове – снува́ти(ся), рої́тися в голові́. [Уся́кі думки́ снува́лися в голові́ (Грінч.)]. • Ве́ртится на уме – на умі́ мота́ється, на ду́мці кру́титься. • Ве́ртится мысль – га́дка рої́ться (Кримськ.).

Вести́сь или ве́сться – 1) (страд.) вести́ся, прова́дитися. [Прова́диться робо́та. Прова́диться боротьба́. Прова́дяться торго́ві і дипломати́чні зно́сини. Розмо́ва прова́дилася]; 2) (безл.) вести́ся, пово́дитися, держа́тися. [Зда́вна так на сві́ті веде́ться (пово́диться, держи́ться)]; 3) (возвр.) (плодиться, размножаться) вести́ся, води́тися, плоди́тися; 4) води́тися. [У ньо́го гро́ші во́дяться].

Вкус – 1) смак. • На вкус – на сма́к. [Борщ ви́йшов до́брий на смак]. • На вкус, на цвет товарища нет – ко́жний Іва́сь ма́є свій лас. • Есть со вку́сом – сма́чно (у сма́к) ї́сти; 2) (свойство вкушаемой вещи) смак. [Каву́н недо́брий – смаку́ нема́. Лю́бий соло́дкий смак]. • Придать вку́са чему – присмачи́ти, посмачи́ти що. • Неприятный вкус – не́смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст. [Лю́ди з вели́ким худо́жнім смако́м]; 4) (склонность, симпатия) уподо́ба, вподо́бання. [Його́ літерату́рні вподо́бання виробля́лися під німе́цьким впли́вом]. • Иметь вкус в чем – смак зна́ти у чо́мусь. • Со вку́сом – до смаку́, (вульг.) до шми́ґи. [Все помальо́вано до смаку́]. • Со вку́сом сделанный – смакови́тий, ґусто́вний. • По вку́су – до смаку́, у сма́к, до вподо́би, до сподо́би, до (в)подо́бання, до сподо́бання, до ми́сли, під ми́слі, до лю́бости, до любо́ви, у лад, до ґу́сту. • По своему вку́су – собі́ до смаку́, до сво́го смаку́, на свій смак, собі́ до вподо́би, до своє́ї вподо́би, по свої́й уподо́бі, по своє́му вподо́банню, до сво́го (в)подо́бання. [Не знайшо́в ко́ней до свого́ подо́бання. Ша́пку по свої́й уподо́бі ви́брав]. • Быть, приходиться, прийтись по вку́су – бу́ти (припада́ти, припа́сти) до вподо́би, до смаку́, до лю́бости и т. д., прийти́ в смак, смакува́ти кому́, до душі́ сла́тися, (безл.) присмачи́тися. [Пова́жна розмова їй смаку́є. Це тобі́ присмачи́лося тут лежа́ти]. • Мне по вку́су было… – мені́ до вподо́би було́…, до вподо́би моє́ї було́. • Приходящийся по вку́су – уподі́бний, споді́бний. • Так он мне по вку́су – таки́й він мені́ уподі́бний. • Мне более по вку́су было бы… – мені́ уподі́бніше було́-б… • Не по вку́су – не до смаку́, не в смак, не до вподо́би и т. д.; не уподі́бний, -на, -не. [Ма́бу́ть їм це не в смак (не до смаку́). Не лю́блю я тих намі́ток, не уподі́бні вони́ мені́. Хоч як роби́, все не в лад йому́ бу́де]. • Входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набира́ти, набра́ти смаку́ до чо́го, засмако́вувати, засмакува́ти що, усмако́вувати, усмакува́ти, уподо́бати що, розбира́ти, розібра́ти смак у чому, смакува́ти в чому, розсмакува́ти що. [Попро́буй, то шви́дко й засмаку́єш. В тім пани́ браку́ють, в чім убо́гі смаку́ють]. • Как на чей вкус – як на чий смак, як кому́ до смаку́ (до вподо́би, до ґу́сту и т. д.). • На мой вкус – (як) на ме́не, як на мій смак; 5) (утонченность) смако́витість (р. -тости); 6) (худож. манера, стиль) – ма́ні́р, стиль. • Во вку́се – на ма́ні́р, на стиль.

Возобновля́ть, -ся, возобнови́ть, -ся – відновля́ти, -ся, віднови́ти, -ся, поновля́ти, -ся (поно́влювати, -ся), понови́ти, -ся, зновля́ти, -ся, знови́ти, -ся, підновля́ти, -ся, піднови́ти, -ся, (вновь строить) відбудо́вувати, -ся, відбудува́ти, -ся; (о разговоре, речи) (зно́ву) зніма́ти, -ся, (зно́ву) зня́ти, -ся. [Розмо́ва зно́ву зняла́ся. Зняли́ перепи́нену розмо́ву]. • Возобновлё́нный – відно́влений, поно́влений, відбудо́ваний.

Вяза́ться, вя́зываться – 1) в’яза́тися. [Розмо́ва чого́сь не в’яза́лася]; 2) (к кому) в’я́знути, чіпля́тися до ко́го; 3) (в гроздья) ґрони́тися; (в кочни) в’яза́тися в головки́.

Гу́лкий – голоски́й, голосни́й [На́ша це́рква ду́же голосна́]; лунки́й, гудю́чий, гучни́й, грімки́й [Гучна́ розмо́ва ві́тра з лісови́м верхові́ттям (Коц.). Вона́ подає́ йому́ стрі́льбу грімку (Л. Укр.)], таки́й, що аж луно́ю б’є.

Жи́во – 1) (оживлённо, быстро) жва́во, мото́рно, жи́во. [Після́ ча́рки розмо́ва пішла́ жваві́ш (Неч.-Лев.). Жва́во метну́лися до робо́ти. Моторне́нько, дівча́тка, увиха́йтеся, бо вже нера́но, а ді́ла ще бага́то. Ну, жи́во, жи́во! день не жде]; 2) вира́зно, я́сно. [Я вира́зно це пам’ята́ю. Чи я́сно ви собі́ це уявля́єте?].

Завя́зываться, завяза́ться – 1) зав’я́зуватися, зав’яза́тися, (петлёй) запетльо́вуватися, запетлюва́тися и т. д.; см. Завя́зывать; (платком) запина́тися, зап’ясти́ся, завива́тися, завину́тися (ху́сткою); 2) (о плодах) в’яза́тися, зав’яза́тися, пов’яза́тися, ви́тися, пови́тися у пу́п’янки. [Мої́ огіро́чки гу́сто в’яза́лися. Ой, ви́йтеся, огіро́чки, у зеле́ні пу́п’яночки (Пісня)]; 3) (о деле) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися. [Спра́ва розпочала́ся]. • -вается общий разговор – почина́ється (нав’я́зується) спі́льна розмо́ва.

Заходи́ть, заха́живать, зайти́ – 1) (к кому, куда) захо́дити, заходжа́ти (= заха́живать), зайти́, дохо́дити, доходжа́ти, уступа́ти, уступи́ти, (навещать) віта́ти и заві́тувати, завіта́ти, (часто) вчаща́ти до ко́го, куди́. [Я часте́нько туди́ дохожа́ю (Крим.). На по́вороті я вступлю́ до скле́пу (Берд.). Дохо́дили молоди́ці наві́дати (М. Вовч.)]. • -ди́ть на короткое время – забіга́ти, забі́гти до ко́го, до чо́го. • -ти́ по дороге к кому – зайти́ по доро́зі, заверну́ти до ко́го. • -ти́ неприятелю в тыл – зайти́ в тил во́рогові; 2) (за что скрываться) захо́дити, зайти́, заступа́ти, заступи́ти за що, (о солнце) захо́дити, зайти́, сіда́ти, сі́сти, спочива́ти (в н. вр. в смысле прош. вр.) спочи́ти; ляга́ти, лягти́. [За горо́ю со́нечко сіда́є (Шевч.)]. • Солнце уже -шло́ – со́нце вже спочива́є или спочи́ло; 3) (как далеко) сяга́ти, сягну́ти. [Бажа́ння ї́хні дале́ко сяга́ють]; 4) (о болезнях, вещах) захо́дити, зайти́, (по)трапля́ти, потра́пити. [Ця річ потра́пила до нас із А́зії (Крим.)]; 5) -йти́ (из чужого края забресть) – заблука́ти. [Заблука́в до нас із чужо́го кра́ю]; 6) (начать ходить) поча́ти ходи́ти, заходи́ти. • Он -ди́л взад и вперёд – він поча́в ходи́ти сюди́ й туди́; 7) (расшевелиться) розходи́тися; 8) (о речи, разговоре) захо́дити, зайти́, заво́дитися, заве́сти́ся про що, (коснуться) торкну́тися чого́. [Мо́ва зайшла́ (завела́ся) про щось. Розмо́ва торкну́лася на́ших відно́син (Крим.)]. • Заше́дший – що зайшо́в; (прил.) за́йшлий, захо́жий, за́йдений, примандро́ваний.

Идти́ и Итти́ – 1) іти́ (н. вр. іду́, іде́ш, прош. вр. ішо́в, ішла́, а после гласной йти́, йду́, йде́ш, йшо́в, йшла́…). [Ішо́в кобза́р до Ки́їва та сів спочива́ти (Шевч.). Не йди́ туди́. Куди́ ти йде́ш не спита́вшись? (Шевч.)]. • -ти́ в гости – іти́ в гости́ну. • -ти пешком – іти́ пі́шки, піхото́ю. • Кто идё́т? – хто йде? • Вот он идё́т – ось він іде́. • -ти́ шагом – ходо́ю йти, (о лошади ещё) ступакува́ти. • Иди́, иди́те отсюда, от нас – іди́, іді́ть (редко іді́те) зві́дси, від нас. [А ви, мої́ святі́ лю́ди, ви на зе́млю йді́те (Рудан.)]. • Иди! иди́те! (сюда, к нам) – ходи́, ході́ть! іди́, іді́ть! (сюди́, до нас). [А ходи́-но сюди́, хло́пче! Ходи́ до поко́ю, відпочи́нь зо мно́ю (Руданськ.). Ході́ть жи́во пона́д став (Руданськ.)]. • Идём, -те! – ході́м(о)! [Ході́м ра́зом!]. • -ти́ куда, к чему (двигаться, направляться по определённому пути, к определённой цели) – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, бра́тися куди́, до чо́го (пе́вним шля́хом, до пе́вної мети́). [Пливе́ ві́йсько, просту́ючи уни́з до поро́гів (Морд.). Проста́ли ми в Украї́ну во́льними нога́ми (Шевч.). Коли́ пряму́є він до сіє́ї мети́ без ду́мки про особи́сту кори́сть… (Грінч.). Що мені́ роби́ти? чи додо́му, чи до те́стя бра́тись (Г. Барв.)]. • Он смело идёт к своей цели – він смі́ло йде (пряму́є, просту́є) до своє́ї мети́. • -ти́ прямо, напрямик к чему, куда – простува́ти (редко проста́ти), прямува́ти, прямцюва́ти, іти́ про́сто, навпросте́ць, (диал.) опрошкува́ти до чо́го, куди́. [Хто просту́є (опрошку́є), той до́ма не ночу́є (Номис). Не пряму́є, а біжи́ть я́ром, геть-ге́ть обмина́ючи па́нську сади́бу (М. Вовч.). І не куди́ іде́ він, а до ни́х у воро́та прямцю́є (Свидн.). Ми не лука́вили з тобо́ю, ми про́сто йшли́, у нас нема́ зерна́ непра́вди за собо́ю (Шевч.)]. • -ти́ первым, впереди – пе́ред вести́, передува́ти в чо́му. [Герш вів пе́ред у тім скаже́нім та́нці і весь увійшо́в у спекуляці́йну гаря́чку (Франко). У торгу́ передува́ли в Ки́їві Орме́ни (Куліш)]. • -ти́ на встречу – назу́стріч кому́, устрі́ч, устрі́ть, навстрі́ч кому́ іти́, бра́тися. [Раде́нька вже, як хто навстрі́ч мені́ бере́ться (М. Вовч.)]. • Идти́ за кем, чем – іти́ по ко́го, по що. • Я иду́ за лекарством – я йду по лі́ки. • -ти́ за кем, вслед за кем – іти́ за ким, слідко́м (слідко́м в тро́пи) за ким іти́, (слідко́м) слідува́ти, слідкува́ти за ким, (редко) сліди́ти за ким. [Іди́ слідо́м за мно́ю (Єв.). Так і бі́га, так і сліду́є за ним (Зміїв)]. • -ти́ (по чьим следам) (переносно) – іти чиї́ми сліда́ми, топта́ти сте́жку чию́. [Доведе́ться їй топта́ти ма́терину сте́жку (Коцюб.)]. • -ти́ до каких пределов, как далеко (в прямом и переносн. значении) – як дале́ко сяга́ти. [Дальш сього́ ідеа́лу не сягону́ло ні коза́цтво, ні гайдама́цтво, бо й ні́куди було́ сяга́ти (Куліш)]. • -ти́ рука об руку с чем – іти́ у па́рі з чим. [У па́рі з ціє́ю філосо́фією іде́ у Кобиля́нської і невира́зність її́ худо́жніх за́собів (Єфр.)]. • -ти́ по круговой линии – колува́ти. [Горо́ю со́нечко колу́є (Основа, 1862)]. • -ти́ сплошной массой, непрерывным потоком – ла́вою (стіно́ю) іти́ (су́нути), ри́нути. [І куди́ їм ска́же йти, усі́ стіно́ю так і йдуть (Квітка). Ніко́ли так вода́ під міст не ри́не, як мі́стом скрізь весе́лі ри́нуть лю́ди (Куліш)]. • -ти́ куда глаза глядят, куда приведёт дорога – іти́ світ за́ очі, іти́ про́сто за доро́гою (Франко), іти́ куди́ очі́ ди́вляться, куди́ веду́ть о́чі. • Она идё́т замуж – вона́ йде за́між, вона́ віддає́ться за ко́го. • -ти́ в бой – іти́ в бій, до бо́ю, до побо́ю іти́ (става́ти). [Дали́ коня́, дали́ збро́ю, става́й, си́нку, до побо́ю (Гол.)]. • Войско идё́т в поход – ві́йсько йде (руша́є) в похі́д. • -ти́ в военную службу – іти́, вступа́ти до ві́йська. • -ти́ врозь, в разрез с чем – різни́ти з чим. [Різни́в-би я з свої́ми по́глядами, зроби́вшися прокуро́ром (Грінч.)]. • Он на всё идё́т – він на все йде, поступа́є. • Эта дорога идё́т в город – ця доро́га веде́ (пряму́є) до мі́ста. • -ти́ в руку кому – іти́ в ру́ку, іти́ся на́ руку, вести́ся кому́; срвн. Везти́ 2. • -ти́ во вред кому – на шко́ду кому́ йти. • -ти́ в прок, см. Прок 1. • Богатство не идё́т ему в прок – бага́тство не йде йому́ на ко́ри́сть (на пожи́ток, на до́бре, в ру́ку). • Голова идё́т кругом – голова́ о́бертом іде́, у голові́ моро́читься. • Иду́т ли ваши часы? – чи йде ваш годи́нник? • Гвоздь не идё́т в стену – гвіздо́к не йде, не лі́зе в сті́ну. • Корабль шёл под всеми парусами или на всех парусах – корабе́ль ішо́в (плив) під усіма́ вітри́лами. • Чай идё́т к нам из Китая – чай іде́ до нас з Кита́ю. • От нас идё́т: сало, кожи, пенька, а к нам иду́т: кисея, ленты, полотна – від нас іду́ть: са́ло, шку́ри, коно́плі, а до нас іду́ть: серпа́нок, стрічки́, поло́тна. • Товар этот не идё́т с рук – крам цей не йде, пога́но збува́ється. • Дождь, снег идё́т – дощ, сніг іде́, па́дає. • Лёд идё́т по реке – кри́га йде на рі́чці. • У него кровь идё́т из носу – у йо́го (и йому́) кров іде́ з но́са. • Деревцо идё́т хорошо – деревце́ росте́ до́бре. • -ти́ на прибыль – прибува́ти, (о луне) підпо́внюватися. [Мі́сяць уже підпо́внюється (Звин.)]. • Вода идё́т на прибыль – вода́ прибува́є. • Жалованье идё́т ему с первого мая – платня́ йде йому́ з пе́ршого тра́вня. • Сон не идё́т, не шёл к нему – сон не бере́, не брав його́. • Идё́т слух, молва о ком – чу́тка йде (хо́дить), погові́р, поголо́ска йде про ко́го, (громкая молва) гуде́ сла́ва про ко́го. • -ти́ к делу – стосува́тися (припада́ти) до ре́чи. • К тому дело идё́т – на те воно́ йде́ться, до то́го воно́ йде́ться. • Идё́т к добру – на добро́ йде́ться. • К чему идё́т (клонится) дело – до чо́го (воно́) йде́ться, до чо́го це йде́ться (прихо́диться), на що воно́ забира́ється, на що зано́ситься. [Оте́ць Хариті́н догада́вся, до чо́го воно́ йде́ться (Н.-Лев.). Ба́чивши тоді́ королі́ по́льські, на що́ воно́ вже по коза́цьких зе́млях забира́ється, козакі́в до се́бе ла́скою прихиля́ли (Куліш). Він знав, до чо́го се прихо́диться, здригну́в уве́сь (Квітка). Час був непе́вний, зано́силося на вели́ку війну́, як на бу́рю (Маковей)]. • Идё́т – (ладно) гара́зд, до́бре; (для выражения согласия) зго́да. • Каково здоровье? – Идё́т! – як здоро́в’я? – Гара́зд, до́бре! • Держу сто рублей, идё́т? – Идё́т! – заклада́юся на сто карбо́ванців, зго́да? – Зго́да! • Один раз куда ни шло – оди́н раз іще́ я́кось мо́жна; раз ма́ти породи́ла! • Куда ни шло – та неха́й вже. • -ти́ (брать начало) от кого, от чего – іти́, захо́дити від ко́го, від чо́го. [То сам поча́ток чита́льні захо́дить ще від старо́го ді́да Митра́ і від ба́би Митри́хи і дяка́ Ба́зя (Стефаник)]. • -ти́ по правде, -ти́ против совести – чини́ти по пра́вді, про́ти со́вісти (сумлі́ння). • -ти́ с козыря – ходи́ти, іти́ з ко́зиря (гал. з ату́та), козиря́ти. • Наше дело идё́т на лад – спра́ва на́ша йде в лад, іде́ (кладе́ться) на до́бре. • -ти́ войной на кого – іти́ війно́ю на ко́го, іти́ воюва́ти кого́. 2) (о работе, деле: подвигаться вперёд) іти́, посува́тися, поступа́ти, (безлично) поступа́тися. [Поступні́ш на товсто́му вишива́ти: нитки́ товсті́, то посту́пається скорі́ш (Конгр.). Ча́сто бі́гала диви́тися, як посува́лась робо́та (Коцюб.)]; 3) (вестись, происходить) іти́, вести́ся, прова́дитися, точи́тися; (о богослуж.: совершаться) пра́витися. [Чи все за сі два дні вело́сь вам до вподо́би? (Самійл.). На про́тязі всього́ 1919 ро́ку все точи́лася крива́ва боротьба́ (Азб. Ком.). Сим ро́бом усе життя́ наро́днього ду́ха прова́диться (Куліш)]. • В церкви идёт молебен, богослужение – у це́ркві пра́виться моле́бень, слу́жба Бо́жа. • Иду́т торги на поставку муки – іду́ть, прова́дяться, відбува́ються торги́ на постача́ння бо́рошна. • У нас иду́т разные постройки – у нас іде́ рі́зне будува́ння. • Разговор, речь идё́т, шёл о чем-л. – розмо́ва йде, йшла, розмо́ва, річ веде́ться, вела́ся, мо́ва мо́виться, мо́вилася про (за) що, іде́ться, ішло́ся про що. [Това́ришка взяла́ шиття́, я кни́жку, розмо́ва на́ша бі́льше не вела́ся (Л. Укр.). Мо́ва мо́виться, а хліб ї́сться (Приказка)]. • Речь идё́т о том, что… – іде́ться (іде́) про те, що… [Якби́ йшло́ся ті́льки про те, що він розгні́ває і ха́на і росі́йський уря́д, Газі́с не вага́вся-б (Леонт.). Тут не про го́лу есте́тику йде, тут спра́ва гли́бша (Крим.)]; 4) (продолжаться, тянуться) іти́, тягти́ся. [Бе́нькет все йшов та йшов (Стор.)]. • От горы идё́т лес, а далее иду́т пески – від гори́ іде́ (тя́гнеться) ліс, а да́лі йду́ть (тягнуться) піски́. • Липовая аллея идё́т вдоль канала – ли́пова але́я іде́ (тя́гнеться) вздовж (уподо́вж) кана́лу; 5) (расходоваться, употребляться) іти́. [На що-ж я з скри́ні діста́ю та вишива́ю! Скі́льки нито́к ма́рно йде (М. Вовч.). Галу́н іде́ на кра́ски (Сл. Ум.)]. • Половина моего дохода идё́т на воспитание детей – полови́на мого́ прибу́тку йде на вихова́ння діте́й. • На фунт пороху идё́т шесть фунтов дроби – на фунт по́роху іде́ шість фу́нтів дро́бу (шро́ту); 6) (проходить) іти́, мина́ти, пливти́, сплива́ти; срвн. Проходи́ть 10, Протека́ть 4. [Все йде, все мина́є – і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • Шли годы – мина́ли роки́. • Время идё́т быстро, незаметно – час мина́є (пливе́, сплива́є) ху́тко, непомі́тно. • Год шёл за годом – рік мина́в (сплива́в) по ро́кові. • Ей шёл уже шестнадцатый год – вона́ вже у шістна́дцятий рік вступа́ла (М. Вовч.), їй вже шістна́дцятий рік поступа́в; 7) (быть к лицу) ли́чити, лицюва́ти, бу́ти до лиця́ кому́, (приходиться) упада́ти, подо́бати кому́, (подходить) пристава́ти до ко́го, до чо́го, пасува́ти, (к)шталти́ти до чо́го. [А вбра́ння студе́нтське так ли́чить йому́ до ста́ну струнко́го (Тесл.). Тобі́ тото́ не лицю́є (Желех.). Те не зо́всім до лиця́ їй, бо вона́ но́сить в собі́ ту́гу (Єфр.). Постанови́ли, що ніко́му так не впада́є (бу́ти па́січником), як йому́ (Гліб.). Так подо́ба, як сліпо́му дзе́ркало (Номис). Ні до ко́го не пристає́ так ота́ при́повість, як до подоля́н (Свидн.). Пучо́к бі́лих троя́нд чудо́во пристава́в до її́ чо́рних брів (Н.-Лев.). Ці чо́боти до твої́х штані́в не пасу́ють (Чигирин.). До ції́ сви́ти ця пі́дшивка не шталти́ть (Звяг.)]. • Идё́т, как корове седло – приста́ло, як свині́ нари́тники. • Эта причёска очень идё́т ей – ця за́чіска їй ду́же ли́чить, ду́же до лиця́. • Синий цвет идё́т к жёлтому – си́ній ко́лір пасу́є до жо́втого. • Не идё́т тебе так говорить – не ли́чить тобі́ так каза́ти.

Каля́каться – бала́катися, базі́катися. [Вітере́ць ли́стом шелести́ть, бджола́ гуде́, та – пурх! – по куща́х пташки́ перелі́тують, то воно́ й бала́кається – то́читься розмо́ва, то́читься (М. Вовч.)].

Каса́ться, косну́ться – 1) (кого, чего, физически) торка́тися, торкну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, об що, у що, дотика́тися, діткну́тися до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти, заторкну́ти кого́, що. [Яки́йсь хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла, щось бере́ з-за плече́й (Коцюб.). І вона́ пішла́ туди́, де не́бо торка́ється до землі́ (Грінч.). Торка́ється об сухе́ стебло́ терно́ве, щі́льно ту́литься (Васильч.). Шпиль його́ торка́вся в са́ме не́бо (Крим.). Чу́ю, щось холо́дне мене́ торка́є (Крим.)]. • Твой взор меня -ну́лся – твої́ о́чі мене́ заторкну́ли; (мимолётно) твій по́гляд перебі́г по мені́. • Вода приятно -са́лась тела – вода́ лю́бо торка́лася ті́ла. • Жизнь грубо -ну́лась его – життя́ йо́го брута́льно зачепи́ло (діткну́ло). • Моих зениц -ну́лся он – він торкну́вся мої́х зіни́ць, він доторкну́вся до мої́х зіни́ць. • Не -са́ясь земли – не торка́ючи(сь) землі́. • Свет -ну́лся глаз – сві́тло торкну́лося оче́й. • -ться слуха – торка́тися, торкну́тися ву́ха, уше́й, дохо́дити, дійти́, добува́тися, добу́тися ву́ха, до ву́ха. • Шкаф -ется стены – ша́фа торка́ється сті́нки (дотуля́ється до сті́нки). • Чужого (имущества) не -са́йся – чужо́го (добра́) не чіпа́й, не торка́й, (образно) зась до чужи́х ковба́с; 2) (кого, чего, до чего, легко и слабо) доторка́тися, дото́ркуватися, доторкну́тися, дотика́тися, діткну́тися кого́, чого́, до ко́го, до чо́го, торка́ти, торкну́ти кого́, що, (задевая, цепляя) черка́тися, черкну́тися чим до ко́го, до чо́го, у що, об ко́го, об ві́що, з чим; срвн. Прикаса́ться. [Ходи́ ти́хо як лин по дну, що ні до ко́го не доторка́ється (Номис). Рука́ моя́ дото́ркувалася до її́ руки́ (Кон.). Було́ тісне́нько: вони́ з Катери́ною черка́лись одно́ об о́дного плече́м (Грінч.). Її́ плече́ черка́ється з його́ плече́м (Мирн.). Язи́к ті́льки черка́ється об піднебі́ння (Н.-Лев.)]. • Ни до чего не -ется – ні до чо́го не бере́ться; і за холо́дну во́ду не бере́ться. • -ну́лся до его плеча – доторкну́вся до його́ плеча́, торкну́в його́ плече́; 3) (распространяясь достигать чего) сяга́ти, сягну́ти, дохо́дити, дійти́, достава́ти, доста́ти до чо́го, чого́; срвн. Достига́ть 3. [Велика́ни рука́ми ма́ло-ма́ло не́ба не сяга́ли (Рудан.). Йому́ вода́ вже по ши́ю сяга́є (Чуб. V)]. • Вода -са́ется коленей – вода́ сяга́є колі́н. • Восточная граница -са́ется Кавказа – схі́дня межа́ сяга́є (до, аж до) Кавка́зу. • Головой -са́лся потолка – голово́ю достава́в до сте́лі (сяга́в сте́лі, торка́в сте́лю). • Половодье -са́лось крайних изб – по́вінь (вели́ка вода́) дохо́дила до кра́йніх хат. • Цивилизация этих стран не -ну́лась – цивіліза́ція до цих краї́н не сягну́ла (цих краї́н не діста́ла, не заторкну́ла); 4) (иметь отношение к чему) торка́тися, торкну́тися, дотика́тися, діткну́тися, стосува́тися, ти́читися, (малоупотр.) ти́ка́тися, тикну́тися кого́, чого́ и до ко́го, до чо́го. [Акаде́мія в усі́х спра́вах, що торка́ються нау́к та осві́ти, ма́є пра́во безпосере́дньо зно́ситися з усіма́ устано́вами (Ст. А. Н.). Мовчи́ть, нена́че до йо́го й не стосу́ється (Сквирщ.). Тут єсть щось таке́, що торка́ється (ти́читься) тебе́ (Звин.)]. • Беседа, речь -ется вопроса о… – розмо́ва йде про…, мо́ва (річ) про те, що… • Меня это не -ется – це до ме́не не нале́жить, це мене́ не стосу́ється. • Это вас не -ется (не ваше дело) – це до вас не стосу́ється, це до вас не ти́читься. • Дело -ется личности – спра́ва стосу́ється осо́би (зачіпа́є осо́бу). • Дело -ется кого, чего – хо́дить (іде́ться) про ко́го, про що. [Але я все сторожки́й, де хо́дить про те́бе, коха́ний мій (Леонт.)]. • Что -ется (кого, чего) – що-до ко́го, що-до чо́го. [Що-до молоди́х Шмі́дтів, то (вони́) захо́дили до профе́сора за тих трьох днів не ча́сто (Крим.)]. • Что же -ется – що-ж до, а що вже. [Що-ж до сами́х шахтарі́в, то вони́ поділи́лися вира́зно на дві ча́стки (Грінч.). А що вже Васи́лько – ти́хий, сумни́й (М. Вовч.)]. • Что -ется меня (по мне) – що-до ме́не, про ме́не, по мої́й голові́. [Про ме́не – робі́ть, як зна́єте. По мої́й голові́ – хоч вовк траву́ їж. (Сл. Гр.)]. • Тебя не -ется! – не про те́бе ді́ло! не твоє́ ме́леться! • Чего ни косни́сь – що не візьми́, до чо́го не оберни́ся, за що не ві́зьмешся, то… • А косни́сь тебя, что ты сказал бы – неха́й би тебе́ торкну́лося, що́ сказа́в би; а якби́ тобі́ таке́, що́ сказа́в би; 5) (только об одушевл.: интересовать, составлять интерес) торка́тися, торкну́тися, дотика́ти, діткну́ти, обхо́дити, обійти́ кого́. [Його́ ли́хо ма́ло мене́ торка́ється (Ніков.). Мене́ пісні́ й проро́цтва не обхо́дять: аби́ зако́н – проро́ків непотрі́бно (Л. Укр.)]. • Нас это близко -ется – нас це бли́зько обхо́дить. • А насколько ж (а разве) это меня -ется? – а що то мене́ обхо́дить?; 6) (чего: говорить о чём) торкатися, торкнутися чого, згадувати, згадати про що. • Не -сайтесь этого вопроса – не торка́йтеся ціє́ї спра́ви; не зга́дуйте про це. • -ну́лся в двух словах… – згада́в двома́ слова́ми про що. • Оратор -ну́лся вопроса о… – промо́вець торкну́вся спра́ви про що или чого́. • Каса́ющийся – (относящийся) доти́чний до чо́го и чого́, (относительный) стосо́вний до чо́го, що-до ко́го (спра́ва), про́ти, су́проти ко́го, чо́го; см. ещё Каса́тельный. [Ко́жний з прису́тніх на суді́, коли́ що знав доти́чне спра́ви, міг про се заяви́ти су́ддям (Ор. Лев.). А оце́ спра́ва – що-до гро́шей (Звин.)]. • Каса́емо – що-до, про́ти, су́проти ко́го, чо́го.

Келе́йный – 1) келі́[е́]йний. [Ле́жачи на своє́му вузько́му келе́йному лі́жку (Коцюб.)]; 2) (секретный) тає́мний, потає́мний. • Это дело -ное – це спра́ва не до ро́зголо́су. • -ный разговор – розмо́ва на самоті́, віч-на́-віч, у чоти́ри ока з ким.

Кипяти́ться – 1) кип’яти́тися; (о воде) вари́тися, окро́питися; (о молоке) вари́тися, (а в духу) пря́[а́]житися, прягти́ся. • Вода должна -ться четверть часа – вода́ пови́нна кипі́ти чверть годи́ни; 2) (сердиться сильно) кипі́ти, лютува́ти. [Коло вікна́ почали́сь жа́рти, ре́гіт, розмо́ва; Гнат усе чув і кипі́в (Коцюб.)].

Клеи́ться – 1) кле́їтися. • Мебель -тся – ме́блі кару́чать. • Разговор не -тся – розмо́ва не в’я́жеться, мо́ва не мо́виться. • Дело -тся – спра́ва в лад іде́, ла́диться. • Дело не -тся – спра́ва не йде в лад, не ла́диться; 2) (прилипать) бра́тися. [Фа́рба бере́ться (Мирг.)].

Колло́квиум – кольо́квіум (-му), контро́льна розмо́ва.

Кру́пный – вели́кий, чима́лий, буйни́й. • -ное хозяйство – вели́ке господа́рство. • -ное предприятие – вели́ке підприє́мство. • -ная промышленность – вели́ка промисло́вість. • Он -ная сила – він видатна́ (вели́ка, неаби́яка) си́ла. • -ная буржуазия – вели́ка буржуазі́я. • -ные деньги – вели́кі (недрібні́) гро́ші. • -ный вол – чаба́нний (чабани́стий) віл. • -ный (о зерне, фруктах, ягодах) – буйни́й, дорі́дний, дорі́дливий; (о каплях жидкости) буйни́й, крапли́[я́]стий, крапчи́[а́]стий, (о слезах ещё) дорі́дливий (Свидн.). [Буйна́ (дорі́дна) пшени́ця (Київщ.). Дорі́дні я́блука, гру́ші. Буйні́ (дорі́дні) ви́шні]. • -ные арбузы, дыни – вели́кі (дорі́дні) кавуни́, ди́ні. • -ный жемчуг – буйні́ пе́рли, (собир.) буйне́ перло́. • -ная печать – буйни́й друк. • -ное явление – вели́ке я́вище. • -ное недоразумение – вели́ке (чима́ле) непорозумі́ння. • -ный разговор – го́стра (гнівна́) розмо́ва, (фамил.) бала́чка серди́та нівро́ку.

Ли́ться – 1) (течь) ли́тися (зап. лля́тися), точи́тися, текти́, си́патися, (пров.) хля́нути; (сильно) ри́нути, бу́рити; (плавно: преимущ о звуках, свете и т. п.) пли́нути, пли́сти́, ли́нути. [Сві́тло хви́лями ллє́ться з не́ба (Коцюб.). А вода́ хля́не та й хля́не (Черкащ.). Ри́нуло з не́ба ці́ле мо́ре сві́тла (Васильч.). Чи́ста, хоро́ша мо́ва пли́не рі́вно (Єфр.). Небе́сні зву́ки ли́нуть у ду́шу (Тесл.)]. • Беседа -тся – розмо́ва ллє́ться (то́читься). [Як ллє́ться розмо́ва! (Н.-Лев.)]. • Кровь -тся – кров ллє́ться (то́читься, пли́не, юши́ть), (струится) цебени́ть. [То́читься лю́дська кров, і кінця́-кра́ю цьому́ не ви́дко (Єфр.). З оче́й і уст пусти́лась кров плисти́ (Франко). З носі́в і уст юши́ла кров (Котл.). Так і цебени́ть кров (Черкащ.)]. • Слёзы -тся – сльо́зи ллю́ться, (крупные) си́плються. [А серде́нько одпочи́не, по́ки сльо́зи ллю́ться (Шевч.). Сльо́зи так і си́палися з ка́рих оченя́т (Грінч.)]. • -ться ручьём – цюрко́м (пров. дзюрко́м, джурко́м) ли́тися (текти́), джуркоті́ти (-кочу́, -коти́ш), цебені́ти. • -ться через край – ли́тися (перелива́тися) через ві́нця; 2) (страд. з.: отливаться) ли́тися, вилива́тися, бу́ти вили́ваним.

Молва́ – 1) (общий говор, шум) га́мір (-мору), гу́тірка, (глухой) го́мін (-мону); 2) (слух) по́голос (-су), по́голо́ска, чу́тка (-ки) и чутки́ (-то́к), по́чутка, (диал.) по́устка, (разглашение) ро́зголос (-су), (слава) сла́ва (обычно дурная), по́славка, (толки, беседа) помо́вка, бала́чка, гу́тірка, гові́рка. [По́голос розійшо́вся по всій око́лиці (Біблія). Йшов по́голос між наро́дом, що… (Леонт.). Пішла́ по селу́ по́голоска, що вчи́тель нічо́го не тя́мить (Єфр.). Пішла́ чу́тка, ні́би народи́вся «анци́христ» (О. Пчілка). По всій Гуцу́льщині гуду́ть чутки́ про юнака́ (Олесь). Пішла́ по́чутка, що у пані́в цар люде́й одбере́ (Кам’янеч.). Таку́ по́устку пусти́в, ні́би-то мені́ хабара́ сусі́ди дали́ (Липовеч.). Про чо́рта ті́льки по́славка, а ніхто́ того́ чо́рта не ба́чив (М. Вовч.). По селу́ скрізь літа́ла гу́тірка, що… (Кониськ.)]. • -ва́ всё преувеличивает – чу́тка (по́голос, по́голо́ска) все прибі́льшує. • Всеобщая -ва́ – вселю́дні чутки́, вселю́дна по́голо́ска, всесві́тній ро́зголос. • Стоустая -ва́ – стоу́стий по́голос, стоу́ста сла́ва, тисячоу́ста чу́тка. • Дурная -ва́ – (недо́бра) сла́ва (ум. сла́вонька), погові́р (-во́ру). [А на ме́не молоду́ю погові́р та сла́ва… із леда́чим зазна́лася, сла́воньки набра́лася (Гнід.). Не бійсь сла́ви, не бійсь погово́ру (Метл.)]. • Распространять дурную -ву́ о ком – пуска́ти сла́ву про ко́го, сла́вити кого́. • -ва́ приписывает кому что – чутки́ накида́ють кому́ що; 3) (речь) мо́ва, розмо́ва.

Молча́ние – мовча́ння, (пауза) мо́вча́нка, (безмолвие) німо́та, ти́ша, мовча́зність (-ности). [Мину́ло кі́лька хвили́н у мовча́нні (Л. Укр.). Ні́би хтів свої́м мовча́нням сказа́ти: цього́ бу́ти не мо́же (Крим.). Пройшло́ у мовча́нці кі́лька хвили́н (Коцюб.). Після до́вгої мовча́нки знов обізва́вся до ньо́го (Васильч.). Аби́ не ба́чити тих стін, у котри́х гула́ коли́сь бучна́ розмо́ва, чу́вся весе́лий ре́гіт, а тепе́р така́ нудна́ німо́та їх окрива́ла (Мирн.)]. • Глубокое -ние – глибо́ке мовча́ння. [У глибо́кім мовча́нню сю річ ву́хом ло́влять гебре́ї (Франко)]. • Тяжёлое -ние – важке́ мовча́ння, важка́ мо́вча́нка. • Угрюмое, мрачное -ние – похму́ре мовча́ння, похму́ра мо́вча́нка. • Гробовое -ние – моги́льна ти́ша, гробове́ мовча́ння. • Гробовое -ние воцарилось среди присутствующих – моги́льна ти́ша запанува́ла (гробове́ мовча́ння запанува́ло) серед прису́тніх, поняла́ (поняло́) прису́тніх. • Пребывать в -нии – пробува́ти в мовча́нні, німува́ти. [Де німу́ють-недугу́ють, ги́нуть без пу́ття (Грінч.)]. • Хранить упорное -ние – упе́рто мовча́ти, затя́тися й мовча́ти. • Погрузиться в -ние – порину́ти в мовча́ння. • Принудить кого к -нию – зму́сити кого́ мовча́ти (до мовча́ння), (образно) заці́пити (замкну́ти, затули́ти) уста́ (ро́та) кому́, зав’яза́ти язи́к(а́) кому́. [Си́ла мо́же заці́пити уста́, мо́же скува́ти ві́льне сло́во (Єфр.)]. • Накладывать на уста печать -ния – замуро́вувати уста́. [Ненаста́ннії нару́ги замуро́вують уста́ (Франко)]. • Обходить, обойти, проходить, пройти -нием что – збува́ти, збу́ти мовча́нням що. • Прервать -ние – перерва́ти мовча́ння (мо́вча́нку). [Пе́рший перерва́в важку́ мо́вчанку Бовдур (Франко)]. • Ваше -ние вызывает подозрение – ва́ше мовча́ння виклика́є підо́зру. • -ние – знак согласия – хто мовчи́ть, той не пере́чить; мовча́ння – знак зго́ди. • В -нии – у мовча́нні, мо́вчки, тихце́м; срв. Мо́лча. [Міща́ни тихце́м розхо́дяться (Куліш)].

Начина́ть, нача́ть – 1) почина́ти, поча́ти, розпочина́ти, розпоча́ти, зачина́ти, зача́ти, (редко) начина́ти, нача́ти, (редко, диал.) розчина́ти, розча́ти, започина́ти, започа́ти що и що роби́ти, (очень редко) вчина́ти, вча́ти що роби́ти; (ставать) става́ти, ста́ти що роби́ти, (приниматься) бра́тися, взя́ти и (реже) взя́тися, піти́ що роби́ти, захо́джуватися и захо́дитися, (сов.) заходи́тися що роби́ти и коло чо́го, (о мног.) порозпочина́ти, позачина́ти, позахо́джуватися. [Я знав кіне́ць, іще́ й не почина́вши (Самійл.). Життя́ свого́ я не почну́ як ді́ти (Грінч.). Го́сті почали́ проща́тися (Коцюб.). Со́нце почало́ поверта́ти на вечі́рній пруг (Н.-Лев.). Ки́ньмо же́реб, хто резпочина́ти му́сить (Куліш). Тро́хи одди́хавши, зно́ву розпочина́є (Мирний). Тепе́р-би нам з ворога́ми бі́йку розпоча́ти (Рудан.). Па́ртія ви́знала за потрі́бне розпоча́ти рішу́чу боротьбу́ з пра́вим у́хилом (Пр. Правда). Стари́й розпоча́в нову́ ха́ту будува́ти (Мирний). Кардина́л каза́ння зачина́є (Самійл.). Ка́шель зачина́є души́ти його́ слабі́ гру́ди (Франко). Зачина́є із ним розмовля́ти (Рудан.). До́бре зача́в, ли́хо скінчи́в (Франко). Зача́в був його́ соро́мити (Грінч.). Зачне́ крича́ти (Звин.). Як начне́ш пости́ть, то ні́чого бу́де хрести́ть (Номис). Співа́ли га́рні пісні́, а да́лі й казки́ розчали́ (Біл.-Нос.). Розчали́ роби́ти ха́ту (Червоногр.). Заходи́тись коло тіє́ї пра́ці, що започали́ на́ші пре́дки (Куліш). Прибі́г до нас та й стає́ нам розка́зувати, що йому́ тра́пилося (Звин.). Став до ме́не ходи́ти (М. Вовч.). Бра́вся він голоси́ти (Крим.). Взяв він ла́ятися (Звин.). Погла́дить по голо́вці, а сам ві́зьме ходи́ть по садку́ (М. Вовч.). Учо́ра взяла́ за щось супере́читися зо мно́ю (Крим.). Взяли́ся стреля́ти (Гол. I). Пішли́ старі́ про Ка́м’янець розпи́туватись (Свидн.). Пообі́дав і роби́ти заходи́вся (Грінч.)]. • -ть говорить – почина́ти, поча́ти говори́ти, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти мо́ву, заговори́ти про (за) ко́го, про (за) що. • Ребёнок -на́ет говорить (впервые) – дити́на почина́є говори́ти (лепеті́ти), (диал.) дити́на наріка́є. [«А що мали́й, ще не гово́рить?» – «Та ні, потро́ху вже наріка́» (Бердянщ.)]. • -ть год, день – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) рік, день. • -ть дело – а) (судебное) почина́ти (розпочина́ти, заво́дити), поча́ти (розпоча́ти, заве́сти́) спра́ву (ді́ло). [Я тобі́ й ко́ні подару́ю і ді́ла нія́кого не заведу́ (Тобіл.)]; б) (исковое, тяжбу) заклада́ти, закла́сти (реже заложи́ти) по́зов; в) (предприятие) почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) ді́ло; заклада́ти, закла́сти підприє́мство, (зап.) підніма́тися, підня́тися (яко́їсь спра́ви). • -ть драку, ссору и т. п. с кем – почина́ти, поча́ти бі́йку, сва́рку и т. п. з ким, заво́дитися, заве́сти́ся (би́тися, свари́тися и т. п.) з ким. [На́що ти з ді́тьми заво́дишся? знов почну́ть пла́кати через те́бе (Звин.). Завели́ся, як той каза́в: бага́тий за бага́тство, а вбо́гий – бо-зна й за ві́що вже (Номис). Завели́сь князі́ поміж собо́ю би́тись (Куліш)]. • -ть жизнь – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) життя́. [Мо́жна було́ нове́ життя́ по-кра́щому розпоча́ти (Доман.)]. • -ть от (с) Адама – почина́ти, поча́ти від Ада́ма (від ба́тькового ба́тька). • -ть переговоры – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) перемо́ви (переспра́ви). • -ть (затягивать) песню – заво́дить, заве́сти́ пі́сні и пі́сню. [Вночі́ заво́див свої́х чарівни́х пісе́нь (Гр. Григор.). Без ме́не не зна́єш, як і пі́сню завести́ (Стор.)]. • -ть пирог, хлеб – почина́ти, поча́ти, (слегка) надпочина́ти, надпоча́ти пирі́г (пирога́), хліб. • -ть (заводить) разговор – почина́ти (розпочина́ти), поча́ти (розпоча́ти) розмо́ву, здійма́ти (зніма́ти), зня́ти розмо́ву (бе́сіду, бала́чку, мо́ву, (диал.) річ, заво́дити, заве́сти́ (мо́ву), забала́кувати, забала́кати про (за) ко́го, про (за) що. [Ти даре́мно сам знов розпочина́єш ту розмо́ву (Л. Укр.). Не здійма́ймо журли́вих розмо́в! (Л. Укр.). Сама́ вона́ таки́х розмо́в не зніма́ла, – все він почина́в (Грінч.). Коли́-б не хоті́в, то-б і бе́сіди оціє́ї не здійма́в (Кониськ.). «Бра́тіки мої́!» – здійма́є річ оди́н (Коцюб.). Не здійма́ла бі́льше ре́чи про свою́ ду́мку (Кониськ.). Не хтів їй каза́ти всього́ про се́бе одра́зу і заві́в про дру́ге (Гр. Григор.)]. • -ть сначала – почина́ти, поча́ти споча́тку. [Почні́ть споча́тку, а то я вас переби́ла (Л. Укр.)]. • -ча́ть поддакивать – поча́ти прита́кувати (підта́кувати), зата́кати. • -ть разглагольствовать – почина́ти, поча́ти (зача́ти) просторі́к(ув)ати, запросторі́кати, розпуска́ти, розпусти́ти патя́ки. • -ть танец – почина́ти (заво́дити), поча́ти (заве́сти́) та́не́ць (тано́к). • -ча́ть читать – поча́ти чита́ти, зачита́ти. [Пи́сьма принесли́ і всі тихе́нько зачита́ли (Шевч.)]. • Как -чал, как -нё́т читать! и т. п. – як поча́в (зача́в), як (не) почне́ (зачне́) чита́ти! и т. п. Опять -чал своё – зно́ву заві́в своє́ї. • Не с чем -ча́ть – нема́ з чим (ні з чим) поча́ти (підня́тися), (образно) нема́ за що рук зачепи́ти. • Не знаю, что и -ча́ть – не зна́ю, що й поча́ти (що його́ й роби́ти). [Я не зна́ю, що мені́ роби́ти, що мені́ поча́ти (Сл. Гр.)]. • Не торопись -на́ть, спеши кончать – не шви́дко почина́й, а шви́дко кінча́й. • -на́й, да о конце помышляй – почина́й, та про кіне́ць дбай. • Ни -ча́ть, ни кончать пришло – ані сюди́, ані туди́, Мики́то! (Приказка); 2) безл. – почина́ти, поча́ти, (становиться) става́ти, ста́ти. [Почина́ло става́ти ду́шно (Грінч.). Почало́ йому́ зга́дуватися все, що тоді́ було́ (Грінч.). Ста́ло на світ займа́тися (Квітка)]. • -на́ет идти дождь – почина́є йти дощ, зрива́ється дощ (іти́). [Зрива́ється до́щик іти́ (Звин.)]. • -на́ет теплеть – почина́є теплі́ти, (больше прежнего: теплі́шати), забира́ється на тепло́. Начина́я – 1) почина́ючи, розпочина́ючи и т. п.; 2) нрч. – почина́ючи, поча́вши з (від) ко́го, з (від) чо́го. • -на́я с этого времени – почина́ючи з цього́ ча́су, з цьо́го ча́су поча́вши. • -на́я с этого места – почина́ючи від цього́ мі́сця, від цього́ мі́сця поча́вши. • На́чатый – поча́тий, розпоча́тий, зача́тий, нача́тий, розча́тий, започа́тий, вча́тий, порозпочи́наний, позачи́наний; заве́дений; надпоча́тий; зня́тий. [Поча́ті в дев’ятна́дцятому ві́ці спро́би (Крим.). Кінча́ли розпоча́ту бе́сіду (Коцюб.). Надпоча́тий хліб (Франко)]. -ться – 1) (стр. з.) почина́тися, розпочина́тися, бу́ти почи́наним, розпочи́наним, поча́тим, розпоча́тим, порозпочи́наним и т. п. [Пра́цю ті́льки розпоча́то (Самійл.)]. • -чат судебный процесс – поча́то (розпоча́то) судо́ви́й проце́с (судо́ву́ спра́ву); 2) (в пространстве) почина́тися, поча́тися, (реже) зачина́тися, зача́тися. [Там, де го́ри вкри́ті тумана́ми, мій рі́дний кра́ю, – там, поча́вся ти (Грінч.). Оби́два яри́ зачина́ються коло лі́са (Звин.)]; 3) (во времени) почина́тися, поча́тися, розпочина́тися, розпоча́тися, зачина́тися, зача́тися, (редко) начина́тися, нача́тися, (редко, диал.) почина́ти, поча́ти, розчина́тися, розча́тися, зачина́ти, зача́ти; (наступать; появляться; возникать) захо́дити, зайти́; (возникать, брать начало) става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти, іти́, піти́ з чо́го, від ко́го; (подниматься: о крике, шуме, ссорах и т. п.) зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, зчина́тися, зча́тися, (также о разговоре) здійма́тися и зніма́тися, зня́тися. [Ді́я почина́ється з то́го, що… (О. Пчілка). Незаба́ром почне́ться ді́ло (Рудан.). Коли́ воно́ (не́бо) почало́сь, того́ ми не зна́єм (Рудан.). Коли́ розпочина́лося на Украї́ні яке́ до́бре ді́ло, то за́вжди… (Рада). Розпоча́вшися р. 1901 боротьбо́ю за украї́нський університе́т, ця тенде́нція невпи́нно йде впере́д (Рада). Бе́нкет розпоча́всь (Самійл.). Розпочала́ся нудьга́ за Украї́ною (Крим.). Неба́вом розпочне́ться нау́ка в шко́лі (Кониськ.). Нове́ життя́ зачало́ся (Мирний). Закінчи́ти ту спра́ву, що зачала́сь у березо́лі (Куліш). Ро́жа одцвіла́ся, а кали́на начала́ся (Метл.). На Чо́рному мо́рі все недо́бре почина́є (Пісня). Як зачина́є зва́да, не помо́же й ра́да (Номис). Прийшли́ моро́зи, ви́пав сніг; зайшла́ и́нша робо́та (Васильч.). Сва́рка зайшла́ і́з-за яки́хось ви́плат (Франко). Ста́ла сла́ва, ста́ли й погово́ри, ой на ту́ю дівчи́ноньку, що чо́рнії бро́ви (Метл.). Встає́ життя́ нове́ (Грінч.). Повста́ла боротьба́ націона́льности за своє́ націона́льне «я» (Грінч.). Все воно́ з сва́рки поста́ло (Грінч.). Така́ дру́жба, таке́ товари́ство пішло́ між ни́ми! (Мирний). Зав’яза́лася бала́чка, пішла́ обмі́на думка́ми (Крим.). Зчиня́ється до́сить палка́ спі́рка (Грінч.). Вчини́вся нара́з крик (Франко)]. • -ется день – почина́ється (настає́) день. • -ется жатва – почина́ються (захо́дять) жнива́. • -ло́сь ненастье – почала́ся него́да, занепого́дилося. • -ется ночь – почина́ється (настає́, заступа́є, запада́є) ніч. • -ется осень – почина́ється о́сінь, осені́є. • -ется праздник – почина́ється (захо́дить) свя́то. • -ло́сь с пустяков – почало́ся (зайшло́) з дурни́ці. • -ется, -чался́ разговор – почина́ється (здійма́ється), почала́ся (зняла́ся) розмо́ва (бе́сіда). [Розмо́ва на яки́й час затну́лася, а там зно́ву зняла́сь (Мирний). Зняла́ся в нас бе́сіда про книжки́ (Кониськ.)]. • -ется рассвет – почина́є світа́ти (розви́днюватися, на світ благословля́тися, дні́ти). • Список -ется его именем – спи́сок почина́ється його́ ім’я́м (з його́ ім’я́). • Не нами -ло́сь, не нами и окончится – не від нас повело́ся – не з на́ми й мине́ться; не від нас ста́ло, не на́ми й скі́нчиться (Приказки).

Небольшо́й – 1) (по протяжению, об’ёму) невели́кий, (поменьше) невели́чкий, (малый) мали́й, мале́нький, (мелкий) дрібни́й. [Невели́ка ха́та (Київщ.). Серед невели́чкої місько́ї світли́чки (Грінч.). Яка́ ши́я! а голова́ невели́чка (М. Вовч.). Невели́чкий ще я (Тесл.). Ще нема́ двох мале́ньких коробочо́к (Н.-Лев.). Дрібні́ ре́чі (Київщ.)]; 2) (по числу, по стоимости) невели́кий, невели́чкий. [Хи́тро, му́дро та невели́ким ко́штом (Котл.). Зійшло́ся невели́ке товари́ство (Ґ. Шкур.). Невели́(ч)ка кі́лькість люде́й (Київ). Невели́чка су́ма (Крим.)]; 3) (недолгий) недо́вгий. • Сказать после -шо́го молчания – сказа́ти (мо́вити) після недо́вгого мовча́ння (недо́вгої мо́вча́нки); 4) (незначительный) невели́кий, невели́чкий, мали́й, мале́нький, незначни́й. [Це біда́ невели́ка (Київщ.). Невели́чка (незначна́) розмо́ва (Київ). Хоч він мали́й серед пані́в чолові́к, та вели́кий ро́зум ма́є (Сл. Гр.)]. • -шо́й барин – невели́кий пан. • -ша́я барыня – невели́ка па́ні. • -шо́й голос – невели́(ч)кий го́лос. • -шо́е дело – невели́(ч)ка спра́ва. • -ши́м делом – тро́хи, тро[і]шки, потро́ху. • -шо́й души человек – невели́кої душі́ люди́на. • -шо́й любитель – невели́кий (несильни́й) ама́тор. • -шо́й охотник до чего – не ду́же охо́чий до чо́го, не ду́же ла́сий на що. • -шо́й праздник – невели́(ч)ке свя́то, при́святок (-тка). • -ша́я просьба – невели́чке проха́ння. • -шо́й ум – невели́кий (мали́й, обме́жений) ро́зум. • -шо́е усилие – невели́(ч)ке зуси́лля. • С -ши́м – з чимсь, (с лишним) з ли́шкою, з га́ком; срв. Ли́шнее (С -ним). [Заплати́в три карбо́ванці з чимсь (Київ). Їй два́дцять з чимсь ро́ків (Київ)]. • С -ши́м три года – три ро́ки з чимсь. • Дело за -ши́м стало – спра́ва за мали́м ста́ла.

Неда́вний – неда́вній, нещода́вній; (свежий) сві́жий. [Неда́вні ще сльо́зи на ли́ченьку зна́ти (Грінч.). «Так ти ще й би́тись!» – скри́кнула кра́марка на неда́вню свою́ това́ришку (Мирний). Нещода́вні при́ятелі посвари́лися (Франко). Я́сно встава́ла перед не́ю нещода́вня розмо́ва у садку́ (А. Любч.)]. • -нее время – неда́вній час, неда́вні часи́. • В -нее время, в -нем времени – неда́вніми часа́ми, неда́внім ча́сом, (за) неда́вніх часі́в, неда́вно, нещодавно́. [Неда́вніми часа́ми за Ки́ївом, Ба́ром і Бра́цлавом простяга́лась пусти́ня (Куліш). Ото́ раз, неда́вніх часі́в, свя́то наступи́ло (Рудан.)]. • До -него времени – до неда́внього часу, донеда́вна. [Донеда́вна хазяїнува́ли вони́ ко́жен у сво́му має́тку (Леонт.)]. • С -него времени, с -ней поры – знеда́вна. [Я поміча́ю знеда́вна, що ви не зо́всім до́бре почува́єте себе́ (Кінець Неволі)]. • -нее прошлое – неда́внє (сві́же) мину́ле, неда́вня (сві́жа) мину́вшина.

Неоко́нченный – нескі́нчений, недокі́нчений, незакі́нчений, неви́кінчений, недове́дений до кінця́; (с отглагольными существительными обычно передаётся страд. причастием глагола, напр.: -ный печатанием – недодруко́ваний; -ный в работе – недоро́блений; -ный в разговоре – недока́заний; -ная песня – недоспі́вана пі́сня; -ное письмо – недопи́саний лист). [Нескі́нчена розмо́ва (Л. Укр.). Синя́вський проковтну́в нескі́нчену фра́зу й сів (Ле). З недокі́нченою пі́снею на уста́х (О. Пчілка). До сто́лу знов сі́ли старі́; точи́ли незакі́нчену за вече́рею бала́чку (Головко). По́статі богі́в з неви́кінченими ембле́мами (Л. Укр.)].

Непринуждё́нный – 1) неви́мушений, неси́луваний, (естественный) приро́дни[і]й, натура́льний, (свободный) ві́льний, (развязный) смі́ливий, (простой) про́стий. [Розмо́ва була́ жва́ва, весе́ла, неси́лувана (Н.-Лев.). Підбавля́в чима́лу до́зу невві́чливости, гру́бости та смі́ливого то́ну (Крим.)]. • -ные манеры, -ное обращение – неви́мушені мане́ри, неви́мушене (про́сте) пово́дження; 2) неприму́шений, незму́шений, неприси́луваний, непринево́лений, незнево́лений до чо́го.

Несмотря́ на, нрч. – не вважа́ючи на, не зважа́ючи на; (вопреки) всу́переч чому́, наперекі́р чому́, (при всём желании и т. п.) попри що; срв. Невзира́я. [Не вважа́ючи на пі́зню по́ру, його́ прийня́в смотри́тель (Коцюб.). Не вважа́ючи на вели́ку си́лу праць з і́сторії письме́нства, ми все-ж не ма́ємо… (Н. Громада). Всу́переч усі́м тру́днощам, тре́ба зорганізува́ти промисло́вість (Азб. Комун.). Ця тенде́нція невпи́нно йде впе́ред наперекі́р о́дсічі пану́ючого по́льського елеме́нту (Рада). По́при всі тру́днощі перемо́га бу́де на́ша (Пр. Правда)]. • -ря́ на то, что – дарма́ що, не в[з]важа́ючи на те, що; (хотя) хоч. [Ща́стя моє́ було́-б ве́льми худорля́ве, дарма́ що моє́ життя́ було́-б страше́нно си́те (Куліш). Оповіда́ння, дарма́ що не ся́є мисте́цькою красо́ю, так приподо́балося, що… (О. Пчілка). Хоч повзу́ть тут скрізь по го́рах стежечки́, та проте́ не оживля́є їх розмо́ва (Франко)]. • -ря́ на это – проте́, а проте́, а втім, але́, але́-ж, одна́к, одна́че. [Ло́гіка ка́же, що не ва́рто сумува́ти про це, а доко́ри со́вісти, проте́, мене́ гризу́ть (Крим.)]. • -ря́ на всё это – не в[з]важа́ючи на все це (те), з усі́м тим, попри все це (те). • -ря́ ни на что – не в[з]важа́ючи ні на що́ (на будь-що́); (что бы ни было) хо́ч-би там що́.

Нить – 1) ни́тка; (шнур) шнур (-ра); (волокно) волокно́; (в лампочке накаливания) волоси́н(к)а; (прядь) па́смо, ста́л(ь)ка; срв. Ни́тка 1. [Уві́рветься життя́ коро́тка ни́тка (Самійл.) Діяменто́ва ни́тка (Франко). Все нове́, що він ба́чив, ле́гко вклада́лося йому́ в го́лову, зв’я́зуючись ти́сячами нито́к з тим, що він чита́в (В. Підмог.). Золоти́й шнур, протя́гнутий між хвили́нним і ві́чним (М. Калин.). Не́рви ма́ють ви́гляд тонки́х воло́кон (Київ)]. • -ти – нитки́ (-то́к) и т. д.; (пряди) па́сма (р. па́сем), стал(ь)ки́ (-л(ь)о́к). [Зі́брано всі нитки́ до викриття́ зло́чину (Пр. Правда). Золоти́сті па́сма со́няшного ся́йва (Черкас.). Баті́г у чоти́ри ста́лки (Манж.). Широколи́сте лата́ття вкри́ло во́ду ли́стом в три ста́лки (Н.-Лев.)]. • Нить Ариадны – Арія́днина (провідна́) ни́тка. • Вольфрамовая нить – во́льфрамова волоси́н(к)а. • Красная нить (иноск.) – черво́на ни́тка. • Путеводная нить – провідна́ ни́тка; см. Путево́дный. • Нить пыльника, бот. filamentum – пиляко́ва ни́тка. • Нить разговора – ни́тка розмо́ви. • Овладеть -тью разговора – опанува́ти розмо́ву, запанува́ти в розмо́ві, захопи́ти (взя́ти) в свої́ ру́ки ни́тку розмо́ви. • Тянется нить разговора – сота́ється (плете́ться) розмо́ва (бала́чка). • Нить мысли, рассказа – ни́тка ду́мки, оповіда́ння. [Слу́хала ува́жно до́повідь, боячи́сь розірва́ти ни́тку смі́ливої ду́мки (Епік). Жаді́бно сте́жу за ни́ткою його́ оповіда́ння (Крим.)]. • В одну нить – в одну́ ни́тку, в одну́ ста́л(ь)ку, в-одно́сталь; 2) см. Ни́зка 2.

Нра́виться – подо́батися, (очень редко) люби́тися, (быть по нраву) бу́ти до вподо́би (до сподо́би) кому́ (чиє́ї), бу́ти уподі́бним (споді́бним) кому́, (по душе) бу́ти до ми́сли, бу́ти га́рним кому́; (по вкусу) бу́ти до сма́ку, смакува́ти кому́; см. Нрав 2 (Быть, приходиться по -ву) и Вкус 4 (Быть, приходиться по -су). [Ніхто́ не вмі́в-би так, як він, подо́батись дівча́там (Самійл.). Їй подо́бається чорня́вий сусі́д (Коцюб.). Він мені́ почина́є подо́батись (Коцюб.). А що, ха́та лю́биться? (Лебединщ.). Невже́ оці́ пісні́ вам такі́ га́рні? (Звин.). Лю́ди зви́кли (до карто́плі) і тепе́р вона́ всім смаку́є (Наш). Пова́жна розмо́ва їй смаку́є (М. Вовч.). Мені́ життя́ іще́ смаку́є (Стар.-Чернях.)]. • -тся ли он вам? – чи він важ подо́бається? чи він вам до вподо́би? чи він вам уподі́бний? • Как вам это -тся? – як вам це подо́бається? • Ему -тся в деревне – йому́ до вподо́би (подо́бається) на селі́ (село́, жи́ти на селі́). • Здесь всем -тся – тут усі́м подо́бається, тут усі́м до вподо́би, (редко) тут усі́ прилюбля́ються. [Пари́ж га́рний і усі́ тут прилюбля́ються (М. Вовч.)]. • Что кому -тся – що кому́ до вподо́би (до смаку́), що кому́ подо́бається. • Больше -ться, чем кто, что – бі́льш(е) подо́батися (бу́ти вподібні́шим, бу́ти бі́льш(е) до вподо́би), ніж хто, ніж що; бу́ти кра́щим за ко́го, за що, від ко́го, від чо́го. [До́вший батіжо́к цьому́ хло́пчикові вподібні́ший, ніж коро́ткий (Н.-Лев.). Мені́ ка́вун кра́щий за ди́ню (Харківщ.)]. • Перестать -ться (разнравиться) – переста́ти подо́батися, ста́ти не до ми́сли, розлюби́тися. [Незаба́ром три факульте́т мені́ розлюби́вся (Крим.)]. • Не -ться – не подо́батися, (быть не по нраву) бу́ти не до вподо́би (не до сподо́би; бу́ти невподі́бним (несподі́бним); (не по вкусу) бу́ти не до смаку́, не смакува́ти. [Йому́ не подо́баються на́ші го́рниці (Черкас.)]. • Не -тся он мне – не до вподо́би (не подо́бається, невподі́бний) він мені́. • Нра́вящийся – що подо́бається, (що) до вподо́би и т. п., уподі́бний, споді́бний, га́рний кому́.

Оборо́т – 1) о́біг (-гу), оборо́т, оберта́ння. Срв. Обраще́ние 3. • Лежать без -та – дармува́ти. • -ты денежные, торговые – оборо́ти грошо́ві́, торго́ві (торгове́льні). • Пускать капитал в -ро́т – пуска́ти гро́ші в о́біг; 2) (головы и т. п.) поворі́т (-ро́ту). • В пол -та – упівповоро́та; 3) (изнанка ткани, бумаги и т. п.) ви́воріт (-роту), зворо́тний бік. [Перегорну́в листо́к і став писа́ти на зворо́тному бо́ці]. • Смотри на -ро́те – диви́сь на зворо́тному (на то́му, дру́гому) бо́ці, див. на зворо́ті; 4) (выражение) зворі́т (-ро́ту), ви́раз, ви́слів (-лову). [Лю́бить щиронаро́дніх слів та зворо́тів ужива́ти (Єфр.). Мо́ва ко́жного наро́ду багаті́є на слова́ й ви́рази (Єфр.)]; 5) (дела, разговора). • Дело приняло хороший (дурной) -ро́т – спра́ва поверну́ла на до́бре (на лихе́). • Дать делу другой -ро́т – поверну́ти спра́ву ина́кше. • Разговор принял такой -ро́т – розмо́ва зверну́ла в таки́й бік (на таке́). • Дать разговору иной -ро́т – поверну́ти (зверну́ти) розмо́ву на и́нше; 6) (при поездке). • В течение недели я сделал два -та из Полтавы в Киев – за ти́ждень я дві́чі зверну́вся з Полта́ви в Ки́їв; 7) (колеса) поворі́т (-ро́ту); (ключа в замке) спуст. [Ця коло́дка замика́ється на два спу́сти]; 8) (времён года) чергува́ння змін ро́ку.

II. Обрыва́ть, оборва́ть – (плоды, ягоды, цветы) обрива́ти, обірва́ти, зрива́ти, зірва́ти, (воровским образом, дочиста) обно́сити, обне́сти́, (о мн.) пообно́сити, (волосы, перья) обскуба́ти, обску́б(а)ти, обдже́ркати (гал.); (только волосы) обми́кати (гал.). • -ва́ть бородки перьев – де́рти пі́р’я. • -ва́ть клочьями одежду, шкуру на ком – обша́рпувати, обша́рпати, обшмато́вувати, обшматува́ти. • -ва́ть разговор, смех – урива́ти, увірва́ти, урва́ти (розмо́ву, сміх). • -ва́ть кого в разговоре – урва́ти мо́ву кому́. • Обо́рванный – обі́рваний, обску́баний, обми́каний; (об одежде) обша́рпаний, обшмато́ваний, обі́драний, обде́ртий. • -ная женщина – обі́дранка, оті́панка. • -ный разговор – уві́рвана розмо́ва.

Обрыва́ться, оборва́ться – 1) урива́тися, увірва́тися, урва́тися, рва́тися, порва́тися, зрива́тися, зірва́тися; 2) (откуда) урива́тися, урва́тися, обрива́тися, обірва́тися. [Урва́лася з драби́ни]; 3) (о голосе, песне, смехе, разговоре) урива́тися, урва́тися, рва́тися, порва́тися, перетина́тися, перетя́тися, зрива́тися, зірва́тися. [Розмо́ва рва́лася]; 4) обдира́тися, обідра́тися, обде́ртися, обша́рпуватися, обрива́тися, обірва́тися. [Чи ба́чиш, як ми обідра́лись? (Котл.). Пообша́рпувалися, пообрива́лися, як старці́].

Одушевля́ть, одушеви́ть – оживля́ти, оживи́ти, опоживля́ти, опоживи́ти, одушевля́ти, одушеви́ти кого́, додава́ти, дода́ти ду́ху (си́ли) кому́, надиха́ти, над(и)хну́ти кого́, що чим, підно́сити, підне́сти кого́. [Надихну́в гні́вом спі́ви, а ма́рмур життя́м]. • Одушевлё́нный – живи́й, живо́тній; підне́сений. • -ный предмет – жива́ річ. • -ный разговор – жива́, жва́ва, підне́сена розмо́ва.

Оживля́ть, оживи́ть – 1) (воскрешать) оживля́ти, оживи́ти, відживля́ти, відживи́ти, (о многих) пооживля́ти, повідживля́ти кого́; 2) (сообщать бодрость) підживля́ти, підживи́ти, ожва́влювати, ожва́вити, розбу́ркувати, розбу́ркати кого́, живи́ти кого́, що. • Это несколько -ви́ло его – це тро́хи відживи́ло, підживи́ло його́. • -ви́ть себя едою, водою и пр.– підживи́ти себе́ ї́жею, закропи́ти, прокваси́ти ду́шу. • Оживля́ющий – живлю́щий, живу́щий. • -щее средство – живлю́ще на́діб’я. • Оживлё́нный – оживле́ний, віджи́влений; ожва́влений, жва́вий, живи́й. • -ный разговор – жва́ва розмо́ва.

Опаса́ться – 1) (бояться) опа́суватися чого́, побо́юватися чого́, за що, обавля́тися, стерегти́ся чого́, опа́ску ма́ти, потерпа́ти за що, (не решаться, предвидя худое) варува́тися. [Я не за своє́, а за його́ коха́ння побо́ювалась (Л. Укр.). Він опа́сувався соба́к. Ба́тькова розмо́ва йому́ до вподо́би, але він стереже́ться, чи не жарту́є ба́тько (Васильч.). Тепе́р не мо́жна обавля́тись таки́х сумни́х на́слідків. Потерпа́ю, я́к-би дити́на не засла́бла]; 2) (остерегаться) стерегти́ся, вистерега́тися кого́, чого́. [Вистерега́йся пи́ти ли́шнє (Крим.)]; (охраняться) оберега́тися. • Не -а́ясь – безпе́чно. [Говори́ безпе́чно]. См. Остерега́ться, Оберега́ться, Охраня́ться.

Остана́вливаться и Остановля́ться, останови́ться – спиня́тися, спини́тися, зупиня́тися, зупини́тися, става́ти, ста́ти, запиня́тися, запини́тися, впиня́тися, впини́тися, припиня́тися, припини́тися, перепиня́тися, перепини́тися, перестава́ти, переста́ти, (внезапно) затина́тися, затну́тися, (о многих) поспиня́тися, позупиня́тися, постава́ти и т. д. Он шёл, не -вался – він ішо́в, не спиня́вся (не става́в). • Велите кучеру -ви́ться – накажі́ть візнико́ві спини́тися (зупини́тися, ста́ти). • Говори, не -вайся – говори́, не зупиня́йся. • Не -ваясь – не спиня́ючись (не зупиня́ючись), без відпочи́нку, без пере́рви. • Он работает не -ваясь – він працю́є (ро́бить) не спиня́ючись (без упи́ну). • Сердце (дыхание) в груди -ви́лось – се́рце (ві́ддих) у гру́дях запини́лося, дух заби́ло. • Часы -ви́лись – годи́нник став. • Я -ви́лся здесь на несколько дней – я спини́вся тут на (де́)кілька днів. • Я -ви́лся в гостинице – я став у готе́лі. • -ви́ться на ночлег – ста́ти на ніч, ста́ти ночува́ти. • -ви́ться лагерем, биваком – ота́боритися, оташува́тися, отако́митися, отокува́тися, окоши́тися, коше́м, та́бором ста́ти. • Войско получило приказание -ви́ться – ві́йсько здобу́ло нака́з ста́ти (спини́тися). • -ви́ться со стадом – отирлува́тися. • Работа -ви́лась – робо́та припини́лася (запини́лася, ста́ла). • Мельница -ви́лась, не работает – млин став, не ме́ле (не працю́є). • Разговор -ви́лся – розмо́ва ста́ла (припини́лася, перепини́лася), (внезапно) затну́лася, урва́лася. • Он -ви́лся, не договорив слова – він затну́вся (запини́вся), не доказа́вши сло́ва. • На чём мы -ви́лись? – на чо́му ми спини́лися (ста́ли)? • -вимся на этом подробнее – спині́мося на цьо́му докладні́ше. • Барометр -ви́лся на хорошей погоде – баро́метр став на годи́ні. • Он на этом не -вится – на цьо́му він не ста́не. • Он ни перед чем не -вится – він ні перед чим не спи́ниться (нічи́м не впи́ниться). [Шля́хта не впиня́лася ні ві́рою, ні мо́вою (Куліш)]. • -ви́ться, наткнувшись на препятствие – затина́тися, затну́тися. • -ви́ться неподвижным (от страха) – прикипі́ти до мі́сця. • Останови́сь! останови́тесь! – спини́сь! спині́ться! стій! сті́йте! • Остано́вленный – спи́нений, зупи́нений, запи́нений и т. д.

Открове́нный – відве́ртий, відкри́тий, незакри́тий [Була́ правди́ва та незакри́та (Грінч.)], непотайни́й [Розмо́ва щи́ра, непотайна́ (Неч.-Лев.)], (искренний) щи́рий. Срв. Откры́тый. • -ный человек – відве́рта (непотайна́) люди́на.

Отры́вистый – відри́вчастий, ури́вча(с)тий, ури́вистий, ури́ваний, відру́бчастий. [Ури́ваний сміх. Ури́вчаста розмо́ва]. • Отры́висто – ури́вчасто, ури́висто, ури́вано, відру́бчасто.

Па́мять – 1) (способность помнить) па́м’ять (-ти), (реже) тя́мка. • -ть к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел. • Твёрдая -ть – до́бра па́м’ять. • В здравом уме и твёрдой -ти – в до́брій па́м’яті і при ро́зумі (или: в ці́лому і по́вному ро́зумі) бу́вши. • Дурная, слабая -ть – леда́ча па́м’ять. • Короткая -ть – коро́тка па́м’ять. • Вреза́ться (вре́заться) в -ть – в тямки́ (в тя́мку) вбива́тися (вби́тися), в тя́мку вдава́тися (вда́тися), в по́мку дава́тися (да́тися), в па́м’ять (в па́м’ятку) впада́ти (впа́сти) кому́. [До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Шевч.). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася]. • Выбрасывать, выбросить из -ти – викида́ти; ви́кинути з па́м’яти (з тя́мки, з голови́). • Держать в -ти – ма́ти на па́м’яті (в тя́мці), держа́ти в голові́. • Не задержалось в -ти – не впа́ло в па́м’ятку, не вде́ржалося голови́. • Запечатлевать, запечатлеть в -ти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку. • Запечатлеться в -ти – відби́тися в па́м’яті, впа́сти в па́м’ятку, бу́ти в тямку́. • Зараниваться, зарониться в -ть – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку. • Изглаживаться (изгладиться), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из -ти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися. [Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (Конис.)]. • Изощрять, -рить -ть – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять. • Лишаться, лишиться -ти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яти. • Оставаться, остаться в -ти – пам’ята́тися, запам’ята́тися. • Притуплять, притупить -ть – притира́ти, прите́рти па́м’ять. • -ть притупилась – па́м’ять прите́рлася. • Удержать в -ти – запам’ята́ти, запам’ятува́ти. [Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во]. • Удерживаться в -ти – держа́тися голови́. • Это совсем вон у меня из -ти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти. • На -ти вертится – на ду́мці кру́титься. • Приводить, привести в -ть кого – опам’ята́ти кого́. • Приходить, прийти в -ть – до па́м’яти прихо́дити, прийти́, опам’ята́тися. • Без -ти – неприто́мно, без по́мку. [Він неприто́мно впав на стіле́ць. Плив без по́мку]. • Не идёт из -ти – не йде з па́м’яти, з ду́мки кому́ що. • Без -ти влюблён – шале́но зако́ханий. • -ть изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́. • Если не изменяет мне -ть, то это случилось в прошлом году – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося мину́лого ро́ку (торі́к). • Учить на -ть (наизусть) – учи́ти на па́м’ять. • С -ти, по -ти – з па́м’яти, з голови́. • Сказать, прочитать по (с) -ти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти. • Отшибло кому -ть – па́мороки заби́ло кому́; 2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок (-нку). [Небі́жчик лиши́в до́бру по собі́ па́м’ять. Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (Куліш). Оди́н по о́днім роки́ встаю́ть у спо́мині мої́м (Черняв.)]. • На -ть – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин(ок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що. [Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л. Укр.)]. • В -ть кого – на па́м’ять (на спо́мин, на спо́гад) про ко́го, про що. • За мою -ть, на моей -ти – за моє́ї па́м’яти. [За моє́ї па́м’яти тако́го не бува́ло]. • Для -ти – на па́м’ятку, на не́забудь. [Запишу́ собі́ на па́м’ятку]. • Блаженной -ти – свято́ї па́м’яти. • По старой -ти – за да́вньою зви́чкою. • Дай бог -ть, -ти – дай, бо́же, на па́м’ять. [Дай, бо́же, на па́м’ять, у вівто́рок, чи що це ді́ялось]. • Я дам ему о себе -ть – я йому́ пригада́юся. • Приводить, привести что кому на -ть – нага́дувати, нагада́ти, прига́дувати, пригада́ти кому́ що. [Усе́ пригада́в собі́, а того́ таки́ не згада́в]. • Приходить (прийти) на -ть – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять, спада́ти (спа́сти) на ду́мку кому́, дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці. [Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва. Але той моти́в нія́к не дава́вся на зга́дку (Л. Укр.)]. • Стёрлась -ть о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким. [Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в].

Перегово́р – 1) перемо́ва, пере́мовка, розмо́ва. • -ры – перемо́ви, розмо́ви, переспра́ви, перегово́ри. • -ры через послов – пере́силки. • Вести -ры с кем – трактува́ти (пактува́ти), перегово́рювати з ким, прова́дити перемо́ви з ким про що. [Коро́ль трактува́в з ха́ном про дові́чне зами́р’я (вечный мир) (Куліш)]. • -ры о мире – перемо́ви про мир; 2) -ры, см. Пересу́ды.

Предме́т – 1) (вещь, об’ект) річ (р. ре́чи), пре́дмет (-ту), об’є́кт (-ту). [Неди́вним реча́м не диву́йсь (Куліш). Я оберну́сь тоді́ в безду́шний пре́дмет (Коц.)]. • -ме́т вещественный, умственный – річ матерія́льна, розумо́ва. • -ме́т преподавания – пре́дмет навча́ння. • -ме́т изучения – пре́дмет студіюва́ння (ви́вчення); (в школе) пре́дмет, нау́ка, дисциплі́на. • Обязательный -мет – обов’язко́ва нау́ка, -вий пре́дмет; 2) (в разговоре, в сочинении) річ, мате́рія (-ії). [Міркува́ли (розмовля́ли) про пова́жні ре́чі. Узя́в він найни́жчу мате́рію до оповіда́ння (Куліш)]. • Разговор шёл о разных -тах – розмо́ва була́ про рі́зні ре́чі. • -ме́т разговора – мате́рія (річ) до розмо́ви. • Мы ещё вернёмся к этому -ту – ми ще (по)ве́рнемося до ціє́ї ре́чи (мате́рії); 3) (цель) мета́, ціль (-ли). • -ме́т желаний, стремлений – мета́ бажа́нь (пра́гнень), змага́нь. • Иметь в -те – ма́ти на меті́, на ува́зі. • На -ме́т получения – щоб оде́ржати що; 4) (перен.), см. Возлю́бленный, -нная. • -ме́т страсти нежной – ре́вного зако́хання об’є́кт, см. Па́ссия 2.

Предстоя́ть – 1) перед кем – стоя́ти поперед ко́го, стоя́ти, пристоя́ти перед ким. [Він забу́в, де він, перед чиї́м лице́м пристої́ть (Єфр.)]; 2) за кого, см. Предста́тельствовать; 3) при чём – бу́ти прису́тнім при чо́му, бу́ти при чо́му; 4) кому (быть впереди, предвидеться) – бу́ти перед ким, ма́тися кому́. [Ма́ється й мені́ (ма́ю й я) у ві́йсько йти́. Ма́лося мені́ (мав я) ї́хати на з’їзд]. • Ему -и́т большая работа – він ма́тиме вели́ку пра́цю. • Мне -и́т далёкая дорога – я ма́ю ї́хати в дале́ку доро́гу. • Мне -и́т неприятный разговор – ма́є бу́ти в ме́не при́кра розмо́ва. • Ему -и́т большая опасность – ма́є бу́ти (загро́жує) йому́ вели́ка небезпе́ка. • Ему -и́т большой подвиг – перед ним вели́кий по́двиг (вели́ке ді́ло). • -и́т кому что делать – ма́є роби́ти (зроби́ти) хто щось. • Вам -и́т отвечать за это – ви ма́єте за це відповіда́ти.

Прекраща́ться, прекрати́ться – припиня́тися, припини́тися, перестава́ти, переста́ти, перерива́тися, перерва́тися, (приостанавливаться) перепиня́тися, перепини́тися, перейма́тися, перейня́тися, (утихать) стиха́ти, сти́хнути, ущуха́ти, ущу́хнути, уни́шкнути(ся), (о мног.) поприпиня́тися, поперестава́ти, поперерива́тися и т. д. [Рух не ті́льки не припини́вся, а ще ду́жчий став (Доман.). По́зви за зе́млі переста́ли (Єфр.). Не за нас се ста́ло, не за нас і переста́не (Кон.). Перерва́лися ва́ші ле́кції (Крим.). Дощі́ без пере́стану, вже пора́-б їм і вни́шкнутися (Грінч.)]. • Разговор -ти́лся – розмо́ва припини́лася. • Дождь -ти́лся – дощ переста́в (ущу́х, пере(й)ня́вся). • Весь род його -ти́лся – уве́сь (усе́нький) рід його́ переві́вся. • Война не -ща́лась в продолжение пяти лет – війна́ не припиня́лась (аж) п’ять ро́ків. • -ти́лась возможность кому делать что – (описат.) увірва́лось (вже) кому́, увірва́лася ни́тка (бас) кому́ роби́ти що. [Вже Тере́шкові ввірва́лась ни́тка верхово́дити (Кв.)]. • Ни на миг не прекраща́ющийся – невгаву́ч[щ]ий, невга́вний, невсипу́щий. [Ту́га невсипу́ща].

Прерыва́ть, прерва́ть – 1) см. Перерыва́ть, Перерва́ть; 2) (останавливать, прекращать) перерива́ти, перерва́ти, урива́ти, у(ві)рва́ти кого́, що, перебива́ти, переби́ти кого́, кому́ що, перепиня́ти, перепини́ти, перехо́плювати, перехопи́ти кого́, що кому́, (о мн.) поперерива́ти, поперепиня́ти, поперехо́плювати що; срв. Прекраща́ть. [На чі́м-же ми чи́танку перерва́ли? (Куліш). Русте́м урва́в і обві́в слухачі́в о́ком (Коцюб.). Вона́ пи́льно слу́хала й не перебива́ла його́ (Крим.). Ти́шу перебива́ло ті́льки дзе́нькання дзво́ника (Єфр.). І сльо́зи жі́нці переби́ли мо́ву (Л. Укр.). Не перепиня́й мене́, а то й каза́ти не бу́ду (Харк. п.). Говори́ли всі, перехо́плюючи оди́н о́дного (Коцюб.)]. • -рва́ть разговор, переговоры – перерва́ти, у(ві)рва́ти розмо́ву, перегово́ри. • -рвать (совсем) сношения, знакомство, переговоры – зірва́ти зно́сини, знайо́мість, перегово́ри з ким. • -рва́ть кого, речь кому – перепини́ти, перехопи́ти, переби́ти кого́ и кому́, мо́ву кому́. [Не ла́йся, си́нку, не ла́йся! – знов переби́в дід Походе́нкові (Кониськ.). Вибача́йте, мо́ву переб’ю́]. • -рва́ть речь (свою) – перерва́ти, увірва́ти мо́ву (свою́) или просто увірва́ти. • -рвать себя – перепини́ти, переби́ти себе́. [Та що се я? – зно́ву сам себе́ перепини́в Марко́ (Грінч.)]. • -рва́ть молчание, тишину, сон – перерва́ти (переби́ти) мовча́нку, ти́шу, сон. • -рва́ть жизнь – перерва́ти життя́ кому́. [Молоди́й вік перерва́ли (Чуб.)]. • -рва́ть роботу кому – переби́ти пра́цю кому́ (чию́). • Не -вая – не перебива́ючи, без перери́ву. • -рыва́ть ток – перерива́ти течію́. • -рыва́ть пути сообщения – перетина́ти шляхи́. • Пре́рванный – пере́рваний, уві́рваний, переби́тий, перепи́нений, перехо́плений, зі́рваний. [Пере́рвана, перепи́нена розмо́ва]. • -нное свидание – пере́рване поба́чення. • Сообщение -но – сполу́чення пере́рвано. • Переговоры -ны и война началась – перегово́ри пере́рвано і війна́ почала́сь.

Прерыва́ться, прерва́ться – перерива́тися, перерва́тися, урива́тися, у(ві)рва́тися, рва́тися, порва́тися, обрива́тися, обірва́тися, припиня́тися, припини́тися, (временно) перепиня́тися, перепини́тися, (только сов.) затну́тися, (о мн.) поперерива́тися, поврива́тися, порва́тися, поперепиня́тися; срв. Прекраща́ться. [Го́лос йому́ перерива́ється (Л. Укр.). Розмо́ва або́ урива́лась, або прова́дилась вже по́шепки (Єфр.). За хвили́ну уві́рве́ться життя́ коро́тка ни́тка (Сам.). Перерве́ться так ра́но чиє́сь життя́ (Коцюб.). Розмо́ва на то́му й порва́лася (Мирн.). У йо́го порва́вся го́лос (Грінч.)]. • Разговор -ва́лся – розмо́ва у(ві)рва́лася, обірва́лася, припини́лася, (на время) перепини́лася, затну́лася (на яки́йсь час). • Прерыва́ющийся – ури́ваний; см. Преры́вистый. [У слабі́м ури́ванім го́лосі вилива́лася її́ душа́ (Стеф.)].

Пресека́ть, пресе́чь – 1) см. Пересека́ть 1 и 2; 2) (обычно в знач. прекращать, останавливать) перетина́ти, перетя́ти, припиня́ти, припини́ти, (уничтожать) ни́щити, зни́щити, вини́щувати, ви́нищити, (о мн.) поперетина́ти, поз[пови]ни́щувати що. [Перетя́ти вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (Єфр.)]. • -сечь разговор – припини́ти розмо́ву. • -се́чь сообщение с городом – перетя́ти, перерва́ти сполу́чення (комуніка́цію) з мі́стом. • -се́чь путь кому – перетя́ти доро́гу ко́му. • -се́чь зло, злоупотребления – припини́ти (зни́щити) ли́хо, зловжива́ння. • -се́чь в корне (в зародыше) – зни́щити в за́родку, (совсем) зни́щити до ще́нту. • Пресе́чё́нный – перетя́тий, припи́нений, зни́щений. • -ться – перетина́тися, перетя́тися, припиня́тися, припини́тися, (о роде и т. п.) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, урива́тися, у(ві)рва́тися. [В не́ї го́лос нена́че спорсну́в і перетя́всь (Неч.-Лев.). Бода́й його́ ко́дло з накоре́нком перевело́сь (Ном.)]. • Разговор -се́кся – розмо́ва у(ві)рва́лася, припини́лася. • Источник -се́кся – джерело́ ви́сохло. • Род -се́кся – рід переві́вся, у(ві)рва́вся. [Урва́вся і рід Вишневе́цьких (Стор.)]. • Тут -ка́ются все известия об этом деле – тут урива́ються всі відо́мості про цю спра́ву.

Принима́ть, приня́ть – 1) что – прийма́ти, прийня́ти, (зап.) прийми́ти, (брать) бра́ти, взя́ти, (получать) відбира́ти, відібра́ти, отри́мувати, отри́мати що. [Гро́ші на по́шті прийма́ють до дру́гої годи́ни (М. Гр.). Подару́нків не прийня́в. Прийми́ мою́ мо́ву нему́дру та щи́ру (Шевч.). Вони́ прийня́ли і зрозумі́ли, що я зійшо́в од те́бе (Єванг.)]. • Кто -нял почту? – хто прийня́в, отри́мав по́шту?; 2) кого – прийма́ти, прийня́ти кого́, (о мн.) поприйма́ти; (приветствовать) віта́ти, привіта́ти кого́. [Ніко́го він до се́бе не прийма́в (Мирн.). Його́ на сім сві́ті ніхто́ не прийма́ (Шевч.). Прийма́й мою́ ві́рную дружи́ну за рі́дну дити́ну (Пісня). Жури́лися муж з жоно́ю, що діте́й не ма́ли; да́лі взя́ли та й під ста́рість сироту́ прийня́ли (Рудан.). Ой ти ти́хий Дуна́й, мої́х ді́ток поприйма́й (Пісня). Президе́нт прийня́в послі́в, делега́тів. До́бре, коли́ Госпо́дь прийня́в: переста́ла жи́ти, та й терпі́ти переста́ла (М. Вовч.). Його́ й земля́ не прийма́є. І ти віта́єш його́ в свойо́му до́мі? (Мова)]. • -ма́ть, -ня́ть гостей (с угощением) – віта́ти, при[по]віта́ти, прийма́ти, прийня́ти, гости́ти, при[по]гости́ти, шанува́ти, по[при]шанува́ти кого́ (госте́й) чим; (об обрядовом приёме гостей) відбува́ти, відбу́ти кого́ (госте́й). [Раз бага́ті хазяї́ ци́гана прийма́ли і тут йому́ на біду́ щі́льник ме́ду да́ли (Руд.). Чим-же він бу́де госте́й гости́ти? (Грінч.)]. • -ня́ть как гостя – прийня́ти як го́стя, пригости́ти кого́. • У меня нет времени -ма́ть (угощать) этих гостей – мені́ ні́коли з ци́ми гостя́ми гости́тися. • -ть прошение, жалобу, заявление и т. п. – прийма́ти, прийня́ти проха́ння, ска́ргу, зая́ву и т. п. -ть работу, заказы – прийма́ти, бра́ти робо́ту, замо́влення. [В одні́й світли́ці ши́ли та прийма́ли робо́ту (Кониськ.)]. • -ня́ть дела, товар, дрова – прийня́ти спра́ви від ко́го, крам, дро́ва. [Приво́зили дро́ва і тре́ба було́ прийма́ти (Коцюб.)]. • -ть лекарство (вообще) – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки. • -ня́ть кого по делу – прийня́ти кого́ у спра́ві. • Доктор -ет от -трёх до шести – лі́кар прийма́є від тре́тьої годи́ни до шо́стої. • Он -нял меня холодно – він прийня́в мене́ неприві́тно. • -ть во внимание – бра́ти (взя́ти) кого́, що до ува́ги, на ува́гу, під розва́гу, на ду́мку, з[у]важа́ти, з[у]ва́жити на ко́го, на що; срв. Внима́ние. • -ть в соображение, в расчёт – бра́ти (взя́ти) до ува́ги (на ува́гу), до раху́би що, огляда́тися и огля́дуватися на ко́го, на що; срв. Соображе́ние, Расчё́т. • -ть к сведению – бра́ти (взя́ти) до ві́дома, бра́ти (взя́ти) на за́мітку що; срв. Све́дение. • -ть в хорошую, дурную сторону – за до́бре, за зле (лихе́) бра́ти, взя́ти що. • -ть на свой счёт – а) (расходы) бра́ти (взя́ти) на се́бе, бра́ти (взя́ти) ко́шти на се́бе, бра́ти (взя́ти) на свій кошт; б) (отнести к себе) бра́ти (взя́ти) на свій карб, приклада́ти, прикла́сти до се́бе, прийма́ти, прийня́ти на се́бе. [Моя́ ба́йка ні бі́йка, ні ла́йка: неха́й ніхто́ на се́бе не прийма́є (Боров.)]. • -ть план, проект – ухва́лювати, ухвали́ти план, проє́кт (и проє́кта). • -ня́ть закон, резолюцию – ухвали́ти зако́н, резолю́цію. • -ть известное решение, решение что сделать – ухва́лювати, ухвали́ти пе́вну постано́ву (см. Реше́ние), ухва́лювати, ухвали́ти, ура́дити, покла́сти що зроби́ти. • -ть намерение – бра́ти, взя́ти на́мір; (намериваться) наміря́тися, намі́ритися (що зроби́ти). • -ма́ть меры – ужива́ти (ужи́ти) за́ходів, роби́ти захо́ди що-до ко́го, що-до чо́го, про́ти ко́го, про́ти чо́го. • -ма́ть соответствующие меры – ужива́ти нале́жних за́ходів. • -ть меры предупреждения – ужива́ти, ужи́ти запобі́жних за́ходів; (предупреждать) запобіга́ти, запобі́гти чому́. • -ть чью-л сторону – става́ти, ста́ти на чий бік, тягти́, потягти́ за ко́го, тягти́, потягти́ за ким (и за ко́го), руч, ру́ку тягти́, потягти́ на ким и за ко́го. • -ма́ть под своё покровительство – бра́ти (взя́ти) під свою́ опі́ку, під свою́ ру́ку кого́. • -ня́ть что (труд) на себя – взя́ти що (пра́цю) на се́бе. [Уве́сь кло́піт він узя́в на се́бе (М. Грінч.)]. • -ть на себя обязательство – взя́ти на се́бе зобов’я́за́ння. • -ня́ть вину на себя – взя́ти на се́бе прови́ну, перейня́ти на се́бе вину́ (прови́ну), на се́бе сказа́ти. [Пара́ска на се́бе сказа́ла і ба́тько не ла́яв (Грінч.)]. • -ня́ть смерть, муки – прийня́ти смерть, му́ки за ко́го, за що. • -ть к сердцу что – бра́ти, взя́ти до се́рця що. • -ма́ть к сердцу чью участь (заботиться о ком) – жури́тися ким. • -ть участие в чём-л. – бра́ти, взя́ти у́часть у чо́му. [Вся вона́ (приро́да) бере́ у́часть у поді́ях і пережива́ннях лю́дських (Єфр.)]. • -ть в шутку – бра́ти, взя́ти що за жарт. • -ть в серьёз – бра́ти, взя́ти що за пра́вду. • -ня́ть как должное – прийня́ти як нале́жне. • -ть на службу – прийма́ти, прийня́ти кого́ на слу́жбу (поса́ду). • -ня́ть место (должность), команду – об(ій)ня́ти поса́ду, уря́д, кома́нду, ста́ти на поса́ду, заступи́ти поса́ду. • -ня́ть в школу, на курсы – прийня́ти до шко́ли, на ку́рси, записа́ти до шко́ли, на ку́рси кого́. • -ня́ть в союз, в партию – прийня́ти до спі́лки, до па́ртії и у спі́лку, у па́ртію кого́. • -ня́ть кого в своё общество – прийня́ти кого́ до сво́го гу́рту (товари́ства). • -ня́ть кого в товарищество (в компанию) – прийня́ти кого́ у товари́ство (у спі́лку), до товари́ства (до спі́лки). • -ня́ть предложение – прийня́ти, (одобрить) ухвали́ти пропози́цію. • -ми́те уверение в чём – приймі́ть у[за]пе́внення, бу́дьте пе́вні що-до… • -ня́ть на квартиру кого – у сусі́ди пусти́ти кого́, прийня́ти в комі́рне кого́. • -ть у родильницы – бра́ти, взя́ти дити́ну у ко́го, бабува́ти, ба́бити в ко́го. [Ба́ба Окса́на у ме́не усі́х діте́й бра́ла (Черніг.). Бабува́ла у його́ жі́нки (Рудч.)]. • -нять крещение, причастие – хрест (святи́й) прийня́ти (на се́бе), хре[и]сти́тися, запричасти́тися. • -ня́ть веру, православие – уступи́ти у ві́ру, у правосла́вну ві́ру. • -ня́ть учение, закон (последовать им) – понима́ти, поня́ти нау́ку, зако́н від ко́го. [А лю́ди прихо́дили моли́тися до йо́го, вони́ од йо́го поняли́ зако́н (Кримськ.)]. • Душа не -ма́ет (противно) – душа́ не прийма́є чого́, з душі́ ве́рне. [Ї́в-би очи́ма, так душа́ не прийма́є (Чуб.)]; 3) (брать во внимание) что – зважа́ти, зва́жити, уважа́ти, ува́жити на що. [Зважа́ючи на те, що націона́льний не́лад у А́встрії спиня́є уся́кий політи́чний по́ступ… (Грінч.). Ти зна́тимеш, яка́ у ме́не ду́мка, ува́живши, що тут мене́ спітка́ло (Куліш)]. • Добрые советы -ма́й – на до́брі пора́ди зважа́й, до́брі пора́ди прийма́й; 4) -ть (известные формы, вид, значение и т. п.) – набира́ти, набра́ти, прибира́ти, прибра́ти чого́ (пе́вних форм, ви́гляду, зна́чення і т. п.). [Кри́за пе́вних і вира́зних форм ще не прибра́ла (Н. Рада). Він ра́птом набира́є гонорови́того ви́гляду (Крим.). Він не сподіва́вся, що розмо́ва набере́ тако́го хара́ктеру (Крим.). Дим розві́ється, і ре́чі знов приберу́ть спра́вжніх натура́льних форм (Єфр.)]. • -ня́ть серьёзный вид (о человеке) – споважні́ти. • Дело, разговор -ма́ет, -няло (-нял) другой (иной), хороший, дурной оборот – спра́ва, розмо́ва поверта́є, поверну́ла на и́нше, на до́бре, на лихе́. • -ть направление, течение – набира́ти на́прямку, течії́; 5) -ть кого, что, за кого, за что – вважа́ти, вва́жити кого́, що за ко́го, за що, бра́ти, взя́ти кого́, що за ко́го, за що, прийма́ти, прийня́ти що за що. [Мене́ ча́сто вважа́ють за мо́го бра́та. Ви́гадку вва́жив за пра́вду (Яворн.). Кум був у жупа́ні, так він і взяв його́ за па́на (Кониськ.). Я хтів ви́відати в ба́би, за ко́го вона́ нас бере́ (Кониськ.). За знева́гу стари́й боя́рин ві́зьме, як не ви́йдеш (Л. Укр.). Заха́рові слова́ він узя́в за по́сміх із се́бе (Кримськ.). І сті́льки ро́зуму в се́бе в голі́вці ма́ла, що за живу́ тара́нь соло́ної не бра́ла (Куліш). Як не при́йме біг гріхи́ за жарт, то бу́де ше́лесту бага́то (Ном.)]. • -ня́ть за иностранца – взя́ти кого́ за чужозе́мця. • -ть за правило – бра́ти, взя́ти за пра́вило; срв. Поставля́ть правилом. -ма́ть за основание – бра́ти як осно́ву (як підва́лину), кла́сти осно́вою. [Провідно́ю ду́мкою свої́х на́рисів кладу́ при́нцип грома́дського слугува́ння письме́нства наро́дові (Єфр.)]; 6) (убирать) прийма́ти, прийня́ти, при[за]бира́ти, при[за]бра́ти, (многое) поприйма́ти, попри[поза]бира́ти що; срв. Убира́ть, Взять. [Прийми́ зві́дси стіле́ць (и стільця́). Хліб лежи́ть, – от я за́раз поприйма́ю (Грінч. I). Забери́ кни́гу з сто́лу]. • -ма́ть что с дороги – прийма́ти що з доро́ги. • Принима́емый – при́йманий. • При́нятый и принято́й – при́йнятий; приві́таний; приго́щений; (о лекарстве) зажи́тий; узя́тий (до ува́ги, на се́бе); ухва́лений (зако́н, проє́кт), ужи́тий; з[у]ва́жений; ува́жений за ко́го, за що; при́йнятий, при́[за́]браний зві́дки. • -няты решительные меры – ужи́то рішу́чих за́ходів проти ко́го, проти чо́го.

Принуждё́нность – 1) приму́шеність, зму́шеність, принево́леність, знево́леність, поневі́льність (-ности); 2) (натянутость) си́луваність, ви́мушеність, неприро́дність, ненатура́льність, мані́рність (-ности); (стесненье) звя́заність. [Розмо́ва була́ жва́ва, весе́ла, неси́лувана, не зако́вана в фо́рми салоно́вої си́луваности (Неч.-Лев.)]. • Я всегда испытываю некоторую -ность в его присутствии – я за́всіди відчува́ю при йо́му де́яку звя́заність.

При́торный – 1) (о вкусе и перен.) нудни́й, нудки́й, (слишком сладкий) на́дто соло́дкий, солодоща́вий, (неприятный) при́крий. [Нудна́ розмо́ва. Соло́дке аж нудне́]; 2) см. Неприя́тный, Льсти́вый.

Прия́тный – приє́мний; лю́бий, ми́лий, соло́дкий, уті́шний, при́язний; (угодный, нравный) угі́дний, уподі́бний, люб’язни́й. [На́че вітере́ць шелесне́ в ли́сті, – така́ його́ була́ приє́мна й ти́ха мо́ва (Г. Барв.). Романюки́ приє́мні лю́ди (Кам’ян.). До лю́бої пра́ці лю́бо й бра́тися. Пра́ця бо́гові, як і моли́тва, ми́ла (Самійл.). Що то за вті́шні та швидкі́ ті́ї ха́рківські молоди́ці (Стор.). За столо́м веде́ться бе́сіда уті́шна (Федьк.). Бува́є, що з бі́дною приязні́ше шмато́к хлі́ба з’ї́сти, ніж з бага́тою (Костом.)]. • Не всё -ное полезно – не все приє́мне на кори́сть. • -ная погода – приє́мна пого́да. • -ный вкус, запах, цвет, звук, голос – приє́мний смак, (за́)пах, ко́лір, звук, го́лос. • -ное чувство – приє́мне, вті́шне, соло́дке почуття́. • -ные вести, новости – приє́мні, вті́шні ві́сті, нови́ни. • -ная беседа – приє́мна, лю́ба, вті́шна розмо́ва. • -ная неожиданность – приє́мна, ми́ла несподі́ванка. • -ные мысли, воспоминания – приє́мні (вті́шні, соло́дкі) думки́, спо́мини. • -ный человек – приє́мна, ми́ла люди́на. • -ные моему сердцу люди – лю́бі, ми́лі моє́му се́рцю лю́ди, люб’язні́ мені́ лю́ди. • Кому что -но – кому́ що до вподо́би (до лю́бости, до любо́ви), кому́ що вподі́бне. • Считаю -ным долгом – за приє́мний (за ми́лий) обов’я́зок, за приє́мну (за ми́лу) пови́нність уважа́ю.

Происходи́ть, произойти́ – 1) (сделаться, статься) ді́ятися, поді́ятися и зді́ятися, чини́тися, зчиня́тися, зчини́тися, учиня́тися, учини́тися, роби́тися, зроби́тися, ста́тися, скла́стися; (твориться) твори́тися, утвори́тися и створи́тися, ко́їтися, ско́їтися; (совершаться, иметь место) відбува́тися, відбу́тися, захо́дити, зайти́. • Срв. Случа́ться, Твори́ться. [Що було́ коли́сь, те бу́де й знов, і що ді́ялось, те й ді́ятиметься, і нема́ ново́го нічо́го під со́нцем (Еккл.). Давно́ коли́сь те ді́ялось у вас на Вкраї́ні (Шевч.). Побі́жу мерщі́й додо́му, чи не поді́ялось чого́ там (Шевч.). Ось як воно́ зді́ялось, слу́хай (Стор.). Чини́лося те у да́вню давнину́ (М. Вовч.). У ме́ртвій ти́ші со́нного га́ю зчини́вся бій (Коцюб.). Не так воно́ ро́биться, як нам хо́четься (Номис). Як ста́лось це? І як могло́ це ста́тись? (Грінч.). Але тут і ста́лось чу́до (Самійл.). Ди́вне ди́во скла́лося тут (Грінч.). Надво́рі таке́ ко́їться, що і ви́глянути не мо́жна (Канів.). Що там ско́їлося вчо́ра межи ва́ми? (Коцюб.). І ніхто́ не зна́є того́ ди́ва, що тво́риться серед но́чи в га́ї (Шевч.). Як одбува́лася ця боротьба́ – не тре́ба нага́дувати, бо одбува́лась вона́ на на́ших очах (Єфр.). Батьки́ ніко́ли не зна́ють того́, що одбува́ється в душі́ ї́хніх діте́й (Крим.). Еволю́ція зна́чна зайшла́ від часі́в, як батьки́ борони́лись війно́ю (Самійл.)]. • Между ними -зошла́ ссора – між ни́ми зайшла́ сва́рка, ста́лася сва́рка. • Между ними что-то -зошло́ – між ни́ми щось ста́лося, щось зайшло́. [Що межи ва́ми зайшло́, най межи ва́ми бу́де (Франко). Те, що межи на́ми зайшло́, не було́ непорозумі́ння (Л. Укр.)]. • -зошло землетрясение – ста́вся, зчини́вся землетру́с. • -зошё́л неожиданный случай с кем – ста́лася, скла́лася несподі́вана приго́да кому́ и з ким. [Ста́лась йому́ приго́донька не вдень, а вночі́: занеду́жав чумаче́нько з Кри́му ідучи́ (Пісня)]. • Если -зойдё́т перемена – якщо ста́неться, за́йде, відбу́деться змі́на. • В нём, с ним -зошла большая перемена – з ним ста́лася, зайшла́, відбула́ся вели́ка змі́на. [Я почу́ла, що від то́го ча́су з ним зайшла́ яка́сь змі́на (Франка)]. • -ди́ть, -зойти́ с кем – ді́ятися, поді́ятися, ста́тися, роби́тися, зроби́тися з ким и кому́, пово́дитися з ким. [Ся́я молоди́ця зна́ла усе́, що з Окса́ною пово́дилось (Квітка)]. • С ним что-то -зошло́ – з ним и йому́ щось ста́лося, поді́ялося, зроби́лося. [Що з їм ста́лося – не зна́ти (Грінч.). Ста́лося хоробли́вій люди́ні те, що й пови́нно було́ ста́тися (Крим.)]. • Не понимаю, что это со мною (с ним) -дит, -зошло́ – не розумі́ю, що це зо мно́ю (з ним) и мені́ (йому́) ді́ється, ро́биться, поді́ялося, ста́лося, зроби́лося. [Бо́же мій! де це я?.. Що це зо мно́ю ді́ється? (Н.-Лев.). Що вам оце́ тако́го поді́ялось? (Федьк.). Що се з не́ю поді́ялось? (М. Вовч.). Що це її́ зроби́лося? (Житом.)]. • С ногами что-то -дит, -шло́ – нога́м щось ро́биться, зроби́лося. • Действие -дит – ді́я відбува́ється, веде́ться, прова́диться де. [Наро́дні ти́пи з тіє́ї місце́вости, де веде́ться ді́я пое́ми (Рідн. Край)]. • Дело -ди́ло в 20-х годах XIX века – ді́я ді́ялась в двадця́тих рока́х XIX ві́ку. • Разговор -дит с глазу на глаз, шёпотом – розмо́ва відбува́ється, веде́ться, прова́диться віч-на́-віч, по́шепки. [Розмо́ва звича́йно або́ урива́лася, або́ прова́дилася вже по́шепки, на у́хо (Єфр.)]. • Вчера -ди́ли выборы – учо́ра відбува́лися ви́бори. • Заседания -дя́т в здании городского совета – засі́дання відбува́ються в буди́нку місько́ї ра́ди. • Битва под Полтавой -ди́ла 27 июня 1709 года – би́тва під Полта́вою відбува́лася 27 че́рвня 1709 ро́ку; 2) (возникать, брать начало, быть следствием чего-л.) вихо́дити, ви́йти, похо́дити, піти́, става́ти, ста́ти, встава́ти, вста́ти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го, виника́ти, ви́никнути, ви́пасти з чо́го. [Вірш вихо́дить з то́го, що слова́ розставля́ються так, що приро́дні на́голоси сами́ собо́ю чергу́ються, як ви́міряні, ритмі́чно (Єфр.). Але́ не з тіє́ї наро́дньої пое́зії ви́йшло старе́ на́ше письме́нство (Єфр.). Звідкіля́ пішла́ мо́ва лю́дська (Крим.). Одні́ систе́ми тракту́ють, що мора́ль похо́дить з абсолю́тного авторите́ту (Наш). Таки́м чи́ном і ста́ла а́збука (Єфр.). З тихе́ньких усе́ ли́хо встає́ (Номис). Уся́к знав, що од йо́го у селі́ усе́ ли́хо встає́ (Квітка). Біль, що повстава́в з нудьги́ (Крим.). Отаки́м спо́собом і повста́в той по́діл пра́ці, що ми тепе́р скрізь ба́чимо (Єфр.). З цьо́го могло́ повста́ти вели́ке ли́хо (Загірня). Хто й зна, що-б воно́ ви́никло з цьо́го (Грінч.). З то́го-то й ви́пало, що пра́вди ні́где було́ шука́ти (Куліш)]. • -шло́ несогласие – повста́ла незго́да. • Это -дит от того, что… – це вихо́дить, виника́є, (по)стає́ з то́го, що… [Мо́же це виника́ло з то́го, що украї́нським кри́тикам дово́дилося ра́зом і обороня́ти пра́во украї́нського письме́нства на існува́ння (Єфр.)]. • Свет -дит от солнца – сві́тло похо́дить, вихо́дить з со́нця. • Эта болезнь -дит от простуды – ця хворо́ба постає́ з просту́ди. • От этого может -йти убыток – з цьо́го мо́же ви́йти шко́да, зби́ток. • -ди́ть откуда – похо́дити зві́дки. [Лоя́лем я зову́сь. З Норма́ндії похо́джу (Самійл.)]. • -дить, -йти от кого – похо́дити, піти́ з ко́го и від ко́го, народи́тися (во множ. понаро́джуватися) від ко́го. [Сини́ усю́ди від отці́в похо́дять (Куліш). З йо́го усі́ ті і Савлуки́ пішли́ по сві́ту (М. Вовч.). З Промете́я похо́джу (Л. Укр.). Де́які з них, як от князі́ Остро́зькі понаро́джувались од варя́го-ру́ських і ли́тво-ру́ських князі́в (Куліш)]. • Он -дит от знаменитого рода – він похо́дить з сла́вного ро́ду.

Пусто́й – 1) см. По́лый 3; 2) поро́жній, пусти́й; го́лий. • -то́й дом, -та́я изба, церковь – пусти́й, поро́жній буди́нок, пуста́, поро́жня ха́та, ха́та-пу́стка, пуста́, поро́жня це́рква. [Приве́зли вас аж на край села́, завели́ у вели́ку пусту́ ха́ту й зачини́ли там (М. Вовч.). Це́рква була́ зовсі́м поро́жня (Н.-Лев.)]. • -тая комната, зал – пуста́, поро́жня кімна́та (світли́ця), за́ля. [Над тіє́ю кімна́тою є ще п’ять и́нших, зовсі́м поро́жніх (Л. Укр.). Пе́рша світли́чка поро́жня, зовсі́м без ме́блів (Кониськ.)]. • -то́й кошелёк, бочёнок, сума – поро́жній, пусти́й, гамане́ць, поро́жнє, пусте́ бари́ло (поро́жня, пуста́ бо́чка), поро́жня, пуста́ то́рба (торби́на). [Поро́жня бо́чка гучи́ть, а по́вна мовчи́ть (Приказка). І до́вго ще не міг нія́к втекти́ від то́го поро́жнього млина́: поро́жній млин за мно́ю гна́вся, і я чув до́вго ще, як у поро́жньому млині́ товчу́ть поро́жні сту́пи й ме́лють поро́жнії камі́ння (Тобіл.). Хо́че ї́сти сірома́ха, та пуста́ торби́на (Рудан.)]. • -то́й сундук – поро́жня скри́ня. • С -ты́ми вё́драми – з поро́жніми ві́драми, упорожні́. [Не перехо́дь мені́ доро́ги впорожні́ (Н.-Лев.)]. • С -ты́ми руками – з поро́жніми (з го́лими) рука́ми, голіру́ч, порожняко́м. [Ко́ждий дає́ де́сять проце́нтів свойого́ за́рібку на компа́нію до рі́вного по́ділу. Се на те, щоб оди́н не пано́шився зана́дто, коли́ йому́ пощасти́ть, а дру́гий щоб не вихо́див голіру́ч (Франко)]. • -то́й город – пусте́ (безлю́дне) мі́сто. • Улицы были совершенно -ты́ – ву́лиці були́ зо́всім пусті́ (го́лі), пусті́сінькі. • -то́е (не занятое) место – поро́жнє мі́сце, го́ле мі́сце. • -то́й желудок – поро́жній шлу́нок. • -то́е пространство – поро́жнява. • -та́я полоса (типогр.) – бі́ла сторі́нка. • Переливать из -то́го в порожнее – во́ду в сту́пі товкти́, тереве́ні пра́вити. • -та́я голова – пуста́ голова́. • -то́й человек – пуста́ (поро́жня, пустогра́шня) люди́на, леда́що, шели́хвіст (-хвоста), пустоб’я́ка. • -то́е семя, зерно – пужи́на. [Переточи́ зе́рно, неха́й пужи́на віді́йде (Ум.). Пужи́ну й мале́нький ві́тер знесе́ (Ум.). Сі́яв до́бре зе́рно без пужи́ни (Кониськ.)]. • -то́й орех – поро́жній, холости́й орі́х, ду́тель, мокля́к. [Ду́теля взяв (Черк. п.). Цього́ ро́ку нема́ горі́хів, а як є де які́, то все мокляки́ (Поділля)]. • -ты́е щи – нізчи́мний, го́лий борщ, (шутл.) нежона́тий борщ. [Нізчи́мний борщ йому́ обри́д (Гліб.). Чи зна́єте ви, що то за стра́ва – го́лий борщ? (Бордуляк)]; 3) (тщетный, бесплодный) ма́рний, пусти́й, поро́жній, химе́рний. • -та́я надежда – ма́рна (пуста́, поро́жня) наді́я. [Поро́жня наді́я твоя́ (Вовч. п.)]. • -ты́е издержки – ма́рні тра́ти. • -та́я мечта – химе́рна мрі́я, даре́мна мрі́я. • -та́я слава – ма́рна (пуста́) сла́ва. • -ты́е радости – ма́рні ра́дощі. • -ты́е сожаления – ма́рні (поро́жні) жалі́. [Смутні́ї карти́ни не безнаді́ю, не жалі́ поро́жні пло́дять у Грінче́нковій душі́ (Єфр.)]. • -та́я трата времени – ма́рна тра́та, ма́рне витрача́ння, марнува́ння ча́су; 4) (вздорный, ничего не стоящий) поро́жній, ма́рний, пусти́й, нікче́мний, незначни́й; срв. Пустя́чный. [Про́ти міща́нської буде́нщини, нікче́много й поро́жнього животі́ння серед мізе́рних уті́х зна́йдеться у Черня́вского поту́жне сло́во (Єфр.)]. • -та́я книга – пуста́ кни́га. • -то́й разговор – поро́жня (пуста́, ма́рна) розмо́ва, бе́сіда, бала́чка. [Розмо́ва була́ яка́сь поро́жня (Грінч.). Да ти пусту́ оце́ бе́сіду звів (Федьк.)]. • Это пусто́й разговор – шкода́ про це й говори́ти. • -то́е слово, -ты́е слова – поро́жнє (ма́рне, пусте́) сло́во, поро́жні, ма́рні, пусті́, химе́рні слова́, пустосло́вні ре́чі. [За вся́ке поро́жнє сло́во, котре́ промо́вить чолові́к, возда́сться йому́ в день су́дний (Куліш). У ме́не син ма́рного сло́ва не ска́же (Звяг.). Химе́рні слова́ (Шевч.). Хто-б же поду́мав, що сі пустосло́вні ре́чі прорву́ть на рі́дній землі́ вели́ке джерело́ води́ живо́ї (Куліш)]. • -та́я похвала – поро́жня хвала́. • -ты́е отговорки – пусті́ ви́мовки, ви́крути. • -то́е любопытство – пуста́ (поро́жня) ціка́вість. • Под самым -ты́м предлогом – за найме́ншим при́водом, за аби́-що. • -то́е дело, -та́я работа – пуста́, дрібна́, незначна́ спра́ва, пусте́, марне́ ді́ло, пуста́ робо́та. [Розгні́вався мій миле́нький та за ма́рне ді́ло (Чуб.)]. • За -ту́ю вы работу взялись, -то́е вы затеяли – за пусту́ ви робо́ту взяли́ся, пуста́ вас робо́та взяла́ся, дурни́цю ро́бите. • -та́я забава – ма́рна і́грашка, мізе́рна вті́ха. • Пусто́е! – пусте́! дурни́ця! марни́ця! нікчемни́ця! пустяко́вина! дарма́! ба́йка! срв. Пустя́к. [Ка́жуть – ді́ти щасли́ві: дити́на не зна́є бі́ди, не зна́є ли́ха! Пусте́! Скі́льки ся́гає його́ па́м’ять в час дити́нства, – усе́ не вбача́є він себе́ щасли́вим (Коцюб.). Ну, це – дарма́, це пройде, мотну́ла вона́ ба́йдуже голово́ю (Гр. Григор.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Алкоголь – (араб.) алкоголь, винний спирт. [Павлусь розторсав собі нерви систематичною гульнею по ночах, алкоголем (І.Нечуй-Левицький). Тим часом розмова, обійшовши кілька тем, звернула на ту річ, що до неї неминуче веде хоч найменше впорскування алкоголю, хоч найчеснотливішій людині. На устах розмовників з’явились жінвідділи, шлюб, кохання й аліменти (В.Підмогильний). Цей біль — як алкоголь агоній, як вимерзлий до хрусту жаль. Передруковуйте прокльони і переписуйте печаль (В.Стус). Телевізор спрацьовує як наркотик чи алкоголь, допінг для всіх — від інтелігентів до пенсіонерів. Заміняє кефір (О.Ульяненко). Вона мала всі шанси стати моєю ідеальною парою. Але щось всередині не давало мені спокою. Можливо, причина в її негативному ставленні до спиртного. Дійсно, усьому виною моя пристрасть до алкоголю, яка підсвідомо примушувала відштовхувати тих, хто не дає мені пити. Треба було щось із цим вдіяти (К.Манкович, перекл. Ґ.Сімсіона). Алкоголь в малих дозах не шкідливий у будь-яких кількостях (М.Жванецький). 1. Надмірне вживання алкоголю може призвести до вагітності. 2. В поліклініці. — Лікарю, а правда, що алкоголізм — це хвороба, а не шкідлива звичка? — Так. А що ви хочете? — 200 грамів і лікарняний. 3. Алкоголь допомагає нам перевести душевний біль у головний. 4. Алкоголь убиває клітини мозку. Але не всі, а тільки ті, які відмовляються пити].

Бурный – 1) бурхли́вий, бу́йний; 2) хуртови́нний, нага́льний, нава́льний, рвачки́й: • бурная молодость – бу́йна молодість; • бурная радость – бурхлива радість; • бурное море – бурхли́ве (бу́йне) мо́ре. [Хуртови́нна годи́на. Нага́льний ві́тер. Рвачки́й ві́тер. Бурхли́ві хви́лі. Бурхли́ва розмо́ва. Бу́йний ві́тер (АС). Часом розмова ставала гарячою, бурхливою, слова бряжчали, немов вози з залізом, і білі крамарські руки тільки мигтіли перед рудими бородами (М.Коцюбинський)].

Вяло – мляво, кволо, повільно: • вяло протекающий процес – млявий (повільний) процес; • делать вяло – робити мляво; робити як не своїми; робить як мокре (як мерзле) горить; • работа идёт вяло (медленно) – робота йде мляво (пиняво), робиться (робота йде) як мокре (як мерзле) горить. [Важкий човен помаленьку й мляво сунувся по воді (І.Нечуй-Левицький). Каганець, потріскуючи, мляво блимає на припічку (М.Коцюбинський). Молода пружина його думки, що допіру ще кволо ворушилась, напружилась і почала розтягатись, даючи рух сотням коліщат і підойм. Так, Степан мусив стати письменником (В.Підмогильний). — Ні, ні, мусінько, я пройдисвіт! — сказав він. — Я поганий, мене треба прогнати. Я люблю вас, мусінько, простіть мене! Вона мляво відповіла: — Простити? Тебе? За що? (В.Підмогильний). Розмова точилася мляво. Говорили, щоб не мовчати (Л.Костенко). Тягачі та джипи мляво котилися собі зі Сходу на Захід, у просторих кабінах сиділи стрижені контрактники й незадоволено реаґували на загальну до себе увагу (С.Жадан). Я не бачив, щоб хто розмовляв: і в ліжку, і на вулиці, статі, здається, не спілкувались між собою. Люди скидались на великих покірних тварин, добре призвичаєних нудитись. Загалом тільки два подружжя, не погасивши світла, взялись до того, чого я сподівався, але мляво (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна)].

Крупный – 1) великий, немалий, чима́ли́й, гру́бий, (о зерне, фруктах, ягодах, ещё) буйни́й, дорі́дний, дорі́дливий; (о каплях жидкости, ещё) буйни́й, крапли́стий, крапля́стий, крапча́стий, я́де́рний, (о слезах ещё) дорі́дливий; 2) значний, важливий, видатний, визначний, славний, славетний, знаний: • дрожать крупной дрожью – дуже тремтіти; • крупная афера – велика (широкозакроєна) афера; • крупная брань – груба лайка (сварка); • крупная буржуазия – вели́ка буржуазі́я; • крупная печать – буйни́й (грубий) друк; • крупная промышленность – вели́ка промисло́вість; • крупная фигура – значна (солідна) особа (фігура), масивна (огрядна) фігура; • крупное недоразумение – вели́ке (чима́ле) непорозумі́ння; • крупное предприятие, хозяйство – вели́ке підприє́мство, господа́рство; • крупное явление – вели́ке я́вище; • крупные арбузы, дыни – вели́кі (дорі́дні) кавуни́, ди́ні; • крупные деньги – вели́кі (недрібні́) гро́ші; • крупные достижения – великі (видатні) досягнення; • крупные недостатки – великі (значні, чималі) недоліки (вади); • крупные неприятности – великі неприємності; • крупные семена – ядренисте (яде́рне, ядре́не́) насіння; • крупный вол – чаба́нний (чабани́стий) віл; • крупный вопрос – велике питання; • крупный дождь – буйний дощ; краплистий (крапчастий, крапчатий) дощ; • крупный жемчуг – буйні́ пе́рли, (собир.) буйне́ перло́; • крупный куш – солідний (чималий) куш; • крупный план, крупным планом – великий (широкий) план, великим (широким) планом; (лосизм) крупним планом; • крупный разговор – гостра (гнівна́) розмо́ва, (фамил.) бала́чка серди́та нівро́ку; • крупный рогатый скот – велика рогата худоба; • крупный урожай – рясни́й (великий) урожай; • крупный учёный – видатний науковець; • крупный шрифт – грубий шрифт; • он крупная сила – він видатна́ (вели́ка, неаби́яка) си́ла. [Буйна́ (дорі́дна) пшени́ця (АС). Дорі́дні я́блука, гру́ші. Буйні́ (дорі́дні) ви́шні (АС). Наступний кадр — героїня розпечатує конверт, презирливо усміхається й кидає його під ноги. Великим планом показано лист на підлозі (О.Король, перекл. Д.Фаулза). Від дрібних невиправлених помилок легко перейти до великих пороків (Сенека). Життя — це трагедія, коли бачиш його широким планом, і комедія, коли дивишся здалеку (Ч.Чаплін). Великих почуттів вона уникала як великих купюр, які не завжди легко розміняти (Еміль Кроткий)]

Льстивый – лести́вий, підле́сливий, обле́сливий, уле́сливий, обле́сний, (зап.) підхлі́бливий, підхлі́бний; підла́зистий: • льстивые речи (слова) – лести́ва (вле́слива, підлеслива, улеслива) мо́ва (слова), влеща́ння, ле́стки. [Улесливий чоловік схожий на кішку: спереду ласкав, а ззаду кусає (Пр.). Ну, вже і ти́, підле́сливе леда́що (Грінч.). Си́пала обле́сливими слова́ми, на́че дрібни́м горо́хом (І.Нечуй-Левицький). Юрко був розумний, хитрий та підлесливий (І.Нечуй-Левицький). — Я думав, що маю діло з чесним, правдивим купцем, а не з нахабним, облесливим чоловіком (І.Нечуй-Левицький). Як кого одурять похвальбою або лестивою річчю, то люди й кажуть: «Упустив рака з рота» (Олекса Стороженко). Але Орися виступила наперед і гордо підняла голову: — Я за батька відповідатиму і певна, що з моїм словом він згодиться завжди і всюди. Не здаватись ні на які улесливі слова ворогів, а вмерти всім при зброї, боронячи до останнього наші святощі! Але і вмираючи, силкуватись залучити за собою в могилу якомога більше ворогів! (М.Старицький). Пріор, хоч і не зводив з патера Гаудептія свого пильного погляду, не слухав уже його підлесливої, трохи водавої і одностайної бесіди (І.Франко). Знаючи, що хлопчина сирота і має тільки опікуна, сільського священика, Стальський держав хлопчика остро, не стільки вчив, скільки бив, штуркав і всякими способами карав його. Облесний супротив його опікуна, він був брутальний супроти нього, ніколи не заговорив щиро, а все або з гнівом, або з кпинами (І.Франко). Глянь сюди,— стрункий комиш Осоку стиска міцніш І, облесливий, шепоче Про її літа дівочі (О.Олесь). — Знаю… чула! Що було, то минуло! Коли щиро мене кохаєш — не залишиш; коли ж твоя розмова зо мною була облеслива й зрадлива — Бог тебе покарає! (М.Кропивницький). Гордіюк розумів лиш одну форму відносин: низький уклін, підлесливу ухмилку і виконання всіх; найдурніших навіть, велінь (Г.Хоткевич). Дру́зів уле́сливих свої́х (АС). Лести́вий чолові́к (АС). Ле́стки гі́рше трути́зни (Приказка). Там таки́й, що ле́стками й ду́шу з те́бе ви́йме (АС). Я також не любила всього гуменюківського, їх грубости, їх бездарности в улаштуванні свого побуту, знехтування естетикою, що її звідусюди приносила місцева природа, і навіть того підхлібного виразу в лиці у батька, як говорив з «панами» (Докія Гуменна). М’який і улесливий, пролазливий до людських душ, шовковий доктор Петров (І.Багряний). Найбільше бійся улесливих, — то хижаки. Чим більше стелиться, тим більше отрути в писку (В.Шевчук). — Тепер ти хитромовно хвалиш мене, лестками підходиш, узиваєш мене благородним і мудрим чоловіком і хочеш непомітно того добитись, щоб я з великодушності свої не довершив кари за злорадність… (М.Лукач, перекл. Дж.Бокачо). — Ви не одурите мене лестивими речами,— сказав Дон Кіхот.— Знаю я вас, брехливе лайдацтво! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Начало – 1) (в пространстве) поча́ток (-тку); 2) (во времени) поча́ток, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку); починання; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́; 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип, засада, корінь, початок, першопочаток; 5) (начала) а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, засади чого́; б) (первые основания, элементы) початки, ази чого́; в) (основания) осно́ви, підста́ви, заса́ди, при́нципи; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я); 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та), первень; 8) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); начальник; 9) (церк.) а) (начальные слова, начальные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток; 10) (начала, чин ангельський, церк.) нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків): • брать (вести) своё начало – починатися (зачинатися, розпочинатися); брати свій початок (почин, зачин); коренитися; • быть, находиться под началом чьим, у кого – бути (перебувати) під керівництвом (орудою, проводом, зверхництвом, зверхністю, владою, керуванням, наглядом) чиїм, кого, під рукою чиєю, кого; бу́ти під ким; • в начале весны – на поча́тку весни́, на провесні; в начале года, месяца, книги – на початку року, місяця, книжки (книги); в начале пятого – на початку п’ятої; • в начале своего поприща – на поча́тку свого́ життєво́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри); вот начало всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); • в самом начале чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в корені; • всякое начало трудно – усе трудно починати (Пр.); кожний початок тяжкий (Пр.); у всьому (усьому) початок найтрудніший (Пр.); • горькое начало – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́; • давать, дать, полагать, положить начало чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́, чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, починати, почати (розпочинати, розпочати) що; (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від; • держать начало, править началом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; • для начала – для початку (почину); на початок (на почин), почнімо (почнемо) з того, що; передусім; насамперед; • доброе, злое начало – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре начало; • доброе начало – полдела откачало – добрий почин (початок) – половина діла (справи) (Пр.); добрий початок (почин) до кінця доведе (Пр.); добре почав, добре й скінчив (Пр.); як добре почнеш, то й діло добре піде (Пр.); • духовное и плотское начало – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний принцип; • жизненное начало – життьова (життєва) основа; • иметь начало в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чому, з (від) чого; • коренное начало кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; • красящее начало – фарбовина́, фарбни́к, красило; • к самому началу – саме на початок, на сам (самий) початок; • лиха беда – начало – за початок діло становиться (Пр.); найтяжче зачати, а потому вже легше йде (а далі як хліб з маслом) (Пр.); аби й, а там воно й піде (Пр.); важко розгойдатися, а далі легко (Пр.); • на коллегиальных, на коллективных началах – на колегіяльних засадах (колегіяльно); на колективних засадах (колективно); • на началах (хозрасчета) – на підставі (госпрозрахунку); • на началах чего – на підставі чого; • на общественных началах – на громадських засадах; • на паритетных началах – на паритетних підставах; • начала жизни – життєві́ осно́ви (заса́ди); • начала (знания) – початки (знання); • начала культуры – джерела культури; • начала математики – початки (засади, основи, елементи, ази) математики; • начало весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сні), про́весінь; • начало долины – верхі́в’я (поча́ток) долини; • начало мира – поча́ток (первопоча́ток) світу; • начало начал – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток, первопричи́на, перводжерело́; • начало работы – початок роботи; • начало этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чого; • начать с самого начала – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю); • не дорого начало, а похвален конец – не хвались починаючи, а хвались кінчаючи (Пр.); • не иметь ни начала, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю); • нет ни начала, ни конца – нема (немає) ні початку (ні почину), ні кінця (ні краю, ні кінця-краю); нема (немає) початку (почину) і кінця (і краю, і кінця-краю); • организующее начало – організаційна основа; • основные начала – основні́ заса́ди (при́нципи); • отдать кого под начало кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); • от начала – з поча́тку, з почи́ну; • от начала мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся); • от (с) начала до конца – від краю до краю; від (з) початку (почину) до кінця (останку); • под началом чьим, у кого – за (під) проводом (під керівництвом чиїм, під орудою чиєю); під рукою (владою) чиєю, у кого; під зверхністю чиєю, під ким; • положить начало чему – покласти (зробити) початок чому, чого; започаткувати що; заснувати (закласти) що; • положить начало – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці); • получать, получить начало от чего – починатися, початися (ставати, стати з (від) чого; походити, піти (виходити, вийти, постати, повстати, поставати, повставати) з кого, з чого; брати, узяти [свій] початок від чого; • по началу – з початку (з почину); • при начале чего – на початку чого; • путное начало приводит к путному концу – як зачалося, так і скінчилося (Пр.); як добрий почин (початок), то й кінець буде добрий (Пр.); • с начала работы учреждения… – відколи [працює] установа; • с начала существования мира – відколи постав (існує) світ; як світ стоїть (настав), як світ світом; • с начала существования чего – відколи є (існує) що, відколи що; • с самого начала – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу; • судить по началу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що; • творить начало – пра́вити начало; • чему было начало, тому будет конец – що має початок, те має й кінець (Пр.). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Т.Шевченко). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (П.Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (П.Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Є.Гребінка). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М.Вовчок). Почи́нок слове́сности ру́ської (П.Куліш). Я почну́ від са́мого кра́ю (А.Кониський). Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (П.Куліш). До його ніхто й не думав про це: він перший початок зробив (П.Мирний). Мені невідомо, на яких початках Ви думаєте постановити своє видавництво (П.Мирний). Тепер хочу щось написати про Капрі. Не знаю ще, чи вийде що з того, але вже зробив початок (М.Коцюбинський). — Те слово — Бог. Він альфа і омега, початок і кінець (Л.Українка). Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (І.Франко). Був поча́ток о́сени (Б.Грінченко). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (П.Білецький-Носенко). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (І.Тобілевич). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (І.Нечуй-Левицький). Перед поча́тком уче́ння (С.Васильченко). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Б.Грінченко). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (А.Кримський). Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (А.Кримський). Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Б.Грінченко). Да́йте нам на почи́н (Сл.Гр.). З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Б.Грінченко). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (В.Мова). З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (С.Руданський). Як і від чо́го все ста́ло? (В.Самійленко). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М.Калинович). З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (В.Самійленко). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (АС). Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (АС). На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (АС). Попри цей справді космополітичний дух Одеси вона, бувши оточена монолітом українського степу, мала глибинно українські первні (І.Кошелівець). Власне недорозвинення «емотивного» первня було якраз причиною наших останніх катастроф. (Д.Донцов). Кончало всіх начал (В.Цибулько). З української термінології в 30-ті роки під гаслами інтернаціоналізації повилучали питомі українські слова, яким у російській мові відповідали запозичення: двозвук (дифтонг), дієйменник (інфінітив), наросток (суфікс), приросток (префікс), первень (елемент), південник (меридіян), рівноденник (екватор), підсоння (клімат), поземний (горизонтальний), прямовисний (вертикальний) (О.Пономарів). І кожна мить то може буть кінцем, то може буть початком перемоги (Л.Костенко). У таку промерзлу провесінь, у такій гнітючій реальності, це наше пізнє чаювання, ця тиха розмова, цей перламутровий полиск чашок і терпкий аромат цейлонського чаю, — може, це й маленьке щастя, але воно наше (Л.Костенко). І ще одне: хотів би я подати тобі сюю повість голою наголо, не оздобивши її ані прологом, ані безконечною плетеницею сонетів, епіграм та панегіриків, що їх заведено вміщати на припочатку кожної книги (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). У злих початках треба шукати причину лукавого кінця (Ростислав Паранько, перекл. Елоїзи). Тоді новоженці найняли будиночок навпроти цвинтаря і влаштувалися в ньому: наприпочатку гамак Хосе Аркадіо правив їм за всі меблі (П.Соколовський, перекл. Ґ.Ґ.Маркеса). Щоб стати безсмертним, для початку треба померти (С.Є.Лєц)].

Отвратительный, (разг.) отвратный – гидки́й, гидо́тний, оги́дний, оги́дливий, бридки́й, відворо́тний, погане́нний, мерзе́нний, паску́дний, ги́досний, гиде́сний, гидоми́рний, нечви́дний, (отталкивающий) відра́зливий, (очень плохой) препога́ний: • отвратительная погода – бридка́ (гидка, дуже погана) пого́да; • отвратительная тварь – гидка́ (бридка́, оги́дна, відворо́тна, мерзе́нна, паску́дна) твари́на; • отвратительнее (отвратнее) всего – [що] найгидкіше (найгидотніше, найогидніше…); • отвратительное впечатление – оги́дне (гидо́тне, оги́дливе, відра́зливе, відворо́тне) враження; • отвратительный на вкус – гидки́й (відворо́тний) на смак; • отвратительный (отвратный) поступок – гидо́тний (гидкий, оги́дний, бридкий) вчи́нок; • отвратительный человек – оги́дник, оги́дниця, паску́дник, паску́дниця, паску́да (общ. р.), пога́нець, пога́нка, гидоми́р; • сделать для кого-л. что-л. отвратительным – спроти́влювати, спроти́вити, бри́ди́ти, збри́дити кому́ що. [Василина глянула на його й одвернулась. Мошицький був такий гидкий для неї, що вона аж іздригнулась (І.Нечуй-Левицький). Не слів мені, а стріл крилатих, вогняних! Я хочу вам про рідний край казать… Я хочу ними кидать і влучать В серця катів і зрадників гидких (О.Олесь). Навіть Адась почув, що ціла та розмова була якась огидна, і перестав усміхатися (І.Франко). Я почув виразно, що я оце зробив щось безглузде, огидливе (І.Франко). Чи теплий гад, розпарений на сонці, чи холодний — однаково бридкий (Л.Українка). А нащо було їй, бридкій, убогій, зводити очі на нього, першого в селі орликева, гарного, як молодий місяць на небі? (М.Коцюбинський). Хоч воду ту змій береже огняний І кожного палить, хто йде до криниці, Та смілому байдуже гидосний змій: Несе йому смерть він у дужій правиці (Б.Грінченко). Як зненавиділа, то й дивитись не хоче на його — якийсь одворотний став він їй (С.Васильченко). Настрій у всіх гидотний, а їм тільки ха-ха. Попри легке сп’яніння всі йдуть понурі, тільки Вася Булавка і Мишка, — от дебіли! — безперестанку базікають про рок-музику (А.Дністровий). — Тепер про те, як слід поводити собою і домом своїм: найперше, Санчо, держи себе в чистоті, обстригай нігті, не відрощуй їх, як то роблять деякі невігласи, гадаючи, що нігті рукам краси додають, а ті необрізані виростки-додатки вже й не нігті, а радше кігті боривітра-ящіркоїда; свинський то і гидомирний дуже звичай (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він навіжено вдарив по відворотній голові, що втупилася в нього, та вона підплигнула, як іграшка, вернулася назад і знову вищирилася йому прямо в обличчя, він ударив іще раз і заплакав з огиди (С.Павличко, перекл. В.Ґолдінґа)].

Память – 1) (способность помнить) па́м’ять, (реже) тя́мка; 2) (воспоминанье) па́м’ять, па́м’ятка, пам’ята́ння, зга́дка, спо́мин, спо́минок, спо́гад: • без памяти (сознания) – непритомно, не пам’ятаючи; не тямлячи, без по́мку; • без памяти любить кого, без памяти влюблённый в кого, влюбиться без памяти в кого – шалено (до нестями) кохати (любити) кого, шалено (до нестями) закохатися в кого; шалено (до нестями) закоханий в кого; • блаженной (незабвенной, светлой) памяти (устар.) – блаженної (святої, незабутньої, світлої) пам’яті; • больной лежал без памяти – хворий лежав непритомний (без пам’яті); • быть без памяти от кого, от чего – бути в захваті (в захопленні, без пам’яті) від кого, від чого; бути захопленим ким, чим; • вечная память кому – вічна (довічна) пам’ять кому; • в здравом уме и твёрдой памяти – при розумі й у добрій пам’яті (бувши); в добрій пам’яті і при розумі бу́вши; в ці́лому і по́вному ро́зумі бу́вши; • в память кого, чего – на пам’ять (на спогад, на спомин, на згадку, на незабудь) про кого, про що; • вреза́ться, вре́заться в память кому – у тямку даватися (удаватися), датися (удатися) кому; у тямки́ (тя́мку) убиватися, убитися кому, у голову (у мозок) уїдатися, уїстися кому; у пам’ять (у пам’ятку) упадати, упасти кому; укарбуватися (урізатися) в пам’ять; в по́мку дава́тися (да́тися); • выбрасывать, выбросить из головы, из сердца, из памяти кого, что – викидати, викинути з голови (спускати, спустити з думки) кого, що; викидати, викинути з серця кого, що; викидати, викинути з пам’яті (з тямки) кого, що; • выживать из ума, из памяти (разг.) – втратити (утратити) здоровий розум (глузд), пам’ять від старості; вистаріти розум (ум), пам’ять; відстаріти ум (розум), пам’ять; на дитячий розум перейти (зійти); розумом здитиніти; • выпадать, выпасть (улетучиваться, улетучиться) из памяти – випадати, випасти (зникати, зникнути) з пам’яті; • выучить, знать на память – (те саме, що) выучить, знать наизусть – знати напам’ять (з голови); • дай Бог память (памяти) – дай, Боже, на пам’ять; • дать кому о себе память –пригада́тися кому; • держать в памяти что – мати на пам’яті (у тямці) що; тримати (держати) в голові що, пам’ятати (тямити) що; • для памяти – на пам’ятку; на па́м’ятку, на не́забудь; • дурная, слабая память – леда́ча па́м’ять; • дырявая память – дірява пам’ять; непам’ятуща голова; (образн. разг.) голова як решето; голова як дірявий (розбитий) горнець; • если не изменяет мне память, то это случилось… – коли́ (як) не зра́джує мене́ па́м’ять, то це ста́лося…; • за мою память, на моей памяти – за моє́ї па́м’яті; • запечатлевать, запечатлеть в памяти – відбива́ти, відби́ти (закарбува́ти) в па́м’яті, в па́м’ятку; • запечатлеться в памяти – відбитися в пам’яті; запасти (упасти) в пам’ять (в пам’ятку); бу́ти в тямку́; • записать для памяти что – записати на пам’ять (на пам’ятку) що; записати на незабудь що; записати, щоб не забути що; • зараниваться, зарониться в память – запада́ти, запа́сти в па́м’ятку; зрительная память – зорова пам’ять; • изглаживаться (изгладиться), выпадать (выпасти), исчезать (исчезнуть), вылетать (вылететь) из памяти – вихо́дити (ви́йти) з па́м’яти, випада́ти (ви́пасти) з па́м’яти, зника́ти (зни́кнути) з па́м’яти, викида́тися (ви́кинутися) з па́м’яти, виліта́ти, ви́летіти з па́м’яти, кому́, голови́ не держа́тися; • изощрять, изощрить память – виправля́ти (гостри́ти), ви́правити па́м’ять; • короткая (куриная) память у кого – коротка (куца, ледача, куряча) пам’ять у кого; коротку (куцу, ледачу, курячу) пам’ять має хто; • лишаться, лишиться памяти – тра́тити, утра́тити па́м’ять, позбува́тися, позбу́тися па́м’яті; • на памяти чьей – за чиєї пам’яті; • на свежей памяти у кого – на свіжій пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті у кого; свіже (живе) у пам’яті чиїй; • на свежую память – на свіжу пам’ять; • не в память кому что (устар.) – не в пам’ятку; (розм. лок.) не в помку кому що; • не выходит из памяти, из головы, из ума – не йде (не сходить, не виходить) з думки (з пам’яті, думок, з голови, з тями) кому, в кого; стоїть на думці (гадці) кому; оперативная память – оперативна пам’ять; • на памяти вертится – на ду́мці кру́титься; • на память (дать, подарить, получить…) – на па́м’ять, на па́м’ятку, на спо́мин (споминок), на спо́минку, на спо́гад, на зга́дку, на зга́дування, на пам’ята́ння, на не́забудь про ко́го, про що дати (подарувати, отримати…); • не задержалось в памяти – не втрималося в голові (голови); не впало в пам’ятку; • оставить по себе добрую память – залишити (лишити) про себе (по собі) добру згадку (пам’ять, добрий спогад, спомин); • оставаться, остаться в памяти – пам’ята́тися, запам’ята́тися; в пам’ять упасти кому; • отшибло память кому – памороки забило кому; викинуло (вибило) з пам’яті кого; • память изменила кому – па́м’ять зра́дила кого́; • память к чему – пам’ять на що, до чого; • память к числам – па́м’ять на чи́сла, до чи́сел; • память ослабевает – пам’ять слабне; • память притупилась – пам’ять притерлася; • перебирать, перебрать в памяти (в мыслях, в голове) – перебирати, перебрати (перетрушувати, перетрусити) в пам’яті (в думці, в думках, в голові); • печальной (недоброй) памяти – сумної (недоброї) пам’яті; • по памяти (читать, рисовать…) – з пам’яті (з голови); • плохая, короткая память – ледача пам’ять; • по памяти, с памяти (говорить) – по пам’яті; з голови; • по свежей памяти – за свіжої пам’яті; поки не забув (-ла, -ло, -ли); • по старой памяти – старим (давнім) звичаєм (за старим (давнім) звичаєм); за давньою звичкою; як колись [було]; по-давньому; • приводить, привести на память кому что – нагадувати, нагадати (пригадувати, пригадати) кому, що; • приводить, привести в память кого – опам’ята́ти кого́; • притуплять, притупить память – притира́ти, прите́рти па́м’ять; • приходить, прийти в память, в себя – до пам’яті приходити, прийти́, опам’ята́тися; • приходить, прийти на память – прихо́дити (прийти́) на зга́дку, ставати (стати) на пам’яті; наверта́тися (наверну́тися) на па́м’ять (на думку); спадати (спасти) на думку; на пам’ять приходити; дава́тися (да́тися) на зга́дку, устава́ти (уста́ти) в ду́мці; • сказать, прочитать по (с) памяти – по па́м’яті, з голови́ проказа́ти; • стёрлась память о ком – згла́дилася па́м’ять про ко́го, слід загу́в на ким; • твёрдая память – добра пам’ять; • удержать в памяти что – зберегти (заховати, затримати) у пам’яті що; запам’ята́ти, запам’ятува́ти; • удерживаться в памяти – зберігатися у пам’яті (в голові); триматися (держатися ) голови; • это совсем вон у меня из памяти – це зо́всім (геть) ви́пало ме́ні з па́м’яти. [— А вам, Олимпські зубоскалки, Моргухи, дзиги, фіглярки, Березової дам припарки, Що довго буде вам в тямки (І.Котляревський). До́бре Московщи́на в тя́мку їй дала́ся (Т.Шевченко). Громадою при долині Його поховали І долину і криницю На пам’ять назвали Москалевою (Т.Шевченко). Вона́ ніко́ли в ме́не з па́м’яти не вихо́дила і до ві́ку не ви́йде (О.Кониський). Гай-гай! стареча пам’ять! Виразно ж тут стоїть, що жаден майстер на судьбищах не має промовляти (Л.Українка). В якійсь далекій стороні… В Німеччині… В Туреччині… Та ні! Таку ледачу пам’ять маю, Що й не згадаю (Л.Глібов). Пам’ята́ння про те́бе час у ме́не не відні́ме (П.Куліш). Колись давно, ще не за нашої пам’яті, приїхав на Волинську Україну десь з-під Варшави один польський пан-дідич в свій куплений на Волині маєток (І.Нечуй-Левицький). Пригорнув Іван до серця Олесю востаннє та й побіг. Тоді Олеся, як до пам’яті прийшла, схопилась — уже нема, далеко; тільки пил слідом клубочиться (М.Вовчок). Як же заспівали «вічную пам’ять», так і сам почувся, що йому якось-то стало легше на душі (Г.Квітка-Основ’яненко). Старий батюшка наприкінці парастасу підняв голос і голосніше покликнув «вічную пам’ять» небіжчикові (І.Нечуй-Левицький). — Ти ще собі тото май у тямці, що ти найліпша газдиня в селі (Л.Мартович). Під фрескою мозаїка, що зображає цілу плетеницю містерій в пам’ять Адоніса (Л.Українка). Юзя лежала в своїй кімнатці і без пам’яті ридала (Л.Українка). Прилучаю до сього й «Декілька пісень про Гайявату», що поміщено у збірникові на пам’ять Котляревському (П.Мирний). Пітьма заступила очі, пам’ять покинула мене… (І.Франко). Я вам на не́забудь спишу́ думки́ сумні́ (Л.Українка). Раїса почувала себе добре, немов викинула з пам’яті все неприємне (М.Коцюбинський). Його я по пам’яті пізніше написав українською мовою під назвою «Антін Вова» (С.Васильченко). Не можу забути одного образу, який врізавсь мені у пам’ять (М.Коцюбинський). Ще така в мене собача натура, що як п’яний, то зараз добрішаю: хочеться що-небудь доброго зробити… і покійний тато, царство їм небесне, приходять на пам’ять… (М.Коцюбинський). Я не хотів, щоб пам’ять про мене була скаламучена для тебе почуттям якоїсь вини за собою (Л.Українка). Підіймалася золота сонячна пляма все вище й вище, ронячи багатства в дорозі, і де пройшла,— лишила звуки і пам’ять по собі (Г.Хоткевич). Чимсь вона́ йому́ в тямки́ вби́лася. Їх давно́ на сві́ті нема́, і слід за ни́ми загу́в. Він до́бре запам’ятува́в ко́жне сло́во. Плив без по́мку. Запишу́ собі́ на па́м’ятку. Прийшла́ йому́ на зга́дку да́вня розмо́ва (АС). Як у друзів не заробиш згадки — може, не забудуть вороги (Є.Плужник). Той спогад: вечір, вітер і печаль пронизливого тіла молодого, що в двері уступилося, халат пожбурило на спинку крісла — й тонко пішло, пішло, пішло по смертній лінзі, аж понад стелю жальний зойк завис (В.Стус). Сьогодні сніг іти вже поривавсь. Сьогодні осінь похлинулась димом. Хай буде гірко. Спогадом про Вас. Хай буде світло, спогадом предивним (Л.Костенко). А це така любовна гра: кружіння, дзеркало і промінь! — ти все одно підеш за грань, у чистий спомин, чистий спомин (Ю.Андрухович). Пам’ять мовчала, як справжній радянський партизан (П.Чорний, В.Шило). Не треба затримувати в обіймах офіроване вже минулому для того існує пам’ять почуттів скарбниця вибраних спогадів пам’ять дотиків пам’ять вуст голонерва пам’ять любові (Ю.Джугастрянська). — З того воно й запало мені в помку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хай краще ваша милость перепише листа в цій-таки книжечці кілька разів та й дасть мені так, я зроду не згублю, а щоб я його з голови читав, то шкода й гадати. Пам’ять у мене як дощечка, де був сук, там дірочка — часом забуваю, як мене дражнять, не то що. А листа ви мені таки прочитайте, залюбки послухаю, бо то, мабуть, чудо, а не лист (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І так наш гідальго у те читання вкинувся, що знай читав, як день, так ніч, од рання до смеркання, а од смеркання знов до рання, і з того недосипу та з того перечиту мозок його до решти висох — ізсунувся бідаха з глузду. Його уява переповнилась різними химерами, вичитаними з тих книжок: чарами та чварами, битвами та боями, викликами та ранами, зітханнями та коханнями, розлуками та муками і всякими такими штуками. Всі ті несосвітенні вигадки так убились йому в тямку, що він мав їх за щирісіньку правду (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Уставши, кинувся Санчо зразу ж до бурдюга і непомалу засмутився, як побачив, що той проти вчорашнього значно схуд, а по такій дорозі хтозна, чи швидко поповніє. Дон Кіхот не хотів снідати — був, певно, ситий своїми розкішними споминками (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Усі нарікають на свою пам’ять, але ніхто не скаржиться на свій розум (Ф. де Лярошфуко). Як тренувати пам’ять, щоб уміти забувати? (С.Є.Лєц). Чиста совість — ознака поганої пам’яті (М.Жванецький). Пам’ять подібна до мускулів ніг. Якщо перестанеш її тренувати, стане млявою, а ти перетворишся на ідіота (У.Еко). 1. Масні плями від осетрини або чорного кав’яру найкраще не виводити. Залиште їх на пам’ять. 2.  — У моєї дружини жахлива пам’ять. — Все забуває? — Все пам’ятає!].

Пиндос – (в разных значениях, греч.) піндос. [А се сап’янці-самоходи, Що в них ходив іще Адам; В старинниї пошиті годи, Не знаю, як достались нам; Либонь, достались од пендосів, Що в Трої нам утерли носів (І.Котляревський). Сидячи тут, я ушкварив оповідання, котрому дав титло „Вулиця”. І… ти не поймеш віри, скомпонував скілько байок „віршованою мовою”, але признатись треба, що сюжети я взяв у пиндоса-елліна Езопа… (Трохим Зіньківський). Середній росіянин вірить, що він розумніший, добріший і справедливіший за решту населен планети, особливо за тупих піндосів та підступних хохлів. І віритиме, доки ціна на нафту на світових ринках не впаде удвічі, на хліб та горілку в Росії відповідно не підскочить (Ю.Макаров). Але тут їхня розмова спалахнула з новою силою, слова заторохтіли, як китайські хлопавки, і Жан-Поль ані з того ні з сього чомусь пригадав якісь сараї для підстригання овець, потім вони заговорили про Арідейл, потім про річку Стікс і про коричневих гадюк, і тут отой багатий піндос каже Бутчу: «Якщо тебе вкусить коричнева гадюка, то навіть не сідай на коня чи в авто — все одно марно. Краще відразу сідай і пиши заповіт — хи-хи!» Хи-хи. Мудак ти всраний! (В.Горбатько, перекл. П.Кері)].

Принимать, принять – 1) (включать в состав) приймати, прийняти; 2) (матем., техн.) (приобретать) набувати, набути, брати і набирати, набрати; 3) (матем., наук.) (условно допускать) брати, узяти; 4) (наук.) уживати, ужити: • дело, разговор принимает, дело приняло, разговор принял другой, хороший, дурной оборот – діло, розмова повертає, діло повернуло, розмова повернула на інше, на добре, на лихе; душа не принимает чего (разг.) – душа не приймає чого, з душі верне що; • за кого вы меня принимаете? – за кого ви мене маєте?; • не примите это в обиду – не сприйміть це як образу (за образу); • принимать за единицу – брати (узяти) за одиницю; • примем эту величину за единицу – приймімо, що ця величина – одиниця; домовимося (вважаймо), що ця величина буде за одиницю; • принимать белое за чёрное – брати (мати, уважати) біле за чорне; • принимать значение – приймати (набувати) значення; • принимать кого за кого – вважати, мати, визнавати кого за кого; • принимать, принять (близко) к сердцу что – брати, узяти (близько, дуже) до серця що; • принимать, принять кого в долю – приймати, прийняти за спільника (до спілки, в спілку) кого; • принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; враховувати що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати на увазі; оглядатися на що; • принимать, принять вправо, влево – брати, взяти праворуч, ліворуч; • принимать, принять всерьёз что – брати, узяти (сприймати, сприйняти) серйозно (поважно, іноді навсправжки) що; • принимать, принять в соображение, в расчёт что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; зважати, зважити (уважати, уважити) на що; (иногда) ураховувати, урахувати що; (устар.) брати, узяти до рахуби що; • принимать, принять в шутку что –  брати, узяти (уважати, уважити) що за жарт; сприймати, сприйняти як жарт що; • принимать, принять что за чистую монету – брати, узяти (сприймати, сприйняти) що за ширу правду (за щире золото, за чисту монету); сприймати, сприйняти що за ширу правду; • принимать, принять к сведению что – брати, узяти до відома що; • принимать, принять лекарство – зажива́ти, зажи́ти лі́ків; (пить) пи́ти, ви́пити; (глотать) ковта́ти, ковтну́ти лі́ки; • принимать, принять направление – набирати, набрати напряму (иногда напрямку); • принимать, принять на свой счёт что (перен.) – обрати, узяти на свій карб (на себе) що; прикладати, прикласти до себе що; • принимать, принять предложение чьё – давати, дати згоду на шлюб (на одруження) кому; • принимать, принять сторону чью – ставати, стати на чий бік (на чию сторону); тягти, потягти (руку, руч) за ким, за кого; • принимать, принять участие в ком – турбуватися, потурбуватися за кого, про кого, ким; • принимать, принять участие в чём – брати, узяти участь у чому; • принимать, принять форму, вид… – набирати, набрати (прибирати, прибрати, набувати, набути) форми, вигляду…; • принимать, принять эстафету от кого, у кого – приймати, прийняти естафету від кого, у кого; • принимать решение – вирішувати, ухвалювати, постановити що, покла́сти, ура́дити, прира́дити (що роби́ти); • принимать, принять роды – приймати, прийняти пологи (диал.) злоги, (устар.) родиво (родини); • принята следующая резолюция – ухвалено таку резолюцію; • принять вид – набрати вигляду, прибрати вигляд; • принять в штыки кого, что (перен.) – зустріти багнетами кого, що; зустріти вороже (дуже неприязно) кого, що; • принять за основу что – узяти за основу (як основу) що; (иногда) покласти основою (підвалиною) що; • принять за правило – взяти за правило; • принять резолюцию – ухвалити резолюцію; • принять меры – вжити заходів; • принимая во внимание – беручи до уваги; • у меня нет времени принимать (угощать) этих гостей – мені ніколи приймати (пригощати) цих гостей; мені ніколи (нема коли, я не маю коли, не маю часу) з цими гістьми гоститися. [Треба було проїхати якусь милю битим Уманським шляхом, а потім на перехресті біля корчми взяти праворуч і гін троє проїхати на Вільшану путівцем, попід узліссям (М.Старицький). Село вкотре здивовано подивилося в бік їхньої з Михайлом хати: ніхто Матронки з черевом не видів, ні з ким вона про злоги не радилася, повитухи не кликали, а дитина плаче — аж надвір чути. І як той Михайло приймав пологи? І як пуп сам різав? Чого-чого, а такого незнання сільські молодиці пробачити не могли. Прийшла пора обертати Матронку язиками дужче (М.Матіос). Клайв сів, намацав нічник і винишпорив з-під часопису снодійне, яке зазвичай вважав за краще не вживати (Ольга Смольницька, перекл. І.Мак’юена). — Я боюся, що вона присниться. — Не присниться, якщо заживеш лікареву таблетку (О.Король, перекл. Ґ.Ґріна). Господи, дай мені спокій прийняти те, чого я не можу змінити, дай мені мужність змінити те, що я можу змінити, і дай мені мудрість відрізнити одне від другого (Х.Ф.Ойтінґер). Сприймати бажане за дійсне — це і є секрет щастя].

Промежность, анат. – промежина, (реже) промі́жжя, (устар.) межни́к. [— А тепер ти, Юзю, лізь до мене, бо тут так страшно, лізь, а я драбину потримаю! — І вона присіла напочіпки, розставила свої пишні стегна на усю широчінь чарівної краси, від якої і столітній дідуган ошаліти зможе. Юзько, сопучи, доліз до самого верху, вперся писком в розпашіле лоно, в оте проміжжя, що приводить рід людський до заміжжя, а Параня тремтячим голосочком питає… (Олексій Попадюк). З того першого разу їй найяскравіше запам’яталося відчуття протягу в промежині, коли лежиш просто неба зі спущеними трусиками (О.Забужко). Чоловіки недовірливо позирали один на одного, немов не раз биті тварини. Від їхнього гурту несло смородом засцяних промежин, такий самий дух стояв у шпиталі (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Вона, гола, сидить на підлозі із розведеними ногами і за допомогою старого дзеркальця і леза для гоління намагається позбавити себе цноти, щоб позбутися шкірки, яка начебто там внизу виросла. Не маючи анатомічних знань, вона помилково розрізає промежину і та сильно кровоточить (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Загальна розмова за столом ледве точилася, і на той момент вели бесіду лише двоє лікарів, тому Вілбурові довелося на повний голос пояснювати можливі ушкодження промежини під час пологів, побіжно торкнувшитсь способів стримування голівки дитини і техніки надрізів входу до вагіни у випадку загрози розривів. Під час цієї наукової дискусії лікар Модрина краєм ока помітив, як колір обличчя Міссі змінюється подібно до шкіри хамелеона. Із молочно-блідої вона зробилася гірчично-жовтою, потім в її лиці з’явився відтінок весняної травички, а після цього знову повернулася молочна блідість (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)].

Работа – робота, праця, (утомительный ещё) труд, (служба) служба, (занятие) заняття, (дело) діло; (продукт деятельности) праця, робота, (произведение, ещё) твір, витвір; (готовая продукция, ещё) виріб: • бесплатная работа – непла́тна пра́ця, даромщи́на; • брать, взять в работу кого (разг.) – брати, узяти в роботу кого; • браться, взяться (приниматься, приняться) за работу – братися, узятися (ставати, стати) до роботи (до праці); • вести работу – працювати (робити); провадити роботу; (иногда тавтол.) робити роботу; • вести работу по усовершенствованию чего – вдосконалювати що, здійснювати (проводити) вдосконалення чого, провадити роботу щодо вдосконалення чого; • взваливать работу – накидати працю, роботу; • взрывная работа – висадна робота; • взяться за работу – стати до роботи, взятися до роботи; • в работе рассматривается что – в роботі розглядається що; • всегда работа у кого, не выходит из работы кто – завжди робота у кого, не виходить з роботи хто; виробу нема кому; • далась мне эта работа! – увірилась мені ця праця!; • делающий мелкую работу – дрібнороб; • заниматься работой – працювати, робити що; • избегать работы – ухилятися від праці; • исполнить (окончить) работу – відбути працю; довести що до зробу; • кустарная работа – доморобна праця; • медленная (слишком) работа – моняння; • много работы какой-либо – багато роботи; завізно; • научно-исследовательская работа – науково-дослідча праця (науково-дослідна праця); • отвлекать от работы – відривати від роботи, праці; • отчитываться в работе – звітуватись за працю; давати звіт про працю; • печатные работы – друковані праці; • по работе и плата – яка робота, така й плата (Пр.); хто робить — голий не ходить (Пр.); хто вітрові служить, тому димом платять (Пр); як собаку годують, так він і гавка (Пр.); • поручать кому работу – доручати кому справу, працю; • прекратить работу – припинити, покинути працю, роботу; • приниматься, приняться за работу – братися, ставати до роботи, до праці, до справи, взятися, стати до праці; • принудительные работы – примусова праця; • приступать к работе – ставати до роботи; • работа внешних сил – робота зовнішніх сил; • работа гужем – тяглова робота; • работа денежку копит, а хмель денежку топит – карти й пиття не доводять до пуття (Пр.); ходив би в злоті, якби не дірка в роті (Пр.); заробив кревно та й пропив певно (Пр.); • работа деформации пластической – робота здеформування пластичного; • работа деформации удельная – робота здеформування питома; • работа затраченная – робота затрачена; • работа исполнена до конца – роботу доведено до зробу; • работа к спеху – негайна робота; • работа не волк, в лес не убежит – робота не ведмідь, у ліс не втече (Пр.); гуляй, тату, завтра свято (Пр.); сиди, Векло, ще не смеркло (Пр.); ще далеко Ілля, ще напряду я (Пр.); сиди, Тетяно, бо ще рано (Пр.); • работа Пенелопы – Пенелопина праця (робота); • работа по совместительству – сумісна робота, робота за сумісництвом; • работа разрушения – робота руйнування; • работа по составлению словаря – робота (праця) коло складання (над складанням) словника; • работа по хозяйству – робота (праця) в господарстві; • сверхурочная работа – надурочна праця, робота; перероб; • сегодняшней работы на завтра не откладывай – що маєш робити – роби сьогодні, бо тільки один сир одкладений добрий (Пр.); одклад не йде на лад (Пр.); краще тепер, як у четвер (Пр.); з одкладу не буде ладу (Пр.); • Сизифов труд (сизифова работа) – Сізіфова (Сизифова) робота (праця); • следить за работой – пильнувати роботи, праці; стежити за роботою, працею; • совместная работа – спільна праця (робота); • срочная работа – негайна, пильна праця; • ставить кого на работу – ставити кого на роботу, до роботи; заставляти діло ким; • топорная работа – незграбна (груба) робота; • робота – аж пальці знати; • упорство в работе – завзятість; • цель настоящей работы – мета цієї роботи (праці). [Еней з Дідоною возились, Як з оселедцем сірий кіт; Ганяли, бігали, казились, Аж лився деколи і піт. Дідона ж мала раз роботу, Як з ним побігла на охоту, Та грім загнав їх в темний льох… Лихий їх зна, що там робили, Було не видно з-за могили, В льоху ж сиділи тілько вдвох (І.Котляревський). Та прийшов же я та й у суботу, та нема Солохи — робить роботу (Н. п.). Розвернулося весілля. Музикам робота і підковам (Т.Шевченко). Ходили всі брати шукати собі роботи, служби й по місті, й по селах округи, та чи то вже Божа воля, чи така нещасна доля, тільки що не знаходилося їм праці й за малую заплату. І поверталися вони з тих пошуканок усе сумніш та смутніш (М.Вовчок). Аби танцювати умів, а роботи й лихо навчить (Номис). В другому кутку ліжко. Добре, дубове, панське. Столяр два карбованці взяв за одну роботу (П.Мирний). На покуті стояли образи у срібних шатах, заквітчані васильками, гвоздиками, безсмертниками; перед образами на срібному ретязьку висіла срібна лампадка. У тому ж таки кутку — стіл столярної роботи; у другому — ліжко, заслане м’яким шовковим коцем; попід стіною невеличкі стульці (П.Мирний). Через неї не можна мені ніде на роботу стати (І.Нечуй-Левицький). Покликали його раз до двору дрова різати, дали за цілий день важкої праці сороківку (М.Коцюбинський). Над книжками сиджу я, мов в кліти, Мов би-м працею хтів мозговою Голос серця і крові зглушити (І.Франко). Але через кілька день уже зрозумів, як мало талантів, яка невдячна робота шукати перлів у цьому паперовому морі, а через тиждень уже стомився, уже обурювався на смішні претензії нездар писати свої безглузді оповідання і ще безглуздіші вірші. І, зрештою, став такий, як кожен мусить стати, як тюремник стає серед в’язнів — тобто глузував із нікчемних потуг і розповідав знайомим як анекдоти ті дурниці, що інші пишуть (В.Підмогильний).  Я не шукатиму роботи, щодня не зустрічатимуся з Дніпром. Краще поклавши свої долоні — на старий, збитий батьківський стіл, дивитися на домашній натюрморт, тихе життя неговірких долоней (В.Стус). За якісь два місяці — перше побачення. Не з дівчиною, певна річ. З двома У цивільному. Банальний виклик до військкомату (це слово мусите знати, Ваша Мужносте), і годинна розмова в зачиненому зсередини класі цивільної оборони. Суть розмови стара як світ: спокушання. Чи не хотіли б ви, Отто Вільгельмовичу, допомагати нам у нелегкій нашій роботі? (Ю.Андрухович). — Ти собі, чоловіче, губернаторюй чи островуй і пишайся, скільки влізе, а я з дочкою з села ні нога, клянусь спасінням моєї матері! Чесній жінці путь відома — зламай ногу, сиди дома; то у дівки справжня цнота, як за свято їй робота (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Хіба ви ще не збагнули, що ми живемо в епоху цілковитого самознищування? Багато чого, що можна було б зробити, ми не робимо, і хтозна-чому. Робота в наш час набула жахливої ваги — вона поглинає все інше через те, що багато людей позбавлені її взагалі (М.Дятленко, А.Плюто, перекл. Е.М.Ремарка). Робота нічим, по суті, не відрізняється від алкоголю і переслідує ту ж мету: відволіктися, забутися, а головне, сховатися від самого себе (О.Гакслі). Лише наприкінці роботи ми дізнаємося, з чого її треба було починати (Б.Паскаль).  Робота — це головне у житті. Від усіх неприємностей, від усіх бід можна знайти лише один порятунок — у роботі (Е.Гемінґвей). 1. Зібралися лікарі на п’янку. Стоматолог: «У мене вже оскома від цієї дурної роботи!». Офтальмолог: «Я цю роботу бачити вже не можу!». Отоларинголог: «Мені ця робота вже поперек горла стоїть!» Гінеколог: «Ну, думаю, і ми з урологом нічого нового не скажемо.»  2. Робота нікуди не дінеться, а горілку може випити хтось інший. 3. Розмова колег на роботі: — У другій половині дня зовсім нічого не хочеться робити. — А в першій? — А в першій хотілося їсти. 4. Заради грошей люди готові піти на все! Навіть на роботу].

Скомканный – зіжма́каний, пожма́каний, зі́бганий, зжу́жмлений, зі́м’я́тий, перем’я́тий, зме́рвлений: • скомканная встреча – спішна (поспішна, покваплива, поквапна) зустріч; • скомканный разговор – хапли́ва (квапли́ва, покваплива, поква́пна) розмова. [Зжужмлена душа, мов мотовило, обростає згадками, в шезлонгу западає на лопатки і по кімнаті — безтелесно шастає (В.Стус). Стольний граде! Стволовий надрізе! Ліхтарі — як спалахи ракет. Зібгана душа спішить урізатись На мосту Патона — в парапет (В.Стус). Бесіда його була хаплива, слово через слово, він квапився, відчував, що відпущено йому мало (Роман Федорів)].

Смерть – 1) смерть, (кончина) кончина, скін, (гибель) загибель, кінець, (образн.) вічний сон (покій), (разг.) капе́ць, капу́т, каюк, а́мба, (мифический образ, шутл.) безноса, кирпата, свашка, костомашка, костуха; 2) (прост.) горе, біда, смерть; 3) (прост., очень) до смерті: • бледен как смерть (разг.) – блідий як смерть; • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба́ до заги́ну, боротьба смерте́льна; • быть при смерти – бути на вмерті (на смерті, при смерті), (образн.) бути на Божій дорозі; (иногда) бути близьким смерті, (грубее) на ладан дихати, на тонку прясти; • видимая смерть – види́ма смерть, нехи́бна смерть; • видимая смерть страшна – видима смерть страшна (Пр.); • внезапная смерть – нагла (раптова) смерть; • вопрос жизни или смерти – питання життя або смерті; • гото́виться к смерти – ладна́тися на смерть, ла́годитися в Бо́жу путь, готуватися до смерті; • двум смертям не бывать, а одной не миновать – одної смерті не минеш, другої не буде (Пр.); більш (більше) як раз не вмреш (Пр.); дві смерті не буде (двом смертям не бути), а одної не минути (Пр.); чи пан, чи пропав — двічі не вмирати (Пр.); раз мати породила, раз і помирати (Пр.); хто вмер тепер, не вмре у четвер (Пр.); раз козі смерть (Пр.); • до смерти, разг. – (очень) до смерті; • лежа́ть при смерти – лежа́ти на смерть (на смерте́льній, на сме́ртній посте́лі); • любовь сильнее смерти – коха́ння ду́жче (могутні́ше) за (над) смерть; • мнимая смерть – ні́би-сме́рть, га́дана смерть, завмертя́ (-тя́), завме́рлість; • на людя́х и смерть красна – на лю́дях і смерть не страшна́; • насильственная смерть – не своя смерть, ґвалтовна смерть; • нечаянная смерть – несподі́вана (на́гла) смерть; • обреченный на смерть – роко́ваний на згу́бу (на смерть, на стра́ту); • осудить на смерть кого – засуди́ти на смерть (на го́лову, на скара́ння) кого; • осуждённый на смерть – засуджений на смерть (на го́рло, на згу́бу, на стра́ту); • отвратить смерть от кого – відверну́ти (відве́сти́, відвола́ти) смерть від кого; • от смерти и под камнем не скрыться – як не ховайся, а смерть тебе знайде (Пр.); від смерті і в печі не замажешся (не замуруєшся) (Пр.); • от смерти не уйдёшь – від смерті ані відхреститися, ані відмолитися (Пр.); смерті не відперти (Пр.); від смерті нема викупу (Пр.); зі смертю торгу нема (Пр.); на смерть нема зілля (Пр.); смерть нікого не мине (Пр.); як не живеш, а труни не минеш (Пр.); смерть — неминуща дорога (Пр.); смерть не питає: «Чи хочеш, чи не хочеш?» (Пр.); • пасть смертью храбрых – полягти (загинути) смертю хоробрих; • перед смертью не надышишься – перед смертю не надихаєшся (не надишешся) (Пр.); як не наївся, то не налижешся (Пр.); • помирать со смеху – конати зо сміху, вмирати зо сміху; • постигшая смерть – спостигла смерть; • промедление смерти подобно – зволікання (загаяння) до смерті подібне, зволікання — це смерть; • просто смерть, смерть да и только – смерть та й годі, лихо (горе, біда) та й годі; • смерти подобно – як смерть; • смерть как хочется – до смерті хочеться; • смерть на носу (перен.) – смерть за плечима; смерть близько, (грубее) смерть коло носа; • смерть не разбирает чина – смерть не перебирає (Пр.); смерть нікого не минає (Пр.); смерть усіх порівняє (Пр.); • спасти от смерти – визволити від смерті; • стоять на пороге смерти – стояти на порозі смерті; (образн.) гроші одказувати; • [только] за смертью посылать кого (шутл.) – [тільки] по смерть посилати кого; • убить, убиться на смерть – заби́ти, заби́тися на сме́рть; • ум за морем, а смерть за воротом – ду́мка за мо́рем, а смерть за плечи́ма; • хуже смерти – гірше від смерті, гірше за (ніж, як) смерть. [Стара до нього, а він, лишенько, вже й гроші одказує (І.Нечуй-Левицький). Смерть — се ніч, спокі́йна, ти́ха (Л.Українка). Пусти мене, пусти! — стала благати Носа.— Якщо в тебе є крихітка серця, послухай мого благання. Життя, яке ти обіцяєш мені, гірше від смерті. Краще вбий мене! (Б.Лепкий). Таке життя було б од смерті гірше (Л.Українка). Смерть — лікар бідняка (німецька приказка). Для єврея на смертному одрі важливо почути голос Сари: «Спі спокойно, твої деньгі в надьожном мєстє.» Китаєць повинен випити чаю, прошепотіти коаня, подумати, що за династії Сінь було не краще, як за Мао Цзедуна, а зараз не гірше, як за династії Хань. Чистокровний німець мусить зустріти і провести смерть за інструкцією. Для італійця вищим шиком є смерть через повішення на варених макаронах. Щирий француз має встигнути перед смертю переспати з Жаннет. Найшляхетніша смерть для поляка — луснути з гонору. Істінному росіянину бажано видудлить усі припаси спирту, горілки, браги-одноднєвки, браги-одночавки і браги-п’ятімінутки, одеколону, лосьйону, очних і вушних крапель, денатурату, клею «БФ», антифризу та прочих горящих жидкостєй, вхопити глобуса, стиснути в любовних обятіях, і вже як почне тріщати і розсипатись на цурпалки, прохрипіти: «Ро-ді-на!» Щирому українцю, — ковтнув бузинової настоянки Стороженко, — перед смертю важливо подумати: «Ге, а кум здох раніше!» Востаннє обжертися, вилізти на піч і щасливо сконати… «Кхм… кхм… — прочистив горло Воробкевич. — Живемо і геройськи помираємо» (В.Даниленко). Бути на світі може Пластмасовим Тільки щастя… Горе — тернове, — Справжнє, — Як біль. Як смерть… (Ігор Павлюк). Я попробував все… Залишилося — Досвід Смерті (Ігор Павлюк). Смерть людини схожа на зіграну ноту вічної симфонії, на виконання па вічного танцю, на зіграний акт вічної п’єси і навіть схоже на поцілунок вічного кохання, на розлуку з однією з форм на вічному шляху (Надія Кирчанова, перекл. Ши Т’єшена). — Річ тут, пане, ось яка,— вів далі Санчо.— Самі здорові знаєте, що сьогодні за столом, а завтра на столі; смерті не одперти; круть-верть, у черепочку смерть; кирпата свашка нікого не минашка; як проб’є час і година, то не одхреститься людина; смерть глуха, не пита, чи ти грішний, чи без гріха… (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). І таких людей прирівнюють до тореадорів чи картярів. Вихваляють їхню зневагу до смерті. А мені смішно, коли я чую про зневагу до смерті. Якщо коріння тієї зневаги не в усвідомленій відповідальності, то вона є тільки ознакою духовної убогості або надмірної молодості (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Наші досі молоді знання дають нам зрозуміти, навіщо загалом на світі є смерть: все-таки ми помираємо не для того, шоб померти і перетворитися в щось неживе, ми помираємо, щоб жити, ми помираємо задля життя, ми — часточка якогось плану (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). … у цьому шинку я нарешті усвідомив, що суть життя полягає у розпитуванні самого себе про смерть, як я поводитимусь, коли прийде мій час, що, по суті, це не просто розпитування самого себе про смерть, це розмова перед лицем нескінченності і вічності, що сам пошук розуміння смерті є початком розмислу в прекрасному і про прекрасне, бо роздумувати про безцільність тієї своєї дороги, яка, у будь-якому разі, закінчиться передчасним відходом, ця насолода і переживання своєї смерті, наповнює людину гіркотою, а отже, красою (Ю.Винничук, перекл. Б.Грабала). Я вирізую повідомлення про смерть пекаря Нібура. Його там змальовано як доброго, люблячого чоловіка й батька, що завжди щиро піклувався про свою сім’ю. Я сам бачив, як фрау Нібур з розпущеним волоссям тікала з хати, а добрий Нібур біг слідом, шмагаючи її паском, і бачив руку, яку батько, що піклувався про сім’ю, зламав своєму синові Роланду, викинувши його в шаленстві із вікна. І коли цей кат сконав від апоплексичного удару в своїй пекарні, пригнічена горем удова повинна була б тільки радіти. Але вона раптом стала думати зовсім інакше. Все, що за життя витворяв Нібур, смерть стерла з її пам’яті. Він став ідеалом (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). Ще недавно він дивився на смерть з тваринним жахом, а тепер зрозумів, що боятися її — означає боятися самого життя. трах смерти можна виправдати тільки безмежною прив’язаністю до всього, що є живого в людині. Хто не зважувався діяти, щоб піднести своє життя на нову висоту, хто байдуже задовольнявся власною немічністю, ті не можуть не боятися смерти, пам’ятаючи про той вирок, який вона виносить їхньому життю, що пройшло надаремне. Такі ніколи не жили на повну силу, та й чи жили вони взагалі? (Г.Філіпчук, перекл. А.Камю). Кажуть, що перед смертю ми знову бачимо найпрекрасніші миті життя (І.Серебрякова, перекл. Давіда Фоенкіноса). Смерть — незбагненна річ. <…> Комусь потрібна її постійна присутність, щоб хоч трошки пам’ятати про її протилежність. А деяких так поглинають роздуми про неї, що вони влаштовуються в залі очікування задовго до того, як смерть оголосить про своє прибуття. Ми боїмося її, але більшість із нас дужче боїться того, що вона може забрати не нас, а когось іншого. Бо найстрашніше в смерті те, що вона може обійти нас стороною. І залишити у повній самотності (О.Захарченко, перекл. Ф.Бакмана). Роздуми про смерть загартовують душу (К.Кастанеда). Життя — черга по смерть, дурень той, хто лізе без черги (О. де Бальзак). Я навчився дивитися на смерть просто як на старий борг, який рано чи пізно доведеться заплатити (А.Айнштайн). Звикнути можна тільки до смерті інших (С.Є.Лєц). Говорити про смерть зі знанням справи можуть лише покійники (Лєшек Кумор). Смерть перетворює життя в долю (А.Моруа). — Його тільки за смертю посилать, — сміялися друзі. Досміялися. Привів].

Собеседник, собеседница – бесідник, бесідниця, розмовник, розмовниця, (нрк.) співрозмовник, співрозмовниця: • быть приятным, неприятным собеседником кому – бути приємним, неприємним бесідником (розмовником) кому; бути до мови, не до мови кому. [Обидва розмовники були колись нерозлучними друзями в світі (Л.Українка). Найгіршої моєї невидержки мої бесідники не бачили: я півночі проплакала після тієї сперечки (Л.Українка). Моя бесідниця часто торкала мене за плече (Л.Українка). Нестор поглянув щиро бесідникові в очі й відгорнув якимось заклопотаним рухом волосся з чола (О.Кобилянська). Коли від дині залишилися самі лушпайки, розмовники згадали за полоненого (Олесь Досвітній). Тим часом розмова, обійшовши кілька тем, звернула на ту річ, що до неї неминуче веде хоч найменше впорскування алкоголю, хоч найчеснотливішій людині. На устах розмовників з’явились жінвідділи, шлюб, кохання й аліменти. В кімнаті пролунав Яшин регіт: — А я вам кажу — жінка всігда буде знизу! — Що він говорить, боже ж мій! — сплеснула руками Ганнуся, якої Яшине пророцтво найбільше торкалось (В.Підмогильний). — Але на лекціях я виконую тільки обов’язок! — Тільки обов’язок? — перепитала вона. — Безперечно, — відповів він твердо. — Я не шовініст передусім, до того ж не забуваю, що російська мова рідніша нам. — О, я теж ставлюся до українізації без великого захоплення! Але коли вам захочеться помріяти про ваших славних предків, я зможу бути вам за розмовницю (В.Підмогильний). І ніби мандрівник, зв’язаний харцизами на глухім шляху, дивиться на ніж, яким уже зарізали батька і матір і який лаштують всадити і в його горлянку, з таким почуттям дивився Гордій на Проневу ліву скивицю, яка, коли він говорив, була найчервонішим місцем на всім обличчі. І не встиг розмовник перевести дух після говоріння, як Лундик, справді блідий, аж жовтий, поглянувши на образ св. Миколая, швидко схопився і, підскочивши до опонента, учистив з усієї руки у те місце, що притягало зір, і вигукнув: — Ось як дискутують з сердегівськими аріями! (Т.Осьмачка). О сестро моя маленька, ти самітньому бесідник, підупалому спочинок (В. Стус). — Я знаю Прядоту, — присіла супроти і тихо, схоже, що утаємничено, сказала Миловидчина бесідниця (Д.Міщенко). Сеє сказавши, зважив списа і ринувся на розмовника з такою скаженою люттю, що якби Росинант не спіткнувся ненароком і не впав серед дороги, набіг би необачний купець лиха. А так кінь упав, а вершник далеченько по землі покотився (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Він неуважно слухав всі ці розмаїті бесіди, іноді вибухаючи саркастичним сміхом на адресу понтифіка або ж схвально гмикаючи на обурені вигуки бесідників. Але він більше дбав про те, щоб витирати собі підборіддя після соусів та шматків м’яса, які випадали йому з беззубого, але жадібного рота, і звертався до своїх сусідів лише для того, щоб похвалити смак якоїсь лагоминки (М.Прокопович, перекл. У.Еко). Чоловік сказав розмовниці, що в неї дуже дивна манера оповідати: здається, вона описує життя якоїсь іншої людини (Р.Скакун, перекл. А.Баріко)].

Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].

Вкус – 1) смак; 2) (свойство) смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст; 4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання; 5) (утонченность) смаковитість; 6) (худож. манера, стиль) манера (манір), стиль: • быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання; • быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому; • во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль; • войти во вкус – розласитись; добрати смаку; • входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися; • дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак; • есть со вкусом – смачно (у смак) їсти; • иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому; • как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо; • мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…; • мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було; • на вкус – на смак; • на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.); • на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене; • находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що; • не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері); • не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне); • неприятный вкус – неприємний смак; • о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.); • одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби); • по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту; • поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…; • пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку); • по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання); • придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що; • приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний; • смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання); • со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи; • со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний; • со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити; • так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус: • кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.); • хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий); • это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку; • это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби; • я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував). [Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки].

Мирно – мирно, сумирно, тихомирно, спокійно, супокійно, лагідно, злагідно, тихо: • жить мирно с кем – жити мирно з ким; жити в [добрій] злагоді (у [добрій] згоді, злагідно (лагідно) з ким). Раптом у кухні, де мирно варився обід кооператора й незмінна кава для фрау Гольц, зчинився галас: у парадні двері, через усю зиму забиті, голосно постукано (В.Підмогильний). Обійме сон — і мирно ти заснеш. Тобі спочинок, а мені турбота (В.Свідзинський). — Слухайте,— промовив Андрій мирно. — Мене самого це цікавить, і я сподіваюся, що ви мені все виясните. Це якесь дике непорозуміння, якщо судити з того обвинувачення, яке мені пред’явлено (І.Багряний). І розмова полилася тихо та сумирно, як то водиться між хорошими земляками, а ще особливо полтавчанами: що нового, як живуть сім’ї, кого взяли в армію, а хто вже, може, повернувся «по чистій», чи цілі хати, чи не бомбили села… (Григір Тютюнник). Домандрувавши до кінця західної алеї і здавши собі звіт, шо на душі стає спокійно та злагідно від вечірньої свіжости, Антон Никандрович вирішає походити навколо великого квітника, над яким ліхтарі, золоті павучки, поткали серпанок (В.Барка). Звісно, я збирався в старому млині заспокоїти нерви, тихомирно здійснити нарешті свою мрію, викласти на папері скиби думок, які шарами залягли в зранену душу (Ярослав Орос). І їй було так затишно, так якось мирно та супокійно, що здавалося – душа в неї світиться (В.Шевчук). Глибока ніч. Віконце як більмо. Зброяр і джура сплять вже, поморились. І лицар спить. Ми мирно живемо. На тому світі всі вже помирились (Л.Костенко). Я хочу мирно померти уві сні, як мій дідусь, а не кричати від жаху, як його пасажири (Джек Генді)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

КЛЕ́ИТЬСЯ фраз. в’яза́тися [разгово́р не клеился розмо́ва не в’яза́лася], бра́тися рук [ничего́ не кле́илось нічо́го не бра́лося рук]; не клеиться (про гру) живомовн. не йти; кле́ющий що кле́їть, ра́ди́й скле́їти, за́йня́тий кле́єнням, клеї́льник, скле́ювач, розлі́плювач, накле́ювач, прикм. клеї́льний, ліпи́льний, скле́ювальний, прилі́плювальний, злі́плювальний, налі́плювальний, розлі́плювальний, облі́плювальний; клеящийся кле́єний, лі́плений, скле́юваний, прилі́плюваний /злі́плюваний, налі́плюваний, розлі́плюваний, облі́плюваний/, прикм. глейки́й, клейки́й, глеюва́тий, липки́й, липу́чий, прили́пливий.

ПРИНИМА́ТЬ (план) ще пристава́ти на, (обов’язки) перебира́ти, (за кого) бра́ти; принима́ть бли́зко к се́рдцу что ще перейма́тися чим, роби́ти біду́ з чого, галиц. бра́ти собі́ до се́рця; принима́ть в до́лю прийма́ти до спі́лки; принима́ть всерьёз бра́ти серйо́зно /пова́жно/; принима́ть в компа́нию прийма́ти до гу́рту; принима́ть в расчёт врахо́вувати, бра́ти до ува́ги; принима́ть в число́ зачисля́ти; принима́ть дежу́рство /принима́ть сме́ну, принима́ть пост тощо/, заступа́ти /става́ти/ на че́ргу (чергува́ння) /змі́ну, ва́рту, сті́йку тощо/; принима́ть за ма́ти за; принима́ть за чи́стую моне́ту, не піддава́ти су́мніву, ма́ти за́ чи́сту моне́ту, ві́рити ска́заному; принима́ть к исполне́нию, прийма́ти для ви́кона́ння /реаліза́ції/; принимать к све́дению живомовн. мота́ти на вус, бра́ти на ро́зум; принима́ть на /вещево́е, пищево́е/ дово́льствие = ставить на /вещевое, пищевое/ довольствие; принима́ть на свой счёт ще бра́ти на свій карб; принима́ть оборо́нную пози́цию фаміл. наїжа́чуватися; принима́ть какой оборо́т іти́ якими доро́гами, оберта́тися яким бо́ком, розвива́тися в якому на́прямі [собы́тия принима́ют нежела́тельный оборот поді́ї розвива́ються в неба́жаному напрямі], фраз. перехо́дити /поверта́ти/ на що [разгово́р при́нял ино́й оборот розмо́ва перейшла́ на і́нше; де́ло при́няло плохо́й оборот спра́ва поверну́ла на гі́рше]; принима́ть пи́щу зажива́ти ї́жу, трапезува́ти; принима́ть по́зу фраз. става́ти в по́зу; принимать реше́ние ще вино́сити ухва́лу; принима́ть си́лу зако́на набира́ти си́ли зако́ну; принима́ть угрожа́ющие разме́ры явля́ти щора́з бі́льшу загро́зу; принима́ть чью сто́рону става́ти на чий бік; принима́ть уча́стие (в чём) підставля́ти плече́, (образ. приклада́ти ру́ку до чого, живомовн. моча́ти па́льці у що); принима́ть уча́стие в ком виявля́ти турбо́ту до кого, опі́куватися /док. запікуватися/ ким; принимать хара́ктер набува́ти власти́востей; принима́ть черты́ чего набува́ти рис, коротк. збива́тися на що [обе́д принима́ет черты бесе́ды обі́д збива́ється на бе́сіду]; не принима́ть (кого) не пуска́ти на порі́г; не принима́ть это бли́зко к се́рдцу не перейма́тися цим, не роби́ти (собі́) біди́ /кло́поту/ з того; не принима́ть в оби́ду не бра́ти за зле; не принимать во внима́ние фраз. помина́ти; не принима́ть в счёт скида́ти з раху́нку; не принима́ть ни под каки́м ви́дом і на порі́г не пускати; здесь не принима́ют кого тут висо́кі поро́ги для кого; принима́я во внима́ние коротк. з ува́ги /о́гляду/ на що; не принима́я во внимание фраз. помина́ючи;

РАЗГОВО́Р, что за разгово́р? 1. про що ми гово́римо?, про що мо́ва?, 2. нема́ пробле́ми; э́то друго́й разгово́р це і́нша річ; напра́сный разгово́р шко́да гово́рення; о чём разгово́р? /како́й разгово́р?/ про що мо́ва?, нема́ пробле́ми; вот и весь разгово́р ще от тобі́ віз і переві́з; разгово́р в по́льзу бе́дных безко́рисна розмо́ва.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Беседа, беседование – розмо́ва, -ви, бала́чка, -ки.

Поговорка – 1) (разговор) розмо́ва, -ви; 2) (пословица) при́казка, -ки, прислі́в’я, -в’я; 3) (молва, слух) поголо́ска, -ки.

Разговор – розмо́ва, -ви, бе́сіда, -ди, бала́чка, -ки; вступать в разговор – захо́дити в розмо́ву.

Речь – 1) (язык) язи́к, мо́ва, -ви; 2) (слово) промо́ва, -ви; 3) (разговор) мо́ва, -ви, розмо́ва, -ви.

Следующий – 1) насту́пний, да́льший, -а, -е. На -щий день – дру́гого дня. На -щей неделе – на тім ти́жні; 2) (перед перечислением или об’яснением) таки́й, отаки́й, ось таки́й, ось що. Разговор шел о следующем – розмо́ва була́ ось про що. Договор заключен на следующих условиях – до́говір скла́дено на таки́х умо́вах. 3) (идущий) – що йде́. Поезд, следующий из Киева в Харьков – по́їзд, що йде з Ки́їва до Ха́ркова.

Собеседование – бе́сіда, -ди, розмо́ва, -ви, співрозмова, -ви.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Беседа – розмова, балачка. Вести беседу – провадити мову; справляти балачку. Вступить в беседу с кем – зайти в розмову з ким; розмовитися з ким; розбалакатися з ким.

Оборот – обіг; оборот; обертання; (обратная сторона) – зворіт; (выражение) – зворіт. Пускать деньги в оборот – пускати гроші в обіг. Смотри на обороте – дивись на звороті, на зворотному боці. Дать делу другой оборот – повернути справу инакше. Дело приняло хороший, дурной оборот – справа повернула на добре, на лихе. Разговор принял такой оборот – розмова звернула на таке, в такий бік. Денежные, кассовые, торговые обороты – грошові, касові, торгові (торговельні) обороти. Оборот вокруг чего-либо – оберт.

Разговор – розмова. Разговор идет о… – мова мовиться за… Вмешиваться в разговор – впадати в мову. Возобновлять разговор – знімати (знову) розмову. Прерывать разговор – перепинати, уривати розмову. Разговор касается чего – мова заходить про що. Разговор принял такой оборот – см. Оборот. Разговор продолжается – розмова йде, точиться далі. Вести разговор – провадити мову, розмову, речі. Прекратить разговор – урвати розмову. Разговор не клеится – мова не мовиться. Вдаваться в разговоры – в речі (в балачки) заходити, ввіходити. Вступать, пускаться в разговор – заходити в розмову, в бесіди, в балачки; заводити розмову; ставати на розмову. Разговор вертелся – розмова в’язалася (коло чого). Крупный разговор – гаряча розмова. Заводить разговор – починати розмову; знімати слово.

Речь – промова; (разговор) – розмова; мова. Речь произносить – виголошувати промову. Речь вести – вести мову; провадити мову, розмову. О чем речь – про що мова. Речь идет о… – мова мовиться за… Речь кому прерывать, перебивать – перебивати мову; (своими словами) – упадати в мову. Обвинительная речь – обвинне слово. Защитительная речь – оборонне слово.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Разговор (по телефону) – розмо́ва (телефоном).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Беспомощный • Беспомощный человек – безпорадна (непорадна, безрадна, безпомічна) людина; (про мужчину також) безпорадний (непорадний, безрадний, безпомічний) чоловік; непорадна голова; (образн.) такий, що на вітрі й цигарки не запалить; такий, що й кури загребуть. [Розмова вкрай схвилювала його, хлопець безпорадний був. Гордієнко. Се вдови бідні, безпомічні. Котляревський.] • Оказаться в беспомощном состоянии (положении) – опинитися в безпорадному стані (становищі); (образн.) лишитися (бути) як на билині (як на воді); стояти як серед води; (згруб.) як собака в човні; як тур (як корова) на льоду. [Стоїть, як серед води. Пр.]

Беспорядок • Бросать в беспорядке, как попало – кидати жужмом (мішмом). • В беспорядке – безладно, в безладді, без ладу; жужмом; хрящем; мішма; лоском; (лок.) троском, гайном. [За грабом у хаотичному безладді, понівечені й обшарпані, валялися стрункі смереки. Панч. Накидали жужмом цілу купу одежі на стільцях та на канапі. Н.-Левицький. Мішма йде дитяча розмова. Дніпрова Чайка. Олександра кинула все лоском у хаті й побігла на буряки. Коцюбинський.]

Битый • Битые и перебитые разговоры – утерті (стерті, заїжджені, затягані, заяложені, банальні) розмови. [Ні, розмова з таким заяложеним початком закінчиться моментально. Шовкопляс.] • Битый час просидеть (прождать) – цілу (цілісіньку, цілу-цілісіньку) годину просидіти (прождати, прочекати); годину з гаком просидіти (прождати, прочекати). • Битая посуда два века живёт – битий посуд два небитих переживе. Пр. Череп’я живе довше, як цілий посуд. Пр. Скрипуче дерево довго (довше) живе. Пр. Скрипливе дерево і дужого переможе. Пр. Хлипливе дерево два віки живе, а здорове й одного не переживе. Пр. Скрипливе дерево найдовше стоїть. Пр. Скрипливе дерево скрипить-скрипить, та й стоїть, а здорове вітер попре, та й переверне. Пр. Скрипуче колесо довше ходить. Пр. • Битому псу только плеть покажи – битому і різку покажи, то він боїться. Пр. • Быть собаке битой — найдётся и палка – хто схоче вдарить, той кия найде. Пр. • За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. • Не битый — серебряный, битый — золотой – хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то два дадуть. Пр.

Вертеться • Вертеться в обществе (пренебр.) – крутитися (обертатися) серед людей (поміж людьми); часто бувати серед товариства. • Вертеться, завертеться двигаясь – іти, піти млинком. • Вертеться на глазах, на виду у кого – крутитися (вертітися) перед очима (поперед очей) в кого. • Вертится в голове (мысль) – снує(ться) (роїться, крутиться, вертиться) в голові (думка, гадка). • Вертится, как белка в колесе – крутиться (вертиться, мотається), як муха в (на) окропі; вертиться (крутиться), наче в’юн в ополонці (на сковорідці); крутиться (вертиться), як посолений в’юн; крутиться, як дзиґа (як дурна вівця); крутиться, як пес у сливах; крутиться (вертиться), як швець в ярмарок. Пр. • Вертится, как веретено – крутиться (вертиться), як веретено; веретениться; крутиться, як дзиґа. • Вертится на уме – на умі (на думці) крутиться (вертиться, мотається). • Вертится под ногами – крутиться (вертиться, мотається) (по)під ногами. [Не знає (невістка), де стати, де сісти, одно свекруху сердить: то під ногами мотається, крутиться по хаті, то покладе хустку не на місце… Гордієнко.] • Как ни вертись (крутись), а… – хоч як крутись (хоч як вертись), а…; як не крутись (як не вертись), а…; крути, верти, а…; крути (верти), не крути (не верти), а… • Разговор вертелся около, вокруг чего – розмова в’язалася (крутилася, точилася) коло (навколо, навкруг, біля) чого. • [Слово] вертится на языке (разг.) – [Слово] крутиться (вертиться, плететься) на язиці.

Вязаться • Вязаться в гроздья – гронитися. [Молоде вино грониться… Яцків.] • Вязаться к кому – в’язнути (чіплятися) до кого. • Вязаться с кем (фам.) – знатися (водиться) з ким; мати зв’язок з ким. [Знайся кінь з конем, віл з волом, а свиня об тин, коли не має з ким. Пр. Три літа вона знається з ним [Павлом]… Гордієнко.] • Дело не вяжется (разг.) – діло (справа) не в’яжеться; діло не клеїться. • Одно с другим не вяжется – купи не держиться. [Соломки назбирав, бриля плете, а сам таке верзе, що й купи не держиться, кажуть. М. Куліш.] • Разговор не вяжется – розмова не в’яжеться (не клеїться, не йде); мова не мовиться. [Розмова не в’язалась. Про що говорити? Пилипенко. Розмова чогось не клеїлась. Коцюбинський. Після двох чарок оживилося трохи Василеве лице, в очах заблискотіли слабенькі іскорки, але розмова якось не йшла… Франко. Сумно стало. Мова не мовилась. Вовчок.]

Идти • Богатство не идёт ему на пользу, впрок – багатство не йде йому на користь (на пожиток, на добре, в руку). • Вода идёт на убыль, убывает – вода спадає (убуває); вода йде на спад; (розм. образн.) воду смикнуло. • Время идёт – час іде (минає, збігає, біжить, пливе, спливає). • Всё идёт как по маслу – усе йде як по маслу; усе котиться як на олії; (образн.) усе йде (котиться), як помазаний (помащений) віз. • Всё идёт хорошо – усе гаразд; усе йде гаразд (добре); усе йдеться (ведеться) добре (гаразд). • Год шёл за годом – рік минав (збігав) по рокові (за роком). • Голова кругом идёт – голова обертом іде; у голові наморочиться. • Дело идёт на лад – діло (справа) йде на (в) лад; діло (справа) йде (ведеться) добре (гаразд); діло (справа) кладеться на добре; діло (справа) налагоджується (вирівнюється). • Дело идёт о… – ідеться (йде) про (за)…; (мова) мовиться про (за)… • Дождь идёт – дощ іде (падає); дощить. • Ей шёл, пошел уже шестнадцатый год – вона вже у шістнадцятий рік уступає, уступила; їй уже на шістнадцятий рік (на шістнадцяту весну) ішло, пішло (повертало, повернуло, з(а)вертало, з(а)вернуло, переступало, переступило); їй ішов, пішов уже шістнадцятий [рік]. • Жизнь идёт, дела идут своим порядком, ходом, чередом – життя йде, діла (справи) йдуть своїм ладом (своєю чергою, своїм звичаєм); життя йде собі, справи (діла) йдуть собі як ішли. • Идём, идёмте – ходім(о), (рідше ідімо). • Идёт! – гаразд!; добре!; згода! • Идёт как корове седло – пристало як свині наритники (як корові сідло). [Така подоба, як свиня в хомуті. Пр. Так до діла, як свиня штани наділа. Пр.] • Идёт к добру – на добро (на добре) йдеться. • Идёт слух, молва о ком, о чём – чутка йде (ходить) про кого, про що; поговір (поголоска) йде про кого, про що; (про гучну чутку) гуде слава про кого, про що. • Иди, идите сюда! – ходи, ходіть (іди, ідіть) сюди! • Идти на все четыре стороны – під чотири вітри йди; іди на всі чотири. • Идти (брать начало) от кого, от чего – іти (братися, починатися, брати початок) від кого, від чого. • Идти в гору (перен.) – іти вгору; підноситися; набувати ваги (сили). • Идти в ногу – іти (ступати) в ногу; іти нога за ногою з ким; іти ступінь у ступінь. • Идти в обход – іти в обхід (круга, околяса, околясом). • Идти во вред кому, чему – на шкоду йти кому, чому. • Идти войной на кого – іти війною на кого; іти на кого; іти воювати кого. • Идти впереди (предводительствовать) – перед вести (держати); іти попереду; передувати. • Идти вразрез с чем – різнитися з чим; суперечити (іти всупереч) чому. • Идти в руку кому – іти в руку (на руку) кому; вестися кому. • Идти за кем, за чем (для обозначения цели) – іти по кого, по що. [Я піду по м’ясо, щоб було що в борщ. Казка. Чого прийшов? По що? М. Куліш. По хліб ішла дитина. Тичина.] • Идти за кем, за чем (следом) – іти за ким, за чим. • Идти к делу – стосуватися (припадати) до речі; бути до діла (до речі). • Идти ко дну – іти (спускатися) на дно; (іноді фольк.) на спід потопати. • Идти кому – бути до лиця; личити; пасувати. • Идти, куда глаза гладят – іти світ за очі (за очима); іти заочі; іти куди очі; іти, куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, утраплять) очі; іти, куди очі спали (світять, дивляться); іти кругасвіта; іти навмання. • Идти к цели – іти (прямувати, простувати) до мети. • Идти к чему – личити (пасувати) до чого. • Идти медленным шагом – іти тихо; іти тихою (повільною) ходою (ступою); ступати тихою ступою. [Іду я тихою ходою. Шевченко. Ой ступай же, кониченьку, тихою ступою. Н. п.] • Идти на авось – іти навмання (на відчай, напропале); сподіватися на щастя (на вдачу, розм. на дасть-бі). • Идти на всех парах – іти повним ходом. • Идти на всё – наважуватися (насмілюватися) на все; пускатися на все. • Идти навстречу кому – іти (іноді братися) назустріч (устріч, устріть, навстріч) кому; іти навпроти кого. • Идти наперекор кому – іти наперекір (насупереки) кому; на пеню кому робити. • Идти на поводу у кого – іти на поводі (на повідку) у кого; слухатися сліпо кого. • Идти на попятную, идти на попятный [двор] – відступатися (відмагатися) від чого; задкувати. • Идти напролом – пробоєм іти; (іноді) іти напролом. • Идти наудачу – іти навмання (навманяки, на галай-балай, на галай на балай); іти на відчай (на щастя). • Идти [поддаваться] на удочку – іти на гачок. • Идти на хлеба к кому (нар.) – іти на хліб до кого; іти на чий хліб (на чий харч); (лок.) іти на дармоїжки. • Идти на что – іти на що; приставати на що; пускатися на що. • Идти, не зная дороги – іти навмання; іти, не знаючи дороги (шляху); іти (блукати) без дороги. • Идти окольным путём – іти круга (околяса); іти стороною; іти кружною (об’їзною) дорогою; іти кружним (об’їзним) шляхом; (образн.) іти поза городами (іноді позавгорідно). • Идти переваливаясь – іти перевальцем (перехильцем, переваги-ваги); іти перехиляючись (вихитуючись) [з боку на бік]; коливати. • Идти пешком – іти пішки (пішо, піхотою). • Идти плечо к плечу, ряд к ряду – іти плече з плечем, лава з лавою (при лаві лава). • Идти под венец, к венцу – іти до вінця (до шлюбу); (образн.) ставати під вінець; ставати на рушник (на рушники). • Идти подпрыгивая – іти вистриба (вистрибом); іти вискоком (підскоком, виплигом). • Идти, пойти замуж – іти, піти заміж; віддаватися, віддатися; дружитися, одружитися; шлюб брати, узяти (іноді лок. зашлюбитися); (образн. давн.) покривати, покрити косу (голову); завивати, завити голову рушником; зав’язувати, зав’язати голову (косу, коси). • Идти, пойти по стопам чьим – іти, піти чиїми слідами; іти, піти за чиїм слідом; ступати, ступити у слід кому; спадати, спасти на чию стежку; (недокон.) наслідувати кого; топтати чию стежку. • Идти по круговой линии – іти круга; іти колючи; колувати. • Идти по направлению к чему – прямувати (простувати) до чого; іти в напрямі (в напрямку) до чого. • Идти по улице, по полю, по берегу – іти вулицею, полем (іноді по вулиці, по полю), берегом… • Идти по чьим следам (перен.) – іти чиїми слідами; спадати на стежку чию; топтати стежку чию. • Идти пошатываясь – іти заточуючись; точитися (заточуватися). • Идти прямо, напрямик к чему, куда – іти просто (прямо) до чого; куди; простувати (зрідка простати) до чого, куди; прямувати до чого, куди; іти навпростець до чого, куди. • Идти рядами – іти лавами (рядами). • Идти с веком наравне – іти нарівні з віком (з добою); іти з духом часу (доби); потрапляти часові. • Идти своей дорогой, своим путём – іти своєю дорогою (своїм шляхом, своєю тропою); топтати свою стежку. • Идти семеня ногами – дріботіти (дрібцювати). • Идти следом, вслед за кем – іти слідом (услід, слідком) за ким; іти у тропі (тропою) з ким. • Идти стеной – лавою (стіною) йти. • К тому идёт дело – на те воно (до того воно) йдеться. • Куда ни шло – ще якось [може]; де наше не пропадало! • К чему идёт дело – до чого воно йдеться; до чого це йдеться (приходиться); на що воно збирається (на що заноситься). • Лёд идёт по реке – крига (лід) іде рікою (річкою, на річці). • Медленно идти – іти помалу (поволі); іти нога за ногою; плентатися (плуганитися, чвалати, згруб. пхатися). • Не идёт тебе так говорить – не личить (не годиться, не подоба, не пристало) тобі так казати. • Ничего в голову не идёт (разг.) – нічого в голову (до голови) не йде (не лізе); ніщо голови не береться. • Один раз куда ни шло – один раз іще якось можна; раз мати породила. • Он на всё идёт – він на все пристає (йде). • О чём идёт речь? – про (за) що йдеться? • Работа идёт хорошо – робота (праця) йде (посувається) добре; працюється добре. • Разговор, речь идёт, шёл о чём-либо – ідеться, ішлося про (за) що; розмова йде; ішла про (за) що; річ ведеться, велася про (за) що, (мова) мовиться, мовилася про (за) що. • Речь идёт о том, чтобы – ідеться про те, щоб…; (мова) мовиться про те, щоб… • Снег идёт – сніг іде (падає); сніжить. • Товар этот не идёт с рук – крам цей не йде (погано збувається); на цей крам нема(є) попиту. • Хозяйство идёт хорошо – господарство ведеться добре. • Шли годы – минали роки (літа). • Это в счёт не идёт – на це можна не вважати (не зважати); цього не треба брати до уваги. • Эта дорога идёт в город – ця дорога веде (прямує) до міста; цей шлях лежить до міста. • Я не в состоянии идти – я не можу йти; мені несила йти; я [вже] не підійду; (іноді образн.) я ніг не підволочу.

Касаться • А коснись тебя, что ты сказал бы – а якби тобі таке, що сказав би; нехай би тебе торкнулося (діткнулося), що сказав би. • Беседа, речь касается чего – йдеться про що; мова мовиться про що; мова (річ) про що; розмова [йде] про що. • Дело касается кого, чего – ідеться про кого, про що; діло доходить до кого, до чого. • Коснулся в двух словах чего – згадав двома словами що (про що). • Не касайтесь этого вопроса – не згадуйте про це; не торкайтеся (не дотикайтеся, не зачіпайте) цього питання (цієї справи). • Тебя не касается! – не про тебе річ (діло)!; (образн.) не твоє мелеться! • Чего ни коснись – що не візьми (не зачепи); за що не візьмешся. • Что же касается – що ж до; а що вже. • Что касается меня – щодо мене; що стосується до мене; що дотикається мене; як на мене (як про мене); (іноді) як на мою думку (гадку); (розм.) як по моїй голові. • Это меня (вас) не касается – це мене (вас…, до мене, до вас) не стосується; це мене (вас) не обходить; це мене (вас) не дотикається.

Келейный • Келейный разговор (перен.) – розмова сам на сам (віч-на-віч, на чотири ока, на самоті); келійна (таємна) розмова. • Келейным образом – келійно (таємно); потай(ки). • Это дело келейное – це діло (справа) не для розголосу.

Клеиться • Дело клеится – діло (справа) добре йде (ладиться, йде в лад). • Дело не клеится (фам.) – діло (справа) не йде в лад (не ладиться); мова не мовиться. • Разговор не клеится – розмова не в’яжеться, не клеїться.

Ладиться • Дело ладится, не ладится (разг.) – діло (справа) гладко йде; діло (справа) не ладиться (не налагоджується, не йде на (у) лад, на добре); (жарт. образн.) прядеться, не прядеться. • Разговор не ладится (разг.) – розмова не в’яжеться (не клеїться); мова не мовиться.

Литься • Литься ручьём – цюрком (дзюрком) литися (текти); дзюркотати (дзюркотіти, дзюрчати, цебеніти). • Литься через край – литися (переливатися) через вінця (іноді через край). [Через край із серця Рідне слово ллється. П. Куліш.] • Речь льётся легко, свободно… – розмова ллється (точиться) легко, вільно…

Нить • Ариаднина нить – аріаднина нитка. • В одну нить – водносталь (водносталку); в одну нитку. • Красной нитью проходить (тянуться) – проходити (тягтися) червоною ниткою (як червона нитка); геть усе пронизувати (що). • Овладеть нитью разговора – опанувати розмову (запанувати в розмові); узяти (забрати) у свої руки нитку розмови. • Потерять нить разговора – упустити (утратити) нитку розмови; утратити зв’язок у розмові. • Путеводная нить – провідна нитка. • Тянется нить разговора – ведеться (плететься, сотається) розмова (балачка).

Оборот • Брать, взять в оборот кого-либо (разг.) – брати, узяти в роботу кого; (іноді) брати, узяти (прибирати, прибрати) до рук кого. • Давать, дать делу другой оборот – повертати, повернути діло (справу) інакше. • Давать, дать разговору иной оборот – повертати, повернути (звертати, звернути) розмову на інше. • Дело принимает, приняло опасный оборот – справа набуває, набула (набирає, набрала) небезпечного характеру. • Дело принимает, приняло хороший, дурной оборот – справа повертає, повернула (діло повертає, повернуло) на добре, на лихе. • Деньги лежат без оборота – гроші лежать без діла; гроші дармують (розм. гуляють). • Пускать, пустить деньги в оборот – пускати, пустити гроші в обіг. • Разговор принимает, принял такой оборот, что… – розмова обертається, обернулася так, що…; розмова звертає, звернула в такий бік (на таке), що…; розмова набуває, набула (набирає, набрала) такого характеру, що,… • Смотри на обороте – дивися на звороті; дивися на зворотному (на другому, на тому) боці.

Один • Баба да бес — один в них вес – де чорт не зможе, там баба поможе. Пр. З бабою і дідько справу програв. Пр. • Ближняя родня — на одном солнце платья сушили – пень горів, а він руки нагрів та й став йому дядьком. Пр. Його мати й моя мати в одній воді сорочки (хустки) прали. Пр. Мій батько і твій батько (дід) коло одної печі грілися. Пр. Ми родичі: на одному сонці онучі сушили. Пр. Родина — кумового наймита дитина. Пр. Така рідня, як чорт козі дядько. Пр. Василь бабі сестра в третіх, а я йому сваха. Пр. Дідового сусіда молотники. Пр. • Во всём этом виноват один я – в усьому цьому винний тільки я. • В один из дней (однажды) – одного дня (одної днини). • В один прекрасный день – одного чудового (красного, прекрасного, гарного, прегарного) дня; однієї (одної) чудової (красної, гарної) днини. • В одном кармане — вошь на аркане, в другом — вошь на цепи – шапка-бирка, зверху дірка. Пр. У кишені — тарган та блоха, у хлібі — ратиці та хвіст. Пр. В одній кишені пусто, а в другій — нема нічого. Пр. У кишені вітер гуляє. Пр. • Вот я и один, кругом ни души – от я і сам, навколо ні душі (ні лялечки). • [Все] в один голос – [Усі] в одно (за одно); [усі] одностайні; [усі] як один (в один голос). • Все до одного – усі до одного; геть (чисто) всі; усі до [одної] душі. [Напакували цілу мажу хлібом та паляницями, таранню, чехонню та всякими харчами, положили на віз чимале барильце й горілки, та й поїхали з косарями всі до душі… Барвінок.] • Все за одного и один за всех – усі за одного і один за всіх. • Все как один (разг.) – усі як один. [Повстаньмо ж тепера усі як один. За діло братерське, спільне!.. Українка.] • Всё к одному сведётся – усе на одно вийде (до одного зійде). • Ехать одним волом – їхати одним волом; (розм.) їхати бовкуном. • За (в) один присест – за одним присідом; за одним разом; за одним заходом. [За одним присідом вечеря з обідом. Номис.] • За двумя зайцами погонишься — ни одного не поймаешь – за двома зайцями поженешся, жодного (і одного) не впіймаєш. Пр. Хто два зайці гонить, жодного не здогонить. Пр. Двох зайців поженеш — і одного (жодного) не доженеш. Пр. Як відкусиш (за)багато, ковтнеш мало. Пр. • За один раз дерево не срубишь – за один раз дерево не зітнеш (не зрубаєш). Пр. За одним разом дерево не звалиться. Пр. Один раз цюкнеш — дуб не впаде. Пр. • За одного битого двух небитых дают – за битого двох небитих дають. Пр. За одного битого двох небитих дають, та ще й не беруть. Пр. Хлопець і тепер карбованця варт, а як йому боки намнуть, то й два дадуть. Пр. • Из одного гнезда – з одного (з того самого) гнізда (кубла); одногніздки. • Не один десяток чего – не один десяток чого; не однодесять чого. • Не он один волновался в тот день – не тільки він (не він сам(ий)) хвилювався того дня (тієї днини). • Не я один, а все это говорят – не тільки я (не я сам, не я один), а всі так кажуть. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; анітрішки (анітрішечки). • Ни один не… – ні один не…; жоден (жодний) не… • Нос — семерым рос, одному достался – ну й ніс, для свята ріс, а ти один в будень носиш. Пр. Ніс так ніс — як через Дніпро міст. Пр. • Один ведь – сам же; сам один же. • Один в один; один к одному – один в один; голова в голову; (іноді) як (мов, наче…) перемиті; одним лицем. [Уродилися ті дев’ять синів, як дев’ять соколів, один у одного; голос у голос, волос у волос. Вовчок. Зуби в нього були один в один, як намисто. Смолич. Парубки мов перемиті. Піджаки наопашки. Яновський.] • Один в поле не воин – один у полі не вояк (не воїн). Пр. Один — як ні одного. Пр. Один кіл плота не вдержить. Пр. Де нема спілки, там нема й силки. Пр. • Один другого – один одного. • Один другого стоит – один одного варт(ий) (іноді розм. стоїть). • Один-единственный – одним один; [один] однісінький (одніський). • Один за другим – один за одним; один по одному. • Один из пары – допарок. • Один и тот же – той [же] самий; один; (іноді) один і той самий. • Один как перст (разг.) – сам [собі] (сам один) як палець; сам собі (сам один); одним один [як пучка]; (образн.) сам (один), як билина в полі; один, як (мов, наче…) порошинка в оці. • Один лучше другого – один за (від) одного кращий (ліпший); (іноді) як (мов, наче…) перемиті. • Один на один – сам на сам (один на один); (іноді ще) сам-один; віч-на-віч; на самоті. [Серединський розказував, як у його був такий здоровий пес, що сам-один йшов на ведмедя. Н.-Левицький.] • Один [Нестор] и у каши не спор – одна бджола мало меду наносить. Пр. Добре там живеться, де гуртом сіється й ореться. Пр. Одним пальцем і голки не вдержиш. Пр. Де робить купа, не болить коло пупа. Пр. Коли робити вкупі, то не болітиме в пупі. Пр. • Один-одинёхонек (один-одинёшенек) (разг.) – Сам-самісінький (один-однісінький); сам душею; сам-один; (іноді) один-одинцем. [Зостався Мирон сам собі, як палець… Один-одинцем. Мирний.] • Один раз куда ни шло (разг.) – раз мати породила. • Один с сошкой, а семеро с ложкой – семеро до рота, один до роботи. Пр. До готового хліба знайдеться губа. Пр. Мельники до готової муки. Пр. Готовеньке і кицька з’їсть. Пр. • Один только; исключительно один – сам тільки; сам за себе. • Один только (один-единственный) раз – один тільки раз; [тільки] раз-разом. [Тільки раз-разом пан мене за вухо поскубли. Барвінок.] • Одним духом (разг.) – одним духом; за одним духом; духом (зменшувальне душком); миттю (умить). • Одним миром мазаны – одним миром мазані (мировані). Обоє рябоє. Пр. Той же Савка, та на других санках. Пр. Який дідько печений, такий і варений. Пр. • Одним словом – одне (одно) слово; одним словом (сказати). • Одним хлебом питался кто – жив самим хлібом хто. • Одному ехать — и дорога долга – тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Пр. У порожній хаті сумно й спати. Пр. • Он один знает, скажет что-либо – тільки він знає, скаже що. • Подходите по одному – підходьте по одному (поодинці). • Пытался не один (сделать что-либо) – не один намагався (силкувався, поривався); (іноді образн. розм.) не один біг, та спіткнувся. • Решили в один голос… – одноголосно ухвалили… • Решительно (положительно) ни одного – жоднісінького; ні однісінького; (застар.) ніже єдиного. • Семеро одного не ждут – двоє третього не чекають (не ждуть). Пр. Як двоє, то одного не ждуть (не чекають). Пр. Опізнився козак, то буде й так. Пр. • Семь бед — один ответ – більше як півкопи лиха не буде. Пр. Чи раз, чи два — одна біда. Пр. Чи раз батька вдарив, чи сім раз — однаково. Пр. Раз на світ родила мати, раз і помирати. Пр. • Семь раз примерь, один раз отрежь – десять разів мір, а раз утни. Пр. Тричі міряй, а раз відріж. Пр. Скажеш — не вернеш, напишеш — не зітреш, відрубаєш (відріжеш) — не приточиш. Пр. • Совершенно один – сам-один; [сам] самісінький. • С одного вола трёх шкур не дерут – з одного вола двох шкур не деруть. Пр. З однієї липи двічі лика не деруть. Пр. Винного двома батогами не б’ють. Пр. Двічі на літо лика не деруть. Пр. • Танцевать одному – танцювати самому; (іноді жарт.) танцювати бовкуном. • Целый день сидит один – цілий (цілісінький) день сам (сам-один). • Я был там один – я був там сам.

Польза • В свою пользу – собі на користь (на пожиток). • Всё это говорит в вашу, не в вашу пользу – все це за вас, не за вас (на вашу, не на вашу руч) промовляє (говорить). • Движение в пользу реформы – рух за реформу. • Для общей пользы – для загального добра (для добра всіх, на пожиток усім); для загальної користі. • Извлекать для себя пользу из чего – мати для себе користь (собі пожиток) з чого; (образн. розм.) грати на чому в свою сопілку (дудку). • Невелика польза, мало пользы из того – мало користі (пожитку, мале спасибі, малий спасибіг) з того. • Обращать, обратить в свою пользу – повертати, повернути (обертати, обернути) собі на користь (на свою користь, собі на пожиток); вернути (навертати, повертати, горнути) на свою руч. • Он расположен в мою пользу – він сприяє мені; він прихильний до мене. • От этого нет никакой пользы – від (з) цього нема ніякої (жодної) користі (вигоди, ніякого пожитку); (образн. розм.) з того ні вари, ні пари. • Пойти без пользы – літи без пуття (марне, даремне, даром, пусто). • Получать, получить, извлекать, извлечь пользу из чего – мати користь (пожиток, вигоду, зиск) з чого; брати, узяти користь з чого; використовувати, використ(ув)ати що. • Приносить, принести пользу кому, чему – давати, дати користь (пожиток, ужиток) кому, чому. • Располагать, расположить в свою пользу – привертати, привернути до себе. • Служить, послужить в пользу, на пользу – іти, піти, вийти на користь (на пожиток). • Употребить с пользой что – ужити на користь (на добре) що; спожиткувати що. • Что пользы из того, что… – яка користь (який ужиток, який пожиток, яка вигода (лок. який хосен) з того що… • Это пойдёт на пользу кому – це піде на користь (на пожиток) кому; це стане у пригоді кому. • Это разговоры в пользу бедных (разг.) – це пуста (порожня, марна) розмова (балачка, балаканина); шкода про це й говорити. • Я не извлёк ни малейшей пользы из этого дела – я не мав ані найменшої користі (найменшого пожитку, найменшої вигоди, найменшого вжитку, зиску) з цього діла.

Предстоять • Ему предстоит большая работа – він матиме велику працю (роботу); на нього (його) чекає велика робота. • Мне предстоит идти, ехать, лететь… – я маю іти, їхати, летіти…; мені треба [буде] іти, їхати, летіти… • Мне предстоит неприятный разговор – має бути в мене прикра (неприємна) розмова. • Мне предстоит, предстояла поездка в Киев – я маю, мав їхати до Києва (у Київ); мені малося їхати до Києва. • Предстоит дорога кому – має їхати хто; чекає дорога [на] кого; кладеться дорога кому; (іноді образн. поет.) мандрівочка пахне кому. • Предстоят выборы – мають бути (відбутися) вибори.

Принимать • Дело, разговор принимает, дело приняло, разговор принял другой, хороший, дурной оборот – діло, розмова повертає, діло повернуло, розмова повернула на інше, на добре, на лихе. • Душа не принимает чего (разг.) – Див. душа. • За кого вы меня принимаете? – за кого ви мене маєте? • Не примите это в обиду – не сприйміть це як образу (за образу). • Принимать белое за чёрное – брати (мати, уважати) біле за чорне. • Принимать, принять (близко) к сердцу что – брати, узяти (близько, дуже) до серця що. • Принимать, принять кого в долю – Див. доля. • Принимать, принять во внимание что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; уважати, уважити (зважати, зважити) на що; мати на увазі; оглядатися на що. • Принимать, принять всерьёз что – брати, узяти (сприймати, сприйняти) серйозно (поважно, іноді навсправжки) що. • Принимать, принять в соображение, в расчёт что – брати, узяти до уваги (на увагу) що; зважати, зважити (уважати, уважити) на що; (іноді) ураховувати, урахувати що; (застар.) брати, узяти до рахуби що. • Принимать, принять в шутку что – брати узяти (уважати, уважити) що за жарт; сприймати, сприйняти як жарт що. • Принимать, принять что за чистую монету – Див. монета. • Принимать, принять к сведению что – брати, узяти до відома що. • Принимать, принять направление – набирати, набрати напряму (іноді напрямку). • Принимать, принять на свой счёт что (перен.) – обрати, узяти на свій карб (на себе) що; прикладати, прикласти до себе що. • Принимать, принять предложение чьё – давати, дати згоду на шлюб (на одруження) кому. • Принимать, принять участие в чём – турбуватися, потурбуватися за кого, про кого, ким. • Принимать, принять участие в чём – брати, узяти участь у чому. • Принимать, принять сторону чью – ставати, стати на чий бік (на чию сторону); тягти, потягти (руку, руч) за ким, за кого. • Принимать, принять форму, вид… – набирати, набрати (прибирати, прибрати, набувати, набути) форми, вигляду… • Принимать, принять эстафету от кого, у кого – приймати, прийняти естафету від кого, у кого. • Принята следующая резолюция – ухвалено таку резолюцію. • Принять в штыки кого, что (перен.) – зустріти багнетами кого, що; зустріти вороже (дуже неприязно) кого, що. • Принять за основу что – узяти за основу (як основу) що; (іноді) покласти основою (підвалиною) що. • У меня нет времени принимать (угощать) этих гостей – мені ніколи приймати (пригощати) цих гостей; мені ніколи (нема коли, я не маю коли, не маю часу) з цими гістьми гоститися.

Разговор • Без [всяких] разговоров – жодних розмов; [без] ніяких розмов. • Без дальних (лишних) разговоров – без зайвих розмов; без зайвої мови. • Вмешиваться, вмешаться в разговор – Див. вмешиваться. • [Вот] и весь разговор – оце й уся мова (розмова); [оце й] по всій мові; та й по всій мові; оце й усе; та й усе; оце й по всьому (та й по всьому). • Вступать, вступить в разговор с кем – Див. вступать. • Иметь с кем разговор – розмовляти з ким; мати розмову з ким; бути на мові (на розмові, іноді на речах з ким). • И разговора не было об этом – і розмови (і мови) не було про це. • Крупный разговор – гостра розмова. • Разговор в пользу бедных – балаканина (пусті слова) на користь (на вжиток) бідним. • Разговор идёт о ком, о чём – йдеться про кого, про що; [мова] мовиться за (про) кого, за (про) що. • Разговор не клеится – Див. клеиться. • Разговор продолжается – розмова йде (точиться) далі; розмова триває [далі]. • Разговоры разговаривать – розводити балачки; бали точити.

Речь • Завести речь о чём – розпочати говорити (розмовляти) про (за) що. • К тому речь идёт – до того й мова мовиться. • Не может (не могло) быть и речи о чём – і мови (розмови) не може (не могло) бути про (за) що. • Не о тебе речь – не про тебе мова (розмова); (жарт.) не до тебе п’ється (пилося). • Не о том речь – не про те йдеться; не про те мова (мовиться). • О чём речь? – про (за) що йдеться; про що [мовиться] мова? • Речь идёт, пойдёт, заходит, зашла о ком, о чём – ідеться, ітиметься про (за) кого, що; [мова] мовиться, мовитиметься (мова буде) про (за) кого, що; мова заходить, зайшла про (за) кого, що. • Твоя (ваша) речь впереди (разг.) – твоє (ваше) слово попереду (згодом); за тобою (за вами) ще буде слово. • У больного отняло речь – хворому (у хворого) відібрало мову. • Услаждать речами – словами [як медом] мастити.

Язык • Боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто. • Вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти. • Владеть языком – володіти (орудувати) мовою. • Говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних. • Говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою. • Держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик(а) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (іноді) замикати рот (уста). • Идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик. • Как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що. • Овладеть языком – опанувати мову (оволодіти мовою). • Они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз. • Остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто. • Прикусить (закусить) язык (перен. разг.) – прикусити (прип’ясти) язик(а), укуситися (укусити себе) за язик. [Укусись за язик, та й мовчи. Номис.] • Просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить. • Птичий язык – пташина мова. • Разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна, поточна) мова; (іноді просто) розмова (а також поет. мова-розмова). • Родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова. • Слетать, срываться с языка – зриватися з язика. • Чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (фіг. також) язиком горох товкти, язиком піну збивати. • Что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці). Пр. Хто що гадає, те й (ви)мовляє. Пр. • Что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – Що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці. Пр. У п’яного що в серці, те й на язиці. Пр. Не бий, не волочи, у горілці язик намочи — всю правду скажу. Пр. • Чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів. • Язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто). • Язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (іноді) усох язик кому (в кого). [Іди собі! — гукнув голова, бачачи, що в неї й річ відняло. Мирний. І — всім разом заціпило… Шевченко.] • Язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого. • Язык преподавания – викладова мова. • Язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебення кому (у кого); (розм. також) забув язика у роті хто. [Нам сиділося, як собаці на човні, а язики в роті поприсихали. Яновський.] • Язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на ко(ло)вороті в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (іноді схвально) язикатий хто. • Язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе. Пр. (ірон.) Язик доведе до Києва і до кия. Пр. Язик на край світу доведе. Пр. Хто питає, той не блудить. Пр. • Язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає). Пр. • Язык мой — враг мой – язик мій — ворог мій. Пр. Язик — мій найтяжчий ворог. Пр. Язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш. Пр. Язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть. Пр. Мовчи, глуха, менше гріха. Пр. Млин меле — мука буде, язик меле — біда буде. Пр. Язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш. Пр. Дай язикові волю — заведе у неволю. Пр. • Языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай. Пр. Губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи). Пр. Язиком мели, а рукам волі не давай. Пр. Язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай. Пр. Дай рукам волю, то сам підеш у неволю. Пр. • Языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати. Пр. Одне — творити язиком, а друге — перти плуга. Пр. Найменше діло — балакати. Пр. Хоч варила — не варила, аби добре говорила. Пр.

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Врива́ти, ввірва́ти, увірва́ти, урва́ти – 1) отрывать, оторвать; 2) вырывать, вырвать; 3) срывать, сорвать; 4) надрывать, надорвать, укорачивать, укоротить; 5) перерывать, перервать; врива́тися, ввірва́тися, увірва́тися, урва́тися – 1) отрываться, оторваться; 2) вырываться, вырваться; 3) срываться, сорваться; 4) прерываться, прерваться. • Розмо́ва увірва́лася – разговор оборвался.

Розмо́ва – разговор, беседа.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Объяснение чего или к чему – пояснення до чо́го; (действ.) – пояснювання, пояснення, з’ясо́вування, з’ясува́ння чого́; (с кем) – розмо́ва з ким; о. по жалобе – пояснення до ска́рги; в -ние – на пояснення, щоб пояснити, пояснюючи; дать исчерпывающие -ния – да́ти по́вні пояснення; иметь с кем -ние – ма́ти з ким розмо́ву; принять -ние – прийняти пояснення, взяти на ува́гу пояснення.

Разговор – розмо́ва; вести (крупный) -вор – прова́дити (го́стру) розмо́ву, (го́стро) розмовляти; возобновлять -вор – зно́ву почина́ти розмо́ву; вступать в -вор – става́ти до розмо́ви, заходити в розмо́ву; заводить -вор – почина́ти розмовляти, захо́дити в розмо́ву; иметь -вор с кем – на розмо́ві з ким бу́ти; -вор идет о… – (мова) мо́виться за…; -вор касается чего – мо́ва йде про (за) що; прекращать -вор – перестава́ти, переста́ти розмовляти, припиняти припинити розмо́ву; прерывать -вор – урива́ти, урва́ти (кому́) розмо́ву, перебива́ти, перебити (кому́) розмо́ву.

Речь – 1) (ораторская) – промо́ва, сло́во; р. вступительная – вступна́ промо́ва; р. заключительная – кінце́ва промо́ва; р. защитительная – промо́ва оборо́нна, сло́во за́хисту, оборо́нне сло́во; р. митинговая – мітинго́ва промо́ва; р. надгробная – промо́ва над домовиною, надгро́бна промо́ва; р. обвинительная – сло́во обвинува́чення, обвино́вна промо́ва; речи оговорные – обмо́вні слова́; р. поздравительная – привіта́льна промо́ва, промо́ва на (для) привіта́ння; р. приветственная – привіта́льна промо́ва; р. говорить, держать – каза́ти промо́ву, каза́ти, промовляти; р. говорить, произносить – каза́ти промо́ву, виголо́шувати промо́ву; сказать дельную речь – сказа́ти до ді́ла; 2) (беседа) – розмо́ва, мо́ва; р. вести – прова́дити (роз)мо́ву; р. идет о… – мо́ва мо́виться за…; р. прерывать кому – перебива́ти мо́ву кому́; 3) (язык) – мо́ва; р. письменная – письмо́ва мо́ва.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

розмо́ва, -ви; -мо́ви, -мо́в

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Гарма́тний, -а, -е и гарма́тній, -я, -є. 1) Пушечный. Ой буде розмова, гарматняя рада. Пѣсн. Гарматній гук. К. ЦН. 252. Із королем гарматнім боєм бився. К. ЦН. 171. 2) Укрѣпленный пушками. Гарматний замок.

Гудю́чий, -а, -е. Гудящій. Гудючий лютий зімній вітер. Левиц. І. 35. Гудюча розмова. Левиц. Пов. 243.

Дру́жній, -я, -є. 1) Дружественный, дружный. Г. Барв. 138. Дружня розмова. К. Досв. 93. Дружній череді вовк не страшний. Ном. № 10747. 2) Принадлежащій другу. Дружню жінку взяв до себе. Ум. Дружне́нький.

Зага́льний, -а, -е. 1) Общій, всеобщій. Загальна розмова. Левиц. Пов. 254. Загальний рахунок. 2) — ти́ждень. Всеѣдная недѣля (3-я передъ великимъ постомъ). Каменец. у.

Лю́бий, -а, -е. 1) Милый; пріятный; хорошій. Бжола летить на любий цвіт. Ном. № 8732. Розмова моя люба та мила. Ном. № 12934. Любого гостя весною частують медком, а в-осени молочком. Ном. № 11802. Така люба рілля, що дитина виросла б, коли б посадив. Ном. № 10150. 2) Возлюбленный. Ізійшов голос із небес: Ти єси син мій любий, що я вподобав. Єв. Мр. І. 11. До любої небоги нема далекої дороги. Ном. № 8759. 3) Любовный. У любий місяць уродилась (про дівчину, котру всі кохають). Ном. № 8748. Ум. Лю́бенький, любе́сенький. Тіточко наша любенька, не кидай нас. МВ. І. 12. Там така любісінька дитина. Полт.

Непотайни́й, -а́, -е́. Не скрытный, откровенный. Полилась їх розмова щира, непотайна. Левиц. I. 138.

Обрива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. обірва́тися, -рву́ся, -вешся, гл. Розмова все обривалася. Левиц. Пов. 314.

Полягти́, -ля́жу, -жеш, гл. Полечь, лечь. А моя могила край синього моря, полягли любощі і щира розмова. Мет. 93. Слава не поляже. Ном. Да як моя головонька поляже, до тогді тобі всяке ледащо скаже. Чуб. V. 517. Всі вороги спать поляжуть. Грин. III. 190.

Порва́тися, -рву́ся, -рве́шся, гл. 1) Разорваться, изорваться, перерваться. 2) Прерваться. Порвались разом усі розмови. К. ХП. 25. Розмова на тому і порвалася. Мир. Пов. II. 82. 3) См. Пориватися.

Потеря́тися, -ря́юся, -єшся, гл. Испортиться, разорваться, разрушиться, разстроиться. Ой десь стоїть парочка, любая розмова, ой як третій умішається, то й потеряється. Нп.

Пре́жній, -я, -є. Прежній. Як би була прежняя розмова. Чуб. V. 531.

Розмі́вка, -ки, ж. = Розмова. Розмівка не така, удача не така. Г. Барв. 408.

Розмо́ва, -ви, ж. Разговоръ, бесѣда. Тоді дорога спішна, коли розмова втішна. Ном. № 11384. Таке личко, такі й брови, тільки не такая до розмови. Мет. 11. Въ пѣсняхъ часто въ приложеніи къ любимому человѣку въ смыслѣ: собесѣдникъ, собесѣдница. Вже я виїзжаю, любая розмово. Грин. ІІІ. 174. Від моря до моря вбитая дорога, куди моя поїхала любая розмова. Чуб. V. 267. Ум. Розмо́вонька, розмо́вочка. Мет. 217. Грин. ІІІ. 271.

Розмо́вонька, розмо́вочка, -ки, ж. Ум. отъ розмова.

Роз’я́трювати, -рюю, -єш, сов. в. роз’я́трити, -рю, -риш, гл. Растрявлять, растравить. Роз’ятрити рану. Розмова з Василем роз’ятрила старе серце, старі рани. Левиц. І. 8.

Смакува́ти, -ку́ю, -єш, гл. 1) — в чому́. Находить вкусъ, пріятность. В тім пани бракують, в чім убогії смакують. Ном. № 1227. 2) — кому́. Безл. Нравиться, быть по вкусу. Поважна розмова їй смакує. МВ. (КС. 1902. X. 143).

Спі́льний, -а, -е. Общій, совмѣстный. К. ЧР. 427. Не спільний хліб. Черк. у. Розмова стала спільною. Левиц. Пов. 262.

Точи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. 1) Точиться на токарномъ станкѣ. 2) Точиться, остриться. 3) Цѣдиться, литься, течь. Чия кров і досі точиться? Стор. М. Пр. 92. 4) О зерновомъ хлѣбѣ: очищаться на грохотѣ. Із пшениці, що точилась у решетах, милась, поки чистая як сонце й світла становилась. Мкр. Н. 33. 5) Катиться. Точилися вози з гори. Гол. 6) Идти шатаясь, покачиваться, склоняться на одну сторону. Голова йому (п’яному) закрутиться, то він так і точиться. Кв. II. 257. Він собі такий чоловік, — куди хто пхне, туди й точиться. Харьк. г. 7) О времени, дѣйствіи: длиться, тянуться, продолжаться. Гульба точилась до самого світу. МВ. (О. 1862. III. 49). А тим часом розмова точиться та точиться. МВ. (КС. 1902. X. 145).

Уни́шкнути, -ну, -неш, гл. Утихнуть, перестать, прекратиться. Як дощ піде, то вітер унишкне. Лебед. Собаки вже геть внишкли. Екат. у. Так бідна з горя говорила Дідона, жизнь свою кляла.... Потім Дідони мов унишкла. Котл. Ен. І. 36. Болів живіт, а як напивсь того зілля, так і внишк. Волч. у. Розмова знов унишкла. Мир. ХРВ. 63.

І. Урива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. увірва́тися и урва́тися, -рву́ся, -ве́шся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб’ється. Ном. № 7771. Одна (струна) вже й увірвалась. Шевч. 496. Батіг не нитка — не увірветься. Ном. № 1286. Урвався і рід Вишневецьких. Стор. М. Пр. 64. Увірва́вся ба́с, увірва́лася ни́тка, у́дка (кому). Прекратилась возможность. Ном. № 1830, 1831. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Кв. Тоже значеніе имѣетъ выр.: Уже́ йому́ ввірва́лось. Ном. № 1831. Розмо́ва увірва́лася. Прекратился разговоръ. Мир. ХРВ. 10, 240. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. Александров. у. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. Грин. ІІІ. 110. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Рудч. Ск. І. 68. Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався. Грин. ІІІ. 653.

Ущи́пливий, -а, -е. Ѣдкій, колкій. Лаялись словами ущипливими. Гірка його розмова, ущипливі слова. МВ. (О. 1861. І. 78)

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

*Ґрешний = Ґречний. Грешна розмова. Черемш. «Верх.» Грешная панна. Колядка.

Мі́шма, нар. *Мішма йде дитяча розмова. Дн. Чайка. II. 158.

Не́тля, -лі, ж. 2) *На веранді, як тая нетля, крутилася жвава розмова. Дн. Чайка. II. 47.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

Беседа — бе́сіда, -ди, розмо́ва, -ви.

Разговор — розмо́ва, -ви.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

продю́серка, продю́серок; ч. продю́сер фахівчиня з організації та виробництва кіно-, теле-, музичного чи іншого проєкту. [«Україна у свідомості переважної більшості сучасних європейців <…> є країною новоутвореною», – коментує генеральна продюсерка Open Opera Ukraine Галина Григоренко. (Україна молода, 2019). Хоча продюсерка не втрачає нагоди підгодувати публіку й улюбленими комедіями. (Український тиждень, 2017). – Звісно ! – оком не змигнувши, відповіла я, втішившись, що розмова відбувається по телефону й пані продюсерка не може бачити моїх брехливих очей. (Ірен Роздобудько «Одного разу…», 2014). Він ще в Києві доводив Катю, мою милу й розумну продюсерку. (Ірена Карпа «Добло і зло», 2008). Нещодавно познайомився з однією продюсеркою. (ТЕТ: Вікна, 2006).]

розпи́тувана, розпи́туваної; ч. розпи́туваний у знач. ім. та, кого розпитують, у кого вивідують інформацію. [Наша розмова розпитувачки з розпитуваною велася так свобідно й безпосередньо, як і наші товариські розмови під час наших нечастих і коротких зустрічей. (Наше життя, 1974, Ч. 7, с. 8).] див.: респонде́нтка; розпи́тувачка

розпи́тувачка, розпи́тувачок; ч. розпи́тувач та, хто розпитує, вивідує інформацію. [Думаю над тим щоб записати щось схоже в рамках no_podcast і розумію, що знову диверсності і не буде. Якщо запросити на роль розпитувачки жінку, одразу затаврують менсплейнингом <…>. ((Vlad Styran, twitter.com). Наша розмова розпитувачки з розпитуваною велася так свобідно й безпосередньо, як і наші товариські розмови під час наших нечастих і коротких зустрічей. (Наше життя, 1974, Ч. 7, с. 8).] див.: виві́дувачка, інтерв’ю́ерка

славі́стка, славі́сток; ч. славі́ст фахівчиня зі слов’янської філології. [Цілком погоджуємося з думкою французької славістки Нори Букс про гоголівські витоки цього харчового образу, а саме – листковий пиріжок із гоголівського трактиру з «Мертвих душ» <…>. (Наталія Городнюк «Семіотика речі у східнослов’янському модерністському романі першої половини ХХ століття»: дисертація, К., 2017). Так-так, спосіб думання Сковороди, як писала німецька славістка Елізабет фон Ердманн у своїй чудовій книзі «Unahnliche Ahnlichkeit. Die Onto-Poetik des ukrainischen Philosophen Hryhorij Skovoroda», засновано на «сталому трансфері між текстом і життям <…>». (Леонід Ушкалов «Що таке українська література», Львів: ВСЛ, 2013). Шульц Дорота (Краків, 1944 – … ) — славістка, професор Єрусалимського університету; дівоче прізвище – Квашнєвська. (Мілорад Павич «Хозарський словник: жіночий примірник», пер. Ольга Рось, 2004). Розмова української славістки Вікторії Захаржевської з болгарським письменником академіком Людмилом Стояновим. (Всесвіт, 1972, №9).] Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 347.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Бесѣ́да = 1. розмо́ва, бала́чка, говірка. – З дурним розмова, як з вітром полова. н. пр. — Багато балачки, та дїла мало. н. пр. – Без горілки немає говірки. н. пр. 2. бесїда, промо́ва, річ. – Промова в день роковин Т. Шевченка у Львові. 3. бе́седа. С. Аф. Ш. — Були у Грицька у бе́седї, чимало людий було і випили добре.

Впечатлѣ́ніе = враже́ння (С. Л.), вражі́ння. (Фр.) — Произвсети́ впечатлѣ́ніе = врази́ти. — Розмова зробила на нього дуже прикре вражіння. Фр. — Молодих незвичайно вразила краса... Лев.

Дѣ́ло = дїло, спра́ва, учи́нок, вчи́нок, робо́та, пра́ця, по́рання. — Дивись кінця кожній справі. н. пр. — Добра воля стане за учинок. н. пр. — Писар повинен цїлую справу вірно писати. Б. Н. — Всюди в їх одна розмова про єдину справу, що обходила життя їх, та їх честь і славу. Пчілка. — Въ са́момъ дѣ́лѣ = спра́вдї, спра́вжки, навспра́вжки́, навспра́вжнє, узапра́вдї, настоя́ще. — Чи справжки чи на жарт. Гул. Ар. — Въ че́мъ дѣ́ло = в чім дїло, про що річ? — Всё употреби́ть въ дѣло = все зроби́ти, всїма́ чорта́ми запра́вити. — Дѣ́ло ма́стера бои́тся = дїлника́ і дїло боїть ся. н. пр. — Дѣ́ло есте́ственное, обыкнове́нное = сьвітове́ дїло (Ман.), сьвітова́ річ (Пч.), звича́йна річ. — Дѣло пло́хо = пога́но, пога́не дїло, ке́пська спра́ва, не переливки. — Я вже бачу, що не переливки, та навтїкача. — Дѣло то́лько въ томъ, что бы... = річ тільки про те́, щоб... — Золоты́хъ дѣлъ ма́стеръ = золота́рь. — Моє дѣ́ло сторона́ = Моя хата зкраю. — Моя хата зкраю — нїчого не знаю. н. пр. — Не въ то́мъ дѣ́ло = не в ті́м річ, си́ла. — Не в тім річ, що в хатї піч, дивно-б було, як би не було. — Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. н. пр. — Не къ дѣ́лу = не до дїла, не в ла́д. — Коли моє не в лад, то я з своїм назад. н. пр. — Не счита́ется за дѣ́ло = не в дїло. — Помажу комін — не біло, помию ложки — не в дїло. н. п. — Не твое́ дѣ́ло = не твоє́ дїло, зась, за́ськи. — Игумену дїло, а братії зась. н. пр. — Плёвое дѣло = дурни́ця, пусте́, ка́’зна що. — По дѣло́мъ = за дїло. — По дѣло́мъ во́ру и му́ка = коту́зї по заслузї. н. пр — Пойма́ть на дѣл́ѣ, на мѣ́стѣ преступле́нія = зла́пати, пійма́ти на горя́чому вчи́нку. – Ра́тное дѣ́ло = військова́ спра́ва. — В той час була честь, слава, військовая справа. н. д. — Слы́ханое ли, ви́данное ли дѣ́ло = чи чу́вано, чи ви́дано? — Ста́точное ли дѣ́ло = чи подо́ба, чи подобе́нство? — Чи подобенство, мій брате, щоб я своє добро на шляху покидав, тебе на коня брав? н. д. — То́ ли дѣ́ло = нема́ кра́ще, як, нема́ як. — Тя́жебное дѣ́ло = по́зов, спра́ва. — Тодї виграю справу, як ляжу на лаву. н. пр. — Ходи́ть по дѣ́лу = позива́ти ся, тяга́ти ся. — Что́ мнѣ за дѣ́ло = яке́ мінї дї́ло. — Что дѣ́ло, то дѣ́ло = що пра́вда, то пра́вда. – Э́то дѣ́ло = це до́бре, гара́зд! — Э́то осо́бое дѣ́ло = се и́нша річ, се и́нша стать. – То и дѣ́ло = те і зна́й, тільки те́, тільки й того́, що... – Же́нское дѣ́ло = жіно́ча річ. — Жіноча річ коло припічка. н. пр.

Іезуи́ть = єзуі́та, єзуі́т. — Старих славян дїти впились кровю! А хто винен? Ксьондзи, єзуіти. К. Ш. — З езуітою розмова. Л. В.

Конча́ть, ко́нчить, ся = 1. кінча́ти, ся, дово́дити до кінця́, до кра́ю, кінчи́ти, скінчи́ти, ся, (роботу) — доробля́ти, дороби́ти, ся. — На тім розмова ся і скінчилась. К. X. 2. вмі́рати, кона́ти, вме́рти, скона́ти. — Бодай тобі так тяжко конати, ой як тепер мінї тяжко віку доживати. н. п. — Чули, чули Запорожцї з далекого Криму, що конає Гетьманщина, неповинно гине. К. Ш. Як Ляхи конали, як Сьміла горіла. К. Ш. — Сім рік будеш хорувати, а осьмий конати! То я буду памятати, з кого се сьміяти. н. п. Б.

Любо́вь = любо́в, коха́ння, здр. коха́ннячко, закоха́ння, лю́бощі, лю́бощі-ми́лощі. С. З. Л. (Окрім першого, всї останні прикладають ся тільки до відносин між людьми, що до любощів.) — Боже, Боже! що та любов зможе! н. пр. — І от тепер та мучена любов до краю мене жене в далекую чужину. Стар. Рада. — Любов до дїтей. — Вірному коханню і Бог не противник. н. пр. — Нехай мене той займає, хто кохання в серцї має. н. п. —. Нема мого миленького, нема закохання. н. п. — Чи я тобі не казала, та казали й люди, що з нашого закохання нїчого не буде. н. п. — Ой моя могила край синього моря; полягли любощі і щира розмова. н. п. — Ви любощі, ви чарощі, щож ви мінї наробили? н. п. — Коло млина, коло броду два голуби пили воду, вони пили, воркотїли, про любощі говорили. н. п. — Чи усїм людям закохання так ся діє? Нічку не сплю, день думаю, серце мліє. н. п. Под. — Хто не знає закохання, той щастя не має. н. п. — По любви́ = по любо́ви, по лю́бости, до любо́ви. — Взяв жінку до любови. — Одружив ся по любости. — Тільки ж мінї до любови, що чорниї брови. н. п. — Не по любви́ = не до любо́ви. — Та взяв жінку та не до любови. н. п. — Съ любо́вью = залюбки́. С. З. — Чого потребує нужда, те залюбки доставлю. Мет. — Поети нам свої видумують книжки і ми читаємо їх залюбки. К. Д. Ж.

Небре́жливый, во, небре́жный, но = недба́лий, ло, недбайли́вий, во, недба́йло, недба́лиця (сп. р.); необа́чний, но, безклопі́тний, безжу́рний, но. — Тиха мов недбала розмова ставала що раз жвавішою. Бар. — Недбалиця гірше пъяницї. н. пр.

Ока́нчивать, око́нчить, ся = кінча́ти, ся, скінчи́ти (С. З. Л.), докінча́ти, докінчи́ти, покінча́ти, закінча́ти, ви́кінчити, ся, про де-кільки — поскінча́ти, ся, перекінчи́ти, дїло, роботу — дороби́ти, оброби́ти, ся, упо́рати ся (С. З. Л. Ш.), косовицю — обкоси́ти ся, молотьбу — обмолоти́ти ся, оранку — об’ора́ти ся, помел — обмоло́ти ся, ралянку — відра́лити ся, сїйбу — обсїяти ся, топку — одтопи́ти ся, ярмарок — переярмаркува́ти, про що лихе — переко́їти ся. — Кінчайте дїло, та й по чарцї. — На тім ся розмова і скінчила ся. К. X. — От скінчили, потім сїтї витягати стали. Чайч. — А в Середу докінчив, день панщини відробив. н. п. — Як все дїло покінчаєм, по козацьки погуляєм. н. п. — Ось вже сонечко зайшло за лїсом, закінчив ся день короткий зімнїй. Чайч. — Люди вже об’орались а косовиця ще не починала ся. Мир. — Уже хлїба поспівали, колоски схилились, а де-які хазяїни уже й обкосились. П. Пр. — Багато лиха було, та все якось перекоїлось.

Пиръ = бенке́т (С. Аф. З. Л. Ш.), бал (С. Аф. Ш.) у́чта (С. З. Ш) і д. Пиру́шка. —Пили козаки, мед-вино кружали, вони до себе Палїя на бенкет зазивали. н. п. — Тодї він взяв до себе батька та матїр і такий бенкет задав, що я ще й не бачив нїко́ли такого. н. о. Яст. — Що день було у їх похмілля, що день бенкети, мов весїлля. Кот. — Розмова Голятовського на учтї в О. Миколая. Л. В. — Люби́тель пиро́въ = бенкета́рь.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)