Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 149 статей

Запропонувати свій переклад для «рід»

Шукати «рід» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Духо́вный – 1) (бестелесный, душевный) ду́хо́вий, духо́вний. [Я́нголи – істо́ти ду́хо́ві (духо́вні). За́всіди украї́нська на́ція почува́ла духо́вну потре́бу ви́явити своє́ ду́хове життя́ в письме́нстві (Грінч.)]. • -хо́вный отец – ду́хо́в(н)ий ба́тько. [Ду́ховим ба́тьком і приві́дцею цього́ ру́ху був Драгома́нов (Єфр.)]. • -ные книги – божестве́нні (духо́вні) кни́ги. • -ные стихи – духо́вні, побо́жні пісні́. • -ное пение – духо́вні, побо́жні спі́ви. • -ное завещание, духовная – духівни́ця, духо́вниця, духо́вна (Куліш), (редко) духі́вня, тестаме́нт (р. -та); 2) (относящийся к духовенству) духо́вний, духі[о]вни́цький. • -ное звание – духо́вний стан. • -ное происхождение – духовни́цький рід (р. ро́ду). [Він духовни́цького ро́ду]. • -ное лицо, особа – духо́вна осо́ба, духо́вник. [Ви́йшов до нас яки́йсь духо́вник, чи піп, чи черне́ць (Звин.)]. • -ное училище – духо́вна шко́ла. • Духо́вные – духо́вні, духівни́цтво. [На кого́ ни глянь, хоч на пані́в, хоч на духо́вних (Основа)].

Зре́лый – 1) (спелый в прям. и перен. знач.) сти́глий, дости́глий, спі́лий, доспі́лий, дозрі́лий, ді́йшлий. [Сти́глі черво́ні ви́шні (Н.-Лев.). Дости́глі жита́ (Франко). Ви́явив себе́ дозрі́лим худо́жником і ма́йстром сло́ва (Єфр.)]. • -лые плоды – дости́глі (досто́яні) о́вочі, доспі́ла садовина́; 2) (возмужалый) ді́йшлий, дохожа́лий, доро́слий, до[по]спі́лий, дозрі́лий, (диал.) здоро́вий; см. Возмужа́лый. [Дохожа́лая ді́вчина. В дозрі́лому ві́ці (Єфр.). Не старе́ мре, а поспі́ле (Номис)]. • -лый возраст – доро́слий, дозрі́лий вік, ді́йшлий вік. [Вхо́дить пома́лу рід лю́дський і в вік доро́слий (Єфр.)]. • Умом не -лый – на ро́зум не спі́лий, ро́зумом не ді́йшлий; 3) (основательно обдуманный) до́бре розва́жений. • По -лом размышлении – по до́брій (зрі́лій) розва́зі, по до́брім на́мислі.

Имени́тый – імени́тий, зна́чни́й, вельмо́жний, (стар.) мости́вий. [Не спасе́ нас мі́сце і рід імени́тий, як бо́жої во́лі не бу́дем чини́ти (Франко). Мармуро́ві скри́ні над значни́ми покі́йниками (Коцюб.). Ору́дують пани́ мости́ві людьми́, як би́длом (Куліш)].

Италья́нский – італі́йський, (вульг.) талья́нський, (стар.) воло́ський. [В Італі́йській землі́ пи́шний Че́нчіїв рід гу́чно всла́вився зда́вна за всіх (Грінч.). Воло́ський горі́х (Крим.)].

Коле́но – 1) (часть тела; мн. ч. коле́ни, -ней) колі́но (мн. колі́на, -лі́н, -ньми, -нах и -нях), соб. колі́ння. [Де но́ги перегина́ються,— то колі́на (Звин.)]. • До -ле́н – по колі́на, до колі́н. [Жупани́на по колі́на (Мет.)]. • Грязь по (в) -но – боло́то (грязь) по колі́на. • На -нях (коленопреклонённо) – навко́лішках, навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, на колі́на[я]х, уклі́нно. [Навко́лішках перед образа́ми мо́литься (Кон.). Рома́н стої́ть навко́лішки бі́ля поро́гу (Васильч.)]. • Ставать, стать, падать, упасть (опускаться, опуститься) на -ни[а] перед кем – става́ти, ста́ти, па́дати, упа́сти, (о мног.) постава́ти, попа́дати навко́лі[ю]шки, навко́лінки, навко́лі́нці, (зап.) укляка́ти, кля́кнути, у[о]кля́кнути, прикля́кнути, (о мног.) повкляка́ти перед ким. [Щоб перед їм скида́ли всі шапки́, навко́лішки става́ли (Грінч.). Прямі́сінько перед усіма́ бух навко́люшки (Мирний). Став навко́лінки (Звин.). Богомі́льні укляка́ли, щи́ро сповіда́лись (Рудан.). Укля́кла на оби́два колі́на на мо́кру од кро́ви зе́млю (Коцюб.)]. • Ставить на -ни – ста́вити на колі́на, навко́ліш[н]ки. • Ползать на -нях перед кем – колінкува́ти перед ким. • Пьяному море по -но – п’я́ному мо́ре по колі́на; п’я́ний і в ого́нь полі́зе; 2) (мн. ч. коле́на, -ле́н) а) (изгиб) колі́но (мн. колі́на, -нами, -нах), за́воро[і]т (-роту), за́воротень (-тня). • -но реки – колі́но (за́ворот) ріки́. • Река дала -но – ріка́ заверну́ла колі́ном (Грінч.). • Узор -нами – узо́[і́]р зубця́ми (кли́нцями), колінча́стий, зубча́стий узо́[і́]р; б) (техн.: -но вала, трубы и т. п.) колі́но; в) (в песне, в пении) колі́но. [Не попаде́ш пі́сні; на колі́на крута́ (Харківщ.)]; г) (род) колі́но, поколі́ння, рід (р. ро́ду). [Моя́ жона́ не про́стого колі́на (Л. Укр.)]. • Отцовское -но – ба́тьківський рід. • Родственник в третьем -не – ро́дич тре́тього колі́на; 3) (в стебле растений; мн. ч. коле́нья, -ньев) колі́но, колі́нце, колі́нчик; (звено) ла́нка. [Одрі́зав очерети́ну са́ме на колі́нці (Сл. Ум.)].

Людско́й – 1) (человеческий) лю́дський. [Лю́дська крі́вця не води́ця, розлива́ти не годи́ться (Номис). Ви́гадає півтора́ лю́дського (Приказка)]. • -кая натура – лю́дська вда́ча. • -ко́й род – лю́дський рід. • -кая молва, -ки́е пересуды – лю́дське де́йкання, погові́р (-во́ру), сла́ва; 2) лю́дський, челя́дницький, на́ймитський; срв. I. Лю́ди 2. • -ко́й стол – челя́дницька харч.

Маседуа́н – маседуа́на, рід компо́ту.

Мельча́ть – дрібні́ти, дрібні́шати, малі́ти, мали́тися; (перен.: вырождаться) перево́дитися, зво́дитися, нікче́мніти, мізерні́ти; срв. Измельча́ть. [Дрібні́ють лю́ди на землі́ (Шевч.). Ті ве́летні заги́нули і з того́ ча́су рід лю́дський поча́в дрібні́шати (Барвін.). Нікчемні́ли в гріха́х і розко́шах (Куліш)].

Многосеме́йный – великороди́нний, великосіме́йний, (пров.) сім’яни́стий, сімени́стий. [Її́ ба́тько був сім’яни́стий (Н.-Лев.). Наш рід сімени́стий (Кониськ.)].

Могу́щественный – могу́тній и могу́тний, (реже могу́чий, могу́щий), поту́жний (краткая форма им. п. ед. ч. м. р., в возвыш. речи поту́жен), (велико)мо́жний, вельмо́жний, можновла́дний. [Могу́тня пе́рська держа́ва Сасані́дів (Крим.). Був собі́ раз цар могу́тній (Франко). Вели́кі пани́ впова́ли на могу́щих приятелі́в (Куліш). Ма́ють поту́жних дру́зів (Куліш). Любо́в потужні́ша, ніж си́ла (Самійл.). Виселя́йтеся зві́дси під мо́жну прави́цю правові́рного мона́рха (Коцюб.). Великомо́жний Це́зар (Куліш). До́ля кара́є вельмо́жного й немо́жного (Шевч.). Як можновла́дний пан запанува́в (Куліш)]. • -ный человек – могу́тня (поту́жна и т. п.) люди́на, си́льник. [У сві́ті жи́ти ма́є про́стий чолові́к межи князі́ та си́льники (М. Вовч.)]. • Делать, -ся (становиться), сделать, -ся (стать) -ным – роби́ти, -ся, зроби́ти, -ся могу́тнім (поту́жним и т. п.), употу́жнювати, -ся, употу́жнити, -ся, могутні́ти, (ещё более могутні́шати), можні́ти, зможні́ти. [Твій рід наві́ки употу́жню (Куліш). Впоту́жнились наві́к дия́волові ді́ти (Куліш)].

Му́жеский – чолові́чий, (редко) му́жеський, музьки́й, (мужественный) му́жні[и]й. [У ме́не му́жній дух, а си́ла же́нська (Куліш)]. • -кий пол – чолові́ча (хлопча́ча) стать. • Ребёнок -кого пола – дити́на чолові́чої ста́ти, дити́на-хло́пець. • -кий род, грам. – чолові́чий рід (р. ро́ду). • -кое училище – хлоп’я́ча (парубо́ча) шко́ла, шко́ла для хло́пців.

Нача́ло – 1) (в пространстве) поча́ток (-тку) и (зап.) почато́к (-тку́). [От поча́ток до́шки, а от кіне́ць її́ (Київщ.). Нитки́ так попереплу́тувалися, що й не зна́йдеш ні поча́тку, ні кінця́ (Київщ.). Поча́ток (Шевче́нкової) пое́ми «Княжна́» (Доман.)]. • В -ле книги – на поча́тку кни́жки (кни́ги). • От -ла до конца – від поча́тку (від кра́ю) до кінця́ (до кра́ю). [Перейді́мо по́ле від поча́тку до кінця́ (від кра́ю до кра́ю) (Київщ.)]. • -ло долины – верхі́в’я (поча́ток) доли́ни. • Брать -ло – почина́тися, (реже) зачина́тися. [На́ша рі́чка зачина́ється десь ду́же дале́ко (Звин.)]; 2) (во времени) поча́ток и (зап.) почато́к, почи́н (-ну), почи́нок (-нку), нача́ток (-тку), (зачало) зача́ло, зача́ток (-тку). [Поча́ток і не мо́жна знать, відкіля́ взя́вся (Номис). Був поча́ток о́сени (Грінч.). Перед поча́тком уче́ння (Васильч.). Ти́хо ли́ну до я́сного кра́ю, де нема́ ні сме́рти, ні почи́ну (Грінч.). Почи́нок слове́сности ру́ської (Куліш)]. • Не иметь ни -ла, ни конца – не ма́ти ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні краю, ні кінця-краю). • Нет ни -ла, ни конца – нема́(є) ні поча́тку (ні почи́ну), ні кінця́ (ні кра́ю, ні кінця́-кра́ю), нема́(є) поча́тку (почи́ну) і кінця́ (кра́ю, кінця́-кра́ю). [Душі́ почи́ну і кра́ю нема́є (Шевч.)]. • В -ле, см. Внача́ле. • В -ле чего – на поча́тку чого́. [На поча́тку ново́го семе́стру (Київ)]. • В самом -ле чего – а) на са́мому поча́тку, наприпоча́тку чого́; б) з почи́ну, з почи́нку; срв. ниже С самого -ла а) и Снача́ла; в) (в зародыше) в за́родку, в за́роді, (в корне) в ко́рені. [Уда́р, що мав їх усі́ (наді́ї) в за́роді розби́ти (Франко)]. • В -ле жизни – на поча́тку (свого́) життя́. • В -ле своего поприща – на поча́тку свого́ життьово́го шля́ху (своє́ї кар’є́ри). • -ло весны – поча́ток весни́, про́весна, про́весень (-сни). • В -ле весны – на поча́тку весни́, на про́весні. • -ло года – поча́ток ро́ку. • В -ле года, месяца – на поча́тку ро́ку, мі́сяця. • -ло мира – поча́ток (первопоча́ток) сві́ту. [До поча́тку сього́ сві́та, ще до чолові́ка (Рудан.). Допи́тувався про первопоча́ток сві́ту (Крим.)]. • От -ла мира – від поча́тку сві́та, відко́ли світ наста́в (зача́вся). • -ло пятого (часа) – поча́ток на п’я́ту (годи́ну). • В -ле пятого – на поча́тку п’я́тої. • Для -ла (для почина) – на поча́ток, на почи́н, для почи́ну. [Дав йому́ п’ятсо́т карбо́ванців на поча́ток господа́рства (Грінч.). Да́йте нам на почи́н (Грінч. III). Коли́ до́сі не бив ні ра́зу, то ви́б’ю для почи́ну (Мова)]. • О -ле этого ещё и не думали – про поча́ток цього́ ще й не ду́мали, ще й заво́ду того́ нема́(є) (не було́). • От -ла – з поча́тку, з почи́ну; срв. Искони́. [Не за́повідь нову́ пишу́ вам, а за́повідь стару́, котру́ ма́єте з почи́ну; за́повідь стара́, се сло́во, котре́ ви чу́ли з почи́ну (Біблія)]. • От -ла до конца – від (з) поча́тку (з почи́ну) до кінця́, (диал.) з поча́тку до оста́нку. [Чолові́кові не зрозумі́ти всього́ з почи́ну та й до кінця́ (Куліш). З поча́тку до оста́нку він ці́лий вік не вила́зить з чужо́ї робо́ти (Звин.)]. • По -лу – з поча́тку, з почи́ну. [З почи́ну зна́ти, яки́х нам тре́ба жда́ти справ (Самійл.)]. • Судить по -лу о чём – роби́ти з (на підста́ві) поча́тку ви́сновок про що, висно́вувати (сов. ви́снувати) з (на підста́ві) поча́тку що. • С -ла существования чего – відко́ли існу́є що. • С -ла существования мира – відко́ли існу́є світ, як світ стої́ть (наста́в), як світ сві́том. • С самого -ла – а) з (від) са́мого поча́тку (почи́ну), з почи́ну, з почи́нку, з (са́мого) зача́ла, з са́мого пе́ршу; см. ещё Снача́ла. [З са́мого поча́тку ви́явився іроні́чний по́гляд на діячі́в у коме́дії (Грінч.). Росі́йська держа́ва від са́мого почи́ну була́ заразо́м азі́йською держа́вою (Куліш). З почи́ну були́ самови́дцями (Куліш). Він щось поча́в був говори́ти, да су́дді річ його́ з почи́нку переби́ли (Греб.). Тре́ба усе́ з зача́ла і до ладу́ вам розказа́ти (М. Вовч.). Якби́ я знав (це) з са́мого пе́ршу, то я-б тоді́ сказа́в (Квітка)]; б) (прежде всего) з са́мого поча́тку, наса́мперед, вса́мпере́д, передусі́м, передовсі́м. [Насампере́д я перекажу́ вам зміст кни́жки (Київ)]; в) (сразу, немедленно) з са́мого поча́тку, зра́зу, відра́зу. [Ми ті́льки-що наткну́лись, він та́к-таки зра́зу і поча́в ла́ятись (Новомоск.)]. • Начать с самого -ла – поча́ти з са́мого поча́тку (від са́мого кра́ю). [Я почну́ від са́мого кра́ю (Кониськ.)]. • С -лом двадцатого столетия – з поча́тком двадця́того столі́ття (Вороний). • Брать (вести) -ло – бра́ти поча́ток (почи́н), (роз)почина́тися. • Иметь -ло в чём – ма́ти поча́ток (почи́н) у чо́му, почина́тися в чо́му и з (від) чо́го. • Полагать, положить, давать, дать -ло чему – поклада́ти (роби́ти), покла́сти (зроби́ти) поча́ток чому́ и чого́, дава́ти, да́ти поча́ток (почи́н) чому́, (редко) скла́сти (закла́сти, зложи́ти) поча́тки чого́, (основывать) засно́вувати, заснува́ти, заклада́ти, закла́сти що; (показывать пример) дава́ти, да́ти при́від. [Шекспі́р покла́в поча́ток сьогоча́сної коме́дії (Рада). Я не скупи́й на подя́ку і, щоб зроби́ти поча́ток, пора́джу… (Куліш). Ле́ся Украї́нка дає́ почи́н індивідуалісти́чній пое́зії (Рада). Я ді́ла вла́сного зложи́в поча́тки (Біл.-Нос.). Дру́гу ти́сячу докла́в, а хліб прода́м, то з бариші́в закладу́ тре́тю (Тобіл.). Як ви дасте́ при́від, то й и́нші ся́дуть на ко́ней (Н.-Лев.)]. • Получать, получить -ло от чего – почина́тися, поча́тися, става́ти, ста́ти з (від) чо́го, похо́дити, піти́, вихо́дити, ви́йти, по(в)става́ти, по(в)ста́ти з чо́го; срв. Происходи́ть 2. [З то́ї коня́ки і почали́ся на́ші ко́ні (Рудан.). Як і від чо́го все ста́ло? (Самійл.)]. • -ло этого идёт от чего – це бере́ поча́ток (почи́н) (це почина́ється) з (від) чо́го. • -ло этого рода идёт от такого-то – цей рід похо́дить (іде́) від тако́го-то. • Доброе -ло полдела откачало (– половина дела) – до́брий поча́ток – полови́на спра́ви (ді́ла); до́брий поча́ток (почи́н) до кінця́ доведе́; до́бре поча́в, добре́ й скінчи́в. • Не дорого -ло, а похвален конец – не хвали́сь почина́ючи, а похвали́сь кінча́ючи. • Лиха беда -ла – ва́жко розгойда́тися, а да́лі ле́гко; 3) (причина) поча́ток, причи́на, (источник) джерело́. [В цих оповіда́ннях зе́млю пока́зано, як невиче́рпне джерело́ ві́чної астрономі́чної ка́зки (М. Калин.)]. • Нача́ло нача́л – поча́ток поча́тків, причи́на причи́н, джерело́ джере́л, первопоча́ток (-тку), первопричи́на, перводжерело́. • -ло света (оптич.) – (перво)джерело́ сві́тла. • Вот -ло всему злу – от поча́ток (причи́на, ко́рінь) всього́ ли́ха (зла); 4) (основа) осно́ва, (возвыш.) нача́ло, (принцип) при́нцип (-пу), заса́да. [Життьова́ осно́ва люди́ни є той са́мий при́нцип, що надиха́є приро́ду (М. Калин.). Охопи́ти в статті́ ці́нності вели́кої культу́ри, щоб у ти́сячі рядкі́в нерозри́вно сплели́ся порі́знені нача́ла (М. Калин.)]. • Доброе, злое -ло – до́бра, недо́бра осно́ва, (возвыш.) до́бре, недо́бре нача́ло. • Духовное и плотское -ло – ду́хо́ва (духо́вна) і матерія́льна осно́ва, ду́хо́вий (духо́вний) і матерія́льний при́нцип. • -ла жизни – життьові́ осно́ви (заса́ди). • -ло возможных перемещений – при́нцип можли́вих перемі́щень; 5) -ла (мн. ч.) – а) (основные принципы науки, знания) осно́ви, заса́ди чого́. • -ла космографии, математики – осно́ви (заса́ди) космогра́фії, матема́тики. • Основные -ла – основні́ заса́ди (при́нципи); б) (первые основания, элементы) поча́тки (-ків) чого́; срв. Нача́тки 2 а. • -ла знания – поча́тки знання́; в) (основания) осно́ви, підста́ви (-та́в), заса́ди (-са́д), при́нципи (-пів). [Перебудува́ння сві́ту на розу́мних осно́вах (М. Калин.). Ми збудува́ли нову́ а́рмію на нови́х заса́дах, для нови́х завда́нь (Азб. Комун.)]. • -ла коллегиальные, комиссионные, компанейские, корпоративные, паритетные, полноправные – заса́ди (реже підста́ви) колегія́льні, комісі́йні, компані́йські (товари́ські), корпорати́вні, парите́тні (рі́вні, одна́кові), повнопра́вні. • На коллегиальных, комиссионных -лах – на колегія́льних заса́дах (колегія́льно), на комісі́йних заса́дах. • На -лах хозрасчета – на підста́ві госпрозраху́нку. • Вести дело на компанейских -лах – прова́дити підприє́мство (спра́ву) на компані́йських заса́дах; 6) (коренное вещество) осно́ва, (материя) речовина́, мате́рія, наді́б’я (-б’я). • Горькое -ло – гірка́ осно́ва (речовина́), гіркота́. • Красящее -ло – фарбовина́, фарбни́к (-ка́ и -ку́), краси́ло. • Коренное -ло кислоты – корінна́ осно́ва кислоти́; 7) (химич. элемент) елеме́нт (-та); 8) – а) (власть) вла́да, уря́д (-ду), зве́рхність (-ности); срв. Нача́льство 1. • Быть, находиться под -лом кого, чьим – бу́ти (перебува́ти) під вла́дою (руко́ю) в ко́го, чиє́ю, бу́ти під уря́дом (про́водом) чиї́м, бу́ти під зве́рхністю чиє́ю, бу́ти під ким. • Держать -ло, править -лом – пере́д вести́; (править) керува́ти, пра́вити ким, чим, де, старшинува́ти над ким, над чим, де; см. Нача́льствовать 1; б) см. Нача́льник; 9) церк. – а) (начальные слова, -ные молитвы) поча́ток моли́тви, початко́ві моли́тви́, (возвыш.) нача́ло. • Творить -ло – пра́вити нача́ло; б) (первая ступень иночества) новонача́ло, новопоча́ток (-тку). • Положить -ло – закла́сти новопоча́ток, взя́ти по́стриг, постри́гтися в ченці́ (о женщ.: в черни́ці). • Быть под -лом – бу́ти (перебува́ти) під чиє́ю руко́ю, бу́ти під керува́нням (під на́глядом) у ко́го, чиї́м, бу́ти на поку́ті. [Під руко́ю того́ ста́рця перебува́ло тро́є послушникі́в (Крим.)]. • Отдать кого под -ло кому́ – зда́ти кого́ під чию́ ру́ку (під чиє́ керува́ння); 10) -ла (чин ангельский) церк. – нача́ла (-ча́л), поча́тки (-ків).

Не́жный – 1) (негрубый) ні́жний, деліка́тний; тенді́тний; (мягкий) м’яки́й; (ласковый, кроткий) ла́гі́дний. [Ні́жна Навзіка́я, струнка́ дочка́ феа́кського царя́ (М. Рильськ.). Розби́ті ні́жні вороги́ (П. Тичина). Ні́жний звук (Франко). Ні́жний ше́лест молоди́х розмо́в (М. Рильськ.). Бу́дем іти́ ми з тобо́ю в ні́жному вітрі́ до ра́ння (Сосюра). Хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла (Коцюб.). Деліка́тні ри́си жі́нчиного обли́ччя (Грінч.). Кущ чере́мхи з медо́вим за́пахом бі́лих деліка́тних ки́тиць (Коцюб.). Показа́в мені́ трьох діте́й, чисте́ньких, тенді́тних (Грінч.). Бі́лі тенді́тні ру́ки (Мирний). О́сінь тенді́тна (Сосюра). Зо́рі лагі́дні, як о́чі діво́чі (Л. Укр.)]. • -ный взгляд – ні́жний (прихи́льний, ла́гі́дний) по́гляд. • -ный вкус – ні́жний (деліка́тний, тонки́й) смак. • -ный голос – ні́жний (деліка́тний) го́лос. • -ная работа – деліка́тна (тонка́) пра́ця (робо́та). • -ные речи – ні́жні слова́, ні́жні розмо́ви, ні́жна мо́ва. • -ные слова – ні́жні (ми́лі) слова́. • -ная улыбка – ні́жна (ла́гі́дна) у́смі́шка (по́смі́шка). • -ные чувства – ні́жні почуття́. • Лебяжий пух -нее всякой шерсти – лебеди́ний пух ніжні́шій (делікатні́ший, м’я́кший) за вся́ку шерсть; 2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ні́жний, тенді́тний, деліка́тний, (диал.) (в)у́тлий. [Приби́та гра́дом ні́жна кві́тка (Л. Укр.). Ні́жне корі́ння вода́ з його́ рі́дного лі́жка ви́рвала (Грінч.). Нерухо́мо стоя́ли стрункі́ бере́зи, мов тенді́тні панночки́ в бі́лих су́коньках (Черкас.). Ля́мпа – річ тенді́тна: торкне́ш во́зом – наро́биш шкла (Васильч.). Тенді́тна лі́рика (О. Пчілка). Чи ти ба, яки́й деліка́тний, – йому́ й сло́ва не мо́жна сказа́ти! (Брацл.). Гре́чка ву́тла – бої́ться моро́зу (Лебединщ.). Ду́же ву́тла жі́нка: аж кричи́ть-розрива́ється за ро́дивом (Бердянщ.)]. • -ный возраст, -ные лета – ні́жний (деліка́тний) вік, ні́жні літа́. • -ный пол – ні́жний (тенді́тний) рід, жіно́цтво. • -ное растение – тенді́тна росли́на, ні́жна росли́на. • -ное телосложение – тенді́тна будо́ва ті́ла, тенді́тна стату́ра; 3) (чувствительный, чуткий) ні́жний, чу́лий. [Ні́жна душа́ (Крим.). З ні́жним се́рцем, само́тнім і чу́лим, до села́ я приї́ду (Сосюра). Ні́жна лі́рика (Влизько). Матери́нські о́чі чу́лі (Франко). Луна́ла журли́вая, чу́ла музи́ка (Л. Укр.). З пото́ку гу́ків чу́лих серена́да вирина́ла (Л. Укр.)]. • -ный слух – чу́лий (ні́жний) слух; 4) (любящий) ні́жний. • -ная мать – ні́жна ма́ти.

II. Не́когда, нрч. (когда-то) – коли́сь, коли́сь-то, (в прошлом ещё) коли́сь було́. [Було́ коли́сь, мину́лося, не ве́рнеться зно́ву (Шевч.). Забу́ли рід і ха́ти відрекли́сь, що годува́ла їх коли́сь (Самійл.). Ли́хо коли́сь спітка́є його́ (Грінч.). Коли́сь-то було́, та тепе́р загуло́ (Приказка). Коли́сь було́, жив оди́н чолові́к (Звин.)].

Ни́зкий и ни́зок – 1) низьки́й, (невысокий) невисо́кий; (малый) мали́й. [Низька́ ха́та (Сл. Ум.). Низьки́й тин (Номис). Низькі́ ві́кна (Сл. Ум.). Низьки́й бе́рег (Кінець Неволі)]. • -кий голос – низьки́й (редко низови́й, преимущ. грубый: товсти́й, гру́бий) го́лос. [Серди́тий товсти́й го́лос (Грінч.). М’яки́й низови́й барито́н (Н.-Лев.)]. • -ким голосом – низьки́м (товсти́м) го́лосом, то́всто. • -кий звук – низьки́й звук. • -кое место (местность) – низи́нне (низови́нне) мі́сце, низькоді́л (-до́лу), низина́, низовина́, низь (-зи) (Франко); срв. Ни́зменность 1. • -кие ноты – низькі́ (низові́) но́ти. • -кий поклон – низьки́й поклі́н. • -кий потолок – низька́ сте́ля. • -кий разрыв (арт. снаряда) – низьки́й ро́зрив (гарма́тня). • -кий рост – низьки́й (мали́й) зріст. • -кого роста кто – низьки́й (мали́й, невисо́кий) на зріст хто, низькоро́слий хто. [Поба́чила по́стать люди́ни не на́дто висо́кої і не низько́ї на зріст (Олм. Примха). Він був мали́й на зріст (Морач.)]. • -кая температура – низька́ температу́ра. • -кая цена – низька́ (мала́, невисо́ка) ціна́. • -ное чутьё собаки – низьки́й нюх (у) соба́ки; 2) (по качеству, по достоинству) низьки́й, (малый) мали́й, (невысокий) невисо́кий, (плохой) пога́ний, недо́брий, (простой) про́стий, (незнатный) незначни́й, (простонародный) простонаро́дні[и]й, (простецкий) проста́цький, (вульгарный) вульга́рний. • -кое выражение – вульга́рний (проста́цький) ви́слів. • -кая доброта товара – невисо́ка (мала́) добро́тність кра́му. • -кое золото, см. Низкопро́бный (-ное золото). • -кая проба – низька́ (мала́, невисо́ка) про́ба. • -кое происхождение (устар.) – невисо́ке (про́сте, незначне́) похо́дження, низьки́й (невисо́кий) рід. • -кого происхождения, -кий родом кто – невисо́кого (про́стого, низько́го) ро́ду (колі́на) хто; срв. Происхожде́ние 2. • -кий разбор – невисо́кий (про́стий, пі́длий) ґату́нок (розбі́р). • -кий слог (язык) – простолю́дна (простонаро́дня[а], проста́цька, вульгарный: вульга́рна) мо́ва, простолю́дний (вульга́рний и т. д.) стиль. • -кое сословие – низьки́й (незначни́й, про́стий) стан; 3) (в нравств. смысле) низьки́й, ни́ций, (недостойный) негі́дний, (подлый) пі́длий, підло́тний, падлю́ч(н)ий, падлю́цький, (позорный) гане́бний. [Низьки́й спо́сіб ми́слення (Франко). Се лиш зло́ба низька́ (Франко). Селяни́н звика́є до ду́мки, що його́ мо́ва щось низьке́, недосто́йне (Крим.). Нава́живсь на таке́ низьке́ ді́ло (Тесл.). Ви́раз низько́ї хи́трости на обли́ччі (Едґ. По). Ни́ца душа́ (Куліш). Се́рце ни́це (Куліш). Ни́ций страх (Грінч.). Почува́ння нечи́сті і ни́ці (Грінч.). Пі́дла чернь корче́мна (Куліш). В душі́ свої́й були́ і те́мні й пі́длі (Куліш). Падлю́чна уле́сливість (Яворн.)]. • -кий поступок – низьки́й (ни́ций, негі́дний, підло́тний) учи́нок. [Безчі́льний, ни́ций вчи́нок (Л. Укр.)]. • -кий человек – низька́ (ни́ца, пі́дла) люди́на, ница́к (-ка) (Куліш).

Ни́зкость – 1) ни́зькість, (невысокость) невисо́кість; (голоса) ни́зькість, то́встість, гру́бість; (местности) низи́нність, низови́нність (-ости). • -кость роста – ни́зькість зро́сту, низькоро́слість (-лости), низьки́й (мали́й) зріст; 2) ни́зькість, (невысокость) невисо́кість; (простота) про́стість; (вульгарность) вульга́рність. Срв. Ни́зкий 1 и 2. • -кость происхождения (устар.) – невисо́кість (ни́зькість, про́стість, незна́чність) похо́дження, невисо́ке (низьке́, про́сте, незначне́) похо́дження, низьки́й рід (р. ро́ду); 3) см. Ни́зость 2.

Пле́мя – 1) пле́м’я (р. пле́м’я), племено́, (мн. племе́на), (соб.) племі́ння, поро́да, ра́са. [Вели́кі й дрібне́нькі племі́ння й наро́ди (Куліш). Клан (рід, племено́) ї́хній був не що и́нше, як вели́ка роди́на (Л. Укр.)]. • -мя человеческое – поро́да лю́дська. • Славянское -мя – слов’я́нська ра́са. • -мена́ земные – племе́на лю́дські; 2) (род, потомство) рід, поколі́ння, колі́но, плід (-о́ду), плі́м’я, наща́док (-дку), (соб.) за́ві́д (-о́ду), ко́дло. [Коза́цькому ро́ду нема́ перево́ду. Нема́ ні ро́ду, ні пло́ду. И́родове ко́дло. Двана́цять колі́н ізра́їльових. В ні́мців ко́ні до́брого заво́ду]. • Хамово -мя (бран.) – ха́мове ко́дло. • Без -мени – безплемі́нний. • Оставить (птицу) на -мя – зоста́вити на заві́д.

Подхо́д – підхі́д (-хо́ду), при́ступ (-пу), пі́дступ до чо́го, до ко́го, (коварный) пі́дступ під ко́го, під що. [А були́ пі́дступи й під наш рід (Куліш)]. • -хо́д к теме – підхі́д до те́ми.

Поколе́ние – (восх. или нисход.) поколі́ння, верства́; (родовая ветвь) колі́но; (все родств.) рід. [Перехо́дить од ба́тька до си́на, од поколі́ння до поколі́ння (Єфр.). Вважа́ють, що на сто ро́ків припада́ють три лю́дські поколі́ння. Він з то́го са́мого ро́ду та ті́льки бідні́шого колі́на. Брати́ у-дру́гих – це дру́ге колі́но. Ви моло́дшої верстви́ лю́ди, а моє́ї бага́то вме́рло]. • -ние настоящее, будущее – поколі́ння суча́сне, прийду́ще. • Молодое -ние – (на́)мо́лодь. • Из -ния в -ние – з ро́ду в рід. [З ро́ду в рід пригні́чувані, надзвича́йно сумні́ і я́вно виро́джуються (Корол.)]. • -ние чьё – рід, порі́ддя, колі́но чиє́. • -ние князей Острожских – рід князі́в Остро́зьких.

II. Пол – (род муж. или жен.) стать (-ти), рід (р. ро́ду), по́ле. [Жіно́чій ста́ті не ли́чить таке́ виробля́ти. Лю́ди – ті́льки чолові́ча стать (Свидн.). Зака́зано було́ приво́зити на Січ жіно́чий рід (Куліш). А з яко́го по́ля: з жіно́чого чи мужи́чого?]. • Население обоего по́ла – лю́дність обо́х ро́дів. • Женский пол (соб.) – жіно́ча стать (жіно́цтво, жіно́та). • Мужеский пол (в противопол. женскому) – чолові́ча стать, чолові́цтво, парубо́цтво. [Кому́ що́ ла́се, а їй парубо́цтво]. • Падкий к женскому по́лу – охо́чий (ла́сий) до жіно́цтва. • Прекрасный пол – га́рний (кра́сний) рід, бі́ла че́лядь. [Ні в чі́м бу́де між бі́лу че́лядь піти́ погуля́ти. Ту́рки воюва́ли, бі́лу че́лядь забира́ли (А. Д.)]. • Сильный пол – ду́жий рід, чолові́цтво.

Поро́да – 1) поро́да, рід (р. ро́ду), порі́ддя (-ддя), порі́док (-дку), колі́но, стан (-ну), за́від (-воду), (только о животных) ко́дло, плід (р. пло́ду). [До́бра поро́да, та лиха́ вро́да (Приказка). Звір тут ко́жної поро́ди, а люде́й і не злічи́ть (Самійл.). Ро́дом ку́ри чуба́ті (Номис). Чи у їх порі́ддя таке́, що вони́ всі одна́ково незду́жають (Лебед.). А це де́рево вже и́ншого порі́дку (Лубен.). Ці сви́ні хоро́шого ко́дла (Київ.)]. • Корова тирольской -ды – коро́ва тиро́льської поро́ди. • Есть много -ро́д птиц – є бага́то пташи́них порі́д. • Эта -да людей (пренебр.) – лю́ди цього́ ко́дла; 2) геол. – поро́да, форма́ція, тво́рення. • Горная -да – гі́рська поро́да, горотві́р (-тво́ру). • Первичная горная -да – пе́рвісна гі́рська́ поро́да, пе́рвісний горотві́р. • Слоистая горная -да – верствува́та гі́рська́ поро́да. • Осадочные, вулканические -ды – осадо́ві, вулкані́чні по́клади (поро́ди). • Нептунические -ды – нептуні́чні поро́ди. • Плутонические -ды – плутоні́чні поро́ди.

Порожде́ние – 1) (действ.) породі́ння, поро́дження, зро́дження, спло́дження и т. п., см. Порожда́ть; 2) (племя) поро́дження, порі́ддя, рід (р. ро́ду), плід (р. пло́ду), ко́дло, порі́дня (-дні), відрі́док (-дка), ви́плодок (-плідка). • -нье ехиднино – ко́дло гадю́че (єхи́дняче); 3) (создание, продукт) ви́плід (-плоду), ви́твір и у́твір (-твору). • -нья больного воображения – ви́плоди (ви́твори) х(в)о́рої уя́ви.

Пра́щур – пра́щур. • Пра́щуры – пращури́. [Уве́сь рід її́, всі баби́ і пра́баби з пращура́ми і пращурка́ми (Г. Барв.)].

Прекраща́ться, прекрати́ться – припиня́тися, припини́тися, перестава́ти, переста́ти, перерива́тися, перерва́тися, (приостанавливаться) перепиня́тися, перепини́тися, перейма́тися, перейня́тися, (утихать) стиха́ти, сти́хнути, ущуха́ти, ущу́хнути, уни́шкнути(ся), (о мног.) поприпиня́тися, поперестава́ти, поперерива́тися и т. д. [Рух не ті́льки не припини́вся, а ще ду́жчий став (Доман.). По́зви за зе́млі переста́ли (Єфр.). Не за нас се ста́ло, не за нас і переста́не (Кон.). Перерва́лися ва́ші ле́кції (Крим.). Дощі́ без пере́стану, вже пора́-б їм і вни́шкнутися (Грінч.)]. • Разговор -ти́лся – розмо́ва припини́лася. • Дождь -ти́лся – дощ переста́в (ущу́х, пере(й)ня́вся). • Весь род його -ти́лся – уве́сь (усе́нький) рід його́ переві́вся. • Война не -ща́лась в продолжение пяти лет – війна́ не припиня́лась (аж) п’ять ро́ків. • -ти́лась возможность кому делать что – (описат.) увірва́лось (вже) кому́, увірва́лася ни́тка (бас) кому́ роби́ти що. [Вже Тере́шкові ввірва́лась ни́тка верхово́дити (Кв.)]. • Ни на миг не прекраща́ющийся – невгаву́ч[щ]ий, невга́вний, невсипу́щий. [Ту́га невсипу́ща].

Пресека́ть, пресе́чь – 1) см. Пересека́ть 1 и 2; 2) (обычно в знач. прекращать, останавливать) перетина́ти, перетя́ти, припиня́ти, припини́ти, (уничтожать) ни́щити, зни́щити, вини́щувати, ви́нищити, (о мн.) поперетина́ти, поз[пови]ни́щувати що. [Перетя́ти вся́кий до́ступ сві́жого пові́тря в леге́ні (Єфр.)]. • -сечь разговор – припини́ти розмо́ву. • -се́чь сообщение с городом – перетя́ти, перерва́ти сполу́чення (комуніка́цію) з мі́стом. • -се́чь путь кому – перетя́ти доро́гу ко́му. • -се́чь зло, злоупотребления – припини́ти (зни́щити) ли́хо, зловжива́ння. • -се́чь в корне (в зародыше) – зни́щити в за́родку, (совсем) зни́щити до ще́нту. • Пресе́чё́нный – перетя́тий, припи́нений, зни́щений. • -ться – перетина́тися, перетя́тися, припиня́тися, припини́тися, (о роде и т. п.) перево́дитися, переве́сти́ся, зво́дитися, зве́сти́ся, урива́тися, у(ві)рва́тися. [В не́ї го́лос нена́че спорсну́в і перетя́всь (Неч.-Лев.). Бода́й його́ ко́дло з накоре́нком перевело́сь (Ном.)]. • Разговор -се́кся – розмо́ва у(ві)рва́лася, припини́лася. • Источник -се́кся – джерело́ ви́сохло. • Род -се́кся – рід переві́вся, у(ві)рва́вся. [Урва́вся і рід Вишневе́цьких (Стор.)]. • Тут -ка́ются все известия об этом деле – тут урива́ються всі відо́мості про цю спра́ву.

Прираще́ние – 1) приро́щення; 2) прибі́льшення, примно́ження; при́рі́ст (-ро́сту), приплі́д (-пло́ду); (прибыль) прибу́ток (-тку); срв. Приро́ст. [Зберега́ють свій рід бі́льшим припло́дом лю́ди некульту́рні (Наш)]; 3) физ. – прибу́ток. • -ние скорости – приско́рення.

Приро́да – 1) приро́да, нату́ра. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (Коцюб.). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л. Укр.)]. • Законы -ды – зако́ни приро́ди (нату́ри). • Тропическая -да – тропі́чна приро́да. • Мёртвая (тихая) -да, живоп. – ме́ртва приро́да. • Живая -да – жива́ приро́да, животві́р (-тво́ру); 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, єство́; (сущность) істо́та (реже сто́та); (характер) вда́ча. [Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Во́вча нату́ра тя́гне до лі́су (Чуб.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Ві́рив у матеріялісти́чну свої́х тео́рій нату́ру (Корол.). Приро́да мора́ли]. • -да растений, животных – приро́да росли́н, тва́рів. • -да человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни. • Женская -да скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить. • Отдать долг -де, см. Отдава́ть. • -да вещей – приро́да или єство́ (істо́та) рече́й. [Ми не мо́жемо зна́ти саму́ істо́ту рече́й (Основа 1915)]. • Это в -де вещей – це світова́ річ. • Привычка вторая -да – зви́чка – дру́га нату́ра. • Гони -ду в дверь, она влетит в окно – крий, хова́й пога́не, а воно́ таки́ гля́не. • По -де (по своим врождённым качествам) – з приро́ди, з нату́ри, приро́дою, нату́рою (срв. п. 3). [Вона́ з приро́ди че́сна (Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Грінч.)]. • Долгие по -де слоги – до́вгі з приро́ди (з нату́ри и т. д.) склади́; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди). • От -ды – зро́ду, від зро́ди. [Він від зро́ди таки́й (Левч.)]. • Он от -ды глух – він зро́ду глухи́й. • От -ды способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти). [Як феа́ки сами́ над усі́х люде́й уродли́ві по мо́рю гна́ти швидки́й корабе́ль (Потеб. Одис.)]. • Он по -де (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з.

Производи́ть, произвести́ и произве́сть – 1) (творить, рождать) роди́ти, зроди́ти и породи́ти, плоди́ти, сплоди́ти; (о земле) зроща́ти, зрости́ти що; (создавать) твори́ти, створи́ти, витворя́ти, ви́творити що; (делать, совершать) роби́ти, зроби́ти, чини́ти, зчиня́ти, зчини́ти, учиня́ти, учини́ти, справля́ти, спра́вити що; (служить причиной чего) спричиня́ти, спричини́ти що, спричиня́тися, спричини́тися до чо́го. [Я-ж бо не своє́ю во́лею роди́всь на світ, мене́ зроди́ла приро́да (Крим.). Земля́ все була́ як ка́мінь, хлі́ба не роди́ла (Рудан.). Де ме́рзлий ґрунт нічо́го не зроща́ (Грінч.). Нічо́го, опрі́ч проте́сту та опози́ції, систе́ма репре́сій не ви́творила (Єфр.)]. • -сти на свет – зроди́ти на світ, сплоди́ти. [Та я-ж тебе́ зроди́ла на світ. Я тебе́ году́ю (Крим.). Не той та́то, що сплоди́в, а той, що ви́годував (Номис). Та бода́й тая рі́чка ри́би не сплоди́ла (Чуб. V)]. • -сти́ из себя – вроди́ти з се́бе, ви́дати з се́бе. [Дощі не упадуть на землю, а земля буде як камінь і не видасть плода із себе (Стефаник)]. • Страна эта -во́дит золото – краї́на ця ро́дить (ви́дачі) зо́лото. • Эта земля -во́дит много овса – ця земля́ ро́дить (видає́, зроща́є) бага́то вівса́. • Ничтожные причины -во́дят часто большие перевороты – незначні́ причи́ни спричиня́ються ча́сто до вели́ких переворо́тів (спричиня́ють ча́сто вели́кі переворо́ти). • Это -ведёт хорошее действие – це спра́вить (зро́бить) до́брий вплив, це до́бре поді́є. • -ди́ть, -сти́ впечатление на кого – справля́ти, спра́вити, роби́ти, зроби́ти, чини́ти, вчини́ти вра́же[і́]ння на ко́го, врази́ти кого́. [Докла́д Лаго́вського спра́вив вели́ке вражі́ння на з’ї́зді (Крим.). Той сон таке́ на ме́не зроби́в вражі́ння, що й не знаю (Кониськ.). Вражі́ння, яке́ вони́ чини́ли, нагада́ло мені́ Ші́ллерову бала́ду (Грінч.)]. • -сти́ неприятное впечатление на кого – спра́вити, зроби́ти, вчини́ти при́кре вра́ження на ко́го, при́кро врази́ти кого́. • Это событие -вело́ на него сильное впечатление – ця поді́я спра́вила (зроби́ла, вчини́ла) на йо́го вели́ке вра́ження, ду́же його́ врази́ла. • -дить эффект, фурор – роби́ти, чини́ти ефе́кт, фуро́р. [Те́мні о́чі, на́тхнуті коха́нням, роби́ли вели́кий ефе́кт (Неч.-Лев.). Його́ про́повідь чини́ла фуро́р (Крим.)]. • -сти́ чудо – спра́вити, зроби́ти чу́до. [І ука́з сей чу́до спра́вив (Франко)]. • -ди́ть шум, беспорядок, сумятицу – чини́ти, зчиня́ти, роби́ти шум (га́лас, ґвалт), чини́ти, роби́ти не́лад, ко́лот, бунт. [Він чи́нить у грома́ді вся́кий не́лад (Грінч.). По́гляди Д. Кулі́ша́ зчини́ли превели́кий ко́лот і в моско́вській, і в украї́нській пре́сі (Грінч.)]. • -ди́ть, -сти́ опустошение – чини́ти, зчини́ти и учини́ти спусто́шення в чо́му, пусто́шити, спусто́шити що. • -дить сон, испарину – спричиня́ти сон, ви́пар. • -ди́ть давление – роби́ти ти́снення, натиска́ти на що. • -дить опыты – роби́ти до́сліди; 2) (изготовлять, выделывать) виробля́ти, роби́ти, ви́робити що, продукува́ти, спродукува́ти и ви́продукувати що. [Робі́тник виробля́є ті прега́рні мате́рії, з яки́х дру́гий поши́є оде́жу (Єфр.). Хто ро́бить бага́тство, той і пови́нен з йо́го кори́стуватись (Єфр.). Робі́тникові пови́нно-б доста́тися все те, що він вла́сною пра́цею ви́робить (Єфр.)]; 3) (дело) перево́дити, переве́сти, роби́ти, зроби́ти; (исполнять) відбува́ти, відбу́ти що. [Му́сила старода́вня Русь байдака́ми пла́вати і торги́ свої́, і во́йни водо́ю відбува́ти (Куліш). Атмосфе́ра, в які́й дово́диться одбува́ти свою́ робо́ту комі́сії (Н.-Рада)]. • -ди́ть следствие, дознание – перево́дити, прова́дити, роби́ти слі́дство, дізна́ння. • -ди́ть допрос – чини́ти, перево́дити до́пит. • -ди́ть суд – чини́ти, відправля́ти суд. • -ди́ть ревизию – перево́дити (роби́ти) реві́зію, відбува́ти реві́зію. [Сього́дні в во́лості одбува́ють реві́зію (Звин.)]. • -ди́ть работу, уплату – перево́дити, справля́ти, роби́ти робо́ту, ви́плату. • -ди́ть раздел – перево́дити (роби́ти) по́діл. • -дить торговлю – ве́сти́, прова́дити торг. • -ди́ть учёт – роби́ти о́блік чому́. • Воен. -сти́ смотр – переве́сти, зроби́ти, учини́ти о́гляд; 4) что из чего, от чего – виво́дити, ви́вести що з чо́го, від чо́го. • Он -дит свой род от знаменитых предков – він виво́дить свій рід від сла́вних пре́дків. • Это слово -дят от греческого корня – це сло́во виво́дять від гре́цького ко́реня; 5) кого во что – промува́ти, попромува́ти кого́ в що. • -ди́ть, -сти́ в следующий чин – промува́ти, попромува́ти кого́ в ви́щий чин, ранг. Произведё́нный – 1) зро́джений, спло́джений, зро́щений; ство́рений, ви́творений; зро́блений, зчи́нений, учи́нений, спра́влений, спричи́нений; 2) ви́роблений, спродуко́ваний; 3) переве́дений, зро́блений, відбу́тий; 4) ви́ведений з чо́го; 5) попромо́ваний в що. -ться – 1) роди́тися, бу́ти зро́дженим, плоди́тися, бу́ти спло́дженим, зроща́тися, бу́ти зро́щеним; твори́тися, бу́ти ство́реним, витворя́тися, бу́ти ви́твореним, чини́тися, зчиня́тися, бу́ти зчи́неним, учи́неним, справля́тися, бу́ти спра́вленим, спричиня́тися, бу́ти спричи́неним; 2) виробля́тися, бу́ти ви́робленим, продукува́тися, бу́ти спродуко́ваним; 3) перево́дитися, бу́ти переве́деним, роби́тися, бу́ти зро́бленим, відбува́тися, бу́ти відбу́тим. [Ви́бори до 3-ої й 4-ої дум всю́ди в Росі́ї, а найбі́льше на Украї́ні, перево́дились си́лами духове́нства (Н. Рада), Робо́та дружні́ше одбува́ється, коли́ йде пла́вним, рі́вним хо́дом (Єфр.)]. • Продажа -дится – про́даж прова́диться, торг веде́ться; 4) виво́дитися, бу́ти ви́веденим з чо́го и від чого; 5) промуватися, бу́ти попромо́ваним.

Происхожде́ние – 1) похо́дження; (возникновение) по(в)ста́ння. • -ние этого обычая нам неизвестно – похо́дження (повста́ння) цьо́го звича́ю нам невідо́ме. • Рукопись болгарского -ния – руко́пис болга́рського похо́дження. • -ние видов – похо́дження (повста́ння) ви́дів. • -ние языка – похо́дження (повста́ння) мо́ви. • Слово, -ние которого неизвестно – сло́во, яко́го похо́дження невідо́ме; 2) похо́дження, рід (р. ро́ду), колі́но, уро́дження. [Соро́мився свого́ похо́дження, гордува́в свої́ми земляка́ми (Леонт.). Найбі́льше пра́во дава́в тоді́ чолові́кові рід його́, а не ро́зум і доте́пність (Куліш)]. • По своему -нию – ро́дом, з ро́ду, похо́дженням, з похо́дження свого́. • Он немец по -нию – він ні́мець ро́дом, з ро́ду, похо́дженням, з похо́дження. • Человек знатного, благородного, низкого -ния – люди́на висо́кого (вели́кого), шляхе́тного, низько́го ро́ду, колі́на, уро́дження. [Висо́кі уря́ди і королі́вщини роздава́в коро́ль пана́м вели́кого колі́на (Куліш). Повсякча́с ко́рить свого́ чолові́ка за те, що він низько́го колі́на (Яворн.)]. • Мужицкого, мещанского, барского -ния – мужи́цького, міща́нського, па́нського ро́ду, колі́на; (диал.) мужи́цької, міща́нської, па́нської ло́жі. [То були́ все па́нського колі́на лю́де (Єфр.). А як ти, ци на́шої мужи́цької ло́жі, ци міща́нської, ци па́нської? (Стефаник)]. • Одного -ния с кем – одноколі́нний з ким. [Старода́внього князі́вського ро́ду, одноколі́нного з князя́ми Збара́зькими, Вишневе́цькими й Вороне́цькими (О. Лев.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

I. Выкатываться, выкататься – (разглаживаться катанием) качатися, викачатися, викачуватися, укачуватися, укачатися, розгладжуватися, розгладитися, (вываливать в чём-либо что) вивалятися, вивалюватися, увалюватися, повалятися. [Потрібно в цьому вивалятися, Потрібно Обрости лускою, В оргазмних виверженнях Над смердючою рікою Зачати рід Тритонолюдориб. Їх богом буде схований під містом гриб, З перетинчастокрилими Вони вестимуть війни, А на поверхні — Мертві авта Й небо Згорнуто біблійне (В.Неборак)].

Гендер – (англ. gender, от лат. genus «рід») гендер.

Деятельность – діяльність: • бурная деятельность – бурхлива (кипуча) діяльність; • литературная деятельность – літерату́рна (письме́нницька, письме́нська) дія́льність, письме́нництво, письме́нство; • лихорадочная деятельность – гарячко́ва (поквапна, скваплива)дія́льність; • мыслительная деятельность – розумо́ва дія́льність, ду́мання; • побуждать к деятельности кого – поставити до діяльности кого; розворушити кого; • разная деятельность – різнодіяльність; • разрушительная деятельность – руїнництво; • род деятельности, вид деятельности – рід (вид) діяльності. [Призначення людини — в розумній діяльності (Арістотель). Діяльність — єдиний шлях до знання (Б.Шоу). Тема дисертації аспіранта: «Ухилення від проходження військової служби методом імітації наукової діяльності»].

Курд, курдянка – (курд.) курд, курдка, курдянка. [Жиріє з крові змученних народів Наш найлютіший ворог — шовінізм. Він віроломство заручив з ганьбою, Він вчинить все, аби скорився ти… О курде! Бережи свої набої, Без них тобі свій рід не зберегти. Не заколисуй ненависті силу… Тоді привітність візьмеш за девіз, Коли впаде в роззявлену могилу Останній на планеті шовініст (В.Симоненко)].

Лицо – 1) (физиономия) обли́ччя, лице́, вид, твар (-ри), о́браз, (персона, часто иронич.) парсу́на, (морда) пи́сок (-ску); 2) обли́ччя, о́браз (-зу); 3) (особа) осо́ба, персо́на, (устар. или иронич.) парсу́на; 4) (грам.) осо́ба; 5) (поверхность) по́верх (-ху), пове́рхня; 6) (лицевая сторона) лице́, ли́чко, пе́ред (-ду), пра́вий (лицьови́й, до́брий, горі́шній, зве́рхній) бік (р. бо́ку); 7) (фасад здания) чо́ло́, лице́, пе́ред; 8) (поличное) лице́; 9) (быть, состоять на лицо́) (об одушевл.) бу́ти прису́тнім; (о неодушевл.) бу́ти ная́вним, бу́ти в ная́вності, ная́вно: • апеллирующее лицо – особа, що апелює; • а посмотри-ка мне в лицо: правду ли ты говоришь – а подивись-но мені у вічі чи правду ти кажеш; • Бог один, но троичен в лицах – Бог оди́н, але ма́є три осо́би; • большое лицо́ – вели́ке (здоро́ве) обли́ччя (лице́), вели́кий (здоро́вий) вид, -ка (-ва) твар; • быть к лицу, не к лицу кому – бути до лиця (редко до тва́ри), не до лиця кому, личити, не личити, (иногда) лицювати, не лицювати кому, (поэтич.) поді́бно, не поді́бно кому́, (подходить) приставати (пристати), не приставати (не пристати) кому, пасувати, не пасувати кому, до кого, (иногда) подоба, не подоба (подібно, не подібно) кому; (подобать) випада́ти, не випада́ти, впада́ти, не впада́ти кому́; • важное лицо́ – ва́жна (пова́жна, вели́ка) осо́ба, вели́ка персо́на, (ирон.) парсу́на, моція́; • вверх лицом – догори обличчям (лицем), горілиць, (диал.) горі́знач; • видное лицо́ – видатна́ (пова́жна, значна́, бі́льша) осо́ба; • видные лица – видатні́ (бі́льші) лю́ди (осо́би), висо́кі го́лови; • в лице кого – в особі (в образі) кого, (про двух или многих) в особах (в образі) кого; • в лицо́ знать, помнить кого – в обли́ччя (в лице́, в о́браз, у тва́р) зна́ти (пам’ята́ти, тя́мити) кого́; • вниз лицом – обличчям (лицем) униз (до землі, додолу), долілиць; • в поте лица (книжн.) – у поті чола; • все на одно лицо (разг.) – усі один на одного (одна на одну, одне на одного) схожі, (иногда сниж.) усі на один штиб (кшталт, шталт, копил); • все ли служащие на лицо́? – чи всі службо́вці тут? (є тут? прису́тні? тут прису́тні?); • встретиться лицо́м к лицу́ – зустрі́тися (стрі́тися) лице́м до лиця́, лице́м в лице́, віч-на́-віч; • вывести на лицо́ кого – ви́вести (ви́тягти) на світ, на со́нце (на со́нечко), на чи́сту во́ду кого́; (дать личную ставку) зве́сти кого́ на о́чі з ким; • выражение лица́ – ви́раз, ви́раз обли́ччя, ви́раз на лиці́ (на обли́ччі, на виду́); • главное действующее лицо́ – головна́ дійова́ осо́ба, головний дієвець; головни́й дія́ч, головни́й персона́ж (геро́й, герої́ня); • говорить с кем с лица́ на лицо́ – розмовля́ти з ким віч-на́-віч; • действующее лицо́ – дійова́ (чи́нна) осо́ба, діє́вець; (в драм., литер. произв.) дійова́ осо́ба, дія́ч (-ча́), (персонаж) персона́ж (-жа); • доверенное лицо́ – (м. р.) ві́рник, пові́рник, (ж. р.) ві́рниця, пові́рниця; • должностное лицо – службова (урядова) особа, службовець (урядовець); • духовное лицо́, лицо́ духовного звания – духо́вна осо́ба, духо́вник, осо́ба духо́вного ста́ну; • здоровое лицо́ – здоро́ве обли́ччя (лице́); • знакомое лицо – знайоме обличчя (лице); • знатное лицо́ – значна́ (вельмо́жна, висо́ка) осо́ба; • изменяться, измениться в лице – мінитися, змінитися, (о мн.) помінитися на обличчі (на лиці, на виду, з лиця); • исчезнуть с лица земли – зникнути (щезнути) з лиця землі, зійти з світу; • к лицу, не к лицу кому – до лиця, не до лиця; личить, не личить кому; • контактное лицо – контактна особа; • красивое лицо́ – га́рне (вродли́ве) обли́ччя (лице́); • лицо́ его мне знакомо, незнакомо – його́ обли́ччя мені́ відо́ме, невідо́ме, по знаку́, не по знаку́; • лицо́ земли – пове́рхня (лице́) землі́; • лицо карты, монеты – лице́ ка́рти, моне́ти; • лицом к лицу с кем, с чем – віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, око в око, о́ко-на-о́ко, віч-у-віч, на́-віч) з ким, з чим, перед ві́ччю в ко́го, лицем до лиця з ким, з чим, лицем (лице) у лице з ким, з чим; • лицо́м к кому, к чему – обли́ччям (лице́м) до ко́го, до чо́го, очи́ма до чо́го, куди́, про́ти ко́го, чо́го; • лицо́м к селу – обли́ччям (лице́м) до села́; • лицо́м, на лицо́ – лице́м, на лице́, з-пе́реду, на до́брий (на пра́вий, на горі́шній) бік; • лицом не вышел (разг.) – негарний (негожий) з лиця (на лиці, на обличчі), не вдався вродою (лицем); • лицом, с лица, на лицо красивый, худой… – з обличчя (на обличчя), з лиця, на лиці, з виду, на виду, обличчям, лицем, видом, (тільки про красу людини) на вроду, (иногда) образом, у образі гарний, гарна (красний, красна, хороший, хороша, гожий, гожа, пригожий, пригожа, красовитий, красовита, красивий, красива), худий, худа (сухий, суха); • лицо наковальни – верх (-ху) кова́дла; • лицо́, принимающее участие в деле – осо́ба, що бере́ у́часть у спра́ві, уча́сник у спра́ві; • на лице написано, не написано у кого, чьём – у кого на обличчі (на лиці, на виду), на чиєму обличчі (на чиєму лиці, на чиєму виду) написано, не написано (намальовано, не намальовано); • на нём лица нет (разг.) – його й не пізнати, так змарнів (зблід, пополотнів), він [сам] на себе не схожий (зробився, став), (иногда) на ньому свого образу нема (немає); • невзирая на лица – не вважаючи (не зважаючи) на особи, (иногда) байдуже хто, хоч би хто; • не ударить лицом в грязь – вийти з честю з чого, відстояти честь свою, гідно (з честю) триматися, не завдавати собі ганьби (сорому), не осоромитися, не скомпрометувати себе, і на слизькому не посковзнутися (не спотикну́тися); • ни с лица, ни с изнанки (о человеке) – ні з очей, ні з плечей, ні спереду, ні ззаду нема складу; • обращённый лицо́м к чему – пове́рнутий (чо́ло́м) до чо́го; • она одета к лицу́ – вона́ вдя́гнена (вбра́на) до лиця́, її́ вбра́ння ли́чить (лицю́є, до лиця́, пристає́) їй; • открытое лицо́ – відкри́те (ясне) обли́ччя (лице́); • от лица́ всех присутствующих – від і́мени (в і́мени) всіх прису́тніх, від усі́х прису́тніх; • от лица кого – від кого, від імені (від імення) чийого, кого; • от своего лица́ – від се́бе, від свого́ йме́ння; • от чьего лица́ – від ко́го, від іме́ння, від і́мени, (гал.) в і́мени кого́; • официальное лицо – офіційна особа; • первое, второе, третье лицо́ – пе́рша, дру́га, тре́тя осо́ба; • перед лицо́м всех присутствующих, всего света – перед лице́м (перед очи́ма) усі́х прису́тніх, усього́ сві́ту; • перед лицом кого, чего – перед лицем кого, чого, перед чиїм лицем, перед очима кого, перед чиїми очима, перед чо́ло́м чого́; • перед лицом опасности – у небезпеці, при небезпеці; • перемениться в лице – змінитися на виду; • подбирать под лицо́ что – личкува́ти що; • подставное лицо́ – підставна́ осо́ба; • показывать, показать товар лицом (разг.) – товар (крам) показати з правого (з кращого, з ліпшого) боку, заличкувати товар (крам), показати товар лицем, з до́брого кінця́ крам пока́зувати, показа́ти; • по лицу́ – з лиця́, з обли́ччя, з ви́ду, з тва́ри; • по лицу видно было – з обличчя (з лиця, з виду) видно (знати) було; • по лицу́ земли – по світа́х; • полное лицо́ – по́вне обли́ччя (лице́), по́вний вид, повна твар; • по списку … человек, на лицо́ … – за спи́ском (за реє́стром) … чолові́к, прису́тніх …; • постороннее лицо – стороння особа, чужа людина; • посторонним лицам вход воспрещен – стороннім (особам) входити заборонено; • по счёту товара много, а на лицо́ мало – за раху́нком товару бага́то, а в ная́вності (ная́вно) мало; • потерять лицо – (ударить лицом в грязь) зганьбитися, осоромитися, (индивидуальные особенности) знеособитися, збезличитися; • правосудие не должно смотреть на лица – правосу́ддя не пови́нно вважа́ти ні на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́йсь осо́бі; • представлять чьё лицо́ – репрезентува́ти (заступа́ти) кого́, чию́ осо́бу; • сведущее лицо́ – тяму́ща осо́ба, (осведомленное) обі́знана осо́ба; • сведущие лица – тяму́щі (обі́знані) лю́ди, (стар.) свідо́мі лю́ди, до́свідні осо́би (лю́ди); • светлое, чистое лицо́ – я́сне, чи́сте обли́ччя (лице́), я́сний, чи́стий вид; • с лица воду не пить – з краси не пити роси (Пр.); краси у вінку не носити (Пр.); краси на тарілці не крають (Пр.); байдужа (ба́йдуже ) врода, аби була робота (Пр.); краси на стіл не подаси (Пр.); красою ситий не будеш (Пр.); не дивися, чи гарна, дивися, чи зугарна (Пр.); • служить делу, а не лицам – служи́ти ді́лу (спра́ві), а не окре́мим осо́бам (а не лю́дям); • смотреть в лицо опасности, смерти – дивитися (глядіти) у вічі небезпеці, смерті; • смотреть на лицо – уважа́ти на ко́го, на чию́ осо́бу, сприя́ти чиї́й осо́бі, (возвыш.) диви́тися на чиє́ лице́; • сровнять что под лицо́ (заподлицо) – зрівня́ти що врі́вень з чим, пусти́ти що за-під лице́; • спадать, спасть с лица́ – спада́ти, спа́сти з лиця́, охлява́ти, охля́нути на обли́ччі; • ставить, поставить лицом к лицу кого – зводити, звести віч-на-віч (о́чі-на-о́чі, на́-віч) кого; • стереть, смести с лица земли кого (перен. книжн.) – з світу (з світа) згладити (звести) кого, стерти з [лиця] землі кого, (образн.) не дати рясту топтати кому; • товар лицо́м продают – кота́ в мішку́ не торгу́ють; • торговать от своего лица́ – торгува́ти від се́бе; • три лица́ Тройцы – три осо́би Трі́йці; • убитое лицо́ – сумне́ обли́ччя (лице́), сумни́й (приголо́мшений) вид; • ударить в лицо́, по лицу́ – уда́рити в лице́ (у тва́р, грубо у пи́сок), уда́рити по лицю́ (по ви́ду); • ударить лицом в грязь – осоромитися, на кіл сісти; • умное, интеллигентное лицо́ – розу́мне, інтеліге́нтне обли́ччя (лице́), розу́мний, інтеліге́нтний вид; • физическое, частное, юридическое лицо́ – фізи́чна, прива́тна, юриди́чна осо́ба; • человек ни с лица́, ни с изнанки – ні з оче́й, ні з плече́й; ні з пе́реду, ні з за́ду нема́ скла́ду; • это одно из самых видных лиц в городе – це оди́н з найвидатні́ших (найзначні́ших) люде́й в (цьо́му) мі́сті; • это что за лицо́? – це що за осо́ба (персо́на, люди́на)? (иронич.) що це за парсу́на? [Земле́ю влада́ти не випада́ло лю́дям не гербо́ваним (П.Куліш). В писа́нні (М.Вовчка́) сам наро́д, лице́м до лиця́, промовля́є до нас (П.Куліш). Перед ві́ччю в хи́жої орди́ (П.Куліш). — А що то за молодиця, дядьку! Хороша, хоч води з лиця напийся (Г.Барвінок). Га́рна, хоч з лиця́ води́ напи́тися (Номис). Затремті́в, аж на лиці́ зміни́вся (П.Мирний). — Егеж! Вони б мали — один одного в ложці води втопили, з лиця землі змели!.. (П.Мирний). У Галі лице горіло — очі грали, сіяли (П.Мирний). Перемінилась і Параска: лице її подовшало, хоч краска ще грала на йому (П.Мирний). В йо́го на деліка́тному виду́ зайня́вся рум’я́нець (І.Нечуй-Левицький). Непога́ний з лиця́ (І.Нечуй-Левицький). Висо́ка й огрядна́, по́вна на виду́ (І.Нечуй-Левицький). Твар у ді́да Євме́на була́ по́вна (О.Кониський). Пильнува́в перейня́тися ви́дом значно́ї урядо́вої осо́би (О.Кониський). Ха́та у йо́го лице́м на ву́лицю (О.Кониський). Не пока́зуй з ви́вороту, покажи́ на лице́ (О.Кониський). З тва́ри зна́ти було́, що Явдо́сі спра́вді не гара́зд (О.Кониський). Тобі́ яка́ (ша́пка) до лиця́: си́ва чи чо́рна? (О.Кониський). Ми ста́ли мо́вчки, лице́ в лице́, о́ко в о́ко (О.Кониський). Лице́м в лице́ зустрі́вся з оти́м стра́хом (О.Кониський). Пішла́ по світа́х чу́тка, що у пусте́лі… (М.Коцюбинський). З я́сним ви́дом ви́пустив оста́ннє диха́ння (І.Франко). Ви́дно це було́ з його́ лиця́ (І.Франко). Ро́зум пройма́в ко́жну ри́ску на інтеліге́нтному ви́дові (Б.Грінченко). Супроти́вність у всьо́му, — в убра́ннях, у ви́разі обли́ччів, у по́глядах (О.Пчілка). В його́ осо́бі ви́правдано уве́сь євре́йський наро́д (О.Пчілка). Хоро́ша на вро́ду (Л.Глібов). Тобі тото не лицює (Сл. Гр.). Згорда мовив побратим на теє «Не подоба лицарю втікати» (Л.Українка). Ач, яка́ висо́ка парсу́на! (АС). Як уда́рить у пи́сок, так кро́в’ю й залля́вся (АС). Хоч не ба́чила вас в о́браз, та чу́ла й зна́ла вас (АС). Парсу́на розпу́хла (АС). От ві́тер! так і сма́лить пи́сок (АС). А козака́ ні одні́сінького у тва́р не зна́в і не тя́мив (Г.Квітка). Тако́го він знайшо́в собі́ в о́бразі Ю́рія Не́мирича (Б.Грінченко). Украї́нська на́ція в осо́бах кра́щих засту́пників свої́х (С.Єфремов). Вони́ стоя́ли одна́ про́ти о́дної, віч-на́-віч (С.Єфремов). Го́лос наро́ду, в о́бразі кілько́х баб (С.Єфремов). Дзе́ркало, що об’єкти́вно пока́зує скри́влену твар (С.Єфремов). Моя́ ми́ла миле́нька, на ли́ченьку біле́нька! (Пісня). Бридки́й на обли́ччя (А.Кримський). Дав спід із зо́лота, лице́ — з алма́зів (А.Кримський). Він мені́ одра́зу не сподо́бався, перш усьо́го обли́ччям (А.Кримський). Стоя́ла вона́ очи́ма до поро́га, коло ві́кон (А.Свидницький). На жа́дному не було́ свого́ о́бразу: всі бі́лі, аж зеле́ні (А.Свидницький). Віч-на́-віч з неося́жним видо́вищем ві́чности (М.Зеров). Вда́рив конокра́да по ви́ду (Дм. Маркович). Неха́й же я вас віч-на́-віч зведу́; тоді́ поба́чимо, хто бре́ше (Сл. Гр.). Письме́нник звів тих люде́й на́-віч з обста́винами, які́ вимага́ли жертв (С.Єфремов). Наня́в вели́кий двір і ха́ту чоло́м на база́р (М.Макаровський). Черво́на гарасі́вка тобі́ до тва́ри (Сл. Шейковського). Ці бинди́ їй ду́же ли́чать (АС). Так говори́ть не ли́чить пурита́нам (Л.Українка). Це сантиме́нти, які́ не лицю́ють нам тепе́р (С.Єфремов). Сиді́ти до́ма не приста́ло козако́ві (АС). На ви́ворот сукно́ ще до́бре, а з-пе́реду зо́всім ви́терлося (Сл. Ум.). Та як бо ти ди́вишся? Подиви́сь на до́брий бік! (АС). У ва́ших чобо́тях шку́ра на ли́чко поста́влена (АС). Хоч на лице́, хоч нави́ворот, то все одна́ково (АС). Вона́, бі́дна, й з лиця́ зміни́лась та тру́ситься (А.Тесленко). Ниць лежи́ть, рука́ під голово́ю; поверну́в його́ Оле́кса горі́лиць (М.Левицький). Кулі́ш ка́же, що моска́ль хо́че загла́дити на́ше обли́ччя серед наро́дів (Б.Грінченко). Біля крамниці готового одягу Степан роздивлявся на костюми з таким виглядом, ніби йому тільки треба було вибрати котрийсь собі до лиця, з гарного матеріалу та добре пошитий (В.Підмогильний). Звіром вити, горілку пити — і не чаркою, поставцем, і добі підставляти спите вірнопідданого лице. І не рюмсати на поріддя, коли твій гайдамацький рід ріжуть линвами на обіддя кілька сот божевільних літ  І не бештати, пане-брате, а триматися на землі! Нею б до печінок пропахнути, в ґрунт вгрузаючи по коліна (В.Стус). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). До короля він трохи не доріс. Сказали б греки: схожий на сатира. Лице вузьке, дрібненьке. Зате ніс — як за сім гривень дядькова сокира (Л.Костенко). У тумані, шумом наполохана, Сіра, як світанок цей, епоха, Щоб своїх героїв роздивиться, Вкотре проявляє наші лиця, А на лицях нічого читати — Мов кишені, вивернуті святом (Л.Талалай). Постерігши її вид, сумний та приголомшений, Карраско спитав: — Що з вами, пані господине? Що вам оце такого подіялось, що на вас образу немає? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). «Химерний молодик», як згодом назвала його місіс Смолл, був середнього зросту, кремезний, блідий і смаглявий з лиця, мав бурі вуса, гострі вилиці й худі щоки (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Такому могутньому натискові ми могли протиставити хіба наше скромне бажання уникнути смерти й не згоріти живцем. Цього, звичайно, дуже мало, надто під час війни, коли про такі почуття згадувати не личить. (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Найбільше люблю я його оповідання про молоді роки, коли він на вуличних перехрестях продавав мазі та ліки проти кашлю, жив око в око з простим людом, а з долею навкулачки бився за свій останній шеляг (Н.Дубровська, перекл. О.Генрі). В п’ятдесят кожен з нас має таке лице, якого заслуговує (Дж. Орвел). Бог не говоритиме з нами лицем до лиця доти, поки в нас не буде лиця (Клайв Льюїс). Не робіть таке розумне лице — воно не пасує до кольору ваших чобіт].

Любить, любливать – 1) (чувствовать страсть, быть влюблённым) коха́ти, люби́ти кого́, коха́тися, люби́тися в ко́му; 2) (питать расположение к кому, к чему) люби́ти, полюбля́ти, залюблювати, залюбля́ти кого́, подобати кого; 3) (иметь наклонность к чему, быть любителем чего, быть охотником до чего) люби́ти, полюбля́ти, бу́ти охо́чим, ла́сим до чо́го, люби́тися, коха́тися в чо́му; 4) (жалеть) жалувати: • деньги счёт любят – гроші лічбу люблять (Пр.); копійка любить, щоб її рахували (Пр.); гріш круглий – розкотиться (Пр.); хто щадить гріш, той має з гаком (більш) (Пр.); люди знайшовши та лічать (Пр.); • кого люблю, того и бью – хто кого любить, той того й чубить (гудить, губить) (Пр.); кого люблю, того і б’ю (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • люби брать, люби и отдать – любиш узяток, люби й даток (Пр.); • люби как душу, бей как грушу – люби як душу, а труси як грушу (Пр.); серцем люби, а руками тряси (Пр.); • любит, как волк овцу – любить, як вовк вівцю (ягницю) (Пр.); • любит, как собака палку – любить, як собака цибулю (камінь) (Пр.); терпить його, як сіль в оці (Пр.); догоджає, як чирякові на роті (Пр.); любить його, як хрін в оці (Пр.); я його так люблю, як пси діда на перелазі (Пр.); так його любить, як сіль в оці, а тернину в боці (Пр.); я його так люблю, як сіль в оці, а кольку в боці (Пр.); • любить безгранично кого – душі не чути в кому; • люби́ть безумно – шале́но кохати; • любить больше всего на свете – любити (кохати) над усе в світі, над світ любити (кохати); • любить друг друга – (про чоловіків) любити один одного; (про жінок) любити одна одну; (про чоловіків і жінок або про дітей) любити (кохати) одне одного; любитися (кохатися); ма́ти любо́в між собо́ю; • люби́ть искренно – щи́ро коха́ти, люби́ти кого́; • любить как самого себя – любити як себе́ самого; • любить кого – любити (кохати) кого, любитися (кохатися) в кому; • люби́ть науку, искусство, театр – люби́ти нау́ку, мисте́цтво, театр, коха́тися в нау́ці, у мисте́цтві, в теа́трі, бу́ти охо́чим до нау́ки, до мисте́цтва, до театру; • люби́ть пылко, страстно – па́лко, жагу́че коха́ти, люби́ти кого́; • люби́ть родину – люби́ти ба́тьківщину, рі́дний (свій) край; • любить родителей – лю́бити батьків; • люби́ть сильно, крепко – ду́же, тя́жко, рі́дно, рідне́нько коха́ти, люби́ти кого́; • любить что-либо – любити що; кохатися (милуватися) в чому; • любишь кататься — люби и саночки возить – любиш їхати – люби й саночки возити (Пр.); любиш горішки, люби й насмішки (Пр.); умієш помилятися, умій і поправлятися (Пр.); любиш поганяти, люби й коня годувати (Пр.); лю́биш узя́ток, люби́ й да́ток; заї́здив коня́чку – неси́ сам кульба́чку; • любишь смородину, люби и оскомину – любиш смородину — люби й оскомину (Пр.); • он любит выпить – він любить випити (любить чарку); він любить закинути в голову; він ласий (голінний, швидкий) до чарки (шутл., до скляно́го бо́га); • он любит гулять – він лю́бить (охо́чий, ла́сий) гуляти; • он любит жизнь в деревне – він любить (йому до вподо́би) жи́ти на селі́; • он любит пение – він лю́бить спі́ви, він охо́чий до співів; • он любит труд – він лю́бить працюва́ти, він охо́чий до пра́ці; • он шутить не любит – він жартувати (він жартів) не любить; • прошу любить и жаловать – прошу любити і шанувати (жалувати); • сосна любит песчаную почву – со́сна лю́бить піскува́тий ґрунт; • это растение любит тень – ця росли́на лю́бить холодок (тінь); • я больше люблю́ это блюдо – мені́ смаку́є бі́льше ця страва; • я люблю́ больше эту работу – мені́ ця робо́та бі́льше до вподо́би, я волі́ю цю робо́ту; • я люблю́ фрукты – я люблю́ садовину́ (фрукти), мені́ садовина́ (фрукти) до смаку́ (смаку́є); • я тебя люблю – я тебе кохаю (люблю). [Ой, зна́ю, зна́ю, кого́ коха́ю, ті́льки не зна́ю, з ким жи́ти ма́ю (Пісня). Всі сусі́да полюбля́ють (Пісня). Ой, зна́ти, зна́ти, хто кого́ лю́бить: го́рне до се́рденька, ще й приголу́бить (Пісня). Любі́мося, коха́ймося, як ті голубо́чки (Пісня). Ой, коли́ ми коха́лися, сухі́ дуби́ розвива́лися (Пісня). Енея так вона любила, Що аж сама себе спалила (І.Котляревський). У те найкращеє село… У те, де мати повивала Мене малого і вночі На свічку Богу заробляла; Поклони тяжкії б’ючи Пречистій ставила, молила, Щоб доля добрая любила Її дитину… (Т.Шевченко). Добре жить Тому, чия душа і дума Добро навчилася любить! (Т.Шевченко). Сиділа до самої ночі перед вікном і втирала Заплакані очі, Бо й вона таки любила; І страх як любила! (Т.Шевченко). Любі́теся, брати́ мої́! (Т.Шевченко). Люблю́ розмовля́ти (Т.Шевченко). Во́вки, ба́чте, вовкула́ку не залю́блюють (Г.Барвінок). — Коли вподобав Олену, бери Олену, а мені кожна невістка буде люба, аби тебе кохала, мій сину (М.Вовчок). Над усе́ в сві́ті люби́в ті дере́вця (М.Вовчок). Я люблю́ тебе́ рідне́нько (М.Вовчок). Усі́ його́ в нас люби́ли, — балакли́вий був чолові́к, весе́лий, грома́дський (М.Вовчок). Мати любила мене — душі не чула (П.Мирний). — То ж любити, а то — кохати… Любиш — батька, матір, людей; а кохаєш — милого (П.Мирний). Запустіє та оселя, що цілий рід кохав її та доглядав (П.Мирний). Мокрина довго любила його та все давала гарбузи своїм женихам (І.Нечуй-Левицький). Всі вони позвикали робить влітку на полі, на вольному повітрі; всі любили хліборобство (І.Нечуй-Левицький). Чи до́бре тобі́ тут, си́ну, чи жа́лують тебе́? (І.Нечуй-Левицький). Як я люблю тебе, мій рідний краю, Як я люблю красу твою, твій люд (І.Франко). Виноград любить, щоб коло нього ходити (М.Коцюбинський). Нема тієї дівчиноньки, що я в їй кохався (А.Метлинський). Я на тайнах неба знаюсь. В філософії кохаюсь (П.Тичина). — Вам треба закохатись, Марто, — серйозно сказав Льова. Дівчина обурено схопилась. — Яке ви маєте право так казати! — скрикнула вона. — Що це за неповага до жінки? Ось ваше справжнє чоловіче обличчя! Для вас ще одноï революції буде замало! Який егоїзм і яка висока думка про себе! Чоловіки можуть сумувати, це в них, бачите, вищі пориви, а жінці треба тільки закохатись, і все буде гаразд! Так, по вашому, виходить? (В.Підмогильний). Не полюбля́ю я цього́ (АС). О яке поле безкрає, безгранне! І знову мила мені назустріч, І знов ми юні, — і знову любим, І несвідомі свого кохання (В.Свідзинський). Так ніхто не кохав. Через тисячі літ лиш приходить подібне кохання. В день такий розцвітає весна на землі І земля убирається зрання… (В.Сосюра). Не  любити  тебе  —  не  можна, то  й  любитись  з  тобою  —  жаль, бо  хвилина  кохання  кожна випромінює  нам  печаль (В.Стус). Я  кажу  їм:  світанки!  Все  на  світі  таке  муруге. Урожай  суєти  —  залишається  тільки  стерня. Скільки  ми  милувались!  І  жодного  разу  —  вдруге. Скільки  років  кохаю,  а  закохуюсь  в  тебе  щодня (Л.Костенко). Вони з чоловіком любили одне одного. Як могли… (Юрай Курай). Ліліт з тих жінок, що вірять у силу кохання, а не любові, бо любити можна свиню, насамкінець мавзолей і портрет президента. А кохати тільки жінку (О.Ульяненко). Треба сказати, що я дуже люблю тварин і завжди кладу на капкан багато їстівного, аби миш перед смертю могла вдосталь наїстися (В.Кожелянко). Кітеріїна погорда так глибоко запала Камачові в душу, що він одразу вимазав її з своєї пам’яті. Отож напучення священика, мужа розважного й чеснотливого, подіяли добре, помоглися вони й Камачові та його прибічникам, і ті вгамувалися й притихли, так що шпаги вернулися в піхви, і тепер уже оскаржувано більше Кітеріїну несталість, ніж Басільйову хитрість. Камачо розважив так: раз іще дівчиною Кітерія кохала Басілья, то вона не перестала б кохати його й заміжня і тому треба дякувати небу, що він Кітерії спекався, а не ремствувати на втрату (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Можливо, я його кохаю, коли я втомлена і мене охоплює сон, тоді мені здається, що я кохаю його… Він говорив мені про своє кохання, говорить завжди те саме, вміє гарно про це говорити… Я слухаю його, сміючись з висоти своєї холодної байдужості і водночас дозволяю взяти себе за руку… Слухаю його, сміючись, і його гарні очі губляться у моїх сірих очах. Я не кохаю його, однак його вогонь мене зогріває (Ярема Кравець, перекл. М.Башкирцевої). Не сказав, що кохає її, адже вона й сама давно мала б здогадатися про це, а своїми устами він не міг вимовити того дивного слова (О.Сенюк, перекл. П.Лаґерквіста). Він дивився на неї. На її прекрасне волосся з першими ниточками сивини. На її миле, чарівне обличчя. Він кохав цю жінку. Просто і чисто. Він кохає її (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Виходячи, вона машинально пригладила гребінцем коси перед дзеркалом гардеробної. На неї дивилось обличчя жінки, якій щойно сказали: «Я кохаю тебе» (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — Але слова кохання самі по собі не значать нічого. Я міг тисячу разів на день кричати «Я кохаю тебе!» — і анітрохи не вплинути на твої сумніви. Тому я не говорив про своє кохання, Джастино, я жив ним (В.Горбатько, перекл. К.Макалоу). Ми дихаємо на повні груди тільки тоді, коли нас і наших братів зв’язує спільна мета, і тільки тоді з досвіду бачимо, що любити — це не означає дивитись одне на одного, це означає дивитися разом в одному напрямку (А.Жаловський, перекл. А. де Сент-Екзюпері). Вона була створена, щоб любити, як корова — щоб пастися (птиця — щоб співати, пацюк — щоб смердіти) (І.Рябчий, перекл. М.Уельбека). — Та я пожартувала. — Ні, не пожартувала. — Присягаюсь, що пожартувала, — відповіла вона і запустила руку в чоловікові штани. Вона це полюбляла (Юлія Григоренко, перекл. А.Баріко). — Кохати — це коли хочеш разом із кимось постаріти. — Такого кохання я не знаю. А знаю інше: коли без когось не можеш жити (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка). — А з коханням ось яка штука, — продовжував Воллі напучувати Ейнджела. — Ніколи ні до чого не примушуй кохану людину. У життя коханих не можна втручатися, як не можна втручатися у життя незнайомців. Так, нам усім хочеться, щоби ті, кого ми кохаємо, усе робили так, як нам до душі, або лише те, що ми вважаємо правильним. Але краще дозволити їм самим вирішувати. Це важко, — додав він, — бо іноді так і тягне втрутитися. Просто кортить, аби ти вирішував і планував, і все відбувалося за твоїм задумом (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга). І любити, і бути мудрим неможливо (Ф.Бейкон). Інколи легше стерпіти оману того, кого любиш, ніж почути від нього всю правду (Ф. де Лярошфуко). Вибачають, доки кохають (Ф. де Лярошфуко). Кохати — значить перестати порівнювати (Бернар Ґрасе). Кожна людина носить в глибині свого «Я» маленьке кладовище, де поховані ті, кого вона кохала (Р.Ролян). Любити — означає бачити чудо, невидиме для інших (Ф.Моріяк). Коли згадуєш про той час, коли ти любив, здається, що відтоді більше нічого не відбулося (Ф.Моріяк). Кохати — значить разом дивитися в одному напрямку? Можливо, але лише, якщо дивляться не в телевізор (Жильбер Сесброн). 1. — Мені потрібно щось на кшталт тебе, але тільки, щоб ​​воно мене любило].

Отображение – (несов.) відбивання, (сов.) відбиття, (результат) відбиток, (матем.) відображання, відображення: • отображение в зеркале – подоба (відбиток) в дзеркалі, віддзеркалення. [— А мені, — звірявся Зенон, — над усе до вподоби — втіха, потайніша за Вашу, втіха, яку дає тіло, подібне до мого, що у своїй наготі стає ніби дзеркальним відображенням мого втішання, вільне від зайвини штучного розпалу жаги кривляннями куртизанок, мережаними нічними сорочками Синьйори Лівії чи маніжками Панії Лаури; я дорожу зв’язком, що не прикривається лицемірним прагненням продовжити рід людський, а народжується із жаги й минає з нею, і якщо до неї домішується трохи кохання, то це почуття я не запозичую з ритурнелів, що в усіх на устах… (Д.Чистяк, перекл. М.Юрсенар). — Ти хочеш сказати, ще там видно його віддзеркалення. — Не віддзеркалення, а сам місяць. — Ізабела дивиться на мене. — Віддзеркалення… а що це таке? — Відбиток у дзеркалі. Віддзеркалюватись можна у всьому з гладенькою поверхнею. У воді теж. Однак не бути в ній  (Є.Попович, перекл. Е.М.Ремарка)].

Охотно, охотливо – залюбки́, ра́до, охо́че, охо́чим се́рцем, (диал.) охі́тно: • охо́тнее – радні́ше, ра́дше, охо́чіше, охітні́ше; • охотнее всего – найохочіше, найрадні́ше, найра́дше, найохітні́ше; • очень охотно – з дорого́ю (ра́дою) душе́ю, (вприпрыжку) з ви́скоком, з ви́стрибом; • охотно сделаю это – залюбки́ (ра́до) це зроблю́ или я ра́дий це зроби́ти; • я охотно приду – я охоче прийду. [Мліє дівчина й циганку Слуха приязно й охоче (Я.Щоголів). Чула колись іще од батька-покійничка, що в Дем’янівці живуть якісь родичі наші: матусина небога була оддана туди за коваля Ляща. «Піду собі до їх, — думаю, — все мені буде охітніше служити, де мій рід ведеться» (М.Вовчок). Піднялась охочим серцем Ївга до підпомоги (Г.Барвінок). Доктор охітно і без церемонії ввійшов за перегородку (І.Франко). — Та й зоставайся,— каже,— дочко, будемо тут удвох жити. Літом я буду в пасіці сидіть, а ти тут займеш собі огородець та будеш куйовдиться й на зиму дбати всячину; а зимою хоч бджоли й забирають додому, а я все-таки тут живу,— то й буде нам с тобою охітніше, аби твоя охота (Казка). Дівчина червоніла, але розмовляла з ним залюбки.  Та Зінько був дуже несміливий з дівчатами і все боявся зайняти Левантину так, як парубки займають тих дівчат, що люблять (Б.Грінченко). Він залюбки згодився б тепер одбути кару за Грицька (С.Васильченко). Радо і привітно зустріли школярі свого вчителя (С.Васильченко). Хлопець залюбки розписався про одержання, радий би й без кінця розписуватись, коли б цього вимагала пошта, величезний здобуток людської культури, що не тільки дає змогу далеким людям листуватись, не тільки пересилає журнали з надрукованими оповіданнями, а ще й гроші переказує (В.Підмогильний). Ми радо полишаєм власні гнізда і, випускаючи бажання в лет, все квапимось до самопочезання, мов шлях од себе — справжній для душі (В.Стус). Якісь пташки шиширхають у нетрях… Десь виє вовк у хащах лісових,.. Ну що ж, ту ніч були ми серед мертвих, а цю ніч будем між напівживих. Все ж охітніше. Не підійде звір. Та й перебудем до холодних зір (Л.Костенко). Вона не мала Джезового голосу на диску, ось. І ніколи не слухала голосу свого чоловіка, поки той був відсутній. Вона радше слухала італійця, що казав їй непристойності, ніж власного чоловіка, що нашіптував солоденькі дурниці. Так, досить! (Ю.Джугастрянська, перекл. Ж.Пейслі). Дон Кіхот не хотів до села заїжджати, хоть і як припрохували його селянин з бакаляром: вимовився тим (і та причина була, на його думку, більш ніж достатня), що мандровані рицарі мають звичай спати радше десь у полі чи в лісі, аніж у якій оселі, хоч би й під золотою крівлею; тим і звернув він трохи з дороги на превелику досаду Санчові, якому вбилося в тямку розкішне гостювання у дон Дієговому замку, чи нехай і будинку (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Я не міг не помітити його дурости, вона очевидна, але радше я назвав би це простодушністю і наївністю (Г.Кирпа, перекл. К.Гамсуна). Але не такі думки розвіювали смуток Артиса. Ні, його настрій радше підіймався від споглядання якої-небудь чорної довгоногої красуні з повними губами — і не лише настрій, на радість згаданій красуні (Д.Петрушенко, перекл. Ф.Флеґ). Розмову продовжив солодкавий обмін компліментами — гра, у якій і вдова, і вдівець цілковито пасували одне одному. Не записуючи цієї сентиментальної бесіди достемено, ми радше поговоримо  про неї і докладніше змалюємо те, що за інших обставин уважали б за кричущу слабкість французової вдачі (В.Панченко, перекл. Е.Катон). 1. В стаді за баранами слідують охочіше, ніж за геніями. 2. — Слухай, моя дочка стала охоче їсти солоні огірки. Я думаю, в організмі чогось не вистачає. — Ага. Мізків. А думати треба було раніше].

Плакальщик, плакальщица – 1) (человек на похоронах или поминках, оплакивающий за плату покойника) пла́кальник, плакальниця, (причитающий, причитающая) голосі́льник, голосільниця, тужі́льник, тужільниця; плачниця; 2) (надоедливо жалующийся, плачущийся на свою судьбу человек) скиглій, скиглячка, плаксій, плаксійка. [За домовиною плакальниці — в середині — дівчина, «що чарів не знала», в жалобі (С.Васильченко). І весь рід випив — у котрий уже раз! Випив, схвалюючи таке пришестя. А кума, весела й одчайдушна Тетяна, Максимова сестра в третіх, молода вдова, голосиста співачка на всіх весіллях і бесідах та щира плакальниця на похоронах, налила чарку, повну-повну по вінця, підійшла до Максима, пригубила її й, обвівши поглядом столи від краю до краю, простягла йому: — В цій чарці твоє щастя, Максиме! Пий, куме! Пий, брате мій!.. (І.Багряний). Хіба стерпиш того, хто взагалі не зважав на друзів, а тепер він - перший плакальник; хто любить друга хіба тоді, коли його втратить? Ось такі й тужать так голосно саме тому, що бояться, аби хто не засумнівався, чи вони взагалі любили,- шукають запізнілих доказів свого почуття (Василь Шевчук). Хіба стерпиш того, хто взагалі не зважав на друзів, а тепер він - перший плакальник; хто любить друга хіба тоді, коли його втратить? Ось такі й тужать так голосно саме тому, що бояться, аби хто не засумнівався, чи вони взагалі любили,- шукають запізнілих доказів свого почуття (А.Содомора, перекл. Сенеки). Що вже наклялися бакаляра клюшниця з небогою, то й сказати не можна; вони рвали на собі волосся, дряпали до крові обличчя і голосили над паном своїм, що в мандри збирався, мов тужільниці над покійником. (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Жменька плакальників – лише чоловіки й хлопчики, жодної жінки — протиснулася крізь ринковий натовп поміж купами гранатів, таксі й верблюдами, знов і знов журливо голосячи коротку жалібну пісню (О.Гординчук, перекл. Д.Орвела)].

Подрастающий – що (який) підростає (підроста): • подрастающее поколение – па́молодь, юне (молоде) покоління, підлітки, (диал.) до́ріст. [Твій рід і плід розмножиться на світі і памолодь кругом тебе ростиме (Біблія). Не бачити потужний літературний доріст, памолодь, що активно стверджується в сучасній українській літературі, може, як на мене, лише той, хто не хоче того бачити (Сергій Батурин)].

Подход – підхі́д (-хо́ду), при́ступ (-пу), пі́дступ до чо́го, до ко́го, (коварный) пі́дступ під ко́го, під що, (ещё, к чему) погляд на що: • найти правильный подход к кому – знайти ключа до кого, правильно повестися з ким; • на подходе – на підході, (ещё, к чему) на підступах; • подход вероятностный – підхід ймовірнісний; • подхо́д к теме – підхі́д до те́ми; • правильный подход – правильний (до́брий, доді́льний, нале́жний) підхі́д; • требуется индивидуальный подход – тре́ба підхо́дити індивідуа́льно. [А були́ пі́дступи й під наш рід (П.Куліш)].

Природа – 1) приро́да, (диал.) нату́ра; 2) (врождённые свойства, наклонности) нату́ра, приро́да, (естество) єство́; (сущность) істо́та (уст. сто́та); (характер) вда́ча; 3) (рождение, род) рід (р. ро́ду), зро́да (-ди): • гони природу в дверь, она влетит в окно – заступи природу дверима, то вона тобі вікном (Пр.); крий, ховай погане, а воно ж таки гляне (Пр.); • дикая природа – дика природа; • дитя природы (книжн. устар., также шутл.) – дитя (дитина) природи; • женская природа скажется – жіно́ча нату́ра (істо́та, вда́ча) себе́ ви́явить; • живая природа – жива́ приро́да, животві́р; • закон природы – зако́н приро́ди; • игра природы – гра (примхи, іноді згруб. вибрики) природи; • мёртвая природа (натура) – мертва (нежива) природа (натура); • на лоне природы – на лоні природи; на вільному повітрі; • отдать долг природе – віддати належне природі; • он от природы глух – він зро́ду глухи́й; • он по природе (по происхождению) француз – він ро́дом (з ро́ду) францу́з, він приро́дній францу́з; • от природы – зро́ду, від зро́ди, зроду-віку, з природи; • от природы способный к чему – уро́дливий до чо́го (що роби́ти); • ошибка природы – помилка природи; • по природе – з природи (натури); природою (вдачею, натурою); • привычка вторая природа – зви́чка — дру́га нату́ра; • природа вещей – приро́да, (єство́, істо́та) рече́й; • природа растений, животных – приро́да росли́н, тва́рин; • природа человека – приро́да (нату́ра, єство́, вда́ча) люди́ни; • это в природе вещей – це природна (звичайна, світова) річ. [Пташки́ заспіва́ли, комашня́ заметуши́лася, ліс загомоні́в, приро́да знов віджила́ (М.Коцюбинський). Усміха́лась весня́ним приві́том нату́ри краса́ (Л.Українка). Вона́ з приро́ди че́сна (П.Куліш). Епікуре́єць з нату́ри (Б.Грінченко). Приро́ду тя́жко одміни́ти (Номис). Натура вовка тягне до лісу, а музиканта до корчми (Пр.). Па́нської сто́ти не переро́биш (Приказка). Але якось, вернувшись пізно додому, схвильований і збуджений, мусив собі признатись, що ходить дивитись на жінок. Він розумів тепер, що тільки на них спинялись його очі, на сміючих обличчях їхніх, на звабливих ногах і теплих убраннях, що ховали тіло, яке до болю відчував; що тільки на них дивився він з жагучим захватом, немов кожна мала окрему, тільки їй властиву таємницю, окремий, для нього ніби виплеканий сад кохання та пристрасті, і з кожної віяло на нього сласним випаром її жіночого єства, що п’янив його і підносив (В.Підмогильний). Та мул той, на жаль, був найманий, а це все одно, що сказати — лихий на вдачу: коли цилюрник хотів сісти йому на крижі, він так вихонув задом, так бриконув ногами (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Вашу природу, свічада, в цім світі досі ніхто списати не вмів. Ви наче діри гучливі в ситі заполонили перерви часів (В.Стус, перекл. Р.М.Рільке). Жити щасливо і жити згідно з природою — одне і теж. (Сенека). 1. – Чи можуть товаришувати хлопчик і дівчинка? – Можуть, але з часом природа візьме своє. 2. Дедалі менше хочеться виїжджати на природу: приїздиш — а там на неї вже наїхали її ж помилки. 3. — Ви з природи така красива, чи довелось доплачувати? 4. Добре, коли ти відпочив на природі. Гірше, коли природа відпочила на тобі].

Промежность, анат. – промежина, (реже) промі́жжя, (устар.) межни́к. [— А тепер ти, Юзю, лізь до мене, бо тут так страшно, лізь, а я драбину потримаю! — І вона присіла напочіпки, розставила свої пишні стегна на усю широчінь чарівної краси, від якої і столітній дідуган ошаліти зможе. Юзько, сопучи, доліз до самого верху, вперся писком в розпашіле лоно, в оте проміжжя, що приводить рід людський до заміжжя, а Параня тремтячим голосочком питає… (Олексій Попадюк). З того першого разу їй найяскравіше запам’яталося відчуття протягу в промежині, коли лежиш просто неба зі спущеними трусиками (О.Забужко). Чоловіки недовірливо позирали один на одного, немов не раз биті тварини. Від їхнього гурту несло смородом засцяних промежин, такий самий дух стояв у шпиталі (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Вона, гола, сидить на підлозі із розведеними ногами і за допомогою старого дзеркальця і леза для гоління намагається позбавити себе цноти, щоб позбутися шкірки, яка начебто там внизу виросла. Не маючи анатомічних знань, вона помилково розрізає промежину і та сильно кровоточить (О.Курилас, перекл. Е.Єлінек). Загальна розмова за столом ледве точилася, і на той момент вели бесіду лише двоє лікарів, тому Вілбурові довелося на повний голос пояснювати можливі ушкодження промежини під час пологів, побіжно торкнувшитсь способів стримування голівки дитини і техніки надрізів входу до вагіни у випадку загрози розривів. Під час цієї наукової дискусії лікар Модрина краєм ока помітив, як колір обличчя Міссі змінюється подібно до шкіри хамелеона. Із молочно-блідої вона зробилася гірчично-жовтою, потім в її лиці з’явився відтінок весняної травички, а після цього знову повернулася молочна блідість (О.Тільна, перекл. Дж.Ірвінга)].

Шалый – 1) (сумасбродный, ошалелый) шалени́стий, шале́ний, оша́лений, ошелемоні́лий, ошалені́лий, навісни́й, оглаше́нний, навіже́ний, ди́кий, скаже́ний, біснува́тий, нестри́мний, на́рваний, (ещё) торопле́ний, очемері́лий, чме́лений, очмані́лий, очмана́; 2) (беспорядочный; случайный) безла́дний, випадко́вий: • шалая стрельба – безладна стрільба (стрілянина); • шалые деньги – випадкові гроші. [Випадку демони щокрок Ведуть нас по мотивах зорніх І рід людський іде в підскок Танцює задки до безодні Під шаленистий гук скрипок (М.Лукаш, перекл. Г.Аполінера). — Верніться, кажу, бодай мого батька, мордувало! От уже навісна голова! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

БЕ́ДСТВОВАТЬ ще зазнава́ти скру́ти, тягти́ біду́, труби́ти в кула́к, би́тися як ри́ба об лід, брьо́хатися у зли́днях, фольк. злидува́ти; бе́дствующий що біду́є тощо, поки́нутий на біду́, обтя́жений бідо́ю, заско́чений бідо́ю, бідола́ха, бідачи́сько, прикм. безтала́нний, образ. у скру́ті, пор. мытарствующий; бе́дствующий кора́бль судно́ в ава́рії; бе́дствующий род безтала́нний рід; бе́дствующий шеф бідола́ха-шеф.

ПОКОЛЕ́НИЕ, из поколения в поколение з ро́ду в рід; молодо́е поколение фраз. молоді́ го́лови, галиц. до́ріст.

ПРОИЗВОДИ́ТЬ (роботи) вико́нувати, (зміни) зді́йснювати, (переполох) зчиня́ти, здійма́ти, фраз. твори́ти, витво́рювати, перево́дити [производи́ть учёт переводити о́блік]; производи́ть в офице́ры /производи́ть в генера́лы/ галиц. виви́щувати до офіце́ра /генера́ла/; производи́ть вы́стрел стріля́ти; производи́ть впечатле́ние (производи́ть глубо́кое впечатле́ние) ще справля́ти ілю́зію, дохо́дити до се́рця, (запада́ти в се́рце /ду́шу/); производи́ть гул стугоні́ти; производи́ть жеребьёвку жеребкува́ти, ки́дати жеребо́к; производи́ть затра́ты витрача́ти; производи́ть измене́ния образ. міня́ти декора́ції; производи́ть на свет ще випло́джувати; производи́ть неплохо́е впечатле́ние живомовн. пока́зувати нічо́го; производи́ть обрабо́тку обробля́ти; производи́ть опла́ту плати́ти; производи́ть осмо́тр огляда́ти; производи́ть платёж плати́ти; производи́ть подсчёт підрахо́вувати, роби́ти підраху́нок; производи́ть приём прийма́ти; производи́ть прове́рку перевіря́ти; производи́ть рассле́дование розслі́дувати, забут. розслі́джувати; производи́ть реви́зию /производи́ть ро́зыски/ ревізува́ти /розшу́кувати/; производи́ть реши́тельные измене́ния образ. лама́ти лід; производи́ть упла́ту = платить; производи́ть учёт = учитывать; производи́ть учёт векселе́й дисконтува́ти векселі́; производи́ть эксперти́зу роби́ти експерти́зу; производи́ть эффе́кт справля́ти ефе́кт; производя́щий 1. що /мн. хто/ ро́бить тощо, зви́клий виконувати, ра́ди́й ви́конати, за́йня́тий викона́нням чого, за́йня́тий чим, викона́вець, 2. що виробля́є тощо, ста́вши виробляти, зда́тний ви́робити, за́йня́тий виробни́цтвом чого, виробни́к, продуце́нт, книжн. вигото́влювач, прикм. продукти́вний, виробни́чий, продукува́льний, виро́блювальний, ство́рювальний, витво́рювальний, для ви́роблення, складн. -виробни́й [хлебопроизводя́щий хлібовиробни́й], фраз. де виробля́ють [цех, производя́щий ши́ны цех, де виробляють ши́ни], 3. що справля́є тощо, зви́клий справляти, зда́тний спра́вити (ефект тощо), 4. що поро́джує тощо, зда́тний породи́ти, поро́джувач, спороди́тель, (бугай) племінни́й, книжн. плідни́к, прикм. б-я генерати́вний, 5. що тво́рить тощо, зда́тний створи́ти, творе́ць, уроч. сотвори́тель, прикм. продукти́вний, складн. -тві́рний, -тво́рчий, 6. що виви́щує тощо, покли́каний підви́щити, 7. що виво́дить, зви́клий виво́дити; производя́щий в генера́лы зго́дний ви́вищити до генера́ла; производя́щий впечатле́ние зда́тний спра́вити вра́ження; производя́щий вычисле́ние обчи́слювач, за́йня́тий обчи́сленням; производя́щий гул стугонли́вий; производя́щий дозна́ние слі́дчий, за́йня́тий до́питом; производя́щий на свет породи́тель; производя́щий обыск = обыскивающий; производя́щий о́пыты експеримента́тор, за́йня́тий до́слідами; производящий ошеломля́ющее впечатле́ние зда́тний приголо́мшити; производя́щий переворо́т в зда́тний здійсни́ти пере́воріт у; производя́щий рабо́ты викона́вець робі́т, виконро́б; производя́щий раско́пки за́йня́тий ро́зкопами; производя́щий реви́зию ревізо́р; производя́щий ремо́нт ремо́нтник, за́йня́тий ремо́нтом; производя́щий свой род схи́льний виво́дити свій рід; производя́щий сенса́цию сенсаці́йний, бучни́й, гучни́й; производя́щий фуро́р зда́тний ви́кликати фуро́р; райо́ны производя́щие и потребля́ющие райо́ни, де виробля́ють і спожива́ють; производя́щийся/производи́мый 1. ро́блений, чи́нений, вико́нуваний, зді́йснюваний, 2. продуко́ваний, виро́блюваний, ство́рюваний /витво́рюваний/, 3. спричи́нюваний, 4. поро́джуваний, 5. утво́рюваний, тво́рений, 6. підви́щуваний /виви́щуваний/, 7. виво́джуваний, прикм. по́хідний; производя́щийся що відбува́ється, відбу́ваний;

ПРОИСХОДИ́ТЬ ще ма́ти мі́сце, (звідки) ве́сти́ рід, образ. рости́ корі́нням; происходить всле́дствие чего постава́ти від, виника́ти завдяки́ чому; происходя́щий 1. що ді́ється тощо, ді́яний, чи́нений, тво́рений, ко́єний, (під впливом) зді́йснюваний, відбу́ваний, оказ. спостере́жуваний, зафіксо́ваний, 2. возникающий, 3. що похо́дить тощо, присл. ро́дом, похо́дженням [происходя́щий из крестья́н родом із селя́н]; происходя́щий в результа́те ви́кликаний в на́слідок; происходя́щий с уменьше́нием зафіксо́ваний із зме́ншенням; происходя́щее поді́я; всё происходя́щее усі́ поді́ї;

РОД, сре́дний род г-а нія́кий рід; род заня́тий фах, профе́сія; ра́зного рода фраз. уся́кий [разного рода пу́блика усяка пу́бліка]; тако́го рода таки́й, отаки́й [де́ло такого рода така /отака/ спра́ва]; зна́тного рода висо́кого колі́на; на роду́ (у кого) (написано) ще на віку́, (сам Бог велі́в кому); по роду де́ятельности ро́дом дія́льности.

ЧЕЛОВЕ́ЧЕСТВО образ. людськи́й рід; всё человечество всі люди з ці́лого сві́ту.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Вид – ви́гляд, -ду, о́браз, -зу, подо́ба, -би, по́стать, -та; (в биологии) рід, поро́да; (вид на жительство) по́свідка, -ки.

Племя – 1) пле́м’я (род. пле́мени); 2) (потомство) поколі́ння, -ння, рід (р. ро́ду), колі́но, -на.

Происхождение – 1) (начало) поча́ток, -тку, почи́н, -ну; 2) (род) похо́дження, -ння, рід (род. ро́ду).

Род – рід (род. ро́ду); (презрит.) ко́дло, -ла; род занятий – фа́х.

Сродство – 1) рід (род. ро́ду), рідня́, -ні́, ро́дичі, -чів; 2) спорі́днення, -ння.

Фамилия – 1) прізвище, -ща, фамілія, -ії; 2) (род) рід (род. роду), покоління, -ння; 3) (семья) родина, -ни.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Род – рід; (вид) – порідок; відміна; (о товаре) – гатунок. Такого рода явления – такі явища. В этом роде – щось подібне. Отроду не видал – зроду не бачив. Род занятий – фах, професія. Род операций – форми операцій. Всякого рода (сделки) – різні (угоди).

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Род (тока, угля) – рід (ро́ду).

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Бесславить • Бесславить, обесславить кого – славити, ославлювати, ославити (безславити, обезславити, неславити, знеславити) кого; ганити, зганити (ганьбити, зганьбити, ганьбувати, зганьбувати) кого; завдавати, завдати ганьби кому; учиняти, учинити ганьбу кому; складати, зложити неславу на кого; (зрідка) обносити, обнести кого. [Щоб на весь наш рід упала наруга! Ославила і так! Гордієнко. Сватай мене, козаченьку, не вводь мене в славу. Н. п. Не було того й не буде, щоб не ганьбили люди. Пр. Я ж тебе обнесу на весь повіт. Н.-Левицький.]

Вести • Будем вести себя хорошо, прилично! – поводьмося добре, пристойно (чемно)!; шануймося! • Вести борьбу, войну – вести (провадити, точити) боротьбу, війну; змагатися. • Вести весёлую жизнь – жити весело; провадити веселе життя; (діал.) веселувати. • Вести двойную игру – грати подвійну гру; і нашим і вашим; і туди і сюди. • Вести дневник – вести (писати) щоденник(а). • Вести дружбу – дружити (приятелювати, товаришувати); (діал.) сябрувати. • Вести жизнь – провадити життя; жити. [Вона-то й народилась дуже квола, Бо я тоді таке життя тривожне Провадила… Українка.] • Вести знакомство с кем – знатися (водитися) з ким; мати (підтримувати) знайомість з ким; (лок.) мати знакімлю з ким. • Вести начало от кого, чего – брати початок (почин) від кого, від чого; (роз)починатися (зачинатися) від кого, від чого. • Вести переписку (переписываться) с кем – провадити листування (листуватися) з ким. • Вести процесс, тяжбу с кем – позиватися з ким; (давн.) тягатися з ким. • Вести разговор, речь – провадити (вести) розмову, мову, речі (річ); розмовляти (говорити, балакати). • Вести свой род от кого – вести свій рід від кого, походити від кого, з чийого роду; бути з роду чийого. • Вести свою линию – свою лінію (своє) вести; триматися (держатися) своїх засад; (розм. образн.) виводити далі свою нитку. • Вести себя – поводитися; триматися. • Вести себя хорошо, прилично, достойно – поводитися добре, чемно (пристойно, ґречно, звичайно, доладно, як слід); шануватися; (давн.) чтитися. [Гляди ж, молодичко, шануйся, то будемо сватами й братами! Вовчок.] • Вести хозяйство – вести (держати) хазяйство (господарство); господарювати (хазяйнувати). • Вести холостую жизнь – парубкувати (молодикувати, бурлакувати). • Вести хоровод – вести танок. • Все дороги ведут в Рим – всі шляхи (всі дороги) ведуть (провадять, стеляться) до Рима (в Рим); усі стежки до Рима йдуть. • И ухом не ведёт кто – (а)ні гадки кому; і гадки не має хто; зовсім не вважає на що хто; ні кує, ні меле хто; в голові не кладе хто; і вухом не веде хто; й за вухом не свербить кому. • Как ты ведёшь себя? – як ти поводишся? • К чему он ведёт? (разг.) – до чого (куди) він хилить (гне, верне, веде, клонить)? • Плохо вести себя – погано (зле, негарно) поводитися; не шануватися; пусто йти. [Слухай, Грицю, як ти пусто йдеш, то й я пусто піду. Барвінок.]

Воскресенье • В воскресенье – у неділю (неділею). [Неділею на ярмарку стояв… Гордієнко.] • В одно воскресенье – котроїсь (одної) неділі. • Каждое воскресенье – щонеділі. [Збирається рід до роду, Гуля щонеділі. Н. п.] • Каждое воскресенье бывающий – щонедільний. • По воскресеньям – неділями (у неділі); щонеділі. • Под воскресенье – проти неділі.

Впереди • Его слава ещё впереди – його слава ще прийде (ще настане, ще в майбутньому, ще попереду). • Идти впереди – іти попереду; перед вести (водити, держати); передувати; (образн.) пасти передніх (передню). [Сам хорунжий попереду йде. Сл. Гр. Шрам із ним [Череванем] держав перед того поїзду. П. Куліш. Тульчинський рід підбивсь аж геть угору, Пасе передню й у князів старинних. П. Куліш.] • Об этом речь впереди – про це мова (річ, слово) попереду (згодом). • У нас (у них…) всё впереди – у нас (у них…) усе ще попереду (в майбутньому); до нас (до них…) усе ще прийде. [Був із тих, що, навіть постарівши, почувають себе так, ніби все в них попереду. Муратов.]

Захудать • Их род захудал – їхній рід зубожів (підупав, занепав, здрібнів).

Изводить • Извести со всем потомством, до последнего колена – вигубити з усім нащадком, до останнього коліна (до накоренка); увесь рід і плід із світу звести; викоренити, щоб і насіння не зосталося. • Изводить, извести насекомых, вредителей… – винищувати, винищити (вигублювати, вигубити, вибавляти, вибавити) комах, шкідників…; повинищувати (повигублювати, повибавляти) комахи (комах), шкідники (шкідників)… • Изводить, извести со света кого – зганяти, зігнати (зводити, звести) зо світу кого; (докон.) стратити (згубити, згладити) [зо світу] кого.

Нежный • Нежный возраст, нежные лета – ніжний вік, ніжні літа; дитячий (дитинний) вік, дитячі літа; дитинство. • Нежный пол (устар.) – ніжна (тендітна) стать; ніжний (тендітний) рід; жіноцтво.

Род • В некотором роде – до певної міри; певною мірою. • В своём роде – у своєму роді; з певного погляду. • В этом (таком) роде – щось подібне; щось таке. • Дело такого рода – така (отака) річ; річ ось (от) така. • Единственный в своём роде – свого роду єдиний; єдиний серед свого роду; єдиний у своєму роді. • Женский род – жіночий рід; жінки; жіноцтво. • Из рода в род – з роду в рід; від роду до роду; з покоління в покоління; від покоління до покоління. • Мужской род – чоловічий рід; чоловіки; чоловіцтво. • Ни роду ни племени – ні роду (а)ні племені; ні роду ні (при)плоду; сам-один як палець. • Род людской (человеческий) – рід людський; люди; людство. • Родом русский, чех… – родом (походженням, з походження) росіянин, чех… • Своего рода – свого роду; своєрідний; до певної міри (певною мірою).

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

род [сорт, вид] рід, ро́ду; вид,-ду; ґату́нок,-нку

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Загаса́ти, -са́ю, зага́снути – потухать, угаснуть. • Зага́с (зага́снув) рід – вымер, прекратился род.

Рід, р. ро́ду – 1) род; 2) родственники, фамилия; 3) род, племя; 4) происхождение; 5) порода; 6) сорт.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Род – 1) (genus) – рід (ро́ду); родом – з ро́ду, ро́дом, похо́дженням; 2) (в выражениях): в этом роде – щось поді́бне; дело такого рода – така́ спра́ва; какого рода (бумага, товар, занятие) – який (са́ме)? які́ (са́ме)?; разного рода (операции) – усякі, рі́зні; такого рода – такий (са́ме), такі́ (са́ме); такой род товара – крам тако́го ґату́нку, такий крам; товар всякого рода – усякий, рі́зний крам.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

Майн-Рі́д, Майн-Рі́да (англ. письм.)

рід, ро́ду, ро́дові, на роду́ і на ро́ді

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Ви́дрочитися, -чуся, -чишся, гл. Пропасть, издохнуть, метаясь отъ укусовъ оводовъ, взбѣситься. А проклятий рід, щоб ти видрочивсь! Г. Барв. 33.

Викорі́нюватися, -нююся, -єшся, сов. в. ви́коренитися, -нюся, -нишся, гл. 1) Искореняться, искорениться, пропасть, исчезнуть. Рід твій викорениться. Стор. М. Пр. 64. 2)? Викорениться, як в’яла риба. Ном. № 5354. Воно, сердешне, висохло і викоренилось, одні тільки хрящі зостались. Стор. II. 77.

Відмі́тний, -а, -е. Отличный, отличающійся отъ чего. Та й увесь наш рід одмітен собі усім. Г. Барв. 427.

Відступа́тися, -па́юся, -єшся, сов. в. відступи́тися, -плю́ся, -пишся, гл. 1) Отходить, отойти, сходить, сойти съ дороги. Одступіться, вороги, із князевої дороги. Мет. 228. Еней від неї одступався, поки зайшов через поріг. Котл. Ен. І. 2) Отступаться, отступиться, отстраняться, отстраниться. Як у сироти пшениця родила, тоді сироту родина любила, а як у сироти кукіль уродився, тоді од сироти ввесь рід одступився. Чуб. V. 449.

Відцу́руватися, -руюся, -єшся, сов. в. відцура́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Отрекаться, отречься, отказаться отъ кого; отчуждаться. Не одну сотню років по п’ять раз вони од старої науки й словесности одцурувались. К. (О. 1861. I. 311). Ой чули через люде — тебе рід одцурався. Чуб. V. 558. Коли б пан за плуга взявся, то й світа б відцурався. Ном. № 1143.

Да́вність, -ности, ж. 1) Давность. Давність земська. Л. Ст. 2) = Давнина. Не задавить тому серця, чий рід з давности ведеться. К. Досв. 112.

Діді́вський, -а, -е. 1) Дѣдовскій, предковскій. Спом’яни на них дідівську, прадідівську славу. Хата. 108. Твій рід на срібло проміняв звичай дідівський, старосвітський. Сніп. 98. 2) Нищенскій.

Душогу́бець, -бця, м. Душогубець, убійца. Твій рід хороший і величний не плодив ні злодіїв, ні душогубців. МВ. І. 27. Перш було як який грішний попаде сюди, так і то навдивовижу; та й то бували все то душогубці, то харцизяки. Кв. II. 187. Той був душогубець. Єв. I. VIII. 44.

Жда́ти, жду, ждеш, гл. Ждать, ожидать, чаять. Бог не рівно ділить: жде, щоб сами ділилися. Ном. № 81. Якого прасунка ждатимеш. Ном. № 5623. Не жди свого миленького із чужого краю. Мет. 11. Я щастя ждав, — на злигодні здобувся: я світу ждав, — у темряві зостався. К. Іов. 65. Жда́ти на ко́го. Ждать кого. Ждав уже на нас увесь рід Ілашів. Федьк. Пов. 29. Час не жде на нас. Св. Л. 295.

Загаса́ти, -са́ю, -єш, сов. в. зага́снути, -ну, -неш, гл. 1) Потухать, потухнуть, угасать, угаснуть. Мнж. 34. Куй залізо, покуль не загасло. Ном. № 5927. 2) Переносно: прекратиться. Загаснув рід. Мирг. у. Слов. Д. Эварн.

Зайо́м, -йму, м. Первоначальное завладѣніе землей. Черниг. Рід його благий осягне займом землю. К. Псал. 57.

Знижа́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. знизи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. 1) Понижать, понизить, опускать, опустить. Я ні перед ким очей не знизив. К. Бай. 12. 2) Унижать, унизить. Не хочеться рід свій поважний знизити. Г. Барв. 423.

Краси́ти, -шу́, си́ш, гл. 1) Дѣлать красивымъ, украшать. Лихо нікого не красить. Чуб. І. 26З. Ой рясна красна калинонька в лузі, рясніше-красніше ваш поїзд! Ваш поїзд бояре красять. ХС. XII. 428. 2) Красить, окрашивать. Да пішов дощик краплистий, да уродив черчик черчистий, да не вміла Маруся носити, да не вміла красити. Мет. 233. 3) — рід. Свадебный обычай въ понедѣльникъ: перевязывать женщинамъ волоса красными нитками по полученіи извѣстія о цѣломудріи новобрачной. Красять рід, шо хороша молода. Мил. 125.

Незвича́йний, -а, -е. 1) Необыкновенный, необычайный, необычный. Якась незвичайна сміливість і духова міць. Мир. ХРВ. 4. Тільки вип’є що незвичайне — то й знову хвороба. 2) Невѣжливый, неприличный. А за рід їх хто тут скаже незвичайне слово? Мкр. Н.

Обі́дати, -даю, -єш, гл. Обѣдать. Чи обідала, чи не обідала, аби рід одвідала. Ном. № 7274.

Обро́сть, -ти, ж. Побѣги. Обрость на дереві. Кролев. у. У нашого роду обрости мало, рід щось не плодовитий. Г. Барв. 275.

Па́молодь, -ді, ж. 1) Молодые побѣги. НВолын. у. 2) Молодое поколѣніе. Твій рід і плід розмножиться на світі і памолодь кругом тебе ростиме. К. Іов. 13.

Перемина́ти, -на́ю, -єш, сов. в. перемня́ти и перем’я́ти, -мну́, -не́ш, гл. 1) Переминать, перемять. Ті орішки, що взяла у Василя, усе в жмені переминає. Кв. 2) Пережевывать, пережевать. 3) — кого́ на зуба́х. Ругать, перебирать кого по косточкамъ. Знову почав Грицько гукати на всю хату, перетираючи та переминаючи на зубах не тільки Пріську з Христею, а й увесь рід їх. Мир. Пов. І. 161.

Пи́шний, -а, -е. 1) Гордый, важный. Оце яка пишна молодиця: і добридень не каже, а дивиться на півока. Волч. у. В мене рід гордий та пишний. Чуб. V. 533. 2) Роскошный, пышный. Являється мій світ у пишних шатах. К. Іов. Ум. Пишне́нький. Не жаль мені ні постелі біленької, ні вечері пишненької. Чуб. V. 42. Друженька пишненька. Грин. III. 504.

Плі́д, пло́ду, м. Плодъ; потомство. К. ХП. 71. Чий корінь, того й плід. Мнж. Ні роду, ні плоду не мав старий. Св. Л. 307. Гей, гей, не надь, рибалко молоденький, на зрадний гак ні щуки, ні лина!... Нащо ти нівечиш мій рід і плід любенький? Г.-Арт. (О. 1861, III. 9). Хиба скажеш: з Рима родом, або з пугача дід мій плодом. КС. 1882. X. 23. А дід поросятко продав у чуже село. Каже: на плід. Г. Барв. 359.

Посмути́ти, -чу́, -ти́ш, гл. Опечалить (многихъ). Грин. III. 494. Гей як заплачу, весь рід посмучу. Чуб. V. 755.

Пра́щурка, -ки, ж. Пращурка. МУЕ. III. 171. Увесь рід її, всі баби й прабаби з пращурами і пращурками. Г. Барв. 366.

Принижа́тися, -жа́юся, -єшся, сов. в. прини́зитися, -жуся, -зишся, гл. 1) Опускаться, опуститься ниже, понизиться. Всяка гора і горб принизиться. Єв. Л. III. 5. 2) Унижаться, унизиться. Принизивсь панський рід великий. К. ПС. 41.

Рід, ро́ду, м. 1) Родъ, родственники, фамилія. Чи обідала, чи не обідала, аби рід відвідала. Ном. № 7274. В мене батька немає і рід не приймає. Чуб. Нема в його ні роду-родини, та нема в його ні вірної дружини. Чуб. V. 268. 2) Родъ, племя, происхожденіе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771. Баба з пекла родом. Ном. Великого роду, а псього ходу. Ном. № 2909. 2) Порода. Родом кури чубаті. Ном. № 7982. Такий уже в їх рід, що вони всі низенькі та натоптувані. Кобел. у. 4) З-роду = зроду. Не було добра з-роду, не буде й до гробу. Ном. № 2030. 5) На роду́ напи́сано. Суждено. Що написано на роду, того не обійдеш на льоду. Ном. № 8951. 6) Ро́дом = Зроду. Кого не любила і родом не знала, то судив мені дідько. Чуб. Ум. Ро́дик, родо́чок, ро́донько. Чуб. V. 760, 463.

Ро́дичів, -чева, -ве. Принадлежащій родственнику. Як зацвіте увесь цвіт, як заплаче увесь рід, що родичева голова, в чужім краю полягла. Чуб. V. 1035.

Ро́донько, -ка, родо́чок, -чка, м. Ум. отъ рід.

Роскорени́тися, -ню́ся, -ни́шся, гл. Разростись, распространиться, размножиться. КС. 1883. III. 670. Перед вікнами роскоренився широкий кущ бузку. Левиц. 1. 72. Рід... роскоренився великий та дужий. Мир. ХРВ. 120. Я бачив, як дурний роскоренився, то я прокляв його оселю марну. К. Іов. 11.

Све́корків, -кова, -ве. Ум. отъ све́крів. Маркев. 139. Да звеселімо увесь рід свій! Що первий рід — свекорків, а другий — батеньків. Мет. 233.

Употу́жнити, -ню, -ниш, гл. Сдѣлать сильнымъ, могущественнымъ. Твій рід навіки употужню. К. Псал. 204. Употужнив мої ноги і на камені поставив. К. Псал. 97.

І. Урива́тися, -ва́юся, -єшся, сов. в. увірва́тися и урва́тися, -рву́ся, -ве́шся, гл. 1) Отрываться, оторваться, вырываться, вырваться, обрываться, оборваться, перерываться, перерваться, прерываться, прерваться. Як ухо ввірветься, то й збан розіб’ється. Ном. № 7771. Одна (струна) вже й увірвалась. Шевч. 496. Батіг не нитка — не увірветься. Ном. № 1286. Урвався і рід Вишневецьких. Стор. М. Пр. 64. Увірва́вся ба́с, увірва́лася ни́тка, у́дка (кому). Прекратилась возможность. Ном. № 1830, 1831. Вже Терешкові ввірвалось нитка верховодити. Кв. Тоже значеніе имѣетъ выр.: Уже́ йому́ ввірва́лось. Ном. № 1831. Розмо́ва увірва́лася. Прекратился разговоръ. Мир. ХРВ. 10, 240. 2) Вырываться, вырваться. Я піймав його та й веду за руку, а він усе вривається од мене, все наче огинається, а далі вирвавсь і побіг. Александров. у. 3) Срываться, сорваться, упасть съ высоты. Беруться за руки колом і перекручуються, приспівуючи:... «держіться кріпко: як хто увірветься, тому не минеться», — а ж поки хто увірветься, — тоді знов. Грин. ІІІ. 110. А той, що сидів на трямку, як увірветься з того трямка! Рудч. Ск. І. 68. Як ти в мене ночував, то з полу ввірвався. Грин. ІІІ. 653.

Усе́нь (только им. пад. ед. ч. муж. род.), усе́нький, -а, -е, мѣст. = Усей. Не так родина, як всень рід. Чуб. IV. 674. Лежать всенькі троє. КС. 1883. III. 671. Кривеньке, маленьке збігало поле всеньке. Ном. заг. № 374. Ой шкода, шкода та синього цвіту, що він розсіявся по всенькому світу. Грин. III. 622.

Фук, -ка́, м. 1) Крикъ на кого, брань. Фук на фук як піде, то нічого з того не буде. Ком. Пр. № 131. 2) Не убитая но ошибкѣ шашка, за которую беретъ противникъ шашку. Шейк. 3) Уки́нути фука́. Надуть, обмануть. На рід надія не яка: поки в коморі єсть і в скрині, лестун потреться в сій хатині та й дале, вкинувши фука. Мкр. Г. 61.

Хапту́рний, -а, -е = Хавтурний. З хаптурних ницаків малюєте икони. К. Дз. 35. Жерці.... хаптурний рід. Котл. Ен. VI. 50.

Ходя́чий, -а, -е. 1) Ходящій. 2) Бродячій, не осѣдлый, находящійся постоянно въ движеніи. Чумаки — народ ходячий. Вольному воля, а ходячому путь. 3) О больномъ: не лежавшій, на ногахь находившійся во время болѣзни. Ота жінка ходяча вмерла. НВолын. у. У нас увесь такий рід, що ходячий мре.

Цокота́ти, -чу́, -чеш, цокоті́ти, -чу́, -ти́ш, гл. 1) = Цо́кати. Дріжить, як мокрий хірт, зубами, знай, цокоче. Греб. 385. 2) Стрекотать. На моїй дерезі тільки цвірінькають горобці та цокотять сороки. Левиц. І. 119. 3) Говорить быстро, высокими нотами. Дівчата, мов ті сороки, цокотали. Шевч. 454. Не та стала дівка: до хлопців цокоче, як ясочки грають Марусини очі. Греб. 393. «Нікчемний той рід жіночий, каже: все б їм гуляти! Гуляють та цокочуть, як ті сороки.» МВ. І. 83.

Цура́ти, -ра́ю, -єш, цура́тися, -ра́юся, -єшся, гл. Чуждаться кого, удаляться отъ кого. Не цурай мене, серце. Чуб. V. 256. Як здоров чоловік, то всяк його кохає, а при лихій годині і рід його цурає. КС. 1883. ІІ. 469. Хоч і надів жупан, все не цурайся свитки. Ном. Цурався сіряка, а тепер і онучі радий. Ком. Пр. № 51.4.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Конові́д, -во́да, м. 1) ...лошадей, *конский барышник. 2) *Оце пісня кругла, кругла... батько злодій-коновід, отакий увесь мій рід. Нп. Пир. у., Конон.

Корена́стий и корена́тий, -а, -е. *2) Раскоренившийся, разросшийся, размножившийся. Все кругом мовчало, терпіло, слухало й робило на коренастий рід панів польських. Мирн. ХРВ. І. 145.

*Корени́стий, -а, -е. 1) Твердый как корень. 2) Имеющий много корней. Сл. Яворн. 3) Многосемейный. Рід у мене коренистий. С. Ситківці Лип. у. Ефр.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Вид — ви́гляд, -ду; фо́рма, -ми; внешний В. — зо́внішній ви́гляд; ставить на В. — дава́ти, да́ти на ува́гу; В. огня — рід вогню́; В. поощрений — фо́рма заохо́чування.

*Огонь — вого́нь, вогню́; „Огонь“ — „Вого́нь“; О. автоматический — автомати́чний вого́нь; О. артиллерийский — гарма́тний вого́нь; О. беглый — перебі́жний вого́нь; О. ближний — бли́зький вого́нь; О. вести — стріля́ти; вид огня — рід огню́; О. групповой — групови́й вого́нь; О. дальний — дале́кий вого́нь; О. действительный — ді́йсний вого́нь; О. заградительный — засло́нний вого́нь; О. комбинированный — комбіно́ваний вого́нь; О. косоприцельный — навскі́сний вого́нь; линия О. — лінія вогню́; меткий О. — влу́чний вого́нь; меткость О. — влу́чність вогню́; напряженность О. — напру́женість вогню́; О. навесный — зви́слий вого́нь; О. непрерывный — безупи́нний вого́нь; О. одиночный — вого́нь пооди́нчий: О. перекидной — переки́дний вого́нь; О. перекрестный — перехре́сний вого́нь; О. с рассеиванием — вого́нь із ро́зсівом; О. редкий — рі́дкий вого́нь; ведение О. — прова́дження вогню́; возобновление О. — відно́влення вогню́; открытие О. — розпочина́ння вогню́; перенос О. — перене́сення вогню́; перерыв О. — перерива́ння вогню́; прекращение О. — припи́нення вогню́; развить огонь — зміцни́ти вого́нь; О. скачками вперед — вого́нь ско́ками напере́д; разделение О. — по́діл вогню́; распределение огня — розпо́діл вогню́; сосредоточение огня — зосере́дження вогню́; управленце О-нем — керува́ння вогне́м; О. фланговый — фланкови́й ого́нь; О. фронтальный — фронта́льний вого́нь.

*Род — рід (ро́ду); Р. огня — рід вогню́; Р. оружия — рід збро́ї.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

андрагоги́ня, андрагоги́нь; ч. андраго́г фахівчиня з андрагогіки. [Ольга Просіна, андрагогиня, кандидатка педагогічних наук, доцентка, голова ГО «Центр освітніх ініціатив "Толока"», мотиваційна спікерка <…>. (globalnpo.org, 2021). Лейла Алієва – андрагогиня, бізнес-тренерка, коуч, спічрайтерка. (EdCamp Ukraine, ФБ, 21.06.2019). Вікторія Бабій вважає себе харків’янкою, висмикнутою з ґрунту, про рід занять зазвичай каже «різноробочий», а тепер ще й «андрагогиня». (ЛітАкцент, 22.03.2019).]

войовни́ця, войовни́ць; ч. войовни́к та, хто воює, б’ється з ворогом. [Боудіка – войовниця, яка очолила антиримське повстання 61 року. (Тетяна Храбан «Концепт жінка в інтернет-комунікації (на матеріалі англійської, португальської, російської, української мов)»: дисертація, 2017). Войовниця перехопила зброю в повітрі, крутнула в руці, перевіряючи баланс, подивилась на заточку. (Володимир Єшкілєв «Шлях Богомола», 2014). Та минали століття, і потроху меншало тих войовниць, аж лишилося їх урешті всього кількоро душ. (Леонід Кононович «Пекельний звіздар», 2008). Жінки тих племен виступали не тільки, як войовниці та провідниці, – цариці, воєначальниці… (Докія Гуменна «Золотий плуг», 1967). Сестра була вона Полкана, «найбільш блукала по Кубані, а рід їх вийшов з-за Дністра»; була «страшна войовниця, знахурка й чарівниця» – як часто чужі подорожники описували Українок, особливо Киянок. (Дмитро Донцов «Правда прадідів великих», 1952).] див.: бійчи́ня, войовни́ця, во́їнка, вої́телька, воя́чка Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021 – заст. Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 86. Словник української мови: в 11 томах, Т. 1, 1970, с. 725 – заст. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.) Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський.)  Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко.) Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.)

капела́нка, капела́нок; ч. капела́н 1.священниця при капелі в католицькій та англіканській церкві, а також помічниця парафіяльного священика чи священниці. [«Ми представляємо бачення того, як може працювати суспільство, коли різні традиції зосереджені на тому, як бути хорошими людьми і сусідами», – пояснює лютеранська капеланка Гарварду Кетлін Рід. (zaxid.net, 31.08.2021).] 2. військова священниця. [Лора Когут ― одна з перших капеланок в Україні. <…>. Вперше долучилася до помочі військовим, коли ті виходили з Криму на Миколаївщину. Відтак почалося її волонтерство у зоні збройного конфлікту, що триває вже сім років. (theukrainians.org, 19.01.2020). До міста Бучі (Київська область) у День Героїв прибула капеланка військово-повітряних сил США майор Ольга Вестфолл. (stolychno.news, 24.05.2019).]   Рекомендації   У медіях можна натрапити на вислів військо́ва капела́нка, який, однак, є неправильним, адже одне із значень слова капеланка – військова священниця.

мовчи́ня, мовчи́нь; ч. мо́вець та, хто користується мовою. [<…> коли, наприклад, контекст мовлення, його адресат, мовець чи мовчиня визначають статус жіночості чи чоловічості (як не згадати платонівські ейдоси) поза реальною статтю. (Вісник Черкаського університету, 2017, № 2, с. 6). При цьому, на думку О. Синчак, важливо враховувати: хто говорить і до кого; яку позицію займають мовчині чи мовці на вертикалі влади. (inst-ukr.lviv.ua, 30.11.2015). Як відомо, польська мова дуже флективна і зважає на граматичний рід, тобто стать мовчині чи мовця. («Жінки в добу змін, 1989-2009: Польща, Чеська республіка, Словаччина, Східна Німеччина та Україна», К., 2012, с. 15). <…> свідоме вживання фемінітивів, як вияв критичного ставлення до мови, засвідчує, що мовчиня чи мовець чутливі до проблем із ґендерною рівністю і визнають їх існування. (Спільне, 09.03.2011).] див.: мовки́ня

родонача́льниця, родонача́льниць; ч. родонача́льник 1. предкиня, від якої бере свій початок якийсь рід. [<…> та все ж подорожній, якщо тілько він не спить тоді, як зміняють йому коней, або не перекушує в пана Тихоновича, то напевне буде милуватися величним храмом ґраціозної растрелівської архітектури, що його поставила Наталя Розумиха, родоначальниця дому графів Розумовських. (Тарас Шевченко «Княгиня», пер. Віктор Сапіцький, 1960).] 2. тварина або рослина, від якої походять певні роди тварин або рослин. [<…> «1988 року вперше в Україну з Чехословаччини головою Маріупольського міського товариства любителів собаківництва Геннадієм Фокіним було завезено елітну чау-чау Фуджі-Катруша, яка стала родоначальницею лінії чемпіонів з екстер’єру в Радянському Союзі». (День, 2003).] 3. перен. та, хто започаткувала розвиток чогось. [Слідом за родоначальницею цього напрямку в історіографії, американською ученою М. Богачевською-Хом’як, була видана монографія Л. Смоляр. (Ольга Ніколаєнко «Польські жінки Наддніпрянщини в другій половині ХІХ – на початку ХХ ст.: громадське і приватне життя», 2017). Попробуймо увійти в цю поетичну реальність родоначальниці нью-йоркської поетичної династії, що узурпує престол нашого Парнасу. (Сучасність, 1966, №8).] див.: предки́ня, основополо́жниця Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 660. Словник української мови: в 11 томах, Т.8, 1977, с. 597.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Ба́ринъ = пан. — Не дурень вигадав паном бути. н. пр. — Все пани та пани, а греблю нема кому загатити. н. пр. — (З дрібного па́нства) — пано́к, підпанок, полу́панок. — Не так пани, як полупанки. н. пр. — (З мужиків) недо́панок. — Та який се пан? недо́панок – Його рід увесь мужичий. – Большо́й ба́ринъ – паню́га, пан на всю гу́бу. — Жить ба́риномъ = па́ном жи́ти, по па́нському жи́ти.

Велича́вый = вели́чний, вели́шний, пи́шний. — Бо у мене увесь рід пишний, бо у мене батько велишний. н. п. — Величний, як жидівський патинок. н. пр. — Пишний князь Ярема. О. С. — Ой ти дївчино гордая та пишна, чом ти до мене з вечера не вийшла? н. п.

Домъ = 1. дім, буди́нок, (мурований) — камяни́ця, камъяни́ця, (великий, панський) — го́рницї (С. Аф.), сьвітли́ця, хоро́ми, буди́нки (С. Ш.), поко́ї, (простий) — ха́та. — Почали муровати оту камяницю. Фр. — Біля гряницї не впадає будувати сьвітлицї. н. пр. — Саме на горбочку стоять панські будинки. н. о. — Піду у горницї. — У сьвітлицю — камъяницю зазивала, за білий стіл сажала. н. п. — Заѣ́зжій домъ = за́їзд. — Моли́твенный домъ = молито́вня (С. Л.), капли́ця, капли́чка. С. З. — Страннопріи́мный домъ = (при манастирях у Запорожцїв) — ві́та́льня. Эв. О. Ст. — Пите́йный домъ = шино́к, шинк, корчма́, оре́нда, ора́нда. (С. З.). — Свой домъ = госпо́да, домі́вка. — Через левади та городи два куми йшли з весїлля до господи. Б. Г. — Де хлїб, сіль, каша — там і домівка наша. н. пр. — Чого ненько, чого тут блукаєш, чи ти в себе господи не маєш? н. п. 2. рід, роди́на. — Ой випємо родино, щоб нам жито родило, і житечко і овес, і зібрав ся рід увесь. н. п.

Канцеля́рное, канцеля́рское сѣ́мя = 1. ком. Coccus — черве́ць. 2. сїпа́ки, сїпа́цький рід, сїпа́цьке ко́дло, чорни́льна ві́ра, душа́. — Послїпне сїпацьке кодло, тодї й правда на сьвітї буде. Кн.

Колѣ́но, мн. колѣ́ни = 1. колїно, мн. колїна. — Въ колѣ́но, по колѣ́но = по колїна. — Грязюка по колїна. — На колѣ́ни, на колѣ́няхъ = навко́лїшки, навко́люшки, навко́льки, навко́лїшках. — А вона впала навколїшки, та й давай Богу молитись. н. к. — А вони його цїлують та на навкольки перед ним падають. н. к. — Ви вмієте і плакать і божить ся і раді стать навколюшки. І. Г. — Дїд навколїшках молить ся в церкві. Кн. 2. про рослини, про піснї — колїно, частїше колїнце, (про хлїбові рослини) — пя́тка. — Одрізав очеретину саме на колїнцї. — Просьпівав одно колїно. 3. рід, колїно, поколїння. — Бо я панського роду, не ходила боса з роду. н. п. — З нашого роду не було злодїя. Кн. — Поколїння поколїнню об тобі роскаже і твоя, Кобзарю, слава не вмре, не поляже! Кулик. Ос.

Кровь = 1. крів, кров, кро́ва (С. Л.), здр. — крівця́, мазка́ (С. З. Л.), па́сока (С. З.), руда́ (С. З. Л.), ю́шка, переважно у жінок підчас місячки — кра́ска. — З правого крильця потече крівця. н. п. — Руда — не вода, розливати шкода. н. пр. — Вдарю так, що й мазка потече, що й пасокою вмиєш ся. — Треба коневи руду пустити. С. Л. — Треба йому мазку пустити. Кр. — Кро́вью нажито́е = кріва́виця. (Д. під сл. Кро́вный). — Изби́ть въ кровь = объюши́ти. — И́стёкъ кро́вью = зійшо́в кро́въю. 2. рід, плід, пле́мъя, поро́да, найбільше зневажливо — ко́дло. С. З. Л. — Бо я панського роду — не ходила боса зроду. н. п. — Добра порода та лиха врода. н. пр.

Ли́нія = 1. ли́нія, ри́са, ри́ска, пру́га, пружо́к. — Ло́манная ли́нія = криву́ля, колїння. 2. ла́ва, ряд. — Військо було вшиковане у три лави. — Кругом в три лави обступили Зевеса ліктори. К. Ш. 3. поколїння, колїно, рід. — Він мінї доводить ся якимсь далеким родичем з батьківського колїна. 4. пе́рія́, ряд (хат, крамниць, вулиць). — Він живе на одній вулицї по нижній перії. Чайч. 5. ли́нія (кріпостї по гряницї). — У городї у Глухові у всї дзвони дзвонять, та вже наших козаченків на линїю гонять. н. п. — Їхав козак на линїю, та вельми надув ся; іде козак із линїї, як лихо зігнув ся. н. п.

Мельча́ть = дрі́бнїти, дрібнїшати, мали́ти ся, перево́дити ся, (дуже) — нїкче́мнїти. — Дрібнїють люди на землї. К. Ш. — Та й ті велитні загинули і з того часу рід людський почав дрібнїшати. Бар. О. — Пора од пори усе малять ся люди. К. З. о Ю. Р. — Перевелась худоба — зовсїм миршава стала.

Наслѣ́діе = спа́док (С. З. Л.), спа́дки, спа́дщина, наслїдство (С. Жел.), від давних предків — пре́дківщина, від дїда — дїди́зна, дїдівщи́на, від баби — баби́зна, від батька — ба́тьківщина, отцївщина, від матері — матери́зна, від брата. — братови́зна, братівщи́на, після свекра або свекрухи — свекрівщи́на, посвекро́вщина. — Не маєть нїхто нїкому жадного спадку записовати, чого в руках не маєть. Ст. Л. — Дочки плачуть, розбивають ся: як пеньку забувати, а зятї ходять, нишком говорять, як би спадки забрати. н. п. — Жінкам, що віддавали ся в Польщу, Литовський статут відбирав право спадщини після їх родини. Бар. О. — Язик народа — то найдорожча спадщина предків, єсть то мов би кров в тїлї нашому. Бар. О. — Моя спадщина або нїчого не значитиме або нїчого не поможе. Кн. — Спокон віку з роду в рід це наша батьківщина. Кн. — Нам батьківщини не дїлити. н. пр. (Д. ще під сл. Иму́щество).

Огорча́ть, огорчи́ть, ся = жури́ти, засму́чувати, смути́ти, ся, жа́лю, ту́ги завдава́ти, в ту́гу, в сму́ток вдава́ти ся, зажури́ти, засмути́ти, ся, завда́ти жа́лю, сму́тку, ту́ги. – Та не журь мене, моя мати, бо я й сам журю ся. н. п. — Як загубиш — то не смутись, а знайдеш — не веселись. н. пр. — На що його засмучувати й сердить. К. К. — Що не звеселила, а ще більше засмутила. н. п. — Рід жидівський засмучений, від Христа відрішений. н. п. — Не грайте, моєму серцю туги не завдавайте. Руд. — На́ що чужу цїлувати, своїй жалю завдавати? н. п. — Ой не плачте, не журіть ся, в тугу не вдавайтесь — заграв мій кінь вороненький, назад сподївайтесь. н. п. — Не жахай ся і в смуток дуже не вдавай ся. Кот.

Отлуча́ть, отлучи́ть, ся = од(від)луча́ти (С. Л.), вилуча́ти (С. Л.), од(від)ріша́ти, відтруча́ти, одлучи́ти, ви́лучити, відріши́ти, ся. — Рід жидівський засмучений, від Христа відрішений. н. п.

Отро́діе = рід, колї́но, ко́дло (С. З. Л.), лайливо — ви́родок, ви́лупок, ви́плодок, ви́пороток, ви́порток (С. Аф.). — Хамове кодло! — Ах ти шельмин вилупок!

Пле́мя = 1. пле́мъя, плїмъя, племено́, наро́д. — Не на наше племъя ляже сором тій неволі. Ос. 2. рід, поколїння, плід (С. З.), пле́мъя, плїмъя, наща́док (С. З.), наща́дки, лайливо — ко́дло (С. З. Л.). — Поколїння поколїнню об тобі розкаже — і твоя, кобзарю, слава не вмре, не поляже. Ос. — Ні роду, нї плоду. Кр. — Кляне твій рід і плід. н. о.

Поколѣ́ніе = поколїння (С. Жел.), колїно (С. Л.), пле́мъя (С. Жел.), рід, порі́ддя, порі́дня, зневажливо — ко́дло (С. З.). — Поколїння поколїнню об тобі роскаже. Аф. — Нашому роду нема переводу. н. пр. (Д. Колѣ́но 3).

Полъ = 1. по́міст, підло́га (дощаний), діл, долі́вка (глиняний або цегельний). — На полу́ = на помо́стї, на підло́зї, на долі́вці, долї. — Парке́тный полъ = тарфльо́вана підло́га. С. Ш. — А в нашої удовицї хата на помостї, приїхали до вдовицї три козаки в гостї. н. п. — Гуляють гостї — і покотились на помостї. К. Ш. — Тодї ж мене сподївай ся в гостї, як поросте у коморі трава на помостї н. п. — Сїли гостї на помостї варенуху пити. Кн. — У Туркенї по тім боці хата на помості. К. Ш. — На підлозї пшениця не зійде. н. пр. — В сьвітлицї дубова підлога навощена. Кн. — Химерні тїнї лежали на бі́лій підлозї. Пр. — В сьвітлицї на підлозї лежали килими. Кн. — Пляшку об долівку брязь. Кн. — Хоч долї, аби у своїй волї. н. пр. — Послались долї і лягли. н. о. — Долї — дві волї: разом і нога і рука спить. н. пр. 2. пол (С. Жел.), стать, рід (С. Жел.). — І брехлива і криклива — звісно жіноча стать. Кр. — Ганну до школи не оддали: як на її стать, так науки великої не треба. Питаєте ся, що воно таке „жіноча стать“? Це значить ся, на щот „женського полу“. Кр. 3. пів, половина, половиця. — Въ по́лы, на́ полы = попола́м, напі́в. — Изъ полу́ = з полови́ни, на́ спіл (д. Полови́на).

Поро́да = плід, поро́да, порі́ддя, порі́дня, породїння, рід, стан, зневажливо — ко́дло (С. З.). — Добра порода та лиха врода. н. пр. — Свинї не тутешні, доброго стану, буйні. Кн.

Порожде́ніе = рід, плід, порі́дня і т. д. д. Поколѣ́ніе і Пле́мя. — Значить ся, Рувим був порідня Лїї? Кр.

По́росль = 1. чага́р, чагарни́к, чагарі́, кущі́, молодни́к. — Є у мене топорець гостренький, той висїче чагар густенький. н. п. Б. 2. па́молодь, па́молодок, па́рост, па́росток, па́гонець і т. д. д. О’тпрыскъ. — І дерево якусь надїю має, хоч зрубане, ще мислить зеленїти і паростки пускає молодиї. К. І. — А од коріння тихо-любо зелені парости ростуть. К. Ш. — Твій рід розмножить ся на сьвітї і памолодь кругом тебе рости ме. К. І.

По́тчевать, попо́тчевать = угоща́ти (С. Ш.), гости́ти, частува́ти (С. Л. З.), угости́ти (С. Ш.), почастува́ти (С. З.), трак(х)тува́ти (С. З. Л. Ш.), потрактува́ти. — Єсть у мене отець-мати, будуть шанувати, медом-вином козаченька будуть частува́ти. н. п. — А у мене увесь рід багагий, будуть мене часто частувати. н. п. — І зараз попросивши в хату, горілкою почастував. Кот.

Правоспосо́бный = правопра́вний, правозда́тний. — Із рода в рід бував, знай, правоправним. К. Д. Ж.

Провѣ́дывать, провѣ́дать = 1. розві́дувати, дознава́ти ся, прознава́ти, назнава́ти, перезнава́ти, допи́тувати ся, розві́дати, дозна́ти ся (С. Л.), прозна́ти, перезна́ти, назна́ти, допита́ти ся, прочу́ти (С. Л.), перечу́ти. — Перезнаю́ я через люди, що він і досї ще живий. Кр — Перечула через люди, що мій милий завтра буде. н. п. 2. відві́дувати, прові́дувати, перевіду́вати і т. д. д. Навѣща́ть. — Чи обідала чи не обідала, аби рід одвідала. н. п.

Производи́ть, произвести́, произве́сть = 1. творити (С. Жел. Ш.), утво́рювати (С. Ш.), роби́ти (С. Л.), чини́ти (С. Л.), дїяти, утвори́ти (С. Ш.), зроби́ти (С. Л.), учини́ти (С. Л. Ш.), удїяти, вдїяти (С. Л.), спра́вити, ви́робити (С. Жел.), що погане — ко́їти, нако́їти. — Роскіш творить біль: як приходить — смакує, як виходить — катує. н. пр. — На чиїм возї їдеш, тому й ласку твори. н. нр. — Шевченко утворив поему „Гайдамаки“. — Київська адмінїстрация звелїла справити ревізиї. Кн. — Произве́сть безпоря́докъ, замѣша́тельство, раздо́ръ = счини́ти розгордїя́ж, ко́лот, бу́чу, накалабро́дити, набаламу́тити, накаламу́тити (С. Л.). — За онучу та счинили бучу. н. нр. — Производи́ть о́пись = цїнува́ти, поцїнува́ти. — П. торго́влю = вести́ торг, торгува́ти, крамарюва́ти. — П. дѣ́ло въ судѣ́, слѣ́дствіе = вести́ дїло, спра́ву, слїдство. 2. роди́ти (С. Пар.), породи́ти (С. Пар.) сплоди́ти (С. Л.). — На що ж мене на сьвіт породила? н. п. — Породила мене мати у високих у палатах. К. Ш. 3. виво́дити, ви́вести. — Виводить свій рід від шляхти за часів Гетьманщини. — Виводити слова од корнїв. 4. повиша́ти, призво́дити, пови́сити, призвести́. — Мого давно вже призвели в копитани.

Происхожде́ніе = 1. поча́ток, почи́н і д. Нача́ло. 2. рід, поро́да, породїння, похо́дження (С. Жел.). — Почували єдность свого спільного походження. Бар. О.

Родно́й = рі́дний, кре́вний. С. Л. — Рідний брат. — Рідний батько. — Родны́е = рідня́, ро́дичі, рід, роди́на, свої, кре́внї. — Тільки в мене ріднї, що жиди одні. н. пр. (про жидівську наймичку). — Ой випъємо родино, щоб нам жито родило, і житечко і овес — і зібрав ся рід увесь. н. п. — Пливи, пливи з рожі квітка аж до мого роду, вийде мати води брати, буде квітку пізнавати. н. п. Под. — Чи привикла, сестро, з чужим родом жити. н. п. — Принеси, Боже, здалека родину, то ми і в будень зробимо недїлю. н. пр. — Виспи мати високу могилу, збери мати всю нашу родину. н. п. — Ой стану я на билину, крикну на родину: сходи ся, мій родочку, росплїтай косочку. н. п. Под. — Болить моя головонька, нічим завъязати, а далеко до родини — нїким наказати. н. п. — При добрій годині — куми й побратими, а при лихій годинї, чорт має й родини. н. пр. — Повне село своїх, та чорт по їх. н. пр.

Родъ = 1. рід, пле́мъя, колїно, зневажливо — ко́дло. — Кляне свій рід і плід. н. пр. — Рєпнїна була дитиною свого кодла. Кн. 2. рід, поро́да, порі́ддя, порідня́. — Добра порода та лиха врода. н. пр. 3. врожа́й. — Ны́нѣ гриба́мъ родъ = тепе́р на гриби́ врожа́й. — Отъ ро́ду не вида́лъ = з ро́ду не ба́чив.

Рожде́ніе = рід, родїння, нарожде́ння. — Отъ рожде́нія = з ро́ду. — Р. луны́ = наста́ттє мі́сяця. — Цітвар треба вживати на східних днях, а тепер саме настаттє місяця. Кн.

Свѣтъ = 1. сьвіт, сьві́тло; д. Разсвѣ́тъ. — Доки сьвіт сонця. — Не тільки сьвіту, що в вікнї. н. пр. — Вже сьвітла не видно, мабуть усї спать полягали. С. Л. — Свѣтъ издава́ть = сьвіти́ти ся. — До свѣ́ту (на пр. встати, виїхати) — у до́сьвіта, перед сьві́том. — Чѣмъ свѣ́тъ, чуть свѣ́тъ = як сьві́т. – Ни свѣ́тъ, ни заря́ = ду́же ра́но, ще й на сьві́т не благослови́лось. — При дневно́мъ свѣ́тѣ = по виднотї. 2. сьвіт, сьвіт Бо́жий (д. Вселе́нная і Міръ 1.). — Уви́дѣть свѣтъ = на сьвіт народи́тись. — Од твоїх слів я неначе на сьвіт народив ся, неначе мінї сьвіт підняв ся. С. З. — Оста́вить свѣтъ = поки́нути сьвіт, уме́рти. — Свѣтъ мой = д. Свѣ́тикъ. 3. лю́ди, рід людськи́й, сьвіт. — Нема в сьвітї правди. н. пр. — Большо́й свѣтъ = великопа́нство. — Изда́ть въ свѣтъ = надрукува́ти. — На чёмъ свѣтъ руга́ется = ла́єть ся на всї за́ставки.

Слонъ = слін. — Хоч рід слонів на голову й не хворий. Ст. Б,

Сродство́ = 1. рід, рідня́, ро́дичі і д. Родные. 2. д. Родство́. — Оиъ съ ни́мъ въ сродствѣ́ = він ро́дич йому́. 3. (хим.) — сро́дство. С. Жел. 4. зго́дність (в музицї).

Угоща́ть, угости́ть, ся = гости́ти, гостюва́ти, угоща́ти (С. Ш.), уго́щувати (С. Ш.), трак(х)тува́ти (С. Ш.), віта́ти, шанува́ти, угости́ти (С. Ш.), утрак(х)ува́ти (С. Ш.), пригости́ти, привіта́ти, контентува́ти ся, уконтетува́ти, ся, переважно напоями — частува́ти (С. Л.), чаркува́ти, по́штувати, почастува́ти, попоштувати, почаркува́ти, дуже — вчастува́ти, начастувати ся, багатьох — перечастува́ти, силуючи - си́лувати. — От зібрались усї, царь став їх гостити і медом і вином. На останцї стала частувать їх царівна. н. к. Грінч. — Я вас самим хлїбом гостюю. Кр. — І ця сестра пригостила його добре та дала на дорогу кусок сала. н. к. Ман. — Вона казала, що їх погано трактували, не давали нїяких ласощів. Лев. В. — Ой чим же вас козаченьки, чим вітати маю? н. п. — Єсть у мене отець-мати будуть шанувати, медом-вином козаченька будуть частувати. н. п. — А у мене увесь рід багатий, будуть мене часто частувати. н. п. — Я там у поповому дворі частувала всю громаду. Лев. — Хіба вона ромом вас трактувала? Лев. В. — Посадив ти їх на самім чолї, частував їх і вином, і медом. Ст. С.

Фами́лія = 1. рід, пле́мъя, поколїння. 2. сїмъя́, роди́на, фами́лїя (С. Ш.). 3. про́звище (С. З. Л.), при́звіще, при́звісько, прозва́ння (Кр.), фами́лїя (О. Ш.). — Ой я родом Йваненко, на призвіще Петренко. н. п. — По мужові Грициха, а на призвіще Коновчиха. я. д.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)