Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 118 статей

Запропонувати свій переклад для «тонкий»

Шукати «тонкий» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Брандахлы́ст – лю́ра, ріде́нька бурда́ (ду́же тонки́й чай, безнасто́яна ка́ва, си́льно розве́дена горі́лка, і т. и.).

Бус – 1) (і)мжи́ця, мря́ка, дрібне́сенький дощ або сніг; 2) тонки́й по́рох (пил), поро́ши́ння.

Вале́жник – лом, вітроло́м, ла́мань (ж. р.) (р. -ни), ви́вернениця (гал.), лома́ччя, сушня́, сушня́к, суш (р. -ши); (мелкий) тру́с(о)к, (тонкий) хмиз, (выброшенный водою) бережня́к.

Волосови́дный – тонки́й, як волоси́на, волоси́нкуватий.

I. Выгиба́ть, -ся, вы́гнуть, -ся – вигина́ти, -ся, ви́гнути, -ся, вихиля́ти, -ся, ви́хилити, -ся, (пускать изгибом) вилуча́ти. [Молода́ топо́лька вигина́ється од ві́тру. Стан тонки́й вихиля́ється, вигина́ється. Вилуча́є (вигина́є) спи́ну]. • Выгиба́ясь – вихиля́ючись, вихиля́сом. [Пішла́ по ха́ті вихиля́сом].

Высо́кий – висо́кий (ум. височе́нький, ув. височе́нний, височе́зний), вели́кий (ум. величе́нький, ув. величе́н[з]ний). [Висо́ке не́бо. Височе́нні го́ри. На га́лявині стої́ть величе́нький дубо́к, ви́щий за всі и́нші]. • Наивы́сший – найви́щий, кра́йній. [Гістері́йні парокси́зми дійшли́ до кра́йніх гра́дусів]. • Высо́кий и тонкий – гінки́й, стрибулькува́тий, високове́рхий. [Високове́рхі коно́плі (М. Вовч.)]. • Высо́кий ростом – висо́кий на зріст, ро́сл(ав)ий, високоста́нний, (шутливо) довга́ль, довга́нь, довге́ло, довготеле́сий. • На высо́ких ногах (о животн.) – сагани́стий, циба́тий, цибаня́стий. [Цибаня́ста ку́рка]. • В. (о голосе) – висо́кий, горови́й, тонки́й. • В. (о дереве) – гонча́к. • В. (о цене) – вели́ка (и висо́ка) ціна́. • Делать высо́ким – роби́ти висо́ким, височи́ти, виви́щувати. • Делаться вы́ше – ви́щати, підви́щуватися. • Быть вы́ше всего, всех – переви́щувати все, всіх; (превосходить) переважа́ти кого́. • Високо́-ви́соко; высоко́-высоко́ – гень-ви́соко, геть-ви́соко, геть-геть. • Вы́ше чего – [по]ви́ще чого́, над чим, по-над чим, над що. • Из находящегося вы́ше – з-над. [З-над хма́ри]. • Стать вы́ше чего – ви́йти з чо́го.

Газ – 1) газ. Гремучий газ – грімля́чий газ; 2) га́за (ж. р.), флер, серпа́нок (дуже тонки́й).

Гастроно́м – 1) гастроно́м, тонки́й знаве́ць страв; 2) смако́ша (р. -ші), ласу́н, ласі́й.

Гво́здь, гво́здик – 1) цвях, цвя́шок (р. -шка), гвіздо́к (р. -здка́); (самый большой) смерте́льник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретна́ль, брента́ль; (для обивки) цвя́шок; (подковный) ухна́ль, вухна́ль; (для шин) шина́ль; (для тёса) ґонта́ль; (большой и загнутый) кости́ль; (для прибивания лат на стропилах) лато́вець (р. -вця), латни́к; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволі́чка; (у сапожников) шпи́лька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньо́к; (деревянный для обивания) ти́бель; (деревянный гвоздь-вешалка) кіло́к (р. кілка́), кіло́чок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) за́гвіздок; 2) (втулка в бочке) чіп (р. чопа́). • Гво́зди, соб. – гві́здя́. • Забивать (забить) гвоздё́м что – загво́зджувати, загвозди́ти що, ввігна́ти гвіздо́к у що. • Украшенный гво́здиками – цвяхо́ваний, ви́цвяхований, гвіздко́ваний.

Жи́дкий – 1) рідки́й (ум. ріде́нький, ріде́сенький). [Рідко́го борщу́ навари́ла. Борода́ ріде́нька. Рідке́ си́то]; (мало сгустившийся) молоди́й. [Ті́сто молоде́ – підси́п ще бо́рошна]; (о молоке) молоко́ пісне́; о настое – рідки́й (тонки́й). [Чай ду́же рідки́й (тонки́й). Мені́ налива́йте ча́ю рідко́го (тонко́го), не густо́го]; 2) (противоположно к твёрдый) рідки́й, теку́чий, пливу́чий, тічни́й, пли́нний, ливни́й, лійки́й. [Мі́ри рідко́го (теку́чого, лійко́го) (Шарко). Мед був густи́й, та як посто́яв коло гру́бки, зроби́всь теку́чий (пливу́чий). Пли́нні тіла́ ма́ють фо́рму того́ по́суду, в яки́й їх нали́то (Троян.)]. • Огненно-жи́дкий – огни́сто-теку́чий (пли́нний). [Со́нце перебува́є в га́зовому і огни́сто-теку́чому ста́ні (Герин.)]. • В жи́дком состоянии – в пли́нному (в теку́чому) ста́ні; не заме́рзле, не стве́рдле; 3) безси́лий, кво́лий, щу́плий.

Жир – сить, са́ло, жир, (топл.) лій (р. ло́ю) (ум. сальце́, лойо́к, жиро́к). [Як ви́росте каба́н, то вже аж тоді́ кладе́ на собі́ сить. Гу́ска га́рно вгодо́вана – на па́лець са́ла на їй. З кабана́ два пу́ди са́ла взяли́. Помасти́в ра́ну кози́ним ло́єм (Зв.). Хоч вичища́ємо гнойо́к, так їмо́ лойо́к]. • Ж. у убойного скота – нагу́л. • Ж. топлёный свиной, гусиный, утиный – сма́лець; топлёный говяжий, бараний, козий, барсучий – лій (р. лою). • Ж. внутренний – здір (р. здо́ру). • Тонкий слой жи́ра на жидкости – осу́га. • Ж., пережаренный с мукой для заправки кушанья – запря́жка, засма́жка. • Вытопки жи́ра – ви́шкварки. • Жиры́ – ома́ста. [Служни́ця спа́лювала дале́ко бі́льше дров, видаткува́ла бі́льше ома́сти, ніж я (Франко). Кру́пи є, ті́льки ома́сти нема́є]. • Помазанный жи́ром – масни́й. [Масні́ пироги́]. • С жи́ру беситься – навісні́ти з розко́шів. • Ж. рыбий – тран, трин. [Трин – ри́б’яче то́плене са́ло, ри́б’яча сить (Неч.-Лев.)].

Изощря́ть, изощри́ть – 1) заго́стрювати, загостри́ти, (утончать) вито́нчувати, ви́тончити що. [Вона́ загостри́ла надзвича́йно його́ вразли́вість (Єфр.)]; 2) (делать гибким) наста́лювати, настали́ти. • Изощрё́нный – заго́стрений, ви́тончений; наста́лений. [Він поверта́в го́лову в той бік, куди́ леті́ла му́ха, – заго́стрений слух постерега́в у пові́трі тонки́й дзвін її́ кри́лець (Корол.). Слух ду́же ви́тончений (Корол.)].

Кисея́ – серпа́нок (-нку), муслі́на, (диал.) мушли́н (-ну), намі́тка. [Бі́лі серпа́нки зле́гка гойда́лись на ві́кнах (Коцюб.). На́зва «муслі́на» йде од мі́ста Мосу́ла (Крим.). Дзеркала́ були́ заку́тані од мух у тонки́й мушли́н (Н.-Лев.). Да́йте мені́ намі́точку на ціди́лок (Київщ.)].

Край – 1) (конец, предел, рубежная полоса) край (-а́ю), кіне́ць (-нця́), о́край (-аю), окра́йок (-а́йка), закра́йок (-йка), бе́рег (-рега), ум. крає́чок (-є́чка и -є́чку), кра́йчик (-ка), кі́нчик, окра́єчок (-чка); срвн. Коне́ц 1. [Нема́ кра́ю ти́хому Дуна́ю (Пісня). Світа́є, край не́ба пала́є (Шевч.). Карпо́ одсу́нувся на са́мий край при́зьби (Н.-Лев.). По́руч ме́не на крає́чку всадови́вся яки́йсь п’я́ний чолов’я́га (Крим.). На кра́йчику лі́жка обня́вшися засну́ли дві молоді́ голови́ (Франко). Я не силку́юся збагну́ти сю річ до кра́ю (Самійл.). Замча́ли мене́ куди́сь на кіне́ць села́ (М. Вовч.). Я льо́том долеті́в до гайово́го о́краю, – нема́! (М. Вовч.). В кіне́ць га́ю, на окра́йку стоя́в дуб-довгові́к (М. Вовч.). Поста́вив пля́шку на са́мому бе́резі сто́лу (Сл. Ум.). Надяга́є черке́ску, обши́ту по берега́х срі́бним галуно́м (Мова)]. • Край одежды – край, оме́т (-та). [На гапто́вані оме́ти ри́зи дорого́ї! (Шевч.)]. • Край соломенной крыши – стрі́ха, острі́ха, острі́шок (-шка), (судна) обла́вок (-вка). • Края́ сосуда, кратера и т. п. – ві́нця (р. ві́нець), береги́, кри́си (-сів), посу́дини, кра́тера. [Розби́й яйце́ об ві́нця шкля́нки (Звин.). Кра́терові ві́нця (береги́). Глибо́ка ми́ска з крути́ми берега́ми (Конотіпщ.). Здава́лися йому́ кри́сами коло горшка́ або коло ми́ски (Н.-Лев.)]. • До -ё́в, до самых -ё́в – по ві́нця, по са́мі ві́нця. • В уровень с -я́ми – уще́рть, укра́й. [Не налива́й го́рщика вщерть (Звин.). Її́ се́рце налило́ся ща́стям уще́рть (Н.-Лев.). Зло́том наси́плю я чо́вен укра́й (Грінч.)]. • Насыпанный в уровень с -я́ми – щертови́й. [Бу́де щертови́х мі́рок де́в’ять, а верхови́х ві́сім (Сл. Гр.)]. • Осторожно, это стакан с острыми -я́ми! – обере́жно, в ціє́ї шкля́нки го́стрі ві́нця. • Переливать через край – ли́ти через ві́нця. • Течь, литься через край, -ая́ – ли́тися через ві́нця. [По́внії ча́рки всім налива́йте, щоб через ві́нця лило́ся (Пісня)]. • Имеющий широкие края́ – криса́тий; срвн. Широкопо́лый. • Лист с вырезными, зубчатыми -я́ми – листо́к із вирізни́ми, зубча́стими берега́ми (края́ми). • Край болота – при́болоток (-тка). • Тут тебе и край! – тут тобі́ й край! тут тобі́ й гак! тут тобі́ й амі́нь! • Сшитый край ткани, см. Рубе́ц. • Шов через край – запоши́вка. • Шить через край – запошива́ти. • Рана с рваными -я́ми – ра́на з рва́ними края́ми. • Язва с расползшимися -я́ми – ви́разка з розлі́злими края́ми. • Конца -а́ю нет – нема́ кінця́-кра́ю, без кінця́ й кра́ю. • Стол по -я́м с резьбою – стіл із рі́зьбленими закра́йками. • С которого -а́ю начинать пирог – з котро́го кінця́ почина́ти пирога́? • На реке лёд по -я́м – на рі́чці кри́га край берегі́в. • Уже пришёл край моему терпению, а где край бедам! – уже́ мені́ терпе́ць урва́вся, а ли́хові кінця́ нема́є! • Он хватил, хлебнул через край – він перебра́в мі́ру, він хильну́в через мі́ру. • На краю́ света – на краю́ сві́та, край сві́та. • На краю́ пропасти – край безо́дні. • На краю́ гроба – одно́ю ного́ю в труні́. • Он был на краю́ гибели – він ма́ло не заги́нув. • Я проехал Украину из кра́я в край – я переї́хав Украї́ною з кінця́ в кіне́ць, я прої́хав Украї́ну від кра́ю до кра́ю. • На край – (на) край. [Скажи́-ж мені́: де мій ми́лий. Край сві́та поли́ну (Шевч.)]. • Вдоль кра́я – по́над, по́над край, вкрай чо́го. [По́над шля́хом щири́цею ховрашки́ гуля́ють (Шевч.). Ї́хала па́ні вкрай горо́да (Номис)]. • На краю́, с -а́ю, нрч. – край, покра́й, накра́й, наузкра́й чого, кіне́ць чого. [Наси́пали край доро́ги дві могили́ в жи́ті (Шевч.). По́тім на світа́нні, як біля́ві хма́ри ста́нуть по́край не́ба, мов ясні́ ота́ри… (Л. Укр.). Жила́ вдова́ накра́й села́ (Пісня). Наузкра́й ни́ви кури́вся димо́к (Сл. Грінч.)]; 2) (ребро, грань) руб (-ба), пруг (-га), рубі́ж (-бежа́), ребро́, край. [Уда́рив ру́бом ліні́йки (Сл. Ум.). Вда́рився об две́рі, об са́мий руб (Сл. Ум.). Об піл, об рубі́ж голо́вкою вда́рилося (Пирятинщ.)]. • Край скошенный – скісни́й руб (край). • Край острый (орудия, инструмента) – гострі́й (-рія́), ум. гостріє́ць (-рійця́); (тупой) хребе́т (-бта́), рубі́ж (-бежа́). [Ле́две маха́ла соки́рою, б’ючи́ вже обу́хом, а не гостріє́м (Грінч.). Хребе́т пи́лки. Рубі́ж ножа́]. • Край поперечный – торе́ць (-рця́). [Торці́ кле́пок звича́йно скі́сно обрі́зують (Бондарн. виробн.)]. • Край кристалла – криста́ловий руб. • Гора с зубчатым верхним -а́ем – гора́ з зубча́стим хребто́м. • Гора с зубчатыми боковыми -я́ми – гора́ з зубча́стими ре́брами; 3) (страна, область) краї́на, край, украї́на, сторона́, земля́, ласк. краї́нка, краї́нонька, краї́ночка, сторо́нонька, сторо́ночка, (территория) тере́н (-ре́ну). [Десь, коли́сь, в які́йсь краї́ні прожива́в пое́т неща́сний (Л. Укр.). Ой, пошлю́ я зозу́леньку в чужу́ю краї́ноньку (Пісня). У яко́му кра́ї мене́ захова́ють? (Шевч.). Прибу́дь, прибу́дь, мій миле́нький, з украї́н дале́ких (Пісня). На тій просла́вній Украї́ні, на тій весе́лій стороні́ (Шевч.). Поли́ну я в чужу́ стороно́ньку шука́ть талано́ньку (Пісня). На чужі́й сторо́нці найду́ кра́щу або зги́ну, як той лист на со́нці (Шевч.). Встає́ шляхе́цькая земля́ (Шевч.)]. • Какими судьбами вы в наших -я́х? – яки́м вас ві́тром занесло́ до нас? • Тёплые края́ – те́плі краї́, (мифол.) ви́рій, и́рій (-ію и -ія). [Зажури́лася перепі́лочка: бі́дна моя́ голі́вочка, що я ра́но із ви́рію прилеті́ла (Пісня)]. • Родной край – рі́дний край, ба́тьківщина; срвн. Ро́дина. [Тре́ба рятува́ти рі́дний край (Сторож.)], Далёкий край, дальние края́ – дале́кі краї́, дале́ка сторона́, дале́кий край, (метаф.) не близьки́й світ. [Одна́, як та пта́шка в дале́кім краю́ (Шевч.)]. • Чужие края́ – чужи́на, (ласк. чужи́нонька), чужа́ сторона́, чужа́ краї́на, чужи́й край. [Тя́жко-ва́жко умира́ти у чужо́му кра́ю (Шевч.). Свій край, як рай, чужа́ чужи́на, як домови́на (Приказка). Виряджа́ла ма́ти до́ньку в чужу́ стороно́ньку (Пісня)]. • По чужим -я́м – по чужи́х края́х, по світа́х. [Не забува́в він і того́, що по світа́х ро́биться, по і́нших сто́ронах (Єфр.)]. • Познакомиться с чужими -я́ми – чужи́х краї́в поба́чити, сві́та поба́чити. [Побува́є наш у солда́тах, сві́та поба́чить, порозумні́шає (Крим.)]. • Путешествовать по чужим -я́м – мандрува́ти (подорожува́ти) по чужи́х сто́рона́х (края́х). • Заморский край – замо́рський край, замо́рська сторона́, замо́р’я (-р’я). • Работы у нас непочатый край – у нас пра́ці си́ла-силе́нна; 4) (часть говяжей туши) край. [Товсти́й край. Тонки́й край].

Крючки́ – 1) см. Крючо́к 1 - 7; 2) (у кожевников) тонки́й това́р; 3) (у сапожников) передки́ (-кі́в), цу́нги (-гів); 4) (мука) підкру́пиця, ви́сівки (-вок), ґрис (-су); 5) горн. – вели́кі клі́щі́ (-щі́в).

Лё́гкий и -гок – 1) ле́гки́й (-ка́, -ке́). [Паляни́ця легка́, до́бре ви́печена (Звин.)]. • -кий как перо легки́й як пір’ї́на, легки́й як пух. • -кий груз, багаж – легки́й ванта́ж, бага́ж. • -кий мусор, горн. – штиб (-бу). • -кая почва – легки́й ґрунт, перегні́й (-но́ю); пухка́ земля́. • Да будет ему земля -ка! (о покойнике) – хай йому́ земля́ перо́м! Неха́й йому́ земля́ легка́! Ле́гко йому́ лежа́ти, перо́м зе́млю держа́ти (Номис). • -кая кавалерия – легка́ кінно́та. • -кое войско – легке́ ві́йсько. • -кая атлетика – легка́ атле́тика. • -кое орудие – легка́ гарма́та. • -кое ружьё – легка́ рушни́ця; 2) (малый, незначительный слабый и т. п.) легки́й, леге́нький, невели́кий, невели́чкий, незначни́й. • -кая проседь – леге́нька сивина́. • С -кою проседью – сивува́тий, підси́вий, шпакува́тий. • -кие морщины – леге́нькі (неглибо́кі) змо́ршки. • -кий ветерок – леге́нький вітере́ць, (зефир) ле́гіт (-готу). [У віко́нце влива́ється ле́гіт майо́вий (Л. Укр.)]. • -кий порыв ветра – леге́нький по́дув (по́дих) ві́тру. • -кий дымок – леге́нький, ріде́нький димо́к (-мку́). • -кий морозец – леге́нький (невели́чкий, мале́нький) морозе́ць. • -кий туман, -кая тучка – легки́й (леге́нький) тума́н, легка́ (ріде́нька, прозо́ра) хма́рка. [Над доли́нами стої́ть си́зий, легки́й тума́н (Неч.-Лев.)]. • -кое наказание – неважка́ (легка́) ка́ра. • -кая вина – неважка́ прови́на. • -кий вздох, стон – леге́ньке зідха́ння, леге́нький сто́гін. • -кий смех послышался среди публики – ти́хий (леге́нький) сміх почу́вся серед пу́бліки. • -кая улыбка – леге́нька у́смішка. • -кий стук, шум – ти́хий сту́кіт (го́мін). • -кий сон – легки́й, некрі́пки́й сон. • У него -кий сон – він некрі́пко (нетве́рдо, чу́тко, чу́йно) спить. • -кое движение – легки́й (леге́нький, незначни́й) рух. • С -кою иронией – з легко́ю (леге́нькою) іро́нією. • На её лице вспыхнула -кая краска – обли́ччя в не́ї (їй) тро́хи зашарі́лося (спалахну́ло леге́ньким рум’я́нцем). • -кая поступь, -кий шаг – легка́ хода́. • -кий огонь – пові́льний (легки́й) ого́нь. • -кая боль, болезнь, простуда, усталость, рана – легки́й біль, легка́ хоро́ба (засту́да, вто́ма, ра́на). • -кий озноб, жар – легки́й (невели́чкий) моро́з (жар). • У него -кий озноб, жар – його́ тро́хи моро́зить, у йо́го мале́нький (невели́чкий) жар. • -кие роды – неважке́ (легке́) ро́диво, неважкі́ (легкі́) роди́ни (зап. поло́ги). • -кое лекарство – деліка́тні (м’які́) лі́ки. • Слабит -ко и нежно – проно́сить м’я́ко й деліка́тно. • -кие средства, меры – м’які́ за́соби (за́ходи). • -кий характер – м’яка́ (нетяжка́, несуво́ра, лагі́дна) вда́ча. • -кое сердце – м’яке́ се́рце. • -кий табак – легки́й (неміцни́й, па́нський) тютю́н. • -кое вино, пиво – неміцне́ (легке́) вино́, пи́во. • -кий раствор – неміцни́й ро́зчин. • -кий напиток – легки́й напі́й. • -кий запах – легки́й, тонки́й пах (дух). • -кие духи, ароматы – легкі́ (неміцні́) па́хощі; 3) (необременительный) легки́й, необтя́жливий, невтя́жливий, (о пище: удобоваримый) легкостра́вний, стравни́й. [Хліб глевки́й, на зу́би легки́й (Номис)]. • -кая должность, -кие обязанности – легка́ (невтя́жлива) поса́да, необтя́жливі обо́в’язки. • -кий труд – легка́ пра́ця, (осудительно) легки́й хліб. • Зарабатывать -ким трудом – заробля́ти легко́ю робо́тою, легкоби́том. [Сі́яти грі́шми, що заробля́в я легкоби́том (Кониськ.)]. • -кий хлеб – легки́й (незагорьо́ваний) хліб. • -кая жизнь – легке́ життя́, життя́ в доста́тках, в розко́шах, легки́й хліб. • Он привык к -кой жизни – він звик до легко́го життя́, до легко́го хлі́ба, він легкоби́том вік звікува́в (Кониськ.). • -кий обед, завтрак, ужин – легка́ (стравна́, деліка́тна) ї́жа, легка́ стра́ва, легки́й (деліка́тний) обі́д (сніда́нок), легка́ (деліка́тна) вече́ря; срвн. То́нкий. • -кая закуска – легка́ (леге́нька) пере́куска. • -кий воздух – легке́, рідке́ пові́тря; сві́же пові́тря; 4) (нетрудный) легки́й, неважки́й, (простой) про́стий, нему́дрий. • -кое дело – легка́ (нему́дра, неважка́) спра́ва (робо́та). • -кое ли дело! – ле́гко сказа́ти! то не жарт! • -кое для понимания изложение, доказательство – ви́клад, до́каз зрозумі́лий, (иногда) розу́мний. • -кая фраза, задача – легке́ ре́чення, завда́ння. • -кий слог – легка́ мо́ва. • Этот писатель отличается -ким слогом – у цьо́го письме́нника легка́ мо́ва, ви́дко легку́ мо́ву. • -кий стих – легки́й вірш. • -кий экзамен, -кое испытание – легки́й і́спит. • -кий танец – легки́й (неважки́й) та́нець (-нця). • Он упивался -ким успехом – він п’яні́в з легко́го у́спіху. • -кая добыча – легка́ здо́бич; 5) (весёлый) легки́й, леге́нький, весе́лий, (поверхностный) поверхо́вний, побі́жний, легкобі́жний, (ветреный) по́ле́гкий. • -кая жизнь – легке́ (безжу́рне) життя́. • -кая шутка – леге́нький жарт. • -кая радость, -кое настроение – безхма́рна ра́дість, безхма́рний на́стрій. • -кое отношение к своим обязанностям – легкова́ження свої́ми обо́в’язками. • -кое знакомство с чем-л., -кое понятие о чём-л. – побі́жне (поверхо́вне, поглибо́ке) знання́ чого́сь (спра́ви, пре́дмету), мала́ тя́ма в чому́сь. • -кий ум – неглибо́кий (легкобі́жний) ро́зум. • -кое увлечение – легкобі́жне (скоромину́ще, неглибо́ке) захо́плення. • Чувство женское -ко – жіно́че почуття́ по́легке (неглибо́ке, непості́йне). • -кий характер – неглибо́ка вда́ча; м’яка́ (ла́гі́дна) вда́ча. • -кий человек – неглибо́ка (легкоду́мна) люди́на, по́легка люди́на. • -кий взгляд на вещи – поверхо́вне (легкова́жне) ста́влення до справ. • -кое обращение в обществе – ві́льне, неви́мушене пово́дження в товари́стві. • С ним -ко́ и горе – з ним і ли́хо не страшне́. • -кие движения – легкі́, ві́льні (неви́мушені) ру́хи. • -кий голос – ві́льний (плавки́й) го́лос. • -кая музыка – легка́ (непова́жна) му́зи́ка. • -кое чтение, -кая литература – легке́ чита́ння, легка́ лекту́ра; (изящная) кра́сне письме́нство; (эротическ.) лекту́ра (письме́нство) про коха́ння, ероти́чна лекту́ра, ероти́чне письме́нство; 6) (легкомысленный, ветренный) по́легкий, легкова́жний, легкоду́мний. • -кого поведения девица – по́легка ді́вчина, ді́вчина легки́х зви́чаїв. • Искательница, любительница -ких приключений – охо́ча до легки́х романти́чних приго́д, охо́ча ле́гко поромансува́ти, романсо́ва аванту́рниця. • -кие нравы – по́легкі, ві́льні зви́чаї. • Пьеса, произведение, музыка -кого содержания, тона – п’є́са (твір, музи́ка) легко́го змі́сту, то́ну; 7) (быстрый, расторопный) легки́й, швидки́й, прудки́й, метки́й, жва́вий, мото́рний. [Ота́ смі́лива, метка́ Ка́тря (М. Вовч.). Жва́вий, як ри́бка в рі́чці (Номис)]. • -кий на ногу – швидки́й (прудки́й, легки́й) на но́ги. • -кий на под’ём – рухли́вий, ворушки́й. • -кий на ходу – (о машине) легки́й у робо́ті, (об экипаже колесн.) легки́й, розко́тистий, котю́чий, бігки́й, (о санях, лодке) легки́й, плавки́й; срвн. Легкохо́дный. [Легки́й чо́вен (Полт.)]. • -кий на кулак (драчливый) – битли́вий, швидки́й на кула́к (до бі́йки). • -кий на руку (удачливый) – легки́й на ру́ку. • С -кой руки – з легко́ї руки́. [З щи́рого се́рця та з легко́ї руки́ діду́сь дарува́в (Кониськ.)]. • Он -гок на руку – у йо́го легка́ рука́, він до́брий на почи́н. [Кароо́кий чолові́к – до́брий на почи́н (Мирг.)]. • Делать на -кую руку – роби́ти аби́як (на спіх, на швидку́ ру́ку, на швидку́ руч). • Работа на -кую руку – швидка́ робо́та. [Швидко́ї робо́ти ніхто́ не хва́лить (Номис)]. • -кий на слёзы – тонкосльо́зий, (сущ.) тонкослі́зка. • -кий на язык – а) язика́тий, слизькоязи́кий; б) говірки́й, балаку́чий, балакли́вий. • -гок на помине – про во́вка помо́вка, а вовк і в ха́ту (Приказка). • -кая кисть – легки́й пе́нзель (-зля); 8) (негромоздкий, стройный) легки́й, струнки́й. • -кая колокольня, беседка, колонна – легка́ (струнка́) дзвіни́ця, альта́нка, коло́на. • -кие украшения – легкі́ оздо́би. • Более -кий, наиболее -кий – ле́гший, найле́гший и т. д. [Але́ Оле́ся була́ ле́гша на ско́ки (Н.-Лев.)]. • Становиться более -ким, см. Легча́ть. • Довольно -кий – до́сить легки́й, леге́нький и т. д., см. Лё́гонький.

Лёд – лід (р. льо́ду, зап. ле́ду, мн. ч. льоди́) кри́га. [По-під льо́дом геть загуркоті́ло (Шевч.). Ой не стій на льоду́, бо прова́лишся (Пісня). Три́чі кри́га замерза́ла, три́чі розтава́ла (Шевч.). Холо́дний, як кри́га (Приказка)]. • Тонкий лёд – тонки́й лід, при́льодок (-дку). • Лёд бесснежный – голощі́к (-що́ку). [На Дніпрі́ голощі́к, – вола́ми не прої́деш, хіба́ коня́кою (Золотон.)]. • Лёд из слежавшегося снега – на́топтень (-тня) (Сл. Гр.). • Лёд прибрежный (забережник) – за́бережень (-жня) [Рі́чка ще не заме́рзла, а за́бережні вже є (Міуськ.)]. • Лёд на ветвях (при гололедице) – ожеле́дець (-дця). • Лёд искусственный – ро́блений лід, ро́блена кри́га. • Лёд наносный – кри́га нагінна́ (прибу́ла). • Лёд тронулся – кри́га скре́сла, лід скрес. [Ско́ро оце́ кри́га скре́сла, Ка́тря вже й весня́нки заспіва́ла (М. Вовч.)]. • Лёд ломается, взломался – злама́ло кри́гу, трі́снула кри́га. • Лёд идёт, пошёл – лід руша́є (ру́шив), кри́га йде (пішла́). • Лёд встал на реке – рі́чка заме́рзла, рі́чка взяла́ся кри́гою. • Покрываться, -крыться -дом – бра́тися (взя́тися) кри́гою, (слегка) зашерха́ти, заше́рхнути, (о мн.) позашерха́ти, (едва) пришерха́ти, прише́рхнути, (о мн.) попришерха́ти, (без снега) бра́тися (взя́тися) голощо́ком; срвн. Замерза́ть, Обмерза́ть. [Морозе́ць мале́нький був, – надво́рі тро́хи прише́рхло (Лохв.). Земля́ у цю о́сінь узяла́ся голощо́ком (Полт.)]. • Окованный льдом – кри́гою оку́тий. [І вам сла́ва, си́ні го́ри, кри́гою оку́ті (Шевч.)]. • Лёд тает – кри́га (лід) та́не (розтає́). [Кри́га на Дуна́ї розта́ла так, що ру́шила вже йти (Мартин.). Незаба́ром у льодо́вні ввесь лід розта́не (Полт.)]. • Колоть лёд для ледника – руба́ти лід для (до) льодо́вні. • Провалиться на льду – провали́тися, завали́тися, заломи́тися на льоду́. [Серед ста́ву заломи́вся на тонкі́м леду́ (Руданськ.). Ой не ходи́ по льоду́, бо зава́лишся (Пісня)]. • Вода со льдом – вода́ з льо́дом. • Воды на льду – во́ди на льоду́. • Бьётся как рыба об лёд – б’є́ться як ри́ба об лід. • Идёт точно по льду – іде́ як неживи́й. • На языке мёд, а в сердце лёд – на язиці́ мід, а під язико́м лід (Номис). • У скупого и в крещенье льду не выпросить – ще́дрий, – серед зими́ сні́гу не ви́просиш! (Номис). • Злоба что лёд, до тепла живёт – і лихе́ се́рце на со́нці та́не. • Под кем лёд трещит, а под нами ломится – кому́ ли́ха вщерть, а нам з на́спою. • Схватилась мачеха о пасынке, когда лёд прошёл – згада́ла ба́ба ді́вера, що хоро́ший був; згада́ла ба́ба, як дівува́ла (Приказки). • Надейся на него, как на вешний лёд – поклада́йся на йо́го, як на торі́шній сніг. • Кататься по льду на коньках – бі́гати (ката́тися) по льоду́ на ковзана́х (ли́жвах). • Разбить (сломать) лёд – проломи́ти кри́гу, зроби́ти пе́рший крок. • Страна вечных льдов – краї́на ві́чних льоді́в, пральоді́в. • Льды материковые, пловучие – льоди́ суході́льні, льоди́ мандрі́вні.

Мысли́тель – 1) ми́сленик, мисли́тель (-теля), мисле́ць (-слеця́). [Ві́льні ми́сленики (Н.-Лев.)]. • -тель острый (тонкий), проникновенный, глубокий – ми́сленик бистроу́мний, прони́кливий, глибо́кий; 2) см. Мудре́ц.

Налё́т – 1) (действие) – а) на(д)літа́ння, оконч. на(д)леті́ння; б) наліта́ння, оконч. налеті́ння, на́лі́т (р. на́ле́ту). [Наліта́ння мете́ликів на вого́нь (Київ)]. • Вешний -лё́т птиц – провесня́ний (весня́ни́й) прилі́т (на́лі́т) птахі́в (пташо́к); в) наліта́ння, набіга́ння, наска́кування, напада́ння, оконч. налеті́ння, на́бі́г (-гу), наско́чення, на́пад (-ду). Срв. Налета́ть; 2) (внезапное движение, наскок) на́ско́к (-ку), на́лі́т. • С -ту – наско́ком, знаско́ку, з розго́ну, на́валом, (рапто́во, би́стро) надліта́ючи. • Сокол бьёт с -ту – со́кіл б’є наско́ком (би́стро надліта́ючи). • Ветер -том сорвал с меня шапку – ві́тер і́мпетом (на́падом) здер з ме́не ша́пку. • Взять -том – взя́ти знаско́ку (на́валом). • Побывать где -том – побува́ти де на́ї́здом (на́падом); 3) (нападение) на́ско́к, на́пад; (набег) на́ї́зд (-ду). • -лё́т кавалерии – на́ско́к (на́ї́зд) кінно́ти. [Легка́ кінно́та турбува́ла ві́йсько наско́ками (М. Грінч.). Брига́да легко́ї кінно́ти організува́ла на́скок на всі торгове́льні пу́нкти (Пр. Правда)]. • -лё́т грабителей – на́ско́к (на́пад) грабі́жників. [Ча́сто бува́ють на́скоки (на́пади) на ба́нки (Київ)]; 4) (тонкий слой осевшего вещества) поволо́ка, (болезн.) падь (-ди), (плёнка) плі́нка, плі́вка. [Ду́же посу́шливе лі́то було́, то на ли́сті, на я́годах, на всьо́му – яка́сь падь (Звин.)]; специальнее: а) (жирный на поверхн. жидкости) суга́, осу́га, ум. осу́жка. [Як наллє́ш м’ясни́й го́рщик водо́ю, то на воді́ й ви́ступе осу́га (Манж.)]; б) (матовый на плодах) ба́рва, суга́, осу́га, тума́н (-ну), (преимущ. на незрелых) свид (-ду), (на сливах, синем винограде и т. п. ещё) си́нява (Липовеч.); срв. Мат 1; в) (на металле) цвіт (-ту); г) (на губах, на языке – от болезни, жажды усталости) сма́га́, ум. сма́жка. [Дай води́ прогна́ти сма́гу (Лубенщ.). У го́рлі пересо́хло, смага́ гу́би попали́ла (Мирний)]; ґ) (в горле) обкла́д (-ду) и обкла́да (-ди); д) (перен.) поволо́ка, (редко) плі́вка. [Ли́чко Ната́лі було́ жа́лісне-жа́лісне, з поволо́кою сму́тку та журби́ (Н.-Левиц.). Найле́гша, поволо́ка романти́чного мрі́йництва (М. Калин.). І обли́ччя, і го́лос, і саме́ (його́) оповіда́ння вкрива́лися особли́вою плі́вкою фанта́зії (Короленко)]. • Покрываться, покрыться -том – бра́тися, взя́тися поволо́кою (па́ддю, суго́ю и т. п.), затяга́тися, затяг(ну́)ти́ся па́ддю; (особ. от внутр. жара) присмага́ти, присма́г(ну)ти. [У йо́го гу́би присма́гли (Сл. Гр.). На о́зері вода́ присма́гла (Сл. Гр.)].

Намё́к – 1) (действие) натяка́ння, оконч. натя́кнення; 2) на́тяк (-ку), натяка́ння (-ння) на ко́го, на що, про що, (иногда) натя́ма. [Тонки́й на́тяк (Л. Укр.). На́тяки на існува́ння тако́ї літерату́рної шко́ли ми ма́ємо в Каза́ннях Кири́ла Ту́ровського (Рада). Їй здало́ся, що в Гордіє́вих слова́х хова́ються які́сь натяка́ння (Грінч.). Так збив чо́боти про́клятий хло́пець, що ті́льки натя́ма оста́лась (Козелеч.)]. • Делать -ки – роби́ти на́тяки (натяка́ння), натяка́ти на ко́го, на що, (пров.) дава́ти натеньки́. • Делать злостные -ки на кого – роби́ти злосли́ві (злі) на́тяки, (шутл.) закида́ти гадю́чку на ко́го. [Се так на ме́не закида́ гадю́чку, а я… на́че мені́ невтямки́ (М. Вовч.)]. • Говорить, спрашивать и т. п. -ками – каза́ти (говори́ти), пита́ти и т. п. на́тяками (на(з)дога́д, навтяки́, обиняками: навмання́). [Корті́ло поба́чити Степа́на і, про́сто чи навмання́, ви́явити йому́ спочуття́ від се́бе (Короленко)]. • Нет и -ка на то (нет и признака) – нема́ того́ й звання́, і позна́ки того́ нема́. [Та щоб спереча́лася з тобо́ю, гні́валася на те́бе – нема́ того́ й звання́ (Тесл.). Та тих умо́в тоді́ й позна́ки ще не було́ (Рада)]. • Тонкий -мё́к на толстые обстоятельства – на́тяк на буряки́, щоб дали́ капу́сти; срв. Намека́ть.

Не́жный – 1) (негрубый) ні́жний, деліка́тний; тенді́тний; (мягкий) м’яки́й; (ласковый, кроткий) ла́гі́дний. [Ні́жна Навзіка́я, струнка́ дочка́ феа́кського царя́ (М. Рильськ.). Розби́ті ні́жні вороги́ (П. Тичина). Ні́жний звук (Франко). Ні́жний ше́лест молоди́х розмо́в (М. Рильськ.). Бу́дем іти́ ми з тобо́ю в ні́жному вітрі́ до ра́ння (Сосюра). Хо́лод торка́ється деліка́тного ді́тського ті́ла (Коцюб.). Деліка́тні ри́си жі́нчиного обли́ччя (Грінч.). Кущ чере́мхи з медо́вим за́пахом бі́лих деліка́тних ки́тиць (Коцюб.). Показа́в мені́ трьох діте́й, чисте́ньких, тенді́тних (Грінч.). Бі́лі тенді́тні ру́ки (Мирний). О́сінь тенді́тна (Сосюра). Зо́рі лагі́дні, як о́чі діво́чі (Л. Укр.)]. • -ный взгляд – ні́жний (прихи́льний, ла́гі́дний) по́гляд. • -ный вкус – ні́жний (деліка́тний, тонки́й) смак. • -ный голос – ні́жний (деліка́тний) го́лос. • -ная работа – деліка́тна (тонка́) пра́ця (робо́та). • -ные речи – ні́жні слова́, ні́жні розмо́ви, ні́жна мо́ва. • -ные слова – ні́жні (ми́лі) слова́. • -ная улыбка – ні́жна (ла́гі́дна) у́смі́шка (по́смі́шка). • -ные чувства – ні́жні почуття́. • Лебяжий пух -нее всякой шерсти – лебеди́ний пух ніжні́шій (делікатні́ший, м’я́кший) за вся́ку шерсть; 2) (слабый, хрупкий, требующий бережного обращения) ні́жний, тенді́тний, деліка́тний, (диал.) (в)у́тлий. [Приби́та гра́дом ні́жна кві́тка (Л. Укр.). Ні́жне корі́ння вода́ з його́ рі́дного лі́жка ви́рвала (Грінч.). Нерухо́мо стоя́ли стрункі́ бере́зи, мов тенді́тні панночки́ в бі́лих су́коньках (Черкас.). Ля́мпа – річ тенді́тна: торкне́ш во́зом – наро́биш шкла (Васильч.). Тенді́тна лі́рика (О. Пчілка). Чи ти ба, яки́й деліка́тний, – йому́ й сло́ва не мо́жна сказа́ти! (Брацл.). Гре́чка ву́тла – бої́ться моро́зу (Лебединщ.). Ду́же ву́тла жі́нка: аж кричи́ть-розрива́ється за ро́дивом (Бердянщ.)]. • -ный возраст, -ные лета – ні́жний (деліка́тний) вік, ні́жні літа́. • -ный пол – ні́жний (тенді́тний) рід, жіно́цтво. • -ное растение – тенді́тна росли́на, ні́жна росли́на. • -ное телосложение – тенді́тна будо́ва ті́ла, тенді́тна стату́ра; 3) (чувствительный, чуткий) ні́жний, чу́лий. [Ні́жна душа́ (Крим.). З ні́жним се́рцем, само́тнім і чу́лим, до села́ я приї́ду (Сосюра). Ні́жна лі́рика (Влизько). Матери́нські о́чі чу́лі (Франко). Луна́ла журли́вая, чу́ла музи́ка (Л. Укр.). З пото́ку гу́ків чу́лих серена́да вирина́ла (Л. Укр.)]. • -ный слух – чу́лий (ні́жний) слух; 4) (любящий) ні́жний. • -ная мать – ні́жна ма́ти.

Некре́пкий – (непрочный) неміцни́й, некрі́пки́й, нетривки́й, недебе́лий, некреме́зни́й, некрем’язни́й; (невыносливый) неміцни́й, некрі́пки́й и т. п.; срв. Кре́пкий. • -кий чай – неміцни́й (слабый, диал.: негусти́й, тонки́й) чай. [Мені́ налива́йте ча́ю тонко́го, негусто́го (Звин.)].

Перещи́пывать, перещипну́ть что – перещи́пувати, перещипну́ти. [Стан тонки́й – хоч перещипни́]. • Перещи́пнутый – перещи́пнутий.

Полынья́ – 1) (незамерзающее место) про́лиз (-зу), проли́зина, проду́х(о)вина, о́пар (-ри ж. р. и -ру м. р.), теплина́ (-ни́), тепли́ця (-ці), тепли́чина, (на быстром течении) у́зьмінь. [Її́ но́ги ввігну́ли тонки́й лід, шу́рхнули в проли́зину (Н.-Лев.)]; 2) (ледокольня) прору́бня (-ні); 3) (прорубь) (о)поло́нка, пе́лька, про́рубка. [Кру́титься, як трі́ска в ополо́нці].

По́яс – 1) (вообще) по́яс (-са); (кожаный узкий) пас, па́сок (-ска), па́ска, попру́га; (кожаный с карманами) че́рес (-са) (ум. чересо́к (-ска́), ре[а]мі́нник, ре́мінь (-меня); (ремённый) ре́тяг, ре́тязь (-зя), (ум.) ретязо́к (-зка́); (всякое опоясание) підпері́з, підпері́зок (-зка); (чаще тонкий) пе́рез, перезо́к (-зка́), підпері́зка; (из кромки, нитяный) окра́вка, окра́йка, кра́йка; (в юбке) о́бшивка; см. Опоя́ска, Куша́к. [Стан підпере́заний по́ясом черво́ним (М. Вовч.). Від Спа́са та й рукави́ці за па́са]. • Предохранительный, спасательный -яс – убезпеча́льний по́яс. • Заткнуть за -яс кого – заткну́ти за по́яс кого́; (превзойти) заломи́ти, закасува́ти кого́ чим. [Усі́х за по́яс заткне́ (П. Мирн.). Всіх дівча́т заломи́ла свої́м ста́ном і красо́ю (Г. Барв.)]. • Прихватывать, прихватить -сом – припері́зувати, припереза́ти що. • Кланяться в -яс – кла́нятися, вклоня́тися до по́яса; 2) см. Поясни́ца; 3) геогр. – (климатич.) сму́га. [Гаря́ча, холо́дна сму́га]. • Горный -яс – гі́рське па́смо, гі́рська пасму́га, па́смо (пасму́га) гір; 4) архит. – по́яс, опаса́ння; 5) (полосы на животных, на материи) сму́ги; см. Полоса́.

Прут – прут (-та), (хворостина) хворости́на, хмизи́на, хвойди́на, рі́зка, дубе́ць (-бця́), (лозы) лози́на, (обычно орешника) лі́ска, (тальника) шелюжи́на, (о железном) прут, (жел. решетки) ґра́та, (для прожигания отверстий в дереве) жига́ло, (для вязания) (железн.) дро́тик, (деревян.) пру́тик. [Бог не кара́є пру́том (Номис). Взяв прут підска́куючи погна́в гу́си з обо́ри (Грінч. III). Тре́ба назла́мувати дубці́в з уся́кого де́рева (Грінч. I). Поплели́ ще ко́шики з хвойди́нок (М. Грінч.). Чухра́є різки́ з бері́зки (МУЕ)]. • Пру́тья, соб. – пру́ття, хворости́ння, тро́ща, (тонкий мелкий валежник) хмиз (-зу). [Да помости́ла мости́ з клено́вої тро́щі (Радом. п.)]. • Обильный -тьями (о дереве) – прутня́стий. [Нова́ ха́та вигляда́ла з-за рядка́ прутня́стих верб (Мирн.)].

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Тонкий, тонок – тонки́й, (утончённый) ви́тончений, (деликатный) деліка́тний, (худой, ещё) худи́й: • жила тонка – жила тонка; • кишка тонка – кишка тонка́ (коротка, слабка); • тонкая кишка – тонка кишка; • тонкая резьба – тонка (ювелірна, філігранна) різьба; • тонкие брови – тонкі (вузенькі) брови, брови шнурочком; • тонкие черты – тонкі́ (тендітні) риси; • тонкий аромат – тонкий (ніжний) аромат (запах); • тонкий вкус – тонкий (витончений) смак; • тонкий вопрос – делікатне питання; • тонкий знаток – тонки́й (глибокий) знавець; • тонкий политик – проникливий політик; • тонкий сон – чуткий (сторожкий) тонкий) сон; • тонкий ум – бистрий (гострий, тонкий, прони́кливий) розум; • тонкое полотно – тонке́ (прозо́ре, не густе) полотно; • тонкий намёк на толстые обстоятельства – наздогад буряків (навтяки буряки), щоб дали капусти (Пр.); – наздогад буряків, щоб дали моркви (Пр.); • тончайший (превосх. ст.). – щонайтонший.

Гвоздь, гвоздик – 1) цвях, цвяшок (р. -шка), гвіздок (р. -здка); (самый большой) смертельник; (длинный и тонкий половой и кровельный) бретналь, бренталь; (для обивки) цвяшок; (подковный) ухналь, вухналь; (для шин) шиналь; (для тёса) ґонталь; (большой и загнутый) костиль; (для прибивания лат на стропилах) латовець (р. -вця), латник; (для стягивания оковки обода в колесе) лют, заволічка; (у сапожников) шпилька, штифт; (без шляпки) шпень, шпеньок; (деревянный для обивания) тибель; (деревянный гвоздь-вешалка) кілок (р. кілка), кілочок; (продетый для закрепления вдвинутого во что-либо конца) загвіздок; (соб. гвозди) гві́здя́; 2) (втулка в бочке) чіп (р. чопа): • в этом гвоздь всего (перен.) – це — основа всього; це — головне (основне); у цьому суть (зерно, ядро); • гвоздём в голове засесть – запасти (засісти) в голову [як (мов ) цвях], уроїтися [в голову]; • гвоздь программы (концерта, сезона) – окраса програми (концерту, сезону); • забивать (забить) гвоздём что – загвозджувати, загвоздити що, ввігнати гвіздок у що; • и никаких гвоздей – і (та й) край та й годі; • украшенный гвоздиками – цвяхований, вицвяхований, гвіздкований.

Глаз – око, (умен.) очко, очечко, оченя, оченятко; (мн.) очі, очка, оченята, оченятка, очиці, віченьки); (пренебреж.) очища, очиська, зіньки, сліпи, сліпаки); (о глазах на выкате) вирла, баньки, булькані, балухи, очі зверху; погляд; зір: • аза в глаза не знает = ни бельмеса не знает (не смыслит); • бесстыжие глаза – безсоромні очі; • блуждающие глаза – блудні очі; • бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (иногда) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі); • быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути; • ввалились глаза, щёки у него, у неё – • см. Вваливаться; • в глаза – в очі; у вічі; притьма, (устар.) очевисто; • в глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що; • в глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути…; • в глазах – в очах (устар.) в очу; • видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (иногда) бачиш навіч (наочне); • в моих глазах (он человек хороший) – [як] на мої очі (на моє око, на мій погляд), [як] на мене; • во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей), (устар.) у дві оці дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багато) усіма очима дивитися; • возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити); вперять, вперить глаза в кого, во что = вперять, вперить взгляд в кого, во что; • [всё] стоит перед глазами – [все] стоїть перед очима, з-перед очей не сходить; • в чужом глазу сучок видит,— в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає (Пр.); чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача (Пр.); зорі лічить, а під носом не бачить (Пр.); за гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве (Пр.); не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена (Пр.); • выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі, вирячитися (витріщитися), визиритися на кого; • вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі, у крузі очі стали кому; • глаза блуждают – очі блукають; • глаза водянистые – водяві очі; • глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі; • глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі, каправий (кислоокий); • глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі (Пр.); • глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі; • глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть, очі на лоба (на лоб) лізуть; • глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі, [вирлоокі] баньки, вирла, балухи; очі зверху, витрішкуватий (вирячкуватий), лупатий, банькатий, вирлатий (вирлоокий), банькач, вирлач; рачкуваті очі; • глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці), тонкосльозий (-за), тонкослізка, сльози йому (їй…) як не капнуть, сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють); • глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою); • глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі) очі, сліпні (сліпаки); • глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи (Пр.); густо дивиться, та рідко бачить (Пр.); • глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають) забігали, очі розбігаються, розбіглися, не зна, на що йому [перше] подивитися; • глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли); • глаза шире брюха – завидющі очі; • глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме (Пр.); очі б їли, та губа не може (Пр.); їв би паляниці, та зубів нема (Пр.); близько лікоть, та не вкусиш (Пр.); бачать очі, та ба! (Пр.); є ложка, та в мисці нема (Пр.); носом чую, та руками не вловлю (Пр.); є сало, та не можна дістати — високо висить (Пр.); бачить корова, що на повітці солома (Пр.); видко й хати, та далеко чухрати (Пр.); коло рота мичеться, та в рот не попаде (Пр.); мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане (Пр.); • глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч, сам на сам з ким, очі на очі; на дві пари очей; у два ока; (устар.) дві оці, на чотири ока, на самоті; • глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє), очей не показує (не навертає); • глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що, аж очі бере на себе (у себе) що; • глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне); • глазом не повёл – очима (оком) не повів, не поворухнув і бровою; • двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого; • для отвода глаз – про [людське] око, аби очі відвести, щоб увагу відвести на щось інше; • дурной глаз (сглазящий), порча – наврочливе око, урічливі очі, прозір; • за глаза – позаочі; позаочима; • за глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти кого; • за глаза станет – аж надто стане; • закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба), пустити очі під лоб (лоба); • закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що, не мати очей на що, позавіч пускати що; • закрывши глаза – сліпма, осліп; • закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі, (поэт.) заснути; • заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі, наливатися, налитися; • замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому; • зоркий глаз у него (у нее…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око, у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі, зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий); • и в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив, і на очах не було (не бувало), і в оці не мав; • и в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю; • и глаз не показывает – і очей не показує; • и глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути); • и на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)!; • искать глазами – позирати; • искры из глаз посыпались (разг.) – [аж] зіниці засвітили (засвітилися), [аж] каганці в очах (устар.) в очу, в віччу засвітили (засвітилися); • как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці, як сіль в оці, як колючка в оці, як пісок в оці, хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому; • колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим; • куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа; (иногда) [у] галайсвіта; навмання (навмана, навмани, навманці); • лишь бы с глаз – аби з очей; • лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять!; • мелькает в глазах, перед глазами – в очах, (устар.) в очу, перед очима мигтить (миготить, мерехтить, персніє), набігає на очі; • мигать, мигнуть глазами – блимати блимнути (бликати, бликнути) очима, лупати, лупнути (лок. либати) очима; • мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому; • на глаз – [як] на око, як глянути; • на глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю), при очах, в оці (устар. в очу), навіч, увіччю, вочевидьки (вочевидь, вочевидячки); під оком; • на глаз прикинуть – простовіч прикинути; • насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне, як око сягне (засягне), скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити), скільки засягнути (засягти, зглянути), куди оком доглянути (докинути), скільки очима світу осягнеш; • невооруженным (простым) глазом – на просте око (голе, вільне) око, простим (голим, вільним) оком; • не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш (Пр.); не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай (Пр.); чужий кожух не гріє (Пр.); з чужого добра не зробиш двора (Пр.); чужим добром не забагатієш (Пр.); чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець (Пр.); чужого не бери, а своє держи (Пр.); по чужих кишенях не шукай, а в свої дбай (Пр.); з чужого чортяти не буде дитяти (Пр.); чужий хлівець не намножить овець (Пр.); на чужий коровай очей не поривай (Пр.); • не на чем и глаз остановить – нігде й оком зачепитися; • неподвижные глаза – нерухомі очі, очі у стовп (слуп); • не показываться (показаться) на глаза – не даватися (датися) на очі (у вічі); • не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого, не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого, мати на оці кого, що, (образн.) пасти оком (очима) кого, що, стригти [очима] за ким, за чим; • не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити), оком не стинати, не стикати очей, очей (вій) не змикати, не зімкнути; • не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима; • ни в одном глазу (фам.) – аніже, анітрошечки (нітрошечки), анітрішки; • нужен глаз да глаз – потрібен постійний нагляд; треба [добре] пильнувати; • обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що, озирнути що, глянути по чому; • одним глазом – на одно око; • опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд), очі вниз (успід, в землю, в долівку); • отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому, ману напустити на кого, заснітити очі кому; • от глазу, от сглаза – з очей, від уроків, від (з) пристріту; • открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі, заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі; • открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому, скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (иногда) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що; • охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити); • плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже дощ іде (Пр.); плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі (Пр.); Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене» (Пр.); їй кажеш овес, а вона каже гречка (Пр.); • по глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що…; • подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому, (образн.) ставника поставити кому; • положить глаз на кого – накинути оком; (жарг.) запасти на кого; • поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі, (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі; • пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що, жерти (пожирати) очима кого, що, (иногда) жадібно (закохано) дивитися на кого, (образн.) пасти очима, оком кого, що; • показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити; • попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому, упадати, упасти у вічі (в очі) кому, потрапляти, потрапити на очі кому, навинутися на очі кому; • попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив), прямісінько в очі вцілив (улучив), угадав, як у око влучив (уліпив), приткнув, як вужа вилами; • потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю), поставити вниз очі, очі (втупити, встромити) в землю, понурити (потупити) очі (погляд) [в землю), утопити очі в землю, (про багатьох) поспускати очі; • правда глаза колет – правда очі коле (Пр.); сові сон очі коле (Пр.); не любить правди, як пес мила (Пр.); • прямо в глаза – у живі очі; • прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше; • прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути; • пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому, туману пускати (напускати) кому, туманити кого, замилювати очі кому; • пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що; • ради прекрасных глаз чьих – [за]ради [пре]красних, [пре]гарних очей чиїх; • ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира (Пр.); ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють (Пр.); рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере (Пр.); хто пізно встає, тому хліба не стає (Пр.); хто пізно ходить, сам собі шкодить (Пр.); • сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого; • своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (иногда) на свої очі не ввіряти; • своими глазами – на свої (власні) очі; очевидячки, наочне, очевисто; у живі очі побачити; • с глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки (Пр.); чого очі не бачать, того серцю не жаль (Пр.); • минулося – забулося (Пр.); зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки) (Пр.); • с глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей!; • с глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого; • следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим; • смерить глазами – зміряти очима (оком); • смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті); • смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому; • смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком); • сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі; • соринка в глазу – порошинка в оці; • со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір; • с остекленевшими глазами – скляноокий (-а); • спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді; • с пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну); • стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть (Пр.); з сорому очі не вилізуть (Пр.); сварка на воротях не висить (Пр.); поганому виду нема стиду (Пр.); комусь ніяково, а мені однаково (Пр.); погані очі все перелупають (Пр.); • стыдно в глаза глядеть – сором[но] у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати; • таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима; • темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху); • тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати; • ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся; • у него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір; • у семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе) (Пр.); сім баб — сім рад, а дитя безпупе (Пр.); де багацько няньок, там дитя каліка (без голови) (Пр.); де багато баб — дитина без носа (Пр.); де багато господинь, там хата неметена (Пр.); де велика рада, там рідкий борщ (Пр.); де начальства ціла рота, там виходить пшик робота (Пр.); два кухарі – лихий борщ (Пр.); • уставить глаза – утупити очі (погляд); (иногда) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі; • уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що, (иногда) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що; • у страха глаза велики – у страху великі очі (Пр.); страх має великі очі (Пр.); у страху очі по яблуку (Пр.); хто боїться, у того в очах двоїться (Пр.); що сіре, те й вовк (Пр.); показалась за сім вовків копиця сіна (Пр.); у лісі вовки виють, а на печі страшно (Пр.); куме, солома суне! (Пр.); поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним (Пр.); з переляку очкур луснув (Пр.); • устремлять, устремить глаза н а кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (иногда утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що; • хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима; • человек с глазами, веки которых вывернуты или растянуты в стороны – видроокий; • человек с дурным глазом – лихий на очі; • швырять, бросать в глаза кому, что (разг., фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що; • щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого, пильно вдивлятися (вглядатися) в кого; • щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості, сліпати очима. [Тобі добре: ти убоці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так (Сл. Гр.). Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. (Сл. Гр.). Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… (Г.Барвінок). Галя на все око дивиться, як хлопець пручається (А.Свидницький). Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима (М.Коцюбинський). Вилупити очі як цибулі (Пр.). І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? (Ільченко). Вивалив очі, як баран (Номис). Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий (Сл. Гр.). Кисне як кваша (Пр.). На кулаку сльози тре (Пр.). Заплач, Матвійку, дам копійку (Пр.). Заплач дурню за своєю головою (по своїй голові) (Пр.). Підвів вирлоокі баньки на стелю (Коцюбинський). В Улясі очі зайшли сльозою (І.Нечуй-Левицький). Аж мені очі розбігаються (Пр.). Третій день очей не являє (З нар. уст). Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? (П.Мирний). Мені на очі викидають, що в нас хати нема (Г.Барвінок). Іди куди тебе очі ведуть (Пр.). Бігти кинулася, куди очі спали (М.Вовчок). Доки до любові доти й до шаноби, а як остигне,– тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом (Кропивницький). Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта (Номис). Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… (М.Вовчок). Так либа, так либа – от-от заплаче (Сл. Гр.). Худоба за плечима, а лихо пере і очима (Пр.). Помиріться зараз, при наших очах (Л.Глібов). Христі, мов живе живе усе те стало вочевидячки (П.Мирний). Гай кругом великий. А поля – скільки чима закинеш (Г.Барвінок). У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… (Ю.Федькович). Полягали спати Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча (М.Вовчок). Ока не зажмурив усю ніч (Пр.). Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже (Сл. Ум.). Калина очі успід та й паленіє (М.Черемшина). Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш (Сл. Гр.). З очей йому видно, що бреше (Пр.). Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся (І.Нечуй.-Левицький). Отам і навинулась мені на очі Настуся (З нар. уст). Дитина на свічку глупіє (Сл. Гр.). Не витріщайся ні на кого, як коза на різника (Номис). Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей (І.Нечуй-Левицький). Козаченьку-білозору, говори зо мною! (Сл. Гр.). У Сірка очей позича (Пр.). Руками дивиться, а очима лапа (Номис). Очі бігають, як у цигана в чужій конюшині (Пр.). Йому самому очевисто повідати хочу. Як глянути, то пудів з вісім буде, а на вагу хто й зна скільки потягне. Цього аж надто стане (АС). Дивитися в очі начальству і яснозоро брехати (О.Забужко). Можливо, в нашій владі є здібні господарники, принаймні, власні справи вони ще й як провертають. Але, те, що вони — нікудишні політики, видно голим оком (І.Дзюба). — Бачу вже, що, пригод шукаючи, такого собі лиха напитаємо, що вже не розберемо, котра в нас нога права, а котра ліва. Я так собі своїм убогим розумом міркую: чи не краще нам оце додому вертатись та за господарство дбати (пора, бачите, жнив’яна), аніж отак галасвіта їздити, потрапляючи з дощу та під ринву? (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — Незважаючи на все те, мене таки вгледіли очі любові чи, радше сказати, ледарства, бо вони і в рисі не такі зіркі та бачучі (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). — І ще один доказ: згадай, о Санчо, як легко тим чаклунам ману пускати, один образ у другий переображувати, являти гарне бридким, а бридке гарним; не минуло-бо й двох днів, як ти доочне бачив красу й уроду незрівнянної Дульсінеї в постаті потворної, брудної і неоковирної селючки з каправими очима і смердючим ротом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Але незабаром під ногами й довкола, куди оком закинеш, побільшало піску (Д.Щербина, перекл. В.Бикова). Тож тепер професор Ґаус заховався в ліжку. Коли Мінна сказала, щоб він підводився, що екіпаж чекає і що дорога неблизька, він учепився в подушку і спробував змусити дружину зникнути, заплющивши очі. Розплющивши їх і зауваживши, що Мінна досі тут, він назвав її надокучливою, обмеженою і бідою останніх років свого життя (Володимир Кам’янець, перекл. Даніеля Кельмана). Він глянув на мене, й мені здалося, що його очі рачкуватіші, ніж місяць тому (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Поки Аспану чистив зброю, Ґільяно дивився на місто внизу, голим оком вибирав крихітні чорні крапки — то люди йшли за місто обробляти клаптики своєї землі. Він спробував знайти свій будинок (О.Оксенич, перекл. М.П’юзо). 1. У Циклопа в дитинстві були, мамо, тато і… семеро няньок. 2. Здивовані сліпаки].

Субтильный – (лат.) субтильний, тонкий, тендітний, ніжний, (ещё) крихкотілий.

Атеизм – (греч.) атеїзм, безбожництво, безвірство: • воинствующий атеизм – войовничий атеїзм. [«Весь матеріалізм і безвиглядне строєння з ним, — пише Барка, — це модерний міт Вавилонської вежі…». Сьогоднішній світ хворий. З цим діагнозом міг би погодитися Павнд чи Еліот, однак у Барки хвороба світу містить в собі атеїзм, безбожництво, нарешті, російський комунізм (С.Павличко). Атеїзм свідчить про силу розуму, але силу вельми обмежену (Блез Паскаль). Атеїзм — це тонкий шар льоду, по якому одна людина може пройти, а цілий народ упаде в прірву (Френсіс Бекон)].

Вкус – 1) смак; 2) (свойство) смак; 3) (чувство изящного) смак, (гал.) ґуст; 4) (склонность, симпатия) уподоба, вподобання; 5) (утонченность) смаковитість; 6) (худож. манера, стиль) манера (манір), стиль: • быть одного (разного) вкуса, быть одних (разных) вкусов (о предметах, о людях) – мати однаковий (різний) смак; (тільки про людей) мати однакові (різні) уподобання; • быть, приходиться, прийтись по вкусу – бути (припадати, припасти) до вподоби (до сподоби, до смаку, до любості, до мислі) кому; бути усмак (в уподобі) кому; прийти в смак; підходити, підійти під смак (під мислі) кому; смакувати кому; до душі припадати, припасти кому; подобатися, сподобатися кому; залюбитися в кому, в чому; любитися кому; (только сов.) уподобав, сподобав хто; до душі слатися; (безл.) присмачитися кому; • во вкусе чего – на смак; на манір; на стиль; • войти во вкус – розласитись; добрати смаку; • входить, войти во вкус чего, находить, найти вкус в чём – набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; засмаковувати, засмакувати що; усмаковувати, усмакувати що; добирати, добрати, дібрати смаку в чому; (только сов.) уподобати що; розбирати, розібрати смак у чому, смакувати в чому, розсмакувати що; розласитися; • дурной вкус, безвкусица – поганий смак; несмак; • есть со вкусом – смачно (у смак) їсти; • иметь вкус к чему, в чём – смак (уподобання) до чого; смак знати в чомусь; кохатися (милуватися) в чому; • как на чей вкус – як на чий смак, як кому до смаку (до вподоби, до ґусту тощо; • мне более по вкусу было бы… – мені дужче було б до смаку (до вподоби, до сподоби)…; (иногда) мені уподібніше було б…; • мне по вкусу было… – мені до вподоби було…, до вподоби моєї було; • на вкус – на смак; • на вкус и цвет товарища нет – кожен Івась має свій лас (Пр.); на колір і смак товариш не всяк (Пр.); • на мой вкус – [як] на мій смак; [як] на мене; • находить, найти вкус в чём – знаходити (находити), знайти (найти) смак у чому; набирати (набиратися), набрати (набратися) смаку до чого; розбирати, розібрати смак у чому; смакувати, засмакувати в чому, чим, що; усмакувати що; • не в его вкусе – не [до] його смаку (не до його вподоби); не в його стилі (манері); • не по вкусу – не до смаку; не до вподоби (не до сподоби); не всмак; не до любості (не до любові, не до мислі); не уподібний (уподібна, уподібне); • неприятный вкус – неприємний смак; • о вкусах не спорят – у кожного свій смак; хто до кого — а я до Параски (Пр.); • одеваться со вкусом – одягатися (вбиратися) до смаку (зі смаком); одягатися (вбиратися) до вподоби (до сподоби); • по вкусу – до смаку, у смак, до вподоби, до сподоби, до вподобання (подобання), до сподобаняя, до мисли, під мислі, до любости, до любови, у лад, до ґусту; • поесть, позавтракать, пообедать… со вкусом – смачно (усмак, до смаку) попоїсти (наїстися); поснідати, пообідати…; • пожить со вкусом – пожити (нажитися) усмак (до смаку); • по своему вкусу – собі до смаку; на свій смак; до свого смаку; собі до вподоби; до своєї вподоби; по своїй уподобі, по своєму вподобанню, до свого вподобання (подобання); • придать вкус чему – додати смаку чому; присмачити (посмачити) що; • приходящийся по вкусу – уподібний, сподібний; • смотря на чей вкус – як на чий смак; як кому до смаку (до вподоби, до сподоби, до уподобання); • со вкусом – до смаку; (вульг.) до шмиґи; • со вкусом сделанный – смаковитий, ґустовний; • со вкусом сделать – до смаку (із смаком, смаковите, ловко) зробити; • так он мне по вкусу – такий він мені уподібний; у каждого есть свой вкус: • кто любит дыню, кто арбуз – хто любить гарбуз, а я диню (Пр.); той хоче гарбузів, а той гурків (Пр.); людям як повітка, а мені як квітка (Пр.); кому як мара, йому як зоря (Пр.); кому піп, кому попадя, а кому попова дочка (наймичка) (Пр.); • хороший на вкус – добрий на смак (добрий, смачний, смаковитий); • это дело вкуса – це як кому до смаку; це діло (річ) смаку; • это не в моём (твоём…) вкусе – це не [до] мого (твого…) смаку; це не [до] моєї (твоєї) вподоби; • я ещё во вкус не вошёл – я ще не добрав (не дібрав) смаку; я ще не розсмакував (не усмакував, не засмакував). [Борщ вийшов добрий на смак. Кавун недобрий — смаку нема. Люди з великим художнім смаком. Поважна розмова їй смакує. Це тобі присмачилося тут лежати. Мабуть їм це не в смак (не до смаку). Не люблю я тих наміток, не уподібні вони мені. Хоч як роби, все не в лад йому буде (АС). В тім пани бракують, в чім убогі смакують (Пр.). Бач, як розласився: усе б йому млинці та вареники (Сл. Ум.). Одежа стала для нього питанням формальним, питанням смаку і навіть впливу, бо він чудово розумів різницю між появою людини в потертій сорочці й у добірному піджаку. Це, звісно, суща умовність, але треба мати надто великий чар духу, щоб надолужити недбалість убрання (В.Підмогильний). І не повторюйте мені великопанської дурниці про те, що смаки виховуються. Хоч би скільки мене годували елітарним пліснявим сиром, я все одно ригатиму й тягнутимусь до жовклого сала (О.Стусенко).— За якусь хвилю вказалася і Люсінда, що в супроводі матері своєї та двох покойових вийшла з одежної кімнати; убрана вона була пишно та розкішно, як то й личило вроді її та вельможності, з неперевершеною елегантністю і досконалим густом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Все ж таки Наталі мала дивні смаки. В компанії нікчеми Нікола й мужеложця Гарньє вона ставала жвавою, веселою, тоді як присутність Жана, досить інтелігентної людини, її сковувала (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). А у великих дзеркалах із позолоченими рамами відбивалися статуетки з майсенської порцеляни: юнаки у вузеньких штанях до колін лежали біля ніг пишногрудих дам, що тримали на колінах ягнят; ці статуетки старий Джоліон купив ще до свого одруження і був про них дуже високої думки тепер, коли смаки зовсім виродилися (О.Терех, перекл. Д.Ґолсворсі). Американці, попри рівень їхнього мистецького смаку, який я не сподівався розвинути, не сумнівались у своїй здатності оцінювати її роботи — вони проголошували їх найвищою майстерністю. Хоча ті судді також вважали чарівними її спроби спілкуватись англійською, а я чуючи її французьку, знав, що вона мелодійна, мовби візок на рипучих коліщатках (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Яблука пречудово їм засмакували. Попід рудуватою шкіркою виявився в них білісінький м’якуш із тоненькими червоними прожилками, а крім звичного яблучного смаку, мали вони ще й присмак — тонкий, лісовий, якого не має жоден садовий плід (А.Вовченко, перекл. Л.-М.Монтгомері). Мабель, щоб кохатися з кимось, повинна була відчувати до мужчини бодай трохи симпатії, а ще, як кажуть у П’юрі, присмачити злягання — для цього існували різні способи: запрошення, появи на людях, подарунки, поводження та манери, що облагороджували постільні справи, надаючи їм подоби чуттєвих відносин (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). 1. Смак, як і розум — що тонший, то помітніший. 2. У ресторані: – Принесіть мені, будь ласка, графин горілки і що-небудь на ваш смак… — Так і запишемо: два графини горілки].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

ТО́НКИЙ ще не товсти́й, не гру́бий, (серпанок) не густи́й, прозо́рий, (голос) висо́кий, (хто) худи́й, (про брови) вузе́нький, (про риси) тенді́тний, (розум) го́стрий, прони́кливий, (аромат) ні́жний, (про різьбу) ювелі́рний, філіґра́нний, (знавець) доскона́лий, глибо́кий; зменш. тонюсінький то́нкий намёк на то́лстые обстоя́тельства стил. перероб. навздога́д бурякі́в, щоб дали́ капу́сти. ТОНЧА́ЙШИЙ ще тонкі́сінький, тонки́й-тонкі́сінький, прибл. філіґра́нний.

РАСПОЛО́ЖЕННЫЙ (про село) просте́ртий, галиц. поло́жений; располо́женный к пла́чу тонки́й на сльо́зи, тонкосльо́зий; располо́женный у реки оказ. колорі́чковий; быть располо́женным к кому прихи́льно ста́витися до кого.

СЛЕЗЛИ́ВЫЙ ще тонки́й на сльо́зи.

ТО́ЛСТЫЙ ще вгодо́ваний, бегемо́тистий, не тонки́й, (живіт) евфем. широ́кий, (портфель) наби́тий, (про губи) м’яси́стий, опу́клий; ТОЛСТЕ́ЙШИЙ (що)найгла́дший, (що)найгру́бший, (що)найто́вщий, грубе́зний, товсте́нний, гладе́нний.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Тонкий – 1) тонки́й, -а́, -е́; 2) (вкус) деліка́тний; 3) (ум) би́стрий; 4) (политик) прони́кливий; (голос) тонки́й.

 Російсько-український словник технічної термінології 1928р. (І. Шелудько, Т. Садовський) 

Тонкий – тонки́й; • т. веревка – шво́рка; • т. порошок – дрібни́й порошо́к (-шку́).

Зола – по́піл (-пелу); • з. вымывная – п. вимивни́й; • з. выщелоченная – п. ви́полосканий; • з. костяная – п. костяни́й; • з. летучая – п. лету́[ю́]чий; • з. плавная – п. тонки́й; • з. рыхлая – п. пухки́й.

Лед – лід (льо́ду); • л. (плавучий) – кри́га; • л. (очень тонкий) – ше́рех (-ху); • л. (из снегу) – на́топтень (-тня); • л. (на окон. стекле, деревьях) – на́морозень (-зню); • л. (первый на реке) – шуга́; • л. (у берега) – за́бережень (-жня); • л. донный – кри́га де́нна; • л. искусственный – лід шту́чний; • л. местный – к. місце́ва; • л. наносный – к. нагі́нна; • л. тронулся – к. скре́сла.

Напильник, напилок – терпу́г (-га); • н. двунасечный – т. двонасічни́й; • н. диффузионный – т. дифузі́йний; • н. драчевой – т. драче́вий; • н. квадратный – т. квадрато́вий; • н. круглый – т кру́глий; • н. личной – т. личкува́льний; • н. овальный – т. заокру́глий; • н. остроносый – т. гостроно́сий; • н. пересеченный – т. пересі́чений; • н. плоский – т. пло́ский; • н. полукруглый – т. півкру́глий; • н. полуличной – т. півличкува́льний; • н. проволочный – т. дротови́й; • н. пропильной – т. пропи́лювач (-ча); • н. саблевый – т. ша́бельний; • н. слесарный – т. слюса́рський; • н. тонкий – т. тонки́й; • н. трехгранный – т. триру́бий; • н. тупоносый – т. тупоно́сий; • н. шарнирный – т. суста́вний; • н. шлифной – т. шліфува́льний; • н.-ножевка – т.-ножі́вка.

Негатив, фото – негати́в (-ва); • н. вялый – н. в’я́лий; • н. контрастный – н. контрасто́вий; • н. нормальный – н. норма́льний; • н. плотный – н. густи́й; • н. тонкий, прозрачный – н. прозо́рий.

Порошок – порошо́к (-шку́); • п. белильный – п. біли́льний; • п. бронзировальный – п. спижува́льний; • п. для закалки, закалочный – п. гартівни́й; • п. для полировки, полировочный – п. полірува́льний; • п. древесного угля – п. деревновугля́ний; • п. металлический – п. метале́вий; • п. наждачный – п. шмергеле́вий; • п. тонкий – п. дрібни́й; • п. торфяной – п. торфо́вий; • п. цементный – п. цементо́вий; • п. чернильный – п. атраменто́вий.

Ровничный – рівни́чний; • р. машина, банкаброш – банкабро́ш (-ша); • р. м. грубая – б. гру́бий; • р. м. средняя – б. сере́дній; • р. м. тонкая – б. тонки́й.

Шов – шво; • ш. вертикальный – ш. прямови́сне; • ш. горизонтальный – ш. позе́ме; • ш. долевой – ш. подо́вжне; • ш. заклепочный – ш. нютове́; • ш. зачеканенный – ш. закарбо́ване; • ш. многосрезный – ш. многозрізне́; • ш. односрезный – ш. однозрізне́; • ш. открытый, полый – ш. відкри́те; • ш. поперечный – ш. попере́чне; • ш. постельный – ш. пості́льне; • ш. продольный – ш. подо́вжне; • ш. расширительный – ш. розширне́; • ш. сварочный, -ной – ш. зварне́; • ш. сплоченный – ш. зщі́льнене; • ш. стыковой – ш. стикове́; • ш. тонкий – ш. тонке́; • ш. трехрядный – ш. трирядо́ве; • ш. чеканенный – ш. карбо́ване.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Белый • Белая горячка – біла гарячка; запійне маячення (маячіння); (лок.) омут п’яничний. • Белая изба (устар.) – світлиця; кімната; (застар.) горниця. [Та віддай мене, мати, Де новії хати, Де світлиця ясна, Де зовиця одна. В. п. Я тільки бачу, що ти передо мною по горниці походжаєш, А не знаю, що ти думаєш та гадаєш. Дума.] • Белая кость (ирон.) – панська (біла) кістка. • Белые ручки чужие труды любят – плугач оре і в праці рветься, а панське черево отак аж дметься. Пр. Коли б пан за плуга взявся, то б і світа відцурався. Пр. • Белый как бумага – як папір [білий]; [як] паперовий (папірний). [А пані біла-білезна, як папір тонкий. Козланюк.] • Бел(ый) как лунь – білий як молоко; як голуб (сивий) білий. [А той Петро Шостозуб та був перший чоловік із громади, вже старезний такий, боже! як молоко білий. Вовчок. Це був як голуб сивий чоловік… Ільченко.] • Бел(ый) как мел – білий мов (як) крейда (глина, стіна). [А що вже син того панотця, то йшов білий, як глина. Свидницький.] • Бел(ый) как полотно – білий як полотно; як біль білий; білий як хустка. [А Настя вже біла як хустка, ні журлива, ні весела, — от мов з каменю. Вовчок.] • Белыми нитками шито – білими нитками шито; пальці знати. • Всякому своё и немытое бело (устар.) – чи сіре, чи чорне, та все своє добре. Пр. Мило мені, бо за мої гроші. Пр. Чуже миле, своє наймиліше. Пр. Хоч не красне, але власне. Пр. [Лучче своє латане, ніж чуже хапане. Пр.] • Делаться (сделаться) белым как полотно – полотніти, пополотніти. [Ярина пополотніла і, щоб не впасти, схопилась рукою за бильце. Панч.] • Довести до белого каления кого (перен.) – допекти кому (кого) до живого; завдати гарту кому; (фам.) допекти до живих печінок кому (кого). • Сказка про белого бычка – казка про білого бичка (про білу козу). Після тієї та знов тієї. Пр. • Средь белого дня – серед білого дня; за [білого] дня. [Треба було отакого — бідкався скульптор, зупиняючись біля чиєїсь хвіртки. — Серед білого дня і заблудився. Гончар.] • Становиться, стать белее – білішати, побілішати. • Чёрным по белому – чорним по білому; чорне (чорним) на білому.

Глаз • Аза в глаза не знает – (те саме, що) Ни бельмеса не знает (не смыслит). Див. бельмес. • Блуждающие глаза – блудні очі. • Бросаться, броситься в глаза – упадати, упасти в око (у вічі, в очі); спадати, спасти на очі; брати очі [в себе, на себе]; бити у вічі; (іноді) вдаватися, вдатися в око (у вічі, в очі). [Перше, що впадає в око при читанні поезії Шевченка, — це найтісніший зв’язок його з народною піснею. Рильський. Лискуча червона сорочка на ньому очі бере… Гордієнко.] • Быть на глазах (на виду) – бути перед очима; в оці бути. [Тобі добре: ти у боці, а я щораз ув оці, то мені й докоряє, якщо не так. Сл. Гр.] • Ввалились глаза, щёки у него, у неё – Див. вваливаться. • В глаза говорить, сказать что – у вічі (в очі, у віч) говорити, сказати що; (лок.) прітьма говорити, сказати що. [Може сам ти і шага не варт, та тільки ніхто тобі цього в вічі не сказав! Тобілевич. Вас ще ніхто не лаяв сьогодні у віч, ніхто? Кропивницький. Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • В глаза ударить, плюнуть… – межи очі (у вічі, у очі, межи сліпи) ударити, плюнути… [Подер, пошматував моє малювання на дрібні шматочки та й шпурнув мені в вічі. Н.-Левицький. Нехай мене замість дяки кленуть, нехай навіть плюють мені межи очі, а я з свого шляху не зверну. Кропивницький.] • В глазах – в очах (застар. в очу). [Свічок, свічок наставили! Мигтять ув очу, мов проміння… Барвінок.] • Видеть собственными глазами – бачити на свої (на власні) очі; бачити своїми (власними) очима; (іноді) бачити навіч (наочне). [Я ж тебе бачив на власні очі. Коцюбинський. Я своїми очима бачила, як вона щоранку божого виносе та й висипає попіл у мій рів. Кропивницький. Сам побачив власними очима, що ти готуєш певнеє повстання… Тобілевич.] • В моих глазах (он человек хороший) – [Як] на мої очі (на моє око, на мій погляд); [як] на мене. • Во все глаза глядеть (разг.) – на все око (у двоє очей, давн. у дві оці) дивитися; пильно дивитися; видивлятися [очима]; (про багатьох) усіма очима дивитися. [Галя на все око дивиться, як хлопець пручається. Свидницький. Староста пильно, з насмішкою дивиться на Романа. Стельмах. Зупинилась перед Андрієм, сплеснула руками і, не розтуляючи їх, видивлялась на нього здивованими, повними обурення й жаху очима. Коцюбинський.] • Возводить глаза к небу – на небо (до неба) очі (погляд) зводити (підводити, здіймати, зносити, підносити). [Коли я погляд свій на небо зводжу… Українка. Знімає руки та очі до неба. Н.-Левицький.] • Вперять, вперить глаза в кого, во что – (те саме, що) Вперять, вперить взгляд в кого, во что. Див. взгляд. • [Все] стоит перед глазами – [Все] стоїть перед очима; з-перед очей не сходить. • В чужом глазу сучок видит, — в своём не примечает и бревна – у чужім оці порошину бачить, а в своєму пенька не помічає. Пр. Чуже під лісом бачить, а свого і під носом недобача. Пр. Зорі лічить, а під носом не бачить. Пр. За гони блоху б’є, а під носом ведмідь реве. Пр. Не замітай чужої хати (хижі) — дивись, чи твоя заметена. Пр. • Выпучить, выпялить глаза на кого – вилупити (вирячити, витріщити) очі; вирячитися (витріщитися); визиритися на кого. [Вилупити очі як цибулі. Пр. А братія мовчить собі. Витріщивши очі. Шевченко. І чого це ти вирячилась на мене, мов кизяк з пасльону? Ільченко. Чого ви витріщилися один на одного, як телята? Багмут.] • Вытаращить, выкатить глаза – витріщити (вивалити) очі; у крузі очі стали кому. Див. іще вытаращить. [Але як розстарається грошей, то зараз справить такий бенкет, що всі її гостоньки з дива очі повитріщають… Н.-Левицький. Вивалив очі, як баран. Номис.] • Глаза блуждают – очі блукають. [Його очі блукали по стінах, шукаючи чогось. Франко.] • Глаза впалые – запалі (позападалі, ямкуваті) очі. [Твій знівечений вид, позападалі очі, Де обвели свій слід прожиті грішно очі, І безсоромна ніч, і навісна хода, — Все те гидливості в мені не прокида. Самійленко.] • Глаза гноящиеся; с гноящимися глазами – каправі очі; каправий (кислоокий). [Був тонкий, сухий, високий і гугнявий й кислоокий. Сл. Гр.] • Глаза завидющие, а руки загребущие – очі завидющі, а руки загребущі. Пр. • Глаза — зеркало души – очі — дзеркало душі. [Оції очі, дзеркало душі, Розумні, ідеальні і прекрасні… Кримський.] • Глаза лезут на лоб – очі рогом лізуть; очі на лоба (на лоб) лізуть. [Давно вже минуло, а було як заходиться розказувать, то аж цмока, аж очі йому рогом лізуть… Стороженко. Бувало роби хоч перервись, очі на лоба лізуть. Головко.] • Глаза навыкате; человек с глазами навыкате – витрішкуваті очі; [вирлоокі] баньки; вирла; балухи; очі зверху; витрішкуватий (вирячкуватий); лупатий; банькатий; вирлатий (вирлоокий); банькач; вирлач. [Підвів вирлоокі баньки на стелю. Коцюбинський.] • Глаза на мокром месте – у нього (у неї…) сльози на краєчку (очі на солонці); тонкосльозий (-за); тонкослізка; сльози йому (їй…) як не капнуть; сльози йому (їй…) тільки що не капають (не краплють). [Кисне як кваша. Пр. На кулаку сльози тре. Пр. Заплач, Матвійку, дам копійку. Пр. Заплач, дурню, за своєю головою (по своїй голові). Пр.] • Глаза наполняются слезами – очі заходять (заливаються) сльозами (слізьми, сльозою). [В Улясі очі зайшли сльозою. Н.-Левицький.] • Глаза подслеповатые – підсліпуваті (підсліпі, підсліпуваті) очі; сліпні (сліпаки). [Гордій підводить до самої шибки старі, підсліпуваті очі. Васильченко. Ото витріщив сліпні, а нічого не бачить, бодай тобі повилазили. Номис. А повилазили б тобі твої сліпаки. Франко.] • Глаза по ложке (как ложки), а не видят ни крошки – очі як картохи, а не бачать нітрохи. Пр. Густо дивиться, та рідко бачить. Пр. • Глаза разбегаются, разбежались – очі бігають (перебігають), забігали; очі розбігаються, розбіглися; не зна, на що йому [перше] подивитися. [Аж мені очі розбігаються. Пр. По стінах — картин-картин — аж очі розбігаються. Мирний.] • Глаза так и бегали – очі так і бігали (і пряли). [Моряк підкреслено солодко посміхався, а очі його так і пряли в усі сторони. Збанацький.] • Глаза шире брюха – завидющі очі. • Глаз видит, да зуб неймёт – бачить око, та зуб не йме. Пр. Очі б їли, та губа не може. Пр. Їв би паляниці, та зубів нема. Пр. Близько лікоть, та не вкусиш. Пр. Бачать очі, та ба! Пр. Є ложка, та в мисці нема. Пр. Носом чую, та руками не вловлю. Пр. Є сало, та не можна дістати — високо висить. Пр. Бачить корова, що на повітці солома. Пр. Видко й хати, та далеко чухрати. Пр. Коло рота минеться, та в рот не попаде. Пр. Мордується, як собака з воловою кісткою: і не перегризе, і язиком мозку не дістане. Пр. • Глаз на глаз; с глазу на глаз – віч-на-віч; сам на сам з ким; очі на очі; на дві пари очей (у два ока, давн. у дві оці); на чотири ока; • Глаз не кажет, не показывает – очей не являє (не появляє); очей не показує (не навертає). [Третій день очей не являє. З нар. уст.] • Глаз нельзя оторвать, отвести от чего – не можна відірвати (відвернути, відвести) очей від чого; аж очі вбирає [у себе] що; аж оч бере на себе (у себе) що. [Пішов ти, а я очей не можу відірвати від шляху. Стельмах. А Юркові я подарував такого красеня-снігура, що й очей від нього не одведеш! Копиленко. Купи мені синього на спідницю!.. Синього-синього, такого, щоб аж очі у себе вбирало!.. Кропивницький.] • Глазом не моргнёт – оком не змигне (не моргне). [Кондратович і дух притаїв, оком не змигне… Стороженко. Всю службу вистояв — оком не моргнув… Гордієнко.] • Глазом не повёл – очима (оком) не повів; не поворухнув і бровою. • Двоится в глазах у кого – двійнить (двоїться) в очах кому, у кого. [В очах йому двоїлося; він бачив двох Пампушок. Ільченко.] • Для отвода глаз – про [людське] око; аби очі відвести; щоб увагу відвести на щось інше. [Сам за старшину тягне, а про людське око з голотою приятелює. Тулуб.] • За глаза осуждать, ругать… кого – заочі (позаочі, позавіч) судити, обмовляти, лаяти… кого. [Вона ні разу не лаялась і навіть не змагалась з сусідою Палажкою, хоч позаочі й судила й сміялась з неї. Н.-Левицький. Заочі починала кепкувати з його купецької статури… Ільченко.] • Закатить глаза под лоб – завести (закотити) очі вгору (під лоба); пустити очі під лоб(а). [Завела очі вгору і вхопилася за лівий бік — тільки не крикне. Вовчок. Помітивши, що бранець пильнує за ним, католик пускає очі під лоб і стулює долоні. Хижняк.] • Закрывать глаза на что – заплющувати (закривати) очі на що; не мати очей на що; позавіч пускати що. [Адже не малі діти, щоб на страшне очі заплющили. Головко.] • Закрыть глаза (умереть) – заплющити (сплющити, склепити, замкнути, закрити) очі; (поет.) заснути. [Склепив очі та й умер. Сл. Гр. І що з тебе буде, як я замкну очі?.. Кобилянська.] • Заливать, залить глаза (перен.) – заливати, залити, залляти, позаливати очі; наливатися, налитися. [Співав, хто мав на те охоту, заливши очі наперед. Сл. Гр.] • Замазать глаза кому – очі засліпити (замилити, засипати) кому. • Зоркий глаз у него (у неё…); человек с зоркими глазами – у нього (у неї…) зірке (дозірне, гостре, бистре) око; у нього (у неї…) зіркі (бачучі, гострі, бистрі) очі; зіркий (бачучий, бистроокий, бистрозорий). [Але в кмітливої Мокрієвської були надто гострі очки й вже примітила ті латки. Н.-Левицький. Він був бистрозорий, мов сокіл… Ільченко.] • И в глаза не видел (разг.) – і на очі (і в вічі) не бачив; і на очах не було (не бувало); і в оці не мав. [Уже його, може, тижнів зо два і в вічі ніхто не бачив. Старицький.] • И в глаза не видел какой – який — і на очі не бачив; який — і на масть не знаю. • И глазом не моргнуть (не мигнуть) – і оком не моргнути (не змигнути). [Хитрий євнух і оком не моргнув… Тулуб.] • И на глаза не показывайся (не попадайся)! (разг.) – і на очі не навертайся (не потикайся)! [Була вона в той час така настирлива і люта, що з розмовами про спочинок і на очі їй не навертайся! Кучер.] • Искры из глаз посыпались (разг.) – [Аж] зіниці засвітили(ся); [аж] каганці в очах (давн. в очу, в віччу) засвітили(ся). [Як заїхав по потилиці, так аж каганці в віччу засвітились. Номис.] • Как бельмо на глазу; как порох в глазу – як більмо на оці; як сіль у[в] оці; як колючка у[в] оці; як пісок у[в] оці; хріном стати в носі кому; болячкою сидіти кому. [Лісовики — більмо на оці, чуєш? Стельмах. Бо темне слово — черва в яблучку, ржа в залізочку, пісок ще й в очку. Черемшина.] • Колоть глаза кем, чем (разг.) – випікати (вибивати, довбти) очі ким, чим; викидати на очі кого; колоти очі ким, чим. [Чого ж вона мені очі вибиває Тимофієм? Мирний. Мені на очі викидають, що в нас хати нема. Барвінок. Нам тільки сакля очі коле: Чого вона стоїть у вас, Не нами дана… Шевченко. Не дурно, але й не так, щоб мені у вічі тицяли тобою, мов ганчіркою. Стельмах.] • Куда глаза глядят (разг.) – світ за очі (за очима); заочі; куди очі; куди ведуть (поведуть, несуть, понесуть, втраплять) очі; куди очі спали (світять, дивляться); круга-світа; гала-світа, (іноді) [у] галайсвіта; навмання. [Пішов козак світ за очі. Шевченко. Лучче полягти Кістьми в степу, в своїй країні, Ніж з неї заочі піти і бути славним на чужині! Чернявський. Вийшов я на вигін, глянув на слободу і округи, згадав молодий вік, батька, матір, жінку, дітей — заплакав та й пішов собі світ за очима. Стороженко. Іди, куди тебе очі ведуть. Пр. Я й спитав його: куди бог несе? — «Куди очі, каже, втраплять!..». Кропивницький. Бігти кинулася, куди очі спали. Вовчок. Доки до любові, доти й до шаноби, а як остигне, — тоді йди собі, голубко, куди очі дивляться, та ховайся від людей з своїм соромом. Кропивницький. Щоб ти пішов круга-світа та галасвіта. Номис. Так із картузом біля серця й пішов Вишневий. Навмання. М. Куліш.] • Лишь бы с глаз – аби з очей. • Лопни мои глаза! – хай мені очі повилазять! • Мелькает в глазах, перед глазами – в очах (давн. в очу, перед очима) мигтить (миготить, мерехтить, персніє); набігає на очі. [Шлях мигтить, гаї та поля на очі набігають… Вовчок.] • Мигать, мигнуть глазами – блимати, блимнути (бликати, бликнути) очима; лупати, лупнути (лок. дибати) очима. [Він, мабуть, пригадав наказ сотницького писаря, бо враз заблимав очима. Панч. Так либа, так либа — от-от заплаче. Сл. Гр.] • Мозолить глаза кому (перен.) – муляти (мулити) очі кому. [Най іде хоч туди, гейди людям очі не муляв. Гуріненко.] • На глаз – [Як] на око; як глянути. [Та власник першої ж гамазеї, де навіть на око борошна вистачило б не на три дні, а на три тижні, — почав ґвалтувати, що його грабують серед білого дня. Смолич.] • На глазах, перед глазами – перед очима (перед віччю); при очах (на очах); в оці (застар. в очу); навіч; увіччю; вочевидьки (вочевидь, вочевидячки). [Худоба за плечима, а лихо перед очима. Пр. Помиріться зараз, при наших очах. Глібов. Хоч відти я й далеко нині, Та все це в оці устає; На тих полях, на тій стежині Мойого серця частка є! Рильський. Вони тебе уочевидячки ошукують. П. Куліш. Христі, мов живе, живе усе те стало вочевидячки. Мирний.] • Насколько хватает глаз – скільки око сягає, сягне; як око сягне (засягне); скільки оком (очима) сягнути (засягнути, засягти, кинути, захопити); скільки засягнути (засягти, зглянути); куди оком доглянути (докинути); скільки очима світу осягнеш. [Скільки сягало око, стелилась одноманітна зелена рівнина… Гжицький. Гай кругом великий. А поля — скільки очима закинеш… Барвінок. Скільки оком кинеш — скрізь по дорозі, як гадюка, сунуться хури… Стороженко. Справа і зліва, скільки оком захопиш, чорніли свіжою ріллею зорані на зяблю гори…Коцюбинський. Скільки зглянеш — луки лисніли дощовими озерцями, з яких де-не-де стриміли таблички указок. Гончар.] • Невооружённым глазом – на просте око (голе, вільне) око; простим (голим, вільним) оком. • Не коси глаз на чужой квас – чужим пивом весілля не одбудеш. Пр. Не гостри зубки на чужі шматки, а свій май, тоді й кусай. Пр. Чужий кожух не гріє. Пр. З чужого добра не зробиш двора. Пр. Чужим добром не забагатієш. Пр. Чужий кожух не гріє, чужа кошара не плодить овець. Пр. Чужого не бери, а своє держи. Пр. По чужих кишенях не шукай, а в свої дбай. Пр. З чужого чортяти не буде дитяти. Пр. Чужий хлівець не намножить овець. Пр. На чужий коровай очей не поривай. Пр. • Неподвижные глаза – нерухомі очі; очі у стовп (слуп). [Очі темні й блискучі і нерухомі, мов скам’янілі. Головко.] • Не показываться на глаза – не даватися на очі (у вічі). • Не сводить, не спускать глаз с кого, с чего – не зводити (не спускати) очей з кого, з чого; не спускати (не випускати) з очей (з ока) кого, чого; мати на оці кого, що; (образн.) пасти оком (очима) кого, що; стригти [очима] за ким, за чим. [А що ж там? — пита Чіпка, насторочивши вуха й не зводячи очей з діда. Мирний. За що вони тепер мене В палатах вітають, царівною називають, Очей не спускають, З мого цвіту? Шевченко. Так і липне до його, з очей не випускає його. Вовчок. А Явтуха мали на оці, аж поки від шлюбу не вертались. Свидницький. Сіла оддалік, руки склала, сидить нерухомо, та пасе нас очима… Вовчок. У церкві святій на образи ані глипнув, але все за Штефанком стрижуть… Федькович.] • Не смыкать, не сомкнуть глаз – очей (ока) не заплющувати, не заплющити (не склепляти, не склепити, не стуляти, не стулити, не затуляти, не затулити, не зводити, не звести, не зажмурювати, не зажмурити, не замружувати, не замружити); оком не стинати; не стикати очей; очей (вій) не змикати, не зімкнути. [Ні вдень, ні вночі і ока не заплющ, так і зори, як той пес!.. Кропивницький. Цілу ніч очей не заплющив, сидить над ним, плаче, молиться… Мирний. В довгу, темну нічку невидну Не стулю ні на хвильку очей. Українка. Ніч пересиділа біля постелі. Не затулила на мить очей… Павличко. Полягали спати. Я й очей не звела: обняли мене думки та гадки, та журба пекуча. Вовчок. Ока не зажмурив усю ніч. Пр. Цієї ночі Горпина не зімкнула очей. Тулуб. Там стоїть сторожа, береже город, не змикає вій. Скляренко.] • Не стой перед глазами – не маячи (не стовбич) перед очима. • Ни в одном глазу (фам.) – аніже; (а)нітрошечки; анітрішки. [Пили разом однаково, ті два п’янісінькі, а цей — аніже. Сл. Ум.] • Обвести, окинуть глазом, глазами что – обвести, окинути (обняти, осягти) оком (очима, поглядом) що; озирнути що; глянути по чому. [Випросталася трохи, спроквола обвела старими збляклими очима повиті осінню порожні поля й дахи зануреного в садках села. Лебединець, перекл. з Реймонта. А він помалу підвівся сходами на ґанок, окинув оком майдан і злегка махнув рукою. Головко.] • Опускать, опустить глаза – опускати, опустити (спускати, спустити, впускати, впустити, знижати, знизити) очі (погляд); очі вниз (успід, в землю, в долівку). [Антосьо й глянув, та зараз же спустив очі додолу. Свидницький. Це було так моторошно, що козаки опустили очі додолу. Тулуб. І я ні перед ким очей не знизив… П. Куліш. Калина очі успід та й паленіє… Черемшина. Глянула дівчина на мене, засоромилась, очі в долівку. Стельмах.] • Отвести глаза кому (разг.) – відвести (відвернути) очі кому; ману напустити на кого; заснітити очі кому. [Чого не вигадувала, щоб мені очі одвести. Барвінок. Та вони… так тобі заснітять очі, що ти й сам незчуєшся, як і гроші їм викинеш. Сл. Гр.] • От глазу, от сглаза – з очей; від уроків; від (з) пристріту. [Оце вже десять років, як я крива. Із очей сталось. Барвінок. Позбував батько все. Їздили по знахурях та по знахурках округи верстов за сто. З пристріту, кажуть. Барвінок.] • Открывать, открыть, раскрывать, раскрыть, закрывать, закрыть глаза кому – розплющувати, розплющити, порозплющувати очі; заплющувати, заплющити, позаплющувати (плющити, сплющувати, сплющити, посплющувати, склепити) очі. [Прокинувся, розплющив очі й задумався. Трублаїні. Нарешті, понюхавши «тютюну», я заплющив очі і чхнув так, що на мить музики не стало чути. Смілянський. Плющить він очі. Мирний.] • Открыть, раскрыть глаза кому – відкрити (розкрити) очі кому; скинути (зняти) полуду з очей чиїх; (іноді) розказати по правді кому, про кого, про що; показати (виявити) кому що. [Хіба ж було в мене дві дороги, коли я до Берника та Гапія приставав, щоб нашим людям очі на правду розкрити? Муратов. Ти мене до життя пробудила, Ти мені очі одкрила… Українка.] • Охватывать, охватить глазом – оком сягати, сягнути (заглядати, заглядіти, зглянути, засягати, засягти, захоплювати, захопити). • Плюнь в глаза, а он говорит, что Божья роса – ти йому в очі плюй, а він каже: дощ іде. Пр. Плюнь у вічі, а він каже: ще ж двічі. Пр. Ти йому «стрижене», а воно тобі «голене». Пр. Їй кажеш овес, а вона каже гречка. Пр. • По глазам вижу, видно, что… – з очей (по очах) бачу, видно (видко, знати), що… [Ой, тепер бачу, що сердитий, мовчатиму, бо сердитий, по очах і по зубах бачу, що сердитий! Тобілевич. З очей йому видно, що бреше. Пр. Знати по очах було, що плакав чоловік… Головко.] • Подбить глаз кому – підбити око, попідбивати очі кому; (образн.) ставника поставити кому. [Щоб не було тісно, то вони головами лягають одні до образів, а другі до порога і вночі один другому очі підбивають. Свидницький.] • Поднимать, поднять глаза – піднімати, підняти (здіймати, зняти, зводити, звести, підводити, підвести) очі; (про багатьох) попідіймати, попідводити, позводити очі. [Я перше було, коли йду куди, то весело залюбки, а тут і очей не смію підняти. Вовчок. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стороженко. Заговорив згодом, підвівши очі. Головко.] • Пожирать глазами кого, что – їсти (поїдати) очима кого, що; жерти (пожирати) очима кого, що; (іноді) жадібно (закохано) дивитися на кого; (образн.) пасти очима, оком кого, що. [Тихше, дурненька… Хто там знатиме… А я тобі хусточку шовкову принесу, — шепче піп, очима аж їсть молодицю. Мокрієв. Він став на кіпці і очима пожирав чудову гірську околицю, що стелилася перед ним. Франко.] • Показываться, показаться на глаза – даватися, датися на очі (у вічі); показуватися, показатися на очі; очі появляти, появити. [Хлопець боявся показуватися голові колгоспу на очі… Багмут. Як дізнаються, то мені буде сором і очі появити до їх, — сказала Уляся. Н.-Левицький.] • Попадаться, попасться на глаза кому – на очі навертатися, навернутися кому; упадати, упасти у вічі (в очі) кому; потрапляти, потрапити на очі кому; навинутися на очі кому. [Усе, було, куди підемо, він на очі навертається. Вовчок. Отам і навинулась мені на очі Настуся. З нар. уст.] • Попал не в бровь, а [прямо] в глаз – у самісіньке око (просто в око) влучив (устрелив, уцілив); прямісінько в очі вцілив (улучив); угадав, як у око влучив (уліпив); приткнув, як вужа вилами. [Там Степан Плаха тобі сказав, як у око вліпив, що твій хрещеник через тридцять літ воюватиме на тебе. ЗОЮР.] • Потупить глаза – спустити (опустити, впустити) очі (погляд) додолу (на землю); поставити вниз очі; очі (втупити, встромити) в землю; понурити (потупити) очі (погляд) [в землю]; утопити очі в землю; (про багатьох) поспускати… очі. [Шевченко відчув образу, почервонів, спустив очі. Васильченко. Галочка понурила очиці в землю. Квітка-Основ’яненко. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі. Старицький.] • Правда глаза колет – правда очі коле. Пр. Сові сон очі коле. Пр. Не любить правди, як пес мила. Пр. • Прямо в глаза врёт – у живі очі (увочевидьки) бреше. [Ти ж не бреши в живі очі… Козланюк.] • Прямо в глаза говорить, сказать, бросить… – просто в [живі] очі говорити, сказати, кинути… [Чому ж ти їм не кинув просто в вічі, Що і на їх ще прийде судний день? Українка. Палка молодіж у живі очі сміється старому, кепкує з його заходів, зве його порохном. Коцюбинський.] • Пускать пыль в глаза кому (перен.) – ману пускати (напускати) кому; туману пускати (напускати) кому; туманити кого; замилювати очі кому. [Захар ніяково одвів очі, — сміяться надумали з його чи ману пускають? Гордієнко. Ти це навсправжки чи, може, туману напускаєш? Кропивницький.] • Пялить глаза на кого, на что – вирячувати (витріщити, вилупити) очі на кого, на що; торопіти (глупіти)на кого, на що; витріщатися (визиратися) на кого, на що. [Дитина на свічку глупіє. Сл. Гр. Не витріщайся ні на кого, як коза на різника. Номис.] • Ради прекрасных глаз чьих – (за)ради (пре)красних, (пре)гарних очей чиїх. • Ранняя пташка носок теребит, а поздняя глаза жмурит – пізня пташка очі продира, а рання уже носок витира. Пр. Ранні пташки росу п’ють, а пізні слізки ллють. Пр. Рання пташка пшеничку клює, а пізня очки дере. Пр. Хто пізно встає, тому хліба не стає. Пр. Хто пізно ходить, сам собі шкодить. Пр. • Сверкнуть глазами на кого – блиснути (блимнути) очима на кого. [Пампушка-Стародубський так блиснув грізними очима, аж чуб на Прудивусі закурівся… Ільченко. Пан тільки то побіліє, то почервоніє та очима блись-блись на Василя… Тесленко.] • Своим глазам не верить – не вірити (не йняти віри) своїм очам; (іноді) на свої очі не ввіряти. [Я надвір — очам своїм не вірю! Ходять мої поскубані кури живі-живісінькі! Мокрієв. Що се з нею сталось? — думає старий, очам своїм віри не йме. Стороженко.] • С глаз долой, из сердца вон – як з очей, так і з думки. Пр. Чого очі не бачать, того серцю не жаль. Пр. Минулося — забулося. Пр. Зникне з очей, зійде з думки (з мислі, з гадки). Пр. • С глаз долой!; прочь с глаз! – геть з-перед очей!; геть з очей!; згинь мені з очей!; іди з очей! [Геть з очей, гадино!.. Кропивницький. Відійди від мене, геть мені з очей! Козланюк. Іди з моїх очей, забирайся! Кобилянська.] • С глаз чьих – з-перед очей (з очей) чиїх, кого; з-перед кого. [Вона була рада, що панночка десь зслизнула з її очей. Н.-Левицький.] • Следить глазами за кем, за чем – зорити за ким, за чим; пасти очима (оком) кого, що, за ким, за чим; стежити (водити, поводити) очима за ким, за чим. [І то я й зорю за ним: як бачу — вертається, я й перейму його… Кропивницький. А ви все ще, колего Рудик, мов кіт той, пасете очима пташок. Коцюбинський. Задуманими очима стежить за танцем молода дівчина, що сидить поруч на лаві. Масенко.] • Смерить глазами – зміряти очима (оком). [Пан зміряв очима парубка… Тесленко.] • Смотреть в глаза (опасности, смерти) (книжн.) – дивитися (глядіти, глянути, заглянути) у вічі (небезпеці, смерті). [Від кулі не ховайся, бо скрізь вона тебе знайде; дивись смерті прямо в вічі. Кропивницький. Згинь і вся пузата старшина на Січі, коли вона боїться смерті глянути у вічі… Тобілевич.] • Смотреть, глядеть в глаза кому (заискивать) – заглядати у вічі кому; запобігати ласки в кого; світити в очі кому. • Смотреть чьими глазами – дивитися чиїми очима (оком). [І на речі він дивиться вже не крізь серпанок застиглої в непорушних віках романтики верховинців, а реалістичними очима людини нового часу, яка стала господарем машин, землі і неба. Антоненко-Давидович.] • Сомкнулись глаза – склепилися (стулилися) очі. [Очі йому склепилися, він упав з коня і заснув твердим сном. Довженко.] • Соринка в глазу – порошинка в оці. • Со светлыми, блестящими глазами – ясноокий (яснозорий, білозорий); білозір. [Козаченьку-білозору, говори зо мною! Сл. Гр.] • Спать с открытыми глазами (разг.) – спати і очей не стуляти; спати на півока [як заєць]; спати, як на воді. • С пьяных глаз (разг.) – сп’яну; з п’яних очей; по-п’яному (по-п’яну). [Супротивник одсувається назад, наставивши обидві руки, щоб, бува, з п’яних очей, не креснув зачепа… Мирний. Коли господар жив і шив кожухи, тоді, хоч по-п’яному, хоч ні, — безнастанно співав. Кобилянський.] • Стыд не дым — глаза не выест – стид — не дим, очей не виїсть. Пр. З сорому очі не вилізуть. Пр. Сварка на воротях не висить. Пр. Поганому виду нема стиду. Пр. Комусь ніяково, а мені однаково. Пр. Погані очі все перелупають. Пр. • Стыдно в глаза глядеть – сором(но) у вічі (в очі) дивитися; в Сірка (в Рябка) очей позичати. [У Сірка очей позича. Пр.] • Таращить глаза – лупити (витріщати, вибалушувати, вивалювати) очі; витріщатися; світити очима. [Ходив Хома, ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Казка.] • Темно, хоть глаз выколи – темно, хоч в око (у вічі) стрель; темно, хоч око витни (виколи, вибери); темно, як у розі (як у льоху). [Навколо була пітьма, хоч в око стрель, і накрапав дощ. Мороз. Ніч була темна, хоч око виколи, тільки коли-не-коли моргне блискавка. Сл. Гр.] • Тут, там нужен глаз – тут, там треба ока; тут, там потрібне око (потрібний догляд, нагляд); тут, там треба [добре] пильнувати. • Ты туда и глаз не кажи – ти туди й очей не навертай (не показуй); ти туди й не рипайся. • У него дурной (чёрный) глаз (перен.) – у нього урічливі (лихі) очі; у нього урочливе (наврочливе) око; він лихий на очі; у нього лихе око; (лок.) у нього прозір. • У семи нянек дитя без глаза – де багато баб, там дитя безносе (безпупе, беззубе). Пр. Сім баб — сім рад, а дитя безпупе. Пр. Де багацько няньок, там дитя каліка (без голови). Пр. Де багато баб — дитина без носа. Пр. Де багато господинь, там хата неметена. Пр. Де велика рада, там рідкий борщ. Пр. Де начальства ціла рота, там виходить пшик робота. Пр. Два кухарі — лихий борщ. Пр. • Уставить глаза – утупити очі (погляд); (іноді) устромити (уп’ясти, вліпити, второпити) очі. [Роман стояв у дворі, спершись на тин, і втупив очі в бездонне небо. Н.-Левицький. Якби і Маруся заплакала, то мені здається — їй полегшало б; а то мовчить все та куди-небудь встромить очі і не зморгне. Черемшина.] • Уставиться глазами на кого, на что, в кого, во что – утупитися очима в кого, в що; тупо впертися очима в кого, в що; втупити очі (погляд) у кого, в що; (іноді) уп’ястися (затопитися) очима в кого, в що; видивитися на кого, на що. [Втупивши очі в пітьму за вікном, Грубер замріяно слухав, як Валя розповідала йому історію своїх думок. Бузько. Старий уп’явся в нього очима й нічого не відказав… Лебединець, перекл. з Реймонта. Видивився на нас. Смолич.] • У страха глаза велики – у страха великі очі. Пр. Страх має великі очі. Пр. У страха очі по яблуку. Пр. Хто боїться, у того в очах двоїться. Пр. Що сіре, те й вовк. Пр. Показалась за сім вовків копиця сіна. Пр. У лісі вовки виють, а на печі страшно. Пр. Куме, солома суне! Пр. Поки кожух не вивернеш, він усе здається чорним. Пр. З переляку очкур луснув. Пр. • Устремлять, устремить глаза на кого, на что – утуплювати очі, втупити очі в кого, в що; затопляти, затоплювати, затопити (іноді утопити) очі (погляд) в кого, в що; вдивляти, вдивити (встромляти, встромити) очі в кого, в що. [Очі спочатку втупив у стіл, а потім у Палійчука. Стельмах. В останній час немов прибитий був, Чогось зітхав, втопивши в землю очі… Старицький. Він встромив очі в його помарніле набрескле лице… Франко.] • Хлопать глазами (перен.) – кліпати (лупати, блимати, бликати) очима. [Аж серце у мене болить, як подумаю, що вона добігається до чого-небудь… І кліпай тоді очима перед людьми. Тобілевич. А тоді перед губернатором кліпай: «авторитету не маєте». Гордієнко. Ми забули й злість, тільки лупали очима. Яновський.] • Швырять, бросать в глаза кому, что (разг. фам.) – жбурляти (шпурляти) межи очі (просто в очі) кому що. [Кричить, лається, шпурляє бумаги просто в очі… Н.-Левицький.] • Щупать глазами кого – мацати (лапати) очима кого; пильно вдивлятися (вглядатися) в кого. [Один одного мовчки випитують, очима мацають, виміряють. М. Куліш. Руками дивиться, а очима лапа. Номис.] • Щурить глаза от близорукости – мружити очі від короткозорості; сліпати очима. [Виглянув Пшепшинський з дверей, сліпаючи очима. Н.-Левицький.]

Намек • Говорить намёками – казати (говорити) натяками (наздогад, надогад, навтямки, навтяки). • Делать злостные намёки на кого – робити злосливі (злі) натяки на кого; (жарт.) закидати гадючку на кого. [Се так на мене закида гадючку, а я… наче мені невтямки. Вовчок. (Сл. Гр.).] • Тонкий намёк на толстые обстоятельства – наздогад буряків (навтяки буряки), щоб дали капусти. Пр.

Обстоятельство • Более благоприятные обстоятельства – сприятливі обставини; (іноді поет.) краща доля. • Всего удивительнее было то обстоятельство, что… – [А] найдивніше було те, що… • Выбиться из тяжёлых обстоятельств – вибитися (виборсатися) з [важкого] скруту (з [важкої] скрути); вибитися (виборсатися) з тяжких (важких, скрутних) обставин; піднестися з біди. • Оказался в стеснённых обстоятельствах кто-либо – опинився у скруті (у скрутних обставинах, у сутузі) хто; тісно (до скруту) прийшлося кому; до скруту (до сутуги) дійшлося кому. • По личным (семейным) обстоятельствам – через особисті (родинні, сімейні) обставини; з особистих (родинних, сімейних) причин. • По независящим [от меня] обстоятельствам – через незалежні [від мене] обставини; з незалежних [від мене] причин. • По непредвиденным обстоятельствам – з непередбачених причин (обставин); через непередбачені обставини. • Поправить свои обстоятельства – поліпшити свою долю; підмогтися. [Запрацюю щось, підможуся, та візьму таки Наталю. Вовчок.] • Поступать сообразно обстоятельствам – чинити (робити) як до обставин (відповідно до обставин, залежно від обставин); чинити (робити), зважаючи на обставини (зваживши обставини). • При всех обстоятельствах – за всяких (за всіх) обставин. • При неблагоприятных, при хороших обстоятельствах – за несприятливих, за добрих обставин; (іноді) у доброму разі. • При плохих обстоятельствах – за лихих обставин; (іноді) при лихій годині. • Произошло одно неожиданное обстоятельство – сталася одна несподівана подія (річ). [Гарасим усе був за двірника і дуже був задоволений своєю долею, коли раптом сталася одна несподівана подія… Свідзинський, перекл. з Тургенєва. …Раптом сталася несподівана річ… Рильський, перекл. з Тургенєва.] • Смотря (глядя) по обстоятельствам – як до обставин; зважаючи на обставини; залежно від обставин. • Так складываются обстоятельства – так складається; так складаються обставини. • Тонкий намёк на толстые обстоятельства – тонкий (делікатний) натяк на грубу річ (на великий кус(ень)). [Наздогад буряків (навтяки буряки), щоб дали капусти (коли треба моркви). Пр. У вас, у молодих, теперечки й граматка, і всі смертні іріхи повиходили з моди, говорила Лекерія наздогад буряків, коли треба було моркви… Н.-Левицький.] – скрутні (сутужні) обставини; скрут(а) (сутуга). • Учесть, взвесить обстоятельства – зважити [на] обставини; узяти до уваги (на увагу) обставини.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

то́нкий то́нкий, дрібни́й

налёт поволо́ка,-ки, суга́,-ги (на поверхні) н. то́нкий осу́га,-ги, суга́,-ги

помо́л ме́лення; розме́лення; молоття́; мли́во,-ва, розмо́л,-лу п. кру́пный мли́во гру́бе п. ме́лкий мли́во дрібне́ п. мя́гкий мли́во м’яке́ п. разде́льный ме́лення розді́льне п. совме́стный ме́лення сумі́сне [суку́пне, спі́льне] п. то́нкий мли́во тонке́, розмо́л тонки́й

холст полотно́,-на́ х. вы́беленный полотно́ ви́білене х. гру́бый полотно́ гру́бе х. нажда́чный полотно́ шме́ргелеве х. то́нкий полотно́ тонке́

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Гру́зьки́й – грязный, тонкий, вязкий; гру́зько – топко, вязко.

Ка́балка, ка́белка – тонкий, просмоленный канатик.

Ранту́х – 1) белый тонкий платок, покрывало; 2) тонкая бумажная ткань; 3) юбка суконная; 4) мешок.

Рубо́к, -бка́ – 1) тонкое полотно; 2) тонкий ситцевый или батистовый платок.

Стебелькува́тий – 1) стеблеобразный; 2) высокий и тонкий. • Стебелькува́та ді́вчина – стройная девушка.

Сте́клий – 1) плотный; 2) (раст.) тонкий и высокий, выгнавшийся.

Стрімки́й, стрімча́стий – 1) тонкий и высокий; 2) крутой; 3) стоймя стоящий (о пахоти); 4) вертикальный.

Тонки́й – тонкий. • Тонки́й у пе́рехваті – стройный в талии.

Цвірни́й – (о нитке) тонкий и крепкий.

Чопки́й – неустойчивый, высокий и тонкий.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

стончи́ти, -нчу́, -нчи́ш, -нча́ть; сто́нчений (від тонки́й; порівн. ви́тончений)

тонки́й, -ка́, -ке́

тончи́ти, -нчу́, -нчи́ш (від тонки́й, порівн. ви́тончений)

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Багни́стий, -а, -е. Болотистый, тонкій, тинистый, илистый.

Виго́нчастий, -а, -е. Рослый и тонкій. Уман. ІІІ. 276.

Ги́ря, -рі, ж. 1) Низко остриженный. Бач чого гирі забажалось: кісничків. Ном. № 5343. Забравши деяких троянців, обсмалених, як гиря, ланців, п’ятами з Трої накивав. Котл. Ен. І. 5. 2) Гиря. Ум. Ги́ронька. Ой гиронька ложки мила, тонкий хвартух замочила. Грин. ІІІ. 683.

Гінки́й, -а́, -е́. Тонкій и высокій, быстро вверхъ растущій. Це дерево дуже гінке стало, як його підчухрали. Тополя буцім на могилі гінкий та гнучий стан. Греб. 318.

Грабча́к, -ка́, м. 1) Молодое деревцо граба. Каменец. у. 2) Высокій, тонкій и лѣнивый волъ. КС. 1898. VII. 46.

Жолуденька, -ки, ж. = Жолудь. Летіла соя в кінець села, упустила жолуденьку: «рости, рости, дубе, тонкий, високий». Чуб. ІІІ. 473.

Ка́балка и Ка́белка, -ки, ж. Тонкій просмоленный канатикъ, употребляемый при укрываніи построекъ камышемь. Херс.

Кислоо́кий, -а, -е. Съ гноящимися глазами. Був тонкий, сухий, високий і гунявий й кислоокий. Сніп. 135.

Миши́на, -ни, ж. 1) Тонкій сафьянъ. Канев. у. Полт. г.: сафьянъ изъ испанскихъ овецъ. Вас. 158. 2) Сафьянные зеленые сапоги. Вас. 162. 3) мн. Кожаные штаны изъ овчины молодой овцы. Каменец. у.

Накі́ска, -ки, ж. Полый конецъ гусинаго пера, обрѣзанный и вставленный въ тонкій конецъ рога (см. Ріжок), въ которомъ находится краска для раскрашиванія гончарныхъ издѣлій, — чрезъ каналъ пера изливается краска во время раскрашиванія. Вас. 183.

Обе́лець, -льця, м. 1) Тонкій берестовый стволъ, цѣликомъ употребляемый на ободъ колеса. Сумск. у. 2) Верхній тонкій конецъ древеснаго ствола. Поїхав по обельці. Хата з обельців. Лебед. у.

Офлис, -су, м. Тонкій древесный стволъ, идущій на дрова или на огорожу; хворостина. Вх. Лем. 445.

Папіре́ць, -рця́, м. Бумажка. Стоїть чорнило і папірець лежить біля його. Чуб. II. 79. Ой куплю я тонкий білий папірець, ой спишу я всю досадоньку свою. Ой хто буде той папірець читати, то той буде всю досадоньку знати. Грин. III. 349.

Проли́зина, -ни, ж. = Пролиз. Черк. у. Її ноги ввігнули тонкий лід, шурхнули в пролизину. Левиц. І. 470.

Ранту́х, -ха, м. 1) Головной уборъ замужней женщины въ Галиціи — бѣлый тонкій платокъ, покрывало. О. 1862. IV. 37, 30. Уся в рантухах та в намистах золотих. Федьк. Пов. 85. 2) Родъ тонкой бумажной ткани. 3) Родъ юбки суконной. Kolb. І. 37. 4) = Лантух. Ум. Рантушо́к. Гол. IV. 353.

Ремісни́к, -ка́, м. У ткачей: снарядъ. посредствомъ котораго наматываются нитки на шпульку, вкладываемую затѣмъ въ ткацкій челнокъ. Части его: двѣ вертикально стоящія доски — ла́би, обращенныя другъ къ другу широкой поверхностью и соединенныя по срединѣ продолговатымъ деревяннымъ ящикомъ — скри́нкою; нижніе концы лаб стоятъ на землѣ, въ верхнихъ вращается желѣзный прутъ — верете́но, на которомъ толстое деревянное маховое ко́лесо; тонкій конецъ веретена называется спінь и на немъ вращается шпулька — цівка; веретено приводится во вращательное движеніе при помощи лучка́ — деревянной палочки, къ обоимъ концамъ которой привязанъ реміне́ць (ремешекъ), охватывающій веретено; къ ящику (скринка) придѣлана скамейка для сидѣнья — сіде́ць. Шух. І. 257.

Рі́вний, -а, -е. 1) Ровный, гладкій. Ой я зроду чумакую, йду на гору — не бичую, а із гори не гальмую, по рівному поганяю. Чуб. V. 1034. 2) Ровный, прямой. Пішов гордою ходою Яким рівний, дужий з широкими плечима. Левиц. І. 262. Голос був у неї чудовий, тонкий та рівний, як шовкова нитка. Левиц. І. 112. 3) Равный, одинаковый. Кінь коневі не рівний. Ном. № 1019. Одного батька діти, та не рівні. Ном. № 9229. Ум. Рівне́нький, рівне́сенький.

Ріжо́к, -жка́, м. 1) Ум. отъ ріг. От баранець і позбивав собі ріжки. Грин. І. 148. Варила дружечка пиріжки, защіпувала їх в три ріжки. О. 1862. IV. 35. У місяця молодика гострі ріжки. Грин. 1. 254. Не варт, і ріжка табаки. Ном. 2) У горшечниковъ: воловій рогъ со вставленнымъ въ тонкій конецъ гусинымъ перомъ, наполненный краской, — употребляется для раскрашиванья посуды. Шух. І. 263. 3) Каждый изъ концевъ вилъ. Шух. I. 169. 4) Каждый изъ концевъ развѣтвленія мотовила. Вас. 201. 5) мн. Названіе вола съ мало расходящимися въ стороны тонкими и прямыми рогами. КС. 1898. VII. 45) 6) мн. Родъ прически. О. 1861. XI. 27. Шляхтянки в дрібниці не заплітаються, а в ріжки. Св. Л. 2. 7) мн. Сладкіе рожки (стручк. растеніе). Мкр. Н. 31. Купував я дівці ріжки та горішки. Грин. III. 200. 8) Спорынья. Як єсть в хлібі ріжки, будуть і пиріжки, а як уродить метлиця, то буде і хліб сниться. Ном. № 10135. 9) Отростки при корнѣ камыша, употребляемые въ нищу. Ласощі доставмо з води.... спичаки, рогіз, ріжки. О. 1862. І. 55. Ум. Ріже́чок.

Росхо́дитися, -джуся, -дишся, гл. = Розіходитися. Хтось співає.... Голос тонкий, гнучкий, дзвінкий так і росходився на всі боки. Мир. ХРВ. 5.

Рубо́к, -бка́, м. 1) Тонкое полотно. Стара скрині з комори викочує та оксамити, рубки тонкі вибірає та кроїть та приміряє на панночку. МВ. (О. 1862. III. 39). Шила кошульку з тонкого рубку. Мет. 176. 2) Тонкій перкалевый или батистовый платокъ. Гол. Од. 27. Гол. III. 303. Шовковий пояс крижі покрив, тонкий рубок на всю голову. Чуб. III. 403. Увила головку в рубок тонесенький. Гол. І. 64. Ум. Рубо́чок, ру́бонько. Гол. IV. 441. Один рубонько — голову завивати, другий рубонько — дитятко повивати. Гол. II. 596.

Рука́в, -ва́, м. 1) Рукавъ. Сидить без обнови сиріточка, рученята сховавши в рукава. Шевч. 461. Як раз Савці свитка, та тільки рукавів нема. Ном. № 7562. Сніг мов з рукава — сильный снѣгъ. Ном. № 625. Він би робив, та в його рукава болять — насмѣшка надъ лѣнивымъ. Ном. № 1095. 2) Тонкій конецъ ступицы, обращенный наружу. Сумск. у. 3) Часть начиння. Константиногр. у. Ум. Рукаве́ць, рука́вчик, рука́вочок, рука́вонько. Чуб. V. 606, 208.

Стебелькува́тий, -а, -е. Стеблеобразный; высокій и тонкій, — о растеніяхъ и людяхъ. Стебелькувата дівчина. Мнж. 192.

Сте́клий, -а, -е. 1) Плотный. Вільшина, то вона мнягка, а от берестина, то це дерево стекле. Слов. Д. Эварн. 2) О деревѣ или иномъ стеблистомъ растеніи, растущемъ въ густой заросли: тонкій к высокій. Волын. г.

Стрімки́й, -а́, -е́. 1) Высокій, тонкій и высокій; крутой. Стрімка хата. Канев. у. Цей причілок дуже стрімкий. 2) Стоймя стоящій (о пахоти). Як кидаєш зерно на стрімку ріллю, то зерно западає глибоко. Волч. у.

Тоні́сінький, -а, -е. Очень, чрезвычайно тонкій. Тонісінькі рожеві завіси. Левиц. І. 296.

Тонки́й, -а́, -е́. Тонкій. Тонкий дубок. Тонка сорочка. Тонкий чоловік. Тонкий голос. Хто ж викохав тонку гнучку (тополю) в степу погибати? Шевч. Ум. Тоне́нький, тоне́сенький, тонічкий. Гол. II. 219. Сіла, пала в матінки в садочку на тоненькому бересточку. Мет. 257.

Хистки́й, -а́, -е́. 1) Колеблющійся, шаткій. Бистрі річечки, ще й хисткії кладочки. Грин. ІІІ. 496. Вже ступила на хистку кладку. Левиц. І. 172. Хисткий місточок. Левиц. І. 437. 2) Слабаго здоровья. Да вона в тебе скоро вмре. Бач, яка хистка. Г. Барв. 5. 3) Гибкій. Тонкий да хисткий стан. К. ЧР. 163. Уродливий парубок, хисткий, як очеретина. МВ. І. 4) Способный, умѣлый, ловкій. Ну, вже й хисткий хлопець. Канев. у. Та скора ж, та хистка, як та ластівка! Г. Барв. 103.

Цвірни́й, -а́, -е́. Тонкій и крѣпкій (о ниткѣ). Вх. Лем. 480.

Чо́ло, -ла, с. 1) Лобъ, чело. Нікому на чолі не написано, що він. Ном. № 6139. Високе чоло гетьманське. МВ. І. Чоло́м дава́ти, оддава́ти. Привѣтствовать особымъ образомъ: хлопнувъ ладонью по протянутой ладони привѣтствуемаго, перевернуть затѣмъ его руку и поцѣловать, — обычное привѣтствіе дѣтей. Дай чолом! Ном. № 9276. Сим. 234. Старий батько сидить коло хати та вчить внука-пузанчика чолом оддавати. Шевч. 261. Вообще привѣтствовать, кланяться. У намет уступає, пану Филоненку, корсунському полковнику, чолом даває. Мет. 41. Чоло́м! Привѣтствую! Здравствуйте! Чолом, вельможний пане господарю! К. ЦН. 173. Би́ти, уда́рити чоло́м. Поклониться до земли, поклониться. Вдарили чолом перед нашим столом. Грин. III. 497. Би́ти чоло́м за дворо́м. Предложеніемъ могарыча добывать пропускъ поѣзду новобрачнаго въ дворъ новобрачной. МУЕ. III. 117. (Черниг.). 2) Часть очі́пка, покрывающая лобъ, околышъ у очі́пка. Вас. 191. 3) Фасадъ, передняя часть дома. Чолом стоїть хата. Ном. № 10287. Наняв великий двір і хати чолом на городський базар. Мкр. Г. 45. 4) Въ гуцульской церкви въ крышѣ крыла треугольный причі́лок, стоящій вертикально. Шух. I. 116, 117. 5) Передняя часть гончарной печи. МУЕ. І. 60. (Черниг.). 6) Въ срубленномъ и очищенномъ отъ вѣтвей деревѣ: тонкій конецъ его. Шух. I. 179, 181. 7) Самое лучшее, отборное. Рудч. Ск. II. 134. Вас. 203. Хлібороб саме чоло продає, а послід їсть. Чільна мука, саме чоло. Каменец. у. Ум. Чільце́. Чільце росою мов покрилось (т. е. лобикъ вспотѣлъ). Мкр. Г. 36. См. еще чолко.

Шальо́н, -на, м. Родъ одежды. Привіз мені золоті дари, дорогі дари: тонкий рубок, дорогий шальон по саму землю. Чуб. III. 404.

Щу́плий, -а, -е. Невзрачный, щуплый, худой, тонкій. Був на одльоті хуторок, було в нім щупле будування. Котл. Ен. Щуплий колосок. НВолын. у. Щуплий чоловік. НВолын. у.

Я́вір, я́вора, м. Яворъ, Acer Pseudoplatanus L. Анн. 4. Над Дунаєм явір зелененький. Мет. 260. Яворъ — символъ козака въ пѣсняхъ. Стоїть явір над водою, в воду похилився, на козака пригодонька, козак зажурився. Нп. Ум. Яворе́ць, я́ворин, яворо́ч, я́воронько. О. 1861. XI. Св. 44. Пішла лисичка у лісок, аж бачить, рубають люде яворці. Рудч. Ск. І. 13. Яворе-яворику, тонкий, зелененький. Чуб. III. 87. Ой піду я лісом-бором да й стану я під явором: явороньку зелененький, пропав мій вік молоденький. Грин. III. 177.

Ясене́ць, -нцю́ и -нця́, м. 1) Раст. Dictamnus Fraxinella L. ЗЮЗО. І. 178. 2) Первый тонкій и прозрачный ледъ на прудѣ или рѣкѣ. К. II. Михальчукъ.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Гли́ця, -ці, ж. *5) В избе-мазанке: тонкие жерди, затянутые между при́сохами и служащие опорой для очеретяних паркі́в. Пирят. у., Конон. *10) О человеке, животном: худой, тонкий. Я вже тепер оклигав трохи, а з хронту прийшов, то був такий, як глиця. Пирят. у., Кононівка.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Тонкий — тонки́й; Т. наводка — докла́дне наці́лювання.

 Словник українських наукових і народних назв судинних рослин 2004р. (Ю. Кобів) 

Euphorbia subtilis Prokh. [≈Euphorbia esula L.] — молоча́й тонки́й (Ру, Оп).

Juncus tenuis Willd. — ситни́к тонки́й (Ру, Оп); ситни́к тоне́нький (Мл, Сл).

Lotus tenuis Waldst. & Kit. ex Willd. — ля́двенець тонки́й (Ру, Оп); льон польовий (Ан — СТ).

Scrophularia exilis Popl. [≈Scrophularia heterophylla Willd. subsp. laciniata (Waldst. & Kit.) Maire & Petitmengin] — ра́нник тонки́й (Ру, Оп).

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

еруди́тка, еруди́ток; ч. еруди́т та, хто має велику ерудицію. [Шерон вважає несправедливим бачити в красивій жінці тільки предмет жадання, ніби красуня не може бути водночас і ерудиткою, мати високий IQ. (Україна молода, 2019). Водночас у світському суспільстві необхідно бути певною мірою ерудиткою – уміти красиво говорити про дрібниці. (Сергій Шарик «Двічі графиня та двічі генерал», 2014). Ця цікава жінка, тонкий психолог, ерудитка і чудова оповідачка понад 30 років свого життя присвятила вивченню одного з найзагадковіших явищ людської природи – обдарованості. (dt.ua, 13.03.2009). Переконавшись, що тітка направду не розуміє, що означає слово «шкрабіка», дукиня надумала показати, що вона ерудитка, а не тільки пуристка, а заодно позбиткуватися з тітки, як вона щойно позбиткувалася з пані Камбремер. (Марсель Пруст «У пошуках утраченого часу. Ґермантська сторона», пер. Анатоль Перепадя, 1998).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 262 – розм.

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

То́нкій = 1. тонки́й (С. Ш.); ле́гкий; нїжний, делїка́тний. — Тонкий стан. — Тонке сукно. — Тонка пряжа. — Тонкий голос. 2. прони́кливий, хи́трий, му́дрий.

Гвоздь = 1. гвіздо́к, цьвя́х (С. З.), для підків — ухна́ль, малий для оббивки — цьвя́шок, (С. З.), без головки — шпень, шпе́ник, для шин — шина́ль, гонтовий — гонта́ль, великий і тонкий — бринта́ль (С. Ш.), великий і загнутий — кости́ль, деревяний — ти́бель, у шевцїв — шпи́лька, набитий цьвяшками — цьвяхований, цьвяшко́ваний. С. З. — Два кільцї, два кінцї, посерединї цьвях? н. з. — ножицї. — Не жалуй ухналя, бо підкову згубиш. н. пр. 1. кіло́к, кіло́чок. — Повісив шапку на кілок. — А у сеї близенької рушник на кілочку, а у тої далекої брівки на шнурочку. н. п. 2. чіп, шпунт. С. З. — Заткни дужче чіп у бочки.

Горева́ніе = горюва́ння, сумова́ння, жаль, журба́, жу́ра. — Од плачу́ та сумовання очі потемнїли. К. П. — Журбою поля не перейдеш. н. пр. — З жалю не знала, що й робити. — Спишу й тугу, великую журу на тонкий папірець. н. п. — Розійди ся туга, великая жура по тяжких ворогах. н. п.

Жела́ніе = бажа́ння, хотїння, хіть, во́ля (сильне) — жада́ння, жадо́ба (С. Фр.). — Аби хіть була. н. пр. — Хітї з вола, а сили з комара. н. пр — По со́бственному жела́нію = по своїй во́лі, самохі́ть (К. Ч. Р.). — Испо́лнить жела́ніе = вволи́ти, ввольни́ти, уволи́ти во́лю. — Циганочко, вволи мою волю, та причаруй козаченька, що стояв за мною. н. п. — Рибалочки, козаченьки, ввольнїть мою волю, ви розкиньте тонкий невід по синьому морю. н. п.

Звукъ = го́лос (С. Л.), гук (С. Ж. Л.), дзик, брязк, ляск, грюк. — На дзвіницї вдарили в дзвін і тонкий і дзвінкий гук задріжав і розлив ся по селї на всї долини. Лев.

Колъ = 1. кіл, здр. кіло́к, кіло́чок, поб. коля́ка, зб. кі́лля, па́кіл, па́ля, (забитий, щоб припинати) — при́кол, при́колень, (дуже загострений) — гострокі́л, (тонкий, невеличкий) — пати́к, пати́чок, (тонкий та високий) — ти́чка, тичи́на, тичи́нка, (замісць вил) — штиль, (в санках) — роже́н, (з тину) — кіл, коля́ка, тини́на, (що до його привъязують порон або пліт) — ра́ло. — Серця на приколень не припнеш. н. пр. — Штилї, що солому носять. Номис. С. З. — А довбня, як скоче з штиля, та її по потилицї. Сп. — Хіба рожна ти захотїв? Кот. — Чи не той то хміль, що по тичинї вьєть ся? н. п. — А в мого двора нема нї кола, тільки росте один кущ калини, та й та не цьвіла. н. п. — Посади́ть на́ колъ = посади́ти, настроми́ти на па́лю. — Розбишак посадили на палю. С. З. 2. кіло́к, сїка́ч (С. Пар.).

Обру́бокъ = оцу́пок (С. З. Л.), ути́нок (С. Л. Ш.), окле́цок, товстий — коло́да, коло́дка, тонкий — оцу́палок (С. З.), цурпа́лок (С. З.), цуру́палок (С. З. Л.).

Пере́дникъ, пере́дничекъ = хва́ртух (С. З.), хвартуши́на, здр. хвартушо́к (С. Ш.), фа́ртух і т. д., попере́дник, попере́дничок (Чайч.), запа́ска, запасчи́на, запа́сочка (С. З. Л.). — Запаскою частїше зоветь ся шматок тканини, котрою запинають ся, замісць, спідницї. — На бережку у ставка, на дощечцї у млинка хвартух прала дївчина. н. п. — На каменї ноги мила, тонкий хвартух замочила. н. пр. — Як була я молодою преподобницею, повісила хвартушину над віконицею. н. п. — Ой назбірала грушок повненький хвартушок. н. п. — На опеньки ходила, запасчину згубила. н. п.

Пря́никъ = пірни́к (С. З.), медовий — медяни́к, медовни́к, медівни́к (С. Жел.), здр. медяничо́к (С. З.), тонкий, плетений — су́слик, здр. су́сличок (С. З.), дрібненько різаний — кришене́ць, кришане́ць (С. З.). — Та синові за гіркого медяник купила. К. Ш.

Сафья́нъ = сапъя́н. С. Л. — С. то́нкій = миши́на. — На нозї сапъян рипить, а в горшку трясця кипить. н. пр.

Сту́пица = ма́точина, ступи́ця, коло́диця, товстий кінець — си́ч, тонкий — рука́в. — Колеса загрузли по саму маточину. н. о.

Утира́льникъ = руч(ш)ни́к (С. З. Л.), ути́рач, утира́ло. С. Ш. — Це ж тобі рушник тонкий, шовком вишиваний. н. п.

Запропонуйте свій переклад

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)