Серед усіх слів Серед головних російських слів Серед усіх російських слів Серед усіх українських слів Серед українських слів без цитат Серед слів латинкою
У всіх словниках 1. Кримський. Академічний рос-укр 2. Ізюмов. Російсько-український 3. Підмогильний. Фразеологічний 4. Шелудько. Тех. термінології 5. Дорошенко. Ділової мови 7. Вирган, Пилинська. Сталих виразів 8. Ніковський. Українсько-російський 9. Уманець, Спілка. Словарь 10. Народний рос-укр словник 11. Голоскевич. Правописний словник 12. Грінченко. Словарь української мови 13. Якубські. Військової термінології 14. Кобів. Словник судинних рослин 15. Народний тлумачно-стилістичний 16. Млодзинський. Словник приказок 17. Ганіткевич. Рос.-укр. словник з інж. тех. 18. Грінченко. Словник української мови (вид. 3-тє) 20. Вебсловник жіночих назв 30. Караванський. Складної лексики

Сховати наголоси
Освітлювати знайдене

Знайдено 134 статті

Шукати «ціле*» на інших ресурсах:

 Російсько-український академічний словник 1924–33рр. (А. Кримський, С. Єфремов) 

Благо́й – 1) до́брий; 2) спасе́нний. [Спасе́нне ді́ло. Спасе́нна путь (ра́да, мета́)]; 3) кричать благи́м матом – кри́ком крича́ти, на пуп крича́ти, аж до печіно́к горла́ти, репетува́ти на ці́ле го́рло, ре́петом репетува́ти.

Весь, вся, всё – уве́сь (весь, усе́й), уся́, усе́, усе́нький, -ка, -ке, ці́лий, -ла, -ле. [Уве́сь день. Усю́ (ці́лу) ніч. Усе́ньку во́ду попили́. Уве́сь світ. Ці́лий все́світ. Застогна́ла, зарида́ла ці́ла Украї́на (Рудан.)]. В некоторых случаях русское весь охотнее передаётся как раз через – ці́лий. [Крича́в на ці́лу ха́ту. По ці́лій землі́ ру́ській. Ля́мпи залива́ли ці́лу руї́ну сві́тлом (Л. Укр.). Перед ці́лим лю́дом. Ці́ла лю́дськість. Огляді́в мене́ ці́лого = с головы до ног. Ці́ле його́ безтала́ння стає́ йому́ перед о́чі (Коцюб.). На ці́лий зріст – во весь рост]. • Весь как есть, совершенно весь, весь без исключения – геть уве́сь, чи́сто ввесь, уве́сь до́чиста, уве́сь одни́м лице́м, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) уве́сь наголо́. [Жінки́ наголо́ всі цокоту́хи]. • Все до одного, до последнего – всі до жо́дного. [Ми до жо́дного повста́ли на во́рога]. • Все вместе (без разбору) – усі́ поспо́лу. • При всех – привселю́дно. • Со всего́ плеча – чим дуж, що си́ли. • Изо всех сил, во всю мочь – з усіє́ї снаги́ (си́ли), що си́ли, скі́льки си́ла (-ли) змага́є (-а́ють), змага́ла (-ли). • Со всех ног – про́жо́гом, що ду́ху. • Во всю прыть, во весь дух – що ду́ху, чим ду́ж. • Во всю, во всю Ивановскую – на всі за́ставки́, що си́ли, що ду́ху (є). • Всё, всего́ ср. – усе́, усьо́го. [Круго́м як в у́сі, все мовчи́ть (Шевчен.). Усе́ гара́зд, усе́ до́бре]. • При всём том – по-при все те, проте́. • Всё равно – все одно́, одна́ково (см. Безразли́чно). • Всё на́ всё – усе́ чи́сто, усе́ до́чиста, геть усе́. • Всего́ на́ всё – усього́-но, гурт на гурт усього́ (усі́х). • Всё, нар. – 1) (всегда, беспрестанно) – усе́, одно́. [Усе́ я, да я, а чому́-ж не ви? Ле́дві додо́му верну́всь та одно́ сто́гне (Грінч.)]. • Всё более и более – все геть та й геть. [Козаки́ все геть та й геть, убива́лися у військо́ве ді́ло (Куліш)]; 2) (до сих пор) до́сі; 3) всё, всё же, всё таки – проте́.

Возводи́ть, -ся, возвести́, -ся, возве́сть, -ся – зво́дити кого́, -ся, зве́сти, -ся, виво́дити кого́, -ся, ви́вести, -ся. [Звів (ви́вів) його́ на висо́ку го́ру] а теснее: 1) (строить) зво́дити що, -ся. [Сам му́сів зво́дити нові́ му́ри (Грінч.)], зве́сти, -ся [Тре́ба ко́нче розки́дати стару́ пові́тку та зве́сти нову́ (Коц.)], виво́дити що, -ся, ви́вести, -ся [Виво́дили мур], будува́ти, -ся, збудува́ти, -ся, ста́вити, -ся, поста́вити, -ся. • -ди́ть, -ся что-н. из камня, кирпича – мурува́ти, -ся, сов. з[ви́]мурува́ти, -ся, помурува́ти, -ся; (высокую постройку) спина́ти, сов. сп’я́сти [Цілі́сіньке лі́то мая́к спина́ли (Кониськ.)]; 2) (обращать устремлять вверх) зво́дити, -ся, зве́сти, -ся, підво́дити, -ся, підве́сти, -ся, зніма́ти, -ся, зня́ти, -ся, підніма́ти, -ся, підня́ти, -ся. [Зве́сти о́чі до не́ба. По́гляд свій на не́бо зво́жу (Л. Укр.). Зніма́в ру́ки та о́чі до не́ба (Неч.-Лев.). Підво́дити о́чі вго́ру]; 3) (на степень чего-л.) зво́дити на що, -ся [Ці́ле життя́ зво́дити на оди́н суці́льний по́двиг (Єфр.) = всю жизнь возводи́ть на степень одного сплошного подвига]. • -ди́ть в квадратную степень – підно́сити (підніма́ти) до квадрато́вого сте́пеня. • -ди́ть что-л. на степень чего-то самостоятельного, высшего и т. д. – ста́вити, поста́вити що-не́будь як щось самості́йне, ви́ще і т. и. [Намага́ється поста́вити письме́нство, як щось самості́йне (Єфр.)]. • -ди́ть в должность, в сан – підно́сити (підне́сти), вино́сити (ви́нести) кого́ на поса́ду, до гі́дности [За йо́го заслу́ги підне́сено його́ до князі́вської гі́дности], а скромнее – ста́вити (поставити) кого́ на що. [Поста́вив на вчи́теля. За бра́ком осві́чених люде́й, тепе́р одра́зу ста́влять дякі́в на попі́в, на попі́вство], (срв. Повы́сить). • -ди́ть в перл создания – підно́сити (підне́сти) на рі́вень архітво́ру (гал.), роби́ти (зроби́ти) з чо́гось перли́ну над тво́рами (віне́ць тво́рива), виве́ршувати; 4) -ди́ть на кого что (напраслину) – натяга́ти (натягти́) на ко́го що [Ці лю́ди на́пасть на нас натяга́ють], пеню́ волокти́ (наволокти́) на ко́го. [Хіба́ я бу́ду на се́бе пеню́ волокти́!].

Волк – вовк, звір (р. -ра); ув. вовчи́ще, вовцю́га, вовцюга́н, вовчуга́н. • Волк серый – вовк сірома́нець; (молодой) вовчу́к. • Самка -ка – вовчи́ця. • Во́лки – вовки́, вовче́ньки, звірина́. [По козако́ві вовче́ньки зави́ли]. • Морской волк – мо́рський вовк, мо́рський пес; (детс.) во́ва. [Не ходи́ – там во́ва]. • Много волко́в где – зві́рно. [У на́шому лі́сі звірно́ цю зи́му]. • Смотреть во́лком – диви́тися вовкува́то. • Смотрящий -ком – вовкува́тий. • И во́лки сыты, и овцы целы – і ко́зи си́ті, і сі́но ці́ле.

Гло́тка – горля́нка, пролиг, (неточно) го́рло, (грубо) пе́лька. • Заткнуть гло́тку – заткну́ти пе́льку, заци́тькати, заці́пити. • Во всю гло́тку – на все (ці́ле) го́рло, на всю горля́нку, на всю гу́бу.

Го́рло – 1) го́рло (ум. го́рлечко), горля́нка, (вульг.) пе́лька; срв. Гло́тка. • Кричать во всё го́рло – зіпа́ти що-ду́ху, гука́ти (крича́ти, горла́ти и т. п.) на все го́рло, на ці́ле го́рло, на всю горля́нку, з усьо́го го́рла, на всі за́води, на ввесь го́лос, на всю гу́бу, на ввесь рот, на пуп крича́ти. • По-го́рло сыт, по-го́рло работы и т. д. – до-не́(с)хочу, до-не́змогу, по (саму́) за́в’язку. • Всего тут по-го́рло – усього́ тут аж по-го́рло, до призволя́щого, до-схочу́, у три щиті́. • Становиться поперёк го́рла кому – става́ти кому́ в го́рлі ру́ба. • Драть го́рло, см. Горла́нить. • Залить го́рло (напиться пьяным) – зали́ти (залля́ти) о́чі. • Приступить с ножем к го́рлу, наступить на го́рло – настава́ти з ноже́м до го́рла, приста́ти з коро́ткими гужа́ми, добива́тися чого́ в одну́ шку́ру, притьмо́м вимага́ти чого́. • Дыхательное го́рло – ди́хало, ум. ди́хальце, ди́халка, ди́хавка, ди́шка; 2) (в сосуде) ши́йка, го́рло, го́рлечко.

Горсть, го́рстка, -точка – 1) жме́ня, ум. жмі́нька, жмі́нечка, увел. жме́нище. [Взя́ти щось у жме́ню. Жме́ня пшени́ці, піску́, конопе́ль, квіто́к]. • Горсть льна, конопли – го́рстка льо́ну, конопе́ль (го́рстка = 4 – 5 жмінь); умен. го́рсточка. • Г-и двух рук вместе – при́горщ (р. -щи), при́горшня; 2) (малость) жме́ня, жмі́нька. [Нас жме́ня, а їх ві́йсько ці́ле. Хоч-би жмі́нька ща́стя (Чупр.)].

Диви́ться, удиви́ться, надиви́ться – 1) (приходить в удивление, изумляться) кому, чему – дивува́тися, здивува́тися з ко́го, з чо́го, кому́, чому́ [З йо́го всі диву́ються. Дивува́ла зима́, дивува́лася, де то си́ла її́ подіва́лася (Крим.)], чу́дува́тися, зчу́дува́тися з ко́го, з чо́го, кому́, чому́. [Ці́ле мі́сто чуду́є з нас (Н.-Лев.)], (сильно) ди́вом дивува́тися (сов. ди́вом здивува́тися); 2) диви́ться на кого, на что (смотреть на кого-л., на что-л. с удивлением) – дивува́тися, здивува́тися на ко́го, на що, чудува́ти на ко́го, на що. [До́вго, до́вго дивува́лись на її́ уро́ду (Шевч.). А на ме́не лю́ди дивува́ли (Кониськ.). Всі на йо́го чу́дують (Мнж.)].

Еди́нственный – єди́ний, одино́кий, одні́сінький, одни́м-оди́н. [Дру́же мій єди́ний. З одино́кої на ці́ле тата́рське село́ кав’я́рні ду́же до́бре було́ ви́дко мо́ре (Коц.). Вона́ була́ одни́м-одна́ дочка́ у ба́тька (Кв.)]. • -ное число, грам. – однина́. [Тре́тя осо́ба однини́]. • -ный в своём роде – свого́ ро́ду єди́ний, єди́ний сере́д свого́ ро́ду. • -ный сын – є[о]дина́к, о[є]дине́ць (р. -нця́). • -ная дочь – є[о]дина́чка, одино́чка, єдини́ця.

Заблужде́ние – по́милка, помилко́ва (неправди́ва) ду́мка, помилко́вий (неправди́вий) шлях, оми́лення, зблука́ння, (гал. и стар.) блуд, о́блуд, за́блуд (-ду), зблу́да. [Тре́ба розві́яти його́ по́милку (помилко́ву ду́мку). І блу́дів накопи́чуються го́ри, що й пра́вду нам наві́ки закрива́ють (Куліш). Він ці́ле життя́ ніс тя́жку ка́ру за своє́ хвиле́ве зблука́ння]. • Вводить, ввести в -ние – омиля́ти, омили́ти, змили́ти кого́, при(з)во́дити, при(з)ве́сти до по́милки, до облу́ди, на хибни́й шлях ста́вити (поста́вити), збива́ти (зби́ти) з правди́вого шляху́, дури́ти, піддури́ти, здури́ти кого́, (гал.) блу́дом пове́сти кого́. • Введение в -ние кого – оми́лення кого́, призве́дення до по́милки кого́, дурі́ння кого́. • Быть в -нии – помиля́тися, бу́ти оми́леним, (гал.) блу́дом іти́ (піти́). [Ве́льми коха́ли та́то ма́му і бага́то де в чо́му були́ про не́ї оми́лені (Кониськ.)]. • Впасть в -ние – помили́тися, омили́тися. • Вывести из -ния кого – з’ясува́ти кому́сь його́ по́милку, о́чі розкри́ти кому́.

Заколдо́вывать, заколдова́ть – заворо́жувати, заворожи́ти, зачаро́вувати, зачарува́ти, замовля́ти, замо́вити, заклина́ти, закля́сти, (шепотом) заші́птувати, зашепта́ти, (о мн.) позаворо́жувати, позачаро́вувати, позамовля́ти и т. д. кого́, що. [О, зачару́й його́, заворожи́ (Л. Укр.). Ворожби́т йому́ рушни́цю замо́вив, щоб стріля́ла нехи́бно]. • Заколдо́ванный – заворо́жений, зачаро́ваний, замо́влений, замо́вний, закля́тий, (шепотом) заше́птаний. [Чого́ се ти сиди́ш, як заворо́жений? (М. Вовч.). Мов зачаро́ваний стої́ть Бахчесара́й (Л. Укр.). Скарб – замо́вний, не дає́ться в ру́ки. Спить ці́ле мі́сто, мов закля́тий край (Л. Укр.)]. • -ное место – зачаро́ване мі́сце. • -ный круг – зачаро́ване ко́ло, магі́чне ко́ло. [Опини́лися в зачаро́ваному ко́лі вну́трішніх супере́чностей].

Закупа́ть, закупи́ть – 1) что – закупо́вувати и закупа́ти, закупи́ти що, (скупать) скупо́вувати, скупля́ти, скупи́ти що, (о мн.) поза[пос]купо́вувати. [Ні́би з па́ном повінча́лась, закупи́ла се́ла (Шевч.). Бо́рошно (муку) скупо́вує на ви́нницю (Квітка). Ці́ле своє́ життя́ скупля́в зе́млю (Звин.). Позакупо́вували усі́ ярмарко́ві будо́ви (Основа)]; 2) кого (подкупать) – закупа́ти, закупи́ти; см. Подкупа́ть. [Закупи́ла ба́тька, щоб горі́лки не пив (Номис)]. • Он -пи́л судью – він закупи́в (підкупи́в) суддю́. • Заку́пленный – заку́плений, ску́плений.

Копа́ться – 1) копа́тися, ри́тися, бу́ти ко́паним, ри́тим; 2) (в сыпучем) копа́тися, ри́тися, по́рпатися, по́рпли́[я́]тися, гребти́ся, шпо́ртатися, шу́рпа́тися в чо́му. [Та не всі-ж, як ми, в землі́ ри́ються (Рудан.). Ку́рка по́рпається в смітті́ (Звин.). Слу́жите в ба́нку й по́рпаєтеся в нудни́х ци́фрах (Н.-Лев.). Шпо́ртаючись у саду́, Деми́д поба́чив… (Грінч.)]; 3) (в мокром, грязном) копа́тися, ри́тися, ба́братися, ба́блятися в чо́му. [Ці́ле життя́ ба́брався у гною́ (Коцюб.). Ба́бляється з діже́ю од са́мого ра́нку (Н.-Лев.)]; 4) (ковыряться) копа́тися, копирса́тися, довба́тися, длу́батися, корпа́тися в чо́му. [Мані́ра копирса́тися в свої́х і чужи́х ду́шах (Єфр.). Та це й мі́сяць у голові́ длу́батися, то тако́ї шту́ки не ви́длубаєш (Грінч.). Васи́ль усе вижида́в та все в кеше́ні довба́всь (Квітка). Анто́сьо все корпа́всь у капшуці́ (Свидн.)]; 5) (в вещах) ри́тися, по́рпатися, по́ратися, шпо́ртатися в чо́му. [Ку́па книжо́к, і я в них був по́рався (Крим.). По́рпався в скри́ні, вибира́ючи, що́-б одягти́ на робо́ту (Черкас.)]; 6) (возиться) мару́дитися, длу́батися, вовту́зитися з чим, у чо́му, над чим, (пров.) мо́няти що, мо́ня[а]тися над чим. [Коло чо́го він там длу́бається? (Сл. Гр.). Вовту́зиться чого́сь коло хві́ртки (Мирн.). Ма́ти щось мо́няла на полу́ (Тесл.). Мо́налися аж по́ки спізни́лися (Полт.)]. Копа́ющийся – 1) що копа́ється, ри́ється, по́рпається, шпо́ртається и т. д.; 2) как прил., см. Ко́поткий; как сущ., см. Копоту́н.

Ла́комиться – ла́сува́ти. [Коли́ ла́сувать, то ла́сувать,— бий, жі́нко, ці́ле яйце́ в борщ (Номис)].

Ле́то-ле́тенски, нрч. – що-ро́ку влі́тку, ко́жного лі́та; ці́ле, цілі́сіньке лі́то.

Ли́ться – 1) (течь) ли́тися (зап. лля́тися), точи́тися, текти́, си́патися, (пров.) хля́нути; (сильно) ри́нути, бу́рити; (плавно: преимущ о звуках, свете и т. п.) пли́нути, пли́сти́, ли́нути. [Сві́тло хви́лями ллє́ться з не́ба (Коцюб.). А вода́ хля́не та й хля́не (Черкащ.). Ри́нуло з не́ба ці́ле мо́ре сві́тла (Васильч.). Чи́ста, хоро́ша мо́ва пли́не рі́вно (Єфр.). Небе́сні зву́ки ли́нуть у ду́шу (Тесл.)]. • Беседа -тся – розмо́ва ллє́ться (то́читься). [Як ллє́ться розмо́ва! (Н.-Лев.)]. • Кровь -тся – кров ллє́ться (то́читься, пли́не, юши́ть), (струится) цебени́ть. [То́читься лю́дська кров, і кінця́-кра́ю цьому́ не ви́дко (Єфр.). З оче́й і уст пусти́лась кров плисти́ (Франко). З носі́в і уст юши́ла кров (Котл.). Так і цебени́ть кров (Черкащ.)]. • Слёзы -тся – сльо́зи ллю́ться, (крупные) си́плються. [А серде́нько одпочи́не, по́ки сльо́зи ллю́ться (Шевч.). Сльо́зи так і си́палися з ка́рих оченя́т (Грінч.)]. • -ться ручьём – цюрко́м (пров. дзюрко́м, джурко́м) ли́тися (текти́), джуркоті́ти (-кочу́, -коти́ш), цебені́ти. • -ться через край – ли́тися (перелива́тися) через ві́нця; 2) (страд. з.: отливаться) ли́тися, вилива́тися, бу́ти вили́ваним.

Ме́чение – 1) значі́ння, познача́ння, мі́чення, (зарубками) карбува́ння, (клеймом) таврува́ння, клейні́ння, (товаров) шта[е]мпува́ння; 2) (в цель) ціля́ння, ці́лення, націля́ння и наці́лювання, лу́чення на (в) ко́го, на (в) що, куди́, мі́ряння, наміря́ння на (в) ко́го; (на кого, на что) ва́ження, ціля́ння, націля́ння на ко́го, на що.

Мироде́ржец – світоде́ржець (-жця), світоде́ржавець (-вця). [Він – світоде́ржець, йому́ напогото́ві ці́ле ві́йсько (Крим.)].

Наслажда́ться, наслади́ться чем – ті́шитися, наті́шитися, утіша́тися, навтіша́тися, розкошува́ти, порозкошува́ти, розкошува́тися, нарозкошува́тися чим и з чо́го, вті́хи (насоло́ди, ро́зко́ши и розко́шів) зазнава́ти, зазна́ти з чо́го, коха́тися в чо́му, насоло́джуватися, насолоди́тися з чо́го и чим, усолоди́тися чим, (преимущ. о зрительн. впечатл.) милува́ти(ся), любува́тися чим, в чо́му и з чо́го, (преимущ. о вкусовых ощущениях) смакува́ти що, насмакува́ти чого́, ла́сувати(ся), пола́сувати з чо́го и чим, (упиваться) упива́тися, упи́тися чим. [Душа́ його́ життє́вою гармо́нією ті́шиться що-найповні́ше (Крим.). Чи до́вго-ж ті́шився він тим ща́стям? (Коцюб.). Втіша́юся письме́нство та музи́кою (Крим.). Не дала́ форту́на навтіша́тись (Куліш). О, живі́те, коха́йтеся, пе́рвістки зрива́йте, розкошу́йте, танцю́йте, вино́ налива́йте! (Л. Укр.). Всіх бі́льше розкошува́ла не́ю (о́перою) «молода́ княги́ня» (Куліш). Розкошу́ючи після́ смачно́го обі́ду, спокі́йно пи́хкав цига́ркою (Грінч.). Обі́дав шви́дко, не смаку́ючи та не розкошу́ючись (Франко). Нарозкошува́вся я за свій вік і коха́нням і всіма́ вті́хами життьови́ми (М. Грінч.). Не мо́жу, як ви, коха́тися в цій ме́ртвій приро́ді (Грінч.). Моє́ життя́ склада́ється з то́го, що я насоло́джуюся нау́кою та пое́зією (Крим.). Ула́комимось, усолодимо́сь (я́годами) доне́хочу (М. Вовч.). Він (Котляре́вський) милу́ється в о́писах оціє́ї живо́тної сторони́, малю́ючи здебі́льшого пия́цтво, розпу́сту та чва́ри (Рада). Ніхто́ не міг любува́тися ві́льними думка́ми, бо його́ жда́ла ка́ра (Павлик). Я смакува́в нау́ку (Крим.). Ми й сами́ всього́ того́ дово́лі поначи́тувались і насмакува́лись (Куліш). Пан ла́сував з перева́ги своє́ї над убо́гим чолові́ком (Куліш). Ласу́йся, мов чи́стим ме́дом, соло́дкою росо́ю сну (Куліш). Хоті́в до́вше пола́сувати і поча́в крути́ти бу́блик у рука́х, ню́хати, як він па́хне (Грінч.). Лежа́в у холодку́ під де́ревом, упива́ючися сві́жим запашни́м пові́трям (Грінч.)]. • -ди́ться жизнью – наті́шитися життя́м (з життя́), (диал.) нажи́тися. [Ці́ле лі́то така́ га́рна пого́да, – мо́жна нажи́тись! (Звин.)].

Нахлы́нуть – 1) (о воде, волне) нари́нути и (редко) нарну́ти, напли́нути, напли́сти́, и напливти́. [Нари́нуло бага́то води́ (Сл. Ум.). Нари́нула на ме́не хви́ля ща́стя (Велз). Як нарну́ло води́ з мо́ря, весь день не спада́є (Мил.). Здава́лося – в те́мну ка́меру напли́нуло бага́то весня́ної неспокі́йної води́ (Васильч.)]; 2) (о людях, животных и перен.) нари́нути, нали́нути, напли́нути, напли́сти́ и напливти́, насу́нути, (нагрянуть) пригроми́ти(ся), (налететь) налеті́ти. [Наро́ду нари́нуло – тьма тем (Мова). На бульва́р нали́нула пу́бліка, нена́че полили́сь хви́лі з мо́ря (Н.-Лев.). Ці́ле мо́ре спо́гадів нали́нуло до ме́не (Васильч.). Нали́нули (на ньо́го) ти́хі мрі́ї (Васильч.). Наплило́ по́льської мо́ви на Украї́ну (Куліш). Насу́нуло госте́й, що і сі́сти ні́де (Богодух.). Як пригромля́ть лю́ди до коло́дязя, дак дото́впу нема́ (Сл. Гр.). Хма́рою налеті́ла сарана́ (Херсонщ.)].

Недоста́ток – 1) кого, чего – (отсутствие) брак (-ку) кого́, чого́, (нехватка) недоста́ча, неста́ча кого́, чого́. [Брак фарб на свої́й палі́трі пое́т надолу́жує зву́ками (Рада). Брак відпові́дної літерату́ри (Наш). Недоста́ча досві́дчених робітникі́в (Пр. Правда). Недоста́ча сві́жого пові́тря (Франко). На всьо́му (у світли́ці) є слід недоста́чі пильнува́ння (Л. Укр.). Неста́чу вну́трішнього змі́сту силку́ється надолу́жити на самі́ не́рви розрахо́ваними слова́ми (Рада)]. • Вследствие -тка, по -тку чего – через брак чого́, за бра́ком чого́, через те що браку́є чого́, бо браку́є чого́. [Через брак гро́шей му́сіли спини́тися вся́кі спра́ви (Доман.). Неможли́вість да́ти мі́сце пе́вній осо́бі через брак вака́нсії (Коцюб.)]. • -ток воды, хлеба – брак (недоста́ча) води́, хлі́ба, безві́ддя (-ддя), безхлі́б’я (-б’я). [Де́котрі од безві́ддя та безхлі́б’я по степу́ па́дали (Куліш)]. • -ток надлежащего надзора – брак нале́жного до́гляду, мали́й до́гляд. • -ток памяти, ума – брак па́м’яти, ро́зуму. • -ток средств – а) брак за́собів; б) (бедность) неста́тки; см. ниже под 3); 2) в чём – недоста́ча чого́ и в чо́му, брак чого́. [Ну, кажи́: чого́ тобі́ недоста́ча? (Звин.). Нам недо́бре: в нас хлі́ба недоста́ча (Звин.). Сього́-того́ тре́ба, жі́нка не вважа́є: ті́льки чого́ недоста́ча, – в ба́тька-ма́тір ла́є (Грінч. III). Коли́ в манастиря́х був папіру́су брак, ченці́ з руко́пису старе́ письмо́ змива́ли (Вороний). Купи́в-би всього́, та брак гро́шей (Сл. Гр.)]. • Есть -ток в чём – браку́є чого́, є недоста́ча в чо́му (чого́), (описат.) ску́по (то́нко) на що и чого́, (шутл.) посу́ха на що. [Ску́по в ме́не на гро́ші (Кониськ.). В ме́не гро́шей то́нко (Васильч.). Знать у вас на честь посу́ха, в нас – на копійки́ (Рудан.)]. • Нет, не было -тка в ком, в чём – не браку́є, не бракува́ло кого́, чого́, нема́(є), не було́ недоста́чі в ко́му, в чо́му, (гал.) не хибу́є, не хи́бне, не хибува́ло, не хи́бло кого́, чого́. [В збі́рці пое́зій він показа́в і свої́ га́рні прикме́ти, яки́х у йо́го бага́то, так і хи́би, яки́х йому́ теж не браку́є (Н. Громада). Ні в чім не було́ недоста́чі (Квітка). Коли́ вже да́но при́клад, не хи́бло й наслі́дувачів (Павлик)]. • Окажется -ток в чём – ви́явиться, що браку́є (нестає́, невистача́є чого́); забра́кне що и чого́. • Испытывать (терпеть), испытать -ток в чём – зазнава́ти (при отрицании ещё знати), зазна́ти недоста́чі (нужды: ну́жди́) в чо́му, (иногда) нужда́тися чим, бідува́ти на що, голодува́ти на що. [Не зазна́ли вони́ ні в чо́му недоста́чі (Коцюб.). Не зна́є душа́ його́ недоста́чі в нічо́му, чого́ бажа́є (Куліш). Злида́р Макси́м полі́ном дров нужда́всь (Боров.). Найпа́че біду́є на штани́ (Корол.). На гребінці́ я не голодува́ла (Житом.)]; 3) (нужда) неста́ток, недоста́ток (-тку), (чаще мн.) неста́тки, недоста́тки (-ків), (редко) неста́чі (-та́ч), (нищета, убожество) зли́дні (-нів). [Прийшо́в неста́ток, забра́в і оста́ток (Приказка). Товариші́ насклада́ли з неста́тків свої́х грошеня́т (Р. Край). Ці́ле його́ життя́ пройшло́ в бі́дності і недоста́тку (Франко). Вироста́в у зли́днях та недоста́чах (Мирний)]. • Жить в -тке – жи́ти в (при) зли́днях (при вбо́зтві, убо́го), злиднюва́ти; 4) (дефект, порок) ва́да, хи́ба, (из’ян) ґа́нджа (ж. р.), ґандж (-джу, м. р. и -джи, ж. р.) и ґанч (-чу, м. р. и -чи, ж. р.), дога́на, прига́на. [В не́ї були́ свої́ ва́ди, – напри́клад, вона́ була́ ду́же го́рда (Грінч.). Не вважа́ючи на дрібні́ ва́ди в його́ тво́рах, Шевче́нко єсть ге́ній (Грінч.). Недо́брий, ка́жеш, борщ? а яка́-ж йому́ ва́да? (Звин.). Не бу́демо випра́вдувати хиб на́шого наро́ду (Грінч.). До́брість – на́ша пе́вна хи́ба (Самійл.). Це в йо́му мале́нька хи́ба, мале́нька ґа́нджа (Н.-Лев.). Кінь – як со́кіл, і ґа́нчу не ма́є (Рудан.). Сви́та до́бра, ніде́ дога́ни в ній нема́ (Звин.)]. • Пороки и -тки – хи́би й ва́ди. • Душевный -ток – душе́вна ва́да. • Органический, природный -ток – органі́чна, приро́дна ва́да (ґа́нджа). • Телесный -ток – тіле́сна ва́да, (увечье) калі́цтво. • Находить, найти -тки в ком, чём – знахо́дити, знайти́ ва́ди (хи́би, ґа́нджу, ґандж, ґанч) в ко́му, в чо́му, ґанчува́ти кого́, що, дава́ти, да́ти дога́ну (прига́ну, га́ньбу́) кому́, чому́. [Ді́вчина вереду́є з жениха́ми, ґанчу́є (Гуманщ.). Сви́та до́бра, ніхто́ дога́ни не дасть (Чигиринщ.)].

Неповреждё́нный – непошко́джений, невшко́джений, невра́жений, непопсо́ваний, (целый) ці́лий, ціле́нький, (совершенно) цілі́сінький.

Нетро́нутый – нето́ркнутий, нето́рканий, неді́ткнений, (незадетый) незаче́плений, (несдвинутый, недвижный, непотревоженный) непору́шений, (диал. неру́шений), незру́шений, непору́шний, неру́шний, неруши́мий, (неначатый, непочатый, девственный) непоча́тий, (часто: девственный) неза́йманий, (о земле ещё) ціли́нний, цілико́вий. [По́слана на куше́тці й нето́ркана по́стіль особли́во рі́же о́ко (Коцюб.). На Дніпрі́ ще лід неру́шений лежи́ть (Київщ.). Земля́ несі́яна, незру́шена плуга́ми (Черняв.). Все (в кімна́ті) було́ ці́ле й непору́шне (Ор. Левиц.). Межа́ стої́ть неру́шною тро́хи не два́дцять літ (Кониськ.). Сю о́сінь до́вго лист неруши́мий стої́ть (Борз.). Широ́кий, необме́жений, неза́йманий степ (Коцюб.). Жде давно́ її́ неза́ймана тарі́лка (М. Рильськ.)]. • -тый морозом – нето́ркнутий (неприби́тий) моро́зом, неприморо́жений. • -тая душа – неза́ймана (неви́нна) душа́.

Новь – 1) (непашь, целина) цілина́, нови́на́, (диал.) ці́льник, ціли́к (-ку́), ціле́ць (-льця́) (Франко), ціли́ця, (перелог) перелі́г, облі́г (-ло́гу). [Де був коли́сь пуста́р одвічноди́кий, він бо́розну найпе́ршу проора́в, і цілини́ вели́кі ски́би чо́рні лягли́ в степу́ (Грінч.). Ора́в ми́лий на цілині́ (Пісня). На новині́ хліб сі́яли (Липовеч.). От борона́! тако́ю бороно́ю мо́жна і ціли́к волочи́ти (Звин.). Ора́ли ми ціли́цю, сі́яли ми пшени́цю (Макс.)]; 2) см. Новина 2; 3) (перен.: новые силы) нові́ си́ли (р. сил), цілина́, новина́. [Рома́н Турґєнєва «Нові́ си́ли» (М. Зеров). Бага́то ще в нас сокови́тої цілини́ (А. Любч.)]; 4) месяц на -ви (в -ви) – молоди́к (-ка); см. Нови́к 5.

Норо́вка и Норовле́ние – 1) потура́ння, попуска́ння, по́пуск (-ку), по́тур (-ру); догоджа́ння, спри́ятельствування, спри́ятельство; 2) дба́ння́, клопота́ння, піклува́ння; 3) шука́ння (чека́ння, вичі́кування) наго́ди, пильнува́ння, силкува́ння, намага́ння, гоно́блення; 4) ціля́ння, ці́лення, націля́ння и наці́лювання, лу́чення. Срв. Норови́ть.

Обеча́йка – оби[е]ча́йка. [Си́то ці́ле, та обеча́йка злама́лася (Крим.)]; (в решете) – решети́ще (-ща) (ср. р.).

Облада́тель – посіда́ч (-ча́), воло́да́р, влада́р (-ря́). [Посіда́ч єди́ного на ці́ле село́ коня́ (Коцюб.)]. Срв. Власти́тель, Владе́тель.

Отло́мок – відла́мок, відло́мок, зла́мок, ула́мок, уло́мок (-мка), окру́шина. • -мок палки, хворосту – цурпа́лок, цуру́палок (-лка) (соб. цурпа́лля), оцу́пок, оскоме́лок (-лка). [Зла́мок коси́. З ула́мків роби́ти ці́ле].

Па́ра – 1) (двое) па́ра, дво́є, двойко́. [Па́ра голубі́в. Па́ра чобі́т. Родило́ся в них ді́ток двойко́]. • По -ам – па́рами, по па́рі. • Па́ра слов – кі́лька слів, дві сло́ві. [Скажу́ вам дві сло́ві, та й бува́йте здоро́ві]. • Пожалуйте на -ру слов – про́шу на кі́лька слів (на дві сло́ві). • Па́ра платья (полн. костюм) – все́ньке (ці́ле) убра́ння; (женск. деревенск.) па́рка, па́рочка. • Па́ра волов (запряженных) с возом – парови́ця. • -рою лошадей, на -ре лошадей – паро́кі́нь, удву́кінь. • Разрознять, разрознить -ру – розпаро́вувати, розпарува́ти. [На́ що мені́ ко́ней розпаро́вувати, купу́йте обо́х]. • Разделиться на -ры, соединиться в -ры – попарува́тися. • Соединение в -ры – парува́ння. • Один из -ры – допа́рок (-рка); 2) (подходящий, ровня) па́ра, рі́вня (-вні), рі́вень (-вня). [Кінь воло́ві не па́ра (не рі́вня). Тут нема́ тобі́ рі́вня, самі́ старі́ та малі́]. • Под -ру – до па́ри, пари́стий. • Они под -ру один другому – вони́ оди́н (одне́) о́дному до па́ри. • Эти две вазы под -ру одна другой – ці дві ва́зи зо́всім пари́сті. • Не -ра – не па́ра, не до па́ри, не рі́вня. [Не до па́ри вони́ собі́. Він мені́ не рі́вня]. • Я тебе не -ра – я тобі́ не па́ра, я тобі́ не до па́ри, я не твоя́ па́ра, я не рі́вня з тобо́ю. • -ра на подбор – ді́брана па́ра. [З них, я зна́ю, бу́де ді́брана па́ра]. • Подбирать, подобрать под -ру – добира́ти, дібра́ти до па́ри, сов. допарува́ти; 3) (супружеская чета: вместе и порознь) па́ра, подру́жжя. [Коли́ в подру́жжі є дві рі́зні ві́ри, там жі́нка ма́є дві душі́ (Л. Укр.). Шука́ємо для на́шої ді́вчини па́ри (подру́жжя)].

Полома́ть – полама́ти, поломи́ти; (на мелкие части) потрощи́ти. • -ма́ть голову над чем – попоморо́чити собі́ го́лову чим. [Попоморо́чиш собі́ го́лову, покі́ль ладу́ добере́ш]. • Поло́манный – пола́маний. • Всё поло́манное – (ветви, вещи) лім (р. ло́му). [Накупи́в уся́кого ло́му: столі́в, стільці́в: мо́же складу́ собі́ з ло́му щось ці́ле].

Поседе́лый, -де́вший – посиві́лий, (образно) сні́гом припа́лий. [Ці́ле ру́но посиві́лого воло́сся на голові́ (Мирн.)].

Прице́льщик – ціле́ць (-льця́), ціло́к (-лка́).

Пропутеше́ствовать – промандрува́ти, проподорожува́ти що, яки́йсь час. [Промандрува́в усі́ гро́ші (бага́то гро́шей), ці́ле лі́то].

Прослу́живать, прослужи́ть – 1) прослу́жувати, прослужи́ти, вислу́жувати, ви́служити, вибува́ти, ви́бути. [Прослужи́в рік у на́ймах. Ці́ле лі́то прослужи́в у мі́сті]; 2) прослужи́ть (об одежде, вещах и т. п.) – носи́тися, вибува́ти. • Сапоги -жи́ли год – чо́боти носи́лися рік. • Лампа -жит долго – ля́мпа ви́буде до́вго.

Простра́ивать, простро́ить – 1) витрача́ти, ви́тратити, протрача́ти, протра́тити (гро́ші) на будува́ння; 2) простро́ить (известное время) – пробудува́ти, (только о каменном стр.) промурува́ти. • Простро́енный – ви́трачений, протра́чений на будува́ння. • Дом -ился три года – дім будува́вся три ро́ки. • Мы всё лето -ились – ми ціле́ (усе́) лі́то будува́лись. • Он -ился – він зруйнува́вся будува́нням, з будува́ння.

Противопоставля́ть, -поста́вить – протиста́вляти, протиста́вити, протипоста́вити що чому́ и до чо́го, ста́вити, поста́вити що про́ти, на(в)про́ти, су́проти́ чо́му и чо́го. [Як щось ці́ле раз-у-ра́з літо́пис протиста́вляє рі́дний край «пога́ним» (Єфр.). Осо́ба, яка́ свідо́мо поста́вила своє́ я напро́ти зо́внішньому сві́тові (Доман.)]. • Противопоста́вляемый – протиста́вляний чому́. • Противопоста́вленный – протипоста́влений чому́, поста́влений про́ти, на(в)про́ти чо́му и чо́го.

 Російсько-український народний сучасний словник 2009– 

Весь, вся, всё – увесь (весь, усей), уся (вся), усе (все); усей; усенький (всенький), усенька (всенька), усеньке (всеньке); цілий, ціла, ціле; повний, повна, повне; (всегда, беспрестанно) усе, одно; (до сих пор) досі; (всё, всё же, всё таки) проте: • бежать во весь дух, во все лопатки, со всех ног – см. Бежать; • без всего – без нічого; з нічим; • более всего – над усе; перед усім; найбільш (найбільше); • больше всего – найбільш (найбільше); понад (над) усе; більш за все; • вдобавок ко всему – до всього [того]; • весь как есть, совершенно весь, весь без исключения, решительно весь – геть увесь, чисто ввесь (весь), увесь дочиста, увесь одним лицем, (только с мн. ч. и с сущ. собир.) увесь наголо; • во весь рост – на цілий зріст; • во всё горло кричать – на все горло (з усього горла, скільки горла, на всю горлянку) кричати (гукати, лементувати…); на весь голос (на весь рот, на всі груди) кричати (гукати, лементувати…); як на пуп (як на живіт, як на завійницю, як на печінку) кричати (гукати, лементувати…); (образн.) кричить, мов з нього чорт лика дере; кричить, аж із шкури (з душі) вилазить; • во всём мире – в усьому (в цілому) світі; • во всю прыть, во весь дух – щодуху, чимдуж; • вот и всё, да и всё тут – та й годі; та й край; • во всю, во всю ивановскую – на весь окіл (на всю вулицю) гукати (кричати); на всі заставки (на всі взаводи (заводи), на всю губу) кричати (гукати); щосили (з усієї сили) кричати (гукати); чимдуж (щодуху, що [є] духу, скільки духу) кричати (гукати); • всё без исключения – все без винятку; все загалом; геть [чисто] усе; усе дочиста; • всё более и более, всё дальше и дальше и т. п. – щораз (чимраз) більше; щораз далі; дедалі (щодалі, чимдалі) [все] більше; все геть та й геть; • всё, всего (ср.) – усе, усього; • всё вместе (взятое) – все разом; • все вместе (без разбору) – усі посполу; • всего (итого) – разом; • всего лишь – лише тільки; • всего доброго, лучшего – всього найкращого; • всего на всё – усього-но, гурт на гурт усього (усіх); • все до одного, до последнего – всі до одного (жодного); • всего лишь, только – тільки; тільки-но; лиш (лише); • всего лучше, дороже и т. п. – найкраще, найдорожче; над усе краще, дорожче і т. ин.; • всё на всё – усе чисто, усе дочиста, геть усе; • всего-навсего – усього-на-всього; всього-на́-все, разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; тільки, лише, лиш, та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; • всего не переслушаешь – слухати не переслухати; • всего хорошего! (разг.) – на все добре!; всього найкращого!; • всё и вся (разг., устар.) – геть усе (чисто все); усе і вся; • всё или ничего – усе або нічого; • всё нипочем – все дарма; • всё обстоит благополучно – все гаразд; • всё равно – однаково; все одно; байдуже; про мене; • всё-таки, а всё-таки, а всё же – а таки; проте; а проте; втім; а втім; все ж; а все ж; • идти во весь рост – іти на весь (на повний) зріст; іти випроставшись; • изо всех сил, во всю мочь – з усієї снаги (сили), щосили, скільки сила (сили) змагає (змагають), змагала (змагали); • лучше всего – найкраще (найліпше); краще над усе, краще за все; • мне (тебе…) всё равно – мені (тобі…) однаково (однако); мені (тобі…) все одно; про мене; ані (ні) гадки мені (тобі…); мені (тобі…) байдуже (дарма); (разг.) скількісь; (згруб.) один біс мені (тобі…); • на всё про всё, за всё про всё – на все про все, за все про все; • после всего – по всьому; • прежде всего – насамперед, передусім, найперше; • при всём желании – попри все [моє] бажання; хоч і як я бажаю; • при всём том, со всем тем – попри все те, а проте; з усім тим; • при всех – привселюдно; • принадлежащий всем – належний усім, усіхній; • растянулся во весь рост – розпластався (простягся) на весь (на цілий) зріст; витягся на всю довж; • решительно всё – геть усе; чисто все; геть-чисто все; все дочиста (наголо), все дощенту; (образн.) усе до крихти (до цурки, до цурочки, до нитки, до ниточки); • со всего плеча – чимдуж, щосили (з усієї сили); • со всех ног – прожогом, щодуху; • стать во весь рост – стати на цілий (на весь) зріст; • только и всего, всего-навсего – тільки, лише, лиш, усього-на-всього; та й по всьому (ото й по всьому); ото й усе; та й годі; разом тільки (усього разом); усього-но; гурт на гурт; • только всего, всего навсего – разом тільки; усього разом; раптом; раптом тільки; • только и всего (и конец) – та й по всьому; • чаще всего – найчастіш[е]; • я весь внимание и слух – я весь [сама] увага. [Стає царем царювати Петро-недоліток. Стає царем царювати, Але не царює, Сам Міняйло і карає, І життям дарує. Тогді знову наступила Тяжкая година, Застогнала, заридала Ціла Україна (С.Руданський). Шляхтова лежить од Щавниці всього-на-всього за три верстви, але ті три верстви далися нам добре взнаки (І.Нечуй-Левицький). — Куди ти його подінеш? — дивувався Андрій.— Адже у нас усього-на-всього дві грядочки (М.Коцюбинський). Ціле його безталання стає йому перед очі (М.Коцюбинський). Козаки все геть та й геть, убивалися у військове діло (П.Куліш). Та вже скількісь, нехай б’ють (П.Гулак-Артемовський). Кричав на цілу хату. По цілій землі руській. Усю (цілу) ніч. Усеньку воду попили. Увесь світ. Цілий всесвіт. Жінки наголо всі цокотухи. Усе гаразд, усе добре (АС). Всього-на-всього — це переклад вульгарного московського «всего на всего»; «на» ніколи в родовому відмінку не вживається, тому треба: всього-на́-все (та і в мові російській літературна форма тільки: всего на все) (І.Огієнко). Не можна замість все одно говорити все рівно (росіянізм) (Микола Сулима). Негр чимдуж забрався на кухню, а Лоле повела мене до своєї кімнати (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). — Обережно! Там — плита! — вигукнув був я, але вже запізно: Г’ю перечепився і з усього розмаху всівся дупою на розпечене залізо. Несамовито загорлавши від болю, він ураз підскочив і продогом кинуся до своєї кімнати (В.Горбатько, перекл. П.Кері). Люди часто бувають нерозумні й уперті, егоцентричні й нелогічні. Однаково прощай їх. Якщо ти добрий, люди винитимуть тебе в тому, що під маскою доброти ти прикриватимеш користь. Однаково залишайся добрим. Якщо ти добився успіху, тебе оточуватимуть удавані друзі й справжні вороги. Однаково добивайся успіху. Якщо ти чесний і прямий, люди обманюватимуь тебе. Однаково будь чесним і прямим. Те, що ти будуєш роками, хтось зрунує за одну ніч. Однаково будуй. Якщо ти спокійний і чесний, тобі заздритимуть. Однаково залишайся щасливим. Те добро, яке ти робиш сьогодні, завтра люди забудуть. Однаково роби добро. Віддай світові найкраще з того, що маєш, і світ попросить ще. Однаково віддай найкраще. Друже мій, кінець кінцем, те, що ти робиш, однаково потрібно не людям. Це потрібно тільки тобі і Богові (мати Тереза)].

Винтаж – (франц.) винтаж. [А від тарілок фірми «Мідвінтер» її оповила меланхолія. У малюнках на сервізі могло вміститися ціле життя. (Гарна фраза. Вона відклала її на майбутнє). Якогось дня це перетвориться на «вінтаж», і віола дуже дратуватиметься, що без зайвої д3умки все розпродала (Я.Стріха, перекл. К.Аткінсон)].

Горло – 1) горло (ум. горлечко), горлянка, (вульг.) пелька; 2) (в сосуде) шийка, горло, горлечко: • брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – см. Взять; • во все горло – на все горло; • во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, з усього горла, на цілу пельку, на ввесь (весь) рот, на всі заставки, на ввесь (весь) голос, на всю губу, на всі заводи, скільки горла стане) горлати, (разг.) [як] на пуп кричати, (лок.) зіпати щодуху; • всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого); (устар.) у три щиті; • драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку), горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати); • дыхательное горло – дихало, (умен.) дихальце, дихалка, дихавка, дишка; • залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло), напитися п’яним; • застряло в горле (слово) – застрягло (застряло, зав’язло) у горлі (слово); • заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому, зацитькати кого; • наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами, в одну шкуру добиватися чого, притьмом (ґвалтом) вимагати чого, напосістися на кого, брати за петельки кого; добиватися чого в одну шкуру; • першит в горле – дере в горлі; • по горло дела, работы (перен., разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці); • по горло сыт (сыт по горло) – ситий донесхочу (досхочу, донезмогу, по [саму] зав’язку), у пельку не лізе, по саме горло ситий; • приставать, пристать с ножом к горлу – приставати (ставати), пристати (стати) з ножем до горла, напосідатися, напосістися на кого, сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла); • промочити горло (перен., фам.) – промочити горлянку (горло), прополоскати горло (душу), зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися; • становиться, стать поперек горла – упоперек (поперек) горла ставати, стати, ставати, стати в горлі руба (кісткою). [За мить пісня об’єднала всіх, навіть Яша споважнів, підтримуючи її своїм ліричним тенором, що незрозумілим способом жив у його прозаїчному горлі (В.Підмогильний). Верни до мене, пам’яте моя, нехай на серце ляже ваготою моя земля з рахманною журбою. Хай сходить співом горло солов’я в гаю нічному (В.Стус). Таку співачку покарать на горло, — та це ж не що, а пісню задушить (Л.Костенко). — Здавайся,— гукнув,— а ні, то голову одрубаю! Приголомшений біскаєць не міг вимовити ні слова, та й заціпив би йому, певно, навіки розсатанілий Дон Кіхот, якби дами з ридвана, що доти дивились, умліваючи, на той герць, не підійшли до рицаря й не почали благати його, щоб він із ласки своєї дарував їхнього джуру горлом (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги. Якщо людина сита по саме горло, локшину на вуха їй не повісиш (Ілья Ґерчіков). Іван перекинув уміст своєї склянки і мало не гепнувся зі стільця. У нього одразу перехопило подих, наче хто сунув під дихавку кулаком (М.Каменюк, перекл. В.Войновича). Промочиш ноги — відмовить горло. Промочиш горло — відмовлять ноги].

Диарея – (греч., мед.) діярея (совет. діарея), пронос, бігунка, (образн.) швидка Настя. [В це неймовірно важко повірити, але ціле приміщення було затоплено рідиною із запахом французьких парфумів, у якій Степан Орестович зразу впізнав фекалії. За шкалу нашому героєві правили його гумові чоботи, тому він зразу зрозумів, що ситуація вийшла з-під контролю. Дедуктивним методом він встановив, що причиною цього всього були двісті солдат, або якщо бути точнішим, те, що на них напало. На них був напав пронос на десять метрів. Що це таке, Дужчий не пояснив, сказавши, що я не достатньо дужчий, щоб це зрозуміти, і взагалі — то державна таємниця (Михайло Цюрак). — Хто з’їсть оце мочене яблуко… а чи оцю кисличку… на того зразу ж нападе… — Що нападе? — Швидка… — Швидка Настя? — спитав дід Потреба. — Бігунка? (О.Ільченко). У мутному, міазматичному настрої, викликаному атмосферою джунґлів, вони приготували собі першу страву, комбінацію з ніпа-плодів і пюре з земляних хробаків, і це викликало у них таку сильну діарею, що вони навіть досліджували власні екскременти, щоб переконатись, чи не повивалювались, бува, кишки (Н.Трохим, перекл. С.Рушді). 1. Страшна штука пронос при склерозі. Біжиш — і не знаєш куди. 2. Висять двоє кажанів на горищі догори ногами. Один до іншого: — Який день у тебе був найжахливіший у житті? — Коли почалася діярея].

Жизнь – життя, (устар.) живо́ття; (время жизни) вік (ум. вічок), (время или образ жизни) життя, (устар.) живот, живність, житів’я, прожиток, буття, (образ жизни) побут, життя-буття, (вульг.) живуха, житка, жилба; (пребывание, бытность где) життя, побут, перебування, пробування: • борьба не на жизнь, а на смерть – боротьба до загину; боротьба смертельна; • бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину; • будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина); • вводить, проводить в жизнь (постановление, закон) – переводити в життя; запроваджувати в життя; • вести жизнь – провадити життя; жити; • вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати; • в жизни – за життя (у житті); на віку; живши; (устар.) за живота; • влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб; • вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя; • воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що; • в первый раз в жизни, впервые в жизни – уперше на віку (у житті); • всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку; • вызвать к жизни – покликати до життя; (иногда) сплодити; • дать жизни, перен. – завдати гарту (бобу, чосу); дати затірки (перцю з маком); • доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу; • до конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку, [аж] до [самої] смерті; до віку і до суду, (устар.) до живота; • долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий; • дорогая, дешёвая жизнь – дороге, дешеве прожиття, все дорого, дешево; • дорожить жизнью – дорожити життям, шанувати життя; • достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя; • жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому; • жизнь барская – панування; • жизнь без событий – безподієве життя; • жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття; • жизнь бродячая – волоча́ще (волоцюжне) життя; • жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, нуртує, клекотить); • жизнь довольная, спокойная – життя безпечне, спокійне; спокійний прожиток; • жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий; • жизнь загробная – тогосвітнє життя, той світ, майбутнє життя, майбутній вік; • жизнь земная – сей світ, життя сьогосвітнє; • жизнь моя! (разг.) – щастя (щастячко) моє!; доленько моя!; • жизнь на волоске – життя на волосинці (на волоску, на павутинці, на ниточці); • жизнь пошла на убыль – життя пішло на спад; • жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти) (Пр.); вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати) (Пр.); на віку як на довгій ниві — всього побачиш (Пр.); життя прожити — не поле перейти (Пр.); на віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся (Пр.); всього буває на віку: і по спині, і по боку (Пр.); • жизнь райская – раювання; • жизнь семейная идёт согласно, хорошо – в сім’ї гарно ведеться; на віку, як на довгій ниві [: і кукіль, і пшениця]; • жизнь совместная – життя (пожиття) спільне; • жизнь современная – сучасність, сучасне життя; • жизнь супружеская – життя (пожиття) подружнє, шлюбне; • жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім; • жизнь холостяка, бобыля – бурлакування; • за всю жизнь – за все (за ціле) життя; • загубить, испортить чью жизнь – (образн.) світ (вік) зав’язати кому; • замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво; • заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що; • заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття); • как жизнь? – як життя (життя-буття), як ся маєте?; • лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки; • на всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний; • на склоне жизни – на схилі (схилку) віку (життя); • не на жизнь, а на смерть – до загину; • ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не; • никогда в жизни – зроду-віку (зроду-звіку); • образ жизни – спосіб життя (побуту); (иногда) триб життя; • оканчивать жизнь (доживать) – віку доживати, добувати; • он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (устар.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить; • осмыслить жизнь чью – дати зміст (сенс, розум) життю чиєму; усвідомити (утямити) життя чиє; • по гроб жизни (нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки сонця (світ-сонця); • по жизни — по життю; • покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити; • покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого; • полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що; • пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя); • поплатиться жизнью за что – наложити (накласти, приплатитися) життям за що; • портить жизнь кому – заїда́ти вік чий; • пощадить жизнь кому – подарувати (дарувати) життя кому; (образн.) пустити рясту топтати; • право жизни и смерти (книжн.) – право над життям і смертю; • претворять, претворить в жизнь – здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати) що; справджувати, справдити що; (иногда) запроваджувати, запровадити що; • при жизни – за життя (за живота, за живоття); заживо; • проводить, провести в жизнь – запроваджувати, запровадити (проводити, провести, переводити, перевести) в життя; • проводить, провести всю жизнь – вік вікувати, звікувати; • прожигать жизнь – марнувати (марнотратити) життя; прогулювати (сниж. проциндрювати) життя; • прожить всю жизнь – вік звікувати; провікувати; збути (зжити) вік; • прожить девичью жизнь – відбути дівочий вік (дівоцтво); віддівувати; • радости жизни – життьові розко́ші; • рисковать жизнью – важити (ризикувати) життям; • скверная жизнь – погане (ледаче, згруб. собаче) життя; • скитальческая жизнь – бурлацьке (блукацьке, мандрівне) життя; мандри; • средства к жизни – засоби до життя (існування); • счастливая жизнь – щасливе життя; (образн.) заквітчаний (уквітчаний) вік; • тяжёлая жизнь – важке життя; (образн.) бідування; • уйти из жизни – піти з життя; • укоротить жизнь кому – укоротити (змалити, умалити) віку кому; • уклад, строй жизни – лад; • устроить весёлую жизнь кому – влаштувати веселе життя кому; • хватает, не хватает на жизнь – вистачає, не вистачає на прожиток; • ход жизни – триб життя. [Чи для того ж нам Бог дав живоття? (І.Нечуй-Левицький). Ох, Боже, Боже, трошки того віку, а як його важко прожити! (М.Коцюбинський). Ти, моя ненько, любила мене за своєї жизности (І.Нечуй-Левицький). За всенький час мого житів’я я велику силу вчинив того, що люди звуть неморальністю (А.Кримський). Тихий, спокійний прожиток (І.Франко). Добра жилба, коли кварки нема (Номис). Перший раз за мого життя (живота) чую, що я щасливий (І.Нечуй-Левицький). Трудно думи всі разом сплодити (Руданський). З ким дожить? Добити віку вікового? (Т.Шевченко). Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють (М.Коцюбинський). І турка ряст топтать пустив (І.Котляревський). Але ж там було небезпечно! Я не міг важити вашим життям (Ю.Яновський). Шануй здоров’ячко! Бо не шанувавши, сама змалиш собі віку… (М.Вовчок). Оце тобі наука, не ходи надвір без дрюка – свиня звалить і віку умалить (Номис). Я зроду-звіку не оженюся (І.Нечуй-Левицький). Ще за живоття батькового (Б.Грінченко). Я вам за живота (життя) добро своє оддаю (В.Самійленко). Оттакий, панієчко, наш заквітчаний вік (Г.Барвінок). У неволі вік вікує і безщасна і смутна (Б.Грінченко). Зав’язала собі світ за тим ледащом (М.Коцюбинський). Це все діялося ще за батькового живота. Оттака-то мені вдома живуха: годинки просвітлої не маю! Чи ти на його житку заздриш? Йому три дні до віку зосталося. Сором в пітьмі духа вік ізвікувати (АС). Життя — це суцільна мука, але треба його любити (О.Ульяненко). Не так уже й багато мені стрічалося людей, котрі мають мужність жити свої власне життя. Своє — а не те, яке попід руку трапилося (О.Забужко). Жінка твого життя та, хто повертає тобі твоє життя. Твоє власне, таке, яким воно мало б бути — якби ти, мудило, його не просрав (О.Забужко). Життя — вода: крізь пальці протікає, щоб напоїти траурну ріллю (Іван Низовий). Життя — взагалі мило. Спочатку запашне, «Полуничне», а потім — жалюгідний обмилок сподівань, утрачених можливостей, надій, сил, розуму, здорового глузду, пам’яті. Потім залишається тільки піна, мильні бульбашки… (І.Роздобудько). Виїхати в Росію — це така ж спокуса, як накласти на себе руки (В.Рафєєнко). Не було ранку, щоб Папуга Лерріт, прокинувшись, не побачив за вікном річку й не подумав би, який чудесний триб життя він провадить (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Хто не цінує життя, той його не заслуговує (Леонардо да Вінчі). Життя — надто серйозна штука, щоб говорити про неї серйозно (О.Вайлд). Людина повинна вбирати барви життя, але не тримати в пам’яті його подробиці (О.Вайлд). Життя, навіть найважче, – це найкращий скарб у світі. Вірність обов’язку — другий скарб, який робить життя щасливим і дає душі сили не зраджувати своїх ідеалів. Третя річ, яку я пізнав, полягає в тому, що жорстокість, ненависть і несправедливість не можуть і ніколи не зуміють створити нічого вічного ні в інтелектуальному, ні в моральному, ні в матеріальному сенсах (Пітірім Сорокін). Кожна людина дістає від життя те, що вона хоче. Але не кожен після цього радий (Клайв Льюїс). Життя відбирає у людей надто багато часу (С.Є.Лєц). 1. Життя — це хвороба, що передається статтєвим шляхом. 2. Життя дається людині лише один раз, і то у багатьох випадках — випадково. 3. Таке життя: вчора було зарано, завтра буде запізно, а сьогодні — нема коли. 4. Життя — це боротьба!: до обіду — з голодом, після обіду — зі сном. 5. Життя надто коротке, щоб витрачати його на здоровий спосіб життя. 6. Коли життя екзаменує, першими здають нерви. 7. Життя дається один раз, а вдається ще рідше. 8. Життя — це рух: одні ворушать звивинами, інші ляскають вухами. 9. Не всяке життя закінчується смертю; інколи воно закінчується весіллям… 10. — Ви єврей по матері, чи по батькові? — Я єврей по життю!].

Лето – (время года) лі́то, (умен.) лі́тко, лі́течко: • бабье лето – бабине літо, погожа (погідна) підосінь; • благоприятное лето, урожайное лето – сприятливе, урожайне літо; • в будущем лете – насту́пного (прийде́шнього) лі́та, на той рік улі́тку; • в начале лета, ранним летом – на початку літа, напролітку; • в прошлое, прошедшее лето, прошедшим летом – того́ лі́та, торі́шнього лі́та; • в разгаре лета – в гаря́чу лі́тню по́ру, в ро́згарі лі́та, в розпо́вні лі́та; • в это лето – цього́ лі́та, цього́річного лі́та; • жаркое, дождливое лето – палю́че, дощови́те (мо́кре, мочли́ве) лі́то; • засушливое, бездождное лето – посу́шне (засу́шливе, сухе́) лі́то, сухолі́ття; • каждое лето – щоліта, лі́то крізь лі́то, (умен.) щолі́тка; • лето красное – лі́то (лі́течко) кра́сне (лю́бе); • начало лета – проліток, поча́ток лі́та, (будущего) за́лі́ток, (чаще во мн. ч.) за́лі́тки; • остаться на лето (до нового урожая и т. п.) – зоста́тися на лі́то, залітува́ти (залітува́тися); • погода в это лето была благоприятна – годи́на цього́ ро́ку була́ погі́дна (пого́жа), (для растительности) цього́ ро́ку було́ до́бре полі́ття; • проводить, провести лето – перебува́ти, перебу́ти лі́то; • середина лета – полови́на лі́та, ме́жінь; • сколько лет, сколько зим! – скі́льки літ, скі́льки зим!; • урожайное, благоприятное лето – (до́бре) полі́ття, (до́брий) полі́ток; • этого лета, прошлого лета – сьоголі́тній, тоголі́тній. [Лі́течко моє́ святе́ мину́ло хма́рою (Т.Шевченко). Не зоставля́й сі́на на за́лі́тки, а то бува́ ми́ші перегризу́ть (М.Вовчок). Придба́ли дров на зи́му, а вони́ й заліту́ються (М.Вовчок). Лі́течко лю́бе на то (щоб співа́ти) (Л.Глібов). Цього́ лі́та суни́ці соло́дші за тоголі́тні (АС). Щораз тужніше було йому уявляти, що ціле літо, коли настане перерва в інституті, він буде прикутий до своєї кухні, бо на село він не почував жодної потреби з’являтись (В.Підмогильний). А заготовляють і кладуть на місце ці всі причандали заздалегідь, ще з літа або з ранньої осени, щоб вони там облежались, щоб набрали місцевого духу, щоб потім звірок не сахався, як самолов наставлять. Це все розповідав Грицько своєму помічникові, щоб знав, що й до чого (І.Багряний). Сонце пада, як дощ, Сонце пада, як злива, Сонце плавиться І стікає ринвами хмар. Пий Крізь соломинку променя Літа Червоне вино! (В.Стус). На конвертики хат літо клеїть віконця, як марки. Непогашені марки — біда ще не ставила штамп. Пролітають над ними віки, лихоліття і хмарки. Я там теж пролітаю, я теж пролітаю там (Л.Костенко). За літом літо, літо літо лове, Чорніє ніч, де вчора день ходив. І сивіє життя, як поле ковилове, Як дивне диво з-поміж дивних див (М.Вінграновський). Вгадувалося, що до скону йшло літо (О.Ульяненко). Літо меншає, і звужується коло — нині площа провінційна і тісна. Відцвіла, немов остання скрипка соло, пізня липа, неспокійна і рясна (Ю.Андрухович). пісок і літо дощі та райдуги цілунки легко стають укусами наскрізний струм у потоках патоки… твоя порядність така спокуслива не я ловлю тополині пестощі не я життя вимірюю курсами (чужі конспекти і зайві ревнощі) твоя порядність така спокуслива твоя відсутність така заплутана твої приходи такі наповнені ти недочута ти переслухана ти божевільна ти некерована (Дмитро Лазуткін). В торбі нема навіть запаху сала. Зоряний протяг гуляє в душі. Посмішку в соняха літо украло, День мій осінній степами спішить. Гей, запряжу я перекотиполе! Вітром останню я витру сльозу. Нумо, тримайся на ритвинах доле, Я тебе, вражу, тепер провезу… (Л.Талалай). Я прийшла із втомленого вересня Схмеленого терпким іще праведним літом Із дня який може Тобі ще повернеться М’ятним запахом спогаду Між долонь розігрітого З-поміж вітру і степу З-поміж сонця і простору Знов з’явилась до тебе Довгождана й непрошена (Ю.Джугастрянська). Жаль мені, та ще й дуже, що жолуді в нас сього літа не зародили, та все-таки посилаю вашій високості з півмірки, сама в ліс ходила і брала-вибирала, котрі більшенькі: ех, думаю, якби ж вони були вбільшки як струсячі яйця! (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). Рано-пораненьку напролітку плем’я вийшло на берег річки (Дмитро Щербина, перекл. В.Бикова). Було раннє літо, найастматичніша пора року (Т.Андрієвська, перекл. П.Кері). Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо, осінь, зима, Весна, літо… І нас нема (С.Є.Лєц)].

Мечтать – 1) мрі́яти, ма́рити про (за) ко́го, про (за) що, (реже) ма́рити чим, мріти, снити (о несбыточном) химе́рити про що; 2) (о самом себе) ду́мати про се́бе: • лелеять мечту – плекати (голубити кохати, пестити) мрію; (іноді поет.) гріти у серці мрію; • любить мечта́ть – коха́тися в мріях; • мечтать не вредно – мріяти не шкодить; • мечта́ть о славе – мрі́яти (ма́рити) про сла́ву; • много (высоко) о себе мечтать (разг.) – багато думати про себе; бути надто високої думки про себе; надто заноситися (високо нестися); • не платье, а мечта – не сукня (не плаття), а [сама] мрія; • он много о себе мечта́ет – він бага́то про се́бе ду́має, він зано́ситься (ви́соко несе́ться), він зарозумілий; • предаваться мечтам о чём – поринати у мрії [снувати мрії, марити] про що; • предаваться несбыточным мечтам – химерна (даремна, нездійсненна, марна) мрія; • созданный в мечтах – витворений (створений) у мріях; вимріяний; • создать мечтой кого, что – вимріяти кого, що; • это было мечтой всей моей (его) жизни – це була мрія всього (цілого) мого (його) життя; я (він, вона) про це мріяв (мріяла) все (ціле) (своє) життя. [Та що! про се шко́да химе́рити (П.Куліш). І Олеся вже марила, як то вона буде їздити на баскому гусарському коні, а Казанцев її вчитиме (І.Нечуй-Левицький). Згада́й, про яке́ ді́ло ми коли́сь мрі́яли (Б.Грінченко). Вони укладали плани її виховання, мріяли про її долю (М.Коцюбинський). Люблю справжніх людей, а не тих, що вимріяла моя фантазія (А.Кримський). Ма́рив про щасли́ву Украї́ну (А.Кримський). Обстава в кабінеті голови управи мало чим різнилась від умеблювання кімнати райбюро, що правила разом за кабінет усьому районному урядові Спілки, хіба що канапа коло стіни — про такі розкоші в районі годі було й марити, та на неї і місця, мабуть, гулящого не стало б (В.Підмогильний). Я мріяв про зустріч з вами, поки не зустрів!.. (Олександр Перлюк). У дитинстві Сидорчук мріяв стати продавцем. У наші дні мрія професора Сидорчука здійснилась (Роман Крикун). Коли ти вмієш розважати, Спостерігати й пізнавати, Не стаючи ніколи скептиком, Або руїнником, Мріяти, та не даючи твоїй мрії Стати твоїм паном… Коли ти потрапиш бути суворим, Не впадаючи ніколи в лють, Коли ти вмієш бути відважним, А ніколи безрозсудним, Коли ти вмієш бути добрим, Коли ти вмієш бути мудрим, Не будучи моралізатором, ні педантом. Якщо ти вмієш зберегти свою відвагу І не стратити голови, Коли всі інші довкола тратять її, Тоді князі, боги, щастя і перемога Стануть на віки твоїми вірними рабами. — Тоді ти станеш ЛЮДИНОЮ!.. (В.Стус, перекл. Р.Кіплінґа). — Коли мені було сім років, я мріяла про те, щоб на всій землі було сонце. В сімнадцять я марила про неземну любов і прекрасного принца на білому коні. Тепер мені тридцять, і я просто тупо хочу грошей].

Объединяющий – що (який) об’єднує (єднає); об’єднавчий, єднальний; об’єднувач: • объединяющие действия – об’єднавчі дії; • объединяющий усилия – що об’єднує зусилля; (ещё) об’єднуючи зусилля. [— Це буде наше останнє й довічне воскресіння, — знову заговорив Чорна Панчоха, перекриваючи хвилю оплесків та ентузіазму. — Відрубані руки і ноги знову зростуться в єдине ціле. Ідея, тьху, незалежності потерпить глобальний крах і прирівняється у людській свідомості до фашизму чи навіть до сексуальних збочень. Заборонений плід Імперії всім припаде до смаку. Мільйони людей тільки й чекають, щоб їх проголосили рабами. Щоб їх повели на будівництво пірамід, каналів, великих мурів і великих мостів. Тільки в Імперії людська одиниця знаходить сенс у своєму існуванні. Адже будь-яка Імперія — це велика мета. Тисячолітня Мета. Це підкорення світу, це комунізм, це безсмертя мумій у мавзолеях. Це сяйво сонць і правителів. Це вежа, яку будують десять тисяч років. Це сила армій, це спалення відьом, це рух народів, постійний та об’єднавчий. Це велике злягання народів, це поглинання менших більшими, слабших сильнішими. Це пам’ятники і міфи, це ріки, повернуті вспак, це торжество психіатрів, патологоанатомів, птахоловів… (Ю.Андрухович)].

Петеушник, разг. – (ученик, ученица профессионально-технического училища, рус.) петеушник, петеушниця, (жарг.) петя. [Всі ми люди, нерви органів не залізні, і тут уже вони показали оперативні та професійні дії. Ну, ще б не показати, коли якісь петеушники збивають тобі пляшкою з-під живчика твій доблесний картуз. За таке розстрілювати треба! Але розстрілювати, очевидно, наказу не було, і розпач із цього приводу охоплював стрункі ряди органів, котрі ганялись за неляканими ордами петеушників по території стадіону. Одним словом, наші відступили (С.Жадан). На Донбасі так само ходили з ножами, і коли після випускного ми побилися з шахтарськими петеушниками, я дістав під ребро, але неглибоко, за два тижні оклигав, почав ходити із віршами, вони складались самі собою, але я тоді навіть не підозрював, що коли кинувся в бійку, аби дістати ножем, ціле Сільце стояло за мною, я тоді про нього не знав, а воно мене врятувало від ножа, мене, свого найменшого (Ю.Андрухович)].

Подкожный – підшкі́рний, (редко) підшку́рний, зашку́рний, позашку́рний: • подкожная клетчатка – підшкірна клітковина, (редко) підшку́ра, ніздра́, підскі́рень (-рня); • подкожное впрыскивание – підшкірне упорскування (уприскування). [Вся кров скипі́лася зашку́рня (І.Котлляревський). …ціле українське відродження в ленінському СРСР було — «незаконнонародженою», «прийнятою» чужою дитиною, супроти якої народився справжній син — російсько-комуністичний імперіял-шовінізм. Неодмінною ознакою клярнетичного вітаїзму була текуча підшкірна свідомість «короткого часу», пристрасне бажання навіть ціною життя чи свободи зробити якомога більше, перш ніж прийде трагічна розплата за вирвану радість творчости (Юрій Лавріненко)].

Съёмка – знімання, (плана) зняття, здіймання, (в наём) винайма́ння, орендування, оренда, посесія, (фото) знімання, (съёмки фильма) фільмування, (геодез.) о́бмір: • съёмка глазомерная – зняття на о́ко, окомі́рче; • съёмка ландшафтная – зняття крайови́дне; • съёмка моментальная – зняття миттьове́; • съёмка плана – здіймання (зняття) плану; • съёмка поверочная – зняття переві́рче. [— Ну що ж, все одно я ціле літо працюватиму, зніматимусь для журналу,— сказала вона. — Але між зніманнями я приїжджатиму до тебе (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). Фільмування закінчилося, принаймні для неї. Берк Деннінґз і далі спроквола наглядав за роботою так званого «другого підрозділу», або технічної спецгрупи, що займалася менш важливими сценами, здебільшого натурним зніманням із гелікоптера за містом, а також сценами з каскадерами або такими, де не брали участі провідні актори. Деннінґз стежив за тим, щоб кожен кадр був довершений (В.Морозов, перекл. В.П.Блеті)].

Снаружи – зовні, ззовні, іззовні, зо́кола, знадвору; на зовнішній погляд, на погляд, з вигляду, з погляду; (под открытым небом) надво́рі. [Чіпці тепер ніколи дослухатись до всього того. Вкупі з матір’ю він день у день коло хати порається. Розкрив її, оббив зокола й зсередини; трухляве дерево викидає, нове вставляє - ціле; нові крокви становить; околотом вшиває… (П.Мирний). Потім секретар познайомив його з молодиками, що сиділи на канапі й дійсно всі були письменниками, крім одного, що був тільки кур’єром, але зовні від них нічим не різнився (В.Підмогильний). Дрова палали височенним стосом, а чавуни, що їх аж шестеро округи. стояло, були не просто собі чавуни, а справжні баки, куди м’ясива і ціла ятка влізла б: поглинали вони в нутро своє туші баранячі, що зовні й не видно було, ніби то голубці які абощо (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса)].

Сопатка, прост. – (нос) сопатка, (нюхало) нюхало, нюх, нюхальник, чхало. * — Бо ви чули дзвін, та не знаєте, відкіль він, постаріли, нюхало зопсувалося! (І.Карпенко-Карий). Дух свіжої мамалиги приємно полоскотав йому нюх, коли він переступив поріг хати (М.Коцюбинський). Будка розмахнувся, і хоч я й присів, але він все-таки черкнув мене за вухом. І тут така мене раптом лють взяла, що я вам передати не можу. Ах ти ж гемонський Будка! Ах ти ж Будка дерев’яна! Зібрав ціле кодло і такий хоробрий?! А як був один, соплі по щоках розмазував?! Ах ти ж блощиця погана! І я з усією силою своєї люті кинувся в бій. Я дзигою крутився навколо нього, тицяючи кулаками і відскакуючи. Він тільки безладно махав своїми «граблями», тупцюючи на місці. Хлопці загаласували: — Та що ти, Будко! — Та бий же його! — Під дихало! Під дихало! — По сопатці! (В.Нестайко)].

Спецовка, разг. – спецівка. [Олег щодня прокидається о 5-й ранку, готує запашну італійську каву, яку йому привозить його дядько, одягає стару, протерту синю спецівку і вирушає в поле (Віталій Вітюк). А при багатті хлопці косарі І комбайнери у спецівках синіх Вплітають сміх до цих лугів осінніх, Ведуть пісні під маєвом зорі (Андрій Малишко). Контрактований студент, він після захисту дипломної знову повернеться сюди, звично зайде крізь цю заводську прохідну, одягне свою синю інженерську спецівку - і то вже, мабуть, на ціле життя (О.Гончар). Я не став голитися, накинув свою спецівку і спустився в гараж, не зайшовши навіть на кухню, щоб зготувати каву (В.Шовкун, перекл. М.Турньє)].

Стремящийся – що (який) прагне, лине, прямує; прагну́щий, жажду́щий, спрямо́ваний, наці́лений: • стремящийся быть где – жаждущий бути де, прагнучи бути де; • стремящийся ввысь – спрямований вгору, (о растении, ещё) гінкий, вигончастий, вигонистий; • стремящийся к бесконечности – (матем.) що прямує до нескінеченності; • стремящийся к власти – жаждущий (прагнущий) влади; • стремящийся к знаниям – спраглий знань, жадібний знань; • стремящийся к миру – прихильник миру; • стремящийся к цели – націлений, цілеспрямований; спрямований на ціль; • стремящийся поток воды – стрімнина. [Жажду́щий пра́вди. Прагну́ща душа́ (АС). Більшість цілеспрямованих людей, здатні швидше зробити одне велике зусилля, ніж вперто йти вибраною дорогою; через лінь і непостійність вони часто втрачають плоди найкращих своїх починань і дають обігнати себе тим, хто відправився в дорогу пізніше за них, і йшов повільніше, але безупинно (Жан де Лабрюєр). Прагнущий чужого упускає своє (В.Текерей)].

Упрощенческий – спроще́нський. [Сучасний російський дослідник (П. Сазановіч) з нагоди толстовської річниці дуже влучно аналізує: «…Це не філософія й не наука, лише прихований псевдо-культ порожнечі, нічогости, небуття… Від квітучої складности — через спрощенський нуль — до від’ємної, трупної ускладнености. Ціла система, ціле наставлення Толстого є, власне, той нуль, через який має пройти вся система культури, щоб розпастися на неґативні елементи народницької спрощенности й кепської соціялістичної скомплікованости» (Е.Маланюк). Теперішні ґвалтовні зміни породжують разом з величезним багатством ще й величезну непевність. Люди відчувають, що їхнє життя тепер контролюють сили, яких не можна ні побачити, ні торкнутися. Система глобалізації для багатьох людей ще надто нова, для багатьох вона спричинила надто багато змін, щоб люди могли мати певність і знати, що їхня робота – навіть добра й кваліфікована робота – ніде не пропаде. Це створює широкий простір для діяльности демагогів-реакціонерів з їхніми спрощенськими рішеннями (Томас Л. Фрідмен)].

Усталость – (несов.) утомлювання, стомлювання; (сов.) утомлення, стомлення, (ещё) зму́чення, змо́рення, ви́снаження, знеси́лення; (состояние) утома, утомленість, стома, стомленість; (ещё) зму́ченість, змо́реність, ви́снаженість, знесиленість: • душевная усталость – душевна втома; • усталость коррозионная – утома корозійна; усталость  металла – втома металу; • усталость механическая – утома механічна; • усталость радиационная – утома радіяційна; • усталость термическая, термомеханическая – утома термічна, термомеханічна; • усталость ударная – утома ударна; • усталость фрикционная – утома фрикційна. [Утомилась би Мар’яна, — утоми не чує (Т.Шевченко). Голублячи таку думку в серці, непримітно переходив він безкраї степи без утоми, безводні довгі шляхи без пекучої згаги (П.Мирний). Мої думоньки безсилі Стома заглуша (П.Грабовський). Утома була така сильна, що брала верх над усім: вони просто впали (М.Коцюбинський). Потім відчув утому й жаль до себе. Бідний хлопець! І за що він мучиться? Ну, помилився, захопився, він молодий, це так природно (В.Підмогильний). Нарешті й Матвій з Володьком докошують свій покіс, майже половина ниви докошена, густа тінь лісу затягнула ген ціле поле аж до Жолобеччини. Володько чує велику втому, але свіжість вечора так чудово злагіднює втомленість твердих м’язів, що не хочеться кінчати недокінченого діла (У.Самчук). Тепла утома спада — На губи, на очі, на плечі… Стишений вечір Уже до води нахиливсь… Подивись — День вклоняється людям надвечір, І городом, по стежці, Вже відходить, як гість (В.Стус). Мабуть, під ранок я таки заснула. Така мене утома огорнула! — якийсь короткий, нечутенний сон… (Л.Костенко).  а по мені танцює втома наче клоун по линві — тонко я сьогодні лишилася вдома заплітаю думки в колонки (Ю.Джугастрянська). Втома, вона така, жіночка підступна й працьовита, ніколи не припиняє обробляти твій мозок (В.Рафєєнко). Так ось: хто не може покласти край своїй тузі здоровим глуздом, то це зробить за нього сам час. Але яка ж то ганьба для розсудливої людини, коли порятунком од скорботи стає, врешті, втомленість тією скорботою! Я волію, щоб ти залишив свій біль, а не щоб він залишив тебе, і якомога скоріше перестань робити те, чого навіть за всього бажання ти б не міг робити довго (А.Содомора, перекл. Сенеки). Що далі загрузали у війні, то більша виникала потреба в коштовностях. Часом Пута мав так забагато замовлень, що насилу спромагався їх виконувати. Від утоми, яка іноді облягала Путу, його обличчя прибирало бодай трохи розумнішого виразу, але для цього треба було добре втомитись (П.Таращук, перекл. Л.-Ф.Селіна). Внутрішні настрої американців описували піднесеною фразою «втома від війни». Однак краще їх можна було схарактеризувати як нудьгу, хворобу демократій, яким завжди бракує терпіння (Р.Клочко, перекл. М.Гейстінґса). Втома — найкраща подушка (Б.Франклін). — Ось вам ліки проти втоми, це — проти нервових стресів, а це — проти депресії. — Дякую, лікарю. А крім горілки, у вас більше нічого нема?].

Утрировать – (умышленно преувеличевать) переборщувати, переборщати, переборщити, пересаджувати, пересадити, пересолювати, пересолити, передавати (передати) куті меду, переперчувати, переперчити, (франц., редко) утрувати, (частичн., преувеличивать) перебільшувати, (гиперболизировать) гіперболізувати. [— Неправда, Наталко! Ти пересаджуєш, хоч я не знаю, чому, — кликнуло молоде дівчатко вражено й озлоблено (О.Кобилянська). Коли говорить, можна за нею писати, її мова поправна, інтересна, і в неї разить лише одно. Обдарена багатою фантазією, пересаджує кожну прожиту подробицю, представляє її майже неможливою (О.Кобилянська). — Ти за варварство, проти цивілізації — знаю цю романтику. Але я тебе спитаю: чому всі твої романтичні полінезійці стирчать вічно в рабстві під горсткою цивілізованих завойовників, а твої хвалені росіяни, маючи під собою найкращий шмат земної кулі, не можуть бодай як слід наїстися, не кажу вже, так як американці, а хоч би так, як ми, дарма що у нас нема де повернутися. Ти сам знаєш, що наш середній бауер виглядає ефектніше, ніж весь їхній колгосп, а один пересічний американський фермер має більше техніки, ніж ціле їхнє емтеес. — Ну, це вже ти, Вертере, переборщуєш, — озвались інші співрозмовники, що засадничо погоджувались з Вертером (У.Самчук). Критичний борщ Щоб їсти ми могли, Не переперч, Не переборщ І не пересоли (І.Качуровський). І це навіть не ассиміляція, тому що суржик заповнює пробіли, а не заміняє реальні слова (які лише в книжках і існують). Ще один абсурд цієї “чистої” української полягає в тому, що слова – вони із книжки, а побудова речення із реального життя. Тобто, копірайтер чи хто там тексти стругає, пише речення, і заміняє нелітературні слова на літературні. Якщо утрувати, то пишемо російське речення – українськими словами. І виходить дуже коряво, чому і не сприймаються ці слова. Піпл не хаває (з інтернету)].

Целенаправленный – цілеспрямований.

Целеустремленность – спрямованість, цілеспрямованість.

Целеустремлённый – спрямований, цілеспрямований.

Цельный – 1) (состоящий сплошь из чего-нибудь одного) суці́льний; 2) (лишенный раздвоенности) ці́лісний, ці́льний, (ещё) зі́браний; 3) (устар.) влу́чний, цілки́й, (диал.) ці́льний; 4) (неразбавленный, натуральный) нерозведений, нерозбавлений, (о молоке, ещё) незбираний; (целый) цілий: • цельное вино – нерозведене вино; • цельное зерно – ціле зерно; • цельное молоко – незбиране молоко. [— І ніколи не забувайте, що Наталі цільна натура, цільна й пристрасна (В.Омельченко, перекл. Ф.Саґан). — От бачиш,— сказав Степан Аркадійович,— ти дуже цільна людина. Це твоя якість і твоя вада. Ти сам цільний характер і хочеш, щоб усе життя складалося з цільних явищ, а цього не буває (А.Хуторян, перекл. Л.Толстого). Це був суворий невтомний чоловік зі складним характером, але цільний: самої його присутності було досить, щоб навести порядок і вселити впевненість (С.Борщевський, перекл. М.В.Льйоси). Привозить дядько на базар суцільний десятиметровий шмат сала. Всі збіглися, розпитують, як вдалося виростити. — Ну як, як… Прив’язуєш порося за задні ноги, а миску щодня відсовуєш].

Число – (величина) число; (количество) кількість, число, (ещё) цифра; (грам.) число; (месяца) дата, день: • без числа – безліч, без ліку (без числа), незліченно, незчисленно; • большое число присутствующих – велика кількість (велике число) присутніх; • быть в числе кого – бути серед кого; • в большом числе – у великій кількості; • в первых числах месяца – у перших числах місяця; • в последних числах января… – наприкінці січня…; • в том числе и… – зокрема; серед них і…; між них і…; а також і…; • в числе присутствующих… – серед присутніх; • двойственное число – двоїна; • дробное число – дробове число; • из числа кого – з-поміж (з) кого; • единственное число – однина; • изменяться в роде и числе – відмінюватися у роді й числі; • каждое первое число – щопершого числа; • множественное число – множина; • не из их числа кто – не належить до них хто; • нет, несть числа кому, чему; без числа – нема (немає) ліку кому, чому (нема числа); без ліку (безліч) кого, чого; без числа; (иногда) незліченно (незчисленно) кого, чого; сила кого, чого; велика (страшна, страшенна) сила кого, чого; сила-силенна (сила-силюща, силеча) кого, чого; • один из их числа – один з-поміж них, з них, належний до них; • отрицательное число – від’ємне число; • от такого-то числа – з дня такого; • победить числом – перемогти числом (кількісно); • положительное число – додатне число; • средним числом – пересічно; середнім числом; • терия чисел – теорія чисел; • целое число – ціле число; • число безразмерное – число нерозмірне; • число бесконечно малое – число нескінченно мале; • число волновое – число хвильове; • число действительное – число дійсне; • число лишних связей (мех.) – кількість зайвих в’язей; • число мнимое – число уявне; • число неизвестное – число невідоме; • число передаточное – число передаткове; • число приведенное – число зведене; • число степеней свободы – число ступенів вільности. [Правда, правда, неймовірні! Там глибини незглибимі, Залів, ходів, коридорів там без ліку, без числа… (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Чого не злічите — числа немає в тім, Чого не зважите — не важить та вага, Чого не виб’єте — не варто ні шага (М.Лукаш, перекл. Й.В.Ґете). Герцоґ ступив крок уперед, тоді назад, щось буркнув, підвів погляд на оздоблену золотим листям стелю. Ґаус використав паузу для обчислення кількох простих чисел (В.Кам’янець, перекл. Д.Кельмана). Влада чисел тим могутніша, чим менше в них розбираються (Вольтер). Велика епоха здатна вмістити значне число маленьких людей (С.Є.Лєц). Втомлений програміст: — А яке сьогодні число. — Ціле. Додатне].

Язык – 1) язик; 2) (речь) мова; 3) (в колоколе, колокольчике) серце, би́ло; 4) (перен., пленный) язик; 5) (уст., народ) язик: • боек на язык – меткий (швидкий, гострий) на язик, язикатий; • болтать (трепать, чесать) языком, мозолить языка – молоти (ляпати, клепати, плескати) язиком, базікати; • боек на язык кто – меткий (швидкий, гострий) на язик хто; язикатий хто; • вертеться на языке, на кончике языка – крутитися (вертітися) на язиці, на кінчику язика; на язиці висіти; • владеть языком – володіти (орудувати) мовою; • говорить на разных языках (перен.) – говорити різними мовами; не розуміти один одного, одна одну, одне одного, одні одних; • говорить, писать на каком языке – говорити, писати якою мовою; • держать язык за зубами (на привязи) (разг.) – тримати (держати) язик (язика) за зубами, тримати (держати) язик на зашморзі (на припоні); (иногда) замикати рот (уста); • дёрнуло за язык (разг.) – смикнуло за язик; • заливной язык – заливний язик; • злой язык – злий (лихий) язик; • идти (не идти), приходить (не приходить) на язык – навертатися (не навертатися) на язик; • иметь длинный язык – мати довгого язика, мати довгий язик; • как (у кого-либо) язык повернётся, повернулся; • использование (употребление) языка – мововжиток; • ломать язык – калічити мову; • население (народ), говорящее на другом языке – іномовне (іншомовне) населення; • на (украинском) языке – (українською) мовою; • на языке медок, а на сердце лёдок – на язиці медок, а під язиком (на думці) льодок; слова ласкаві, а думки лукаві; м’яко стелить, та твердо спати; янгольський голосок, та чортова думка; • овладеть языком – опанувати мову, добре вивчити мову; • они его не спускают с языка – він їм у зуби нав’яз; • остёр на язык кто, острый язык у кого – гострий на язик хто, дотепний хто; • прикусить (закусить) язык (перен., разг.) – прикусити (прип’ясти, припнути) язик (язика), укуситися (укусити себе) за язик; • проглотить язык – проковтнути язика (язик); • происхождение языка – походження мови; • просится на язык – проситься на язик (з язика); під язиком горошина мулить; • птичий язык – пташина мова; • разговорный язык – говірна мова; обихідна (повсякденна) мова; (иногда) розмова, (поет. мова-розмова); • родной (материнский) язык – рідна (матерня, материна, материнська) мова; • слетать, срываться с языка – зриватися з язика; • хорошо подвешенный язык – добре почеплений (підвішаний) язик; • чесать (трепать, трещать, молоть) языком, чесать (трепать, мозолить) язык (разг.) – клепати (плескати, молоти, ляпати, теліпати, ляскати) язиком; (образно) язиком горох товкти, язиком піну збивати; • что на уме, то и на языке – що на думці, те й на устах (на язиці) (Пр.); хто що гадає, те й вимовляє (мовляє) (Пр.); • что у трезвого на уме, то у пьяного на языке – що у тверезого на умі, те у п’яного на язиці (Пр.); у п’яного що в серці, те й на язиці (Пр.); не бий, не волочи, у горілці язик намочи – всю правду скажу (Пр.); • чтоб у тебя язык отнялся (вульг. разг.) – бодай тобі заціпило; бодай ти (а щоб ти) занімів; • эзоповский (эзопов) язык – езопова (реже езопівська) мова; • язык без костей у кого – язик без кісток у кого; безкостий язик у кого (має хто); • языки, языци – язики, народи, народності; • язык и речь – мова і мовлення; • язык мой — враг мой – язиче, язиче, лихо тебе кличе, в мені [ти] сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мій — ворог мій (Пр.); мовчи, глуха, менше гріха (Пр.); млин меле — мука буде, язик меле — біда буде (Пр.); • язык не повернётся, не повернулся сказать (спросить…) что-либо – як (у кого) язик повернеться, повернувся; язик не повернеться, не повернувся сказати (спитати…) що; • язык отнялся у кого – відібрало (відняло, замкнуло) мову кому; стратив мову хто; річ відняло (відтяло) кому (у кого); заціпило кому; (иногда) усох язик кому (в кого); • язык плохо подвешен (привешен) у кого – язик погано (зле) повертається (працює) в кого; язик погано (зле) вигострений (загострений) у кого, язик погано (зле) вигострений (загострений) має хто; язик погано виструганий у кого (кому), язик погано виструганий має хто; язик погано причеплений (прив’язаний, привішений) у кого; • язык преподавания – викладова мова; • язык прилип (присох) к гортани у кого – язик присох [у роті] у кого (кому); язик прилип (присох) до піднебіння кому (у кого); (разг. также) забув язика у роті хто; • язык хорошо подвешен, привешен у кого – язик добре повертається (працює) в кого; язик добре вигострений (загострений) має хто; язик добре виструганий у кого, язик добре виструганий має хто; язик мов на коловороті (ковороті) в кого; язик добре почеплений (причеплений, прив’язаний, привішений) у кого; (иногда схвально) язикатий хто; • язык до Киева доведёт – язик до Києва доведе (Пр.); (ирон.) язик доведе до Києва і до кия (Пр.); язик на край світу доведе (Пр.); хто питає, той не блудить (Пр.); • язык иностранный – чужа (іноземна) мова; • язык мал, да великим человеком владеет – язик маленький, а великим тілом володає (владає) (Пр.); язик — мій найтяжчий ворог (Пр.); язиче, язиче, лихо тебе миче, в мені ти сидиш, а мені добра не зичиш (Пр.); язик мельне, та й у кут, а губу натовчуть (Пр.); язичку, язичку, маленька ти штучка, а велике лихо робиш (Пр.); дай язикові волю — заведе у неволю (Пр.); • языком болтай, а рукам волю не давай – язиком що хоч роби, а рукам волі не давай (Пр.); губою що хоч плети, а рукам волі (простору) не давай (а руки при собі держи) (Пр.); язиком мели, а рукам волі не давай (Пр.); язиком хоч як тіпай, а рукам волі не давай (Пр.); дай рукам волю, то сам підеш у неволю (Пр.); • языком молоть — не дрова колоть: спина не заболит – язиком вихати — не ціпом махати (Пр.); одне — творити язиком, а друге — перти плуга (Пр.); найменше діло — балакати (Пр.); хоч варила — не варила, аби добре говорила (Пр.); • язык пламени – язик полум’я; • язык преподавания – викладова мова. [Укусись за язик, та й мовчи (Номис). Яка мова, такі й наші думки будуть: московська мова — московські думки (Б.Грінченко). Мова — засіб не виражати вже готову думку, а створювати її (О.Потебня). Порідшало вас, земляки мої, на Вкраїні; перемішались ви з усяким язи́ком, а найбільш між тими, которі повинні б перед вести; вийшло з них таке, що ни до якого плем’я не пристануть: чужоземці в рідній землі, чужоземці і всюди, де ні появляться! Бо живе Німець по-німецьки, Турок по-турецьки, англичанин по-англійськи і Москаль по-московськи; тілько наш брат Українець носить навиворот свою одежу. Підбита, бачте, московською китайкою або німецькою чи французькою матерією: то що вже лице проти підбою? (П.Куліш). Нація повинна боронити свою мову більше, ніж свою територію (Л.Українка). Українець, що нехтує своєю мовою, є для своєї нації мертвою людиною (І.Огієнко). Мова — це найживіший, найповніший і найміцніший зв’язок, що з’єднує віджилі, сучасні й майбутні покоління народу в одне велике, історично живе ціле. Вона не тільки виражає собою життєвість народу, але є власне самим цим життям. Коли зникає народна мова, — народу більше немає! (К.Ушинський). Все ж російський язик, зіпсутий навмання, Це ще не українська мова (Є.Плужник). Скубуть озиме, нищать ярину, ще й гидять, гудять, ратицями крешуть. Трагічна мово! Вже тобі труну не тільки вороги, а й діти власні тешуть. Безсмертна мово! Ти смієшься гірко. Ти ж в тій труні й не вмістишся, до речі. Вони ж дурні, вони ж знімали мірку з твоїх принижень — не з твоєї величі! (Л.Костенко). Повна Україна українців, та всі іншомовні (В.Слапчук). Мова війни і ненависті в нашій країні настільки в’язко в’їлась у щоденний побут, що ми вже й не реагуємо. Негри у нас обов’язково «чорножопі». Євреї — «жиди пархаті». Цигани? Уже й цього слова досить. Хто далі за списком? Ґеї та лесбіянки — «хворі й неповносправні, всіх на примусове лікування». Інваліди, себто справжні неповносправні — «хитрозаді симулянти». Психічнохворі? Можна й коротше — «психи» і «дауни». Отакий буденний словник нашої мови. А мова визначає все. Тож із таким словником у нас просто не могли не обрати президентом типа, який, по-батьківському картаючи — пардон, по-паханському наїжджаючи на — бездарних підлеглих, погрожує «поперебивати руки-ноги», «повідривати яйця» чи «повідкручувати голови». І коли цим самим президентом призначений прем’єр зненацька гаркає на довірене його керівництву «народонасєлєніє» своїм незабутнім «хорош скулить, взяли лопаты!», то він насправді ніякий не прем’єр, а зонівський вертухай, що вирішив покомандувати зеками (Ю.Андрухович). Мова — це багато чого. Але вона повинна бути потрібною. Тоді ти її вживаєш, а вона тебе будує. Працює цей механізм за зразком причастя. Приймаєш її тіло, запиваєш холодним квасом із родзинками і літаєш по небу з ранку до вечора (В.Рафєєнко). В короткого розуму — довгий язик (Аристофан). Для вивчення мови важливішою є вільна допитливість, ніж грізна необхідість (Аврелій Авґустин). Язик даний людині, щоб приховувати свої думки (Талейран). Хто не любить своєї рідної мови, солодких святих звуків свого дитинства, не заслуговує на ім`я людини (Й.Ґ.Гердер). Кордони моєї мови означають кордони мого світу (Л.Вітґенштайн). Саме мови формують структуру нашого знання (Девід Ґарісон). Ті, хто хоче стати частиною нашого суспільства, мають не лише дотримуватися наших законів, але й розмовляти нашою мовою (Анґела Меркель). Ветеран війни мріяв взяти в магазині язика і донести його до своїх (В.Шендеровіч). Доки Україна буде презентувати себе як країна, що в ній властиво не треба знати української мови, доти її вважатимуть лише трішки іншою Росією, свого роду «Малоросією» або країною другорядного значення (Міхаель Мозер). Язика підбери, бо наступиш].

Каска – каска, (устар.) шишак. [Потім Мезентія доспіхи На пень високий насадив. І се робив не для потіхи, А Марса щоб удоволив. Шишак, панцир і меч булатний; Спис з прапором, щит дуже знатний! І пень, мов рицар, в збруї був (І.Котляревський). Однак же хитро зумів тому лихові зарадити: вирізав з картону такий ніби начілок, примостив до шишака — от тобі й шолом зуповний (М.Лукаш, перекл. М.Сервантеса). В одну секунду кров приклеїла мені штани до тіла й наповнила жмені. На щастя, нам допіру роздали сталеві каски на голови, щоб захистити головне. Англійські й американські екіпажи, цілком природно, вдягли каски на голови, та французи, одностайно, використовували їх для того, щоб прикрити частину свого тіла, яку вважали значно ціннішою. Я стрімко підняв каску і переконався, що головне — ціле й здорове. І відчув полегшення, що навіть скрута нашого становища не справила на мене особливого враження (М.Марченко, перекл. Р.Ґарі). А щоб каска не лежала марно, я кладу її хлопцеві на зад, не заради пустощів, а просто вважаю, що тепер це в нього найвразливіше місце. Правда, там чималий шар м’яса, але поранення в це місце збіса болюче, до того ж доведеться лежати в лазареті не один місяць і тільки на животі, а потім ще, мабуть, довго шкутильгати (К.Гловацька, перекл. Е.М.Ремарка)].

Фельдфебель – (нем.) фельдфебель. [Во дні фельдфебеля-царя Капрал Гаврилович Безрукий Та унтер п’яний Долгорукий Украйну правили. Добра Таки чимало натворили, Чимало люду оголили Оці сатрапи-ундіра (Т.Шевченко). «Хочете лишитися при війську?». Перукар Ґартерштайн мав жінку з дитям і добру крамницю в Ольмюці і вже двічі пробував симулювати ревматизм суглобів, аби якнайшвидше звільнитися з армії. Але він не міг сказати цісареві — ні. «Так, величносте», — сказав він і тієї ж миті усвідомив, що спаскудив ціле своє життя. «Ну й добре. В такому разі ви — фельдфебель» (Є.Горева, перекл. Й.Рота). Поруч стоять санітари, беруть омліле закривавлене тіло, ллють солдатові в обличчя воду і, щойно він приходить до тями, фельдфебель — цей символ шкуродерства — продовжує процедуру. З цим вони хочуть виграти війну! (Г.Петросаняк, перекл. А.Ґранаха). — Я думаю, десь годину всі будуть зворушені, а потім почнеться педагогіка. Моя матуся — о брате! З неї вийшов би справжній фельдфебель! У старенької золоте серце, хоч і в гранітній оправі! (Н.Сняданко, перекл. Е.М.Ремарка). Штабний фельдфебель ляпав далі язиком щось таке, в чому не було ні голови, ні хвоста (С.Масляк, перекл. Я.Гашека). Фельдфебель Мюкке поворушив у чоботях пальцями ніг. Він не міг терпіти ротного командира. Щоправда, він і зараз стояв перед ним струнко — дисципліна понад усякі там особисті почуття, але, щоб виявити своє презирство, непомітно ворушив пальцями ніг у чоботях. «Йолоп, — думав він. — Базікало!» (Ю.Петренко, перекл. Е.М.Ремарка)].

 Російсько-український словник складної лексики С. Караванський, 2012 (чернетка) 

НАСТОЯ́ЩИЙ ще правде́шній, чи́стий (тобі́) [настоящее го́ре чи́сте горе], досто́тній, правди́вий, (друг) щи́рий, (не лише про правду) су́щий [настоящий запоро́жец су́щий запоро́жець], оказ. повнометра́жний [настоящий идио́т повнометра́жний ідіо́т], фраз. ці́ли́й [настоящее сча́стье, что ці́ле ща́стя, що], живомовн. ну, про́сто [настоящий арти́ст ну, про́сто арти́ст]; настоящее зо́лото щи́ре зо́лото; в настоящее вре́мя оце́ (тепе́р), галиц. нара́зі; до настоящего вре́мени /с настоящего вре́мени/ изве́стный /де́йствующий, испо́льзуемый, устано́вленный тощо/, дотепе́рішній /відтепе́рішній/; до настоящего вре́мени /с настоящего вре́мени/ дотепе́р /відтепер/.

 Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов) 

Весь, вся, все – уве́сь, уся́, усе́, ці́лий, ці́ла, ці́ле.

Целевой – метови́й, цілеви́й, -а́, -е́.

Целое – ці́ле, -лого.

Целок – ціле́ць, -льця́.

 Російсько-український фразеологічний словник 1927р. (В. Підмогильний, Є. Плужник) 

Сбор – збирання; збір. Гербовый сбор – гербове. Судебный сбор – судове. Весовой сбор – вагове. Подушный сбор – подушне. Валовой сбор – цілеве. Питейный сбор – винове. Налоговый сбор – стягання податків. Денежный сбор – збирання грошей. Кружечный сбор – карнавочний збір.

 Російсько-український словник сталих виразів 1959р. (І. О. Вирган, М. М. Пилинська) 

Благой • Благая муха его укусила – ґедзь (дрік) його вкусив (на нього напав); ґедзь (дрік) вджиґнув його; джиґавка вджиґнула його; дур (комиз) напав його (на нього); сіла муха на носі йому. [Який це дрік тебе вджиґнув? Лукаш, перекл. із Гете.] • Благим матом кричать, орать – несамовито кричати; криком кричати; кричати щодуху (щосили); репетувати (лементувати) [на все (на ціле) горло]; пробі кричати; (згруб.) кричати як на живіт; [як] на пуп кричати; репетом репетувати. [І таке гостре каяття пронизало дівчину, що захотілося криком кричати. Козаченко.] • Он избрал благую честь – він обрав найкращу долю; він найліпший шлях обрав; він дав собі найкращу раду з чим. • Яко наг, яко благ – яко наг, яко благ. Пр. Прийшов нестаток, забрав остаток. Пр. Були коралі, та пішли далі; були перли, та ся стерли. Пр. Ані я в’ївся, ані я впився. Пр.

Брань • Брань базарная, площадная, скверная – базарна (вулична) лайка; сороміцька (неподобна) лайка; гниле слово. • Брань с упоминанием чёрта – чорне слово; черкання; лаяння-черкання. [Він назвав мене чорними словами, каже: сякий-такий, сину, та й по-матірному. Сл. Гр.] • Добить с бранью что – висварити (вилаяти) що. • Осилить в брани – перелаяти. [Лаяла, лаяла — насилу ціле село перелаяла. Пр.]

Вавилонский • Вавилонское столпотворение (перен.) – вавилонське стовпотворіння; шарварок (гармидер, буча, розгардіяш), [Зчинився галас, гармидер, ціле вавілонське стовпотворіння. Коцюба. Ані в казці сказати, ні пером описати, який там учинився шарварок, яка там знялась буча, на тій раді, аж кольорові шибки забриніли. Ільченко.]

Волк • Быть волком – бути вовком; вовкувати. • Волк в овечьей шкуре (перен. книжн.) – вовк в овечій (у баранячій) шкурі (кожушині). Дивиться лисицею, а думає вовком. Пр. Хоч одягне вовк і овечу шкуру, а все вовком буде. Пр. Добрий, як баранчик, тільки по-вовчому виє. Пр. Пізнать вовка хоч у баранячій шкурі. Пр. • Волка в пастухи поставили – будуть усі вівці цілі, коли вовк за пастуха. Пр. Лихо вовкові — замкнули його між вівці. Пр. Погано тим вівцям, де вовк за пастуха. Пр. Біда вівцям, де вовк пастушить. Пр. Замкнув вовка межи вівці, — нехай тюрму знає! Пр. • Волка ноги кормят – вовка ноги годують (живлять) [а пса кості]. Пр. Якби все вовк лежав, то вже б досі й здох. Пр. Вовк лежачи не утне. Пр. • Волк и из счёту овец крадёт – вовк і з ліку (і лічене, і лічені вівці) бере (хапає, візьме). Пр. Вовк і раховані вівці бере. Пр. • Волк и каждый год линяет, да обычая не знает (а все сер бывает) – вовк линяє, а натури не міняє. Пр. Вовк старіє, але не добріє. Пр. Каплавуху (капловуху) хоч родзинками годуй, а все буде каплавуха (капловуха). Пр. Побий на бісові ліс, то все з біса буде біс. Пр. • Волки сыты и овцы целы – вовк ситий і вівця (коза) ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб мені вовк цілий і баран ситий. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр. • Волков бояться — в лес не ходить – вовків (вовка) боятися — в ліс не ходити (не йти). Пр. Як вовка бояться, так і в ліс не йти. Пр. Боявшися вовка, в лісі не бувать (й без грибів бути). Пр. • Волком выть (разг.) – вовком вити; скиглити (скімлити, скавулити, скав(у)чати, квилити). • Волком глядеть, смотреть, посмотреть на кого – як вовк (вовком, як звір, звіром) дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; вовкувато дивитися, подивитися (глянути, поглянути…) на кого; дзизом (зизим оком) дивитися, подивитися на кого; (тільки докон.) визвіритися на кого. [Чого ви на мене визвірились? Старицький.] • Как волка ни корми, [он] всё в лес смотрит – вовка хоч як годуй (скільки не годуй), а він у ліс дивиться. Пр. Вовка щось усе до лісу тягне. Пр. Вовча натура в ліс тягне. Пр. Вовка в плуг, а він у луг. Пр. • Много волков – багато вовків; (розм.) звірно. • Мы о волке, а он за гумном – за вовка помовка, а вовк у хату. Пр. Про вовка помовка, а вовк тут. Пр. Про вовка річ, а вовк навстріч. Пр. На вовка помовка, а вовк і в хату суне. Пр. Про вовка помовка, а вовк і вродивсь (а вовк у кошарі). Пр. • Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел – не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що вівцю з’їв. Пр. Не за те вовка б’ють, що сиру нема, але що вівцю з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр. • Отольются волку овечьи слёзки (кошке мышкины слёзки) – віділлються вовкові овечі (кобилячі) сльози. Пр. Одізвуться вовкові овечі (коров’ячі) слізки. Пр. Тривай, це йому рогом (боком) вилізе. Пр. Прийде і на пса колись зима. Пр. • С волками жить, по-волчьи выть – з вовками жити, по-вовчому вити. Пр. З вовком жити, вовком бути (по-вовчому вити). Пр. Попав між вовків (між вовки) — вий по-вовчому (по-вовчи). Пр. Попав між собак (між собаки), — не хоч гавкать — мовчи, а все-таки хвостом крути. Пр. В яке стадо залетів, так і крякай (каркай). Пр. Між воронами — будь вороною, між солов ями — співай солов’єм. Пр. Убрався між ворони, і крякай, як вони. Пр. На чиєму возі їдеш, того й пісню співай. Пр. Чий хліб їси, під того дудочку й скачи. Пр. На чиєму току молотять, тому й хліб возять. Пр. На чиєму возі сидіти, того й волю волити. Пр. Між вовками вий по-вовчи, між свиньми (свинями) хрюкай по-свинячи. Пр. • Серый волк – сірий вовк; (поет.) (вовк-)сіроман(ець). • Старый, стреляный, травленый волк (перен.) – бачив ((лок.)видів) світа; з світа (з світу) чоловік; бувалий у бувальцях. • Таскал волк — потащили и волка – носив вовк — понесуть і вовка. Пр. Носив вовк козу, аж і вовка понесли. Пр. Носив вовк вівці (овець) — понесли вже й вовка. Пр. Ловив вовк, ловив, а колись і вовка зловлять. Пр. Носить вовк, носить, а колись і вовка винесуть. Пр. Бере, бере вовк, та й вовка візьмуть. Пр. Ловить вовк, ловить, а як вовка спіймають — шкуру здеруть. Пр. • Упрямая овца волку корысть – уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр. Уперте теля вовкові користь. Пр.

Глухой • Глухая ночь – глупа (глуха) ніч. [Минали години глупої ночі… Яновський. Ніч стояла глуха, ще чорніша по світлі. Коцюбинський.] • Глухая осень – пізня (глуха) осінь. [Як глуха осінь настала, як з ліса все листя опало, як чорне поле ворони вкрили, то тоді до старого Леся прийшла смерть. Стефаник.] • Глухая пора, глухое время (перен.) – мертва доба (пора); глухі часи. • Глухая тетеря, глухарь (груб.) – глуха тетеря; глухий, як тетерук; глушко (глухань, глуш(м)ан). [Навіки охрестили його глуханем. Стельмах.] • Глух, как пень – глухий, як (мов…) пень (як стовп). [Коли я кожен день Звертавсь до тебе з горем, Ти був глухий, мов пень. Годованець.] • Глух к чему – глухий на що, до чого. [Іван був глухий на дядькові перестороги. Бордуляк.] • Глухое место (перен.) – глушина; [глухий] закуток; закутень; застум. [Невже ціле життя ми просидимо в оцій глушині, серед цих дрібних інтриг? Шовкопляс. Хоч він і Барбос, а все-таки скучає в цьому глухому закутку за людьми. Стельмах.] • Глухой не послышит, так догадается – глухий не дочує, то вгадає. Пр. Глухий не почує, то видума. Пр. Глухий не дочує, то змислить. Пр. Глухий що не дочує, то вигадає (доложить, вимислить). Пр. • Глухому две обедни не служат – день не петрівський, язик не попівський — по двічі говорити. Пр. Сьогодні не вівторок, щоб повторювати разів із сорок. Пр.

Говорить • В нём говорит собственник (разг.) – у ньому говорить (озивається) власник. • Вообще говоря – кажучи (казавши) загалом; загалом беручи (бравши). [Українське письменство, кажучи загалом, в усій своїй сукупності стояло і встояло до цього часу на міцному грунті реалізму, народності і національності… Н.-Левицький.] • Всё говорит и говорит – говорить (балакає) і (та й) говорить (балакає); одно говорить (балакає) [і говорить (і балакає)]; (образн.) скрекоче (скрегоче), мов (як…) сорока. [Як же мені розказувати, — сердито обізвався дід, — коли не даєте й рота роззявити: скрегочете, мов сорока на вербі!.. Стороженко.] • Вяло говорить – мляво говорити; слебізувати. [Дивись, як слебізує, аж нудно слухати. Сл. Гр.] • Говорит как по писаному – говорить, мов (як…) з книжки вичитує (читає, бере); каже, як з листа бере; говорить так, як з письма бере; говорить (каже) хоч на папері пиши (хоч у книзі друкуй); говорить (каже) як (мов…) по писаному. [Як розкаже було що з давнини, то наче з книжки читає, аж зітхнеш, слухаючи. Свидницький. І розказує було про козаків, про гетьманщину, про Запоріжжя, як по писаному… Свидницький.] • Говорит, не отдавая себе отчёта, не сознавая что – блудить словами; не знає, не тямить, що каже (говорить, балакає). [Ой ти, дівчино, словами блудиш, Сама не знаєш, кого ти любиш. Н. п.] • Говорит об одном, а намекает на другое – каже про одне, а натякає на інше; говорити (казати) на(з)догад буряків, щоб дали капусти. • Говорить без обиняков, напрямик – говорити (казати) прямо (на(в)прямець, на(в)прямки); без підхідців казати (говорити). [То такий чоловік, що ти йому все напрямець кажи: гаразд буде. Сл. Гр. Вір не вір, а я скажу навпрямки, що один твій ласкавий погляд — і я пан над панами!.. Кропивницький.] • Говорить бессвязно – Див. бессвязно. • Говорить быстро, скороговоркой, как трещотка – говорити (балакати) швидко (шпарко, скоро); дріботіти (торохтіти); (образн.) як (мов…) горохом (як намистом) сипати. [Вбігаючи, вона шпарко говорить, жвава, весела, очі горять. Українка. Кресало є?.. Є!.. А губка є?.. Є!.. Ну, викрешемо… га!..— торохтів він, мов горохом сипав. Коцюбинський.] • Говорить в защиту кого, чего – говорити (казати) в оборону (в обороні) кого, чого; говорити (казати, промовляти) за ким, за чим; говорити (казати) на захист кого, чого. [Вважаю за свій обов’язок не мовчати, а сказати кілька слів у його обороні. Франко.] • Говорить вздор – гнути дурниці; плескати; турувати; галамагати; химери гонити (ганяти); плести (ліпити) харки-макогоники (харки-макогоненки). Див. іще вздор. • Говорить в лицо – говорити у вічі (в [живі] очі); (лок.) прітьма говорити (казати). [Як маєш казати поза очі, прітьма кажи. Сл. Гр.] • Говорить в насмешку – казати на глум (на сміх). • Говорить в нос, гнусить – говорити (балакати…) крізь ніс (у ніс); у ніс мова; говорити гугняво; гугнявити (гугнити, гуняти); гундосити. [Мов собака мурличе, та ще й гугнявіє. Квітка-Основ’яненко. Щось гугнить, ніяк його не второпаєш, що він верзе. Стороженко.] • Говорить вспыльчиво, запальчиво – говорити (балакати, мовляти, мовити…) запально (сприсливо, з оприском). • Говорить в тон кому – говорити (казати, мовити) в тон (під лад, у лад) кому. • Говорить в чей-либо адрес – Див. адрес. • Говорить в чью пользу – говорити (казати) кому на користь; на чию руч казати (горнути). [Калитці щось треба сказати і на користь громаді. Гордієнко.] • Говорить в шутку, шутя – на сміх (жартома, на жарт, у жарт, жартом) казати (говорити…); говорити (казати) жартуючи (іноді розм. шуткуючи). [І як таке можна, хай навіть жартома, сказати, коли вона так славно прибралася. Стельмах.] • Говорить дело – говорити (казати, мовити) до діла (до пуття); говорити по суті. [Еге, молодиця до діла каже, — схвально кивнув головою найстаріший із повстанців. Панч. Може ж хоч ти, Йване, скажеш мені до пуття? — журно допитувався Оксентій. Смолич.] • Говорить много, лишнее – (за)багато балакати (говорити); (глузл.) розпускати губи (губу, язика). [Там як розпусте губу, так і не вговтаєш її. Кропивницький.] • Говорить намёками – казати (говорити) натяками (навтяки, навтямки, на (з)догад); закидати на (з)догад; закидати [слова]; (жарт. образн.) казати (говорити, закидати) на (з)догад буряків [щоб дали капусти] (навтяки буряки, щоб капусти дали). [Закинув Марусі на догад, що се він її любить. Квітка-Основ’яненко. Почне слова закидати, воду, як то кажуть, каламутити. Вовчок. Так бо почервонів, як я їй став закидати, що її полюбив. Квітка-Основ’яненко. Спершу дядько п’яний, — на догад буряків, — дайте капусти! — почне закидати. Мирний.] • Говорить на многих языках – говорити багатьма мовами. • Говорить на непонятном языке – говорити незрозумілою мовою; джеркотати (джеркотіти); ґерґотати (ґерґотіти). [Порозумітися з ними ніяк — джеркотять щось по-своєму… Головко. Німець кричав, плювався, з жінкою сварився, тільки не розбереш нічого, все по-своєму, мов гуси, ґерґотали. Тобілевич.] • Говорить на чей счёт – казати (говорити) на чий карб; казати (говорити) про кого. • Говорить обиняками – говорити (казати) манівцями (навмання, наздогад); (розм.) говорити (казати) позавгорідно. [Ви ніколи мені щиро не кажете, а завжди манівцями, позавгорідно. Сл. Гр.] • Говорить открыто, откровенно – говорити (казати) відверто, щиро (по щирості). [По щирості кажу я те, що інша б утаїла… Тобілевич.] • Говорить по душам – говорити щиро (по щирості); говорити відверто. • Говорить понаслышке – говорити (казати) з чутки (з чуток); від людей казати; говорити (казати) з людського поговору; говорити (казати), як од людей чув, чула (як люди гомонять); казати казане. [Про те, що діялось на Україні 1768 року, розказую так, як чув од старих людей… Шевченко. Я теж не своє кажу — тільки так люди гомонять. Лебединець, перекл. з Реймонта.] • Говорить по поводу чего – говорити з приводу чого. • Говорить по-русски, по-украински – говорити російською мовою (по-російськи, по-російському), українською мовою (по-українськи, по-українському). • Говорить про себя, самому с собой – говорити (казати, мовити, балакати) [собі] думкою (подумки, на думці); говорити (казати…) [самому] до себе; говорити (розмовляти) з самим собою. [Баба сідала собі на лаву проти скринь і говорила сама до себе. Стефаник. Звичка була в старого з самим собою розмовляти… П. Куліш.] • Говорить пространно, растянуто о чём – широко говорити (розводити) про що; розводитися про що. [То, бувало, стрибає, як заєць, а тепер, — як почне розводити, за годину не скінчить. Кочерга.] • Говорить пустяки – говорити (правити, плести, провадити) дурниці; говорити (казати) пусте (пусто). [Ви не знаєте та й говорите пусте. Ану, запитайтеся мами, який я розумний! Стефаник.] • Говорить резко, не стесняясь – говорити гостро (не перебираючи висловів); (образн.) говорити (казати) без обрізків. • Говорить сквозь зубы – цідити [крізь зуби]; говорити (казати) крізь зуби. [Вона цідила слова, мов отруту. Коцюбинський. Васильєв одвернувся, сказав крізь зціплені зуби… Кундзіч.] • Говорить с расстановкой – говорити спроквола (покволом, повагом, повільно); говорити (мовити) з перестанками (з перепинками). [Сусіди говорили повагом, не поспішаючи. Кучер. Видно, слово вирвалось зненацька, бо зразу засіклася, потім бачить, що мовчати вже не можна, доказала з перепинками. М. Куліш.] • Говорить с частыми отступлениями от темы – говорити, часто відбігаючи від теми. • Говорить так и этак (противоречиво) – двоїти, казати (говорити) так і сяк (так і он як, так і інак); язиком так і сяк; гнути сюди й туди. [Він раз каже так, а раз інак: він сам двоїть. Сл. Гр. Язиком сяк і так, а ділом ніяк. Пр.] • Говорить чепуху – говорити дурницю (дурниці, нісенітницю, нісенітниці); [казна-що, чортзна-що, не знать що] бевкати; дурнину строїти; банелюки плести. [Чортзна-що ти бевкаєш! Сл. Гр.] • Говорить чьему-либо сердцу – промовляти до чийого серця (до серця кому). [Домініка потішала розумними словами, що промовляла щиро до серця… Кобилянська.] • Говоря по совести – кажучи (казавши) по совісті. • Говоря словами (такого-то); так говорил кто – мовляли (кажучи) словами кого; [як] мовляв хто (той, он той); казав той, як той (як якийсь) казав; казав би хто(сь), ти б казав. [Еге! Уже, казав той, до того, мабуть, воно йдеться, — погоджувався, зітхаючи крізь сон, Тройгуб. Довженко. Чоловік, як якийсь казав, хоче зажити світа: на то Бог дав неділю. Цілий тиждень працюємо, як той казав, в поті чола… Мартович. Тато з мамою, — казав би хтось, — вилежувалися ціле життя в перинах… Козланюк.] • Говоря словами чего-либо (пословицы) – мовлячи (кажучи) чим (приказкою); як у приказці кажуть (приказують). [От і правда, як приказують у приказці: мати порве пазуху, ховаючи для дітей, а діти порвуть пазуху, ховаючи від матері. Н.-Левицький.] • Говорят же вам, что… – казано ж бо вам, що… • Говорят, что… (разг.) – кажуть (говорять) [люди], що…; між людьми йде, що…; славлять, що… [Говорять, що небезпечно… Вовчок. Ще славлять, ніби двійником являлась ти, — Тебе і в Трої і в Єгипті бачили. Лукаш, перекл. з Гете.] • [Давайте] не будем говорить – не говорім(о). • Да говорите же! – та ну-бо кажіть!; кажіть-но! • Едва может говорить – ледве голос подає; голосу (застар. гласу) не зведе (не відтягне); говорить, мов (як…) три дні [хліба] не їв. [Лежить, гласу не відтягне ніякого: ні, вже, кажу, не лийте води, не піднімається. Сл. Гр.] • Иначе говоря – інакше (по-іншому, по-інакшому) кажучи; кажучи іншим ладом (іншими словами). • Короче говоря – коротше кажучи; найшвидше сказати; коротке слово; словом. • Лишиться способности говорить – стратити (втратити) мову. [Він немов мову втратив. Кобилянська.] • Лучше не говорить! – бодай не казати! [Як? що? де він? — питаємо. Потап тільки головою схитнув, сів і каже: — Е, бодай не казать!.. Тесленко.] • Мне так говорили – мені так казано; мені так говорили (казали). • Мы говорим, вы говорите, они говорят на разных языках (перен.) – ми говоримо, ви говорите, вони говорять різними мовами (на різних мовах); ми не розумієм(о), ви не розумієте, вони не розуміють один (одне) одного (одна одну); ми не можемо, ви не можете, вони не можуть порозумітися. [Не хотіла б я тебе вразити, сестро, Та, бачу, прийдеться розмову залишити. Бо ми говоримо на різних мовах! Українка.] • Начинать, начать говорить – починати, почати говорити; знімати, зняти мову (річ, голос, слово). [І Кутур’є, звернувшись до нас, Ізнову говорить почав… Тичина. Далі він знову несміло зняв річ… Українка.] • Не говоря о чём – поминувши що; не кажучи про що. • Не говоря худого слова (разг.) – лихого слова не (с)казавши (не кажучи). • Не годится говорить так – не личить (не подоба) так казати. • Не приходится об этом говорить (не подобает) – не доводиться (не випадає, не подоба) про це говорити. • Не с тобой говорят – не до тебе мова (річ); (розм.) не до тебе п’ють. [Не до тебе, дяче, п’ють! Тобілевич.] • Нечего (не стоит) и говорить – нічого (нема що, нема чого, годі, шкода, не варт) і казати (говорити, балакати); шкода й мови; (образн.) даремно й язика терти (бити об зуби). [Про це й балакати не варт — То був би надто смілий жарт. Лукаш, перекл. з Гете. Ет… Даремно й язика терти — воно ж не зрозуміє! М. Куліш.] • Ни слова не говорит – (а)ні словом ((а)ні слівцем, жодним словом) не п(р)охопиться; ні слова не каже (не мовить); ні пари з уст (з губи); і (ані) пари з рота не пустить. [Жодним словом досі він не прохопився Галині про свою любов. Шиян. Сидить, як ідол, з очей іскри, у бровах сам чорт ховається, і ні пари з вуст. Дніпрова Чайка.] • Ну вот он и говорит – отож він і каже. • Одинаково говорить (то же самое) – казати в одно. [Його громада титарем настановила. Усі люди в одно казали: «Якби оце да він у воєнній службі був, його б офіцером настановили: жвавий, повновидий». Барвінок.] • Он говорит небылицы – він говорить (плете, верзе…) небилиці (вигадки, байки); (образн.) у його на вербі груші (на осиці кислиці) ростуть. [Всі, котрі те чули, поглянули по собі з усміхом недовірливості, думаючи, що хлопчина зі страху говорить якісь небилиці. Франко.] • Откровенно говоря – щиро (по щирості, відверто) кажучи ((с)казавши). [Одверто кажучи, мені було соромно признатися. Багмут.] • Поговорить толком, детально – поговорити (побалакати) до пуття (до ладу), детально (докладно). • По правде говоря – по правді сказати (сказать по правді); правду (по правді, направду) кажучи ((с)казавши, мовлячи, мовивши); сказати (мовити) правду.

Горло • Брать, взять, схватить за глотку кого (разг.) – Див. взять. • Во всё горло кричать, орать – кричати на все (на ціле) горло (на всю горлянку, на цілу пельку, на (в)весь рот, на всі заставки, на (в)весь голос, на всю губу, скільки горла стане); горлати [на все (на ціле) горло, з усього горла]; (розм.) [як] на пуп кричати; (лок.) зіпати щодуху. • Всего тут по горло – усього тут [аж] по горло (досхочу, до призволящого). • Драть горло (разг.) – дерти (драти) горло (горлянку); горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати). • Залить горло (напиться пьяным) – залити (залляти) очі (горло); напитися п’яним. • Застряло в горле (слово) – застрягло (зав’язло) у горлі (слово). • Заткнуть горло кому (разг.) – заткнути горло (пельку, горлянку, рота, пащу, пащеку, вершу) кому; зацитькати кого. • Наступать, наступить на горло (разг.) – приступити з короткими гужами; в одну шкуру добиватися чого; притьмом (ґвалтом) вимагати чого; напосістися на кого; брати за петельки кого. • Першит в горле – дере в горлі. • По горло дела, работы (перен. разг.) – аж по [саме] горло (по саме нікуди) діла, роботи (праці). • По горло сыт – ситий до(не)схочу (по [саму] зав’язку); у пельку не лізе; по саме горло ситий. • Приставать, пристать с ножом к горлу – (при)ставати, (при)стати з ножем до горла; напосідатися, напосістися на кого; сікатися, присікатися до кого ґвалтом (притьмом, з ножем до горла). • Промочити горло (перен. фам.) – промочити горлянку (горло); прополоскати горло (душу); зволожити душу (горло); укинути трохи; підхмелитися. • Становиться, стать поперёк горла – (у)поперек горла ставати, стати; ставати, стати в горлі руба (кісткою).

Драть • Драть во всё горло (разг.) – горлати (горлопанити, репетувати, галасати, галасувати, лок. зіпати, галайкати) на все (на ціле) горло. • Драть волосы, вихры; драть за волосы, за вихры – скубти [за чуба, за чуприну, за патли]; чубити; вихрити; (образн.) метелиці (матланки, почубеньків) скубки (давати). • Драть втридорога – драти (дерти, лупити) у три рази дорожче; (образн.) драти (дерти, лупити) як за батька. • Драть горло, глотку – дерти (драти) горло; горлати (галасувати, репетувати, зіпати). • Драть, задирать нос (разг.) – дерти, задирати носа (ніс); кирпу гнути. • Драть как Сидорову козу (разг.) – лупити як Сидорову козу; товкти як гамана. • Драть с живого и с мёртвого (разг.) – дерти (драти) з живого і з мертвого. • Драть уши; драть за уши – скубти за вуха; крутити вуха. • Драть шкуру; драть кожу (перен. разг.) – дерти (драти, лупити) шкуру з кого; білувати кого. [Сміявсь — здеруть і з тебе шкуру, оббілують дочиста. Коцюбинський.] • Мороз по коже дерёт – мороз проймає; [аж] морозом усипає; [аж] мороз поза шкурою (поза плечима) пішов; наче снігом по шкурі (по спині) тре; з-за спини морозом бере. • Чёрт бы его (тебя…) драл, чёрт его (тебя…) дери (разг.) – щоб його (тебе…) чорт узяв; хай його (тебе…) чорт візьме; хай йому (тобі…) чорт (дідько).

Жизнь • Бороться не на жизнь, а на смерть – боротися на життя і на смерть; боротися до загину. • Будничная жизнь – буденне життя; буденщина (щоденщина). • Вести жизнь – провадити життя; жити. • Вести тяжёлую, безрадостную жизнь – безрадісно (безпросвітно) жити; просвітку не мати. • В жизни – за життя (у житті); на віку; живши. [Перший раз за мого життя чую, що я щасливий. Н.-Левицький.] • Влачить жизнь – бідувати (животіти, скніти, гибіти); дні терти; (образн.) тягти нужденний жереб. • Вокруг кипела жизнь – навкруги (навколо) вирувало (шумувало, кипіло, буяло) життя. • Воплощать, воплотить в жизнь что – утілювати, утілити в життя що; здійснювати, здійснити (реалізувати, зреалізувати, справджувати, справдити) що. • В первый раз в жизни – уперше на віку. • Всю жизнь, в продолжение всей жизни – протягом цілого життя; усе (ціле) життя; через усе життя; [через] увесь (цілий) вік; поки (покіль) віку (життя); до віку. • Вызвать к жизни – покликати до життя; (іноді) сплодити. [Трудно думи всі разом сплодити. Руданський.] • Доживать, дожить жизнь – доживати, дожити (добувати, добути, добивати, добити) віку; довікувати; зійти з світу. [З ким дожить? Добити віку вікового? Шевченко.] • До конца жизни – довіку (поки віку); довічно; до смерті-віку; [аж] до [самої] смерті. • Долгая, долговременная жизнь – довге (довгочасне) життя; вік довгий. • Дорожить жизнью – дорожити життям; шанувати життя. • Достичь лучшей жизни – добиться ліпшого (кращого) життя; здобутися на краще (на ліпше) життя. • Жизни не рад кто (разг.) – світ немилий (знемилів) кому. • Жизнь беспросветная, безрадостная – безпросвітне життя; безпросвітна доля; безпросвіття. • Жизнь бьёт ключом – життя буяє (вирує, клекотить). • Жизнь дорогая, дешёвая – прожиток дорогий, дешевий. • Жизнь моя! (разг.) – щастя(чко) моє!; доленько моя! • Жизнь прожить — не поле перейти – вік прожити, не дощову годину перестояти (пересидіти). Пр. Вік ізвікувати — не пальцем перекивати (не в гостях побувати). Пр. На віку як на довгій ниві — всього побачиш. Пр. Життя прожити — не поле перейти. Пр. На віку — як на току: і натопчешся, й намусюєшся, і начхаєшся, й натанцюєшся. Пр. Всього буває на віку: і по спині, і по боку. Пр. • Жизнь так и кипит в нём – життя так і кипить (шумує, вирує, буяє) в нім. • За всю жизнь – за все (за ціле) життя. • Загубить чью жизнь – (образн.) Світ (вік) зав’язати кому. • Замужняя жизнь – заміжнє (молодиче) життя; заміжжя; жіноцтво. • Заплатить, пожертвовать, поплатиться жизнью за что – наложити голову (життям, душею) за що; заплатити життям за що; душі позбутися за що. • Заработать на жизнь – заробити (здобути) на прожиток (на прожиття). • Лишать, лишить жизни кого, себя – страчувати, стратити кого, себе; збавляти, збавити (позбавляти, позбавити) віку (життя) кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; укоротити (умалити) віку кому, собі; зганяти, зігнати зо світу кого, себе; відібрати життя кому, собі; заподіювати, заподіяти смерть кому, [самому] собі; наложити на себе руки. • На всю жизнь – на все (на ціле) життя; на вік вічний. • Ни в жизнь не, в жизнь не, в жизни не (разг.) – ні за що [в світі] не; ніколи [в світі] не; зроду-віку не. • Образ жизни – спосіб життя (побуту); (іноді) триб життя. [Ірина знала вже, що батьки її бідніють… хоч не показують сього перед людьми, навіть триб життя не змінюють. Коцюбинський.] • Он живёт хорошей, праведной жизнью (перен.) – він живе правдивим (праведним) життям; (давн.) він правим робом ходить; (образн.) його свічка ясно горить. • Осмыслить жизнь чью – дати зміст (смисл, сенс, розум) життю чиєму; осмислити життя чиє. • По гроб жизни ( нар.) – до скону; довіку (поки віку, повік); до [самої] смерті; до смерті-віку; поки [світ-] сонця. • Покончить жизнь самоубийством – смерть самому собі заподіяти; покінчити життя самогубством (самовбивством); накласти на себе руки; кінець собі зробити. • Покушаться на жизнь чью – важити (важитися) на чиє життя, на кого; робити (чинити) замах на чиє життя, на кого. • Полагаться, положить, отдавать, отдать жизнь за кого, за что – головою накладати, накласти, наложити за кого, за що; трупом лягти за кого, за що. • Пользоваться жизнью – уживати (зазнавати) світа (світу, життя).

Заорать • Заорать благим матом – несамовито (щосили, щодуху) загукати (загорлати); загаласувати на все (на ціле) горло; репетом зарепетувати.

Мат • Благим матом кричать, орать, вопить (разг.) – кричати (горлати) несамовито; криком кричати; кричати щодуху (щосили); репетувати (лементувати) [на все (на ціле) горло]; (згруб.) кричати як на живіт; [як] на пуп кричати; репетом репетувати.

Мачеха • Мачеха добра, да не мать родна – добра мачуха, а все не рідна мати. Пр. Що мати, то не мачуха. Пр. • Мачеха пасынку надвое волю дала: наг ходи либо без рубашки – мачуха пасинкові на волю давала: хоч льолю купи, хоч голий ходи. Пр. Дали кісточку: хоч зараз гризи, хоч на завтра положи. Пр. Хоч їж, хоч дивись, а щоб ціле було і неголодний був. Пр.

Мечта • Взлелеянный в мечтах – ви плеканий (викоханий, випещений, зголублений) у мріях; омріяний (зрідка умріяний). [Де ви, сини умріяні, чарами навіяні. Співи недоспівані — Колискові сни? Вороний.] • Лелеять мечту – плекати (голубити, кохати, пестити) мрію; (іноді поет.) гріти у серці мрію. • Не платье, а мечта – не сукня (не плаття), а [сама] мрія. • Предаваться мечтам о чём – поринати у мрії [снувати мрії, марити] про що. • Предаваться несбыточным мечтам – химерна (даремна, нездійсненна, марна) мрія. • Созданный в мечтах – витворений (створений) у мріях; вимріяний. • Создать мечтой кого, что – вимріяти кого, що. [Люблю справжніх людей, а не тих, що вимріяла моя фантазія. Кримський.] • Это было мечтой всей моей (его) жизни – це була мрія всього (цілого) мого (його) життя; я (він, вона) про це мріяв (мріяла) все (ціле) [своє] життя.

Овца • Быть пастухом овец, пасти овцы – бути пастухом овець, пасти овець; вівчарувати (вівчарити, чабанувати). • Заблудшая овца (перен.) – блудна (заблудла, заблукана) вівця. [В’яжуться люди в товаристві… та й Івана беруть між собою. А він ходить, наче та блудна вівця. Мартович.] • И волки сыты, и овцы целы – вовк ситий і коза ціла. Пр. І кози ситі, і сіно ціле. Пр. Щоб вовк був ситий і баран цілий. Пр. • Молодец на овец, а на молодца (и) сам овца – молодець проти овець, а проти молодця і сам вівця (а проти баранця і сам, як вівця). Пр. Завзяте, як перець, покіль не вийде на гер(е)ць. Пр. Це та Солоха, що кури полоха. Пр. Не то молодець, що за водою пливе, а то молодець, що проти води. Пр. Як п’ян, то копитан, а як проспався, то й свині злякався. Пр. • Не за то волка бьют, что сер, а за то, что овцу съел – не за те вовка б’ють, що він сірий, а за те, що овечку (вівцю) з’їв. Пр. Не за те бито, що ходила в жито, а за те, що дома не ночувала. Пр. Не тим кобила завинила, що вона сива, а тим, що вона побила (що поносила). Пр. Не в тім сила, що кобила сива, а в тім, що не везе. Пр. Не тим дівка погана, що не вродлива, а тим, що ледача й вередлива. Пр. • Овец не стало, так и на коз честь стала – де не маєш співця — послухаєш горобця. Пр. Нема чобіт — узувай постоли. Пр. Не прилетів соловей — нехай іволга за нього править. Пр. Нема хліба — їж пироги. Пр. • Паршивая овца всё стадо портит – одна паршива овечка всю отару поганить. Пр. Паршива вівця всю отару спаскудить. Пр. • Сделайся овцой, а волки готовы – хто стає вівцею, того вовк з’їсть. Пр. Тихого та смирного і кури заклюють (загребуть). Пр. Хто стає медом, того мухи злижуть. Пр. На похиле дерево і кози скачуть. Пр. • С паршивой овцы хоть шерсти клок – з паршивої вівці хоч вовни жмут. Пр. З ледачого вовка хоч шерсті жмут. Пр. З худого кабана хоч вишкварки. Пр. Нічим не візьмеш, так хоч клоччям. Пр. • Упрямая овца волку корысть – уперта (вередлива) коза вовкові користь. Пр.

Памятка • Дать, задать, закатить… памятку кому – дати пам’яткового (пам’ятного) кому; дати пам’ятку (на ціле життя) кому.

Промашка • Давать промашку – (те саме, що) Давать, дать маху, промаху. Див. давать. • Живёт и на Машку промашка – не кожний стрілець добрий цілець. Пр.

Сохранность • В [полной] сохранности, в целости и сохранности, в целости-сохранности – у [повній] цілості; (цілий-)цілісінький, (ціла-)цілісінька, (ціле-)цілісіньке, (цілі-)цілісінькі.

Целость • В целости и сохранности (невредимости) кто, что – цілий і здоровий хто; цілий і неушкоджений (непошкоджений) хто; у повній цілості що; ціле й неушкоджене (непошкоджене) що.

 Російсько-український словник з інженерних технологій 2013р. (Марія Ганіткевич, Богдан Кінаш) 

чи́сло трансценде́нтное число трансценде́нтне [неалгебри́чне] (число, що не задовільняє жодного алгебричного рівняння з цілими коефіцієнтами) ч. трёхзна́чное число́ тризна́чне [трицифро́ве] ч. убыва́ющее число́ спадне́ ч. факти́ческое число́ факти́чне ч. фле́гмовое число́ фле́гмове, кра́тність зро́шування ч. це́лое число́ ці́ле ч. цета́новое число́ цета́нове (показник протистукових властивостей дизльового палива) ч. ци́клов нагруже́ния теку́щее кі́лькість ци́клів наванта́ження пото́чна ч. ча́стное число́ окре́ме [частко́ве] ч. чётное число́ па́рне ч. эквивале́нтное число́ еквівале́нтне ч. эфи́рное число́ е́строве

 Словник українсько-російський 1927р. (А. Ніковський) 

Ціле́ць, -льця́ – тот, кто метко попадает в цель.

 Російсько-український словник ділової мови 1930р. (М. Дорошенко, М. Станиславський, В. Страшкевич) 

Исправность (инструмента) – спра́вність (-ности); (служащего) – акура́тність (-ности), рете́льність (-ности); все в -сти – все гара́зд; (о предмете, машине) – все ці́ле.

 Практичний російсько-український словник приказок 1929р. (Г. Млодзинський, М. Йогансен) 

Была не была. Была не была - катай с плеча. Валяй напропалую. Очертя голову. — 1. Чи пан, чи пропав - двічі не вмирати. 2. Ласувать так ласувать - бий, жінко, ціле яйце в борщ. 3. Чи гріх, чи два, а вже ж видержу.

Где наше не пропадало. За кем наше не пропадало. — 1. Лупи, козак, яйця по цілому на день. 2. Гулять, так гулять: бий, жінко, ціле яйце в борщ. 3. Сип, жінко, перцю, нехай нам на віку хоч раз гірко буде. 4. Хоч голий, та в поясі (в підв'язках).

И волки сыты, и козы целы. — 1. Щоб вовк був ситий і баран цілий. 2. І кози ситі, й сіно ціле.

Ну, гуляй на полтину. — 1. Гулять, так гулять: бий, жінко, ціле яйце в борщ. 2. Коли ласувать, то ласувать - бий, жінко, ціле яйце в борщ. 3. Лупи, козак, яйця по цілому на день.

 Правописний словник 1929р. (Г. Голоскевич) 

ціле́ць, цільця́; цільці́, -ці́в

 Словарь української мови 1909р. (Б. Грінченко) 

Викру́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. ви́крутитися, -чуся, -тишся, гл. 1) Увертываться, увернуться; вывернуться. Грицько побачив, що кацап виймає ножа, та й викрутився. Рудч. Ск. І. 201. 2) Только сов. в. Проработать безъ отдыху. Ціле літо, як муха в окропі, викрутяться обоє, рано встаючи, пізно лягаючи. Мир. ХРВ. 125.

Галюва́ти, -лю́ю, -єш, гл. 1) Тащить судно противъ воды людьми или лошадьми. Чер. у. 2) Рыскать. Галювали ціле літо по полю. Чуб. ІІІ. 239. 3) Пустовать, быть незанятымъ. Чого в тебе город галює, — хиба нема чого посадити?

I. Ізо, пред. = Зо. Василько буде хоч цілечку ніч ізо мною сидіти. МВ. II. 9.

Ла́сувати, -сую, -єш, гл. Ѣсть что-нибудь вкусное, лакомиться; роскошествовать. Лежить та ласує медком. Гліб. Поки ласувать, то ласувать, — бий, жінко, ціле яйце в борщ! Ном. № 5062.

Ла́яти, -ла́ю, -єш, гл. Ругать, бранить. Ніхто не бив і не лаяв. Ном. Дати не дай, а лаяти не лай. Ном. № 4584. Лаяла, лаяла, — насилу ціле село перелаяла. Ном. № 3341. Тяжко плакала Ганнуся і не знала защо, защо мати знущається, лає-проклинає. Шевч. 21. Ла́яти в ба́тька, в ма́тір, ла́яти по моско́вському. Ругать матерно. Ном. № 3536.

Ля́хівка, -ки, ж. 1) Полька. Левиц. І. 161, 209. 2) Прошвенный узоръ въ женской или мужской рубашкѣ, родъ мере́жки; различныя названія ля́хівки: ля́хівка на З, 4, 5, 6, 7, 9 дірочо́к, — ці́ле коліща́, — ці́лий збан, — хре́стичками, — кру́гла наши́ванка, — ко́са, — кру́гла, — хреща́та, — ріші́точка. — пру́тик. На рукавахъ мужской сорочки бываетъ мере́жка з ля́хівкою. Чуб. VII. 415. Кв. І. 6, 143.

Переверта́ти, -та́ю, -єш, сов. в. переверну́ти, -ну́, -неш, гл. 1) Переворачивать, переворотить, перевернуть. Той чмелик перевернув крильця, скинув їх, вони попадали, а він полетів. Рудч. Ск. І. 119. 2) Переворачивать, перевернуть, опрокидывать, опрокинуть. Рибку ловив — човен перевернув, шевчиха зосталася, шевчик утонув. Чуб. V. 820. 3) Превращать, превратить. Ціле весілля перевернено ніби у вовкулаки. КС. 1883. XII. 700. 4) Превращать, превратить (именов. числа). К. Гр. 117.

Перела́яти, -ла́ю, -єш, гл. 1) Осилить въ брани. Лаяла, лаяла — насилу ціле село перелаяла. Ном. № 3341. 2) Перестать бранить.

Поси́вілий, -а, -е. Посѣдѣвшій. Ціле руно посивілого волосся на голові. Мир. Пов. І. 115.

Стерегти́, -жу́, -же́ш, гл. 1) Стеречь, остерегать. Сижу дома та стережу, то й ціле. ЗОЮР. І. 9. Береженого Бог береже, а козаченька шабля стереже. Нп. 2) Слѣдить за кѣмъ. Ми не знали тоді, хто підпалив, але вже стерегли її — чи не вона те зробила. Новомоск. у.

Стуля́ти, -ляю, -єш, сов. в. стули́ти, -лю́, -лиш, гл. 1) Складывать, сложить одно съ другимъ, сжимать, сжать. Яйце стулю так, що воно ізнов ціле буде. Рудч. Ск. І. 150. І цупко кулаки стуливши, Дареса битись визивав. Котл. Ен. II. 19. Стули́ти очі. Зажмурить глаза. Алв. 64. 2) Соорудить, сдѣлать кой-какъ. Недавно стулив я собі оцю рясу. Левиц. І. 140.

Хреща́стий, -а, -е. 1) = Хрещатий. Ой рости, дубе, в садочку, в хрещастім барвіночку. Чуб. ІІІ. 207. 2) Хреща́сте. Родъ вышивки. Ціле хрещате, половина хрещастого в вилках. Чуб. VII. 427.

Ці́ле, нар. Дѣйствительно, въ самомъ дѣлѣ. Угор. Та бо й ціле! Конечно. Фр. (Желех.).

Ціле́ць, -льця́, м. 1) Тотъ, кто прицѣливается. Бери вила та будеш ставить віхи: ти цілець добрий, то попадеш прямо. Павлогр. у. 2) Большая каменная глыба. Вх. Лем. 480.

Ці́лечкий, -а, -е = Цілі́сінький. Вх. Лем. 480. Василько буде хоч цілечку ніч тую довгу ізо мною сидіти, мене слухаючи. МВ. ІІ. 9.

Ці́лий, -а, -е. 1) Цѣлый, весь. Баба з нехочу ціле порося ззіла. Ном. № 5058. Хоч вивози цілий ліс, то все буде оден біс. Ном. № 3220. Ледащо з цілого світа. Ном. № 2954. Газда цілою губою. Ном. № 10102. Коли дивиться — аж стоїть на березі якась людина, ціла в шерсті. Рудч. Ск. Цілу хату скопали, а грошей не найшли. Рудч. Ск. І. 188. 2) Цѣлый, неповрежденный. Вставать треба, їдучи через мости, жеб були цілі кости. Ном. Тікай, поки ще ціла. Глиб. 3) Цѣлый, на лицо, неукраденный. І кози ситі, і сіно ціле. Ном. № 9935. Все я втеряв, нічого в мене не зосталось цілого. К. Іов. 42. 4) Полный. Ціла вулиця дівчат. Сіна цілий віз. Ум. Ціле́нький, ціле́сенький. Чуб. У. 687.

Чудува́ти, -ду́ю, -єш, гл. Удивляться. Ціле місто чудує з нас. Левиц. І. 287. Привозе він його (змія) у своє царство, — всі на його чудують. Мнж. 34. Ото чудуватимуть, як виглядять, що на спині в собаки різка прив’язана. Черк. у.

 Словник української мови 1927-1928рр. (Б. Грінченко, вид. 3-тє, за ред. С. Єфремова, А. Ніковського) 

Горюва́ти, -рю́ю, -єш, гл. *2) Усердно, упорно работать, сильно трудиться (о бедняках). Працювала-горювала ціле літо, загорювала свиту, і тую вкрали. Крим. Горюють, горюють цілий вік, і ніколи їм нема спочивку. Крим.

 Російсько-український словник військової термінології 1928р. (С. та О. Якубські) 

*Целевой — цілеви́й.

*Целеуказание — цілевказа́ння.

 Вебсловник жіночих назв української мови 2022р. (Олена Синчак) 

однопарті́йка, однопарті́йок; ч. однопарті́єць та, хто разом із кимось належить до однієї партії. [Творча, ініціативна, відповідальна та цілеспрямована. Це наша однопартійка Христина Чоба. (Вибори – 2020, uhp.org.ua). Волинську облраду очолила однопартійка Палиці. (lb.ua, 27.07.2019). Цікаво, як він відреагує на те, що його однопартійка подала на нього до суду? (debaty.sumy.ua). Лідери партії «ВОЛЯ» Юрій Дерев’янко та Сергій Таран підтримують свою однопартійку Ольгу Галабалу, яка балотується по 84 виборчому округу. (Фіртка, 2014). За час цієї сценки Криленко почув себе ніяково, особливо збільшилась ця ніяковість, коли він узнав, що перед ним стоїть однопартійка. (Микола Хвильовий «Зав’язка», 1925).] Словник української мови: у 20 т., Т.1-11, 2015-2021. Словотворчість незалежної України. 1991-2011: Словник / Уклад. А. Нелюба, X., 2012, с. 355.

промо́втерка, промо́втерок, промо́утерка, промо́утерок; ч. промо́втер, промо́утер та, хто цілеспрямовано рекламує товар чи послуги задля просування їх на ринку. [Що говорять про фест у Києві, «Репортеру» розповіла промоутерка Porto Franko у столиці Ірма Вітовська. (Репортер, 2018). Отже, бачимо що дискурс промоутерки української літератури в Німеччині насичений прикметниками на позначення «незначної» ролі українського інтелектуального продукту за кордоном та підтверджує його поточний периферійний статус. (Богдана Плющ «Прямий та непрямий переклад української художньої прози англійською, німецькою, іспанською та російською мовами»: дисертація, К., 2016). <…> особливості перекладу української поезії польською мовою з точки зору промоутерки української літератури Анети Камінської <…> (Україна молода, 2014). Кася дуже кльова промовтерка. Вона ось вигнала таку фішку для своєї промо-організації: За невеличку мзду ми зробимо із вас ЗВЄЗДУ! (Ірена Карпа «Полювання в Гельсінки», 2002-2003).] див.: поши́рювачка, просува́чка

просува́чка, просува́чок; ч. просува́ч та, хто цілеспрямовано рекламує товар чи послуги задля просування їх на ринку. [Просувачка багатомільйонної інвестиції Юлія Троцько на просування себе і своєї інвестиційної пропозиції витратила лише 48365 грн. (echo80100.info, 2019). Просувачка брендів розповість про те, як комунікувати з підписниками і чому не варто писати «Відповіли в директ». (vidpovidalni.org, 19.03.2018).] див.: промо́втерка, маркетологи́ня

соціалі́стка, соціалі́сток, соціялі́стка, соціялі́сток; ч. соціалі́ст, соціялі́ст прихильниця, послідовниця соціалізму. [Окасіо-Кортес, як і Берні Сандерс, називає себе «демократичною соціалісткою». (Український тиждень, 2019). А вулицю лівої соціялістки Рози Люксембурґ пропонувалося поділити на дві згідно з географічним розташуванням <…>. (Свобода, 2019). Вона ціле життя була соціалістка й республіканка, аж раптом піймала себе на несподіваній ніжності до королівської родини. (Кейт Аткінсон «Руїни бога», пер. Ярослава Стріха, 2017). Або Наталю Вітренко, новітню Клару Цеткін, перефарбовану на «прогресивну соціалістку»... (Високий замок, 2002). Під час війни обидві групи – поважані старші жінки громади і молодші їх віком соціялістки – почали повільно наближатися одна до одної, працюючи спільно у комітетах допомоги жертвам війни. (Сучасність, Мюнхен, 1984). Ми знаємо, що большевицькі критики намагаються переконати легковірних в тому, що Леся Українка була соціалісткою і ворогом царату <…>. (Роман Задеснянський «Творчість Лесі Українки», 1965). Ти цікавишся цим, Лі, ти ж, здається, соціалістка, Лі? (Юрій Смолич «Ще одна прекрасна катастрофа», 1930). Поліція увязнила соціялістку Марію Гердек за кореспонденцію з анархістами. (Діло, 1891). Вірте мені, що з жінок, особливо молодших, ви швидше поробите соціалісток при помочі фізіології та економічної теорії, ніж при помочі хоч би й як досадних образів побутових з жіночого життя. (Іван Франка «Листи», 1879).] Куньч З. Й. Універсальний словник української мови, Тернопіль, 2007, с. 708. Словник української мови: в 11 томах, Т. 9, 1978, с. 475. Російсько-український словник 1930р. (О. Ізюмов.)

суб’є́ктка, суб’є́кток; ч. суб’є́кт 1. філос. жінка, здатна до пізнання навколишнього світу, об’єктивної дійсності й до цілеспрямованої діяльності. [Намагаючись вирішити характерну для стоун бучності суперечність між ґендером, статтю та бажанням, я відмовляюся розглядати його як приклад невдачі, коли маскулінна жінка тільки й хоче, що стати чоловіком, натомість я позиціоную стоун буч як самодостатню, свідому та повністю життєздатну суб’єктку. (Критика феміністична, 2019, №2).] 2. книжн. та, кому належить активна роль у певному процесі, акті. [Вивчення гендерної специфіки жіночого досвіду Голодомору розкриває складність і суперечливість пережитого, дозволяє побачити у жінках не лише безправних і безсилих жертв тоталітарного ружиму, але також і суб’єкток, які на щоденному рівні застосовували певні форми спротиву сустемному насильству, виробляли (відносно дієві) стратегії виживання і способи пристосування до надзвичайних умов для порятунку життя. (Україна модерна, 04.11.2018). <…> ми побачимо типову картину сплати «викупу» за наречену – лишень у модерному світі його отримує сама суб’єктка, а не її батьки. (Спільне, 01.08.2012).] 3. юр. жінка або організація, якій належать певні права й обов’язки. [Непрацюючим жінкам і жінкам, зареєстрованим як суб’єктки підприємницької діяльності, допомога призначається в розмірі 25% прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатної особи, з розрахунку на місяць. (Пекін +25. Паралельний звіт. Україна 2014-2019, К., 2019, с. 28).] 4. жінка як виразниця певних фізичних і психічних якостей; жінка як об’єкт дослідження чи говоріння. [Іншими словами, суб’єктка приречена існувати на розрізі власної віктимності й уразливості через свою надпочуттєвість, що межує з еротичними переживаннями. (medium.com, 01.08.2020). А небажання відповідати на «невинні залицяння» з боку чоловіків-колег призводить до набуття маргіналізованого статусу лесбійки або фригідної жінки, яка стає суб’єкткою для глузливих жартів та тиску з боку робітників. («Я», 2017, №1 (42), с. 37).]

тестува́льниця, тестува́льниць; ч. тестува́льник фахівчиня у сфері ІТ, яка перевіряє роботу, виконану командою розробників, вказує на помилки в роботі програмного забезпечення (сайту, додатків, чат-ботів та ін.). [Єдине місто, що не підтримало тренд, – Харків, тут платня тестувальниць перевищує чоловіків майже по всіх категоріях. (povaha.org.ua, 11.02.2020). Частка тестувальниць та жінок на менеджерських позиціях в порівнянні з чоловіками-фахівцями в цих напрямках становить по 38%, а серед всіх розробників 11% – жінки <…> (Економічна правда, 18.12.2019). Так, у GlobalLogic технічні експертки склали майже 90% всіх жінок. Переважно це тестувальниці і розробниці. (Хмарочос, 17.12.2019). Аби якось «розрулити» таку ситуацію, галузеві об’єднання нині цілеспрямовано розшукують саме розробниць, дизайнерок та тестувальниць. (dw.com, 15.08.2012).]

 Словарь росийсько-український 1893–1898рр. (М.Уманець, А.Спілка.) 

Жить = жи́ти, животїти; пробува́ти; ма́ти ся, (цїле життя) — вікува́ти, (лїто) — лїтувати, (аби як або бідуючи) — перемага́ти ся, бідува́ти, (дома) — домува́ти, (про між себе по братерськи) — брата́ти ся, (як сестри) — сестри́ти ся. — Чую, братїку, що вже мінї не животїти. О. Аф. — Заробляв, щоб животїти. Фр. — Як ся маєте? чи ще живенькі, здоровенькі? — Жили б ми з тобою, вік вікували, горенька, нуждоньки по вік не знали б. н. п. — Де пробував у ченьцях його рідний дядько. К. С. З. — Живётъ = а) бува́є, трапля́єть ся. — На свѣ́тѣ вся́ко живётъ = на сьвітї уся́ково бува́є. — На віку, як на довгій ниві, уся́ково трапляєть ся: і кукіль і пшениця. н. пр. б) до́бре, нїчо́го собі. — Какъ это сдѣ́лано? Живётъ = Як се зро́блено? Нїчого собі́. — Живмя́ жить = вчаща́ти (куди), невила́зно сидїти. — Він не вилазно сидить у шинку. — Живётся = живе́ть ся, ма́єть ся, веде́ть ся, пово́дить ся. — Йому там добре ведеть ся. — Жить какъ бы день къ ве́черу = жи́ти аби де́нь до ве́чера (аби як, без жадного інтересу в життї). — Жить припѣва́ючи = жи́ти в доста́тках, в роско́шах. – Здоро́во живёшъ = нї з то́го, нї з сьо́го, нї за́ що, нї про що, так собі́, з нече́вя. — Чого він так накинув ся? — Нї з того, нї з сього. — Достав Панас сокиру та брусок, налагодивсь — і полягли деревя... пропав лїсок знече́вя. Б. Г. — Приказа́лъ до́лго жить = каза́в до́вго жи́ти, відда́в Бо́гові ду́шу. — Єму не дожи́ть до весны́ = йому́ вже не топта́ти ря́сту.

Корми́ть, ся = годува́ти, ся, корми́ти, ся, харчува́ти, ся, живи́ти, ся, (дуже) — сити́ти, тли́ти, (худобу в дорозї) — попаса́ти, корми́ти, (у кого) — перехарчо́вувати. — Господь буде помогати сиріт годувати. н. п. — Трудяща копійка годує до віку. н. пр. — Ситого гостя добре годувати. н. пр. — Ой як мінї жити, в сьвітї горювати, ой як мінї дїти в сьвітї годувати? н. п. — Багатий дивуєть ся, як убогий годуєть ся. н. пр. — Уже ж се мусить всякий знати, що військо треба харчувати. Кот. — Нехай багач дивить ся, як убогий живить ся. н. пр. — Ой щож будем робити, нїчим волів кормити. н. п. — От доїдемо до Охматової, то тут треба коней попасати. — Уже вони й тлять того кабана цїле лїто. Сп. — Пустельник мусїв годувати ся своєю працею. Бар. О.

Ла́комиться = 1. ласува́ти. — Коли ласувать, то ласувать — бий, жінко, цїле яйце в борщ. н. пр. 2. д. За́риться.

Лѣ́то = 1. лїто, лїтечко, частина лїта під кінець, коли муха бъє худобу — дрокови́ця, ки́вень, стан погоди лїтом — полїття, полїток. — Як діждемо лїта, та нажнемо жита. н. п. — Се було саме в дроковицю. — Не на всяке лїто добре полїття. н. пр. — Добре полїття для жнив, для бджіл. — Лѣ́томъ = лїтом, у(в)лїтку, в лїтї, облїтку, лїтньої доби. — В лїтку у мене скрізь хата. Кн. — Привітне сонечко що сяє і як у лїтку гріє, а лїто вже від нас втїкає — холодний вітер віє. Як. — Дїти — дїти! добре вам в лїтї, а зїмувати, то горювати. н. пр. — Въ разга́рѣ лѣ́та = в ро́сповнї лїта. — Саме в росповнї лїта, коли жита аж плакали та просились жати. Кн. — Ка́ждое лѣ́то = що лїта, літо крізь лїто. С. Л. — Проводи́ть лѣто, прове́сть лѣ́то = лїтува́ти (С. Л.), перелїтува́ти. — Лїто перелїтували ми на селї. Кн. — Лѣ́то-лѣ́тенски = цїле (або: усе) лїто, лїтечко. 2. д. Годъ. — Ва́шихъ лѣтъ = ва́шої доби, у ва́шу діб. — Два молодцї — так, вашої доби. Чайч. — Въ прекло́нныхъ лѣ́тахъ = у похи́лих лїтах. К. Д.

Махо́тка = 1. д. Малю́тка. 2. го́рщик, горща́, тко, горня́, тко, горще́чок. — Цїле горнятко каші зъїв.

Напаса́ть, напасти́, сь = 1. напаса́ти, випаса́ти, напа́сти, ви́пасти, ся. — В дощове лїто скотина й на стернї напасеть ся добре. 2. запаса́ти, припаса́ти, пазапаса́ти, при(за)пасти́. — Назапасли харчів на цїле лїто.

Ненасыти́мый, ненасы́тный = неси́тий, ненаже́рливий, нена́же́рний, ненаїдни́й, невсити́мий, нена́їстний, ненаже́ра, жабрі́й (Сп.). — Той неситим оком за край сьвіта зазирає, щоб загарбать. К. Ш. — Цїле село заневолив, ще йому мало! Невситима людина. Кн. — От невситима дитина! Їсть, їсть, не наїсть ся. Кп. — Скатертина ненажерлива — їі не нагодуєш. н. пр.

Отло́мокъ = одло́мок (С. З.), уло́мок (С. Ш.), вло́мок, ула́мок (С. З.), ви́ломок, палицї, гилки — цуру́палок, цурпа́лок (С. З.) оцу́пок (С. З.), оскоме́лок (Лев.) З трьох уламків зробив цїле. С. З.

Плугъ = плуг, плужо́к, що робить велику борозну — борозни́стий. — Плуг складаєть ся з двох частин: 1. плуг, 2. колїшня́, колїсня́ або телїга, телїжка. Части́ни плу́га: 1. градїль (основа або ричаг плуга), в йому ко́чит, ко́чик (Полт.), кучу́к (Херс.) — се кілок, за котрий чіпляєть тяж, гужа́ (Полт.) — ремінь або ланцюг, що звязує плуг з колїшнею, і па́склин — клин в градїлї, що держить чересло. 2. чересло́, що ріже землю, а в йому заборозе́ники — кілочки, що регулїрують чересло. 3. стовба́ — зъєдиняє градїль з лемішем. 4. жа́бка, щоб піднїмать або опускать градїль. 5. поли́ця, поли́чка, що одвертає скиби землї. 6. лемі́ш — підрізує скибу, кінець його — перо́. 7. чепі́га — дві ручки плугові, щоб повертати плуг — робо́ча, де треба одрізувати скибу, і я́лова або гуля́ча, що йде по борознї. 8. хвостовики́, їх два, кожний нарізно зоветь ся за́хвісток, вони зъязують чепігу з лемішем, щоб брать глибшу або мільшу борозну. — Нема над те ремесло, як леміш та чересло. н. пр. — На весїлля берись, а за чепігу держись. н. пр. — Гей, гей воли! Чого ж ви стали? Чи поле дуже заросло? Чи леміша иржа поїла? Чи затупилось чересло. Руд. — Части́ни колїшнї: 1. вісь, кінцї її — рукави́, середина — плече́, на нїй залїзнї штаби вверху — сто́си, знизу — піді́сок, на кіпцї рукавів — за́гвіздок або заколе́сник — кілочок. 2. ко́лесо одно цїле, а друге без обода — баране́ць, в йому сту́пиця або коло́дка або ма́точина, з шпи́цями і залїзним обручем навкруги ступицї — ри́хвою. 3. сокирня́ або тупірня́ — регулятор для постанови плуга на ширшу або вузчу скибу, в нїй кладеть ся соки́ра. 4. ключ, до котрого чіпляють війце, а в йому крючо́к (Херс.) або шлю́га або начо́ка (Полт.), що за його чіпляють війце. 5. війце́ — дишель: коли припрягають друге війце, то між ними прироблюють скра́клї. — Всї назви, належачі до плуга, записані Ф. Красиньським в с. Керелівцї в Звенигородщинї і провірені від людей з Полтавщини (село Срібне) і Херсонщини (с. Перешори); які були одміни в останнїх — те визначено — Полт. Херс.

Пропасти́, сь = пропа́сти, ся. — Цїле лїто пропас волів. — Вівцї цїле лїто пропасли ся на луках.

Стрѣло́къ = стріле́ць, влучний — цїле́ць. — Стрілець стріляє, а Бог кулї носить. н. пр. — Салдат був на службі і був стрілець добрий. Гр. Чайч.

Сушь = 1. су́ша, сушни́к, сушня́к. 2. засу́ха, посу́ха, су́ша. – Цїле лїто така суша. Кр. — Д. ще під сл. Засу́ха.

Цѣлёхонькій = цїлїсїнький, цїлечкий (Ос.), цїлїський (С. Ж.).

Щека́, здр. щёчка, мн. щёки = щока́, щі́чка, що́ки, лице́, ли́чко, ли́ця, ли́чка. — Цїле праве лице мов граблями подрапане. З. Фр. — Поки була молодиця, цїлували мене в лиця. н. п. — Як лїтняя спека, румъянець на лицях у тебе пашить. Зїньк. — Най поглянуть на ті личка, що палахкотять, на ті очі, очі чорні, що огнем горять. Руд. — Уда́рить по щекѣ́ = ля́паса, ляща́, ляпанця́ да́ти.

Помилка в тексті? Виділіть і натисніть Ctrl+Enter, або напишіть на github. Дякуємо.

Клавішні скорочення: виділіть слово і натисніть:
• Ctrl+Shift+1 — пошук на r2u.org.ua «Російсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+2 — пошук на e2u.org.ua «Англійсько-українські словники»
• Ctrl+Shift+3 — пошук на sum.in.ua «Академічний тлумачний словник української мови»
• Ctrl+Shift+4 — пошук у корпусі «ГРАК» (на сайті корпусу можна шукати лему, фразу, словоформу або сполуку)